Удосконалення протипожежного захисту ВАТ "Старобільський елеватор" м. Старобільська Луганської області

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

1.1 Соціально-економічна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

1.2 Пожежно-технічна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

1.3 Пожежна небезпека зернохранилищ

Розділ 2. Аналіз основних параметрів оперативної обстановки та профілактичної роботи по попередженню надзвичайних ситуацій

2.1 Організація роботи та аналіз особового складу пожежно-технічної комісії ВАТ «Старобільський елеватор»

2.2 Організація роботи та аналіз особового складу добровільної пожежної дружини ВАТ «Старобільський елеватор»

2.3 Агітаційно-масова робота органів ДПН

Розділ 3. Методика проведення перевірки об'єкту

3.1 Аналіз адміністративно-правової діяльності ДПН

3.2 Застосування запобіжних заходів за виявленими фактами порушень правил пожежної безпеки органами ДПН

3.3 Аналіз кількості пожеж та збитків від них

3.4 Аналіз кількості загиблих та травмованих на пожежі

3.5 Аналіз основних причин виникнення пожеж

3.6 Аналіз місць виникнення пожеж

3.7 Аналіз стану з надзвичайних ситуацій

Розділ 4. Експертиза проектних матеріалів

4.1. Експертиза генерального плану

4.2 Експертиза будівельних конструкцій

4.3 Експертиза об'ємно-планувальних рішень

4.4 Експертиза шляхів евакуації

4.5 Експертиза протипожежного водопостачання

4.6 Експертиза відповідності ступеня вогнестійкості будинку

4.7 Розробка інженерних заходів щодо виявлення порушень

Розділ 5. Запропонування й обґрунтування заходів з удосконалення протипожежного захисту

5.1 Заходи щодо попередження виникнення пожеж

5.2 Запропоновані заходи щодо підвищення рівня пожежної безпеки

Розділ 6. Розрахунок сил та засобів для гасіння пожежі

6.1 Розрахунок сил та засобів для гасіння пожежі

6.2 Рекомендації НШ

6.3 Рекомендації НТ

6.4 Рекомендації РТП

Розділ 7. Економічне обґрунтування запропонованих рішень на ВАТ «Старобільський елеватор»

Розділ 8. Екологічна безпека об'єкта, охорона праці та безпека життєдіяльності

8.1 Забруднення навколишнього середовища під час пожежі або аварії

8.2 Безпека життєдіяльності людей, охорона праці та екологічний захист

8.3 Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях та при проведенні робіт з ліквідації пожеж у силосах

Висновок

Список літератури

Вступ

За 12 місяців 2006 року в Луганській області загальна кількість пожеж у порівнянні з аналогічним періодом минулого року зменшилась з 3334 у 2005 році до 2849 у 2006 році, зниження складає 14,5%. Не допущено зростання показника загибелі людей на пожежах - 313 у 2006 році проти 333 у 2005 році (-6%). При загальному зниженні числа пожеж в окремих підрозділах допущений їх зріст, а саме в Новопсковському районі +29,4%, Ровеньках +14%, Брянка +7,5%, допущений ріст числа пожеж в 3 рази на Сєверодонецькому об'єднанні «Азот», охороняємому на договірних основах ЗДПО-1.

Проведена робота дозволила зменшити кількість пожеж на виробничих об'єктах на - 2%, торгівельних об'єктах -23,8%, побутового обслуговування населення -40%, об'єктах освіти та культури -20%, в житловому секторі -15,8%, на новобудовах в 2 рази.

Однак, на кінець 2006 року в області відзначається збільшення кількості пожеж в будівлях адміністративно-громадського призначення в 2 рази, на транспорті +19,7%. Водночас на 4,1% збільшилось кількість пожеж з причини порушення правил монтажу та використання електрообладнання.

Найбільше збільшення числа пожеж в адміністративно-громадських будинках спостерігається по місту Луганську і складає 9 у 2006 році проти 1 у 2005, більша кількість яких відбулося в Ленінському районі (3), Артемівському районі (3), Кам'янобродському районі (2). Також, значне збільшення числа пожеж на об'єктах даної категорії відзначається в Краснодонському районі (4 у 2006 у 2005 пожеж допущено не було).

При цьому, проведені заходи дозволили знизити кількість пожеж по основних причинах виникнення пожеж, несправності виробничого обладнання на -20%, порушення правил пожежної безпеки під час проведення електро-газозварювальних робот -25,6%, порушення правил монтажу та експлуатації газових приладів в 2 рази, необережне поводження з вогнем -22,9%, пустощі дітей з вогнем -30%, підпалів на -12,5%.

На 54,1% зросла сума матеріального збитку від пожеж (у 2005 році - 9618,7 проти 14819,5 у 2006 році).

Слід відзначити, що кількість пожеж за 12 місяців на 10 тис. населення і загибель на 100 тис. чоловік значно перевищують середній показник по Україні:

Пожеж на 10 тис. населення

Область 11,9

Україна 10,3

Загибель на 100 тис. чоловік

Область 13,1

Україна 8,6

По місцю виникнення пожежі розподілилися в такий спосіб:

Житловий сектор - 2456

Адміністративні будинки - 20

Об'єкти з масовим перебуванням людей - 37

Об'єкти торгівлі - 61

Виробничі - 49

Сільськогосподарські об'єкти - 15

Інші - 36

Найбільша кількість загибелі на 100 тис. населення відбулася в Перевальському районі (Сулім Р.О.) - (37,7), Троїцькому (Білодід Г.В.) - (33,8), Слов'яносербському (Дригін В.В.) - (32,4), Кіровську (Ремезюк В.М.) - (29,3), Ново псковському районі (Вакуленко В.М.) - (24,2), Кам'янобродському районі (Дубровський В.А.) - (20,7), Лисичанську (Загородній С.М.) - (20,4), Біловодському районі (Курас И.Ю.) - (18,9), Лутугинському районі (Великохатський Д.С.) - (18,3), Кремінському районі (Уразовський О.І.) - (16,8), Краснодонському районі (Антонов В.Ю.) - (16,8), Брянці (Іванченко В.С.) - (15,6).

Більш глибокий аналіз причин і умов, що сприяють загибелі людей свідчить про те, що найчастіше жертвами пожеж стають особи, що зловживають спиртними напоями, і на момент пожежі знаходились в нетверезому стані. З цієї причини за 12 місяців 2006 року загинуло 196 чоловік, що складає 62,6% від загальної кількості загиблих.

У містах і селищах міського типу в результаті пожеж загинуло 228 чоловік, що складає 72,8% від загальної кількості загиблих. У сільській місцевості внаслідок пожеж загинули 80 чоловік або 25,5%, від загального числа, за межами населених пунктів загинуло 5 чоловік або 1,6%.

Основною категорією загиблих є люди без визначеного роду занять - 124 або 39,6%, а також самотні похилого віку громадяни - 139 або 44,4%.

Найчастіше трагічні випадки відбувалися в житловому секторі - 290 (92,6%), з них у державному загинуло 48 чоловік (16,5%), і в приватних домоволодіннях 242 або (83,4 % ).

Гостро стоїть у 2006 році проблема групової загибелі людей на пожежах, що склала 32 випадки (2005 - 34 випадки), де загинуло 75 чоловік (2005- 72 чоловіка).

За годиною доби число загиблих розподілилося таким чином:

Ранок з 06-00 до 10-00 - 33 чи 10,5% від загальної кількості

День з 10-00 до 18-00 - 48 чи 15,3% -------«---------

Вечір з 18-00 до 22-00 - 53 чи 16,9% ------«---------

Ніч з 22-00 до 06-00 - 96 чи 30,7% ------«---------

За заявою громадян, повідомленням УМВСУ або довідок з лікарень - 83 чи 26,5% від загальної кількості.

Причини пожеж, що стали причиною загибелі людей розподілилися в такий спосіб:

Необережне поводження з вогнем - 204 (65,2% від загальної кількості)

Порушення правил експлуатації електроприладів - 68 (21,7%)

Несправність пічного опалення - 22 (7,1 %)

Інші - 14 (4,5%)

Вибух -2 (0,6%)

Несправність побутового, газового обладнання - 1 (0,3%)

Дитячі пустощі з вогнем - 1(0,3%)

Порушення технічного регламенту - 1(0,3%)

По місяцях року число загиблих розподілилося в такий спосіб:

На підставі проведеного аналізу можна виділити наступні тенденції:

зростання кількості пожеж з загибеллю на них людей з причини порушення правил монтажу та експлуатації електроприладів (28,3%).

зростання кількості загиблих з настанням зимового періоду (листопад 15%, грудень 13%), в вечірній (16,9%)та нічний часи доби (30,7%).

Разом з цим, органами держпожнагляду області приймалися заходи для стабілізації обстановки з загибеллю людей на пожежах. Так за 12 місяців поточного року проведено 1632 спільних рейди зі службами соцзахисту та червоного хреста по перевірці місць проживання самотніх старих громадян, а також 790 рейдів з органами внутрішніх справ по перевірці неблагополучних родин і кубел. У ході проведення рейдів перевірено 9887 місць проживання самотніх громадянина та 1892 неблагополучні родини і 912 кубел. За результатами рейдів спрямовано 532 інформації у відділи соцзахисту, 452 у Червоний хрест і 185 в ОВС.

Проведена робота дала свої позитивні результати й у більшості підрозділів обстановка з загибеллю людей на пожежах стабілізувалася і не перевищує показників минулого року.

На сьогодення місто Старобільськ Луганської області має значимий промисловий потенціал та особливо значний потенціал в переробній промисловості. Завод замінника незбираного молока, відновлюється плодоконсервний завод, завод продовольчих товарів, комбікормовий завод, елеватор, хлібокомбінат в змозі переробляти значні обсяги сільськогосподарської продукції та виробляти багато найменувань високоякісних продовольчих товарів. Нові економічні умови сприяють появі багатьох невеликих млинів, молокозаводів, крупорушок. Старобільщина залишається значним районом по виробництву зерна, м'яса, молока.

Безперечно, так як темою дипломного проекту є «Удосконалення протипожежного захисту ВАТ 'Старобільський елеватор' м. Старобільська Луганської області» та виходячи з вище сказаного ця тема особлива, важлива та актуальна. Адже боротьба з причинами виникнення пожеж та надзвичайних ситуацій на об'єктах сільського господарства - це актуальна проблема. Велику вибухопожежонебезпеку являють собою технологічні процеси, що пов'язані з прийомом та переробкою, зберіганням горючих речовин.

Щоб повністю, всебічно, проаналізувати стан об'єкту потрібно вирішити такі завдання як, по-перше, проаналізувати соціально-технічну та пожежно-технічну характеристики ВАТ «Старобільський елеватор», зокрема, проаналізувати технологічну небезпеку об'єкту.

По-друге вивчити та висвітити основні показники оперативної обстановки та пожежно-профілактичної роботи на об'єкті.

По-третє розрахувати необхідну кількість сил та засобів для ліквідації умовної пожежі. Скласти оперативний план для визначення кількості підрозділі, особливого складу, пожежної техніки, вирішального напрямку, завдання особовому складу караулу, взаємодії з персоналом об'єкту.

По-четверте потрібно визначити організаційно-технічні заходи щодо підвищення рівня пожежної безпеки на об'єкті.

По-п'яте виконати графічну частину роботи яка повинна відображати суть усіх аспектів, що розглядались під час розробки дипломного проекту.

Розділ 1. Загальна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

1.1 Соціально-економічна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

Відкрите акціонерне товариство «Старобільський елеватор» (виробничі ділянки №1, №2, №3) розташований у північно-східній частині м. Старобільська Луганської області, по вул. 1 Травня, 4. Засноване у 1959 році. ВАТ займає територію 18-ть га. Уздовж східної сторони ділянки №1, №2 проходить Луганська залізниця міжнародного значення. Рік введення в експлуатацію елеватору 1972.

ВАТ «Старобільський елеватор» складається з 3-х основних виробничих ділянок: ділянки №1, №2 - елеватор; ділянка №3 - потокова лінія; ділянка №4 - хлібоприймальний пункт.

Елеваторний комплекс складається з таких структурних підрозділів як, пристрою для прийому зерна з автомобільного й залізничного транспорту, робочого будинку (вежі), трьох силових корпусів для зберігання зерна, двох сушарок, семи складів для зберігання зерна, двох складів ГСМ, адміністративного корпусу, будинку лабораторії, ремонтних майстерень автогаражів й інших допоміжних приміщень забезпечуючих технологічний процес.

Робочий будинок найбільш висока частина елеватора - 45 м висоти. У ньому зосереджене основне обладнання: вертикальні ковшові зернопід'ємники - норії, сепаратори для очищення зерні, автоматичні ваги для зважування зерна, аспераціоне обладнання для відсосу пилу з тих місць де вона інтенсивно виділяється зерновою масою.

Безперечно, так як в Старобільському районі налічується близько 15 сільськогосподарських підприємств то велика численність населення зайнята в сільському господарстві. Винятком з цієї закономірності не є і елеватор, адже це одне з найбільших підприємств м. Старобільська, там працює 180 чоловік. Важко переоцінити значення цього підприємства для Старобільського району. По-перше величезна кількість зерна яка повинна бути добре збереженою, по-друге величезні кошти які обертаються при роботі елеватора адже для зберігання зерна потрібно сплачувати певний відсоток, по-третє це сотні робочих місць які можуть постраждати у разі аварії, пожежі, іншого.

Площа будівель елеватора - 2000 м. кв. (загальна), площа відсіків 660 м. кв. Загальна ємність завантаження - 33 тис. тонн зерна, прийомна здатність 1500 тонн у добу. Робота здійснюється в три зміни.

Вагове господарство заготівельної дільниці складається з залізничних, автомобільних, бункерних вагів. Вантажопідйомністю відповідно 30, 150 та 2000 тонн.

В заготівельному елеваторі знаходяться 68 вентиляторів, в складському господарстві - 14.

Виробничо-технічна лабораторія елеватору займає загальну площу 173 м2, штат лабораторії - 7 працівників. Великий автотранспортний парк підприємства: вантажівка, причепи, автобуси, трактори, легкові та ін. автомобілі.

На території ділянки №3 розташовано 9 зерноскладів (максимальне завантаження складів: 1 на 5 тис. тонн зерна, 8 на 3,5 тис. тонн зерна), дві стаціонарні зерносушарки, один склад ГСМ.

1.2 Пожежно-технічна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

Будівля елеватора складається з трьох основних частин: підсилосне приміщення, приміщення силосу й надсилосне приміщення. Розміри в плані 100 х 20 м. Всі конструкції будівлі виконані зі збірних залізобетонних плит, внутрішня сходова клітка, що веде в надсилосне приміщення, виконана з металоконструкцій. Будинок обладнаний вантажним ліфтом для підйому в надсилосне приміщення, освітлення електричне, опалення - центральне водяне. Покрівля виконана з легкоскидних конструкцій покритих зверху руберойдом по бітуму.

Підсилосне приміщення розбите на три відсіки перегородками в яких є переходи. Через всі приміщення проходять два стрічкових транспортери. У кожному відсіку є дверний проріз ведучий назовні.

Вхід у надсилосне приміщення здійснюється через внутрішню, металеву сходову клітку, другий вхід розташований з південної сторони будівлі елеватора через зовнішні пожежні сходи. Тут проходять голівки норій і два стрічкових транспортери.

При необхідності силову й освітлювальну електромережу відключає від електроживлення черговий енергетик у розподільних щитків або електротрансформаторі.

Приміщення будівлі елеватора обладнані автоматичними установками пожежної сигналізації. Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється за допомогою установки 4-х пожежних кранів обладнаних напівгайками типу «Богданова» діаметром 51 мм. Пожежні крани розташовані: 1 у підсилосному приміщенні у вантажного ліфта, 3 у надсилосному з обох сторони сходової клітки, 1 на площадці, де розміщені голівки норій. За допомогою насосів-підвищувачів створюється необхідний тиск. Будівля елеватора обладнана блискавкозахистом, електроустаткування застосовується в пило-вологонепроникному виконанні.

