Аналіз інноваційної діяльності АТ Банк "Финанси та Кредит"

/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.Теоретичні аспекти інноваційної діяльності підприємства

1.1 Поняття іноваційної діяльності її об'єкти та суб'єкти

1.2 Сучасний стан інноваційної діяльності в Україні

1.3 Правові забезпечення інноваційної діяльності в Україні

РОЗДІЛ 2.Аналіз інноваційної діяльності АТ “Банк”Фінанси та кредит”

2.1 Загальна характеристика АТ “Банк”Фінанси та Кредит”

2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності “Банка”Фінанси та Кредит”

2.3 Аналіз інноваційної діяльності АТ “Банк”Фінанси та Кредит”

РОЗДІЛ 3.Методи та інструменти удосконалення іноваційної діяльності АТ”Банк”Фінанси та кредит”

3.1 Напрями вдосконаленя інноваційної діяльності АТ “Банк”Фінанси та Кредит”

3.2 Розширення мереж ефективної співпраці з партнерами інноваторами

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Вітчизняні та зарубіжні науковці та економісти, останніми роками проявляють все більший інтерес до визнання змісту інноваційної діяльності, як економічно обгрунтовоної рушійної сили для розвитку світової економіки в цілому. Недостатньо вивченими залишаються економічний та організаційний аспект управління інноваційної діяльності в багатьох сферах господарювання. Відсутня чітка концепція щодо певної ролі як одного з ресурсів економічного розвитку підприємств, належним чином не розроблений науково-методичний інструментарій оцінки ефективності використання інноваційної діяльності. Це обумовлює необхідність формування комплексного підходу до управління діяльностю підприємств в короткострокових перспективах та ставленням чітких цілей на майбутній розвиток. Такий підхід дозволить розглянути метод управління та стратегічний орієнтир підприємст, як єдиний нерозривний ланцюг взаємопов'язаних елементів.

Тема даної дипломної роботи - “Аналіз інноваційної діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання”, на прикладі АТ “Фінанси та Кредит”.

Інформаційну базу дослідження складають нормативні документи, що регулюють процес інновацій в комерційних банках: Закони України, Укази Президента України, постанови та декрети Кабінету Міністрів України, та щорічна звітність діяльності АТ “Фінанси та Кредит”. Також при написанні даної роботи було використану ряд публікацій, наукових статей та періодичних видань.

Проблеми формування та управління інноваційною діяльностю суб'єктів господарювання знайшли відображення в роботах багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, Ілляшенка С., Кравченко М., Мартюшевої Л., Шипуліної Ю. Разом з тим, ефективний інструментарій та комплексна система управління інноваційним потенціалом банківських установ ще не сформовані, що значною мірою впливає на розвиток конкурентних засад на ринку банківських послуг.

Основною метою дипломної роботи є аналіз інноваційної діяльності банку та його вплив на економічну діяльність фінансової установи.

Метою управління інноваційним потенціалом є забезпечення ефективності здійснення інноваційної діяльності на короткострокову та довгострокову перспективи.

Досягненню даної мети сприяє вирішення таких задач:

1. формування та оцінка інноваційного потенціалу;

2. пошук та реалізація напрямів використання інноваційного потенціалу;

3. виявлення прихованих можливостей (ресурсів) та шляхів їх застосування в проектах майбутньої діяльності банку;

4. координація інноваційного потенціалу та інноваційних потреб банку;

5. виявлення фактів росту потенціалу у всіх напрямках діяльності;

6. формування основних рекомендації щодо підвищення ефективності інноваційного потенціалу банку.

Об'єктом дослідження виступають процеси інноваційного розвитку підприємств на прикладі АТ “Фінанси та Кредит”.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, медичних і практичних аспектів формування та впровадження системних підходів до управління інноваційним потенціалом фінансово-кредитної установи (АТ “Фінанси та Кредит”).

Авторський підхід до розуміння сутності інноваційної діяльності та його впливу на ефективність діяльності відрізняється від традиційного тим, що акцентується увагу на необхідності формування цілісного та гнучкого механізму управління інноваційної діяльності, який би не лише відповідав сучасним вимогам глобальної конкуренції, але і приводив у відповідність можливості інноваційної діяльності та стратегічні цілі інноваційного розвитку банку. інноваційний фінансовий кредитний установа

Система управління інноваційною діяльністю, не просто як окремий процес, а як цілісний, взаємопов'язаний комплекс послідовних дій, сукупність виважених організаційно-управлінських рішень, прийняття яких дасть змогу банку отримати максимальний економічний ефект від реалізації інноваційної діяльності. На мою думку, реалізація даної мети можлива лише за умови побудови ефективної системи управління, елементи якої будуть детально проаналізовані в другому розділі дипломної роботи.

Теоретико-методологічну основу дипломної роботи складають сучасні теорії формування інноваційної діяльності, новітні підходи в формуванні передумов для інноваційного розвитку комерційного банку.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дипломної роботи є положення сучасної економічної теорії, викладені в роботах провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем інноваційного розвитку підприємств.

Для вирішення окремих завдань використовувались:

метод системного підходу - при виявленні зв'язків між явищами та процесами економічної діяльності;

метод порівнянь - при співставленні особливостей функціонування різних систем;

абстрактно-логічні методи - при теоретичному узагальненні результатів досліджень і формування на їх основі проміжних і підсумкових висновків.

Також в роботі приділялась увага на необхідності оцінки адекватності інноваційної діяльності як одного з ключових елементів системи управління інноваційним потенціалом, який дає змогу оцінити не лише сам інноваційної діяльності, але і всі потенціальні можливості банківської установи в цілому.

Особливої актуальності в цих умовах набуває формування саме комплексного підходу до управління інноваційними процесами на підприємстві, який би включав не тільки оцінку, а й їх формування, використання, розподіл, мобілізацію тощо.

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 77 сторінок дратованого тексту. Список використаних джерел містить 42 найменувань, розміщений на 3 стрічках.

РОЗДІЛ l. Теоретичні аспекти інноваційної діяльності підприємства

1.1 Поняття інноваційної діяльності її об'екти та суб'екти

Основним фундаментальним принципом економічного процвітання будь-якого виробничого підприємства і країни в цілому є постійне здійснення інноваційної діяльності і створення об'єктів промислової власності, які в свою чергу виступають, як основи для випуску нової конкурентноздатної продукції, впровадження нових технологій, що забезпечують одержання постійно зростаючого надприбутку. Можливості підприємств істотно розрізняють в залежності від конкретних їх особливостей , галузевої приналежності і стратегічної спрямованості. У зв'язку з цим інновація є не завжди одноковою об'єктивно неохідною у процесі діяльності кожного з них.

Innovation (англ.) - утворено з двох слів-латинського “новація” (новизна нововведення) і англійського префікса “ін”,що означає “в”,”введення”.Тому, у перекладі з англійської”інновація” означає - введення нового,відновлення.

Результатом інноваційних процесів є оновлення, а їхнє впровадження в господарську практику визначається як ноновведення,тобто з моменту прийнятя до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією.

Таким чином, інновація - це нововведення, пов'язане з науково-технічним процесом і полягає у відновленні основних фондів і технологій. Фундаментальним чинником виступає удосконалення управління й економічних амбіцій менеджменту підприємства. Інновації є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості і кількості продукції, появи нових товарів та послуг.

У ринкових умовах інновації охоплюють всю економіку, включаючи продуктивні сили (засоби виробництва, навчання працівників) та виробничі відносини. Однією з економіко-правових форм інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність, яка має особливе значення у зв'язку з орієнтацією нашої держави на забезпечення інноваційного шляху розвитку економіки країни. Незважаючи на деякі розбіжності в законодавстві ми можемо дати таке визначення цього поняття:

Інноваційна діяльність - це одна з економіко-правових форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в т.ч. випуску і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології, досягнення прогресивних міжгалузевих структирних зрушень, здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, поліпшення соціального й екологічного становища, випуск нових конкурентоздатних товарів,послуг та ін.

Вирішальною ознакою інноваційного процесу є розробки принципово нових методів виробництва як в матеріальній, так і не в матеріальній сфері суспільного життя, що створюються в результаті розвитку ринкових відносин в умовах постійної глобалізації економік.

Залежно від мети здійснення інноваційна діяльність може бути некомерційною та комерційною.

Некомерційною слід визнати таку інноваційну діяльність, метою здійснення якої є виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження науково-тухнічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя. Отримання прибутку, як безпосередня мета діяльності - відсутня, проте вона може бути досягнена згодом як один з її результатів.

Комерційною є інноваційна діяльність, яка спрямована на використання і комерціалізацію результаів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Види інноваційної діяльності відповідно до ст.327 ГК України визначаються залежно від її напрямів:

-проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

-розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

-розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального та екологічного становища;

-технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології;

Здійснення інноваційної діяльності можливе завдяки збалансованій реалізації приватних інтересів учасників(в т.ч. суб'єктів) такої діяльності (в забезпеченні конкурентоспроможності товарів та послуг та збільшення в результаті цього розміру прибутку від їх реалізації) і публічних інтересів (в підвищенні ефективності економіки України, регіону, а також задоволення інших суспільних потреб у сфері охорони здоров'я,освіти,культури тощо). Зазначена обставина зумовлює втручання держави в сфері інноваційної діяльності, основні напрями та принципи державної інноваційної політики, серед яких:

- визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

- формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

- створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інновацного потенціалу;

- забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансовокредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

- ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційної діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

- здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

- фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

- сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

- інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;

- підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Для стимулювання залучення інвестицій в інноваційну діяльність встановлена система державних гарантій (ст.329 ГК України) та низка інших заходів.

Програмою розвитку інвестиційної діяльності на 2010-2020 роки передбачений комплекс заходів, спрямованих на стимулювання інноваційної діяльності, в т.ч.:

- створення системи пільгового рефінансування комерційних банків у разі надання ними пільгових кредитів для реалізації інвестиційних проектів з розроблення і впровадження високотехнологічного устаткування та іншої інноваційної продукції;

- розширення практики пільгового кредитування під заставу майна суб'єктів господарської діяльності;

- створення пайових інвестиційних фондів для реалізації великих інноваційних проектів;

- розширення форм кредитування іноваційних підприємст шляхом здійснення лізингових, факторингових та інших операцій.

Найбільшого заохочення з боку держави та суспільства заслуговує інноваційна діяльність з пріорітетних напрямків, що забезпечують науково-технологічне оновлення виробництва та сфери послуг у країні, наповнення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та можливість виходу з нею на світовий ринок. З метою концентрації ресурсів держави на таких напрямах Законом України від 16.01.2003р. ”Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Укрвїні” передбачено механізми реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності залежно від їх видів:

- стратегічні, що розраховані на тривалу перспективу, не менш як десять років. Найважливіші напрями інноваційної діяльності щодо забазпечення соціально-економічного зростання держави, розроблені на основі науково-прогнозного аналізу світових тенденцій соціально-економічного та науково-технічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціалу;

- середньострокові, що розраховані на реалізацію протягом найбільших трьох-п'яти років. Основними напрямами інноваційного оновлення виступають промислове, сільськогосподарське виробництва та сфера послуг. Цілі концентруються на освоєння випуску нових наукоємних товарів та послуг з високою конкурентоспроможностю на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Новації постають як відкриття, винаходи, нові або вдосконалені процеси, структури, методики, стандарти, результати маркетингових досліджень тощо. Однак усвідомлення цінності новації, а значить, доцільності її впровадження, не приходить одразу після її появи. Має минути певний час, перш ніж хтось побачить потенційну вигоду від упровадження новинки та ініціює її виведення на ринок.

