Тушіння пожеж на території Полтавського машинобудівного заводу ЗАТ "ПМЗ"

/

/

Вступ

Становлення господарської і культурної спадщини в Україні зріст матеріальних багатств суспільства вимагають ефективних заходів по їх збереженню від руйнівного впливу вогню.

Щорічно в Україні відбувається близько 50 тисяч пожеж на яких гине більше 2000 чоловік. Прямі і непрямі збитки від пожеж і загорянь свідчать про величезний матеріальний збиток, що несе наша держава.

Пожежа - це нещастя, що нерідко супроводжується загибеллю людей і безповоротних втрат матеріальних цінностей. Президент і Уряд України надають великого значення пожежної безпеки, вважаючи її найважливішою державною задачею. 17 грудня 1993 року Президент України підписав Закон України «Про пожежну безпеку» спрямований на поліпшення пожежної справи в країні. У нашій державі проводиться планомірна і послідовна робота з запобігання пожеж на об'єктах промисловості, сільського господарства, транспорті, у капітальному будівництві і побуті. Підвищується вимогливість до боєздатності пожежно-рятувальних підрозділів для боротьби з грізною стихією. Усе це жадає від працівників міністерства України з надзвичайних ситуацій конкретних дій, якості профілактичної й оперативної роботи в усіх ланках й сферах діяльності.

Виконуючи свій патріотичний і громадянський обов'язок, пожежні-рятівники Полтавського гарнізону МНС України виявляють самовідданість і героїзм при рятуванні людей і народного майна. Пожежно-рятувальна служба Полтавщини пройшла великий і славний шлях. Вона має в розпорядженні необхідні сили і засоби для успішного рішення покладених на неї задач. У своїй повсякденній роботі спирається на широку допомогу і підтримку керівних органів. Разом з керівниками підприємств, організацій, установ, добровільними пожежними організаціями і дружинами, пожежно-технічними комісіями, громадськими пожежними інспекторами при активній участі всього населення проводить, велику профілактичну роботу з попередження пожеж і їх гасінню, вносить свій внесок у створення матеріально-технічної бази.

Боротьба з пожежами в нашій країні - справа всенародна.

Роль вогню в історії людства переоцінити неможливо. Можна сказати що володіння вогнем, створило людську цивілізацію й просунуло її еволюцію і подальший розвиток. Однак діалектика розвитку людства така, що в багатьох випадках і по різних причинах вогонь виходив з під контролю людини, ставав некерованим і перетворювався в грізного ворога тобто «ПОЖЕЖУ».

Захист промислових підприємств від пожеж і вибухів нерозривно зв'язаний з аналізом пожежонебезпеки технологічних процесів. Без виявлення причин виникнення і поширення пожежі не можна провести якісну перевірку протипожежного стану, розслідувати пожежі і вибухи, розробити ефективний протипожежний захист промислових і сільськогосподарських об'єктів.

Якісні зміни технологій промислових об'єктів на сучасному етапі розвитку нашої країни, приводять до істотного підвищення рівня пожежної небезпеки виробництва в цілому. Цьому сприяє зношеність технологічного устаткування, що на деяких об'єктах досягає 60-90%, що збільшує імовірність виникнення пожежі.

В умовах інтенсифікації і концентрації виробництва на підприємствах зростає кількість використовуваних матеріалів: ЛЗР та ГР, металів в процесі обробки, деревини, лакофарбових, полімерних, що обумовлюють підвищену пожежну небезпеку об'єктів. Статистика показує, що у виробничих цехах щорічно відбувається до 30 пожеж, що приносять великий матеріальний збиток. Основними причинами пожеж на цих об'єктах є несправність і порушення правил експлуатації електроустаткування і технологічного устаткування, недотримання правил пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт. Крім того, незнання пожежо- і вибухонебезпечних властивостей речовин, що обертаються у виробництві, і матеріалів, специфіки технологічних процесів виробництв збільшує імовірність виникнення пожежі.

Аналіз статистичних даних по пожежах, що відбулися на виробничих підприємствах, указує на тенденцію подальшого їхнього росту і збільшенню матеріального збитку. Це дозволяє зробити висновок про актуальність і доцільність розгляду в даній роботі питань профілактики пожеж на подібних підприємствах.

1. Оперативно-тактична характеристика ЗАТ «ПМЗ»

1.1 Загальні дані про об'єкт

Підприємство Полтавський машинобудівний завод (далі машзавод або ЗАТ «ПМЗ») розташовано в м. Полтава за адресою: вулиця Радянська №26 в районі виїзду СДПЧ-50. Маршрут прямування: від СДПЧ-50 - направо по вулиці Філатова до моста, вул. Нахімова - направо, вул. Жовтнева до вул. Радянська до машзаводу. Відстань від СДПЧ-50 до прохідної заводу складає 1,5 км. Завод охороняється об'єктовою пожежною частиною ППЧ-43.

Територія заводу займає площу 45 Га. В'їзди та виїзди на територію здійснюються з північних воріт з боку вулиці Радянська. Завод межує, з південного боку - заводом харчових концентратів, з північного боку обмежується вул. Радянська, зі сходу - автовокзалом та із заходу - по вул. Лазо, житловим масивом.

Машзавод «ПМЗ» відноситься до промислових підприємств машинобудування та металургії та спеціалізується на виробництві протипожежного обладнання, а також ремонті автотранспорту За технологічним процесом виробництва завод поділяється на цехи: механо-збірний (механозбирання), чавунно-літейний, цвіто-літейний, модельно-інструментальний, ремонтний, ремонтно-будівельний, автотранспортний та інші.

Головний електрощит заводу розташований на відкритій електропідстанції біля чавунно-літейного цеху. На території заводу розташована насосна станція, яка має два додаткових резервних насоси, які підвищують тиск у водопровідній мережі на випадок пожежі до 5-6 * 10⁵ Па. На водопровідній мережі маються дві задвижки котрі розташовані: одна - біля північної прохідної прохідної, друга - біля компресорної (характеристика протипожежного водопостачання заводу буде розглянута нижче).

Охорона заводу здійснюється відомчою охороною, цілодобово. Системи пожежегасіння на об'єкті відсутні, але більшість ділянок оснащені автоматичними установками пожежної сигналізації, пульт якої виведено до центральної прохідної.

1.2 Характеристика внутрішньої території об'єкта

З огляду на призначення підприємства по випуску продукції можна сказати, що машзавод «ПМЗ» являє собою складний технологічний комплекс різноманітних виробництв, як основних та к і додаткових.

На території заводу розташовано 18 будівель і споруд. Як правило це будівлі вишиною до 3-х поверхів, I-III ступеня вогнестійкості. В будівлях і спорудах заводу освітлення електричне, вентиляція приточно-витяжна. В будівлях цехів заводу мається внутрішній протипожежний водопровід. Усі будівлі цехів обладнані стаціонарними пожежними драбинами.

Основні будинки і споруди: механічно-збірний цех, чавунно-літейний, електрокарний цех, цех лиття цвітних металів, блок цехів, компресорна, ремонтно-будівельний корпус. Усі перераховані вище будинки і спорудження відносяться до виробничих, II ступеня вогнестійкості.

Крім основних на території розташовується цілий ряд допоміжних такі, як ремонтні ділянки деревообробний цех, складське господарство, побутовий корпус, столова, трансформаторне господарство, насосна станція й АЗС та ін.

Характеристика пожежної небезпеки по ступені вогнестійкості будинків і споруд, категорії виробництва по вибухопожежній небезпеці виглядає в такий чином (табл. 1.1 і табл. 1.2).

Таблиця 1.1. Характеристика будинків і споруд по ступеню вогнестійкості

Таблиця 1.2. Характеристика вибухопожежонебезпеки по категоріям виробництва

1.3 Характеристика протипожежного водопостачання об'єкта

Зовнішнє протипожежне водопостачання. Зовнішнє протипожежне водопостачання здійснюється від пожежних гідрантів розташованих по вул. Радянська на кільцевій мережі діаметром 250 мм. Тиск у мережі 4 * 10⁵ Па.

Внутрішнє протипожежне водопостачання. Забезпечується двома водопровідними вводами, один розташовано у водопровідному колодязі №6 по вул. Радянська діаметром 300 мм, другий у водопровідному колодязі №10 по вул. Лазо діаметром 250 мм. Діаметр водопроводу внутрішніх мереж об'єкту 100-150 мм, водопровідна мережа кільцева і тупикова з тиском 3-5 * 10⁵ Па. Завод забезпечується водою по наступній схемі: з місцевого водопроводу через ввід №1 вода поступає у водоймище ємністю 60 м³ і у друге водоймище ємністю 60 м³, опісля насосами подається у заводську мережу. Ввід №2 має безпосереднє з'єднання міського водопроводу з заводською мережею.

На водопровідній мережі заводу розташовано підземних пожежних гідрантів у кількості 5 штук. При тиску у водопровідній мережі 3-5 * 10⁵ Па з діаметром мережі 100 мм витрата води для кільцевій мережі складає 80 л/с, а тупіковій 40 л/с [2]. Тиск у мережі внутрішнього водопроводу підтримується насосною станцією й у випадку пожежі може бути підвищене до 6 * 10⁵ Па.

Крім того на території об'єкту мається 3 пожежних водоймища та градірня загальною ємністю 350 м³. Водойми пристосовані для забору води пожежними автомобілями. Поповнення водойм здійснюється від водогінної мережі об'єкта.

Протипожежне водопостачання будинків і споруджень. В усіх виробничих і складських і адміністративних будівлях (корпусах, цехах) мається внутрішній протипожежний водопровід з розміщеними на ньому внутрішніми пожежними кранами (у загальній кількості - 54 шт.)

Кількість пожежних кранів по будівлях і цехах зведено до табл. 1.3.

Згідно довідки уточнених даних водопостачання на заводі «ПМЗ» на 01.01.2005 ввід №1 потребує держперевірки, ревізії, робочої перевірки з пуском та постачанням води. В цілому водопостачання знаходиться у задовільному стані.

Отже, протипожежне водопостачання об'єкта забезпечить необхідний запас води для гасіння пожеж.

Таблиця 1.3. ПК по цехах та приміщеннях та ділянках ЗАТ «ПМЗ»

1.4 Оперативно-тактичні особливості будівель основних видів виробництва

Чавунно-літейний цех.

· Проізводиться виробництво та обробка деталей з чавуну.

· Ступень вогнестійкості будівлі - II.

· Розміри будівлі в плані - 168 х 72 х 16 м.

· Виробнича частина - 1 поверх, площа виробничої частини - 12096 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові (силікатна цегла), перекриття - залізобетонне, покрівля - двохшаровий килим з руберойду, перегородки - цеглові.

· Службово-побутова частина - 3 поверхи, площа службово-побутової частини - 1620 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові, перекриття - плити з круговими пустотами, покрівля - із рулонних водоізоляційних матеріалів, перегородки - цеглові. Підвал - площею 4608 м², вишиною 4 м (мастило підвал).

Цех лиття цвітних металів.

· Проізводиться лиття деталей з цвітних металів.

· Ступень вогнестійкості будівлі - II.

· Розміри будівлі в плані - 114 х 120 м.

· Виробнича частина - 1 поверх, площа виробничої частини - 1728 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові, перекриття - залізобетонне, покрівля - 4-х шаровий килим з руберойду, перегородки - цеглові.

· Службово-побутова частина - 2 поверхи, площа службово-побутової частини - 3456 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові, перекриття - зборні залізобетонні плити, покрівля - водоізоляційний 3-х шаровий килим.

Механічно-збірний цех.

· Ведуться роботи по головному виробництву (збирання, фарбування).

· Ступень вогнестійкості будівлі - II.

· Розміри будівлі в плані - 420 х 144 м.

