Дослідження проблем галузі водовідведення як однієї з підгалузей житлово-комунального господарства

Работа из раздела: «Экономика и экономическая теория»

/

Содержание

• Вступ
• Розділ 1. Дослідження проблем галузі водовідведення та актуальність розробки методики факторного аналізу фінансових результатів діяльності КП КГ 'Харківкомуночиствод'
• Розділ 2. Аналітичне дослідження існуючої практики господарювання КП КГ 'Харківкомуночиствод'
• 2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства
• 2.2 Аналіз показників виробничої програми
• 2.3 Аналіз показників стану, руху та ефективності використання основних фондів
• 2.4 Аналіз праці та її оплати
• 2.5 Аналіз витрат
• 2.6 Аналіз доходів
• 2.7 Аналіз фінансових результатів діяльності
• 2.8 Аналіз фінансового стану
• Розділ 3. Методологічні основи проведення факторного аналізу. розробка методики факторного аналізу фінансових результатів діяльності КП КГ 'Харківкомуночиствод'
• 3.1 Теоретичні основи методики факторного аналізу узагальнюючих показників діяльності підприємства
• 3.2 Практичне застосування запропонованої методики розрахунку впливу окремих факторів на зміну фінансових результатів діяльності КП КГ 'Харківкомуночиствод'
• 3.3 Теоретична та практична новизна запропонованих розробок
• Розділ 4 .Охорона праці
• 4.1 Завдання в галузі охорони праці
• 4.2 Аналіз стану охорони праці й виявлення небезпечних та шкідливих виробничих факторів
• 4.3 Аналіз пожежної безпеки
• 4.4 Рекомендації для поліпшення умов охорони праці та пожежної безпеки
• 4.5 Соціальна й економічна ефективність рекомендацій з поліпшення умов праці
• Розділ 5. Використання ЕОМ
• Висновки
• Список використаної літератури
• Перелік графічного матеріалу

Вступ

Водовідведення є однією з підгалузей житлово-комунального господарства, яка забезпечує життєдіяльність населених пунктів України, контролює екологічну ситуацію та суттєво впливає на соціально-економічний розвиток країни. Однак, не дивлячись на таку значущість, галузь водовідведення перебуває у досить кризовому стані.

Такі проблеми, як недостатні обсяги інвестицій у галузь, оборотних коштів на підприємствах та недосконала тарифна політика, призводять до високої аварійності на об'єктах експлуатації каналізаційного господарства, збільшення додаткових позапланових витрат матеріальних, енергетичних та фінансових ресурсів. Більше 60% активної частини основних виробничих фондів повністю відробили свій ресурс, а нерегулярність планово-запобіжних ремонтів призводить до витрат на аварійно-відновні роботи, які у 2,5 - 3 рази перевищують планові. Через ці причини, а також у зв'язку із постійно зростаючою заборгованістю з оплати послуг населенням, підприємствами та бюджетними установами і значною різницею між обсягами загальних та тарифних стоків, що створює значну кількість витрат, не підкріплених доходами, фінансовий стан підприємства є незадовільним і потребує аналізу [25].

Особливо це стосується фінансових результатів, які є основним показником ефективності діяльності будь-якого підприємства. У сучасних умовах розвитку економіки прибуток як один з варіантів фінансового результату є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства, найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства, а також основним захисним механізмом, що охороняє підприємство від загрози банкрутства.

Об'єктом даного дослідження є комунальне підприємство каналізаційного господарства 'Харківкомуночиствод', яке надає послуги по прийому, відведення, перекачки і повної механічної та біологічної очистки стічних вод, які надходять від різних категорій споживачів. У рамках даного дослідження пропонується приймати рішення безпосередньо на підприємстві стосовно покращення фінансових результатів, використовуючи різновиди економічного аналізу задля виявлення внутрішньовиробничих резервів, а також факторів, які гальмують або стимулюють приріст прибутку або появи збитку на підприємстві.

Предметом економічного аналізу є результати господарської діяльності, зокрема, у розробленій в даній роботі методиці - результати операційної діяльності, в залежності від умов, в яких вона здійснювалась.

Кожний результативний показник залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів. Більш детальне вивчення впливу факторів на величину показника дозволяє отримати точні результати аналізу і оцінки якості роботи підприємства. Звідси і випливає таке важливе питання в аналізі господарської діяльності підприємства як глибоке та всебічне вивчення впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників. Без цього не можна зробити достовірних висновків щодо результатів діяльності, обґрунтування планів, програм, управлінських рішень.

Звідси метою даного дослідження є розробка методики факторного аналізу фінансових результатів операційної діяльності КП КГ 'Харківкомуночиствод' та виявлення виробничих резервів економічного зростання. Для цілей аналізу була обрана саме операційна діяльність, адже фінансові результати від операційної діяльності у повній мірі характеризують ефективність діяльності підприємства і саме операційна діяльність приносить підприємству левову частку прибутку.

Основними завданнями даної роботи, окрім повного аналізу господарської діяльності аналізованого підприємства, є виявлення факторів, які впливають на операційний дохід та операційні витрати, а звідси - на фінансові результати операційної діяльності; складання моделі фінансових результатів операційної діяльності (прибутку або збитку); розрахунок впливу факторів на результативний показник та виявлення виробничих резервів покращення фінансових результатів операційної діяльності підприємства.

Слід відмітити, що запропонована тема виносилась на розгляд громадськості та була презентована у рамках студентської науково-практичної конференції 'Сталий розвиток міст'.

Розділ 1. Дослідження проблем галузі водовідведення та актуальність розробки методики факторного аналізу фінансових результатів діяльності КП КГ 'Харківкомуночиствод'

В наш час в Україні, як і в багатьох країнах світу, с особливо гостро постають питання стану навколишнього середовища і, в першу чергу, - захисту ґрунту, підземних вод та водоймищ від забруднення. Оскільки мережі водовідведення відносяться до систем життєзабезпечення, їхнє нормальне функціонування - завдання державного рівня. Проблема збереження та відновлення діючих підземних комунікацій набуває особливої актуальності у зв'язку із постійно зростаючими потребами екології.

Для того, щоб захищати ґрунти та підземні води від потрапляння в них різних агресивних реагентів, необхідно знати причини руйнування конструкцій підземних комунікацій та найбільш пріоритетні методи усунення пошкоджень. Маючи на меті захист водоймищ від забруднень, необхідно вдосконалити існуючі технології та методи очистки стічної рідини; доповнити діючі та розробити нові законодавчо-нормативні акти, здатні регулювати обсяги скидів у водоймища, а також норми вмісту в них сторонніх речовин; пильно контролювати виконання законодавчих та нормативних настанов, а також впроваджувати жорсткі санкції за їхнє недотримання.

Перш ніж розглянути більш детально перелічені аспекти, слід звернути увагу на рівень забезпеченості населення України централізованими системами водовідведення, що являє собою базову проблему галузі.

Міста України забезпечені системами водовідведення набагато меншою мірою, ніж водопроводом. Близько 7 млн. міського населення не мають можливості користуватися послугами централізованої каналізації. Якщо у великих містах системи водовідведення вже склалися і постає завдання їх розширення у разі збільшення кількості населення та обсягів водоспоживання, то в невеликих містах і селищах міського типу в багатьох випадках виникає проблема створення нових каналізаційних систем (див. рис.1.1) [32].

Рис.1.1 - Забезпеченість населення України послугами водовідведення [32]

На сьогодні централізованими системами водовідведення забезпечені 95% із загальної кількості міст, 57% селищ міського типу і тільки 3% сільських населених пунктів. Для порівняння: ще станом на 1998 рік у Німеччині рівень підключень до централізованої каналізації становив 93,2% усього населення (як міського, так і сільського). Сьогодні це число наближається до 100%. Звідси великий відсоток населення, незабезпеченого централізованими системами водовідведення не тільки свідчить про низький рівень його добробуту, але й також значно впливає на екологічну ситуацію, адже цей відсоток свідчить про обсяги відведеної стічної рідини, яка не пройшла належної очистки. З цього вже випливає висновок, що забезпечення населення централізованим водовідведенням є одним із першочергових завдань у галузі водовідведення, яке має загальнодержавне значення [14, 32].

водовідведення фінансовий показник

Іншою технічною і, як наслідок, економічною проблемою галузі водовідведення загальнодержавного значення є аварійний стан та високий рівень зношеності технічних споруд (мереж, колекторів, насосного обладнання та іншого).

Варто підкреслити, що більша частка каналізаційних трубопроводів та тунельних колекторів у промислових центрах України побудована в останні 30-40 років з бетону та залізобетону. У процесі досліджень було встановлено, що надійність конструкцій каналізаційних трубопроводів в першу чергу визначається факторами, які провокують розвиток корозії (загальнокислотної агресії, які супутні мікробіологічні процеси, пов'язані зі складними біологічними та хімічними реакціями).

Відомо, що до 74% аварій залізобетонних трубопроводів викликають корозійні процеси. Ліквідація наслідків аварій трубопроводів тягне за собою значні трудові та матеріальні витрати. При цьому у діючих сьогодні нормативних документах України не передбачений антикорозійних захист будівельних конструкцій каналізаційних мереж. Більш того, маючи значний досвід ліквідації аварій, викликаних корозійними процесами на трубопроводах, будівельники продовжують вводити, а підприємства вводити в експлуатацію мережі, конструкції яких не захищені від впливу агресивного середовища [26].

Тому в даному випадку є актуальною проблема вибору матеріалів, технологій та організації робіт по відновленню пошкоджених конструкцій трубопроводів та тунельних колекторів.

Через відсутність в Україні відповідного обладнання та матеріалів, а також коштів для їх придбання відновлення та прокладення комунікацій у багатьох містах проводиться переважно відкритим способом, що призводить до різкого збільшення вартості робіт та термінів будівництва об'єктів, створює автомобільні затори, спричинює дискомфорт пасажирам, пішоходам та, крім того, погіршує екологічну обстановку у містах.

У майбутньому вирішення даної проблеми відновлення та прокладки трубопроводів вбачається у широкому використанні безтраншейних технологій, із застосування спеціалізованого обладнання. У передовій зарубіжній практиці 95% робіт, пов'язаних із прокладенням підземних комунікацій, виконується безтраншейними способами. У багатьох закордонних містах прокладення інженерних комунікацій відкритим способом заборонено [26].

Враховуючи вище наведене, слід підкреслити, що розробка технологічних та організаційних рішень, які дозволяють підвищити довговічність конструкцій каналізаційних трубопроводів, тунельних колекторів та споруд із них, а значить забезпечити безаварійність їхньої експлуатації, подовжити міжремонтні періоди - найважливіша умова підвищення ефективності експлуатації мереж водовідведення. Нормальне функціонування мереж пов'язане із комплексом проблем і щоб їх вирішити необхідний багатоплановий підхід, який передбачає теоретичні дослідження, інженерно-технічні розробки, а також всебічний аналіз та узагальнення досвіду експлуатації каналізаційних мереж, а особливо - закордонного.

Третьою базовою проблемою у забезпеченні екологічної безпеки галузі водовідведення країни є недосконалість законодавчо-нормативної бази, яка в Україні представлена, окрім регіональних програм розвитку та постанов і розпоряджень локального характеру, лише Конституцією України (Стаття 16), Водним кодексом України (Глава 14. Умови скидання зворотних вод у водні об'єкти; Глава 20. Охорона вод від забруднення, засмічення і вичерпання), Податковим кодексом України (Стаття 245. Ставки податку на скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти., Розділ VIII. Екологічний податок) та Законом України 'Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства' [1-5].

У контексті даної проблеми слід розглянути досвід Німеччини. Нормативно-законодавча база у галузі водопостачання та водовідведення у Німеччині структурована на федеральному рівні. На найвищому щаблі знаходяться вимоги європейських правових актів, а особливо Директиви 'Очистка комунальних стоків', 'Ґрунтові води', 'Про питну воду', 'Охорона водоймищ та викиди шкідливих речовин у водоймища' та інші. До цього Європейського права Федеральне право пристосовує власні закони. На цьому рівні найважливішими національними законами є: Закон про регулювання водного режиму, Постанова про питну воду, Постанова про ґрунтові води, Постанова про стічні води, Закон про податок на право скидів стічних вод, Закон про екологічність миючих засобів та засобів для чищення. Ці федеральні закони конкретизуються далі на рівні 16 німецьких федеральних земель. У відповідності з умовами землі та політичними цілями існують також закон про воду даної землі, закон про податок на право скидів стічних вод даної землі. На самому низькому рівні формулюються вимоги та стандарти дуже конкретно, при цьому нижчий рівень зобов'язаний виконувати вимоги вищого рівня [14].

Відповідальним за водне господарство на місцях, тобто комунальним і приватним підприємствам, промисловим споживачам води, необхідно враховувати велику кількість законів і правових норм та пов'язаних з ними організаційних і технічних приписів. Але, не дивлячись на це, така багаторівнева структура має значну перевагу - вона може об'єднувати всіх носіїв інтересів та знань.

Декілька слів про значення окремих законів. Закон про податок на право скидів стічних вод шляхом збору податку створює економічну зацікавленість в тому, щоб по можливості більше скоротити скиди стічних вод. Ним навіть передбачені пільги для тих, хто дотримується відповідних вимог цього закону. Сплата податку не звільняє від обов'язку очищення стічних вод, при цьому інвестиції на покращення даного процесу можуть зараховуватись до суми податку.

Постанова про стічні води містить технічні стандарти гранично допустимих норм вмісту сторонніх речовин, згідно Європейського права по охороні середовища. У її складі 54 додатки зі спеціалізовано врегульованими нормами в різних галузях промисловості.

Закон про миючі засоби та засоби для чищення висуває вимоги до їхньої екологічності. Закон зобов'язує виробників повідомляти Федеральним екологічним службам рецептури їхньої продукції. Споживач повинен бути проінформований про вміст важливих речовин та правильність дозування. Зокрема, Постанова про фосфати у рамках даного закону сприяла зниженню вмісту фосфатів у стічних водах із 42000 т Р до 2000 т Р [14].

При цьому Україна до сьогодні допускає на свій ринок неякісні синтетичні миючі засоби, які вже давно заборонені у Європі, що тягне за собою підвищення концентрації у стоках сполук азоту та фосфору. У нашій країні набагато простіше виділити кошти з екологічного фонду міста на створення дослідницько-промислової установки для поглибленого очищення стічних вод від біогенних сполук азоту та фосфору, аніж удосконалити або розробити нові законодавчі норми [27].

Що ж стосується галузі водовідведення Харківського регіону України, то тут система водовідведення складалася протягом 85 років і на сьогоднішній день є однією з найкрупніших і найстаріших у країні.

Підприємством, яке займається прийомом, відведенням, перекачкою і повною металічною та біологічною очисткою стічних вод від населення, промислових і комунально-побутових підприємств та бюджетних установ, а також експлуатацією та ремонтом обладнання та мереж водовідведення, є КП КГ 'Харківкомуночиствод'. Також до функцій підприємства належить вирішення питань водозниження і протизсувних заходів та обслуговування внутрішньо будинкових мереж [30].

Не дивлячись на те, що рівень розвитку галузі водовідведення Харкова є не найнижчим в Україні, її також не оминули типові проблеми даної галузі.

Амортизація основних фондів підприємства становить 74,2%, в тому числі 60,94% загальної протяжності мереж (798,94 км) повністю відробили свій ресурс. Постійна динаміка підвищення рівня ґрунтових вод призводить до того, що 60% мереж водовідведення знаходяться в ґрунтових водах, що значно знижує терміни їх експлуатації. Безперебійна робота каналізаційних мереж потребує збільшення обсягів перекладки технічно зношених мереж з широким застосуванням безтраншейного методу ремонту - методом санації трубопроводів з використанням прогресивної технології, матеріалів та устаткування. Необхідно при перегляді проектних рішень по колекторних тунелях забезпечити можливість їх постійного обслуговування і здійснення ремонтних робіт. Для забезпечення екологічної безпеки треба продовжити роботу з підключення абонентів до централізованої системи каналізації, будуючи вуличні мережі [25].

Очисні споруди в сільській місцевості створюються, як правило, для обслуговування дво-, п'ятиповерхових будинків або для очищення стічних вод окремих підприємств і тваринницьких комплексів. Внаслідок різних негативних факторів вони виходять з ладу і відновленню не підлягають. На відміну від великих та середніх міст Харківської області, малі населені пункти у переважній більшості не мають очисних споруд, тому нерідко стічні води від багатоповерхових будинків надходять у вигрібні ями, вміст яких через несвоєчасне видалення розпливається вулицями, надходить до водоймищ.

Окрім аварійного технічного стану об'єктів експлуатації фінансовий стан підприємства також незадовільний і зумовлений постійно зростаючою заборгованістю з оплати послуг населенням, підприємствами та бюджетними установами, а також значною різницею між обсягами загальних та тарифних стоків, що створює значну кількість витрат, не підкріплених доходами. Всі ці негативні наслідки потребують негайного втручання з боку держави і місцевих органів виконавчої влади [25].

Для стабілізації і подальшого розвитку галузі водовідведення необхідне проведення реформи, мета якої полягає у забезпеченні безперебійного й надійного водовідведення у регіоні, зниженні аварійності експлуатації мереж, скороченні термінів ліквідації пошкоджень на спорудах експлуатації, забезпеченні належної екологічної безпеки шляхом запобігання аварій на каналізаційних мережах, запобіганні підтопленню земель та неконтрольованих скидів стічних вод до водоймищ.

Галузь водовідведення конче потребує таких заходів, як: проведення переоцінки основних фондів з метою збільшення амортизаційних відрахувань; здійснення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості; залишення до моменту стабілізації діяльності підприємств галузі, 50% ПДВ та податку на прибуток в їх розпорядженні і направленні на технічне відновлення; запровадження методів санації трубопроводів з використанням сучасних матеріалів; удосконалення системи мулового господарства каналізаційних очисних споруд міста Харкова та створення інвестиційного проекту з використання біогазу для виробництва тепла та електроенергії; розроблення нормативно-правових документів щодо правил експлуатації річок і водоймищ, визначення нормативів оплати та розмірів тарифів; забезпечення сприяння підвищенню надійності об'єктів водовідведення; забезпечення врегулювання нормативів та тарифів на послуги підприємств галузі [5, 25].

В останні роки КП КГ 'Харківкомуночиствод' зробило значні кроки вперед на шляху до вирішення технічних та економічних проблем галузі. У цьому році підприємство було на першому місці за обсягами надходжень іноземних інвестицій для цілей низки інвестиційних проектів.

Після того, як у 2004 році був успішно реалізований інвестиційний проект 'Технічне переоснащення каналізаційної насосної станції № 2а 'Червонобаварська' з монтажем енергозберігаючого насосного обладнання', вартість якого становила 1,2 млн. грн. (реалізовано за рахунок гранту уряду Швеції, власних коштів підприємства), у минулому році був впроваджений інвестиційний проект 'Модернізація каналізаційних насосних станцій (КНС) та Головної каналізаційної насосної станції (ГКНС) м. Харкова з впровадженням енергозберігаючого насосного обладнання'. Він передбачає заміну застарілих насосних агрегатів, що вичерпали свій проектний ресурс, на 24 КНС міста на сучасне енергозберігаюче насосне обладнання фірми 'STT FLYGT' (Швеція) і заміну 5 з 9 агрегатів ГКНС на менш енергоємні та здатні працювати в затопленому стані. Економія електроенергії в результаті реалізації проекту складе 7,2 млн. кВт-год/рік. Фінансування проекту здійснюється за рахунок коштів кредиту Міжнародного банку реконструкції і розвитку. Вартість проекту 5,5 млн. $. Також, на цей час КП КГ “Харківкомуночиствод” розроблено проект 'Реконструкція систем опалення, гарячого водопостачання на об'єктах КП КГ 'Харківкомуночиствод' з використанням енергозберігаючих теплонасосних технологій'. За думкою керівництва, такі проекти мають сприяти значній економії ресурсів і підвищенню якості наданих послуг [27].

Не зважаючи на успішність впровадження інвестиційних проектів, а також усунення деяких технічних проблем у процесі експлуатації обладнання та підвищення його енергозбереження, фінансові показники діяльності КП КГ 'Харківкомуночиствод' залишаються незадовільними. Особливо це стосується фінансових результатів, які є основним показником ефективності діяльності підприємства. У сучасних умовах розвитку економіки прибуток як один з варіантів фінансового результату є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства, найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства, а також основним захисним механізмом, що охороняє підприємство від загрози банкрутства.

Для створення оптимальної величини прибутку необхідний глибокий і всебічний його аналіз. Теоретичним і практичним аспектам формування та використання прибутку підприємства присвячено праці багатьох вітчизняних вчених, а саме: В.Я. Амбросова, М.Я. Дем'яненка, Й.С. Завадського, Ю.О. Лупенка, І.І. Лукінова, М.Й. Маліка, Л.В. Романової, П.Т. Савлука, В.К. Савчука, В.П. Ситника, Є.І. Ходаківського, І.І. Червена, О.В. Шкільова, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та ін. Також теоретичною базою дослідження прибуткує наукові праці зарубіжних економістів-класиків: Дж. Брея, Р. Брейлі, Дж.К. Гелбрейта, Дж. Кейнса, Р. Кессона, А. Лаффера, Р. Манна, Дж. Мартіна, Т. Мена, Дж.С. Мілля, П. Ревентлоу, Д. Ріккардо, П. Самуельсона, А. Сміта та інших вчених, для яких прибуток є головним мотивом виробництва.

При цьому не так багато уваги приділяється безпосередньо аналізу впливу факторів на процес формування прибутку підприємства, а також виявлення причин появи збитку. Тому метою дослідження є виявлення залежності фінансового результату (прибутку або збитку) від різноманітних факторів та оцінка інтенсивності впливу кожного з них в процесі проведення факторного аналізу.

Факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення і оцінки впливу факторів на величину результативних показників. Роль факторного аналізу в управлінні економічними системами полягає в тому, що він дає можливість формувати та змінювати параметри досліджуваного об'єкта шляхом відповідного підбору та коригуванням чинників, які їх обумовили. Побудова факторної моделі є основою факторного аналізу. Фактори повинні знаходитися в причинно-наслідкових зв'язках із досліджуваним показником. За такої умови побудованій факторній системі можна дати економічну інтерпретацію, що сприяє проведенню аналізу та оцінки впливу кожного фактору на формування фінансових результатів підприємства [36].

Актуальність факторного аналізу визначається необхідністю вчасно реагувати на зміни, що відбуваються у процесі функціонування підприємства в умовах нестабільного ринкового середовища. Теоретичні основи методики факторного аналізу, а також способи його практичного застосування висвітлені у працях В.М. Івахненка, К.В. Ізмайлової, В.В. Ковальова, І.В. Митрофанова, Г.В. Савицької, П.Я. Поповича, О.О. Шеремета та інших вітчизняних вчених.

Дослідженням питання організації формування прибутку підприємства за допомогою застосування факторного аналізу займалися такі автори, як Ю.Н. Воробйов, В.Т. Доля, Ю.В. Ганжа, Т.В. Зінченко, В.О. Костюк, В.В. Рязанцева, А.М. Поддєрьогін, Г.В. Савицька та інші.

Однак, віддаючи належне існуючим теоретичним і методичним розробкам цих авторів, слід наголосити, що динаміка розвитку економічних умов потребує систематичного розширення і поглиблення теоретичних поглядів та удосконалення механізму організації формування прибутку за допомогою використання факторного аналізу. Сучасні умови потребують більш детального підходу до вирішення цієї проблеми. Розглядаючи фінансові результати більш глибоко крізь призму різноманітних факторів, з'являється більше шляхів для пошуку виробничих резервів економічного зростання, а також можливість комплексного погляду на аналізовані показники.

Розділ 2. Аналітичне дослідження існуючої практики господарювання КП КГ 'Харківкомуночиствод'

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

КП КГ 'Харківкомуночиствод' в інфраструктурі міста Харкова забезпечує потрібні санітарні умови життя, допомагає охороняти навколишнє середовище і водні джерела. Це одне з найбільших на Україні підприємств житлово-комунального господарства, яке було засноване у 1914 році.

Основними видами послуг, які надає підприємство - є прийом, відведення, перекачка, повне механічне та біологічне очищення стічних вод, що приймаються від населення, комунально-побутових та промислових підприємств міста.

Система водовідведення міста Харкова - повна роздільна, децентралізована. Довжина каналізаційних мереж складає 1594,11 км, у тому числі 55,57 км колекторів глибокого закладання, побудованих методом шахтного проходження, та 91 км напірних трубопроводів. Проектна потужність очисних споруд - 1,1 млн. м^3/добу. При перекачці стічних вод експлуатується 30 насосних станцій, у тому числі Головна каналізаційна насосна станція, яка за технічними параметрами займає перше місце в Україні та друге у Європі [29, 30].

