Аналіз і оптимізація банківського кредитування фізичних осіб

ДИПЛОМНА РОБОТА

«АНАЛІЗ І ОПТИМІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ»

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи банківського кредитування фізичних осіб

1.1 Сутність банківського кредитування фізичних осіб

1.2 Механізм банківського кредитування фізичних осіб

1.3 Принципи банківського кредитування фізичних осіб

2. Аналіз кредитної діяльності банку (на прикладі ПАТ КБ «ПриватБанк»)

2.1 Загальна характеристика діяльності банку

2.2 Аналіз фінансового стану банку

2.3 Аналіз кредитного портфелю в частині кредитування фізичних осіб

2.4 Аналіз ефективності операцій банку з кредитування фізичних осіб

3. Шляхи удосконалення аналізу банківського кредитування фізичних осіб

3.1 Використання таксономічного аналізу для оцінки стану банківського крдитування фізичних осіб

3.2 Використання кореляційно-регресійного аналізу для прогнозу банківської діяльності із кредитування фізичних осіб

3.3 Прогнозування показників кредитування фізичних осіб за допомогою побудови ліній тренду

Висновок

Перелік використаної літератури

ВСТУП

В останній час кредитування набуває все більшої актуальності. Пов'язано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення).

В умовах економічної нестабільності кредитування поступово стало не привабливим продуктом для більшості банків. Насамперед причинами цього стали високі темпи інфляції та, як правило, довгостроковий характер кредитування, тоді як банки надавали перевагу короткотерміновим кредитам під торгівельні операції. Свідченням цього є як державні програми по житловому кредитуванню молодих сімей, так і початок активізації роботи деяких банків у цьому сегменті ринку. Згідно статистичних даних основних показників діяльності банків України сума кредитів, наданих фізичним особам за останній рік значно зменшилась. Якщо в 2009 році ця цифра сягала 268857млн.грн., то в 2010 році вона склала 200410 млн. грн. [63, c. 33]. Тому вибрана тема є актуальною для нашої країни на даний час.

Досліджувана тема знайшла відображення в працях багатьох українських і зарубіжних економістів, а зокрема А. Герасимовіча [28], О. Дзюблюка [34], А.Лобанова [54], С. Гончарова [29], Р. Шевченка [83], О. Лаврушина [51], М.Ямпольського [87], В. Шимова [85], Т. Тука [79], І. Авансової [15], С. Башлая [17], Є. Безкоровайного [18], Г. Карпенка [46], А. Мороза [65], Г.Шемшученко [84], А. Підвойного [65] та ін.

Відчутний внесок внесли також А. Белопятов [15], В.Корнєєв [43], О.Дубілет [30], Т. Левицька [50], Д. Шиян [86], які досліджували окремо ринок кредитних пластикових карток.

Свідченням того, що дана тема набуває все більшої актуальності є й той факт, що в останній час у світовому науковому колі з'явилася велика кількість публікацій, які в тому чи іншому ступені стосуються теми кредитування, але в українських виданнях вона висвітлена не достатньо і потребує більш детального розгляду.

Метою дослідження є узагальнення теоретичних підходів до аналізу та розробка рекомендацій щодо оптимізації банківського кредитування фізичних осіб в Україні.

Для досягнення означеної мети були висунуті наступні завдання:

розкрити особливості банківського кредитування фізичних осіб;

розглянути механізм банківського кредитування;

визначити принципи банківського кредитування;

зробити аналіз фінансового стану банку;

провести аналіз кредитного портфелю в частині кредитування фізичних осіб;

оцінити ефективність операцій банку з кредитування фізичних осіб;

за допомогою економіко-математичних методів проаналізувати та розробити рекомендації щодо підвищення ефективності кредитування фізичних осіб;

спрогнозувати діяльність банку щодо кредитування фізичних осіб на 2011 рік.

Впровадження практичних рекомендацій, визначених в результаті проведеного дослідження, дозволить ефективність банківського кредитування фізичних осіб.

За результатами досліджень було опубліковано 2 статті: «Проблеми та перспективи використання сучасних інформаційних технологій і банківських платіжних пластикових карток в Україні» (журнал «Ключові питання сучасної науки. Том 1», видавництво Софія: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2011) та «Теоретичні аспекти антикризової діяльності банків в умовах фінансової кризи» (журнал «Простір і час сучасної науки. Частина 2», Київ, 2011) у фахових наукових журналах та які брали участь у наукових інтернет-конференціях.

Об'єктом дослідження даної роботи є процес банківського кредитування фізичних осіб у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Предметом дослідження є особливості організації та аналізу кредитування фізичних осіб.

