Розробка шляхів покращення фінансового стану ТОВ "ЕйСіДжі"

Работа из раздела: «Финансы и налоги»

Вступ

фінансовий стан рентабельність платоспроможність

Актуальність теми. Входження України в європейські і світові структури, необхідність активної участі в діяльності всіх міжнародних фінансово-економічних організацій зумовлює приведення системи обліку і звітності у відповідність міжнародним стандартам. Вводиться система національних рахунків, нових планів рахунків, удосконалюється схема балансів, система фінансової звітності підприємств. Мета всіх цих перетворень - пристосуватися до умов ринкових відносин і правильно відобразити фінансовий стан підприємств, перейти до управління ресурсами підприємства на основі аналізу його фінансово-економічної діяльності.

В ринкових умовах змінюється сам підхід до фінансового аналізу як до процесу. Якщо раніше керівники підприємств цікавились фінансовим станом своїх підприємств, то зараз вони повинні знати також фінансовий стан своїх постачальників і підприємств - споживачів продукції. Таким чином, істотно заглиблюється сам процес аналізу фінансового стану підприємств і істотно розширюється система показників оцінки фінансового стану підприємств. Фінансовий аналіз стає багатостороннім.

В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги великого кола учасників ринкових відносин, зацікавлених у результаті його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації учасники прагнуть оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього служить фінансовий аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні взаємовідносини об'єкта, що аналізується: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і доходність діяльності, перспективи розвитку, а потім за результатами прийняти обгрунтовані рішення.

Протягом 2000-2008 років в Україні майже 40% підприємств були збитковими. Цей відсоток поступово зменшується з роками, проте оцінка фінансового стану підприємства стає на першому місці в управлінні діяльністю.

Тому обрана для дослідження тема є досить актуальною в сучасних умовах.

Предметом дослідження в даній роботі визначено фінансовий стан підприємства та методичні підходи до його оцінювання.

Об'єктом дослідження обрано підприємство ТОВ «ЕйСіДжі».

За мету в роботі поставлено розробку шляхів покращення фінансового стану ТОВ « ЕйСіДжі « та його оцінки.

Для досягнення поставленої мети в роботі реалізуються такі завдання:

- Визначення сутності фінансового стану;

- Розкриття теоретичних та методичних засад оцінки фінансового стану підприємств;

- Вивчення зарубіжного досвіду оцінювання підприємницьких структур;

- Здійснення аналізу фінансового стану підприємств України;

- Проведення оцінки фінансового стану конкретного підприємства - ТОВ « ЕйСіДжі «;

- Розробка шляхів покращення фінансового стану ТОВ «ЕйСіДжі».

Існує багато різних методик оцінки фінансового стану підприємства: вітчизняних і зарубіжних. Деякі схожі, деякі різняться між собою, і це свідчить про достатній ступінь дослідження обраної теми.

В процесі оцінки фінансового стану підприємства пропонується провести аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства, дослідити рентабельність та ефективність діяльності ТОВ, проаналізувати дебіторську та кредиторську заборгованості, а також здійснити комплексну оцінку фінансового стану ТОВ «Автосервіс».

Інформаційна база дослідження. Визначальними джерелами інформації при написанні магістерської дипломної роботи є:

- законодавчі та нормативні акти;

- національні і зарубіжні підручники, книги, статті з фінансового аналізу;

- статистичні збірники;

- офіційні сайти мережі Інтернет;

- бухгалтерський баланс (форма №1); звіт про фінансові результати (форма №2); звіт про рух капіталу (форма №3); звіт про рух грошових коштів (форма № 4); примітки до річної фінансової звітності ( форма №5) ТОВ «ЕйСіДжі» за 2006-2007 роки (Додатки Б, В, Г, Д).

Структура роботи. Магістерська дипломна робота складається з трьох розділів. В першому розділі висвітлюються теоретичні аспекти методології фінансового аналізу у вітчизняній і зарубіжній практиці та визначається методологія, на основі якої здійснений аналіз підприємства ТОВ «Автосервіс».

В другому розділі оцінюється фінансовий стан конкретного підприємства, обчислюються всі необхідні показники.

Третій розділ спрямований на розробку шляхів покращення фінансового стану ТОВ « ЕйСіДжі «, а також удосконалення вітчизняних методик оцінки фінансового стану підприємств.

Методи дослідження. В магістерській дипломній роботі використані різні методи дослідження фінансового стану підприємства. Серед них найвагоміший - коефіцієнтний метод. Також використаний метод діагностики банкрутства підприємства. За допомогою вертикального і горизонтального аналізу проаналізовано структуру дебіторської і кредиторської заборгованості.

Практичне значення отриманих результатів.

Цінність роботи полягає в тому, що на теоретичному рівні сформована методика аналізу фінансового стану підприємства, виходячи з досвіду зарубіжних і вітчизняних авторів. Практична цінність в тому, що на прикладі конкретного підприємства наведена спроба виявити причини незадовільного фінансового стану підприємства та навести шляхи подолання кризи.

1. Теоретичні та методичні засади оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Сутність фінансового стану підприємства та необхідність його оцінювання

В наявних економічних та нормативних джерелах існує безліч визначень суті та змісту оцінки фінансового стану підприємств.

За визначенням Поповича П.Я. і Любушина Н.П. «фінансовий стан підприємства слід розуміти як здатність підприємства фінансувати свою діяльність» 20;16. Вона характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їх розміщенням та ефективним використанням, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними й фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Щоб розвиватися в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, необхідно знати, як управляти фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом і джерелом утворення, яку питому вагу повинні мати власні кошти, а яку - позичені.

Головна мета аналізу - своєчасне виявлення й ліквідація недоліків у фінансовій діяльності та пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності 16;20.

На нашу думку, визначення Поповича П.Я. і Любушина Н.П. дуже вузьке за змістом, адже фінансовий стан підприємства - це не тільки здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Автори не враховують багато інших ознак. Навіть якщо підприємство буде здатне фінансувати діяльність, але буде не доцільно розміщувати фінансові ресурси, не буде своєчасно проводити розрахунки, то це суттєво відобразиться на фінансовому стані.

Тарасенко Н.В. пише, що під фінансовим станом розуміють сукупність показників, які відображають здатність (спроможність) підприємства розрахуватися за борговими зобов'язаннями 22. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан підприємства визначає конкурентоспроможність підприємства, його імідж, потенціал у діловому співробітництві 22.

На думку Тарасенко Н.В. головним визначенням фінансового стану є здатність розрахуватися за борговими зобов'язаннями. Це, звичайно, одна з головних рис. Якщо підприємство розраховується за боргами, то це свідчить про достатність грошових коштів, платоспроможність. Але, можливо, це і залежність від інших кредиторів, наприклад, банку, який надав кредит для розрахунків, і, таким чином, це збільшення кредиторської заборгованості.

Костенко Т.Д. вважає, що фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, що залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості 15. Його можна представити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами й ступінь раціональності їхнього розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності й своєчасного здійснення розрахунків за своїми обов'язками.

Основною цільовою настановою діагностики фінансового стану є його оцінка й виявлення резервів його стабілізації й поліпшення. Засоби реалізації даної установки є організація раціональної фінансово-економічної політики 15.

Найбільш повне трактування поняття «фінансовий стан», на нашу думку, запропонував Костенко Т.Д. У визначенні відобразилися забезпеченість, наявність, розміщення ресурсів, здійснення розрахунків та інш.

На думку Шеремета А.Д. фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням підприємством засобів, ступенем виконання фінансового плану і мірою поповнення його власних засобів за рахунок прибутку і інших джерел , а також швидкістю обертання виробничих фондів, особливо оборотних засобів. Оскільки виконання підприємством фінансового плану залежить від результатів його виробничої діяльності, можна стверджувати, що фінансовий стан слугує узагальнюючим показником діяльності підприємства 8.

Звертаємо увагу стосовно саме цього визначення. Фінансовий стан - це не «здатність» , не «забезпеченість», а саме показник діяльності.

Згідно Методичних рекомендацій з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств Центральної спілки споживчих товариств України Фінансовий стан підприємства на конкретну звітну дату характеризує ступінь його забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами для здійснення господарської діяльності, раціональність їх розміщення та ефективність використання. Задовільний фінансовий стан підприємства впродовж тривалого часу (трьох-п'яти років) засвідчує про фінансову стабільність суб'єкта господарювання на ринку товарів і послуг 5.

Останнє визначення фінансового стану підприємства достатньо широко розкриває сутність терміну і відображає основні характеристики в повному обсязі.

Отже, в різних джерелах сутність фінансового стану трактується по-різному.

На нашу думку, можна запропонувати таке визначення: фінансовий стан - це стан, при якому підприємство або продовжує діяльність, або стає банкрутом. Вважаємо таке визначення правильним, оскільки вчасне проведення розрахунків, нормальний режим роботи, забезпеченість ресурсами та ін. - це все характеристики фінансового стану, причому характеристики, при яких підприємство нормально функціонує. Але ж стан банкрутства - це теж фінансовий стан, який характеризується кризою.

Для обґрунтування необхідності проведення систематичної оцінки фінансового стану на вітчизняних підприємствах досліджено статистичні дані щодо підприємств України за останні 8 років 31;32.

В 1992-1999 роках в Україні проводилася масова приватизація. В умовах кризи в ці роки підприємництво практично не розвивалося, оскільки підприємства були неготові працювати в умовах ринкової економіки. Економіка України почала зростати з 2001 року.

Підприємства України з кожним роком набирають обороти, отримують більші прибутки. Якщо в 2001 році прибутки складали 13933 млн.грн., то в 2006 - зросли в чотири рази і склали - 64370,8 млн.грн., а в 2008 прибутки зросли в 1,8 разів порівняно з 2006 роком і склали 121435,2 млн.грн. Спад спостерігається в 2003 році, цього ж року зафіксовано найбільшу кількість збиткових підприємств (Табл. 1.1).

Протягом 2001-2008 років Сільське господарство було прибутковою галуззю, крім 2003 року (збиток склав 254,6 млн.грн..), і найбільший прибуток одержаний в 2006 році (3702,4 млн.грн..). Промисловість демонструє найкращі результати прибутковості, але в 2003 році різкий спад на 33,5% відносно 2002 року, і різкий підйом на 40% у 2004 році. У будівництві прибутки в 2001 році зросли на 682,5 млн.грн. порівняно з 2001 або на 1793%. В 2003 році галузь стала збитковою, і в 2004 таке ж стрімке зростання , як і в 2001. Протягом 2000-2004 збитковий готельний і ресторанний бізнес і тільки в 2006 і в 2008 році галузь отримала прибутки. Транспорт, фінансова діяльність і торгівля розвивалися нормально і рівномірно.

Табл. 1.1. Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування за видами економічної діяльності в Україні за 2000-2007рр.*

ГАЛУЗІ	РОКИ
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Прибуток, збиток (-)*	13933	18740,6	14641,2	19643,3	44578,4	64370,8	76253,4	121435,2
Сільське госп., мисливство та лісове госп.	1752,4	899,1	-254,6	769,5	2768	3702,4	2731,8	4973,3
Промисловість	8834,6	8537,2	2866,5	7137	18936,9	28264,3	34699,6	42135,6
Будівництво	40,3	722,8	-39,6	14,1	770,6	872,2	1603,1	2214,7
Торгівля	1195,1	2352	4356,4	573,7	6930,2	9464,2	10334,8	16242,1
Готелі, ресторани	-20	-27,2	-9,3	-73,9	-30,6	83,1	-63,2	151,5
Транспорт, звязок	706,7	4135,7	4269,4	5805,2	6665,6	9629,7	8499,7	9918,9
Фінансова діяльність	1211,7	2344,9	2358,1	4252,7	7058	9334,3	11664,7	856,1
Операції з нерухомістю, здавання під найм	92,5	-146,3	929,2	1187	1101,2	2636	6051,2	2676,9
Колективні, громадські та особисті послуги	46	-290,2	75,8	-79,5	255,8	81,3	655,2	882,2

*крім бюджетних установ. (млн.грн.)

Протягом 2001-2006 років в Україні майже 40% підприємств були збитковими, хоча спостерігається тенденція до зменшення кількості збиткових підприємств на 3,5% у 2006 порівняно з 2001р. У 2008 році кількість збиткових підприємств зменшилась до 28,9%. У сільському господарстві найбільших збитків завдали підприємства у 2003 році - 48,2%, далі спостерігається поступове зниження до 19,7% у 2008 році. По іншим галузям теж спостерігається зниження кількості збиткових підприємств, крім операцій з нерухомістю. По цієї галузі найменші збитки спостерігаються в 2001 році - 31,3% і найбільші в 2006 - 38,8%. Це можна пояснити тим, що новостворені підприємства не витримують конкуренції, яка в цієї галузі дуже велика і з кожним роком зростає (Табл. 1.2).

Табл.1.2. Збиткові підприємства за видами економічної діяльності в Україні за 2001-2008рр.

ГАЛУЗІ	РОКИ
	2001	2003	2004	2005	2006	2007	2008
	відсотків до загальної кількості	відсотків до загальної кількості	відсотків до загальної кількості	відсотків до загальної кількості	відсотків до загальної кількості	відсотків до загальної кількості	відсотків до загальної кількості
1	2	3	4	5	6	7	8
Всього	37,7	38,8	37,1	34,8	34,2	33,5	28,9
Сільське госп., мисливство та лісове госп.	34,5	48,2	42,3	33,3	33,8	31,3	19,7
Промисловість	42,2	41,8	39,9	37,5	36,5	34,7	34
Будівництво	40	37,9	35,7	33,7	33,8	31,9	29,8
Торгівля	36,3	35,7	34,7	31,6	30,01	30,6	26,2
Готелі, ресторани	44,1	43	41,9	38,4	37,2	35,8	28,3
Транспорт, звязок	47,4	45,3	41,8	39,3	38,3	37,2	37
Фінансова діяльність	38,8	37,3	32,5	33,9	33,7	33,1	18,7
Операції з нерухомістю, здавання під найм	32,3	37,3	37,2	38,3	38,8	38	31,7
Колективні, громадські та особисті послуги	37,9	38	35,8	36,8	35,8	35	37,3

У структурі оборотних коштів більше 60% займає дебіторська заборгованість. Не зважаючи на те, що доля заборгованості в загальній кількості активів зменшується протягом років, все одно така структура заборгованості свідчить про те, що підприємства надають товарні кредити для споживачів своєї продукції, і, фактично, ділиться з ними частиною свого доходу.

Адже, від швидкості перетворення дебіторської заборгованості в готівку залежить фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. При затримці платежів підприємство вимушене брати кредити і збільшувати свою кредиторську заборгованість.

Грошові кошти у 2001р. склали 3,5% і до 2006 зросли до 7,7%, це дуже низький показник. Вага товарно-матеріальних цінностей на нормальному рівні і швидкого зростання не спостерігається, що свідчило би про можливу нераціональну господарську стратегію, або про нарощення виробничого потенціалу підприємства (Табл. 1.3).

Табл.1.3. Структура оборотних коштів підприємств України за 2000-2005рр.

				(на кінець року, відсотків)
Роки	2001	2002	2003	2004	2005	2006
1	2	3	4	5	6	7
Всього*	100	100	100	100	100	100
Товарно-матеріальні цінності	23,9	23,1	21,6	21,4	22,2	23,5
Дебіторська заборгованість	65,9	68,5	69,5	67,8	64,9	60,2
Поточні фінансові інвестиції	-	1,5	1,7	2,7	3,7	4,9
Грошові кошти	3,5	3,4	3,9	4,8	5,7	7,7
Інші оборотні кошти	6,7	3,5	3,3	3,3	3,5	3,8
*крім банків і бюджетних установ

За результатами дослідження можна зробити висновки:

- прибутки на підприємствах України протягом 1999-2008 років зростають нерівномірно;

- підприємства розвиваються стрибкоподібно, в деяких галузях спостерігається паралель «прибуток-збиток-прибуток»;

- більше 30% підприємств в Україні є збитковими;

- в структурі оборотних коштів підприємств більше 60% займає дебіторська заборгованість і 3-7% грошові кошти;

Отже, в зарубіжній і вітчизняній літературі можна зустріти безліч трактувань сутності фінансового стану. Автором дипломної роботи запропоноване власне визначення сутності фінансового стану підприємства. Проведений аналіз фінансового стану підприємств України свідчить про необхідність проведення фінансового аналізу для того, щоб не допустити банкрутства, своєчасно виявляти недоліки у діяльності, своєчасно їх виправляти, управляти прибутком, оборотними коштами, підвищувати платоспроможність і ліквідність підприємства. В умовах розвитку підприємництва на Україні тема дипломної роботи стає ще актуальнішою, адже стрімкий розвиток підприємництва почався тільки з 2001 року і фінансовий аналіз повинен стати складовою частиною фінансової діяльності кожного підприємства.

1.2 Зміст та методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємства

З розвитком ринкових перетворень в економіці України з'явилась значна кількість публікацій, присвячена методичним і практичним питанням фінансового аналізу на вітчизняному грунті. Багато книг, статей, підручників, у тому числі перекладених із іноземних мов, опубліковано в інших країнах СНД. Цій проблематиці присвячена велика кількість робіт, здійснених у промислово розвинених країнах.

Фінансовий аналіз за І.О.Бланком підрозділяється на окремі види в залежності від наступних ознак 11 :

а)По організаційних формах проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства.

1) Внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими менеджерами чи підприємства власниками його майна з використанням усієї сукупності наявних інформативних показників. Результати такого аналізу можуть представляти комерційну таємницю підприємства.

2) Зовнішній фінансовий аналіз здійснюють податкові інспекції, аудиторські фірми, банки, страхові компанії з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності.

б)По обсягу дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства.

1)повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі.

2) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства: оптимальність фінансування різних активів з окремих джерел: стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства; оптимальність інвестиційного портфеля: оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства.

в)По об'єкту аналізу виділяють наступні його види:

1)аналіз фінансової діяльності підприємства, об'єднання в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства в цілому без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів.

2)аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства.

3)аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, зв'язані з короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладеннями; з фінансуванням окремих реальних проектів і інші.

г)По періоду проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз.

1) попередній фінансовий аналіз зв'язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту).

2) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових чи планів здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу.

3) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку.

д)Внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз є частиною загального аналізу господарської діяльності, що складається з двох взаємозалежних розділів: фінансового аналізу і виробничо-управлінського аналізу. Фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних тільки бухгалтерської звітності, здобуває характер зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, чи власниками державними органами.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу:

* аналіз абсолютних показників прибутку;

* аналіз відносних показників рентабельності;

* аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

* аналіз ефективності використання позикового капіталу;

* економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Внутрішньогосподарський (управлінський) фінансовий аналіз використовує як джерело інформації й інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну, планову й іншу інформацію.

