Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ТОВ "Будівельник"

Работа из раздела: «Финансы и налоги»

/

Вступ

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в сучасних економічних умовах ефективність діяльності підприємств значною мірою визначається рівнем функціонування їх фінансів. Фінансовий стан всесторонньо відображає результати діяльності підприємства. Його аналіз дозволяє вчасно реагувати на зміни зовнішнього середовища, виробляти обґрунтовані управлінські рішення, прогнозувати результати діяльності підприємства. В свою чергу, стан фінансів підприємства впливає на забезпеченість централізованих фондів фінансовими ресурсами.

Тому в даний момент першочерговою задачею для держави і підприємств є зміцнення фінансого стану підприємств і на цій основі стабілізація фінансів держави. Ситуація, що склалася, потребує наявності висококваліфікованих фахівців, обізнаних з теорією і практикою фінансової справи.

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється національний дохід основне джерело фінансових ресурсів. Тому можна стверджувати, що фінансове становище усієї країни визначається станом фінансів підприємств.

Господарська діяльність діяльність підприємства характеризується фінансовими результатами, зокрема прибутком, отриманим від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Прибуток і його використання є інтегрованим показником життєдіяльності підприємства, оскільки від його розміру залежить оплата праці працівників, розрахунки з бюджетом, створення власних заохочувальних фондів стимулювання та розвитку підприємства.

Об'єктом дослідження в даній роботі виступає ТОВ «Будівельник», тобто господарюючий суб'єкт, який організований у відповідності з чинним законодавством України, тобто є юридичною особою, займається підприємницькою діяльністю і функціонує на принципах комерційного розрахунку.

Предмет дослідження - аналіз фінансового стану на прикладі ТОВ «Будівельник».

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності аналізу фінансового стану підприємства, а також дослідження сучасних методів проведення економічного аналізу на підприємствах України.

Завданням цієї роботи є не лише суто теоретичний опис, але й практичне застосування методів аналізу фінансового стану підприємства у виробничій практиці підприємств України, на прикладі ТОВ «Будівельник».

1. Поняття фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу.

У процесі постачальницької, виробничої, збутової, інвестиційної та фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура коштів і джерел і формування, наявність і потреба фінансових ресурсів і як слідство фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства вчасно провадити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння та підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий план успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І, навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву та реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу та суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, а підсумком грамотного, умілого керування всім комплексом, факторів, що визначає результати господарської діяльності підприємства.

Головна мета фінансової діяльності зводиться до одного стратегічного завдання - збільшенню активів підприємства. Для цього воно повинне постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність, а також оптимальну структуру активів і пасивів балансу.

1.1 Поняття й значення фінансового аналізу в сучасних умовах

Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямкам треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти й найбільш слабкі позиції у фінансовому стані підприємства.

Оцінка фінансового стану може бути виконана з різним ступенем деталізації залежно від мети аналізу, наявної інформації, програмного, технічного й кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу й поглибленого аналізу фінансового стану. Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

- майновий стан підприємства;

- ступінь підприємницького ризику;

- достатність капіталу для поточної діяльності й довгострокових інвестицій;

- потреба в додаткових джерелах фінансування;

- здатність до нарощування капіталу;

- раціональність залучення позикових коштів;

- обґрунтованість політики розподілу й використання прибутку.

Основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану повинна скласти бухгалтерська звітність, що є єдиною для організації всіх галузей і форм власності.

Результати фінансового аналізу дозволяють виявити уразливі місця, що вимагають особливої уваги, і розробити заходи щодо їхньої ліквідації.

Процес прийняття управлінських рішень більшою мірою мистецтво, ніж наука. Результат виконаних формалізованих аналітичних процедур не є, або принаймні не повинен бути єдиним критерієм для прийняття того або іншого управлінського рішення. Результати аналізу - 'матеріальна основа' управлінських рішень, прийняття яких ґрунтується також на інтелекті, логіці, досвіді, особистих симпатіях і антипатіях особи, що приймає ці рішення.

Все це зайвий раз свідчить про те, що фінансовий аналіз у сучасних умовах стає елементом керування, інструментом оцінки надійності потенційного партнера.

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності; якщо він заснований на даних тільки бухгалтерської звітності - зовнішній аналіз; внутрішньогосподарський аналіз може бути доповнений і іншими аспектами: аналізом ефективності авансування капіталу, аналізом взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку і т.п.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства включає:

- аналіз фінансового стану;

- аналіз фінансової стабільності; - аналіз коефіцієнтів;

- аналіз ліквідності балансу;

- аналіз фінансових результатів, коефіцієнтів рентабельності та ділової активності.

Таким чином, можна виділити основні задачі фінансового аналізу:

1. Своєчасне виявлення й усунення недоліків у фінансовій діяльності, і пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

3. Розробка конкретних заходів, спрямованих на більше ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

1.2 Класифікація методів і прийомів аналізу

Під методом фінансового аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому становленні та розвитку.

По А.Д. Шеремету методика фінансового аналізу включає три взаємозалежних блоки:

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

Аналіз фінансового стану підприємства;

Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

У процесі фінансового аналізу застосовується ряд спеціальних способів і прийомів.

Способи застосування фінансового аналізу можна умовно підрозділити на дві групи: традиційні й математичні.

До першої групи ставляться: використання абсолютних, відносних і середніх величин; прийом порівняння, зведення й угруповання, прийом ланцюгових підстановок.

Прийом порівняння полягає в складанні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями та з показниками попереднього періоду.

Прийом зведення й угруповання полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці.

Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Сутність прийомів ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактору на сукупний фінансовий показник.

На практиці обрані основні методи аналізу фінансової звітності: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий, метод фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз, факторний аналіз.

Горизонтальний аналіз дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності в порівнянні з попереднім роком, півріччям або кварталом.

Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, отже, ведеться перспективний аналіз.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - фінансові коефіцієнти описують фінансові пропорції між різними статтями звітності. Достоїнствами фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків і елімінування впливу інфляції, що особливо актуально при аналізі в довгостроковому аспекті. Суть методу полягає, по-перше, у розрахунку відповідного показника та, по-друге, у порівнянні цього показника з якоюсь базою.

Факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих і стохастичних прийомів дослідження.

Факторний аналіз може бути як прямим, так і зворотним, тобто синтез - з'єднання окремих елементів у загальний результативний показник.

Методи фінансового аналізу.

У процесі фінансового аналізу, обробки фінансово-економічної інформації застосовується ряд спеціальних прийомів. Системність методів фінансового аналізу виявляється в об'єднанні специфічних прийомів на основі досягнень фінансового аналізу та досягнень ряду суміжних наук - математики, статистики, бухгалтерського обліку, планування, математичного моделювання.

При відборі методів фінансового аналізу в кожному конкретному випадку виходять із сутності того, що буде аналізуватися за допомогою цих методів. Під входять первинними показниками розуміються показники бухгалтерської фінансової звітності, необхідні для отримання результуючих вихідних показників.Вихідні показники формуються в ході фінансового планування при визначенні системи оціночних результуючих фінансових показників, необхідних для вивчення фінансових процесів, що відбуваються на підприємстві. 

Обробка вхідних (первинних) показників вручну або за допомогою програм ЕОМ методами фінансового аналізу дозволяє виявити і вивчити причини зміни величин фінансових показників, а також (оскільки фінансово-економічні явища обумовлені причинним зв'язком і причинного залежністю) виміряти зв'язки і залежності між визначеними об'єктивними умовами виробництва і обігу продукції підприємства і фінансовими показниками; а завдання аналізу полягає у розкритті та вивченні цих причин - факторних показників. На фінансову діяльність підприємства і на окремий фінансовий показник можуть впливати численні і різноманітні причини - фактори. Виявити та вивчити дію абсолютно всіх факторів складно і не завжди практично доцільно. 

Економічні поняття, фінансові показники тісно пов'язані між собою і не можуть розглядатися ізольовано. Однак ця обставина зовсім не виключає можливості і необхідності їх логічного відокремлення в процесі економічних розрахунків.Досить поширеним методичним прийомом є визначення ступеня впливу даного чинника при рівних умовах, тобто коли інші фактори вважаються незмінними. 

Різноманіття методів фінансового аналізу зумовило необхідність їх класифікації.

За ступенем формалізації розрізняють: 

* формалізовані методи. Вони є основними при проведенні фінансового аналізу підприємства, носять об'єктивний характер, засновані на строгих аналітичних залежностях. Формалізований метод може являти собою послідовність визначення показників, послідовність розрахунку показників у таблицях, формули розрахунку коефіцієнтів. Прикладом формалізованого методу у фінансовому аналізі є розрахункова формула коефіцієнта абсолютної ліквідності при проведенні фінансового аналізу коефіцієнтним способом, порядок визначення ступеня платоспроможності за балансограмме при проведенні фінансового аналізу графічним способом, послідовність розрахунку показників при визначенні ступеня ймовірності банкрутства при проведенні фінансового Аналізу табличним способом. 

* неформалізовані методи. Вони засновані на логічному обгрунтуванні аналітичних прийомів. До неформалізовані методів належать метод експертних оцінок та метод рейтингової оцінки. Неформалізовані методи суб'єктивні, так як на результат великий вплив мають інтуїція, досвід та знання аналітика.Неформалізовані методи можуть застосовуватися лише досвідченими аналітиками, які добре знають предмет аналізу, механізм утворення і використання фінансових ресурсів і потоків на підприємстві), вільно володіють методами фінансового аналізу і мають доступ до необхідної інформаційній базі дослідження. Неформалізовані методи, як правило, застосовуються для поглибленої оцінки окремих явищ і процесів, в яких беруть участь фінансові ресурси та їх потоки, наприклад для оцінки ступеня кредитоспроможності методом нормативних знижок Н. Блатова. 

За застосовуваному інструментарію розрізняють: 

* економічні методи: метод абсолютних величин, метод відносних величин, балансовий метод, метод дисконтування; * статистичні методи: метод арифметичних різниць, індексний метод, метод порівнянь, метод групування; 

* математико-статистичні методи: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, факторний аналіз. 

За використовуються моделям розрізняють: 

* дескриптивні моделі, що включають вертикальний, горизонтальний і трендовий аналіз; 

* предикативні моделі; * нормативні моделі; 

* інтегральні моделі. 

При цьому під моделлю розуміється стійка сукупність методів з встановленою сукупністю вхідних, проміжних та вихідних показників. 

Методи фінансового аналізу за вживаним інструментарію 

Найбільш представницькою є класифікація методів фінансового аналізу за вживаним інструментарію. 

