Аналіз управління необоротними активами на державному підприємстві "Миколаївський морський торговельний порт"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Фінансові аспекти управління необоротними активами підприємства

1.1 Необхідність управління необоротними активами підприємства

1.2 Система показників ефективності управління необоротними активами

Розділ 2. Аналіз управління необоротними активами на державному підприємстві «Миколаївський морський торговельний порт»

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності ДП «ММТП»

2.2 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

2.2.1 Оцінка фінансово-майнового стану підприємства та динаміка його зміни

2.2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

2.2.3 Аналіз ліквідності

2.2.4 Аналіз ділової активності

2.2.5 Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості)

2.2.6 Аналіз рентабельності

2.3 Облік та управління необоротними активами ДП «ММТП»

2.3.1 Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та іншими необоротними активами

2.3.2 Аналіз ефективності використання

Розділ 3. Шляхи удосконалення управління необоротними активами підприємства

Висновки та рекомендації

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Економіка України в умовах розвитку ринкових відносин потребує нових підходів до управління необоротними активами. Розвиток ринкових відносин в Україні залежить від ефективних результатів діяльності підприємств, вмілого формування і використанням необоротних активів підприємства. Система управління необоротними активами як важливим елементом підвищення ефективності функціонування підприємств, і як наслідок всієї економіки України, набуває особливої актуальності.

Нові умови розвитку економіки, зміна організаційних структур щодо підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання зумовлюють реорганізацію стилю та методів управління, зокрема, зміну організації систем внутрішньогосподарського контролю. Саме внутрішньогосподарський контроль сприяє збереженню ресурсів та зниженню витрат, формуванню надійної інформаційної основи для прийняття управлінських рішень.

Необхідність посилення контролю необоротних активів обумовлюється зростанням нестабільності зовнішнього середовища та ускладненням управління необоротними активами, що потребують механізму координації внутрішнього контролю; переміщенням акценту з контролю минулого на аналіз майбутнього; необхідністю безперервного відстеження змін виробничого потенціалу підприємства; необхідністю мінімізації ризиків в управлінні необоротними активами та оцінки необоротних активів для визначення амортизаційної політики.

Проблеми обліку необоротних активів постійно розглядаються в роботах М.Г. Чумаченько, Н.М. Малюги, Л.В. Городянської, О. Магулки, С.Ф. Голова та ін.

Обов'язковою умовою здійснення підприємницької діяльності є належне забезпечення необхідними ресурсами, насамперед основними засобами та іншими необоротними матеріальними активами.

Першоосновою формування інформації про них є первинні документи. Саме від своєчасності, правильності та повноти їхнього оформлення значною мірою залежить формування інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень стосовно цього виду активів, а отже, й ефективності управління ними.

Існує чимало проблем, пов'язаних з обліком основних засобів та ІНМА, таких як:

- порядок формування первинної вартості;

- нарахування амортизації;

- здійснення контролю за використанням амортизаційних відрахувань;

- забезпечення управлінського апарату достатньою інформацією для обґрунтування рішень щодо придбання, поліпшення, оновлення, списання об'єктів.

Але, незважаючи на численні публікації, залишається невирішеною низка проблем, серед яких не останнє значення має формування інформації необхідної для управління необоротними активами.

Метою дослідження виступає аналіз системи управління необоротними активами ДП «Миколаївський торговельний порт».

Відповідно до мети дослідження предметом дослідження в дипломній роботі виступають необоротні активи підприємства.

Об'єктом дослідження виступають операції з необоротними активами на ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ».

Для досягнення мети дослідження в роботі будуть вирішені наступні завдання:

- проаналізована теоретична сутність та фінансові аспекти щодо управління необоротними активами підприємства;

- аналіз фінансово-економічних показників діяльності ДП «МТП»;

- аналіз системи управління, динаміки та структури необоротних активів ДП «МТП»;

- розробка рекомендацій щодо удосконалення процесу управління необоротними активами на ДП «МТП».

Розділ 1. Фінансові аспекти управління необоротними активами підприємства

1.1 Необхідність управління необоротними активами підприємства

Активи підприємства в бухгалтерському обліку поділяють на оборотні та необоротні. До оборотних належать грошові кошти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання впродовж операційного циклу чи дванадцяти місяців з дати балансу. Усі інші активи вважаються необоротними. Отже, необоротними є активи, що тривалий час утримуються підприємством з певною метою.

Необоротні активи - це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Необоротні активи відображають у балансі за статтями Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. Фінансова діяльність підприємств: підруч. для студ. вузів 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2002. - 383 c.:

- нематеріальні активи - вартість прав користування природними ресурсами, промисловими зразками, знаками для товарів і послуг, місцем на товарній і фондовій біржі, вартість програмного забезпечення обчислювальної техніки, об'єктів промислової та інтелектуальної власності, ноу-хау, гудвілу, прав користування будинками, спорудами, внесених вкладів у статутний фонд, а також придбаних у процесі діяльності підприємства, вартість прав на здійснення окремих видів діяльності й оренду будівель (споруд, помешкань);

- незавершене будівництво - вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва;

- основні засоби - вартість власних і одержаних на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, що належать до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів;

- довгострокові фінансові інвестиції - фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виокремлюють фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковують методом участі в капіталі;

- довгострокова дебіторська заборгованість, яка включає заборгованість фізичних і юридичних осіб, що не виникає в процесі нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців від дати балансу;

- відстрочені податкові активи - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки;

- інші необоротні активи - наводяться суми необоротних активів, що не можуть бути включені до наведених вище статей розділу 'Необоротні активи'.

Таким чином, термін корисної експлуатації є основним визначальним критерієм віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Більшість установ самостійно визначає термін корисної експлуатації необоротних активів. Відбувається це, як правило, у момент їхнього придбання (зарахування на баланс) і надалі не переглядається.

Необоротні активи підприємства поділяють на Економіка підприємства: Підручник. За ред. Акад. С.Ф. Покропивного. 2-є вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528с.:

Нематеріальні активи - права на об'єкти промислової та інтелектуальної власності. На підприємстві наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу.

Нематеріальний актив - ідентифікований немонетарний актив без фізичної субстанції, який утримується підприємством з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей.

Ринкові відносини, як основа економіки розвинутих країн, перетворили знання на продукт, яким можна володіти, розпоряджатися та користуватись. Знання (як продукт і суб'єкт ринкових відносин) за своєю вартісною оцінкою наближаються до матеріальних об'єктів. У деяких країнах (Японія, США, Німеччина) в окремих галузях цей показник випередив класичні майнові об'єкти.

До нематеріальних активів належать Гридчин М. В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. -- 3-е изд., стереотип. --К.: МАУП, 2004. -- 160 с.:

1.1. Право власності на: винахід; корисну модель; промисловий зразок; знаки для товарів і послуг; сорти рослин; фірмове найменування; програми для ЕОМ; базу даних; науково-технічну інформацію.

1.2. Об'єкти права користування ресурсами навколишнього середовища: земельною ділянкою; надрами; геологічною, геоморфо-логічною та іншою інформацією про навколишнє природне середовище; іншими ресурсами навколишнього природного середовища.

1.3. Об'єкти права користування економічними, організа-ційними та іншими вигодами: економічні вигоди від користування монопольним становищем на ринку; право використання економічних та інших привілеїв.

До нематеріальних активів належить і ділова репутація (гудвіл) підприємства.

Гудвіл (ділова репутація) - це комплекс заходів, спрямованих на зростання прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих здібностей управлінців, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології.

Основні засоби - це матеріальні активи, які Стеців Леся Петрівна, Копилюк Оксана Іванівна. Фінанси: навч. посіб.. -- К. : Знання, 2007. -- 235c.:

утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;

будуть використовуватися, як очікується, протягом більше одного операційного циклу.

Основні засоби втілюють в собі майбутні економічні вигоди для підприємства у зв'язку з їх використанням.

На підприємстві визначаються окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. Основні засоби оцінюються за залишковою вартістю, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на календарну дату.

Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.

Як визначається належність матеріального чи нематеріального ресурсу до необоротних активів ми з'ясували - по терміну експлуатації. А як визначити, до якої групи повинен бути віднесений конкретний необоротний актив? По-перше, необхідно оцінити - чи є актив матеріальним. Якщо ні маси, ні об'єму актив не має (нова технологія, літературний твір і т. п., причому маса паперу (дискети), що містить опис, текст не враховується, оскільки це не сам актив, а носій, на якому нематеріальний актив розміщений.), то це нематеріальний актив, і він відноситься до третьої групи і відповідно до 12 рахунку. Якщо актив має і масу, і обсяг, то він матеріальний. Залишається тільки визначити, чи відноситься він до основних засобів чи до інших необоротних матеріальних активів. Для цього скористаємося критерієм, зазначеним у п. 4 Інструкції №64:

Оскільки кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, то їх прийнято називати інвентарним об'єктом.

До основних засобів відносяться необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить більше 500 гривень за одиницю (комплект).

Необоротні активи, вартість яких менше 500 гривень за одиницю (комплект) не відносяться до першої групи (основних засобів) і не відображаються на рахунку 10.

Однак це правило, яке має виключення.

Незалежно від вартості Андріанова Ірина Іванівна, Ісайко Володимир Андрійович. Фінанси підприємств. Практикум: навч.-метод. посібник / Національна академія держ. управління при Президентові України. Одеський регіональний ін-т держ. управління. -- О. : ОРІДУ НАДУ, 2007. -- 274с.:

а) не відносяться до основних засобів:

- знаряддя лову (трали, неводи, сіті і т. д.);

- бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

- сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки і т. д.);

- спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень);

- спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі; формений одяг, призначений для видачі працівникам установи;

- тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;

- тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів;

- предмети, призначені для видачі напрокат;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл.

б) відносяться до основних засобів:

- сільськогосподарські машини і знаряддя;

- будівельний механізований інструмент;

- робочі і продуктивні тварини;

- усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;

- документація з типового проектування, а так само сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізит, бутафорія, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки).

Всі інші необоротні активи, що не увійшли ні до складу нематеріальних активів, ні до складу основних засобів можна сміливо відносити до складу другої групи (інші необоротні матеріальні активи) і відповідно відображати на рахунку 11.

Необоротні активи, що входять до кожної з трьох груп, дуже різноманітні по своєму призначенню, способу використання, термінам служби і т. д. Це вимагає здійснення наступної, ще більш детальної їхньої класифікації (угруповання). Поділ основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів на підгрупи здійснено в повній відповідності з Планом рахунків, тобто для кожній окремій підгрупі відповідає свій субрахунок 10, 11 і 12 рахунків.

При зміні матеріально відповідальної особи та у випадках, передбачених чинним законодавством України (стихійне лихо, крадіжка тощо), здійснюється інвентаризація необоротних активів, які перебувають на зберіганні, відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10. 98 N 90 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11. 98 за N 728/3168 (із змінами). За результатами інвентаризації складається акт приймання-здавання, який затверджується керівником установи.

Низька мобільність коштів, вкладених у необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції), не означає відмови від комплексу управлінських завдань. Але у цьому випадку процес управління суттєво відрізняється від розглянутого в цьому розділі механізму прийняття короткострокових фінансових рішень Шеремет О.О. Фінансовий аналіз Навч.посібн.:-Київ “Кондор”,2005.-100-108 с. .

1.2 Система показників ефективності управління необоротними активами

Основна мета управління необоротними активами полягає у забезпеченні їх своєчасного оновлення та ефективного використання. У процесі управління необоротними активами вирішуються такі завдання Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- 2-ге вид., переробл. і допов. -- К.: МАУП, 2004. -- 328 с.:

- визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій і розширеній основі;

- визначення потреби в нарощування необоротних активів для розширення обсягів діяльності;

- визначення можливих способів розширення основних виробничих засобів (будівництво, створення, купівля, оренда, лізинг);

- забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та нематеріальних активів;

- формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури.

Організаційними формами оновлення виробничих засобів на простій основі є:

- поточний ремонт -- часткове оновлення основних засобів (фінансується за рахунок витрат виробництва);

- капітальний ремонт -- значне відновлення основних засобів і часткова заміна їх окремих видів (фінансується за рахунок частини накопичених амортизаційних відрахувань і списується на витрати підприємства);

- придбання нових видів необоротних активів -- заміна зношених основних засобів у межах нагромаджених амортизаційних відрахувань.

При розширеному відтворенні формування (будівництво, створення, придбання) нових видів необоротних активів здійснюється із залученням додаткових фінансових ресурсів (зверх накопиченої амортизації): прибутку, довгострокових позик, випуску цінних паперів.

Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються Пріб Катерина Анатоліївна. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. для дистанційного навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини 'Україна'. -- К. : Університет 'Україна', 2007. -- 321с.:

- необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів діяльності (якщо не можна підвищити коефіцієнт змінності використання наявних виробничих засобів);

- залишок необоротних активів на початок планового періоду;

- планове вибуття необоротних активів у зв'язку з їх фізичним та моральним зносом.

При цьому необхідно володіти в достатньому обсязі інформацією про ціну ресурсів та облікові оцінки виробничих засобів, оскільки в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартісних показниках (для планування потреби у фінансових ресурсах).

Важливим джерелом простого і розширеного відтворення є амортизація основних засобів та нематеріальних активів. її формування пов'язано із основними стадіями кругообігу необоротних активів (рис. 1.1).

