Податок на доходи фізичних осіб

Работа из раздела: «Финансы и налоги»

/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування доходів фізичних осіб
• 1.1 Вітчизняний досвід оподаткування доходів фізичних осіб
• 1.2 Нормативно-правове забезпечення податку на доходи фізичних осіб
• 1.3 Основні елементи сучасної системи оподаткування доходів фізичних осіб
• Розділ 2. Аналіз оподаткування доходів фізичних осіб та його місце у формуванні доходів бюджету
• 2.1 Методика розрахунку податку на доходи фізичних осіб та його адміністрування
• 2.2 Аналіз надходжень податку на доходи фізичних осіб у дохідну частину державного бюджету
• Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку податку на доходи фізичних осіб в україні
• 3.1 Світовий досвід оподаткування доходів фізичних осіб
• 3.2 Перспективи вдосконалення податку на доходи фізичних осіб в Україні
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Податки - це фінансова категорія, яка впливає на економічні явища та процеси розвитку суспільства. Вони, як знаряддя перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, є обов'язковим атрибутом держави незалежно від моделі та політики її розвитку. Це дуже небезпечний інструмент у розпорядженні держави, так як без наукової концепції податкової політики, вони можуть гальмувати її економічний розвиток держави. Податкова політика виражається системою оподаткування яка повинна відповідати науково обґрунтованим принципам.

У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансово-господарської діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізується економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Сфера перерозподілу доходів фізичних осіб є одним з основних фінансових ресурсів держави. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є прибутковий податок з громадян та інші податки, які входять до складу податкової системи України.

В будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавити частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм методів передавання цих коштів свідчить про рівень розвитку держави. Проте не слід забувати, що податки є й дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави. Без наукової концепції податкової політики вони можуть перетворитися на гальмо економічного розвитку держави. Тому досить важливо, щоб кожна країна мала розумну, досконалу та ефективну податкову політику.

Україна на етапі переходу до ринкових відносин повинна використовувати механізм оподаткування для стимулювання розвитку виробництва та збільшення ВНП.

Подоходний податок з громадян є одним із елементів поповнення державного бюджету. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізуються економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Подоходний податок являється одним із головних джерел надходження до бюджету в економічно розвинених країнах.

Стало очевидним, що система оподаткування населення потребує удосконалення і зниження податків (але не відміна) повинно чинитися по мірі накопичування суспільного багатства; податки повинні на ряду з іншими економічними важелями попереджати виникнення прихованих доходів.

Сьогодні головне завдання - створити систему оподаткування громадян, що повністю відповідає ринковим відносинам. Україна тільки приступає до побудови податкових відносин і реалізації нової для нас концепції оподаткування, чим зумовлена актуальність дослідження даної теми.

Метою курсової роботи є узагальнення теоретико-методичних засад механізму оподаткування доходів фізичних осіб та розробка пропозицій щодо його вдосконалення в напрямках посилення фіскального і регулюючого потенціалу в ринкових умовах.

Реалізація мети дослідження передбачає постановку та вирішення наступних завдань:

? узагальнити історичні етапи розвитку оподаткування доходів фізичних осіб та дослідити його трансформацію;

? розглянути теоретичні засади оподаткування доходів фізичних осіб;

податок доход фізична особа

? розкрити суть механізму оподаткування доходів фізичних осіб та виділити його складові;

? з'ясувати значення податків з особистих доходів фізичних осіб у формуванні доходної частини місцевих бюджетів;

? оцінити стан податкового навантаження та регулюючий вплив оподаткування на доходи фізичних осіб;

? узагальнити теорію і практику світового досвіду оподаткування особистих доходів в контексті можливостей його адаптації в Україні;

? обґрунтувати необхідність і напрями вдосконалення механізму оподаткування доходів громадян.

Об'єктом дослідження є процес оподаткування доходів фізичних осіб.

Предметом дослідження є доходи фізичних осіб та механізми справляння податків з них.

Для написання курсової роботи використовувалися діючі законодавчі акти України, такі як Податковий кодекс та Бюджетний кодекс України, навчальні та навчально-методичні посібники з податкової системи та основ теорії оподаткування, матеріали науково-практичних конференцій, монографія Швабія К.І., статті періодичних видань України, таких як 'Праця і зарплата', 'Фінанси України', 'Все про бухгалтерський облік' та матеріали електронних ресурсів мережі Інтернет.

Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування доходів фізичних осіб

1.1 Вітчизняний досвід оподаткування доходів фізичних осіб

Податки - первинна умова існування й діяльності держави, неодмінна ознака цивілізації. Разом із тим, у більшості країн світу, за винятком небагатьох, де оподаткування вкрай лібералізоване, податки за силою дії на всі верстви, суспільства, по безпосередньому до всіх відношенню дошкуляють до живого усіх і кожного.

Елементи механізму оподаткування зародилися ще у первісних звичаях усіх без винятку народів. Уже у жертвоприношеннях силам природи, тотемам, а згодом богам, можна побачити початкові форми оподаткування. Спочатку це були, як правило, звичаєві положення, проте дотримання їх було таким же обов'язковим, як пізніше дотримання вимог і положень закону. Прикладом може служити відома ще з біблійних часів десятина. З розвитком знарядь виробництва, суспільних відносин, утворенням держав видозмінюються й елементи первісного оподаткування.

На території Київської Русі, в межах якої і були землі майбутньої України, ще в часи язичництва зародилися і утвердилися данина і полюддя, що можуть слугувати прообразом сучасного податку на доходи. Данина носила звичаєвий характер і саме звичаєві вимоги робили її чітко усталеною на відносно тривалий час. Поряд з цим потреби княжого двору вимагали все нових надходжень для його утримання і розвитку. Задоволення цих потреб князі Київської Русі здійснюють, вводячи так зване полюддя. Характерно, що уже в часи полюддя виділяються основні групи, які були звільнені від оподаткування, наприклад, князівську слуги, духовенство, дружинники. [37, с. 167]

Взагалі у розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три великих періоди. На початковому етапі розвитку від древнього світу до початку середніх віків держава не мала фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона визначала лише загальну суму коштів, що бажає отримати, а стягнення податків доручалося місту чи громаді. Початок розвитку системи оподаткування на території України почалося за часів Древньої Русі. Основним джерелом доходу князів того часу була данина - це, по суті, не регулярний, а надалі все більш систематичний прямий податок. На другому етапі (XVI - початок XIX ст.) в країні виникає системи державних установ, у тому числі й фінансових, і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, спостерігає за процесом стягнення податків, визначає цей процес більш менш широкими рамками. З XVI століття до державної казни починають стікатися податки з публічних бань, шинків, за виготовлення горілки, меду, пива. Після смерті Петра I вся фінансова система країни почала занепадати. І, нарешті, третій, сучасний, етап - держава бере в свої руки всі функції управління і стягнення податків. Регіональні органи влади, місцеві громади грають роль помічників держави, маючи той чи інший ступінь самостійності.

Під час знаходження України у складі СРСР власної податкової системи у неї не було і на території України діяли загальнодержавна радянська податкова система. Дуже важливим в історії радянської податкової системи стало введення 16 листопада 1922 року прибутково-майнового податку. Він поклав початок розвитку прибуткового оподаткування громадян. У 1924 році оподаткування майна було відмінено, а прибутково-майновий податок реорганізовано в прибутковий. Прибутковий податок було поділено на дві частини: основну і додаткову, а його платників - на окремі категорії та групи. Податок утримувався у твердих ставках, диференційованих за категоріями та групами платників.

Становлення податкової системи незалежної України почалося з прийняття 25 червня 1991 року Закону України 'Про систему оподаткування'. Цим Законом було створено передумови для її наступного розвитку. Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків, зборів, платежів до бюджету та внесків до бюджетних цільових фондів. що стягуються у визначеному по рядку. Причинами, які привели до виникнення прямого оподаткування доходів населення, була гостра потреба держави в додаткових бюджетних надходженнях і забезпечення рівноспрямованості оподаткування на основі прямого визначення доходів платника.

Із середини 1991 року в Україні була прийнята власна система прибуткового оподаткування населення. Вона мала дві характерні відмінності від радянської. По - перше, замість неоподатковуваного мінімуму (розміру доходу, в межах якого податок не стягується) виділявся неоподатковуваний дохід (сума, яка при оподаткуванні вираховується із загального доходу). По-друге, були встановлені єдині умови та ставки податку для всіх категорій. Виділення категорій пов'язувалося тільки з різними умовами формування їх доходів, а тому й різними способами обчислення податку.

Прибутковий податок з громадян - резидентів України у 1992 - 2003 роках стягувався згідно законодавчим нормам Декрету Кабінету Міністрів України 'Про прибутковий податок з громадян ” [4, c. 4].

Відповідно до Декрету, оподаткування прибутковим податком доходів громадян здійснювалось за групами або за категоріями платників та залежно від характеру отриманого доходу.

За категоріями платники прибуткового податку розподілялись за наступними ознаками:

? робітники та службовці (наймані працівники);

? фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність;

? громадяни, які отримують інші доходи.

По характеру доходів платники податків розподіляються на:

? доходи, отримані за основним місцем роботи;

? доходи, отримані не за місцем основної роботи;

? доходи, отримані від здійснення підприємницької або незалежної професійної діяльності;

? інші доходи громадян;

? пасивні доходи (дивіденди, відсотки, роялті).

Платниками прибуткового податку визначались фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального і майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії.

Доходи за місцем основної роботи - це сукупність доходів, отриманих фізичною особою від юридичних осіб усіх форм власності, з якими громадянин має трудові відносини, з обов'язковим веденням трудової книжки.

Окрім доходів за виконання трудових обов'язків, до сукупного оподатковуваного доходу працівників включаються і інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів цих юридичних осіб своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі, зокрема, вартість квартир, рухомого і нерухомого майна, у вигляді подарунків, оплата юридичною особою вартості лікування та утримання працівників у лікувальних закладах тощо.

Доходи, одержані громадянами не за місцем основної роботи, це доходи від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за виконання разових та інших робіт, здійснюваних за договорами цивільно-правового характеру, доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності

Оподаткуванню також підлягають доходи громадян від здійснення незалежної професійної діяльності (від приватної нотаріальної та адвокатської діяльності).

Інші доходи від регулярної діяльності це доходи від:

? здавання в оренду або в найм рухомого і нерухомого майна;

? збір та/або заготівля і продаж продукції флори і фауни;

Порядок обчислення і сплати прибуткового податку з громадян встановлено Декретом [4, c. 13].

Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні визначалися громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Об'єктом оподаткування прибутковим податком у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаних з різних джерел в Україні. Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є дохід, одержаний з джерел в Україні.

Характерною рисою розвитку системи прибуткового оподаткування в Україні у 1991-1993 рр. була постійна зміна інтервалів та ставок прогресивного оподаткування. Так, у 1991 році ставки було встановлено у розмірі 13, 30, 35, 40,45 і 50%, а в 1992 році - 12, 15, 20 і 30%. Слід визначити, що за такими ставками оподатковувалися лише доходи громадян, одержані ними за виконання трудових обов'язків за місцем основної роботи. Доходи, одержувані за виконання разових робіт та інші виплати не за місцем основної роботи, а також доходи від підприємницької діяльності в разі, якщо є місце основної роботи, оподатковувалися за іншими ставками. В 1992 році вони становили 2, 3, 5, 6, 9, 10, 11, 12, 15, 20 і 30% залежно від розміру доходу в абсолютній величині.

