Призначення Державного бюджету України, структура його доходів та видатків

/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Бюджетна система України»

на тему «Призначення Державного бюджету України, структура його доходів та видатків»

Студентка III курсу 3 групи

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

Гіптенко Сіма Степанівна

Керівник к.е.н., доцент кафедри фінансів

Волосович С.В.

Київ 2013

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні засади функціонування Державного бюджету України

1.1 Сутність державного бюджету та його призначення

1.2 Класифікація доходів Державного бюджету України

1.3 Класифікація видатків Державного бюджету України

2. Аналіз доходів і видатків Державного бюджету України

2.1 Аналіз доходів Державного бюджету України

2.2 Аналіз видатків Державного бюджету України

3. Шляхи вдосконалення Державного бюджету України

3.1 Вплив Державного бюджету на соціально-економічний розвиток держави

3.2 Напрями розвитку формування доходів і видатків Державного бюджету України

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми: державний бюджет - це невід'ємний атрибут кожної країни та важливий інструмент реалізації економічної та соціальної політики. Виходячи з реалій сьогоднішнього дня особливої актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування доходної та видаткової частини державного бюджету враховуючи їх структуру для ефективного розвитку національної економіки.

Вагомий внесок у вивченні питань визначення сутності, функцій, аналізу державного бюджету зробили такі вчені-економісти, як О.Д. Василик, Л.К. Воронова, Г. Дворецька, М.В. Карасьова, В. Лобода, О.А. Музика, О.Ю. Семенова та інші. Варто зазначити, що вказані автори мають різні погляди щодо тлумачення поняття бюджету, а тому актуальним є поглиблене дослідження сутності бюджету, що дасть можливість учасникам бюджетних правовідносин однаково розуміти його правову і економічну природу , призначення державного бюджету.

Сам термін «бюджет» набув розповсюдження у офіційних документах лише на початку XIX ст., його буквальний переклад означає «шкіряний мішок», «шкіряний гаманець». Уявлення про бюджет як офіційний звіт про публічні доходи і видатки відображало початкову практику складання цього документа в кінці XVIII ст. саме у вигляді фактично зібраних доходів і здійснених видатків. По­дальший розвиток економічного і фінансового життя, посилення ролі держави вимагало переходу до визначення попередніх розмірів доходів і на цій основі здійснення видатків. Таким чином, з офіційного звіту про доходи і видатки бюджет поступово перетворювався на документ, який відображав передбачувані доходи і видатки.

Ґрунтовне дослідження поняття та сутності бюджету на основі наукових розробок XVIII--початку XX ст. проведено О. П. Кириленко. Так, автор зазначає, що багато вчених, характеризуючи призначення та сутність бюджету, уникали визначень (Жозеф Гарпье, маркіза Одіффре, Павел Буато, Жак Неккер, де-Рамель). Проте на противагу таким вченим були й інші, серед яких і відомий французький вчений Рене Штурм, який у своїй фундаментальній праці «Бюджет» відобразив еволюцію поглядів на сутність бюджету.

Найпоширенішими у другій половині XIX ст. були такі визначення бюджету як:

· рівновага між державними потребами та коштами (Жан Батіст Сей);

· Бюджет -- це таблиця, яка розраховує та порівнює доходи, що мають надходити, з видатками, що мають бути здійснені («Трактат про фінансову науку» Поля Леруа-Больє);

· акт, що передбачає та дозволяє щорічні доходи та видатки держави або інші повинності, які підкоряються закону та тим самим правилам (Кодекс Державної звітності 31.05.1862 р.);

· офіційний звіт про публічні доходи та видатки (Словник політичної економії).

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

Розподільчі відносини у суспільстві охоплюють всі сторони відтворювального процесу. Основне місце у регулюванні цих відносин відводиться бюджету. Саме через бюджет держава може стимулювати або обмежувати розвиток державності окремих підприємств, організацій, установ, забезпечити збільшення чи зменшення матеріального або культурного рівня розвитку, впливати на внутрішнє життя державного організму. З метою реалізації цих заходів в умовах товарно-грошових відносин держава повинна мати у своєму розпорядженні відповідні фонди грошових коштів. Формування цих фондів здійснюється в процесі розподілу і перерозподілу ВВП і НД.

Бюджет в соціально-економічному розвитку України відіграє особливу роль за допомогою:

Системи оподаткування та мобілізації коштів в бюджет;

Системи фінансування і використання бюджетних коштів;

Системи бюджетного регулювання.

Виділяються значні кошти на розвиток всіх галузей матеріальної і нематеріальної сфери економіки, на операційні видатки, на розвиток науково-технічного прогресу. Значну частину коштів держава вкладає в соціально-культурну сферу, на невиробничі капіталовкладення, на оплату праці працівників бюджетних установ, на харчування і медикаменти в установи охорони здоров'я, на стипендії, пенсії, допомоги. За рахунок коштів бюджету повністю утримуються органи влади, оборони, міжнародні економічні відносини.

Економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення державних фінансів як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціальне орієнтованих засад, тобто держава має здійснити ефективний розподіл доходів та видатків між своїми рівнями -- центральним та місцевим. Розподіл доходів між бюджетами різного рівня згідно з поставленими перед ними завданнями та обумовленими цими завданнями видатками об'єктивно вимагає диференціації пріоритетів в направленні фінансових ресурсів. Оскільки в перехідний період функції держави зростають, то похідним є обов'язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий механізм. а також особисто кожною людиною.

Таким чином, головною ланкою фінансової системи є державні фінанси, які включають бюджети всіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а отже і доходів різних рівнів влади. При цьому розподіл повноважень між ними, а також система їх видатків повинні бути закріплені законодавчо. Нині в Україні у сфері бюджету концентруються найгостріші проблеми економічного й соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і державний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх витрачання.

Мета: обґрунтування теоретичних засад Державного бюджету України і соціально-економічної ролі бюджету.

Об'єкт: Державний бюджет України.

Предмет: теоретичні й практичні особливості формування і використання Державного бюджету України.

Під час дослідження даної теми були поставлені такі завдання:

- визначити суть, значення Державного бюджету України;

- здійснити огляд його доходів та видатків;

- визначити проблеми, що виникають при його виконанні;

- запропонувати заходи, які можуть вирішити проблему забезпечення доходами бюджету і здійснення ним видатків.

Теоретичну й методологічну основу дослідження складають Закони України “Про Державний бюджет України на 2008-2012 рр. ”; нормативно - правові документи з досліджуваного питання; теоретичні висновки та узагальнення вітчизняних і зарубіжних вчених, що містяться у монографіях, журналах та періодичних виданнях.

Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних вчених; статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України.

Структура курсової роботи: курсова робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел. Основна частина містить три розділи. Повний обсяг роботи становить 63 сторінки комп'ютерного тексту. У роботі наведено 5 таблиць та 6 рисунків. Список використаної літератури налічує 40 джерел.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

1.1 Сутність державного бюджету та його призначення

Слово 'бюджет' походить від старонормандського bougette (шкіряний мішок).

Бюджет -- план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом

бюджетного періоду [2, ст. 2].

Сутність бюджету держави проявляється через утворення централізованого фонду фінансів необхідних для виконання функцій держави, планування бюджетних показників доходів і витрат, використання централізованих фондів грошових коштів. У фінансовій теорії і практиці його розглядають з двох позицій:

-- за сутністю економічної категорії;

-- за матеріальним вираженням цієї категорії.

Як об'єктивна економічна категорія бюджет відображає частину розподільних відносин, пов'язану з формуванням і використанням основного централізованого фонду грошових коштів держави. Бюджетним відносинам властиві такі ознаки:

-- розподільний характер. За допомогою цих відносин здійснюються розподіл і перерозподіл ВВП та національного багатства країни з метою забезпечення держави таким обсягом бюджетних ресурсів, який вона потребує для повноцінного виконання своїх функцій;

-- вартісне вираження відносин, тобто носієм бюджетних відносин виступають гроші;

-- формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, як кінцева мета бюджетних відносин [15, с. 35-40].