Залежно від прийнятої на підприємстві облікової політики можуть використовуватися різні методи нарахування амортизації основних засобів. Метод суми одиниць продукції передбачає, що початкова вартість основного засобу знецінюється з кожною виготовленою за його допомогою одиницею продукції.

Цим методом доцільно користуватися у випадку, коли Ковалев В.В. Финансовий анализ: Управления капиталом. Вибор инвестиций. Анализ отчетности.- М.: Финансы и статистика, 200.-480с. :

- строк корисної служби основних засобів безпосередньо визначається кількістю випущеної продукції;

- обсяг випуску продукції надійно визначається (поштучно);

- моральний знос основних засобів незначний.

Метод зменшеного залишку (прискореної амортизації) використовується для тих основних засобів, які мають максимальну віддачу на початку строку експлуатації. Це означає, що вартість активів зменшується набагато швидше під впливом морального зносу, ніж у процесі їх фізичного старіння. На користь цього методу свідчить і той факт, що в перші роки служби основні засоби можуть приносити більше доходу у зв'язку з меншими затратами на технічне обслуговування і ремонт.

Ліквідаційна вартість при методі зменшеного залишку не враховується, а амортизаційні відрахування визначаються за формулою Амортизаційні відрахування = Прискорюючий коефіцієнт х Норма амортизації x Балансова вартість активу.

Проведення на підприємстві прискореної амортизаційної політики є важливим стимулом для розвитку науково-технічного прогресу та активного запровадження інновацій у виробничий процес. У результаті прискореної амортизації скорочується строк окупності обладнання, прискорюється вибуття старих основних засобів, інтенсивніше відбувається процес накопичення амортизації, що дає змогу вчасно купити нове обладнання й уникнути морального зносу технічних засобів.

Обґрунтовуючи доцільність використання окремих методів нарахування амортизації, фінансовий менеджер повинен намагатися максимізувати не лише обсяг накопиченої амортизації, а й забезпечити якомога більше значення чистого грошового потоку, що залишається у розпорядженні підприємства (сума чистого прибутку від основної діяльності та амортизаційних відрахувань у поточному періоді).

Водночас, важливим об'єктом фінансового управління є ефективність використання необоротних активів, про що свідчить наведена нижче схема причинно-наслідкових зв'язків (рис. 1.2) Мілай А. О. Кредитно-розрахункові операції : Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2004. -- 204 с..

Рис.1.2. Причинно-наслідкові зв'язки підвищення ефективності необоротних активів

Постійний фінансовий моніторинг за ефективністю використання основних засобів необхідно здійснювати за допомогою таких аналітичних показників, як фондовіддача, фондорентабельність, відносна економія основних засобів у результаті підвищення фондовіддачі, приріст продукції за рахунок підвищення фондовіддачі і т. ін.

Водночас, фінансовий менеджер має забезпечувати ефективне формування грошових потоків, пов'язаних із придбанням та орендою (лізингом) основних засобів.

Під час оцінювання грошових потоків, пов'язаних із різними способами формування необоротних активів, перевагу надають тому варіанту, який забезпечує мінімальний потік платежів у періоді, що дорівнює строку оренди.

Порівнюючи окремі грошові потоки (придбання обладнання на умовах лізингу, за рахунок банківського кредиту, за рахунок власних фінансових ресурсів) керуються такими правилами Гайдис Надія Михайлівна. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для студ. вищих навч. закл. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. -- Л. : ЛБІ НБУ, 2006. -- 414с.:

- порівняння грошових потоків здійснюється шляхом їх приведення до теперішньої вартості;

- ставка дисконту береться однаковою для всіх альтернативних варіантів;

- для більш об'єктивного оцінювання альтернативних грошових потоків враховується можливість отримання податкової економії (при лізингу -- за рахунок віднесення на собівартість продукції лізингових платежів, при купівлі за рахунок кредиту -- за рахунок процентів за кредит та амортизаційних відрахувань).

Основними задачами управління необоротними активами є:

- визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі;

- визначення потреби в нарощенні необоротних активів для розширення обсягів виробництва;

- визначення можливих способів розширення основних виробничих засобів (нове будівництво, розширення, конструкція, технічне переоснащення);

- забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та матеріальних активів;

- формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури;

Оновлення основних засобів на простій основі здійснюється за рахунок поточного, середнього та капітального ремонтів, а також придбання нових видів необоротних активів в межах існуючої на підприємстві потужності виробництва.

Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються Герасимчук Зоряна Вікторівна, Вахович Ірина Михайлівна. Фінансовий менеджмент: навч. посібник / Луцький держ. технічний ун- т; Київський національний торговельно-економічний ун-т. -- Вид. 2-е, переробл. і доп. -- Луцьк : Надстир`я, 2007. -- 412с.:

- необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів господарської діяльності;

- залишок необоротних активів на початок планового періоду;

- планове вибуття необоротних активів у зв'язку з їх фізичним та моральним зносом.

При цьому залучити в достатньому обсязі інформацію про ціну ресурсів та облікові оцінки виробничих засобів, так як в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартісних показниках. Управління необоротними активами здійснюється по таким етапам: спочатку проводиться аналіз складу; структури необоротних активів; сутність їх придатності; інтенсивності оновлення та ефективності використання. З цією метою визначаються наступні показники:

1. Коефіцієнт участи операційних необоротних активів в загальній сумі активів підприємства:

Ку - коефіцієнт участі операційних необоротних активів в зазначеній сумі активів підприємства.

, де

ВАс - середня вартість операційних необоротних активів.

ОАс - середня вартість оборотних активів.

Визначений коефіцієнт розраховується в динаміці. Якщо при порівнянні зазначення цього коефіцієнта збільшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, якщо навпаки - негативно.

2. Коефіцієнт зносу:

, де

Кз - коефіцієнт зносу необоротних активів на кінець аналізуємого періоду.

Зк - сума зносу.

ВАс - середня вартість необоротних активів.

Даний коефіцієнт характеризує сутність фізичного зносу необоротних активів. Цей показник розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду у порівнянні з минулим періодом негативно характеризує роботу підприємства, а зменшення - навпаки позитивно.

3. коефіцієнт придатності необоротних активів Фінанси підприємств: Підручник / Під ред. Проф. А.М.Поддєрьогіна.-К.: КНЕУ, 2000.-480с. :

, де

Кп - коефіцієнт придатності необоротних активів.

ВАз - залишкова вартість необоротних активів.

ВАп - первісна вартість необоротних активів.

Зростання цього показника в динаміці позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення, навпаки - негативно.

4. Період обороту необоротних активів:

, де

По - період необороту необоротних активів;

ВАс - середня вартість необоротних активів;

Зс - середня сума зносу необоротних активів.

Зазначений показник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в звітному періоді у порівнянні з минулим періодом позитивно характеризує роботу підприємства, зменшення, навпаки - негативно.

5. Коєфіцієнт рентабельності Брюховецька Наталя Юхимівна. Фінанси підприємств: навч. посібник / Донецький ун-т економіки та права. Кафедра фінансів. -- Донецьк : ДонУЕП, 2006. -- 215с.:

, де

Кр - коефіцієнт рентабельності необоротних активів;

Пч - чистий прибуток підприємства.

ВАс - середня вартість необоротних активів.

На основі проведеного аналізу визначається оптимальна сума необоротних активів в плановому періоді за формулою:

, де

ВАо - оптимальна сума необоротних активів;

ВАк - вартість необоротних активів, які використовуються на кінець звітного періоду;

ВАн - вартість необоротних активів, які не використовуються у виробничому процесі на кінець звітного періоду;

КВА - приріст коефіцієнту використання необоротних активів у звітному періоді;

КОР - коефіцієнт приросту обсягу реалізації продукції у плановому періоді.

Таким чином, фінансовий менеджер повинен забезпечувати ефективне використання грошових коштів, пов'язаних з придбанням, реконструкцією, розширенням та технічним переоснащенням необоротних активів Поддерёгин А.М. Финансы предприятия. Учебник.-К.:КНЕУ, 2006.-574с..

У процесі управління необоротними активами вирішуються такі комплекси управлінських завдань: обґрунтування можливих форм оновлення основних виробничих засобів, визначення потреби в їх нарощенні та можливих способів розширення, формування необхідних фінансових ресурсів, підвищення ефективності використання введених в дію основних засобів.

Розділ 2. Аналіз управління необоротними активами на державному підприємстві «Миколаївський морський торговельний порт»

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності ДП «ММТП»

Миколаївський порт - один з найстаріших на Україну, більше двох століть приносить він славу своєму регіону. Історія підприємства почалася в 1789 році. Тоді, на лівому березі Інгулу, неподалік від будівлі адміралтейства, в районі нинішнього Дикого Саду, була заснована Вільна Гавань, яка стала прародителькою нинішнього морського порту. У 1914 р. за розмірами експортної торгівлі Миколаївський порт поступався тільки Петербургу та Одесі, а за обсягами експорту зерна йому не було рівних серед портів Російської Імперії.

Сьогодні Миколаївський морський торговельний порт - бюджетоутворююче підприємство регіону, він входить в п'ятірку найбільших морських портів держави і включений в список підприємств, що мають стратегічне значення для економіки України.

Порт з'єднаний з морем Бузько-Дніпровсько-лиманському каналу.

- Довжина каналу - 44 милі;

- Ширина каналу - 100 м;

- Підхідного каналу порту - 13-е коліно БДЛК:

ширина - 100 м, довжина 1520 м, глибина - 11,2 м.

- Прохід по каналу можуть здійснювати суду довжиною до 215 м і осіданням до 10,3 м.

- Територія порту - 97,3 га;

- Акваторія порту - 342 га;

- Загальна протяжність причалів порту - 2420 м;

(В т.ч. 242,2 м - в п / п Очаків);

- Допустима осадка біля причалів - 10,3 м (у прісній воді);

- Довжина залізничного полотна - 27 км;

- Кількість причалів - 15,

Акваторія порту має зовнішній рейд на підході до портпункту Очаків для обробки великотоннажних суден типу 'PANAMAX' осіданням до 13,2 м.

До місця розташування Миколаївського порту тяжіють такі транспортні коридори:

- ТРАСЕКА - «Європа - Кавказ - Азія»;

- МТК № 7 - «Дунайський водний шлях';

- NELTI - «Нова Євроазіатська Транспортна Ініціатива» (Північний Китай - Казахстан - Західна Європа

В порту надаються наступні послуги:

1. Забезпечення бункерування водою, бонування судна;

2. Зняття лляльних, стічних вод (крім баластних), суднового сміття;

3. Організація робіт дератизації, дезінфекції, в тому числі води і ємностей, дезінсекції, фумігації вантажу і судна;

4. Надання готелів для екіпажу;

5. Енергозабезпечення та телефонізація;

6. Швартові операції, буксирне забезпечення судів;

7. Надання вільних причалів для проведення дрібного навігаційного ремонту суден, відстою та інших потреб;

8. Оформлення вільної практики судів;

9. Надання довідок про плавальні ценз;

10. Оформлення свідоцтва моряка і продовження терміну його дії;

11. Медичні послуги;

У порту обробляються наступні вантажі:

1. Генеральні вантажі:

- Металопродукція

- Пересувні технічні засоби

- Штучні в упаковці

- У транспортних пакетах

- Катно-бочкові

- Габаритні

- Лісоматеріали

- 2. Наливні і навалочні вантажі:

- Вугілля

- Руді різні

- Чавун

- Окатиші

- Зернові

- Нафтоналивні

- Масло рослинних

- Патока

- Тріска

- Продукція глибокої заморозки

Для інвесторів функціонує комплекс з перевалки генеральних вантажів причал № 8. Призначення перевантажувального комплексу генеральних вантажів причалу № 8 є забезпечення навантажувально-розвантажувальних і складських робіт з приймання, збереження та відвантаження м'ясник експортно-імпортних генеральних вантажів.

Робочий проект розроблений Міжнародною Асоціацією гідротехніків водного транспорту.

Проектом передбачено нове будівництво в складі власне причалу та освіта території.

Будівництво планується здійснювати за трьома пусковими комплексами:

- I-й пусковий комплекс - будівництво причалу № 8 під перевантажувальний комплекс генеральних вантажів.

- II-й пусковий комплекс - облаштування допоміжного причалу.

- III-й пусковий комплекс - сполучення з причалом № 7.

Враховуючи перспективи збільшення глибини БДЛК до 15 м, доцільно виконати коригування проекту на глибину біля кордону причалу № 8 на 14 м, що збільшить вартість будівництва. Термін окупності 9 років.

Перевантажувальну діяльність в порту здійснюють стівідорні компанії.

1. ТОВ Стівідорна компанія «Нікморсервіс Миколаїв»

Потужність до 1 млн. тонн вантажів на рік

Основою напрямок: перевалка генеральних, навалювальних та зернових вантажів.

В експлуатації компанії знаходяться відкріті та закріті складські площі, 5 портальних кранів, 2 гідроманіпуляторі, ковшові и вілочна техніка, станція розвантаження вагонів, Що дозволяє здійснюваті вівантаження зернових вантажів в закріті склади.

Компанія працює на 9 причалі порту.

Директор: Хараберюш О.В.

Контакти т. 507272

office@nikmorservices.com.ua

www.nikmorservices.com.ua

2. ТОВ «Європейська Транспортна Стівідорна Компанія», «ЕТСК», заснован в 2013 році.

