Аналіз короткострокових кредитних операцій банку

/

/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Банківські операції»

та «Аналіз банківської діяльності»

на тему:

«Аналіз короткострокових кредитних операцій банку»

студентки ФФБС

4 курсу, 3 групи,

денної форми навчання

спец. 6.0305810 «Банківська справа» Пархомчук Юлії Юріївни

Науковий керівник: Гордієнко Тетяна Миколаївна

Київ 2011

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Організаційно-правові засади короткострокових кредитних операцій банку

1.1 Економічна сутність та види короткострокових кредитних операцій банку

1.2 Державне регулювання кредитних операцій банку

1.3 Інформаційна база та інструментарій аналізу короткострокових кредитних операцій банку

Розділ 2. Аналіз короткострокових кредитних операцій банку на прикладі ПАТ «Альфа Банк»

2.1 Аналіз індикаторів ринку короткострокового кредитування в Україні

2.2 Діагностика короткострокових кредитних операцій в ПАТ «Альфа Банк»

Розділ 3. Прогресивні напрямки вдосконалення короткострокових кредитних операцій

3.1 Удосконалення інструментарію аналізу короткострокових кредитних операцій

3.2 Перспективи розвитку короткострокового кредитування банків в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми пов'язана з тим, що ефективне короткострокове кредитування на сьогоднішній день - це одне з найважливіших і найактуальніших завдань банківської системи України. Кожній фінансово-кредитній установі саме кредитні операції приносять найбільші доходи і від того, наскільки правильно будуть обрані методи і дотримані умови кредитування, в значній мірі, залежить результат кредитної операції. Тому саме короткострокові кредитні операції можуть бути використані для покращення умов існування кредитної системи у національній економіці.

Аналіз досліджуваної теми проводили у своїх працях такі автори: В.В Курищук, В.Д. Лагутін, М. Г Дмитренко, О.Дзюблюк, В.Сусіденко, Т.Клименко, В.Лагутін, І.Аванесова, Ю.Потійко, М.Алексєєнко та інші.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні сутності короткострокових кредитних операцій та визначенні перспективних напрямків їх вдосконалення.

Завдання даної роботи:

- вивчити економічну сутність та види короткострокових банківських кредитних операцій;

- виявити особливості державного та правового регулювання здійснення короткострокових кредитних операцій банками України;

- дослідити інформаційну базу та інструментарій аналізу короткострокових кредитних операцій банку;

- здійснити оцінку індикаторів ринку короткострокового кредитування в Україні та вплив на нього макроекономічних факторів;

- зробити діагностику короткострокових кредитних операцій в ПАТ «Альфа Банк»;

- навести шляхи удосконалення інструментарію аналізу короткострокових кредитних операцій;

- дослідити перспективи розвитку та удосконалення короткострокового кредитування в Україні.

Об'єктом дослідження курсової роботи є короткострокові кредити банку, їх місце та роль у кредитному портфелі.

Предметом дослідження курсової роботи є механізм реалізації короткострокових кредитних операцій.

Методи наукового дослідження: метод аналізу та синтезу (звітні та поточні матеріали комерційних банків), метод статистичного аналізу, графічний метод (побудова діаграм, графіків).

Інформаційною базою проведеного дослідження є матеріали періодичної літератури з питань банківської справи, державної та відомчої статистики, дані звітності, досвід роботи банків, дані спеціальних економічних досліджень та наукова література.

У ході виконання курсової роботи були використані закони та нормативні акти, постановами та положеннями Верховної Ради України, Національного банку України, спеціальні банківські документи, фінансова звітність банків, Інтернет-джерела.

Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (45) та 20 додатків.

РОЗДІЛ 1. Організаційно-правові засади короткострокових кредитних операцій банку

1.1 Економічна сутність та види короткострокових кредитних операцій банку

Активні операції банків полягають у діяльності, пов'язаній із розміщенням і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтриманні ліквідності.

Основним видом активів банку є кредитні операції. Це пов'язано із закономірною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, які мають найбільш високу норму прибутку. Саме аналіз кредитних операцій з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів банку. Позикові операції є одним із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції є найбільш ризикованим видом операцій комерційного банку [19, с.147].

Сутність категорії кредиту можна визначити у такій дефініції: кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення і платності [20].

За визначенням Мороз А.М. кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов'язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Проведення кредитних операцій комерційних банків повинно відповідати певним вимогам і умовам [20].

Лобозинська С.М. визначає кредитні операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик [18, с. 278].

На думку Васюренко О.В. кредитні операції є одним із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банк, та найбільш ризикованим видом операцій комерційного банку [19, с. 147].

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника, методики оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо [20, с.389].

Розглянемо декілька трактувань поняття «кредитні операції», що визначені законодавством України.

Постановою НБУ Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків кредитні операції (кредит) визначаються як вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу) [15].

Господарський Кодекс України трактує кредитні операції таким чином: «Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян» [1].

Отже, кредитні операції - це відносини між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати. При цьому мається на увазі саме утримання дій учасників відношення, насамперед банківських робітників.

Кредитні операції банку формують кредитний портфель банку.

Кредитні вкладення, або кредитний портфель комерційного банку, -- сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Кредитні операції аналізують за допомогою методу групувань з використанням даних: балансу банку, статистичних форм звітності, аналітичного, різних позаоблікових матеріалів (кредитні угоди, листування з клієнтами, звіти перед Національним банком України, акти ревізій і перевірок та ін.).

При аналізі кредитних вкладень комерційного банку їх доцільно класифікувати відповідно до запланованих строків повернення.

За строками позики поділяють на:

короткострокові кредити (до 1 року);

середньострокові (1-3 роки);

довгострокові.

У свою чергу короткострокові позики за терміном погашення поділяють на такі групи:

до запитання;

строком до 1 міс;

строком від 1 до 3 міс;

строком від 3 до 6 міс;

строком від 6 міс. до 1 року.

Такий поділ дає можливість оцінити заплановані строки повернення наданих позик, прогнозувати ситуацію на позикових рахунках клієнтів. За оборотами з цих рахунків можна буде виявити суми пролонгованих позик [19, с.148-151].

Зупинимося більш детально на короткострокових кредитних операціях банку. В українському законодавстві економічна сутність короткострокового кредиту набуває таких визначень:

За Постановою Правління НБУ Про затвердження Доповнення N 16 до Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України короткострокові кредити - банківські кредити, у т. ч. на фінансування зовнішньоторговельних операцій, платежі за угодами РЕПО, інші види позик та авансів (включаючи іпотечні кредити), що передбачають початковий термін погашення менше одного року або виплачуються на першу вимогу [1].

За Постановою Правління НБУ Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України короткостроковий кредит - наданий або отриманий кредит на строк, що не перевищує один рік [17].

Таким чином, короткостроковий кредит - це грошовий кредит, що його надають банківські установи підприємствам, господарським організаціям та окремим громадянам на строк до одного року для задоволення їх виробничих потреб у додаткових оборотних коштах.

Основними принципи короткострокового кредитування є: цільове призначення, строковість, поворотність та гарантована забезпеченість зворотності (повна сплата).

Ресурсами короткострокового кредиту є тимчасово вільні кошти підприємств, організацій, бюджетних, кредитних та інших установ, які знаходяться на рахунках у банках.

Найчастіше короткострокові кредити надаються суб'єктам господарювання, підприємствам, організаціям, представникам малого і середньго бізнесу.

Короткострокові позички комерційних банків за своєю сутністю є такими, що самі погашаються (self liquidating), оскільки вони використовуються здебільшого на поповнення сезонної або тимчасової нестачі оборотних активів, головним чином товарно-матеріальних запасів.

В науковій літературі у сфері банківської справи наводиться багато різних видів короткострокових кредитів. Проаналізувавши її, можна згрупувати всі види короткострокових кредитів за такими ознаками класифікації (дод. А):

1. У залежності від методу надання розрізняють:

- Овердрафт

- Кредитна лінія

- Кредит на поповнення обігових коштів

- Терміновий кредит

- Операції “РЕПО” з товарами

2. За метою кредитування:

- На поповнення оборотних засобів ;

- На придбання цінних паперів;

- На реалізацію експортних контрактів і придбання імпортної продукції з метою подальшого використання в процесі виробництва.

3. У залежності від процентної ставки:

- Короткострокові кредити зі ставкою що плаває;

- Короткострокові кредити з фіксованою процентною ставкою.

Позички з фіксованою процентною ставкою надаються переважно в умовах стабільної економіки. В умовах економічної нестабільності, як правило, надаються позички з процентною ставкою, що плаває.

4. Залежно від забезпечення:

- Забезпечений короткостроковий кредит:

а) ломбардний кредит - короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, що легко реалізується;

б) онкольний кредит - кредит до запитання - короткостроковий комерційний кредит, який позичальник зобов'язується погасити на першу вимогу кредитора. Зазвичай видається під забезпечення цінними паперами та товарами.

- Незабезпечений короткостроковий кредит. Більшість наданих короткострокових кредитів нічим не забезпечується. Звичайно вони видаються фірмам із високою кредитоспроможністю і швидкою оборотністю активів. Ставка за незабезпеченими кредитами, як правило, вища забезпечених. Застава може бути виражена у фінансових або реальних активах.

5. За суб'єктами кредитування:

- Короткостроковиктамй кредит юридичним особам;

- Короткостроковиктамй кредит фізичним особам-підприємцям;

- Короткостроковиктамй кредит фізичним особам;

- Міжбанківський короткостроковий кредит.

6. Окремими видами міжбанківських короткострокових кредитів є:

- Кредит овернайт - (від англ. overnight досл. `на ніч, до ранку'), він надається (отримується) іншим банкам на строк не більше одного операційного дня. Цей вид міжбанківського кредиту використовується для завершення розрахунків поточного дня; надається терміном на добу або на вихідні - з вечора п'ятниці до ранку понеділка;

- Кредит на вимогу - (cell money) вид короткострокового міжбанківського кредиту, який може бути затребуваний і повернений в будь-який момент без права протесту.

7. Залежно від виду валюти:

- Короткостроковий кредит у національній валюті;

- Короткостроковий кредит у іноземній валюті.

Кредитування в іноземній валюті має свої особливості:

По-перше, наявність у підприємства надходжень у національній валюті в обсягах, достатніх на момент укладання договору для придбання іноземної валюти не може розглядатися як надійне джерело валюти.

По-друге, видача позичальнику позички в іноземній валюті здійснюється банком тільки при відсутності простроченої заборгованості по раніше виданих позичках незалежно від того, у якій валюті, національної чи іноземній, вони видані.

Розглянемо окремі види короткострокових кредитів, які набули найбільшого поширення в банківській практиці України.

Овердрафт -- вид короткострокового кредитування, який надається банком клієнту на покриття тимчасової нестачі обігових коштів для проведення поточних розрахунків. За надання короткострокового кредиту «овердрафт» банк стягує наступну плату:

· комісія за розгляд заявки;

· комісія за оформлення овердрафту (одноразово);

· комісія за адміністрування (обслуговування) боргу;

· комісія за внесення змін і поповнень у кредитний договір на прохання клієнта;

· комісія за продовження терміну кредитного договору.

Встановлення розміру відсотків за користування кредитом здійснюється з врахуванням мінімальних відсоткових ставок і залежить від суми кредиту, об'єкту і терміну кредитування, фінансового стану клієнта, вартості кредитних ресурсів [21, с.41].

Принципова відмінність овердрафту від традиційного кредитування - кредитні ресурси не направляються на рахунок клієнта, а надається можливість «мінусового» залишку на рахунку. Рішення по наданню овердрафту клієнтові приймається кредитним комітетом банку. У договорі овердрафту має бути зафіксований точний час дня, коли фіксується заборгованість по овердрафту для подальшого нарахування відсотків.

За статтею 1069 Цивільного Кодексу України овердрафт визначається як короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Банк може надати клієнту кредитування рахунка клієнта у випадках, передбачених у договорі. Умова про овердрафт включається не до усіх договорів банківського рахунка. Вона повинна супроводжуватися відкриттям рахунків, правовий режим яких допускає можливість овердрафта.