Для шляхів евакуації можливо використовувати входи та виходи, крокові драбини, а також 5 зовнішніх пожежних драбин, що розміщені по периметру елеватора.

Пожежна безпека зернохранилищ характеризується наявністю великої кількості горючих матеріалів, різних механізмів, робота яких здійснюється від електромережі, та можливістю швидкого розповсюдження пожежі.

Горючим завантаженням в зерноскладах є зерно в великій кількості, зерновий пил, горючі конструкції будівель, транспортні стрічки та інше.

Найбільшу небезпеку являють собою зерновий пил що виділяється в великих розмірах при очистці, транспортирові, загрузці та вигрузці зерна.

Зерновий пил - легкогорючий матеріал. В звішеному стані вибухонебезпечна. Нижня межа вибуху пилу зерна елеваторів багато в чому залежить від обладнання, в якому зберігаються.

Так, для зразків пшеничного пилу, СНМВ = 12,6 - 30,2, максимальний тиск вибуху для пшеничного елеватора, вибуху пилу 0,735 мПа, мінімальна енергія запалювання 50 мДж.

Таким чином основними факторами, що обумовлюють вірогідність розвитку та розповсюдженню пилового вибуху, локальних та одиночних вибухів в серію вибухів являються:

підвищена запиленість виробничих та допоміжних приміщень;

наявність зв'язку між окремими технологічними апаратами;

наявність дисперсного продукту чи пилу в магістралях та комунікаціях.

Склади зерна, елеватори, за вибухопожежонебезпекою відносяться до категорії В. Разом з цим необхідно мати на увазі і те, що вибухи зернових елеваторів інколи виникають і супроводжуються пожежами, руйнуваннями. Для зниження рівня шкідників зерна в зерноскладах застосовують такі легкозаймисті речовини як сірководень, дихлоретан.

Зерносклади, як правило, розміщені в роздільних будівлях, розподілених на секції протипожежними стінами. Двірні отвори в протипожежних стінах будівель зерноскладів захищені протипожежними дверима, а ворота зерноскладів відчиняються назовні і не захаращуються.

Висота насипу зерна в складах біля стін досягає 2 м, в середній частині складу - до 5 м, відстань від верху насипу до згораємих конструкцій, електропроводки - 1 м. Ворота в зерносклади встановлені через кожні 18 м по фронту будівлі.

Зберігання в зерноскладах разом з зерном якихось інших пожежонебезпечних матеріалів, робота несправних механізмів, залишення без нагляду працюючі механізми не дозволяється.

Зерносклади без природного освітлення.

Підлога зерноскладу виготовлена асфальтобетонною. Виконується дезінсекція приміщень.

Нормальну експлуатацію приміщень дозволяють тільки після провітрювання (відкриванням дверей, вікон, шахт, сушилок для провітрювання). Несучі конструкції над силосних транспортних галерей виконують негорючими.

Відходи та пил з циклонів транспортерів в спеціальні склади відходів, що розміщені на відстані 50 м від будівлі елеватору. Вентиляційна система та повітропровід виготовляється з негорючих матеріалів. Вентилятори розміщені в виробничих приміщеннях елеватора.

Будівлі зерноскладів 3-й ступеня вогнестійкості, розмірами 60х20х7 м. (одноповерхові), стіни кам'яні, крівля виконана шифером по дерев'яному решетуванню, освітлення електричне. Будівлі складів обладнані пристроєм захисту від прямих влучень грозових розрядів а також від вторинних їхніх проявів. Горючі конструкції складських приміщень дороблені вогнезахисним складом (антипіреном). Максимальне завантаження складу - 3,5 тис. тонн зерна.

Біля кожного зерноскладу встановлені пожежні щити які укомплектовані первинними засобами пожежогасіння. Електрична мережа в складських приміщеннях виконана в сталевих трубах, а також на ізоляторах у розбіг, світильники виконані в пило-вологонепроникному виконанні. Крім вимикачів для окремих ділянок мережі передбачені рубильники для загального відключення напруги. Ці рубильники із запобіжним захистом встановлені зовні на вогнестійких стінах складів.

Зерносушилка - пристрій, дія якого пов'язана із згоранням палева, виділенням іскор та нагрітих продуктів горіння. Тому споруди для розміщення сушили не повинні бути нижче 2 ступеня вогнестійкості.

Окрім запалення зерна в шахті пожежа може виникнути від запалення палива, від іскор, що вилітають з димової труби сушили, від сильного тертя ковшів норії, від загорання електродвигунів транспортерів та вентиляторів. Безпечна робота зерносушилок залежить в основному від правильності обладнання та експлуатації печей.

З метою забезпечення протипожежного захисту необхідно виконувати суворий контроль за температурою теплоносія та виключення попадання перегрітого теплоносія в шахту. Температура теплоносія приймається 70-1100С. Вона залежить від виду зерна, початкової вологості та конструкції зерносушилки. Саме зерно нагрівається відповідно до 40 та 550С.

Шахту сушилки необхідно повністю заповнювати зерном, залишки зерна з бункеру повертаються в засипний ківш.

Дерев'яні конструкції сушилки необхідно обробити вогнезахисною пропиткою.

Охолодження зерна виконується продувкою його холодним повітрям 20 хвилин.

Сушилки під час роботи повинні знаходитися постійно під наглядом. Обслуговування зерносушилок доручається кваліфікованим працівникам.

На території ділянок №1, №2 встановлені дві стаціонарні зерносушарки типу ДСП-32 (пропускна здатність - 32 т/година). Зерносушарки розташовані в цегельних вежах і працюють на рідкому паливі. Для розпалення рідкого палива використається електрозаплювання. Вся система паливоподача (паливопроводи, засувки, манометри, термометри, клапани-отсікачі й інші пристрої) герметичного виконання, з автоматичним відключенням подачі палива при виникненні аварійної ситуації (загасання факела, підвищення температури, падіння тиску повітря перед форсункою). Під час роботи сушарки через кожні друга година перевіряється температура зерна шляхом відбору проб. При нагріванні зерна вище граничних значень, щоб уникнути його самозаймання, знижують температуру теплоносія. Щодоби сушильні агрегати очищаються від пилу й залишків зерна, перевіряється справність тертьових кутів і механізмів.

На території ВАТ ' Старобільський елеватор' розміщені два склади паливно-мастильних матеріалів, які являють собою значну пожежонебезпеку.

Ці склади відкриті, мають за периметром обвалування, перешкоджає розтіканню рідини у разі аварії. Склад захищений блискавкозахистом, заземлюючим пристроєм, ємності пофарбовані білою фарбою для запобігання дії сонячного проміння, на кожному резервуарі є технологічна карта. Відсутній прямий телефонний зв'язок з ДПД підприємства. На відстані 20 м від складу знаходиться пожежне водоймище місткістю 150 м3, що у разі пожежі забезпечить необхідний запас води для гасіння.

Найближчі вододжерела розташовані:

на території овочевої бази ПВ місткістю 100 м.куб.;

на території залізничного селища ПГ-3 ДО 150.

Для попередження й гасіння пожежі на території ВАТ « Старобільський елеватор» ділянок №1, №2 й №3 створена постійно діюча добровільна пожежна дружина в складі 23 чоловік, що несе цілодобове чергування при пожежному депо на АЦ-40 (130) 63-Б.

На ВАТ «Старобільський елеватор» працює людей: удень 172 чоловік; уночі 6 чоловік ВОХР.

Протипожежне водопостачання території ділянки №3 здійснюється за допомогою 2 пожежних водойм місткістю по 150 м.куб.

У нічний час на території ділянки №3 охорону несуть - 2 чоловік (ВОХР).

Зовнішнє протипожежне водопостачання здійснюється від чотирьох пожежних водойм місткістю 50, 150, 150, 125 метрів кубічних, розташованих від будівлі елеватора на відстанях 100, 130, 70, 120 м відповідно. Між старим будинком елеватора й складським приміщенням №2 є пожежний гідрант з установленою колонкою. Відстань від пожежного гідранта до будівлі «нового» елеватора 60 м.

Внутрішнє протипожежне водопостачання - у будівлі елеватора встановлено 4 пожежних крана з напівгайками типу 'Богданова' діаметром 51 мм. Пожежні крани розташовані: 1 у подсилосному приміщенні біля вантажного ліфта, 3 у надсилосному з обох сторін сходової клітки, один на площадці, де розміщені головки норій. Насоси-повишувачі створюють необхідний тиск.

Найближчі джерела води розташовані:

- на території овочевої бази ПВ ємністю 100м.куб.

- на території залізничного селища ПГ-3 К Д-150мм.

1.3 Пожежна небезпека зернохранилищ

Пожежна небезпека зернохранилищ характеризується наявністю великої кількості горючих матеріалів, різних механізмів, робота яких здійснюється від електромережі, та можливістю швидкого розповсюдження пожежі.

Дуже часто процеси самонагрівання є джерелом виникнення пожеж та вибухів. Під самонагріванням розуміють самовільне підвищення температури рослинної маси в результаті протікання в ній біохімічних процесів. Вході самонагрівання змінюється білковий ліпідний та вуглеводний состави сировини. Суттєво погіршуються його харчові та фуражні якості, знижуються, а іноді, повністю губиться схожість насіння.

Процес самонагрівання змінюється, як правило, починається в деякій частині масиву продукту, що зберігається. В ній створюються сприятливі для життєдіяльності мікроорганізмів, комах та кліщів виникає локалізований осередок. На протязі деякого проміжку часу він розвивається, збільшує свої розміри та поступово охоплює все більшу частину насипу. При наявності сприятливих умов процес самонагрівання переходить в біологічне самоспалахування. Біологічним називають самоспалахування в результаті самонагрівання, що виникло під дією життєдіяльності мікроорганізмів в масиві речовини. К біологічному самоспалахуванню схильні багато рослинних матеріалів, одним з яких є зерно. Особливо легко самозаймаються недосушені матеріали.

Як відмічалося раніше, біологічному самоспалахуванню передує самонагрівання. Воно характеризується відносно плавною зміною параметрів та протікає протягом тривалого проміжку часу. Самоспалахуванню характерна висока динамічність фізичних і хімічних процесів.

Причиною початку локального самонагрівання сировини може бути зволоження любої частини масиву зерна, виникнення зон з підвищеним складом домішок, накопиченням мікроорганізмів, комах та кліщів.

В ході самонагрівання, викликаного диханням рослинної сировини, термічною активністю мікроорганізмів та грибків, може бути досягнута температура порядку 70 0С. При цьому мікроорганізми гинуть, але процес підвищення температури може продовжуватися. Деякі органічні сполуки обвуглюються при температурі 70 0С. Пористий вугіль, що утворився може адсорбувати пари та гази. Процес адсорбції супроводжується виділенням тепла і у випадку малої теплопровідності вугілля нагрівається до початку процесу окислення. В результаті цього температура рослинних матеріалів підвищується і досягає 200 0С. При 200 0С починає розкладатися клітковина, що входить до складу рослинних матеріалів, що веде до обвуглювання та подальшій інтенсифікації окислення. В процесі піролізу починається виділення горючих газів: окису вуглецю, метану, водню та ін. Розпочинається процес самоспалахування. Мікроосередки горіння зливаються і складають фронт. Підвищується температура, з`являється дим та їдкі гази - основні ознаки горіння.

Особливістю горіння масиву зерна є те, що осередок, який виникає ізольований шаром продукту, має низьку теплопровідність. Саме це і ускладнює виявлення місця дислокації та розмірів термоджерела.

Фізіологічною основою процесу самонагрівання є належність зерна до складної біологічної системи. Біосистема характеризується диханням усіх живих компонентів, ферментативної активності клітин, яка інтенсифікується при підвищенні вологості рослинної сировини.

Біологічне окислення в клітинах рослин частіше проходить шляхом дегідрогенізації. Перенос електрону водню від окислювача до акцептору здійснюється різними окислювальними ферментами. В залежності від кінцевого акцептору водню окислення може бути аеробним та анаеробним.

При аеробному процесі окислення рослинної сировини здійснюється киснем повітря із утворенням в якості кінцевих продуктів води та діоксиду вуглеводню:

С6Н12О6 + 6О2 = 6СО2 +6Н2О + 2,8 кДж (1.1)

При аеробному процесі дихання окислення проходить без розходу кисню повітря, а кінцевим акцептором водню служать органічні та неорганічні з`єднання. Для цього процесу характерне значна затримка гідролітичного розпаду ліпідних фракцій, виникає не тільки спиртове але й молочнокисле бродіння:

С6Н12О6 = 2 С2Н5ОН + 2СО2 + 0,1 кДж; (1.2)

С6Н12О6 = 2 СН3СНОНСООН + 0,75 кДж; (1.3)

але і масляно - кисле, з перетворенням глюкози в масляну кислоту, водень та диоксид вуглецю:

С6Н12О6 = С3Н7СООН + 2СО2 +2Н2 +0,063 кДж. (1.4)

Масив зерна можливо уявити як батарею паливних елементів, що об`єднані в короткозамкнену систему, де протікають наступні реакції:

на катоді: Ѕ О2 + Н2О + 2е --- 2 ОН-- (1.5)

Н2 + Ѕ О2 --- Н2О; (1.6)

на аноді: Н2 + 2 ОН --- 2Н2О + 2е (1.7)

Тепловий ефект цієї реакції за нормальних умов Q = 273,3 кДж/моль, що може бути достатнім для теплового самозаймання зернопродуктів.

З цього можна зробити висновок, що для попередження самонагрівання зерна слід уникати підвищену вологість продукту та виключати температур, при яких воно найбільше окислюється. Тобто, процес зберігання зерна вимагає постійного процесу підтримання його в сухому стані та запобіганню нагріву сировини. Через це елеватори уявляють собою складний технологічні комплекси, на яких контролюється температура зерна, а воно за допомогою норій та транспортерів постійно рухається.

На ВАТ «Старобільський елеватор» для сушки зерна використовують зерносушарня СЗС-8. Це сушарня безперервної дії з однобічною подачею теплоносія, яким є суміш топочних газів з повітрям. Сушарня складається із топки, 2 паралельно працюючих шах, 2 вентиляторів, 4 норій. Принцип роботи зерносушарні заснований на переносі тепла димовими газами із топки в шахту, яка наповнена зерном. Швидкість руху зерна регулюється випускним механізмом, що закриває низ шахти.

В цих конструкціях сушарок швидкість агенту сушки крізь шар зерна складає 0.1- 0.5 м/с; товщина шару зерна в сушарках від 60 до 300 мм.

Пожежна небезпека зерносушарня характеризується горючістю зерна, деяких елементів сушарня та споруди, в якій вона розташована, а також наявністю горючого палива та подачею нагрітих продуктів горіння в масу зерна.

Пожежна небезпека зерна залежить від того, наскільки воно очищене від сорних домішок. Сорні домішки в порівнянні з чистим зерном мають більш низьку температуру самоспалахування зерна 350 - 400оС, а домішок соломи 310 ^оС.

Сорні домішки спалахують від незначної іскри, а при довготривалому підігріві до температури 140-160оС обвуглюються. Зерно необхідно ретельно очищувати перед сушінням.

В сушарній камері зерно може займатися внаслідок наступних причин:

1) потрапляння в шахту іскри при відсутності чи несправності іскровловлюючих та іскрогасячих пристроїв, а також при невірному запуску сушарні.

В перерві 20-30 хв. горіння, коли паливо ще не розпалилося, а паливник не розжарився, проходить неповне горіння із інтенсивним викидом іскор. Якщо подібні продукти горіння направити для сушіння зерна, то іскровловлюючі пристрої пропустять частину іскор до шахти;

2) подачі в шахту перегрітого теплоносія чи димових газів, не розбавлених холодним повітрям.

При температурі 270-300оС проходить інтенсивний процес обвуглення зерна, а при температурі 350-400оС - самоспалахування.

Топочні гази на виході із топки нагріті до температури 600-800оС. В цьому випадку може виникнути не тільки самоспалахування зерна, але й самоспалахування зернового пилу. Зерновий пил осідає на нерівностях стінок шахти, в місцях з`єднання коробів із стінками, на жалюзійних коробах. Температура самонагрівання зернового пилу 140-160 оС.

