Аналіз стану управління грошовими потоками на прикладі ВАТ "Сумиобленерго"

зміст

Вступ

1. Теоретичні основи управління грошовими потоками

1.1 Поняття грошового потоку як категорії фінансового менеджменту

1.2 Структурування та класифікація грошових потоків підприємства

1.3 Фактори, що визначать обсяг та структуру грошових потоків підприємства

2. Організація та методика управління грошовими потоками підприємства

2.1 Методологічні підходи до аналізу управління грошовими потоків підприємства

2.2 Методика аналізу структури та динаміки вхідних грошових потоків

2.3 Особливості прогнозування та планування грошових потоків підприємства

2.4 Механізм планування грошових потоків

3. Аналіз стану управління грошовими потоками на прикладі ВАТ «Сумиобленерго»

3.1 Аналіз обсягу і структури грошових потоків

3.2 Аналіз рівномірності, синхронності та збалансованості грошових потоків підприємства

3.3 Аналіз ефективності управління грошовими потоками підприємства

3.4 Шляхи покращення стану грошових потоків підприємства

4. Розділ охорони праці

Висновки

Перелік посилань

Додатки

Вступ

Мінливість ринкового середовища, існуюча в Україні, веде до зниження ефективності фінансово-господарської діяльності промислових підприємств, серед яких значна частина станом на кінець 2010 року є збитковими, що свідчить про відсутність джерел відтворення власного капіталу. Це зумовлює необхідність зміни підходів до фінансового управління, провідною ланкою якого є управління грошовими потоками. Існуючий механізм фінансового управління не виконує в достатній мірі покладених на нього завдань щодо оцінки результативності руху грошових потоків та подоланню конфлікту інформаційної асиметрії користувачів фінансової інформації. У зв'язку з цим виникає потреба постійного моніторингу управління грошовими потоками.

Функціонування підприємства - це складний динамічний процес, що є результатом неперервного циклічного руху грошових коштів. Однією із проблем, що виникають перед підприємствами в сучасних умовах, є відновлення і збереження динаміки циклів операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, що є запорукою необхідної ліквідної позиції підприємства і реалізації його попиту на кошти. Вирішення цієї проблеми неможливе без глибоких досліджень економічних механізмів, що визначають грошові потоки кожного окремого суб'єкта господарювання. Таким чином, існує нагальна потреба в розробці методики обліку, контролю і аналізу грошових потоків, підвищенні наукової обґрунтованості прийняття фінансових рішень в умовах нестабільності та ризику, розробці системи аналітичних і модельних засобів управління коштами. Необхідність в організації обліку, контролю та економічного аналізу грошових потоків на підприємствах обумовлена існуванням практичних потреб фінансового управління, що стоять на рівні проблеми виживання окремих підприємств, галузей і виходу із кризового стану економічної системи в цілому.

В сучасних умовах господарства багато підприємств поставлені в умови самостійного вибору стратегії та тактики свого розвитку. Самофінансування підприємством своєї діяльності стало першим завданням кожного підприємства. В умовах ринкової економіки, конкуренції і нестабільного зовнішнього середовища необхідно оперативно реагувати на незначні відхилення від нормальної діяльності підприємства. Управління грошовими потоками являється тим інструментом, за допомогою якого можна досягти бажаного результату діяльності - отримання прибутку. Тому виникає об'єктивна необхідність змістовного визначення моніторингу в системі управління грошовими потоками, розробки пріоритетних напрямів та концепції його здійснення, яка включає такі складові: методологічну, методичну та організаційну. Значущість цього науково-практичного завдання визначає актуальність теми, мету та завдання дипломної роботи.

Мета роботи - дослідження стану управління грошовими потоками на підприємстві, інструментарію та організаційного механізму його реалізації, спрямованих на підвищення платоспроможності та відтворення капіталу за результатами управління грошовими потоками підприємства.

Для досягнення поставленої мети дослідження в роботі вирішені наступні завдання:

- визначено проблеми управління грошовими потоками, уточнено сутнісну характеристику поняття 'грошовий потік' та класифікацію грошових потоків підприємства;

- визначено сутність, пріоритетні напрями, завдання, функції та принципи моніторингу в управлінні грошовими потоками підприємства;

- розроблено аналітичний інструментарій моніторингу та механізм його використання для оцінки управління грошовими потоками підприємства;

- обґрунтовано методи регулювання управління грошовими потоками підприємства;

- проведено аналіз грошових потоків підприємства;

- визначено рівень збалансованості та ефективності грошових потоків.

Об'єкт дослідження - методика фінансового менеджменту якості управління грошовими потоками підприємства, що генеруються під час його фінансово-господарської діяльності.

Предмет дослідження - потоки грошових коштів підприємства, що генеруються під його фінансово-господарської діяльності.

У процесі дослідження використано: загальнонаукові методи логічного й наукового аналізу - при визначенні сутності й ролі моніторингу управління грошовими потоками, дослідженні сутності й характеристик грошових потоків; наукової абстракції - при обґрунтуванні напрямів моніторингу управління грошовими потоками підприємства; комплексний підхід - при формуванні моделі моніторингу управління грошовими потоками; методи статистичного аналізу й узагальнення даних - при дослідженні тенденцій, проблем і формуванні інформаційного базису моніторингу управління грошовими потоками підприємств; методи кількісного (коефіцієнтного й порівняльного) та якісного аналізу - при аналізі управління грошовими потоками підприємств; методи математичної статистики - при побудові моделей прогнозування грошових потоків підприємства; методи економіко-математичного моделювання - при розробці рекомендацій з регулювання руху грошових потоків підприємства.

Основна частина роботи складається з трьох розділів. В першому розділі наводиться загальна характеристика грошових потоків, також наводяться показники, що використовуються для аналізу структури та динаміки грошових потоків.

У другому розділі досліджено методику визначення якості та ефективності управління грошовими потоками підприємства, наведено шляхи покращення управління грошовими потоками.

У третьому розділі проведено аналіз рівномірності, синхронності та збалансованості грошових потоків підприємства; аналіз рівня збалансованості грошових; аналіз рівномірності, синхронності грошових потоків підприємства; аналіз ефективності управління грошовими потоками підприємства. Визначено відповідні показники, на основі яких зроблені висновки щодо стану управління грошовими потоками даного підприємства.

Фактологічну основу роботи становлять загальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань економіки підприємства, фінансового менеджменту, фінансового аналізу, моніторингу, прогнозування, бухгалтерського й управлінського обліку. Інформаційною базою дисертаційної роботи є законодавчі та нормативні акти України, дані бухгалтерського обліку та фінансова звітність.

грошовий поток моніторинг підприємство

1. Теоретичні основи управління грошовими потоками

1.1 Поняття грошового потоку як категорії фінансового менеджменту

Сучасна теорія корпоративних фінансів розглядає грошовий потік як стійку сукупність розподілених у часі фактів надходження або вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом господарювання в результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, таким чином, грошовий потік можна представити як сукупність послідовних подій, які пов'язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів з приводу виконання договірних зобов'язань між суб'єктами господарювання, іншими економічними агентами (державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями). З іншого боку, грошові потоки, генеровані суб'єктом господарювання протягом певного періоду, що аналізується, формують також грошовий потік, який надалі ми будемо називати сукупним грошовим потоком підприємства.

Відповідно, виникнення та формування грошового потоку при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства є результатом цілеспрямованого прояву сукупності фінансово-економічних відносин та має певні ознаки, основними серед яких необхідно вважати наступні:

1) рух грошових коштів відбувається в результаті виконання певної угоди між двома суб'єктами господарювання, оформленої належним чином;

2) грошові потоки, що генеруються суб'єктом господарювання, мають виключно фінансовий характер, адже їх результатом є формування, розподіл, перерозподіл чи споживання фондів грошових коштів (у нашому випадку, фондів грошових коштів суб'єкта господарювання);

3) грошові потоки визначають порядок та особливості реалізації інших фінансових відносин, що формують фінанси підприємства, у тому числі, формування фінансових результатів, забезпечення ліквідності та платоспроможності і ін. Коротко зупинимося на дослідженні основних (базових) функціонально - організаційних характеристик грошових потоків, які генеруються суб'єктом господарювання в результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Так, грошовий потік представляється як комплексна категорія із власною структурною характеристикою, яка включає в себе сукупність окремих складових елементів. Серед таких складових грошового потоку можна розглядати такі елементи як:

1) причина формування грошового потоку - визначає як джерело формування грошового потоку (господарська операція суб'єкта господарювання або їх сукупність, виконання якої пов'язано із відповідним формуванням руху грошових коштів), так і фактори формування грошового потоку;

2) форма узгодження грошового потоку - фінансове-математична процедура ідентифікації та структурування грошового потоку, забезпечення його співставності, а також групування та зведення грошових потоків з метою формування інформаційної бази для аналізу руху грошових коштів, наприклад розрахунку Cash Flow від основної діяльності, Free Cash Flow тощо;

3) напрямок руху грошових коштів-форма впливу грошового потоку на фінансове положення суб'єкта господарювання та основні фінансові показники його діяльності, зокрема, зменшення абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів у розпорядженні, або ж їх збільшення;

4) кількісна оцінка грошового потоку передбачає ідентифікацію абсолютної величини руху грошових коштів в рамках як одного грошового потоку, так і сукупності грошових потоків, зокрема, шляхом кількісної оцінки абсолютної величини сальдо руху грошових коштів.

Базовою формою структурування грошових потоків є виділення вхідних (CashInflows) та вихідних (CashOutflows) грошових потоків. Необхідність виокремлення як вхідного, так вихідного грошових потоків як окремого виду пояснюється, окрім функціонально-організаційних його особливостей, ще й методологічними потребами інформаційного забезпечення фінансового аналізу та управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Вхідний грошовий потік являється складовою частиною сукупного грошового потоку суб'єкта господарювання в результаті здійснення його основної, інвестиційної та фінансової діяльності. при цьому, грошовий потік класифікується як вхідний за умови, коли рух коштів в рамках такого грошового потоку призводить до збільшення абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів, що знаходяться у розпорядженні суб'єкта господарювання на певний момент часу. У якості прикладу вхідних грошових потоків підприємства можна згадати такі:

1) надходження виручки від реалізації товарів, робіт та послуг;

2) отримання банківського кредиту;

3) отримання безповоротної фінансової допомоги;

4) надходження від емісії корпоративних облігацій та інші. Крім того, необхідно відмітити, що вхідний грошовий потік забезпечує виконання сукупності функцій, у тому числі: формування фінансових ресурсів суб'єкта господарювання - грошових коштів, збільшення ліквідності та платоспроможності підприємства; фінансове забезпечення вихідних грошових потоків; виконання зобов'язань між суб'єктами господарювання в рамках господарських договорів тощо.

У свою чергу, вихідний грошовий потік також являється складовою частиною сукупного грошового потоку суб'єкта господарювання в результаті здійснення його основної, інвестиційної та фінансової діяльності, грошовий потік класифікується як вихідний за такою ознакою - рух коштів в рамках даного грошового потоку призводить до зменшення абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів, які знаходяться у розпорядженні суб'єкта господарювання на певний момент часу. У якості прикладу вихідних грошових потоків підприємства можна згадати такі:

1) оплата рахунків постачальників;

2) погашення банківського кредиту;

3) виплати дивідендів власникам корпоративних прав;

4) викуп корпоративних облігацій;

5) фінансування придбання основних засобів та інші. Крім того, необхідно відмітити, що вихідний грошовий потік забезпечує виконання сукупності функцій, у тому числі:

· фінансування потреби підприємства у капіталі на основі грошових коштів, сформованих у рамках вхідних грошових потоків;

· забезпечення виконання поточних зобов'язань підприємства;

· виконання зобов'язань між суб'єктами господарювання в рамках господарських договорів тощо.

Належна структурування сукупності грошових потоків, які генерує підприємство у результаті основної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також ефективний аналіз та управління останніми не можливе без проведення кількісної оцінки таких грошових потоків. При цьому ключовою кількісною характеристикою грошового потоку як об'єкта фінансового менеджменту є оцінка його абсолютної величини з метою інформаційного та методологічного забезпечення фінансового аналізу та управління грошовими потоками суб'єкта господарювання. Можна розрізнити ряд напрямків кількісної оцінки грошового потоку:

1) оцінка грошового потоку як одиничного факту руху грошових коштів;

2) узагальнююча оцінка грошових потоків - руху грошових коштів, об'єднаних спільною функціонально-організаційною характеристикою.

Абсолютна величина грошового потоку як одиничного факту руху грошових коштів має незначне практичне застосування, однак і особливих складнощів щодо її кількісної оцінки не виникає - достатньо проаналізувати первинний документ, який засвідчує проведення фінансово-господарської операції та, відповідно, містить усю необхідну інформацію. Основне її призначення - це інформаційне забезпечення управлінського фінансового обліку, а також формування основи розрахунку часткових та узагальнюючих показників руху грошових коштів з метою їх послідуючого аналізу.

Значно більше інформаційне навантаження несуть узагальнюючі показники руху грошових коштів суб'єкта господарювання шляхом формування зведених показників грошових потоків (наприклад, грошовий потік від основної діяльності, Free Cash Flow та інші), кількісна оцінка таких показників реалізується як аналіз структури сукупності грошових потоків підприємства за наступним алгоритмом:

· узгодження грошових потоків суб'єкта господарювання, що передбачає проведення, перш за все, вибірки необхідних для подальшої оцінки грошових потоків за обраним критерієм групування;

· визначення абсолютної величини окремих грошових потоків, про що згадувалося вище;

· ідентифікація форми впливу грошового потоку на фінансове положення суб'єкта господарювання, перш за все, класифікація грошового потоку як вхідного або вихідного;

· математичний розрахунок кількісної оцінки абсолютної величини грошового потоку.

Із використанням поданого вище алгоритму здійснюється розрахунок більшості фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються для аналізу, планування та управління, а також оцінки ефективності моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання, які генеруються в результаті здійснення ним основної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Грошовий оборот - це процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні.

Суб'єкти грошового обороту:

- фірми сукупність суб'єктів, які забезпечують створення та реалізацію валового національного продукту;

- сімейні господарства сукупність суб'єктів, які забезпечують виробництво національного продукту основними факторами /робочою силою, засобами виробництва, які знаходяться в приватній власності, тощо/ та є кінцевими його споживачами;

- державні структури сукупність суб'єктів, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;

- фінансові посередники сукупність суб'єктів грошового ринку, які, виступаючи в ролі посередників, можуть діяти на ринку від свого імені і за свій рахунок.

Грошовий обіг - це рух грошей як грошей, на відміну руху їх як капіталу (рис. 1.1)

Рисунок 1.1 - Види грошового обороту.

Модель грошового обороту представимо на рисунку 1.2:

Рисунок 1.2 - Модель сукупного грошового обороту

Потік № 1 - сукупність платежів /витрат/ фірм, пов'язаних з купівлею виробничих ресурсів, перш за все робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва

Потік № 2 - враховані такі види доходів сімейних господарств: заробітна плата, гонорари, виручка від продажу матеріальних цінностей /сільськогосподарської продукції, земельних ділянок, будівель тощо/, рента, доходи по акціях, паях та ін. В сукупності вони складають національний доход країни.

Потік № 3 - витрати сімейних господарств на покупки продуктів на внутрішньому ринку продуктів.

Потік №10 - витрати сімейних господарств на покупки продуктів на світовому ринку. Потік № 4 - сплата сімейними господарствами податків.

Потік № 5 - заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок.

Потік № 6 - кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, доходи від емісії цінних паперів /акцій та облігацій/.

Потік № 7 - інвестиційні витрати фірм на розширення виробництва - покупку необхідних матеріальних цінностей /будівельних матеріалів, обладнання, пристроїв тощо/.

Потік № 8 - Мобілізація урядом коштів на грошовому ринку .

Потік № 9 - витрачання мобілізованих урядом коштів на грошовому ринку для держзамовлення ( державні закупки урядових структур)

Потік № 12 - доходи фірм від реалізації національного продукту.

Потік № 11 - оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм(надходження по експорту)

Потік № 13 - залученням грошових коштів у внутрішній оборот з світового ринку.

Потік № 14 - відплив грошового капіталу за кордон.

Потік № 15 - поновлення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків.

Потік № 16 - вилучення надлишку грошових коштів шляхом валютної інтервенції.

1.2 Структурування грошових потоків суб'єкта господарювання

Структурування грошових потоків відповідно до обраного критерію чи їх групи є об'єктивною необхідністю організації аналізу грошових потоків та забезпечення ефективності моделі управління останніми. Таке структурування дозволяє досягти наступних ефектів:

1) нівелювання впливу функціонально організаційних особливостей окремого грошового потоку за рахунок формування цільової вибірки із сукупності грошових потоків;

2) спрощення та зменшення обсягів інформаційної бази за рахунок використання зведених показників (як загальних, так і часткових).

Основним критерієм, відповідно до якого здійснюється структурування грошових потоків суб'єкта господарювання, є джерело формування таких грошових потоків, в основу даного критерію покладений принцип ідентифікації сукупності господарських операцій відповідно до їх функціонально-організаційного навантаження. Зважаючи, що джерело формування грошового потоку є ключовим у сукупності критеріїв, що використовуються при організації управління грошовими потоками, розглянемо його більш докладно.

Для потреб управління фінансами прийнято виділяти окремі види діяльності суб'єкта господарювання які формуються як класифікаційні сукупності господарських операцій із аналогічними функціонально - організаційними характеристиками, відповідно до П(С)БО, що враховує світову практику, господарську діяльність підприємств для потреб організації обліку, а також формування та представлення публічної фінансової звітності прийнято поділяти на три види:

· основна діяльність Operating activity інвестиційна діяльність

· фінансова діяльність financing activity.

Слід відмітити, що приведене вище групування господарських операцій по видам діяльності є основним (і обов'язковим для формування публічної фінансової звітності), однак не єдино можливим.

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку ідентифікують операційну діяльність Operating activit) суб'єкта господарювання як основну діяльність, а також будь-які інші види діяльності, які не можуть бути віднесені до інвестиційної або фінансової діяльності. У зв'язку з цим, у фінансовій літературі на позначення операційної діяльності досить часто вживають основна діяльність. Не зважаючи на присутність явної неточності, такий підхід є досить раціональним і з ним можна погодитися. Загалом, операційну, або ж основну, діяльність суб'єкта господарювання необхідно представляти як сукупність господарських операцій, реалізація яких безпосередньо пов'язана із здійсненням тих видів підприємницької діяльності, що передбачені положеннями статутних документів такого суб'єкта. Типовими прикладами даних операцій можуть бути:

1) закупівля сировини та матеріалів;

2) виплата заробітної плати працівникам;

3) сплата податків та інших обов'язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів;

4) реалізація виробленої продукції і т.д.

