Обґрунтування комплексних заходів для недопущення травматизму і покращення умов праці в ТОВ "АФ Відродження" Любарського району Житомирської області під час вирощування кукурудзи на зерно

Работа из раздела: «Безопасность жизнедеятельности и охрана труда»

/

Дипломна робота

На тему:

“Обґрунтування комплексних заходів для недопущення травматизму і покращення умов праці в ТОВ 'АФ Відродження' Любарського району Житомирської області під час вирощування кукурудзи на зерно”

Реферат

Пояснювальна записка ______ с., в тому числі 11 табл. і 46 літературних джерел; 7 листів креслень.

Ключові слова: охорона праці, умови праці, кукурудза, управління, організація, механізатори, економічна ефективність, екологія.

В дипломній роботі презентовано аналіз виробничої діяльності ТОВ 'АФ Відродження', аналіз умов праці механізаторів, а також аналіз умов праці в цілому господарстві.

Розроблена енергозберігаюча технологія вирощування кукурудзи на зерно, що дасть змогу отримати урожай на рівні 50 ц/га.

Розглянуто організацію охорони праці на підприємствах агропромислового комплексу та нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці.

Розроблені вимоги охорони праці під час вирощування кукурудзи на зерно. Проаналізовані небезпеки під час вирощування та збирання кукурудзи і розроблені рекомендації для не уникнення даних небезпек.

Розробленні організаційно-технологічні заходи для покращення умов праці та зменшення травматизму.

Розроблений бізнес план для впровадження запропонованих заходів з охорони праці. Строк окупності запропонованих заходів складе 1,39 роки, приріст продуктивності праці для цілого господарства складе 9,5%.

Результати роботи рекомендовано впровадити в ТОВ 'АФ Відродження' Любарського району Житомирської області.

Зміст

• Вступ
• 1. Фінансово-господарська характеристика підприємства
• 1.1 Організаційна структура, спеціалізація та забезпеченість виробничими ресурсами ТОВ 'АФ Відродження' Любарського району Житомирської області
• 1.2 Аналіз стану охорони праці в ТОВ 'АФ Відродження'
• 2. Проектування комплексної механізації виробництва кукурудзи на зерно
• 2.1 Біологічні особливості вирощування кукурудзи на зерно
• 2.2 Програмування врожайності кукурудзи на зерно
• 2.3 Складання технологічної карти виробництва кукурудзи на зерно по енергозберігаючій технології
• 2.4 Розрахунок потреби в техніці, робочій силі та технологічних матеріалах
• 3. Організація охорони праці в підприємствах АПК
• 3.1 Загальні гарантії прав працівників на охорону праці
• 3.2 Додаткові гарантії прав на охорону праці працівників, які працюють у важких і шкідливих умовах праці
• 3.3 Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії
• 4. Розроблення заходів для недопущення травматизму та покращення умов праці при вирощуванні кукурудзи на зерно
• 4.1 Аналіз небезпек при вирощуванні та збиранні кукурудзи на зерно у ТОВ 'АФ Відродження'
• 4.2 Загальні вимоги безпеки при вирощуванні та збиранні кукурудзи на зерно
• 4.3 Організаційні заходи для поліпшення умов праці механізаторів
• 4.4 Розроблення тексту інструктажу з охорони праці для механізаторів при виконанні польових робіт
• 5. Бізнес-план
• 5.1 Резюме
• 5.2 Стратегія маркетингу
• 5.3 План виробництва
• 5.4 Організаційний план
• 5.5 Юридичний план
• 5.6 Оцінювання ризику і страхування
• 5.7 Фінансовий план
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

За часи існування незалежної України у державі багато зроблено у галузі охорони праці. Так, у 1992 році Верховною Радою було ухвалено Закон України „Про охорону праці'. На основі положень цього Закону у всіх галузях господарювання незалежно від форм власності було запроваджено адміністративний та громадський контроль за дотриманням нормативів безпеки на виробництві.

Це дозволило суттєво (у декілька разів) знизити рівень виробничого травматизму, зокрема у сільськогосподарському виробництві. Але, незважаючи на прикладені зусилля рівень травматизму залишається у сільському господарстві високим, а культура безпеки праці низькою.

Тому Міністерство аграрної політики намагається приєднатися до міжнародних угод у галузі безпеки праці сільськогосподарського виробництва, зокрема підписати Конвенцію 2001 року про безпеку і гігієну праці в сільському господарстві. Дотримання і запровадження в Україні положень цієї Конвенції дозволить встановити на сільськогосподарських підприємствах вищий рівень відповідальності керівників та працівників за безпеку праці.

Зокрема у Рекомендаціях до виконання Конвенції вказано, що:

потрібно вживати заходи для забезпечення того, щоб рівень безпеки і гігієни праці тимчасових і сезонних працівників був не нижче рівня захисту прирівняних категорій працівників сільського господарства, зайнятих на постійній основі;

машини, устаткування, разом з засобами індивідуального захисту, приладами і ручним інструментом, що використовуються в сільському господарстві, повинні відповідали прийнятим нормам та стандартам безпеки і гігієни праці сільськогосподарські працівники мають право відмовитися від виконання небезпечної роботи, коли в них є досить вагомі підстави думати, що існує безпосередня і серйозна загроза для їхньої безпеки і здоров'я, про що вони негайно інформують свого керівника. Ці дії не повинні мати для них несприятливі наслідки.

Сільськогосподарські машини та устаткування повинні використовуються тільки на тих видах робіт, для яких вони призначені, за винятком випадків, коли їх використання з іншою метою, що не відповідає початково заданій, вважається безпечним згідно до національних законодавства і практики, і зокрема не допускається їх використання для перевезення людей, якщо їх конструкція не призначена чи не пристосована для цього. Сільськогосподарська техніка повинна експлуатуватися підготовленими працівниками згідно з законодавством і практикою.

Не можна вимагати від працівників чи дозволяти їм виконання вантажно-розвантажувальних операцій чи переміщення вручну вантажів, вага або тип яких можуть завдати шкоди здоров'ю працівників чи поставити під погрозу їх безпеку

У вказаних документах вказано, що ті організації, які виробляють, імпортують, поставляють, реалізують, перевозять, складують чи знищують хімічні речовини, використовувані в сільському господарстві, повинні дотримуватися прийнятих норм безпеки і гігієни праці і надавали належну та повну інформацію їх користувачам відповідними офіційними мовами країни і, за запитом, компетентному органу. У нашій країні має впроваджуватися належна система для безпечного збирання, переробляння й утилізацію хімічних відходів, хімічних речовин з закінченими термінами збереження та порожніх контейнерів, щоб не допустити їхнього використання з іншою метою і усунути чи звести до мінімуму ризики для безпеки і здоров'я людей і для довкілля.

Працівники сільського господарства мають бути охоплені системою соціального забезпечення для захисту від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань зі смертельним і несмертельним наслідком, а також від інвалідності й інших пов'язаних з виробництвом ризиків для здоров'я, що забезпечує їм захист, що дорівнює принаймні тому, який надається працівникам в інших галузях.

На жаль працівники сільськогосподарських підприємств через специфіку виробництва та інші обставини зазнають впливу багатьох негативних чинників у своїй роботі. Зокрема потрібно відмітити у АІЖ України:

велика кількість застарілого, фізично та морально зношеного обладнання, машин, механізмів, що не відповідають безпечним умовам праці;

недостатня забезпеченість працівників засобами індивідуального захисту;

невідповідність робочих місць вимогам нормативних актів з охорони праці;

значне послаблення трудової та виробничої дисципліни.

Через це сільське господарство дає близько чверті нещасних випадків, які трапляються у виробництві. До того ж проведена реорганізація та реструктуризація сільськогосподарських підприємств не призвели до покращення умов праці на селі, а навпаки спричинили безконтрольність щодо забезпечення прав сільськогосподарських працівників на належні умов праці.

Тому виконання даної дипломної роботи, спрямованого на розроблення організаційних та технічних заходів для покращення умов праці та недопущення травматизму у ТОВ 'АФ Відродження', що дозволить запропонувати шляхи покращення безпеки виробництва у структурних підрозділах господарства.

1. Фінансово-господарська характеристика підприємства

1.1 Організаційна структура, спеціалізація та забезпеченість виробничими ресурсами ТОВ 'АФ Відродження' Любарського району Житомирської області

Товариство з обмеженою відповідальністю 'АФ Відродженння' розташоване в Любарському районі Житомирської області. Ферма, МТП і МРМ розташоване на окраїні селища. Найближча залізнична зупинка розташована за 7 км. від МТП, а залізнична станція за 24 км. Відстань до районного центра м. Любар 14 км. Господарство має добре шляхове сполучення з районним і обласним центром. А також з усіма пунктами здачі с/г продукції.

Землі господарства знаходяться на рівнинній місцевості в ґрунтово-кліматичній зоні лісостепу. Середньорічна температура повітря становить +4,9 - 5⁰C. Абсолютний максимум температури +40⁰C, мінімальний - 34⁰C. Вегетаційний період в середньому триває 265 днів. Середньорічна норма опадів 525-540 мм, але бувають відхилення від 245 до 770 мм. Найбільша кількість випадає в червні - липні 142-174 мм.

В цілому кліматичні умови господарства придатні для вирощування всіх районованих с/г культур. Ґрунти господарства в основному чорноземи. Для того щоб вести успішну господарську діяльність на полях господарства треба раціонально використовувати земельні угіддя на основі наукового підходу до організації праці в господарстві створені хороші умови для правильного використання земельних угідь.

Товариство з обмеженою відповідальністю 'АФ Відродження' має такі структурні підрозділи:

- рільнича бригада,

- тваринницька ферма,

- тракторна бригада,

- звіроферма,

- підсобні цехи.

Таблиця 1.1

Структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції в ТОВ 'АФ Відродження'

Види продукції	2010	2011
	Тис. грн	%	Тис. грн	%
Зернові і зернобобові З них: озима пшениця Цукрові буряки Кукурудза Картопля Овочі Плоди М`ясо ВРХ М`ясо свиней М`ясо овець і кіз Молоко Вовна	934 872 1 1099 - - 1 992 188 - 349 2	26,16 24,42 0,03 30,78 - - 0,03 27,78 5,26 - 9,77 0,06	645 627 - 794 1 4 1 708 99 11 362 -	24,36 23,68 - 28,98 0,04 0,15 0,04 26,74 3,74 0,42 13,67 -
Разом по рослинництву і тваринництву	3571	100	2648	100

Спеціалізація підприємства визначається за структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції. Аналізуючи дані табл.1 можна зробити висновок, що ТОВ 'АФ Відродження' спеціалізується на виробництві, озимої пшениці, кукурудзи на зерно та вирощуванні великої рогатої худоби (ВРХ).

Характеризуючи підприємство по забезпеченості виробничими ресурсами, визначають:

- землезабезпеченість,

- наявність і використання трудових ресурсів,

- наявність і стан обладнання та механізмів,

- економічну ефективність використання основних і оборотних засобів.

Землезабезпеченість - це показник, який визначається навантаженням ріллі та сільськогосподарських угідь на одного середньорічного працівника (табл.2).

Проводячи аналіз землезабезпеченості ТОВ 'Відродження', можна зробити висновок, що у 2008 році землезабезпеченість збільшилася до 9,78 га на одного працівника, тобто на 31,28%. Зросла також питома вага ріллі з 7,4 га в 2010 р до 9,72 га на одного працівника в 2011 році.

Таблиця 1.2

Землезабезпеченість ТОВ 'Відродження' Любарського району Житомирської області

Рік	Площа (га)	Середньорічна чисельність працівників, час	Припадає на 1 працівника (га)
	С/г угідь	ріллі		С/г угідь	ріллі
2010 2011	1326 1664	1317 1655	178 170	7,45 9,78	7,40 9,72

Це пояснюється тим, що відбулось збільшення площі сільськогосподарських угідь на 25,5; і незначне зменшення кількості працівників на 4,5%. Рілля займає в структурі сільськогосподарських угідь більше 95% (в 2010році - 99,3%, в 2011р - 99,5%) то можна зробити висновок, що ТОВ 'Відродження' є високорозвинутим господарством, яке вирощує зернові та технічні культури.

Наявність і використання трудових ресурсів в господарстві визначають за допомогою слідуючи показників.

Трудозабезпеченість - відношення кількості працівників до площі сільськогосподарських угідь.

охорона праця вирощування кукурудза

Коефіцієнт запасу праці - це відношення фактичної кількості відпрацьованих людиною - годин до нормального запасу праці. Фактична сума відпрацьованих людиною - годин - це сума затрат праці по рослинництву і тваринництву. Нормальний запас праці визначається множенням середньорічної кількості працівників на ефективний річний фонд робочого часу 1 працівника (1885 люд-год).

Трудова активність працівників визначається в цілому по господарству і по галузям. В першому випадку це відношення фактичної кількості відпрацьованих людино-годин до чисельності працівників в господарстві; по галузям аналогічно.

Таблиця 1.3

Наявність і використання трудових ресурсів в ТОВ 'Відродження'

Показники	2010р.	2011р.
Трудозабезпеченість чол. /га Питома вага працівників,% Рослинництво Тваринництво	0,13 56,18 43,82	0,11 55,68 44,32
Нормальний запас праці тис. люд-год Фактична кількість відпрацьованих люд-год. Коефіцієнт запасу праці Трудова активність працівників, (тис. люд-год) /чол По господарству, В т. ч. в рослинництві в тваринництві	335,53 346 1,03 1,94 1, 20 2,90	331,76 375 1,13 2,13 1,05 3,49

Аналізуючи дані таблиці 3, можна зробити висновок, що трудозабезпеченість на кінець 2011 року зменшилась до 0,11, тобто на 15,4%. Питома вага працівників в рослинництві і в тваринництві зменшилась на 0,5, %. Коефіцієнт запасу праці зріс з 1,03 в 2010 році до 1,13 в 2008 році, тобто на 9,7%. Трудова активність працівників в цілому по господарству збільшилась на 9,8% за рахунок збільшення трудової активності працівників в тваринництві на 20,3% і незначного зменшення аналогічного показника в рослинництві на 12,5%.

Економічна ефективність використання основних оборотних фондів визначається за наступними показниками.

Фондозабезпеченість сільськогосподарського виробництва - це відношення середньорічної вартості фондів до площі сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці - відношення середньорічної вартості фондів до чисельності працівників в господарстві.

Фондовіддача - відношення вартості валової продукції до середньорічної вартості фондів.

Фондомісткість - обернений показник до попереднього.

Норма прибутку - це відношення прибутку до суми основних і оборотних фондів, виражена в відсотках.

Таблиця 1.4

Економічна ефективність використання основних і оборотних фондів в ТОВ 'Відродження'

Показники	2010р.	2011р.
Фондозабезпеченість, тис. грн. /га Фондоозброєність, тис. грн. /чол. Фондовіддача Фондомісткість Норма прибутку, %	15,83 117,88 0,32 3,13 7,11	8,50 80,34 0,48 2,08 1,46

Аналізуючи дані таблиці 4, ми можемо відмітити, що знизились всі показники, крім фондовіддачі з 2010 до 2011 року. Зокрема, норма прибутку знизилась з 7,11% в 2010 до 1,46% в 2011 році (тобто на 5,65%) в зв'язку із значним зменшенням прибутку на 882 тис. грн. (78,2%).

1.2 Аналіз стану охорони праці в ТОВ 'АФ Відродження'

Таким чином дане господарство є прибутковим, що дозволяє спрямувати необхідні кошти на потреби охорони праці. Але ці кошти будуть раціонально витрачені, якщо у ТОВ „АФ Відродження' буде працювати система управління охороною праці (СУОП). Завдання керування такої системи для даного господарства із зазначенням джерел отримання інформації з питань охорони праці показано на листі 2 графічної частини роботи.

В ТОВ „АФ Відродження' Любарського району згідно із Законом України „Про охорону праці' від 14.10.92 року та типового положення про службу охорони праці від 15.03.94 року було створено службу охорони праці в особі інженера з охорони праці. Він проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці, разом з керівниками виробничих підрозділів, складає комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та навколишнього середовища, бере участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій, контролює дотримання чинного законодавства з питань охорони праці. А також має право представляти підприємство у державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці, перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об'єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об'єкта обов'язковий для виконання припис, надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці

У господарстві щорічно приймається договір у якому визначаються заходи, які повинно провести керівництво господарства, а відповідальність за охорону праці в цілому по господарству несе його керівник. В обов'язки головних спеціалістів господарства, керівників підрозділів, які несуть відповідальність по охороні праці на своїх об'єктах, входить забезпечення суворого дотримання Правил, Положень, Інструкцій та законодавчих актів по охороні праці, навчання працівників безпечним прийомам праці, забезпечення працюючих спецодягом, та іншим засобам індивідуального захисту.

Через скрутне фінансове становище господарства існує тенденція до зменшення витрат на охорону праці.