Перегрів теплоносія виникає при інтенсифікації режиму горіння палива, недостатньому відкриванні засувок холодного повітрекамери змішування та відсутності температурного контролю теплоносія;

3) порушення та припинення подачі зерна в бункер, а також зменшення швидкості вертикального просування зерна в шахті чи повної його зупинки.

Металева шахта, що не повністю завантажена зерном, швидше прогрівається у верхній частині, де відсутнє зерно, тому що тут тепло не витрачається на його прогрів та випаровування вологи. Як наслідок, солом`яні домішки та зерновий пил можуть самоспалахувати.

Несправність чи невірне регулювання випускного механізму затримують зерно в шахті, від чого також виникає його перегрів. Затримці зерна в шахті сприяє неякісна очистка його від сору та домішок.

Крім загоряння зерна в шахті пожежа на зерносушарці може виникнути від загоряння палива, іскор, що вилітають із димоходу сушарні, від тертя ковшів норій об їх корпуса, від загоряння електродвигунів транспортерів та вентиляторів. Безпека роботи зерносушарок залежить в основному від вірної експлуатації топок, очистки зерна від домішок, справності механізмів та електрообладнання.

Найкрупніше із зерносховищ - елеватор. В елеваторі зерно засипають у вежі, які називаються силосами. Силосні корпуси складаються з окремих силосів круглої, квадратної або іншої форми. Їх завантажують через верхні люки за допомогою стрічкових транспортерів, розташованих у над силосній галереї, яка з`єднається з робочою вежею. Розвантаження силосів здійснюється через випускні отвори, розташовані у днищі кожного силосу та обладнані засувною арматурою. Зерно із силосів самопливом надходить на стрічні транспортери, що розташовані, в під силосному приміщенні, та подається у нижні головки робочої башти, а потім безпосередньо на відвантаження або на зернопереробне підприємство.

На елеваторі поряд зі зберіганням зерна проводить його зважування, очистку, сортування, сушку, вентиляцію, вертикальне та горизонтальне пересування.

Для виконання перелічених робіт в комплекс елеватора входить робоча вежа, в якій розміщені норії, самопливні труби, ваги, сепаратори, аспіраційні системи, шахтні сушарні, пасажирський ліфт. До складу елеватора також відносяться споруди та пристрої для прийому та вигрузки зерна, цехи та склади відходів та пилу.

Горизонтальне переміщення зерна проводиться за допомогою стрічкових транспортерів, що встановлені в нижній та верхній робочій галереї.

Зерносклад хлібоприймального пункту являє собою безгорищну споруду великої площі із декількома воротами. Внутрішній об`єм споруд зерноскладів конструктивно не ділиться, за виключенням випадків, при яких необхідне будування протипожежних стін.

На зерноскладах операції по зберіганню та переробці зерна виконуються за допомогою багатьох механізмів: пересувних зерносушарок, сушарно-очисних веж, зернопультів, самотасок, механічних лопат, стрічкових транспортерів.

Відомо чотири способи зберігання зерна на складах: напільний, розсипом, напільний в тарі, в закромах. В мішках перевозять та зберігають лише селекційне зерно, муку та крупу. Для зберігання сім'яного зерна олійних культур, бобів, кукурудзи в початках будують спеціальні сховища. На Старобільському елеваторі зерно зберігають в закромах.

На елеваторі вибухонебезпечні концентрації пилу можуть бути лише місцевими, так як нижня концентраційна межа поширення полум`я зернового пилу - 40-50 г/м3 і не може досягати по всьому об`єму приміщення. Виходячи з цього елеватори, склади зерна по пожежній небезпеці відносяться до категорії В, а цехи та склади відходів та пилу - до категорії Б.

Основним спалимим навантаженням є зерно, зерновий пил, транспортні стрічки та спалимі елементи обладнання і окремі конструкції будинків. Зерно за нормальних умов займається та горить погано. Вогонь масою зерна розповсюджується повільно і тільки тоді, коли у ньому є залишки соломи. Швидкість горіння зерна у потоці повітря під час роботи технологічного обладнання значно зростає.

У середині будинку елеватора на поверхні конструкцій накопичується велика кількість зернового пилу, який створює велику пожежну небезпеку. Зерновий пил - легкозаймистий матеріал. Пил, що осів (аерогель) займається легко, але горить повільно і тільки на поверхні. Розпушений пил може утворювати з повітрям вибухові суміші.

Практика свідчить, що під час нормальної роботи цих підприємств у силосах для зерна та у середині норій, систем вентиляції та в інших апаратах і комунікаціях пил знаходиться у межах вибухових концентрацій. Температура займання пилу - 600-800оС, а температура самозаймання - 250-300оС.

На елеваторі можливе швидке розповсюдження вогню вентиляційними, аспераційними системами транспортування зерна через прорізи у перекриттях та стінах, а також спалимим обладнанням (норіями, потоками повітря) в одному місці та переміщенні на інше обладнання або інші поверхи будинків.

Розділ 2. Аналіз основних параметрів оперативної обстановки та профілактичної роботи по попередженню надзвичайних ситуацій

2.1 Організація роботи та аналіз особового складу пожежно-технічної комісії ВАТ «Старобільський елеватор»

Пожежно-технічні комісії проводять свою роботу відповідно «Типового положення про пожежно-технічну комісію», затвердженого Наказом МНС України 11.02.2004 р. № 70, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 р. за № 222/8821. На підставі цього Типового положення розробляється Положення про пожежно-технічну комісію підприємства, яке затверджується його керівником та погоджується з керівником місцевого органу ДПН.

Пожежно-технічні комісії (ПТК) створюються відповідно до ст. 5 Закону України 'Про пожежну безпеку' від 17.12.1993 р. на підприємствах (у тому числі сільськогосподарських), в установах та організаціях незалежно від форм власності з кількістю працюючих 50 і більше осіб, а на об'єктах підвищеної небезпеки незалежно від кількості працюючих.

Метою створення ПТК є залучення інженерно-технічних працівників, службовців тощо до активної участі у роботі щодо попередження пожеж, і посилення протипожежного захисту підприємств.

ПТК створюється за рішенням трудового колективу підприємства. На підставі цього рішення наказом керівника підприємства встановлюється персональний склад ПТК та порядок її роботи.

До складу ПТК включаються інженерно-технічні працівники, діяльність яких пов'язана з організацією та проведенням технологічних процесів, експлуатацією та обслуговуванням електроустановок, систем водопостачання, зв'язку, виробничої автоматики, автоматичного протипожежного захисту тощо, а також керівники штатних або добровільних протипожежних формувань і фахівці з пожежної безпеки підприємства, уповноважені трудовим колективом з питань охорони праці, представники профспілок.

Голова ПТК, заступник голови та секретар ПТК обираються на її засіданні. На посаду голови ПТК обирається головний інженер або один із заступників керівника підприємства, установи та організації, а на посаду секретаря - фахівець підприємства з питань пожежної безпеки.

ПТК здійснює свою діяльність на підставі планів, що розробляються на квартал або півріччя і затверджуються головою ПТК.

ПТК проводить засідання щокварталу. Рішення ПТК оформлюються протоколами і впроваджуються у життя наказами керівника.

Заходи, намічені за результатами перевірок протипожежного стану приміщень та споруд підприємства, оформлюються актом, який затверджується керівником підприємства. Копія акта направляється до територіального органу ДПН.

ПТК не має права скасовувати або заміняти іншими заходами ті, які були запропоновані приписами органів державного пожежного нагляду (за наявності) та затверджені керівником підприємства. У разі, коли, на думку комісії, виникає необхідність часткової заміни або повного скасування цих заходів, вона подає свої пропозиції керівникові підприємства, який узгоджує їх з органами державного пожежного нагляду. У випадку невиконання заходів, голова ПТК повинен надавати (письмово) пропозиції керівнику щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності.

Комісія щороку звітує про проведену нею роботу на загальних зборах (конференціях) трудового колективу. Цей звіт може проводитися спільно з комісією з питань охорони праці.

У разі залучення до протипожежних обстежень та перевірок, проведення навчання або інших протипожежних заходів члени ПТК звільняються від основної роботи зі збереженням за ними середньомісячного заробітку.

ПТК повинна підтримувати постійні зв'язки з органами державного пожежного нагляду, профспілковими організаціями, комісією та службою з питань охорони праці.

Основними завданнями ПТК є: сприяння адміністрації підприємства у проведенні пожежно-профілактичної роботи та здійсненні контролю за дотриманням вимог стандартів, норм, правил, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, а також приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; брати участь при прийнятті рішень щодо комплексних заходів для забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки, техніки та позитивного досвіду в протипожежному захисті підприємства і використання коштів на їх реалізацію, а також включення питань з пожежної безпеки до колективного договору (угоди); підготовка на підставі аналізу стану пожежної безпеки пропозицій (рекомендацій) адміністрації підприємства (органу самоврядування трудового колективу) щодо удосконалення протипожежного захисту; проведення серед працівників підприємства масової роз'яснювальної роботи та пропаганди заходів щодо забезпечення пожежної і техногенної безпеки. Проведення занять з евакуації робітників та службовців під час пожежі або надзвичайної ситуації; спільно з працівниками ДПН члени комісії беруть участь у роботі з перевірки новобудов, об'єктів і приміщень, де проводиться реконструкція або технічне переоснащення з метою виявлення порушень пожежної і техногенної безпеки.

Пожежно-технічна комісія з метою виконання покладених на неї завдань здійснює свою роботу у таких напрямах:

щокварталу проводить протипожежне обстеження усіх виробничих будівель, споруд, складів, лабораторій та інших приміщень підприємства з метою виявлення недоліків у технологічних процесах, роботі агрегатів, установок, в електрогосподарстві, опалювальних системах, у вентиляції, несправностей у системах протипожежного захисту, водопостачання, зв'язку, порушень в утриманні та використанні пожежної техніки, обладнання та інвентарю з оформленням акта;

під час обстеження перевіряє дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, виконання приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

за результатами перевірок визначає шляхи, способи та терміни усунення виявлених порушень і несправностей.

ПТК має право вносити пропозиції щодо протипожежного стану підприємства на обговорення адміністрації підприємства, виробничих нарад, зборів трудового колективу та громадських організацій. Пропонує проект заходів з усунення наявних недоліків. Бере участь у розробці з адміністрацією підприємства положень, правил, інструкцій, інших локальних нормативних актів з питань пожежної і техногенної безпеки, що діють у межах підприємства і є обов'язковими до виконання, та у здійсненні контролю за їх додержанням. Надає допомогу адміністрації підприємства в організації навчання працівників правилам пожежної безпеки та діям на випадок пожежі, а також у пропаганді протипожежних заходів (шляхом організації відповідних оглядів, конкурсів, семінарів, навчань, лекцій тощо). Подає пропозиції щодо розроблення адміністрацією комплексних заходів забезпечення пожежної безпеки на підприємстві та про обов'язкове включення цих питань у колективні договори (угоди). Бере участь у службовому розслідуванні причин пожеж та розробці необхідних заходів щодо запобігання їм. Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних пожежобезпечних технологій, сучасних автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж, використанню для їх попередження виробничої автоматики. Готує пропозиції щодо проведення раціоналізаторської і винахідницької роботи, спрямованої на посилення протипожежного і техногенного захисту підприємства. Щокварталу перевіряє боєздатність добровільної пожежної дружини, здійснює контроль за справністю та цільовим використанням пожежної техніки та пожежно-технічного озброєння. Керівник підприємства може доручати ПТК проведення інших заходів, пов'язаних із забезпеченням пожежної і техногенної безпеки підприємства.

2.2 Організація роботи та аналіз особового складу добровільної пожежної дружини ВАТ «Старобільський елеватор»

Добровільні пожежні дружини створюються відповідно до ст. 28 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993 р. на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності та наявності підрозділів державної чи відомчої пожежної охорони з кількістю працюючих від 25 осіб і більше, а на об'єктах підвищеної небезпеки - незалежно від кількості працюючих.

Добровільна пожежна дружина (ДПД) створюється з метою здійснення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння, здійснення громадського контролю за додержанням установлених законодавством вимог пожежної безпеки, сприяння і надання допомоги пожежно-рятувальним підрозділам, проведення роз'яснювальної роботи серед працівників підприємства.

У разі потреби в цехах, на складах та в інших структурних підрозділах підприємства можуть створюватися відділення ДПД (бойова обслуга) відповідно до кількості робочих змін. Бойова обслуга утворюється також за наявності пожежної техніки (автомобілів, мотопомп).

На підприємствах, де є виїзна пожежна техніка (пожежні автомобілі або причіпні мотопомпи з відповідними засобами для їх транспортування), з числа членів ДПД організовуються добровільні пожежні команди (ДПК), які забезпечують цілодобове чергування бойової обслуги.

Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі, причіпні мотопомпи, що знаходяться на озброєнні ДПК) має утримуватись в опалювальних (у зимовий період) пожежних депо або спеціально призначених гаражах, приміщеннях (боксах), котрі повинні мати освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для забезпечення нормальних і безпечних умов праці.

Пересувна пожежна техніка має бути справною, мати повний комплект пожежно-технічного озброєння, заправлена пально-мастильними матеріалами, вогнегасними речовинами.

Добровільні пожежні команди залучаються для ліквідації пожеж або інших надзвичайних ситуацій за межами підприємства згідно з планом залучення сил і засобів та інструкції взаємодії між підприємством і підрозділами МНС.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993р., підприємства, які мають або утримують ДПК з виїзною пожежною технікою, частково звільняються від сплати податків на прибуток (50 відсотків коштів, що витрачаються на утримання команд).

Створення ДПД (ДПК) та організація їх діяльності покладається на власників підприємств або уповноважені ними органи.

Добровільна пожежна дружина (команда) створюється на добровільних засадах з числа працівників підприємства, які досягли 18 років та здатні за своїми здібностями, станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки. Начальник ДПД призначається з інженерно-технічних працівників і підпорядковується керівникові підприємства.

Добровільна пожежна команда організовується з членів ДПД.

Чисельний склад ДПД і ДПК визначається керівником підприємства з урахуванням пожежної небезпеки виробництва за погодженням з місцевим органом державного пожежного нагляду. Комплектування ДПД слід проводити таким чином, щоб у кожному підрозділі та кожній зміні підприємства були члени ДПД. Табель з обов'язками членів ДПД щодо запобігання пожежі та на випадок її виникнення вивішується в приміщеннях підприємства на дошці оголошень. З членами ДПД (ДПК) мають проводитися учбові заняття згідно з розробленою програмою, що затверджується керівником підприємства та погоджується з місцевим органом державного пожежного нагляду. Заняття проводяться під керівництвом начальника ДПД у визначений керівництвом час (не менше 4 годин на місяць). Керівники підприємств повинні щороку організовувати проведення змагань бойової обслуги ДПД (ДПК) з метою відпрацювання навичок гасіння пожеж.

Водіями пожежних автомобілів допускається призначати шоферів 3-го класу, що мають практичний стаж безупинної роботи водієм не менш одного року, що пройшли спеціальні збори (курси) і які мають спеціальне посвідчення.

Виключення з членів ДПД (ДПК) проводиться: за порушення правил пожежної безпеки; за невиконання своїх обов'язків; за власним бажанням шляхом подання про це заяви керівникові підприємства; у разі звільнення з роботи.

Щороку керівництвом підприємства здійснюється розрахунок потреби коштів на утримання ДПД (ДПК), пожежної техніки, на соціальні гарантії та заохочення членів ДПД. Указані кошти вносяться окремою графою до кошторису підприємства на наступний рік.

У своїй діяльності ДПД (ДПК), а також з питань організації гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварії та підготовки членів ДПД (бойової обслуги) керуються Законом України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993 р., 'Положенням про добровільні пожежні дружини (команди)', затвердженого Наказом МНС України 11.02.2004 р. № 70, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 р. за № 222/8821, іншими нормативно-правовими актами МНС України.

Контроль за діяльністю ДПД (ДПК) здійснюють керівники підприємств, на яких вони створені, та посадові особи, на яких безпосередньо покладені функції контролю за станом пожежної безпеки на підприємстві, служби пожежної безпеки відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань підприємств, а також органи державного пожежного нагляду.

