Пенсійний фонд України

Содержание

Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування пенсійного фонду України
1.1 Сутність та призначення Пенсійного фонду України
1.2 Характеристика доходів та видатків Пенсійного фонду України
Розділ 2. Оцінка діяльності пенсійного фонду України за 2008-2010 роки
2.1 Аналіз доходів Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки
2.2 Напрямки використання видатків Пенсійного Фонду України за 2008-2010 роки
2.3 Аналіз ефективності функціонування Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки
Розділ 3. Шляхи вдосконалення функціонування пенсійного фонду України
3.1 Удосконалення діяльності Пенсійного фонду та проведення реформи пенсійного забезпечення в Україні
3.2 Зарубіжний досвід функціонування пенсійних фондів
Висновки

Вступ

Організація фінансування пенсійних витрат для різних верств населення має важливе значення в структурі державних фінансів України. Система пенсійного обслуговування є складною і включає різні форми фінансування. Практика розвитку пенсійного забезпечення виявила доцільність використання обов'язкового і добровільного формування пенсійних фондів з метою забезпечення належної виплати допомоги громадянам у вигляді мінімальних доходів з виходом на пенсію.

Перехід на ринкову економіку зумовив трансформацію системи пенсійного забезпечення України від однорівневої моделі державного пенсійного страхування до трирівневої структури, яка включає реформовану солідарну систему, обов'язкову накопичувальну та систему добровільного недержавного пенсійного забезпечення.

Незважаючи на створення багаторівневої системи, пенсійне обслуговування в Україні головним чином здійснюється Пенсійним фондом України - самостійною державною установою, яка має статус цільового позабюджетного фонду. Така структура пенсійного обслуговування має сприяти забезпеченню обов'язкового прожиткового мінімуму всім пенсіонерам, а також запровадженню гарантованих механізмів, за допомогою яких громадяни можуть заощаджувати кошти на старість. Проте, в реальності забезпечення ефективної організації та взаємоузгодженості усіх рівнів пенсійної системи, яка відповідала б вимогам ринкової економіки є мабуть найбільш актуальним питанням, яке потребує негайного вирішення.

Метою роботи є дослідження ролі Пенсійного фонду України у системі державного пенсійного страхування, зокрема у фінансуванні допомоги і пенсій різним категоріям осіб.

Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання:

1. з'ясувати сутність та призначення Пенсійного фонду України;

2. розглянути особливості формування доходів та напрями використання видатків позабюджетного фонду;

3. обґрунтувати необхідність державного нагляду за діяльністю Пенсійного Фонду;

4. провести оцінку діяльності Пенсійного фонду на основі щорічних звітів про виконання затвердженого бюджету;

5. визначити значення Пенсійного фонду у подальшій реалізації основних напрямів здійснення пенсійної реформи;

6. виокремити пріоритети діяльності фонду щодо реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення на майбутній рік;

7. використати зарубіжний досвід функціонування пенсійних фондів.

Об'єкт дослідження - Пенсійний фонд України у системі державного пенсійного забезпечення.

Предмет дослідження - особливості функціонування Пенсійного фонду України.

Будемо використовувати такі методи дослідження, як аналітичний, статистичний, графічний та описовий.

Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування пенсійного фонду України

1.1 Сутність та призначення Пенсійного фонду України

З формуванням солідарної і обов'язкової системи пенсійного забезпечення в Україні виникла необхідність створення Пенсійного фонду України для виплати пенсій. Згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування' від 9 липня 2003 р. № 1058 визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених Законом.

За Карліном М.І. Пенсійний фонд України - це центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення та діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. За Романенком О.Р. Пенсійний фонд України визначається як такий, що надає страхові послуги у випадку постійної втрати працездатності. Пенсійний фонд функціонує як самостійна фінансова структура, його кошти не входять до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій та допомоги.

Проте найповніше визначення міститься у ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, де Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Пенсійний фонд України. Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Пенсійний фонд України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки (в тому числі валютний) в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

- забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

- ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України;

пенсійний фонд україна державний

- участь у фінансуванні державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, інших категорій населення та страхуванні здоров'я пенсіонерів через страхові компанії.

До функцій Пенсійного фонду можна віднести:

капіталізація коштів пенсійного фонду України, а також залучення до нього добровільних внесків (у тому числі валютних цінностей) фізичних і юридичних осіб;

контроль за участю податкових органів за своєчасним і повним надходженням у Пенсійний фонд страхових внесків, а також за правильною і раціональною витратою його коштів;

міждержавне і міжнародне співробітництво України із питань, що стосуються до компетенції Пенсійного фонду України, участь у розробці і реалізації у встановленому законом порядку міждержавних і міжнародних договорів і угод із питань пенсій та допомог;

здійснення фінансування витрат, пов'язаних з виплатою державних пенсій, допомоги та інших виплат, передбачений законодавством;

визначення порядку використання і забезпечення контролю за правильним витрачанням коштів Фонду;

участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку та підвищення рівня народного добробуту;

інформування громадськості про свою діяльність (Рис.1.1).

Рис.1.1 Завдання та функції Пенсійного фонду України

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України. Голова правління Пенсійного фонду України та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України в установленому порядку.

Правління Пенсійного фонду України:

1) визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду України;

2) подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект річного бюджету Пенсійного фонду України і звіт про його виконання;

3) у межах своєї компетенції приймає постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України;

4) заслуховує звіт про діяльність управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, розглядає результати перевірок і ревізій їх роботи;

5) затверджує положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, про управління та відділи Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах;

6) за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями призначає на посаду і звільняє з посади начальників управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

7) затверджує статути (положення) підприємств, установ і організацій, що перебувають в управлінні Пенсійного фонду України, контролює їх додержання;

8) приймає рішення з інших питань діяльності Пенсійного фонду України. Засідання правління Пенсійного фонду України скликаються в міру потреби, але не рідше одного разу на квартал. Правління є правомочним приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин його членів. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління.

Голова правління Пенсійного фонду України:

1) забезпечує виконання рішень правління Пенсійного фонду України;

2) розпоряджається в межах своєї компетенції коштами Пенсійного фонду України;

3) підписує документи від імені Пенсійного фонду України;

4) представляє Пенсійний фонд України в органах державної влади, об'єднаннях громадян, іноземних і міжнародних організаціях;

5) несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Пенсійний фонд України завдань;

6) здійснює розподіл обов'язків між заступниками Голови правління Пенсійного фонду України і визначає ступінь їх відповідальності, а також ступінь відповідальності керівників структурних підрозділів центрального апарату Пенсійного фонду України;

7) призначає на посаду та звільняє з посади працівників центрального апарату Пенсійного фонду України, заступників начальників управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

8) затверджує відповідно до бюджету Пенсійного фонду України штатні розписи та кошториси видатків на утримання управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Для розгляду пропозицій щодо реалізації основних завдань, обговорення найважливіших питань діяльності у Пенсійному фонді України можуть утворюватися наукова, методологічна, експертна ради та інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Голова правління Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також управління та відділи Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах (Див. рис.1.2).

Рис.1.2 Структура Пенсійного Фонду України

Структура центрального апарату Пенсійного фонду України має наступний вигляд:

І. Керівництво;

ІІ. Департамент пенсійного забезпечення;

ІІІ. Департамент надходження доходів;

IV. Департамент зведеного бюджету;

V. Департамент персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж;

VI. Департамент адміністративно-господарського забезпечення;

VII. Департамент кадрового забезпечення та організаційно-інформаційної роботи;

VII. Управління міжнародного співробітництва;

ІХ. Юридичне управління;

Х. Контрольно-ревізійне управління;

ХІ. Сектор контролю та перевірки виконання актів та доручень Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України

ХІІ. Режимно-секретний сектор

ХІІІ. Помічник Голови правління

ХІV. Помічник першого заступника Голови правління

На основі Пенсійного фонду відбувається створення двох державних фондів. Один із них обслуговує солідарну пенсійну систему, а інший - систему накопичення. Солідарна пенсійна система - це організація забезпечення мінімальної та гарантованої пенсії, яка здійснюється державою. Шляхом обов'язкових відрахувань від заробітної плати громадян мобілізуються кошти до Пенсійного фонду України для фінансування пенсійних виплат. Пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати (див. рис.1.3).

Рис.1.3 Склад пенсійної системи України

На відміну від солідарної системи пенсійного забезпечення, яка забезпечує лише мінімальні виплати пенсіонерам на рівні 30-35% середнього доходу працівника, система обов'язкового накопичення передбачає перерахування частини заробітної плати громадян в обов'язковому порядку до Пенсійного фонду для одержання пенсії понад мінімальну. При цьому такі внески здійснюються на індивідуальні ощадні рахунки платників і формують накопичувальний пенсійний фонд.

Накопичувальний пенсійний фонд - цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених Законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, передбачені Законом.