Фінансування заходів з охорони праці у господарстві здійснюється за рахунок фонду охорони праці. Фонд охорони праці формується за рахунок: частини прибутку, що визначається установчим договором. На підприємстві кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві і не можуть використовуватись на інші заходи, безпосередньо не пов'язані з покращенням умов і підвищенням рівня безпеки на виробництві.

Розглянемо використання коштів фонду охорони праці на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог (табл.1.5).

Таблиця 1.5

Затрати на охорону праці в ТОВ 'АФ Відродження'

Види затрат	Роки
	2009	2010	2011
Всього затрат, грн. У тому числі:	17900	16400	17150
На номенклатурні заходи, передбачені колективним договором	12950	12800	13300
На засоби індивідуального захисту	4950	3600	3850
Показник розподілу матеріальних затрат	0,75	0,75	0,74

І все ж кожного року є випадки з тимчасовою втратою працездатності через захворювання та травматизм. Основними причинами захворювань є незадовільне утримання робочих приміщень, робочих місць та неправильне ведення технологічного процесу.

В табл.1.6 відображено стан виробничого травматизму і захворюваності в ТОВ 'АФ Відродження'

Таблиця 1.6

Показники стану виробничого травматизму та захворюваності в ТОВ 'АФ Відродження'

Показники	Роки
	2009	2010	2011
Середньоспискова кількість робітників, чол.	188	178	170
Кількість нещасних випадків, в т. ч.	-	-	-
- з тимчасовою втратою працездатності;	4	-	3
- з стійкою втратою працездатності;	-	-	-
- з смертельним випадком	-	-	-
Кількість захворювань, чол.	54	58	57
Сумарна кількість днів непрацездатності по виробничому травматизму і захворюваності, днів	461	322	462
Коефіцієнт частоти захворюваності	57,0	53,7	60,7
Коефіцієнт тяжкості захворюваності	6,344	6,067	6,777
Коефіцієнт втрати часу	361,6	325,8	366,7
Втрата працездатності по травматизму, люд. - днів	164	-	127
Втрата працездатності по захворюваності, люд. - днів	297	322	335

Характеризуючи стан виробничого травматизму і захворюваності зазначимо, що на протязі 2009 - 2011 років спостерігається тенденція до зростання кількості днів непрацездатності із-за виробничому травматизму і захворюваності. Тому ми і вирішили в дипломній роботі покращити організацію системи охорони праці та покращити умови праці в ТОВ 'АФ Відродження'.

2. Проектування комплексної механізації виробництва кукурудзи на зерно

2.1 Біологічні особливості вирощування кукурудзи на зерно

Кукурудза - однорічна, однодомна, роздільностатева, перехреснозапильна рослина родини злакових, підродини просоподібних. Як усі хліба другої групи, кукурудза теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння більшості гібридів і сортів 8-10С, а нормально розвинені і дружні сходи з'являються при температурі 10-12С. Кукурудза, висіяна в холодний і перезволожений ґрунт, проростає дуже повільно, сходи її часто бувають зріджені, бо набубнявіле насіння уражається грибними хворобами і втрачає польову схожість. Перспективними є виведені селекціонерами біотипи кукурудзи, здатні проростати при температурі 5-6 С Сходи кукурудзи витримують температуру до мінус 3С, у фазі 2-3 листків - до мінус 3-5 С Кукурудза краще витримує весняні заморозки, ніж ранні осінні (мінус 2-3С), які пошкоджують зерно незрілих качанів і різко знижують його схожість і товарну якість. Більш вибагливі до тепла сорти і гібриди зубоподібної групи, менше - кременистої.

Кукурудза найкраще росте і розвивається при середньо добовій температурі до 25 С. При більш низьких температурах (14-15С) ріст рослин затримується, а при зниженні їх до біологічного мінімуму (10С) припиняється. Високі температури (25-30С) кукурудза до цвітіння витримує

добре, але якщо вони в період викидання волотей і з'явлення стовпчиків качанів перевищують 30-35С, різко порушується нормальний хід цвітіння і запліднення рослин (розрив у часі між появою стовпчиків і розтріскуванням пиляків сягає 7-8 днів), внаслідок чого спостерігається значна череззерниця в качанах. Максимальна температура, за якої припиняється ріст кукурудзи, становить 45-47єС. Сума біологічно активних температур, необхідна для дозрівання скоростиглих гібридів і сортів, становить 1800-2000С, середньо - і середньораньостиглих 2300-2600 С, пізньостиглих 3000-3200С.

Одні вчені відносять кукурудзу до посухостійких рослин, інші - до вологолюбних. Кукурудза в ранні фази росту і розвитку (до утворення генеративних органів) справді може тривалий час перебувати у стані в'янення, а при випаданні опадів відновлювати життєздатність і продовжувати вегетацію. Крім того, коренева система кукурудзи глибоко проникає у ґрунт і добре засвоює вологу з глибоких його шарів.

На утворення одиниці сухої речовини кукурудза витрачає майже удвічі менше води, ніж хліба першої групи. Коефіцієнт її транспірації становить у середньому 246 (174-406). Це він міг стати підставою для віднесення кукурудзи до посухостійких рослин. Проте після утворення на рослинах 8-9 листків і особливо з появою волоті потреби кукурудзи у волозі різко зростають, досягаючи максимуму в період від початку цвітіння (викидання волоті) до початку молочної стиглості. Триває він приблизно місяць і є найбільш критичним для кукурудзи за її потребою у волозі. В цей період кукурудза використовує близько 70% вологи від загальної спожитої її кількості. Встановлено, що навіть короткочасна (2-3-денна) ґрунтова посуха у період викидання волотей чи запилення (якщо при цьому спостерігається в'янення рослин) може призвести до зниження врожаю на 22%.

Кукурудза дуже чутлива до вологи також під час наливання зерна. Оптимальна вологість ґрунту в період активної вегетації має становити 75-80 % НВ, що забезпечується випаданням улітку до 300мм опадів.

Разом з тим надлишок вологи, зокрема близьке залягання ґрунтових вод, негативно впливає на розвиток кукурудзи. У надмірно зволоженому ґрунті через поганий одступ повітря дуже повільно проростає насіння, що призводить до його загнивання; слабо розвивається коренева система; рослини погано засвоюють фосфор і погіршується їх білковий обмін; вони жовкнуть і дають низький врожай. За надмірних опадів у період достигання та збирання врожаю качани ушкоджуються грибними хворобами, що призводить до зниження врожаю зерна і погіршення його якості.

Високі врожаї зерна і зеленої маси кукурудза дає на всіх ґрунтах, придатних для вирощування інших польових культур. Проте найкраще вона росте і розвивається на ґрунтах з глибоким гумусовим горизонтом, які добре затримують вологу і не заболочуються при цьому, проникні для повітря, мають достатню кількість легкозасвоюваних поживних речовин і нейтральну або злегка кислу реакцію ґрунтового розчину (рН 5,5-7). Такими ґрунтами є чорноземи, темно-каштанові, темно-сірі. Кукурудза краще росте на добре аерованих ґрунтах. При нестачі кисню в ґрунті припиняється ріст її кореневої системи, порушується засвоєння рослинами води і поживних речовин. Кукурудза вибаглива до родючості ґрунту. З урожаєм зерна 50-60 ц/га або 500-600 ц/га зеленої маси з ґрунту виноситься 150-180 кг/га азоту, 50-60 кг/га фосфору, 150-180 кг/га калію та багато інших поживних речовин. На дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах, вилугуваних чорноземах найбільш ефективними для кукурудзи є азотні добрива, на звичайних чорноземах - фосфорні, на торфових і легких супіщаних заплавних - калійні добрива. Кукурудза - світлолюбна рослина. Для утворення листкової

поверхні та нагромадження достатньої кількості органічних речовин вона потребує інтенсивного сонячного освітлення в усі фази росту і особливо в початкові. Навіть незначне затінення молодих рослин призводить їх 'стікання' - витягування і пожовтіння, що негативно позначається на продуктивності посівів. Тому для вирощування високих врожаїв важливо дотримувати оптимальної густоти стояння рослин, знищувати бур'яни протягом усього періоду вегетації.

Кукурудза - рослина короткого світлового дня. Вона швидше закінчує вегетацію при тривалості світлового дня 8-9 год, а при 12-14 год вегетаційний період подовжується. Особливості росту. Розділяють такі фенологічні фази росту кукурудзи: проростання насіння, сходи, утворення 3-го листка, кущення, вихід в трубку (11-13-й листок), викидання волотей, цвітіння, формування і достигання зерна молочної, воскової і повної стиглості. [6]

2.2 Програмування врожайності кукурудзи на зерно

Програмування урожаю передбачає визначення рівня потенційно можливого урожаю по лімітую чому в даному регіоні грунтово-кліматичному фактору;

– складання технологічної карти заходів (агротехнічних, агрономічних) по забезпеченню програмованого (гарантованого) урожаю;

– корегувати технології в процесі вегетації в залежності від фактичних природнокліматичних умов і розвитку рослин;

– контроль і обмін умов та результатів вирощування сільськогосподарської культури з метою накопичення для наступних уточнень нормативів і показників програмування урожаю.

В визначених умовах лімітуючими факторами для прогнозованого врожаю можуть бути використання фотосинтетично активної радіації (ФАР), волого забезпеченості посівів, теплові ресурси визначаються по гідротермічному показнику (ГТП), або по значенню біокліматичного потенціалу (БКП). [7]

Розрахунок потенційного урожаю по приходу сонячної енергії (використання ФАР).

Потенційно можливу урожайність по ФАР визначають наступним чином:

(2.1)

де У_{с -} урожайність абсолютно сухої біомаси, т/га;

Q - кількість ФАР за період вегетації, кДж/га;

q - питома кількість енергії, що акумулюється одиницею сухої органічної речовини (приймають ц = 2: 10⁶ кДж/т) [7];

К_Q - коефіцієнт використання (засвоєння) ФАР посівом, %;

Для переходу від урожаю абсолютно сухої біомаси до урожаю зерна, або любого другого виду продукції рослинництва використовують співвідношення.

(2.2)

де У_{3 -} урожайність зерна, або другої продукції при стандартній вологості, т/га;

щ - стандартна вологість основної продукції, %;

- сума відносних частин основної та побічної продукції в загальному урожаї сухої біомаси.

Розрахунок потенційного урожаю по вологозабезпеченості.

Потенційний урожай по вологозабезпеченості визначають наступним чином:

(2.3)

де У_с - урожайність абсолютно сухої маси, т/га;

- сума відношення основної і побічної продукції;

W - ресурси продуктивної вологи, мм;

Р - сума опадів за період вегетації, мм;

В - стандартна вологість основної продукції, %;

К_W - коефіцієнт (питомий показник) водоспоживання, мм•га/т.

Розрахунок потенційного урожаю по тепловим ресурсам.

Визначення потенційного врожаю при обмеженій теплозабезпеченості проводять по гідротермічному показнику (ГТП), або по значенню біокліматичного потенціалу (БКП), які враховують у вологозабезпеченості.

Існує визначена залежність між приходом фотосинтечно активної радіації, фактичними ресурсами вологи і ресурсами енергії, що витрачаються на випаровування.

Виходячи з цього було встановлено наступні вирази для визначення гідротермічного показника в балах:

(2.4)

де К_увл - коефіцієнт зволоження, бали;

h - число декад активної вегетації сільськогосподарської культури.

Значення К_увл залежить від співвідношення фактичних ресурсів вологи W і ресурсів енергії, що витрачається на випаровування. По сумі К_увл являє собою відношення максимальної продуктивності в умовах достатнього зволоження до продуктивності при даній наявності вологи. Розраховують К_увл за виразом:

(2.5)

де R - сума раціонального балансу за період вегетації, кДж/см;

0,25 - коефіцієнт, що враховує питому теплоту випаровування, кДж/см².

Потенційну урожайність сухої біологічної маси по ГТП рекомендується визначати за виразом:

(2.6),

Розрахунок потенційного урожаю по тепловим ресурсам може бути визначено виходячи із значення біокліматичного потенціалу продуктивності землі (БКП), що визначається за виразом:

(2.7)

де - сума середньодобових активних температур повітря за вегетаційний період, що перевищують +10°С,°С; 1000 - сума температур вище +10°С,°С [7];

Урожайність с/г культур по БКП визначаємо з виразу:

(2.8)

де К_п - показник (коефіцієнт) продуктивності культури (урожай на 100С сума температур по емпіричним даним), т/га.

Всі вищеописані методи визначення продуктивності, теоретично відображають суть програмування урожаю. З розрахунків видно, що най вірогіднішою урожайністю даної с/г культури, а саме кукурудзи, приблизно буде рівною У= 4т/га. Розрахуємо необхідну кількість доз внесення мінеральних добрив по виносу поживних речовин, а саме азоту (N), фосфору (Р), калію (К), здійснюється за формулою:

(2.9)

де В - внесення доз, або винесення елементів мінерального живлення з програмованим урожаєм, кг/га;

(2.10)

П - вміст доступних поживних речовин в грунті, кг/га; К_п - коефіцієнт використання поживних речовин з грунту, %; Д_о - кількість внесених органічних добрив, т/га; С_м, С_о - вміст в мінеральних і органічних добривах, поживних речовин, кг/га; С_о, С_п - винесення поживних речовин основною та побічною продукцією, кг/т [8]; К_о, К_м - коефіцієнт використання поживних речовин в органічних та мінеральних добривах, % [8]; Уо, У_п - урожайність відповідно основної і побічної продукції, т/га. Розрахуємо необхідну кількість доз внесення азоту (N):

Розрахуємо необхідну кількість доз внесення фосфору (Р):

Розрахуємо необхідну кількість доз внесення калію (К):

Необхідна кількість доз внесення мінеральних добрив буде наступною, з перерахунку на такі сучасні добрива як (аміачна селітра, подвійний суперфосфат та калійні солі змішані). Розрахуємо необхідну кількість внесення аміачної селітри:

Розрахуємо необхідну кількість внесення подвійного суперфосфату:

Розрахуємо необхідну кількість внесення калійних солей змішаних:

2.3 Складання технологічної карти виробництва кукурудзи на зерно по енергозберігаючій технології

Вихідними даними для дипломного проекту являється: перелік с/г культур для складання технологічних карт на вирощування та збирання; якісний склад МТП; планові технології вирощування с/г культур; дані про технічний стан техніки.

Технологічна карта розробляється на кожну культуру окремо, на всю площу посіву.

Площа посіву с/г культури проставляється у відповідності з вихідними даними.

Урожайність продукції приймається з врахуванням прогресивної технології вирощування та збирання і береться з перспективних планів розвитку господарства.

Норми внесення органічних, мінеральних і рідких добрив в цілому і в тім числі під основний обробіток, при сівбі і догляді за рослинами, повинні вибиратися під запланований урожай з врахуванням наявності в грунті поживних речовин. [9].

Норма висіву приймається для зони Лісостепу України.

Віддаль перевезення насіння, добрив, основної і побічної продукції приймається у відповідності з планом землекористування господарства.

В перелік с/г робіт (графа 2) технологічної норми слід включити всі операції, які необхідно використовувати для одержання кінцевої продукції. Сюди також включаються транспортні, навантажувально-розвантажувальні роботи і роботи попереднього року, починаючи з обробітку поля після збирання попередника і закінчуючи збиранням і заготівлею основної і побічної продукції.

В графі 3 проставляються основні агротехнічні вимоги (глибина обробітку, норми внесення добрив, гербіцидів та інші).

Обсяг робіт (графа 4) посівною площею, кратністю обробітку, для транспортних та навантажувальних робіт валовим виходом основної або побічної продукції, кількістю перевезених вантажів і віддаллю перевезень: [9]

(2.11)

(2.12)

(2.13)

де , , - відповідно обсяг польових робіт в га, навантажувальних робіт в т, транспортних робіт в т. км;

k - кратність обробітку (k = 1,2,3);

F - посівна площа, га;

q - норма висіву (внесення добрив);

S - відстань перевезень, в км.

Календарні агротехнічні строки виконання с/г робіт (графа 5) проставляються у відповідності з типовими картами для зони розміщення відповідного господарства.

Кількість робочих днів (графа 6) за агротехнічний строк визначаються по формулі:

(2.14)

де Д_р, Д_к - відповідно, кількість робочих і календарних днів за агротехнічний строк;

- коефіцієнт використання календарного часу.

В графі 7 вказується тривалість робочого дня в годинах. Доцільно планувати роботу агрегатів на протязі світлового дня.

Кількість змін за робочий день (графа 8) підраховується по формулі:

(2.15)

де К_зм - коефіцієнт змінності;

Т_д - тривалість робочого дня, год;

Т_зм - тривалість зміни, год.

Т_зм = 7 год, Т = 6 год - при виконанні робіт, шкідливих для здоров'я. В графах 9, 10, 11 і 12 заносяться марки машин, які входять в агрегат і їх кількість. При цьому необхідно використовувати парк машин, що рекомендовано для даної зони системою машин, які мають найвищу продуктивність, найменшу норму витрат палива і найменші прямі експлуатаційні витрати.

Кількість механізаторів і допоміжних робітників, обслуговуючих машинний агрегат визначається з технічних характеристик і заноситься в графи 13 і 14.

