Аналіз фінансового стану та управління прибутком на підприємстві ВАТ "Биттехніка"

Вступ

В умовах ринкової економіки значення прибутку істотно зростає. Прибуток - це певний гарант прогресу економічної системи, а його відсутність - най яскравіший доказ регресу й соціального напруження.

Як активний та універсальний важіль державного впливу й регулювання економічними процесами і суспільно-економічними інтересами прибуток надто чутливий до безлічі внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, зокрема бюджетно-податкової, цінової, інвестиційної та кредитної політики органів законодавчої і виконавчої влади.

Становлення та розвиток конкурентного середовища на ринку, динамізм факторів оточення підприємств та високий ступінь комерційного ризику, що традиційно присутній в суб'єктів господарювання, потребує від них ефективного управління прибутком на підприємстві. Являючись головною рушійною силою ринкової економіки, прибуток забезпечує інтереси держави, власників та персоналу підприємства. Розмір чистого прибутку залежить від багатьох умов: загальної суми балансового прибутку підприємства, рівня її оподаткування, системи та пропорцій розподілу чистого прибутку на ту частину, що споживається та накопичується підприємством, порядку формування резервного фонду. Сформована за рахунок цього джерела частина власних фінансових ресурсів може бути використана на будь-які цілі виробничого розвитку - поповнення оборотних активів, інвестування в нове будівництво, реконструкція та модернізація підприємства; купівля цілісних майнових комплексів чи їх викуп в процесі приватизації; оновлення окремих видів основних засобів; купівля різних нематеріальних активів; розширення портфелю фінансових інвестиції і т.д. Тому управління прибутком, що включає в себе управління його формуванням, розподілом та використанням є необхідною умовою для досягнення підприємством конкурентних переваг на ринку.

Прибуток підприємства - це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих, соціальний розвиток колективів.

На сучасному ринку України світогляд складається з переконань та дій, що відображають особливий спосіб сприйняття, розуміння та оцінки виробничої, підприємницької та бізнесової діяльності, усвідомлення свого місця у ринковому народногосподарському процесі та у системі задоволення потреб населення за умови, що ці погляди, дії та вчинки спрямовані на організацію прибуткової або хоча б беззбиткової діяльності господарюючого суб'єкта.

Аналіз управління прибутком підприємства - це інструмент управлінського планування й контролю. Він допомагає зрозуміти взаємини між ціною виробу, обсягом або рівнем виробництва, прямими витратами на одиницю продукції, загальною сумою постійних витрат, змішаними витратами й прибутком. Даний аналіз дозволяє також відшукати найбільш вигідне співвідношення між змінними витратами, постійними витратами, ціною й обсягом виробництва продукції.

Аналіз управління прибутком підприємства часто називають аналізом величин у точці беззбитковості. Під точкою беззбитковості розуміється та точка обсягу продажів, у якій витрати дорівнюють виторгу від реалізації всієї продукції.

Ціль аналізу складається в знаходженні рівня діяльності (обсягу виробництва), коли виторг від реалізації стає рівній сумі всіх змінних і постійних витрат, причому прибуток організації дорівнює нулю, тобто той обсяг продажів, при якому підприємство не має ні прибутку, ні збитку.

Точка беззбитковості визначається на підставі даних про обсяги реалізації продукції й витратах на її виготовлення. Обов'язкова умова розрахунків - поділ витрат на змінні й постійні.

Аналіз критичного обсягу збуту дозволяє відповісти на запитання, яку мінімальну кількість продукції має продати підприємство, щоб оборот покрив витрати, і підприємство не понесло збитків

Змінні витрати змінюються пропорційно обсягам випуску продукції (сировина, матеріали, що комплектують, відрядна зарплата, технологічна енергія).

Постійні - не залежать про обсягів виробництва (це витрати на ремонт і зміст устаткування й будинків, орендні й лізингові платежі, витрати на опалення й висвітлення, погодинна зарплата).

Точка беззбитковості може дати об'єктивну відповідь не на всі питання. Точка беззбитковості завжди покаже, який мінімум продажів необхідний, щоб компанія працювала без збитків. Але сказати, покращилось або ослабнуло фінансове становище компанії, точка беззбитковості може не завжди. Для відповіді на останнє питання допоможе відповісти - «запас міцності». Його завдання - показати, наскільки близьке підприємство підійшло до границі, за якої починаються збитки. Тобто на скільки відсотків може бути знижений обсяг реалізації для збереження беззбитковості (якщо фактичний обсяг реалізації нижче точки беззбитковості, «запас міцності» покаже, на скільки відсотків необхідно збільшити обсяг реалізації для досягнення беззбиткового рівня роботи).

Головна перевага цього методу полягає в розподілі постійних і змінних витрат. Це дозволяє вирішувати такі найважливіші завдання керування витратами, як:

- визначення нижньої границі ціни продукції або замовлення;

- порівняльний аналіз прибутковості різних видів продукції;

- визначення оптимальної програми випуску й реалізації продукції;

- вибір між власним виробництвом продукції або послуг та їхньою закупівлею на стороні;

- вибір оптимальної з економічної точки зору технології виробництва;

- визначення точки беззбитковості й запасу міцності підприємства й ін.

Мета в випускної роботи складається у вивченні економічного аналізу прибутку.

Завдання дослідження полягає у проведенні фінансового аналізу на підприємстві ВАТ «Биттехніка», розглянути його фінансове становище, методику проведення аналізу управління прибутком підприємства.

Об`єктом дослідження виступає підприємство ВАТ «Биттехніка», яке виготовляє електроприлади.

Предметом дослідження є методика проведення аналізу управління прибутком підприємства. Визначення точки беззбитковості, запасу міцності, побудувати графік точки беззбитковості на підприємстві ВАТ «Биттехніка».

Таким чином завдяки використання світової методики «Витрати та прибуток» дає змогу визначити конкурентоспроможність підприємства, розробляти його цінову політику щодо витрат на виробництво та ціни складеної на ринку.

1. Сутність, мета, підходи до аналізу механізму управління прибутком підприємства

1.1 Теоретичне обґрунтування аналізу управління прибутку підприємства

Економічна модель динаміки аналізу управління прибутку підприємства представлена на рисунку 1.1. На рисунку можна бачити, що крива загальних надходжень є нелінійною. Із цього треба, що компанія може реалізувати продукції, що випускає більше, тільки при зменшенні ціни реалізації одиниці продукції, тому загальні надходження від реалізації пропорційно випуску продукції не зростають. Інакше кажучи, щоб збільшити обсяг реалізації, потрібно знизити ціну реалізації одиниці продукції, у результаті крива загальних надходжень буде підніматися не так круто, і зрештою вона піде вниз. Це відбувається через те, що при якомусь обсязі продукції вплив зниження ціни починає перевищувати ефект від збільшення обсягу реалізації.

Рисунок 1.1 - Графік витрат і виходу продукції по економічній моделі

Крива загальних витрат AD показує, що між крапками А и В загальні витрати при низьких рівнях обсягу виробництва спочатку різко зростають. Це відбиває труднощі ефективного керування підприємством, що розраховані на набагато більше високий обсяг виробництва при невеликих завантаженнях його потужностей. Між крапками В и С крива загальних витрат починає вирівнюватися й піднімається не так круто.

Це свідчить, що тепер компанія в стані експлуатувати встаткування в економічно ефективних масштабах виробництва й може використати переваги від спеціалізації праці й безперервних графіків організації основного виробничого процесу. Ближче до верхньої границі діапазону можливого обсягу виробництва крива загальних витрат між крапками С и D знову починає підніматися крутіше, тому що в цій області витрати на одиницю продукції зростають. Це відбувається тому, що випуск продукції за одна година роботи основних працівників, коли підприємство експлуатують вище його проектного рівня, зменшується: виникають вузькі місця в організації виробництва, графіки основного виробничого процесу стають більше напруженими, чаші трапляються поломки й вихід устаткування з ладу [2]. У підсумку витрати на одиницю випущеної продукції збільшуються, викликаючи різкий підйом кривої загальних витрат.

Горизонтальна пунктирна лінія, що починається в крапці А, відбиває витрати на забезпечення основних діючих виробничих потужностей й, на думку економістів, є інтерпретацією загальних постійних витрат компанії. Зверніть увагу, аналізуючи рисунок 1.1, що форма кривої загальних надходжень така, що вона перетинається із кривої сукупних витрат у двох крапках. Інакше кажучи, існують два рівні виходу продукції, при яких загальні витрати дорівнюють загальним надходженням, або, якщо виразитися простіше, є дві крапки беззбитковості.

У розглянутій тут економічній моделі найбільш сильний вплив на функцію загальних витрат робить саме форма кривої змінних витрат, що й показано на рисунку 1.2. Економісти припускають, що середні змінні витрати на одиницю продукції спочатку знижуються, що відбиває той факт, що в міру збільшення виходу продукції компанія може одержувати великі знижки при оптових закупівлях сировини й матеріалів й економію від подолу праці. У результаті цього витрати праці розраховуючи на одиницю продукції знижуються. Економісти розглядають таку ситуацію, як прояв зростаючого ефекту масштабу. Те, що змінні витрати на одиницю продукції вище при більше низьких рівнях виробництва, на рисунку 1.1. показане у вигляді різкого підйому лінії загальних витрат між крапками А и В. З рисунка 1.2 видно, що змінні витрати на одиницю продукції між крапками Q1 й Q2 відносно стабілізуються, але потім поступово починають знову зростати. Відбувається це тому, що в цьому випадку компанія працює при найбільш ефективному рівні випуску продукції, і подальшу економію за рахунок оптимізації масштабу виробництва за короткий період здійснити неможливо. Однак за межами Q2 підприємство експлуатується на рівні, більше інтенсивному, чим той, на якому воно повинне працювати, через це виникають вузькі місця в організації виробництва й поломки встаткування.

У результаті погодинна продуктивність основних працівників знижується, викликаючи ріст змінних витрат на одиницю продукції.

Рисунок 1.2 - Функція змінних витрат по економічній моделі

Економісти описують таку ситуацію, як прояв негативного ефекту масштабу.

Саме форма функції змінних витрат впливає на криву загальних витрат так, як це показано на рисунку 1.1. Між крапками В и С крива загальних витрат піднімається менш круто, що вказує на те, що тут компанія діє в діапазоні, у якому змінні витрати на одиницю продукції є мінімальними. Між крапками C й D крива загальних витрат піднімається більш круто, тому що на цій ділянці змінні витрати на одиницю продукції зростають через все більший прояв негативного ефекту масштабу.

У графічному виді бухгалтерська модель представлена на рисунку 1.3. Пунктирна крива - це в економічній моделі функція загальних витрат, яку можна зрівняти з функцією загальних витрат у бухгалтерській моделі. Змінні витрати й ціна реалізації для одиниці продукції залишаються незмінними; у результаті цього залежність між загальними надходженнями й загальними витратами від зміни обсягу має лінійний характер. Таким чином, на діаграмі є лише одна крапка беззбитковості, причому тут зі збільшенням виходу продукції зона прибутку розширюється. Тому найбільш прибуткове виробництво буде при максимальному використанні виробничих потужностей [3]. Графічний вид бухгалтерської моделі не дає точного подання загальних витрат і загальних надходжень для всіх рівнів виробництва. А іноді треба показати динаміку зміни загальних витрат і надходжень у тім діапазоні рівнів виробництва, що компанія припускає досягти вже в найближчому майбутньому. На рисунку 1.3 цей діапазон представлений зоною між крапками X й Y, для якого застосовується термін прийнятний діапазон обсягів виробництва. Він ставиться до того рівня виробництва, що компанія припускає досягти в короткостроковому плані. Цей діапазон також приблизно відбиває той рівень виробництва, що компанія звичайно підтримувала в минулому й по якому в неї є інформація про витрати. З рисунка 1.3 можна бачити, що між крапками X й Y лінія загальних витрат бухгалтерської моделі дуже схожа на криву загальних витрат економічної моделі.

Рисунок 1.3 - Графічне подання співвідношення управління прибутку підприємства у бухгалтерській моделі

Видно, що лінія загальних витрат дає гарне наближення лише в прийнятному діапазоні обсягу виробництва. Бухгалтер припускає, що в цьому діапазоні змінні витрати на одиницю продукції не міняються, і тому криву загальних витрат на цій ділянці можна вважати прямій. Однак було б нерозумно приймати дане допущення для рівнів виробництва поза цим діапазоном. Буде правильно, якщо лінія загальних витрат у бухгалтерській моделі виявляється представленої тільки для прийнятного діапазону обсягів виробництва, а не продовжується вліво - до вертикальної осі або вправо - до рівнів виробництва за межами обсягу Y.

Тепер зрівняємо лінії загальних надходжень у бухгалтерській й економічній моделях. Як бачимо, бухгалтери припускають, що ціна реалізації продукції в прийнятному діапазоні обсягів виробництва не міняється, тому лінія загальних надходжень залишається тут прямій. Бухгалтерське припущення щодо лінії загальних надходжень реалістично тільки для тих компаній, які працюють у галузях, де ціни в короткостроковому плані виявляють тенденцію до стабільності. Ще одним доводом на користь цього допущення про фіксовану ціну реалізації є те, що конкуренція може прийняти скоріше нецінову, чим цінову форму. Більше того, за межами прийнятного діапазону збільшити обсяг виробництва можна, тільки значно знизивши ціну реалізації продукції. Оскільки компанії не планують свою роботу поза зазначеним діапазоном, то при створенні бухгалтерської моделі вони не вживають ніяких спроб для одержання точних функцій надходжень поза цією межею. Рисунок 1.3 був би більше точним, якби лінія загальних надходжень була представлена тільки для рівнів виробництва X й Y, що лежать у прийнятному діапазоні, а не продовжена від цих обсягів уліво й вправо [4].

