Зміст і спрямованість тренувального процесу юних батутистів у групі початкової підготовки

Работа из раздела: «Спорт и туризм»

1. Зміст і спрямованість тренувального процесу юних батутистів

1.1 Мета і завдання, зміст та принципи спортивної підготовки

Мета і завдання спортивної підготовки визначені відповідним Типовим положенням про ДЮСШ, СДЮШОР, затвердженим від 2.09.1992. Державним комітетом спорту України та погодженим Міністерством праці України та Міністерством освіти України[52].

Згідно з положенням ДЮСШ і СДЮШОР покликані вирішувати такі завдання:

- здійснювати відбір здібних юних спортсменів, прищеплювати їм зацікавленість до систематичних занять обраним видом спорту;

- готувати висококваліфікованих спортсменів з-поміж здібних підлітків, юнаків і дівчат;

- готувати резерв для збірних команд областей, країв, спортивних відомств;

- готувати кандидатів до складу юнацької й штатної збірних команд України;

- готувати інструкторів (тренерів), громадських працівників і суддів з обраного виду спорту.

Школи вищої спортивної майстерності (ШВСМ) вирішують ті ж самі завдання, що ДЮСШ і СДЮШОР і повинні бути базовими, в яких проводиться систематична робота щодо підвищення спортивної майстерності спортсменів дорослих розрядів і підготовки збірних команд областей та спортивних організацій до участі в чемпіонатах України, міжнародних змаганнях і виховання резерву для збірних команд України.

Теоретичні завдання в усіх групах проводяться у формі бесід, які тривають 15-20 хвилин. У разі потреби на заняттях застосовується наукова допомога. По окремих темах він може доводитися до учнів у рамках лекцій та доповідей. З метою розкриття окремих питань техніки й методики навчання тренер на практичних заняттях має широко використовувати не тільки наукову допомогу, але й кінокадри. Практичні заняття проводяться за узвичайненою схемою - у формі групового уроку. Заняття проходять у залі.

Після проведення спільної розминки потрібно виділити час (5 - 6 хв.) на індивідуальну розминку, головне завдання якої - підготовка до виконання вправ основної частини заняття. Вправи спрямовані на розвиток фізичних якостей (координації, гнучкості, сили, швидкості, витривалості), виконуються наприкінці основної частини кожного заняття. Ці вправи мають носити конкретно спрямований характер з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.

Організація навчально-тренувальних занять, проведення виховної та культурно-масової роботи з учнями дитячо-юнацьких спортивних шкіл здійснюється директором школи разом з викладацьким складом у відповідності з Типовим положенням про ДЮСШ.

Навчально-методична та виховна робота в усіх школах повинна бути скерована на ефективне вирішення поставлених завдань, згідно з чим мають бути створені такі умови для навчально-тренувальної роботи, які б дозволили кожному спортсмену досягти максимально можливого рівня підготовленості.

Тренери викладачі протягом занять і змагань повинні строго дотримуватися вимоги щодо лікарського контролю за учнями, попередження травм і забезпечення санітарно гігієнічних норм у місцях проведення занять і змагань.

Керівництво та тренери спортивних шкіл повинні приділяти постійну увагу створенню умов для проведення регулярних цілорічних занять із застосуванням передових науково-методичних вимог до організації та змісту навчально-тренувального процесу, оволодінню учнями теоретичними знаннями згідно з вимогами програми - як важливому чиннику підвищення якості та продуктивності занять спортом, чіткій організації виховної роботи, вихованню морально вольових і морально естетичних якостей, формуванню зацікавленості до спорту, навчанню спортсменів техніки та тактики обраного виду спорту - стрибків на батуті.

У результаті цілеспрямованої рухливої діяльності учні оволодівають найбільш раціональними засобами виконання вправ у різних умовах. У процесі навчання учні пізнають мету та завдання фізичної й технічної підготовки, їх значення для стрибків на батуті, здобувають знання про вплив фізичних вправ на організм людини.

Річний навчально-тренувальний процес у спортивних школах рекомендується поділяти на три періоди: підготовчий, змагальний та перехідний. Перший навчальний рік для груп початкової підготовки можна періоди не ділити, оскільки він носить підготовчий характер. Підготовчий період доцільно поділяти на два етапи. На першому тривалістю 2-3 місяці основна увага приділяється загальній фізичній підготовці спортсменів. На другому етапі змістом занять є підготовка та удосконалення рухових навичок та якостей, які сприяють кращому оволодію основними елементами техніки.

Тривалість підготовчого періоду 5-6 місяців, загального - 4-5, перехідного - близько 1 місяця. Змагальний період поділяється на два етапи: етап попередніх змагань; етап основних, найбільш відповідальних змагань[40].

Зміст:

У спортивній підготовці виділяють фізичну, технічну, тактичну, психологічну, теоретичну підготовки.

Завдання технічної підготовки - досягнення рівня технічної майстерності, яка забезпечує найбільш повну реалізацію функціонального потенціалу спортсмена-учня при виконанні змагальної вправи. Вирішення цього завдання передбачає розв'язання низки проміжних завдань: оволодіння засад техніки стрибків на батуті, індивідуалізація техніки з урахуванням особливостей спортсмена та його схильність до індивідуальних і синхронних стрибків; корекція техніки з урахуванням зростаючих функціональних можливостей; пошук на тлі високого рівня майстерності найбільш прийнятного для стрибуна на батуті варіанту техніки, доведення його до можливого ступеня досконалості[36].

Завдання тактичної підготовки - формування у стрибуна на батуті здатності ефективно вести змагальну боротьбу з урахуванням своїх можливостей та змагальної ситуації, що здебільшого зводиться до вірного розподілу сил протягом усіх днів змагань та під час виконання фінальної вправи. Тактична підготовка передбачає: опанування теоретичними засадами спортивної тактики; практичне засвоєння тактичних варіантів; виховання тактичного мислення та інших здібностей, що визначають тактичну майстерність; вивчення інформації про суперників. Практичні завдання тактичної підготовки вирішуються переважно в ході змагальної практики[58].

Психологічна підготовленість стрибуна на батуті багато в чому зумовлена його особистими якостями та особливостями - дисциплінованістю, сміливістю, рішучістю, наполегливістю, упевненістю своїх силах та емоційною стійкістю під час виступів на змаганнях. Основні завдання психологічної підготовки:

- формування мотивації для досягнення високої спортивної майстерності;

- виховання вольових якостей;

- регулювання психологічного напруження та формування емоційної стійкості;

- керування передстартовим станом.

Вирішення найважливішого завдання психологічної підготовки - формування мотивації для досягнення високої спортивної майстерності - прямо зумовлено педагогічною майстерністю тренера[56].

Фізична підготовка - одна з важливіших складових спортивного тренування, спрямована на розвиток силових і швидкісних здібностей. Вона поділяється на загальну фізичну підготовку (ЗФП), функціональну фізичну підготовку (ФФП), спеціальну фізичну підготовку (СФП), спеціально-рухову підготовку [52].

Функціональна фізична підготовка будується на базі спеціальної фізичної підготовленості. Вона створює засади, потрібні для ефективного виконання великих обсягів роботи, спрямованої на розвиток спеціальних рухових якостей. Така підготовка сприяє підвищенню функціональних можливостей різних організмів і систем організму. При цьому покращується нервово-м'язова координація, удосконалюються здібності батутистів до перенесення великих навантажень та ефективного відновлення після них.

