Аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"

1

5

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Характеристика ВАТ НЗФ

Основною метою Товариства є отримання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності та наступного його розподілу між акціонерами Товариства, а також для задоволення соціально - економічних інтересів та членів трудового колективу Товариства, що не є акціонерами Товариства. Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації, засноване без обмеження терміну діяльності, здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту відноситься до металургійної діяльності.

Основними документами, що регулюють діяльність підприємства є Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Кодекс законів про працю України, Закон України «Про господарські товариства» статут, колективний договір та інші. Підприємство розпочинає свою діяльність з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України у порядку встановленому Кабінету Міністрів України.

ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» - найбільший в світі виробник марганцевих феросплавів. Офіційною датою заснування ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» є 6 березня 1966 року - день, коли була вироблена перша продукція. Місце для будівництва заводу було обумовлено близькістю до місцезнаходження марганцевої руди, джерелам електроенергії, транспортним артеріям.

Основною продукцією ВАТ НЗФ є марганцеві феросплави: силікомарганець, феромарганець. Річний об'єм продажу становить в середньому 800 тис. тонн феросплавів.

ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» являється одним з основних постачальників марганцевих феросплавів на світовий ринок. Споживачами продукції ВАТ НЗФ є металургійні підприємства України, країн ЄС, Японії, США, Канади, Ближнього і Далекого Сходу і другі країни.

Крім основної продукції, на заводі перероблюються відвальні феросплавні шлаки в будматеріали.

На цей час у склад заводу входять 33 структурних підрозділи. До основного виробництва відноситься цех виробництва феросплавів, плавильний цех № 9, який спеціалізується на виробництві електроплавильних флюсах, а також цехи: агломераційний, електродної маси і вторинної переробки відвального шлаку.

ВАТ НЗФ - підприємство орієнтоване на експорт (6,5% світового виробництва феромарганцю, 22,6% силікомарганцю і в цілому більш ніж 60% всеукраїнського виробництва феросплавів).

ВАТ НЗФ - вигідне підприємство, за рахунок його податкових відрахувань формується до 70 % дохідної частини міста Нікополь.

Товариство має самостійний баланс, розрахункові (поточні), валютний та інші рахунки в банках, товарний знак, який затверджується Правлінням товариства та реєструється в відповідно до чинного законодавства України, круглу печатку зі своїм найменуванням, ідентифікаційний код і фірмовий бланк.

Підприємство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним і фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати і відчужувати їх іншими засобами, що не суперечать чинному законодавству України і Статуту.

Товариство самостійно планує свою виробничо-господарську та іншу діяльність, а також соціальний розвиток трудового колективу. Основу плану складають договори, укладені із споживачами і постачальниками, а також вішення Загальних зборів акціонерів, Спостережної Ради та Правління Товариства.

Предметом діяльності товариства є:

- виробництво та реалізація продукції виробничо-технічного та промислового призначення, у тому числі феросплавів, флюсів, електродної маси, чавуну, сталі, кольорових металів, будівельних матеріалів і виробів, щебеню, гран шлаку, іншої продукції переробки відходів виробництва;

- розробка й серійне виробництво, реалізація у встановленому порядку товарів народного споживання на території України та за її межами;

- виготовлення, випробування, та налагодження дослідно-експериментальних зразків нової техніки та нестандартного обладнання для промисловості;

- здійснення операцій з металобрухтом;

- підготовка і підвищення кваліфікації фахівців з різних видів діяльності, навчання спеціалістів на комерційній основі;

- здійснення торгово-посередницьких операцій;

- брокерська діяльність, маркетинг, інжиніринг, менеджмент;

- виробництво, закупівля і реалізація вітчизняної і зарубіжної продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, продукції сільського господарства, створення та експлуатація магазинів, кафе, об'єктів громадського харчування;

- проектування, реконструкція і експлуатація об'єктів промислового, житлового, культурно-побутового і соціального призначення, складання проектно-кошторисної документації;

- створення та впровадження нової техніки та технологій, науково-технічної продукції, ноу-хау, та проведення пов'язаних з цим дослідних та проектних робіт, інноваційна та інжинірингова діяльність;

- створення та експлуатація мережі магазинів, салонів, ресторанів та інших об'єктів громадського харчування для реалізації товарів народного споживання та надання побутових послуг;

- продаж товарів та продукції в кредит;

- діяльність у галузі будівництва, в тому числі будівельно-монтажні роботи, капітальне будівництво, ремонт та реконструкція промислових споруд і будівель, житла та об'єктів соціально-культурного призначення, спеціальні види робіт з проектування та будівництва, монтаж, демонтаж, ремонт, пуск, налагоджування, обслуговування технологічного обладнання та вантажопідйомних машин, виконання проектних робіт;

- надання послуг в галузі будівництва, проектування, виробництва будівельних матеріалів і конструкцій;

- розробка проектно-кошторисної і конструкторської документації та інженерно-геодезичні вишукування на капітальні ремонти, технічне переозброєння, реконструкцію та нове будівництво об'єктів промислового, сільськогосподарського та комунального призначення, житла;

- організація і здійснення рекламної і видавничої діяльності, виготовлення поліграфічної продукції;

- зовнішньоекономічна діяльність, здійснення експортно-імпортних операцій на умовах договорів з українськими та іноземними юридичними та фізичними особами;

- організація культурно-масових, спортивних заходів;

- виконання необхідних робіт і впровадження проектів щодо забезпечення охорони праці;

- здійснення оздоровчих заходів для учасників ВАТ НЗФ членів трудового колективу товариства, що не є його акціонерами;

- випуск і реалізація цінних паперів.

- транспортно-експедиційне обслуговування, в тому числі міжнародних перевезень, авто технічне й сервісне обслуговування;

- забезпечення державної, службової та комерційної таємниці.

1.2 Облікова політика ВАТ НЗФ

ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

«Нікопольський завод феросплавів»

НАКАЗ

м. Нікополь

Наказую:

1. Ведення бухгалтерського обліку здійснювати бухгалтерією на чолі з головним бухгалтером Пономаренко Р.В.

2. Забезпечити дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і подання в зазначені терміни фінансової звітності на підставі ведення бухгалтерського обліку.

3.Забезпечити відображення господарських операцій згідно з робочим планом рахунків , розробленим і затвердженим на підставі плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов`язань і господарських операцій підприємства (наказ Мінфіну України від 30.08.1999 р. № 291) з урахуванням особливостей їх застосування на підприємстві.

4.Організувати бухгалтерський облік основних засобів відповідно П(С)БО 7. До основних засобів відносити матеріальні активи, строк корисного використання яких більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше року та вартістю понад 1000 грн. Основні засоби класифікувати за групами та нараховувати знос із використанням прямолінійного методу нарахування амортизації. За необхідністю переоцінку об'єктів основних засобів проводити згідно з вимогами пунктів 16-21 П(С)БО 7.

5. Суми витрат пов`язаних з покращанням основних фондів, що призводять до збільшення очікуваної економічної вигоди, приєднувати до первісної вартості основних засобів.