Кількість населення, забезпеченого послугами централізованого водовідведення - 1120,2 тис. чол. Обсяги послуг по водовідведенню та біологічній очистці стічних вод, які виконує підприємство, складають 11% від загального обсягу очистки стічних вод на всіх підприємствах водовідведення України. Недостатньо очищених та скинутих без очистки вод немає [30].

Діяльність КП КГ 'Харківкомуночиствод' постійно удосконалюється. Ведеться пошук ефективних технологій, впроваджується нова техніка і механізми. У співдружності з науково-дослідними, проектними організаціями та вузами розробляються нові програми та проекти, що забезпечуватимуть розвиток підприємства в майбутньому.

Аналізоване підприємство має функціональну організаційну структуру (див. додаток А, рис. А.1). У виробничій структурі виокремлюють наступні виробничі підрозділи: комплекс 'Харківводовідведення' (основні функції - відведення стічних вод; контроль стану мереж водовідведення; ліквідація несправностей у мережах; попередження виникнення аварійних ситуацій; створення автоматизованої системи водовідведення; розробка і реалізація програми реконструкції існуючих насосних станцій), комплекси біологічної очистки 'Диканівський' та 'Безлюдівський' (прийом та очищення стічних вод; зневоднення, переробка та видалення осаду), комплекс спецмашин та механізмів (упорядкування діючого на підприємстві автотранспорту та механізмів; поліпшення його технічного обслуговування та ремонт).

До складу комплексу 'Харківводовідведення' входять:

10 ремонтно-експлуатаційних дільниць по ремонту зовнішніх та внутрішньобудинкових мереж каналізації, які обслуговують усі адміністративні райони міста, а також Харківський та Дергачівський райони;

центральна аварійно-диспетчерська служба, яка працює цілодобово;

дільниця по ремонту мереж каналізації - здійснює капітальний та поточний ремонт зовнішніх мереж водовідведення;

дільниця по ліквідації надзвичайних ситуацій із цілодобовим чергуванням бригад.

До складу комплексу біологічної очистки 'Диканівський' входять:

Головна каналізаційна насосна станція;

цехи механічної та біологічної очистки;

ремонтний та електроцехи;

цех хлорного господарства;

хіміко-бактеріологічна лабораторія і т.д.

На комплексі біологічної очистки 'Безлюдівський' з 2004 року функціонує цех механічного зневоднення осаду [29].

Нижче приведені основні фінансово-економічні показники діяльності аналізованого підприємства за період 2007-2010 рр. (див. табл.2.1).

Розрахунок наведених у таблиці та інших показників діяльності аналізованого підприємства, аналіз їхньої динаміки та взаємозв'язку з іншими показниками наведено у наступних розділах, - таких як аналіз показників виробничої програми, стану, руху та ефективності використання основних фондів, показників праці та її оплати, аналіз витрат, доходів та фінансових результатів діяльності, а також аналіз фінансового стану підприємства.

Такий різнобічний аналіз дозволить комплексно охарактеризувати ефективність господарської та фінансово-економічної діяльності аналізованого підприємства.

Таблиця 2.1 - Основні показники фінансово-економічної діяльності підприємства

Показники	Роки
	2007	2008	2009	2010
1. Відведено та очищено стічної рідини, тис. м3 з них: тарифні стоки	231438,5 140444,2	222633,1 136064,8	214412,5 128899,4	215041,5 126337,8
2. Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	117724,5	134432	225925	228641
3. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	96898,5	127454	174778	202447
4. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.	9989,5	(2320)	(5405)	(199)
5. Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	8435,5	(998)	87	917
6. Вартість майна підприємства, тис. грн. у т. ч.: основних фондів оборотних коштів	253953 97027,1 81378,4	302402 104607 127321	307775 103286 120518	325378 99882 137710
7. Наявність власних оборотних коштів, тис. грн.	18237,8	12545	21795	19203
8. Чисельність робітників, осіб	2545	2587	2578	2639
9. Фонд оплати праці, тис. грн.	40166,4	50798,9	72928,3	88202,5
10. Рентабельність продукції, %	8,49	(1,73)	(2,39)	(0,09)
11. Продуктивність праці, тис. грн. / чол.	46,2	52	87,6	86,6

2.2 Аналіз показників виробничої програми

Виробнича програма - це завдання по кількості і якості продукції (товарів, послуг, робіт), яку необхідно виробити та реалізувати у звітному періоді, виходячи з потреб міського населення. Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку.

За даними звітності підприємства (Форма №1 - каналізація) можна стверджувати, що усі пропущені та відведені каналізацією стічні води пройшли повну фізико-хімічну та біологічну очистку. Це свідчить про повне виконання підприємством головних виробничих функцій.

Окрім загального обсягу стічних вод, які перекачуються та очищаються, існують так звані тарифні стоки, тобто ті, які безпосередньо отримані від споживачів. Саме з них підприємство і отримує дохід. Між обсягами загальних стоків і тарифних є значне відхилення, яке пов'язане із низкою причин: потраплянням частини зливових стоків до каналізації; аваріями на водопроводах; підвищенням рівня ґрунтових вод та властивістю матеріалів трубопроводу вбирати в себе певну їхню кількість. Та загалом така тенденція характеризує недосконалість роботи підприємства.

Чим більше зазначене вище відхилення, тим більш негативними є фінансові результати підприємства, так як ресурси витрачаються на загальний обсяг стоків, а дохід отримується лише від тарифних.

Нижче приведена порівняльна таблиця обсягів загальних та тарифних стоків, а також питома вага тарифних стоків у їх загальній кількості за період із 2007 до 2010 року (див. табл.2.2).

Із наведеної таблиці можна зробити висновок, що відведення, перекачка та очистка близько 40% стічної рідини не сплачується споживачами послуг підприємства. Найбільша питома вага тарифних стоків у загальній кількості складає 61,1% у 2008 році, а найменша - 58,8% у 2010 році. Це коливання незначне, але спостерігається негативна динаміка.

Таблиця 2.2 - Динаміка загальних і тарифних стоків

Показники	Роки	Відхилення 2010-2007
	2007	2008	2009	2010	тис. грн.	%
1. Обсяг загальних стоків, тис. м3	231438,5	222633,1	214412,5	215041,5	-16397	-7,08
2. Обсяг тарифних стоків, тис. м3	140444,2	136064,8	128899,4	126337,8	-14106,4	-10,04
3. Питома вага тарифних стоків у загальному обсязі, %	60,7	61,1	60,1	58,8	-1,9	-3,13

Стосовно абсолютного значення, яке складає трохи більше 61% в цілому за період, то воно є абсолютно незадовільним і свідчить про значне недоотримання коштів підприємством. Загалом динаміка обсягів тарифних стоків відповідає динаміці загальних, тобто має тенденцію до зниження.

Аналізуючи динаміку загальних стоків, можна стверджувати, що протягом аналізованого періоду їхній обсяг знизився на 16397 тис. грн., або на 7,08%, не зважаючи на те, що у 2010 році по відношенню до 2009 року спостерігалось деяке зростання обсягів на 629 тис. грн. або на 0,29%.

Обсяг тарифних стоків також мав стабільну тенденцію зниження, до того ж більш інтенсивну - спостерігалось скорочення обсягів на 14106,4 тис. грн., тобто на 10,04%. Звідси питома вага тарифних стоків у сумі загальних за період 2007-2010 років знизилась із 60,7% до 58,8% - на 3,13% у відносному значенні.

Загалом, такі показники повинні спонукати до скорочення такого значного відхилення. В основному цього можна досягти шляхом удосконалення роботи зливової каналізації міста, тобто контролю за природними стоками.

Також варто звернути увагу на структуру обсягу відведених тарифних стоків за категоріями споживачів, яка більш глибоко характеризує динаміку загального обсягу тарифних стоків (див. табл.2.3).

Згідно даних таблиці можна стверджувати, що обсяги відведених стічних вод від населення скоротились на 5706 тис. м³, але у структурі їхня питома вага збільшилась із 75,38% до 79,28%. Це може бути пояснене тим, що питома вага відведених стоків від державних бюджетних установ скоротилась майже вдвічі.

Таблиця 2.3 - Структура обсягу відведених стоків за категоріями споживачів

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	тис. м3	%	тис. м3	%	тис. м3	%	тис. м3	%
Відведено стічних вод, всього	140444,2	100	136064,8	100	128899,4	100	126337,8	100
у тому числі: від населення	105865,1	75,38	105474,4	77,52	101102,3	78,44	100159,1	79,28
від державних бюджетних установ	8159,3	5,81	5016,2	3,69	4638,3	3,60	4470,1	3,54
від місцевих бюджетних установ	5192,5	3,70	3207,0	2,36	2965,4	2,30	2858,0	2,26
від інших споживачів	21224,3	15,11	22367,2	16,43	20193,4	15,66	18850,6	14,92

Приблизно таке ж скорочення даного показника і в абсолютному значенні - 36,89,2 тис. м³ або 45,21%. Також значне скорочення мали обсяги відведених стоків від місцевих бюджетних установ - 2334,5 тис. м³. У структурі їхня питома вага знизилась із 3,7 до 2,26%. Обсяги стічних вод від інших споживачів, основну питому вагу яких складають комерційні підприємства, не значно скоротились. Загалом, таку тенденція до зниження можна пояснити встановленням лічильних приладів серед населення, а також скороченням діяльності підприємств у наслідок економічної кризи.

2.3 Аналіз показників стану, руху та ефективності використання основних фондів

Основні фонди - засоби праці, що беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігають при цьому свою натуральну форму і поступово переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції у вигляді амортизаційних відрахувань.

Особливості складу та структури основних фондів підприємства за натурально-речовим складом відображені в таблиці 2.4 (за первісною вартістю).

За даними таблиці можна зробити висновок, що структура основних фондів є характерною для мережевого підприємства. Найбільшу питому вагу займає група 'Будинки, споруди та передавальні пристрої' (в середньому за аналізований період - 85,3%), 'Машини та обладнання' разом із групою 'Транспортні засоби' займали частку не більше 14,46%, інші групи основних фондів нараховують не більше 1,89%. Загалом можна стверджувати, що за аналізований період зміни у структурі основних фондів були незначними.

Таблиця 2.4 - Структура основних фондів за натурально - речовим складом

Групи основних фондів	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	Сума, тис. грн.	Струк-тура,%	Сума, тис. грн.	Струк-тура,%	Сума, тис. грн.	Струк-тура,%	Сума, тис. грн.	Струк-тура,%
Будинки, споруди та передавальні пристрої	267876,6	84,99	329277	86,62	331987	85,95	301306	83,65
Машини та обладнання	33303,2	10,57	36442	9,58	38773	10,04	41689	11,57
Транспортні засоби	9562,0	3,03	9521	2,5	9927	2,57	10413	2,89
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	2453,8	0,78	2731	0,72	3063	0,79	3924	1,09
Робоча і продуктивна худоба	0,7	0,00	1	0,00	1	0,00	1	0,00
Малоцінні необоротні матеріальні активи	2002,5	0,63	2098	0,55	2389	0,62	2750	0,76
Тимчасові (не титульні) споруди	-	-	128	0,03	128	0,03	128	0,04
Разом	315198,8	100	380198	100	386268	100	360211	100

Співвідношення активної та пасивної частин основних виробничих фондів відбиває технологічну структуру. Розглянемо структуру основних фондів підприємства за ступенем участі в процесі виробництва (див. табл.2.5).

Таблиця 2.5 - Розподіл основних фондів за ступенем участі у виробничому процесі

Групи основних фондів	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	Сума, тис. грн.	Струк-тура,%	Сума, тис. грн.	Струк-тура,%	Сума, тис. грн.	Струк-тура,%	Сума, тис. грн.	Струк-тура,%
Активні-разом:	310741,8	98,59	375240	98,70	380687	98,56	353408	98,11
1. Будинки, споруди та передавальні пристрої	267876,6	84,99	329277	86,62	331987	85,96	301306	83,65
2. Машини та обладнання	33303,2	10,57	36442	9,58	38773	10,04	41689	11,57
3. Транспортні засоби	9562,0	3,03	9521	2,5	9927	2,57	10413	2,89
Пасивні-разом:	4457	1,41	4958	1,30	5581	1,44	6803	1,89
1. Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	2453,8	0,78	2731	0,72	3063	0,79	3924	1,09
2. Тварини	0,7	0,00	1	0,00	1	0,00	1	0,00
3. Малоцінні необоротні матеріальні активи	2002,5	0,63	2098	0,55	2389	0,62	2750	0,76
4. Тимчасові (не титульні споруди)	-	-	128	0,03	128	0,03	128	0,04
Разом	315198,8	100	380198	100	386268	100	360211	100

Виходячи з даних, наведених в таблиці, можна зробити висновок, що за технологічною ознакою основні фонди мають прогресивну структуру, тобто частка активних основних фондів (98,59% у 2007 році та 98,11% у 2010 р.) значно переважає частку пасивних (1,41% у 2007 році та 1,89% у 2010 р.) у загальній структурі. Така структура є характерною для підприємств ЖКГ.

Аналіз показників технічного стану основних фондів є важливою складовою аналізу основних фондів підприємства і передбачає розрахунок коефіцієнта зносу та коефіцієнта придатності основних фондів. Динаміку вказаних показників наведено у таблиці Б.1 (див. додаток Б).

Аналізуючи дані таблиці, було зроблено наступні висновки: в цілому за період первісна вартість зросла на 45012,2 тис. грн. (або на 14,28%), також на 19,32% зріс знос, або на 42157,3 тис. грн. порівняно із 2007 роком. Залишкова вартість у 2010 році, порівняно з 2007 роком зросла на 2854,9 тис. грн. (або на 2,94%). Коефіцієнт зносу основних засобів в цілому за період зріс із 69,22% до 72,27%, що у відносному значенні складає 4,41%. Такий рівень зносу вважається критичним для підприємства. Протилежну тенденцію мав коефіцієнт придатності основних засобів із відносним зниженням у 9,91%. Загалом це відбулось за рахунок збільшення величини зносу та відсутності джерел фінансування оновлення основних фондів підприємства.

Аналіз показників руху основних фондів підприємства передбачає розрахунок коефіцієнта надходження, коефіцієнта вибуття та коефіцієнта приросту основних фондів. Динаміка даних показників наведена у таблиці Б.2 (див. додаток Б).

Виходячи з даних, наведених у таблиці Б.2, можна зробити наступні висновки: вартість основних фондів на початок року протягом періоду збільшилась на 76940,8 тис. грн. (або на 24,87%). Вартість основних фондів на кінець року також зростала до 2009 року включно, через перевищення вартості основних фондів, що надійшли, над тими, що вибули. Тільки в 2010 році, через перевищення вартості вибулих основних фондів над вартістю тих, що надійшли, вартість основних фондів на кінець року зменшилася, порівняно з 2009 роком, на 26057 тис. грн., тобто на 6,75%. В цілому за період вартість основних фондів на кінець року збільшилася 45012,2 тис. грн. (або на 14,28%). Середньорічна вартість основних фондів підприємства за 2007-2010 рр. збільшилася на 60976,5 тис. грн., тобто на 19,53%.

Стосовно надходження і вибуття основних фондів, то у 2007-2009 рр. коефіцієнт надходження перевищував коефіцієнт вибуття, що свідчить про позитивні напрямки руху основних фондів. Однак у 2010 році коефіцієнт вибуття перевищує коефіцієнт надходження більше, ніж у два рази. Такі зрушення є негативними, зважаючи також на те, що в цілому за період коефіцієнт надходження зріс у 2,1 рази проти зростання коефіцієнта вибуття майже у 43 рази, а також на те, що абсолютні значення показників руху є невеликими. Все зазначене свідчить про повільні темпи оновлення основних фондів. Надходження та вибуття основних фондів є недостатнім з огляду на їхній технічний стан, а також соціальну значущість підприємства в цілому.

Коефіцієнт приросту основних фондів показує перевищення темпів їхнього надходження над темпами вибуття, однак у порівнянні із попередніми показниками, його рівень є критично недостатнім (0,65% у 2009 році, а в 2010 році - від'ємне значення (-2,53)), також негативним є те, що в цілому за період даний показник показав тенденцію значного зниження.

Аналіз показників ефективності використання основних фондів полягає у розгляді наступних показників: фондовіддача, що характеризує величину доходу або обсяг продукції, що реалізується, послуги, що приходиться на 1 гривну вартості основних фондів; фондомісткість, що показує, скільки основних фондів приходиться на одиницю продукції; фондоозброєність, яка характеризує оснащеність працівників основними засобами; рентабельність основних фондів - це відношення річного прибутку підприємства до середньорічної вартості основних фондів. Аналіз ефективності використання основних фондів в динаміці наведено у таблиці Б.3 (див. додаток Б).

Згідно наведених у таблиці 2.8 даних можна зробити висновок, що показник фондовіддачі у вартісному виразі за 2007-2010 рр. зріс на 0,175 або на 39,95%. Таке зростання відбулося через перевищення темпів зростання доходів над темпами зростання вартості основних фондів. З цих же причин показник фондомісткості протягом періоду загалом мав тенденцію до зниження, що в цілому складає 0,652 або 28,56%.

Проте, якщо розглядати зазначені показники в натуральному виразі то фондовіддача мала тенденцію до зниження, яке за період склало 22,27%. Відповідно протилежну тенденцію показала фондомісткість, яка за аналізований період зросла на 0,386 або на 28,59%. Відмінність у динаміці даних показників у вартісному та натуральному виразі, пов'язана зі зниженням обсягів відведення стічних вод.

Фондоозброєність праці за період із 2007 до 2009 року стабільно росте із 122,7 тис. грн. /1 чол. до 148,7 тис. грн. /1 чол. Така тенденція є позитивною, так як зміни відбуваються за рахунок поповнення основних засобів та незначного зростання чисельності працівників, що, в цілому, може свідчити про розширення господарської діяльності. Однак у 2010 році фондоозброєність дещо знижується на 7,3 тис. грн. /1 чол., що спричинене зниженням середньорічної вартості основних фондів при зростанні чисельності працівників.

Стосовно рентабельності основних фондів, то її найвищий рівень було зафіксовано на початку аналізованого періоду - у 2007 році (2,701%). Це відбулося внаслідок отримання підприємством чистого прибутку у розмірі 8435,5 тис. грн. В 2008 році підприємство отримало збитки, що і відображає від'ємне значення показника рентабельності основних фондів (-0,287). В 2009 році підприємство отримало незначний прибуток (87 тис. грн.), що дозволило досягти позитивного значення рентабельності основних фондів (0,023), але порівняно нижчого, ніж у 2007 році. У 2010 році рентабельність основних фондів збільшилася, порівняно з 2009 роком, у 10,7 разів, що пов'язано з отриманням підприємством чистого прибутку у розмірі 917 тис. грн. Проте в цілому за аналізований період даний показник зменшився на 90,89%, що пов'язано із одночасним зменшенням величини чистого прибутку та збільшенням вартості основних фондів.

Провівши комплексний аналіз основних фондів, можна зробити висновок, що КП КГ 'Харківкомуночиствод' має певні проблеми із основними фондами. Однією з головних є великий відсоток зносу основних фондів (більше, ніж 70%), що є критичним для підприємства і призводить до аварійного стану мереж, насосів та виробничого обладнання. Не дивлячись на те, що такий стан є характерним майже для всіх мережевих підприємств, залишається актуальним питання підвищення ефективності господарської діяльності підприємства і вдосконалення процесу управління необоротними активами.

2.4 Аналіз праці та її оплати

Важливим етапом аналізу показників праці і її оплати є аналіз складу і структури персоналу підприємства. Групування середньооблікової чисельності штатних працівників за статтю складається для оцінки характеру діяльності та ступені важкості виробничого процесу підприємства.

Склад та структура працівників за статтю наведена у таблиці 2.9.

Таблиця 2.6 - Склад і структура чисельності працівників за статтю

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення (2010-2007)
	осіб	%	осіб	%	осіб	%	осіб	%
Середньооблікова кількість штатних працівників	2545	100	2562	100	2578	100	2639	100	94
з них: кількість жінок	1187	46,6	1183	46,2	1148	44,5	1140	43,2	-47
кількість чоловіків	1358	53,4	1379	53,8	1430	55,5	1499	56,8	141

З приведеної таблиці можна зробити висновки, що загалом у структурі працівників підприємства жінки займають значну питому вагу (в середньому - 45%). З огляду на досить розгалужену організаційну структуру, можна передбачати, що більшість жіночого складу персоналу працює у адміністративно-управлінському апараті підприємства. Стосовно виробництва, то це можуть бути обслуговуючі та підсобні цехи та підрозділи.

Стосовно динаміки зміни структури чисельності, то за період 2007-2010рр. загальна чисельність працівників зросла на 94 особи (на 3,7%), при цьому жіночий склад скоротився на 47 осіб (на 4%), а чоловічий зріс на 141 особу (на 10,4%). Чисельність жінок у структурі штатних працівників скоротилась із 46,6% до 43,2%. Це може свідчити про скорочення адміністративно-управлінського апарату та підвищеної потреби у виробничих робітниках.

Класифікація працівників за характером виконуваних функцій передбачає дві основні категорії персоналу за участю в процесі виробництва: управлінський та виробничий. До управлінського персоналу у даному випадку відносять керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців. До виробничого - робітники, обслуговуючий персонал.

Склад і структура штатних працівників за даними категоріями наведена у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Склад і структура чисельності працівників за характером виконуваних функцій

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення (2010-2007)
	осіб	%	осіб	%	осіб	%	осіб	%
Середньооблікова кількість штатних працівників	2545	100	2562	100	2578	100	2639	100	94
з них: управлінський персонал	725	28,5	756	29,5	696	27	685	26	-40
виробничий персонал	1820	71,5	1831	70,5	1882	73	1954	74	134

Згідно даних таблиці можна стверджувати, що за аналізований період частка управлінського персоналу у загальній структурі зменшилась із 28,5% до 26% при абсолютному зниженні на 40 осіб (на 5,5%), що свідчить про скорочення адміністративно-управлінського апарату. При цьому виробничий персонал збільшився на 134 особи (на 7,4%), що може свідчити про розширення виробничої діяльності або появу нових виробничих функцій.

Рух (оборот) робочої сили на підприємстві характеризують такі показники як коефіцієнт обороту з прийому, коефіцієнт обороту з вибуття, коефіцієнт плинності кадрів. Значення та динаміка показників руху робочої сили на підприємстві наведені у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Показники руху робочої сили

Показники	Роки
	2007	2008	2009	2010
1. Коефіцієнт обороту з прийому	0,411	0,219	0,223	0, 208
2. Коефіцієнт обороту з вибуття	0,285	0,228	0,212	0,187
3. Коефіцієнт плинності кадрів	0,210	0,185	0,119	0,094

Розглядаючи динаміку показників руху робочої сили за 2007-2010рр., можна стверджувати, що коефіцієнт обороту з прийому був найвищим у 2007 році - 0,411, але до 2010 року він значно знизився до 0, 208. Ізольовано така тенденція є негативною, так як знижується попит на робочі місця, але у порівнянні з коефіцієнтом обороту кадрів, який є порівняно нижчим, окрім 2008 року, то такий стан є задовільним. Зниження коефіцієнту обороту з вибуття із 0,285 до 0,187 свідчить про деяке зростання постійності кадрів. Коефіцієнт плинності кадрів також знижується (від 0,210 до 0,094), що говорить про покращення умов праці та кадрової політики підприємства.

В цілому за період найбільш негативні показники у 2008 році - коефіцієнт обороту з вибуття перевищує коефіцієнт обороту з прийому на 0,009, а коефіцієнт плинності кадрів є також досить значним - 0,185.

Аналіз ефективності використання трудових ресурсів передбачає розрахунок наступних показників: трудомісткість праці, яка показує кількість робочого часу, затраченого на 1 м³ або на 1 грн. обсягу реалізованих послуг, та продуктивність праці, яка показує ефективність затраченого робочого часу як в натуральних, так і у вартісних вимірниках. Розрізняють річну, місячну, денну та годинну продуктивність.