Ознаками бюджету як економічної категорії є:

1) історичність, оскільки бюджет як категорія склався історично і має свої специфічні риси становлення в кожній країні, які проявляються і в сучасних умовах;

2) плановість, так як основною ознакою бюджету є плановий характер. Бюджет як фінансовий план має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному і місцевому рівнях;

3) юридичний характер, оскільки бюджет має силу правового акту;

4) терміновість передбачає, що бюджет завжди складається і виконується впродовж певного терміну - бюджетного періоду [16, с. 28-29].

Особливості державного бюджету як самостійної економічної категорії полягають у наступному:

· бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, що пов'язані з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та її використанням для задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;

· за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;

· пропорції бюджетного перерозподілу вартості визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

· галузь бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що обумовлено провідною роллю бюджету порівняно з іншими ланками [23, с. 32].

Таким чином, бюджет держави як об'єктивна економічна категорія -- сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою ії функцій.

Як матеріальне вираження категорії бюджет розглядається:

-- за змістом;

-- формою;

-- організаційною будовою;

-- правовим характером.

За матеріальним змістом бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави. Поряд з такими централізованими фондами, як Пенсійний фонд, державні соціальні фонди, державні резерви, бюджету відводиться основна роль.

Бюджет як основний централізований фонд грошових коштів держави характеризується такими ознаками:

-- виключним правом держави на розпорядження коштами фонду. Крім держави, в особі органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування ніхто не має права приймати рішення про наповнення чи використання коштів фонду;

-- державно-правовим регулюванням процесу формування і використання коштів фонду. Держава при цьому регулює процес використання коштів фонду за напрямами та відповідно до своїх потреб і фінансових можливостей;

-- одностороннім рухом грошових коштів у процесі формування і використання коштів фонду;

-- строго цільовим призначенням фонду. Використання коштів за цільовою ознакою та цільовим спрямуванням є основною умовою діяльності органів державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та їхніх структурних підрозділів;

-- динамічністю. Фонд перебуває у постійному русі. У ньому кошти не нагромаджуються, а у міру надходження використовуються для фінансування видатків;

-- мобільністю і масштабністю. За своїми масштабами та мобільністю бюджетний фонд не може зрівнятися з жодним централізованим чи децентралізованим грошовим фондом, оскільки у ньому зосереджуються близько половини ВВП держави [15, с. 42-43].

До чинників, що визначають центральне місце бюджету в системі фінансових планів держави, відносяться наступні:

ь у Державному бюджеті концентруються основні державні прибутки - приблизно 2/3 фінансових ресурсів держави;

ь за рахунок державного бюджету фінансуються основні державні витрати: капітальні вкладення, формування державних матеріальних резервів, оборона, управління і т.д.;

ь упорядкування і виконання Державного бюджету узгоджено з упорядкуванням і виконанням інших фінансових планів; за допомогою Державного бюджету здійснюється їх балансування;

ь Державний бюджет є основним джерелом фінансування зовнішньоекономічної діяльності держави;

ь Державний бюджет виступає інструментом фінансового контролю за формуванням і використанням грошових фондів в економіці держави;

ь Державний бюджет - головне джерело коштів, необхідних для діяльності держави [19, с. 29-31].

За формою бюджет є основним фінансовим планом держави, займає центральне місце серед інших фінансових планів, які існують у країні. У бюджеті як основному фінансовому плані відображені результати розподільних процесів, що здійснюються за допомогою бюджетних відносин, передбачені джерела та обсяги надходжень, напрями розподілу та використання коштів централізованого грошового фонду держави. З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів. Складовими бюджету як фінансового плану є поточний бюджет, бюджет розвитку, загальний фонд бюджету і спеціальний фонд бюджету.

Стан бюджету як фінансового плану може характеризуватися такими показниками:

- збалансованим - видатки дорівнюють доходам;

- дефіцитним - доходів не вистачає для фінансування видатків;

- профіцитним - сума доходів переважає над видатками.

За організаційною будовою бюджет України є центральною ланкою фінансової системи суспільства та основною ланкою державних фінансів, яка має власну структуру, відображену у бюджетній системі. Бюджет держави включає державний бюджет та місцеві бюджети, за допомогою яких реалізується весь обсяг бюджетних відносин, причому у кожній з цих ланок бюджетні відносини визначаються місцем відповідного бюджету в ієрархічній структурі бюджетної системи.

Державний бюджет як правова категорія передбачає законодавче регулювання як у сфері бюджетних взаємовідносин, так і у сфері його складання і використання як фінансового плану країни.

До складу нормативних актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні відносяться:

1. Конституція України (прийнята 28 червня 1996 року) визначає основні бюджетні положення, механізм прийняття законів України, повноваження гілок влади.

2. Бюджетний Кодекс України (прийнятий 21 червня 2001 року) визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові зачади функціонування, основи бюджетного процесу та між бюджетних відносин і відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

3. Закон України “Про Державний бюджет України”.

4. Закони, що регулюють бюджетні правові відносини, передбачені статтями Бюджетного Кодексу.

5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі Бюджетного кодексу.

6. Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

7. Рішення Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування [11, с. 44].

Так, закон про Державний бюджет України є одним з основних законів України економічного спрямування, визначає основну спрямованість фінансової політики держави, зміст і структурні основи фінансової діяльності країни, органів державної влади та державного управління. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад є основними нормативними документами місцевого значення. Як закон, так і рішення про бюджет є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з формуванням доходів і використанням коштів бюджетів.

В умовах утвердження в Україні економіки ринкового типу бюджет виступає одним із найголовніших інститутів економічного суверенітету держави. Він забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й активно впливає на економічні, соціальні, національні, політичні та регіональні процеси у суспільстві і впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки. Економічна природа бюджету виявляється саме в тому, що за його допомогою держава надає суспільству блага й послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо.

Підсумовуючи вищесказане можна дати визначення державному бюджету.

Державний бюджет -- основний загальнодержавний фонд централізованих коштів. За допомогою бюджету держава концентрує певну частку валового внутрішнього продукту і централізовано розподіляє її на розвиток національної економіки, для потреб соціального захисту населення, утримання органів державної влади й управління, оборони країни тощо. В Україні державний бюджет на кожний фінансовий рік розглядається Верховною Радою України і затверджується як закон.

Державний бюджет -- це система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб [26, с. 46].

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм:

- доходів - формується фінансова база діяльності держави;

- видатків - забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.

Державний бюджет України має велике суспільне, економічне, політичне та інші значення.

Суспільне значення бюджету полягає в тому, що за допомогою бюджету досягається вирішення багатьох питань соціального характеру, хоча стан цієї сфери життя суспільства на сьогоднішній день складний. Кризові явища в економіці зумовлюють напружений стан бюджету, недостатність фінансування соціальної сфери, але і в цих умовах державний бюджет залишається головним джерелом підтримання життєвого рівня населення.

Політичне значення бюджету багатогранне і, зокрема, воно полягає в тому, що законодавчий орган затверджує обсяги доходів і видатків бюджету на плановий рік, а тим самим народні представники реалізують волю народу.

Державний бюджет України набуває свого статусу тільки після затвердження його Верховною Радою України в формі закону. Якщо утворення державного бюджету і використання його коштів здійснюють органи виконавчої влади, то розподіл бюджетних ресурсів - прерогатива Верховної Ради України. Парламент України також розглядає і приймає рішення щодо звіту про Державний бюджет України.

Економічна сутність бюджету держави як економічної категорії не буде повною, якщо не розглянути функції, які він виконує:

§ Розподільча - дозволяє сконцентрувати грошові кошти у розподілі держави і використати їх на задоволення загальнодержавних потреб і реалізується через систему витрат, що повинні здійснюватися в інтересах економічного і соціального розвитку держави і задоволення потреб населення. Об'єкт бюджетного перерозподілу - національний дохід, ВВП;

§ Контролююча - наскільки своєчасно та повно фінансові ресурси потрапляють до розпорядження держави, чи відповідають розміри державних централізованих ресурсів потребам держави, чи ефективно використовуються бюджетні кошти. Охоплює майже всіх учасників виробництва, відбиває економічні процеси, які відбуваються в усіх структурних ланках економіки. Об'єкт - рух бюджетних ресурсів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і витратних призначеннях. проявляється у виявленні й аналізі відхилень фактичних прибутків і витрат бюджету від запланованих;

§ Забезпечення існування держави - дозволяє створювати матеріально - фінансову базу існування держави [14, с. 18-19].