В графи 15,17 заноситься відповідно, змінну норму виробітку і норму витрати палива, які прийняті у господарстві, або взяті із типових норм. [9]

Виробіток агрегату за агротехнічний строк визначається по формулі: (графа 16)

(2.16)

де W - норма виробітку агрегату за строк, га/зм, (н/зм; т•км/зм).

Потреба машинних агрегатів для виконання даного обсягу робіт визначаються по формулі (графа 18, 19, 20).

(2.17)

де Q - обсяг робіт, га (т, т•км); k_зм - коефіцієнт змінності; Д_р - кількість робочих днів; W - годинна продуктивність агрегату, га/год (т/год, т км/год).

Потреба механізаторів і допоміжних робітників (графа 21, 22) визначається множенням граф 13, 14 на кількість агрегатів (графа 12).

Потреба в паливі визначається по формулі (графа 23)

(2.18)

де Q - загальна витрата палива, кг;

q - норми витрати палива, кг/га (2,5•2 = 5 кг)

Затрати праці на одиницю роботи (графа 24) визначається по формулі:

(2.19)

де h - затрати праці на одиницю роботи, год/га;

m_c, m_д - відповідно кількість механізаторів і допоміжних працівників;

Т_зм - тривалість часу зміни, год;

W_зм - змінні норми виробітку, га/зм.

Затрати праці на весь обсяг робіт (графа 25) визначається по формулі:

(2.20)

Прямі експлуатаційні витрати на одиницю роботи (графа 25) беруться з довідкової літератури.

Кількість годин роботи тракторів (графа 27, 28, 29 і 30) визначаються по формулі:

(2.21)

Коефіцієнт переведення в умовні еталонні трактори вибирається із довідкової літератури [13] і заноситься в графу 30.

Обсяг робіт в умовних еталонних гектарах (графа 31) підраховується по виразу:

(2.22)

де - коефіцієнт переведення в умовні еталонні трактори.

В графі 32 проставляється загальна сума прямих експлуатаційних витрат. В нижній частині технологічної норми проставляється загальна кількість палива, затрати праці, кількість годин, обсяг робіт в умовних еталонних гектарах експлуатаційні витрати.

Загальні прямі експлуатаційні витрати (графа 33) визначаються по формулі:

(2.23)

В нижній частині технологічної карти проставляємо сумарні значення кількості палива, затрат праці, кількості годин по маркам тракторів, обсягу робіт в умовних еталонних гектарах, прямих експлуатаційних витрат. Приклад технологічної карти наведено див. аркуш 2 графічної частини, або додаток 1 пояснювальної записки.

2.4 Розрахунок потреби в техніці, робочій силі та технологічних матеріалах

Для визначення складу машинно-тракторного парку необхідно побудувати графік завантаження тракторів, комбайнів, транспорту, сільськогосподарських машин, потреби в робочій силі.

Орієнтовна потреба тракторів даної марки визначається по обсягу робіт в годинах і середньому нормативному річному завантаженню трактора:

(2.24)

де n_i - кількість тракторів даної марки, шт;

- загальне завантаження тракторів даної марки по технологічній карті, год;

Т_ін - нормативне річне завантаження трактора даної марки, год. [10, 13]

Графік завантаження будується на основі технологічних норм для кожного трактора окремо.

Для цього по вісі абсцис відкладаються календарні строки виконання робіт, а на вісі ординат - тривалість роботи на протязі доби. Аналогічно необхідно побудувати графіки потреби механізаторів і допоміжних працівників. Графік завантаження сільськогосподарських машин будується в виді лінійного графіка (див. аркуш 3 графічної частини).

Розрахуємо потребу мінеральних і органічних добрив, а також гербіцидів за формулою:

(2.25)

де Д_м - доза внесення мінеральних добрив чи органічних добрив, або також гербіцидів, кг/га; F - площа посіву кукурудзи на зерно, га

Результати розрахунку потреби техніки, робочої сили та технологічних матеріалів заносимо в табл.2.1.

Таблиця 2.1

Комплекс обладнання для виробництва кукурудзи на зерно

Техніка та матеріали	Марка	Кількість, шт., т.
Трактори	Т-150	3
	ДТ-75М	4
	МТЗ-80	6
	Т-70С	2
	ЮМЗ-6	8
Комбайни	ДОН-1500	2
	Claas “Dominator”	2
Автомобілі	ЗіЛ-130	8
	ГАЗ-53	2
	САЗ-3507	8
С - г. машини: лущильники	ЛДГ-15	3
плуги	ПН-5-35	2
Агрегат передпосівного обробітку ґрунту	АПО-4,2	4
Культиватори	КРН-4,2	4
	КПС-4	6
Борони	ЗБЗТС-1,0	48
	БДТ-7	3
	БЗСС-1,0	24
Котки	ЗККШ-6А	10
Зчіпки	СП-16	3
	СГ-21	2
Приставка	КМД-6	2
Сівалка	СУПН-12	2
Причепи	2ПТС-4-887	7
	ММЗ-554	8
Навантажувачі: насіння	УЗСА-40	2
Мінеральних добрив	ПЭ-0,8Б	4
Гноївкорозкидачі	РЖ-1,8	5
Змішувач мінеральних добрив	СЗУ-20	1
Подрібнювач мінеральних добрив	АИР-20	2
Розкидач мінеральних добрив	КСА-3	3
Вирівнювачі борозен	ВП-8	3
Снігоутримувачі	СВШ-7	3
Приготувачі гербіцидів	АПР 'Темп'	1
Оприскувачі	ОПШ-15	6
Навантажувачі соломи	ПФ-0,5	1
Укривачі траншей	БН-100	6
Очищувачі качанів	ПП-10	13
Технологічні матеріали
Посівний матеріал	Піонер-39-78	24,3
Мінеральні добрива	Аміачна селітра	3,753
	Суперфосфат подвійний	2,932
	Калійні солі змішані	3,256
Органічні добрива	перегній	21600
Гербіциди	Агелон	2,43
Паливо-мастильні	Диз. паливо	47,44
Потреба робочої сили	Механізаторів	21
	Допм. робітників	5

3. Організація охорони праці в підприємствах АПК

3.1 Загальні гарантії прав працівників на охорону праці

Встановлення гарантій у нормативному порядку є однією з умов ефективної реалізації прав громадянина і людини. Законодавство України про охорону праці передбачає комплекс гарантій, спрямованих на реалізацію конституційного права на безпечні і нешкідливі умови праці. Законодавство України встановлює загальні гарантії права на безпечні та нешкідливі умови праці, що надаються всім працівникам, а також передбачає додаткові гарантії для певних категорій працівників, що зумовлено підвищеними вимогами охорони їх здоров'я. До таких категорій належать працівники, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, неповнолітні особи, жінки, особи з пониженою працездатністю тощо.

Згідно зі ст.5 Закону України 'Про охорону праці' умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Тому у разі включення до його змісту умов, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством про охорону праці, вони визнаються недійсними.

Відповідність умов трудового договору чинному законодавству про охорону праці повинна забезпечуватися і під час його реалізації. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних правових актів з охорони праці.

Важливою гарантією охорони праці є надання працівнику інформації про умови праці на підприємстві і, зокрема, на робочому місці. Крім загальних питань з охорони праці роботодавець зобов'язаний проінформувати громадянина про наявні на майбутньому робочому місці шкідливі та небезпечні виробничі фактори, які ще не усунено. Водночас роботодавець повинен повідомити майбутнього працівника про можливі шкідливі, негативні наслідки впливу виробничих факторів на його здоров'я та ознайомити його з правом на відповідні пільги і компенсацію за роботу в таких умовах. Причому законодавець визначає форму виконаного роботодавцем обов'язку. Особа має бути проінформована роботодавцем під розписку.

Оскільки в законодавстві не встановлено виду документа, у якому майбутній працівник розписується про одержання такої інформації, то його форма визначається на конкретному підприємстві, в установі, організації. Цим документом може бути спеціальний журнал, окрема розписка. Пропонується такі записи робити в особовій картці, акті атестації робочого місця.

Обов'язкове інформування працівника про зміни законодавства щодо охорони праці та приведення умов праці у відповідність до нього покладається на роботодавця. Таке інформування здійснюється шляхом проведення навчання з питань охорони праці, наприклад, позапланового інструктажу.

Надання інформації працівникові про стан охорони праці має системний характер. Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників під час їх роботи на підприємстві не лише про стан охорони праці, а й про причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Гарантією права на безпечні і нешкідливі умови праці є виконання працівниками лише тих робіт, які не протипоказані їм за станом здоров'я, що забезпечується встановленням законодавчих обмежень при укладенні трудових договорів і переведенні працівників на легшу роботу.

Забороняється укладати трудовий договір з особами, яким за медичними висновками протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Переведення з метою захисту здоров'я і збереження працездатності людини встановлюються у тих випадках, коли працівники тимчасово або постійно не можуть здійснювати роботу, на яку приймалися, але можуть без шкоди своєму здоров'ю виконувати іншу, легшу роботу. Поняття легшої роботи визначається у кожному конкретному випадку, враховуючи фізіологічні та психологічні можливості працівника належним чином виконувати роботу.

Переведення працівника на легшу роботу можливе, якщо:

а) необхідність переведення встановлюється компетентними органами лікувальних установ. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер визначаються лікарсько-консультаційною комісією лікувальної установи за місцем проживання чи роботи працівника (ЛКК) або медико-соціальною експертною комісією (МСЕК). Висновок про необхідність тимчасового переведення на легшу роботу видається ЛКК, а переведення без обмеження строку - МСЕК у разі, якщо встановлено стійку втрату професійної працездатності;

б) працівник дав згоду на переведення. Законодавство вимагає одержання згоди працівника на переведення, що відповідає конституційним нормам про заборону примусової праці. Якщо працівник відмовляється від переведення на легшу роботу, то роботодавець може його звільнити згідно з п.2 ст.40 КЗпП України як такого, що не відповідає займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає виконанню роботи;

в) на підприємстві наявні вакантні місця, виконання робіт на яких є рекомендованими ЛКК або МСЕК. Ця умова передбачена у ст.31 Закону України 'Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності' від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ1. Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК термін роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку.

Роботодавець за наявності зазначених випадків видає наказ про переведення працівника. Якщо переведення було тимчасовим, то після закінчення його строку працівник має право на одержання попередньої роботи, оскільки перестали існувати причини, що перешкоджали її виконанню.

Право на одержання попередньої роботи мають і ті працівники, непрацездатність яких настала внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання. Місце роботи (посада) зберігаються за ними до поновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Працівники, переведені на легшу, але нижче оплачувану роботу, згідно з вимогами ст.170 КЗпП України мають право на: одержання протягом двох тижнів з дня переведення попередньої середньої заробітної плати; одержання попередньої середньої заробітної плати протягом всього періоду переведення, якщо це передбачено законодавством. За працівниками, шкода здоров'ю яких заподіяна трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням, і які тимчасово переведені на легшу, нище оплачувану роботу, зберігається середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності (ст.1 Закону України 'Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'); одержання допомоги згідно з державним соціальним страхуванням.

Працівникам, що проходять професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, провадяться щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації. Ці виплати здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року. Фондом оплачуються також вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань, а також відшкодовуються інші необхідні витрати, пов'язані з його професійною підготовкою.

Законодавством України передбачено гарантії у випадках виникнення загрози життю і здоров'ю працівників, не створення роботодавцями відповідних умов праці, що забезпечують їх безпеку та гігієну. До таких належать право працівника відмовитися від виконання роботи у разі виникнення виробничої ситуації, що загрожує життю і здоров'ю, право працівника розірвати трудовий договір з власної ініціативи, встановлення юридичної відповідальності роботодавця за порушення законодавства про охорону праці. Зазначені гарантії відображають зміст одного з державних принципів у сфері охорони праці - пріоритету життя і здоров'я працівників та повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля (ст.6 Закону України 'Про охорону праці'). Така відмова буде правомірною, якщо працівник негайно повідомить про цей факт безпосереднього керівника чи роботодавця. За необхідності факт її наявності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої є працівник, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового агента з питань охорони праці. У випадку виникнення конфлікту факт її наявності підтверджується відповідним органом державного нагляду за охороною праці і представником профспілки.

Дії працівника, який відмовився від виконання дорученої роботи з дотриманням підстав та порядку відмови, не вважаються порушенням трудової дисципліни. За ним зберігається місце праці, а за час простою, що виник не з його вини, виплачується середній заробіток.

У випадку невиконання роботодавцем зобов'язань щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, порушення законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань працівник має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи. Роботодавець зобов'язаний розірвати трудовий договір у строк, визначений працівником. Оскільки звільнення працівника із зазначеної підстави відбувається не з його вини, то працівникові виплачується вихідна допомога. Розмір вихідної допомоги визначається у колективному договорі, але у будь-якому випадку не може бути менший тримісячного заробітку працівника. У трудову книжку вноситься запис про підставу та причини звільнення працівника.

Однією з гарантій, що забезпечує право працівника на безпечні і нешкідливі умови праці, є встановлення юридичної відповідальності за порушення нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, представників професійних спілок, найманих працівників. У разі вчинення цих правопорушень настає адміністративна, кримінальна, цивільно-правова відповідальність та відповідальність за трудовим правом.

Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи, організації за порушення нормативних актів про охорону праці: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.93р. №754.

Законодавство України про охорону праці передбачає також сплату роботодавцями штрафних санкцій, що зараховуються до Державного бюджету України. Штрафи накладаються за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці.

Порядок накладення штрафів залежить від виду правопорушень та суб'єктів, які застосовують штрафні санкції. Штрафи накладаються посадовими особами Державного комітету України з нагляду за охороною праці за:

порушення нормативно-правових актів України з охорони праці;

невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Такі штрафи накладаються лише за підсумками перевірки стану безпеки і умов праці на конкретному підприємстві, в установі, організації, що проводяться органами державного нагляду за охороною праці і застосовуються лише повноважними посадовими особами: головою та заступниками голови, начальниками територіальних управлінь і начальниками державних інспекцій Державного комітету України з нагляду за охороною праці. Розміри штрафів цієї групи встановлюються у процентному співвідношенні до величини місячного фонду заробітної плати підприємства, установи, організації. Незалежно від виду правопорушення, негативних наслідків та інших чинників розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати.

Застосування штрафів до підприємств, установ, організацій розглядається як один з економічних методів, що стимулює роботодавця створювати безпечні та нешкідливі умови праці, систему охорони праці, яка зменшує рівень травматизму на виробництві. Кошти штрафних санкцій спрямовуються на організацію охорони праці на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях.

Важливою гарантією, встановленою у Законі України 'Про охорону праці', є запровадження соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, яким кардинально змінено основи захищеності працівників на виробництві. В Україні прийнято Закон 'Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'. Ним визначено систему, принципи та види соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, суб'єкти та об'єкти страхування, порядок відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров'я.

Характерною рисою цього виду соціального страхування є його обов'язковість для осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту). Працівники вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону України 'Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'. Причому на статус застрахованих осіб працівників не впливає фактичне виконання роботодавцями своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Самі працівники не несуть жодних витрат на страхування від нещасних випадків.

Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюється на засадах соціального партнерства. У його управлінні на паритетних засадах беруть участь представники держави, найманих працівників і роботодавців. На основі цього принципу сформована система управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Законодавство передбачає важелі впливу на роботодавців з метою зростання їх зацікавленості у створенні безпечних і нешкідливих умов праці, дотриманні та виконанні нормативно-правових актів про охорону праці. Такий вплив реалізується шляхом коригування розміру страхового внеску роботодавця, що залежить від класу професійного ризику виробництва, встановлених знижок чи надбавок.

Якщо роботодавець постійно порушує нормативні акти про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику, і відповідно розмір страхового внеску збільшується. Цей розмір збільшується також шляхом встановлення надбавки за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

У випадку організації роботодавцем системи управління охороною праці, що забезпечує низький рівень травматизму, професійної захворюваності, йому надається знижка щодо розміру страхового внеску. Проте роботодавець позбавляється цього права, якщо протягом календарного року він був підданий штрафним санкціям за порушення законодавства про охорону праці.

Соціальне страхування від нещасного випадку чи професійного захворювання має цільовий характер використання коштів. Вони спрямовуються на сплату соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. До них належать, наприклад, виплати: втраченого заробітку; одноразової допомоги; на медичну та соціальну допомогу; за моральну шкоду; пенсії по інвалідності потерпілому; пенсії у зв'язку з втратою годувальника; дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності. Позитивною рисою соціального страхування є направлення коштів на профілактику нещасних випадків. За кошти цього Фонду соціального страхування ведеться пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці, організовується створення тематичних кінофільмів, радіо - і телепередач, видаються та розповсюджуються нормативні акти, підручники, журнали, інша спеціальна література, плакати, пам'ятки з охорони праці, вивчається та поширюється позитивний досвід створення безпечних та нешкідливих умов виробництва, виконуються інші профілактичні роботи.