Особливостями управлінського аналізу є: орієнтація результатів аналізу на своє керівництво; використання всіх джерел інформації для аналізу; відсутність регламентації аналізу з боку; комплексність аналізу; інтеграція обліку, аналізу, планування і прийняття рішень; максимальна закритість результатів аналізу з метою збереження комерційної таємниці.

У залежності від цілей та обсягу аналізу можна виділити наступні види аналізу: експрес-діагностика підприємства; оцінка фінансової діяльності підприємства; підготовка обґрунтування для інвестицій.

Експрес-діагностика дає миттєвий погляд на ситуацію в компанії і призначена для пошуку і виділення найбільш важливих і складних проблем у керуванні фінансами. Її основною задачею є звуження масштабів пошуку проблем і їхнього вирішення5.

Цей вид аналізу припускає незначні витрати часу для одержання результату і наступне проведення додаткових аналітичних досліджень по виділених напрямках. Експрес-діагностика підприємства припускає вивчення поточних (тактичних) аспектів діяльності компанії.

Комплексна оцінка фінансової діяльності компанії - більш глибокий і комплексний аналіз. У запропонованому варіанті він будується на основі комплексу показників, а також моделі Du Pont і розглядає всі сторони діяльності компанії з погляду стратегічного розвитку бізнесу.

При ухваленні рішення про інвестиції, з боку підприємства значна увага приділяється ефективності використання позикових засобів, а з боку потенційного інвестора - здатності підприємства повернути борги і відсотки по них. У рамках даної програми цей вид аналізу не розглядається.

Можна виділити такі основні етапи фінансового аналізу підприємства:

1. Збір і підготовка вхідної інформації

2. Аналітична обробка

3. Аналіз, оцінка і інтерпретація результатів

4. Підготовка висновків і рекомендацій

На 1-му етапі проводиться збір внутрішньої і зовнішньої інформації, оцінка її достовірності. На цьому етапі з'ясовують особливості облікової політики підприємства, відбирають необхідні форми бухгалтерської звітності та проводять їх звірку, збирають статистичну інформацію.

На 2-му етапі здійснюють переведення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичні форми, які дозволять проаналізувати структуру звітів і динаміку змін, проводять розрахунок і групування показників по основних напрямках аналізу.

На 3-му етапі проводиться аналіз структури і динаміки змін основних показників фінансових звітів, виявляють взаємозв'язки між основними показниками, здійснюють інтерпретацію отриманих результатів.

На 4-му етапі готують висновок щодо фінансового стану підприємства, виявляють 'вузькі' місця і резерви підвищення ефективності діяльності, розробляють рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

1. Фінансове положення компанії.

2. Майновий стан підприємства.

3. Ступінь підприємницького ризику (можливість погашення зобов'язань перед третіми обличчями).

4. Достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій.

5. Потребу в додаткових джерелах фінансування.

6. Здатність до нарощування капіталу.

7. Раціональність використання позикових засобів.

8. Ефективність діяльності компанії.

Результати аналізу можуть цікавити багатьох.

Потенційні власники і кредитори хочуть бути упевнені у вигідності інвестування своїх капіталів у компанію, тому використання методик аналізу і керування фінансами, а також показників, звичних і зрозумілих більшості інвесторів і ділових партнерів, є однією з необхідних умов для рішення питання про можливе співробітництво.

Партнери, що уже ведуть справи з підприємством (постачальники, кредитори), також зацікавлені в одержанні аналітичної інформації про нього, щоб визначити для себе доцільність подальшого співробітництва, умови висновку контрактів, гарантії повернення кредитів і т.п.

Для потенційних партнерів дуже привабливим є той факт, що компанія проводить політику відкритості: публікує свої фінансові й аналітичні звіти в засобах масової інформації, готова надати дані про результати і плани роботи.

Фінансовий аналіз тісно пов'язаний з іншими економічними науками: макроекономіка, мікроекономіка, менеджмент, фінансовий менеджмент, бухгалтерський облік, аудит (табл.1.4).

Табл.1.4. Взаємозв'язок економічних наук

	Конкретно-економічні науки
	Економіка галузей Економіка підприємств Економіка країн
Економіка особливих економічних форм і організацій	Загальна економічна теорія	Інформаційно-аналітичні науки
Фінанси Кредит Маркетинг Менеджмент Фінансовий менеджмент	Макроекономіка Мікроекономіка Політична економія	Економіко-математичні методи Статистика Бухгалтерський облік Аудит Аналіз господарської діяльності Фінансовий аналіз
	Історико-економічні науки
	Історія економічної думки Історія народного господарства

Найбільш пов'язаний фінансовий аналіз з такими науками як фінансовий менеджмент, фінанси підприємств, економіка підприємств, аналіз господарської діяльності (економічний аналіз), бухгалтерський облік. Всі ці предмети входять до курсу вузівської підготовки фінансових і інвестиційних менеджерів.

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу застосовується цілий ряд спеціальних методів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Фінансовий аналіз використовує цілий ряд методів як загальнонаукових і загальноекономічних, так і специфічних методів фінансового аналізу. Можна виділити серед них шість основних методів фінансового аналізу:

§ горизонтальний аналіз;

§ вертикальний аналіз;

§ трендовий аналіз;

§ метод фінансових коефіцієнтів;

§ порівняльний аналіз;

§ факторний аналіз (у тому числі аналіз за схемою Дюпон-каскад).

Горизонтальний (часовий) аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз -- визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин даних звітності, визначення взаємозв'язків показників.

Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналізі порівняння зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз і порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.

Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Метод Дюпон-каскад - система фінансового аналізу, яка передбачає розкладання показника «коефіцієнт рентабельності активів» на ряд інших фінансових коефіцієнтів, його формування, взаємозалежність у єдиній системі.

Метод дослідження тісно пов'язаний з методикою, через яку він і реалізується. Методика як сукупність правил, прийомів і способів для доцільного виконання будь-якого дослідження завжди конкретна. Вона залежить від мети, завдань, об'єктів дослідження, від змісту програми вивчення, виду аналізу, послідовності і термінів його проведення.

Вузловим елементом методики є вибір системи показників для дослідження об'єктів і предмету аналізу, а також розробка моделей їхнього взаємозв'язку. Вимір причинно-наслідкових взаємозв'язків у фінансовому аналізі, оцінка результатів впливу різних факторів на підсумкові показники, первинна обробка вихідної інформації проводяться за допомогою спеціального інструментарію -- способів, мето дів і технічних прийомів. Вони є найважливішими елементами методики фінансового аналізу фінансових результатів. В економічній літературі не існує уніфікованої класифікації прийомів і методів фінансового аналізу.

Метод фінансового аналізу -- способи вивчення, виміру та узагальнення впливу численних факторів на зміну результатів діяльності підприємств для їх покращення. Метод реалізується через конкретні методики в залежності від особливостей цілей, завдань, об'єктів, способів і технічних засобів дослідження.

Одним із методів оцінки фінансового стану підприємства є розрахунок коефіцієнтів.

Аналіз наукової літератури свідчить, що існують різні погляди щодо побудови і розрахунків фінансових коефіцієнтів, їх структури і типології. Залежно від мети фінансового аналізу автори публікацій використовують досить різні підходи щодо групування та класифікації коефіцієнтів.

Наприклад, Попович П.Я. пропонує дослідити динаміку абсолютних та відносних фінансових показників і розподілити їх на такі аналітичні блоки:

- Структурний аналіз активів і пасивів;

- Аналіз фінансової стійкості;

- Аналіз платоспроможності(ліквідності);

- Аналіз необхідного приросту власного капіталу [20].

Вітчизняними економістами розроблено багато методик аналізу фінансового стану підприємства. Всі вони мають свої переваги й недоліки, деякі з них розроблені для оцінки певної (специфічної) діяльності підприємств.

Згідно «Методичних рекомендацій з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств» Центральної спілки споживчих товариств України пропонується проводити фінансовий аналіз за такою методикою[5]:

- експрес-аналіз фінансового стану;

- поглиблений факторний аналіз фінансового стану.

Аналіз фінансового стану підприємства починається із загальної його оцінки на звітну дату у порівнянні з базовим і минулим періодами за показниками, які характеризують:

- забезпеченість підприємства власним капіталом;

- раціональність розміщення власного капіталу;

- величину і частку робочого капіталу;

- ефективність використання: власного капіталу; власного оборотного капіталу; сукупного капіталу;

- фондовіддачу активів підприємства.

Мета поглибленого аналізу - деталізований факторний аналіз і оцінка структурних змін майнового і фінансового стану підприємства та можливостей його розвитку на перспективу.

В цих Методичних рекомендаціях [5] зосереджується увага на таких об'єктах, що потребують детального вивчення:

- склад і структура активів і пасивів балансу підприємства;

- структура власного капіталу;

- розміщення власного капіталу та довгострокових залучених коштів;

- стан і ефективність використання основних фондів та інших необоротних активів;

- оборотні засоби та джерела їх формування;

- тривалість операційного циклу;

- дебіторська і кредиторська заборгованість;

- фінансові результати;

- рух грошових потоків;

- ділова активність.

Розглянемо Методичні рекомендації проведення оцінки фінансового стану бенефіціара [4].

Оцінка фінансового стану бенефіціара здійснюється шляхом розрахунку та інтерпретації інтегрального показника фінансового стану. Здатність позичальника обслуговувати залучені позики визначається на основі розрахунку поточного та прогнозного коефіцієнта покриття боргу.

Методичною основою визначення інтегрального показника фінансового стану є методологія багатофакторного дискримінантного аналізу. Базовий алгоритм багатофакторної дискримінантної функції для розрахунку інтегрального показника має такий вигляд:

Z = a₁X₁ +a₂X₂ +a₃X₃ +a₄X₄ +a₅X₅+anXn -a₀ ,

де Z - інтегральний показник фінансового стану;

X₁ , X₂ ..Xn - незалежні змінні дискримінантної функції (фінансові індикатори);

a₁, a₂, аn - параметри дискримінантної функції (вагомість впливу окремих індикаторів на загальний інтегральний показник фінансового стану);

a₀- вільний член дискримінантної функції.

Первинний набір фінансових індикаторів для розрахунку інтегрального показника фінансового стану включає такі коефіцієнти:

a) Коефіцієнт покриття (X₁);

b) Коефіцієнт фінансової незалежності (X₂);

c) Коефіцієнт оборотності капіталу (X₃);

d) Коефіцієнт рентабельності операційного продажу за грошовим потоком (X₄);

e) Коефіцієнт рентабельності активів за вільним грошовим потоком (X₅);

f) Коефіцієнт оборотності позичкового капіталу (X₆);

g) Коефіцієнт оборотності позичкового капіталу за грошовим потоком (X₇);

h) Коефіцієнт рентабельності продажу (X₈);

i) Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (X₉);

j) Коефіцієнт оборотності оборотних активів (X₁₀).

Переваги методики в тому, що Z- коефіцієнт розраховується за різними значеннями параметрів a₁, a₂... аn в залежності від групи видів економічної діяльності: сільське господарство, харчова промисловість, будівництво та інш. [4].

Отже, це дає змогу розраховувати більш точні значення інтегрального показника фінансового стану підприємства в конкретній галузі.

Також, в Порядку [4] наведено дуже розвернуту інтерпретацію значень інтегрального показника фінансового стану бенефіціара.

Розглянемо методику аналізу, розроблену Шереметом А. Д [8], визначимо її переваги й недоліки.

Шеремет А. Д. пропонує проводити аналіз фінансового стану підприємства по такому сценарію:

Структурний аналіз активів і пасивів.

Порівняння динаміки активів фінансових результатів;

Аналіз структури активів (у рамках цього аналізу провести аналіз структури внеоборотных й оборотних активів, обчислити коефіцієнт співвідношення оборотних і внеоборотных активів, коефіцієнт майна виробничого призначення);

Аналіз структури пасивів (у рамках цього аналізу провести поглиблений аналіз структури власних і позикових коштів, обчислення коефіцієнтів автономії, співвідношення позикових і власних коштів, нагромадження власного капіталу, використання власного капіталу на соціальні цілі, співвідношення короткострокових пасивів і перманентного капіталу).

Аналіз фінансової стабільності.

Аналіз наявності й достатності реального власного капіталу (аналіз виконання мінімальної умови фінансової стабільності);

Аналіз забезпеченості запасів джерелами їхнього формування (визначення типу фінансової стабільності підприємства, обчислення коефіцієнтів маневреності, автономії джерел формування запасів, забезпеченості запасів власними джерелами, забезпеченості власними коштами).

Аналіз платоспроможності й ліквідності (у рамках цього аналізу обчислюються коефіцієнти абсолютної ліквідності, уточненої (поточної) ліквідності, покриття, загальної платоспроможності; проводиться аналіз відновлення (втрати) платоспроможності на перспективу).

Аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Особливістю й достоїнством даної моделі є те, що в її рамках провадиться аналіз необхідного приросту власного капіталу, що має значну вагу при розробці менеджерами конкретних заходів для подальшої діяльності підприємства.

Недоліком є складність сприйняття методики й розрахунків фінансових коефіцієнтів, також у методиці не приділяється увага аналізу рентабельності, ділової активності, хоча важливо врахувати, що дані види аналізу виділені в автора в окремі методики, тобто вони існують самостійно.

Як ми бачимо, всі ці методики мають подібні риси й мають певні особливості. Подібні вони в загальному змісті аналізу фінансового стану підприємства:

Аналіз балансу;

Аналіз фінансової стабільності;

Аналіз ліквідності й платоспроможності.

У рамках даної схеми різні економісти пропонують різні методики аналізу фінансового стану підприємства. Одні пропонують розширити схему цього аналізу (наприклад, також проводити аналіз фінансових результатів і рентабельності підприємства й інші види фінансового аналізу), інші вважають, що необхідно проводити більше поглиблений аналіз, не виходячи за рамки даної схеми.

Складовою частиною оцінки фінансового стану підприємства є аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оскільки дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги) і за розрахунками з іншими дебіторами збільшує величину оборотних активів, сповільнює їх оборотність і може призвести до зменшення кінцевого фінансового результату на вкладений капітал, то аналізу і оцінці дебіторської заборгованості повинна приділятись особлива увага.

Мета аналізу - встановити якість і ліквідність дебіторської заборгованості, її вплив на фінансовий стан підприємства та визначити шляхи підвищення її ефективності.

Завдання аналізу:

- вивчити склад і структуру дебіторської заборгованості та її зміни в динаміці за період, що аналізується;

- встановити реальність (правдивість) та імовірність погашення дебіторської заборгованості;

- визначити показники якості, ліквідності та оборотності дебіторської заборгованості;

- визначити вплив дебіторської заборгованості на фінансовий стан підприємства;

- розробити заходи щодо оптимізації величини і частки дебіторської заборгованості в оборотних активах підприємства.

Одним із методів фінансового аналізу є проведення комплексної оцінки фінансового стану підприємства.

При комплексній оцінці найзагальніші показники його діяльності аналізують у динаміці і групують за двома напрямами. До першого напряму включають показники й чинники доброго фінансового стану: стійку платоспроможність; ефективне використання капіталу; своєчасну організацію розрахунків; наявність стабільних фінансових ресурсів. До другого напряму включають показники незадовільного фінансового стану: відсутність власних оборотних коштів; неефективне розміщення ресурсів; наявність стійкої заборгованості з платежів; негативні тенденції у виробництві. До загальних показників комплексної оцінки фінансового стану підприємства належать показники дохідності (абсолютна величина прибутку чи доходу) і рентабельності (відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості або товарообігу) 30.

Аналізують ці показники з урахуванням чинників, що на них впливають: розмір виручки від реалізації; рівня собівартості і рентабельності продукції; фінансових результатів і витрат операційної діяльності; величини оподаткування прибутку

Комплексний метод дає змогу виявити проблемні напрямки в діяльності підприємства і досліджувати причини, що їх зумовили, однак на його основі дуже складно зробити обґрунтовані висновки про фінансовий стан підприємства в цілому. Але він дуже трудомісткий, йому властиві усі недоліки коефіцієнтного методу, що обмежує можливості його використання на практиці, особливо в тому разі, коли необхідна оперативна оцінка фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансової звітності за допомогою аналітичних коефіцієнтів є одним із найважливіших етапів фінансово -- економічного аналізу.

Аналітичні коефіцієнти являють собою співвідношення найважливіших показників фінансової звітності компанії. Ці співвідношення, отримані на основі даних звітного періоду, порівнюються з аналогічними співвідношеннями за попередні періоди, а також з аналогічними показниками по інших компаніях і даними в цілому по галузі.

Аналіз фінансових результатів за допомогою відносних показників має свої переваги. До таких треба віднести в першу чергу можливість, в деякій мірі нівелювання, за рахунок нормування, інфляційних процесів, а також можливість співставлення показників за різні досить тривалі проміжки часу.

Аналізуючи той чи інший аналітичний показник, досить важливо розглядати його поведінку за ряд періодів, тобто в динаміці. Вважається, що ряд, який складається із семи і більше періодів, є репрезентативним. Крім того, розгляд динамічних характери стик дає можливість з певною відповідністю формалізувати, тобто записати у вигляді математичної залежності зміну показників за часом. Наприклад, платоспроможність підприємства в даний конкретний період часу є умовою необхідною. Хоча на сьогодні не існує єдиної методології і універсального інструментарію управління платоспроможністю підприємства, але статичні аспекти її досить детально вивчались. Однак чи можна судити за будь -- якими позитивними показниками про фінан сову стійкість, розглядаючи діяльність підприємства в даний конкретний період? Адже погасити колишні борги можна і за рахунок нових боргів, наприклад кредитів, так і не знайшовши фінансової рівноваги між власними і позиковими засобами. При цьому можна активно скористатися ефектом фінансового важеля, хоча підприємство буде залишатися навіть неплатоспроможним, а структура балансу незадовільною. Таким чином, платоспроможність підприємства в даний конкретний період часу є умовою необхідною, але не достатньою. Умова достатності досягається тоді, коли підприємство платоспроможне в часі, тобто має стійку платоспроможність відповідати по своїх боргах у будь -- який момент часу.

Тому тільки динамічний аналіз аналітичних показників дає найбільш повну і достовірну інформацію про фінансові результати діяльності підприємства.

Крім того, динамічний аналіз дає можливість проводити паралельно і трендовий, тобто аналіз основної тенденції динаміки показників, звільненої від випадкових коливань та індивідуальних особливостей окремих періодів, і перспективний прогнозний аналіз.