Зв'язок бюджету із зовнішнім середовищем взаємний -- не лише він має вплив на соціально-економічні процеси, а й сам зазнає впливу конкретних факторів. Ці фактори розглядають з позицій об'єктивності й суб'єктивності та за напрямами -- економічні, соціальні, політичні.

Об'єктивні фактори:

v характер виробничих відносин та рівень розвитку продуктивних сил,які безпосередньо впливають на зміст бюджету;

v природні особливості країни;

v економічні особливості країни;

v соціальні особливості країни;

v традиції,специфіка розвитку на певному історичному етапі.

Суб'єктивні фактори:

Ш тип держави;

Ш політика уряду у відповідний періоду;

Ш пріоритети розвитку;

Ш зовнішня і внутрішня економічна ситуація.

Напрями впливу на бюджет:

1.Економічні:

o валовий внутрішній продукт;

o національний дохід;

o економічне зростання (спад) виробництва;

o продуктивність суспільної праці;

o співвідношення в розвитку підприємств, які виготовляють продукцію споживання і розвитку;

o розвиток важливих галузей науки і техніки;

o фінансова політика.

2.Соціальні :

ъ обсяг та рівень заробітної плати різних категорій працівників;

ъ розмір споживчого кошика;

ъ товарообіг державної та комерційної торгівлі;

ъ мережа лікарень, поліклінік торгівлі;

ъ мережа дошкільних, шкільних закладів, ВУЗів.

3.Політичні:

Ё забезпечення обороноспроможності країни;

Ё підтримання внутрішнього правопорядку;

Ё раціональна організація управління державою;

Ё ефективна діяльність законодавчої та виконавчої влади.

Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних відносин між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансувань з бюджету; між державою і населенням у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту; між ланками бюджетної системи при бюджетному врегулюванні.

Призначення бюджету - забезпечити фінансовими ресурсами потреби економічного й соціального розвитку на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту в державі. Таке забезпечення має свої особливості. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом розвитку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуються насамперед власні ресурси й накопичення підприємницьких структур і населення. Кошти, сконцентровані в бюджеті, виступають як елемент регулювання, стимулювання і гарантії фінансової системи держави. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулюванню. Основними формами прямої участі є бюджетне фінансування конкретних загальнодержавних інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету.

Бюджет виступає в якості основного інструменту регулювання та впливу на розвиток економіки країни. Відповідно до Конституції України держава через бюджет має змогу зосередити фінансові ресурси на основних сферах та напрямах економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину фінансову політику на всій території.

Використовуючи фінансові важелі, держава може суттєво впливати на основні показники розвитку економіки.

Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому. Органи державної влади мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади, які формують бюджети адміністративно-територіальних одиниць. За допомогою бюджету діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані правову базу для залучення і витрачання грошових коштів. Вплив державного бюджету на економіку можна оцінити як кількісно, так і якісно. Кількісна оцінка визначається обсягом мобілізованих коштів, якісна - встановленням пропорцій розподілу ВВП і застосуванням різних інструментів цього розподілу.

Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава як учасник розподільних процесів організовує розподіл і перерозподіл ВВП в інтересах усіх членів суспільства та суб'єктів суспільного відтворення. З одного боку, держава як власник засобів виробництва має право на певну частку ВВП на стадії його первинного розподілу. З іншого - держава виконує суспільні функції (управлінську, соціальну, економічну), конституційно закріплені за нею, які без необхідного обсягу грошових коштів виконати неможливо. Тому держава організовує перерозподільні процеси з метою централізації частини ВВП у відповідному бюджетному фонді, що по суті є платою суспільства за виконання державою своїх функцій.

Роль бюджету у державі визначається насамперед тим рівнем забезпечення фінансовими ресурсами, потреб економічного й соціального розвитку суспільства, який здійснюється на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. При цьому бюджет служить важливим засобом вирішення завдань, передбачених економічною політикою держави. Можливості використання бюджету як економічного засобу впливу на соціально-економічний розвиток суспільства зумовлені рядом факторів.

По-перше, бюджет як об'єктивна економічна категорія відображає розподільні відносини, що безпосередньо впливають на економічні інтереси усіх суб'єктів суспільства: держави, суб'єктів господарювання та населення. Саме розподільні відносини та інтенсивність їх цільового спрямування активно впливають на розвиток суспільного виробництва, сприяють зростанню його ефективності.

По-друге, бюджет як економічна категорія тісно пов'язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин. Рух грошових коштів і товарів, формування й використання фінансових ресурсів, ціноутворення, формування фондів споживання і нагромадження - все це економічні стосунки, які так чи інакше знаходять своє відображення у бюджеті. Звідси і адекватний вплив його на суспільне виробництво, оскільки бюджет впливає на нього не ізольовано від інших економічних категорій, а разом і одночасно з ними.

По-третє, оскільки бюджет тісно пов'язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин, він не розчиняється у цій сфері, а займає особливе місце. Відображуючи економічні відносини між суб'єктами суспільства, бюджет є складовою частиною економічної політики держави. Він виступає важливим засобом, що активно впливає на соціально-економічний розвиток суспільства, на всі сторони суспільних відносин. Бюджет концентрує у собі економічний потенціал суспільства, є дійовим засобом зростання й удосконалення суспільного виробництва.

По-четверте, у бюджеті знаходять своє відображення результати однієї з головних функцій держави - управління економікою, що являє собою взаємопов'язану систему адміністративних і економічних методів, за допомогою яких держава цілеспрямовано визначає процес розширеного відтворення. Усі масштабні економічні заходи у суспільстві відбуваються за безпосереднього використання бюджету.

Бюджет значною мірою впливає на рівень ефективності суспільного відтворення, тому його результативність двояка: з одного боку, прямо, шляхом нееквівалентного перерозподілу засобів поза зв'язком із законом вартості, з другого - опосередковано, через різні форми вартісних відносин, впливаючи на економічні інтереси суб'єктів суспільства. За допомогою бюджету створюється такий режим функціонування суб'єктів суспільства, який економічно спонукає до підвищення ефективності їх діяльності.

Сучасні умови розвитку ринкової економіки в Україні характеризуються сприятливими можливостями для посилення тих сторін розподільної й контрольної функцій бюджету, які безпосередньо впливають на соціально-економічний розвиток суспільства. Водночас це лише потенційна можливість. Щоб перетворити її у реальну дійсність, необхідно постійно удосконалювати всю систему економічного управління. Зокрема, необхідно знайти точний математичний вираз для розрахунку поточних витрат, щоб рівномірно рознести їх тягар між поколіннями і у процесі життя кожного покоління. Такі заходи можуть забезпечити очікувані позитивні результати.

Бюджет складають та виконують згідно з бюджетною класифікацією.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване групування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою й іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів [2, ст. 2].

Бюджетна класифікація України містить такі розділи:

1) доходи бюджету;

2) видатки бюджету;

3) фінансування бюджету;

4) державний борг.

Вітчизняна бюджетна класифікація застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, а також для проведення необхідного аналізу доходів та організаційних, функціональних і економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної й міжнародної порівнянності бюджетних показників.

1.2 Класифікація доходів Державного бюджету України

Доходи бюджету - це частина централізованих фінансових ресурсів держави, необхідних для виконання його функцій. Вони виражають економічні відносини, які виникають у процесі формування фондів грошових ресурсів і поступають у розпорядження органів влади різних рівнів [19, с. 52].

Доходи як економічна категорія виражають економічні відносини, які виникають у держави з юридичними та фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду держави. Формою прояву категорії доходи бюджету служать податки, збори, платежі і відрахування.

Державні доходи -- це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій [29, с. 58].

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету -- від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні -- державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.

Доходи бюджету можуть формуватися на основі п'ятьох методів централізації коштів:

1) пряме вилучення доходів з державного сектору - надходження від державного сектору зазвичай є незначними, що пояснюється кількома причинами. По-перше, держава, як правило, працює у непривабливих для приватного бізнесу сферах діяльності; по-друге, у більшості випадків діяльність державних підприємств має неприбутковий характер, вона спрямована на виробництво певних товарів чи послуг, а не на отримання прибутку ;

2) отримання доходів від державних угідь, майна і послуг - доходи від державних угідь, майна і послуг формуються на основі прав власності держави. Формами таких доходів є платежі за ресурси, лісовий дохід, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за спеціальне використання надр. Ці надходження в Україні становлять 2 %.

