Вплив нафтогазовидобутку на навколишнє середовище Долинського району Івано-Франківської області

/

1

ЗМІСТ

Вступ

1. Фізико-географічна характеристика

1.1 Орографія

1.2 Кліматичні умови

1.3 Гідрографічна сітка

1.4 Ґрунти

2. Геологічні умови

2.1 Тектоніка

2.2 Літолого-стратиграфічні комплекси

2.3 Гідрогеологія

2.4 Корисні копалини

3. Геологічні характеристики нафтових та нафогазоконденсатних родовищ Долинського району

3.1 Танявське нафтогазоконденсатне родовище

3.2 Янківське нафтове родовище

3.3 Північнодолинське нафтогазоконденсатне родовище

3.4 Долинське нафтове родовище

3.5 Вигодсько-Витвицке нафтове родовище

4. Вплив нафтогазовидобутку на геологічне середовище

4.1 Основні джерела забруднення у нафтогазовій промисловості

4.2 Типові забруднюючі речовини в нафтогазовій промисловості

5. Вплив нафтогазовидобутку на довкілля Долинського району

5.1 Вплив нафтогазовидобутку на поверхневі та підземні води

5.2 Вплив на довкілля нафтових шламів НГВУ “Долинанафтогаз”

6. Безпека життєдіяльності і охорона праці

6.1 Аналіз стану виробничих умов

6.1.1 Характеристика польових робіт

6.1.2 Аналіз методів дослідження та характеристика обладнання

6.1.3 Характеристика об'єктів дослідження, їхні небезпечні властивості

6.2 Організаційно-технічні заходи

6.2.1 Організація безпечних умов робочого місця і роботи

6.2.2 Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці

6.2.3 Заходи безпеки під час роботи з обладнанням

6.2.4 Протипожежні заходи у виробничих приміщеннях

6.3 Аналіз впливу виробничих умов на довкілля

6.4 Нормативні документи

Висновки

Використана література

ВСТУП

Мета дипломної роботи полягала в оцінці еколого-геологічних умов Долинського району Івано-Франківської області, які, головним чином, визначаються впливом нафтогазовидобутку.

Робота виконана на основі матеріалів, отриманих при проходженні виробничої практики, головним завданням якої було ознайомлення з особливостями геологічної будови, специфікою техногенного навантаження на даний регіон, отримання навиків роботи в польових умовах.

Окрім зібраних матеріалів, у роботі використані також літературні та фондові дані.

Текстова частина дипломної роботи оформлена у шести основних розділах і висвітлює фізико-географічну характеристику Долинського району, геологічні умови, геологічні характеристики нафтових та нафогазоконденсатних родовищ. Окремий розділ розкриває теоретичні характеристики впливу нафтогазовидобутку на геологічне середовище. Вплив нафтогазовидобутку на геологічне та суміжні середовища Долинського району розкритий у п'ятому розділі, зокрема на підземні та поверхневі води району, а також еколого-хімічні характеристики шламів НГВУ “Долинанафтогаз”.

Окремий розділ роботи присвячений безпеці життєдіяльності і охороні праці під час проведення еколого-геологічних досліджень.

1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Територія Долинського району Івано-Франківської області розташована у передгірській і гірській зонах Карпат. Північно-східна частина району відноситься до передгірської частини і характеризується слабохвилястим і рівнинним рельєфом. Абсолютні відмітки коливаються від 250 до 400 м над рівнем моря. Схили передгір'я переважно пологі, поверхневий стік слабко виражений, за винятком схилів крутизною більше 5° і вузьких вододілів [1].

Південно-західна частина району відноситься до району зовнішніх Карпат, названих Горганами, і характеризується переважно вузько-хвилястим і гірським рельєфом сильно піднятих територій. Висота хребтів коливається від 500 до 1000 м над рівнем моря. Тут розвинута густа сітка вододілів, які розчленовують територію, з переважанням схилів над плато.

Така характер рельєфу сприяє стоку води під час танення снігів і великих дощів, що призводить до розвитку ерозійних процесів. На території району розвинена водна ерозія ґрунтів, особливо орних земель, що знижує їх продуктивність.

Площа району становить 156 тис. га., кількість населення - біля 100 тис. чол. Міське населення складає 36,8 тис. чол., сільське - понад 60 тис. чол. На території району розміщено 2 міста, 1 смт. та 53 сільських населених пункти [1].

У межах району знаходиться біля 20 промислових підприємств. Добре розвинені нафтогазовидобувна, легка, харчова, лісозаготівельна і деревообробна промисловості, виробництво будматеріалів.

У виробничій спеціалізації сільського господарства провідне місце займає тваринництво.

1.1 Орографія

За характером рельєфу територія району чітко ділиться на дві морфологічні області: Передкарпатську рівнину і Зовнішні Карпати.

Передкарпатська рівнина на досліджуваній території має горбистий характер на фоні загального пологого нахилу поверхні на північ. Припідняті вододільні простори Стрий-Свічське і Свіча-Лімницьке порівняно вузькі і витягнуті в субмеридіональному напрямку.

У межах досліджуваної території найбільш широко представлений Стрий-Свічський вододіл, від Болехова на півдні до с. Олексичі на півночі. Його максимально припідняті ділянки сягають 431,2 м (г. Болехівська), 371,5 м (г. Ведерниця) і 352,4 м (ур. Олексичі) [2].

Понижені ділянки цього вододілу пов'язані з долиною р. Бережниця і її приток. Вони визначаються абсолютними відмітками 330 м на півдні і 275 м на півночі. Окремі відмітки вододілу тут коливаються від 500 м в районі м. Долини до 375 м в районі с. Заріччя. В долині р. Турянка рельєф понижується до 437 м на півдні і до 31 8 м на півночі.

Рельєф піднятої частини Передкарпатської рівнини коливається в межах 50-100 м, а в крайній східній частині Бистрицько-Стрийського вододілу розчленування рельєфу не перевищує 30 м. Понижені форми рельєфу рівнини в межах території зв'язані з долинами рік Стрий і Свіча, їхні днища винятково рівні і широкі. Вони мають форму трикутників, звернених гострим кутом на південь.

Зовнішні Карпати в орографічному відношенні являють собою гірську область. Передня частина Зовнішніх Карпат низькогірна і відносно спокійна. Тут відсутні різко виражені хребти, гірські вершини і глибоко врізані вузькі річні долини. Елементи рельєфу згладжені. Низькогірна частина рельєфу повністю відповідає площі розповсюдження Берегової і Оровської скиб. Максимальні висотні відмітки окремих гірських вершин не перевищують 800 м ( г.Кленовець - 705 м, г.Забуй - 773,6 м) [2].

Південніша частина Зовнішніх Карпат - Бескиди і Горгани відноситься до середньогірських районів. В орографічному відношенні вона характеризується чітко вираженими моноклінальними хребтами (Бескиди) або окремими різко відмежованими висотами (Горгани). Як правило рельєф цієї частини Зовнішніх Карпат перевищує 1000 м над рівнем моря (г. Лиса - 1158,5 м; г. Пянула Верхня - 1232,1 м; г. Кігола -1122,5 м).

Долини р.Свічі і її приток Мізунки і Лужанки у межах Зовнішніх Карпат досить вузькі і глибокі.

Гіпсометрія русла р. Свічі має абсолютні відмітки 520-410 м. Днище долини ріки Мізунки характеризується висотними відмітками 550-450 м. а р. Лужанки - 480-390 м.

1.2 Кліматичні умови

За матеріалами Долинської метеорологічної станції і опублікованими даними [1], клімат району помірно-континентальний з нормальним зволоженням. Середньорічна температура повітря складає +7,3°С.

Середньомісячна температура найтеплішого літнього місяця (липня) складає +17-17,4°С, а найхолоднішого (січня) -4°С (рис. 1.1). Річна кількість опадів, що випадають в районі, 769 мм. Максимальна кількість опадів (60%) випадає літом і восени (рис. 1.2). Із загальної суми опадів 769 мм за теплий період випадає 604 мм, причому тільки у липні випадає 114 мм, а весною і восени опадів випадає менше. Зливові дощі характерні для червня, липня, серпня.

Стійкий сніговий покрив буває тільки в горах, на решті території він дуже нестійкий. Сніговий покрив встановлюється у грудні, а сходить в березні, а іноді в середині лютого. Максимум опадів у твердому стані припадає на лютий, наприклад в м. Долині випадає до 105 см снігу.

Рисунок 1. 1. Середньомісячні температури у межах Долинського району Івано-Франківської області (за даними метеопоста м. Долини)

Рисунок 1. 2.Середньомісячні кількості опадів у межах Долинського району Івано-Франківської області (за даними метеопоста м. Долини)

Переважаючий напрям вітру в грудні південний, південно-західний, а в лютому і восени - західний. Достатня кількість опадів протягом року, основна частина яких випадає у вигляді дощу, порівняно м'яка зима з нестійким сніговим покровом, частими відлигами, теплим літом і осінню сприятливі для відновлення запасів підземних вод як четвертинних, так і глибокозалягаючих горизонтів.

Таким чином, природно-кліматичні умови відзначаються мінливістю і є суттєвим фактором, що впливає як на умови розселення, так і на характеристики розвитку сучасних геологічних процесів.

1.3 Гідрографічна сітка

На теренах району поширена велика кількість малих рік, які належать до басейну р. Дністер. Загальна довжина гідрографічної сітки становить 353,5 км, з яких на ріки припадає 144,8 км, на струмки - 188,7 км. Найбільше розвинута сітка правих притоків р. Дністер: рр. Свіча, Сукель, Саджава, Лужанка і ін [1].

Щільність річкової системи коливається від 0,2-0,4 км/км² у передгірській частині, до 1,1-1,3 км/км² у гірських частинах.

Річний режим рівня рік характеризується порівняно невисоким весняним паводком, нестійкою літньо-осінньою меженню та великими дощовими паводками.

Середній схил рік у передгірській частині сягає 9,5 м/км, у гірській - 65 м/км. Швидкість течії у верхів'ях перевищує 1-2 м/с.

1.4 Ґрунти

Ґрунтовий шар регіону представлений, в основному, дерново-підзолистими, дерновими, буроземно-підзолистими і бурими гірськолісовими ґрунтами.

Дерново-підзолисті ґрунти, розповсюджені переважно в Передгірській частині району в умовинах слабохвилястого рельєфу, займають близько 50% всіх сільськогосподарських угідь, близько половини з них використовується як рілля. У ріллі вміст гумусу сягає 2,8-3 %, на глибині 25-30 см - 1,27 %, реакція середньо- і сильнокисла.

Дерново-підзолисті ґрунти слабо забезпечені азотом і фосфором. Вони переважно глеєві і потребують осушення гончарним дренажем. Ці ґрунти розміщені, в основному, на слабопологих схилах 1-3°, рідше 3-5°. Внаслідок недостатнього захисту від ерозії рілля на площі близько 1 тис. га в значній мірі змита [2].

Дернові ґрунти розміщені в пониженнях і заплавах рік. Їх площа близько становить 4,5 тис. га. Гумусовий горизонт сягає 60-70 см. Вміст гумусу в орному шарі - 2,1-3,7%. Забезпечення поживними речовинами середнє. Негативна властивість цих ґрунтів - сильнокисла реакція. Внаслідок поверхневого оглеєння вони мають несприятливий водно-повітряний режим.

Буроземно-підзолисті, дерново-буроземні, бурі гірсько-лісові землі розповсюджені в гірській частині району на висоті від 250 до 1100 м над рівнем моря. Розміщені ці землі на крутих схилах і вододілах і займають площу 4,7 тис. га.

Надлишкове зволоження і погана дренованість територій перших двох груп ґрунтів призвели до того, що більша половина цих ґрунтів глеюваті. Верхній горизонт 22-24 см містить гумусу 3,3 %, на глибині 30-40 см - до 1,2 %. Висока кислотність і оглеєність цих ґрунтів пригнічує мікробіологічні процеси, тому гумус знаходиться у малоактивному стані. Поживними речовинами ґрунти забезпечені слабо.

Бурі гірсько-лісові ґрунти (2,1 тис. га) переважно кам'янисті, розміщені на схилах і сідловинах. Вміст гумусу 2,5-3,6 %, на глибині 25-35 см - 1,5 %. Ґрунти погано забезпечені азотом, середньо забезпечені фосфором і вище середнього - калієм. Їх особливістю є висока кислотність, яка зростає з висотою. Інтенсивному використанню цих ґрунтів для розорювання перешкоджає велика крутизна схилів і розчленованість територій.

Більша частина бурих гірсько-лісових ґрунтів (близько 70 %) використовується під пасовища та сіножаті. Близько 1,1 тис. га сільськогосподарських угідь цих груп ґрунтів пошкоджено ерозією, в тому числі 0,5 тис. га ріллі.

Таким чином, природно-ресурсний потенціал району обумовлений його розташуванням у межах різних природних комплексів: гірського і передгірського, характеризується відповідними ресурсами надр та ґрунтів. підземною і поверхневою гідросферою, що з одного боку дозволяє використовувати територію району в рекреаційних цілях, а з іншого - характеризується інтенсивним техногенним впливом на довкілля у зв'язку з видобутком нафти і газу, їх переробкою та іншими факторами техногенного впливу на довкілля.

2. ГЕОЛОГІЧНІ УМОВИ

Будь-яка природна екологічна система значною мірою визначається особливостями геологічної будови. До основних факторів, які визначають екологічний стан середовища, належать власне геологічні фактори: геологічна будова території дослідження, склад та властивості гірських порід.

2.1 Тектоніка

Геологічні умови Долинського району обумовлені його розташуванням у межах двох регіональних геоструктурних одиниць Карпатського регіону: Передкарпатського прогину та зони Скибових Карпат.

Процес формування Карпатської складчастої області та Передкарпатського передового прогину розглядають з позицій зіткнення Подільської і Панонської літосферних плит [3], в результаті чого і сформувалися складчаста споруда Карпат та Передкарпатський прогин. Причому, в межах району досліджень амплітуда насуву Карпат на прогин складає не менше 30-40 км [4]. Тектонічні умови характеризуються різноманітністю структур північно-західного (Карпатського) простягання. Разом з тим, в межах окремих структур спостерігається ціла система поздовжніх і поперечних структур, зумовлюючи їх блоковий характер.

Передкарпатський передовий прогин це область інтенсивного опускання, що відділяє південно-західну окраїну Східно-Європейської платформи від Складчастих Карпат і представляє собою геоструктуру орогенного етапу розвитку. Цей досить складно побудований регіон України простягається майже на 300 км з північного заходу на південний схід - від Польщі до Румунії, в межах яких він має також свої продовження [5].