Усі вище зазначені показники ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві за 2007 - 2010 рр. наведені нижче у таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Показники ефективності використання трудових ресурсів

Показники	Одиниця виміру	Роки
		2007	2008	2009	2010
1. Трудомісткість: натуральні вимірники; вартісні вимірники;	люд. - год. /1 тис. м3 люд. - год. /1 тис. грн.	19,1 37,6	20 33,1	20,5 19,5	21,1 19,8
2. Продуктивність праці: 2.1 Річна: натуральні вимірники; вартісні вимірники	тис. м3/1 чол. на рік тис. грн. /1 чол. на рік	90,9 46,2	86,1 52	83,2 87,6	81,5 86,6
2.2 Місячна: натуральні вимірники; вартісні вимірники;	м3/1 чол. на міс. грн. /1 чол. на міс.	7575 3850	7175 4333,3	6933,3 7300	6791,7 7216,7
2.3 Денна: натуральні вимірники; вартісні вимірники;	м3/1 чол. на день грн. /1 чол. на день	252,5 128,3	239,2 144,4	231,1 243,3	226,4 240,6
2.4 Годинна: натуральні вимірники; вартісні вимірники	м3/1 чол. на год. грн. /1 чол. на год.	10,5 5,3	10 6	9,6 10,1	9,4 10

Розглянувши динаміку показників ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві, можна зробити наступні висновки:

трудомісткість праці у натуральному виразі за період 2007-2010 рр. має стабільну тенденцію до зростання від 19,1 до 21,1 люд-год. /1 тис. м³. Така динаміка є негативною, і створюється в основному за рахунок зниження обсягів надання послуг.

Трудомісткість праці у вартісному виразі за 2007-2008 роки незначно знизилась із 37,6 до 33,1 люд. - год. /1 тис. грн. загалом через перевищення темпів зростання доходу над темпами зростання відпрацьованого часу. Але у 2009 році трудомісткість різко знижується до 19,5 люд. - год. / 1 тис. грн. через значне зростання доходу. Таке зростання доходу при зниженні обсягів реалізації послуг може бути спричинене лише підвищенням тарифів на послуги каналізації. У 2010 році показник дещо зростає на 0,3 люд. - год. / 1 тис. грн. через зростання відпрацьованого часу;

продуктивність праці у натуральному виразі за аналізований період стабільно знижується із 90,9 до 81,5 тис. м^3/1 чол., що можна назвати негативною тенденцією для підприємства при зниженні обсягів надання послуг та одночасному підвищенні чисельності персоналу.

Продуктивність праці у вартісному виразі за період 2007-2009 рр. стабільно зростає із 46,2 до 87,6 тис. грн. / 1 чол. в основному за рахунок значного перевищення темпів зростання доходу над темпами зростання чисельності працівників. У 2010 році продуктивність знижується на 1 тис. грн. / 1 чол. через значне зростання чисельності працівників.

Використання робочого часу є важливим показником трудових ресурсів на будь-якому підприємстві. Проведення аналізу використання робочого часу дозволяє зробити висновки стосовно його ефективності, а також отримати усі підстави для надання рекомендацій та проведення заходів щодо підвищення ефективності використання робочого часу та скорочення і ліквідації небажаних простоїв та невиходів.

Динаміка та структура складових балансу робочого часу працівників підприємства за період 2007-2010 рр. наведені у таблиці 2.10.

Розглянувши дані таблиці, можна зробити деякі висновки:

загальний фонд робочого часу за весь аналізований період збільшився із 5115829 людино-годин до 5313848 людино-годин, тобто на 3,87%. Це природно, так як фонд робочого часу збільшився пропорційно зростанню середньооблікової чисельності працівників;

у числі загального фонду відпрацьований робочий час знизився в цілому за період на 2,52% зі зниженням питомої ваги у структурі із 86,41% до 85,29%. Це свідчить про зниження ефективності використання робочого часу або відсутність заходів задля її підвищення;

Таблиця 2.10 - Динаміка та структура використання робочого часу

Показники	Роки	Відхилення
	2007	2008	2009	2010	2008-2007	2009-2008	2010-2009	2010-2007
	люд-год	%	люд-год	%	люд-год	%	люд-год	%	абс.	відн., %	абс.	відн., %	абс.	відн., %	абс.	відн., %
1. Фон робочого часу, всього	5115829	100	5201538	100	5168210	100	5313848	100	85709	1,68	-33328	-0,64	145638	2,82	198019	3,87
2. Відпрацьовано, всього	4420579	86,41	4450231	85,56	4400573	85,15	4532010	85,29	29652	0,67	-49658	-1,12	131437	2,99	111431	2,52
з них - надурочно	503	0,01	4043	0,08	2715	0,05	4847	0,09	3540	703,78	-1328	-32,85	2132	78,53	4344	863,62
3. Не відпрацьовано, всього	695250	13,59	751307	14,44	767637	14,85	781838	14,71	56057	8,06	16330	2,17	14201	1,85	86588	12,45
у т. ч. щорічні відпустки	404790	7,91	431297	8,29	440553	8,52	427306	8,04	26507	6,55	9256	2,15	-13247	-3	22516	5,56
тимчасова непрацездатність	246570	4,82	233749	4,49	233064	4,51	241010	4,54	-12821	-5, 20	-685	-0,29	7946	3,41	-5560	-2,26
відпустки без збереження заробітної плати	-	-	-	-	-	-	92815	1,75	-	-	-	-	92815	100	92815	100
навчальні відпустки та інші неявки, передбачені законодавством	29060	0,57	28287	0,54	18543	0,36	18844	0,36	-773	-2,66	-9,744	-34,45	301	1,62	-10216	-35,15
неявки з дозволу адміністрації	13098	0,26	56158	1,08	74525	1,44	-	-	43060	328,75	18367	32,70	-74525	-100	-13098	-100
неявки у зв'язку з переведенням на скорочений робочий день, тиждень	-	-	1000	0,02	-	-	-	-	1000	100	-1000	-100	-	-	-	-
простої	-	-	-	-	72	0,005	-	-	-	-	72	100	-72	-100	-	-
інші причини (прогули)	1732	0,03	816	0,02	880	0,015	863	0,02	-916	-52,89	64	7,84	-17	-1,93	-869	-50,17

значне зростання часу, відпрацьованого надурочно за період на 863,62% свідчить про зниження укомплектованості штату працівників і погіршення структури спрямування оплати праці;

підвищення невідпрацьованого часу на 86588 людино-годин (на 12,45%) у динаміці та зростання у структурі із 13,59% до 14,71% також свідчить про зниження ефективності використання робочого часу за рахунок:

збільшення питомої ваги щорічних відпусток із 7,91% до 8,04%;

значного зростання у 2007 - 2009 роках кількості неявок з дозволу адміністрації як у структурі - із 0,26% до 1,44%, так і в абсолютному значенні на 61427 людино-годин, тобто на 468,98%;

значної кількості відпусток без збереження заробітної плати за згодою сторін у 2010 році у сумі 92815 людино-годин або 1,75%;

появи у 2009 році простоїв у кількості 72 людино-годин, які займають у структурі невідпрацьованого часу 0,005%.

Протягом аналізованого періоду також спостерігались позитивні зрушення, а саме:

зниження тимчасової непрацездатності на 5560 людино-годин або на 2,26% та зниження її питомої ваги у структурі із 4,82% до 4,54%;

скорочення навчальних відпусток та інших неявок, передбачених законодавством на 10216 людино-годин або на 35,15%;

скорочення прогулів та інших причин на 869 людино-годин або на 50,17% та зниження частки у структурі на 0,01% за період.

Аналіз оплати праці є важливою складовою аналізу трудових ресурсів підприємства. Першим етапом буде характеристика складу фонду оплати праці штатних працівників підприємства за 2007 - 2010 рр. (див. табл.2.11).

Дані таблиці надають інформацію про наступне: загалом фонд оплати праці за аналізований період зростає із 40064,5 тис. грн. до 88084,7 тис. грн., тобто більше ніж у 2 рази.

Таблиця 2.11 - Склад та структура фонду оплати праці

Категорія	2007	2008	2009	2010
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Фонд оплати праці, всього	40064,5	100	50659,5	100	72741,9	100	88084,7	100
Фонд основної заробітної плати	22704,3	56,67	29442,7	58,08	44452,9	61,11	61281,7	69,57
Фонд додаткової заробітної плати	16345,6	40,80	20868,3	41, 19	27792,2	38,21	26185,5	29,73
з нього - надбавки та доплати	3384,8	8,45	5003,5	9,88	7315,5	10,06	8629,0	9,80
- премії та винагороди систематичного характеру	8711,2	21,74	9856,1	19,45	14034,3	19,29	9074,7	10,30
- виплати в порядку компенсації втрати ЗП згідно чинного законодавства з них - у зв'язку з порушенням термінів виплати	-	-	-	-	-	-	-	-
- внаслідок зростання споживчих цін	588,7	1,47	1621,3	3, 20	481,2	0,66	-	-
Заохочувальні та компенсаційні виплати	1014,6	2,53	348,5	0,73	496,8	0,68	617,5	0,70

Така тенденція природна у зв'язку із загальним підвищенням цін. У структурі фонду оплати праці переважає фонд основної заробітної плати і його питома вага збільшується із 56,67% до 69,57%. Така динаміка є здебільшого позитивною, так як зменшуються переплати у виплатах заробітної плати. Частка фонду додаткової заробітної плати, відповідно, зменшується із 40,80% до 29,73% за рахунок значного скорочення у 2007-2009 рр. частки виплат в порядку індексації (із 1,47% до 0,66%), які у 2010 році були відсутні, а також за рахунок скорочення питомої ваги премій та винагород систематичного характеру - з 21,74% до 10,30%. При цьому надбавки збільшуються в структурі фонду оплати праці з 8,45% до 9,8%. Заохочувальні та компенсаційні виплати знизились як в абсолютному значенні на 397,1 тис. грн., так і у структурі - з 2,53% до 0,7%.

Також важливим є групування середньооблікової кількості штатних працівників за розміром середньої заробітної плати, яке може характеризувати склад і структуру робітників за посадами та рівень оплати праці на підприємстві. Розглянемо таке групування у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 - Групування працівників за рівнем середньої заробітної плати

Категорія	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	осіб	%	осіб	%	осіб	%	осіб	%
Кількість штатних працівників, яким оплачено 50% і більше робочого часу, встановленого на місяць, всього	2300	100	2380	100	2289	100	2214	100
у тому числі у розмірі: до 800 грн.	428	18,61	-	-	3	0,13	-	-
800,01 - 1000 грн.	413	17,96	133	5,59	39	1,70	-	-
1000,01 - 1250 грн.	465	20,22	193	8,11	127	5,55	53	2,39
1250,01 - 1500 грн.	400	17,39	449	18,86	301	13,15	86	3,88
1500,01 - 2000 грн.	407	17,70	609	25,59	406	17,74	408	18,43
2000,01 - 2500 грн.	171	7,43	562	23,61	373	16,30	469	21,18
2500,01 - 3500 грн.			317	13,32	790	34,51	941	42,50
3500,01 - 5000 грн.			103	4,33	209	9,13	209	9,44
понад 5000,01 грн.	16	0,69	14	0,59	41	1,79	48	2,18

Таким чином, розглянувши структуру групування та її динаміку, можна сказати, що в цілому по підприємству стан з оплати праці поліпшився. Не дивлячись на те, що зростання рівня оплати праці пов'язане в основному з інфляційними процесами, а також на те, у структурі 2009 року з'явились працівники із середньою заробітною платою менше 800 грн. (це можуть бути нові працівники), в цілому тенденція є позитивною.

У 2010 році, порівняно із 2007 роком, чисельність працівників із заробітною платою до 800 грн. знизилась із 428 чол. до нуля, тобто на 100%; чисельність працівників, які мали заробітну плату від 800,01 до 1500 грн. знизилась із 1278 чол. до 139 чол., тобто на 89,1%. Це відбулось за рахунок того, що питома вага працівників, які отримують від 1500,01 до 2000грн. зросла у структурі із 17,70% до 18,43%; частка категорій 2000,01 - 5000 грн. та понад 5000,01 грн. зросли відповідно з 7,43% до 73,12% та з 0,69% до 2,18% (зростання абсолютного значення відбулось на 847% і на 200% відповідно).

Вагомим показником у ході аналізу є середня заробітна плата - економічний показник, який характеризує розмір нарахованої заробітної плати, яка припадає на одного працівника підприємства. Динаміка річної середньої заробітної плати на підприємстві за 2007-2010 роки приведені в таблиці 2.13:

Таблиця 2.13 - Середня заробітна плата за 2007-2010 рр.

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010/2007
					абсолютне	відносне, %
1. Фонд оплати праці, тис. грн.	40166,4	50798,9	72928,3	88202,5	48036,1	119,59
2. Середньооблікова чисельність робітників, чол.	2545	2587	2578	2639	94	3,69
3. Річна середня заробітна плата, грн.	15782,48	19636,22	28288,71	33422,70	17640,22	111,77

За даними таблиці можна зробити висновок, що у 2010 році, порівняно із 2007 роком, середньооблікова чисельність працівників зросла на 94 особи (на 3,69%). Така тенденція пов'язана із організаційними та виробничими змінами, можливим розширенням обсягів господарської діяльності.

При цьому фонд оплати праці зростає на 119,59%. Таке зростання виправдане підвищенням рівня мінімальної заробітної плати, а також зростанням рівня інфляції, що є підґрунтям для індексації заробітної плати.

Середня заробітна плата, за таких тенденцій, також стрімко зростає - темп приросту у 2010 році в розрахунку до 2007 року склав 111,77%. Такий високий показник склався за рахунок перевищення темпів зростання фонду оплати праці над темпами зростання середньооблікової чисельності.

2.5 Аналіз витрат

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ витрат за основними видами діяльності на інвестиційні, фінансові та поточні (операційні).

Класифікація витрат за даною ознакою наведена нижче у таблиці 2.14.

Таблиця 2.14 - Класифікація витрат за видами діяльності

Показник	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	тис. грн.	струк-тура, %	тис. грн.	струк-тура, %	тис. грн.	струк-тура, %	тис. грн.	струк-тура, %
1. Операційні витрати	124833,9	98,74	153041	98,45	246842	98,74	268590	98,27
з них собівартість реалізованих послуг	96898,5	76,65	127454	81,99	174778	69,91	202447	74,07
- адміністративні витрати	21762,8	17,21	8866	5,70	9888	3,95	10681	3,91
- витрати на збут	-	-	10269	6,61	15994	6,40	18623	6,81
- інші операційні витрати	6172,6	4,88	6452	4,15	46182	18,48	36839	13,48
2. Фінансові витрати	1160,1	0,92	2034	1,31	2688	1,07	4126	1,51
3. Інші витрати	429	0,34	367	0,24	473	0, 19	592	0,22
Усього витрат від звичайної діяльності	126423	100	155442	100	250003	100	273308	100

Згідно наведених у таблиці даних, можна стверджувати, що витрати від звичайної діяльності аналізованого підприємства за період 2007-2010 років зросли більше ніж вдвічі - зі 126423 тис. грн. до 273308 тис. грн., тобто на 146885 тис. грн. Така тенденція спостерігається через значне зростання операційних витрат на 143756,1 тис. грн., не дивлячись на те, що у структурі їхня питома вага навіть зменшилась (на 0,47%). У складі операційних витрат за період сталися такі зміни: собівартість реалізованих послуг в абсолютному значенні зросла із 96898,5 тис. грн. до 202447 тис. грн., однак у структурі витрат їхня питома вага зменшилась із 76,65% (зі зростанням до 81,99% у 2008 році) до 74,07%.; адміністративні витрати знизились як в абсолютному виразі (із 21762,8тис. грн. до 10681 тис. грн.), так і у структурі (17,21% у 2007 році та 3,91% у 2010 році); у 2008 році з'явились витрати на збут у зв'язку із удосконаленням роботи Департаменту збуту та появою call-центру, які на кінець періоду у структурі займають 6,81%; інші операційні витрати зросли як в абсолютному виразі (із 6172,6 тис. грн. до 36839 тис. грн.), так і у структурі витрат (від 4,88% до 13,48%).

Далі слід розглянути більш докладно операційні витрати, які безпосередньо пов'язані із виробничим процесом. Класифікація операційних витрат за економічними елементами наведена нижче у таблиці 2.15:

Таблиця 2.15 - Склад і структура операційних витрат за економічними елементами

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Матеріальні витрати	46539,1	37,28	62200	40,64	84373	34,18	92988	34,62
Витрати на оплату праці	40166,4	32,18	52362	34,21	73579	29,81	88761	33,05
Відрахування на соціальні заходи	14782,3	11,84	19312	12,62	28574	11,58	34220	12,74
Амортизація	8295,1	6,64	8223	5,37	8664	3,51	10282	3,83
Інші операційні витрати	15051	12,06	10944	7,16	51652	20,92	42339	15,76
Разом	124833,9	100	153041	100	246842	100	268590	100

Розглянувши дану таблицю, можна підкреслити, що складові операційних витрат за аналізований період не мали у змінах чітких тенденцій, але в цілому за період 2007-2010 років відбулися наступні зрушення:

значно зросли матеріальні витрати у абсолютному значенні із 46539,1 тис. грн. до 92988 тис. грн., тобто на 46448,9 тис. грн., при цьому у структурі їхня питома вага знизилась із 37,28% до 34,62%; - також зростають витрати на оплату праці - із 40166,4 тис. грн. до 88761 тис. грн. (на 48594,6 тис. грн.), у структурі їхня частка також трохи зростає - із 32,18% до 33,05% (зі зниженням у 2009 році до 29,81%);

тенденція зміни відрахувань на соціальні заходи відповідна змінам витрат на оплату праці - зростання в абсолютному вираженні - із 14782,3 тис. грн. до 34220 тис. грн. (на 19437,7 тис. грн.), у структурі їхня питома вага також трохи збільшується - із 11,84% до 12,74%;

величина амортизації також зростає - приріст складає 1986,9 тис. грн., однак у структурі її частка відчутно знизилась - із 6,64% до 3,83%;

інші операційні витрати мали тенденцію до зростання як в абсолютному обсязі (із 15051 тис. грн. до 42339 тис. грн., тобто на 27288 тис. грн.), так і у структурі (із 12,06% до 15,76%).

Останнім не менш важливим етапом є аналіз собівартості продукції (послуг) підприємства. Одним із важливих показників, який характеризує рівень собівартості є обсяг питомих витрат в розрахунку на одиницю реалізованої продукції. Динаміка питомих витрат на одиницю реалізації за період 2007-2010рр. представлена в таблиці 2.16:

Таблиця 2.16 - Динаміка питомих витрати на 1 м³ стічної рідини

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення, %
					2008/ 2007	2009/ 2008	2010/ 2009	2010/ 2007
1. Собівартість реалізованих послуг, тис. грн.	96898,5	127454	174778	202447	31,53	37,13	15,83	108,93
2. Річний обсяг відведеної стічної рідини, тис. м3	231438,5	222633,1	214412,5	215041,5	-3,80	-3,69	0,29	-7,08
3. Питомі витрати на 1м3 стічної рідини, грн. /м3	0,42	0,57	0,82	0,94	35,71	43,86	14,63	123,81

За даними таблиці можна зробити висновок, що у 2010 році, порівняно із 2007 роком, собівартість реалізованих послуг зросла на 105548,5 тис. грн. (на 108,93%). Така тенденція пов'язана із подорожчанням ресурсів, темпами інфляції та особливостями діяльності підприємства за даний період.

При цьому річний обсяг відведеної стічної рідини знизився на 16397 тис. грн. або на 7,08%. Таке зниження може бути пов'язане зі скороченням споживання води. Одна з причин - встановлення лічильних приладів.

Питомі витрати на 1м³ стічної рідини, за таких тенденцій, стрімко зростають - темп приросту у 2010 році у відношенні до 2007 року склав 123,81%. Такий високий показник склався за рахунок значного зростання фонду собівартості та зниження обсягів реалізації.

2.6 Аналіз доходів

Дохід - сума грошових коштів, що надходять на підприємство, від реалізації продукції, надання послуг тощо. Зважаючи на специфіку діяльності аналізованого підприємства необхідно проаналізувати структуру доходів за категоріями споживачів та видами діяльності. Склад і структура доходів приведені нижче у таблицях 2.19 та 2.20.

Згідно даних, наведених у таблиці 2.19, найменший загальний дохід спостерігається у 2007 році - 136862,5 тис. грн., а найбільший - у 2010 році - 273109 тис. грн., тобто протягом аналізованого періоду сума доходу мала тенденцію до зростання, яке наприкінці періоду склало 136246,5 тис. грн. (або 99,55%). Однак таку динаміку не можна вважати однозначно позитивною, так як зростання доходу було спричинене підвищенням тарифів, а також збільшення величини інших операційних доходів. При цьому обсяг послуг, які надаються підприємством, протягом періоду постійно скорочується.

Розглядаючи склад і структуру доходів від усіх видів діяльності, можна сказати, що найбільшу питому вагу у структурі доходу займає чистий дохід від реалізації послуг. Не дивлячись на значний абсолютний приріст (110916,5 тис. грн. або 94,22%) його питома вага знизилась із 86,02% до 83,72%.

Такі зніми стались за рахунок значного зростання обсягу інших операційних доходів - на 30325 тис. грн. або на 222,11%. У структурі доходів їхня частка зросла на 6,13%. Інші доходи у структурі займають незначну частку і протягом періоду вона зменшується із 4,01% до мізерної у 0,18%. В абсолютному значення інші доходи зменшились на 4995 тис. грн., тобто на 91,07%.

Стосовно складу і структури чистого доходу від реалізації послуг за категоріями споживачів, то, розглянувши таблицю 2.20, можна зробити висновки, що основну частку доходу підприємство отримує від інших споживачів - 56,13% у 2007 році та 46,17% у 2010 році.

Таблиця 2.17 - Склад і структура доходу від усіх видів діяльності

Види доходу	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення
					2008 - 2007	2009 - 2008	2010 - 2009	2010 - 2007
	Сума, тис. грн.	Структура, %	Сума, тис. грн.	Структура, %	Сума, тис. грн.	Структура, %	Сума, тис. грн.	Структура, %	Абс.	Відн., %	Абс.	Відн., %	Абс.	Відн., %	Абс.	Відн., %
Чистий дохід від реалізації продукції	117724,5	86,02	134432	87,80	225925	92,37	228641	83,72	16707,5	14, 19	91493	68,06	2716	1, 20	110916,5	94,22
Інші операційні доходи	13653,0	9,97	15869	10,36	18081	7,39	43978	16,10	2216	16,23	2212	13,94	25897	143,22	30325	222,11
Інші фінансові доходи	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Інші доходи	5485,0	4,01	2821	1,84	592	0,24	490	0,18	-2664	-48,57	-2229	-79,01	-102	-17,22	-4995	-91,07
Всього	136862,5	100	153122	100	244598	100	273109	100	1322	100	4170	315,43	28511	11,66	136246,5	99,55

Таблиця 2.18 - Склад і структура чистого доходу від реалізації послуг за категоріями споживачів

Категорії споживачів	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення
					2008 - 2007	2009 - 2008	2010 - 2009	2010-2007
	Сума, тис. грн.	Струк-тура, %	Сума, тис. грн.	Струк-тура, %	Сума, тис. грн.	Струк-тура, %	Сума, тис. грн.	Струк-тура, %	Абс.	Відн., %	Абс.	Відн., %	Абс.	Відн., %	Абс.	Відн., %
Населення	35064,9	29,79	35446,8	30,12	66420,5	32,79	71909,2	35,88	5426,9	15,48	33583,6	82,94	5488,5	8,26	36844,3	105,07
Державні та місцеві бюджетні установи	16578,5	14,08	18824,2	16,00	37050,3	18,29	35968,7	17,95	4924,9	29,71	19816,9	92,16	-1081,6	-2,92	19390,2	116,96
Інші споживачі	66081,1	56,13	63411,6	53,88	99107,3	48,92	92525,0	46,17	6355,7	9,62	38092,5	52,59	-6582,3	-6,64	26443,9	40,02
Всього	117724,5	100	117682,6	100	202578,1	100	200402,9	100	16707,5	14, 19	91493	68,08	-2175,2	-1,07	82678,4	70,23

Зменшення питомої ваги доходів від даної категорії споживачів наприкінці аналізованого періоду на 18%, пов'язано зі скороченням діяльності промислових підприємств, які складають основну частину в даній категорії. Причиною цього можуть бути кризові економічні процеси у державі.

Також значну питому вагу займає категорія 'населення' (29,79% у 2007 році та 35,88% у 2010 році), зростання якої може свідчити як про розширення мережі водовідведення, так і про зростання рівня сплати послуг населенням. Найменшу питому вагу займають доходи від державних та місцевих бюджетних установ (14,08% у 2007 році і 17,95% у 2010 році), однак навіть такі незначні зміни у цій категорії можуть суттєво вплинути на фінансові результати діяльності підприємства.