Важливою кількісною характеристикою господарської діяльності суб'єкта господарювання є розрахунок, який генерується в рамках операційної діяльності (Operating Cash Flow). При цьому необхідно згадати механізм кількісної оцінки абсолютної величини грошових потоків, а також розрахунку сальдових показників. Величини операційного грошового потоку є основою для розрахунку як сукупного грошового потоку суб'єкта господарювання, так і більшості фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються при управлінні грошовими потоками.

Слід наголосити, що грошовий потік від операційної діяльності суб'єкта господарювання має розглядатися як основне джерело фінансового забезпечення його господарської діяльності у наступні періоди, тому, однією із ключових характеристик ефективно функціонуючого підприємства є наявність протягом тривалого періоду часу позитивного операційного грошового потоку (Operating Cash Flow) із відносно стабільною абсолютною величиною, при цьому високий рівень абсолютної величини операційного Cash Flow має розглядатися як позитивне явище.

У свою чергу, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку ідентифікують інвестиційну діяльність investing activity суб'єкта господарювання як сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Іншими словами, операції в межах здійснення інвестиційної діяльності суб'єкта господарювання призводять до зміни, як правило, абсолютної величини або ж структури першого розділу активу балансу підприємства - необоротних активів. Типовими прикладами таких операцій можуть бути:

1) придбання та введення в експлуатацію виробничого обладнання;

2) придбання ринкових цінних паперів і, відповідно, отримання пасивного чи активного доходу;

3) придбання нематеріальних активів;

4) реалізація об'єктів основних фондів і т.д.

Розрахунок та оцінка абсолютної величини грошового потоку, який генерується в рамках здійснення інвестиційної діяльності, також є важливою кількісною характеристикою господарської діяльності суб'єкта господарювання, при цьому необхідно згадати механізм кількісної оцінки абсолютної величини грошових потоків, а також розрахунку сальдових показників. величини інвестиційного грошового потоку є складовою моделі розрахунку як сукупного грошового потоку суб'єкта господарювання, так і ряду фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються при управлінні грошовими потоками суб'єкта господарювання.

На відміну від операційної діяльності, інвестиційна діяльність суб'єкта господарювання не є основним джерелом формування його фінансових ресурсів і, відповідно, розглядається як обслуговуюча по відношенню до передбаченої статутними документами діяльності, тому абсолютна величина інвестиційного грошового потоку (Investing Cashflow), як правило, незначна. У випадку ж реалізації підприємством певного проекту (наприклад, модернізації обладнання) формується значний негативний інвестиційний Cash Flow.

Фінансову ж діяльність financing activity суб'єктів господарювання національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку класифікують як сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу. Іншими словами, фінансова діяльність спрямована на кількісну та/або якісну зміну його пасивів. Типовими прикладами таких господарських операцій суб'єктів господарювання, які включаються до фінансової діяльності, можуть бути:

1) емісія корпоративних прав (акції);

2) виплата дивідендів;

3) отримання банківського кредиту та його погашення;

4) лізингове фінансування придбання основних засобів;

5) отримання безповоротної фінансової допомоги і т.д.

Важливою кількісною характеристикою господарської діяльності суб'єкта господарювання є розрахунок та оцінка абсолютної величини грошового потоку, який генерується в рамках фінансової діяльності, при цьому необхідно згадати механізм кількісної оцінки абсолютної величини грошових потоків, а також розрахунку сальдових показників. Величини фінансового грошового потоку (finance Cash Flow) є основою для розрахунку як сукупного грошового потоку суб'єкта господарювання, так і більшості фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються при управлінні грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Слід відмітити, що грошовий потік від фінансової діяльності суб'єкта господарювання має розглядатися як корегуючий механізм формування фінансового забезпечення потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності, при цьому, у якості сигналу щодо формування передумов потенційної фінансової кризи на підприємстві можна розглядати наявність значного за абсолютною величиною позитивного фінансового Cash Flow протягом відносно тривалого періоду часу - загроза втрати платоспроможності суб'єкта господарювання. так, перманентність формування позитивного фінансового Cash Flow свідчить про значну частку зовнішнього (перш за все, позикового) фінансування, що ставить питання про спроможність підприємства забезпечити формування у майбутньому необхідної абсолютної величини операційного грошового потоку -забезпечити джерело погашення таких фінансових зобов'язань.

Важливим показником структурування грошових потоків суб'єкта господарювання є чистий сукупний грошовий потік (Cash Flow) суб'єкта господарювання, що представляє собою зміну абсолютної величини грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні підприємства, за певний період часу, така зміна грошової позиції суб'єкта господарювання еквівалентна арифметичній сумі грошових потоків від його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, кількісна оцінка абсолютної величини яких і є основною для розрахунку чистого сукупного грошового потоку підприємства. Розрахунок величини грошового потоку може здійснюватися за одним із двох представлених нижче алгоритмів.

По-перше - прямий метод розрахунку операційного (інвестиційного чи фінансового) грошового потоку, який передбачає аналіз кожної окремої господарської операції, ідентифікацію грошового потоку, який генерується в межах такої операції, та визначання напрямку руху грошових коштів (вхідний грошовий потік або ж вихідний грошовий поті к).

По-друге - непрямий метод розрахунку грошового потоку, перш за все, операційного, так, операційний грошовий потік суб'єкта господарювання відповідно до непрямого методу визначається як арифметична сума чистого прибутку підприємства, нарахованої протягом періоду амортизації та приросту абсолютної величини забезпечень.

Сукупність грошових потоків підприємства можна класифікувати наступним чином:

Залежно від масштабів обслуговування господарського процесу

- грошовий потік по підприємству в цілому характеризує загальний обсяг грошових операцій даного підприємства і акумулює в собі всі види грошових потоків, що супроводжують та обслуговують процес його функціонування;

- грошові потоки окремих структурних підрозділів характеризують обсяги грошових операцій кожного з них і дозволяють оцінювати ефективність їх діяльності, участь кожного з них у господарському процесі підприємства;

- грошовий потік від окремого виду чи напряму господарської діяльності характеризує масштаби та обсяг операцій з даного виду діяльності підприємства;

- грошовий потік за окремою господарською операцією характеризує рух грошових коштів за даною угодою, що дає змогу оцінити її ефективність та вплив на сукупний грошовий потік підприємства.

Залежно від напрямку руху потоків розглядають:

- вхідний (позитивний) грошовий потік характеризує обсяг надходження грошових коштів від усіх видів діяльності;

- вихідний (від`ємний) грошовий потік характеризує обсяг їх витрачання.

Залежно від виду господарської діяльності виділяють :

- грошовий потік від операційної діяльності ;

- грошовий потік від інвестиційної діяльності ;

- грошовий потік від фінансової діяльності.

За вартісним складом грошових потоків виділяють:

- валовий грошовий потік використовується для оцінки обсягів усіх видів операцій підприємства, пов'язаних з рухом грошових коштів поза залежністю від напряму руху коштів;

- чистий грошовий потік представляє собою зміну наявних грошових коштів за період та визначається як різниця між залишком грошових коштів на кінець та початок періоду або надходженням та витрачанням грошових коштів за період, що аналізується. Таким чином, він характеризує сальдовий потік без відображення обсягу грошових операцій.

Залежно від регулярності здійснення грошові потоки підприємства поділяють на :

- регулярні грошові потоки -це потоки платежів, усі члени якого позитивні величини, а часові інтервали між платежами однакові .У підприємстві такі потоки є, як правило, результатом господарсько-фінансової діяльності підприємства. Їх обсяг сталий в часі або має певну тенденцію до зміни. Надходження та витрачання грошей здійснюється систематично, з певною періодичністю. Це обумовлює можливість їх регулювання та планування;

- Нерегулярні грошові потоки представляють різні за обсягом та проміжками часу між їх здійсненням платежі, пов'язані, як правило, з проведенням окремих господарських операцій. Вони виникають спонтанно, не мають сталого обсягу та періодичності. Планування утворення та здійснення цих потоків може проводитися лише методом прямих розрахунків, відповідно до часу та обсягів операцій, що їх породжує.

Залежно від пріоритетності здійснення платежів грошові потоки поділяються на:

- пріоритетний грошовий потік представляє систему грошових видатків, які найбільшим чином забезпечують реалізацію стратегії підприємства.

- обов'язковий грошовий потік - це обов'язкові грошові виплати, які підприємство повинне здійснити в першочерговому порядку для запобігання фінансових ускладнень та продовження нормального функціонування. До нього належать проценти, податкові виплати, погашення сум боргів, строк сплати яких настав, інші виплати, що є обов'язковими. Склад останніх визначається самим підприємством залежно від умов господарювання.

- другорядні грошові потоки представляють видатки грошових коштів, які можуть бути відкладені з точки зору стратегічних потреб або у разі неспроможності здійснення без прямих витрат для підприємства у вигляді штрафів, неустойки, пені та ін.

По відношенню до певного інвестиційного проекту можна відокремити:

- додатковий грошовий потік це потік від реалізації певного інвестиційного проекту, потік, що стосується виключно даного проекту;

- ретроспективний грошовий потік це всі інші грошові потоки, які не враховуються під час прийняття управлінських рішень щодо даного проекту;

Залежно від вартісної оцінки в часі:

- нинішній грошовий потік це єдина спів стана теперішня вартість грошових потоків підприємства , отримана шляхом дисконтування, яка враховує фактор часу, інфляції та ризику;

- майбутній грошовий потік, оцінений майбутньою вартістю.

За достатністю обсягу розрізняють:

- дефіцитний грошовий потік це коли недостатнє надходження грошових коштів для здійснення усіх планових видатків;

- надлишковий грошовий потік це перевищення позитивного грошового потоку над потребою підприємства у витрачанні.

За можливістю регулювання грошових потоків, їх поділяють на:

1. Грошові потоки, що піддаються регулюванню (зміні в часі),

представляють собою такі види витрачання грошових коштів, строки яких можна змінювати за домовленістю сторін (наприклад, лізингові платежі, розрахунки з постачальниками).

2. Грошові потоки, що не піддаються регулюванню (зміні в часі), -- це такі види витрачання грошових коштів, строки яких неможливо змінювати (наприклад, податкові платежі).

Поділ грошових потоків за можливістю регулювання має індивідуальний характер і обумовлюється специфікою діяльності конкретного підприємства.

За рівнем передбачуваності:

- повністю передбачувані грошові потоки це обсяги запланованих і включених у відповідний план надходжень та видатків грошових коштів.

3. Недостатньо (або абсолютно) непередбачувані грошові потоки - це сукупність надходжень та витрат грошових коштів, які виникли в результаті настання ризикових подій, непередбачуваних подій і, відповідно, не включені до планів надходження і витрачання грошових коштів.

За рівнем збалансованості:

1. Збалансований грошовий потік характеризує такий вид сукупного грошового потоку, по якому забезпечується збалансованість позитивного та від'ємного грошових потоків.

2. Незбалансований грошовий потік характеризує такий вид сукупного грошового потоку, по якому не забезпечується збалансованість позитивного і від'ємного грошових потоків.

Критерієм збалансованості є показник варіації між позитивним та від'ємним грошовим потоком. У першому випадку він спрямовується до одиниці, в другому - до нуля.

За періодом часу:

- Короткостроковий грошовий потік характеризує такий його вид, по якому період від моменту надходження чи витрачання грошових коштів до повного їх завершення не перевищує одного року.

- Довгостроковий грошовий потік характеризує такий його вид, по якому період від моменту надходження чи витрачання грошових коштів до повного їх завершення перевищує один рік.

За формами грошових коштів, що використовуються:

- Готівковий грошовий потік характеризує частину сукупного грошового потоку, яка обслуговується готівкою. Готівкові грошові потоки підприємств знаходяться під щільнішим регулюванням з боку державних органів влади та Національного банку України.

- Безготівковий грошовий потік характеризує частину сукупного грошового потоку, яка обслуговується безготівковими розрахунками.

За видом валюти, що використовується:

- Грошовий потік у національній валюті характеризує таку частину сукупного грошового потоку, яка обслуговується національною валютою.

- Грошовий потік в іноземній валюті характеризує таку частину сукупного грошового потоку, яка обслуговується іноземною валютою. Використання валюти як засобу платежу на території України має суттєві законодавчі обмеження, що повинні враховуватися при здійсненні відповідних грошових операцій.

За можливістю забезпечення платоспроможності:

- Ліквідний грошовий потік характеризує такий вид грошових потоків, по яких надходження грошових коштів перевищує або дорівнює витрачанню грошових коштів, тобто чистий грошовий потік є такий вид грошового потоку, в якому спрямованість змінюється більше одного разу.

- Неліквідний грошовий потік характеризує такий від грошових потоків, по яких находження грошових коштів менше або дорівнює обсягу витрачення грошових коштів.

За характером грошового потоку по відношенню до підприємства:

- Внутрішній грошовий потік характеризує сукупність надходжень та видатків грошових коштів у межах підприємства (грошові розрахунки з персоналом, засновниками, структурними підрозділами).

- Зовнішній грошовий потік характеризує надходження та видатки грошових коштів, що обслуговують грошові стосунки підприємства з іншими контрагентами (постачальниками, покупцями, банками, страховими компаніями тощо).

1.3 Фактори, що визначають обсяг і структуру грошових потоків

підприємства

На обсяг та структуру грошових потоків впливає значна кількість факторів, які можна класифікувати за наступними ознаками.

За джерелами походження :

Фактори зовнішнього характеру - це система умов зовнішнього середовища, які впливають на обсяг й структуру находження та витрачання грошових коштів.

Фактори внутрішнього характеру, що формуються в середні підприємства і впливають на обсяг та структуру грошових потоків підприємства.

За видами діяльності підприємства:

Фактори, що генеруються операційною діяльністю - це система параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища, які визначають умови ведення операційної діяльності і, відповідно, впливають на стан і структуру грошових потоків цього виду.

Фактори, що генеруються інвестиційною діяльністю - це система параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища, які визначають умови здійснення інвестиційної діяльності і, відповідно, впливають на стан і структуру грошових потоків цього виду.

Фактори, що генеруються фінансовою діяльністю - це система параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища, які визначають умови здійснення фінансової діяльності і, відповідно, впливають на стан і структуру грошових потоків цього виду.

За напрямом руху грошових коштів.

Фактори, що визначають обсяг та структуру позитивного грошового потоку - сукупність умов формування надходження грошових коштів.

Фактори, що визначають обсяг та структуру від`ємного грошового потоку - сукупність умов формування витрачання грошових коштів.

Формування грошових потоків підприємства відбувається під впливом сумісної та одночасної дії різних за своїм походженням і характером факторів:

Фактори, що визначають стан та структуру позитивного грошового потоку - можливості формування позитивного грошового потоку є результатом сукупного впливу факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, які формуються в сфері операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Фактори зовнішнього характеру визначають загальні умови функціонування підприємства. До числа цих факторів належать загальна макроекономічна ситуація, стан та спрямованість законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, стан платіжної дисципліни в державі, кон`юнктура ринка збуту, кон`юнктура фінансового ринку тощо. Ці фактори не залежать від діяльності окремого підприємства, але обумовлюють його потенційні можливості по формуванню грошових коштів. Чим сприятливіша макроекономічна ситуація, ліберальніше до підприємця господарське право та господарство, чим вищий попит на споживчому ринку, тим краща пропозиція на фінансовому ринку, тим кращі можливості підприємства по формуванню грошових коштів.

Фактори внутрішнього характеру залежать від характеру та специфіки діяльності самого підприємства. На рівні підприємства можливості формування позитивного грошового потоку визначається наступними факторами:

В сфері операційної діяльності:

- організація маркетингової діяльності: вивчення споживачів, прогнозування їх потреб, визначення форм, методів збуту продукції, проведення рекламної діяльності.

- організація закупівельної діяльності: виробу постачальників оцінки та селективного відбору комерційних пропозицій по закупівлі сировини, організація товаропостачання;

- організація виробничого процесу, залучання необхідних матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, визначення способів їх найбільш ефективного використання;

- обсяг виручки від реалізації продукції підприємства, рівень цін на продукцію;

- кредитна політика підприємства, стан дебіторської заборгованості.

Логіка впливу перелічених факторів на обсяги формування грошових коштів може бути визначена наступним чином: джерелом утворення грошей є факт реалізації товарів, здійснення акту купівлі-продажу. На досягнення цього результату і повинна бути спрямована діяльність по управлінню факторами для максимізації находження грошових коштів.

В сфері інвестиційної діяльності:

- вибір інвестиційної програми підприємства, тобто переліку реальних інвестиційних проектів , що визначаються доцільними до реалізації;

- склад інвестиційного портфеля: рівень доходності та ліквідності окремих фінансових інструментів;

- можливість виходу з проектів у разі їх недостатньої ефективності та формами, що використовуються для цього;

- можливість продажу частини основних засобів і нематеріальних активів, їх стан та можлива ціна реалізації.

В сфері фінансової діяльності:

- інвестиційна привабливість підприємства для зовнішніх інвесторів, що визначає можливість ефективного розміщення додаткової емісії акції;

- кредитоспроможність підприємства по обслугованою зовнішніх боргів, що визначає можливість підприємства залучити банківські кредити;

- наявна структура капіталу, обсяг кредитів та позик, терміни їх повернення;

- імідж та ділова репутація підприємства.

Фактори, що визначають обсяг та структуру від`ємного грошового потоку підприємства - потреба у використанні грошових коштів підприємства також залежить від факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, проте їх перелік та напрям впливу має істотні особливості.

До найважливіших факторів зовнішнього характеру належить:

- кон`юнктура ринків товарних, трудових та матеріальних ресурсів, яка визначає ціни їх закупівлі податкове та митне законодавство, яке обумовлює розміри витрачання грошових коштів на сплату податків, митних зборів, інших обов'язкових платежів;

- інвестиційний клімат країни, який обумовлює доцільність та обсяги інвестиційних вкладень підприємства;

- кон'юнктура фінансового ринку, під впливом якої формуються процентні ставки за банківські кредити, необхідний рівень сплати дивідендів по акціям підприємства тощо.

