Аналіз кредитних відносин та їх ефективність

Работа из раздела: «Банковское, биржевое дело и страхование»

/

• Аналіз кредитних відносин та їх ефективність
• Зміст
• Вступ
• 1. Сутність, роль та основи організації кредитування в умовах переходу до ринкових відносин
• 1.1 Значення та шляхи підвищення ефективності кредитних відносин
• 1.2 Основні принципи та організація кредитних операцій комерційного банку
• 1.2.1 Процес підготовчої роботи по наданню кредиту
• 1.2.2 Сутність понятть платоспроможність та кредитоспроможність клієнта, методичні питання їх оцінки
• 1.2.3 Методика аналізу фінансового стану позичальника
• 1.2.4 Підготовка та укладення кредитного договору
• 1.2.5 Способи забезпечення виконання зобов'язань
• 1.2.6 Банкрутство та ліквідація підприємства
• 2. Аналіз кредитних відносин та їх ефективність на прикладі луганської філії ВАТ 'Брокбізнесбанк'
• 2.1 Загальна характеристика діяльності та аналіз кредитних відносин для філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' в м. Луганськ
• 2.1.1 Загальна характеристика діяльності банку
• 2.1.2 Організація кредитної діяльності банку, яка спрямована на підвищення ефективності кредитних відносин
• 2.1.2 Характеристика процесу реалізації кредитної політики банку
• 2.2 Загальна характеристика та аналіз кредитних відносин для ВАТ 'ЛЗВА'
• 2.2.1 Коротка характеристика ВАТ 'ЛЗВА' та його діяльності
• 2.2.2 Загальна оцінка стану коштів ВАТ 'ЛЗВА'
• 2.2.3 Аналіз власних оборотних коштів ВАТ 'ЛЗВА'
• 2.2.4 Аналіз платоспроможності ВАТ 'ЛЗВА'
• 2.2.5 Економічне обгрунтуваня доцільності кредитнихвідносин між ВАТ 'ЛЗВА' та Філією Брокбізнесбанку в м. Луганськ, аналіз їх ефективності
• 3. Програма заходів по удосконаленню кредитних відносин у філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' в м. Луганськ
• 3.1 Заходи по підвищенню ефективності кредитних відносин між ВАТ 'ЛЗВА' та філією ВАТ 'Брокбізнесбанк' в м. Луганськ
• 3.2 Підвищення ефективності кредитування шляхом розподілу функцій у кредитному процесі
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

На сучасному етапі свого розвитку економіка України перебуває в кризовому стані. Для покращення її функціонування потрібен новий 'ринковий' підхід до кожної складової частини економіки, реформування кожної її ланки. Однією з таких ланок, чи не найважливішою для економіки, є банківська система, діяльність якої істотно підвищує ефективність виробництва, сприяє розвитку продуктивності суспільної праця.

Зародження банківської справи почалося ще в середньовіччя. Сам факт появи окремих кредитних установ, які надають клієнтурі різні послуги по прийому вкладів i наданню кредитів, не дає права говорити про становлення в тій чи іншій державі кредитної системи. Кредитна система - це внутрiшньоорганiзована, взаємозв'язана, об'єднана спільними цілями i задачами сукупність кредитних установ конкретної держави.

Чим же викликані високі оцінки кредитно-банкiвської системи? По-перше, тим, що з допомогою кредиту банки збирають тимчасово вільні грошові капітали i доходи населення i перетворюють його із бездiючого в діючий, функціонуючий капітал. По-друге, ця діяльність банків приносить реальну користь всім зацікавленим сторонам. Вкладники, будучи кінцевими кредиторами, отримують певний дохід, що дозволяє не лише зберегти свої кошти від інфляції, але й одержати ще певний 'навар'. Позичальники отримують доступ до крупного грошового капіталу на досить тривалий термін з метою реалізації своїх проектів. Банки також отримують прибуток від цих операцій, оскільки, як правило, вони видають позики під більш високі проценти в порівнянні з тими, які виплачуються по вкладах. По-третє, здійснюючи цілеспрямований відбір майбутніх позичальників i надаючи позики лише тим з них, хто в змозі найефективніше інвестувати одержану позику i отримати найбільшу віддачу, банки стимулюють впровадження нової техніки i технології, прогресивні структурні зсуви в економіці.

Ефективне кредитування на сьогоднішній день - це одне з найважливіших та актуальних завдань банківської системи. Для кожної кредитно-фінансової установи кредитна робота є одним із провідних напрямків діяльності, адже основну частину їх доходів становлять проценти, одержані по кредитних операціях. Але ще далеко не все зроблено в реформуванні банківської системи України, її побудові з врахуванням власного та західного досвіду. Тому більш детальне вивчення процесів кредитування, видів банківського кредиту надасть змогу уникнути великих кредитних ризиків та помилок при діяльності банківської системи.

Банківська система України переживає не найкращі часи. Банки часто критикують: одні операції не проводяться, iншi не зрозуміло як проводити, про треті взагалі ніхто не здогадується, доходи низькі, стабільність відносна.

Звичайно, сучасна економічна криза значно впливає на банківську систему. Наслідком цього впливу є різке зменшення обсягів кредитування, високі процентні ставки, які захищають банки від кредитного ризику, стримання росту нових банківських операцій та послуг, малі можливості для застосування кращого західного досвіду в Україні. По мiрi підвищення банком процентних ставок росте i ризик, оскільки для покриття затрат на обслуговування боргу необхідно здійснювати все більш ризиковані проекти.

'Якщо економічний хаос буде поглиблюватися, то паралельно будуть поглиблюватися рушійні явища i в банківській системі. Сьогодні ситуація дійсно плачевна, i банківські структури вслід за розпадом економіки йдуть донизу. При подальшому спаді виробництва або його стагнації на сьогоднішньому низькому рівні, банки будуть слабкими, неконкурентоспроможними.' ('До ринку через нацiоналiзацiю', I. Невєров, 'Економіка i банк', N 2/95). Але немає держав, які не мають банків. Банки скрізь є i завжди будуть. I саме тому необхідно всі зусилля спрямувати на реформування i підтримку банківської системи, адже сильна банківська система - це сильна економіка, а значить i сильна, багата, процвітаюча держава.

Вище зазначені проблеми та аспекти розвитку фінансово-кредитних відносин обумовили вибір теми даного дипломного проекту.

Актуальність теми полягає в тому, що на перехідному етапі становлення ринкової економіки зростає роль ефективного використання можливостей кредитних відносин, що виникають між комерційними банками та підприємствами, з метою розвитку та стимулювання інвестиційної та виробничої діяльності господарств.

Основна мета дипломного проекту: дослідження та аналіз ефективності кредитних відносин, які виникають між підприємством та банком, визначення шляхів та можливостей їх покращення.

Об'єктом дослідження було вивчення та аналіз змісту та форм кредитних відносин між Філією Брокбізнесбанку в м. Луганськ та відкритим акціонерним товариством ' Луганськнський завод високовольтної апаратури ' на протязі 2007 - 2008 р.р., аналіз їх впливу на фінансовий стан підприємства та запровадження заходів по подальшому підвищенню ефективності кредитних відносин.

Для виконання дипломного проекту були використані документи бухгалтерської звітності Філії Брокбізнесбанку в м. Луганськ та ВАТ 'ЛЗВА' на протязі періоду, що аналізується, теоретичний та практичний матеріал аналізу сучасного стану кредитно-фінансових відносин, Закони України, нормативно-інструктивні матеріали НБУ по темі дослідження.

Структура дипломного проекту така, що на початку дається характеристика теоретичної та методологічної бази кредитних відносин, що виникають між комерційним банком та підприємством, в другій частині досліджується організація кредитних відносин в Філії Брокбізнесбанку та їх ефективність для банку, стан підприємства та результат впливу кредитних відносин, а в третій частині даються рекомендації по подальшому їх покращенню.

1. Сутність, роль та основи організації кредитування в умовах переходу до ринкових відносин

1.1 Значення та шляхи підвищення ефективності кредитних відносин

Важливим елементом ринкової інфраструктури, яка поступово створюється в Україні, є комерційні банки. Через них забезпечується взаємозв'язок між постачальниками та споживачами продукції, тобто оплата за неї, здійснюється касове обслуговування суб'єктів господарювання, надаються кредити у випадку недостатності власних коштів. Комерційним банкам належить вирішальна роль при залученні за плату тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб ( пасивні операції ) та наданні їх на умовах відповідної процентної ставки тим підприємствам чи громадянам, які мають у них потребу ( активні операції ).

Отже, комерційний банк та кредитні відносини, як невід'ємна частина його, є складовою частиною ринкового механізму господарювання. Він регулює грошові потоки в суспільстві, створює особливий продукт - фінансові послуги, через який виявляє вплив на виробництво і споживання.

Для ринкової економіки характерне існування двоЛуганськвої банківської системи , в якій поряд з Центральним державним банком діє сукупність комерційних банків, Така модель банківської системи у західних країнах створювалась протягом кількох століть, що дало змогу накопичити багатий досвід кредитних відносин. Формування ж ринкового банківського сектору в Україні почалося лише декілька років тому, що, звичайно, створює немало проблем у забезпеченні ефективності кредитних відносин.

Стрімке погіршення фінансового стану багатьох банків у 2004 - 2008 роках та невиконання ними економічних нормативів, встановлених НБУ, банкрутство деяких з них вирішальною мірою спричинені збитками у кредитній діяльності: через несплату процентів за кредити, видані комерційними банками, неповернення самих боргів, через видачу кредитів під проценти сумнівної ефективності, коли боржники просто не погашали свої зобов'язання. У кінцевому підсумку збиткова діяльність багатьох банків переконує у недостатній ефективності кредитних відносин.

Саме незнання характеру і результатів роботи своїх клієнтів, невміння працювати з ними в умовах загострення ситуації на кредитному ринку не забезпечує ефективності кредитних відносин, яку можна налагодити шляхом відпрацювання сприятливих кредитних проектів.

В умовах становлення банківської конкуренції дедалі більшого значення у попередженні чи скороченні збитків від кредитної діяльності набирають маркетингові методи її забезпечення або співробітництво із спеціалізованими маркетинговими фірмами. Взагалі до кожного комерційного банку доцільним є залучення хоча б однієї страхової компанії і однієї маркетингової фірми.

В сучасних умовах без аналізу поточної кон'юнктури ринку та тенденцій зрушень на ньому, без врахування їх при розрахунку прибутковості проекту, що реалізується за допомогою позички, без кваліфікованої консультації одержувачів позики неможливо сподіватися на ефективні кредитні відносини.

Довгі роки кредитні відносини переважно розвивалися в формі прямого банківського кредитування, для якого були характерні не економічні, а адміністративні методи управлення. В умовах централізованого планового управлення економікою банк при оцінці фінансової стійкості клієнта, тобто при визначенні їх кредитоспроможності, керувався в основному показниками виконання плану, враховуючи одночасно i характер розміщення оборотних коштів. На жаль, критерій фінансової стійкості клієнта нерідко уступав місце критерію народногосподарської необхідності підтримки даного виду господарської діяльності, коли вирішувалося питання про можливість i режим кредитування. Зараз Україна, як й iншi незалежні держави колишнього СРСР, переходить до нової економічної системи, основаної на ринкових відносинах. В умовах ринкової економіки на перше місце висувають оцінку індивідуальних кредитних ризиків, платоспроможності та кредитоспроможності клієнта.

В будь-якій справі завжди присутній ризик. Не являється винятком i банківський бізнес, адже там, де присутні великі гроші, завжди присутній великий ризик. В процесі проведення кредитних операцій банки стикаються з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником основного боргу та процентів, які належать сплаті за користування кредитом. Для кожного виду кредитної угоди характерні свої специфічні причини i фактори, які визначають степінь ризику.

Банківська практика свідчить, що найрозповсюдженими причинами непогашення позик являються слідуючи:

- помилки i упущення самого банку при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору;

- неефективна робота клієнта, що одержав позику;

- фактори, що не знаходяться під контролем банку.

Серед причин, залежних від банку, слід відмітити неякісно проведену оцінку кредитоспроможності позичальника; помилки в оцінці забезпеченості позики; неповне відображення в кредитному договорі умов, що забезпечують інтереси банку; відсутність контролю за позичальником в період погашення кредиту.

Труднощі з погашенням позик можуть залежати i від самого позичальника. Це причини, пов'язані із слабким керівництвом клієнта, погіршенням якості продукції i організації роботи, помилками в оцінці ринків збуту i т.д.

Досить часто причини виникнення труднощів з погашенням кредиту не залежать ні від клієнта, ні від банку. Це такі причини, як зміна політичної ситуації, законодавства, стану економіки та багато інших.

Тому для банківської діяльності мова йде не про запобігання ризику взагалі, а про передбачення i зниження його до мінімального рівня. Адже надмірна ризикованість створює загрозу втрати не лише доходу від процентів, але i самої позики, а надмірна обережність звільняє банк від багатьох прибуткових можливостей.

В практиці закордонних банків найбільш поширеними заходами, направленими на зниження кредитного ризику являються зменшення розмірів кредитів, що видаються одному позичальнику, залучення достатнього забезпечення, оцінка платоспроможності та кредитоспроможності позичальника.

1.2 Основні принципи та організація кредитних операцій комерційного банку

Кредитна система - сукупність кредитних відносин та інститутів, які організовують ці відносини. Кредитними називаються ті відносини, які складаються з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, бюджету та населення, а використання цих коштів відбувається на умовах повернення для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства. Кредитні відносини між банками і клієнтами будуються на підставі кредитних договорів, в яких визначаються взаємні зобов'язання і економічна відповідальність сторін. Надання банком своїм клієнтам позичок обмежується розміром ресурсів, які він має. Банки не дозволяють клієнтам використовувати кредити на покриття тривалих фінансових труднощів.

Позички надаються кредитоспроможним підприємствам, що визначається банком на підставі відповідних показників діяльності клієнта. Підприємствам, які постійно одержують позички, банки встановлюють на рік (з розподілом по кварталам) плановий розмір кредиту.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів. Кредити в іноземній валюті можуть одержувати тільки юридичні особи-резиденти України для проведення діяльності, передбаченої їх статутними документами. При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів.

1.2.1 Процес підготовчої роботи по наданню кредиту

Отримання та розгляд кредитної заявки

Клієнт, у якого виникла потреба в кредиті, звертається до кредитного відділу банку, при цьому надає заявку, яка включає вихідні дані по необхідній позичці: ціль, розмір кредиту, вид та строк позики, забезпечення.

Банк вимагає, щоб до заявки були додані документи та фінансові звіти. Ці документи - необхідна складова частина заявки. Їх ретельний аналіз проводиться послідовними етапами, після того, як представник банку проводить попереднє інтерв'ю із заявником та зробить висновок про перспективу згоди.

В склад пакету супровідних документів, які надаються в банк разом із заявкою входять:

1 Копія свідоцтва про державну реєстрацію підприємства.

2 Копія установчих документів.

3 Фінансовий звіт, який включає баланс банку та рахунок прибутків і збитків за останні 3 роки. Баланс складається на дату (кінець року) і показує структуру активів, зобов'язань і капіталу компанії. Звіт по прибутках і збитках охоплює річний період і дає детальні відомості о прибутках і видатках компанії, чистого прибутку, розподілення її.

4 Матеріали аудиторських перевірок за попередні три роки.

5 Бізнес - план, повинен містити відомості про цілі проекту, методи ведення операцій та має включати: детальний опис товарів або послуг, які планується впровадити за допомогою кредиту; галузевий та ринковий прогнози; план маркетингу; план виробництва; план менеджменту; фінансовий план.

6 Відомості про раніше отримані кредити та наявність (відсутність) заборгованість за ними.

7 Документ про відсутність заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами.

8 Документація на предмет застави, гарантії.

9 Належним чином оформлені договори на постачання та реалізацію відповідних товарів чи послуг.

Кредитна заявка разом із пакетом супровідних документів надходить до працівника відповідного кредитного підрозділу, який здійснює її ретельний розгляд. Після цього кредитний працівник проводить попереднє інтерв'ю з потенційним позичальником.

Співбесіда з клієнтом

В разі, якщо необхідні документи вже підготовлені, кредитний працівник повинен провести бесіду з клієнтом. Така бесіда має велике значення для вирішення питання надання кредиту: вона дозволяє уточнити не тільки ряд важливих деталей кредитної заявки, але й скласти психологічний портрет позичальника, вияснити професійну підготовленість керівництва підприємства, реальність його оцінок положення та перспектив розвитку фірми.

Під час бесіди необхідно звернути увагу на ті ключові моменти, які є найбільш важливими для банку. В зв`язку з цим питання умовно можна поділити на декілька груп:

1 Відомості про клієнта та його фірму: форма власності підприємства; дата заснування підприємства; власники, кількість та розподіл акцій; досвід та кваліфікація керівництва; рівень рентабельності підприємства; основні постачальники та покупці; форми реалізації товару та надання послуг.