Економічні методи 

Метод абсолютних величин застосовується для оцінки обсягів грошових потоків підприємства. Абсолютні величини є основою для розрахунку відносних і середніх показників. Аналіз тих чи інших показників, економічних явищ, процесів, ситуацій починається з оцінки їх абсолютних величин (вартість основних засобів підприємства, величина капіталу, авансованого у виробництво, сума валового доходу). Без абсолютних величин в аналізі обійтися не можна. Але якщо в бухгалтерському обліку вони є основним вимірником, то в фінансовому аналізі вони використовуються в основному в якості бази для обчислення відносних величин. 

Метод відносних величин застосовується як у динамічному (горизонтальному) аналізі для виявлень тенденцій зміни фінансового стану підприємства в цілому і його окремих сторін і структурному (вертикальному) аналізі для виявлень співвідношень між різними показниками, що входять в одну групу показників, так і при розрахунку і аналізі фінансових коефіцієнтів підприємства. Відносні величини, на відміну від абсолютних, дозволяють аналізувати динаміку показників, виключивши спотворює вплив інфляції, а також вивчити структуру (питома вага) показників, відображаючи ставлення частини сукупності до всієї сукупності, наочно ілюструючи як всю сукупність, так і її складові частини (наприклад, питома вага операційних доходів і витрат та питома вага позареалізаційних доходів і витрат у структурі прибутку підприємства до оподаткування). 

Балансовий метод використовується в тих випадках, коли необхідно встановити равновесность (баланс) між різними за економічним змістом, але рівними по вартісній оцінці фінансовими показниками (наприклад, зрівнювання активів і зобов'язань підприємства при оцінці кредитоспроможності). Метод служить для побудови порівняльного аналітичного балансу нетто, забезпечуючи рівність активів і пасивів. 

Метод дисконтування застосовується для приведення різних показників до єдиного моменту часу. Метод дозволяє визначити сучасну вартість (фінансовий еквівалент) майбутньої грошової суми. Метод дисконтування використовується при визначенні загальної ліквідності підприємства, коли всі групи активів за часом їх перетворення в гроші і всі групи пасивів за терміном настання зобов'язань приводяться до дійсного моменту часу за допомогою вагових коефіцієнтів дисконтування.

Статистичний метод.

Метод арифметичних різниць використовується при оцінці достатності наявності джерел коштів підприємства для формування тих чи інших фондів (наприклад, достатності перма ¬ нентний капіталу для забезпечення основних і оборотних виробничих фондів). Метод незамінний при горизонтальному аналізі, коли оцінюється приріст або спад показника в абсолютному виразі за період, і в трендовом аналізі, коли оцінюється приріст або спад питомої ваги показника за період. 

Індексний метод грунтується на відносних показниках, що виражають відношення рівня певного показника до його рівня в минулому або до рівня аналогічного показника, прийнятого в якості бази. Індекс обчислюється шляхом зіставлення співмірюємо (звітної) величини з базисною. Індексний метод застосовують при аналізі динамічних часових рядів показників за декілька років. 

Метод порівнянь - найбільш поширений метод аналізу; полягає у виявленні співвідношень між явищами з визначенням у них спільного, їх об'єднує, і того, що їх розрізняє. Застосовується при необхідності зіставлення з кращими показниками інших підрозділів усередині підприємства, вітчизняних та зарубіжних досягнень і середніми галузевими даними (по однорідної групи підрозділів або підприємств). При використанні методу необхідно дотримуватися принципу порівнянності за часом, змістом і структурою показників. Можна зіставляти фінансові показники поточного дня, декади, місяця, кварталу, року з аналогічними попередніми періодами. Усередині підприємства можуть порівнюватися показники роботи підрозділів і працівників. У фінансовому аналізі показники підприємства порівнюють із середніми показниками виробничого об'єднання (концерну, акціонерного товариства) при дотриманні певних умов і вимог. Якщо в концерні об'єднуються різні за своїм виробничим профілем підприємства, то середні показники обчислюють тільки по кожній однорідній групі підприємств. 

Метод угруповання дозволяє вивчити фінансові показники в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, виявити вплив на фінансові показники найбільш істотних факторів, виявити закономірності і тенденції у зміні показників. Метод передбачає певну класифікацію явищ та процесів, а також причин та факторів, їх обумовлюють. Угруповання фінансових показників в однорідні групи та підгрупи здійснюється на основі вивчення економічної сутності фінансових показників і факторів, що впливають на фінансові показники. За допомогою аналізу встановлюються причинний зв'язок, взаємозалежність і взаємозумовленість, основні причини і фактори і характер їх впливу. 

При аналізі груп підприємств, що входять у холдинги і корпорації застосовні типологічні, структурні й аналітичні угруповання. 

Типологічні угруповання передбачають аналіз фінансових показників однорідних підприємств, що входять до складу корпорації, і по видах виробництв. 

Структурні угруповання використовуються при вивченні фінансових показників кожного підприємства - учасника концерну (наприклад, за показниками рентабельності, виручки), а також структури витрат випускається підприємством продукції (за видами і центрами відповідальності). Показники можуть розглядатися в статиці і в динаміці. 

Аналітичні угруповання призначені для виявлення взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємодії між досліджуваними явищами, об'єктами, показниками. При побудові аналітичних угрупувань з двох взаємопов'язаних показників один розглядається як фактор, що впливає на інший, а другий - як результат впливу першого. 

Приклад методу групування - угруповання майна на виробниче, фінансове та кошти в розрахунках. При оцінці кредитоспроможності здійснюється угруповання статей активу і пасиву, першого - по терміну перетворення активів на гроші, другого - по терміну настання зобов'язань. 

Математико-статистичні методи 

Кореляційний аналіз використовується для встановлення взаємозв'язку між фінансовими показниками. При використанні методу вважають, що значення фінансових показників є випадковими величинами. Випадкової називається змінна величина, яка в залежності від випадку приймає різні значення з певною ймовірністю. Закон розподілу випадкової величини показує частоту значень випадкової величини в їх загальній сукупності. При дослідженні взаємозв'язків між фінансовими показниками на основі фактичних значень показників між ними спостерігається стохастична залежність: зміна закону розподілу однієї випадкової величини відбувається під впливом зміни іншої. Взаємозв'язок між величинами може бути повною (функціональної) та неповної (спотвореної іншими факторами), званої кореляційної. Вивченням взаємозв'язків між випадковими величинами займається розділ математичної статистики, який носить назву «кореляційний аналіз» (від лат. СоггеШюп - співвідношення, відповідність. Основне завдання кореляційного аналізу - встановлення характеру і ступеня зв'язку між результативними (залежними) і факторними (незалежними) показниками (ознаками ) в даному явищі чи процесі. Кореляційну зв'язок можна виявити тільки при масовому зіставленні фактів. 

Регресійний аналіз призначений для визначення (ідентифікації) після встановлення в рамках кореляційного аналізу наявності кореляційного зв'язку між показниками рівняння регресії, включаючи статистичну оцінку його параметрів. Рівняння регресії дозволяє знайти значення залежної змінної, якщо величина незалежної змінної (або незалежних змінних) відома; аналізуючи безліч точок на графіку (тобто безліч фактичних значень показників), знайти лінію, по можливості точно відображає укладену в цій безлічі закономірність (тенденцію) , - лінію регресії. 

Моделі фінансового аналізу 

Підстава класифікації методів фінансового аналізу за використовуються моделям включає різні види моделей, що розрізняються за призначенням використання у фінансовому аналізі і використовуваної інформаційною базою. 

Дескриптивні моделі є основними при оцінці фінансового стану підприємства, це моделі описового характеру, що базуються на даних бухгалтерської звітності.Дескриптивна модель фінансового аналізу включає в себе послідовний аналіз та оцінку об'єктів фінансового аналізу графічним, табличним і коефіцієнтним способами по фактичним фінансовим даними бухгалтерської фінансової звітності за аналізований період. Модель починається з побудови та аналізу балансограмм (графічний спосіб), побудови балансу та звіту про прибутки та збитки в різних розрізах, їх вертикального, горизонтального, трендового аналізу (табличний спосіб) і подальшого аналізу фінансових коефіцієнтів (коефіцієнтний спосіб), а завершується синтетичної оцінкою отриманих результатів для вироблення на її основі заходів щодо стабілізації фінансового стану підприємства. 

Вертикальний аналіз - це подання фінансових показників у вигляді відносних величин (питомих ваг), що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових фінансових показ ників. 

Горизонтальний аналіз - це визначення динаміки (зміни) фінансових показників, виявлення тенденцій зміни окремих фінансових показників і їх груп. 

Трендовий аналіз - це вивчення динаміки відносних фінансових показників за певний період. 

Предикативні моделі - це моделі - прогнози фінансового звіту, побудовані на даних динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні або регресійні моделі на основі даних фінансових показників підприємства за 5-10 і більше попередніх років, що не завжди виправдано для теперішнього часу) або виходячи з експертних прогнозних оцінок майбутнього фінансового розвитку підприємства (наприклад, при розробці фінансової стратегії підприємства). 

При динамічному фінансовому аналізі можливе виявлення двох типів зв'язків і відповідно двох типів моделей прогнозування з позиції поведінки фінансової системи, яка описує деякий явище і кількісно характеризується сукупністю показників - жесткодетермінірованних і регресійних. 

Зв'язок називається жесткодетермінірованной, якщо кожному значенню факторного фінансового показника відповідає цілком певне невипадкове значення результативного фінансового показника. У жесткодетермінірованних моделях при заданих початкових умовах вона переходить в єдине, певний стан.Зв'язок називається стохастичною (імовірнісною), якщо кожному значенню факторного фінансового показника відповідає безліч значень результативного фінансового показника, тобто певний статистичний розподіл. Регресійна модель описує фінансову систему, яка називається ймовірнісної, тобто при одних і тих же початкових умовах вона може переходити в різні стани, що мають різні ймовірності. 

Нормативні моделі дозволяють порівнювати фактичні значення фінансових показників підприємства із законодавчо встановленими, середніми по галузі або внутрішніми нормативами підприємства (застосовуються в основному при проведенні внутрішнього фінансового аналізу). Модель передбачає встановлення нормативів по кожному фінансовому показнику і аналіз відхилень фактичних даних від нормативів. 

Інтегральні моделі. Поняття «інтегральна модель» виходить із дослівного розуміння слова «інтегральний» - як об'єднуючий частини єдиного цілого; переклад прообразу слова з латини означає «цілий». Інтегральні моделі поділяються на моделі комплексної оцінки фінансового стану за обмеженою кількістю показників (як правило, фінансових коефіцієнтів) і моделі розкладання агрегованого результуючого показника на факторні складові. 

Прикладом інтегральної оцінки першого виду може бути четирехфакторная модель фінансового аналізу, другого - формула Дюпона. Розглянемо їх більш докладно. 

Четирехфакторная модель виходить з виділення чотирьох основних напрямів, які формують в результаті фінансовий стан підприємства: фінансова стійкість, кредитоспроможність, прибутковість, керованість. 