Третій рівень пенсійної системи - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Основне призначення Пенсійного фонду України полягає у забезпеченні фінансування витрат на виплату пенсій і виплат відповідно до законів України. Крім того, діяльність фонду спрямована на вирішення ряду наступних завдань:

· збирання та акумуляція внесків, призначених для пенсійного забезпечення і виплати допомоги;

· розширене відтворення коштів Пенсійного фонду України на основі принципів самофінансування;

· участь у фінансуванні загальнодержавних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення та у страхуванні здоров'я пенсіонерів через страхові компанії;

· організація виплат пенсій громадянам, які виїхали за межі України

· організація міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення;

· контроль за своєчасним надходженням страхових внесків до цього фонду;

· контроль за правильним витрачанням коштів;

· учать у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку;

· участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на удосконалення системи пенсійного забезпечення та порядку підвищення розміру пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України Президента України № 121/2001 від 01.03.2001, позабюджетний цільовий фонд відповідно до покладених на нього завдань бере у межах своєї компетенції участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України; розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України, а також прогнозує і моделює надходження коштів до свого бюджету для ефективного розподілу фінансових ресурсів Пенсійного фонду України для забезпечення соціальних виплат.

Отже, Пенсійний фонд України є невід'ємною ланкою системи пенсійного забезпечення в Україні. ПФУ, а також його управління в АР Крим, областях та м. Києві та м. Севастополі є юридичними особами і мають право займатися комерційною діяльністю. ПФУ здійснює мобілізацію фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення виплат, управління фінансами пенсійного забезпечення та організацію платежів населенню, пов'язаних з обслуговуванням та соціальною підтримкою пенсіонерів.

1.2 Характеристика доходів та видатків Пенсійного фонду України

З метою фінансування витрат до Пенсійного фонду України мобілізуються власні та передані доходи. Власні доходи - це надходження до ПФУ в формі обов'язкових та добровільних внесків підприємств, установ та громадян, доходи від фінансових санкцій та комерційної діяльності фонду. До переданих доходів відносять кошти, що передаються в фонд з державного та місцевого бюджетів, а також з державних цінових фондів (див. рис.1.4).

Для суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних та фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників), бюджетних, громадських установ та їхніх філій, відділень, а також для підприємців - фізичних осіб, які не використовують працю найманих робітників, адвокатів, приватних нотаріусів страховий внесок становить 33,2% до фонду заробітної плати. (ЗУ “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування' зі змінами стан на 01.01.2002).

Рис.1.4 Структура доходів ПФУ

Обов'язкові внески громадян - це відрахування від заробітної плати (2%), що виплачується працівникам, які залучаються до роботи суб'єктами підприємницької діяльності, а також фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору. Регресивні вимоги - це доходи, які фонд одержує на основі вимог до боржників, що не виконали свої зобов'язання в минулі періоди. У випадках невиконання обов'язкових внесків перед фондом керівництво ПФУ має право накладати штрафи на порушників. Тоді має місце надходження від фінансових санкцій. Доходи від комерційної та інвестиційної діяльності включають надходження нараховані на інвестиції в цінні папери, депозити в комерційних банках, паї в господарських товариствах, доходи від проведення лотерей, консультативної діяльності та ін.

Передані кошти фонду - це ресурси, які передаються ПФУ з метою забезпечення пенсійних та пов'язаних з ними виплат, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. До них, зокрема, відносять кошти державного та місцевих бюджетів на виплату пенсій військовослужбовцям, працівникам органів Міністерства внутрішніх справ, інвалідам з дитинства; Фонду соціального страхування (ФСС) від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (Фонд сприяння зайнятості населення).

До складу видатків Пенсійного Фонду відносять:

І. Видатки з рахунок власних надходжень, що містять:

· виплата пенсій за віком, за вислугу років, за інвалідністю, в разі втрати годувальника, соціальних та інших пенсій, встановлених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;

· виплату допомоги малозабезпеченим пенсіонерам;

· підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;

· пенсійне забезпечення осіб, які не мають трудового стажу для призначення пенсій;

· виплату доплати відповідно до ЗУ “Про поліпшення матеріального становища інвалідів війни”;

· компенсацію різниці у пенсійному забезпеченні науковим працівникам;

· пенсійне забезпечення осіб, які проживають за кордоном, та іноземних пенсіонерів;

· розрахунково-касове обслуговування та керівництво у сфері пенсійного забезпечення та програмно-технічного забезпечення;

· виготовлення бланків, виплатних відомостей для виконання функцій з призначення та виплати пенсій, оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

· формування резерву коштів Пенсійного фонду

ІІ. Видатки за рахунок коштів Державного бюджету України:

· виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програми (пенсій військовослужбовцям строкової служби, особам, які працювали в органах виконавчої влади в частині, що перевищує розмір трудової пенсії, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи);

· пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці.

ІІІ. Видатки на достроково призначені пенсії за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

ІV. Видатки на пенсії по інвалідності за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Порядок здійснення обов'язкових платежів до доходів фонду та організації виплати пенсій і допомоги передбачає такі основні положення:

1. Єдиний внесок справляється одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.

2. У разі недостатності у платника збору коштів на оплату праці і сплати збору в повному обсязі, вони здійснюються у пропорційних розмірах.

3. Виплата пенсій та допомоги здійснюється банками АППБ “Аваль” кожному одержувачу відкривається вкладний рахунок й одночасно видається пенсіонерам ощадно-пенсійна книжка.

4. Видача сум у відділеннях зв'язку, або з доставкою додому здійснюється по видатковому ордеру та по видатковому касовому ордеру.

Кошти Пенсійного фонду України, що зараховуються на єдиний рахунок Фонду і зберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обслуговують органи Державного казначейства. Кошти Фонду використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

У випадку наявності профіциту бюджету Пенсійного фонду України, кошти, що перевищують видатки можуть використовуватися за такими напрямами:

погашення зобов'язань фонду, що мали місце в минулі періоди;

фінансування інвестиційної діяльності фонду;

збільшення величини пенсійних виплат та допомоги;

покращення діяльності фонду на доставку пенсій і допомоги та ін.

Тимчасово вільні кошти фонду можуть використовуватися на придбання державних пакетів акцій. Фінансування дефіциту бюджету ПФУ здійснюється за рахунок впровадження нових форм надходжень, використання кредитів, здійснення ефективного управління заборгованості фонду юридичних і фізичних осіб та ін. Важливий напрямок роботи фонду - це впорядкування видатків за рахунок скорочення витрат на обслуговування операцій, зменшення необґрунтованих пільг пенсіонерам, оптимізація надбавок та ін.

Отже, кошти фонду не входять до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомог. Бюджет цього фонду формується передусім за допомогою коштів, які відраховують підприємства, установи та організації. Крім того, до надходжень фонду належать обов'язкові страхові внески громадян, які працюють, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомог, добровільні внески підприємств, організацій, населення, інші надходження.

Розділ 2. Оцінка діяльності пенсійного фонду України за 2008-2010 роки

2.1 Аналіз доходів Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки

Кошти бюджету Пенсійного фонду України - основне джерело фінансування пенсійного забезпечення громадян України. В основу доходів бюджету Пенсійного фонду України покладаються основні макропоказники економічного і соціального розвитку держави на плановий рік, враховуються стан виконання бюджету та зміни законодавства в поточному році.

Підприємства, установи та організації України незалежно від форм власності, а також, громадяни-підприємці, що наймають окремих громадян за трудовими договорами, відповідно до чинного законодавства зобов'язані реєструватися в органах Пенсійного фонду як платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і сплачувати страхові внески.

До 2011 року джерелами утворення бюджету Фонду передусім були збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачують підприємства, установи та організації у визначеному відсотку до фонду оплати праці, а також відрахування від заробітної плати робітників, що встановлені законом України 'Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування' та деякими іншими нормативно-правовими актами України, добровільні внески підприємств, організацій населення, надходження коштів за рахунок зменшення недоїмки із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, кошти банків за користування тимчасово вільними коштами Пенсійного фонду, відшкодування Державного бюджету, місцевих бюджетів, кошти Фонду сприяння зайнятості населення та інші надходження. З 1 січня 2011 року вступив в дію закон України 'Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування', який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, а саме Пенсійного фонду.

Для того, щоб оцінити діяльність Пенсійного фонду потрібно проаналізувати динаміку складу та структури його доходів за 2008-2010 роки (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Динаміка доходів Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки

Показники	Роки	Абсолютний приріст, млн. грн.	Темп приросту, %
	2008	2009	2010	2008-2009	2009-2010	2008-2009	2009-2010
Власні надходження, млн. грн.	101 950,57	99 821,15	119 342,70	-2 129,42	19 521,55	-2,09	19,56
Кошти Державного бюджету України, млн. грн	41 423,74	48 539,02	64 086,50	7 115,28	15 547,48	17,18	32,03
Кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, млн. грн	10,99	6,70	24,40	-4,29	17,70	-39,02	264,02
Кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, млн. грн	102,84	48,77	111,60	-54,07	62,83	-52,57	128,82
Всього доходів, млн. грн.	143 488,14	148 415,65	183 565, 20	4 927,51	35 149,55	3,43	23,68

Пенсійному фонду у 2009 році власними зусиллями вдалося зібрати коштів на суму 99 821,15 млн. грн., що на 2 129,42 млн. грн. менше порівняно з попереднім роком. В 2010 році власні надходження збільшилися порівняно з 2009 роком на 19,56 % і склали 119 342,7 млн. грн. Такий спад власних надходжень до пенсійного фонду в 2009 році пояснюється, насамперед, кризовим становищем в країні, оскільки саме така ситуація спричинила значне скорочення робочих місць, що в свою чергу знизило надходження від сплати соціальних внесків.