3) податковий метод - формування доходів бюджету характеризує перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб та може здійснюватися тільки на підставі законів;

4) позиковий метод - означає формування доходів бюджету на поворотній основі;

5) емісія грошей - це формування доходів бюджету за рахунок спеціально випущених додаткових грошових коштів.

Є дві основні групи джерел формування доходів бюджету: внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх джерел формування доходів бюджету належать створений валовий внутрішній продукт, який є основним джерелом формування дохідної частини бюджету, і національне багатство, що використовується тоді, коли не вистачає обсягів створеного валового внутрішнього продукту або є певний надлишок природних ресурсів у державі [15, с. 62].

Зовнішні джерела формування дохідної частини бюджету характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть створюватися на основі таких методів: прямий перерозподіл (репарація), міжнародний кредит фінансових організацій або іноземних держав, оподаткування експортно-імпортної діяльності, валютне регулювання, яке базується на відхиленні встановленого курсу валют від реального їх співвідношення, та ціновий механізм [15, с. 64].

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід.

Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік.

Класифікація доходів Державного бюджету:

1) Залежно від повноти зарахування доходів до бюджету:

· закріплені - згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету;

· регулюючі -- зараховуються у певному відсотковому відношенні

2) За частотою появи:

§ звичайні - регулярно включаються в доходи;

§ надзвичайні - з'являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин.

3) За способом зарахування:

Ё Загальний фонд;

Ё Спеціальний фонд.

4) За джерелами утворення:

o доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості (НД);

o доходи, що входять до складу фонду відшкодування (частина амортизаційних відрахувань);

o доходи від реалізації національного багатства.

5) За соціально-економічними ознаками:

ъ доходи від господарської діяльності;

ъ доходи від використання природних ресурсів;

ъ доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

ъ доходи від банківської діяльності;

ъ доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

ъ державне мито;

ъ митні платежі;

ъ збори та інші неподаткові доходи;

ъ доходи від приватизації;

ъ доходи від громадян тощо.

6) За методом залучення коштів:

v податкові надходження:

- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

- збори за використання природних ресурсів;

- внутрішні податки на товари та послуги;

- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

- інші податки;

v неподаткові надходження:

- доходи від власності і підприємницької діяльності;

- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного

та побічного продажу;

- надходження від штрафів та фінансових санкцій;

- інші неподаткові надходження;

v доходи від операцій з капіталом:

- надходження від продажу основного капіталу (споруди, обладнання, кораблі, літаки, безгосподарне майно, скарби, дорогоцінні метали і каміння);

- надходження від продажу з державних запасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, надзвичайні і стратегічні запаси);

- надходження від продажу землі і нематеріальних активів;

- податки на фінансові операції та операції з капіталом;

v трансферти:

Ця група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні платежі), надходження.

7) За умовами формування:

Ш безповоротні - це власні доходи держави і доходи, які надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин;

Ш поворотні - це державні позики, за користування якими треба платити і вони повинні бути повернені у визначені строки.

8) За рівнем централізації:

ь централізовані - які концентруються в Державному бюджеті та інших цільових фондах грошових коштів держави;

ь децентралізовані - які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях (прибуток, амортизаційні відрахування) [16, с. 62-64].

Склад доходів Державного бюджету України:

- Загальний фонд Державного бюджету:

1) 50 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) на території міста Києва;

2) податок на прибуток підприємств;

3) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування;

4) 50 відсотків збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення);

5) 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату, яка зараховується до загального фонду державного бюджету у повному обсязі);

6) податок на додану вартість;

7) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

8) акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (крім акцизного податку, визначеного пунктом 2 частини третьої цієї статті);

9) ввізне мито;

10) вивізне мито;

11) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України;

12) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами територією України;

13) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;

14) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

15) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

16) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

17) частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність;

18) кошти, що перераховуються Національним банком України;

19) плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету (крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право);

20) кошти, отримані закордонними дипломатичними установами України як плата за розміщення належних їм бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків;

21) платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладеної 28 травня 1997 року Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

22) платежі, пов'язані з виконанням Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про участь Російської Федерації в розвитку соціально-економічної сфери м. Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

23) кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо);

24) плата за надання адміністративних послуг;

25) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності;

26) збори за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються прав автора на твір, та плата за одержання контрольних марок;

27) плата за видачу дозволів на право ввезення на територію України, вивезення з території України або транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

28) збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів;

29) плата за виділення номерного ресурсу;

30) плата за державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання (реєстраційний збір);

31) плата за оформлення посвідчення закордонного українця;

32) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, а також кошти, отримані за вчинення консульських дій за межами України;

33) виконавчий збір, стягнутий органами державної виконавчої служби;

34) надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном;

35) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

36) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

37) портовий (адміністративний) збір;

38) плата за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів;

39) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, які є пам'ятками історії та культури, майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування;

40) кошти від реалізації надлишкової космічної техніки військового та подвійного призначення;

41) кошти від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, нерухомого військового майна Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів та інших державних органів;

42) відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв у межах України;

43) надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

44) плата за подання скарги до органу оскарження відповідно до статті 18 Закону України 'Про здійснення державних закупівель';

45) кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених Законом України 'Про здійснення державних закупівель', в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

46) кошти, отримані від учасника - переможця процедури закупівлі під час укладення договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

47) кошти від реалізації продуктів утилізації твердого ракетного палива;

48) плата за надання державних гарантій та кредитів (позик), залучених державою, і плата за користування кредитами (позиками), залученими державою;

49) плата за користування кредитом з державного бюджету;

50) відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;

51) збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та під час набуття права власності на легкові автомобілі, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв'язку;

52) концесійні платежі щодо об'єктів державної власності;

53) кошти від реалізації дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, отримані державною установою, уповноваженою на здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

54) 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

55) кошти від використання (реалізації) частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції;

56) 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації); кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації; кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності;

57) кошти, отримані від секретаріату ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ або іншої міжнародної організації за участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;

58) кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;

59) інші доходи, які у встановленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету.

- Спеціальний фонд Державного бюджету:

1) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

2) акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

3) ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;

4) екологічний податок, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встановлений особливими умовами ліцензії строк;

5) судовий збір;

6) плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні;

7) 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;

8) кошти, отримані відповідно до статті 8 Закону України 'Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки' (включаючи надходження заборгованості минулих років за цими коштами), та дохід від розміщення цих коштів у цінні папери відповідно до статті 9 цього ж Закону України;

9) збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;

10) власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), що утримуються за рахунок державного бюджету, у тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

11) надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

12) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

13) надходження в рамках програм допомоги Європейського Союзу;

14) інші доходи, визначені законом про Державний бюджет України [2, ст. 29].

1.3 Класифікація видатків Державного бюджету України

Видатки державного бюджету відіграють важливу роль в розвитку країни. Вони є основою забезпечення фінансування соціальних програм, регулювання економіки, проведення структурної перебудови народного господарства, створення загальних умов розвитку ринкових відносин, збільшення обсягів кредитування юридичних та фізичних осіб, розвитку міжнародних відносин та інших важливих напрямів діяльності. Разом з тим, залежно від рівня розвитку держави, історичних, культурних та інших факторів роль держави у вирішенні соціально-економічних проблем змінюється, що, в свою чергу, впливає на обсяги та структуру державних видатків.

У процесі виконання державного бюджету розрізняють видатки бюджету і витрати бюджету.

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на фінансування програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом [2, ст. 2]. Видатками не вважають ті фінансові ресурси, що використовуються з метою погашення боргових бюджетних зобов'язань, а також повернення надмірно сплачених до бюджету сум. До витрат бюджету належать видатки бюджету та кошти, що спрямовуються на погашення основної суми боргу, що виникає в процесі фінансування бюджету.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, поділяються на такі групи:

1) видатки, які не можуть бути передані на виконання до АР Крим та місцевого самоврядування, а виконуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Це видатки на забезпечення конституційного ладу; державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства та ін;

2) видатки, що забезпечують загальнодержавні функції, але передаються на виконання до АР Крим та органів місцевого самоврядування. Такі видатки здійснюються на основі принципу субсидіарності з метою забезпечення найефективнішого їх використання;

3) видатки на реалізацію прав та обов'язків АР Крим та місцевого самоврядування [29, с. 145].