Крім графічного подання інформації при аналізі управління прибутку підприємства для тієї ж мети можна скористатися й математичними залежностями. Математичний підхід - більше швидкий і більше гнучкий метод одержання потрібної інформації, чим графічний метод, і особливо підходить для уведення даних у комп'ютерну фінансову модель.

При розробці математичної формули для одержання інформації з витрат, виходу продукції й прибутку варто мати на увазі, що ціна реалізації й витрати на одиницю продукції вважаються постійними. Таке допущення може бути реальним для ціни реалізації одиниці продукції й змінних витрат, однак необхідно пам'ятати, що постійні витрати в короткостроковому плані залишаються постійною загальною величиною, у той час як витрати на одиницю продукції змінюються залежно від рівня виробництва.

В результаті прибуток на одиницю продукції також змінюється залежно від обсягу виробництва. Тобто при різних рівнях виробництва прибуток на одиницю продукції не буде постійною величиною, і тому використати постійні витрати для прийняття рішень на основі аналізу управління прибутку підприємства буде неправильно.

1.2 Мета і методи аналізу управління прибутком підприємства

Аналіз взаємозв'язку управління прибутком підприємства - це метод системного дослідження взаємозв'язку управління прибутком підприємства з метою визначення:

? обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку;

? величини прибутку за певного обсягу продажу;

? впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;

? оптимальної структури витрат.

Аналіз взаємозв'язку управління прибутком підприємства здійснюють за допомогою різних методів (рисунок 1.4).

Основною задачею аналізу взаємозв`язку управління прибутком підприємства є одержання відповідей на важливі питання, що виникають у підприємців на всіх етапах грошового обігу, наприклад:

? Скільки необхідно мати в наявності капіталу підприємству?

? Яким чином мобілізувати ці кошти?

? До якого ступеня можна доводити фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?

? Що дешевше: придбання чи оренда нерухомості?

? До якого ступеня можна нарощувати силу операційного важеля, маневруючи перемінними і постійними витратами, змінюючи тим самим рівень підприємницького ризику, пов'язаного з діяльністю підприємства?

? Чи варто продавати продукцію за цінами нижче собівартості?

? Чи робити більш того чи іншого продукту?

? Як відіб'ється на прибутку зміна об'єму реалізації?

Рисунок 1.4 - Методи аналізу взаємозв'язку управління прибутком підприємства

Важливим елементом аналізу взаємозв'язку управління прибутком підприємства є аналіз беззбитковості [7].

Аналіз беззбитковості виробництва є могутнім інструментом для прийняття управлінських рішень. Аналізуючи дані про беззбитковість виробництва, менеджер може відповісти на виникаючі питання при зміні напрямку дій, а саме: який вплив на прибуток буде мати зниження ціни реалізації, який необхідний об'єм продажів для покриття додаткових постійних витрат у зв'язку з передбаченим розширенням підприємства, скільки людей необхідно найняти і тощо. Менеджеру у своїй роботі постійно необхідно приймати рішення про ціну реалізації, перемінні і постійні витрати, про придбання й використання ресурсів. Якщо він не зможе зробити достовірний прогноз про рівень прибутків і витрат, його рішення можуть принести тільки шкоду компанії. Таким чином, ціль аналізу беззбитковості діяльності - установити, що буде з фінансовими результатами, якщо певний рівень продуктивності чи об'єм виробництва зміниться.

Аналіз беззбитковості будується на залежності між змінами об'єму виробництва і змінами сукупного прибутку від продажів, витрат та чистого прибутку.

Під точкою беззбитковості розуміється така точка об'єму продажів, при якій витрати дорівнюють виторгу від реалізації всієї продукції, тобто немає ні прибутку, ні збитку.

Аналіз беззбитковості побудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також обчислення точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг продажу.

Точка беззбитковості - обсяг продажу (діяльності), за якого:

? доходи підприємства дорівнюють його витратам.

? або маржинальний дохід дорівнює загальним постійним витратам.

Точку беззбитковості можна виразити в натуральних (кількість продукції), грошових (виручка) одиницях, або у відсотках до нормальної потужності.

Точка беззбитковості розраховується:

Метод рівняння.

Точку беззбитковості у грошових одиницях можна вивести з рівняння:

, де

Пр - продаж, тис. грн.

Зв - змінні витрати

Пв - постійні витрати

ОП - операційний прибуток

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то маємо:

, де

Тб_гр.од - точка беззбитковості

Зв - змінні витрати

Пв - постійні витрати

Всі витрати фірми можна розділити на постійні й змінні.

При визначенні параметрів витрати поділяються на витрати на виробництво реалізованої й зробленої продукції. Дане розходження є найбільш істотним для двох підходів в управлінському обліку: Absorption costing й Direct costing.

Метод маржинального доходу є модифікація попередні. Під маржинальним (граничним) доходом розуміється доход, що одержує фірма від виробництва одного виробу.

Для визначення точки беззбитковості методом маржинального доходу треба перетворити рівняння (1.2) таким чином:

, де

Цо - ціна за одиницю товару

О - обсяг виробництва

Звна од - змінні витрати на одиницю продукції

Пв - постійні витрати

Звідси:

, де

Тб_нат.од - точка беззбитковості в натуральних одиницях

Пв - постійні витрати

Зв - змінні витрати на одиницю продукції

Цо - ціна за одиницю товару

Графічний метод.

Графічний метод застосовується у виді графіків.

Рисунок 1.5 - Складові графічного методу.

Графічно точка беззбитковості показна на рисунку 1.6

Рисунок 1.6 - Графік беззбитковості

Два розглянутих методи по своїй суті є методи статичні. В них розглядається фіксована ціна реалізації, змінні витрати, постійні витрати й прибуток.

Далі на основі цих даних розраховується обсяг виробництва, при якому досягається заданий прибуток. Якщо відмовитися від фіксованої величини прибутку, то ми одержимо залежність між об'ємом випуску й прибутком, що легко виразити графічно.

На графіку можна побачити область прибутку й збитків при різних варіантах обсягу. Вірогідність картини в кожному окремому випадку залежить від точності зображення ліній.

1.3 Аналіз взаємозв`язку витрат та управління прибутком підприємства

Одним з найефективніших і водночас найпростіших методів фінансового аналізу, який використовується для оперативного і стратегічного планування прибутку, є операційний аналіз управління витратами на виробництві. Він дає змогу від слідити залежність фінансових результатів від витрат і обсягів виробництва (реалізації) [8].

Основна мета цього виду аналізу встановити, що відбувається з фінансовими результатами, якщо визначений рівень продуктивності, обсягу виробництва, витрат змінюватиметься. Ця інформація має виняткове значення для керівництва підприємства, тому що знання залежності між такими факторами, як сукупний дохід від продажу, сукупні витрати, прибуток, вихід продукції, при якому прибуток буде максимальним, або рівень, при якому не буде ні прибутку, ні збитків (тобто точка беззбитковості).

Переваги цієї методики полягають у тому, що аналіз можна зробити за квартал, так і за півріччя та за результатами діяльності за рік.

Для побудови моделі зв'язку між сукупними витратами, виходом продукції (обсягом виробництва), виручкою від реалізації під час аналізу спрощуються реальні умови, з якими стикається фірма в практичній діяльності. Як і більшість моделей, які є абстракціями реальних умов, модель аналізу беззбитковості будується з урахуванням низки припущень і обмежень. І все ж, незважаючи на ряд таких припущень і обмежень, аналіз беззбитковості є потужним інструментом для прийняття ефективних управлінських рішень. Зазнаним, що для надання інформації по витратах, виручці, прибутку може використовуватись як графічний метод, так і математичні залежності. Математичний підхід є гнучкішим методом отримання інформації.

Взаємопов'язані й представлені за допомогою математичних засобів фінансові відносини між господарюючими суб'єктами є не чим іншим, як математичною моделлю управлінського процесу, яка дає змогу аналізувати, порівнювати, отримувати альтернативні варіанти і, врешті-решт, приймати ті чи інші фінансові рішення. А це і є, власне, процес управління фінансами. Ключовими елементами операційного аналізу є: поріг рентабельності й запас фінансової міцності підприємства.

Сила впливу операційного важеля розраховується як відношення маржинального доходу до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виторгу від реалізації; визначається по формулі (1.5) [17]:

де С_вов - сила впливу операційного важеля;

МД - маржинальний дохід;

П - прибуток.

Якщо вирішувати завдання максимізації темпів приросту прибутку, то можна маніпулювати збільшенням чи зменшенням не тільки змінних, а й постійних витрат і залежно від цього вираховувати, на скільки відсотків зросте прибуток. У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржі (виручка від реалізації за мінусом змінних витрат) до прибутку. Сила впливу операційного важеля завжди розраховується для визначеного обсягу продажу та певної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації - змінюється і сила впливу операційного важеля. За постійної виручки від реалізації чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль, і навпаки.

При зменшенні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля зростає як за підвищення, так і за зниження питомої ваги постійних витрат у загальній їх суми. Кожен процент зменшення виручки дає дедалі більший процент зниження прибутку, причому сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати. За збільшення виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокупності витрат) уже пройдений, сила впливу операційного важеля зменшується: кожен процент приросту виручки дає дедалі менший процент приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат у загальній їх сумі знижується.). Ці положення можуть використовуватись підприємством для:

? планування платежів по податку на прибуток, зокрема авансових;

? вироблення лінії комерційної політики підприємства.

Невід'ємною складовою частиною методики аналізу впливу витрат на процес максимізації маси прибутку є визначення запасу фінансової міцності підприємства. Складовим елементом такого поняття є поріг рентабельності (тобто така величина виручки від реалізації, за якої підприємство вже не має збитків, але ще і не має прибутків) Поріг рентабельності = Постійні витрати: валова маржа у відносному вираженні. Знаючи поріг рентабельності, можна визначити запас фінансової міцності підприємства, який становитиме різницю між досягнутою фактичною виручкою від реалізації й порогом рентабельності.

Якщо виручка від реалізації падає нижче порога рентабельності, то фінансовий стан підприємства погіршується, створюються дефіцит ліквідних засобів. Це дає змогу на практиці приймати ефективні управлінські рішення щодо розв'язання найрізноманітніших фінансово-господарських ситуацій.

2. Фінансовий аналіз та аналіз управління прибутком підприємства «Биттехніка»

2.1 Характеристика виробничої діяльності підприємства

Історія розвитку ВАТ 'Биттехніка' бере свій початок у 1985 році. В процесі розвитку науки та техніки об'єднання перейшло на випуск надскладних систем автоматики для надводних та підводних човнів і атомних електростанцій.

Виробнича структура ВАТ 'Биттехніка' носить змішаний, тобто предметно-технологічний характер. На підприємстві ряд цехів носить предметний характер (виготовлення потенціометрів, нормуючих перетворювачів, закаточних машинок), а решта - технологічний (штамповка, пресування, гальванопокриття, малярний цех). Але незважаючи на це виробничі підрозділи не утворюють сталу структуру. Характер та напрямок взаємозв'язків між ними постійно змінюються, в залежності від ринкової ситуації та пріоритетів, які визначає керівництво. Зборочні цехи, наприклад, в одному місяці можуть збирати електрооприскувачі, а весь наступний квартал - підставки під телевізор, якщо попит на них буде перевищувати пропозицію.

Тип організації виробництва скоріше всього можна визначити як серійне виробництво. В залежності, знову ж таки, від напрямків, які визначає керівництво, керуючись інформацією комерційного центру, виробництво може бути дрібносерійним, середньо та крупно серійним.

На сьогодні ВАТ 'Биттехніка' представляє свої позиції на таких ринках:

? ринок спец автоматики та спецтехніки (основна спеціалізація);

? ринок товарів народногосподарського призначення;

? ринок товарів промислового призначення;

На ринку спецавтоматики та спецтехніки “Биттехніка” тримає стійкі, монопольні позиції по виробництву контрольного обладнання для атомних та теплових електростанцій, зокрема нормуючих перетворювачів та потенціометрів на всій території України. Ці прилади виготовляються на високо складному технологічному обладнанні і відповідають дуже високим технічним вимогам та стандартам.

Основним замовником та споживачем потенціометрів (95%) та нормуючих перетворювачів (89%) є Росія. В порівнянні з 2008 роком цих замовлень було відправлено на 8% більше. Користуються попитом також системи автоматики, але відсутність коштів у замовників та покупців не дає їм змогу своєчасно розраховуватись з підприємством.

З цими виробами компанія «Биттехніка» вийшло далеко за межі ближнього зарубіжжя. Контракти на закупівлю потенціометрів та перетворювачів укладено з електростанціями Індії, Болгарії, Венгрії та Китаю.

Товари народного споживання мають ринок збуту на Україні. Такі товари, як електронасос “Каштан-2”, спінінгова котушка “Дельфін-10”, прилади для домашнього консервування мають більший попит у весняно-літній період, а водонагрівачі - восени та взимку.

