Аналіз фінансового стану та його використання в управлінні фінансовою діяльністю суб’єкта господарювання на матеріалах БПП "Бонус"

Міністерство освіти України

Херсонський економіко-правовий інститут

Кафедра фінанси і кредит

Роздатковий матеріал випускної роботи спеціаліста на тему:

“Аналіз фінансового стану та його використання в управлінні фінансовою діяльністю суб'єкта господарювання” на матеріалах БПП “Бонус”

Студентки гр.. Ф-51

Гунтик Ганни Гнатівни

Науковий керівник

К.т.н., доц.

Кузьменко Л.В.

Херсон 2004

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ТА ЙОГО РОЛЬ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Сутність та задачі аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання

1.2 Методика проведення фінансового аналізу на підприємстві

1.3 Взаємозв'язок фінансового аналізу з управлінською діяльністю суб'єкта господарювання

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ БПП “БОНУС”

2.1 Аналіз структури та динаміки балансу

2.2 Аналіз економічного потенціалу БПП “Бонус”

2.3 Аналіз результативності фінансово-господарської діяльності

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ БПП “БОНУС”

3.1 Визначення прибутковості підприємства

3.2 Оцінка фінансового стану підприємства за системою “Дюпон”

3.3 Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА БПП “БОНУС”

4.1 Організаційно-теоретичні та правові основи охорони праці

4.2 Основи пожежної безпеки

РОЗДІЛ 5. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА НА БПП “БОНУС”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми

Перехід до ринкової економіки потребує якісних змін організаційної структури господарювання і переходу до формування нових організаційно-правових форм підприємницької діяльності. Становлення малого бізнесу в нашій країні - це одне з найважливіших направлень в для економіки і соціального розвитку. Малий бізнес може допомогти не тільки виходу з кризової економічної ситуації, але й вирішити інші, більш довгострокові задачі розвитку ринкових відносин. Отже, в Україні має бути забезпечений розвиток малих підприємств. Саме тому в даний час є актуальним проведення аналізу фінансового стану суб'єктів господарювання малого бізнесу. Адже цей аналіз необхідний для самого підприємства з метою виявлення дійсного стану підприємства і коригувати його діяльність в результаті виявлення відхилень. Цей аналіз необхідний і для інвесторів, і для кредиторів, які вкладають кошти в діяльність підприємства. Даний аналіз необхідний і для державних органів, які виявляють його платоспроможність, реальний стан виробництва.

Теоретичне і практичне значення теми

Дана робота має важливе теоретичне і практичне значення. З теоретичної сторони вона дає поняття аналізу і показує його значення в діяльності та управлінні підприємством. З практичної - показує методику аналізу, який можна частково або повністю використовувати при аналізі діяльності підприємства.

Мета і задачі роботи

При написанні роботи була поставлена основна мета - це розкрити комплекс показників, який може бути використаний при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства незалежно від форми власності і розміру та провести оцінку фінансового стану даного підприємства.

Основні задачі:

· теоретично і практично обґрунтувати необхідність проведення аналізу;

· виділити групи показників, які можна використовувати при аналізі;

· розкрити економічне поняття кожного показника;

· використовуючи комплекс показників провести аналіз за даними підприємства;

· зробити висновок за отриманими результатами;

· оцінити поточний фінансовий стан підприємства.

Методи дослідження

При написанні роботи був використаний горизонтальний і вертикальний аналіз балансу та коефіцієнтний аналіз. Оцінка фінансового стану була проведена з використанням показників прибутковості, системи “Дюпон” та показників інвестиційної привабливості.

Структура роботи

Робота містить вступну і заключну частину, п'ять розділів, список використаних джерел, додатки.

Перший розділ “Значення фінансового аналізу та його роль в сучасних умовах господарювання” складається з трьох підрозділів. В ньому розкрито поняття “аналізу” і обґрунтована необхідність проведення аналізу для успішної роботи підприємства, охарактеризована структура комплексного аналізу. А також показаний взаємозв'язок фінансового аналізу з управлінською діяльністю суб'єкта господарювання.

Другий розділ “Управління фінансовим станом БПП “Бонус” містить три підрозділи. В ньому проведений аналіз структури та динаміки балансу; аналіз економічного потенціалу та результативності фінансово-господарської діяльності.

Третій розділ “Оцінка фінансового стану БПП “Бонус” містить три підрозділи. У ньому подана оцінка фінансового стану підприємства за допомогою показників прибутковості; системи “Дюпон”; та показників інвестиційної привабливості підприємства.

Четвертий розділ роботи “Охорона праці на БПП “Бонус” містить організаційно-теоретичні та правові основи охорони праці та основи пожежної безпеки.

П'ятий розділ “Цивільна оборона на БПП “Бонус” містить основні принципи взаємозв'язку технологічного процесу з основними вимогами цивільної оборони.

Характеристика об'єкта дослідження

БПП ”Бонус” було створене в 1996 році, має оптимальне розміщення і працює в умовах високої конкуренції. Особливістю даного підприємства є те, що воно не має уставного фонду. Це пояснюється тим, що на момент створення підприємства в законах не було вказано про обов'язкову наявність уставного фонду при реєстрації підприємства. Тому підприємство розпочало свою діяльність виключно за позичкові кошти - банківський кредит.

БПП “Бонус” займається роздрібною торгівлею, а, зокрема, реалізацією горючо-мастильних матеріалів. В момент оприходування товари враховуються по початковій вартості, яка є собівартістю товару і складається з: оптова ціна + транспортні витрати. Транспортні затрати включаються в собівартість в розмірі реалізованого товару. Ціна, по якій іде реалізація продукції, називається роздрібною ціною. Нормативний документ, який регулює роздрібну ціну є Положення “Про державне регулювання ціни на нафтопродукти, що реалізуються на території України”. За цим положенням оптовик при реалізації продукції має право встановлювати свою надбавку в розмірі, що не перевищує 30%. Але на аналізуємо му підприємстві кінцева ціна встановлюється на рівні конкурентів або нижче.

На підприємстві відбувається постійне розширення діяльності, і, звичайно, відбувається і постійне переоснащення. Для обліку амортизаційних відрахувань, використовується податкова форма обліку амортизаційних відрахувань. Основні засоби враховуються на картках обліку основних засобів, яка кожного року переписується з усіма змінами і доповненнями.

Проводячи виробничо-господарську діяльність підприємство вступає у взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями, установами, працівниками підприємства та іншими особами. Ці взаємовідносини основані на різного роду грошових розрахунках. Всі розрахунки відбуваються через банківську установу. Прийняття-видачу грошей в касі проводить на даному підприємстві бухгалтер. Він несе повну відповідальність за збереження виданих йому грошових коштів. Основними нормативними актами, якими користуються на підприємстві, для обліку грошових коштів є Інструкція “Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті” затверджена постановою правління Національного банку України 11.12.1998 року; а також Інструкція “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” затверджена постановою правління Національного банку України від 29.03.2009 року №135.

На підприємстві ведеться оперативна, місячна, квартальна та річна звітність. Оперативна звітність - дозволяє кожен день прослідкувати за господарськими операціями здійснюванні на підприємстві, а також здійснювати взаємовідносини зі своїми партнерами.

Місячна і квартальна звітність крім балансу, звіту про фінансові результати і документів оперативної звітності включає і заповнення один торг і три торг.

Річна звітність включає тільки баланс і звіт про фінансові результати.

Аналіз цієї звітності дозволяє прослідкувати за діяльністю підприємства і виявити успіхи і прорахунки в його роботі.

Огляди джерел, використаних у роботі

При написанні роботи були розглянуті закони України, а також літературні джерела різни авторів. В основному опір був на літературні джерела, які містять методики проведення аналізу.

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ТА ЙОГО РОЛЬ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Сутність та задачі аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання

фінансовий управлінський баланс інвестиційний прибутковість

Етимологічно слово “аналіз” (від грецького analysis) означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування, розкладанням цілого на його складові. Аналіз по суті являє собою неодмінний атрибут діяльності людини у будь-якій сфері буття. Використовується він і у фінансово-господарській діяльності.

Фінансово-господарський аналіз вивчає економіку підприємства з метою оцінки результатів їх господарської діяльності і використанням фінансових ресурсів, причинно-наслідкові зв'язки, які їх визначають, виявлення резервів і шляхів підвищення ефективності роботи підприємства[19].

Для розкриття предмету фінансово-економічного аналізу і його змісту, вивчення завдань, які стоять перед ним в умовах розвитку ринкових засад в економіці, необхідно правильно розуміти сам термін “фінансово-господарська діяльність”.

Під фінансово-господарською діяльністю в ринковій економіці розуміють діяльність, спрямовану на раціональне використання наявних власних і залучених фінансових ресурсів з максимальним ефектом (який виражається рівнем прибутковості, рентабельності), на управління всіма господарськими процесами у русі такого спрямування[16].

Для досягнення успіху у ринковій конкурентній боротьбі підприємець повинен мати точне уявлення про розвиток безлічі економічних явищ, таких як попит і пропозиція на засоби виробництва, конкурентні товари і послуги, що його підприємство пропонує ринкові, про шляхи досягнення економії витрат на виробництво, підвищення ефективності використання наявних ресурсів та про інші складові підвищення ефективності своєї діяльності, Всі вони повинні бути певним чином описані, в тому числі обов'язково у взаємозв'язку, взаємозалежності і взаємозумовленості. Для того щоб таке описання і аналіз були ефективним інструментом управління підприємством, вони не можуть обмежуватись лише низкою безладних перерахувань і констатацій, локальних висновків. Вони обов'язково мають бути підпорядковані певній системі, і перш за все це стосується необхідності додержання діалектичного підходу до цілого та його частин, до аналізу і його протилежності - синтезу.

Систематичний підхід передбачає вивчення і аналіз фінансово-господарської діяльності як єдиного цілого, єдиної системи[7].

Аналіз фінансового стану - невід'ємний елемент як фінансового менеджменту на підприємстві так і його економічних взаємовідносин з партнерами та фінансово-кредитними системами.

За допомогою чітко організованого аналізу можна вчасно відстежити погіршення фінансового стану підприємства, коли поряд із показниками стабільності фінансового стану з'являються показники, що характеризують негативні тенденції у виробничій і господарській діяльності, які можуть призвести до банкрутства.

Тому основною метою аналізу фінансового стану є:

· виявити зміни в показниках фінансового стану;

· виявити фактор, що впливають на фінансовий стан підприємства;

· оцінити кількісні та якісні зміни фінансового стану;

· оцінити фінансове положення підприємства на конкретну дату;

· виявити тенденцію зміни фінансового стану підприємства

Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення; трансформації і використання інформації фінансового характеру, який має на меті вирішення таких задач:

· оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;

· оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення;

· виявити доступні джерела коштів і оцінити можливість і доступність їх мобілізації;

· спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

Розглядають внутрішній і зовнішній аналіз діяльності.

Внутрішній аналіз проводиться для потреб управління підприємством. Його результати використовують для планування, контролю і прогнозу фінансового положення.

Зовнішній аналіз проводиться всіма суб'єктами, які використовують опубліковану інформацію.

Основними задачами як внутрішнього так і зовнішнього аналізу є:

· загальна оцінка фінансового положення і факторів його зміни;

· вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональності їх розміщення і ефективності використання;

· дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

· визначення ліквідності і фінансової стійкості підприємства;

· довгострокове і короткострокове прогнозування стійкості фінансового положення.

Для вирішення цих задач вивчаються:

· наявність, склад і структура засобів підприємства, причини і наслідки їх змін, наявність, склад і структуру джерел засобів підприємства, причини і наслідки їх змін;

· стан, структура і зміна довгострокових активів;

· наявність, структура поточних активів і сфери виробництва і оборотності, причини і наслідки їх змін;

· ліквідність і якість дебіторської заборгованості;

· платоспроможність і фінансову гнучкість;

· ефективність використання активів і окупність інвестицій.

Крім того вирішуються і інші задачі. Наприклад, важливою задачею внутрішнього аналізу є оцінка ситуації, визначення можливостей отримання зовнішнього фінансування. Для цього визначається загальна необхідність підприємства в фінансових ресурсах, в тому числі і в залучених; рівень ділового ризику; результати переговорів з власниками капіталу. При зовнішньому аналізі вивчається реальна вартість майна підприємства , робиться прогноз наступних фінансових надходжень, структури капіталу, рівня і тенденції зміни дивідендів та ін[14].

1.2 Методика проведення фінансового аналізу на підприємстві

В даний час в світовій практиці відомі десятки показників, які використовуються для оцінки фінансово-господарського стану підприємства. Застосування тих чи інших показників зумовлюється цілями аналізу, інформаційними потребами зацікавлених осіб.

Але можливо узагальнення цих показників. Деталізований аналіз узагальнює ці показники. Його мета - це більш детальна характеристика майнового та фінансового положення господарюючого суб'єкта, результатів його діяльності в попередньому періоді, а також можливість розвитку суб'єктів на перспективу.

Фінансово-господарська діяльність забезпечується наявними фінансовими ресурсами (капіталом) - як власними так і позичковими. Їх розмір і стан розміщення в активи характеризується бухгалтерським балансом, який являє собою основне джерело аналізу фінансового стану. Валюта балансу відповідає про розмір фінансових ресурсів, якими володіє підприємство на звітну дату, а динаміка цього показника характеризує процес нарощування (або, навпаки, зменшення) фінансового потенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості будь-якого суб'єкта господарювання є постійне зростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів. Якщо має місце зменшення загальної суми фінансових ресурсів підприємства (валюти балансу), треба проаналізувати, за рахунок яких факторів це відбулося. Серед причин цього зменшення найважливіші такі:

· збитки від реалізації продукції, від позареалізаційних операцій

· ліквідація недоамортизованих об'єктів основних засобів і нематеріальних активів

· нестачі, крадіжки, псування товарно-матеріальних цінностей у разі не віднесення їх на винних

· витрати за рахунок прибутку на матеріальне заохочення працюючих, на виплату дивідендів, на соціальні заходи у розмірах, які перевищують новостворені відповідні цільові фонди

· зменшення суми довготермінових і короткотермінових кредитів комерційних банків, інших позикових ресурсів

Перші з чотирьох перерахованих факторів є результатом тих чи інших недоліків у діяльності підприємства, тобто завжди несуть негативне забарвлення. Що стосується скорочення суми кредитів та інших позичок, то при аналізі цього фактора слід з'ясувати, чи таке зменшення викликане об'єктивним станом фінансових ресурсів, чи воно було результатом зниження довіри до підприємства з боку кредиторів[16].

Починаючи аналіз стану підприємства по даним балансу, перше, на що необхідно звернути увагу, - це те, що для проведення аналізу неефективно розглядати показники за один період. Найцінніше вивчати дані, які охоплюють два і більше періодів. Прослідковуючи тенденції, можна знайти цінні ключові моменти в відношенні росту та інших факторів, які справляють вплив на діяльність підприємства[12].

Основні фонди служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних фондів(екстенсивно) так і через підвищення ефективності їх використання(інтенсивно). Найбільш економічно виправданим для підприємства є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження його наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін. Мета аналізу майнового стану полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними фондами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними підприємствами, виграти в якій можуть ті, які найбільш ефективно використовують всі види наявних ресурсів[20].

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство повинно забезпечити такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками майна, найманими працівниками.

Фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями[4].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Найбільш відомі та широко використовуються такі інструменти для аналізу фінансового стану, як відношення(коефіцієнти), розрахунок яких базується на наявності певних зв'язків між окремими статтями балансу. Вони показують відношення між двома величинами. Аналіз цих відхилень дозволяє виявити скриті явища. Правильне пояснення явища дає можливість побачити проблеми, які потребують більш поглибленого вивчення.

Вивчення відношень при аналізі фінансового положення необхідно для розуміння процесів, які відбуваються і більш правильної їх оцінки не тільки для поточного моменту, але й на перспективу[34].

Найбільш розповсюдженими і вивчаємими є слідуючи відношення: фінансової стійкості і ліквідності.

Фінансовий стан може бути стійким і нестійким(кризовим). Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно мати гнучку структуру капіталу, вміти організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне переважання доходів над видатками з метою забезпечення платоспроможності.

Фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівність своїх активів і пасивів в змінному внутрішньому і зовнішньому середовищі, гарантуюча його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість в рамках допустимого рівня ризику.

Фінансовий стан суб'єктів господарювання, його стійкість в багато чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позичкових коштів) і від оптимальної структури активів підприємства і в першу чергу від співвідношення основних і оборотних коштів.

Необхідність у власному капіталі зумовлена вимогами самофінансування підприємств. Він є основою самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу в тому, що він інвестується на довгостроковій основі і піддається найбільшому ризику. Чим вища його доля в загальній сумі активів і менша доля залучених коштів, тим вище буфер, який захищає кредиторів від збитків, отже, менше ризик збитків[8].

Але, потрібно зважати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в один період будуть накоплюватись кошти на рахунках в банку, а в інший їх буде недостатньо. Крім того, якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платити за кредитні ресурси, то залучуючи кошти, він може підвищити рентабельність власного (акціонерного) капіталу.

Але, в той же час, якщо кошти підприємства створенні за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким, так як з капіталом короткострокового користування необхідна постійна оперативна робота, направлена на контроль за своєчасним їх поверненням.

Отже, від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і залученого капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства. Правильна стратегія в цьому питанні може багатьом підприємствам підвищити ефективність діяльності.

Визначити фінансову стійкість можна і за допомогою визначення типу фінансової стійкості[5].

Співвідношення вартості запасів і величини власних та позичених джерел їх формування - один з найважливіших чинників стійкості фінансового стану підприємства разом зі співвідношенням реального власного і статутного капіталів. Рівень забезпеченості запасів джерелами формування є причиною того чи іншого рівня поточної платоспроможності (або неплатоспроможності) підприємства.

Найбільш узагальненим показником фінансової стійкості є надлишок або недостача джерел засобів для формування запасів, яку визначають як різницю величини джерел засобів і величини запасів[30].

Фінансовий стан підприємства можна розглядати і з позиції ліквідності.

Показники ліквідності дозволяють визначити здатність підприємства сплатити свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи свої поточні активи.

Підприємство може бути ліквідним в більший чи меншій мірі, оскільки в склад поточних активів входять різні оборотні засоби, серед яких є швидко реалізуємі так і важко реалізуємі для погашення зовнішньої заборгованості.

Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу -- це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) -- суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використанні для здійснення поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Активи, що швидко реалізуються (А2), -- активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємо відносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умові надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу та ряду інших факторів.

3. Активи, що повільно реалізуються (А3), -- найменш ліквідні активи -- це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості й попиту на продукцію, ЦІ конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.

4. Активи, що важко реалізуються (АД) -- це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу «Необоротні активи».

Отже, перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов'язання (П1) -- кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (П2) -- короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П3) -- довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви (П4) -- статті розділу І пасиву балансу.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови: ^;

А₁>П₁

А₂>П₂

А₃>П₃

А₄<П₄

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково : виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості.

Недотримання будь-якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної[30].

Проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства можна за допомогою показників оборотності та рентабельності підприємства.

Показники оборотності показують скільки раз в рік (чи за аналізуємий період) “обертаються” ті чи інші активи підприємства.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки підприємства, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення в грошову форму, безпосередньо впливають на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів відображає при інших певних умовах підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

В практиці найбільш часто використовують розрахунки оборотності коштів, вкладених в запаси товарно-матеріальних цінностей і використовується покупцями продукції підприємства в порядку комерційного кредитування. Значний інтерес являє собою рівень навантаження іншої частини використовуваних коштів, вкладених в майно.

Всі названі величини розраховуються у вигляді співвідношення показників. Але показникам оборотності оборотних коштів властиві і натуральні виміри. Їх можна виміряти числом оборотів за певний період часу чи тривалістю одного обороту[31].

Велике значення при аналізі поточних активів повинно бути приділено дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції і проблем збуту продукції підприємства її продають. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотних коштів.

Значну відносну вагу в складі джерел коштів підприємства займають залучені кошти, в тому числі і кредиторська заборгованість. Інколи, особливо на малих підприємства, може мати місце неповний облік заборгованості, тобто в балансі може бути показана сума, що менша реальної заборгованості.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність затрат та ін. Вони більш повно, ніж прибуток, показує кінцеві результати діяльності, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами[24].

Оцінити фінансовий стан підприємства можна за допомогою показників прибутковості, системи “Дюпон” та показників інвестиційної привабливості підприємства.

Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність в задоволенні інтересів держави, підприємства і працівників. Держава зацікавлена отримати якнайбільше прибутку в бюджет. Керівництво зацікавлене направити більшу частину прибутку на розширення виробництва. Працівники зацікавлені в підвищенні оплати праці.

Але, якщо держава обкладає підприємство дуже великими податками, то це не стимулює розвиток виробництва, у зв'язку з чим скорочується об'єм виробництва, і, як результат, скорочується надходження коштів до бюджету.

Теж може статися, якщо всю суму прибутку використати на матеріальне стимулювання працівників підприємства. В цьому випадку в перспективі зменшується виробництво продукції, так як не будуть оновлюватись основні виробничі фонди, скоротиться власний оборотний капітал, що в кінцевому результаті призведе до зниження життєвого рівня працівників, скороченню робочих місць. Але, якщо зменшити прибуток на матеріальне стимулювання працівників, то це в свою чергу призведе до зниження матеріальної заінтересованості працівників і зниженню ефективності виробництва. Особливо гостро дана проблема стоїть в умовах інфляції, коли покупна спроможність заробітної платні падає.

Система “Дюпон” показує взаємозв'язок між прибутком на інвестований капітал, обіговістю активів, чистим доходом та часткою кредитного капіталу. У лівій частині схеми досліджено чистий прибуток від реалізації та загальну величину активів підприємства. Поділивши величину чистого прибутку на виторг від реалізації визначимо, який відсоток від кожної гривні реалізованої продукції відкладається для власників [32].

Далі, щоб визначити, скільки разів щорічно підприємство “обертає” свої сумарні активи, виторг від реалізації ділиться на загальну суму активів. Результат множення дає значення коефіцієнта прибутковості активів (Рис. 1.1).

Рис. 1.1 Взаємозв'язок окремих показників оцінки фінансового стану підприємства (таблиця “Дюпон”)

Якщо б підприємство фінансувалося лише за рахунок власного капіталу, то значення коефіцієнта прибутковості власного капіталу та значення коефіцієнта прибутковості після вирахування податків та процентів були б однакові, тому що величина загальної вартості активів дорівнювала б величині власного (акціонерного) капіталу.

Якщо ж підприємство використовує позиковий капітал, величина цих коефіцієнтів не однакова. Якщо величина власного акціонерного капіталу менша, ніж 100 %, то коефіцієнт прибутку власного капіталу має бути більший, ніж коефіцієнт прибутковості після вирахування процентів та податків (рентабельність активів).

Особливістю є те, що коефіцієнт прибутковості активі після вирахування податків та відсотків повинен бути помножений на мультиплікатор власного (акціонерного) капіталу[32].

1.3 Взаємозв'язок фінансового аналізу з управлінською діяльністю суб'єкта господарювання

В даний час аналіз фінансово-господарської діяльності займає важливе місце серед економічних наук. Його розглядають в якості однієї з функцій управління виробництвом. Місце аналізу в системі управління можна відобразити схемою (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Місце аналізу в системі управління

Відомо, що система управління складається з наступних взаємопов'язаних функцій: планування, обліку, аналізу та прийняття управлінського рішення.

Планування забезпечує планомірність розвитку економіки підприємства, визначення шляхів досягнення кращих кінцевих результатів виробництва.

Облік забезпечує постійний збір, систематизацію та узагальнення даних, які необхідні для управління виробництвом і контролю за ходом виконання планів і виробничих процесів.

Але для управління виробництвом необхідно мати уявлення не тільки про хід виконання плану, результатах господарської діяльності, а й про тенденцію й характер змін, які відбуваються в економіці підприємства.

А осмислення, розуміння економіки досягається за допомогою аналізу. В процесі аналізу попередня інформація проходить аналітичну обробку: проводиться порівняння досягнутих результатів виробництва з даними за попередні періоди, з показниками інших підприємств та середньо галузевими; визначає вплив кожного фактора на величину результативного показника; виявляються помилки, невикористані можливості, перспективи та ін[34].

На основі результатів аналізу розробляються та обґрунтовуються управлінські рішення. Фінансово-господарський аналіз є основою для прийняття рішень і дій, обґрунтовує їх і є основою наукового управління виробництва, забезпечує його об'єктивність і необхідність і ефективність.

Таким чином, аналіз - це функція управління, яка забезпечує науковість прийняття рішення.

Як функція управління, фінансово-господарський аналіз тісно пов'язаний з плануванням та прогнозуванням виробництва, оскільки без поглибленого аналізу неможливо виконання цих функцій. Фінансово-господарський аналіз є засобом не тільки обґрунтування планів, але й контролю за їх виконанням. Планування починається і закінчується аналізом результатів діяльності підприємства. Аналіз дозволяє підвищити рівень планування, зробити його науково обґрунтованим.

Також велика роль відводиться аналізу при визначенні і використанні резервів підвищення ефективності виробництва. Він сприяє економному використанню ресурсів, виявленню та впровадженню передового досвіду, науковій організації праці, нової техніки і технології виробництва, попередженню зайвих витрат та ін. Таким чином, фінансово-господарський аналіз є важним елементом в системі управління виробництвом, дійовим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, основою розробки науково-обґрунтованих планів і управлінських рішень. Необхідність аналізу з кожним роком зростає. Це зумовлено різними обставинами.

По-перше, необхідністю невідхильного підвищення ефективності виробництва у зв'язку з ростом дефіциту та цін на ресурси, підвищення науко- та капіталоємкості виробництва.

По-друге, відходом від командно-адміністративної системи управління і поступовим переходом до ринкових відносин.

По-третє, створення нових форм господарювання у зв'язку з роздержавленням економіки, приватизацією підприємств та іншими причинами.

В цих умовах керівник підприємства не може розраховувати тільки на свою інтуїцію. Управлінські рішення та дії сьогодні повинні базуватись на точних розрахунках, глибокому та всесторонньому аналізі[25].

Недооцінка ролі фінансово-господарської діяльності приводить до помилок в планах і управлінських рішеннях, і це приносить значні втрати. І, навпаки, ті підприємства, на яких серйозно відносяться до фінансово-господарського аналізу, мають добрі результати, високу економічну ефективність.

Таким чином, фінансово-господарський аналіз, який проводиться правоохоронними органами являє собою систематичне дослідження показників, які характеризують різні сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, для виявлення деструктивних відхилені в цій діяльності і випадків порушення фінансово-господарської дисципліни з метою їх своєчасного попередження[19].

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ БПП “БОНУС”

2.1 Аналіз структури та динаміки балансу

Аналіз структури статей балансу та динаміки його змін проводиться за допомогою одного з наступних способів:

· аналіз безпосередньо по балансу без попередньої зміни балансових статей;

· складання порівняльного аналітичного балансу шляхом з'єднання деяких однорідних за структурою елементів балансових статей;

· проведення додаткового корегування балансу на індекс інфляції з наступним з'єднанням статей в необхідному аналітичному розрізі.

У більшості випадків аналіз структури і динаміки фінансового стану підприємства проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна отримати шляхом ущільнення деяких статей і доповнення його показниками структури.

Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить воєдино і систематизує ті розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом.

Після проведення групування і зведення результатів в таблицю 2.1, проведемо аналіз.

Звернемо спочатку увагу на зміну в майновому стані підприємства. Так в 2008 році порівняно з 2007 роком майно підприємства збільшилось на 16,58%. Це свідчить про розширення підприємством господарського обороту, що в цілому є позитивною характеристикою.

Наступний крок - проаналізуємо структуру активів.

Таблиця 2.1

Аналітичний баланс БПП “Бонус” за 2008 рік

Показники	Абсолютні величини	Відносні величини	Відхилення	Відношення абсолютних величин
	На поча ток	На кін ець	На поча ток	На кі нець	Абсо-лют-них вели чин	Відносних вели чин	до початку пері оду	До валю-ти балансу
1. Необоротні активи
Незавершене будівництво	5.6	5.8	5.56	4.94	0.2	-0.62	3.57	1.2
Основні засоби	17.4	17.9	17.28	15.2	0.5	-2.04	2.87	2.99
Усього за розділом 1	23.0	23.7	22.84	20.19	0.7	-2.65	3.04	4.19
2. Оборотні активи
Запаси	49.3	37.3	48.96	31.77	-12.0	-17.18	-24.34	-71.86
Витрати майбутніх періодів	17.9	27.7	17.77	23.59	9.8	5.82	54.75	58.68
Грошові кошти і їх еквіваленти	9.1	27.1	9.04	23.08	18.0	14.04	197.8	107.78
Інші оборотні активи	1.0	1.0	0.99	0.85	0	-0.15	0	0
Усього за розділом 2	77.3	93.1	76.76	79.3	15.8	2.54	20.44	94.61
3.Витрати май бутніх періодів	0.4	0.6	0.4	0.51	0.2	0.11	50.0	1.2
Баланс	100.7	117.4	100	100	16.7	0	16.58	100
1. Власний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	90.6	104.2	89.97	88.8	13.6	-1.21	15.01	81.44
Усього за розділом 1	90.6	104.2	89.97	88.8	13.6	-1.21	15.01	81.44
2.Забезпечення наступних вит рат і платежів
Цільове фінан сування	6.0	6.0	5.96	5.11	0	-0.87	0	0
Усього за розділом 2	6.0	6.0	5.96	5.11	0	-0.87	0	0
4. Поточні зобов'зання
Кредиторська заборгованість	-	-	-	-	-	-	-	-
Поточні зобо в'я зання за розрахунками	1.3	2.4	1.29	2.04	1.1	0.75	84.62	6.59
Інші поточні зобов'язання	2.8	4.8	2.78	4.09	2.0	1.31	71.42	11.98
Усього за розділом 4	4.1	7.2	4.07	6.13	3.1	2.06	75.61	18.56
Баланс	100.7	117.4	100	100	16.7	0	16.58	100

В структурі сукупних активів підприємства необоротні активи займають незначну частину: в 2007 році - 22,84%, в 2008 році - 20,19%. Це говорить про те, що підприємство має “легку” структуру активів, що свідчить про мобільність майна підприємства. Також необхідно відмітити, що попередньо з попереднім, в 2008 році доля необоротних активів в майні підприємства знизилась на 2,65%. Такі зміни сприяють оборотності.

Вартість оборотних активів підприємства в 2008 році зросла на 15,8 тис. грн. (або на 2,54% порівняно з 2007 роком). При цьому збільшилась на 94,61% доля оборотних активів в структурі активів підприємства. Це свідчить про збільшення обсягів реалізації.

Розглянемо зміну окремих оборотних статей активів підприємства. Як видно з розрахунків, найбільший вклад в формування оборотних активів підприємства як в 2007 році так і в 2008 році внесли запаси 48,96% і 31,77% відповідно. В 2008 році в формування оборотних активів підприємства внесла також і дебіторська заборгованість - 23,59% та грошові кошти - 23,08%.

Дані, які показані в пасивах аналітичного балансу, дозволяють визначити, які зміни виникли в структурі власного і позиченого капіталу. В даному випадку основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал, а конкретніше - це нерозподілений прибуток. За 2007 рік його доля в структурі пасивів склала 89,97%. За 2008 рік його доля дещо зменшилась (на 1,21%) і склала 88,76%. Це пов'язано з ростом позичкових коштів.

Розглянемо тепер вплив позичкових коштів на формування майна підприємства. За 2007-2008 роки вони складають незначну частину в структурі майна підприємства, порівняно з власним капіталом, відповідно 10,03% та 6,18%. І в формуванні вартості майна складають лише 18,56%, в той час як власний капітал - 81,44%.

Аналіз проведений з використанням таблиці 2.2 дає такі результати.