Очевидно, такий аналіз є цінною інформацією і для керівництва компанії, і для зацікавлених у результатах її діяльності сторонніх осіб, насамперед кредиторів та інвесторів, які на основі цих даних зможуть прийняти рішення про перспективність вкладення коштів у дану фірму. Крім того, аналіз аналітичних фінансових коефіцієнтів, побудованих на основі даних звітності компанії, дозволяє виявити її слабкі, вразливі сторони.

Для виявлення ознак поточної, критичної чи надкритичної неплатоспроможності підприємства Міністерство економіки України наказом № 14 від 19 січня 2006 року затвердило «Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» 3.

Ці Методичні рекомендації розроблені з метою забезпечення однозначності підходів при оцінюванні фінансово-господарського стану підприємств, виявлення ознак поточної, критичної чи надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій, передбачених статтями 156(2) - 156(4) Кримінального кодексу України (приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства), а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення застережних заходів щодо запобігання банкрутства підприємств 1.

Відповідність розрахованих згідно з цими Методичними рекомендаціями 3 економічних показників фінансового стану підприємств різним рівням неплатоспроможності визначається державним органом з питань банкрутства, арбітражним, керую чим підприємством, власником його майна (органом, уповноваженим управляти майном підприємства), інвестором, кредитором за власною ініціативою, а також у визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» випадках під час проведення експертизи фінансового стану підприємства.

Джерелами інформації для проведення розрахунків економічних показників і виявлення ознак неплатоспроможності чи банкрутства є вибіркові показники з документів фінансової звітності підприємства.

Отже, спробуємо визначити оптимальну методику для аналітичних розрахунків в дипломній роботі.

З метою аналізу фінансового стану підприємства в другому розділі дипломної роботи пропонуємо поділити аналіз на блоки і застосувати таку методику оцінки :

1. аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства ;

2. дослідження рентабельності та ефективності діяльності ;

3. аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості;

4. комплексна оцінка фінансового стану .

Аналіз фінансового стану за такими блоками дозволяє чітко і зрозуміло оцінити діяльність підприємства, визначити ефективність діяльності, зробити висновки по кожному розділу аналізу.

Аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства, дослідження рентабельності та ефективності діяльності пропонуємо згрупувати та обчислити за формулами (Додаток А), підготовленими О.А. Островською та викладеними в методичних матеріалах для програми магістерської підготовки 17.

1.3 Зарубіжний досвід оцінювання фінансового стану підприємницьких структур та доцільність його впровадження у вітчизняну аналітичну практику

Питанням оцінки фінансового стану підприємства присвячено безліч праць авторів різних країн. Засновниками розробки й розвитку цього питання вважають представників англо-американської школи (Р.Фоулк, Дж.Кеннон, Р.Сміт, Дж.Хорріган, фахівці фірми «Дюпон» і т.д).

Оцінка фінансового стану за допомогою коефіцієнтного методу різниться у різних зарубіжних вчених і аналітиків.

В роботі, що була підготовлена фахівцями з Біларусі 15, наводиться групування коефіцієнтів за ефективністю використання капіталу, фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Інший погляд у фінансових аналітиків із Канади: вони виділяють коефіцієнти та показники за такими групами як ліквідність, активність, заборгованість та прибутковість.

У класичному підручнику американських фінансових аналітиків, що перекладений на російську мову, фінансові показники розподіляються на коефіцієнти ліквідності, левериджу та прибутковості 14.

Застосування таких методик коефіцієнтного аналізу можливе, але потрібно робити поправку на специфічні «українські» умови:

- Особливості оподаткування;

- Різниця діючий в Україні системи бухгалтерського обліку в порівнянні з міжнародними стандартами;

- Неповнота і невизначеність вагомої частини фінансової інформації про діяльність підприємств.

Здатність до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства діагностується за допомогою двох показників: коефіцієнта рентабельності капіталу й коефіцієнта оборотності активів. Перший із цих показників показує, якою мірою капітал підприємства здатний генерувати прибуток, тобто формувати додаткові грошові потоки для задоволення зростаючих платіжних зобов'язань. Другий показує ступінь швидкості формування цих додаткових грошових потоків, тобто виступає як мультиплікатор формування прибутку підприємства. В основі цієї сукупної оцінки лежить «модель Дюпона».

Методи інтегральної оцінки загрози банкрутства, реалізовані у дискримінантних моделях, засновані на комплексному розгляді вищевикладених показників (які за необхідності можуть бути доповнені й іншими).

Першим застосовувати аналіз співвідношень фінансових коефіцієнтів, як метод пророкування банкрутства почав В. Бівер. У своїх дослідженнях він порівнював показники неплатоспроможних фірм з такими ж коефіцієнтами фірм, що нормально працюють, і виявив, що ще задовго до краху різниця між ними є разючою. Обидві групи складалися з 79 підприємств і вже за п'ять років до кризи були помітні ознаки, що дозволяли прогнозувати її наближення.

У кожному зі схожих досліджень були дані пропозиції, які з коефіцієнтів варто взяти до уваги і які висновки можна зробити, спостерігаючи за їхніми змінами в часі. Однак вони не могли визначити ймовірність краху, оскільки спроби вирішити проблему за допомогою лише одного -- двох коефіцієнтів часто приводили до фальшивих або суперечливих результатів.

Після порівняльних методів Бівера народжувалося усе більше способів вирішення проблеми. Найбільш популярним є дискримінантний аналіз. Починаючи із середини 80-х років, застосовується також метод логістичної регресії -- Logit.

Одним із найважливіших інструментів системи раннього попередження та прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Зміст його полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та розраховується інтегральний показник, на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство суб'єкта господарювання.

Дискримінантний аналіз базується на емпірично-індуктивному дослідженні фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких збанкрутували, а інші успішно продовжують свою діяльність. При цьому широко застосовуються елементи економетричного моделювання. Воно має дві фази: фазу виведення дискримінантної функції та фазу класифікації (групування об'єктів відповідно до значення інтегрального показника). Отже, головне завдання багатофакторного дискримінантного аналізу в контексті оцінки фінансового стану підприємств зводиться до побудови оптимальної функції (моделі), завдяки якій можна з достатньо високим ступенем ймовірності здійснювати класифікацію аналізованих підприємств за рівнем їх фінансового стану.

У процесі аналізу добирається ряд показників (коефіцієнтів), для кожного з яких визначається питома вага в так званій «дискримінантній функції». Окремі величини характеризують різний вплив показників (змінних) на значення пояснюваної змінної, яка в інтегральному вигляді репрезентує фінансовий стан підприємства.

Як і граничне значення вибраних показників, вагомість може коригуватися. Вона залежить від галузі, до якої належить підприємство, загальної економічної та політичної ситуації в країні, рівня інфляції та інших факторів. Залежно від величини інтегрального показника, який є результатом розв'язання дискримінантної функції, робиться висновок про належність об'єкта аналізу до групи підприємств-банкрутів чи до таких, що успішно функціонують. Прослідкувавши динаміку інтегрального показника, можна аналізувати діяльність підприємства протягом певного періоду.

Найбільшого поширення в сучасній літературі набули моделі Альтмана, Спрінгейта та інших авторів, які по суті являють собою моделі обробки вхідної інформаційної бази на основі розрахунку інтегрального показника фінансового стану підприємства - об'єкта дослідження.

Однією з дискримінантних моделей прогнозування банкрутства є Модель Альтмана 12.

Індекс кредитоспроможності побудований за допомогою апарата мультиплікативного дискримінантного аналізу дозволяє в першому наближенні розділити господарські суб'єкти на потенційних банкрутів і не банкрутів 12.

При побудові індексу Альтман обстежив 66 підприємств, половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 роками, а половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнта, що могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. Із цих показників він відібрав п'ять най більш значимих і побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді індекс кредитоспроможності має вигляд:

Z= 1,2X₁ +1,4X₂ + 3.3X₃ + 0.6X₄ + 1X₅,(1.1)

де X₁ - оборотні активи (ряд.260+ряд.270)- поточні зобов'язання (ряд.620+ряд.630 ф№1) /Загальна вартість активі (ряд.280 ф№1);

X₂ - Чистий прибуток(ряд.220 ф№2)/ сума активів (ряд.280 ф№1);

X₃ - прибуток до виплат (ряд.170 ф№2) / сума активів (ряд.280 ф№1);

X₄ - ринкова вартість акцій/ зобов'язання (ряд.480+ряд.620+ряд.630 ф№1);

X₅ - обсяг продажів(ряд.035 ф№2) / сума активів(ряд.280 ф.№1).

Імовірність банкрутства в п'ятифакторній моделі Альтмана оцінюється залежно від значення Z-рахунку, обчисленого за реальними даними підприємства:

а) до 1,8 - дуже висока,

б) від 2,8 до 2,9- можлива,

в) від 1,81 до 2,7 - висока,

г) понад 3,0 - дуже низька.

Розглянемо Модель Спрінгейта. При створенні моделі Спрінгейт використав дані 40 підприємств і досяг 92,5 %-ної точності прогнозування неплатоспроможності на рік уперед, проте з часом цей показник зменшується. Пізніше Бодерас, використовуючи модель Спрінгейта на даних 50 підприємств із середнім балансом у 2,5 млн доларів, досяг 88 % - вої точності пророкування.

У процесі створення моделі з 19 фінансових коефіцієнтів в остаточному варіанті залишилося тільки чотири 12:

Z- 1,03X₁ +3,07X₂ + 0,66X₃ + 0,4X_{4 ,}(1.2)

X₁ - оборотні активи(ряд.260+ряд.270)/Загальна вартість активі(ряд.280ф№1);

X2 - прибуток до виплат (ряд.170ф№2) / сума активів (ряд.280ф№1);

X3 - прибуток до виплат (ряд.170ф№2) / зобов'язання (ряд.620+ряд.630ф№1);

X4 - обсяг продажів(ряд.0.35ф№2) / сума активів(ряд.280ф.№1).

Якщо Z 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.

Модель Таффлера уявляє собою чотирьохфакторну прогнозну модель, в якій при використанні комп'ютерної техніки на першій стадії обчислюються 80 відношень за даними збанкрутілих і платоспроможних компаній. Потім, використовуючи статистичний метод, відомий як аналіз багатомірного дискримінанта, можна побудувати модель платоспроможності, визначаючи частки співвідношення, що якнайкраще виділяють дві групи компаній і їхні коефіцієнти. Такий вибірковий підрахунок співвідношень є типовим для визначення деяких ключових вимірів діяльності корпорації, таких як прибутковість, відповідність оборотного капіталу, фінансовий ризик і ліквідність. Поєднуючи ці показники і зводячи їх відповідним чином, модель платоспроможності дає точну картину фінансового стану корпорації 10. Типова модель має вигляд:

Z-0,53X₁ +0,13X₂ + 0,18X₃ + 0,16X_{4 ,}(1.3)

X1 - прибуток до виплат (ряд.170ф№2) / поточні зобов'язання (ряд.620+ряд.630ф№1);

X2 - поточні активи (ряд.260+ряд.270ф№1) / зобов'язання (ряд.480+ряд.620+ряд.630ф№1);

X3 - поточні зобов'язання (ряд.620+ряд.630ф№1); / сума активів(ряд.280ф.№1);

X4 - інтервал кредитування (X4=1).

Якщо Z 0,3, то у фірми хороші довгострокові перспективи.

Існує ще безліч різних моделей оцінки фінансового стану підприємства. Серед них метод Creditmen, розроблений у Франції Ж. Де Паляном, модель прогнозу ризику банкрутства « R», розроблена ученими Іркутської державної економічної академії, а також Універсальна дискримінантна модель, яка біла побудована на основі кількох методик прогнозування банкрутства.

На думку авторів посібника «Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств» 12 існують проблеми використання дискримінантних моделей в Україні.

Так, використання зарубіжних дискримінантних моделей ускладнюється такими чинниками:

- Моделі побудовані за даними зарубіжних компаній, а будь-яка країна має свою специфіку (про це, до речі, свідчить і дослідження британських вчених).

- Критерій Z побудований у минулі десятиріччя; за останні роки економічна си туація у світі змінилася і тому абсолютно очевидно, що повторення аналізу на більш пізніх даних залишило б структурний склад моделей без змін.

- Існують розбіжності у врахуванні вагомості окремих показників у моделях.

- Значно впливає інфляція на формування деяких показників.

- Балансова вартість окремих активів не відповідає їх ринковій ціні.

- Існують інші об'єктивні причини, які визначають необхідність коригування коефіцієнтів значимості показників, наведених у моделях, та врахування ряду інших показників оцінки кризового розвитку підприємства.

Ми вважаємо, що незважаючи на названі недоліки, дані моделі мають високу ймовірність оцінки і досить дієві на практиці. Якщо порівняти графічні зображення результатів, то можна побачити, що, хоча показники та вагові коефіцієнти використовуються різні, проте загальний вигляд графіків зберігає сталу тенденцію. Це свідчить про те, що дані дискримінантні моделі можна використовувати, правда, з певною корекцією, як окремо, так і в сукупності для підтвердження результатів. Найбільш помітна за лежність між моделями в динаміці, бо одномоментний аналіз може і не дати вірних результатів. За проведеним адаптивним аналізом можна стверджувати, що для українських підприємств найбільш доцільно використовувати модель Таффлера, але вона може використовуватися як паралельна, тому що значення коефіцієнтів не пов'язані з галуззю. Показники за даною моделлю мають більш сталий та плавний характер, а порогове число не є завищеним для нашої кон'юнктури ринку. Хороші результати отримано також по моделях Спрінгейта та універсальної дискримінантної моделі, що свідчить про можливість використання їх для аналізу вітчизняних підприємств.

Щодо використання Z-моделі Альтмана для діагностики імовірності банкрутства з методичної точки зори не зовсім коректно, оскільки такий параметр, як ринкова вартість власного капіталу, може бути розрахований лише для акціонерних товариств, акції яких вільно обертаються на біржі. Однак оцінка імовірності банкрутства підприємтсва була б корисною хоча з порівняльної точки зори, тобто порівняння результатів оцінки за різними моделями.

Отже, можна зробити висновок, що існує безліч методик проведення фінансового аналізу. Обрання методики залежить від цілей, які переслідують зацікавлені особи, та від часу, витраченого на аналіз. Універсальним механізмом є комплексний фінансовий аналіз, результативне використання якого сприяє підвищенню ефективності управління фінансами підприємства. Дискримінантні моделі прогнозуваня банкрутства поширені в зарубіжному фінансовому аналізі, та мають деякі проблеми використання їх в Україні.

2.Оцінка фінансового стану ТОВ «Автосервіс»

2.1 Аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства

Аналіз платоспроможності підприємства і ліквідності його активів дає можливість отримати інформацію про фінансовий стан такого підприємства в короткостроковому періоді. Мета аналізу ліквідності - визначити ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Чим менший час, який потрібен для перетворення активів в грошові засоби, тим вище ліквідність активів. Ці показники виводяться в інтересах кредиторів, даючи можливість оцінити потенційну спроможність підприємства розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

Ліквідність активів визначає платоспроможність підприємства. Вільних грошових засобів завжди повинно бути достатньо для погашення зобов'язань. Однак підприємство може бути платоспроможним і у разі їх часткової або навіть повної відсутності, якщо воно спроможне швидко реалізувати свої не грошові активи і розрахуватися з кредиторами. Це також можливо при умові , коли ліквідність планується забезпечити очікуваними доходами. Таким чином, ліквідність - це можливість, з метою погашення зобов'язань, використовувати наявні грошові кошти або швидко перетворювати їх на такі, або швидко генерувати доходи [24].

Платоспроможність підприємства можна трактувати як його здатність у визначені строки і в повній мірі відповідати за своїми зобов'язаннями. Поняття ліквідності завжди пов'язується з активами і зобов'язаннями, а поняття платоспроможності - з підприємством в цілому. Система показників, обраних для оцінки ліквідності, віддзеркалює платоспроможність підприємства на дату балансу, тобто його спроможність погасити всі зобов'язання сьогодні або в недалекій перспективі.

На жаль, коефіцієнти ліквідності, які характеризують фінансовий стан як позитивний, не завжди означають таку ж платоспроможність.

Підтримка оптимального стану ліквідності базується на постійній підтримці об'єктивно необхідного співвідношення між активами і пасивами балансу.

Ліквідність підприємства - це можливість у практичній ситуації, що склалася, погасити всі свої зобов'язання перед контрагентами, банками, акціонерами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності [24].

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Розглянемо ліквідність підприємства на прикладі ТОВ «Автосервіс» в 2004-2006 роках, розрахуємо основні показники та зведемо до таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Показники ліквідності та платоспроможності підприємства ТОВ «Автосервіс» за період 01.01.05-01.01.07рр

н/п	Назва показника	01.01.2005.	01.04.2005.	01.07.2005.	01.10.2005.	01.01.2006.	01.04.2006.	01.07.2006.	01.10.2006.	01.01.2007.	Орієнтовне значення
2	ЧОА	-122,6	-201	-157	-141	-111	-160	-209	-539	-849	>0, збільшення
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,19	0,12	0,03	0,02	0,05	0,03	0,05	0	0,01	> 0
4	Коефіцієнт швидкої (проміжної)ліквідності	0,64	0,5	0,62	0,6	0,68	0,74	0,73	0,5	0,43	>0,6
5	Коефіцієнт поточної (загальної) Ліквідності (покриття)	0,84	0,82	0,85	0,8	0,88	0,89	0,89	0,8	0,66	>1
6	Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів	-1,2	-0,6	-0,2	-0,1	-0,43	-0,24	-0,4	-0,1	-0	збільшення

Як видно з даних таблиці 2.1, коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати свою короткострокову заборгованість (грошовими коштами). Оскільки орієнтовне значення показника більше «0» [17], а за деякими джерелами межі показника становлять 0,2-0,5 [12], то розрахований коефіцієнт абсолютної ліквідності (табл.. 2.1) протягом досліджуваного періоду коливається в межах від 0,19 до 0,01, що дуже слабко задовольняє рекомендовані межі. Це свідчить про те, що підприємство має недостатньо грошових коштів в національній валюті, а також їх еквівалентів і таким чином може одночасно погасити лише незначну частку короткострокової кредиторської заборгованості. Спостерігаються значні коливання значення коефіцієнта абсолютної ліквідності протягом 01.01.2005-01.07.2005 (рис.2.1), пов'язані з різким зменшенням грошових коштів станом на 01.07.05 (з 140,9 до 29,5 тис.грн.) та поступовим зростанням кредиторської заборгованості ( з 749,2 тис.грн. за 2004 рік до 1044,2 тис. на 01.07.2005 року) в основному за рахунок заборгованості перед постачальниками за товари. У подальшій діяльності підприємства простежується негативна тенденція до зменшення платоспроможності по короткостроковій кредиторській заборгованості, хоча й досить повільними темпами.