Спеціальна фізична підготовка скерована на розвинення рухових якостей, які пред'являє специфіка стрибків на батуті. Провідні якості стрибунів на батуті: швидкість, рівновага, орієнтування у просторі, координація руху, спеціальна витривалість та ін. Вузькою спеціалізацією (СФП) - є спеціально-рухова підготовка, яка спрямована на розвиток координаційних здібностей, точності просторових, часових, силових проявів руху.

Фізична підготовленість визначається рівнем розвитку силових і швидкісних здібностей, витривалості, гнучкості, координаційних здібностей [40].

Силова підготовленість батутиста залежить від рівня розвитку різнобічних силових якостей - максимальної та вибухової сили, силової витривалості. Ефективні засоби загальної силової підготовки батутиста: вправи з набивним м'ячем, гімнастичні вправи тощо. У процесі силової підготовки використовується і динамічний, і статичний режими роботи м'язів, але частіше перший, що відповідає специфіці стрибків на батуті.

Швидкісні якості обумовлюються рівнем елементарних форм швидкості часом реакції, частотою рухів. Ці форми виявлення швидкості в різних сполученнях і в комплексі з рівнем інших фізичних якостей, технічною та психологічною підготовленістю забезпечують три основних виявлення швидкісних здібностей батутиста - швидкості відштовхування, швидкості обертів і швидкості виконання поворотів. Засоби загальної швидкісної підготовки дуже різноманітні, але насамперед - це елементи спортивних ігор, легкої атлетики, гімнастики, що ставлять високі вимоги до швидкісних якостей спортсмена. Засоби функціональної та спеціальної швидкісної підготовки умовно розділені на: 1) ті, що сприяють підвищенню швидкісних можливостей під час виконання обертів і поворотів по сальто (стрибкові вправи, елементи акробатики, різні варіанти старту на різні стрибки); 2) ті, що сприяють покращенню (підвищенню) власне стрибків на батуті у висоту [18].

Рівень витривалості зумовлений ефективності енергозабезпечення м'язової роботи (аеробної, анаеробної, анаеробно-аеробної), стійкістю та варіативністю рухових навичок і вегетативних функцій, рівнем інших фізичних якостей та сторін підготовленості. Засоби розвитку: загальної витривалості - біг, гребля, спортивні та рухливі ігри тощо, а також силові вправи, які тривалий час виконуються з незначним обтяженням чи протидією партнеру; функціональної витривалості - силові вправи з використанням тренажерів, які за структурою рухів наближаються до стрибків на батуті; спеціальної витривалості - виконання окремих стрибків та інше, що вимагає витривалості. Основна умова при доборі та виконанні вправ, скерованих на розвиток витривалості, - досягнення вираженої втоми [27].

Рівень гнучкості зумовлений будовою суглобів, еластичністю охоплюючих їх м'язів, формою суглобів сумки, кількістю синовіальної рідини. Розвиткові активної гнучкості - здатності виконувати стрибки з більшою амплітудою за рахунок активності м'язових груп - сприяють вправи, що виконуються як без обтяжень, так і з ними: махові, пружинні рухи, ривки та нахили. Застосування обтяжень підвищує ефективність вправ внаслідок збільшення амплітуди рухів за рахунок використання інерції. Розвиткові пасивної гнучкості - здатності досягати високої рухливості у суглобах за рахунок зовнішніх сил (партнера, обтяження) - сприяють вправи, що виконуються за допомогою партнера та різних обтяжень, з використанням власної сили (наприклад, притягування тулуба до ніг, прямих ніг до грудей, згинання кисті однієї руки другою) чи маси власного тіла, а також статичні вправи (утримання кінцівки в положенні, що вимагає граничного виявлення гнучкості)[51].

При розвиненні загальної гнучкості застосовуються вправи, спрямовані на підвищення рухливості в різних м'язах, при розвиткові спеціальної - в суглобах, рухливість яких лімітує швидкість стрибків на батуті (плечовому, гомілковостопному, колінному, тазостегновому та ін.).

Спритність (координаційні здібності) стрибуна на батуті зумовлена взаємодією центральних та периферійних механізмів керування рухами, рівнем інших складових його підготовленості. Виявляється у швидкому, точному, доцільному, економному - досконалому вирішенні рухового завдання. Основні засоби розвитку: загальної спритності - спортивні та рухливі ігри, елементи акробатики; спеціальної спритності - спеціально-підготовчі вправи, що виконуються в ускладнених умовах, з незвичних вихідних положень, а також спрямовані на удосконалення спеціалізованих сприймань (відчуття часу, величини розвинутих зусиль тощо)[18].

Технічна підготовка поділяється на загальну технічну та спеціальну підготовку. Загальнотехнічна підготовка включає в себе максимальне розширення «запасу» всебічних та різноманітних навичок і вмінь, що дає можливість вірно виконувати нові рухи та швидко оволодівати ними, опанування техніки загальнорозвиваючих вправ з інших видів спорту, які використовуються переважно як засіб ЗФП.

Поняття про досконалу техніку виконання вправ виявляється у красі та точності рухів. Спортивна техніка - це тісний зв'язок рівня розвитку природних якостей та рівня тренованості. Кожен вид спорту має своє уявлення про класичне виконання рухів, яке описано у відповідних посібниках, зафіксоване на фото - та кіноплівках, і може бути тільки основою для навчання.

Процес удосконалення спортивної тренованості повинен бути індивідуалізованим: класична техніка має бути максимально доцільно пристосована, «підігнана» до індивідуальних особливостей спортсмена (будова тіла, рівень фізичної підготовки, психічні та інші якості).

В технічній підготовці існує низка закономірностей:

а) стадія генералізації - на початковому етапі навчання;

б) стадія формування динамічного стереотипу - у процесі закріплення вивчених рухів на початковому етапі;

в) стадія автоматизації - спортсмен може виконувати рухи механічно чи концентруючи увагу на окремому елементі, в той час як всі останні елементи цілісного руху виконуються автоматично.

Спеціальна технічна підготовка - опанування техніки стрибкових вправ на батуті та постійне її удосконалення[40, 46].

Спортивне тренування базується на загальних принципах дидактики і специфічних принципах спортивного тренування: перша група - науковість, свідомість та активність, наочність, тривалість, систематичність і послідовність, доступність, індивідуальний підхід в умовах колективної роботи; друга - спрямованість до вищих досягнень, поглиблена спеціалізація, єдність загальної та спеціальної підготовки, безперервність тренувального процесу, єдність поступовості підвищення вимог і тенденції до максимальних навантажень, хвилеподібність динаміки тренувальних навантажень, циклічність тренувального процесу, єдність і взаємозв'язок структур змагальної діяльності та спортивної підготовленості[40].

Навчально-тренувальний процес у стрибках на батуті будується згідно з основними принципами виховного навчання, всебічного розвитку, всебічного розвитку оздоровчої спрямованості.

Для успішного навчання стрибкам на батуті треба дотримуватися основних дидактичних принципів.

Принцип свідомості та активності - це свідоме та активне відношення юних спортсменів до навчання. Тренер пояснює та забезпечує показ вправи, звертає увагу учнів на те, чому саме так треба її виконувати. Свідоме виконання вправ та свідома боротьба з помилками стимулюють активність учнів-спортсменів у процесі навчання [54].

Активність тих, хто займається, повинна систематично підтримуватися: через визначений проміжок часу навантаження треба заміняти відпочинком. Шляхом багаторазових повторів досягаються удосконалення техніки стрибків на батуті та головних фізичних якостей, підвищення функціональних можливостей.