Кошти Державного бюджету України склали у 2009 році 41 423,74 млн. грн., що на 7 115,28 млн. грн. білье ніж в 2008 році. Це пояснюється зменшенням власних надходжень до Пенсійного фонду в 2009 році. В 2010 році кошти Державного бюджету збільшилися до 64 086,50 млн. грн. і це свідчить про проблематичність діяльності Пенсійного фонду в даному періоді.

Кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у 2009 році становили 6,70 млн. грн., це на 4,29 млн. грн. менше ніж у 2008 році. У 2010 році даний показник склав 24,4 млн. грн. Зменшення надходжень з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у 2009 році спричинене знову ж таки зменшенням кількості працюючих внаслідок економічних проблем в країні.

Така ж ситуація спостерігається і з надходженням коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме в 2008 році кошти фонду становили 102,84 млн. грн., проте в 2009 році зменшилися на 54,07 млн. грн і склали 48,77 млн. грн. В 2010 році ситуація покращилася і кошти ФСС на випадок безробіття зросли до 111,6 млн. грн.

Загальні доходи до Пенсійного фонду протягом останніх трьох років поступово зростали і в 2009 році становили 148 415,65 млн. грн., що на 4 927,51млн. грн. більше ніж в 2008 році. У 2010 році надходження до Пенсійного фонду збільшилися на 23,68 % і склали 183 565,2 млн. грн. Звичайно таке підвищення загальних доходів є досить позитивним моментом у діяльності пенсійного фонду, проте, на жаль, воно супроводжується зростанням надходжень коштів Державного бюджету.

Дані зміни в динаміці надходжень до Пенсійного фонду України позначилися певним чином і на їхній структурі (рис.2.1.).

Так, в структурі надходжень до Пенсійного фонду України найбільшу частку займали власні надходження Пенсійного фонду, які в 2009 році склали 67,26 %, що на 3,79 % менше ніж в 2008 році. В 2010 році частка власних надходжень зменшилася до 67,26 %. Наступними за величиною частки у структурі є кошти Державного бюджету України, частка яких в 2009 році склала 32,7 %, що на 3,84 % більше ніж в попередньому році. У 2010 році даний показник зріс на 2,21 % і склав 34,91 %. Інші надходження, а саме кошти Фонду загальнообов'язкового соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань і кошти загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, були незначними, тобто навіть не перевищували 0,1 %.

Рис.2.1 Динаміка структури доходів Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки, %

Аналізуючи співвідношення доходів до Пенсійного фонду України та ВВП необхідно відзначити циклічність у динаміці даних показників, що пояснюється різного роду темпами росту ВВП і надходжень до Пенсійного фонду.

Рис.2.2 Динаміка співвідношення доходів Пенсійного фонду України та ВВП за 2002-2010 роки, %

Отже, бюджетна політика Пенсійного Фонду України спрямована на забезпечення реалізації державних соціальних гарантій та соціального захисту вразливих верств населення, фінансової стабільності пенсійної системи та посилення дії страхових принципів у солідарній системі. Бюджет формується відповідно до норм діючого у сфері пенсійного забезпечення законодавства та Основних напрямів бюджетної політики на плановий рік.

2.2 Напрямки використання видатків Пенсійного Фонду України за 2008-2010 роки

Згідно з ЗУ 'Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування' кошти Пенсійного фонду використовуються на:

1) виплату пенсій за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років;

2) надання соціальних послуг, передбачених законодавством;

3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;

4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Збільшення кількості пенсіонерів на фоні зниження зайнятості населення, ускладнене світовою фінансовою кризою, зумовило стрімке зростання видатків Пенсійного фонду України. Якщо в 2008 році вони складалися 150,3 млрд. грн., то до 2010 року зросли до 191,5 млрд. грн., що в 1,3 рази більше рівня 2008 року. Також таке збільшення видатків можна пояснити збільшенням рівня пенсій, спричиненого інфляційними процесами в країні (рис.2.3.).

Рис.2.3 Видатки Пенсійного фонду України на виплату пенсій та грошової допомоги за 2008-2010 роки, млн. грн.

Щодо діючої практики використання надходжень Пенсійного фонду, то можна відзначити, що протягом 2008-2010 років спостерігалось збільшення сукупних видатків (табл.2.2).

Таблиця 2.2

Динаміка видатків Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки

Показники	Роки	Абсолютний приріст, млн. грн.	Темп приросту, %
	2008	2009	2010	2008-2009	2009-2010	2008-2009	2009-2010
Видатки за рахунок власних надходжень, млн. грн.	117 128, 20	132 068,74	154 754,90	14 940,53	22 686,16	12,76	17,18
Видатки за рахунок коштів Державного бюджету України, млн. грн.	32 957,76	33 345,63	36 296,10	387,87	2 950,47	1,18	8,85
Видатки за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, млн. грн.	13,70	7,10	25,30	-6,60	18, 20	-48,18	256,40
Видатки за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, млн. грн.	2 494,53	307,89	396,50	-2 186,64	88,61	-87,66	28,78
Всього видатків, млн. грн.	150 349,12	165 729,35	191 472,70	15 380,23	25 743,35	10,23	15,53

Так, за підсумками 2008 року видатки Пенсійного фонду України становили 150349,12 млн. грн. у тому числі видатки за рахунок власних надходжень - 11718,2 млн. грн., видатки за рахунок коштів Державного бюджету України - 3957,76 млн. грн., видатки за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття - 13,7 млн. грн. та видатки за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - 2494,53 млн. грн. Протягом 2009 року, видатки Пенсійного фонду України зросли на 15380,23 (10,23 %), дана динаміка була спричинена зростанням видатків за рахунок власних надходжень на 14940,53 млн. грн. (12,76 %), зростанням видатків за рахунок коштів Державного бюджету України на 387,87 млн. грн. (1,18 %), зменшенням видатків за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на 6,6 млн. грн. на (48,18 %) та зменшенням видатків за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на 186,64 млн. грн. (87,66 %). За підсумками 2010 року, видатки Пенсійного фонду України зросли на 25743,35 (15,53 %), дана динаміка була спричинена зростанням видатків за рахунок власних надходжень на 22686,16 млн. грн. (17,18 %), зростанням видатків за рахунок коштів Державного бюджету України на 2950,47 млн. грн. (8,85 %), зростанням видатків за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на 18,2 млн. грн. на (256,4 %) та зростанням видатків за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на 88,61 млн. грн. (28,78 %).

Дані зміни певним чином позначились на структурі видатків Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки (рис.2.4.).

Так, за підсумками 2008 року основну частку в структурі видатків Пенсійного фонду України становили видатки за рахунок власних надходжень 77,9 %, частка видатків за рахунок коштів Державного бюджету України становила 21,92 %, частки видатків за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та видатки за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань були незначними і становили відповідно 0,01 % та 0,17 %.

Рис.2.4 Динаміка структури видатків Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки.

Протягом 2009 року, випереджаючі темпи зростання зростанням видатків за рахунок власних надходжень порівняно із іншими статтями видатків, призвели до зростання іх частки в структурі загальних видатків Пенсійного фонду України на 1,79 % відповідно частка видатків за рахунок коштів Державного бюджету України знизилась на 1,8 %, частка видатків за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття зменшилась на 0,01 %, проте дещо зросла частка видатків за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (на 0,02 %). За підсумками 2010 року, спостерігалась подібна тенденція, оскільки випереджаючі темпи зростання зростанням видатків за рахунок власних надходжень порівняно із іншими статтями видатків, призвели до зростання іх частки в структурі загальних видатків Пенсійного фонду України на 1,13 % відповідно частка видатків за рахунок коштів Державного бюджету України знизилась на 1,16 %, частка видатків за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття зросла на 0,01 %, також зросла частка видатків за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (на 0,02 %).

Варто відзначити, протягом 2008-2010 років, спостерігалась тенденція щодо збільшення частки видатків Пенсійного фонду по відношенню до ВВП України (рис.2.5.).

Рис.2.5 Динаміка частки видатків Пенсійного фонду по відношенню до ВВП України за 2008-2010 роки.

Із збільшенням видатків ПФУ рік від року зростали трансферти Пенсійному фонду з держбюджету. Якщо у 2008 році обсяг цих трансфертів дорівнював 41,4 млрд. грн., то у бюджеті відомства на 2010 рік було фактично виділено 64,1 млрд. грн. (рис.2.6.).

Рис.2.6 Трансферти держбюджету Пенсійному фонду України протягом 2008-2010 років, млрд. грн.