3.2 Додаткові гарантії прав на охорону праці працівників, які працюють у важких і шкідливих умовах праці

Основним напрямом державної політики у сфері охорони праці є зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм та скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці11 Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року: Указ Президента України від 03.08.99р.

Досягнення цих завдань можливе шляхом комплексного розв'язання питань охорони праці, запровадження у виробництво досягнень науки і техніки щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, механізації виробничих процесів і заміни ручної праці. Водночас рівень розвитку техніки не дозволяє у повній мірі усунути негативний вплив важких та шкідливих умов праці. Тому з метою попередження виробничого травматизму, професійних захворювань, знешкодження шкідливого впливу виробничого середовища на життя, здоров'я і працездатність особи працівникам, які виконують роботу у шкідливих і важких умовах праці, надаються додаткові гарантії.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються спеціальним одягом, спеціальним взуттям, змиваючими, знешкоджуючими та іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

Засоби індивідуального захисту надаються працівникам, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах. Обов'язок із забезпечення ними працівників покладено на роботодавця. Працівник не несе жодних матеріальних витрат на їх придбання. Забезпечуючи працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, слід враховувати вимоги законодавства:

по-перше, засоби індивідуального захисту повинні відповідати встановленим нормативам і стандартам, що реально дозволяє запобігти виникненню виробничого травматизму і професійного захворювання. Тому забороняється допускати до роботи працівників не лише без встановлених засобів індивідуального захисту, але й у несправних, не відремонтованих чи забруднених засобах;

по-друге, засоби індивідуального захисту повинні надаватися у строки, встановлені нормативами. Мова йде як про первинне забезпечення працівника цими засобами, так і періодичне, в тому числі і у випадках їх дострокового зношення не з вини працівника. Недотримання цих вимог є порушенням законодавства щодо створення нешкідливих і безпечних умов праці. Відповідно працівник, який був вимушений придбати засоби індивідуального захисту за власні кошти через порушення строків їх видачі, має право на компенсацію понесених витрат.

Гарантійні норми забезпечення працівників засобами індивідуального захисту передбачені ст.136 КЗпП України і ст.8 Закону України 'Про охорону праці', що були конкретизовані у 'Положенні про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту', затвердженому наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170. Засоби індивідуального захисту видаються працівникам тих професій та посад, що передбачені типовими галузевими нормами безплатної видачі таких. В Україні затверджено ряд типових положень, що регулюють порядок видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту залежно від галузевої підпорядкованості підприємства, установи, організації. Наприклад, такі норми прийняті для працівників м'ясної і молочної промисловості, працівників елеваторної, борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості, працівників сільського та водного господарства, працівників харчової промисловості, працівників зв'язку, робітників підприємств нафтової, газової, нафтопереробної і нафтогірничої промисловості. Зазначені нормативні акти встановлюють обов'язковий мінімум забезпечення працівників засобами індивідуального захисту. З врахуванням специфіки виробництва, вимог технологічних процесів і нормативних актів з охорони праці, за узгодженням з представниками профспілкових органів і рішенням працівників підприємства засоби індивідуального захисту можуть видаватися понад передбачені норми. Питання забезпечення цими засобами працівників конкретного підприємства, установи, організації регулюються локальними нормативно-правовими актами і колективними договорами. На основі типових галузевих нормативних актів на підприємстві приймається перелік робіт і професій, що дають право на безплатне одержання спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

Ця гарантія забезпечує захист здоров'я працівників, які виконують роботу у несприятливих умовах виробничого середовища, що негативно впливають на працездатність працівників. Тому видача замість спеціального одягу та спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або виплата грошових сум для їх придбання забороняється.

Чинне законодавство передбачає окремі випадки, коли допускається грошова компенсація засобів індивідуального захисту, а саме: у разі неналежного виконання роботодавцем обов'язку щодо своєчасного забезпечення засобами індивідуального захисту і придбання їх працівником за власні кошти. Потрібно зауважити, що така компенсація надається лише тому працівникові, який мав право на забезпечення засобами індивідуального захисту і представив документ, який засвідчує їх купівлю та вартість. При відсутності необхідних документів компенсація витрат здійснюється за роздрібними цінами підприємства-виробника. Вартість засобів уточнюється бухгалтерією підприємства. Порядок виплати компенсації встановлюється в колективному договорі;

у разі неналежного виконання роботодавцем обов'язку щодо своєчасної організації хімчистки або прання одягу. Працівнику оплачуються фактичні витрати на прання і хімчистку при поданні документа, що підтверджує вартість зазначених послуг.

Працівникам, які працюють у шкідливих і небезпечних та особливо шкідливих і небезпечних умовах праці, з метою зміцнення їх здоров'я і попередження професійних захворювань безоплатно надається молоко або рівноцінні продукти та лікувально-профілактичне харчування. Видача вказаних продуктів є одним із заходів, що входять у систему організації охорони праці з метою захисту життя і здоров'я людини, збереження її працездатності на виробництві.

Видача молока має цільовий характер, тому працівник повинен фактично його одержати і спожити. У трудовому законодавстві встановлена низка вимог, спрямованих на забезпечення цього положення:

не допускається компенсація вартості молока грошима. Виплата грошової компенсації для придбання молока допускається лише при роз'їзному характері роботи працівника (ст.7 Закону України 'Про охорону праці'). Умови виплати цієї компенсації передбачаються у колективному договорі;

забороняється заміна молока іншими товарами і продуктами, крім рівноцінних йому - кефіру, кислого молока (кисляку), мацоні тощо;

не дозволяється видача молока за одну або декілька змін наперед, аналогічно як і за попередні зміни;

не дозволяється відпуск молока додому.

Роботодавець самостійно вирішує питання безплатного забезпечення працівників молоком та іншими рівноцінними продуктами, але з дотриманням умов, визначених у законодавстві як обов'язкові.

Законодавство України з метою профілактики професійних захворювань передбачає право працівників, що працюють в особливо шкідливих умовах праці, на одержання лікувально-профілактичного харчування. Воно надається відповідно до 'Правил безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування', затверджених ще постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977 р. № 4/П-1.

Право на його одержання мають лише ті працівники, які виконують роботи, передбачені у 'Переліку виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці', затвердженому постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977 р. № 4/П-1. На підприємствах, в установах, організаціях на його основі та за результатами атестації робочих місць приймаються конкретні переліки виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на одержання спеціального харчування, що є складовою частиною колективного договору.

У 'Правилах безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування' встановлено категорії працівників, яким також надається спеціальне харчування. Ці випадки у тій чи іншій мірі пов'язані з негативним впливом шкідливих факторів виробництва на здоров'я працівника.

Гарантії прав працівників, що працюють у шкідливих і важких умовах праці забезпечуються шляхом встановлення пільгового робочого часу і часу відпочинку. Ці працівники працюють на умовах скороченого робочого часу, максимальна тривалість роботи не може перевищувати 36 годин на тиждень. Конкретний перелік посад і професій, що дає право на скорочений робочий час, формується на основі 'Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня', затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163.

Працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, надаються перерви санітарно-оздоровчого призначення для обігрівання, відпочинку та ін. (ст.168 КЗпП України). Ці перерви включаються до робочого часу і підлягають оплаті. Особливості правового регулювання надання цих перерв встановлюються у нормативно-правових актах, прийнятих як на централізованому рівні, так і в локальних нормативно-правових актах (наприклад, 'Правилах внутрішнього трудового розпорядку').

Пільги у сфері відпочинку для працівників, зайнятих на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, встановлюються шляхом надання щорічної додаткової відпустки тривалістю до 35 календарних днів за 'Списками виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці', затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290. Конкретна тривалість відпустки визначається за результатами атестації робочих місць за умовами праці в колективному трудовому договорі.

Враховуючи наявність шкідливих і особливо шкідливих умов праці, підприємства встановлюють надбавки до основної заробітної плати з врахуванням гарантій, встановлених у законодавстві, генеральній, галузевих і регіональних угодах. За роботу у важких і шкідливих умовах праці встановлюється доплата 4, 8 та 12 відсотків, а за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці - 16,20 та 24 відсотки тарифної ставки (окладу) Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілковими об'єднаннями на 2004-2005. // Урядовий Кур'р. - 2004р. - 19.05. - №92.

Роботодавець за власні кошти може встановити інші додаткові пільги і компенсації за роботу у шкідливих і важких умовах праці, передбачивши умови надання таких у колективному або трудовому договорах чи в локальних нормативно-правових актах.

3.3 Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії

Роблячи невеличкий вступ до даного розділу, можна сказати, що забезпечення прав громадян на безпечні та нешкідливі умови праці здійснюється шляхом створення системи організації охорони праці не лише на національному, а й на виробничому рівні. Підвищення ефективності діючої системи управління охорони праці на всіх рівнях є одним із шляхів зниження виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм працюючих та скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці.

Важливість створення системи управління охороною праці встановлюється міжнародними актами і договорами. Вона розглядається як необхідна гарантія забезпечення трудових прав працівників у сфері охорони праці. 'Конвенція№ 155 МОП про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище' (1981 р.) визначила систему організації охорони праці на національному та виробничому рівні. На роботодавців покладається обов'язок надавати робочі місця, механізми та обладнання, організовувати виробничі процеси, які відповідають встановленим нормативам і не загрожують здоров'ю працюючих, вживати заходів щодо створення відповідних служб, на які покладаються комплексні функції управління охороною праці; співпрацювати з представниками працівників шляхом надання необхідної інформації, проведення консультацій з охорони праці; попереджувати виникнення виробничого травматизму та проводити розслідування й облік нещасних випадків і професійних захворювань; проводити навчання працівників з питань охорони праці та ін.

Законодавство України відображає значну частину міжнародних стандартів з організації управління охороною праці на різних рівнях. Закон України 'Про охорону праці' містить окремий розділ про організацію охорони праці, її управління на підприємствах, в установах, організаціях. Система управління охороною праці передбачає:

створення роботодавцем відповідних служб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці;

досягнення встановлених нормативів з охорони праці шляхом впровадження прогресивних технологій, додержання вимог при проектуванні, будівництві та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва;

проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці та надання пільг і компенсацій за результатами їх проведення;

проведення обов'язкових медичних оглядів певних категорій працівників, навчання з питань охорони праці з метою попередження виробничого травматизму;

усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, здійснення їх розслідування й обліку та ін.

На виробництві можуть впроваджуватися й інші заходи з організації охорони праці. Ці заходи на підприємстві, в установі та організації закріплені спеціальних нормах, закріплених в КЗпП, Законі України “Про охорону праці' та в інших нормативно правових актах держави. Ці норми, об'єднані терміном 'охорона праці', включають в собі норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії. Відмінність норм з техніки безпеки від норм з виробничої санітарії визначається предметом, на регулювання якого спрямовані ті чи інші норми.

Норми з техніки безпеки містять обов'язкові вимоги, яким повинно відповідати підприємство в цілому, виробничі приміщення, усі види обладнання і технологічні процеси з точки зору безпеки праці, попередження травматизму. Цими нормами передбачається встановлення різних огороджень, захисних пристроїв, проведення профілактичних випробувань, дистанційне управління, видача спеціальних індивідуальних засобів захисту, наприклад поясів, окулярів, екранів тощо.

Норми з виробничої санітарії містять обов'язкові вимоги щодо території підприємства, виробничих і побутових приміщень, робочих місць і технологічних процесів з точки зору гігієни праці і здоров'я працівників з метою попередження професійних захворювань. Вимоги в галузі виробничої санітарії стосуються розмірів, планування і конструктивних елементів виробничих будівель, вентиляції, опалення, водопостачання, каналізації, освітлення побутових приміщень, пунктів харчування, охорони праці тощо. Норми з виробничої санітарії передбачають також професії з шкідливими умовами праці, які повинні забезпечуватись спецмолоком, спецхарчуванням, спецодягом, спецвзуттям та іншими індивідуальними захисними засобами.

Не слід думати, що норми з техніки безпеки і виробничої санітарії є окремими нормативними актами. В державних міжгалузевих і галузевих нормативних актах можуть одночасно міститися й положення з техніки безпеки і норми з виробничої санітарії.

У своїй сукупності нормативні акти про охорону праці - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. їх прийнято поділяти на державні міжгалузеві і галузеві норми. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 р. № 135 'Про порядок опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці' відповідним центральним органам державного управління доручено розробляти і затверджувати конкретні документи щодо організації нормотворчого процесу, планування і фінансування робіт, визначення базових організацій, які повинні займатися нормотворчою діяльністю з питань охорони праці. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 р. Комітет по нагляду за охороною праці наказом від 16 березня 1994 р. затвердив Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних документів 'Законодавство України по охороні праці', яке є обов'язковим для виконання усіма центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності.

Опрацювання проектів державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці здійснюється під керівництвом і за безпосередньою участю фахівців комітету по нагляду за охороною праці або органів державного санітарного, пожежного нагляду та нагляду за ядерною і радіаційною безпекою при розробленні нормативних актів з питань, що віднесені до їх компетенції.

Координацію роботи з підготовки проектів державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці покладено на Національний науково-дослідний інститут охорони праці, який надає методичну допомогу базовим організаціям міністерств і відомств, безпосередньо опрацьовує проекти нормативних актів про охорону праці.

У разі відсутності в нормативних актах, що приймаються органами державного нагляду за охороною праці, вимог, які необхідно виконувати для забезпечення техніки безпеки і виробничої санітарії на певних роботах, власник або уповноважений ним орган може вживати погоджені з органами державного нагляду за охороною праці заходи, що забезпечують безпеку праці і виробничу санітарію.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці з урахуванням рекомендацій нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про працю.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій; розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань; організовує проведення атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення негативних чинників; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства; здійснює постійний контроль за додержанням працівниками правил з техніки безпеки і виробничої санітарії.

У колективному договорі передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці, а також комплексні заходи щодо досягнень встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму і професійних захворювань.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я чинників, що визначають умови праці, власник зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці. За згодою працівників, яких це стосується, власник може звернутися до органу по охороні праці з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання програм щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.

Орган державного нагляду розглядає мотивування власника, визначає повноту запланованої програми робіт і за наявності підстав може прийняти рішення про встановлення виключного порядку застосування відповідного нормативу з охорони праці з визначенням строків та умов тимчасового припинення чинності нормативного акта. Власник повідомляє відповідних працівників про рішення органу державного нагляду за охороною праці.

Державні міжгалузеві і галузеві нормативні акти про охорону праці є обов'язковими для виконання у виробничих лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання молоді, обладнаних у школах, міжшкільних комбінатах, училищах, вищих навчальних закладах, будинках самодіяльної технічної творчості тощо.

До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємстві під керівництвом його персоналу, застосовується законодавство про охорону праці в такому ж порядку, що й до працівників підприємства.

Фінансування охорони праці здійснює власник. На підприємствах, в галузях і на державному рівні у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, створюються фонди охорони праці. Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону.

Фонд охорони праці на підприємстві використовується тільки для виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Кошти галузевих і державних фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і регіональних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництва, творчих колективів, науково-дослідних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони праці.

До державного, регіональних і галузевих фондів охорони праці надсилаються поряд з коштами державного чи місцевих бюджетів, відрахуваннями підприємств та іншими надходженнями кошти, одержані від застосування органами державного нагляду штрафних, санкцій до власників, а також кошти від стягнення цими органами штрафу з працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці. Працівники, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи.

У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому, ніж передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аваріям.

Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво, у стандартах на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання, видані у встановленому порядку.

Власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи.

Забороняється застосування у виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації), методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсикологічної експертизи.

У разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або наявності такої кількості небезпечних речовин, яка вимагає вжиття додаткових заходів безпеки, власник зобов'язаний завчасно повідомити про це орган державного нагляду, розробити і узгодити з ним заходи щодо захисту здоров'я та життя працівників, населення та охорони навколишнього природного середовища.

На власника також покладається обов'язок за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників.

Працівники із своїх коштів ніяких витрат на заходи щодо охорони праці не несуть.

Обов'язкові медичні огляди провадяться згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 45.

Обов'язковим медичним попереднім та періодичним оглядам підлягають працівники, які приймаються на роботу або працюють у контакті з шкідливими речовинами та несприятливими виробничими чинниками; працівники усіх професій, що, додаються до Положення про медичний огляд працівників певних категорій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1238 було запроваджено обов'язковий профілактичний наркологічний огляд працівників, які під час виконання своїх функціональних обов'язків повинні використовувати певні види сировини, речовини і матеріалів. До таких працівників належать особи, які під час роботи повинні використовувати етиловий спирт; працівники фармацевтичних підприємств, аптечних закладів; анестезіологи та інші медичні працівники закладів охорони здоров'я, які за специфікою роботи повинні використовувати фторотан і ефір; працівники підприємств, які працюють в умовах підвищеного атмосферного тиску; чергові працівники підприємств, які обслуговують, налагоджують, монтують і проводять роботи в електромережах та електроустановках під напругою 127 вольт і більше; працівники підприємств, які провадять роботи, пов'язані з використанням вибухових матеріалів; працівники транспортних засобів усіх видів транспорту тощо. Метою проведення профілактичного наркологічного огля-ду громадян є виявлення хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, а також визначення наявності чи відсутності наркологічних протипоказань до виконання функціональних обов'язків і провадження певних видів діяльності.

Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії. Додержання правил техніки безпеки і виробничої санітарії залежить не тільки від виконання власником або уповноваженим ним органом своїх обов'язків, а й від того, наскільки кожний працівник знає і виконує їх під час роботи. Законом України 'Про охорону праці' на працівника покладається обов'язок знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці; особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-яких виробничих ситуацій, які створюють загрозу для працюючих.

Тому усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій згідно з Типовим положенням, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 4 квітня 1994 р. № 30 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 23 квітня 1997 р. № 109.

Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і провадиться з усіма працівниками в процесі їх трудової діяльності.

Перед перевіркою знань з охорони праці на підприємстві організуються заняття, лекції, семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії по перевірці знань з питань охорони праці, узгоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства. У складі комісії по перевірці знань з питань охорони праці повинно бути не менше трьох осіб, які у встановленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються протоколом. Особам, які при перевірці знань показали задовільні результати, видаються посвідчення. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань, забороняється.

Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з охорони праці на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах - на керівників цих підрозділів. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких керівником підприємства покладені ці обов'язки.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж: з питань охорони праці провадиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; з працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; з учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; з учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству покладено ці обов'язки, а з учнями в навчально-виховних закладах - викладач або особа, компетентна в питаннях охорони праці, на яку покладено ці обов'язки. На великих підприємствах окремі питання вступного інструктажу можуть висвітлювати відповідні фахівці.

Інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання та наочних посібників за програмою, що розроблена службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма і тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства чи навчально-виховного закладу. Орієнтовний перелік для складання програми міститься в Типовому положенні.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж провадиться на робочому місці до початку роботи з працівником, новоприйнятим на підприємство постійно чи тимчасово; з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; з працівником, який виконуватиме нову для нього роботу; з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві; зі студентом, учнем чи вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним нових видів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового і професійного навчання в навчальних лабораторіях, класах, майстернях, на дільницях.

Первинний інструктаж провадиться індивідуально або з групою осіб спеціального фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтовного переліку питань первинного інструктажу.

Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу.

Усі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2-15 змін, залежно від характеру роботи та кваліфікації працівника, пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих робітників або спеціалістів, які призначаються наказом по підприємству. Керівник підприємства або структурного підрозділу має право звільнити від проходження стажування робітника, який має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, переміщується з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.

Повторний інструктаж: проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою - один раз у квартал, на інших роботах - один раз на півріччя. Він провадиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж провадиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на охорону праці; при порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, що може призвести або призвело до травми, аварії чи отруєння; на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або державної виконавчої влади у випадку, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці; при перерві в роботі виконаних робіт більше як на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - не більше 60 днів.

Позаплановий інструктаж провадиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж провадиться з працівниками при виконанні разових робіт, не пов'язаних з їх безпосередніми обов'язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства тощо); ліквідації аварії, стихійного лиха; проведенні робіт, на які оформляються наряд допуск, дозвіл та інші документи; екскурсіях на підприємства; організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні змагання тощо). Проведення інструктажу фіксується нарядом допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт. Інструктажі завершуються перевіркою знань усним опитуванням за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.

Про проведення всіх видів інструктажу, стажування та допуску до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

В разі необхідності інструктаж і стажування працівник може проходити у встановленому порядку на іншому спорідненому за технологією підприємстві, де є необхідні для цього умови та спеціалісти. Проведена в такому випадку робота фіксується у журналі на підприємстві, де відбувався інструктаж чи стажування, а працівнику видається відповідна довідка, що додається до особистої справи працівника на підприємстві, яке його відряджало.

Примірник інструкції з охорони праці повинен бути виданий працівникові за його професією або вивішений на його робочому місці.

Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці, техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій на виробництві. У спеціалістів виробництва перевіряються знання тих нормативних актів по охороні праці, виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Працівники, які показали незадовільні знання, повинні протягом одного місяця пройти повторну перевірку знань з питань охорони праці, техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій на виробництві. Особи, які й при повторній перевірці знань показали незадовільні знання, працевлаштовуються згідно з чинним законодавством.

Керівники та інші посадові особи підприємств та об'єднань чисельністю понад 500 працюючих у випадках аварії чи катастрофи можуть проходити позачергове навчання та перевірку знань з охорони праці в науково-інформаційному та навчальному центрі охорони праці.

На підприємствах виробничої сфери з числом працюючих понад 50 чоловік власник зобов'язаний створити службу охорони праці, діяльність якої регулюється Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. При кількості працюючих менше 50 чоловік функції служби охорони праці можуть виконувати у порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або виконують нормативи з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства.

4. Розроблення заходів для недопущення травматизму та покращення умов праці при вирощуванні кукурудзи на зерно

4.1 Аналіз небезпек при вирощуванні та збиранні кукурудзи на зерно у ТОВ 'АФ Відродження'

При вирощуванні та збиранні кукурудзи на зерно у СТОВ „АФ Відродження' можуть статися нещасні випадки на виробничих процесах. Для того, щоб розробити інструкції для недопущення виробничого травматизму та професійної захворюваності потрібно виявити можливі небезпеки. Такий аналіз у дипломній роботі було виконано для збирання кукурудзи на зерно. Це дозволяє виявити небезпечні дії та небезпечні умови, що формують небезпечні ситуації при виконанні окремих виробничих процесів.

У табл.4.1 представлено вимоги безпеки під час виконання робіт з вирощування кукурудзи на зерно для уникнення можливих небезпек.

Важливим елементом дотримання вимог безпеки при використанні сільськогосподарської техніки є проведення багатоступеневого контролю посадовими особами господарства. При проведенні контролю корисними є карти контролю показників безпеки техніки, у яких вказано нормативи контролю та його періодичність.

Таблиця 4.1

Можливі небезпеки та вимоги безпеки під час вирощування кукурудзи на зерно

Можливі небезпеки	Вимоги безпеки перед початком роботи	Вимоги безпеки під час виконання робіт
Отруєння вихлопними газами, агрохімікатами	Перевірте наявність і справність гумових прокладок і замків на бокових щитах капоту двигуна. Впевніться у відсутності підтікання палива, мастил і охолоджуючої рідини, а також пропуску випускних газів у з'єднаннях випускних і всмоктувальних патрубків з блоком двигуна. При обробітку ґрунту з одночасним внесенням пестицидів, мінеральних добрив тощо до початку робіт вимагайте додаткового інструктування. Перевірте наявність та справність індивідуальних засобів захисту	При виявленні попадання відпрацьованих газів в кабіну трактора негайно припиніть роботу. Не відпочивайте в кабіні трактора при працюючому двигуні. Дотримуйтесь вимог інструкцій з безпеки праці під час роботи з пестицидами та агрохімікатами. Не працюйте без засобів індивідуального захисту або з несправними засобами. Під час роботи дотримуйтесь правил особистої гігієни, не допускайте проливання технологічних розчинів, пального і мастил на одяг, взуття та відкриті частини тіла, а також на землю. Не вживайте їжу і не паліть на робочому місці під час виконання робіт, особливо з використанням шкідливих речовин.
Перекидання агрегату	Переконайтеся, що поле, виділене для обробітку ґрунту, очищене від зайвих предметів. Ями та канави загорнуті. Перешкоди, які не можна ліквідувати, відмічені віхами висотою 2 м: біля ярів і крутих схилів, на їх краю, встановлені попереджувальні знаки та відорана контрольна борозна на відсталі 10 м, шириною не менше 50 см. Ділянки розбиті на загінки. При виконанні робіт на схилах і в умовах гористої місцевості двері кабіни трактора з боку вершини схилу відкрийте і закріпіть в такому положенні. В кабіні дозволяється знаходитися тільки одному трактористу, щоб при виникненні небезпеки він міг без перешкод покинути її	Витримуйте відстань від зовнішніх країв коліс (гусениць) агрегату до початку схилу, канави, інших нерівностей не менше одного метра. Будьте обережними при переїздах по крутих схилах, ровах, глибоких вибоїнах, поворотах і особливо після дощу. Маневрування агрегату проводьте в межах відміченої поворотної смуги поля. Після закінчення маневрування, на почата прямолінійного руху агрегату, переведіть машину (робочі органи) в робоче положення. Забороняється робити круті повороти та маневрування агрегатом заднім ходом, якщо робочі органи заглиблені в грунт. Швидкість руху агрегату при поворотах знижуйте до 3-4 км/год. Перед спуском з гори зупиніть трактор, включіть першу передачу, заблокуйте гальма і на зниженій частоті обертання вала двигуна, обережно гальмуючи, з'їжджайте з гори. Забороняється змінювати швидкість руху на спусках або підйомах за рахунок перемикання передач. Забороняється робота тракторних агрегатів під час дощу, туману, вночі, а також на схилах із слизьким ґрунтом.
Травмування внаслідок наїздів	Впевніться, що на відведеній для обробітку ділянці відсутні сторонні особи. При виконанні робіт за участю обслуговуючого персоналу перевірте Дієвість двосторонньої сигналізації. (Робота тракторів в агрегаті з причіпними машинами, на яких є обслуговуючий персонал, дозволяється пише при наявності надійної двосторонньої сигналізації).	В разі обслуговування причіпних машин декількома працівниками, одного з них призначте відповідальним за початок і зупинки в роботі агрегату. Не допускайте знаходження на агрегаті, а також на полі, де проводиться обробіток ґрунту, людей, які не приймають участі у виконанні технологічного процесу. Перед початком руху агрегату, включенням гідросистеми або валу відбору потужності подавайте звуковий сигнал впевніться, що переміщення агрегата нікому не загрожують і тільки після цього розпочинайте рух. Під час роботи в темну пору доби з помічником (причіплювачем), не виконуйте робіт, пов'язаних з переміщенням агрегату при його відсутності. Рух агрегату після зупинки розпочинайте пише після обміну з помічником домовленими сигналами. Впевніться, що він знаходиться у безпечних умовах. При маневруванні агрегату (поворот, розворот) спочатку впевніться, що в радіусі його руху не знаходяться люди і тільки після цього переведіть робочі органи в транспортне положення і виконайте маневр. Не залишайте без догляду ґрунтообробний агрегат з працюючим двигуном трактора. При тривалій зупинці агрегату - загальмуйте трактор, опустіть знаряддя та вимкніть двигун. При зупинці колісного трактора - підкладіть підкладні під колеса. Відпочивайте в полі тільки в спеціально відведених місцях, які обладнуються добре помітними віхами (жердина висотою до Зм з червоним прапорцем) вдень і освітленими ліхтарями в темну пору доби. Не відпочивайте під транспортними засобами, в борозні, у копицях тощо
Зіткнення	Перевірте, надійність засобів сигналізації, домовтесь з іншими працівниками про умовні сигнали та порядок виконання технологічних операцій	При роботі двох і більше агрегатів розпочинайте роботу після подання передбаченого сигналу. Стежте за тим, щоб відстань між тракторами була в межах 30-40 м. При зупинці трактора, що рухається попереду, об'їжджайте його з боку необробленого поля і при цьому обов'язково виключайте причіпні машини Під час роз'їзду тракторів завжди тримайтесь правого боку і на відстані не менше як 2 м від зустрічного трактора. Під час роботи в умовах видимості менше 20 м знижуйте швидкість, вмикайте задній ліхтар, габаритні вогні та ближнє світло фар, періодично подавайте звуковий сигнал і відповідайте на сигнали іншого тракториста.
Падіння	Опори (підніжки) та поручні (перила, ручки) повинні бути справними та сухими. Перед входом у кабіну очистіть взуття й сходинки від бруду	Під час роботи агрегату сидіть тільки на спеціально обладнаних сидіннях, які передбачені конструкцією машини. Не стрибайте на землю з кабіни та інших місць трактора. Під час руху агрегату не зіскакуйте і не вискакуйте на нього, не висовуйтесь із кабіни трактора, не ставайте на підніжку для огляду робочих органів, не переходьте з однієї причіпної машини на іншу, не ремонтуйте (регулюйте) робочі органи, не сидіть та не стійте на крилах трактора, причіпних сергах або рамах машин.
Загоряння агрегату	Перевірте наявність первинних засобів пожежогасіння те їх розміщення в місцях спеціально передбачених для цих цілей. Ознайомтесь із правилами користування ними, забезпечте до них вільний доступ	Не працюйте у спецодязі, просоченому паливом і мастилами. Це пожежонебезпечно! Не зупиняйтесь, не ремонтуйте і не обслуговуйте агрегат під лініями електропередач високої напруги. Не торкайтесь обірваних проводів ЛЕП. Не використовуйте пожежний інвентар не за призначенням. Не завішуйте одягом і не складайте будь-які предмети на засоби пожежегасіння. Під'їжджайте на тракторі до заправного пункту паливо-мастильними матеріалами так, щоб випускна труба знаходилась із протилежного боку від пункту. Перед заправлянням трактора загальмуйте агрегат, виключіть двигун і заправляйте паливом лише за допомогою насоса та шланга через лійку (тільки закритим способом). При виникненні необхідності заправляння паливо-мастильними матеріалами в темну пору доби на полі освітлюйте місце заправки світлом фар іншого трактора (автомобіля) або електричним ліхтарем. Не використовуйте для освітлення відкритий вогонь.

4.2 Загальні вимоги безпеки при вирощуванні та збиранні кукурудзи на зерно

Загальні вимоги щодо безпеки праці у рослинництві викладено у „Правилах охорони праці у сільському господарстві' (2000 рік). Цей нормативний документ, затверджений Держнаглядохоронпраці, установлює вимоги безпеки до організації й виконання технологічних процесів щодо вирощування, збирання і первинного обробляння сільськогосподарських культур.

Під час виробництва на працівників діють небезпечні й шкідливі виробничі фактори, властиві усім видам виробництва, зокрема, і процесам виробництва продукції рослинництва. Так, механізатори зазнають впливу високих рівнів шуму та вібрації, на них діє сонячна радіація, роботи виконуються за низьких чи навпаки високих температур, працівнику доводиться вдихати пил, пари агрохімікатів та ін. Тому знизити вплив небезпечних та шкідливих чинників може лише комплекс заходів з охорони праці. Перелічимо основні з них, що стосуються вирощування та збирання озимої пшениці.

Агрегатування машин і устаткування з тракторами, а також переведення їх у транспортне положення необхідно проводити згідно з вимогами, передбаченими експлуатаційною документацією.

Роботу агрегату, який обслуговують кілька працівників, необхідно починати тільки за встановленим сигналом, переконавшись у тому, що всі працівники його зрозуміли.

Розвороти машин потрібно проводити лише при виглиблених із ґрунту робочих органах. При цьому швидкість повинна бути не більше 4 км/год. Переїзд сільськогосподарської техніки слід проводити згідно з маршрутами затвердженими керівником господарства.

Технологічні процеси вирощування та збирання сої повинні відповідати типовим технологіям, затвердженим керівником господарства.

При розроблянні у ТОВ „Відродження' технології вирощування та збирання сої безпека працівників повинна забезпечуватися через:

усунення прямого контакту працівників із протруєним насінням під час завантаження у транспортні засоби, доставляння на поле, завантаження сівалок;

забезпечення трактористу-машиністу з кабіни оглядовості робочих органів начіпних сільськогосподарських машин:

застосування сільськогосподарських машин з автоматичним приєднанням до енергетичних засобів;

передбачення візуальної та звукової сигналізації, які б забезпечували узгоджені та безпечні дії агрегатів та машин, які спільно працюють;

погодженість роботи агрегатів, яка унеможливлює виникнення небезпек.

Вкажемо основні вимоги до технічного стану посівних машин. Посівні машини, які допускають до експлуатації, повинні мати:

справне сидіння сіяча, майданчик або підніжну дошку і поручні;

ширина підніжної дошки повинна бути не менше 350 мм, обладнана запобіжним бортиком заввишки 100 мм; поручні мають бути гладкими і надійно закріпленими на висоті 1 м (якщо конструкцією передбачено робоче місце);

захисні огородження рухомих деталей приводних передач;

підключені пристрої двосторонньої сигналізації;

надійне кріплення маркерів у транспортному положенні;

надійне з'єднання насіннєпроводів з коробками висівних апаратів

В машинах, що застосовуються для роботи з пестицидами, всі з'єднання магістралі переміщення пестицидів (фланці, штуцери, люки тощо) повинні мати ущільнювальні прокладки. Машини з недостатнім ущільненням

з'єднань до роботи не допускають.

Манометри на обприскувачах, які працюють під тиском, попередньо мають бути перевірені на точність показань Сформулюємо основні вимоги до підготовки полів у ТОВ „АФ Відродження'. Так, у господарстві потрібно провести паспортизації земельних угідь із зазначенням крутості поздовжніх і поперечних схилів, земельних ділянок, перешкод, небезпечних місць та ін.