Посадові особи, на яких покладено контроль за діяльністю ДПД (ДПК), зобов'язані щомісяця перевіряти їх готовність до дій з ліквідації пожеж. Результати перевірки реєструються в спеціальному журналі. Результати перевірки ДПД (ДПК) місцевим органом державного пожежного нагляду відображаються в спеціальному журналі або оформляються відповідним актом.

На добровільну пожежну дружину покладається:

здійснення контролю за виконанням (дотриманням) установлених на підприємстві правил пожежної безпеки (протипожежного режиму);

проведення роз'яснювальної роботи серед працівників підприємства щодо дотримання вимог правил пожежної безпеки (шляхом організації семінарів, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо);

здійснення щоденного нагляду за утриманням у справному стані засобів протипожежного захисту, зв'язку, пожежної техніки, обладнання та інвентарю;

вжиття у разі виникнення пожежі невідкладних заходів до виклику пожежно-рятувальних підрозділів: рятування людей, майна та її ліквідація наявними засобами.

На добровільну пожежну команду покладається:

здійснення цілодобового чергування на пожежних автомобілях та причіпних мотопомпах;

нагляд за технічним станом пожежних автомобілів та причіпних мотопомп, обслуговування й утримання їх у постійній бойовій готовності;

участь у гасінні пожеж у разі їх виникнення.

Оплата праці членів добровільних пожежних дружин (команд) за час їхньої участі в ліквідації пожежі або наслідків аварій, проведення пожежно-профілактичних заходів, а також навчальної підготовки та чергувань здійснюється з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем роботи.

Членам добровільних пожежних дружин (команд), які беруть активну участь у забезпеченні пожежної безпеки на підприємстві та у гасінні пожеж, надаються додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю до десяти робочих днів на рік, а також грошові премії та цінні подарунки. Механізм надання додаткових пільг, їх види та розміри регулюються колективним договором.

Членам добровільних пожежних дружин (команд), які належать до складу бойової обслуги на пожежні автомобілі та мотопомпи, за рахунок підприємств, видається комплект спецодягу (спорядження).

Члени добровільних пожежних дружин (команд) підлягають обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного під час ліквідації пожежі або наслідків аварії. Страхування членів добровільних пожежних дружин (команд) здійснюється за рахунок підприємств, де вони створені.

З аналізу особового складу ДПД можна відмітити, що кількісно за останні п'ять років особовий склад зазнав значних змін. З 2004 року в ДПД налічується 23 чоловік. Здебільшого до ДПД належать працівники яким вже понад 40 років, мають середню освіту та стаж роботи на цьому підприємстві від 15 до 20 років. Найменше - з вищою спеціальною освітою, до 25 років.

Аналіз особового складу ДПД наведено в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 - Аналіз особового складу ДПД

На діаграмі (рис. 2.1) представлено аналіз особового складу ДПД в 2001-2005 роках.

Рис.2.1 Аналіз особового складу ДПД

2.3 Агітаційно-масова робота органів ДПН

Метою агітаційної роботи є підвищення рівня обізнаності населення, робітників з питань пожежної безпеки. Основними завданнями агітаційно-масової роботи є:

своєчасне та об'єктивне інформування населення стосовно стану з пожежами та їх наслідками, діяльність органів ДПН щодо ліквідації пожеж, аварій надзвичайних ситуацій, стихійного лиха;

підвищення рівня правової свідомості населення, поважного ставлення до чинного законодавства та заходів органів ДПН щодо забезпечення пожежної безпеки в державі.

Обов'язковою тематикою виступів у засобах масової інформації повинні бути питання пожежної безпеки, пов'язаних з початком пожежонебезпечних періодів року, новорічних та інших свят.

Органи ДПН спільно з добровільними пожежними товариствами організовують та проводять огляди-конкурси на визначення кращих публікацій, телепередач, кіно-відео фільмів, радіопрограм на протипожежну тематику, організовують виступи органів ДПН з протипожежної тематики, у трудових колективах, розробляють і організовують текстів протипожежних застережень, звернень до населення через засоби масової інформації та радіовузли.

Проаналізувавши стан агітаційно-масової роботи на ВАТ «Старобільський елеватор» за останні п'ять років необхідно зазначити що належний рівень роботи проводиться тільки шляхом радіомовлення та виступів в трудових колективах. На районному рівні (телебачення, газети) рівень агітаційно-масової роботи дуже низький. Взагалі, за останні п'ять років, вийшло 12 друкованих видань, 44 передачі по радіомовленню, 3 виступи по телебаченню, 32 виступи в трудових колективах, 11 рейдів.

Аналіз агітаційно-масової роботи органів ДПН наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Аналіз агітаційно-масової роботи органів ДПН

На діаграмі (рис. 2.2) представлено аналіз агітаційно-масової роботи на ВАТ «Старобільський елеватор» за останні п'ять років

Рис. 2.2 Аналіз агітаційно-масової роботи органів ДПН

З таблиці 2.2 і діаграми бачимо, що кількісний показник агітаційно-масової роботи з питань пожежної безпеки в 2002 - 2006 рр., з кожним роком зростає. Особливо в 2006 році інженерно-інспекторським складом Старобільського районного відділу ГУ МНС України в Луганській області проводилась робота, направлена на профілактику виникнення пожеж, недопущенні травмування та загибелі людей на пожежі. В результаті цілеспрямованої агітаційно-масової роботи пожеж та загорянь не допущено.

Розділ 3. Методика проведення перевірки об'єкту

Державний пожежний нагляд на підприємстві ВАТ «Старобільський елеватор» здійснюють інспектори Старобільського районного відділу ГУ МНС України в Луганській області. Цей об'єкт підлягає щорічній перевірці.

Перевірка об'єктів є одним із найважливіших напрямів пожежно-профілактичної роботи. Вони проводяться з метою здійснення контролю за виконанням вимог пожежної безпеки, встановлених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами (стандартами, нормами, правилами, положеннями, інструкціями тощо).

Згідно ст. 7 Закону України 'Про пожежну безпеку' від 17.12.1993 р. та Наказу МНС від 06.05.2006 р. № 59 'Про затвердження Інструкції з організації роботи органів ДПН' обстеженням та перевіркам підлягають населені пункти, підприємства, установи, організації, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від їх організаційно - правових форм та форм власності.

Під час проведення перевірок об`єктів проводиться перевірка боєздатності підрозділів відомчої, місцевої та інших видів пожежної охорони, добровільних пожежних дружин (команд).

З метою контролю за виконанням рішень (приписів, постанов) уповноважених осіб органів державного пожежного нагляду, а також з урахуванням сезонності, особливостей об`єктів, обстановки з пожежами, вибіркової перевірки працездатності автоматичних систем виявлення та гасіння пожеж можуть проводитися контрольні (цільові) перевірки.

На об'єктах із цілодобовим перебуванням людей проводяться нічні перевірки з періодичністю, встановленою територіальним або місцевим органом держпожнагляду.

Перевірки об'єктів проводяться за участю керівників (власників) підприємств, установ, організацій або виділених ними представників, які повинні бути завчасно повідомлені про дату його проведення.

Перед проведенням перевірок державний інспектор повинен ознайомитись з технічною документацією і довідковою літературою, яка характеризує пожежну небезпеку об'єкта, з матеріалами про пожежі і приписами за попередніми обстеженнями та матеріалами контрольних перевірок, відповідними правилами пожежної безпеки, які мають відношення до даного об'єкта.

Під час перевірок та обстежень перевіряється протипожежний стан об`єкту та ступінь виконання раніше запропонованих протипожежних заходів. За всіма невиконаними зауваженнями припису працівник держпожнагляду повинен вжити заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності згідно з діючим законодавством або припинення експлуатації приміщень, дільниць електромережі, агрегатів та інших, які знаходяться у пожежонебезпечному стані.

При перевірці огляду підлягають територія об'єкта, будинки, споруди, установки та обладнання, в тому числі й ті, що знаходяться у стадії будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення, продукція, що виробляється або реалізується, стан під'їзних шляхів, забезпеченість і технічний стан пожежної техніки, наявність і працездатність автоматичних установок пожежогасіння і пожежної сигналізації, засобів зв'язку, стан і надійність функціонування зовнішнього і внутрішнього протипожежного водопостачання тощо.

Під час перевірок перевіряються: діяльність адміністрації щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта: наявність наказів, розпоряджень та інструкцій з питань пожежної безпеки; виділення асигнувань на протипожежні заходи та придбання протипожежного обладнання; включення протипожежних заходів у виробничо-фінансові плани; дотримання правил проведення вогневих робіт; організація роботи пожежно-технічної комісії; наявність відповідних сертифікатів на обладнання і устаткування та документів, що підтверджують показники пожежної небезпеки застосованих речовин та матеріалів у виробництві або будівництві; боєздатність відомчої пожежної охорони і добровільної пожежної дружини (команди) та якість профілактичної роботи, яка ними проводиться, з складанням відповідного акту; порядок організації і якість проведення протипожежного інструктажу та занять за програмою пожежно-технічного мінімуму з робітниками і службовцями; знання робітниками об'єкта питань пожежної безпеки, обов'язків на випадок виникнення пожежі; організація навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки посадових осіб; наявність обліку пожеж і реагування на них адміністрації об'єкта тощо.

Заходи з усунення недоліків у діяльності адміністрації щодо забезпечення пожежної безпеки об'єктів, що перевіряються, відображаються в приписі. При необхідності складається довідка у двох примірниках, один з яких вручається керівнику об'єкта, другий - зберігається в наглядовій справі.

За наслідками перевірок керівникам та власникам підприємств, установ, організацій і громадянам даються письмові приписи на усунення порушень вимог пожежної безпеки. Запропоновані приписами заходи повинні обґрунтовуватись вимогами нормативних актів.

Припис має два розділи. У перший розділ включаються невиконані заходи з попереднього припису із зазначенням минулих термінів їх виконання, а в другий - нові запропоновані заходи і терміни їх виконання.

Припис складається не менше як у 2 примірниках: 1-ий - не пізніше 5-ти робочих днів після закінчення обстеження вручається керівнику об'єкта для виконання, а 2-й з підписом керівника щодо погоджених термінів та одержання залишається в органі держпожнагляду для здійснення контролю. У разі неможливості вручення керівнику припису, остання направляється поштою, про що у копії проставляється відповідний вихідний номер і дата направлення, або здається в канцелярію об'єкту з відповідною відміткою на копії вхідного номеру та дати.

Припис держпожнагляду підписують державні інспектори, які проводили обстеження. Він зберігається в наглядовій справі до часу повного його виконання, але не менше 5 років.

Приписи можуть бути оскаржені до вищого органу чи посадової особи держпожнагляду в 10-денний термін з дня їх вручення.

При проведенні обстеження в попередньому приписі державний інспектор зобов'язаний зробити відмітки. При виконанні протипожежних заходів навпроти кожного з них робиться позначка «виконано», при невиконанні - в кінці припису відмічаються порядкові номери невиконаних пунктів, вказуються заходи, які вжиті до винних осіб, а також запобіжні заходи, про що ознайомлюється керівник об'єкту.

У разі відсутності порушень складається довідка про проведення пожежно-технічного обстеження чи перевірки за підписами обох сторін, яка складається в двох примірниках, перший з яких вручається керівникові, а другий - підшивається до наглядової справи.

Востаннє перевірка території та об'єктів дільниць підвідомчих ВАТ «Старобільський елеватор» проводилось 23 серпня 2006 року. До виконання було запропоновано 61 захід і складено припис, який для виконання отримав директор ВАТ «Старобільський елеватор».

Так за останні п'ять років інспекторський склад Старобільського районного відділу ГУ МНС України в Луганській області провів п'ять перевірок та склав п'ять приписів. Загальна кількість запропонованих заходів становить 192, з яких виконано 163.

Проаналізувавши виконання приписів ДПН за останні п'ять років, в період за 2002 року по 2006 рік необхідно зазначити що було запропоновано 192 заходи, з них виконано тільки 163. Найбільшу кількість заходів в приписі було запропоновано в 2006 році, найменшу у 2002 році.

Ознайомившись з приписами за останні п'ять років можна відмітити, що не виконуються такі заходи як: проведення ремонту установок пожежної сигналізації в приміщеннях приймального устаткування, проведення ремонту пожежних резервуарів № 3,4 на території дільниці № 4, приміщення складів № 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 обладнати установками пожежної сигналізації та інші.

Аналіз виконання приписів органів ДПН наведено в таблиці 3.1

Таблиця 3.1. - Аналіз виконання приписів органів ДПН

На діаграмі (рис. 3.1) представлено аналіз виконання приписів органів ДПН в 2002-2006 роках.

Рис.3.1. Аналіз виконання приписів органів ДПН в 2002-2006 роках.

По відсотку виконання протипожежних заходів запропонованих в приписах можна говорити про стан пожежної безпеки об'єкту та відношення до нього адміністрації.

З приведеного вище аналізу видно, що кількість запропонованих заходів зростає, а відсоток їх виконання збільшився лише за останні три роки. До того треба зазначити, що деякі капітальні заходи не виконуються із року в рік.

3.1 Аналіз адміністративно-правової діяльності ДПН

Відповідно до Наказу МНС України від 23.07.2003 № 251 «Про затвердження та введення в дію Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, Інформаційної картки про адміністративне правопорушення та Порядку заповнення інформаційної картки про адміністративне правопорушення» при виявленні фактів порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки або невиконанні приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду посадові особи підприємств та громадяни несуть адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 364 Кримінального кодексу України під посадовими особами розуміють осіб, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності, посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженням. Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, зазначені вище.

На ВАТ «Старобільський елеватор» за останні п'ять років до адміністративної відповідальності було притягнено 12 посадових та 10 фізичних осіб. Таким чином до адміністративної відповідальності було притягнено 22 особи, з яких 14 притягнено за ст. 175 КУАП, а 8 за ст. 188-8 КУАП.

Проаналізувавши адміністративно-правову діяльність органів ДПН необхідно зазначити, що інспекторський склад Старобільського районного відділу ГУ МНС України в Луганській області виявляє своєчасно порушення правил пожежної безпеки та притягає винних до відповідальності. Аналіз адміністративно-правової діяльність органів ДПН за 2002-2006 роки надано в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Адміністративно-правової діяльність органів ДПН

На діаграмі (рис. 3.2) представлена кількість осіб притягнених до адміністративної відповідальності в 2002-2006роках.

Рис.3.2. Кількість осіб притягнених до адміністративної відповідальності в 2002-2006 роках.

Аналіз заходів адміністративного впливу за останні 5 років показує, що їх кількість у цілому залишається на одному рівні. Найбільше фізичних і посадових осіб було притягнено в 2003 році.

3.2 Застосування запобіжних заходів за виявленими фактами порушень правил пожежної безпеки органами ДПН

У разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню, евакуації людей, у випадку випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності, а також у разі виявлення порушень протипожежних вимог, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час проектування (вибірково), будівництва, реконструкції, розширення чи технічного переоснащення до їх усунення, уповноваженими на те посадовими особами органів держпожнагляду застосовуються запобіжні заходи.

Відповідно до Наказу МНС України від 21.10.2004 № 130 'Про затвердження Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів' запобіжні заходи - це заходи, направлені на забезпечення пожежної безпеки шляхом припинення чи заборони роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебезпечних робіт та дії виданих дозволів на право проведення таких робіт, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, випуску і застосування проектів, проведення будівельно-монтажних робіт.

За останні п'ять років на ВАТ «Старобільський елеватор» за виявленими фактами порушень правил пожежної безпеки було застосовано 78 запобіжних заходів. Об'єкти за цей час не призупинялись, було призупинено роботу ділянок електричної мережі в 2005 році, найбільше, 19 разів. Робота приміщень заборонялась в період з 2002 року по 2006 рік 10 разів. Проаналізувавши ці дані можна відмітити, що запобіжні заходи застосовуються на підприємстві досить часто, що означає про часте порушення правил пожежної безпеки.