У 1993 році у сфері прибуткового оподаткування відбулося декілька суттєвих змін. По-перше, впроваджена нова шкала ставок, побудована у відносних величинах. За відносний показник було прийнято 'неоподатковуваний мінімум”. Він встановлювався в розмірі однієї або кількох мінімальних заробітних плат. Слід зазначити, що в умовах швидких темпів інфляції побудова шкали ставок у відносних величинах є доцільнішою, ніж в абсолютних, оскільки зі зростанням заробітної плати необхідно змінювати абсолютні розміри інтервалів доходу в шкалі ставок. По-друге, відбувся перехід до обчислення податку за сукупним річним доходом. Поточні розрахунки проводилися для робітників і службовців за місячним доходом, а по закінченні року складався пере розрахунок, який включав як доходи за місцем основної роботи, так і інші доходи. Необхідність такого порядку пов'язана з тим, що доходи в умовах ринкових відносин можуть суттєво коливатися протягом року. Річне обчислення доходів нівелювало коливання і вирівнює рівень оподаткування. По-третє, була встановлена єдина ставка для оподаткування доходів, одержаних не за місцем основної роботи, - 20%. Це значно спростило утримання податку з цих доходів. Ставки оподаткування протягом 1993 року змінювалися тричі за схемою: жорстка, відносно полегшена, ще жорсткіша. Так, з 1 січня 1993 року застосовувалися ставки 10, 20, 35, 50%, із 1 червня 1993 року - 10, 20, 30, 40 і 50 %, а з 1 грудня 1993 року - 10, 20, 30, 40, 60, 90%. [27, с. 327-333]. Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1994 - 1997 рр. наведено у таблиці 1.1.

Табл. 1.1. Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1994-1997 рр.

Місячний сукупний Оподатковуваний дохід	Ставки і розміри податку
До 17 грн. (з доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму)	Не оподатковується
18 грн. - 170 грн. (від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів)	10 % суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму
171грн. - 340 грн. (від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів)	15 грн. 30 коп. + 20 % з суми, що перевищує 170 грн.
341грн. - 510 грн. (від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів)	49 грн. 30коп. + 35 % з суми, що перевищує 340 грн.
510 і вище (понад 30 неоподатковуваних мінімумів)	108 грн. 80коп. + 50 % з суми, що перевищує 510 грн.

Із сум доходів, одержаних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховувався за ставкою 20 %.

Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1998 - 2003 рр. наведено у таблиці 1. 2.

Табл. 1.2. Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1998-2003 рр.

Місячний сукупний Оподатковуваний дохід	Ставки і розміри податку
До 17 грн. (з доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму)	Не оподатковується
18 грн. - 85 грн. (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів)	10 % суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму
86 грн. - 170 грн. (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів)	6 грн. 80коп. + 15 % з суми, що перевищує 85 грн.
171грн. - 1020 грн. (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів)	19 грн. 55 коп. + 20 % з суми, що перевищує 170 грн.
1021грн. - 1700 грн. (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів)	189 грн. 55коп. + 30 % з суми, що перевищує 1020 грн.
1701 і вище (понад 100 неоподатковуваних мінімумів)	393 грн. 55коп. + 40 % з суми, що перевищує 1700 грн.

22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла принципово новий у системі оподаткування закон, який серйозно диференціював правила оподаткування фізичних осіб залежно від доходу. Цей документ містив чимало новаторських позицій, які стосуються кожного громадянина, оскільки йшлося в ньому про запровадження радикально нових схем і принципів в оподаткуванні доходів фізичних осіб.

З 1 січня 2004 року законодавчий простір нашої держави почав керуватися новими правилами оподаткування доходів фізичних осіб. Саме з цієї дати на зміну Декрету Кабінету Міністрів України 'Про прибутковий податок з громадян” від 26. 12.1992 року № 13-92 прийшов Закон України 'Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року № 889-ІV.

Головною метою прийнятої системи законодавства з питань оподаткування доходів фізичних осіб було істотне зниження податкового тиску через зменшення ставки податку та розширення бази оподаткування. Закон, працюючи на принципи зменшення податкового тиску та розширення бази оподаткування, всебічно сприяв збереженню захисту бюджетних інтересів. [21, с. 65-68]

Більшість учених-економістів вважає, що податок на доходи фізичних осіб виконує функцію перерозподілу доходів громадян. Тому переважна більшість дискусій рід час розроблення та прийняття Закону 'Про податок з доходів фізичних осіб” виникала при визначенні оптимальної ставки, за якою б оподатковувалися доходи кожного пересічного громадянина України. В Законі було встановлено єдину ставку податку: з 1 січня до 31 грудня 2006 р. вона становила 13%, а з 1. 01.2007 р. - 15%. Проте окремі види специфічних доходів оподатковувалися за своїми ставками. Так, максимальна ставка податку - 26% (з 1. 01. 07 - 30%) встановлено для доходів нерезидентів, доходів, отриманих як призи, а також у вигляді спадщини від спадкодавця - іноземця. Тобто було запропоновано змінити систему оподаткування з прогресивної на пропорційну. Єдина ставка оподаткування спростила механізм справляння податку, хоча й не відповідала, на думку деяких економістів, законодавчо закріпленому принципу соціальної справедливості в оподаткуванні. Позитивом було також і те, що поміркована ставка оподаткування доходів фізичних осіб повинна сприяти вихованню правової культури у платників податків, змінити думки і ставлення громадян до податкового законодавства, допомогти їм усвідомити обов'язковість сплати податків. В умовах активного розвитку приватного сектору економіки застосування максимальної ставки оподаткування у розмірі 15 (13) % сприяло розвитку підприємницької діяльності громадян. Запропоновану Законом ставку можна вважати позитивним кроком ще й тому,що ефективність чинної сорокавідсоткової верхньої ставки прибуткового податку була дуже малою. Помірний податковий тягар - це один із економічних методів виведення з тіні як значної частини підприємців, так і фінансових ресурсів. [16, с. 55-56]

Зниження ставки не могло не позначитися на розмірі сплачуваного податку, тому законодавці значно розширили перелік доходів, які підлягають оподаткуванню.

Законом уведено низку нових термінів, що не лише наблизили Україну до європейських стандартів, а й привнесли нововведення у порядок обчислення об'єкта оподаткування. Так, центральне місце посідає податковий агент - особа, відповідальна за нарахування податку і внесення його до бюджету. Залежна від ситуації податковим агентом можуть виступати як юридичні особи, так і фізичні, що використовують найману працю. Тому фізичні особи, що отримують протягом року доходи винятково від податкових агентів, звільняються від потреби подання річної декларації. Об'єктом оподаткування в цьому разі виступає місячний оподатковуваний дохід.

1.2 Нормативно-правове забезпечення податку на доходи фізичних осіб

Основним документом, який регламентує оподаткування доходів фізичних осіб, є Податковий кодекс України, прийнятий 2 грудня 2010 р. №2755-VI. Іншими нормативно-правовими актами є:

Закон України 'Про податок з доходів фізичних осіб' від 22. 05.2003 р. за №889-IV у частині оподаткування доходів громадян-підприємців;

Постанова КМ України від 29. 12. 10 № 1227 'Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги';

Постанова КМ України від 27. 12. 10 № 1243 'Про затвердження Порядку отримання довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов'язань з такого податку';

Постанова КМ України від 27. 12. 10 № 1226 'Про затвердження Порядку оподаткування доходів з джерелом їх походження в Україні, що виплачуються фізичній особі - нерезиденту іншим нерезидентом '

Наказ ДПА України від 31. 01. 11 № 58 'Про затвердження форми Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб '

Наказ Головної державної податкової інспекції України від 21. 04.1993 № 12 'Про затвердження Інструкції 'Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності

Наказ ДПА України від 31. 01. 11 № 58 'Про затвердження форми Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб '

Наказ ДПА України від 24. 12. 10 №1025 'Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення'

Наказ ДПА України від 24. 12. 10 № 1024 'Про затвердження форми надання Інформації суб'єктами господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов'язану з наданням послуг з оренди нерухомості (ріелтери), про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди)'

Наказ ДПА України від 24. 12. 10 № 1023 'Про затвердження Порядку інформування роботодавців платника податку про наявність порушень застосування податкової соціальної пільги, позбавлення платника податку або про відновлення його права на податкову соціальну пільгу та форми Повідомлення про наявність зазначених порушень '

Наказ ДПА України від 24. 12. 10 № 1022 'Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу '

Наказ ДПА України від 24. 12. 10 № 1020 'Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку '

Наказ ДПА України від 24. 12. 10 № 1003 'Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами '

Наказ ДПА України від 23. 12. 10 № 996 'Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання'

Наказ ДПА України від 23. 12. 10 № 995 'Про затвердження форм повідомлень про зареєстровані та зняті з обліку транспортні засоби, що надаються органами, які здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів '

Наказ ДПА України від 22. 12. 10 № 981 'Про затвердження форми Довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку'

Наказ ДПА України від 22. 12. 10 'Про затвердження форми Повідомлення про запрошення платника податків до органів державної податкової служби '

Наказ ДПА України від 21. 12. 10 № 975 'Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми '

Лист ДПА України від 25. 03. 11 № 8236 /7/17-0217 'Про надання інформації'

Лист ДПА України від 25. 03. 11 № 8235 /7/17-0217 'Про подання Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб '

Лист ДПА України від 22. 03.2011р. № 2800/л/17-0714 'Про розгляд листа'

Лист ДПА України від 04. 03. 11 № 6326/7/17-0717 'Про направлення листа'

Лист ДПА України від 28. 02. 11 № 2063/т/17-0714 'Про розгляд листа'

Лист ДПА України від 25. 02.2011р. № 4062/6/17-0215 'Про надання відповіді'

Лист ДПА України від 18. 02. 11 № 1734/К/17-0714, № 4705/7/17-0717 'Про розгляд листа'

Лист ДПА України від 18. 02. 11 № 1731/К/17-0714 'Про розгляд листа'

Лист ДПА України від 17. 02. 11 № 4486/7/17-0217 'Про подання Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб '

Лист ДПА України від 17. 02. 11 № 4485/7/17-0217 'Про заповнення Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб '

Лист ДПА України від 16. 02. 11 № 4284/7/17-0717, № 3071/6/17-0715 'Щодо порядку оподаткування профспілкових виплат '

Лист ДПА України від 09. 02. 11 № 3618/7/17-0417 'Щодо декларування доходів, отриманих протягом 2010 року фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування '

Лист ДПА України від 03. 02. 11 № 2919/7/17-0717 'Про розгляд листа'

Лист ДПА України від 26. 01. 11 № 1984/7/17-0717 'Щодо обліку та звітності самозайнятих осіб '. [6]

1.3 Основні елементи сучасної системи оподаткування доходів фізичних осіб

Згідно з Податковим кодексом, платниками податку на доходи фізичних осіб є:

1. фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

2. фізична особа нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

3. податковий агент.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

У разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з Податковим Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Якщо фізична особа платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів. [2, с. 152]

Об'єктом оподаткування резидента є:

1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

3. іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Податковим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. [2, с. 153]

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Податкового Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 Податкового Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

доходи у вигляді заробітної плати, які отримує платник податку відповідно до умов трудового договору;

суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав;

частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172173 Податкового Кодексу;

дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду;

оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом державної податкової служби згідно із Податковим Кодексом; [2, c. 153];

сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності; фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації;

дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів (крім виграшів та призів у державній грошовій лотереї);

інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами;

дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується;

сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;

кошти або майно (нематеріальні активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, які визначені обвинувальним вироком суду незалежно від призначеної ним міри покарання; [2, c 154]

доходи, що становлять позитивну різницю між:

1. сумою коштів, отриманих платником податку внаслідок його відмови від участі в фонді фінансування будівництва, та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду, крім випадків, коли платник податку одночасно передає кошти, отримані з фонду фінансування будівництва, в управління тому самому управителю у той самий або інший фонд фінансування будівництва;

2. сумою коштів, отриманих платником податку від інших осіб внаслідок відступлення на їх користь права вимоги за договором про участь у фонді фінансування та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду за цим договором;

дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю;

б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання;

в) пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або інших сум бюджетного відшкодування;

г) суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом.