2 Питання з приводу заявки на кредит: необхідна сума кредиту; розрахунок суми кредиту; фінансове обґрунтування розміру кредиту; впевненість клієнта у фінансовій надійності та порядності своїх контрагентів за угодою; тривалість співпраці клієнта з контрагентом;

3 Питання, пов'язані з погашенням кредиту: джерела погашення кредиту; очікувані надходження на рахунок клієнта; наявність заборгованості перед бюджетом, або простроченої заборгованості перед кредиторами; наявність позичкової заборгованості перед іншими банками, терміни погашення даної заборгованості; джерела сплати процентів по кредиту.

4 Питання з приводу забезпечення виконання зобов'язань: наявність осіб, які готові виступити гарантами або поручителями за клієнта, їх фінансове становище; спроможність клієнта надати у заставу майно або майнові права; власник предмету застави; місцезнаходження предмета застави; знаходження предмету застави під контролем клієнта, можливість його відчуження; необхідність дозволу на реалізацію предмета застави третіх осіб; ліквідність предмета застави; можливість псування предмета застави; витрати по зберіганню предмета застави; спосіб проведення оцінки предмета застави.

5 Питання про зв'язки клієнта з іншими банками: банки, послугами яких користується у даний час клієнт; випадки звернення клієнта до інших банків за кредитом; причина вибору даного банку.

Після бесіди кредитний працівник повинен вирішити: продовжити роботу із заявкою на кредит, чи відмовити клієнту. Якщо пропозиція клієнта розбігається у будь-яких важливих аспектах з принципами та установками політики, що проводить банк в сфері кредитних операцій на даному етапі, то заявку слід відхилити.

Якщо ж за висновками попередньої бесіди кредитний працівник вирішує продовжити роботу, він оформлює юридичну справу клієнта.

Аналіз документів та отриманої інформації

Наступним кроком є ретельний аналіз наданих документів. На цьому етапі слід знайти відповіді на такі запитання:

1 Чи володіє юридична особа правоздатністю?

У відповідності до цивільного законодавства, юридичними особами визнаються організації, які володіють відокремленим майном, можуть від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачами або відповідачами у суді, арбітражі або третейському суді.

2 Яка мета кредиту?

Мета кредиту є важливим індикатором визначення рівня ризику, пов'язаного з його видачею. Необхідно ретельно проаналізувати надані контракти, врахувати кон'юнктуру ринку, ціни на ті чи інші товари та послуги.

3 Чи правильно визначена сума кредиту?

Кредитний працівник повинен перевірити обґрунтованість заявки стосовно суми кредиту. Важливо з самого початку визначити суму, яка вимагається, бо, в протилежному випадку, банк обов'язково зіткнеться з проханням про збільшення суми кредиту, з настанням кризової ситуації. Позитивним моментом слід вважати участь коштів самого клієнта у фінансуванні угоди.

4 Який порядок погашення кредиту?

В момент видачі кредиту повинно бути чітко визначене джерело його погашення. Є два основних джерела - за рахунок надходження доходів або від продажу активів. Банк повинен перевірити, чи відповідають умови, що запропоновані клієнтом, його реальним можливостям.

5 На який термін може бути наданий кредит?

Якщо Банк визначає в договорі надто стислі строки погашення кредиту, то позичальник може лишитися без засобів, необхідних для нормального функціонування. Навпаки, якщо Банк надасть надто ліберальні умови сплати боргу, то позичальник буде тривалий час безконтрольно використовувати надані кошти. При визначенні строку кредиту необхідно враховувати потенційну можливість підтримання Банком відповідної ліквідності свого балансу.

6 Яке забезпечення повернення кредиту?

Визначаючи надійність забезпечення повернення кредиту, необхідно мати на увазі, що кредит повинен надаватися для фінансування конкретної господарської операції. Рішення надати позику завжди повинно базуватись на перевагах проекту, що фінансується, а не на привабливості забезпечення.

7 Якою може бути процентна ставка за кредит?

Процентні ставки визначаються на договірних засадах між Банком і клієнтом. При визначенні процентної ставки за кредит повинні враховуватися різноманітні чинники: вартість для Банка залучених коштів; надійність позичальника та рівень ризику, пов'язаного з позикою; витрати на оформлення та контроль за погашенням кредиту; характер відносин між Банком та позичальником; та інші моменти.

За результатами проведеної роботи можна перейти до етапу остаточного узгодження умов кредитного договору з клієнтом. Кредитний працівник повинен ознайомити клієнта зі своїми пропозиціями. Попередньо необхідно визначитися, що є обов'язковими умовами договору, без виконання яких кредит не може бути наданий, а що є умовами, з яких можливий компроміс. Якщо сторони дійшли згоди, кредитний працівник надає підготовлені матеріали на розгляд Кредитної ради Банку.

У випадку прийняття позитивного рішення здійснюється перехід до наступного етапу кредитної роботи - оформлення кредитного договору.

1.2.2 Сутність понятть платоспроможність та кредитоспроможність клієнта, методичні питання їх оцінки

Поняття 'платоспроможність' охоплює здатність i готовність юридичної або фізичної особи своєчасно погасити всі види заборгованості, в той час як кредитоспроможність характеризує лише здатність погашення заборгованості по позиках. З цієї точки зору кредитоспроможність - поняття більш вузьке, ніж платоспроможність. Разом з тим характеристика кредитоспроможності повинна бути трохи інакшою в порівнянні з платоспроможністю, оскільки погашення позик можливе за рахунок виручки від реалізації майна, прийнятого банком під заклад по позиці. Погашення позики можливе завдяки використанню гарантії своєчасного повернення коштів або за рахунок страхування погашення позики.

Оцінюється кредитоспроможність на основі системи показників, які відображають джерела та розміщення оборотних коштів, результати господарсько-фiнансової діяльності позичальника. Така оцінка допоможе не лише в певній мiрi знизити ризик, але i допоможе організувати кредитування з врахуванням граничного розміру при видачі кредиту. Вибір показників залежить від типу економіки, степені розвитку ринкових відносин, особливостей побудови балансу та інших форм звітності клієнтів, їх галузевих особливостей, форми власності.

Аналізуючи кредитоспроможність клієнта, банки вивчають різні фактори, які можуть привести до непогашення кредиту або, навпаки, забезпечити їх своєчасне повернення. Це i являє собою зміст банківського аналізу кредитоспроможності позичальників. Чи здатний клієнт повернути позику? На це запитання може дати відповідь лише детальний аналіз фінансово-господарських сторін діяльності позичальників, а готовність виконання взятих на себе зобов'язань визначається шляхом вивчення дієздатності позичальника, перспектив його розвитку, ділових якостей керівників, репутації позичальника та багатьох інших факторів. Тому, очевидно, що аналіз кредитоспроможності повинен враховувати не лише фінансові питання, але i юридичні, а також питання особистого характеру клієнта, тобто такий аналіз повинен бути всебічним.

Оскільки позичальники різняться по своїй виробничій i фінансовій діяльності, створити універсальні методологічні вказівки або ж рекомендації по визначенню їх кредитоспроможності неможливо.

Питання про можливість створення універсальної методології по вирахуванню кредитоспроможності було предметом дискусій між радянськими економістами в середині 20-х років i в наші дні. Одні вважали, що необхідно розробити точна вказівки по визначенню кредитоспроможності i лiквiдностi балансу, iншi - що при визначенні кредитоспроможності неможливо знайти які-небудь прийоми, які би можна було застосувати до всіх без виключення позичальників, тому можна визначити лише певні загальні моменти, а деталі для кожного позичальника будуть узагальнюватися в момент аналізу конкретного з них.

Щоб створити більш сприятливу методику по вирахуванню кредитоспроможності, перш за все необхідно розробити певну систему по визначенню загального рейтингу фірми або компанії i розглянути групу оціночних показників визначення кредитоспроможності з врахуванням особливостей кожного клієнта. Все це являється процесом творчим, а не механічним, i вимагає від банківських працівників глибоких економічних знань, аналітичного мислення, широкого використання економiко-математичних методів та комп'ютерних програм, вміння визначати i оцінювати тенденції в господарській діяльності i фінансовому стані позичальників, можливості дотримання ними принципів кредитування, прогнозувати майбутній стан справ позичальника та обставини, які можуть на них вплинути.

Складність оцінки кредитоспроможності позичальників обумовила застосування різних підходів до такої задачі - в залежності від особливостей позичальників. Один із основних способів зниження ризику неплатежу по позиці - це детальний підбір потенційних позичальників. Існує багато методик аналізу фінансового стану клієнта i його надійності з точки зору своєчасного погашення боргу банку. В практиці американських банків застосовується правило 5'С', де критерії відбору клієнтів позначені словами, що починаються літерою 'C':

Сharacter - характер позичальника;

Сapacity - фінансові можливості;

Сapital - капітал, володіння активами;

Сollateral - наявність забезпечення, застави;

Сonditions - загальні економічні умови.

Американські банкіри при проведенні аналізу кредитоспроможності особливу увагу приділяють оцінці особистих якостей позичальника. Під 'характером' позичальника розуміється його репутація, степінь вiдповiдальностi, готовність i бажання повернути борг, виконати всі взяті на себе зобов'язання. Банк намагається перш за все вияснити як позичальник відносився до своїх попередніх зобов'язань, чи були в нього затримки в погашенні позик, порушення умов кредитного договору i таке інше. Якщо позичальник - клієнт банку, то такі Дані можна одержати без проблем, досить лише звернутися в місцеве кредитне бюро i переглянути кредитне досьє. Якщо ж позичальник не являється клієнтом даного банку, то слід звернутися за необхідною інформацією в той банк, установу, де він обслуговується.

Фінансові можливості позичальника, його здатність погасити кредит визначається за допомогою детального аналізу його доходів i витрат та перспектив зміни їх в майбутньому.

Труднощі виникають i при використанні таких показників, як забезпеченість позичальника капіталом (співвідношення між власними та залученими коштами). Банк оцінює достатність власних коштів позичальника для своєчасного відшкодування позики i порівнює цю суму з розміром періодичних платежів в погашення позики i відсотків по ній. Не завжди враховується, яка частина власного капіталу вкладена в основні засоби, а яка служить джерелом оборотного капіталу. А для характеристики кредитоспроможності більш важлива величина коштів в оборотних активах, оскільки вона визначає можливість погашення поточної позичкової заборгованості. Хоча це не значить, що можна проігнорувати вплив на кредитоспроможність зобов'язань по довгострокових позиках i джерелах їх погашення.

В банкiвськiй практиці англомовних країн при розв'язанні питання про видачу кредиту діяльність клієнтів всесторонньо аналізується по аналогічних напрямках, перші літери назви яких на англійській мові склали абревіатуру CAMPARI:

C - character - характеристика клієнта (особисті якості);

A - ability - здатність повернення кредиту;

M - margin - маржа (доходність);

P - purpose - ціль, на яку будуть потрачені кошти;

A - amount - розмiр позики;

R - return - умови повернення позики;

I - insurance - страхування ризику непогашення позики.

В нашій державі при видачі кредиту керуються принципами кредитування, до яких належать: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість. Банки України все більше використовують кращий західний досвід, зокрема, в процесі кредитування. I немає в цьому нічого страшного, адже це в певній мiрi захистить нас від тих помилок, з якими зіткнулися західні банки. I вірно було зазначено на IV з'їзді асоціації українських банків, що '...не потрібно винаходити велосипед. Просто необхідно брати все краще із світової практики, i тоді процес формування i реформування буде менш хворобливим. Ми живемо i працюємо в одній державі, i мета у нас також одна: процвітання банківської системи' (Виступ голови правління 'Трансбанку' м. Києва Валентини Лашкевич на IV з'їзді асоціації українських банків).

1.2.3 Методика аналізу фінансового стану позичальника

Фінансовий стан підприємства залежить від виробничих та комерційних результатів діяльності i рівня фінансової роботи по організації i використанню фінансових ресурсів. Чим вище показники виробництва i реалізації товарів та нижче їх собівартість, тим вище рентабельність i вищий прибуток, тим кращий фінансовий стан підприємства. В той же час надійний фінансовий стан, своєчасне i правильне регулювання фінансів в процесі господарської діяльності сприяє своєчасно, без перешкод i в повному обсязі виконувати всі господарські заходи, здійснювати оплату зобов'язань, капітальні вкладення i вести розширене відтворення.

Розвиток ринкової економіки обумовлює два основні напрямки аналізу фінансового стану підприємства. Перший - це здійснення об'єктивної оцінки вартості господарських засобів, які знаходяться реально в розпорядженні підприємства, i в залежності від цього - рівня його самостійності, платоспроможності, кредитоспроможності. Ці поняття тісно пов'язані з 'лiквiднiстю', під якою розуміють стан активів i пасивів окремих розділів балансу підприємства, який забезпечує своєчасне погашення платіжних зобов'язань не тільки грошовими засобами, але i відносно легкою i не збитковою реалізацією майна. Другий напрямок аналізу - це аналіз стану i рівня ефективності використання засобів i джерел їх формування з метою пошуку резервів покращення результатів фінансової діяльності підприємства.

Важливість першого напрямку аналізу фінансового стану обумовлена тим, що в умовах ринкової економіки з'являється можливість (якої раніше не було) лiквiдацiї підприємства в залежності від збиткових результатів господарської діяльності. Разом з цим необхідність проведення аналізу лiквiдностi не знижує, а навпаки, збільшує роль внутрішньогосподарського аналізу розміщення i використання засобів, пошуку резервів зміцнення фінансового стану підприємства.

Існує багато методик аналізу фінансового стану клієнтів та його надійності з точки зору своєчасної сплати боргу банку.

Основним джерелом даних для аналізу фінансового стану господарства є бухгалтерський баланс, данi аналітичного обліку наявності коштів, запасів грошових коштів, зобов'язань на бухгалтерських рахунках, звіт про прибутки та збитки підприємства та iншi фінансові звіти.

Баланс дозволяє дати оцінку загальній вартості майна, яке контролює підприємство, а також величини оборотних та поза оборотних активів. Реальна оцінка активів i пасивів балансу необхідна насамперед банку для впевненості в кредитоспроможності позичальника, який бажає отримати кредит, а також позичальникам, які вступають в економічні відносини один з одним. Особливо важливою являється оцінка фінансових можливостей партнера, коли постає питання надання йому комерційних кредитів або відстрочки платежів.

При вивченні кредитоспроможності позичальника важливе значення приділяється аналізу коефiцiєнтiв, що характеризують співвідношення різних статей балансу i динаміку цих показників.

Джерелами визначення показників кредитоспроможності позичальника для комерційного банку можуть бути:

а) баланс (форма N 1);

б) звіт про фінансові результати та їх використання(форма N 2) та звіт про фінансово-майновий стан (форма N 3);

в) відомості статистичних органів;

г) дані оперативного обліку позичальника;

д) додаткова інформація, що надається за погодженням сторін.

Детальне вивчення документів, наданих клієнтом, дозволить зробити правильні висновки про характер його діяльності, засновників, кадровий потенціал, ділову активність i таке інше. Лише після такого детального вивчення i аналізу документів банк приймає рішення про кредитну угоду i складає кредитний договір. Кредитний договір - це документ, в якому оговорюються всі умови, по яких видається i погашається позика. З точки зору безпеки договір цікавий тим, що в нього можна внести так звані додаткові умови. Наприклад, можна передбачити введення свого менеджменту на підприємстві, фірмі у випадку, якщо вони з яких-небудь причин не виконують зобов'язання. Як правило, на таке погоджуються лише впевнені в собі клієнти. Крім того, по узгодженню банку та клієнта в договорі можуть додатково оговорюватися умови, при яких кредитор має право на дострокове повернення грошей. Наприклад, банкір повинен включити пункт про своє право періодично (наприклад, 1 раз в місяць) перевіряти фінансовий стан позичальника. I якщо стан погіршився, то умови кредитного договору повинні дозволити банку повернути кошти назад. Обов'язково необхідно перевірити уповноваження людини, яка збирається підписати договір як керівник юридичної особи. Для цього необхідно ознайомитися із статутом клієнта, де повинно бути вказано, хто має право підписувати кредитні договори. Адже існують акціонерні товариства, керівник якого може це здійснювати лише по рушенню зборів акціонерів. Якщо ж в статуті точно не визначено, хто уповноважений підписувати кредитний договір, то в такому випадку слід вимагати рішення зборів засновників (або акціонерів) цього клієнта, яке дає дозвіл на залучення коштів i заклад майна. Рекомендується договір підписувати лише в присутності один одного. Документ повинен містити підписи обох сторін на кожній сторінці. Це виключає можливість підробки якоїсь сторінки. Все потрібно писати чітко, без прочерків i порожнього місця, які можуть бути заповнені вже після підписання договору. Інакше в арбітражному суді довести свою правоту буде практично неможливо.

Та ніякі рекомендації не гарантують стопроцентної безпеки при видачі кредиту, адже всі вони будуються на основі досвіду кредитування різних банків. Але досвід - це завжди минуле, а майбутнє може принести нові сюрпризи, збагачуючи нас іншими прикладами неповернення кредиту. Тому до кожної нової заявки на кредит повинен бути свій особливий підхід.