· Виробнича частина - 1 поверх, площа виробничої частини - 68256 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові, перегородки - цеглові, перекриття - залізобетонне, покрівля - цементна стяжка та шар руберойду.

· Службово-побутова частина - 2 поверхи, площа службово-побутової частини - 2784 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові, перегородки - цеглові, перекриття - зборні залізобетонні плити, покрівля - руберойд.

2. Організація протипожежного захисту та особливості розвитку можливих пожеж на ЗАТ «ПМЗ»

2.1 Організаційна структура системи протипожежного захисту об'єкта

водопостачання тактичний протипожежний захист

На підставі Закону України «Про пожежну безпеку» у відповідності зі статтями 1,2,5,7 на «ПМЗ» створена і функціонує професійна пожежна частина ППЧ-43 (штатна чисельність 26 чоловік).

ППЧ-43 по охороні заводу «ПМЗ» відноситься до виїзних частин і має на озброєнні два пожежних автомобілі АЦ-40 (130) 63Б. У частині встановлене цілодобове чергування, що здійснюється черговими караулами в складі одного відділення на АЦ з оперативним розрахунком 7 чоловік.

На підставі Закону України «Про пожежну безпеку» статей 1,2,5,7,28-31, Наказом МНС України від 24.12.09 №882 «Інструкції про порядок створення та організацію діяльності добровільної пожежної дружини (команди)» і наказів по підприємству на об'єкті створена пожежно-технічна комісія в складі 28 чоловік і добровільна пожежна дружина з кількості 160 чоловік, що складає з 9 оперативних розрахунків.

Рис. 2.1. Організаційна структура протипожежного захисту об'єкта

Як уже відзначалося, згідно державних нормативних актів, Наказу МНС від 20.05.2009 р. №347 «Про затвердження Типового положення про пожежно-технічну комісію» і наказу по підприємству на об'єкті створена і функціонує пожежно-технічна комісія (ПТК) і добровільна пожежна дружина (ДПД). Основні напрямки діяльності ПТК і ДПД представлені на рис. 2.2. і 2.3. відповідно.

Рис. 2.2. Організаційна структура і функціональна схема основних напрямків діяльності пожежно-технічної комісії (ПТК) об'єкта

Рис. 2.3. Організаційна структура і функціональна схема основних напрямків діяльності добровільної пожежної дружини (ДПД) об'єкта

Основним підрозділом який забезпечує протипожежний захист «ПМЗ» є пожежно-рятувальний підрозділ МНС України, тобто професійна пожежна частина ППЧ-43, особовий склад, якої проводить профілактичну роботу по попередженню пожеж на об'єкті, а також організує і здійснює гасіння пожеж, загорянь і ліквідацію надзвичайних ситуацій. Організаційну структуру підрозділу ППЧ-43 і основні напрямки діяльності можна представити в таким виглядом (див. рис. 2.4. і 2.5. відповідно).

Рис. 2.4. Організаційна структура ППЧ-43

Рис. 2.5. Функціональна схема основних напрямків діяльності ППЧ-43

2.2 Аналіз можливої обстановки пожеж на об'єкті

Об`єкти машинобудування та металургії розташовані на великих площах, на яких розміщені різноманітні будинки та споруди. Усю територію об`єкта умовно можна розділити на наступні основні зони: виробничу, енергетичних споруд, складську та передзаводські майданчики. Виробничі та складські будинки, особливо старої забудови, представляють собою одноповерхові багатопрогонні корпуси з прибудованими до них 2-3 поверховими будинками адміністративного та побутового призначення. Стіни цих будинків цегляні, опори та конструкції, що несуть навантаження, виготовляються з монолітного залізобетонна, а покриття та світлові ліхтарі часто виготовляють з дерева по металевих або дерев`яних фермах. Площа такого покриття одного промислового корпуса може досягати 80-120 тис. м<sup>2</sup>. Ці дерев`яні покриття можуть бути у вигляді склепу, багатопрогонні або двоскатні типу деревоплити. Для освітлення та аерації будинків у цих покриттях виготовляють світлові ліхтарі з фрамугами, що можуть відкриватися. Нижній та верхній настили цих покриттів виконують з дошок, а між ними прокладають утеплювач такий, як фіброліт, комишит, торфоплити та інші утеплювачі, що згоряють. Між настилами та утеплювачем, а також у місцях з`єднання склепів покриття та біля карнизів утворюються великі порожнини.

Для обмеження розповсюдження вогню порожнинами у цих покриттях влаштовують протипожежні діафрагми, а для обмеження розповсюдження вогню відкрито по покриттю - протипожежні зони з матеріалів, що не горять, шириною 5-6 м, які розподіляють на окремі ділянки не тільки покриття, а й ліхтарі, що згоряють. Покрівля на таких покриттях виробляється з декількох шарів руберойду, які наклеюють на бітумній мастиці, товщина якої під час експлуатації будівель може досягати 10 см та більше. Пожежне завантаження такого покриття досягає 30 кгм².

У прибудованих будинках основних виробничих корпусів старої забудови, де розміщуються адміністративні, допоміжні та інші приміщення, міжповерхові перекриття часто бувають важкогорючі з порожнинами.

Сучасні будівлі підприємств машинобудівної та металургійної промисловості будують за індивідуальними або типовими проектами з найбільшим блокуванням в один комплекс основних та допоміжних цехів, виробництв, складів, адміністративних та ін. приміщень.

Сучасні металургійні та машинобудівні виробництва розташовують на окремих майданчиках великих розмірів. Ці підприємства мають виробничі корпуси довжиною до 2 км та шириною 400-500 м, а загальна їх площа складає 1,5-2 квадратних кілометри. Для цих виробництв характерні сучасні одноповерхові виробничі цехи, які складаються з декількох прогонів. Каркас будівлі виконують із збірних залізобетонних або стальних конструкцій, а стіни - з навісних облегшених стінових панелей. Покриття будівель суміщене на металевих або залізобетонних фермах, конструктивно являє собою стальний профільований настил з утеплювачем, покрівля рубероїдна. Як утеплювач, до 1982 року використовувались плити пінополістиролу ПСБ, що можуть горіти, а в теперішній час використовують плити з пінополістиролу ПСБ-С (самозатухаючий), пінополіуретану (ППУ), мінеральної вати на бітумній основі та ін. Пожежне завантаження профільованого покриття з утеплювачем з плит ПСБ, ПСБ-С, ППУ та мінеральної вати разом з бітумною мастикою та рубероїдом досягає до 25 кгм². Світлові ліхтарі у цих будинках виконують тільки тоді, коли необхідно здійснювати з їх допомогою аерацію цього будинку, тобто частіше усього на об`єктах металургії.

На сучасних машинобудівних підприємствах використовують найбільш продуктивне обладнання, яке має менші габарити, щоб більш економічніше використовувати виробничі площі та розташовувати його компактно технологічною лінією.

Для одноповерхових великих за площею промислових корпусів застосовують люмінісцентне освітлення.

У багатоповерхових будинках цих підприємств розміщують виробництва з вертикальною технологічною лінією або технологічні процеси з виготовлення невеликих та трудоємких виробів.

Збільшення виробництва виробів машинобудівної промисловості зумовлюється збільшенням потоків сировини, напівфабрикатів, вузлів та комплектуючих деталей, що, у свою чергу вимагає створення комплексних та проміжних сховищ з високим рівнем механізації та автоматизації. Ці сховища розташовують в основних корпусах підприємств в приміщеннях великих за площею та значною висотою.

Роль зовнішніх стін та покриття виконують самі стелажі. Так, один стелаж висотою 15 м вміщує до 600 чарунок за розміром 0,5 х 1,5 х 1,5 м, у які в спеціальних контейнерах або піддонах розміщують різноманітні деталі та вироби з допомогою спеціальних кранів-навантажувачів. Ємкість таких сховищ може сягати до 400 тис. тон деталей та виробів.

У технологічному обладнанні машинобудівної та металургійної промисловості (ковальсько-пресові і прокатні цехи та ін.) у гідросистемах застосовують велику кількість мінеральних мастил, які подають до обладнання мастилопроводами, що прокладені у мастилотунелях та мастилопідвалах.

Мастилопідвали на цих підприємствах можуть досягати 1000 м² і більше при висоті 4-5 м. Мастило у підвалах розміщують у металевих ємкостях 40-50 м³. Загальний об`єм мастила в одному мастилопідвалі може досягати 100-150 тон. Пожежне завантаження мастилопідвалів досягає 300-700 кгм². Від мастилопідвалів до обладнання, у якому використовується мастило, нижче нульового рівня будують мастилотунелі, де прокладають мастилопроводи, якими подається мастило під тиском, паропроводи, електрокабелі та інші підземні комунікації.

Підприємства металургійної промисловості характерні тим, що окремі будівлі, споруди, складське господарство об`єднується горизонтальними та похилими галереями, де проходять транспортерні комунікації для подачі коксу, шихти тощо. Ці галереї конструктивно являють собою: опори та каркаси, що виконані з металевих або залізобетонних конструкцій, стіни та покриття - із азбофанерних листів, а інколи з деревини та інших матеріалів, що згоряють.

Механічні та складальні цехи машинобудівних підприємств мають багато різноманітних станків, конвеєрів, автоматичних ліній, камер пофарбування та іншого спеціального обладнання, для роботи якого необхідна велика кількість мастила, фарб, рідини для промивання та інших легкозаймистих речовин, що створюють значне пожежне завантаження. Значну кількість горючих рідин застосовують на операціях шліфування, на випробувальних стендах, у ковальсько-пресовому обладнанні, термічних цехах, загартовувальних ваннах, на ділянках консервації та пакування виробів і деталей, у вигляді палива під час роботи полуменевих печей, у кінці складальних конвеєрів, де здійснюють заправку різних машин паливом та мастильними речовинами.

На цих пожежонебезпечних ділянках під час виникнення пожеж вогонь протягом 10-15 хв. може розповсюджуватися на значні площі. Горіння швидко поширюється на фарбувальні камери, розлитими горючими та легкозаймистими рідинами в умовах аварій, загартовувальними ваннами та іншим обладнанням, пожежонебезпечними ділянками, конструкціями будівель та обладнанням, що можуть згоряти. У цих умовах вогонь швидко розповсюджується у підконвейєрних каналах, системами вентиляції, через технологічні отвори на покриття будівель та інших напрямках.

Пожежі багатопрогонних покриттів, що згоряють, характерні швидким розповсюдженням вогню їх конструкціями, утеплювачем і порожнинами у його середині. Лінійна швидкість розповсюдження вогню досягає 1,7-3,5 мхв., а уздовж світлових ліхтарів та склепів може бути значно більше. У цих умовах підгоряння та втрата несучої здатності будь-якого елемента покриття або навантаженої конструкції може призвести до швидкого обвалення значної частоти усього покриття. Особливо небезпечне скрите розповсюдження вогню порожнинами ендов та біля бортового елемента склепових покриттів, де закріплюються металеві затяжки горизонтального розпору. Під час втрати несучої здібності металевих затяжок склепове покриття на значній площі обвалюється, при цьому виникає горизонтальне зусилля розпору покриття, від дії якого можуть частково обвалюватися стіни будівель. Під час розповсюдження вогню порожнинами покриття важко визначити межі зони пожежі, а велика кількість диму створює великі труднощі проведення розвідки та оперативних дій під час гасіння пожежі. Під час горіння цих покриттів утворюються потоки розтопленого бітуму, що горить, вони стікають в ендови нахилами у середину будівель, підпалюють на своєму шляху спалимі речовини та матеріали, а також створює небезпеку особовому складу під час бойової роботи на пожежі. Дерев`яні покриття в умовах пожеж через 25-40 хв. з початку виникнення пожежі можуть обвалюватись, а велика кількість іскор та головешок розноситься повітряними потоками на великі відстані і утворюють нові осередки горіння.