Одним з вагомих факторів, який впливає на величину доходу підприємства є тариф за 1 м³ стічної рідини, розмір якого залежить від категорії споживачів.

Узагальнюючим показником, який враховує усі категорії споживачів, є середній тариф за 1 м³ стічної рідини. Розглядаючи його динаміку, слід підкреслити, що протягом аналізованого періоду середній тариф значно зріс (на 0,748 грн. /м³), темп приросту якого склав 89,26%. Це сталося за рахунок зниження обсягу тарифних стоків на 10,04% і зростання чистого доходу від реалізації послуг на 70,23%. Динаміка середнього тарифу за 1 м³ стічної рідини та факторів, які на нього впливають, наведена в таблиці В.1 (див. додаток В).

Не дивлячись на те, що тарифи у галузі ЖКГ є регульованими і мають затратний характер, а тарифна політика вимагає певного удосконалення, для підприємства вони виконують важливу роль у компенсації різниці між обсягами загальних і тарифних стоків які формують витрати і тарифи відповідно. Окрім незадовільного фінансового стану підприємства, важливими причинами підвищення тарифів на послуги водовідведення є інфляційні процеси, які призводять до зростання індексів споживчих цін, а також підвищення мінімальних доходів населення.

2.7 Аналіз фінансових результатів діяльності

Фінансовим результатом діяльності будь-якого підприємства є одержання прибутку або збитку. Аналіз формування фінансових результатів діяльності аналізованого підприємства за період 2007-2010 рр. надано в таблиці Д.1 (див. додаток Д).

Згідно наведених у таблиці даних можна зробити висновок, що за 2007-2010 рр. чистий дохід від реалізації послуг зріс на 110916,5 тис. грн., або на 94,22%, і становить на кінець періоду 228641 тис. грн., при цьому спостерігається збільшення собівартості на 105548,5 тис. грн. або на 108,93%. Результатом цього є зростання валового прибутку на 5368 тис. грн., або на 25,78%, який становить 26194 тис. грн. на кінець періоду. Слід підкреслити, що не дивлячись на появу у 2008 р. витрат на збут, які у 2010 році склали 18623 тис. грн., збільшення інших операційних витрат на 30666,4 тис. грн. або на 496,82%, фінансовим результатом від операційної діяльності був прибуток у розмірі 4029 тис. грн., на відміну від 2009 року та 2008 року, коли було зафіксовано збиток від операційної діяльності; проте він на 2514,6 тис. грн. (на 38,43%) менший, ніж у 2007 році. Таким результатам спонукало зменшення адміністративних витрат на 11081,8 тис. грн. або на 50,92%, і збільшення інших операційних доходів на 30325 тис. грн. (на 222,11%).

Зниження обсягу інших доходів на 4995 тис. грн. (на 91,07%), збільшення фінансових витрат на 2515,9 тис. грн. (або на 156,26%) та інших витрат на 163 тис. грн. (на 37,99%) спричинили появу збитку від звичайної діяльності до оподатковування у розмірі 199 тис. грн., однак значно нижчого, ніж у попередньому році.

Не зважаючи на зниження суми доходу з податку на прибуток від звичайної діяльності на 4376 тис. грн. або на 79,68%, порівняно із 2009 роком, у 2010 році підприємство отримало чистий прибуток у розмірі 917 тис. грн., що у 954,02% більше, ніж у 2009 році, та на 7518,5 тис. грн. (або на 89,13%) менше, ніж у 2007 році.

Однак те, що станом на кінець періоду підприємство мало чистий прибуток у розмірі 917 тис. грн., не може свідчити про поліпшення господарської діяльності, так як причиною утворення прибутку є динаміка доходу з податку на прибуток від звичайної діяльності.

Рентабельність - відносний показник економічної ефективності, який комплексно відображає міру ефективності використання матеріальних, трудових і грошових і інших ресурсів.

Ефективність господарської діяльності підприємства найчастіше виражається показниками загальної та чистої рентабельності витрат (див. табл. Д.2, додаток Д). За даними таблиці можна зробити висновок, що загальна рентабельність витрат у 2008 році вже мала від'ємне значення (-1,49%), у 2009 році загальна рентабельність знаходилась на максимально від'ємному рівні (-2,16%). У 2010 році тенденція дещо покращилась, проте все одно рентабельність мала від'ємне значення (-0,07), що пов'язано з отриманням підприємством збитків у 2008, 2009 та 2010 роках.

Чиста рентабельність витрат має таку ж тенденцію, але у 2009 - 2010 рр. вона сягає позитивного значення від 0,03% до 0,34%, проте це відбулося не за рахунок покращення ефективності господарської діяльності, а через отримання доходу з податку на прибуток від звичайної діяльності. В цілому показники рентабельності за своїм абсолютним значенням вказують на погіршення ефективності діяльності підприємства та його фінансового стану.

2.8 Аналіз фінансового стану

Баланс підприємства - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату стан його активів, зобов'язань і капіталу.

Для аналізу активу балансу була складена аналітична таблиця, яка відображає структуру активної частини балансу та динаміку змін протягом аналізованого періоду. Усі необхідні дані представлені у таблиці Е.1 (див. додаток Е).

За даними, наведеними у таблиці, можна зробити висновок, що за період 2007-2010 рр. вартість майна підприємства підвищилась на 71425 тис. грн. до 325378 тис. грн. і темп приросту склав 28,13%. Це позитивна характеристика, так як це може свідчити про розширення підприємством господарського обороту. Структура активів характеризується як 'важка', так як частка необоротних активів складає більше 50%, а саме - 66,66% на початку періоду із деяким зниженням до кінця періоду до 57,60%. Це свідчить про високу чутливість до змін виручки, на відміну від 'легкої' структури, яка вказує на мобільність майна підприємства.

У складі необоротних активів переважають: незавершене будівництво, обсяг якого за весь період зріс на 731,1 тис. грн. або на 1,05%, при цьому у структурі активів його питома вага знизилась із 27,51% до 21,70%; основні засоби, величина яких у натуральному вимірі зросла на 2854,9 тис. грн. (на 2,94%), але у структурі їхня частка знижується із 38,21% до 30,70%.

Також досить значне зростання мають відстрочені податкові активи, які зросли на 14818,6 тис. грн. (на 766,45%), а частка їх збільшилась із 0,76% до 5,14%. Мізерна частка довгострокових фінансових інвестицій (10 тис. грн.) говорить про те, що основна частка коштів спрямовується в основну діяльність, що сприяє фінансовій стійкості підприємства. Обсяг та зміни інших складових необоротних активів були незначними.

Вартість оборотних активів підприємства зросла на 53114 тис. грн. (темп приросту склав 62,78%). При цьому збільшилась частка оборотних активів у загальній структурі із 33,31% до 42,33% на 9,02%. Це може свідчити про розширення виробництва, однак такі зміни можуть бути наслідком уповільнення оборотності оборотних коштів.

Найбільшу питому вагу у структурі оборотних активів займає дебіторська заборгованість. Її загальна частка у структурі активів (включаючи векселі одержані) складає 28,35% на початок періоду та 38,33% на кінець. У складі оборотних активів дебіторська заборгованість займає частку 85,1% на початку періоду та збільшується до 90,56% в кінці аналізованого періоду. Така тенденція є негативною, так як говорить про значне недоотримання власних коштів підприємством.

Структура оборотних активів з високою часткою дебіторської заборгованості та низькою часткою грошових коштів та їх еквівалентів (0,03% на початок періоду і 0,43% на кінець) може свідчити про проблеми, пов'язані з маркетинговою політикою підприємства та недосконалою організацією системи розрахунків за спожиті послуги (сплата після періоду споживання) та роботи зі споживачами та інше. У підприємства також наявна безнадійна дебіторська заборгованість, яка кожного року списується. Це говорить про втрату фінансових ресурсів та уповільнення оборотності капіталу.

Зниження величини запасів на 456,2 тис. грн. або на 4,17% за період, як правило, свідчить про деяке прискорення оборотності оборотних засобів; у структурі частка запасів також знижується (із 4,31% до 3,22%) і загалом займає невелику митому вагу, що не може створювати значний вплив на активність діяльності підприємства. Товари, незавершене виробництво та інші оборотні активи займають незначну частку та не мають значно вираженої динаміки, яка може вплинути на загальну структуру активів.

Стосовно витрат майбутніх періодів, то у складі активів підприємства вони мають зовсім незначний обсяг - 0,03% у 2007 році і 0,07% у 2010 році.

Далі розглянемо склад і структуру пасивів, тобто джерел надходження коштів, яка дозволить вже у повній мірі проаналізувати баланс підприємства.

Склад, структура та динаміка пасивної частини балансу наведена у таблиці Е.2 (див. додаток Е).

За даними цієї таблиці можна зробити висновок, що основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал, обсяг якого за аналізований період збільшився із 182300 тис. грн. до 206636 тис. грн., тобто на 24336 тис. грн. (на 13,35%), але при цьому частка у структурі пасивів знизилась із 71,78% до 63,51%. Така структура джерел фінансування вказує на досить стійкий фінансовий стан підприємства. Однак розглянемо структуру власного капіталу та її зміни більш докладно:

величина статутного капіталу (вартісного виразу основних і оборотних засобів, якими володіє підприємство) за аналізований період зросла на 19795,1 тис. грн.; при цьому зменшилась його питома вага - із 33,44% до 32,18%;

за період 2007-2010 років сума іншого додаткового капіталу скоротилась на 10942,2 тис. грн. (на 19,36%), при цьому його частка знизилась із 22,25% до 14,01%, що є досить значним скороченням. Негативні зміни у розмірі іншого додаткового капіталу свідчать про певне погіршення діяльності підприємства.

відбувається зростання нерозподіленого прибутку на 15483,1 тис. грн., тобто 37,89%; його частка збільшується із 16,09% до 17,32%. Такі зміни є позитивними для підприємства, виходячи із економічної сутності даного показника.

Починаючи із 2008 року у структурі пасивів з'являються забезпечення наступних витрат і платежів у сумі 29193 тис. грн. (9,65% у структурі), в складі яких зазначаються забезпечення виплат персоналу та цільове фінансування. На кінець періоду ця стаття скоротилась до 25932 тис. грн. (на 11,17%) і становила у структурі пасивів 7,97%.

Стосовно позикового капіталу, то відсутність довгострокових зобов'язань протягом аналізованого періоду говорить про високий ризик втрати фінансової стійкості. Лише у 2010 році у складі пасивів мали місце довгострокові зобов'язання, а саме довгострокові кредити у сумі 108 тис. грн., але займали у структурі незначну частку - 0,03%.

Поточні зобов'язання при цьому значно зросли - на 39749,9 тис. грн. або на 124,22%. У структурі їхня частка зросла із 12,60% до 22,05%. Така тенденція відбулась за рахунок:

зростання обсягу короткострокових кредитів банків на 26494,1 тис. грн., тобто на 302,97% (зі збільшенням у структурі із 3,44% до 10,83%);

збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 5138,3 тис. грн. (на 148,91%), при зростанні її частки на 1,28%;

збільшення обсягу поточних зобов'язань за розрахунками (сюди входять розрахунки з оплати праці, страхування; з одержаних авансів та розрахунки з бюджетом) на 47918 тис. грн., тобто на 40,58%, при збільшення питомої ваги у структурі із 4,65% до 5,10%;

зростання інших поточних зобов'язань на 3335,2 тис. грн. або на 41,76%.

При цьому, доходи майбутніх періодів за період значно знизились - на 18700,9 тис. грн. (на 47,16%); зниження частки у структурі становить 9,18%.

Загалом, збільшення обсягу джерел формування ресурсів на 28,13% відбулось за рахунок перевищення темпів приросту величини короткострокових зобов'язань (124,22%),, довгострокових кредитів (100%) забезпечень витрат та платежів (100%) та власного капіталу (13,35%) над темпами скорочення доходів майбутніх періодів (-47,16%).

Одна з важливих характеристик фінансового стану підприємства - його фінансова незалежність від зовнішніх джерел фінансування.

У процесі аналізу фінансової незалежності обчислюються наступні показники: коефіцієнт фінансової незалежності ('автономії') як відношення загальної суми власних коштів до суми інвестованого капіталу (валюти балансу); коефіцієнт фінансової стабільності, що характеризує співвідношення власних і позикових коштів; коефіцієнт фінансового левериджу, який характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством у розрахунку на одиницю власного капіталу;

Розрахунок основних показників фінансової незалежності підприємства наведений у табл. Ж.1 (див. додаток Ж).

Аналізуючи фінансову незалежність підприємства, за період 2007-2010 років, виходячи із розрахованих коефіцієнтів, можна стверджувати, що підприємство є достатньо фінансово незалежним, так як мінімальне значення коефіцієнта - 0,62 у 2008 році, що більше, ніж нормативне значення 0,5 на 0,12. Максимальне значення коефіцієнта - 0,72 у попередньому 2007. Загалом за період спостерігається негативна динаміка - показник знизився на 11,11%.

За аналізований період підприємство також мало високу фінансову стабільність - на початок періоду відповідний коефіцієнт складає 5,70, що більше нормативного значення 1 на 4,70. Однак, аналізуючи динаміку, до 2010 року цей показник стабільно знижується і становить 2,87; темп зниження склав 49,65%, що характеризує негативну динаміку.

Значення коефіцієнту фінансового левериджу у період 2007-2010рр. знаходиться у межах оптимального значення. У 2007 році показник становив 0,175, що нижче оптимального значення 0,5 на 0,325. Однак до 2010 року показник стабільно зростає на 98,86% - до 0,348, що говорить про негативну тенденцію та деяке зниження фінансової стійкості.

Фінансова стійкість є одним із важливіших показників фінансового стану підприємства. Для її визначення аналізують джерела формування матеріальних оборотних засобів (запасів), для чого використовуються певні показники:

наявність власних оборотних коштів як різниця між сумою власного капіталу та необоротних активів;

наявність власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів (довгострокових зобов'язань);

загальна величина основних джерел формування запасів як сума наявних власних оборотних коштів і усіх зобов'язань підприємства;

надлишок (нестача) власних оборотних коштів (Надл. (нест.) ₁);

надлишок (нестача) власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів (Надл. (нест.) ₂);

надлишок (нестача) загальної величини основних джерел формування запасів (Надл. (нест.) ₃).

Всі перераховані показники розраховані нижче у таблиці 2.19.

За результатами розрахунків, наведених у таблиці, можна зробити висновок, що протягом аналізованого періоду підприємство має абсолютну фінансову стійкість (Надл. (нест.) _1,2,3 ?0), тобто всі запаси покриваються власними оборотними коштами і підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів.

Основною причиною таких результатів є перевищення темпів зростання власного капіталу над необоротними активами, а також значний обсяг поточних зобов'язань.

Таблиця 2.19 - Визначення типу фінансового стану

Найменування показників	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
1. Запаси, тис. грн.	12165,7	11694	12563	11609
2. Наявність власних оборотних коштів, тис. грн.	18237,8	12545	21795	19203
3. Наявність власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів, тис. грн.	18237	12545	21795	19311
3. Загальна величина основних джерел формування запасів, тис. грн.	30737,8	25045	36843	91061
4. Надл. (нест.) 1, тис. грн.	6072,1	851	9232	7594
5. Надл. (нест.) 2, тис. грн.	6072,1	851	9232	7702
6. Надл. (нест.) 3, тис. грн.	18572,1	13351	24280	79452

Фінансовий стан підприємства також оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності, які характеризують можливість повного і своєчасного розрахунку по короткострокових зобов'язаннях перед кредиторами.

Для аналізу ліквідності балансу доцільно використати наступні показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує негайну здатність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість; проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності, при розрахунку якого не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - поволі реалізовані активи. Ще одним з важливих коефіцієнтів аналізу ліквідності є коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності, що показує, в якій мірі оборотні активи підприємства достатні для задоволення поточних зобов'язань.

Показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт загальної платоспроможності, що характеризує наскільки обсяг короткострокових зобов'язань по кредитах і розрахунках можна погасити за рахунок всіх ліквідних активів. Аналіз даних показників за період 2007-2010 рр. наведено у таблиці Ж.2 (див. додаток Ж).

Аналіз показників ліквідності підприємства в динаміці за аналізований період 2007-2010 рр. показав, що коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться на дуже низькому рівні і навіть не сягає граничної відмітки, що вказує на недостатність у підприємства власних засобів для покриття усіх зобов'язань. Даний коефіцієнт вже починаючи з початку періоду має тенденцію до зростання - до 2008 року він зростає на 0,003, тобто на 300%. До 2009 року значення коефіцієнта стабільне, а в 2010 році відбувається різке зростання у 3 рази до 0,012. Це відбувається внаслідок коливання темпів росту грошових коштів, дебіторської заборгованості та поточних зобов'язань: коли темп росту грошових коштів перевищують темпи росту поточних зобов'язань, то спостерігається збільшення даного показника, і навпаки.

Коефіцієнт проміжної ліквідності протягом усього аналізованого періоду знаходиться у нормативних межах, що вказує на достатність у підприємства власних засобів для покриття усіх зобов'язань, якщо не брати до уваги найменш ліквідну частину оборотних активів. Тенденція зростання даного коефіцієнта вказує на позитивні зрушення в даному напрямі.

Стосовно показника поточної ліквідності, то на початку періоду від був меншим від свого нормативного значення і складав 0,821, що означало перевищення величини поточних зобов'язань над поточними активами. Проте вже у 2008 році цей коефіцієнт збільшився на 34,10%, а у 2009 році ще збільшився на 7,54% і був знову в нормативних межах. В 2010 році дана тенденція збереглася і показник сягнув максимального значення за період - 1, 201. Така тенденція пов'язана з різким збільшення суми короткострокових пасивів через появу забезпечень наступних витрат і платежів. Загалом, якщо аналізувати даний показник можна сказати, що поточних активів підприємства ледве вистачає для того, щоб покрити поточні зобов'язання. Отже, загалом можна зробити висновки, що підприємство не має можливості негайно погасити поточні зобов'язання своїми коштами, але все ж таки за рахунок усіх оборотних активів підприємство може погасити всі свої зобов'язання.

Коефіцієнт загальної платоспроможності знаходиться у нормативних межах, що вказує на можливість підприємства повністю погасити обсяг короткострокових зобов'язань по кредитах і розрахунках за рахунок всіх ліквідних активів, однак даний коефіцієнт має стійку тенденцію до зниження протягом усього аналізованого періоду (на 42,88%), що є свідченням зниження ефективності господарювання підприємства.

Наступним етапом аналізу фінансового стану є аналіз показників ділової активності та рентабельності, який включає розгляд наступних показників: коефіцієнт оборотності оборотних засобів - визначає кількість оборотів, яку здійснюють оборотні засоби протягом звітного періоду; тривалість обороту оборотних засобів - характеризується кількістю днів, протягом яких оборотні засоби проходять усі стадії одного кругообігу; коефіцієнт оборотності запасів - показує кількість оборотів, яку здійснюють виробничі запаси протягом звітного періоду; середня тривалість одного обороту запасів - характеризується кількістю днів, протягом яких виробничі запаси проходять усі стадії одного кругообігу; коефіцієнт оборотності засобів в розрахунках - визначає кількість обороту засобів в розрахунках протягом звітного періоду; тривалість обороту засобів в розрахунках - характеризується кількістю днів, проходження засобів в розрахунках усіх стадій одного кругообігу; тривалість погашення дебіторської заборгованості - вказує строк за який дебіторська заборгованість покупців перетворюється на грошові кошти; тривалість операційного циклу - характеризує період перетворення виробничих запасів на грошові кошти.

Результати розрахунку вище вказаних даних наведені у таблиці 2.20.

Таким чином, виходячи з наведених даних у таблиці 2.20, аналізуючи коефіцієнт оборотності оборотних засобів, можна стверджувати, що у 2008 році відбулося зниження даного показника на 10,56%, що сталося внаслідок різкого збільшення суми оборотних активів (на 50,5%), однак вже у 2009 році цей показник збільшився на 43,31%., чому сприяло зростання чистого доходу на 68,09%.

Таблиця 2.20 - Динаміка показників ділової активності підприємства

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2008р. - 2007р.	2009р. - 2008р.	2010р. - 2009р.	2010р. - 2007р.
					Абсол. відх.	Відн. відх.	Абсол. відх.	Відн. відх.	Абсол. відх.	Відн. відх.	Абсол. відх.	Відн. відх.
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів, обертів	1,42	1,27	1,82	1,77	-0,15	-10,56	0,55	43,31	-0,05	-2,75	0,35	24,65
Середня тривалість одного обороту оборотних засобів, днів	257,04	288, 19	200,55	206,21	31,15	12,12	-87,64	-30,41	5,66	2,82	-50,83	-19,78
Коефіцієнт оборотності запасів, обертів	8,94	11,87	15,87	18,45	2,93	32,77	4,00	33,70	2,58	16,26	9,51	106,38
Середня тривалість одного обороту запасів, днів	40,83	30,83	23,00	19,78	-10,00	-24,49	-7,83	-25,40	-3,22	-14,00	-21,05	-51,55
Коефіцієнт оборотності засобів в розрахунках, днів	1,70	1,44	2,04	1,99	-0,26	-15,29	0,60	41,67	-0,05	-2,45	0,29	17,06
Тривалість обороту засобів в розрахунках, днів	214,71	254,17	178,92	183,42	39,46	18,38	-75,25	-29,61	4,50	2,52	-31,29	-14,57
Тривалість погашення дебіторської заборгованості, днів	208,22	207,94	131,34	136,88	-0,28	-0,13	-76,6	-36,84	5,54	4,22	-71,34	-34,26
Тривалість операційного циклу, днів	255,54	285,00	201,92	203, 20	29,46	11,53	-83,08	-29,15	1,28	0,63	-52,34	-20,48

Таблиця 2.21 - Динаміка показників рентабельності підприємства

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2008р. - 2007р.	2009р. - 2008р.	2010р. - 2009р.	2010р. - 2007р.
					Абсол. відх.	Відн. відх.	Абсол. відх.	Відн. відх.	Абсол. відх.	Відн. відх.	Абсол. відх.	Відн. відх.
Валова рентабельність виробництва,%	10,31	(1,82)	(3,09)	(0,10)	-12,13	-	-1,27	-	2,99	-	-10,41	-
Чиста рентабельність виробництва,%	8,71	(0,78)	0,05	0,45	-9,49	-	0,83	-	0,40	800	-8,26	-94,83
Чиста рентабельність активів,%	3,32	(0,33)	0,03	0,28	-3,65	-	0,36	-	0,25	833,33	-3,04	-91,57
Валова рентабельність реалізованої продукції,%	8,49	(1,73)	(2,39)	(0,09)	-10,22	-	-0,66	-	2,30	-	-8,58	-
Операційна рентабельність реалізованої продукції,%	5,56	(2,04)	(1,26)	1,76	-7,6	-	0,78	-	3,02	-	-3,8	-68,35
Чиста рентабельність реалізованої продукції,%	7,17	(0,74)	0,04	0,40	-7,91	-	0,78	-	0,36	900	-6,77	-94,42

В 2010 році, порівняно з 2009 роком знов відбулося зменшення даного показника (на 2,75%), проте загалом за аналізований період коефіцієнт оборотності оборотних засобів зріс на 24,65%, що є позитивним явищем, адже свідчить про прискорення оборотності оборотних засобів. Середня тривалість одного обороту оборотних засобів відповідно має протилежну тенденцію - в цілому за період термін одного обороту оборотних засобів знизився приблизно на 51 день, і склав 206 днів на кінець періоду, що вказує на підвищення ефективності використання оборотних засобів.

Аналізуючи динаміку змін коефіцієнту оборотності запасів, можна відмітити стійку тенденцію зростання протягом усього аналізованого періоду. В цілому за цей період даний коефіцієнт збільшився більше, ніж удвічі (на 106,38%). Відповідно до цього, середня тривалість одного обороту запасів мала стійку тенденцію до зменшення - за весь період показник знизився на 51,55%, що в цілому свідчить про підвищення ефективності використання запасів. Загалом позитивну динаміку показує і коефіцієнт оборотності засобів в розрахунках, який за період збільшився на 17,06%, а відповідно тривалість обороту засобів в розрахунках зменшилася на 14,57%. Позитивним є також скорочення тривалості погашення дебіторської заборгованості у 2007 - 2010 рр. на 71 день (або 34,26%) та зменшення тривалості операційного циклу на 52 дні (або 20,48%).

Узагальнюючи вище наведене, можна зробити висновок про підвищення ефективності використання активів підприємства, що є позитивним через наступну залежність: чим швидше кошти підприємства зроблять кругообіг, тим більше продукції отримає та реалізує підприємство, маючи однакову суму капіталу. Досягнутий в результаті прискорення оборотності ефект виражається, передусім, у збільшенні обсягу випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається загальне покращення фінансових результатів.