Аналіз застосування запобіжних заходів за виявленими фактами порушень правил пожежної безпеки надано в таблиці 3.3

Таблиця 3.3 - Аналіз застосування запобіжних заходів за виявленими фактами порушень правил пожежної безпеки в 2002-2006 роках

На діаграмі (рис. 3.3) представлені кількість запобіжних заходів застосованими органами ДПН в 2002-2006 роках.

Рис.3.3 Кількість запобіжних заходів застосованими органами ДПН в 2002-2006 роках.

Аналіз застосування запобіжних заходів показує - за останні два роки спостерігається зростання цього показника профілактичної роботи, що пов'язано, у першу чергу, із зростом невиконаних протипожежних заходів і більш принциповим підходом органів ДПН до порушників правил пожежної безпеки.

3.3 Аналіз кількості пожеж та збитків від них

Проаналізувавши стан з пожежами на підприємстві ВАТ «Старобільський елеватор» необхідно відмітити, що за останні п'ять років, їх сталося незначна кількість, в 2002 році - одна пожежа. Прямі збитки від якої становлять 600 грн., непрямі - 700 грн.

Можна зробити висновок про те, що ця пожежа була незначною і великої шкоди підприємству не завдала.

Аналіз кількості пожеж та збитків від них наведено в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Аналіз кількості пожеж та збитків від них

На діаграмі (рис. 3.4) представлено аналіз кількості пожеж та збитків від них

Рис. 3.4 Аналіз кількості пожеж та збитків від них

3.4 Аналіз кількості загиблих та травмованих на пожежі

Як свідчить статистика, за останні п'ять років на ВАТ «Старобільський елеватор» загиблих та травмованих в результаті пожежі і не було.

Проаналізувавши цей факт можна зробити висновок, що робота протипожежних формувань, служб і підрозділів, що забезпечують пожежну безпеку на підприємстві за останні п'ять років забезпечує захист здоров'я та життя працівників підприємства.

Аналіз кількості загиблих і травмованих на пожежі надано в таблиці 3.5

Таблиця 3.5 - Аналіз кількості загиблих і травмованих на пожежі

На діаграмі (рис. 3.5) представлено аналіз кількості загиблих і травмованих на пожежі

Рис. 3.5 Аналіз кількості загиблих і травмованих на пожежі.

3.5 Аналіз основних причин виникнення пожеж

Найбільша кількість пожеж та загорянь, як свідчить статистика, за останні роки спостерігалася у містах та селищах міського типу.

Головними причинами виникнення пожеж залишається необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електроустановок, порушення правил пожежної безпеки при проведенні зварювальних робіт. Проаналізувавши пожежу, яка сталося за останні п'ять років на Березівському елеваторі в 2002 році, можна зробити висновок що виникла вона внаслідок необережного поводження з вогнем, тобто, з незнанням працівників підприємства з правил пожежної безпеки. Аналіз основних причин виникнення пожеж надано в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 - Аналіз основних причин виникнення пожеж.

На діаграмі (рис. 3.6) представлено аналіз основних причин виникнення пожеж

Рис.3.6. Аналіз основних причин виникнення пожеж

3.6 Аналіз місць виникнення пожеж

Як було зазначено, територія, яку займає ВАТ «Старобільський елеватор», складає 18 га, до неї відносяться два склади паливно-мастильних матеріалів, робоча башня, силоси, зерносушилки, зерноскладі, адміністративна будівля та інше.

Проаналізувавши місця виникнення пожеж за останні п'ять років, можна зробити висновок про те, що одна пожежа, що сталися в 2002 році виникла на території об'єкту, іншими словами вона не захопила такі найбільш вибухопожежонебезпечні структурні підрозділи як зерносклади, склади ПММ, робоча башня, силоси, зерносушилки. Аналіз місць виникнення пожеж наведено в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 - Аналіз місць виникнення пожеж.

На діаграмі (рис. 3.7) представлено аналіз місць виникнення пожеж

Рис.3.7. Аналіз місць виникнення пожеж

3.7 Аналіз стану з надзвичайних ситуацій

Проаналізувавши стан з надзвичайними ситуаціями на ВАТ «Старобільський елеватор» за останні п'ять років, необхідно зазначити, що надзвичайних ситуацій зокрема, вибухів, аварій та іншого не відбувалося. Треба зазначити, що цей об'єкт є досить вибухопожежонебезпечним, склади зерна, елеватори за вибухопожежонебезпекою відносяться до категорії «В». Тому якщо виникне вибух, то він може супроводжуватися пожежами, руйнуванням силосів, галерей, зерноскладів, значними матеріальними збитками, людськими жертвами. Керівництво підприємства незадовільно виконує вимоги припасів, які пов'язані з забезпеченням вибухобезпеки.

Найбільшу вибухопожежну безпеку в зерноскладах являє собою зерновий пил, що виділяеться при транспортировкі, загрузці, вигрузці зерна, також в процесі його очищення. Зерновий пил являє собою легкогорючий матеріал. Пил в виді аерозолі з повітрям може утворювати вибухонебезпечні суміші. За період роботи на підприємстві не було випадків великих втрат зерна під час його зберігання, адже це теж надзвичайна ситуація. Зерно з вмістом вологості 16-17% вологе, а понад 17% - сильно вологе. І те і друге зерно швидко стає непригодним, якщо його своєчасно не висушити, щоб вологість була до 15%.

Розділ 4. Експертиза проектних матеріалів

4.1 Експертиза генерального плану

Генеральне планування об'єкту повинне відповідати успішному маневруванню пожежних підрозділів при гасінні пожежі і перешкоджати розповсюдженню вогню з одного будинку на інший і на суміжні об'єкти. З цією метою робимо експертизу генерального плану об'єкту, дані експертизи приведемо в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 - Експертиза генерального плану

ВИСНОВОК: Експертизою генерального плану встановлено відсутність відхилень від норм.

4.2 Експертиза будівельних конструкцій

Відповідно до стандарту ДСТУ Б В. 1.1 - 4 -- 98 'Будівельні конструкції. Методи випробувань на вогнестійкість' визначаються межі вогнестійкості будівельних конструкцій. За межу вогнестійкості будівельних конструкцій приймається час (у хвилинах) від початок їх вогневого стандартного іспиту до виникнення одного з граничних станів по вогнестійкості.

ДСТУ Б В. 1.1 - 4 - 98 розрізняє три види граничних станів по вогнестійкості:

- по втраті несучої здатності конструкцій і вузлів (обвалення або гранична деформація у залежності від типу конструкцій),

- по втраті цілісності - утворення в конструкціях наскрізних тріщин або наскрізних отворів, через які проникають продукти горіння або полум'я,

- по втраті теплоізолюючої здатності - підвищення температури на поверхні, що не обігрівається, у середньому більш ніж на 140 °С або в будь-якій точці цієї поверхні більш ніж на 180 °С в порівнянні з температурою конструкції до випробування.

Межі вогнестійкості будівельних конструкцій встановлюються експериментальним або розрахунковим шляхом.

Межі вогнестійкості запроектованих або реально існуючих конструкцій прийнято називати фактичними, а обумовлені умовами безпеки або нормами - необхідними. Фактичні і необхідні межі вогнестійкості будівельних конструкцій нормуються. Вони враховуються при проектуванні будинків і споруд. Вимоги безпеки вважаються виконаними при дотримуванні умови - межа вогнестійкості фактична повинний бути більше або дорівнює межі вогнестійкості необхідній:

Вогнестійкість будівельних конструкцій характеризується також опором поширенню вогню. Розрізняють фактичну межа поширення вогню і що допускається.

Конструкції відповідають вимогам безпеки по межі розповсюдження вогню, якщо межа поширення вогню фактична менш або дорівнює межі що допускається.

Під вогнестійкістю будинку розуміється його здатність опиратися руйнації в умовах пожежі. По вогнестійкості всі будинки і спорудження поділяються на 5 ступенів. Кожного ступеня вогнестійкості відповідає вибір конструкції з цілком визначеними чисельними значеннями меж вогнестійкості і меж поширення вогню.

Розрізняють фактичну і необхідну ступені вогнестійкості будинку. Фактична - це дійсний ступінь вогнестійкості запроектованого або побудованого будинку, визначається за результатами експертизи будівельних конструкцій будинків і нормативних положень. Під необхідним ступенем вогнестійкості будинку мається на увазі мінімальний ступінь вогнестійкості, який повинен мати будинок для задоволення вимог пожежної безпеки. Необхідний ступінь вогнестійкості будинків визначається спеціалізованими або галузевими нормативними документами з урахуванням призначення будинку, поверховості, площі, місткості, категорії приміщення по вибухопожежній та пожежній небезпеці, наявності автоматичних установок пожежогасіння й інших факторів.

Будинок або споруда задовольняє по вогнестійкості вимогам пожежної безпеки, якщо фактичний ступінь вогнестійкості дорівнює необхідному. Для дотримання приведеної умови безпеки будівельні конструкції будинків повинні відповідати вимогам по межах вогнестійкості і межах розповсюдження вогню.

Перевірку відповідності будівельних конструкцій вимогам пожежної безпеки здійснюємо методом зіставлення. При цьому порівнюємо фактичні і необхідні межі вогнестійкості, а також фактичні і необхідні межі поширення вогню, що допускаються, по конструкціях. Якщо дотримуються умови безпеки і Мф ? Мв, то будівельна конструкція задовольняє вимогам пожежної безпеки.

Методика відповідності будівельних конструкцій вимогам пожежної безпеки полягає в наступному:

По відомчих або галузевих нормах встановлюємо необхідний ступінь вогнестійкості будинку в залежності від призначення, площі, поверховості або кількості людей у будинку.

На підставі необхідного ступеня вогнестійкості будинку по ДБН В.1.1-7-2002 визначаємо необхідні межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій і межі поширення вогню, що допускаються по цих конструкціях.

Виходячи з характеристики конструктивних елементів будинку (товщина, розміри поперечного переріза, товщина захисного шару бетону, клас арматури й ін.), на основі протоколів випробування, за результатами розрахунків або даними випробувальних лабораторій знаходимо фактичні межі вогнестійкості конструкцій і фактичні межі поширення вогню по конструкціях.

4)Фактичні межі вогнестійкості будівельних конструкцій порівнюємо з необхідними межами вогнестійкості, а фактичні межі розповсюдження вогню по конструкціях - з допустимими межами поширення вогню, після чого робимо висновок про відповідність будівельних конструкцій вимогам пожежної безпеки.

При експертизі будівельної частини проекту в першу чергу перевіряємо основні будівельні конструкції (стіни, колони, перекриття, перегородки покриття, несучі елементи сходів),а потім другорядні.

Результати перевірки відповідності будівельних конструкцій зводимо в таблицю.

Визначаємо фактичний ступінь вогнестійкості будинку по межах вогнестійкості конструкцій і поширенню вогню по них. Для цього з розділу архітектурно-будівельної частини проекту обираємо габаритні розміри і матеріал виготовлення конструкцій. По посібнику для визначення меж вогнестійкості конструкцій, меж поширення вогню по конструкціях і груп займистості матеріалів визначаємо фактичну межу вогнестійкості і межу поширення вогню для кожної заданої в проекті конструкції в залежності від матеріалу її виготовлення і габаритних розмірів. Межі вогнестійкості і поширення вогню для кам'яних конструкцій визначаємо відповідно до вимог п.2.30 табл.10 'Посібник...'.

Для визначення межі вогнестійкості залізобетонних конструкцій з каталогу залізобетонних конструкцій, що випускаються серійно, вибираємо габаритні розміри, місце розташування робочої арматури її клас і товщину захисного шару бетону (відстань від центра робочої арматури до нижнього краю конструкції). Після цього відповідно до вимог п.п.2.26; 2.27 табл.6,7 'Посібника...' визначаємо фактичну межу вогнестійкості залізобетонних конструкцій.

Визначивши фактичну межу вогнестійкості і поширення вогню всіх конструктивних елементів за вище викладеною методикою використовуючи дані табл.4 ДБН В. 1.1-7-2002 визначаємо область застосування даних конструкцій у будинках і фактичному ступені вогнестійкості будинку.

Відповідно до вимог табл.4 ДБН В. 1.1-7-2002 визначаємо необхідну межу вогнестійкості конструкцій у залежності від необхідного ступеня вогнестійкості будинку визначеного нами вище. Звівши шукані дані в таблицю і порівнявши них у кожнім випадку окремо, можемо зробити висновок про відповідність меж вогнестійкості фактичних - вимагаємим і ступенів вогнестійкості будинку в цілому. Будівля елеватору відноситься до II ступеня вогнестійкості.

Виходячи з вищесказаного, зробимо експертизу будівельних конструкцій будинку, дані занесемо в таблицю 4.2.

Таблиця 4.2. - Експертиза будівельних конструкцій

Висновок: У результаті проведеної експертизи вогнестійкість будівельних конструкцій порушень будівельних норм і правил, а також протипожежних вимог не виявлено.

4.3 Експертиза об'ємно-планувальних рішень

ДСТУ 12.1.004-91 'Пожежна безпека. Загальні вимоги' визначено, що кожен об'єкт повинен мати таке об'ємно-планувальне і технічне виконання, щоб евакуація людей з нього була завершена до настання гранично припустимих значень небезпечних факторів пожежі, а при недоцільності евакуації був забезпечений захист людей в об'єкті. З цією метою зробимо експертизу планувальних рішень, дані яких приведені в таблиці 7.3.

Таблиця 4.3 - Експертиза об'ємно-планувальних рішень

Висновок: У результаті проведеної експертизи об'ємно-планувальних рішень був виявлений ряд порушень правил пожежної безпеки і будівельних норм і правил, а саме:

- Двері, що ведуть з виробничих приміщень 3-го поверху не обладнані ущільненнями в притворах і пристосуваннями для самозакривання протипожежних дверей у протипожежних перегородках

- На пожежних сходах відсутні огороджувальні дуги.

- Відсутні сходи на перепадах висот в осях 13-14, 25-29.

4.4 Експертиза шляхів евакуації

Евакуація - змушений рух людей одночасно в одному напрямі в короткий проміжок часу, з високою щільністю потоку й у несприятливих умовах. Безпека евакуації забезпечується:

створенням шляхів евакуації визначеної довжини,

необхідною кількістю евакуаційних виходів,

оптимальною шириною евакуаційних виходів,

конструктивно-планувальним виконанням шляхів евакуації.

Кількість евакуаційних шляхів і виходів і їхніх розмірів повинні одночасно задовольняти чотирьом умовам:

найбільш ефективна відстань від можливого місця перебування людини або від дверей найбільш віддаленого приміщення до найближчого евакуаційного виходу повинна бути менше або дорівнює відстані, необхідному по нормах,

сумарна ширина евакуаційних виходів на сходи, передбачених проектом, повинна бути більше або дорівнює необхідній за нормами,

кількість евакуаційних виходів і сходів повинне бути не менш двох,

розміри евакуаційних шляхів і виходів повинні відповідати значенням, передбаченим нормами. Результати експертизи представлено в таблиці 4.4

Таблиця 4.4 - Експертиза шляхів евакуації

Висновок: У результаті проведеної експертизи евакуаційних шляхів і виходов, виявлено, що відсутні пристосування для самозакривання й ущільнення в притворах дверей, що ведуть у сходові клітини, загальні коридори і тамбури-шлюзи.

4.5 Експертиза протипожежного водопостачання

Немаловажну роль у забезпеченні безпечної евакуації людей і успішному гасінні пожежі в будинку грає протипожежне водопостачання. Дані експертизи приведені в таблиці 4.5.

Таблиця 4.5 - Експертиза протипожежного водопостачання

Висновок. У результаті експертизи внутрішнього п/п водопроводу будинку встановлено:

внутрішня мережа не приєднана двома вводами до зовнішньої кільцевої мережі, що суперечить вимогам п.9.1 Снип 2.04.01-85*;

на вводах водопроводу не передбаченої зворотні клапани, що суперечить вимогам п.9,4 Снип 2.04.01-85*.

4.6 Експертиза відповідності ступеня вогнестійкості будинку

Якщо дотримуються умови безпеки ФСВБ = ВСВБ, М°ф > П°вим, Мрф < Мрвим, то будівельна конструкція задовольняє вимогам пожежної безпеки.