Закладення і розвиток Передкарпатського прогину відносять до міоценового часу, на протязі якого накопичувались потужні товщі нижніх (егерій-карпатій), а пізніше - верхніх (баден-сармат) молас з характерною міграцією осі прогинання басейну з південного заходу на північний схід [6]. Південно-західна частина прогину розвивалась на флішовій крейдово-палеогеновій основі, північно-східна - на платформовій палеозой-мезозойській основі.

У межах Передкарпатського прогину виділяють Зовнішню (Більче-Волицьку) та Внутрішню зони [5, 6, 7], які відрізняються складом орогенних формацій, тектонікою та історією розвитку. Границею між ними служить флексуроподібний перегин, вздовж якого зім'яті в складки відклади Внутрішньої зони насунені на субмоноклінальні утворення Зовнішньої. Глибинною межею між зонами дослідники вважають Передкарпатський регіональний розлом, вік якого датують ще раннім палеозоєм. В крейдовий період зона Передкарпатського розлому розділяла флішову і платформову області седиментації. За геофізичними даними його інтерпретують як зону скидів шириною 4-6 км з вертикальними амплітудами зміщень домезозойських відкладів 3-4 км.

Район досліджень у межах Предкарпатського прогину охоплює тільки Внутрішню зону (Самбірсько-Рожнятівський та Бориславсько-Покутський покриви). Ці тектонічні структури є частиною краю Карпатської складчастої області, яка зірвана зі своєї основи і переміщена на значні віддалі у північно-східному напрямку.

Внутрішня зона Предкарпатського прогину розташована між Зовнішньою зоною складчастих Карпат і Зовнішньою зоною Предкарпатського прогину, з якими має тектонічні контакти у вигляді насувів. Насув Зовнішньої зони Східних Карпат (Скибовий покрив) досить крутий , а насув Внутрішньої зони прогину на Зовнішню (Більче-Волицьку) пологий і не перевищує 10-15^о. Тому лінія насуву на денній поверхні виражена слабко і у рельєфі себе не проявляє.

Самбірсько-Рожнятівський покрив (підзона) являє собою прирозломний прогин типу синклінорію, ускладнений лінійно витягнутими дисгармонійними складками витискання. Їх розвиток обумовлений пластичною течією глинисто-соленосних товщ під дією тангенціальних напруг. Міоценові породи, що виповнюють Самбірсько-Рожнятівську підзону, утворюють гігантський безкореневий тектонічний покров, зірваний зі своєї основи і насунутий на баден-сарматські утворення Зовнішньої зони. Покрив складений моласами раннього і середнього міоцену. Його внутрішня структура характеризується системою широких синкліналей і вужчких антикліналей. Відклади, як правило, інтенсивно дислоковані. Породи часто роздроблені і мають численні дзеркала ковзання [8].

Бориславсько-Покутський покрив (підзона) - система пологолежачих перевернутих складок з підвернутими або подекуди повністю зірваними північно-східними крилами, які згруповані в декілька ярусів. Ці складки розділені поверхнями місцевих покривів другого порядку. Загальною рисою тектоніки Бориславсько-Покутської підзони є поступове зменшення покривів в напрямку від північного заходу на південний схід. Поперечними розломами Бориславсько-Покутський покрив розбитий на систему майже рівних за величиною блоків [5,6 і ін.].

Скибовий покрив (зона) являє собою безкореневий насув, який переміщений у північно-східному напрямку, і перекриває значну частину крайового прогину. Максимальна амплітуда насуву сягає 30 км.

Для зони характерний розвиток своєрідних структур - скиб, крупних лусок, переміщених на північний схід і насунутих одна на одну. Ці скиби ускладнені дрібнопорядковими структурами (антикліналями ї синкліналями), а також поперечними і повздовжніми розломами. Лінія насуву простягається з північного заходу на південний схід через окраїну с. Танява на мм. Болехів, Долину, перериваючись поперечними розривами в м.Болехові та с.Тяпче [2].

Скибовий покрив Зовнішньої зони Східних Карпат у межах території досліджень сформований Береговою, Орівською, Сколівською скибами, скибами Парашки, Зелемянки і Рожанки [5].

Берегова скиба являє собою велику антиклінальну складку із зрізаним північно-східним крилом і перекритим південно-західним. У поперечному розрізі цієї антикліналі добре прослідковується її асиметричність, перевернутість на північний схід і інтенсивна дислокованість. Структура Берегової скиби складена антикліналями та синкліналями (Гошівська, Витвицька і Тисівська антикліналі, Княжолуцька та Витвицька синкліналі), які ускладнені поперечними і повздовжніми порушеннями. Площина насуву Берегової скиби на зону прогину досить крута (65°-85°), а з глибиною вона виположується до 15-30^о.

Орівська скиба розташована на південь від Берегової скиби і межує з нею по лінії насуву. З півдня вона обмежена аналогічною лінією насуву Сколівської скиби, що проходить через сс. Слободу Болехівську, Новий Мізунь і далі через р. Свічу по північно-східному азимуту 150^о . У цих межах її ширина становить 6-10 км. Орівська скиба менш дислокована, ніж Берегова. Площина насуву скиби вимірюється кутами у 45°-55°. Глибина її фронтальної частини не перевищує 1500-1750 м. У скибі виділяють наступні структурні елементи: Старомізунська антикліналь, Церківнянська синкліналь і Лужанська антикліналь. Амплітуда насуву скиби 12-15 км [4].

З південного заходу на Орівську скибу насунута Сколівська скиба (амплітуда насуву 8-10 км), яка простягається з північного заходу на південний схід на 65 км. Ширина скиби сягає 10 км. Площина насуву витримана і вимірюється кутами падіння 25-50^о. В структурно-тектонічному плані скиба являє собою антиклінальну складку.

Скиба Парашки добре прослідковується у рельєфі території. До неї приурочені максимальні висоти місцевості (800-1230 м ). У структурно-тектонічному відношенні скиба Парашки представлена антикліналлю із зірваним північно-східним крилом і майже лежачим південно-західним.

Скиба Зелемянки насунута на скибу Парашки на 5 км. У складі скиби виділяють біля 5 малих структур.

Скиба Рожанки являє собою вузьку монокліналь, ширина якої не перевищує 4 км. Північно-східна частина скиби має блокову будову за рахунок густої сітки поперечних розломів.

2.2 Літолого-стратиграфічні комплекси

З огляду на поширення регіону досліджень у межах Скибової зони та Бориславсько-Покутської підзони Внутрішньої зони огляд літолого-стратиграфічних комплексів подається тільки для відповідних одиниць.

Крейдова система - нижній палеоцен (К₂ - P₁)

Флішові утворення цього віку поширені в межах Бориславсько-Покутського та Скибового покривів.

Стрийська світа (К₂ - P₁st) широко розповсюджена у вигляді широких смуг у фронтальних частинах скиб і лусок, а також складає ядра антикліналей. За літологічним складом розділяється на три підсвіти: нижню, в якій переважає ритмічний фліш; середню, де домінують товстошаруваті пісковики; і верхню, у якій переважає ритмічний фліш [4].

Нижньострийська підсвіта виходить на денну поверхню у скибах Зелемянки і Параски. Вона складена ритмічним, іноді тонко ритмічним чергуванням сірих, зеленувато-сірих вапнистих порід - аргілітів, алевролітів, пісковиків, мергелів, вапняків. Потужність підсвіти перевищує 700 м [9].

Середньострийська підсвіта відрізняється від попередньої розвитком товстошаруватих (до 5,0 м) пісковиків. По простяганню спостерігається заміщення пісковиків, тому границі світи дуже розмиті. Її потужність у Скибовому покриві становить 400-600 м.

Верхньострийська підсвіта найбільш розповсюджена. За літологічним складом вона подібна до нижньострийської, проте відрізняється середньоритмічним характером флішового перешарування. Потужність світи не перевищує 750 м.

Палеогенова система P

Палеоцен P₁

Відклади палеоцену широко розповсюджені у флішовому комплексі і представлені ямненською світою (P₁jm). Світа простежується у вигляді вузьких смуг на крилах антиклінальних структур у Бориславо-Покутській підзоні та південно-західних крилах скиб.

Розріз світи починається пачкою тонкоритмічного перешарування вапнистих пісковиків і аргілітів під назвою “яремчанський горизонт”. Вище горизонту залягає однотипна товща, яка складена на 80-90 % товстошаруватими і масивними пісковиками потужністю до 5-6 м, що розділені прошарками (10-15 см) зеленувато-сірих аргілітів.

У руслах рік і струмків пісковики утворюють мальовничі пороги і водоспади. Смуги розвитку порід ямненської світи супроводжуються розвалами великих брил пісковиків. Потужність світи коливається від 150 до 300 м [6].

Палеоцен-еоцен нерозчленовані

Нерозчленовані відклади палеоцен-еоцену зустрічаються у скибі Рожанки. Вони представлені тонко- і середньоритмічними чергуваннями пісковиків, аргілітів, алевролітів [9]. Аргіліти чорні невапнисті тонко розшаровані, потужність окремих прошарків не перевищує 0,05 м. Алевроліти темносірі, зеленувато-сірі, невапнисті, іноді кременисті, міцні. Потужність окремих пропластків сягає 0,07 м. Пісковики зеленувато-сірі, темносірі, дрібнозернисті, невапнисті, окремнілі. Потужність всієї товщі сягає 850 м.

Еоцен (P₂)

Розріз еоцену у регіоні досліджень представлений манявською, вигодською і бистрицькою світами.

Манявська світа (P₂mn) сформована товщею тонкоритмічного зеленувато-сірого флішу з рідкісними прошарками товстошаруватих пісковиків.

У Скибовій зоні розріз світи представлений одноманітним флішем з перевагою сірих пісковиків потужністю до 15-20см.

У Бориславсько-Покутській підзоні світа ділиться на дві частини. Нижня частина складена тонкоритмічним флішем з незначними домішками глинистих різновидів, зустрічаються прошарки пісковиків сірих, вапнякових товщиною 1,0-1,5 м.Її потужність становить 30-100 м. Верхня частина світи складена темними, сильно окременілими пісковиками і алевролітами з підпорядкованими прошарками аргілітів. Потужність верхньої частини 50-80 м. У цій частині домінуюче положення займають алевроліти голубувато-сірі, кварцитовидні, зустрічаються прошарки гравелітів.

Загальна потужність світи коливається від 150 до 200 м.

Вигодська світа (P₂vg) у всіх геоструктурах Скибової зони майже виключно складена масивними пісковиками з поодинокими тонкими прошарками темних і зеленувато-сірих аргілітів. Пісковики крупнозернисті, в нижній частині поліміктові [9].

У Сколівській і Орівській скибах у низах світи фіксується пачка алевролітів коричнувато-сірих, вапнистих. Верхня частина світи у цих структурах сформована товщею масивних пісковиків світлосірого кольору, подібних на ямненські пісковики, і утворюють пороги і водоспади в руслах рік.

У Берегівській скибі і Бориславсько-Покутській підзоні спостерігається зникнення пісковиків і заміщення їх ритмічним перешаруванням алевролітів, окременілих вапняків і мергелів [8].

Потужність світи змінюється від 2500-500 му Скибовій зоні до 50-100 м в Бориславо-Покутській.

Бистрицька світа (P₂bs) прослідковується у вигляді вузьких смуг, утворюючи багаточисельні відслонення у бортах і руслах річок та струмків. Світа представлена тонко- і середньоритмічним чергуванням зелених, зеленувато-сірих і вишневих аргілітів, алевролітів і пісковиків. За літологічним складом і характером ритмічності відклади бистрицької світи подібні манявських.

Пісковики сірі, зеленувато-сірі дрібнозернисті, невапнисті міцні. Цемент в основному кременистий, іноді карбонатний. Як у Скибовій, так і у Бориславсько-Покутській зонах уверх по розрізу спостерігається зменшення кількості пісковиків [7].

Алевроліти зеленувато-сірі, сірі не карбонатні міцні. Аргіліти зелені, зеленувато-сірі, рідше вишневі, некарбонатні.

Потужність бистрицької світи коливається в межах 200-600 м.

Еоцен. Нерозчленована товща (P₂)

Нерозчленована товща (P₂) прослідковується в південно-західній частині скиб Парашки і Зелемянки внаслідок вклинювання вигодських пісковиків і злиття Бистрицької світи з манявською.

Товща складена тонко- або середньоритмічним чергуванням зелених і червоних аргілітів із дрібнозернистими пісковиками і алевролітами, часто кременистими. Її потужність сягає 600 м [9].

Олігоцен (P₃)

Олігоцен у Скибовій та Бориславсько-Покутській зонах представлений менілітовою світою нерозчленованою (P₃-N₁ ml), яка сформована декількома пачками (знизу вверх):

1. Пачка тонкоплитчастих чорних кременів (силіцидів) і крем'янистих мергелів потужністю до 20-30 м, яка у геологічній літературі відома під назвою нижній крем'янистий або “роговиковий горизонт”.

2. Товща чорних або темно-сірих невапнистих крем'янистих аргілітів, збагачених тонкодисперсною вуглефікованою органічною речовиною (керогеном), із проверстками різної потужності сірих або темно-сірих пісковиків. Серед аргілітів також трапляються проверстки або лінзоподібні включення сидеритових мергелів [4].

Приблизно у середній частині товщі залягає пачка потужністю у декілька десятків метрів грубовествуватих світло-сірих тонкозернистих, добре відсортованих, майже мономінеральних кварцових пісковиків, які у геологічній літературі називають “клівськими”. Серед пісковиків трапляються проверстки темно-сірих, майже чорних бітумінозних аргілітів. Потужність цієї товщі 250 -300 м.

3. Пачка, потужністю 40-50 м, сірих або зеленувато-сірих аргілітів із тонкими (0,1-0,2 м) із тонкими проверстками сірих алевролітів.

4. Пачка темних аргілітів з проверстками темно-сірих алевролітів і тонкоплитчастих силіцитів. Її потужність 40-50 м.

Неогенова система (N)

Міоцен (N₁)

Неогенова система у межах району досліджень представлена у Бориславсько-Покутському покриві поляницькою (N₁pl), воротищенською (N₁vr) добротівською (N₁db) та стебницькою (N₁st) світами, а в Самбірсько-Рожнятівському покриві - балицькою (N₁bl) світою.

Поляницька світа (N₁pl) виповнює ядра синкліналей, які розділяють серію антиклінальних складок у Бориславсько-Покутському покриві. Залягає переважно згідно на менілітовій світі. Світа представлена тонколистуватими аргілітами і глинами, які чергуються з алевролітами і пісковиками. Пісковики кварцеві, слюдисті, світло-сірі та жовтувато-сірі, місцями смугасті. Інколи у пісковиках спостерігаються косі шаруватості. Серед порід поляницької світи зустрічаються прошарки конгломератів з добре обкатаною рінню пісковиків і аргілітів менілітової світи. Загальна потужність світи сягає 400 м [10].