Рис.2.1. Динаміка коефіцієнту абсолютної ліквідності підприємства ТОВ «Автосервіс» за період 01.01.05-01.01.07рр

Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності показує дещо кращу ситуацію, ніж коефіцієнт швидкої ліквідності. Як видно з даних таблиці 2.1, протягом досліджуваного періоду значення коефіцієнта коливається від 0,43 до 0,74. Це означає, що підприємство має можливість погасити 43%-74% короткострокової кредиторської заборгованості ліквідними коштами та очікуваними надходженнями від дебіторів. Незважаючи на те, що до 01.07.2006 року коефіцієнт швидкої ліквідності потрапляв у рекомендовані межі, тим самим характеризуючи достатній рівень платоспроможності підприємства для залучення зовнішніх коштів та ефективної виробничої діяльності, надалі спостерігається негативна тенденція до зменшення цього показника (рис.2.2).

Така ситуація на підприємстві обумовлена тим, що темп зростання кредиторської заборгованості перевищує темп зростання грошових коштів та очікуваних надходжень від дебіторів. Коефіцієнт поточної ліквідності протягом досліджуваного періоду коливається в межах від 0,66 до 0,89. Це свідчить про те, що підприємство спроможне погасити 0,66-0,89 частину поточних зобов'язань , якщо реалізує всі свої оборотні активи, в тому числі й матеріальні запаси.

Це також означає, що на кожну гривню поточних зобов'язань припадає відповідно 66 коп.-89 коп. поточних оборотних активів залежно від досліджуваного періоду. Таким чином, коефіцієнт поточної ліквідності не потрапляє до рекомендованих меж більше «1» [17] в жодному з періодів (рис.2.2).

Рис.2.2. Динаміка коефіцієнту швидкої ліквідності та коефіцієнту загальної ліквідності підприємства ТОВ «Автосервіс» за період 01.01.05-01.01.07рр

Значення показника маневрування від'ємне протягом 2004-2006 років(табл.2.1.), що пояснюється перевищенням короткострокової кредиторської заборгованості над сумою оборотних активів та витрат майбутніх періодів і, таким чином, повною відсутністю «вільних» оборотних коштів у структурі власних засобів. Проте, якщо розглянути динаміку коефіцієнта маневрування протягом 2004-2006 років спостерігаємо зростання, отже це позитивна тенденція (рис.2.3).

Рис.2.3. Динаміка коефіцієнту маневрування власних оборотних коштів підприємства ТОВ «Автосервіс» за період 01.01.05-01.01.07рр

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства , його залежністю від кредиторів та інвесторів. Наведемо розрахунки незалежності та стабільності ТОВ « Автосервіс» в таблиці 2.2 та охарактеризуємо ці показники.

Таблиця 2.2. Показники фінансової незалежності ТОВ «Автосервіс» за період 01.01.05-01.01.07рр

н/п	Назва показника	01.01.2005.	01.04.2005.	01.07.2005.	01.10.2005.	01.01.2006.	01.04.2006.	01.07.2006.	01.10.2006.	01.01.2007.	Орієнтовне значення
2	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
3	Коефіцієнт незалежності (автономії, власного капіталу)	-0,19	-0,22	-0,17	-0,17	-0,12	-0,11	-0,09	-0,26	-0,43	>0,5
4	Коефіцієнт фінансової стабільності	-0,16	-0,18	-0,15	-0,15	-0,11	-0,1	-0,09	-0,21	-0,29	>1

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (автономії) характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Що вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Як свідчать дані в таблиці 2.2, значення цього показника протягом 2005-2006 років від'ємне, коливається по періодах в межах від -0,11 до -0,43 в той час, як орієнтовне значення повинно бути більше 0,5. Це свідчить про занадто малу частину власного капіталу, або навіть його відсутність, фінансову нестійкість і залежність від кредиторів. Якщо подивитись на зміну показника протягом 2005-2006 років, то маємо позитивне зростання коефіцієнта до 01.07.2006, і різкий спад до 01.01.07. За даними балансів по підприємству ТОВ «Автосервіс» у розділі Власний капітал маємо непокритий збиток, який перевищує загальну суму власного капіталу протягом досліджуваного періоду, тому значення коефіцієнта автономії від'ємне протягом 2004-2006 років і динаміку коефіцієнта автономії і фінансової стабільності досліджувати недоцільно.

Отже, аналіз ліквідності підприємства показав, що воно не має достатньої кількості ліквідних коштів для погашення короткострокових зобов'язань. Так, за рахунок грошових коштів підприємство в середньому могло одномоментно погасити лише 5,7% своєї короткострокової кредиторської заборгованості. Частка поточних зобов'язань , яка могла бути погашена ліквідними коштами та очікуваними надходженнями від дебіторів, становила 58,5% і частка поточних зобов'язань, яка могла бути покрита поточними активами, становила 89%. Таким чином, жоден з показників ліквідності не вписується повністю в рекомендовані межі протягом досліджуваного періоду. Така ситуація свідчить про досить низьку платоспроможність підприємства по короткострокових зобов'язаннях, що було обумовлено наступними причинами: по-перше, недостатньою кількістю грошових коштів у національній та іноземній валюті, а також їх еквівалентів; по-друге, тривалим терміном погашення дебіторської заборгованості, а отже зростанням короткострокових зобов'язань швидшими темпами, ніж надходжень від дебіторів; по-третє, приблизно порівнювана величина поточних активів та поточних зобов'язань.

Аналіз фінансової стійкості на підприємстві дає можливість стверджувати, що підприємство в цілому має незбалансовану структуру засобів, всі розраховані показники мають від'ємне значення. А тому, на жаль, не можна говорити про фінансову автономію підприємства, тобто його незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Оскільки частка власних засобів у загальній структурі становила в середньому - 27% при необхідних +50%. Слід відзначити, що в майбутній діяльності підприємства спостерігається негативна тенденція до погіршення показників: зменшення коефіцієнта автономії і коефіцієнта стабільності.

Тому підприємству для забезпечення стабільної та більш ефективної діяльності необхідно у подальшому збільшувати обсяг власних засобів за рахунок внутрішніх джерел (зокрема, прибутку), оцінити доцільність короткострокових пасивів.

2.2 Дослідження рентабельності та ефективності діяльності ТОВ

Результативність і економічну доцільність функціонування підприємства можна оцінити за допомогою відносних показників. Відносними показниками є система показників рентабельності.

Рентабельність - це рівень прибутковості, який вимірюється у відсотках. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції покривають витрати виробництва і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства [10].

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи відносних показників, які практично не підпадають під вплив інфляції Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. Розглянемо основні показники рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, розрахуємо ці показники та згрупуємо їх до таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Показники прибутковості підприємства ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

н/п	Назва показника	01.01.06	01.01.07
1	Коефіцієнт рентабельності активів (усього капіталу)	0,02	-0,27
2	Коефіцієнт рентабельності реалізації 1	0,09	0,13
3	Коефіцієнт рентабельності реалізації 2 (операційна рентабельність продажу)	0,0008	-0,02
4	Коефіцієнт рентабельності основної діяльності (продукції)	0,15	0,15
5	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	-0,12	-0,8

Показник рентабельності активів показує прибутковість середньої величини активів підприємства і визначається відношенням чистого прибутку підприємства до середньої величини активів. Рентабельність активів коливається протягом 2005-2006 років від 0,02 до -0,27 (рис.2.5.). Тобто кожних 100 грн. вкладених активів приносить підприємству прибуток у розмірі 2 гривні в 2005 році, та збиток в розмірі -27 гривень у 2006 році. Протягом досліджуваного періоду спостерігаються значні коливання прибутковості активів, що обумовлено зростанням середньої величини активів та не стабільністю отриманого прибутку. Спостерігається тенденція до стрімкого зниження прибутковості в майбутній діяльності підприємства. Проаналізувавши рентабельність активів на підприємстві, можна говорити про збитковість підприємства. За даними Державного комітету статистики в 2006 році 35 % підприємств галузі побутових послуг були збиткові [32].

Рис.2.5. Динаміка коефіцієнту рентабельності активів ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком визначає частку чистого прибутку у чистому доході від реалізації продукції підприємства і показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю чистого доходу від реалізації продукції підприємства. Отже, в 2005 році підприємство отримувало 0,08 копійок чистого прибутку з одиниці чистого доходу, а в 2006 -2 копійки збитку. За результатами аналізу бачимо, має місце занадто низька рентабельність реалізації в 2005 році, значний спад показника в 2006 році (рис.2.6).

Рис.2.6. Динаміка коефіцієнту рентабельності реалізації 2 ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує прибутковість кожної грошової одиниці, вкладеної у власний капітал і визначається відношенням чистого прибутку підприємства до вартості власних засобів. З результатів аналізу видно, що діапазон коливань значень показника дуже значний: від -12% в 2005 році до -80% в 2006 році (рис.2.7.). Показнику притаманна тенденція до річного зниження на 68%. Отже, можна зробити висновок, що прибутковість кожної гривні, вкладеної у власні кошти, зменшувалась занадто великими темпами.

Рис.2.7. Динаміка коефіцієнту рентабельності власного капіталу ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Рентабельність реалізованої продукції (послуг) показує величину валового прибутку, отриману на кожну гривню, вкладену у реалізацію послуг. Із результатів аналізу даного показника видно, що існує тенденція до його стабілізації (рис.2.8.). Це означає, що прибутковість виручки від реалізації основного виду діяльності на ТОВ «Автосервіс» є досить сталою величиною. Також можна зробити висновок про те, що надходження грошових коштів, тобто виручки від реалізованої продукції, робіт, послуг, було сталим, і це, в свою чергу, давало можливість підприємству вчасно розраховуватись з постачальниками, працівниками по заробітній платі, з бюджетом. Реальне значення показника коливається в межах від 9% до 13%, що є позитивним, оскільки, за умовою, даний показник має зростати по відношенню до нижньої рекомендованої мажі в 7%.

Рис.2.8. Динаміка коефіцієнту рентабельності реалізації 1 ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Такий же випадок і з рентабельністю реалізації : 0,15 , або 15% - це величина операційного прибутку, що приходиться на одну гривню чистого доходу від реалізації послуг.

Оцінка ділової активності, насамперед, полягає у дослідженні рівнів і динаміці показників обертання, оскільки ділова активність проявляється в швидкості обертання засобів:

· Від швидкості обертання залежить обсяг продажу за період;

· З розміром обороту, обертанням, пов'язана відносна величина умовно-постійних витрат: чим вище обертання, тим менше таких витрат на кожний оборот.

· Прискорення обороту активів на тій чи іншій стадії їх перетворення пов'язане з прискоренням обороту і на інших стадіях.

Швидкість обороту операційних ресурсів (виробничих запасів, товарів, дебіторської заборгованості), тобто швидкість перетворення їх в початкову - грошову форму, впливає на платоспроможність підприємства. Крім того, оскільки прискорення обертання цих ресурсів знижує умовно - постійні витрати, то і рентабельність діяльності підприємства також підвищується. При прискоренні обертання також підвищується і абсолютне значення показника прибутку, причому незалежно від того, підвищилась рентабельність (відносний показник прибутковості) чи залишилась на тому ж рівні.

Розглянемо показники ділової активності підприємства, розрахуємо їх значення по періодах та зведемо до таблиці 2.4

Таблиця 2.4. Показники ділової активності підприємства ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

н/п	Назва показника	01.01.06	01.01.07
1	Коефіцієнт оборотності активів(коефіцієнт трансформації капіталу, ресурсовіддача)	25	14,25
2	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	56,16	60,7
3	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	12,19	7,8
4	Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів	60,54	35,5
5	Коефіцієнт оборотності основних засобів(фондовіддача)	4153,6	263
6	Тривалість обороту в днях	14	25
7	Тривалість операційного циклу в днях	6,4+5,9=12,3	5,9+10,1=16
8	Тривалість фінансового циклу	12,3-12,2=0,1	16-7,8=8,2
9	Термін погашення дебіторської заборгованості	6,4	5,9
10	Термін погашення кредиторської заборгованості	29,5	46

Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством наявних ресурсів (незалежно від джерел залучення) і показує, наскільки зміни в активах пов'язані зі змінами виручки від реалізації. Із результатів аналізу даних в таблиці 2.4 бачимо, що відношення валового доходу підприємства без ПДВ до середньої величини активів є досить значним, а отже, і швидкість обороту всіх активів підприємства є дуже високою. З одного боку це гарний результат, з іншого великі значення коефіцієнта пояснюються малими активами підприємства та відсутністю власних основних засобів. В 2005 році коефіцієнт сягнув 25%, а в 2006 році спав майже в 2 рази (рис.2.9). Таке падіння показника пояснюється значним нарощуванням обсягів активів у порівнянні з відносно незначним зростанням обсягів виручки від реалізації продукції.

Рис.2.9. Динаміка коефіцієнту оборотності активів ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Коефіцієнт обороту основних засобів показує ефективність використання основних засобів і визначається як відношення валового доходу без ПДВ до середньої вартості основних засобів. За даними таблиці 2.4. можна побачити занадто значне коливання показника обороту основних засобів. Рекомендовані межі становлять 2,9 - 7,4, проте розраховані значення коефіцієнта не підходять під такі межі. В 2005 році коефіцієнт досяг значення 4153,6 обертів. Це пояснюється практично відсутністю на підприємстві власних основних засобів, оскільки все обладнання і всі приміщення знаходяться в оперативній оренді. В 2006 році коефіцієнт обороту основних засобів зменшився в 15 разів і становив 263 обороти (рис.2.10.). Така ситуація склалася через закупівлю нового власного обладнання для ремонту автомобілів та через ремонт орендного приміщення власними силами. За даними балансу за 2006 рік залишкова вартість основних засобів збільшилася в 58 разів порівняно з 2005 роком.

Рис.2.10.Динаміка коефіцієнту оборотності основних засобів ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Тривалість обороту визначає відношення періоду аналізу до коефіцієнта обернення запасів і показує середній термін зберігання виробничих запасів на підприємстві. Значення коефіцієнта оборотності запасів залежить від галузі, але коефіцієнт повинен зменшуватися. За розрахунками в таблиці 2.4, бачимо, що 2005 році оборот становить 14 днів, а в 2006 - 25. Спостерігається тенденція до збільшення значень показника, а це означає збільшення терміну зберігання виробничих запасів на підприємстві, що є негативною тенденцією (рис.2.11).

Тривалість операційного циклу в днях визначає і показує термін обороту грошових коштів. В 2005 - це 12 днів, в 2006 - 16 днів. Отже, приблизно за стільки днів підприємство поповнює запаси і повертає дебіторську заборгованість, тобто відбувається операційний цикл. Спостерігається негативна тенденція до збільшення операційного циклу (рис.2.11), проте вважаємо, значення показника для галузі побутових послуг є нормальними.

Період фінансового циклу визначає і показує термін перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти. В 2005 році значення показника становить 0,1 днів, це означає що матеріальні ресурси дуже швидко перетворюються на грошові кошти. Але в 2006 році кількість днів збільшилась у вісім разів, що є негативною тенденцією (рис.2.11).

Рис.2.11. Динаміка коефіцієнту тривалості ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Як результат аналізу рентабельності діяльності даного підприємства за різними показниками, які характеризують рівень віддачі вкладень або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва та реалізації товарів і послуг, ми дійшли висновку, що дане підприємство протягом 2005-2006 років функціонувало не досить успішно. Для підприємства був проблематичний 2006 рік , оскільки характеризувався нульовою рентабельністю по всіх показниках, що було результатом відсутності прибутку від реалізації продукції власного виробництва. А ось рентабельність реалізованої продукції, навпаки, має тенденцію до повільного зростання.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється на основі показників обороту активів, тривалості циклів. Стосовно використання основних засобів та оборотних коштів даним підприємством можна зробити такі висновки:

§ Підприємство характеризується високою швидкістю обороту активів;

§ Швидким нарощуванням основних засобів;

§ Низькою тривалістю операційного і фінансового циклу.

Можна сказати, що виробництво на даному підприємстві набирає обертів, доказом чого є постійне зростання обсягів основних засобів, запасів та готової продукції.

2.3 Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

Одним із атрибутів економічної кризи є криза неплатежів, який проявляться в тому, що підприємства не здійснюють платежі одне одному за товари, роботи і послуги. Цей процес супроводжується зростанням дебіторсько-кредиторської заборгованості при розрахунках між суб'єктами підприємницької діяльності.

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Джерело аналізу - баланс підприємства; для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку. У найзагальнішому вигляді зміни в обсязі дебіторської та кредиторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу відповідних статей (Табл..2.5-2.8.).

Проаналізуємо дебіторську і кредиторську заборгованість підприємства ТОВ «Автосервіс» протягом 2005-2006 років за допомогою вертикального і горизонтального аналізу.

У загальній структурі активів підприємства дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги склала 27,7% станом на 01.01.2007 і 41,7% станом на 01.01.2006 році, отже на 13,97% зменшилася доля заборгованості порівняно з 2005р. Можна зробити висновок, що поліпшився стан розрахунків з покупцями проти минулого року. Проте дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом в 2005 році склала 1,5% а в 2006 році 27,9%, тобто спостерігається збільшення на 26 % (Табл.2.5.).

У структурі оборотних активів спостерігаються приблизно такі ж пропорції, як і в загальній структурі активів. У структурі оборотних активів дебіторська заборгованість за товари, роботи зменшилась на 12,36 %, а за розрахунками з бюджетом заборгованість збільшилась на 29,9%.

Структура іншої поточної дебіторської заборгованості зменшилась на 23 % порівняно з 2005 роком.

Загальна дебіторська заборгованість у 2005 році становила 67,6%, у 2006 - 57%. Отже підвищилась ліквідність поточних активів у цілому, і, як наслідок, поліпшився фінансовий стан підприємства.