Значно більшим чином потреба у використанні грошових коштів визначається впливом внутрішніх факторів, до складу яких належать:

В сфері операційної діяльності:

- обсяг постійних витрат та їх частка в загальному обсязі витрат підприємства;

- рівень змінних грошових витрат;

- ефективність закупівельної діяльності, проявом якої є рівень цін закупівлі сировини (товарів) порівняно із середньо ринковим рівнем, система розрахунків з постачальниками;

- чисельність персоналу підприємства, ефективність управління залученням, використанням та стимулюванням персоналу;

- обсяги та склад основних засобів підприємства, їх вік, ремонтна політика підприємства;

- довжина операційного циклу та його окремих складових.

В сфері інвестиційної діяльності:

- стратегічні цілі підприємства щодо темпів та напрямів розвитку;

- стан основних засобів та нематеріальних активів і необхідність їх оновлення;

- інвестиційна програма підприємства, її загальний обсяг, терміни і графік її освоєння;

- інвестиційний портфель підприємства.

В сфері фінансової діяльності:

- обсяг зовнішнього фінансування, терміни надання позик, необхідність їх фактичного погашення в певний період часу;

- склад співвласників (акціонерів) підприємства, їх стратегічні цілі та економічні інтереси;

- дивідендна політика підприємства, рівень та періодичність виплати дивідендів;

- доцільність викупу власних акцій та обмеження кількості акціонерів підприємства, ризик зниження вартості акціонерного капіталу в результаті їх продажу на вторинному ринку тощо.

Потреба у використанні грошових коштів формується під впливом багатьох факторів, які не завжди є керованими з боку підприємства. Грошові потоки, пов'язані з використанням грошових коштів, за розмірами та ритмічністю, як правило, не співпадають з процесами формування грошових коштів, оскільки це обумовлюється впливом факторів різної сукупності. Розбалансування грошового обороту, неплатоспроможність підприємства має суттєве, навіть катастрофічне значення для підприємства, створює загрозу виникнення ситуації банкрутства. Саме тому необхідне детальне вивчення факторів, що обумовлюють формування позитивного і від'ємного грошових потоків та їх аналіз при розробці політики управління грошовими потоками підприємства.

Оцінка ефективності моделі управління грошовими потоками, незалежно від того, чи це кількісна оцінка, чи якісна, передбачає співвідношення фактичного рівня цільових фінансових показників, що сформувалися в результаті реалізації визначених моделлю механізмів та технологій управління грошовими потоками підприємства, із плановими або прогнозними величинами, крім того, просте математичне порівняння фактичних та планових величини цільових показників руху грошових коштів має співвідноситися із відповідною системою обґрунтованих критеріїв оцінки ефективності моделі, відповідно до яких і визначається рівень ефективності моделі, при цьому, у якості таких критеріїв можуть використовуватися як кількісні орієнтири (абсолютні та/або відносні величини), так і якісні характеристики.

Загалом, практика функціонування моделей управління грошовими потоками на тому чи іншому підприємства визначає специфічну сукупність критеріїв оцінки її ефективності, оскільки умови та особливості фінансове -господарської діяльності таких суб'єктів господарювання суттєво відрізняються. Однак, можна говорити про існування певної кількості узагальнених критеріїв, перш за все, якісних характеристик, до таких критеріїв відносяться, зокрема, наступні:

- стабільність грошових потоків суб'єкта господарювання, перш за все, операційного грошового потоку;

- формування чіткої та стабільної тенденції протягом тривалого періоду часу зростання абсолютної величини Free Cash Flow;

- узгодженість та значний рівень кореляції між формування інвестиційного Cash Flow та фінансового Cash Flow;

- підтримання за рахунок формування достатньої абсолютної величини операційного Cash Flow прийнятного рівня коефіцієнта забезпечення

- боргу (debt cover ratio) як одного із показників кредитоспроможності підприємства;

- обґрунтованість цільових фінансових показників, що визначаються у фінансовому плані;

- та інші критерії, доцільність та обґрунтованість застосування яких випливає із положень фінансової та корпоративної стратегії суб'єкта господарювання.

Важливою складовою моделі управління грошовими потоками являються форми виконання тих чи інших управлінських фінансових рішень щодо грошових потоків суб'єкта господарювання, що генеруються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. під такими формами необхідно розуміти методи, механізми та технології прогнозування, планування, формування, перенаправлення та оцінки грошових потоків суб'єкта господарювання, при цьому, зважаючи на той факт, що грошові потоки суб'єкта формуються в результаті виконання договірних зобов'язань між підприємством та його дебіторами і кредиторами, можна виділити сукупність напрямків використання форм управління грошовими потоками, що характеризуються спільними особливостями реалізації:

- управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання, що передбачає формування такої моделі грошових розрахунків на підприємстві, за якої виконання грошових зобов'язань між сторонами договірних відносин реалізується із використанням найбільш зручних форм безготівкових платежів з позицій компромісу комерційних інтересів учасників таких відносин;

- управління дебіторською заборгованість підприємства, що передбачає забезпечення розумного та обґрунтованого компромісу між швидкістю надходження виручки від реалізації продукції (а також своєчасністю інкасації дебіторської заборгованості) та стимулювання платоспроможного попиту на продукції підприємства шляхом надання відстрочки оплати рахунків;

- управління кредиторською заборгованістю суб'єкта господарювання, що передбачає дотримання компромісу між обґрунтованою потребою суб'єкта господарювання в отриманні відстрочки оплати рахунків постачальників (інших кредиторів) та своєчасністю та повнотою використання своїх грошових зобов'язань.

Виокремлення функціонально організаційного блоку управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання в цілісній системі моделі управління грошовими потоками пов'язано із сукупність причин, серед яких можна виділити наступні моменти, зокрема:

- грошові розрахунки є об'єктивною необхідністю функціонування суб'єктів господарювання в умовах ринкової економіки;

- грошові розрахунки є складовою фінансів підприємства та безпосередньо пов'язані із провадженням його фінансовогосподарської діяльності, а отже є об'єктом управління з боку фінансового менеджменту;

- грошові розрахунки опосередковують виконання договірних та недоговірних зобов'язань між економічними агентами, формуючи при цьому ті чи інші види грошові потоки та визначаючи рівень поточної ліквідності;

- наявність сукупності різних форм та видів грошових розрахунків формує поле для оптимізації здійснення грошових розрахунків у часі та просторі з метою управління грошовими потоками суб'єкта господарювання;

- реалізація певної моделі управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання визначає особливості формування дебіторської та кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання і, відповідно, безпосередньо пов'язана із управління такою заборгованістю тощо.

Виходячи з цього можна говорити про існування певних принципів організації грошових розрахунків. Визначаючи основні принципи організації моделі грошових розрахунків можна виділити наступні напрямки їх впливу, так, ряд принципів та правил організації та управління фінансовими відносин на підприємстві мають специфічний характер, однак значна їх чистина випливає із принципів організації фінансів підприємств взагалі, так, серед принципів фінансів підприємств, яки визначають критичні характеристики моделі управління грошовими розрахунками, прийнято вділяти наступні їх види:

- господарський розрахунок - прийняття управлінських фінансових рішень виходячи із їх економічної доцільності для функціонування суб'єкта господарювання;

- окупність - покриття витрат підприємства за рахунок його доходів;

- мінімізація оподаткування - визначення та використання законодавче дозволених напрямків та методів зменшення витрат підприємства на сплату податків та абсолютної величини податку на прибуток суб'єкта господарювання;

- самостійність прийняття управлінських рішень тощо.

Суттєвим фактором моделі грошових розрахунків є рівень її впливу на формування абсолютної величини та напрямку грошових потоків, а, отже, необхідність узгодження основних параметрів грошових розрахунків їх потребами моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання. Серед основних напрямків такого узгодження можна виділити наступні: (1) розподіл у часі абсолютної величини грошового потоку; (2) взаємоузгодження абсолютних величин вхідних та вихідних грошових потоків суб'єкта господарювання з позицій максимального покриття потреби підприємства у капіталі за рахунок внутрішніх джерел фінансових ресурсів (перш за все, вхідних грошових потоків від операційної діяльності); (3) забезпечення своєчасності та повноти формування грошового потоку (як з позицій інкасації виручки від реалізації та дебіторської заборгованості, так і фінансування грошових та фінансових зобов'язань підприємства) тощо.

Асиміляція впливу визначених факторів моделі грошових розрахунків забезпечується виконанням фінансово-математичної процедури, яка включає у себе наступну сукупність послідовних ітерації:

- визначенням кількісного впливу управлінських рішень щодо грошових розрахунків на формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

- порівняння отриманої величини із її цільовим значенням (прогнозними або плановими характеристиками) грошового потоку;

- визначення порядку приведення впливу форми грошових розрахунків до прийнятного результату шляхом корегування параметрів грошових розрахунків по конкретному випадку;

- виконання грошових розрахунків та контролінг формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

- формування на основі ретроспективного аналізу грошових розрахунків (наслідків впливу форми грошових розрахунків на грошові потоки) інформаційної бази фінансового менеджменту, у тому числі, і для потреб управління грошовими розрахунками як функціонально-організаційного блоку моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Оптимізація грошових розрахунків як напрямок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання тісно переплітається із формування, обігом та погашенням дебіторської та кредиторської заборгованості. Так, дебіторська заборгованість являється наслідком (продуктом) реалізації моделі грошових розрахунків в системі управління грошовими потоками, однак управління такою заборгованістю характеризується дещо іншими принципами та технологіями здійснення, що дозволяє виокремити управління дебіторською заборгованістю як окремий функціонально-організаційний блок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання, загалом, модель управління дебіторською заборгованістю суб'єкта господарювання включає використання сукупності фінансово-математичних методів, які виступають методологічним базисом процесу управління, відповідно, метод управління дебіторською заборгованістю можна визначити як сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо зміни абсолютної величини або оптимізації структури дебіторської заборгованості, а також форм їх виконання.

Модель управління дебіторською заборгованістю включає наступні складові елементи:

1) статичний аналіз фінансової інформації щодо дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, інтерпретація значень основних фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються для такого аналізу;

2) динамічний (трендовий) аналіз та оцінка тенденцій розвитку ситуації із погашенням контрагентами дебіторської заборгованості;

3) обґрунтування оптимального терміну надання відстрочки оплати рахунків покупцями;

4) рефінансування дебіторської заборгованості підприємства (використання обліку векселів, факторингу та форфейтингу боргових вимог підприємства до третіх осіб для покриття поточної потреби у капіталі);

5) контроль простроченої дебіторської заборгованості та попередження формування безнадійної заборгованості тощо.

У свою чергу, кредиторська заборгованість також являється продуктом грошових розрахунків суб'єкта господарювання із його контрагентами, і управління нею базується на специфічних принципах та методологічних засадах, що дозволяє виокремити ще функціональне організаційний блок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання - управління кредиторською заборгованістю підприємства. Загалом, модель управління дебіторською заборгованістю суб'єкта господарювання формується як сукупність окремих фінансово-математичних методів, які виступають методологічним базисом процесу управління, - сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо зміни абсолютної величини або оптимізації структури кредиторської заборгованості, а також форм їх виконання, відповідно, модель управління кредиторською заборгованістю включає наступні складові елементи:

1) статичний та динамічний аналіз формування та погашення кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання та її впливу на величину його грошових потоків;

2) обґрунтування доцільності отримання відстрочки оплати рахунків постачальників, а також оптимального терміну такої відстрочки;

3) попередження формування прострочена кредиторської заборгованості та забезпечення, за необхідності, пролонгації кредиторської заборгованості тощо.

2. Організація та методика управління грошовими потоками

підприємства

2.1 Методичні підходи до аналізу грошових потоків підприємства

Аналіз руху грошових коштів є необхідною умовою ефективного управління грошовими потоками, які забезпечують фінансово-господарську діяльність підприємства.

Метою аналізу грошових потоків підприємства є прискорення руху грошових коштів і підвищення на цій основі оборотності активів і капіталу, а також забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Організаційно-інформаційна модель аналізу грошових потоків є засобом формалізації аналітичного процесу, її приблизну структуру наведено у табл. 2.1. Реалізація елементів наведеної у табл. 2.1 організаційно-інформаційної моделі аналізу грошових потоків підприємства забезпечує досягнення поставленої мети.

У таблиці 2.1 на першому класифікаційному рівні економічну інформацію згруповано за ознакою середовища, у якому вона утворюється, тобто розподілено на зовнішню та внутрішню. Важливим джерелом нормативної інформації щодо руху грошових коштів є затверджені наказом Міністерства фінансів План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, зокрема, П(С)БО 2 'Баланс', П(С)БО 3 'Звіт про фінансові результати', П(С)БО 4 'Звіт про рух грошових коштів', П(С)БО 10 'Дебіторська заборгованість', П(С)БО 11 'Зобов'язання' та деякі інші документи.

Планова інформація стосовно грошових потоків формується безпосередньо на підприємстві, виходячи зі стратегічних напрямів його розвитку, вимог чинного законодавства та відповідних нормативних документів, і міститься у фінансових планах, бізнес-планах, інвестиційних проектах, кошторисах. Основними джерелами фактографічної інформації щодо грошових потоків є бухгалтерський облік. За напрямами використання інформація стосовно руху грошових коштів розподіляється на зовнішню (яка використовується для оцінки та контролю дотримання чинного законодавства, стандартів бухгалтерського обліку та інших нормативних документів), планову (яка є базою порівняння для аналізу і контролю виконання планових показників), фактографічну (яка характеризує залишки, обороти з надходження і витрачання грошових коштів підприємства і використовується в аналізі, контролі та прогнозуванні).

Таблиця 2.1 - Організаційно-інформаційна модель аналізу грошових потоків підприємства

Методичні прийоми, які включено до моделі, дозволяють здійснити загальний аналіз грошових потоків, аналіз руху грошових коштів, а також аналіз фінансових коефіцієнтів, що визначають достатність чистого грошового потоку, ліквідність грошового потоку, ефективність грошового потоку підприємства.

В процесі аналізу грошових потоків використовується досить широкий спектр напрямів аналітичних процедур та методичних підходів щодо аналізу. Всю сукупність аналітичних процедур за формами здійснення на думку Г.В. Ситник можна класифікувати за наступними ознаками (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 - Форми аналізу грошових потоків підприємства

На думку фахівців, методологія аналізу грошових потоків знаходиться в стадії свого формування. Найбільш послідовний та аналітично цілісний методичний підхід представлено в роботах українського дослідника професора І.О. Бланка [13]. Згідно з викладеною концепцією, аналіз грошових потоків підприємства доцільно проводити за такими етапами роботи, як: вивчення динаміки обсягу формування позитивного грошового потоку, оцінка обсягу формування від'ємного грошового потоку, дослідження збалансованості грошових потоків, вивчення синхронності грошових потоків та оцінка ефективності грошових потоків. Дана методика забезпечує комплексне вивчення характеристик грошових потоків у процесі аналізу, логічність побудови аналітичної процедури, передбачає широкий спектр розрахункових показників, що пропонуються до використання.

Л.О. Лігоненко та Г.В.Ситник розвиваючи та доповнюючи існуючі методичні підходи, стверджують, що аналіз грошових потоків передбачає проведення наступних етапів дослідження[36,с.105]:

1-й етап. Аналіз обсягу та динаміки грошових потоків, метою проведення якого є визначення загальних обсягів грошових потоків, основних тенденцій та пропорцій їх розвитку.

2-й етап. Анапи джерел формування грошових коштів, що передбачає вивчення структури позитивного грошового потоку за видами діяльності, ранжирування джерел надходження грошових коштів, визначення місця (вагомості) кожного з них у грошовому забезпеченні функціонування підприємства.

3-й етап. Аналіз напрямів використання грошових коштів, об'єктом якого є вихідний грошовий потік підприємства. Оцінка структури вихідного грошового потоку за видами діяльності та ранжирування окремих напрямів використання дозволяє визначити найбільш 'грошомісткі' з них та, відповідно, зосередити увагу на процесі їх формування, можливих резервах скорочення, ефективного розподілу в часі. Так, на підприємстві доцільно проаналізувати вихідний грошовий потік від операційної діяльності за видами виплат, що його формують. Результати такого аналізу надають цінну інформацію для прийняття оперативних рішень та прогнозування перспективного стану вихідного грошового потоку.

4-й етап. Аналіз рівномірності грошових потоків, метою якого є ідентифікація та оцінка основних видів грошових потоків за ступенем регулярності здійснення, виявлення факторів коливань грошових потоків, наявності та причин затримок у надходженні грошових коштів та відкладенні запланованих видатків.

Показники рівномірності грошових потоків, що розраховуються в межах цього етапу аналізу, характеризують рівномірність надходження та витрачання грошових коштів протягом періоду, що дозволяє оцінити їх розподіл в часі. Розрахунок даних показників базується на класифікації грошових потоків з точки зору регулярності.

Для аналізу рівня рівномірності грошових потоків застосовують наступні показники:

Середньоквадратичне відхилення надходження грошових коштів :

(2.1)

де -- середній за період обсяг позитивного грошового потоку;

- обсяг позитивного грошового потоку за період.

Даний показник характеризує діапазон коливань позитивного грошового потоку, тобто визначає, наскільки рівномірно надходять грошові кошти протягом періоду, що досліджується.

Середньоквадратичне відхилення витрачання грошових коштів , яке характеризує діапазон коливання вихідного грошового потоку:

(2.2)

де -- середній обсяг вихідного грошового потоку;

-- обсяг вихідного грошового потоку за період.

Коефіцієнт варіації надходження грошових коштів :

(2.3)

де - середньоквадратичне відхилення надходження грошових коштів, що показує ступінь нерівномірності позитивного грошового потоку;

-- середній за період обсяг позитивного грошового потоку.

Коефіцієнт варіації вихідного грошового потоку , який визначає ступінь нерівномірності витрачання грошових коштів:

(2.4)

де -- середній обсяг вихідного грошового потоку;

- середньоквадратичне відхилення витрачання грошових коштів.

Коефіцієнт рівномірності надходження грошових коштів (K_pN), який характеризує ступінь рівномірності надходження грошових коштів:

K_pN =100 -V_n (2.5)

де -- обсяг вихідного грошового потоку за період.

Коефіцієнт рівномірності витрачання грошових коштів (K_pV), що вказує на ступінь рівномірності та ритмічності вихідного грошового потоку:

K_pV=100-V_v (2.6)

де V_v - коефіцієнт варіації вихідного грошового потоку.

Ступінь регулярності позитивного грошового потоку (С_рн):

(2.7)

де ПГП_р - обсяг регулярного позитивного грошового потоку;

ПГП - обсяг позитивного грошового потоку.