Дія цього підпункту не поширюється на оподаткування сум страхових виплат, страхових відшкодувань і викупних сум за договорами страхування;

сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку;

сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів, пенсійних вкладів, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;

б) одним з членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку;

в) роботодавцем резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як сума, визначена абзацом першим підпункту 169. 4. 1 пункту 169. 4 статті 169 Податкового Кодексу, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків;

? дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Податкового Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом 'а' цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом ІІІ цього Кодексу, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів; [2,156]

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги;

д) суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податкуборжника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

? інші доходи, крім зазначених доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного оподатковуваного доходу.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100: (100 Сп),

де К коефіцієнт;

Сп ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. [2,c. 157].

Ставки податку на доходи фізичних осіб представлено у додатку А.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

З урахуванням норм абзацу першого підпункту 169. 4. 1 пункту 169. 4 статті Податкового Кодексу платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. Розміри податкових пільг представлені у додатку Б. [2, c. 164]

Розділ 2. Аналіз оподаткування доходів фізичних осіб та його місце у формуванні доходів бюджету

2.1 Методика розрахунку податку на доходи фізичних осіб та його адміністрування

Державна податкова адміністрація України у своїх офіційних роз'ясненнях, доведених листом № 2918/7/17-0717 від 03. 02.2011 року повідомляє, що ставка податку згідно з п. 167. 1 ст. 167 Податкового кодексу становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених п. 167. 2 - 167. 4 цієї статті), в тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат та винагород, які виплачуються платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну лотерею, виграшу гравця (учасника), одержаного від організатора азартної гри.

Якщо загальна сума одержаних платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (в 2011 р. 9410 грн.), то ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%. [33, c. 14]

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. [7]

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час утримання податку з нарахованої суми загального місячного оподатковуваного доходу, який перевищує встановлений розмір (у 2011 р. - 9410 грн.), податковому агенту слід провадити окреме оподаткування сум, визначених в абзацах першому та другому п. 167. 1 ст. 167 розділу IV Податкового Кодексу. Сума податку на доходи фізичних осіб із загального місячного оподатковуваного доходу дорівнюватиме сумі податків, утриманих за встановленими Податковим Кодексом правилами та ставками.

Слід ураховувати, те що максимальна сума доходу, з якого утримуються суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (3,6%) в 2011 р. становить 14115 грн. (15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2011 р.).

Якщо до складу загального місячного оподатковуваного доходу, крім заробітної плати, включаються інші види доходів, щодо яких установлюються різні правила та ставки оподаткування, то з метою дотримання вимог п. 167. 1 ст. 167 Податкового кодексу слід у першу чергу розглядати питання оподаткування доходів, що враховуються до складу заробітної плати, а далі формувати оподатковуваний дохід у міру виникнення в платника податку кожного з видів оподатковуваного доходу (на підставі підтвердження факту/дати виникнення доходу первинними документами, зокрема наказами про виплату/надання певних видів доходів). [7; 19, c. 7]

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Податкового Кодексу або інших законів України.

Обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи:

виключно від податкових агентів, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;

від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок.

Платники податку резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати до органу державної податкової служби податкову декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.

Орган державної податкової служби протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації зобов'язаний перевірити визначене податкове зобов'язання, сплату належної суми податку і видати довідку [Додаток Г] про таку сплату та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур. [2, c. 179]

Форма такої довідки встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Платники податку звільняються від обов'язку подання податкової декларації в таких випадках:

а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які:

є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;

перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б) в інших випадках, визначених Податковим Кодексом.

Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу ІІ Податкового Кодексу.

Обов'язок щодо заповнення та подання податкової декларації від імені платника податку покладається на таких осіб:

опікуна або піклувальника щодо доходів, отриманих неповнолітньою особою або особою, визнаною судом недієздатною;

спадкоємців (розпорядників майна, державних виконавців) щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер;

державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, визначеного в установленому порядку банкрутом. [24, c. 23]

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована органом державної податкової служби, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені Податковим Кодексом.

Сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Форма податкової декларації [додаток Ґ] встановлюється Міністерством фінансів України виходячи з таких умов:

загальна частина податкової декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи (витрати), що отримує (несе) незначна кількість платників податку;

податкова декларація є уніфікованою та єдиною для всіх законодавчо встановлених випадків її подання;

відомості про доходи, майновий стан, витрати, зобов'язання фінансового характеру, інформація щодо вказаних відомостей членів сім'ї надаються окремими категоріями громадян, визначеними відповідно до законодавства;

розрахунки окремих видів доходів (витрат) мають міститися в додатках до податкової декларації, що заповнюються виключно платниками податку за наявності таких доходів (витрат);

податкова декларація та додатки до неї мають складатися з використанням загальновживаної термінології, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення;

податкова декларація та додатки до неї мають ідентифікувати платника податку та містити інформацію, необхідну для визначення суми його податкових зобов'язань або суми податку, що підлягає поверненню у разі використання платником податку права на податкову знижку. [2, c. 183]

Бланки податкових декларацій мають безоплатно надаватися органами державної податкової служби платникам податку на їх запит, а також бути загальнодоступними для населення.

Платник податку до 1 березня року, що настає за звітним періодом, має право звернутися з запитом до відповідного (за місцем проживання платника податку - за реєстрацією у паспорті) органу державної податкової служби з проханням надати роз'яснення щодо заповнення річної податкової декларації, а орган державної податкової служби зобов'язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням.

Фізичні особи у випадках та обсягах, визначених законом, подають податкову декларацію, де зазначаються відомості про доходи, майновий стан, витрати, зобов'язання фінансового характеру, а також в додатку до податкової декларації зазначається інформація щодо вказаних відомостей членів сім'ї в усіх випадках її подання, передбачених законом.

Декларування у 2011 році доходів фізичних осіб пов'язано з виконанням платниками податку вимог Закону України 'Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно з положеннями якого платники податку у відповідних випадках зобов'язані податки річну податкову декларацію або мають право подати декларацію для одержання повернення з бюджету.

Слід зазначити, що деклараційна кампанія цього року провадилася відповідно до норм саме Закону України 'Про податок з доходів фізичних осіб”. Суттєвою зміною була лише зміна термінів податі декларації - до 1 травня (замість 1 квітня, як це було за вищезгаданим Законом). Річна податкова декларація про майновий стан і доходи відповідно до п. 18. 1 Закону України 'Про податок з доходів фізичних осіб” подається платником податку, який зобов'язаний її подавати згідно із Законом або відповідно до інших нормативно - правових актів, або має право її подати для одержання податкового кредиту та повернення податку на доходи фізичних осіб.

Фізична особа зобов'язана була подати в 2011 році декларацію, якщо впродовж звітного 2010 р. вона одержала:

? доходи, які не підлягали оподаткуванню під час їхнього нарахування чи виплати;

? іноземні доходи;

? доходи від особи, яка не мала статусу податкового агента, до яких, зокрема, належать:

а. вартість подарунків, одержаних від особи, яка не є податковим агентом;

б. доходи, які раніше не були обкладені ПДФО;

в. дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних як відшкодування матеріальної або моральної шкоди від особи, яка не є податковим агентом;

г. сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, за умови, що з цієї суми не було утримано ПДФО;

ґ. інвестиційні прибутки;

д. дохід у вигляді вартості успадкованого майна;

е. кошти або майно, одержані як хабар, підтверджені у судовому порядку;

є. сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50% місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. Фізично особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно із законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу;

ж. доходи від виграшів в азартні ігри;

з. сума нецільової благодійної допомоги, одержаної від благодійника - фізичної особи, платника ПДФО (за умови, що така сума в 2010 році не перевищила 1220 грн., а її одержувач не мав права на податкову соціальну пільгу або не використав її впродовж звітного року).

Крім того, зобов'язані подавати декларацію звільнені з роботи працівники, в яких за результатами проведеного остаточного розрахунку під час звільнення не вистачило доходів для сплати ПДФО. Також обов'язково слід задекларувати суми надміру витрачених коштів, одержаних на відрядження або підзвіт та не повернутих у встановлений строк працівником, який звільнився.

Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, також зобов'язані подати до органу ДПС декларацію не пізніше від закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Крім того, з метою повернення зайво сплаченої суми податку декларацію мають право подати:

фізичні особи, які сплатили ПДФО за договором відчуження об'єкта рухомого чи нерухомого майна, але договір не було засвідчено нотаріально й угода не відбулася (до декларації додаються підтвердні документи про фактичну сплату ПДФО);

звільнені з роботи працівники, в яких під час проведення остаточного розрахунку під час звільнення виникла переплата ПДФО (до декларації додається довідка про результати перерахунку)

За зверненням платника податку орган державної податкової служби, до якого було подано податкову декларацію, видає довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів та витрат, для яких законами України встановлена обов'язкова форма обліку, визначена статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів громадян. Дії, вчинені особою, яку впродовж року було піддано адміністративному стягненню за те саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця відповідальність не поширюється на випадки добровільного декларування доходів [5, С. 7-9]

Ефективність адміністрування податку з доходів фізичних осіб залежить, від удосконалення та покращання показників роботи податкових органів у напряму забезпечення відповідності зростання сум перерахованого податку показникам середньої заробітної плати. Розглядаючи зазначені показники можна робити висновки про несплату податковими агентами податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Підвищення рівня методологічного забезпечення при проведенні аналізу діяльності платників податків - фізичних осіб в процесі контрольно-перевірочної роботи дозволить вирішити питання ефективності адміністрування податків з доходів фізичних осіб. Пропонується налагодити роботу по створенню електронного депозитарію актів документальних перевірок з питань оподаткування доходів фізичних осіб, що сприятиме підвищенню якості та результативності аудиту, економії фінансових та людських ресурсів. Платники податків повинні мати відносно високий ступінь усвідомлення наслідків своїх дій тощо. [21, c. 450]

Удосконалення податкового адміністрування спрямовується на усунення протиріч між державою та суб'єктами оподаткування. Вирішення цього завдання потребує комплексного підходу, важливим пріоритетом якого є, зокрема, покращання податкового контролю. На жаль, в Україні досі не створена загальна концепція фінансового контролю. [8]

2.2 Аналіз надходжень податку на доходи фізичних осіб у дохідну частину державного бюджету

Податок з доходів фізичних осіб є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянином безпосередньо з отриманого доходу. Відповідно до Бюджетного кодексу України (стаття 65 глава 11):

1. До доходів бюджетів міст Києва та Севастополя зараховується 50% і 100% відповідно загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується згідно з Податковим кодексом України на території цих міст.

2. До доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховується 75% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується згідно з Податковим кодексом України на території цих міст.

3. До доходів бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення зараховується 25% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується згідно з Податковим кодексом на цій території. [1, c. 48]

У структурі доходів Зведеного бюджету податок з доходів фізичних осіб займає значну частку і становить в середньому за 2002-2010 роки 15,52%. Податок з доходів фізичних осіб у структурі податкових надходжень становить в середньому 21,48 % усіх податкових надходжень. [11; 8]

Табл. 2.1.