З моменту прийняття новації до реалізації і розповсюдження вона набуває нової якості, тобто стає інновацією. У світовій економічній літературі існує багото визначень інновації, причому вітчизняні науковці сининімом терміна “інновації” вважають термін “нововведення”. Термін “інновація”запровадив австрійський економіст Йозеф Шумпетер (1883-1950), який у 1912 р. В праці”Теорія економічного розвитку” вжив словополучення “нова комбінація”, маючи на увазі нову якість засобів виробництва, що досягалася шляхом певних поліпшень існуючого обладнання, введення нових засобів виробництва або систем його організації. У наступних працях Шумпетер, замість терміна “нова комбінація”, застосовував термін “інновація”.

З огляду на сказане вище можна вважати поняття «інновація » та «нововведення » є тотожними. Хоча деякі науковці трактують їх по різному.

Інновація вносить зміну в структуру виробничого організму, переводить його у якісно новий стан. Упровадження новацій відбувається цілеспрямовано та керовано, з метою поліпшення функціонування підприємства, тому можна стверджувати , що інновація є цільовою зміною підприємства як системи, завдяки якій створюється новий засіб або метод, призначений для задоволення певної потреби людей. Звідси трактується поняття «інновація» у Законі України 'Про інноваційну діяльність'

Об'єктами інноваційної діяльності відповідно цьго закону є:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і перероблення;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

В умовах ринкової економіки, інновації охоплюють всі бізнес процеси, втому числі продуктивні сили та виробничі відносини. Вони є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості продукції та зростання виробничих можливостей підприємства, появи нових товарів і послуг, а також засобом, за допомогою якого суб'єкти ринкових відносин адаптуються до змін у зовнішньому середовищі і в свою чергу змінюють його самі у власних інтересах.

Важливою складовою розвитку інноваційних систем є праця технологів, конструкторів, маркетологів, економістів, фінансистів, які виконують специфічні функції з технологічного проектування та конструювання новацій них розробок, забезпечення фінансами науково-дослідних і проектно-пошукових робіт, калькулювання витрат ресурсів, цінового проектування, просування на ринок тощо. Усі працівники є суб'єктами інноваційної діяльності у вузькому значені. Однак лише частина з них бере на себе відповідальність за прийняття рішення щодо практичного застосування інновацій на підприємстві. Такі рішення, як правило, є ризикованими і приймаються здебільшого вищим керівництвом підприємства або безпосередньо його власником. Якщо вони часто ініціюють залучення інновацій, то їх називають іноваторами.

Інноватор - особа, яка ініціює процес упровадження інновації і бере на себе відповідальність за його реалзацію. Інноватор може ініціювати наукові дослідження, розробку новинки силами сомої фірми, а також придбання в інших фірм інновацій, що довели свою практичну цінність, та їх удосконалення.

З огляду на зазначене вище, можна дати повне трактування суб'єктів всіх рівнів, що приймають участь в творенні інноваційної діяльності.

Суб'єктами інноваційної діяльності є фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів. Регуляторну функцію в підтримці, здійсненні та впровадженні новітніх розробок виконується за допомогою законодавчої, виконавчої та судової влади, що підпорядковуєтсь під поняттям Держава.

Держава гарантує суб'єктам інноваційної діяльності:

- підтримку інноваційних програм і проектів, спрямованих на реалізацію економічної та соціальної політики держави;

- підтримку створення та розвитку суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності;

- охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкуренції у сфері інноваційної діяльності;

- вільний доступ до інформації про пріорітети державної економічної та соціальної політики, про інноваційні потреби та результати науково-технічної діяльності, крім видадків, передбачених законом;

- підтримку щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері здійснення інноваційної діяльності.

Діяльність підприємства спрямована на створення і залучення із зовнішнього середовища таких істотно нових ресурсів, які б сприяли підвищенню його конкурентоспроможності, зміцненню ринкових пропозицій, забезпечували б перспективу розвитку. Однак можливості підприємств щодо залучення інновацій різні, що зумовлено передусім існуючими ресурсними обмеженнями, особливо фінансовими. Тому управління інноваційною діяльностю слід здійснювати, з одного боку, з огляду на потенційні можливості інновації у формуванні конкурентних переваг, а з іншого, на інвестиційні можливості та цілі підприємства. Для цього необхідне економічне обгрунтування доцільності впровадження кожної, навіть на перший погляд безперечно перспективної новації. Це дає змогу керівництву приймати позитивне рішення щодо залучення тієї з можливих альтернативних новинок, яка створить для фірми суттєві конкурентні переваги і забезпечить належну економічну віддачу, рівень якої суттєво перевищуватиме вкладенні в її реалізацію кошти.

1.2 Cучасний стан інноваційної діяльності в Україні

Усвідомлення великої значимості підтримки інноваційних процесів в Україні засвідчило прийняття низки програмних нормативних документів. Починаючи з кінця 90-х рр., нараховано понад 20 нормативних актів, у т. ч. 15 Законів України (див. додаток), які в тій чи іншій частині регулюють питання інноваційної діяльності в Україні.

Закон України 'Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності' № 1977, який був прийнятий Верховною Радою України 13 грудня 1991 р. Цей документ став першим нормативним актом такого роду на теренах СНД, що закладав основи державної політики в науково-технологічній сфері, визначав її основні завдання, механізми формування та реалізації.

У 1993 р. було прийнято низку законів, спрямованих на охорону інтелектуальної власності, які відкривали шлях до формування ринку інновацій та участі України у міжнародному трансфері технологій. Важливе значення мали також закони 'Про науково-технічну інформацію' (1993 р.) та 'Про наукову і науково-технічну експертизу' (1995 р.), причому останній був визнаний еталонним для держав-учасниць СНД.

Базовий Закон України 'Про наукову і науково-технічну діяльність', який визначає основні напрями державної політики в цій сфері і правове поле діяльності владних структур, був прийнятий 1 грудня 1998 року. Його положення набули розвитку в наступному знаковому нормативному акті - Законі України 'Про інноваційну діяльність' від 4 липня 2002 року. В ньому відбувся перехід від акценту на суто науково-технічній сфері, якою законодавство обмежувалося досі, до методології проектного управління інноваційними процесами. В законі було визначено організаційні механізми та засоби фінансової підтримки виконання інноваційних проектів. Великі надії пов'язувалися з встановленням пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності, зокрема, за рахунок ПДВ.

Для інноваційних підприємств Законом було визначено:

1. Пільги по податку на прибуток: 50 % податку на прибуток, одержаний від виконання інноваційних проектів, мали залишатися у розпорядженні платника податків, зараховуватися на його спеціальний рахунок і використовуватися ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз (ст. 21);

2. Пільги по сплаті земельного податку: інноваційні підприємства мали сплачувати його за ставкою у розмірі 50 % діючої ставки оподаткування (ст. 21) (від земельного податку також звільнено заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту);

3. Пільги по податку на додану вартість: 50 % ПДВ по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, мали залишатися у розпорядженні платника податків, зараховуватися на його спеціальний рахунок і використовуватися ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз (ст. 21); від оподаткування також звільнялася вартість ввезених в Україну певних товарів для виконання інноваційних проектів (ст. 22);

4. Митні пільги, які необхідні для виконання пріоритетного інноваційного проекту: сировина, устаткування, обладнання, комплектуючі та інші товари (крім підакцизних товарів), які не виробляються в Україні, або виробляються, проте не відповідають вимогам проекту, при ввезенні в Україну протягом строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту мали бути звільнені від сплати ввізного мита (ст. 22);

5. Інноваційним підприємствам було дозволено прискорену амортизацію основних фондів і встановлено щорічну двадцятивідсоткову норму прискореної амортизації основних фондів групи 3 (ст. 21).

На жаль, Закон 'Про інноваційну діяльність' так і не вступив у дію у повному обсязі. Визначальну роль в цьому відіграло призупинення, одразу після його прийняття, низки головних положень щодо надання податкових та митних пільг для інноваційних підприємств. Це призупинення здійснювалося законами України про Державний бюджет 2003, 2004 та 2005 рр., а в рамках перегляду держбюджету у березні 2005 р. статті 21-22 Закону було повністю скасовано. Не було реалізовано й положення закону щодо організаційної системи управління інноваційними процесами, зокрема - створення уповноважених державних та регіональних установ.

Відсутність практичної реалізації прийнятої нормативної бази не могла не відбитися негативним чином на стані інноваційної діяльності в Україні. Стан останньої визначається трьома чинниками: станом науки, станом інноваційної інфраструктури, попитом на інновації з боку матеріального виробництва. Тенденція до переважання негативних змін в науці і сьогодні залишається домінуючою. У фундаментальній науці продовжується постаріння наукових кадрів, старіння дослідно-лабораторного оснащення; зростання диспропорцій в науково-технічній інфраструктурі обмежує можливості створення інноваційного продукту, придатного для комерційної реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках. Організація науково-технічної інфраструктури, фінансового забезпечення та менеджменту стає дедалі менш придатною для реалізації великих інноваційно-інвестиційних проектів, поступово переорієнтовується на виконання дрібних, периферійних проектів і завдань. Внаслідок цього не відбувається суттєвих позитивних зрушень в структурі промислового виробництва, яка в ході змін 90-их років втратила значну частину виробництв нових технологічних укладів і сьогодні не відповідає критеріям розвинених країн.

Якщо у 2003-2004 рр. відновлення економічного зростання супроводжувалося певним пожвавленням у сфері інноваційної діяльності (рис.1.1), з 2005 р. частка промислових підприємств, які здійснюють технологічні інновації, невпинно скорочується. Пояснення тимчасового поліпшення показників полягає у використанні виробничих заходів, недовикористаних у попередні роки через кризові явища в українській економіці. На жаль, наступне відновлення спаду свідчить про те, що в Україні так і не були відновлені дієві ланцюги, які б забезпечили зв'язок науки, технологій та виробництва, підживлюючи тим самим провадження інновацій.

Рис 1.1. Динаміка інноваційної активності промислових підприємств, 1997-2008рр..

За даними Держкомстату, за 2008 р. лише на одному з шести промислових підприємств частка інноваційної продукції становила понад 50 %, тоді як на кожному другому - до 10 %. Загалом, понад 90 % від загальної кількості промислових підприємств взагалі не здійснюють інновацій. Слід відзначити, що падіння інноваційної активності підприємств не демонструє кореляції з динамікою інвестиційних процесів і відбувалося синхронно з інвестиційним 'бумом' 2003-2004 рр., що свідчить про слабку інноваційну спрямованість інвестицій.

У 2007 році кількість промислових підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, зменшилася до 1359 підприємств, або 13,7 % їхньої загальної кількості, порівняно з 1496 (15,1 %) у попередньому році (рис.1.2.). За 2008 року кількість інноваційно активних підприємств становила 1012 (10,3 %), тоді як за аналогічний період 2007 року - 1047 (11,1%)

Рис 1.2. Інноваційна діяльність промислових підприємств в Україні у 2003-2008рр..

При цьому спад інноваційної активності спостерігається як:

- в добувній (з 5,1 % за 2007 року до 4,5 % за 2008року),

- виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення (з 24,0 % до 26,5%).

- в обробній промисловості (з 12,4 % до 11,8 %). В межах останньої позитивні зрушення відбувалися в легкій промисловості (з 7,9 % до 8,6 %), зокрема:

- в целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості та видавничій справі (з 5,2 % до 6,4 %);

Проте в більшості провідних галузей обробної промисловості відбувалося зниження інноваційної активності, зокрема:

- в харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів (з 9,9 % до 8,6 %);

- в виробництві деревини та виробів з неї (з 5,5 % до 4,7 %);

- в хмічній та нафтохімічній промисловості (з 18,4 % до 18,1 %);

- в виробництві інших неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів) (з 10,2 % до 8,5 %);

- в металургії та обробленні металу (з 12,5 % до 11,3 %);

- машинобудуванні (з 20,4 % до 20,1 %).