Ступінь регулярності надходження грошових коштів показує частку грошових надходжень, які є регулярними, тобто дозволяє визначити стабільні позитивні потоки та джерела їх надходження. На регулярність позитивного грошового потоку вказує значення показника, що прямує до одиниці. Зростання регулярності є свідченням стабільності операційної діяльності й полегшує процес планування грошових потоків, підтримку належного рівня ліквідності.

Відносна частота негативних відхилень у рівномірності позитивного грошового потоку від операційної діяльності (К_н):

(2.8)

де N_н - кількість періодів, протягом яких спостерігались негативні відхилення варіативного компоненту позитивного грошового потоку від операційної діяльності;

n - кількість періодів, що досліджувались.

Даний показник характеризує частоту зменшення обсягу позитивного грошового потоку від операційної діяльності протягом періоду, що демонструє ступінь ризику даного виду операційної діяльності щодо можливостей генерування позитивного грошового потоку та дозволяє аналітику виявляти причини негативних коливань в надходженні грошових коштів, розробляти заходи стабілізації позитивного грошового потоку та підвищувати обґрунтованість касових планів. Високе значення показника вказує на високий ступінь ризику падіння позитивного грошового потоку, що потребує створення резервного запасу грошових коштів для забезпечення платоспроможності.

Рівень дефіцитності позитивного грошового потоку від операційної діяльності (Р_дгпо):

(2.9)

де ЗНК_сер - середньоденний обсяг затримки позитивного грошового потоку від операційної діяльності (середньоденна затримка погашення дебіторської заборгованості);

ПГП_сер -- середньоденний обсяг позитивного грошового потоку від операційної діяльності.

Рівень дефіцитності позитивного грошового потоку характеризується часткою середньоденного обсягу затриманих грошових надходжень у середньоденному позитивному грошовому потоці та демонструє те, наскільки вчасно і в якому обсязі надходять грошові кошти. Високий рівень показника вказує на високу вірогідність виникнення дефіциту грошових коштів для обслуговування господарської діяльності.

Середній період затримки позитивного грошового потоку від операційної діяльності (Т_деф):

(2.10)

де N - період надходження затриманих платежів;

n - кількість днів у періоді, що досліджувався.

Він характеризує середній термін, протягом якого відбувається затримка надходження грошових коштів, виходячи з чого аналітик має можливість прогнозувати ускладнення ліквідного характеру та здійснювати пошук резервів їх уникнення шляхом створення резервного запасу грошових коштів, пошуку зовнішніх джерел залучення грошових ресурсів тощо.

Частота виникнення затримок у надходженні грошових коштів від операційної діяльності (Ч_знгк):

(2.11)

де k - кількість випадків затримки надходження грошових коштів.

Частота виникнення затримок в надходженні грошових коштів характеризує ступінь ризику настання таких затримок, що дозволяє оцінювати можливі збої в розвитку грошових потоків та розробляти заходи щодо уникнення дефіциту грошових коштів.

Частота перевитрачання грошових коштів у процесі операційної діяльності (К_п):

(2.12)

де N_н - кількість періодів, протягом яких спостерігалось перевитрачання грошових коштів.

Частота перевитрачання грошових коштів характеризує ймовірність виникнення додаткових видатків грошових коштів і ситуацій, коли обсяги витрачання грошових коштів перевищують їх середні обсяги, що дозволяє виявляти причини таких ситуацій та розробляти інструментарій їх регулювання й уникнення ускладнень ліквідного характеру.

5-й етап. Аналіз збалансованості грошових потоків, метою проведення якого є дослідження узгодженості обсягів надходження та витрачання грошових коштів, що визначає ступінь динамічної платоспроможності підприємства, його фінансову рівновагу й можливості забезпечення стійкого економічного зростання. Для дослідження рівня збалансованості грошових потоків застосовують наступні показники.

Балансове рівняння грошових коштів:

ГА_п+ПГП= ВГП+ГА_к (2.13)

де ГА_п (ГА_к) - запас грошових коштів на початок (кінець) періоду;

ПГП -- позитивний грошовий потік;

ВГП - від'ємний грошовий потік.

Індикатором незбалансованості окремих видів грошових потоків виступає зменшення запасу грошових коштів на кінець досліджуваного періоду в порівнянні з початком.

Чистий грошовий потік (ЧГП):

ЧГП=ПГП-ВГП (2.14)

де ПГП - позитивний грошовий потік;

ВГП - від'ємний грошовий потік.

Чистий грошовий потік характеризує грошовий результат діяльності підприємства, обсяг його власних фінансових ресурсів, що перебувають у грошовій формі. Він характеризує приріст ринкової вартості підприємства за досліджуваний період.

Коефіцієнт 'якості' чистого грошового потоку (К_я):

(2.15)

де ЧП - обсяг чистого прибутку;

А_м - обсяг амортизаційних відрахувань;

ЧГП - обсяг чистого грошового потоку.

Коефіцієнт 'якості' чистого грошового потоку надає узагальнюючу характеристику структури джерел формування чистого грошового потоку. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням частки чистого прибутку в його формуванні за рахунок зростання обсягів операційної діяльності.

Коефіцієнт достатності грошових потоків від операційної діяльності (КД_чгп):

(2.16)

де ОБ - сума виплат основного боргу по кредитам та позикам;

- сума приросту запасів товарно-матеріальних цінностей в складі обігових активів;

Д - сума дивідендів, що сплачуються.

Даний коефіцієнт характеризує ступінь достатності грошових коштів від операційної діяльності для покриття витрат на відшкодування капіталу, чистих інвестицій в операційні запаси та готівкові дивіденди. Значення показника на рівні одиниці свідчить про достатність власних грошових коштів для покриття потреб у них. Щоб уникнути впливу економічних циклів, рекомендується здійснювати розрахунок даного показника за підсумками діяльності підприємства за п'ять років.

Середньоденний дефіцит грошових коштів , який розраховується наступним чином:

(2.17)

де ДГК_i - дефіцит грошових коштів, що виникає в певний день періоду.

Даний показник характеризує обсяг середньоденного дефіциту грошових коштів, що виникає в процесі господарської діяльності підприємства. Його розрахунок дозволяє оцінити можливу нестачу грошових коштів, виявити її причину та вжити заходів щодо уникнення проблем з ліквідністю.

Рівень дефіцитності грошових коштів (Р_деф):

(2.18)

де - середньоденний позитивний грошовий потік від операційної діяльності.

Значення цього показника вказує на те, яку частку від середньоденного позитивного грошового потоку від операційної діяльності становить величина середньоденного дефіциту грошових коштів, що дозволяє визначити обсяги додаткових надходжень, які має забезпечити підприємство для покриття такого дефіциту. Розрахунок рівня дефіцитності грошових коштів є важливим інструментом обґрунтування обсягу резервного запасу грошових коштів.

Середній період дефіцитності грошових коштів (Т_деф) - характеризує, протягом якого періоду підприємство відчуває нестачу грошових коштів і потребує мобілізації додаткових резервів залучення грошових коштів або зменшення витратної частини платіжного календаря:

(2.19)

де N - період погашення відкладених платежів;

k - кількість випадків відкладення платежів.

Частота виникнення дефіциту грошових коштів (Ч_деф), яка характеризує появу ускладнень ліквідного характеру в процесі господарської діяльності підприємства і розраховується як:

(2.20)

де N - період погашення відкладених платежів.

Коефіцієнт достатності грошових потоків (К_дгк) - дає узагальнюючу характеристику збалансованості грошових потоків і розраховується наступним чином:

(2.21)

де ЗГК - запас грошових коштів на момент оцінки;

ВГ_ф - фактичне витрачання грошових коштів за період оцінки;

ВГ_в - відкладене витрачання грошових коштів за період оцінки.

Інтерпретація результатів оцінки коефіцієнта достатності грошових коштів представлена в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 - Матриця діагностики збалансованості грошових потоків на основі оцінки коефіцієнта достатності грошових коштів

де К_дгк - коефіцієнт достатності грошових коштів;

В_в - обсяги відкладених платежів (обсяг дефіциту грошових коштів).

Ступінь покриття стабільного вихідного грошового потоку від операційної діяльності гарантованим позитивним грошовим потоком від операційної діяльності (С_п):

(2.22)

де ГППО - гарантований мінімальний грошовий потік від операційної діяльності;

СВПО - стабільний вихідний грошовий потік від операційної діяльності.

Даний показник дозволяє оцінити можливість підприємства забезпечувати збалансованість грошових потоків при несприятливих умовах господарювання, коли надходження грошових коштів мінімальні, що дозволяє зробити висновки про спроможність підприємства зберігати відносно стійке фінансове становище при сприятливій кон'юнктурі ринку.

Довжина фінансового циклу (період обороту грошових коштів) підприємства (ДФЦ):

ДФЦ = П_з + П_дз - П_кз (2.23)

де П_з - період обороту запасів;

П_дз - період обороту дебіторської заборгованості;

П_кз - період обороту кредиторської заборгованості.

Довжина фінансового циклу характеризує період обороту грошових коштів, що обслуговують операційну діяльність, та загальний період обороту грошових коштів. Інтерпретація результатів аналізу довжини фінансового циклу підприємства представлена в табл. 2.4.

6-й етап. Аналіз синхронності грошових потоків, метою якого є оцінка ступеню узгодженості грошових потоків у часі, що значним чином визначає стан фінансової рівноваги підприємства. З цією метою застосовують коефіцієнт кореляції вхідного та вихідного грошових потоків (КК):

(2.24)

де Р - частота виникнення відхилень позитивного та від'ємного грошових потоків у досліджуваному періоді;

ПГП (ВГП) - позитивний (від'ємний) грошовий потік в одному інтервалі досліджуваного періоду;

- середній обсяг позитивного (від'ємного) грошового потоку в одному інтервалі досліджуваного періоду;

- середньоквадратичне відхилення позитивного (від'ємного) грошового потоку в досліджуваному періоді;

n - загальна кількість інтервалів у досліджуваному періоді.

Таблиця 2.4 - Інтерпретація результатів аналізу довжини фінансового циклу підприємства

7-й етап. Аналіз ліквідності грошових потоків, метою якого є дослідження можливостей підприємства по здійсненню необхідних платежів і особливо по погашенню зобов'язань. З цією метою розраховуються наступні показники:

Коефіцієнт перспективної ліквідності грошового потоку (KL), розрахований як:

(2.25)

де ГА_п(к) - обсяг грошових активів на початок (кінець) планового періоду;

ПГП - обсяг планового позитивного грошового потоку;

ВГП -- обсяг планового вихідного грошового потоку.

Даний показник розраховується на основі прогнозного бюджету руху грошових коштів, тобто є показником оцінки перспективного стану грошових потоків. Протягом періоду, що досліджується, значення показника повинне максимально наближатися до одиниці. Якщо даний коефіцієнт значно перевищує одиницю, це свідчить про неефективне управління грошовими потоками з точки зору забезпечення доходності. Значення показника значно менше одиниці свідчить про підвищений ризик втрати ліквідності.

Відносний індекс ліквідності, що розраховується за наступною формулою:

(2.26)

де ЧГП - обсяг чистого грошового потоку;

- середньоквадратичне відхилення чистого грошового потоку від середньої величини, що очікується.

Даний показник вказує на можливість покриття наявними грошовими коштами можливі флуктуації грошових потоків підприємства. Низьке значення відносного індексу ліквідності відповідає високій вірогідності технічної неплатоспроможності. Інтерпретація результатів оцінки цього показника представлена в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 - Матриця діагностики відносного індексу ліквідності

Коефіцієнт ліквідності грошових потоків (КЛ), який характеризує здатність підприємства покривати необхідні витрати грошових коштів позитивним грошовим потоком у звітному періоді:

(2.27)

де ПГП - позитивний грошовий потік;

ВГП -- від'ємний грошовий потік.

Ступінь покриття прострочених зобов'язань чистим грошовим потоком (С_ппз):

С_ппз=ЧГП/ПЗ*100 (2.28)

де ПЗ -- обсяг прострочених зобов'язань.

Він показує можливість підприємства покривати прострочені зобов'язання без 'ушкоджень' для поточної діяльності підприємства. Значення коефіцієнта вище одиниці свідчить про спроможність підприємства сплатити прострочені зобов'язання без відволікання грошових коштів з поточної діяльності, не провокуючи відкладення платежів поточного характеру внаслідок погашення зобов'язань минулих періодів. Значення показника менше одиниці свідчить про 'дефіцитність' грошових потоків підприємства, їх низький рівень ліквідності, що призводить до неможливості погашення прострочених зобов'язань без ускладнень в поточному періоді, тобто їх виконання потягне за собою появу нових неплатежів.

Коефіцієнт перспективного виконання зобов'язань (К_пвбз):

(2.29)

де ПГП_о (ПГП_і, ПГП_ф) - плановий позитивний грошовий потік від операційної (інвестиційної, фінансової) діяльності;

ТБЗ - термінові боргові зобов'язання в плановому періоді.

Даний показник є аналогом коефіцієнта загального покриття, але носить динамічний характер, так як оперує не статичними величинами (запасами), а динамічними - потоками. Це дозволяє оцінювати більш об'єктивно прогнозний рівень платоспроможності підприємства. Точність розрахунку даного показника забезпечується якісним складанням плану руху грошових коштів.

Інтерпретація результатів оцінки коефіцієнта перспективного виконання боргових зобов'язань представлена в табл. 2.6.

8-й етап. Аналіз факторів, що визначають стан грошових потоків. Метою цього етапу є проведення кількісної оцінки основних чинників, що визначають стан грошових потоків підприємства. Для проведення такої оцінки застосовуються методи детермінованого та стохастичного факторного аналізу. Прикладами проведення такого аналізу є:

8.1 Дослідження методом ланцюгових підстановок впливу позитивного та від'ємного грошових потоків, вхідного грошового сальдо на зміну запасів грошових коштів на кінець періоду. Для цього застосовують модель, яка формується виходячи з балансового рівняння грошових коштів.

8.2 Дослідження методом ланцюгових підстановок впливу швидкості обороту запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості на довжину фінансового циклу підприємства. З цією метою застосовують модель розрахунку довжини фінансового циклу.

Таблиця 2.6 - Діагностика показника перспективного виконання боргових зобов'язань

8.3 Дослідження методом ланцюгових підстановок впливу зміни середнього позитивного грошового потоку та рівня дефіцитності грошових коштів на середній обсяг дефіциту грошових коштів. Для цього застосовується наступна модель:

(2.30)

де - середній дефіцит грошових коштів;

- середній позитивний грошовий потік,

- рівень дефіцитності грошових коштів підприємства.

9-й етап. Аналіз ефективності управління грошовими потоками є завершальним етапом аналітичної роботи, мета якого - визначити результативність управлінських рішень щодо грошових потоків підприємства та їх вплив на стан фінансової рівноваги і забезпечення сталого економічного зростання. Для аналізу ефективності управління грошовими потоками використовують наступні показники. Коефіцієнт ефективності грошових потоків:

(2.31)

де ЧГП - обсяг чистого грошового потоку;

ВГП -- обсяг вихідного грошового потоку.

Коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку від операційної діяльності:

(2.32)

де ЧГП_од - чистий грошовий потік від операційної діяльності;

Д - сума сплачених дивідендів;

-- сума приросту реальних інвестицій;

- сума приросту довгострокових фінансових інвестицій.

Даний коефіцієнт показує частку грошових інвестицій, спрямованих на заміну активів зростання виробництва, і вважається достатнім на рівні 8-10%. Інтерпретація результатів аналізу коефіцієнта реінвестування чистого грошового потоку представлена в табл. 2.7.

Таблиця 2.7 - Матриця діагностики рівня реінвестування чистого грошового потоку від операційної діяльності

де КР_чгп - коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку від операційної діяльності.

Викладена послідовність аналізу грошових потоків та система аналітичних показників, що формує зміст кожного з етапів роботи, дозволяє забезпечити комплексне дослідження грошових потоків, надає всебічну та повну інформацію про стан і тенденції розвитку грошових потоків, розкриває причинно-наслідкові зв'язки цих тенденцій, що створює підстави для формування коректних висновків та прийняття ефективних управлінських рішень у сфері управління грошовими потоками.

2.2 Методика аналізу структури та динаміки вхідних грошових потоків

Для проведення аналізу грошових потоків підприємства застосовують такий підхід як ретроспективний аналіз - оцінку об'єкта в минулих періодах, його структури та динаміки. Метою проведення ретроспективного аналізу грошових потоків на підприємстві є оцінка інформації про рух коштів у минулих періодах, результати якої дають змогу розробити заходи, спрямовані на підвищення ефективності використання грошових ресурсів, виявлення резервів внутрішніх джерел фінансування діяльності підприємства, поліпшення структури балансу з позиції ліквідності та фінансової стійкості.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

- оцінку спроможності підприємства генерувати грошовий потік від операційної діяльності;

- оцінку потреби підприємства у споживанні одержаних коштів;

- визначення спроможності підприємства відповідати за зобов'язаннями та здійснювати інвестиційну діяльність власними грошовими ресурсами [2].

Для аналізу вхідних грошових потоків використовують таку річну звітність як звіт про рух грошових коштів, за допомогою якого можна встановити рівень фінансування діяльності підприємства за рахунок власних джерел, його залежність від зовнішніх суб'єктів, здійснювану дивідендну політику, реальний фінансовий стан і платоспроможність. Для цього необхідно оцінити динаміку і структуру вхідних грошових потоків, їх достатність для покриття витрат підприємства, ефективність їх розподілу [9,165].

Важливим є також аналіз структурних зрушень в грошових надходженнях, що вказують на наявні в діяльності підприємства тенденції в розвитку, також на негативні наслідки, до яких вони можуть приводити і які необхідно враховувати при розробці стратегії і тактики управління грошовими надходженнями підприємства.

Аналізуючи грошові потоки, їх абсолютні значення, визначають такі показники:

- Надходження

- Витрати та платежі

- Чистий грошовий потік

- Структура грошових потоків за видами діяльності

- Наявність коштів на рахунках

Однією з найважливіших умов стабільного функціонування підприємства є грошові надходження, які представлені грошовими потоками від усіх видів діяльності, які мають забезпечувати мінімально необхідний розмір грошових коштів в засобах обігу і оборотному капіталі, поєднуючись при цьому з ціллю найбільш ефективного використання коштів, тобто підтримання оптимального розміру коштів, тобто ефективного управління надлишковими і дефіцитними грошовими потоками. Для цього можна використовувати як відносні, так і абсолютні показники, що виражають взаємне співвідношення вхідних і вихідних грошових потоків [8,103].