Вивідні й глибокі поливні борозни, перемички та інші нерівності поля перед збиральними роботами повинні бути засипані й вирівняні.

Земельні ділянки для роботи машинно-тракторних агрегатів повинні бути завчасно підготовлені:

прибрано каміння, солома, засипано ями та ліквідовано інші перешкоди;

виставлено віхи біля великих каменів, розмитих ділянок та інших перешкод;

поля розбито на загінки, обкошено й підготовлено прокоси;

проведено контрольні розори;

відбито поворотні смуги; під час роботи на схилах і поблизу ярів ширина поворотної смуги має бути не менше величини, що дорівнює подвійному мінімальному радіусу розвороту комбайна чи машинно- тракторного агрегату;

позначено місця для відпочинку.

Робота машин на непідготовлених полях не дозволяється. Машини загального призначення використовуються при проведенні робіт на полях із нахилом до 9° (16%).

Місця, призначені для короткочасного відпочинку і вживання їжі, повинні позначатися добре видимими віхами заввишки 2,5-3,0 м, а також обладнуватися вагончиками, наметами чи навісом і блискавкозахистом. Не допускається обладнувати місця відпочинку працівників в охоронній зоні

ЛЕП.

Підготовка полів до роботи на них сільськогосподарської техніки має проводитися тільки у світлу пору доби.

Перед початком польових робіт на полях, над якими проходять повітряні ЛЕП, керівник ТОВ „АФ Відродження' повинен організувати перевірку організацією „Любарські районні електричні системи' величини провисання проводів із тим, щоб відстань по вертикалі від найвищої точки машини (вантажу) до електричних проводів була не менше значень: 1 м - до 35 кВ, 1,5м - 110кВ, 2 м - 150 кВ.

Розміщення машин, машинно-тракторних агрегатів, збиральних і транспортних засобів на полях, де проводяться сільськогосподарські роботи, повинно здійснюватися відповідно до технологічних карт.

Заправляння сільськогосподарських машин і агрегатів, технологічними матеріалами (насінням, агрохімікатами і пестицидами) повинна здійснюватися на технологічних дорогах поля із застосуванням засобів механізації.

Заправляння автомобілів і тракторів пально-мастильними матеріалами повинна проводитись із врахуванням вимог Правил пожежної безпеки в Україні.

Режими руху сільськогосподарських машин і машинно-тракторних агрегатів під час виконання технологічних операцій повинні відповідати технологічним картам та експлуатаційній документації і не допускати їх зіткнення та наїздів на працівників і відпочиваючих.

У темну пору доби машини повинні працювати із увімкненими джерелами світла, які передбачені конструкцією машини, або із штучним освітленням території.

При груповому методі роботи дистанція між орними, посівними і збиральними агрегатами повинна бути не менше 30 м. При зустрічному вітрі дистанція має бути збільшена до значень, за яких був би відсутній взаємний

вплив шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Під час вивантаження технологічного продукту на ходу інтервал між збиральним агрегатом і транспортним засобом повинен бути не менше 1,5 м.

Відстань по фронту між копицями соломи повинна бути на 1,5 м більше від ширини транспортних засобів, які використовуються для відвезення зерна. Відкриті майданчики для стоянки машин під час проведення масових польових робіт повинні бути віддалені не менше, ніж на:

30 м - від місць тимчасового зберігання паливо-мастильних матеріалів;

-100 м - від хлібних масивів, скирт соломи, сіна, токів;

50 м - від будівель.

Майданчик повинен бути очищений від стерні та сухої трави й обораний смугою завширшки не менше ніж 4 м. При цьому машини повинні стояти на майданчику в один ряд на відстані, яка б забезпечувала вільний проїзд із боків засобів технічного обслуговування і безпечну евакуацію машин на випадок виникнення пожежі.

Причіпні сільськогосподарські машини, які обладнані постійними робочими місцями, повинні мати справну двосторонню сигналізацію. Пересування машин і агрегатів до місця роботи і під час виконання робіт повинно здійснюватися відповідно до розроблених маршрутів і технологій.

Механізовані роботи з обробітку ґрунту, посіву та догляду за посівами необхідно проводити відповідно до вимог розроблених у господарстві технологічних (операційних) карт, експлуатаційної документації.

В зоні можливого руху маркерів або навісних машин при розвороті машинно-тракторних агрегатів не повинні знаходитися люди. Не допускається одночасне обслуговування одним працівником двох або більше сівалок під час руху агрегату.

Завантаження сівалок насінням та добривами повинно проводитися за допомогою засобів механізації. Ручне завантаження дозволяється тільки при

зупиненому посівному агрегаті, вимкненому двигуні трактора, із застосуванням засобів індивідуального захисту і дотриманням гранично допустимих навантажень при переміщенні вантажів вручну.

Заміну, очищення і регулювання робочих органів навісних машин і знарядь, які перебувають у піднятому стані, слід проводити після вжиття заходів, що запобігають їх самовільному опусканню.

Не допускається піднімання працівників на машини під час їх руху, а також спускання з них. Не допускається робота сівачів на навісних сівалках.

Вимоги до збирання сої у ТОВ „АФ Відродження' мають бути наступні.

Перед початком збиральних робіт керівник господарства повинен провести такі організаційні заходи:

закінчити підготовку збирально-транспортних агрегатів;

закріпити техніку за працівниками;

організувати ланку технічного обслуговування машин;

на відведених ділянках обладнати польові стани й місця для відпочинку працівників, майданчики для зберігання техніки і паливо-мастильних матеріалів;

підготовити поля і перевірити провисання проводів ліній електропередач;

провести інструктаж з питань охорони праці та пожежної безпеки.

Під час збирання озимої пшениці необхідно дотримуватися правил пожежної безпеки, які викладені в розділі 7.9.1 ДНАОП 0.01-1.01-95.

При організації інструктажу з охорони праці на робочому місці повинні враховуватися стан вирощеної озимої пшениці, погодні умови, стан збиральної техніки і транспортних засобів, кількість і кваліфікація працівників, а також інформація про виробничі небезпеки та випадки травмування під час збирання врожаю. Персонал, який обслуговує збиральні агрегати, потрібно комплектувати працівниками з врахуванням їхньої кваліфікації.

Під час проведення технічного обслуговування збиральних машин і транспортних агрегатів у темний період доби повинно бути забезпечено штучне освітлення майданчиків. Освітленість поверхні в будь-якому місці робочої зони має бути не менше 50 люкс.

При виборі способу збирання сої перевагу слід надавати технологіям, які мають вищу надійність і безпеку технологічного процесу.

Запасні ножі збиральних машин необхідно зберігати в дерев'яних чохлах на польовому стані. Як виняток, допускається зберігання запасного ножа на жатці в безпечному місці.

До початку роботи треба ретельно оглянути машини, переконатись у тому, що вони справні, мають запобіжні муфти і в них забезпечена надійна робота гальм і механізмів зчеплення. Двигун комбайна дозволено запускати тільки комбайнеру. Категорично заборонено:

запускати комбайн буксуванням і скочуванням з гори;

передавати керуванням іншим особам;

під час руху керувати комбайном стоячи;

перебувати перед різальним апаратом під час роботи комбайна;

під час руху комбайна або при не вимкненому двигуні очищати різальний апарат, полотно транспортера, шнеки, зірочки, змащувати підшипники і тертьові з'єднання;

залізати в бункер комбайна при вивантажуванні і проштовхувати вивантажувального шнека ногами, руками чи металевими предметами;

відпочивати (навіть короткочасно) в копах, на валках, біля комбайнів і під ними, а також обабіч польових доріг, поблизу агрегаті, які працюють.

При збиранні врожаю не можна працювати на тракторах, комбайнах і автомобілях, в яких випускні труби двигунів не обладнані іскрогасниками, а також на комбайнах, що не забезпечені засобами гасіння вогню.

4.3 Організаційні заходи для поліпшення умов праці механізаторів

Важливу роль у боротьбі з впливом шкідливих виробничих чинників на працівників відіграють такі оздоровчі заходи: вентилювання, вібропоглинання, шумоізолювання, теплоізолювання, кондиціювання і очищання повітря від пилу, герметизація кабін та обладнання.

Механізатори, які працюють на тракторах, комбайнах, причіпних та інших сільськогосподарських машинах у процесі трудової діяльності зазнають дії пилу (ґрунтового, зернового, пестицидів, мінеральних добрив), шуму, вібрації, струсів, вихлопних газів, несприятливого виробничого мікроклімату. Негативно позначаються на працездатності та стані опорно-рухового та нервово - м'язового апаратів трактористів та комбайнерів вимушена робоча поза (тривале сидіння або стояння) і неправильне обладнання робочого місця.

Найефективнішими заходами полегшення роботи механізаторів є проектування ергономічних умов праці на стадії проектування нової техніки, а також гігієнічне вдосконалення конструкцій сільськогосподарських машин. Так, влаштування закритих, герметичних кабін тракторів та комбайнів з кондиціонуванням повітря забезпечує сприятливий мікроклімат всередині кабіни, очищене від пилу та газів повітря, яке влітку охолоджується, а взимку підігрівається.

Це не дає змоги перегріватися чи переохолоджуватися організму, а також запобігає потраплянню пилу в дихальні шляхи, попереджує захворювання дихальних шляхів тощо.

Для зменшення рівня вібрації, що передається на тіло, руки і ноги водія, сидіння обладнують амортизаторами, побудованим на торсійному, або пружинно-гідравлічному принципі. Застосування гідравлічних приводів на органи керування та системи автоматичного керування дозволяє знизити рівень вібрації, що передається на руки. Все це запобігає розвитку професійних захворювань нервово - м'язового апарату та вібраційної хвороби.

Протишумні заходи зводяться до заміщення металевих деталей на деталі з 'не звучних' матеріалів, застосування двигунів з підшипниками ковзання, а також встановлення глушників на вихлопну трубу двигуна, ізоляції непрозорих конструкцій кабіни шумопоглинальними матеріалами.

В процесі експлуатації машин дуже важливе значення має своєчасний їх ремонт (заміщення частин, змащування тощо).

Усі ці заходи, знижуючи рівень шуму, сприяють зменшенню його дії не тільки на органи слуху, а й на нервову, серцево-судинну системи, внутрішні органи.

Для захисту від дії шуму рекомендується застосовувати антифони, а також спеціальні вкладені з ультратонкої вати (беруші).

Потрібно також суворо дотримуватися правильного режиму роботи, раціональної організації робочого місця, щоб воно відповідало ергономічним і гігієнічним вимогам. На особливу увагу заслуговує організація зручного робочого місця, бо інакше механізатор під час роботи затрачає дуже багато енергії, швидко втомлюється, внаслідок чого знижується його увага, працездатність та продуктивність праці.

Однією з основних фізіологічно - гігієнічних вимог, яким має відповідати робоче місце водія сільськогосподарської машини, є вільне

розміщення його в кабіні трактора (комбайна), можливість легко, без зайвих зусиль і напружень, змінювати положення тіла при виборі найзручнішої робочої пози. Для цього на кожному тракторі (комбайні) існує спеціальне регулювання сидіння відповідно до зросту і маси водія. Цьому не відповідає передбачене конструкцією раціональне розміщення важелів керування з додержанням регламентованих гігієнічними вимогами затрат енергії (зусиль, що їх докладає працівник, користуючись цими важелями).

Важливим функціональним елементом робочого місця є сидіння. Воно призначене для забезпечення зручного положення тіла у робочій позі сидячи, можливості зміни робочої пози, а також для захисту від дії високочастотної вібрації, що виникає під час руху машини. Кожен водій повинен сам змінювати положення сидіння за висотою (підколінний кут повинен бути прямим б = 90. Зручне керування робочими органами досягається завдяки регулюванню сидіння по горизонталі.

У конструкції сидіння слід також передбачити можливість регулювання висоти розміщення подушки, а також її положення у горизонтальному напрямку. Це дозволяє забезпечити раціональну робочу позу для осіб різного зросту.

Правильне регулювання підвіски сидіння з урахуванням маси водія сприяє зменшенню рівня низькочастотних коливань. На жаль, оператори рідко використовують можливість регулювання сидіння, що пояснюється тим, що вони погано обізнані з його конструкцією. Таким чином, недостатня підготовка механізаторів, зокрема неуважне ставлення їх до свого робочого місця, призводить до погіршення умов праці. На машинах обов'язково повинні бути термос з питною водою і матрац з вологостійкої тканини для виконання роботи під трактором під час ремонту, щоб запобігти переохолодженню організму і можливим простудним захворюванням.

Раціональність робочого місця з технологічних і гігієнічних позицій визначається також оглядовістю всього сільськогосподарського агрегату і оброблюваного поля. Тому кабіна трактора (комбайна) повинна мати максимально засклену поверхню (крім даху) і раціональну систему штучного освітлення, оперативних та допоміжних робочих зон, що забезпечує

найкращі умови видимості, мінімальне напруження зору, а отже, і безпечність пересування по полю.

Механізатори повинні постійно стежити за станом приладів і систем, що забезпечують задані рівні умов праці.

Так, на сучасних сільськогосподарських машинах, обладнаних системою механічного вентилювання або кондиціювання, слід регулярно очищати фільтри від пилу та рослинних решток, інакше ефективність цих систем різко знижується.

Крім того, внаслідок загнивання рослинних решток з'являється неприємний запах. Також це призводить до передчасного руйнування фільтрувального матеріалу.

Правильна організація робочого місця механізатора, додержання гігієнічних вимог значною мірою залежить не лише від конструкційних особливостей машини, а й від роботи ремонтних майстерень господарства. Від того, наскільки якісно зроблено ремонт і технічне обслуговування, залежить не тільки 'робочий вік' сільськогосподарських машин, а й умови праці водія. На жаль, ще іноді з майстерень після ремонту виходять машини, працювати на яких не тільки неприємно з естетичної точки зору, а й небезпечно для здоров'я

Для боротьби з потраплянням у зону дихання механізатора відпрацьованих газів, кінець вихлопної труби (якщо це передбачено конструкцією) треба вивести на 40 см вище даху кабіни. У ремонтних майстернях можна також усунути несправності двигуна, що зменшить забруднення повітря робочої зони шкідливими газами, парою пального і мастила.

Причіплювачам сільськогосподарських машин доводиться зазнавати дії таких чинників, як несприятливі метеорологічні умови, пил, гази. Вони виконують роботу стоячи у незручній позі. Щоб полегшити їхню працю, на причіпних знаряддях слід встановити зручнім м'які сидіння із спинкою і підлокітниками, закривати робоче місце накриттям із брезенту.

Дуже небезпечним виробничим чинником, з яким доводиться мати справу тим, хто працює на автомашинах або ремонтує їх, є етилований бензин, що містить надзвичайно підступну і отруйну речовину - тетраетилсвинець. Ця отрута може проникати в організм через дихальні шляхи, шляхи травлення і навіть неушкоджену шкіру, не спричиняючи неприємних відчуттів і тільки через тривалий час це призводить до тяжкого хронічного отруєння. Заливати етилований бензин потрібно лише з роздавальної колонки, дотримуючись максимальної герметизації цього процесу. Не можна підсмоктувати бензин і продувати бензопроводи ротом, за допомогою шланга (для цього треба користуватися спеціальним насосом або гумовою грушею), мити ним руки.

У разі потрапляння бензину на руки, одяг, то такий одяг треба зняти, провітрити і випрати, а шкіру обмити гасом, а потім водою з милом.

Правління господарства, інженерно - технічні працівники, що відповідають за охорону праці, повинні допускати до експлуатації лише технічно справні машини.

4.4 Розроблення тексту інструктажу з охорони праці для механізаторів при виконанні польових робіт

Протягом ряду років частка нещасних випадків на підприємствах АПК з причин недоліків у навчанні та інструктуванні щорічно зростала і у 2004 році досягла 11,3 % від кількості усіх нещасних випадків з смертельними наслідками. Це є наслідком зниження кваліфікації та формального ставлення до навчання посадових осіб підприємств, скорочення служб охорони праці, недостатньої уваги до питань навчання з охорони праці.

Аналіз актів за формою Н-1 показує, що становище з нещасними випадками внаслідок неналежної підготовки працівників ще гірше, ніж про це свідчать причини травмування. Зокрема з'ясувалося, що минулого 2010 року майже у 60 % нещасних випадків з смертельним наслідком потерпілі не пройшли навчання необхідного для виконуваної роботи. Більшість випадків сталася у реорганізованих протягом останніх двох років підприємствах. Так, внаслідок того, що з потерпілими не було проведено вступного інструктажу, сталося 42,3 % нещасних випадків; 11 % становлять нещасні випадки, які сталися через те, що не було проведено первинного чи своєчасного періодичного інструктажу; а 61,8 % - під час виконання робіт підвищеної небезпеки, бо потерпілі не проходили щорічного навчання і перевіряння знань з охорони праці.

Тому у дипломній роботі розроблено текст первинного інструктажу з охорони праці при проведенні весняних польових робіт.