Отже, протягом досліджуваних років Пенсійний фонд України гостро відчував брак власних коштів для фінансування виплати пенсій. Виплати пенсій проводилися в порядку і в розмірах передбаченими законодавством завдяки значним трансфертам з бюджету. Проте, уряду так і не вдалося розробити дієвих механізмів хоча б для призупинення негативних тенденцій щодо наповнення бюджету Пенсійного фонду.

2.3 Аналіз ефективності функціонування Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки

Сьогодні в Україні маємо ситуацію, коли кількість населення продовжує щорічно зменшуватись, а кількість пенсіонерів щороку зростає, тобто Пенсійний фонд з кожним роком генерує дедалі більше ризиків не тільки для державного бюджету, оскільки вимагає дедалі більше коштів, через постійне підвищення пенсій, але й для економіки загалом. Однак більша частина пенсіонерів не може похвалитися забезпеченою старістю, а порівняно з розвиненими країнами, наш рівень забезпечення громадян є більш ніж незадовільний. На рис.2.7 зображено кількість населення України, кількість пенсіонерів та кількість працюючого населення у віці 15-70 років.

Рис.2.7 Динаміка кількості населення України, кількості пенсіонерів та працюючих, у віці 15-70 років, осіб

Як видно з даних рис.2.5, чисельність населення України з кожним роком зменшувалася: у 2009 році порівняно із 2008 роком на 180, 8 тис. осіб, а у 2010 році - на 184,4 тис. осіб. Кількість пенсіонерів у 2009 році зменшилася на 69,2 тис. осіб, а у 2010 році - на 28,7 тис. осіб. Кількість працюючих у 2009 році порівняно із 2008 роком зменшилася на 780,8 тис. осіб (у зв'язку з фінансово-економічною кризою), а у 2010 році - зросла на 74,5 тис. осіб. Тобто, з кожним роком населення України зменшується досить швидкими темпами, в той же час зменшується кількість пенсіонерів, проте це не відображається на діяльності системи пенсійного забезпечення, оскільки зменшується кількість зайнятого населення, що в свою чергу призводить до зменшення внесків на пенсійне страхування. На сьогодні в Україні не менш важливою є проблема тонізації заробітної плати, оскільки нарахування та утримання внесків здійснюється з фактичної (мінімальної) заробітної плати, в той час як роботодавці виплачують заробітну плату в конвертах.

В Україні впродовж останніх декількох років спостерігається старіння нації, що спричиняє навантаження на пенсійну систему України, оскільки в країні велика кількість пенсіонерів, яким виплачуються пенсії, а також зростання пенсій кожного з кожним роком. В першу чергу це можна проаналізувати за допомогою індексу старіння (рис.2.8.):

Рис.2.8 Індекс старіння в Україні за 2008-2010 рр., %

Індекс старіння відображає кількість людей віком від 60 років на кожні 100 осіб віком молодше 15 років. За даними рисунку 2.6 можна зробити висновок, що в Україні з 2008 по 2010 роки кількість осіб, старше 60 років зростала порівняно із кількість осіб, віком до 15 років, що є вкрай негативним, оскільки це свідчить про низьку народжуваність.

Основні показники, які мають відношення до пенсійного забезпечення в Україні наведені в табл.2.3.

Таблиця 2.3

Основні показники забезпечення пенсійної системи в Україні за 2008-2011 рр.

Роки	Періоди	Розмір прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу	Розмір мінімальної заробітної плати	Мінімальний розмір пенсії за віком	Максимальна сума заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески
2008	01.01.2008 - 01.04.2008	592	515	470	9495
	01.04.2008 - 01.07.2008	605	525	481	9705
	01.07.2008 - 01.10.2008	607	545	482	9735
	01.10.2008 - 31.12.2008	626	605	498	10035
2009	01.01.2009 - 31.10.2009	626	650	498	10 035
	01.11.2009 - 31.12.2009	701	744	573	11 160
2010	01.01.2010 - 31.03.2010	825	869	695	13 035
	01.04.2010 - 30.06.2010	839	884	706	13 260
	01.07.2010 - 30.09.2010	843	888	709	13 320
	01.10.2010 - 30.11.2010	861	907	723	13 605
	01.12.2010 - 31.12.2010	875	922	734	13 830
2011	01.01.2011 - 31.03.2011	894	941	750	14 115
	01.04.2011 - 30.09.2011	911	960	764	14 400
	01.10.2011 - 30.11.2011	934	985	784	14 775
	01.12.2011 - 31.12.2011	953	1004	800	15 060

За даними таблиці 2.3 бачимо, що починаючи з 2008 року розмір прожиткового мінімуму, розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії та максимальний розмір заробітної плати з кожним роком зростали, що в свою чергу супроводжувалося зростанням видатків Пенсійного фонду. За даними таблиці можна обрахувати співвідношення мінімальної пенсії до прожиткового мінімуму.

За даними рис.2.9 можна зробити висновок, що пенсійні виплати не можуть забезпечити мінімальних потреб пенсіонерів, так як складають лише у 2008 році 79,6%, у 2009 році - 81,7 %, у 2010 та 2011 роках - 83,9 % від прожиткового мінімуму громадян України. Слід відзначити, що складність умов перехідного періоду змушують пенсіонерів здійснювати пошук місць працевлаштування, що суттєво збільшує рівень безробіття працездатного населення. Крім цього, зростання чисельності пенсіонерів призводить до збільшення пенсійного навантаження на працюючих громадян і на сьогодні спостерігається зростання частки населення, яке виходить на пенсію до настання пенсійного віку користуючись пільговими умовами і за вислугою років.

Рис.2.9 Співвідношення мінімальної пенсії до прожиткового мінімуму в Україні за 2008-2011 рр., %

Якщо аналізувати співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати можна визначити коефіцієнт заміщення (рис.2.10.):

Перш за все, коефіцієнт заміщення - це співвідношення пенсійних виплат та зарплати перед виходом на пенсію, тобто це величини, яка показує, який відсоток від середньої заробітної плати становитиме пенсія. Відповідно, чим вище цей відсоток, тим рівень добробуту пенсіонерів вище.

Рис.2.10. Динаміка коефіцієнту заміщення середньої пенсії до середньої заробітної плати в Україні протягом 2004-2010 років, %

На рис.2.10. бачимо, що починаючи з 2004 по 2006 рік цей показник зростав, з 36 по 42 %, у 2007 році він зменшився до 39,5 % та у 2008 році зріс і становив відповідно 43 %. В період з 2009 по 2010 роки коефіцієнт зменшувався і становив відповідно 39 та 35 %.

Якщо аналізувати види та середній розмір призначеної пенсії, то можна помітити, що розмір пенсій за віком значно перевищує пенсії по інвалідності та втраті годувальника (табл.2.4):

Таблиця 2.4

Середній розмір пенсій в Україні за 2008-2010 рр.

Роки	Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в Пенсійному фонді
	за віком	за інвалідністю	у разі втрати годувальника
2008	798,9	598,2	474,3
2009	942,7	742,7	647
2010	1039,6	848,8	771,2

Також відбулися зміни у пенсійному забезпеченні протягом 2008-2009 рр. щодо розподілу пенсіонерів за розмірами пенсій (рис.2.11.).

Рис.2.11. Розподіл пенсіонерів за розмірами пенсій в Україні у 2008-2009 роках, грн.

В цілому зміни у пенсійному забезпечені за 2008 рік та перший квартал 2009 року забезпечили ріст пенсійних виплат переважній більшості пенсіонерів (середній розмір пенсії підвищився на 52%). При цьому, збільшено у 3 рази кількість пенсіонерів, у яких розмір пенсії перевищує 1 тис. гривень, майже в 40 разів зменшилась кількість пенсіонерів, які одержують пенсію в розмірі до 500 гривень. Це є позитивною тенденцією, оскільки дані зміни щодо розподілу пенсій за розмірами свідчать про підвищення життєвого рівня пенсіонерів.

Для того, щоб знати наскільки ефективно функціонує пенсійна система України необхідно порівняти рівень пенсійних виплат в Україні та закордоном (табл.2.5):

Таблиця 2.5

Витрати на пенсійне забезпечення у 2009 р.

Країна	ВВП, млрд. дол. США	Витрати на пенсійне забезпечення
		млрд. дол. США	% ВВП	% усіх соціальних витрат
США	8699,2	704,6	8,1	35
Японія	3782,83	370,7	9,8	55
Німеччина	2150,48	258,1	12	40
Франція	1451,76	261,3	18	52
Великобританія	1403,67	87	6,2	23
Україна	41,88	3,4	8,1	66

Сума витрат на пенсійне забезпечення у % ВВП в Україні знаходиться приблизно на одному рівні із країнами ЄС, але ВВП у цих країнах набагато перевищує ВВП України. Отже, витрати на пенсійне забезпечення в Україні є низькими у порівнянні з країнами ЄС. Низький рівень витрат на пенсійне забезпечення зумовлений такими факторами:

- суттєве зменшення ВВП у зв'язку з трансформацією соціально-економічних процесів у перехідний період;

- недосконалість системи пенсійного законодавства;

- недостатність коштів Державного та місцевих бюджетів.