Важливим є такий показник як чистий грошовий потік. Що розраховується як:

ЧГП=ГП_вх - ГП_вих, (2.33)

де ГП_вх -вхідний грошовий потік;

ГП_вих - вихідний грошовий потік.

Доцільно проводити аналіз ефективності грошових потоків за допомогою таких показників, які характеризують порівняну ефективність користування і управління грошовими потоками на підприємстві:

1) коефіцієнт ефективності грошових потоків;

2) коефіцієнт інвестування грошових потоків;

3) коефіцієнт рентабельності активів на основі грошових потоків;

4) коефіцієнт ефективності грошових потоків від операційної діяльності;

5) коефіцієнт ефективності грошових потоків від фінансової діяльності.

Важливим доповненням аналітичної роботи є також аналіз достатності грошових потоків, який здійснюється на базі таких показників:

1) коефіцієнт Бівера:

(2.34)

де ЧП - чистий прибуток;

2) коефіцієнт ліквідності грошових потоків:

(2.35)

де ГП_вх -вхідний грошовий потік;

ГП_вих - вихідний грошовий потік;

3) коефіцієнт достатності чистого грошового потоку:

(2.36)

де ЧГП - чистий грошовий потік;

4) коефіцієнт покриття відсотків за кредитами:

(2.37)

де ЧГП - чистий грошовий потік;

Отже, згідно наведеної в цьому підрозділі методики здійснюється аналіз структури та динаміки вхідних грошових потоків з метою виявлення недоліків в роботі підприємства і, на основі отриманих даних, розробки рекомендацій щодо заходів, які необхідно провести для покращення ситуації.

2.3 Особливості прогнозування та планування грошових потоків

підприємства

Прогнозування та планування є ключовим елементом фінансового менеджменту, забезпечуючи адекватність моделі управління фінансами суб'єкта господарювання потребам мінливого ринкового середовища та її ефективність. Таке твердження абсолютно справедливе і для моделі управління грошовими потоками підприємства, що дає нам право виділити окреме питання для розгляду базових положень організації прогнозування та планування грошових потоків суб'єкта господарювання в результаті його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Даний напрямок фінансового менеджменту (а саме, планування та прогнозування грошових потоків)включає наступні проблемні питання, зокрема:

1) визначення та обґрунтування основних цілей та завдань планування та прогнозування грошових потоків суб'єкта господарювання;

2) визначення критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень щодо прогнозування та планування грошових потоків, які генеруються суб'єктом господарювання у рамках здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

3) аналіз основних складових елементів моделі планування та прогнозування руху грошових коштів в результаті здійснення господарських операцій суб'єктом господарювання;

4) визначення поняття та особливостей використання бюджетування для планування та прогнозування грошових потоків;

5) дослідження процедури формування та аналіз основної фінансової інформації Звіту про рух грошових коштів (Cash Flow Statement), у тому числі - аналіз первинної фінансової інформації формування Звіту та зміст основних його статей.

Так, основуючись на сукупності функціонально-організаційних особливостей та базових характеристик грошових потоків, можна визначити сукупність взаємопов'язаних цілей управління останніми в частині планування та прогнозування. Зокрема, до таких основних цілей планування та прогнозування руху грошових коштів можна віднести наступні:

· своєчасність та достовірність інформаційного забезпечення управління фінансами суб'єкта господарювання, у тому числі, зведення, обробка та узагальнення первинної фінансової інформації щодо руху грошових коштів;

· забезпечення ефективності використання грошових коштів суб'єкта господарювання через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

· підтримання прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;

· забезпечення своєчасності та повноти покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування поточних грошових зобов'язань в рамках операційної, інвестиційної чи фінансової діяльності;

· підтримання адекватного балансу між формування резерву ліквідності (вільних грошових коштів та їх еквівалентів) та втраченими альтернативними можливостями тощо.

Визначена вище сукупність цілей прогнозування та планування грошових потоків конкретизуються у відповідності із індивідуальними потребами суб'єкта господарювання та управління його фінансами. Загалом, адекватна ідентифікація та обґрунтування цілей і завдань планування та прогнозування грошових потоків є вихідним етапом формування самої моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Досягнення визначених індивідуальними потребами підприємства цілей управління грошовими потоками забезпечується їх конкретизацією та визначенням проміжних (поточних) завдань, наприклад, сукупність таких завдань може мати наступний вигляд:

· визначення початкового резерву ліквідності;

· визначення та ідентифікація господарських операцій, виконання яких передбачено у плановому періоді;

· оцінка абсолютної величини руху грошових коштів в результаті практичної реалізації таких операцій;

· проведення узгодження грошових потоків та оцінка їх основних (базових) параметрів;

· кількісна оцінка сальдо руху грошових коштів (сукупного грошового потоку суб'єкта господарювання) у плановому періоді;

· визначення очікуваного резерву ліквідності суб'єкта господарювання на кінець планового періоду та порівняння його із рівнем цільового показника;

· визначення переліку напрямків мобілізації

· грошових коштів (вхідних грошових потоків) для

· підтримання цільового рівня ліквідності суб'єкта господарювання.

Поряд із визначенням цілей та конкретизацією завдань прогнозування та планування грошових потоків суб'єкта господарювання, останній має відповідати певним критеріям, дотримання яких має забезпечити адекватність та ефективність моделі управління грошовими потоками, до функціонально-організаційних особливостей прогнозування та планування грошових потоків, формалізація фінансово-математичної реалізації яких забезпечується шляхом висунення та дотримання сукупності критеріїв, застосування яких забезпечується наступними правилами:

· прогнозування та планування руху грошових коштів у плановому періоді здійснюється на основі системи цільових фінансових показників та коефіцієнтів відповідно до системи цілей та завдань моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання;

· вхідна первинна інформація щодо руху грошових коштів від фінансової, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, що використовується моделлю управління грошовими потоками, має бути повною та достовірною;

· цільові показники прогнозування та планування руху грошових коштів (як і вхідна первина інформація) повинні бути приведені до співставних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної математичної та аналітичної обробки, а також формування тренду їх зміни;

· кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, які використовується моделлю прогнозування та планування грошових потоків з метою фінансово-математичного моделювання цільових параметрів грошових потоків, має бути максимально інформативним;

· обґрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільового параметрів модель управління грошовими потоками суб'єкта господарювання;

· формування якісних та кількісних параметрів грошових потоків суб'єкта господарювання у плановому періоді на основі визначення сукупності цільових фінансових показників як результуючих по відношенню до усталеної сукупності відособлених фінансових показників, які характеризують окремі сторони руху грошових коштів підприємства, що генеруються в результаті здійснення останнім операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

· забезпечення здатності системи цільових параметрів руху грошових коштів підприємства у плановому періоді до проведення моніторингу, контролю з метою ідентифікації рівня виконання плану, відхилень планових показників та проведення корегування кількісних та якісних параметрів грошових потоків;

· забезпечення приведеності цільових параметрів грошових потоків у плановому періоді для можливості їх подальшого використання моделлю управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

2.4 Механізми прогнозування та планування грошових потоків

Загалом, модель управління грошовими потоками суб'єкта господарювання у частині їх прогнозування та планування передбачає, окрім визначення та обґрунтування цілей та завдань управління, використання ряду фінансово-математичних методів, які, наряду із критеріями прогнозування та планування руху грошових коштів, забезпечують методологічну основу такої моделі управління. Загалом, механізми (моделі) прогнозування та планування руху грошових коштів суб'єкта у плановому періоді можна визначити наступним чином: - метод прогнозування (планування) грошових потоків - сукупність конкретних методик, способів та прийомів визначення якісних характеристик та проведення кількісної оцінки основних параметрів руху грошових коштів суб'єкта господарювання у плановому періоді.

Так, у сучасній фінансовій літературі до основних методів, які можуть використовуватися при прогнозуванні та плануванні грошовими потоками підприємства належать наступні:

1) нормативний метод;

2) розрахунково-аналітичний метод;

3) метод оптимізації фінансових рішень;

4) фінансово-математичне моделювання.

Розглянемо кожен із наведених вище методів більш детально.

В основі нормативного методу лежить система фінансових норм та техніко-економічних нормативів, що описують процедуру формування грошових потоків суб'єкта господарювання, а також характеризують джерела їх формування та фінансового забезпечення. Слід зазначити, що згадані норми та нормативи можуть бути розділені за категоріями джерел формування грошових потоків, видів господарських операцій, що генерують рух грошових коштів, строків виникнення та формування грошових потоків тощо.

Прогнозування та планування грошових потоків підприємства на основі нормативного методу є досить простим, даний метод не потребує також значних затрат трудових ресурсів і може бути застосований на підприємствах незалежно від їх організаційно - правової форми, розмірів та сфери діяльності.

Але, все ж таки, спектр його використання обмежений через методологічні його особливості та обмеження. Так, застосування нормативного методу оцінки прогнозних та планових величин руху грошових коштів підприємства можливе лише у випадку можливості встановлення абсолютних та відносних нормативів для організації окремих видів грошових потоків, які можуть бути виражений у кількісній формі.

Сутність розрахунково-аналітичного методу для оцінки прогнозних та планових величин руху грошових коштів підприємства полягає у тому, що на основі фінансово-економічних характеристик грошових потоків за попередні періоди, які приймаються за базові, та індексів його зміни у плановому періоді відповідно до зміни інших показників операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання розрахунків розраховується цільова (прогнозна або планова) величина руху грошових коштів підприємства.

Розрахунково-аналітичний метод застосовується у якості доповнення до нормативного і дозволяє формулювати цільові показника та орієнтири при формуванні стратегії управління грошовими потоками суб'єкта господарювання. Слід відзначити, що використання розрахунково-аналітичного супроводжується певним суб'єктивізмом, адже аналіз і прийняття управлінських фінансових рішень базується на проведенні експертної оцінки базових параметрів рух грошових коштів в результаті здійснення сукупності тих чи інших господарських операцій, основу якої, звичайно, складає особиста думка експертів.

Сутність методу оптимізації фінансових рішень щодо управління грошовими потоками полягає у розробці кількох сценарії з метою вибору найбільш оптимального варіанту за визначених та фіксованих інших умовах. У межах методу оптимізації фінансових рішень при визначені окремих параметрів руху грошових потоків логічним та доцільним бачиться широке використання інших методів та прийомів фінансового менеджменту. Розробка стратегії та тактики, а також обґрунтування окремих параметрів руху грошових потоків суб'єкта господарювання у плановому періоді може здійснюватися, базуючись на різних критеріях здійснення оптимізації параметрів та показників моделі грошових розрахунків на підприємстві, так, враховуючи специфіку фінансово-господарської діяльності в умовах ринкової економіки, при прогнозуванні та плануванні грошових потоків суб'єкта господарювання, а також визначенні та обґрунтуванні розрахункових операцій на основі використання методу оптимізації планових рішень доцільно, на нашу думку, використання наступних критеріїв оптимізації фінансових рішень та реалізації моделі управління грошовими потоками:

- максимізація вартості капіталу підприємства; мінімізації накладних витрат;

- скорочення строку іммобілізації фінансових ресурсів у сферу обігу;

- максимізація використання ефекту фінансового лівериджу;

- максимізація абсолютної суми прибутку підприємства та максимізація прибутку на одиницю вкладеного капіталу;

- максимізація рентабельності власного капіталу;

- мінімізація тривалості обороту капіталу, тобто прискорення оборотності капіталу;

- мінімізація податкових зобов'язань тощо.

З іншого боку, широке розповсюдження кількісних методів математики, статистики та економетрії в теорії та практиці управління фінансами відбулося в останні десятиріччя, а також колосальний ривок у інформаційній сфері та розповсюдженість персональних комп'ютерів дозволив задіяти кількісні прийоми, що до того використовувалися тільки у фізиці, паралельно адаптувавши методологічний апарат кількісного аналізу до потреб та специфіки фінансове - економічних процесів та моделей.

Що ж стосується фінансово-математичного моделювання як метода управління грошовими потоками у частині їх прогнозування та планування, то його сутність полягає у тому, що даний метод дозволяє здійснити кількісну оцінку взаємозв'язків між окремими фінансовими показниками та факторами, що впливають на них. цей взаємозв'язок виражається через фінансово-математичну модель, що являє собою максимально наближену до реального життя математичну інтерпретацію фінансових процесів (у нашому випадку - руху грошових коштів суб'єкта господарювання в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності), тобто опис факторів, що характеризують структуру та основні закономірності формування грошових потоків через математичні символи та прийоми - рівняння, нерівності, функції, таблиці, графіки і т.п. До основних методів проведення кількісного аналізу у процесі моделювання прогнозних та планових параметрів грошових потоків суб'єкта господарювання можна віднести наступні:

- теорія проценту та часова вартість грошей - дозволяє здійснювати порівняння вартості відділених у часі грошових потоків на підприємстві, використовуючи значення теперішньої чи майбутньої вартості грошей, визначеної на основі дисконтування чи компаудинування;

- диференційне та інтегральне числення - дозволяє, з одного боку, визначити швидкість зміни одного фактора моделі відповідно до зміни другого фактора, а з іншого боку, провести оптимізацію цільової функції через пошук її екстремумів - максимуму та мінімуму;

- теорія ймовірності та статистичні висновки - дозволяє оцінити величину ймовірності настання певної події, на основі оцінювання чи перевірки гіпотези визначити достовірність побудованого на основі минулих періодів тренду зміни величини параметра;

- регресивний аналіз - дозволяє оцінити взаємозв'язок між залежним параметром і одним із незалежних змінних (фактором);

- аналіз часових рядів - дозволяє побудувати та оцінити однофакторний стохастичний процес, тобто стохастичний процес, члени якого знаходяться у функціональній залежності від однієї змінного, що досліджується;

- метод Монте-Карло - є одним із варіантів чисельних методів і являє собою процес знаходження рішень через імітацію випадкових процесів (модель являє собою середнє значення, знайдене на основі здійснення багатократних розрахунків математичної моделі);

- оптимізація рішень на основі математичного програмування;

- багатовимірний аналіз: аналіз головних компонент та факторний аналіз; дозволяє провести аналіз багатофакторних моделей шляхом оцінки взаємозв'язку між внутрішніми параметрами моделі - мінливість багато-факторної структури та кореляцію чи коллініарність параметрів.

Оскільки більшість показників важко спрогнозувати з достатнім рівнем імовірності, то прогнозування грошового потоку зводять до побудови бюджетів грошових коштів в періоді, що планується, враховуючи лише основні компоненти потоку: обсяг реалізації, частку виручки за готівку, прогноз кредиторської заборгованості тощо. Прогноз здійснюється на певний період в розрізі підперіодів: рік по кварталах, квартал по місяцях тощо.

В будь-якому випадку процедури методики прогнозування виконуються в наступній послідовності:

прогнозування грошових надходжень за підперіодами;

прогнозування грошових витрачань за підперіодами;

розрахунок чистого грошового потоку (надлишок/нестача) за підперіодами;

визначення сукупної потреби в короткостроковому фінансуванні в розрізі підперіодів.

Найпоширенішими прогнозними фінансовими документами надходження та витрачання грошових коштів на підприємствах виступають:

касовий бюджет - план надходження і витрачання грошових коштів, що є однією з основних форм поточного фінансового плану управління грошовими потоками, розробляється на фінансовий рік з помісячною сегментацією;

платіжний календар - форма поточного фінансового плану управління грошовими потоками, розробляється на короткостроковий період з щоденною сегментацією.

Згадані види фінансових планових документів мають надзвичайно багатоваріантний характер, зумовлений як різноманітною специфікою діяльності кожного окремого підприємства, так і спектром його зв'язків із суб'єктами макросередовища. Враховуючи, що ряд початкових передумов розробки даних планів носять слабкий прогнозний характер, в економічній літературі рекомендується їх складання у трьох варіантах: “оптимістичному”, “реалістичному” і “песимістичному”.

Платіжний календар представляє собою план грошових надходжень та витрат за визначений період із залишком (сальдо) на поточному рахунку підприємства. Його інформаційною основою є різноманітні плани та баланси, що складаються на підприємстві: план реалізації продукції, кошторис витрат на виробництво, кошторис використання фонду оплати праці, кошторис державного соціального страхування, кошторис витрат на технічне переозброєння та реконструкцію тощо.

План реалізації продукції (виконання робіт) є основним при визначенні очікуваних надходжень. В умовах ринкової економіки він повинен максимально враховувати рекомендації служби маркетингу підприємства, бути точним та обґрунтованим.

До кошторису виробничих витрат потрібно включати інформацію про суму та час здійснення витрат, необхідних для виконання плану реалізації продукції. В плануванні витрат, зокрема, при визначенні суми витрат на закупку обладнання, матеріалів та напівфабрикатів, беруть участь виробничі служби, в першу чергу - служби підготовки виробництва, постачання, комплектації.

Платіжний календар відображає очікувані грошові доходи та витрати у плановому періоді і призначений для планування змін обсягу грошових коштів та майбутніх фінансових потреб. Він є засобом “ранньої діагностики” фінансового стану підприємства. Якщо планується позитивне сальдо, то можна розраховувати на отримання додаткового доходу. Якщо ж на стадії проекту виявлено нестачу фінансових коштів, то у керівника є час для прийняття необхідних заходів.

Найважливішим показником ефективності використання обігових коштів є швидкість їхнього обороту (коефіцієнт оборотності) і тривалість одного обороту в днях.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів показує кількість оборотів, які ці кошти здійснюють за плановий період.

Даний коефіцієнт визначається за формулою:

К_об = Р / О _об.с.з.(2.38)

де Р - обсяг реалізованої в плановому періоді продукції в діючих оптових цінах за рік, грн.;

О _об.с.з. - середній залишок обігових коштів, тобто грошове обчислення суми обігових коштів, що перебувають одночасно на підприємстві у всіх шести формах, грн.

Тривалість одного обороту обігових коштів показує, протягом якого періоду обігові кошти здійснюють один оборот. Значення цього показника в днях може бути визначене:

Т_об = Д / К_об (2.39)

де Д - кількість днів у плановому періоді.

У процесі аналізу досить важливим є виявлення обсягів вхідного потоку (надходжень грошових коштів), вихідного грошового (витрачання грошових коштів) та загального обороту грошей.

Зазначимо, що вхідний грошовий потік визначається як сума надходжень грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а вихідний потік -- як сума витрачання грошових коштів в ході проведення кожного виду діяльності.