В першу чергу звернемо увагу на зміну в майновому стані підприємства. Так в 2009 році порівняно з 2008 роком майно підприємства збільшилось на 15,76%. Це свідчить про розширення підприємством господарського обороту, що в цілому є позитивною характеристикою.

Наступний крок - проаналізуємо структуру активів.

В структурі сукупних активів підприємства необоротні активи займають незначну частину: в 2008 році - 20,19%, в 2009 році - 17.73%. Це говорить про те, що підприємство має “легку” структуру активів, що свідчить про мобільність майна підприємства

Таблиця 2.2

Аналітичний баланс БПП “Бонус” за 2009 рік

Показники	Абсолютні величини	Відносні величини	Відхилення	Відношення абсолютних величин
	На поча ток	На кін ець	На поча ток	На кі нець	Абсолютних вели чин	Відносних ве личин	до почат ку пері оду	до ва люти бала нсу
1. необоротні активи
Незавершене будівництво	5.8	6.8	4.94	5.0	1.0	0.06	17.24	5.4
Основні засоби	17.9	17.3	15.24	12.73	-0.6	-7.46	-3.35	-3.24
Усього за розділом 1	23.7	24.1	20.19	17.73	0.4	-2.46	1.69	2.16
2. Оборотні активи
Запаси	37.3	74.7	31.77	54.97	37.4	23.2	100.27	202.16
Дебіторська заборгованість	27.7	26.8	23.59	19.72	-0.9	-3.87	-3.25	-4.86
Грошові кошти і їх еквіваленти	27.1	8.8	23.08	6.47	-18.3	-16.61	-67.53	-98.92
Інші оборотні активи	1.0	1.0	0.85	0.74	0	-0.11	0	0
Усього за розділом 2	93.1	111.3	79.3	81.9	18.2	2.6	19.55	98.38
3.Витрати майбутніх періодів	0.6	0.5	0.51	0.37	-0.1	-0.14	16.67	-0.54
Баланс	117.4	135.9	100	100	18.5	0	15.76	100
1. Власний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	104.2	122.0	88.76	89.77	17.8	1.01	17.0	96.22
Усього за розділом 1	104.2	122.0	88.76	89.77	17.8	1.01	17.08	96.22
2.Забезпечення наступних вит рат і платежів
Цільове фінансування	6.0	6.0	5.11	4.41	0	-0.7	-	-
Усього за розділом 2	6.0	6.0	5.11	4.41	0	-0.7	-	-
4. Поточні зобов'зання
Кредиторська заборгованість	-	-	-	-	-	-	-	-
Поточні зобов 'яз. за розрах.	2.4	2.4	2.04	1.77	0	-0.27	0	0
Інші поточні зобов'язання	4.8	5.5	4.09	4.05	0.7	-0.04	14.58	3.78
Усього за розділом 4	7.2	7.9	6.13	5.82	0.7	-0.32	9.72	3.78
Баланс	117.4	135.9	100	100	18.5	0	15.76	100

Необхідно відмітити, що порівняно з 2008 роком, в 2009 році доля необоротних активів в майні підприємства знизилась на 2,46%.

Вартість оборотних активів підприємства в 2009 році зросла на 18,2 тис. грн. (або на 19,55% порівняно з 2008 роком). При цьому збільшилась на 2,6% доля оборотних активів в структурі активів підприємства. Це свідчить про збільшення обсягів реалізації.

Розглянемо зміну окремих оборотних статей активів підприємства. Як видно з розрахунків, найбільший вклад в формування оборотних активів підприємства як в 2008 році найбільший вклад в формування оборотних активів внесли запаси 40,06%. В 2009 році, при збільшені абсолютного значення запасів на 37,4 тис. грн. (або на 23,2%) доля їх в складі оборотних активів зросла до 67,12. Такий ріст запасів призвів до збільшення вартості майна на 202,16%.А зменшення вартості майна визване значним зменшенням грошових коштів та їх еквівалентів на 18,3 тис. грн. (або на 16,61%) за рахунок значного переливу коштів в статтю “Запаси”.

Після аналізу активу балансу, перейдемо до аналізу пасиву.

Як видно з розрахунків основним джерелом формування майна підприємства є нерозподілений прибуток. За 2008 рік його доля в структурі пасивів склала 88,76%. За 2009 рік його доля в структурі дещо збільшилась (на 1,01%) і склала 89,77%.

Розглянемо тепер вплив позичкових коштів на формування майна підприємства. За 2008-2009роки вони складають незначну частину в структурі майна підприємства, відповідно 11,24% та 10,22%. Майже половину позичкових складає цільове фінансування - 5,1% та 4,41%.

Загалом, аналіз, який був проведений за вище вказані періоди показує, що підприємство має стійкий фінансовий стан. Дещо інше прослідковується при аналізі балансу за 2010 рік. Дані для цього аналізу приведені в таблиці 2.3.

Так, в 2010 році майновий стан підприємства порівняно з 2009 роком збільшився на 76,16%.Це свідчить про розширення реалізаційного обороту. Загалом, це позитивна тенденція.

До 2009 року необоротні активи займали незначну частину, але в 2010 році наблюдається швидке збільшення долі необоротних активів, тепер вона складає майже 63% в майні підприємства. При цьому необхідно звернути увагу на те, що в структурі необоротних активів підприємства значно збільшилась така стаття як “Незавершене будівництво”. Збільшення по цій статті свідчить про відплив коштів з основної виробничої діяльності. Але з іншої сторони, дане збільшення можна розглядати як розширення діяльності.

З розрахунків видно, що вартість оборотних активів, порівняно з 2009роком, знизилась на 23,4 тис. грн. (або на 21,02%), а в структурі активів на 45,18%.

Таблиця 2.3

Аналітичний баланс БПП “Бонус” за 2010 рік

Показники	Абсолютні величини	Відносні величини	Відхилення	Відношення абсолютних величин
	На поча ток	На кі нець	На початок	На кі нець	Абсолютних вели чин	Відносних вели чин	до почат ку пе ріоду	До валю ти ба лансу
1. необоротні активи
Незавершене будівництво	6.8	68.4	5.0	28.57	61.6	23.57	905.9	59.52
Основні засоби	17.3	82.4	12.73	34.4	65.1	21.69	376.3	62.9
Усього за розділом 1	24.1	150.8	17.73	62.99	126.7	45.26	525.7	122.4
2. Оборотні активи
Запаси	74.7	44.9	54.97	18.71	-29.8	-36.26	-39.9	-28.8
Дебіторська заборгованість	26.8	22.2	19.72	9.27	-4.6	-10.45	-17.2	-4.44
Грошові кошти і їх еквіваленти	8.8	18.4	6.47	7.69	9.6	1.22	109.1	9.27
Інші оборотні активи	1.0	2.4	0.74	1.0	1.4	0.26	140.0	1.35
Усього за розділом 2	111.3	87.9	81.9	36.72	-23.4	-45.18	-21.02	-22.61
3.Витрати майбутніх періодів	0.5	0.7	0.37	0.2	0.2	-0.08	40.0	0.19
Баланс	135.9	239.4	100	100	103.5	0	76.16	100
1. Власний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	122.0	136.8	89.77	57.14	14.8	-32.63	12.13	14.3
Усього за розділом 1	122.0	136.8	89.77	57.14	14.8	-32.63	12.13	14.3
2.Забезпечення наступних витрат і платежів
Цільове фінансування	6.0	-	4.41	-	-6.0	-4.41	-100	-5.8
Усього за розділом 2	6.0	-	4.41	-	-6.0	-4.41	-100	-5.8
4. Поточні зобов'зання
Кредиторська заборгованість	-	91.9	-	38.39	91.9	38.39	-	88.79
Поточні зобов'язання за розрахунками	2.4	2.0	1.77	0.84	-0.4	-0.93	-1.67	-0.39
Інші поточні зобов'язання	5.5	8.7	4.05	3.63	3.2	-0.42	7.64	3.09
Усього за розділом 4	7.9	102.6	5.82	42.86	94.7	37.04	1198.73	91.5
Баланс	135.9	239.4	100	100	103.5	0	76.16	100

Проаналізуємо, що ж визвало такий спад долі оборотних активів - це зменшення статті “запаси” на 29,8 тис. грн. (або на 39,89%). Але основною причиною є різке збільшення долі необоротних активів в вартості майна підприємства.

Аналіз пасиву показує, що нерозподілений прибуток збільшився на 14,8 тис. грн., але в структурі пасивів склав 57,14%, що нижче за попередній період на 32,63%. Це пояснюється значним збільшенням поточних зобов'язань, зокрема кредиторської заборгованості. В цьому році наблюдається зниження долі власного капіталу і зростання позичкового. Негативно це можна розглядати зі сторони банків і зі сторони інвесторів, адже вони зацікавлені в більшій долі власних коштів у підприємства, що знижує фінансовий ризик. Але для підприємства, при умові, що позичені кошти отримані під менший відсоток, ніж економічна рентабельність підприємства, це дає змогу розширити виробництво і підвищити дохідність власного капіталу. Порівняно з 2009 роком відбувається різкий ріст позичкових коштів на 94,7 тис. грн. (або на 37,04%). І майже на половину, а точніше на 42,86%, формування майна підприємства відбувається за рахунок позичкових коштів. Основну долю складає кредиторська заборгованість, яка складає 38,39% в формуванні пасиву балансу, чи 89, 57% в формуванні поточних зобов'язань. Такі зміни є в цілому позитивною тенденцією, так як доля власного капіталу залишається більшою за 50%, а в останньому періоді відбулось залучення позичкових коштів у вигляді кредиторської заборгованості, що в перспективі розглядається як розширення діяльності.

Аналіз діяльності підприємства за порівняльним аналітичним балансом має такий вигляд. Дані для аналізу приведені в таблиці 2.4.

Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в наявності підприємства, тобто про вкладення його у відповідне майно та матеріальні цінності, про залишки вільної грошової маси і т. д. Ці данні можна отримати з аналізу статей балансу.

В першу чергу звернемо увагу на зміни в майновому стані підприємства. В даному випадку вартість майна підприємства збільшилась на 2.6 %, що свідчить про розширення підприємством господарського обороту, і в цілому є позитивною характеристикою. В структурі сукупних активів підприємства найбільшу відсоткову вагу мають необоротні активи (61.24 %). Це свідчить про значні накладні витрати і високої залежності від зміни виручки. При цьому варто відмітити, що в порівнянні з попереднім періодом доля необоротних активів у майні підприємства знизилась на 1.75 %. Такі зміни сприяють прискоренню оборотності.

Таблиця 2.4

Аналітичний баланс БПП “Бонус” за 2011 рік

Показники	Абсолютні величини	Відносні величини	Відхилення	Відношення абсолютних величин
	На поча ток	На кі нець	На початок	На кі нець	Абсолютних вели чин	Відносних вели чин	до почат ку пе ріоду	До валю ти ба лансу
1. необоротні активи
Незавершене будівництво	68.4	19.2	28.57	7.82	-49.2	-20.75	-71.9	-793.5
Основні засоби	82.4	131.2	34.4	53.42	48.8	19.0	59.2	787.1
Усього за розділом 1	150.8	150.4	62.99	61.24	-0.4	-1.75	-0.26	-6.45
2. Оборотні активи
Запаси	44.9	53.8	18.71	21.9	8.9	3.19	19.82	143.5
Дебіторська заборгованість	22.2	17.8	9.27	7.25	-4.4	-2.02	-19.8	-70.9
Грошові кошти і їх еквіваленти	18.4	20.3	7.69	8.26	1.9	0.57	10.3	30.64
Інші оборотні активи	2.4	2.6	1.0	1.07	0.2	0.07	8.3	3.28
Усього за розділом 2	87.9	94.5	36.72	38.48	6.6	1.76	7.5	106.45
3.Витрати майбутніх періодів	0.7	0.7	0.29	0.28	-	-0.01	-	-
Баланс	239.4	245.6	100	100	6.2	-	2.59	100
1. Власний капітал
Нерозподілений прибуток	136.8	164.5	57.14	66.98	27.7	9.84	20.25	446.8
Усього за розділом 1	136.8	164.5	57.14	66.98	27.7	9.84	20.25	446.8
4. Поточні зобов'язання
Кредиторська заборгованість	91.9	69.7	38.39	28.38	-22.2	-10.01	-24.16	-358
Поточні зобов'язання за розрахунками	2.0	2.3	0.84	0.94	0.3	0.1	15.0	4.84
Інші поточні зобов'язання	8.7	9.1	3.63	3.7	0.4	0.07	4.6	6.49
Усього за розділом 4	102.6	81.1	42.86	33.02	-21.5	-9.84	-20.9	-346
Баланс	239.4	245.6	100	100	6.2	-	2.59	100

Також слід звернути увагу на зменшення такої статті як “незавершене виробництво”. Її вартість зменшилась на 49.2 тис. грн., чи на 71.2 %.

Вартість оборотних активів підприємства зросла на 6.6 тис. грн., чи на 7.5 %. І їх доля в майні підприємства зросла на 1.76 %. Як вже вказувалось, це свідчить про розширення виробництва.

Розглянемо вплив окремих статей оборотних активів.

Як видно з таблиці 2.4, найбільший вклад в формування оборотних активів підприємства внесли “Запаси” (56.9 %), які в порівнянні з попереднім періодом зросли на 8.9 тис. грн., чи на 19.8 %. Також значний вплив на ріст оборотних активів склали “Грошові кошти і їх еквіваленти”, які в порівнянні з попереднім періодом зросли на 7.9 тис. грн. і в долі оборотних активів склали 21.5 %.

Також позитивною тенденцією є зменшення дебіторської заборгованості, яка в порівнянні з попереднім періодом зменшилась на 4.4 тис. грн., чи на 19.8 %. Адже зменшення дебіторської заборгованості є одним з джерел залучення додаткових коштів в оборот.

Аналіз який проводиться в пасиві балансу, дозволяє визначити, які зміни відбулись в структурі власного і залученого капіталу, скільки залучено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів, тобто пасив показує, звідки взялись кошти, направлені на формування майна підприємства.

Необхідність у власному капіталі зумовлена вимогою самофінансування підприємства.

Статутний капітал - основа самостійності і незалежності підприємства.

В даному випадку основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. На початок періоду його доля в структурі пасиву складала 57.14 %. На кінець звітного періоду доля власного капіталу в структурі пасивів дещо збільшилась (на 9.84 %) і склала 66.98 %. Така структура джерел формування майна підприємства є відзнакою фінансової стійкості підприємства.

Аналізуючи структуру залученого капіталу видно, що на початок звітного періоду доля поточних зобов'язань складала 42.86 % в структурі пасивів, а на кінець дещо знизилась ( на 9.84 %) і склала 33.02 %. Це зменшення відбулось за рахунок зменшення кредиторської заборгованості на 22.2 тис. грн., чи на 24.16 % .

Загалом, збільшення джерел формування майна підприємства відбулось за рахунок власного капіталу підприємства на 27.7 %. Загальний аналіз зміни в динаміці окремих розділів балансу за аналізуємі періоди можна представити у вигляді графіків, які будуються за допомогою основ моделювання. Аналіз зміни в динаміці показників розділу “Необоротні активи” наведений на графіку (рис. 2.1)

Рис. 2.1 Динаміка зміни показників розділу “Необоротні активи” БПП “Бонус”

З наведеного графіку видно, що на підприємстві в період з 2007 по 2009 рік спостерігається незначне збільшення необоротних активів, а в період з 2009 по 2010 рік відбувається значний стрибок. Це можна пояснити розширенням фондом основних засобів на підприємстві.

Розглянемо аналіз зміни динаміки показників оборотних коштів з урахуванням зміни його окремих статей. Цей аналіз більш наглядно можна представити за допомогою процесу моделювання. Так на рис.2.2 представлений вплив в динаміці на зміну суми оборотних коштів його статей.

Рис. 2.2 Динаміка зміни показників розділу “Оборотні активи” БПП “Бонус”

З даної моделі видно, що найбільше значення показника оборотних активів спостерігається в 2009 році. Цьому сприяв значний ріст статті “Запаси” на 37,4 тис. грн. і хоча відбулося зниження таких статей як “Дебіторська заборгованість” на 0,9 тис. грн. і “Грошові кошти” на 18,3 тис. грн., але це все одно не посприяло зниженню загальної суми оборотних активів.