Потужність: для Накопичення суднового партій вантажів, ми Пропонуємо Як відкріті складські площі, так и кріті склади. Площа відкрітіх складів складає близьким 20000 м2. Кріті склади ма ють площа близьким 4900 м2 и можут вікорістовуватіся для Накопичення суднової партії насіпніх (зернові, продукти сільгосппереробкі) i генеральних вантажів, які вімагають закритого зберігання.

Компанія працює на 12, 13 причалах порту.

Директор: Прокоф `єв А.І.

Вул.Заводська, 23 26

Тел. Факс +38 (0512) 507915

3. ТОВ «Грінтур-єкс».

Заснован у 1998 році, у 2014 році Була переорієнтована на перевантаження зернових вантажів. 126 тис. тон одночасного Зберігання зернових вантажів.

Потужність до 3 млн. тонн на рік.

У наявності Дві перевантажувальні машини, 4 ковшових перевантажувача.

Перевантаження зерна на експорт.

Працює на 14 причалі порту.

Директор: Дикий С.А.

50401, Миколаїв вул. Мало морська 25

50-04-18; 50-84-08

grintour@mkasat.net

4. Південна Стівідорінг Компані ЛІМІТЕД.

Компанія іноземне підприємство «Південна Стівідорінг Компані ЛІМІТЕД» заснован у серпні 2011 року.

Основним безпосередньо діяльності КОМПАНІЇ є перевалка транзитної Вугілля з России. Потужність до 1 млн. тонн. Оснащена 3 портальними кранмі вантажопідйомністю 10-16т, ковшеві и вилочними автонавантажувачі. Складські теріторії загально площе близько 14 000 м2 дозволяють без труднощів прійматі Вугілля різніх сортів и марок.

Працює на 10 причалі порту.

Тел. (0512) 507550.

ТОВ «Стівівідорна компанія Нікмет-термінал».

Заснован у 2013 році Потужність: 2 млн.тонн на рік.

Спеціалізація: Металопродукція, генеральні, зернові вантажі.

Оснащення: 13 портальних кранів вантажопідйомністю від 5 до 40 тон;

3, 4, 5, 6 причал ДП «ММТП»

54002, вул. Заводська, 23

Генеральний директор Бібік С. В.

т. (0512) 507562

(Т ф) (0512) 508812

5. Стівідорна інвестиційна компанія.

ТОВ «Стівідорна Інвестиційна Компанія» заснован: 2014році

Потужність: Більше 1 млн. тон на рік

Має відкріті майданчики загально площе 20252 кв.м. для одноразового Зберігання вантажу. Переважно обробляються:

- У режімі експорт: руди, Вугілля, металовироби.

- У режімі імпорт: Хімічні добрива, Вугілля, глинозем, ільменіт, бентонітова глина.

Причал сік має Залізничні під'їзні шляхи, обладнання портальними кранами вантажопідйомністю до 16 т. Д. Працює на 11 причалі порту.

Директор: Солов `єв А.А

Фактична адреса: Україна, 54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, будинок 23/26

Тел. / Факс: +38 (0512) 50-79-21

E-mail: SIC.LLC @ meta.ua

6. Розподільчій холодильник для Зберігання продукції глибокого заморожування.

ТОВ 'ТД' Морепродукт».

Розмір інвестицій 10 млн. дол. США. Збудовані в тилу причалів № 3,4 Потужність терміналу - 500 тис. тонн на рік. Чисельність працівників - 50 чол.

Комплекс з переробки лісоматеріалів у тріску.

ТОВ 'Ай-Сі-Ел Україна', за участі італійського Капіталу. Розмір інвестицій близьким 5 млн. дол. США. Для ОБРОБКИ суден використовуються причалу порту № № 11,12. Потужність терміналу - 420 тис. тонн на рік. Чисельність працівників - 70 чол.

Перевантажувальній комплекс генеральних и навалочних вантажів на причалі.

7. ТОВ «Дунайська судноплавно-стівідорна компанія».

Загальна вартість будівництва комплексу становіть 247 млн.грн., Потужність комплексу 3,4 млн. тонн вантажів на рік. Кількість нових робочих місць - 120 осіб.

Перевантажувальній комплекс з переробки харчових олій.

8. ТОВ «Евері» Вихід в районі причалу порту № 3.

Загальна вартість будівництва 137 млн. грн. Потужність 500 тис. тон на рік. Склади одноразового Зберігання - 40,0 тис. тон. Кількість нових робочих місць створення - 91 чоловік. Адреси:

54017, Україна, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117

тел / факс: +38 (0512) 76-81-76, 76-81-74,

http://everi.com.ua

9. Комплекс з перевалки нафтопродуктів.

ТОВ 'МИКОЛАЇВ Нафтопродукти'.

Загальна кошторисна вартість БУДІВНИЦТВА складає 32,0 млн. грн .. Вантажообіг комплексу складатиме 4,00 млн. тон на рік.

Оснащення порту:

- порт оснащено сучасним обладнанням;

- перевантажувальними машинами та механізмами, які забезпечують переробку всіх поступаючих вантажів:

- навалочних;

- насипних;

- генеральних;

- важких;

- негабаритних;

- контейнерів тощо.

В розпорядженні порту:

- портальні крани вантажопідйомністю від 5 до 40 тонн;

- автонавантажувачі вантажопідйомністю від 1,5 до 25 тонн;

- трактори;

- бульдозери;

- тягачі;

- екскаватори;

- трюмні та складські машини;

- ролтрейлери та низькорамні причепи;

- плавкрани вантажопідйомністю 5 та 100 тонн для перевантаження великовагових вантажів.

Вивантаження з суден і навантаження в судна рефрижераторних вантажів, зерна, цукру-сирця, небезпечних вантажів відповідних класів, добрив насипом виконується по прямому варіанту. Небезпечні вантажі перероблюються портом по правилам МОПОГ (ІМО). В порту надається повний комплекс послуг, пов'язаних з вантажоперевалкою та судно-заходами.

Для обробки транспортних засобів - суден, вагонів, автотранспорту, порт має виробничі потужності, в тому числі причали, склади, перевантажувальні механізми.

Навантажувально-розвантажувальні роботи проводяться цілодобово, а також у вихідні та святкові дні. Висока інтенсивність виробництва навантажувально-розвантажувальних робіт з будь-якими вантажами, включаючи великовагові, довгомірні та негабаритні, контейнерні, навалочні та насипні, знижує витрати фрахтовачів суден. Є автобаза, яка дозволяє здійснювати далекі і закордонні перевезення.

2.2 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

2.2.1 Оцінка фінансово - майнового стану підприємства та динаміка його зміни

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств Шелудько Валентина Миколаївна. Фінансовий менеджмент: Підручник. -- К. : Знання, 2006. -- 439с..

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції Бондар М.І. Аудит в АПК Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 188 с..

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства Азаренкова Галина Михайлівна, Журавель Тетяна Миколаївна, Михайленко Роман Михайлович. Фінанси підприємств: Навч. посібник для самост. вивчення дисципліни -- 2. вид., випр. і доп. -- К. : Знання-Прес, 2006. -- 288с..

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити 'больові точки' у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

· дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

· дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

· об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

· оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

· аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

· визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

- множинність об'єктів-користувачів;

- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

- аналіз абсолютних показників прибутку;

- аналіз показників рентабельності;

- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

- аналіз ефективності використання залученого капіталу;

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

- аналіз майна (капіталу) підприємства;

- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- оцінка ділової активності підприємства;

- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

- аналіз кредитоспроможності підприємства;

- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

- аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і грунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

6) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник Поддерёгин А.М. Финансы предприятия. Учебник.-К.:КНЕУ, 2006.-574с..

Спочатку проаналізуємо основні показники фінансово-господарскої діяльності ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (табл.. 2.1).

Таблиця 2.1

Основні показники фінансово-господарської діяльності ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (тис. грн.)

На основі даних табл.. 2.1 можна бачити, що товарооборот зменшився за 3 роки на 0,04%, валовий дохід збільшився на 0,39%, витрати на реалізацію зросли на 1091%, дохід від реалізації зменшився на 2,2%, балансовий прибуток підприємства збільшився на 0,01%, а чистий прибуток на 0,12%.

Показники з таблиці 2.1 проілюстровано на рис.2.1.

Рис. 2.1. Динаміка показників фінансової діяльності ДП «МТП» за 2013-2015р.р.

Оцінимо фінансово-майновий стан ДП «МТП» за допомогою динаміки показників балансу підприємства (дод.А).

На основі даних додатку А можна бачити, що значно збільшилася залишкова вартість нематеріальних активів - на 1727 тис. грн., або на 334,7%. Це відбулося за рахунок збільшення первісної вартості нематеріальних активів на 2190 тис. грн., або на 173,5% та більш уповільнених темпів зростання величини зносу - на 1209 тис. грн., або на 62,1%.

Вартість незавершеного будівництва зменшилася на 26787 тис. грн., або на 34,4%.

Первісна вартість основних засобів збільшилася на 126029 тис. грн., або на 42%, знос збільшився на 31172 тис. грн., або на 20,4%, а відтак залишкова вартість основних засобів збільшилася на 94857 тис. грн., або на 64,3%.

Вартість інших фінансових інвестицій збільшилася на 969 тис. грн., або на 58,4%.

Довгострокова дебіторська заборгованість збільшилася на 497 тис. грн., або 9,1%, а відстрочені податкові активи - на 10807 тис. грн., або на 68,7%. Всього вартість необоротних активів підприємства за 3 роки зросла на 82070 тис. грн., або на 33%.

При аналізі оборотних активів можна бачити, що вартість запасів зменшилася на 67 тис. грн., або на 0,4%. Поточні біологічні активи зросли на 1 тис. грн., або на 25%. Незавершене виробництво зросло на 1289 тис. грн.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості підприємства зменшилася на 3844 тис. грн., або на 20,3%, а резерв сумнівних боргів - на 2 тис. грн., та залишку на 2015р. не має.

Дебіторська заборгованість перед бюджетом зменшилася на 141 тис. грн. ,або на 91%, за виданими авансами - на 1838 тис. грн. ,або на 39,8%. Інша поточна дебіторська заборгованість збільшилася на 982 тис. грн. ,або 37,6%.

Величина грошових коштів в національній валюті збільшилася на 13880 тис. грн., або на 62,7%, в іноземній валюті - на 3563 тис. грн.

Інші оборотні активи зменшилися на 9951 тис. грн., або на 90,4%. Усього оборотні кошти підприємства збільшилися на 80051 тис. грн. Витрати майбутніх періодів зменшилися на 57 тис. грн., або на 34,5%.

У пасивах бачимо зростання іншого додаткового капіталу на 124605 тис. грн., або на 167,2%, резервний капітал зменшився на 24454 тис. грн. ,або на 99,5%, нерозподілений прибуток зменшився на 9088 тис. грн., або на 12%, а вилучений капітал збільшився на 346 тис. грн., або на 9,3%.

Всього, власний капітал підприємства за аналізований період збільшився на 90717 тис. грн. ,або на 35,5%.

Бачимо зменшення величин забезпечення майбутніх виплат та платежів на загальну суму 11123 тис. грн., або на 46,5%, в т.ч. по забезпеченню виплат персоналу - на 34,4%, і іншому забезпеченню - на 81,1%.

Була збільшена стаття довгострокових кредитів банків - на 3655 тис. грн. ,або на 36,3%, а інші довгострокові зобов'язання мають тенденцію до зменшення на 8772 тис. грн., або на 75,6%. Всього довгострокові зобов'язання підприємства зменшилися на 5390 тис. грн., або на 24,5%.

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями збільшилася на 7696 тис. грн. ,або на 771,1%, Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги збільшилася на 2992 тис. грн., або на 100,7%.

Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом збільшилися на 3233 тис. грн., або на 53,1%, з одержаних авансів - на 609 тис. грн. ,або на 8,1%, зі страхування - зменшилися на 757 тис. грн., або на 49,4%, і з оплати праці - на 1960 тис. грн., або на 51,8%, а інші поточні зобов'язання - на 883 тис. грн., або на 51,2%. Всього поточні зобов'язання підприємства збільшилися на 10930 тис. грн., або на 44,5%.

Валюта балансу підприємства збільшилася на 85622 тис. грн., або на 26,3%.

Проаналізуємо структуру балансу ДП «МТП» за її динаміку за 2013-2015р.р. (додаток Б).

З даних додатку Б можна бачити, що нематеріальні активи займають 0,55% у структурі балансу, та їх збільшення становило 0,39%. На незавершене будівництво припадає 12,42%, зменшення становило 11,49%. Основні засоби займають 58,94% у структурі та збільшення становило 13,63%.

Довгострокова дебіторська заборгованість займає 1,45% (зменшення становило 0,23%). Відстроченим податковим активам належить 6,45% структури балансу (збільшення 1,62%). Всього необоротні активи займають 80,45% у структурі балансу (збільшення на 4,05%).

Серед оборотних активів на запаси припадає 4,11% (зменшення 1,1%). Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги займає 3,67% (зменшення на 2,14%). Грошові кошти в національній валюті займають 8,76% (збільшення 1,96%). Всього на оборотні активи припадає 19,52% (збільшення на 19,45%).

У пасивах на статутний капітал підприємства припадає 20,39% (зменшення на 5,36%). Інший додатковий капітал займає 48,41% (збільшення на 25,53%). На нерозподілений прибуток припадає 16,28% (зменшення на 7,07%). Всього власний капітал підприємства займає 84,11% у структурі балансу (збільшення на 5,74%).