Принцип доступності тісно спілкується з принципом послідовності, що найбільш повно розкривають три методичних правила: від простого до складного; від легкого до складного; від відомого до невідомого. Принцип доступності вимагає, щоб перед тим, хто займається, ставились посильні завдання відповідно до їх віку, ступеня фізичної підготовленості та підготовленості у стрибках на батуті.

На початковому етапі навчання стрибкам на батуті принцип наочності передбачає широке використання не тільки зорових відчуттів, але й тих сприйнять та асоціацій, які викликає образне пояснення тренера[18].

Наочність у процесі навчання забезпечується в першу чергу показом вправ і досконалої техніки стрибків на батуті у виконанні кращих спортсменів. Це можуть бути теле- і кіноекран, малюнки, плакати, спортивні навчальні та науково-популярні фільми про стрибки на батуті. При реалізації принципів наочності навчання треба враховувати вікові особливості сприйняття та мислення.

Реалізація принципу індивідуального підходу передбачає врахування індивідуальних особливостей учнів-спортсменів з метою найбільшого розвитку їх здібностей та підвищення ефективності навчання.

Індивідуальний підхід в умовах колективної роботи завжди ефективний протягом навчання. Коли ті, хто займається, оволодівають обов'язковими для всіх засадами техніки стрибків на батуті, принцип індивідуалізації, потребує особистих завдань для кожного учня з використанням різноманітних методів, різного дозування тренувального навантаження, різних режимів роботи тощо.

Друга група принципів спортивного тренування - специфічні - відображає закономірні зв'язки між тренувальними впливами і реакцією на них організму спортсмена, а також між різними складовими змісту спортивного тренування[29, 59].

Закономірності спорту, що відбиваються в його змагальному змісті, спрямованості спортивної діяльності на досягнення перемоги в змаганнях, гострій конкуренції між спортсменами, виступають в якості одного з специфічних принципів спортивного тренування - скерованості до вищих досягнень. Для цього використовуються найбільш ефективні засоби та методи тренування, постійна інтенсифікація тренувального процесу і змагальної діяльності, спеціальної системи харчування відпочинку та відновлення, що сприяє зростанню майстерності спортсменів і може забезпечити їх успішний виступ на змаганнях. Проте цей принцип порушують зростання якості батутів, зміни умов проведення та правил змагань: за останні роки змінилася висота, параметри батутів, якість сітки та пружин[40].

Принцип скерованості до вищих досягнень сприяє розвитку стрибків на батуті, який головним чином спрямовується в бік ускладнення елементів і вправ у без опірному положенні. Складність елементів зросла від одного сальто до чотирьох обертань по сальто в повітрі над сіткою.

Безперервність тренувального процесу визначається такими положеннями:

а) спортивне тренування - цілорічний багаторічний процес, де всі завдання спрямовані на досягнення найвищих спортивних результатів;

б) вплив кожного наступного тренувального заняття (мікроциклу, етапу тощо) немов доповнює результати минулих, зміцнює та розвиває їх;

в) робота і відпочинок в спортивному тренуванні регламентуються таким чином, щоб забезпечити найкращий розвиток якостей та здібностей, які визначають рівень спортивної майстерності в стрибках на батуті[40].

Останнє положення знаходить відображення в практиці підготовки батутистів різного віку і кваліфікації. Так у процесі тренувань юних батутистів достатньо тренуватися 5 разів на тиждень по 3 год. в одному занятті, щоб забезпечити виконання програми 1-го спортивного розряду. При підготовці батутистів вищого класу подібний режим у кращому випадку приведе до підтримання належного рівня тренованості. Для них потрібно проводити заняття 6 разів на тиждень по 2 заняття в день і щотижня - 4-7 занять з великими навантаженнями[59].

Єдність поступовості підвищення вимог і тенденції до максимальних навантажень передбачає формування адаптації організму спортсменів до тренувального впливу на кожному новому етапі тренування, удосконалення вимог, які пред'являються до організму спортсмена, близьких до їх функціональних можливостей, що має рішуче значення для ефективної відбудови пристосувальних процесів. Виділяють термінову та довгострокову (в спорті - як результат спортивного тренування) адаптацію[40].

Хвилеподібність динаміки навантажень притаманна для різних структурних одиниць тренувального процесу. Хвилеподібність тренувальних навантажень дозволяє виявити в різних структурних одиницях тренувального процесу залежність між обсягом та інтенсивністю роботи, співвідношення роботи різної переважної спрямованості, залежності між періодами напруженого тренування і відносного відновлення, між різними за розміром і спрямованістю навантажень окремими тренувальними заняттями[41].

Хвилеподібна зміна тренувальних навантажень дозволяє уникнути проти дії між видами роботи різної переважної спрямованості, між обсягом та інтенсивністю тренувальної роботи, процесами втоми та відновлення і, таким чином, є інструментом реалізації в тренувальному процесі низки поважних закономірностей спортивного тренування.

Варіативність навантажень дозволяє забезпечити всебічний розвиток якостей, що визначають рівень спортивних досягнень. Вона сприяє підвищенню працездатності при виконанні окремих вправ, програм занять мікроциклів, збільшенню сумарного обсягу роботи, інтенсифікації відновлювальних процесів і профілактиці втоми та перенапруження функціональних систем організмів[40].

Одним з основних принципів спортивного тренування є циклічність, яка виявляється в систематичному повторюванні водночас завершених структурних одиниць тренувального процесу - окремих занять, мікроциклів мезоциклів.

Засади принципу циклічності чітко сформульовані Л.П. Матвєєвим:

- при побудові тренування потрібно виходити з необхідності систематичного повторення окремих елементів і водночас зміни їх змісту відповідно до закономірностей тренувального процесу;

- розглядати будь-який елемент тренувального процесу у взаємо зв'язку з більш і менш значними складовими структурами тренувального процесу;

- добір тренувальних засобів, характеру та обсягу навантажень треба здійснювати відповідно до вимог етапів і періодів тренування, знаходячи їх місце в структурі тренувальних циклів[51].

В основі принципу єдності та взаємозв'язку структури змагальної діяльності та структури спортивної підготовленості лежать закономірності, що відображують структуру, взаємозв'язок змагань і взаємо обумовленість.

Раціональна побудова процесу тренування передбачає скерованість його на формування оптимальної структури змагальної діяльності. В цьому плані потрібно чітко уявляти відношення між складовими змагальної діяльності та спортивної підготовленості.

1.2 Види спортивної підготовки юного стрибуна на батуті

1.2.1 Технічна підготовка

Стрибки на батуті - складно координаційний та суб'єктивний вид спорту. Вправи на батуті представляють собою високі, непереривні, ритмічні стрибки з ніг на ноги, на спину, на живіт, до сіду, на коліна чи навпаки. Стрибки змагальної вправи - з десяти елементів виконуються без зупинок чи проміжних прямих стрибків. Вправа на батуті повинна демонструвати різноманітність елементів з обертанням назад та вперед, с обертанням та без нього. Спортсмен під час вправи на батуті повинен демонструвати відповідну до техніки стрибка координацію, положення тіла з обов'язковим зберіганням висоти стрибків. Таким чином основним критерієм техніки на батуті - є: форма, координація та зберігання висоти стрибків.

Під спортивною технікою (технікою виду спорту) потрібно розуміти сполучення прийомів та дій, які забезпечують найбільш ефективне рішення рухових завдань, характерних для конкретного виду спорту [40].

