Аналіз кредитування банком фізичних осіб

/

БАКАЛАВРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

АНАЛІЗ КРЕДИТУВАННЯ БАНКОМ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

ВСТУП

На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов'язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи. Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому. Серед суб'єктів фінансово-господарської діяльності банки -- це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон'юнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку.

Становлення банківської системи тісно пов'язане зі створенням ефективного механізму управління банківською діяльністю, дієвої системи регулювання і контролю банківських операцій. Це, у свою чергу, потребує глибокого вивчення основ сучасної банківської справи, дослідження сутності й особливостей надання різноманітних банківських послуг, відстежування та врахування міжнародного досвіду, а також перспективних можливостей розвитку фінансово-кредитної системи України в цілому.

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.
Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіляє у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

В Україні спостерігається значний інтерес до банківських установ і банківництва. Суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи за виникнення фінансових труднощів звертаються до банків для отримання у тимчасове користування коштів. Здійснювати операції з кредитування господарських суб'єктів і населення банки можуть лише за наявності відповідних кредитних ресурсів, які формуються у процесі діяльності банків.

Функціонування світової фінансової системи супроводжується процесами глобалізації та інтернаціоналізації, які стали реаліями сьогодення. З часу проголошення незалежності України банківська система стала домінуючою ланкою фінансово-кредитної системи країни. За таких умов постає необхідність перегляду та вдосконалення кількісного та якісного надання банківських послуг, механізму їх здійснення, реалізації системи ризик-менеджменту у банках[11, с. 50].

Необхідність і суть банківського кредитування неодноразово ставали предметом вивчення для багатьох науковців. Основоположниками системних досліджень кредиту і кредитних відносин вважають Дж. М. Кейнса, К. Маркса, А. Маршалла, Дж. С. Мілля, Д. Рікардо, А. Сміта, І. Фішера, М. Фрідмана, Й.Шумпетера та інших.

Розробці наукових засад банківської діяльності, кредиту та кредитних відносин присвячені роботи вітчизняних вчених-економістів І. Авансової[8], С.В. Башлая[14], Є. О. Безкоровайного[15], Ю. Бугелець[21], Ф.А. Бутинця[22], З.М. Васильченко[23], О.В. Васюренка[25], А.В. Головача[33], В.І. Додусенко[38], Н. Б. Зінченко[45], Г. В. Карпенка[48], В. В. Вітлінського[55], А.Н. Мороза[65], А.Г. Підвойного[76], С.К. Реверчука[86], В.Т. Сусіденка[90], Г. Ю. Шемшученко[99] та інших.

Однак здебільшого їх дослідження мають загальний або вузькопрофесійний характер і стосуються лише окремих елементів організації або аналізу кредитування банківськими установами юридичних та фізичних осіб. В той же час загальна концепція використання кредитних ресурсів щодо врахування потреб позичальників-фізичних осіб та системний підхід в контексті аналізу факторів, що впливають на ефективність роботи банківської установи в частині такої її кредитної діяльності досі розкриті не повною мірою. У цьому зв'язку дослідження питань організації та аналізу кредитування банками фізичних осіб набуває особливого значення, що, в свою чергу, обумовлює як актуальність обраної теми, так і доцільність проведення досліджень в цієї сфері.

Метою дослідження є узагальнення теоретичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо аналізу та оптимізації банківського кредитування фізичних осіб.

Відповідно до означеної мети поставлені та вирішені наступні завдання:

розкрито економічну сутність банківського кредиту та охарактеризовано його функції;

розкрито особливості банківського кредитування фізичних осіб;

визначена сутність ризиків банківських установ, пов'язаних з кредитуванням фізичних осіб та сформульовано заходи щодо їх мінімізації;

дано загальну характеристику господарської діяльності досліджуваної банківської установи;

проведено аналіз фінансової діяльності банку;

визначено ефективність кредитної діяльності банку;

проведено аналіз кредитування фізичних осіб у складі кредитного портфеля банку;

розкрито сутність методичного підходу до зниження банківського ризику на основі оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб;

зроблено оцінку рівня привабливості кредитування населення за допомогою таксономічного показника рівня розвитку;

визначено показники кредитування фізичних осіб за допомогою інструментів прогнозування.

Об'єктом дослідження є процес банківського кредитування фізичних осіб у ВАТ «БМ Банку».

Предмет дослідження - удосконалення теоретичних та практичних засад щодо організації та аналізу банківського кредитування фізичних осіб.

В якості інформаційної бази дослідження виступили Закони України, Постанови Правління Національного банку України, нормативні акти уряду України, звітні дані Національного банку України, Асоціації українських банків та окремих банківських установ, публікації вітчизняних і закордонних науковців з означеної проблематики у періодичних виданнях.

Основні результати проведеного дослідження знайшли відображення у статті: «Шляхи мінімізації ризиків банківської діяльності при кредитуванні населення» ( ж-л «Управління розвитком» № 24 від 2010 р.), оприлюднено на ВУЗівської конференції.

1. ТеоретиКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1.1 Економічна сутність банківського кредиту та його функції

Важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства є кредит, що завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва, за допомогою якого прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Опосередковуючи всі стадії відтворювального процесу, кредит сприяє досягненню вищої рентабельності виробництва і прибутковості капіталу.

Економічною основою, на якій з`явилися та розвиваються кредитні стосунки, виступає кругообіг засобів (капіталу). Наявність товарного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквіваленту відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми, виконання грошима функції засобу платежу і викликають кредитні відносини. Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності у часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу[27, с. 15].

Суспільство постійно зацікавлене у безперервному розширенні свого виробництва. Об'єктивна можливість кредиту перетворюється на реальність за наявності двох умов:

1) учасники кредиту виступають юридичними самостійними суб'єктами, що матеріально гарантують виконання зобов'язань;

2) інтереси цих учасників збігаються.

За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається тільки категорії грошей[35, с.29]. Тому в економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов'язаних із сутністю та роллю кредиту. Узагальнення найбільш поширених в економічній літературі підходів до визначення сутності кредиту дозволило визначити два найбільш суттєвих:

ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним суб'єктом іншому в позичку. При такому підході увага дослідника зміщується на саму позичку, її правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту;

ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються в суспільстві. Такий підхід дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху. Тому цей підхід у сучасній літературі переважає.

Кредит виник з практичних потреб розвитку виробництва, його пристосування до умов постійного дефіциту капіталу -- грошових і матеріальних ресурсів[41, с. 39].

Сутність кредиту, як і його форма, постійно розвивається й ускладнюється. В основі цього процесу лежить розвиток і вдосконалення економічних відносин у суспільстві, що визначають зміни в характері формування вільних коштів, ускладнення і розширення потреб економічних суб'єктів у додаткових коштах, удосконалення організаційних та правових відносин між суб'єктами кредиту тощо. Першою формою кредиту, що мала найпростішу сутність, був лихварський кредит. Характерними ознаками цього кредиту було те, що він має випадковий характер. Його суб'єктами на боці кредиторів були просто багаті люди, які надавали в кредит лише власні кошти, а на боці позичальників -- незаможні (селяни, ремісники тощо). В останніх ще не було чіткого розмежування потреб на виробничі та особисті. Тому одержання ними позичок зумовлювалося не стільки виробничими потребами, скільки особистими. Такі позички часто «проїдалися» і не поверталися, внаслідок чого позичальник потрапляв в особисту залежність від кредитора[59, с. 16].

Згадки про перші відособлені кредитні операції відносяться до VI ст. до н.е. У стародавньому Вавилоні практикувалася вкладна операція: приймання вкладів і сплата за ними відсотків. Такі ж операції здійснювалися й у Стародавній Греції у IV ст. до н. є. Ці перші кредитні операції виконували, як правило, стародавні храми[34, с. 60].

Кредитні операції у сучасному розумінні змісту кредиту вперше почали здійснюватися в деяких італійських містах (Венеції, Генуї тощо) в XIV і XV ст.

З переходом до товарно-капіталістичного виробництва відбулося чітке розмежування виробничих і особистих потреб у запозиченні коштів. Підтримання і розвиток виробництва стали широкомасштабною сферою застосування запозичених коштів і стимулювали масове формування вільних коштів. Водночас значно зросла роль банків як спеціалізованих інституцій з організації кредитних відносин. Сам кредит набув капіталістичного характеру і перетворився в суспільний механізм капіталізації економічних відносин.

У міру розвитку кредитних відносин та підвищення їх ролі в житті суспільства кредит все більше привертав до себе увагу науковців. Поперше економічна думка зосереджувалася переважно на самому понятті кредиту, на пізнанні його сутності. Лише з XVIII ст. розпочалися дослідження механізму зв'язків кредиту з суспільним виробництвом, що відкривало шлях для формування суто наукової теорії кредиту. На сьогодні економічна наука визнає дві провідні теорії кредиту: натуралістичну та капіталотворчу.

Натуралістична теорія кредиту в загальних рисах зводиться до таких положень:

об'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у натурально-речовій формі;

кредит -- це форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у суспільстві;

позичковий капітал є реальним капіталом, тобто капіталом у речовій формі;

банки є лише посередниками в кредиті, спочатку акумулю-ючи вільні кошти, а потім розміщуючи їх у позичку;

пасивні операції банків є первинними порівняно з активними.

Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були класики політичної економії А. Сміт, Д. Рікардо, А. Тюрго, Дж. Міль.

У міру зростання ролі кредиту й банків у розвитку виробництва, заміни справжніх грошей кредитними засобами обігу, використання кредиту й банків у державному регулюванні економіки послаблювалися передумови для дальшого розвитку натуралістичної теорії кредиту. Обмежуючи кредитні можливості банків масштабами їхніх пасивних операцій, ці концепції дедалі частіше вступали в суперечність із реальною дійсністю в грошово-кредитній сфері. Тому вони замінювалися іншими теоріями -- експансіоністською, відтворювальною, фондовою, які формувалися в складі так званої капіталотворчої теорії кредиту.

Сутність капіталотворчої теорії кредиту визначається такими основними положеннями:

кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, багатством, а тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу;

банки - це не посередники в кредиті, а «фабрики кредиту», творці капіталу;

активні операції банків є первинними щодо пасивних.

Основоположником капіталотворчої теорії кредиту був англійський економіст Дж. Ло. Згідно з його поглядами, кредит не залежить від процесу відтворення і відіграє важливу самостійну роль у розвитку економіки.

Поняття кредиту поєднувалося з грошима й багатством. На думку Ло, за допомогою кредиту можна залучити і привести в рух усі невикористані виробничі можливості країни, створити багатство й капітал.

Першими зробили спробу пристосувати постулати капіталотворчої теорії до потреб державно-монополістичного регулювання економіки австрійський економіст Й. Шумпетер і німецький економіст А. Ган[86, с. 34].

Й. Шумпетер у своїй книжці «Теорія господарського розвитку» дійшов висновку, що основним рушієм економічного розвитку є кредит. Це зумовлено тим, що банки, надаючи кредит, випускають в обіг нові платіжні засоби, які є капіталом, оскільки використовуються підприємцями для розширення виробництва.

Ототожнивши кредит із капіталом, Й. Шумпетер оголосив кредит і банки вирішальними чинниками розвитку виробництва, здатними запобігти економічним кризам, інфляції, забезпечити процвітання суспільства. Він впритул підійшов до розроблення кредитних методів економічного регулювання.

Деякі положення капіталотворчої теорії кредиту широко застосовують у своїх теоретичних побудовах представники нео-кейнсіанства та кейнсіансько-монетаристського синтезу. Методи грошово-кредитної експансії та рестрикції, що базуються на ідеях капіталотворчої теорії, міцно ввійшли в сучасну світову практику грошово-кредитного регулювання ринкової економіки[86, с. 56].

Разом з тим накопичений досвід теоретичного аналізу кредиту та практичного його використання в політиці макроекономічного регулювання свідчить про те, що в тривалому спорі представників натуралістичної та капіталотворчої теорій жодна зі сторін не перемогла. Банки виявилися і посередниками, і «фабриками» грошового капіталу, їх активні операції хоч і є первинними відносно пасивних, але держави чітко обмежують обсяги цих операцій. Позичковий капітал хоч і здійснює самостійний рух, проте він не може зовсім відірватися від реального капіталу і самостійність його має відносний характер. Тому сучасна наукова думка з теорії кредиту розвивається теж по шляху синтезу окремих ідей натуралістичної та капіталотворчої теорій.

Термін “кредит” походить від латинського “сreditum”, що означає “позика”, “борг”, дехто пов'язує його із “credos”, тобто “вірю”[35, с. 18].

В сучасній економічній літературі зустрічається багато різних визначень поняття кредиту. Так, кредит визначається як надання грошей або товарів у борг на визначений строк на умовах відплатності та повернення. Теоретики економічної науки визначають кредит як рух позичкового капіталу, що здійснюється на засадах строковості, повернення та платності. Звичайно, останнє визначення щонайменше може бути використане для аналізу правової сутності кредиту та його форм.

Інші автори, виходячи з вузького розуміння кредиту, зазначають, що кредит -- це грошові кошти або майно, що надаються однією стороною (кредитором) іншій стороні (позичальнику) в розмірі та на умовах, передбачених договором.

Таким чином, кредит здебільшого розуміється у двох значеннях:

вузькому -- як сума коштів, що отримує позичальник від кредитора;

широкому -- як сукупність суспільних правовідносин, що виникають, здійснюються та припиняються в процесі надання залучених раніше кредитором коштів у борг позичальнику.

В практичній діяльності він використовується для позначення товарного кредиту (надання в позику речей), комерційного кредиту (надання в позику грошей або речей у вигляді авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочки платежу за товари, роботи, послуги), бюджетного кредиту (надання бюджетних коштів юридичним особам на поворотній і відшкодувальній основі) і податкового кредиту (відстрочення сплати частини податку на прибуток або іншого податку). Принциповий момент -- визначення кредиту як банківського продукту (результату діяльності співробітників банку).

Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями -- грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так, гроші як засіб платежу з'явилися на грунті кредитних відносин. Вони успішно обслуговують їх і нині. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин[54, с. 10].

Водночас кредит -- це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення.

Вивчення сучасних поглядів на сутність категорії «кредит» дозволяє визначити такі його характерні ознаки:

кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами та державою з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процентів;

кредит - це форма перерозподілу тимчасово вільних коштів з метою їх ефективного використання;

кредит - це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу [84, с. 50].

Узагальнення сучасних поглядів на види кредиту дозволило виділити їх з урахуванням поділу за суттєвими ознаками, що відображені у додатку А.

У сучасній літературі обгрунтовуються два взаємозв'язані підходи до вирішення даного питання. З одного боку, сам кредит пропонується розуміти на двох рівнях -- як певну грошову суму, що виділяється банком на відому мету, і як певну технологію задоволення заявленої позичальником фінансової потреби, з іншого боку, пропонується розрізняти вказану технологію і результати її вживання. Скориставшись цим підходом, можна стверджувати, що кредит як продукт діяльності банку є:

по-перше, сумою грошей, що надається банком позичальникові і що задовольняє викладені вище базові ознаки кредиту, що відображає його специфічну економічну і правову природу;

по-друге, кредитний продукт глибшого рівня, а саме конкретний чин, яким банк надає або готовий надати кредитну послугу клієнтові, що потребує її, тобто впорядкований, внутрішньо - погоджений і документально оформлений комплекс взаємозв'язаних організаційних, технико-технологічніх, інформаційних, фінансових, юридичних і інших дій (процедур).

У банківському законодавстві немає визначення кредиту як правової категорії. Так чи інакше, кредит є настільки широким поняттям, а його окремі прояви набувають подекуди таких незвичних форм, що визначити його сутність та основні ознаки вбачається можливим шляхом аналізу окремих видів та форм кредиту. Так, згідно зі статтею 347 Господарського кодексу України[6], кредити, які надаються банками, розрізняються за окремими ознаками: строками користування, способом забезпечення; ступенем ризику; методами надання; строками погашення; іншими умовами надання, користування або погашення.

Кредит здійснюється у конкретних формах, які виступають способами існування процесу кредитування. Форма кредиту відображає зовнішній прояв та організацію кредитних відносин. У ринковій економіці мають місце різні форми кредиту. У кожній із них є свої різновидності (види). Форми кредиту відрізняються одна від одної суб'єктами та об'єктом позики, джерелом сплати відсотка, конкретним змістом кредитної угоди тощо. При цьому форми кредиту постійно розвиваються, змінюється і їхнє місце в структурі економічних відносин.

Питання про форми та види кредиту в економічній науці є дискусійним. Відмінності у підходах економістів випливають в основному з різного розуміння критеріїв, принципів і ознак виділення форм кредиту. Найбільш поширеними є такі форми кредиту:

1) банкiвський кредит - основна форма кредиту, що надається суб'єктам кредитування усiх форм власностi на певний строк, пiд забезпечення, з нарахуванням процентiв за користування кредитом;

2) комерцiйний кредит - характеризує кредитну угоду мiж двома суб'єктами господарської дiяльностi щодо реалiзацiї товарiв та послуг з вiдстрочкою їх оплати. Банк приймає участь у данiй угодi шляхом надання кредиту векселедержателю пiд акцептованi платником векселi;

3) лiзинговий кредит - вiдносини, якi виникають у випадку оренди майна (форма майнового кредиту). Банк придбаває певне майно та згiдно договору оренди передає його клiєнту (з можливим наступним викупом клiєнтом цього майна). Орендна плата складається з двох величин: вартостi майна та комiсiйної винагороди банку за лiзинговi послуги, котра дорiвнює проценту за кредит;

4) iпотечний кредит - надається пiд заставу нерухомого майна;

5) споживчий кредит - його можуть отримати фiзичнi особи тiльки у нацiональнiй грошовiй одиницi на придбання товарiв тривалого користування та повертати банку у розстрочку;

6) бланковий кредит - винятковий вид кредиту, що надається особливо надiйним позичальникам без забезпечення кредиту пiд вищу процентну ставку;

7) консорцiумний кредит - надається кiлькома банками.

Основною формою кредиту є банківський (фінансовий) кредит, на сутність якого у сучасній економічній літературі існують деякі розбіжності, представлені у додатку Б.

Банківський кредит -- це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об'єктів соціального і культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність [12,.с. 25].

В свою чергу, у законодавстві України існує декілька визначень фінансового кредиту. Так, відповідно до закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»[2], фінансовий кредит -- це кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процента згідно до закону України «Про банки і банківську діяльність»[1], банківський кредит -- це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Специфіка предмету банківського кредиту зумовлює особливі вимоги до банку, що існують у банківському законодавстві відносно кредитної діяльності. Йдеться насамперед про фінансово-правові норми, адже саме вони складають основу інституту фінансового (банківського) кредитування, на відміну від кредиту комерційного (товарного). Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал, який значно меншою мірою обмежений щодо напряму, строків і величини кредитних угод порівняно з комерційним кредитом. Ознаки, за якими існують означені розбіжності, можна спостерігати у додатку В.

Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, позичальником -- юридичні та фізичні особи. При переході до ринкової економіки принципово змінюється об'єктно-суб'єктний механізм організації банківського кредитування. Відбувся перехід від пооб'єктного до прямого кредитування господарських суб'єктів. Головне значення в механізмі банківського кредиту має вже не вибір об'єкта, а оцінка суб'єкта кредитної угоди.

Поряд з поняттям кредиту в банківському законодавстві широко вживається термін «кредитна операція».

Відповідно до статті 345 Господарського кодексу[6]України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»[1] визначають як кредитні такі банківські операції:

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);

надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

лізинг.

Банківська операція -- це правомірна дія, що складається з комплексу техніко-юридичних засобів, які здійснюються банком відповідно до ліцензії на підставі правочину або рішення суду. Зіставлення понять фінансового кредиту та банківської (кредитної) операції дає змогу зробити висновок про співвідношення цих понять як форми (фінансовий кредит) та змісту (кредитна операція). При цьому, категорії співвідносяться як ціле та окреме, адже кредитні відносини реалізуються через кредитні операції.

Термін «кредитодавець» є новим для банківського права України. Він був введений із набуттям чинності Цивільним кодексом[7] у 2004 р. Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, кредитодавцем є банк або інша фінансова установа.

Поняття фінансової установи розкривається в законі «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»[2], згідно з яким фінансова установа (в т.ч. і кредитна установа) -- це юридична особа, яка, відповідно до закону, надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

За статею 1054 Цивільного кодексу[7], за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, предметом договору кредиту є грошові кошти, що на умовах повернення та платності передаються у власність позичальнику. Таким чином, договір кредиту, як і позики, настільки ж наближений до договору про надання послуг, як і до договору майнового найму (оренди).

Отже, зміст кредиту та кредитних відносин визначається як на рівні цивільного так і банківського законодавства.

Сутністю кредитних відносин, що і відрізняє їх від відносин позики, є та обставина, що банк надає в кредит не власні, а залучені кошти. Ще у 1914 р. відомий російський вчений Г. Ф. Шершеневич зазначав, що банки складають підприємства, які мають своїм завданням посередництво в кредиті. Їх основний промисел складає віддання в позику під відсотки капіталу, також запозиченого в осіб, які мають вільні кошти[9, с.112].

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Величина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ. Ліцензуванню НБУ підлягають такі активні операції комерційних банків: надання кредитів банкам; надання кредитів юридичним особам; надання кредитів фізичним особам; придбання права вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг); вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

Банківський кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування -- отримання максимального прибутку. Спрямованістю на прибутки визначається головна лінія економічної поведінки комерційних банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам.

В умовах розвинутого ринкового господарства кредит є обов'язковим атрибутом механізму господарювання для всіх економічних суб'єктів. Кредит -- це форма прояву кредитних відносин, які діють у системі економічних відносин. В свою чергу, кредитні відносини -- це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

Кредитні відносини виникають і діють між двома суб'єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника -- задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів.

До групи кредиторів відносять, насамперед, кредитні установи, серед яких головне місце посідають банки.

Розвинуті кредитні відносини пов'язані зі створенням відповідного інституціонального середовища -- мережі спеціальних кредитних інституцій, які спеціалізуються на здійсненні кредитних операцій. Кредитні установи організовують й обслуговують рух позичкового капіталу, забезпечують його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери народного господарства, де виникає дефіцит коштів.

Якщо кредитором є банк, то можна виокремити наступнi види економiчних вiдносин, пов'язаних iз кредитом:

1. Найпоширенiшi - кредитнi вiдносини мiж банком з одного боку та пiдприємствами, господарськими органiзацiями i товариствами з iншого. Саме такi вiдносини найкраще вiдповiдають умовам розвинутих товарно-грошових вiдносин, що мають мiсце у ринковiй економiцi.

2. Кредитнi вiдносини мiж банками та державою. У даний час комерцiйнi банки беруть непряму участь у кредитуваннi держави, купуючи облiгацiї державних позик у її генерального агента - Нацiонального банку України, тобто шляхом iнвестування капiталу у державнi цiннi папери.

3. Кредитнi вiдносини мiж банком та населенням для придбання фiзичними особами споживчих товарiв тривалого користування та послуг.

4. Мiжбанкiвськi кредитнi вiдносини. Зазвичай цей вид кредитних вiдносин використовується банками для пiдтримання необхiдних нормативiв та показникiв банкiвської дiяльностi, а також негайного виконання своїх зобов'язань перед iншими кредиторами.

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту, є такі:

учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися;

функціонувати на основі самодостатності та самоокупності;

нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями;

кредитні відносини є добровільними та рівноправними;

кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають;

кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей) [27, с. 36].

Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позику з метою отримання прибутку. Ще з часів командної економіки виділяються два об'єкти і відповідно методи кредитування:

1) за оборотом;

2) за залишком позички.

У процесі кредитування за оборотом позичка надається для оплати матеріальних цінностей, які надходять до покупця, і витрат, які ним проводяться. При кредитуванні за залишком позички надаються на покриття тимчасових залишків матеріальних цінностей і невідшкодованих витрат. У першому випадку об'єктом кредитних відносин є обіг вартості (матеріальних цінностей і витрат, які кредитуються), у другому залишок вартості на певну дату.

Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб'єктів чіткого дотримання принципів кредитування, що представлені у додатку Г. Принципи банківського кредитування (в широкому розумінні -- принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) -- це основні вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу. Ці вихідні положення обумовлені цілями та завданнями, що стоять перед банками, а також об'єктивними закономірностями розвитку і функціонування кредитних відносин. Усі принципи кредитування тісно між собою пов'язані, оскільки випливають з сутності кредиту, і тільки в комплексі можуть забезпечити її реалізацію. Тому для ефективного кредитування дотримання всіх його принципів є обов'язковим.

Сутність кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дозволяє встановити зв'язок даної категорії з системою економічних відносин. Втрата кредитом своїх функцій фактично означатиме зникнення самої цієї економічної категорії.

При розгляді функцій кредиту слід враховувати відмінність їх від ролі кредиту. Якщо функція -- це прояв суті, вираження суспільного призначення кредиту, то через роль розкриваються результати його використання на основі виконуваних функцій. Але не дивлячись на відмінність понять функцій і ролі, вони взаємопов'язані. За допомогою використання функцій кредиту економічні суб'єкти і суспільство в цілому добиваються ефективності виробництва і зростання доходів. Через це з'ясування функцій кредиту має велике практичне значення для забезпечення таких умов, при яких вони виявлялися б найефективнішими.

У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції, які утворюють конститутивні ознаки кредиту:

1) перерозподільча;

2) заміщення грошей в обігу;

3) стимулювальна;

4) контрольна.

Ці функції кредиту тісно зв'язані між собою, визначаючи в своїй сукупності певну економічну роль кредитних відносин.

Перерозподільча функція кредиту випливає із самої сутності і ролі кредитних відносин. Внаслідок кредитного перерозподілу прискорюється залучення нових грошових коштів у сферу господарювання. При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, так і товарні ресурси.

Функція заміщення грошей кредитними інструментами пов'язана з антиципаційною властивістю кредиту, тобто його здатністю випереджати в часі процес нагромадження в товарній і грошовій формах.

Важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулювальна функція кредиту. За своєю економічною сутністю процес кредитування не може не стимулювати ефективне використання позики з боку позичальника. Позичальники використовують кредит настільки повно, наскільки це їм дійсно необхідно для реалізації власних економічних інтересів. З боку кредитора стимулювальним чинником є позичковий відсоток. Кожний кредитор намагається постійно забезпечувати зростання своїх кредитних ресурсів[67, с. 44].

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і поверненням позики. В економічній літературі контрольна функція кредиту часто розглядається лише як контрольна діяльність кредитора (банку), що, на наш погляд, не зовсім правильно.

Завдяки реалізації своїх функцій, кредитні відносини активно впливають на процеси відтворення і нагромадження капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях. Проблема функцій кредиту є однією з найскладніших у теорії кредитних відносин. Дискусії точаться, насамперед, з питань щодо кількості та змісту функцій, що випливає з різних підходів до сутності кредиту.

1.2 Особливості банківського кредитування фізичних осіб

В сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають кредити на придбання, будівництво житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби. Кредит стає інструментом, що забезпечує безперервність процесу кругообігу основного та оборотного капіталу у населення; прискорює процеси реалізації товарів і послуг; стимулює підвищення платоспроможного попиту на товари та послуги. Кредит зміцнює фінансову базу населення [46, с. 35].

Кредит фізичним особам - одна з найпоширеніших і затребуваних форм кредитування, оскільки фізичні особи є основними за чисельністю позичальниками банків. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які проводять фінансово-кредитні установи країн із ринковою економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними особами.

У розвинених країнах кредитування споживачів і видача іпотечних кредитів (під заставу нерухомості) відносяться до розряду найбільш популярних фінансових послуг, що надаються банками. Дані види кредитів допомагають банку диверсифікувати свою клієнтську базу, залучити депозити і знайти джерела доходів, що доповнюють і компенсують ризик по кредитах і депозитах підприємницьких фірм.

Однією з характерних рис сучасного стану розвитку банківської системи України є інтенсивне опанування банками технологій споживчого кредитування. Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання.

Споживче кредитування населення почало розвиватися у 20-ті роки ХХ століття в США і одержало широке поширення в перше післявоєнне десятиліття у США, Канаді, Англії, Австралії, із середини 50-х років - у ФРН, Франції, Італії й інших європейських країнах, а трохи пізніше й у Японії під впливом посилення розриву між зростаючими можливостями виробництва й обмеженими рамками платоспроможного попиту населення. Проведений аналіз показав, що з розвитком суспільства роль споживчого кредиту у покритті споживчих витрат зростає, досягши в даний час відчутних значень у економічно розвинених країнах (від 80% у Франції до 133% річних споживчих витрат у Японії) [45]. Потрібно відмітити відчутну державну підтримку житлового кредитування через механізм важелів й процедур, що сприяють вступу у право власності на житло. Це - надання державою прямих субсидій чи премій; зменшення оподатковуваного доходу позичальника на суму відсотків по позичці; штучне зниження вартості позички шляхом часткової виплати державою відсотків за користування нею тощо. Наприклад, різного роду субсидії у загальному обсязі житлових кредитів у Франції склали 32%, у США - 29,8%, у Німеччині - 28%[66].

Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно на роботі з юридичними особами, але у процесі подальшого розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме[68]. Багато вітчизняних банків приділяють дедалі більшу увагу споживчим та іпотечним кредитуванням з метою уникнути або послабити вплив економічних циклів, які призводять до періодичного зниження обсягів традиційного банківського кредитування підприємницької діяльності. Разом з тим споживче та іпотечне кредитування має і суттєві недоліки. Відсоток неповернених кредитів подібного роду звичайно вище, ніж по інших видах банківських кредитів.

Необхідність споживчого кредиту зумовлена тим, що в процесі кругообігу індивідуальних капіталів одні суб`єкти господарювання нагромаджують тимчасово вільні кошти, а інші - потребують цих коштів. Споживчий кредит сприяє розв'язанню суперечності між можливим тимчасовим «замороженням» коштів і необхідністю їх ефективного використання. За допомогою споживчого кредиту банки акумулюють тимчасово вільні кошти одних клієнтів з тим, щоб надати позику іншим клієнтам, залучені таким чином кошти становлять основу кредиту.

Призначення споживчого кредиту - задоволення споживчих потреб широких верств населення. Предоставлення споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує життєвий рівень, з іншого - прискорює реалізацію товарних запасів, надання послуг. Головними параметрами споживчого кредиту є: доступність кредиту; величина відсоткової ставки; строки надання і погашення; здатність позичальника повернути кредит.

Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади
(кредитори) та населення (позичальники). У силу специфіки сфери кінцевого споживання виникає необхідність входження у відносини споживчого кредитування такого суб'єкта, як торговельні організації, що здійснюють посередницьку діяльність з купівлі-продажу товарів і надання послуг. Споживчий кредит є формою допомоги торговельним закладам у збуті (продажу) товарів. При цьому кожна торговельна організація має знайти оптимальне поєднання прямого продажу товарів за гроші (готівкою чи безготівково) і продажу в розстрочку. До числа суб'єктів споживчого кредиту належать також й небанківські кредитні установи.

Об'єктом споживчого кредиту є витрати, пов'язані із задоволенням потреб населення, які поділяють на дві групи:

витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність);

витрати на задоволення потреб капітального або інвестиційного
характеру (будівництво житла, утримання нерухомого майна).

Особливістю споживчого кредиту є те, що основною гарантією його надання виступають сталі постійні грошові доходи даної фізичної особи -- позичальника.

Основними напрямками кредитування банківськими установами населення в Україні є кредитування на придбання автотранспорту; нерухомості, придбання туристичних путівок; товарів довгострокового кредитування; на сплату за навчання; на споживчі цілі під заставу нерухомого майна; кредитування під заставу автотранспорту (на споживчі цілі); кредитування під заставу земельної ділянки (на споживчі цілі); та ін.

На сучасному етапі споживчий кредит виступає одним із чинників вирішення житлової проблеми шляхом кредитування індивідуального й кооперативного житлового будівництва, купівлі квартир і будинків в особисту власність. Так, у розвинутих країнах частка житлових кредитів у загальному обсязі банківських кредитів складає 30-45 %.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян:

цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості;

на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи;

споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо;

всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах.

Основними класифікаційними ознаками сегментів банківського кредитування населення є: строковість кредитування, забезпеченість повернення кредитів, контрольованість предмету кредитування.

У більш розгорнутому вигляді класифікація основних видів кредитів, що надаються фізичним особам може бути представлена наступним чином:

1) за строком надання:

короткострокові кредити (менше 1 року);

середньострокові кредити (від 1 до 3 років);

довгострокові кредити (більше 3 років).

Короткострокові кредити надаються на строк до 1 року. В українській банківській практиці вони є найпоширенішими. Середньострокові кредити надаються на період від 1 до 3 років, а довгострокові - понад 3 роки.

2) за забезпеченістю:

кредити під заставу (нерухомості, автомобілів, ЦП, депозитів);

кредити без застави.

Згідно з критерієм забезпечення в літературі також розрізняють кредити забезпечені (ломбардні) і незабезпечені (бланкові). Більшість банківських кредитів надається під певне забезпечення. Формами забезпечення банківських кредитів в основному є рухоме і нерухоме майно позичальника. Незабезпечені кредити становлять невелику частку у позичковому портфелі банків. Вони можуть надаватися при високому ступені довіри банку до позичальника;

3) за ступенем ризику:

стандартні кредити;

кредити з підвищеним ризиком (під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні);

4) за формою видачі:

кредити готівкою;

кредити безготівковою формою (перерахування коштів на поточний рахунок клієнта);

5) за методом видачі:

кредити, що надаються в разовому порядку;

кредити траншами;

кредитна лінія;

6) за способом погашення:

кредити, що погашаються одним платежем;

кредити, що погашаються в розстрочку;

7) за схемою погашення кредиту:

кредити з ануїтетною схемою погашення (щомісяця сплачується фіксована сума);

кредити зі стандартною схемою погашення (щомісячне погашення рівними частками зі сплатою відсотків на залишок, що зменшується);

8) за відсотковою ставкою:

кредити з фіксованою відсотковою ставкою;

кредити з плаваючою відсотковою ставкою;

9) за цільовим призначенням:

кредити на споживчі цілі;

кредити на рефінансування кредитів.

Розміри кредитів, що надаються громадянам України, обмежуються:

1) граничними розмірами, встановленими банком для конкретного виду кредитів;

2) платоспроможністю позичальника, його здатністю повністю й встановлений строк повернути отриманий кредит;

3) вартістю заставленого майна та цінних паперів, що можуть бути надані позичальником (іншою особою) для забезпеченні повернення кредиту з урахуванням виду застави.

Процес кредитування населення включає декілька етапів. Етапи процесу банківського кредитування фізичних осіб представлено у додатку Д.

На першому етапі клієнт, що звернувся до банку за отриманням кредиту, одержує необхідну інформацію щодо умов кредитування, забезпечення та повернення кредиту.

На другому етапі здійснюється аналіз кредитоспроможності клієнта, дозволяє виявити фактори ризику, що спроможні призвести до непогашення наданого кредиту в зумовлений термін, і тим самим оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Для визначення кредитоспроможності позичальника кредитний менеджер аналізує доходи і витрати клієнта. Доходи як правило визначаються за трьома напрямками: доходи від заробітної плати, доходи від накопичень громадян і капітальних вкладень та інші доходи. До основних статей витрат позичальника належать: сплата податку на дохід фізичної особи та інших податків, аліменти, щомісячні платежі за раніше отриманими кредитами, виплати зі страхування життя й майна, комунальні платежі тощо. Для підтвердження розмірів доходів і витрат клієнт надає відповідні документи. В результаті визначається спроможність клієнта здійснювати платежі і погашення основного боргу і відсотків.

Після безпосередньої перевірки наданих документів останні передаються юридичній службі й службі безпеки банку (перша аналізує подані документи з точки зору правильності оформлення і відповідності діючому законодавству; друга проводить перевірку паспортних даних, місць проживання і роботи позичальника, а також відомостей, вказаних в анкеті). На підставі результатів перевірки і аналізу документів юридична служба і служба безпеки складають письмові висновки та передають їх кредитному відділу. У випадку взяття в заставу об'єктів нерухомості, транспортних засобів або цінних паперів та іншого майна кредитний відділ користується допомогою фахівця банку з питань нерухомості, транспорту або цінних паперів або експерта спеціалізованої організації, які встановлюють ринкову вартість предмету застави, складають відповідний звіт і передають в кредитний відділ.

На останньому етапі після здійснення вищевказаних дій кредитний менеджер складає письмові висновки про доцільність видачі кредиту (відмови у видачі) і погоджує умови надання кредиту з позичальником. Висновки кредитного менеджера, завізоване керівником кредитного відділу, висновки інших служб банку додаються до пакету документів позичальника. Кредитний менеджер подає заявку на розгляд кредитного комітету. Останній розглядає заявку. Протокол його засідання і пакет документів передаються кредитному менеджеру, який інформує позичальника про рішення [10, с.105].

Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиції на кредитному ринку в конкретному регіоні та інших чинників з таким розрахунком, щоби сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банку із залучення коштів, необхідних для надання кредиту, й забезпечувала рентабельну роботу установи банку. Протягом часу дії кредитного договору банк має право змінювати рівень процентної ставки за кредит залежно від зміни процентної політики банку та державних органів, в компетенцію яких входить вирішення цих питань, від попиту та пропозицій на кредитні ресурси з оформленням цих змін додатковою угодою. Порядок зміни процентної ставки обумовлюється в кредитному договорі.

У разі відмови позичальника укласти додаткову угоду про зміну процентної ставки кредитний договір розривається банком в односторонньому порядку, а позичальник зобов'язаний повністю розрахуватись за одержаним кредитом. Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом установи банку на підставі загального висновку кредитного підрозділу, який повинен враховувати висновки з цього питання служби безпеки, юридичної служби та підрозділу з управління ресурсами. Процедуру прийняття рішення про надання кредиту надано на рис.1.1.

Рис. 1.1 Процедури прийняття рішення про надання кредиту

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів із поточного рахунка, вкладного (депозитного) рахунка, переказами через пошту або готівкою. Новий кредит надається лише при умові повної сплати заборгованості за раніше одержаними кредитами або при наявності додаткового ліквідного майна та реальних можливостей щодо своєчасного погашення кредиту й сплати процентів.

У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація). При прийнятті рішення щодо пролонгування кредиту складається додаткова угода між банком та позичальником, яка є невід'ємною частиною кредитної угоди.

При настанні строку погашення кредиту і відсутності у клієнта достатньої суми коштів для його погашення банк починає проводити роботу з проблемними кредитами. У день визначеного строку погашення частина непогашеної або непогашена заборгованість за позичкою переноситься на рахунок прострочених позик.

Труднощі з погашенням позичок можуть виникати з різних причин. Найбільш поширеними з них є: помилки самого банку при розгляді кредитної заявки, при розробці умов кредитної угоди; нерентабельна робота клієнта, що отримав позичку; фактори, непідконтрольні банку, або форс-мажорні обставини.

Існує багато сигналів, що свідчать про погіршення фінансового стану позичальника, які працівник банку повинен вміти розпізнавати. Якщо банк виявляє проблемну позичку, він негайно повинен вжити заходів для забезпечення повного і своєчасного її повернення. Найдоцільнішим кроком буде розробка разом з позичальником заходів щодо покращення фінансового стану підприємства. Якщо цей спосіб не дасть результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси шляхом реалізації забезпечення, пред'явлення претензії до гаранта і т. д.

1.3 Ризики банківського кредитування населення та заходи щодо їх мінімізації

Оскільки джерело кредитного ризику банку полягає у нездатності позичальника своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання за отриманим кредитом, одним із заходів, спрямованих на мінімізацію збитків, є проведення якісної оцінки його кредитоспроможності. Існуючі проблеми сучасних умов становлення ринкових відносин в Україні - тіньова економіка, недосконалість правової бази та податкової системи - спричиняють необхідність вдосконалення існуючого механізму оцінки кредитоспроможності клієнтів банків.

Кредитнi операцiї є найважливiшим джерелом прибутку банку, проте у зв'язку зi збiльшенням в останнi роки випадкiв неповернення кредитiв данi операцiї складають пiдвищену небезпеку для стiйкостi та стабiльностi банку в цiлому. Прикладом щодо цього можуть слугувати приклади банкрутства ряду банкiв України, краху котрих сприяла ризикована кредитна полiтика. Водночас із забезпеченням банківському бізнесу найбільшої частки доходів кредитні операції залишаються і найбільшим джерелом ризиків[40, с. 35].

Незважаючи на те, що частка прострочених та сумнівних кредитів в сукупному кредитному портфелі банківської системи України на 01.01.2008р. складала 1,7%, що є досить низьким показником, в абсолютному виразі це становить 7,3 млрд. грн. При цьому, зважаючи на економічне і політичне становище в Україні та розгортання світової фінансово-банківської кризи, можна стверджувати, що обсяг проблемної заборгованості українських банків не зазнає суттєвого скорочення найближчим часом[42, с. 65].

Саме тому захист від ризиків, зокрема від кредитного ризику як одного з основних, є серед пріоритетних завдань банківської системи України. Особливого значення це питання набуває у зв'язку з інтеграцією вітчизняної банківської системи у світову та напередодні впровадження у практичну діяльність нових стандартів банківської діяльності.

Ризик є невiд'ємною ситуативною характеристикою будь-якої дiяльностi кожного суб'єкта бiзнесу. У розрiзi банкiвських кредитних операцiй можна розглядати кредитний ризик - тобто ризик несплати позичальником основного боргу (суми наданої позики) i вiдсоткiв, якi належать сплатi банку за користування кредитом у термiни, визначенi у кредитному договорi. Несплата процентiв за позикою здатна спричинити неотримання прибутку банку вiд кредитної дiяльностi, неповернення ж самого кредиту викликає появу прямих збиткiв та можливу втрату банкiвського капiталу. З огляду на це кредитний ризик активної дiяльностi комерцiйного банку можна розглядати як ймовiрнiсть появи втрат (втраченої вигоди) iз-за ненадання кредиту потенцiйному позичальнику, здатному своєчасно виконати свої фiнансовi зобов'язання.

Під кредитним ризиком розуміють «наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб, виконати взяті на себе зобов'язання» [70, с. 62].

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, однаковою мiрою стосується всiх клiєнтiв банку незалежно вiд того, чи позичальником є юридична особа-виробник, фiзична особа, а чи iнший банк. Кредитний ризик це ризик понесення збитків від кредитної діяльності, тобто ризик неповернення позичальником вчасно та у повному обсязі тих кредитних ресурсів, які він отримав від банку, внаслідок певних обставин, в основному незадовільного фінансового стану. Неповернення кредитів тягне за собою погіршення показників фінансового стану як комерційного банку, так і позичальників [82].

Дослідження кредитних ризиків і методів управління ними знайшли своє відображення у наукових працях багатьох вітчизняних і закордонних науковців та практиків, зокрема: І. Балабанова, А. Бєлякова, І. Бланка, О. Васюренка, Н. Версаль, І. Вишнякова, В. Вітлінського, І. Волошина, В. Галасюка, В. Гейця, І. Гуцала, М. Дмитренка, О. Євтуха, В. Єдронова, А. Єпіфанова, І. Івченко, С. Кабушкіна, О. Кириченка, В. Кочеткова, А. Мороза, Е. Морсмана, О. Пернарівського, Л. Примостки, М. Савлука, І. Сала, Дж. Сінкі, В. Севрук, З. Щибиволока[31].

Віддаючи належне вченим, що досліджують проблему банківського ризик-менеджменту та оцінки кредитоспроможності, слід зазначити, що методичні підходи до визначення кредитоспроможності позичальників вітчизняних банків потребують подальших досліджень. Зокрема, в більшості методик оцінки кредитоспроможності використовуються підходи, не завжди адаптовані до умов вітчизняної економіки, або інструментарій, практичне застосування якого в значній мірі ускладнює процес банківського кредитування.

Стрімке збільшення обсягів кредитування населення, яке обумовлене зростаючим попитом на такого виду кредити, супроводжується зростанням ризиків за зазначеними операціями і несе загрозу фінансовій стабільності банків. Аналітики вважають кредити населенню найбільш ризиковими.

Негативним фактором, який призводить до зростання ризиків у процесі кредитування, зокрема фізичних осіб, є те, що банки користуються недосконалими внутрішніми методиками оцінки платоспроможності позичальників, які не враховують у повному обсязі вимог щодо класифікації кредитних операцій, встановлених положенням «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279 [78].

Узагальнення сучасних поглядів на економічну природу кредитних ризиків дозволило визначити їх основні види, що представлені у додатку Е, а його джерел - у додатку Є

Кредитний ризик при кредитуванні фізичної особи може бути пов'язаний з простроченням платежу через неплатоспроможнiсть позичальника; нецiльовим використанням кредиту; збитковiстю галузi застосування кредиту; забезпеченiстю i видами застави; невиконанням попереднiх зобов'язань за кредитами банку; безперспективнiстю подальшого розвитку позичальника; складним фiнансовим станом позичальника тощо.

Структуру кредитного ризику походженням iз зовнішніх умов можна зазначити як [49, с.369]:

1. Ризик, пов'язаний iз позичальником, гарантом, страховиком:

а) об'єктивний (фiнансових можливостей) - нездатнiсть позичальника (гаранта, страховика) виконати свої зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень чи вiд продажу активiв;

б) суб'єктивний - репутацiя позичальника (гаранта, страховика) в дiловому свiтi, його вiдповiдальнiсть i готовнiсть виконати взятi зобов'язання;

в) юридичний - недолiки в складаннi i оформленнi кредитного договору, гарантiйного листа, договору страхування.

2. Ризик, пов'язаний iз предметом застави:

а) лiквiдностi - неможливiсть реалiзацiї предмета застави;

б) кон'юнктурний - можливе знецiнення предмета застави за перiод дiї кредитної угоди;

в) загибелi предмета застави;

г) юридичний - недолiки в складаннi i оформленнi договору застави.

3. Системний ризик - змiни в економiчнiй системi, якi можуть здiйснити вплив на фiнансовий стан позичальника (наприклад, змiна податкового законодавства).

4. Форс-мажорний ризик - землетруси, повенi, катастрофи, смерчi, страйки, воєннi дiї тощо.

Труднощi з погашенням наданих банком позик можуть виникати з рiзних причин. Найбiльш поширеними з них є:

1. Помилки та прорахунки самого банку, котрих вiн припустився при розглядi кредитної заявки, а також пiд час розробки та укладання кредитного договору i подальшого контролю його виконання.

2. Зміна доходних фінансових потоків клiєнта, що отримав позику.

3. Фактори, якi знаходяться поза банкiвським контролем та можли-востями впливу.