Можливості аналізу грошових коштів значно розширюються за рахунок використання “Звіту про рух грошових коштів”. Цей документ фінансової звітності відображає надходження, витрачання та зміну залишків грошових коштів підприємства за результатами господарської, інвестиційної, фінансової діяльності за певний проміжок часу. Його введення до стандартів бухгалтерської звітності обумовлюється тим, що звіт про фінансові результати, в основі складання якого лежить принцип нарахування, не відображає фактичного надходження та наявності грошових коштів та не дає інвесторам, кредиторам, акціонерам інформації про грошові потоки та платоспроможність підприємства.

Для керівництва підприємства важливо знати не лише фінансовий результат діяльності, але й мати можливість аналізувати рух грошових коштів за звітний період, визначати зміни основних джерел надходження грошових коштів та напрямків їх використання. Розбіжності, показників прибутку та грошового потоку обумовлені тим, що деякі статті бухгалтерського обліку відображаються не в момент надходження або сплати грошей, а в момент здійснення операції. Тому орієнтація при оцінці фінансового стану тільки на дані про прибуток є в деякій мірі умовною і може привести до підвищення фінансового ризику.

Розрізняють два методи розрахунку показників грошового потоку: прямий і непрямий.

Прямий метод полягає у групуванні та аналізі даних бухгалтерського обліку, які відображають рух грошових коштів у розрізі видів діяльності. Перевагою прямого способу є те, що він дозволяє отримати більш повну уяву про обсяг та склад грошових потоків підприємства, виявити ті статті, які формують найбільші надходження і витрачання грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності. При його використанні грошовий потік розраховують як різницю між надходженням грошових коштів та витратами, які пов'язані з їх виплатами. Узагальнений алгоритм розрахунку чистого грошового потоку від операційної діяльності прямим методом має вигляд:

ЧГП_од = В + ІН - СВ - ПВ - ПЗ - ПДП - ІВ, (2.40)

де ЧГП_од - чистий грошовий потік від операційної діяльності;

В - виручка від реалізації продукції;

ІН - інші надходження грошових коштів у процесі операційної діяльності;

СЗ - собівартість реалізованої продукції;

ПВ - сума поточних витрат, пов'язаних з реалізацією продукції;

ПЗ - сума грошових коштів, які спрямовано на погашення зобов'язань підприємства;

ПДП - сума податкових платежів підприємства;

ІВ - сума інших виплат грошових коштів у процесі операційної діяльності.

З інвестиційної діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою реалізації окремих видів необоротних активів, фінансових інвестицій і сумою їх придбання у звітному періоді. Розрахункова формула цього показника наступна:

ЧГП _ІД = В_НА + В_ДФІ - В_АК + Д - П_НА - ДНБ - П_АК- О_АК (2.41)

де ЧГП _ІД -- чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності;

В_НА -- виручка від реалізації необоротних активів;

В_ДФІ -- сума від реалізації довгострокових фінансових інвестицій;

В_АК -- сума від реалізації раніше викуплених власних акцій;

Д-- сума дивідендів по придбаних акціях або боргових зобов'язаннях;

П_НА -- сума придбання основних засобів та нематеріальних активів;

ДНБ -- зміна обсягу незавершеного будівництва;

П_АК - сума від придбання довгострокових фінансових інвестицій.

О_АК - сума від викупу власних акцій підприємства.

З фінансової діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою фінансових ресурсів, які залучені із зовні, та сумою основного боргу, а також виплачених дивідендів (процентів). Обчислення проводять за формулою:

ЧГП_фд =К_вк + ДК + КК + Ц_бф- П_дк - П_кк -Д(2.42)

де ЧГП_фд -- чистий грошовий потік від фінансової діяльності;

К_вк -- сума додатково залученого власного акціонерного або пайового капіталу із зовні;

ДК-- сума додатково залучених довгострокових кредитів і позик;

КК-- сума додатково залучених короткострокових кредитів і позик;

Ц_бф -- сума коштів, які надійшли у порядку безповоротного цільового фінансування;

П_дк -- сума погашення боргу за довгостроковими кредитами і позиками;

П_кк -- сума погашення боргу за короткостроковими кредитами і позиками;

Д--сума дивідендів (процентів), які виплачені власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції, паї облігації).

Загальна сума чистого грошового потоку підприємства за звітний період визначається шляхом сумування чистого грошового потоку від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

3. Аналіз стану управління грошовими потоками на прикладі ВАТ

«Сумиобленерго»

3.1 Аналіз обсягу і структури грошових потоків

Об'єктом дослідження в даній роботі виступає ВАТ „Сумиобленерго”. В таблиці 3.1 наведена інформація про обсяг та динаміку грошових потоків підприємства в 2008-2009 рр.

Таблиця 3.1 - Інформація про сучасний стан грошових потоків підприємства в 2008-2009 рр.

З наведеної таблиці видно, що в 2008 р. чистий рух грошових коштів дорівнював їх надходженню в сумі 171 тис. грн. Це відбулося за рахунок надходження коштів від операційної діяльності на суму 24332 тис. грн., не дивлячись на відплив грошових коштів від інвестиційної діяльності на суму -19536 тис. грн. і від фінансової діяльності на суму 4625 тис. грн. У 2009 р. чистий рух грошових коштів дорівнює їх видатку в сумі 284 тис. грн., та зменшився проти попереднього року на 455 тис. грн., або 266,1%.

Такий чистий рух грошових коштів відбувся за рахунок надходження грошових коштів від операційної діяльності в сумі 31161 тис. грн., що більше ніж у попередньому році на 6289 тис. грн., або 28,1% та відпливу грошових коштів від інвестиційної діяльності в сумі 30276 тис. грн. при видатках від руху коштів від фінансової діяльності у розмірі 1169 тис. грн..

У 2008 р. чистий рух грошових коштів від інвестиційної діяльності дорівнював їхньому відпливу в сумі 19536 тис. грн. Це відбулося за рахунок перевищення відпливу грошових коштів у вигляді надходження від реалізації необоротних активів на суму 51 тис. грн.

У 2009 р. ситуація погіршилася. Чистий рух грошових коштів від інвестиційної діяльності дорівнює відпливу в сумі 30832 тис. грн., що менше проти 2008 р. на 11645 тис. грн., або 55%. На це вплинули надходження від реалізації необоротних активів у сумі 746 тис. грн., які значно менші за відтік коштів, що відбувся внаслідок придбання фінансових інвестицій (190 тис. грн.), необоротних активів (30832 тис. грн.).

У 2008 р. спостерігались відтоки грошових коштів від фінансової діяльності на суму 4625 тис. грн. у вигляді отриманих позик на суму 41687 тис. грн. та інших платежів на суму 175 тис. грн.. Надходження коштів забезпечили отримані позики у розмірі 36666 тис. грн. та інші надходження на суму 571 тис. грн.

В 2009 р. чистий рух коштів від фінансової діяльності збільшився на 3456 тис. грн., або 74,7%. Надходження коштів забезпечили: отримані позики (22580 тис. грн..), інші надходження (328 тис. грн.), відтік коштів відбувся внаслідок погашення позик (23850 тис. грн.) та інших платежів (227 тис. грн.).

Динаміку найважливіших показників діяльності ВАТ «Сумиобленерго» за 2008-2009 рр. відобразимо на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Динаміка руху грошових коштів за видами діяльності у 2008-2009 рр.

В таблиці 3.2 наведена структура грошових потоків підприємства за останні 2 роки.

Таблиця 3.2 - Аналіз існуючої структури грошових потоків, тис. грн.

Як бачимо, в 2008 році якість управління підприємством можна охарактеризувати як добру, оскільки чистий рух грошових коштів є позитивним, однак у 2009 році він негативний, що свідчить про погіршення якості управління. Основний рух грошових коштів підприємства генерує операційна діяльність. На підприємстві значну увагу приділяють здійсненням інвестицій, це можна оцінити позитивно, оскільки інвестиції принесуть ефект в майбутньому. На негативно оцінку заслуговує від'ємне значення грошових потоків від фінансової діяльності, що свідчить про те, що в зазначеному періоді фінансова діяльність не генерувала грошових потоків, а навпаки - поглинала.

3.2 Аналіз рівномірності, синхронності та збалансованості грошових

потоків підприємства

Виходячи з інформації про рух грошових коштів в 2009 році (див. табл. 3.5), проаналізуємо рівень збалансованості та ліквідності грошових потоків підприємства у звітному періоді.

Таблиця 3.5 - Інформація про рух грошових коштів підприємства, тис. грн.

Для більш наочного вигляду зобразимо інформацію про фінансово-господарський стан підприємства на рис. 3.2 та 3.3:

Рисунок 3.2 - Інформацію про фінансово-господарський стан підприємства у 2008 р.

Рисунок 3.3 - Інформацію про фінансово-господарський стан підприємства у 2009 р.

Таким чином, в таблиці 3.5. ми бачимо динаміку зміни показників діяльності за 2008 та 2009 роки. Дані наведені в таблиці використаємо для розрахунків.

Розраховуємо обсяг чистого грошового потоку за формулою 2.14:

ЧГП₁ = (401194+51+36666) -(312616+19187+41687) = 64421 (тис. грн);

ЧГП₂ = (450389+746+22580) - (344575+30832+22850) = 74458 (тис. грн).

Розраховуємо коефіцієнт якості чистого грошового потоку за формулою 2.15:

,

.

Розраховуємо середньоденний дефіцит грошових коштів за формулою 2.17:

,

.

Розраховуємо коефіцієнт достатності грошових коштів за формулою 2.21:

,

.

Розраховуємо ступінь покриття прострочених зобов'язань чистим грошовим потоком за формулою 2.28:

Розраховуємо коефіцієнт ліквідності грошового потоку за формулою 2.27:

,

.

Результати розрахунків заносимо в табл., 3.6 та обчислюємо абсолютне відхилення показників за період.

Таблиця 3.6 - Аналіз рівня збалансованості грошових потоків та ефективності управління ними

Аналізуючи таблицю 3.6, можна побачити, що в цілому значення обчислених показників свідчать про збалансованість та ліквідність грошових потоків підприємства. Але є і деякі недоліки в їх організації. На це вказує наявність дефіциту грошових коштів (відкладеного витрачання). Зважаючи на позитивне значення чистого грошового потоку та перевищення коефіцієнтом достатності грошових коштів '1', перенесення платежів пов'язане або з недостатнім рівнем синхронності грошових потоків, або свідчить про недостатній рівень платіжної дисципліни (наслідком чого можуть бути і прострочені зобов'язання). Також слід відзначити недостатній коефіцієнт якості чистого грошового потоку: лише 31% та 40% від суми чистого прибутку та амортизації підприємство отримує в грошовій формі. В зв'язку з цим доцільно запровадити заходи щодо прискорення надходження грошових коштів та синхронізації грошових потоків.

В таблиці 3.7 наведена інформація про рух грошових коштів від операційної діяльності у звітному місяці. Проаналізуємо рівень рівномірності грошових потоків та ефективності управління ними на підприємстві у звітному місяці.

Таблиця 3.7 - Інформація про рух грошових коштів від операційної діяльності у звітному році (тис. грн)

Із аналізу даних таблиці 3.7. ми бачимо про досить неоднорідну динаміку руху грошових коштів від операційної діяльності у звітному місяці. Розрахуємо на підставі цих окремі коефіцієнти наведені в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 - Аналіз рівня рівномірності, синхронності грошових потоків підприємства та ефективності управління ними

Середнє значення позитивного грошового потоку за квартал:

Середнє значення від'ємного грошового потоку за квартал:

Чистий грошовий потік за досліджуваний рік:

ЧГП = () - () = =96404 (тис. грн).

Результати розрахунків свідчать про недостатню рівномірність позитивного грошового потоку, витрачання грошових коштів та недостатній рівень ефективності грошових потоків (одна гривня витрачання грошових коштів генерує 66 копійок приросту грошових коштів). Підприємству необхідно впроваджувати заходи щодо вирівнювання та оптимізації вихідного грошового потоку та зростання обсягу чистого грошового потоку.

3.3 Аналіз ефективності управління грошовими потоками підприємства

Аналіз джерел утворення і напрямів витрачання грошових коштів здійснюється на основі балансу підприємства, динаміка статей якого інтерпретується як формування джерел або як витрата коштів.

Зменшення активів та зростання власного і позикового капіталу призводять до формування джерел коштів. Ефективність використання коштів оцінюється за його наслідками - збільшенням активів та зменшенням заборгованості підприємства.

За даними балансу ВАТ «Сумиобленерго» здійснено оцінку утворених у звітному періоді джерел коштів і обсягів їх витрачання за напрямами використання (табл. 3.9).

Таблиця 3.9 - Визначення і оцінка джерел утворення та напрямів витрачання коштів підприємства в 2009 р.

Аналіз даних, наведених у табл. 3.9, дозволяє загалом негативно оцінити зрушення в активах і пасивах підприємства, що призвели до зменшення джерел утворення та обсягів витрачання коштів підприємства. У звітному періоді активи підприємства зменшуються переважно за рахунок зменшення оборотних активів та обсягів позикового капіталу.

Дослідження структури джерел утворення та напрямів витрачання коштів дозволяє визначити статті балансу підприємства, що увібрали в себе основну суму витрачених коштів, та статті, за якими ці кошти було утворено (табл. 3.10).

Таблиця 3.10 - Структура джерел утворення та напрямів витрачання коштів підприємства

За даними, наведеними у табл. 3.10, основними джерелами які вплинули на зменшення коштів підприємства у звітному періоді є зменшення довгострокових зобов'язань (1 ранг за значущістю у формуванні джерел), та зменшення кредиторської заборгованості за товари (2 ранг).

Питома вага інших джерел утворення коштів була несуттєвою, отже, можна стверджувати, що вони не відігравали суттєвої ролі у загальному зменшенні джерел фінансування підприємства. Така структура джерел утворення коштів не відповідає стратегічним цілям розвитку підприємства і заслуговує на негативну оцінку: власний капітал не спрямовується на розширення і удосконалення парку устаткування, впровадження прогресивних виробничих та інформаційних технологій; через зменшення кредиторської заборгованості за товари і поточних зобов'язань за розрахунками додаткові джерела фінансування оборотних активів не створюються.

Структура напрямів витрачання коштів підприємства загалом відповідає структурі джерел їх утворення і, отже, також має бути оцінена негативно.

Отже, необхідно вжити заходів, спрямованих на розвиток джерел фінансування і розміщення додатково утворених коштів в активах для того, щоб це відповідало загальній стратегії підприємства щодо збільшення обсягів і підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності на основі зростання техніко-технологічного рівня виробництва.

Оскільки найбільший грошовий потік підприємства генерує фінансова діяльність, то проаналізуємо основні показники, які характеризують фінансову діяльність ВАТ «Сумиобленерго» які наведені в таблицях 3.11-3.12 та рис. 3.4.

Таблиця 3.11 - Основні показники динаміки, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства в 2006-2009 рр.

Із аналізу таблиці 3.11 випливає, що на негативну оцінку заслуговують втрати від участі в капіталі, які підприємство понесло в 2006-2007-рр. Також негативним являється відсутність доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів у 2008-2009 роках. Позитивним можна назвати поступове збільшення інших доходів та зменшення фінансових витрат у 2006-2009 роках.

Рисунок 3.4 - Динаміка основних показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства в 2001-2005 рр. (тис. грн.)

Таблиця 3.12 - Динаміка основних показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства в 2006-2009 рр.

На позитивну оцінку заслуговує:

- збільшення інших доходів на 1044 тис. грн.(253,4%) за 2006-2009 рр.

- постійне зменшення фінансових витрат, починаючи з 2008 року;

- зменшення інших витрат на 3280 тис. грн. (67,8%).

Занепокоєння викликає:

- зменшення доходів від участі в капіталі у 2008 р. на 113 тис. грн. (100%);

- зменшення інших фінансових доходів у 2008 р. на 42 тис. грн. (100%).

3.4 Шляхи покращення стану грошових потоків підприємства

Як вже було відзначено в попередніх розділах, на підприємстві виділяють три види діяльності: основна, пов'язана з виробництвом; інвестиційна, пов'язана з придбанням і продажем довгострокових активів і фінансова діяльність (операції з цінними паперами, погашення заборгованостей і т.д.). Кожний з цих видів діяльності генерує як припливи, так і відтоки коштів. Таким чином, при складанні планових припливів і відтоків коштів необхідно враховувати їхній рух за всіма видами діяльності підприємства.

Основну частину надходжень коштів, як правило, генерує основна діяльність підприємства.

Першим кроком є прогноз збуту. Це може бути поквартальний, помісячний, потижневий, навіть щоденний прогнози. Але, як правило, важко спланувати продажі на настільки короткий період із прийнятним ступенем точності.

Підприємство ВАТ «Сумиобленерго» може здійснювати якісні квартальні прогнози, в цьому випадку планування припливів коштів здійснюється з розбивкою по кварталах і виглядає у виді формату, представленого в табл. 3.13. Надходження від споживачів - це основний приплив засобів, але не єдиний. Компанія планує в третьому кварталі 2010 року продати частину послуг по договірній вартості 125 тис. грн.

Відтоки коштів умовно згрупуємо в такий спосіб:

1. Оплата рахунків постачальників. Прогноз виходить із припущення про те, що всі рахунки постачальників оплачуються вчасно. Відстрочка або затягування оплати, як правило, загрожує втратою знижок за швидку оплату.

2. Оплата праці, управлінські й інші витрати. До цієї категорії входять всі інші поточні витрати компанії.

3. Витрати на капіталовкладення. ВАТ «Сумиобленерго» планує великі капіталовкладення в першому кварталі.

4. Податок на прибуток, виплати відсотків.

Таблиця 3.13 - Прогноз надходжень коштів і дебіторської заборгованості ВАТ «Сумиобленерго» (тис. грн.) в 2010-му році

Із аналізу таблиці 3.13 ми бачимо, що прогнозується суттєве збільшення по всім показникам до 40%.

Прогнозний чистий грошовий потік компанії показаний у табл. 3.14.

Таблиця 3.14 - Бюджет коштів ВАТ «Сумиобленерго» на 2010 рік (у тис. грн.)

Відзначимо, що дефіцит засобів у першому і в другому кварталі, обумовлений низькими продажами і високими капіталовкладеннями. У третьому і четвертому кварталах обсяги продажів збільшуються.

Ситуацію можна інтерпретувати в такий спосіб: існує зростаючий попит на продукцію та послуги, проте ВАТ «Сумиобленерго» не в змозі виконувати всі замовлення вчасно.