Методика відповідності будівельних конструкцій вимогам пожежної безпеки полягає в наступному:

За нормами встановлюємо необхідний ступінь вогнестійкості будинку. У відповідності з вимогами [5] необхідний ступінь вогнестійкості будинку II.

На підставі необхідного ступеня вогнестійкості будинку по ДБН В. 1.1-7-2002 визначаємо необхідні межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій і межі поширення вогню по цих конструкціях.

Виходячи з характеристики конструктивних елементів будинку, згідно [10] знаходимо фактичні межі вогнестійкості конструкцій і фактичні межі поширення вогню по конструкціях.

Фактичні межі вогнестійкості будівельних конструкцій і межі поширення вогню по конструкціях порівнюємо з необхідними. При експертизі будівельної частини проекту в першу чергу перевіряються основні будівельні конструкції (стіни, колони, плити перекриттів і покриття, перегородки, несучі елементи сход). Результати перевірки відповідності будівельних конструкцій зводимо в таблицю 4.6.

Таблиця 4.6 - Відповідність будівельних конструкцій вимогам норм по вогнестійкості

Висновок: Всі застосовані конструкції відповідають вимогам пожежної безпеки, умова безпеки виконується ФСВБ - І = ВСВБ - II.

4.7 Розробка інженерних заходів щодо виявлення порушень

У результаті експертизи об'ємно-планувальних рішень виявлено:

- Двері ведучі з виробничих приміщень 3-го поверху не обладнані ущільненнями в притворах і пристосуваннями для самозакривання проти по жежних дверей у протипожежних перегородках, що є порушенням п. 4.28 ДБН В. 1.1.7 -2002 Пожежна безпека об'єктів будівництва

Для усунення виявленого порушення пропонується установити на протипожежні двері, що ведуть з виробничих приміщень 3-го поверху ущільнення в притворах з негорючих матеріалів і пристосування для самозакривання протипожежних дверей у протипожежних перегородках.

- На пожежних сходах відсутні огороджувальні дуги, що є порушенням п.6.8, 6.9 ДБН В 1.1-7-2002 'Пожежна безпека об'єктів будівництва'.

Для усунення даного порушення пропонується виконати огороджувальні дуги на сходах через кожні 0,7 м з R заокруглення 0,35 м і з центром, віднесеним від сходів на 0,45 м.

- Відсутні сходи на перепадах висот в осях 13-14, 25-29, що є порушенням п.6.8. ДБН В 1.1-7-2002 'Пожежна безпека об'єктів будівництва'.

Для усунення даного порушення пропонується передбачити проектом сходи на перепадах висот у зазначених осях.

У результаті експертизи систем водопостачання виявлено:

- внутрішня мережа не приєднана двома вводами до зовнішньої кільцевого

- мережі, що суперечить вимогам п.9.1 Снип 2.04.01-85*.

Для усунення даного порушення пропонується передбачити проектом два вводи для внутрішнього водопроводу.

- на вводу водопроводу не передбаченої зворотні клапани, що протирічить вимогам п.9.4 СНиП 2.04.01-85*.

Для усунення даного порушення пропонується передбачити проектом зворотні клапани на вводах водопроводу.

Розділ 5. Запропонування й обґрунтування заходів з удосконалення протипожежного захисту

5.1 Заходи щодо попередження виникнення пожеж

Протипожежний захист «Старобільського елеватору» включає таку систему організаційних заходів, направлених на попередження виникнення пожеж на цьому об'єкті:

відпрацювання і організацію практичного виконання плану пожежної безпеки елеватору;

підготовку і видання в кінці року письмового наказу 'Про організацію пожежної безпеки на цьому підприємстві на наступний рік';

організацію і проведення протипожежних інструктажів із робітниками та службовцями елеватору згідно з Типовим положенням про протипожежні інструктажі;

визначення і дотримання встановленого режиму куріння в розташуванні елеватору;

обладнання і підтримання в справному стані блискавкозахисту на об'єктах;

проведення вогнезахисної обмазки дерев'яних конструкцій будівель на об'єктах елеватору згідно з вимогами та рекомендаціями;

розміщення на території і об'єктах елеватору відповідних знаків безпеки;

організацію роботи пожежно-технічної комісії частини згідно з завданнями визначеними в Типовому положенні про ПТК;

інструктаж керівниками робіт працівників про заходи пожежної безпеки перед початком організації і виконання робіт на об'єктах елеватору та призначення пожежних обслуг на цей період у майстернях, цехах, сховищах (складах);

щоденно після закінчення вечірніх перевірок призначення, уточнення і доведення до працівників пожежних розрахунків на випадок виникнення пожежі;

забезпечення засобами пожежогасіння території та об'єктів елеватору.

З метою попередження виникнення пожеж необхідне створення таких технічних умов, при яких:

1) при неможливості усунення всіх ймовірних джерел запалювання необхідно створити такі умови, при яких було б неможливої утворення горючого середовища;

2) у випадку неможливості забезпечення ізоляції пари горючих рідин від окислювача, а отже є можливість створення горючого середовища як у середині так і ззовні резервуара й устаткування, можливість запалення її джерелом запалювання необхідно знизити до нуля.

При виникненні пожежі на елеваторі необхідно завчасне впровадження таких заходів, що сприяли б гасінню цих пожеж, підрозділами пожежної охорони. Для цього в проекті «Старобільського елеватору» передбачені:

1. До всіх будинків і споруджень на території елеватору передбачені вільні під'їзди.

2. Для успішного ведення бойових дій особовим складом передбачені ступіні переходів через обвалування.

3. 3 первинних засобів пожежогасіння для швидкого реагування на виниклу пожежу на території елеватору є необхідна кількість вогнегасників.

4. Для цілей пожежогасіння на території елеватору у будівлі елеватора встановлено 4 пожежних крана з напівгайками типу 'Богданова' діаметром 51 мм.

5. На підприємстві є засоби телефонного зв'язку для швидкого повідомлення про пожежу в пожежну охорону.

5.2 Запропоновані заходи щодо підвищення рівня пожежної безпеки

1. Електрощити, групові електрощітки оснастити схемою підключення споживачів з написами, що пояснюють, і зазначеним значенням номінального струму апарата захисту (плавкою вставки) (п. 5.1.22 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

2. З'єднання, відгалуження й оконцевання живлення проводів і кабелів зробити за допомогою обпресування, зварювання, чи пайки стисків (гвинтових, болтових і т.п.) (п. 5.1.7. «Правила пожежної безпеки в Україні»).

3. Складські, адміністративно-побутові приміщення обладнати установками автоматичною пожежною сигналізацією (п. 6.1.2 «Правила пожежної безпеки в Україні», НАПБ Б.01.004-2000 п. 7.8).

4. Виробниче приміщення млина, венткамери відокремити від складських приміщень тамбурами довжиною не менш 4 м, обладнаними установками автоматичного пожежогасіння на ділянці довжиною - 4 м з об'ємними витратами 1 л/с на 1 м. кв. пола тамбура (п. 4.2.4. «Правила пожежної безпеки в Україні», ДБН В.1.1-7-2002).

5. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати й устаткування, установлені у вибухонебезпечних чи пожежонебезпечних зонах нанести знаки, що вказують їхній ступінь захисту відповідно до діючих стандартів (п. п.5.1.6 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

6. Кожний пожежний кран укомплектувати пожежним рукавом однакового з ним діаметра і стовбуром. Пожежний рукав необхідно містити сухим, складеним у 'гармошку' чи подвійну скатку, і не рідше одного разу на шість місяців перекочувати. Використання пожежних рукавів для господарських і інших нестатків, не зв'язаних з пожежегасінням, не допускати (п. 6.3.2.3 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

7. Для підтримки пристроїв блискавка захисту в справному стані регулярно проводити ревізію цих пристроїв: для будинків і споруджень І і ІІ категорій по блискавка захисту - щорічно, для ІІІ категорії - не рідше 1 разу в 3 роки зі складанням акта, у якому указати виявлені дефекти. Усі виявлені в пристроях блискавка захисту ушкодження і дефекти негайно усувати (п. 5.1.36 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

8. У приміщеннях категорій А, Б, В по вибухопожежній і пожежної небезпеки забезпечити дотримання вимог електростатичної іскробезпеці відповідно до ГОСТ 12.1.018-86 і ГОСТ 12.4.124-83 (п. 5.1.37 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

9. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи регулярно очищатися від пального пилу, відходів виробництва, пожежобезпечними засобами. Перевірка й очищення вентиляційного устаткування робити за графіком, затвердженим адміністрацією об'єкта. Результати огляду обов'язково вносити до спеціального журналу (п. 5.3.7 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

10. Усі будинки, приміщення і спорудження вчасно очищати від пального сміття, відходів виробництва і постійно держати в чистоті. Терміни очищення установити технологічним регламентам чи графіком (п. 4.2.1 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

11. Будинки ділянки №1, забезпечити первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, бочками з водою, покривалами з непальної теплоізоляційної полотнини, грубошерстої тканини, пожежними цебрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (баграми, ломами, сокирами й ін.), що використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їхній початковій стадії розвитку (п. 6.4.8 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

12. Розробити інструкцію про міри пожежної безпеки й інструкції для усіх вибухопожежних і пожежних приміщень (ділянок, цехів, складів, майстерень, лабораторій і т.п.) відповідно до додатка № 1 дійсних Правил (НАПБ Б.02.013-97 Положення про порядок розробки, затвердження, перегляду і реєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки, п. 5.8, 5.9). Ці інструкції вивчати при проведенні протипожежних інструктажів, проходженні пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання і вивішувати на видних місцях. (п. 3.4. «Правила пожежної безпеки в Україні»).

13. Будинки, спорудження, приміщення забезпечити відповідними знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76* (п. 3.8 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

14. У приміщенні оператора прокладку проводів (кабелів) по пальних підставах (конструкціям, деталям), пристрій уведення здійснити у відповідності з вимогами ПУЕ (п. 5.1.15 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

15. Дерев'яні конструкції складських приміщень обробити вогнезахисним складом (п. 7.10.1.11 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

16. Для всіх будинків і приміщень виробничого призначення визначити категорії по вибухопожежній і пожежної небезпеці, а також клас зони за правилами пристрою електроустановок, у тому числі для зовнішніх виробничих дільниць, котрі вказують на вхідних двері у приміщення, а також на границях зон усередині приміщень і зовні (п. 4.2.7 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

17. Пожежні водоймища на території дільниці елеватора випробувати на тиск та витрату води з оформленням акта (п. 6.3.1.5 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

18. Кришки люків колодязів пожежних гідрантів та пожежні водоймища захистити від замерзання (п. 6.3.1.9 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

19 Переносні вогнегасники в приміщеннях підвідомчих об'єктів навісити на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 метра від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника (п. 6.4.16 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

20. З працівниками підприємства відпрацювати порядок дій на випадок пожежі (Розділ 9 «Правила пожежної безпеки в Україні»).

21. На підприємстві встановити порядок (систему) оповіщення людей про пожежу, з яким ознайомити всіх працюючих (п. 3.7. «Правила пожежної безпеки в Україні»).

22. Щоденно інформувати Старобільський РВ ГУ МНС України в Луганській області про боєготовність добровільної пожежної дружини та кількість особового складу що чергує. Ворота зерноскладів ні чим не захаращувати (п. 7.9.3.2. «Правила пожежної безпеки в Україні»).

23. Не допускати куріння, проводити ремонтні та інші роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню на відстані менше 20 м. від територій складів паливно-мастильних матеріалів (п. 7.12.6. «Правила пожежної безпеки в Україні»).

24. Забезпечити ознайомлення з вимогами пожежної безпеки працівників підприємства та відвідувачів за допомогою плакатів, іншої наочної агітації (п. 2.3. «Правила пожежної безпеки в Україні»).

25. Для працівників охорони відкоригувати та вивісити на видних місцях інструкції, в яких визначити їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі пожежі, а, також, вказати хто в нічний час має викликатися у разі пожежі (п. 3.11. «Правила пожежної безпеки в Україні»).

26. Всім посадовим особам господарства пройти навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки (п. 3.19. «Правила пожежної безпеки в Україні»).

На підставі даного розпорядження розробити план заходів щодо усунення вище зазначених недоліків, наказом призначити відповідальних осіб за виконання даного розпорядження, копії надати в Старобільский районний відділ ГУ МНС України в Луганській області.

Розділ 6. Розрахунок сил та засобів для гасіння пожежі

6.1 Розрахунок сил та засобів для гасіння пожежі

Ліквідація аварійної ситуації при виникненні вогнищ самозаймання в силосах і бункерах виконується комбінованим способом і містить у собі виконання трьох основних операцій, спрямованих на попередження вибуху і гасіння при вивантаженні РС:

Операція максимально можливої герметизації силосу з палаючою РС. Герметизація виконується з метою запобігання доступу кисню повітря в зону горіння через технологічні люки і нещільності в з'єднаннях конструктивних елементів.

Операція флегматизації горючої газоповітряної суміші у вільних об'ємах аварійного і суміжних з ним силосів, з'єднаних між собою пропускними вікнами. Флегматизація горючої газоповітряної суміші у вільних об'ємах силосу -- в надсводному та підсводному просторі -- здійснюється шляхом його заповнення інертними газами і зниженням змісту кисню до оптимального значення, рівного 8% об. і менш і (чи) зниження змісту горючих газів до величини, що не перевищує 5% від значення НКМПП для кожного горючого газу (концентрація Н2 не більш 0,2% об.; СО -- не більш 0,6% об.; СН4 -- не більш 0,25% об.). Витиснення горючої газоповітряної суміші з вільного об'єму надсводного простору силосу (бункера) досягається також ПМП, що подається в силос зверху через завантажувальний люк.

3) Операція вивантаження із силосу палаючого продукту в підсилосний поверх із наступним його гасінням у підсилосному поверсі й евакуацією в безпечну зону.

4) У процесі підготовчих робіт до закінчення флегматизації вільних об'ємів силосів і бункерів забороняється використовувати воду й пару як засоби гасіння вогнища горіння в силосах і бункерах.

Для флегматизації вільних об'ємів силосів (бункерів) до моменту доставки інертних газів до місця аварії допускається як виняток застосовувати перегріту пару за умови, що концентрація горючих газів кожного окремо не перевищує 5% від значення НКМПП.

Подача пари робиться від котельні підприємства чи іншої установки, що виробляє пару. В силоси (бункера) пара подається через стволи-щупи, стволи-подовжувачі.

Вивантаження рослинної сировини із силосів і бункерів:

1) Вивантаження РС робиться після виконання операцій по герметизації та флегматизації аварійних силосів і бункерів за умови, що концентрація горючих газів у вільному об'ємі палаючого і суміжних з ним силосів не перевищує 5% від значення НКМПП для кожного горючого газу і (чи) при змісті кисню, рівному 8% об. і менш.

2) Вивантаження РС робиться з аварійного, а потім із сусідніх з ним силосів, з'єднаних між собою пропускними вікнами. При цьому використовуються технічні засоби розвантаження: стволи-щупи, стволи-подовжувачі (додаток 2), ствол пожежний буровий (СПБ).

3) В аварійний силос для запобігання доступу повітря у випадку обвалення продукту, що вивантажується, у процесі вивантаження необхідно подавати в технологічні люки конусної частини силосів інертні гази за допомогою технічних засобів з витратою, що в три рази перевищує витрати на флегматизацію.

При відсутності технологічних люків у конусній частині силосів пробиваються отвори діаметром не більш 50 мм.

Забороняється переривати процес флегматизації аварійного та суміжних з ним силосів до повного їхнього звільнення від продукту.

4) Перед початком вивантаження весь вільний об'єм надсводного простору аварійного і суміжних з ним силосів заповнюється ПМП, що подається зверху через завантажувальні люки. В процесі вивантаження в міру руйнування піни здійснюється додаткова подача її з заповненням усього вільного об'єму. Заповнення піною робиться стволами типу ГПС.

5) Вивантаження РС робиться в підсилосний поверх неспинно при контролі газоповітряного середовища в аварійному і суміжних з ним силосах до повного звільнення від продукту. Розвантажені і зачищені силоса залишають з відкритими завантажувальними і розвантажувальними люками.