На ринку товарів промислового призначення рівень конкурентоздатності продукції акціонерного товариства не достатньо високий. Це свідчить про необхідність конструктивного та технологічного доопрацювання продукції цієї категорії.

У відповідності зі спеціалізацією підприємства та згідно затвердженого «Плану нової техніки на 2009 р» були виконані наступні роботи:

? розроблені та впроваджені у виробництво 10 нових модифікацій вимірювальних перетворювачів Ш703, Ш705М. Вартість робіт - 5000 грн.;

? закінчена розробка конструкторської та технологічної документації реле тиску та гідроакумулятора для установки індивідуального водопостачання. Вартість робіт - 10400 грн.;

? розроблена документація конструкції, технологічного обладнання виготовлення модернізованих пристроїв для домашнього консервування з метою економії матеріалів та поліпшення якості виробу. Вартість робіт - 5000 грн.;

? спроектовано та виготовлено технологічне обладнання для виробництва гумового гідроакумулятора (установка індивідуального водозабезпечення). Вартість робіт - 4500 грн.;

? розроблена технологія виробництва та виготовлення технологічного обладнання з метою економії матеріалів та електроенергії виробів: «Каштан-2», оприскувач «ОЕС-2» та водонагрівач ВПО-5/5/220. Вартість робіт - 4000 грн.;

? проведена сертифікація (в органах Держстату) електронасоса «Каштан-2» та «Каштан-2М». Вартість робіт - 2000 грн.

Виробнича структура на підприємстві носить змінний характер в залежності від пріоритетів, які визначає керівництво. Орієнтовну схему виробничої структури зображено на рисунку 2.1

Взаємозв'язок між елементами цієї структури з'являється лише у разі потреби.

Стабільність фінансового тану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому перед аналізом підприємства треба вивчити склад, структуру майна, а також причини їх зміни.

За даними балансу (ф.1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату. Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.

З даних таблиці 2.1 [див. додаток А,Б] можна зробити висновок, що на кінець року вартість майна в розпоряджень підприємства становила 7882 тис. грн., тобто за звітний період майно підприємства збільшилось на 3210 тис. грн. за рахунок збільшення основних і оборотних коштів.

У загальній вартості майна, яке перебуває в розпорядженні підприємства, 64,42% становлять основні засоби й необоротні активи, які збільшилися на кінець звітного періоду на 2963 тис. грн., і в загальній вартості майна їхня питома вага збільшилася на 19,03%.

Рисунок 2.1 - Схема виробничої структури підприємства

Оборотні активи збільшилися на 227 тис. грн., але в загальній вартості майна їхня вага зменшилась на 18,84%, причому матеріальні активи на кінець звітного періоду збільшились на 258 тис. грн., а їхня питома вага в загальній вартості оборотного капіталу зменшилась на 3,7%, частка дебіторської заборгованості зменшилась на 2,2%, що позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

Таблиця 2.1 - Загальна оцінка стану майна підприємства

Показник	2008	2009	Зміна
1. Усього майна (валюта балансу)	4672	7882	3210
1.1. Осн. засоби і необоротні активи	2130	5093	2963
у% до майна	45,59	64,62	19,03
1.2 Оборотні активи (оборотний капітал)	2492	2719	227
у% до оборотного капіталу	53,34	34,50	-18,84
1.2.1 Запаси	1730	1998	248
у% оборотного капіталу	69,4	73,1	3,7
1.2.2 Дебіторська заборгованість	362	355	-27
у% оборотного капіталу	14,52	12,32	-2,2
у національній валюті	70	201	131
у іноземній валюті	120	5	-115
у національній валюті	2,81	7,40	4,58
у іноземній валюті	4,82	0,18	-4,63
Поточні фінансові інвестиції	50	20	-30
Векселі одержані	150	170	20
поточних інвестицій	2,0	0,8	-1,2
векселів одержаних	6,0	6,82	+0,82
1.3 Витрати майбутніх періодів	50	70	20
у% до майна	1,07	0,89	-0,18

Наявність власних оборотних коштів на підприємстві «Биттехніка» наведено у таблиці 2.2 [див. додаток А,Б]. Уся інформація береться з балансу за винятком рядка «наявність власних оборотних коштів» - це розрахункова величина.

Таблиця 2.2 - Наявність власних оборотних коштів на підприємстві

Показник	2008	2009
1. Власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву балансу)	3802	6719
2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів (підсумок розділу 2 пасиву балансу)	22	6
3. Довгострокові зобов`язання (підсумок розділу 3 пасиву балансу)	220	300
4. Необоротні активи (підсумок розділу 1 активу балансу)	2130	5093
5. Наявність власних оборотних коштів (ряд.1+ ряд.2+ ряд.3- ряд.4)	1914	1932

Після загальної оцінки стану майна на підприємстві необхідно також розрахувати показники ефективного використання цього майна.

Основними показниками є:

? рентабельність активів (майна) = [прибуток у розпорядженні підприємства (ф.2)Ч100] ч [середня величина активів]

За аналізуючий період рентабельність активів склала:

тис. грн.

Рентабельність активів підприємства становила:

Отже, кожна гривня активів принесла підприємству прибуток 1,3 копійки.

? рентабельність власного капіталу = [прибуток у розпорядженні підприємства (ф.2)Ч100] ч [джерела власних засобів]

За аналізуючий період:

тис. грн.

Рентабельність власного капіталу: .

? рентабельність реалізованої продукції = [прибуток у розпорядженні підприємства (ф.2)Ч100] ч [сума виручки від реалізації продукції]

За аналізуючий період рентабельність реалізації склала:

тис. грн.

? рентабельність реалізованої продукції =

Значення цього коефіцієнта показує, що на кожну гривню реалізованої продукції підприємство отримує 95% прибутку. Тенденція до його зниження дозволяє припустити скорочення попиту на продукцію підприємства.

Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансового капіталу (суми всіх активів).

, де

Рк - рентабельність виробництва,

П(в) - прибуток від реалізації продукції,

УКа - сума всіх активів (сума основного й оборотного капіталів).

Прибуток від реалізації залежить від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), її структури, собівартості, рівня цін, а також від фінансових результатів інших видів діяльності.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.

Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори (таблиця 2.3 див додатки А,Б):

Зміна частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції;

Зміна фондомісткості продукції;

Зміна оборотності оборотних коштів.

Таблиця 2.3 - Аналіз рентабельності виробництва продукції

Показник	За планом	За звітом	Відхилення
Валовий прибуток, тис. грн.	40	170	+130
Реалізація продукції (без ПДВ)	600	840	+240
Середньорічна вартість основних фондів	500	2570	+2070
Середньорічні залишки матеріальних оборотних коштів	400	450	+50
Середньорічна вартість виробничих фондів (ряд.3+ряд.4)	900	3020	+2120
Коефіцієнт фондомісткості продукції (ряд.3/ряд.2), коп.	83,33	17,50	-65,83
Коефіцієнт закріплення оборотних коштів (ряд.4/ряд2)	66,66	53,57	-13,09
Прибуток на 1 грн. реалізованої продукції (ряд.1/ряд.2), коп.	6,66	20,23	+13,57
Рівень рентабельності виробництва (ряд.1/ряд.5),%	4,45	5,62	+1,17

За даними таблиці 2.3, можна зробити висновок, що рівень рентабельності за звітний період збільшився на 1,17 відсоткового пункту (5,62 - 4,45).

Вплив факторів на зміну рентабельності розраховується методом ланцюгових підстановок:

1. Вплив за рахунок зміни частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції:

тобто вплив цього фактора становить 13-48-4,45=+9,03

Отже, за рахунок збільшення частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції рівень рентабельності збільшився на 9,03 відсоткового пункту.

2. Вплив за рахунок зміни фондомісткості основних виробничих фондів:

Порівнюємо з попереднім результатом: 24,03-13,48=+10,55

Отже, за рахунок збільшення фондомісткості виробництва рівень рентабельності збільшився на 10,55 відсоткового пункту.

3. Вплив зміни коефіцієнта закріплення матеріальних оборотних коштів, тобто зміни тривалості обороту оборотних коштів:

За рахунок збільшення тривалості обороту оборотних коштів рівень рентабельності зменшився на 18,41 відсоткового пункту.

Отож, загальний вплив факторів становить 1,17 відсоткового пункту (9,03+10,55-18,41=1,17)

Як показав проведений аналіз на підприємстві на початок аналізуємого періоду дохід від реалізації продукції складав 600 тис. грн., на кінець - 840 тис. грн. Тобто дохід від реалізації продукції збільшився на 240 тис. грн., це сталося тому що підприємство збільшило обсяг продукції.

2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Різні напрямки звичайної діяльності підприємств, що пов`язані з виробництвом та реалізацією продукції, а також фінансових та інвестиційних операцій одержують остаточну грошову оцінку в сукупності абсолютних показників фінансових результатів. Основний узагальнюючий показник - чистий прибуток, я кий підприємство отримало за звітний період.

Прибуток - це грошовий дохід, утворений у результаті виробничо-господарської діяльності.

Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку, фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності №1 «Баланс підприємства», №2 «Звіт про фінансові результати», декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.

Структуру доходів показано в таблиці 2.4(див. додатки А, Б).

Таблиця 2.4 - Аналіз структури доходів, тис. грн.

Показник	2008	2009	Відхилення	Темп зростання,%
	сума	питома вага,%	за планом	фактично	від плану	від минулого року
				Сума	питома вага,%
Дохід (виручка) від реалізації продукції	600	92,8	750	840	95,7	+90	+240	140
Операційні доходи	2	0,3	4	10	1,1	+6	+8	50
Дохід від участі в капіталі	20	3,1	15	10	1,1	-5	-10	-
Інші фінансові доходи	5	0,8	6	7	0,8	+1	+2	140
Інші доходи від звичайної діяльності	10	1,5	8	5	0,6	-3	-5	50,0
Надзвичайні доходи	10	1,5	7	6	0,7	-1	-4	60,0
Усього доходів	647	100	790	878	100	+88	+231	135,7

Структуру витрат і відрахування показано в таблиці 2.5 [див. додатки А,Б].

Таблиця 2.5 - Аналіз структури витрат і відрахувань, тис. грн.

Показник	2008	2009	Відхилення	Темп зростання,%
	сума	питома вага,%	за планом	Фактично	від плану	від минулого року
				сума	питома вага,%
1. Податок на додану вартість	100	15,6	130,	140	17,54	+10	+40	140,0
2. Акцизний збір	42	6,5	45	58	7,3	+12	+16	139,0
3. Інші відрахування з доходу	18	2,8	15	22	2,9	+7	+4	122,0
4.Собівартість реалізованої продукції	400	62,3	430	450	56,4	+20	+50	112,5
5.Адміністративні витрати	40	6,2	40	52	6,5	+12	+12	130,0
6. Витрати на збут	12	1,8	11	10	1,2	-1	-2	83,3
7.Інші операційні витрати	6	0,9	7	8	1,0	+1	+2	133,0
8. Фінансові витрати	12	1,8	10	9	1,1	-1	-3	75,0
9. Втрати від участі в капіталі	1	0,1	1	-	-	-	-	-
10. Інші втрати	11	1,7	6	3	0,4	-3	-8	27,2
11.Податок на прибуток від звичайної діяльності	-	-	25	36	4,5	+11	+36	-
12.Надзвичайні відрахування	3	0,4	10	10	1,2	-	+10	-
Усього витрат і відрахувань	643	100,1	730	798	100	103	156	123,0

Як бачимо, з-поміж витрат найбільшу питому вагу має собівартість реалізованої продукції - 62,3% торік, 56,4% у звітному році. Значну частку становлять адміністративні витрати. Так, торік вони дорівнювали 6,2%, а у звітному зросли до 6,5%, тобто в абсолютній сумі збільшилися на 12 тис. грн.

Виходячи з наявних доходів і витрат прибуток підприємства має склад, показаний в таблиці 2.6 [23].

Таблиця 2.6 - Структура прибутку підприємства, тис. грн.

Показник	2008	2009	Відхилення
1.прибуток від реалізації продукції (валовий дохід)	40	170	+130
2.прибуток від операційної діяльності	-56	-60	-4
3.прибуток від звичайної діяльності	+1	10	+9
4. усього прибутку до оподаткування (ряд 1+ ряд (-2) + ряд 1)	-15	120	+105
5. податок на прибуток (30%)	-	36	+36
6. усього прибутку від звичайної діяльності (ряд 4 - ряд 5)	-	84	+84
7. прибуток від надзвичайних подій	10	-4	+6
8. податки від надзвичайних подій	3	-	-
9. чистий прибуток (ряд 6 - ряд 7)	2	80	+78

Аналіз прибутку підприємства (таблиця 2.6) показує, що найбільшу абсолютну суму має прибуток від реалізації продукції (валовий): він зріс проти минулого року на 130 тис. грн., або на 425%. Прибуток до оподаткування теж зріс на 105 тис. грн.. у результаті чистий прибуток у звітному році становив 80 тис. грн.

У міру насичення ринку та посилення конкуренції вже не виробництво визначає обсяг продажу, а навпаки, можливий обсяг продажу є основою розроблення виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, котрі воно може реально й прибутково реалізувати.