1.2.4 Підготовка та укладення кредитного договору

Відповідно до Положення 'Про кредитування', затвердженого постановою Правління НБУ від 28.09.95 р. № 246, кредитні договори укладаються тільки в письмовій формі. По змісту і по формі кожний кредитний договір базується на 4-х основних принципах: міцна основа; добровільність вступу в договір; взаємо зацікавленість сторін; узгодженість умов договору.

При узгодженості умов мають на увазі - істотні і додаткові умови кредитної угоди.

Істотними називаються умови, котрі визначають можливість укладання кредитного договору. Вони включають: найменування сторін; строк договору; предмет і суму договору; розмір сплати за користуванням кредитом; порядок видачі кредиту; порядок погашення кредиту; спосіб забезпечення повернення позики; відповідальність сторін.

Додаткові умови направлення на створення додаткових вказівок для забезпечення повернення кредиту. Вони диференціюються відносно до конкретного позичальника.

Так кредитор бере на себе зобов'язання: надати позичальнику визначену суму грошових засобів в обумовлений термін і на умовах, які передбачені в кредитній угоді. Позичальник зобов'язаний своєчасно погасити позику, використати отримані кошти на визначені в договорі цілі, надати можливість банку вести контроль за цільовим використанням кредиту та за його забезпеченням.

Кредитний договір між банком і позичальником укладається тільки у письмовій формі, в іншому випадку він буде вважатись не дійсним. Внесення змін до кредитного договору в односторонньому порядку без згоди обох сторін не допускається. Внесення змін та доповнень до кредитного договору оформляється додатковою угодою.

Кредитний договір та додаткові угоди до нього можуть бути оформлені шляхом складання одного документа, підписаного банком та позичальником, або шляхом обміну листами, підписаними стороною, яка їх надсилає. Проект кредитного договору візується керівником кредитного, юридичного підрозділу та службою безпеки.

Після підписання кредитного договору та інших необхідних документів, бухгалтерія, за вимогою кредитного працівника, відкриває особовий позичковий рахунок. Перерахування суми кредиту здійснюється на підставі розпорядження кредитного відділу (якщо порядок перерахування чітко вказано в кредитному договорі), за підписом відповідних посадових осіб або на підставі платіжного доручення позичальника до позичкового рахунку, яке також візується кредитним працівником та посадовою особою, яка має право першого підпису.

У відповідності з вимогами Постанови Правління Національного банку України від 25 лютого 1995 року № 40 , при відкритті клієнту іншого банку позичкових, факторингових, лізингових рахунків або при наданні йому гарантій, поруки, Банк зобов'язаний у триденний строк направити відповідне повідомлення до банківської установи, де клієнту відкритий розрахунковий рахунок. Укладені таким чином документи оформляються в кредитну справу.

Кредитна справа відкривається на кожний кредитний договір окремо. Документи, які зберігаються у цій справі ,групуються таким чином:

- заявка на кредит;

- договір про надання кредиту;

- розпорядження кредитного працівника або платіжне доручення позичальника на перерахування кредиту;

- відповідні документи по забезпеченню виконання зобов`язань (договір застави , поруки, гарантіі, тощо).

- контракти, для виконання умов яких наданий кредит;

- техніко-економічне обґрунтування проекту, що кредитується;

Умови кредитного договору відображаються в кредитній програмі, в якій ведеться аналітичний облік. Зміни в кредитну програму вносяться на підставі додаткових угод до договору про надання кредиту (зміна процентної ставки, пролонгація договору) або на підставі виписок з особових рахунків (погашення кредиту, сплата відсотків), які надаються бухгалтерією.

Працівник кредитного відділу повинен проводити роботу по супроводженню наданого кредиту. Цей етап має досить важливе значення для запобігання можливих проблемних ситуацій та включає в себе :

- ретельний аналіз балансів та фінансових звітів підприємств;

- перевірку цільового використання наданого кредиту;

- збір та аналіз інформації про позичальника;

- постійне підтримування контактів з позичальником тощо.

Часто в практиці кредитних взаємовідносин виникає необхідність внести ті чи інші зміни в укладені договори.

Згідно статті 162 Цивільного Кодексу України одностороння зміна умов договору не допускається, за виключенням випадків, передбачених законом.

В разі, якщо в обумовлений в договорі строк погашення кредиту не відбулось, кредитний працівник надає бухгалтерії розпорядження про винесення суми кредиту на відповідний особовий рахунок пролонгованих або прострочених сум. Після повного виконання позичальником своїх зобов`язань, кредитний працівник проводить остаточну звірку даних аналітичного та синтетичного обліку з наявністю відповідних документів та даними кредитної програми. Якщо розбіжностей немає, кредитна справа передається в архів.

1.2.5 Способи забезпечення виконання зобов'язань

З метою своєчасного виконання зобов'язань, які випливають з умов кредитного договору, необхідно використовувати один з встановлених законодавством способів забезпечення зобов'язань.

Слід враховувати, що самостійне існування способів забезпечення виконання зобов'язань неможливе. Якщо недійсним буде визнане основне зобов'язання, недійсним буде і спосіб його забезпечення (не дивлячись на те, що договори по забезпеченню виконання зобов'язань будуть оформлені у відповідності до вимог законодавства).

За формами забезпечення кредити поділяють на матеріально забезпечені (застава) і нематеріально забезпечені (гарантія (поручительство), страхування кредитних операцій).

Застава

Найбільш розповсюджені є кредити з матеріальним забезпеченням.

Відповідно до Закону України 'Про заставу' право на заставу - це спосіб забезпечення зобов'язань, при якому кредитор (в даному випадку банк) має право у разі неповернення позики клієнтом одержати перевагу щодо її погашення виходячи з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами. Застосування банками Закону України 'Про заставу' повинно забезпечувати своєчасне повернення наданих банками кредитів.

При використанні права на заставу між банком з одного боку та юридичною або фізичною особою з другого боку укладається договір про заставу. Банки можуть на практиці використовувати як різні форми договору про заставу в залежності від виду і предмета застави (іпотека, заклад, застава цінних паперів, товарів у переробці та в обороті тощо), так і єдину форму договору на всі види застав.

Сторонами договору про застави (Заставодавцем та Заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Предметом застави можуть бути:

ь земельні ділянки в межах, передбачених чинним законодавством, нерухоме майно, що пов'язане з землею: будівлі, споруди, квартири, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, багаторічні насадження та інше майно, віднесене законодавством до нерухомого та на яке може бути звернене стягнення і яке може бути відчужене;

ь товари в обороті або переробці - сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція;

ь рухоме майно - майно, яке не віднесене до нерухомого, не пов'язане з землею, що вільно пересувається (транспортні засоби, сільськогосподарські машини, устаткування, що не потребує монтажу, тощо);

ь майнові права - права на вимоги за зобов'язаннями, в яких Заставодавець виступає кредитором;

ь цінні папери - векселі, облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик, акції, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, приватизаційні папери, ощадні сертифікати.

Предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, які знаходяться у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання, а також вимоги, які мають особистий характер, та інші вимоги, застава яких забороняється законом.

Договором про заставу може передбачатись знаходження заставленого майна у будь-якої із сторін. Ризик випадкової втрати предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передача в заставу майна, що знаходиться у спільній власності, здійснюється з письмової згоди співвласників, а якщо в спільній частковій власності - при виділенні частки майна в натурі.

Заставодержатель зобов'язаний страхувати передане в його володіння заставлене майно, Заставодавець зі свого боку повинен страхувати заставлене майно, яке залишається у його розпорядженні. Страхування здійснюється за рахунок власних коштів, якщо інше не передбачено законом або договором.

В опису належного до передачі під заставу майна необхідно вказати назву майна, або іншого предмета застави, його кількість, марку, модель, рік випуску, експлуатації, процент зношення, місце та умови зберігання (адресу його знаходження), балансову вартість, а також інші необхідні документи. Опис підписується і скріплюється печаткою Заставодержателя та Заставодавця.

Оцінку майна, яке приймається банком під заставу, рекомендується здійснювати згідно з 'Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації', затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 1993 року N 717 .

Дія договору застави припиняється після повної сплати позики, а також у випадках прийняття законодавчих актів, що припинили заставне право або право Заставодавця на заставлене майно. Збитки, заподіяні Заставодержателю в результаті прийняття цих актів, відшкодовуються державою.

Гарантія (поручительство)

До нематеріального забезпечення відносять гарантію, поруку та страхування кредитних операцій.

Поручителем при оформленні поруки повинна бути працездатна фізична особа, яка має джерела існування та є громадянином України. Порука, як правило, використовується при кредитуванні фізичних осіб.

Гарантія - це договір між банком та гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа та прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть виступати будь-які фінансово-стійкі організації або банки. Найбільш вигіднішою рахується банківська гарантія. Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10 - 15 днів більше строку погашення кредиту, повернення якого забезпечується гарантією. Гарантійний лист складається в двох екземплярах. Один з екземплярів гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії надається в банк кредитоотримувача, після чого здійснюється кредитування під гарантію.

Якщо позичальник, на момент погашення кредиту не має коштів на розрахунковому рахунку, непогашений кредит покривається у безспірному порядку з рахунка гаранта. Дії гарантії припиняються з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, із закінченням строку гарантії, а також якщо банк на протязі 3-х місяців з дня закінчення строку зобов'язання по гарантії не пред'явить позов на гаранта.

Страхування

Формою забезпечення повернення кредиту і сплати відсотків за нього може бути страхування відповідальності перед банком за непогашення кредиту і несплати відсотки за користування ним.

У разі прийняття рішення про страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту та відсотків за ним банк повинен уважно розглянути проект укладеного договору страхування на предмет виконання таких вимог:

ь строк дії договору страхування послуги (поліса) має перевищувати кінцевий строк погашення кредиту та відсотків за ним та період, упродовж якого страховик за умовами страхування зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, включаючи строк подачі і розгляду заяви;

ь страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту має проводитися у повній сумі виданого кредиту та відсотків за користування ним;

ь строк подання страховій компанії заяви про настання страхового випадку має бути мінімальним; крім заяви страхувальника про настання страхового випадку, може бути подана і відповідна заява банку-кредитора;

ь дата настання стразового випадку відповідальності страхової компанії з виплати відшкодування має відповідати даті погашення кредиту і виплати відсотків. Період, протягом якого проводиться відшкодування, має бути мінімальним.

У зв'язку з тим, що договір страхування набуває чинності після сплати страхувальником суми страхового платежу страховику, договір страхування повинен передбачати одноразову сплату страхової премії в повному обсязі. Сплата страхувальником страхового платежу має бути перевірена банком.

У разі виявлення недопустимих для банку умов страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту та відсотків за ним банк може рекомендувати позичальникові укласти договір страхування зі страховою компанією, передбачивши в ньому особливі умови у разі зміни діючих умов страхування.

За результатами аналізу всіх поданих матеріалів, з урахуванням внесених банком поправок, укладається договір страхування, що подається в банк разом із страховим полісом.

Одночасно з підписанням кредитного договору або в період дії договору страхування страхувальником (позичальником) може бути передовірено банку право вимоги від страховика сплати страхового відшкодування шляхом укладання відповідного договору. Такий договір може бути двостороннім - між страхувальником (позичальником) і банком або тристороннім - за участю страховика.

Українські комерційні банки в своїй практиці майже не використовують страхування як спосіб забезпечення повернення позики, спираючись на низьку платоспроможність страхових компаній України.

Страхування кредитних операцій, як засіб захисту від кредитного ризику, означає, що банкам необхідно створювати страхові фонди, а також створювати окремі ризиковані кредити, в спеціалізованих страхових організаціях. При цьому необхідно дотримуватись таких вимог до страхувальника, як наявність визначеної позитивної інформації про страхову компанію, наявність ліцензії на здійснення страхування, наявність ліміту на страхування ризику погашення кредитної заборгованості, платоспроможність.

Страхова оцінка визначається у відповідності з діючим порядком страхування. Сума страхової оцінки повинна бути не менше суми кредиту під заставу з урахуванням процентів.

кредитний платоспроможність банк банкрутство

1.2.6 Банкрутство та ліквідація підприємства

Якщо позичальник не виконав свої зобов'язання або виконав їх неналежним чином, банк, з метою врегулювання спору з порушником повинен дотримуватись порядку доарбітражного врегулювання господарських спорів.

Якщо строк позовної давності не минув, банк звертається до порушника з письмовою претензією (рисунок 1.1).

Претензія підписується керівником або заступником та надсилається цінним листом або вручається під розписку. Претензія підлягає розгляду у місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

Якщо у відповіді на претензію не повідомляється про перерахування визнаної суми, заявник претензії після закінчення 20-денного строку після одержання відповіді має право пред'явити до банку, який обслуговує боржника, розпорядження про списання в безспірному порядку визнаної боржником суми.

Рисунок 1.1 - Схема доарбітражного врегулювання господарських спорів

Якщо боржник протягом місяця не може задовольнити визнані ним претензійні вимоги або сплатити борг по виконавчим документам, Банк може подати позовну заяву про визнання боржника банкрутом.

Основними нормативними документами, які регулюють взаємовідносини Банку з підприємствами у випадку невиконання останніми прийнятих зобов'язань, є: 'Методичні рекомендації щодо застосування комерційними банками Закону України 'Про банкрутство'.

Необхідно враховувати, що арбітражний суд може визнати недійсною будь - яку угоду щодо продажу майна боржника, укладену протягом трьох місяців до початку провадження у справі про банкрутство, якщо вона укладена в інтересах зацікавленої особи з боку боржника. Арбітражний суд також може визнати недійсною будь-яку угоду про продаж майна, укладену протягом одного року до початку провадження у справі про банкрутство, якщо продаж майна здійснено з метою приховування вказаного майна (додаток А).

Ліквідація підприємства, крім випадків визнання його банкрутом, може здійснюватися і в інших випадках, передбачених законом. Процедура ліквідації при цьому дещо відрізняється від процедури ліквідації підприємства внаслідок визнання його банкрутом і регулюється розділом VII Закону 'Про підприємства в Україні'. У відповідності до вказаного нормативного акту ліквідація і реорганізація підприємства проводяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Процедура ліквідації здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюється власником або уповноваженим ним органом. Ліквідація може проводитися самим підприємством в особі його органу управління.

Власник, суд, арбітражний суд або орган, уповноважений створювати підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок і строки проведення ліквідації а також строк для пред'явлення претензій кредиторів, який не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію. Претензії, які виявлені і заявлені після закінчення строку, встановленого для їх заяви, задовольняються за рахунок майна підприємства, яке лишилося після задоволення першочергових претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, а також за умови, якщо кредитори протягом одного місяця з дня одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензій не подали позовну заяву до суду, арбітражного суду про задоволення їх вимог.

2. Аналіз кредитних відносин та їх ефективність на прикладі луганської філії ВАТ 'Брокбізнесбанк'

2.1 Загальна характеристика діяльності та аналіз кредитних відносин для філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' в м. Луганськ

2.1.1 Загальна характеристика діяльності банку

Філія ВАТ 'Брокбізнесбанк' (надалі Філія) є структурним підрозділом ВАТ 'Брокбізнесбанк', створена рішенням Спостережної ради за поданням Правління банку та розпочала свою діяльність на підставі Наказу Голови Правління і внесення запису до Реєстру банків, їх філій та представництв, валютної біржі. Філія не є юридичною особою, виступає від імені Головного банку в межах наданих їй повноважень.

Філія працює з 24 іншими банківськими установами - філіями Брокбізнесбанку по купівлі та продажу ресурсів.

Метою діяльності Банку та його філій є сприяння економічному розвитку України, надання кредитно-фінансової підтримки розвитку зовнішньоекономічних відносин, структурній перебудові та розвитку експортоорієнтованих та імпортозамінних галузей економіки, а також одержання прибутку в інтересах Банку та його акціонерів від надання банківських послуг, в тому числі шляхом: залучення зовнішніх і внутрішніх кредитних ресурсів в економіку України, насамперед в її пріоритетні галузі; надання та отримання кредитів від імені та за дорученням Кабінету Міністрів України; фінансування та гарантування експортно-імпортних операцій підприємств; обслуговування державного зовнішнього боргу України - надання кредитно-фінансової підтримки суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності з метою просування товарів вітчизняного виробництва на зарубіжні ринки; здійснення комплексу заходів щодо фінансування інвестиційних проектів, у тому числі за рахунок бюджетних і позичкових коштів, коштів суб'єктів підприємницької діяльності, іноземних інвестицій та кредитів, супроводження інвестиційних проектів та контролю за раціональним використанням залучених ресурсів; надання банківських послуг, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності; співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав з питань залучення фінансових ресурсів в економіку України; провадження інших видів діяльності та здійснення інших операцій відповідно до законодавства та вимог цього Статуту.

Предметом діяльності Банку та філій є виконання банківських операцій згідно з наданими Національним банком ліцензіями та провадження іншої діяльності в порядку, передбаченому законодавством.