Пожежі спалимих покриттів, що виготовлені по стальному профільному настилу. розповсюджуються швидко, при цьому розтоплена маса, що горить (розтоплена бітумна мастика та утеплювач) розтікається у середину будівель та підпалює на своєму шляху всі спалимі речовини та матеріали, конструкції та обладнання у цехах і складах.

Металеві навантажені конструкції покриття швидко втрачають свою міцність через 15-20 хв. і окремі їх ділянки або цілі прогони обвалюються.

Особливо швидко розповсюджується вогонь під час пожеж в цехах пофарбування, у фарбувальних та сушильних камерах, а також пофарбованими виробами на конвеєрах, де швидкість розповсюдження вогню може досягати 2,5 мхв. і більше. У цих умовах вогонь розповсюджується відкладаннями фарби у трубах систем вентиляції на покриття цехів, технологічним обладнанням, створюється сильне задимлення та висока температура.

Швидке розповсюдження вогню буває у цехах та ділянках термічної обробки виробів. Цьому сприяє наявність горючих рідин у гартувальних ваннах, можливість їх закипання та викиду із ємкостей, а також висока температура їх горіння та виникнення при цьому великої кількості диму. Під час пожеж у термічних цехах та на їх ділянках вогонь швидко розповсюджується конденсатом та відкладеннями у трубах систем місцевої вентиляції і може швидко перейти на освітлювальні ліхтарі та спалиме покриття. У термічних цехах та цехах гарячої обробки металів пожежі можуть виникати на системі подачі рідинного та газоподібного палива у нагрівальні печі. Під час пожеж може виникати розтікання та горіння палива, швидке задимлення приміщень та розповсюдження вогню у сусідні цехи та дільниці.

У складальних цехах і на ділянках складання вузлів та виробів швидкому розповсюдженню вогню сприяють працюючі конвеєри та транспортери, які переміщають значну кількість спалимих матеріалів у вигляді транспортерних стрічок, привідних пасків, мастильних матеріалів, виробів та ін. Вогонь зможе інтенсивно розповсюджуватись у каналах під конвеєрами, де проходять різні комунікації і спалимі відкладання мастил та інших горючих рідин і матеріалів.

На підприємствах металургійної промисловості великі та складні пожежі можуть виникати у мастилопідвалах та мастилотунелях. Цьому сприяє наявність великої кількості мастил у ємкостях, велика протяжність мастилопроводів, присутність контролюючого, регулюючого та пускового обладнання. Під час пожеж швидко вигоряють ущільнювальні матеріали на апаратах та арматурі, що призводить до розливу і розтікання горючих рідин підвалами та тунелями. Якщо витік масла здійснюється при робочому тискові із отвору за площею 1 см², то витрата його буде 25-30 лхв. Під час пожеж у маслопроводах із-за обмеженої кількості у них отворів швидко підвищується температура і через 20-30 хв. може досягати в об`ємі усього мастилопідвала 400⁰С. При цьому створюються умови розповсюдження вогню системами вентиляції, через шахти, люки, а також шляхом прогріву конструкцій та комунікацій. Крім цього продукти горіння з мастилопідвалів та маслотунелів розповсюджуються у цехи, створюючи небезпеку людям і утруднюючи оперативні дії підрозділів з гасіння пожежі.

Складні пожежі на об`єктах металургійної промисловості виникають на закритих галереях подачі коксу, шихти та іншого призначення. Горизонтальні та, особливо, галереї, що розміщені під нахилом, бувають значної довжини. Конструкції галерей, що несуть навантаження, виготовлені із сталі або залізобетону, а спалиме навантаження у них досягає 20-30 кгм² і більше. Під час виникнення пожеж вогонь швидко розповсюджується уверх галереями. Цьому сприяють потоки нагрітого повітря та диму, що рухаються уверх галереями і створюють умови на своєму шляху для швидкого розповсюдження вогню. В умовах пожеж галереї можуть обвалюватись через 15-20 хв. після виникнення пожежі.

На підприємствах машинобудівної та металургійної промисловості, особливо у цехах лиття чорних та кольорових металів, часто обладнують високостелажні механізовані склади, що характерні інтенсивним розповсюдженням вогню з моменту виникнення пожеж. Цьому сприяє наявність горючих матеріалів, таких як упаковка, мастила, які використовують при консервації виробів, дерев`яні піддони, а також вироби з пластмас та ін. Наявність різного за фізико-хімічним складом пожежного завантаження зумовлює великі швидкості його вигоряння та виділення при цьому великої кількості токсичних речовин. Достатня кількість повітря для горіння, а також велика висота та навантаження стелажів зумовлює високі швидкості розповсюдження вогню уверх стелажами. Швидкому розповсюдженню вогню та великому вигорянню матеріальних цінностей сприяє щільне розміщення контейнерів та піддонів, де зберігаються вироби, а також мала ширина технологічних походів між стелажами. В умовах пожежі у цих складах виникає висока температура, внаслідок якої через 8-10 хв. з початку пожежі може бути часткове або повне обвалення та деформація металевих стелажів. Обвалення стелажів з контейнерами різко ускладнює обстановку на пожежі та створює додаткові труднощі особовому складові під час гасіння пожежі.

3. Аналіз пожежної небезпеки технологічного процесу виробництва на ЗАТ «ПМЗ»

3.1 Характеристика пожежної небезпеки технологічного процесу

Технологія виготовлення готової продукції на ЗАТ «ПМЗ» включає ряд виробництв, що характеризуються підвищеною пожежною небезпекою:

- фарбувальне

- термічне

- зварювальне

- ковально-пресове

- ливарне

- холодної обробки металів

Серед вищеперелічених виробництв найбільшу пожежну небезпеку викликає фарбувальне виробництво.

Технологічний процес фарбувального виробництва містить у собі наступні операції

- знежирення фарбувальних поверхонь, в яких застосовуються наступні рідини: сольвент Т.сп. - 36⁰, розчинники - 643 - Т. сп. - 13⁰С, Р-4 Т. сп. -15⁰С, уайт-спірит - Т. сп. - 43⁰С, газ - Т. сп. -53⁰С.

- ґрунтування знежирених поверхонь, ґрунтовки: ТОР-019-Т сп. 35-49⁰С, ФЛ-03ДО Т.спалах. 35-49⁰С.

- фарбування поверхонь, емалі ЛЗР і ГР - Т. сп. 36-52⁰С, фарба АС-182 т. Тсп.29⁰С.

- Термічне виробництво.

- Зварювальне виробництво.

Ці роботи є найбільше пожежонебезпечні.

- Ковально - пресове виробництво.

- Ливарне виробництво.

- Виробництво холодної обробки металів.

Підприємство містить у собі верстатний парк різного призначення від токарно-гвинторізочних до верстатів з числовим програмним керуванням.

Опис технологічного процесу.

Листове залізо поступає зі складу у пресовий цех. У цеху при допомозі пресових станків видавлюються деталі визначеної форми. Потім деталі, які потрібно збирають, зварюють на 2-ому поверсі збирального цеху, підвішують на конвеєр і підіймають на 4-тий поверх для фарбування. По прибутті на 4-тий поверх їх знімають. Фарбування деталей виконується за допомогою підвісного конвеєру, який рухається зі швидкістю 1,58 м/хв. Деталі електромашинами підвозяться до міста їх навішування на лінію фарбування. По конвеєру деталі відправляються в агрегат хімічної обробки.

Агрегат хімічної обробки під фарбування

Технологічне призначення цього агрегату є хімічна обробка листових кабін для водіїв тракторів перед фарбуванням методом електроосадження.

Знежирення (попереднє знежирення) проводиться:

Тривалістю операції: 1,5 хв.

З температурою: 70-80°С

Тиск у струмінній системі: Р = 1,5 атм

Хімікат: алколічний засіб знежирення марки KM-I

Концентрація розчину: 2-2,5%

Величина «рН»: 10,5-11,5

Промивання гарячою водою

Тривалістю: 0,75 хв,

З температурою: 55-60°С

Тиск у струминній системі: 1,5 атм

Доповнюється кількостю свіжої води: 10 л/м²

Фосфатування за допомогою фосфату цинку відбувається

Тривалістю: 2,5 хв.

З температурою: 6О-65°С

Тиском у струмінній системі: 1,5 атм

Хімікат: алкалічний засіб знежирення марки KM-I

Концентрація розчину: 2-2,5%

Величина «рН»: 10,5-11,5

Промивання гарячою водою

Тривалістю: 0,75 хв.

З температурою: 50-60°С

Тиск у струминній системі:1,5 атм

Доповнюється свіжою водою у кількості: 10 л/м²

Пасирування

Тривалістю: 0,75 хв.

З температурою: 40-50°С

Тиск у струмінній системі:1,5 атм

Хімікат: Ангідрид хромової кислоти /СгОз/

Концентрація: 0,05 г./л.

Промивання демінералізованною водою

Тривалістю: 1 хв.

Тиск у струминній системі:1,5 атм

З температурою: температура навколишнього середовища.

Доповнюється свіжою водою у кількості: 10 л/м².

Тунель просушки призначається для видалення з поверхонь виробів води, що пройшли через агрегат хімічної обробки:

Тривалістю просушки: 6 хв.

З температурою просушки: 100-120°С (це температура повітря).

Просушка здійснюється під спільним механічним і термічним впливом гарячого повітря, що вступає в простір просушки через відповідні сопла. Управління роботою тунелю просушки, а також його контроль проводяться в центральному залі управління, при чому регулювання температури відбувається автоматично.

Якщо обслуговування технологічного устаткування з якої-небудь причини припиняється на невеликий час, то тунель просушки далі працює без будь-якого виміру в режимі. У таких випадках диспетчер повинний вирішити - з урахуванням часу «простою» - коли потрібно припинити роботу тунелю просушки.

Якщо виникає перебій у роботі вентиляторів вентиляції або повітряобміну у роботі топки, це може призводити до скорочення температури. У таких випадках технологічний конвеєр далі працює, але диспетчер повинний вжити заходів у залі керування з метою усунення дефекту.

Тунель просушки не вимагає особливого відходу з технологічної точки зору, крім механічних пристроїв і електроапаратури.

Тунель охолодження

Технологічне призначення цього вузла - у ньому олоджуються до відповідної температури - перед фарбуванням тракторні кабіни, що нагрілися в тунелі просушки.

Тривалість охолодження: 4 хвилини.

Температура виробів після охолодження - вище на 10 ⁰ С температури навколишнього середовища.

Для охолодження передбачені наступні вентилятори:

6 відцентрових вентиляторів із продуктивністю 10 000 м³/година, і 1 вентилятор продуктивністю 20 000 м³/година (у вибухонебезпечному виконанні типу VL 60L/UA 800 R-S).

Фарбування здійснюється ручним шляхом.

Технологічне призначення цієї камери фарбування полягає в тому, що в ній наноситься ручним шляхом розпиленна фарба на внутрішні поверхні виробу.

Продуктивність фарбування:

(Внутрішні поверхні + 30% зовнішніх поверхонь): 440 м²/годину

Фарби, що наноситься: 50 гк/годину

Марка фарби: АС-182

Робоча в'язкість фарби по ВЗ-4: 25 сек.

Зміст нелетучих речовин: 45%

Питома вага: 0,95 г./см³

Природне сушіння перед випалюванням краскопокриття, макс.: 10 хв.

Тривалість сушіння при I60°C: 20 хв.

Поверхнева напруга фарби макс.: 33 дин/см

Макс. розміри часток фарби: 20 мікрон.

Утворення осаду за добу, макс.: 2%

Температура запалення розчинника повинна перевищити мінімально на 2 ⁰С максимальну температуру атмосфери в цеху.