Таблиця 2.5. Структура дебіторської заборгованості загальна ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07

Актив	Код рядка	01.01.06	01.01.07	01.01.06,%	01.01.07,%	Відх. Абсолютне	Відх. Відносне
ІІ. Оборотні активи			0,00	0,00
Запаси:				0,000	0,000	0,00	0,00
виробничі запаси	100	197,7	551,4	23,281	31,932	353,70	8,65
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:						0,00	0,00
чиста реалізаційна вартість	160	354,3	479,3	41,722	27,757	125,00	-13,97
первісна вартість	161	354,3	479,3	41,722	27,757	125,00	-13,97
Дебіторська заборгованість за розрахунками:						0,00	0,00
з бюджетом	170	12,9	483,1	1,519	27,977	470,20	26,46
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	207,4	22,4	24,423	1,297	-185,00	-23,13
Грошові кошти та їх еквіваленти:						0,00	0,00
в національній валюті	230	48,9	25,1	5,758	1,454	-23,80	-4,30
Інші оборотні активи	250	21,8	54,1	2,567	3,133	32,30	0,57
Усього за розділом ІІ	260	843,0	1 615,4	99,270	93,549	772,40	-5,72
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	4,4	6,4	0,518	0,371	2,00	-0,15
Баланс	280	849,2	1 726,8	100,00	100,00	877,60	Х

Проаналізувавши дебіторську заборгованість по розділах у складі оборотних активів, бачимо, що найбільшою є заборгованість перед бюджетом (Табл.2.6). Спостерігаємо збільшення на 470,2 тис.грн., або 28%. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги має тенденцію до зменшення на 12% у 2006 році. Також спостерігаємо зменшення по статті «інша поточна дебіторська заборгованість». Це означає що на 185 тис.грн, або на 23% зменшилась заборгованість постачальників по передоплаченим товарам.

Таблиця 2.6. Структура дебіторської заборгованості по розділах ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07

ІІ. Оборотні активи
Актив	Код рядка	01.01.06	01.01.07	01.01.06,%	01.01.07,%	Відх. Абсолютне	Відх. Відносне
1	2	3	4	5	6	7	8
Запаси:
виробничі запаси	100	197,7	551,4	23,452	34,134	353,70	10,68
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:						0,00	0,00
чиста реалізаційна вартість	160	354,3	479,3	42,028	29,671	125,00	-12,36
первісна вартість	161	354,3	479,3	42,028	29,671	125,00	-12,36
Дебіторська заборгованість за розрахунками:						0,00	0,00
з бюджетом	170	12,9	483,1	1,530	29,906	470,20	28,38
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	207,4	22,4	24,603	1,387	-185,00	-23,22
в національній валюті	230	48,9	25,1	5,801	1,554	-23,80	-4,25
Інші оборотні активи	250	21,8	54,1	2,586	3,349	32,30	0,76
Усього за розділом ІІ	260	843,0	1 615,4	100,0	100,0	772,4	0,0

При аналізі кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у загальній структурі пасивів спостерігаємо збільшення заборгованості на 786 тис. грн.., але частка кредиторської заборгованості порівняно з 2005 роком збільшилася лише на 7,7% (табл..2.7.).

В складі поточних зобов'язань кредиторська заборгованість склала 57% у 2006 році, 66% у 2005 році.

Таблиця 2.7 Структура кредиторської заборгованості загальна ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07

Пасив	Код рядка	01.01.06	01.01.07	01.01.06,%	01.01.07,%	Відх. Абсолютне	Відх. Відносне
1	2	3	4	5	6	7	8
ІV. Поточні зобов'язання			0,00	0,00
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	631,6	1 417,6	74,38	82,09	786,00	7,71
Поточні зобов'язання за розрахунками:				0,00	0,00	0,00	0,00
з бюджетом	550	52,9	516,8	6,23	29,93	463,90	23,70
зі страхування	570	36,8	41,4	4,33	2,40	4,60	-1,94
з оплати праці	580	115,4	182,2	13,59	10,55	66,80	-3,04
Інші поточні зобов'язання	610	117,6	306,2	13,85	17,73	188,60	3,88
Усього за розділом IV	620	954,3	2 464,2	112,39	142,70	1509,90	30,31
Баланс	640	849,1	1 726,8	100,0	100,0	877,7	0

Оцінимо структуру кредиторської заборгованості по розділах. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги у 2006 році зросла на 786 тис.грн., але в структурі загальної заборгованості у 2006 році спостерігається зменшення заборгованості за товари, роботи, послуги на 8,66% порівняно з 2005 роком. Найбільша заборгованість за розрахунками з бюджетом. У 2006 році вона зросла на 15,43% і склала 516,8 тис.грн.

Таблиця 2.8. Структура кредиторської заборгованості по розділах ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07

ІV. Поточні зобов'язання
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відх. Абсолютне	Відх. Відносне
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	631,6	1 417,6	66,18	57,53	786,00	-8,66
Поточні зобов'язання за розрахунками:				0,00	0,00	0,00	0,00
з бюджетом	550	52,9	516,8	5,54	20,97	463,90	15,43
зі страхування	570	36,8	41,4	3,86	1,68	4,60	-2,18
з оплати праці	580	115,4	182,2	12,09	7,39	66,80	-4,70
Інші поточні зобов'язання	610	117,6	306,2	12,32	12,43	188,60	0,10
Усього за розділом IV	620	954,3	2 464,2	100,0	100,0	1509,90	0,00

Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської і дебіторської заборгованості (табл..2.9).

Таблиця 2.9. Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.07р.

Показник	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Перевищення заборгованості
			дебіторської	кредиторської
Заборгованість за товари, роботи, послуги	479,3	1417,6	-	938,3
За розрахунками з бюджетом	483,1	516,8	-	33,7
За розрахунками з оплати праці	-	182,2	-	182,2
За розрахунками зі страхування	-	41,4	-	41,4
Інши види заборгованості	22,4	306,2	-	283,8
Усього	984,8	2464,2	-	1479,4

Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості показує негативну ситуацію, що склалася на підприємстві, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості. Проте цю ситуацію можна трактувати і таким чином: підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту.

За даними бухгалтерської звітності можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської і кредиторської заборгованості (див.табл 2.4)

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості показує скільки разів за звітний період обертаються кошти за розрахунками з дебіторами. В 2006 році він збільшився і сягнув 60,7 разів. Від швидкості обертання дебіторської заборгованості в готівку залежить фінансовий стан підприємства і його платоспроможність, адже при затримці платежів підприємство повинно брати кредити для забезпечення своєї діяльності, збільшуючи свою кредиторську заборгованість. Таким чином, показник обертання дебіторської заборгованості перевищив межі, рекомендовані В.І.Головко - нижня межа 18 разів [12].

Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості - це співвідношення собівартості реалізованої продукції до середньої величини кредиторської заборгованості. Показує кількість оборотів , необхідних підприємству для оплати у звітному періоді поточної кредиторської заборгованості. В 2005 році коефіцієнт становив 12 оборотів, а в 2006 році знизився до 7,8 оборотів (рис.2.12). Це сталося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості в 2,6 разів порівняно зі зменшенням собівартості на 5%

Рис.2.12. Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07.

Отже, кредиторська заборгованість підприємства збільшується, і навіть при ліквідуванні дебіторської заборгованості, не має можливості погасити кредиторську заборгованість. Такі ж висновки можна зробити, порівнюючи терміни погашення дебіторської і кредиторської заборгованості. За даними табл..2.4 прослідковується позитивна ситуація щодо дебіторської заборгованості, адже грошові кошти за товари, роботи, послуги надходять від контрагентів протягом шести днів. Проте, термін погашення кредиторської заборгованості досить великий. В 2005 році - це 30 днів, в 2006 - 46 днів.

Постійно зростаюче переливання оборотних засобів у запаси - це безумовно суттєва причина росту кредиторської заборгованості. В цих запасах прихована збитковість підприємств Укрїини. На збільшення запасів також впливають інфляційні очікування. Ймовірно, що значна доля того, що значиться в запасах, у дійсності давно перероблена і не один раз продана, і все в тому ж безподатковому секторі. А гроші за ці запаси дійсно , реально не сплачені. Частина з 'тіньових ' коштів недоотримана бюджетом, звідси ще одна причина неплатежів вцілому.

2.4 Комплексна оцінка фінансового стану ТОВ «Автосервіс»

У сучасній практиці управління корпоративними фінансами важливе місце займає проблема якісного та кількісного обґрунтування управлінських фінансових рішень, ефективне прийняття яких неможливе без використання фінансового аналізу. Значна частина управлінських фінансових рішень потребує комплексного (інтегрального) підходу до дослідження об'єкта аналізу.

Комплексний фінансовий аналіз ґрунтується на загальних принципах фінансового аналізу, однак їх практичне застосування спрямоване на досягнення принципово іншої мети - у достатньо короткі строки провести розрахунки на основі обраної математичної моделі комплексного фінансового дослідження операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства - об'єкта дослідження, ідентифікувати фактичні результати та обґрунтувати прогнозний тренд розвитку фінансового стану суб'єкта господарювання у коротко- або довгостроковому періодах.

Вважаємо, що для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності [23].

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості:

Р = (П/С) 100,

де Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток від реалізації продукції, грн.;

С - собівартість продукції, грн.

Під час аналізу вивчають динаміку змін обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності та фактори, які впливають на них. Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності продукції, фінансові результати та витрати від операційної звичайної діяльності, величина податку на прибуток та інших податків, що виплачуються з прибутку.

Аналіз дохідності підприємства проводиться в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об'єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін.

Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін.

За ринкових відносин існує персоніфікований інтерес керівництва та колективів підприємств до фактично досягнутого рівня рентабельності, що суттєво впливає на результативність господарської діяльності.

На підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їхніх пайових і статутних внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспекту оцінки фінансового стану підприємства треба приділити серйозну увагу.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності підприємства використовувати систему взаємозв'язаних показників рентабельності. З цією метою необхідно використовувати дві основні групи показників рентабельності:

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв'язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Для всебічної комплексної оцінки різних показників рентабельності можна використати зарубіжний досвід оцінки цих показників.Варіанти організації комплексного фінансового аналізу можуть бути такими: ранжирування фінансових показників і коефіцієнтів, розрахунок інтегрального показника, порівняння розрахункових показників із еталонними величинами. Такі варіанти проведення комплексного фінансового аналізу являють собою загальні методологічні підходи (формалізовані алгоритми) для організації та проведення комплексного дослідження об'єкта аналізу. Зупинимося на часткових випадках комплексного фінансового аналізу, які можуть бути використані для отримання замовниками комплексного фінансового аналізу результатів дослідження в різних ринкових ситуаціях. Так, частковими випадками комплексного фінансового аналізу Білик М.Д. вважає [10]:

· Оцінку вартості підприємства як цілісного майнового комплексу;

· Оцінку комерційної надійності суб'єкта господарювання та визначення ймовірності його банкрутства.

· Оцінку результативності фінансового менеджменту підприємства.

Отже, динаміка змін коефіцієнтів прибутковості підприємства ТОВ «Автосервіс» представлена в таблиці 2.3

Тепер продіагностуємо імовірність банкрутства підприємства за допомогою п'ятифакторної Z-моделі Альтмана:

Z= 1,2X₁ +1,4X₂ + 3.3X₃ + 0.6X₄ + 1X_5.

Взагалі ми вважаємо, що використовувати Z-модель Альтмана для діагностики імовірності банкрутства з методичної точки зори не зовсім коректно, оскільки такий параметр, як ринкова вартість власного капіталу, може бути розрахований лише для акціонерних товариств, акції яких вільно обертаються на біржі. Однак ми все ж вважаємо, що оцінка імовірності банкрутства ТОВ «Автосервіс» була б корисною хоча з порівняльної точки зори, тобто порівняння результатів оцінки за різними моделями.

Z(2005) = 1,2*0,99-0,18+0,89-0,06+21,76=23,59

Z(2006) = 1,1-0,19+0-0,17+11,4=12,14

За моделлю Альтмана імовірність банкрутства визначається наступним чином [6]:

а) до 1,8 - дуже висока

б) від 2,8 до 2,9- можлива

в) від 1,81 до 2,7 - висока,

г) понад 3,0 - дуже низька.

Отже , згідно моделі Альтмана банкрутство підприємству не загрожує, оскільки розраховані значення коефіцієнтів більше 3.0.

Модель Спрінгейта передбачає розрахунок інтегрального показника, за допомогою якого здійснюється оцінка ймовірності визнання підприємства банкрутом, за такою формулою:

Z= 1,03X₁ +3,07X₂ + 0,66X₃ + 0,4X_4,

Якщо Z 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом 12.

Z(2005)=1,03(847,4/849,1)+3,07(353,1/849,1)+0,66(353,1/954,3)+0,4(15365,2/849,1) = 9,75;

Z(2006)=1,03(1621,7/1726,7)+3,07(-295,1/1726,7)+0,66(-295,1/2464,1)+0,4(15276/1726,7)= 3,88.

З розрахунків бачимо, що підприємство не є банкрутом, оскільки розраховані значення коефіцієнтів більше 0,862.

Розрахуємо інтегральний показник фінансового стану згідно Порядку проведення оцінки фінансового стану бенефіціара [4].

Оскільки дискримінантні моделі оцінки фінансового стану різні за групами видів економічної діяльності, для розрахунку інтегрального показника має такий вигляд:

Z = 0,804X₁+1,16X₂+0,108X₃+1,123X₄+0,292X₉+0,163X₁₀-2,115,

Z(2005)=0,804*0,88-1,16*0,12+0,108*20,78+1,123*0,014+0,292*0,3+0,163*12,5-2,115=2,6;

Z(2006)=0,804*0,66-1,16*(0,43)+0,108*11,86+1,123*0,015-0,292*0,26+0,163*9,3-2,115=0,7.

Отже, розраховані показники звіряємо з таблицею інтерпретації значень інтегрального показника фінансового стану бенефіціара [4]. В 2005 році розрахований показник більше за 0,83, що відповідає характеристиці - стійкий фінансовий стан. В 2006 році розрахований показник знаходиться в зоні від -1,63 до 0,83, що відповідає характеристиці - зона невизначеності з позитивною динамікою. Можемо зробити висновок про нормальний фінансовий стан підприємства ТОВ «Автосервіс» в 2005 році і про його погіршення в 2006 році.

Для комплексної оцінки підприємства можна розрахувати абсолютні показники фінансової забезпеченості. Це показники, які характеризують забезпеченість активів джерелами їх формування. Джерела формування запасів визначають три показника [6]:

1. Наявність оборотного (робочого) капіталу (ВОК).

2. Наявність довгострокових джерел формування запасів (ДДЗ). Проте довгострокові зобов'язання не повинні брати участь у формуванні запасів.

3. Величина загальних джерел формування запасів (ДФЗ).

Таким чином, кожний наступний показник визначається на базі попереднього.

Цим трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показника забезпеченості запасів джерелами їх формування:

1. Надлишок(+) або нестача(-) оборотного(робочого) капіталу.

2. Надлишок(+) або нестача(-) власних та довгострокових позичених джерел формування запасів.

1. Надлишок(+) або нестача(-) загальної величини основних джерел формування запасів.

Розрахуємо показники і зведемо до таблиці (Табл..2.10).

Таблиця.2.10. Показники формування і забезпеченості запасів ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07, млн.грн.

Показники величини джерел формування запасів	Показники забезпеченості запасів джерелами їх формування
Назва показника	Формула розрахунку	Показник	Показник	Назва показника	Формула розрахунку	Показник	Показник
		01.01.06	01.01.07			01.01.06	01.01.07
1	2	3	4	5	6	7	8
Наявність оборотного (робочого) капіталу (ВОК)	ряд.380-р.080ф№1	-107	-632,4	Надлишок(+) або нестача(-) оборотного(робочого) капіталу	ВОК-р.100ф.№1	90,7	-81
			Продовження таблиці 2.10
1	2	3	4	5	6	7	8
Наявність довгострокових джерел формування запасів (ДДЗ)	ВОК +р.480ф№1	-107	-632,4	Надлишок(+) або нестача(-) власних та довгострокових позичених джерел формування запасів	ДДЗ-р.100ф№1	90,7	-81
Величина загальних джерел формування запасів (ДФЗ)	ДДЗ+р.620+р.630ф№1	847,3	1831,8	Надлишок(+) або нестача(-) загальної величини основних джерел формування запасів	ДФЗ-р.100ф№1	4,3	216,4

З розрахунків бачимо, що через недостатність власного капіталу на ТОВ «Автосервіс», отримуємо від'ємні значення показника робочого капіталу. Довгострокові джерела формування запасів на підприємстві відсутні. Джерело формування запасів на ТОВ «Автосервіс» - це виключно поточні зобов'язання. Якщо станом на 01.01.06р. спостерігаємо надлишок загальної величини основних джерел формування запасів 4,3 тис.грн., то станом на 01.01.07 - 216,4 тис.грн.

Формально стійке або нестійке фінансове положення можна визначити через рівняння (табл. 2.11):

Таблиця.2.11. Фінансове положення ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07

Фінансовий стан	Умова	Розрахунок
		01.01.06	01.01.07
1	2	3	4
Стійке	Запаси ?ВОК+К	-	-
Нестійке	Запаси >ВОК*+К**	197,7>-107	551,4>-632,4

Де:*ВОК - власний оборотний капітал;

**К - кредити і позики під закупівлю запасів.

Запаси на підприємстві ТОВ «Автосервіс» значно перевищують власний оборотний капітал, що є негативною тенденцією.

Отже, зробивши комплексну оцінку підприємства ТОВ «Автосервіс» можна дійти висновку, що підприємство не є банкрутом. Про це свідчать розраховані коефіцієнти згідно Моделі Альтмана, Спрінгейта та вітчизняної моделі. Проте, підприємство знаходиться в тяжкому положенні, рентабельність на низькому рівні, спостерігаємо залежність від зовнішніх кредиторів. Підприємтсво ТОВ «Автосервіс» не має власних джерел покриття запасів і використовує тільки кредиторську заборгованість. Для забезпечення стабільної та більш ефективної діяльності необхідно у подальшому збільшувати обсяг власних засобів за рахунок внутрішніх джерел (зокрема, прибутку), оцінити доцільність короткострокових пасивів.

3. Шляхи покращення фінансового стану ТОВ та його оцінки

3.1 Шляхи поліпшення фінансового стану ТОВ «Автосервіс»

Підприємство, що аналізується, надає послуги з ремонту, технічного обслуговування автомобілів. Послуги користуються попитом, відрізняються досить високою якістю. За розрахунками, зробленими у 2 розділі, очевидно, що стан підприємства не досить добрий. Аналізуючи звіт про фінансові результати за 2006 рік, можна зробити висновок про на перший погляд велику собівартість продукції, адже собівартість склала 13333,4 млн.грн, а виручка від реалізації продукції 15276,0 млн.грн. Насправді ж проблема підприємства в обраній політиці ціноутворення і реалізації послуг. Дохід фірми формується, головним чином, від надання послуг по ремонту, оскільки запчастини, які встановлюються, відпускаються за покупними цінами.