Філія відповідно до мети своєї діяльності провадить:

ѕ операційну діяльність, зокрема щодо збереження коштів клієнтів, розрахункове та касове обслуговування клієнтів тощо;

ѕ інвестиційну діяльність, зокрема щодо залучення та розміщення коштів на внутрішньому та зовнішньому ринку, лізингу тощо;

ѕ фінансову діяльність, в тому числі щодо управління власним та запозиченим капіталом;

ѕ діяльність, пов'язану із зберіганням та обслуговуванням обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операціями емітента з випущеними ним цінними паперами;

ѕ розроблення, виробництво, використання, експлуатація, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг в галузі криптографічного захисту інформації;

ѕ інші види діяльності, не заборонені законодавством.

Філія, від імені Банку на підставі наданого ним дозволу, погодженого з територіальним управлінням Національного банку, здійснює такі банківські операції: залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів; здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування; ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів; випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо); купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними; видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг); придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг); купівля у підприємств, установ, організацій та громадян і продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що перебуває на рахунках і вкладах; купівля і продаж в Україні та за кордоном банківських металів; залучення і розміщення дорогоцінних металів (у тому числі банківських металів) на рахунках і вкладах та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики; довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів; надання консультаційних послуг; проведення операцій з касового виконання державного бюджету за дорученням Національного банку; здійснення інших операцій з дозволу Національного банку.

2.1.2 Організація кредитної діяльності банку, яка спрямована на підвищення ефективності кредитних відносин

Луганськнська філія ВАТ 'Брокбізнесбанк' постійно розвиває свою кредитну діяльність. Обгрунтована кредитна політика та створення дієвого механізму її здійснення дозволяють банку досягати таких результатів, як:

- розширення ресурсної бази за рахунок збільшення власних і залучених коштів, в тому числі шляхом залучення іноземних кредитних ресурсів;

- покращення умов фінансування пріорітетних державних програм, кредитування суб'єктів підприємницької діяльності;

- розширення кола учасників спеціальних програм: Проекту розвитку експорту, Програми кредитування малого та середнього приватного підприємництва.

Обсяги кредитних вкладень луганської філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' з 2007 по 2008р.р. постійно зростали, що свідчить про активацію кредитної діяльності, і складали відповідно в 2007 році 30416639 грн. (в тому числі 22812480 в національній валюті), в 2004 році - 30746897 грн. (в тому числі 23060173 грн. в національній валюті), в 2007 році - 33216200 грн. (в тому числі 24912150 грн. в національній валюті), в 2008 грн. - 38663904 грн. (в тому числі 28997928 в національній валюті) Це свідчить про те, що в Луганськнській області основна частина кредитів надається в національній валюті (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 - Обсяги кредитних вкладень луганської філії ВАТ 'Брокбізнесбанк'

Діяльність банку також спрямована на сприяння розвитку пріорітетних галузей економіки України шляхом кредитування базових та найбільш перспективних підприємств. З цією метою здійснювалось фінансування виробничих програм по випуску конкурентоспроможної продукції підприємств, які займають домінуюче місце на ринку України та підприємств-експортерів.

Аналіз кредитних вкладень за галузями економіки свідчить про те, що на протязі 2007 - 2008 років основну частку кредитного портфеля складали кредити, надані промисловим підприємствам (50%), торгівля та громадське харчування (30%), сільське господарство (12%), інші галузі (2%), транспортний звязок (2%), будівництво (4%) (рисунок 2.2).

Рисунок 2.2 - Структура кредитних вкладень ВАТ 'Брокбізнесбанк' по галузях економіки

Здійснивши аналіз кредитної діяльності філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' в м. Луганськ, можна зробити висновок, щодо прагнення банку до довгострокового партнерства з клієнтами. За останні роки більшість кредитних вкладень були спрямовані на фінансування інвестиційних програм підприємств України. Цей факт підтверджує структура кредитних вкладень банку за строками кредитування.

Протягом 2007 - 2008 років переважну частку (48%) кредитних вкладень складали кредити строком користування понад 1 рік, 30% - понад 2 роки, 22% - понад 3 роки (рисунок 2.3).

Рисунок 2.3 - Структура кредитних вкладень луганської філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' за строками кредитування

Філія ВАТ 'Брокбізнесбанк' в м. Луганськ (далі - Банк) надає кредити та гарантії юридичним особам-резидентам України. Пріоритетами в діяльності банку є виконання функцій з кредитування інвестиційних проектів, спрямованих на економічний розвиток країни, здійснення структурної перебудови та модернізації промисловості, розвитку експортного потенціалу українських підприємств.

При розгляді звернень клієнтів щодо отримання кредитів, основний акцент банк продовжує робити на кредитування в іноземній валюті проектів по розширенню експортного та імпортозамінюючого виробництва. Разом з тим, в міру розвитку малого та середнього приватного підприємництва банк збільшує обсяги кредитування саме цієї категорії підприємств.

На теперішній час Банк реалізує Програму комплексного кредитного обслуговування малих та середніх приватних підприємств із залученням коштів іноземних банків. Зокрема, в рамках заходів підтримки з боку Федеративної Республіки Німеччина процесу переходу України від адміністративно-планової до ринкової економіки (мікропрограма Федерального Уряду ФРН 'ТРАНСФОРМ') Брокбізнесбанк залучив довгостроковий кредит від Німецької кредитної установи для відбудови (КфВ) в сумі 30 млн. євро під гарантію Кабінету Міністрів України. В рамках власної комерційної діяльності Брокбізнесбанком залучено кредитну лінію Експортно-імпортного банку Угорщини для фінансування контрактів на поставку товарів та послуг з Угорщини в сумі 5 млн. доларів США. Крім того, Брокбізнесбанку працює по інших міжнародних кредитних лініях.

При наданні кредитів/гарантій Банк керується чинним законодавством та нормативними актами НБУ.

Основними видами кредитних послуг, що пропонуються філією ВАТ 'Брокбізнесбанк' в м. Луганськ своїм клієнтам є:

пряме кредитування (надання банком позичальнику коштів у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, цільового використання, забезпеченості);

відкриття кредитної лінії (банк зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти на визначений термін в межах заздалегідь обумовленого ліміту кредитування без проведення додаткових переговорів);

овердрафт (короткостроковий банківський кредит, який надається платоспроможному позичальнику для оплати платіжних документів понад залишок коштів на його поточному рахунку. При цьому дебетове сальдо, що виникає, не може перевищувати заздалегідь обумовленого розміру (ліміту овердрафту); та інші.

Банк надає короткострокові (строком до 1 року) кредити на поповнення обігових коштів (закупівля товарів, сировини, матеріалів, запчастин, напівфабрикатів, оплати послуг тощо) , а також фінансування середньо - і довгострокових ( до 5 років) проектів (закупівля обладнання, будівництво) .

Брокбізнесбанк також надає гарантії. Банк гарантує виконання зобов'язань в рамках контракту однією стороною, що звернулась по банківську гарантію (Принципалом), з іншою стороною, на користь якої виставляється гарантія Брокбізнесбанку (Бенефіціаром) на умовах забезпеченості, строковості, платності та цільового характеру використання. Гарантія є окремою трансакцією, незалежною від юридичних взаємовідносин сторін за контрактом, на забезпечення виконання зобов'язань однією із сторін, якій вона видана).

Користування кредитом у вигляді овердрафту дозволяє при тимчасовій нестачі коштів на Вашому рахунку здійснювати розрахунки в той же день за рахунок кредитних ресурсів. Суб'єктом кредитування може бути клієнт банку, якому відкрито основний рахунок, діяльність якого є прибутковою та забезпечує постійне надходження коштів на рахунок. Строк користування кредитом - 10 днів.

Процентні ставки за користування овердрафтом визначаються індивідуально для кожного клієнта. У своїй діяльності банк приділяє значну увагу роботі щодо вдосконалення обслуговування клієнтів, оперативного розгляду їх кредитних/гарантійних проектів, задоволення потреб у банківських послугах.

Потенційним позичальникам рекомендується звертатися в Брокбізнесбанк на початковому етапі роботи над проектом для отримання з боку працівників банку консультацій щодо оформлення необхідних документів та процедур оцінки кредитної заявки .

Основні критерії оцінки діяльності позичальника та кредитних проектів:

- підприємство кредитоспроможне ;

- підприємство стабільно працююче, обсяги виробництва ( реалізації, послуг ) постійно зростають ;

- співвідношення суми зобов'язань , включаючи суму кредиту, що планується отримати, до суми власного капіталу становить переважно не більше 70:30;

- проект - фінансово окупний;

- проект не передбачає виробництв з високим екологічним ризиком та небезпечних товарів;

- власний внесок позичальника в проект становитиме переважно не менше 30 % від його вартості;

- кредит забезпечений заставою. Предметом забезпечення можуть бути акції, що належать позичальнику, нерухоме майно ( будівлі, комплексне технологічне обладнання), рухоме майно (автотранспортні засоби, механізми, виробничі активи тощо) інші активи , що можуть бути прийняті в забезпечення згідно з чинним законодавством України. Дисконтована вартість застави повинна бути не менше 200 % від суми зобов'язань позичальника перед банком. При оцінці майна, що передається в заставу, враховується його ліквідність.

- валютні ризики несе позичальник.

Кредити позичальнику надаються переважно шляхом оплати платіжних документів з позичкового рахунку безпосередньо постачальникам за поставлений товар та надані послуги тощо. Кредити підлягають погашенню у тій валюті, в якій вони були надані.

Структура органів, які здійснюють процес управління кредитними відносинами в Луганськнській філії ВАТ 'Брокбізнесбанк'

Основним органом якій здійснює процес управління кредитними відносинами, на всіх їх етапах, Банку являється фінансово-кредитний відділ. Робота фінансово-кредитного відділу філії в напрямку кредитування проводиться у відповідності з: 'Положенням про кредитування по Філію Брокбізнесбанку в м. Луганськ ; 'Положенням про діяльність кредитних комітетів філії Брокбізнесбанку; 'Положенням Про кредитну Раду банку' .

Кредитний комітет філія - колегіальний орган, якій створюється на рівні філії для вирішення питань пов'язаних з: видачею кредитів та їх пролонгацією; видачею гарантій ; зміною відсоткових ставок по наданих кредитах .

До складу кредитного комітету входять :

- керуючий філія;

- головний бухгалтер філія;

- начальник кредитного відділу;

- начальник валютного відділу;

- начальник служби безпеки .

В разі позитивного вирішення питання протокол засідання Кредитного комітету філія передається в Центральний банк для затвердження.

Рішення вступає в силу тільки після отримання з Центрального банку позитивної відповіді у вигляді протоколу засідання Кредитної Ради Банку .

Кредитна Рада Брокбізнесбанку - є колегіальним органом, який вирішує питання спеціальної компетенції.

Головою Кредитної Ради є заступник Голови Правління.

Кредитна Рада Банку створюється із найбільш кваліфікованих спеціалістів банку, кожен з яких при вирішенні спірних питань має один голос. Якщо голоси розподіляються порівну, право остаточного рішення про надання кредиту залишається за Головою Кредитної Ради. До складу Кредитної Ради входять :

- заступник Голови Правління банку ,

- головний бухгалтер банку,

- начальник фінансового управління,

- начальник валютного управління ,

- юрист банку,

- начальник відділу ліквідності банку,

- начальник управління по роботі з цінними паперами.

2.1.2 Характеристика процесу реалізації кредитної політики банку

Філія ВАТ 'Брокбізнесбанк' у своїй кредитній політиці основується на необхідності ефективного вкладення коштів при обов'язковому виконанні позичальниками зобов'язань по погашенню наданих ним позик. Як одне з головних завдань банк бачить підтримку галузей , які пов'язані з розвитком промисловості та сільського господарства, соціальної сфери, малого та середнього бізнесу та надання їм допомоги в процесі переходу до здорової ринкової системи.

Банк намагається захистити своїх клієнтів від стрибків курсу на фінансовому ринку та облікової ставки Національного банку України.

Кредитна політика банку передбачає захист інтересів своїх засновників від ризику неповернення кредитів. Тому всі кредити банку надавались під заставу майна, гарантії та поруки банків.

З отриманням ліцензії на роботу з валютними цінностями, банк почав вести роботу із своїми клієнтами по наданню кредитів в валютах СНД та вільноконвертованій валюті. Кредитування зовнішньоекономічних операцій клієнтів є найбільш перспективним напрямком діяльності банку.

Головними завданнями, яке Банк визначив для себе, були: задоволення потреб в кредитуванні клієнтури банку, яка сформувалась, та зниження ризику при розміщенні своїх фінансових ресурсів.

В умовах високого рівня неповернення позичок на фінансовому ринку Банк орієнтувався на кредитну підтримку тих надійних позичальників, які позитивно зарекомендували себе у ділових колах України.

Фінансова підтримка клієнтів в кожному окремому випадку супроводжувалась аналізом економічного стану позичальника, оцінкою кредитного ризику та визначенням найбільш ефективного механізму забезпечення виконання зобов'язань.

В умовах дефіциту вільних коштів на фінансовому ринку, робота через єдиний кореспондентський рахунок Центрального банку дозволила в короткі строки акумулювати кошти для кредитування масштабних проектів, більш ефективного використання залучених коштів .

Слід відмітити , що в сучасних умовах було б неправильним розглядати ефективність кредитних відносин для банку, тільки на рівні отриманого прибутку від самих кредитних операцій .

Інколи, мета банку в кредитуванні певного позичальника полягає не тільки в отриманні прибутку від цієї операцій, а і в залученні цього клієнта на обслуговування в банк , покращенні його фінансово-господарського стану, що принесе в подальший співпраці суттєві прибутки для банку. В практиці кредитування бувають випадки коли прибутковість якогось конкретного кредиту зведена до мінімуму або до від'ємного значення. Але загальна ефективність від співпраці з цим клієнтом (доходи від залишків та оборотів на поточних рахунках, торгові операції по валюті, операції з цінними паперами ,тощо.). В сучасних умовах намагання банку підвищити відсоткову ставку за користування позикою відштовхує клієнта та в деяких випадках приводить до погіршення його фінансово-господарського стану .

Тому, для більш глибшого розгляду та аналізу ефективності кредитних відносин, необхідно провести на прикладі якогось одного конкретного позичальника . Надалі об'єктом дослідження буде ВАТ 'ЛЗВА', як найбільш постійний та об'ємний позичальник Філії Брокбізнесбанку в м. Луганськ .

2.2 Загальна характеристика та аналіз кредитних відносин для ВАТ 'ЛЗВА'

2.2.1 Коротка характеристика ВАТ 'ЛЗВА' та його діяльності

Одним з найбільш стабільних та об'ємних суб'єктів кредитування був 'ЛУГАНСЬКНСЬКИЙ ЗАВОД ВИСОКОВОЛЬТНОЇ АПАРАТУРИ '. ВАТ 'ЛЗВА' - лідер по виробництву обладнання для електростанцій в країнах колишнього Радянського Союзу, підприємство, яке в найважчі часи для економіки України працює з значними прибутками та постійно думає про своє майбутнє.

Відкрите акціонерне товариство 'Луганськнський завод високовольтної апаратури' засновано згідно з рішенням Міністерства машинобудування , військово - промислового комплексу та конверсії України від 23.03.94 р. № 418 шляхом перетворення державного підприємства Луганськнського заводу високовольтної апаратури у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 р. № 210/93 'Про корпоратизацію державних підприємств'.

Метою діяльністю Товариства є: на основі свого науково-технічного потенціалу виконання завдань по держзамовленнях і держконтрактах для забезпечення потреб держави в продукції виробничо-технічного та військового призначення , сільського господарства і товарів народного вжитку , виконання інших робіт та надання послуг з метою отримання прибутку для забезпечення виробничого розвитку Товариства і соціальних та економічних інтересів акціонерів та членів трудового колективу.

Предметом діяльності Товариства є: виробництво високовольтної апаратури та іншого обладнання; виробництво товарів народного вжитку; виконання робіт та надання послуг; здійснення експортно-імпортних операцій і посередницьких послуг; комерційна діяльність; науково-дослідна та учбова діяльність; зовнішня та внутрішня комерційна діяльність.

Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації ,та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту.

Товариство є власником: майна переданого йому засновником та учасниками у власність; продукції, виробленої Товариством внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах , не заборонених чинним законодавством.

Товариство може мати самостійний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках. Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці. З балансового прибуток Товариства сплачуються проценти по кредитах банку та по облігаціях, інші платежі до бюджету. Чистий прибуток , одержаний після зазначених розрахунків, залишається в повному розпорядженні товариства.

Ефективний розвиток кредитних відносин підприємства з банком можливий на основі ретельного аналізу фінансової діяльності підприємства.

Фінансова діяльність включає в себе сукупність операцій по надходженню, використанню засобів в вартісній оцінці та ефективному їх використанню в процесі виробництва та реалізації товарної продукції. Аналіз фінансового стану підприємства має на меті покращення організації фінансів і підвищення ефективності їх використання в процесі господарської діяльності. Зміст аналіза фінансового стану полягає в вивченні розміщення використання коштів виробництва, платоспроможності підприємства, забезпеченності власними оборотними коштами, стан виробничих запасів, власних та позичених джерел їх формування, дисципліни в розрахунках з іншими підприємствами, державою, використання коштів господарства по призначенню, виявлення шляхів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від виробничих та комерційних результатів діяльності і рівня фінансової роботи по організації та використанню фінансових ресурсів. Чим вищі показники виробництва та реалізації продукції, тим вище рентабельність та прибутковість, тим кращий фінансовий стан підприємства.