Значне зростання обсягів реалізованої продукції в порівнянні з обсягом товарного випуску за звітний період свідчить про погашення раніше несплачених рахунків. Позитивним фактором є зростання надходжень коштів через банківські рахунки, а також зменшення обсягу реалізації продукції через бартерні операції.

Темпи зростання обсягу реалізації продукції безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток та рентабельність підприємства. Тому аналіз показників реалізації має важливе значення.

Його основні завдання:

? оцінка рівня виконання плану (прогнозу) та динаміки реалізації продукції;

? визначення впливу різних факторів на зміну величини цих показників;

? розроблення заходів для збільшення обсягів реалізації продукції.

Джерелами інформації для аналізу є ф. 2 «Звіт про фінансові результати».

Обсяг реалізації продукції визначається за відвантаженою покупцям продукцією.

У чинному законодавстві України операція з продажу (реалізації) продукції жорстко не прив'язана до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення платежу; вона розглядається як господарська операція з передання права власності на продукцію в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

Обсяг реалізованої продукції визначається продажною вартістю відвантаженої продукції, зазначеною в оформлених для сплати розрахункових документах, і не залежить від фактичного надходження грошової виручки. Реалізація продукції - це ланка зв'язку між виробником і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінювання виконання планів (прогнозів) мають також натуральні показники обсягів реалізації продукції (штуки, метри, тонни та ін.). їх використовують для аналізу обсягів реалізації за окремими видами та групами однорідної продукції.

Аналіз починається з вивчення динаміки реалізації продукції, розрахунку базисних та ланцюгових темпів зростання та приросту.

Аналіз динаміки реалізації основних видів продукції показав (таблиця 2.7 [таблиця складена автором за власними джерелами]), що за три роки обсяг реалізації всіх видів продукції, крім медичної апаратури, скоротився в кілька разів. Особливо різко обсяг реалізації впав у 2008 році. Це призвело до значного збільшення залишків нереалізованої продукції на складі.

Таблиця 2.7 - Динаміка реалізації основних видів продукції

Вироби	Обсяг реалізації продукції, тис. грн.	Темпи зростання (зниження),%
	Рік	Базисні	Ланцюгові
	2007	2008	2009	2006 до 2007	2007 до 2008	2008 до 2009	2009 до 2010
Пральні машини	552,2	338,1	263,9	64,7	50,5	64,7	78,0
Холодильники	343,8	228,3	121,2	66,4	35,2	66,4	53,0
Електронасоси	47,1	10,3	2,7	21,8	5,7	21,8	26,2
Вироби квантової електрики	7,3	7,0	-	-	-	-	-
Обчислена техніка	320,0	132,8	63,0	41,5	19,7	41,5	47,4
Медична апаратура	3,0	4,5	3,1	150,0	103,3	150,0	68,8
Ревербератори	399,6	885,8	20,6	221,6	5,2	221,6	2,3
Електропечі	5,8	6,5	1,9	112,0	32,8	112,0	29,2
Годинники	346,2	132,9	26,1	38,3	7,5	38,3	19,6
Інші вироби	104,2	72,4	2,3	69,4	2,2	69,4	3,1

Сумарні обсяги залишків на складах становили в 2008 році близько 300 тис. грн., що за фактичного середньомісячного рівня реалізації в 2008 році створює запаси більше ніж на сім місяців. Тільки щодо засобів обчислювальної техніки запаси становлять трохи менше місячного обсягу реалізації. За такими видами продукції, як холодильник, залишки дорівнюють півтора, а електропечі - майже дворічному обсягу реалізації.

Оперативний аналіз відвантаження продукції здійснюється на підставі розрахунку, в якому відображаються планові та фактичні відомості про відвантаження продукції за обсягом, асортиментом за день, наростаючим підсумком з початку місяця, а також відхилення від плану.

Для глибокого аналізу проблем, що пов'язані з реалізацією продукції, слід перейти до детального розгляду дії всього комплексу факторів, які можуть впливати на кінцевий обсяг реалізації продукції. Як бачимо, кожну групу факторів треба аналізувати за відповідними методиками. На їх підставі або на підставі спеціальних методів аналізу готуються проекти управлінських рішень. Оскільки для України важливим завданням є розвиток експорту, то обсяги експортних поставок, терміни виконання, види продукції, стратегія конкурентів тощо стають одним із першочергових завдань аналізу факторів, які впливають на обсяг реалізації продукції.

Від ринків збуту залежать обсяг продажу, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума отриманого прибутку та ін. Треба наголосити на тому, що знання ринку того чи іншого товару є надзвичайно важливим для підприємства, оскільки, знаючи всю сукупність фірм, котрі функціонують у: цій сфері обміну, можна виявити потенціальних та регіональних конкурентів.

Основні завдання аналізу:

? оцінка місткості ринку та окремих його сегментів;

? визначення факторів, що впливають на зміну ринків збуту;

? вивчення показників збуту різних категорій виробів;

? розроблення пропозицій щодо формування ринків збуту.

Зміст дослідження:

? оцінка структури ринків збуту;

? оцінка місткості ринку;

? оцінка частки ринку.

Аналіз динаміки продажу щодо підприємств-споживачів.

Іншим важливим показником, величину котрого необхідно якнайретельніше визначати та прогнозувати, є показник ринкової частки. Ринкова частка - це відношення обсягу продажу певного товару даної організації до сумарного обсягу продажу цього товару всіма організаціями, що діють на даному ринку. Цей показник є ключовим для оцінки конкурентної позиції організації.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості.

Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між чистим доходом (Дч) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої (Ср) продукції (товарів, робіт, послуг).

Чистий дохід розраховується як різниця між доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Др і податком на додану вартість (ПДВ), акцизним збором (Ак) та іншими відрахуваннями з доходу (Ді):

Аналіз виконання плану прибутку від реалізації продукції проводиться за даними форми №2 і за обліковими даними підприємств.

Вхідні дані для аналізу подано в таблиці 2.8 (див. додатки А,Б).

Таблиця 2.8 - Аналіз прибутку від реалізації продукції, тис. грн.

Показник	2008	2009	Звіт
Виручка від реалізації продукції	600	660	840
Собівартість реалізованої продукції	400	430	450
Прибуток	200	230	390

За даними таблиці 2.8 план по прибутку перевиконано на 190 тис. грн. (390-200), або на 95%. Відхилення фактичного прибутку від планового сталося в результаті змін обсягу реалізації, собівартості, структури й асортименту продукції та оптових цін на продукцію.

Порівнюючи суму прибутку планову і суму прибутку, розраховану за плановими цінами і плановою собівартістю, але за фактичним обсягом і асортиментом продукції, обчислимо, наскільки вона змінилась унаслідок зміни обсягу й структури реалізованої продукції:

Але щоб визначити вплив тільки обсягу реалізації, треба плановий прибуток помножити на відсоток пере-(недо-)виконання плану обсягу реалізації. Цей відсоток становить 110% .

Вплив зміни обсягу реалізації обчислюються:

Отже, за рахунок збільшення обсягу реалізації ми одержали 20 тис. грн. прибутку. Потім визначаємо вплив структурного фактора: від першого результату віднімає другий:

Вплив зміни собівартості на суму прибутку розраховується порівнянням фактичної суми витрат (перерахованої на фактичний обсяг реалізації продукції) з плановою:

Тобто фактична собівартість зросла, отже, прибуток зменшився на (-20) тис. грн. Вплив зміни оптових цін на прибуток визначається порівнянням фактично отриманої виручки (зменшеної на суму податків на добавлену вартість, акцизів та інших обов`язкових платежів) з виручкою, що перерахована на фактичний обсяг реалізації:

Велике зростання прибутку за рахунок підвищення цін на продукцію не є результатом ефективної діяльності підприємства, оскільки досягається воно за рахунок споживачів. Загальна сума результатів впливу різних факторів на доходи показує, що розрахунки зроблено правильно:

Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць.

Аналіз факторів зміни рентабельності одиниці виробу показаний в таблиці 2.9 [34].

Таблиця 2.9 - Аналіз рентабельності одиниці виробу

Найменування виробів	Реалізація, тис. грн..	Собівартість виробу	Відхилення від плану
	2008	2009	2008	2009	усього (гр.8-гр.6)	у т.ч. за рахунок
						ціни (гр.7-гр.6)	собівартості (гр.8-гр.7)
1	2	3	4	5			11
А	200	250	170	210			-28,01
Б	325	363	290	315	+3,17	+13,11	-9,94
В	360	355	330	318	+2,54	-2,33	+4,06
Г	518	525	480	495	-1,85	+1,46	-3,31

виріб А - пральна машина

виріб Б - холодильник

виріб В - телевізор

виріб Г - електронасос

Дані таблиці 2.9 свідчать, що планові показники рентабельності щодо виробів А, Б, В перевиконано, щодо виробу Г рентабельність знизилась (гр.9). щодо виробів А і Б перевиконання досягнуто за рахунок ціни, а щодо виробу В - за рахунок зниження собівартості.

Щодо виробу Г, то за рахунок ціни рентабельність підвищилася, але збільшення собівартості вплинуло негативно на рентабельність і перекрило позитивний вплив ціни. Аналіз впливу факторів на зміну рентабельності дає можливість планувати оптимальне виробництво різної продукції, його витратний механізм, пов`язуючи це з прибутком, кон'юнктурою ринку.

Аналіз рентабельності реалізованої продукції (таблиця 2.10) [34] показав, що фактичний рівень рентабельності проти планового знизався на 0,28 (31,62-31,90) відсотка. Розрахунки факторів показали таке:

? за рахунок зміни структури рівень рентабельності знизився на 0,14 пункту: ;

Таблиця 2.10 - Аналіз рентабельності реалізованої продукції

Показники рентабельності реалізованої продукції	Виручка від реалізації, тис. грн.	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	Рівень рентабельності,%
За планом	860	652	31,60
За планом і фактичним обсягом та структурою продукції	896	680	31,76
Фактично за планових цін та матеріали і продукцію	897	681	31,71
За звітом	899	683	31,62

? за рахунок змін ціни рентабельність також знизилась на 0,05 пункту: ;

? за рахунок збільшення рівня витрат (собівартості продукції) рентабельність знизилась на 0,09 пункту: ;

Усього рентабельність знизилась на: відсоткових пунктів.

Одним з найважливіших застосувань аналізу управління прибутку підприємства є дослідження чутливості операційного прибутку підприємства до змін основних елементів операційного важеля.

Аналіз чутливості прибутку визначається впливом зміни обсягу продажу на прибуток за допомогою коефіцієнта маржинального доходу:

, де

П - зміна прибутку

О - зміна обсягу

КМД - коефіцієнт маржинального доходу

Підприємство «Биттехніка» збирається збільшити продажу на 15%, тобто на 126000 грн.

Для визначення впливу на прибуток зміни обсягу продажу треба розрахувати запас міцності.

Запас міцності (Margin of Safety) - величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг продажу перевищує беззбитковий обсяг продажу:

, де

ЗМ - запас міцності

Пр - продаж

Тб - точка беззбитковості

Маржинальний запас міцності - це величина, що показує перевищення фактичного виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) над граничної, що забезпечує беззбитковість реалізації.

Так, за обсягу продажу 840000 грн. запас міцності ВАТ «Биттехніка» становитиме:

Чим вище маржинальний запас міцності, тим краще для підприємства. Для підприємства ВАТ «Биттехніка» маржинальний запас міцності становить 47,4%.

Значення маржинального запасу міцності, рівне 47,4%. показує, що якщо в силу зміни ринкової ситуації (скорочення попиту, погіршення конкурентоздатності) виторг підприємства скоротиться менш, ніж на 47,4, те підприємство буде діставати прибуток, якщо більш, ніж на 47,4% - виявиться в збитку.

Графік беззбитковості з відображенням запасу міцності, який має

підприємство ВАТ «Биттехніка» зображений на рисунку 2.2.

Рисунок 2.2 - Графік беззбитковості з відображенням запасу міцності

Запас міцності показує, на скільки одиниць може бути знижений обсяг реалізації для збереження беззбиткового рівня роботи (або на скільки одиниць необхідно збільшити обсяг реалізації для досягнення беззбиткового рівня роботи).

Рисунок 2.3 - Точка беззбитковості

2.3 Аналіз управління прибутком підприємства

Беззбитковості підприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу. У процесі обчислення точки беззбитковості підприємець має можливість моделювати різні ситуації і спостерігати, як такі зміни впливатимуть на прибуток фірми. Таким чином, аналіз беззбитковості є дуже корисним інструментом фінансового планування.

ВАТ «Биттехніка» виробляє й реалізує багато видів продукції. У таблиці 2.11 [29] наведені дані про діяльність підприємства за останній місяць.

Таблиця 2.11 - Звіт про склад прибутку ВАТ «Биттехніка»

Стаття	Разом, грн.	На одиницю, грн.	Відсоток
Продаж (1000 одиниць)	840000	840	100
Змінні витрати	17000	17	40
Маржинальний дохід	823000	823	60
Постійні витрати	433000	х	х
Операційний прибуток	110000	х	х

На доповнення до плану доходів і витрат проводять аналіз точці беззбитковості, тобто визначають таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції бізнесу повністю покривають (відшкодовують) усі витрати, що зв'язані з її виготовленням і реалізацією. Точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції необхідно продати, щоб витрати фірми окупились за рахунок її доходів. Вона може бути розрахована за формулою:

Позначивши кількість реалізованої продукції через х. отримаємо:

Точка беззбитковості для підприємства складає 527 одиниць продукції, тобто при цьому об'єму реалізації продукції дохід від реалізації покриває сукупні витрати. В цій точці дохід не дозволяє получати підприємству прибуток, але й витрати теж відсутні.