Податок на доходи фізичних осіб у доходах Зведеного бюджету, у податкових надходженнях та у ВВП

доходи	рік
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Податок на доходи фізичних осіб у абсолютному вимірі, млрд. грн	10,82	13,52	13,21	17,32	22,79	34,78	45,89	44,48	45,32
Доходи Зведеного бюджету, млрд. грн	61,83	75,111	91,737	164,27	171,354	220,127	297,987	272,89	281,491
Частка ПДФО у доходах бюджету, %	17,5	18,0	14,4	12,9	13,3	15,8	15,4	16,3	16,1
Податкові надходження до бюджету, млрд. грн	45,46	54,30	63,21	97,85	125,91	161,02	227,18	207,85	182,74
Частка ПДФО у податкових надходженнях до бюджету, %	23,8	24,9	20,9	17,7	18,1	21,6	20,2	21,4	24,8
ВВП, млрд. грн	225,82	267,34	345,113	441,45	544,15	720,73	948,06	913,345	1094,61
Частка ПДФО у ВВП, %	4,8	5,1	3,8	3,9	4,2	4,9	4,8	4,9	4,2

Податок з доходів фізичних осіб продовжує зберігати позицію найвагомішого за обсягом джерела наповнення дохідної частини місцевого бюджету. Динаміка надходжень податку з доходів фізичних осіб відображена на рис. 2. 1.

Рис. 2.1. Суми надходжень ПДФО до місцевих бюджетів за 2007-2011 роки [25]

Отже, найбільшу питому вагу в доходах місцевих бюджетах становить податок з доходів фізичних осіб - більше 60% (а в I кошику - близько 94,4%). З урахуванням впливу світової фінансової кризи на економіку у 2008-2009 роках та очікуваних відновних процесів в економіці України у 2010-2011 роках прогнозний показник надходжень податку з доходів фізичних осіб на 2011 рік визначено у сумі 59,3 млрд. гривень. До очікуваного показника за 2010 рік (51,9 млрд. грн.), ріст прогнозного показника на 2011 рік становитиме 114,3%, що менше ніж ріст фонду оплати праці (115,3%).

Рис. 2.2. Податок на доходи фізичних осіб в абсолютному вимірі за 2002-2010 рр. [розраховано автором на основі даних джерел 8; 11]

Постійне зростання надходжень податку на доходи фізичних осіб свідчить про стабілізацію економічного становища в Україні, зростання доходів громадян, і, разом з тим, підвищення фіскальної ефективності даного податку.

Рис. 2.3. Частка податку з доходів фізичних осіб у ВВП за 2002-2010 роки [розраховано автором на основі даних джерел 8; 11]

Стала питома вага податку з доходів фізичних осіб у ВВП свідчить про відновлення економічних процесів країни. Важливим впливом на частку надходжень податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів базується на макроекономічних показниках розвитку країни, зокрема провідних галузей економіки країни.

Рис. 2.4. порівняння частки ПДФО у доходах бюджету, у податкових надходженнях до бюджету та у ВВП [розраховано автором на основі даних джерел 8; 11]

Наведені дані свідчать про спад у 2004-2005 рр. надходжень від податку на доходи фізичних осіб до бюджету та його частки у ВВП, що було пов'язано із запровадженням пропорційної ставки оподаткування. Цей крок, на думку багатьох вчених, був помилковим. Останнім часом спостерігається тенденція до зростання частки податку на доходи фізичних осіб у податкових надходженнях до бюджету, тобто відбувається покращення його фіскальної ефективності, однак частка у доходах бюджету та у ВВП знижується, що говорить про те, що доходи бюджету та ВВП зростають за рахунок інших джерел (неподаткових надходжень).

Для врахування особливостей формування надходжень податку використовуються дані про:

кількість платників податку та суми сплаченого податку в розрізі джерел оподаткування та видів доходів;

кількість платників, які отримали податкові соціальні пільги;

суми застосованих податкових соціальних пільг за видами пільг, які дають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу;

суми документально підтверджених витрат, включених до складу податкового кредиту платників податку;

результати контрольно-перевірочної роботи щодо донарахування сум податку, штрафних санкцій та пені.

Враховуючи тенденцію росту надходжень податку з доходів фізичних осіб починаючи з червня 2010 року, на яку вплинуло проведення податковою міліцією спеціальних операцій 'Бюджет' та 'Боротьба з виплатами зарплат 'в конвертах', спостерігається ріст надходжень податку у 2010 році на рівні 115,% (рис. 2. 1.)

Прогнозний розрахунок зменшення податку з доходів фізичних осіб від застосування податкової соціальної пільги на 2011 рік визначено в сумі 4372,2 млн. грн., що на 23,4 млн. грн. або на 0,5% менше, ніж в 2010 році,що в свою чергу свідчить про підвищення рівня доходів громадян. [25]

Прогнозна сума податкового кредиту на 2011 рік визначена на основі аналізу фактичних сум документально підтверджених витрат платниками податку за 2009 рік, очікуваної суми податкового кредиту у 2010 році та прогнозу на 2011 рік (за даними ДПСУ, обласних фінансових управлінь) і становить 1294,5 млн. гривень. А податок з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платникам у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, на 2011 рік розраховано в сумі 156,2 млн. грн. (на 51,6 відсотка більше, ніж у 2010 році).

У розрізі регіонів України найбільший обсяг надходжень податку з доходів фізичних осіб спостерігається в м. Києві - 9,4 млрд. грн. (21,1% від загального обсягу надходжень цього податку, Донецькій - 5,0 млрд. грн. (11,2%), Дніпропетровській - 3,7 млрд. грн. (8,4%) та Харківській - 2,5 млрд. грн. (5,6%) областях. Найменший обсяг податку з доходів фізичних осіб має місце до бюджетів м. Севастополь - 428,9 млн. грн. (1,0%) та Чернівецької області - 443,1 млн. грн. (1,0%).

Поступовий вихід із кризи впливає не тільки на ріст фонду оплати праці, а й також на збільшення інших доходів населення з яких утримується податок з доходів фізичних осіб, наприклад: продаж рухомого і нерухомого майна, на вартість якого у свою чергу впливає індекс споживчих цін, отримання дивідендів та роялті, а також від інших видів діяльності. [38]

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку податку на доходи фізичних осіб в україні

3.1 Світовий досвід оподаткування доходів фізичних осіб

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях самостійного розвитку, на шлях побудови ринкової соціально-орієнтованої економіки. Це був період становлення податкової системи, в основу якої покладено класичну схему податків, характерну для країн із розвиненою ринковою економікою. Застосування такої класичної схеми в умовах перехідного періоду, на тлі системної кризи та спаду виробництва, призвело до виникнення низки істотних проблем: збільшувалась кількість збиткових підприємств, зростало безробіття, ускладнювалася соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлювалося це насамперед тим, що акцент у податковій політиці було зроблено на фіскальній функції, а регулювальна була знівельована, тому проблема побудови ефективної податкової системи лишається однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин та закладення підвалин для економічного зростання в Україні. [34]

Центральною ланкою сучасної податкової системи є оподаткування особистих доходів населення. На сьогодні залишається актуальним питання вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні в напрямку забезпечення принципу соціальної справедливості з огляду на велике розшарування суспільства, де 90 % населення мають низькі доходи й 10 % надвисокі. Інша проблема пов'язана з розміром зборів до фондів соціального й пенсійного страхування, висока частка яких змушує роботодавців виплачувати заробітну плату в конвертах, що не дає змоги вийти заробітній платі з тіні. [18]

У сучасній економічній літературі проблеми оподаткування доходів фізичних осіб висвітлені в працях українських науковців, зокрема, В. Андрущенка, О. Василика, О. Данилова, Л. Демиденко, Н. Костіної, В. Суторміної, В. Федосова, Л. Шаблистої, С. Харкавої та інших.

Реформування подоходного податку розглядається в роботах зазначених дослідників у таких аспектах:

? прогресивним чи пропорційним має бути оподаткування доходів громадян;

? які ставки прогресії чи які ставки пропорційного оподаткування застосовувати;

? можливість застосування єдиної ставки оподаткування;

? який має бути неоподатковуваний мінімум (чи соціальна пільга);

? яка має бути база оподаткування, тобто що вважати доходом і що оподатковувати. [32]

На особливості подоходного оподаткування в кожній конкретній державі впливає ряд факторів, серед яких можна виділити консервативність чи ліберальність економіки, ментальність та податкову культуру населення, економічну ситуацію в країні тощо.

Так, в Україні, виходячи з низького рівня ефективності функціонування податкової системи, постала проблема її реформування. У першу чергу - одного з основних податків: податку з доходів фізичних осіб. Як відомо, при виборі політики оподаткування доходів громадян перш за все визначається її характер: пропорційний чи прогресивний. Так, із січня 2004 року ставка прибуткового податку з громадян була встановлена в розмірі 15 % об'єкта оподаткування (у перехідний період до 31 грудня 2006 року - 13 %), замість прогресивної шкали ставок, що діяла до зазначеного часу, із граничною ставкою 40 % та середньою ефективною - 17 %. [15, c. 81] Із 2011 року запроваджено прогресивну шкалу обчислення податку з доходів фізичних осіб. Із частини місячного доходу, що не перевищує 10 мінімальних зарплат станом на 1 січня року, утримують 15% податку на доходи, а із суми перевищення - 17%. [13, c. 8]

Зрозуміло, що податкова реформа - це система впорядкованих заходів, вона може тривати не один рік, тому ці заходи повинні відповідати вітчизняним соціально-економічним реаліям, рівню розвитку виробничих сил, ураховувати існуючі накопичені проблеми. Проте існує й інший бік проблеми. Зокрема, запроваджувані реформаційні кроки повинні відповідати не лише внутрішнім економічним реаліям, а й, у більш загальному контексті, загальносвітовим вимогам і стандартам. До таких стандартів сьогодні у світі відносять вимоги сталого розвитку, сутність яких проявляється в зменшенні антропологічного тиску на зовнішнє природне середовище та врахування у поточний момент часу інтересів майбутніх поколінь.

Запровадження пропорційної системи у 2004 році, на думку автора статті 'Податок на доходи фізичних осіб: українські парадокси та світовий досвід” Петра Герасименка [], було здійснено помилково, варто було вдосконалити вже діючу систему. Це підтверджує той факт, що в 2004 році із запровадженням пропорційної ставки податку податкові надходження зменшилися порівняно з 2003 роком (13,5 млрд грн. проти 13,2), а в 2005 і 2006 роках вони зросли (17,3 та 22,8 млрд грн. відповідно) у зв'язку з різким зростанням номінальних доходів населення в силу збільшення мінімальної заробітної плати.

Досвід розвинених країн засвідчує, що подоходне оподаткування - дієвий інструмент перерозподілу в умовах зрілої демократії із чітко визначеними умовами суспільного договору, із високим рівнем життя й доходів населення, тому вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні повинно відбуватися в напрямку забезпечення принципу соціальної справедливості. [26, c. 132]

На відміну від США, де подоходний податок сплачують заможні верстви населення, в Україні 95 % податку надходять із доходів до 1000 грн на місяць. По суті порушується головний принцип прибуткового оподаткування - принцип соціальної справедливості, що у свою чергу також впливає на частку надходжень із зазначеного податку. [12, c. 32]

У багатьох країнах світу виділяються певні тенденції та спільні риси при побудові системи оподаткування доходів фізичних осіб, однак кожна країна має свої характерні особливості.