Воротищенська світа (N₁vr) на території досліджень об'єднує нижньо-, середньо- і нерозчленовану товщу середньо-верхньоворотищенської підсвіт.

Нижньоворотищенська підсвіта простягається вузькою смугою вздовж Карпат і представлена сірими вапнистими глинами, місцями гіпсоносними і соленосними з малопотужними прошарками косошаруватих слюдистих пісковиків, і соленосними брекчіями піщано-глинистого складу. В районі м. Долини серед цих порід на глибинах від 20 до 40 м зустрічаються пласти галіту потужністю до 100 м. Потужність нижньоворотищенської підсвіти 300-600 м.

Середньоворотищенська підсвіта сформована в основному пісковиками і конгломератами. Її потужність 400-600 м.

Нерозчленована товща середньо-верхньоворотищенської підсвіти представлена соленосними глинами з прошарками пісковиків. Глини сірі і темно-сірі брекчійовані, слюдисті, піщанисті, вапнисті, мергелисті. Пісковики сірі і темносірі, іноді зеленувато-сірі, дрібно- і різнозернисті. Вони слабковапнисті і погано зцементовані.

Відклади добротівської (N₁db) світи залягають на нерозчленованій товщі середньо-верхньоворотищенської підсвіти і представлені флішоїдним чергуванням сірих пісковиків, алевролітів, аргілітів і мергелів. У верхній частині світи присутні прошарки червонувато-коричневих аргілітів. Поступово вони починають переважати над основною масою сірих порід, спостерігається поступовий перехід добротівських верств у стебницькі [10].

Стебницька (N₁st) світа об'єднує дві підсвіти: верхню і нижню.

Відклади нижньостебницької підсвіти представлені червоноколірними алевролітами, аргілітами, рідше глинами, сірими і червонувато-сірими пісковиками. Зрідка зустрічаються прошарки доломітів. Потужність прошарків аргілітів і алевролітів змінюється від 2,5 до 15-20 м, пісковиків від 0,1 до 2,5-3,0 м. Потужність підсвіти сягає 600 м.

Відклади верхньостебницької підсвіти представлені першаруванням глин, аргілітів, алевролітів, пісковиків, соленосних глин, соляних і глинистих брекчій. У верхній частині розрізу переважають алевроліти і аргіліти [10].

Для верхньостебницької підсвіти характерний розвиток гіпсоносних шляп. У місцях невеликої потужності світи переважно розвинуті соляні брекчії. Потужність підсвіти біля 600 м.

Балицька (N₁bl) світа. Відклади світи розповсюджені у Самбірсько-Рожнятівській підзоні і представлені товщею глин зеленувато-сірих, оливково-сірих і червонувато-бурих, піщанистих, сильно вапнистих з прожилками зеленувато-сірих алевролітів і сірих пісковиків з малопотужними проверстками мергелів.

У верхній частині розрізу появляються прошарки і примазки сірих тонкозернистих пісковиків, зустрічаються прожилки гіпсу. Потужність відкладів сягає 700 м [6].

Нижньобалицька підсвіта сформована сірою брекчійованою соленосною глиною з проверстками піщано-глинистої соленосної брекчії, пісковиків, кам'яної солі і лінз калійних солей. Потужність підсвіти до 500 м.

Четвертинна система (Q)

Четвертинні відклади поширені майже на всій території досліджень за винятком окремих вершин Карпат.

Нижньочетвертинні відклади поширені переважно на 4-ій терасі рік і представлені пісками та рінню потужністю 12-15 м. Рінь добре окатана, сформована пісковиками, кременями, молочно-білим кварцом. Генеза тераси ерозійно-акумулятивна. У корінному цоколі залягають породи різного віку - від крейди до міоцену. Відносна висота тераси 80-100 м над врізом ріки, ширина її коливається від 100 до 2000 м.

Середньочетвертинні відклади сформовані алювіальними породами 2-ї та 3-ї терас [2].

3-тя тераса складена рінню, що перекрита суглинками. Рінь має склад карпатських порід і крейдових плат формових порід (чорні кремені) розміром від 0,5 см до 25-30 см. Виповнювачем слугує піщано глинистий матеріал. Потужність відкладів коливається від 4,0-4,5 м до 23 м.

Алювіальні відклади 2-ї надзаплавної тераси розвинуті на вододілах рік і складені пісками, галечниками, конгломератами, суглинками. Генеза тераси ерозійно-акумулятивна. Цоколь складений породами крейди та міоцену. Її потужність сягає 15 м.

Верхньочетвертинні відклади. До них відносяться алювіальні утворення, що формують 1-шу надзаплавну терасу, а також алювіально-делювіальні суглинки.

Алювіальні відклади 1-ї надзаплавної тераси складені піщано-ріневими нагромадженнями, які перекриті супісками та суглинками. Її вік голоценовий.

Елювіально-делювіальні суглинки і глини в межах Скибової зони збагачені щебеневим матеріалом пісковиків та аргілітів, а у Внутрішній зоні Предкарпатського прогину ці відклади складені суглинками жовтувато-бурими із рідкісними включеннями ріні [2]. За віком ці відклади відносяться до верхнього відділу четвертинної системи.

Сучасні відклади сформовані алювієм річних русел і заплав і представлені пісками та суглинками. У гірській частині у руслах рік зростає кількість валунів.

2.3 Гідрогеологія

Територія району досліджень відзначається несприятливими умовами для формування запасів підземних вод, що обумовлено складністю геологічної будови, гідродинамічними, геоморфологічними і кліматичними чинниками.

У межах гірськоскладчастої області Карпат, де переважають зім'яті в складки флішеві товщі крейди і палеогену, відмічається переважно локальна обводненість приповерхневої зони вивітрювання, з якою пов'язані головним чином тріщино-грунтові води [11].

Обводненість порід на великих глибинах в основному пов'язана з тектонічно ослабленими зонами.

У ранньоміоценових моласах Внутрішньої зони Предкарпатського прогину, які складені глинами з прошарками і лінзами пісків і пісковиків, розвинені малопотужні водоносні горизонти. Тут часто зустрічаються високомінералізовані (внаслідок засоленості водовмісних порід) води хлоридного натрієвого складу.

Оскільки територія району досліджень бідна прісними підземними водами, то водопостачання здійснюється головним чином за рахунок вод із алювіальних відкладів і поверхневих вод [2].

Водоносний горизонт нижньо-, середньо-, і верхньочетвертинних алювіальних відкладів I-V надзаплавних терас

Горизонт поширений в алювіальних I, II,III, IV, V надзаплавних терасах. Водовмісні колектори сформовані рінню, пісками, глинистими пісками. Потужність обводнених порід коливається в межах 20-45 м. Водоносний горизонт безнапірний і підстеляється відкладами неогену і палеогену [2].

Глибина залягання рівня підземних вод коливається від 0,8 до 8,8 м. Найчастіше води встановлюються на глибині 1,2-6 м. Дебіти колодязів і свердловин коливаються в межах 0,01-0,6 л/с, сягаючи інколи 3,45-4,35 л/с.

Води характеризуються головним чином гідрокарбонатним натрієво-кальцієвим складом. Їх мінералізація змінюється від 73-100 мг/л до 1580 мг/л, середні значення складають 250-450 мг/л. Загальна твердість води знаходиться в межах 1,25-20,44 мг-екв/л.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок атмосферних опадів, фільтрації річкових вод, а також внаслідок перетікання із залягаючих нижче водоносних горизонтів.

Підземні води із цього горизонту широко використовуються населенням і підприємствами для питтєвих та господарських потреб і вилучаються за допомогою колодязів та неглибоких свердловин. У м. Долина води із алювіальних відкладів використовуються для централізованого постачання [2].

Водоносний горизонт верхньоміоценових і нижньочетвертинних алювіальних відкладів VI надзаплавної тераси

Водоносний горизонт із верхньоміоценових і нижньочетвертинних алювіальних відкладів широко розвинутий у північно-східній частині району досліджень.

Водовмісними породами є піски, глинисті піски і рінь, яка має спорадичний розвиток. Водозбагаченість горизонту низька і непостійна, залежить головними чином від кількості атмосферних опадів [2].

Дебіт джерел не перевищує 0,07 л/с. Розвантаження водоносного горизонту відбувається по схилах рік і балок на відслоненнях комплексу водовмісних порід.

Води цього горизонту переважно прісні гідрокарбонатного кальцієво-натрієвого складу.

Підземні води спорадичного розповсюдження у відкладах середнього міоцену

До середньоміоценових відкладів у межах району досліджень відносять стебницьку та балицьку світи.

Тут водовмісними породами є пісковики, рідше аргіліти, які залагають на глибинах від перших десятків до п'ятиста метрів і більше. Найчастіше підземні води із цих горизонтів розкриваються на глибинах до 30 м. Потужності обводнених пластів та лінз становлять 1,5-6 м. Води напірні. П'єзометричні рівні встановлюються на глибинах 5-50 м, висота напорів сягає 30 м.

Фільтраційні властивості порід стебницької та балицької світ незначні, дебіти свердловин не перевищують 0,5 л/с.

Води із горизонту стебницької світи переважно прісні гідрокарбонатного кальцієвого складу.

Води із горизонту балицької світи середньої та високої мінералізації (сягаючи 200 г/л і більше), сульфатно-хлоридного кальцієво-натрієвого та хлоридного натрієвого складів [11].

Підземні води спорадичного розповсюдження у відкладах добротівської і воротищенської світ

Води приурочені до глинисто-соленосних утворень. Водовмісними є прошарки і лінзи пісковиків, які залягають серед потужної глинистої товщі. Глибина залягання горизонту змінюється від 4 до 260 м. Потужності обводнених прошарків коливаються в межах 0,6-14,5 м. Води напірні. Дебіти джерел і свердловин змінюються від 0,006 до 2,8 л/с.

Згідно геохімічних ознак це високомінералізовані (до 300 г/л) солянки головним чином хлоридного натрієвого складу.

Часто ці води використовуються для одержання солей (м. Болехів, м. Долина).

Підземні води спорадичного розповсюдження у відкладах поляницької світи

Води пов'язані із пісковиковими горизонтами поляницької світи. Водовмісні породи обводнені слабко, дебіти не перевищують 0,6 л/с. Води напірні [12].

Води прісні, їх мінералізація не перевищує 0,65 г/л. Загальна твердість сягає 7,13 мг-екв/л.

На великих глибинах (2500-2600 м) води високомінералізовані (до 83 г/л) переважно сульфатно-хлоридного кальцієво-натрієвого складу. Вміст брому у них сягає 40 мг/л, йоду - 7,5 мг/л (рис. 3.1, 3.2, 3.3).

Підземні води спорадичного розповсюдженні у відкладах олігоцену

Водовмісними породами є тріщинуваті аргіліти з прошарками піску. Водозбагаченість відкладів незначна. Дебіти свердловин становлять 1,5-3 л/с, при пониженнях рівнів на 12-30 м. За геохімічним складом це переважно гідрокарбонатні натрієво-кальцієві, рідше магнієво-кальцієві прісні води з мінералізацією до 1 г/л.

У прирозломних ділянках інколи зустрічаються води підвищеної мінералізації (до 20 г/л) хлоридного натрієвого складу, що може вказувати на перетоки із залягаючи нижче горизонтів.

Водоносний горизонт у відкладах менілітової світи

Відклади менілітової світи, формуючи складки Скибової зони, знаходяться як на поверхні (смуги шириною від 500 до 1000-2000м), так і занурені на великі глибини. Водозбагаченість глибоких горизонтів обумовлена в основному ступенем тріщинуватості порід.

Результати опробування свердловин , які розкрили верхню частину відкладів менілітової світи (глибини 100-150 м), свідчать про обводненість майже всієї товщі [11]. Разом з тим проникність порід на різних ділянках зазнає суттєвих змін. Дебіти джерел і свердловин змінюються від 0,5 до 8 л/с. Рівні вод встановлюються на глибині 1-13 м від гирла свердловини. Деякі свердловини переливають.

Приповерхневі води із цього горизонту невисокої мінералізації (0,8-4 г/л) гідрокарбонатного натрієво-кальцієвого сладу.

Води із глибоко занурених горизонтів менілітової світи характеризуються хлоридним кальцієво-натрієвим складом. Їх мінералізація сягає 200 г/л і більше.

Усереднений макрохімічний склад має такий вигляд:

Cl99

М₁₄₇ ----------------

Na85 Ca11 (Mg4)

Ці води переважно метаморфізовані, збагачені бромом та йодом (табл. 2.1).

Водоносний горизонт у відкладах бистрицької світи

Подібно до водоносного горизонту менілітової світи, води водоносного горизонту бистрицької світи характеризуються геохімічною зональністю, яка обумовлена глибиною залягання горизонту та ступенем гідрогеологічної ізольованості.

Для вод, що поширені на незначних глибинах (приповерхневі води), характерний головним чином гідрокарбонатний кальцієвий, рідше натрієвий склад. Їх мінералізація в основному не перевищує 1 г/л. Тут живлення горизонту відбувається за рахунок атмосферних опадів у місцях виходу відкладів бистрицької світи на денну поверхню.

Таблиця 2.1 Геохімічні характеристики підземних вод Долинського району Івано-Франківської області

Води цього водоносного горизонту, що знаходяться на глибинах понад 2000 м, характеризуються хлоридним кальцієво-натрієвим складом (див. табл. 2.1). Їх мінералізація змінюється від 66 до 203 г/л. Усереднений макрохімічний склад має наступний вигляд:

Cl99

М₁₃₈ ----------------

Na86 Ca12 (Mg2)

Води метаморфізовані та збагачені мікроелементами.

Водоносний горизонт у відкладах вигодської світи

Приповерхневі води із цього горизонту переважно прісні з мінералізацією до 1 г/л, за складом гідрокарбонатні кальцієві та гідрокарбонатні натрієві. Живлення горизонту відбувається за рахунок атмосферних опадів.

Для вод, які поширені на глибинах понад 1900 м, притаманний хлоридний кальцієво-натрієвий склад (див. табл.3. 1):

Cl99

М₁₈₄ ----------------

Na79 Ca17 (Mg4)

Вони значно метаморфізовані (rNa/rCl складає 0,78-0,84, rCa/rMg - 2,6-16,5) та збагачені бромом і йодом.