6. Витрати, що здійснюються для підтримки об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включати до складу витрат.

7. До малоцінних необоротних матеріальних активів відносити активи вартістю до 1000 грн. включно та строком корисного використання більше 1 року або одного операційного циклу, якщо він більше року.

8. До інших необоротних матеріальних активів відносити змінне устаткування строком корисного використання більше 1 року.

9. Нарахування амортизації малоцінних необоротних активів здійснювати:

- у бухгалтерському обліку - в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 % його вартості;

- аналітичний облік вести за кожним об`єктом окремо.

10. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядати в разі зміни очікуваної економічної вигоди від його використання. Амортизацію об'єкта основних засобів нараховувати, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

11. Для об'єктів основних засобів залишкова вартість яких дорівнює нулю:

- у разі придатності для подальшої експлуатації застосовувати норми пункту 2.3.8 даного наказу;

- у разі непридатності даного об'єкта для подальшої експлуатації списувати з балансу підприємства.

12. Організувати бухгалтерський облік нематеріальних активів відповідно до П(С)БО 8.

13.Встановити прямолінійний метод амортизації по всіх об`єктах нематеріальних активів.

14. Встановити, що строки корисного використання нематеріальних активів можуть періодично переглядатися в міру необхідності та доцільності

15.Організувати бухгалтерський облік запасів відповідно до П(С)БО 9.

16. Сировину, матеріали, готову продукцію відображати в обліку та звітності за їх фактичною собівартістю.

17. Первісною вартістю запасів, виготовлених власними силами, вважати собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з П(С)БО № 16 «Витрати».

18. Оцінку вибуття матеріалів та запчастин здійснювати за методом собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО). Оцінку вибуття сировини, палива, готової продукції, напівфабрикатів, незавершеного виробництва здійснювати за методом середньозваженої одиниці запасів.

19. У податковому обліку облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції вести наростаючим підсумком з початку року.

20. До малоцінних швидкозношуваних предметів (МШП) відносити ТМЦ, які використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше року у тому числі:

- інструменти;

- інвентар;

- спеціальне оснащення;

- спеціальний одяг, який видається працівникам підприємства для виконання ними професійних обов'язків та інші.

При передачі МШП в експлуатацію їх вартість виключати зі складу активів (списувати з балансу) та переносити на балансовий рахунок 23 «Виробництво» та відповідні рахунки класу 9 «Витрати діяльності».

21. У подальшому їх облік вести в кількісному вираженні за місцями експлуатації та матеріально відповідальними особами протягом всього строку фактичного використання.

22. Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), які неможливо віднести безпосередньо до собівартості придбаних запасів, загальною сумою відображати на окремому субрахунку 209 “ТЗВ” рахунку 20 «Виробничі запаси» та розподіляти за методом середнього відсотка при визначенні суми ТЗВ, які припали на запаси, що вибули. Транспортно-заготівельні витрати, які можна відразу віднести до певного виду запасів, включати безпосередньо до собівартості даних запасів.

23. Бухгалтерський облік товарів, що реалізуються підрозділами роздрібної торгівлі, вести за продажними цінами.

24. Організувати бухгалтерський облік дебіторської заборгованості і зобов`язань згідно з П(С)БО 10 і 11, відповідно.

25. Створювати резерв сумнівних боргів відносно поточної дебіторської заборгованості (за продукцію, товари, роботи, послуги, векселі одержані), розмір якого обчислюється на 31 грудня звітного року. Розрахунок резерву проводити за методом класифікації дебіторської заборгованості по групах в залежності від періоду прострочення платежу.

26. Суми списання безнадійної дебіторської заборгованості на яку не створювався резерв відносити на інші операційні витрати. Суми списання кредиторської заборгованості відносити на інші операційні доходи. У роботі з різними видами дебіторської заборгованості керуватися Положенням «Про організацію роботи з кредиторською та дебіторською заборгованістю на ВАТ НЗФ», затвердженого наказом № 226 від 18.11.03.

27. Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображати в балансі за їх існуючої вартістю. Визначення існуючої вартості залежить від умов і виду зобов'язання. Поточні зобов'язання відображати в балансі за сумою погашення.

28. Аналітичний облік розрахунків по кредиторській заборгованості за товари, роботи, послуги вести окремо по кожному контрагенту.

29. Організувати бухгалтерський облік довгострокових фінансових інвестицій в інші підприємства по собівартості згідно П(С)БО 12.

30. Організувати бухгалтерський облік доходів по видам діяльності згідно з П(С)БО 15.

31. Датою реалізації продукції (робіт, послуг) по Україні вважати дату відвантаження (передачі) такої продукції (робіт, послуг) або дату підпису документів про виконання робіт, надання послуг. При базисі поставки FОВ датою відвантаження вважати дату коносаменту. Датою реалізації продукції (робіт, послуг) на експорт вважати дату складання ВМД, дату підпису документів при виконанні робіт, надання послуг.

32. Встановити порядок оцінки попутної продукції за цінами розробленими планово-економічним відділом та затвердженими у встановленому порядку

33. До складу доходів майбутніх періодів включати суми доходів, нарахованих протягом поточного періоду, що будуть визначені в наступних звітних періодах.

34. Фінансові результати щомісяця списувати на рахунок «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

35. Організувати бухгалтерський облік витрат по видам діяльності згідно з П(С)БО 16. При визначенні витрат, що відносяться до собівартості продукції (робіт, послуг) керуватися П(С)БО 16.

36. Встановити порядок накопичення даних про валові витрати і валові доходи з метою оподаткування на підставі первинних документів, які фіксують здійснення господарської операції.

37. Організувати бухгалтерський облік відстрочених активів і зобов`язань згідно П(С)БО 17. Відстрочені податкові активи або відстрочені податкові зобов`язання відображати в річній звітності, в квартальних звітах про фінансові результати в статті «Податок на прибуток від звичайної діяльності» проводити суму поточного податку на прибуток, а на дату річного балансу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності здійснювати відповідні коригування суми витрат з податку на прибуток виходячи з облікового прибутку за звітний рік.

38. Організувати бухгалтерський облік валютних операцій і курсових різниць згідно з П(С)БО21. Суму авансу отриману чи попередньо сплачену в іноземній валюті за готову продукцію, роботи виконані та надані послуги перераховувати у валюту звітності. Перерахунок заборгованості в іноземній валюті, що перебуває на обліку підприємства, проводити щомісячно згідно з вимогами чинного законодавства.

39. Виправлення помилок за минулі періоди, виявлені в поточному році, здійснювати відповідно до П(С)БО 6.

40. Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві залучати інвентаризаційні робочі комісії затверджені наказом по заводу для проведення річної інвентаризації. Позапланові інвентаризації проводити комісіями призначеними розпорядженням головного бухгалтера.

41. Забезпечити протягом року незмінність прийнятої методології відображення окремих господарських операцій і оцінки майна на підставі організації бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою обліку та своєчасність подання достовірної бухгалтерської звітності відповідним органам.