На забезпечення виплат та платежів припадає 3,11% (зменшення на 4,23%). Довгострокові зобов'язання займають 4,03% (зменшення на 2,71%).

На поточні зобов'язання припадає 8,63% (збільшення на 1,09%), в т.ч. за рахунок поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями, що складає 2,11% (збільшення 1,81%).

Отже, за результатами дослідження фінансових показників та майнового стану підприємства можна зробити висновок про достатню забезпеченість підприємства власним майном.

2.2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток -- це грошовий дохід, утворений в результаті виробничо-господарської діяльності. Прибуток виконує такі основні функції Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. -- Вид. 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 556 с.:

- оцінки підсумків діяльності підприємства;

- розподілу (розподілу доходу між підприємством і державою, підприємством і його робітниками, між сферою виробництва і невиробничою сферою);

- джерела утворення фондів економічного стимулювання і соціальних фондів.

Отже, у зростанні прибутку заінтересовані як підприємство, так і держава. На підприємствах приріст прибутку досягається не лише завдяки збільшенню трудового внеску колективу підприємства, а й за рахунок багатьох інших факторів. Саме тому на кожному підприємстві необхідно систематично проводити аналіз формування, розподілу та використання прибутку. Цей аналіз має надзвичайно важливе значення і для зовнішніх суб'єктів (місцевих бюджетів, фінансових і податкових органів, банків).

Головними завданнями аналізу фінансових результатів підприємства є Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. -- Вид. 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 556 с.:

- систематичний контроль за виконанням планів одержання прибутку;

- виявлення факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;

- вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;

- виявлення резервів збільшення прибутку;

- розробка заходів для використання виявлених резервів.

Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку, фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності № 1 «Баланс підприємства», № 2 «Звіт про фінансові результати», декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.

На підприємстві використовуються такі показники фінансових результатів Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. -- Вид. 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 556 с.:

- доходи від реалізації продукції;

- доходи від інших операцій;

- доходи від надзвичайних операцій;

- прибуток на одиницю продукції;

- прибуток від реалізації продукції;

- прибуток від операційної діяльності;

- прибуток від звичайної діяльності;

- прибуток від надзвичайних подій;

- оподаткований прибуток;

- чистий прибуток.

Усі ці доходи і прибутки відображено у формі 2 «Звіт про фінансові результати». Існують ще інші види прибутків:

- прибуток від реалізації цінних паперів;

- неоподаткований прибуток (пільговий);

- нерозподілений прибуток.

Перші два види прибутку відображаються в ж/о № 15, останній -- в балансі. У зв'язку з реформуванням бухгалтерського обліку і застосуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) дещо змінилося традиційне розуміння таких понять, як доходи, витрати, відшкодування. Так, стаття «Доходи (виручка) від реалізації» формується від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності. Тут також відображаються суми знижок, наданих покупцям.

Проаналізуємо фінансові результати діяльності ДП «МТП» за 2013-2015р.р. за допомогою додаток В.

На основі даних додатку В можна бачити, що дохід від реалізації підприємства зменшився на 9309 тис. грн. ,або на 4%. Обсяг нарахованого ПДВ зменшився на 8454 тис. грн. ,або на 36,23%. Чистий дохід зменшився на 855 тис. грн., або на 0,41%. Собівартість зменшилася на 33944 тис. грн., або на 27,29%. У зв'язку із цим валовий прибуток підприємства за 3 роки збільшився на 33089 тис. грн., або на 38,9%.

Інший операційний дохід підприємства збільшився на 12541 тис. грн. , або на 7,1%. Адміністративні витрати збільшилися на 9192 тис. грн. ,або 81,66%, витрати на збут зменшилися на 1764 тис. грн., або на 96,08%, інші операційні витрати зменшилися на 23059 тис. грн. ,або на 10,37%.

Прибуток підприємства від основної діяльності збільшився на 61261 тис. грн., або на 233,46%, інші доходи скоротилися на 331 тис. грн., або на 12,48%, фінансові витрати значно зросли на 3041 тис. грн., або на 479,65%.

Інші витрати підприємства скоротилися на 529 тис. грн., або на 47,53%. Фінансовий результат від звичайної діяльності підприємства збільшився на 58418 тис. грн. ,або на 215,19%. Податки з прибутку зросли на 5557 тис. грн., або на 41,25%. Чистий прибуток підприємства збільшився на 52861 тис. грн. до 66536 тис. грн., або на 386,55%.

Проаналізуємо динаміку елементів витрат підприємства за допомогою табл.. 2.2.

З даних табл.. 2.2 можна бачити, що матеріальні витрати підприємства зменшилися на 777 тис. грн., або на 2,51%, витрати на оплату праці - на 8916 тис. грн., або на 12,74%, відрахування на соціальні заходи - на 2672 тис. грн., або на 10,79%.

Таблиця 2.2

Динаміка елементів витрат ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (тис. грн.)

Амортизаційні відрахування збільшилися на 2768 тис. грн., або на 20,64%, інші витрати скоротилися на 35356 тис. грн., або на 45,74%.

Разом витрати підприємства скоротилися на 44953 тис. грн. або на 20,77% та становили н кінець 2015р. 171487 тис. грн.

Динаміка елементів витрат наведена на рис.2.2.

Рис. 2.2. Динаміка елементів витрат ДП «МТП» за 2013-2015р.р.

В таблиці 2.3 проаналізуємо структуру витрат підприємства у динаміці.

Таблиця 2.3

Динаміка структури витрат ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (%)

Аналіз структури елементів витрат показав, що найбільша доля належить витратам на оплату праці - 35,62% (збільшення на 3,28%), далі йдуть інші витрати - 24,46% (зменшення на 11,25%), матеріальним витратам належить 17,Ю6% (збільшення на 3,3%), далі - відрахування на соціальні заходи - 12,88% (збільшення на 1,44%) і найменша доля - 9,44% належить амортизації (збільшення 3,24%).

2.2.3 Аналіз ліквідності

Ліквідність - термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.

Ліквідність активів - характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення): Монографія. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. - 759 с..

З цієї точки зору можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи.

До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства:

· грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення;

· дебіторська заборгованість;

· запаси.

До важко ліквідних активів відносяться необоротні активи підприємства.

Аналіз ліквідності балансу показує, у якій мірі підприємство здатне розплатитися по короткострокових зобов'язаннях поточними активами.

Показники ліквідності балансу є обмежуючими чинниками для ефективності. Отже, ріст ефективності діяльності компанії часто відбувається при зниженні загального рівня ліквідності і навпаки. Необхідно контролювати, зіставляти і керувати значеннями цих показників, виходячи з поточних умов і політики розвитку бізнесу.

Аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансових показників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів) Лахтінова Л.А. Аналіз платоспроможності та ліквідності суб'єктів підприємницької діяльності: Монографія.- Київ: КНЕУ, 2010. - 657 с.:

- коефіцієнта покриття;

- коефіцієнта швидкої ліквідності;

- коефіцієнта абсолютної ліквідності;

- коефіцієнта співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості;

- чистого оборотного капіталу.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.

Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості розраховується як відношення кредиторської заборгованості до дебіторської заборгованості.

Значення коефіцієнта повинно бути менше 1,0.

Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, необхідно з'ясувати причини такого стану (що може бути пов'язане з труднощами при реалізації продукції тощо).

Чистий оборотний (робочий) капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями.

Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність Лахтінова Л.А. Аналіз платоспроможності та ліквідності суб'єктів підприємницької діяльності: Монографія.- Київ: КНЕУ, 2010. - 657 с..

Результати проведеного аналізу ліквідності ДП «МТП» за 2013-2015р.р. наведено у табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Динаміка показників ліквідності ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (доля)

На основі даних табл.2.4 можна бачити, що коефіцієнт покриття зменшився на 0,85 п.п., або на 85% та становить на кінець аналізованого періоду 2,26. Таке значення коефіцієнту свідчить про своєчасність погашення боргів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності зменшився на 0,6 п.п., або на 60% та становить на кінець 2015р. 1,82. Таке значення показника свідчить, що підприємство в змозі розрахуватися із своїми кредиторами у короткі терміни.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшився на 0,21 п.п., або ан 21% та становить на кінець 2015р. 1,12, що свідчить про можливість миттєво погасити всі борги підприємства.

Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства становить 0,60 (зменшення на 0,47 п.п. , або на 47%, що свідчить про можливість погашення другої за рахунок першої.

Величина чистого оборотного капіталу показує, що підприємство має всі ресурси для подальшого розвитку.

Зниження значення ліквідності найчастіше говорить про загальне погіршення ситуації з забезпеченістю оборотними коштами і про необхідність серйозних заходів для керування ними.

Динаміка показників ліквідності говорить про незначне зниження загальної ліквідності при різкому падінні коефіцієнта швидкої ліквідності. Це свідчить про ріст низьколіквідних елементів (запасів) у структурі поточних активів. Усе це говорить про ріст ризикованості діяльності компанії з погляду неповернення боргів і зниження реального рівня платоспроможності.

Збільшення власних оборотних коштів може говорити про ріст ліквідності компанії.

Ріст величини власних оборотних коштів разом з тим може викликатися збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості, що може негативно позначитися на оборотності.

Результат аналізу ліквідності дає змогу характеризувати підприємство як дуже ліквідне.

2.2.4 Аналіз ділової активності

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності - система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

- коефіцієнта оборотності активів;

- коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості;

- коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості;

- тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей;

- коефіцієнта оборотності матеріальних запасів;

- коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі);

- періоду обороту чистого робочого капіталу;

- коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Тривалість операційного циклу визначається як сума періоду обороту дебіторської заборгованості (в днях) і періоду обороту виробничих запасів (в днях).

Тривалість фінансового циклу визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту кредиторської заборгованості Шелудько В. Фінансовий менеджмент: Підручник/ Валентина Шелудько,. - К.: Знання , 2006. - 439 с..

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Період обороту чистого робочого капіталу - розраховується як відношення кількості днів у році до коефіцієнту оборотності чистого робочого капіталу. Коефіцієнт оборотності чистого робочого капіталу дорівнює відношенню чистого доходу від реалізації до розміру чистого робочого капіталу середнього за період.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Результат розрахунків вище визначених показників наведемо у табл.. 2.5.

Таблиця 2.5

Динаміка показників ділової активності ДП «МТП за 2013-2015р.р. (доля)

На основі даних табл.2.5 можна бачити, що коефіцієнт оборотності активів зменшився на 0,14 до 0,51, що свідчить по 50-відсоткове використання активів. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості збільшився на 1,76 до 9,72, тобто підприємство розширило кредитування у 2015р.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості зменшився на 2,65 до 5,87, що свідчить про звуження періоду кредитування підприємства з боку постачальників.

Тривалість обороту дебіторської заборгованості зменшилася на 8,71 днів до 37,04 днів, а тривалість обороту кредиторської заборгованості збільшилася на 19,04 днів до 61,28 днів.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів зменшився на 1,97 до 5,35, що свідчить про уповільнення темпів реалізації запасів.

Тривалість операційного циклу збільшилася на 9,94 днів до 104,29 днів, а фінансового циклу зменшилася на 9,09 днів до 43,01 днів.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддачі) зменшився на 0,56 до 0,86, період обороту чистого робочого капіталу зменшився на 11,84 до 77,3, а коефіцієнт оборотності власного капіталу зменшився на 0,22 до 0,6.

Отже, можна бачити уповільнення темпів ділової активності підприємства у 2015р.

Підвищення ефективності діяльності підприємства здійснюється за рахунок прискорення обертання ресурсів і скорочення періоду їх обороту.

Збільшення числа обертів можливе шляхом скорочення періоду виробництва або скорочення періоду обігу.

Скорочення періоду виробництва потребує вдосконалення технології, модернізації і автоматизації виробництва.

Скорочення періоду обігу потребує більш еефктивного і раціонального використання ресурсів, прискорення документооброту і розрахунків.

Чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим менший обсяг їх потрвібен для здійснення операційної діяльності і тим еефктивніше діяльність підприємства.

2.2.5 Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості)

Фінансова стійкість - характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів Дєєва Надія Миколаївна, Дедіков Олексій Іванович. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для студ. вищих навч. закл. / Дніпропетровська держ. фінансова академія. -- Д. : ДДФА, 2006. -- 380с..

Фінансова стійкість відбиває рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу.

За результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:

- про інтенсивність використання позикових засобів;

- про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

- про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів) Голов С. Концепції амортизації та їх вплив на облік і управління в сучасних умовах / С. Голов // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. - № 8. - С. 9-15.:

- коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);

- коефіцієнта фінансування;

- коефіцієнта фінансового левериджу;

- коефіцієнта покриття процентів;

- коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами;

- коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел.

Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

Коефіцієнт фінансового левериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

Показник фінансового левериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт покриття процентів - відношення чистого прибутку до виплати процентів і податків до процентних виплат.

Характеризує ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий кредит і демонструє, в скільки разів зароблені підприємством протягом звітного періоду кошти перевищують суму процентів позики.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Робочий капітал - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, тобто він складається з частини оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Розрахунок показників фінансової стійкості підприємства наведено у табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Динаміка показників фінансової стійкості ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (тис грн.)

На основі даних таблиці 2.6 можна бачити, що власні обігові кошти зменшилися на 7866 тис. грн. до 44410 тис. грн.