Щодо причин неповернення позичальником кредиту, що їх здатен спровокувати банк, називають:

а) необгрунтовано лiберальне ставлення до позичальника при розглядi заявки на отримання кредиту. Тут можуть мати мiсце такi чинники, як:

надання необгрунтовано великої суми кредиту (кредитiв) одному клiєнту(концентрацiя кредитних ринкiв);

надання кредитiв позичальникам, котрi пов'язанi системою участi з банкiром або банком(чинник 'зв'язаного кредитування').

б) неякiсне проведення оцiнки кредитоспроможностi позичальника внаслiдок недостатнього професiоналiзму банкiвських спецiалiстiв або вiдсутностi чiткої методики проведення оцiнки фiнансового стану позичальника, передбаченої нормативними актами.

в) помилки в оцiнцi забезпечення позики внаслiдок завищення його реальної ринкової вартостi, лiквiдностi тощо.

г) неповне вiдображення у кредитному договорi умов, що забезпечують iнтереси банку у поверненнi кредиту та плати за нього повною мiрою.

д) вiдсутнiсть контролю за позичальником у перiод користування кредитом та погашення позики (проведення обстежень, перевiрок використання кредиту та стану забезпечення позики, контроль поточної фiнансової дiяльностi клiєнта тощо).

е) надмiрне розширення або швидке збiльшення обсягiв кредитних операцiй:

надання позик в обсягах, що не вiдповiдають капiталу банку;

поширення кредитної дiяльностi на регiони та сфери, не знайомi банку або для функцiонування в котрих банк недостатньо оснащений;

Рiвень кредитного ризику значно збiльшується, якщо:

проблемнi позики виникають раптово та наперекiр очiкуванням;

в галузi кредитування розробляються та втiлюються новi задачi, кредитнi послуги, котрi не вiдповiдають минулому досвiду банку i не мають базового потенцiалу виконання (що є особливо актуальним у наших умовах, де iнститут кредитних послуг комерцiйних банкiв трансформується та розширюється);

керiвництво банку не в змозi вжити необхiдних та негайних заходiв управлiння кредитним портфелем з метою уникнення проведення надто ризикованої кредитної полiтики, яка може призвести до фiнансових збиткiв (погiршення можливостей отримання необхiдного та/або додаткового прибутку);

iснуючий порядок дiяльностi банку або недосконалiсть законодавства заважає прийняттю деяких оптимальних для конкретних ситуацiй заходiв стосовно зменшення ризиковостi кредитних вкладень банку.

Основними причинами виникнення проблемних позик (тобто позик, щодо яких виявляються труднощi з погашанням основного боргу та сплатою процентiв), що залежать вiд клiєнта - фізичної особи, вважають:

а) неотримання доходiв для покриття заборгованостi фiзичними особами-позичальниками.

б) навмисне порушення позичальником умов кредитного договору.

Фактори появи труднощiв з поверненням кредиту, що лежать поза межами контролю банку, об'єднують:

а) погiршення економiчної кон'юнктури, що враховує макроекономiчнi проблеми: спад, криза виробництва, iнфляцiя, стагфляцiя, криза неплатежiв, котрi утруднюють, а подеколи й унеможливлюють отримання доходів фізичною особою;

б) змiну законодавства країни тощо;

в) форс-мажорнi обставини природного характеру.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу. Також до уваги береться рівень погашання позичальником кредитної заборгованості.

З метою захисту своїх iнтересiв, зменшення рiвнiв кредитних ризикiв у процесi активної дiяльностi комерцiйний банк керується як нормативними положеннями, показниками ризику, встановленими iнструктивними документами, так i власними критерiями оцiнки ймовiрних ризикiв, методами та заходами щодо їх зниження, котрi вiдображаються у кредитнiй полiтицi банкiв. Способи зменшення кредитних ризиків представлено у додатку Ж.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства. Таким чином, сучасний ринок банківських послуг кредитування населення можна сегментувати з точки зору кредитного ризику як:

а) високоризиковані та високодоходні кредити на поточні потреби ;

б) кредити в інвестиційну діяльність середнього ступеня ризику та середньої ставки доходності;

в) кредити вексельного рефінансування з змінною ставкою доходності обліку векселя, але з великим рівнем ризику непогашення векселя;

г) низькоризикові низькодохідні іпотечні кредити під заставу нерухомості з можливістю рефінансування іпотечних активів через випуск іпотечних цінних паперів;

Найпростiшим методом захисту вiд ризику неповернення кредитiв є елементарне нівелювання ризику, якого може дотримуватись банк, надаючи позики надiйним та перевiреним позичальникам. Але повнiстю уникнути ризику у кредитнiй справi, виключити ймовiрну появу втрат практично неможливо. Головною метою постає мiнiмiзацiя ризику, банк не повинен iгнорувати ринок кредитних вкладень з вiдносно високим ступенем ризику, рацiонально та виважено оперуючи капiталом у даному секторi активної дiяльностi. Це дозволить банку не звужувати сферу своєї дiяльностi та бути гiдним конкурентом у системi фiнансових посередникiв.

Лiмiтування кредитiв - це спосiб встановлення сум граничної заборго-ваностi за позиками конкретному позичальнику. Воно здiйснюється шляхом визначення лiмiтiв надання позик, якi уособлюють граничну суму кредиту, котру позичальник має право отримати в банку.

З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку [8]:

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контр-агента (Н7) - не більше 25%;

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) - не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку;

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) - не має перевищувати 5 відсотків.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) - не має перевищувати 30 відсотків.

Iз застосування способу лiмiтування кредитiв шляхом встановлення максимальних значень показникiв щодо надання позик випливає iнший метод захисту вiд ризику при кредитуваннi, а саме диверсифiкацiя кредитних вкладень. Цей спосiб захисту передбачає розподiл та розмiщення надаваних грошових засобiв мiж рiзними суб'єктами (юридичними та фiзичними особами). Чим бiльшiй кiлькостi позичальникiв буде переданий у тимчасове користування позичковий капiтал конкретного банку, тим, за iнших однакових умов, меншим буде ступiнь ризику неповернення боргу, позаяк ймовiрнiсть банкрутства одразу багатьох клiєнтiв є значно нижчою од вiрогiдностi банкрутства одного або кiлькох позичальникiв, у яких зосереджена значна частка кредитних коштiв, i тим меншою мiрою банк буде залежний вiд можливостi чи бажання окремого позичальника повернути кредит. Також з цiєю метою банк може застосовувати спосiб зменшення розмiрiв надаваних позик у тому випадку, якщо вiн не має цiлковитої упевненостi у достатнiй кредито-спроможностi потенцiйного позичальника, але при цьому ступiнь та рiвень втрат вiд надання кредиту є порiвнянним з вiдповiдними показниками неотримання доходiв вiд втраченої вигоди.

Зі свого боку банки у процесі кредитування та контролю погашання кредитів формують, грунтуючись проведеною попередньою та поточною класифікацією за групами ризиковості кредитів, страховий резерв на відшкодування можливих втрат за наданими позиками. Даний резерв формується тільки на покриття безнадійної (збиткової) кредитної заборгованості за основним боргом та, окремо, за процентами та комісіями за всіма наданими позиками, в тому числі за врахованими векселями та міжбанківськими позиками, операціями фінансового лізингу. Розмір резерву визначається загальною сумою всіх позик, класифікованих за ступенем ризику та зважених на відповідний кожній групі кредитів коефіцієнт ризику.

Розрахунковий резерв дорівнює сумі добутків «чиста заборгованість, на яку нараховується резерв «коефіцієнт ризику» всіх груп кредитів. Керуючись даними двома критеріями, банк класифікує кредитний портфель на групи кредитного ризику: стандартні позики, позики під контролем, субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійні позики. (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Класифікація позик за ступенем ризику

Банк формує страховий резерв з двох складових: резерву загального та резерву спеціального. Загальний резерв створюється шляхом відрахувань на стандартні позики, спеціальний - на решту позик за рахунок валових витрат банку (до 40% суми сукупної заборгованості за кредитами) та, за необхідності, відрахувань з прибутку. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом, або яка виникла внаслідок його неспроможності погасити кредит у зв'язку з дією непереборної сили (форс-мажору), списується зі спеціального резерву. Звичайно, що кошти резерву використовуються тільки у тому випадку, коли банк упевниться, що кредити ніколи не будуть погашені, і віднесе їх у збитки (погашення безнадійної позики не відбулось протягом трьох років).

Але найголовнiшим методом захисту вiд кредитних ризикiв, визначення необхiдного обсягу позики та можливих шляхiв повернення заборгованостi банку є аналiз та оцiнка кредитоспроможностi клiєнта, його фiнансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту.

Якщо у процесi оцiнки кредитоспроможностi клiєнта банк дiйшов пози-тивного висновку про привабливiсть кредитної угоди, то наступним елемен-том визначення рiвня кредитного ризику даної справи постає залучення достатнього забезпечення кредиту, позаяк будь-якi прогнознi розрахунки, навiть найоптимiстичнiшi, не здатнi передбачити усiх можливих ускладнень з поверненням позики та процентiв пiд час її використання.

Сутнiсть даного методу захисту вiд кредитних ризикiв полягає у тому, що позичальник апрiорно гарантує вiдшкодування суми кредиту та процентiв за ним. До таких гарантiй вiдносять: неустойку, заставу (заклад), поступку вимог та прав, передавання права власностi, гарантiї та поруки, страхування.

Наведенi форми забезпечення повернення кредиту оформлюються спецiальними документами, котрi мають юридичну силу i закрiплюють за кредиторами визначене джерело для погашання позики у разi вiдсутностi коштiв у позичальника при настаннi строку виконання зобов'язань.

Ще одним методом захисту банкiв вiд кредитних ризикiв у своїй дiяльностi та однiєю з можливих форм забезпечення надаваних позик є така галузь, як страхування окремих випадкiв, вiрогiдних у взаємовiдносинах мiж кредитором та позичальником. Даний спосiб широко застосовується практично у всьому свiтi. Страхування операцiй та дiй, пов'язаних з наданням кредитiв, передбачає повне передання вiдповiдальностi та ризику органiзацiї, котра страхує кредит.

З метою мінімізації кредитного ризику в банку слід проводити правильну його ідентифікацію та оцінювання. Аналіз кредитного ризику має враховувати основні зміни, які відбуваються в діяльності банку, зовнішні та внутрішні чинники, які впливають на проведення кредитних операцій, впровадження нових банківських продуктів, послуг та прогноз банківської діяльності [84, с. 55].

Забезпечення ефективності та надійності здійснення кредитних операцій вимагає від комерційного банку організації постійного моніторингу всіх стадій реалізації кредитного процесу. Оскільки кредитна діяльність має найбільшу питому вагу в активних операціях банків, то саме моніторинг кредитного ризику є однією з найважливіших складових загальної системи ризик-менеджменту у банку. Формування ефективної управлінської політики стосовно кредитного ризику у банку потребує всебічного обґрунтування пріоритетних напрямів і шляхів проведення його моніторингу для досягнення динамічного, збалансованого та стабільного стану функціонування банку. Для проведення моніторингу кредитного ризику у банківській діяльності необхідна відповідна методична база. Це обумовлює важливість удосконалення організаційно-методичних підходів, необхідних для здійснення моніторингу, що на сьогодні, враховуючи вплив світових процесів глобалізації фінансових ринків та інтернаціоналізації банківської діяльності на національну банківську систему, має першочергове значення.

Порядок здійснення моніторингу кредитних операцій має бути закріплений у банківських інструкціях і положеннях про кредитування. Проведення моніторингу кредиту починається відразу після надання позики клієнту (отримання ним позики). Основна мета, яку ставить банк при здійсненні контролю за ходом кредитних операцій, полягає у налагодженні ефективної організації кредитного процесу і пошуку досконаліших механізмів кредитування.

Висновки до розділу 1

1. Важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства є кредит, що завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва, за допомогою якого прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Кредит здебільшого розуміється у двох значеннях: вузькому -- як сума коштів, що отримує позичальник від кредитора; широкому -- як сукупність суспільних правовідносин, що виникають, здійснюються та припиняються в процесі надання залучених раніше кредитором коштів у борг позичальнику.

2. Однією з характерних рис сучасного стану розвитку банківської системи України є інтенсивне опанування банками технологій споживчого кредитування. Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання. Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади (кредитори) та населення (позичальники). Кредитування фізичних осіб банку як вартісна економічна категорія виражає відносини між кредитором і позичальником з приводу позички, що надається банківською установою фізичним особам для задоволення їхніх потреб на умовах тимчасового користування, забезпечення та платності.

3. Надання кредитів здійснюється на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальними позичальниками з установою банку. Банки здійснюють видачу кредитів фізичним особам у межах наявних кредитних ресурсів згідно з основними напрямками власної кредитної і відсоткової політики. Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиції на кредитному ринку в конкретному регіоні та інших чинників

3. Здійснення кредитної діяльності банків відбувається за умови дотримання принципів кредитування. До основних принципів банківського кредитування належать: поверненість, строковість, платність, забезпеченість та цільовий характер використання. Кожний наданий банком кредит має бути повернутий позичальником у визначений кредитним договором строк. Водночас позичальники повинні використовувати надані кредитні кошти за цільовим призначенням та сплачувати проценти за користування ними. Банківським установам, у свою чергу, слід виважено підходити до оцінки позичальників та диференціювати їх за характером фінансово-господарської діяльності, обсягом капіталу тощо та організовувати кредитування на договірних засадах. Процес кредитування в банку включає попередній, підготовчий, основний та заключний етапи, кожен з яких характеризується сукупністю процедур та відповідних дій для здійснення кредитної операції.

5. Кредитнi операцiї є найважливiшим джерелом прибутку банку, проте складають пiдвищену небезпеку для стiйкостi та стабiльностi банку в цiлому. Кредитний ризик - це ризик несплати позичальником основного боргу (суми наданої позики) i вiдсоткiв, якi належать сплатi банку за користування кредитом у термiни, визначенi у кредитному договорi. Несплата процентiв за позикою здатна спричинити неотримання прибутку банку вiд кредитної дiяльностi, неповернення ж самого кредиту викликає появу прямих збиткiв та можливу втрату банкiвського капiталу. З огляду на це кредитний ризик активної дiяльностi комерцiйного банку можна розглядати як ймовiрнiсть появи втрат (втраченої вигоди) iз-за ненадання кредиту потенцiйному позичальнику, здатному своєчасно виконати свої фiнансовi зобов'язання.

6. Кредитний ризик при кредитуванні фізичної особи може бути пов'язаний з простроченням платежу через неплатоспроможнiсть позичальника; нецiльовим використанням кредиту; збитковiстю галузi застосування кредиту; забезпеченiстю i видами застави; невиконанням попереднiх зобов'язань за кредитами банку; безперспективнiстю подальшого розвитку позичальника; складним фiнансовим станом позичальника тощо. Оскільки джерело кредитного ризику банку полягає у нездатності позичальника своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання за отриманим кредитом, одним із заходів, спрямованих на мінімізацію збитків, є проведення якісної оцінки його кредитоспроможності.

7. Найголовнiшим методом захисту вiд кредитних ризикiв, визначення необхiдного обсягу позики та можливих шляхiв повернення заборгованостi банку є аналiз та оцiнка кредитоспроможностi клiєнта, його фiнансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства. Комплексна оцінка кредитного ризику можлива на основі багатофакторного аналізу кредитоспроможності клієнтів банку та його кредитного портфеля.

8. Забезпечення ефективності та надійності здійснення кредитних операцій вимагає від комерційного банку організації постійного моніторингу всіх стадій реалізації кредитного процесу. Для проведення моніторингу кредитного ризику у банківській діяльності необхідна відповідна методична база. Це обумовлює важливість удосконалення організаційно-методичних підходів, необхідних для здійснення моніторингу, що на сьогодні, враховуючи вплив світових процесів глобалізації фінансових ринків та інтернаціоналізації банківської діяльності на національну банківську систему, має першочергове значення.

2. АНАЛІЗ КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ у ВАТ «БМ Банк»

2.1 Загальна характеристика фінансово господарської діяльності банківської установи

ВАТ «БМ Банк» (Ліцензія НБУ № 223 від 02.09.2008) є українською дочірньою структурою одного з найбільших російських банків - Банку Москви, що входить у п'ятірку потужніших російських кредитних організацій за розміром активів та капіталу, а також в трійку найбільших - за обсягами залучення коштів населення.

ВАТ «Банк Москви» надає диверсифікований спектр фінансових послуг як для фізичних, так і для юридичних осіб. Він обслуговує більш ніж 105 тис. корпоративних клієнтів та більш ніж 9,6 млн. приватних клієнтів. Серед клієнтів - юридичних осіб - найпотужніші підприємства різних галузей, суб'єкти середнього та малого бізнесу. Банк представлений практично у всіх економічно значущих регіонах держави та нараховує 395 відокремлених підрозділів, включаючи додаткові офіси, обмінні пункти та операційні каси. Станом на 1 січня 2009 року, в регіонах Росії працювало 267 підрозділів банку.

В мережу банку входять 5 дочірніх банків, що знаходяться за межами Росії:

ВАТ «БМ Банк» (Україна);

ВАТ «Банк Москва-Мінськ» (Білорусь);

Латвійський Бізнесбанк (Латвія);

Єстонський кредитний банк (Естонія);

ВТ «Банк Москви» (Белград, Сербія).

Представництво Банку Москви працює у Франкфурті-на Майні (Німеччина).

У головному банку функціонує власний Процесінговий центр, що обслуговує карткові програми банку. Процесінговий центр сертифіковано компаніями Visa International та MasterCard, має розгалужену сітку банкоматів.

Висока надійність банку підтверджується рейтингами міжнародних рейтингових агенцій. Довгостроковий кредитний рейтинг банку за версією Moody`s Investors Service - Baa 1, а за даними Fitch Ratings - BBB.

Активи Банку Москві за 2008 рік збільшилися на 49% та склали 755,3 млрд. рублів. Власний капітал банку зріс у цьому році на 14,6 млрд. (зростання на 24%) та на 1 січня 2009 року склав 76,7 млрд. руб. Таке зростання обумовлене емісією акцій та зростанням прибутку.

Сукупний кредитний портфель банку на 1 січня 2009 року склав 507,9 млрд. руб., збільшившись на 54% за 2008 рік. Обсяги кредитів фізичним особам зросли на 43% та склали 98,9 млрд. руб. Балансовий прибуток Банку Москви на 01.08.2010 г. склала 8,5 млрд. руб., а чистий прибуток - 6,2 млрд. рублів. Таким чином, прибуток за 7 місяців 2010 року перевищує прибуток за весь 2009 рік в 3,6 рази.

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю 'БМ Банк' було створено вiдповiдно до рiшення Зборiв засновникiв вiд 15 серпня 2005 року i зареєстровано 06 грудня 2005 року. В Україні ВАТ «БМ Банк» був зареєстрований у грудні 2005 року, а у лютому 2006 р. Банк отримав ліцензію НБУ на проведення банківської діяльності на території України. У серпні 2008 р. ТОВ «БМ Банк» було реорганізовано у ВАТ «БМ Банк».

Протягом періоду своєї діяльності на українському ринку ВАТ «БМ Банк» демонструє активний якісний ріст. Банк є асоційованим членом платіжної системи VISA, членом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, членом Асоціації українських банків.

Зареєстрований уставний капітал ВАТ «БМ Банк» складає 340657850 грн. доля АКБ «Банк Москви» в уставному капіталі складає 99,91%, доля «БМ Холдінг АГ» - 0,09%.

25 грудня 2010 року АТ «БМ Банк» став членом Асоціації «ПФТС».

Головним завданням керівництва та колектива БМ Банку є створення універсального банку із обслуговування корпоративних клієнтів та фізичних осіб шляхом поєднання можливостей провідного російського банку з накопиченим досвідом та знанням українського бізнесу.

У березні 2007 року ВАТ «БМ Банку» присвоєний кредитний рейтинг ua ВВВ з прогнозом «стабільний». Згідно до Національної шкали рейтингів агенції «Кредит-Рейтинг», цей рівень вважається інвестиційним. Рейтинг було підтверджено у грудні 2010 року (Таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1 Позиції БМ Банку в рейтингах АУБ у 2007-2010 р.р.

Станом на 1 січня 2009 року активи БМ Банку склали 3,12 млрд. грн.. (екв. 405,7 млн. дол.. США), кредитний портфель - 2,37 млрд грн.. (екв. 307,1 млн. дол.. США), зобов'язання - 2,77 млрд. грн.. (екв. 359,3 млн. дол.. США), в тому числі: кошти юридичних осіб -1,05 млрд.. грн.. (екв. 136,6 млн. дол.. США), кошти фізичних осіб - 296,2 млн. грн.. (екв. 38,5 млн. дол.. США).

За результатами діяльності у 2008 році отримано прибуток у розмірі 10,1 млн. грн. (екв. 1,31 млн. дол.. США), але у наступних роках результати діяльності банку суттєво погіршилися: у 2009 році отримано збиток у розмірі 93,7 млн. грн., а у 2010 році - 14,9 млн. грн., що відповідає загальносвітовій тенденції до погіршення результатів діяльності банківських установ внаслідок фінансової кризи.

За 5 років успішної роботи на українському ринку БМ Банк завоював репутацію дійсно надійного та відкритого бізнес-партнера. На сьогодні в Україні працює 46 відділень Банку.

Згідно до результатів діяльності, у 2008 році банком отримано:

зростання чистих активів - на 1873 млн. грн.., або на 150 %;

зростання кредитного портфелю - на 1479 млн. грн.., або на 167%;

зростання коштів клієнтів - на 752,4 млн. грн.., або на 126%.

Обсяг експортно-імпортних документарних операцій зріс у 2,5 рази. Загальний обсяг операцій торгівельного фінансування склав 69,37 млн. дол.. США, що на 39,67 млн. дол. США більш відповідного показника 2007 року. При цьому обсяг імпортних акредитивів зріс у 2,4 рази. Така позитивна динаміка досягнута головним чином завдяки впровадженню нових конкурентних продуктів - імпортних документарних акредитивів, за якими надавалося торгівельне фінансування за рахунок ресурсів іноземних банків під більш привабливі кредитні ставки. Чистий прибуток від проведення документарних операцій у 2008 році склав більш ніж 1 млн. дол.. США.

ВАТ «БМ Банк» є асоційованим членом міжнародної платіжної системи Visa. Банк емітує чипові платіжні картки Visa (із вбудованим мікропроцесором) Visa Electron, Visa Instant, Visa Classic, Visa Business, Visa Gold. Станом на 1 січня 2009 року в Україні функціонувало 49 автоматів та 9 інформаційних кіосків ВАТ «БМ Банку».

Стратегічно важливим напрямком діяльності ВАТ «БМ Банку» є розвиток системи управління ризиками. В рамках удосконалення управління ризиками банк розпочав у 2008 році перехід до єдиних стандартів управління ризиками Банківської Групи ВАТ «Банк Москві» з урахуванням місцевої специфіки, нормативної бази Національного банку України та рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду. Для підвищення ефективності ризик-менеджменту у банку Управління аналізу, оцінки та контролю ризиков реорганізовано в Департамент управління ризиками, у склад якого увійшли Управління кредитними ризиками, Управління ринкових та операційних ризиків, відділ аналізу та оцінки портфельних ризиків. Повна незалежність управління ризиками від бізнесу забезпечена відокремленим статусом цього підрозділу в організаційній структурі банку, що представлена у додатку З. У Департаменті консолідується управління основними ризиками, із якими зіштовхується банк під час своєї діяльності, для чого було створено підрозділ з управління комплаєнс-ризиком.