За відсутності коштів на рахунку надання кредиту у вигляді овердрафту здійснюється негайно шляхом оплати розрахункових документів за рахунок коштів банку в межах встановленого договором ліміту. Договором може бути узгоджений період кредитування, розмір відсоткової ставки за користування кредитом та допустима кількість овердрафтів протягом певного періоду часу [3].

Овердрафт як вид короткострокового кредитування розглядала велика кількість науковців, зокрема, Курищук В.В. вважає, що погашення кредиту і відсотків здійснюється автоматично, за рахунок надходжень на поточний рахунок клієнта. Овердрафт обслуговується за такою схемою: якщо сума платежу, зазначена у платіжному документі клієнта, перевищує залишок коштів на розрахунковому рахунку, різниці (дебетове сальдо) автоматично оплачується банком за рахунок кредиту але в межах невикористаного ліміту. Якщо сума платежу перевищує залишок ліміту, плата банком не здійснюється. Ліміт овердрафта зазвичай обмежується сумою, не перевищуючи 30% від місячного надходження доходу реалізації продукції на поточний рахунок в банку. Строк погашення, як правило, складає 2-3 неділі [30].

Лагутін В.Д. розглядав такі види овердрафту:

- Бланковий - беззаставний овердрафт, який надається на поточний рахунок клієнтам з доброю репутацією та стабільними надходженнями. У даному випадку нема необхідності у забезпеченні овердрафту, остільки гарантією повернення коштів є обороти на рахунку клієнта;

- Забезпечений - вид кредиту, який надається клієнту під заставу (нерухомість, транспорт, основні засоби, товари тощо), або гарантію (поруку) третьої сторонни [22, с. 49].

На думку Дмитренко М. Г., вимоги до забезпечення овердрафту є більш лояльними порівняно зі звичайними кредитами. Як основне забезпечення банки можуть приймати в заставі товари в обороті, майнові права на дебіторську заборгованість та на інкасовану банком-кредитором виручку. А також гарантії та поруки платоспроможних юридичних та фізичних осіб [23].

При порівнянні овердрафту з іншими кредитами, що надаються банком виділяються наступні переваги:

- спрощена процес надання кредиту;

- простота отримання кредитних коштів (шляхом надання до банку платіжних документів на оплату або розпорядження на проведення платежу за системою «Клієнт-Банк»);

- отримання коштів без відкриття окремого позикового рахунку;

- можливість отримання кредиту без оформлення застави в межах розрахункового бланкового ліміту кредитування;

- можливість щомісячного збільшення ліміту кредитування при зростанні обсягів надходження коштів на поточний рахунок;

- автоматичне погашення кредиту за рахунок надходжень на поточний рахунок клієнта (без складання окремого платіжного доручення);

- нарахування відсотків тільки на обсяг реально використаних клієнтом позикових коштів (економія коштів клієнта на відсотках);

- відсутність обмежень за цільовим використанням.

Отже, овердрафт є найзручнішою формою кредитування, яка використовується для покриття короткострокових розривів у платежах позичальника.

Кредитна лінія -- вид кредитування, який здійснюється шляхом надання протягом певного періоду часу окремих кредитів в розмірах, заздалегідь обумовлених угодою, без проведення додаткових спеціальних переговорів. Кредитна лінія надається суб'єкту господарської діяльності, який має рахунок в банку і відповідає певним критеріям, визначеним банком; постійно і в строк сплачує будь-які свої зобов'язання; здатний в повному обсязі у визначений угодою термін розрахуватись за своїми борговими зобов'язаннями. Кредитна лінія використовується на поповнення обігового капіталу (купівля сировини, матеріалів для виробництва продукції, закупівлю товарів для наступного їх продажу, тощо); термін дії кредитної лінії, як правило, 1 рік.

Виділяють такі види кредитних ліній: непоновлювальна -- в межах встановленого банком ліміту по лінії клієнт отримує кредити на певну, передбачену договором, суму по кредитній лінії, поновлювальна -- в межах встановленого банком ліміту по лінії клієнт отримує кредити, а погашення частини або всіх раніше отриманих кредитів дає можливість отримання нових кредитів в межах діючого ліміту по кредитній лінії і на визначених договором умовах (дод. Б).

Ліміт по лінії -- визначена кредитним договором максимально можлива сума всіх отриманих по лінії та непогашених зобов'язань позичальника. В межах встановленого ліміту по кредитній лінії банком для клієнта, крім надання кредитів, можуть здійснюватись такі кредитні операції: видача банківських гарантій, відкриття акредитивів без грошового покриття, авалювання векселів, овердрафт.

Перевагами для клієнта є можливість неодноразово проводити різноманітні кредитні операції, оформлення забезпечення здійснюється лише один раз -- при відкритті кредитної лінії, можливість отримати широкий спектр кредитних операцій. [21, с. 41-42].

Кредит на поповнення обігових коштів надається для фінансування поточеної господарської діяльності клієнта (купівля сировини, матеріалів для виробництва продукції, закупку товарів для наступного їх продажу тощо).

Кредит надається суб'єкту господарської діяльності, який постійно і в строк сплачує будь-які свої зобов'язання; здатний в повному обсязі у визначений угодою термін розрахуватись за своїми борговими зобов'язаннями; в залежності від потреб клієнта видача кредиту може здійснюватись одноразово всією сумою або частинами згідно графіка; кредит на поповнення обігових коштів надається як в національній, так і в іноземній валюті; термін кредитування до 1 року; сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно за фактичну кількість днів користування кредитом; погашення кредиту здійснюється згідно затвердженого графіку, рівними частинами (щомісяця, щоквартально, тощо), з відстрочкою погашення протягом певного періоду, одним внеском в кінці терміну, достроково за бажанням клієнта. Перевагою для клієнта є можливість отримати кошти для фінансування поточних потреб [21, с. 41; 24, с. 90-91].

Терміновий кредит - форма кредитування, яка використовується для покриття короткострокових розривів у платежах позичальника. Надається клієнтам, при фінансуванні угод, де момент одержання виторгу (посередницька діяльність) є фіксованим . На практиці в чистому вигляді застосовується рідко, у зв'язку з ускладненою процедурою зміни терміну погашення у випадку форс-мажору, проте застосовується в поєднанні з іншими режимами короткострокового фінансування - овердрафт, кредитна лінія.

У договорі про надання термінового кредиту зазначені дата одержання, дата погашення. Привабливість даного режиму кредитування - дешевизна. Банк, що надає кредит, може залучити термінові ресурси для кредитування клієнта на Міжбанківському ресурсному ринку, що і буде основною складовою ціни для клієнта.

Можливий моновалютний режим, обов'язкове відстеження банком цільового використання позикових коштів. Джерело погашення - виторг по контракту, який фінансується, або інші надходження на розрахунковий рахунок клієнта. Не виключене часткове погашення за рахунок використання кредитної лінії, овердрафту. Термін кредиту - до 30 днів ( рідше до 60).

Операції “РЕПО” з товарами - форма кредитування, за якої банк (можливо через дочірні компанії) укладає угоду покупки товару (як правило, за ціною нижче ринкової) з обов'язковою умовою зворотного викупу за фіксованою ціною через визначений термін. При цьому здійснюється перехід права власності. Заробіток банку і компенсація витрат по даній угоді закладений в різниці цін продажу і купівлі. Подібні угоди застосовуються до зернових на елеваторі, інших товарів, схильних до вартісних сезонних коливань. Основна мета даного виду угод - вивільнити оборотні кошти підприємства, які заблоковані в товарних залишках, придбаних у період мінімальних цін, оптимізувати оподаткування (ПДВ).

При такій формі фінансування не використовуються основні принципи кредитування, і основний аналіз спрямований на формування ліквідної вартості товару, який купується, забезпечення збереження.

Вартість подібної послуги дорожча за середню відсоткову ставку по чистому кредитуванню. Ціноутворення пов'язане з ризиком ліквідності товару, витратами під час збереження, страхуванні товару [32].

Отже, короткострокові кредитні операції можуть надаватись банками клієнтам у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, незабезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

1.2 Державне регулювання кредитних операцій банку

Нормальне функціонування банківської системи України, налагодження ефективної банківської діяльності багато в чому залежить від організації банківського регулювання і нагляду. Головною метою банківського регулювання і нагляду є забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Одним із важливих та суттєвих елементів успішного функціонування системи кредитування є розробка механізму успішного державного регулювання кредитних послуг та управління і регулювання кредитною діяльністю вітчизняних фінансово-кредитних установ.

З метою регулювання процесів формування та розвитку ринку кредитування мають бути створені ефективні механізми, які повинні сполучати прямі та непрямі інструменти державного регулювання; оптимальні процедури державного управління та регулювання з саморегулюванням.

На ринку кредитних операцій доцільно застосовувати прямі інструменти державного регулювання, які передусім полягають у наданні пільг і заохочень щодо розвитку цих операцій; непрямі інструменти, які сприятимуть запровадженню нових технологій, забезпеченню висхідної траєкторії вартісного циклу, виробництву нових кредитних продуктів та наданню послуг з кредитування.

Особливістю державного регулювання ринку кредитних операцій виступає той факт, що одночасно іде формування механізмів регулювання та механізмів саморегулювання.

До основних механізмів державного регулювання ринку кредитних операцій можна віднести:

· створення законодавчої бази для роботи банків на ринку кредитних операцій;

· визначення системи захисту позичальників;

· сприяння розвитку регіональних мереж та установ фінансового характеру, які були б націлені на вирішення не лише локальних, але й стратегічних державних завдань;

· вибір пріоритетних галузей застосування інструментів кредитування;

· забезпечення реалізації пріоритетів інноваційного розвитку;

· розвиток міжнародних форм діяльності, формування сприятливого іміджу держави і конкретної фірми на фінансових ринках.

Вирішення цього досить широкого кола проблем є можливим завдяки поєднанню зусиль державних та регіональних органів, саморегулюючих структур фінансового і реального ринків.

Аналіз законодавства, що визначає правові засади діяльності банків дає змогу говорити про те, що на сучасному етапі воно являє собою значний масив різної за юридичною силою, формою й сферою дії нормативних актів, які мають визначену ієрархічну систему.

Акти, що діють у цей час у банківській сфері, залежно від їх юридичної сили можна поділити на 5 груп:

1. Конституція України, яка заклала концептуальні основи банківського законодавства;

2. Закони України, що регулюють різні аспекти банківської справи;

3. Укази Президента з питань банківської діяльності;

4. Акти Кабінету Міністрів України з питань банківської діяльності;

5. Нормативно-правові акти (постанови, положення, інструкції, правила Національного банку України з питань, віднесених до його повноважень).

Функціонування вітчизняної банківської системи регулюється насамперед Конституцією України, зокрема ст. 92, ч.2, п.1, яка передбачає, що винятково законами встановлюються правові засади у сфері функціонування кредитного, грошового, фінансового та інвестиційного ринків і інших важливих напрямків реалізації функцій держави. Звідси важливою задачею є визначення виду й способу правового регулювання банківської діяльності, яка в першу чергу повинна ґрунтуватися на законах, а потім реалізовуватися через правові механізми Національного банку [2].

Найважливішими актами в сфері банківської справи є закони, вони визначають правові засади функціонування банків. Нині в Україні діє цілий ряд законів, що регулюють банківську діяльність та банківську справу. Серед них: Закони 'Про Національний банк України', 'Про банки і банківську діяльність', 'Про заставу', 'Про цінні папери і фондовий ринок», 'Про фінансовий лізинг', 'Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті', 'Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб', 'Про платіжні системи і переказ грошей в Україні', 'Про іпотеку', 'Про іпотечне кредитування, операцій з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати', 'Про організацію формування та обігу кредитних історій' [7-14].