В 2010 році прослідковується зниження показника оборотних коштів на 23,4 тис. грн. це пояснюється значним переливом коштів в необорні активи. В основному відбулося вивільнення коштів з такої статті як “Запаси”, їх сума в порівнянні з попереднім періодом зменшилась на 29,8 тис. грн.

Але в 2011 році спостерігається тенденція росту суми оборотних активів. Цьому сприяло збільшення сум запасів та грошових коштів на балансі підприємства.

Дебіторська заборгованість, як видно з наведеного вище графіку, починаючи з 2008 року поступово знижається. Для підприємства це розглядається як позитивна тенденція, адже це сприяє залученню додаткових коштів в його діяльність.

Аналіз динаміки пасиву балансу можна розглянути з позиції моделювання зміни динаміки власного і залученого капіталу. Такий взаємозв'язок показаний на рис. 2.3.

Рис. 2.3 Динаміка зміни показників пасиву балансу БПП “Бонус”

З даної моделі видно, що майно підприємства зростає в динаміці. Особливо стрімкий ріст спостерігається в 2010 році, це зумовлено: по-перше, поступовим ростом власного капіталу; по-друге, стрімким ростом залученого капіталу, в основному за рахунок росту кредиторської заборгованості. А її часткове погашення в 2011 році спричинило зниження залученого капіталу.

Як видно з наведеного вище графіку власний капітал підприємства є основним джерелом формування майна підприємства. А його поступовий ріст в динаміці свідчить про успішну роботу підприємства і отримання стабільного прибутку.

2.2. Аналіз економічного потенціалу БПП “Бонус”

Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежить від оптимальної структури джерел капіталу (співвідношення власних і залучених коштів) і від оптимальної структури активів підприємства, і в першу чергу від співвідношення основного і оборотного капіталу.

Для визначення фінансової стійкості використаємо дані, що приведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Розрахунок показників фінансової стійкості БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки
	2007	2008	2009	2010	2011
Власний капітал	90.6	104.2	122.0	136.8	164.5
Загальна вартість капіталу	100.7	117.4	135.9	239.4	245.6

Продовження табл. 2.5

Показники	Періоди, роки
	2007	2008	2009	2010	2011
Цільове фінансування	6.0	6.0	6.0	-	-
Поточні зобов'язання	4.1	7.2	7.9	102.6	81.1
Необоротні активи	23.0	23.7	24.1	150.8	150.4
Запаси	49.3	37.3	74.7	44.9	53.8
Основні засоби	17.4	17.9	17.3	82.4	131.2

Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник відносної ваги загальної суми власного капіталу в валюті всіх коштів авансованих підприємством, тобто відношення загальної суми власного капіталу до валюти балансу. В практиці цей відносний показник отримав назву коефіцієнту автономії. За ним визначають наскільки підприємство залежить від залученого капіталу.

Цей показник розраховується за формулою 2.1:

(2.1)

де,

ВК - власний капітал підприємства;

ЗВ - загальна вартість капіталу підприємства.

Чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому впоратись з негараздами економіки, і це розуміють кредитори підприємства і його керівники.

Для коефіцієнту автономії бажано, щоб він перевищував по своїй величині 50%. В цьому випадку кредитори відчувають себе спокійно, розуміючи, що весь залучений капітал може бути компенсований за рахунок власності підприємства.

Обратним коефіцієнту автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Він характеризує долю залучених коштів в загальній сумі коштів фінансування.

Коефіцієнт фінансової залежності розраховується за формулою 2.2:

(2.2)

Ріст цього показника в динаміці означає підвищення долі залучених ресурсів в фінансуванні підприємстві, а ,отже, і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу показує яких коштів у підприємства більше - залучених чи власних. Даний коефіцієнт розраховується за формулою 2.3:

(2.3)

де,

ЗП - зобов'язання підприємства;

Чим більше коефіцієнт перевищує 1, тим більша залежність підприємства від залучених коштів. Він дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування:

(2.4

де,

ВОК - власний оборотний капітал.

В фінансовому аналізі також найбільш часто знаходить застосування коефіцієнт забезпечення поточних активів власними джерелами фінансування. Він показує, яка частина оборотних коштів підприємства була профінансована за рахунок власного капіталу. Допустиме значення показника не нижче 0,1.

Розраховується він за формулою 2.5:

(2.5)

де,

ПА - поточні зобов'язання.

Забезпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами. Даний коефіцієнт показує, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами і не потребують залучених коштів. Вважається, що нормальне значення цього показника повинно бути не нижче 0,5. І розраховується він за наступною формулою:

(2.6)

де,

МЗ - матеріально-виробничі запаси.

Коефіцієнт реальної вартості майна визначає, яку частину в вартості майна складають засоби виробництва. Даний коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Він важливий, якщо підприємство бажає встановити договірні відносини з новими партнерами - постачальниками чи покупцями. Він допоможе їм визначити доцільність заключення договору.

Даний коефіцієнт розраховується за формулою:

(2.7)

де,

РА - реальні активи (сумарна величина основних засобів по залишковій вартості, виробничі запаси, незавершене виробництво).

Проведені розрахунки за приведеними вище показниками зведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз фінансової стійкості БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки	Ланцюгові відносні відхилення, %
	2007	2008	2009	2010	2011	2008	2009	2010	2011
Коефіцієнт автономії	0.9	0.89	0.9	0.57	0.67	-1.11	1.12	-36.7	17.5
Коефіцієнт залежності	1.11	1.2	1.11	1.75	1.49	0.9	-0.9	57.66	-14.9
Коефіцієнт співвідношення коштів	0.11	0.13	0.11	0.75	0.49	18.18	-15.4	581.8	-34.7
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0.75	0.77	0.8	-0.1	0.09	2.67	3.9	-47.37	190.0
Коефіцієнт забезпечення поточних активів	0.87	0.86	0.88	-0.16	0.15	-1.15	2.3	-50.98	190.0
Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів	1.37	2.16	1.31	-0.31	0.26	57.66	-39.4	-61.83	195.0
Коефіцієнт реальної вартості майна	0.18	0.15	0.39	0.35	0.55	-16.67	160	-10.26	57.1

Впродовж 2007-2009 років коефіцієнт автономії наблюдався на рівні 0,9 або 90%. Тобто даний коефіцієнт значно переважає критичне значення. Чим вище значення даного коефіцієнту, тим фінансово стійке, стабільне та незалежне від кредиторів підприємство. І чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому подолати негаразди економіки, і це дуже добре розуміють і кредитори.

Адже в цьому випадку вони відчувають себе спокійно, розуміючи, що всі позичені кошти можуть компенсовані власністю підприємства.

В 2010 році вже прослідковується різке зниження цього коефіцієнту до 0,57. Це пояснюється значним припливом позичкових коштів. Але поки він буде залишатись на рівні більш 50%, то фінансовий стан можна вважати стійким. Тим більше, що в 2011 році відбувся ріст показника на 17.5 %. Що свідчить про зростання фінансової стійкості підприємства.

Доповненням цього коефіцієнту є коефіцієнт фінансової залежності. Позитивним вважається, коли цей коефіцієнт зменшується в динаміці і наближається до 1, що спостерігається впродовж 2007-2009 років. В 2010 році спостерігається різкий ріст цього коефіцієнту, що свідчить про збільшення долі позичкових коштів і втрати фінансової залежності. Але вже в 2011 році цей показник зменшується на 14.9 %, що вказує на покращення фінансової стійкості.

Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів дає більш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він показує, яких коштів у підприємства більше власних чи позичених. Зниження цього показника в динаміці свідчить про зниження залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Дане положення характерно для показників 2007-2009 та 2011 років. Даний коефіцієнт також показує, скільки одиниць позичкових коштів припадає на кожну одиницю власних. Так в 2008 році на 1 грн. власних коштів припадає 13 коп.; в 2007 та 2009 роках - 11 коп., в 2011 році - 49 коп. В 2010 році спостерігається збільшення цього коефіцієнту, і вже на 1 грн. припадає 75 коп. З однієї сторони це негативне явище, адже зменшується фінансова стійкість підприємства, але з іншого, обслуговування власних коштів коштує значно дешевше, а також ці кошти йдуть на цільове використання - на розширення діяльності.

При аналізі маневреності власного капіталу необхідно звернути увагу на ріст даного показника в динаміці. Незначне збільшення свідчить про нормальну діяльність. Так впродовж 2007-2009 років даний коефіцієнт зростав в динаміці від 0.73 до 0.8 відповідно. В 2010 році даний коефіцієнт знижується до - 0.1. Дане зниження свідчить про те, що у підприємства не вистачає власних джерел фінансування. Загалом це свідчить про зниження фінансової стійкості та залежності від зовнішніх джерел. Та в продовж 2011 року відбувся ріст показника до 0.09, що характеризується як позитивна тенденція. І хоча значення показника в порівнянні з попередніми роками не значне, але його ріст на 190 % в порівнянні з попереднім періодом, свідчить про поступове відновлення фінансової стійкості та незалежності від зовнішніх джерел фінансування.

В аналізі найбільш частіше знаходить застосування коефіцієнт забезпечення поточних активів. Так в 2007-0,87, в 2008 і 2009 - 0,86 і 0,88 відповідно. Це значно перевищує критичне значення, що розглядається як позитивна тенденція. Але в 2010 році ця тенденція значно знижується і значення коефіцієнту складає - 0,16. Це ще раз підтверджує, що поточні активи в цьому періоді профінансовані також за рахунок і залучених коштів. В 2011 році відбуваються зміни як і з попереднім показником, тобто його ріст в динаміці на 190 % і зростання до 0.15.

Аналіз забезпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами показує в якій мірі запаси покриті власними джерелами фінансування. Так значення цього коефіцієнту в 2007 - 1,37; в 2008 - 2,16; в 2009 - 1,31 - це свідчить про те, що у підприємства більше власних коштів, ніж їх необхідно для фінансування запасів. Але в 2010 році фінансування запасів відбувається і за рахунок позичених коштів. І хоча в 2011 році показник не відповідає встановленому нормативу, але ріст показника до рівня 0.26 свідчить про відновлення самостійності в фінансування запасів.

Аналіз коефіцієнту реальної вартості майна показує, що його значення знаходиться нижче критичного. В даному випадку єдине, що можна зробити - це збільшити майно реалізаційного призначення або за рахунок залучених або за рахунок коштів від фінансових результатів. Лише в 2011 році відбувся значний ріст показника (на 87.1 %) і його значення відповідає встановленому нормативу.

Крім розрахунку коефіцієнтів, фінансову стійкість можна визначити і за допомогою вивчення співвідношення активу і пасиву балансу.

Матеріальні оборотні засоби підприємства являють собою запаси, вартість яких показана в другому розділі активу балансу. Вартість матеріальних оборотних засобів підприємства являє собою загальну вартість запасів.

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних засобів (запасів) використовується декілька показників, які характеризують види джерел:

· власні оборотні кошти (ВОК);

· власні оборотні кошти і довгострокові позичкові джерела формування запасів();

· загальна величина основних джерел формування запасів()

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідає три показника забезпеченості запасів джерелами формування. Вони розраховуються наступним чином.

Залишок(+) чи нестача(-) власних оборотних коштів:

=ВОК-МЗ (2.8)

Залишок(+) чи нестача(-) власних оборотних коштів і довгострокових позичкових джерел формування запасів:

=-МЗ (2.9)

Залишок(+) чи нестача(-) загальної величини основних джерел формування запасів:

-МЗ (2.10)

За допомогою цих показників визначається трьохкомпонентний тип фінансової стійкості підприємства:

S(Ф)=1, якщо Ф>0

S (Ф)=0, якщо Ф<0

Після проведених розрахунків приведених вище показників підприємство може характеризуватись одним з чотирьох типів фінансової стійкості:

Абсолютна фінансова стійкість(S=1,1,1). Такий тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів.

Нормальна фінансова стійкість( S=0,1,1). В цьому випадку підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також і довгострокові залучені кошти. Нормальна фінансова стійкість є найбільш бажаною для підприємства.

Нестійке фінансове положення(S=0,0,1). Така ситуація характеризується недостатком у підприємства “нормальних” джерел для фінансування запасів. В цьому випадку ще є можливість повернути рівновагу за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

Кризовий фінансовий стан(S=0,0,0). Характеризується станом, при якій підприємство має кредити і займи не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. В цьому випадку можна говорити, що підприємство знаходиться на грані банкрутства.

Дані для аналізу за приведеними вище показниками подані в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Класифікація типу фінансової стійкості БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки
	2007	2008	2009	2010	2011
Загальна величина запасів (МЗ)	49.3	37.3	47.7	74.7	53.8
Наявність власних оборотних коштів(ВОК)	67.6	80.5	97.9	- 14.0	14.1
Величина функціонального капіталу()	67.6	80.5	97.9	-14.0	14.1
Загальна величина джерел ()	67.6	80.5	97.9	-14.0	14.1
Забезпечення запасів власними коштами	18.3	43.2	23.2	-58.9	-39.7
Забезпечення запасів функціональним капіталом	18.3	43.2	23.2	-58.9	-39.7
Забезпечення запасів наявними коштами	18.3	43.2	23.2	-58.9	-39.7
Тип фінансової ситуації	(1.1.1)	(1.1.1)	(1.1.1)	(0.0.0)	(0.0.0)

Так за даними розрахунку за 2007-2009 роки S=(1,1,1). Це свідчить, що у підприємства абсолютна фінансова стійкість, тобто всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішні інвесторів і кредиторів. Але в 2010 - 2011 роках спостерігається протилежна сторона фінансової стійкості S=(0,0,0) - тобто кризова фінансова стійкість. За якої у підприємства не вистачає власних коштів для формування джерел фінансування запасів, а отже немає довгострокових джерел і короткострокових кредитів. А формування запасів відбувається за рахунок кредиторської заборгованості.

Загалом про проведений аналіз типу фінансової стійкості можна зробити такі висновки:

· в 2007 - 2009 роках спостерігається абсолютна фінансова стійкість підприємства, що позитивно віддзеркалюється і для кредиторів;

· в 2010 - 2011 роках спостерігається різке зниження фінансової стійкості, в основному за рахунок значного збільшення позичкових коштів, а точніше - кредиторської заборгованості.

Аналіз ліквідності важливий не тільки для підприємства, але й для зовнішніх користувачів. зокрема цими користувачами можуть бути кредитори підприємства, для яких висока ліквідність підприємства є ознакою для вкладання коштів в дане підприємство.

Даний аналіз можна провести як за допомогою коефіцієнтів ліквідності так і за допомогою аналізу ліквідності балансу.

Аналіз ліквідності балансу складається в порівнянні коштів по активу, згрупованих по ступеню їх ліквідності і розміщених в порядку зменшення ліквідності, з зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по строкам їх погашення і розміщених в порядку зростання цих строків.

В залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на наступні групи.

Л1-найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі джерела грошових коштів підприємства і поточні фінансові інвестиції.

Л2-швидко реалізуємі активи. До цієї групи активів відносяться ті, для обороту яких в грошову форму потрібен деякий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселя отримані.

Л3-активи, що реалізуються повільно. Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і затрат в незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім в грошову форму.

Л4-активи, що важко реалізувати. До цієї групи відносяться необоротні активи підприємства, вартість яких показана в першому розділі активу балансу.

Пасиви балансу групуються по ступеню настання строку їх оплати. Використовуючи цей критерій, зобов'язання підприємства можна згрупувати наступним чином:

П1-найбільш строкові зобов'язання. До них прийнято відносити кредиторську заборгованість за товарами, роботами, послугами.

П2-короткострокові пасиви. До цієї групи відносяться короткострокові позичені кошти, поточні зобов'язання за розрахунками та інші поточні зобов'язання.

П3-довгострокові пасиви. Ця група пасивів представлена довгостроковими зобов'язаннями підприємства.

П4-постійні (стійкі) пасиви. Це статті першого розділу пасиву балансу.