Видатки бюджету поділяються на певні види, які можуть характеризуватись якісно та кількісно.

Якісна ознака видатків характеризує їхнє суспільне призначення, а кількісна -- загальний обсяг. Ці дві ознаки можуть бути у протиріччі. Так, наприклад, потреби держави, що визначаються якісною ознакою, часто перевищують кількісну, тобто суму видатків, яка потрібна для задоволення відповідних потреб держави. Це призводить до негативних наслідків, а саме -- до недофінансування видатків, передбачених законом про державний бюджет, зростання зовнішнього та внутрішнього боргу, дефіциту бюджету та інфляції [20, с. 120].

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених законом про державний бюджет. Кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів. До державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені законами України.

Видатки розвитку -- це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, зокрема, фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням [14, с. 125].

Поточні видатки -- це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємству установ, організацій і органів на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інших, що не належать до видатків розвитку [14, с. 126].

У державному бюджеті обов'язково передбачається резервний фонд бюджету, який формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Резервний фонд не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Видатки бюджету класифікуються за чотирма ознаками:

1. Функціональна класифікація видатків бюджету - за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки). Функціональна класифікація здійснюється відповідно до основних функцій держави, які викладені у вигляді розділів видатків, з низкою підрозділів. Можна виділити три рівні функціональної класифікації:

- перший рівень - розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування. Наприклад, 0100 - загальнодержавні функції, 0200 - оборона, 0300 - громадський порядок, безпека та судова влада, 0400 - економічна діяльність, 0500 - охорона навколишнього природного середовища тощо.

- другий рівень - підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування в межах відповідних розділів. Наприклад, розділ 'Економічна діяльність' - 0400, підрозділ 'паливно-енергетичний комплекс' - 0430; Функціонування виконавчої влади - 010200; розділ 'охорона здоров'я' - 0700, підрозділ 'лікарні та санаторно-курортні заклади' - 0730.

- третій рівень - цільові видатки за конкретними напрямами діяльності головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних підрозділів. Наприклад, розділ 'Духовний та фізичний розвиток' -0800; підрозділ 'Культура та мистецтво' -0820; конкретні напрямки діяльності головних розпорядників коштів: художні колективи, концертні та циркові організації - 0822; творчі спілки - 0824, заповідники - 0827 тощо (Додаток А) [2, ст. 10].

2. Економічна класифікація видатків бюджету - за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки).

Економічна класифікація видатків бюджету визначає конкретне спрямування коштів, тобто предметно-цільове їх призначення, і поділяється на:

-- поточні - охоплюють видатки, які не належать до видатків розвитку: фінансування національної оборони, державного управління, судової влади, правоохоронної діяльності, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення, культури і мистецтва та ін.;

-- капітальні -- це видатки бюджету для фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності. Зокрема, це видатки на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, структурної перебудови народного господарства, виплату субвенцій та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням (Додаток Б) [2, ст. 10].

3. Відомча класифікація видатків - за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів. Відомча класифікація видатків бюджету дає можливість здійснювати повний економічний аналіз і контроль за витрачанням бюджетних коштів. Вона засвідчує, якому міністерству, відомству спрямовуються кошти, тобто містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр формування і використання фінансових ресурсів розпорядниками бюджетних коштів.

Відомча класифікація видатків бюджетів для Державного бюджету України затверджується Міністерством фінансів України і визначається відповідно до закону про Державний бюджет України (частина друга статті 22 Бюджетного кодексу України) (Додаток В) [2, ст. 10].

4. Програмна класифікація видатків бюджету - за бюджетними програмами. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і щорічно визначається у законі про Державний бюджет України відповідно до вимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу України [3].

Державні видатки здійснюються шляхом фінансування.

Фінансування державних видатків -- це плановий, цільовий, безповоротний й безвідплатний відпуск грошових коштів, який виконується з урахуванням оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел фінансування, проводиться в міру здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (оборона країни, управління діяльністю держави тощо), а також для утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави з додержанням режиму економії при постійному здійсненні контролю [29, с. 139].

Фінансування здійснюється із різних джерел: бюджетів різних рівнів, позабюджетних цільових фондів, власних коштів державних та комунальних підприємств. В залежності від джерел фінансування можна виділити такі його види: бюджетне фінансування, самофінансування та державне кредитування.

Бюджетне фінансування -- це фінансування, що проводиться за рахунок бюджетних коштів, тобто це безповоротний, безвідплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій, функцій місцевого самоврядування та забезпечення функціонування бюджетних підприємств, установ, організацій [16, с. 146].

Самофінансування використовується для покриття видатків державних та комунальних підприємств за рахунок їх власних фінансових ресурсів.

Кредитування - операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості.

Державний кредит -- це специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами -- юридичні або фізичні особи. Економічним призначенням державного кредиту є акумуляція державою коштів на основі принципу повернення для фінансування державних видатків [19, с. 137]. Державний кредит дозволяє державі як позичальнику використовувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджетного дефіциту без здійснення з цією метою грошової емісії.

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:

1) державне управління:

а) законодавчу владу;

б) виконавчу владу;

в) Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону (крім заходів та робіт з мобілізаційної підготовки місцевого значення);

6) правоохоронну діяльність, забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій;

7) освіту;

8) охорону здоров'я;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

10) культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створення) пам'ятників і монументів державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні програми (проекти);

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів у випадках, передбачених законом, та всеукраїнських референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення [2].

Бюджетним кодексом передбачені таємні видатки -- видатки на утримання органів державної влади, функціональне призначення яких -- забезпечення національної безпеки. Вони включаються до державного бюджету без деталізації [2, ст. 31].

Таким чином державний бюджет -- це система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб.

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм:

- доходів - формується фінансова база діяльності держави;

- видатків - забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.

Призначення бюджету - забезпечити фінансовими ресурсами потреби економічного й соціального розвитку на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту в державі.

Бюджет складають та виконують згідно з бюджетною класифікацією.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване групування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою й іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Доходи бюджету - це частина централізованих фінансових ресурсів держави, необхідних для виконання його функцій.

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на фінансування програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

2. АНАЛІЗ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

державний бюджет доход видаток

2.1 Аналіз доходів Державного бюджету України

У цьому підпункті проведемо структурний аналіз доходів Державного бюджету України за 2008-2012 рр., ґрунтуючись на звітності Державної казначейської служби України, офіційній статистичній інформації Державної служби статистики України, даних Міністерства фінансів України та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Дані для аналізу візьмемо з таблиці (дод. Д).

За досліджуваний період в обсягах надходжень до державного бюджету спостерігається позитивна динаміка, оскільки обсяг доходів з 2010 року поступово зростав, хоча у 2009 році мало місце скорочення обсягів доходів на 22 млрд. грн. У загальному підсумку обсяг доходів у 2012 році зріс на 114 млрд. грн. порівняно з 2008 роком і становив 346 млрд. грн., відбулося це за рахунок такої ж динаміки обсягу податкових надходжень, які зросли за п'ять років на 106 млрд. грн. (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Структура доходів Державного бюджету України за 2008-2012 рр.

Загальний відсоток виконання плану мав досить високі показники, так найвищий його показник у 2011 році, який складав 100,4%, а найнижчий - у 2009 році - 82,1%. Розглядаючи відсоток плану окремо по кожному виду надходжень, можна побачити, що найнижчий показник мав відсоток виконання планового завдання по доходам від операцій з капіталом у 2008 році - 34,4%, а найвищий - виконання плану з податку на прибуток підприємств - 115,1%, що навіть на 15,1% відсоток більше за очікуваний показник (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Рівень виконання плану дохідної частини Державного бюджету України за 2008-2012 рр., %

Щодо структури дохідної частини державного бюджету, то можна побачити, що протягом останніх п'яти досліджуваних років найбільшу частку займали податкові надходження - в середньому це 75%, а найменшу - доходи від операцій з капіталом - 0,5% (рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Питома вага доходів Державного бюджету України за 2008-2012 рр.