У банку розроблено та затверджено «Положення про політику управління банківськими ризиками ВАТ «БМ Банк», яке визначає цілі, завдання та принципи політики управління, а також інструменти її реалізації.

Головна цінність БМ Банку - це клієнти - справжні та майбутні. БМ Банк пропонує широкий спектр банківських послуг, серед яких різноманітні депозитні і кредитні програми, фінансування експортно-імпортних операцій, відкриття і обслуговування поточних рахунків, зарплатні проекти і багато чого іншого. Запропоновані банківські продукти задовольняють потреби більшості клієнтів АТ «БМ Банк». Проте, у процесі роботи, стандартні умови можуть бути адаптовані до специфічних побажань клієнтів, шляхом встановлення індивідуальних умов, таких, як: тарифи, розмір процентної ставки, графік виплати відсотків і т.д.

Основним принципом роботи Банку є індивідуальний підхід до кожного клієнта і до кожної операції. БМ Банк здійснює кредитування підприємств усіх галузей промисловості, торгівлі і сфери послуг.

Менеджери БМ Банку вбачають своїм основним завданням комплексне банківське обслуговування корпоративних клієнтів, у тому числі компаній, що працюють у секторі малого і середнього бізнесу. В рамках програми підтримки малого підприємництва у ВАТ «БМ Банк» були розроблені та запроваджені уніфіковані стандарти банківських продуктів, такі як: авто в кредит, устаткування в кредит, кредит на придбання комерційної нерухомості, кредит на поповнення оборотних засобів та інші. Для цієї категорії клієнтів розроблені спеціальні банківські продукти, які враховують особливості роботи приватного бізнесу.

Кредитні кошти надаються у вигляді:

кредиту в гривнях і/або іноземній валюті -- разове перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника;

кредитної лінії в гривнях і/або іноземній валюті -- перерахування позикових коштів на поточний рахунок позичальника частинами (траншами) у міру виникнення необхідності;

кредитування банківського рахунку (овердрафт) -- оплата платіжних документів позичальника при відсутності або недостатності коштів на поточному рахунку. Сума овердрафта - до 30% від суми середньомісячного обороту по поточному рахункові в Банку. Крім того, Банк передбачає видачу овердрафта Потенційним клієнтам. Строк кредитування залежить від цілей кредиту і кредитоспроможності позичальника.

Стандартний строк розгляду кредитної заявки з моменту подачі повного пакета документів становить 7 робочих днів. У якості забезпечення по кредитах Банк приймає в заставу майно, що належить позичальникові або третім особам, у тому числі:

нерухомість та устаткування;

сировину, готову продукцію, товари на складі;

права вимоги по контрактах/договорам;

державні цінні папери;

майнові права на депозити, розміщені у АТ «БМ Банк»;

гарантії першокласних банків;

порука третіх осіб, ін.

Перераховані продукти адаптовані до особливостей ведення бізнесу середніми та малими компаніями, а саме: близькість до клієнта, необхідність постійно змінюватися та адаптуватися, низькі накладні видатки, використання «вузьких місць». При кредитуванні малого та середнього бізнесу основними критеріями оцінки є прозорість ведення бізнесу, стабільний фінансовий стан, ліквідна застава.

Приватним особам ВАТ «БМ Банк» надає широкий спектр банківських операцій:

валютно-обмінні операції;

сплата комунальних платежів;

сплата послуг;

відкриття депозитних, поточних та карткових рахунків;

здійснення переводів, як з відкриттям, так і без відкриття рахунку;

купівля/продаж банківських металів;

отримання кредитів та інші.

У зв'язку із посиленням кризисних проявів у державі, у четвертому кварталі 2008 року ВАТ «БМ Банк» переглянув кредитну лінійку, пристановив кредитування по ряду напрямків з підвищеним ступенем ризику.

Сучасні і різноманітні депозитні програми Банку забезпечують додатковий дохід за рахунок оптимального розміщення тимчасово вільних коштів підприємства. Клієнти завжди можуть вибрати найбільш оптимальні умови розміщення тимчасово вільних коштів підприємства за наступними параметрами:

строк розміщення коштів -- від декількох днів до декількох років;

можливість поповнення внеску -- сприяє накопиченню коштів і збільшенню доходу;

можливість дострокового і часткового зняття коштів -- забезпечує безперервність фінансових потоків;

валюта вкладу -- гривня, долар США, євро;

графік виплати відсотків -- щомісяця або по закінченню терміну дії договору. Платежі по поверненню клієнтам внесків і відсотків по них для БМ Банку мають статус першочергових;

багатофункціональність внеску -- внесок може приносити не тільки дохід, але одночасно служити забезпеченням при проведенні різних видів кредитних операцій у Банку.

Депозитні програми ВАТ «БМ Банк» дозволяють отримати максимальний ефект від тимчасово вільних коштів, для чого відкриті:

депозитна лінія з правом поповнення та дострокового зняття депозитного вкладу;

депозитна лінія «Депозит зручний» як сукупність строкових депозитів, що враховуються на єдиному депозитному рахунку.

Банк швидко зростає, розширюючи як продуктовий ряд, так і границі діяльності. Амбіційна стратегія розвитку вимагає максимальної мобілізації всіх ресурсів, включаючи кадрові. Кадрова політика банку спрямована на залучення в нашу команду кращих фахівців банківської справи і створення для них сприятливих умов для ефективної роботи та професійного зростання. Для співробітників впроваджено програми навчання, у тому числі одержання другого вищої освіти за рахунок Банку, підвищення кваліфікації в навчальному центрі НБУ та інших навчальних закладах. У Банку діє власний Навчальний центр, який крім професійних тренінгів проводить для співробітників регулярні заняття з англійської мови. На додаток до конкурентних посадових окладів у БМ Банку працює система матеріальної і нематеріальної мотивації, спрямована на стимулювання та заохочення успішних співробітників.

Отже, ВАТ «БМ Банк» є активним учасником фінансового ринку і бере участь у роботі спеціально створених робочих груп та професійних організацій, діяльність яких спрямована на вдосконалення роботи банківського та фінансового секторів України, створення належної інфраструктури та відносин на ринку, поліпшення інвестиційного клімату, захист прав кредиторів та розширення доступу до ринків фінансових послуг для підприємств і населення України.

2.2 Аналіз фінансової діяльності ВАТ «БМ Банк»

Фінансово-економічний стан банку характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану банку за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан банку цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті - негативному, бо вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в досліджуваній банківський установі свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різноманітні показники, які зазвичай суттєво різняться. Однак, найбільш суттєвими для кожного банку є показники результатів пасивних та активних операцій банку - прибутку, рентабельності, які складаються під впливом обсягів доходів та витрат, тому саме їх банк повинен привести у відповідність один до одного.

Отже, з метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльності як джерела формування банківського капіталу, що забезпечує стабільність фінансового стану банку, здійснюється комплексний аналіз його доходів і витрат.

Для інформаційного забезпечення аналізу доходів і витрат можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації. Але базовою інформацією для фінансового аналізу є дані звіту про фінансові результати, який відображає величину дохідних і витратних статей, згрупованих за їх характером та основними напрямами; балансу (з примітками), який розкриває наявність та напрями розміщення фінансових ресурсів банку на фіксований момент часу; фінансового плану, або бізнес-плану банку щодо очікуваних доходів і витрат періоду, який аналізується.

Відповідно до законів України «Про Національний банк України» (1999) та «Про банки та банківську діяльність» (2000) [1] фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями). До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також ряд додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які є дуже важливими для характеристики фінансового стану банку. Наявність таких додатків дає змогу відобразити звітність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо). Взаємозв'язок між балансом та звітом про фінансові результати проявляється в тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви - операційних витрат, на аналізі яких ґрунтується оцінювання ефективності банківської діяльності. Для більш детального аналізу фінансових результатів діяльності банку (у тому числі доходів і витрат) як інформаційне джерело можуть бути використані дані звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал банку, а також дані аналітичного і синтетичного обліку.

В свою чергу доходи і витрати банку - це показники, що характеризують та відображають вплив усіх чинників на діяльність банку. Для прибутковості банку першочергове значення має забезпечення взаємозв'язку між управлінням активами та управлінням пасивними операціями, при цьому важливо зважати не тільки на загальний обсяг прибутку, а й на структуру його розподілу.

Отже, розпочнемо аналіз фінансової діяльності банку з дослідження структури його доходів за даними фінансової звітності, представленої у додатку К.

Доходи банку -- це загальна сума грошових коштів, що надходять до банку в результаті здійснення активних операцій та надання інших банківських послуг. Доходи банку мають бути достатніми не тільки для покриття операційних витрат, а й для нарощення власного капіталу та виплати доходу акціонерам, що в кінцевому підсумку підвищує авторитет банку та поліпшує його конкурентну позицію на ринку.

Результати аналізу складу та структури доходів досліджуваного банку надано у табл. 2.2 та на рис. 2.3, згідно до яких не спостерігається стійка тенденція до змін загального обсягу доходів, адже у 2009 році доходи банку збільшилися проти 2008 року на 138222 тис. грн.., але у 2010 році відбулося їх суттєве зменшення на 71744 тис. грн., що є наслідком кризових явищ у банківському секторі економіки внаслідок фінансової кризи. При вивченні факторів, що справили найбільший вплив на вищеозначену динаміку доходів слід виділити показник процентного доходу, що має суттєву тенденцію до збільшення, комісійний дохід та інший операційний дохід. Іх частка у сукупних доходах банку у 2008 році склала 84,3%, 8,5%, 0,2%, а у 2009р. - 84,2%, 12,2%, 0,4% відповідно. При цьому спостерігалося найбільше збільшення частки комісійного доходу (на 3,7%), що є найбільш суттєвим показником структурних зрушень у 2009 році.

Порівняно із 2009 роком, у 2010 році, напроти, відбувалося зниження доходів практично за всіма їх видами (окрім інвестиційного доходу, який зріс на 173 тис. грн., та іншого операційного доходу, що збільшився на 1728 тис. грн.). При цьому суттєвих структурних зрушень у складі доходів банку не відбулося. Спостерігаючи за структурними показниками доходів банку слід визначити, що найбільшу питому вагу займає показник процентного доходу (більш ніж 80%) протягом усього досліджуваного періоду. Це означає, що банк переважно формує свої фінансові ресурси завдяки процентним доходам за кредитами суб'єктам господарської діяльності та фізичним особам, доходам за коштами, розміщеними в інших банках та в центральному банку, процентним доходам за депозитами в інших банках та за кредитами, наданими іншим банківським установам. Процентні доходи залежать від обсягу наданих кредитів та інвестицій у цінні папери, від ринкових процентних ставок, потреб економіки в позичковому капіталі та пропозиції вільних грошових ресурсів на кредитному ринку. Процентні доходи та витрати визнаються у звіті про фінансові результати для всіх процентних інструментів за принципом нарахування із застосуванням методу ефективної ставки доходності на основі фактичних цін придбання.

Таблиця 2.2 Аналіз динаміки та структури доходів ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010 р.р.

/

Процентний дохід включає купони, зароблені на цінних паперах з фіксованим строком погашення, та нарахований дисконт і премію по векселях та інших дисконтних інструментах. Коли позики стають сумнівними з точки зору їх повернення, вони зменшуються до суми відшкодування, а процентний дохід у подальшому визнається на основі ставки, що застосовувалася для дисконтування майбутніх грошових потоків для цілей визначення суми відшкодування. Процентний дохід упродовж аналізованого періоду постійно збільшується, тому це є позитивною тенденцією діяльності досліджуваного банку.

Комісійні доходи у абсолютному виразі рік від року змінялися практично в однієї сумі, але у різних напрямках: так, у 2009 році вони зросли на 27400 тис. грн., що є позитивною тенденцією діяльності банку у сфері надання послуг, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу чи є фіксованою. Однак, у 2010 році відбулося зменшення обсягів комісійних доходів на 24130 тис. грн., що свідчить про погіршення результатів діяльності банку щодо одержання коштів за розрахунково-касове обслуговування; за послуги кредитного характеру, а саме: видачу гарантій, поручительств, відкриття кредитних ліній, акцептні операції; комісії, одержані за операції з конвертації - обслуговування валютних рахунків, купівлі-продажу інвалюти, виконання трастових операцій і деякі інші.

Аналогічна динаміка простежується за показником доходу від торгівлі іноземною валютою, але результати динамічних змін більш діаметрально протилежні: якщо у 2009 році ця група доходів зросла на 165 тис. грн.., то у 2010 році спостерігається її значне зменшення - на 3713 тис. грн.

Поряд з динамікою вищеозначених видів доходів банку спостерігається поступове збільшення доходу від інвестиційних паперів та іншого операційного доходу. При цьому за останнім показником спостерігається вищеозначена тенденція протягом усього досліджуваного періоду, тоді як за першим - з 2009 по 2010 р.р. Це можна вважати позтивною тенденцією у діяльності банку, але зважаючи на достатньо несуттєву частку цих доходів у загальному їх обсязі (не більше 0,4%), вони не мають значного впливу на формування та динаміку результативного показника.

Слід зазначити, що прибуток банку насамперед залежить від обсягів витрат, які виникають в процесі його діяльності. При цьому існує закономірність: чим менші витрати, тим більший прибуток банку за інших рівних умов.

Отже, проведемо аналіз витрат банківської установи як з метою визначення їх у статиці та динаміці, так і з метою визначення резервів їх мінімізації та оптимізації в процесі реалізації стратегії банку, направленої на зростання прибутку.

Аналіз динаміки та структури витрат досліджуваного банку наведено в табл 2.3., згідно якої можна спостерігати збільшення витрат ВАТ «БМ Банк» у 2009 р. проти 2008 р. у абсолютному виразі, що є логічним підтвердженням реалізації стратегії банку на розвиток своєї діяльності, розширення переліку послуг та банківських продуктів, збільшення витрат на формування резервів. Але у 2010 р. витрати зменшилися на 128065 тис. грн., що було зумовлене згортанням діяльності внаслідок кризових явищ у банківському секторі та відповідним зменшенням процентних, комісійних, загально адміністративних витрат, а також витрат на формування резервів (відповідно на 19507, 7746, 34187, 67211 тис. грн.). Водночас, впродовж всього періоду мало місце збільшення інших витрат, що обумовило зниження прибутку банківської установи.

Щодо аналізу структури витрат, то найбільшу питому вагу впродовж досліджуваного періоду займали процентні витрати (46% у 2008 р., 47,7% - у 2009 р., 58,6% _ у 2010 р.). При цьому саме за процентними витратами спостерігаються найбільші зміни у питомій вазі - на 10,9% і відповідно за рахунок зміни витрат на формування резервів. Це свідчить, перш за все, про збільшення ресурсної бази банку. Наочне відображення показників структури загальних витрат ВАТ «БМ Банк» за 2008 - 2010 р.р.можна спостерігати за допомогою рис 2.4.

Протягом 2009-2010 р.р. витрати банку на формування резервів, куди входять відрахування до резервів на покриття заборгованості за кредитами, цінними паперами, дебіторської заборгованості тощо) займали незначну частку у загальних витратах (7%, 13,8%, 0,8% відповідно), але, слід зауважити про їх зменшення вцілому, що дозволяє зробити висновок, що керівництво банку ВАТ «БМ Банк» не має змоги здійснювати ефективну та зважену кредитну політику.

Окрім цього, спостерігається тенденція до скорочення абсолютної величини загальноадміністративних витрат банку упродовж всього досліджуваного періоду. Вони склали відповідно 119730 тис. грн., 165095 тис. грн., 130908 тис.грн. Однак, слід зауважити про постійну зміну напрямку динаміки їх частки у структурі загальних витрат банківської установи, яка зменшується у 2009 р. на 11,2 в.п., але у 2010 р. зростає на 1,9 в.п.. Зважаючи на характер таких витрат, до яких належать: витрати на утримання персоналу (заробітна плата, премії); нарахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток, витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів; на телекомунікації; експлуатаційні та господарські витрати; інші адміністративні витрати (на відрядження, представницькі, на маркетинг та рекламу, спонсорство та доброчинність) та деякі інші, то їх збільшення у 2010 році проти 2009 свідчить про нормальну роботу ВАТ «БМ Банк», який намагається постійно розширювати свою діяльність. Таким чином, зважаючи на вищеозначене, можна зробити висновок, що ВАТ «БМ Банк» не тільки намагається реалізувати в своєї діяльності збалансовану політику у співвідношенні доходів та витрат, але й розвиває свою діяльність та має потенційні можливості для максимізації прибутку для підвищення ефективності своєї діяльності.

/

Таблиця 2.3 Аналіз динаміки та структури витрат ВАТ «БМ Банк» за 2008-2010 р.р.

/

При цьому вбачається необхідним скорочення витрат, що мають значну частку в обсязі непроцентних витрат, тобто розмірів штрафів, пені та інших непередбачених витрат.

Наступним етапом аналізу фінансової діяльності є дослідження його активів в частині визначення обсягів та структури необоротних та оборотних активів, адже саме вони свідчать про існуючий фінансовий потенціал банківської установи. Активи банку формуються за рахунок власних, а також залучених і позичених готівкових фінансових ресурсів. При цьому слід відзначити, що оптимальне розміщення фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності банку. Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності. Результати проведеного аналізу складу та структури активів ВАТ «БМ Банк» наведено у таблиці 2.4., згідно якої спостерігається зменшення у досліджуваному періоді загальної суми активів з 3123909 тис. грн.. у 2008 р. до 2736972 тис. грн.. - у 2010 р., або на 386937 тис. грн.., в тому числі у 2009 р. на 178988 тис. грн.. (або на 5,7%), а у 2010 р. - на 207949 тис.грн. (або на 7,1%).

Така негативна тенденція була обумовлена зменшенням практично усіх елементів активу банку, насамперед, скороченням грошових коштів та їх еквівалентів (на 45,9%, або на 179036 тис. грн.) у 2010 р. проти попереднього періоду, та кредитів й заборгованості клієнтів - на 3,9% (або на 87252 тис. грн..), а також інших фінансових активів - на 8448 тис. грн.., або на 74,9% та інших активів - на 8448 тис. грн.., або на 74,9%. Попри це, суттєвих структурних зрушень за три роки у складі активів не спостерігається, а найбільшу питому вагу займають кредити та заборгованість клієнтів (більш ніж 75% - протягом всього досліджуваного періоду).

Темпи приросту високоліквідних активів і кредитного портфеля становлять відповідно 11,3% та -5,7% у 2009 р., а у 2010 р. - 45,9% та -3,9%. З цього випливає, що ВАТ «БМ Банк» не тільки згортає свою кредитну діяльність, але й водночас не забезпечує свою ліквідність і надійність. Аналіз структури активів банку, представлена на рис. 2.5.

Звертає на себе увагу зменшення абсолютної суми основних засобів та нематеріальних активів від 37800 тис. грн..у 2008 р. до 29397 тис. грн..у 2010 р., що не відповідає реалізації стратегії розвитку банку, розширенню мережі його філій, підвищення рівня технічного забезпечення тощо. Зменшення цієї складової активів банківської установи у 2009 р. склало 1881 тис. грн.. або 5% проти показника 2008 р., а у 2010р. - 6522 тис. грн.., або 18%. Попри це в структурі активів вони залишили стабільні позиції (від 1,1 до 1,2%). Вважається, що така тенденція є позитивною за умови практично незмінній частці цієї складової у структурі активів банку, але, слід зауважити, що якщо буде спостерігатися стрімка тенденція підвищення питомої ваги основних засобів та нематеріальних активів то структура активів банку може погіршитися і перетворитися на неефективну.

Окрім цього, впродовж аналізованого періоду простежується значне зростання інших активів - у 5,2 рази проти 2009 р., але у 2010 р. спостерігаємо їх зменшення на 68,6% (або на 37392 тис. грн. у абсолютному виразі).

Аналогічна ситуація відбувається із іншими фінансовими активами, що мають незначну частку в структурі активів, тому їх приріст є бажаною позитивною ознакою в діяльності банку.

/

Таблиця 2.4 Динаміка складу та структури активів ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010р.р.

/

Рис 2.5 Структура активів ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010р.р

Таким чином, виходячи з результатів проведеного аналізу можна зробити висновок, що динаміка, склад і структура активів ВАТ «БМ Банк» вцілому відповідає основним принципам і напрямкам стратегії його розвитку. Однак, розвиток кризових явищ спричинив означену негативну тенденцію у зменшенні активів, що надалі вимагає управлінських заходів як до збільшення обсягу, так і їх коригування в напрямі підвищення питомої ваги інвестиційного портфеля й уповільнення темпів приросту основних засобів та інших активів.

Наступним етапом аналізу фінансової діяльності банку є дослідження капіталу банківської установи. Поперше слід провести аналіз власного капіталу, який здійснюється через визначення співвідношення між капіталом банку і його зобов'язаннями. Результати такого аналізу представлені у таблиці 2.5.

З таблиці 2.5. видно, що на кінець 2010 р. розмір пасивних операцій банку склав 2736972 тис грн, проти 2944921 тис грн. у 2009р. та 3123909 тис грн. у 2008р., отже в динаміці відбулося їх зменшення (відповідно на 5,7% та 7,1%). Така ситуація є наслідком як зменшення власного капіталу у 2009 р. проти 2008 р., так і зменшення зобов'язань як у 2009 р., так і у 2010 р. Основну питому вагу (більше 88%) в загальній сумі пасиву балансу впродовж досліджуваного періоду стабільно займають зобов'язання банку.

Таблиця 2.5 Аналіз співвідношення власного капіталу та зобов'язань ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010 р.р.

Це пояснюється специфікою роботи ВАТ «БМ Банк», який працює в основному із залученими коштами. Водночас це свідчить про низьку фінансову стійкість банку, але позитивно характеризує його ділову активність. Динаміка складу та структури зобов'язань ВАТ «БМ Банк» наведена у таблиці 2.6.

Далі необхідно проаналізувати їх якісну структуру, що представлена на рис 2.6. Найбільшу питому вагу у загальних зобов'язань банку займають статті: кошти банків (запозичені кошти) та кошти клієнтів (залучені кошти). При цьому спостерігаються структурні зрушення: якщо у 2008 р. та 2009 р. переважають кошти клієнтів, то у 2010 р. - кошти банків.

Рис. 2.6. Співвідношення власного капіталу та зобов`язань ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010 р.р

Щодо природи динаміки змін, то на неї суттєвий вплив справили зменшення всіх без винятку видів зобов'язань, при цьому у найбільшій мірі зменшились інші зобов'язання у 2009 р. (майже в 2 рази) та нараховані витрати до сплати (на 23,5%). В 2010р. спостерігається суттєве скорочення нарахованих витрат до сплати - на 89,1% та інших фінансових зобов'язань - на 55,5%.

Кошти клієнтів, що переважали у складі зобов'язань у 2010 р. (їх частка дорівнює 54,7%), зменшилися проти попереднього року на 16,9% (або на 190399 тис. грн..). А з огляду на те, що залучені зобовязання банку є основним джерелом формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій, то необхідно зазначити, що банк впроваджує не оптимальну депозитну політику.

Ще більш суттєво скоротилися кошти банків - на 453527 тис. грн.. (або на 31,7%). Щодо динаміки структури зобов'язань, то суттєвих структурних зрушень протягом досліджуваного періоду не спостерігалося, окрім коштів банків, що зменшилися у 2010 р. на 12,8% та коштів клієнтів, що збільшилися на 12,7%. Структура зобов'язань представлена на рис. 2.7.