Інформаційною базою дипломної роботи є Закони України, Постанови Правління Національного банку України, Накази Президента, нормативно-правові акти, звітність банку ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2008 - 2010 рр., наукові статті з даної тематики, спеціальні та періодичні видання зарубіжних і вітчизняних авторів.

Дослідження стану банку та оптимізація його діяльності проводиться з використанням таких загальнонаукових методів як аналіз, індукція, дедукція та порівняння і таких економіко-математичних методів як таксономічний аналіз та кореляційно-регресійний аналіз.

Базою написання дипломної роботи є ПАТ КБ «ПриватБанк» - один з найбільших міжнародних банків в Україні. Основними джерелами інформації для аналізу банківської установи є її баланс та звіт про фінансові результати.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1.1 Сутність банківського кредитування фізичних осіб

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит.

Кредит (від лат. creditum - позика, борг) - одна з найскладніших економічних категорій, характер об'єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого - такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості [28, с. 233].

В економічній літературі немає єдиного поняття, щодо кредиту. За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Він поступається хіба що тільки категорії грошей. Тому в економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов'язаних із сутністю та роллю кредиту. Такі вчені постсоціалістичних країн, як М. Савлук, Є. Жуков, Б. Івасів розглядають кредит як економічні або грошові відносини, що виникають між кредитором і позичальником із приводу мобілізації тимчасово вільних коштів і їх використання на умовах повернення й оплати. На думку вченого О. Євтуха [38, с. 221] кредит розглядається як певні блага, наданні у тимчасове користування. Таке розуміння кредиту на їх погляд робить це поняття конкретнішим, легко вимірюваним, тобто більшою мірою науковим (пізнаваним).

Дискусії навколо поняття суті кредиту тривають і досі. Найбільш поширеними в економічній літературі є два підходи до визначення сутності кредиту:

ототожнення кредиту з цінністю, яка передбачається одним економічним суб'єктом іншому в позику. При такому підході увага дослідника зміщується на саму позичку, її правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту;

ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються в суспільстві. Такий підхід дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху. Тому цей підхід у сучасній літературі переважає.

Англійський економіст Т.Тук - автор книги 'Дослідження законів грошового обігу', розглядаючи суть кредиту, відзначав, що в найпростішому визначенні він являє собою довіру однієї особи до іншої, на підставі якої у позичку в грошах або товарах надається певна сума капіталу, зазначена сума підлягає поверненню. За користування цією послугою боржник сплачує обумовлений на договірних засадах відсоток [89, с. 115].

У цих визначеннях виділяються загальні характеристики, що розкривають зміст кредиту на протязі багатьох років і е найбільш розповсюдженим висновком економічної сутності кредиту. Кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з переданням одним одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту, є такі:

1. учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними: бути власниками маси вартості і вільно нею розпоряджатися; функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Щоб стати кредитором, економічний суб'єкт повинен накопичити у власності певну суму вільних коштів, якими може вільно розпоряджатися. А щоб стати позичальником, суб'єкт повинен мати передумови для накопичення в майбутньому у своїй власності достатньої суми вільних коштів для повернення боргу;

2. кредитні відносини є добровільними та рівноправними. Тільки за цих умов вони будуть взаємовигідними і зможуть розвиватися по висхідній. Економічна самостійність суб'єктів, добровільність, рівноправність та взаємна вигода роблять кредитні відносини внутрішньо адекватними, зумовлюють їх розвиток на ринкових засадах;

3. кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тимчасове розпорядження, після чого повинен повернути власникові. Незмінність власника в кредитних відносинах вимагає особливо чіткого і дійового правового їх оформлення, щоб захистити інтереси власника. Якщо такий захист не забезпечується правовими засобами, то кредитні відносини втрачають свої визначальні ознаки і перетворюються в щось інше, ніж кредит. У цьому зв'язку інтереси кредитора для правового захисту є більш пріоритетними, ніж інтереси позичальника;

4. кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей). Проте вони не є еквівалентними, тому що кожне переміщення вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента. Однак вартість переміщується на зворотних засадах, тобто після певного періоду ці кошти повертаються назад у висхідне положення. Можливість їх неповернення робить позицію кредитора у цих відносинах досить вразливою, при визначенні доцільності кредитування та розміру плати за кредит;

5. нееквівалентність кредитних відносин, значно посилює в механізмі їх реалізації роль чинника платності, за яким позичальник повертає більшу масу вартості, ніж сам одержує від нього. Така плата, що називається процентом, має подвійне призначення:

компенсувати кредитору втрату доходу у зв'язку з переданням відповідної суми коштів у чуже розпорядження та можливі збитки на випадок неповернення позички;

стимулювати позичальника до підвищення ефективності використання одержаних у позичку коштів.

Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями - грошима, фінансами, торгівлею, капіталом. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так, гроші як засіб платежу з'явилися на ґрунті кредитних відносин. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин.

Водночас кредит - це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не змінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення [44, с. 86].

Сутність кредиту конкретизують окремі елементи кредитних відносин. Це об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту - це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту.

Позичена вартість як об'єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою позичальнику. Таке передання оформляється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і називається позичкою. Надання позички породжує кредитні відносини між партнерами, які стають їх суб'єктами - кредитором та позичальником. Тому поняття кредиту ширше за поняття позички, бо передбачає не тільки факт надання останньої, а й відносини між сторонами, що виникають у зв'язку з наступним погашенням позички, з урегулюванням взаємних претензій, пов'язаних із несвоєчасним поверненням позички. Тому позичка є ключовою ланкою кредитних відносин.

Позичена вартість може бути в грошовій формі, у формі товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями [27, 58 с.]. (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Види банківських кредитів

З-поміж інших форм кредитів виділяють банківський кредит, який переважає, тому його пропонується розглянути більш детально.

Банківський (фінансовий) кредит - це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики надаються банками суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Банківські кредити сприяють появі нових підприємств, появі нових робочих місць, будівництву об'єктів, а також забезпечують економічну стабільність країни [67, с. 201]. Детальний розгляд поняття банківський кредит у Додатку Б.

Згідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» фінансовий кредит - це кошти, які надаються в позику юридичним та фізичним особам на визначений термін під відсотки [1].

Кредитори - це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам. Кредиторами можуть бути фізичні особи, юридичні особи (підприємства, організації, установи, урядові структури тощо), держава. Особливе місце серед кредиторів посідають банки. Вони спочатку мобілізують кошти в інших суб'єктів, у тому числі і на засадах запозичення, а потім самі надають їх у позички своїм клієнтам.

Визначення банківського кредиту міститься у спеціальному банківському законодавстві, а саме у Законі України 'Про банки і банківську діяльність'. Відповідно до статті 2 цього Закону банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми [1, с. 23]. Безпосередньо кредитним операціям банків присвячені статті 47 та 49 Закону України 'Про банки і банківську діяльність' [1, с. 52]. Згідно з цією статтею кредитними вважаються такі операції банків:

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

лізинг.

Позичальники - це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів. Характерною ознакою позичальника є те, що він не стає власником позичених коштів, а лише тимчасовим розпорядником. Тому його права стосовно використання цих коштів дещо обмежені - він не може вийти за межі тих умов і цілей, які передбачені його угодою з позичальником. З цього погляду позичальник перебуває в певній залежності від кредитора. Проте це не заперечує рівноправності сторін у кредитних відносинах.

Позичальниками можуть бути всі ті особи, що й кредиторами: фізичні особи, всі юридичні особи, держава. Особливу роль серед позичальників виконують банки - вони позичають гроші одночасно у великій кількості кредиторів, у великих обсягах і безперервно.

Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин, якими є об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту -- це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту [32, c. 43].

Існують дві основні форми кредиту: товарна і грошова. Ці форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту -- вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна, наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту. Проте так ставити питання можна лише стосовно окремої позички. Кредит же -- процес безперервного руху вартості і виділення двох його форм достатньо для характеристики кредиту як процесу.

Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення -- при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо. Як уже зазначалось, грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту.

В нормально функціонуючій економіці має місце досить жорстка міжбанківська конкуренція за кредитне обслуговування клієнтів - фізичних осіб. Позичальник самостійно вільно обирає той банк, в якому б він хотів отримати позику. Фізична особа має право одночасно брати позики в різних банках.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Величина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ. Ліцензуванню НБУ підлягають такі активні операції комерційних банків: надання кредитів банкам; надання кредитів юридичним особам; надання кредитів фізичним особам; придбання права вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг); вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ нормативів і вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів [6].

Розглянемо більш детально економічну категорію кредитів, що надаються фізичним особам.

Під кредитування фізичних осіб слід розуміти одну з найпоширеніших і затребуваних форм кредитування, оскільки фізичні особи є основними за чисельністю позичальників банків.