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами збільшився на 0,16 до 0,55. Маневреність робочого капіталу зменшилася на 0,33, майже до нульових показників. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) збільшився на 0,02 до 0,87. Відповідно, коефіцієнт фінансової залежності зменшився на 0,02 до 1,17. Коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшився на 0,02 до 0,08, а коефіцієнт концентрації позикового капіталу зменшився також на 0,02 до 0,13.

Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) збільшився на 0,9 до 6,9, показник фінансового леверіджу зменшився на 0,03 до 0,05, а коефіцієнт фінансової стійкості зменшився на 0,04 до 0,88.

В цілому, фінансова стійкість підприємства оцінуюється на високому рівні, незважаючи на незначне зменшення деяких показників.

2.2.6 Аналіз рентабельності

Рентабельність - один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Коефіцієнти рентабельності - система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

Вони можуть бути розраховані як коефіцієнти і тоді представлені у вигляді десятинного дробу або у вигляді показників рентабельності і тоді представлені у вигляді процентів Онисько С.М., Марич П.М.Фінанси підприємств: Підручник для студентів вищих закладів освіти. - 2-ге видання, виправлене і доповнене. - Львів: 'Магнолія Плюс', 2006.

Показники рентабельності розраховуються на основі Балансу ф.1 та Звіту про фінансові результати підприємства ф.2. В основу розрахунку показників рентабельності можуть бути покладені різні величини прибутку підприємства: валовий (маржинальний) прибуток, операційний прибуток, прибуток до виплати процентів і податку на прибуток (EBIT), прибуток до виплати податку на прибуток (EBT), чистий прибуток. Найчастіше для розрахунку коефіцієнтів рентабельності використовується чистий прибуток або прибуток до виплати процентів і податку на прибуток. Значення цих показників прибутку підприємства можна взяти із таблиці вертикального (компонентного) аналізу фінансових результатів.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

- рентабельність продажів;

- рентабельність активів;

- рентабельність власного капіталу;

- рентабельність інвестицій;

- рентабельність діяльності;

- рентабельність продукції.

Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів підприємства.

Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Рентабельність інвестицій - розраховується як відношення суми чистого прибутку та виплачених процентів до суми власного і довгострокового позикового капіталу середнього за період.

Показує, яку віддачу мають власники акціонерного капіталу та утримувачі довгострокового боргу компанії.

Рентабельність продукції розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Розрахунок показників рентабельності підприємства наведено у табл.2.7.

Таблиця 2.7

Динаміка показників рентабельності ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (п.п.)

На основі даних табл..2.7 можна бачити, що рентабельність активів збільшилась на 0,08 до 16%, рентабельність капіталу за чистим прибутком на 0,12 до 16%, а рентабельність власного капіталу на 14% до 19%.

Рентабельність реалізованої продукції збільшилася на 12% до 47%, цей ж показник за прибутком від операційної діяльності на 29% до 42%, а за чистим прибутком - на 25% до 32%.

Період окупності капіталу зменшився на 17,63 до 6,18, а період окупності власного капіталу зменшився на 13,47 до 5,2 днів.

Отже, можна стверджувати про ефективність діяльності підприємства, про що свідчить зростання показників рентабельності підприємства.

2.3 Облік та управління необоротними активами ДП «ММТП»

2.3.1 Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та іншими необоротними активами

Інформаційними джерелами для аналізу майна підприємства є баланс підприємства, ф.1, примітки до фінансової звітності, ф.5, а також звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), ф.11-ОФ.

Аналіз майна підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та структури і динаміки оборотних активів.

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.

Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з'ясувати при аналізі майна підприємства:

1. Загальна оцінка структури майна.

2. Аналіз виробничого потенціалу, перш за все, основних засобів.

3. Аналіз складу і динаміки оборотних коштів.

4. Аналіз джерел майна і наявності власних оборотних коштів.

5. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують майновий стан підприємства.

2. Аналіз структури майна підприємства. Аналіз динаміки майна підприємства.

Враховуючи те, що питома вага основних засобів та необоротних активів може змінюватись внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їх обліку, при якому коригування вартості основних фондів в умовах інфляції здійснюється з запізненням, в той час як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть збільшуватися досить високими темпами), необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників формиN1 за звітний період, яка відтворює рух основних засобів (зміну норм амортизації та груп розподілу основних фондів, вибуття та введення в експлуатацію нових).

Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за попередній та поточний роки (форма 11-ОФ (річна), дані аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період). Звертається увага на основні фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року Калінеску Т. В., Романовська Ю. А., Кирилов О. Д. Оцінювання майна. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 312 с..

Таблиця 2.8

Динаміка вартості основних засобів ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (тис. грн.)

Виходячи з даних табл.2.8 можна бачити, що вартість будівель (збільшилася на 6713,37 тис. грн. або на 43,74%, споруджень - на 2202,91 тис. грн., або на 114,82%, машин і встаткування - на 6608,74 тис. грн., або на 114,82%. Вартість вимірювальних приладів збільшилася за 3 року на 1348,92 тис. грн. або 33,85%, обчислювальна техніка й оргтехніка - 6670,97 тис. грн. або 36,45%, транспортні засоби - 64388,08 тис. грн. або 76,01%, інструменти - 3957,61 тис. грн. або 79,21%, виробничий інвентар - 5343,80 тис. грн. або 88,31%, а інші види основних засобів зменшилися на 2277,40 тис. грн. або 34,29%. У цілому основні засоби збільшилися на 94857 тис. грн. або на 64,27%.

Таблиця 2.9. Динаміка структури видів основних засобів ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (тис. грн.)

На рис. 2.4 наведена графічна інтерпретація структури основних засобів.

Рис. 2.4. Динаміка структури видів основних засобів ДП «МТП» за 2013-2015р.р.

З даних табл. 2.9 можна бачити, що протягом усього аналізованого періоду найбільшу долю в структуру займають транспортні засоби, що зв'язане зі специфікою діяльності підприємства й на кінець 2015 р. вони займають 61,5% (збільшення за структурою склало 4,1%). Бачимо зниження структури будівель на 1,3% до 9,1%, вимірювальних і регулюючих обладнань і приладів - на 0,5% до 2,2%.

Величина частки обчислювальної техніки в структурі основних засобів й оргтехніки знизилася на 2,1% до 10,3% в 2016 р., а інших видів основних засобів - на 2,7% до 1,8%.

Частка споруджень в структурі основних засобів збільшилася на 0,4% до 1,7%, машин і встаткування - на 1,2% до 5,1% у структурі на кінець 2016 р., інструмента - на 0,3% до 3,6% і виробничого й реманенту - на 0,6% до 4,7%.

Динаміка та структура нематеріальних активів була розглянута у п.2.2, окрім цього, слід відзначити, що вся сукупність нематеріальних активів складається з ліцензійного програмного забезпечення.

2.3.2 Аналіз ефективності використання

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки Економіка підприємства: конспект лекцій Величко В.В. - Харків: ХНАМГ, 2004. - 114 с.:

1) показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці;

2) показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів.

Показники технічного стану основних фондів:

1. Коефіцієнт зносу основних фондів

К _з = З * 100 / ПВ,

де З - сума зносу основних фондів;

ПВ - первісна вартість основних фондів.

2. Коефіцієнт придатності основних фондів - виявляє, яку частку складає їх залишкова вартість від первісної вартості

К _п = ( ПВ - З ) * 100 / ПВ.

Показники руху основних фондів Економіка підприємства: конспект лекцій Величко В.В. - Харків: ХНАМГ, 2004. - 114 с.:

1. Коефіцієнт оновлення основних фондів - характеризує частку нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів у складі усіх основних фондів, наявних на кінець звітного періоду.

К _о = Ф _н / Ф _к * 100,

де Ф _н - сума нових основних фондів за первісною вартістю, що введені в експлуатацію у звітному періоді;

Ф _к - сума основних фондів за первісною вартістю на кінець звітного періоду.

2. Коефіцієнт вибуття основних фондів - показує, яка частка основних фондів, наявних на початок звітного періоду, вибула за цей період унаслідок старіння та зносу

К _в = Ф _в / Ф _о * 100,

де Ф _в - сума основних фондів, що вибувають у звітному періоді внаслідок старіння та зносу;

Ф _о - сума основних фондів на початок періоду.

Показники ефективності використання основних фондів

1. Фондовіддача (Ф _в ) - показник, що відображає випуск продукції на 1 грн основних фондів підприємства

Ф _в = Д _р / Ф,

де Д _в - сума доходів від реалізації продукції;

Ф - загальна вартість основних фондів.

2. Фондомісткість (Ф _м ) - показник потреби основних фондів для забезпечення виконання одиниці обсягу роботи

Ф _м = Ф / Д _р.

3. Фондоозброєність праці (Фо) обчислюється за формулою

Ф_о = Ф / Ч,

де Ч - середньооблікова чисельність виробничого персоналу.

4. Фондовіддача на одного робітника (Ф _вр ) - показник, що характеризує випуск продукції на 1 грн основних фондів з урахуванням кількості робітників

Ф_вр = Д _р / (Ф * Ч)

5. Механоозброєність виробництва (М _в ) - показник вартості машин та устаткування на одиницю обсягу реалізації продукції (послуг). Він застосовується для аналізу зміни питомої вартості засобів механізації. Цей показник розраховується у відсотках (або грн.) на кожну гривню доходів від реалізації продукції підприємств промислового або підрядного типу

М _в = Ф _м / Д _{р .}

6. Механоозброєність праці ( М _п ) - характеризує вартість засобів механізації, що припадають на одного робітника. Цей показник визначають діленням загальної балансової вартості машин та механізмів на середньооблікову кількість робітників

М _п = Ф _м / Ч .

7. Енергоозброєність праці ( Е _п ) - показник, який визначається загальною установчою потужністю двигунів, установок, механізмів у кВт, що припадає на 1 робітника

Е _п = е Е _п / Ч.

8. Коефіцієнт технологічної структури основних фондів (К _тсф ) - визначається як співвідношення вартості активної частини основних фондів

(Ф _а ) та вартості основних фондів (Ф), за формулою:

К _тсф = Ф _а / Ф.

Результати розрахунків щодо ефективності використання основних засобів наведено у табл.. 2.10.

Таблиця 2.10

Динаміка показників ефективності використання основних засобів ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (доля)

На основі даних табл..2.10 можна бачити, що коефіцієнт зносу зменшився на 7,72%, коефіцієнт придатності збільшився на ту саму величину. Коефіцієнт оновлення зменшився на 2,25%, а коефіцієнт вибуття збільшився на 0,33%. Фондовіддача зменшилася на 0,66 до 0,92.

Фондоозброєність праці збільшилася на 82,22 тис. грн. (до 199,54 тис. грн.), а фондовіддача на 1 робітника зменшилася на 0,5 грн. до 0,76 грн. Механоозброєність праці збільшилася на 0,39 тис. грн. с до 0,89 тис. грн., енергоозброєність праці збільшилася на 4,44 до 129,91 Кв, що на одного працівника становило 0,79 (зменшення на 0,08).

Таблиця 2.11

Динаміка показників ефективності використання нематеріальних активів ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (тис. грн.)

На основі даних табл..2.11 можна бачити, що за 3 роки надходження нематеріальних активів збільшилася на 165,5 тис. грн. до 487,2 тис. грн., вибуття основних засобів становило 532,1 тис. грн. (збільшення на 218,2 тис. грн.).

Коефіцієнт зносу зменшився на 24,09%, коефіцієнт придатності збільшився на ту саму величину. Коефіцієнт оновлення зменшився на 40,62%, а коефіцієнт вибуття зменшився на 37,11%.

Проведемо аналіз амортизаційної політики ДП «МТП».

Надамо розрахунок амортизаційних відрахувань на ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Динаміка амортизаційних відрахувань ДП «МТП» за 2013-2015р.р.

Отже, за результатами розрахунків можна бачити, що по будівлям сума амортизації на рік становить 51,16 тис. грн., по спорудам - 6,4 тис. грн., по передавальним пристроям - 49,69 тис. грн., по машинам та обладнанню - 102,23 тис. грн., по транспортним засобам - 282,38 тис. грн.

Загальна сума амортизаційних відрахувань, що припадає на вище перелічені групи основних засобів становить 491,95 тис. грн.

Амортизаційна політика ДП «МТП» спрямована на підвищення фінансової зацікавленості суб'єктів господарювання в здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.

Для цього необхідно проводити на ДП «МТП» такі заходи:

1. створення економічної й правової бази для впровадження раціональних рівнів споживання, відшкодування й відновлення основного капіталу;

2. обмеження державного регулювання в сфері амортизаційної політики й стимулювання інвестиційної ініціативи суб'єктів господарювання;

3. відмова від суцільного примусового нарахування амортизаційних відрахувань за єдиним методом і впровадження декількох методів нарахування амортизації, надання суб'єктам господарювання права вибору конкретного методу й норм нарахування амортизаційних відрахувань, а також права самостійно встановлювати конкретні терміни служби основного капіталу в певних законом межах, що дозволить у короткий термін відшкодувати раніше здійснені інвестиції, розширить фінансові можливості підприємств і підсилить їхню інвестиційну активність;

4. розмежування практики нарахування амортизаційних відрахувань відповідно до її економічної й податкової ролі:

5. стимулювання суб'єктів господарювання до застосування прискореної амортизації і її інвестиційного напрямку шляхом надання податкових знижок.

6. закріпити за суб'єктами господарювання право на використання коштів власного амортизаційного фонду й заборонити будь-які централізовані вилучення з нього;

7. надавати податкові знижки тільки тим суб'єктам господарювання, які мають документальне підтвердження інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду.