Інструктаж працівників, що виконують весняні польові роботи

1. Основні небезпечні та шкідливі виробничі чинники у рослинництві. До небезпечних виробничих чинників у рослинництві можна віднести:

наявність у робочій зоні відкритих рухомих частин машин або механізмів; робота неспеціалізованої техніки на полях з нахилом, що перевищує 8-9°; відпочинок працівників під машинами та в інших, не відведених для відпочинку, місцях;

лагодження чи ремонтування сільськогосподарської техніки при не вимкненому двигуні трактора або комбайну;

проїжджання посівних (великогабаритних) агрегатів по вузьких дамбах, містках;

зістрибування з рухомого посівного агрегату та піднімання на нього тощо.

Дія на працівників галузі рослинництва шкідливих виробничих чинників обумовлена перевищенням санітарно-гігієнічних норм під час обробляння поля, висівання зернових культур, збирання врожаю:

щодо вмісту пилу, пестицидів, мінеральних добрив у повітрі робочої зони;

щодо рівня температури, вологості і сонячної радіації повітря робочої зони;

щодо рівня шуму та вібрації тощо.

Прикладами прояву такого негативного впливу на працівників можна назвати те, що продуктивність праці за високої температури знижується на 10.15 %, а кількість травм збільшується на 30 % порівняно з оптимальними температурними умовами. За відносної вологості у межах 70.90 % продуктивність роботи працівників знижується приблизно на третину. Тривала дія шуму, рівень звукового тиску якого більший 90 ДБ, знижує продуктивність праці на ЗО.60%.

2. Вимоги безпеки при комплектуванні агрегатів для виконанні польових механізованих робіт

Агрегатування тракторів з причіпними машинами - небезпечна операція. Були зафіксовані смертельні випадки травмування працівників, випадки тимчасової втрати працездатності через падіння на ноги дишла. Рекомендовано використовувати причіпні пристрої з додатковим пристроєм автоматичного зчіплювання. Шкворінь обов'язково потрібно зашплінтувати, при цьому шкворінь повинен відповідати тяговій навантазі. Необхідно також використовувати страхувальний (дублювальний) трос або ланцюг.

У поле тракторний агрегат виїжджає певним маршрутом, затвердженим керівником господарства.

3. Вимоги безпеки при технічному обслуговуванні агрегатів у польових умовах.

Технічне обслуговування сільськогосподарських агрегатів у польових умовах здійснюють у світлий час доби майстер-налагоджувальник разом з трактористом. Ці роботи виконують на рівному, горизонтальному майданчику, враховуючи вимоги пожежної безпеки, особливо при жнивах.

Перед початком робіт з технічного обслуговування на майданчику насамперед опускають робочі органи на землю та обов'язково вимикають двигун. Під колеса встановлюють упори, під домкрати - дошки, а під раму - міцні підставки. Домкрати встановлюють у зазначених місцях. Інструмент для виконання робіт має бути справним.

Під час технічного обслуговування потрібно перевіряти наявність запобіжних щитків та захисних кожухів на обертових вузлах. Всі передачі мають бути надійно огороджені; на відкидних огородженнях потрібно перевірити справність засувок та замків. Наступним елементом робіт є огляд електропроводів, виявлення місць пошкодження ізоляції, усування доторку проводів до нагрітих частин машини. При цьому під час оглядання двигуна потрібно остерігатись доторку до нагрітих частин випускного колектора. Мастило інколи замінюють гарячим, то ж необхідно остерігатися опіків.

Працівники досить часто зазнають поранень рук під час затягування болтових з'єднань у важкодоступних місцях агрегату. Тому потрібно користуватися рукавицями, а руки не повинні бути замащені мастилом.

Під час регулювання зазорів у клапанах дозволено стояти на гусениці, але вона повинна бути очищена від налиплого ґрунту. Прослуховуючи стуки і шуми двигуна, потрібно остерігатися обертових лопатей вентилятора. При закручуванні гайок кріплення пристрою вимірювання частоти обертання ротора центрифуги фільтра тонкого очищання мастила заборонено торкатися нагрітих деталей двигуна.

Від'єднувати трубопроводи або шланги, а також підтягувати кріплення для усунення протікання оливи у гідравлічній системі агрегату дозволено тільки за відсутності тиску в системі та опущених на землю начіпних машинах чи робочих органах.

Заправляти машин пальним бажано за допомогою заправних механізованих агрегатів. При цьому відстань між трактором і заправним агрегатом має бути не менше 3 м. Пролите пальне або мастило необхідно обов'язково витерти, а ґрунт з пролитою рідиною перекопати. При виконанні таких робіт заборонено курити і користуватися відкритим вогнем. Важливо також стежити за улаштуванням заземлення наливних шлангів та резервуарів з пальним.

У двигунах улаштовано закриті системи рідинного охолоджування з температурою закипання води близько 105° С, що дає змогу скоротити витрату рідини на охолоджування двигуна. Якщо ж температура охолоджувальної рідини перевищує 105° С, а надлишковий тиск становить 0,3.0,4 атм, то паровий клапан на закритій кришці відкривається і випускає перегріту пару в атмосферу. Якщо відкривають кришку горловини радіатора відразу, то перегріта пара виривається назовні та спричиняє опіки працівника.

Тому відкривати кришку горловини радіатора потрібно за дві дії, щоб спочатку вирівняти тиск всередині радіатора з атмосферним, при цьому першу дію виконують до обмежувального опору. Також потрібно рекомендувати встановлювати протиопінові пристрої системи рідинного охолоджування, а саме відвідну трубку.

Технічне обслуговування ходової системи колісних тракторів передбачає підтягування кріплень, мащення і регулювання підшипників напрямних коліс, перевіряння ширини колії та сходу коліс. Найбільш на безпечною операцією є встановлення та знімання шин коліс. У випадках, якщо протектор спрацьований, то покришку вибраковують. Необхідно періодично очищати радіатор двигуна від пилу, бруду. Використовуючи для цього агрегат стисненого повітря потрібно працювати в окулярах.4. Вимоги безпеки під час механізованого обробітку ґрунту.

На рівному горизонтальному майданчику корпуси плуга встановлюють на задану глибину оранки, підтягують гайки кріплення лемешів, полиць до корпусів плуга і передплужника, а корпусу до рами плуга.

Обов'язково потрібно зашплінтувати після зчеплення кульові втулки нижніх пар з пальцями плуга. Якщо використовують автозчіпку, то відхил знаряддя вбік від осі трактора на більше ніж 120 мм, а замків вперед чи вбік більше ніж на 15° недопустимі. Якщо під час роботи у полі потрібно замінити лемеші плуга, то двигун трактора вимикають або від'єднують машину від трактора, а під раму начіпного механізму підставляють підставки.

У дискових боронах та лущильниках перевіряють кріплення, регулюють положення чистиків, встановлюють потрібний кут атаки дискових батарей, підтягують та стопорять гайки на осях батарей. Зазор між чистиком і поверхнею диска має бути близько 2.4 мм. Небезпечним чинником є наявність у диска гострих країв - тому потрібно користуватися рукавицями.

У культиваторів перевіряють кріплення грядилів, штанг, стояків робочих органів і вилок їх піднімання. Осьовий переміст коліс не повинен перевищувати 2 мм. Для регулювання культиватора на рівному твердому майданчику під опорні колеса підкладають дерев'яні бруски товщиною на 1.2 см (заглиб коліс у ґрунт) менше від глибини обробітку поля.

Перед початком робіт поле потрібно оглянути - засипати яри, рови, забрати каміння. Перешкоди позначають віхами. Біля ярів та крутих схилів встановлюють попереджувальні знаки та відбивають контрольні смуги, а в межах поля для роботи агрегатів - поворотні смуги.

Якщо обробіток ґрунту виконує водночас група машин, то призначають старшого, який відповідає за роботу агрегатів у загінці, стежить за відстанню між тракторами (вона має бути у межах 30.40 м. При обслуговуванні причіпних агрегатів декількома працівниками один з них відповідає за запускання і зупинення цього агрегату. Якщо робота виконується з помічником, то по закінченні робіт і перед початком руху необхідно переконатися, що помічник перебуває на безпечній відстані, обмінятися з ним сигналами і лише тоді рушати.

Перед поворотом робочі органи виглиблюють, а на початку прямолінійного руху знову повертають у робоче положення.

Якщо надмірна запиленість робочої зони, то під час заправляння туковисівних апаратів, а також під час заточування робочих органів ґрунтообробних машин необхідно використовувати захистові окуляри і рукавиці.

5. Вимоги безпеки під час сівби та садіння.

Перед виконанням робіт перевіряють комплектність, надійність, підтягують різьбові з'єднини, змащують тертьові поверхні. При цьому потрібно переконатися у відсутності сторонніх предметів у зернотукових ящиках, банках, бункерах і живильних ковшах. Також проводять огляд механізмів передач, автомати, регулюють сошники, перевіряють надійність їх кріплення.

Причіпні сівалки та саджалки обладнують підніжними дошками шириною більше 350 мм з переднім опорним бруском-буртиком висотою 100 мм, перилами висотою 900 мм та двосторонньою сигналізацією. Відстань від підніжки до верхнього краю ящика або банки не повинна перевищувати 1 м.

Рух причіпного агрегату можна починати після сигналу тракториста і після отримання сигналу старшого у відповідь. Кришки ящиків для зерна і туків мають бути щільно закриті. Під час завантажування кришки ставлять на запобіжники. Якщо завантажують сухі порошкоподібні добрива працівнику потрібно перебувати з навітряного боку, вдягнувши респіратор. Переходити з однієї сівалки на іншу під час руху заборонено.

Періодично потрібно очищати бункери саджалок, живильні ковші, ложечки, сошники, тукопроводи, борознозакривачі від частинок ґрунту, рослинних решток та сторонніх предметів. Чистики для очищення сошників повинні мати дерев'яні ручки.

Після закінчення роботи невикористані препарати здають на склад. Непридатні препарати знищують у присутності посадової особи, що відповідає за правильність зберігання отрутохімікатів.

Під час робити з пестицидами не дозволяється курити та їсти. Для вживання їжі відводять спеціальне місце на відстані не менше 200м від оброблюваного поля. Перед вживанням їжі обов'язково потрібно зняти спецодяг, вимити руки і обличчя чистою водою з милом, прополоскати рот. У випадку внесення ртутних отрутопрепаратів рот полощуть 0,5 % -им розчином перманганату калію.

На ділянках, оброблених пестицидами, та на сусідніх ділянках (у межах 300м), дозволяється проводити подальші роботи лише після закінчення карантинного строку.

Для осіб, що працюють з протруєним посівним матеріалом, мають бути приготовані комбінезони і шоломи з пилозахистової тканини, рукавиці марки КР, гумові чоботи, захисні окуляри, респіратори. їх заборонено зберігати в одному приміщенні з отрутохімікатами. Для зберігання засобів індивідуального захисту улаштовують окремі шафки у спеціальному приміщенні. Власник господарства зобов'язаний організувати зберігання, прання, чищення, знешкодження засобів індивідуального захисту. Засоби індивідуального захисту потрібно знезаражувати щоденно.

Працівники перед виконання робіт з застосуванням токсичних речовин повинні пройти медичний огляд і спеціальне навчання, знати безпечні методи роботи з пестицидами та правила особистої гігієни. Після закінчення роботи невикористані препарати здають на склад. Непридатні препарати знищують у присутності посадової особи, що відповідає за правильність зберігання отрутохімікатів.

Під час робити з пестицидами не дозволяється курити та їсти. Для вживання їжі відводять спеціальне місце на відстані не менше 200м від оброблюваного поля. Перед вживанням їжі обов'язково потрібно зняти спецодяг, вимити руки і обличчя чистою водою з милом, прополоскати рот. У випадку внесення ртутних отруто препаратів рот полощуть 0,5 % -им розчином перманганату калію.

На ділянках, оброблених пестицидами, та на сусідніх ділянках (у межах 300м), дозволяється проводити подальші роботи лише після закінчення карантинного строку.

Для осіб, що працюють з протруєним посівним матеріалом, мають бути приготовані комбінезони і шоломи з пилозахистової тканини, рукавиці марки КР, гумові чоботи, захисні окуляри, респіратори. їх заборонено зберігати в одному приміщенні з отрутохімікатами.

5. Бізнес-план

5.1 Резюме

Охорона праці є необхідною при будь-якому товарному виробництві. Тому розроблення і впровадження заходів з охорони праці повинне проводитися в підприємстві на етапах проектування виробництва і впровадження технологічних процесів в цілому, та зокрема при вирощуванні та збиранні сільськогосподарських культур.

Охорону праці не можна розглядати у відриві від конкретного виробництва. Вона тісно пов'язана з науковою організацією виробництва, економікою, фізіологією людини, інженерною психологією, ергономікою і багатьма іншими науками.

Покращення умов діяльності працюючих, зменшення травматизму та запобігання та запобігання нещасним випадкам є основою для складання бізнес-плану з охорони праці у ТОВ 'АФ Відродження', оскільки, згідно аналізу стан охорони праці вимагає вдосконалення в даному підприємстві.

Рекомендується впровадити організаційні і технологічні заходи з охорони праці в третьому і четвертому розділі дипломної роботи.

5.2 Стратегія маркетингу

Пріоритетним розвитком стратегії маркетингу є створення сприятливих і безпечних умов для адекватної роботи, зменшення травматизму механізаторів при виконані всіх польових робіт і робіт з технічного обслуговування техніки і заправки автотракторної техніки в польових умовах. Такі операції дозволять підвищити престиж роботи в галузі механізації сільського господарства, зменшення ризику отримання травм, забезпечення бази кадрів для виконання конкретного відбору, в результаті якого зросте якість проведення технологічних процесів та кількість виробленої продукції. Роботи, пов'язані з впровадженням системи охорони праці проводяться за витратною стратегією ціноутворення. Такий підхід дозволяє підвищити моральний стан колективу та проводити прогнозування результатів діяльності на перспективу.

5.3 План виробництва

Метою планування заходів для запобігання аварійності та травматизму під час процесу вирощування та збирання кукурудзи є вдосконалення виробничих процесів відповідно до державних нормативних актів та нормативних вимог з охорони праці, а також вдосконалення умов праці та підтримання техніки в безпечному стані, що відповідає даним вимогам.

Перелік заходів з охорони праці на 2009 рік під час вирощування сої:

Обладнати кабіни автотракторної техніки шумоізоляцією і засобами пожежогасіння;

Встановлення попереджувальних знаків.

Видати всім механізаторам спецодяг, а працівникам що працюють з отрутохімікатами засоби індивідуального захисту;

Переобладнати санітарно-побутові приміщення;;

Під час збирання якісно організувати систему протипожежних заходів;

Приміщення тракторної бригади обладнати захистом від блискавки.

Розробити план-графік ТО та ремонту для підтримання техніки в справному стані;

Обладнати трактори іскрогасниками;

Організувати черговий медичний огляд для осіб, що працюють в шкідливих умовах;

Вдосконалити роботу СУОП.

5.4 Організаційний план

Розроблені і затверджені правлінням професійні обов'язки керівників. Всі службовці підрозділів працюють у постійному штаті. Основні робітники залучаються, як на постійній, так і тимчасовій основі. Всі допоміжні робітники працюють тільки тимчасово, що зумовлено сезонним характером виробництва на найближчу перспективу.

Таблиця 5.1.

Потреба підприємства в персоналі для ремонтної майстерні.

Категорії працівників	Кваліфікація	Необхідна чисельність персоналу	Вартість утримання персоналу, грн. /сезон	Джерела покриття потреб у персоналі
Спеціалісти
	Інженер з ОП	1	24000	ЖНАЕУ
	Механік	1	17000
Робітники
Всього	Механізатори	4	47000	ПТУ

Оплата праці робітників у сезон виробництва - погодинна відповідно до існуючих тарифів. Для стимулювання праці передбачають додатковий фонд оплати праці в розмірі 20% від основного фонду оплати.

/

Рис.5.1 Схема управлінням господарством

Рекомендується організувати систему управління підприємством за даною схемою.

5.5 Юридичний план

Юридичною формою організації ТОВ 'АФ Відродження' є колективне підприємство господарство.

Колективна форма власності створює матеріальну зацікавленість

працівників усіх виробничих ланок ТОВ 'АФ Відродження' у результатах своєї праці, що найбільше відповідають задачам підприємства: ремонту і ТО сільськогосподарської техніки, вирощування сільськогосподарської продукції за доступною ціною, що дозволить протягом трьох - п'яти років зайняти міцні позиції на ринку поставників сільськогосподарської продукції регіону і господарств, що обслуговують та ремонтують сільськогосподарську техніку.

5.6 Оцінювання ризику і страхування

При плануванні даного бізнесу були проаналізовані можливі варіанти виникнення практичних ситуацій, що можуть мати негативний вплив на фінансовий стан справ. Серед проаналізованого можна виділити наступні ризики: ризик втрати майна; ризик втрати часу;

ризик капітальних вкладень;

політичний ризик.

Для запобігання втрати майна внаслідок пожежі, крадіжки передбачені заходи пожежної безпеки і охорони, основними з яких є забезпечення об'єкту пожежною і охоронною сигналізацією.