В той самий час надійний фінансовий стан, своєчасне та правильне регулювання фінансів в процесі господарської діяльності сприяє без ускладнень, своєчасно та в повному обсязі використовувати всі господарські міроприємства, здійснювати оплату зобов'язань, заробітну плату, капітальні вкладення і вести розширене відтворення.

Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності - самостійності підприємства.

Самостійність передбачає, що вкладені кошти повинні окупатися прибутком, який відповідає нормативному рівню рентабельності, що забезпечує самофінансування.

Тобто стає можливим забезпечення підприємства власними фінансовими ресурсами для формування ефективного використання всіх господарських засобів - як основних, так і оборотних, розширення виробництва та поліпшення соціально-культурної сфери за рахунок грошових надходжень від діяльності та реалізації товарної продукції.

Але в процесі господарської діяльності використовуються не тільки власні, але й кошти в вигляді кредитів банку та інших джерел. Обов'язковою умовою при цьому є своєчасність їх повернення за рахунок власних накопичень. Основним джерелом даних для аналізу фінансового стану ВАТ 'ЛЗВА' є бухгалтерські баланси за 2007 - 2008 р.р (додаток Г).

Розвиток ринкової економіки обумовлює два основних напрямки аналізу фінансового стану підприємства.

Перший - це здійснення об'єктивної оцінки вартості коштів, що знаходяться реально в розпоряджені підприємства, і в залежності від цього - рівня його самостійності, платоспроможності, кредитоспроможності.

Ці поняття пов'язані з терміном 'ліквідність', під яким розуміють стан активів і пасивів окремих розмірів балансу підприємства, який забезпечує своєчасне погашення платіжних зобов'язань не тільки грошовими коштами, але й відносно легкою та не збитковою реалізацією майна.

Другий напрямок аналізу - це аналіз стану та рівня ефективності використання коштів та джерел їх формуваня в цілях пошуку резервів покращення резервів фінансової діяльності підприємства.

2.2.2 Загальна оцінка стану коштів ВАТ 'ЛЗВА'

У балансі загальна сума, а також підсумки по окремим розділам відображають вартість коштів і джерел їх формування, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Баланс дозволяє дати оцінку загальної вартості майна, що контролюється підприємством, а також величини оборотних (мобільних) та позаоборотних (іммобільних) активів.

Реальна оцінка активів та пасивів балансу необхідна, перш за все, банку для впевненості в кредитоспроможності підприємства, якому надається кредит.

Особливо важливою є оцінка фінансових можливосте партнера, коли постає питання надання йому комерційних кредитів. Результати загальної оцінки та структури коштів (майна) ВАТ 'ЛЗВА' за 2007 - 2008 р.р. зведені в таблиці 2.1.

З аналізу цієї таблиці видно, що на протязі періоду, що аналізується вартість коштів, що знаходились в розпорядженні підприємства зросла, так в 2008 році на початок року вона складала 27 345тис. грн. За рік вона збільшилась до 29 530 грн., тобто ріст склав 107,99 %. Найбільший ріст вказаних коштів спостерігався в 2007 році - 1 222,64 %, що пояснюється високими темпами інфляції та індексацією основних засобів.

У 2007 - 2008 р.р. приріст основних засобів і вкладень зростав меншими темпами, як приріст оборотних коштів, а в 2007 - 2008 р.р. спостерігається зворотня картина , так у 2008 році приріст основних засобів і вкладень на кінець року відносно початку року склав 108,79 %, а по оборотним коштам 105,16 %, що свідчить про зменшення питомої ваги оборотних коштів в структурі майна підприємства майже в 4 рази.

У 2007 році відбулося зменшення долі матеріальних оборотних коштів у всіх оборотних коштах, року їх доля на протязі року з 71,54 % до 42,22 %. В 2004 році доля матеріальних оборотних коштів досягнула 84,33 % .

За період, що аналізується відзначаються зміни у питомій вазі короткотермінових фінансових вкладень та грошових коштів в сумі оборотних коштів. Так, в 2007 році вони зросли на кінець року з 39,34 тис.грн. до 1617,53 тис.грн., тобто на 295,5 %, в 2000 році - з 87,00 тис.грн. до 344,00 тис.грн. (на 682,2 %), а в 2004 році скоротилася з 1 617,53 тис.грн. на початок року до 89,64 тис.грн. на кінець року, в 2008 році . скоротилася з 343,00 тис.грн. на початок року до 206,00 тис.грн. на кінець року

Таблиця 2.1 - Структура коштів (майна) ВАТ 'ЛЗВА' в 2007 - 2008 р.р.

	2007 р.	2004 р.	2007 р.	2008 р.
Показники	На поч. року	На кін. року	% відхи-лення	На поч. року	На кін. року	% відхи-лення	На поч. року	На кін. року	% відхи-лення	На поч. року	На кін. року	% відхи-лення
1.Вартість майна підприємства (сума балансу-нетто), кошти підприємства, всього	340	4157	1222,64	5889.33	14578.9	247.55	21773	27354	125.63	27345	29530	107..99
2.Основні засоби і вкладення (1 розділ Аб)	55,6	197,5	355,21	1929.44	3100.9	160.72	13463	21285	158.1	21283	23155	108.79
- в % до всіх коштів	16.35	4.75	29.05	32.76	21.27	60.92	61.83	77.81	125.85	77.83	78.41	100.75
3.Оборотні кошти (2+3 розділи Аб)	284.95	3959.89	1391.43	3959.89	11478.0	289.86	8310	6051	72.82	6062	6375	105.16
- в % до всіх коштів	83.8	95.25	45.45.	67.24	78.73	117.09	38.17	22.12	57.96	22.16	21.59	97.38
3.1.Матеріальні оборотні кошти (2 розділ Аб)	203.86	1672.09	820.21	1672.09	9679.65	578.89	6512	3917	60.15	3945	5081	128.8
- в % до оборотних коштів	71.54	42.22	59.01	42.23	84.33	199.71	78.36	64.73	76.31	65.08	79.7	122.48
3.2.Грошові кошти та короткотермінові фінансові вкладення	39.34	1617.53	4111.66	1617.53	86.94	5.37	87	344	395.4	343	206	60.05
- в % до оборотних коштів	13.8	40.85	295.5	45.06	0.76	1.85	1.04	5.68	682.20	5.66	3.23	57.12
3.3.Інші оборотні кошти (в розрахунках)	41.75	670.27	1605.44	670.27	1711.42	255.33	1711	1790	104.62	1774	1088	61.33
- в % до обор. Коштів	14.65	16.93	115.38	16.93	14.91	88.08	20.59	29.58	143.66	29.26	17.06	58.32

В той же час, з 2007 по 2008 рік спостерігалося падіння долі інших оборотних коштів в сумі оборотних коштів з 115,38 % до 88,08 %. В 2007 році цей показник на кінець року підвищився на 8,99 тис.грн., тобто він склав 143,66 % , 2008 році пішов на зменшення на 12,20 тис.грн.

З таблиці 2.1 можна зробити загальний висновок - у 2007 - 2008 роках в ВАТ 'ЛЗВА' виникла тенденція до нестачі оборотних коштів, яка вирішувалась за рахунок короткотермінових банківських кредитів.

Для розуміння ситуації, яка склалася в структурі майна підприємства, необхідно розглянути структуру джерел формування коштів (майна) підприємства.

Похідні дані та результати розрахунків зведемо в таблицю 2.2. З аналізу цієї таблиці видно, що кошти підприємтсва в 2007 - 2008 р.р. зростали в основному за рахунок власних коштів. Так, питома вага власних коштів та позичених коштів у сумі джерел коштів на кінець 2007 року склала, відповідно 45,33 % та 54,68 %, на кінець 2004 року - 70,78 % та 29,22 %, на кінець 2007 року - 93,33 % та 6,06 %, а на кінець 2008 року - 93,64 % та 6,36 %. Іншими словами, на 1 гривню власних коштів підприємство притягало 93,64 коп. власних і 6,36 копійок позичених коштів.

Позичені кошти на 100% на протязі всього розглядаємого періоду складалися з кредиторської заборгованості, тобто ВАТ не отримувало довгострокових кредитів.

На основі проаналізованих даних можна розрахувати деякі важливі характеристики фінансового стану ВАТ ,такі як фінансова незалежність, та коефіцієнти мобільності коштів та рухливості оборотних коштів.

Коефіцієнт фінансової незалежності (тобто автономії) нормативне значення не менше 0.7 розраховується як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. Коефіцієнт мобільності коштів - це відношення суми оборотних коштів до валюти балансу , нормативне значення не менше 0.5.

Таблиця 2.2 - Структура джерел формування коштів (майна) ВАТ 'ЛЗВА' в 2007 - 2008 р.р.

Показники	2007 р.	2004 р.	2007 р.	2008 р.
	На поч. року	На кін. Року	% відхи-лення	На поч. року	На кін. року	% відхи-лення	На поч. року	На кін. року	% відхи-лення	На поч. року	На кінець року	% відхи-лення
1.Джерела коштів, всього	340	4157	1222,64	5889,33	14578,9	247,55	21773	27354	125,63	27345	29530	107,99
2.Джерела власних коштів (1 розділ Пб)	227.94	1884.36	826.69	3616.28	10319.3	285.36	17448	25695	147.26	25738	27653	07.44
- в % до джерел коштів	67.04	45.33	67.62	61.40	70.78	115.27	80.14	93.93	117.22	94.12	93.64	99.49
3.Позичені кошти (2+3 розділи Пб)	101.41	2273.05	2241.44	2273.05	4259.64	187.39	4325	1659	38.35	1607	1877	116.8
- в % до джерел коштів	29.82	54.68	183.33	38.6	29.22	757	19.86	6.06	30.54	5.87	6.36	108.28
3.1.Кредити та інші позичені кошти (2 розділ Пб)	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
- в % до позичених коштів	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
3.2.Кредиторська заборгованість (3 розділ Пб)	101.41	2273.05	2241.44	2273.05	4259.64	187.4	4325	1659	38.38	1607	1877	116.8
- в % до позичених коштів	100.0	100.0	-	100.0	100.0	-	100.0	100.0	-	100.0	100.0	-

Та коефіцієнт маневрування - це відношення суми власних оборотних коштів до суми джерел власних коштів, при перевищенні 0,4 - 0,6 характерезує можливість вільного використання коштів при зміні процесу виробництва. Розрахунки по даним показникам фінансового стану зведено в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 - Показники фінансового стану ВАТ 'ЛЗВА' в 2007-2008 р.р.

Період	Показники
	коефіцієнт фінансової незалежності підприємства	коефіцієнт мобільності коштів	коефіцієнт маневрування
2007 рік	на початок року	0.81	0.83	0.66
	на кінець року	0.45	0.95	0.89
	% відхилення	55.5	114.77	134.85
2004 рік	на початок року	0.61	0.67	0.46
	на кінець року	0,70	0,78	0.69
	% відхилення	116.03	117.50	150
2007 рік	на початок року	0,80	0,61	0.15
	на кінець року	0,93	0.77	0.15
	% відхилення	117.41	127.56	100
2008 рік	на початок року	0.94	0.77	0.17
	на кінець року	0.93	0.78	0.16
	% відхилення	99.62	101.85	94.12

З наведеного розрахунку видно, що фінансова незалежність підприємства на протязі років, що розглядаються або підвищувалась на кінець року (в 2004 та 2007 роках), або, навпаки, зменшувалась (в 2007 та 2008 роках), але не виходила за рамки нормативного значення , за винятком кінця 2007 року 0,45 . В 2007 році показник зменшився на 45,5 % в зв'язку з збільшенням обсягів ориманих кредитів , яке обумовленне ненстачею власних обігових коштів, в 2004 році зріс на 16,03 %, в 2007 році ріст фінансової незалежності підприємства склав 17,41 %, в 2008 році не значне зменшення на 0,38 % . В той же час, на протязі 2007 - 2008 р.р. спостерігалось підвищення коефіцієнту мобільності коштів, а в 2008 році - його підвищення на кінець року склало всьго 1,85 % від значення на початок року (0,77 та 0,78 відповідно). Коефіцієнт маневрування в 2007 році збільшився на 34,85 %, в 2004 році збільшився на 50,00 %, в 2007 році значно зменшився відносно попередніх років , в 2008 році зменшився на 5,88 % . Падіння кофіцієнту маневрування в 2007 - 2008 роках обумовленне суттєвим зменшенням долі власних оборотних коштів в структкрі балансу підприємства.

2.2.3 Аналіз власних оборотних коштів ВАТ 'ЛЗВА'

Важливим показником фінансового стану підприємства є наявність власних оборотних коштів. При його обчисленні необхідно мати на увазі те, що частина оборотних засобів і капітальних вкладень, які відображені в першому розділі активу балансу, може бути створена за рахунок довго- і середньострокових кредитів та інших довгострокових позичених коштів. Тому при обчисленні власних оборотних коштів до підсумку першого розділу пасиву балансу додають довгострокові і середньострокові кредити і довгострокові позичені кошти, і з одержаної суми вираховують підсумок першого розділу активу балансу. Вихідні дані та результати розрахунку власних оборотних коштів наведено в таблиці 2.4. За розрахунковими даними цієї таблиці видно, що на протязі всіх аналізуємих років відбувався приріст власних оборотних коштів, але в 2008 році він скоротився порівняно з 2007 роком у 1,37 разів (147,26 % / 107,44 %) . Визначимо величину впливу власних оборотних коштів, які вкладені у майно підприємства. Розрахунки проведемо в таблиці 2.5. З наведеної таблиці видно, що вплив власних оборотних коштів на власні кошти підприємства був нерівномірний - він збільшувався в 2004 році, а в 2007, 2007 і 2008 роках зменшувався, так, на кінець 2008 року його рівень склав 93,97% від рівня на початок року (16,3 % та 17,3 %, відповідно). Доля позичених коштів у загальній сумі майна підприємства зросла на протязі 2007 - 2008 років.

Таблиця 2.4 - Динаміка власних оборотних коштів ВАТ 'ЛЗВА' в 2007 - 2008 р.р.

	2007 р.	2004 р.	2007 р.	2008 р.
Показники	На поч. року	На кін. року	% відхи-лення	На поч. року	На кін. року	% відхи-лення	На поч. року	На кін. Року	% відхи-лення	На поч. року	На кін. Року	% відхи-лення
1.Джерела власних оборотних коштів (підсумок 1 розд.Пб)	227.94	1884.36	826.69	3616.28	10319.3	285.36	17448	25695	147.26	25738	27653	107.44
2.Довгострокові кредити	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
3.Середньострокові кредити	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
4.Довгострокові позичені кошти	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
5.Всього джерел власних оборотних коштів	227.94	1884.36	826.69	3616.28	10319.3	285.36	17448	25695	147.26	25738	27653	107.44
6.Основні засоби і вкладення (підсумок 1 розділу Аб)	55.6	197.5	355.21	1929.44	3100.9	160.72	13463	21285	158.1	21283	23155	108.79
7.Наявність власних оборотних коштів (рядок 5 - рядок 6)	172.34	1686.86	978.8	1686.84	7218.37	427.92	3985	4410	110.66	4455	4498	100.96

Як бачимо на протязі періоду, що аналізується була тенденція зростання долі власних коштів в структурі балансу підприємства , крім падіння на 32,39% в 2007 році. Не останнє місце в цьому займав вплив власних оборотних коштів. Так в 2007 році при збільшенні позичених коштів на 83,3 % , власні оборотні кошти збільшились на 18,84 % , що не суттєво але стримало різке падіння долі власних коштів в майні підриємства на рівні 32,39 %. В 2004 році доля власних оборотних коштів в власних коштах підриємства збільшилась на 49,96% в той же час позичені зменшились на на 24,31 % , що обумовило зростання власних коштів підприємства на 185,36 %. В 2007 - 2008 роках доля власних оборотних коштів та позичених коштів зменшувалась , тому подальше зростання власних коштів підприємства проходило під впливом збільшення основних фондів підриємства.

Таблиця 2.5 - Вплив власних оборотних коштів і майна ВАТ 'ЛЗВА' в 2007 - 2008 р.р.

2.2.4 Аналіз платоспроможності ВАТ 'ЛЗВА'

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства є найголовнішою умовою його господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується його можливостями здійснювати чергові платежі і виконувати грошові зобов'язання за рахунок готівки та легкомобілізуємих грошових коштів та активів. До платіжних коштів відносяться суми по таким статтям балансу, як грошові кошти, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші легкореалізуємі активи з другого та третього розділу балансу. До складу платежів та зобов'язань входять заборгованість по оплаті праці, короткострокові та прострочені кредити банку, поставщики і інші кредитори та першочергові платежі.