/

Таблиця 2.6 Динаміка складу та структури зобов'язань ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010 р.р

/

Рис. 2.7 Структура зобов'язань ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010 р.р

Отже, для того, щоб підвищити стабільну частину ресурсів ВАТ «БМ Банк», керівництву банку слід направити зусилля на збільшення частки зобов'язань перед клієнтами банку (підприємствами та організаціями) на довгостроковій основі, що водночас позитивно вплине на ліквідність банку і зменшить його залежність від міжбанківських позик.

2.3 Аналіз ефективності кредитної діяльності банку

У процесі аналізу кредитної діяльності часто використовується метод коефіцієнтів, при цьому перелік коефіцієнтів, що характеризують кредитну діяльність банку, є достатньо широким. Але якщо дослідити глибше економічний зміст пропонованих показників, то можна дійти висновку, що кожен з них опосередковано характеризує один з двох параметрів -- або дохідність, або ризик. Наприклад, показники залежності банку від міжбанківських кредитів фактично є індикаторами ризикованості діяльності банку на міжбанківському ринку [39, с. 245]. Ту саму функцію виконують і такі показники, як питома вага кредитів, наданих різним категоріям позичальників, у загальному обсязі кредитного портфеля [217, с. 107], адже в такий спосіб фактично оцінюється рівень диверсифікації портфеля, який свідчить про рівень ризикованості. Коефіцієнти дохідності окремих видів кредитних операцій, дохідності кредитного портфеля в цілому, використання кредитних ресурсів, рентабельності кредитних операцій і т. п. характеризують такий параметр, як дохідність. Отже, аналіз таких коефіцієнтів дає змогу всебічно і ґрунтовно оцінити доходи та ризики банку. Зауважимо, що доцільність застосування методу коефіцієнтів у процесі аналізу кредитної діяльності банку є безсумнівною, але для поліпшення результативності аналізу варто більше уваги приділяти дослідженню економічної сутності пропонованих показників.

На практиці кожен банк сам визначає підходи і критерії, щодо оцінки власної кредитної діяльності, якості кредитного портфеля та ефективності кредитної політики [26, с.201].

Аналіз кредитної діяльності ВАТ «БМ Банк» розпочнемо з визначення масштабів кредитної діяльності банку, для чого визначимо місце, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку (таблиця 2.7).

Таблиця 2.7

Аналіз масштабів кредитної діяльності ВАТ «БМ Банк»

Аналіз таблиці 2.12 дозволяє зробити висновок, що кредитні вкладення банку та загальні активи скорочуються впродовж усього періоду. Частка кредитів у загальних активах банку у 2008 та 2009 р.р. становила 75,3%, а у 2010 збільшилась на 2,5% та склала 77,8%. Це свідчить про зростання масштабів кредитної діяльності банку у його активних операціях.

У загальній сумі зобов'язань банків значна частина належить заощадженням населення. Рівень осідання коштів на рахунках за вкладами характеризує їх стабільність, що дозволяє банку використовувати їх як довгостроковий ресурс кредитування і підвищити ліквідність банку. Для характеристики здатності банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливості надавати в кредити ці депозити використовують такий показник як коефіцієнт співвідношення позик і депозитів (К_с._п.д.):

К_с._п.д = Ка / Д, (2.1)

де К_а - сума кредитів (активи з нормальним ризиком), грн.;

Д - сума основних депозитів, грн.

Розрахуємо коефіцієнт співвідношення позик і депозитів для ВАТ «БМ Банк»:

2008 рік: К_с._п.д = 2352943 / 1356246 = 1,73

2009 рік: К_с._п.д = 2218275 / 1127457 = 0,51

2010 рік: К_с._п.д = 2130023 / 1317856 = 1,62

Отже, отримані значення коефіцієнту співвідношення позик і депозитів дозволяють зробити висновок, що у 2008 р. та 2010 р. в кредит надано більше коштів, ніж отримано у вигляді депозитів. Це вказує на те, що банк у своїй діяльності проводить агресивну кредитну політику. Високе значення цього показника також може свідчити про недостатню ліквідність, негативні економічні умови, чи наслідки відпливу депозитів. Дещо інша картина спостерігається у 2009 р., коли коефіцієнт знаходився у межах нормативних значень (< 1).

Для визначення рівня агресивності кредитної політики банку та його кредитної стійкості в процесі аналізу ефективності кредитної діяльності визначимо коефіцієнт співвідношення кредитів та зобов'язань банку. Що розраховується за формулою:

КР_КЗ = КР / 3 (2.2)

де КР -- кредити, надані банком

З - зобов`язання банка.

Розрахуємо коефіцієнт співвідношення кредитів та зобов'язань для ВАТ «БМ Банк»:

2008 рік: КР_КЗ = 2352943 / 2766544 = 0,85

2009 рік: КР_КЗ = 2218275 / 2681678 = 0,82

2010 рік: КР_КЗ = 2130023 / 2408451 = 0,88

Отже, значення цього показника для досліджуваної банківської установи хоча й відповідає рекомендованому (0,53 - 0,90), але знаходиться на межі переходу до перевищення оптимального значення, що з огляду на динаміку зростання може свідчити про низьку кредитну стійкість банку та неналежний фінансовий стан в цілому.

Для характеристики кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом використовується коефіцієнт співвідношення кредитів та капіталу банку, розрахунок якого здійснюється за формулою:

КР_к = КР/К (2.3)

де КР -- кредити, надані банком,

К- власний капітал банку.

Для ВАТ «БМ Банк» він склав:

2008 рік: КР_К = 2352943 / 357365 = 6,58

2009 рік: КР_К = 2218275 / 263243 = 8,43

2010 рік: КР_К = 2130023 / 328521 = 6,48

Зростання цього показника у 2009 р. пов'язане із зменшенням власного капіталу банку внаслідок отримання у якості фінансового результату збитку, а зменшення у 2010 р. - із отриманням значно меншої суми збитку поточного періоду, про що свідчить звіт про фінансові результати (додаток К.2).

Показники кредитної діяльності ВАТ «БМ Банк» наведені у табл. 2.8.

Таблиця 2.8 Показники кредитної діяльності ВАТ «БМ Банк»

Динаміку показників, що характеризують якість кредитної політики банку можна спостерігати на рис. 2.8.

Рис. 2.8. Динаміка показників кредитної політики ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010 р.р

Отже, стан кредитної політики банку можна вважати задовільним з огляду на значення отриманих в результаті розрахунків відносних показників, що в переважній більшості знаходяться в межах рекомендованих значень. Для підвищення якості менеджменту в кредитній діяльності банку слід звернути увагу на коефіцієнт співвідношення позик та депозитів, який у 2008 р. та 2010 р. не відповідає нормативу та відображає перевищення кредитних вкладень банку над залученими ресурсами на депозитних рахунках банку. Така ситуація свідчить про порушення фінансової рівноваги банківської установи та погіршення показників її фінансового стану.

2.4 Аналіз кредитування фізичних осіб у складі кредитного портфеля банку

Основним видом активів ВАТ «БМ Банк» є кредитні, тобто позикові операції, що пов'язано із закономірною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, які мають найбільш високу норму прибутку. Кредитні операції банку формують його кредитний портфель. Кредитний портфель банку включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення.

Кредитний портфель - це сукупність усіх позичок, наданих банком для одержання доходів. Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складник активів банку, який характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику.

Основними параметрами аналізу кредитного портфелю банку є дохідність і ризик, за співвідношенням яких визначається ефективність кредитної діяльності банку. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. На формування структури кредитного портфеля банку суттєво впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком, до яких відносяться: офіційна кредитна політика банку; правила регулювання банківської діяльності величина капіталу банку; досвід і кваліфікація менеджерів; рівень дохідності різних напрямів розміщення коштів тощо. Якість кредитного портфеля суттєво впливає на рівень ризиковості та надійності банку.

Величина капіталу банку великою мірою впливає на загальний обсяг залучених і запозичених коштів, а отже, і на розмір кредитних ресурсів. Показник величини капіталу банку використовується під час встановлення лімітів та обмежень у процесі регулювання кредитної діяльності банків. Так, всі встановлені Національним банком України нормативи, пов'язані з кредитуванням, розраховуються у відношенні до капіталу банку. Отже, величина капіталу банку визначає обсяг і структуру його кредитного портфеля.

Кредитна політика ВАТ «БМ Банк» спрямована, перш за все, на формування якісного та збалансованого кредитного портфеля шляхом забезпечення оптимального співвідношення рівня ризику та доходності від проведення всіх типів кредитних операцій.

Аналіз кредитування фізичних осіб проводиться за напрямками кредитування, за також за видами наданих кредитів, за видами валют, за ступенем ризику, за строками надання, видами забезпечення та ін.

На першому етапі аналізу визначимо загальний обсяг кредитування фізичних осіб досліджуваною банківською установою у 2008-201 р.р та його частку у кредитному портфелі ВАТ «БМ Банк» (таблиця 2.9).

Аналіз результатів розрахунку абсолютних та відносних показників свідчить про те, що протягом досліджуваного періоду кредитний портфель банку знаходиться у стадії стагнації. У 2008-2010 рр. він скоротився на 127993 тис. грн.(2251792-2379785), або на 10,5% (2251792 : 2379785), що свідчить про зменшення кредитних операцій. Щодо структури, то видно, що з метою зниження ризиків свого кредитного портфеля ВАТ «БМ Банк» більше кредитів видавав юридичним особам.

На означену динаміку до скорочення кредитних ресурсів вплинуло зменшення обсягів кредитування як юридичних, так і фізичних осіб (рис. 2.9).

Таблиця 2.9 Аналіз кредитного портфелю ВАТ «БМ Банк» у 2008 2010р.р

Рис. 2.9 Динаміка складових кредитного портфелю ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010р.р

Так, кредити фізичним особам мають стійку тенденцію до зменшення, адже у 2009 р. їх було видано на 56623 тис. грн.(або на 11,6%) менше, ніж у 2008 р., а у 2010 р. обсяги такого кредитування зменшилися ще на 41545 тис. грн.(або на 9,6%). Отже, загальне скорочення кредитування фізичних осіб у 2008-2010 р.р. склало 98168 тис. грн.. (або 21,2%), що є негативною тенденцією у діяльності банку, що виникла в результаті впливу кризових факторів у банківському секторі внаслідок світової фінансової кризи.

Окрім цього, слід відзначити скорочення частки кредитування фізичних осіб з 20,5% у 2008 р. до 18,3% у 2010 р. це пояснюється, перш за все, скороченням обсягів кредитування, підвищенням відсоткових ставок за кредитами, зменшенням потенційного контингенту позичальників внаслідок невигідних кредитних угод, надзвичайно довгої процедури розгляду можливості отримання кредиту тощо..

Щодо кредитування юридичних осіб, то у 2009 р. спостерігається незначне збільшення виданих позичок на 19467 тис. грн..(або на 1,03%), але у 2010 р. банк скорочує обсяги кредитів на 49292 тис. грн.. (або на 2,6%). Зважаючи на переважно значну питому вагу такого кредитування у складі кредитного портфелю банку (79,5%, 71,5%, 81,7%) за досліджуваними роками, можна зробити висновок про рішучий вплив негативної тенденції кредитування юридичних осіб на загальну динаміку кредитного портфелю. На рис. 2.10 відображено показники структури кредитного портфелю банку.

Рис. 2.10 Структура кредитного портфелю ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010 р.р

Наступним етапом аналізу кредитування фізичних осіб є дослідження його структури за різними ознаками: видами, строками кредитування, валютою кредитування тощо.

В таблиці 2.10. представлено аналіз кредитування фізичних осіб ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010р.р. за видами та строками виданих кредитів, з якої видно, що протягом усього досліджуваного періоду в кредитній діяльності банку переважають кредити, що відносяться до напрямку споживчого кредитування, однак водночас спостерігається зменшення їх абсолютного обсягу в динаміці. Так, у звітному 2010р. сума виданих кредитів на споживання зменшилась на 39501 тис. грн. у порівняння із 2009 р., а у 2009 р. спостерігається скорочення кредитування за цим напрямком на 52839 тис. грн. проти 2008 р. Отже, хоча існує тенденція до скорочення споживчого кредитування, але з плином часу вона уповільнюється, що пов'язано із відносною стабілізацією на ринку банківських послуг після фінансової кризи. Звертає на себе увагу, що у складі споживчих кредитів переважають кредити строком до 1 року та від 1 до 5 років, що пов'язано із загальними тенденціями скорочення строків кредитування у банківському секторі протягом останніх років.

Також слід відмітити позитивну тенденцію щодо динаміки абсолютних показників кредитування за іншими видами: зростання на 67 тис. грн.. у 2009 р. та на 22 тис. грн. у 2010 р., при цьому у структурі цього напрямку кредитування переважають короткострокові кредити (до 1 року). Слід також зазначити, що їх частка у загальному обсязі кредитування фізичних осіб у протягом досліджуваного періоду не є суттєвою - не більше 0,005%. Отже, таке зростання можна вважати несуттєвим у порівнянні з іншими продуктами кредитної лінійки банку (для порівняння: частка іпотечних кредитів зросла у 2010 р. на 3,1% проти попереднього звітного періоду).

На відміну від позитивної динаміки змін за іншими кредитами, іпотечне кредитування має стійку тенденцію до скорочення: на 3800 тис. грн.. у 2009 р., та на 2065 тис. грн.. - у 2010 р. При цьому переважну частку у іпотечних кредитах займає середньострокове кредитування, до цього ж ця частка із плином часу зростає. Напроти, короткострокове та довгострокове кредитування тяжіє до зменшення. У першому варіанті йдеться про поновлення процесу погашення фізичними особами заборгованості за кредитами, а в другому - про перехід заборгованості з розряду довгострокової до середньострокової із одночасним обмеженням нового довгострокового кредитування внаслідок стагнації на ринку іпотечного кредитування.

Структура кредитування населення за видами кредитів представлена на рис.2.11.

Рис. 2.11. Структура кредитування фізичних осіб ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010р.р. за видами кредитів

Відсутність на графіку інших кредитів пов'язана із іх несуттєвою часткою в загальному обсязі кредитування фізичних осіб протягом усього досліджуваного періоду (менше 1%).

Наступним етапом аналізу кредитування фізичних осіб є визначення видів забезпечення кредитів, що можна спостерігати на таблиці 2.11.

Отже, з таблиці 2.9 видно, що частка забезпечених кредитів у 2008-2010 р.р. є переважною та зростає (з 96,0% до 99,4% відповідно), що є результатом реалізації виваженої політики банку щодо зниження кредитних ризиків. Відповідно, частка незабезпечених кредитів у динаміці зменшується (з 4% до 0,6%), що є позитивною рисою у діяльності банківської установи. При цьому найбільшу питому вагу у забезпеченні іпотечних кредитів займає житлове та інше нерухоме майно (відповідно до 56,8% та 29,2%), а споживчих кредитів - інше майно (до 37,6%). Сегмент «інші кредити» зовсім не мають забезпечення, але їх частка у обсягах кредитів порівняно незначна (не більше 4%).

/

Таблиця 2.10 Аналіз кредитування фізичних осіб ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010р.р. за видами та строками кредитів

Таблиця 2.11 Аналіз кредитів, наданих ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010 р.р. фізичним особам за видами забезпечення

/

Структура кредитування фізичних осіб за видами забезпечення подана на рис. 2.12.

Рис. 2.12 Структура кредитування фізичних осіб ВАТ «БМ Банк» за видами забезпечення у 2008-2010 р.р

Наступним етапом аналізу кредитування фізичних осіб є дослідження наданих кредитів за видами валют, що можна спостерігати у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 Аналіз кредитування населення ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010 рр.за видами валют

Щодо розподілу наданих банком кредитів у 2008-2010р.р. за видами валют, то найбільш питому вагу протягом досліджуваного періоду займають кредити, надані у іноземній валюті (83,2%,81,2% та 74,8% відповідно), але спостерігається зменшення цього показника як в динаміці, так і у структурі кредитів наданих фізичним особам (рисунок 2.13).

Рис. 2.13 Структура кредитування фізичних осіб ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010р.р. за видами валют

Відповідно, протягом досліджуваного періоду зростає частка кредитів у національній валюті, при цьому абсолютний обсяг таких кредитів спочатку скорочується (на 941 тис. грн. У 2009 р.), але потім динамічно зростає (на 17396 тис. грн.. у 2010 р.), що пояснюється зростанням довіри позичальників до національної валюти внаслідок потрясінь на ринку іпотечного кредитування у іноземній валюті у зв'язку із стрімким зростанням їх курсу.

Отже, проведений аналіз кредитного портфеля ВАТ «БМ Банк» в частині кредитування фізичних осіб дозволив зробити висновок, що організація кредитного процесу банку може вважатися задовільною, адже попри суттєвий вплив негативних факторів впливу, що мають макроекономічне походження, банк намагається підтримувати свої позиції, змінюючи кредитну лінійку з метою мінімізації ризику по ряду напрямків кредитування з підвищеним ступенем ризику. Характеризуючи якісні властивості змін у структурі кредитного портфеля банку, слід зауважити, що вони відбуваються відповідно до загальноекономічних змін у економіці держави та мають, таким чином, об'єктивний характер.

Висновки до розділу 2

В результаті проведених досліджень у даному розділі бакалаврської роботи встановлено:

1. ВАТ «БМ Банк» є українською дочірньою структурою одного з найбільших російських банків - Банку Москви, що входить у п'ятірку потужніших російських кредитних організацій за розміром активів та капіталу, а також в трійку найбільших - за обсягами залучення коштів населення. ВАТ «БМ Банк» постійно та динамічно розвивається, орієнтуючись на міжнародні стандарти, плідно співпрацює з Міжнародною Фінансовою Корпорацією, швидко зростає, розширюючи як продуктовий ряд, так і границі діяльності, є активним учасником фінансового ринку і бере участь у роботі спеціально створених робочих груп та професійних організацій, діяльність яких спрямована на вдосконалення роботи банківського та фінансового секторів України, створення належної інфраструктури та відносин на ринку, поліпшення інвестиційного клімату, захист прав кредиторів та розширення доступу до ринків фінансових послуг для підприємств і населення України.

2. Фінансово-економічний стан банку характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. За результатами діяльності у 2008 році отримано прибуток у розмірі 10,1 млн. грн. (екв. 1,31 млн. дол.. США), але у наступних роках результати діяльності банку суттєво погіршилися: у 2009 році отримано збиток у розмірі 93,7 млн. грн., а у 2010 році - 14,9 млн. грн., що відповідає загальносвітовій тенденції до погіршення результатів діяльності банківських установ внаслідок фінансової кризи.

3. Результати аналізу складу та структури доходів банку показав, що тенденція до змін загального обсягу доходів не є стійкою, адже у 2009 році доходи банку збільшилися проти 2008 року на 138222 тис. грн.., але у 2010 році відбулося їх суттєве зменшення на 71744 тис. грн., що є наслідком кризових явищ у банківському секторі економіки внаслідок фінансової кризи. При вивченні факторів, що справили найбільший вплив на вищеозначену динаміку доходів слід виділити показник процентного доходу, що має суттєву тенденцію до збільшення, комісійний дохід та інший операційний дохід. Іх частка у сукупних доходах банку у 2008 році склала 84,3%, 8,5%, 0,2%, а у 2009р. - 84,2%, 12,2%, 0,4% відповідно. При цьому спостерігалося найбільше збільшення частки комісійного доходу (на 3,7%), що є найбільш суттєвим показником структурних зрушень у 2009 році.

4. Аналіз структури витрат показав, що загальні витрати ВАТ «БМ Банку» упродовж 2008 - 2009 рр. мали тенденцію до збільшення, що є логічним підтвердженням реалізації стратегії банку на розвиток своєї діяльності, розширення переліку послуг та банківських продуктів, збільшення витрат на формування резервів. Але у 2010 р. витрати зменшилися на 128065 тис. грн., що було зумовлене згортанням кредитної діяльності внаслідок кризових явищ у банківському секторі та відповідним зменшенням процентних, комісійних, загально адміністративних витрат, а також витрат на формування резервів (відповідно на 19507, 7746, 34187, 67211 тис. грн.). Водночас, впродовж всього періоду мало місце збільшення інших витрат, що обумовило зниження прибутку банківської установи. В структурі витрат найбільшу питому вагу впродовж досліджуваного періоду займали процентні витрати (46% у 2008 р., 47,7% - у 2009 р., 58,6% _ у 2010 р.), за якими спостерігаються найбільші зміни у питомій вазі - на 10,9%. Це свідчить про збільшення ресурсної бази банку.

5. Результати проведеного аналізу складу та структури активів банку свідчать про зменшення у досліджуваному періоді загальної суми активів, що обумовлене зменшенням практично усіх їх елементів, насамперед, скороченням грошових коштів та їх еквівалентів (на 45,9%, або на 179036 тис. грн.) у 2010 р. проти попереднього періоду, та кредитів й заборгованості клієнтів - на 3,9% (або на 87252 тис. грн..), а також інших фінансових активів на 8448 тис. грн.., або на 74,9% та інших активів - на 8448 тис. грн.., або на 74,9%. Попри це, суттєвих структурних зрушень за три роки у складі активів не спостерігається, а найбільшу питому вагу займають кредити та заборгованість клієнтів (більш ніж 75% - протягом всього досліджуваного періоду). Темпи приросту високоліквідних активів і кредитного портфеля становлять відповідно 11,3% та -5,7% у 2009 р., а у 2010 р. - 45,9% та -3,9%.

6. Аналіз капіталу банку показав, що в динаміці відбулося його скорочення. Це є наслідком як зменшення власного капіталу у 2009 р. проти 2008 р., так і зменшення зобов'язань як у 2009 р., так і у 2010 р. Основну питому вагу (більше 88%) в загальній сумі пасиву балансу впродовж досліджуваного періоду стабільно займають зобов'язання банку, що пояснюється специфікою роботи ВАТ «БМ Банк», який працює в основному із залученими коштами. Водночас це свідчить про низьку фінансову стійкість банку, але позитивно характеризує його ділову активність.

7. Аналіз кредитної діяльності дозволяє зробити висновок, що кредитні вкладення банку та загальні активи скорочувалися впродовж усього періоду. Частка кредитів у загальних активах банку у 2008 та 2009 р.р. становила 75,3%, а у 2010 збільшилась на 2,5% та склала 77,8%. Це свідчить про зростання масштабів кредитної діяльності банку у його активних операціях. Стан кредитної політики банку можна вважати задовільним з огляду на значення отриманих в результаті розрахунків відносних показників, що в переважній більшості знаходяться в межах рекомендованих значень. Для підвищення якості менеджменту в кредитній діяльності банку слід звернути увагу на коефіцієнт співвідношення позик та депозитів, який у 2008 р. та 2010 р. не відповідає нормативу та відображає перевищення кредитних вкладень банку над залученими ресурсами на депозитних рахунках банку. Така ситуація свідчить про порушення фінансової рівноваги банківської установи та погіршення показників її фінансового стану.

8. Кредитна політика ВАТ «БМ Банку» у 2010 році була спрямована на формування якісного та збалансованого кредитного портфеля шляхом забезпечення оптимального співвідношення рівня ризику та доходності від проведення всіх типів кредитних операцій. Незважаючи на це, кредитний портфель банку знаходиться у стадії стагнації. У 2008-2010 р.р. він скоротився на 127993 тис. грн.(2251792-2379785), або на 10,5% (2251792 : 2379785), що є слідством зменшення кредитних операцій на ринку банківських послуг. Щодо структури портфелю, то переважну частку в ньому займають кредити юридичним особам.