У банківському законодавстві міститься визначення банківського кредиту, а саме у Законі України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до статті 1 цього Закону банківський кредит -- це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Безпосередньо кредитним операціям банків присвячена стаггя 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з цією статтею кредитними вважаються такі операції банків:

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

організація купівлі та продажу цінних паперів за доручен ням клієнтів;

здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

лізинг [6].

Банківські кредитні правовідносини -- це урегульовані нормами права відносини, які виникають у процесі здійснення банками кредитної діяльності. Необхідно зазначити, що банківські кредитні відносини неоднорідні за своєю правовою природою і регламентуються нормами різних галузей права.

Зокрема, кредитні відносини комерційних банків між собою а також між комерційними банками та їх клієнтами регулюються нормами цивільного та господарського права. Правові засади цивільно-правових банківських відносин визначені у Цивільному кодексі України (ст.ст. 1054--1056). Зокрема, зазначеними нормами визначену цивільно-правову природу кредитного договору, його істотні умови, форму та інші суттєві моменти [3].

Господарсько-правові аспекти банківських кредитних відносин врегульовані у Господарському кодексі України. Зокрема, у статті 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні операції банків полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Тобто, норма має відсильний характер та направляє нас до норм спеціального (банківського) законодавства [1].

Відповідно до статті 348 Господарського кодексу України банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством. У разі якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору.

Згідно зі статтею 349 Господарського кодексу України банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. Вони можуть позичати один в одного на договірних засадах ресурси, залучати та розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами. У разі недостатності коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов'язань банки можуть одержувати позички у Національного банку України. Кредитні ресурси Національного банку України становлять кошти статутного та інших фондів, інші кошти, що використовуються як кредитні ресурси відповідно до закону. Загальні умови використання кредитних ресурсів визначаються Господарським кодексом та іншими законами [1].

Короткострокове кредитування є високоризиковим видом операцій банку. Хоча комерційні банки і здійснюють такі операції на власний ризик та на власних умовах, з метою його зниження зазначеного та захисту інтересів вкладників, законодавством встановлено певні вимоги, яких комерційні банки обов'язково мають дотримуватися.

Відповідно до Інстроукції про порядок регулювання діяльності банків України № 368 короткострокові кредитні операції за ступенем ризику відносяться до таких груп активів:

- короткострокові кредити, що надані органам державної влади - друга група активів зі ступенем ризику 10 відсотків;

- кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку що має офіційний кредитний рейтинг не нижче, ніж інвестиційний клас - третя група активів зі ступенем ризику 20 відсотків.

- короткострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування, кредити овернайт, що надані іншим банкам, що не надежать до інвестиційного класу - четверта група активів зі ступенем ризику 50 відсотків;

- кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не наледать до інвестиційного класу - п`ята група активів зі ступенем ризику 100 відсотків [4].

Національний банк України визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний при наданні кредитів, зокрема, короткострокових кредитів, що є більш ризиковими та, зазвичай, незабезпеченими, додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків [6].

Крім того банки не можуть довільно встановити плату за користування короткостроковими кредитними коштами, а саме: банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Банк має право видавати бланкові короткострокові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Надання безпроцентних короткострокових кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків [25].

Таким чином, банківські короткострокові кредитні операції за своєю правовою природою є фінансово-правовими відносинами та, відповідно, регламентуються нормами фінансового права, а також нормативно-правовими актами Верховної Ради України та Національного банку України.

1.3 Інформаційна база та інструментарій аналізу короткострокових кредитних операцій банку

Інформаційне забезпечення аналізу діяльності комерційного банку поєднує всі види інформації незалежно від джерел її отримання. Створення широкого кола джерел інформації, що найбільш повно ризкриває багатогранність діяльності банківської установи.

Інформаційне забезпечення аналізу кредитного портфеля складається з:

· правової інформації, що міститься у законах України, які регулюють економічну діяльність банків (Закон «Про банки та банківську діяльність», закон «Про оподаткування прибутку підприємств» тощо);

· директивна інформація, що міститься у постановах Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказах Міністерства фінансів та інших міністерств і відомств, нормативно-довідкова інформація, що міститься у збірниках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, каталогах, проспектах тощо;

· інформація бізнес-планів та прогнозів;

· обліково-економічна інформація, яка є основним видом фактографічної інформації [43].

В обліково-економічній інформації основне місце посідає поточна інформація бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Джерелом даних для проведення аналізу кредитного портфеля банку є його баланс, у якому відображено всю інформацію про наявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та склад зобов'язань контрагентів перед банком та зобов'язань банку перед контрагентами .

Баланс є основою для балансового звіту комерційного банку, в активі якого відображається склад засобів за напрямами їх розміщення, а в пасиві -- склад фінансових ресурсів (зобов'язання та капітал). Звіт 'Баланс' визначає склад і структуру майна банку, ліквідність банку, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості тощо. Статті звіту 'Баланс' розміщені в порядку зменшення ліквідності [29, c. 121].

Банк складає звіт 'Баланс' за квартал на підставі показників файла 02, річний звіт 'Баланс' - на підставі показників файлу 25, річний звіт 'Баланс' з урахуванням усіх коригуючих проводок - на підставі показників файлу 81.

Банк складає звіт 'Баланс' за певний період (квартал, рік) за наростаючим підсумком з початку звітного року. Банк у звіті 'Баланс' до статей активів і пасивів та в примітках включає суми переоцінки.

Також Банк у звіті 'Баланс' до статей активів і зобов'язань та в примітках включає суми нарахованих неотриманих процентних доходів і нарахованих несплачених процентних витрат. Банк забезпечує тотожність підсумку активів сумі зобов'язань і власного капіталу звіту 'Баланс'. Банк не згортає статті активів та зобов'язань, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, нормативно-правовими актами Національного банку. Банк не включає у звіт 'Баланс' інформацію за технічними рахунками, за розрахунками та доходами і витратами, які здійснюються внутрішньосистемно [44].

До балансового звіту складаються примітки, які розшифровують окремі статті балансу, зокрема примітка , яка має назву «Кредити та заборгованість клієнтів» розкриває структуру кредитного портфеля [29, с. 122].

Банк складає примітки на підставі даних синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку, які є невід'ємною складовою його фінансової звітності [16].

Також джерелами інформації можуть бути статистичні звіти, які подаються комерційними банками до НБУ:

- Форма N 302 (місячна) - звіт про класифіковані кредитні операції та сформовані резерви за кредитними операціями. Подається електронною поштою: - банками - юридичними особами (зведені дані - з урахуванням філій, що розташовані в Україні та за її межами) територіальним управлінням Національного банку України до 10 числа після звітного періоду; - територіальними Управліннями Національного банку України через Центральну розрахункову палату Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду до 12 числа після звітного періоду .

- Форма N 310Д - звіт про суми і вартість кредитів (у процентах річних) (щоденна). Подається електронною поштою: - банками - юридичними особами в обласному розрізі територіальним управлінням Національного банку України в установлений ними строк; - територіальними управліннями Національного банку України через Центральну розрахункову палату Департаменту монетарної політики до 17 години наступного робочого дня .

- Форма N 310 (місячна) - звіт про суми і процентні ставки за наданими кредитами та залученими депозитами (за класифікаціями контрагентів і рахунків). Подається електронною поштою: - банками - юридичними особами в обласному розрізі територіальним управлінням Національного банку України в установлений ними строк;- територіальними управліннями Національного банку України через Центральну розрахункову палату Департаменту статистики та звітності 3 та 11 числа після звітного періоду .

- Форма N 321 (місячна)- звіт про вимоги за наданими кредитами (за класифікаціями контрагентів і рахунків). Подається електронною поштою: - банками - юридичними особами в обласному розрізі за філії, що розташовані на території інших держав, у розрізі країн територіальним управлінням Національного банку України в установлений ними термін; - територіальними управліннями Національного банку України через Центральну розрахункову палату Національного банку України Департаменту статистики та звітності до 11 числа після звітного періоду [45].

Також до 2006 року існували таки форми та пояснення щодо їх заповнення, проте вони втратили чинність на підставі Постанови Національного банку N 466 від 19.12.2006 :

- Форма N 322 - «звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за цільовим спрямуванням; - Форма N 323 - «звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за формами власності)» ;

- Форму N 317 - «звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за організаційно-правовими формами господарювання)» ;

- Форма N 320 (місячна) - «звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за видами економічної діяльності)» [45 ].

Всі файли з даними для складання грошової і банківської статистики мають бути з електронним цифровим підписом. Перед надсиланням до Національного банку України здійснюється захист цих файлів за допомогою спеціального програмного комплексу 'АРМ НБУ' [45].

Крім інформаційної бази аналізу кредитних операцій банку необхідно також визначити основні методи ти інструменти аналізу кредитів банку. Для аналізу короткострокових кредитних операцій необхідно застосовувати такий набір інструментів, який найбільшою мірою сприятиме його ефективності. Набір інструментів або методика аналізу - це сукупність способів, правил і заходів для найбільш доцільного використання у процесі вивчення конкретного предмету.

В аналізі банківської діяльності методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил вивчення діяльності банку, спрямованих на дослідження різних об'єктів аналізу. Вони допомагають одержати найбільш повну оцінку фінансової стійкості та прибутковості банку, яка враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розвитку банку [29, c.9].

Під методом у широкому значенні наука розуміє науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання.

Метод аналізу кредитних операцій має певні специфічні особливості. До них належать:

- системний підхід дослідження;

- комплексність оцінки підсумків діяльності і можливостей підвищення ефективності як результату комплексної взаємодії, що її визначають;

- використання системи показників, що характеризують діяльність банку;

- результативність, що дає можливість сконцентрувати увагу на тих сторонах діяльності банку, від поліпшення яких значною мірою залежить підвищення ефективності роботи;

- вивчення причин зміни показників;

- визначення та вимірювання взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними з допомогою спеціальних прийомів [29, с.42].

Методом аналізу короткострокових кредитів комерційного банку є комплексне органічно пов'язане дослідження діяльності комерційного банку на ринку нерухомості з використанням статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації. Особливостями методу аналізу кредитного портфелю є: використання системи показників, які характеризують діяльність банку щодо короткострокового кредитування; вивчення факторів та причин їх зміни; виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними. Для проведення аналізу кредитного портфелю банку використовуються такі методи:

1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення досліджуваного явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в кредитній діяльності банку, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння та його цілі:

1. Зіставлення планових і фактичних показників короткострокового кредитування для оцінки ступеня виконання плану;

2. Зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

3. Порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку короткострокового кредитування;

4. Зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на ринку короткострокових кредитів за різними показниками кредитної діяльності;

5. Зіставлення паралельних динамічних рядів для вивчення взаємозв'язків досліджуваних показників; наприклад, паралельний аналіз динаміки залишків за короткостроковими кредитами та відсоткових ставок за ними дає можливість встановити, чи пропорційно змінюються обсяги кредитів зі зміною процентних ставок за ними;

6. Зіставлення різних варіантів управлінських рішень із метою вибору оптимального; наприклад, установлюючи процентну ставку за короткостроковими кредитами, вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування клієнтів;

7. Зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, введення нового кредитного продукту та дослідження динаміки обсягів кредитування після його введення.

2. Метод приведення показників до порівнянного вигляду. Наприклад, щоб згрупувати усі видані банком короткострокові кредити, необхідно привести їх суми до порівнянного вигляду (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті); для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент множенням на відповідний валютно-обмінний курс, і тільки після цього підсумовуються усі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті). [29, с. 11]

3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості.

4. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу кредитів застосовуються різні угруповання рахунків балансу, наприклад, термінів кредитів.

5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку.

6. Графічний метод полягає у наочному зображенні виконання плану, динаміки, структури процесів і явищ. Графіки добре сприймаються завдяки їх наочній формі. За допомогою їх можна здійснювати оперативний контроль за дотриманням економічних нормативів, виконанням плану доходів і витрат та ін. філіями банку. На практиці застосовуються такі види графічних прийомів: графіки, діаграми, картосхеми і картограми.