Маржинальний прибуток виступає джерелом покриття витрат і формування прибутку підприємства. Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток i постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Отже, розрахуємо точку беззбитковості в натуральних одиницях за формулою:

, де

Тб нат.од - точка беззбитковості в натуральних очницях

Пв - постійні витрати

МДод - маржинальний доход на одиницю

Застосувавши наведену формулу, отримаємо:

Для обчислення точки беззбитковості у грошових одиницях можна використати коефіцієнт маржинального доходу.

Коефіцієнт маржинального доходу (Contribution Margin Ratio) - співвідношення маржинального доходу та чистого продажу підприємства:

, де

КМД - коефіцієнт маржинального доходу

МДод - маржинальний доход на одиницю продукції

Цод - ціна на одиницю продукції

Підставивши цифрові значення в формулу (2.7) визначимо коефіцієнт маржинального доходу ВАТ «Биттехніка»:

Використовуючи коефіцієнт маржинального доходу визначимо точку беззбитковості в грошових одиницях за такою формулою:

, де

Тбгр..од - точка беззбитковості в грошовий одиницях

Пв - постійні витрати

КМД - коефіцієнт маржинального доходу

Якщо підставити цифрові значення у формулу (2.9) точка беззбитковості ВАТ «Биттехніка» дорівнює:

Обчислення точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але на практиці менеджера більше цікавить обсяг і піна реалізації, що забезпечать отримання бажаного прибутку. Обсяг продажу у грошових одиницях, необхідний для отримання бажаного прибутку, можна обчислити за допомогою формули:

, де

Пр - продаж

Пв - постійні витрати

ОП - операційний прибуток

КМД - коефіцієнт маржинального доходу

Відповідно обсяг продажу в натуральних одиницях можна обчислити за формулою:

, де

Опр_нат.од- обсяг продажу в натуральних одиницях

Пв - постійні витрати

ОП - операційний прибуток

МД_од - маржинальний доход на одиницю

ВАТ «Биттехніка» бажає отримати операційний прибуток у сумі 200000 грн. Для цього їй необхідно реалізувати:

Тобто дохід від продажу 770 одиниць продукції має становити:

Прибуток за певного обсягу продажу можна встановити з формули:

, де

ОП - операційний прибуток

Пр - продаж

Зв - змінні витрати

Пв - постійні витрати

або перетворивши формулу:

, де

ОП - операційний прибуток

Пр - продаж

КМД - коефіцієнт маржинального доходу

Пв - постійні витрати

Отже, якщо ВАТ «Биттехніка» планує отримати чистий дохід від продажу в сумі 1300000 грн., очікуваний прибуток становитиме:

Аналіз і розрахунок точки беззбитковості дав визначити таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції бізнесу повністю покривають (відшкодовують) усі витрати, що зв'язані з її виготовленням і реалізацією. Тобто точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції необхідно продати, щоб витрати фірми окупились за рахунок її доходів.

Бажаний прибуток, розглянутий і обчислений вище, - це прибуток до оподаткування. Утім, менеджера може цікавити прибуток, що залишається в розпорядженні компанії після сплати відповідно податку на прибуток.

Взаємозв`язок чистого й операційного прибутку можна виразити таким чином:

, де

ЧП - чистий прибуток

Оп - операційний прибуток

Сп - ставка податку

Або:

Звідси:

ВАТ «Биттехніка» сплачує податок на прибуток у розмірі 25%. Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування становила 120 тис. грн., після сплати податків - 36 тис. грн. Фінансові результати від надзвичайної діяльності за аназізуючий період становили 84 тис. грн., після - 80 тис. грн.

Усі результати вносяться в форму 2 «Звіт про фінансові результати».

Графік беззбитковості (Break-Even Graph) показує прибуток чи збиток при певних витратах.

Графік беззбитковості бувають у такій послідовності:

? Крок 1. Побудова осей графіка.

На цьому графіку на осі Х відображають обсяг діяльності (продажу) у грошових або натуральних одиницях, або як відсоток використання виробничої потужності. На осі У відображають витрати (з розподілом їх на змінні й постійні) та дохід від продажу.

? Крок 2. Нанесення ліній постійних витрат

Лінію постійних витрат проводять паралельно осі Х, оскільки постійні витрати не змінюються при зміні обсягу продажу.

? Крок 3. Обчислення загальних витрат

Для кількох зручних обсягів діяльності (продажу) обчислюють суму загальних витрат. На підприємстві «Биттехніка» при реалізації 1000 одиниць продукції загальні витрати складають:

Значення обчислених загальних витрат відображають на графіку у вигляді точок.

? Крок 4. Нанесення лінії змінних витрат.

Лінію змінних витрат проводять з точки постійних витрат на осі У через точки обчислення загальних витрат.

? Крок 5. Розрахунок доходу від продажу (виручки)

Для кількох зручних обсягів продажу обчислюють суму доходу (виручки) від продажу та відображають у вигляді точок.

? Крок 6. нанесення лінії загального доходу.

Через нанесення на графіку точки доходів з точки 0 проводять лінію від продажу. Точка перетину лінії загальних витрат та лінії доходу від продажу є точкою беззбитковості. Тобто це дає нам інформацію про те, за якою ціною та скільки продукції необхідно продати, щоб вийти «в нуль» або отримати хоча б якийсь прибуток.

Найзручніше аналіз беззбитковості навести в графічному вигляді. Побудуємо графік беззбитковості ВАТ «Биттехніка», скориставшись даними таблиці 2.11

Рисунок 2.4 - Графік беззбитковості підприємства «Биттехніка»

З наведеного графіка (рисунок 2.4) видно, що за обсягу продажу нижче 527 одиниць підприємство за рахунок доходу від продажу не може відшкодувати власні витрати і тому матиме збиток.

І, навпаки, за обсягу продажу, що перевищує 527 одиниць, підприємство отримає прибуток, який зростатиме мірою збільшення обсягу продажу.

Графік взаємозв`язку «прибуток-обсяг» (Profit-Volume Graph) ілюструє залежність від обсягу продажу в натуральних або грошових одиницях.

Нижче наведено графік взаємозв`язку прибутку та доходу від продажу ВАТ «Биттехніка» (рисунок 2.5).

З наведеного графіка видно, що в разі відсутності доходу від продажу підприємство має збитки, що дорівнюють сумі постійних витрат, тобто 433 тис. гри.

Величина збитків знижується мірою збільшення обсягу продажу і дорівнює нулю, коли дохід від продажу досягає 441837 грн.

Рисунок 2.5 - Графік взаємозв`язку «Обсяг-прибуток»

Графік маржинального доходу (Contribution Margin Graph) ілюструє залежність маржинального доходу від обсягу продажу і витрат підприємства.

Графік маржинального доходу має такий вигляд (рисунок 2.6)

Рисунок 2.6 - Графік маржинального доходу

На виміну від графіка беззбитковості, на цьому графіку спочатку проводять лінію змінних витрат, до яких потім додають постійні витрати. Це вможливлює ілюстрацію величини маржинального доходу, зона якого розташована між лініями доходу від продажу та змінних витрат.

На графіку, добре видно, що маржинальний дохід зросте мірою зростання обсягу продажу.

За обсягу реалізації 527 одиниць (точка беззбитковості) маржинальний дохід дорівнює постійним витратам, а в разі подальшого зростання продажу забезпечує отримання і збільшення прибутку.

Основні джерела інформації аналізу фінансових результатів -форма№1, форма№-2 фінансовій звітності, а також накладні по відвантаженню продукції, планова документація, нормативна документація. Аналіз фінансових результатів доцільно починати з аналізу рівня, динаміки і структури фінансових результатів (табл.2.12) [29].

Таблиця 2.12 - Аналіз прибутку від звичайної діяльності підприємства (до оподаткування)

Стаття	2008	2009	Темп зростання	Відхилення
				Абс.	Відн. %
1	2	3	4	5	6
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	600	840	140	240	1.4
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	400	450	112.5	50	1.12
Валовий:
прибуток	40	170	425	130	4.25
Інші операційні доходи	2	10	50	8	5
Адміністративні витрати	40	52	130	12	1.3
Витрати на збут	8	10	125	2	1.25
Інші операційні витрати	6	8	133	2	1.3
Дохід від участі в капіталі	20	10	50	-10	0.5
Інші фінансові доходи	5	7	140	2	1.4
Інші доходи	10	5	50	-5	0.5
Фінансові витрати	12	9	75	-3	0.75
Втрати від участі в капіталі	1		-
Інші витрати	11	3	27.2	-8	0.27
Податок на прибуток від звичайної діяльності		120	-
Чистий прибуток		36

Дані таблиці свідчать, що найбільшу питому вагу має дохід від реалізації продукції: 92,8% торік, 95,7% за звітний рік. Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства, серед таких можна виділити дохід від участі в капіталі, який за минулий рік склав 3,1%, а за звітний рік 1,1%. Дані таблиці свідчать, що найбільшу питому вагу має дохід від реалізації продукції: 92,8% торік, 95,7% за звітний рік. Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства, серед таких можна виділити дохід від участі в капіталі, який за минулий рік склав 3,1%, а за звітний рік 1,1%.

3. Напрямки та рекомендації щодо збільшення прибутку на ВАТ «Биттехніка»

3.1 Ресурсозабезпечені напрямки використання ресурсів основні напрямки підвищення рівня прибутковості

Підприємство не тільки повинне покривати свої видатки доходами, але і бути рентабельним, тобто діставати прибуток.

Існують різні шляхи підвищення прибутковості підприємства:

- маркетингові шляхи - коректування стратегії і тактики;

- підвищення якості витоку прибутку;

- точне і своєчасне виконання договорів по постачанню продукції.

Самооплатність - це невід'ємний момент самофінансування.

Самофінансування - здатність підприємства з зароблених засобів не тільки відшкодовувати виробничі витрати, але і фінансувати розширення виробництва, рішення соціальних задач. Самофінансування здійснюється за рахунок прибутку й амортизації. Однак у процесі нагромадження обсяг прибутку піддається зменшенню за рахунок податків і різних платежів із прибутку. У кінцевому рахунку, залишається нерозподілений прибуток. З нерозподіленого прибутку й амортизації формуються основні джерела самофінансування підприємства.

Однак фінансування може здійснюватися і шляхом залучення засобів ринку позичкових капіталів, до яких відносяться: кредит банку, випуск цінних паперів (акції й облігації). В умовах ринкової економіки фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур у компанії. Він відповідальний за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності вибору того чи іншого способу їхнього рішення й іноді за ухвалення остаточного рішення на вибір найбільш прийнятного варіанта дій. Також фінансовий менеджер здійснює оперативну фінансову діяльність.

Напрямку, форми і методи оперативної фінансової роботи націлені на ефективне керування фінансовими потоками, забезпечення коштами господарсько-фінансової діяльності підприємства, раціональне використання власного і притягнутого капіталу, зниження витрат на виробництво і ріст його рентабельності, одержання максимального прибутку, формування цільових грошових фондів підприємства, виконання їм зобов'язань перед державою по платежах у централізовані фонди фінансових ресурсів.

Найбільш велику частину операцій фінансового менеджменту складає керування оборотними активами (запаси, кошти і дебіторська заборгованість).

Головним у керуванні запасами є забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції при мінімізації поточних витрат по обслуговуванню запасів. Ефективне керування запасами дозволяє знизити тривалість виробничого і всього операційного циклу, зменшити поточні витрати на їхнє збереження, визволити з поточного господарського обороту частина фінансових засобів, реінвестуючи їх в інші активи. Забезпечення цієї ефективності досягається за рахунок розробки і реалізації спеціальної фінансової політики керування запасами, що полягає в оптимізації загального розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат по їхньому обслуговуванню і забезпеченні ефективного контролю за їхнім рухом [19].

Важливим також є керування грошовими активами. Розмір залишку коштів, яким оперує підприємство в процесі господарської діяльності, визначає рівень його абсолютної платоспроможності, впливає на тривалість операційного циклу, а також характеризує у визначеній мері його інвестиційні можливості. Наявні кошти - майно, що має абсолютну цінність, тому що вони найбільш мобільні. Мистецтво фінансового керування полягає в тому, щоб тримати на рахунках лише мінімально необхідну торбу засобів, а іншу частину, що може знадобитися для поточної оперативної діяльності - активах, що швидко реалізуються. Політика керування грошовими активами полягає в оптимізації сукупного розміру їхнього залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності й ефективного використання в процесі збереження.

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним уповільненням платіжного обороту, що викликає ріст дебіторської заборгованості на підприємствах. Тому важливою задачею фінансового менеджменту є ефективне керування дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію загального її розміру і забезпечення своєчасної інкасації боргу.

Постійного керування вимагають і сформовані на первісному етапі діяльності підприємства позаоборотні активи. Ціль менеджменту активів у цій області відносно прості - оптимізувати загальний обсяг і склад основних засобів, забезпечити своєчасне їхнє відновлення і підвищення ефективності використання.