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто з урахуванням часу, що необхідний для перетворення їх в готівку. Найбільш мобільною частиною оборотних коштів є грошові кошти та цінні папери. Менш мобільні кошти в розрахунках, готовій продукції, відвантажених товарах тощо. Найбільшого часу ліквідності для перетворення їх в грошові кошти вимагають виробничі запаси і витрати. З урахуванням цього рівень платоспроможності ВАТ 'ЛЗВА' можна провести відповідно за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової та загальної платоспроможності.

Методика розрахунку цих коефіцієнтів наступна:

1 Грошова (миттєва) платоспроможність визначається як відношення суми каси, розрахункового рахунку, валютного рахунку, інших рахунків та грошових коштів та короткотермінових фінансових вкладень до суми короткострокових кредитів, кредитів, що не погашені в строк, кредиторів та інших пасивів.

2 Розрахункова платоспроможність - це відношення грошових коштів,розрахунків та інших активів до розрахунків та короткострокових пасивів.

3 Загальної ліквідності - відношення запасів і затрат, грошових коштів, розрахунків та інших активів за мінусом витрат майбутніх періодів до довгострокових пасивів та короткострокових пасивів за мінусом позик не погашених в строк.

Розраховані показники платоспроможності зведемо в таблицю 2.6.

Таблиця 2.6 - Показники платоспроможності ВАТ 'ЛЗВА' в 2007-2008 р.р.

Період	Показники
	коефіцієнт грошової платоспроможності	rоефіцієнт розрахункової платоспроможності	rоефіцієнт загальної ліквідності
2007 рік	на початок року	0,38	0,79	2,8
	На кінець року	0,71	1,0	1,74
	% відхилення	187,26	126,58	62,14
2004 рік	на початок року	0,71	1,00	1,74
	На кінець року	0,02	0,42	2,69
	% відхилення	2,87	42	154,86
2007 рік	на початок року	0,02	1,29	3,66
	На кінець року	0,2	1,2	6,13
	% відхилення	1036,76	93,02	167,66
2008 рік	на початок року	0,21	1,32	3,77
	На кінець року	0,109	0,70	3,39
	% відхилення	52,26	51,51	90,09

Якщо за розрахунковими даними цієї таблиці проаналізувати коефіцієнти грошової платоспроможності, то можна зробити висновок, що на протязі 2007 - 2008 років ВАТ могло частково погасити короткострокові платіжні зобов'язання, - на 71 % в 2007 році, на 2 % в 2004 році, на 20 % в 2007 році та на 10 % за рахунок грошових коштів при нормативному значенні показника 2,0.

Якщо розглянути динаміку зміни показника на початок та кінець року то в 2007 році він збільшився на 87,26 % , в 2004 році зменшився на 97 ,13 %, в 2007 році збільшився на 136,76 %, в 2008 році знову зменшився на 47,74 %.

Відхилення показника від нормативного в сторону зменшення говорить про недостатню можливість підприємства в короткі строки погасити свої зобов'язання , а значне перевищення про те , що ця частина обігових коштів не задіяна у виконанні виробничої програми. Тим більше в 2007 році перевищення показника відбувалося при наявності кредиторської заборгованості перед банком, значить підприємство в частині цього перевищення несло невиправдані витрати, внаслідок недостатньої вмілості працювати з фінансовими ресурсами.

Для того щоб вияснити причину від'ємного відхилення в 2004 та 2008 роках та більш ширшу картину платоспроможності підприємства проаналізуємо наступні показники.

Кофіцієнт розрахункової платоспроможності показує (нормативне значення не менше 0,7), що якщо на покриття платіжних зобов'язань мобілізувати кошти в розрахунках, товари відвантажені, дебіторську заборгованість та інші реально реалізуємі активи, то на кінець 2007 року платіжні кошти на 100 % , на кінець 2004 року на 42 % ,на кінець 2007 року на 120 % , на кінець 2008 року на 70 % покривали б платіжні зобов'язання. Це свідчить про стабільність фінансового стану позичальника.

Найбільш узагальнюючим показником є коефіцієнт загальної ліквідності. Величина цього показника (1,0) свідчить про те, що підприємство мобілізуючи всі оборотні кошти на звітну дату може повністю покрити платіжні зобов'язання. Коли б значення цього коефіцієнту було нижче 1, то це говорило б про те, що підприємство є банкрутом.

Дослідження фінансового стану ВАТ можливо ще за допомогою багатьох коефіцієнтів та показників, що могло б бути темою окремої роботи, але, на наш погляд, проведеного аналізу фінансового стану ВАТ 'ЛЗВА' достатньо для того, щоб зробити головний висновок - платоспроможність ВАТ 'ЛЗВА' є реально забезпеченою.

При цих умовах підприємство відповідає тим вимогам, які необхідні для здійснення з ним кредитних та інших фінансових взаємовідносин. Підвищення фінансового рівня підприємства залежить, в першу чергу, від покращення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Разом з тим надійний фінансовий стан залежить також від раціональної організації і використання фінансових ресурсів.

2.2.5 Економічне обгрунтуваня доцільності кредитнихвідносин між ВАТ 'ЛЗВА' та Філією Брокбізнесбанку в м. Луганськ, аналіз їх ефективності

Проведений аналіз фінансового стану ВАТ 'ЛЗВА', засвідчив про те що на протязі 2007 - 2008 року у підприємства, при умові забезпеченості власними обіговими коштами, час відчасу виникала об'єктивна необхідність поповнення грошових коштів за рахунок кредитів банку. Якщо поміркувати над об'єктивною причиною необхідності отримання кредитів ВАТ 'ЛЗВА' на протязі 2007 - 2008 років, то вона полягає нестільки в незначній недостатності власних обігових коштів, скільки в тимчасовій відсутності можливості перерозподілити їх в такі активи, як каса , розрахункові рахунки ( в національній та іноземній валютах). Якщо добре знати кредитну історію позичальника та добре проаналізувати динаміку зміни статей балансу, іх взаємозв'язок та взаємовплив, то можна зробити висновок, що необхідість в кредитувані виникала при збільшені таких статей балансу, як - готова продукція, товари відвантажені, розрахунки з дебіторами. Можливість погасити отримані позики виникала при зменшенні вищенаведених статей балансу та відповідне збільшення каси, розрахункових рахунків та їх перерозподілу в касу, розрахункові рахунки. З цього ми бачимо що підприємство залучало позичені кошти не для заміщення втрачених на збитковій діяльності обігових коштів , а для підтримки власної розрахункової платоспроможності. У ситуації яка виникла, банк аналізував не тільки фінансовий стан позичальника, а і фінансовий стан основних підприємств - дебіторів , якість та ліквідність готової продукції ВАТ 'ЛЗВА', виробничі запаси ( відсутність чи наявність неліквідної частини ) оскільки ці активи являються основними джерелами погашення позик. Основними споживачами продукції підриємства є підриємства енергетичної галузі, які з однєї строни являються монополістами, з другої - мають відносно низьку розрахункову платоспроможність обумовлену затримкою розрахунків споживачів енергії.

Продукція на підприємстві виготовляється під конкретні контракти, тому не має потенційного ризику стати неліквідною . Для підвищення обіговості обігових коштів підприємство в останій час мінімізує залишки виробничих запасів , які спрямовані на забезпечення конкретних виробничих програм. Структуру кредитів, наданих ВАТ 'ЛЗВА' Філією Брокбізнесбанку в м. Луганськ за 2004 - 2008 роки наведено в таблиці 2.7. Як бачимо з таблиці 2.7 найбільшу кількість кредитів ВАТ 'ЛЗВА' отримувало 2004 році в сумі 1 321 852,16 гривень (з них: на виплату заробітної плати 20 % , на закупку виробничих запасів 29 %, на проплату бюджетних платежів 16 % , для розрахунків за отримані послуги 35 %) . В 2007 році оримано кредитів в сумі 616 442,92 гривень (з них: на виплату заробітної плати 12 % , на закупку виробничих запасів 59 %, для розрахунків за отримані послуги 29 % ), в 2008 році оримано кредитів в сумі 1 219 000,00 гривень ( з них : на виплату заробітної плати 25 % , на закупку виробничих запасів 37 %, на проплату бюджетних платежів 22 %, для розрахунків за отримані послуги 16% ).

Таблиця 2.7 - Структура кредитів, наданих ВАТ 'ЛЗВА' Філією Брокбізнесбанку в м. Луганськ в 2004 - 2008 р.р.

Як бачимо на протязі всієї кредитної історії домінуючим, за цільовим призначенням, були кредитити на закупку виробничих запасів. Ці кредити сприяли безперебійному виконанню виробничої програми, через забезпечення матеріальними ресурсами.

Кредити на видачу заробітної плати, приводили до додаткових витрат, але цей захід забезпечив безперебійну та вчасну виплату заробітної плати, що в свою чергу сприяло підтримці рівня продуктивності праці .

У випадках коли у підприємства не вистачало власних грошових коштів на виконання своїх зобов'язань перед бюджетом, запобіганням накладення штрафів, які складають 0,3 % від суми заборгованості за кожний день прострочки за їх невчасне виконання це 109,5 % річних, було отримання кредиту. Так в 2004 році ВАТ 'ЛЗВА' було отримано два кредити на проплату бюджету - в сумі 30 000,00 під 72 % річних терміном на 90 днів, отриманмий ефект , як різниця між штрафами у випадку несплати податків та витратах по обслуговуванню кредиту , складає 2 773,97 гривень; в сумі 185 000,00 під 60 % річних терміном на 120 днів, отриманмй ефект, як різниця між штрафами у випадку несплати податків та витратах по обслуговуванню кредиту, складає 30 106,84 гривень.

Тобто на прикладі 2007 року можна зробити висновок що доцільність отримання кредитів на проплату бюджетних платежів є тільки при умові, якщо процентна ставка за користування нижче розміру % розрахунку штрафів. Вчасні розрахунки з бюджетом дозволяли уникнути блокування розрахункового рахунку картотекою, що сприяло ефективному маневруванню фінансовими ресурсами підприємства .

Кредити для розрахунків за отримані послуги, забезпечували уникненню нестоєк за невчасність їх оплати та підтримці позитвного іміджу підприємства в ділових колах України .

Як бачимо кредитні відносини займають не останнє місце в відносно стабільній господарській діяльності підприємства, не зважаючи на загальнодержавну економічну кризу .

На першому етапі кредитних відносин ( перший кредит був отриманий 16.03.2004 року ) ВАТ 'ЛЗВА' отримав вісім кредитів, з оформленням кредитних договорів та договорів застави нерухомості, більшість цих кредитів була погашена достроково .

Достроковість погашення кредитів була пов'язана з неможливістю точного прогнозування розрахунків дебіторів, реалізації готової продукції. При кожному отриманні кредиту оформлявся договір застави з нотаріальним посвідченням, в зв'яку з чим позичальник втратив 2 700,00 гривень за оплату ноторіальних послуг .

Філія Брокбізнесбанку в м. Луганськ ставлячи собі за мету , врахування інтересів клієнта та економії його коштів, вже 1 вересня 2004 року уклав з ВАТ 'ЛЗВА' договір на кредитне обслуговування , за умовами якого банк здійснює надання кредитів на цілі, передбачені статутом позичальника, а позичальник зобов'язується своєчасно повертати банку надані кредити та відсотки за користування кредитом в строки та на умовах ,що визначаються договорами, які будуть окремо заключатися для реалізації цього договору.

Сума позичкової заборгованості по кредитах наданих за умовами договорів , які будуть укладатися для реалізації пложень даного договру не повина перевищувати 500 000,00 гривень .

Умовами договору передбачено ,що позичальник має право без попереднього попередження погашати кредити, що суттєво економить кошти підприємства.

В забезпечення виконання зобов'язань, які виникатимуть з договорів, що будуть укладенні для реалізації положень даного договору, сторони уклали договір застави майна , що є власністю ВАТ 'ЛЗВА' , на загальну суму 700 000,00 гривень. За ноторіальне посвідчення договору застави позичальник сплатив 700 гривень. Враховуючи під ці документи підприємтво кредитується і наданий час , то за 3 роки для підприємства було зекономлено приблизно 8 000,00 гривень по сплаті за нотаріальне посвідчення договорів застави .

І банком також отриманий ефект від такої системи кредитування, оскільки значно зменшується кількість часу, якій необхідно приділити працівникам банку для оформлення документів на отримання кредиту .

Забезпечуючи стабільнітсь виконання виробничої програми підприємства, кредитні відносини також вимагали не малих витрат по їх обслуговуванню, що хоча і не суттєво але впливало на збільшення собівартості продукції , що в умовах конкуренції має негативні наслідки.

Тому звертаючись на пріоритетність підтримки переспективних клієнтів в кредитній політиці банка та враховуючи ті факти, що ВАТ 'ЛЗВА' має позитивні кредитну історію та фінансово-господарський стан, 19 серпня 2007 року Правління Брокбізнесбанку прийняло рішення про встановленння ліміту , під існуючий договір про кредитне обслуговування, в сумі 300 000,00 гривень під пільгову 30 проценту ставку річних ставку за користування кредитами.

Така можливість виникла у банка внаслідок нарощення клієнтів банка, з відповідним збільшенням залишків на розрахункових рахунках клієнтів. Нарахування відсотків по кредитових залишках на розрахункових рахунках клієтів 0,1 % річних, при умові залишку в сумі більше 1000 гривень на протязі трьох днів 3 % річних.

Тому цей крок був беззбитковим для банку. Та можна сказати більше, зменшеня витрат підприємства (в 2007 році 38000,00 гривень, в 2008 році 49000,00 гривень) збільшило обертаємість обігових коштів, обсяг реалізованої продукції. Це відповідно збільшило кредитові обороти по розрахункових гривневому та валютних рахунках. Так банком отримано прибутків за торговими валютними операціями по ВАТ 'ЛЗВА' в 2007 році 79 000,00, в 2008 році 97 000,00 гривень .

Важливим показником використання кредита являється його обіговість. Як відомо, цей показник розраховується як співвідношення середнього залишку позик за рік до кредитового обороту по позичковим рахункам за звітний період. При цьому , якщо дебетовий оборот по рахунку прострочених відсотків більше кредитового, на суму різниці необхідно зменшувати обороти по позичкам , якщо навпаки - то збільшувати. Ефективність використання банківських позик характерезується рядом показників діяльності підприємств позичальників. Найбільш повна ефективність кредитування характерезується змінами обсягів реалізації продукції. Тому в промисловості основним показником ефективності використання кредиту являється обсяг реалізованої продукції на одну гривню середніх залишків кредитних вкладень. Розрахуємо ці показники в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Розрахунок ефективності використання кредитів ВАТ 'ЛЗВА' за 2004 - 2008 роки

Показники	Рівень показників по роках ( грн. )
	2004р.	2007р.	2008р.
1. Середній залишок заборгованості по позикам	110 154,00	47946,00	99890,00
2. Кредитовий оборот по позичковим рахункам за рік	1321852,16	616442,92	1219000,00
3. Обсяг реалізованої продукції за рік	15966530,00	11827000	4187800,00
4. Обіговість кредиту в днях	30	28	29
5. Ефективність використання кредиту	144,94	246,6	41,92

Як бачимо, на прикладі аналізу ефектиності кредитних відносин між Філією Брокбізнесбанку в м. Луганськ та ВАТ 'ЛЗВА', всі зусиля банку спрямовані не тільки на підвищення ефективності кредитних відносин для банку, а перш за все для клієнта. Короткострокове кредитування ВАТ 'ЛЗВА' під окремі традиційні цілі на протязі 2007 - 2008 років підтримувало відносну стабільність фінансово - господарського стану підприємства . На наш погляд вважалося б за доцільне для подальшого покращення фінансового стану підприємства змінити об'єкти та розширити форми кредитування, збільшити і спрямувати кредитні ресурси на забезпечення реалізації розвитку підприємства, розширення асортименту випуску товарної продукції, пошук нових джерел збільшення обігових коштів для задоволення виробничих та фінансових потреб підприємства.

3. Програма заходів по удосконаленню кредитних відносин у філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' в м. Луганськ

3.1 Заходи по підвищенню ефективності кредитних відносин між ВАТ 'ЛЗВА' та філією ВАТ 'Брокбізнесбанк' в м. Луганськ

Здійснивши аналіз діяльності ВАТ „ЛЗВА', можна відмітити те, що на протязі аналізуємого періоду підприємство залучало короткострокові кредитні кошти від Філії Брокбізнесбанку в м. Луганськ для поліпшення своєї платоспроможності. Їх суми по роках склали : 2004 рік - 1 321 852,16 грн., 2007 рік - 616 442,92 грн., 2008 рік - 1 219 000 грн. Але в основному ці кредитні кошти використовувалась для перекриття тимчасового дефіциту грошових коштів.

На основі цього, можна запропоновати змінити об'єкти та розширити форми кредитування, збільшити і спрямувати кредитні ресурси на забезпечення реалізації розвитку підриємства, розширити асортимент випуску товарної продукції, отримати нове стабільне джерело збільшення обігових коштів для задоволення виробничих та фінансових потреб підприємства, вирішити питання підвищення прибутковості агрокомплесу.

Ці проблеми, на мій погляд, можна вирішити за допомогою підняття кредитних відносин між ВАТ 'ЛЗВА' та Філією Брокбізнесбанку в м. Луганськ на новий рівень - придати їм довгострокового характеру.