Для запобігання ризику витрати часу внаслідок відсутності матеріалів і комплектуючих передбачені варіанти заключення договорів з новими постачальниками.

Ризик капітальних вкладень пов'язаний з питанням наявності замовлень і платіжною здатністю замовників послуг, що також переплітається з питаннями політичного ризику. Політичний ризик може мати місце при виникненні політичної нестабільності, що може вплинути на виробництво і ринок збуту послуг. Але ці ризики більш відносяться до об'єктивних і мало залежать від наших зусиль.

Впливу конкуренції при правильній технічній політиці фірми можна запобігти.

Найбільш ефективне страхування об'єктивних ризиків в страхових компаніях - це купівля страхових полісів. Проаналізувавши всі ймовірні ризики, ми дійшли до висновку про необхідність страхування виробничого обладнання. Вартість страхового полюсу становить 65,0% від вартості засобів виробництва.

5.7 Фінансовий план

Впровадження ринкових відносин в економіку України та комерціалізацію всіх сторін життя суспільства не сприяють підвищенню рівня небезпеки виробництва, проте відомо, що покращення умов праці, підтримання на належному рівні шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, зниження показників виробничого травматизму та професійної захворюваності супроводжується не лише соціальним, але й економічним ефектом. Зростає період професійної активності працюючих, зростає продуктивність праці, скорочуються видатки на пільги та компенсації.

Покращення умов праці, впровадження заходів щодо забезпечення безпеки праці, супроводжується зниженням показників виробничого травматизму та професійної захворюваності: зростає ефективний фонд робочого часу, що зумовлює економічний ефект.

Корисність впровадження будь-якого заходу характеризується величиною його економічної ефективності, що визначається відношенням економічних результатів впровадження заходу в практику підприємства до витрат його здійснення.

Економічна ефективність визначається з метою:

вибору оптимального варіанта поліпшення умов безпеки праці;

виявлення впливу реалізації заходів щодо поліпшення умов праці на підприємстві, аналізу показників виробничо-господарської діяльності підприємства, розмір доходу, величина матеріального збитку, обумовленого нещасними випадками професійною і загальною захворюваністю, плинністю кадрів, тощо;

обґрунтування збільшення продуктивності праці за рахунок поліпшення умов його здійснення;

обґрунтування матеріального та морального стимулювання за розробку і впровадження заходів щодо охорони праці.

Економічні результати впровадження заходів, щодо поліпшення умов і охорони праці вираховується у вигляді економії ресурсів за рахунок зменшення втрат, що викликаються нещасними випадками та професійним захворюванням, як в економіці, так і на кожному підприємстві зокрема.

Розраховуємо ефективність витрат на охорону праці у ТОВ 'АФ Відродження'. За базисний рік беремо 2010р. Середньорічна кількість членів підприємства в цьому році склала 170; в проектному 2009 - 170 працівників.

Виробництво валової продукції в 2010 році було 13196000 грн., в проектному 14450000 грн.

Продуктивність праці одного середньорічного працюючого знаходимо з виразу:

(5.1)

де П - продуктивність праці, грн. /чол., Q - об'єм виробленої валової продукції за рік, грн. К - середньорічна кількість працюючих, чол.

В минулому році:

В проектному:

Кількість робочих днів в році:

К_р ⁼ К_к - К_св - К_від (5.2)

де К_к - кількість календарних днів році;

К_св - кількість святкових днів вихідних;

К_від - кількість днів відпустки.

К_р = 365-73-18 = 274 днів

За рік відпрацьовано трудоднів:

в 2010 році - 46580 днів, в проектному - 46580 днів.

Вироблено валової продукції на один трудодень: в 2010 р. - 283,3 грн., в проектному - 310,2 грн.

Середньоденні виплати по лікарняному листу визначаємо по формулі:

(5.3)

де Q_{л. л} =16940 грн. річна оплата по всіх лікарняних листах за 2008 рік, грн.;

К_{н. т}= 462 день - кількість днів непрацездатності по лікарняних листах за 2010 рік,

В 2010 році

В проекті:

Витрати робочого часу в базисному році склали від травматизму 127 днів, від захворюваності - 335, всього - 462 день.

В проектному році в зв'язку з впровадженням організаційно-технічних заходів по охороні праці в господарстві від травматизму втрати робочого часу складуть 50 днів, від захворюваності - 172, що відповідно нижче на 60,6% та 39,65% від рівня 2010 року.

Втрати від травматизму та від захворюваності визначаються за відповідними формулами:

В_т=П_рЧХ₁+С_ллЧХ₁ (5.4)

В_з=П_рЧХ₂+С_ллЧХ₂ (5.5)

де П_р - середньорічний виробіток одного працюючого в день, грн.;

С_лл - вартість середньорічної оплати лікарняного листа в день, грн.;

Х₁, Х₂ - втрати робочого часу відповідно від травматизму та від захворюваності році, днів.

Втрати від травматизму в 2010 році:

В_т1=283,3Ч127+36,6Ч127=40589,2 грн.

Господарство понесло збитки від травматизму в розмірі 40589,2 грн. Втрати від захворюваності в 2010 році:

В_з1=283,3Ч335+36,6Ч335=107166 грн.

Господарство понесло збитки від захворюваності в розмірі 107166 грн.

Загальні витрати спілки за 2010 рік склали 147755,2 грн.

Втрати від травматизму в проектному році:

В_т2 =310,2Ч50+40,5Ч50=17535 грн.

Втрати від захворюваності в проектному році:

В_з2=310,2Ч172+40,5Ч172=60320,4 грн.

Загальні витрати спілки за проектний рік складуть 77855,4 грн.

Визначимо економія від зменшення травматизму та захворюваності за формулами:

Е_т = В_т1-В_т2 (5.6)

Е₃ = В_з1-В_з2 (5.7)

Е_т =40589,2 - 17535 =23054,2 грн.

Е₃ =107166 - 60320,4=46845,6 грн.

Очікувана економія від впровадження заходів по охороні праці складає Е_заг =69899,8 грн.

Ріст рівня продуктивності праці середньостатистичного працівника

господарства знаходимо по формулі:

Р_п=П_пр/П_базЧ100% (5.8)

де П_пр і П_баз - продуктивність праці проектного та базисного років.

Р_п =85000/77623Ч100% =109,5%

Приріст продуктивності праці по виробництву складає:

? = Р_п-100%=109,5% - 100% =9,5 %

Розрахуємо строк окупності запропонованих техніко-організаційних заходів з охорони праці за формулою:

С_ок. =В_зат/Е_заг (5.9)

де В_{зат -} вартість всіх засобів, обладнання, витрат на організацію СУОП та т.д. які призначенні для покращення умов праці (беремо з табл.5.2)

Таблиця 5.2.

Вартість засобів, обладнання і заходів з охорони праці

Найменування	Фірма поставщик	Необхідно штук в 2011 році, штук	Вартість одиниці продукції, грн	Загальна вартість, грн
Респіратор ЛЕПЕСТОК РУ-60	ТК-Спецодяг м. Київ вул. Серафімовича 3А к.7 тел.8 (044) 4518800	20	2,47	49,4
Рукавиці робітничі	ТК-Спецодяг м. Київ вул. Серафімовича 3А к.7 тел.8 (044) 4518800	87	4,5	391,5
Костюм	ТК-Спецодяг м. Київ вул. Серафімовича 3А к.7 тел.8 (044) 4518800	87	123,45	10740,15
Взуття кирзове	ТК-Спецодяг м. Київ вул. Серафімовича 3А к.7 тел.8 (044) 4518800	87	49,93	4343,91
Убори головні	ТК-Спецодяг м. Київ вул. Серафімовича 3А к.7 тел.8 (044) 4518800	87	8,40	730,8
Іскровловлювачі	Вітан-М м. Київ тел.8 (0412) 4518656	30	34,9	1047
Попереджувальні знаки	ТзОВ 'Дорожні знаки' м. Київ	40	21,43	857,2
Вогнегасники	Вітан-М м. Київ тел.8 (0412) 4518656	30	31,3	939
Переобладнання санітарно-побутових приміщень				54340
Оплата праці інженеру з охорони праці				24000
Всього, Взат				97438,96

Ціни на продукцію в табл.5.2 взяті на 24.02 11р.

Визначаємо строк окупності:

С_ок. = 97438,96/69899,8=1,39 роки

Результати техніко-економічного аналізу впровадження розробленого комплексу заходів наведено в табл.5.3

Таблиця 5.3

Техніко-економічні показники

Назва показників	Базисний рік	По проекту
Середньорічна кількість працюючих в господарстві Продуктивність праці одного працюючого, грн. Виплата по лікарняних листах, грн. Втрати робочого часу, днів Очікувана економія від впровадження заходів з охорони праці, грн. в т. ч. при травматизмі при загальній захворюваності Планований приріст продуктивності праці по с. г. виробництву, % Термін погашення витрат на впровадження комплексу заходів з поліпшення умов праці, років	170 77623,53 16940 462 - - - - -	170 85000 9000 222 69899,8 23054,2 46845,6 9,5 1,39

Висновки

1. Проаналізовано стан охорони праці в ТОВ 'АФ Відродження' Любарського району Житомирської області в результаті чого і було запропоновано покращити умови праці під час вирощування кукурудзи на зерно.

2. На основі світового досвіду розроблена екологобезпечна технологія вирощування кукурудзи на зерно, яка дозволить отримати урожай на рівні 50 ц/га.

3. Досліджено стан охорони праці в світі та Україні зокрема, звідки можна зробити висновок що Україна в даному питанні відстає від розвинутих країн на 15-20 років

4. Розглянуто організацію охорони праці в підприємствах агропромислового комплексу, і запропоновано зміни в організації охорони праці в ТОВ 'АФ Відродження'.

5 Для керування умовами праці під час вирощування кукурудзи проаналізовані небезпеки, що можуть призвести до нещасного випадку. В результаті чого розроблені вимоги безпеки під час виконання технологічних операцій.

6. Розроблені організаційні заходи для поліпшення умов праці механізаторів, а також розроблений текст інструктажу для механізаторів.

7. Вартість всіх запропонованих заходів складе 97438,96 грн., строк окупності 1,39 роки.

Список використаних джерел

1. Конституція України.

2. Закон України “Про охорону праці”. - К., 1993. - 40 с.

3. Науково-практичний коментар до Закону України “Про охорону праці”. - К.: Основа, 1996

4. Козуб Г.Н. Кукурудза як високопродуктивна рослина. - // Економіка АПК. - 2000. №2. - С.15-19.

5. Тихомиров К.В., Сергієнко Е.С. Теплотехніка, теплопостачання,

вентиляція. - М.: Будіздат, - 1974. - 283 с.

6. Зінченко В.Н. Рослинництво. - К.: Урожай, 2001.

7. Иофинов С.А. Индустриальные технологии возделывания сельскохозяйственных культур. - М.: Агропромиздат, 1989

8. Закон України про охорону праці (нова редакція, зі змінами, 2004 р.) Нові стандарти в сфері безпеки праці / Інформаційний бюлетень з охорони праці. - 2004. - №1.

9. Дзюба В.Н., Джура П.Н. Методичні вказівки до виконання курсового проекту. - Полтава: 2000.

10. Иофинов С.А., Бабенко Э.П. Справочник по эксплуатации машинно-тракторного парка. - М.: Агропромиздат, 1985.

11. Буріченко Л.А., Гулевець В.Д. Охорона праці в авіації. - К.: НАУ, 2003. - 448с.

12. Аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань на Україні за 2003 рік // Інформаційний бюлетень з охорони праці. - 2004. - №1.

13. Фере Н.Э. Пособие по эксплуатации машинно-тракторного парка. - М.: Колос, 1978.

14. Буракова С.А., Підгородецький М.В., Маурущак А.М. Записна книжка інженера з охорони праці. - К: Урожай, - 1991 - 168с.

15. Гандзюк М.П. та інші. Основи охорони праці. - К.: Каравела; Львів: Новий Світ, 2003. - 408 с.

16. Герук С.М., ОбиходА.І., Сукманюк О.М. / Інженерно-технічні вимоги до написання дипломних (курсових) проектів і робіт. Навчальний посібник. - Житомир.: ДАУ, 2006 р. - 255 с.

17. СТАНДАРТ ПІДПРИЄМСТВА. ПРОЕКТИ (РОБОТИ) КУРСОВІ ТА ДИПЛОМНІ Загальні вимоги до оформлення. СТП ДАУ 2.01 - 2005. ?158с.

18. Зеркалов Д.В. Основи охорони праці: Навчальний посібник - К.: Науковий світ, 2000. - 278с.

19. Законодавство України про охорону праці в 4-ьох томах. - К., 1996.

20. Лехман С.Д. та ін. Запобігання аварійності і травматизму у сільському господарстві. - К.: Урожай, 1993 - 272с.

21. Журнали 'Охорона праці' за 2006 - 2008 роки.

22. Системи енергопостачання і забезпечення мікроклімату будинків та споруд: Навчальний посібник для вищих закладів освіти - Львів: Астрономо-геодезичне товариство, 2000. - 259 с.

23. Бедрій Я.І., Геврик Є.О., Кіт І.Я., Мурін О.С., Єнкало В.М. Охорона праці. - Л., 2000. - 280с

24. Березуцький В.В., Бондаренко Т.С., Васьковець Л.А., Валенко Г.Г., Вершиніна Н.П. Лабораторний практикум з курсу 'Основи охорони праці'. - Х.: Факт, 2005. - 346с.

25. Буракова С.О., Багаєв В.В. Збірник документів інженера з охорони праці: Довідник / Подільська держ. аграрно-технічна академія. - 3. вид., випр. та доп. - Кам'янець-Подільський: Абетка, 2002. - 107с.

26. Березуцький В.В., Бондаренко Т.С., Валенко Г.Г., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. Основи охорони праці. - Х.: Факт, 2005. - 479с.

27. Бондаренко Є.А., Якубович В.П. Лабораторний практикум з дисципліни 'Основи охорони праці': Навч. посіб. для студ. всіх спец. / Вінницький держ. технічний ун-т. - Вінниця: ВДТУ, 2000. - 96с

28. Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві (ДНАОП 2.0.00-1.01-00)

29. Правила охорони праці під час технічного обслуговування та ремонту машин і обладнання сільськогосподарського виробництва (ДНАОП 2.2.00-1.01-01)

30. Основи охорони праці Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник.2-е вид. / За ред. М.П. Гандзюка. - К.: Каравела, 2004. - 408 с

31. Основи охорони праці: Підручник для студ. вузів/ В.Ц. Жидецький, В.С. Джигирей, О.В. Мельников. - 5-те вид., доп. - Львів: Афіша, 2001. - 350с.

32. Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Зацарний В.В., Зеркалов Д.В., Р.В. Сабарно, В.С. Коз'яков, О.І. Полукаров, Л.О. Митюк. Основи охорони праці. Підручник. К.: Основа, 2003. - 471 с.

33. Керб Л.П. Основи охорони праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 215 с.

34. Бакка М.Т., Редчиць В.С., Сивко В.Й. Основи безпеки життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Житомир: РВВ ЖІТІ, 1997. - 340 с

35. Безопастность жизнедеятельности. Производственная безопастность и охрана труда/ П.П. Кукин, В.Л. Лапин, Н.Л. Пономарев и др.: Учебное пособие для студентов средних спец. Учеб. заведений. - М.: Высшая школа, 2001. - 431 с.

36. Безопастность жизнедеятельности: Учебник/ Под ред. проф. Э.А. Арустамова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Изд. дом “Дашков и К”, 2000. - 678 с.

37. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / М.П. Купчик, М.М. Яцюк, О.П. Слободян та ін.; За ред М.П. Купчика, М.М. Яцюка. - К.: НУХТ, 2004. - 371.

38. Гайченко В.А., Коваль Г.М. Основи безпеки життєдіяльності людини: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2002. - 232 с.

39. Жєлібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / За ред. Є.П. Жєлібо. - 4-те вид. - К.: Каравела, 2005. - 344 с.

40. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності. - К.: Основа, 2004. - 880 с

41. Ярошевська В.М. Безпека життєдіяльності: Підручник. - К.: ВД “Професіонал”. 2004. - 560 с.

42. НАОП 2.2.00-1.01-86. Правила безпеки при ремонті татехнічному обслуговуванні машин та устаткування у системі Держагропрому СРСР. Затверджено Держагропром СРСР від 12.12.86.

43. Иванов А.Ф., Чурзин В. И.,. Филин В.И., Кормопроизводство. М: Колос, 1996-400с.

44. Іванюта П.В. Техніко-економічне обгрунтування господарських рішень в рослинництві. Навчальний посібник рекомендовано МОН України Издательство: ЦУЛ 2006 г. - 392с.

45. Основи інженерного менеджменту: Навч. Посібник / Мельник І.І., Тивоненко І.Г., Фришев С.Г., Бабій В.П., Бондар С.М. За ред. Мельника І.І. - К.: Вища освіта, 2006. - 525 с.: іл.

46. Грабар І.Г., Титаренко В. Є. Система технологій і основи бізнес-планування: Навчальний посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - 128 с.