У першому кварталі 2010 року планується замінити використовуване устаткування, щоб мати можливість збільшити обсяги виробництва. Під ці цілі виділяється 325 тис. грн. Старе устаткування після встановлення нового планується продати за 125 тис. грн. Такі заходи дозволяють вирішити проблеми компанії і задовольнити зростаючий попит.

Наступний крок - це розрахунок потреби в додаткових джерелах фінансування (табл. 3.15).

Таблиця 3.15 - Потреба у фінансуванні ВАТ «Сумиобленерго» на 2010 рік (тис. грн.)

Із аналізу таблиці 3.15 ми бачимо, що потреба у фінансуванні розраховується з урахуванням мінімально необхідного залишку коштів на розрахунковому рахунку (у даному випадку 50 тис. грн.).

Наступний крок - ухвалення рішення про джерела фінансування і напрямки використання тимчасово вільних коштів (якщо такі існують).

Серед можливих джерел фінансування виділяють:

- короткострокова банківська позика;

- комерційні папери;

- комерційний кредит;

- давальницька сировина;

- прострочена заборгованість постачальникам;

- факторинг (продаж дебіторської заборгованості);

- короткострокова оренда.

Кожне з джерел має свої переваги та недоліки. Оптимальне рішення приймається з урахуванням положення підприємства, ситуації на ринку кредитних ресурсів тощо.

В нашому випадку у ВАТ «Сумиобленерго» укладений договір з банком, за яким вона може отримати кредит максимум на суму 410 тис. гривень під 11.5 відсотків на рік або 2.875 відсотка на квартал. За договором компанія може брати кредит у будь-який момент, коли їй це необхідно, поки не досягне встановленого ліміту. Від підприємства не потрібно спеціальної застави у вигляді якихось активів для забезпечення повернення кредиту.

Подібного типу договори називають кредитною лінією. Коли підприємство одержує кредит за такими угодами, вона, як правило, зобов'язане утримувати компенсаційний залишок коштів на депозиті в банку.

В якості альтернативного варіанту можна запропонувати використання змішаного кредитування, коли частина необхідних грошових коштів надходить у вигляді банківського кредиту, а інша частина за рахунок тимчасово вільних коштів підприємства.

План фінансування, що формується за умови використання лише кредитної лінії, приведений у табл. 3.16. З наведених даних видно, що використання лише кредитної лінії не задовольнить потребу підприємства в коштах. Альтернативний варіант: спочатку потрібно використовувати можливості кредитної лінії, при необхідності на повну потужність, до вичерпання встановленого ліміту кредитування. Але якщо потреби в коштах все-таки перевищать можливості кредитної лінії, то треба прибігати до прострочених платежів.

Таблиця 3.16 - План фінансування ВАТ «Сумиобленерго» на 2010 рік (тис. грн.)

Аналізуючи таблицю 3.16, ми бачимо, що ВАТ «Сумиобленерго» зобов'язана підтримувати залишок у розмірі 20% від суми позики. Інакше кажучи, якщо компанії необхідні 100 гривень, вона повинна насправді одержати кредит в розмірі 125 гривень, тому що 25 гривень (20% від 125 гривень) повинні зберігатися в якості внеску у банку.

План фінансування, що формується з цих умов, наведений у табл. 3.17.

Таблиця 3.17 - План фінансування ВАТ «Сумиобленерго» на 2010 рік (тис. грн.)

Таким чином, із таблиці слідує, що у першому кварталі план передбачає одержання позики в рамках кредитної лінії на всю необхідну суму (410 тис. гривень) і прострочену заборгованість на суму 36 тис. грн. Отже, за даним планом компанія одержить 446 тисяч гривень у першому кварталі.

Чому будуть отримані 446 тисяч гривень відповідно до даного плану, хоча потреба в коштах складає всього 414 тис. гривень? Головна причина полягає в тому, що одержання кредиту на суму 410 тис. гривень по кредитній лінії зажадає підтримувати залишок коштів у розмірі 20% від 410 тисяч гривень, або 82 тисячі. Компанія може частину цього компенсаційного залишку забезпечити за рахунок 50 тисяч встановленого нею мінімального поточного залишку на рахунку коштів, але все рівно ще 32 тисячі гривень повинні бути додатково отримані.

Безумовно, якщо величина грошових активів зростає, ліквідність підприємства підвищується, і це є позитивною тенденцію. Однак разом зі збільшенням залишків грошових коштів підприємство втрачає можливість вигідного розміщення тимчасово вільної їх частини та отримання додаткового доходу. Відповідно ефективність діяльності підприємства знижується. Для того щоб підвищити ефективність використання надлишку грошових коштів, підприємство, як правило, здійснює його вкладення в цінні папери або строкові контракти, що, у свою чергу, приводить до загострення проблем, пов'язаних з ліквідністю.

Отже, велика дохідність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати ліквідності.

Виходячи із викладеного, можна зробити висновок, що політика управління грошовими коштами має забезпечити пошук компромісу між ефективністю діяльності та ліквідністю підприємства, яка полягає в оптимізації залишків грошових коштів.

Для оптимізації коштів починаючи з 50-х років дослідники фінансів запропонували математичні моделі, в основу яких закладено такі ідеї, як і в методи оптимізації виробничих запасів.

Одна з таких моделей належить В. Баумолю. Вона ґрунтується на положенні, що управління коштами, як і товарними запасами, передбачає сукупні витрати, пов'язані з підтриманням певного їх рівня на рахунку, які умовно можна поділити на дві групи. Перша - це оплата банківських послуг при залученні кредиту або комісійні платежі за конвертацію цінних паперів у кошти. Позначимо цей вид витрат В_к. Ці витрати при збільшенні залишку коштів знижуються, оскільки зменшується кількість операцій по конвертації. Друга група -- це витрати, пов'язані зі зберіганням коштів (ВЗ). До них можна віднести втрати підприємства через відмову від інвестування грошового залишку в короткострокові фінансові вкладення. У даному разі сума витрат прямо пропорційна до залишку грошових коштів. Отже, існує деяка оптимальна величина коштів, що забезпечує рівновагу процесу зниження однієї групи витрат і зростання другої. Вона мінімізує сукупні витрати, пов'язані з даною групою грошових коштів. В. Баумоль виразив величину їх оптимального залишку через відомі параметри діяльності фірми і зовнішнього середовища, поклавши в основу систему суворих вихідних передумов:

попит на кошти за аналізований період є відомою детермінованою величиною; при цьому коефіцієнт витрачання коштів за одиницю часу вважається постійним;

платежі підприємства з поповнення залишку на рахунку здійснюються негайно і в наперед задані моменти часу;

усі резерви грошових активів зберігаються у формі короткострокових фінансових вкладень;

витрати на створення запасів пропорційні до його величини і є постійною відомою величиною;

витрати на зберігання коштів виражаються у вигляді процентного доходу за короткостроковими фінансовими вкладеннями.

Оптимізація грошових потоків є процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основними цілями оптимізації є забезпечення:

- збалансованості обсягів грошових потоків;

- синхронності формування грошових потоків;

- росту чистого грошового потоку підприємства.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивного і негативного їх видів.

Розрізняють оптимізацію грошових потоків підприємства в короткостроковому і довгостроковому періоді, які досягаються здійсненням різної системи заходів.

Оптимізація грошових потоків підприємства в короткостроковому періоді може бути досягнута шляхом використання системи 'прискорення-уповільнення' платіжного обороту.

Прискорення надходження грошових коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуто за допомогою таких заходів:

- збільшення розміру цінових скидок покупцям при готівкових розрахунках;

- забезпечення часткової або повної передоплати за продукцію, що користується високим попитом;

- скорочення строків надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

- прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості; використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - векселів, факторингу, форфейтинга.

Уповільнення виплат грошових коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуто за допомогою таких заходів:

- збільшення за згодою постачальників строків надання підприємству товарних кредитів;

- заміни придбання довгострокових активів на їх оренду;

- реструктуризація отриманих фінансових кредитів шляхом переводу короткострокових кредитів у довгострокові.

Оптимізація руху грошових коштів у короткостроковому періоді за допомогою системи 'прискорення-уповільнення' платіжного обороту може створити певні проблеми у довгостроковому періоді.

Для вирішення цієї проблеми необхідно розробити заходи щодо збалансованості грошового потоку у довгостроковому періоді.

Зростання обсягу позитивного грошового потоку у довгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок таких заходів:

- залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

- додаткової емісії акцій;

- продажу частини фінансових інструментів інвестування;

- продажу (або здачі в оренду) основних засобів, що не використовуються.

Зниження обсягу негативного грошового потоку у довгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок таких заходів:

- скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

- відмови від фінансового інвестування;

- зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов'язані з забезпечення росту його інвестиційної активності.

Для цього можуть бути використані такі заходи:

- збільшення розширеного відтворення операційних необоротних активів;

- прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їх реалізації;

- здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємства;

- активне формування портфелю фінансових інвестицій;

- дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

4. Розділ охорони праці

Відповідно до теми дипломної роботи як об'єкт дослідження в розділі “Охорона праці” нами взято фінансовий відділ ВАТ «Сумиобленерго» у зв'язку з отриманням у даному відділі необхідної вихідної інформації для написання роботи. Приміщення відділу знаходиться на другому поверсі адміністративної будівлі. Загальна площа приміщення становить 35 м², висота - 3 м, приміщення має два вікна. Кількість працюючих у приміщенні - 6 чоловік. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 35 : 6 = 5,83 (м²/чол.) робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04 - 87[3] на кожного працюючого в управлінських приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м²/чол.) робочої площі. Висота приміщення - не менше 2,5 м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею в офісі дотримано. У приміщенні розташовано 6 комп'ютерів. Напруга джерела живлення комп'ютерів у приміщенні -- 220 В. У приміщенні розміщені 6 письмових столів, дві шафи для зберігання документів, один телефон-факс. За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення відділу належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих.

План приміщення наведений на рисунку 4.1.

Рисунок 4.1 - Планування приміщення

Для аналізу достатності природного освітлення наведемо схему приміщення для розрахунку (рис. 4.2 та 4.3). Це другий з п'яти рисунок розділу.

Рисунок 4.2 - Схема приміщення, вигляд збоку

Рисунок 4.3 - Схема приміщення, вигляд зверху

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу, в якому розташована Україна (), визначається у відсотках за формулою

(4.1)

де, - нормоване значення КПО для III світлового поясу ( = 1,5 % згідно з СНиП II - 4 - 79 );

m - коефіцієнт світлового клімату ( для України m = 0,9 );

с - коефіцієнт сонячності (оскільки вікна розташовані на захід, то с = 0,8 ).

Тоді: = 1,5*0,9*0,8 = 1,08%.

Для визначення достатності природного освітлення потрібно розрахувати фактичне значення КПО виходячи із формули

(4.2)

де S_В - площа всіх вікон у приміщенні, м²;

S_h - площа підлоги приміщення, м²;

ф_з - загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу, беремо ф_з = 0,4;

r₁ - коефіцієнт який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

_в - світлова характеристика вікна;

К_буд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками (будинків немає - отже, К_буд = 1);

К_з - коефіцієнт запасу ( К_з = 1,4 ).

S_В = 2*1,6*2 = 6,4 (м²).

S_h = 5*7 = 35 (м2).

Для розрахунку коефіцієнта r1 необхідно розрахувати такі параметри:

1) відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 5/(1,6+0,9)-0,8 = 2,94;

2) відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 4,5/5=0,9;

3) середньозважений коефіцієнт відбиття с стелі, стін, підлоги: ссз = 0,5;

4) відношення довжини приміщення до його глибини: 7/5 = 1,4.

Виходячи із розрахованих показників, із таблиці значень коефіцієнта r₁ при боковому однобічному освітленні визначимо його значення за допомогою формули екстраполяції

(4.3)

де у_і - значення функції при і-ому аргументі;

у_і+1 - значення функції при (і+1)ому аргументі;

у(х) - значення функції при заданому аргументі, що знаходиться між значеннями аргументів х_і та х_і+1;

х_і - і-те значення аргументу;

х_і+1 - (і+1)-те значення аргументу.

Звідси r₁ дорівнюватиме

Для визначення коефіцієнта зв потрібно скористатися таблицею значень світлової характеристики зв світлових прорізів при боковому освітленні:

К_буд = 1 (будинків напроти вікон немає).

К_з = 1,4.

Отже,

.

Фактичне значення природного освітлення більше нормованого (1,08 1,171), отже природного освітлення в приміщенні достатньо.

Аналіз достатності штучного освітлення в приміщенні.

Для освітлення приміщення застосовуються лампи розжарювання потужністю 150 Вт. Система освітлення - загальна. Отже, нормоване значення освітленості повинне становити не менше 200 люкс (СНиП II - 4 - 79).

Схема розміщення світильників у приміщенні наведена на рисунку 4.4.

Рисунок 4.4 - Схема розміщення світильників

Розрахуємо фактичне значення освітлення (Е_ф), враховуючи те, що потужність ламп - 150 Вт, кількість ламп у світильнику - 2 шт.

Фактичне значення штучного освітлення (Е_ф) розраховуємо за формулою

(4.4)

де F_л - світловий потік лампи, лм (для ламп розжарювання потужністю 150 Вт - 2090 - 2280 лм);

_В - коефіцієнт використання світлового потоку (В = 0,4 ? 0,6);

N - кількість світильників, шт.;

n - кількість ламп у світильнику, шт.;

S - площа приміщення, м²;

К - коефіцієнт запасу (К = 1,5 - 2);

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1).

Беремо:

(лм)

_В = (0,4 + 0,6)/2 = 0,5

N = 6 шт.

n = 2 шт.

S =5*7 =35 м².

К = 1,6

Z = 1,1

(люкс).

Отже, фактичне значення штучного освітлення трохи вище за нормоване (200 люкс), а це свідчить про достатність штучного освітлення в приміщенні. Схема розрахунку природної вентиляції наведена на рис. 4.5.

Рисунок 4.5 - Схема розрахунку природної вентиляції

Розрахуємо об'єм приміщення V = 3*5*7 = 105 (м³).

Розрахуємо об'єм адміністративного приміщення, що припадає на одного працюючого: V₁ = 105/6 = 17,5 (м³/чол.).

Оскільки згідно з СНиП 2.09.04 - 87 об'єм приміщення, що припадає на 1-го працюючого, повинен становити 40 (м3), що більше ніж фактичне значення даного показника - 17,5 (м3/чол.), у відділі потрібно забезпечити повітрообмін не менше L1 = 30 (м3/год) на кожного працюючого. Розрахуємо необхідний повітрообмін Lн, м3/год за формулою

L_н = L₁*n (4.5)

де n - найбільша можлива кількість працюючих у приміщенні.

L_н =30*6 = 180 (м³/год).

Знайдемо фактичне значення повітрообміну, користуючись схемою, наведеною на рисунку 4.5, за формулою

L_ф = *F*V*3600 (4.6)

де - коефіцієнт витрати повітря ( = 0,55);

F - площа кватирки (F = 0,5*1,3 = 0,65 м²);

V - швидкість виходу повітря через кватирку або вентиляційний канал, м/с, яка розраховується за формулою

(4.7)

де g - прискорення вільного падіння (g = 9,8 (м/с²));

H₂ - тепловий тиск, який розраховується за формулою

H₂ = h₂*(_з - _c), (4.8)

де _з та _с - відповідно об'ємна вага повітря ззовні приміщення та всередині його, кГ/м³.

Об'ємна вага повітря розраховується за формулою

(4.9)

де Р_б - барометричний тиск мм рт. ст. ( Р_б = 750 мм рт. ст.);

Т - температура повітря, К₀ (для теплого періоду року у приміщенні t = 28⁰ С, або Т = 301 К, для холодного періоду року - t = 17⁰ С, або Т = 290 К; ззовні приміщення для літа t = 24⁰ С, або Т = 297 К, для зими t = -11⁰ С, або Т = 262 К (СНиП 2.04.05-91).

.

Знайдемо h₂ із співвідношень:

(4.10)

h = 0,9+1.6 - 1 - 0,25 = 1,25 (м)

= (0,65)2 = 0,4225 (м²)

= (2*1,5)2 = 9 (м²)

Розв'яжемо систему:

Звідси

Н₂(л) = 1,19*(1,174 - 1,159) = 0,018

Н₂(з) = 1,19*(1,331 - 1,203) = 0,152

= 0,552 (м/с)

= 1,573(м/с)

L_ф(л) = 0,55*0,65*0,552*3600 = 710,42 (м³/год)

L_ф(з) = 0,55*0,65*1,573*3600 = 2024,45 (м³/год).

Оскільки фактичне значення повітрообміну значно перевищує нормативне значення як взимку, так і влітку, то природна вентиляція (аерація) неефективна. Тому для підвищення ефективності вентиляції в приміщенні необхідні додаткові заходи.

Швидкість переміщення повітря у приміщенні, крім того, можна знайти, якщо за площу, через яку буде переміщуватися повітря кількістю L_ф, взяти вертикальну площу перетину досліджуваного приміщення

V_п= L_ф /(висота?глибина??3660) м/с.

Для нашого випадку: V_п = 2024,45/(3?5?0,55?3600) = 0,068м/с.

Таблиця 4.1 - Підсумкова таблиця

Аналізоване приміщення за небезпекою виникнення пожежі відповідно до ОНТП 24-86 належить до категорії В (пожежонебезпечні - в ньому наявні легкозаймисті речовини - папір, дерево).

Можливими причинами пожежі можуть бути:

- коротке замикання в електричній мережі, що може спричинити загоряння наявних легкозаймистих речовин;

- займання паперу, дерева через необережне поводження з вогнем;

- поширення вогню з сусідніх приміщень.

Попередити пожежу можна шляхом розроблення правил безпечної поведінки із вогнем, усуненням можливості виникнення короткого замикання.

У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.

План евакуації працівників та матеріальних цінностей на випадок пожежі наведений на рисунку 4.6.

Рисунок 4.6 - План евакуації з приміщення

Умовні позначення:

1- досліджуване приміщення

- покажчик напрямку місця знаходження засобів протипожежного захисту

- головний шлях евакуації

- запасний шлях евакуації

- місце знаходження декількох засобів

- відключення електроенергії

- місце знаходження декількох протипожежних засобів

- вогнегасник

- пожежний кран

- телефон

Для поліпшення умов праці в досліджуваному приміщенні необхідно покращити природне освітлення шляхом застосування матеріалів, що підвищують відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення, а також зняти сонцезахисні жалюзі. Можна також збільшити коефіцієнт запасу шляхом застосування скла, яке краще пропускає природне освітлення. При цьому зміняться такі показники:

Для зменшення надлишкового повітрообміну в холодний період року ( 2024,45 замість необхідних 180 м3 / год.) пропонуємо скоротити час провітрювання приміщення до:

2024,45 - 60 хв

180 - Х хв

Х=180?60/2024,45 = 5 хв на годину.