Зіставлення суми першої групи по активу і пасиву, віддзеркалює співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння по другій групі по активу і пасиву показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в майбутньому. Зіставлення даних по активу і пасиву для третьої і четвертої групи відображає співвідношення платежів і надходжень в далекому майбутньому.

Дані розрахунків за наведеними вище показниками для проведення аналізу ліквідності балансу наведені в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Аналіз ліквідності балансу БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки
	2007	2008	2009	2010	2011
Актив
Найбільш ліквідні активи(Л1)	9.1	27.1	8.8	18.4	20.3
Швидко реалізуємі активи(Л2)	66.6	64.7	66.0	65.3	68.3
Активи, що реалізуються повільно(Л3)	2.0	1.9	37.0	4.9	6.6
Активи, що важко реалізувати(Л4)	23	23.7	24.1	150.8	150.4
Баланс	100.7	17.4	135.9	239.4	245.6
Пасив
Найбільш строкові зобов'язання(П1)	-	-	-	91.9	69.7
Найбільш строкові зобов'язання(П2)	10.1	13.2	13.9	10.7	11.4
Довгострокові пасиви(П3)	6.0	6.0	6.0	-	-
Постійні (стійкі) пасиви(П4)	90.6	104.2	122.0	136.8	164.5
Баланс	100.7	17.4	135.9	239.4	245.6
Платіжний залишок(+) чи недостаток(-)
Л1-П1	9.1	27.1	8.8	-73.5	-49.4
Л2-П2	56.5	51.5	52.1	54.6	56.9
Л3-П3	-4.0	-4.1	31.0	4.9	6.6
Л4-П4	-67.6	-80.5	-97.9	14.0	-14.1

Результати розрахунку показують, що на даному підприємстві зіставлення сум груп по активу і пасиву має наступний вигляд:

· На 2007 рік - (Л1 >П1, Л2 >П2, Л3 <П3, Л4< П4);

· На 2008 рік - (Л1>П1, Л2 >П2, Л3 <П3, Л4 <П4);

· На 2009 рік - (Л1 >П1, Л2> П2, Л3> П3, Л4< П4);

· На 2010 рік - (Л1< П1, Л2 >П2, Л3 >П3, Л4 >П4);

· На 2011 рік - (Л1< П1, Л2 >П2, Л3 >П3,Л4< П4).

Виходячи з цього ліквідність балансу на протязі 2007-2008 років зросла недостача активів, які реалізуються повільно для покриття довгострокових зобов'язань. Але такі зміни не можна назвати негативними, оскільки в цьому випадку їх недостача компенсується залишком швидкореалізуємих активів. Необхідно відмітити, що зросла частка швидко реалізуємих активів. Тому на даний момент часу таке положення не веде до погіршення фінансового стану.

При аналізі ліквідності балансу за 2009 рік наблюдається встановлення абсолютної ліквідності. Це досягається за рахунок збільшення статті запасів. Збільшення запасів для даного підприємства також є позитивною тенденцією, при умові, що ціни на закупку нафтопродуктів залишаться без змін чи збільшаться.

Аналіз 2010 року показав, що відбулось різке зниження ліквідності балансу. Не дивлячись на те, що зросла відносна вага найбільш ліквідних активів, тобто грошових коштів на розрахунковому рахунку, різко зросла вага строкових зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу за 2011 рік показав, що з 4 нерівностей не виконується лише одна - це перша нерівність. Це говорить про дещо відмінну від абсолютної ліквідність. Також дане положення погіршується тим, що найбільш ліквідні активи не можна замінити менш ліквідними.

Невиконання першої нерівності пояснюється високим показником кредиторської заборгованості. І хоча в порівнянні з 2010 роком він зменшився на 24.15% і відбувся ріст найбільш ліквідних активів на 10.3%, але їх не досить для покриття найбільш строкових зобов'язань.

Аналіз, який був проведений по даній схемі є наближеним. Більш детальним є аналіз за допомогою коефіцієнтів ліквідності.

Дані для розрахунку показників ліквідності приведені в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Розрахунок показників ліквідності БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки
	2007	2008	2009	2010	2011
Запаси	49.3	37.3	74.7	44.9	53.8
Дебіторська заборгованість	17.9	27.7	26.8	22.2	17.8
Грошові кошти і їх еквіваленти	9.1	27.1	8.8	18.4	20.3
Інші оборотні активи	1.0	1.0	1.0	2.4	2.6
Витрати майбутніх періодів	0.4	0.6	0.5	0.7	0.7
Цільове фінансування	6.0	6.0	6.0	-	-
Поточні зобов'язання	4.1	7.2	7.9	102.6	81.1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Формула розрахунку цього коефіцієнту має вигляд:

(2.11)

Проміжний(уточнений) коефіцієнт ліквідності (в зарубіжній практиці його ще називають коефіцієнт срочної ліквідності). Він розраховується за формулою 2.12.

(2.12)

Коефіцієнт загальної ліквідності ліквідності. Показує, в якій мірі поточних оборотних активів достатньо для задоволення поточних зобов'язань. Він розраховується за формулою 2.13. Відповідно до загальноприйнятих стандартів, цей показник повинен знаходитись в рамка від одного до двох.

(2.13)

Провівши розрахунки за наведеними вище показниками, всі отримані дані зводимо в таблицю 2.10.

Таблиця 2.10

Аналіз коефіцієнтів ліквідності БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки	Відхилення, %
	2007	2008	2009	2010	2011	2008	2009	2010	2011
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0.9	2.05	0.63	0.18	0.25	127.8	-69.3	-71.4	38.9
Коефіцієнт проміжної ліквідності	7.5	6.95	5.38	0.82	1.09	-7.33	-22.6	-84.8	32.9
Коефіцієнт загальної ліквідності	7.69	7.1	8.04	0.86	1.17	-7.67	13.24	-89.3	36.0

Як видно з поведеного розрахунку, коефіцієнт загальної, строкової і абсолютної ліквідності за 2007-2008 роки вище нормативного значення. За 2010 рік йде різке зниження цих коефіцієнтів і тільки коефіцієнт строкової ліквідності залишається на оптимальному рівні.

Але в 2010 році відбувається його наступне зниження і він вже знаходиться нижче оптимального рівня. Це пояснюється ростом кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2007-2008 роки значно перевищує рекомендоване значення і зростає в динаміці, що свідчить про нераціональне використання грошових коштів. І хоча його значення в 2009 році знизилось в динаміці більш ніж в 3 рази, таке зниження можна характеризувати як позитивне. Але в 2010 році відбувається його подальше зниження більш ніж в 3 рази і його значення знаходиться вже нижче оптимального рівня. Це як і при аналізі ліквідності балансу пояснюється різким збільшенням кредиторської заборгованості. Лише в 2011 році при зростанні на 38.9%, показник знаходиться на оптимальному рівні, тобто відповідає встановленому нормативу, що свідчить про високу ліквідність.

Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності до 2010 року зростає в динаміці і відповідає оптимальному рівню. В 2010 році відбувається його різке зниження по відношенню з 2009 роком більш, ніж в 8 разів і це значення опускається нижче оптимального рівня. Це говорить про те, що наявних оборотних активів недостатньо для задоволення поточних зобов'язань. І хоча в 2011 році відбувся його ріст на 36.0%, але відповідності нормативу не відбулось.

2.3 Аналіз результативності фінансово-господарської діяльності

Дані для проведення розрахунку показників оборотності приведені в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Показники розрахунку оборотності БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки
	2007	2008	2009	2010	2011
Чистий дохід	276.9	398.1	1176.1	1585.3	2236.3
Вартість майна підприємства	100.7	117.4	135.	239.4	245.6
Собівартість реалізованої продукції	253.8	365.1	132.2	1532.5	2144.3
Запаси	49.3	37.3	74.7	44.9	53.8
Вартість власного капіталу	90.6	104.2	122.0	136.8	164.5
Поточні активи підприємства	77.7	93.7	111.8	88.6	95.2
Дебіторська заборгованість	17.9	27.7	28.8	22.2	17.8
Кредиторська заборгованість	-	-	-	91.9	69.7

Для аналізу оборотності можна використовувати такі показники.

Коефіцієнт оборотності активів (капіталовіддача) найбільш розповсюджений серед коефіцієнтів оборотності. Цей показник необхідно розглядати тільки з якісною характеристикою підприємства: значна оборотність активів може прослідковуватись не тільки в силу ефективного використання активів, Ала і в зв'язку з відсутністю вкладень на розвиток виробничих потужностей.

Розраховується він за формулою 2.14.

(2.14)

де,

ЧР-чистий об'єм реалізації;

СВМ-середня вартість майна підприємства.

Відношення суми продажу(виручки від реалізації) до валюти балансу характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх утворення, тобто показує скільки раз за аналізує мий період відбувається повний цикл виробництва і обороту, що приносять відповідний ефект у вигляді прибутку, чи скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей показник коливається в залежності від отраслі, і віддзеркалює особливості виробничого процесу.

Кожне підприємство прагне до якнайшвидшого руху свого капіталу, і спосіб досягнення визначеної мети - це утримання запасів товарно-матеріальних цінностей на такому низькому рівні, який лише можливий без будь-якого серйозного ризику. Оборотність запасів - важливий показник ліквідності запасів підприємства. Він зіставляє вартість запасів і виручку(дохід) від реалізації товарів (робіт, продукції, послуг), показує кількість оборотів запасів за певний період. Цей показник розраховується відповідно до формули 2.15:

(2.15)

де,

СВ - собівартість реалізованої продукції;

ВЗ - середньорічна вартість запасів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує різні аспекти діяльності: з фінансової точки зору він визначає швидкість обороту власного капіталу, з економічної - активність грошових коштів, якими ризикує акціонер. Даний коефіцієнт розраховується за формулою 2.16. Якщо коефіцієнт високий, що означає значне перевищення рівня продажу над рівнем вкладеного капіталу, то це веде до збільшення кредитних ресурсів і можливості досягнення того рівня, коли кредитори будуть більше брати участь в роботі, ніж власники. В цьому випадку коефіцієнт вказує на необхідність вкладення власних коштів в інше, більш відповідне даним умовам джерело доходів.

Необхідно звернути увагу на вплив швидкості росту оборотності на зменшення ризику в залученні залучених коштів, тобто, чим вище оборотність, тим більше може перевищувати критичне значення коефіцієнту співвідношення залучених і власних коштів без значних змін фінансової автономії підприємства. В цьому випадку доцільно зіставити ріст коефіцієнта оборотності з вартістю росту облікової ставки відсотка, а також з ростом коефіцієнта маневреності.

(2.16)

де,

СВК - середньорічна вартість власного капіталу.

Вихідною базою для висновків щодо міри ефективності використання фінансових ресурсів, вкладених в оборотні активи, є показник швидкості їх обороту, тобто оборотність. Саме він дає можливість зробити висновок про фінансову діяльність підприємства з точки зору використання факторів часу, тобто з точки зору швидкості господарського процесу. До того ж від швидкості руху цих коштів залежить їх розмір для обслуговування господарського процесу. Даний показник розраховується за формулою 2.17. При аналізі показника оборотності оборотних коштів слід виходити з того, що прискорення оборотності можна реально досягти тільки завдяки наведенню суворого порядку у всіх ланках виробничої та комерційної діяльності підприємства.

(2.17)

де,

СПА - середньорічна вартість поточних активів.

При аналізі оборотності увагу необхідно приділити і дебіторській заборгованості. Стан розрахункової дисципліни характеризується наявністю дебіторської заборгованості і має суттєвий вплив на стійкість фінансового стану підприємства. Недотримання договірної і розрахункової дисципліни, несвоєчасне пред'явлення претензій щодо боргів, призводять до значного зростання невиправданої дебіторської заборгованості, а отже, нестабільного фінансового стану підприємства. Завдання аналізу полягає також у тому, щоб виявити розміри і динаміку невиправданої заборгованості, причини її виникнення або зростання. Адже ріст цього показника свідчить про зниження ліквідності.

Даний показник розраховується за формулою 2.18. За ним судять, скільки раз в середньому за звітний період дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти.

(2.18)

де,

ВР - виручка від реалізації продукції;

СДЗ - середньорічна вартість чистої дебіторської заборгованості.

Цей показник порівнюють з середньо галузевими коефіцієнтами, зі значеннями коефіцієнта підприємства за попередні періоди. Крім того, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості ефективно порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволить зіставити умови комерційного кредитування, якими підприємство користується в інших підприємствах, з тими умовами кредитування які підприємство надає іншим підприємствам.

Для аналізу дебіторської заборгованості використовують також показник періоду обороту дебіторської заборгованості, який розраховується за формулою 2.19. Його часто ще називають строком кредиту. Він дає розрахункову кількість днів для погашення кредиту взятого дебіторами.

(2.19)

де,

Д- кількість днів в аналізуємому періоді.

Проводячи аналіз цього показника, необхідно мати на увазі, що його здійснюють так, як аналіз дебіторської заборгованості. Даний коефіцієнт доповнює попередній і розраховується за формулою 2.20. Він показує, скільки оборотів необхідно підприємству, щоб оплатити наявну заборгованість.

(2.20)

де,

СКЗ - середньорічна вартість чистої кредиторської заборгованості.

Також, як і при аналізі дебіторської заборгованості, використовують показник періоду оборотності кредиторської заборгованості.

(2.21)

Аналіз оборотності можна провести і за допомогою аналізу періоду операційного та фінансового циклу. Період операційного циклу. За цим показником визначають, скільки днів в середньому необхідно для виробництва, продажу і оплати продукції підприємства. Тобто, впродовж якого періоду грошові кошти знаходяться в запасах. Розраховується довжина операційного циклу наступним чином:

(2.22)

де,

- показник періоду оборотності запасів.

Показник періоду обороту запасів характеризує період, впродовж якого запаси перетворюються в реалізовані товари. Він необхідний для того, щоб показати, наскільки успішно адміністрація використовує ресурси компанії. І розраховується він за формулою:

(2.23)

Логіка розрахунку даного показника зводиться до наступного: у відмінності від довжини обороту дебіторської заборгованості, яка повинна бути якомога менше, кожне підприємство зацікавлене в тому, щоб довжина обороту кредиторської заборгованості була більше. Розглянуті вище положення дозволяють перейти до показника довжини фінансового циклу, яка складається з наступних елементів:

(2.24)

Дані проведених розрахунків зведені в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12

Аналіз показників оборотності БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки	Відхилення, %
	2007	2008	2009	2010	2011	2008	2009	2010	2011
Коефіцієнт оборотності активів	-	3.65	9.29	8.45	9.22	-	154.5	-9.04	9.1
Коефіцієнт оборотності запасів	-	8.43	20.22	25.63	43.45	-	139.9	26.76	69.5
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	-	4.09	10.4	12.25	15.35	-	154.3	17.79	25.3
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів	-	4.65	11.45	15.82	24.3	-	46.2	38.2	53.6
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	-	34.03	71.5	203.2	111.8	-	110.1	184.2	-48.0
Період оборотності дебіторської заборгованості	-	11	5	2	3	-	-	-	-
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	-	-	-	33.35	26.5	-	-	-	-20.5
Період оборотності кредиторської заборгованості	-	-	-	11	14	-	-	-	-
Довжина операційного циклу(днях)	-	54	23	16	11	-	-	-	-
Довжина фінансового циклу(днях)	-	54	23	-6	-3	-	-	-	-

Аналіз оборотності активів показує, скільки коштів принесла кожна одиниця активів. Так за 2008 рік на кожну одиницю активів припадає 3,65 грн. В 2009 році відбувається значний ріст даного показника до 9,29 грн. на 1 грн. активів. В 2010 році він дещо знизився - 8,45 грн. але вже в 2011 році наблюдається його ріст до 9.22. Це свідчить про те, що виручка від реалізації повністю покриває вартість активів.