Кількість промислових підприємств, що впроваджують інновації, є ще нижчою. Так, якщо в 2003 році впроваджували інновації 1120 промислових підприємств (11,5 % до загальної кількості), в 2007 році - лише 958 (10,0 %), а за підсумками 2008 року - 771 (7,9 %) - порівняно з 795 (8,3 %) торік.

Низька інноваційна активність промислових підприємств, в свою чергу, обумовлює незначну частку інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції промисловості. Лише 6,3 % загального обсягу промислової продукції за 2008 року було інноваційною, що дещо більше, ніж за 2007 року (5,2 %) (табл.1.1.). Найбільшою частка інноваційної продукції закономірно залишається в машинобудуванні, проте досить характерно, що на тлі загального збільшення частки інноваційної продукції цей показник в машинобудуванні порівняно з аналогічним періодом минулого року дещо зменшився (з 18,8 до 18,1 %).

Таблиця 1.1.

Частка реалізованої інноваційної продукції в промисловості за видами економічної діяльності у 2006-2008 рр.

Підставою для деякого оптимізму може стати збільшення на 18,4 % кількості освоєних нових технологічних процесів - ця тенденція триває вже декілька років. Проте потенціал такого оновлення використовується недостатнім чином. Збільшення порівняно з 2007 р. обсягу інноваційної продукції у вартісному вимірі у 2,6 разу досягнуто за рахунок зростання обсягів реалізації її однорідних видів. Водночас, кількість найменувань освоєних нових видів продукції зменшилася на 17,2 % (табл.1.2.), що узгоджується з тенденцією до сповільнення інноваційних процесів та свідчить про неефективність зв'язку 'технологія-виробництво'. Таблиця 2.

Таблиця 2.

Впровадження інновацій у промисловості

Отже, підсумки інноваційної діяльності українських підприємств за період 2008-2010 рр. року дають підстави зробити висновок про подальше поглиблення стагнації в інноваційній сфері, нехтування в державній політиці потребами формування технологічних основ економіки, заснованої на знаннях, закріплення технологічного відставання України від розвинених держав світу.

1.3 Правові забезпечення інноваційної діяльності в Україні

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується зміною пріоритетів національного прогресу. Так, світове співтовариство в умовах глобалізації суспільних та соціально-економічних процесів визначає відправним фактором суспільного прогресу саме розвиток людини та якісні внески в людський потенціал, по відношенню до яких культура виробництва, продуктивність праці та інші пріоритети вважаються вторинними. На сьогодні, досягнення економічного розвитку шляхом широкомасштабного введення у господарський обіг таких продуктів інтелектуальної праці, як знання, технології, науково-технічні розробки, тощо для їх комерціалізації та досягнення соціально-економічного ефекту, визнається моделлю інноваційного розвитку економіки Євросоюзу. Обраний Україною шлях інтеграції до Євросоюзу вимагає зближення та інтеграцію національної економічної системи до систем ЄС. Це ставить Україну перед вибором запровадження тієї моделі розвитку, яка прийнята ЄС за базову, тобто моделі інноваційного розвитку.

Утвердження інноваційної моделі розвитку національної економіки забезпечить її конкурентоспроможність та вихід на траєкторію сталого розвитку. Тому перехід до інноваційної моделі розвитку національної економіки поступово стає імперативом державної політики. Це полягає, насамперед, у встановленні ефективного правового регулювання відносин у сфері інновацій.

Сучасна нормативно-правова база (закони укази президента, підзаконні акти у формі постанов Уряду,наказів центральних органів виконавчої влади тощо) стосовно науково-технічної та інноваційної діяльності налічує близько 200 документів.

Кодекси :

- Господарський кодекс України, в главі 34 дається визначення інноваційної діяльності (ст.325), визначаються її види (ст.327), форми інвестування в іновації (326), шляхи та форми державного регулювання (ст.328) та система державних гарантій інноваційної діяльності (ст.329), основні засади державної експертизи інноваційних проектів (ст.330), поняття та зміст договору на створення і передачу науково технічної продукції (ст.331), який використовується для виконання інноваційних розробок на замовлення суб'єкта інноваційної діяльності з метою їх наступної реалізації;

- Цивільний кодекс України - глава 62 'Виконання науково дослідних або дослідно - конструктивних та технічних робіт'(регулюються договірні відносини,що складаються в процесі викрнання таких робіт в т.ч. розробки інноваційних проектів.)

Закони України:

- від 18 вересня 1991р. 'про інвестиційну діяльність', в ст.З якого закріплення поняття інноваційної діяльності як однієї з форм інвестіційної діяльності;

- від 13.12.1991р. 'про наукову і науково-технічну діяльність', згідно з якими інноваційна діяльність належить до науково-технічної (ст.1);

- від 02.10.1995р 'про наукову і науково-технічну експертизу', що визначає основні засади проведення науково-технічної експертизи, включаючи й експертизу інноваційних програм та проектів;

- від 16 липня 1999р. 'про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технічних парків', що регулює особливості здійснення інноваційної діяльності зазначених у ньому суб'єктів інноваційної діяльності;

- від 04.07.2002р. 'Про інноваційну діяльність', що забезпечує правове регулювання комерційної Іноваційної діяльності, в т.ч.: дає визначення основними поняттями інновацій, об'єктів та суб'єктів інноваційної діяльності - статті 1, 4, 5.

- від 16.01.2003р. 'Про пріорітетні напрями інноваційної діяльності в Україні' закріплює визначення понять пріорітетних напрямів інноваційної діяльності, їх види (стратегічні та середньо-статистичні), основних засад їх формування, експертизи, затвердження, механізму їх реалізації та моніторингу.

Крім законів Верховна Рада України приїняла низку постанов, які регулюють інноваційні відносини. Однією з них (від 13 липня 1999р.) є затверджена Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України, визначається виключна значущість інноваційного шляху розвитку економікиУкраїни, визначаються його головні цілі, пріорітетні напрями, комплексстимулюючих та організаційно-управлінських заходів.

Підзаконні науково-правові акти з питань інноваційної діяльності регулюються, як правило, процедурні та/або організаційні аспекти питання інноваційних відносин, серед них:

Акти Президента:

- від 11.07.2006 року №606 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України»

- від 06.04.2006 року «Про стан науковотехнологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України»

Постанови Верховної Ради України

- від 16.06.2004 року № 1786 «Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності України»

- від 13.07.1999 року № 916 «Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України»

Міністерством освіти і науки України та Державним агенством України з інвестицій та інновацій в кінці 2006 та початку 2007 років було завершено формування нормативної бази відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків»:

Постанови Кабінету Міністрів України:

- від 26.06.2006 року № 1657 «Деякі питання організації діяльності технологічних парків », якою було затверджено Порядок реєстрації технологічних парків, внесено зміни до Порядку розгляду, експертизи та державної реєстрації проектів технологічних парків;

- від 21.03. 2007 року № 517, було затверджено Порядок проведення моніторингу та здійснення контролю за реалізацією проектів технологічних парків;

- від 8.03. 2007 року № 1310 постанова «Про внесення змін до пункту 14 Порядку розгляду, експертизи та державної реєстрації проектів технологічних парків», що внесені зміни дають можливість вносити зміни до проекту технопарку в разі змін номенклатури товарів.

- від 14.05.2008 року № 447 програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009-2013 роки» яка визначає оптимальний варіант вирішення проблеми створення організаційно-економічних умов.

- від 07.05.2008 № 439 Державну цільову програму розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки. Виконання програми дасть змогу забезпечити умови ефективного виконання стратегічних прюрітетних напрямів інноваційної діяльності в Україні, а саме:

1. Системне формування інформаційного супроводження розвитку національної інноваційної системи

2. Збільшити надходження до бюджету та створити нові робочі місця сферу

3. Ефективне використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу України.

Міністерством освіти і науки України підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інноваційну діяльність», який подано на розгляд Верховної Ради України.

Прийняття законопроекту також забезпечить державну підтримку вітчизняних наукових розробок.

Ми можемо додати, що держава ,як один із основних суб'єктів інноваційної діяльності, забезпечує впровадження інноваційних процесів у національну економіку та встановлення досконалого правового регулювання відносин і цій сфері. Зокрема державне регулювання інноваційної діяльності, як передбачено статтею 6 Закону України «Про інвестиційну діяльність», здійснюється шляхом:

1. Визначення і підтримки приоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

2. Формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

3. Створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

4. Захист прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;

5. Фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

6. Стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ , що кредитують виконання інноваційних проектів;

7. Встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;

8. Підтримки функціонування і розвиток сучасної інноваційної інфраструктури.

Отже, ми можемо дати висновок, що для переходу економіки країни на Інноваційний шлях розвитку необхідне досконале нормативно-правове забезпечення. Норми про інноваційну діяльність, що містяться в багатьох актах різних галузей законодавства України і за якими інновації є складовими інвестиційного процесу, утворюють в Україні законодавчу базу для здійснення і розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності , яка має досить виразні комунікаційні технології як у сфері відтворення знань, так і в галузях, що використовують нововведення.

Необхідний комплексний підхід до розвитку інноваційної діяльності через створення умов для розробки, виробництва і комерціалізації технологій, а також підготовки кадрів для ведення інноваційної діяльності.

У сучасних умовах державна політика України повинна бути спрямована не тільки на забезпечення національної інноваційної системи певними ресурсами, а також на формування сучасної інституціональної основи. Саме ця основа покликана сприяти виникненню такої системи взаємин між наукою, промисловістю та освітою, коли інновації стають основою прогресу економіки і суспільства, а потреби інноваційного розвитку, багато в чому визначають і формують найважливіші напрямки наукової діяльності.

РОЗДІЛ 2. Аналіз інноваційної діяльності,на прикладі АТ “Банк”Фінанси та кредит”

2.1 Загальна характеристика АТ “Фінанси та Кредит”

АТ “Фінанси та Кредит” є юридичною особою за законодавством України та набув прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації (21 липня 1993р.) у порядку, передбаченому законодавством України.

У своїй діяльності Банк керується законодавством України, включаючи вимоги нормативно-правових актів Національного банку України, положеннями цього Статуту, а також внутрішніми правами, процедурами, регламентами та іншими актами внутрішнього регулювання, прийнятими відповідно до цього Статуту.

Банк має у власності рухоме та нерухоме майно, самостійний баланс, відкриває власні кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках, використовує власні патенти, штампи, фірмові бланки та інші реквізити.

АТ “Фінанси та Кредит” володіє, користується та розпоряджається своїм майном та коштами відповідно до цілей своєї діяльності, передбачених цим Статутом. Право власників Банку охороняється у відповідності з чинним законодавством України.

Банк самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім майном та коштами, на які відповідно до чинного законодавства України може бути звернено стягнення.

Банк є власником:

1. майна, переданого йому засновниками та акціонерами Банку у власність як вклади до статутного капіталу;

2. грошових коштів, отриманих від продажу цінних паперів Банку юридичним та фізичним особам;

3. доходів та майна, отриманих Банком в результаті фінансової, господарської та банківської діяльності в Україні та за її межами;

4. іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законів.

Банк здійснює володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідно до мети і предмету своєї діяльності та призначення майна.

Предметом діяльності Банку є виконання банківських та інших операцій на підставі ліцензій та дозволів, виданих Національним банком України та/або іншими уповноваженими органами державної влади України, та здійснення іншої діяльності, здійснення якої банками не забороняється законодавством України, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Метою (цілями) діяльності АТ “Фінанси та Кредит” є здійснення банківської діяльності, спрямованої на отримання прибутку для власного розвитку та в інтересах акціонерів.

Капітал Банку впливає:

· основний капітал;

· додатковий капітал.

Основний капітал Банку включає:

· сплачений і зареєстрований статутний капітал;

· розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акції додаткових внесків акціонерів у капітал Банку;

· загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

Основний капітал не включає збитків за поточний рік і нематеріальні активи.

Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати критеріям, визначенням Законом України “Про банки і банківську діяльність” та нормативно-правовими актами Національного банка України.