В зв'язку з цим необхідно розглянути можливість вибору об'єкту інвестицій. Не дилячись на те, що основним видом діяльності підприємства є випуск промислової продукції енергитичної галузі, при врахуванні наявності власної ВРХ та збиткової діяльності агрокомплексу, можна запропоновати створити м'ясопереробний ковбасний цех безпосередньо в самому агрокомплексі ВАТ 'ЛЗВА', створення якого прискорить обіговисть оборотних коштів. До можливості створення такого цеху необхідно провести маркетинговий аналіз сегменту ринку, на який може вийти підприємство з ковбасними виробами, а також наявність необхідної інфраструктури.

Вибір об'єкту кредитування

Нині колективи більшості підприємств живуть сугубо теперішним днем. Тягар проблем, що вимагають швидкого вирішення, безроздільно володарюють над тими, хто із службового обов'язку повинен приймати рішення. В очевидь, при тому рівні стану економіки, що склався, орієнтація на перспективу передчасна. Але далекоглядний керівник повинен вже сьогодні тримати в полі зору питання, що пов'язані з інвестиціями завтрішнього дня, для того щоб підприємство не було захоплено зненацька в період стабілізації економіки.

В умовах стабілізації ринкової економіки одним з важливих напрямків фінансової діяльності підприємства є отримання коштів на перспективні проекти оновлення та технічного переоснащення. Покладати надію на бюджетне фінансування, централізоване розподілення пільгових кредитів не приходиться вже сьогодні. Поступово формується розуміння того, що тільки альтернативні, позабюджетні джерела фінансування стають реальним способом виживання в конкурентному середовищі.

Такими джерелами можуть бути кредити комерційних банків.

Економічна нестабільність у країні поставили у невигідні й неможливі умови існування промислове виробництво. Тільки маючи міцну основу, тобто добре налагоджене промислове виробництво, можна успішно перейти до регульованих ринкових відносин.

В умовах докорінного здійснення економічної реформи, переходу до ринкових відносин в промисловості серед багатьох проблем , що вимагають роз'язання, важливе місце займає створення досконалої системи взаємовідносин між підприємствами.

Традиційно промислові підприємства намагаються підвищити обсяг реалізованої продукції та прибутку від її реалізації за рахунок розширення основної виробничої діяльності . Але в сучасних умовах необхідно підходити з більш ширшими поглядами та викорстовувати досвід інших підприємств.

З розшифровки статті балансу основні фонди стало відомо, що на балансі ВАТ 'ЛЗВА' знаходится „Слободський агрокомплекс'в селі Слободка Остріжського раойну Луганської області. На протязі 2007 - 2008 років використання підприємством агрокмплексу було збитковим. Практика засвідчує, що під час приймання продукції заготівельники систематично занижують її кількість та якість порівняно з даними господарствами. Так, вивчення та аналіз супроводжувальних документів, а саме 69 товаротранспортних накладних, оформлених агрокомплексом ВАТ за 2008 рік, показали, що не було відхилень лише у 21 випадку, або лише 30%. У 48 випадках має місце заниження ваги худоби. Згадану ситуацію не можна пояснити ніякими законами теорії імовірності щодо незбалансованості ваги в господарстві та в заготівельних організаціях. Способи керівництва ВАТ вплинути на ситуацію і прийняння працівників заготівельних організацій до відповідальності були безрезультатними.

Як було нами з'ясовано раніше, по такому виду продукції як реалізація ВРХ за живою масою рівень рентабельності агрокомплексу з 155.15% в 1999 році знизився до рівня збитковості 22.44%. Тобто нині затрати на виробництво продукції значно перевищують виручку від реалізації. Небезпідставно можна зробити висновок, що підприємства м'ясної галузі, які мають монопольне становище в регіонах, диктують умови напрвлені на максимальне отримання прибутку за рахунок зменшення ціни на сировину та завищення її на переробку. Це призводить до підвищення в декілька раз заробітної плати та рентабельності виробництва на переробних підприємствах порівняно з аграрним сектором.

Враховуючи - тенденцію спаду обсягів виробництва на агрокомплексі ВАТ 'ЛЗВА' , що призвиде до вивельнення певної частини трудових ресурсів, тобто виникає проблема зайнятості працівників , наявність вільного приміщення в агрокомпелксі , та наявність власних ВРХ по ціні собівартості, виникла пропозиція про створення в агрокомпелксі ВАТ 'ЛЗВА' цеху по переробці м'ясної сировини потужністю до 1,5 т. за зміну. Цех дозволить виробляти різноманітну продукцію м'ясного асортименту. Таке виробництво економічно оптимально організувати у вигляді дільниці з мінімальним набором машин, апаратів та пристроїв , тим більше є можливість отримувати сировину по цінам нижчим закупочних в цілому по регіону . Гнучкість технологічної схеми буде досягнута універсальністю обладнання, що використовується, а також проведенням частини операцій вручну або за допомогою нескладних пристроїв.

Обгрунтування вибору методу ефективних кредитних відносин між ВАТ 'ЛЗВА' та Луганськнською філією ВАТ 'Брокбізнесбанк'

Головне економічне завдання нинішнього року - зупинити в Україні спад виробництва і досягти (хоча б у деяких галузях) певного зростання. Зрозуміло, що вихід із кризи неможливий без інвестицій. Бажання змінити ситуацію на краще у вітчизняних виробників є (було й раніше), але одного бажання замало, потрібні гроші. На реконструкцію, нові технології та обладнання, врешті-решт - на гідну оплату інтенсивної праці.

В умовах, коли ринок довгострокових кредитів фактично завмер, порятунком для економіки, яка конче потребує інвестицій, можуть бути їх відновлення під ефективні та надійні інвестиційні проекти .

Довгострокові кредити - це кредити надані суб'єктам господарської діяльності , на строк більше одного року, які повинні активно підтримуватися державою у певні періоди розвитку економіки. Найчастіше такі періоди характеризуються:

- зміною економічних формацій, що супроводжуються формуванням нового класу власників;

- глибокою і маштабною структурною перебудовою економіки, викликаною причинами внутрішнього або зовнішнього характеру;

- необхідністю швидкого відновлення економіки, доведеної до занепаду війнами чи іншими соціальними конфліктами.

Як видно з цих характеристик, наведені періоди є перехідними і, як правило, потребують від держави максимально швидкого вирішення інвестиційних проблем. У цей час держава, з одного боку, зацікавлена як найбільше спростити процедуру і стимулювати процес інвестування, однак, з другого - не хотіла б втратити контроль за цільовим використання фінансів, спрямованих на інвестиційні цілі, тому що одночасно їй доводиться вирішувати не менш важке завдання поточного поповнення бюджету. Довгострокове кредитування у цьому випадку можна розглядати як найбільш відповідний інструмент для інвестування під час перехідного періоду. Очевидно, що Україна сьогодні переживає саме такий період і неодмінно повинна скористатися довгостроковим кредитуванням для вирішення своїх інвестиційних проблем, спираючись на досвід інших країн.

Останім часом у кредитній політиці банків відбуваються зміни. Особливо це стосується тих банків, які донедавна найінтенсивніше кредитували промисловість і сільське господарство й зіштовхнулися з неповерненням кредитів.

Нині значно зросли вимоги до фінансової експертизи проектів, до гарантій ліквідності майнових застав. Посилився контроль за цільовим використанням кредитів, що видаються. Банки почали вимогливіше ставитися до юридичного оформлення кредитних відносин із клієнтами. Однак усі ці дії значно звузили коло клієнтів, які можуть претендувати на отримання кредиту. Виявилося, що кредитувати фактично нікого.

У більшості клієнтів не вдається виконати умову обов'язкової власної участі у фінансуванні проектів у співвідношенні не менше як 30:70 через відсутність вільних власних коштів, які справді складно акумулювати в умовах економічної нестабільності.

Враховуючи все це, банки вбачають у застосуванні довгострокового фінансування не стільки можливості розширення спектра надання послуг, скільки вихід із нинішньої ситуації з кредитуванням.

Слід відмітити , що за рахунок коротстрокового кредитування неможливо вирішити питання фінансування нових виробничих проектів , розширення сфери діяльності підприємства . Оскільки самий необ'ємний інвестиційний проект не може окупитися терміном до одного року . При умові середньої ставки, яка склалася останнім часом на фінансовому ринку України, по короткостроковим кредитам 65 % , самий ефективний інвестиційний проект стане збитковим , оскільки витрати пов'язаннні з обслуговуванням зобов'язань лягають на собівартість кінцевої продукції.

3.2 Підвищення ефективності кредитування шляхом розподілу функцій у кредитному процесі

Нині у Луганськнській Філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' кредитний процес на всіх його етапах здійснюється в межах одного кредитного підрозділу (рисунок 3.1).

Рисунок 3.3 - Схема основних етапів кредитного процесу

Організаційна структура, за якої функції кредитного процесу зосереджені в одному кредитному підрозділі, не здатна забезпечити ефективної системи організації та внутрішнього контролю за проведенням кредитних операцій - насамперед через відсутність розмежування функцій аналізу та подальшого супроводження кредитних проектів.

При вирішені питань, пов'язаних із підвищенням ефективності кредитних операцій, важливе значення має вдосконалення організаційної структури підрозділів банку, які забезпечують виконання кредитного процесу. Тобто банку необхідно запровадити відповідний проект.

У даний проект можна помістити такі поняття, як „фронт-офіс' та „бек-офіс'. Фронт-офіс - підрозділ банку, який виконує роль його представника перед клієнтом та виступає ініціатором операції. Структурний підрозділ, що забезпечує продовження операції, розпочатої фронт-офісом, шляхом здійснення реєстрації, перевірки, звірки, обліку та контролю всіх операцій, у проекті буде названо бек-офісом.

Отже, ініціатором тієї чи іншої банківської операції є фронт-офіс, працівники якого забезпечують укладання угод, ідентифікацію операцій з оцінкою ризиків і підрахунком прибутків та збитків. Операційна робота в банку починається у фронт-офісі, підрозділи якого безпосередньо працюють із клієнтами на фінансовому ринку щодо залучення та розміщення фінансових ресурсів , а також надання послуг на комерційних засадах.

Мета діяльності фронт-офісу - отримання прибутку, мінімізація впливу ризиків фінансового ринку, протидія конкурентному середовищу, підтримання ліквідної позиції та розширення спектра банківських послуг і продуктів.

Суб'єктами його діяльності є клієнти, установи банків, небанківські установи, уряд. Фронт-офіс, з огляду на результати роботи всіх підрозділів, відноситься до центру прибутків. Він відповідає за розвиток банківських продуктів, ліквідність виконання нормативів.

Згідно з проектом отримані від фронт-офісу документи працівники бек-офісу перевіряють, реєструють, вводять всю необхідну інформацію в автоматизовану систему обробки даних і в подальшому контролюють виконання операції. Бек-офіс, з огляду на результати його роботи, відноситься до центру витрат. Він забезпечує дотримання прийнятих стандартів, виконання відповідних процедур обліку та контролю.

Особливу увагу в Проекті приділено оптимізації системи внутрішнього контролю за операційним ризиком, який виникає внаслідок неспроможності контролювати обробку операцій, документацію, облікове та фізичне середовище.

З метою запобігання або зменшення операційного ризику в банку у проекті пропонується застосовувати такі методи забезпечення ефективної системи внутрішнього контролю:

1 Адміністративний контроль:

- організаційні методи,

- виробничі методи,

- методи розподілу функцій.

2 Бухгалтерський контроль:

- метод обліку операцій у повному обсязі,

- метод захисту і збереження облікової інформації,

- метод своєчасної звірки,

- метод оцінки вартості.

Особливої уваги заслуговує пропонований у Проекті метод розподілу функцій. Розподіл обов'язків як один із засобів адміністративного контролю зменшує ризик махінацій та помилок і покликаний не допустити одноосібного впливу на хід операції. У ній повинні брати участь принаймні дві особи, і її виконання слід відокремлювати від облікової та контрольної функцій. Роботу однієї особи повинна перевіряти інша, з'ясовуючи наявність відповідних повноважень на здійснення операції та її відображення в обліку.

Банк повинен розробити такі процедури виконання операцій , за якими:

- відповідальність за облік і зберігання активів, санкціонування операцій та прийняття зобов'язань, укладання угод , а також загальний контроль за операціями й зобов'язаннями банку несли б різні особи;

- обов'язки розподілялися б таким чином, щоб ніхто не міг незаконно привласнювати активи, давати недостовірні дані про зобов'язання, неправильно реєструвати операції;

- зобов'язання приймалися б з намірами і повноваженнями керівництва;

- дотримувалися б правил санкціонування, в яких зазначено межу загальних і спеціальних санкцій, прізвище уповноваженої особи, відповідальної за виконання певних повноважень, та визначено обставини, за яким тим чи іншим посадовим особам надаються спеціальні (більші зазвичай) повноваження.

Запропонована у Проекті структура розподілу функцій за будь-якими банківськими операціями, де фронт-офіс відповідає за укладання угод, ідентифікацію операцій з оцінкою ризиків, а бек-офіс - за її продовження шляхом здійснення реєстрації, перевірки, обліку та контролю, може бути використана щодо кредитних послуг тільки як принципова. Кредитний процес є досить специфічним і багато етапним, що відображено на рисунку 3.3. На відміну від інших операцій, виконання розпочатої фронт-офісом кредитної операції не обмежується здійсненням реєстрації, перевірки, звірки, обліку та відповідного контролю, - воно потребує також спілкування із клієнтом, регулярного моніторингу кредитного ризику шляхом аналізу діяльності позичальника.

Відтак виникає об'єктивна потреба у створені проміжної ланки - мідл-офісу (організаційна структура цього підрозділу зображена на рисунку 3.2).

Для надання кредитних послуг на фронт-офіс могли би бути покладені такі функції: залучення клієнтів, попередній розгляд кредитного проекту, аналіз кредитоспроможності позичальника, визначення ступеня кредитного ризику та формування кредитних пропозицій. Залучення клієнтів окремим структурним підрозділом сприятиме нарощенню обсягів кредитування та відповідно збільшенню доходів.

На зниження ефективності кредитних операцій впливає частина кредитних проектів, які були розглянуті, але з різних причин не були реалізовані. Ретельніший, кваліфіковані ший попередній аналіз мало перспективного кредитного проекту фронт-офісом мінімізує вірогідність його подальшого розгляду, що позбавить банк і його фахівців від невиправданих витрат часу та коштів.

Рисунок 3.2 - Схема розмежування функцій кредитного процесу

Однією з причин виникнення проблемних кредитів є помилки, допущені фахівцями банку на стадії аналізу кредитоспроможності потенційних позичальників. Тому цілком логічно було банк виконання мідл-офісом функції контролю кредитних пропозицій, поданих фронт-офісом. Тобто мідл-офіс проводить незалежне визначення адекватності оцінки кредитного ризику зробленої фронт-офісом, спеціалісти якого, розглядаючи проект, можуть проявити суб'єктивізм під впливом безпосереднього спілкування із клієнтом. Таке вдосконалення системи внутрішнього контролю за здійсненням кредитних операцій дасть змогу знизити рівень проблемної заборгованості за позичками. При розробці даної схеми організаційної структури кредитного процесу враховано також іншу суттєву причину виникнення проблемної заборгованості, а саме: невиконання фахівцями банку в ході супроводження кредитного проекту всіх необхідних заходів. Аби запобігти цьому, обов'язки щодо супроводження проектів та контролю за виконанням позичальником умов договору пропонується покласти на окремий структурний підрозділ банку - мідл-офіс. Регулярний та незалежний моніторинг ризиків на етапі супроводження кредитного проекту підвищить ефективність контролю за ними. Віднесення обліку кредитних операцій до функцій бек-офісу відповідає принципам розподілу обов'язків. Такий розподіл має поліпшити систему внутрішнього контролю за операційним ризиком, а відтак - сприяти зниження рівня кредитного ризику. Запроваджена організаційна структура кредитного процесу, заснована на розмежуванні функцій аналізу, супроводження кредитних проектів та їх обліку між окремими структурними підрозділами, є дієвим засобом підвищення ефективності кредитних операцій. З її упровадженням, по-перше, очікується збільшення обсягу кредитних операцій, по-друге - суттєво вдосконалиться система внутрішнього контролю за всіма притаманними кредитним операціям ризиками, що в свою чергу дасть змогу знизити їх рівень, а отже, поліпшити структуру кредитного портфеля за зменшити частку проблемної заборгованості. Це сприятиме скороченню витрат банків на формування резервів для відшкодування можливих збитків за кредитними операціями.

Висновки

Усі комерційні банки в певній мірі беруть участь у ризиковому запозиченні ресурсів і кредитуванні. Саме кредитні операції посідають домінуюче місце у портфелі послуг банку. Отже, загальний розвиток усіх видів банківської діяльності потребує, у першу чергу, вдосконалення їх кредитних відносин. Активація підприємницької діяльності ринкових суб'єктів різних організаційно правових форм вносить пожвавлення у процес пошуку альтернативних джерел фінансування їх діяльності, в тому числі банківських кредитів. Створення сприятливого підприємницького клімату суттєво залежить від заходів банківських установ, покликаних надавати взаємовигідні кредитні послуги суб'єктам господарювання для підтримки їх ділової активності.