Показник оборотності запасів показує, наскільки успішно підприємство використовує свої ресурси. Так в 2008 - 8,43; в 2009 - 20,22; в 2010 - 25,63; в 2011 - 43.45, тобто приріст коефіцієнта в динаміці. Це свідчить, що оборотні кошти мають більш ліквідну структуру. Адже чим вище коефіцієнт оборотності, тим менше період оборотності запасів, а отже менше оборотних коштів прив'язано до цієї статті активів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу в 2008 - 4,09. В 2009 році відбувся значний ріст показника аж на 154,28%, в 2010 і 2011 роках цей приріст дещо знизився (17,79% і 25.3% порівняно з попереднім), але значення показника продовжує зростати в динаміці.

Дане явище характерно і для показника оборотності оборотних коштів. Загалом наблюдається підвищення показника в динаміці від 4.65 до 24.3. Найбільший приріст показника становить в 2011 році - 53.6.

Збільшенню періоду оборотності кредиторської заборгованості свідчить про неспроможність підприємства сплатити свої зобов'язання, але з іншої сторони це дозволяє довше тримати дешеві кошти в обороті.

Аналіз операційного циклу показує, що підприємство працює успішно. Адже в динаміці прослідковується зменшення операційного циклу, і це свідчить про те, що грошові кошти швидше здійснюють оборот.

На протязі 2008-2009 років довжина фінансового циклу скорочувалась в динаміці, але мала позитивне значення, що свідчить про нестачу на підприємстві грошових коштів. В 2010-2011 роках значення даного показника значно знизилось і набуло від'ємного значення. Це свідчить про те, що підприємство має в безплатному користуванні сторонні кошти.

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ БПП “БОНУС”

3.1 Визначення прибутковості підприємства

Коефіцієнти прибутковості показують здатність менеджерів успішно управляти підприємством і отримувати прибуток, тобто забезпечують оцінку ефективності функціонування підприємства з погляду здійснюваної ним виробничої діяльності. Водночас коефіцієнти прибутковості показують комбінований вплив на результати поточної діяльності таких факторів, як ліквідність, управління активами та боргами.

Для розрахунку показників прибутковості використовують дані подані в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Розрахунок показників прибутковості БПП “Бонус”

показники	Періоди, роки
	2007	2008	2009	2010	2011
Величина чистого прибутку	11.8	10.6	13.3	19.1	46.1
Обсяг продажів	276.9	398.1	1176.1	1585.3	2236.3
Величина прибутку до вирахування податків	16.9	15.2	19.0	27.3	65.8
загальна вартість активів	100.7	117.4	135.9	239.4	245.6
Величина власного капіталу	90.6	104.2	122.0	136.8	164.5

Коефіцієнт прибутковості продажів вимірює величину прибутку на кожну гривню реалізованої продукції. Тобто, наскільки ефективно власники вкладають свої кошти і наскільки успішно працює підприємство. Даний коефіцієнт розраховується за формулою 3.1.

(3.1)

де,

ЧП- величина чистого прибутку;

ВР- обсяг продажів

Низький коефіцієнт може бути наслідком високої собівартості продукції, яка є результатом неефективної роботи підприємства або високих закупівельних цін на сировину. Також може бути результатом великих боргів підприємства, що змушує його сплачувати високі відсотки за боргами.

Основний коефіцієнт доходності - коефіцієнт, що показує спроможність активів підприємства давати поточний дохід. При цьому не береться до уваги сума сплачуваних податків. Він розраховується за формулою 3.2:

( 3.2)

де,

ПН- величина прибутку до вирахування податків;

ЗВ- середньорічна загальна вартість активів

Показує спроможність активів підприємства давати дохід без урахування впливу на суму податків та величини поточного капіталу.

Коефіцієнт прибутковості активів розраховується за формулою 3.3. Він показує, скільки одиниць грошових коштів чистого прибутку припадає на кожну гривню вкладених коштів.

(3.3)

Низький рівень залежить від двох факторів:

1. невисокого показника основного коефіцієнта доходності підприємства;

2. вищого, ніж середнє значення, показника використання позикових коштів.

Обидва ці фактори призводять до доволі низьких показників чистого доходу підприємства.

Коефіцієнт прибутковості власного капіталу розраховується за формулою 3.4. Вимірює рівень доходу (норму прибутку) на власний капітал підприємства.

(3.4)

де,

ВК- величина власного (акціонерного) капіталу.

Прибутковість власного капіталу - один із найважливіших підсумкових показників успішної роботи підприємства. Він показує, наскільки ефективно використовує власний капітал підприємство.

Дані розрахунку за наведеними вище показниками прибутковості подані в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Аналіз показників прибутковості БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки	Ланцюгові відхилення,%
	2007	2008	2009	2010	2011	2008	2009	2010	2011
Коефіцієнт прибутковості продажів	0.04	0.03	0.01	0.01	0.02	-25	-66	-	100
Основний коефіцієнт доходності	-	0.14	0.15	0.15	0.27	-	7.14	-	80.0
Коефіцієнт прибутковості активів	-	0.1	0.1	0.1	0.19	-	-	-	90.0
Коефіцієнт прибутковості власного капіталу	0.13	0.1	0.11	0.14	0.28	-23	10.0	27.3	100

Аналіз показників прибутковості продажів показав, що динаміка прибутку має циклічний характер. Так, коефіцієнт прибутковості продажів з 2007 по 2010 рік зменшувався від 0.04 до 0.01. А в 2011 році його ріст до 0.02, тобто на 1 грн. реалізованої продукції припадає 0.01 грн. прибутку. Низьке значення коефіцієнту є наслідком високої собівартості продукції.

Основний коефіцієнт доходності показує спроможність активів давати поточний дохід без урахування впливу суми податків. Аналіз цього коефіцієнта показує, що доходність підприємства зростає в динаміці від 0.14 в 2008 році до 0.27 в 2011 році. Особливо ріст наглядається в 2011 році, де даний показник виріс на 80% в порівнянні з 2010 роком.

Аналіз коефіцієнта прибутковості активів показує, стабільність показника впродовж 2008-2010 років. Лише в 2011 році відбувся його ріст на 90% і склав 0.19 в порівнянні з попереднім періодом.

Аналіз коефіцієнта прибутковості власного капіталу показує, що зміна показника в динаміці має циклічний характер. Так, впродовж 2007-2008 прослідковується його зниження від 0.13 до 0.1. Але вже з 2009 року наблюдається його ріст з 0.11 до 0.28 в 2011 році. Так, в 2010 році відбувся ріст на 27.3%, а в 2011 році аж на 100%.

3.2 Оцінка фінансового стану підприємства за системою “Дюпон”

Система “Дюпон” показує взаємозв'язок між прибутком на інвестований капітал, обіговістю активів, чистим доходом та часткою кредитного капіталу. Використовуючи схему приведену в першому розділі даної роботи проведемо оцінку фінансового стану підприємства. Дані для оцінки за даною системою приведені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Показники оцінки фінансового стану за системою “Дюпон”

Показники		Періоди, роки
		2007	2008	2009	2010	2011
Чистий прибуток	:	11.8	10.6	13.3	19.1	46.1
Виторг від реалізації	=	276.9	398.1	1176.1	1585.3	2236.3
Прибутковість продажів		0.04	0.03	0.01	0.01	0.02
Виторг від реалізації	:	276.9	398.1	1176.1	1585.3	2236.3
Загальна сума активів	=	100.7	117.4	135.9	239.4	245.6
Коефіцієнт активності активів		2.7	3.4	8.6	6.6	9.1
Позичкові кошти	:	10.1	13.2	13.9	102.6	81.1
Власні капітал	=	90.6	104.2	122.0	136.8	164.5
Співвідношення позичкових та власних коштів	+	0.11	0.13	0.11	0.75	0.49
1	=
Фінансова залежність		1.11	1.13	1.11	1.75	1.49
Прибутковість продажів	*	0.04	0.03	0.01	0.01	0.02
Коефіцієнт активності активів	=	2.7	3.4	8.6	6.6	9.1
Рентабельність активів	*	0.1	0.1	0.09	0.07	0.18
Фінансова залежність	=	1.11	1.13	1.11	1.75	1.49
Коефіцієнт прибутку на власний капітал		0.11	0.11	0.1	0.12	0.27

Оцінка фінансового стану за системою “Дюпон” показує, що підприємство має стійкий фінансовий стан і прибуток на власний капітал зростає в динаміці від 0.11 в 2007 році до 0.27 в 2011 році, що свідчить про успішну роботу підприємства.

Якщо розглядати оцінку фінансового стану підприємства по окремим його частинам, то можна зробити наступні висновки.

Оцінка показників прибутковості продажів показав, що динаміка прибутку має циклічний характер. Так, коефіцієнт прибутковості продажів з 2007 по 2010 рік зменшувався від 0.04 до 0.01. А в 2011 році його ріст до 0.02, тобто на 1 грн. реалізованої продукції припадає 0.01 грн. прибутку. Тобто, керівники підприємства розглянули недоліки в роботі і внесли корективи для покращення його роботи.

Коефіцієнт активності активів до 2010 року зростає в динаміці від 2.7 в 2007 році до 8.6 в 2009 році. В 2010 році відбувається його зниження до в основному з різким зростанням вартості активів і не відпрацьованою політикою в області зростання прибутку. Але вже в наступному році йде підвищення даного показника на 37.9%, тобто до рівня 9.1.

Зниження рентабельності активів в динаміці пов'язана зі зниженням показника прибутковості продажів в 2008-2009 роках та коефіцієнта активності активів в 2010 році.

3.3 Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

Під інвестиційною привабливістю підприємства розуміється доцільність вкладення в нього вільних коштів. Вона аналізується зовнішніми суб'єктами з метою вибору найкращого варіанта вкладання вільних коштів. Але й кожен господарюючий суб'єкт повинен виявити свої можливості для залучення зовнішніх інвестицій. Тому оцінка інвестиційної привабливості аналізується у внутрішньому і зовнішньому фінансовому аналізі. Для аналізу використовується певна система показників, яка відображає структуру активів підприємства, джерел їх формування, ліквідність і фінансову стійкість, якість прибутку, дохідність і оберненість капіталу. Для оцінки підприємства за даною системою використовуються динаміка показників за 5 років.

Показники інвестиційної привабливості приведені в таблиці 3.5.

Оцінка інвестиційної привабливості підприємства за наведеними показниками дає наступні дані.

Оцінка структури джерел формування активів показує, що основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. За 2007 рік його доля в структурі пасивів склала 89,97%. За 2008 рік його доля дещо зменшилась (на 1,21%) і склала 88,76%. Це пов'язано з ростом позичкових коштів. За 2009 рік його доля в структурі дещо збільшилась (на 1,01%) і склала 89,77%. В 2010 році наглядається зниження долі власного капіталу і зростання позичкового.

Таблиця 3.5

Показники інвестиційної привабливості БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки
	2007	2008	2009	2010	2011
Структура джерел формування активів, %
1.Власні джерела	89.97	88.76	89.77	57.14	66.98
2.Позикові джерела	10.03	11.24	10.23	42.86	33.02
2.1.Довгострокові пасиви	-	-	-	-	-
2.2.Короткострокові пасиви	10.03	11.24	10.23	42.86	33.02
2.3.Кредиторська заборгованість	-	-	-	38.39	28.38
Структура активів, %
1.Необоротні активи (основний капітал)	22.84	20.19	17.73	62.99	61.24
2.Поточні активи (оборотний капітал)	76.76	79.81	82.27	37.01	38.76
2.1. матеріальні оборотні кошти	48.95	31.77	54.97	18.71	21.9
2.2. Грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення	9.04	23.08	6.47	7.69	8.26
2.3.Дебіторська заборгованість та інші оборотні активи	18.77	24.44	20.46	10.27	8.32
Ліквідність та фінансова стійкість
1.коефіцієнт абсолютної ліквідності	0.9	2.05	0.63	0.18	0.25
2.Коефіцієнт швидкої ліквідності	7.5	6.96	5.38	0.82	1.09
3.Коефіцієнт покриття	7.69	7.1	8.04	0.84	1.17
4.Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами	1.37	2.16	1.31	-0.31	0.26
5.Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0.75	0.77	0.8	-0.1	0.09
6.Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу	0.11	0.13	0.11	0.75	0.49
7.Коефіцієнт реальної вартості основних засобів	0.18	0.15	0.39	0.35	0.55
8.Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості	-	-	-	4.14	3.9
Якість прибутку, %
1.Питома вага прибутку від основної діяльності в балансовому прибутку	18.65	14.59	15.57	20.76	40.85
2.Темпи зростання балансового прибутку	-	15.01	17.08	12.13	20.25
3.Питома вага чистого прибутку в балансовому	13.02	10.17	10.9	13.96	28.02
Прибутковість і оберненість капіталу
1.Прибутковість загального капіталу	-	0.14	0.15	0.15	0.27
2.прибутковість реалізації	0.04	0.03	0.01	0.01	0.02
3.Прибутковість активів	-	0.1	0.1	0.1	0.19
4.Прибутковість власного капіталу	0.13	0.1	0.11	0.14	0.28
5.Коефіцієнт оберненості загального капіталу	-	3.65	9.29	8.45	9.22
6.Коефіцієнт оберненості поточних активів	-	4.65	11.45	15.82	24.3
7.Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості	-	34.03	71.5	203.24	111.8

Негативно це можна розглядати зі сторони банків і зі сторони інвесторів, адже вони зацікавлені в більшій долі власних коштів у підприємства, що знижує фінансовий ризик. Але для підприємства, при умові, що позичені кошти отримані під менший відсоток, ніж економічна рентабельність підприємства, це дає змогу розширити виробництво і підвищити дохідність власного капіталу

В 2011 році основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. Доля власного капіталу в структурі пасивів в цьому році дещо збільшилась (на 9.84 %) і склала 66.98 %. Така структура джерел формування майна підприємства є відзнакою фінансової стійкості підприємства.

За 2009рік вони складають незначну частину в структурі майна підприємства, відповідно 10,22%. Майже половину позичкових складає цільове фінансування - 4,41%.

Порівняно з 2009 роком в 2010 році відбувається різкий ріст позичкових коштів на 94,7 тис. грн. (або на 37,04%). І майже на половину, а точніше на 42,86%, формування майна підприємства відбувається за рахунок позичкових коштів. В 2011 році доля позичкових коштів дещо знизилась ( на 9.84 %) і склала 33.02 %.

Розглянемо зміну окремих оборотних статей активів підприємства. Як видно з розрахунків, найбільший вклад в формування оборотних активів підприємства як в 2007 році так і в 2008 році внесли матеріальні оборотні кошти 48,96% і 31,77% відповідно. В 2008 році в формування оборотних активів підприємства внесла також і дебіторська заборгованість - 24.44% та грошові кошти - 23.08%.

Розглянемо зміну окремих оборотних статей активів підприємства. Як видно з розрахунків, найбільший вклад в формування оборотних активів підприємства в 2009 році внесли матеріальні оборотні кошти при збільшені абсолютного значення на 37,4 тис. грн. (або на 23,2%) доля їх в складі оборотних активів зросла до 67,12. Такий ріст призвів до збільшення вартості майна на 202,16%.А зменшення вартості майна визване значним зменшенням грошових коштів та їх еквівалентів на 18,3 тис. грн. (або на 16,61%).

В структурі сукупних активів підприємства в 2011 році найбільшу відсоткову вагу мають необоротні активи (61.24 %). Це свідчить про значні накладні витрати і високої залежності від зміни виручки. При цьому варто відмітити, що в порівнянні з попереднім періодом доля необоротних активів у майні підприємства знизилась на 1.75 %. Такі зміни сприяють прискоренню оборотності.

Розглянемо вплив окремих статей оборотних активів. Найбільший вклад в формування оборотних активів підприємства внесли матеріальні оборотні кошти 21.9%, які в порівнянні з попереднім періодом зросли на 3.19 %. Також значний вплив на ріст оборотних активів склали “Грошові кошти і їх еквіваленти”, які в порівнянні з попереднім періодом зросли на 0.57% і в долі оборотних активів склали 21.5 %.

Також позитивною тенденцією є зменшення дебіторської заборгованості, яка в порівнянні з попереднім періодом зменшилась на 1.95 %. Адже зменшення дебіторської заборгованості є одним з джерел залучення додаткових коштів в оборот.