Таким чином, на основі даних можна стверджувати про зниження ефективності використання на підприємстві основних засобів та нематеріальних активів.

Розділ 3. Шляхи удосконалення управління необоротними активами підприємства

Одним з найкращих шляхів удосконалення управління необоротними активами на ДП «МТП» є впровадження системи внутрішнього контролю за станом та ефективністю використання необоротних активів.

Відтак, основною проблемою внутрішньо-господарського контролю є те, що він обмежується інформацією, зібраною бухгалтерським обліком. Ведення внутрішньогосподарського контролю на ДП «МТП» покладено як на головного бухгалтера, так і на всю бухгалтерію в цілому.

Внутрішньогосподарський контроль поділяється на: попередній; поточний; наступний. Попередній контроль передує фінансово- господарській операції або процесу, діє до їх здійснення.

Це дає можливість заздалегідь обґрунтувати економічну доцільність та вірогідність тієї чи іншої операції, своєчасно усунути недоліки, запобігти недоцільним витратам, безгосподарності і марнотратству Мурашко О.В. Основні напрями ефективності контролю на підприємствах [електронний ресурс] / О.В. Мурашко..

Поточний контроль на ДП «МТП» повинен здійснюваться на стадії завершення тих чи інших господарських чи фінансових операцій на певних ділянках виробництва, зберігання та реалізації продукції.

Наступний контроль повинен здійснюватися відповідно до Закону України “Про контрольно-ревізійну службу в Україні” шляхом проведення ревізій і тематичних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства. На відміну від попереднього і поточного, наступний контроль передбачає перевірку господарських операцій після їх здійснення.

Суто контрольний спосіб здобуття контрольної інформації відрізняється від попередніх тим, що цей процес виокремлюють у самостійну функцію (роботу за технічним прийомом). Ця контрольна інформація є результатом спеціальної контрольної роботи, для виконання якої спеціально готують контрольні реєстри - відомості, таблиці, що містять нормативні дані (планові, кошторисні, фактичні, відхилення, коефіцієнти, проценти, різні розрахунки тощо).

Для більш достатнього уявлення щодо внутрішнього контролю необоротних активів розглянемо його три функції: контроль повноважень, контроль документального оформлення, контроль збереження Борисюк О.С. Необоротні активи в системі кругообороту капіталу підприємства. Вісник ЖДТУ №3 - 2010р..

Контроль повноважень - це контроль, що забезпечує виконання лише тих операцій з необоротними активами, які дійсно сприяють розвитку організації. Такий контроль повинен запобігати зловживанням і попереджувати проведення операцій з необоротними активами, в яких відсутня доцільність. При цьому відслідковуються зміни та виправлення облікових записів на предмет обов'язкової наявності необхідних дозволів.

Контроль документального оформлення - контроль, що забезпечує відображення всіх дозволених операцій з необоротними активами в облікових регістрах. Цей вид контролю створює умови, при яких операції з необоротними активами правильно оформляють обліковими записами і не виправляються без відповідного дозволу.

Контроль збереження - контроль, що сприяє тому, щоб прийняті до обліку необоротні активи не могло бути неправильно використані (наприклад, незаконно привласнені, украдені, залишені без догляду тощо).

В сучасних умовах внутрішній контроль набуває дедалі більшого значення. І питання це не лише теоретичне, оскільки за ним стоїть практична діяльність із розробки законодавства у сфері контролю.

Виходячи з особливостей формування інформації про необоротні матеріальні активи, розглянемо процесс внутрішнього контролю в розрізі наступних етапів:

1. Контроль дотримання встановлених обліковою політикою елементів стосовно необоротних активів

2. Аналіз стану та структури необоротних активів

3. Аналіз джерел формування необоротних активів

4. Контроль за доцільністю утримання об'єктів необоротних активів підприємства

5. Контроль за цільовим використанням необоротних активів підприємства

6. Контроль потреб в прирості необоротних активів

7. Контроль за своєчасним оновленням необоротних активів підприємства

8. Аналіз ефективності використання необоротних активів

1. Контроль дотримання встановлених обліковою політикою елементів стосовно необоротних активів передбачає оцінку їх доцільності та повноту використання в обліковому процесі.

2. Аналіз стану та структури необоротних активів підприємства передбачає оцінку динаміки їх загального обсягу і складу, ступеню їх придатності, інтенсивності оновлення і ефективності використання. Аналіз здійснюється з метою виявлення можливих резервів підвищення потенціалу ефективності використання необоротних активів в перспективі. Для оцінювання резервів підвищення ефективності необоротних активів необхідно, насамперед, знати реальний рівень їх використання й конкретні можливості його підвищення. Поліпшення використання основних фондів може бути забезпечене двома шляхами: інтенсивним та екстенсивним.

Інтенсивний шлях характеризується підвищенням завантаження устаткування та збільшенням рівня використання їх потужності (удосконалення технологій та організації виконання робіт; правильний вибір устаткування; упровадження сучасних технологій).

Екстенсивний шлях полягає у збільшенні тривалості роботи, скороченні цілозмінних і внутрішньозмінних втрат робочого часу, підвищенні коефіцієнта змінності (безперебійне постачання підприємствам сировини, матеріалів, палива, електроенергії; своєчасне усунення намічених диспропорцій у галузі й на підприємствах, усередині окремих цехів, що дасть змогу запобігти перервам у роботі підприємства; усунення причин нерівномірної роботи підприємства, що призводить до невикористання устаткування в цілому, й у часі, тобто до його простоїв).

У цьому контексті вважається, що ДП «МТП» буде йти інтенсивним шляхом, а отже, є можливість збільшити завантаження устаткування та збільшити рівень фондовіддачі на 20% до 1,11 тис. грн.

3. Аналіз джерел формування необоротних активів проводиться з метою визначення їх цільової структури, яка задовольняє підприємство за умов певного компромісу за різних критеріїв оптимізації. Якщо сформований обсяг фінансування із різних джерел відповідає цільовій структурі, то підприємство може переходити до безпосереднього залучення таких джерел до інвестиційного процесу, наслідком якого стане збільшення необоротних активів. Якщо сформований обсяг фінансування не відповідає цільовій структурі, то необхідно повертатись до етапу вибору та пошуку джерел фінансування та відповідно до цільової структури вибрати джерела, використання яких задовольнить умови цільової структури джерел фінансування. У разі неможливості знайти такого співвідношення джерел фінансування підприємству залишається три варіанти: на власний ризик знехтувати вимогами цільової структури, пожертвувати фінансовою стійкістю підприємства, але отримати потрібні необоротні активи;частково поліпшити існуючу структуру джерел шляхом можливої часткової заміни деяких джерел більш прийнятними, тим самим зменшивши можливі наслідки погіршення фінансової стійкості; продовжити пошук джерел фінансування, які відповідали б цільовій структурі, але у цьому випадку доведеться відкласти придбання необхідних необоротних активів, що матиме наслідком можливу втратут підприємством очікуваних вигод від невикористання в діяльності запланованих необоротних активів або навіть втрати конкурентних переваг.

Аналіз показав, що за рахунок статутного капіталу у 2013р. сформовано близько 33% необоротних активів, а у 2015р. ця величина становила 25,3%. Отже, потрибно шукати нові джерела формування необоротних активів, одним з яких є використання аморизаційни відрахувань, що у прогнозному 2012р. можуть становити:

330907*5% = 16545,35 тис. грн., а також використання нерозподіленого прибутку, що у прогнозному 2012р. може становити 71200 тис. грн., що складає ще близько 71200*100/330907 = 21,5 %. Отже, за рахунок цих джерел необоротні активи будуть профінансовані на 51,8%, що є достатнім показником.

4. Контроль за доцільністю утримання об'єктів необоротних активів підприємства проводиться з метою виявлення “зайвих” активів, які не використовуються протягом операційного циклу для прийняття рішення щодо їх списання, перепродажу або консервації.

За управлінськими даними у 2016р. на балансі ДП «МТП» було виявлено «зайвих» активів на суму 68715 тис. грн., що становить 68715*100/330907 = 20,76% від загальної вартості необоротних активів. Це є значним показником невикористання, протоювання активів, а отже, вартість цих активів необхідно або збільшити шляхом ремонту та введення оновлених засобів у експлуатацію, при чому величина необоротних активів збільшиться на вартість ремонту та переоцінки: 68715*21,3% = 14636,3 тис. грн.

Або, ДП «МТП» має можливість продати ці активи за балансовою вартістю, чим зменшить вартість необоротних активів на 330907 - 68715 = 262192 тис. грн., а відповідно їх забезпечення власними коштами підприємства зросте до 74,3%.

5. Контроль за цільовим використанням необоротних активів підприємства проводиться з метою підвищення ефективності використання наявних об'єктів необоротних активів (визначається ступінь задіяності потужностей об'єкта в господарській діяльності суб'єкта господарювання).

6. Контроль потреб в прирості необоротних активів для визначення цієї потреби. У випадку їх розширеного відтворення аналізуються: необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів господарської діяльності; залишок необоротних активів на початок планового періоду; планове вибуття необоротних активів у зв'язку з їх фізичним та моральним зносом. Визначення розміру потреб в прирості необоротних активів здійснюється лише у вартісних показниках з використанням формул, де береться до уваги загальна потреба у необоротних активах підприємства відповідно до запланованого обсягу його господарської діяльності; їх наявність на початок звітного періоду; запланований обсяг вибуття необоротних активів у зв'язку з їх моральним та фізичним зносом. Визначення форм задоволення потреб в прирості необоротних активів може проводитись наступними способами: шляхом придбання нових видів основних засобів у власність підприємства; шляхом укладання договору оренди або лізингу.

7. Контроль за своєчасним оновленням необоротних активів підприємства здійснюється з метою визначення рівня інтенсивності оновлення окремих груп необоротних активів; загальний рівень активів, що підлягають оновленню в майбутньому періоді; форми і вартість оновлення різних груп активів.

8. Аналіз ефективності використання необоротних активів полягає в розробці системи заходів, спрямованих на підвищення коефіцієнтів рентабельності і виробничої віддачі необоротних активів. На основі контрольної інформації визначаються резерви ефективного використання необоротних активів - зниження потреб в них за рахунок підвищення коефіцієнтів їхнього використання в часі і по потужності, оскільки між цими двома показниками існує зворотна залежність. Критеріями ефективності використання необоротних активів є: рентабельність (відношення суми прибутку до середньої вартості необоротних активів) та фондовіддача (відношення обсягу зробленої або реалізованої продукції до середньої вартості основних засобів). Звідси ефективність використання основних засобів є важливим фактором оптимізації собівартості продукції, що впливає на фінансовий результат діяльності підприємства. Отже, контроль за ефективним використанням необоротних активів можна розглядати як заходи щодо скорочення потреби в обсязі їхнього фінансування і підвищення темпів економічного розвитку підприємства за рахунок раціонального використання власних фінансових ресурсів Фірсова С.М. Особливості внутрішнього контролю використання необоротних активів підприємства / С.М. Фірсова, О.В. Гарасюта // Науковий вісник НЛТУ України, 2006. - вип. 16.6. - с. 184-187. .

У контексті розгляду питання щодо удосконалення та підвищення ефективності використання основних засобів ДП «МТП» за основними группами, що було розглянуто у п.2.3.2 розглянемо методику нарахування амортизації іншими методами.

Згідно ПКУ до обраних груп основних засобів може бути використаний засіб нарахування амортизації шляхом зменшення залишкової вартості, отже, прорахуємо суми амортизації за цим методом по групах основних засобів за 2016р. за допомогою табл.. 3.1.

Таблиця 3.1

Нарахування амортизації на групи основних засобів методом залишкової вартості

Отже, за допомогою табл. 3.1 можна бачити, що суми амортизаційних відрахувань за цим методом перевищують суми амортизаційних відрахувань за прчмолінійним методом, а сааме, аморизація по групі 3 становитиме 1709,49 тис. грн., по групі 4 - 3039,09 тис. грн., по групі 5 - 12580,08 тис. грн., а по групі 6 - 2951,43 тис. грн.

Таким метод амортизації є більш економічно вигідним для ДП «МТП» у тому сенсі, що за рахунок амортизаційних відрахувань підприємство може жвавіше та ефективніше оновлювати парк основних засобів, а відтак, підвищиться їх економічна ефективність використання у виробничому процесі.

При керуванні активами підприємства важлива роль належить методу оптимізації співвідношення оборотних і необоротних активів, який здійснюється на підставі ряду принципів:

1. Облік найближчих перспектив розвитку операційної діяльності й форм її диверсифікованості. Формовані на первісній стадії діяльності підприємства обсяги оборотних і необоротних активів повинні розташовувати певним резервним потенціалом, що забезпечують можливості приросту продукції й диверсифікованості операційної діяльності в найближчому майбутньому періоді.

2. Забезпечення відповідності співвідношення формованих оборотних і необоротних активів обсягу й структурі проведення й збуту продукції. Це, у першу чергу, спрямоване на забезпечення планованого рівня їх сукупної продуктивності.

3. Забезпечення оптимальності співвідношення оборотних і необоротних активів з позиції ефективності господарської діяльності. Така оптимізація активів спрямована й на забезпечення майбутнього повного корисного використання окремих їхніх видів, і на підвищення сукупної потенційної їх здатності генерувати операційний прибуток.