Загалом же, існує проблема того, що подоходне оподаткування характеризується соціальною несправедливістю. У зв'язку із цим у різних країнах проходить поетапне реформування цього виду оподаткування: розширюється його база, відбувається перебудова ставок, створюється більш однорідний режим оподаткування різних джерел доходу.

Однією з найдавніших є податкова система Великої Британії. Подоходний податок із громадян становить близько 65 % від усіх прямих податків, що надходять до державного бюджету. Специфікою оподаткування доходів громадян є те, що їхні доходи поділяються на певні частки (шедули), які оподатковуються за окремою методикою. Ставка податку диференційована залежно від річного доходу: 20 %, 25 %, 40 % [26,c. 256].

Позитивна практика оподаткування доходів фізичних осіб у Німеччині також заслуговує на увагу. Основним податком, який сплачують громадяни Німеччини, є подоходний податок. Він встановлюється на всі види доходів, які отримує громадянин держави. Усі платники при визначенні податку із заробітної плати поділяються на класи. Ставка податку в цій країні встановлена в розмірі від 19 % до 53 %. Наприклад, для неодружених установлено значно меншу суму неоподаткованого мінімуму, ніж для одружених. Це пов'язано з важкою демографічною ситуацією в країні й спрямовано на стимулювання народжуваності, зростання чисельності населення. Однак специфіка й рівень проблем німецької економіки не відповідають українським реаліям, тому в близькій перспективі демографічна складова як основа прибуткового оподаткування громадян не є актуальною. [29, c. 381]

У Швеції діють окремі умови оподаткування резидентів та нерезидентів. Для останніх діє єдина ставка 25 % незалежно від суми доходу. Резиденти сплачують податок двох видів:

– муніципальний - дохід до визначеної суми оподатковується за ставкою 32 %;

– національний податок - понад 80 % працівників, які мають доходи, менші за визначену суму, звільнені від його сплати. Для громадян, які мають доходи, що перевищують визначену суму, ставка становить 20 %. Для тих, хто має великі доходи ставка становить 50 %, середні - 30 %, а для низькооплачуваних працівників - 24 %.

При розрахунку бази оподаткування з усіх доходів вираховуються витрати, які має робітник при одержанні цього доходу. Крім того, діє система персональних відрахувань. Досвід шведських колег варто переймати в тій частині, що стосується загальнонаціональної солідарності й справедливості. Шведська податкова культура, коли нерідко платник перераховує до казни більше половини доходу, є феноменом у світовій податковій практиці. [17, c. 23]

Позитивним є використання досвіду США. У сучасних умовах із усіх джерел доходів Федерального бюджету США найвагомішим є подоходний податок із громадян, що забезпечує понад половину загального обсягу федеральних податкових надходжень. Згідно з податковою системою США доходи фізичних осіб можуть оподатковуватися як окремо з кожного громадянина, так із доходу сім'ї загалом. Оподатковуваний дохід обкладається за прогресивною шкалою. При цьому платники податку поділяються на чотири категорії, які оподатковуються за різними ставками залежно від доходу. Ставка оподаткування коливається від 15 до 39,6 %. В останні роки з'явилася тенденція до зростання мінімуму доходів, що не обкладаються податком, та до зменшення його максимальної ставки. [12, c. 32]

Особливістю податкової системи України є те, що загальні риси для реформування системи прибуткового оподаткування були скопійовані з російської моделі пропорційного оподаткування зі ставкою 13 %, тобто не можна стверджувати, що це було економічно доцільно. Таке зменшення ставки податку, очевидно, є позитивним моментом для платників податків, хоча для бюджету означає зростання ризику його недовиконання. Плоска шкала податку з доходів фізичних осіб щодо вимог сталого розвитку не є раціональним вирішенням проблеми оптимального оподаткування. Її можна розглядати як певну сходинку на шляху досягнення основної мети - розбудови податкової системи, адекватної вимогам сталого розвитку. Адже навіть у Росії, незважаючи на позитивний досвід реформи саме цього податку, багато фахівців розцінюють існуючий податковий режим як тимчасовий та піддають дії уряду значній критиці. Згідно з постулатами сучасної економічної теорії державних фінансів, побудованої на класичних принципах Адама Сміта, встановлення плоскої шкали податку на доходи громадян можна розцінювати винятково як негативний захід або розглядати її як тимчасову альтернативу прогресивної шкали. [18]

Звичайно, не можна стверджувати, що деструктивна критика здійснюваних українським урядом реформ у податковій сфері також не може стати в нагоді. Однак існує прецедент, коли у фахівців виникає рідкісна можливість провести компаративний аналіз і порівняти, що дали економіці ці дві шкали податку (прогресивна й плоска) на доходи громадян. Як відомо, податок на доходи громадян з прогресивною шкалою був тим податком, який змушував підприємців приховувати заробітну плату та уникати оподаткування. Податок із доходів фізичних осіб за плоскою шкалою теоретично дозволяє розв'язати цю проблему, проте достатніх доказів з економічної практики в Україні поки що немає. Більше того, серед незалежних експертів навіть існують побоювання, що заходів у сфері реформування податку з доходів фізичних осіб може бути недостатньо для виведення коштів із тіньового сектора економіки.

На думку експертів, лише зменшення загального фіскального тиску на фонд оплати праці - шляхом зниження ставки податку на доходи - не може бути достатнім стимулом для такого кроку з боку платників податків, тому держава не повинна зупинятися на півдорозі. Адже в системі державних фінансів залишається нерозв'язаним цілий ряд проблем: високий рівень відрахувань до соціальних фондів, незавершеність реформи пенсійного забезпечення, відсутність передумов для значного збільшення обсягів заощаджень як основного інвестиційного ресурсу економіки та інше.

Зростання доходів населення в офіційному секторі економіки неможливе без реформування системи нарахувань на фонд оплати праці. При цьому тут необхідне як істотне скорочення обсягів нарахувань, так і реальне спрощення їх адміністрування. Більшість фахівців сходиться на думці, що вже давно необхідно запровадити єдиний соціальний податок замість відрахувань до діючих соціальних фондів і ввести його до складу податкової системи. Проте зростання заощаджень населення як результат послаблення податкового тиску - це тільки половина кроку на шляху до інвестицій. Можливість 'капіталізувати' заощадження населення в цільовий спосіб дає пенсійна реформа. [26, c. 131]

Подібні приклади вже існують в історії. На початку 90-х років минулого сторіччя уряд США був змушений здійснити фундаментальну податкову реформу, головною метою якої було стимулювання зростання заощаджень. Основний принцип реформ полягав у звільненні від оподаткування заощаджень за порівняно значно більшого оподаткування споживання. На сьогодні в США в межах приватних пенсійних програм внески на накопичувальні рахунки не оподатковуються. Також не оподатковується накопичений на цих рахунках інвестиційний дохід. Оподатковуються лише кошти, котрі знімаються з накопичувальних рахунків. У результаті таких реформаційних заходів уже в 1994 році в США валова сума коштів, що зберігалися на накопичувальних пенсійних рахунках, становила 5 трлн. доларів.

Таким чином, одним із фундаментальних принципів реалізації податкової реформи в Україні також потрібно вибрати принцип, якого свого часу дотримувалися в США та застосування якого на практиці привело до найбільшого за всю історію економіки цієї країни періоду зростання ВВП. Варто зазначити, що цей принцип застосовано й у процесі створення накопичувальної системи пенсійного забезпечення України. Проте процес створення накопичувальної системи в Україні відбувається дуже повільно. Повільні темпи реформи можна пояснити такими причинами, як відсутність довіри населення до економічної політики держави, нічим не обґрунтоване обмеження розмірів внесків громадян до накопичувальних фондів, формальний характер податкових пільг, відсутність значного потенціалу заощаджень населення України. [12, c. 34]

Зробити прибуткове оподаткування не тільки ефективним, а й більш соціально справедливим дає змогу запровадження податку на нерухомість. В Україні велика кількість багатих людей, і всі вони мають сплачувати країні податки. Поки що наша податкова система не відповідає реаліям і вимогам ринкової економіки, у якій нерухомість повинна оподатковуватися. Відповідно до Податкового Кодексу України особи, які володіють нерухомим майном, площа якого перевищує встановлені норми (240 кв. метрів для квартир і 500 кв. метрів для житлових будинків), повинні платити податки на нерухомість. Для квартир і житлових будинків, площа яких не перевищує 240 і 500 кв. метрів відповідно, ставка податку не може перевищувати 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового періоду. Для квартир і житлових будинків з більшою площею ставка податку складає 2,7%. [2, c. 266] Однак на сьогодні в Україні не існує технічної можливості для запровадження цього податку, оскільки відсутня єдина кадастрова база земель. Крім цього, немає консенсусу щодо методів оцінки вартості будівель і споруд, відсутнє розуміння того, яким саме чином необхідно запроваджувати цей податок. Найбільш правильним варіантом вирішення зазначеної проблеми буде запровадження податку на будівлі й споруди, що не є технічною проблемою, виходячи зі змісту декларації про податок із доходів фізичних осіб. І лише після повної оцінки вартості земель та створення єдиної інформаційної бази даних слід запроваджувати податок на приватне користування землею.

Узагалі, розпочату реформу податку з доходів фізичних осіб можна оцінювати по-різному. З одного боку, зміни в системі податку на доходи громадян незначні, із іншого - перехід від пропорційної до прогресивної шкали оподаткування доходів громадян сприяє досягненню соціальної справедливості в країні. [24, c. 23]

Ставки індивідуального подоходного податку в окремих країнах світу представлені в таблиці 3. 1.

Таблиця 3. 1.

Ставки індивідуального прибуткового податку в окремих країнах світу

№ з/п	Країна	Ставка індивідуального прибуткового податку
1	Австрія	10-50
2	Бельгія	25-57
3	Великобританія	20-40
4	Німеччина	25,9-53
5	Ірландія	27-48
6	Іспанія	30-56
7	Італія	10-51
8	Нідерланди	6,35-60
9	Франція	12-54
10	Швейцарія	11,5
11	Швеція	30-50
12	Японія	10,5
13	Австралія	20-47
14	Нова Зеландія	24-33
15	США	15-39,5

У цьому ж напрямі повинна формуватися й нова податкова політика в Україні, оскільки лише прогресивна шкала податку з доходів фізичних осіб забезпечує соціальну справедливість і рівномірний розподіл між платниками податків податкового тягаря. Прогресивність податку на доходи громадян може реалізовуватися не лише за рівнем доходів, а й за іншими істотними ознаками. Ураховуючи негативні демографічні тенденції в Україні, однією з таких ознак, за якою може бути встановлена прогресивна шкала податку, є вік платника податку, як це практикується, наприклад, у Північній Ірландії. Така прогресія шкали ставок податку на доходи громадян за віком дозволяє перерозподіляти кошти від старших працюючих поколінь до молодших. Якщо брати до уваги, що існує певна закономірність зростання доходів громадян, головним чином унаслідок зростання заробітної плати, з віком, а також той факт, що старші працюючі покоління в ринковій економіці формують істотні обсяги заощаджень, то подібна 'вікова' прогресія шкали податку з доходів фізичних осіб щодо застосування імперативів сталого розвитку є цілком соціально справедливим та економічно доцільним заходом. В Україні подібний захід може бути повною мірою адекватним соціально-економічній дійсності кроком. Якщо взяти до уваги необхідність підвищення інвестиційного потенціалу економіки, що в ринковій економіці можливо лише за умови достатнього обсягу заощаджень, та негативні демографічні тенденції, то доцільність прогресії податку на доходи громадян за ознакою трудового стажу стає очевидною. [29, c. 489]

Важливим завданням, яке необхідно вирішити для змін оподаткування доходів фізичних осіб у майбутньому, є визначення фактичного розподілу доходів громадян України з урахуванням тіньової складової їхніх доходів. Тільки на основі об'єктивної інформації про доходи громадян можна буде здійснити перехід від плоскої до прогресивної шкали. Очевидно, що становлення системи прибуткового оподаткування України та його реформування відбувається шляхом запозичення фрагментів як розвинених країн з ринковою економікою, так, зокрема, і Росії. Стає зрозумілим, що мало береться до уваги власний досвід та серйозні економічні розрахунки. [8]

3.2 Перспективи вдосконалення податку на доходи фізичних осіб в Україні

Трансформаційні перетворення на шляху до соціально орієнтованої ринкової економіки України вимагають становлення такої системи оподаткування доходів фізичних осіб, елементи якої б відповідали сучасним принципам оподаткування, визначеним цілям економічної політики, світовим тенденціям та будувалися з урахуванням існуючих соціально-економічних умов.