Банківська система України ще перебуває в стані становлення, причому цей процес відстає від потреб реформування економіки. У цьому виявляється взаємозалежність всієї економічної системи та системи банків, яка є 'нервовою системою' господарського механізму. Основною причиною слабкості системи банків є економічна криза, спад виробництва, розрив традиційних господарських зв'язків. Лібералізація, інфляція та безконтрольне зростання цін спричинили велику нестачу оборотних засобів і коштів для інвестицій, які практично, припинились. Це в свою чергу спричинило масові неплатежі, гіпертрофовану потребу у кредитних ресурсах. Виникла суперечність: без дешевих кредитів не можливо здійснити стуктурної перебудови у промисловості України, відродити інвестиції, насамперед у прогресивні технології, не можуть 'стати на ноги' промислові підприємства, отже неможливо наситити внутрішній ринок дешевими та якісними товарами. Але гостра потреба в кредитних ресурсах зумовлює властиве для кризової економічної ситуації непомірне зростання процентних кредитних ставок. Що в свою чергу стримує підприємства в кредитно-фінансових відносинах з банківськими установами. Існує вихід, коли навіть за умов загально кризової ситуації підприємство може укріпити та поліпшити своє фінансове становище - за рахунок ефективного залучення кредитних коштів.

Розкривши тему даного дипломного проекту можна сказати, що правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями - основа фінансової та ринкової стабільності комерційних банків (з урахуванням визначного місця, що посідають кредитні операції а портфелі банківських активів).

Банкам необхідно створити обстановку економічної зацікавленості підприємств в pостi i підвищенні соціально-економічної ефективності виробництва.

У сучасних умовах з метою забезпечення ефективної кредитної діяльності комерційні банки повинні розробляти власну внутрішню кредитну політику та впроваджувати практичні механізми її реалізації.

Кредитна політика банку повинна, насамперед, визначати завдання й пріоритети кредитної діяльності, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу тому що, кредитна політика є основою організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку й повинна чітко визначати цілі кредитування, правила їх реалізації, а також відповідне документальне методичне забезпечення.

Способи і методи реалізації кредитної політики необхідно формалізувати у відповідних внутрібанківських документах, основними серед яких повинні бути стандарти кредитування та кредитні інструкції. Необхідність розробки кредитної політики є також підготовка меморандуму з кредитної політики, який повинен забезпечити реалізацію стратегічних цілей банківської діяльності у сфері кредитування. Саме в ньому необхідно відобразити всі етапи кредитного процесу - від збирання інформації та вивчення кредитної передісторії до кредитного моніторингу та механізму формування резервів під можливі втрати за наданими кредитами. Меморандум встановлює вимоги, на основі яких робітників відділу кредитного аналізу банку здійснюють перевірки позичальників, визначає механізм внесення коректив у поточну внутрішню кредитну політику банку.

Отже, кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань банківської діяльності та визначає конкретні способи і методи її реалізації з метою максимізації доходності кредитних операцій та досягнення прийнятого рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування.

Також, можна вказати, що успішне проведення банком кредитування позичальників та отримання бажаного доходу при мінімальному кредитному ризику залежить від того, на якому рівні професійності були проведені етапи банківського кредитування. Вагоме місце серед яких займає оцінка фінансового стану потенційного позичальника.

Кредитні відносини повинні будуватися на основі глибокого вивчення установами банків фінансового стану, кредитоспроможності, перспектив розвитку клієнтури i професійного рівня їх керівників. Від цього залежить ефективність використання i своєчасність повернення позичених коштів, що прямо впливає на прибуток банків, лiквiднiсть їх балансу.

Слід відмітити, що існуюча в банках України методика аналізу кредитоспроможності позичальника недосконала. Вона дозволяє оцінити стан позичальника по балансу та звіту про фінансові результати фірми. Обчислені коефіцієнти є момент ними даними та характеризують стан позичальника на момент складання звітності. В цей момент позичальник може зазнавати тимчасові труднощі, пов'язані з нестачею ліквідних засобів, що відобразиться на його платоспроможності i погіршує показники. На оборотність ресурсів тимчасові фінансові ускладнення значно не вплинуть, якщо вони дійсно тимчасові. Тому потрібен глибокий аналіз оборотності ресурсів та рентабельності позичальника, який би здійснював працівник банку при наданні позики.

Одним з важливих принципів банківського кредитування є забезпечення зобов'язань позичальника по поверненню кредиту. Майно та інші форми забезпечення зобов'язань позичальника перед банком повинні задовольняти наступним вимогам: висока ліквідність; здатність до тривалого зберігання (як мінімум, на протязі строку погашення позики); низькі витрати по зберіганню та реалізації застави. В залежності від того, наскільки закладене майно відповідає даним вимогам, банк повинен визначати об'єм наданої ним позики. Але, все ж таки, до основного етапу банківського кредитування відносять підготовку та укладання кредитного договору. Кредитний договір між банком і позичальником необхідно укладати тільки у письмовій формі, в іншому випадку він буде вважатись не дійсним. Внесення змін до кредитного договору в односторонньому порядку без згоди обох сторін не допускається. Встановлення відсоткової ставки за кредитування - дуже складне завдання. Пошук компромісу між бажанням отримати високий прибуток за одночасної компенсації ризиків і попитом на кредити залежить як від рівня конкуренції на кредитному ринку, так і від економічного стану загалом і на сегменті, що обслуговується. Якого б способу не дотримувався банк у встановлені відсоткових ставок, йому необхідно здійснити такі два етапи: попередній аналіз (визначення рівня попиту клієнтів і пропозиції конкурентами конкретних видів кредитування; виявлення основних факторів еластичності зміни відсоткових ставок на сегментах, що обслуговуються, і близьких до них сегментах ринку; одержання максимального, мінімального і раціонального рівня відсоткових ставок з різних видів кредитних відносин) та оперативна модифікація (конкретизація вибору вигідного, конкурентноздатного рівня відсоткової ставки; якісний і кількісний аналіз витрат специфічних операцій надання й обслуговування позичок, стандартних кредитних операцій і кредитування загалом; коригування відсоткових ставок залежно від питомих витрат і динаміки ринкової кон'юнктури). Кредитний моніторинг посідає також важливе місце в банківському кредитуванні. Головним завданням якого є контроль за зміною кредитоспроможності позичальника та визначення конкретних заходів, які необхідно вжити у разі виникнення проблем. В дипломному проекті на основі фактичних звітних бухгалтерських даних був розглянутий і проаналізований фінансовий стан Відкритого акціонерного товариства 'Луганськнський завод високовольтної апаратури' останніх чотирьох років. Основний висновок по цьому аналізу - фінансовий стан підприємства мав відносно стійкий характер, але не має тенденції до підвищення його рівня. Поряд з проведеною комплексною оцінкою основний наголос при аналізі фінансового стану робився на збезбеченість господарства оборотними коштами. Була проаналізована їх динаміка та склад. При цьому був зроблений висновок, що господарство на протязі 2004 - 2008 років постійно відчувало тичасову нехватку грошових коштів. Для поліпшення своєї платоспроможності на протязі аналізуємого періоду підприємство залучало короткострокові кредитні кошти від Філії Брокбізнесбанку в м. Луганськ . Їх суми по роках склали : 2004 рік - 1 321 852,16 грн., 2007 рік - 616 442,92 грн., 2008 рік - 1 219 000 грн. Але в основному ці кредитні кошти використовувалась для перекриття тичасового дефіциту грошових коштів. На основі цього, нами було запропоновано змінити об'єкти та розширити форми кредитування, збільшити і спрямувати кредитні ресурси на забезпечення реалізації розвитку підриємства, розширити асортимент випуску товарної продукції, отримати нове стабільне джерело збільшення обігових коштів для задоволення виробничих та фінансових потреб підприємства, вирішити питання підвищення прибутковості агрокомплесу. Ці проблеми, на наш погляд, можна вирішити за допомогою підняття кредитних відносин між ВАТ 'ЛЗВА' та Філія Брокбізнесбанку в м. Луганськ на новий рівень - придати їм довгострокового характеру. В зв'язку з цим нами була розглянута можливість вибору об'єкту інвестицій. Не дилячись на те, що основним видом діяльності підприємства є випуск промислової продукції енергитичної галузі, при врахуванні наявності власної ВРХ та збиткової діяльності агрокомплексу, було запропоновано створити м'ясопереробний ковбасний цех безпосередньо в самому агрокомплексі ВАТ 'ЛЗВА' , створення якого прискорить обіговисть оборотних коштів. До можливості створення такого цеху привів маркетинговий аналіз сегменту ринку, на який може вийти підприємство з ковбасними виробами, а також наявність необхідної інфраструктури. В якості найбільш доцільного методу організації кредитних відносин в дипломному проекті було запропоновано організувати їх у формі довгострокового кредиту , що за умов кризової ситуації в Україні найбільш повно відповідає меті та можливостям інвестиційного фінансування.

Узагальнюючи роботу проведену в дипломному проекті можна сказати, що, якою б якісною не була кредитна політика, які б кредити не надавав банк за строками користування, як не намагався б створити ефективну цінову політику, це ще не гарантує забезпечення виконання встановлених параметрів діяльності банку та запланованого рівня ефективності кредитних операцій. Вирішальне значення має організація роботи з добору та управління кадрами, а також оптимальна функціональна побудова організаційної структури кредитного підрозділу комерційного банку.

Отже, банк, де організаційна структура, за якої функції кредитного процесу зосереджені в одному кредитному підрозділі, не буде здатний забезпечити ефективної системи організації та внутрішнього контролю за проведенням кредитних операцій - насамперед через відсутність розмежування функцій аналізу та подальшого супроводження кредитних проектів. При вирішені питань, пов'язаних із підвищенням ефективності кредитних операцій, важливе значення має вдосконалення організаційної структури підрозділів банку, які забезпечують виконання кредитного процесу. Загалом якісне, професійне та послідовне виконання всіх необхідних процедур основних етапів банківського кредитування є необхідною та найважливішою умовою ефективної реалізації кредитної політики банку та забезпечення необхідного рівня доходності, платоспроможності та ліквідності банківської діяльності.

Список використаних джерел

1. Закон України „Про банки і банківську діяльність' від 20.03.91 зі змінами і доповненнями // ВВР. 2007. - № 25

2. Закон України „Про заставу' від 02.10.92 // ВВР. - 2004. - №47

3. Інструкція „Про Методичні рекомендації по застосуванню банками Закону України „Про заставу' затверджено постановою НБУ від 08.10.93 за № 23015/11.

4. Інструкція № 10 'Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків' затверджено постановою Правління НБУ від 30.12.97 за № 469.

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Затверджена постановою Правління НБУ№ 388 від 21.11.1999р.

6. Постанова Кабінету Міністрів України „Про впровадження механізму страхування кредитних ризиків' затверджено Кабінетом Міністрів України від 17 08.98 р. за № 1280.

7. Положення НБУ „Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків' затверджено постановою Правління НБУ від 27.03.98 р. за № 122.

8. Положення 'Про затвердження про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків' Затв. Постановою Правління Національного банку України № 141 від 14. 04. 98.

9. 'Правила організації фінансової та статистичної звітності банків України', затверджених постановою Правління Національного банку України від 12.12.97 N 436.Положення НБУ 'Про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень' затверджена постановою Правління від 31.08.2007 за № 375

10. Положення НБУ 'Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства' затверджена постановою Правління від 28.08.2007 за № 845/6036

11. Положення НБУ 'Про планування та порядок проведення інспекційних перевірок ' затверджена постановою Правління від 17.07.2007 за № 703/5894

12. Положення 'Про методичні рекомендації по застосуванню банками Закону України 'Про заставу'. Затв. Постановою Правління Національного банку України м. Київ № 23015/11 від 08.10.93

13. Положення 'Про внесення змін до нормативно-правових актів Національного банку України з питань кредитування в іноземній валюті' Затв. Постановою Правління Національного банку України №601 від 22. 12. 99.

14. Постанова НБУ „Про затвердження Порядку цільового кредитування приватизованих підприємств' затверджено наказом Фонду державного майна України від 21.08.1999 р. N 908, постановою Правління НБУ від 01.09.97 за № 285.

15. Постанова НБУ „Про кредитування під заставу цінних паперів' затверджено постановою Правління НБУ від 24.12.99 за № 43-312.

16. Положення НБУ „Про кредитування' затверджено постановою Правління НБУ від 28.09.95 за № 246.

17. Постанова КМУ „Про затвердження Статуту відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України' від 10 серпня 2004 р. № 1250

18. Положення „Про відділ кредитування та економічної роботи луганської філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' від 15 жовтня 2004 року за № 146-78

19. Положення „Про відділ бухгалтерського обліку та звітності луганської філії ВАТ 'Брокбізнесбанк.' від 21 січня 2007 року за № 1003-92

20. Положення „Про відділ електронної обробки інформації луганської філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' від 15 жовтня 2004 року за № 146-108.

21. Положення „Про відділ міжнародних розрахунків та валютного контролю луганської філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' від 28 серпня 2008 року за № 1243-45

22. Положення „Про аудиторську службу луганської філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' від 21 вересня 2004 року за № 1234-43

23. Положення „Про відділ касових та неторгових операцій луганської філії ВАТ 'Брокбізнесбанк' від 21 вересня 20040 року за № 2534-21

24. Рекомендації НБУ „Щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника' затверджено постановою НБУ від 02.06.94 за № 23011/79.

25. Аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича.-Житомир: ПП 'Рута', 2007.-384 с.

26. Біленчук П. Д., Диннік О. Г., Лютий І. О., Банківське право Навчальний посібник. - К.: Атака, 2007. - 400 с.12. Васюренко О. В. Банківські операції: навч. посіб. - К.: Т-во 'Знання', КОО, 2004. - 243 с.

27. Васюренко О. В. Банківські операції: навч. посіб. - К.: Т-во 'Знання', КОО, 2004. - 243 с.

28. Вітлінський В., Наконечний Я. Методи формування резервів на покриття кредитних ризиків // Фінанси України. - 2000. - № 12.

29. Вітлінський В., Великоіваненко Г., Наконечний Я. Поглиблений кількісний аналіз кредитоспроможності позичальника як спосіб зниження кредитного ризику // Банківська справа. - 2000. - № 6.

30. Витлинський В., Пернаривский А. Кредитный риск. Как его определить? // Деловая Украина. 1999. - № 45. - с. 6.

31. 2. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику. - К.: ДЕМІУР, 2007. - 212 с.

32. Воронин Д. Макроэкономическое регулирование кредитных рисков // Банковское дело. - 2004. - № 9.

33. Вступ до банківської справи / Під кер. Савчука М. З. - Київ, 1988.

34. Галасюк В., Мельниченко О. Незалежна експертна оцінка як засіб забезпечення необхідного рівня ліквідності обєктів застави // Вісник НБУ. - 2007. - № 11.

35. Голуб В. Методичні аспекти ціноутворення на кредитні послуги банку // Вісник НБУ, липень, 2008.

36. Дзюблюк О. В. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин. - Тернопіль, 2000.

37. Загорий Г. О методах оценки кредитного риска // Деньги и кредит. - 2004. - № 6.

38. Ілляшенко С. Кредитні ризики та створення резервів для їх покриття // Вісник НБУ. - 2007. - № 7. - с. 39.

39. Іхваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник.-К: Знання-Прес,2004.-207с.

40. Калина А.В., Кощеев А. А Робота современного комерческого банка: Учеб. - К.: МАУП, 2000. - 224с.

41. Костіна Н. І., Алєксєєв А. А. Фінансове прогнозування: методи і моделі: Навч. посіб. - К.: Т-во „Знання', КОО, 2007. - 183 с.

42. Кредитний ризик комерційного банку. Навч. посібник За ред. В. В. Вітлінського. К.: Знання. - 2004р. - 251 с.

43. Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник. - К.: Знання, КОО, 2004. - 215с.

44. Меджибовська Н. Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок // Банківська справа. - 2007. - № 1.

45. Міщенко В., Пластун В. Моніторинг позичок у сучасній банківській практиці України // Вісник НБУ, січень, 2008.

46. Мирун Н. И., Герасимович А. М. Банковское обслуживание предприятий и населения. - К., 2007.

47. Михайлов Д., Лужных А. О некоторых аспектах работы с банковскими гарантиями и поручительствами // Деньги и кредит. - 1999. - №4.

48. Пернарівський О. Інтелектуалізована кількісна оцінка кредитоспроможності позичальника // Фінанси України. - 2000. - № 6.

49. Работа современного комерческого банка / Калина А. В., Кощеев А. А. - К., МАУП, 1999. - 224 с.

50. Рябіна Л. Теорія і практика кредитних відносин в Україні // Вісник НБУ, січень, 2008.

51. Тиркало Р. І. Щибиловок З. І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основні теорії, експрес-діагностика, рейтинг. Навч посіб, - К.: 2007. - 236 с.