На сьогоднішній день в Україні прийнято Верховною Радою України Закон 'Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування' від 08.07.2010 № 2464-VI (Закон 'Про ЄСВ'). Чотири соціальні фонди залишаються на сьогодні чинними. Платник єдиного внесок сплачує страхову суму до Пенсійного фонду, який є його адміністратором, а Пенсійний фонд здійснює розподіл внеску за іншими видами страхування. Відсоток Єдиного внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить кожне окреме підприємство у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Оскільки класів ризику є 67, то відповідно є 67 ставок єдиного внеску, починаючи з 36,76 % (1 клас) до 49,7 % (67 клас). Ставка єдиного внеску відповідно до класу ризику пропорційно розподіляється між фондами.

Таблиця 2.6

Ставка єдиного внеску з 1 січня 2011 року

Вид доходу	Ставки нарахування з юридичних осіб	Ставки утримань з фізичних осіб
Заробітна плата	36,76-49,7 %	3,6%
Винагороди за цивільно-правовими договорами	34,7%	2,6%
Виплати за лікарняними листками	33, 20%	2%
Доходи інвалідів:
зарплата	8,41%	3,6%
виплати за лікарняними	33,2%	2%

За даними табл.2.6 ми бачимо, що ЄСВ справляється із заробітної плати, винагороди за цивільно-правовими договорами, виплатами за лікарняними листками, доходів інвалідів. Відповідно, для кожного виду доходів встановлюється ставка нарахування, яка сплачується роботодавцем, та ставка утримання, яка сплачується працівником.

Отже, можна зробити висновок, що основним результатом діяльності Фонду є виконання планових показників з надходження коштів до його бюджету та своєчасне забезпечення фінансування виплат пенсій та грошової допомоги. Незважаючи на всі труднощі управління коштами, Пенсійний фонд гарантує бідним надання основних засобів до існування, захищає літніх людей від фінансових втрат та кризових явищ, забезпечує справедливу пенсію у якості достойної заміни отримуваного заробітку.

Труднощами, які стають на перешкоді ефективній діяльності фонду є те, що як населення, так і кількість працюючих з кожним роком зменшується, що, відповідно, призводить до зменшення надходжень до фонду. Кількість пенсіонерів також зменшується, проте пенсійні виплати з кожним роком зростають. Негативним явищем є також старіння нації, що характеризує індекс старіння, я кий на 2010 рік становив 146,1%. Пенсійні виплати не можуть забезпечити мінімальних потреб пенсіонерів, так як складають лише у 2010 та 2011 роках - 83,9 % від прожиткового мінімуму громадян України. В цей же час, коефіцієнт заміщення зменшився до 35 %. Витрати на пенсійне забезпечення в Україні є низькими у порівнянні з країнами ЄС.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення функціонування пенсійного фонду України

3.1 Удосконалення діяльності Пенсійного фонду та проведення реформи пенсійного забезпечення в Україні

Проблема реформування пенсійної системи та вдосконалення діяльності Пенсійного фонду України є однією з найгостріших на сьогоднішній день в Україні, що викликано низкою об'єктивних факторів: економічних, демографічних, соціально-політичних. Питання вдосконалення пенсійної системи та розробки виваженої державної політики щодо пенсійного забезпечення в Україні (в тому числі державного). З 1 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України 'Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи', прийнятий парламентом 8 липня 2011 року. Доцільність проведення пенсійної реформи наведемо нижче.

За ринкових умов Пенсійний фонд, як головний суб'єкт солідарної пенсійної системи, не спроможний забезпечити громадянам адекватного заміщення пенсією заробітку, втраченого ними у зв'язку зі старістю, та запобігання бідності серед людей похилого віку.

Головними передумовами неефективності пенсійної системи України, і, як наслідок, діяльності Пенсійного фонду, є демографічні тенденції та середній рівень офіційної заробітної плати.

Значний вплив на доходи Пенсійного фонду мають демографічні фактори. На сьогодні пенсійний вік в Україні є одним із найнижчих у світі (див. табл.3.1) [21].

Як видно із наведеної таблиці 3.1 пенсійний вік як для жінок, так і для чоловіків в Україні є нижчим, ніж інших пострадянських країнах та у країнах Європи. Так, найбільш подібним до українського є рівень пенсійного віку в Казахстані - 58 р. і 63 р. для жінок та чоловіків відповідно. В інших країнах жінки виходять на пенсію не раніше 60 р., а чоловіки 62 р. В таких країнах, як Грузія, Данія, Угорщина час виходу на пенсію як для чоловіків так і для жінок є однаковим.

Таблиця 3.1

Вік виходу на пенсію у країнах світу станом на 01.01.2010 р.

Країна	Пенсійний вік
	для жінок	для чоловіків
Болгарія	60	63
Великобританія	65 (з 2020)	65
Грузія	65 (з 2013)	65
Данія	67	67
Естонія	63 (з 2016)	63
Казахстан	58	63
Польща	60	65
Словенія	60	65
Угорщина	62	62
Україна	55	60
Швейцарія	64	65
Чехія	61	62

Відповідно до прогнозу демографічного розвитку України, здійсненого фахівцями ООН, до 2050 року очікується зростання чисельності населення пенсійного віку на фоні скорочення загальної чисельності жителів країни та населення працездатного віку (див. табл.3.2). Нині в Україні на тисячу працюючих 900 пенсіонерів, а, за прогнозами експертів, до 2030 року їх буде 1010 на кожну тисячу працюючих.

Таблиця 3.2

Прогноз чисельності населення України, тис. осіб в середньому за рік

Роки	Всього	З них
		працездатного віку	пенсійного віку
2001	48415,5	27984,7	11492,8
2005	47447,8	28706,1	11204,9
2010	46008,5	28091,9	11377,5
2015	44616,5	26570,7	11840,1
2020	43150,8	24905,7	12273,8
2025	41741,2	23716,9	12534,4
2030	40536,2	22566,3	12950,5
2035	39280,5	21066,1	13475,8
2040	38526,3	19533	14328

Співвідношення контингентів пенсіонерів і платників внесків має надзвичайно важливе значення для перерозподільних систем, до типу яких належить українська пенсійна система - солідарна система, в якій поточні виплати наявним пенсіонерам здійснюються за рахунок надходжень внесків від працюючого населення. Фактично, саме цей показник визначає наскільки розмір пенсії може компенсувати втрату заробітку, характеризує рівень життя пенсіонерів порівняно з працюючим населенням. Співвідношення кількості пенсіонерів і платників внесків визначається коефіцієнтом заміщення у найбільш загальному розумінні, тобто співвідношення середніх розмірів пенсій і зарплат. За підрахунками експертів групи Блакитна стрічка таке співвідношення зараз в Україні становить близько 90 % і протягом наступних років зростатиме перевищивши 100 % (див. рис.3.1)

Рис.3.1 Прогноз співвідношення кількості осіб пенсійного й працездатного віку та співвідношення кількості пенсіонерів і платників внесків в Україні до 2050 р., %

Співвідношення контингентів пенсіонерів і платників внесків у найближчі п'ять років може бути стабільним за умови сприятливої ситуації на ринку праці: зниження безробіття та, відповідно, зростання зайнятості здатні забезпечити підтримку контингенту платників внесків і навіть деяке його збільшення. Однак, після того, як рівень безробіття наблизиться до природної норми (зовсім ліквідувати його неможливо), співвідношення контингентів пенсіонерів і платників внесків зростатиме паралельно зростанню співвідношення кількості осіб пенсійного й працездатного віку.

Звичайно, є певні резерви щодо посилення мотивації економічної активності населення, реструктуризації зайнятості, особливо щодо переведення працівників неформального сектора в сектор офіційної зайнятості, але навіть їх реалізація (що теж є доволі складною справою) не в змозі перекрити вплив демографічних тенденцій. За припущеннями, закладеними в даний прогноз, вже у 2025 р. кількість пенсіонерів зрівняється з кількістю платників внесків.

Вище наведена тенденція поглибить головну проблему пенсійного фонду - його дефіцит. Саме тому сучасне вдосконалення діяльності Пенсійного фонду та реформування пенсійної системи має бути спрямоване на вирішення цієї проблеми.

Виділяють три основні напрямки вирішення цієї проблеми:

· підвищення пенсійного віку в Україні;

· вдосконалення системи пенсійних виплат;

· легалізації реальних зарплат;

· фінансування дефіциту за рахунок трансфертів із державного бюджету.

Останній захід можна виключити відразу, оскільки державний бюджет України зараз має, також, значний свій дефіцит, який у 2010 р., наприклад, склав близько 7 % від ВВП.

Найбільш реальним для вдосконалення української пенсійної системи є поєднання трьох перших напрямків: підвищення пенсійного віку, вдосконалення системи пенсійних виплат та впровадження заходів по детінізації реальних розмірів заробітної плати.

Перший захід більшість науковців вважають пріоритетним, проте, на їхню думку, пенсійний вік не потрібно піднімати для чоловіків, а лише підняти для жінок (що було враховано при затвердженні Закону України 'Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи'). Це все підтверджує аналіз співвідношення перебування на пенсій та трудової активності в Україні та країнах ЄС (див. таблиця 3.3).