Отже, перша проблема - недоотримання доходу, який вивів би підприємство на прибуткову діяльність.

Друга проблема - занадто високі витрати. Так, наприклад, адміністративні витрати ( у складі яких зарплата адміністративного персоналу) в 2006 році склали 2098,2 млн.грн, а в 2005 - 949,1 тис.грн, тобто в 2,2 рази менше. Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудомісткості послуг, що надаються, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудомісткості, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь - якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю запчастин, які надходить від постачальників.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, збільшення їх навантаження.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

1. Реалізація послуг з негайною оплатою або із знижкою.

2. Отримання дебіторської заборгованості.

3. Продаж резервних грошових активів.

4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запчастин).

5. Отримання банківських кредитів.

6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не призводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах норми. Для підвищення фінансової стійкості, незалежності від інших кредиторів потрібно розробити правильну маркетингову політику (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості послуг).

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

1. Прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

2. Збільшити доходи шляхом збільшення ціни на запчастини.

3. Знизити адміністративні витрати;

4. Зменшити витрати на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для постійних клієнтів, вивчити ефективність організації надання послуг.

Перелічені заходи допоможуть підвищити виручку , а також прибуток на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Але ж як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1. Відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

2. Виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

3. Вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

4. Залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.

Хоча залучення кредитів можливо, коли вже забезпечена висока рентабельність капіталу іншим способом. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредиторської заборгованості.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу, а саме прибутку, через неможливість залучення кредитів.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1. Визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2. Періодичний перегляд граничної суми товарного кредиту (відстрочки платежу), виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

3. Якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4. Використання господарських судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

5. Продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

7. Використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

8. Відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

9. Пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

10. Страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

З метою покращення фінансового стану підприємства ТОВ «Автосервіс» можна запропонувати програму фінансової санації.

Початкові стратегічні цілі:

· Розвиток бізнесу;

· Збільшення кількості клієнтів;

· Зменшення залежності від неблагополучних факторів зовнішнього середовища.

Тактичні цілі санації:

- Покращити асортимент та якість запчастин (пошук нових постачальників);

- Приділення уваги споживачам ( етикет, чистота);

- Збільшення виручки;

- Досягнення чистого прибутку;

- Відновлення ліквідності;

- Збільшення власних основних засобів;

- Досягнення оптимального співвідношення «кількість працівників - продуктивність праці».

Стратегія санації - це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Варіанти стратегії:

1. Прогноз зовнішнього середовища: при приділенні уваги на зовнішні погрози, реалізації плану їх усунення, підприємство може загрози перевтілити в потенційні можливості, або стабілізувати своє положення і бути готовим до сюрпризів зовнішнього середовища: максимальна інформованість, лобіювання бізнесу.

2. Стратегія збереження, укріплення і використання сильних сторін підприємства: якщо підприємство має сильні сторони, то воно повинно їх не тільки зберегти, але і використати. Тільки використані сильні сторони підприємства мають для нього якусь цінність. Якщо не використовувати свої сили, то вони можуть стати слабкими місцями: тільки висококваліфікований персонал, комплексність обслуговування.

3. Стратегія ліквідації слабких сторін підприємства: слабкі сторони підприємства при не приділені їм уваги можуть стати бомбою повільної дії, яка в якийсь момент може звести на «ні» результат всієї діяльності: розробка оптимальної оргструктури.

Оперативна програма заходів, спрямованих на покриття поточних збитків , відновлення платоспроможності

1. Рефінансування дебіторської заборгованості . Підприємство має дебіторів зі строком непогашення заборгованості більше одного року, отже прийняти рішення про звернення до господарського суду.

2. Розпродаж за зниженими цінами товарів, що мають низький попит.

3. Благодійні внески на безповоротній основі керівників підприємства..

За умови успішного виконання цієї програми підприємство може реалізувати план санації, тобто вжити заходів для відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг.

План заходів щодо відновлення платоспроможності, покращення діяльності підприємства.

1. Суттєвою пропозицією є підвищення ціни за запчастини.

Підприємство ТОВ «Автосервіс» веде таку політику цін, що націнка на запчастини дуже низька. Запчастини, при їх установці на автомобіль, продаються за їх собівартістю, а основний дохід підприємство отримує за надання послуг, встановлюючи ці запчастини.

Встановлення ціни має виходити з політики підприємства в ціноутворенні.

Стосовно конкретних СТО, вони, проходять до реальної ціни методом проб та помилок, у зв'язку з чим нерідко мають значні негативні наслідки. Але конкурентоспроможною є та ціна, яка забезпечує при певному співвідношенні факторів конкурентоспроможності найбільший прибуток. В економічній теорії роблять розрахунок такої ціни (при цьому враховують чи певні припущення, чи обмежують кількість факторів, які впливають на ціну, чи обмежують умови, для яких отриманий результат дійсний). На практиці визначення конкурентоспроможної ціни здійснюється методом вивчення кривих попиту, для чого вивчають, яким чином реально змінюється попит залежно від зміни ціни, та визначають, яким чином ці зміни впливають на прибуток. Оптимальна та ціна, при якій кількість клієнтів не зменшується, а доходи зростають. Краще при такому методі пошуку ціни йти від більшої ціни до меншої.

Цей метод не є однозначно прийнятним, тому що ризиковано експерименту вати на реальних прибутках, і, крім того, це практично не можливо за умов інфляції. Тому, на наш погляд, вибір ціни на основі факторів конкурентоспроможності є найбільш прийнятним та реальним для практики. Його основні положення такі. Потрібно вибрати фактори, які впливають на конкурентоспроможність конкретної послуги, чи конкретних послуг, присвоїти кожному з них з урахуванням його важливості (пріоритету) для клієнтів кількість балів, на яку він заслуговує при найкращому стані, та оцінити фактичну кількість балів, яку заслуговує цей фактор на СТО ТОВ «Автосервіс» та на СТО конкурентів. Отримавши ціну одного балу на СТО ТОВ «Автосервіс» та у конкурентів, можна встановити таку ціну, при якій ціна одного балу буде найменша [7].

2. Проведення масштабної рекламної компанії

В цілях реклами використовується занадто мало різних засобів: один раз на місяць друкується реклама в журналі «ELIT CLUB» , роздаються буклети відвідувачам СТО.

Отже, є багато способів рекламування послуг з ремонту автомобілів і СТО в цілому:

· Реклама на телебаченні;

· Реклама на радіо (надійний спосіб донести до автомобілістів інформацію про розташування СТО і види робіт);

· Реклама у відомих виданнях: газетах, журналах.

3. Мотивація споживачів може бути різною, але головні фактори - це вартість робіт і якість обслуговування.

Якість обслуговування клієнтури полягає у створенні тих психологічних, фізичних та естетичних умов, за яких у клієнта виникає та залишається довіра до персоналу станції, відносини до клієнта та умови, в яких він знаходиться на станції сприймаються ним позитивно, та це позитивне сприйняття за лишається та закріплюється з плином часу після відвідування СТО. Якісне обслуговування клієнтури зводиться до того, що при зверненні клієнта на станцію задовольняються його потреби, як особистості і він отримує те, на що може розраховувати особистість: повагу, пристойне та уважне ставлення, адекватну реакцію на розумні потреби, відповідні умови тощо.

4. Нові ідеї - розділ on-line

Розділ on-line насамперед для професіоналів. На сьогодні інформація про той чи іншій товар - його наявність та можливості доставки - часто є визначальним фактором при покупці. За допомогою системи on-line можна швидко побачити, чи є необхідний товар, скільки його на складі, відразу ж замовити і отримати інформацію про те, коли продукція буде доставлена. Не має затримки між замовленням товару і його відправленням, не має багаточасового оформлення. Це все збільшить об'єми продаж.

В Європі незалежні автосервіси об'єднуються в мережу заради якісного забезпечення запчастинами і технічною інформацією. В Україні незалежних легальних автосервісів мало, тому мережу створити неможливо.

5. Технології

Рівень техніки та технології визначається перш за все кількістю обладнання та відносною новизною порівняно з конкурентами. Переважна більшість станцій має недостатній рівень конкурентоздатності. Крім того, технічне переозброєння СТО не може проводитись часто по причині великої вартості обладнання. Тому оновлення обладнання ведеться поступово. Чим менша станція, тим більше часу їй потрібно на придбання нового обладнання. Рівень інформаційного забезпечення передбачає наявність технологічної інформації, інформації щодо ідентифікації запасних частин, ринкової інформації (про ціни, попит, клієнтуру, конкурентів). Інформація, як відомо, є таким же виробничим ресурсом, як і матеріали, обладнання, чи енергія. Особливе значення має технологічна інформація, мається на увазі технології обслуговування та ремонту автомобілів. В умовах вітчизняного автосервісу вирішення задачі інформаційного забезпечення тим складніше, чим більше видів послуг надає станція, та чим для більшої кількості марок та моделей автомобілів. Якщо фірмова станція отримує технологічну інформацію від виробника, спеціалізована станція отримує інформацію власними силами, то універсальна станція стикається з певними труднощами, пов'язаними з необхідністю мати технології на широкий діапазон марок та моделей автомобілів різних за терміном служби [7]. На практиці відсутність інформації по ідентифікації запасних частин, та відсутність технологій обслуговування та ремонту нерідко призводить до негативних наслідків, конфліктів з клієнтурою, значних додаткових витрат, непередбачених ситуацій, які негативно впливають на репутацію станції. За теперішніх умов вирішення питання інформаційного забезпечення пов'язане з певними складностями.

Інформаційні системи на електронних носіях, які все більше розповсюджуються, потребують знань англійської чи німецької мови, та мають бути адаптовані до вітчизняного ринку, тому їх використання теж не в повній мірі задовольняє потреби споживачів. Що стосується ринкової інформації, наприклад про парк автомобілів, то її отримання пов'язане з певними труднощами тому, що інформація органів статистики далеко не відповідає дійсності (розбіжність з даними ДАІ не менше 30%), а отримати дані ДАІ, або занадто дорого, або занадто складно. Практично немає інформації про підприємства конкурентів.

Можна стверджувати, що інформація, як продукт, ще не стала у достатній мірі предметом ринкової діяльності, та вона не є тим продуктом, котрий можна купити на ринку та бути впевненим у його якості.

6.Організаційний план

Рівень сервісних технологій передбачає досконалість методів та засобів роботи з клієнтурою. До сервісних технологій слід віднести, перш за все, те, наскільки організаційна структура підприємства, процедури, методи роботи з клієнтурою, фізичне середовище, орієнтовані на визначення та задоволення потреб клієнтури, а також те, наскільки у цілому загальна поведінка персоналу породжує та залишає позитивне враження у клієнта.

Сервісні технології мають спиратися на загальні правила та закони ділової етики та психології людських відносин. Рівень сервісних вітчизняних технологій, на жаль, дуже низький. Причина такого становища перш за все у відсутності відповідних знань, та у нерозумінні важливості вирішень конкретних питань. Більш важливою та більш складною є задача сервісної орієнтації персоналу. Як свідчить практика та аналіз, у переважній більшості випадків, персонал має своє стале уявлення про відношення до клієнтури, свою культуру, та своє виховання, та привносить ці атрибути у повсякденну роботу з клієнтурою. Це дає негативні наслідки. Тому сервісні технології передбачають як роботу по сервісній регламентації, так і роботу по сервісній орієнтації персоналу.

Рівень організації управління запасами означає для станції можливість виконання замовлення на протязі часу, необхідного для виконання технологічних та організаційних операцій. На жаль, практика свідчить про те, що на одну нормогодину трудомісткості виконуваних робіт витрачається три-п'ять годин поточного часу. Однією із основних причин такого становища є відсутність досконалої системи управління запасами.

За ринкових умов мінімальний рівень запасів є об'єктивною необхідністю з того приводу, що заморожування обігових коштів веде до втрати прибутку та їх нераціонального використання. Тому світова практика виробила систему управління запасами, суть якої зводиться до наступної схеми: є центральний, регіональний та зональний склад, на котрих зберігається відповідно 100, 60, та 40% номенклатури. Крім складів, ця логістична система включає в себе інформаційну та транспортну систему, котрі забезпечують максимальне скорочення відстані та часу доставки запасних частин до станції. Таким чином, забезпечується при мінімальному рівні виробничих запасів максимальна можливість своєчасного забезпечення потреб споживачів у запасних частинах [7].

Отже, можна дійти висновку, що потрібно провести широкомасштабну рекламну компанію, підвищити ціни на запчастини, підвищити рівень сервісних послуг, і т.і. Всі заходи, які були розглянуті, підвищать виручку, а також прибуток на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

3.2 Удосконалення вітчизняних методик оцінки фінансового стану підприємств

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу застосовується цілий ряд спеціальних методів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Фінансовий аналіз використовує цілий ряд методів як загальнонаукових і загальноекономічних, так і специфічних методів фінансового аналізу. В Розділі 1 цієї дипломної роботи йшла мова про вітчизняні і зарубіжні методики оцінки фінансового стану підприємства. До вітчизняних авторів розробки методик фінансового аналізу можемо віднести Поповича Н.Я., Коробова М. Я., та інш. Всі ці автори зробили великий вклад в розвиток фінансового аналізу, але вітчизняні методики фінансового аналізу мають багато недоліків.

Наприклад, Попович П.Я. виклав свою методику аналізу [20]. Автор методики пропонує провести горизонтальний і вертикальний аналіз активів і пасивів. Наступний крок - аналіз динаміки абсолютних і відносних показників: фінансова стійкість, платоспроможність, прирост власного капіталу. Отже, методика Поповича П.Я. дуже стисла. Застосування такого підходу аналізу має певні недоліки: не всі аспекти діяльності залучені до аналізу, неможливо дослідити рентабельність підприємства, не висвітлено аналіз ділової активності. Дебіторську і кредиторську заборгованість можна дослідити тільки за даними горизонтального і вертикального аналізу. Аналіз фінансового стану зводиться до визначення стійкості і платоспроможності підприємства. Через такий підхід складнішим стає процес формування висновків про фінансовий стан підприємства, а висновки про прибутковість підприємства взагалі неможливо зробити.

В «Методичних рекомендацій з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств» Центральної спілки споживчих товариств України пропонується проводити фінансовий аналіз за методикою, висвітленою в розділі 1 цієї дипломної роботи.

Отже, спочатку пропонується провести загальну оцінку фінансового стану розрахувавши показники: коефіцієнт фінансової незалежності, фінансової стійкості, інвестування, маневрування, ліквідності; рентабельність обороту з реалізації продукції; рентабельність сукупного капіталу, власного капіталу; фондовіддачу активів та ін.

Дійсно, розрахувавши основні показники фінансового стану, можемо отримати фінансову картину підприємства, але в Методиці не висвітлено точний розрахунок коефіцієнтів, а це призводить до складності при обчисленні і в отриманні результатів розрахунків.

Після загальної оцінки пропонується провести поглиблений аналіз, який деталізує чинники впливу на зміну показників загальної оцінки фінансового стану, націлює прийняття конкретних управлінських рішень щодо фінансової стабілізації підприємства.

Детального вивчення потребують такі об'єкти:

§ Склад і структура активів і пасивів балансу підприємства;

§ Структура власного капіталу;

§ Розміщення власного капіталу та довгострокових залучених коштів;

§ Стан і ефективність використання основних фондів та інших необоротних активів;

§ Оборотні засоби та джерела їх формування;

§ Тривалість операційного циклу;

§ Дебіторська і кредиторська заборгованість;

§ Фінансові результати;

§ Рух грошових коштів;

§ Ділова активність.

На аналіз підприємства за наведеною схемою потрібно буде витратити багато часу. Такий аналіз, вважаємо, необхідний на великих підприємствах, заводах, фабриках, де працюють великі фінансові служби. В умовах середнього і малого бізнесу такий поглиблений аналіз стає неможливий.

Отже, схема аналізу згідно Методичних рекомендацій [5] більш розширена, ніж методика Поповича П.Я, приділена увага більшій кількості показників. Але такий аналіз занадто громіздкий, важко прослідити структуру аналізу. Аналіз не поділений на блоки, коефіцієнти розраховуються всі в купі. Складно зробити висновки про фінансовий стан підприємства.

В першому розділі дипломної роботи розглянуто вітчизняну методику проведення оцінки фінансового стану бенефіціара [4]. Методика містить певні недоліки.

Для отримання значення інтегрованого показника потрібно розрахувати десять різних показників, тобто це достатньо громіздкий розрахунок.

Велика увага в розрахунку приділена показникам рентабельності і оборотності, проте аналіз платоспроможності розглядається в даній методиці дуже вузько, не приділена увага аналізу ліквідності підприємства. Зовсім відсутній аналіз ділової активності, аналіз стану основних засобів підприємства.

Так, відповідно до Порядку проведення оцінки фінансового стану бенефіціара [4], інтерпретація значень інтегрального показника може зводитись до п'яти різних фінансових станів: незадовільний фінансовий стан, поганий, зона невизначеності з негативною динамікою, зона невизначеності з позитивною динамікою, стійкий фінансовий стан. В залежності від галузі економічної діяльності та інтервалу значення розрахованого Z- показника і визначається фінансовий стан підприємства.

Особливість методик поточного аналізу полягає в тому, що фактичні результати діяльності оцінюються в порівнянні із планом і даними попередніх аналітичних періодів. У цьому виді аналізу є істотний недолік - виявлені резерви - назавжди загублені можливості росту ефективності виробництва, тому що вони ставляться до минулого періоду.

При оперативному аналізі провадиться дослідження натуральних показників, у розрахунках допускається відносна неточність, тому що немає завершеного процесу.

Якщо не конкретизувати, а взяти до уваги вітчизняні методики в цілому, можемо виділити наступні недоліки:

a) Недоліки горизонтального і вертикального аналізу;

Інформацію про зміни, які сталися у фінансово-майновому стані і динаміці розвитку підприємства, можна отримати шляхом горизонтального і вертикального аналізу статей фінансової звітності.

Можливості горизонтального і вертикального аналізу можуть бути обмежені за умов високої інфляції, оскільки вона суттєво змінює результати співставлення даних, оскільки її вплив на оцінку різних груп активів різний.

Оцінка оборотних засобів, яка постійно змінюється в умовах високої інфляції, встигає врахувати зміни індексу цін на ресурси вхідні (придбані запаси) і вихідні (дебіторська заборгованість) тільки при умові високої оберненості цих активів. Разом з тим, оцінка основних засобів підприємства, зроблена на основі принципу історичної собівартості, не встигає врахувати інфляційне збільшення до їх реальної вартості. Для цієї мети передбачена переоцінка основних засобів, що скасовує диспропорції в структурі активів, а, значить, не дозволяє викривлювати результати вертикального аналізу.