Для окремо взятих видів спорту таких як: стрибки на батуті, гімнастика, акробатика и т.д. - спортивну техніку розуміють, як сполучення необхідних (програмних) чи фактично вироблених (наявних) рухових навичок, а також - процес здобутку таких навичок та прилеглих якостей. Цьому тлумаченню підлягають 2 групи завдань в технічній підготовці:

1. Оволодіння кругом різноманітних за складністю рухових навичок, які представляють собою основний предмет технічної підготовки в стрибках на батуті.

2. Закріплення та удосконалення раніше здобутих рухових навичок в відповідності з загальною і індивідуальною програмами підготовки юного батутиста [27].

Вимоги щодо техніки вправ виконуваних на батуті:

· В всіх положеннях, окрім стрибка «Ноги нарізно», стопи та ноги повинні триматися разом та стопи повинні бути відтягнутими.

· В залежності від вимог руху (елементу), тіло спортсмена може бути в положенні «групуванні», «кутом», «прямому».

· При положенні «групуванні» та «кутом» стегна повинні бути наближенні до верхньої частини тіла, виняток - пируетна фаза в багатократних сальто.

· При положенні «групуванні» кисті повинні торкатися ніг нижче колін, за винятком пируетної фази в багатократному сальто.

· Руки повинні бути прямими чи утримуватися як змога більше до тіла.

· «Пряме положення»: кут між верхньою частиною та повинен бути більше ніж 135°.

· «Положення кутом»: кут між кут між верхньою частиною та стегнами повинен рівним чи менше 135° та кут між стегнами та гомілкою - більше 135°.

· «Положення в групуванні»: кут між верхньою частиною та стегнами повинен рівним чи менше 135° та кут між стегнами та гомілкою - рівним чи меншим 135°.

· В багатократних сальто с поворотами положення «в групуванні» та «кутом» можливі зміни в час поворотної фази, як положення в полу групуванні, «Д» - довільне.

Основні характеристики. Основний матеріал як то стрибкі на батуті може бути записаний завдяки цифрам чи більш нової міжнародної терміналогії, яка надається у міжнародних правилах змагань.

Цифрова система. Визначає кожен стрибок за допомогою чотирьох цифр. Перша цифра визначає напрямок обертів (1,2,3):

«1» - стрибок без обертання вперед чи назад. Можливі лише обертання навколо себе (продольні);

«2» - стрибок з обертанням вперед;

«3» - стрибок з обертанням назад.

Друга цифра показує початкове положення у момент відштовхування:

«1» - з ніг;

«2» - з живота;

«3» - зі спини;

«4» - з сіду;

«5» - з колін;

«6» - з колін та рук разом.

Третя цифра вказує на кількість чвертей в сальто:

«1» - 1/4 сальто;

«2» - 2/4 сальто і т.д.

Четверта цифра визначає обертання навколо себе (продольні) - кількість виконаних піруетів:

«1» - 1/2 піруету;

«2» - 1 пірует і т.д.

Літери визначають положення тіла, в якому виконується стрибок:

«г» - у групуванні

«сн» - кутом ноги нарізно;

«с» - кутом;

«п» - пряме;

«д» - довільне.

Наприклад: 314 «г» - «3» - назад; «1» - з ніг; «4» - 4/4 сальто; «г» - у групуванні.

Додаткові характеристики. Таких характеристик дві. Вони потрібні для досконалішого опису елемента. Перша додаткова характеристика (цифра) конкретизує положення тіла під час завершення елемента й торкання сітки. Допоміжні положення: до сіду, на коліна, на коліна та руки разом. Наприклад, сальто вперед у групуванні до сіду: 214г-4.

Друга додаткова характеристика допомогає охарактеризувати фази обертань під час виконання багатообертових елементів з піруетами. Наприклад, 2181 г.: 1).2181 г. (0+1) - подвійне сальто вперед з 1/2 піруету у другому сальто; 2).2181 г. (1+0) - сальто вперед з 1/2 піруету плюс сальто назад.

Для запису з'єднань і комбінацій потрібні такі доповнення:

1. Темпові підскоки визначаються нулем. Кожному підскоку відповідає одна цифра (нуль), якщо їх багато, між ними ставляться крапки /0…0/. 2. Номери елементів відокремлюються один від другого комою. Після останнього елемента комбінації чи з'єднання ставиться крапка.

Для запису підготовчих вправ прийняті такі скорочення: руки вниз уздовж тіла - р. вн.; руки вгору над головою - р. вг.; руки на поясі - р. н/п; повна координація руху рук - п/к; з місця - з/м; з кроку - з/к; з підскоку - з/п; на поролоновий мат - н/п; зі страховкою - з/стр.; на лонжі - н/л; до стійки на руках - до с/р.

Послідовність засвоювання елементів. Це обов'язкова послідовність навчання елементів, яка відображає досвід вітчизняної та зарубіжної практики підготовки спортсменів високого класу в стрибках на батуті з метою успішного оволодіння спортивною майстерністю.

Специфічні особливої рухової діяльності у вправах на батуті ставлять завдання поетапного розподілу навчального матеріалу. Цим можна пояснити різницю у кількості виучуваних елементів, кількості рекомендованих вправ та їх складності. Разом з тим дублюючий характер рекомендацій навчального матеріалу для різних груп підготовки (наприклад, для навчально-тренувальних груп 1-го та 2-го років навчання) зумовлений приблизно однаковими вимогами до рівня підготовленості учнів-спортсменів.

Складність кожного елементу базується на основі кількості обертання вздовж своєї осі чи по сальто. За кожну чверть оберту (90°) - 1 одиниця коефіцієнту складності (КТ); за виповнене цілого одинарного сальто (360°) - 5 од; за виповнене четверне - 22 од; За кожен поворот на 180° (пів піруету) - 1 од; Сальто боком та елементи без поворотів та обертів по сальто не мають величини складності; При елементах, які об'єднують сальто та повороти, величини складності сальто та поворотів додаються; При одинарному сальто (360° - 630°) без поворотів, виконуваному в прямому положенні чи кутом, коефіцієнт складності зростає на 1 од; У багатократному сальто (720° та більше), с поворотами та без них, виконуваних в прямому положенні чи кутом, додаються додаткова 1 од.

Перелік головних елементів для груп початкової підготовки:

1-й етап

· 110, 150, 1401, 331, 211

· 110-4, 160, 1401-4, 241Г, 321

2-й етап

· 110Г, 1101, 211Г, 222, 2111, 311Г, 332Г, 3111

· 110С, 1102, 211С, 232Г, 2311, 311С, 332С

· 110СН, 1402, 211П, 232С, 2321, 322Г

3-й етап

· 213Г, 2112, 313Г, 314П, 3112

· 213С, 2141 Г., 313С, 333Г, 3141П

· 214Г, 2141С, 314Г, 333С

· 214С, 314С

Групи початкової підготовки

1-й рік навчання 1-й етап. Завдання 1-го етапу підготовки пов'язані з ознайомленням учнів зі стрибками на батуті. Незвичайні умови рухової діяльності, безліч нових подразників і сигналів ставлять головне завдання - потребу пристосовуватися до цих умов.

Завдання вирішується шляхом:

- створення загального уявлення про батут та його властивості;

- ознайомлення з вихідними та завершальними позиціями стрибків;

- ознайомлення з найпростішими формами обертань навколо себе та поперек свого тіла;

- формування уміння орієнтуватися як під час виконання окремих елементів, так і найпростіших вправ.

Елементи що формують навик орієнтування під час стрибків на батуті.

- 110 р.вн., 110 р. вг.

- 1101 р.вн., 1101 р. вг

- 110-4 р. вн., 110-4 р. вг.