Водоносний горизонт у відкладах манявської світи

Дебіти водонасичених пісковикових горизонтів мянявської світи складають 0,6-2 л/с. Води напірні Висота напору сягає кількох десятків метрів. Рівні підземних вод встановлюються у свердловинах поблизу денної поверхні. Приповерхневі води прісні, гідрокарбонатного натрієво-кальцієвого складу. Води із глибин понад 3000 м характеризуються виключно хлоридним кальцієво-натрієвим складом:

Cl99

М₂₀₅ ---------------

Na75 Ca22 (Mg3)

Вони значно метаморфізовані та збагачені мікроелементами.

Водоносний горизонт у відкладах ямненської світи

Водонасиченість відкладів ямненської світи характеризується дебітами свердловин та джерел від 1 до 6 л/с. Води напірні, висота напору сягає 6-12 м. Рівні підземних вод встановлюються поблизу поверхні.

Приповерхневі води прісні з мінералізацією до 1 г/л. За складом вони гідрокарбонатні кальцієві та гідрокарбонатні натрієві.

Води із глибоких горизонтів (глибини понад 1800 м) хлоридного кальцієво-натрієвого складу. Їх мінералізація міняється від 18 до 116 г/л (див табл. 3.1).

Водоносний горизонт у відкладах стрийської світи

Водовмісними породами є тріщинуваті вапняки, мергелі і аргіліти. Горизонт розкривається на глибинах від 20-30 м і глибше. Потужність обводнених верств сягає 50 м.

Водонасиченість відкладів світи змінюється у широких межах і залежить від літологічного складу порід, пористості і тріщинуватості. Дебіти свердловин із цього горизонту становлять 0,1-8,5 л/с. Водоносний горизонт напірний. Рівні підземних вод встановлюються на глибинах 1-7 м нижче поверхні землі.

Приповерхневі води прісні, гідрокарбонатного кальцієвого та гідрокарбонатного натрієвого складів. Живлення відбувається шляхом інфільтрації атмосферних опадів і перетікання вод із четвертинних відкладів. Розвантаження проходить у глибоких ерозійних врізах.

Води із глибин понад 2000 м хлоридного кальцій-натрієвого складу при мінералізації від 18 до 152 г/л. Їх усереднений макрокомпонентний склад має такий вигляд:

Cl99 (SO₄1)

М₈₃ ---------------

Na84 Ca13 (Mg3)

2.4 Корисні копалини

Територія дослідження вирізняється великою кількістю нафто- і газопроявів. Дуже важливе значення для розвитку району мало відкриття покладів нафти і газу. Долинський нафтоносний район - один з найбагатших за запасами “чорного золота” на Прикарпатті. Виходи нафти тут були відомі ще у ХІХ столітті. Розпочата в 1948 році експлуатація нафтогазових родовищ триває донині, а об'єм видобутих нафти і газу складає близько 55% від загального обсягу товарної продукції , що виробляється промисловим комплексом району. На даний час у межах району функціонує 5 нафтових родовищ: Танявське, Янківське, Північнодолинське, Долинське, Вигодсько-Витвицьке.

Долинський район багатий на будівельні матеріали: піски, пісковики, галька, гравій і т.п., запаси яких практично невичерпні.

Багатий район і на поклади торфу. Його родовище розробляється в с.Одиниця, біля с.Княжолука розвідане нове родовище.

Розвідані поклади горючих сланців, залізної болотистої руди, які в даний час не розробляються.

На території району розвідані значні запаси гідромінеральних ресурсів, деякі із родовищ використовуються для випуску столових та лікувальних вод. В Долинському районі виявлено 6 проявів вод типу 'Нафтуся', приурочених до відкладів менілітової світи. Ці води вирізняються наявністю розчинених у воді органічних речовин в кількості 10-30 мг/л при мінералізації до 1 г/л, збагачені нелеткими органічними сполуками, головним чином, високомолекулярними органічними кислотами.

3. ГЕОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАФТОВИХ ТА НАФОГАЗОКОНДЕНСАТНИХ РОДОВИЩ ДОЛИНСЬКОГОГО РАЙОНУ

3.1 Танявське нафтогазоконденсатне родовище

У тектонічному відношенні родовище знаходиться у першому ярусі складок центральної частини Бориславсько-Покутської зони.

В 1965 р. у св. № 1 з нижньоменілітових утворень Танявської складки (інт. 3799-4005 м) одержано приплив нафти 1,5 м³/д. У 1968 р. при випробуванні цих самих відкладів (інт. 3614-4028 м) у свердловині № 8 отримано нафту з дебітом 68,2 т/д через діафрагму діаметром 10 мм. У 1972 р. св. № 15 відкрито газоконденсатний поклад у ямненських відкладах підвернутого крила Берегової скиби (інт. 2410-2460 м).

У геологічній будові родовища беруть участь флішові утворення верхньої крейди (стрийська світа), палеоцену (ямненська світа), еоцену (манявська, вигодська, бистрицька світи), олігоцену (менілітова світа) та моласові відклади міоцену (поляницька і воротищенська світи).

Поклади нафти містяться у відкладах нижньоменілітової підсвіти Моршинського і Танявського блоків Танявської структури. Більш давні утворення обводнені. Колекторами є пласти пісковиків та алевролітів. Поклади пластові склепінні тектонічно екрановані. Природний режим їх пружний. Водо-нафтові контакти у блоках мають мають різне положення, абсолютна глибина їх змінюється від -3381 м до -3724 м.

Скупчення газу з конденсатом міститься у пісковиках ямненської світи, зрізаних насувом порід стрийської світи Берегової скиби. За типом воно пластове тектонічно екрановане. Режим покладу газовий [12] .

3.2 Янківське нафтове родовище

Родовище розташоване у Долинському районі на відстані 15 км від м. Стрий. У тектонічному відношенні воно знаходиться у північно-західній частині Бориславсько-Покутської зони Передкарпатського прогину.

У 1983 р. при випробуванні еоценових відкладів першого та другого ярусів (інт. 5235-5292 м) свердловиною № 103-Янківська одержано 2 т нафти, 3,5-4 тис м³ газу та 1 м³ води на штуцері діаметром 3 мм. Пластовий тиск на глибині 5200 м дорівнював 96,1 МПа. Всього на родовищі пробурено три пошукові свердловини (№№ 100-Танявська, 101 та 103-Янківські). Вивчення його не завершене.

У геологічній будові структури беруть участь флішові утворення верхньої крейди (стрийська світа), палеоцену (ямненська світа), еоцену (манявська, вигодська, бистрицька світи), олігоцену (менілітова світа) та моласові - міоцену (поляницька, воротищенська і стебницька світи), хоча безпосередньо підвернуте крило складається породами олігоцену та еоцену [12].

Район родовища характеризується покривним стилем тектоніки. Берегова скиба Карпат насунута на перший ярус структур Бориславсько-Покутської зони, а останні повністю перекривають підвернуте північно-східне крило Північнотанявської антикліналі, яке від-окремлюється від неї і від Янківської складки другого ярусу поверхнями насувів. Скупчення нафти міститься в утвореннях вигодської світи еоцену. Колекторами є пласти пісковиків та алевролітів, відокремлених прошарками аргілітів. Поклад пластовий скле-пінний тектонічно екранований. З північного заходу і південного сходу екранами є скидо-зсуви, а функцію покришки виконує поверхня насуву. Режим покладу пружний та розчиненого газу. Водо-нафтовий контакт не встановлено. Нижня границя інтервалу, з якого одержано нафту у свердловині № 103, відповідає абсолютній глибині -4779 м. Умовно контакт прийнято на абсолютній глибині -5050 м [12].

Породи-колектори вигодської світи представлені пісковиками та алевролітами, коефіцієнт пористості яких становить 0,001·10^-3 мкм².

3.3 Північнодолинське нафтогазоконденсатне родовище

Північнодолинське нафтогазоконденсатне родовище розташоване на відстані 6 км від м. Долина. У тектонічному відношенні воно знаходиться у першому ярусі складок центральної частини Бориславсько-Покутської зони.

Північнодолинська складка виділена за результатами геологічних зйомок 1946 і 1947 р.р. Промислова нафтогазоносність менілітових відкладів структури встановлена у 1954 р., еоценових - у 1960 р.

В геологічній будові структури беруть участь флішові відклади верхньої крейди (стрийська світа), палеоцену (ямненська світа), еоцену (манявська, вигодська та бистрицька світи), олігоцену (менілітова світа) та моласові утворення міоцену (поляницька, воротищенська та стебницька світи).

Промислова нафтогазоносність складки пов'язана з утвореннями менілітової, бистрицької та вигодської світ. Товщина нафтогазонасичених пластів змінюється від декількох до 47 м. Основне промислове значення має пластовий склепінний поклад з газовою шапкою у вигодській та бистрицькій світах [12]. У середньо- та нижньоменілітовій підсвітах існує також пластовий склепінний нафтовий поклад.

3.4 Долинське нафтове родовище

Долинське нафтове родовище розташоване у Долинському районі на відстані 5 км від м. Долина. У тектонічному відношенні воно знаходиться в першому ярусі складок центральної частини Бориславсько-Покутської зони.

Долинська глибинна складка виявлена у 1947 р. за результатами геологічної зйомки. В 1950 р. у пошуковій свердловині № 1-Долинська з менілітових відкладів олігоцену (інт. 1543-1818 м) отримано фонтан нафти 30 т/д. При подальшій розвідці у 1957 р. одержано промисловий приплив нафти з вигодської та бистрицької світ еоцену, а роком пізніше - з манявської.

У геологічній будові структури беруть участь флішові утворення верхньої крейди (стрийська світа), палеоцену (ямненська світа), еоцену (манявська, вигодська і бистрицька світи), олігоцену (менілітова світа) та моласові відклади міоцену (поляницька і воротищенська світи).

Нафтоносним є розріз від воротищенської світи міоцену до еоцену включно, але промислові поклади наявні лише в утвореннях менілітової, бистрицької, вигодської та манявської світ, де скупчення нафти містяться у пластах пісковиків та алевролітів.Поклади родовища мають спільний водо-нафтовий контакт і за типом відносяться до масивно пластових склепінних тектонічно екранованих. Природний режим їх пружний та розчиненого газу [12].

Початкові видобувні запаси нафти становлять 38320 тис т, розчиненого газу - 12963 млн м³.

3.5 Вигодсько-Витвицьке нафтове родовище

Родовище розташоване на відстані 9 км від м. Долина. Воно приурочене до першого ярусу складок Бориславсько-Покутської зони.

Відкриття родовища пов'язане з розбурюванням у 1960-1965 р.р. профілю параметричних свердловин (№№ 66, 68, 69-Витвиця) на південний захід від Долинського нафтового родовища. У 1967 р. у свердловині № 74 з утворень верхньоменілітової підсвіти (інт. 3423-3802 м) одержано приплив нафти 70 т/д на діафрагмі діаметром 14 мм. Всього на родовищі пробурено 19 пошукових і розвідувальних свердловин.

У будові складки беруть участь теригенні породи пізньокрейдового (стрийська світа), палеоценового (ямненська світа), еоценового (манявська, вигодська, бистрицька світи), олігоценового (менілітова світа) та міоценового (поляницька світа) віку.

Нафтогазоносність пов'язана з глибинною Вигодською складкою, яка є частиною тильної лінії структур першого ярусу і являє собою вузьку асиметричну антикліналь північно-західного простягання.

Нафтові поклади Вигодсько-Витвицького родовища приурочені до декількох піщано-алевритових пластів верхньоменілітової підсвіти. Ефективна товщина кожного з них не перевищує 4-6 м, сумарна - 25 м. Коефіцієнт пористості порід-колекторів становить 0,094, проникність - 0,01·10^-3-5,35·10^-3 мкм². Початкові видобувні запаси нафти - 845 тис т, розчиненого газу - 214 м³. Поклади глибинної складки пластові склепінні тектонічно екрановані. Режим їх пружний та розчиненого газу [12].

4. ВПЛИВ НАФТОГАЗОВИДОБУТКУ НА ГЕОЛОГІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

4.1 Основні джерела забруднення у нафтогазовій промисловості

При пошуках, розвідці і розробці нафтових і газових родовищ значною мірою порушується екологічний баланс надр, ґрунтового покриву і повітря. Забруднювачами є промивна рідина, буровий шлам і бурові стічні води, пально-мастильні матеріали, флюїди при аварійному фонтануванні та випробовуванні свердловин, інтенсивні нафтогазопрояви, викликані порушенням стану консервації покладів вуглеводнів, герметичності свердловин і ін. [13].

Вплив на геологічне середовище при проведенні геофізичних робіт

Порушення еколого-геологічного стану середовища в процесі діяльності геофізичних експедицій пов'язані головним чином з буро-вибуховими роботами. При цьому неминучі утворення вибухових лійок, руйнування ґрунтів, здуття і тріщини ґрунту, забруднення ґрунтів шкідливими речовинами. Часто виникає необхідність проводити сейсмічні дослідження на ділянках цінних сільськогосподарських угідь, поблизу водойм, з яких проводиться відбір питної води.

При обробці сейсмограм застосовується фреон, випари якого руйнівно впливають на озоновий шар атмосфери

Забруднення водойм і підземних вод нафтопродуктами (мийка транспортних засобів, розливи мастил і бензину) відбувається в районах розташування польових партій, особливо при тривалому їхньому базуванні.

Основні проблеми природоохоронної діяльності в геофізичних експедиціях пов'язані зі збереженням і використанням радіоактивних джерел.

Дотримання природоохоронних мір при геофізичних дослідженнях знижує ступінь їхнього негативного впливу на геологічне середовище. З цією метою застосовуються невибухові джерела створення пружних коливань, сейсмопрофілювання виконується з максимальним використанням мережі доріг, непридатних і неродючих земельних ділянок, відпрацьовуванням профілів в осінню пору року. При ліквідації наслідків вибухів проводиться засипання бурових котлованів, свердловин і загальне планування відновлення території.

Вплив на геологічне середовище при бурінні і експлуатації свердловин

Основні забруднювачі геологічного середовища. Ступінь забруднення геологічного середовища буровими розчинами залежить від кількості і токсикологічної характеристики хімічних реагентів, які застосовуються для приготування промивних рідин (табл.. 4.1). До шкідливих хімічних реагентів відносяться хромати, хромлігносульфонати, вуглеводнево-лужний і флотаційний реагенти, хлористий кальцій, хлористий калій, каустична і кальцинована сода, сірчанокисле залізо, вапно, гексаметафосфат, фторид і біфторид алюмінію і ін.