1.3 Фінансовий аналіз як база прийняття управлінських рішень

Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту та аудита. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств застосовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень.

Власники аналізують фінансові звіти з метою підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності фірми. Кредитори та інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики по позиках і внесках. Якість прийнятих рішень у значній мірі залежать від якості їхнього аналітичного обґрунтування.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники та відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки - для оцінки умов кредитування та визначення ступеня ризику, постачальники - для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції - для виконання плану надходження коштів у бюджет і т.д. Відповідно до цього аналіз ділиться на зовнішній і внутрішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства, і його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його ціль - забезпечити планомірне надходження коштів і розмістити власні та позикові кошти таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку та виключення ризику банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюються органами на основі опублікованої звітності. Його ціль - установити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку та виключити ризик втрати.

Користувачі фінансовою інформацією діляться на основні та не основні партнерські групи. У таблиці представлений перелік основних партнерських груп, їхній внесок в основну діяльність підприємства, вимоги відносно компенсації своєї участі та мети, які вони переслідують при аналізі підприємницької діяльності.

Таблиця 1.1 Основні користувачі фінансової інформації

	Внесок партнерської групи	Вимоги компенсації	Об'єкт фінансового аналізу
Власники (акціонери)	Власний капітал	Дивіденди	Фінансові результати й фінансова стабільність
інвестори, позикодавці	Позиковий капітал	Відсотки на вкладений капітал	Кредитоспроможність
Керівники ( адміністрація)	Знання справи, досвід і вміння керувати	Оплата праці й частка прибутку понад оклад	Всі сторони діяльності підприємства
Персонал (службовці)	Приведення в дію коштів і предметів праці	Зарплата, премії, соціальні умови	Фінансові результати підприємства і його ліквідності
Постачальники коштів і предметів праці	Забезпечення безперервності й ефективності процесу виробництва продукції	Договірна ціна	Фінансовий стан, платоспроможність
Покупці (клієнти)	Реалізація продукції	Договірна ціна	Фінансовий стан, стан готової продукції
Податкові органи	Послуги суспільства	Своєчасна й повна оплата праці	Фінансові результати підприємства

Основні партнерські групи зацікавлені в успіхах підприємства, тому що їхнє благополуччя перебуває в прямої залежності від результатів його діяльності.

До не основних партнерських груп відносяться групи, опосередковано зацікавлені в успіхах підприємства: страхові компанії, аудиторські й консалтингові фірми, фондові біржі, юридичні фірми, асоціації, преса, профспілки, регулювальні органи.

Основна мета фінансового аналізу - одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому користувачів фінансової інформації може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і прогноз на найближчу перспективу.

2. Техніко-економічна характеристика ТОВ «Будівельник»

2.1 Історія, місія бізнесу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, віл. Героїв Праці, 17, кВ.348 . Скорочена назва ТОВ «Будівельник», код за ЄДРПОУ 31061880

Підприємство було утворено на базі РСУ в 1994 році. Директор підприємства Харнам М.В.

Кілька разів реорганізовувалась, проте найцінніше - колектив, а з ним і безцінний досвід «Будівельнику» вдалося зберегти. Компанія є однією з перших на Україні, яка взяла курс на передові технології в будівництві, ремонті та реконструкції архітектурних споруд. 

Відповідаючи високим стандартам сучасності, компанія робила все можливе для підвищення кваліфікації своїх кадрів і копіткої накопичення досвіду. 

Не будучи продавцем оздоблювальних і будівельних матеріалів, компанія «Будівельник» перетворила на високоліквідний продукт високу кваліфікацію і величезний досвід своїх співробітників.

Постійно відстежуючи нові віяння моди і прогресивні тенденції в світі проектування, дизайну, обробки житла та офісних приміщень, компанія підходить до кожного клієнта індивідуально, виявляючи до нього щирий інтерес. Володіючи всім спектром пропозицій на ринку оздоблювальних і будівельних матеріалів, «Будівельник» ще на етапі розробки кошторису запропонує кожному оптимальний варіант, істотно економлячи гроші замовника.

Важливий чинник - терміни. Компанія побудувала свої відносини з клієнтом таким чином, щоб висока якість і найкоротші терміни виконання робіт були природним інтересом компанії. 

Перечень реконструктивних робіт, що їх виконує ТОВ «Будівельник»:

1. Капітальний ремонт у квартирах площею від 100 квадратних метрів. триває близько трьох місяців. Виконроб і робітники не просто ремонтують вашу квартиру - вони перші мешканці. Проводячи весь свій робочий день у вашому майбутньому житло, вони, завдяки колосальному досвіду і відповідальному ставленню до своєї роботи, внесуть у проект функціональні та естетичні корективи, узгодивши всі нюанси з дизайнером. 

2. Дизайнер і фахівці компанії виявляють непідробний інтерес до особистості кожного клієнта. Уважно вивчивши ваш стиль життя, улюблені речі та меблі, якими ви себе оточуєте, уважно вислухавши всі ваші побажання, з великою відповідальністю вони візьмуться за втілення вашої мрії в життя. 

3. Розширення та посилення віконних і дверних прорізів. Установка віконного і дверного оснащення із столярки, алюмінію та металопластику. Спорудження торгових вітрин і вітражів. 

4. Реконструкція та посилення стельових перекриттів (заміна дерев'яних на залізобетонні), несучих стін. Встановлення натяжних стель. Посилення підлог і підлогових покриттів (плитка, мозаїка). Покрівельні роботи. 

5. Фасадне скління із застосуванням алюмінієвого та металопластикового профілю, утеплення фасадів за допомогою фасадних панелей. 

6. Ремонт і реконструкція інженерних і санітарних комунікацій. Установка сантехніки, опалювального (газового і електричного) обладнання (в тому числі системи «тепла підлога»). Розробка систем та дизайн освітлювального обладнання. 

7. Перепланування приміщень. Реконструкція та добудова балконів. Шумоізоляційні роботи. 

8. Пристрій, реконструкція, заміна сходових маршів. 

Таблиця 2.1 - Техніко-економічні показники підприємства ТОВ «Будівельник»

Показники	2008	2009	Відхилення
			абсолютне	відносне, %
Доход від реалізації продукції, тис. грн.	52735	15810	-36925	70,00
Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	43946	13175	-30771	70,00
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	42600	15887	-26713	62,70
Витрати на збут, тис. грн.	0	15	15	0
Інші операційні витрати, тис. грн.	17	122	105	186,00
Валовий прибуток, тис.грн	1346	0	-1346	0
Прибуток від операційної діялності, тис.грн	329	0	-329	0
Чистий прибуток, тис. грн.	124	0	-124	0
Інший операційний доход, тис.грн	225	274	49	121,77
Рентабельність продукції, %	0,7	0	-0,7	0
Середньосписочна чисельність працюючих, чол.	655	485	-170	26,00
Фонд оплати праці, тис. грн.	1081	824	-257	23,77
Середньомісячна заробітна плата, тис. грн.	1,650	1,700	0,050	103,03
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	434,00	-1358,50	-1792,5	-313,00

Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий рахунок в ощадному банку, печатку зі своїм найменуванням та кодом.

Власний капітал ТОВ «Будівельник» у 2008 році становив 496 тис. грн. Статутний капітал - 12 тис. грн, на кінець 2009 року власний капітал склав -323тис. грн., а додаткового вкладеного капіталу не було як у 2008 так і в 2009 роках. Організація бухгалтерського обліку підприємства

На підприємстві ТОВ «Будівельник» бухгалтерський облік ведеться з використанням журнально-ордерної форми з використанням комп'ютерної програми «Парус».

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство на вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів зобов'язане за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Для додання юридичної чинності і доказовості документам на машинних носіях варто керуватися ДСТ 6.10.4-84 'Уніфіковані системи документації. Додання юридичної чинності документам на машинному носії і роздруківці, створеним засобами обчислювальної техніки. Основні положення', згідно з яким організація - автор документа на машинному носії створює реєстр кодів осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їхнього оформлення. Підпис особи, що склала документ на машинному носії, виконується у вигляді паролю чи іншим способом авторизації, що дає можливість однозначно ідентифікувати осіб, що дозволили і здійснюють господарську операцію.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Проводити інвентаризацію активів і зобов'язань відповідно до ст. 10 Закону про бух облік та інших нормативних документів, зокрема інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

Для забезпечення достовірних даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності проводять інвентаризацію майна та фінансових зобов'язань.

В обов'язковому порядку проводять щорічну інвентаризацію активів і зобов'язань підприємства перед складанням річної фінансової звітності. Точний час, порядок проведення інвентаризації та відповідальних осіб визначає керівник підприємства окремим наказом.

Для проведення інвентаризації на підприємстві утворена постійно діюча комісія. Права, обов'язки та завдання членів постійної інвентаризаційної комісії вказані в Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів, документів ти розрахунків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. №69.

Інвентаризація каси проводиться не рідше одного разу на місяць.

У всіх інших випадках об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються керівником чи власниками підприємства на підставі чинного законодавства.

Бухгалтерський облік на Підприємстві ведеться згідно із Законом України 'Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні' від 16.07.99 р. №996-ХІV (далі - Закон про бух облік), та затвердженими Міністерством Фінансів України положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі -- П(С)БО).

Облікову політику застосовують таким чином, щоб фінансові звіти повністю узгоджувались з вимогами Закону про бух облік та кожного конкретного П(С)БО. Застосовуються перед усім ті підходи та методи для ведення бух обліку і надання інформації в фінансових звітах, які передбачені П(С)БО і найбільш адаптовані до діяльності підприємства.

Згідно з П(С)БО 1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів (крім Звіту про рух грошових коштів) проводиться згідно принципу нарахування так, щоб результати операцій та інших подій відображались в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство отримує чи сплачує кошти.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів здійснюється прямолінійним методом із застосуванням строків, встановлених для кожного об'єкта основних засобів, зокрема:

- транспортні засоби - 5 років;

- комп'ютерне обладнання - 3 роки;

- меблі - 3 роки;

- інші основні засоби - 5 років;

- інші необоротні матеріальні активи (крім бібліотечних фондів і МНМА)- 3 роки.

Ліквідаційна вартість об'єктів основних засобів не розраховується і з метою амортизації приймається рівною нулю.

Якщо у первинних документах, якими оформлюється придбання (виготовлення) основних засобів чи введення їх в експлуатацію безпосередньо не зазначається мета використання основного засобу (виробниче чи невиробниче використання), вважати, що основний засіб призначається для виробничого використання.

Амортизація нематеріального активу нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання. Суму нарахованої амортизації підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і накопиченої амортизації нематеріальних активів.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.

Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнається їх найменування.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Первісну вартість запасів, придбаних за плату визначають по собівартості запасів згідно з П(С)БО 9.