- 160

- 160-6

- 110Г р.вн., 110С р.вн., 110СН р.вн.

- 110-4,241-6,160

- 110-4,1401

- 110-4,1401-4

- 160-2,321

- 110 з п/к

- 150 з п/к

- 241Г

- 311 з/п р.вн., 311 з/м р.вн.

2312-й етап. Основне завдання 2-го етапу - засвоювання слушної техніки елементів початкового навчання. Його виконанню сприяє: оволодіння технікою всіх вихідних і завершальних позицій стрибків; подальше розвинення навику рівноваги у польоті, в умовах значного зростання висоти зльоту;

Оволодіння обертовим простором у межах 2/4 сальто-1/2 піруету; удосконалення уміння орієнтуватися під час виконання складних стрибків.

Елементи і вправи, що удосконалюють уміння орієнтуватися під час складних стрибків на батуті

- 110 Г.

- 110 С

- 110 СН

- 1101

- 1501-4

- 1101-4

- 251 Г. р. вн, 251 Г. р. вг. - 251 Г.

- 211 Г. з/м р. вг., 211 Г. з/м - 211 Г.

- 311 з/м р. вн. - 311 Г.

- 1102

- 232 Г.-6, 232 Г. р.вн - 322 Г.

- 2511 р.вн, 2511 р.вг. - 2511

- 2111 з/м р.вн, 2111 з/м р.вг., 2111 р.вг. - 2111

- 2311

- 1402

- 211 С р.вн, 211 С р.вг. - 211 С

- 311 С з/м р.вн, 311 С р.вг. - 311 С

- 232 С

- 341 р.вн, 341, 3411 р.вн - 3411

- 311 р.вг., 3111 р.вн, 3111 р.вг. - 3111

- 110 з/м, 241,221, до с/р. 241,222 - 222

- 311 Г. з/м, 332 Г.-6, 332 Г.-6 - 332 Г.

- 332 С-6 - 332 С

- 2321 р.вн - 2321

- 2321 Г. р.вн - 2321 Г.

- 2321С р.вн - 2321 С

3-й етап. Остаточне вивчення правильної техніки елементів початкового навчання - головне завдання цього етапу. Включає в себе: опанування «обертового простору» у межах 1 ј сальто-піруету;

подальше розвинення уміння орієнтуватися під час виконання елементів і вправ зростаючої складності. Цьому має сприяти послідовне вивчення наступного навчального матеріалу.

Вивчення техніки елементів початкового навчання

- 254 Г.-4 р.вг., 254 Г.-4 - 254 Г.

- 311 з/м, 333 Г. - 333 Г.

- 3412, 3111 р.вг, 3112 р.вг. - 3112

- 214 Г.-4 з/м

- 214 Г.-4 р.вг

- 214 Гр.вг.

- 214 Г.

- 314 Г. р.вг., з/стр., 314 Г. з/стр. - 314 Г.

- 1202, 1602, 2512 р.вг. - 2512

- 2112 р.вг. н/п., 2112 н/п. - 2112

- 253 р.вг. - 253

- 212 Г. н/п в с/р, 213 Г. н/п р.вг. - 213 Г.

- 313 Г.-6 н/л н/п, 313 Г.-6 н/п, 313 Г. н/п - 313 Г.

- 333 С

- 254 С-4 - 254 С

- 214 С-4 р.вг. - 214 С

- 314 С р.вг. з/стр. - 314 С

- 212 н/л до с/р, 213 С н/л - 213 С

- 314 П р.вг. н/л, 314 П р.вг. - 314 П

- 313 С-6 н/п, 313 С н/п - 313 С

- 2141 Г. н/л, 2141 Г. з/стр. - 2141 Г.

- 3141 з/стр. - 3141 П

- 2141 С н/л, 2141 С з/стр., 2141 С

1.2.2 Теоретична підготовка

1. Фізична культура і спорт. Поняття про фізичну культуру. Фізична культура і спорт - частка загальної культури людини. Їх значення для зміцнення здоров'я, фізичного розвитку.

2. Стислий огляд розвитку стрибків на батуті Характеристика стрибків на батуті як виду спорту. Стислий огляд історії стрибків на батуті (переглянути на відеокасеті «Історія двох сторіч стрибків на батуті»). Знайомство з чемпіонами зі стрибків на батуті України, Європи та світу минулих років, які мешкають у вашому місті.

3. Стислі відомості про будову та функції організму людини. Вплив фізичних вправ на спортсменів.

4. Будова та функції організму людини. Кісткова система, зв'язковий апарат і м'язи, їх будова та взаємодії. Основні відомості про кровообіг, значення крові.

5. Систематичні заняття фізичними вправами - як неодмінна умова зміцнення здоров'я, розвитку фізичних якостей, та досягнення високих спортивних результатів.

6. Гігієна, загартовування, режим і харчування спортсмена. Гігієна. Загальний режим дня. Режим харчування і питний режим. Гігієна сну. Гігієна ротової порожнини. Догляд за шкірою, волоссям, ногами. Гігієнічне значення водних процедур.

7. Обов'язкові обтирання, обливання та душ. Поняття про заразні захворювання (передавання і поширення). Тимчасові обмеження і протипоказання до занять фізичною культурою і спортом. Попередження захворювань. Шкідливість паління та вживання спиртних напоїв.

8. Гігієна місць занять. Взуття та одяг на період тренування. Харчування. Значення харчування як чинника зміцнення здоров'я. Поняття про основний обмін, енергетичні витрати під час фізичних навантажень і відновлення енергії.

9. Тренування - як процес формування рухових навичок і розширення функціональних можливостей організму. Основні фізіологічні положення щодо тренування стрибунів на батуті та показники тренованості різних за зростом і статтю груп, що займаються.

10. Умови зберігання спортивної форми в період між змаганнями.

11. Розминка, її значення і зміст на тренуванні та період змагань.

12. Вимоги до розвитку рухових здібностей стрибунів на батуті, можливості досконального розвитку силових якостей, швидкості терплячості та координації рухів.

13. Засади техніки стрибків на батуті. Поняття про техніку. Значення техніки у спортивному удосконаленні та досягненні високих спортивних результатів. Вплив законів механіки (сили тяги, сил реакції та опори тощо) на форму рухів у стрибках на батуті. Фази та елементи стрибків на батуті: дії на опорі, дії в безопорному положенні, приземлення. Поняття про раціональну техніку.

14. Основні положення тіла батутиста: у групуванні, зігнувшись, пряме.

15. Обладнання місць занять, інвентар і догляд за ним. Потрібний інвентар та обладнання для занять на батуті. Виготовлення інвентарю для занять стрибками на батуті (батут, місток, ручні та підвісні паски, доріжка, манеж, підкидні дошки). Догляд за інвентарем. Тренувальне спорядження. Спортивна форма батутистів.

1.2.3 Психологічна підготовка

Сучасний спорт розвивається стрімкими темпами. Подальше зростання спортивних результатів значною мірою залежить від того, з яким бажанням і на скільки вправно спортивні працівники й самі спортсмени будуть оволодівати та впроваджувати досягнення психологічної науки в свою повсякденну роботу.

Психологічна підготовка - це процес розвитку й удосконалення найбільш значущих проявів психіки спортсменів, що відповідають вимогам тренувальної та змагальної діяльності. Психологічна підготовка спрямована на формування в особистості необхідних для спортивної діяльності психічних якостей, професійно важливих знань, умінь і навичок та досягнення такої їхньої стійкості, що забезпечить можливість вирішення поставлених завдань під час змагань [55].