Згідно з даними, отриманим від підприємства призначений для застосування розчинник має позначення «PEH-1», склад якого:

80% сольвенту або уайт-спіриту 20% етилцеллосольвенту домішка після розведення, 2% диетиламіна

Величина макс. концентрації: 100 мг/м³

Нижня межа вибухонебезпечної концентрації: 2 г/м³.

Краскорозпилюючий засіб:

Тип: «Констант CHG-1»

Кількість -2 шт.

При фарбуванні розпилюючим засобом типу «Констат» у середньому 70% фарби попадає на поверхні, що фарбуються, а 30% - що залишилося в камері - випаровується постійно.

З обліком викладеного вище кількість парів розчинника, що виділяється в камері постійно і потрапляє відтіля через вентиляційну систему даної камери, не попадають у вентиляційну систему тунелю природного сушіння.

Сушіння краскопокриття.

Тривалістю сушіння: 30 хв.

З температурою: 160 ⁰С

Для нагрівання сушильного тунелю служать 4 газових горелки типу «Мексон - Суенпек 450».

Тунель охолодження

Технологічне призначення цього вузла - охолодження до відповідної температури тракторні кабіни, що нагрілися в тунелі просушки.

Тривалістю охолодження: 4 хвилини.

Температура виробів після охолодження - вище макс. на 20 ⁰ С температури навколишнього середовища.

Для охолодження передбачені наступні вентилятори:

6 відцентрових вентиляторів із продуктивністю 10 000 м³/годину, і 1 вентилятор продуктивністю 20 000 м³/годину (у вибухонебезпечному виконанні типу VL 60L/UA 800 R-S).

У зв'язку з вище викладеним необхідно відмітити, що найбільш небезпечною ділянкою у технологічному процесі є ділянка фарбування. Тому що на цій ділянці використовуються рідини з найбільш пожежонебезпечними властивостями.

3.2 Оцінка пожежної небезпеки технологічного процесу

Аналіз пожежної небезпеки і захист технологічних процесів виробництв здійснюється поетапно. Він містить у собі вивчення:

- пожежонебезпечних властивостей речовин, що обертаються в технологічних процесах;

- виявлення можливих причин утворення у виробничих умовах горючого середовища, джерел запалювання і шляхів поширення пожежі;

Після ретельного вивчення технології виробництва по технологічному регламенту та проектним матеріалам визначаються апарати, у яких міститься легкозаймисті і горючі рідини, горючі гази і здрібнені тверді речовини і матеріали. Встановлюється, які саме речовини та у якій кількості беруть участь у технологічних процесах; при цьому складається повний перелік пожежонебезпечних речовин і дається оцінка їх пожежної небезпеки. До пожежонебезпечних відносяться речовини і матеріали, властивості яких яким-небудь чином сприяють виникненню і розвитку пожежі. Лакофарбова промисловість випускає різноманітні лаки, фарби, емалі і допоміжні склади.

Лакофарбові матеріали повинні мати гарну прилипаємость (адгезію), робочу в'язкість, розливну здатність, швидку висихаємість, малу токсичність і знижену вогненебезпечність. Захисні плівки лакофарбових матеріалів повинні володіти механічними властивостями: твердістю, малої стираємістю, міцністю на розрив, пластичністю, малою проникністю, гнучкістю, стійкістю до впливів навколишнього середовища.

Вибір лакофарбового матеріалу для фарбування тих чи інших виробів залежить від їхнього виду і характеру середовища, у якій вони будуть експлуатуватися. Для забезпечення тривалого захисту виробів від навколишнього середовища лакофарбовою промисловістю випускаються лаки і фарби стійкі до різних середовищ: термостійкі, атмосферостійкі, електроізоляційні і спеціальні.

Вихідними продуктами для одержання лакофарбових матеріалів є: плівкостворювачі, пластифікатори, розчинники і розріджувачі, пігменти, наповнювачи, сикативи.

Відповідні суміші зазначених речовин дають можливість одержати: лаки - розчини плівкоутворювальних речовин у летучих органічних розчинниках; фарби - суміші розчинників, плівкоутворювачів і тонко здрібнених нерозчинних пігментів; емалі-суміші лаків (масляних, нитроцеллюлозних і ін.) і пігментів.

Плівкоутворювачі. Плівкоутворювачами називають речовини, здатні створювати на виробах тонку і щільну захисну плівку. У якості плівкоутворювачів використовують масла, природні смоли, штучні (синтетичні) смоли й ефіри целюлози.

У виробництві оліф і (на її основі) маслених лаків і фарб значне місце займають рослинні масла, що по здатності до висихання підрозділяють на: висихаємі льняні, конопельне, перилове (з насінь рослини перили), тунгове (з насінь тунгового дерева); полувисихаючі-макові, горіхове, соняшникове, бобове; що невисихають (висихають лише при додаванні сикативів) - маслинове і бавовняне. У ряді випадків після спеціальної обробки застосовують і інші масла, наприклад касторове, талове і риб'ячі жири.

Найважливішою складовою частиною лаків є різноманітні смоли: звичайні-копали, шелак, каніфоль, суміші смол з іншими продуктами; штучні, отримані в результаті реакцій конденсації і полімеризації. До конденсаційних смол відносяться фенолоформальдегидні, мочевиноформальдегидні, меламіноформальдегідні, підлоги ефірні (алкидні) і епоксидні. До полімеризаційних смол відносяться полівинілхлоридні, первинілхлоридні, частки акрилові, полістирольні й ін. На основі штучних смол виготовляють велика кількість лаків і емалей. Для готування нітролаків використовують нітроцеллюлозу

Для готування аеролаків і ізоляційних лаків застосовують ацетилцелюлозу, для водостійких лаків і емалевих фарб - ацетобутиратцеллюлозу і для електроізоляційних лаків - етилцелюлозу.

Пластифікатори. Лакові плівки, приготовлені з застосуванням нітроцелюлози, мають ряд недоліків: крихкість, погану прилипаємість до металевих поверхонь. Для усунення зазначених недоліків у нітролаки вводять речовини (пластифікатори), що повідомляють плівкам м'якість і еластичність.

Пластифікатори підрозділяють на дві груп: пластифікатори, що володіють здатністю розчиняти ефіри целюлози при нормальній чи підвищеній температурі (ефіри фталевої і фосфорної кислот), пластифікатори, що не розчиняють ефіри целюлози (касторове, льняне й інші олії).

Розчинники і розріджувачі. Розчинники є однієї з найважливіших складових частин лаків. Їх застосовують для розчинення плівкоутворювачей для того, щоб лакофарбовий матеріал можна було нанести тонким шаром на виріб, що офарблюється. Розчинник після фарбування повинний випаровуватися, а розчинене в ньому речовин-утворити на поверхні щільну блискучу плівку. Розчинник після зникнення не повинний залишати нелетучий залишок, крім того, він повинний мати визначену швидкість випару. Як розчинники застосовують:

бензин-легкий, середній і уайт-спірит, у яких добре розчиняються всі олії; уайт-спірит є основним розчинником лаків і оліф;

ароматичні вуглеводи - бензол, толуол, ксилол, сольвент-нафта і кам'яновугільний сольвент;

скипидар, застосовуваний як основний розчинник масляних лаків, він також добре розчиняє багато смол;

спирти-етиловий, бутиловий, аміловий, що є гарними розчинниками масла і смол. Вони знаходять широке застосування для готування різноманітних спиртових лаків;

ефір-етиловий ефір, етилцеллозольв, мітилацетат, бутилацетат, етилацетат, амілацетат, що є гарними розчинниками при виробництві лаків на основі ефірів целюлози. Вони також добре розчиняють багато смол, жири й олії;

кетони-ацетон, метилетилкетон, застосовувані для розчинення ефірів целюлози, смол і олій.

Розріджувачами називають рідини, що не розчиняють плівкоутворювача, але розбавляють склад до робочої консистенції. За своїми фізико-хімічними властивостями розріджувачі мало відрізняються від розчинників.

Для одержання розчинника, що найкраще підходить для того чи іншого лакофарбового матеріалу, нерідко змішують кілька речовин у визначеному співвідношенні.

Пігменти і наповнювачі. Пігментами називають сухі фарби, нерозчинні в маслах, лаках і лакових розчинниках. Вони додають виробу потрібне фарбування і впливають на поліпшення якості лакофарбового покриття.

Пігменти підрозділяють на природні і штучні, мінеральні й органічні (білила цинкові, литопон, охра палена, сурик свинцевий, крон цинковий, ультрамарин, окис хрому, лазур масляна й ін.).

Наповнювачами називають нерозчинні мінеральні речовини, що додаються в лакофарбові матеріали (тальк мелений, каолін, азбестовий пил і волокно, слюда мелена, діатоміт, мелений пісок, пилоподібний кварц і ін.).

Сикативи являють собою металеві солі жирних кислот, що використовуються у виді розчинів в уайт-спіриті для прискорення сушіння масляних і синтетичних лаків і фарб. Сикативи у виді розчинів додають у фарби (5-8%) і в лак (10%). Кращими сикативами є речовини, до складу яких входять кобальт, марганець, свинець, цинк, калій. Найбільше поширення знаходять сикативи: свинцово-марганцевий світлий №63, свинцово-марганцевий темний №64, сикатив світлий №1 і ін.

Складові частини лаків, фарб, емалей і допоміжних продуктів дають можливість одержати великий асортимент лакофарбових матеріалів, що у залежності від виду плівкоутворювачів поділяють на наступні основні групи: бітумні лаки й емалі, олійні фарби й емалі, гліфталеві емалі, мочевиномеламино-формальдегідні лаки й емалі, пентафталеві лаки й емалі на основі фенолоальдегідних смол, емалі на основі вінілових смол, лаки й емалі на основі смоли СВХ-40, емалі і лаки на основі нітроцеллюлози (нітроемалі і нітролаки), емалі і лаки на основі кремнійорганічних смол, епоксидні емалі, нитроалкидно-епоксидні емалі, меламиноалкидні емалі.

Перед лакуванням (фарбуванням) металеві деталі і вироби очищають від продуктів корозії механічним чи хімічним способами і знежирюють промиванням чи розчинниками негорючими миючими складами.

Нанесення рідких ЛФМ на поверхні може здійснюватися: розпиленням (пневматичним, електростатичним, гідравлічним, аерозольним), зануренням, обливом, валиками, кистями, електроосадженням, електрополімеризації і т.д. У збиральному цеху використовують безповітряне гідравлічне розпилення фарби.

Безповітряне гідравлічне розпилення. При цьому способі фарбування ЛФМ подається до сопла розпилювача під високим тиском (4,0 - 25 мПа) і розпорошується без допомоги стиснутого повітря. Створення дрібнодисперсного смолоскипа досягається за рахунок різкого падіння тиску (до атмосферного) ЛФМ при виході його із сопла. ЛФМ може бути нагрітий до 40-100° С (безповітряне розпилення з нагріванням ЛФМ) і наноситися під тиском 4,0-10 мПа або мати температуру навколишнього повітря 18-25°С и наноситися під тиском 10-25 мПа (безповітряне розпилення без нагрівання ЛФМ, застосовуване в основному для захисних покрить).

Якість пофарбованої поверхні залежить від правильності вибору технологічних режимів нанесення ЛФМ (складу, в'язкості, робочого тиску). Продуктивність установок безповітряного розпилення в залежності від розміру сопла розпилювача складає 300-1200 г./хв.

Спосіб рекомендується для фарбування середніх, великих і особливо великих деталей і виробів I і II груп складності, характеризується незначними втратами ЛФМ і забезпечує покриття не вище IV класу.