Первісну вартість запасів, виготовлених власними силами підприємства, визначають згідно з П(С)БО 16.

Запаси відображають в бухгалтерському обліку по первісній вартості.

При відпустці запасів у виробництво, продажу чи іншому вибутті їх оцінку здійснюють по методу ФІФО.

Запаси, які не приносять підприємству економічних вигод в майбутньому, визнають неліквідними і списують в майбутньому періоді, а при складанні фінансової звітності не відображають в балансі, а враховують на окремому субрахунку позабалансового рахунку 07.

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Зобов'язання (обов'язок чи відповідальність діяти певним чином) визнається лише тоді, коли актив отриманий, або коли підприємство має безвідмовну угоду придбати актив.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Забезпечення (резерви) на оплату майбутніх відпусток працівників, на додаткове пенсійне забезпечення, на виконання гарантійних зобов'язань, на реструктуризацію, на виконання зобов'язань за обтяжливими контрактами не створюється.

Товари, передані на комісію, не вважаються реалізованими при передачі комісіонеру, тому ці операції не вважати доходами.

Класифікація затрат на виробництво проводиться згідно з П(С)БО 16. Витрати не пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції, є витратами звітного періоду. Класифікацію адміністративних витрат і витрат на збут здійснюється згідно з П(С)БО 16. По кожному контрагенту ведеться облік у розрізі договорів (рахунків).

Оцінку активів або зобов'язань в операціях з пов'язаними сторонами Підприємство проводить по методу балансової вартості.

У проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання не відображуються. Тимчасові різниці з податку на прибуток відображуються тільки в річній фінансовій звітності.

Нарахування податку на прибуток у фінансовій звітності відображується у тому періоді, за який складається фінансова звітність.

Подається фінансова звітність за формами і в терміни, передбачені П(С)БО та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. N 419.

На підприємстві використовуються форми і системи оплати праці відповідно до умов, передбачених відповідними положеннями та колективним договором підприємства.

3. Аналіз фінансового стану підприємства

3.1 Аналіз балансу підприємства

Аналіз структури статей балансу і динаміки змін проводиться за допомогою одного з наступних способів:

- аналіз безпосередньо по балансу без попередньої зміни балансових статей

- складання ущільненого порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних по складу елементів балансових статей

- проведення додаткового корегування балансу на індекс інфляції з наступним агрегуванням статей у необхідному аналітичному розрізі

У більшості випадків дослідження структури динаміки фінансового стану підприємства створюється за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури.

Загалом аналіз балансу та інших форм звітності проводиться наступними способами:

- горизонтальний аналіз;

- вертикальний аналіз;

- аналіз з використанням коефіцієнтів.

Для найбільш ефективного аналізу необхідно брати декілька періодів, щоб краще прослідити динаміку різних статей та коефіцієнтів, і в результаті аналізу знайти шляхи покращення, тих чи інших показників.

Аналіз балансу містить відомості про розміщення капіталу, що знаходиться в розпорядженні підприємства, тобто по вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, залишки вільної готівки тощо. Після складання порівняльно-аналітичного балансу і проведення необхідних розрахунків можна одержати ряд найважливіших характеристик, що описують фінансово-майновий стан підприємства. До таких показників відносяться:

1 Загальна вартість майна підприємства, що дорівнює підсумку активу балансу

2 Вартість необоротних коштів (активів), що дорівнює підсумкові першого розділу активу балансу

3 Вартість мобільних оборотних активів, сума підсумків другого і третього розділів активу балансу

Що правда, ці показники самі по собі не дають чіткого уявлення про стан майна підприємства. Більш змістовну й об'єктивну інформацію можна одержати, здійснюючи на підставі даних порівняльного аналітичного балансу вертикальний і горизонтальний аналізи, тобто досліджуючи структуру активу балансу, аналізуючи напрямки зміни балансових статей.

В наступній таблиці проведений вертикальний та горизонтальний аналіз активів підприємства.

Стосовно аналізу рівня дебіторської заборгованості потрібно відзначити: якщо підприємство розширює свою діяльність, збільшується і кількість покупців і відповідно - дебіторська заборгованість. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшуються. Отже, зменшення дебіторської заборгованості не завжди оцінюється позитивно. Після погашення дебіторської заборгованості може значно збільшитися готівка підприємства, що свідчитиме про неефективне панування грошових потоків на підприємстві.

В нашому випадку дебіторська заборгованість за товари в 2009 році значно збільшилась в порівнянні з 2008, при цьому збільшення об'ємів продаж в 2009 році в порівнянні з 2008 роком не відбулося. Взагалі це негативне явище, яке свідчить про погану роботу з дебіторами, також тому, що покупці ще не встигли повністю розрахуватися за продукцію.

Значно впливає на фінансовий стан підприємства стан його виробничих запасів. З метою нормального ходу процесу виробництва та збуту продукції запаси повинні бути оптимальними. Нагромадження великих запасів свідчить про спад активності підприємства, уповільнення оборотності обігового капіталу. Поряд із тим нестача запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства через скорочення виробництва і зменшення суми прибутку. Іншими словами, будь яке зростання вартості запасів повинно супроводжуватися таким же (чи більшим) зростанням оборотності обігового капіталу.

У нашому випадку вартість виробничих запасів за звітний період збільшилася на 7 тис грн у порівнянні з 2008 роком. Щоб визначити на скільки виправдане таке збільшення можна порівняти темпи збільшення виробничих запасів з темпами зростання обсягів виробництва чи виторгу від реалізації продукції. Збільшення вартості запасів має позитивний характер лише в тому випадку, якщо не відбулося зниження оборотності запасів. У противному разі це - негативна зміна.

Аналізуючи майновий стан підприємства, необхідно також оцінити стан використовуваних основних фондів. Для цих цілей обчислюються такі показники:

1 Коефіцієнт зносу основних фондів (К_зн) характеризує частку їх вартості, списану на витрати в попередніх періодах у початковій вартості розраховується за формулою:

(3.1)

К_{зн 2008 н.п.} = 0,22

К_{зн 2008 н.к.} = 0,33

К_{зн 2009 н.к.} = 0,48

Таблиця 3.2 - Динаміка коефіцієнту зносу основних фондів

Показник	2008р (на початок року), тис грн	2009р
		(на початок року), тис грн	(на кінець року), тис грн
Накопичений знос	1114	2438	3571
Первісна вартість	4992	7494	7505
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,22	0,33	0,48

Незважаючи на всю умовність показника він має певне аналітичне значення. Так прийнято вважати, що значення коефіцієнту зносу понад 50% є не бажаним; у нашому випадку в 2009 році наш показник збільшився з 33% до 48%, та не зважаючи на це його значення залишається в межах норми.

Дані, що наводяться в пасиві балансу, дозволяють простежити зміни, які відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки дострокових і короткострокових коштів залучено в обіг підприємства, тобто пасив показує, звідки взялися кошти, спрямовані на формування майна підприємства.

Фінансовий стан підприємства більшою мірою залежить від того, які кошти воно має у своєму розпорядженні і куди вони вкладені.

Необхідність у власному капіталі зумовлена вимогами самофінансування підприємства. Статутний капітал - основа самостійності та незалежності підприємства. Втім потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього. варто мати на увазі, якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж сплачує за кредитні ресурси то, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

Разом з тим, якщо кошти підприємства в основному створені за рахунок короткострокових зобов'язань, його фінансовий стан буде хитким, тому що капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за їх своєчасним поверненням та залученням в оборот на нетривалий час інших капіталів.

Отже, від того, якою мірою оптимальним є співвідношення власного і позикового капіталів, залежить фінансовий стан підприємства. Розроблення правильної фінансової стратегії є однією з основних умов ефективної діяльності підприємства.

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні та відносні зміни у власних та позикових коштах підприємства.

При цьому в першу чергу необхідно відповісти на такі питання:

- які кошти (власні чи позикові) є основним джерелом формування активів підприємства

- який напрямок зміни частки власного капіталу у структурі пасивів балансу за аналізований період.

У нашому випадку основним джерелом формування майна підприємства є поточні забов'язання . На початок 2008 року їх частка в структурі пасиву балансу складала 98,13%, а на кінець 2009 року збільшилася до 121,39%. Така структура джерел формування майна підприємства є ознакою його фінансової не стійкості.

В свою чергу власний капітал складає лише близько 2% що свідчить про те, що підприємство не має власного капіталу, має лише борги і фактично є банкрутом.

Частка статутного капіталу протягом 2008 -2009 років була незмінною. Негативною зміною в структурі власного капіталу є те, що підприємство у 2009 році зазнало збитків на суму 3225 тис. грн. і в загалом сума накопичених збитків на кінець 2009 року складає 100,37% в долі власного капіталу.

За весь період роботи року весь позиковий капітал складалися майже на 100% складається з поточних зобов'язань за розрахунками. В свою чергу в структурі поточних зобов'язань значну долю займають розрахунки за товари роботи та послуги а також одержані аванси.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи.

Єдиного загальновизнаного підходу до розв'язання задачі кількісного визначення фінансової стійкості і побудови відповідних алгоритмів оцінки немає. У відношенні методів рішення цієї задачі існує два основних підходи :

- для оцінки фінансового стану підприємства необхідно орієнтуватися винятково на данні про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому випадку оцінка фінансової стійкості підприємства розробляється тільки на підставі банних пасиву балансу

- для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно проаналізувати взаємозв'язок між активом і пасивом балансу, тобто прослідкувати напрямки використання коштів

Безумовно, коефіцієнти, розраховані за банними пасиву балансу, є основними в цьому блоці аналізу. Однак характеристика фінансової стійкості за допомогою таких показників навряд чи буде повною, важливо не тільки те, звідки залучені кошти, але й куди вони вкладені, яка структура цих вкладень.

Всі данні показники можна розподілити на два блоки:

- коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел коштів

- коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позиції витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел притягнутих коштів.

Охарактеризуємо найбільш істотні і відомі показники з цих груп. Серед коефіцієнтів капіталізації найважливішими являються такі.

Коефіцієнт фінансової автономії(незалежності)(К_авт). Цей коефіцієнт характеризує частку майна власників підприємства (власного капіталу) у сукупній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Розрахунок коефіцієнту фінансової стійкості обчислюється за формулою:

К_авт = (3.2)

К_{авт 2008} = = 0,03;

К_{авт 2009} = = -0,23.

Чим вище значення даного коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство. Загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б на половину сформовані за рахунок власних засобів. Таким чином, критичне значення коефіцієнту автономії - 0,5.

Зворотнім коефіцієнтом фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності (К_зал). Добуток цих коефіцієнтів дорівнює одиниці. Він характеризує частку притягнутих коштів у їх сукупній сумі засобів фінансування, та розраховується за формулою:

(3.3)

К_фз = = = 32,38;

К_{фз 2009} = = -4,3.