42. Вести бухгалтерський облік із використанням автоматизованих підсистем, які знаходяться в промисловій експлуатації, а також діючих локальних задач з бухгалтерського обліку.

43. При визначені терміну зберігання документів користуватися наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 № 41 «Про затвердження переліку типових документів» зі змінами і доповненнями.

44. Бухгалтерам, при веденні журналів-ордерів, робити позначку про обробку на первинних документах, яка б свідчила про відображення цього документа в облікових регістрах.

45. При внесенні змін та доповнень до положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших законодавчих актів, що регулюють сфери діяльності підприємства, і які впливають на окремі пункти положення про облікову політику, дозволяю до даного наказу вносити зміни та доповнення.

46. Бухгалтерський облік на підприємстві вести головною бухгалтерією (додаток К).

47. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжну звітність складати щоквартально з наростаючим підсумком з початку року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

48. Начальникам структурних підрозділів забезпечити неухильне виконання вимог цього наказу, а також розпоряджень головного бухгалтера, що здійснюються в межах його повноважень відносно ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

49. Контроль за виконанням цього наказу покласти на головного бухгалтера Пономаренко Р.В.

Голова правління

Генеральний директор заводу

Директор з комерційних питань

Директор з фінансів та економіки

Головний бухгалтер

Директор з економічної безпеки

Директор юридичного управління

1.3 Характеристика використання трудових ресурсів ВАТ НЗФ

Повноту використання трудових ресурсів на даному підприємстві можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним робітником за період часу, який аналізується, тобто за рік, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводять за кожною категорією робітників, по кожному виробничому підрозділу та в цілому по підприємству.

Основними джерелами інформації, використовуваних в аналізі трудових ресурсів (таб.1.1) є: дані звітності з праці, форма № П - 4 «Сводки про чисельність, заробітну плату та руху робітників», дані табельного обліку, одночасовий облік робітників за професією та кваліфікацією, дані вибіркових оглядів за використанням трудових ресурсів, свідки про трудомісткість продукції та завданнями по їх зниженню.

Таблиця 1.1 Використання трудових ресурсів ВАТ НЗФ

Якщо фактично одним робочім відпрацьовано менше днів і годин, ніж передбачалось за планом, то можна визначити надпланові втрати робочого часу:

ПРВд = ( Дф - Дпл ) * ЧРф * Ппл ( 1.1 )

де ПРВд - цілодені втрати робочого часу ;

ЧРф - середня чисельність працівників (фактично);

Дф - відпрацьовано одним працівником днів (фактично);

Дпл - відпрацьовано одним працівником днів (планово);

На основі цих формул бачімо:

ПРВд = -10 * 517= -5170 * 7,95= -41101,5 г.

ПРВв = -0,15 * 210= -31,5 * 517= -16285,5 г.

1.4 Характеристика фінансового стану ВАТ НЗФ

Стан і основні джерела формування майна підприємства можна побачити у зведеному звіті про фінансові результати за 2009р.(додаток Б) , а також порівнявши показники фінансової стійкості (таблиця 1.2) за 3роки (2007-2009).

Таблиця 1.2 Показники фінансової стійкості підприємства

Показники фінансової активності є позитивними, відповідно підприємство знаходить на стадії розвитку та процвітання, що можна підтвердити показники аналізу наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.5 Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності

2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Облік необоротних активів

В економічній теорії під необоротними активами розуміють вилучені підприємством з господарського обороту власні кошти, але які продовжують обліковуватися на балансі.

Для здійснення статутної діяльності підприємством необхідні засоби праці, під якими в економічній літературі розуміють річ або комплекс речей, за допомогою яких працівник здійснює вплив на предмет праці.

Від предметів праці вони відрізняються при цьому свою натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію або виконану працю. Під впливом засобів праці предмети праці змінюють свої фізико-хімічні властивості перетворюючись на кінцеву продукцію.

До засобів праці відносять машини, обладнання, інструменти, тобто основні засоби підприємства.

Основні засоби класифікуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовими та натуральним характером, видами, за використанням і належністю. За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівля, споруди) і невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб працівників (обладнання для задоволення потреб працівників).

За використанням основні засоби поділяють на діючі (всі основні засоби, що використовуються на підприємстві), недіючі ті, що не використовуються у цей період часу), запасні.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в П(С)БО №7 «Основні засоби». До основних засобів згідно П(С)БО належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів та послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікувальний строк корисного використання яких більше одного року.

В П(С)БО №7 визначені наступні види оцінки основних засобів:

Первісна вартість - визначається як історична собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбані або створені необоротних активів.

Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації основних засобів по закінченню періоду використання, що передбачений за вирахуванням очікувальних витрат на вартість цього об'єкта.

Справедлива вартість об'єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими сторонами.

Залишкова (балансова) вартість основного активу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації).

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначеннями та умовами використання основних засобів.

Для ведення бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за наступними групами (рис.2.1 )

Рисунок 2.1. Класифікація основних засобів

Рахунок 10 «Основні засоби» призначений для обліку господарських засобів, узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів. Він є активним, балансовим.

Згідно балансу ВАТ НЗФ наа1 грудня 2009 року основні засоби значаться по первісній вартості на 1111776 грн., знос основних засобів на 638434 грн., залишкова вартість на суму - 473342 грн.

Основні засоби поступають на ВАТ НЗФ від поставщиків згідно з акту приймання - передачі в бухгалтерів ВАТ НЗФ (додаток М).

В бухгалтерії будуть зроблені наступні кореспонденції:

Дт. 152 Кт.631 сума 956,67 грн.

Дт. 641 Кт.643 сума 159,45 грн.

Дт. 152 Кт.10 сума 797,22 грн.

розробки нематеріальних активів, а по кредиту - вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або від його використання, а також сума уцінки нематеріальних активів. Цей рахунок є активним, балансовим, призначений для обліку господарських засобів.

Для відображення в бухгалтерському обліку сум амортизаційних відрахувань використовують рахунок 1300 «Знос необоротних активів».

По кредиту рахунку записують суми щомісячних амортизаційних відрахувань на реконструкцію та модернізацію основних засобів. При цьому дебетують рахунки основного і допоміжного виробництва, загальновиробничих і адміністративних витрат, обслуговуючих виробництв та господарств, витрат обігу - в залежності від того, де того, де знаходяться ті чи інші основні засоби. По дебету рахунку відображається зменшення суми зносу.

Рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Він є активними, балансовим.

По дебету рахунку відображається збільшення понесених витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів. За кредитом - їх зменшення (введення в експлуатацію придбаних або створення матеріальних активів).

Рух господарських засобів, пов'язаний із здійсненням господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення та вибуття основних засобів, оформлюють типовими формами первинної облікової документації (таб. 2.1).

Більшість основних засобів надходять на підприємство шляхом здійснення капітальних інвестицій.