Існує думка, що і в цілях проведення горизонтального і вертикального аналізу можна обійтись без переоцінки, замінив її штучним(часовим) перерахунком вартості всіх активів в тверду валюту і застосував при цьому обмінний курс на дату складання балансу. Це не правильний підхід, оскільки обмінний курс відображає співвідношення вартостей в різних валютах тільки для монетарних активів, а балансова вартість основних засобів, яка перерахована за обмінним курсом і співвіднесена на початок і кінець звітного періоду, не буде відображати реальної вартості цих активів. Крім того, слід врахувати, що тверда валюта всередині країни з високим рівнем інфляції також підвержена інфляції, не дивлячись на те, що країна - емітент цієї валюти в цей час від інфляції не страждає.

b) Багато варіантів розрахунку одних і тих самих коефіцієнтів;

Отже, одні й ті самі коефіцієнти різні автори пропонують рахувати по-різному. Як наслідок, результат аналізу може бути викривлений

c) Різні варіанти нормативних значень різних авторів не дають змоги точно оцінити стан розрахованих значень.

d) Для аналізу потрібно розраховувати занадто багато коефіцієнтів, щоб отримати більш правдиву картину.

Проаналізувавши різні схеми аналізу фінансового стану підприємства (Розділ 1) і з огляду на деякі достоїнства й недоліки цих схем, пропонуємо наступний варіант методики аналізу фінансового стану.

1. Аналіз балансу підприємства і його структур:

1.1. Аналіз структури активів - аналіз співвідношення оборотних та необоротних активів, майна виробничого призначення;

1.2. Аналіз структури пасивів балансу. Поглиблений аналіз пасивів підприємства, розраховуються коефіцієнти автономії, фінансової залежності, фінансового ризику, нагромадження власного капіталу, співвідношення короткострокових пасивів і перманентного капіталу;

1.3. Загальний аналіз балансу.

2. Аналіз ліквідності підприємства;

3. Аналіз фінансової стабільності підприємства (у даному блоці визначається тип фінансової стабільності підприємства, провадиться аналіз динаміки власного оборотного капіталу).

4. Аналіз рентабельності підприємства;

5. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості.

Методи розрахунку показників балансової ліквідності, платоспроможності, та фінансової стабільності в методиках слід викласти більш детально та спрощено. Це дасть змогу в подальшому розробити спеціалізовану програму для використання комп'ютерної техніки в аналізі фінансового стану.

Розробка програмного забезпечення аналізу дасть змогу керівництву підприємства проводити щомісячно вказаний аналіз та використовувати його результати для розробки обгрунтованих управлінських рішеннь.

Напрямами удосконалення комплексної оцінки фінансового стану підприємств за різних методичних підходів Островською О.А., думку якої ми поділяємо, визначено:

1) необхідність розробки галузевих моделей оцінки фінансового стану підприємств (або галузевих інструкцій, які містять механізм застосування базових методик з визначенням для підприємств окремих галузей характерних для них критичних значень показників);

2) поглиблення класифікації рівнів фінансової стійкості для прийняття на підприємстві своєчасних та ефективних управлінських рішень;

3) уточнення складу пропонованих до вивчення показників у напрямку відбору коефіцієнтів, які можливо обчислювати зовнішніми фінансовими аналітиками.

Отже, вивчення та аналіз методик різних авторів по темі дипломної роботи показав, що в Україні ще не розроблено єдиної методики проведення аналізу фінансового стану. Різниця в тлумаченні окремих показників та у визначенні граничних величин показників у різних авторів не дає можливості однозначно застосувати будь-яку авторську методику аналізу. На наш погляд визріла необхідність до складання такої методики аналізу. Наявність розробленої методики дала б можливість співставляти результати аналізу проведеного на різних підприємствах різними виконавцями.

3.3 Впровадження контролю за фінансовим станом на ТОВ «Автосервіс»

Фінансовий контроль як одна із функцій управління фінансами, за визначенням Петренко С.М., являє собою особливу діяльність щодо перевірки формування й використання фондів фінансових ресурсів у процесі створення, розподілу та споживання валового внутрішнього продукту з метою оцінювання обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання [19]:

З визначення сутності фінансового контролю випливає, що його об'єктом є процеси формування й використання фондів фінансових ресурсів. Суб'єкт контролю - це носій контрольних функцій щодо об'єкта контролю. Він, як правило, визначається законодавством держави, нормативно-правовими актами суб'єктів фінансової діяльності.

Найважливіші принципи фінансового контролю:

-незалежність;

-гласність;

-превентивність (попереджувальний характер);

-дієвість;

-регулярність;

-об'єктивність;

-всеохоплюючий характер.

Залежно від суб'єктів, які здійснюють контроль, розрізняють такі види фінансового контролю: державний, відомчий (внутрішньокорпоративний), внутрішньогосподарський, громадський і аудиторський (незалежний) [19].

В дипломній роботі розглянуто і проаналізовано фінансовий стан підприємства ТОВ «Автосервіс». На підприємстві склалася наступна організаційна структура (рис 3.1.):

Рис.3.1.Організаційна структура ТОВ «Автосервіс»

Внутрішньогосподарський контроль проводиться всіма службами підприємства, зазначеними на рис.3.1., проте фінансовий контроль провадиться на неналежному рівні.

Директор технічний контролює діяльність відділу запчастин, які запчастини потрібно замовити, їх якість і кількість.

Директор відділу збуту контролює діяльність з постачання запчастин, строки поставки, умови розрахунків.

Директор контролює діяльність всіх цехів по ремонту автомобілів, якість виконуваних робіт, строки.

Безпосередньо на головного бухгалтера покладена відповідальність за правильну організацію бухгалтерського обліку, своєчасне складання бухгалтерської звітності, правильне і своєчасне перерахування платежів у бюджет.

На всіх ланках організаційної структури контроль характеризується несистематичністю. Рішення, які приймаються в ході поточної роботи не мають підґрунтя для майбутньої діяльності.

Адже, залежно від часу проведення виділяють такі форми фінансового контролю:

- попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій;

- поточний, що проводиться у процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.);

- наступний, що проводиться після закінчення певних періодів, за підсумками місяця, кварталу, року [12].

На ТОВ «Автосервіс» відсутній контроль, який здійснюється після закінчення певних періодів.

Методи фінансового контролю, як конкретні способи і прийоми його проведення, включають ревізії, тематичні перевірки, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності.

У своєму дослідженні ми зупинимося на основних і найбільш важливих, на нашу думку, елементах інструментарію підсистеми оперативного контролінгу, які потрібно впровадити на ТОВ «Автосервіс».

1. Бюджетування, формуванні основних підконтрольних показників ефективного керування підприємством, визначенні ступеня впливу виниклих відхилень на величину алгоритму 'витрати - прибуток'.

2. Планування діяльності підприємства.

3. Прогнозування діяльності.

Для впровадження в дію цих елементів підсистеми контролінгу необхідно розробити організаційну схему відповідальних. На нашу думку вона може мати наступний вигляд (рис.3.2).

Рис.3.2.Організаційна схема відповідальних осіб відділу контролінгу на ТОВ «Автосервіс»

Але, схему можна спростити, оскільки такий відділ контролінгу можливо створити тільки на великих підприємствах через достатньо високі витрати для підприємства. Тому ми пропонуємо доповнити схему, зображену на рис.3.1. і представити її в такому вигляді (рис.3.3.).

Рис. 3.3. Планова організаційна структура ТОВ «Автосервіс»

Неодмінною умовою успішного функціонування оперативного контролінгу на підприємстві є розробка бюджетів, їхній аналіз і контроль. В умовах ринку ця проблема є найбільш актуальної, оскільки постійно змінюються зовнішні умови, вимагається гнучке планування, що дозволяє мистецьки маніпулювати ресурсами і витратами підприємства з метою витягу максимального прибутку. Отже, потрібно розробити бюджет доходів, витрат, грошових надходжень і т.і.

Планування випливає з необхідності приймати сьогоднішні рішення про те, що повинно відбутися в майбутньому й означає спробу формування майбутнього розвитку підприємства. Виходячи з цього, позначимо планування як процес здійснення господарсько-організаторської функції керівництва підприємства з орієнтацією на перспективний розвиток.

Прогнозування є визначенням результатів якоїсь діяльності в майбутньому при досягненні поставлених планів.

Для визначення значимості бюджетів у розвитку підприємства необхідно зупинитися на значенні визначення цього терміна.

Бюджет (англ. budget - буквально сумка) - розпис, кошторис грошових витрат і доходів підприємства на визначений період (рік, квартал, місяць). Бюджет - це план діяльності чи підприємства підрозділи в кількісному вираженні , це фінансові плани на конкретний період, погоджені з виробничою діяльністю фірми це вираження бажаного стану, того, що ми хочемо [23].

З вищенаведених визначень можна зробити висновок про те, що основою функціонування і розвитку підприємства служить система бюджетів, що дозволяє заздалегідь оцінити ефективність управлінських рішень, оптимальним образом розподілити ресурси і порівняти витрати при розробці концепції ведення бізнесу.

Бюджетування можна визначити як процес вироблення оптимальних напрямків використання доходів і формування витрат підприємства в ході здійснення його фінансово-господарської діяльності і розраховані на визначений період часу. При цьому бюджетування охоплює розробку бюджетів, організацію його здійснення і контроль за його виконанням.

Ціль дослідження на даному етапі полягає у визначенні особливостей бюджетування як елемента інструментарію оперативного контролінгу. Для того, щоб реалізувати головну мету контролінгу, необхідно вимірювати інформаційні параметри успіху (прибутку) підприємства, що дозволяють довідатися міру досягнення визначених цілей. Орієнтація на конкретні цілі повинна відбуватися при розробці бюджетів. Від цього залежить якість бюджетування і повнота включення всіх ресурсів і витрат з метою одержання бази порівняння з фактичними показниками, що, у свою чергу, дає можливість оцінки відповідності бажаного і дійсного. Визначення логіки і методики дослідження обумовило необхідність розробки етапів програмування цілей, які б найбільше повно розкривали організаційну структуру бюджетування і вимоги, пропоновані до нього .

Необхідно відзначити, що зазначені етапи програмування цілей варто застосовувати як на рівні підприємства в цілому, так і на рівні структурних підрозділів, оскільки злагодженість роботи всього підприємства залежить від проникнення і розуміння планів і бюджетів менеджерами структурних підрозділів. Досягнення поставлених цілей можливо, на наш погляд, за допомогою:

* засобів комунікації, що визначаються як взаємозв'язки і залежності адміністративного і виробничого характеру, що дозволяють представити прогнозовані (бажані) результати різних сфер фінансово-господарської діяльності підприємства (виробництва, реалізації продукції, діяльності допоміжних підрозділів, керування фінансовими потоками);

* засобів координації, що виражаються в узгодженні дій по здійсненню фінансово-господарської діяльності різними підрозділами підприємства;

· мотивації керівників на місцях;

*контролю й оцінки ефективності поточної діяльності з метою порівняння фактичних витрат з нормативними (плановими).

Досліджуючи питання формування структури і змісти бюджетів, візьмемо за основу загальноприйнятий підрозділ бюджетів на два основних види: поточні (операційні) бюджети, що відбивають виробничу діяльність підприємства, і фінансовий план, що представляє собою прогноз фінансової звітності.

На прикладному рівні, безумовно, описані види бюджетів носять направляюче значення. Виходячи з характеру інформації того чи іншого бюджету, менеджери здатні визначити пріоритетність цього напрямку для свого підприємства і необхідність використання його в роботі. Також можлива більш глибока класифікація чи бюджетів, навпаки, виключення непотрібних.

Однак варто врахувати, що між бюджетами існує взаємозв'язок, оскільки і всі процеси фінансово-господарської діяльності підприємства взаємозалежні і взаємообумовлені. При цьому бюджет прибутків і збитків є завершальною ланкою процесу бюджетування і «являє собою прогноз звіту про прибутки і збитки, він акумулює в собі інформацію з всіх інших бюджетів: зведення про виторг, перемінні і постійні витрати, а отже дозволяє проаналізувати, яку прибуток підприємство одержить у планованому періоді»

Таким чином, розробка системи бюджетів на підприємстві дозволяє врахувати всі елементи прогнозів, сконцентрувавши їх у бюджеті про прибутки і збитки. Здійснення поточної і наступної аналітичної роботи дозволяє робити необхідні коректування і доповнення з метою удосконалювання процесів бюджетування на підприємстві.

Висновки

Результати проведеного у магістерській дипломній роботі дослідження дозволили зробити наступні висновки і пропозиції:

1. Для розуміння сутності фінансового стану було проаналізовано думки Поповича П.Я. і Любушина Н.П., Тарасенко Н.В., Костенко Т.Д., Шеремета А.Д. В результаті аналізу можна запропонувати таке визначення фінансового стану: Фінансовий стан - це стан, при якому підприємство або продовжує діяльність, або стає банкрутом. Можливо це визначення є нестандартним, але вважаємо його правильним, оскільки вчасне проведення розрахунків, нормальний режим роботи, забезпеченість ресурсами та інш. - це все характеристики фінансового стану, при чому характеристики, при яких підприємство нормально функціонує. Стан банкрутства - це теж фінансовий стан, який характеризується кризою.

2. Розкрито теоретичні та методичні засади оцінки фінансового стану підприємств. Розглянуто вітчизняні методики, створені та викладені в офіційних джерелах, Міністерством Фінансів України, Міністерством Економіки України, Укоопспілкою ті ін.. А також зарубіжна методика Шеремета А.Д. Всі ці методики мають подібні риси й мають певні особливості. Подібні вони в загальному змісті аналізу фінансового стану підприємства: аналіз балансу; аналіз фінансової стабільності; аналіз ліквідності й платоспроможності. Також визначено недоліки таких методик, такі як, недостатність аналізу коефіцієнтів, відсутність чіткої структури аналізу та інш.

3. Вивчено зарубіжний досвід оцінювання підприємницьких структур. Застосування зарубіжних методик аналізу можливе, але потрібно звертати увагу на особливості українського оподаткування, різницю в бухгалтерському обліку країн. Виникає необхідність уніфікації інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану на міжнародному рівні. Використовувати Z-модель Альтмана для діагностики імовірності банкрутства з методичної точки зори не зовсім коректно, оскільки такий параметр, як ринкова вартість власного капіталу, може бути розрахований лише для акціонерних товариств, акції яких вільно обертаються на біржі. Однак оцінка імовірності банкрутства підприємтсва стала корисною хоча б з порівняльної точки зори.

4. За результатами аналізу фінансового стану підприємств України можна зробити висновки:

- прибутки на підприємствах України протягом 1998-2007 років зростають нерівномірно;

- підприємства розвиваються стрибкоподібно, в деяких галузях спостерігається паралель «прибуток-збиток-прибуток»;

- більше 30% підприємств в Україні збиткові;

- в структурі оборотних коштів підприємств більше 60% займає дебіторська заборгованість і 3-7% грошові кошти

Проведений аналіз фінансового стану підприємств України свідчить про необхідність проведення фінансового аналізу підприємств для того, щоб не допустити банкрутства, своєчасно виявляти недоліки у діяльності, своєчасно їх виправляти, управляти прибутком, оборотними коштами, підвищувати платоспроможність і ліквідність підприємства.

5. Проведена оцінка фінансового стану підприємства ТОВ «Автосервіс» показала, що ситуація на підприємстві ТОВ «Автосервіс» свідчить про неефективне співвідношення на підприємстві між власними і залученими коштами в загальній структурі джерел засобів, оскільки такі значення коефіцієнта фінансування характеризують незабезпеченість заборгованості власними коштами, а тому не можна говорити про фінансову стійкість підприємства в даному проміжку часу.

Аналіз ліквідності підприємства показав, що воно не має достатньої кількості ліквідних коштів для погашення короткострокових зобов'язань. Аналіз фінансової стійкості на підприємстві дає можливість стверджувати, що підприємство в цілому має незбалансовану структуру засобів, жоден з розрахованих показників не вписуються в рекомендовані межі. А тому, на жаль, не можна говорити про фінансову автономію підприємства, тобто його незалежність від зовнішніх джерел фінансування.

Протягом 2005-2006 років підприємство функціонувало не досить успішно. Для підприємства був проблематичний 2006 рік , оскільки характеризувався нульовою рентабельністю по всіх показниках, що було результатом відсутності прибутку від реалізації продукції власного виробництва. А ось рентабельність реалізованої продукції, навпаки, має тенденцію до повільного зростання. Можна сказати, що виробництво на даному підприємстві набирає обертів, доказом чого є постійне зростання обсягів основних засобів, запасів та готової продукції.

ТОВ «Автосервіс» характеризується високою швидкістю обороту активів, швидким нарощуванням основних засобів, низькою тривалістю операційного і фінансового циклу.

6. Проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу розробити висновки та пропозиції по поліпшенню фінансового стану підприємства, але ці висновки і розрахунки показників не завжди можуть бути співставлені з подібним аналізом по іншим підприємствам.

З метою покращення фінансового стану ТОВ «Автосервіс», можна запропонувати наступне:

§ Прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

§ Збільшити доходи шляхом збільшення ціни на запчастини;

§ Знизити адміністративні витрати;

§ Зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Пропонується провести широкомасштабну рекламну компанію, ввести політику мотивації споживача, впровадити нові ідеї - розділ on-line, а також вдосконалити систему контролю за фінансовим станом на підприємстві.

Отже, проаналізувавши різні схеми аналізу фінансового стану підприємства (Розділ 1) і з огляду на деякі переваги й недоліки цих схем, можна запропонувати наступний варіант методики аналізу фінансового стану: Горизонтальний і вертикальний аналіз активів і пасивів, аналіз ліквідності підприємства, аналіз фінансової стабільності підприємства, аналіз рентабельності підприємства, аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості.

Список використаних джерел

1.Кримінальний Кодекс України: кримінальний Кодекс України від 04.05.2001р. №2341-III// Офіційний вісник України. - 2001. - №21. - с.1 - 131.

2.Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 р. № 996 - XIV // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - № 37. - С. 22 - 29.

3.«Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи дове дення до банкрутства», Міністерство економіки України, наказ № 14 від 19 січня 2006 р.//Українська інвестиційна газета, 2006,10, №43.

4.«Про затвердження Порядку проведення оцінки фінансового стану бенефіціара та визначення виду забезпечення для обслуговування та погашення позики, наданої за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій», Мінфін, Наказ №247 від 01.04.2003р.// Офіційний вісник України, 2003, №17 (08.05.2003), ст.799.