Бурові шлами просочуються з компонентами відпрацьованого бурового розчину у яких присутні 0,8-7,5 % нафти, до 15 % загальної органіки (нафта, вуглеводнево-лужний реагент, конденсована сульфід-спиртова барда, карбоксиметилцеллюлоза й ін.) і до 37 % ущільнювача. Галогенні різновиди пробуреної породи можуть представляти серйозне джерело забруднення ґрунтів і водойм. Бурові стічні води містять комплекс хімічних реагентів, що входять у розчини, а також ущільнювачі (барит, гематит і ін.), дрібні частки пробуреної породи і цементуючого розчину. Їхній вплив на навколишнє середовище аналогічно впливові бурових розчинів.

Значний негативний вплив на навколишнє середовище створюють продукти випробовування свердловин: нафта, конденсат, газ і пластові високомінералізовані води. Рідкі вуглеводні і вода, що скидаються у зумпфи, здатні просочуватися і забруднювати ґрунтові і підземні води.

Таблиця 4.1. Характеристики основних забруднюючих речовин, які використовуються у промивних рідинах

Площа земельного відводу під одну бурову установку складає від 2,1 до 3,5 га. При забрудненні 50 % території обсяг забрудненого ґрунту, що підлягає зняттю і похованню, складає від 1,5 до 2,6 тис. м³.

Аварійні викиди нафти, газу і води. Аварійні викиди нафти, газу і води відбуваються, як правило, у зонах розвитку аномально високих пластових тисків.

За останні 30 років в Україні відбулося 86 аварійних викидів нафти, газу і води (у ДДЗ - 43, Передкарпатському регіоні - 28 і в Причорноморсько-Кримському-15), що іноді супроводжується пожежами, людськими жертвами, виселенням людей з населених пунктів, втратою свердловин і природних ресурсів, цінних родючих земель і величезних матеріальних витрат на їхню ліквідацію. Більшість з них відбулося у розвідувальних свердловинах внаслідок порушення технології буріння та випробовування. При аварійних викидах пластові флюїди на шляху руху проникають у водоносні горизонти. При цьому забруднюються джерела питної води. В атмосферу викидається велика кількість шкідливих речовин (CH₄, важкі вуглеводні, СО₂, Н₂S, SO, SО₂ і ін.), які конденсуються і випадають на земну поверхню. За одну добу аварійні свердловини здатні викинути кілька мільйонів метрів кубічних газу і сотні тонн води або нафти.

У багатьох випадках аварійне фонтанування супроводжується мимовільно виникаючими величезними пожежами, що значно ускладнює боротьбу з викидами. Велику небезпеку представляють газові грифони.

У процесі фонтанування часто відбувається викид зі свердловини обсадних труб, руйнування гирлового устаткування, вишки, розкриття верхніх вод, а швидкий розмив стінок свердловини перетворює верхню частину гирла свердловини в кратер, глибина якого досягає іноді десятків і сотень метрів. Процес руйнування відбувається зі швидкістю, що не дозволяє демонтувати устаткування, і воно провалюється в кратер, що утворився.

Для ліквідації таких аварій необхідніні значні матеріальні і технічні ресурси. В особливих випадках для заглушки фонтану необхідне буріння похилих свердловин. Близько 40 % аварійно фонтануючих свердловин ліквідуються.

Загальна причина аварійних викидів - перевищення пластового тиску над тиском стовпа глинистого розчину. Це відбувається внаслідок буріння свердловин з використанням розчину пониженої щільності (37 % аварій) або зниження рівня промивної рідини в стовбурі свердловини при підйомі інструмента (30 % аварій). Близько 20 % аварійних викидів відбулося при поглинаннях розчину і неякісному цементуванні свердловин.

Надгідростатичні пластові тиски (НПТ). Зони НПТ розвинуті у всіх нафтогазоносних областях України. Причинами їх утворення вважають витискання води із глин у гідрогеологічно ізольовані породи-колектори, вторинну цементацію пор колекторів, імпульсивні розвантаження глибинних флюїдів, розклад органічної речовини і генерування вуглеводневих газів і ін.

Часто прориви газу і води із горизонтів НПТ на земну поверхню крізь обводнені глинисті товщі призводять до розвитку грязьового вулканізму (Керченський п-ів).

У західних областях України зони НПТ встановлені в розрізах більше 40 площ на глибинах від 600 до 7010 м (св. Шевченково-1). Перевищення пластового тиску над гідростатичним сягає 1,6.

Заходи для запобігання і ліквідації аварійних викидів. Основна умова запобігання аварійних викидів при бурінні свердловин - перевищення гідростатичного тиску промивної рідини над пластовим. Щоб не допускати переходу нафтогазоводопроявів у відкриті фонтани, необхідно забезпечити герметичність стовбура свердловини, яка буриться. Недотримання цих умов призводить до відкритого фонтанування. Розмаїтість умов аварійного фонтанування вимагає різних прийомів їхньої ліквідації, що можуть бути ефективні в одному випадку і неефективні в іншому.

Методи боротьби з потужними і складними викидами, що супроводжуються утворенням кратерів з рідиною, , повинні базуватися на наступних принципах:

створення лійки депресії в призабійній зоні фонтануючої свердловини шляхом інтенсивного відбору газу або нафти через спеціально пробурені похило спрямовані свердловини;

створення спротивів руху газу в пласті або ж у гирлі фонтануючої свердловини з наступною ізоляцією або закупоркою каналів шляхом: нагнітання води або цементуючих розчинів у призабійну зону продуктивного пласта; створення у стовбурі фонтануючої свердловини різного виду запірних корків.

За певних умов фонтанування для створення в стовбурі фонтануючої свердловини ущільнюючих корків, застосовуються підземні вибухи, нагнітання рідини з інертними наповнювачами (тирса, клоччя і ін.) і спуск на трубах спеціальних пакерних пристроїв.

Природоохоронні заходи. Перед бурінням свердловини з поверхні знімають грунтово-рослинний шар до глибини 40 см. Ґрунт складується в кагати довжиною до 100-150 м. Схили кагатів для запобігання від розмиву і вивітрювання засіваються швидкорослими травами. Площадки під склади або укладають залізобетонними плитами. Буровий розчин зберігається в залізобетонних ємностях, на дні яких укладається протифільтраційний екран з непроникних плит і поліетиленової плівки. Рідкі паливно-мастильні матеріали і хімічні реагенти зберігаються в металевих ємностях. Буровий розчин використовується за замкнутим циклом. Верхні водоносні горизонти ізолюються обсадною колоною.

Після завершення бурових робіт проводиться комплекс заходів, спрямованих на відновлення земель. З території збираються залишки мазуту, нафти, хімічних реагентів, бурового розчину, будівельного сміття. Зумпфи засипаються з пошаровим трамбуванням і вирівнюванням. На звільнену площу укладають ґрунтово-рослинний шар. У випадку порушення збереженості родючого шару ґрунту, служба буріння відшкодовує землекористувачеві заподіяний збиток, розмір якого визначається відповідними органами.

Для економії водних ресурсів широко впроваджуються системи повторного використання бурових стічних вод, чим скорочується витрата чистої води на 40%. Методи очищення стічних вод - хімічна коагуляція, озонування, біологічне розкладання, адсорбція, фільтрація, центрифугування.

Загазованість території родовищ нафти і газу

Загазованість території - одна з негативних форм порушень природного балансу навколишнього середовища. Вона виникає внаслідок порушення правил охорони надр і проявляється, як правило, у межах родовищ, іноді поширюється на відстані, які вимірюються кілометрами. Небезпека загазованості полягає у тому, що вуглеводні метанового ряду у визначених пропорціях з повітрям створюють вибухонебезпечні суміші, а окремі вуглеводневі сполуки токсично впливають на живі організми. Концентрація вуглеводневих газів на загазованій території змінюється в часі досить широко.

Основні причини загазованості. На території України значна загазованість відзначалася на Бориславському, Битковському, Рудківському і інших родовищах. Загазованість у м. Бориславі, територіально розташованому в межах однойменного родовища, була виявлена в 1972 р. у підвальному приміщенні будинку. ЇЇ наслідком був вибух метану. При з'ясуванні причин загазованості було встановлено, що в межах родовища в приповерхніх відкладах існують газові аномалії з небезпечними концентраціями вуглеводнів. Найчастіше вони мають невеликі розміри, локальне поширення і різні глибини прояву.

Шляхами проникнення газу виявилися закинуті шурфи, колодязі і свердловини, з яких з другої половини XIX ст. здійснювався видобуток нафти й озокериту. У м. Бориславі виявлено більш 20 тис. закинутих шурфів-колодязів і близько 2160 нафтових свердловин. У 1982 свердловинах, пробурених до 1938 р., обсадні колони не цементувалися, а тампонувалися глиною. Тому герметизація свердловин не досягалася.

Дегазація територій. Дегазація територій може бути досягнута декількома шляхами. Один з них - використання частини ліквідованих, контрольних і нагнітальних свердловин у якості дегазаційних. Це вимагає мінімальних витрат, однак може бути недостатнім. У такому випадку необхідне буріння спеціальних дегазаційних неглибоких свердловин.

Найбільш інтенсивна дегазація території необхідна не стільки з приповерхніх відкладів, скільки з порід-колекторів, що мають над собою флюїдотривкі товщі.

У випадку виникнення загазованості при розробці родовища або покладу нафти і газу з застосуванням методів підтримки пластового тиску варто встановити наявність (або відсутність) гідродинамічного зв'язку цих процесів і при необхідності знизити або припинити закачування газу.

Один із профілактичних заходів, спрямованих проти розвитку процесів загазованості, - дотримання технічних умов проходки свердловин і правил охорони надр. Необхідний строгий контроль за технічним станом фонду свердловин з метою виявлення ушкоджених, котрі можуть стати джерелом загазованості. Для виявлення такого джерела варто проводити газогеохімічний контроль приповерхневих відкладів і повітряного середовища. У межах газових родовищ і підземних сховищ газу заздалегідь повинен бути встановлений газовий фон.

Накопичення попутних пластових вод

Однією з важливих екологічних проблем нафтогазовидобувної галузі є накопичення великих об'ємів т.з. попутних пластових вод вуглеводневих покладів, які піднімаються на поверхню при експлуатації свердловин. Це, як правило, високомінералізовані солянки із глибоких водоносних горизонтів, які захоплюються при відборі нафти, або слабкомінералізовані конденсатні води (насичені токсичними органічними сполуками), що сегрегуються із нафти при її відстоюванні.

4.2 Типові забруднюючі речовини в нафтогазовій промисловості

Небезпеку забруднення геологічного середовища становлять рідкі та тверді забруднюючі речовини. За хімічними ознаками рідкі забруднюючі речовини поділяють на ті, що містять:

- неорганічні та органічні сполуки;

- радіоактивні речовини;

- важкі метали.

За ступенем забруднення та вмістом токсичних речовин (показник - кратність їх розбавлення до ГДК по найбільш токсичному компоненту) забруднення поділяються на три групи: - високотоксичні, що потребують розбавлення 10¹⁰ разів; - середньотоксичні - потребують розбавлення 10⁵-10¹⁰ разів; - слаботоксичні - розбавлення - 10²-10⁵ разів [14].

За стійкістю речовини поділяються на: - ті, що не розкладаються (хлориди); - дуже стійкі - термін розкладання більше 10 років; - стійкі (важкі метали) - термін розкладання (окиснення) 1-10 років; нестійкі (нітрати, нітрити) - термін розкладання - 1місяць-1рік; - дуже нестійкі (феноли, поверхнево-активні речовини (ПАР))- термін розкладання <1 місяця (20-23, 60).

Речовини, які проникають через зону аерації і можуть забруднювати підземні води поділяються на: консервативні (хлор, кальцій), які не вступають у взаємодію з породами; неконсервативні (органічні сполуки, катіонні форми металів), які взаємодіють з породами.

Нафта поділяється на сиру та первинно оброблену (товарну).

Токсичність нафти проявляється при її вмісті у воді >1000 мг/дм³. При значенні 0,2-0,4 мг/дм³ вода має специфічний запах.

До нафтопродуктів (НП) відносяться бензин, керосин, паливні види НП, мастильні матеріали і т.п. Найчастіше забруднення ґрунтів та підземних вод спричиняється нафтою та продуктами її переробки, важкими НП (мастила та ін.) - набагато рідше.

Нафта розчиняється у воді і утворює взаєморозчинні і незмішувані рідини.

Серед вуглеводнів є група ароматичних сполук (бенз(а)-пірен, бензол, толуол, ксилол, етиленбензол), які можуть добре розчинятись у воді і досягати концентрацій 500 мг/дм³ (толуол) і 1700 мг/дм³ (бензол), бензин - 14-175 мг/дм³, керосин -4-13 мг/дм³, дизельне паливо - 3-18 мг/дм³. Розчинність у воді поганорозчинних НП значно більша від ГДК; в питних водах вона складає: 0,1 мг/дм³ - для НП і 0,001-0,01 мг/дм³ - для фенолів [15].

Серед ароматичних сполук найбільш небезпечні поліциклічні вуглеводні (ПВ), до яких відноситься бенз(а)-пірен (як техногенного, так і природного походження). Значна частина цих сполук знешкоджується ультрафіолетовою радіацією, але велика їх кількість попадає у екосистеми, що обумовлено їхньою високою міграційною здатністю.

Бенз(а)-пірен - тільки один із найбільш небезпечних забруднювачів, але й найпоширеніший; виконує роль індикатора групи ПАВ в цілому (його ГДК 20 мг/кг). Аварійні ситуації обумовлюють підвищений вміст бенз(а)-пірену, який в профілі ґрунтів залежить від кількості вилитої нафти, властивостей ґрунту, терміну з моменту забруднення [15, 16].

Структура накладеного ореолу бенз(а)-пірену постійно змінюється і залежить від інтенсивності техногенного потоку та мігрційної активності забруднювача у ландшафтах.

Найбільш поширені та контрастні ореоли забруднення приурочені до ландшафтів з перехідним класом водної міграції ( від кисло-кальцієвого до кальцієво-глеєвого). Ландшафтні та ландшафтно-геохімічні бар'єри слугують екраном на шляху руху геохімічних потоків (максимальні забруднення відповідають ґрунтам узлісся).

У воду переходять переважно ароматичні вуглеводні і утворюють з нею істинні розчини на молекулярному рівні. Інші утворюють з водою емульговані суміші.

Нафта та НП під впливом біогенного розкладу і хімічного окислення можуть руйнуватись в ґрунтах і водах, утворюючи нафтенові кислоти, феноли, ефіри, карбонільні сполуки, які є полярними, з дуже високою розчинністю. Ці речовини, в залежності від природних умов, відносяться до різних груп стійкості, їх склад та концентрації можуть суттєво змінюватись в часі [15, 16].