Таблиця 2.1 Типові форми первинних документів з основних засобів

Капітальні інвестиції - сукупність на створення, придбання і поліпшення якісного стану основних засобів. Витратами, які включаються до собівартості капітального будівництва є:

- вартість підготовки будівельного майданчика;

- початкові витрати на транспортування та заготівельні витрати основних засобів;

- витрати по страхуванню ризиків;

Накопичення витрат по капітальному будівництву наведено в таблиці 2.1:

Таблиця 2.1 Приклад накопичення витрат по капітальному будівництву

При надходженні основних засобів, придбаних за плату у постачальників, бухгалтерські проводки надані в таблиці 2.2:

Таблиця 2.2

Переоцінка основних засобів проводиться за рішенням керівництва та оформлюється наказом підприємства. Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої вартості основних засобів, тобто якщо їх справедлива вартість суттєво відрізняється від балансової вартості.

Операції з переоцінки основних засобів включають операції зі збільшення первісної вартості об'єкта основних засобів та їх зносу - дооцінку, та операції зі зменшення первісної вартості об'єкта основних засобів та їх зносу - уцінку.

Переоцінена сума первісної вартості та зносу об'єкта основних засобів визначається відповідно як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкту, який переоцінюється на його залишкову вартість.

Якщо переоцінка вартості даного об'єкта здійснюється вперше, то в бухгалтерському обліку її результати буде відображено в таблиці 2.3, згідно приказу №432.

Таблиця 2.3 Відображення в бухгалтерському обліку результатів переоцінки вартості основних засобів (інвентар)

На основі приказу № 786 від 19.06.2010року,затвердженого комісією.

На балансі підприємства обліковується об'єкт основних засобів, первісна вартість якого 6000грн., сума нарахованого зносу 1000грн. Справедлива вартість об'єкта становить 5000грн. Для цього об'єкта переоцінка є першою.

Індекс переоцінки 5000 / 4000 = 1,25

Застосовуючи індекс можна розрахувати:

- первісну вартість 6000 * 1,25 = 7500грн.;

- нарахований знос 1000 * 1,25 = 1250грн.

Сума дооцінки первісної вартості складає 1500грн.(7500-6000)

Сума дооцінки нарахованого зносу 250грн.(1250-1000).

Якщо за будь-яких причин основний засіб не відповідає ознакам активу, то приймається рішення про його списання.

Основний засіб списується з балансу підприємства в наступних випадках:

- продаж за плату в порядку реалізації майна;

- списання внаслідок морального або фізичного зносу;

- ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних екстремальних умовах.

Прибуток або збиток від вибуття основних засобів відображають у Звіті про фінансові результати відповідно у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності. Проте, якщо причиною списання основних засобів була надзвичайна подія відповідну суму прибутку або збитку відображається як фінансовий результат від надзвичайних подій.

Реалізація, ліквідація, безоплатна передача та передача основних засобів як внесок до статутного капіталу іншого підприємства оформлюється наступними бухгалтерськими проводками (таб. 2.4).

Таблиця 2.4 Бухгалтерські проводки з обліку вибуття основних засобів

На кожен об'єкт відкривається інвентарна картка.

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, зношуються можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується протягом строку корисного використання активу. Вона відображає процес поступового списання (або погашення) вартості об'єкта протягом строку корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу співставлення витрат з доходами.

Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання.

Строк корисної експлуатації основних засобів - це період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися підприємством, або з їх використанням буде виготовлено очікуваний підприємством обсяг продукції.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу та фіксується в наказі про облікову політику.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

- прямолінійного;

- зменшення залишкової вартості;

- кумулятивного;

- виробничого.

Розглянемо детальніше прямолінійний метод. Він полягає в тому, що вартість, що амортизується рівномірно списується (або розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об'єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість зменшується.

На НЗФ використовують податковий метод нарахування амортизації.

Приклад. Первісна вартість основного засобу 12000грн. Очікуваний термін використання - 5років. Ліквідаційна вартість у вигляді матеріалів 2000грн.

Можна розрахувати вартість об'єкта, що амортизується:

= = 2000

Сума амортизації за рік складає:

(12000 / 2000) * 100% = 20% щорічно.

Нарахування амортизації за прямолінійним методом можна відобразити наступним чином (таб. 2.5)

Таблиця 2.5 Нарахування амортизації прямолінійним методом

Поняття та облік інших необоротних активів

Активи, призначені для використання протягом періоду більшого за один рік, відносяться до необоротних. Термін використання інших необоротних активів встановлюється підприємством.

Бухгалтерський облік інших необоротних матеріальних активів регламентується П(С)БО № «Основні засоби». Для цілей бухгалтерського обліку інші необоротні матеріальні активи класифікуються за такими групами:

- малоцінні необоротні матеріальні активи;

- тимчасові споруди;

- природні ресурси;

- інвентарна тара;

- предмети прокату;

- інші необоротні матеріальні активи.

Процес документального оформлення операцій з іншими необоротними активами ідентичний до оформлення операцій з основними засобами.

Об'єкти, які формують бібліотечні фонди складаються з книг, журналів, підшивок газет. Аналітичний облік бібліотечних фондів ведеться за тематичним, алфавітним або лінгвістичним принципами. Підприємство веде сумарний та індивідуальний облік книг, що надходять до бібліотечного фонду, у встановлених одиницях. Одиницею обліку бібліотечного фонду є примірник - кожна окрема одиниця книги, що надходить. Вибуття окремих одиниць бібліотечного фонду відображається в Книзі сумарного обліку та оформлюється актом про виключення окремої одиниці з бібліотечного фонду.

Приклад. ВАТ НЗФ у червні придбало журнали на загальну суму 1500грн. У таблиці 2.6 наведені операції по обліку журналів.

Таблиця 2.6 Бухгалтерські операції по обліку надходження інших необоротних активів

2.2 Облік запасів

Для здійснення господарських операцій підприємство використовує товарно-матеріальні запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різни сфер діяльності. Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, що формують економічні ресурси.

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин.

Виробничі запаси включають більшу кількість об'єктів в порівнянні з матеріалами, але при цьому не дозволяють враховувати запаси, що не використовуються в ході виробничого процесу.

Термін «товарно-виробничі запаси» найбільшою мірою відображає характерні властивості речових елементів виробництва, основне призначення яких - обробка в процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість знаходження їх в складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі, або готових виробів чи товарів, що перебувають на складах.

Поряд з цим не можна забувати про існування терміну «запаси», який згідно з П(С)БО №9 «Запаси» об'єднує основні складові оборотних матеріальних активів.

Згідно П(С)БО запаси визнаються активом, якщо:

- існує ймовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

- їх вартість може бути достовірно визначена.

Якщо хоча одна з вимог не може бути виконана, то такі запаси не відображаються в балансі, а є витратами періоду.

Якщо розглянути систему руху запасів на підприємстві враховуючи вимоги П(С)БО №9, то можна побачити, що вона здійснюється на 3 етапах:

- при надходженні запасів;

- при вибутті запасів;

- на дату складання звітності.

Основою достовірності визнання вартості запасів є вартість їх придбання або собівартість. Первісна вартість запасів визначається залежно від способу їх надходження на підприємство:. Запаси можуть надходити в результаті:

- придбання за грошові кошти та їх еквіваленти;

- виготовлення;

- внесення засновниками;- обміну на інші запаси;

- безоплатної передачі.