5.«Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств», Укоопспілка, Методичні рекомендації від 28.07.2006р.// Вісті Центральної спілки споживчих товариств України, 2006, 08, №32.

6.Актуально о анализе финотчетности: справочник/ Р.Грачева. - К.: ООО «Издательский Дом «Принтес», 2007. - 128с.

7.Автосервіс: організація роботи з клієнтурою. - Київ: «Міжнародна агенція «BeeZone», 2003. - 352с.

8.Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа.-М.: Финансы и статистика, 1993 г. - 228 с.

9.Балабанов И. Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта - 2-е изд., доп. - М.: Финансы и статистика, 2001.

10.Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: навч.посібник - К.: КНЕУ, 2005. - 592с.

11.Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. -- К.: МП «ИТЕМ лтд»: СП «АДЕФ-Украина», 1996. -- 534 с.: ил., табл.

12.Головко В.І., Мінченко А.В., Шарманська В.М. Фінансово-економічна діяльність підприємства: контроль, аналіз та безпека. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 448с.

13.Ефимова 0. В. Как анализировать финансовое положение предприятия. - М. :1993

14.Карлин Т.Р., Макмилан А.Р. Анализ финансовых отчетов (на основе GAAP): Учебник./ Пер. с англ. М.: ИНФРА-М, 2000. - 448с.

15.Костенко Т.Д., Підгора Є.О, Рижиков В.С., Панков В.А., Герасимов А.А., Ровенська В.В. економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 400с.

16.Любушин Н.П. Комплексный экономический анализ хозяйственной деятельности: Учебное пособие. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юнити -ДАНА, 2005. - 448с.

17.Магістерські програми. Фінанси: Програма «Фінансовий менеджмент». 2004/2005 навч.рік/Кол.авт.під кер. А.М. Поддєрьогіна. - К.:КНЕУ, 2004. - 376с.

18.В.Ф.Палий. Новая бухгалтерская отчетность. Содержание. Методика анализа -М.: библиотека журнала «Контроллинг», 1991. - 345с.

19.Петренко С.М. «Контролінг». - Київ: Ніка-Центр,2002. - 296с.

20.Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2004. - 416с.

21.Русак Н.А., Русак В.А. Финансовый аналіз субъекта хозяйствования: Справ.Пособие. - Мн.: Выш.шк., 1997. - 309с.

22.Тарасенко Н.В. економічний аналіз. Навчальний посібник. - 3-тє видання, виправлене і доповнене. - Львів: «Магнолія плюс», 2004. - 344с.

23.Фінанси підприємств: підручник/ А.М. Поддєрьогін; кер.авт.кол. А.М.Поддєрьогін; Київський нац.екон. ун-т. - 6-те вид., переробл. І доповн. - К.: КНЕУ, 2006. - 552с.

24.Фінансова звітність та аналіз фінансового стану підприємства/за ред.-А.М.Коваленко. - Дніпропетровськ: ВКК «Баланс-Клуб», 2007-240с.

25.Фінансовий аналіз: навч.посібник для студ.вищих навч.закладів/ Н.М.Дієва, О.І.Дедіков; М-во освіти і науки України, Дніпропетровська державна фінансова академія. - К.: Центр учбової літ - ри, 2007. - 324с.

26.Фінансова система України: навч.посібник/ М.І.Карлін. - К.:Знання, 2007. - 325с.

27.Фінансовий менеджмент: навчальний посібник/ Л.С.Ситник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 352с.

28.Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 208 с.

29.Островська О.А. Удосконалення комплексної оцінки фінансового стану підприємств промисловості будівельних матеріалів // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр.- Випуск 182. - Том 1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003.- С.159-170.

30.Захарченко В.О., Счасна С.І. Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства // Фінанси України, 1'2005. с.137-144.

31.Статистичний щорічник України за 2005 р. - К.: Видавництво „Консультант», 2006. - 576 с.

32.http://www.ukrstat.gov.ua/

Додаток А

Таблиці розрахунку показників для аналізу фінансового стану підприємства[13]

Таблиця. Показники фінансової стійкості підприємства

Назва показника	Формула розрахунку	Формула розрахунку з використанням статей форм звітності
Коефіцієнт незалежності(автономії, власного капіталу)
Коефіцієнт фінансової стабільності

Таблиця.Показники ліквідності та платоспроможності підприємства

Назва показника	Формула розрахунку	Формула розрахунку з використанням статей балансу (ф.№1)
Величина чистих оборотних активів (робочий капітал)	Оборотні активи-короткострокові зобов'язання	Ряд.260-ряд.620
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Коефіцієнт швидкої (проміжної)ліквідності
Коефіцієнт поточної(загальної)ліквідності(покриття)
Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів

Таблиця.Показники прибутковості підприємтсва

Назва показника	Формула розрахунку	Формула розрахунку з використанням статей балансу (ф.№1)
Коефіцієнт рентабельності активів(усього капіталу)
Коефіцієнт рентабельності реалізації 1
Коефіцієнт рентабельності реалізації 2 (операційна рентабельність продажу)
Коефіцієнт рентабельності основної діяльності (продукції)
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу
Період окупності власного капіталу

Таблиця.Показники ділової активності підприємства

Назва показника	Формула розрахунку	Формула розрахунку з використанням статей балансу (ф.№1)
1	2	3
Коефіцієнт оборотності активів(коефіцієнт трансформації капіталу, ресурсовіддача)
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
	Продовження таблиці
1	2	2
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості
Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів
Коефіцієнт оборотності основних засобів(фондовіддача)
Тривалість обороту в днях		Розрахунково
Тривалість операційного циклу в днях	Тривалість обороту дебіторської заборгованості+Тривалість обороту запасів	Розрахунково
Тривалість фінансового циклу	Тривалість операційного циклу-Тривалість обороту кредиторської заборгованості	Розрахунково

Додаток Б

Таблиця. Баланс (Форма №1) підприємства ТОВ «Автосервіс» за період 01.01.05 - 01.01.07рр

Актив	Код рядка	01.01.2005.	01.04.2005.	01.07.2005.	01.10.2005.	01.01.2006	01.04.2006.	01.07.2006.	01.10.2006.	01.01.2007.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010					0,00
первісна вартість	011
знос	012
Незавершене будівництво	020				1,8
Основні засоби:
залишкова вартість	030					1,80	1,60	34,60	58,9	105,00
первісна вартість	031					5,40	5,40	38,70	63,7	110,60
знос	032					3,60	3,80	4,10	4,8	5,60
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040
інші фінансові інвестиції	045
Довгострокова дебіторська заборгованість	050
Відстрочені податкові активи	060
Інші необоротні активи	070					0,00				0,00
Усього за розділом І	080				1,8	1,80	1,60	34,60	58,9	105,00
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	144,4	369,2	235,7	259,4	197,70	224,50	293,50	589,7	551,40
тварини на вирощуванні і відгодівлі	110
незавершене виробництво	120
готова продукція	130
товари	140
Векселі одержані	150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	337,9	356,4	595,5	441,7	354,30	480,60	531,50	597,7	479,30
первісна вартість	161	337,9	356,4	595,5	441,7	354,30	480,60	531,50	597,7	479,30
резерв сумнівних боргів	162					0,00				0,00
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170			25,7	2,9	12,90	9,40	55,40	390,0	483,10
за виданими авансами	180									0,00
з нарахованих доходів	190			0,6
із внутрішніх розрахунків	200
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	3,4	55,9		1,7	207,40	553,40	659,80	7,1	22,40
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
						Продовження таблиці
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
в національній валюті	230	140,9	128,4	29,5	19,2	48,90	39,60	83,90	56,2	25,10
в іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250				35,6	21,80	26,00	25,20	81,1	54,10
Усього за розділом ІІ	260	626,6	910,0	887,0	760,4	843	1333,6	1649,3	1721,8	1615,4
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	3,4	2,6	2,9	6,4	4,40	4,90	6,20	4,2	6,40
Баланс	280	630,0	912,5	889,9	768,6	849,20	1340	1690,2	1784,8	1726,8

Таблиця.

Пасив	Код рядка	01.01.2005.	01.04.2005.	01.07.2005.	01.10.2005.	01.01.2006.	01.04.2006.	01.07.2006.	01.10.2006.	01.01.2007.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	11,8	11,8	11,8	11,8	11,8	11,8	11,8	11,8	11,8
Пайовий капітал	310
Додатковий вкладений капітал	320
Інший додатковий капітал	330
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	-131,0	-210,5	-166,1	-144,7	-117	-165,3	-180,2	-487,3	-749,2
Неоплачений капітал	360									0
Вилучений капітал	370
Усього за розділом І	380	-119,2	-198,7	-154,3	-132,9	-105,2	-153,5	-168,4	-475,5	-737,4
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400
					Продовження таблиці
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Інші забезпечення	410
Цільове фінансування	420
Усього за розділом ІІ	430
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450
Відстрочені податкові зобов'язання	460
Інші довгострокові зобов'язання	470
Усього за розділом ІІІ	480
ІV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510
Векселі видані	520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	582,3	944,0	881,4	481,2	631,6	1134,1	1406,0	1234,5	1417,6
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540
з бюджетом	550	56,5	53,3	52,5	59,0	52,9	56,2	89,6	389,0	516,8
з позабюджетних платежів	560
зі страхування	570	32,6	36,1	31,7	36,6	36,8	37,8	39,5	40,4	41,4
з оплати праці	580	77,0	77,7	78,6	115,1	115,4	118,1	170,2	173,2	182,2
з учасниками	590
					Продовження таблиці
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
із внутрішніх розрахунків	600
Інші поточні зобов'язання	610	0,8	0,1		209,6	117,6	147,3	153,3	423,3	306,2
Усього за розділом IV	620	749,2	1111,2	1044,2	901,5	954,3	1493,6	1858,5	2260,4	2464,2
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	630,0	912,5	889,9	768,6	849,1	1340,0	1690,2	1784,8	1726,8

Додаток В

Таблиця.Звіт про фінансові результати ( Форма №2) ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07

І. Фінансові результати
Стаття	Код рядка	01.01.07	01.01.06
1	2	3	4
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	18346,7	18452
Податок на додану вартість	015	3057,9	3075,3
Акцизний збір	020
	025
Інші вирахування з доходу	030	12,8	11,5
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	15276	15365,2
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040	13333,4	14043,1
Валовий:
прибуток	050	1942,6	1322,1
збиток	055
Інші операційні доходи	060	0,6
Адміністративні витрати	070	2098,2	949,1
Витрати на збут	080	1	0,3
Інші операційні витрати	090	137,8	20,7
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток	100		352
збиток	105	-293,8
Дохід від участі в капіталі	110
Інші фінансові доходи	120	1,7	1,1
Інші доходи	130
Фінансові витрати	140
Продовження таблиці
1	2	3	4
Втрати від участі в капіталі	150
Інші витрати	160	3
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток	170		353,1
збиток	175	295,1
Податок на прибуток від звичайної діяльності:	180	47,7	117,6
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток	190		235,5
збиток	195	-342,8
Надзвичайні:
доходи	200
витрати	205
Податки з надзвичайного прибутку	210
Чистий:
прибуток	220	0	235,5
збиток	225	-342,8
ІІ. Елементи операційних витрат
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	165,53	38242,1
Витрати на оплату праці	240	172,8	3852,8
Відрахування на соціальні заходи	250	63,9	1291,1
Амортизація	260	2	606,2
Інші операційні витрати	270	63,77	3722
РАЗОМ	280	468	47714,2
ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій
Продовження таблиці
1	2	3	4
Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Середньорічна кількість простих акцій	300
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330
Дивіденти на одну просту акцію	340

Додаток Г

Таблиця. Звіт про рух грошових коштів (форма №3) ТОВ «Юніком Авто» станом на 01.01.06 та 01.01.06

Стаття	Код	01.01.07	01.01.06
		Надходження	Видаток	Надходження	Видаток
1	2	3	4	5	6
I. Рух коштів у результаті операційної діяльності
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	010		295,1	353,1
Коригування на:
амортизацію необоротних активів	020	2,0	X	3,6	X
збільшення (зменшення) забезпечень	030
збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць	040
збиток (прибуток) від неопераційної діяльності	050	1,3			1,1
Витрати на сплату відсотків	060		X		X
Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах	070	0	291,8	355,6	0
Зменшення (збільшення):
оборотних активів	080		787,8		298,6
витрат майбутніх періодів	090		2,0		0,9
Збільшення (зменшення):
поточних зобов'язань	100	1 509,8		222,0
доходів майбутніх періодів	110
Грошові кошти від операційної діяльності	120	428,2	0	278,1	0
Сплачені:
відсотки	130	X		X
податки на прибуток	140	X	64,0	X	143,6
		Продовження таблиці
1	2	3	4	5	6
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	150	364,2	0	134,5	0
Рух коштів від надзвичайних подій	160
Чистий рух коштів від операційної діяльності	170	364,2	0	134,5	0
II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності
Реалізація:
фінансових інвестицій	180		X		X
необоротних активів	190		X		X
майнових комплексів	200
Отримані:
відсотки	210	1,7	X	1,1	X
дивіденди	220		X		X
Інші надходження	230		X		X
Придбання:
фінансових інвестицій	240	X		X
необоротних активів	250	X		X
майнових комплексів	260	X		X
Інші платежі	270	X		X
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	280	1,7	0	1,1	0
Рух коштів від надзвичайних подій	290
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності	300	1,7	0	1,1	0
III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності
Надходження власного капіталу	310		X		X
Отримані позики	320		X		X
Інші надходження	330		X		X
Погашення позик	340	X		X
Сплачені дивіденди	350	X		X
Інші платежі	360	X		X
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	370	0	0	0	0
		Продовження таблиці
1	2	3	4	5	6
Рух коштів від надзвичайних подій	380
Чистий рух коштів від фінансової діяльності	390	0	0	0	0
Чистий рух коштів за звітний період	400	365,9	0	135,6	0
Залишок коштів на початок року	410	48,9	X	140,9	X
Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів	420
Залишок коштів на кінець року	430	414,8	X	276,5	X

Додаток Д

Таблиця. Примітки до річної фінансової звітності (Форма №5) ТОВ «Автосервіс» станом на 31.12.05 та 31.12.06

Групи основних засобів	Код рядка	Залишок на 01.01.04	Надійшло за 2005 рік	Нараховано амортизації за 2005рік	Залишок на 31.12.05	Залишок на 01.01.06	Надійшло за 2006рік	Нараховано амортизації за 2006рік	Залишок на 31.12.06
		первісна (переоці-нена) вартість	знос			первісна (переоці-нена) вартість	знос	первісна (переоці-нена) вартість	знос			первісна (переоці-нена) вартість	знос
1	2	3	4	5	10	14	15	3	4	5	10	14	15
Земельні ділянки	100
Капітальні витрати на поліпшення земель	110
Будинки, споруди та передавальні пристрої	120									91,70	1,40	91,70	1,40
Машини та обладнання	130									5,80		5,80
Транспортні засоби	140
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	150			1,80		1,80		1,80		6,30	0,60	8,10	0,60
Робоча і продуктивна худоба	160
Багаторічні насадження	170
Інші основні засоби	180
Бібліотечні фонди	190									0,20		0,20
							Продовження таблиці
1	2	3	4	5	10	14	15	3	4	5	10	14	15
Малоцінні необоротні матеріальні активи	200			3,60	3,60	3,60	3,60	3,60	3,60	1,20		4,80	3,60
Тимчасові (нетитульні) споруди	210
Природні ресурси	220
Інвентарна тара	230
Предмети прокату	240
Інші необоротні матеріальні активи	250
Разом	260	0,00	0,00	5,40	3,60	5,40	3,60	5,40	3,60	105,20	2,00	110,60	5,60

Таблиця

III. Капітальні інвестиції
Найменування показника	Код рядка	За 2005рік	На 31.12.05	За 2006рік	На 31.12.06
1	2	3	4	3	4
Капітальне будівництво	280
Придбання (виготовлення) основних засобів	290	1,80	1,80	103,80	-
Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів	300	3,60	-	0,20	-
Придбання (створення) нематеріальних активів	310	-	-	-	-
Формування основного стада	320	-	-	-	-
Інші	330	-	-	-	-
Разом	340	5,40	1,80	104,00	0,00

Таблиця

Продовження таблиці
V. Доходи і витрати
Найменування показника	Код рядка	Доходи 31.12.05	Витрати 31.12.05	Доходи 31.12.06	Витрати 31.12.06
1	2	3	4	3	4
А. Інші операційні доходи і витрати	440
Операційна оренда активів
Операційна курсова різниця	450
Реалізація інших оборотних активів	460			0,60	0,50
Штрафи, пені, неустойки	470		2,70
Утримання об'єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення	480
Інші операційні доходи і витрати	490		18,00		37,30
у тому числі:	491	Х		Х
відрахування до резерву сумнівних боргів
непродуктивні витрати і втрати	492	Х		Х
Б. Доходи і втрати від участі в капіталі за інвестиціями в:	500
асоційовані підприємства
дочірні підприємства	510
спільну діяльність	520
В. Інші фінансові доходи і витрати	530		Х		Х
Дивіденди
Проценти	540	Х		Х
Фінансова оренда активів	550
Інші фінансові доходи і витрати	560
Г. Інші доходи і витрати	570
Реалізація фінансових інвестицій
		Продовження таблиці
1	2	3	4	3	4
Реалізація необоротних активів	580
Реалізація майнових комплексів	590
Неопераційна курсова різниця	600
Безоплатно одержані активи	610		Х		Х
Списання необоротних активів	620	Х		Х
Інші доходи і витрати	630	222,10			3,00

Таблиця

VI. Грошові кошти
Найменування показника	Код	На 31.12.05	На 31.12.06
	рядка
1	2	,	3
Каса	640
Поточний рахунок у банку	650	48,90	6,30
Інші рахунки в банку (акредитиви, чекові книжки)	660		18,80
Грошові кошти в дорозі	670
Еквіваленти грошових коштів	680
Разом	690	48,90	25,10

Таблиця

	Продовження таблиці
VIII. Запаси
Найменування показника	Код рядка	Балансова вартість на 31.12.05	Балансова вартість на 31.12.06
1	2	3	3
Сировина і матеріали	800	197,70	545,60
Купівельні напівфабрикати та комплектуючі	810
вироби
Паливо	820
Тара і тарні матеріали	830
Будівельні матеріали	840
Запасні частини	850
Матеріали сільськогосподарського призначення	860
Тварини на вирощуванні та відгодівлі	870
Малоцінні та швидкозношувані предмети	880		5,80
Незавершене виробництво	890
Готова продукція	900
Товари	910
Разом	920	197,70	551,40