Потреби у власних фінансових ресурсах для формування й ефективного використання всіх господарських засобів, розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери підприємства повинні задовольнятися в першу чергу за рахунок грошових надходжень від власної діяльності.

Однак у процесі господарської діяльності використовуються не тільки власні засоби підприємства, але і позикові засоби у виді кредитів банку і з інших джерел. Обов'язковою умовою при цьому є своєчасне їхнє повернення за рахунок власних нагромаджень.

При нераціональній організації фінансів навіть підприємство з високим рівнем самостійності може не забезпечити фінансування своєї господарської діяльності.

Джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать:

? Бухгалтерський баланс (форма №1);

? Звіт про фінансові результати і їхнє використання (форма №2);

? дані аналітичного обліку про склад і рух засобів і джерел при проведенні внутрішнього аналізу;

? розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості;

? переписування по фінансових питаннях;

? Звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації (зносу) форма №11-ОФ);

? Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг (форма №5-з);

? Звіт про працю (форма №2-Т);

? матеріали перевірок;

? інша інформація.

При прийнятті управлінських рішень необхідно вирішувати наступні задачі:

? вивчення структури майна підприємства і джерел їхнього придбання;

? оцінка поточної і перспективної платоспроможності;

? визначення величини власних оборотних коштів. Їхнє співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями;

? розрахунок ефективності використання оборотних коштів і числення рентабельності і факторів, її визначальних;

? розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Для оцінки стійкості фінансового стану підприємства використовується система показників, що характеризують зміни:

? структури капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам утворення;

? ефективності й інтенсивності його використання;

? платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

? запасу його фінансової стійкості.

Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується, головним чином, на відносних показниках, тому що абсолютні показники практично неможливо привести в порівнянний вид.

Стратегія економічної організації - це сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей. Розробляти стратегічні дії підприємства - це значить визначати загальний напрямок її діяльності. Стратегія - це не просто функція часу, а також функція напрямку. Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий, що стратегічне планування - єдиний спосіб прогнозування майбутній можливостей. Воно забезпечує керівними органами країни можливості розробки плану на тривалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень. Знання того, що необхідно досягти в майбутньому допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій.

Також треба звернути увагу на розгляді тактичних і стратегічних методах макроекономічного планування. Необхідно зразу відзначити, що одні і ті ж рішення одному здаються стратегічними, іншому - тактичними. Різниця між тактичним і стратегічним плануванням має такі аспекти:

? стратегічне планування пов'язане з рішеннями, наслідки яких проявляються потягом тривалого часу та які важко відмітити або виправити. Як правило стратегічне планування пов'язане з довгостроковими періодами, а тактичне -з короткими. Слід відзначити, що в господарській діяльності доводиться користуватися двома цими методами. Вони доповнюють один одного, як два боки однієї медалі.

? стратегічне планування характеризується широтою розмаху, а тактичне певною вузькістю, хоча широта та вузькість - поняття відносні.

? тактичне планування займається вибором засобів для виконання намічених цілей. Цілі звичайно задаються на вищому рівні управління. Стратегічне планування займається визначення цілей вибором засобів для їх реалізації.

Стратегічне планування - довгострокове, комплексне, зорієнтоване на кінцеві результати. Але для досягнення найбільшого успіху необхідне й тактичне, і стратегічне планування. Своєрідність стратегічного планування як системи управління визначається його принципами, першим з яких селективність при орієнтації на цілі глобального характеру. Поставивши питання про визначення генеральної мети діяльності, велика організація аналізує своє функціональне призначення в системі світового господарства й міжнародного розподілу праці незалежно від національних, регіональних кордонів. Другим важливим принципом стратегічного планування є багатоваріантність планових розрахунків. Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станом організації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети. Беручи до уваги фактори ризику та невизначеність розвитку зовнішнього середовища, вибрати єдину стратегію розвитку практично неможливо. Наступний принцип - комплексність розробки стратегії. Він визначає, що кожний альтернативний варіант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової, ресурсної й організаційної забезпеченості визначення та погодження часових та кількісних параметрів. Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантує стабільність реалізації стратегії, хоча обмежує можливість маневрування.

Вищезгадані принципи створюють основу специфічної для планування системи “портфельного планування”,яка використовується практично, коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова,а решта залишається в портфелі.

Розробка стратегії здійснюється по етапах, які включають усі необхідні елементи циклу прийняття управлінського рішення. Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу. Він включає :сукупність маркетингових досліджень - виявлення тенденцій розвитку ринків та їх сегментів, тестування, аналіз пробних продаж, визначення напрямків соціально-політичного та макроекономічного розвитку.

В умовах ринкових відносин, самостійності, відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих суб'єктів. Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії. Фінансова стратегія - це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона обхвачує питання теорії та практики формування фінансів, їх планування, вирішує задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання. Теорія фінансової стратегії досліджує об'єктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах, підготовки та ведення фінансових операцій.

3.2 Основні проблеми формування бюджету доходів і витрат та визначення беззбитковості підприємства

фінансовий прибуток беззбитковість ціновий

Бюджет прибутків і збитків - це план фінансових результатів. Призначення цього бюджету - показати співвідношення всіх доходів від реалізації за фактично відвантаженою споживачам продукцією або наданими послугами у плановий період з усіма видами витрат, які припускає понести в цей же період підприємство, пов'язаними з одержанням доходів і з виділенням найбільш важливих статей витрат.

Крім того, прогнозний звіт про прибутки і збитки у ВАТ «Биттехніка», необхідно складати для того, щоб визначити і врахувати виплату податку на прибуток при відтоці грошових коштів. Основний сенс БДіВ - показати керівництву, буде прибуток чи ні.

БДіВ дає змогу також установити ліміти основних видів витрат, нормативи прибутку, проаналізувати і визначити резерви формування і збільшення прибутку, оптимізації податкових та інших відрахувань до бюджету.

У цьому бюджеті не відображається рух реальних грошових коштів. БДіВ складається і затверджується на весь бюджетний період, звичайно рік, із розбивкою помісячно. Може мати і більш детальну розбивку - потижнево, подекадно, залежно від вимог керівництва.

Оскільки БДіВ відображає структуру собівартості продукції конкретного виду бізнесу, центрів фінансової відповідальності, проекту або підприємства в цілому, за ним можна судити про рентабельність, масу прибутку і можливості погашення кредиту.

За його допомогою можна розрахувати точку беззбитковості, визначити ліміти основних видів витрат, сум перерахувань вищим органам управління.

Прогнозний звіт про прибутки і збитки складається на основі даних, що містяться в бюджетах продажів, собівартості реалізованої продукції та поточних витрат. При цьому додається інформація про інші прибутки, інші витрати і величину податку на прибуток.

Найбільш відповідальним етапом тут є оцінка собівартості. Для того, щоб зробити процес оцінки собівартості адекватним процесу оперативного фінансового планування, необхідно побудувати модель собівартості, за допомогою якої має відбуватися автоматичне перерахування собівартості залежно від зміни факторів споживання ресурсів і цін.

Уся сукупність споживаних підприємством ресурсів у ній подається у вигляді стандартного набору, що може розширюватися залежно від планів освоєння підприємством нових видів продукції.

Бюджет доходів і витрат містить у стислій формі прогноз усіх прибуткових операцій підприємства і, тим самим, дає змогу менеджерам простежити вплив індивідуальних бюджетів на річний бюджет прибутків.

Якщо бюджетний чистий прибуток зовсім малий порівняно з обсягом продажів або власним капіталом, необхідний додатковий аналіз усіх складових бюджету і його перегляд.

Компанія може бути неприбутковою в окремі місяці, наприклад, якщо це пов'язано із сезонністю, але сумарний прибуток за рік має бути більшим від нуля.

Річний прибуток може бути меншим від нуля з двох причин:

- діяльність компанії організована неефективно, тобто є резерви підвищення ефективності використання наявних економічних ресурсів компанії;

- компанія виробляє продукцію, яка не має достатнього попиту.

У першому випадку зусилля слід спрямувати на вивчення основних бізнес-процесів компанії з метою пошуку резервів підвищення їх ефективності, тобто потрібно спуститися на рівень операційного бюджетування.

У другому випадку проблему неможливо вирішити на оперативному рівні. Тут необхідно приймати стратегічне рішення про диверсифікацію або закриття компанії. Крім того, бюджетування доходів і витрат має на меті підвищення ефективності роботи компанії.

Компанія в плановому періоді може бути прибутковою, але прибуток не являється достатнім для того, щоб хоча б утримати свої позиції в конкурентній боротьбі. Прибуток (в абсолютному вираженні) може бути низьким (порівняно з конкурентами) з двох причин (тут не розглядається варіант із низьким попитом на продукцію):

- невеликі масштаби діяльності компанії;

- низька рентабельність.

Слід зазначити, що ці причини можуть бути взаємозалежні. При збільшенні масштабів діяльності компанії її рентабельність може збільшитися (ефект масштабу). Ще одна мета БДіВ - контроль динаміки ефективності роботи компанії.

Якщо прибуток додатний, то це ще не означає, що в компанії все гаразд. Необхідно також відслідковувати і динаміку ефективності. Якщо прибуток у планованому періоді додатний, але менший, ніж у звітному періоді, то необхідно з'ясувати, у чому причина таких змін. Негативна динаміка прибутку може бути пов'язана з трьома причинами (сезонні коливання тут не розглядаються):

- зниження ефективності роботи компанії (тільки внутрішні причини);

- скорочення цільових ринків (тільки зовнішні причини);

- зменшення частки ринку компанії при збереженні ринку (як внутрішні, так і зовнішні причини).

У першому випадку знову необхідно зайнятися оптимізацією бізнес-процесів компанії. В другому випадку слід провести стратегічний аналіз для прийняття рішення про вихід на нові сегменти ринку, чи про диверсифікацію, або про продаж і закриття бізнесу.

У третьому випадку необхідно провести комплексний аналіз компанії з метою виявлення проблем, пов'язаних з маркетингом і збутом продукції компанії, а також споживчих властивостей продукції та собівартості її виробництва і реалізації.

Задаючи структуру собівартості продукції, бізнесу або ЦФВ, формат БДіВ значною мірою визначає не тільки систему цільових показників, а й формати інших основних бюджетів, а також порядок консолідації їх у зведені бюджети.

При розробленні бюджетного формату необхідно чітко визначити всі його основні статті: і доходів, і витрат. Розглянемо бюджет доходів і витрат ВАТ «Биттехніка», складений на 2010 рік у табл. 3.1 [31].

Таблиця 3.1 - Бюджет доходів і витрат ВАТ «Биттехніка», на 2010 рік

№з/п	Найменування статей	Усього по підприємству
Дохідна частина
1	Виручка від реалізації товарів	26608,4
2	Інші операційні доходи, тис. грн.	35,6
3	Доход від участі в капіталі, тис. грн.
4	Інші фінансові доходи, тис. грн.	2
5	Інші доходи, тис. грн.	0,8
6	Надзвичайні доходи, тис. грн.
7	Усього доходів	26646,8
Видаткова частина
4	Управлінські витрати	332,01
5	Комерційні витрати	928,136
б	Собівартість реалізація готової продукції	18356,8
7	Інші операційні витрати	6,38
8	Усього витрат	19623,3
9	Операційний прибуток	7023,55
10	Відсотки за кредит до сплати (фінансові витрати)	12,3
11	Інші витрати операційної діяльності	206,3
12	Балансовий прибуток	7011,25
13	Податок на прибуток	1051,69
14	Чистий прибуток	5753,27
15	Використання власних коштів, у тому числі:	3221,83
16	Загальногосп. витрати з власних коштів	1288,73
17	Капітальні вкладення	708,80
18	Погашення кредиту	257,75
19	Залишок власн. коштів	161,09

Бюджет, наведений у таблиці 3.1, був складений з перспективою росту прибутковості та дохідності діяльності підприємства. Але це те, до чого необхідно йти підприємству на даному етапі його діяльності, так як загалом планування прибутку є головним фактором розробки та виконання його фінансової стратегії на майбутнє. Бюджет доходів і витрат (БДіВ), наведений вище показує план фінансових результатів ВАТ «Биттехніка», на 2010 рік.

Наступний елемент, який має важливе значення в плануванні прибутку - це точка беззбитковості ('поріг рентабельності'), тобто така виручка від реалізації, при якій підприємство не має збитків, але ще не має і прибутків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам.

За бюджетом доходів і витрат підприємства можна визначити точку беззбитковості його діяльності у цей період. Поріг беззбитковості для підприємств, що в процесі господарювання зазнали збитків, розраховується за формулою 3.1:

(3.1);

Таблиця 3.2 - Аналіз точки беззбитковості ВАТ «Биттехніка», в плановому 2010 р. в порівнянні з базовим 2009 р.