У порівнянні з пневматичним розпиленням спосіб безповітряного розпилення має наступні переваги: на 20-35% зменшуються втрати на туманоутворення, унаслідок чого скорочується питома витрата ЛФМ; на 15-25% скорочується витрата розчинників на доведення складів до робочої в'язкості, тому що застосовуються більш грузлі системи; скорочується час фарбування й у 1,5-2 рази підвищується продуктивність праці завдяки можливості нанесення меншого числа шарів покриття.

Установки безповітряного розпилення виконуються у виді переносного або пересувного комплекту устаткування, що складає з фарбонагнітача, насоса, фарборозпилювача і шлангів, розрахованих на високий тиск. Спосіб вимагає тонкого перетирання пігментів (з частками розміром до 15 мкм), що входять до складу ЛФМ, призначених для нанесення безповітряним розпиленням. Інакше фарборозпилювачі швидко засмічуються, що нерідко приводить до відмовлення від використання цього методу. Схильність сопла фарборозпилювача засміченню зв'язана з його відносно малим розміром. Менший розмір еліптичного отвору сопла складає 0,2 мм.

3.3 Аналіз пожежонебезпечних властивостей речовин, що обертаються в технологічному процесі

Пожежна небезпека любого процесу визначається в залежності від пожежонебезпечних властивостей речовин, що використовуються у даному процесі.

Згідно з технологічною схемою в технологічному процесі фарбування використовуються пожежонебезпечні рідини властивості яких наведені у довідниках.

В процесі фарбування використовується грунтовка:

Ґрунт ФЛ-03К фенольно формальдегідна ґрунтовка, легкозаймиста речовина. Т. спал. 23 ⁰С; т. запал. 24 ⁰С; т. самосп. 416 ⁰С; темп. межі розповсюдження полум'я нижня. 21 ⁰С; верх. 45 ⁰С.

Для визначення небезпеки лакофарбних матеріалів необхідно знати фізико-хімічні властивості самих пожежонебезпечних компонентів - розчинників. Для виготовлення лакофарбного матеріалу використовуються розчинники:

Сольвент, легкозаймиста рідина. Густина 867 кг/м³. Т спал. 31 ⁰С, т.запал. 36 ⁰С, т. самосп 488 ⁰С, нижня концентраційна межа розповсюдження полум'я 1,0% (об.), мінімальна енергія запалювання 0,45 мДж.

Уайт-спірит, легкозаймиста рідина. Молярна маса147; густина 760-790 кг/м³; межі викіпання 140-200 ⁰С; lg p=7.13623-2218.3/(273.15+t) при 20-80 ⁰С, у воді не розчинюється, Т спал. 33-36 ⁰С (з.т.), 43 ⁰С (о.т.), т. запал. 47 ⁰С, т. самосп. 250 ⁰С, концентраційні межі розповсюдження полум'я 0,7-5,6% (об), температурні межі розповсюдження полум'я нижня. 33⁰С, верх. 68 ⁰С, норм швидкість розповсюдження полум'я 0,52 м/с, мінімальна енергія запалювання 0,33 мДж при 70 ⁰С.

Емаль ХВ-518 захисного кольору (ТУ 6-10-966-75) легкозаймиста рідина, склад у%(мас.) сухий залишок 39, летуча частина: бутилацетат 12, ацетон 26, сольвент 62. Т спал. -2⁰С, т. запал. -2⁰С, т. самосп. 516⁰С, температурні межі розповсюдження полум'я: нижня. менш -8⁰С, верх. 4⁰С.

Емаль МЧ-123 зелена, легкозаймиста рідина, розчинник: суміш кисню з етилцеллозольвом у відношенні 1:1. Т спал. 8⁰С, т. запал. 11⁰С, т. самосп. 446⁰С, темп. межі розповсюдження полум'я: нижн. 7⁰С, верх 31⁰С.

Емаль АС-182 жовта (ГОСТ 19024-73), легкозаймиста рідина. Склад, %(мас.): нелетучі 51, ксилол 49. Т спал. 31⁰С (з.т.), 37⁰С (о.т.), т. запал. 40⁰С, т. самосп. 505⁰С, темп. межі розповсюдження пол.: нижня. 25⁰С, верх. 53⁰С.

Виходячи з аналізу пожежонебезпечних властивостей речовин самою низкою температурою само спалаху має уайт-спірит. При попаданні на робочі поверхні з високою температурою він може спалахнути і викликати пожежу. Тому уайт-спірит являється самою небезпечною речовиною.

3.4 Аналіз можливості утворення горючого середовища

Вивчаючи пожежну небезпеку технологічного обладнання та апаратів, поперед всього потрібно з'ясувати можливість створення горючого середовища всередині апарату. Для рідких речовин причини та умови створення горючого середовища можуть бути різними при рівних умовах. Апарати з горючими речовинами різні по виконанню і як правило мають визначений вільний об'єм, рідини які знаходяться в апаратах в холодному та нагрітому стані при різному тиску. Тому що рідини мають властивість випаровуватися при різній температурі, то вільний простір закритих апаратів поступово насичується парами. При присутності в цьому просторі повітря, пари рідини змішуються з ними, можуть створювати горючі суміші. Концентрація насичених парів рідини залежить від температури, тому у пароповітряним об'ємі закритих апаратів горюча суміш парів створюється у визначених температурних інтервалах нагріву рідини, котрі називаються температурними межами займання. Таким чином внутрі апаратів з горючими рідинами горюча суміш може утворюватись при таких умовах:

- присутність пароповітряного простору;

- рідини робоча температура лежить у інтервалі між верхнім та нижнім межами займання.

Якщо одно або дві умови відсутні, то пожежа внутрі апарату виникнути не може.

Після оцінки пожежовибухонебезпеки середовища у середині виробничих апаратів необхідно встановити причини та умови утворення горючої суміші в приміщеннях або на відкритих площадках. Пари рідини виходять з апаратів в приміщення або на відкриту площадку як при нормальній роботі так і при пошкодженні і аваріях апаратів. При цьому у містах виходу парів в приміщення можуть утворюватися вибухонебезпечні концентрації. Горюча суміш поза апаратами при нормальній роботі може утворюватися в результаті:

· існування в технологічному процесі апаратів періодичної дії (розчинники синтетичних смол, змішувачі, фільтри преси).

Апарати періодичної дії представляють велику пожежну небезпеку в порівнянні з апаратами неприривної дії.

· виходу парів з герметично закритих апаратів, працюючих з підвищеним тиском. Витікання відбуається у випадках нещільностях у швах, фланцевих з'єднаннях, арматурі, сальникових ущільненнях.

Вибухонебезпечні умови експлуатації апаратів з горючими рідинами та перегрітими парами визначають з виразу:

=0,9 (0,7-0,0021)=0,62811% (3.1)

=1,1 (5,6+0,0042)=6,16% (3.2)

визначаємо тиск насичених парів

кПа (3.3)

в апаратах з горючими рідинами тривалого зберігання та нагрітими рідинами концентрація парів наближається до насиченої, то б то

(3.4)

тому горюче середовище не утворюється.

Найбільшу небезпеку для виробництва виявляють пошкодження та аварії технологічного обладнання. При експлуатації апаратів можливі не тільки пошкодження прокладок, сальників, швів і т.д., але і пошкодження корпусу і навіть повне зруйнування апаратів з виходом назовні великої кількості рідини.

Припустимо, що внаслідок хімічної корозії в баці, куди заливають фарбу, утворився отвір через який виходе фарба. Діаметр цього отвору дорівнює 1,5 мм, надлишковий тиск в апараті дорівнює 0,25 мПа, пошкодження ліквідовано через 20 хв.

Кількість горючих речовин, що виходять назовні під час локальних пошкоджень апаратів, визначають за формулою:

=0,45*1,76*10^-5*20,36*760*1200=147,061 кг (3.5)

де т_л - кількість горючих речовин, що виходять назовні, кг;

- коефіцієнт витрати 0,45;

f - переріз отвору, через який горюча речовина виходить назовні, м² визначається за формулою:

f=(*d²_отв)/4=(3,14*0,0015²)/4=1,76*10^-5 м (3.6)

- швидкість витікання речовини через отвір, м/с;

_t - густина речовини при робочій температурі, кг/м³;

- тривалість витікання, с. Швидкість витікання рідини через отвір у корпусі апарата визначають за формулою:

=м/с (3.7)

де g=9,81 м/с² - прискорення сили ваги;

Н_прив - приведений напір в апараті, під дією якого відбувається витікання рідини через отвір (м), знаходять за формулою:

=(1,5*10^-5/760*9,81)+1=21,12 м (3.8)

де Р_р.н - надлишковий тиск середовища в апараті над поверхнею рідини, Па. (Р_р.н=Р_р-1*10⁵ Па, де Р_р - абсолютний робочий тиск середовища в апараті, Па); Н - висота стовпа рідини, м.

Об'єм баку в якому знаходиться фарба складає 60 л., то б то весь об'єм фарби вийде назовні і утвориться вибухонебезпечна концентрація.

Якщо у пошкоджених апаратах горючі речовини нагріті більше температури самоспалахування, то при виході назовні і взаємодії з повітрям вони спалахують.

Якщо ж вихідна речовина нагріта нижче температури само спалахування, але вище температури спалаху (для рідини), то неминуче станеться утворення горючих концентрацій парів та газів з повітрям і не тільки місцевих, але і в повному об'ємі приміщення або на території відкритих площадок.

3.5 Аналіз можливості виникнення джерел запалювання

Одною із необхідних причин виникнення пожежі є існування джерела запалювання з достатнім запасом теплової енергії і з достатньою температурою.

Під джерелом запалювання розуміють теплове джерело, яке має температуру вищу за температуру самоспалахування речовини і запасом тепла достатнім для нагрівання його до температури самоспалахування. Під виробничими джерелами запалювання потрібно розуміти такі джерела, існування або поява яких пов'язано з здійснюванням технологічних процесів виробництв.

Джерела запалювання у виробничих умовах дуже різноманітні як по природі своєї появи, так і по запасу існуючої в них енергії.

Вогневі ремонтні роботи: до них відноситься електрозварювальні, різні паяльні, ремонтні і монтажні роботи, пов'язані з нагріванням деталей и обладнання, вогневе напорошення полімерних матеріалів и т.д. Пожежна небезпека вогневих робіт обумовлена не тільки відкритим полум'ям, але і наявністю розжареного і розплавленого металу, іскор, розігрітих ділянок апаратів і трубопроводів.

В умовах виробництва небезпечне в пожежному відношенні зміни температури тіла в результаті проведення механічної роботи може створюватися в слідуючих випадках.

Іскри, які створюються при ударах твердих тіл розміри яких звичайно не перевищують 0.1-0.5 мм., а їх температура може бути до 1550^оС.

Сюди потрібно віднести:

· Іскри, які створюються при роботі інструментами ударної дії (молотків, ключей, зубил і т.д.);

· Іскри, які створюються при попаданні в машини ударно - центробіжної дії для здрібнювання, рихлення, апарати для перемішування і т.д.

· Іскри, які створюються при ударах рухомих механізмів о нерухомі частини машин хлопко прядильного виробництва и т.д.

Нагрівання тіл при терті:

· Перегрів підшипників, особливо ковзання в результаті порушення якості змазки, забруднення, перевантаження машин, перетяжки підшипників;

· Перегріви транспортних стрічок і привідних ременей в результаті буксирування (стрічки норій і транспортерів на мельзаводах).

В якості джерела запалювання може виступати теплові прояви хімічних реакцій це:

· Самоспалахуючі, та ті що самозапалюються при контакті з повітрям;

· Що спалахують при взаємодії з водою;

· Що спалахують при взаємодії один з одним;

· Що здатні до саморозкладення із спалахуванням при нагріванні або механічних діях над ними (наприклад, в ацетиленових генераторах можливо створення ацетиленидів, якщо в них є мідні деталі).