Феноли належать до ряду ароматичних вуглеводневих сполук. За кількістю гідроксильних груп у молекулі їх поділяють на одно-, дво- і багатоатомні (60).

Найпростішим є оксибензол (С₆Н₅ОН). Прості феноли добре розчинні у воді (до 80 мг/дм³), що поряд з їх слабкою можливістю до сорбції мінеральними складовими ґрунтів і водоносних горизонтів, мають високу міграційну активність і здатність переміщуватися на значні відстані і в глибину. ГДК фенолів для питної води < 0,001 мг/дм³.

Легколетючі вуглеводні при низьких температурах випаровуються і утворюють газову фазу в зоні аерації.

Більшість вуглеводнів нафти має меншу щільність. Вони на поверхні водоносних горизонтів утворюють лінзи. За фізико-хімічним станом ця лінза однофазна. Її потужність може бути від 1-2мм до 1-2м і більше [16].

Частина вуглеводнів, що розташовані нижче однофазного лінзовидного шару утворює з водою двофазну емульговану зону.

Важкі метали (питома вага більша, ніж в заліза - 7,87 г/см³ ): Pb, Cu, Zn, Ni, Co, Sn, Bi, Hg тощо. Вони накопичуються у ґрунтах, породах та підземних водах. Знаходячись у формі катіонів, вони дуже добре сорбуються і забруднення підземних вод носить обмежений характер. Але вони стійкі і дуже повільно руйнуються у природних умовах.

За масштабами поширення забруднюючих речовин у підземних водах. джерела забруднення поділяються на: місцеві (S<100 км², L<20 км), обмежено регіональні (100 км² <S<1000 км², 20 км <L<200 км), регіональні ( S>1000 км², L> 200 км) (20).

За рівнем забруднення розрізняються джерела помірного (< ГДК), значного (1-10 ГДК), високого (10-100 ГДК) і екстремального (>100 ГДК).

Забруднення підземних вод визначається модулем техногенного навантаження (М_т) території забруднюючими речовинами, що змінюється від 0,1 до1000 тис.т/(км² в рік). Значення М_т поділяється на інтервали: <0,1; 0,1-1,0; 1,0-10,0; 10,0-100,0; 100,0-1000,0; >1000,0 тис.т/(км² в рік); і відповідно на ступені сприятливості територій до забруднення: дуже низька (<0,1), низька (0,1-1,0), помірна (1-10), середня (10-100), висока (100-1000), дуже висока(>1000). Води проникають з поверхні, забруднюються і фільтруються через рослинний шар і зону аерації, забруднюючи останні. Частина забруднення проникає у ґрунтові води [14]. Рослинний шар та грунт стримують забруднення і одночасно стають джерелом тривалого забруднення ґрунтових вод.

На переміщення забруднюючих речовин в підземних водах суттєво впливає природна фільтраційна неоднорідність вміщуючих порід і шаруватість розрізу зони аерації. Локальні слабопроникливі ділянки утворюють зони обтікання довкола них. Якщо такі ділянки характеризуються підвищеною проникливістю, то утворюються “язики” забрудненої води [15]

Динаміка забруднення підземних вод зумовлена процесами фільтрації в рослинному шарі та зоні аерації і відбувається в декілька етапів: на початку - вільна фільтрація забрудненої води по розрізу, утворює та збільшує шар забрудненої води; далі забруднена вода досягає рівня ґрунтових вод і починає підпірний режим фільтрації. Змикання фільтраційних забруднень вод і ВГ відбувається протягом 1-2 років, одночасно відбувається горизонтальне розтікання забрудників за рухом ґрунтових вод.

Особливості дії забруднювачів на екологію довкілля залежить від кількості і складу компонентів, їх геохімічної активності, властивості природних систем, що приймають ці речовини. Одні і ті ж речовини в різних ландшафтно-геохімічних умовах поводять себе не однаково: в одних випадках вони стійкі і навіть інертні, в інших - піддаються швидким перетворенням і активно взаємодіють з ґрунтами.

До основних груп речовин, які формують техногенні потоки, відносяться нафтопродукти, стічні води різної мінералізації, вуглеводні, феноли, поверхнево-активні речовини, важкі метали.

5. ВПЛИВ НАФТОГАЗОВИДОБУТКУ НА ДОВКІЛЛЯ ДОЛИНСЬКОГО РАЙОНУ

Виробничий комплекс нафтогазовидобувного управління (НГВУ) “Долинанафтогаз” включає такі основні технологічні та допоміжні об'єкти (рис. 5.1):

- свердловини, які знаходяться в процесі експлуатації: нафтові - 413 шт., нагнітальні - 137 шт. (додатки 1-4);

- трубопроводи: від видобувних свердловин до нафтозбірних пунктів - 375 км; транспорту продукції - 76 км; напірні водопроводи від ВРБ до нагнітальних свердловин - 84 км; водопроводи-колектори системи підтримки пластового тиску (ППТ) - 84 км;

- нафтозбірні пункти: сепаратори, замірні установки, резервуари, нафтоловушки (додатки 5-7);

- головні споруди: термохімічна установка (ТХУ), сепаратори, замірні установки, резервуари, відкриті ставки додаткового відстою, аварійні амбари, нафтоловушки (додатки 8-12);

- автомобільні дороги і під'їзди до об'єктів.

Найбільшу небезпеку для довкілля створюють технологічні аварії на водо- і нафтопроводах, оскільки система комунікацій розгалужена, а прогноз місця і часу аварії непередбачений. Спостерігається тенденція зростання: прориви на нафтопроводах незначні, на водопроводах системи ППТ вони значні і прогресують в останні роки. Якщо не застосувати технологічних заходів, то подальша експлуатація системи ППТ створить небезпеку для природних вод району.

Рис. 5.1. Схема виробничого комплексу НГВУ “Долинанафтогаз”

5.1 Вплив нафтогазовидобутку на поверхневі та підземні води

Чи не найбільше навантаження при нафтогазовидобутку припадає на поверхневі та підземні води. Основні водоносні горизонти, які використовуються населенням пов'язані з:

- сучасними алювіальними відкладами заплав рік;- верхньочетвертинними алювіальними відкладами І-ї, ІІ-ї і ІІІ-ї терас рік;

- середньочетвертинними алювіальними відкладами ІV-ї тераси;

- спорадичні води у відкладах середнього і верхнього міоцену;

- підземні води у водах менілітової світи.

Основними потенційними джерелами забруднення є промислові пластові води, виробничі об'єкти, технологічні аварії [17].

Зміна хімічного складу пластових вод обумовлена застосуванням в системі підтримки пластового тиску значної кількості прісної води, яку беруть з р. р. Свіча і Чечва. Мінералізація пластових вод знизилась до 20-40 г/дм³.

Попутні пластові води (ППВ) продуктивних покладів є хлоридними натрієвими солянками з мінералізацією до 40 г/дм³. Ці попутні води містять у небезпечних концентраціях легко мігруючі і токсичні елементи: Br, Sr, Li і складні органічні сполуки (табл. 5.1). Навіть невеликі втрати ППВ призводять до змін в складі прісних поверхневих і підземних вод верхніх водоносних горизонтів, що виключає їх використання. Враховуючи рухомість компонентів в поверхневих і підземних водах, найбільшу небезпеку становлять хлориди, Na, Li, Sr. Перші два практично не сорбуються на гірських породах і відносяться до ідеальних мігрантів [17].

Водний баланс підприємства 'Долинанафтогаз' складається із попутно-пластової води, технічної і питної води, що забирає підприємство для виробничих потреб з поверхневих водосховищ. Джерелами водопостачання об'єктів поверхневими технічними і питними водами є міський водопровід з водозабором на р. Свіча та власні водозабори із річок Свіча і Чечва.

Таблиця 5.1. Еколого-геохімічні характеристики поверхневих та підземних вод району НГВУ “Долинанафтогаз”, мг/дм³

Примітки:

- - не визначалося;

значення з жирним курсивом - перевищують ГДК.

В таблиці 5.1. наведені результати аналізу поверхневих та підземних вод району дослідження. Проби відбирались з точок найближчих до промислових об'єктів родовищ у напрямку міграції можливого забруднення: з водотоків, джерел, колодязів, спостережних свердловин. Були відібрані та проаналізовані проби попутної (підтоварної) води, що закачується нагнітальними свердловинами для підтримання пластового тиску

Вода р. Свіча гідрокарбонатно-сульфатна кальцієва - у верхньому створі, та гідрокарбонатно-хлоридна кальцієва - в нижньому. Незначні зміни складу обумовлені коливанням вмістів хлоридів. Відносно високий рівень нітратів у воді свідчить про джерело забруднення р. Свіча - побутовими стоками.

Значно відрізняється стан вод р. Саджава. Біля шосе Долина-Стрий вода має типовий гідрокарбонатний кальцієво-натрієвий склад, нижче газозбірника (ГЗ)-5 її склад змінюється на хлоридний натрієво-кальцієвий. На цій ділянці у 5 разів збільшується концентрація хлоридів і натрію, зростають концентрації сульфатів, великий приріст мають і концентрації Sr, Li , нітратів. Зміни хімічного складу вод вказують, що найбільший вплив на стан поверхневих вод мають технологічні процеси видобутку та системи ППТ. Основним забруднювачем є промстічна вода з високим вмістом хлоридів Na, Li, Sr. Високі концентрації нітратів свідчать, що води р. Саджава забруднені побутовими стоками: забруднення відбувається за рахунок забрудненого поверхневого стоку і скиду забруднених вод з проммайданчиків і забрудненню підземними водами сучасних та верхньочетвертинних алювіальних відкладів. Найбільше забруднення поверхневих вод зафіксовано в потічку нижче очисних споруд дільниці перекачки нафти і паропостачання ДППН і П (див. рис. 5.1). За складом води хлоридні натрієві з М - 5300 мг/дм³ (5,3 ГДК), вмістом хлоридів - 3100 мг/дм³ (12,4 ГДК), Na - 1875 мг/дм³ (9,5 ГДК), Sr - 22 мг/дм³ (3,1 ГДК), Li - 0,3 мг/дм³ (10 ГДК), НП - 2,6 мг/дм³ (8 ГДК). Значні сліди впливу цих споруд на поверхневі води фіксуються і біля с. Солуків в пот. Яр. Для виявлення джерел забруднення був проаналізований склад вод, що скидаються з групових зборів нафти і газу ГЗН і Г в прилеглі водойми. Скиди з ГЗ-3, ГЗ-4, ГЗ-5 за складом гідрокарбонатно-хлоридні кальцієво-натрієві з підвищеним вмістом нафтопродуктів.

Можливості використання колодязів громадян в селах на території родовищ обмежені, оскільки вони розташовані за зонами безпосереднього впливу найбільш екологічно небезпечних об'єктів і в тих чи інших кількостіх забруднені нафтопродуктами (див. табл. 5.1).

Підземні води алювіального верхньочетвертинного водоносного горизонту в районі ГЗ-4, що відібрані із спостережної св. 3, мають хлоридно-гідрокарбонатний натрієво-кальцієвий склад. Концентрації всіх компонентів хімскладу (крім нафтопродуктів) відповідають вимогам стандартів, але вміст Na і Cl значно вищий від середнього по району, а їх склад майже відповідає складу стічних вод з проммайданчика. Спостережна св. 1 нижче ДППН і П фонтанує. Вода за хімічним складом натрієво-кальцієва з М - 400 мг/дм³. Концентрація всіх компонентів (крім натопродуктів) відповідає вимогам стандартів, але вміст Na і Cl в 10 разів вищий середнього по району. Причина аномального складу вод - фільтрація підтоварної води з ставків розташованих поруч додаткового відстою.

Виявлено кілька місць техногенного забруднення поверхневих і підземних вод:

проммайданчик головних споруд (ДППН і Н), де перевищення ГДК в 3-10 разів по мінералізації, Cl, Sr, Li;

окремі точки опробування з перевищенням Cl, Li і ін. над середніми показниками для району > у 5 разів (але нижче ГДК): джерело біля ГТУ 'Танява', спостережна св. біля ГЗ-4, колодязь нижче ГТУ-3.

Найбільш уразливими є поверхневі води, що використовуються для централізованого водопостачання і перший від поверхні водоносний горизонт, що експлуатується. Основні недоліки системи контролю якості вод:

гідрохімічні показники, що визначаються не дають повної уяви про присутність у водах характерних забруднювачів;

дослідження по різних показниках не пов'язані в єдину систему оцінки якості вод при розробці родовищ;

відсутня система цілісна система контролю і прогнозу якості та захисту питних поверхневих та підземних вод у випадках технологічних аварій на об'єктах видобутку і переробки нафти.

Для виконання завдань гідрохімічного моніторингу об'єктів нафтовидобутку у відповідності з природоохоронним законодавством України пропонується:

провести системні моніторингові гідрохімічні дослідження на всій території діяльності підприємства;

до реалізації проектів режимних мереж у повному обсязі розширити систему спостереження за об'єктами, що рекомендуються;

сформувати систему оцінки якості технологічних процесів організації ППТ у зв'язку з результатами гідрохімічного моніторингу.

Основним напрямком оптимізації існуючої схеми обстеження природних вод є наближення пунктів контролю до потенційних джерел забруднення.

5.2 Вплив на довкілля нафтових шламів НГВУ “Долинанафтогаз”

забруднення геологічний екологічний нафтогазовидобуток

Нафтові шлами утворюються при бурінні нафтових і газових свердловин, їхній експлуатації, переробці нафти, очистці резервуарів та іншого обладнання, очистці стоків з нафтопродуктами та ін.

Нафтові шлами різноманітні за складом та співвідношенням компонентів. Вони вміщують воду, нафтопродукти, пісок, глину, мул тощо. При їх зберіганні у шламонакопичувачах відбувається природна гравітаційна диференціація шламу і утворюються три шари:

верхній: стійка емульсія нафтопродуктів з водою і механічними домішками (до 5%), з глибиною кількість нафтопродуктів зменшується;

середній: освітлена вода, забруднена нафтоподуктами та завислими в ній механічними частинками;

нижній: донний осад, складається на 70% з твердої фази, насичений нафтопродуктами (до 5-10%) і водою (до 25%). Кількість механічних домішок з глибиною зростає.

Нафтові шлами зберігають також у озерах-накопичувачах. У випадку порушення герметичності стінок озер можливе забруднення ґрунтів та ґрунтових вод натопродуктами і сольовими компонентами,. Це викликає зниження урожайності прилеглих земель, а при високій концентрації нафтопродуктів у шламах урожайність земель падає і не відновлюється протягом 3-6 років. Граничний вміст нафти та натопродуктів у ґрунті не повинен перевищувати 0,1 г/кг ґрунтів.