Коефіцієнт фінансового ризику (К_фр) відображає співвідношення залучених коштів і власного капіталу:

(3.4)

К_{ф 2008} = = 31,38;

К_{ф 2009} = = -5,30.

Цей коефіцієнт дає найзагальнішу оцінку фінансової стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію і показує, скільки одиниць залучених коштів приходиться на кожну одиницю власних. Зменшення показника в динаміці свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів.

Коефіцієнт маневровості власного капіталу (К_ман) показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, тобто в тій формі, що дозволяє Вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Коефіцієнт має бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів:

(3.5)

К_{мк 2008} = = = -9,22;

К_{мк 2009} = = = -2,23.

Цей показник може варіювати залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства. Нормальною вважається ситуація при якій коефіцієнт маневровості в динаміці незначно збільшується (від 0,18 до 0,197). Це пов'язано з тим, що його збільшення можливе при зростанні власного оборотного капіталу.

Значення коефіцієнту маневреності оборотних активів (К_ман.об.) можна одержати безпосередньо з пасиву балансу, що ж стосується такого поширеного абсолютного показника, як величина власних оборотних коштів, то його розрахунок потребує коментарів. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу, яка є джерелом покриття його поточних активів.

1 Від суми власного капіталу вилучити вартість необоротних активів:

К_{ман..об.} = (3.6)

К_{ман.об. 2008} =

К_{ман..об. 2009} =

Розраховані коефіцієнти знесені в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4 - Розрахунок та динаміка коефіцієнтів капіталізації

Показник	2008р (на початок року),грн	2009р
		(на початок року),грн	(на кінець року), грн
Оборотні активи	10331	8316	7208
Власний капітал	372	496	-3213
Залучені кошти	20242	15564	17042
Разом джерел коштів	20614	16060	13829
Показник	Значення	Відхилення
	2008	2009
1. Коефіцієнт автономії	0,03	-0,23	-0,53
2. Коефіцієнт фінансової залежності	32,38	-4,30	-36,68
3. Коефіцієнт фінансового ризику	31,38	-5,30	-36,68
4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-9,22	2,23	11,45
5. Коефіцієнт маневреності оборотних активів	-1,82	-1,01	0,87

З наведених даних у таблиці 3.4 бачимо, що коефіцієнт автономії у 2008 році нижчий за критичний рівень (0,5) і складає 0,03, а у 2009 році він знизився на 0,26 в.п.і становить-0,23, що свідчить про відсутність власного капіталу у підприємства.

Показник залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів має негативне значення Що свідчить про те, що підприємство не має власного капіталу іповністю залежить від кредиторів

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності, які відображують можливість своєчасної і повної інформації про розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами.

Аналіз платоспроможності і ліквідності важливий як для підприємства так і для зовнішніх інвесторів.

Під платоспроможністю підприємства розуміється наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів у кількості, достатній для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення.

Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. Водночас ліквідність характеризує не тільки поточний, а й перспективний стан активів.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку зменшення ліквідності з активом, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за строками їх погашення й розташованими в порядку зростання таких строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи.

Л1. Найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі статті грошових коштів підприємства та поточні фінансові інвестиції:

Л12008=4085

Л12009=89

Л2. Активи, що швидко реалізуються. До цієї групи відносяться активи, для перетворення в грошову форму яких потрібно більше часу:

Л22008=441+2306+16+454=3217

Л22009=2195+1150+2532=5877

Л3.Активи, що повільно реалізуються. Набагато більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів та затрат в незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім в грошові кошти. Крім цього до цієї групи активів належать розходи майбутніх періодів, а також оборотні активи, які не ввійшли в перші дві групи:

Л32008=3+1011+2673=3687

Л32009=10+1232+2673=3915

Л4. Активи, що важко реалізуються. До цієї групи належать необоротні активи підприємства, вартість яких відображена в першому розділі активу балансу:

Л42008=5071

Л42009=3948

Пасив балансу групують ступеню строку оплати.

Користуючись цим критерієм, зобов'язання підприємства можна групувати наступним чином:

П1. Найбільш термінові зобов'язання. До них відносять кредиторську заборгованість по придбаним товарам, роботам, послугам:

П12008=1877

П12009=2815

П2. Короткострокові пасиви. До цієї групи відносяться короткострокові займані кошти, поточні зобов'язання за розрахунками та інші поточні зобов'язання.

П22008=15564-1877=13687

П22009=16787-2815=13972

П3. Довгострокові пасиви. В цю групу пасивів входять довгострокові зобов'язання підприємства, відображені в третьому розділі пасиву балансу, а також статті другого та п'ятого розділів пасиву балансу, які не віднесли до другої групи:

П32008=0

П32009=255

П4. Постійні пасиви - це статті першого розділу пасиву балансу:

П42008=496

П42009=-3213

Таблиця 3.5 - Аналіз ліквідності балансу підприємства ТОВ «Будівельник»

Актив	2008 р.	2009 р.	Пасив	2008 р.	2009 р.	Платіжний залишок(+) або недостача(-)	Нормативне значення
							2008 р	2009 р
Найбільш ліквідні активи (Л1)	4085	89	Найбільш термінові зобов'язання (П1)	1877	2815	2208	-2726	Л1›П1	Л1‹П1
Активи, що швидко реалізуються (Л2)	3217	5877	Короткострокові пасиви (П2)	13687	13972	-10470	-8095	Л2‹П2	Л2‹П2
Активи, що повільно реалізуються (Л3)	3687	3915	Довгострокові пасиви (П3)	0	255	3687	3660	Л3›П3	Л3›П3
Активи, що важко реалізуються (Л4)	5071	3948	Постійні пасиви (П4)	496	-3213	4575	7161	Л4›П4	Л4›П4
Баланс	16060	13829	Баланс	16060	13829	0	0

Результати розрахунків, свідчать, що в 2009 році на підприємстві зіставлення підсумків груп за активом і пасивом має такий вигляд:

- на початок року - (Л1 > П1, Л2 < П2, Л3 > П3, Л4 > П4);

- на кінець року - (Л1 < П1, Л2 < П2, Л3 > П3, Л4 > П4);

Як бачимо, на початок року найбільш ліквідних активів повністю вистачає для покриття найбільш термінових зобов'язань. А на кінець року виникає нестача, яка становить 2726 тис. грн. На кінець періоду, збільшився надлишок активів, що повільно реалізуються для покриття довгострокових зобов'язань. Таку зміну можна назвати позитивною, бо подальше зменшення цього показника, уможливить його компенсування за рахунок активів, що швидко реалізуються.

Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш детальним є аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт загальної ліквідності показує, якою мірою наявних оборотних активів достатньо для задоволення поточних зобов'язань.

Відповідно до загальноприйнятих стандартів заведено вважати, що цей коефіцієнт має перебувати в межах від одиниці до двох. Нижня межа зумовлена тим, що оборотних коштів має бути щонайменше достатньо для погашення короткострокових зобов'язань. Інакше підприємство опиниться під загрозою банкрутства. Перевищення короткострокових коштів над зобов'язаннями більше ніж у два (три) рази вважається також небажаним, оскільки це може свідчити про порушення структури капіталу.

Використовуючи класифікацію активів і пасивів, формулу для визначення коефіцієнта загальної ліквідності можна навести в такому вигляді:

(3.7)

К_{заг 2008} = ;

К_{заг 2009} =

Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності вважається більш жорстким тестом на ліквідність, адже при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - активи, що повільно реалізуються (Л3). Розраховується за такою формулою:

(3.8)

К_{пром 2008} =

К_{пром 2009} =

Бажано, щоб цей коефіцієнт становив близько 1,5. Однак за наших умов достатнім визнається його значення, що дорівнює 0,7 - 0,8.

Коефіцієнт оцінки ліквідності за показниками першої групи активів називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні 0,2 - 0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібне, адже надлишок грошових коштів свідчить про неефективне їх використання. Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має такий вигляд:

(3.9)

К_{абс 2008} = ,

К_{абс 2009} =

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності наведено у табл. 3.8.

Таблиця 3.6 - Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

Показник	2008р	2009р
Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності	0,63	0,58
Коефіцієнт проміжної (термінової) ліквідності	0,42	0,36
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,23	0,01

З даних розрахунків бачимо що коефіцієнт загальної ліквідності значно менший нормативного показника - 1,5 та має тенденцію до зменшення, що також є негативним. Коефіцієнт проміжної ліквідності також значно нижчий за нормативний показник і знизився на кінець 2009 року, його значення свідчить що ліквідні активи перших двох груп не покривають поточні зобов'язання підприємства.

За даними розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності бачимо, що у 2008 році він повністю відповідав нормативним показникам (0,2 - 0,35) і становив 0,23, але значно знизився у 2009 році та склав 0,01, це свідчити про те, що підприємство не має грошових коштів та є неплатоспроможним.

3.2 Аналіз фінансових результатів підприємства

На формування чистого прибутку підприємства впливають фінансові результати, отримані після здійснення операційної, інвестиційної, фінансової діяльності й фінансові результати, отримані в результаті, надзвичайних подій. Така класифікація фінансових результатів діяльності підприємства відіграє важливу роль при розрахунку показників прибутковості (рентабельності) підприємства.

Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період. У ході аналізу необхідно дати оцінку темпів зростання прибутку в цілому й окремо по кожній її частині; вивчити й розрахувати фактори, що впливають на зміну прибутки, і визначити рівень їхнього впливу; виявити резерви збільшення прибутку; дати оцінку рівня рентабельності підприємства.

Як бачимо з даної таблиці на кінець 2009 року підприємство отримало збитків на суму 3709 тис. грн.. Величина прибутку на кінець 2008 року знизилася на 85 тис. грн. у порівнянні з початком періода. Для того, щоб визначити причини збитку розглянемо також і вертикальний аналіз фінансових результатів.

Тепер можна помітити що в 2009 році дуже сильно виросла доля собівартість продукції в чистому доході підприємства, а інші витрати залишалися в межах норми в порівнянні з 2008 роком.

Та все ж дані види аналізу не можуть дати повної картини в тих чи інших змінах фінансового результату підприємства. Для більш детального аналізу результативних показників скористаємося факторним аналізом. Факторний аналіз дає змогу оцінити вплив різних факторів на величину прибутку чи збитку.