Використання графіків доцільно здійснювати, коли є потреба показати взаємоз'вязок процесів у часі та просторі. Це дає змогу дійти висновку про наявність і напрям зв'язку, а також обрати математичну модуль для його вираження [19, c. 55].

8. Метод деталізації. Деталізація - розкладання загальних показників на складові частини. Розрізняють деталізацію за:

- факторами;

- періодами;

- підрозділами.

9. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця є системою суджень, виражених мовою цифр. Вона набагато виразніша і наочніша, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються у більш логічній і послідовній формі порівняно з текстовим викладом, займають менше місця, і пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дає змогу охопити аналітичні дані в цілому як єдину систему. За допомогою таблиць легше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками [29, с. 12].

10. Методи факторного аналізу. Ці методи відображають кількісний вплив факторів на результативний показник. У їх основі покладено прийом елімінування, тобто, визначення впливу одного фактора шляхом абстрагування від дії інших. Але при цьому обов'язковою умовою є описування зв'язків між факторами та результатом за допомогою математичної моделі.

Розрізняють наступні моделі:

Адитивна

Мультиплікативна

Кратна

До інструментів факторного аналізу належать:

1.Метод диференційного обчислення - приріст функції розкладається як результат множення окремої похідної на прирощену змінну.

2.Метод ланцюгових підстановок. Суть методу - послідовна заміна базисних показників на звітні і співставлення наступних розрахунків з попередніми.

3.Метод різниць. Метод різниць застосовується при визначенні впливу факторів, за умови, що їх кількість не більше, ніж два. Сутність цього методу полягає в тому, що визначаються різниці фактичного показника і планового (або базисного та звітного) та множаться на часткові показники, використовуючи метод ланцюгових підстановок.

При здійсненні аналізу короткострокових кредитних операцій передбачається використання наведених інструментів для виявлення загальних тенденцій розвитку та здійснення банківської діяльності, а також для виявлення відхилень від запланованих показників, чи показників попередніх періодів. Висококваліфіковане та доцільне оперування заданими інструментами дозволить підвищити ефективність роботи підрозділів окремого банку як на мікрорівні, так і покращити діяльність банківської системи на загалом.

Отже, в процесі аналізу короткострокового кредитування банку слід використовувати такий набір інструментів та методів, який надасть змогу найбільш повно, точно та ефективно відобразити усі наявні тенденції зміни досліджуваних показників.

РОЗДІЛ 2. Аналіз короткострокових кредитних операцій банку на прикладі ПАТ «Альфа Банк»

2.1 Аналіз індикаторів ринку короткострокового кредитування в Україні

Динаміка показників економічного розвитку України в 2010 році, зокрема і грошово-кредитного ринку, свідчить про закріплення позитивних тенденцій на етапі посткризового відновлення.

Серед головних позитивних змін, які були характерні для грошово-кредитного ринку в цей період та сформували надійну основу для подальшого зміцнення банківської системи, а також сприяли відновленню її інвестиційної функції, можна виділити такі:

1. Подальше уповільнення споживчої інфляції - приріст якої за підсумками 2010 року становив 9,1% порівняно з 12,3% у 2009 року, а її показник у грудні (0,8%) був найнижчим за всю історію статистичних спостережень з 1991 року.

2. Стабілізація функціонування валютного ринку, у результаті чого обмінний курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку зміцнився на 0,38% - до 7,9617 грн./дол. США. Крім того, у 2010 році загальне сальдо валютних інтервенцій сформувалося додатним та перевищило 1,3 млрд. дол. США.

3. Зниження вартості коштів - процентна ставка за депозитами в національній валюті зменшилася з 14,0% у грудні 2009 року до 8,1% у грудні 2010 року, за кредитами за цей період знизилася з 19,6% до 15,0%.

4. Створено умови для відновлення інвестиційної функції банківської системи. За результатами 2010 року обсяг кредитів, наданих юридичним особам, збільшився на 7,8%, у т.ч. у національній валюті - на 13,4%.

5. Покращення роботи банківської системи - регулятивний капітал банків зріс на 18,5%, рівень збитків знижено до 13,0 млрд. грн. (порівняно з 38,4 млрд. грн. у 2009 році) [33].

З метою відновлення кредитування реального сектору економіки паралельно із заходами в монетарній сфері Національний банк України вживав заходів для поліпшення якості кредитного портфеля банків.

Зокрема, з метою зменшення навантаження на капітал банків послаблено вимоги до оцінки окремих кредитних операцій. Наслідком таких дій, як засвідчило проведене у ІV кварталі Національним банком України опитування ділових очікувань підприємств, стало послаблення п'ятий квартал поспіль оцінки жорсткості кредитних умов.

Стимулюючі заходи Національного банку України певним чином активізували інвестиційну функцію банківської системи. Загальний залишок кредитних вкладень у 2010 році зріс на 0,9%, що відбулося виключно за рахунок зростання коштів у національній валюті, які демонстрували помісячний приріст упродовж майже всього 2010 року. Обсяг залишків за кредитами в національній валюті за 2010 рік зріс на 10,6%, що обумовлено динамікою залишків за кредитами, наданими юридичним особам, обсяги яких за 2010 рік зросли на 13,4%, тоді як залишки за кредитами, наданими фізичним особам, знизилися (на 2,3%).

Однак залишки за кредитами в іноземній валюті в 2010 році знизилися на 8,3%. Зниження залишків за кредитами, наданими населенню, відбувалося більш прискореними темпами (зниження на 17,2% - з огляду на наявність певних обмежень щодо кредитування фізичних осіб в іноземній валюті), порівняно із залишками за кредитами, наданими юридичним особам (зниження всього на 0,5%) (рис 2.1.1) [дод. Г].

Рис. 2.1.1 Динаміка обсягів кредитів за видами валют у 2009-2010 рр.

Оцінюючи кредитну активність банків, слід звернути увагу на дію об'єктивних чинників, які певним чином стримували зростання попиту економічних агентів на кредитні ресурси банків у 2010 році.

Зокрема, суттєве зменшення обсягів кредитування населення (грудневий показник, падіння якого 2,4% був найбільшим порівняно з попередніми місяцями 2010 року) пояснюється тенденцією до зростання доходів населення впродовж року та значними доходами, отриманими громадянами напередодні новорічних свят, що об'єктивно зменшило попит на кредити. А одним із факторів, який стримував попит підприємств реального сектору на кредитні ресурси банків, було суттєве покращення їх фінансового стану. Ще одним фактором, який сприяв поповненню обігових коштів та відповідно зниженню попиту на кредитні ресурси з боку підприємств, був випуск у серпні Міністерством фінансів України облігацій внутрішніх державних позик для відшкодування прострочених сум податку на додану вартість на суму 16,4 млрд. грн. Зазначені облігації активно торгуються на ринку і підприємства мають змогу за потреби реалізувати їх для отримання ліквідних коштів.

Середньозважені процентні ставки за кредитами на протязі 2005-2010 років відображають таку динаміку: в період з 2005 по 2007 рік ставки знижувались, а з 2007 року почали стрімко зростати. Але починаючи з 2009 року ставки за кредитами почали знижуватися. Зокрема у гривні така тенденція дуже чітко простежується, а, наприклад, у доларах США зміни процентних ставок відбувалися не так суттєво (рис. 2.1.2) [дод. Д].

Рис. 2.1.2 Динаміка процентних ставок у розрізі валют 2005-2010 рр.

Розглянемо більш детально зміни обсягів кредитів та процентних ставок за кредитами на протязі 2010 року. Зміни у обсягах кредитів на протязі року не мали чіткої тенденції, але загалом, починаючи з червня місяця, їх обсяг почав стрімко збільшуватися і на кінець року (грудень місяць) склав 109 404 млн. грн.., що на 5,41% більше обсягів кредитування попереднього місяця. Можне сказати, що банки у 2010 році активізували свою кредитну діяльність, порівняно з минулим посткризовим роком та нарощують обсяги кредитування (рис. 2.1.3) [дод. Е].

Рис. 2.1.3 Динаміка обсягів кредитів та процентних ставок у 2010 році.

Натомість процентна ставка за кредитами у 2010 році мала тенденцію до зниження. Тут можна побачити прямо пропорційну залежність такої зміни процентної ставки зі збільшенням обсягів кредитування. І вже у січні 2011 року середньозважена процентна ставка за кредитами становила 13,5%, що на 3,26% менше показника за грудень місяць:

- процентні ставки за кредитами, наданими протягом місяця нефінансовим корпораціям, в гривнях знизилися до 13.56% (на 146 б.п.), в доларах США знизилися до 10.55% (на 29 б.п.), в євро знизилися до 8.20% (на 77 б.п.).

- процентні ставки за кредитами, наданими протягом січня домашнім господарствам, в гривнях знизилися до 25.17% (на 107 б.п.), в долларах США знизилися до 10.82% (на 283 б.п.), в євро знизилися до 16.31% (на 255 б.п.) [34].

Більшість аналітиків прогнозують і подальше зниження відсоткових ставок за кредитами на 2011 рік, але за прогнозами президента Асоціації українських банків (АУБ) відсоткові ставки за кредитами в 2011 році істотно знижуватися не будуть, але стабілізуються. Підстав для збільшення також на передбачається, так як починається вже боротьба за клієнта [35].

В розрізі короткострокового кредитування ситуація така: починаючи з 2005 року обсяги короткострокових кредитів збільшувалися з кожним роком (рис. 2.1.4).

Рис. 2.1.4 Динаміка обсягів короткострокових кредитів за видами валют у 2005-2010 рр.

Так у гривні у 2010 році обсяг короткосорокових кредитів збільшився на 6,0% порівняно з 2009 роком і становив 173 845 млн. грн., у 2009 - на 27,0% порівняно з 2008 і становив 163 952 млн. грн.., у 2008 році - на 35,6% порівняно з 2007 роком і становив 129 048 млн. грн.., у 2007 році залишки за кредитами були на 58,3% більші, ніж у 2006 році і склали 129 048 млн. грн.. і у 2006 порівняно з 2005 роком - на 52,3% і на кінець 2006 року їх обсяг становив 60 105 млн. грн.. (дод. Ж).

У іноземній валюті ситуація дещо інша. Починаючи з 2008 року обсяг кредитів в інвалюті почав зменшуватися. У 2009 році обсяг зменшився на 27,9% порівняно зі значенням цього показника у 2008 році. Таке зменшення пов'язане з забороною на кредитування населення в іноземній валюті на невиробничі цілі, прийнятою Верховною Радою України влітку 2009 року. Такому рішенню передувала істотна девальвація гривні у 2008 році. Тому у 2010 кредитування в інвалюті відбувалося тільки в межах певних лімітів, на визначених умовах, тільки для суб'єктів господарювання і за наявності доходів в іноземній валюті [38].

Частка короткострокових кредитів в загальному обсязі кредитів змінювалась у період 2007-2010 роки (рис. 2.1.5).

Рис. 2.1.5 Структура кредитів за строками у 2007-2010 рр. , %

Найбільшу частку короткострокових кредитів у структурі кредитів за останні чотири роки має показник 2010 року - 33,12%, що на 1,19 п.п. або на 3,74% перевищує значення цього показника у попередньому році. Це, в свою чергу, свідчить про нарощення обсягів короткострокового кредитування в Україні (дод. З).

Найбільшого поширення в Україні набув такий вид короткострокового кредиту, як овердрафт (рис. 2.1.6).

Рис. 2.1.6 Динаміка обсягів та процентних ставок за овердрафтами у 2005-2010 рр.

Як видно на діаграмі, обсяги кредитування за овердрафтом впевнено збільшувалися з 2005 року до 2008, а за результатами 2009 року видно суттєве зменшення цього показника. Так станом на 31 грудня 2009 року залишки за овердрафтами становили 77524 млн. грн.., що на 64,99% менше, порівняно з попереднім роком. У 2010 році ситуація дещо покращилася і обсяги овердрафтів збільшилися на 23,96% і склали 96 097 млн. грн..