Фізичні особи -- резиденти України можуть одержувати в комерційних банках споживчі кредити на придбання споживчих товарів і послуг тривалого користування та іпотечні кредити . Банки надають споживчі кредити розміром, що визначається, виходячи з вартості товарів і послуг -- об'єктів кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, дач та інших будівель (іпотека) визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення повернення кредиту фізичною особою, та сумою поточних доходів позичальника. Строк споживчого кредиту визначається залежно від мети кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, але він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання. Іпотечний кредит має бути використаний протягом 6 місяців з дня одержання позики.

Надання кредитів здійснюється шляхом видачі готівки або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника або продавця товарів та послуг.

Необхідність споживчого кредиту зумовлена тим, що в процесі кругообігу індивідуальних капіталів одні суб'єкти господарювання нагромаджують тимчасово вільні кошти, а інші потребують їх. Призначенням споживчого кредиту є задоволення споживчих потреб широких верств населення.

Надання споживчого кредиту здійснюється на основі укладеного між клієнтом та банком договору про надання споживчого кредиту.

Розміри кредитів, що надаються громадянам України, обмежуються:

1) граничними розмірами, встановленими банком для конкретного виду кредитів;

2) платоспроможністю позичальника, його здатністю повністю й встановлений строк повернути отриманий кредит;

3) вартістю заставленого майна та цінних паперів, що можуть бути надані позичальником (іншою особою) для забезпеченні повернення кредиту з урахуванням виду застави.

Якщо позичальник не має можливості в установлений строк повернути кредит наступного дня після закінчення строку дії договору кредитний працівник переносить заборгованість по кредиту на рахунок прострочених позичок із встановленням відповідних штрафних санкцій.

Головними способами забезпеченн виконання зобов'язань, що застосовуються між будь-якими суб'єктами правовідносин виступають гарантії та поручительства.

За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої фізичної особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в певній частині. Порукою може бути забезпечена лише дійсна вимога. Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору поруки.

У разі невиконання зобов'язань фізична особа і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Це означає, що кредитор може вимагати виконання договору як від фізичної особи, так і від поручителя, якщо інше не передбачено договором поруки. Поручитель відповідає в тому самому обсязі, що й фізична особа-боржник. Тобто він відповідає за основний борг, сплату процентів та неустойки, а також за відшкодування заподіяних збитків, якщо інші умови не передбачені договором поруки.

За фізичну особу-боржника можуть одночасно поручитися кілька осіб -- поручителів. У цьому разі такі поручителі між собою є солідарними боржниками перед кредитором.

Поручитель, який виконав зобов'язання за фізичну особу-боржника, набуває всіх прав кредитора за цим зобов'язанням. Це означає передусім, що поручитель як новий кредитор у зобов'язанні зберігає право вимоги до боржника (регресні вимоги). Якщо кілька поручителів виконали зобов'язання перед кредитором, то кожен з них має право зворотної вимоги до боржника в розмірі виплаченої цим поручителем суми.

На практиці гарантію часто ототожнюють з порукою [60, c. 98]. Це пов'язано з тим, що норми чинного Цивільного кодексу України не дають визначення поняття гарантії, в них говориться лише про те, що правила статей про поруку поширюються на гарантії, що видаються одними організаціями для забезпечення погашення заборгованості інших, якщо інше не встановлено законодавством.

Відмінності гарантії від поруки розглянемо у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Відмінності гарантії від поруки

Отже, під гарантією слід розуміти зобов'язання гаранта, що видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала відповідно до умов гарантійного зобов'язання певну грошову суму. Виплачуючи кредиторові принципала відповідну грошову суму, зазначену у гарантії, гарант має право зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сплачених за гарантією сум, якщо інше не передбачено договором гаранта з принципалом [83, c. 58].

У ролі гаранта та поручителя може бути банк. У цьому разі говорять про банківську гарантію або поруку. Видаючи гарантію (поруку), банки повинні переконатися у кредитоспроможності клієнта, оскільки видача гарантій (поруки) по суті має кредитний характер. Фактично банки беруть на себе зобов'язання при несплаті клієнтом у строк належних платежів здійснити їх за рахунок власних ресурсів. Якщо кредитоспроможність клієнта банку невідома або викликає сумнів, то банківська гарантія видається під відповідне забезпечення, тобто супроводжується відповідною заставою майна. Зауважимо, що розмір гарантій, що їх надає комерційний банк, регулюється у відповідний спосіб Національним банком України.

Дія гарантії або поруки закінчується із закінченням забезпеченого ними зобов'язання, зокрема у разі виконання зобов'язання позичальником. Гарантія чи порука припиняється також, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не подав позову до гаранта (поручителя). Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то за відсутності іншої угоди відповідальність гаранта (поручителя) припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору гарантії (поруки).