Теплові прояви електричної енергії можуть бути:

· Електричні дуги і іскри при короткому замиканні;

· Тепло, яке виділяється при перевантаженнях електричних сітей и машин;

· Тепло, яке виділяється в містах великих перехідних опорів;

· Іскри розрядів статичної електрики;

· Блискавки та іскрові розряди від дії атмосферної електрики;

Джерела запалювання, які зустрічаються в умовах виробництва, різноманітні по причинам появи, по природі і параметрам.

При аналізі пожежної небезпеки необхідно роздивлятись горюче середовище і можливі джерела спалахування в якісному і кількісному відношенням, виходячи із реальних умов ведення технологічного процесу. Перераховані приклади джерел запалювання характеризують тільки одну сторону пожежної небезпеки технологічного процесу, що розглядається. Друга сторона небезпеки, котра може привести до загибелі та травмуванню людей, великим матеріальним збиткам є шляхи розповсюдження пожежі.

3.6 Можливі шляхи поширення пожежі

Пожежа, яка почалася у цеху може прийняти великі розміри у результаті великої кількості легкозаймистих рідин у безпосередньої близькості біля фарбувальних ділянок. Полум'я може розповсюджуватися по пофарбованим поверхням, устаткуванню, вентиляційних повітропроводах, які не мають вогнеперешкоджуючи засоби. Розповсюдження можливе лакофарбних матеріалів, які осіли після розпилення на внутрішніх поверхнях камер, повітропроводах на конструкціях.

Вогонь по пофарбованим поверхням розповсюджується дуже швидко. Через декілька хвилин полум'я може охоплювати ділянки, які віддалені на десятки метрів від джерела займання.

Обмеження поширення пожеж забезпечується зменшенням чи виключенням горючого, припиненням подачі в зону горіння окислювача чи усуненням джерела тепла для підтримки горіння. Однієї з важливих мір у цьому напрямку є зменшення кількості горючих речовин, матеріалів і устаткування на робочих місцях, у цехах і на складах.

Для обмеження пожежі рекомендується зменшувати площу виробничих і складських приміщень поділом їхніми протипожежними стінами і перегородками зі строго розрахунковим дозуванням по ємності чи вазі збережених горючих речовин, що обертаються у виробництві, і матеріалів. Технологічні апарати з вогненебезпечними продуктами повинні розміщатися на визначеній відстані друг від друга чи при необхідності ізолюватися за допомогою розділових стінок, екранів і перегородок.

Місця перетинання воздуховодами чи конвеєрами протипожежних і інших глухих стін повинні мати захист у виді щитів, заслінок і водяних завіс з автоматичним дистанційним пуском при пожежі.

Необхідно влаштовувати протипожежні перешкоди в дверних і віконних прийомах, на можливих шляхах поширення пожежі.

Ефективним заходом обмеження пожежі є заміна сировини, розчинників, мастильних матеріалів менш вогненебезпечними речовинами, а також своєчасне видалення з цехів і апаратів виробничих відходів.

Цехи і склади з підвищеною пожежною небезпекою повинні забезпечуватися автоматичними засобами сповіщення про пожежу і його гасіння.

Виробничі трубопроводи і комунікації з наявністю рідких вогненебезпечних відходів повинні мати гідравлічні затвори з вогнеперешкоджувачами. Особливо слід відмітити, що швидкість розвитку пожежі та утруднення його гасіння сприяє розлив та розтікання горючих рідин.

4. Розробка ТА обґрунтування заходів з протипожежного захисту Механічно-збірного цеху ЗАТ «ПМЗ»

На підставі проведення аналізу відповідності діючим нормативним актам та з метою забезпечення умов по зменшенню можливості виникнення пожежі, покращення умов локалізації пожежі, забезпечення умов безпечної евакуації людей та матеріальних цінностей вважаю за необхідне провести такі конструктивні та пожежно-профілактичні рішення та запобіжні заходи:

§ опрацювати заходи пожежної безпеки на об'єкті;

§ забезпечити електросвітильники захисними ковпаками (п. 5.1.29 ППБУ);

§ виконати занулення або заземлення всього електрообладнання відповідно до вимог розділів ПУЕ (п. 5. 1. 32 ППБУ);

§ закрити з'єднувальні та відгалужу вальні коробки в приміщеннях кришками з негорючого чи важкогорючого матеріалу (п. 5.1.5. ППБУ);

§ вказати значення номінальної напруги біля електророзеток (п. 5.1.1 ППБУ);

§ виконати заміри опору ізоляції електромереж та заземлень з складанням протоколів (п. 6. 5. ПТЕЕС, ППБУ п. 5.1.34);

§ виконати перевірку працездатності зовнішнього протипожежного водопостачання з оформленням акту;

§ біля гідрантів встановити спеціальні покажчики ППБУ п. 6.3.1.11);

§ вивести сигнал про спрацювання автоматичної пожежної сигналізації на пульт централізованого спостереження Державної пожежної охорони;

§ організувати і проводити профілактичні огляди та планово попереджувальні ремонти електрообладнання і електромереж, а також своєчасне усунення порушень, які можуть привести до пожежі (ППБУ п. 5.1.38);

§ проводити технічне обслуговування пожежних кранів і перевірку їх на працездатність шляхом пуску води, з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування (ППБУ п. 6.3.2.6., п. 6.3.2.3);

§ відновити пожежні щити на території, в приміщеннях та забезпечити їх засобами пожежегасіння згідно з нормами належності:

вогнегасник - 2 шт., ящик з піском - 1 шт., гаки - 2 шт., сокири - 1 шт., лопата совкова - 1 шт., ломи - 2 шт., бочка з водою - 1 шт., відро пожежне (цеберка) - 1 шт.;

§ визначити порядок перевірки приміщень відключення електроприладів та електромереж після закінчення роботи;

§ визначити порядок організації та проведення протипожежних інструктажів навчання та перевірку знань з пожежно-технічного мінімуму (ППБУ п. 3.18 д. 2);

§ створити пожежний пост так як відстані від об'єкту підвищеної небезпеки до пожежної частини перевищує радіус обслуговування більше 2 км;

§ виконати з'єднання, відголудження електромереж електропроводів і кабелів за допомогою спайки, зварювання, опресовки чи затискачами (п. 5.1.7. ППБУ);

§ евакуаційні шляхи утримувати вільними нічим не загороджувати (п. 4.3.1.ППБУ);

§ забезпечити вогнегасниками наступні приміщення механічно-збірного цеху:

Ш фарбувальна ділянка - 2 шт. ОУ або ОП-3

Ш ділянка обезжирювання металевих деталей - 1 шт. ОУ або ОП-5

Ш механічно-збиральна ділянка - 2 шт. ОУ або ОП-5

Ш термічна ділянка 4 шт. ОУ або ОП-5

Ш випробувальна - 1 шт. ОУ або ОП-5

Ш ділянка гальваніки - 1 шт. ОУ або ОП-5

§ зробити перевірку вогнегасників або перезарядку (п. 6.4.20 ППБУ);

§ розробити та утвердити графік перевірки та очищення вентиляційного обладнання, результати перевірок занести в спеціальний журнал (п. 5.3.7. ППБУ);

§ приміщення цеху забезпечити спеціальними газоаналізаторами (п. 9.9. БН);

§ розробити наказ про режим паління на підприємстві в цеху (п. 4.1.21. ППБУ).

5. Прогнозування можливої обстановки пожежі в механічно-збірному цеху ЗАТ «ПМЗ»

5.1 Припущення про найбільш ймовірне місце виникнення пожежі

На основі вивчення оперативно-тактичних характеристик механічно-збірного цеху, з урахуванням його призначення, як об'єкта з наявністю горючого навантаження у вигляді технологічного обладнання, станків, мастильних матеріалів, а також проаналізувавши загальні дані про об'єкт, об'ємно-планувальні і конструктивні рішення: будівля корпусу II ступеня вогнестійкості (стіни і перегородки цегельні, покриття - залізобетонні плити, покрівля - шари руберойду по бітумній мастиці зі спалимим утеплювачем), 1-но виробничий поверх (2-х) поверхове розмірами 240 х 120 х 13 м, обладнано автоматичною системою виявлення і повідомлення про пожежу, внутрішнім протипожежним водопроводом, а також фактори що здійснюють вплив на обстановку пожежі, - вибираємо місце найбільш ймовірного виникнення пожежі, у результаті розвитку якого може скластися найбільш складна обстановка.

У нашому випадку приймемо, що в наслідку перегріву рідини у гартувальній ванні на технологічної лінії термічної обробки металів відбулося закипання, викид горючої рідини і загоряння технологічного обладнання, місць забруднення і розливу технологічного мастила, з наступним розвитком по технологічному обладнанню і вентиляційним каналам (ділянці термічної обробки). Пожежа може розповсюджуватися системами вентиляції, густина теплового потоку може впливати на міцність перекриття, залізобетонні ферми, колони, що сприяє поширенню вогню на. Місце можливого виникнення пожежі приймемо в середині на границі перегородки з західної сторони цеху (цех розмірами 50х20). У результаті розвитку пожежі вогонь може швидко поширитися по всіх ділянкам цеху та інших приміщеннях, може вийти на покриття.

Далі вогонь може розповсюджуватися конденсатом та відкладеннями у трубах по системах місцевої вентиляції, інженерним комунікаціям, шляхам евакуації на покриття будинку.

З огляду на можливу обстановку пожежі, продуктами згоряння будуть заповнені всі приміщення і шляхи евакуації. Крім того в місцях виникнення і поширення пожежі утвориться високий температурний режим. При цьому в небезпечних ситуаціях можуть оказатися люди, що знаходяться на ділянці. В результаті такої обстановки вони можуть бути відрізані вогнем і продуктами згоряння від шляхів евакуації.

5.2 Установлення вихідних даних для визначення розвитку пожежі

Установлення параметра швидкості розвитку пожежі (V_л).

По довідковим даним і аналізу пожеж з характерним пожежним навантаженням у виді горючих рідин, рідинного палива для нагрівальних печей, промастиленої продукції, спалимих оздоблювальних матеріалах, з урахуванням оперативно-тактичної характеристики цеху, а також особливостей розвитку пожежі (вогонь поширюється, як правило, горизонталі у бік віконних прорізів), лінійна швидкість поширення горіння на даній ділянці в середньому складе V_л= 1,2 м/хв.

Установлення приладів подачі і видів вогнегасних засобів, їхніх тактичних характеристик.

Виходячи з тактичних умов і вимог ТСДуНС для здійснення оперативних дій по гасінню пожежі в приміщеннях цеху і захисту, необхідно застосовувати міцні стволи, тобто лафетні і ручні стволи «А» (РС-70) із глибиною гасіння h=5 м. А для захисних дій ручні «Б» (РСК-50) із глибиною гасіння h=5 м. На гасіння пожежі в даних умовах доцільно використовувати воду і воду зі змочувачами з інтенсивністю подачі I_s= 0,2 л/см².

Установлення тимчасових показників, що характеризують дії підрозділів і розвиток пожежі до його гасіння.

Час до повідомлення про пожежу (_д.с.) за умовами об'єкту, при наявності автоматичної системи виявлення і повідомлення про пожежу з урахуванням, що час виявлення складає не більш _виявл = 3 хв., а час повідомлення _повід = 1 хв., тоді:

_д.с.= _виявл.+_спов = 3+1=4 хв. (5.1)

Час збору і виїзду по тривозі (_зб.в.) по нормативах ПСП, з урахуванням на кількість виїздів пожежних машин, що знаходяться в оперативному розрахунку ППЧ-43 (1 отд.) не повинне перевищувати однієї хвилини, отже _зб.в.= 1 хв.