Для зменшення надлишкового повітрообміну в холодний період року ( 2024,45 замість необхідних 180 м3 / год.) пропонуємо скоротити час провітрювання приміщення до:

710,42 - 60 хв

180 - Х хв

Х=180?60/710,42 = 15 хв на годину

Висновки

Виходячи із викладеного, можна зробити висновок, що політика управління грошовими коштами має забезпечити пошук компромісу між ефективністю діяльності та ліквідністю підприємства, яка полягає в оптимізації залишків грошових коштів.

Найбільш повний аналіз якості й збалансованості грошових потоків підприємства можливий при використанні звіту про рух грошових коштів, складеного прямим методом, тому що він дозволяє відстежити всі надходження й виплати коштів за період. Що стосується непрямого методу, його аналітична цінність полягає в тому, що він дає можливість більш наочно виявити фактори, що вплинули на зміну залишку коштів (тобто визначити джерела і напрямки використання коштів). Оцінка якості грошових потоків може бути виконана тільки на основі аналізу співвідношень чистих грошових потоків у розрізі окремих видів діяльності.

Для оцінки якості грошових потоків варто проаналізувати структуру надходжень і відтоків коштів, зокрема, необхідно звернути особливу увагу на зміну суми й питомої ваги грошових надходжень від реалізації продукції.

Велике значення для підтримки платоспроможності підприємства має збалансованість позитивних і негативних грошових потоків по сумі й часу виникнення. Для оцінки збалансованості грошових потоків використовуються два взаємозалежних показники: коефіцієнт ефективності грошових потоків і коефіцієнт ліквідності грошових потоків, які розраховуються як у цілому по підприємству, так й окремо по видах діяльності.

Проаналізувавши цілий ряд показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, а також визнавши основні причини незадовільного управління грошовими коштами підприємства можна зробити висновок, що роль, яку виконують грошові кошти підприємства в процесі проведення кожного виду діяльності підприємства значно вагома. Грошові кошти є стартовим чи фінальним етапом процесу колообіг або обслуговуючим ресурсом, наявність якого забезпечує перехід від однієї стадії циклу до іншої.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства

Отже, підсумовуючи проведений аналіз, треба сказати, що фінансовий стан підприємства не є задовільним, так як значна частина показників відхиляються від норми, зокрема коефіцієнт Бівера показує взагалі критичні дані, ефективність грошових потоків від операційної діяльності попала в незадовільні межі, а саме стала від'ємною.

Основними факторами, що призвели до цього можна назвати скорочення надходжень від операційної діяльності, збільшення вихідного потоку, і як наслідок, скорочення чистого грошового потоку, а також низький рівень рентабельності , зумовлений низьким рівнем прибутку і великою вартістю активів, що перебувають на балансі підприємства, значними сумами залучення коштів із зовнішніх джерел, що тягне за собою збільшення витрат, великими обсягами наявної заборгованості перед кредиторами і в той же час наявність сум дебіторської заборгованості за розрахунками з контрагентами, з оплати праці, з бюджетом, що викликає недостачу грошових коштів для розрахунку з постачальниками, фінансово-кредитними інститутами.

Звідси випливає необхідність застосування дій, спрямованих на покращення ситуації, що склалася, зокрема рефінансування і реструктуризація дебіторської заборгованості, реалізація частини активів, які недостатньо ефективно використовуються чи є низькорентабельними, оновлення необоротних активів з метою введення в дію більш ефективних і продуктивних виробничих засобів, попередження неефективних витрат, які створюють додаткову потребу в залученні коштів, прискорення обертання коштів, авансованих в запаси з метою отримання додаткових вільних грошових коштів і їх реінвестування в виробництво.

Здійснення практично всіх видів фінансових операцій підприємства генерує певний рух грошових коштів у формі їх надходження або витрачання. Цей рух грошових коштів функціонуючого підприємства в часі є безперервним процесом і визначається поняттям 'грошовий потік'. Отже ми бачимо наскільки вагомим є розглядання цього питання.

Грошовий потік підприємства є сукупністю розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю. Сформулювавши основні характеристики грошових потоків підприємства як об'єкту фінансового управління ми комплексно відобразили сутнісні сторони цієї категорії.

Грошові потоки підприємства мають досить широку класифікацію: по масштабах обслуговування господарського процесу виділяють наступні види грошових потоків; по видах господарської діяльності відповідно до міжнародних стандартів обліку виділяють наступні види грошових потоків та інші. Основним джерелом інформації про рух грошових потоків є форма бухгалтерської звітності №3 „Звіт про рух грошових коштів”, який є принципово новою формою в системі фінансовій звітності підприємств України. Звіт про рух грошових коштів, крім того, містить інформацію про грошові потоки, яка корисна при оцінці фінансової гнучкості фірми. Інформація про рух грошових коштів підприємства корисна тим, що вона надає користувачам фінансової звітності базу для оцінки здатності підприємства залучати і використовувати грошові кошти і їх еквіваленти.

Одним з найважливіших етапів управління грошовими потоками підприємства є забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності. Облік грошових потоків може проводитися прямим або непрямим методом розрахунку. Аналіз грошових потоків підприємства відбувається на основі проведення фінансового аналізу, який є вагомим елементом фінансового менеджменту та аудиту. Успішність функціонування підприємств в сучасних умовах в Україні визначається досконалістю використовуваного фінансово-економічного механізму їх господарювання, одним із вирішальних складових частин якого є менеджмент грошових потоків. Загальна теорія менеджменту грошових потоків не є завершеною, оскільки такий підхід до управління складних соціально-економічних процесів у світовій практиці розпочав розвиватися відносно недавно і його історія має лише декілька десятиріч. В Україні ж метод менеджменту грошових потоків використовується лише на протязі декількох років.

Проведення дослідження фінансового методу менеджменту грошових потоків на прикладі підприємства дозволило зробити такі висновки.

1. Використання теорії грошових потоків у фінансовому менеджменті дозволяє використати такі аспекти: - грошовий потік, як об'єкт фінансового управління господарською діяльністю підприємства; - грошовий потік підприємства як процес, безпосередньо пов'язаний з функціонуванням грошей в економічних відносинах і з самою грошовою системою країни; - грошовий потік підприємства як процес, пов'язаний з формуванням, розподілом і використанням його капіталу; - грошовий потік підприємства як процес, що відображає використання підприємством різних форм кредиту; - грошовий потік підприємства як процес, що характеризує оборот і трансформацію окремих видів його активів; - грошовий потік підприємства як процес, що забезпечує генерацію економічного ефекту фінансово-господарської діяльності; - грошовий потік підприємства як процес, що відображає форми і обсяги функціонування підприємства на товарному і фінансовому ринках; - грошовий потік підприємства як процес, здійснюваний з урахуванням чинника часу; - грошовий потік підприємства як процес, здійснюваний з урахуванням чинника ризику; - грошовий потік підприємства як процес, здійснюваний з урахуванням чинника ліквідності. Таким чином, грошові потоки всебічно характеризують рух фінансових ресурсів підприємства, їх циклічність в колі основного і оборотного капіталу, абстрагуючись від того власний він, залучений чи позиковий. Це дозволяє використовувати окремі параметри грошових потоків як індикатора функціонуючого капіталу, а разом з тим - індикатора фінансового стану підприємства.

2. Грошові потоки є сферою формування прибутку підприємства. Незважаючи на те, що одержання прибутку визначається в бізнесі (ринковій економіці) найважливішою метою, проте з позиції менеджменту грошових потоків наявність прибутку ключового значення не має. Категорія прибутку в системі грошових потоків має конкретні функції, одна з яких - оцінка результатів фінансово-господарської діяльності. В умовах ринку прибуток не може використовуватись як універсальний інструмент оцінки потенціальних можливостей підприємства, оскільки його величина значною мірою залежить від нормативних способів його розрахунку.

3. В системі грошових потоків результуючим показником успішності фінансово-господарської діяльності підприємства виступає сальдо вхідних і вихідних потоків як перебільшення (відхилення від зрівноваженого стану) одного потоку над другим, що є сигналом для прийняття управлінських рішень в сфері фінансового менеджменту. Зазначений сигнал характеризує певний стан процесу самозростання капіталу, вартості.

4. В системі грошових потоків прибуток набуває форми продукту як об'єкту розподілу за різним цільовим використанням. Основними напрямами його використання є свідоме включення в оборот капіталу (реінвестування) та споживання як відчуження певної частки вартості із циклічного обороту капіталу як економічного процесу самозростання капіталу і спрямування на споживче використання. В фінансовому менеджменті грошових потоків визначення пропорція реінвестування і споживання є ключовою позицією у розумінні політики соціально-економічного розвитку.

5. З позиції економічного розвитку підприємства важливим аспектом (крім пропорції реінвестування - споживання) є недопущення вилучення фінансових ресурсів із грошових потоків у своєрідний осад - надмірну дебіторську заборгованість та надмірні запаси оборотних засобів виробництва. Це є омертвляння капіталу підприємства, що негативно впливає на темпи його розвитку.

6. Оцінка грошових потоків досліджуваного підприємства показує, що в сучасних умовах вхідний грошовий потік формується в операційній сфері, а вихідний - в інвестиційній.

Отримані висновки слугували методологічною основою обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення менеджменту грошових потоків. Зокрема це такі.

1. Підвищення ефективності менеджменту вхідних грошових потоків шляхом збільшення обсягу продажу продукції та більш гнучкої політики щодо поновлення її асортименту. У зазначеному відношенні важливе значення має врахування кон'юнктури товарного та фондового ринку, активної інвестиційно-інноваційної політики, розширення обсягів залучення і запозичення фінансових ресурсів.

2. Активізувати внутрішні чинники вхідних грошових потоків, а саме: - забезпечити оперативне управління життєвого циклу підприємства (в частині основного і оборотного капіталу) та життєвого циклу окремих видів товарної продукції як засобів посилення конкурентоспроможності підприємства; - активізувати інвестиційно-інноваційний процес за рахунок залучення коштів та позик як у довгостроковому, так і в короткостроковому періодах, більш рішуче застосовувати лізинг, прискорену амортизацію, обґрунтований фінансовий леверидж; - прискорити інкасацію дебіторської заборгованості та нормалізувати залишки оборотних засобів в запасах; - посилити синхронізацію вхідних та вихідних грошових потоків.

3. Посилити режим економії в частині вихідних грошових потоків. У цьому відношенні найбільш важливим є загальне скорочення виробничих витрат на основі модернізації виробництва, підвищення продуктивності праці, зменшення собівартості продукції.

4. Вирішальним фактором позитивного динамізму розвитку фінансово-економічної діяльності підприємства в сучасних умовах є формування дієвого фінансово-ресурсного потенціалу, адекватного сучасним вимогам. Це впливає насамперед на „природний добір” підприємств у ринковому середовищі, їх виживання, протистояння загрозі банкрутства, а також - своєчасного маневрування в умовах змінності ринкової кон'юнктури. Виразником досконалого фінансово-ресурсного потенціалу є зважена структура капіталу як у відношенні наявного основного і оборотного капіталу та власного і залученого капіталу, а також його достатності для здійснення виробничо-господарських програм, що приносять дохід не менше розміру усередненої норми прибутку.

5. Управління усіма процесами фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюється на основі дієвого фінансового менеджменту, основою якого є комерційний розрахунок як функціональна система регулювання економічними відносинами в умовах ринку. Вирішальними ланками його є формування капіталу, розподілу прибутку, утворення фінансових фондів різного цільового призначення - забезпечення платежів до бюджету, централізованих державних фондів, платежів з комерційних зобов'язань, покриття виробничих витрат основного і оборотного капіталу, забезпечення його зростання і соціально-економічного розвитку. Реалізація цих та інших заходів дозволить значно вдосконалити структуру вхідних та вихідних грошових потоків, а разом з тим - прискорити темпи економічного піднесення та соціального розвитку.

Перелік посилань

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97. З наступними змінами і доповненнями.

3. Закон України „Про господарські товариства” N 1576-XІІ від 19 вересня 1991.

4. Закон України 'Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні' від 16.07.1999 p., №996-XIV.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 'Баланс', затверджене Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 'Звіт про фінансові результати' Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 'Звіт про рух грошових коштів' Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

8. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті вiд 21 січня 2004 року за № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976).

9. АВЕРС -- Бухгалтерия. Наличное обращение: расчеты в кассах предприятий, через ЭККА и товарно-кассовые книги.-- Д.: «Баланс Клуб», 1998. - 353 с.

10. Аналітичне забезпечення раціоналізації грошових потоків підприємств (на прикладі меблевого виробництва України): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / В.Р. Шевчук; Терноп. акад. нар. госп-ва. -- Т., 2001. -- 120 с. -- укp.

11. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 453 с.

12. Бандурка АМ., Червяков И.М., Посылкина О.Б. Финансово-экономический анализ. - Харьков: Изд-во Харьковского ун-та внутренних дел, 1999. - 560 с.

13. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. Киев, МП „ИТЕМ лтд”, СП „АДЕФ-Украина”, 1996. - 534 с.

14. Васюренко О.В. Банківські операції. -- К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 385 с.

15. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2001. - 510 с.

16. Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і торговельних підприємствах. - К.: А.С.К., 2002. - 492 с.

17. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. - К.: А.С.К., 2002. - 396 с.

18. Грачова Р. Як визначити реальний фінансово-майновий стан свого підприємства.//Дебет-Кредит. - 2000. - №34.

19. Давидов Г.М. Аудит. - К.: Т-во 'Знання', КОО, 2001. - 420 с.

20. Деващук Л.Л., Єрмолаєва В.І., Квач ЯЛ., Рудинська О.В. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. Частина 1. - X.:ТОВ 'Одісей'. - 2001. - 451 с.

21. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во 'Знання', КОО, 2001. - 361 с.

22. Ефимова О.В. // Как анализировать финансовое положение предприятия. -- М.: 1994. - 351 с.

23. Ефимова О.В. // Финансовый анализ. -- М.: Бухгалтерский учет, 1996. - 415 с.

24. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. - К.: А.С.К., 2002. - 419 с.

25. Івахненко В. Горбаток М., Льовочкін В. Економічний аналіз. - К.: КНЕУ, 1999. - 459 с.

26. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. - К.: Знання Прес, 2000. - 473 с.

27. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. - К.: Знання-Прес, 2000. - 310 с.

28. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2003. - 349 с.

29. Іващенко В,І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. - К.: ЗАТ 'ШЧЛАВА', 1999. - 468 с.

30. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. / Навчальний посібник. - К: Видавничий дім «Скарби», 2001. - 336 с.

31. Кожанова Є. П., Отенко І. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни- X.: ВД «ІНЖЕК», 2003. -208 с.

32. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Т-во 'Знання', КОО, 2000. - 460 с.

33. Кулаковська Л.П. Основи аудиту: Курс лекцій. -- Житомир: ЖІТІ, 2000. - 362 с.

34. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. - К.: 'Каравелла'; Львів : 'Новий світ -2000', 2002. - 341 с.

35. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. - К.: ЦНЛ, 2003. - 468 с.

36. Лігоненко Л.О., Ситник Г.В. Управління грошовими потоками: Навч. посіб. - К.: Київ. Нац. Торг.-екон. ун-т., 2005. - 255с.

37. Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. -- Харків: Торсінг, 2002. - 410 с.

38. Матеріали серверу http://www.istock.com.ua.

39. Мельник В.М. Основи економічного аналізу. - Ірпінь, 2000. - 319 с.

40. Мних Д.В., Буряк П.Ю, Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - Львів: Наука, 1998. - 527 с.

41. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. -- 2-ге вид., доп. -- Львів: ЛБІ НБУ, 2001. - 342 с.

42. Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві. - Тернопіль: Економічна думка, 1998. - 472 с.

43. Потемкина В.М. Финансы предприятий: Учебное пособие.-- Донецк: «КИТИС», 2000. - 410 с.

44. Р. Казакова. Денежные средства. Расчеты.-- К.: Новая бухгалтерия 2001. - 352 с.

45. Рудницъкий В.С. Методологія і організація аудиту. - Тернопіль: 'Економічна думка', 1998. - 192 с.

46. Рященко О. Мистецтво жити без грошей // Дебет-Кредит. -№50. -2001.

47. Савицкая Г.Б. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ООО 'Новое знание', 1999. - 372 с.

48. Савченко О. Кассовые операции.-- Харьков: Фактор, 2001. - 312 с.

49. Сердюк В.Н. Бухгалтерский учет: Учебно-практическое пособие. -- 4-е изд.-- Донецк: ДонНУ, 2002. - 452 с.

50. Сопко В.В., Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільіна С.Б., Брадул О.М. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник. - К.: ВД „Професіонал”, 2004. - 624 с.

51. Стражев В.И. и др. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности. - Минск: Высшая школа, 1999. - 473 с.

52. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. - К.:”Каравела”, 2003. - 432 с.

53. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -- К.: АСК, 2002. - 427 с.

54. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського обліку. - К.: А.С.К., 2002. - 352 с.

55. Управління грошовими потоками торговельного підприємства: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.07.05 / Г.В. Ковальчук; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. -- К., 2001. -- 21 с. -- укp.

56. Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник для вузов / Л.А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андросова и др.; Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. -- М.: Финансы.

57. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 360 с.

58. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.

59. Фінансовий аналіз: Навчальний посіб. / Г.В. Митрофанов, Г.О. Кравченко, Н.С. Барабаш та ін.; За ред. проф. Г.В. Митрофанова. - К.: Київ нац. торг.-екон. ун-т.: 2002, - 301 с.

60. Фінансовий звіт ВАТ «Сумиобленерго», за 2006 рік.

61. Фінансовий звіт ВАТ «Сумиобленерго», за 2007 рік.

62. Фінансовий звіт ВАТ «Сумиобленерго», за 2008 рік.

63. Фінансовий звіт ВАТ «Сумиобленерго», за 2009 рік.

64. Фінансовий менеджмент./За ред. Проф. Г.Г.Кірейцева. - Київ:ЦУЛ, 2002. -496 с.

65. Чабанова Н.В. Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік. - К.: Академія, 2002. - 480 с.