Розглядаючи структуру податкових надходжень можна побачти таку тенденцію, у 2009 році порівняно з 2008 роком обсяг податкових надходжень зменшився на 18 млрд. грн., а починаючи з 2009 року відбувалось поступове збільшення обсягу податкових надходжень до державного бюджету, таким чином обсяг податкових надходжень у 2012 році складав 274 млрд. грн., що на 106 млрд. більше, ніж у 2008 році. Зростання податкових надходжень забезпечувало зростання податку на додану вартість, оскільки вони мали високі показники зростання і за п'ять років досягли показника 138 млрд. грн., що більше на 46 млрд. грн. за цей показник у 2008 році (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Динаміка зміни обсягу податкових надходжень до Державного бюджету України за 2008-2012 рр., млн. грн.

Структура податкових надходжень у відсотковому вираженні характеризувалася наступними показниками: найбільшу частку складав податок на додану вартість - в середньому - 52%, а найменшу - інші податки - 0,2% (рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Структура податкових надходжень Державного бюджету України у 2008-2012 рр.

Аналізуючи обсяг неподаткових надходжень спостерігаємо не стабільну динаміку, а постійну зміну, то в бік збільшення, то в бік зменшення. У 2009 році порівняно з 2008 роком відбулось зниження на 2 млрд. грн., у 2010 році порівняно з 2009 роком - зростання на 14 млрд. грн., у 2011 році порівняно з 2010 роком - знову зниження, але вже на 15 млрд. грн., а у 2012 році порівняно з 2011 роком знову зростання на 19 млрд. грн. В цілому обсяг неподаткових надходжень за п'ять років зріс на 15 млрд. грн. Такі зміни відбувались за рахунок зміни обсягів доходів від власності та підприємницької діяльності (рис. 2.4.).

Рис. 2.4. Динаміка обсягу неподаткових надходжень до Державного бюджету України у 2008-2012 рр.

Частка неподаткових надходжень коливалася від 15,6% до 27%, так найменший показник був у 2011 році, а найбільший - у 2010 році. В структурі неподаткових надходжень протягом досліджуваних п'яти років найбільшу частку займали доходи від власності та підприємницької діяльності, найбільше значення цього показника спостерігалося у 2012 році - 47,1%, а найменше - 31,9% у 2009 році. Найменшу частку в структурі неподаткових надходжень становили адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності, їх частка коливалась від 2,5% до 8,0% (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Питома вага неподаткових надходжень Державного бюджету України у 2008-2012 рр., %

2.2 Аналіз видатків Державного бюджету України

У цьому підпункті проведемо структурний аналіз видатків Державного бюджету України за 2008-2012 рр., ґрунтуючись на звітності Державної казначейської служби України, офіційній статистичній інформації Державної служби статистики України, даних Міністерства фінансів України та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Дані для аналізу візьмемо з таблиці (дод. Е).

За досліджуваний період обсяг видатків з кожним роком мав тенденцію збільшення і за період з 2008 року по 2012 рік зріс на 154 млрд. грн. зокрема найбільше зросли видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, у 2012 році порівняно з 2008 роком вони зросли на 24 млрд. грн. і їх обсяг становив 75 млрд. грн. видатки на житлово-комунальне господарство то збільшувалися, то зменшувалися і у 2012 році складали 380 млрд. грн., що на 64 млрд. грн. менше, ніж у 2008 році, але на 55 млрд. грн. більше, ніж у 2011 році. Видатки на житлово-комунальне господарство мали найнижчі показники (рис. 2.5.).

Рис. 2.5. Структура видатків Державного бюджету України за 2008-2012 рр.

Щодо відсотку виконання плану, то у загальному підсумку він мав досить непогані показники, найвищий рівень складав - 94,1% у 2011 році, а найнижчий - 85,2 у 2010 році. Якщо розглядати по кожному виду видатків, то у 2009 році і у 2012 році відсоток виконання плану був низький, найнижчий показник був у 2012 році і його мали видатки на житлово-комунальне підприємство. У 2008 році були найвищі показники виконання плану, зокрема це видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Рівень виконання плану видаткової частини Державного бюджету України за 2008-2012 рр., %

Найбільшу питому вагу у структурі видатків державного бюджету складали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення їх питома вага варіюється в межах 19-22,8%. Найнижчу питому вагу складали видатки на житлово-комунальне господарство - 0,1% і на охорону навколишнього природного середовища, середнє значення якої складає 0,9% (рис. 2.6.).

Рис. 2.6. Питома вага видатків Державного бюджету України за 2008-2012 рр.

Аналізуючи видатки доцільно їх порівняти з доходами, що покаже стан державного бюджету, тобто дефіцит, профіцит чи рівновагу.

Порівнюючи доходи і видатки за 2008-2012 рр., можна зробити висновок про дефіцит державного бюджету за останні досліджувані п`ять років, тобто видатки перевищують доходи. У 2008 році видатки перевищили доходи на 9 млрд. грн., у 2010 році дефіцит був найвищий - 62 млрд. грн., потім у 2011 році рівень дефіциту зменшився до 18 млрд. грн., а 2012 р. Цей показник складав 49 млрд. грн. (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Аналіз доходів і видатків Державного бюджету України у 2008-2012 рр., млрд. грн.

Провівши аналіз доходів та видатків Державного бюджету України з 2008-2012 рр., можна зробити наступні узагальнення:

- за досліджуваний період в обсягах надходжень до державного бюджету спостерігається у 2009 році порівняно з 2008 роком скорочення надходжень до державного бюджету, а з 2009 року зростання надходжень. У загальному підсумку обсяг доходів у 2012 році зріс на 114 млрд. грн. порівняно з 2008 роком, відбулося це за рахунок зростання податкових надходжень, які зросли за п'ять років на 106 млрд. грн.;

- загальний відсоток виконання плану дохідної частини бюджету мав досить високі показники;

- основним джерелом формування дохідної частини державного бюджету були податкові надходження, оскільки вони складали найбільшу частку у їх структурі;

- обсяг видатків мав тенденцію до збільшення протягом усіх п'яти років і за період з 2008 року по 2012 рік зріс на 154 млрд. грн. зокрема найбільше зросли видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, видатки на житлово-комунальне господарство мали найнижчі показники;

- відсоток виконання плану видаткової частини бюджету мав досить непогані показники, найвищий рівень складав - 94,1% у 2011 році, а найнижчий - 85,2 у 2010 році;

- порівняння доходів і видатків свідчить про дефіцит державного бюджету за останні досліджувані п`ять років, тобто видатки перевищували над доходами.

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

3.1 Вплив державного бюджету на соціально-економічний розвиток держави

Сьогодні в Україні бюджет і проблеми надійного управління ним належить до найактуальніших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. В умовах ринкової економіки бюджет не втрачає своєї ролі, він є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. На сьогодні фінансовий потенціал реального і фінансового секторів економіки, а також доходи простих громадян та держави досить обмежені. На жаль, нинішня бюджетна політика в Україні багато в чому продовжує ґрунтуватись на старих засадах адміністративно-командної системи. Це проявляється у відсутності сучасних бюджетних технологій, методів бюджетного управління, реального планування на середньо- і довготерміновий періоди.

У ринковій економіці бюджет відіграє роль особливого регулятора соціально-економічних процесів у державі. Визначаючи напрямки розвитку бюджету, обов'язково потрібно враховувати національні риси нашої держави. Ефективність бюджетного процесу на загальнодержавному та місцевих рівнях залежить від усіх гілок влади, активної громадянської позиції політичних партій, інших громадських об'єднань, фахівців різного профілю.

Бюджет має важливе значення для соціального напряму. Це досягається згідно із законодавчо закріпленим механізмом у кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, рівня економічного розвитку держави та інших факторів, за рахунок бюджету утримують складові соціальної сфери - науку, культуру, спорт, охорону здоров'я, освіту, надають соціальну допомогу вразливим верствам населення тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямами означає задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу. Можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці суб'єкти економічних відносин.

Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина знов створеної вартості - нацонального доходу, розподілюваного і розподілюваного у відповідності з ринковими законами суспільного розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб.