Показники	2009 р.	Прогноз на 2010р.	Відхилення, +/-
Чистий дохід, тис. грн.	18392,2	26608,44	8216,24
Операційні витрати, тис. грн.	1206,9	1327,59	120,69
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	16997	18356,76	1359,76
Адміністративні витрати, тис. грн.	325,5	332,01	6,51
Витрати на збут, тис. грн.	875,6	928,136	52,536
Постійні витрати, тис. грн.	2408	2587,736	179,736
Змінні витрати, тис. грн.	14589	15769,024	1180,024
Витрати на 1 грн. доходу:			0
- операційні	0,07	0,05	-0,02
- змінні	0,79	0,59	-0,2
- постійні	0,13	0,10	-0,03
Валова маржа, тис. грн.	3803,2	10839,416	7036,216
Коефіцієнт валової маржі	0,2	0,4	0,2
Операційна рентабельність,%	315,1	816,5	501,4
Рентабельність комерційної діяльності,%	22,4	59,0	36,6
Поріг беззбитковості, тис. грн.	11645,0	6352,3	-5292,7

Отже, у 2009 році підприємству потрібно було здійснити господарську діяльність на суму 11645,0 тис. грн., у 2010 р. - 6352,3 тис. грн., щоб не отримати збитків. Для наглядного розгляду даних таблиці точку беззбитковості підприємства за 2009 р. розглянемо у графіку на рис.3.1

Рис. 3.1 - Точка беззбитковості ВАТ «Биттехніка» 2009 р.

За графіком можна встановити, при якому обсязі реалізації продукції підприємство матиме прибуток, а при якому його не буде. Можна визначити також точку, в якій витрати будуть дорівнювати виручці від реалізації продукції. Цю точку назвали точкою беззбиткового обсягу реалізації продукції, або порогом рентабельності, або точкою окупності витрат, нижче від якої виробництво буде збитковим.

Отже, як видно з даного графіка на рис. 3.2 обсяг продажів у 2009 р., що перевищує точку беззбитковості, забезпечує прибуток. Якщо обсяг продажів нижче від точки беззбитковості, підприємство зазнає збитків.

Як видно з табл.3.2, [35] у плановому 2010 році ВАТ «Биттехніка», потрібно отримати доходів на суму 6352,3 тис. грн., щоб не мати збитків. Отже, межу збитковості підприємство подолає значно швидше ніж у базовому 2009 р. і вийде на прибуткове поле діяльності.

Графічне відображення точки беззбитковості на плановий період відображено на рис.3.2

Рис. 3.2 - Точка беззбитковості ВАТ «Биттехніка» за 2010 р.

Таким чином, можемо сказати, що розроблення бюджетів забезпечує періодичне планування операцій підприємства, дає можливість передбачити майбутні проблеми і визначити найкращий шлях досягнення стратегічної мети.

Бюджетування дає можливість уникнути анархії, узгоджувати дії та інтереси різноманітних підрозділів підприємства, кількісно обґрунтувати їх плани й оцінити витрати, пов'язані з виконанням цих планів.

Так як бюджети відображають операції підприємства в майбутньому, то вони є підґрунтям для оцінки діяльності менеджменту в міру виконання поставлених цілей. Порівняння фактичних і планових результатів дає можливість оцінити ефективність і результативність діяльності підприємства.

Бюджети є інструментом ефективного оперативного управління підприємством, а також засобом прогнозування на підставі розроблення різних сценаріїв розвитку підприємства з урахуванням змін та впливу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.

3.3 Аналіз цінової політики підприємства

Одним з найсуттєвіших напрямків аналізу є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Через ціни реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх ланок виробничо-збутової структури підприємства.

Цінова політика полягає в тому, що підприємство встановлює ціни на такому рівні та змінює їх (залежно від ситуації на ринку) так, щоб забезпечити досягнення короткострокових і довгострокових цілей.

Процес ціноутворення розглядається як серія процедур установлення ціни. Тому (залежно від цілей аналізу) аналізують або окремі процедури або весь комплекс.

Основні завдання аналізу:

- вивчення змісту процедур установлення ціни, рівня цін для визначення обґрунтованості конкретної ціни на продукцію;

- розроблення пропозицій щодо формування ефективної цінової політики.

Зміст та послідовність аналізу цінової політики загалом можна розподілити на такі етапи:

I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.

Аналізуючи цінову політику, треба мати на увазі, що вона залежить від типу ринку. В економічній літературі виокремлюють чотири типи ринку («чиста конкуренція», «монополістична конкуренція», «олігополістична конкуренція», «чиста монополія»), кожний з яких має власні проблеми в галузі ціноутворення. За винятком роботи на ринках чистої конкуренції, підприємствам необхідно аналізувати методику встановлення початкової ціни на свої товари.

II етап. Аналіз цілей ціноутворення.

Політика цін залежить від того, яких саме цілей підприємство намагається досягти за допомогою конкретного товару. Прикладами таких цілей можуть бути: виживання підприємства, максимізація прибутку, вихід у лідери за показниками частки ринку або якості товару, оволодіння відповідною часткою ринку та ін. Так, забезпечення виживання стає основною ціллю підприємства тоді, коли на ринку занадто багато виробників та панує гостра конкуренція, або тоді, коли потреби клієнтів несподівано й різко змінюються. Щоб забезпечити роботу підприємств та збут своїх товарів, підприємства змушені встановлювати низькі ціни, запроваджувати програми цінових знижок. За реалізації завдань здобування лідерства за показниками якості товару цілком виправданим буде встановлення на нього високої ціни (для покриття витрат на досягнення високої якості та проведення НДОКР).

III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.

На практиці процес формування цін залежить від багатьох факторів - витрат виробництва, величини попиту, конкуренції, транспортних витрат, ввізного мита, зміни курсів обміну валют, реклами та інших елементів стимулювання збуту. Отже, під час аналізу треба враховувати:

Фактори витрат.

Підприємство, що взяло за основу політику ціноутворення, орієнтовану на витрати, установлює ціни, виходячи з витрат і відповідного відсотка прибутку. Ціноутворення, в основу якого покладаються витрати, використовують для товарів виробничого призначення, котрі не мають якихось індивідуальних характеристик.

Фактори попиту.

Ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит, передбачає оцінку інтенсивності попиту: високі ціни призначаються на товари підвищеного попиту, а низькі - на товари з незначним попитом, навіть тоді, коли собівартість одиниці товару в обох випадках є однаковою. Ціноутворення з орієнтацією на попит є ефективним щодо марочних споживчих товарів та багатьох видів товарів виробничого призначення.

Фактори конкуренції.

Найліпшим прикладом ціноутворення, орієнтованого на ціни конкурентів, можуть бути біржові ціни на метал, пшеницю, чай та ін., рівень яких диктують світові ринкові ціни та які встановлюються в результаті взаємодії великої кількості продавців та покупців. Для кожного продавця призначення ціни, вищої за встановлений рівень, може стати причиною значного зменшення замовлень, а нижча ціна призводитиме до невиправданого зменшення прибутків. Головне в ціноутворенні, орієнтованому на ціни конкурентів, урахувати ціни на продукцію тих підприємств, що виготовляють аналогічні продукти.

Аналізуючи цінову конкуренцію, звичайно виділяють:

- конкуренцію між фірмами однієї галузі;

- міжгалузеву конкуренцію;

- конкуренцію замінників.

IV етап. Аналіз умов та методів формування початкової ціни на товар.

Змістом цього етапу аналізу є:

- оцінка попиту.

- оцінка витрат.

- аналіз цін та товарів конкурентів.

- аналіз методів ціноутворення, що вживаються.

V етап. Аналіз методів ціноутворення.

Коли підприємство встановило первісну ціну, то воно має скоригувати її з урахуванням різних факторів, що діють у зовнішньому середовищі. Треба здійснити передовсім аналіз:

- ціноутворення на новий товар.

- ціноутворення в рамках товарної групи.

- ціноутворення за регіональним принципом.

- установлення цін зі знижками та заліками.

- установлення цін для стимулювання збуту.

VI етап. Аналіз варіантів зміни цін конкурентами.

Підприємства, що розробили власну систему цін та стратегію ціноутворення в процесі своєї діяльності, змушені знижувати або підвищувати ціни. Причинами цього є, наприклад, недовантаження виробничих потужностей, інфляція, надмірний попит та ін. Щоб з'ясувати, як має діяти підприємство за зміни цін конкурентами, необхідно проаналізувати:

- причини та період зміни цін конкурентами;

- можливу зміну своєї частки ринку;

- життєвий цикл свого товару;

- роль даного товару в межах власної товарної номенклатури;

- динаміку витрат залежно від обсягу виробництва.

Так, наприклад, у таблиці 3.3 [таблиця складена автором за власним джерелом підприємства] подається дослідження рівня цін на товари ВАТ «Биттехніка» та аналогічні вироби конкурентів.

Таблиця 3.3 - Рівень цін на вироби Електронасоси та Електроплити ВАТ «Биттехніка» і на аналогічні вироби підприємств - конкурентів, 2009 рік

Ціна ВАТ «Биттехніка»	Ціна виробу-аналога підприємства-конкурента	Ціна ВАТ «Биттехніка» у % до ціни конкурента	Підприємство-конкурент

UAH	RUR	RUR
Електронасоси
5.18	25,9	18,8	137,8	Компанія «Рефлектор», Краснодон
2.48	12,4	6,7	185,1	Магазин «Електрон», Краснодон
2.94	14,7	4,9	300,0	Компанія «Рефлектор», Краснодон
4.86	24,3	25,0	97,2	ЧП «ОРЗЕП», Ніколаєв
3.56	17,8	18,0	98,8	ТОВ «Неон», Орел
Електроплити
0,2	1,0	1,9	52,6	з-д «Інтеград», Мінськ
0,18	0,9	1,9	47,4	з-д «Квант», Київ
0,22	1,1	2,8	39,3	Магазин «Електро», Ростов-на-Дону
0,2	1,0	2,4	41,6	ТОВ «Індикатор», Усмань
0,22	1,1	0,9	122,2	Магазин «Електро», Ростов-на-Дону

Ця таблиця може використовуватися для оперативного аналізу рівня цін конкурентів за певний період (рік, квартал, місяць) та прийняття відповідних управлінських рішень.

З проведеного аналізу випливають такі висновки:

1. Керівництво ВАТ «Биттехніка» помилково визначило цілі фірми та цінову політику. Головною метою на цьому етапі мало б бути не одержання високого прибутку, а виживання підприємства або втримання належної йому частки ринку.

2. 40% виробів, що виробляються в ВАТ «Биттехніка» за умовами поставки Ex Works, значно дорожчі, ніж у конкурентів.

3. Цінову політику орієнтовано на витрати виробництва, тобто ціна встановлювалася з урахуванням витрат та певного відсотка прибутку. Відтак витрати на одиницю продукції за скорочення обсягів реалізації зростають. Ціну на вироби встановлено адміністративними рішеннями, без огляду на умови ринкового попиту. ВАТ «Биттехніка» не має чіткої політики ціноутворення на випадок зміни цін конкурентами передовсім на зовнішніх ринках. Визначаючи ціни, ВАТ « Биттехніка» не враховувало життєвого циклу власних виробів.

Для більш детального аналізу підприємства ВАТ «Биттехніка» розглянемо резерви підвищення обсягів виробництва підприємства.

Вирішуючи питання про те, якому з виготовлених товарів надати перевагу, а виробництво якого товару скоротити, менеджеру необхідно врахувати, що:

- чим більше валова маржа, тобто чистий виторг підприємства після відшкодування перемінних витрат, тим більше маса і приємніша динаміка прибутку;

- виробництво й продаж товарів завжди пов'язані з якимись обмежуючими факторами, залежними від характеру самого бізнесу й особливостей зовнішнього середовища.

Границі можливостей підприємства можуть бути обкреслені об'ємом його основних виробничих потужностей, можливостями використання живої праці, джерелами сировинної бази, місткістю ринку збуту, ступенем напруги конкурентної боротьби, величиною рекламного бюджету і тощо. Але найбільш жорсткий обмежуючий фактор - час.

Практика бізнесу підтверджує те, що вибір придбаного товару за допомогою критерію 'максимальний коефіцієнт валової маржі до одиниці продукції (співвідношення маржинального доходу до чистого виторгу) - максимальний прибуток' може привести до серйозних прорахунків. На жаль, навіть досвідчені фінансові аналітики нерідко помиляються й одержують прямі збитки замість очікуваного максимуму прибутку. Необхідно об'єднати два вищезгаданих принципи, засновуючи свій вибір на критерії 'максимальна валова маржа й фактори обмеження (про які згадувалося вище) - максимальний прибуток'.

У фінансовому менеджменті підприємства також необхідно враховувати основні етапи теорії життєвого циклу товару. В асортиментній політиці необхідно враховувати наступні обставини:

Різна еластичність попиту визначає різні типи поводження покупців при зміні ціни на товар. Тому динаміка виторгу від реалізації також залежить від рівня еластичності попиту.

Фінансові цілі підприємства на різних етапах життєвого циклу товару різні. На етапі розробки нового товару підприємство піклується про підтримку своєї беззбитковості в цілому. Витрати на розробку перекриваються прибутком від продажу більш зрілих товарів. На етапах виведення товару на ринок і росту продажів головна фінансова ціль підприємства - це неухильне збільшення прибутку. При цьому необхідно враховувати, що великий прибуток обертається великим податком на прибуток. Після переходу порога рентабельності при стрімких темпах нарощування прибутку стає небезпечною велика сила впливу операційного важеля, багато проблем може доставити ріст дебіторської заборгованості, що може привести до уповільнення оборотності коштів і виникнення погрози неплатоспроможності підприємства. На етапі зрілості товару підприємство підтримує достатню масу прибутку за рахунок скорочення витрат (в основному, постійних), сила впливу операційного важеля, як правило, знижується. На етапі насичення ринку й падіння попиту для підтримки прибутковості необхідно ще більш значне скорочення витрат -, головним чином, перемінних, однак не слід послабляти увагу і до поводження постійних витрат.