Кожен спортсмен, виходячи на старт, повинен володіти декількома комбінаціями регулювання свого стану, залежно від конкретних умов і відповідно до своєї індивідуальності.

Основні психологічні особливості змагальної боротьби в стрибках на батуті: стан «публічної самотності», повна концентрація уваги на виконанні тих чи інших рухових дій. Спортсмени ведуть боротьбу самі з собою за найдосконаліше виконання вправ.

У психологічній підготовці можна виділити:

1. базову психологічну підготовку;

2. психологічну підготовку до тренувань (тренувальну);

3. психологічну підготовку до змагань (змагальна, яка в свою чергу поділяється на передзмагальну, змагальну і післязмагальну).

Базова психологічна підготовка включає[34, 54, 40]:

1. виховання стійкого інтересу та звички до систематичних занять спортом.

2. розвиток природних психічних функцій та якостей - уваги, уявлення, відчуття, мислення, пам'яті;

3. розвинення професійно важливих здібностей - координації рухів, емоційності виконання, здібності до самоаналізу;

4. формування значущих моральних і вольових якостей;

5. формування умінь регулювати психічний стан.

Оскільки головними завданнями підготовки дітей на етапі початкової підготовки є укріплення здоров'я, різностороння фізична підготовка, усунення недоліків в рівні фізичного розвитку, навчання початкової «школи» рухів стрибків на батуті, акробатики та інших спеціально-підготовчих вправ [40, 28]. Можна зробити висновок, що немає сенсу говорити про важливість на цьому етапі, психологічної підготовки до спортивного змагання, оскільки спортивні тренування все ж таки носять здебільш ігровий характер, а змагання направленні не на результат.

Психологічна підготовка до тренувань передбачає вирішення двох основних завдань[54]:

формування значущих мотивів напруженої тренувальної роботи;

виховання відповідального відношення до спортивного режиму, тренувальних навантажень.

Одним з найважливіших специфічних факторів, який необхідно враховувати під час планування та здійснення заходів психологічної підготовки - є психічне навантаження. Це складність, інтенсивність, комплексність, тимчасові обмеження, що висуваються до психічних функцій людини в процесі її діяльності.

Таблиця 1. Різновиди психічного навантаження в спортивній діяльності

Параметри	Характеристики психічного навантаження
Тривалість	Короткочасне	довготривале
Усвідомлення	Довільне	мимовільне
Спрямованість	Сенсорне	емоційне	інформативне
Величина	Мінімальне	оптимальне	екстремальне
Характер	Підготовче	тренувальне	змагальне
Зміст	Специфічне	неспецифічне
Інтенсивність	Мале	середнє	Велике

1.2.4 Загальна фізична підготовка

Стройові заняття. Шеренга, ряд, колона, фронт, фланг, дистанція та інтервал. Види строю: в одну, в дві шеренги, в колону по одному, по два. Перебудова стою. Дії в строю, на місці та в русі: будова, визначення флангів строю, рівновага в строю, розрахунок в строю, повороти і півоберти. Похідний і стройовий кроки. Перехід з ходи на біг і з бігу на ходу. Зміна швидкості руху. Зупинка вчасно руху бігом чи кроком.

Різновиди ходьби, бігу та стрибків, танцювальні кроки.

Ходьба: на носках, з високим підніманням колін; ноги нарізно; у напівприсяді; у присіді; схресним кроком у перед, вбік; спиною вперед; випадами; зі зупинками.

Біг: звичайний; з високим підніманням колін; з відведенням ніг назад - прямих і зігнутих у колінах; схрестним кроком уперед і вбік тощо.

Стрибки: ноги разом; ноги нарізно; на одній нозі зі згинанням другої; у напівприсяд; спиною вперед; на двох ногах поворотами; зі зміною ніг; перекидні.

Загальні вправи з предметами та без них. Вправи для рук і плечового поясу. Вправи для тулуба. Вправи для ніг. Вправи з короткою скакалкою. Вправи з гімнастичною палкою. Вправи з набивними м'ячами.

Вправи на гімнастичних приладах. Опорні стрибки: через козла чи коня (ноги нарізно, разом).

Кільця: гойдання з поворотами; зіскоки - вперед чи назад.

Бруси низькі: вправи в упорі на передпліччях і в упорі на плечах (юнаки).

Поперечка: підтягування; махи дугою з вису; зіскоки (юнаки).

Бруси різновисокі: різні упори; виси та їх заміни; зіскоки (дівчата).

Вправи на колоді та гімнастичній лаві: утримання рівноваги; рухи ніг і рук; пересування (ходьба) по колоді та лаві з предметами та без них.

Вправи на гімнастичній стінці. Лазіння: з чергуванням ніг і рук; з одоночасним перехватом рук і рухом ніг; без допомоги ніг; по канату.

Легка атлетика. Біг із низького та високого старту; на 30, 50, 60 і 100 м; на дистанцію до 1000 м; із зміною швидкості та частоти. Стрибки в довжину та висоту з місця та іншим чином.

Плавання. Плавання на короткі дистанції (25, 50, 100 м) різними способами; на довгі дистанції (200 - 500 м).

Спортивні ігри. Футбол, баскетбол, волейбол тощо.

1.2.5 Спеціальна фізична підготовка

Хореографія. Для груп початкової підготовки: вправи біля верстата, найпростіші рухи з популярних бальних танців; вправи біля опори (верстата) - позиції ніг 1, 2, 3, 6; присід (пліє) у 1, 2, 3 та 6-й позиціях; напівприсід (деміпліє) в тих самих позиціях; відведення ноги на носок з напівприсіду (тандю батман з деміпліє) з 1-ї позиції в усіх напрямках; коло ногою по підлозі (ронд де жамб партер) вперед, назад; відведення ноги з підйомом на носок опорної ноги (батман тандю жете) з 1-ї позиції вперед, вбік, назад, назад на 45 градусів; торкання підйому опорної ноги стопою вільної ноги (сюр ле ку де пьє) з 1, 2, 3-ї позиції; з положення торкання підйому опорної ноги відведення вільної ноги в бік на 45 градусів (батман Фраппе); швидке відведення ноги до прямого кута і більше (гранд батман) в усіх напрямках; нахил корпусу з рухами рук (пор де бра); положення - приведення зігнутої ноги під коліно опорної ноги (пассе); положення - торкання підйому опорної ноги носком вільної ноги (купе); відведення ноги на 40-90 градусів в усі напрямки (девелопе); підйом на півпальцях з 1 і 2-ї позицій (релеве).

Вправи на середині залу: позиції рук - 1,2,3,4,5,6,7; оберти голови; нахил корпусу вперед, назад, вбік (просте пор де бра); стрибки - підскоки з 1 і 2-ї позицій (сотте); підскоки з 1-ї позиції в 2-гу, з 2-ї в 1-шу (ешаппе); підскоки з 5-ї позиції в 5-ту зі зміною ніг (шан жман де пьє). Елементи танцю й танці: окремі рухи вальса по лініях, вальс у парах по колу.

Вправи на середині залу: півприсід (деміпліє) у 1,2,3,6-й позиціях; відведення ноги на носок вбік з притисканням до підлоги (тандю батман), відведення ноги на носок з напівприсідом (тандю батман здеміпліє) з 1-ї позиції в усі напрямки: з положення торкання підйому опорної ноги носком вільної ноги - відведення вільної ноги вбік по підлозі на 45 градусів (батман Фраппе). Елементи танцю й танці: полька та елементи, щоб комбінувалася полька в парах.