Необхідні документи для обліку надходження запасів;

- договір з постачальником;

- товарно-транспортна накладна (через ж/д транспорт);

- сертифікат якості;

- сертифікат кількості;

- акт приймання ТМЦ (товарно-матеріальні цінності);

- приходний ордер;

- супроводжувальна декларація;

- рахунок-фактура;

- податкова накладна;

- транспорт накладна.

Товарно-заготівельні витрати (ТЗВ), що виникають в процесі придбання запасів прямо включаються до собівартості придбаних запасів.

Важливе значення має оцінка запасів при їх вибутті, так як сам тут виникають проблеми з вибором варіанту, з врахуванням впливу оцінки на вартість продукції, що виготовляється, ціну готових виробів, попит споживачів і розмір прибутку, одержаного від реалізації продуктів праці. Тому ВАТ НЗФ обчислює запаси, що вибули за методами середньозваженої собівартості, та за методом ФІФО.

Метод середньозваженої собівартості застосовується окремо для кожної сукупності взятих на облік запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. Середньозважена собівартість одиниці, що вибуває визначається за формулою:

СВ_с = , (2.1)

де Зпоч - залишок на початок місяця;

Оміс - отримано запасів протягом місяця;

КЗпоч - кількість запасів на початок місяця;

КЗміс - кількість запасів, отриманих протягом місяця.

Це можливо показати наступними кореспонденціями:

- Дт. 943,Кт. 20 сума 5976,34 реалізація запасів покупцям;

- Дт. 949,Кт 20 сума 169,17 природний збиток;

- Дт. 947,Кт. 20 сума 64,89 при бої, порчі;

- Дт. 23, Кт. 20 сума 7619,54 списано на виробництво продукції.

Приклад. Залишок на початок місяця 800шт. Надійшло 800 запасів по ціні 100грн., 200 по ціні 120грн., 400 по ціні 150грн., 300 по ціні 200грн. Залишок на кінець місяця 600. Списуються 1000шт.

Ціна за одиницю запасів = 131,8грн.

Загальна вартість запасів на кінець місяця = 600*131,8=79080грн.

Вартість запасів при списані = 800+144000-79080= 65720грн.

Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній інвентарній картці незалежно від ціни придбання. Облік по партіям не ведеться.

При розрахунку ціни вибуття та періодичній оцінці беруться до уваги всі дані з надходження запасів за звітний період, а при постійній - лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів.

Метод ФІФО засновується на хронології надходження, тобто базується на припущені, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також на припущені, що грошова одиниця є стабільною.

Одиниці, що залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

Перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий, систематичний і об'єктивний, а також перешкоджає маніпулюванню даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто запобігає можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю.

Документи мають важливе значення в організації і управлінні діяльністю підприємства. Призначення первинного обліку - підтвердити певний господарський факт, звернути увагу того чи іншого виконавця або керівника. Первинні облікові документи служать засобом підтвердження облікових записів, є основою для побудови бухгалтерського обліку. Від правильності оформлення в документах залежить повнота і достовірність показників. Для забезпечення первинного обліку виробничих запасів є такі документи:

- М-1 журнал обліку запасів, що надійшли;

- М-4 прибутковий ордер;

- М-7 акт про приймання матеріалів;

- М-8 лімітно-забірна картка;

- М-11 накладна-вимога на відпуск;

- М-12 картка складського обліку;

- М-16 матеріальний ярлик;

- М-26 довіреність;

- рахунок-фактура;

- акт про брак;

- відомість про брак;

- накладна на здачу готової продукції на склад.

Інформація, відображена в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах систематичного та аналітичного обліку подвійного запис.

Залежно від того, з яких джерел надходять на підприємство виробничі запаси, складаються бухгалтерські проводки (таб. 2.7).

Таблиця 2.7 Основні бухгалтерські проводки, що відображають надходження запасів

Відповідно до П(С)БО списання виробничих запасів відбувається у таких випадках:

- відпуск у виробництво;

- списання у зв'язку з невідповідністю критеріям;

- списання у зв'язку з псуванням;

- реалізація на сторону;

- передача до статутного капіталу;

- безоплатна передача.

У таблиці 2.8 наведено бухгалтерські проводки зі списання запасів

Таблиця 2.8 Відображення в обліку операцій з списання запасів

На ВАТ НЗФ за необхідністю відображаються в балансі запасів за найменшою з двох оцінок - первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Згідно облікової політики ВАТ НЗФ малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) визначаються за єдиним критерієм - строк служби, який в даному випадку вважається не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Для МШП характерна базова участь у виробництві і збереження натуральної форми. Крім того, будь-які предмети, що придбаються для подальшого продажу, до МШП не належать і обліковуються як товари.

МШП поділяються на 2 групи:

- оборотні - термін корисного використання менше одного року або менше одного циклу, якщо він перевищує рік;

- необоротні - термін корисного використання більше одного року або більше одного циклу, якщо він перевищує рік.

В бухгалтерському обліку МШП відображаються за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження або виготовлення.

В таблиці 2.9 відображено бухгалтерський облік операцій з руху МШП.

Таблиця 2.9 Облік операцій з руху МШП

2.3 Аналіз використання трудових ресурсів та його оплати

Вироблення ефективної державної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та забезпечення його зайнятості потребує вивчення трудових ресурсів.

Трудові ресурси - це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

З цього визначення виходить, що трудові ресурси включають в себе як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенціальних, котрі не зайняті, але можуть працювати.

Щоб кількісно визначити межі трудових ресурсів, потрібно уяснити поняття «працездатне населення», «працездатний вік», «працюючі підлітки», «працюючі пенсіонери».

Працездатний вік - поняття узагальнене і дещо умовне. Воно визначається системою законодавчих актів. Нині в Україні працездатним віком вважається 16-60 роки для жінок, для чоловіків - 16-65 років включно.

Істотну роль у бухгалтерському обліку грає контроль за інформацією про розрахунки з персоналом, по оплаті праці (по усім видам заробітної плати, премій, посібників).

Виплати персоналу підрозділяються на виплати, зв'язані з витратами (роботи, що включаються в собівартість продукції, послуг, адміністративними витратами й ін.) і виплати, здійснювані за рахунок соціального страхування.

Відповідно до законодавства оплата праці може здійснюватися за відпрацьований і невідпрацьований на підприємстві час. У першому випадку вона включає оплату по тарифним ставкам і посадовим окладам, відрядним розцінкам, різного роду доплати і надбавки (доплати за роботу в нічний час, у вихідні і святкові дні, за понаднормовий час, надбавки за вислугу років, за сумісництво професій і ін.), текуче преміювання праці. У другому - оплату основної і додаткової відпусток, пільгових годин підлітків, перерв у роботі матерів, що годують, виконання державних і суспільних обов'язків, вихідна допомога й ін.

Заробітна плата - винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, ставок, схем окладів і тарифних характеристик.

Тарифна система плати праці - сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, що характеризують якісну сторону праці.