Для більш детального аналізу фінансових результатів господарської діяльності аналізованого підприємства доцільно використати наступні показники рентабельності:

валова рентабельність виробництва, яка вказує на те, яка частина валового прибутку припадає на гривню витрат, які формують собівартість реалізованої продукції;

чиста рентабельність виробництва, яка вказує на те, яка частина чистого прибутку припадає на гривню витрат, які формують собівартість реалізованої продукції;

чиста рентабельність активів - дає загальну оцінку доходності вкладеного у виробництво капіталу, як власного, так і позикового;

валова рентабельність реалізованої продукції - показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення, враховуючи при розрахунку валовий прибуток;

операційна рентабельність реалізації продукції - показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів;

чиста рентабельність реалізації продукції, яка показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення, враховуючи при розрахунку чистий прибуток.

Як видно з даних таблиці 2.21, яка відображає динаміку зазначених показників рентабельності за період 2007-2010 рр., у 2010 році, порівняно з 2007 роком, значення усіх вказаних видів рентабельності значно погіршились, а саме:

валова рентабельність виробництва вже в 2008 році сягнула від'ємного значення (-1,82%), а в 2009 році дана тенденція поглибилася і загальна рентабельність витрат дістала рівня (-3,09%) та збереглася у 2010 році (-0,10%), що пов'язано з отриманням підприємством збитків у 2008 - 2010 рр.

чиста рентабельність виробництва має схожу тенденцію, проте у 2009 - 2010 рр. вона сягає позитивного значення - 0,05%, 0,45% відповідно, проте це відбулося не за рахунок покращення ефективності господарської діяльності, а через отримання доходу з податку на прибуток від звичайної діяльності;

зменшення чистої рентабельності активів за аналізований період склало 91,57%, через отримання збитку підприємства у 2008 році та перевищення темпів зростання суми активів над темпами зростання прибутку у 2010 році.

валова, операційна та чиста рентабельності реалізованої продукції також зменшились у абсолютному значенні відповідно на 8,58%, 3,80% та 6,77% відповідно, що також спричинене зниженням величини прибутку підприємства в цілому за аналізований період на 89%.

Загалом така тенденція свідчить про низький рівень ефективності діяльності та вказує на необхідність впровадження заходів щодо санації даного підприємства. Від'ємне значення рентабельності активів свідчить про неефективне використання капіталу, характеризує збитковість вкладеного у виробництво капіталу, як власного, так і позикового. Це вказує на необхідність підвищення ефективності управління капіталом підприємства. Взагалі, негативні фінансові результати діяльності є сигналом для їхнього аналізу та виявлення причин збитковості підприємства, як результат - прийняття певних управлінських рішень задля покрашення загального фінансового стану.

Розділ 3. Методологічні основи проведення факторного аналізу. розробка методики факторного аналізу фінансових результатів діяльності КП КГ 'Харківкомуночиствод'

3.1 Теоретичні основи методики факторного аналізу узагальнюючих показників діяльності підприємства

Економічний аналіз - це науковий метод пізнання сутності економічних явищ та процесів, який ґрунтується на розчленуванні їх на складові і на вивченні в усьому розмаїтті зв'язків і залежностей.

Всі явища і процеси господарської діяльності підприємств знаходяться у взаємозалежності. Зв'язок економічних явищ - це сумісна зміна двох або більше явищ. Серед багатьох форм закономірних зв'язків важливу роль відіграє причинно-наслідковий (детермінований) зв'язок, при якому одне явище породжує інше.

У господарській діяльності підприємства деякі явища безпосередньо пов'язані між собою, інші - посередньо. Наприклад, на величину валової продукції безпосередній вплив роблять такі чинники, як чисельність робітників і рівень продуктивності їхньої праці. Безліч інших чинників посередньо впливає на цей показник. Крім того, кожне явище можна розглядати як причину і як наслідок. Наприклад, продуктивність праці можна розглядати, з одного боку, як причину зміни обсягу виробництва, рівня її собівартості, а з іншої - як результат зміни рівня механізації і автоматизації виробництва, удосконалення організації праці і так далі.

Кількісна характеристика взаємопов'язаних явищ здійснюється за допомогою показників. Показники, що характеризують причину, називаються факторними (незалежними); показники, що характеризують наслідок, називаються результативними (залежними). Сукупність факторних і результативних ознак, зв'язаних причинно-наслідковим зв'язком, називається факторною системою [18].

Визначення та оцінку впливу факторів на зміну результативних показників здійснюють за допомогою методів факторного аналізу, який є одним із розділів економічного аналізу. Під факторним аналізом розуміється методика комплексного і системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

У загальному випадку можна виділити такі основні етапи факторного аналізу:

встановлення мети аналізу;

відбір факторів, які визначають досліджувані результативні показники;

класифікація і систематизація факторів з метою забезпечення комплексного і системного підходу до дослідження їхнього впливу на результати господарської діяльності;

визначення форми залежності між факторами і результативним показником;

моделювання взаємозв'язків між результативним і факторними показниками;

розрахунок впливу факторів і оцінка ролі кожного з них в зміні величини результативного показника;

робота з факторною моделлю (практичне її використання для управління економічними процесами) [31].

Відбір факторів для аналізу того або іншого показника здійснюється на основі теоретичних і практичних знань в конкретній галузі. При цьому зазвичай виходили із принципу: чим більший комплекс чинників досліджується, тим точніше будуть результати аналізу. В той же час необхідно мати на увазі, що якщо цей комплекс чинників розглядається як механічна сума, без урахування їхньої взаємодії, без виділення головних, визначних, то висновки можуть бути помилковими. У аналізі господарської діяльності взаємозв'язане дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їхньої систематизації, що є одним з основних методологічних питань цієї науки.

Також важливим методологічним питанням у факторному аналізі є визначення форми залежності між факторами та результативними показниками: функціональна або стохастична, пряма або обернена, прямолінійна або криволінійна. У даному випадку використовуються, окрім теоретичного та практичного досвіду, способи порівняння паралельних та динамічних рядів, аналітичних групувань вихідної інформації, графічний метод та багато інших.

Моделювання економічних показників також являє собою складну проблему у факторному аналізі, вирішення якої потребує спеціальних знань та навичок.

Моделювання будь-якого явища - це побудова математичного вираження існуючій залежності. Моделювання - це один з найважливіших методів наукового пізнання. Модель факторної системи - це математична формула, що виражає реальні зв'язки між аналізованими явищами. У загальному вигляді вона може бути представлена так:

y = f (x₁, x₂,…,x_n), (3.1)

де у - результативна ознака;

х_і - факторні ознаки [17].

Таким чином, кожний результативний показник залежить від багатьох різноманітних чинників.

Розрахунок впливу факторів - головний методологічний аспект у аналізі господарської діяльності. Для визначення впливу факторів на кінцеві показники використовується безліч методів, основні з яких будуть розглянуті у цьому розділі далі.

Останній етап факторного аналізу - практичне використання факторної моделі для підрахунку резервів приросту результативного показника, для планування та прогнозування його величини при зміні існуючого положення.

В залежності від типу залежності, а звідси і факторної моделі розрізняють два основні види факторного аналізу детермінований і стохастичний.

Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником має функціональний характер, тобто коли результативний показник факторної моделі представлений у вигляді добутку, частки або алгебраїчної суми факторів.

Даний вид факторного аналізу найбільш розповсюджений, оскільки, відрізняючись достатньою простотою застосування (у порівнянні зі стохастичним аналізом), дозволяє усвідомити логіку дії основних факторів розвитку підприємства, кількісно оцінити їхній вплив, зрозуміти, які фактори і в якій пропорції можливо та доцільно змінити для підвищення ефективності господарської діяльності. Далі у цьому розділі детермінований факторний аналіз буде розглянутий більш детально.

Стохастичний аналіз являє собою методику дослідження факторів, зв'язок яких із результативним показником, на відміну від функціонального, є неповним, імовірнісним (кореляційним). Якщо при функціональній (повній) залежності зі зміною аргументу завжди виникає відповідна зміна функції, то при кореляційному зв'язку зміна аргументу може дати декілька значень приросту функції в залежності від співвідношення інших факторів, які визначають даний показник. Наприклад, продуктивність праці при однаковому рівні фондоозброєності може бути неоднаковою на різних підприємствах. Це залежить від оптимальності співвідношення інших факторів, які тим чи іншим чином впливають на результативний показник.

Для аналізу застосовують поширені на практиці методи: при жорстко детермінованих зв'язках - ланцюгових підстановок (ланцюгова схема, метод абсолютних різниць, індексний метод), логарифмічний, модульний, паралельний, диференціальний тощо; при стохастичних - кореляційний, дисперсійний, компонентний.

Загалом систему факторного аналізу можна зобразити у вигляді схеми (рис.3.1):

Рис.3.1 - Система факторного аналізу [13]

Із вище наведеного матеріалу можна зробити висновок, що в основі економічного аналізу і його розділу - факторного аналізу - лежать виявлення, оцінка і прогнозування впливу факторів на зміну результативного показника. Чим детальніше досліджується залежність результативного показника від тих або інших факторів, тим точніше результати аналізу і оцінка якості роботи підприємств. Без глибокого і всебічного вивчення чинників не можна зробити обґрунтовані висновки про результати діяльності підприємства, виявити резерви виробництва, обґрунтувати плани і можливі управлінські рішення.

У межах даного дослідження при розробці та впровадженні методики факторного аналізу використовується його детермінований вид. Тому про нього піде мова більш докладно. До типових задач детермінованого факторного аналізу належать:

оцінка впливу відносної зміни факторів на відносну зміну результативного показника;

оцінка впливу абсолютної зміни і-го фактору на абсолютну зміну результативного показника;

визначення відношення величини зміни результативного показника, зумовленого зміною і-го фактору, до базового значення результативного показника;

визначення частки абсолютної зміни результативного показника при зміні і-го фактору [31].

Детермінований факторний аналіз має достатньо жорстку послідовність виконуваних процедур:

1) побудова економічно обґрунтованої детермінованої факторної моделі;

2) вибір прийому (методу) факторного аналізу та підготовка умов для його виконання;

3) реалізація розрахункових процедур аналізу моделі;

4) формулювання висновків і рекомендацій за результатами аналізу [16].

Перший етап особливо важливий, так як невірно побудована модель може призвести до логічно невиправданим результатам. Суть даного етапу полягає у наступному: будь-яке розширення жорстко детермінованої моделі не повинно суперечити логіці зв'язку 'причина - наслідок'.

В якості прикладу можна розглянути модель, яка пов'язує обсяг валової продукції (ВП), чисельність працівників (Ч) та продуктивність праці (ПП). Теоретично можна використовувати три моделі:

ВП = Ч * ПП; (3.2)

Ч = ВП / ПП; (3.3)

ПП = ВП / Ч. (3.4)

Усі три формули вірні з позиції арифметики, однак із позиції факторного аналізу тільки перша має сенс, оскільки в ній показники, які знаходяться у правій частині формули, є факторами, тобто причиною, яка породжує і визначає значення показника, який знаходиться у лівій частині формули (наслідок) [31].

Моделювання взаємозв'язків між результативними показниками і факторами, які впливають на їхню величину, є одним із основних завдань факторного аналізу.

Сутність моделювання полягає в тому, що взаємозв'язок досліджуваного показника і факторів передається у формі конкретного математичного рівняння.

У детермінованому аналізі виділяють такі типи факторних моделей:

1. Адитивні моделі - складаються за принципом декомпозиції цілого (результат господарської діяльності) на частини-доданки (фактори результату). Тому вони мають вигляд:

у = ; (3.5)

Оскільки фактори є доданками результативного показника, то їхній економічний зміст та одиниця виміру ідентичні у. Адитивні моделі використовуються, в першу чергу, при аналізі об'ємних кількісних показників - результатів господарської діяльності (наприклад, обсяг виробництва, обсяг реалізації, виручка, собівартість, прибуток та інші). Тобто, у даному випадку факторна модель має вигляд алгебраїчної суми [16].

2. Мультиплікативні моделі - складаються для аналізу відносних якісних показників - результатів господарської діяльності (наприклад, рентабельність, виробіток на одного робітника, фондовіддача, середній заробіток та інше). Вони мають вигляд добутку кількох факторів:

у = ; (3.6)

де х_і - мультиплікатори (відношення) - фактори, різні за змістом та одиниці виміру [17].

Загальні принципи складання мультиплікативних моделей:

1) між аналізованим показником і мультиплікаторами-факторами повинна існувати функціональна прямо або обернено пропорційна залежність, яка легко доводиться теоретично (логічною побудовою на основі аксіоматичного підходу);

2) мультиплікатори-фактори повинні мати зрозумілий техніко-економічний смисл, достатню специфічність і міститись у професійній лексиці економістів-аналітиків;

3) використовувані у мультиплікаторах показники повинні бути інформаційно забезпечені в обліку і звітності підприємства (у будь-якому випадку, можуть бути забезпечені) [10].

Формально-математичні правила розробки мультиплікативних моделей випливають із того, що, по-перше, аналізований показник є відношенням двох величин і, значить, його розчленування можливо лише на множники; по-друге, це розчленування повинно бути тотожним перетворенням вихідного співвідношення. Правила існують наступні:

знаменником першого відношення-мультиплікатора є знаменник аналізованого відносного показника:

чисельником останнього відношення мультиплікатора є чисельник аналізованого відносного показника;

в усіх проміжних відношеннях-мультиплікаторах знаменником виступає чисельник попереднього [10].

3. Кратні моделі - використовують тоді, коли результативний показник одержують діленням одного факторного показника на інший. Вони мають вигляд:

у = ; (3.7)

Дані моделі складаються за принципом декомпозиції чисельника і знаменника аналізованого відносного показника на фактори-доданки. Тому вони включають мультиплікативну частину (x/z), дві адитивні частини (x = x₁+x₂+…+x_n та z = z₁+z₂+…+z_n) і мають усі властивості як мультиплікативних, так і адитивних моделей.

4. Змішані (комбіновані) моделі - це поєднання в різних комбінаціях попередніх моделей:

y = (a + b) · c; (3.8)

y = ; (3.9)

На другому етапі детермінованого факторного аналізу обирається один з прийомів (методів) факторного аналізу: ланцюгових підстановок, логарифмічний, паралельний та інші. Кожний з методів має свої переваги та недоліки. Коротку порівняльну характеристику основних методів детермінованого факторного аналізу розглянемо нижче.

Факторний аналіз полягає у розкладення приросту залежної змінної у, рівного різниці між фактичним значенням у' та еталонним у⁰, на складові, кожна з яких характеризує вклад (вплив) відповідного фактора:

?у = ?у₁ + ?у₂ + …+?у_n. (3.10)

В залежності від виду аналітичної моделі факторний аналіз виконується наступними методами:

на адитивних моделях - балансовим методом;

на мультиплікативних моделях - методом ланцюгових підстановок, логарифмічним, модульним, паралельним, диференціальним методами;

на кратних моделях - інтегрально-балансовим методом;

на комбінованих моделях - двома методами, а саме балансовим (по адитивній частині) та одним із методів факторного аналізу на мультиплікативних моделях [10].

Так як у ході даного дослідження узагальнюючим показником факторного аналізу буде виступати операційний прибуток (збиток) підприємства, а його факторна модель буде змішаною, то далі слід розглянути балансовий метод, який застосовується у кратних моделях, а також обрати найбільш пріоритетний із методів, які застосовуються на мультиплікативних моделях.

Балансовий метод полягає в зіставленні взаємопов'язаних показників з метою виявлення і виміру їх взаємного впливу. При використанні балансового методу зв'язок між окремими показниками повинен відображатися у формі рівності підсумків, отриманих у результаті різних їх зіставлень.

Загальна формула балансової ув'язки має вигляд:

Зп + Н = В + Зк, (3.11)

де: Зп - залишок на початок звітного періоду; Н - надходження за звітний період; В - вибуття за звітний період; Зк - залишок на кінець звітного періоду.

Кожен елемент балансу (у) може бути представлений у вигляді адитивної системи:

у = , (3.12)

де х_{і -} фактори, що визначають даний елемент балансу у;

n - число факторів.

У практиці економічного аналізу застосовуються матеріальні баланси, баланси виробничих потужностей, товарні баланси, баланс доходів і видатків та інші. Прикладом матеріального балансу є рівність величини спожитих матеріальних ресурсів певного виду на підприємстві їх корисному використанню, браку, відходам, втратам, розкраданням.

Вплив кожного фактора х_і на кінцевий результат у може бути розрахований у вигляді різниці між фактичним і базовим значенням кожного фактора х_і з урахуванням математичних знаків і економічного змісту цих показників.

Балансовий метод застосовується на підготовчій стадії аналітичної роботи з метою перевірки достовірності інформації і її ув'язки, для виміру впливу на результативний показник аддитивно пов'язаних з ним факторів, як допоміжний інструмент для перевірки розрахунків впливу факторів на результативний показник [23].

В основі способів ланцюгових підстановок, абсолютних різниць та ланцюгових індексів лежить логічний прийом елімінування, за допомогою якого усувається дія на результативний показник усіх факторів, окрім одного, вплив якого вивчається.

Спосіб ланцюгових підстановок полягає в отриманні низки проміжних значень результативного показника шляхом поетапної заміни базисних значень факторних показників їх фактичними значеннями, послідовна різниця яких дорівнює зміні результативного показника під впливом відповідного фактору. Спосіб ланцюгових підстановок є універсальним і може використовуватися для всіх видів факторних моделей.

Спосіб абсолютних різниць є однією з модифікацій методу елімінування. Цей спосіб використовується для розрахунку впливу факторів на зміну результативного показника тільки в мультиплікативних та мультиплікативно-адитивних моделях. Аналізуючи спосіб абсолютних різниць, можна зробити висновок, що він дає ті самі результати, що й спосіб ланцюгових підстановок, і його можна розглядати як спрощений варіант останнього з притаманними йому умовами здійснення.

Спосіб ланцюгових індексів також є достатньо простим та ефективним, проте відрізняється від попередньо наведених способів тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний результативний показник здійснюється, виходячи з їхніх темпів зростання або зниження у вигляді індексів.

Проводячи детальний аналіз кожного із способів детермінованого факторного аналізу, які базуються на методі елімінування, необхідно зазначити, що вони є простими та універсальними, в силу чого активно використовуються. Разом з тим, їм притаманний суттєвий недолік: не враховується додатковий ефект спільної дії факторів ('нерозподілений залишок'), точніше, цей ефект автоматично додається до дії показника, який у факторній системі стоїть останнім. Насправді, всі фактори у системі змінюються одночасно і взаємопов'язано, тому важливе значення величини впливу факторів на зміну результативного показника відіграє місце фактора у факторній моделі. Усіх цих недоліків позбавлені інші методи детермінованого факторного аналізу [21].

Сутність логарифмічного методу полягає в тому, що загальний приріст результативного показника розподіляється за факторами пропорційно відношенням логарифмів факторних індексів до логарифму результативного показника. Слід зауважити, що тип логарифму не має значення (натуральний або десятковий). Основна відмінність логарифмічного методу є його незалежність від розташування факторів в моделі (на відміну від методу ланцюгових підстановок, де кожний попередній показник повинен бути кількісним по відношенню до наступного якісного). Саме завдяки цьому методу можна кількісно визначити вплив факторів на результативний показник за багатофакторними мультиплікативними моделями і при цьому не зважати на кількість факторів в моделі [13].

Проблема розподілу 'нерозподіленого залишку' вирішується також за допомогою модульного методу, суть якого зводиться до того, що 'нерозподілений залишок' розподіляється між факторами пропорційно питомій вазі модулів приросту окремих факторів у сумі модулів приросту усіх факторів.

Даний метод застосовується за будь-якої динаміки факторів і гарантує отримання надійних оцінок. Однак його недоліком є достатньо грубі вихідні припущення [10].

Паралельний метод вважається найбільш надійним і точним. Цей метод заснований на таких принципово важливих припущеннях:

фактори-умови змінюються у часі одночасно ('паралельно' один одному), а не почергово;

зміна факторів відбувається безперервно і рівномірно.

Метод можна сформулювати так: вплив кожного окремого фактора визначається як середнє арифметичне величин впливу цього фактора, які були виміряні методом ланцюгових підстановок за всіма можливими варіантами послідовності розташування факторів у моделі.

Суттєвими недоліками цього методу є великий обсяг розрахунків, а також унеможливлення його застосування на моделях більших за чотирьохфакторні. Це обумовлено збільшенням у геометричній прогресії кількості доданків у формулі зі зростанням розмірності моделі [10].

У диференціальному методі приріст функції розкладається на складові, які представляють собою добуток відповідної похідної та приріст змінної, а якою обчислена дана похідна. У даному випадку 'нерозподілений залишок' зменшується шляхом дроблення у часі приросту функції та факторів. За допомогою цього методу можна досягти будь-якої точності оцінок. При цьому не потрібні припущення та спрощення, які характерні для інших методів.

Однак, даний метод є дуже трудомістким і має широкого застосування, так як не може сприяти оперативності управлінських рішень [10].

Розглянувши основні методи факторного аналізу, які застосовуються на мультиплікативних моделях, було прийняте рішення використовувати у подальших розрахунках поряд із балансовим методом логарифмічний. Поштовхом до цього слугувало співвідношення незначних недоліків методу та достатньої кількості його переваг.

До останніх варто віднести:

просту технологію розрахунків;

найменший обсяг розрахунків;

надійні оцінки.

При цьому єдиними недоліками його є неможливість застосування його у ситуації, коли ?у = 0 (такого в межах даного дослідження не спостерігається), а також важкість інтерпретації логарифмічних величин, але це ніяк не впливає а ні на процес проведення факторного аналізу, а ні на його результати, що є найголовнішим.

3.2 Практичне застосування запропонованої методики розрахунку впливу окремих факторів на зміну фінансових результатів діяльності КП КГ 'Харківкомуночиствод'

Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності й форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній обсяг прибутку.

Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи. В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим фактором стимулювання виробничої і підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Головними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є:

оцінювання динаміки абсолютних показників фінансових результатів (прибутку (збитку)):

визначення спрямованості й величини впливу окремих факторів на суму прибутку (збитку);

виявлення й оцінювання можливих резервів зростання прибутку (скорочення збитку) [34].

Аналізуючи діяльність КП КГ 'Харківкомуночиствод', можна дійти до висновку, що підприємство має значну кількість проблем, і не тільки технічних, але й фінансових. Низька прибутковість підприємства, а також у певні періоди - збитковість, свідчить про зниження ефективності господарської діяльності. Така проблема потребує вирішення та прийняття певних управлінських рішень. Саме для цього необхідний повний та якомога глибший аналіз фінансовий результатів діяльності підприємства.

Фактично отриманий у звітному періоді в процесі ведення діяльності фінансовий результат може відрізнятися від фінансового результату за минулий період або від прогнозного у зв'язку з впливом низки зовнішніх і внутрішніх чинників. Тому під час аналізу важливо дати не лише загальну оцінку динаміки і виконання прогнозу прибутку (збитку, але й всебічно вивчити фактори, що на нього впливають, визначити ступінь впливу кожного з них.

Об'єктом факторного аналізу у даному випадку було обрано фінансовий результат від операційної діяльності підприємства.

Операційна діяльність включає основну діяльність підприємства (відведення, перекачка та очищення стічних вод від споживачів) та інші її види, які не є інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Саме фінансові результати від операційної діяльності у повній мірі характеризують ефективність діяльності даного підприємства, так як воно належить до галузі житлово-комунального господарства, специфіка якої полягає у тому, що саме операційна діяльність приносить підприємству левову частку прибутку (або збитків).

Укрупнено розглядаючи фактори, які впливають на фінансові результати від операційної діяльності, то їх можна виділити два: операційний дохід (ОД) та операційні витрати (ОВ). Звідси, формула прибутку (збитку) від операційної діяльності виглядатиме наступним чином:

ОПр (ОЗ) = ОД - ОВ (3.13)

Але варто згадати, що операційний дохід та операційні витрати є також узагальнюючими показниками, на які також впливають певні фактори. Стосовно операційного доходу, то його можна представити як суму чистого доходу від реалізації послуг водовідведення (ЧД) та інших операційних доходів (ОД^ін). Тоді формула операційного доходу матиме вигляд:

ОД = ЧД + ОД_ін^{. (}3.14)

На чистий дохід від реалізації послуг також впливають певні фактори, які мають різну економічну суть та вимірники. Тобто, можна стверджувати, що модель чистого доходу буде мультиплікативною і для розрахунку впливу факторів буде використовуватись логарифмічний метод.