Процентна ставка за овердрафтом змінювалася в період з 2005 по 2010 рік нерівномірно: до 2007 року зменшувалася, а з 2008 року почала стрімко зростати. З цим може бути пов'язане і значне зменшення обсягів кредитів овердрафт. Станом на 31 грудня 2010 року середньозважена процентна ставка за овердрафтом становила 20,07%, що на 8,11% менше цього показника у 2009 році (дод. К).

Розглянемо ситуацію на ринку короткострокового кредитування, що склалася в Україні. Загалом, такі кредити в нашій країні надаються суб'єктам малого та середнього бізнесу для поповнення обігових коштів та фінансування нестачі оборотного капіталу. Станом на 21.01.2011 року короткострокові кредити надають такі банки:

- Кредит на поповнення обігових коштів: Укрсиббанк, Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Аваль, Альфа Банк, Індекс Банк, Прокредит Банк, Юніверсал Банк, Астра Банк, VTB Банк;

- Овердрафт: Піреус Банк, Укрсиббанк, Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Аваль, Приват Банк, Альфа Банк.

Кредити на поповнення обігових коштів здебільшого надаються українськими банками на таких умовах: Вид кредиту - відновлювальна/невідновлювальна кредитна лінія, мінімальна сума 10000 грн. (ВТБ Банк), або встановлюється індивідуально, максимальна сума - 10 000 000 грн. (ВТБ Банк) або встановлюється індивідуально, відсоткова ставка - фіксована, встановлюється в гривнях, доларах США та Євро. Також встановлюється фіксована плата за надання кредиту (наприклад, в Укрсоцбанку 1% (мінімум 200 грн.). Забезпеченням виступає рухоме або нерухоме майно, оборотні активи (Укрсиббанк) (рис. 2.1.7).

Рис. 2.1.7 Динаміка середньозважених відсоткових ставок у гривні за кредитами на поповнення обігових коштів банків України станом на 21.01.2011 р.

Кредит за найнижчою ставкою надає ВТБ Банк - 18% у гривні, 13% - у доларах США, 12% - у Євро. Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Аваль. Альфа банк та Юніверсал Банк надають кредити на поповнення обігових коштів лише у гривнях (дод. Л).

Кредит овердрафт надають шість банків. Деякі з них потребують наявності поточного рахунку у їхньому банку для надання кредиту овердрафт - Альфа Банк - 1 місяць, Райффайзен Банк Аваль - 3 місяці. Укрсоцбанк та Піреус Банк такої вимоги не висувають. Найнижчі ставки у банках Райффайзен Банк Аваль та Укрсиббанк - 17%, найвища - Укрсоцбанк - 32,5%. Кредити овердрафт надаються лише у гривні (дод. М).

Отже, в результаті аналізу індикаторів ринку кредитування можна зробити висновок, що з початку 2010 року банки України відновили кредитування і нарощують його обсяги. Відсоткові ставки за кредитами поступово зменшуються. Короткострокові кредити надаються суб'єктам господарювання здебільшого у виді кредитів на поповнення обігових коштів та у формі кредиту овердрафт.

2.2 Діагностика короткострокових кредитних операцій в ПАТ «Альфа Банк»

Альфа-Банк (Україна) -- універсальний комерційний банк, що є частиною міжнародного консорціуму «Альфа-Груп». Банк займає лідируючі позиції в усіх сегментах банківського ринку України. Згідно з рейтингом Національного Банку України Банк входить до десятки найбільших банків країни за розміром активів та є одним із лідерів за об'ємом коштів юридичних осіб.

Банк був заснований 18 листопада 1992 року у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно українського законодавства, зареєстрований НБУ 24 березня 1993 року і почав діяльність під назвою Комерційний Банк Сприяння Споживачам “Віто” з головним офісом у Києві. В 1995 р. Банк був реорганізований у ТОВ “Київінвестбанк”, який у свою чергу був реорганізований в Акціонерний Комерційний Банк “Київський Інвестиційний Банк” в 1997 р. Під своїм теперішнім ім'ям Банк працює з січня 2001 р.

Банк був зареєстрований НБУ в Державному Реєстрі Банків 24 березня 1993 р. під реєстраційним номером 158. Його поточна банківська ліцензія і дозвіл НБУ на здійснення окремих видів банківських операцій були оновлені 3 грудня 2001 р., 25 червня 2007 р. і 31 липня 2008 р., відповідно.

2 вересня 1999 р. Банк був зареєстрований як учасник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В 2001 р. Банк став учасником Міжнародної Міжбанківської Системи Передачі Інформації і Здійснення Платежів (“SWIFT”), що дозволяє йому пропонувати нові електронні платіжні послуги. В 2001 р. Банк став асоційованим членом системи VISA International і почав пропонувати карти VISA своїм клієнтам. Також, в 2001 р. Банк вступив до Першої Фінансової і Торгівельної Системи (“ПФТС”), є членом її Ради з серпня 2004 р.

7 липня 2008 року незалежне міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's надало ЗАТ «Альфа-Банк» (Україна) кредитні рейтинги контрагента - довгостроковий «В+» і короткостроковий «В», а також рейтинг «uaА» за національною шкалою.

14 травня 2009 року зідно з результатами 2008 року Альфа-Банку (Україна) надано найвищий рейтинг надійності - «А+», що відповідає високому рівню надійності з нейтральним прогнозом, відповідно до оцінки Рейтингового Агентства «Експерт-Рейтинг»

19 серпня 2009 року проведено державну реєстрацію змін до Статуту ЗАТ «Альфа-Банк» в зв'язку зі зміною назви Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЗАТ «Альфа-Банк») на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (ПАТ «Альфа-Банк») (табл.. 2.2.1)

короткостроковий кредитний операція банк

Таблиця 2.2.1

Акціонери ПАТ «Альфа Банк»

Альфа-Банку Україна присвоєні рейтинги провідного міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor's (табл. 2.2.2).

Таблиця 2.2.2

Рейтинги ПАТ «Альфа банк»

Альфа Банк надає широкий спектр банківських послуг приватним клієнтам, VIP - особам, малому та середньому бізнесу, корпоративним клієнтам та фінансовим організаціям відповідно до отриманих ліцензій Національного Банку та Державної Комісії з Цінних Паперів і Фондового ринку.

Для одержання кредиту, крім заявки, клієнт має подати до банку документи, що наведені в додатку В.

Короткострокові кредитні операції здійснюються Альфа Банком в сегменті малого та середнього бізнесу та в рамках таких кредитних продуктів:

Овердрафт - це інструмент оперативної сплати поточних платежів за тимчасової відсутності коштів на розрахунковому рахунку клієнта Альфа-Банку. Сума овердрафту може складати до 80% від обігу за поточним рахунком клієнта в Альфа-Банку (дод. Н).

Переваги овердрафту від Альфа-Банку:

· Відсутність комісії за оформлення овердрафту

· Відсутність комісії за невибраний ліміт

· Мінімальний термін роботи з Альфа-Банком за поточним рахунком - 1 місяць

· Можливість зниження витрат при оформленні наступних кредитів

· Можливість отримання овердрафту без застави

Відновлювальна кредитна лінія - це інструмент оперативного фінансування оборотних коштів бізнесу клієнта. Скориставшись даною послугою від Альфа-Банку, клієнт отримує швидкий доступ до кредитних ресурсів для оплати товарно-матеріальних цінностей та покриття поточних витрат, необхідних для безперебійного здійснення товарного або виробничого процесу (дод. П).

Переваги Відновлювальної кредитної лінії від Альфа-Банку:

· Оперативний доступ до кредитних коштів

· Відсутність комісії за невибраний ліміт

· Безкоштовне дострокове погашення траншів

· Можливість зниження витрат при оформленні наступних кредитів

· Можливість оформлення під забезпечення товарів у обігу [36].

Серед всього обсягу кредитних операцій, які здійснює Альфа Банк, вагоме місце посідають короткострокові кредитні операції. На основі річної звітності банку за здійснимо аналіз короткострокових кредитних операцій.

Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку. Для цього розраховується коефіцієнт частки кредитів у загальних активах банку за такою формулою [29, c.124]:

(2.2.1)

Цей показник показує частку кредитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність банку. Розрахуємо частку кредитів у загальних активах Альфа Банку на основі додатків Р, С, Т (табл.. 2.2.3).

Таблиця 2.2.3

Аналіз масштабів кредитної діяльності ПАТ «Альфа Банк» у період 2007-2009 рр.

В результаті аналізу масштабів кредитної діяльності Альфа банку у період з 2007 по 2008 роки можна зробити такі висновки:

На початок періоду питома вага кредитів у загальному обсязі активів складає 76,79 %. Нормативне значення цього показника становить 65 %. Перевищення оптимального значення частки кредитів у структурі активів свідчить про велике перевантаження банку кредитами. Тому можна сказати, що показник 2007 року є занадто високим, що означає, що діяльність банку недостатньо диверсифікована. Це у свою чергу підвищує ризик у разі погіршення кредитного портфеля. На звітну дату 2008 року питома вага кредитів збільшилась на 7,74 % (5,94 п.п.) до 82,73 %, що є негативним явищем. На звітну дату 2009 року частка кредитів у загальному обсязі кредитів знизилась на 10,76 % до 73,83%, що є позитивною тенденцією - вказує на збільшення ліквідності Альфа Банку [36].

Для оцінки кредитної політики Альфа Банку визначимо частку наданих позик в усіх залучених банком коштах на основі додатків Р, С, Т (табл. 2.2.4).

Формула для розрахунку частки кредитів у залучених коштах [29]:

(2.2.2)

Таблиця 2.2.4

Питома вага наданих кредитів у залучених коштах ПАТ «Альфа Бнак» у 2007-2009 рр.

Дані таблиці 2.2.4 свідчать про ризикову кредитну політику банку, так як значення цього показника перевищує оптимальне (65-75%). У 2007 році цей показник становив 88,51 %, у 2008 р. - 94,0 %, у 2009 р. - 81,91 %. У 2008 році значення цього коефіцієнта підвищилося на 6,23 % порівняно з показником 2007 року, а на кінець 2009 року знизилося на 12,89% порівняно з 2008 р., що є позитивним зрушенням в діяльності Альфа Банку.

Наступним етапом аналізу кредитних операцій є визначення темпів зростання та приросту. Темп зростання визначається як співвідношення суми кредитних вкладень на кінець звітного періоду та суми на початок періоду:

(2.2.3)

Темп приросту кредитних вкладень розраховується за формулою:

(2.2.4)

Наведені коефіцієнти свідчать про темпи зростання (приросту) чи зниження позикової діяльності банку [29].

Таблиця 2.2.5

Аналіз динаміки загальних активів та кредитних коштів ПАТ «Альфа Банк» за 2007-2009 рр.

Аналіз динаміки загальних активів та кредитних коштів клієнтів банку має такі результати: загальний абсолютний приріст кредитних вкладень у 2008 році становив на 15508421 тис. грн.. У порівнянні з 2007 роком, цей показник збільшився на 135,21%, а у 2009 році обсяг кредитних вкладень зменшився на 6060058 тис. грн.., або на 22,32 % у порівнянні з показником 2008 року.

Загальні активи, у свою чергу, у 2008 році збільшилися на 17788011 тис. грн.. порівняно з 2007 роком, темп приросту становив 118,32 %.. На 31 грудня 2009 року обсяг загальних активів зменшився на 4250957 тис. грн.. або 12,95 %.

Зміни обсягів кредитів клієнтів, сукупних активів та питомої ваги кредитів у загальному обсязі кредитів зображені на діаграмі (рис. 2.2.1).

Рис. 2.2.1 Динаміка обсягів кредитів, загальних активів та частки кредитів у активах Альфа Банку за 2007-2008 рр.

В процесі аналізу також порівнюють темп зростання кредитів порівнюють з темпами зростання сукупних активів. Отриманий показник називають коефіцієнтом випередження:

(2.2.5)

Таблиця 2.2.6

Динаміка коефіцієнта випередження ПАТ «Альфа банк» за 2008-2009 рр.