Витрати на оплату складаються з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та комерційних витрат.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробіть плата - винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм за трудові успіхи і винахідництво та особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок.

До інших заохочувальних та компенсаційних витрат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами, інші витрати які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлених актів норм.

Годинами нічної зміни вважається час з 22 до 6 годин. При цьому встановлена тривалість роботи скорочується на 1 годину. До роботи в нічний час не допускається вагітні жінки та жінки, що мають дітей віком до 3 років, працівники до 18 років, працівники інших категорій.

Робота у надурочний час оплачується в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, при погодинній - в подвійному розмірі годинної тарифної ставки. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік.

Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням іншого дня відпочинку або за угодою сторін в грошовій формі. Робота у вихідні і святкові дня оплачується не менш, ніж в подвійному розмірі:

- працівникам, праця яких оплачується за годинними ставками - в розмірі не менше подвійної годинної ставки;

- працівникам, що одержують місячний оклад - в розмірі не менше однієї годинної ставки окладу, якщо робота проводилась в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної ставки понад норму, якщо робота проводилась більше місячної норми.

Час простою з вини працівника оплаті не підлягає. Час простою не з вини працівника, якщо він попередив адміністрацію про початок простою, оплачую з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду або окладу.

Законом визначено також поняття мінімальної заробітної плати як розміру плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці.

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Розмір мінімальної заробітної (таб. 2.10) плати встановлюється у законі про Державний бюджет України і може переглядатися разом з уточненням показників Державного бюджету.

Згідно Закону України 'Про оплату праці ' встановлюється також прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет).

Мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Його величина постійно змінюється у зв'язку зі змінами у економіці та інфляційними процесами.

Мінімальний споживчий бюджет формується нормативним методом на основі системи споживчих кошиків.

До споживчих кошиків включаються науково обгрунтовані, збалансовані за потребою стандартні набори товарів і послуг, основані на мінімальних нормах і нормативах споживання, що розробляються науковими установами та організаціями відповідного профілю. При цьому набори продуктів харчування для дітей віком до

Мінімальний споживчий бюджет розробляється для основних соціально-демографічних груп у середньому на душу населення та на одного члена сім'ї різного складу.

Таблиця 2.10 Розмір мінімальної заробітної плати

Законом України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата не може бути нижча за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

Межа малозабезпеченості - це соціальний норматив, який розробляється в умовах кризового стану економіки та спаду виробництва, структура і розмір якої визначається законодавством з урахуванням наявних можливостей держави і у відповідності з Законом України від 03 липня 1991 року №1284-XII «Про мінімальний споживчий бюджет».

В наказі про облікову політику ВАТ НЗФ затверджено наступні документи для первинного обліку особового складу:

- П-1 наказ про прийняття на роботу;

- П-2 облікова картка;

- П-3 алфавітна картка;

- П-5 наказ про переведення на іншу роботу;

- П-6 наказ про надання відпустки;

- П-7 список про надання відпустки;

- П-8наказ про припинення договору;

- П-12 табель обліку використання робочого часу (дод Е);

- П-15 список осіб, що працювали в наднормовий час;

- П-16 листок обліку простоїв;

- П-49 розрахунково-платіжна відомість;

- П-50 розрахункова відомість;

При висновку цивільно-правових договорів, договір підряду, доручення, видавничого договору процес праці не регламентується, а відносини сторін виникають тільки з питань результатів праці.

Розмежування поняття трудового договору має важливе практичне значення. Так, тільки період роботи за трудовим договором зараховується в трудовий стаж, записується в трудову книжку.

Зарахування на роботу згідно з трудовою угодою оформляється наказом власника або уповноваженого їм особи. На даному підприємстві ведуть книгу наказів про прийом, переклади і звільнення з роботи працюючих за трудовими договорами. Ця книга повинна бути прошитою, пронумерованою, скріплено підписом керівника і друком підприємства.

В цілях підвищення ефективності праці, виробництва і якості продукції, а також нормалізації співвідношень між результатом праці і доходами працівників укладають контрактну форму трудового договору.

Контракт полягає у письмовій формі і підписується керівником підприємства, з одного боку, і працівником - з іншого. В контракті визначаються предмет висновку і термін дії договору, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення, організація праці працівника, умови розповсюдження контракту.

Оплата праці за контрактом складається з двох частин: авансової і винагороди за кінцевий результат. Періодичність виплати і розмір авансу встановлюється за угодою сторін, при цьому він не може бути нижчим за мінімальні розміри оплати праці працівників відповідної кваліфікації, встановлених чинним законодавством. Винагороди за кінцевий результат виплачують після завершення роботи з урахуванням її кількості і якості.

За успішне виконання умов контракту або окремих його етапів підприємство може додатково до договірної суми виплатити одержувачу за рахунок власних засобів заохочувальну винагороду, передбачену при підписанні контракту. Виплата всіх сум, що належать, проводиться в строк, визначений за угодою сторін, але не пізніше ніж в 10-денний термін після підписання акту про ухвалення виконаної роботи.

Роботу виконану за контрактом, приймають по акту здачі-приймання. Нарахування оплати проводять на підставі акту здачі-приймання робіт і звіту виконавця.

Нарахування і утримання із заробітної плати працівників даного підприємства ведуть в особових рахунках.

На підставі особового рахунку нарахування заробітної плати Деребас Анатолію Вікторовичу за червень 2010 р. можна відобразити записом (таб.2.11):

Таблиця 2.11 Нарахування заробітної плати

У складі загальної суми виплати заробітної плати працівникам підприємства за січень місяць переноситься в Головну книгу на дебету рахунку 6610 з кредиту рахунку 3010 по журналу-ордеру №1.

Загальну суму утримань збору до пенсійного фонду із заробітної плати працівникам даного підприємства за січень місяць переносять до Головної книгу з журналу-ордера №10. і відображаються записом:

Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті праці ведеться в картках - особових рахунках, в яких міститься інформація про нараховану заробітну плату, утримання, виплати. Ця інформація використовується для розрахунку середньої заробітної плати (при нарахуванні відпускних, допомоги з тимчасової непрацездатності і ін.), а також при представленні різного роду довідок.

Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться по кожній не отриманій сумі безпосередньо в реєстрі або книзі депонуючої заробітної плати.

Депонована заробітна плата, по якій закінчився термін позовної давності, що належить переліку до бюджету, в бухгалтерському обліку відображається записом Дт. рахунку 6620 Кт. рахунку 6400.

При перерахуванні вказаної суми до бюджету роблять запис:

Дт. рахунку 6400 Кт. рахунку3100.

Повноту використання трудових ресурсів на підприємстві можливо оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним робітником за аналізуємий період часу, тобто за рік, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводять за кожною категорією робітників, по кожному виробничому підрозділу та в цілому по підприємству.

Основними джерелами інформації, використовуваних в аналізі трудових ресурсів, є: дані звітності з праці, форма № П - 4 «Свідки про чисельність, заробітну плату та руху робітників», дані табельного обліку, одночасовий облік робітників за професією та кваліфікацією, дані вибіркових оглядів за використанням трудових ресурсів, свідки про трудомісткість продукції та завданнями по їх зниженню.

Використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці необхідно розглядати у взаємозвязку з оплатою праці. З підвищенням продуктивності праці виникають дійсні можливості збільшення його оплати. Тільки за таких умов виникають можливості для нарощування темпів розширеного здійснення.

У звязку з цим аналіз використання засобів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. У процесі його слід здійснювати систематичний контроль за використанням фонду оплати праці, виявляти можливості економії засобів за рахунок росту продуктивності праці та зниження трудоємкості продукції.

Фонд заробітної платні за діючою інструкцією органів статистики включає до свого складу не тільки фонд оплати праці але і виплати за рахунок засобів соціального захисту та чистого прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємства. Аналіз витрачання засобів на оплату праці у кожному виробництві має важливе значення. У процесі його необхідно здійснювати систематичний контроль за використанням фонду оплати праці, виявити можливість економії засобів за рахунок підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

2.4 Облік коштів та їх розрахунків

Рахунки класу 3 «Кошти, рахунки та інші активи» призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Основним нормативно-правовим документом, який врегульовує питання обліку касових операцій, є затверджений Постановою Правління банку України «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» №72 від 19.02.2001 р.

Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність , а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та є обов'язковими для виконання ними.

Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинно мати касу. Касою називається спеціально обладнане та ізольоване приміщення, або місце, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Керівники підприємств зобов'язані обладнати касу і забезпечити зберігання грошей у приміщенні каси, а також у разі доставки їх з установи банку і здавання в установу банку. Вони несуть у встановленому відповідним законодавством порядку відповідальність у тому разі, якщо з їх вини не були створені необхідні умови, що забезпечують схоронність коштів під час їх зберігання і транспортування.

Вільні грошові кошти підприємств повинні обов'язково зберігатися в банку, причому підприємство самостійно обирає установу банку, в якому зберігає гроші. Готівку, необхідну для забезпечення господарської діяльності, підприємства зберігають у своїх касах. Частина грошових коштів видається під звіт співробітникам підприємства для витрат, що виникають у зв'язку з виконанням доручень адміністрації підприємства. Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються як правило без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунка в банку свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в розрахунках готівки і пов'язаних з ними витрат на охорону, транспортування, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій. Розрахунки і платежі здійснюються як правило за допомогою грошових коштів. По суті розрахунки готівкою нічим не відрізняються від безготівкових розрахунків.

Бухгалтерський баланс всіх підприємств України складається тільки в одній валюті, тобто у гривнях.

Банки відкривають рахунки юридичним і фізичним особам за місцем реєстрації підприємства або в іншому банку України за погодженням сторін.

Поточні рахунки в національній валюті відкриваються підприємствам, що здійснюють науково-дослідну, виробничу й іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, що володіють основними і оборотними засобами і мають самостійний Баланс.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів з метою цільового їх використання.

Позикові рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-який установі банку, що має право видавати позики з додержанням вимог чинного законодавства.

Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка і установою банку на визначений у договорі термін.

Для відкриття поточних та інших рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

- заяву про відкриття рахунка встановленого зразка;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію;

- копію рішення про створення, реорганізацію підприємства;

- копію належним чином зареєстровано Статуту (Положення), засвідчену нотаріальну або реєструючи органом;

- картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунком і право підпису розрахунковим документів. До картки включається також відтиск печатки підприємства.

Поточні та інші рахунки закриваються в установах банку на підставі:

- заяви власника рахунка;

- рішення органу, на який законом покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства;

- відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом;

- на інших підставах, передбачених чинним законодавством України або договором між установою банку і власником рахунка.

В обліковій політиці підприємства ВАТ НЗФ затверджено наступні форми документи:

- КО-1 Прибутковий касовий ордер;

- КО-2 Видатковий касовий ордер;

- КО-3 Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів;

- КО-3а Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів;

- КО-4 Касова книга;

- КО-5 Книга обліку прийнятих виданих касиром грошей.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою.

Видача готівки з каси підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними відомостями. До видаткових ордерів можуть долучатися заявки на видачу грошей, рахунки тощо.

У разі, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявках, рахунках і таке інше є дозвільний надпис керівника підприємства, підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

У прибуткових і видаткових касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача прибуткових касових ордерів і видаткових документів на руки особам, що вносять або одержують гроші, забороняється. Приймання і видача грошей за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Прибуткові касові ордери або видаткові документи до передачі у касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових касових документів. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі платіжних відомостей на виплату заробітної плати, реєструється після її видачі.

Записи в касову книгу проводяться касиром відразу після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом.

При інвентаризації каси на підприємствах треба керуватися «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72.

У строки, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводиться інвентаризація каси з покупюрним перерахуванням усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку по касовій книзі. Для проведення інвентаризації каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт. У разі виявлення в процесі інвентаризації нестачі або лишку цінностей в касі в акті вказується сума нестачі або лишку і обставини їх виникнення.

В таблиці 2.12 зазначені господарські операції з обліку грошових коштів.

Таблиця 2.12 Бухгалтерські операції з обліку коштів в касі та на рахунках

2.5 Облік готової продукції

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів і відповідає затвердженим стандартам та пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях - утворюють незавершене виробництво.

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція - продукція, отримана в одному технологічному циклі одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція, як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - продукція, що іноді утворюється в комплексних виробництвах, при виробництві основної і на відміну від супутньої не потребує додаткових витрат.

В поточному обліку продукція групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва, товари широкого вжитку, вироблені з відходів, запасні частини, виконані роботи надані послуги.

Рахунок 26 використовується для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством.

По дебету рахунка 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю, по кредиту - списання готової продукції за сумою відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відносяться до реалізованої продукції, яка визначається у відсотках та обчислюється як відношення відхилень по залишку готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами.

В бухгалтерському обліку готова продукція повинна оцінюватися відповідно до П(С)БО №9 «Запаси» за первісною вартістю. Але оскільки вартість продукції може бути визначена лише після збирання всіх витрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції для визначення її вартісних характеристик. При визначенні первісної вартості продукції також керуються П(С)БО №16 «Витрати».

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політика підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО №9. Порядок визначення вартості готової продукції з використанням цих методів оцінки аналогічний порядку застосування методів.

При відображення продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою - первісна вартість., та оцінка що визначається за домовленістю сторін.

Порядок проведення уцінки готової продукції аналогічний порядку проведення уцінки інших запасів.

Основні бухгалтерські проводки руху готової продукції наведено в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 Бухгалтерське відображення операцій з руху готової продукції по ВАТ НЗФ

На 31.12.2009 згідно балансу ВАТ НЗФ залишок готової продукції складає в сумі 29087,00 грн.

3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Облік доходів і витрат підприємства

Дохід є надходження економічних вигод, які виникають в результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції, гонорарів, відсотків. В обліку дохід відображається у вигляді надходження зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу.

Методологічні засади формування, оцінювання і визначення у бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО №15 «Дохід» та П(С)СБО №3 «Звіт про фінансові результати».