В межах, в яких це дозволяється чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, додатковий капітал може включати:

· нерозкриті резерви;

· резерви переоцінки;

· гібридні (борг капітал) капітальні інструменти;

· субординальний борг;

· інші інструменти відповідно до чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Розмір додаткового капіталу не може перевищувати 100 відсотків основного капіталу.

Банк формує резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов'язаннями. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 (п'яти) відсотків від щорічного прибутку Банку до досягнення ним 25 (двадцяти п'яти) відсотків розміру регулятивного капіталу Банку. Банк формує інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до чинного законодавства, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Прибуток Банку визначається як різниця між доходами та витратами Банку, пов'язаними з отриманням цих доходів, та утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття операційних та інших витрат.

Органами управління Банку є:

1. Загальні збори акціонерів (далі - Загальні збори).

2. Наглядова рада.

3. Правління.

4. Органами контролю Банку є:

5. Ревізійна комісія.

6. Служба внутрішнього аудиту Банку.

Члени Наглядової ради та Правління, а також керівник служби внутрішнього аудиту мають відповідати вимогам чинного законодавства України, у тому числі кваліфікаційним вимогам Національного банку України щодо ділової репутації, освіти та відповідного досвіду цих осіб.

Банк організовує бухгалтерський облік своїх операцій відповідно до внутрішньої облікової політики, стандартів бухгалтерського обліку, виконує вимоги, встановлені законодавством України, зокрема, вимоги нормативно-правових актів Національного банку України, користується єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках та базі комплексної автоматизації та комп'ютеризації та подає свої баланси, звітність та іншу інформацію Національного банку України у належні строки та в установлених ним строках і формах.

Фінансовий рік Банку відповідає календарному року та починається 1 січня і закінчується 31 грудня (Див. Додаток Г-Ж).

Банк самостійно визначає перспективи розвитку, планує та здійснює свою діяльність, виходячи з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку, підвищення доходів.

Банк самостійно планує свою виробничо-господарську та іншу діяльність, а також соціальний розвиток трудового колективу.

Банк проводить наступні банківські операції, передбачені Статутом Банку, підставі банківської ліцензії №123 від19 листопада 2001 року, виданої Національним банком України:

Ш приймання вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб;

Ш відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

Ш надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

Ш придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе;

Ш ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

Ш лізинг;

Ш послуги з відповідального збереження та надання в оренду сейфів для збереження цінностей та документів;

Ш випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

Ш випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використання цих карток;

Ш надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

З 05 липня 2007 року ПАТ “Фінанси та Кредит”, згідно з дозволом Національного банку України №123-3, має право здійснювати наступні операції:

1. операції з валютними цінностями:

2. неторговельні операції з валютними цінностями;

3. ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

4. ведення кореспондентських рахунків банку (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

5. ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

6. відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

7. відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

8. залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

9. залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

10. операції з банківськими металами на валютному ринку України;

11. операції з банківськими металами на міжнародних ранках;

12. інші операції з валютними цінностями на міжнародніх ринках;

13. емісія валютних цінних паперів;

14. операція купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

15. здійснення операції на ринку цінних паперів від свого імені (виключаючи андеррайтинг).

16 перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.

17 операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

Ш з інструментами грошового ринку;

Ш з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

Ш з фінансовими ф'ючерсами та опціями.

Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.

Банк має ліцензію Серія АБ №124927, видану Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України 09.02.2005року строком дії до 09.02.2010 року, на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність по випуску та обігу цінних паперів; депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.

АТ “Фінанси та Кредит” є членом міжнародних карткових платіжних систем:

Ш MasterCard WorldWide (з 2000 року, принципове членство (Principal member));

Ш Visa International (з 2002 року, принципове членство (Principal member));

Ш УкрКарт (з 2002 року).

З 2006 року АТ “Фінанси та Кредит” на підставі укладеної з компанією American Express маркетингової угоди розповсюджує платіжні картки American Express.

Банк здійснює відправлення та виплату коштів через міжнародні системи грошових переказів Western Union, Contact, Leader, Anelik та MoneyGram..

АТ “Фінанси та Кредит” прагне бути провідною загальнодержавною фінансовою установою з надання класичних та інноваційних банківських послуг, максимально адаптованих до потреб цільових груп клієнтів.

Динамічний розвиток забезпечив входження АТ “Фінанси та Кредит” у двадцятку найбільших українських банків та присутність у всіх системах ринку банківських послуг, орієнтованих як на роздрібних, так і на корпоративних клієнтів.

Розмір Банку, його представництво через філії та відділення у більшості регіонів України, обслуговування багатьох державних установ свідчать про становлення АТ “Фінанси та Кредит” як фінансової установи загальнонаціонального масштабу. Значний обсяг коштів, залучених від приватних осіб, досить значні обсяги кредитування населення та обслуговування соціальних виплат підвищують роль Банку як соціально значущої фінансової установи.

Разом з тим, АТ “Фінанси та Кредит” і надалі зберігатиме та підтримуватиме статус універсального та системного банку.

У 2008 році Банк продовжив реалізацію своїх стратегічних планів щодо побудови ефективно працюючої мережі точок продажів з метою позиціювання Банку в нових регіонах та становлення в статусі загальнонаціональної системи фінансової установи.

В результаті цього у 2008 році Банку значно зміцнив свою присутність на банківському ринку України. Так, якщо станом на 01.01.2008 року Банк займав 15 місце серед банків України за кількістю точок продажів, то станом на 01.01.2009 року -10 місце. При цьому, за кількістю нових точок продажів відкритих у 2008 році, банк зайняв 3 місце серед банків України. Всього протягом 2008 року було відкрито 101 нове відділення Банку.

2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності АТ«Банк Фінанси та Кредит» 2007-2009рр.

Протягом 2008 року АТ«Банк Фінанси та Кредит» успішно продовжував реалізацію стратегії розвитку корпоративного банкінгу. У 2008 році була завершена сегментація клієнтської бази: клієнтів Банку (юридичні особи) було розподілено на корпоративних клієнтів та клієнтів малого та середнього бізнесу. Це дало змогу ефективно адаптувати продуктовий ряд до потреб окремих сегментів клієнтів, зробити орієнтацію на комплексне обслуговування, гнучкість підходів до управління відносинами з клієнтами, швидке та адекватне реагування на зміни ринкової кон'юнктури, внаслідок чого кількість корпоративних клієнтів значно збільшилась.

У 2008 році Банк значно посилив свої позиції на ринку кредитування корпоративних клієнтів. Кредитний портфель суб'єктів господарювання за рік збільшився більш ніж на 60% і станом на 01.01.2009 р. склав 5 168,0 млн. грн., з яких 4 823,0 млн. грн. (93%) - кредитний портфель корпоративних клієнтів.

Стратегія щодо здійснення активних операцій будувалась на основі максимальної адаптації кредитних продуктів до потреб клієнтів і активного їх просування. Протягом року Банк продовжував здійснення постійної адаптації кредитних продуктів під потреби сегментів клієнтів та розробив ряд нових продуктів.

Рис. 2.1 Динаміка кредитного портфелю суб'єктів господарської діяльності АТ«Банк Фінанси та Кредит» млн.грн.

Протягом 2008 року Банк пропонував своїм клієнтам декілька депозитних продуктів з різноманітними умовами, у тому числі з можливістю поповнення депозитних рахунків, поповнення та часткового зняття коштів, ощадні (депозитні) сертифікати.

В 2010 році Банк впровадив нові депозитні продукти Ф&К «Актуальний» та «Капітал». З урахуванням специфіки бізнесу клієнта Банк неодноразово розробляв індивідуальні умови залучення депозитів.

Станом на 01.01.2011 року обсяг депозитного портфеля суб'єктів господарювання склав 1 567,5 млн. грн., з яких 1 501,7 млн. грн. (96%) -депозитний портфель корпоративних клієнтів. Протягом 2010 року депозитний портфель суб'єктів господарювання зріс на 338,6 млн. грн. (на 27%).

Стрімке зростання депозитного портфеля є переконливим доказом успішності стратегії Банку та довіри до Банку наших партнерів -- комерційних підприємств, фінансових організацій, державних та громадських установ.

Рис.2.2 Динаміка депозитного портфеля суб'єктів господарської АТ«Банк Фінанси та Кредит», млн.грн.

Розрахунково-касове обслуговування у АТ «Банк Фінанси та Кредит» дозволяє корпоративним клієнтам зменшити витрати та ефективно керувати своїми фінансовими потоками. Покращуючи умови обслуговування рахунків клієнтів, Банк розробив послугу «Центр фінансового контролю», яка замінила системний «Клієнт-Банк». Разом з «Інтернет-Клієнт-Банк» цей інструмент використовується підприємствами, які мають розгалужену мережу підпорядкованих підрозділів або дочірніх підприємств.

Протягом 2010 року Банк реалізував більше 500 нових зарплатних проектів, що майже вдвічі більше, ніж у 2009 році. У рамках зарплатних проектів Банком емітовано платіжні картки для більш ніж 320 тис. клієнтів.

В Банку, заробітну плату отримують працівники понад 2 100 підприємств та організацій. Банк успішно продовжує обслуговування зарплатних проектів багатьох бюджетних установ, серед яких низка відомих вищих навчальних закладів, міністерств, відомств та їх структурних підрозділів.

АТ«Банк Фінанси та Кредит» є однією з найпотужніших та досвідчених установ українського фондового ринку.

Перший дозвіл на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів був отриманий від Міністерства фінансів України ще у 1996 році.

Наразі операції АТ«Банк Фінанси та Кредит» на фондовому ринку здійснюються па підставі ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, яка включає в себе діяльність по випуску та обігу цінних паперів, а також депозитарну діяльність зберігана цінних паперів (серія АБ №124927 від 09.02.2005р.).

Обсяг угод, укладених АТ«Банк Фінанси та Кредит» на фондовому ринку у 2010 році перевищив 16 млрд. грн.:

Таблиця 3. Обсяг укладених угод АТ«Банк Фінанси та Кредит» на фондовому ринку за 2006-2010рр.

Рис. 2.3 Обсяг угод, укладених АТ«Банк Фінанси та Кредит» на фондовому ринку в 2006-2010 року.

В 2010 році портфель цінних паперів АТ«Банк Фінанси та Кредит» зріс на 212,0 млн.грн. та досяг 710,9 млн.грн. на кінці 2010 року

Таблиця 4. Портфель цінних паперів АТ«Банк Фінанси та Кредит» в період з 01.01.2008р. по 01.01.2010р.

Рис. 2.4 Динаміка портфеля цінних парерів АТ«Банк Фінанси та Кредит»., млн.грн.

У 2010 році АТ«Банк Фінанси та Кредит» здійснював операції у всіх сегментах ринку цінних паперів, що суттєво покращило його інвестиційну позицію, як учасника фондового ринку. Найвагомішу частку (95,1%) в операціях займали операції з облігаціями - державними, корпоративними іпотечними та муніципальними, незначні частки займали операції з акціями та інвестиційними сертифікатами:

Таблиця 5. Частка операції АТ«Банк Фінанси та Кредит» на ринку зінних паперів

Рис.2.5 Питома вага цінних паперів в структурі обсягів торгівлі АТ«Банк Фінанси та Кредит» за 2010 рік, %

У 2010 році було проведено інвентаризацію та оптимізацію усього кредитного продуктового ряду. В результаті було виділено та впроваджено стандартизований ряд кредитних програм для задоволення різноманітних потреб клієнтів малого та середнього бізнесу, а саме:

Ш програми для придбання нерухомості комерційного та житловогопризначення;

Ш програми для придбання транспортних засобів;

Ш програми для придбання обладнання;

Ш програми кредитування розвитку бізнесу під заставу рухомого танерухомого майна;

Ш овердрафтні програми.