[Розраховано автором за формулою 2.2.5]

Коефіцієнт випередження показує, у скільки разів зростання кредитних коштів клієнтів банку перевищує зростання сукупних активів. Значення цього коефіцієнта на 31 грудня 2008 року становить 1,14, що свідчить про активну роботу банку у сфері кредитних операцій. На кінець 2009 року цей показник зріс на 0,58 і становить 1,72, що вказує на збільшення активності Альфа Банку в області кредитування.

Наступним етапом аналітичної роботи буде аналіз динаміки та структури короткострокових кредитних операцій ПАТ «Альфа Банк».

Короткострокові кредити Альфа банком надаються в такі терміни:

- На вимогу менше 1 місяця;

- Від 1 місяця до 3 місяців;

- Від 3 місяців до 12 місяців.

Динаміку залишків за короткостроковими кредитами за строками надання можна простежити за допомогою визначення таких коефіцієнтів, як Абсолютний приріст, Темп росту, Темп приросту, Абсолютне значення 1 % приросту та визначити роль кожної статті у формування приросту загального обсягу короткострокових кредитів.

Абсолютний приріст визначається різницею залишків за кредитами на кінець періоду та залишків за кредитами на початок періоду і показує на скільки тисяч гривень збільшився або зменшився обсяг кредитів у звітному періоді, порівняно з базисним.

Темп росту дорівнює співвідношенню залишків за кредитами на кінець періоду до залишків на початок, помноженому на 100.

Темп приросту можна визначити, віднявши від темпу росту 100. Цей показник діє змогу визначити, на скільки відсотків змінився обсяг кредитів у звітному році, порівняно з базисним.

Абсолютне значення 1 відсотка приросту визначається шляхом ділення Абсолютного приросту на Темп приросту.

Роль статті у формування приросту визначаємо шляхом ділення Абсолютного приросту кожної статті на суму залишків за кредитами на початок періоду. Цей показник дає змогу визначити, як окрема стаття впливає на загальну зміну кредитів.

Перевірку розрахованих показників динаміки можна здійснити шляхом порівняння темпу приросту загального обсягу кредитів з сумою за показником Роль статті у формування приросту. Ці значення мають бути рівними.

Динаміка короткострокових кредитів за строками погашення наведена на рисунку 2.2.2, аналітична таблиця «Динаміка короткострокових кредитів ПАТ «Альфа Банк» за строками погашення за 2007-2009 рр.» наведена в додатку У.

Рис. 2.2.2 Динаміка короткострокових кредитів ПАТ «Альфа Банк» за строками погашення за 2007-2009 рр.

В ході аналізу динаміки короткострокових кредитів ПАТ «Альфа Банк» виявлено, що станом на 31 грудня 2008 року абсолютний приріст всіх короткострокових кредитів становив 6585298 тис. грн.. (або 112,16 %), а станом на 31 грудня 2009 року обсяг короткострокових кредитів зменшився на 1316869 тис. грн.. (або на 10,57%). Таке зниження обсягів короткострокового кредитування у 2009 році спричинене фінансово-економічною кризою в Україні 2008 року.

За термінами обсяги короткострокових кредитів змінювалися таким чином:

- Кредити на вимогу менше 1 місяця на кінець 2008 зросли на 874896 тис. грн. (або на 79,03%), На звітну дату 2009 року - знизилися на 1535319 тис. грн.. (або на 77, 46%);

- Кредити від 1 до 3 місяців залишки на грудень 2008 року зросли на 596912 тис. грн.. (або на 29,27 %) порівняно з показником 2007 року, а на кінець 2009 року знизилися на 943608 тис. грн.. (або на 35,79 %) порівняно з 2008 роком.

- Кредити від 3 до 12 місяців у 2008 році зросли на 5113490 тис. грн.. (187,65 %) порівняно з попереднім роком, а у 2009 на 1162058 тис. грн.. (14,82 %) порівняно з 2008 роком. Необхідно зауважити, що лише за цією статтею кредитів клієнтів за аналізує мий період відбулося нарощення обсягів кредитування.

Отже, найбільшу питому вагу у формування приросту короткострокових кредитів клієнтів станом на 31 грудня 2008 року мають кредити терміном від 3 до дванадцяти місяців (87,09 %), на другому місці кредити на вимогу менше 1 місяця (14,9 %) і на третьому - кредити від 1 до 3 місяців ( 10,17 %). Щодо 2009 року, то, як вже зазначалося, загальний приріст має від'ємне значення і найбільшу роль у цьому зниженні обсягів кредитів відіграло зниження кредитів терміном до 1 місяця (12,33%).

Аналізуючи структуру короткострокових кредитних операцій ПАТ «Альфа Банк», по-перше, необхідно визначити роль короткострокових кредитних операцій у загальному обсязі кредитів (рис. 2.2.3).

Рис. 2.2.3 Структура кредитів клієнтів ПАТ «Альфа банк»,2007-2009 рр., %

Як бачимо, у 2007 році найбільшу питому вагу у загальному обсязі кредитів мали короткострокові кредити - 50,86% - більше половини всіє наданих кредитів, на другому місці кредити строком від 12 місяців до 5 років (16,47 %) і найменшу частку займають довгострокові кредити понад 5 років (32,67 %) У 2008 році також короткострокові кредити займають найбільший обсяг серед усіх кредитів - 45,88 % - але їх частка у структурі зменшилася, порівняно з попереднім роком на 4,98 п.п., середньострокові - 35,59% - друге місце та найменша частка довгострокові 18,54 %. На звітну дату 2009 року такий розподіл за рангами не змінився, але збільшилася питома вага короткострокових кредитів у загальному обсязі порівняно з 2008 роком на 6,94 п.п., тоді як частка середньострокових кредитів зменшилася на 6,47 п.п.. Як і у попередні роки найменшу частку у структурі кредитних операцій займають довгострокові кредити понад 5 років - 18,07 % (дод. Ф).

Така структура кредитних операцій з огляду на строк використання цілком закономірна. Альфа Банк здебільшого видає кредити, спрямовані на цілі, які не потребують ресурсів на великий термін, наприклад, на поповнення обігових коштів. Більш обережною є політика банку стосовно довгострокових кредитів.

Зупинимося детальніше на структурі саме короткострокових кредитних операцій ПАТ «Альфа Банк» (рис.2.2.5).

Рис. 2.2.5 Структура короткострокових кредитних операцій ПАТ «Альфа Банк» за 2007-2009 рр.

В ході аналізу структури короткострокових кредитних операцій виявлено, що за весь аналізуємий період найбільшу частку займали короткострокові кредити терміном погашення від 3 до 12 місяців, наступне місце займали кредити від 1 до 3 місяців і найменшу частку займали короткострокові кредити на вимогу менше 1 місяця. В межах такого розподілу частки короткострокових кредитів змінювалися з кожним роком.

У 2007 році короткострокові кредити строком від 3 до 12 місяців мали питому вагу 46,41 %, а вже у 2008 році їх частка зросла на 35,6% (16,51 п.п.) і за звітну дату склала 62,93%. Частка короткострокових кредитів терміном від 1 до 3 місяців зменшилась у 2008 році порівняно з 2007 і складає 21, 16 %, частка кредитів терміном до 1 місяця - 15,91%.

У 2009 році питома вага короткострокових кредитів від 3 до 12 місяців займала 80,8 % (на 28,4% (17,87 п.п.) вище показника 2008 року). Частка кредитів від 1 до 3 місяців склала 15,19 %. І найменшу питому вагу мають короткострокові кредити на вимого до 1 місяця - 4,01 %. Значення цього показника також істотно знизилося у порівнянні з попереднім роком - на 25,2% або 11,9 п.п.. (дод. Ц).

ПАТ «Альфа Банк» також надає кредити іншим банкам. Загалом це короткострокові кредити. У 2007 та 2009 роках довгострокові кредити іншим банкам взагалі не надавалися. Лише у 2008 році були надані довгострокові кредити іншим банкам у сумі 3000 тис. грн.. (дод. Ш).

На основі дод. Ш зробимо аналіз динаміки та структури короткострокових кредитів у цьому сегменті кредитних операцій (рис. 2.2.6).

Рис. 2.2.6 Динаміка короткострокових кредитів ПАТ «Альфа Банк», наданих іншим банкам у 2007-2009 рр.

Аналіз динаміки зробимо на основі таких показників, як абсолютний приріст кредитів та темп приросту (дод. Ш).

Абсолютний приріст короткострокових кредитів Альфа Банку станом на 31.12.2008 року має від'ємне значення - обсяг короткострокових кредитів іншим банкам зменшився на 582 199 тис. грн.., або на 24,68 %. На кінець 2009 року обсяг короткострокових кредитів іншим банкам також зменшився на 243 010 тис. грн.. (13,67 %). Така тенденція до зниження характеризує зниження активності Альфа Банку на міжбанківському ринку.

Питома вага короткострокових кредитів, як вже зазначалося, у 2007 та 2009 роках складає 100% у загальному обсязі кредитів іншим банкам. У 2008 році - 99,83 %, решта (0,17 %) - довгострокові кредити іншим банкам (дод. Ш).

Отже, Альфа Банк активно працює в області кредитування та за аналізуємий період має високу питому вагу кредитів у загальних активах банку та надає кредити, як індивідуальним та корпоративним клієнтам, так і іншим банкам.

В ході аналізу короткострокових кредитних операцій Альфа Банку був здійснений аналіз динаміки та структури кредитів та заборгованості клієнтів за строками погашення та у загальній сумі кредитних вкладень.

Найвищими показниками кредитної діяльності, зокрема, короткостроковими кредитними операціями характеризується 2008 рік. Прочинаючи з 2009 року активність банку у сфері кредитування дещо знизилася.

РОЗДІЛ 3. Прогресивні напрямки вдосконалення короткострокових кредитних операцій

3.1 Удосконалення інструментарію аналізу короткострокових кредитних операцій

В процесі аналізу будь-якого економічного об'єкта необхідно враховувати дію економічних законів і умов, у яких знаходиться об'єкт; виявляти загальні тенденції розвитку, характер взаємозв'язку показників, внутрішні відхилення та їх причини, об'єктивні та суб'єктивні фактори, кількісний та якісний вплив кожного з них; опрацювати заходи по реалізації позитивних і ліквідації негативних тенденцій. Розв'язання таких складних аналітичних задач здійснюють за допомогою великої кількості прийомів і способів дослідження, що залежать від мети та завдань аналізу. Тому аналітикам необхідно орієнтуватись не лише в прийомах та способах дослідження, а перш за все, удосконалювати методичні підходи до вирішення тих чи інших аналітичних задач, тобто інструменти аналізу.

На сучасному етапі розвитку економіки країни технічні, економічні й соціальні процеси тісно взаємопов'язані. Тому для здійснення більш глибокого аналізу, полегшення, прискорення аналітичної роботи, забезпечення розгляду різних сторін діяльності банку у взаємозв'язку необхідно використовувати більш ефективні інструменти аналізу, а саме аналітичних факторних групувань, балансового методу, методу зважених кінцевих різниць та індексного методу.

Аналітичні (факторні) групування використовуються для визначення наявності, напрямку та форми зв'язку між показниками, що вивчаються. За характером ознак, на яких базуються аналітичні групування, вони можуть бути якісними (коли ознака не має кількісного виразу) або кількісними. Прикладом аналітичного групування можуть бути дані щодо залежності рівня кредитування від рівня доходності населення.

Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи («читаючи») баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансовий стан (через показники платоспроможності і ліквідності), а також ефективність активно-пасивних операцій (через показники прибутковості).

Метод зважених кінцевих різниць полягає в тому, що величина впливу

кожного фактора визначається як за першим, так і за другим порядком підстановки, потім результат підсумовується і від отриманої суми береться середня величина, яка дає єдину відповідь про значення впливу фактора. Якщо в розрахунках приймає участь більша кількість факторів, то їх значення обчислюються по всім можливим варіантам підстановок.