Науковці акцентують увагу на тому, що сьогодні є потреба у: визначенні більш справедливої бази оподаткування за допомогою оптимізації звільнень від оподаткування, удосконаленні механізму податкового кредиту; збільшенні купівельної спроможності малозабезпечених шляхом удосконалення податкової соціальної пільги; оптимізації податкових ставок з метою справедливого перерозподілу; покращанні податкової дисципліни через реформу податкового адміністрування та створення зручних умов сплати податків. [37, c. 283]

В сучасних ринкових умовах його стратегічними завданнями є реалізація фіскального і регулюючого потенціалу особистого подоходного оподаткування. Це означає, що із ростом добробуту платників податків - фізичних осіб, розширенням бази оподаткування буде відбуватись збільшення надходжень до бюджету, що дасть змогу проводити активну соціальну політику

Важливого значення набуває теоретичне обґрунтування і практична реалізація фіскального потенціалу оподаткування доходів фізичних осіб, який є найістотнішою складовою податкового потенціалу регіону в цілому і характеризує його податкові можливості.

Отже, фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою комплекс правових, організаційних та економічних заходів щодо повного використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів та нарощування податкових надходжень з усіх джерел доходів з метою фінансового забезпечення місцевого самоврядування. [15, c. 95]

Другим важливим призначенням механізму оподаткування доходів фізичних осіб є реалізація регулюючого потенціалу оподаткування особистих доходів, під яким слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування соціальної пільги та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження для малозабезпечених верств населення, а з іншого - його поступове підвищення для заможних громадян.

Механізм оподаткування доходів фізичних осіб покликаний організувати, упорядкувати відносини з приводу мобілізації податкових платежів з громадян, які є одним з головних джерел доходів, до бюджету. Метою податкового регулювання є динамічне збільшення податкових надходжень з фізичних осіб тобто посилення його фіскального значення, а також активізація регулюючої функції.

Для того, щоб оцінити ефективність механізму оподаткування доходів фізичних осіб потрібно визначити чи досягається в процесі оподаткування синхронізація інтересів держави і платників податків. З цією метою необхідно проаналізувати існуючі механізми оподаткування окремих доходів фізичних осіб, оскільки саме вони є підсистемами загального механізму оподаткування. Це допоможе встановити наскільки розкрито фіскальний потенціал оподаткування особистих доходів та виконується функція регулювання життєвого рівня населення. [18]

Оскільки всі елементи механізму знаходяться в тісній взаємодії один з одним, формою прояву якої є діючий порядок розрахунку податку з доходів фізичних осіб та фіксованого і єдиного податку з підприємців, розглянемо їх з метою виявлення можливостей та резервів нарощування податкових надходжень з особистих доходів.

На обсяг податкових надходжень від оподаткування доходів фізичних осіб впливають різні фактори. По-перше, це фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, розширення податкової бази і регулювання ставок податку та інші. По-друге, об'єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є зростання доходів населення, збільшення кількості працюючих, на що в свою чергу впливає низка чинників, таких як рівень безробіття, трудової міграції тощо. [20, c. 81]

Отже, необхідним є проведення двоступеневої оцінки стану справляння податку з доходів фізичних осіб шляхом обчислення не тільки фактичного рівня сплати, а й потенційного. Комплекс організаційних, правових та економічних заходів спрямований на використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів представляє собою фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб. [27, c 349]

Можливість зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення і громадян, що отримують заробітну плату в межах прожиткового мінімуму та його помірковане підвищення для платників, що мають середні та високі доходи можна розглядати як регулюючий потенціал особистого оподаткування. Такий підхід забезпечуватиме приведення особистого прибуткового оподаткування у відповідність з принципами вертикальної і горизонтальної рівності.

Таким чином, прогресивне оподаткування, принаймні заробітної плати, є досить діючим засобом розв'язання як фіскальних, так і соціальних завдань державної податкової політики. [32]

Важливою складовою податкової реформи в Україні має стати саме реформування справляння податку з доходів фізичних осіб на основі побудови більш досконалого механізму оподаткування кожного з доходів, що сприятиме реалізації як фіскального так і регулюючого потенціалу особистого оподаткування.

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновки, що основними напрямами вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб в Україні є:

1. Необхідно відмовитися від спроб суто фіскального підходу до наповнення бюджету. Основним критерієм має слугувати максимізація функції суспільного добробуту.

2. Потрібно виправити недоліки чинного законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб, включаючи порушення існуючої ієрархії доходів. Для цього слід замінити податкову соціальну пільгу на неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у розмірі, не меншому ніж прожитковий мінімум), що змусить уряд дотримуватись його законодавчо встановленого розміру, установленого на відповідний бюджетний рік, або хоча б поетапно до нього наближатися, та відновити економічну суть цього терміну, якою є мінімальна сума видатків на просте відтворення спроможності людини до праці.

3. Система оподаткування доходів громадян має бути прогресивною (яка вже діє в Україні), однак прогресія повинна бути розрахована таким чином, щоб ураховувати реальний, наявний у цей час діапазон доходів громадян.

4. Реформування оподаткування доходів фізичних осіб має відбуватися в комплексі з реформуванням усього податкового навантаження на фонд оплати праці, щоб мати оптимальне податкове навантаження й повну легалізацію доходів громадян. [36, c. 102]

Отже, можна впевнено стверджувати, що оподаткування доходів населення в Україні потребує перебудови, яка має базуватися на використанні передового зарубіжного досвіду (Німеччини, США), а не зводитися до копіювання моделі оподаткування інших країн. Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов'язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна вмонтувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування. [35, c. 228]

Висновки

Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов'язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна вмонтувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування. Потрібна активізація державної політики високих доходів громадян, насамперед - для економічного активного населення, що забезпечує процес генерації первинних доходів як об'єкта оподаткування (доходи громадян різних категорій економічно активної частини населення).

В умовах ринкової економіки перед податковою системою постають пріоритети забезпечення достатнього обсягу податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та гарантій громадянам достатнього життєвого рівня. На сучасному етапі податок з доходів фізичних осіб представляє собою обов'язковий нецільовий платіж фізичної особи до місцевого бюджету для фінансування його видатків. Оподатковуваним доходом повинен бути сукупний доход, скоригований на суму податкових вилучень та зменшений на суму економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму та інших пільг.

Всебічний вплив на соціально-економічний розвиток відбуватиметься за умови виваженого вибору елементів податкового регулювання. Встановлення, застосування або зміна певного податкового важеля, їх скоординована дія в потрібних напрямках перетворює просту сукупність податкового інструментарію на механізм оподаткування доходів фізичних осіб. В ринкових умовах механізм оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою сукупність податкових важелів прямого та опосередкованого впливу на процес вилучення частини доходів до бюджету та елементів податкового регулювання особистих доходів. Його складовими є механізми оподаткування кожного виду доходів, справляння податків з яких передбачено законодавством.

На обсяг податкових надходжень від оподаткування особистих доходів впливають: по-перше, фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, склад об'єкту оподаткування, податкові ставки та інші. По-друге, значний вплив спричиняють об'єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є, величина доходів населення, чисельність працюючих, на яку, в свою чергу, впливає низка чинників, таких як, рівень безробіття, трудової міграції тощо.

Динамічне зростання надходжень ПДФО і високий рівень виконання планових показників (89,7 %) забезпечується, головним чином, податком із заробітної плати. Це зумовлено значним переважанням її частки у структурі об'єкту оподаткування, а також більш суворим контролем і відповідно найвищим рівнем сплати, оскільки відбувається утримання податку у джерела отримання доходу. Роль податку з інших доходів в наповненні місцевого бюджету залишається другорядною.

Фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб - це комплекс правових, організаційних та економічних заходів щодо повного використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів та нарощування податкових надходжень з усіх джерел доходів для наповнення місцевого бюджету. З метою підвищення ефективності податкового планування, доцільно доповнити аналітичний інструментарій показниками фіскального потенціалу, що дозволить проводити більш повний і якісний контроль, а також вчасно вносити корективи в чинний порядок оподаткування. Нині фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб реалізується лише частково, про що свідчить коливання зазначеного показника протягом останніх років в межах 70 %.

Під регулюючим потенціалом оподаткування особистих доходів слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування неоподатковуваного мінімуму та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення, а з іншого - його поступове підвищення для заможних громадян. Пільгова політика не забезпечує соціальне регулювання і підтримку громадян із низьким і середнім рівнем доходу, а призводить до соціального розшарування і зростання напруженості у суспільстві. Чинний порядок надання податкової соціальної пільги суперечить податковому законодавству, а також призводить до вагомих бюджетних втрат. Тому регулюючі можливості особистого подоходного оподаткування використовуються частково. Вдосконалення особистого подоходного оподаткування повинно відбуватися на основі впровадження комбінованих технологій справляння податку з доходів фізичних осіб. Це передбачає, що кожен вид доходів повинен мати свій механізм оподаткування, який має максимально враховувати специфіку їх отримання, вагомість для платника та трудомісткість адміністрування. Враховуючи реалії сучасного податкового регулювання та досвід зарубіжних країн запропоновано модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб на основі прогресивного оподаткування. Застосування помірних ставок прогресивної шкали від 10 до 25 % зменшить податкове навантаження на платників із низьким і середнім рівнем доходів та поступово підвищить його для заможних платників, що збільшить надходження до бюджету.

Обґрунтовано необхідність відновлення ролі і економічного призначення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його застосування дозволить зменшити базу оподаткування кожного платника та знизити податкове навантаження. При обчисленні неоподатковуваного мінімуму необхідно застосовувати міжнародні норми, а саме метод мінімального споживчого бюджету. Для зниження податкового навантаження на соціально незахищених громадян та осіб, що мають заслуги перед державою, необхідно застосовувати пільги по зменшенню сукупного оподатковуваного доходу, пов'язавши їх із неоподатковуваним мінімумом.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України станом на 10 січня 2011 року: - К.: Велес, 2011. - 112 с.

2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI. - К.: ДП 'ІВЦ ДПА України', 2010. - 336 с.

3. Закон України 'Про податок з доходів фізичних осіб' (Відомості ВРУ,2003р., №37, ст. 38 із наступними змінами). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi

4. Декрет Кабінету Міністрів України 'Про прибутковий податок з громадян” зі змінами та доповненнями. - Відомості Верховної Ради, 2005, №27, ст. 363

5. Декларування доходів фізичними особами у 2011р. за наслідками звітного 2010р. /Т. Добродій, начальник відділу розгляду письмових звернень платників Департаменту оподаткування доходів фізичних осіб ДПС України // Праця і зарплата. - 2011. - №7. - с. 8-9

6. Державна податкова служба України. - Офіційний сайт. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sta.gov.ua

7. Лист (витяг) Державної податкової адміністрації Україні від 3 лютого 2011 р. №2918/7/17-0717. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi

8. Бондалетова Т.О., Мітькіна А.М. Ефективність сучасного механізму оподаткування доходів фізичних осіб. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org

9. Василик О.Д. - Податкова система України: Навчальний посібник. - К.: ВАТ 'Поліграфкнига'. - 2004. - 478 с.