Пріоритетними на 2010 рік було визначено такі програми:

Ш кредитну програму на придбання комерційної нерухомості в кредит;

Ш кредитну програму на розвиток бізнесу під заставу нерухомого майна;

Ш овердрафтні програми.

Крім того, для підвищення якості обслуговування була проведена повна оптимізація та реструктуризація усього бізнес-процесу видачі кредитів.

Таким чином, кредитний портфель суб'єктів малого та середнього бізнесу зріс зі 150,0 млн. грн. на 01.01.2010 року до 345,0 млн. грн. на 01.01.2011 року.

АТ«Банк Фінанси та Кредит» пропонує клієнтам повний спектр банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування. Пріоритетним напрямком в розрахунково-касовому обслуговуванні клієнтів є перехід на комплексне обслуговування. З цією метою в 2010 році впроваджено пакетні пропозиції та акційні тарифні пакети для представників малого та середнього бізнесу. Зокрема, розроблено спеціальну пакетну пропозицію для клієнтів малого бізнесу - тарифний пакет для фізичних осіб-підприємців.

Депозитні програми АТ«Банк Фінанси та Кредит» забезпечують адекватність умов та відсоткових ставок, а також відповідають кон'юнктурі ринку і потребам клієнтів.

У 2010 році було впроваджено дві нові депозитні програми для суб'єктів господарювання - депозит «Генеральний Плюс». Таким чином, протягом 2010 року депозитний портфель суб'єктів господарювання АТ«Банк Фінанси та Кредит» зріс на 338,6 млн. грн. та станом на 01.01.2011 року становив 1 567,5 млн. грн..

Таблиця 6. Обсяг депозитного портфеля юридичних осіб АТ«Банк Фінанси та Кредит» в період 2006-2010рр.

Найбільшу частку залучених депозитів, становлять вклади в гривні -75%, вклади в доларах США складають 17%, в євро - 8%. Стабільне зростання депозитного портфеля, свідчить про успішну реалізацію стратегії розвитку Банку.

У 2007 році у АТ«Банк Фінанси та Кредит» стартував проект «Розвиток торгового еквайрінгу». Стратегічна ціль проекту - створення умови для досягнення 5% обсягу ринку безготівкових платежів. У рамках проекту було сформовано якісний пакет послуг для торговельно-сервісних підприємств, розроблено нормативну документацію для регламентації послуги «торговий еквайрінг», побудовано ефективну мережу продажів, розроблено маркетинговий план продажів і механізм просування послуги «торговий еквайрінг».

У липні 2010 року проект «Розвиток торгового еквайрингу» було завершено і запущено у промислову експлуатацію. За 6 місяців функціонування проекту мережу торговельних РОST - терміналів Банку було збільшено у 5 разів, і станом на кінець 2010 року мережа торговельних Р0STтерміналів АТ«Банк Фінанси та Кредит» становила 604 одиниці.

Протягом 2010 року Банк продовжував реалізацію стратегії, спрямованої на підвищення якості обслуговування приватних клієнтів, вдосконалення й розширення переліку роздрібних послуг, нарощування обсягів операцій з обслуговування населення.

Протягом року АТ«Банк Фінанси та Кредит» стрімко збільшував присутність на ринку банківських послуг для фізичних осіб. Особливу увагу слід приділити досягненням Банку при роботі в умовах економічної та фінансової кризи в Україні. За період роботи у жовтні-грудні 2010 року Банк стабільно виконував свої зобов'язання: було забезпечено безперебійну роботу банкоматів, відсутність затримок з видачі депозитів, миттєве виконання платежів. Крім того, було створено значний перелік депозитних та кредитних продуктів, які б користувалися попитом клієнтів під час фінансових потрясінь.

Одним із значних досягнень АТ«Банк Фінанси та Кредит» у 2010 році стало значне посилення позиції та збільшення частки Банку на ринку кредитування фізичних осіб. Так, в умовах достатньо насиченого ринку роздрібних кредитних послуг, Банк, за даними Асоціації українських банків, за обсягом кредитного портфеля фізичних осіб посів 12 місце (роком раніше було 18 місце).

Внаслідок збільшення обсягів кредитування фізичних осіб, протягом 2010 року кредитний портфель фізичних осіб зріс більше ніж у 2,5 рази до 3657,3 млн. грн.

Запорукою стрімкого та динамічного розвитку даного бізнес-напрямку була виважена стратегія розвитку роздрібного кредитування Банку, яка проявилась через:

Ш максимальне скорочення термінів прийняття рішення до 1 дня для автокредитів та 2-3 днів для кредитів на житло. При цьому було забезпечено виконання усіх норм щодо низького рівня ризикованості операцій;

Ш оперативне реагування на зміну регіональної кон'юнктури та тенденцій розвитку ринку роздрібного кредитування, що відобразилось на відповідних умовах кредитних продуктів;

Ш спеціальну співпрацю з кредитування з основними партнерами Банку (автосалон 'Лада', компанія «Укравто»,СК'Омега' компанія «АІС», тощо);

Ш розробку програм для послаблення фінансового навантаження на клієнтів в умовах кризи (програми «Кредитні канікули» та «Зміна графіку повернення Автокредиту»).

Збільшення обсягів кредитування відбувалося за умови дотримання належної якості активів та досягнення оптимального співвідношення між доходністю та ризиками.

Враховуючи умови кризи, Банк і надалі розроблятиме програми, спрямовані на взаємовигідну співпрацю з клієнтами, які отримали кредит.

Рис.2.6 Динаміка портфелю фізичних осіб, млн.грн.

В сучасних умовах неможливо уявити життя суспільства без такого банківського продукту як розрахунково - касове обслуговування. Враховуюче це, Банк активно розвиває цей напрямок, в першу чергу, щодо швидкості та якості обслуговування.

На сьогодні АТ«Банк Фінанси та Кредит» пропонує повний перелік послуг щодо розрахунково-касового обслуговування для приватних клієнтів і постійно пропонує додаткові продукти, що розширюють можливості клієнта.

На початок 2011 року у АТ«Банк Фінанси та Кредит» було відкрито 47 842 поточних рахунків фізичних осіб. Банк постійно перебуває серед лідерів з обслуговування карткових рахунків. На кінець 2010 року Банк емітував 608 444 карток, що на 61 000 карток більше, ніж у 2009 році.

Залишок коштів на поточних (в т.ч. на карткових) рахунках фізичних осіб на кінець 2010 року становив 630 млн. грн., що на 111,7 млн. грн. більше, ніж на початок року.

АТ«Банк Фінанси та Кредит» є уповноваженим банком Пенсійного фонду і Міністерства праці та соціальної політики України з виплати пенсій та грошової допомоги. Банку надано право на обслуговування пенсіонерів та одержувачів допомоги практично в усіх регіонах України. За 2010 рік кількість пенсіонерів, що обслуговуються у АТ«Банк Фінанси та Кредит», збільшилась з 12 тис. чол. до 19 тис. чол., що стало значним досягненням щодо підвищення довіри клієнтів до Банку.

Залучення депозитів фізичних осіб є одним із важливих джерел формування ресурсної бази Банку.

Банк пропонує клієнтам різноманітні депозитні продукти: як класичні депозити з виплатою відсотків щомісячно або в кінці строку, так і продукти з можливістю поповнення та часткового зняття коштів, вклади у банківських металах, вклади з можливістю їх оформлення на дитину.

За останні роки АТ«Банк Фінанси та Кредит» значно збільшив свою присутність на ринку депозитів для фізичних осіб. Підтвердженням цього стало значне зростання кількості вкладників та обсягів депозитного портфеля Банку.

Протягом 2010 року портфель строкових депозитів фізичних осіб зріс на 2 301,06 млн. грн. (90,24%) та становив 4 850,94 млн. грн. на кінець року. За даними Асоціації українських банків, на кінець 2010 року АТ«Банк Фінанси та Кредит» посів 10 місце серед банків України за обсягом портфеля строкових депозитів фізичних осіб (роком раніше було 14 місце).

На кінець 2010 року 86 243 клієнта довірили Банку власні кошти, при цьому значна кількість вкладників має по два та більше вкладів.

Протягом року Банком проводилися традиційні депозитні акції для фізичних осіб: «Капитал», «Оптима», «Аванс», «Стандарт». Серед вкладників, які в період акції оформили депозитний вклад або придбали ощадний (депозитний) сертифікат, були розіграні призи - путівки до різних країн світу, а також новинкою 2010 року став розіграш додаткових процентних ставок.

У жовтні-грудні 2010 року в умовах різких коливань валютних курсів та посиленні напруги на фінансових ринках Банком було запропоновано кілька спеціальних депозитних програм. Програма «Вдалий курс», яка дозволя обміняти гривню на іноземну валюту для її розміщення на депозитний рахунок за особливо вигідним для клієнта курсом та депозитна акція для існуючих вкладників Банку «Подяка за довіру» з розіграшем автомобілів серед клієнтів, що пролонгували депозитний договір в період цієї акції.

Рис. 2.7 Динаміка строкових депозитів фізичних осіб, млн.грн.

За даними української міжбанківської асоціації членів платіжних систем ЕМА, Банк посів 13 місце серед українських банків за обсягом емісії карток. Емісія платіжних карток зросла протягом року з 547 тис. до 608 тис. карток на кінець 2010 року.

Рис. 2.8 Динаміка емісії платіжних картор, шт.

Підставою для активної діяльності Банку на українському ринку платіжних карток є принципове членство АТ«Банк Фінанси та Кредит» в трьох міжнародних платіжних системах: Visa International (з 2002 року), MasterCard Worldwide (з 2000 року) та УкрКарт (з 2002 року).

АТ«Банк Фінанси та Кредит» постійно знаходиться в процесі технологічного вдосконалення, намагаючись оперативно втілювати у життя новітні послуги, які необхідні користувачам платіжних карток.

Банку відповідають потребам клієнтів. Банк пропонує картки різних класів від простих Maestro, Visa Electron до елітних American Express. Крім цього, Банк постійно пропонує додаткові послуги до карткових продуктів.

З метою покращення умов обслуговування, Банк активно розширює інфраструктуру обслуговування платіжних карток. Мережа власних банкоматів Банку була збільшена з 382 до 605 банкоматів. Клієнти також мають можливість отримати послуги в банкоматах банків-партнерів АТ«Банк Фінанси та Кредит» за такими ж тарифами, що і у власних банкоматах Банку. На кінець року мережа банкоматів банків-партнерів АТ«Банк Фінанси та Кредит» налічувала 3 396 пристроїв, які розміщені по всій території України.

Рис. 2.9 Кількість банкоматів АТ«Банк Фінанси та Кредит»” та банків-партнерів

Протягом 2008 року залишки коштів на карткових рахунках приватних осіб АТ«Банк Фінанси та Кредит» збільшилися з 479,0 млн. грн. на початок року до 559,0 млн. грн. на кінець року. Це дозволило Банку зайняти 10-ту позицію серед українських банків за залишками коштів на поточних рахунках клієнтів (за даними Асоціації українських банків на 01.01.2010 р.).

Рис. 2.10 Динаміка залишків карткових рахунків фізичних осіб, млн.грн.

Як принциповий член міжнародних платіжних систем АТ«Банк Фінанси та Кредит» забезпечує участь 10-ти банків у платіжній системі MasterCard Worldwide та 19-ти банків у платіжній системі Visa International зі статусом членства аффіліат/ассоціат. Протягом 2010 року під спонсорством «Фінанси та Кредит» 3 українських банка отримали членство в платіжній системі Visa International та 1 банк у MasterCard Worldwide.

АТ«Банк Фінанси та Кредит» продовжує активно розвивати послуги з приймання платежів та здійснення грошових переказів фізичних осіб. При здійсненні грошових переказів Банк співпрацює з такими міжнародними системами переказу коштів як:

Ш Western Union;

Ш MoneyGram;

Ш Contact;

Ш Leader;

Ш Anelik.