4. Забезпечення можливостей високого обороту активів у процесі їх використання. У процесі формування операційних активів слід оптимізувати їхній склад по наступним групам:

А) Високооборотні операційні активи (виробничі запаси, запаси готової продукції, короткострокова дебіторська заборгованість, грошові активи);

Б) Операційні активи з нормальної оборотністю (інші активи, що не ставляться до групі А);

В) Низькооборотні операційні активи (виробничі основні кошти, нематеріальні активи).

З урахуванням вищезгаданих принципів здійснюється оптимізація структури активів підприємства, спрямована на забезпечення його фінансової безпеки. Процес оптимізації активів підприємства проводиться послідовно й представляє собою три стадії, на кожній з яких співвідносяться різні групи активів підприємства.

Перша стадія: оптимізація співвідношення розмірів необоротних і оборотних активів, використовуваних у процесі операційної діяльності підприємства. Цей етап повинен проводитися з урахуванням галузевих особливостей, тривалості операційного циклу на підприємстві й оцінки позитивних і негативних особливостей функціонування цих видів активів.

Друга стадія: оптимізація співвідношення активної частини необоротних активів (машини, устаткування, механізми, задіяні у виробничому процесі, а також нематеріальні активи, що обслуговують операційний процес) і їх пасивної частини (будинку, приміщення й устаткування, використовуване в процесі керування операційною діяльністю).

Третя стадія: оптимізація співвідношення запасів товарно-матеріальних цінностей, поточної дебіторської заборгованості й коштів і їх еквівалентів на підставі результатів розрахунків окремих їхніх видів.

Даний метод керування активами враховує всю їх сукупність і дає повну картину про структуру, динаміку і джерелах формування активів підприємства. Але є й інший підхід, на підставі якого відбувається керування необоротними активами підприємства. Цей підхід розкриває Бланк І. А. у своєї роботі «Фінансовий менеджмент». Він ґрунтується на формуванні необхідного обсягу необоротних активів підприємства, оптимізації складу й забезпечення ефективного їх використання.

На даному етапі згідно валюті балансу співвідношення між оборотними танеоборотними актива становить на кінець 2016р.: 19,54/80,45 = 0,243, або 24,3%. Звичайно, цей показник є дуже низьким, отже, структура активів ДП «МТП» є незбалансованою.

За структурою до групи В низько оборотних активів відноситься 80,45% активів, до групи А відноситься близько 19,3%, а до групи Б відноситься 0,25%. Отже, у даному випадку пропонується зменшувати групу В за рахунок реалізації застарілих необоротних активів, та тих, що не використовуються на підприємстві. Як було показано вище, сума таких необоротних активів становить 68715 тис. грн., а отже, доля групи В може зменшитися до 63,75%. Вивільнена частина може бути спрямована у оборотні активи групи А - 16,7% і становитиме 36%. Все це допоможе збільшити ліквідність підприємства в цілому та наблизть баланс до абсолютно ліквідного.

Головна мета керування необоротними активами в контексті забезпечення фінансової безпеки полягає в забезпеченні їх достатності для нормального функціонування підприємства, а також у найбільш ефективному їхньому використанні у виробничо- господарській діяльності.

Досягнення цієї мети припускає розв'язок ряду завдань:

- формування оптимального складу й структури необоротних активів;

- обґрунтоване визначення потреби підприємства в необоротних актвах;

- формування складу й раціоналізація структури джерел фінансування необоротних активів;

- максимизация ефективності використання необоротного капіталу в діяльності підприємства.

Стратегія управління необоротними активами значною мірою залежить від ступеню їх ліквідності. При цьому ліквідними вважаються ті необоротні активи, які можна у разі необхідності продати за ціною не нижчою за ціну придбання за мінусом амортизації.

Погоджуючись з відомим фахівцем у сфері управління активами підприємств І. Бланком, зазначимо, що управління необоротними активами доцільно поділити на такі етапи:

1) початковим етапом є аналіз необоротних активів підприємства в попередньому періоді;

2) оптимізація загального обсягу і складу необоротних активів;

3) забезпечення правильного нарахування амортизації необоротних активів підприємства;

4) забезпечення своєчасного оновлення необоротних активів підприємств;

5) забезпечення ефективності використання необоротних активів підприємства;

6) вибір форм і оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів.

Як вже зазначалося, основною частиною необоротних активів є основні засоби і тому ці етапи застосовуються і при їх управлінні. Кожен етап має свої особливості і на кожному розраховуються різні показники. На сьогодні в умовах кризи ДП «МТП» властива незадовільна робота з пошуку доступних джерел фінансування необоротних активів, що виявляється в отриманні фінансування за вищою, ніж очікувалось, вартістю, та з управління пасивами, що виражається у незадовільних показниках фінансової стійкості.

В якості основного джерела фінансування оновлення парку необоротних активів ДП «МТП» можна пропонувати використання лізингу.

Проблема як оновлення, так і розширення відтворення основних засобів стоїть досить гостро перед вітчизняними суб'єктами господарювання. Прискорення розвитку нових технологій, змушує підприємства до пошуку можливостей фінансування оновлення основних фондів, що в умовах дефіциту фінансових ресурсів, та високою вартістю кредитування, дає можливість використання альтернативних джерел фінансування. Такою альтернативою в сучасних умовах слід розглядати лізинг. На сьогодні серед українських підприємств, лізинг є не досить розповсюдженим засобом оновлення, і відносно новим та мало розповсюдженим видом діяльності в Україні, тому пожвавлення розвитку якого в Україні робить його ефективним інструментом оновлення основних засобів підприємств.

Поширенню лізингу сприяє його визначене місце в системі економічних відносин, володіння споживачами інформацією про можливі види лізингових угод, усвідомлення переваг та недоліків застосування лізингу, державне регулювання лізингу.

Отже фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Господарським кодексом України “Лізинг” визначається як господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів”.

Лізингові операції регулюються тристоронніми відносини між лізингодавцем, лізингоотримувачем та виробником (продавцем) майна. Також посередниками угоди можуть бути: комерційний банк, страхова компанія та інші. Від кількості посередників залежить вартість лізингу, тож чим їх менше тим краще.

Лізингова послуга виникає таким чином: на прохання клієнта банк або лізингова компанія купує основний засіб, приймаючи його на баланс і приймає на себе практично всі зобов'язання власника. Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з банком, лізинговою компанією угоду про фінансову оренду.

Кожен суб'єкт лізингових відносин переслідує свої цілі. Виробник (постачальник) - збільшує обсяги продажів та прискорює продаж своїх товарів та послуг.

Лізингоотримувач - швидко та з мінімальними витратами отримує у користування необхідне обладнання чи транспорт, а по завершенні договору лізингу може:

- викупити у власність предмет лізингу;

- повернути його лізингодавцю;

- обміняти на новий.

Лізингодавець - пропонує альтернативне джерело фінансування - фінансовий та товарний кредит, залишаючись власником предмета лізингу протягом строку дії лізингової угоди.

Також переваги є і для держави, адже відбувається пожвавлення інвестиційної активності, що зумовлює оновлення основних фондів підприємства, адже лізинг суттєво ускладнює нецільове використання коштів.

В першу чергу варто зосередитися на перевагах, які отримує від використання лізингового фінансування лізингоотримувач:

- лізингові платежі відносять підприємством до витрат виробництва;

- доступний малому і середньому бізнесу;

- лізинг зменшує обсяги податку на майно підприємства;

- підприємство економить обігові кошти;

- відбувається використання прискореної амортизації;

- страхування, реєстрацію предмета лізингу і сплату інших обов'язкових платежів бере на себе лізингодавець;

- лізингова угода не потребує застави;

- лізинг припускає 100% кредитування і не вимагає негайного початку платежів;

- майно отримане в лізинг не відображається на балансі у лізингоотримувача.

Головним конкурентом лізингу можна розглядати кредит. Порівнюючи ці фінансові інструменти, можна навести такі конкурентні переваги, як: кількість документів необхідних для оцінки, строк їх розгляду, можливість накладання штрафних санкцій, можливість отримання майна на заміну, строк фінансування, розмір авансового платежу тощо.

Хоча в порівнянні з кредитом, лізинг здається привабливішим механізмом реорганізації та купівлі засобів виробництва, бо має перед ним дві істотні переваги:

? по-перше, зберігає право власності на активи;

? по-друге, безпосередньо пов'язує термін оплати лізингу з терміном служби активів і здатністю генерувати кошти.

Ефективність лізингових операцій для ДП «МТП» можна розрахувати наступним чином.

Будемо вважати, що ДП «МТП» має бажання придбати основний засіб вартістю 0,5 млн. грн. за допомогою лізингової програми. Використання цього основного засобу дасть можливість ДП «МТП» збільшити чистий прибуток на 27%, отже, чистий прибуток становитиме 84500,72 тис. грн. (збільшення на 17964,72 тис. грн.).

ДП «МТП» планує взяти обладнання у лізінг на 5 років. Лізінг передбачає 8% за користування об'єктом лізингу, отже, будемо мати, що в місяць підприємство буде сплачувати 500/60 = 8,33 тис. грн. за користування об'єктом лізингу, що на рік становитиме 8,33*12 = 99,96 тис. грн. та % у розмірі: 500*8% = 40 тис. грн. на рік.

Загальні річні витрати складуть 139,96 тис. грн. Економічний ефект від програми: 17964,72 - 139,96 = 17824,76 тис. грн. До того ж, цей об'єкт лізінгу не збільшить неліквідної частини необоротних активів, що за інших перерахованих умов допоможе зберегти ліквідність підприємства на високому рівні.

У контролі правильності оцінки необоротних активів основними порушеннями зазначимо заниження їх вартості. Основними причинами цих порушень є недотримання керівниками та працівниками окремих підприємств чинних нормативних актів щодо обліку активів, своєчасного та якісного проведення інвентаризації та індексації майна та невміння чи небажання використовувати сучасні методи оцінки.

Ефективність лізингу проявляється у різних сферах життєдіяльності підприємства. В організаційно-економічній сфері при впровадженні лізингу спостерігається збільшення масштабу виробництва, розширення господарської діяльності, підвищення матеріальної зацікавленості та відповідальності, поліпшення менеджменту. З боку виробничо-технічної сфери відбувається підвищення ефективності праці, зниження затрат ресурсів на одиницю продукції, поліпшення виробничої структури, стабілізація партнерських звязків. В соціальній сфері підприємства можливе поліпшення використання творчого потенціалу співробітників, зростання особистих доходів, поліпшення змісту діяльності, збільшення впевненості підприємця та інше.

Для недопущення заниження вартості необоротних активів в період кризи необхідно вжити такі заходи:

- посилити внутрішній контроль та відповідальність посадових осіб за недопущення порушень в обліку необоротних активів за їх реальною оцінкою;

- забезпечити проведення суцільних інвентаризацій стану обліку матеріальних та нематеріальних активів і привести його у відповідність з чинним законодавством;

- організувати семінари, навчання працівників фінансово- бухгалтерських служб із залученням відповідних фахівців фінансових інституцій, казначейських, контролюючих органів щодо використання сучасних методів оцінки основних засобів.

Висновки та рекомендації

Узагальнюючи результати дослідження зазначимо, що головною метою контролю використання необоротних активів є формування обліку аналітичної інформації для оцінювання окупності необоротних активів з метою розробки раціональної амортизаційної політики оцінки ефективності.

Застосування у практиці структуризації цілей контролю та наведеного підходу проведення внутрішнього контролю необоротних активів дозволяє послідовно та обґрунтовано підходити до прийняття рішень під час здійснення господарської діяльності суб'єкта підприємництва, що буде сприяти підвищенню ефективності діяльності в цілому.

Для здійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці як доцільної діяльності людей, необхідні предмети праці, тобто матеріально-технічні ресурси та засоби праці. Сукупність засобів праці, якими розпоряджається підприємство, складає його активи. Активи підприємства - це економічні ресурси підприємства у формі сукупних матеріальних цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Для характеристики стану, а також для полегшення управління активи підприємства класифікують за багатьма ознаками, а саме: за формою функціонування, за характером участі в господарському процесі і швидкості обертання, за характером обслуговування видів діяльності, за характером фінансових джерел формування, за характером володіння, ступенем ліквідності. Необоротні активи - це сукупність майнових цінностей підприємства, що багаторазово беруть участь у процесі операційного циклу та переносять частинами свою вартість на вартість виготовленої продукції ( реалізованих товарів, робіт, послуг ). Необоротні (або фіксовані) активи менш ліквідні, ніж оборотні (поточні), призначені для використання протягом тривалого періоду часу. Від ефективного управління та правильного ефективного використання цих складових необоротних активів підприємства залежить обсяг його діяльності, та результати діяльності. В роботі надано характеристику необоротних активів та їх складових, їх класифікацію та зміст. Визначено методичні підходи до оцінки стану та ефективності їх використання. На мою думку, розглянутий аналіз складу, динаміки та стану, ефективності використання необоротних активів та запропоновані способи підвищення ефективності їх використання дадуть можливість забезпечити умови своєчасного відновлення і підвищення ефективності використання необоротних активів, а також уникнути фінансових труднощів в діяльності підприємства, а навпаки їх покращити та отримати більші прибутки.

Підвищення ефективності використання основних засобів у даний час, коли в країні спостерігається глобальна нестабільність виробництва і торгівлі, має величезне значення.

Підприємства, що використовують основні засоби, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно використовувати, особливо в існуючих умовах дефіциту джерел фінансування. Отже, однією з головних ознак ефективного використання основних засобів є своєчасний аналіз ефективності їх використання та рівня забезпеченості підприємства, а також адекватної оцінки їх вартості. Ефективне їх використання в результаті приводить до підвищення ефективності підприємства в цілому та сприяє поліпшенню його фінансового стану й конкурентоспроможності.