Індексний метод аналізу є основою для кількісної оцінки значення окремого фактора в динаміці, зміни узагальнених показників. Ґрунтуються на відносних показниках, що відбивають відношення рівня даного показника до рівня попереднього або базового. Розрізняють прості (індивідуальні) та зведені індекси.

Індивідуальні індекси характеризують зміну в динаміці або відображують співвідношення в просторі якогось одного явища, наприклад, обсягів виданих кредитів, курсу валют, процентної ставки за депозит.

Зведені індекси - це співвідношення рівнів показника, до складу якого входять різнорідні елементи. За формою зведені індекси поділяють на агрегатні та середньозважені. Особливу групу становлять індекси середніх величин, тобто індекси змінного, фіксованого складу та структурних зрушень. Прикладом зведеного індексу може бути визначення середньої заробітної плати по банку, середнього рівня доходності кредитних операцій по всій сукупності відділень банку тощо.

, (3.1.1)

де d - вага показника (визначається за знаменником первинного показника);

0 - базовий період;

1 - звітний період;

х - показник.

, (3.1.2)

. (3.1.3)

З посиленням впливу ринкових факторів на діяльність банків виникає необхідність використання в аналізі короткострокових кредитних операцій більш тонких методів та прийомів сучасного математичного апарату.

При використанні математичних інструментів слід дотримуватись такої послідовності:

визначити завдання відповідно до поставленої мети;

обґрунтувати завдання;

сформулювати математичну модель у вигляді системи рівнянь і нерівностей;

підготувати інформацію для розв'язання завдань моделі;

розробити (або використати наявний) алгоритм розв'язання завдання на ЕОМ;

розв'язати завдання;

інтерпретувати отримані результати;

на основі інтерпретації результатів прийняти відповідне рішення.

Основними математичними інструментами аналізу є:

кореляційний аналіз;

дисперсійний аналіз;

теорія масового обслуговування;

Кореляційний аналіз (кореляція -- співвідношення) дає змогу виявити зв'язок між окремими явищами або показниками. Цей зв'язок може бути повним, тобто функціональним, за якого коефіцієнт кореляції дорівнює одиниці. В інших випадках зв'язку може не бути, тобто дорівнювати нулю.

Дисперсійний аналіз -- це статистичний метод аналізу результатів спостережень, які залежать від різних одиниць факторів, що одночасно діють, вибору найбільш важливих із них та оцінки їх впливу. Завдання дисперсійного аналізу -- дати оцінку співвідношення між факторами, аби визначити істотність або неістотність різних умов спостереження.

Теорія масового обслуговування використовується при аналізі ситуацій, в яких є потік вимог, які слід обслужити, але обмеженість обслуговуючих засобів призводить до того, що не всі вимоги можуть бути виконані одночасно, і ті, що залишились, утворюють чергу.

Прикладами завдань масового обслуговування у банку можуть бути: вибір найкращої схеми обслуговування клієнтури, механізм видачі кредитів, обслуговування й організація роботи оперативних відділів тощо.

Для розв'язання завдання досить знати потік вимог (заявок) на обслуговування, механізм обслуговування (кількість вимог, що можуть обслуговуватись; тривалість обслуговування; дисципліну обслуговування, тобто порядок, згідно з яким для обслуговування вибирають одну вимога з тих, що очікують).

Застосування теорії масового обслуговування дає змогу зменшити витрати на 5--7 % , істотно скоротити втрати.

Актуальним інстументом аналізу банківської діяльності на сучасному етапі розвитку суспільства і економіки є евристичні (психологічні) прийоми аналізу. В основу евристичних методів покладена евристика (наука про творче мислення). Застосування цих методів часто веде до абсолютно нових рішень, у тому числі винаходів, відкриттів.

У практиці аналізу використовують такі евристичні прийоми:

Прийом аналогії передбачає використання подібного відомого рішення. Для того щоб оволодіти цим прийомом, необхідно виробити такі особливості характеру: спостережливість, далекоглядність щодо пошуку розв'язання завдання, здатність до перейняття досвіду.

Прийом інверсії полягає в застосуванні системи «навпаки». Цей прийом привчає до гнучкості мислення, відмови від традиційних рішень, дає можливість переборювати психологічну інерцію.

Прийом синектики ґрунтується на обговорюванні різнобічних елементів. В основу синектики покладено пошук потрібного рішення за рахунок подолання психологічної інерції, яка полягає в намаганні розв'язати проблему традиційним шляхом.

Прийом контрольних запитань дає змогу підійти до розв'язання проблеми за допомогою навідних запитань.

Таким чином, необхідно адаптувати наведені евристичні методи для аналізу кредитних операцій, зокрема, короткострокових. Це дасть змогу більш грунтовно оцінювати одержані показники, особливо причини їх змін і відхилень. Тому вивчення цих прийомів є актуальним напрямком удосконалення інструментарію аналізу короткострокових кредитних операцій банку [19, с.55].

Також можливим шляхом удосконалення інструментарію аналізу короткострокових кредитних операцій доцільно було б запропонувати розрахунок Коефіцієнтів збитковості та проблемних позик за наступними формулами:

(3.1.1)

(3.1.2)

Розрахунок даних коефіцієнтів надасть змогу банку визначити суму збитків за простроченою заборгованість та суму проблемних позик, що передують можливим збиткам, провести аналіз позичальників, за якими виникають прострочення та в подальшому змінити вимоги до розгляду заявок на одержання кредитів та оцінки кредитостпроможності позичальників з метою зменшення збитків за кредитними операціями. Такий інструмент аналізу є актуальним для вітчизняної банківської системи, рівень простроченої позичкової заборгованості в якій протягом останнії років має тенденцію до зростання (дод. Щ).

Вибір інструменту або комплексне застосування кількох інструментів у кожному конкретному випадку залежить як від об'єктів і мети аналізу, так і від інформації, яку має аналітик. Запропонована методика аналізу кредитних операцій передбачає комплексний підхід до вивчення цього напряму діяльності банку, дає змогу оцінити їх ефективність, намітити основні шляхи удосконалення управління активами банку та підвищити результативність банківського менеджменту. Використання наведених інструментів аналізу банківської діяльності дасть змогу удосконалити методику здійснення операцій банків та ефективно проаналізувати результати їх діяльності.

Отже, інструментарій аналізу короткострокового кредитування потребує вдосконалення для проведення більш глибокого дослідження функціонування банку на ринку короткострокового кредитування та отримання точних та результуючих показників.

3.2 Перспективи розвитку короткострокового кредитування банків в Україні

Протягом останніх років економіка України зазнала труднощів пов'язаних з виникненням несприятливих умов на фінансовому ринку. Це призвело до втручання держави у роботу банківської діяльності, що призвело до збільшення кредитних ставок і обмеження кількості видач кредитних операцій протягом 2009 року. А оскільки кредит прискорює розвиток економіки всієї країни, тоді не буде доцільним обмежувати діяльність короткострокового кредитування як форми фінансування суб'єктів підприємства та фізичних осіб.

В українській банківській практиці основну частину короткострокових кредитних вкладень складають кредити, надані суб'єктам господарювання, тобто, надаються строком до одного року та використовуються на покриття тимчасових розривів у русі оборотних коштів.

Для того, щоб оцінити перспективи розвитку саме короткострокового кредитування українськими банками необхідно спершу виявити загальні тенденції кредитування в Україні.

За даними НБУ в Україні станом на 1 січня 2011 року ліцензію на здійснення банківських операцій мали 176 банків. У стадії ліквідації перебуває 18 банків (17 - за рішенням НБУ, 1 - за рішенням суду) [37].

Станом на 1 січня 2011 р. обсяг активів банківської системи становив 942,1 млрд. грн., приріст з початку року склав 61,8 млрд. грн., та в основному він відбувся за рахунок зростання вкладень у цінні папери, яке становило 44,2 млрд. грн. або в 2,1 рази.

За 2010 рік зобов'язання банків зросли на 19,6 млрд. грн. і на 01.01.2011 року становили 804,4 млрд. грн. При цьому зростання коштів клієнтів банків склало 89,6 млрд. грн.

Власний капітал банківської системи України зріс на 22,6 млрд. грн. і за станом на 01.01.2011 року становив 137,7 млрд. грн. Слід зазначити, що збільшення обсягу статутного капіталу банків з початку року склало 26,67 млрд. грн. (на 22,4%).

За 2010 рік банки отримали збиток у розмірі 13,0 млрд. грн. (у 2009 році збиток склав 38,5 млрд. грн.).

Облікова ставка НБУ з початку року зменшилася на 2,5% та складає 7,75% річних. Кредитні ставки банків у національній валюті з початку року зменшилися з 19,6% до 15,0% річних. За цей же період обсяг кредитів, наданих суб'єктам господарювання, зріс на 7,0%, а фізичним особам зменшився на 16,2% [40].

Напротязі 2009-2010 років банки мали досить скрутному становищі та майже не видавали кредитів. Основиними причинами зниження кредитних портфелів банків - масова видача кредитів в іноземній валюті та перекладання валютних ризиків на плечі фізичних осіб. З врахування м девальвації гривні кредитне навантаження на клієнтів досягло 35-40 % і більше і не могло не вплинути на їх платоспроможність.

З початком 2010 року банки починають кредитувати своїх клієнтів та пропонують відносно дешеві та вигідні продукти тільки тим клієнтам, фінансовий стан яких цілком зрозумілий банку. Тобто кредити надаватимуться тим клієнтам, які мають поточний рахунок у цьому банку, отримують заробітну плату, проводять постійні обороти юридичних осіб через рахунок у цьому банку. На жаль, до тих клієнтів, що не обслуговуються у даному банку, ситуація складніша - банку будуть досить пильно досліджувати кредитоспроможність цього сегмента позичальників та пропонувати продукти за менш вигідними умовами.

За умови підвищення проблемних кредитів, баки готові запроваджувати певні обмеження для кредитування, оскільки наявність проблемних кредитів впливає на низку економічних нормативів банків. Обмеження стосуватимуться в основному граничних розмірів кредитів, наданих одній особі, а також загального обсягу кредитного портфеля банківської установи.

У 2011 році в першу чергу очікується активізація кредитування юридичних осіб, так як великі підприємства зараз відчувають кредитний голод та являються нині основним джерелом нових робочих місць для фізичних осіб.

Щодо кредитування фізичних осіб, то банки безперечно будуть іти назустріч їх потребам. Економічна криза вказала на те, що потреби населення знижуються до рівня дрібних споживчих кредитів або кредитних карток та іпотечних кредитів з невеликими обсягами [41].

Що стосується відсоткових ставок за кредитами, до ситуація у цій сфері більш детально розглянута у другому розділі курсової роботи. Та все ж доцільно зазначити, що у 2010 році ставки за кредитами почали знижуватися. І вже у січні 2011 року середньозважена процентна ставка за кредитами становила 13,5%, що на 3,26% менше показника за грудень місяць.

Аналітики прогнозують і подальше зниження відсоткових ставок за кредитами на 2011 рік, але за прогнозами президента Асоціації українських банків (АУБ) відсоткові ставки за кредитами в 2011 році істотно знижуватися не будуть, але стабілізуються.

Повертаючись до короткострокового кредитування, то на даний момент короткострокові кредити надаються здебільшого суб'єктам малого та середнього бізнесу та корпоративним клієнтам.

Великі корпоративні клієнти в окремих випадках можуть претендувати на більш лояльні умови (починаючи від 12%). За прогнозами банкірів, протягом поточного року ставки за корпоративними кредитами в цілому будуть поступово знижуватися. Розміри ставок будуть залежати від вартості ресурсів і збереження позитивних макроекономічних трендів.