Оцінка коефіцієнта забезпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами показує в якій мірі запаси покриті власними джерелами фінансування. Так значення цього коефіцієнту в 2007 - 1,37; в 2008 - 2,16; в 2009 - 1,31 - це свідчить про те, що у підприємства більше власних коштів, ніж їх необхідно для фінансування запасів. Але в 2010 році фінансування запасів відбувається і за рахунок позичених коштів. І хоча в 2011 році показник не відповідає встановленому нормативу, але ріст показника до рівня 0.26 свідчить про відновлення самостійності в фінансування запасів.

При оцінці маневреності власного капіталу необхідно звернути увагу на ріст даного показника в динаміці. Незначне збільшення свідчить про нормальну діяльність. Так впродовж 2007-2009 років даний коефіцієнт зростав в динаміці від 0.73 до 0.8 відповідно. В 2010 році даний коефіцієнт знижується до - 0.1. Дане зниження свідчить про те, що у підприємства не вистачає власних джерел фінансування. Загалом це свідчить про зниження фінансової стійкості та залежності від зовнішніх джерел. Та в продовж 2011 року відбувся ріст показника до 0.09, що характеризується як позитивна тенденція. І хоча значення показника в порівнянні з попередніми роками не значне, але його ріст на 190 % в порівнянні з попереднім періодом, свідчить про поступове відновлення фінансової стійкості та незалежності від зовнішніх джерел фінансування.

Оцінка коефіцієнту реальної вартості майна показує, що його значення знаходиться нижче критичного. В даному випадку єдине, що можна зробити - це збільшити майно реалізаційного призначення або за рахунок залучених або за рахунок коштів від фінансових результатів. Лише в 2011 році відбувся значний ріст показника (на 87.1 %) і його значення відповідає встановленому нормативу.

Оцінка якості прибутку показує питому вагу різних видів прибутку в балансовому. Як видно з наведених даних прибутковість підприємства має циклічний характер.

Оцінка прибутковості загального капіталу показує спроможність активів давати поточний дохід без урахування впливу суми податків. Оцінка цього коефіцієнта показує, що доходність підприємства зростає в динаміці від 0.14 в 2008 році до 0.27 в 2011 році. Особливо ріст наглядається в 2011 році, де даний показник виріс на 80% в порівнянні з 2010 роком.

Оцінка показників прибутковості продажів показала, що динаміка прибутку має циклічний характер. Так, коефіцієнт прибутковості продажів з 2007 по 2010 рік зменшувався від 0.04 до 0.01. А в 2011 році його ріст до 0.02, тобто на 1 грн. реалізованої продукції припадає 0.01 грн. прибутку.

Оцінка коефіцієнта прибутковості активів показує, стабільність показника впродовж 2008-2010 років. Лише в 2011 році відбувся його ріст на 90% і склав 0.19 в порівнянні з попереднім періодом.

Оцінка коефіцієнта прибутковості власного капіталу показує, що зміна показника в динаміці має циклічний характер. Так, впродовж 2007-2008 прослідковується його зниження від 0.13 до 0.1. Але вже з 2009 року наблюдається його ріст з 0.11 до 0.28 в 2011 році. Так, в 2010 році відбувся ріст на 27.3%, а в 2011 році аж на 100%.

Оцінка оберненості загального капіталу показує, скільки коштів принесла кожна одиниця активів. Так за 2008 рік на кожну одиницю активів припадає 3,65 грн. В 2009 році відбувається значний ріст даного показника до 9,29 грн. на 1 грн. активів. В 2010 році він дещо знизився - 8,45 грн. але вже в 2011 році наблюдається його ріст до 9.22. Це свідчить про те, що виручка від реалізації повністю покриває вартість активів.

Оцінка показника оберненості поточних активів показує його ріст в динаміці.Загалом наблюдається підвищення показника в динаміці від 4.65 до 24.3. Найбільший приріст показника становить в 2011 році - 53.6.

Позитивне явище наблюдається і при оцінці дебіторської заборгованості. Її ріст в динаміці сприяє зменшенню періоду оборотності дебіторської заборгованості, що сприяє швидкому вивільненню ресурсів і залученню їх в оборот.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА БПП “БОНУС”

4.1 Організаційно-теоретичні та правові основи охорони праці

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально профілактичних заходів спрямованих на забезпечення здоровя та працездатності людини в процесі праці.

Система управління охороною праці є складовою частиною загальної системи керування підприємством. При автоматизованих системах управління охороною праці є її складовою частиною або підсистемою. Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці. Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці. Управління охороною праці підприємства або установи в цілому здійснює роботодавець.

Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Для реалізації перелічених вище цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:

· Здійснювати контроль за безпекою виробничих процесів, устаткування будівель і споруд;

· забезпечувати працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

· забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці, вести пропаганду безпечних методів праці;

· забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих;

· вимагати професійного добору виконавців для визначених видів робіт.

На підприємствах із чисельністю до 50 працюючих цю службу може представляти інженер, призначений за сумісництвом.

Система управління охороною праці підприємства включає службу охорони праці та керівництво підприємства і керується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.

Основними функціями управління охороною праці, що розробляє і втілює служба охорони праці, є:

· створення ефективної системи управління, яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

· здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці;

· розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення, а також підготовка розділу “Охорона праці” колективного договору;

· розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці;

· забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами;

· здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві;

· розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них;

· розробка перспективних і поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;

· планування та контроль витрат коштів на охорону праці;

· забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних із шкідливими і важкими умовами праці.

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закону країни “Про охорону праці”. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоровя в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Специфічною особливістю закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантій робітникам. Передбачається нова система фінансування охорони праці, формування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань, посилюється централізація планування. Договірне регулювання з питань охорони праці поставлено на високий рівень, передбачається значна участь громадських інституцій у цьому процесі.

Для практичної реалізації Закону “Про охорону праці” був прийнятий 15 грудня 1993 року Закон України “Про змін і доповнень, що стосуються охорони праці, до Кодексу законів про працю України”, а також Закон України “Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення і кримінального Кодексу України” від 15 січня 1995 року. Були прийняті також такі підзаконні акти, затвердженні постановою Кабінету Міністрів: “Про створення Національної Ради з питань безпечної життєдіяльності населення”, “Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях”, “Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяну працівнику ушкодженням здоровя, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків”, “Положення про державний, галузеві регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств”, “Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці” тощо.

Одним із головних документів, який забезпечує чітке виконання службових обов'язків працівниками, є “Кодекс законів про працю України”.

Кодекс трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Він спрямований на охорону прав працюючих.

У першій главі “Загальні положення” викладенні основні трудові права та обов'язки працівників, особливості міжнародних угод або договорів з питань трудового законодавства, а також додаткові пільги працівникам, які можуть бути надані їх підприємствами.

Друга глава - “Колективний договір”.

Колективний договір на БПП “Бонус” був укладений в 1996 році. Він укладається на основі чинного законодавства між власником і працюючими з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, та власників.

Колективний договір повинен містить основні положення з питань праці і заробітної плати, положення щодо робочого часу, часу відпочинку, матеріального стимулювання, охорони праці, удосконалення виробництва і праці, зміцнення виробничої і трудової дисципліни, соціальні питання та ін.

Колективний договір є найважливішим документом в системі нормативного регулювання між власниками і працівниками з першочергових соціальних питань, в тому числі з питань охорони праці.

В Кодексі записано положення про трудовий договір. Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством і угодою сторін.

Всі прийняті на роботу працівники повинні бути ознайомленні з умовами роботи, правами і обов'язками, які вони мають виконувати.

За цим договором власник БПП “Бонус”обов'язаний дбати про умови праці працівників, полегшувати їх, оздоровлювати навколишнє середовище, дбати про виконання правил безпеки і інструкцій по техніці безпеки. Забезпечувати контроль здоровя для працівників із шкідливими умовами праці, забезпечувати спецодягом та засобами захисту працюючих від шкідливого впливу речовин, що використовуються в процесі праці. Слідкувати за дотриманням трудового законодавства на підлеглому об'єкті, створювати умови для здійснення контролю за умовами праці, дбати про відпочинок працюючих.

4.2 Основи пожежної безпеки

Пожежна безпека підприємства - це такий стан промислового об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у разі її виникнення запобігається вплив на людей небезпечних факторів та забезпечується захист матеріальних цінностей.

Пожежна безпека підприємств складається із системи запобігання пожежам та системі пожежного захисту.

Система запобігання пожежам - це комплекс організаційних і технічних засобів, спрямованих на виключення можливості виникнення пожежі, на запобігання утворення горючого і вибухонебезпечного середовища шляхом регламентації вмісту горючих газів, парів та пилу у повітрі, а також виключення можливості виникнення джерел запалювання або вибуху; забезпечення пожежної безпеки технологічних процесів, обладнання, електроустаткування, систем вентиляції, зберігання сировини та інших матеріалів. Запобіганню пожежам сприяє герметизація виробничого обладнання, відведення горючого середовища в спеціальні пристрої і безпечні місця.

Система пожежного захисту забезпечується застосуванням вогневідсічних пристроїв на технологічних комунікаціях, в системі вентиляції, повітряного опалення і кондиціювання повітря.

Загоди пожежної безпеки на підприємствах за призначенням поділяються на чотири групи:

1. заходи, які забезпечують пожежну безпеку технологічного процесу і обладнання, зберігання сировини і готової продукції;

2. будівельно - технічні заходи, які направленні на виключення причин пожеж і на створення стійкості огороджуючи структур і будівель; на запобігання можливості поширення пожеж і вибуху;

3. організаційні заходи, які забезпечують організацію пожежної охорони, навчання працюючих методам щодо запобігання пожежам і щодо застосування первинних засобів гасіння пожеж;

4. заходи до ефективного вибору засобів гасіння пожеж, обладнання пожежного водопостачання, пожежної сигналізації, створення запасу засобів гасіння.

Пожежна безпека підприємства забезпечується ще на стадії проектування і розробки генерального плану відповідно до вимог санітарно - гігієнічних і протипожежних правил і будівельних норм і правил. При проектуванні, будівництві і експлуатації підприємства необхідно виконувати такі профілактичні вимоги: розташування на території промислових і допоміжних будівель і споруд відповідно до технологічного процесу; кабельних і повітряних електричних ліній; газових і водопровідних комунікацій; складів палива; автомобільних і залізничних шляхів; майданів для вантажувально - розвантажувальних робіт; засобів для пожежегасіння і пожежного знаряддя; підтримання належного порядку і чистоти на території.

Територія підприємства освітлюється в нічний час. По периметру підприємства - охоронне освітлення.

При роботі на відкритих майданчиках куріння дозволяється тільки у спеціально відведених і обладнаних місцях, які позначаються відповідним написом. На даному підприємстві куріння забороняється на всій території. Відповідні написи вивішуються на самій території.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх власників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані:

· розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки;

· забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

· організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

· утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

· здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

· своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

На БПП “Бонус” виконуються правила пожежної безпеки, і у зв'язку з особливістю діяльності прийняті підвищені заходи пожежної безпеки:

· утримуються у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежна техніка, обладнання та інвентар, не допускається їх використання не за призначенням;

· впровадженні автоматизовані засобів виявлення та гасіння пожеж;

· забороняється куріння на території підприємства

· забезпечення робітників спецодягом;

· ;збереження вогненебезпечних речовим у спеціальних ємностях і у спеціально відведених місцях;

· підвищена увага при роботі з обладнанням;

· жорсткий контроль за дотриманням правил пожежної безпеки та ін.

РОЗДІЛ 5. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА НА БПП “БОНУС”

Основними напрямками економічного і соціального розвитку України до 2010 року передбачається підйом виробництва за рахунок переозброєння підприємств їхньої модернізації і реконструкції внаслідок вкладення капіталу й інвестицій, прихід до керування підприємствами приватних осіб, створення акціонерних товариств.

Розвиток технічного процесу пов'язано з питаннями як поточного, так і капітального будівництва. Тому підприємству у своїй діяльності доводиться погоджувати розробку технологічного процесу або розміщення устаткування з урахуванням норм і правил, що розроблені на основі вимог цивільної оборони. Керівник повинний знати основні принципи пов'язування розробленого технологічного процесу з основними вимогами цивільної оборони, уміти визначати вартість будівництва будинків і споруджень з урахуванням максимального захисту робітників та службовців при виникненні надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу.

Забезпечення надійного захисту робітників та службовців підприємства від зброї масового знищення - один з основних шляхів підвищення стійкості його роботи.

Інженерний захист робітників та службовців об'єкта - це захист із використанням інженерних споруджень, притулків, найпростіших укриттів.

Вона досягається шляхом завчасного проведення інженерних заходів щодо будівництва й устаткування захисних споруджень, з урахуванням умов розташування об'єкта і вимог будівельних норм і правил.

Успішне рішення задач інженерного захисту можливе при виконанні наступних умов:

· загальна місткість захисних споруджень на об'єкті дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну;

· система життєзабезпечення захисних споруджень забезпечує життєдіяльність, що укриваються на протязі встановленого терміну безперервного перебування їх у захисних спорудженнях;

· розміщення захисних споруджень щодо місць роботи дозволяє укритися по сигналі «Повітряна тривога» у встановленні терміни.

З перерахованих умов випливає, що оцінка інженерного захисту робітників та службовців на об'єкті господарської діяльності полягає у визначенні показників, що характеризують здатність інженерних споруджень забезпечити ці умови. На підставі висновків отриманих з оцінки стану інженерного захисту визначають заходу щодо підвищення надійності захисту виробничого персоналу від зброї масового знищення.

Для проведення оцінки інженерного захисту робітників та службовців об'єкта необхідно вивчити всі наявні захисні спорудження, їхні характеристики, розташування і зібрати наступні дані:

1. очікувана потужність ядерних боєприпасів і вид вибуху;

2. дані про середній вітер:

· швидкість середнього вітру, що переважає в районі розташування об'єкта;

· напрямок середнього вітру (приймається самій не сприятливий убік об'єкта)

3. кліматичні умови району розташування об'єкта: кліматична зона або середня літня температура повітря;

4. загальна кількість робітників та службовців об'єкта в найбільшій зміні, у тому числі жінок;

5. розподіл робітників та службовців по ділянках роботи і віддалення останньої від захисних споруджень;

6. характеристика захисних споруджень:

· розташування захисних споруджень на об'єкті;

· тип захисних споруджень:

· надлишковий тиск, що витримує конструкція спорудження;

· коефіцієнт ослаблення радіації (коефіцієнт ослаблення конструкцій, що обгороджують, або матеріал і товщина кожного захисного шару перекриттів);

· основні і допоміжні приміщення і їхні розміри (площа, висота);

· тип і склад елементів систем воздухозабезпечення;

· обсяг резервних ємкостей систем воздухозабзпечення і каналізації;

· елементи санітарно-технічних пристроїв.

Місткість захисних споруджень об'єкта визначається відповідно до норм об'ємно-планувальних рішень. По кількості місць враховує можливість укриття найбільшої працюючої зміни.

При цьому виявляють:

· наявність основних і допоміжних приміщень, установлюють відповідність їхніх розмірів нормам об'ємно-планувальним рішенням;

· розраховують кількість місць для робітників, що укриваються на наявній площі приміщення;

· перевіряють відповідності обсягу приміщень у зоні герметизації на одного, що укривається по встановленій нормі;

· визначають показник, що характеризує захисні спорудження по місткості - можливість укриття найбільшої працюючої зміни.

При оцінці захисних споруджень по захисних властивостях визначають властивості захисних споруджень і оцінюють можливість захисту тих, які укриваються від впливу надлишкового тиску, радіоактивних випромінювань, очікуваних на об'єкті. При цьому:

· дані про захисні властивості ударної хвилі беруть з характеристик притулків по величині надлишкового тиску. Ці дані можуть бути приведені в характеристиці притулків або знайдені розрахунковим шляхом. Якщо в районі розташування об'єкта очікується дія проникаючої радіації, то розраховують виплив по радіоактивному зараженню і по проникаючій радіації роздільно;

· визначають необхідні захисні властивості. При цьому необхідна міцність захисних споруджень відповідає максимальному значенню надлишкового тиску очікуваного на об'єкті;

· порівнюючи фактичні захисні властивості захисних споруджень робимо висновок про надійність захисту людей і складаємо показник, що характеризує захисні спорудження по захисних властивостях.