Таблиця 3.3 демонструє, що на даний момент українські чоловіки в середньому перебувають 3,5 років на пенсії на 10 років трудового стажу, що приблизно дорівнює аналогічним показникам в таких країнах, як Німеччина, Італія, Польща, Угорщина та Велика Британія. Жінки перебувають в середньому 7,1 рік на пенсії на 10 років трудового стажу. Що значно вище ніж в вище перелічених країнах. Якщо реалізувати задум уряду зрівнявши пенсійний вік жінок та чоловіків до 65 років, то чоловіки в середньому перебуватимуть на пенсії 2,2 р., а жінки 3,3. Такі показники є низькими порівняно із європейськими країнами, тому оптимальним стало зрівняння пенсійного віку до 60 р. Тобто пенсійний вік жінкам буде піднято лише на 5 років. Тоді кількість років перебування на пенсії до 10 років стажу становитимуть 3,5 роки для чоловіків та 5,0 для жінок, що буде середньоєвропейським показником.

Таблиця 3.3

Співвідношення перебування на пенсії та трудової активності в Україні та країнах ЄС

Країни	Початок трудової активності, років	Вік виходу на пенсію, років	Період трудової активності, років	Період перебування на пенсії, років	Період перебування на пенсії в розрахунку на 10 років трудової активності
		Ч	Ж	Ч	Ж	Ч	Ж	Ч	Ж
Велика Британія	20	65	60	45	40	15,70	23,00	3,50	5,80
Італія	20	65	60	45	40	16,90	24,90	3,80	6, 20
Німеччина	20	65	65	45	45	16,80	20,90	3,70	4,60
Польща	20	65	60	45	40	14,00	22,00	3,10	5,50
Словаччина	20	62	62	42	42	15,00	18,00	3,60	4,30
США	20	67	67	47	47	15, 20	17,70	3, 20	3,80
Угорщина	20	62	61	42	41	16,00	20,00	3,80	4,90
Україна	20	60	55	40	35	14,00	25,00	3,50	7,10
Франція	20	60	60	40	40	20,00	26,00	5,00	6,50
Чехія	20	63	63	43	43	15,90	19, 20	3,70	4,50
Швеція	20	65	65	45	45	17,40	20,00	3,90	4,40
Японія	20	65	65	45	45	18, 20	23,00	4,00	5,10

· зрівняння пенсійного віку чоловіків та жінок до 65 р.

Другим кроком вирішення проблем функціонування Пенсійного фонду та пенсійної системи України є вдосконалення системи пенсійних виплат.

Бюро журналістських розслідувань 'Свідомо' дістало дані про те, що всього в Україні на початок 2010 року був 1 мільйон спеціальних пенсіонерів, чия пенсія визначається окремими законами. Їхня середня пенсія складала від 1 061 гривні у військових і до 15 443 гривень у депутатів (див. Таблиця 3.4).

Ще 12,5 млн. українців отримували пенсію згідно із законом про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - в середньому по 874 гривні.

Як підрахувало бюро 'Свідомо', якби держава сплачувала усім спецпенсіонерам середню пенсію для звичайних пенсіонерів, то економила б майже 11 млрд. гривень на рік. Це б покрило частково дефіцит Пенсійного фонду, наприклад, у 2010 році - 34 млрд. гривень. Проте навіть коли б залишити пенсії військовослужбовців, науковців та чорнобильців без скорочення, а зменшити значно пенсії інших категорій економія складе декілька мільярдів гривень.

Таблиця 3.4

Характеристика спеціальних пенсій в Україні на початок 2010 р.

Категорія	Середній розмір спецпенсії (гривень)	Кількість, чол	Скільки на це витрачається щомісячно (млн. гривень)
Народні депутати	15 443	893	13,8
Урядовці	10 105	103	1
Прокурори	5 678	5 222	29,6
Судді	5 637	1 016	5,7
Митники	4 432	236	1
Співробітники НБУ	4 285	765	3,3
Помічники народних депутатів	3 374	770	2,6
Журналісти державних та комунальних ЗМІ	2 800	3 801	10,6
Державні службовці	2 718	96 580	263
Службовці з органів місцевого самоврядування	2 495	12 796	31,9
Судові експерти	2 151	230	0,5
Науковці	1 903	79 862	152
Військовослужбовці	1 703	614 620	1 047
Чорнобильці	1 403	75 903	106,5
Рядові та сержанти строкової служби	1 061	84 120	89,3
Всього	-	976 917	1757,8

Важливу роль мають відігравати заходи щодо детінізації оплати праці в Україні. Головним у цьому напрямку стало введення єдиного соціального внеску, який має замінити обтяжливі нарахування на фонд оплати праці, який диференціюється залежно від категорій ризику діяльності на підприємствах і становить в більшості випадків 36,6 % і це, в свою чергу, повинно стимулювати роботодавців зменшувати суму оплати праці в конвертах.

Загалом, вдосконалення солідарної пенсійної системи можливе через:

· запровадження дієвого механізму зростання пенсії шляхом удосконалення порядку перерахунку пенсії та її індексації, причому всі рішення щодо збільшення пенсії чи зниження ставки внесків мають прийматися з урахуванням наведеного вище прогнозу і перевагу доцільно надавати гнучким формам, наприклад, гнучкій індексації пенсій відповідно до темпу зростання реальної заробітної плати;

· забезпечення диференціації розмірів пенсій, зокрема шляхом застосування вищого коефіцієнта страхового стажу;

· визначення мінімального розміру пенсії для всіх категорій осіб на рівні не нижче рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

· запровадження для всіх громадян єдиних правил пенсійного забезпечення з урахуванням особливого характеру умов праці та/або виконання особливих для держави функцій;

· проведення ефективної інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення, роботодавців, профспілок, об'єднань громадян та юридичних осіб [22].

Водночас для зменшення навантаження на Пенсійний фонд держава замислилася над створенням правових передумов для запровадження та розвитку обов'язкової накопичувальної системи шляхом прийняття Закону України 'Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи'; проведенням необхідних фінансово-економічних розрахунків стану пенсійної системи на перспективу та розширення напрямів інвестування пенсійних ресурсів з метою створення економічних передумов запровадження обов'язкової накопичувальної системи (яка за попередньо названим законом повинна увійти в дію при досягненні бездефіцитності Пенсійного фонду України). Кабінет Міністрів вже подавав до Верховної Ради України законопроект 'Про запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування', який у квітні 2007 р. був прийнятий у першому читанні. Цим законопроектом передбачалося започаткувати роботу Накопичувального фонду вже з 1 січня 2009 р. З обов'язковою участю у ньому всіх осіб віком до 40 років та без можливості добровільної участі людей старших вікових категорій. Розмір страхових внесків встановлювався на рівні 2 % від розміру заробітної плати з підвищенням щороку на 1 % до досягнення 7 %. Дані пропозиції були включені до прийнятого Закону України 'Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи'.

Ефективна система фінансування пенсійного забезпечення, яка б вирішувала більшість із наведених проблем, можлива за умови створення поряд із солідарною пенсійною системою в особі Пенсійного фонду України обов'язкової і добровільної накопичувальних систем, основу яких становитимуть Накопичувальний пенсійний фонд та недержавні пенсійні фонди. Теперішньою реформою пенсійного забезпечення накопичувальний рівень пенсійної системи повинні повністю увійти в дію за умови виконання певних умов.

Розвиток недержавного пенсійного забезпечення надав би змогу широкого вибору громадянами фінансових установ для формування накопичень, необхідних для одержання матеріального забезпечення додаткового до пенсійних виплат із солідарної системи. Це сприяло б, з однієї сторони, розвитку системи стимулювання роботодавців до фінансування програм додаткового пенсійного забезпечення працівників, а з іншої, посилило б контроль за операціями, які здійснюються з пенсійними активами.

В Україні офіційно зареєстровані 96 недержавних пенсійних фондів. У Польщі кількість таких фондів, що надають подібні послуги 16, Угорщині - 21 фонд. Але потрібно усвідомлювати, що недержані пенсійні фонди не зможуть замістити держану систему виплати пенсій, а лише переберуть на себе додаткові функції ПФУ.

Отже, розробка і впровадження у практику нових підходів до управління Пенсійним фондом та його ресурсами стало однією з головних умов підвищення життєвого рівня значної частини населення країни та розв'язання багатьох соціально-економічних проблем.

3.2 Зарубіжний досвід функціонування пенсійних фондів

В Україні вже давно назріла необхідність вдосконалення функціонування Пенсійного фонду та системи пенсійного забезпечення в цілому, адже їх ефективна діяльність є передумовою підвищення рівня соціального захисту в державі. Реформування механізму функціонування цільового фонду держави доцільно здійснювати зокрема із врахуванням зарубіжного досвіду побудови пенсійних систем та міжнародних тенденцій у визначенні пенсійного віку та розміру страхових внесків. На нашу думку, такий досвід був частково взятий до уваги при розробці проекту реформування пенсійної системи.