8. Кредити фізичним особам мають стійку тенденцію до зменшення, адже у 2009 р. їх було видано на 56623 тис. грн.(або на 11,6%) менше, ніж у 2008 р., а у 2010 р. обсяги такого кредитування зменшилися ще на 41545 тис. грн.(або на 9,6%). Отже, загальне скорочення кредитування фізичних осіб у 2008-2010 р.р. склало 98168 тис. грн.. (або 21,2%), що є негативною тенденцією у діяльності банку, що виникла в результаті впливу кризових факторів у банківському секторі внаслідок світової фінансової кризи та обумовлене скороченням обсягів кредитування, підвищенням відсоткових ставок за кредитами, зменшенням потенційного контингенту позичальників внаслідок невигідних кредитних угод, надзвичайно довгої процедури розгляду можливості отримання кредиту тощо.

9. Аналіз структури кредитування фізичних осіб показав, що переважну більшість складають споживчі кредити, однак водночас спостерігається зменшення їх абсолютного обсягу в динаміці. Так, у звітному 2010р. сума виданих кредитів на споживання зменшилась на 39501 тис. грн. у порівняння із 2009 р., а у 2009 р. спостерігається скорочення кредитування за цим напрямком на 52839 тис. грн. проти 2008 р. Отже, хоча існує тенденція до скорочення споживчого кредитування, але з плином часу вона уповільнюється, що пов'язано із відносною стабілізацією на ринку банківських послуг після фінансової кризи. Звертає на себе увагу, що у складі споживчих кредитів переважають кредити строком до 1 року та від 1 до 5 років, що пов'язано із загальними тенденціями скорочення строків кредитування у банківському секторі протягом останніх років.

10. Частка забезпечених кредитів банку у 2008-2010 р.р. є переважною та зростає (з 96,0% до 99,4% відповідно), що є результатом реалізації виваженої політики банку щодо зниження кредитних ризиків. При цьому найбільшу питому вагу у забезпеченні іпотечних кредитів займає житлове та інше нерухоме майно (відповідно до 56,8% та 29,2%), а споживчих кредитів - інше майно (до 37,6%). Сегмент «інші кредити» зовсім не мають забезпечення, але їх частка у обсягах кредитів порівняно незначна (не більше 4%). Щодо розподілу наданих банком кредитів у 2008-2010р.р. за видами валют, то найбільш питому вагу протягом досліджуваного періоду займають кредити, надані у іноземній валюті (83,2%,81,2% та 74,8% відповідно), але спостерігається зменшення цього показника як в динаміці, так і у структурі кредитів наданих фізичним особам.

кредит ризик населення

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ КРЕДИТУВАННЯ БАНКОМ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

3.1 Методичний підхід до зниження банківського ризику на основі оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб

Процес кредитування пов'язаний з діями багаточисельних та різноманітних факторів ризику, які здатні спричинити непогашення кредиту в встановлений термін. Тому надання кредитів банк обумовлює вивченням кредитоспроможності клієнта, тобто вивченням факторів, які можуть спричинити їх непогашення. Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона візьме на себе, встановлюючи кредитні стосунки з цим клієнтом[47, с.83].

Під кредитоспроможністю позичальника розуміють спроможність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди. Національний банк України в «Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків»[78] розробив методику аналізу фінансового стану позичальника, яка має враховуватися банками обов'язково.

Метою аналізу кредитоспроможності приватних позичальників є оцінка кредитних ризиків, які дещо відрізняються від ризиків, що присутні при кредитуванні юридичних осіб. Більшість споживчих кредитів невеликі тому банки змушені збільшувати кількість позичальників, які мають різні особисті і фінансові характеристики, щоб покрити власні витрати на кредитування.

Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів:

оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позички;

прогнозування платоспроможності позичальника на період кредитування.

Для оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи банки встановлюють перелік показників та їх нормативних значень залежно від виду кредиту (на придбання чи будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, інші потреби), обсягів і строків кредитування, виду забезпечення [92, с.36]. Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи визначається за результатами аналізу кількісних показників (економічна кредитоспроможність) та якісних характеристик (особиста кредитоспроможність), підтверджених відповідними документами і розрахунками.

Під час розгляду питання про надання кредиту і надалі в процесі обслуговування боргу банк має обрати для аналізу ті показники, які так чи інакше можуть вплинути на виконання зобов'язань за кредитом. Потрібно також визначити рівень імовірного впливу обраних показників на кредитоспроможність позичальника, встановивши для кожного з них нормативні значення та відповідні бали значущості (вагові коефіцієнти).

Під час оцінювання фінансового стану позичальників - фізичних осіб, які отримують кредит як підприємці, потрібно також враховувати показники, встановлені для аналізу діяльності юридичних осіб:

менеджмент (рівень менеджменту, ділова репутація та зв'язки в діловому світі, готовність і спроможність відповідати за виконання кредитних зобов'язань);

чинники ринку (вид галузі, привабливість товарів чи послуг, пропонованих клієнтом на ринку, обсяг такого ринку та рівень конкуренції на ньому, тривалість діяльності клієнта на ринку);

прогноз руху грошових потоків (співвідношення власного капіталу та суми кредиту, співвідношення грошових оборотів за місяць і суми кредиту).

За результатами проведеного аналізу фінансовий стан позичальника визначається точкою у багатовимірному просторі, параметрами якого є означені показники. Оскільки працювати з такою кількістю оцінок досить складно, то на наступному етапі проводиться агрегування і за певними критеріями визначається належність кожного позичальника до одного з п'яти класів, позначених літерами: А, Б, В, Г, Д. У процесі ідентифікації класу позичальника банк бере до уваги не лише його фактичний фінансовий стан, а й оцінює перспективи (поліпшення, погіршення чи підтримка фінансового стану на тому самому рівні). Крім фінансового стану позичальника (контрагента банку), в процесі визначення ризиковості кредитних операцій банку оцінюються ще два параметри - стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і відсотками (комісії чи інші платежі); рівень та якість забезпечення кредитної операції.

Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладенню з ним кредитного договору і дозволяє виявити фактори ризику, які здатні привести до непогашення виданого банком кредиту в обумовлений строк, і оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Аналіз платоспроможності проводиться як по позичальнику так і по його поручителю. При цьому метод аналізу і документація така ж сама, як і при аналізі самого позичальника. В результаті проведеної роботи визначається можливості клієнта виконувати платежі на погашення основного боргу і відсотків за нього, а поручителя - виконувати їх у випадку неплатоспроможності основного позичальника.

Ключовими факторами аналізу будь-якої заявки на отримання споживчого кредиту є характер позичальника і його кредитоспроможність. Банк аналізує кредитоспроможність позичальника на основі таких основних документів:

заявки на отримання кредиту;

паспорт, на основі якого працівник банку визначає місце проживання по останній адресі, вік, сімейний стан і наявність дітей;

довідки з місця роботи, де повинно бути вказано: середньомісячна заробітна плата (за останні 6 місяців), сума прибуткового і інших податків які щомісячно сплачує позичальник, стаж роботи на підприємстві, сума обов'язкових щомісячних відрахувань (аліменти, страхові внески);

книжки по розрахункам плати за квартиру і комунальні послуги;

документи які підтверджують прибутки по вкладах в банках і цінним паперам.

На основі досвіду оцінки кредитного ризику споживчого кредитування, який використовується в своїй діяльності банками Франції, Германії, США комерційними банками України була розроблена методика оцінки кредитних ризиків по кредитам приватних осіб. В основі методики знаходиться техніка кредитного 'скорингу', яка адаптована до умов країни з перехідною економікою і масштабу цін України. Вона базується на бальній оцінці чинників кредитного ризику. Кредитний скоринг є різновидом загальнішого методу - рейтингових систем оцінювання кредитоспроможності позичальника [77, с.42].

За допомогою цієї методики проводиться прийняття рішення по наданню споживчого кредиту на основі оцінки ризику приватних позичальників, а також оцінка ризику існуючого споживчого кредитного портфелю. Основним джерелом інформації для аналізу за даною методикою є дані про клієнта, які відображені в заявці на отримання споживчого кредиту.

Алгоритм опрацювання заявки у БМ Банку передбачає декілька основних розділів для аналізу з розподілом їх питомої ваги кожного з розділів в загальному підсумку:

1. Загальні дані - 20%;

2. Фінансові показники - 25%;

3. Характеристики кредиту - 50%;

4. Моральні якості - 5%.

Кожному з цих параметрів надається відповідна вага, який визначає його значення. В залежності від варіанту відповіді (який має за собою визначену бальну оцінку) по кожному з параметрів формується бальна оцінка шляхом множення ваги параметра на бальну оцінку варіанту відповіді. Сума усіх бальних оцінок параметрів утворює підсумок розділу. Сума підсумків усіх розділів утворює загальний підсумок роботи алгоритму. Як підсумок по конкретному запиту встановлюється відповідний ризик кредитування. В залежності від суми накопичення балів приймається один з варіантів рекомендацій по прийняттю рішення:

1. Менше 40 балів - надання кредиту недоцільна (ризик більше 60%);

2. Від 40 до 60 балів - інформація потребує додаткового опрацювання (ризик від 40 до 60%);

3. Більше 60 балів - позитивна рекомендація по наданню кредиту (ризик менше 40%).

На підставі проведеного аналізу кількісних (системи показників в динаміці) та якісних факторів (основний вид діяльності та форма власності) БМ Банк визначає клас надійності позичальника:

Клас А - (стандартний кредит) позичальник має здоровий фінансовий стан та достатні джерела доходів (постійну роботу, доходи від цінних паперів та ін.) для обслуговування боргу протягом терміну дії кредитної угоди; виконуються всі умови кредитного договору та вимоги банку щодо надання фінансової та іншої інформації.

Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Вартість застави дозволяє погасити борг по кредиту та відсотки на умовах примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення), враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.

Клас Б - (під контролем) фінансовий стан позичальника добрий або дуже добрий, але немає можливості підтримувати його на цьому рівні протягом тривалого часу (зміна місця роботи позичальника, що привело до зменшення його доходів, зменшення доходів від володіння цінними паперами). Позичальник не завжди відвертий у стосунках з банком щодо пояснення фінансового стану, іноді надається недостовірна інформація. Кредит використаний за цільовим призначенням та виконуються всі умови кредитного договору. Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Вартість застави покриває основну суму боргу по кредиту і відсотках, в разі примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення) враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.

Клас В - (субстандартний кредит) фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення (зміна місця роботи, хвороба позичальника або членів сім`ї та інше). Невиконання умов кредитного договору (несвоєчасна сплата процентів, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, невиконання умов щодо належного зберігання заставленого майна та інше). Позичальник несвоєчасно надає інформацію банку про фінансовий стан, або відмовляється надати її взагалі. Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Проте вартість застави не може покрити основну суму боргу по кредиту і відсотків в разі примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення), враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.

Клас Д, Г - (сумнівний, безнадійний кредити) фінансовий стан позичальника незадовільний (втрата місця роботи, відсутні джерела погашення позики, втрата застави). Невиконання умов кредитного договору (припинення сплати відсотків, використання кредиту не за цільовим призначенням, невиконання умов щодо належного зберігання заставленого майна та інше). Позичальник залишив Україну або його місцеперебування невідоме. Застави немає або документи по оформленню застави не мають позовної сили. Потрібно уникати кредитів наступних видів: бланкові кредити; позик під гарантію; позик, які забезпечені неліквідним майном або майном поручителя, повне право якого викликає сумнів; позик для закупівлі нерухомості з метою її перепродажу. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків та відповідно до статті 24 Закону України 'Про банки і банківську діяльність' Національним банком України було встановлено порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків[1].

Основним джерелом формування ресурсної бази ВАТ «БМ Банк» є залучені кошти клієнтів - фізичних та юридичних осіб, які склали в 2010 р. 17 082 075 тис. грн. і збільшились в порівнянні з 2009 роком на 1 915 272 тис. грн. В структурі вказаних пасивів кошти фізичних осіб складають 67,3 %, кошти суб'єктів господарювання - 28,4 % і лише 4,3 % займають кошти бюджету, небанківських фінансових установ та інші зобов'язання перед клієнтами. Отже, протягом 2010 року банком сформовано резервів під активні операції (крім резервів під кредитні ризики) на суму 413 976 тис. грн., повернуто раніше списаних за рахунок резервів активів на суму 1 120 тис. грн.

Оцінювання якісних показників для аналізу кредитоспроможності приватних позичальників у БМ Банку проводиться з використанням балів, що представлені у таблиці фінансового стану позичальника - фізичної особи наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Оцінювання фінансового стану позичальників - фізичних осіб за якісними показниками аналізу

При оцінці 2-4 бали позичальник має змогу отримати кредит, а 0 балів банк відмовляє у наданні кредиту. Оцінка 1 бал характеризує ймовірність неповернення кредиту й вимагає більш ретельного аналізу кредитоспроможності фізичної особи.

Отже, показники оцінки приватних позичальників БМ Банку можна спостерігати у таблиці 3.2.

Таким чином, фізичні особи, що звернулися за наданням кредиту, змогли його отримати, оскільки результат їх оцінки отриманий на рівні 2 бали та вище.

Для оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб БМ Банк використовує інформацію про їх матеріальне становище, яка слугує базою для проведення коефіцієнтного аналізу.

Таблиця 3.2 Оцінка кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб ВАТ «БМ Банку» за якісними параметрами у 2008-2010р.р

В процесі коефіцієнтного аналізу розраховують показники:

1. - коефіцієнт поточної платоспроможності позичальника - фізичної особи (КПП):

КПП = СЧД/ЩЗкр. (3.1)

де СЧД - сукупний чистий дохід позичальника за місяць;

ЩЗкр - щомісячні зобов'язання позичальника щодо погашення кредиту та сплати процентів за ним.

2. сукупний чистий дохід позичальника (СЧД):

СЧД = СД - СВ (3.2)

де СД - сукупні доходи позичальника, підтверджені відповідними документами;

СВ - сукупними витратами та зобов'язаннями.

3. рівень забезпечення кредиту (ЗК):

ЗК = ВЗ/(Скр.+Вкр.) (3.3)

де ВЗ - заставна вартість забезпечення;

Скр. - сума кредиту;

Вкр. - нараховані проценти за один місяць користування кредитом.

Відповідно до отриманих результатів БМ Банк присвоює відповідні бали, на основі яких приймається рішення про надання чи відмову у кредиті (Табл.3.3).

Таблиця 3.3 Оцінювання фінансового стану позичальників - фізичних осіб за кількісними показниками аналізу

Якщо позичальник отримав 5 балів, то він безперечно отримує кредит;

З-4 бали оцінюються як добрий фінансовий стан, отже видача кредиту можлива;

2 бали свідчать про задовільний фінансовий стан, та необхідність більш детального аналізу кредитоспроможності клієнта;

В результаті аналізу кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб БМ Банку у досліджуваному періоді було отримано кількісні показники, що надані у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Оцінювання фінансового стану позичальників - фізичних осіб ВАТ «БМ Банку» за кількісними показниками аналізу у 2008-2010р.р

Аналіз таблиці 3.4. дозволяє зробити висновок, що у 2008-2009р.р. кількісні показники знаходяться в нормі, що є свідоцтвом гарантії повернення кредитів фізичними особами - позичальниками банку та ймовірності мінімального ризику втрати кредитних ресурсів банку. Однак, у 2010 році спостерігається погіршення ситуації за показником забезпечення кредиту, що значно підвищує ризики банку та є підставою у відмові у кредитах для окремих позичальників.

3.2 Оцінка рівня привабливості кредитування населення за допомогою таксономічного показника рівня розвитку

Таксономічні процедури застосовується для співставлення об'єктів, котрі характеризуються великою кількістю ознак. У загальному вигляді таксономія вирішує проблему впорядкування багатомірних об'єктів чи процесів відносно заданого нормативного вектора еталона. На основі методу таксономії, котрий здатний звернути багатомірний статистичний матеріал в єдину компактну характеристику, можлива побудова узагальнюючої оцінки складного об'єкту чи процесу

Зробимо порівняльний аналіз умов кредитування фізичних осіб, що були надані ВАТ «БМ Банком» протягом 2008 - 2010 років на придбання легкового автотранспорту та на придбання житла на первинному ринку і виберемо найбільш привабливі умови для покупця автомобіля та житла за допомогою визначення таксономічного показника рівня привабливості.

Оскільки стан підприємства розглядається як багатомірний об'єкт, то математичним інструментарієм одержання кількісної оцінки стану підприємства були обрані методи таксономії, зокрема, метод рівня розвитку.

Одним із перших методів дослідження багатофакторних об'єктів є визначення таксономічного показника рівня розвитку. Цей показник являє собою синтетичну величину рівнодіючу всіх ознак, котрі характеризують одиницю досліджуваної сукупності. Це дозволяє упорядкувати елементи даної сукупності. Алгоритм побудови кількісної оцінки рівня привабливості банківського кредитування населення включає ряд основних кроків:

формування матриці вихідних даних;

виділення показників, які значно впливають на фінансову ситуацію;

групування фінансових ситуацій;

знаходження еталонної фінансової ситуації;

розрахунок інтегрального показника фінансової ситуації.

На першому етапі дослідження сгрупуємо умови кредитування фізичних осіб за визначеними напрямками у таблиці 3.5-3.6.

Таблиця 3.5 Умови кредитування фізичних осіб ВАТ «БМ Банк» на придбання нового легкового автотранспорту протягом 2008 - 2010 років

Таблиця 3.6 Умови кредитування фізичних осіб ВАТ «БМ Банк» на придбання житла на вторинному ринку протягом 2008 - 2010 років

Побудова таксономічного показника рівня розвитку розпочинається з того, що спочатку необхідно сформувати матрицю спостережень, на основі даних умов кредитування ВАТ «БМ Банком» фізичних осіб протягом 2008 - 2010 років. Матриця спостережень (X), може бути представлена в наступному вигляді:

X11 X12 ... X1j … X1n

X12 X22 … X2j … X2n

Х = ....………..…………………………

Xі1 Xі2 ... Xіj ... Xіn

…………………………………………

Xm1 Xm2 Xmj … Xmn

де, і - порядковий номер періоду (від 1 до n);

j - показник, котрий характеризує стан визначеного об'єкту;

Xіj - це значення показника j за період часу і.

Побудуємо матрицю спостережень, що характеризується визначеним набором з обраних 6 найбільш суттєвих критеріїв за 2008, 2009 та 2010 роки:

Кредит на новий автомобіль:

7 16,3 12,5 2 10 2

Х авт. = 7 17,5 13,0 2 15 2

7 16,49 13,0 1,99 15 1

Х авт. Сер. 7,0 16,763 12,833 1,997 13,333 1,667

Кредит на придбання житла на вторинному ринку

20,0 18,5 14,8 2,5 15 1

Хжитл. = 20,0 24,2 13,1 1,9 20 1

20,0 20,0 10,1 1,49 20 1

Хжитл.сер. 20,00 20,9 12,667 1,963 18,333 1,00

Оскільки ознаки, що включені в матрицю спостережень, неоднорідні, адже описують різні властивості об'єктів і розрізняються одиницями виміру, тому необхідно провести стандартизацію, тобто привести показники, виражені у різних одиницях виміру до безрозмірного виду. Процедура стандартизації приводить не тільки до одного виміру всіх ознак, але і до вирівнювання їхніх значень.

Стандартизацію проведемо за допомогою формули:

Zij = xij/xср.j (3.4)

де xср.j - середнє арифметичне значення ознаки;

xij - значення показника j в i-тому році;

j - число років, протягом котрих проводиться розрахунок;

i - число критеріїв.

Розглянута процедура полягає в диференціації ознак матриці спостережень, при цьому всі змінні необхідно розділити на стимулятори та дестимулятори. Основою такого розподілу виступає характер впливу кожного із показників на рівень розвитку об'єкту, що визначається. Ознаки, котрі надають позитивний (стимулюючий) вплив на загальний рівень розвитку об'єкту називають стимуляторами, а ознаки, котрі гальмують чи здержують називають дестимуляторами. Ця процедура є основою для побудови вектора еталона (F0), елементи якого мають координати x0i і формуються із значення показників. Таким чином, якщо показник j - стимулятор: x0i = max xij, а якщо показник j - дестимулятор, то x0i = min xij.

Для кредиту на придбання авто:

0,7895 0,9744 0,9200 1,1998 0,0000 1,1998

Z авт. = 1,1053 1,0217 1,0400 1,1998 1,0000 1,1998

1,1053 1,004 1,0400 0,5999 1,0000 1,5999

стимул. стимул. стимул. стимул. стимул. стимул.

Формуємо вектор-еталон (F0):

F0 авт. = (1,1053; 1,0217; 1,0400; 1,1998; 1,0000; 1,5999)

Для кредиту на придбання житла на первинному ринку

1,0000 0,9744 0,9057 0,8183 1,0000 1,0000

Z житл. = 1,0000 1,0128 1,0472 0,8183 1,0000 1,0000

1,0000 1,0128 1,0472 1,3639 1,0000 1,0000

стимул. стимул. стимул. дестимул. стимул. стимул.

Формуємо вектор-еталон (F0):

F0 житл. = (1,0000; 1,0128; 1,0472; 0,8183; 1,0000; 1,0000)

Наступним етапом визначення таксономічного показника рівня розвитку є визначення відстаней між окремими спостереженнями та вектором еталоном. Отже, розрахуємо відстань між окремими спостереженнями і вектором еталона (Ci0) за формулою:

Ci0 = У (Zij - Z0i)І (3.5)

де Zij - стандартизовані значення j-го показника i-того банку;

Z0i - стандартизовані значення j-го показника в еталоні.

Спочатку розрахуємо для кредиту на придбання автомобіля:

За 2008 рік:

C1 авт. = (0,7895-1,1053)І + (0,9744-1,0217)І + (0,9200-1,0400)І +

(1,1998-1,1998)І + (0,0000-1,0000)І + (1,1998-1,5999)І = 1,1298

За 2009 рік:

C2 авт. = (1,1053-1,1053)І + (1,0217-1,0217)І + (1,0400-1,0400)І +

(1,1998-1,1998)І + (1,0000-1,0000)І + (1,1998-1,5999)І = 0,4001

За 2010 рік:

C3 авт. = (1,1053-1,1053)І + (1,0040-1,0217)І + (1,0400-1,0400)І +

(0,5999-1,1998)І + (1,0000-1,0000)І + (1,5999-1,5999)І = 0,6001

Для отримання кредиту на придбання житла на вторинному ринку:

За 2008 рік:

C1 житл. = (1,0000-1,0000)І + (0,9744-1,0128)І + (0,9057-1,0472)І +

(0,8183-0,8183)І + (1,0000-1,0000)І + (1,0000-1,0000)І = 0,1466

За 2009 рік:

C2 житл.= (1,0000-1,0000)І + (1,0128-1,0128)І + (1,0472-1,0472)І +

(0,8183-0,8183)І + (1,0000-1,0000)І + (1,0000-1,0000)І = 0,0000

За 2010 рік:

C3 житл. = (1,0000-1,0000)І + (1,0128-1,0128)І + (1,0472-1,0472)І +

(1,3639-0,8183)І + (1,0000-1,0000)І + (1,0000-1,0000)І = 0,5456

Отримані відстані служать вихідними даними для розрахунку таксономічного коефіцієнта привабливості, по формулі:

Кі = 1 - di (3.6)

де di - інтегральний показник оцінки привабливості умов кредитування фізичних осіб, що дорівнює:

di = Ci0/C0 (3.7)

C0 - відстань до еталонної точки з урахуванням відхилення;

C0 = C0ср. + 2S0 (3.8)

C0ср. - середньоарифметичне значення відстаней, що визначається за формулою:

C0ср. = 1/m УCi0, (3.9)

S0 - стандартне відхилення відстаней до еталона;

S0 = 1/m У (Ci0- C0ср.)І , (3.10)

Для кредиту на нове авто:

C0ср. = 1/3 (1,1298 + 0,4001 + 0,6001) = 0,7100

Для кредиту на придбання житла на вторинному ринку:

C0ср. = 1/3 (0,1466 + 0,0000 + 0,5456) = 0,2307

S0авт. = 1/3((1,1298-0,7100)І + (0,4001-0,7100)І + (0,6001-0,7100)І) = 0,5242

S0житл. = 1/3((0,1466-0,2307)І + (0,0000-0,2307)І + (0,5456-0,2307)І) = 0,2306

C0 = 0,7100 + 2*0,5242 = 1,7584 - кредит на авто;

C0 = 0,2307 + 2*0,2306 = 0,6919 - кредит на житло.