Час оперативного розгортання (_б.р.) з установкою пожежних машин на найближчі гідранти і подачею ствола ланкою ГДЗС, відповідно до нормативів ПСП і вимогам ТСДуНС приймаємо _б.р.= 4 хв.

Час прямування (_прям.) підрозділів до місця виклику в умовах Полтавського гарнізону й об'єкта, з урахуванням того, що ППЧ-43 знаходиться на об'єкті і розташована на відстані до корпусу залізничних підшипників до 1 км, а середня швидкість руху пожежного автомобіля приймається V_рух= 40 км/год, складає:

_прям= l60/V_рух= 1,560/40 = 3 хв. (5.2)

Установлення підрозділів, що прибувають по автоматичному виклику на об'єкт, з урахуванням часу прямування.

Відповідно до гарнізонного розкладу, по першому повідомленню, на пожежу висилаються підрозділи по виклику №3 у кількості (див. табл. 5.1.).

Таблиця 5.1. Виписка з розкладу виїзду

5.3 Визначення основних геометричних параметрів пожежі для оцінки можливої обстановки

Розрахунок максимально можливої площі пожежі.

а) на другій хвилині з моменту виникнення пожежі:

час вільного розвитку пожежі _віл= 2 хв.;

визначаємо шлях пройдений фронтом пожежі:

R²_п= 0,5 V_лвіл. 0,51,22 = 1,2 м; (5.3)

наносимо R²_п на схему в масштабі, пожежа розвивається за круговою формою і не виходить за межі огороджень;

визначаємо площу пожежі:

S_п= R²= 3.141,2= 4,5 м²; (5.4)

у ППЧ-43 через 3 хв. Надходить виклик про пожежу.

б) на 7-й хвилині з моменту виникнення пожежі _віл= 7 хв.:

R⁷_п= 0,5 V_лсв.= 0,51,27= 4,2 м, (5.5)

наносимо R⁷_п на схему в масштабі, пожежа продовжує поширюватися за круговою формою,

S⁷_п = R²= 3.141,2= 21,2 м²; (5.6)

на пожежу прямують підрозділи по виклику №3.

в) на момент уведення сил і засобів 1-м підрозділом ДПЧ-40:

_віл^I = _д.с.+ _зб.в.+ _прям+ _б.р.= 4+1+3+4= 12 хв, (5.7)

R¹²_п= 0,5 V_л10+ V_л(_віль^I-10)= 51,2+1,22= 8,4 м; (5.8)

наносимо R¹²_п на схему в масштабі, пожежа досягає обмежень і поширюється за прямокутною формою,

S¹²_п = а 2у = 1528,4= 252 м²; (5.9)

прогнозуємо обстановку, з урахуванням на те, що пожежа обмежена конструктивними елементами (стінами), а її інтенсивний розвиток відбувається в східному напрямку, тоді площа гасіння:

S _гас= ah= 155= 75 м². (5.10)

Для локалізації пожежі в даному випадку, користуючись розрахунком і тактичними умовами здійснення оперативних дій, виходячи з вимог БСПО, необхідно подати стволів «А»:

N _ств.А^гас= Q_потр.^гас/ Q_ств.А = S_гасI_s/ Q_ств.А= 75_.0,2/7,4 2 ств. А, (5.11)

тому, що фронт пожежі поширюється в одному напрямку, то для його гасіння (локалізації) приймаємо 2 ств. А.

Висновок. Перший підрозділ ППЧ-43, що прибув на пожежу у складі одного відділення на АЦ локалізувати пожежу не зможе, тому що не в змозі подати таку кількість стволів, тим більше необхідно виконувати й інші види робіт.

Для повної локалізації пожежі з подачею стволів по фронту ланками ГДЗС буде потрібно мінімум 2 відділення на АЦ.

Максимально можливу площу пожежі в термічному цеху корпусу залізничних підшипників необхідно приймати не на момент зосередження сил і засобів по виклику №2, а на момент подачі стволів по фронту горіння з урахуванням організації захисних дій і рятувальних робіт. Цю задачу можуть вирішити підрозділи, що прибули на пожежу по виклику №2.

г) на момент уведення сил і засобів підрозділами, що прибули по виклику №2:

_віл^II = _д.с.+ _зб.в.+ _прям^II+ _б.р.^II = 4+1+5+6= 16 хв, (5.12)

R¹⁶_п= 0,5 V_л10+ V_л(_віл^II-10)= 51,2+1,26= 13.2 м; (5.13)

наносимо R¹⁶_п на схему в масштабі, пожежа розвивається за прямокутною формою в одному напрямку,

S¹⁶_п = ау=15(8,4+13,2)=324 м²; (5.14)

прогнозуємо обстановку:

З урахуванням на те, що поширення фронту пожежі в термічному цеху відбувається в двох напрямках, тобто горіння поширюється по ширині приміщення огородженого стінами в у сусідні приміщення, тоді площа гасіння:

S_гас= 2ah= 2155= 150 м^2. (5.15)

Для локалізації і гасіння пожежі в даному випадку, користаючись розрахунком і тактичними умовами здійснення оперативних дій, виходячи з вимог ТСДуНС, необхідно подати стволів «А»:

N _ств.А^гас= Q_потр.^гас/ Q_ств.А = S_гасI_s/ Q_ств.А= 1500,2/7,4 4 ств. А, (5.16)

тому, що пожежа поширюється в двох напрямках, то для її локалізації і поетапного гасіння приймаємо 4 ствола А.

Висновок. У такому випадку загальна кількість стволів для локалізації і гасіння пожежі дорівнює 4-м стволам А. Максимальну площу пожежі варто прийняти на момент зосередження сил і засобів, що прибули по виклику пожежа №2. Розвиток пожежі покажемо на рис. 5.1.

S² _п = 4,5 м² S⁷_п = 21,2 м² S¹²_п = 252 м² S¹⁶_п =324 м²

Рис. 5.1. Схема розвитку пожежі

5.4 Розрахунок сил і засобів для гасіння пожежі МЗЦ ЗАТ «ПМЗ»

Як відомо, локалізація пожежі настає в момент зосередження сил і засобів які прибули по виклику №2, при максимальній площі пожежі _П = 324 м², площі гасіння _гас = 150 м² і введенні стволів по фронту поширення горіння.

При гасінні пожежі, у наведеному варіанті, необхідно буде виконувати різні види бойової роботи. У першу чергу організувати розвідувальні пошуково-рятувальні роботи, спрямовані на повну безпеку й евакуацію людей з небезпечних приміщень. Подати стволи для захисних дій і можливого гасіння в місця можливого поширення пожежі. Зробити контрольні розкриття комунікацій з метою виявлення схованих вогнищ горіння, а також інші види робіт, спрямовані на успішне виконання основної оперативної задачі пожежно-рятувальних підрозділів на пожежах і ліквідаціях НС.

Отже, зробимо розрахунок сил і засобів для гасіння пожежі на основі якого розробимо рекомендації з організації оперативних дій і складемо план пожежегасіння.

Визначаємо кількість стволів для гасіння пожежі:

ствола «А», (5.17)

тому що пожежа поширюється в двох напрямках приймаємо 4 ствола «А» (по два ствола на кожнім напрямку) для її локалізації і поетапного гасіння.

З розрахунків фізичних параметрів видно, що робота ствольщиків буде здійснюватися при достатньо високій температурі. В результаті інтенсивного газового обміну, з урахуванням нейтральної зони задимлення необхідно подавати стволи ланками ГДЗС.

Разом: 4 ствола «А» (ГДЗС).

Визначаємо кількість стволів для захисних дій.

Згідно вимог ТСДуНС і тактичних умов, приймаємо:

2 ствола «Б» на захист і можливе гасіння на покриття;

2 ствола «Б» на захист і контрольні розкриття в сусідні приміщення.

Разом: 4 ствола «Б».

Знаходимо фактичну витрату води при подачі всіх стволів від пожежних машин:

на гасіння (локалізацію) пожежі:

л/с; (5.18)

на захисні дії і можливе гасіння:

л/с; (5.19)

загальний на гасіння і захист:

л/с. (5.20)

Разом: л/с.

Визначаємо необхідну кількість пожежних машин.

З урахуванням використання насосів пожежних машин на повну потужність, приймаємо наступну схему оперативного розгортання:

Відповідно до обраної схеми:

машини. (5.21)

Разом: (на ПГ).

Визначаємо граничну відстань по подачі стволів за раніше обраною схемою оперативного розгортання:

, (5.22)

- приймаємо 18 рукавів прогумованих, діаметром 77 мм по 20 м кожний.

Разом: метрів.

Висновок. Тому що найближчі вододжерела розташовані на відстані не менш 100 метрів, обрана схема оперативного розгортання задовольняє вимогам.

Перевіряємо забезпеченість об'єкта водою.

Водовіддача водопроводу при напорі в мережі 0.4 МПа складає: при діаметрі і виді мережі К-100 (кільцева, 100 мм), згідно довідника КГП таблиця 4.1., Q_МЕРЕЖІ = 65 л/с, найближчі ПГ №№1-3 і ПВ-2.

Сопоставимо витрати: Q^заг_ФАК = 44,4 л/с < Q_МЕРЕЖІ = 65 л/с.

Перевіримо відповідність наявності ПГ стосовно кількості машин установлених на ПГ:

N_ПГ = 5 > N_МАШ = 2.

Висновок. З огляду на, що витрата мережі перевищує витрату фактичний на гасіння, об'єкт цілком забезпечується водою від зовнішніх джерел протипожежного водопостачання, і для добору води - ПГ досить.

Визначаємо необхідна кількість особового складу для забезпечення оперативних дій.

Для визначення загальної чисельності особового складу скористаємося емпіричною формулою й орієнтованими нормативами (довідник КГП, с. 172):

(5.23)

Разом: чоловік.

Висновок. Для забезпечення основних дій необхідно задіяти близько 31 чоловік особового складу пожежно-рятувальних підрозділів. Крім подачі стволів на гасіння особовий склад забезпечує захисні дії, проводе пошуково-рятувальні, евакуаційні роботи в приміщеннях по закріплених оперативних дільницях.

Визначаємо потрібну кількість відділень:

Кількість відділень визначаємо з використанням коефіцієнта (у чисельнику) «4» тому що в оперативному розрахунку Полтавського гарнізону на озброєнні в основному знаходяться автоцистерни:

приймаємо 8 відділень (5.24)

Висновок. Таким чином для гасіння пожежі в цеху термічної обробки необхідно 8 відділень на основних пожежних машинах, тобто необхідно зосередити сили і засоби по виклику №3.

Визначаємо необхідність залучення пожежних підрозділів спеціального призначення, служб об'єкта, району, міста:

Для проведення робіт на висотах - АД-40 (130) Л22;

Для евакуації людей і роботи в штабі пожежегасіння - адміністрація й обслуговуючий персонал об'єкта;

Для організації зв'язку і освітлення на пожежі - підрозділ на АЗО;

Для тривалих робіт у задимленій зоні, і боротьби з димом - відділення на АГДЗС;

Для надання медичної допомоги потерпілим - 2 машини «Швидкої допомоги»;

Для відключення електроенергії і газопостачання - служби МІСЬКЕНЕРГО і МІСЬКГАЗ.

5.5 Рекомендації посадовим особам під час гасіння пожеж в МЗЦ ЗАТ «ПМЗ»

РЕКОМЕНДАЦІЇ К Г П

1. По прибуттю до місця пожежі особисто провести розвідку з метою організації гасіння пожежі та евакуаційно-рятувальних робіт із задимлених приміщень. За необхідністю включити до роботи ланки ГДЗС.

2. Відключити електроенергію.

3. Застосувати заходи для запобігання паніки.