У нашому випадку вплив факторних показників на прибуток (П) (результативний показник) можна представити у вигляді адитивної моделі:

П = В - С - АВ - СР - ЗВ - ІОВ + ІОД + ФД - ФВ. (3.10)

Таблиця 3.10 - Факторний аналіз прибутку за 2009 рік

Показники	Код рядка	Попередній (базисний) рік, тис. грн. (Х0)	Звітний рік, тис. грн. (Х1)	Зміна (ДХ)
1. Виручка від реалізації продукції без урахування ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань із доходів (В)	035	43946	13175	-30771
2. Собівартість реалізованої продукції (С)	040	42600	15887	-26713
3. Адміністративні витрати (АВ)	070	1225	1089	-136
4. Витрати на збут (ЗВ)	080	0	15	15
5. Інші операційні витрати (ІОВ)	090	17	122	105
6. Інші операційні доходи (ІОД)	060	225	274	49
7. Фінансові доходи (ФД)	120	0	0	0
8. Фінансові витрати (ФВ)	140	57	21	-36
9. Чистий прибуток (ЧП)	220	124	-3709	-3957

Як відомо, розмір виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації й кількість реалізованої продукції. питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації й кількість реалізованої продукції. Таку залежність можна записати у вигляді наступної формули:

В = Ц*УД*N (3.11)

де УД - показник структури реалізованої продукції; N - обсяг реалізації продукції; Ц - ціна продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити у вигляді такого вираження:

С = N*УД*В_змін (3.12)

де УД - показник структури виробленої продукції; N - обсяг виробництва продукції; В_змін - змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).

Використовуючи дані Звіту про фінансові результати, визначити вплив всіх перерахованих факторів на фінансовий результат неможливо, тому що нам не відомі ні питома вага реалізованої й виробленої продукції, обсяг випуску й реалізації, ні ціна, ні собівартість одиниці. У той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованої продукції, обсягу випущеної продукції.

Припустимо, що ціни на продукцію у звітному році зросли на 5 %, тобто індекс цін (I_ц) склав 1,05.

Визначимо вплив факторів на зміну виторгу від реалізації. Загальна зміна виторгу від реалізації знаходимо по формулі:

ДВ_общ= В₁ - В₀ = 13 175 - 43 946 = -30 771 (тис. грн) (3.13)

Тобто за звітний період виторг від реалізації продукції зменшилася на 30771 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації й обсягу реалізованої продукції (з урахуванням структури). Розрахунок впливу цих факторів можна визначити в такий спосіб:

ДВ_ц = В₁ - В₁ : I_ц (3.14)

ДВ_ц = 13 175 - 13 175 : 1,05 = 13 175 - 12 548 = 627 (тис. грн.)

ДВ_NУД = В₁ : I_ц - В₀ (3.15)

ДВ_NУД = 13 175 : 1,05 - 43946 = 12 548 - 43 946 = - 31 398 (тис. грн.)

Таким чином, ріст цін сприяв збільшенню виторгу від реалізації на 627тис. грн., а зменшення обсягу випуску на 31 398 тис. грн. Як видно з розрахунків, на підприємстві спостерігається зменшення виробництва, що пов'язане із фінансовою кризою на ринках житла.

Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:

ДС_заг = С₁ - С₀ = 15 887 - 42 600 = -26 713 (тис. грн.) (3.16)

Припустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін, тоді:

ДС_{ц (У змін)} = С₁ - С₁ : I_ц (3.17)

ДС_{ц (У змін)} = 15887 - 15887:1,05 = 757 (тис. грн.)

ДС_NИУД = С₁ : I_ц - С₀ = ДС_заг - ДС_{ц (У змін)} (3.18)

ДС_NИУД = -26713 - 757= -27470 (тис. грн.)

Таким чином, за рахунок збільшення обсягу випуску собівартість продукції збільшилася на 757 тис. грн., за рахунок зміни цін - на -27470 тис. грн.

Як видно з розрахунків, зміна цін вплинула на чистий прибуток у складі двох показників: виторгу й собівартості. Причому вплив зміни цін на розмір чистого прибутку в складі виторгу й собівартості носить різнонаправлений характер: ріст виторгу від реалізації сприяє зростанню чистого прибутку, а ріст собівартості сприяє зменшенню прибутку. З огляду на це, вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити в такий спосіб:

ДП_ц = ДВ_ц - ДС_{ц (З пер)} = 627- 757= - 130 (тис. грн.) (3.19)

За рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємства зменшився на 130 тис. грн.

А тепер розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку.

Вплив зміни розмірів адміністративних видатків, видатків на збут н інших операційних видатків.

При визначенні впливу даного фактору варто врахувати, що це фактор зворотного впливу стосовно прибутку. У зв'язку із цим у розрахункову формулу додається знак «-».

ДП_в = - [(АВ₁ + ЗВ₁ + ІОВ ₁) - (АР₀ + ЗВ ₀ + ІОВ ₀)], (3.20)

де П_в - зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини зазначених видатків.

У нашім прикладі цей вплив склало:

ДП_в = - [(1089 + 15 + 122) - (1225 + 0 + 17)] = - (1226 - 1242) = 16 (тис. грн.)

Це означає, що витрати по непрямих видатках зменшилися, що призвело до збільшення прибутку у звітному році на 16 тис. грн.

Вплив зміни величини інших фінансових доходів

Розрахунок впливу даного фактору на зміну розміру чистого прибутку описується формулою:

ДП_ІОД= ІОД₁ - ІОД₀ (3.21)

де ДП_ІОД - зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми інших фінансових доходів.

У нашому прикладі ступінь впливу цього показника визначається в такий спосіб:

ДП_ІОД = 274 - 225= 49(тис. грн.)

Розмір чистого прибутку збільшився за рахунок збільшення суми інших фінансових доходів на 49 тис. грн.

Вплив зміни величини фінансових доходів

Розрахунок впливу даного фактору на зміну розміру чистого прибутку описується формулою:

ДП_ФД= ФД₁ - ФД₀ (3.22)

де ДП_ФД - зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми фінансових доходів.

У нашому прикладі ступінь впливу цього показника визначається в такий спосіб:

ДП_ФД = 0 (тис. грн.)

Вплив зміни величини фінансових видатків

Для розрахунку вплив цього фактору використовуємо формулу:

ДП_ФВ = - (ФВ₁ - ФВ₀), (3.23)

де ДП_ФВ - зміна чистого прибутку за рахунок зміни розміру фінансових видатків.

У нашому прикладі цей вплив склало:

ДП_ФВ = - (21 - 57) = 36 (тис. грн.)

Тобто чистий прибуток збільшилась за рахунок зменшення суми понесених фінансових видатків на 36 тис. грн.

Узагальнимо в табл. 3.12 вплив факторів, що впливають на розмір чистого прибутку.

Таблиця 3.11 - Зведена таблиця впливу факторів на чистий прибуток звітного періоду

Показники	Сума, тис. грн.
Зміна цін	-130
Обсяг реалізованої продукції	-31398
Обсяг виробленої продукції	27470
Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати	-16
Інші фінансові доходи	49
Фінансові доходи	0
Фінансові витрати	-36
УСЬОГО (+/-)	-3957

Оцінка рентабельності підприємства

Рентабельність - це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього в першу чергу залежить вибір оціночного показника (прибутку), використовуваного в розрахунках. Найчастіше використовується чотири різних показники: валовий прибуток (ряд. 050 форми № 2), операційний прибуток (ряд. 100 форми № 2), прибуток до оподатковування (ряд. 170 форми № 2), чистий прибуток (ряд. 220 форми № 2).

Залежно від того, із чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють три групи коефіцієнтів рентабельності:

- рентабельність інвестицій (капіталу);

- рентабельність продажів;

- рентабельність виробництва.

Рентабельність інвестицій (капіталу).

У цій групі коефіцієнтів рентабельності розраховується два основних коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу й рентабельність власного капіталу.

Рентабельність сукупного капіталу (RОА).

Цей коефіцієнт розраховується в такий спосіб:

R_roa = (3.24)

R_{roa 2008} = = 0,01;

R_{roa 2009} =

Показник рентабельності власного капіталу становить інтерес, насамперед, для інвесторів.

Рентабельність власного капіталу (RОЕ) розраховується по формулі:

(3.25)

R_{roe 2008} = 0,25;

R_{roe 2009} =

Цей показник становить інтерес для наявних і потенційних власників і акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.

Він є основним показником, який використовується для характеристики ефективності вкладень у діяльність того або іншого виду.

Рентабельність продажів

При оцінці рентабельності продажів на основі показників прибутку й виторгу від реалізації розраховуються коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому або по окремих її видах. Як і у випадку з рентабельністю капіталу, існує безліч показників оцінки рентабельності продажів, різноманіття яких обумовлене вибором того або іншого виду прибутку. Найчастіше використовується валовий, операційний або чистий прибуток. Відповідно розраховуються три показники рентабельності продажів.

Валова рентабельність реалізованої продукції:

(3.26)

R_{GPM 2008} = 0,03;

R_{GPM 2009} =

Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Операційна рентабельність реалізованої продукції:

(3.27)

R_{OIM 2008} = 0.01;

R_{OIM 2009} =

Операційний прибуток - це прибуток, що залишається після відрахування з валового прибутку адміністративних видатків, видатків на збут і інші операційні видатки. Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво й збут товарів.

Показник операційної рентабельності є одним із кращих інструментів визначення операційної ефективності й показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, які не відносяться до операційної ефективності. При розгляді цього показника разом з показником валової рентабельності можна одержати бачення того, чим викликані зміни рентабельності. Якщо, наприклад, протягом ряду років валова рентабельність істотно не змінювалася, а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то причина криється, швидше за все, у збільшенні видатків по статтях адміністративних і збутових видатків.

Чиста рентабельність реалізованої продукції:

(3.28)

R_{NPM 2008} = 0.003;

R_{NPM 2009} =

У вітчизняній практиці найчастіше використовується саме показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Незмінність протягом якого-небудь періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових видатків і одержанні збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми податкових платежів, що сплачуються. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу й фінансування компанії на її рентабельність.

Рентабельність виробничої діяльності.

Тут можна виділити два основних показники - чиста рентабельність виробництва й валова рентабельність виробництва. Дані Показники показують, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво продукції. Вони розраховуються в такий спосіб.

Валова рентабельність виробництва:

(3.29)

R_{ПВ 2008} = 0,03;

R_{ПВ 2009} =

Валова рентабельність виробництва являє собою відношення валового прибутку до собівартості продукції й показує, скільки гривень валового прибутку доводиться на гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції.

Чиста рентабельність виробництва:

(3.30)

R_{ПЧ 2008} = 0,003;

R_{ПВ 2009} =

Показник чистої рентабельності виробництва показує, скільки гривень чистого прибутку доводиться на гривню реалізованої продукцію. За аналогією з показниками рентабельності продажів, із двох названих вище показників рентабельності виробничої діяльності більше твердим тестом прибутковість підприємства є показник чистої рентабельності виробництва, тому що при його розрахунку застосовується чистий прибуток підприємства.

Як і відносно інших показників рентабельності у відношенні цих можна сказати, що оптимальною є їхня позитивна динаміка.