10. Державний комітет статистики України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

11. Герасименко П. Податок на доходи фізичних осіб: українські парадокси та світовий досвід. - 5. 04.2011. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ZAXID.net

12. Демиденко Л.М. Оподаткування доходів громадян: досвід США та України / Л.М. Демиденко // Фінанси України. - 2008. - № 9. - С. 30-34.

13. Добродій Т. Декларування доходів фізичними особами в 2011 р. за наслідками звітного 2010 р. // Праця і зарплата. - 2011 - №7 (731) - с. 8-9

14. Довгалюк В.І., Ярмоленко Ю.Ю. - Податкова система: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 360 с.

15. Затонацький Т.Г., Ставицький А.В. Підходи до аналізу фіскальної політики України // Фінанси України. - 2006. - №2. - с. 91-100

16. Ковалюк О.М. Важливий крок до зменшення податкового тягаря в Україні / О.М. Ковалюк // Фінанси України. - 2004. - № 1. - С. 55-62

17. Корнус В.Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Україні / В.Г. Корнус // Фінанси України. - 2005. - № 10. - С. 19-27.

18. Костіна Н.М., Любінець О.В. Основні тенденції оподаткування доходів фізичних осіб в Україні - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_APSN_2010

19. Лекарь С. Про нарахування і утримання податку на доходи фізичних осіб // Праця і зарплата. - 2011. - №7 (731) - с. 7

20. Накай А.І. Реформування податку з доходів фізичних осіб у контексті вимог сталого розвитку / А.І. Накай // Науковий вісник Національної академії Державної податкової служби України. - 2004. - № 3. - С. 78-83.

21. Нікітішин А.О. Адміністрування та контроль за податками з доходів фізичних осіб: матеріали VI-ої Міжнар. наук. - практ. конф. ['Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки'], (Донецьк, 24 лист. 2006 р.) / ДонДУЕТ; редкол.: О.О. Папаїка (голова) [та ін.]. Д.: ДонДУЕТ, 2006. - 605 с. - С. 448-451

22. Нікітішин А.О. Нова система оподаткування доходів фізичних осіб / А.О. Нікітішин // Фінанси України. - 2004. - № 10. - С. 65-70.

23. Пантелійчук Л. Застосування прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати в 2011 р. під час оподаткування виплат працівникам // Праця і зарплата. - 2011. - №4 (728) - с. 8-9

24. Пантелійчук Л. Застосування деяких норм ЗУ ' Про податок з доходів фізичних осіб' у 2010 р. та Податкового Кодексу України в 2011 р. // Праця і зарплата. - 2011. - №6 (730) - с. 22-23

25. Пояснювальна записка Головного фінансового управління до розрахунку прогнозних показників доходів місцевих бюджетів на 2011 рік

26. Присяжнюк І.В. Аналіз сучасного стану оподаткування доходів фізичних осіб / І.В. Присяжнюк // Аграрна наука і освіта. - 2007. - Том 8. - №3-4. - С. 130-135. (0,39 д. а.).

27. Рябчук О.Г. Аналіз фіскальної функції податку з доходів фізичних осіб. Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України: матеріали науково - практичної конференції. - Ірпінь: НУДПСУ, 2008 - 626 с.

28. Соколовська А.М. - Основи теорії податків: Навчальний посібник. - К.: 2010. - 326 с.

29. Ткаченко Н.М., Горова Т.М., Ільєнко Н.О. - Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність: Навчально - методичний посібник/ Під загальною редакцією Н.М. Ткаченка. - К.: Алерта, 2004. - 554 с.

30. Федосов В.М., Опарін Т.О. та ін. Податкова система України: підручник /за ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994. - 464с.

31. Форма довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку-резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов'язань із цього податку. - Все про бухгалтерський облік. - 2011. - №11. - с. 36

32. Харкава С. Основні проблеми оподаткування доходів фізичних осіб - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://udau.edu.ua/library. php? pid=1136

33. Циганенко В. Як застосовувати прогресивну ставку податку з доходів до зарплати // Все про бухгалтерський облік. - 2011. - №9. - с. 14-15

34. Чубатюк В.М., Лещук П.О. Проблеми оподаткування доходів фізичних осіб - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dissertation.org.ua/080008/09sivm

35. Швабій К.І. - Оподаткування доходів населення: проблеми науки та практики: Монографія/ К.І. Швабій. - Ірпінь: НУДПСУ, 2009 - 296 с.

36. Шевчук І.В. Напрями вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб / І.В. Шевчук // Наука й економіка. - 2008. - Випуск 1 (9). - С. 98-103.

37. Шевчук І.В. Шляхи зростання фіскального значення оподаткування доходів фізичних осіб // Матеріали 4-ї наук. - практ. конф. молодих вчених: [Формування стратегії розвитку регіонального АПК]. - Житомир: Вид-во 'Державний агроекологічний університет”, 2008. - С. 283-286. (0,24 д. а.).

38. Щербина І. Ф Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2009 рік /Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В., Самчинська В. В.; ІБСЕД, Проект ' Зміцнення місцевої фінансової ініціативи',USAID. - К.: 2009. - 136 с.

39. Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн / І.Д. Якушик, Я.В. Литвиненко: Довідник. - Київ: 'МП Леся”, 2004. - 480 с.

40. Ярошенко Ф.О., Павленко В.Л. Історія податків та оподаткування в Україні: Навчальний посібник. - Ірпінь, 2002. - 240 с.

Додатки

Додаток А

Таблиця А.1.

Ставки податку на доходи фізичних осіб з 01. 01.2011 р.

Вид доходу	Ставка податку	Пункт, підпункт Розділу IV Податкового кодека
Доходи, одержані, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами:
- у розмірі, що за звітний податковий місяць не перевищує 10-тикратний розмір МЗП	15 %	абз. 1 п. 167. 1
- у розмірі, що за звітний податковий місяць перевищує 10-тикратний розмір МЗП	17 %	абз. 2 п. 167. 1
Заробітна плата шахтарів - працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 % і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) - за Списком N 1	10 %	п. 167. 4
Стипендія, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, в сумі перевищення над сумою місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженою на 1,4 та округленою до найближчих 10 гривень	15 (17) %	пп. 165. 1. 26
Доходи, отримані фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності	15 (17) %	п. 177. 1
Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності	15 (17) %	п. 178. 2
Суми надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження або під звіт, та не повернутих у встановлений строк	15 (17) %	п. 170. 9
Доходи, отримані від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування)	15 (17) %	п. 170. 1
Інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165. 1. 2 і 165. 1. 40 ПКУ	15 (17) %	п. 170. 2
60 % суми одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору.	15 (17) %	пп. 170. 8. 2
Викупна сума у разі дострокового розірвання страхувальником договору довгострокового страхування життя
Сума коштів, з якої не було утримано (сплачено) податок та яка виплачується вкладнику з його пенсійного вкладу або рахунка учасника фонду банківського управління у зв'язку з достроковим розірванням договору пенсійного вкладу, договору довірчого управління, договору недержавного пенсійного забезпечення
Кошти або вартість майна (послуг), що надаються роботодавцем як допомога на поховання платника податку, в сумі перевищення над сумою подвійного розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженою на 1,4 та округленою до найближчих 10 гривень	15 (17) %	пп. 'б' пп. 165. 1. 22
Частина благодійної допомоги, що підлягає оподаткуванню з урахуванням норм п. 170. 7 ПКУ	15 (17) %	п. 170. 7
Дохід від здавання брухту чорних або кольорових металів	15 (17) %	абз. 2 пп. 165. 1. 25
Виграші, призи, дарунки
Виграш, приз у державну грошову лотерею в розмірі, що не перевищує 50 МЗП	не оподатковується	пп. 165. 1. 46
Виграш у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри	15 (17) %	абз. 1 п. 167. 1
Виграші або призи (крім виграшів у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри)	30 %	абз. 1 п. 167. 3
Дарунки (а також призи переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 % однієї МЗП (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі	не оподатковуються	пп. 165. 1. 39
Грошові виграші у спортивних змаганнях (крім винагород спортсменам - чемпіонам України, призерам спортивних змагань міжнародного рівня, у тому числі спортсменам-інвалідам, визначених у пп. 'б' пп. 165. 1. 1 ПКУ)	15 (17) %	абз. 2 п. 167. 3
Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами для оподаткування спадщини (див. розділ 'Спадщина')	0 %, 5 %, 15 (17) %	п. 174. 6
Проценти
Процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок	5 % (не оподатковується до 01. 01.2015 р.)	абз. 2 п. 167. 2
Процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом	5 % (не оподатковується до 01. 01.2015 р.)	абз. 3 п. 167. 2
Процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці	5 % (не оподатковується до 01. 01.2015 р.)	абз. 4 п. 167. 2
Дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи	5 %	абз. 5 п. 167. 2
Дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами)	5 %	абз. 6 п. 167. 2
Дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента	5 %	абз. 7 п. 167. 2
Дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів	5 %	абз. 8 п. 167. 2
Проценти (у т. ч. дисконтні доходи), нараховані (виплачені) на користь фізичних осіб з будь-яких інших підстав, ніж ті, що зазначені у п. 167. 2	15 (17) %	пп. 170. 4. 3
Дивіденди, роялті
Дивіденди, нараховані на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юрособою-резидентом, за умови, що таке нарахування не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів	не оподатковуються	пп. 165. 1. 18
Дивіденди, нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав - резидентом, що є юрособою (крім дивідендів, вказаних нижче)	5 %	абз. 9 п. 167. 2
Дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб (у т. ч. нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку	15 (17) %	пп. 170. 5. 3
Роялті	15 (17) %	пп. 170. 3. 1
Продаж нерухомості
Дохід від продажу (обміну) не частіше 1 разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку, а також земельної ділянки та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад 3 роки	не оподатковується	п. 172. 1
Дохід від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172. 1. Дохід від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172. 1	5 %	абз. 1 п. 172. 2
Дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва	5 %	абз. 2 п. 172. 2
Продаж рухомого майна
Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім зазначених нижче)	5 %	п. 173. 1
Дохід від продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше 1 разу протягом звітного податкового року	1 %	п. 173. 2
Спадщина
Вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення	0 %	пп. 174. 2. 1
Вартість власності, зазначеної в пп. 'а', 'б', 'ґ' п. 174. 1 ПКУ, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Вартість власності, зазначеної в пп. 'а', 'б' п. 174. 1 ПКУ, що успадковується дитиною-інвалідом	0 %	пп. 174. 2. 1
Грошові заощадження, поміщені до 02. 01. 92 р. в установи Ощадбанку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадбанку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем	0 %	пп. 174. 2. 1
Вартість будь-якого об'єкта спадщини, отриманого у спадщину спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення	5 %	пп. 174. 2. 2
Спадщина, отримана будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та будь-який об'єкт спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента	15 (17) %	пп. 174. 2. 3
Доходи нерезидентів та іноземні доходи
Доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів	за ставками, визначеними для резидентів	пп. 170. 10. 1
Іноземні доходи	15 (17) %	пп. 170. 11. 1

Додаток Б

Таблиця Б. 1.