Алгоритм розрахунку впливу факторів на чистий дохід від реалізації послуг логарифмічним методом наведений нижче.

1. Розрахунок впливу факторів на зміну чистого доходу від реалізації послуг водовідведення

Зв'язок показника чистого доходу від реалізації послуг водовідведення з основними факторами, які впливають на його зміну, можна подати такою блок-схемою (див. рис.3.2):

Рис.3.2 - Взаємозв'язок чистого доходу від реалізації послуг водовідведення та факторів, що впливають на його зміну

Згідно із даною схемою, вихідна розрахункова формула для факторного аналізу чистого доходу від реалізації послуг має наступний вигляд:

ЧД = N * g * n * k * V^г* t (3.15)

Числові значення узагальнюючого показника чистого доходу від реалізації послуг, розрахованих факторів, які впливають на його зміну, а також змінних, які визначають вказані фактори за 2009-2010 рр. наведені в таблиці 3.1:

Таблиця 3.1 - Динаміка чистого доходу від реалізації послуг та факторів, які впливають на його зміну

Показник	2009 рік	2010 рік
1. Кількість насосів, од.	80	81
2. Кількість відпрацьованих насосо-днів	29200	29565
3. Кількість днів роботи	365	365
4. Кількість насосо-годин планових	88330	72138,6
5. Планова тривалість роботи на день, год.	3,025	2,440
6. Кількість насосо-годин фактично відпрацьованих	79497	77188,302
7. Коефіцієнт використання робочого дня	0,90	1,07
8. Обсяг відведених тарифних стоків, тис. м3	128899,4	126337,8
9. Годинна продуктивність, тис. м3/год.	1,621437287	1,636748014
10. Середній тариф, грн. / м3	1,571598471	1,586246555
11. Чистий дохід від реалізації, тис. грн.	202578,1	200402,9

Згідно алгоритму застосування логарифмічного методу факторного аналізу, розраховуємо логарифми індексів змінних даної моделі. Індекси розраховуються за вихідними значеннями за 2009-2010 рр.

Результати вище вказаних розрахунків наведені у таблиці 3.2:

Таблиця 3.2 - Розрахунок логарифмів індексів змінних чистого доходу від реалізації послуг водовідведення

Фактори	2009 рік	2010 рік	іі	lg іі
Кількість насосів, од.	80	81	1,0125	0,005395031
Кількість днів роботи	365	365	1	0
Планова тривалість роботи на день, год.	3,025	2,440	0,80661157	-0,093335552
Коефіцієнт використання робочого дня	0,90	1,07	1,188888889	0,075141268
Годинна продуктивність, тис. м3/год.	1,621437287	1,636748014	1,009442688	0,004081666
Середній тариф, грн. / м3	1,571598471	1,586246555	1,0093205	0,004029094
Чистий дохід від реалізації, тис. грн.	202578,1	200402,9	0,989262412	-0,004688492

Загальна зміна чистого доходу від реалізації послуг водовідведення за 2009-2010 рр. складає:

?ЧД = 200402,9 - 202578,1 = - 2175,2 тис. грн.

Існує формула, яка являє собою логарифмічно-пропорційний розподіл ?ЧД по факторам:

?y_i = , (3.16)

де ?y_i - зміна результативного показника за рахунок і-го фактора; ?у - зміна результативного показника (?ЧД); lg і_і - логарифм індексу і-го фактора; lg і_у - логарифм індексу результативного показника.

Використовуючи дану формулу, можна встановити, що зниження чистого доходу від реалізації послуг водовідведення на 2175,2 тис. грн. сталося за рахунок:

збільшення кількості насосів:

зниження планової тривалості роботи на день:

зростання коефіцієнта використання робочого дня:

зростання годинної продуктивності насосів:

зростання середнього тарифу:

Звідси, ??ЧД_і = ?ЧД, тобто:

2503 - 43302,5 + 34861,4 + 1893,6 + 1869,3= - 2175,2 тис. грн.

21,75,2 тис. грн. = - 2175,2 тис. грн.

Таким чином, за період 2009-2010 рр. чистий дохід від реалізації послуг водовідведення знизився на 2175,2 тис грн., на що вплинули наступні фактори:

збільшення кількості насосів на 1 од. призвело до зростання чистого доходу від реалізації на 2503 тис. грн.;

зниження планової тривалості роботи на день на 0,585 год. сприяло значному зниженню чистого доходу на 43302,5 тис. грн.;

зростання коефіцієнта використання робочого дня на 0,17 спричинило збільшення чистого доходу на 34861,4 тис. грн.;

зростання годинної продуктивності насосів на 0,015310727 тис. м^3/год. призвело до збільшення чистого доходу на 1893,6 тис. грн.;

зростання середнього тарифу на 0,014648084 грн. / м³ сприяло зростанню чистого доходу на 1869,3 тис. грн.

Стосовно інших операційних доходів, то їх можна представити як суму таких факторів як субсидії (С), відшкодування пільг (ВП) та дотація з бюджету на відшкодування різниці в ціні (ДБ). Тобто модель іншого операційного доходу є адитивною і має наступний вигляд:

ОД_ін^. = С + ВП + ДБ (3.17)

Застосовуючи балансовий метод, за яким загальне відхилення іншого операційного доходу повинно дорівнювати сумі відхилень під впливом кожного з факторів, розрахуємо вплив факторів на зміну іншого операційного доходу за 2009-2010 рр.

2. Розрахунок впливу факторів на зміну іншого операційного доходу

Виходячи з даних, представлених у Формі № 1С - водопостачання, водовідведення, загальна зміна іншого операційного доходу за 2009-2010 р. складає:

?ОД_ін. = 8031,6 - 11001,9 = - 2970,3 тис. грн.

Це відбулось за рахунок: зростання обсягу субсидій:

?ОД_ін^С = 1396,5 - 1213,6 = 182,9 тис. грн.

збільшення обсягів відшкодування пільг:

?ОД_ін^ВП = 6635,1 - 6216,3 = 418,8 тис. грн.

зниження обсягів дотації з бюджету на відшкодування різниці в ціні:

?ОД_ін^ДБ = 0 - 3572 = - 3572 тис. грн.

Звідси, ??ОД_ін = ?ОД_ін, тобто:

182,9 + 418,8 - 3572 = - 2970,3 тис. грн.

2970,3 тис. грн. = - 2970,3 тис. грн.

Можна зробити висновок, що інший операційних дохід за аналізований період знизився на 2970,3 тис. грн., у тому числі за рахунок:

зростання обсягу субсидій на 182,9 тис. грн.;

збільшення обсягів відшкодування пільг на 182,9 тис. грн.;

зниження обсягів дотації з бюджету на відшкодування різниці в ціні на 3572 тис. грн.

Розрахуємо загальну зміну операційного доходу, виходячи з того, що у 2009 році його сума становила:

ОД₂₀₀₉ = 202578,1 + 11001,9 = 213580 тис. грн.

У 2010 році вона складала:

ОД₂₀₁₀ = 200402,9 + 8031,6 = 208434,5 тис. грн.

?ОД = 208434,5 - 213580 = - 5145,5 тис. грн.

Згідно балансового методу повинна виконуватись рівність:

?ОД = ?ЧД + ?ОД_ін.

?ОД = - 2175,2 + (-2970,3) = - 5145,5 тис. грн.

Таким чином, за період 2009-2010 рр. операційний дохід підприємства знизився на 5145,5 тис. грн., що відбулось за рахунок: зниження обсягу чистого доходу на 2175,2 тис. грн.; зменшення іншого операційного доходу на 2970,3 тис. грн. Результати розрахунку впливу факторів на зміну операційного доходу наведені нижче у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Результати розрахунку впливу факторів на зміну операційного доходу

Приріст аналізованого показника	Вплив факторів	Структура впливу факторів (питома вага), %
	абсолютний, тис. грн.	відносний, %
Загальний приріст операційного доходу у тому числі за рахунок:	-5145,5	-2,41	100
1. Зниження доходу від реалізації послуг у тому числі за рахунок:	-2175,2	-1,02	42,27
- збільшення кількості працюючих насосів	2503,0	1,17	-48,64
- кількості днів роботи (без змін)	-	-	-
- зниження планової денної тривалості роботи	-43302,5	-20,27	841,56
- зростання коефіцієнта використання робочого часу	34861,4	16,32	-677,51
- зростання годинної продуктивності насосів	1893,6	0,89	-36,80
- зростання середнього тарифу	1869,3	0,87	36,33
2. Зниження іншого операційного доходу у тому числі за рахунок:	-2970,3	-1,39	57,73
- зростання обсягу субсидій	182,9	0,08	-3,56
- зростання суми відшкодування пільг	418,8	0, 20	-8,15
- зниження дотації з бюджету на відшкодування різниці в ціні	-3572,0	-1,67	69,42

Виходячи із даних таблиці, слід відзначити, що приріст операційного доходу був від'ємним і склав 5145,5 тис. грн. Загалом відносний вплив факторів на зміну операційного доходу становив 2,41%, при чому зниження операційного доходу на 1,02% сталося за рахунок зниження доходу від реалізації послуг, а до зниження операційного доходу на 1,39% призвело зниження іншого операційного доходу. У структурі впливу факторів переважає вплив зниження іншого операційного доходу (57,73%), в якому основний вплив мало зниження дотацій з бюджету на відшкодування різниці в ціні (69,42%). У свою чергу, зниження доходу від реалізації послуг складало меншу частку - 42,27%. Загальна схема операційного доходу КП КГ 'Харківкомуночиствод' зображена нижче на рисунку 3.3:

Рис.3.3 - Взаємозв'язок операційного доходу та факторів, що впливають на його зміну

Що стосується операційних витрат підприємства, то їхня факторна модель також є адитивною і представлена сумою витрат розподілених за основними економічними елементами, а саме: матеріальних витрат (Вм), витрат на оплату праці (Воп), відрахувань на соціальні заходи (Вс), амортизаційних витрат (Ва) та інших операційних витрат (Він) і має такий вигляд:

ОВ = Вм + Воп + Вс + Ва + Він. (3.18)

На перші чотири з перелічених елементів також впливають певні фактори. Взаємозв'язок показника операційних витрат та факторів, які впливають на їхню зміну, наведено нижче на схемі (див. рис.3.4).

Матеріальні витрати - комплексна стаття, яка складається із витрат на електроенергію (Ве) та інших матеріальних витрат (Вм^ін). Формула має такий вигляд:

Вм = Ве + Вм^ін. (3.19)

Витрати на оплату праці також комплексний показник, який складається із витрат на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу (АУП) (Вауп) та витрат на оплату праці виробничих робітників (ВР) (Ввр), тобто:

Воп = Вауп + Ввр. (3.20)

Відрахування на соціальні заходи, аналогічно до витрат на оплату праці, також поділяються на дві складові: відрахування на соціальні заходи із витрат на оплату праці АУП (ВСауп) та відрахування на соціальні заходи із витрат на оплату праці ВР (ВСвр):

Вс = ВСауп + ВСвр. (3.21)

На зміну амортизаційних витрат впливають два фактори - різні за економічним змістом та за одиницями виміру - середньорічна вартість основних фондів (ОФсер) та норма амортизації (На). Дана мультиплікативна модель має вигляд:

Ва = ОФсер * На (3.22)

Рис.3.4 - Взаємозв'язок операційних витрат та факторів, які впливають на їхню зміну

Числові значення аналізованого показника операційних витрат та факторів, які впливають на його зміну, наведено у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Операційні витрати та фактори, які впливають на їхню зміну

Показники	Одиниця виміру	2009 рік	2010 рік
Операційні витрати, всього	тис. грн.	183058,6	210574,0
1. Матеріальні витрати	тис. грн.	58737,4	83537,5
- витрати на електроенергію	тис. грн.	38948,1	44023,1
- інші матеріальні витрати	тис. грн.	19789,3	39514,4
загальний обсяг стоків	тис. м3	214412,5	215041,5
питомі витрати електроенергії	тис. грн. / 1 м3	0,181650323	0, 204719089
питомі інші матеріальні витрати	тис. грн. / 1 м3	0,092295458	0,183752438
2. Витрати на оплату праці	тис. грн.	62576,4	74835,6
- витрати на оплату праці АУП	тис. грн.	21588,9	25818,3
- витрати на оплату праці ВР	тис. грн.	40987,5	49017,3
чисельність АУП	чол.	588	604
чисельність ВР	чол.	1590	1722
відпрацьований час АУП	люд-год.	2020,464286	1948,413907
відпрацьований час ВР	люд-год.	2020,465409	1948,413473
годинна оплата АУП	тис. грн. / люд-год.	0,018171969	0,021938628
годинна оплата ВР	тис. грн. / люд-год.	0,012758596	0,014609491
3. Відрахування на соціальні заходи	тис. грн.	24129,2	28600
- відрахування з фонду оплати праці АУП	тис. грн.	8324,6	9867
- відрахування з фонду оплати праці ВР	тис. грн.	15804,6	18733
частка відрахувань із ФОП АУП	-	0,385596301	0,382170785
частка відрахувань із ФОП ВР	-	0,385595608	0,38217192
4. Амортизаційні витрати	тис. грн.	8377,8	9823,0
- середньорічна вартість основних фондів	тис. грн.	382333	373239,5
- норма амортизації	-	0,021860852	0,026318221
5. Інші операційні витрати	тис. грн.	29237,8	13777,9

Використовуючи дані, наведені у таблиці 3.4 та методику факторного аналізу логарифмічним методом, розрахуємо вплив факторів на кожний з елементів операційних витрат.

3. Розрахунок впливу факторів на зміну матеріальних витрат.

Витрати на електроенергію можна представити у вигляді мультиплікативної моделі:

Ве = Q * ПВе (3.23)

де Q - загальний обсяг стоків, тис. м³;

ПВе - питомі витрати електроенергії на 1м³ стоків, тис. грн.

Інші матеріальні витрати мають аналогічну формулу:

Вм^ін. = Q * ПВін (3.24)

де ПВін - питомі інші матеріальні витрати на 1м³ стоків, тис. грн.

Розраховуємо логарифми індексів змінних даних моделей. Індекси розраховуються за вихідними значеннями 2009-2010 рр. Результати розрахунків наведені у таблиці 3.5:

Таблиця 3.5 - Розрахунок логарифмів індексів показника матеріальних витрат

Фактори	2009 рік	2010 рік	іі	lg іі
Загальний обсяг стоків, тис. м3	214412,5	215041,5	1,002933598	0,00127218
Витрати електроенергії на 1м3 стоків, тис. грн.	0,181650323	0, 204719089	1,126995458	0,051922165
Інші матеріальні витрати на 1м3 стоків, тис. грн.	0,092295458	0,183752438	1,990915284	0,29905278
Витрати на електроенергію, тис. грн.	38948,1	44023,1	1,130301607	0,053194344
Інші матеріальні витрати, тис. грн.	19789,3	39514,4	1,996755823	0,300324959

Загальна зміна матеріальних витрат за 2009-2010 рр. складає:

?Вм = 83537,5 - 58737,4 = 24800,1 тис. грн.

Зміна витрат на електроенергію за аналізований період становить:

?Ве = 44023,1 - 38948,1 = 5075 тис. грн.

Використовуючи формулу (3.16), можна встановити, що підвищення витрат на електроенергію на 5075 тис. грн. сталося за рахунок:

збільшення загального обсягу стоків:

зростання питомих витрат електроенергії на 1 м³ стоків:

Звідси, ??Ве_і = ?Ве, тобто:

121,4 + 4953,6= 5075 тис. грн.

5075 тис. грн. = 5075 тис. грн.

Зміна інших матеріальних витрат за аналізований період становить:

?Вм^ін = 39514,4 - 19789,3 = 19725,1 тис. грн.

Підвищення інших матеріальних витрат на 19725,1 тис. грн. сталося за рахунок:

збільшення загального обсягу стоків:

зростання питомих інших матеріальних витрат на 1 м³ стоків:

Звідси, ??Вм^ін_і = ?Вм^ін, тобто:

83,6 + 19641,5= 19725,1 тис. грн.

19725,1 тис. грн. = 19725,1 тис. грн.

Згідно балансового методу повинна виконуватись рівність:

?Вм = ?Ве + ?Вм^ін_.

?Вм = 5075 + 19725,1 = 24800,1 тис. грн.

Таким чином, за період 2009-2010 рр. матеріальні витрати збільшились на 24800,1 тис грн., на що вплинули наступні фактори:

збільшення витрат на електроенергію на 5075 тис. грн.;

зростання обсягу інших матеріальних витрат на 19725,1 тис. грн.

4. Розрахунок впливу факторів на зміну витрат на оплату праці.

Витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу (АУП) можна представити у вигляді мультиплікативної моделі:

Вауп = Ч^АУП * Т^АУП * Ст^АУП (3.25)

де Ч^АУП - чисельність АУП, чол;

Т^АУП - час роботи АУП, люд-год.;

Ст^АУП - годинна оплата АУП, тис. грн. / люд-год.

Витрати на оплату праці виробничих робітників (ВР) мають аналогічну формулу:

Ввр = Ч^ВР * Т^ВР * Ст^ВР (3.26)

де Ч^ВР - чисельність ВР, чол;

Т^ВР - час роботи ВР, люд-год.;

Ст^ВР - годинна оплата ВР, тис. грн. / люд-год.

Розраховуємо логарифми індексів змінних даних моделей. Індекси розраховуються за вихідними значеннями 2009-2010 рр. Результати розрахунків наведені у таблиці 3.6:

Таблиця 3.6 - Розрахунок логарифмів індексів показника витрат на оплату праці

Фактори	2009 рік	2010 рік	іі	lg іі
Чисельність АУП, чол.	588	604	1,027210884	0,011659612
Чисельність ВР, чол.	1590	1722	1,083018868	0,034636022
Час роботи АУП, люд-год.	2020,464286	1948,413907	0,964339691	-0,015769957
Час роботи ВР, люд-год.	2020,465409	1948,413473	0,964338941	-0,015770295
Годинна оплата праці АУП, тис. грн. / люд-год.	0,018171969	0,021938628	1, 207278529	0,081807476
Годинна оплата праці ВР, тис. грн. / люд-год.	0,012758596	0,014609491	1,145070429	0,058832199
Витрати на оплату праці АУП, тис. грн.	21588,9	25818,3	1, 19590623	0,077697128
Витрати на оплату праці ВР, тис. грн.	40987,5	49017,3	1, 195908509	0,077697955

Загальна зміна витрат на оплату праці за 2009-2010 рр. складає:

?Воп = 74835,6 - 62576,4 = 12259,2 тис. грн.

Зміна витрат на оплату праці АУП за аналізований період становить:

?Вауп = 25818,3 - 21588,9 = 4229,4 тис. грн.

Підвищення витрат на оплату праці АУП на 4229,4 тис. грн. сталося за рахунок: зростання чисельності АУП:

зменшення часу роботи АУП:

підвищення годинної оплати праці АУП:

Звідси, ??Вауп_і = ?Вауп, тобто:

634,7 + (-858,4) + 4453,1= 4229,4 тис. грн.

4229,4 тис. грн. = 4229,4 тис. грн.

Зміна витрат на оплату праці ВР за аналізований період становить:

?Ввр = 49017,3 - 40987,5 = 8029,8 тис. грн.

Підвищення витрат на оплату праці ВР на 8029,8 тис. грн. сталося за рахунок:

зростання чисельності ВР:

зменшення часу роботи ВР:

підвищення годинної оплати праці ВР:

Звідси, ??Ввр_і = ?Ввр, тобто:

3579,5 + (-1629,8) + 6080,1= 8029,8 тис. грн.

8029,8 тис. грн. = 8029,8 тис. грн.

Згідно балансового методу повинна виконуватись рівність:

?Воп = ?Вауп + ?Ввр

?Воп = 4229,4 + 8029,8 = 12259,2 тис. грн.

Таким чином, за період 2009-2010 рр. витрати на оплату праці збільшились на 12259,2 тис грн., на що вплинули наступні фактори:

збільшення витрат на електроенергію на 5075 тис. грн.;

зростання обсягу інших матеріальних витрат на 19725,1 тис. грн.

5. Розрахунок впливу факторів на зміну відрахувань на соціальні заходи.

Відрахування з фонду оплати праці АУП можна представити у вигляді мультиплікативної моделі:

ВСауп = Вауп * у (3.27)

де у - частка відрахувань.

Відрахування з фонду оплати праці ВР мають аналогічну формулу:

ВСвр = Ввр * у (3.28)

Розраховуємо логарифми індексів змінних даних моделей. Індекси розраховуються за вихідними значеннями 2009-2010 рр. Результати розрахунків наведені у таблиці 3.7:

Таблиця 3.7 - Розрахунок логарифмів індексів показника відрахувань на соціальні заходи

Фактори	2009 рік	2010 рік	іі	lg іі
Витрати на оплату праці АУП, тис. грн.	21588,9	25818,3	1, 19590623	0,077697128
Витрати на оплату праці ВР, тис. грн.	40987,5	49017,3	1, 195908509	0,077697955
Частка відрахувань (АУП)	0,385596301	0,382170785	0,991116315	-0,003875374
Частка відрахувань (ВР)	0,385595608	0,38217192	0,991121039	-0,003873304
Відрахування з фонду оплати праці АУП, тис. грн.	8324,6	9867	1,185282176	0,073821753
Відрахування з фонду оплати праці ВР, тис. грн.	15804,6	18733	1,185287828	0,073823824

Загальна зміна відрахувань на соціальні заходи за 2009-2010 рр. складає:

?Вс = 28600 - 24129,2 = 4470,8 тис. грн.

Зміна відрахувань з фонду оплати праці АУП за період становить:

?ВСауп = 9867 - 8324,6 = 1542,4 тис. грн.

Збільшення відрахувань з фонду оплати праці АУП на 1542,4 тис. грн. сталося за рахунок:

зростання витрат на оплату праці АУП:

зниження частки відрахувань із фонду оплати праці АУП:

Звідси, ??ВСауп_і = ?ВСауп, тобто:

1623,4 + (-81) = 1542,4 тис. грн.

1542,4 тис. грн. = 1542,4 тис. грн.

Зміна відрахувань з фонду оплати праці ВР за період становить:

?ВСвр = 18733 - 15804,6 = 2928,4 тис. грн.

Збільшення відрахувань з фонду оплати праці ВР на 2928,4 тис. грн. сталося за рахунок:

зростання витрат на оплату праці ВР:

зниження частки відрахувань із фонду оплати праці ВР:

Звідси, ??ВСвр_і = ?ВСвр, тобто:

3082,1 + (-153,7) = 2928,4 тис. грн., 2928,4 тис. грн. = 2928,4 тис. грн.

Згідно балансового методу повинна виконуватись рівність:

?Вс = ?ВСауп + ?ВСвр

?Вс = 1542,4 + 2928,4 = 4470,8 тис. грн.

Таким чином, за період 2009-2010 рр. відрахування на соціальні заходи зросли на 4470,8 тис грн., на що вплинули наступні фактори:

збільшення відрахувань з фонду оплати праці АУП на 1542,4 тис. грн.;

збільшення відрахувань з фонду оплати праці ВР на 2928,4 тис. грн.

6. Розрахунок впливу факторів на зміну амортизаційних витрат.

Розраховуємо логарифми індексів змінних моделі (формула (3.22)). Індекси розраховуються за вихідними значеннями 2009-2010 рр. Результати розрахунків наведені у таблиці 3.8.

Загальна зміна амортизаційних витрат за 2009-2010 рр. складає:

?Ва = 9823 - 8377,8 = 1445,2 тис. грн.

Таблиця 3.8 - Розрахунок логарифмів індексів показника амортизаційних витрат

Фактори	2009 рік	2010 рік	іі	lg іі
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	383233	373239,5	0,973923174	-0,011475299
Норма амортизації	0,021860852	0,026318221	1, 203897314	0,080589445
Амортизаційні витрати, тис. грн.	8377,8	9823	1,172503521	0,069114155

Збільшення амортизаційних витрат на 1445,2 тис. грн. сталося за рахунок:

зниження середньорічної вартості основних фондів:

збільшення норми амортизації: Звідси, ??Ва_і = ?Ва, тобто:

240 + 1685,2= 1445,2 тис. грн.

1445,2 тис. грн. = 1445,2 тис. грн.

Таким чином, за період 2009-2010 рр. амортизаційні витрати зросли на 1445,2 тис грн., на що вплинули наступні фактори:

зниження середньорічної вартості основних фондів на 9993,5 тис. грн. призвело до зниження амортизаційних витрат на 240 тис. грн.;

збільшення норми амортизації на 0,004457369 призвело до збільшення амортизаційних витрат на 1685,2 тис. грн.