Визначаючи асортиментну політику підприємства, краще визначати набір товарів, доходи від яких мають різноспрямовану динаміку. Тоді капризи попиту менше будуть позначатися на сукупному прибутку.

Виключати з асортименту в першу чергу треба товари, які приносять незначний прибуток, тому що збільшення частки цієї продукції дасть перевищення приросту витрат над приростом доходу.

Висновки

Аналіз управління прибутком підприємства містить у собі вивчення взаємозв'язку наступних факторів:

? ціни товарів.

? обсягу або рівня виробництва

? змінні витрати на одиницю продукції (VC)

? постійні витрати (FC)

? комбінації продаваних товарів.

Аналіз управління прибутком підприємства є ключовим у прийнятті багатьох рішень, включаючи вибір продукції, установлення ціни на продукцію, маркетингову стратегію й використання виробничих потужностей. Ця концепція настільки поширена в управлінських розрахунках, що торкає фактично всіх сфер діяльності менеджера. Завдяки широким можливостям використання аналізу витрат-обсяг-прибуток являє собою кращий інструмент, яким тільки розташовує менеджер, для виявлення схованого потенціалу прибутковості, існування якого можливо в будь-якій організації.

В аналізі управління прибутком підприємства ми використали підхід до структури Звіту про прибутки з погляду цілей керування, що далі буде називатися Звіт про прибутки за принципом внеску у формування прибутку. Цей документ має ряд цікавих рис, які можуть бути корисні менеджерові при визначенні впливів на прибуток змін у продажній ціні, витратах й обсязі. Оборотний увага, що у звіті вказуються продажі, змінні витрати й постійні витрати. Змінні витрати - це витрати, що прямо пропорційно залежать від обсягу виробництва (сировина, заробітна плата робітником); постійні витрати - витрати, що не залежать від обсягу виробництва, тобто фіксовані в певних межах (орендна плата, амортизація, заробітна плата адміністративних службовців, адміністративні витрати).

Аналіз витрат, обсягу продукції й прибутку називають аналізом беззбитковості.

Переваги аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку укладаються в наступному:

? допомагає в плануванні прибутку компанії;

? ілюструє вплив операційних коштів на прибуток;

? допомагає у визначенні оптимальної пропорції постійних і змінних витрат компанії.

Застосування аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку можливо при:

? оцінці виробничої, збутової й адміністративної діяльності;

? запуску нового бізнесу;

? введенні нового товару;

? модернізації існуючого бізнесу.

Обмеження аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку:

? ціна продажів залишається постійної, що вимагає наступних припущень:

? еластичність попиту є досить великий, щоб залишати незмінної ціну при збільшенні обсягу продажів;

? ціна продажів є стійкою в плині розрахункового періоду;

? є тільки один товар або постійна товарна суміш;

? постійна ефективність виробництва;

? не змінюються засоби виробництва;

? постійні змінні витрати на одиницю продукції;

? Постійні витрати фіксуються;

? постійні й змінні витрати добре розділені, визначені й оцінені.

Правила аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку:

? збільшення ціни продажів знижує крапку беззбитковості;

? збільшення змінних і постійних витрат збільшує крапку беззбитковості.

Якої ж переваги одержує підприємство, знаючи кількісний рівень своєї уразливості.

Не секрет, що металургійна галузь у початковий період реформ досить успішно існувала за рахунок цінових переваг на закордонних ринках. Це забезпечувалося низьким курсом рубля й «деформованою» структурою собівартості, що включала відносно дешеву сировину й енергію, мізерну заробітну плату й украй низькі амортизаційні відрахування. Однак зараз у світі спостерігається надвиробництво сталі, до того ж існують інші фактори, що перешкоджають виходу вітчизняної металургії на ринок.

У такій ситуації дуже важливо, щоб підприємство мало можливість гнучко реагувати на стан ринку, варіювати обсяги випуску своєї продукції, зберігаючи рентабельність й ефективність виробництва. Такий нескладний, але в той же час інформативний інструмент, як аналіз беззбитковості, дозволить приймати рішення відразу в декількох сферах діяльності підприємства.

По-перше, чітке планування виробництва, у тому числі оптимізацію витрат виробництва по видах продукції й підрозділам. Знаючи де, коли й у яких обсягах витрачаються ресурси підприємства, управлінський апарат може оптимально розподіляти ці ресурси й максимізувати їхню віддачу.

По-друге, достовірний прогноз рівня витрат на виробництво, цінової ситуації на ринку й прибутку підприємства. На основі зроблених прогнозів здійснюється розрахунок плану виробництва. А служба постачання підприємства на основі цих прогнозів забезпечує безперебійну поставку матеріалів, сировини й комплектуючих.

По-третє, оцінка діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору. Підприємству немає необхідності «тягти хвіст» збиткових, нерентабельних виробництв. Вчасно позбувшись від них, воно одержує додаткові ресурси для розвитку інших, успішних напрямків.

По-четверте, аргументоване ухвалення рішення по розширенню діапазону товарів, що випускають, або надаваних послуг, наприклад, за рахунок випуску нових марок товарів, диверсифікованості діяльності, проникнення на нові ринки.

По-п'яте, чітке планування маркетингу. Аналіз беззбитковості допомагає вирішити, наскільки доцільне збільшення частки коштів, що інвестуються у просування товару на ринок; як це відіб'ється на загальних накладних витратах і збільшенні мінімального обсягу виробництва для досягнення крапки беззбитковості.

Можна бути впевненими, що на підприємстві, де аналіз беззбитковості стає регулярно застосовуваним механізмом в оперативному й стратегічному керуванні, такі проблеми, як збитковість виробництва, надвиробництво продукції або неконтрольований ріст витрат, не виникнуть.

Перелік посилань

1. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. [Текст]: / В.Г. Артеменко, М.В. Беллендир - М.: ДИС, 2004. - 188 с.

2. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник. [Текст]: / М.И. Баканов, А.Д. Шеремет - М.: Финансы и статистика, 2005.- 232 с.

3. Басовский Л.Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. Учебное пособие. [Текст]: / Л.Е. Басовский - М.: ИНФРА-М, 2002. - 260 с.

4. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности. [Текст]: Л.А. Бернстайн / М.: Финансы и статистика, 2006. - 320 с.

5. Брігхем Свхен. Основи фінансового менеджменту: [Текст]: / Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997. - 1000 с.

6. Барнгольц С.Б. Экономический анализ хозяйственной деятельности на со временном этапе развития. [Текст]: / С.Б. Барнгольц - М.: Финансы и статистика, 2004. - 246 с.

7. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Комплексный анализ бухгалтерской отчетности. [Текст]: / Л.В. Донцова, Н.А. Никифорова - М.: ДИС, 2006. - 234 с.

8. Ермолович Л.Л. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. [Текст]: / Л.Л. Ермолович - Минск: БГЭУ, 2003.- 264 с.

9. Заяць І. Н., Кружкова Р. В., Петренко І. А. Економіка організація та планування виробництва. [Текст]: / І. Н. Заяць, Р. В. Кружкова, І. А. Петренко М.: 'Харч, пром.', 1999- 415 с.

10. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. [Текст]: / А.И. Ковалев, В.П. Привалов М.: Центр экономики и маркетинга, 2005. - 196 с.

11. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник. [Текст]: / В. М. Івахненко - К.: 'Знання - Прес', 2000. - 207 с.

12. Орехов Н.А., Лавру хіна Н.В. Оцінка конкурентоспроможності промислової продукції. [Текст]: / Н.А. Орехов, Н.В Лавру хіна К., 1997 - 38 с.

13. Лисенков Ю.М. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. [Текст]: / Ю.М. Лисенков - К.: Зовнішня торгівля, 2005. - 232 с.

14. Лапуста М.Г., Шаршукова Л.Г. Риски в предпринимательский деятельности. [Текст]: / М.Г. Лапуста, Л.Г. Шаршукова М.: 'ИНФРА-М', 2001.- 218 с.

15. Попова Р.Г., Самонова І.Н., Добросердова І.І. Фінанси підприємств. [Текст]: / Р.Г. Попова, І.Н. Самонова, І.І. Добросердовая: Навчань. пособ. - СПб.: Пітер, 2001. - 224с.

16. Ф. Котлер. Основи Маркетингу [Текст]: / Москва - Санкт-Петербург - Київ, 2006. - 646 с. - 3000 прим.

17. Сурін О. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. [Текст]:/ О. Сурін Аудит и налогообложение. - 2008. №1. -17-20 с.

18. Пошуків В. Фінансові проблеми стабілізації української економіки. [Текст]: // Економіка України, 2007, №1. с.7-10

19. Максимова Т.І. Економічний аналіз прибутку. [Текст]: / Т.І. Максимова : Підручник - М, Фінанси і статистика, 2002.- 237с.

20. Качалин В.В. Финансовый учет и отчетность в соответствии со стандартам GAAP. [Текст]: / В.В. Качалин - М.: Дело, 1998.

21. Отпущенникова О.Н. Исследование функций прибыли предприятия в

экономике Украины. [Текст]: // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. Т.3 Вип.196. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - 198 с.

22. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. [Текст]: / Проблемы, концепции и методы: Учебное пособие / Пер. с франц. под ред. проф. Я.В.Соколова. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 2003. - 576 с.

23. Ришар Ж. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия. [Текст]: / Ришар Ж. Пер. с франц. - М.: 'Аудит'- 'ЮНИТИ', 2000. - 342с.

24. Миддлтон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений. [Текст]: / Пер. с англ. - М.: 'Аудит'-'ЮНИТИ',1997.- 218 с.

25. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий: практические вопросы с анализом деловых ситуаций. [Текст]: / Савчук В.П. - Киев: Издательский дом “Максимум”, 2001. - 298 с.

26. Соловьева О.В. Зарубежные стандарты учета и отчетности. [Текст]: / - М.: Аналитика-Пресс, 1998. - 168 с.

27. Росс С, Вестрефилд Р., Джордан Б. Основы корпоративных финансов. [Текст]: / -С. Росс, Р. Вестрефилд, Б. Джордан М.: “Лаборатория базовых знаний”, 2000. - 164 с.

28. Савруков Н.Т., Егоров А.И., Егорова Е.А. Экономическая стратегия фирмы. [Текст]: / Н.Т. Савруков, А.И. Егоров, Е.А. Егорова - СПб.: 'Политехника', 2000. - 234 с.

29. Свердан Н.Н. Податок на прибуток підприємств [Текст]: // Фінанси України. 2002. №12. - 234с.

30. Сергеев И.В., Веретенникова И.И. Организация и финансирование инвестиций. - [Текст]: / И.В. Сергеев, И.И. Веретенникова М.: 'Финансы и статистика', 2000.- 324 с.

31. Сио К.К. Управленческая экономика. [Текст]: / Пер. с англ.. Пер с англ. - М.: 'ИНФРА-М', 2000. - 128 с.

32. Скотт М. Факторы стоимости: Руководство для менеджеров по выявлению рычагов создания стоимости. [Текст]: / Пер. с англ. - М.: ЗАО 'Олимп-Бизнес', 2000. - 236 с.

33. Стоянова Е.С., Быкова Е.В., Бланк И.А. Управление оборотным капиталом. - [Текст]: / Е.С. Стоянова, Е.В. Быкова, И.А. Бланк М.: 'Перспектива', 1998. - 278 с.

34. Стоянова Е.С., Штерн М.Г. Финансовый менеджмент для практиков: Краткий профессиональный курс. - [Текст]: / Е.С. Стоянова, М.Г. Штерн М.: 'Перспектива', 2002. - 156 с.

35. Цыгичко А.Н. Новый механизм формирования эффективности. [Текст]: / А.Н. Цыгичко -М.: Экономика, 2004. -191с.

36. Чечета А.І. Інформація про фінансові результати і її аналіз [Текст]: // Фінанси України, 2007, №5, с. 32-34.

37. Шеремет А. Д., Ионова А. Ф. Финансы предприятий. [Текст]: / А. Д. Шеремет, А. Ф. Ионова Менеджмент и анализ. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 298 с.

38. Уотшем Т., Паррамоу К. Количественные методы в финансах. [Текст]: / Пер. с англ. - М.: 'Финансы'- 'ЮНИТИ', 1999

39. Шим Д., Сигел Д. Методы управления стоимостью и анализа затрат. [Текст]: / Пер. с англ. - М.: 'Филинъ', 2001.- 186 с.

40. Шмален Г. Основы и проблемы экономики предприятия. [Текст]: / Пер. с нем. - М.: 'Финансы и статистика', 2002.- 232 с.

41. Туріло А.М. Методологічні підходи до оцінки фінансової діяльності підприємства. [Текст]:/ А.М Туріло // Фінанси України. - 2007. - №3. - 100с.

42. Новодворській В. Д. Прибуток підприємства: бухгалтерський і економічний. [Текст]: // Фінанси. - 2003. - №4. - 64 - 68с.

43. Шевчук І. М. Фінанси підприємства [Текст] :/ І. М. Шевчук К.: Колос, 2000. - 153 с. - 1500 прим.

44. Шкварчук Л. О. Ціни і ціноутворення. [Текст] :/ Л. О. Шкварчук: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003. - 214 с. - 2000 прим.