Загальні критерії визначення статей у фінансовій звітності - ймовірністю збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод та достовірна оцінка.

Для визначення доходу необхідно не тільки надходження активу або зменшення зобов'язань, але і фінансовий наслідок цих подій. Таким наслідком виступає збільшення власного капіталу. Тобто дохід визначається в момент збільшення активу або зменшення зобов'язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу.

Так само як і інші активи дохід визначається якщо його оцінка може бути достовірно визначена. Критерії визначення доходу застосовуються окремо до кожної операції. Проте, за певних умов для відображення суті операції необхідно застосовувати критерії визначення до окремих елементів однієї операції, які підлягають оцінці, якщо не випливає із сутності такої господарської операції.

Не визначаються доходами такі надходження від інших осіб:

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків, обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

- сума надходжень за договором комісії, агентськими та іншим аналогічним договором на користь комітента;

- сума попередньої оплат продукції;

- сума авансу в рахунок оплати продукції;

- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо не передбачено відповідним договором;

- надходження, що належать іншим особам;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Відповідно до П(С)БО №3 до складу доходу від реалізації продукції включається вся сума надходжень, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків.

В бухгалтерському обліку дохід відображається в сумі справедливої вартості отриманих активів або тих, що підлягають одержанню. Сума доходу, яка виникає в результаті господарської операції, визначається шляхом домовленості між підприємством і покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або тієї компенсації, яку може бути отримано з урахуванням суми будь-якої торгівельної знижки, що надається підприємством.

При фінансовій оцінці доходу та побудові бухгалтерського обліку суттєвим є правильне тлумачення двох різновидів доходу: валового та чистого.

Валовий дохід містить у собі економічну вигоду, яку підприємство одержало. Суми, які утримуються в формі податків, не приносять економічної вигоди. Тому вони виключаються із валового доходу та завершують процес формування чистого доходу.

Чистий дохід - це зменшений валовий дохід на економічні елементи, які визначені законодавчо. До чистого доходу не включаються суми, які отримуються від імені третьої сторони, податок на додану вартість, акциз, будь-які надані торгівельні знижки.

Отже, справжнім доходом є чистий дохід від реалізації продукції, який розраховується шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції податку на додану вартість акцизного збору, інших зборів або податків з обороту та інших вирахувань з доходу, тобто:

ЧД = Д -ПДВ - АЗ - ІЗП - ІВ (3.1)

де ЧД - чистий дохід від реалізації продукції;

Д - дохід від реалізації продукції;

ПДВ - податок на додану вартість;

АЗ - акцизний збір;

ІЗП - інші збори та податки з оборот;

ІВ - інші вирахування з доходу.

Дохід оцінюють в наступному порядку:

- дохід, що підлягає отриманню або вже отриманий, виражається у сумі справедливої вартості;

- у разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцією, така різниця визначається доходом у вигляді відсотків;

- сума доходів за бартерними контрактом визначається:

По-перше, за справедливою вартістю отриманих активів, робіт, послуг або тих,що підлягають отриманню, зменшеної або збільшеної відповідно на суму переданих або отриманих коштів та їх еквівалентів;

По-друге, при неможливості визначення справедливої вартості отриманих активів, робіт, послуг, що підлягають отриманню, дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг за даним бартерним контрактом;

Таким чином, дохід виражається в тій сумі грошових коштів або їх еквівалентів, які були отримані або підлягають отриманню.

Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено П(С)БО №3. Планом рахунків передбачені окремі рахунки для обліку доходів у розрізі видів діяльності. Найменування рахунків і субрахунків до них представляють собою докладний опис складу доходів з класифікацією за видами діяльності. Залежно від місця виникнення доходу розрізняють доходи центрів інвестицій, центрів доходів,центрів прибутку та загальний дохід підприємства.

Дохід можливо отримати від звичайної та надзвичайної діяльності.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, приклад, виробництво та реалізація продукції.

Надзвичайна подія - подія або операція, яка чітко відрізняється від звичайної діяльності, та е очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді, або це подія, яка є випадковою і нехарактерною для діяльності підприємства. До них відносять такі операції: стихійні лиха, пожежа. Покриття за рахунок страхового відшкодування та інших джерел враховується під час розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності або події.

Звичайна діяльність поділяється в свою чергу на:

- операційну діяльність - основна статутна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю

- фінансову діяльність визначає діяльність, яка призводить од змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства. Фінансова діяльність приносить доходи від участі в капіталі - доходи від інвестицій в асоційовані та спільні підприємства, які обліковуються за методом часті в капіталі; та фінансові доходи - дивіденди, відсотки по кредитам,

- інвестиційну діяльність - це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Інвестиційна діяльність приносить дохід від надзвичайної діяльності - відшкодування збитків від надзвичайної подій.

Операційна діяльність поділяється на:

- основну діяльність - здійснення операцій, пов'язаних з виробництвом або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частку його доходу. Основна діяльність приносить звичайний дохід - дохід від реалізації продукції, товарів, використаних робіт, наданих послуг;

- іншу діяльність. На основі іншої діяльності з'являється інші не операційні доходи - затрати на дослідження, розробки, собівартість реалізованої валюти, визнані тарифи пені.

Узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та про інші відрахування з доходу ведеться на рахунку 70 «Доходи від реалізації».

По кредиту рахунку 70 на підставі довідок та розрахунків бухгалтерії відображається збільшення (отримання) доходу, по дебету - належна сума непрямих податків, суми які отримуються підприємством на користь комітента.

Основні бухгалтерські проводки по рахунку 70 наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Облік доходів від реалізації за червень

При пануванні і калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами і статтями калькуляції. Елементи витрат за економічним змістом є однорідними. Витрати, які утворюють елемент собівартості, включають в себе незалежно від специфіки виробництва продукцію.

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат. П(С)БО № 16 «Витрати» та облікова політика підприємства регламентує порядок групування витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

Це групування дає можливість встановити потребу в основних та необоротних засобах, показує скільки і яких засобів витрачено незалежно від того, де вони вироблені і на як цілі використані. Таке групування також використовується для складання кошторису виробництва.

Приклад обліку витрат наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Основні бухгалтерські проводки з обліку адміністративних витрат за червень 2009 року

Витрати виникають від звичайної та надзвичайної діяльності. Витрати від надзвичайних подій - це невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж). Від звичайної діяльності витрати поділяють на:

- витрати операційної діяльності;

- витрати від фінансової діяльності - витрати від участі в капіталі;

- витрати від іншої діяльності - інші витрати.

На ВАТ НЗФ можливо відобразити

прибуток Дт. 791 Кт. 441 в сумі 4855 грн.,

Операційні витрати поділяються на:

- затрати - собівартість реалізованої продукції;

- адміністративні витрати - загальні, корпоративні витрати, витрати на тримання адміністративно - управлінського персоналу;

- інші операційні витрати - витрати на дослідження та розробки, собівартість,реалізованої валюти, визнані штрафи та пені, безнадійні борги.