Для груп спортивного удосконалення: повторення раніш пройденого матеріалу. Вправи біля опори (верстата): з положення торкання підйому опорної ноги стопою вільної ноги відведення вільної ноги в усі напрямки на 45 градусів (батман Фраппе); переведення ноги в повітрі на чверть кола з положення приведення зігнутої ноги під коліно опорної ноги (пассе). (Всі вправи виконуються з різних положень).

Вправи на середині залу: з 2-ї позиції на носок, торкання носком вільної ноги підйому опорної ноги, напівприсід і відведення ноги на носок вперед, вбік, назад до підлоги та в проміжних напрямках; швидке відведення ноги до прямого кута і більше в усі напрямки (гранд батман); присід (пліє) у 1,2,3,6-й позиціях[15].

Акробатика. Повороти у напівприсіді та присіді з переступанням. Перекати: вперед, назад, вбік; кутом у групуванні; групові. Перекиди вперед, назад. Стрибок-перекид. Перевороти вперед, назад, вбік. З'єднання перекидів, переворотів. Сальто. Рандат. Стійки на голові: силою зі згинанням ніг; з махом однієї з поштовхом другої; з поштовхом двома. Стійка на руках [23, 27, 58].

Проаналізувавши літературу ми прийшли до таких висновків. В стрибках на батуті, як і в інших видах спорту, склалася система поетапного переходу спортсмена від початкового до більш високого ступеню майстерності. Етапові початкової спортивної підготовки відповідає комплектація груп першого (6 - 7) і другого (7 - 8) років навчання. Основними завданнями цього етапу передбачає вирішення таких завдань:

- зміцнення здоров'я, гармонійний розвиток органів та функціональних систем організму, формування правильної постави.

- формування навиків, звичок, схильності до здорового способу життя.

- Прищеплення зацікавленості до занять стрибками на батуті.

- Закладання основ загальної та спеціально рухової підготовленості.

Програма складається з загально-рухової, спеціально-рухової підготовки, хореографії, фізичної підготовки з розвитком спеціальних фізичних якостей та відповідно з вправ на батуті - початкова технічна підготовка - засвоєння підготовчих, підвідних та найпростіших базових елементів.

Важливим компонентом та чинником роботи з спортсменами початкової підготовки -є виконання контрольно-перехідних вимог з виявлення фізичної підготовленості та виконання спеціальної комбінації на батуті - ІІІ юнацького розряду на першому році навчання, та ІІ юнацького розряду на другому році навчання.

2. Методи та організація дослідження

2.1 Методи дослідження

Для рішення поставлених завдань застосовувалися наступні методи дослідження:

- аналіз літературних джерел;

- консультація з ведучими тренерами;

- педагогічне тестування контрольні вправи з програми загальної фізичної (ЗФП) і спеціальної (СФП) підготовки [59, 58];

2.1.1 Аналіз літературних джерел

Проводився з ціллю вивчення поставленого питання з цікавої нам проблеми. Нас зацікавили данні досліджень з даного питання в стрибках на батуті, а також інших складнокоординаційних видах спорту.

2.1.2 Педагогічне тестування

За допомогою проведення змагання можна отримати данні з фізичної підготовки, а також виконання спеціальної комбінації у стрибках на батуті (III-юнацький розряд). Виконання контрольних нормативів чітко виводить таблицю краще засвоєних рухових якостей, які розвивалися в період навчального року. Що саме характерно підтверджує гармонійність спортивної підготовки в початковій групі на першому році навчання.

1. Перекидка вперед або назад у шпагат;

У висі спиною до гімнастичної стінки:

2. Піднімання прямих ніг до торкання рейки за головою (кіл-ть разів);

3. Піднімання прямих ніг у кут (кіл-ть разів);

4. згинання і розгинання рук в упорі лежачи (кіл-ть разів)

5. Підтягування на перекладині (кіл-ть разів);

6. Біг 30 м з високого старту (с);

7. Стрибок у довжину з місця (см);

8. Утримання кута в висі на гімнастичній стінці (с);

9. Розрядний норматив ІІІ юнацького розряду.

2.1.3 Консультація з ведучими тренерами

В процесі написання курсової роботи та проведення педагогічних тестів велися та вислухувалися думки, рекомендації, консультації та бесіди з ведучими та дійсними тренерами дитячо-юнацьких шкіл з стрибків на батуті та спортивної акробатики щодо змісту та структури процесу спортивної підготовки.

2.2 Організація дослідження

Рішення поставлених завдань здійснювалося поетапно:

· На першому етапі були проведені дослідження фізичної підготовленості.

· На другому етапі були проведені дослідження технічної підготовленості.

· На третьому етапі здійснювалося порівняння результатів фізичної підготовленості юних батутистів з спортивними акробатами.

Одночасно з цим вивчалися, для порівняння, рівень фізичної підготовленості досліджуваних батутистів з існуючими середніми показниками для СДЮШОР.

Дослід проводився в умовах змагальної програми для початкових груп спортивної акробатики і стрибків на батуті.

На основі отриманих даних, були розроблені методичні вказівки, направлені на розвиток відстаючих показників фізичного підготовленості юних спортсменів у початкових групах.

Рухову діяльність батутистів ми спостерігали в різних за формою рухах, в яких, в тій чи іншій мірі проявляються сила, спритність, швидкість, гнучкість та витривалість.

Випробовування проводились на окремому змаганні між дітьми в групах початкової підготовки. Щоб не порушити звичний хід спортивного заняття, не утворювати нових умов, не збуджувати дітей.

В дослідженні взяли участь 67 спортсменів - 41 стрибунів на батуті та 26 спортивних акробатів віком від шести до восьми років.

3. Результати дослідження

3.1 Структура виконання дослідження

В ході проведення експерименту в спортивній секції стрибків на батуті було назначено 2 групи юних спортсменів віком 6 - 8 років.

Перша група - це хлопчики, в кількості 21 осіб, а також дівчатка 20 осіб - спортсменів стрибунів на батуті першого року навчання. Та друга група з 19 хлопчиків та 17 дівчат - юних спортивних акробатів. Була запропонована програма за якою проводилося оцінювання виконання контрольних нормативів з ЗФП - нормативні вимоги для переведення до групі попередньо - базової підготовки першого року навчання. Найбільш вагомі оцінки, які являються головними вправами для участі на змаганнях є [58, 59]:

1. Перекидка вперед або назад у шпагат;

У висі спиною до гімнастичної стінки:

2. Піднімання прямих ніг до торкання рейки за головою (кіл-ть разів);

3. Піднімання прямих ніг у кут (кіл-ть разів);

4. згинання і розгинання рук в упорі лежачи (кіл-ть разів)

5. Підтягування на перекладині (кіл-ть разів);

6. Біг 30 м з високого старту (с);

7. Стрибок у довжину з місця (см);

8. Утримання кута в висі на гімнастичній стінці (с);

9. Виконати розрядний норматив ІІІ юнацького розряду.

Дослід проводився за схемою положення змагання. Вправи оцінювалися згідно з робочою програмою для дитячо-юнацьких шкіл (вправа - бали):

1. торкання до підлоги - 5.

Не досягає до підлоги 5 см - 4.

Не досягає до підлоги 10 см - 3.

2. Хлопчики (6 р) - 5; Дівчата (3 р) - 5.

3. Х (12 р); Д(10) - 4.

Х (10); Д (8) - 3.

4. Х (14); Д (8) - 4.

Х (12); Д (7) - 3.

5. Х (8); Д (5) - 5.