Ставки-шламонакопичувачі займають значні площі і через випаровування нафтопродуктів забруднюють повітряний басейн. Шламонакопичувачі небезпечні і у пожежному відношенні (додатки 8-10).

Попередня обробка нафтових шламів НГВУ “Долинанафтогаз” полягає у центрифугуванні їх на рідку (вода та нафтопродукти) та тверду фази. Тверда частина нафтошламу транспортується у ставки-накопичувачі, які знаходяться в районі дільниці підготовки нафти до перекачування та (с. Яворів). Орієнтовна кількість твердої частини нафтошламу - 1000 м³. Ставки займають площу 0,3 га ( рис.5.2.).

Рисунок 5.2. Ділянка підготовки та збору нафти НГВУ “Долинанафтогаз”

Техногенне навантаження на довкілля НГВУ “Долинанафтогаз” спричинене також функціонуванням відкритих ставків додаткового відстою, амбарів, нафтоловушок. Їхній негативний вплив обумовлений фільтрацією наявних токсичних речовин у підземні води. Також доволі часто внаслідок затяжних дощів відбувається переповнення цих споруд та розтікання забрудників на прилеглі території та водоймища (додатки 1-12).

Компонентний склад нафтошламів наступний: органічна частина - 25-27%; мінеральна частина - 50-53%; вода - 20-22%.

Аналіз вуглеводневої складової показав, що сюди входить близько 80 компонентів, більша частина яких представлена н-парафіновими вуглеводнями від С₆ до С₂₃ [18].

Легкі вуглеводні - високотоксичні, важко засвоюються мікроорганізмами, тому довго зберігаються у нижніх ґрунтових шарах в анаеробній обстановці. Основну частину легкої фракції складають метанові вуглеводні - С₅-С₁₁. Нормальні алкани, особливо з меншою молекулярною масою, легко проникають в клітини організмів і викликають наркотичну та токсикологічну дію.

Більш високомолекулярні вуглеводні (С₁₂-С₁₇) нетоксичні для живих організмів, але внаслідок високих температур застигання (>18^оС), в умовах земної поверхні переходять у твердий стан і закупорюють пори та канали у ґрунті [15], тим самим змінюючи їхні водно-фізичні властивості.

До групового складу вуглеводневої частини шламів входять групи: насичені вуглеводні- 40-45%, ароматичні вуглеводні- 50-55%, смоли та асфальтени - 4-7%. Детальніші дослідження виявили вмісти таких компонентів: парафін - 20,4-32,4%, неконденсовані циклоалкани - 11,9-19,4%, алкілбензоли - 8,9-10,2%, індани, тетраніни - 5,7-7,9%, нафталіни - 7,6-11,9%, антрацени, дифеніли - 0,8-3,9%, аценафтилени - 1,8-3,9%; бензтіофени - 1,3-2,6%. Токсикологічна дія на людину більшості цих компонентів обумовлена спричиненням онкологічних захворювань.

Мінеральна частина нафтошламів складається з вапна (Са(OH)₂, CaCO₃, Mg(OH)₂), (Ca SO₄*2H₂O), оксидів алюмінію та заліза, глинистих мінералів, кварцевого піску.

З екологічної точки зору мікроелементи шламів і нафти поділяються на 2 групи: нетоксичні ( Si, Fe, Al, Ca, Mg, P) і токсичні ( Ni, Co, Pb, Cu, Ag, Hg, Mo).

Аналіз твердої частини нафтошламів показав, що вона складається з : механічних домішок (84-90%), нафтопродуктів (10-15%) і води (0,5-1,0%).

Груповий склад нафтопродуктів: масла - 35%, смоли - 55%, асфальтени - 10%. Порівнюючи склад вуглеводневої органічної частини з складом вуглеводневої твердої частини шламів, бачимо, що при розділі центрифугою нафтопродукти розподіляться наступним чином: основна частина парафінових, нафтенових і ароматичних вуглеводнів відділяється разом з рідкою фазою; в тверду частину нафтошламу переходять смоли, асфальтени та ін. полярні компоненти, які, ймовірно, адсорбовані на поверхні твердих частинок механічних домішок.

З метою запобігання проникнення вуглеводнів твердої частини нафтових шламів у ґрунтові води та підземні води, попонується провести їх гранулювання [18]. Як гранулюючий агент можна використовувати золу від спалювання кам'яного вугілля, або будь-які інші сипучі матеріали, які містять оксиди Al і Si. Оптимальна кількість гранулюючого агента у суміші - 40% маси. Після грануляції необхідно засипати ставок-накопичувач шаром родючої землі, товщиною не менше 0,5м.

Також існує можливість біологічної обробки твердої частини нафтошламу із використанням активного мулу для виробництва торфокомпостів, які після дозрівання (до 1 року) придатні як добриво у с/г [18].

6. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ І ОХОРОНА ПРАЦІ

Проблема безпеки життєдіяльності (БЖД) людини і всього суспільства в сучасних умовах набула особливої гостроти й актуальності. БЖД є об'єктом уваги всіх прошарків суспільства та держави. Учені давно почали турбуватися про небажані та негативні наслідки антропогенного впливу на природу й навколишнє середовище [19].

Головна мета безпеки життєдіяльності полягає у тому, щоб сформувати в людини свідоме та відповідальне ставлення до питань особистої безпеки й безпеки тих, хто її оточує. Навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, визначати шлях надійного захисту від них, уміти надавати допомогу в разі потреби собі та іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.

Науковий зміст дисципліни - теоретичні основи БЖД людини в системі “людина - середовище існування”. Дисципліна розглядає: загальні питання безпеки; взаємодію людини з навколишнім середовищем; основи фізіології і раціональних умов праці; анатомо-фізіологічні наслідки дії на людину небезпечних, шкідливих і вражаючих факторів, причини їх формування; ідентифікація небезпечних, шкідливих і вражаючих факторів надзвичайних ситуацій; способи й методи підвищення безпеки технічних способів і технологічних процесів; основи проектування і використання екобіозахисної техніки; методи дослідження стійкості функціонування об'єктів і технічних систем у надзвичайних ситуаціях, прогнозування надзвичайних ситуацій і розробка моделей їх наслідків; розробка дій для захисту населення і виробничого персоналу та ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих; правові, нормативно-технічні та організаційні основи безпеки життєдіяльності, контроль і управління умовами життєдіяльності [20].

Безпека життєдіяльності - це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивості, наслідки впливу їх на організм людини, основи захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини.

Особливістю основних (польові, камеральні, геофізичні, бурові та інші дослідження) і допоміжних (енерго-, водопостачання, ремонтні, транспортні роботи та ін.) робіт в геології являється широке застосування джерел електроенергії, іонізуючих випромінювань, вибухових речовин, хімічних речовин, різного виду транспорту та обладнання, приладів і т.д. Саме тому наявне таке широке коло питань охорони праці, з якими слід ознайомитись спеціалісту геологу.

6.1 Аналіз стану виробничих умов

Місцями проведення робіт і написання дипломної роботи були територія Долинського НГВУ, нафтогазові родовища, читальні зали університетської бібліотеки, аудиторії геологічного факультету, приміщення з персональним комп'ютером, а також кабінети і камеральні приміщення геологічних організацій.

6.1.1 Характеристика польових робіт

Особливістю польових, пошуково-зйомочних робіт (ПЗР) є значна відстань об'єктів і ділянок робіт від населених пунктів або оптимальних місць від баз експедицій. Це значно ускладнює організацію польових робіт, їх матеріально-технічне постачання, зв'язок, і контроль за безпечним веденням робіт.

Приблизно 10% загального об'єму геолого-розвідувального виробництва приходиться на геолого-пошукові і геолого-зйомочні роботи.

Тривалість польових робіт планується, виходячи з конкретних умов і специфіки району робіт. Експедиція виїжджає на польові роботи після перевірки готовності до них. Стан готовності оформлюється актом, який підписують начальник експедиції, представник профспілок, інженер по охороні праці. Даний акт затверджується керівниками організації. Усі виявлені недоліки, відмічені в акті ліквідують до виїзду на польові роботи. Начальники польових підрозділів інструктують всіх робітників по правилах ведення робіт з врахуванням природних умов, знайомлять із правилами внутрішнього розпорядку .

Виїзд експедиції по закінченні польових робіт на базі експедиції здійснюється тільки по узгодженню із вище стоячою організацією з призначення особи, відповідальної за безпеку.

Найчастіше небезпечні ситуації при ПЗР, які викликають загибель людей, виникають під час переправ через водні об'єкти на важкопрохідних ділянках місцевості. Небезпеку також можуть представляти стихійне лихо, хижі та отруйні тварини, втрата орієнтації в малозаселеній місцевості, різке пониження температури. Безпека проведення польових і пошуково-зйомочних робіт насамперед передбачає правильне їх планування на організацію. Для цього до початку польового сезону до нього ретельно готуються: насамперед, розробляють календарний план та складають найбільш безпечну схему обробки плану, помічають маршрути з урахуванням природно-кліматичних умов району з вказанням всіх доріг, стежок, небезпечних місць (переправ через ріки, важкопрохідні ділянки та ін.); розробляють план заходів по охороні праці, облаштовують польові бази, вирішують питання забезпечення польових підрозділів транспортними засобами, матеріалами, забезпечення харчовими продуктами, необхідним спорядженням та засобами по охороні праці, а також, там де це можливо, пересувними житловими комплектами з урахуванням вимог економіки і природно-кліматичних умов: визначають порядок і строки повернення робітників із маршрутів і з польових робіт у кінці польового сезону [21].

При проведенні видобувних робіт, функціонуванні об'єктів гірничо-хімічної, хімічної та інших галузей промисловості вкрай необхідне жорстке дотримання вимог чинного Законодавства України, рекомендацій органів Державної екологічної безпеки, що дозволить нормалізувати екологічний стан геологічного середовища [22].

Геофізичні дослідження проводять з поверхні землі і в підземних гірських виробках. Роботи здійснюються у різних кліматичних умовах з використанням електричного струму напругою до 450В, вибухових матеріалів, радіоактивних речовин, джерел іонізуючого випромінювання в інших небезпечних і шкідливих матеріалів: значний об'єм обладнання, при роботі з якими можуть виникнути нещасні випадки і різноманітні захворювання. По результатах аналізу травматизму, понад 3% нещасних випадків припадає на долю геофізичних робіт.

Загальні положення безпечності проведення геофізичних робіт включають в себе безпеку підготовки профілів, монтажу геофізичної апаратури та обладнання на транспортних засобах, розміщення їх на землі, експлуатація електротехнічних пристроїв і джерел електричного струму, в тому числі акумуляторів, пересувних електростанцій і т.д.

Особи зайняті на польових і лабораторних гравімагнітних роботах, повинні знати правила безпеки у поводженні з джерелами електричного струму з електро- і радіоапаратурою, польовими радіостанціями та фотоматеріалами.

6.1.2 Аналіз методів дослідження та характеристика обладнання

Опробування, лабораторні та камеральні роботи займають значний об'єм та комплекси геологічних досліджень. Роботи по опробуванню включають в себе відбір проб та їх обробку. Проби керну відбирають за допомогою кернорізних станків або керноломів, а також вручну. Обробка проб включає в себе дроблення, стирання, перемелення, просіювання та сушку. Обробка проб в підземних гірських виробках заборонена, тому що ці операції супроводжуються виділенням пилу. Для цих цілей використовують спеціальні приміщення на поверхні з приточно-витяжною вентиляцією. Обробка проб з великою масою (кілька тон) дозволяється лише на спеціально підготовлених територіях.

Для роботи з пробами, що містять токсичні речовини, використовують бокси із органічного скла, які приєднують до витяжної вентиляції. Дробильне устаткування забезпечується антивібраційними засобами і звукоізолюючими кожухами.

Камеральні роботи включають в себе обробку результатів досліджень, яка може проводитись і в польових, і в стаціонарних умовах. При виконанні камерних робіт необхідні, насамперед: достатня освітленість, нормальні кліматичні умови, оптимальна вентиляція та опалення.

Стаціонарні камеральні приміщення розташовують на відстані від джерел шуму, цехів та приміщень, що виділяють шкідливі речовини. Їх висота повинна бути не нижче 2,2м. Рекомендована площа на одного інженерно-технічного працівника - від 6 до 10м.

Робота в приміщеннях з персональним комп'ютером

На працездатність операторів ЕОМ негативно впливають наступні фактори: якість, колір і контрастність зображення. Різні опромінення через їх низький рівень не дають помітної шкідливої дії. Продумані і раціональні конструкції робочих місць, режим праці дозволяють забезпечити профілактику різних порушень, в тому числі зорових [23].

6.1.3 Характеристика об'єктів дослідження, їхні небезпечні властивості

В результаті посилення техногенного впливу на довкілля досліджуваного регіону відбуваються комплексні зміни геохімічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних умов геологічного середовища, а також акумуляція токсинів в ланках біосистеми, що несе небезпеку для здоров'я людини.

Високий рівень загазованості приземного шару атмосфери - тобто наявність в повітрі виробничих зон та місць проживання людей значних концентрацій газоподібних вуглеводнів природного походження (метану, етану, пропану, бутану та інших вуглеводнів метанового ряду) є однією з сучасних екологічних проблем територій довготривалого нафтогазовидобутку [24].

Складчасті та розривні порушення, загальна тріщинуватість порід сприяють висхідним рухам вуглеводнів та пластових вод до земної поверхні. Неякісно ліквідовані, а в більшості випадків закинуті свердловини, шурфи та колодязі на старих нафтових промислах Прикарпаття стають додатковими шляхами вертикальної міграції вуглеводнів, які створюють в поверхневих четвертинних відкладах вибухо- та пожежонебезпечні ситуації.

6.2 Організаційно-технічні заходи

6.2.1 Організація безпечних умов робочого місця і роботи

Працівники всіх підприємств незалежно від форм власності і видів діяльності при влаштуванні на роботу і періодично в процесі роботи повинні проходити навчання і перевірку знань згідно вимог “Типового положення про навчання з питань охорони праці”.[22].

З усіма працівниками, які приймаються на роботу, в тому числі зі студентами, що проходять виробничу практику, проводиться інструктаж з метою ознайомлення з загальними відомостями про підприємство, трудовий розпорядок, про положення Закону України “Про охорону праці” та ін.

До початку польових робіт персонал геологічного загону повинен пройти первинний інструктаж на робочому місці для засвоєння правил безпеки ведення робіт на родовищі і безпечного транспортування працівників.