В умовах ринкових відносин розподіл національного доходу відбувався за рахунок створення, розподілу та використання грошових доходів та накопичень. До числа таких доходів відносяться, перш за все, державні доходи, доходи підприємств та об'єднань, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, а також доходи населення. Значна частина національного доходу поступає в бюджет шляхом прямого перерозподілу - оподаткування державних, приватних та комерційних підприємств. Розподіл частини національного доходу через державний бюджет обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для розширеного відтворення та задоволення інших сукупних потреб суспільства, шляхом перерозподілу коштів між галузями виробничої та невиробничої сфер життєдіяльності суспільства, а також між економічними районами країни.

Перерозподіл національного доходу між галузями, об'єднаннями, фірмами через державний бюджет обумовлено головним чином необхідністю передачі частини чистого доходу із однієї галузі суспільного виробництва в іншу у відповідності з планами економічного та соціального розвитку країни, з програмами радикальних економічних перетворень суспільства, для проведення перебудови структури суспільного виробництва і т.д.

Перерозподіл національного доходу як між галузями так і в середині галузей здійснюється за рахунок державних інвестицій та пріоритетного фінансування окремих видів виробництв, високих технологій, інноваційних процесів. Важливим направленням перерозподілу національного доходу є виділення частини коштів на розвиток невиробничої сфери. В умовах ринкових відносин це перш за все стосується підтримки державою таких сфер життєдіяльності суспільства, як освіта, здоров'я, наука та культура.

З метою дослідження взаємозв'язку між бюджетом і параметрами макроекономічного розвитку країни серед усіх макроекономічних показників виділено основні, в яких в інтегрованому вигляді відображаються інші. До них належать: валовий внутрішній продукт, зайнятість, інфляцію, платіжний баланс, сукупний попит, інвестиція, збереження і споживання. Зазначені економічні показники є фінансово-економічною базою бюджету. Від правильності і повноти врахування цих макроекономічних показників залежить реальність бюджету, яка безпосередньо пов'язана з можливостями його впливу на економіку країни.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємозв'язку. Важливим чинником збільшення доходів бюджету є зростання ВВП. При цьому за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи всіх суб'єктів розподільних відносин, у тому числі і держави. Однак стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб, а відповідно до збільшення частки ВВП на споживання й виробничі потреби.

Платіжний баланс - це співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць).

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв'язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання.

Інфляція - це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національно грошової одиниці. Інфляція має такі наслідки, як:

1) приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним і не прогнозованим чином. Боржники багатіють за рахунок своїх кредиторів;

2) високі темпи інфляції і різка зміна структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм та домогосподарств. В результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бюджету. Платою за це є ріст процентних ставок та прибутків, а інвестиції починають носити короткостроковий характер;

3) в результаті росту цін знижується конкурентоспроможність національних товарів, внаслідок чого росте імпорт і зменшується експорт, банкротують національні виробники;

4) змінюється структура і зменшуються реальні доходи державного бюджету;

5) зростає бюджетний дефіцит і державний борг, запускається механізм їх відтворення;

6) інфляція погіршує керованість національним господарством, оскільки посилюється нестабільність, змінюються ціни, важко прогнозувати затрати і прибутки, що знижує економічну активність.

Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення - найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків.

Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Таблиця 3.1. Зв'язок державного бюджету з макроекономічними показниками

3.2 Напрями розвитку формування доходів і видатків Державного бюджету України

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Через державний бюджет органи виконавчої влади здійснюють реалізацію державної внутрішньої і зовнішньої політики, державне регулювання і стимулювання економіки, фінансування соціальної політики з врахуванням довгострокових інтересів країни. Збільшення асигнувань з державного бюджету сприяє зростанню сукупного попиту в економіці і, відповідно, збільшенню випуску продукції і зайнятості.

Узагальнюючим джерелом доходів державного бюджету є ВВП країни. Зростання ВВП призводить до зміцнення та стабілізації економіки, розширення виробництва, збільшення зайнятості, підвищення життєвого рівня народу, заробітної плати працівників, прибутків підприємств та організацій, купівельної спроможності населення, а, отже до збільшення податкових надходжень до державного бюджету, до поповнення його доходної частини. Разом з тим зниження номінального обсягу ВВП та зростання інфляції призводить до зменшення надходжень до бюджету.

Система мобілізації доходів до державного бюджету може як завдати імпульс економічному зростанню, так і навпаки пригнітити його. Так, задіяна в Україні система мобілізації доходів у розпорядження держави виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до не виправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значні деформації та нестабільність виявлено в розмірах ставок оподаткування, у методології визначення бази та періодів оподаткування. Особливо негативно вплинули на результати господарської діяльності нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл ВВП, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до створення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень.

На сьогодні очевидним є й те, що створення ефективної системи доходів - справа дуже складню насамперед потрібна науково обґрунтована політика доходів держави, яка б враховувала сучасне економічне становище в Україні, тому основними принципами побудови системи доходів держави є:

- мобілізація доходів до бюджетної системи завдяки впровадженню прямих податків, тобто податків, де об'єктом оподаткування є дохід фізичної особи, земля, майно й капітал;

- використання непрямих податків лише у формі акцизів і з метою обмеження споживання окремих видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власного виробника;

- застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку чи доходу;

- ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартісні показники в економіці й знижують конкурентоспроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою цілі;

- надходження повинні бути з багатьох різних джерел;

- зростання видатків пропорційно зі зростанням доходів бюджету - це гарантуватиме збалансованість бюджету за будь-яких економічних умов у державі;

- прогнозована й стійка система надходжень, що в сою чергу, потребує застосування економічно вигідних автоматизованих систем збирання статистичної інформації, застосування обчислювальної техніки, сучасних комп'ютерних технологій, створення автоматизованих інформаційних баз і банків даних.

Одним з напрямків підвищення ефективності видатків є скорочення податкових пільг. При зменшенні податкових пільг з'явиться можливість цілеспрямовано використовувати видаткову частину бюджету для підтримки деяких пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку суспільства. Але це скорочення не має бути механічним. Одержання податкових пільг повинне залежати від корисності і важливості того чи іншого виду діяльності.

Важливою умовою рішення проблеми ефективного керування бюджетним дефіцитом повинні стати поділ кредитної і бюджетної системи країни і відповідні зміни функцій Міністерства Фінансів та Національного банку, спрямовані на виключення можливостей автоматичного кредитування державних витрат. У випадку недостачі бюджетних засобів можуть допускатися короткострокові касові кредити для фінансування сезонного коливання доходів.

Створення принципово нового механізму бюджетного фінансування науки, удосконалення державної системи підготовки і перепідготовки кадрів для народного господарства, використання пільгового податкового режиму у реалізації нових видів продукції та інші бюджетні заходи покликані стимулювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скорочувати строки впровадження їх у виробництво, а в кінцевому підсумку - слугувати каталізатором прискорення науково-технічного прогресу.

В Україні, як і в будь-якій іншій країні, питання про зменшення витрат бюджету є досить актуальним. Тому положення Бюджетного кодексу України повинні визначати такий регламент, який би дав змогу забезпечити досягнення ефективних результатів.

Найбільш проблемною ланкою держбюджету є видатки на соціальну сферу. Це пояснюється тим, що такі установи, як школи, інтернати, лікарні не є прибутковими, а витрати на соціальне забезпечення постійно зростають. Але їх все одно не достатньо для оптимального фінансування соціальної сфери. У багатьох випадках, коли ставиться питання про недофінансування державних соціальних зобов'язань, тільки ведуться розмови щодо необхідності згортання(скорочення) або відміни конкретних соціальних програм.

Тому необхідна активізація процесів переорієнтації бюджетної політики на зростання ефективності вітчизняної економіки і створення умов для розширення внутрішнього платоспроможного попиту.

Для ефективного розв'язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна переорієнтуватися на модель, яка передбачає розширення повноважень Уряду. Такий підхід вимагає від міністрів особливої відповідальності, тому уряд має оцінювати можливості щодо наймання приватних компаній, надання окремих державних послуг та встановлення індикативного рівня цін на деякі товари та послуги. Також потрібно систематично оцінювати ефективність використання ресурсів, виділених з попередніх бюджетів. Основним недоліком такої діяльності є те, що бюджетні витрати, пов'язані з вибором стратегії конкурентоспроможності, будуть відчутними відразу після її впровадження, тоді як переваги виявляться лише з часом. Але у кінцевому підсумку така політика зменшить вартість товарів і послуг для споживачів, підвищить шанси України на успіх на світовому ринку, забезпечить економічне зростання, зайнятість та добробут, дозволить підвищити життєвий рівень населення

У ринковій економіці бюджет відіграє роль особливого регулятора соціально-економічних процесів у державі і має важливе значення для соціального напряму. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, рівня економічного розвитку держави та інших факторів, за рахунок бюджету утримують складові соціальної сфери - науку, культуру, спорт, охорону здоров'я, освіту, надають соціальну допомогу вразливим верствам населення тощо.

Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці суб'єкти економічних відносин.

Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу.

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Також очевидним є те, що створення ефективної системи доходів - справа дуже складною насамперед потрібна науково обґрунтована політика доходів держави, яка б враховувала сучасне економічне становище в Україні.

Найбільш проблемною ланкою держбюджету є видатки на соціальну сферу. Це пояснюється тим, що такі установи, як школи, інтернати, лікарні не є прибутковими, а витрати на соціальне забезпечення постійно зростають. Для ефективного розв'язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна переорієнтуватися на модель, яка передбачає розширення повноважень Уряду. Такий підхід вимагає від міністрів особливої відповідальності, тому уряд має оцінювати можливості щодо наймання приватних компаній, надання окремих державних послуг та встановлення індикативного рівня цін на деякі товари та послуги.

ВИСНОВКИ

Бюджет - складна економічна категорія. Як економічна категорія, державний бюджет являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу, та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина новоствореної вартості - національного доходу, розподілюваного і перерозподілюваного у відповідності з ринковими законами суспільного розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб.

З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це дозволить здійснити більш ціленаправлену інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державного бюджету України.

Найважливіше призначення бюджету - це створення матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через його функції: розподільчу, контролюючу, забезпечення існування держави. В умовах реформування економіки України, повязаної з функціонуванням різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних відносин. У такій ситуації командно-адміністративні методи управління повністю не вдалося усунути, а нові перебувають на стадії становлення. Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в Україні.

Економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки та культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління.

Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено в ньому. В безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи.

Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу.

У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий рівень соціального обслуговування населення. Крім того, державний бюджет покликаний нівелювати соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, о викликано переходом до ринкових умов господарювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254/96-ВР, зі змін. і допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

2. Бюджетний кодекс України : Закон України від 8.07.2010 №2456-VI, зі змін. і допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

3. Про Державний бюджет України на 2008 р. : Закон України від 28.12.2007 № 107-VI, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

4. Про Державний бюджет України на 2009 р. : Закон України від 26.12.2008 № 835-VI, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

5. Про Державний бюджет України на 2010 р. : Закон України від 27.04.2010 № 2154-VI, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

6. Про Державний бюджет України на 2011 р. : Закон України від 23.12.2010 № 2857-VI, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

7. Про Державний бюджет України на 2012 р. : Закон України від 22.12.2011 № 4282-VI, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

8. Про бюджетну класифікацію : наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. №11, зі змін. та допов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua

9. Алексєєв І.В. Бюджетна система : навч. посіб. / І. В. Алексєєв, Н. Б. Ярошевич, А. М. Чумак-Голобородько. - К. : Хай-Тек Прес, 2008. - 376 с.

10. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. К. : Атіка, 2009. - 368 с.

11. Базилюк Г.О. Бюджетний менеджмент. К. : Атіка, 2010. - 265 с.

12. Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. - Тернопіль. - 2010. - 132 с.

13. Булгакова С.О. Бюджетна система України та Євросоюзу : монографія / С.О. Булгакова, О.І. Барановський, Г.В. Кучер та ін. - К. : КТЕУ, 2009. - 409 с.

14. Бюджетна система : навч. посіб. / С.О. Булгакова, Л. І. Василенко, Л.В. Єрмошенко, Ц.Г. Огонь, Т.О. Масленнікова Т.О. - К. : КНТЕУ, 2003. -- 287с.

15. Бюджетна система : навч. посіб. / Н. Д. Чала, Л. В. Лазоренко. К. : Знання, 2010. 223 с.

16. Бюджетна система : навч. посіб. / К. М. Владимиров, Л. О. Абсава, Л. В. Владимирова, Т. К. Мінза. - К. : Кондор, 2009. - 220 с.

17. Бюджетний менеджмент : навч. посіб. / Л.В. Панкевич, М.А. Зварич, П.Я. Могиляк, Б.І. Хомічак. - К. : Знания, 2011.-- 156 с.

18. Бюджетний менеджмент : підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Л.О. Сафонова та ін. ; за заг. ред. В.М. Федосова. -- К. : КНЕУ, 2009. -- 864 с.

19. Василик О.Д. Бюджетна система України : підручник / О.Д. Василик, К.В. Павлюк. -- К. : ЦУЛ, 2012. -- 544 с.

20. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України : навч. посіб. для вузів. - 3-е видання. - К. : Наукова думка, 2011. - 304с.

21. Казначейська система: Підручник / Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. - Тернопіль, 2012. - 394 с.

22. Клець Л.Є. Бюджетний менеджмент : навч. посіб. / Л.Є. Клець. - К. : Центр навч. л-ри, 2009. - 640 с.

23. Мигович Т.М. Роль видатків бюджетів у соціально - економічному розвитку країни / за заг. ред. Мигович Т.М. - К. : Прикаркап. нац. університет, 2012. - 82 с.

24. Опарін В.М. Бюджетна система : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / В.М. Опарін, В.І. Малько, С.І. Кондратюк, Г.Б. Коломієць. -- 2-ге вид. -- К. : КНТЕУ, 2005. - 347 с.

25. Організація виконання державного бюджету // Фінанси України. - 2009. - №7. - с. 37-45

26. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн : навч. посіб. - 2-ге вид., переробл.і допов. - К. : Знання-Прес, 2003. - 524 с.

27. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України : навч. посіб. / Ю.В. Пасічник. -- К. : Знання-Прес, 2011. -- 607 с.

28. Старостенко Г.Г. Бюджетна система : навч. посіб. - К. : ЦУЛ, 2012. - 240с.

29. Фещенко Л.В. Бюджетна система України : навч. посіб. / Л.В. Фещенко, П. В. Проноза, Н. В. Кузьминчук. - К. : Кондор, 2008. - 440 с.

30. Фінанси: підручник. / [С.І. Юрій, В.М. Федосов, Л.М. Алексеєнко та ін.]; за ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. -- К. : Знання, 2011. -- 605 с.

31. Шляхов О.В. Шляхи оптимізації видатків державного бюджету України : підручник / Шляхов О - К. : Донецьк. нац. університет, 2012. - 93 с.

32. Юрій С.І. Бюджетна система України / С.І. Юрій, Й.М. Бескид. -- К. : НІОС, 2011. -- 400 с.

33. Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2008 р. - Режим доступу : http://www.ibser.org.ua

34. Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2009 рік. - Режим доступу : http://www.ibser.org.ua

35. Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2010 рік. - Режим доступу : http://www.ibser.org.ua

36. Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2011 рік. - Режим доступу : http://www.ibser.org.ua

37. Бюджетний моніторинг. Аналіз виконання бюджету за 2012 рік. - Режим доступу : http://www.ibser.org.ua

38. Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу : www.rada.gov.ua

39. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. - Режим доступу : www.minfin.gov.ua

40. Офіційний сайт Кабінету Міністрів України. - Режим доступу : www.kmu.gov.ua

41. Офіційний сайт Державного казначейства України. - Режим доступу : www.treasury.gov.ua

ДОДАТКИ

Додаток А

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. №11 із змінами внесеними наказом Мінфіну від 19.09.2011 р. N 1167 від 28.12.2012 р. N 1448

Додаток Б

Економічна класифікація видатків бюджету

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. №11 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26.12.2011 N 1738) із змінами внесеними наказом Мінфіну від 23.05.2012 р. N 595, від 22.08.2012 р. N 937

Додаток В

Відомча класифікація видатків та кредитування державного бюджету

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. №11 із змінами внесеними наказами Мінфіну від 26.05.2011 р. N 643, від 29.12.2011 р. N 1813, від 19.04.2012 р. N 484

Додаток Д

Звіт про виконання дохідної частини Державного бюджету України за 2008-2012 рр.

Додаток Е

Звіт про виконання видаткової частини Державного бюджету України за 2008-2012 рр.