Податкові соціальні пільги: розміри та документи

№ З/П	Особи, яким надають пільги	Документи,що подають для підтвердження права на пільгу	Розмір пільги
1	Будь-який платник податку (пп. 169. 1. 1ПКУ)	1) заява про обрання місця застосування податкової соціальної пільги, за формою, затвердженою ДПС України (далі - заява про застосування пільги)	470,50 грн. (загальна)
2	Платник податку, який утримує двох чи більше дітей до 18 років (пп. 169. 1. 2ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) копія свідоцтва про народження дитини або документа, що підтверджує становлення батьківства, чи документів, які підтверджують вік дитини, затверджених відповідним органом країни, у якій іноземна фізична особа - платник податку постійно проживала до прибуття в Україну; 3) копія рішення органу опіки й піклування про встановлення опіки чи піклування;	470,50 грн. (100% загальної) у розрахунку на кожну дитину, яка утримується
3	Платник податку, який утримує дитину-інваліда (пп. 'б' пп. 169. 1. 3ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) копія свідоцтва про народження дитини або документа, що підтверджує становлення батьківства, чи документів, які підтверджують вік дитини, затверджених відповідним органом країни, у якій іноземна фізична особа - платник податку постійно проживала до прибуття в Україну; 3) копія рішення органу опіки й піклування про встановлення опіки чи піклування; 4) пенсійне посвідчення дитини або довідка МСЕК для заявника, який утримує дитину - інваліда віком від 16 до 18 років; 5) медичний висновок, виданий закладом МОЗ в установленому порядку (для дітей - інвалідів віком до 16 років)	705,75 грн. (150% загальної) у розрахунку на кожну дитину - інваліда до 18 років
4	Одинока мати (батько), вдова (вдівець) або опікун, піклувальник (пп. 'а' пп. 169. 1. 3 ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) копія свідоцтва про народження дитини або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану чи документів, які підтверджують вік дитини затверджених відповідним органом країни, у якій іноземна фізична особа - платник податку постійно проживала до прибуття в Україну; 3) копія рішення органу опіки й піклування про встановлення опіки чи піклування; 4) копія свідоцтва про шлюб та свідоцтво про смерть (якщо із заявою звертається вдова або вдівець); 5) копія паспорта	705,75 грн. (150% загальної) у розрахунку на кожну дитину до 18 років
5	Платник податку, який є постраждалим від Чорнобильської катастрофи 1-ї або 2-ї категорії, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії ВР УРСР у зв'язку з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (пп. 'в' пп. 169. 1. 3 ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) копія посвідчення встановленого зразка: громадянина, який постраждав у наслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1-ї серії А з відбитком штампу 'перереєстрована' та записом про дату перереєстрації, а також вкладкою встановленого зразка; учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2-ї серії А з відбитком штампу 'перереєстрована' та записом про дату перереєстрації; громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження, категорії 2 серії Б; громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду України про відселення, категорії 2 серії Б; 3) копія грамоти Президії ВР УРСР за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи	705,75 грн. (150% загальної)
6	Учень, студент, аспірант, ординатор, ад'юнкт - за місцем роботи (пп. 'г' пп. 169. 1. 3 ПКУ)	1) заява про застосування податкової соціальної пільги	705,75 грн. (150% загальної)
7	Інвалід I або II групи, у тому числі з дитинства (пп. 'г' пп. 169. 1. 3 ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) копія пенсійного посвідчення або довідка МСЕК	705,75 грн. (150% загальної)
8	Особа, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів (пп. ”д” пп. 169. 1. 3 ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) копія акта Президента України про визначення зазначеної стипендії;	705,75 грн. (150% загальної)
9	Учасник бойових дій на території ін. країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія закону №3551, крім осіб, згаданих у рядку 11 цієї таблиці (пп. ”е” пп. 169. 1. 3 ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документів, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни	705,75 грн. (150% загальної)
10	Герой України, герой Радянського Союзу, герой Соціалістичної праці або повний кавалер ордена Слави чи Трудової Слави, особа, нагороджена чотирма й більше медалями 'За відвагу' (пп. ”а” пп. 169. 1. 4 ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) відповідно копії орденської книжки Героя України, Героя Радянського Союзу або Героя Соціалістичної праці, або копії орденських книжок кавалерів орденів Слави чи Трудової Слави трьох ступенів, або довідки чи інші документи, що підтверджують присвоєння згаданих звань	941,00 грн. (200 % загальної)
11	Учасник бойових дій підчас Другої світової війни або особа, яка в той час працювала в тилу, інвалід I і II групи з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни на яких поширюється дія Закону № 3551 (пп. ”б” пп. 169. 1. 4 ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документів, що підтверджують участь у бойових діях під час Другої світової війни; 3) пенсійне посвідчення або довідка МСЕК; 4) документи, що підтверджують факт роботи в тилу під час Другої світової війни	941,00 грн. (200 % загальної)
12	Колишній в'язень концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особа, визнана репресованою чи реабілітованою (пп. ”в” пп. 169. 1. 4 ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) довідка, видана компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт визнання особи репресованою чи реабілітованою; 3) копія посвідчення жертви нацистських переслідувань	941,00 грн. (200 % загальної)
13	Особа, яку було насильно вивезено з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на території держав, що перебували в стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною чи її союзниками (пп. ”г” пп. 169. 1. 4 ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) копія посвідчення жертви нацистських переслідувань або довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт насильного вивезення з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували в стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною чи її союзниками.	941,00 грн. (200 % загальної)
14	Особа, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період із 08. 09. 41 р. по 27. 01. 44 р. (пп. ”г” пп. 169. 1. 4 ПКУ)	1) заява про застосування пільги; 2) документи, які містять необхідні відомості про факт перебування на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період із 08. 09. 41 р. по 27. 01. 44	941,00 грн. (200 % загальної)

Додаток В

Механізм оподаткування доходів фізичних осіб

Додаток Г

Довідка про відсутність податкових зобов'язань

ПОКАЗНИКИ	Код рядка	Сума (грн. коп.)
1	2	3
Сума доходів, які нараховані на користь фізичних осіб у звітному (податковому) періоді	01
Сума доходів, які виплачені (надані) на користь фізичних осіб у звітному (податковому) періоді	02
Сума податку на доходи фізичних осіб, яка нарахована (утримана) з цих доходів у звітному (податковому) періоді	03
Сума податку на доходи фізичних осіб, яка перерахована до бюджету у звітному (податковому) періоді	04
Сума податку на доходи фізичних осіб, яка нарахована за попередні звітні (податкові) періоди та перерахована до бюджету у поточному звітному (податковому) періоді	05
Сума податку на доходи фізичних осіб, яка нарахована (утримана) з цих доходів у звітному (податковому) періоді, але не перерахована до бюджету у зв'язку з невиплатою (ненаданням) доходів	06
Сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає перерахуванню в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 03 + рядок 05 - рядок 06)	07
Сума податку на доходи фізичних осіб, яка нарахована (утримана) за неуповноважений(і) відокремлений(і) підрозділ(и)	08
ПОКАЗНИКИ РОЗРАХУНКІВ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ У ЗВ'ЯЗКУ З ВИПРАВЛЕННЯМ САМОСТІЙНО ВИЯВЛЕНИХ ПОМИЛОК	Код рядка	Сума (грн. коп.)
Сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягала перерахуванню до бюджету, за даними звітного (податкового) періоду, в якому виявлена помилка (рядок 07 раніше поданої податкової декларації)	09
Уточнена сума податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому виявлена помилка	10
Розрахунки у зв'язку з виправленням помилки:	11
збільшення суми, яка підлягала перерахуванню до бюджету (рядок 10 - рядок 09, якщо рядок 10 > рядка 09, та/або сума рядків 03.1 додатків до податкової декларації)	11.1	(+)
зменшення суми, яка підлягала перерахуванню до бюджету (рядок 10 - рядок 09, якщо рядок 10 < рядка 09, та/або сума рядків 03.2 додатків до податкової декларації)	11.2	(-)
Сума штрафу, яка нарахована податковим агентом самостійно у зв'язку з виправленням помилки, ___ % (рядок 11.1 х 3% або 5 %)	12
Сума пені, яка нарахована податковим агентом самостійно відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 розділу ІІ Податкового кодексу України	13
ІНШІ ПОКАЗНИКИ	Код рядка	Сума грн. коп.)
Сума заборгованості з виплати заробітної плати на перше число місяця, що настає за звітним (за якою термін виплати не настав)	14
Сума заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011 за даними обліку податкового агента 3	15
Пояснення (розкриття) окремих результатів фінансово-господарської діяльності на		арк.
Доповнення до податкової декларації (заповнюється і подається податковим агентом відповідно до пункту 46.4 статті 46 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України) на		арк.
Кількість розрахунків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за звітний (податковий)

період, у якому виявлено помилку 4

¹ У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, обов'язок подання податкової декларації за такий відокремлений підрозділ за його місцезнаходженням виконує юридична особа.

² Періодом, що уточнюється, вважається період, за який податковий агент самостійно узгоджує суми податкового зобов'язання у зв'язку з виправленням самостійно виявленої помилки у раніше поданій податковій декларації та подає уточнюючу податкову декларацію відповідно до підпункту “а” пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України.

³ Заповнюється податковим агентом у податковій декларації за січень 2011 року.

⁴ Заповнюються окремо за кожний звітний (податковий) період, у якому виявлено помилку, та подаються податковим агентом у разі виправлення в складі звітної/звітної нової податкової декларації самостійно виявленої(их) помилки(ок) у раніше поданій(их) податковій(их) декларації(ях) відповідно до підпункту “б” пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Додаток Ґ

Податкова декларація - у окремому документі

Затверджено

наказом Державної податкової

адміністрації України від 22. 12.2010 № 981

ДОВІДКА

про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, який виїжджає за кордон а постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов'язань із цього податку

Найменування органу державної податкової служби України

_____________________________________________________________

Надана

_____________________________________________________________

(прізвище, ім'я та по-батькові)

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби й мають відмітку у паспорті)

__________________________________________________________________

(згідно з ДРФО або паспортом)

Звітний податковий період, за який подано декларацію

_____________________________________________________________

Відомості про сплату податку на доході фізичних осіб та про відсутність зобов'язань із цього податку	Код рядка	Необхідне зазначити: 'сплачено” 'відсутні”
Податок сплачено	01
Податкові зобов'язання відсутні	02

Ця довідка видана на підставі декларації про майновий стан і доходи (дата, вх. №) _________________________________________________

Довідка дійсна протягом 60 календарних днів із дати видачі за наявності документа, що посвідчує особу.

Керівник (заступник керівника)

податкового органу

_____________________________________________________

(підпис) (прізвище, ініціали)

доходи	рік
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Податок на доходи фізичних осіб у абсолютному вимірі, млрд. грн	10,82	13,52	13,21	17,32	22,79	34,78	45,89	44,48	45,32
Доходи Зведеного бюджету, млрд. грн	61,83	75,111	91,737	164,27	171,354	220,127	297,987	272,89	281,491
Частка у доходах бюджету, %	17,5	18	14,4	12,9	13,3	15,8	15,4	16,3	16,1
Податкові надходження до бюджету	45,46	54,30	63,21	97,85	125,91	161,02	227,18	207,85	182,74
Частка у податкових надходженнях до бюджету, %	23,8	24,9	20,9	17,7	18,1	21,6	20,2	21,4	24,8
ВВП	225,82	267,34	345,113	441,45	544,15	720,73	948,06	913,345	1094,61
Частка у ВВП, %	4,8	5,1	3,8	3,9	4,2	4,9	4,8	4,9	4,2