Сьогодні системи пенсійного забезпечення, що діють у більшості країн більше 40 років, досягли своєї зрілості. Це означає, що більшість працюючих охоплені пенсійними планами і мають право на одержання певних гарантій у повному розмірі, населення старіє, частка осіб, які сплачують внески в рамках пенсійного забезпечення, зменшується.

У багатьох країнах, насамперед, розвинених, відносна чисельність людей старшого віку значно збільшилась у порівнянні з минулими роками. У розвинених країнах частка населення 60 років і більше досягла в 2007 р. 20% від загальної чисельності населення, а до 2050 р. кожен третій буде не молодше 60 років. У найбільш розвинених країнах чисельність людей старшого віку уже перевершує чисельність дітей молодше 15 років, а до 2050 року на кожну дитину буде приходитися дві людини 60 років і більше (див. Додаток А) [30].

Досвід функціонування пенсійних систем в світі свідчить, що будь-яка солідарна пенсійна система дуже залежить від демографічних ризиків. Таким чином, у зв'язку зі старінням населення і зростаючою фінансовою нестійкістю солідарних пенсійних систем в багатьох країнах, починаючи з 80-х років минулого століття, стали змінювати деякі параметри пенсійних програм, запроваджуючи схеми обов'язкових базових виплат, підвищуючи законодавчо встановлений вік виходу на пенсію, скорочуючи стимули і вигоди більш раннього виходу на пенсію, доповнюючи їх системами обов'язкових та добровільних пенсійних накопичень [30]. Тому Підвищення пенсійного віку є основним і широко розповсюдженим компонентом пенсійної реформи. Багато країн вже підвищили пенсійний вік, або знаходяться на етапі його підвищення. Приклади таких країн наведено в Додатках. (див. Додатки Б, В, Д).

Якщо порівнювати середній розмір пенсії із солідарної системи України та інших країн світу, то бачимо, що її рівень значно відстає в розмірах від рівня пенсій в інших країнах світу.

Таблиця 3.5

Середня державна пенсія за рахунок коштів солідарної системи у різних країнах світу станом на 2010 рік

Країна	Середня державна пенсія за рахунок коштів солідарної системи
Україна	В середньому 1103 грн. або 50% середньої зарплати (жовтень 2010 р.)
Німеччина	14000 грн. (1300 євро) = 46% середньої зарплати
Франція	14000 грн. (1300 євро) = 61,5% середньої зарплати
Велика Британія	5300 грн. на місяць (Ј420,00) = 20% середньої зарплати
США	9370 грн. на місяць ($1175) = 33.3% (третина) середньої зарплати
Нідерланди	15222 грн. на місяць (1416 євро) = 60% середньої зарплати
Данія	7983 грн. (5500 датських крон) або 17,5% середньої зарплати
Росія	5369 грн. (20473 рублів) = 37,6% середньої зарплати
Польща	4120 грн. (1500 злотих) = 45% середньої зарплати

Отже, середня пенсія українця значно менша від пенсій в інших країнах світу, а саме: від Німеччини та Франції - майже в 12 разів, Великої Британії - в 5 разів, від США - 8,5 рази, Нідерландів - 13,8 рази, від Данії - в 7 разів. Якщо ж порівнювати з країнами, які ще недавно входили до радянського блоку, то й тут ми суттєво програємо: Росії - уп'ятеро, Польщі - учетверо разів [23].

Усі дані, що наведені вище, свідчать про те, що наша пенсійна система є досить нерозвиненою в порівнянні з іншими система світу, тому потрібно вдосконалювати пенсійне забезпечення, спираючись на зарубіжний досвід. На нашу думку, з-поміж інших систем пенсійного забезпечення Україні доцільно звернути увагу на пенсійну систему Швейцарії, адже їй вдалось досягти фінансової стабільності першого рівня пенсійної системи (обов'язкова солідарна державна пенсійна система) завдяки поділу пенсійних виплат з першого рівня на два типи. Базова пенсія забезпечує виплату мінімальної пенсії тим особам, які мають маленький стаж роботи (коли їх солідарна пенсія не досягла певного гарантованого державою рівня). Вона встановлена на рівні, меншому від прожиткового мінімуму. Але пенсіонери, які не мають інших джерел доходу після виходу на пенсію, мають право на отримання пенсійних надбавок до базової пенсії до рівня прожиткового мінімуму. Цей підхід встановлення базової пенсії, що є нижчою за прожитковий мінімум, та пенсійних доплат, які залежать від матеріального становища пенсіонера, набув широкого застосування в багатьох інших країнах світу. Цей підхід також може застосовуватися і в Україні, тому що повністю узгоджується з конституційною вимогою і дозволяє створювати фінансово стабільнішу пенсійну систему, ніж у випадку гарантування мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму за рахунок страхових внесків солідарної системи.

Перший і, особливо, другий рівень швейцарської пенсійної системи, що складається з обов'язкових корпоративних пенсійних фондів, може бути використаний Україною як модель для побудови обов'язкових пільгових пенсійних схем роботодавців, а саме при визначенні тарифів внесків до професійної пенсійної системи. Тобто, у Швейцарії обов'язкові пенсійні схеми є схемами з встановленими внесками, але з певними елементами пенсійних схем з встановленими виплатами. Розміри обов'язкових внесків роботодавців і працівників встановлюються таким чином, щоб сума пенсійних виплат з першого та другого рівнів дорівнювала приблизно 60% заробітної плати працівника напередодні виходу на пенсію [23].

Досить цікавою є модель пенсійної системи США, яка ґрунтується переважно на особистому пенсійному страхуванні населення. У США функціонують як державні, так і приватні пенсійні системи. Вони виконують не тільки соціальну, але й інвестиційну роль. Більш того, саме нагромадження в пенсійних фондах, насамперед створених у рамках накопичувальної системи, служать одним з головних джерел інвестицій в американську економіку.

Найбільша державна пенсійна система США, так називана Загальна федеральна програма - ЗФП (Social Security), що охоплює майже всіх зайнятих у приватному секторі економіки, побудована по розподільному принципі. Кошти фондів ЗФП не можуть використовуватися ні на які інші цілі, крім установлених законом. Зокрема, вкладення коштів може здійснюється тільки в державні цінні папери. Якщо головна державна пенсійна програма носить розподільний характер і виконує, насамперед, соціальну функцію, то практично всі інші пенсійні системи, що існують у США, навпроти, побудовані по накопичувальному принципі. Їхня інвестиційна функція відіграє першорядну роль, насамперед для фондозабезпечення самих програм. Одночасно відповідні пенсійні фонди служать найбільшим джерелом довгострокових інвестицій в економіку.

До накопичувальних систем відносяться як державні, так і приватні пенсійні програми. Державні накопичувальні програми призначені для забезпечення працюючих на уряд і місцеві органи влади (хоча частина зайнятих у держсекторі одержує пенсійне забезпечення по ЗФП). Федеральні програми охоплюють головним чином урядових чиновників, а також військовослужбовців. Головним джерелом надходжень у ці фонди служать щорічні внески Федерального уряду, а також інвестиційний доход фондів.

У порівнянні з державною пенсійною системою, участь у який обов'язково і яка охоплює практично всю робочу силу країни, приватна пенсійна система поступається їй у розмірі приблизно в два рази. Однак вона розвивається випереджальними темпами.

Існують два види накопичувальних пенсійних програм: із встановленими виплатами (defined benefit plan) і встановленими внесками (defined contribution plan). Перший вид гарантує учасникам фіксований розмір пенсії, що для кожного працівника визначається з урахуванням розміру зарплати і стажу роботи в компанії. Як правило, програми з установленими виплатами формують фонди за рахунок відрахувань з підприємців, а самі наймані робітники внески в ці фонди не платять. У 1980-90-і роки в приватному секторі економіки особливо швидкими темпами росли програми з встановленими внесками. Ці пенсійні програми звичайно фінансуються підприємцями і найманими робітниками в рівних частках. При цьому кожен учасник такої програми має свій персональний рахунок у пенсійному фонді і має право вибору між різними інвестиційними програмами, пропонованими керуючими компаніями. Учасником приватної пенсійної програми може стати будь-як працівник компанії. Право на пенсію можна одержати, проробивши в даній компанії п'ять-десять років.

Крім участі в групових пенсійних програмах, організованих за місцем роботи, кожен американець може відкрити і свій особистий пенсійний рахунок - ЛПС (англійською мовою - IRA - individual retirement account). Розміри щорічних внесків на ЛПС обмежені верхньою межею в 2 тис. дол. Кошти з рахунка не можна зняти до досягнення 59,5 років, а після досягнення 79,5 років рахунок закривається в обов'язковому порядку. З іншого боку, ЛПС може бути відкритий з моменту народження дитини. За увесь час нагромадження коштів на ЛПС ці кошти не підлягають оподатковуванню, однак у момент їхнього зняття і закриття рахунка з накопиченої суми віднімається прибутковий податок. Звичайно ЛПС відкриваються в комерційних і ощадних банках, пайових фондах, страхових компаніях. Рахунки в будь-який момент можуть бути переведені з одного місця в інше. Також за бажанням власника рахунка він може сам керувати їм (тобто планувати найбільш вигідне розміщення коштів, що накопичуються на ЛПС) чи довірити керування ЛПС згаданим фінансовим організаціям. Таким чином, усе більше число американців забезпечує собі не одну, а три пенсії: державну, приватну колективну за місцем роботи і приватну індивідуальну шляхом відкриття ЛПС [30].