Одним із продуктивних шляхів залучення капіталу для підприємств, як свідчить зарубіжний досвід, є лізинг. Лізинг - це доволі складне і багатогранне економічне явище, яке поєднує в собі операції купівлі-продажу, оренди, кредитування та інвестування фінансової та підприємницької діяльності. Підприємства повинні розглядати лізинг як спосіб залучення капіталу, який дає змогу оновити основні фонди, що дасть змогу адаптувати його до вимог сучасного бізнес середовища.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні“.// В рамках закону № 1829-III від 22.06.2000, №46.ст.391

2. Положення (сандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”: Затв. Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99.

3. Податковий кодекс України: станом на 7 травня 2016 р. / Верховна Рада України. -- Офіц. вид. -- К. : Парлам. вид-во, 2016. - 270 с. -- (Бібліотека офіційних видань).

4. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 'Нематеріальні активи' Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року. № 242 (зі змінами і доповненнями).

5. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затверджена Постановою Правління НБУ № 480 від 20 грудня 2010 року, зі змінами та доповненнями.

6. Азаренкова Галина Михайлівна, Журавель Тетяна Миколаївна, Михайленко Роман Михайлович. Фінанси підприємств: Навч. посібник для самост. вивчення дисципліни -- 2. вид., випр. і доп. -- К. : Знання-Прес, 2011. -- 288с.

7. Андріанова Ірина Іванівна, Ісайко Володимир Андрійович. Фінанси підприємств. Практикум: навч.-метод. посібник / Національна академія держ. управління при Президентові України. Одеський регіональний ін-т держ. управління. -- О. : ОРІДУ НАДУ, 2012. -- 274с.

8. Банасько Т.М. Бухгалтерський облік і контроль нематеріальних активів: оцінка та порядок відображення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.09 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит” / Тетяна Миколаївна Банасько. - Житомир, 2015. - 20 с.

9. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. Фінансова діяльність підприємств: підруч. для студ. вузів 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2002. - 383 c.

10. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення): Монографія. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. - 759 с.

11. Бігдан І.А. Облік і аудит нематеріальних активів: автореф. дис. на здобуття наук. Ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз і аудит” / Інна Анатоліївна Бігдан. - Харків, 2003. - 19 с.

12. Білуха М., Лиско О. Логістика матеріальних потоків у будівництві, їх облік і контроль // Бухгалтерський облік і аудит. - 2010. - № 3. - С.29-34.

13. Бондар М.І. Аудит в АПК Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 188 с.

14. Бондаренко О.С. Методологічні основи управління оборотними активами підприємств // Інвестиції: практика та досвід. - 2013. - №4. - С. 40-44

15. Борисюк О.С. Внутрішній контроль ефективності використання необоротних активів. Вісник ЖДТУ №3 - 2015р.

16. Борисюк О.С. Необоротні активи в системі кругообороту капіталу підприємства. Вісник ЖДТУ №3 - 2015р.

17. Бразілій Н.М. Облік і аудит нематеріальних активів (на прикладі підприємств харчової промисловості): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.09 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит” / Наталія Миколаївна Бразілій. - Київ, 2012. - 24 с.

18. Брюховецька Наталя Юхимівна. Фінанси підприємств: навч. посібник / Донецький ун-т економіки та права. Кафедра фінансів. -- Донецьк : ДонУЕП, 2011. -- 215с.

19. Вакун О.В. Нова сутність нематеріальних активів в бухгалтерському обліку / О.В. Вакун // «Сталий розвиток економіки»: Всеукраїнський науково-виробничий журнал. - 2016. - № 3.

20. Власова Н.О., Чорна С.О., Зубков С.О. Ефективність політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі: Монографія. ? Харків: Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі, 2013. ? 267 с.

21. Гайдис Надія Михайлівна. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для студ. вищих навч. закл. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. -- Л. : ЛБІ НБУ, 2011. -- 414с.

22. Галицкая Светлана Викторовна. Финансовый менеджмент; Финансовый анализ; Финансы предприятий: учеб. пособие. -- М. : Эксмо, 2013. -- 650с.

23. Герасимчук Зоряна Вікторівна, Вахович Ірина Михайлівна. Фінансовий менеджмент: навч. посібник / Луцький держ. технічний ун- т; Київський національний торговельно-економічний ун-т. -- Вид. 2-е, переробл. і доп. -- Луцьк : Надстир`я, 2012. -- 412с.

24. Голов С. Концепції амортизації та їх вплив на облік і управління в сучасних умовах / С. Голов // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. - № 8. - С. 9-15.

25. Городянська Л.В. Відтворення основних засобів на підприємствах України: теорія і практика обліку та аналізу. Монографія. - К.: КНЕУ, 2013. - 224 с.

26. Гридчин М. В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. -- 3-е изд., стереотип. --К.: МАУП, 2004. -- 160 с.

27. Гуткевич С.О., Шаманська О.І. Управління економічними ресурсами підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2014. - №7. - С. 99-105

28. Давиденко Надія Миколаївна. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. / Академія муніціпального управління. -- Ніжин : Аспект-Поліграф, 2012. -- 332с.

29. Дєєва Надія Миколаївна, Дедіков Олексій Іванович. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для студ. вищих навч. закл. / Дніпропетровська держ. фінансова академія. -- Д. : ДДФА, 2011. -- 380с.

30. Диба В.М. Облік та аналіз необоротних активів. Монографія. - К.: КНЕУ, 2013. - 288 с.

31. Економіка підприємства: конспект лекцій Величко В.В. - Харків: ХНАМГ, 2004. - 114 с.

32. Економіка підприємства: Підручник. За ред. Акад. С.Ф. Покропивного. 2-є вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528с.

33. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. -- Вид. 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 556 с.

34. Івахненков, С. Упровадження програмного забезпечення обліку і контролю: потенційні переваги і реальні проблеми [Текст] / С. Івахненков // Бухгалтерський облік і аудит. - 2012. - № 2. - С. 56-62.

35. Ігнатенко А.В., Кабанов В.Г., Харченко О.І. Механізми нейтралізації фінансових ризиків українських підприємств в умовах глобалізації // Актуальні проблеми економіки. - 2014. - №5. - С.136-144

36. Калінеску Т. В., Романовська Ю. А., Кирилов О. Д. Оцінювання майна. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 312 с.

37. Катаєва О. Питання розвитку теорії та практики обліку і аналізу інноваційної діяльності підприємств // Бухгалтерський облік і аудит. - 2014. - № 4. - С.25-31.

38. Ковалев В.В. Финансовий анализ: Управления капиталом. Вибор инвестиций. Анализ отчетности.- М.: Финансы и статистика, 200.-480с.

39. Кривда О.В. Невидиме майно, що криється під заниженням вартості основних засобів та інших необоротних активів на державних підприємствах / Кривда О.В. // Фінансовий контроль. - 2013 р. - №1. - С. 18-25.

40. Крупка Я. Про нормативно-правове регулювання обліку інвестиційної діяльності підприємств // Бухгалтерський облік і аудит. - 2014. - № 3. - С.22-29.

41. Кундрат С. М. Необоротні активи: сутність та їх класифікація / Кундрат С. М. // Науковий вісник. - 2011, Львів, - Вип. №16.6. - С. 184-187.

42. Ларіонова К.Л. Можливості, проблеми та перспективи розвитку лізингу в Україні / К.Л. Ларіонова, О.В. Яремчук // Наука й економіка. - 2012. - № 4. - С. 10-19.

43. Лахтінова Л.А. Аналіз платоспроможності та ліквідності суб'єктів підприємницької діяльності: Монографія.- Київ: КНЕУ, 2015. - 657 с.

44. Лахтіонова Л.А. Аналіз фінансової стійкості суб'єктів підприємницької діяльності: Монографія - К.: КНЕУ, 2016. - 800 с.

45. Ловінська Л.Г., Ярошенко Ф.О. та ін. Державний бюджет і бюджетна стратегія 2012-2014. Стабілізація та сталий розвиток в умовах реформування економіки України: у 4-х т. - К.: ДННУ «Акад. фін. управління», 2016.

46. Майданевич П.М. Облікове забезпечення інвестиційної діяльності // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. - 2014. - № 647. - С.424-430.

47. Мамонтова Н.А. Новітні підходи до визначення вартості нематеріальних активів / Н.А. Мамонтова // Актуальні проблеми економіки. - 2015. - №5. - С. 228-235.

48. Мачулка О. Облік операцій з поліпшення основних засобів на підприємствах державного сектору економіки / О. Мачулка // Бухгалтерський облік і аудит. - 2012. - № 7. - С. 28-31.

49. Мілай А. О. Кредитно-розрахункові операції : Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2004. -- 204 с.

50. Мурашко О.В. Основні напрями ефективності контролю на підприємствах [електронний ресурс] / О.В. Мурашко.

51. Нетреба, І.О. Роль інформаційних систем управління в підвищенні конкурентоспроможності вітчизняних підприємств [Текст] / І. О. Нетреба // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - № 1. - C. 89-93.

52. Онисько С.М., Марич П. М.Фінанси підприємств: Підручник для студентів вищих закладів освіти. - 2-ге видання, виправлене і доповнене. - Львів: 'Магнолія Плюс', 2011

53. Плехова Ю.О. Эффективное управление оборотными активами промышленных предприятий на основе концепции бережливого производства [Текст] / Ю.О. Плехова // Финансы и кредит. - 2012. - № 19. - М. - С. 56-58.

54. Поддерёгин А.М. Финансы предприятия. Учебник.-К.:КНЕУ, 2011.-574с.

55. Потійко Ю.А. Формування оптимального розміщення оборотних активів суб'єктів господарювання // Фінанси України .-2001.-№7.-С.80-88.

56. Приходько Надія Іванівна. Фінансовий аналіз: навч. посібник / Харківська філія Українського держ. ун- ту економіки і фінансів. -- Х. : ІНЖЕК, 2012. -- 192c.

57. Пріб Катерина Анатоліївна. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. для дистанційного навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини 'Україна'. -- К. : Університет 'Україна', 2012. -- 321с.

58. Семйон В. С. Поняття необоротних активів, їх класифікація та склад // Вісник Житомирського державного технологічного університету: економічні науки. ? 2014. ? № 3 ? С. 161 - 167.

59. Сизоненко О.В. Об'єкти права інтелектуальної власності в бухгалтерському обліку / О.В. Сизоненко // Менеджмент: Збірник наукових праць. - 2011. - № 6. - С. 110-120.

60. Слав`юк Ростислав Анатолійович. Фінанси підприємств: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банк України; Університет банківської справи. -- К. : УБС НБУ, 2012. -- 550c.

61. Стеців Леся Петрівна, Копилюк Оксана Іванівна. Фінанси: навч. посіб.. -- К. : Знання, 2012. -- 235c.

62. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- 2-ге вид., переробл. і допов. -- К.: МАУП, 2004. -- 328 с.

63. Філозоп О.В. Внутрішній аудит та внутрішній контроль: розмежування понять / Філозоп О.В // Вісник Житомирського державного технологічного університету. - 2014. - № 4(50). - с. 177-181.

64. Фінанси підприємств: Підручник / Під ред. Проф. А.М.Поддєрьогіна.-К.: КНЕУ, 2000.-480с.

65. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. рд. проф. А. М. Поддєргін. - К.: КНЕУ, 2010. - 536 с.

66. Фірсова С.М. Особливості внутрішнього контролю використання необоротних активів підприємства / С.М. Фірсова, О.В. Гарасюта // Науковий вісник НЛТУ України, 2011. - вип. 16.6. - с. 184-187.

67. Хома С. Особливості обліку необоротних активів, утримуваних для продажу / С.Хома // Бухгалтерський облік і аудит. - 2014. - № 4. - Сс. 20-24.

68. Циганов С.А. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання економіки // Фінанси України.-2000.-№1.-С.11-19.

69. Чорна М.В. Особливості здійснення політики фінансування необоротних активів / М.В. Чорна, С.О. Зубков // ВІСНИК ДонДУЕТ - 2010. - № 3 (27). - с. 145-153.

70. Чумаченко М. Амортизаційні відрахування - суттєве джерело фінансування інвестицій підприємства / М. Чумаченко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. - № 8. - С. 6-8.

71. Шелудько Валентина Миколаївна. Фінансовий менеджмент: Підручник. -- К. : Знання, 2011. -- 439с.

72. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз Навч.посібн.:-Київ “Кондор”,2010.-100-108 с.

73. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз : Навч. Посібн.-К.: Видавництво А.С.К.,2003.-С.81-102

74. Шульга С.В. Облік і аудит нематеріальних активів: теорія, організація, методика: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз і аудит” / Світлана Володимирівна Шульга. - Київ, 2011. - 23 с.

75. Яценко В.М. Внутрішній контроль на підприємствах України: проблеми розвитку та шляхи їх вирішення / В.М. Яценко, Н.О. Пронь // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. - 2014. - № 22. - с. 3-7.

фінансовий платоспроможність управління рентабельність

Додаток А

Динаміка показників балансу ДП «МТП» за 2013-2015р.р.

Додаток Б

Динаміка показників структури балансу ДП «МТП» за 2013-2015р.р.

Додаток В

Аналіз фінансових результатів діяльності ДП «МТП» за 2013-2015р.р.