7. Загальна зміна інших операційних витрат за аналізований період склала:

?Він = 13777,9 - 29237,8 = - 15459,9 тис. грн.

Тобто, інші операційні витрати знизились на 15459,9 тис. грн.

Загальна зміна операційних витрат за період становила:

?ОВ = 210574,0 - 183058,6 = 27515,4 тис. грн.

Згідно балансового методу повинна виконуватись рівність:

?ОВ = ?Вм + ?Воп + ?Вс + ?Ва + ?Він

?ОВ = 24800,1 + 12259,2 + 4470,8 + 1445,2 + (-15459,9) = 27515,4 тис. грн.

Таким чином, за період 2009-2010 рр. операційні витрати підприємства підвищились на 27515,4 тис. грн., що відбулось за рахунок:

збільшення матеріальних витрат на 24800,1 тис. грн.;

зростання витрат на оплату праці на 12259,2 тис. грн.;

відповідно збільшення відрахувань на соціальні заходи на 4470,8 тис. грн.;

збільшення амортизаційних витрат на 1445,2 тис. грн.;

зменшення інших операційних витрат на 15459,9 тис. грн.

Результати розрахунку абсолютного та відносного впливу факторів, а також їхньої структури наведені у таблиці 3.9.

Таблиця 3.9 - Результати розрахунку впливу факторів на зміну операційних витрат

Приріст аналізованого показника	Вплив факторів	Структура впливу факторів, %
	абсолютний, тис. грн.	відносний, %
Загальний приріст операційних витрат у тому числі за рахунок:	27515,4	15,03	100
1. Зростання матеріальних витрат за рахунок:	24800,1	13,55	90,13
1.1 Зростання витрат на електроенергію за рахунок:	5075	2,77	18,44
- зростання обсягу відведеної стічної рідини	121,4	0,06	0,44
- зростання питомих витрат електроенергії на 1 м3 стоків	4953,6	2,71	18,00
1.2 Зростання інших матеріальних витрат за рахунок:	19725,1	10,78	71,69
- зростання обсягу відведеної стічної рідини	83,6	0,05	0,31
- зростання питомих інших матеріальних витрат на 1 м3 стоків	19641,5	10,73	71,38
2. Зростання витрат на оплату праці за рахунок:	12259,2	6,70	44,56
2.1 Зростання витрат на оплату праці АУП за рахунок	4229,4	2,31	15,37
- зростання чисельності АУП	634,7	0,35	2,31
- зниження часу роботи	-858,4	-0,47	-3,12
- зростання годинної ставки оплати праці	4453,1	2,43	16,18
2.1 Зростання витрат на оплату праці виробничого персоналу за рахунок	8029,8	4,39	29, 19
- зростання чисельності виробничого персоналу	3579,5	1,96	13,01
- зниження часу роботи	-1629,8	-0,89	-5,92
- зростання годинної ставки оплати праці	6080,1	3,32	22,10
3. Зростання суми відрахувань на соціальні заходи за рахунок:	4470,8	2,44	16,25
3.1 Зростання відрахувань із ФОП АУП за рахунок:	1542,4	0,84	5,61
- зростання витрат на оплату праці АУП	1623,4	0,89	5,90
- зниження частки відрахувань	-81	-0,05	-0,29
3.1 Зростання відрахувань із ФОП виробничого персоналу за рахунок:	2928,4	1,60	10,64
- зростання витрат на оплату праці виробничого персоналу	3082,1	1,68	11, 20
- зниження частки відрахувань	-153,7	-0,08	-0,56
4. Зростання амортизаційних витрат за рахунок:	1445,2	0,79	5,25
- зниження середньорічної вартості основних фондів	-240	-0,13	-0,87
- зростання норми амортизації	1685,2	0,92	6,12
5. Зниження інших операційних витрат	-15459,9	-8,45	-56, 19

За даними таблиці можна зробити висновок, що загальний вплив факторів на зростання операційних витрат в абсолютному значенні склав 27515,4 тис. грн., у відносному - 15,03%.

Найбільше цьому сприяло зростання матеріальних витрат, яке призвело до збільшення операційних витрат на 13,55%; його вплив у структурі займає 90,13%. В основному зростання матеріальних витрат відбулось за рахунок збільшення інших матеріальних витрат, вплив яких у структурі займає частку 71,69%.

Зниження операційних витрат відбувалось лише за рахунок одного з елементів - інших операційних витрат, але порівняно зі збільшенням інших елементів витрат, їхній вплив не мав вирішального значення (-8,45% та - 56, 19% у структурі).

Знаючи обсяги операційного доходу та операційних витрат, за формулою (3.13) розрахуємо фінансові результати від операційної діяльності підприємства у 2009-2010 рр.:

ОПр²⁰⁰⁹ = 213580 - 183058,6 = 30521,4 тис. грн.

Тобто, у 2009 році мав місце прибуток від операційної діяльності у розмірі 30521,4 тис. грн.

ОПр²⁰¹⁰ = 208434,5 - 210574,0 = - 2139,5 тис. грн.

або ОЗ²⁰¹⁰ = 2139,5 тис. грн.

Тобто, у 2010 році мав місце збиток від операційної діяльності у розмірі 2139,5 тис. грн.

Така ситуація є вкрай незадовільною, так як це свідчить про неефективність господарської діяльності підприємства, а точніше - його операційної діяльності. Вкладені ресурси не тільки не принесли фінансової віддачі підприємству, але й навіть не компенсували здійснених витрат.

Загальна зміна фінансових результатів за 2009-2010 рр. склала:

?ОПр = - 2139,5 - 20521,4 = - 32660,9 тис. грн.

На зміну фінансових результатів вплинули усі фактори як операційного доходу, так і операційних витрат. Загальна схема взаємозв'язку фінансових результатів та факторів, які їх визначають, наведена на рисунку 3.5

Рис.3.5 - Взаємозв'язок фінансових результатів та факторів, які впливають на їхню зміну

Абсолютний та відносний вплив факторів на фінансові результати від операційної діяльності, а також їхня структура наведені у таблиці 3.10.

Таблиця 3.10 - Результати розрахунку впливу факторів на зміну прибутку від операційної діяльності

Приріст аналізованого показника	Вплив факторів	Структура впливу факторів, %
	абсолютний, тис. грн.	відносний, %
Загальний приріст прибутку від операційної діяльності у тому числі за рахунок:	-32660,9	-107,01	100
1. Зниження операційного доходу у тому числі за рахунок:	-5145,5	-16,86	15,75
- збільшення кількості працюючих насосів	2503,0	8, 20	-7,66
- кількості днів роботи (без змін)	-	-	-
- зниження планової денної тривалості роботи	-43302,5	-141,88	132,58
- зростання коефіцієнта використання робочого часу	34861,4	114,22	-106,74
- зростання годинної продуктивності насосів	1893,6	6, 20	-5,80
- зростання середнього тарифу	1869,3	6,12	-5,72
- зростання обсягу субсидій	182,9	0,60	-0,56
- зростання суми відшкодування пільг	418,8	1,37	-1,27
- зниження дотації з бюджету на відшкодування різниці в ціні	-3572,0	-11,69	10,94
2. Зростання операційних витрат у тому числі за рахунок:	-27515,4	-90,15	84,25
- зростання обсягу відведеної стічної рідини	-205	-0,67	0,63
- зростання питомих витрат електроенергії на 1 м3 стоків	-4953,6	-16,23	15,16
- зростання питомих інших матеріальних витрат на 1 м3 стоків	-19641,5	-64,35	60,14
- зростання чисельності АУП	-634,7	-2,08	1,94
- зниження часу роботи АУП	858,4	2,81	-2,63
- зростання годинної ставки оплати праці АУП	-4453,1	-14,59	13,63
- зростання чисельності виробничого персоналу	-3579,5	-11,73	10,96
- зниження часу роботи виробничого персоналу	1629,8	5,34	-4,99
- зростання годинної ставки оплати праці виробничого персоналу	-6080,1	-19,92	18,62
- зростання витрат на оплату праці АУП	-1623,4	-5,32	4,97
- зниження частки відрахувань із фонду оплати праці АУП	81	0,27	-0,25
- зростання витрат на оплату праці виробничого персоналу	-3082,1	-10,10	9,44
- зниження частки відрахувань із фонду оплати праці виробничого персоналу	153,7	0,49	-0,47
- зниження середньорічної вартості основних фондів	240	0,79	-0,73
- зростання норми амортизації	-1685,2	-5,52	5,16
- зниження інших операційних витрат	15459,9	50,65	-47,33

Згідно даних, наведених у таблиці, загальний приріст прибутку від операційної діяльності є від'ємним і складає - 107%, що свідчить про появу збитку на кінець періоду. Даній тенденції сприяли як зменшення операційного доходу (15,75% у структурі), так і зростання операційних витрат (84,25%). Такій різниці у питомій вазі впливу факторів сприяло перевищення темпів зростання операційних витрат над темпами зниження операційного доходу. Така тенденція може бути пов'язана зі збільшенням загального обсягу стоків при одночасному зниженні обсягу тарифних стоків.

Так як головною метою факторного аналізу є виявлення виробничих резервів, тобто потенційних можливостей підприємства нарощувати обсяги виробництва і реалізації продукції, підвищувати ефективність використання капіталу та трудових ресурсів, то слід розподілити усі виявлені фактори та розрахований їхній вплив на позитивний та негативний. Саме це дозволить виявити резерви покращення фінансових результатів операційної діяльності підприємства. Такий розподіл наведений у таблиці 3.11.

Таблиця 3.11 - Виявлення виробничих резервів економічного зростання

Фактори прибутку від операційної діяльності	Вплив факторів
	негативний, тис. грн.	позитивний, тис. грн.
Загальна зміна прибутку від операційної діяльності у тому числі за рахунок:	-92812,7	60151,8
1. Збільшення кількості працюючих насосів		2503,0
2. Кількості днів роботи (без змін)	-	-
3. Зниження планової денної тривалості роботи	-43302,5
4. Зростання коефіцієнта використання робочого часу		34861,4
5. Зростання годинної продуктивності насосів		1893,6
6. Зростання середнього тарифу		1869,3
7. Зростання обсягу субсидій		182,9
8. Зростання суми відшкодування пільг		418,8
9. Зниження дотації з бюджету на відшкодування різниці в ціні	-3572,0
10. Зростання обсягу відведеної стічної рідини	-205
11. Зростання питомих витрат електроенергії на 1 м3 стоків	-4953,6
12. Зростання питомих інших матеріальних витрат на 1 м3 стоків	-19641,5
13. Зростання чисельності АУП	-634,7
14. Зниження часу роботи АУП		858,4
15. Зростання годинної ставки оплати праці АУП	-4453,1
16. Зростання чисельності виробничого персоналу	-3579,5
17. Зниження часу роботи виробничого персоналу		1629,8
18. Зростання годинної ставки оплати праці виробничого персоналу	-6080,1
19. Зростання витрат на оплату праці АУП	-1623,4
20. Зниження частки відрахувань із фонду оплати праці АУП		81
21. Зростання витрат на оплату праці виробничого персоналу	-3082,1
22. Зниження частки відрахувань із фонду оплати праці виробничого персоналу		153,7
23. Зниження середньорічної вартості основних фондів		240
24. Зростання норми амортизації	-1685,2
25. Зниження інших операційних витрат		15459,9

Згідно з даною таблицею, можна стверджувати, що негативний вплив факторів, який становить 92812,7 тис. грн., і є тим резервом покращення фінансових результатів операційної діяльності підприємства.

Але слід врахувати деякі моменти. По-перше, повністю ліквідувати негативний вплив факторів неможливо, його можна лише зменшити, що вже дозволить отримати позитивні фінансові результати. По-друге, неможливо також розглядати вплив кожного фактору ізольовано, адже зміна одного показника, яка дозволить зменшити свій негативний вплив, може призвести до зміни іншого показника, вплив якого може змінитися як в позитивному, так і в негативному напрямі. По-третє, певні фактори, які справляють негативний вплив на зміну фінансових результатів, за своєю суттю є позитивними і можливо навіть бажаними для підприємства. Це може стосуватися, наприклад, зростання обсягів відведених стоків або збільшення норми амортизації. Перший з факторів є безпосередньо показником виробничої програми, збільшення якого вказує на розширення діяльності підприємства. Другий фактор дозволяє швидше замортизувати вартість основних фондів та отримати кошти для оновлення виробництва.

Враховуючи все це, можна зробити висновок, що результатами факторного аналізу є не чітка інструкція до виконання, а певна рекомендація, яка стає важливим підґрунтям для прийняття управлінських рішень.

3.3 Теоретична та практична новизна запропонованих розробок

У рамках даного проекту була запропонована та розроблена методика факторного аналізу фінансових результатів операційної діяльності КП КГ 'Харківкомуночиствод', яка має певну теоретичну та практичну новизну.

Основним призначенням факторного аналізу є розкриття як позитивного, так і негативного впливу мінливих внутрішніх та зовнішніх умов господарювання на економічні показники підприємства. Так як фінансові результати є кінцевим і найбільш узагальнюючим показником діяльності будь-якого підприємства, то, особливо в сучасних умовах, аналіз фінансових результатів повинен охоплювати широке коло показників, і враховувати не тільки економічні та фінансові, але й організаційні, соціальні, технічні, технологічні та інші фактори. Такого роду аналіз помітно покращить його практичні спрямованість і дозволить отримати необхідну інформацію для цілей управління.

У розробленій методиці факторного аналізу даний аспект полягає у тому, що один з факторів операційного прибутку (збитку) операційний дохід розглянутий виходячи із техніко-технологічних показників - наявної кількості та режиму роботи насосів, які забезпечують важливий етап технологічного процесу - відведення та перекачку стічної рідини від різних категорій споживачів.

Також важливим моментом є використання поряд із балансовим методом, який застосовується на адитивних моделях, логарифмічного методу для аналізу мультиплікативних моделей. Він є менш розповсюдженим, аніж метод ланцюгових підстановок, але є найбільш оптимальним за співвідношенням переваг та недоліків. Найменший обсяг і проста технологія розрахунків роблять цей метод найбільш вигідним в умовах необхідності оперативного прийняття управлінських рішень, а його надійні оцінки дозволяють отримувати точні та логічні результати.

Стосовно практичної новизни, то можна стверджувати, що результати проведеного дослідження та виконаних розрахунків є актуальними, адже застосування запропонованої та викладеної методики факторного аналізу дозволить провести якісний внутрішній аналіз ефективності операційної діяльності підприємства, що забезпечить покращення фінансових результатів підприємства та його фінансового стану в цілому. Ця методика дозволить виявити так звані центри відповідальності, функціонування яких призвело до зниження ефективності операційної діяльності підприємства, а звідси - і до зниження прибутку, та вимагати від відповідальних осіб розробки заходів, необхідних для усунення негативних факторів або ж зниження їхнього негативного впливу. Таким чином, факторний аналіз є важливою умовою подальшої оптимізації операційного прибутку підприємства.

Важливість даних розробок також підтверджує той факт, що аналізоване КП КГ 'Харківкомуночиствод' належить до галузі житлово-комунального господарства, яка фінансується загалом за рахунок бюджетних коштів. Покращивши фінансові результати діяльності, у підприємства буде більше змоги поповнювати бюджетний кошик за рахунок податку на прибуток, що, в першу чергу, в інтересах держави.

І все одно, основним фактом новизни розробленої методики є те, що вона не застосовувалась на підприємстві. Велика кількість факторів, яка міститься у моделі операційного прибутку, торкається багатьох підрозділів та відділів підприємства; впровадження даної розробки потребує значного рівня координації та контролю, а також введення на підприємстві нових виробничих функцій, які потребують залучення матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Та все ж таки контроль за фінансовими результатами, а також можливість їхнього коригування варті тих вкладень, які вимагає дана розробка.

Впровадження даної методики є доцільним на аналізованому підприємстві. Можливими варіантами організації проведення факторного аналізу на підприємстві є:

проведення необхідних розрахунків спеціалістами фінансово-економічного департаменту після відповідного навчання або підвищення кваліфікації;

співробітництво із профільними вищими навчальними закладами, в яких вивчаються основи та методика факторного аналізу;

розробка спеціалізованого програмного забезпечення, яке дозволить швидко отримувати необхідні результати факторного аналізу. Це можливо так як запропонована методика має чіткий алгоритм дій.

Взагалі, не дивлячись на можливість його подальшого застосування, проведення даного факторного аналізу мало на меті показати, що фінансові результати залежать від безлічі факторів, які є не лише економічними.

Розділ 4 .Охорона праці

4.1 Завдання в галузі охорони праці

Необхідність створення безпечних і нешкідливих умов праці є однієї з найважливіших державних завдань. Головна мета керування охороною праці - це створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, поліпшення виробничого побуту, попередження травматизму й профзахворювань.

Основні завдання в галузі охорони праці спрямовані на:

зведення до мінімуму імовірності зараження або захворювання працюючого з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці;

організацію роботи з ліквідації причин виробничого травматизму в організаціях і на підприємствах;

здійснення контролю за роботою виробничих і технічних служб по поліпшенню умов праці, удосконаленню техніки безпеки й засобів захисту на основі широкого впровадження досягнень науки, техніки й підвищення культури виробництва;

Конституція України, Закон України 'Про охорону праці', Кодекс законів про працю України та інші нормативні документи є законодавчою базою охорони праці.

У Конституції України від 28.06.1996 року (ст.43) визначено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя роботою, що він вільно вибирає й на яку він вільно погоджується; кожний має право на належні безпечні й здорові умови праці [1].

У відповідності зі ст.4 Закону України “Про охорону праці' від 21.11.2002 року державна політика в області охорони праці базується на наступних принципах:

1. Пріоритету життя й здоров'я працюючих стосовно результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов роботи;

2. Комплексного вирішення завдань охорони праці на основі національних програм із цих питань і з урахуванням інших напрямків економічної й соціальної політики, досягнень у галузі науки й техніки;

3. Соціального захисту працівників, повної компенсації шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях [6].

Об'єктом даного дослідження є КП КГ 'Харківкомуночиствод'. Підприємство займається прийомом, відведенням, перекачуванням, та повною механічною та біологічною очисткою стічних вод.

Згідно статистичного аналізу нещасних випадків на виробництві по Харківській області за 9 місяців поточного року, відмічено збільшення нещасних випадків на підприємствах області при виконанні санітарно-технічних видів робіт, в тому числі і на каналізаційних колекторах, у колодязях та інших закритих просторах у зв'язку з недостатнього або неналежного забезпечення працівників засобами індивідуального, колективного захисту, неналежної організації цих робіт.

Цим питанням приділялась належна увага і з боку засобів масової інформації. Так журнал 'Охорона праці' №12 за 2008 рік друкував “Примірну інструкцію з охорони праці при виконанні робіт у колодязях' (ПІ 1.1.23-313-2004), №8 за 2010 рік - “Інструкцію з охорони праці при виконанні робіт у колодязях, колекторах, шурфах”. Питанню з охорони праці у водопровідно-каналізаційному господарстві приділялась увага у журналі 'Все про охорону праці' №10 за 2010 рік, який друкував рекомендації 'Готуємось до перевірки з охорони праці: системи водопостачання та водовідведення', в яких також вказувались вимоги щодо експлуатації водопровідно-каналізаційних господарств - методичні рекомендації з перевірки цих об'єктів. Журнал 'Промислова безпека' також неодноразово приділяв увагу цієї темі, в тому числі і в січневому номері за 2010 рік, стаття 'Нехтування особистою безпекою'.

Питанню охорони праці у водопровідно-каналізаційних господарствах та підрозділах підприємств приділялась значна увага з боку Держгірпромнагляду (про результати перевірки вказаних господарств та підрозділів підприємств надавалась довідка у журналі Партнер 'Технополісу' №7 за 2010 рік), в якій також відмічались характерні недоліки при обслуговуванні водопровідно-каналізаційних мереж.

4.2 Аналіз стану охорони праці й виявлення небезпечних та шкідливих виробничих факторів

Повну відповідальність за стан охорони праці на підприємстві несе служба охорони праці, що займається забезпеченням безпечних і нешкідливих умов праці, забезпеченням робітників засобами захисту й спецодягом. На основі аналізу форм звітності 7-ТНВ, 1-ПВ, 1-УБ приведені статистичні дані, що характеризують стан охорони праці на підприємстві.

Дані представлені у таблиці 4.1.

У додатку З представлений графічний аналіз динаміки змін обсягу витрат на заходи, які стосуються охорони праці, а також на пільги й компенсації у зв'язку зі шкідливими умовами праці. (див. рис. З.1, З.2)

Згідно даних наведених на графіку (рис. З.1), можна стверджувати, що витрати на заходи з охорони праці були найвищими у 2009 році. Така необхідність може бути спричинена підвищенням плинності кадрів на підприємстві або ж високою чисельністю працюючих в різних шкідливих умовах.

За даними, наведеними на рис. З.2 можна зробити висновок, що витрати на пільги й компенсації у зв'язку зі шкідливими умовами праці знижується у 2009 році і дещо підвищується у 2010 році. Така нерівна динаміка свідчить про нестабільність і непередбачуваність шкідливих умов виробництва на підприємстві.

Таблиця 4.1 - Статистичні дані, що характеризують стан охорони праці.

Показник	Роки
	2008	2009	2010
1. Чисельність працюючих усього, чол.	2545	2587	2678
2. Чисельність працюючих, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці:	915	832	805
2.1 за вмістом токсичних парів і газів	161	151	143
2.2 за вмістом пилу	40	40	34
2.3 за мікрокліматом	248	248	234
2.4 за шумом	262	256	243
2.5 за вібрацією	-	-	-
2.6 за іншими шкідливими факторами	507	523	438
3. Чисельність працюючих, зайнятих важкою фізичною працею	-	-	-
4. Число потерпілих із втратою працездатності (один день і більше). У тому числі:	-	-	-
4.1 Потерпілих зі смертельними наслідками	-	-	-
5. Число людино-днів непрацездатності через травматизм	-	-	-
6. Коефіцієнт частоти травматизму	-	-	-
7. Коефіцієнт ваги травматизму	-	-	-
8. Число людино-днів непрацездатності через захворюваність. У тому числі:	3383	3836	3958
8.1 Простудні захворювання	3383	3836	3958
8.2 Професійні захворювання	-	-	-
9. Забезпеченість санітарно-побутовими приміщеннями, %.	90	94	94
10. Витрати на пільги й компенсації у зв'язку зі шкідливими умовами праці, тис. грн.	7,81	5,1	6,2
11. Витрати на заходи щодо охорони праці, тис. грн.	6,13	10,09	7,00
12. Коефіцієнт плинності кадрів, %	9,3	21,34	20,21

За даними таблиці можна зробити висновок, що травматизм та втрата працездатності на підприємстві відсутні протягом всього аналізованого періоду. Це, в першу чергу, свідчить про рівень охорони праці на підприємстві. Про це також свідчить відсутність професійних захворювань та скорочення чисельності працюючих, зайнятих зі шкідливими умовами праці.

Аналіз умов праці з виявленням небезпечних і шкідливих виробничих факторів проводиться на акумуляторній ділянці цеху автотранспорту КП КГ 'Харківкомуночиствод'.

На цій ділянці здійснюється цілодобовий ремонт, підзарядка й зміна акумуляторів.

На ділянці експлуатується наступне устаткування:

установка для підготовки й регенератора електроліту;

ящик для зливу електроліту;

миюча установка;

зарядний пристрій;

шафа для зарядки акумуляторів.

Для перерахованого встаткування характерні небезпечні й шкідливі виробничі фактори (НШВФ) за ДСТ 12.0.003-74:

1. Фізичні НШВФ:

1.1 машини й механізми, які рухаються (ручний тельфер для підйому акумуляторів, візок для перевезення акумуляторів);

1.2 продукція, матеріали й заготовки (акумулятори), які пересуваються;

1.3 підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони (наявність пару від електролітів і газів, що виділяються під час зарядки акумуляторів);

1.4 підвищена вологість повітря (при мийці акумуляторів);

1.5 підвищена напруга струму в електричній мережі, замикання яких може відбутися через тіло людини (робота зарядного пристрою при зарядці акумуляторів);

1.6. підвищений рівень шуму на робочому місці (робота зарядного пристрою при зарядці акумуляторів).

2. Хімічні НШВФ:

2.1 за характером впливу на організм людини:

2.1.1 загально токсичні (виділення водню)

2.1.2 канцерогенні (свинець у пластинах).

3. Психофізіологічні НШВФ

3.1 фізичні перевантаження (динамічні, пов'язані з фізичною роботою);

3.2 нервово-психічні перевантаження (монотонність праці, емоційні перевантаження, відповідальність за здійснювану працю, побоювання обпалитися сірчаною кислотою).