Крім того, Банк здійснює перекази фізичних осіб в іноземній валюті через систему SWIFT, перекази іноземної валюти в мережі підрозділів Банку без використання міжнародних систем переказу коштів, а також перекази національної валюти через СЕП НБУ.

За підсумками 2010 року дохід АТ«Банк Фінанси та Кредит» від операцій з переказами коштів через міжнародні системи грошових переказів збільшився майже в 2,5 рази в порівнянні з 2009 роком, та майже у 7 разів у порівнянні з 2008 роком.

Доходи від здійснення платежів фізичних осіб на користь юридичних осіб у 2010 році порівняно з 2009 роком зросли в 1,9 рази. Зростання було досягнуто за рахунок активізації роботи підрозділів Банку щодо укладення з юридичними особами договорів про прийом платежів від фізичних осіб та підвищення якості обслуговування клієнтів під час надання цієї послуги.

2010 рік був роком стрімкого зростання обсягів продажу банківського золота. Протягом першого півріччя 2010 року тенденції на цьому ринку практично віддзеркалювали загальні тенденції бурхливого зростання в усіх секторах економіки. Локомотивом зростання продажів золота у цей період виступила ювелірна промисловість: левова частина реалізованих зливків (майже 1,8 тон) прийшлася саме на неї.

Значним попитом користувалися і депозити в золоті. Загальний обсяг залучених за цей період депозитів перевищив 200 кг.

Кризові явища в політиці та економіці, які почали проявлятися з вересня та набули загрозливих масштабів у листопаді, відобразилися не стільки в обсягах продажів золота, скільки у структурі реалізованого золота-значно збільшилася частка зливків та знизилась частка безготівкового металу.

Така тенденція пояснюється тим, що значна частка населення на фоні загострення фінансової та політичної ситуації переводила власні заощадження у 'вічні цінності', більше не довіряючи вже навіть перевіреним іноземним валютам. Відповідно, загальний обсяг реалізованого у зливках золота за друге півріччя 2010 року досяг майже 1,7 тон, а обсяг депозитів, залучених у золоті - близько 80 кг.

Всього за 2010 рік АТ«Банк Фінанси та Кредит» реалізував на ринку України близько 4 тон золота, обсяг депозитного портфеля у золоті перевищив 300 кг. станом на кінець року.

Проаналізувавши діяльність АТ«Банк Фінанси та Кредит» ми можемо зробити висновок, що інноваційний потенціал банку позитивно впливає на його діяльність. В 2010 році були помітні ряд нововведень, залучених інновацій, покращень у роботі банку з погляду обслуговування клієнтів, переліку послуг та їх якості.

2.3 Аналіз інноваційної діяльності

В другому розділі нашої роботи ми детально розглянули складові інноваційної діяльності АТ Банку «Фінанси та Кредит». Тепер ми можемо зробити висновок, що банк достатньо велику увагу приділяє інноваційній діяльності, нововведенням, інноваціям тощо.

Вдосконалення технічної складової інноваційної діяльності банку необхідно розпочати з ситеми «Інтернет-банк», яка широко застосовується в Банку «Фінанси та Кредит» для обслуговування фізичних осіб.

Для початку розглянемо діючої системи ' Інтернет-банк '. В першу чергу, необхідно встановити недоліки системи, тобто проблеми, що виникають у клієнтів банку при роботі з системою.

Серед основних проблем, що виникають у клієнтів в процесі використання системи ' Інтернет-банк ' є:

Ш Банк на свій розсуд має право відмовити в авторизації, зупинити або призупинити дію ПК, заміні або випуску нової ПК у випадку порушення клієнтом ЗУ таабо правил користування ПК, а також у випадку виникнення підозри в проведенні шахрайських дій з використанням ПК;

Ш встановлення лімітів на проведення операцій з використанням;

Ш при непогашенні у термін, визначений ЗУ, несанкціонованого овердрафту банк має право поставити в електроний або міжнародний стоп-лист ПК і призупинити обслуговування КР до повного погашення клієнтом несанкціонованого овердрафту, а також має право на відшкодування клієнтом усіх витрат Банку за проведені ним операції з блокування ПК;

Ш Банк має право змінювати умови обслуговування КР, ПК і тарифи на свої послуги після повідомлення клієнта про майбутні зміни відповідно до ЗУ;

Ш проводити розслідування за операціями, вчасно опротестованими клієнтом, у строк до 180 днів.

Як бачимо, перелік даних труднощів не можна вирішити шляхом вдосконалення діючої системи ' Інтернет-банк ', адже вони полягають у функціональних особливостях системи як такої.

Вирішення даних питань полягає, на нашу думку, у впровадженні системи віддаленого доступу інтернет-банк. Аналоги системи вже певний час посідають своє поважне місце у світовій практиці високорозвинутих країн заходу. Основною ідеєю проекту є проведення електронного документообігу через всесвітню мережу Інтернет.

Вивчивши моделі, що працюють на міжнародному банківському ринку та національному, нами було сконцентровано в запропонованій системі найкращі елементи з кожної з систем, що й пропонуються на розгляд.

Банк «Фінанси та Кредит» запропонує своїм клієнтам систему «інтернет-банк» який являє собою набір електроних каналів обслуговування клієнтів банку, який дозволить його користувачам швидко та комфортно робити широкий спектр банковських операцій 24 години на добу 7 днів на тиждень, з любої точки України та світу не заходячи в відділення банку.Новітні технології захист інформації гарантує повну безпеку користувача системи.

Максимально високу безпеку проведення фінансових операцій у системі інтернет-банк забезпечує сертифікація Службою Безпеки України системи захисту електронного документообігу.

Впровадження такої системи для банку, безперечно буде великим кроком уперед -- показником використання в своїй діяльності високих технологій заради задоволення потреб його клієнтів. Це означає прихильність збоку клієнтів до банківської структури, бо використання складних технологічних новинок є ознакою високого професіоналізму як працівників сектору комп'ютерних технологій, що можуть забезпечувати компанії захист та функціональність системи одночасно; професіоналізм менеджерського складу, що вміє прислухатись до потреб клієнтів; та професіоналізм керівництва банку, що не стоїть на місці, а прагне до розширення банківських послуг, якомога ширшого задоволення потреб клієнтів.

Впровадження даної системи дозволяє уникнути всіх названих нами проблем, що виникають в стандартній системі 'клієнт-банк'. Перелік операцій, що можна виконувати за допомогою системи інтернет-банк у світовій практиці вражає.

Пропонуємо визначити такий перелік операцій, за допомогою яких в системі інтернет-банк, клієнт «Фінанси та Кредит» зможе виконувати:

1. Виписка по платіжним картам та картковому рахунку (швидка виписка, яка містить весь список операцій за три місяці по кожній картці окремо);

2. Перегляд інформації по відкритих депозитних рахунків ;

3. Перегляд інформації по кредитах отриманих в банці (а також можливість оплати кредитної заборгованості);

4. Перерахування для ініціації платежів між своїми рахунками і платіжними картами (можуть бути здійснені в національній та іноземній валюті);

5. Можливісь сплати рахунків провайдерів за використання наступних послугів:

Ш мобільний зв'язок ;

Ш комунальні послуги;

Ш кабельне телебачення;

Ш телефонія;

Ш оплата електроних рахунків ( в данному розділі зберігаються всі записиквітанції про сплачені рахунки комунальних компаній)

6. Поштова скринька (дана функціональність є внутрішнім захищеним поштовим сервісом , який призначений для листування с персональним банкіром(співробітником банку) , а так само з іншими користувачами системи «інтернет-банк»);

7. Індивідуальні настройкі (дає можливість клієнту на свій розсуд настроїть ряд сервісів зміна паролю, настройка рахунків і карт);

8. Довідник (ми можемо продивитьсь і скачать собі на комп'ютер всі необхідні інструкції і документи що стосуються користуванням «Інтернет-банк»);

9. Курси валют (в ньому відображаються дванадцять найбільш часто використовуємих одиниць);

10. Перегляд інформації, що стосуються всіх банковських продуктів, оформлених в Банку починая с 2006 року.

Також можливо здійснити операції через банкомат, а саме:

Ш одержання інформації щодо стану КР, зокрема доступної суми;

Ш одержання коштів у готівковій формі з КР;

Ш переказ коштів з одного КР на інший КР к межах банку;

Ш зміна ПІНу;

Ш надання міні-виписки;

Ш інші операції що надаються засобами системи «Інтернет-банк», відповідно до чинного законодавства України.

В майбутньому користувачам системи «Інтернет-банк» стане доступний більш розширений перечень прогресивних і унікальних сервісів:

Ш перечислення готівкових коштів з поточного рахунку на картковий і навпаки;

Ш погашення кредиту і поповнення депозиту з карткового рахунку;

Ш можливість перерахування коштів на рахунки трейтіх лиць в межах Банка і за його межами, включая міжнародні перерахунки;

Ш переводи по системі “Аверс”;

Ш валютообмінні операції;

Ш дистанційна покупкапідключення банковських послуг.

РОЗДІЛ 3. Методи та інсирументи удосконалення іноваційної діяльності АТ”Банк”Фінанси та кредит”

3.1 Напрями вдосконалееня інноваційної діяльності АТ “Банк”Фінанси та Кредит”

В умовах формування ринкової економічної системи та посилення конкуренції в усіх сферах ринкової діяльності особливої актуальності набувають проблеми планування та оптимізації можливостей підприємств довгострокового й поточного характеру. Досвід зарубіжних країн свідчить про необхідність утворення гнучких виробничо-організаційних систем на новій технічній основі. Цілком очевидно, що оптимізація та підвищення саме інноваційної діяльності стане вирішальною умовою у перспективі стійкого розвитку Банк «Фінанси та Кредит».

Ми вважаємо, що в умовах сьогодення актуальними напрямками реалізації інноваційної політики в банківській сфері є:

Ш комп'ютеризація і гарантування інформаційної безпеки;

Ш запровадження нових банківських продуктів;

Ш освоєння нових сегментів ринку;

Ш підвищення рентабельності діяльності банку загалом й кожного підрозділу окремо;

Ш оптимальне використання наявних матеріальних, людських та фінансових ресурсів.

Інноваційна діяльність банку підпорядковують досягненню головної мети - максимального задоволення вимог споживачів послугами за мінімально можливих витрат на їхнє розроблення, запровадження, надання та отримання на цій основі прибутку.

Узагалі до найактуальніших проблем і завдань, що вирішують у межах стратегічного менеджменту продуктових інновацій, належать такі:

1. дослідження ринку для нових продуктів;

2. прогнозування характеру і стадій життєвого циклу новогопродукту;

3. визначення способів продажу нового продукту;

4. дослідження кон'юнктури ринків ресурсів;

5. здійснення комплексного аналізу витрат, ціни, обсягів виробництва і продажу нового продукту;

6. оцінка ефективності і планування інновації як інвестиційного проекту;

7. аналіз ризиків, визначення методів їхньої мінімізації і страхування;

8. вибір організаційної форми створення, освоєння і розміщення на ринку нового продукту;

9. дослідження доцільності та планування найбільш адекватних форм передання технологій у процесі створення, освоєння, розміщення на ринку та підтримки потрібного обсягу продажів нового продукту.

Для банку інновація означає створення такого банківського продукту, який:

Ш має більш привабливі споживчі властивості порівняно з тими, що пропонувалися раніше;

Ш є якісно новим і може задовольнити неохоплені раніше потреби потенційного покупця;

Ш потребує використання більш досконалої технології створення. Комплексною характеристикою спроможності банку до інноваційної діяльності є його інноваційний потенціал, тобто економічні можливості фінансової установи по ефективному залученню нових технологій до господарського обігу.