Забороняється переривати вивантаження РС і залишати частково розвантажені силосу.

6) В підсилосному поверсі палаючий продукт необхідно гасити розпиленою водою (по 2 стволи РС-50 з насадками типу НРТ на кожен силос). Цими стволами запобігається можливе утворення пилової хмари при виході продукту із силосу.

7) Продукт, що загасили, евакуюється з-під силосного поверху за допомогою спеціальної техніки, що мається на підприємстві (шнековий самоподавач ШСМ-1м, стрічковий пересувний транспортер ЛТ-6, ковшовий шнековий навантажувач КШП-5 та ін.).

8) Керівництво по розвантаженню аварійних силосів і бункерів покладається на керівника підприємства, що забезпечує умови безпеки вивантаження РС. Вивантаження роблять при одночасній подачі інертних газів у підсводне, а в окремих випадках і в надсводний простір силосів і бункерів.

Особовим складом підрозділів МНС здійснюється подача в надсводний простір силосів повітряно-механічної піни (ПМП).

9) Після завершення робіт з вивантаження продукту з аварійного і суміжних з ним силосів і ліквідації вогнищ самозаймання складається акт, що підписується членами оперативного штабу й протягом доби направляється на адресу обл- (міськ, рай) виконкому, Мінхлібопродуктів України, об'єднання хлібопродуктів області і в ГУМНС області.

10) Введення в експлуатацію аварійної ділянки виробництва здійснюється після проведення відбудовних робіт на підставі письмового дозволу керівника об'єднання хлібопродуктів.

Розрахуємо сили та засоби гасіння пожежі.

Визначаємо час вільного розвитку пожежі

, де

- час сповіщення,

- час збору,

- час слідування к місту пожежі,

- час бойового розгортання.

хв

хв.

Визначаємо радіус пожежі.

- на момент введення першого ствола

м, де

- лінійна швидкість поширення полум'я ( для елеватора м/хв).

Визначаємо площу пожежі.

- на момент подачі першого ствола

м2, де

- ширина приміщення,

м.

Розрахуємо площу гасіння пожежі.

, де

, де

- глибина гасіння ручним стволом.

м2.

Визначаємо потрібну витрату води на гасіння.

л/с.

Розрахуємо кількість стволів на гасіння.

ств. 'А'; 1 ств. 'Б'.

Визначаємо фактичну витрату води на гасіння.

л/с.

Виходячи з ОТХ - на захист другого поверху подаємо 2 стволи 'Б'.

л/с.

Визначаємо загальну витрату води.

л/с

Визначаємо кількість пожежних автомобілів для забезпечення необхідної загальної витрати води.

ПА.

Визначаємо граничну відстань.

м.

Визначаємо необхідну кількість особового складу.

чел.

відділень.

Для гасіння пожежі в підсилосному приміщенні будівлі Елеватора передбачити висилку пожежних підрозділів № 2.

Розміщення сил і засобів

6.2 Рекомендації НШ

- Одержати від РТП завдання на розміщення сил і засобів.

- Вивчити обстановку на пожежі шляхом організації безперервної розвідки й одержання даних від начальників бойових фронтів.

- При необхідності викликати додаткові сили й засоби, забезпечити передачу наказів РТП керівникам підрозділів.

- Організувати зв'язок на пожежі.

- Ужити заходів до відключення електроенергії, для цього залучити в штаб обслуговування персонал.

- При необхідності викликати до місця пожежі служби '02', '03', а також інші служби.

- Створити з підрозділів, що надходять, резерв.

- При тривалій роботі на пожежі організувати харчування й підміну особового складу.

- При необхідності призначити собі заступника.

- Збирати відомості про причину виникнення пожежі й збирати відомості про бойову роботу підрозділів.

6.3 Рекомендації НТ

Призначити своїм помічником командира ППЧ-II.

Забезпечити найбільш ефективне використання пожежної техніки й безперебійну подачу води до місця пожежі.

Організувати своєчасне постачання пожежних машин пальними й мастильними матеріалами, а також, при необхідності доставку до місця пожежі спеціальних вогнегасячих речовин і матеріалів.

Через диспетчера ПСЧ установити зв'язок з аварійною службою міськводопроводу.

Прокласти резервні рукавні лінії до місця пожежі.

Рукавні лінії забезпечити містками для проїзду автотранспорту.

Виставити пости по спостереженню за магістральними лініями й розгалуженнями.

Забезпечити охорону рукавних ліній, а також, взаємодію із працівниками міліції по регулюванню руху міського транспорту на площах тилу.

6.4 Рекомендації РТП

По прибутті негайно встановити зв'язок з керівництвом об'єкта або начальником ВОХО, з'ясувати які заходи прийняті для евакуації людей і матеріальних цінностей.

Викликати додаткові сили й засоби одночасно, а не вроздріб й організувати їхню зустріч.

Призначити посадових осіб оперативного штату й відповідальних за дотримання правил техніки безпеки.

Організувати здійснення розвідки відразу в декількох напрямках.

При гасінні пожежі вводити стовбури «А» із трьох боків по фронту.

Для гасіння пожежі в першу чергу подавати стовбури від внутрішнього пожежного водопроводу одночасно організувавши подачу засобів пожежогасіння від основних пожежних автомобілів.

На рукавних лініях установити розгалуження для спуска води.

Ужити заходів до встановлення причини пожежі.

При наявності явних ознак підпалу або інших причин пожежі вжити заходів до збереження початкового місця його виникнення від зайвих руйнувань, виявленню й збереженню предметів, що послужили причиною пожежі, а також збору відомостей необхідних для складання акту про пожежу, залучаючи для цього працівників Держпожнагляду.

Особисто переконатися в ліквідації пожежі, визначити необхідність й тривалість спостереження за місцем ліквідованої пожежі.

Визначити порядок відбуття з місця пожежі пожежних підрозділів і взаємодіючих служб.

Розділ 7. Економічне обґрунтування запропонованих рішень на ВАТ «Старобільський елеватор»

Роздивляючись питання по заміні традиційного «м`якої покрівлі» на «м`яку покрівлю» матеріалу промізол, ми виходили з того:

що цей матеріал не розповсюджує горіння;

його гнучкість становить - 20°С;

верхній шар з крупнозернистого розсипу ефективно запобігає проти атмосферного старіння.

Даний матеріал стійкий до вогню та випромінювання тепла, що попереджає розповсюдження полум`я.

Для розрахунку економічної ефективності визначимося з вартістю рубероїдної «м`якої покрівлі» і покрівлі виконаної з промізола.

Вартість одного рулону рубероїду - 32 грн. Згідно технічних умов по укладці «м`якої покрівлі» воно повинно складатися з чотирьох шарів рубероїда.

В зв`язку з цим, вартість рубероїда - 8960 грн., а по укладці буде складати 4000 грн, а транспортні витрати 270 грн.

Крім цього для попередження розповсюдження вогню необхідне гравій ф=10 мм, який буде втоплений у мастику.

Вартість одного кубічного метра гравію буде складати - 40 грн, а з загальної площі покрівлі - 3120 грн., транспортні витрати будуть складати - 360 грн.

Робота по укладці гравію - 2000 грн., варка мастики та її загальна кількість - 2300 грн.

Загальна вартість «м`якої покрівлі» буде складати - 21010 грн.

Крім цього, згідно нормативних документів, гарантійний термін покрівлі складає 6 місяців. Досліджуючи термін функціонування покрівлі, було встановлено, що 'м`яка покрівля' ремонтується один раз на п`ять років. У зв`язку з цим за 10 років покрівля буде ремонтуватися два раза.

Ремонт покрівлі складає біля 1500 грн. У зв`язку з цим вартість буде складати 24010 грн.

Гарантійний термін промізола складає - 10 років, а довговічність складає - 40 років. Вартість одного квадратного метра промізолу складає - 15,4 грн, а всього 12012 грн, при цьому робота складає 2500 грн. Транспорті витрати будуть складати - 270 грн. Всього робота буде складати - 18060 грн.

Вибір кращого, найбільш ефективного варіанту протипожежного захисту, проводиться шляхом порівняння основних та допоміжних показників запропонованого варіанта.

Для вирішування даної задачі необхідно по кожному варіанту розрахувати суму витрат та втрат за формулою:

Зі = Бр · Кі + Уі,

де: Бр = 0,1;

К - капітальні витрати на протипожежний варіант;

Уі - імовірна середньорічна величина втрат від пожеж.

Уі = S · Ку · ( 1 + Кк + Кс ) · Р,

де: Ку - прямі втрати;

Кк - скісні втрати = 0,74;

Кс - соціальні втрати = 0,6;

Р - імовірність пожежі.

Р = ( У · N / N·У ) / Т = 5 · 2/45 / 10 = 0,02;

У = 452 · 192,2 · ( 1+ 0,74 + 0,6 ) · 0,02 = 4065,7 грн;

У = 226 · 22 · ( 1+ 0,74 + 0,6 ) · 0,02 = 232,6 грн;

У = 32 · 16,4 · ( 1+ 0,74 + 0,6 ) · 0,02 = 24,6 грн.

З цього можна записати до таблиці.

Таблиця 7.1.

Звідси можна розрахувати економічний ефект за формулою:

Э = Зі - Зв

З = Бр · Кі + У + С ( С - рівнозначне до 3-х варіантів )

Проведемо обчислення:

З = 0,1 · 18076 + 4065,7 = 5873,3

З = 0,1 · 21010 + 232,6 = 2633,6

З = 0,1 · 18060 + 24,6 = 1830,6

Це свідчить, що: Э = З - З = 5873,3 - 2633,6 = 3239,7 грн

Э = З - З = 5873,3 - 1830,6 = 4042,7 грн,

4042,7 - 3239,7 = 803 грн / рік.

Висновок: результати порівнювання показали, що ефективніше використовувати м`яку покрівлю з промізола.

Розділ 8. Екологічна безпека об'єкта, охорона праці та безпека життєдіяльності

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш 'дешевим' способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля, є: застаріла технологія виробництва та обладнання, висока енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два - три рази відповідні показники розвинутих країн; високий рівень концентрації промислових об'єктів; несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв; відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо), низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів; відсутність належного правового та економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем; відсутність належного контролю за охороною довкілля. Металургійна промисловість, що включає чорну та кольорову металургію, коксове та прокатне виробництво, а також суміжні допоміжні об'єкти і процеси, є однією з найбільш забруднюючих галузей промисловості, викиди якої від стаціонарних джерел забруднення досягають 38 відсотків загальної кількості забруднюючих речовин.

8.1 Забруднення навколишнього середовища під час пожежі або аварії

профілактичний експертиза проектний пожежа

Небезпечними факторами, що впливають на стан навколишнього середовища, є: полум'я й іскри; підвищена температура навколишнього середовища; токсичні продукти горіння і термічного розкладання; дим; знижена концентрація кисню.

До вторинних проявів небезпечних факторів пожежі, що впливають на довкілля, відносяться: уламки, частини апаратів, що зруйнувалися, агрегатів, установок, конструкцій; радіоактивні і токсичні речовини і матеріали, що вийшли зі зруйнованих апаратів і установок; електричний струм, що виник у результаті виносу високої напруги на струмопровідні частини конструкцій, апаратів, агрегатів; небезпечні фактори вибуху за ДСТУ12.1.010, що виникли внаслідок пожежі; вогнегасні речовини.

Будь-яка пожежа супроводжується виділенням великої кількості продуктів згоряння. Кількість і склад продуктів згоряння залежить від виду горючої речовини, речовин, які знаходяться в осередку пожежі.

Основні небезпеки димових газів полягають в: підвищенні оптичної щільності; витисненні кисню; отруйному впливі на живі організми.

Оптична щільність підвищується, головним чином, за рахунок присутності в диму сажі, продуктів неповного згоряння, оксидів сірки і азоту. Підвищене задимлення зменшує ефективність гасіння пожежі; важко оцінити масштаби і розвиток пожежі, складно виявити основний напрямок гасіння пожежі, розподілити сили при гасінні, ускладнює роботу пожежних, збільшує ризик травмування чи загибелі особового складу. При підвищенні оптичної щільності на 10%, ризик травмування зростає у два рази.

Оптична щільність повітря може знижуватися за рахунок кліматичних чинників (вітер, вологість), а також за рахунок технічних заходів: осадження газів дрібнодисперсною водою, застосування димососів.

Отруєння димовими газами може відбуватися в середовищі, де вміст кисню більший за 14%, за рахунок утворення хімічних сполук в живих організмах, які перешкоджають нормальній життєдіяльності цих організмів, що за ГОСТ 12.1. 004.-91 відповідає підвищеній загазованості. Наприклад, при концентрації чадного газу 1% достатньо 1 хвилини знаходження в отруєній зоні для летального наслідку.

Вплив на людину і навколишнє середовище речовин, що можуть виділятися під час пожежі на елеваторі, полягає у наступному:

Вуглекислий газ - продукт розкладу (горіння). Безбарвний газ без запаху і смаку. Інертна в хімічному відношенні речовина. Осередок враження нестійкий, швидкодіючий. Заражена хмара добре переноситься вітром, займає низини, але суцільної зони зараження немає. Поразка спричиняється інгаляційним шляхом. Клініка інтоксикації: головний біль, нудота, блювання, м'язова слабкість, втрата свідомості, судоми, мимовільне січевипускання, розширення зіниць, колір слизистої оболонки - червоний, параліч дихальних шляхів. Вражаюча токсикодоза 33 мг хвил/л, смертельна 136,5 мг хвил/л.

Чадний газ - утворюється при горінні. Безбарвний газ без запаху і смаку. При вдиханні диму в крові блокується зв'язок гемоглобіну з киснем і обмежуються умови для його переносу кров'ю від легень. Ознаки отруєння чадним газом: шкіра яскраво-рожевого кольору, запаморочення, шум у вухах, загальна слабкість, нудота, блювання, слабкий пульс, непритомність, непорушність, судоми, порушення зору і дихання, роботи серця. Смертельна концентрації в повітрі 1%.

Сірчистий ангідрид. Виділяється в процесі згоряння серосодержащего чи палива переробки сірчистих руд (до 170 млн. т у рік). Частина з'єднань сірки виділяється при горінні органічних залишків у гірничорудних відвалах. Тільки в США загальну кількість викинутого в атмосферу сірчистого ангідриду склало 65 % від загальносвітового викиду.

Сірчаний ангідрид. Утвориться при окислюванні сірчистого ангідриду. Кінцевим продуктом реакції є аэрозоль чи розчин сірчаної кислоти в дощовій воді, що підкисляє ґрунт, загострює захворювання дихальних шляхів людини. Випадання аэрозоля сарною кислоти з димових смолоскипів хімічних підприємств відзначається при низької хмарності і високої вологості повітря. Листові пластинки рослин, що виростають на відстані менш 11 км від таких підприємств, звичайно бувають густо засіяні дрібними некротическими плямами, що утворилися в місцях осідання крапля сірчаної кислоти. Пирометаллургические підприємства кольорової і чорної металургії, а також ТЕС щорічно викидають в атмосферу десятки мільйонів тонн сірчаного ангідриду.

Сірководень і сірковуглець. Надходять в атмосферу чи роздільно разом з іншими з'єднаннями сірки. Основними джерелами викиду є підприємства по виготовленню штучного волокна, цукру, коксохімічні, нафтопереробні, а також нафтопромисли. В атмосфері при взаємодії з іншими забруднювачами піддаються повільному окислюванню до сірчаного ангідриду.

Оксили азоту. Основними джерелами викиду є підприємства, що роблять азотні добрива, азотну кислоту і нітрати, анілінові барвники, нітросполуки, віскозний шовк, целулоїд.

Під час пожеж можуть виникати набагато більш шкідливі речовини (вище приведений перелік з 10 речовин, які зустрічаються найчастіше), деякі з них дуже небезпечні: діціан (С2N2), діоксин (С2Н16О2СІ4) акролеїн (С3Н4О), бен-запірен, оксид свинцю (РbО), бензол (С6Н6), пентакарбонілзалізо (Fе(СО)5), тетракарбонілнікель (Nі(СО)4).