Усі названі три форми пенсійного забезпечення не вичерпують можливості американців забезпечити собі додаткові виплати в старості. Ще одну можливість надають компанії по страхуванню життя, що пропонують як страхові виплати різні види ануїтетів, тобто щорічної ренти.

Потрібно також згадати латвійську систему, у якій були запроваджені умовно-накопичувальні рахунки. Відповідно до цієї моделі при виході на пенсію виплати мають складатися з остаточної суми внесків та нарахованого на них інвестиційного доходу. У Латвії реальне інвестування пенсійних коштів в економіку не проводиться, але за використання грошових коштів платників внесків уряд нараховує номінальну ставку інвестиційного доходу. Її величина може встановлюватись, виходячи з рівня інфляції або змін у величині середньої заробітної плати.

Щодо Польщі, то у цій країні був введений різновид останньої системи. Відповідно до цієї системи пенсійного забезпечення внески за станом на початок дії нової системи обліковуються як умовно-накопичувальні, а внески, що сплачуються з 1 січня 1999 року, дійсно інвестуються приватними пенсійними фондами, і від їх інвестування платники отримують реальний інвестиційний дохід. У момент виходу на пенсію їм має сплачуватися ануїтет, розрахований на основі цих обох складових частин.

Чилійська пенсійна система вважається однією із новаторських в світі, адже саме її досвід використовувався реформаторами в Росії та Казахстані. Згідно чинної системи пенсійного забезпечення Чилі, кожний працюючий громадянин має індивідуальний рахунок, на який зараховуються його пенсійні внески (10% заробітної плати). Індивідуальні накопичення формуються за рахунок доходів від інвестицій, які управляючі компанії здійснюють з акумульованих фондами коштів. По закінченню трудового періоду цей капітал повертається учаснику або його правонаступникам в формі пенсій. Керівництво пенсійною системою здійснюють приватні адміністратори пенсійних фондів (Administradoras de Fondos de Pensiones). Громадяни мають право вільно обирати та змінювати АFР. Крім цього, вони можуть обрати тип пенсійного фонду в залежності від обраної стратегії інвестування. Особливою рисою чилійської моделі пенсійного забезпечення є жорсткий контроль з боку держави (здійснює Управління контролю за діяльністю пенсійних фондів / Superintendencia de Administradoras de Fondos de Penciones - SAFP) за діяльністю приватних адміністраторів пенсійних фондів, зайнятих інвестиційним розміщенням коштів вкладників, включаючи обов'язкові для виконання нормативи інвестування отриманих вкладів та вимоги до фінансових параметрів цих компаній, а також гарантування визначеного законом мінімального розміру державної пенсії. Згідно згаданих нормативів, пенсійні кошти дозволяється інвестувати в державні цінні папери, іпотеку, інструменти фінансових установ: векселя, облігації та акції приватних корпорацій, іноземні цінні папери.

У Казахстані, де була запроваджена ця система, пенсійні внески сплачувалися лише працівниками. Розмір пенсій залежав від суми сплачених внесків та нарахованого інвестиційного доходу. Спочатку планувалося, що внески сплачуватимуться до недержавних пенсійних фондів, але в останній момент було прийняте рішення про створення пенсійного фонду, управління яким здійснює держава. Пенсійна реформа Казахстану була широкомасштабною та запроваджувалася досить швидко. Накопичення пенсійних активів стало стимулом для розвитку ринків капіталу.

Російський варіант пенсійної системи складається з базової пенсії для всіх громадян, а також додаткових пенсійних виплат, які формуються за рахунок номінального і реального інвестування внесків. Одна частина другого рівня складається з умовно-накопичувальних внесків, а друга (для осіб у віці до 0 років) - з коштів від інвестування внесків, що здійснюється як недержавними пенсійними фондами, так і єдиним державним накопичувальним фондом, схожим на фонд у Казахстані [10].

Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що всі країни вносять зміни у власне пенсійне забезпечення. Деякі зміни (підвищення пенсійного віку) спільні для багатьох країн, в той час як напрями розвитку схем відрізняються (перегляд формул нарахування виплат для підвищення чи зниження ступеня розподілу ризику). Переважна більшість країн скорочує державні пенсійні системи і перенаправляє внески у нову систему індивідуальних рахунків під комерційним управлінням. Більшість країн заохочують працівників і роботодавців заощаджувати більші суми на час досягнення пенсійного віку - на добровільних засадах. Проте найголовніше те, що кожна із них при проведенні змін у пенсійному забезпеченні керується насамперед особливостями розвитку економіки на момент здійснення реформи.

Отже, досвід функціонування пенсійних систем в світі свідчить, що будь-яка пенсійна система залежить від демографічних ризиків та від інших соціальних та економічних причин, і вона має свої переваги і недоліки.

Щодо України, то найголовнішою ціллю для покращення пенсійного забезпечення є повне впровадження змішаної трирівневої системи, яка включає в себе традиційну солідарну систему, що побудована за принципом солідарності поколінь, де поточні виплати пенсіонеру здійснюються за рахунок пенсійних відрахувань працюючих, обов'язкову накопичувальну пенсійну систему, що повністю фінансується за рахунок професійного пенсійного страхування та добровільну систему особистих пенсійних збережень, що формується повністю за рахунок особистих внесків. Тому, щоб покращити пенсійне забезпечення в Україні, а особливо поліпшити діяльність Пенсійного фонду України, удосконалити в тому числі і економічне становище громадян, урядові нашої країни потрібно продовжувати реформування пенсійної системи, враховуючи зарубіжний досвід інших країн.

Висновки

Пенсійний фонд України є невід'ємною ланкою системи пенсійного забезпечення в Україні. ПФУ, а також його управління в АР Крим, областях та м. Києві та м. Севастополі є юридичними особами і мають право займатися комерційною діяльністю. ПФУ здійснює мобілізацію фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення виплат, управління фінансами пенсійного забезпечення та організацію платежів населенню, пов'язаних з обслуговуванням та соціальною підтримкою пенсіонерів.

До складу видатків Пенсійного Фонду відносять:

· видатки з рахунок власних надходжень, що містять виплату пенсій за віком, за вислугу років, за інвалідністю, в разі втрати годувальника, соціальних та інших пенсій, встановлених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплату допомоги малозабезпеченим пенсіонерам, підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати, пенсійне забезпечення осіб, які не мають трудового стажу для призначення пенсій, виплату доплати відповідно до ЗУ “Про поліпшення матеріального становища інвалідів війни”, компенсацію різниці у пенсійному забезпеченні науковим працівникам, пенсійне забезпечення осіб, які проживають за кордоном, та іноземних пенсіонерів,розрахунково-касове обслуговування та керівництво у сфері пенсійного забезпечення та програмно-технічного забезпечення, виготовлення бланків, виплатних відомостей для виконання функцій з призначення та виплати пенсій, оплату послуг з виплати та доставки пенсій та формування резерву коштів Пенсійного фонду;

· видатки за рахунок коштів Державного бюджету України, що містять виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програми (пенсій військовослужбовцям строкової служби, особам, які працювали в органах виконавчої влади в частині, що перевищує розмір трудової пенсії, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці;

· видатки на достроково призначені пенсії за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

· видатки на пенсії по інвалідності за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Бюджетна політика Пенсійного Фонду України спрямована на забезпечення реалізації державних соціальних гарантій та соціального захисту вразливих верств населення, фінансової стабільності пенсійної системи та посилення дії страхових принципів у солідарній системі. Бюджет формується відповідно до норм діючого у сфері пенсійного забезпечення законодавства та Основних напрямів бюджетної політики на плановий рік.

Основним результатом діяльності Фонду є виконання планових показників з надходження коштів до його бюджету та своєчасне забезпечення фінансування виплат пенсій та грошової допомоги. Проте, відсутність системності у проведенні пенсійної реформи, випереджаюче підвищення розмірів пенсій, порівняно із збільшенням фонду оплати праці, на фоні розтягнутого в часі до десяти років розширення джерел доходів Пенсійного фонду та поетапного звільнення його від невластивих витрат розбалансовують бюджет Пенсійного фонду.

В Україні вже давно назріла необхідність вдосконалення функціонування Пенсійного фонду та системи пенсійного забезпечення в цілому, адже їх ефективна діяльність є передумовою підвищення рівня соціального захисту у державі. Реформування механізму функціонування цільового фонду держави доцільно здійснювати зокрема із врахуванням зарубіжного досвіду побудови пенсійних систем та міжнародних тенденцій у визначенні пенсійного віку та розміру страхових внесків.

Ефективна система фінансування пенсійного забезпечення, яка б вирішувала більшість проблем, можлива за умови створення поряд із солідарною пенсійною системою в особі Пенсійного фонду України обов'язкової і добровільної накопичувальних систем, основу яких становитимуть Накопичувальний пенсійний фонд та недержавні пенсійні фонди.