За результатами проведеного аналізу господарської і фінансової діяльності банку в умовах української економіки, нами було запропоновано наступні напрямки підвищення його інноваційного потенціалу:

1. Активізація науково-технічного розвитку з метою накопичення об'єктів інтелектуальної власності; отриманням нових ліцензій; патентів;

2. Активна співпраця з провідними галузевими та науково-дослідними інститутами, у тому числі зарубіжними;

3. Удосконалення кадрової політики з метою мотивації інноваційної активності персоналу, підвищення кваліфікації, зростання професійних здібностей та навичок персоналу;

4. Заміна організаційної структури на більш гнучку та адаптивну, використання новітніх ліберальних методів управління з метою сприяння інноваційній активності кадрового складу. Стратегічна орієнтованість підприємства на інноваційний розвиток;

5. Формування автоматизованої бази накопичення, обробки і систематизації інформації для ефективного її використання;

6. Пріоритетне фінансування технічної бази інноваційної діяльності (основне і допоміжне науково-дослідне устаткування; комп'ютерний парк; програмне забезпечення; банкомати з депозитною функцією; тощо.);

7. Оптимізація механізму формування маркетингових ресурсів (маркетинговий досвід, портфель замовлень, вивчення ринку банківських послуг, покращення рекламної компанії тощо);

8. Орієнтація на створення максимально ефективної структури залучення капіталу при створенні інноваційних проектів.

Запропоновані напрямки підвищення рівня інноваційного потенціалу дозволять забезпечити досягнення високої конкурентоспроможності інноваційної банківських продуктів, досягти максимальних темпів оновлення інноваційних технологій, та забезпечити високого технологічного рівня виробництва.

Перетворення технологій у головний ресурс сучасного економічного розвитку та управління ними радикально змінює всю систему свідомих дій і поведінку України як суб'єкта світового ринку. Тому є необхідним використання зарубіжних форм управління інноваційними процесами, які є недостатньо поширеними в Україні, а саме: стратегії технологічного розвитку підприємств, конкурсно-контрактна система створення науково-технічної продукції, напрямки розвитку інноваційної інфраструктури

3.2 Розширення мереж ефективності співпраці з партнерами інноваторами

Банком 'Фінанси та Кредит' розроблена та успішно експлуатується система грошових переказів 'АVERS'.

З 2005 року в Банку працює власна система миттєвих грошових переказів AVERS, на яку припадає 25-27% внутрішнього українського ринку переказів у гривнях.

Банк безкоштовно надає Банкам-партнерам необхідні для роботи у системі 'AVERS' програмне забезпечення, рекламні та інструкційні матеріали, фірмові бланки, навчає працівників організацій роботі у Системі, консультує працівників організацій та клієнтів з питань, пов'язаних із грошовими переказами, здійснює технічну та іншу підтримку Банків-партнерів.

Система 'AVERS' передбачає:

Ш миттєві грошові перекази фізичних осіб по Україні;

Ш мінімальні тарифи переказів;

Ш 'безадресність', тобто отримувач може отримати переказ у будь-якому пункті, що працює з системою переказів;

Ш високий рівень надійності та захищеності системи;

Ш можливість експлуатації на будь-яких комп'ютерах та каналах зв'язку;

Ш простоту використання.

На даний момент укладено 34 договори з українськими банками-партнерами про співпрацю в рамках системи грошових переказів 'Аvers', а мережа переказів 'Аvers' складається з 697 точок прийому/відправки переказів по всій території України.

Банк 'Фінанси та Кредит' з 2002 року є прямим агентом відомої американської компанії Western Union Financial Services Inc.

Банк 'Фінанси та Кредит' безкоштовно надає організаціям-партнерам необхідне для роботи у системі Western Union програмне забезпечення, рекламні та консультаційні матеріали, інструкції, фірмові бланки, навчає працівників організацій роботі у системі Western Union, консультує працівників організацій та клієнтів з питань, пов'язаних з грошовими переказами, здійснює технічну та іншу підтримку організацій-партнерів.

Також банку можна використовувати активну політику в галузі кореспондентських відносин як з українськими банками, так і з банками країн близького і далекого зарубіжжя. Ця політика ґрунтується на принципі взаємовигідного співробітництва з банками резидентами та нерезидентами.

Однією з основних послуг банкам-кореспондентам є відкриття і ведення мультивалютних кореспондентських рахунків. Співробітництво у цій галузі дає можливість банкам використовувати переваги унікальної багатофіліальної розрахункової системи для прискореного здійснення розрахунків, а також для реалізації різних проектів, що допускають великий обсяг платежів зі структурними підрозділами.

Банкам-кореспондентам можливо запропонувати наступні умови обслуговування кореспондентських рахунків:

Ш Безкоштовне ведення кореспондентських рахунків в усіх валютах;

Ш Нарахування процентів на кредитний залишок за кореспондентським рахунком;

Ш Безкоштовні внутрішньобанківські перекази;

Ш Здійснення розрахунків у рамках подовженого операційного дня;

Ш Конкурентноздатні тарифи на платежі в іноземній валюті;

Ш Безкоштовне зарахування коштів на кореспондентські рахунки у гривнях та іноземній валюті;

Ш Передача платежів за допомогою розробленого банком ПО «Банк-Клієнт-Банк» з підтримкою телексних ключів для банків, не підключених до системи SWIFT;

Ш Здійснення міжбанківських валютообмінних та ресурсних операцій у всіх основних валютах.

На кореспондентських рахунках знаходять своє відображення всі операції, які проводяться між клієнтом (банком клієнта) та банком-кореспондентом. Вони фіксуються записами у дебіт і кредит рахунку, зняттям сум з рахунку та зарахуванням на рахунок.

Власник рахунку регулярно інформується про стан свого рахунку. Щодня, протягом якого по рахунку робилася хоча б одна проводка, складається виписка з поточного рахунку за один день (виписка з рахунку, яка надається клієнтові). Передача виписок може здійснюватися поштою або по системі S.W.I.F.T. З поштовою випискою, яка в обов'язковому порядку передається клієнтові, передається й авізо про здійснення відповідної операції.

Поряд з функцією контролю внутрішній кореспондентський рахунок дуже важливий для розпорядження рахунку в іноземній валюті. Така бухгалтерія за принципом дзеркального відображення дозволяє дуже оперативно розпоряджатися своїм рахунком в інвалюті, тобто не допускати перевищення виділених лімітів кредитування та своєчасно «підгодовувати» свої активи. У цьому зв'язку треба зупинитися на понятті «валютування». Факт здійснення запису у певний визначений день зовсім не означає, що зарахована сума знаходиться у розпорядженні власника рахунку з дня внесення запису. Аналогічним чином списана сума також не припиняє перебувати в його розпорядженні з дня внесення запису. Головний момент -- валютування, тобто додаткова відмітка про дату валютування поряд з проведеною сумою у виписки з рахунку.

Маючи значний досвід співробітництва в галузі документарного бізнесу з банками Америки та Європи, а також знання специфіки розрахунків з країнами Азії та Африки, Банк може пропонувати фінансовим установам наступні послуги:

Ш авізування та обслуговування імпортних документарних акредитивів, що випущені українськими банками на користь клієнтів банків-нерезидентів;

Ш авізування та обслуговування експортних акредитивів, що випущені іноземними банками на користь клієнтів інших українських банків;

Ш випуск банківських гарантій за експортними та імпортними контрактами на основі контр-гарантій українських банків (за умови позитивного рішення Кредитного комітету щодо українського банку-кореспонденту), а також обслуговування таких гарантій;

Ш авізування та обслуговування гарантій, що випущені іноземними банками на користь клієнтів українських банків;

Ш надання повного комплексу послуг з імпортного та експортного документарного інкасо.

Використання акредитиву в зовнішньоекономічних операціях доцільно:

Ш При нестачі достовірної інформації про репутацію контрагентів внаслідок того, що такі методи розрахунків, як авансова оплата, розрахунки по відкритому рахунку або інкасо представляються дуже ризикованими для однієї з сторін.

Ш При необхідності отримання| додаткових гарантій за рахунок участі в розрахунках третьої сторони банку. При використанні в розрахунках акредитиву банк гарантує продавцю оплату відвантаженої продукції покупцем після надання належним чином оформлених документів, які обумовлені в акредитиві і підтверджують відвантаження товару або виконання робіт у встановлений термін.

У свою чергу покупець одержує гарантії того, що платіж буде здійснений тільки в тому випадку, якщо надані продавцем документи не відповідають вимогам акредитиву. Крім умов акредитива заяву-повідомлення PC повинна містити інформацію про проходження клієнтом валютного контролю, а також умови надання покриття або коштів для проведення платежу (у разі відкриття непокритого акредитива).У разі відкриття акредитива без надання фінансового покриття в головний банк на момент виникнення зобов'язань по акредитиву, повідомлення повинно містити інформацію.

Після отримання аутентованої заяви-повідомлення про відкриття акредитива (покритого або непокритого) від PC, УМФТіДО головного банку виконує його обробку за такою схемою: перевірка правильності оформлення заяви-повідомлення (дотримання стандартів, наявність дат і референсу PC, дані про відправника, умови надання покриття або коштів для проведення платежу,зловив оплати комісій і витрат);аналіз умов акредитива; визначення підтверджуючого банку (у разі необхідності); отримання покриття або дозволу на відкриття акредитиву на непокритій основі; формування повідомлення на авізуючий / виконуючий банк про відкриття акредитива.

Банківський переказ (платіж) одночасно є і найпоширенішою, і найризикованішою (якщо використовується сам по собі) формою міжнародних розрахунків, оскільки зазвичай неможливо відкликати здійснений банківський переказ коштів, які вже було зараховано на рахунок одержувача (бенефіціара).

Здійснення банківського переказу можна умовно поділити на етапи.

На першому етапі клієнт подає до банку, що його обслуговує, заяву (платіжне доручення) на переказ коштів зі свого рахунку в цьому банку на рахунок одержувача (який може бути як у цьому банку, так і в будь-якому іншому) із зазначенням суми, валюти, призначення платежу, порядку сплати банківських комісій тощо. Існують два види оплати комісії: за рахунок одержувача або за рахунок відправника. У першому випадку банк відправника і банк-кореспондент справляють комісію за переказ суми з відповідним зменшенням її. У другому - відправник оплачує переказ окремо, і сума переказу має надійти одержувачу в повному обсязі. Однак на практиці буває, що переказ проходить через кілька банків-кореспондентів (два і більш), і тоді не виключено, що якийсь банк вирахує комісію із суми переказу.

На другому етапі банк перевіряє правильність заповнення реквізитів заяви: найменування та банківські реквізити платника і бенефіціара, сальдо рахунку платника, право на переказ коштів в іноземній валюті, правильність зазначення «ланцюжка» проходження платежу через банки-кореспонденти (у разі коли про таку можливість домовлено між клієнтом і банком) та ін. При позитивному результаті перевірки заяви клієнта банк списує кошти з його рахунку на внутрішньобанківський рахунок або блокує їх і надсилає електронне повідомлення до банку-кореспондента. Після одержання підтвердження від банку-кореспондента про те, що він виконав переказ і списав гроші з кореспондентського рахунку, банк списує кошти клієнта й утримує комісію за проведення платежу.

На третьому етапі банк-кореспондент, відповідно до договору між банком і ним, надсилає нове повідомлення (або модифікує і відправляє отримане повідомлення) до наступного банку-кореспондента чи до банку одержувача або зараховує кошти на рахунок одержувача платежу (у випадку, якщо банк-кореспондент одночасно є банком одержувача). Після цього повідомляють банк ініціатора платежу про те, що платіж виконано і списано комісійні за переказ коштів.

У міжнародній торгівлі контрагентам важко оцінити ділові та фінансові можливості партнерів. Тому дуже часто під час виконання контракту необхідним є забезпечення (гарантії) третьої сторони на той випадок, коли сторони будуть не в змозі виконати свої зобов'язання за договором. З метою такого забезпечення вони можуть погодити виставлення банківської гарантії. Широке застосовування знайшли банківські гарантії на випадок неплатежу (гарантії платежу).