В результаті впливу небезпечних чинників пожежі можуть виникати явища, що підвищують небезпеку середовища по відношенню до живих об'єктів.

8.2 Безпека життєдіяльності людей, охорона праці та екологічний захист

На підприємствах, виробнича діяльність яких зв'язана зі шкідливими речовинами, повинні бути: розроблено нормативно-технічні документи по безпеці праці при виробництві, застосуванні і збереженні шкідливих речовин; виконано комплекси організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і медико-біологічних заходів.

Заходи щодо забезпечення безпеки праці при контакті зі шкідливими речовинами повинні передбачати: заміну шкідливих речовин у виробництві менш шкідливими, сухих способів переробки матеріалів, що порошать - мокрими; випуск кінцевих продуктів у формах, що непорошать; заміну полум'яного нагрівання електричним, твердого і рідкого палива - газоподібним; обмеження змісту домішок шкідливих речовин у вихідних і кінцевих продуктах; вибір відповідного виробничого устаткування і комунікацій, що не допускає виділення шкідливих речовин у повітря робочої зони в кількостях, що перевищує гранично припустимі концентрації при нормальному веденні технологічного процесу, а також правильну експлуатацію санітарно-технічного устаткування і пристроїв (опалення, вентиляції, водопроводу, каналізації); раціональне планування промислових площадок, будинків і приміщень; застосування спеціальних систем по уловлюванню й утилізації, рекуперацію шкідливих речовин і очищення від них технологічних викидів, нейтралізацію відходів виробництва, промивних і стічних вод; застосування засобів дегазації, активних і пасивних засобів вибухозахисту і вибухопригнічення; контроль за вмістом вибухонебезпечних речовин у повітрі; застосування засобів індивідуального захисту працюючих; спеціальну підготовку й інструктаж обслуговуючого персоналу; проведення попередніх і періодичних медичних оглядів осіб, що мають контакт зі шкідливими речовинами; розробку медичних протипоказань для роботи з конкретними шкідливими речовинами, інструкцій з надання долікарської і невідкладної медичної допомоги потерпілим при отруєнні.

Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин а атмосферному повітрі - обов'язкові санітарні нормативи для використання при проектуванні виробничих приміщень, технологічних процесів і устаткування, а також для попереджувального і поточного санітарного нагляду.

Вміст в організмі шкідливих речовин, що надходять у нього різними шляхами (при вдиханні, через шкіру, через рот ) не повинне перевищувати біологічних гранично припустимих концентрацій (ГДК).

Для забезпечення безпечних умов праці на ВАТ «Старобільський елеватор» повинна бути розроблена інструкція з охорони праці під час виконання робіт із використанням пожеженебезпечних речовин.

Інструкція з охорони праці (далі - інструкція) розробляється згідно з вимогами Закону України «Про охорону праці» і встановлює правила виконання робіт і поведінки працівника на території підприємства, у виробничих приміщеннях та на робочому місці відповідно до державних, міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. Дія інструкції поширюється на всі підрозділи підприємства.

Відповідно до статті 18 Закону України 'Про охорону праці', працівник зобов'язаний 'знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту, проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди'.

Залежно від конкретних умов організації виробничого процесу, а також у зв'язку з допущеними аваріями і нещасними випадками до інструкції можуть вноситися зміни і доповнення, які викладаються на окремому аркуші з підписом керівника відповідного структурного підрозділу.

Інструкція є обов'язковим для виконання нормативним документом для працівників, які виконують роботи із застосуванням пожежонебезпечних матеріалів і шкідливих речовин, що використовуються в будівельному виробництві.

До виконання робіт із застосуванням пожежонебезпечних матеріалів і шкідливих речовин допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань, навчені безпечним методам і прийомам праці. Повторна перевірка знань цими працівниками безпеки праці проводиться щорічно. Періодичні медогляди - в терміни, встановлені Міністерством охорони здоров'я України.

Працівники, зайняті на роботах із застосуванням пожежонебезпечних матеріалів і шкідливих речовин, зобов'язані: знати гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони; знати клас небезпеки застосовуваних матеріалів і заходи дотримання обережності в залежності від цього; уміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від впливу шкідливих речовин; дотримуватися правил особистої гігієни; знати і дотримуватися правил пожежної безпеки і виробничої санітарії.

Робітники, що виконують роботи із застосуванням пожежонебезпечних матеріалів і шкідливих речовин, повинні користуватися спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального і колективного захисту відповідно до характеру виконуваної роботи.

При одержанні засобів індивідуального захисту робітники повинні бути проінструктовані майстром (виконробом) про порядок користування і догляду за ними.

Для попередження захворювань шкірних покривів від впливу шкідливих речовин власник повинен безкоштовно забезпечувати робітників захисними і профілактичними мазями (пастами).

8.3 Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях та при проведенні робіт з ліквідації пожеж у силосах

Основними причинами виникнення виробничих аварій при роботах із застосуванням пожежонебезпечних і шкідливих речовин є: порушення вимог безпеки технологічних процесів; невідповідність вимогам безпеки виробничого устаткування, його розміщення, організації робочих місць; порушення вимог безпеки при зберіганні, транспортуванні вихідних матеріалів, готової продукції і відходів виробництва; низька трудова дисципліна, недбалість і неуважність працівника в процесі провадження робіт; незастосування засобів захисту працюючими.

При виникненні на об'єкті небезпечних умов, необхідно вивести з небезпечної зони людей і сповістити про це керівнику робіт для вжиття заходів.

Якщо обстановка не загрожує життю і здоров'ю оточуючих працівників і не загрожує розширенням аварії, необхідно зберегти її такою, якою вона була в момент події.

При виникненні пожежі на об'єкті необхідно негайно викликати по телефону '01' пожежну охорону і організувати його ліквідацію первинними засобами пожежегасіння.

При нещасному випадку чи аварії потрібно сповістити про це відповідального керівника робіт і надати постраждалому першу медичну допомогу.

Споруди елеваторів, в яких виконується гасіння повинні бути достатньо герметичні та попереджувати швидкий витік вогнегасних речовин. Для забезпечення герметичності перед проведенням операцій по гасінню виконуються заходи по герметизації споруд.

Всмоктувальна вентиляція в підсилосному поверсі повинна забезпечувати видалення повітря із приміщень із шестикратним повітрообміном в годину.

Площа заскління приміщень надсилосного та підсилосного поверхів повинна відповідати вимогам по взривозахисту.

Із приміщень надсилосного та підсилосного поверхів повинно бути не менше двох виходів.

При знаходженні пожежі в силасах категорично забороняється проведення любих робіт не пов'язаних із підготовкою до гасіння в приміщеннях надсилосного та підсилосного поверхів.

З моменту надходження інформації про пожежу в силосах проводять відключення електросилових та освітлювальних мереж в приміщеннях надсилосного та підсилосного поверхів.

Проведення робіт по ліквідації аварій можливо тільки після аналізу газів приміщеннях. Для аналізу вибухонебезпечних парів та газів слід використовувати газоаналізаториПГФ-2МІ 'Ефір'. Відбору проби із силасів повинна знаходитись приблизно на 0,5-1 м. від поверхні зернопродукти. В приміщеннях надсилосного та підсилосного поверхів проби газової середи необхідно проводити в різних точках на різній висоті та по всій площі приміщень.

При необхідності огляду приміщень та виконані робіт в нічний час дозволяється користуватися тільки електроліхтарями, що мають вибухобезпечне виконання.

При гасінні пожежі необхідно дотримуватися правил техніки безпеки при роботи на висотах, в киснево-ізолюючих протигазах, із пневматичним інструментом, що працює під тиском.

Інструктаж з техніки безпеки проводиться начальниками підрозділів перед постановкою задачі на бойовій ділянці.

Висновок

На погіршення стану боротьби з пожежами та ускладнення протипожежної обстановки в країні впливає сукупність головних негативних чинників, серед яких, насамперед, недостатня обізнаність населення з правилами пожежної безпеки внаслідок незадовільного виконання вимог статті 8 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993 року, а також низький рівень виробничої дисципліни на підприємствах, діяльність яких внаслідок економічних реформ зазнала значних уражень. Безспірно, позначилась недооцінка з боку керівників підприємств важливості своєчасного вжиття попереджувальних заходів що до виконання приписів органів державного пожежного нагляду. Перелічені та інші негативні чинники вимагають від апаратів та підрозділів пожежної охорони активізації профілактичного нагляду, підвищення вимогливості до керівників підприємств та організацій за наведення належного протипожежного порядку на підпорядкованих їм об'єктах, порядку та використання резервів у посиленні агітаційно-масової роботи.

Головними причинами виникнення пожеж залишається необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електроустановок, при проведенні зварювальних робіт.

В цьому дипломному проекті був всебічно проаналізовано стан об'єкту, а саме

По-перше, проаналізована соціально-технічна та пожежно-технічна характеристики ВАТ «Старобільський елеватор», зокрема, проаналізована технологічна небезпека об'єкту.

По-друге вивчені та висвітлені основні показники оперативної обстановки та пожежно-профілактичної роботи на об'єкті.

По-третє розрахована необхідна кількість сил та засобів для ліквідації умовної пожежі. Складен оперативний план для визначення кількості підрозділів, особового складу, пожежної техніки, вирішального напрямку, завдання особовому складу караулу, взаємодії з персоналом об'єкту.

По-четверте визначені заходи щодо удосконалення протипожежного захисту об'єкту.

З метою розробки організаційно-технічних заходів мною було вивчено нормативні документи та спеціальна література, проведений аналіз, розрахунки, які дозволили зробити наступні основні висновки:

З аналізу особового складу ДПД можна відмітити, що кількісно за останні п'ять років особовий склад зазнав значних змін. З 2005 року в ДПД налічується 23 чоловіка.

Кількісний показник агітаційно-масової роботи з питань пожежної безпеки в 2002-2006 рр., з кожним роком зростає. Особливо в 2006 році інженерно-інспекторським складом Старобільського районного відділу ГУ МНС України в Луганській області проводилась робота, направлена на профілактику виникнення пожеж, недопущенні травмування та загибелі людей на пожежі. В результаті цілеспрямованої агітаційно-масової роботи пожеж та загорянь не допущено.

Ознайомившись з приписами за останні п'ять років зроблено висновок, що не виконуються такі заходи як: проведення ремонту установок пожежної сигналізації в приміщеннях приймального устаткування, проведення ремонту пожежних резервуарів, обладнання приміщення складів установками пожежної.

Кількість заходів запропонованих органами ДПН зростає, а відсоток їх виконання збільшився лише за останні три роки. До того треба зазначити, що деякі капітальні заходи не виконуються із року в рік.

Аналіз заходів адміністративного впливу за останні 5 років показав, що їх кількість у цілому залишається на одному рівні. Найбільше фізичних і посадових осіб було притягнено до адміністративної відповідальності в 2004 році.

Аналіз застосування запобіжних заходів показав - за останні два роки спостерігається зростання цього показника профілактичної роботи, що пов'язано, у першу чергу, із зростом невиконаних протипожежних заходів і більш принциповим підходом органів ДПН до порушників правил пожежної безпеки.

При визначенні категорії приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою у відповідності з НАПБ 07.005-86 зроблено висновок, що в приміщені елеватору обертається вибухопожежонебеспечний пил і при аварійної ситуації можна очікувати надлишковий тиск, що перевищує 5 кПа. Тому приміщення відноситься до категорії Б.

Порівнюючи вимагаємий ступінь вогнестійкості будівлі та фактичний ступінь вогнестійкості будівлі згідно ДБН В 1.1.7-2002, роблю висновок, що будівельні конструкції відповідають вимогам пожежної безпеки, а ступінь вогнестійкості будівлі елеватору дорівнює II.

На основі проведеного аналізу організаційно-технічного забезпечення пожежної безпеки зернопереробного об'єкту ВАТ «Старобільський елеватор», можна зробити висновок, що в цілому мається уся необхідна база для підтримання пожежної безпеки на відповідному рівні. Але заходи, що повинні забезпечити пожежну безпеку, захист працівників і об'єктів від пожеж, які передбачаються керівними документами, наказами, здійснені не в повному обсязі.

Для гасіння умовної пожежі в підсилосному приміщенні будівлі Елеватора передбачено висилку пожежних підрозділів за № 2. У кількості 5 відділень на АЦ. З подачею 2 стволів А у складі ланки ГДЗС на гасіння, ствола Б, та двох стволів Б на захист другого поверху.

Запропоновані рішення на ВАТ «Старобільський елеватор» економічно обґрунтувано заміну традиційної «м`якої покрівлі» на «м`яку покрівлю» матеріалу промізол.

Розглянуті питання забруднення навколишнього середовища під час пожежі або аварії, а також вимоги безпеки в аварійних ситуаціях та при проведенні робіт з ліквідації пожеж у силосах.

Список літератури

1. Закон України 'Про правові засади цивільного захисту' від 24 червня 2004.

2. Постанова ВР №3747-ХП від 17.12.93 р., Закон України 'Про пожежну безпеку'.

3. 'Правила пожежної безпеки в Україні'. Наказ МНС України від 19.10.2004 №126, зареєстровано в Мінюсті України 04.11.2004 за №1410 / 10009.

4. ДБН В.1.1 - 7 - 2002 'Пожежна безпека об'єктів будівництва'. Наказ Держбуду України від 21.10.2004 №195.

5. 'Типове положення про добровільні пожежні дружини та пожежно-технічні комісії'. Наказ МНС України від 24.02.2004 №70.

6. Наказ МНС України 'Про затвердження Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду' №59 від 06.02.2006 р.

7. Наказ МНС України № 455 від 14.12.2003 р. 'Про затвердження тимчасової настанови з організації професійної підготовки працівників органів управління та підрозділів МНС України'.

8. Б.В. Грушевский и др. Пожарная профилактика в строительстве. - М.: Стройиздат 1989-366 с.

9. Клюс П.П., Палюх В.Г., Сенчихін Ю.М., Пустовой А.С., Сировой В.В. Пожежна тактика: підручник. - Х.: Основа, 1998. -592 с.

10. В.П. Иванников, П.П. Клюс Справочник руководителя тушения пожара. М.;Стройиздат 1987-288 с.

11. Бойовий статут пожежної охорони України К.: 1995

12. Рекомендації по складанню планів і карток пожежегасіння. - Київ, 1998р.

13. Алексеев М.В., Волков О.М., Шатров Н.Ф. Пожежна профілактика технологічних процесів виробництв. - М.: ВИПТШ МВС СРСР, 1973- 113 с.

14. Пожежжовибухонебезпечність речовин та матеріалів і засоби їх гасіння: Справ изд.: в 2-х кн./ А.Н. Баратов і інші. - М.: Хімія, 1990.- Кн.1.- 496 с.- Кн.2.- 384 с.

15. ОНТП 24-86. Визначення категорій приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою./ Збірник керівних нормативно-технічних матеріалів з питань протипоженої охорони.- Київ: РИО МВС УССР, 1988.- с. 170- 285.

16. Демидов П.Г., Саушев В.С. Горіння і властивості горючих речовин: Учбова допомога. - М.: ВИПТШ МВС СРСР, 1975. - 279 с.

17. Г.И. Орлов. Взрывозащита производственных зданий.

18. В.К. Верескунов. Пожежна профілактика на об'єктах народного господарства.

19. М.Я. Ройтман. Пожарная безопасность в строительстве.

20. А.П. Рожков. Пожежна безпека на виробництві.

21. ДБН В. 2.2 8-98. Будівлі та споруди по зберіганню та переробці зерна.

22. Я.Я. Васильев. Л.И. Семёнов Взрывобезопасность предприятий по хранению и переработке зерна.

23. Временные рекомендации по тушению пожаров в силосах элеваторов, комбикормовых заводов. - В., 1987.

24. Методичні рекомендації з проведення Державної атестації курсантів, студентів, слухачів за освітньо-кваліфікаційним рівнем 'бакалавр' за спеціальністю 6.092800 'Пожежна безпека'. Харків: АЦЗУ МНС України, 2005. - 23 С.