За прогнозами учасників ринку, вихід банківської системи на докризовий рівень короткострокового корпоративного кредитування можливий не раніше другої половини 2012 р. При стриманому сценарії розвитку економіки збільшення обсягів кредитування підприємств можливе в межах 10% на ринку. Якщо ж темпи зростання економіки підуть у випередження поточних прогнозів, то показник зростання обсягів кредитування до кінця року може досягти і 15%. Щоправда, згідно з офіційною статистикою НБУ, рівень корпоративного кредитування вже значно вищий від докризового [42].

Банки не будуть значно знижувати ставки по короткострокових кредитах, зокрема, кредитах на поповнення обігових коштів, в 2011 році, - прогнозують експерти, оскільки протягом 2010 року банки, в основному, досягли оптимального для них нижнього рівня відсоткових ставок. Але при цьому саме цей вид кредитування бізнес-клієнтів банки збираються розвивати найактивніше.

Щодо кредитування фізичних осіб, то за повідомленням аналітиків НБУ у січні 2011 року почало відновлюватися кредитування фізичних осіб. За січень 2011 року кредити, видані цьому сегменту зросли на 1,2%. Також спостерігався приріст депозитів фізичних осіб (у національній та інвалюті зросли на 1,9%, а юридичних осіб - на 3%), що є платформою для наступного кредитування, що в свою чергу, є передумовою для економічного зростання [42].

Деякі банки вже почали короткострокове кредитування фізичних осіб із заставним забезпеченням, хоча їх обсяги кредитування досить обмежені.

Отже, вітчизняний фінансовий ринок повільними, але стабільними темпами відновлюється. Основними причинами нестрімкого відновлення кредитування є незначна кількість стійких, платоспроможних позичальників та невеликі доходи українців, які в сукупності формують перешкоди для подальшого розвитку даного процесу.

Сучасна ситуація в банківській сфері України дозволяє свідчить про те, що фінансово-економічна криза завершилась. Банки суттєво підняли обсяги своїх пасивів, а загальна сума банківських депозитів перевищила докризові показники. Це свідчить про готовність банків до кредитування.

ВИСНОВКИ

Під час написання курсової роботи буди розглянуті організаційно-правові основи короткострокових кредитних операцій з погляду різних авторів та трактування основних термінів у нормативно-правовій базі України.

У першому розділі курсової роботи на основі опрацьованих джерел наукової літератури було згруповано основні види короткострокових кредитних операцій за різними класифікаційними ознаками та наведено характеристику основних видів короткострокових кредитів. Таким чином, короткострокові кредитні операціїї - операції, що надаються банками клієнтам у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, незабезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

В роботі визначено місце держави в управлінні кредитною системою та встановлено, що за своєю правовою природою короткострокові кредитні операції є фінансово-правовими відносинами та, відповідно, регламентуються нормами фінансового права, а також нормативно-правовими актами Верховної Ради України та Національного банку України.

У третьому питанні наведена інформаційна база аналізу кредитних операцій - основні нормативно-правові акти та форми статистичної звітності, які подаються комерційними банками до НБУ. Також розглянутий методологічний інструментарій здійснення аналізу кредитних операцій банку.

В другому розділі курсової роботи здійснено аналіз короткострокових кредитних операцій банків України, зокрема, ПАТ «Альфа Банк».

На основі показників економічної активності України за 2010 рік здійснено оцінку сучасного стану кредитування в країні та визначено місце короткострокових кредитних операцій у банківській діяльності. Здійснено аналіз процентних ставок за кредитами за останні п'ять років та окремо за короткостроковими кредитами помісячно за 2010 рік.

В результаті аналізу індикаторів ринку короткострокового кредитування можна зробити висновок, що з початку 2010 року банки України відновили кредитування і нарощують його обсяги. Відсоткові ставки за кредитами поступово зменшуються. Короткострокові кредити надаються суб'єктам господарювання здебільшого у виді кредитів на поповнення обігових коштів та у формі кредиту овердрафт.

За даними фінансової звітності ПАТ «Альфа Банк» здійснено аналіз короткострокових кредитних операцій, зокрема, аналіз питомої ваги короткострокових кредитів у з загальних кредитах банку, аналіз динаміки та структури короткострокових кредитів, наданих банком загалом та за термінами кредитування. Розглянуто активність Альфа Банку на міжбанківському ринку.

Альфа Банк активно працює в області кредитування та за аналізуємий період має високу питому вагу кредитів у загальних активах банку та надає кредити, як індивідуальним та корпоративним клієнтам, так і іншим банкам.

Найвищими показниками кредитної діяльності, зокрема, короткостроковими кредитними операціями характеризується 2008 рік. Прочинаючи з 2009 року активність банку у сфері кредитування дещо знизилася.

В третьому розділі курсової робот описані можливі напрямки удосконалення удосконалення інструментарію аналізу короткострокових кредитних операцій, зокрема пропонується додатково розраховувати коефіцієнти проблемної заборгованості за короткостроковими кредитами.

В останньому питанні роботи розглянуто перспективи розвитку короткострокових кредитів в Україні - кредитування поступово, але стабільно відновлюється. Основними причинами нестрімкого відновлення кредитування є незначна кількість стійких, платоспроможних позичальників та невеликі доходи українців, які в сукупності формують перешкоди для подальшого розвитку даного процесу.

Отже, всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури і, насамперед, короткострокового кредитування, що дає змогу оперативно поповнювати обігові кошти, не можливий нормальний розвиток економіки, особливо в післякризовий період. Тому короткострокове кредитування набуває все більшої актуальності.

Короткострокові кредитні операції є важливою категорією кредитних відносин, що задовольняють нестачу оборотних коштів суб'єктів економіки і тим самим являються необхідним важелем у стимулюванні відтворювального процесу. За їх допомогою прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-ІV

2. Конституція України // Верховна рада України // Закон вiд 28.06.1996 р.

3. Цивільний кодекс // Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс вiд 16.01.2003 № 435-IV.

4. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні № 368 Постанова Правління НБУ від 28.08.2001 р.

5. Про оподаткування прибутку підприємств // Верховна Рада України; Закон вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР, Втрата чинності вiдбудеться 01.01.2013 на пiдставі Податковий кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс вiд 02.12.2010 № 2755-V.

6. Про банки і банківську діяльність: Закон України № 872-Х11 від 20.03.91 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -1991. -№ 25.

7. Про заставу: Закон України від 2.10.92 р. №2654 - 12 //Відомості Верховної Ради України 1997 №47.

8. Про Національний банк України // Верховна Рада України; Закон вiд 20.05.1999 № 679-XIV.

9. Про цінні папери і фондовий ринок // Верховна Рада України; Закон вiд 23.02.2006 № 3480-IV.

10. Про фінансовий лізинг // Верховна Рада України; Закон вiд 16.12.1997 № 723/97-ВР.

11. Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб // Верховна Рада України; Закон вiд 20.09.2001 № 2740-III.

12. Про платіжні системи і переказ грошей в Україні // Верховна Рада України; Закон вiд 05.04.2001 № 2346-III.

13. Про іпотеку // Верховна Рада України; Закон вiд 05.06.2003 № 898-IV.

14. Про організацію формування та обігу кредитних історій // Верховна Рада України; Закон вiд 23.06.2005 № 2704-IV.

15. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, Постанова Правління НБУ №279 від 06.07.2000р.

16. Про затвердження Доповнення N 16 до Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України, Постанова Правління НБУ N 433 від 01.09.99 р.

17. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, Постанова Правління НБУ 27.12.2007 N 481

18. Лобозинська С.М. Облік і аудит у банку: Навч.посіб. / За ред. проф. С.К. Реверчука. - К: Знання, 2007. - 630 с.

19. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник. - К.: Вид-во «Знання», - 2006. - 624 с.

20. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 599 с.

21. Денисенко М.П., Домрачев В.М., Кабанов В.Г.,Ігнатенко А.В., Чигирик А.О. Кредитування та ризики:Навчальний посібник.-К.:'Видавничий дім'Професіонал', 2008.-480 с.

22. Лагутін В.Д. Кредитування теорія і практика:Навч. посіб. - К.: Знання, 2004.

23. Дмитренко М.Г., Потлатюк В.С. Кредитування і контроль:Навч. посіб. - К.: Кондор, 2005.

24. Любунь О.С. Фінансовий менеджмент у банку: Навч. посіб. / О. С. Любунь, В. І. Грушко. - К.: Видавничий дім 'Слово', 2004. - 296 с.

25. Ващенко Ю.В. Банківське право: Навч. посібник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2006. -- 344 с.

26. Стойко О. Банковское дело: Учебник: Навчальне видання.- Изд. 4-е, стер.- М.: КНОРУС, 2006. - 768 c. Стойко О.Я. Банківські операції. -К.: Лібра, 2000. - 258 с.

27. Арістова А.М. “Економічний аналіз діяльності фінансових посередників” Навч.посібник, К., 2009, с. 332.

28. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 280 с.

29. Герасимович А.М Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 599 с.

30. Короткострокове кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств українськими банками/ Курищук В.В// Формування ринкових відносин в Україні. - 2008р. - №12. - С. 143-148.

31. Науковий вісник НЛТУ України. - 2008, вип. 18.9// Ст. викл. Л.Г. Кльоба, канд. екон. наук -Львівська КА; аспір. В.Л. Кльоба - Університет банківської справи НБУ, м. Київ// Ризик-менеджмент комерційного банку.

32. Інформаційний портал «Власна справа» [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://www.vlasnasprava.info

33. Монетарний огляд за 2010 рік НБУ [Електронний ресурс], Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/Mon_review/2010/2010.pdf

34. Статистичний бюлетень (електронне видання) [Електронний ресурс]: статистичні матеріали, січень 2011 р. - Режим доступу до ресурсу: http://www.bank.gov.ua/Statist/elbul.htm

35. Асоціація українських банків [Електронний ресурс]: Аналітика - Режим доступу до ресурсу: http://aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=87&menu=104&Itemid=96

36. Офіційний веб-сайт ПАТ «Альфа Банк» в Україні [Електронний ресурс]: Фінансова звітність банку - Режим доступу до ресурсу: http://alfabank.ua/reports

37. Офіційний сайт Національного Банку України [Електронний ресурс]: Режим доступу до ресурсу: http://bank.gov.ua/

38. Свереда Н.І.Науковий керівник: Голка І.О.//Причини виникнення та форми прояву фінансової кризи в банківській системі України [Електронний ресурс]: Режим доступу до ресурсу: http://www.rusnauka.com/36_PWMN_2010/Economics/76801.doc.htm

39. Губаєв С.М. Управління кредитним ризиком у банку [Електронний ресурс]: Режим доступу до ресурсу: http://intkonf.org

40. АУБ: Підсупки діяльності комерційних банків за 2010 рік [Електронний ресурс]: Режим доступу до ресурсу: http://aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=4507

41. Сегодня и завтра банковского кредитования в Украине: ставки, условия, перспективы. Вопросы и ответы 19 Листопад 2010 / Дзеркало тижня. Україна [Електронний ресурс]: Режим доступу до ресурсу: http://www.dt.ua/projects/banks_efficiency/events/segodnya-i-zavtra-bankovskogo-kreditovaniya/articles/61467#article

42. FINANCE.UA: Фінанси України, курси валют, котирування акцій, ставки кредитів і депозитів, економичні новини України, фінансовий аналіз, головні новини дня. [Електронний ресурс]: Режим доступу до ресурсу: http://www.finance.ua

43. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: Режим доступу до ресурсу http://stoodentbooks.com.ua/content/viev/290/54/1/5/#48948

44. Веб-сайт Верховної Ради України/ База даних нормативно-правових актів України [Електронний ресурс]: Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України. Постанова Правління НБУ від 27.12.2007 № 480 (зі змінами та доповненнями).

Режим доступу до ресурсу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0032-08

45. Веб-сайт Верховної Ради України/ База даних нормативно-правових актів України [Електронний ресурс]: Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України. Постанова Правління НБУ від 19.03.2003 № 124 (зі змінами та доповненнями); Про затвердження Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України. Постанова Правління Національного банку від 19.12.2006 N 466 ( z0031-07 ) Режим доступу до ресурсу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0353-03