Розрахуємо інтегральний показник оцінки привабливості умов кредитування фізичних осіб, котрі беруть кредит на авто:

d авт. (2008) = 1,1298/1,7584 = 0,6425

d авт. (2009) = 0,4001/1,7584 = 0,2275

d авт. (2010) = 0,6001/1,7584 = 0,3413

Інтегральний показник оцінки привабливості умов кредитування фізичних осіб, котрі беруть кредит придбання житла на вторинному ринку:

d житл. (2008) = 0,1466/0,6919 = 0,2119

d житл. (2009) = 0,0000/0,6919 = 0,0000

d житл. (2010) = 0,5456/0,6919 = 0,7886

Розрахуємо таксономічний коефіцієнт привабливості для отримання кредиту на новий автомобіль:

К авт. (2008) = 1 - 0,6425 = 0,3575

К авт. (2009) = 1 - 0,2275 = 0,7725

К авт. (2010) = 1 - 0,3413 = 0,6587

Таксономічний коефіцієнт привабливості для отримання кредиту на придбання житла на вторинному ринку:

К житл. (2008) = 1 - 0,2119 = 0,7881

К житл. (2009) = 1 - 0,0000 = 1,0000

К житл. (2010) = 1 - 0,7886 = 0,2114

Відобразимо динаміку розрахованих коефіцієнтів на рис. 3.1.

Значення таксономічного показника привабливості може коливатися від 0 до 1 (0 ? К ? 1) і інтерпретується так: в даному році банк пропонує більш вигідні умови при кредитуванні фізичних осіб, коли значення коефіцієнта ближче до одиниці.

Аналізуючи відповідні розрахунки можна сказати, що найбільш привабливі умови при наданні авто в кредит та придбання житла на вторинному ринку запропоновані ВАТ «БМ Банком» в 2009 році. Це досягається за рахунок того, що банк надає найбільш тривалий період повернення кредиту (до 7 років) на придбання нового автомобіля, при цьому процентні ставки майже не змінилися порівняно з іншими роками, однак самостійний внесок складає 15 % від вартості автомобіля, та це значно не вплинуло на умови кредитування. В 2010 році умови кредиту на придбання авто дещо погіршилися, так РКО від суми перерахування склали лише 1 %.

Рис. 3.1. Динаміка інтегральних коефіцієнів рівня привабливості умов для отримання кредиту на автомобіль та придбання житла у 2008-2010 р.р.

Напроти, брати кредит на житло на вторинному ринку в 2010 році взагалі не рекомендується, адже значення розрахованого коефіцієнту знаходиться на найбільшій відстані від 1, тобто банк не може запропонувати вигідних умов при іпотечному кредитуванні фізичних осіб.

Отже, за допомогою розроблених трендових моделей працівники банку можуть не тільки визначити ретроспективні тенденції розвитку локальних інтегральних показників, що відбивають рівень привабливості умов для отримання кредиту позичальником-фізичною особою, але й передбачити, тобто спрогнозувати, розвиток означених тенденцій на майбутнє.

3.3 Визначення показників кредитування фізичних осіб за допомогою інструментів прогнозування

Необхідною умовою регулювання ринкових відносин є складання надійних прогнозів розвитку соціально-економічних явищ. Однією з найважливіших задач економіки є визначення в рядах динаміки загальної тенденції розвитку явища.

У деяких випадках закономірність зміни явища, загальна тенденція його розвитку явно і чітко відбивається рівнями динамічного ряду (рівні на досліджуваному періоді безупинно ростуть чи безупинно знижуються). Однак часто приходиться зустрічатися з такими рядами динаміки, у яких рівні ряду перетерплюють усілякі зміни (то зростають, то убувають), і загальна тенденція розвитку неясна.

На розвиток явища в часі впливають фактори, різні по характеру і силі впливу. Одні з них роблять практично постійний вплив і формують у рядах динаміки визначену тенденцію розвитку. Вплив же інших факторів може бути короткочасним чи носити випадковий характер [47, с.83].

Тому при аналізі динаміки мова йде не просто про тенденцію розвитку, а про основну тенденцію, досить стабільної (стійкої) протягом вивченого етапу розвитку.

Основною тенденцією розвитку (трендом) називається плавна і стійка зміна рівня явища в часі, вільне від випадкових коливань.

Завдання полягає в тім, щоб виявити загальну тенденцію в зміні рівнів ряду, звільнену від дії різних факторів. З цією метою ряди динаміки піддаються обробці методами укрупнення інтервалів, середньої що сковзає й аналітичного вирівнювання.

Одним з найбільш простих методів вивчення основної тенденції в рядах динаміки є укрупнення інтервалів. Він заснований на укрупненні періодів часу, до яких відносяться рівні ряду динаміки (одночасно зменшується кількість інтервалів). Наприклад, ряд щодобового випуску продукції заміняється рядом місячного випуску продукції. Середня, обчислена по укрупнених інтервалах, дозволяє виявити напрямок і характер (прискорення чи уповільнення росту) основної тенденції розвитку.

Виявлення основної тенденції може здійснюватися також методом ковзної (рухливої) середньої. Сутність його полягає в тім, що обчислюється середній рівень з визначеного числа, звичайно непарного, першим числом рівнів ряду, потім - з такого ж числа рівнів, але починаючи з другого по рахунку, далі починаючи з третього. Таким чином, середня як би „сковзає” по ряду динаміки, пересуваючи на один термін.

Розглянуті прийоми згладжування динамічних рядів (укрупнення інтервалів і метод ковзної середньої) дають можливість визначити лише загальну тенденцію розвитку явища, більш-менш звільнену від випадкових і хвилеподібних коливань. Однак одержати узагальнену статистичну модель тренда за допомогою цих методів не можна.

Для того щоб дати кількісну модель, що виражає основну тенденцію зміни рівнів динамічного ряду в часі, використовується аналітичне вирівнювання ряду динаміки.

Основним змістом методу аналітичного вирівнювання в рядах динаміки є те, що загальна тенденція розвитку розраховується як функція часу:

у_t=f(t) (3.11)

де y_t - рівні динамічного ряду, обчислені по відповідному аналітичному рівнянню на момент часу t.

Зазначену функцію називають трендовим рівнянням. Визначення теоретичних (розрахункових) рівнів y_t виробляється на основі так називаної адекватної математичної моделі, що щонайкраще відображає основну тенденцію ряду динаміки.

Вибір типу моделі залежить від мети дослідження і повинний бути заснований на теоретичному аналізі, що виявляє характер розвитку явища, а також на графічному зображенні ряду динаміки (лінійній діаграмі).

Вибір функціонального виду тренду залежить характеру динаміки. Так, при відносно стабільних абсолютних приростах використовують лінійний тренд, при стабільних темпах приросту - показову функцію. У разі, коли потрібно особливо точне вивчення тенденції розвитку (наприклад, моделі тренда для прогнозування), при виборі виду адекватної функції можна використовувати спеціальні критерії математичної статистики.

Розраховуються параметри трендових рівнянь методом найменших квадратів, при цьому нелінійні функції приводяться до лінійного виду, наприклад, логарифмуванням.

Якщо в ряду динаміки тенденція чітко не проявляється, то вдаються до згладжування ряду. Суть його полягає в укрупненні інтервалів часу та зміні рівнів первинного ряду середніми за інтервалами.

Для того, щоб припустити, як будуть змінюватися обсяги кредитування фізичних осіб у ВАТ «БМ Банк» та відносні показники, що характеризують кредитну діяльність банку в прогнозованому періоді пропонується використати прогнозування з додаванням лінії тренду.

На першому етапі аналізу представимо вхідний масив даних в табл. 3.7, де приведемо обсяги кредитування фізичних осіб, коефіцієнт загальної кредитної активності, коефіцієнт співвідношення позик та депозитів у досліджуваному банку за 2008-2010 р.р. у розрізі звітних кварталів.

Побудува графіків динаміки показників для визначення рівняння тренду за інформацією про обсяги наданих кредитів представлена у додатку М. Отже, аналізуючи рис. М.1.-М.5. слід обрати поліноміальний тренд, що дає більш суттєву імовірність прогнозу (рисунок 3.2).

Таблиця 3.7 Показники кредитування фізичних осіб ВАТ «БМ Банком» у 2008-2010 р.р.

Рис. 3.2. Застосування поліноміального тренду для прогнозу обсягів кредитування фізичних осіб у ВАТ «БМ Банк» на 2011 рік

При цьому отриманий коефіцієнт парної регресії (R²) дорівнює 0,1342, а рівняння регресії має вигляд:

y = -2757,5 х² + 44728x + 274310 (3.12)

Аналогічно спрогнозуємо показники загальної кредитної активності та співвідношення позик та депозитів (рис. 3.3.-3.4).

Рис. 3.3. Застосування поліноміального тренду для прогнозу коефіцієнта загальної кредитної активності фізичних осіб у ВАТ «БМ Банк» на 2011 рік

З рисунку 3.3. випливає, що прогноз коефіцієнту загальної кредитної активності визначається за рівнянням тренду:

y = -0,0008x2 + 0,0192x + 0,66099 (3.13)

при цьому достовірність прогнозу визначає коефіцієнт парної регресії, який становить R2 = 0,8089.

Рисунок 3.4. ілюструє застосування поліноміального тренду для прогнозу показника співвідношення позик та депозитів у досліджуваному банку за 2008-2010 р.р. у розрізі звітних кварталів.

Рис. 3.4. Застосування поліноміального тренду для прогнозу коефіцієнта співвідношення позик та депозитів фізичних осіб у ВАТ «БМ Банк» на 2011 рік

За допомогою поліноміального тренду отриманий коефіцієнт парної регресії (R²) дорівнює 0,0467, а рівняння регресії має вигляд:

y = 0,0041x2 - 0,0345x + 1,228 (3.14)

Наступним етапом прогнозування є складання прогнозу абсолютних показників, що характеризуватимуть обсяги кредитування фізичних осіб досліджуваною установою банку на наступний рік, для чого слід здійснити підстановку значень х в отримані на попередньому етапі рівняння.

Зведемо отримані результати до узагальнюючої таблиці та складемо прогноз обсягів кредитування фізичних осіб у ВАТ «БМ Банк» та окремих відносних показників, що характеризують кредитну діяльність банку в сегменті кредитування фізичних осіб. Отже, отримали прогнозні значення для обраних показників, що характеризуватимуть найбільш важливі аспекти кредитної діяльності досліджуваного банку за результатами кредитування фізичних осіб у 2011 році.

Таблиця 3.8 Прогноз обсягів кредитування, коефіцієнтів загальної кредитної активності та співвідношення позик та депозитів у ВАТ «БМ Банк» на 2011 р.

При цьому за прогнозом обсяг кредитів, які надаватимуться у першому кварталі 2011 р. складатиме 389757 тис. грн.., що на 75563 тис. грн.. менше, ніж у аналогічному періоді 2010 року, що негативно характеризує перспективи кредитної діяльності банку на майбутнє.

Коефіцієнт загальної кредитної активності за прогнозом складатиме 0,7754, що відповідає нормативному значенню цього показника, але слід зазначити, що хоча він дещо знизиться в динаміці у порівнянні із попереднім кварталом, але спостерігатиметься його зростання проти аналогічного показника 2010 року (у першому кварталі 2010 року склав 0,74). До цього ж спостерігається подальше наближення показника до критичної відмітки переходу до небезпечного рівня при перевищенні значення 0,8 за нормативом.

Щодо коефіцієнту співвідношення позик та депозитів, отриманих від фізичних осіб, та його прогноз складає 1,4724, що перевищує нормативне значення на 0,4724, а отже, негативно характеризує майбутню кредитну діяльність банку у зв'язку із прогнозованою нестачею депозитних ресурсів для забезпечення кредитів фізичним особам.

Таким чином, проведення прогнозування окремих показників кредитної діяльності банку сприятимуть прийняттю невідкладних управлінських рішень з боку керівництва банківської установи, направлених на пошук додаткових джерел укріплення фінансової бази та шляхів підвищення зацікавленості населення у кредитних продуктах банку.

Висновки до розділу 3

1. З метою оптимізації банківського кредитування фізичних осіб в роботі запропоновано застосування методичного підходу до зниження банківського ризику на основі оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб. Така необхідність викликана тим, що процес кредитування пов'язаний з діями багаточисельних та різноманітних факторів ризику, які здатні спричинити непогашення кредиту в встановлений термін. Тому надання кредитів банк обумовлює вивченням кредитоспроможності клієнта, тобто вивченням факторів, які можуть спричинити їх непогашення. Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона візьме на себе, встановлюючи кредитні стосунки з цим клієнтом.

2. Під кредитоспроможністю позичальника розуміють спроможність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди. Метою аналізу кредитоспроможності приватних позичальників є оцінка кредитних ризиків, які дещо відрізняються від ризиків, що присутні при кредитуванні юридичних осіб. Більшість споживчих кредитів невеликі тому банки змушені збільшувати кількість позичальників, які мають різні особисті і фінансові характеристики, щоб покрити власні витрати на кредитування. Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів: оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позички; прогнозування платоспроможності позичальника на період кредитування.

3. Для оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб БМ Банк використовує інформацію про їх матеріальне становище, яка слугує базою для проведення коефіцієнтного аналізу. В процесі коефіцієнтного аналізу розраховують показники: поточної платоспроможності позичальника фізичної особи, сукупний чистий дохід позичальника, рівень забезпечення кредиту, відповідно до отриманих результатів присвоюються відповідні бали, на основі яких приймається рішення про надання чи відмову у кредиті. Аналіз дозволяє зробити висновок, що у 2008-2009р.р. кількісні показники знаходяться в нормі, що є свідоцтвом гарантії повернення кредитів фізичними особами - позичальниками банку та ймовірності мінімального ризику втрати кредитних ресурсів банку. Однак, у 2010 році спостерігається погіршення ситуації за показником забезпечення кредиту, що значно підвищує ризики банку та є підставою у відмові у кредитах для окремих позичальників.

4. Оцінку рівня привабливості кредитування населення запропоновано проводити за допомогою таксономічного показника рівня розвитку, який дозволив провести порівняльний аналіз умов кредитування фізичних осіб, що були надані ВАТ «БМ Банком» протягом 2008 - 2010 років на придбання легкового автотранспорту та на придбання житла й обрати найбільш привабливі умови для позичальника. Отже, за допомогою розроблених трендових моделей працівники банку можуть не тільки визначити ретроспективні тенденції розвитку локальних інтегральних показників, що відбивають рівень привабливості умов для отримання кредиту позичальником-фізичною особою, але й передбачити, тобто спрогнозувати, розвиток означених тенденцій на майбутнє.

5. Необхідною умовою ефективної діяльності банку є планова діяльність, пов'язана із визначенням показників кредитування фізичних осіб, що пропонується здійснювати за допомогою інструментів прогнозування. За сформованим вхідним масивом даних, де приведено обсяги кредитування фізичних осіб, коефіцієнт загальної кредитної активності, коефіцієнт співвідношення позик та депозитів у досліджуваному банку за 2008-2010 р.р. у розрізі звітних кварталів побудовано графіки динаміки показників для визначення рівняння тренду. В результаті обрано поліноміальний тренд, що дає більш суттєву імовірність прогнозу.

6. З використанням отриманого рівняння регресії складено прогноз показників, що характеризують обсяги кредитування фізичних осіб досліджуваною установою банку на наступний рік. За інших рівних умов прогнозується зменшення обсягів кредитування, що негативно позначиться як на результатах кредитної діяльності, так і на фінансово-господарській діяльності банку взагалі. Порівняння прогнозу відносних показників із їх нормативними значеннями свідчить про зниження загальної кредитної активності та наближення до критичної відмітки переходу до небезпечного рівня. Щодо співвідношення позик та депозитів то прогноз відповідного показника перевищує нормативне значення та негативно характеризує майбутню кредитну діяльність банку у зв'язку із прогнозованою нестачею депозитних ресурсів для забезпечення кредитів фізичним особам.

7. Запропоновані в роботі методи прогнозування найбільш важливих показників кредитної діяльності досліджуваного банку сприятимуть прийняттю невідкладних управлінських рішень з боку керівництва банківської установи, направлених на пошук додаткових джерел укріплення фінансової бази та шляхів підвищення зацікавленості населення у кредитних продуктах банку.

ВИСНОВОК

У першому розділі роботи «Теоретико-методичні засади банківського кредитування фізичних осіб» розкрито економічну сутність банківського кредиту та охарактеризовано його функції, визначено особливості банківського кредитування фізичних осіб та сутність ризиків банківських установ, пов'язаних з кредитуванням фізичних осіб, сформульовано заходи щодо їх мінімізації.

Важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства є кредит, що завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва, за допомогою якого прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Кредит здебільшого розуміється у двох значеннях: вузькому -- як сума коштів, що отримує позичальник від кредитора; широкому -- як сукупність суспільних правовідносин, що виникають, здійснюються та припиняються в процесі надання залучених раніше кредитором коштів у борг позичальнику. Однією з характерних рис сучасного стану розвитку банківської системи України є інтенсивне опанування банками технологій споживчого кредитування.

Надання кредитів здійснюється на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальними позичальниками з установою банку. Банки здійснюють видачу кредитів фізичним особам у межах наявних кредитних ресурсів згідно з основними напрямками власної кредитної і відсоткової політики. Здійснення кредитної діяльності банків відбувається за умови дотримання принципів кредитування, до яких відносять: поверненість, строковість, платність, забезпеченість та цільовий характер використання. Процес кредитування в банку включає попередній, підготовчий, основний та заключний етапи, кожен з яких характеризується сукупністю процедур та відповідних дій для здійснення кредитної операції.

Кредитнi операцiї є найважливiшим джерелом прибутку банку, проте складають пiдвищену небезпеку для стiйкостi та стабiльностi банку в цiлому. Кредитний ризик - це ризик несплати позичальником основного боргу (суми наданої позики) i вiдсоткiв, якi належать сплатi банку за користування кредитом у термiни, визначенi у кредитному договорi. Несплата процентiв за позикою здатна спричинити неотримання прибутку банку вiд кредитної дiяльностi, неповернення ж самого кредиту викликає появу прямих збиткiв та можливу втрату банкiвського капiталу. З огляду на це кредитний ризик активної дiяльностi комерцiйного банку можна розглядати як ймовiрнiсть появи втрат (втраченої вигоди) iз-за ненадання кредиту потенцiйному позичальнику, здатному своєчасно виконати свої фiнансовi зобов'язання. Оскільки джерело кредитного ризику банку полягає у нездатності позичальника своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання за отриманим кредитом, одним із заходів, спрямованих на мінімізацію збитків, є проведення якісної оцінки його кредитоспроможності.

Найголовнiшим методом захисту вiд кредитних ризикiв, визначення необхiдного обсягу позики та можливих шляхiв повернення заборгованостi банку є аналiз та оцiнка кредитоспроможностi клiєнта, його фiнансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства. Комплексна оцінка кредитного ризику можлива на основі багатофакторного аналізу кредитоспроможності клієнтів банку та його кредитного портфеля.

Забезпечення ефективності та надійності здійснення кредитних операцій вимагає від комерційного банку організації постійного моніторингу всіх стадій реалізації кредитного процесу. Для проведення моніторингу кредитного ризику у банківській діяльності необхідна відповідна методична база. Це обумовлює важливість удосконалення організаційно-методичних підходів, необхідних для здійснення моніторингу, що на сьогодні, враховуючи вплив світових процесів глобалізації фінансових ринків та інтернаціоналізації банківської діяльності на національну банківську систему, має першочергове значення.

У другому розділі роботи «Аналіз кредитування фізичних осіб у ВАТ «БМ Банк»» проведено аналіз його фінансової діяльності, визначено ефективність кредитної діяльності, проведено аналіз кредитування фізичних осіб у складі кредитного портфеля банку та розкрито сутність методичного підходу до зниження банківського ризику на основі оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб. В результаті проведених досліджень у даному розділі бакалаврської роботи встановлено, що банк постійно та динамічно розвивається, орієнтуючись на міжнародні стандарти, плідно співпрацює з Міжнародною Фінансовою Корпорацією, швидко зростає, розширюючи як продуктовий ряд, так і границі діяльності, є активним учасником фінансового ринку і бере участь у роботі спеціально створених робочих груп та професійних організацій, діяльність яких спрямована на вдосконалення роботи банківського та фінансового секторів України, створення належної інфраструктури та відносин на ринку, поліпшення інвестиційного клімату, захист прав кредиторів та розширення доступу до ринків фінансових послуг для підприємств і населення України.

Фінансово-економічний стан банку характеризується зниженням як абсолютних так і відносних показників, що відповідає загальносвітовій тенденції до погіршення результатів діяльності банківських установ внаслідок проявів фінансової кризи. Результати аналізу складу та структури доходів банку показав, що тенденція до змін загального обсягу доходів не є стійкою, адже доходи банку пртягом досліджуваного періоду як зростають, так і знижуються. При вивченні факторів, що справили найбільший вплив на вищеозначену динаміку доходів слід виділити показник процентного доходу, що має суттєву тенденцію до збільшення, комісійний дохід та інший операційний дохід.

Аналіз структури витрат показав, що загальні витрати ВАТ «БМ Банку» упродовж 2008 - 2009 рр. мали тенденцію до збільшення, що є логічним підтвердженням реалізації стратегії банку на розвиток своєї діяльності, розширення переліку послуг та банківських продуктів, збільшення витрат на формування резервів. Але у 2010 р. витрати зменшилися на 128065 тис. грн., що було зумовлене згортанням кредитної діяльності внаслідок кризових явищ у банківському секторі та відповідним зменшенням процентних, комісійних, загально адміністративних витрат, а також витрат на формування резервів. Водночас, впродовж всього періоду мало місце збільшення інших витрат, що обумовило зниження прибутку банківської установи. В структурі витрат найбільшу питому вагу впродовж досліджуваного періоду займали процентні витрати, за якими спостерігаються найбільші зміни у питомій вазі - на 10,9%. Це свідчить про збільшення ресурсної бази банку.