Гарантія виконання. Цей вид гарантії має на увазі прийняття банком на себе зобов'язання (за дорученням продавця) виплатити імпортерові (бенефіціару) гарантовану суму в разі, коли продавець не зможе виконати свої зобов'язання з поставки відповідно до умов договору.

У цьому випадку сума гарантії зазвичай становить 7-10% від суми поставки за договором. На практиці термін дії такої гарантії триває до повного виконання договору.

Гарантія повернення авансового платежу. Якщо умови платежу в зовнішньоекономічному договорі передбачають сплату покупцем авансового платежу для закупівлі продавцем сировини і покриття витрат на виготовлення, покупець може вимагати від продавця гарантії повернення такого авансового платежу. Цей вид гарантії передбачає повернення авансу в разі невиконання продавцем договірних зобов'язань з поставки.

Сума гарантії в цьому випадку дорівнює сумі авансових платежів. До того ж вона, як правило, зменшується відповідно до здійснення часткових поставок за договором.

Гарантія платежу виставляється, зокрема, для забезпечення розрахунків за договором.

Наприклад, гарантія може бути виставлена на забезпечення повної оплати поставки товару та послуг. Пред'явлення вимоги про оплату здійснюється продавцем (бенефіціаром), як правило, шляхом письмової заяви про те, що товар поставлено, але оплату з настанням терміну не отримано.

Банківські гарантії виставляються банком принципала (клієнта банку, за рахунок якого гарантія видається) безпосередньо на користь бенефіціара. Але буває, що бенефіціара не влаштовує гарантія, виставлена визначеним банком (у зв'язку з нестабільною економічною та (або) політичною ситуацією в країні розташування банку або нестабільністю самого банку), і він бажає одержати гарантію більш надійного і стабільного банку. Тоді банк принципала за дорученням клієнта (принципала) просить відповідний першокласний банк (як правило, свій банк-кореспондент) відкрити гарантію на користь бенефіціара (експортера). У разі коли такий банк здійснить виплату по гарантії, він спише відповідну суму з рахунку банка принципала, а той утримає цю суму зі свого клієнта (принципала).

Висновки

Підбиваючи підсумки виконаної роботи можна зробити висновок:

1. Реалії сьогодення потребують від керівників банків, підприємств і організацій, від кожної людини усвідомлення важливості реформування суспільства на інноваційній основі. Подолання інноваційної стангнації потребує розобки нових підходів і принципів формування стратегічної політики.

2. На цьому етапі розвитку банківської сфери України, для створення конкурентного середовища, потрібно здійснювати інноваційну діяльність щодо впровадження нових, конкурентоспроможних продуктів і послуг, але орієнтуючись на вітчизняні особливості банківської системи.

3. Запровадження і розширення нових нетрадіційних банківських послуг повинно поєднуватися з постійним вдосконаленням традиційних напрямів обслуговування клієнтів, комерційним банкам потрібно створювати умови для прискоренного розвитку своїх установ у регіонах через збільшення фінансування, підготовку кваліфікованного персоналу, а також підвищення рівня комп'ютеризації та використання комунікаційних мереж, а на загальнодержавному рівні Національному банку України потрібно забезпечувати фінансову підтримку малих банків з метою оптимізації чинників конкурентної боротьби й уповільнення монополізації банківської сфери.

4. Керівники банків повинні розуміти, що інноваційний розвиток підприємства робить його більш конкурентоспроможним по відношенні до інших. Ресурси екстенсивного зростання вичерпано, і в даних умовах забеспечити процвітання банку може лише впровадження новітніх технологій та нововведень.

5. Доведено, що до розгляду сутності інноваційної діяльності потрібно підходити як економічної категорії, яка є ієрархічно організованою системою понять, що знаходиться в різній мірі наближення до сутності потенціалу. Виявлена структура інноваційної діяльності, сформована його класифікація, якак дозволила ідентифікувати цю категорію та розглянути її з різних боків застосування.

6. Інноваційної діяльності характеризує можливості використання виробничою системою власних, позикових та куплених інноваційних ресурсів, а також організаційних форм взаємодії учасників інноваційної діяльності.

7. Використання інноваційної діяльності як об'єкту управління дозволяє формувати плани, організаційні форми і проекти застосування різних інноваційних ресурсів з включенням їх в програми розвитку, підтримувати оптимальний баланс системи інноваційних ресурсів, збільшувати можливості використування фінансових ресурсів в інновації і знизити ризик в процесі використання інновацій.

8. Методологія і методичні основи управління інноваційної діяльності грунтуються на використанні системних, проектних і портфельних підходів і вимагають подальших методичних розробок.

9. Інноваційний потенціал банку забеспечує ефективність його інноваційної діяльності.

10. В сучасних умовах управління інноваційним розвитком потребує систематичності його реалізації, яка б враховувала вплив різних теоретичних поглядів щодо управління комерційним банком, а також економіко-правовий аспект різних форм господарювання. Теоритичним підгрунтям такої діяльності повинна повинна стати теорія інноваційного підприємства (організації), одними з головних завдань якої повинна стати розробка механізмів активізації інноваційної діяльності та необхідного практичного інструментарію забезпечення інноваційного розвитку.

11. Структура потенціалів банку може розглядатися як система взаємопопов'язанних чинників, які забеспечують привабливий інвестиційний клімат в банку.

12. Залучення інвестицій допоможе підприємству впроваджувати новітні технології для його конкурентоспроможності на ринку товарів.

13. Інвестування найбільш пріоритетних потенціалів банку загалом дасть можливість покращити його фінансовий стан, а частину прибутку у вигляді інвестицій вкласти в інші потенціали для стабілізування фінансового стану й кредитоспроможності.

14. Структура потенціалів дає змогу чітко визначити підходити для створення механізму управління інвестиціями банку й подальшого розвитку його інноваційного потенціалу.

15. Аналіз організаційних структур досліджуванноо банку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» дав можливість стверджувати про необхідність існування певних організаційних структур, які б відповідали за інноваційну діяльність. Якщо ж такої можливості не існує, або існування таких структур економічно недоцільно, виникає необхідність залучення технологій ззовні.

Список використаних джерел

1. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. 440 с.

2. Власова А.М. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 292 с.

3. Г.О.Швидаленко та ін. / За заг.ред.проф. О.С. Федоріна, Інноваційний менеджмент. - К.: КНЕУ, 2006. 288 с.

4. Ганущак Л.М. Шляхи використання зарубіжного досвіду управління інноваційним потенціалом підприємств в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2006. №4(58). - С. 135-142.

5. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: Діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 2005р. -167 с.

6. Герчикова И.Н. Менеджмент: підручник. - М.: Вища школа, 2004. - 252 с.

7. Говоруха Ж.А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України // Актуальні проблеми економіки. -2007. №8(74). -С.107-115.

8. Гунин В.Н. и др. Управление Инновациями: 17-модульная програма для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 7. - М.: ИНФРА М, 2000. - 272 с.

9. Данько М. Інноваційний потенціал у промисловості України // Економіст. - 2005. - № 10. -. С. 26-32

10. Длугопольський О. Інноваційна діяльність як невід?ємна складова політики структурних перетворень в індустріальному виробництві: світовийдосвід та українська специфіка // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2001. -№6. -С. 75.

11. Донцова Л.В.Інноваційна діяльність: стан, необхідність державної підтримки, податкове стимулювання // Менеджмент в Україні і за кордоном. - №3. -2003. С.14-18.

12. Економічна енциколопедія: В 3т. / Редкол. С.В. Мочерній (відп.ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - Т. 3. -952 с.

13. Закон України «Про пріорітети напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16.01.2003р. № 433-IV // голос України. - 2003. - №28(3028).

14. Зако України «Про інноваційну діяльність» №40-IV від 4 липня 2002р.

15. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохбер, С.Ю. Ягудин и др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. - М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 2005.- 327 с.

16. Інвестиційно-інноваційна діяльність: теорія, практика, досвід: Монографія / Денисенко М.П., Михайлова Л.І., Грищенко І.М., Гречан А.П. та ін.; За ред., д.е.н., проф., акад. М.П. Денисенка, д.е.н, проф. Л.І.Михайлової. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008.- 1050 с.

17. Кабанов А.И. механизм управления инновационными процессами на современном этапе. -Д.: ДГУ, 2007. -227 с.

18. Капарулін І.С. Забезпечення економічного розвитку в сучасних умовах: інноваційний аспект // Матеріали Міжнародної науково-практичкої конференції «Дані науки?2005». Том 7. Економіка підприємства та промисловості. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.38-40. арк.

19. Капарулін І.С. Засади формування теорії інноваційного підприємства // Стратегія економічного розвитку України: Зб.наук.праць. 2006. Вип. 18. -С. 9-13.

20. Капарулін І.С. Моделювання інноваційного розвитку підприємства // Теоретичні та практичні питання економіки. Збірник наукових праць. Вупуск 14. (за заг.ред.проф..Єханурова Ю.І., Шегди А.В.) - К.: Видавничо поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - С.256-263.

21. Капарулін І.С. Ознаки інноваційного підприемсва // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 204. В 5т. Том ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. С. 573-578.

22. Капарулін І.С. Теорія інноваційної активності промислових підприємств Херсонської області // Проблеми управління у сфері підприємства: Матеріали науково-практичної конференції. - К.: Університет ененоміки та прав «Крок», 2007. - Книга І. -С. 27-28.

23. Капарулін І.С. Теоретичні засади визначення інноваційного розвитку підприємства // Міжнародна науково-практична відео-інтернет конференція «Науки і інновації 2005», 17-31 жовтня 2005р., - Дніпропетровськ. - С. 17-19.

24. Кирьян В.А. Управление инновационной деятельностью предприятий с помощью антропосоциального подхода // Вісник технічного університету Поділля. - 2006. №3. - Т.1. - С. 244-246.

25. Кір?ян В. Методияні підходи до підбору працівників-інноваторів на підприємствах // Україна: аспекти праці. - 2005. №7. С.44-47.

26. Кір?ян В. Формування культури інноваційного управління в організаціях на основі діагностичної моделі // Україна: аспекти праці. - 2004. -№8. -С.41-45.

27. Кір?ян В.А. Формування інноваційної моделі підвищення конкурентоспроможності відрізняних підприємств з позицій антропосоціального підходу // Економіка і держава. - 2005. № 10. - С.11-15.

28. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 356 с.

29. Крилов Э.И. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия: Учебник.пособ. - М: Финансы и статистика, 2007. - 364 с.

30. Кузьмін О., Куждан Т. Фактори інноваційного ризику підприємств // Схід. 2006.

31. Масолов А. Инновационный тип развития // Журнал для акционеров. - 2006 - № 9. - с.12

32. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат.зб. - К.: Держконстат України, 2007. 360с.

33. Немчин О.В., Бутнік-Сіверський О.С. Сучасний стан інноваційного розвитку // Інтелектуальна власність. - №1. - 2005. С.32-39.

34. николаев А.И. Инновационное развитие и инновационная культура // Наука та наукознавство. - 2001. №2. - с.54.

35. Павлов В.І. Основи підприємництва: Бізнес-планування / Навчальний посібник. Т.1. - Луцьк: Надстир?я, - 2006

36. Покропивний С.Ф., Новак А.П. Ефективність інновацційно-внвестиційної діяльності: Збірник навчально-методичних матеріалів. - К.: КНЕУ, 2007. - 184 с.

37. Указ Президента України «Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 3 липня 2001 року «Про невідкладні заходи щодо виводу з кризового стану науково-технічної сфери України і створення реальних умов для переходу економіки на інноваційну модель розвитку» від 20.08.2001р. № 64/2001 // Урядовий кур?єр . - 2001. -№ 153. - с.11.

38. Чёрный Л.Е. Роль Инновационной деятельности в увеличении прибыли предприятия // Економіка. Фінанси. Право. -2005. №8. -с. 13-17.

39. Електронне ждерело www.fcbank.com.ua