При користуванні транспортом для доїзду до родовища працівники повинні дотримуватись таких правил:

- не відволікати увагу водія від керування автомобілем;

- не ходити по салону авто під час його руху;

- не висуватись з вікон;

- не вживати алкогольні напої.

Заборонено відкривати двері салону та здійснювати посадку і висадку до повної зупинки транспорту.

Проведення маршрутів при дослідженні родовища необхідно виконувати дотримуватись таких вимог:

- підйом і спуск по крутих схилах повинен виконуватись «серпентином» (довгі зигзаги);

- підйом по крутих схилах повинен проводитись із взаємодопомогою між учасниками маршруту або із використанням страхового шнура;

- рух маршрутного загону має бути компактним, щоб забезпечити постійний зв'язок між працівниками (як видимий так і голосовий) і можливість взаємної допомоги;

- при відставанні когось із учасників маршруту, старший загону зобов'язаний припинити рух і почекати відстаючого;

- при травмуванні одного з учасників маршруту, інші члени загону повинні надати йому першу допомогу та вжити заходів щодо доправлення потерпілого до медичного закладу;

- автомобіль, що перебуває у розпорядженні загону, повинен постійно знаходитись у вихідній точці маршруту і бути у справному стані;

- якщо почнеться гроза, необхідно перервати маршрут і повернутись до автомобіля.

6.2.2 Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці

Дотримання відповідних гігієнічних вимог до мікроклімату камеральних приміщень сприяє продуктивності розумової праці. У таких приміщеннях необхідно підтримувати постійну температуру і вологість повітря, чистоту і порядок, постійно проводити вологе прибирання, провітрювати приміщення.

Розумова діяльність майже завжди пов'язана з напруженням зору, тому необхідною умовою гігієнічної організації праці є правильне освітленість робочого місця. У вечірній час часто не можливо обмежитись лише загальним освітленням. Доводиться використовувати джерела місцевого освітлення з лампою потужністю не менше 60 Вт. Світло від лампи не повинне потрапляти в очі, тому її закривають абажуром. Лампа повинна знаходитись зліва попереду того, хто сидить за столом [23].

Якщо робоче місце орієнтоване на південь чи південний захід, на сигнали зору несприятливо впливають відблиски сонячних променів, тому вікна треба завішувати шторами. Вікна і шибки в робочих кімнатах повинні завжди бути чистими. Мити їх необхідно не менше разу на 2 місяці. Стіни робочих приміщень повинні бути забарвлені світлими кольорами, переважно це - зелений або жовтий. Внаслідок цього стіни вбирають мало світла, водночас досить інтенсивно його відбивають. Відстань між книгою і очима читача повинна досягати 35-40 см.

Найбільш продуктивною розумова праця є в умовах повної тиші, тому навантаження на слуховий апарат треба зводити до мінімуму.

6.2.3 Заходи безпеки під час роботи з обладнанням

При експлуатації комп'ютерів насамперед виконують вимоги електробезпеки. Мають місце і шкідливі фактори, зокрема шум, що генерується. З ціллю забезпечення комфортних умов мікроклімату для обслуговуючого персоналу і високої надійності технологічного процесу в приміщенні обчислювального центру санітарними нормами СН 512-78 передбачені додаткові вимоги до повітряного середовища: в машинному залі температура повітря повинна бути +20°С, відносна вологість 55 % [23].

Робоче місце з комп'ютером повинне розташовуватись на відстані не менше 1 м від стін, не менше 1,5 м від вікна і між собою на відстані від 1,5 м. Робочі місця слід розташовувати так, щоб запобігти попаданню в очі прямого світла. Природне світло повинне падати на робоче місце збоку. Штучне освітлення рекомендується розміщувати з обох боків від екрану. Оптимальна відстань від очей до монітору становить 50 см. Його треба розташовувати так, щоб поверхня екрану знаходилась в центрі поля зору.

Шум, що створюється на робочих місцях, в приміщеннях обчислювального центру внутрішніми джерелами, а також, шум, що проникає ззовні, знижують шляхом зменшення шуму в джерелі, раціонального планування приміщень, акустичного облицювання стін приміщення, зменшення шуму на шляху його поширення.

Велику роль в приміщеннях обчислювального центру приділяють також чистоті повітря. Пил, що осідає на прилади і вузли комп'ютерів може сприяти утворенню ланцюгів, які проводять струм, викликати стирання частин і порушення контактів. Тому при використанні проточно-витяжної вентиляції приміщення, повинне не тільки пройти термічну обробку, але й очиститися від пилу.

Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні, рекомендується підвищувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів.

6.2.4 Протипожежні заходи у виробничих приміщеннях

Протипожежна безпека створена, щоб забезпечити запобігання пожеж, створення умов для їх подолання, забезпечення безпеки людей, збереження матеріальних цінностей.

Правила, яких потрібно дотримуватись працівника у виробничих приміщеннях:

- при появленні ознак загорання вимкнути всю апаратуру, знайти джерело займання і вжити всіх заходів по ліквідації вогню;

- при виникненні пожежі необхідно негайно повідомити пожежну частину, евакуювати людей, які знаходяться у приміщенні і приступити до гасіння підручними засобами;

- курити дозволено лише у відведених для цього місцях.

В умовах камеральних приміщень при великій кількості легкозаймистих матеріалів: книг, карт, геологічних журналів та іншої документації, у випадку загорання важливим є використання підручних засобів для гасіння пожежі і вогнегасників [25].

Для гасіння паперу і дерев'яних меблів ефективно використовувати воду. Змочувальна та охолоджуюча властивість води добре перешкоджає вогню. Також можна використовувати мокрі ганчірки. Вода має значну електропровідність і тому не може використовуватись для гасіння обладнання, яке знаходиться під напругою. При загоранні комп'ютера спочатку необхідно обезструмити його, потім гасити вогонь вогнегасником.

В безпосередній близькості від виробничого будинку необхідно встановлювати протипожежний щит і гідрант [26].

6.3 Аналіз впливу виробничих умов на довкілля

При характеристиці впливу на довкілля об'єкту дослідження треба виділити основні компоненти на які відбувається прямий вплив. Це забруднення ґрунтів, атмосфери, поверхневих і підземних вод, накопичення великого об'єму стічних супутніх вод.

На основі проведених досліджень, опублікованих та фондових матеріалів можна стверджувати, що основним джерелом техногенного впливу на геологічне середовище Долинського району Івано-Франківської області є видобуток та переробка нафти і газу. До основних груп речовин, які безпосередньо забруднюють довкілля чи потенційно здатні до цього є нафта, конденсат, нафтопродукти, стічні води різної мінералізації, вуглеводні, феноли, поверхнево-активні речовини (ПАР), важкі метали. Також встановлено загазованість приповерхневих відкладів території досліджень. Небезпеку забруднення ГС складають також тверді забруднюючі речовини, які розчиняються при випаданні опадів або поверхневого стоку та разом з рідкими забрудниками попадають у ґрунт і підземні води.

Виробничий комплекс нафтогазовидобувного управління (НГВУ) “Долинанафтогаз” включає такі основні технологічні та допоміжні об'єкти:

- свердловини, які знаходяться в процесі експлуатації (137 шт.);

- трубопроводи:

- від видобувних свердловин до нафтозбірних пунктів;

- транспорту продукції;

- напірні водопроводи від ВРБ до нагнітальних свердловин;

- водопроводи-колектори системи підтримки пластового тиску;

- нафтозбірні пункти:

- сепаратори;

- замірні установки;

- резервуари,

- нафтоловушки;

- головні споруди:

- термохімічна установка;

- відкриті ставки додаткового відстою;

- аварійні амбари;

- автомобільні дороги і під'їзди до об'єктів.

Найбільшу небезпеку для довкілля створюють технологічні аварії на водо- і нафтопроводах, оскільки система комунікацій розгалужена, а прогноз місця і часу аварії непередбачений. Спостерігається тенденція зростання: прориви на нафтопроводах незначні, на водопроводах системи ППТ вони значні і прогресують в останні роки. Якщо не застосувати технологічних заходів, то подальша експлуатація системи ППТ створить небезпеку для природних вод району

6.4 Нормативні документи

Україною видано ряд нормативних документів, що забезпечують сприятливі умови для праці. Ними передбачено: обладнання на діючих об'єктах новими і реконструкція існуючих вентиляційних систем, респіраційних, пилогазовловлюючих устаткувань у відповідності з вимогами 'Перелік нормативних документів, що діють на території України', затвердженого наказом Мінбуду України від 10.03.93 р.:

Ш проведення природного і штучного освітлення на робочих місцях у відповідності із СН 245-71;

Ш проведення рівня шуму, вібрації, ультразвуків, шкідливих іонізуючих випромінювань на робочих місцях у відповідності з гранично допустимими нормами.

Суспільні організаційно-правові і економічні фактори праці затверджені в законі України 'Про охорону праці' від 14 жовтня 1992 року.

ВИСНОВКИ

Завдяки сприятливим природно-кліматичним характеристикам, орографічній та гідрографічній сітці та наявності значних площ ландшафтно-заповідного фонду Долинський район Івано-Франківської області все більше набуває статусу природної рекреаційної зони державного значення.

Основним техногенним навантаженням на довкілля району є розробка нафтових та нафтогазоконденстаних родовищ. Встановлено, що головний вплив припадає на поверхневі та підземні води. Потенційними джерелами забруднення є промислові пластові води, виробничі об'єкти, технологічні аварії.

Найбільш уразливими є поверхневі води, що використовуються для централізованого водопостачання і перший від поверхні водоносний горизонт, що експлуатується. Можливості використання колодязів громадян в селах на території родовищ обмежені, оскільки вони розташовані за зонами безпосереднього впливу найбільш екологічно небезпечних об'єктів і в тих чи інших кількостях забруднені нафтопродуктами, вмісти яких перевищують ГДК.

Великий негативний вплив на довкілля району обумовлений функціонуванням відкритих ставків додаткового відстою, амбарів, нафтоловушок, ставків-шламонакопичувачів, основними токсичними компонентами яких є нафтопродукти. Їхній вплив проявляється у фільтрації полютантів у підземні води, а також їхнє розтікання на прилеглі території та водоймища при переповненні цих споруд.

З метою запобігання проникнення вуглеводнів твердої частини нафтових шламів у ґрунтові води та підземні води, пропонується провести їх гранулювання. Також існує можливість біологічної обробки твердої частини нафтошламу із використанням активного мулу для виробництва торфокомпостів

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Заставний Ф. Д. Географія України. - Львів: Світ, 1988. -860 с.

2. Звіт по екологічному обстеженню Долинського району Івано-Франківської області / Державний інститут екологічного моніторингу, Чернівецький відділ моніторингу геологічного середовища екзогеодинаміки та геокібернетики. - Чернівці, 1994. - 149 с.

3. Адаменко О. М., Приходько М. М. Регіональна екологія і природні ресурси (на прикладі Івано-Франківської області) : підруч. для студ. вищ. навч. закл. - Івано-Франківськ, 2000. - 278 с.

4. Разломная тектоника Предкарпатского и Закарпатского прогибов и ее влияние на распределение залежей нефти и газа. / Доленко Г. Н., Бойчевская Л. Т., Килын И. В., Улизло Б. М., Щерба А. С., Щерба В. М., Ярош Б. И. - К.: Наукова думка, 1976. - 125с.

5. Глубинное строение, развитие и нефтегазоносность Украинских Карпат / Доленко Г. Н., Бойчевская Л. Т., Данилович Л. Г., Килын И. В., Медведев А. П., Чалый Б. Н, Щерба А. С., Щерба В. М., Ярош Б. И. - К.: Наукова думка, 1980. - 146 с.

6. Вялов О. С. Общее структурное подразделение западных областей УССР. - К.: Изд-во АН УССР, 1953. - 282 с.

7. Глушко В. В. Тектоника и нефтегазоносность Карпат и прилегающих прогибов. - М.: Недра, 1968. - 264 с.

8. Глушко В. В., Круглов С. С. Геологическое строение и горючие ископаемые Украинских Карпат. - М.: Недра, 1971. - С. 3-90.

9. Вялов О. С., Гавура С. П., Даныш В. В. Стратотипы меловых и палеогеновых отложений Украинских Карпат. - К.: Наукова думка, 1988. - 204 с.

10. Вялов О. С. Стратиграфия неогеновых моласс Предкарпатского прогиба. - К.: Наукова думка, 1965. - С. 123-130.

11. Бабинец А. Е., Мальская Р. В. Геохимия минерализованых вод Предкарпатья. - К.: Наукова думка, 1975. - 190с.

12. Атлас родовищ нафти і газу: В 6 т. / УНГА. - Львів, 1999. - Т.5. - 384 с.

13. Геологія та екологія видобутку нафти та газу / Ю.З. Крупський: навч. посібн. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. - 212 с.

14. Гольдберг В.М. Взаимосвязь загрязнения подземных вод и природной среды. - Л.: Гидрометеоиздат, 1987. -265 с.

15. Гольдберг В.М., Мелькановицкая С.Г.,Лукьянчиков В.М. Методические рекомендации по выявлению и оценке загрязнения подземных вод. М.: Недра, 1983.- 184 с.

16. Гольдберг В.М., Газда С. Гидрогеологические основы охраны подземных вод от загрязнения. М.: Недра, 1984.- 262с.

17.Журавель М.Ю. / Розробка методичних положень системи гідрохімічного моніторингу та виконання комплексних гідрохімічних досліджень для території НГВУ “Долинанафтогаз”., 1999. -245 с.

18.Фаст О. / Звіт. Дослідження процесу перетворення твердої частини нафтових шламів при зберіганні і впливу продуктів перетворення на навколишне середовище. - Львів, 2000. -178 с.

19. Безопасность жизнедеятельности: Учеб. Пособие / Под ред. О. Н. Русака. -СПб: ЛТА, 1996. -231 с.

20. Безопасность жизнедеятельности / Под общ. ред. проф. С. В. Белова. - М: Высш. шк., 1999. -448 с.

21. Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти. - Львів, ТзОВ « Марка ЛТД». 1997. - 200 с.

22. Науково-практичний коментар до закону України «Про охорону праці» - К.: Основа, 1997. - 528 с.

23. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. - К.: Основа, 1999. - 112 с.

24. Петряшин Л. Ф., Лисяный Г. Н., Тарасов Б. Г. Охрана природы в нефтяной и газовой промышленности. - Львов: Вища школа, 1984. - 285 с.

25. Яремко З.М., Ковтун Р.М., Третяк О.І., Галаджун Я.В. Методичні рекомендації до виконання розділу “Безпека життєдіяльності та охорона праці” - ЛНУ, 2002.- 87 c.

26. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності. - ЛНУ, 2005. - 242 c.