Результати проведеного аналізу складу та структури активів банку свідчать про зменшення у досліджуваному періоді загальної суми активів, що обумовлене зменшенням практично усіх їх елементів, насамперед, скороченням грошових коштів та їх еквівалентів та кредитів й заборгованості клієнтів, а також інших фінансових активів. При цьому найбільшу питому вагу займають кредити та заборгованість клієнтів (більш ніж 75% - протягом всього досліджуваного періоду). Аналіз капіталу банку показав, що в динаміці відбулося його скорочення, що є наслідком як зменшення власного капіталу так і зменшення зобов'язань. Основну питому вагу (більше 88%) в загальній сумі пасиву балансу впродовж досліджуваного періоду стабільно займають зобов'язання банку, що пояснюється специфікою роботи ВАТ «БМ Банк», який працює в основному із залученими коштами. Водночас це свідчить про низьку фінансову стійкість банку, але позитивно характеризує його ділову активність.

Аналіз кредитної діяльності дозволяє зробити висновок, що кредитні вкладення банку та загальні активи скорочувалися впродовж усього періоду. Частка кредитів у загальних активах банку у 2008 та 2009 р.р. становила 75,3%, а у 2010 збільштлась на 2,5% та склала 77,8%. Це свідчить про зростання масштабів кредитної діяльності банку у його активних операціях. Стан кредитної політики банку можна вважати задовільним з огляду на значення отриманих в результаті розрахунків відносних показників, що в переважній більшості знаходяться в межах рекомендованих значень. Для підвищення якості менеджменту в кредитній діяльності банку слід звернути увагу на коефіцієнт співвідношення позик та депозитів, який у 2008 р. та 2010 р. не відповідає нормативу та відображає перевищення кредитних вкладень банку над залученими ресурсами на депозитних рахунках банку. Така ситуація свідчить про порушення фінансової рівноваги банківської установи та погіршення показників її фінансового стану.

Кредитна політика ВАТ «БМ Банку» у 2010 році була спрямована на формування якісного та збалансованого кредитного портфеля шляхом забезпечення оптимального співвідношення рівня ризику та доходності від проведення всіх типів кредитних операцій. Незважаючи на це, кредитний портфель банку знаходиться у стадії стагнації. У 2008-2010 р.р. він скоротився на 127993 тис. грн.(2251792-2379785), або на 10,5% (2251792 : 2379785), що є слідством зменшення кредитних операцій на ринку банківських послуг. Щодо структури портфелю, то переважну частку в ньому займають кредити юридичним особам. Кредити фізичним особам мають стійку тенденцію до зменшення, що є негативною тенденцією у діяльності банку, яка виникла в результаті впливу кризових факторів у банківському секторі внаслідок світової фінансової кризи та обумовлена скороченням обсягів кредитування, підвищенням відсоткових ставок за кредитами, зменшенням потенційного контингенту позичальників внаслідок невигідних кредитних угод, надзвичайно довгої процедури розгляду можливості отримання кредиту тощо.

Аналіз структури кредитування фізичних осіб показав, що переважну більшість складають споживчі кредити, однак водночас спостерігається зменшення їх абсолютного обсягу в динаміці. Хоча існує тенденція до скорочення споживчого кредитування, але з плином часу вона уповільнюється, що пов'язано із відносною стабілізацією на ринку банківських послуг після фінансової кризи. Звертає на себе увагу, що у складі споживчих кредитів переважають кредити строком до 1 року та від 1 до 5 років, що пов'язано із загальними тенденціями скорочення строків кредитування у банківському секторі протягом останніх років. Частка забезпечених кредитів банку у 2008-2010 р.р. є переважною та зростає (з 96,0% до 99,4% відповідно), що є результатом реалізації виваженої політики банку щодо зниження кредитних ризиків. При цьому найбільшу питому вагу у забезпеченні іпотечних кредитів займає житлове та інше нерухоме майно (відповідно до 56,8% та 29,2%), а споживчих кредитів - інше майно (до 37,6%).

У третьому розділі роботи «Удосконалення процесу кредитування банком фізичних осіб» розкрито сутність методичного підходу до зниження банківського ризику на основі оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб, зроблено оцінку рівня привабливості кредитування населення за допомогою таксономічного показника рівня розвитку, визначено показники кредитування фізичних осіб за допомогою інструментів прогнозування.

З метою оптимізації банківського кредитування фізичних осіб в роботі запропоновано застосування методичного підходу до зниження банківського ризику на основі оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб. Для оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб використано інформацію про їх матеріальне становище, яка слугує базою для проведення коефіцієнтного аналізу. Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок, що у 2008-2009р.р. кількісні показники знаходяться в нормі, що є свідоцтвом гарантії повернення кредитів фізичними особами - позичальниками банку та ймовірності мінімального ризику втрати кредитних ресурсів банку. Однак, у 2010 році спостерігається погіршення ситуації за показником забезпечення кредиту, що значно підвищує ризики банку та є підставою у відмові у кредитах для окремих позичальників.

Оцінку рівня привабливості кредитування населення запропоновано проводити за допомогою таксономічного показника рівня розвитку, який дозволив провести порівняльний аналіз умов кредитування фізичних осіб, що були надані ВАТ «БМ Банком» протягом 2008 - 2010 років на придбання легкового автотранспорту та на придбання житла й обрати найбільш привабливі умови для позичальника. За допомогою розроблених трендових моделей працівники банку можуть не тільки визначити ретроспективні тенденції розвитку локальних інтегральних показників, що відбивають рівень привабливості умов для отримання кредиту позичальником-фізичною особою, але й передбачити, тобто спрогнозувати, розвиток означених тенденцій на майбутнє.

Необхідною умовою ефективної діяльності банку є планова діяльність, пов'язана із визначенням показників кредитування фізичних осіб, що пропонується здійснювати за допомогою інструментів прогнозування. З використанням отриманого рівняння регресії складено прогноз показників, що характеризують обсяги кредитування фізичних осіб досліджуваною установою банку на наступний рік. За інших рівних умов прогнозується зменшення обсягів кредитування, що негативно позначиться як на результатах кредитної діяльності, так і на фінансово-господарській діяльності банку взагалі. Порівняння прогнозу відносних показників із їх нормативними значеннями свідчить про зниження загальної кредитної активності та наближення до критичної відмітки переходу до небезпечного рівня. Щодо співвідношення позик та депозитів то прогноз відповідного показника перевищує нормативне значення та негативно характеризує майбутню кредитну діяльність банку у зв'язку із прогнозованою нестачею депозитних ресурсів для забезпечення кредитів фізичним особам.

Практична значимість отриманих результатів полягає у тому, що використання запропонованих в роботі методів оптимізації кредитної діяльності досліджуваного банку сприятимуть прийняттю невідкладних управлінських рішень з боку керівництва банківської установи, направлених на пошук додаткових джерел укріплення фінансової бази та шляхів підвищення зацікавленості населення у кредитних продуктах банку.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Відомості
Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - с. 30.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вiд 15 грудня 2005 року N 3201-IV

Закон України «Про заставу» від 2.10.92 р. №2654 - 12 //Відомості
Верховної Ради України 1997 №47.

Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV, від 22.12.2005 р. № 3273-IV, від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

Закон України «Про захист прав споживачів» // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 30. - ст.379.

Господарський кодекс України - Режим доступу: // http://www.rada.gov.ua.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. - Режим доступу: // http://www.rada.gov.ua.

Авансова І. Передумови регулювання кредитної діяльності в Україні: історія і сучасність / І. Авансова // Банківська справа. - 2005. - № 4. - С. 64 - 79.

Аналіз діяльності комерційного банку. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. за спец. «Банківський менеджмент» / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця та проф. А. М. Герасимовича. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 384 с.

Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., випр. і доп./ А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. К.: КНЕУ, 2006. - 476 с.

Банківський менеджмент: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / О. А. Кіріченко, І. В. Геленко, С. П. Роголь та ін. / За ред. О. А. Кіріченко. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2007. - 438 с.

Банковское дело: Учебник / Под ред. О. И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 576 с.

Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка / Л.Г. Батракова. - М.: Логос, 2008. - 252 с.

Башлай С.В. Теоретичні аспекти та особливості банківського кредитування фізичних осіб в Україні / С.В. Башлай, Н.О. Лобода // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 12: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2005.- 234 c.

Безкоровайний Є. О. Методичні основи аналізу банківського кредитування фізичних осіб / Є. О. Безкоровайний // Економіка фінанси і право. - 2008. - № 9. - С. 19 - 23.

Бойко В. Удосконалення взаємодії фінансових структур при наданні кредитних послуг / В. Бойко // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. - 2005. - № 1. - С. 123 - 129.

Борецький М. Проблеми довгострокового кредитування / М. Борецький Банківська справа. - 2010. - №4. - С.85-93.

Бугель Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника / Ю. Бугель // Банківська справа. - 2007. № 4. - С. 54 - 59.

Букато В. И. Банки и банковские операции в России / В. И. Букато, Ю. И. Львов. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 336 с.

Буряк В. Методичні підходи до визначення повних витрат за окремими кредитними проектами при оцінці їх ефективності / В. Буряк // Банківська справа. - 2009. - № 3. - С. 73 - 86.

Бугелець Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника Ю. Бугелець Банківська справа. - 2007. - №4. - с.54.

Бутинець Ф. А. Аналіз діяльності комерційного банку Ф. А. Бутинець. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 384 с.

Васильченко З. М. Структурні диспропорції у розвитку банківської системи України З. М. Васильченко Фінанси України. - 2010. - № 9. - С. 140 150.

Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посібн. О.В. Васюренко. - 4-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2005. - 324 с.

Васюренко О. В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навч. посібник. / О. В. Васюренко, К. О. Волохата. - К.: Знання, 2006. - 464 с

Великий енциклопедичний словник. Під ред. А. Н. Азриліяна. - К.: Артек, 2005. - 680 с.

Версаль Н. І. Теорія кредиту: Навч. посібн. / Н. І. Версаль, Т. В. Дорошенко. - К.: Києво-Могилянська академія, 2007. - 483 с.

Владичин У. В. Банківське кредитування: Навчальний посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. С. К. Реверчука. / У. В. Владичин. - К.: Атака, 2008. - 648 с.

Волохата К.О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків / К.О. Волохата, Л. В. Чуніховська. - Х.: ХБК, 2006. - 379 с.

Вступ до банківської справи / Під ред. М.І. Савлука. - К.: Лібра,
2006. - 344с.

Гаряга Л.О. Моніторинг кредитного ризику в банківській діяльності: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня канд.. екон. наук : спеціальність 08.00.08 «гроші, фінанси і кредит» / Л. О. Гаряга; Суми, 2009. - 20 с. - Режим доступу: // http://dissertation.org.ua/080008/09glom

Геєць І.О. Актуальні проблеми та удосконалення кредитних відносин банківських установ з підприємствами / І.О. Геєць // Економіка та держава. - 2006. - №6. - С.37-38.

Головач А.В. Банківська статистика / А.В. Головач, В.Б. Захожай. - К.: Український фінський інститут менеджменту та бізнесу, 2007. - 192 с.

Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б. С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2005. - 510 с.

Деньги, кредит, банки / Под. ред. О. И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 448 с.

Денисенко О.Ю. Деякі аспекти правового регулювання споживчого кредитування в Україні / О.Ю. Денисенко // Економіка України. - 2011. - № 2. - С. 37 - 42.

Дзюблюк О. В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки / О. В. Дзюблюк. - К.: Поліграфкнига, 2005. - 512 с.

Додусенко В.І. Використання аналізу грошових потоків для визначення оптимальних умов кредитування / В.І. Додусенко // Облік і фінанси АПК. - 2006. - №8. - С.67-70.

Дмитренко М. Г. Кредитування і контроль: Навчально-методичний посібник (у схемах і коментарях) / М. Г. Дмитренко, В. С. Потлатюк. - К.: Кондор, 2005. - 296 с.

Дугін І. Врахування чинників зовнішнього середовища в процесі управління кредитним портфелем комерційного банку / І. Дугін // Вісник НБУ, 2006. - № 6. - С. 32 - 36.

Жуков Е.Ф. Банки и банковские операции: Навч. Посіб. / Е.Ф. Жуков. - М.: Юнити, 2005. - 471 с.

Жукова Н. Особливості кредитування комерційними банками суб'єктів господарювання в Україні / Н. Жукова // Банківська справа. - 2009. - №2. - С.65-72.

Заика А. Проблемы взаимоотношений банка и заемщика / А. Заика // Экономика Украины. - 2009. - № 8. - С. 33 - 37.

Заруба О. Д. Фінансовий менеджмент у банках: навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей / О. Д. Заруба. - К.: Знання , 2006. - 172 с.

Зінченко Н.Б. Заходи щодо вдосконалення управління банківським кредитуванням / Н. Б. Зінченко // Вісник НБУ. - 2006. - №9. - С. 8 - 9.

Карагодова О. Проблеми оптимізації структури кредитного портфеля комерційного банку / О. Карагодова // Банківська справа. - 2009. - № 5. - с. 34 - 36.

Карапетян Т. Оценка кредитоспособности заемщика / Т. Карапетян // Экономика Украины. - 2005. - № 9. - С. 82 - 84.

Карпенко Г. В. Кредитна діяльність вітчизняних банків та можливості їх інтеграції до світової фінансової системи / Г. В. Карпенко Фінанси України. - 2007. - № 2. - С. 89 - 96.

Кирилин Б. И. Безопасность банковских операций: оценка и минимизация рисков / Б. И. Кирилин. - К.: Знання , 2006. - 421 с.

Клименко Т. Кредитна діяльність банків України / Т. Клименко // Економіка України. - 2010. - № 8. - с. 28 - 35.

Ковалев А. П. Кредитный риск-менеджмент: Монография / А. П. Ковалев. - К.: Сузір'я, 2007. - 406 с.

Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств / М.Р. Ковбасюк. - К.: Скарби, 2006. - 334 с.

Кононов В.А. Краткосрочное кредитование. Современные формы: Учеб. пособ./ В.А. Кононов. - К.: Либра, 2005. - 321 с

Кредиты. Инвестиции Под ред. Куликова А.Г. - М.: Приор, 2005. - 144

Кредитний ризик комерційних банків: Навч. посібн. / За ред. В. В. Вітлінського. - К.: Знання, 2005. - 251 с.

Кунцевич В.О. Аналіз сучасного методологічного забезпечення оцінки ризиків, пов'язаних із кредитуванням підприємств / В.О. Кунцевич // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №11. - С.80-85.

Кураков Л. П. Современные банковские системы / Л. П.Кураков, В. Г. Тимирясов. - М.: «Гелиос АРВ», 2006. - 299 с.

Лаврушин О.И. Банковское дело / О.И. Лаврушин. - М.: Банковский и биржевой научно-консультативний центр, 2005. - 365 с.

Лагутін В. Д. Кредитування: Теорія і практика: Навч. посіб. / В. Д. Лагутін. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Т-во «Знання», 2006. - 215 с.

Леончук І. Д. Операції центрального банку: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал./ І. Д. Леончук; Нац. банк України; Львівський банківський інститут. - К.: Алеута, 2005. - 142 с.

Міщенко В. С. Удосконалення управління кредитними ризиками при кредитуванні житла / В. С. Міщенко Банківська справа, 2010. - № 4. - С. 3 - 14.

Мирун Н. И. Банковское обслуживание предприятий и населения / Н. И. Мирун, А.Л. Герасимович. - К.: Национальная академия управления, 2006. - 278 с.

Мисявичус А. Управление банковскими рисками: настоящее и будущее / А. Мисявичус // Деньги и кредит. - 2006. - № 6. - С. 13 - 15.

Михайленко Д. Гроші під процент: актуальні питання і сумніви / Д. Михайленко // Бухгалтер. - 2010. - № 42. - С. 48.

Мороз А. Н. Банківські операції А. Н. Мороз. - К.: Знання., 2007. - 524 с.

Нелюб І.О. Напрями розвитку споживчого кредитування в Україні / О.І Нелюб // Вісник. - 2005. - № 2(3). - С. 54 - 58.

Общая теория денег и кредита: Учеб./ Под. ред. Жукова. - М.: Банки и биржи; Юнити, 2005. - 303 с.

Олійник О. Ефективність довгострокового кредитування населення та проблеми її зростання / О. Олійник // Економіст. - 2007. - № 12. - С. 48 - 51.

Олійник О. Створення системи довгострокового кредитування населення в Україні О. Олійник Банківська справа. - 2010. - № 6. - С. 81 - 87.

Олексієнко М. Д. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання / М. Д. Олексієнко. - К.: Знання, 2005. - 387 с.

Основы банковского дела / под редакцией Мороза А. Н. - К.: Либра, 2006. - 330 с.

Панова Г. С. Кредитная политика коммерческого банка / Г. С. Панова. - М.: ИКЦ «ДИС», 2005. - 464 с.

Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / І. М. Парасій-Вергуненко. - К.: КНЕУ, 2005. - 347 с.

Патрікац Л. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України / Л. Патрікац, Д. Крохмалюк. // Вісник НБУ. - 2010. - № 4. - С. 39.

Петрук О. М. Банківська справа: Навчальний посібник / за ред. д. е. н., проф. Ф. Ф. Бутинця. / О. М. Петрук. - К.: Кондор, 2005. - 461 с.

Підвойний А.Г. Підвищення ефективності управління ризиками в умовах активізації споживчого кредитування / А.Г. Підвойний Вісник НБУ. - 2010. - № 10. - С. 7 - 10.

Побединська В. Проблеми споживчого кредитування в Україні / В. Побединська // Вісник НБУ. - 2009. - №2. с.42- 43.

Постанова Правління Національного банку України «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» від 06.07.2000 р. № 279

Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. / Л. О. Примостка. - К.: КНЕУ, 2005. - 468 с.

П(С)БО №1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87 // Все про бухгалтерський облік. - 2002 р. - №84 (751). - С.3

Рожко О. Економічна природа та значення державного кредиту в економіці України / О. Рожко // Банківська справа. - 2009. - № 4. - С. 81 - 89.

Руда О.Л. Кредитний ризик та фактори, що на нього впливають / О.Л. Руда - Режим доступу: // http://www.intkonf.org/ruda-ol-kreditniy-rizik-ta-faktori-scho-na-nogo-vplivayut/

Савлук М. І. Вступ до банківської справи / М. І. Савлук. - К.: Знання, 2005. - 432 с.

Савчук В. Проблеми оптимізації управління споживчим кредитуванням комерційних банків / В. Савчук, П. Мазурок, А. Панчук Банківська справа. - 2007. - №2. - С. 50 - 55.

Сальников К. Кредитная политика банка / К. Сальников Банковское дело в Москве. - 2010. - № 6. - С. 40 - 42.

Скоморович І. Г. Історія грошей і банківництва: Підручник / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. С. К. Реверчука. / І. Г. Скоморович, С. К. Реверчук, Я. Й. Малик та ін.- К.: Атака, 2005. - 340 с.

Смовженко Т. С. Кредитування і контроль: Навч. посібн. Т. С. Смовженко, Р. Р. Коцовська, В. М. Крупський та ін. - Львів: ЛБІ НБУ, 2005. 135 с.

Соломченко Д. Оптимізація процесу банківського кредитування / Д. Соломченко // Вісник. - 2009. - №1. - С. 58 - 60.

Сусіденко В.Т. Стратегія управління кредитною діяльністю комерційного банку / В.Т. Сусіденко. - К.: Знання, 2006. - 345 с.

Сусіденко В.Т. Теоретичні основи та практичні питання управління
сучасною кредитною діяльністю комерційного банку / В.Т. Сусіденко. - К.: Знання, 2005. - 221 с.

Ткаченко І. Моделювання управління динамікою кредитного портфеля / І. Ткаченко, Б. Луців // Вісник НБУ. - 2008. - № 5. - С. 15 - 17.

Хоревский Л. Потребительское кредитование: достижим ли успех с помощью автоматизации? / Л. Хоревский, О. Старовойтова // Банковские технологии (рус.).- 2004.- № 9.- C.34-38

Хмеленко О. В. Кредитування та контроль: Навч. посібн. / О. В. Хмеленко, В. Я. Вовк. - Х.: ІНЖЕК, 2005. - 240 с.

Чайковський Я. Удосконалення методики комплексної оцінки кредитоспроможності позичальників / Я. Чайковський Вісник НБУ. - 2007. - № 11. - С. 30 - 34.

Черкассов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке / В.Е. Черкассов. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 272 с.

Черных С. Управление банковскими рисками / С. Черных // Вопросы экономики. - 2009. - № 8. - С. 120 - 127.

Чуб П. Методи оцінки ринкового кредитного портфеля банку / П. Чуб // Ринок цінних паперів в Україні. - 2006. - № 11 - 12. - С. 27 - 32.

Шевченко Р. І. Методичні рекомендації з вивчення курсу «Банківські операції» / Р. І. Шевченко. - К.: КНЕУ, 2007. - 432 с.

Шемшученко Г. Ю. Фінансово-правове регулювання банківського кредитування: Монографія / Г. Ю. Шемшученко. - К.: ТОВ «Юридична думка», 2006. - 264 с.

Шиян Д. Банківське кредитування та економічна динаміка / Д. Шиян // Банківська справа. - 2010. - №1. - С.27-38.

Шульга Н.П. Оценка кредитоспособности клиента / Н.П. Шульга, О. А. Гаманкова. - К.: Либра, 2005. - 326 с.

Яременко О. Р. Деньги и кредит: Конспект лекций / О. Р. Яременко. - Х.: ХГЭУ, 2006. - 63 с.

O`Brien J. M. Estimating the Value and Interest Rate Risk of Interest-Bearing Transactions Deposits. November 2000 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: www.federalreserve.gov/Pubs/Feds/2000/200053/200053pap.pdf

Stanley B.Block Foundations of Financial Management/ Stanley B.Block, Geoffrey A. Hirt. - 2001. -- 478 p.

Sheehan R. G. Valuing Core Deposits. April 2004 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: www.nd.edu/-finance/020601/news/Sheehan%20Paper%202.pdf

Tobin J. Estimation of relationships for limited dependent variables / J. Tobin. Econometrica. -- 1999. -- v. 26, P. 24-36.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Таблиця А.1 Класифікація кредитів

ДОДАТОК Б

Таблиця Б.1 Визначення дефініції «банківський кредит»

ДОДАТОК В

Таблиця В.1

Порівняльна характеристика банківського та комерційного кредиту

ДОДАТОК Г

Рис. Г.1 Принципи банківського кредитування

ДОДАТОК Д

Таблиця Д.1 Джерела кредитного ризику

ДОДАТОК Е

Рис. Е.1 Способи (методи) зниження кредитного ризику

ДОДАТОК Ж

Таблиця Ж. 1 Зведений баланс ВАТ «БМ Банк» за 2008-2010 р.р. (на кінець року)

Зведений звіт про фінансові результати ВАТ «БМ Банк» за 2008-2010 р.р.

ДОДАТОК З

Рис. З. 1. Застосування лінійного тренду для прогнозу обсягів кредитування фізичних осіб у ВАТ «БМ Банк»

Рис. З. 2. Застосування логаріфмічного тренду для прогнозу обсягів кредитування фізичних осіб у ВАТ «БМ Банк»

Рис. З. 3. Застосування поліноміального тренду для прогнозу обсягів кредитування фізичних осіб у ВАТ «БМ Банк»

Рис. З. 4. Застосування степеневого тренду для прогнозу обсягів кредитування фізичних осіб у ВАТ «БМ Банк»

Рис. З. 5. Застосування експоненційного тренду для прогнозу обсягів кредитування фізичних осіб у ВАТ «БМ Банк»