4. Сповістити диспетчера управління водних мереж про підвищення тиску у міський водопровідній мережі. При достатньому тиску використовувати внутрішні пожежні крани.

5. Організувати роботу оперативного штабу (ОШ) пожежегасіння.

6. В першу чергу для безперебійної подачі вогнегасник речовин задіяти найближчі ПГ.

7. Організувати КПП (ГДЗС) по мірі задимленості поверхів, призначити відповідальну особу за безпеку праці.

8. Для охорони матеріальних цінностей і рукавних ліній викликати наряд міліції через чергового УВС.

9. Прийняти заходи по установленню причин пожежі, при наявності ознак підпалу або інших, забезпечити збереження речових доказів до прибуття слідчо-оперативної групи та ВПЛ.

РЕКОМЕНДАЦІЇ Н Ш

1. Застосувати заходів щодо відключення електроструму, для цього задіяти до роботи в ОШ обслуговуючий персонал.

2. За необхідності викликати до місця пожежі служби МІСЬКГАЗ, МІСЬКЕНЕРГО, ШВИДКУ ДОПОМОГУ, МІЛІЦІЮ.

3. Визначити безпечні місця евакуації людей, матеріальних цінностей та їх охорону.

4. Встановити зв'язок управління, інформації та взаємодії між КГП, НОД, НТ і КПП.

РЕКОМЕНДАЦІЇ Н Т

1. По прибутті до місця пожежі провести розвідку вододжерел, зустріч та розставлення техніки згідно плану.

2. Забезпечити використання пожежної техніки на повну тактичну потужність та безперебійну подачу вогнегасник речовин до місця пожежі.

3. Вести облік роботи техніки, рукавів, засобів подачі піни; скласти схему розставлення пожежної техніки на вододжерела та прокладки магістральних рукавних ліній.

4. Своєчасно готувати заміну ланок ГДЗС. За необхідністю призначити помічника начальника тилу.

БЕЗПЕКА ПРАЦІ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ОПЕРАТИВНИХ ДІЙ

· Рятування людей здійснювати згідно вимог ТСДуНС та Наказу МНС №312, як правило у супроводі пожежних-рятувальників; при загрозі людям у ході рятувальних робіт подавати стволи на шляхи евакуації.

· Рукавні лінії прокладати так, щоби вони не заважали роботі ствольщиків та евакуаційно-рятувальним роботам.

· Оперативні дії у задимлених приміщеннях проводити в ізолюючих протигазах у складі ланки не менш трьох чоловік.

· Висувні драбини встановлювати у простінках між вікон, якщо з них вибиває полум'я; при рятуванні людей по висувних драбинах організувати надійну страховку.

· Водіям заперечене без команди здійснювати або припинювати подачу вогнегасних речовин; переставляти автомобіль.

· Проінструктувати особовий склад працюючий на оперативних позиціях.

· Забезпечити місця видалення особового складу з небезпечних зон, установити сигнали відходу.

· Стежити за зміною обставин, поводженням конструкцій.

· При тривалому гасінні пожежі стежити за підміною і відпочинком особового складу.

6. Екологічні аспекти під час пожеж

Рішення раціонального використання землі при будівництві та перебудові промислових підприємств у великих містах веде до щільності їх забудови, збільшення поверховості, дообладнання будівельними матеріалами, що є в наявності. При такому будівництві застосовуються конструкції, виконані з негорючих матеріалів, такі як залізобетонні плити і колони, азбестобетонні плити. Обробка приміщень, знову побудованих будівель і споруд виробляється як горючими так і негорючими матеріалами різного вироблення. Як правило, цими матеріалами стають синтетичні і полімерні матеріали, а також у більшості випадків застосовуються різні фарби і лаки. До того ж технологічні процеси різноманітних виробництв на промислових об'єктах супроводжуються використанням пожежонебезпечних, токсичних та просто шкідливих матеріалів які оказують вплив на забруднення навколишнього середовища та життя людей а наслідки пожеж є шкідливими у двічі. Тому рішення проблем екології необхідно починати з виробництва будівельних і оздоблювальних матеріалів, пропонувати для застосування у технологічних процесах нові ліцензовані та більш екологічні речовини.

Так само варто пам'ятати про питання впливу на екологію і працівникам пожежної охорони при рішенні питань по гасінню пожеж. Застосування спеціальних засобів гасіння теж впливає на навколишнє середовище (піноутворювачі, змочувачі, порошки). Раціональне їхнє використання при гасінні пожеж дозволяє знизити забруднення екологічного середовища. Не обмежуючи раціональним використанням спеціальних засобів гасіння, необхідно шукати нові речовини, що мали б екологічно чистий склад і не впливали на результат гасіння пожежі.

Аналіз показує, що у всіх промислово важливих країнах існують об'єктивні передумови постійного збільшення числа пожеж, як у цілому по країні, так і по окремих галузях промисловості. Не є виключенням і Україна, де за останні роки число пожеж зросло. Матеріальні збитки збільшилися. Щодня в Україні відбуваються сотні пожеж і у вогні знищується величезна кількість матеріальних цінностей.

Таким чином, представлена якісна картина наслідків пожежі може служити передумовою для економічного аналізу небезпеки забруднення навколишнього середовища, що повинно позначитися на величині загального збитку, заподіяного пожежами.

Проаналізувавши основні аспекти забруднення навколишнього середовища тобто екологічної обстановки зупинимося на видах збитку що наносять пожежі і більш докладно розглянемо вплив і облік екологічного збитку, що має пряме відношення до розглянутих в даному дипломному проекті питань аналізу протипожежного захисту, та рекомендацій спрямованих в цілому на підвищення рівня пожежегасіння на заводі «ПМЗ». Розглянемо загальну класифікацію видів збитків від пожеж.

Таблиця 6.1. Класифікація видів збитку від пожеж

Зупинимося більш докладно на питаннях зв'язаних з екологічними втратами.

Екологічний збиток можливий у випадку, коли на підприємстві маються небезпечні для навколишнього середовища і життя людей речовини, що навіть не беручи участь у реакції горіння можуть потрапити в навколишнє середовище, що чревате катастрофою регіонального масштабу. Для заводу «ПМЗ» екологічний збиток зв'язаний, головним чином, з можливим виходом і виділенням токсичних речовин і газів.

Приведемо деякі токсичні речовини, що виділяються в процесі чи горіння, що містяться в продуктах згоряння, це:

сіроводень,

хлор,

ціаністий водень,

аміак,

вуглеводні, і інші.

Більшість токсичних речовин виділяється в результаті горіння матеріалів отриманих у процесі хімічних перетворень в умовах сучасних технологій. В основному термічній обробці металів, виготовлення пластмас, і при перегонці нафтопродуктів на хімічних виробництвах.

В даний час в Україні практично не ведуться дослідження в області оцінки екологічного збитку від впливу надзвичайні ситуації на навколишнє середовище. В основному, розраховується збиток від нормальної діяльності підприємства.

Роботи в цій області розпочаті в УкрНДІПБ МНС України, де розглядається збиток від пожежі на нефтепереробному комплексі малої потужності. Отримані результати оформлені у виді кінцевих співвідношень, зручні в розрахунках і легко можуть бути узагальнені і застосовні для випадку пожежі на інших підприємствах, у тому числі і заводі «ПМЗ». Хоча в цьому випадку прийдеться робити додаткові оцінки впливу на навколишнє середовище небезпечних речовин.

Загальні висновки

У дипломній роботі розглянута і вивчена оперативно-тактична характеристика Полтавського машинобудівного заводу ЗАТ «ПМЗ», проаналізована характеристика існуючого протипожежного захисту підприємства, а також проведено аналіз оперативно-службової діяльності підрозділу ППЧ-43 по охороні даного підприємства.

Обґрунтовано аналіз та оцінку пожежної небезпеки технологічного процесу підприємства, виконано перевірку протипожежного стану механічно-збірного цеху з аналізом особливостей виникнення та розвитку можливих пожеж. За результатами перевірки протипожежного стану цеху обґрунтовані та запропоновані заходи з протипожежного захисту механічно-збірного цеху заводу ЗАТ «ПМЗ»

Проведено прогнозування можливої обстановки при пожежі у механічно-збірному цеху заводу ЗАТ «ПМЗ» з розрахунками геометричних параметрів можливої пожежі, розрахунку сил і засобів, які є основою для розробки оперативної картки або плану пожежогасіння. Розроблено рекомендації посадовим особам при гасінні можливої пожежі.

Розглянуто екологічні аспекти впливу небезпечних факторів пожежі їхніх вторинних проявів, а також засобів гасіння на навколишнє середовище і життєдіяльність людини.

Розроблені в дипломній роботі рекомендації мають практичне значення і в цілому дозволяють поліпшити стан пожежної безпеки та пожежогасіння на підприємствах машинобудування та металургії.

Література

1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

2. Закон України «Про правові засади цивільного захисту», №1859-IV, 24 червня 2004 року.

3. Закон України «Про пожежну безпеку», №3747-XII, 17 грудня 1993 року.

4. Постанова КМУ від 14 листопада 2007 р. №1324 «Про затвердження Порядку розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища щодо пожежної безпеки»

5. Наказ МНС України №59 від 06.02.2006 року «Про затвердження Інструкція з організації роботи органів державного пожежного нагляду»

6. Наказ МНС України №312 від 07.05.2007 року «Правила безпеки праці в підрозділах МНС України».

7. Правила пожежної безпеки в Україні. Наказ МНС №126 від 19 жовтня 2004 року.

8. ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва». Держбуд України, Київ: 2003 - 69 С.

9. «Тимчасовий статут дій у надзвичайних ситуаціях. Частина ІІ (Гасіння пожеж. Органи управління, пожежно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту)» затверджений Наказом МНС від 07.02.2008 року №96.

10. Правила безпеки праці в органах і підрозділах МНС України. Наказ МНС України від 07.05.2007 р. №312.

11. Тимчасовий порядок організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служб МНС України. Наказ МНС України від 31.10.2008 р. №794.

12. Пожарная безопасность предприятий промышленного и агропромышленного комплекса: Учебник для пожарно-технических училищ / В.С. Клубань, А.П. Петров, В.С. Рябиков. - М.: Стройиздат, 1987. - 477 с.:ил.

13. СНиП 2.09.02-85* «Производственные здания».

14. Баратов Н.П., Корольченко А.Я. Справочник. Пожароопасность веществ и материалов и средства их тушения М.: Стройиздат. 1987 г.

15. Наказ МНС України від 23.07.2003 №251 «Про затвердження та введення в дію Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, Інформаційної картки про адміністративне правопорушення та Порядку заповнення інформаційної картки про адміністративне правопорушення».

16. Наказ МНС України від 21.10.2004 №130 «Про затвердження Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів».

17. Наказ МНС від 20.05.2009 р. №347 «Про затвердження Типового положення про пожежно-технічну комісію.

18. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №136 «Про затвердження положення про добровільні пожежні дружини»

19. Наказ МНС України від 24.12.09 №882 «Про затвердження Інструкції про порядок створення та організацію діяльності добровільної пожежної дружини (команди)»

20. Наказ МНС від 03.12.2007 р. №833 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою».

21. ДСТУ-Б.В.2.5-38: 2008 «Інженерне обладнання будинків та споруд. Улаштування блисківкозахисту будівель та споруд». Иванников В.П., Клюс П.П. Справочник руководителя тушения пожара. - М.: Стройизат, 1987. - 287 с.

22. Клюс П.П., Палюх В.Г., Сенчихін Ю.М., Пустовой А.С., Сировой В.В. Пожежна тактика: Підручник. - Харків.: Основа, 1998. -592 с.

23. Методичні рекомендації зі складання та використання оперативних планів і карток пожежогасіння. Наказ МНС України від 23.09.2011 №1021.