Х (6); Д (4) - 4.

Х (5); Д (3) - 3.

6. Х (5.4); Д (6.3) - 5.

Х (5.6); Д (6.5) - 4.

Х (5.8); Д (6.6) - 3.

7. Х (185); Д (170) - 5.

Х (180); Д (165) - 4.

Х (175); Д (160) - 3.

8. Х (40); Д (30) - 5.

Х (35); Д (25) - 4.

Х (25); Д (20) - 3.

Для переведення до групи попередньо базової підготовки другого року навчання необхідно виконати нормативи із загальною оцінкою не нижче 30 балів.

спортивний батут стрибок підготовка

3.2 Результати та обговорення дослідження

Таблиця 3.1. Результати оцінювання ЗФП у хлопчиків, які займаються стрибками на батуті

П. І. П.	1	2	3	4	5	6	7	8	Сума балів
Балинець І.	3		3	4	4	5	3	3	25
Голота Т.	3		3	3		4	3	3	19
П.І.П	1	2	3	4	5	6	7	8	сума
Евдакимов Г.	3			3		3	3	3	15
Жолудь Ю.	4	5	4	3	3	4	4	5	32
Жмень М.	5	5	4	3	3	4	5	4	34
Куліш Т.	3	5	4	4	3	4	5	4	32
Ламанов Б.	4	5	4	3		3	4	4	27
Ликов Д.	4	5	4	4	4	5	3	3	32
Личко Ю.	3	5	3			4	4	5	24
Назаров К.	5	5	4	4	4	3	5	4	34
Некрасов Б.	4	5	3	4	5	5	3	3	32
Нечуй С.	3	5	3	3	4	3	4	4	26
Овчаренко М.	5	5	4	3	5	4	5	5	36
Петров Д.	4		3	4	4	5	3	3	26
Роменський М.	4	5	3	3	3	4	5	5	34
Романчик І.	3		3	4	4	3	5	5	27
Ройко О.	5		4				5	3	17
Стеценко Н.	4		4	3	3	4	4	4	26
Шуплик А.	3	5	4	4	5	3	4	4	32
Юрій О.	4			4	5	3	4	3	23
Ятранько Л.	5	5	4	4	4	3	4	3	32

Виходячи з результатів наведених на таблицях 3.1 ми бачимо що з 20 хлопчиків - десять впоралися з контрольними нормативами - рівно половина. Це дуже хороший показник згідно з робочою програмою для ДЮСШ, оскільки половина юних спортсменів мають не достатній рівень фізичної підготовленості. Четверо з хлопців мають досить низький рівень фізичної підготовленості, які набрали нижче 25 балів.

Список літератури

1. Бальсевич В.К. Конверсия высоких технологий спортивной подготовки // Теория и практика физической культуры. 1993, №4, с. 21-23.

2. Благуш П.К. К теории тестирования двигательных способностей. - М.: ФиС, 1999. - 166 с.

3. Бойко В.В. Целенаправленное развитие двигательных способностей человека. - М.: ФиС, 1987. - 146 с.

4. Болобан В.Н. Спортивная акробатика. - К.: Вища школа, 1988.

5. Болобан В.Н. Юный акробат. - К.: Здоров'я, 1982. - 160 с.

6. Бриль М.С., Филин В.П. Перспективы совершенствования системы отбора юных спортсменов // Теория и практика физической культуры. 1982, №8, с. 30-32.

7. Брянкин С.В., Жданов Л.Н., Шустин Б.Н. Спортивный отбор и ориентация. Смоленск, 1977. - 68 с.

8. Булгакова Н.Ж., Воронцов Л.Р. Изучение стабильных показателей как основа для прогнозирования спортивных способностей // Теория и практика физической культуры. 1976, №1, с. 30-33.

9. Запорожанов В.А., Сахновский К.П., Кузьмин А.И. Методика оценки перспективности спортсменов в условиях центра отбора // Теория и практика физической культуры. 1990, №4, с. 27-29.

10. Концепция физического воспитания и здоровья детей и подростков /В.И. Лях, Г.Б. Мейксон, Л.Б. Кофман. М., 2010. - 24 с.

11. Лубышева Л.И. Концепция физкультурного воспитания: методология развития и технология реализации // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. 1996, №1, 11-17 с.

12. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимпийская литература, 2008. - 584 с.

13. Селуянов В.Н. Эмпирический и теоретический пути развития теории спортивной тренировки // Теория и практика физической культуры. 2000, №3, с. 46-50.

14. Строева И.В., Дорохов Р.Н., Губа В.П. Разработка комплекса для определения силовых и скоростно-силовых показателей у детей и юных спортсменов // Научные труды ВНИИФК 1998 года. М., 2004, с. 180-185.

15. Филин В.П. Теория и методика юношеского спорта: Учебн. пос. для ИФК. - М.: ФиС, 2001, с. 55-98.

16. Укран М.Л. Методика тренировки гимнастов. М., ФиС, 1971. - С. 43 - 46.

17. Брикин А.Т. Гимнастическая терминология. М., ФиС, 1969. - 65 с.

18. Данилов Ю.К. Прижки на батуте. М., ФиС, 1978. - 158 с.

19. Морель Ф.Р. Хореография в спорте. М., ФиС, 1973. - 80 с.

20. Семенов Л.П. Советы тренерам. М., ФиС, 1964.

21. Укран М.Л. Методика тренировки гимнастов. М., ФиС, 1971. - С. 23 - 31.

22. Верхошанский Ю.В. Основы специальной силовой подготовки в спорте. М., ФиС, 1977. - С. 21 - 24.

23. Смолевский В.М., Менхин Ю.В., Силин В.И. Гимнастика в трех измерениях. М., ФиС, 1979. - С. 11 - 19.

24. Кенеман А.В., Хухлаева Д.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста. М., ФиС, 1978. - С. 41 - 48.

25. Мотылянская Р.Е., Стогова Л.Н., Иорданская Ф.А. Физическая культура и возраст. М., ФиС, 1967. - С. 10 - 14.

26. Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов. М., ФиС, 1974. - С. 13 - 27.

27. Смолевский В.М., Гавердовский Ю.К. Спортивная гимнастика. - К.: Олимпийская литература, 1999. - 466 с.

28. Смолевский В.М. Сборник статей. М., ФиС, 1970-1980.

29. Гавердовский Ю.К., Смолевский В.М. Спортивная гимнастика: Учебник для институтов физ. культ./. - М., ФиС, 1979 - 327 с.

30. Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта. - К.: Олимпийская литература, 2002. - 296 с.

31. Кабанов Ю.М. Методика развития равновесия у детей школьного возраста: Автореф. Дис. канд. Пед. Наук. - Минск, 1992. - 24 с.

32. Круцевич Т.Ю. Експрес-контроль фізичної підготовленості дітей та підлітків в умовах фізкультурно-оздоровчих занять // Теорія і методикафіз. Виховання і спорту. - 2007. - №1. - С. 64 - 69.

33. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания. - К.: Олимпийская литература, 1999. - 232 с.

34. Круцевич Т.Ю. Оцінка як із факторів підвищення мотивації учнів до фізичної активності // ФВ в школі. - 1999. - №1. - С. 47 - 50.

35. Круцевич Т.Ю., Петровський В.В. ФВ как социальное явление // Наука в олимпийском спорте. - 2001. - №3. - С. 3 - 15.

36. Круцевич Т.Ю., Воробъев М.И. Контроль в физическом воспитании детей, подростков и юношей. - К.: НУФВСУ, 2005. - 196 с.