Для аналізованого підприємства розрахуємо основні коефіцієнти рентабельності і зведемо в таблицю 3.12

Таблиця 3.12 - Динаміка коефіцієнтів рентабельності підприємства

Показники	Значення	Відхилення абс.
	2008 рік	2009 рік
Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу	1	-0,27	-1,27
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	25	1,15	-23,85
Коефіцієнт валової рентабельності реалізованої продукції	3	-0,20	-3,20
Коефіцієнт операційної рентабельності продукції	1	-0,28	-1,28
Коефіцієнт чистої рентабельності реалізованої продукції	0,3	-0,28	-0,58
Коефіцієнт валової рентабельності виробництва	3	-0,17	-3,17
Коефіцієнт чистої рентабельності виробництва	0,3	-0,23	-0,53

З даних таблиці 3.12 видно, що показники рентабельності капіталу знаходиться на надзвичайно низькому рівні. Негативним, також, є їхній спад у динаміці.

Усі показники у 2009 році мали негативне значення, що свідчить про економічну неефективність підприємства.

Негативне значення коефіцієнту рентабельності власного капіталу свідчить про те, що підприємство не становить інтерес для наявних та потенційних власників і акціонерів.

Зниження в динаміці коефіцієнта валової рентабельності реалізованої продукції обумовлено неефективною виробничою діяльністю підприємства, та політикою ціностворювання.

Зниження коефіцієнта операційної рентабельності продукції свідчить про збільшення постійних витрат (адміністративних витрат, інших операційних витрат).

Оцінка ділової активності підприємства.

У широкому розумінні ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу. У контексті аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміється в більше вузькому змісті - як поточна виробнича й комерційна діяльність підприємства.

Ділова активність підприємства проявляється в динамічності її розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту.

Ділову активність підприємства можна оцінювати як на якісному, так і на кількісному рівні.

Кількісна оцінка й аналіз ділової активності можуть бути здійснені по двох напрямках:

- за ступенем виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього росту;

- рівню ефективності використання ресурсів підприємства.

Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства, як правило, використовують різні показники оборотності.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового становища компанії, оскільки швидкість обороту коштів безпосередньо впливає на платоспроможність фірми. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів, за інших рівних умов, відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

На практиці найбільше часто використовуються наступні показники ділової активності.

Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації).

За допомогою даного коефіцієнта оцінюється ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів не залежно від джерел їхнього залучення. Розрахунок цього коефіцієнта провадиться по формулі:

; (3.31)

К_{об.а. 2008}= 1,4.

К_{об.а. 2009}= 0,44

Коефіцієнт трансформації показує, скільки разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва й обігу, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей коефіцієнт варіюється залежно від галузі, відображаючи особливості виробничого процесу. фінансовий стан баланс ліквідність

При порівнянні значення даного показника для різних компаній або для однієї компанії за різні періоди необхідно перевірити, чи забезпечується однаковість в оцінці середньорічної вартості активів. Крім того, варто мати на увазі, що за інших рівних умов показник оборотності активів буде тим вище, ніж більше зношені основні фонди підприємства.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

По цьому коефіцієнті судять, скільки разів у середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється в кошти, тобто погашається. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується шляхом розподілу виторгу від реалізації продукції на середньорічну вартість чистої дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги:

(3.32)

К_{об.д.з. 2008}= 46,88;

К_{об.д.з. 2009}= 10.

Цей коефіцієнт порівнюють зі середніми по кожній галузі коефіцієнтами, зі значеннями коефіцієнта підприємства за попередні періоди. Крім того, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості корисно порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредитування, який підприємство користується в інших фірм, з тими умовами кредитування, які підприємство надає іншим підприємствам.

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості. Його часто називають строком кредитування. Період оборотності дебіторської заборгованості в днях можна одержати як частку від розподілу кількості днів у періоді на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

; (3.33)

t_{об.д..з. 2008} = 7,78;

t_{об.д..з. 2009} = 36.5.

Цей показник дає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, узятого дебіторами.

Для оцінки ступеня ділової активності підприємства можна також порівнювати строки погашення дебіторської заборгованості з фактичними строками, на які надається кредит покупцям. У такий спосіб можна визначити ефективність механізмів кредитного контролю в компанії, а також мати уявлення про надійність дебіторів. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості. Даний коефіцієнт доповнює попередній. Для його розрахунку необхідно розділити собівартість реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості:

; (3.34)

К_{об.к.з. 2008}= 31,47;

К_{об.к.з. 2009}= 6,77.

Коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості.

Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості, так само як і для аналізу дебіторської, використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості:

; (3.35)

t_{об.к.з. 2008} = 11,60;

t_{об.к.з. 2009} = 53,91.

Цей показник дає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників компанії.

У цілому порядок аналізу оборотності кредиторської заборгованості аналогічний порядку аналізу оборотності дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності запасів.

Для характеристики ефективності керування запасами використовуються коефіцієнт оборотності запасів і показник тривалості обороту.

Для розрахунку коефіцієнта оборотності запасів необхідно собівартість реалізованої продукції розділити на середньорічну вартість запасів підприємства:

(3.36)

К_{об.з. 2008}= 389,04;

К_{об.з. 2009}= 2444,15.

Коефіцієнт показує, скільки оборотів за рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби.

Показник тривалості обороту запасів можна розрахувати в такий спосіб:

(3.37)

t_{об. з. 2008} = 0,94;

_{об. з. 2009} = 0,15.

Цей показник характеризує період часу, протягом якого запаси перетворюються в реалізовані товари.

В цілому, чим вище коефіцієнт обороту запасів, тобто менше період обороту запасів, тим менше коштів пов'язано з цією найменьш ліквідною статтею оборотних засобів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні засоби і тим стабільніший фінансовий стан підприємства.

Тривалість операційного циклу показує кількість днів в середньому потрібно для виробництва, продаж та оплати продукції підприємства:

T_оп.ц =t_об.з + t_{об.д.з ;} (3.38)

Т_{оп.ц. 2008} = 0,94+7,78 = 8,72;

Т_{оп.ц. 2009} = 0,15+36,5 = 36,65.

По цьому показнику видно скільки днів в середньому потребує підприємство для виробництва, продажі та оплати спродукції. Підприємству необхідно зменшувати значення данного показника, тоб то скорочувати час операційного циклу.

Тривалість оборотності оборотного капіталу:

T_об.об.к = t_об.з + t_об.д.з- t_{об.к.з ;} (3.39)

T_{об.об.к 2008} = 0,94+7,78-11,60 = -2,88;

T_{об.об.к 2009} = 0,15+36,5-53,91 = -17,26.

Негативне значення данного показника свідчить про те, що підприємство має в безкоштовному користуванні чужі кошти.

Показники оборотності запасів призначені для того, щоб показати, наскільки успішно адміністрація використовувала ресурси компанії.

Обидва показники бажано зрівняти із значеннями середніми по галузі. Корисно також провадити порівняння зі значеннями цих показників за попередні періоди.

У цілому, чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а отже, менше період обороту запасів, тим менше коштів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тим стійкіше фінансове становище підприємства (за інших рівних умов).

Слід зазначити, що в деяких випадках збільшення оборотності запасів відображає негативні явища в діяльності підприємства. Наприклад, у випадку підвищення обсягу реалізації за рахунок реалізації товарів з мінімальним рівнем прибутку або без такої.

Крім розглянутих основних коефіцієнтів ділової активності, часто розраховують також коефіцієнт оборотності основних коштів (або фондовіддачу).

Значення даного показника рівняється частці від розподілу обсягу реалізованої продукції на середньорічну вартість основних коштів:

(3.40)

К_{ф 2008} = 9,5;

К_{ф 2009} = 3,53.

Підвищення фондовіддачі, крім збільшення обсягу реалізованої продукції, може бути досягнуте як за рахунок невисокої питомої ваги основних коштів, так і за рахунок їх більш високого технологічного рівня. Її величина сильно коливається залежно від особливостей галузі і її капіталомісткості. Однак загальні закономірності тут такі: чим вище фондовіддача, тим нижче витрати. Низький рівень фондовіддачі свідчить або про недостатній рівень реалізації, або про занадто високий рівень вкладень у ці активи.

Розрахуємо основні показники ділової активності для аналізованого підприємства:

Таблиця 3.13 - Показники ділової активності ТОВ «Будівельник»

Показник	2008 рік	2009 рік	Відхилення
	Значення	Значення
			абс.	відн.,%
Коефіцієнт оборотності активів	1,4	0,44	-0,96	29,28
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	46,88	10,0	-36,88	21,33
Строк погашення дебіторської заборгованості, днів	7,78	36,5	28,72	469,15
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	31,47	6,77	-24,7	21,5
Строк погашення кредиторської заборгованості, днів	11,60	53,91	42,31	464,74
Коефіцієнт оборотності запасів	389,04	2444,15	2055,1	628,25
Тривалість обороту запасів	0,94	0,15	-0,79	15,95
Тривалість операційного циклу	8,72	36,65	27,93	420,30
Тривалість оборотності оборотного капіталу	-2,88	-17,26	-14,38	599,30
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	9,54	3,53	-6,01	37,00

З наведених даних у таблиці 3.13 аналіз ділової активності ТОВ «Будівельник», видно, що коефіцієнт оборотності активів знизився у 2009 році, що не є позитивним для підприємства.

Тенденція щодо зниження коефіцієнту оборотності запасів на 2055,11 в.п., свідчить про те, що тривалість обороту запасів значно зменшилася.

Тривалість оборотності оборотного капіталу у 2008 році був негативний, а у 2009 році зменшилась на 14,38 в.п., це може свідчити про те що на підприємстві достатньо грошових коштів.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) зменьшився в 2009 році на 6,01 в.п. Це свідчить про не достатній рівень реалізації.

Можна також спостерігати тенденцію зниження фондовіддачі в 2009 році на 6,01 в.п..

3.3 Заходи по вдосконаленню управління фінансово господарською діяльністю підприємства

Враховуючи те, що підприємство не має власних фінансових ресурсів, а лише борги, то згідно Положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. До цього моменту можно розглянути.

Санація являє собою систему заходів з фінансового оздоровлення підприємства, що реалізуються з допомогою сторонніх юридичних мул фізичних осіб і спрямованих на запобігання оголошення предпрятие-боржника банкрутом і його ліквідації. 

В умовах ринкової економіки санація підприємств має значний економічний потенціал, є важливим економічним інструментом регулювання структурних змін і входить в систему найбільш дієвих механізмів фінансово стабілізації підприємств. 