4.3 Аналіз пожежної безпеки

Згідно із Законом України 'Про пожежну безпеку' власники підприємства, установ й організацій зобов'язані:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

забезпечувати дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил;

тримати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку;

здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних способів виявлення й гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

вчасно інформувати пожежну охорону про несправний стан пожежної техніки, систем протипожежного захисту й ін. [7].

Небезпечними факторами пожежі на підприємстві є: відкритий вогонь й іскри, підвищена температура оточення, токсичні продукти горіння, підвищена концентрація горючих речовин, руйнування будівельних конструкцій.

Відповідно до будівельним правилам ДБН В.1.1-7-2002 приміщення акумуляторної ділянки відносять до категорії Г: виробництва, які мають неспалимі речовини й матеріали в гарячому, розпеченому й розтопленому стані, процес обробки яких супроводжуються виділенням променевої теплоти, іскор і полум'я; тверді речовини, рідини й гази, які спалюються або утилізуються як паливо.

Система запобігання пожежі - комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на усунення умов виникнення пожежі. До цих заходів на підприємстві відносять: дотримання протипожежних розривів між будинками й вірне планування будинків на місцевості; обладнання вікон приймачами для випуску диму зі складського й підвального приміщень, винесення із приміщень складу електролічильників і т.п.

Система протипожежного захисту - це сукупність організаційних заходів і технічних способів, спрямованих на запобігання можливої дії на людей небезпечних факторів пожежі й обмеження матеріальної шкоди від нього. До системи протипожежного захисту вводять наступні заходи: ізоляція горючого середовища, застосування пожежно-огороджувальних пристроїв, протипожежне водопостачання, пожежна сигналізація, укомплектовані пожежні щити засобами пожежогасіннями; оснащення запасними евакуаційними виходами; оснащення будинків громовідводом. Всі ділянки забезпечені водопроводом і на мережі встановлені пожежні гідранти.

На підприємстві пожежні щити оснащені сокирами, ломами, лопатами, металевими баграми, пофарбовані в червоні кольори, є ящики з піском. Пожежне устаткування перебуває у справному стані. Із проведеного аналізу пожежної безпеки можна зробити висновок, що вимоги ДБН В.1.1-7-2002, на підприємстві дотримані.

Всі види пожежної техніки, призначені для захисту об'єктів від пожеж і постачені всіма необхідними способами Акумуляторна ділянка оснащена наступними засобами пожежогасіння: вогнегасник, призначені для гасіння пожеж у початковій стадії їхнього розвитку, вуглекислотний ВВ-10.

4.4 Рекомендації для поліпшення умов охорони праці та пожежної безпеки

У зв'язку з тим, що при зарядці акумуляторів виділяється водень, що виносить у повітря дрібні частки електроліту, крім того, водень може досягти вибухонебезпечної концентрації, акумуляторна ділянка повинен бути обладнаний витяжної вентиляції.

Вентиляція - система запобіжних заходів і пристроїв, призначених для забезпечення на постійному робочому місці, у робочій й обслуговуючій зоні приміщень метеорологічних умов і чистоти повітряного середовища, що відповідають вимогам ДСН 3.3.6.042-99 'Опалення, вентиляція і кондиціонування повітря'.

Розрахунок вентиляції в акумуляторній

Систему витяжної вентиляції в приміщенні зарядки акумуляторних батарей потрібно не приєднувати до системи вентиляції інших приміщень.

Гранично припустима концентрація (ГДК) парів сірчаної кислоти відповідно ДСН 3.3.6.042-99 'Опалення, вентиляція й кондиціонування повітря':

Сірчана кислота ГДК = 1мг/м³

При витягу в повітрі виробничих приміщень шкідливих газів і пар необхідна кількість повітря, м³/год., визначається за формулою:

L = L_рз + (М - L_рз* (С_рз - С_п)) / (С_уx - С_п), (4.1)

де L_рз - кількість повітря, вилученого із приміщення місцевими насосами, загально обмінної вентиляції й витрачають на технологічні потреби, м³год.;

L_рз = 1500м³год.

М - кількість шкідливих речовин, які виділяються в повітрі провітрюваного приміщення, мг/г;

М = 5000 мг/г

С_рз - концентрація шкідливих речовин у повітрі, виділюваного в робочій зоні місцевими насосами, мг/м³;

С_рз = 2,5 мг/м³

С_{ух -} концентрація шкідливих речовин у повітрі, які виділяються із приміщення за допомогою загально обмінної вентиляції мг/м³;

С_ух = ГДК = 1мг/м³

С_п - концентрація шкідливих речовин у повітрі, що подається в приміщення, мг/м³;

С_п = 0 мг/м³

L = 1500 + (5000 - 1500* (2,5 - 0)) / (1-0) = 2750 м³/г

Розрахуємо коефіцієнт кратності:

К_кр = L/V, (4.2)

де L - виділення в повітрі виробничих приміщень шкідливих газів і парів, м³/г;

V-обсяг, м³; V = 185м³

К_кр = 2750/185 = 14,86

Для вентиляції пропонують два вентиляційних прилади ВП - 18 з вентилятором ИЦ - 70 продуктивністю 13000 м³/ рік.

Для поліпшення стану пожежної безпеки на підприємстві можна запропонувати такі заходи:

установити пожежний щит біля ПЗМ із засобами пожежогасіння;

у складському приміщенні відремонтувати пожежну сигналізацію.

Для поліпшення умов й охорони праці на підприємстві необхідно провести такі заходи:

скласти паспорт санітарно-технічного стану підприємства;

доукомплектувати медичні аптечки необхідними препаратами згідно СНіП ІІІ-4-80, для підвищення ефективності першої медичної допомоги, надаваної при нещасних випадках.

4.5 Соціальна й економічна ефективність рекомендацій з поліпшення умов праці

Для визначення соціально-економічної ефективності заходів з охорони праці розрахуємо наступні показники:

1. Умовне вивільнення чисельності в результаті впровадження заходів, що визначається по наступній формулі:

(4.3)

де: Э_т - умовне вивільнення чисельності, чол.

ВУТ_{б -} втрати робочого часу через травматизм і захворюваність до впровадження заходів на один працюючого; ВУТ_б = 4,03 люд-днів;

ВУТ_п - втрати робочого часу через травматизм і захворюваність після впровадження заходів на один працюючого; ВУТ_п = 3,23 люд-днів;

Ф_б - річний фонд робочого часу одного працюючого, Ф_б = 252 люд-дні;

Т_р - середньорічна розрахункова чисельність працюючих Т_р = 2578 чол.

2. Можливий ріст продуктивності праці при постійній чисельності працюючих, розраховується по наступній формулі:

(4.4)

де П можливий ріст продуктивності праці, %;

3. Економія фонду заробітної плати. Визначається по формулі:

, , (4.5)

де: Э_{ЗП -} економія фонду заробітної плати, грн.;

З_с - середньорічна основна й додаткова заробітна плата одного працюючого; З_с = 9240 грн.;

Пс. c - відрахування на соціальне страхування 37,5%;

Результати розрахунку наведені у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Соціально-економічна ефективність заходів з охорони праці

Показники	Значення
Умовне вивільнення чисельності в результаті впровадження заходів, Эт, чол.	8,29
Можливий ріст продуктивності праці при постійній чисельності працюючих, П, %.	0,32
Економія фонду заробітної плати. ЭЗП, грн.	105324,5

Виходячи зі значення можливого росту продуктивності праці при постійній чисельності працюючих, яке є зовсім незначним - 0,32%, можна стверджувати, що дане впровадження є досить ефективним, так як при мінімальній втраті продуктивності праці підприємство отримує економію у витратах на оплату праці в розмірі 105324,5 грн. а також вивільнення працівників у кількості приблизно 8 чоловік.

Розділ 5. Використання ЕОМ

Пояснювальна записка дипломної роботи виконана на персональному комп'ютері AMD Sempron. Його технічні характеристики:

тактова частота 2500 МГц;

об'єм ОЗУ - 512 Мбайт;

об'єм жорсткого диску - 80 Гбайт.

Комп'ютер укомплектований монітором Asus з діагоналлю 19”.

При підготовці дипломної роботи використовувався текстовий процесор Word 2010, який входить до складу Microsoft Office 2010 і працює під керуванням операційної системи Microsoft Windows XP. Формули виконані з використанням “Майстра формул”. Рисунки виконані з використанням табличного процесору Microsoft Excel 2010 за допомогою 'Майстра графіків та діаграм'. Пояснювальна записка роздрукована лазерним принтером Samsung SCX - 4300.

Використовуючи дані розділу 'Аналіз фінансово-господарської діяльності' (підрозділ 'Аналіз показників праці та її оплати') за допомогою ЕОМ був виконаний двохфакторний аналіз економічних показників підприємства. В якості досліджуваного параметру був обраний річний фонд оплати праці на підприємстві, а в якості факторів - середньооблікова чисельність персоналу та річний фонд оплати праці одного працівника (див. рис.5.1).

Розрахунки виконувались з використанням пакету Microsoft Office 2010. Для розрахунку двохфакторної моделі аналізу економічних показників підприємства використовувався табличний процесор Excel. Програма Excel направлена на виконання економічних, бухгалтерських, фінансових та інженерних розрахунків. До числа її переваг можна віднести гнучкість, зручний інтерфейс, великі обчислювальні можливості. Табличний редактор Excel має в своєму складі багато фінансових, математичних та логічних функцій, що дозволяють оброблювати досить великі бази даних (до 65000 записів), будувати таблиці (до 8000 ключових параметрів). Крім того, в склад вбудованих засобів Excel входять засоби вирішення оптимізаційних задач, виконання статистичних розрахунків.

Взагалі у складі пакету Microsoft Office Professional 2010 міститься:

Word 2010 (текстовий процесор з розширеними можливостями для створення, форматування і професійного оформлення документів);

Excel 2010 (табличний процесор для створення звітів, аналізу інформації, варіантів розвитку і тенденцій, що підтримує багатий інструментарій для візуалізації даних);

PowerPoint 2010 (генератор презентацій, додає слайдам стильного і професійного вигляду);

OneNote 2010 (додаток для зберігання приміток з розвиненими можливостями навігації і організації даних);

Publisher 2010 (професійне застосування для створення і розробки дизайну публікацій і маркетингових форм: брошур, листівок, бюлетенів і веб-сервер-презентацій);

Outlook 2010 з диспетчером контактів (поштовий клієнт для зручного керування повідомленнями електронної пошти з удосконаленим набором інструментів, вбудованою системою пошуку та підтримкою веб-сервісів).

Завдяки перерахованим перевагам, свій вибір було зупинено на використанні табличного процесору. Факторний аналіз фонду оплати праці був виконаний за допомогою методу ланцюгових підстановок, що можна побачити на рисунку 5.1. За допомогою ЕОМ також була змога знайти теоретичну інформацію для написання дипломного проекту. Частина інформації містилась на жорсткому диску у вигляді електронних документів - книжок, посібників, конспектів, методичних рекомендацій. Інша частина була знайдена у мережі Internet, а саме - журнальні та газетні статті, законодавчі акти та норми, електронні підручники, схеми та діаграми. Для пошуку інформації використовувався Web-браузер Opera 11.11.

Рис.5.1 - Двохфакторний аналіз фонду оплати праці

Висновки

Закінчивши дослідження галузі водовідведення і, зокрема, господарської діяльності комунального підприємства каналізаційного господарства 'Харківкомуночиствод', слід підкреслили, що встановлена мета була досягнута, а необхідні для цього завдання виконані. З приводу цього необхідно зробити висновки.

По-перше, була проаналізована фінансово-господарська діяльність об'єкта дослідження КП КГ 'Харківкомуночиствод'. Вихідною інформацією для проведення фінансово-економічного аналізу діяльності даного підприємства слугувала статистична і бухгалтерська звітність за 2007-2010 рр. Розглянувши та розрахувавши основні показники діяльності підприємства, можна сказати, що за аналізований період:

основний показник виробничої програми підприємства - загальний обсяг відведеної та очищеної стічної рідини знизився із 231438,5 тис. м³ до 215041,5 тис. м³ на 16397 тис. м³, при цьому тарифні стоки складають з них лише близько 60% і мають таку саму динаміку. Це свідчить про скорочення обсягів діяльності підприємства, зниження очікуваних доходів при відносно більшій сумі витрат, яка розраховується на обсяг загальних стоків;

середньорічна вартість основних фондів підприємства суттєво зросла (на 60976,5 тис. грн.), однак при цьому зношеність фондів також значно підвищилась і сягала на кінець періоду 72,27%, що говорить про аварійно небезпечний стан основних фондів, які потребують оновлення та ремонтів;

річна продуктивність праці працівників підприємства знижується; причиною цього є зниження обсягів реалізації послуг при підвищення загальної чисельності працівників;

собівартість та чистий дохід від реалізації послуг протягом періоду пропорційно зростали, але у 2008 році темп зростання собівартості перевищив темп зростання доходів і мав місце збиток у розмірі 998 тис. грн. Але у 2009-2010 рр. чистий прибуток зріс із 87 тис. грн. до 917 тис. грн., але така тенденція була спричинена наявністю доходу з податку на прибуток від звичайної діяльності;

тариф одного кубічного метра стічної рідини відповідно також значно зростав. Це також має значний вплив на фінансові результати діяльності підприємства, так як на сьогодні це є єдиним компенсаторним фактором зниження обсягів реалізації послуг підприємства.

Не дивлячись на те, що за результатами аналізу фінансового стану підприємство має абсолютну фінансову стійкість, його операційна діяльність та основні фонди перебувають у кризовому стані. Згідно таких результатів аналізу фінансовим та плановим відділам необхідно розробляти шляхи виходу з даної ситуації.

По-друге, зважаючи на результати аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, у рамках даного дипломного проекту була запропонована та розроблена методика факторного аналізу фінансових результатів операційної діяльності КП КГ 'Харківкомуночиствод', яка має певну теоретичну та практичну новизну.

Слід нагадати, що факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення і оцінки впливу факторів на величину результативних показників. Роль факторного аналізу в управлінні економічними системами полягає в тому, що він дає можливість формувати та змінювати параметри досліджуваного об'єкта шляхом відповідного підбору та коригуванням чинників, які їх обумовили.

Так як фінансові результати є кінцевим і найбільш узагальнюючим показником діяльності будь-якого підприємства, то аналіз фінансових результатів повинен охоплювати широке коло показників, і враховувати не тільки економічні та фінансові, але й організаційні, соціальні, технічні, технологічні та інші фактори. У розробленій методиці факторного аналізу даний аспект полягає у тому, що один з факторів операційного прибутку (збитку) операційний дохід розглянутий виходячи із техніко-технологічних показників - наявної кількості та режиму роботи насосів, які забезпечують важливий етап технологічного процесу - відведення та перекачку стічної рідини від різних категорій споживачів.

Іншим аспектом теоретичної новизни є використання у процесі розрахунків логарифмічного методу факторного аналізу, який є найбільш оптимальним за співвідношенням переваг та недоліків. Він дозволяє розробленій методиці бути застосованою в умовах необхідності оперативного прийняття управлінських рішень, а його надійні оцінки дозволяють отримувати точні та логічні результати. Нагадаємо, що найбільшого розповсюдження набув метод ланцюгових підстановок, але він є спірним і має більш суттєві недоліки.

Результати проведеного дослідження та виконаних розрахунків є актуальними, адже застосування запропонованої та викладеної методики факторного аналізу дозволить провести якісний внутрішній аналіз ефективності операційної діяльності підприємства, що забезпечить покращення фінансових результатів підприємства, а звідси - фінансового стану в цілому. Ця методика дозволить виявити так звані центри відповідальності, функціонування яких призвело до зниження ефективності операційної діяльності підприємства, а звідси - і до зниження прибутку, та вимагати від відповідальних осіб розробки заходів, необхідних для усунення негативних факторів або ж зниження їхнього негативного впливу. Таким чином, факторний аналіз є важливою умовою подальшої оптимізації операційного прибутку підприємства.

Що ж стосується результатів розрахунків впливу факторів на результативний показник фінансових результатів та виявлення виробничих резервів, то негативний вплив факторів перевищував позитивний, загальне зниження прибутку у 2009-2010 рр. склало 32660,9 тис. грн. При цьому виявлений резерв підвищення прибутку складає 92812,7 тис. грн. Згідно з цим, керівництву підприємства, в першу чергу варто звернути увагу на зниження планової денної тривалості роботи обладнання, зростання матеріальних витрат та збільшення чисельності адміністративно-управлінського персоналу, а також збільшення витрат на їх оплату праці. Саме ці фактори найбільш негативно впливають на фінансові результати. Аналіз цих чинників дозволить переглянути технологічні аспекти надання послуг, а також структуру адміністративно-управлінського апарату.

Важливість даних розробок також підтверджує той факт, що аналізоване КП КГ 'Харківкомуночиствод' належить до галузі житлово-комунального господарства, яка фінансується загалом за рахунок бюджетних коштів. Покращивши фінансові результати діяльності, у підприємства буде більше змоги поповнювати бюджетний кошик за рахунок податку на прибуток, що, в першу чергу, в інтересах держави.

І все ж таки, основним фактом практичної новизни розробленої методики є те, що вона не застосовувалась на підприємстві. Велика кількість факторів, яка міститься у моделі операційного прибутку, торкається багатьох підрозділів та відділів підприємства; впровадження даної розробки потребує значного рівня координації та контролю, а також введення на підприємстві нових виробничих функцій, які потребують залучення матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Не дивлячись на це, контроль за фінансовими результатами, а також можливість їхнього коригування варті тих вкладень, які вимагає дана розробка.

Доцільно запропонувати можливі варіанти організації проведення факторного аналізу на підприємстві, серед яких можна виділити наступні:

проведення необхідних розрахунків спеціалістами фінансово-економічного департаменту після відповідного навчання або підвищення кваліфікації;

співробітництво із профільними вищими навчальними закладами, в яких вивчаються основи та методика факторного аналізу;

розробка спеціалізованого програмного забезпечення, яке дозволить швидко отримувати необхідні результати факторного аналізу. Це можливо так як запропонована методика має чіткий алгоритм дій.

Загалом, не дивлячись на можливість подальшого застосування розробленої методики, проведення даного факторного аналізу мало на меті показати, що фінансові результати діяльності залежать від безлічі факторів, які є не лише економічними, але й торкаються інших сторін діяльності підприємства.

Список використаної літератури

1. Конституція України (Зі змінами, внесеними згідно із Законом №2222-IV від 08.12.2004, ВВР, 2005, №2, ст.44): Прийнята на 5-тій сесії ВРУ 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком Інтер, 2007 - 80 с.

2. Водний кодекс України: офіц. видання. - К.: Концерн 'Видавничий Дім 'Ін Юре', 2005. - 136 с.

3. Податковий кодекс України: офіц. видання. - Х.: Фоліо, 2011. - 271 с.

4. Закон України 'Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки' від 24 червня 2004 року №1869-IV

5. Закон України 'Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства' від 17 січня 2002 року №2988-III

6. Закон України 'Про охорону праці' від 21 листопада 2002 року №229-IV

7. Закон України 'Про пожежну безпеку' від 17 лютого 2011 року №3038-VI

8. Агаджанов Г.К. Економіка водопровідно-каналізаційних підприємств. - 2-е вид., перероб. та доп. - Х.: ХНАМГ, 2010. - 392 с.

9. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 488 с.

10. Доля В.Т. Экономический анализ: Учебное пособие. Издание 2-е, доп. и переработ.; - К.: Кондор, 2007. - 224 с.

11. Економіка міського господарства: Навч. посібник. / За ред. Т.П. Юр'євої. - Харків: ХДАМГ, 2002. - 750 с.

12. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 1999. - 542 с.

13. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. - метод. посібник - К.: КНЕУ, 2000. - 263 с.

14. Карл-Ульрих Рудольф, Томас Блок. Водный сектор Германии. Метод и опыт. Берлин - Бонн - Виттен, Институт экологической техники и управления Университета Виттен-Хердеке гГмбХ: Федеральное ведомство охраны окружающей среды на благо человека и окружающей среды, 2001. - 151 с.

15. Кононенко О., Маханько О. Аналіз фінансової звітності. - Х.: Фактор, 2008. - 200 с.

16. Купалова Г.І. Теорія економічного аналізу: навч. посіб. / Купалова Г.І. - К.: Знання, 2008. - 639 с.

17. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник - 2-ге видання, перероб. і доп. - К.: Знання, 2005. - 662с.

18. Серединська В.М., Загородна О.М., Федорович Р.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. - Тернопіль: Видавництво Астон, 2010.

19. Славута О.І. Особливості економіки підприємств міського господарства: конспект лекцій для студентів спеціальності “Економіка підприємств міського господарства”. - Х.: ХНАМГ, 2004. - 64с.

20. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - 2. вид., доп. і перероб. - Л.: РВВ 'Вежа' Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. - 456 с.

21. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства: навч. посібник / В.О. Костюк. - Х.: ХНАМГ, 2010. - 245 с.

22. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф.А.М. Поддєрьогін. - 5-тє вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2005. - 546 с.

23. Чебан Т.М., Дмитрієнко І.О. та ін. Теорія економічного аналізу. - К.: ЦНЛ, 2003. - 205 с.

24. Шморгун Н.П., Головко В.І. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 450 с.

25. http://eprints. kname.edu.ua/2696/1/ДУШКИН_С.С. pdf - С.С. Душкин, В.О. Ткачов, В.О. Тихонюк-Сидорчук. Проблеми реформування водопровідно-каналізаційного господарства м. Харкова і Харківської області.

26. http://eprints. kname.edu.ua/5001/ - Гончаренко Д.Ф. Эксплуатация, ремонт и восстановление сетей водоотведения. [Учебный материал]

27. http://hkov. kharkov.ua/page/abonentnote - Абонентам на заметку. Какую опасность несут в себе синтетические моющие средства

28. http://jeynews.com.ua/news/d0/54936 - В. Пустовойтенко: Питання водопостачання та водовідведення в Україні треба виносити на розгляд РНБО

29. http://kharkivoda.gov.ua/uk/document/view/id/1005 - Довідка про комплекси біологічного очищення води на КП КГ 'Харківкомуночиствод'

30. http://kharkov-invest.com.ua/pages_3.html - Расширенная характеристика системы водоотведения г. Харькова

31. http://masters. donntu.edu.ua/2007/kita/bolkunevich/library/fakt. htm - Факторный анализ

32. http://who-is-who.com.ua/bookmaket/vodogospkompl2008/5/2.html - Водопостачання та водовідведення в Україні

33. http://www.mama-86.org.ua/archive/files/factsheet_ukraine_web. pdf - Факти про водопостачання та санітарію в Україні

34. http://www.rusnauka.com/11_EISN_2011/Economics/10_85225. doc. htm - Факторний аналіз прибутку на основі методу ланцюгової підстановки

35. http://www.rusnauka.com/11_EISN_2011/Economics/14_84862. doc. htm - Таранюк К.М., Фаренюк О.П. Методологічні основи факторного аналізу у процесі оцінки фінансового стану підприємства

36. http://www.rusnauka.com/16_ADEN_2010/Economics/68454. doc. htm - Ганенко Ю.С. Застосування факторного аналізу прибутку для забезпечення стійкого розвитку підприємства

37. http://zakon. nau.ua/doc/? uid=1046.172.0 - Положення (стандарти) бухгалтерського обліку

Перелік графічного матеріалу

Назва плакатів	Кількість, шт.
1. Проблеми галузі водовідведення. Об'єкт, предмет, методи та етапи факторного аналізу.	1
2. Основні показники фінансово-економічної діяльності підприємства	1
3. Показники виробничої програми	1
4. Показники стану, руху та ефективності використання основних фондів	1
5. Показники з праці та її оплати	1
6. Фінансові показники	1
7. Вихідні дані для факторного аналізу фінансових результатів операційної діяльності	1
8. Взаємозв'язок операційного доходу та факторів, що впливають на його зміну	1
9. Алгоритм застосування логарифмічного методу на прикладі чистого доходу від реалізації послуг	1
10. Результати розрахунку впливу факторів на зміну операційного доходу	1
11. Взаємозв'язок операційних витрат та факторів, що впливають на їхню зміну	1
12. Результати розрахунку впливу факторів на зміну операційних витрат	1
13. Взаємозв'язок фінансових результатів операційної діяльності та факторів, що впливають на його зміну	1
14. Результати розрахунку впливу факторів на зміну прибутку	1
15. Виявлення виробничих резервів економічного зростання	1
16. Застосування факторного аналізу	1
Всього	16