У висновках вказують, які притулки (укриття) не відповідають вимогам по захисних властивостях і заходам, що підвищують їхні захисні властивості.

Для забезпечення життєдіяльності укриваемих, захисні спорудження обладнують системами повітропостачання, водопостачання, санітарно-технічною системою, електропостачання і зв'язку.

При оцінці систем життєзабезпечення визначають кількість робітників що укриваються, життєдіяльність яких може забезпечити система на протязі встановленого терміну.

При устаткуванні системи повітропостачання на базі ФВК-1 з електроручним вентилятором можна обійтися аварійним джерелом з акумуляторної батареї, що використовують для освітлення, а робота вентиляторів забезпечується в ручну.

Оцінка захисних споруджень по своєчасному укриттю робітників та службовців розраховується в залежності від розташування захисних споруджень щодо місця роботи. Оцінювати зручніше це все за схемою розміщення захисного спорудження, де повинні бути позначені робочі ділянки і кількість виробничого персоналу в них. При цьому розраховують тільки ті захисні спорудження, що мають захисні властивості і оснащенні системами життєзабезпечення не нижче необхідних.

У ході оцінки виявляють число робітників, що укриваються, котрі можуть зайняти захисне спорудження у встановлений час. При цьому визначають відстань від місця роботи до притулку.

За результатами оцінки інженерного захисту робітників та службовців об'єкта роблять висновки:

· на підставі розрахованих показників роблять висновок про надійність інженерного захисту робітників та службовців;

· визначають слабкі місця в інженерному захисті виробничого персоналу і передбачають шляхи і заходи щодо удосконалювання інженерного захисту: посилення захисних властивостей, підвищення можливості систем життєзабезпечення до необхідної, будівництва відсутніх у місцях зосередженого розташування виробничого персоналу і т.ін.

ВИСНОВКИ

В даний час аналіз фінансового стану займає важливе місце серед економічних наук. Його розглядають в якості однієї з функцій управління виробництвом

На основі результатів аналізу розробляються та обґрунтовуються управлінські рішення. Фінансово-господарський аналіз є основою для прийняття рішень і дій, обґрунтовує їх і є основою наукового управління виробництва, забезпечує його об'єктивність, необхідність і ефективність.

Він необхідний для самого підприємства з метою виявлення дійсного стану підприємства і коригувати свою діяльність в результаті виявлення відхилень. Цей аналіз необхідний і для інвесторів, і для кредиторів, які вкладають кошти в діяльність підприємства. Даний аналіз необхідний і для державних органів, які виявляють його платоспроможність, реальний стан виробництва.

При аналізі структури і динаміки балансу було визначено, що основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. За 2007 рік його доля в структурі пасивів склала 89,97%. За 2008 рік його доля дещо зменшилась (на 1,21%) і склала 88,76%. Це пов'язано з ростом позичкових коштів. За 2009 рік його доля в структурі дещо збільшилась (на 1,01%) і склала 89,77%. В 2010 році наглядається зниження долі власного капіталу і зростання позичкового.

Підприємство має до 2009 року стійкий фінансовий стан, в його структурі переважають оборотні активи. І в основному такі статті як “запаси” і “грошові кошти”. А в 2010 році це положення змінюється і в структурі балансу переважають вже необоротні активи. Значно підвищилась кредиторська заборгованість.

При аналізі економічного потенціалу необхідно звернути увагу на те, що до 2009 року підприємство має стійкий фінансовий стан. Показники ліквідності знаходяться вище оптимального рівня. Підприємство повністю фінансово стійке і незалежне від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2007-2008 роки значно перевищує рекомендоване значення і зростає в динаміці, що свідчить про нераціональне використання грошових коштів. Але в 2010 році відбувається його подальше зниження більш ніж в 3 рази і його значення знаходиться вже нижче оптимального рівня. Це як і при аналізі ліквідності балансу пояснюється різким збільшенням кредиторської заборгованості. Лише в 2011 році при зростанні на 38.9%, показник знаходиться на оптимальному рівні, тобто відповідає встановленому нормативу, що свідчить про високу ліквідність.

Лише коефіцієнт швидкої ліквідності знаходиться на оптимальному рівні впродовж аналізує мого періоду.

Загалом про проведений аналіз типу фінансової стійкості можна зробити такі висновки:

Про стабільність діяльності свідчать показники оборотності, які покращуються з кожним роком прослідковується їх ріст в динаміці, в деяких періодах цей ріст досягає 150%.

Отже, загальний аналіз підприємства показав, що підприємство фінансово стійке і незалежне від зовнішні інвесторів. Успішно працює на ринку, має великий економічний потенціал і гарні результати діяльності.

Оцінка діяльності підприємства за допомогою показників прибутковості показала, що динаміка прибутку має циклічний характер. Так, коефіцієнт прибутковості продажів з 2007 по 2010 рік зменшувався від 0.04 до 0.01. А в 2011 році його ріст до 0.02, тобто на 1 грн. реалізованої продукції припадає 0.01 грн. прибутку. Низьке значення коефіцієнту є наслідком високої собівартості продукції.

Аналіз по таблиці зведених показників фінансового стану показав, що підприємство є вельми привабливим для інвесторів. Адже на підприємстві спостерігається стійкий фінансовий стан і ріст показників оборотності в динаміці, що свідчить про успішну роботу підприємства.

Загалом дані аналізу і оцінки свідчать про стійкий фінансовий стан БПП “Бонус” Але в деяких періодах спостерігається коливання показників, що свідчить про деякі недоліки в управлінні підприємством.

Для подолання цих недоліків і для більш успішної роботи підприємства можна внести ряд пропозицій:

· пошук постачальників, які змогли б запропонувати більш дешеву продукцію, що підвищить дохід підприємства;

· залучення додаткових коштів в оборот за рахунок зменшення рівня дебіторської заборгованості;

· розширення асортименту продукції;

· розширення мережі філій в оптимальних місцях;

· надання додаткових послуг клієнтам;

· залучення додаткових клієнтів за рахунок зниження цін в рамках 1-2%, а також цей захід знизить конкуренцію;

· підвищення якості продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про підприємства в Україні” / Голос України. - 1991. - 27 березня

2. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 №1576-12 // ВВР. - 1991. - №49

3. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” / Бухгалтерський облік і аудит. - 2007

4. Артеменко В.Г., Белендир М.В. Фінансовий аналіз. - М: Дис, 1997

5. Баканов М.І. Аналіз господарської діяльності в торгівлі. - М: Економіка, 1990

6. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М: Фінанси і статистика, 2007

7. Балабонов І.Т. Аналіз і планування фінансів господарюючого суб'єкта. - М: Фінанси і статистика, 1994

8. Бандурка М.І., Шеремет А.Д. Теорія аналізу господарської діяльності. - М: Фінанси і статистика, 1998

9. Бандурка А.М., Черв'яков І.М., Носилкіна О.В. Фінансово-економічний аналіз. - Харків, 2007

10. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємств. Підручник. -К.: Либідь, 2008

11. Бланк І.А. Стратегія і тактика управління фінансами. - К., 1996

12. Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту. - К., 2007

13. Блатов Н.А. Баланс промислового підприємства і його аналіз. - Л: Леннартіздат, 1993

14. Бетенс В., Хавранек П.М. Керівництво по оцінці ефективності інвестицій.-М.: “Інфра-М”, 1998

15. Іваненко В.М., Горбаток М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз / Навчальний посібник. - К: КНЕУ, 2007

16. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу / Навчальний посібник. - К: Знання-Прес, 2008

17. Ілєнкова Н.Д. Аналіз і управління. - М: Фінанси і статистика, 1997

18. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М: Бухгалтерський облік, 1996

19. Золотогоров В.Г. Енциклопедичний словник по економіці.-Мн.: Полимя, 1997

20. Зуділін А.П. Аналіз господарської діяльності підприємств розвинутих капіталістичних країн. / Навчальний посібник. - М: УНД, 1989

21. Індрісов А.Б., Постников А.В. Стратегічне планування і аналіз ефективності інвестицій.-М.: “Філинь”, 1996

22. Каракоз І.І., Самборський В.І. Теорія економічного аналізу. - К: Вища школа, 1989

23. Ковальов А.І. Аналіз фінансового стану підприємства. - К., 1997

24. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. Управління капіталом. Вибір інвестицій аналіз звітності. - М: Фінанси і статистика, 1996

25. Ковалев В.В. Збірник задач по фінансовому аналізу. / Навчальний посібник. - М: Фінанси і статистика, 1997

26. Ковалев В.В., Петров В.В. Як читати баланс. - М: Фінанси і статистика, 1998

27. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. - К., 1995

28. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства. - К: Знання, 2009

29. Кравченко Л.І. Аналіз фінансового стану підприємства. - Мінськ: ПКФ “Екаунт”, 1994

30. Кравченко Л.І. Аналіз господарської діяльності в торгівлі. - Мінськ: Вища школа, 1995

31. Крейніна М.Н. Фінансовий стан підприємства. - М: Дис, 1997

32. Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник.-Херсон: “Олді-плюс”, 2011

33. Мельников О.В., Жидецький В.С., Джиги рей В.Ц. Основи охорони праці. Підручник.-Львів: Афіша, 2009

34. Ненашев Є.В. Аналіз фінансів підприємства в умовах ринку. - М: Вища школа, 1997

35. Павлова Л.П. Фінансовий менеджмент. / Навчальний посібник. - М: ІНФРА-М, 1996

36. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. - Тернопіль: Економічна думка, 2009

37. Попович П.Я. Економічний аналіз і аудит на підприємстві. - Тернопіль: Економічна думка, 2007

38. Рудановський А.П. Аналіз балансу. - М: Макіз, 1989

39. Русак Н.А., Русак В.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання. - Мінськ: Вища школа, 1997

40. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мінськ: ООО “Нове знання”, 2008

41. Славюк Р.А. Фінанси підприємств. - Луцьк: “Вежа”, 2009

42. Сопко В.В. Методика аналізу балансу підприємства. - К., 1994

43. Суторніна В.М., Федоров В. М. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К: Либідь, 1993

44. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналізу. - ІНФРА-М, 1995

45. Шеремет А.Д. Фінанси підприємства. - М: Фінанси і статистика, 1997

46. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Фінанси підприємств. - М.: “Інфра-М”, 2007

47. Шершньов З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління / Навчальний посібник. - К: КНЕУ, 2007

48. Аналіз балансу. / За ред. Філімонова. - М: Економічна думка, 1996

49. Аналіз господарської діяльності в промисловості. / За ред. Стражева В.І. - Мінськ: вища школа, 1997

50. Основи охорони праці. / За ред. Купчика Н.П. - К., 2008

51. Основи охорони праці. / За ред. д.т.н., проф.. Гандзьока Н.П - Львів “Новий світ”, 2011

52. Фінанси. / Навчальний посібник. / За ред. проф. Ковальовой А.М. - М: Фінанси і статистика, 1996

53. Фінансовий менеджмент. / За ред. академ.АНИР Стояновой Є.С. - М.: “Перспектива”, 1997

54. Фінанси підприємств. / Підручник. / За ред. проф. Подєрьогіна А.М. - К: КНЕУ, 2007

55. Фінанси підприємств. / За ред. проф.. Колчиной Н.В. - М.: Юніті, 2009

Таблиця 1

Аналіз фінансової стійкості БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки	Ланцюгові відносні відхилення, %
	2007	2008	2009	2010	2011	2008	2009	2010	2011
Коефіцієнт автономії	0.9	0.89	0.9	0.57	0.67	-1.11	1.12	-36.7	17.5
Коефіцієнт залежності	1.11	1.2	1.11	1.75	1.49	0.9	-0.9	57.66	-14.9
Коефіцієнт співвідношення коштів	0.11	0.13	0.11	0.75	0.49	18.18	-15.4	581.8	-34.7
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0.75	0.77	0.8	-0.1	0.09	2.67	3.9	-47.37	190.0
Коефіцієнт забезпечення поточних активів	0.87	0.86	0.88	-0.16	0.15	-1.15	2.3	-50.98	190.0
Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів	1.37	2.16	1.31	-0.31	0.26	57.66	-39.4	-61.83	195.0
Коефіцієнт реальної вартості майна	0.18	0.15	0.39	0.35	0.55	-16.67	160	-10.26	57.1

Таблиця 2

Аналіз коефіцієнтів ліквідності БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки	Відхилення, %
	2007	2008	2009	2010	2011	2008	2009	2010	2011
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0.9	2.05	0.63	0.18	0.25	127.8	-69.3	-71.4	38.9
Коефіцієнт проміжної ліквідності	7.5	6.95	5.38	0.82	1.09	-7.33	-22.6	-84.8	32.9
Коефіцієнт загальної ліквідності	7.69	7.1	8.04	0.86	1.17	-7.67	13.24	-89.3	36.0

Таблиця 3

Аналіз показників оборотності БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки	Відхилення, %
	2007	2008	2009	2010	2011	2008	2009	2010	2011
Коефіцієнт оборотності активів	-	3.65	9.29	8.45	9.22	-	154.5	-9.04	9.1
Коефіцієнт оборотності запасів	-	8.43	20.22	25.63	43.45	-	139.9	26.76	69.5
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	-	4.09	10.4	12.25	15.35	-	154.3	17.79	25.3
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів	-	4.65	11.45	15.82	24.3	-	46.2	38.2	53.6
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	-	34.03	71.5	203.2	111.8	-	110.1	184.2	-48.0
Період оборотності дебіторської заборгованості	-	11	5	2	3	-	-	-	-

Продовження таблиці 3

Показники	Періоди, роки	Відхилення, %
	2007	2008	2009	2010	2011	2008	2009	2010	2011
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	-	-	-	33.35	26.5	-	-	-	-20.5
Період оборотності кредиторської заборгованості	-	-	-	11	14	-	-	-	-
Довжина операційного циклу(днях)	-	54	23	16	11	-	-	-	-
Довжина фінансового циклу(днях)	-	54	23	-6	-3	-	-	-	-

Таблиця 4

Аналіз показників прибутковості БПП “Бонус”

Показники	Періоди, роки	Ланцюгові відхилення,%
	2007	2008	2009	2010	2011	2008	2009	2010	2011
Коефіцієнт прибутковості продажів	0.04	0.03	0.01	0.01	0.02	-25	-66	-	100
Основний коефіцієнт доходності	-	0.14	0.15	0.15	0.27	-	7.14	-	80.0
Коефіцієнт прибутковості активів	-	0.1	0.1	0.1	0.19	-	-	-	90.0
Коефіцієнт прибутковості власного капіталу	0.13	0.1	0.11	0.14	0.28	-23	10.0	27.3	100

Таблиця 5

Показники оцінки фінансового стану за системою “Дюпон”

Показники		Періоди, роки
		2007	2008	2009	2010	2011
Чистий прибуток	:	11.8	10.6	13.3	19.1	46.1
Виторг від реалізації	=	276.9	398.1	1176.1	1585.3	2236.3
Прибутковість продажів		0.04	0.03	0.01	0.01	0.02
Виторг від реалізації	:	276.9	398.1	1176.1	1585.3	2236.3
Загальна сума активів	=	100.7	117.4	135.9	239.4	245.6
Коефіцієнт активності активів		2.7	3.4	8.6	6.6	9.1
позичкові кошти	:	10.1	13.2	13.9	102.6	81.1
Власні капітал	=	90.6	104.2	122.0	136.8	164.5
Співвідношення позичкових та власних коштів	+	0.11	0.13	0.11	0.75	0.49
1	=
Фінансова залежність		1.11	1.13	1.11	1.75	1.49
Прибутковість продажів	*	0.04	0.03	0.01	0.01	0.02
Коефіцієнт активності активів	=	2.7	3.4	8.6	6.6	9.1
Рентабельність активів	*	0.1	0.1	0.09	0.07	0.18
Фінансова залежність	=	1.11	1.13	1.11	1.75	1.49
Коефіцієнт прибутку на власний капітал		0.11	0.11	0.1	0.12	0.27