Санація підприємства проводитися в трьох основних випадках: 

1) До порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство в спробі виходу з кризового стану вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи; 

2) Якщо саме підприємство, звернувшись до арбітражного суду з заявою про своє банкрутство, одночасно передбачає умови своєї санації (такі випадки санації найбільш характерні для державних підприємств); 

3) Якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд з пропозиціями, які надійшли від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і погасити його зобов'язання перед бюджетом. 

У двох останніх випадках санація здійснюється в процесі провадження справи про банкрутство підприємства за умови згоди зборів кредиторів зі строками виконання їх вимог і на переведення боргу. 

Найбільш широкий діапазон форм має санація, ініційована самим підприємством до порушення кредиторами справи про банкрутство. У цьому випадку вона носить запобіжний характер, повністю узгоджується з цілями і нтересами підприємства, підпорядкована завданням антикризового його управління і поєднується зі здійснюваними заходами внутрішньої фінансової стабілізації. 

Ініційована підприємством санації представляє складний в багатьох відносинах для нього процес, що вимагає ефективного фінансового управління на всіх стадіях його здійснення. Таке управління здійснюється на підприємстві за наступними основними етапами.

Визначення доцільності і можливості проведення санації. 

На цьому початковому етапі управління на основі результатів діагностики банкрутства та моніторингу здійснення заходів у внутрішній фінансової стабілізації підприємства приймається принципове рішення про проведення санації 

Доцільність проведення санації обумовлюється тим, що використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства не досягло своїх цілей і кризовий фінансовий стан підприємства продовжує поглиблюватися. 

Можливість здійснення санації визначається перспективами виходу з кризового фінансового стану і успішного розвитку підприємства при наданні йому істотної зовнішньої допомоги на сучасному етапі. Якщо за результатами об'єктивної оцінки така перспектива є, то що ініціюється підприємством санація має шанси на успіх. 

Обгрунтування концепції санації. 

Така концепція відображає ідеологію здійснення передбачуваної санації, визначаючи її майбутні напрями і форми. 

Підприємству рекомендується оборонна концепція санації спрямована на скорочення обсягів операційної та інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечує збалансованість грошових потоків на більш низькому об'ємному їхній рівень. Ця концепція передбачає залучення зовнішньої фінансової допомоги для відповідної реструктуризації підприємства, в процесі яких воно позбавляється від ряду виробничих структурних підрозділів, незавершених реальних інвестицій та інших видів активів з метою фінансової стабілізації. 

Визначення напрямку здійснення санації. 

Зважаючи на більш важкі масштаби кризового стану підприємства, ідентифікованих в процесі діагностики, підприємству навряд чи підійде форма санації, спрямована на рефінансування його боргу, рекомендується санація, спрямована на його реструктуризацію (реорганізацію). Така санація вимагає здійснення ряду реорганізаційних процедур, які забезпечують більш ефективні організаційні форми господарської діяльності. Як правило, цей вид санації пов'язаний зі зміною статусу юридичної особи санованої підприємства. 

Форма санації безпосередньо характеризує той механізм, за допомогою якого досягаються її основні цілі. 

Враховуючи рід діяльності та фінансовий стан підприємства, йому рекомендується вибрати форму злиття або поглинання. 

Злиття, форма санації, здійснювана шляхом об'єднання підприємства-боржника з іншим фінансово стійким підприємством. У результаті такого об'єднання підприємство-боржник втрачає свій самостійний юридичний статус.Найкращою формою злиття для підприємства було б горизонтальне злиття, в процесі якого об'єднуються підприємства однієї галузі. 

Поглинання, форма санації, здійснювана шляхом придбання підприємства-боржника підприємством-санатором (для останнього це є однією з форм інвестицій - придбання цілісного майнового комплексу або основної частини його активів). Для санатора ефект поглинання також пов'язаний з синергізмом. Сановане підприємство при поглинанні звичайно втрачає свій самостійний статус, хоча як юридична особа може збережеться у вигляді дочірнього підприємства. 

Підбір санатора. 

Такий підбір здійснюється виходячи з обраних форм санації і передує розробці бізнес-плану санації підприємства, в якій санатор повинен приймати обов'язкову участь. 

При формах санації, спрямованих на реструктуризацію (реконструкцію) підприємства, основними санаторами можуть бути: 

· власники підприємства; 

· підприємства-кредитори; 

· сторонні господарюючі суб'єкти - юридичні особи; 

· трудовий колектив санованої підприємства.

Висновок

В ході виконання дипломної роботи були придбані теоретичні і практичні навики по складанню і аналізу форм фінансової звітності, була вивчена економічна сутність фінансової звітності, методика складення форм тощо. Як з'ясувалося в ході виконання роботи найважливіше значення і цінність звітність має для керівництва компанії, оскільки вона є не тільки засобом узагальнення і підсумування результатів діяльності і стану підприємства, але й важливим джерелом для здійснення фінансового аналізу підприємства. Приведена загальна характеристика підприємства, характер діяльності. Також вивчена організаційна структура відділу бухгалтерії. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві здійснена відповідно до нормативних документів і згідно наказу про облікову політику. Також була детально вивчена методика складання балансу, основним правилом, щодо його зведення, є дотримання рівності активу і пасиву; звіту про фінансові результати, в основу структури якого покладена класифікація видів діяльності підприємства; звіту про рух грошових коштів, структура якого побудована з урахуванням руху грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Був проведений аналіз основних показників, які характеризують діяльність підприємства, на основі його були зроблені такі висновки: в 2009 роцi порiвняно з 2008 обсяг виробництва зменшився на 70 %, що складає 36925 тис. грн. Це є наслідком зменшення попиту на продукцію внаслідок кризового стану підприємства.

В звітному році порівняно з плановим фонд оплати праці зменшився на 23 %, що складає 257 тис. грн. Середньомісячна заробітна плата зросла на 3 %, що є наслідком підвищення оплати праці для всіх категорій працівників. В цей час підприємство не дотримується закону збільшення середньої заробітної плати у зв'язку з інфляцією. Чисельність співробітників підприємства зменьшилася на 26 %.

Собівартість виготовленої продукції у 2009 році перевищила доход від реалізації продукції, що призвело до значних збитків на підприємстві. Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, досить висока, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції) продукція не користуються попитом. Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2009 рік свідчать про незадовільні результати господарської діяльності підприємства. Це обумовлено недостатнім забезпеченням виробництва власними обіговими коштами, несвоєчасністю розрахунків, великою заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом.

Після складання порівняльного аналітичного балансу і проведення необхідних розрахунків був отриманий ряд найважливіших характеристик, що описують фінансово-майновий стан підприємства:

1) Загальна вартість майна підприємства складала в 2008 році 434 тис. грн., а в 2009 році - підприємство має лише борги у розмірі 1358 тис. грн.

2) Вартість необоротних актиів складає в 2008 році 5071 тис. грн., а в 2009 році - 3948 тис. грн.

3) Поточні забов'язання у 2008 році - 15564 тис. грн., у 2009 році - 16787 тис. грн., що на 21 % більше суми балансу (13829 тис. грн.).

В структурі активів підприємства значну долю займають оборотні активи, вона складає 52,12 %. На початку 2008р доля необоротних активів займала 31,58 %, на кінець, 2009 р їх доля складала 28,55 %. Дебіторська заборгованість за товари в 2009 році значно збільшилась в порівнянні з 2008, при цьому збільшення об'ємів продаж в 2009 році в порівнянні з 2008 роком не відбулося. Взагалі це негативне явище, яке свідчить про погану роботу з дебіторами

Коефіцієнт загальної ліквідності значно менший нормативного показника - 1,5 та має тенденцію до зменшення, що також є негативним. Коефіцієнт проміжної ліквідності також значно нижчий за нормативний показник і знизився на кінець 2009 року, його значення свідчить що ліквідні активи перших двох груп не покривають поточні зобов'язання підприємства.

За даними розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності бачимо, що у 2008 році він повністю відповідав нормативним показникам (0,2 - 0,35) і становив 0,23, але значно знизився у 2009 році та склав 0,01, це свідчити про те, що підприємство не має грошових коштів та є неплатоспроможним.

Показники рентабельності капіталу знаходиться на надзвичайно низькому рівні. Негативним, також, є їхній спад у динаміці.

Усі показники у 2009 році мали негативне значення, що свідчить про економічну неефективність підприємства.

Негативне значення коефіцієнту рентабельності власного капіталу свідчить про те, що підприємство не представляє інтересу для наявних та потенційних власників і акціонерів.

Зниження в динаміці коефіцієнта валової рентабельності реалізованої продукції обумовлено неефективною виробничою діяльністю підприємства, та політикою ціностворювання.

Зниження коефіцієнта операційної рентабельності продукції свідчить про збільшення постійних витрат (адміністративних витрат, інших операційних витрат).

Підприємство має кризовий фінансовий стан, тому що воно не має власних фінансових ресурсів. В цьому випадку можна казати про те, що підприємство знаходиться на грані банкрутства.

В зв'язку з тим, що підприємство офіційно ще не признано банкрутом, в роботі розглянуті, відомі з фінансового менеджменту, послідовність стабілізаційних заходів, спрямованих на виведення підприємства ТОВ «Будівельник» з кризового фінансового стану, шляхом санації.

Список джерел інформації

1. Чебанова Н. В Фінансова звітність підприємства: Підручник для студ. висш. учб. закладів. екон. спец. Серія: Алма-Матер 2004 р. 510с.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999р. за №396/3689.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 137 від 28.05.1999 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999р. за №392/3685.

4. Холод Б.І., Ткаченко В.А. Управління проектами. Підручник. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - 224 с.

5. Усач Б. Ф. Аудит : навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002.

6. Наказ «Про організацію бухгалтерського обліку й обліковій політиці підприємства» від 20.01.08 р. №1

7. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 18.07.1999 р. № 996-XIV.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи». Затверджено наказом Міністерства фінансів України №242 від 18.10.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. під №750/4043)

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Затверджено наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. під №751/4044)

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999р. за №398/3691

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання». Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 20 від 11.12.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2000р., №85/3406

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи». Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за №860/4153

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.1999р. за №27/4248

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів». Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 817 від 24.12.2004 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2005р. за №35/10315

15. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95 - ВР

16. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125-XII

17. Постанова КМУ від 28 лютого 2000 року № 419

18. Управление финансами. Финансовый анализ предприятия: Учебникю - М.: ИНФРА-М, 2007. - 332 с.

19. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учеб. Пособие для вузов/ Под ред. проф. Н.П. Любунина. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 471 с.

20. Аудит: Навч. посіб. - 3-тє вид., стер. - К.: Т-во „Знання”, 2002. - 363 с.

21. Розміщення продуктових сил і регіональнальна економіка: Підручник / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. - К.: Т-во „Знання”, 2004. - 350 с.

22. Аналіз фінансової звітності / Кононенко О., Маханько О. - 4-те вид., перероб. І доп. - Х.: Фактор, 2006. - 208 с.