Отже, банківське кредитування фізичних осіб є невід'ємною складовою кредитного портфелю банку і приносить банку найбільший прибуток.

1.2 Механізм банківського кредитування фізичних осіб

Кредитним механізмом називається сукупність взаємопов'язаних прийомів та способів, що забезпечують реалізацію на практиці об'єктивних функцій кредиту як економічної категорії та дотримання принципів кредитування.

Основними елементами кредитного механізму (додаток Д) є:

суб'єкти кредитування;

об'єкти кредитування;

форми кредитування;

механізм надання чи погашення позик;

система формування кредитних ресурсів та їх резервування;

система формування та використання резервів із відшкодування можливих втрат від кредитної діяльності;

економічний контроль та банківський нагляд за ходом та результатами кредитної діяльності [54, c. 32].

Під суб'єктами кредитування розуміють осіб, які беруть участь у процесі кредитування. Об'єкти кредитування - певна частина вартості виробничих оборотних фондів та фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується за рахунок банківського кредиту.

Під формою кредитування розуміють вид банківського рахунка, який відкривається клієнтові при кредитуванні, де відображається рух кредитної заборгованості, що здійснюється за певними правилами, відповідно до нормативно-правової бази банку.

В практиці кредитної діяльності банку застосовують різні форми кредитування фізичних осіб, кожна з яких має свою сферу застосування (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Форми банківського кредитування

Кредитні взаємовідносини між банками та позичальниками регламентуються в кредитних договорах, які укладаються, як правило, в письмовій формі. Зміст угоди складають такі розділи:

предмет договору (мета, сума, строк, погашення, відсоток тощо);

умови забезпечення кредиту (форма забезпечення, посилання на додаткові документи, наприклад договір застави);

зобов'язання банку (відкриття рахунка, надання консультацій, перевірка забезпечення та цільового використання кредиту тощо);

зобов'язання позичальника (використання на вказані цілі, стягненням банком штрафів, власне повернення кредиту в строк, інформація про хід виконання угоди, подача звітності тощо);

права банку (відстрочка погашення, перевірка використання та забезпечення, можливість розірвання угоди тощо);

права позичальника (дострокове погашення, можливість відстрочки тощо);

особливі умови договору (перерахунок суми кредиту, зміна %, зміна умов договору, спірні питання, зміна юридичної адреси тощо);

реквізити сторін.

Комерційні банки мають право вносити зміни до умов договорів, які не суперечать чинному законодавству, та вимагати додаткової інформації від клієнта, якщо вона не суперечить інтересам сторін.

Надання комерційними банками позик здійснюється при наявності дотримання позичальниками всіх вимог, особливо тих, які стосуються реальних можливостей забезпечення своєчасності повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Порядок видачі позик передбачає декілька етапів (рис. 1.2).

Розмір кредиту визначається банком разом із позичальником з урахуванням прогнозних обсягів виробництва або реалізації продукції, капітального будівництва та інших показників господарської діяльності клієнтів. Кредити видаються з простого позичкового рахунка в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів на умовах контрактів як у національній, так і в іноземній валюті. В деяких випадках вони можуть зараховуватися на поточний рахунок позичальника в компенсаційному порядку, або для використання на цілі, які передбачені в кредитній угоді.

Розмір кредиту визначається банком разом із позичальником з урахуванням прогнозних обсягів виробництва або реалізації продукції, капітального будівництва та інших показників господарської діяльності клієнтів. Кредити видаються з простого позичкового рахунка в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів на умовах контрактів як у національній, так і в іноземній валюті. В деяких випадках вони можуть зараховуватися на поточний рахунок позичальника в компенсаційному порядку, або для використання на цілі, які передбачені в кредитній угоді.

Кредит може видаватися одноразово, щоденно або періодично в інші строки, які визначені в кредитному договорі. Клієнтам із безперервним виробничим циклом і стабільним фінансовим становищем відкривається 'кредитна лінія' - надання кредиту в міру потреби (по частинах) у межах певної визначеної суми. За цю операцію комерційний банк отримує комісійні, які нараховуються на всю суму відкритого кредиту, в зв'язку з попереднім їх резервуванням.

Разом із кредитною угодою кредитним відділом складається строкове зобов'язання і передається розпорядження у бухгалтерію про відкриття позичкового рахунка.

Встановлення строків користування позикою залежать від багатьох факторів, зокрема від:

1. Характеру об'єкта кредитування;

2. Забезпеченості банків кредитними ресурсами, їх складу та структури за строками залучення та запозичення;

3. Плато- й кредитоспроможності позичальників;

4. Рівня фінансової стійкості банку-позичальника, стану дотримання ним економічних нормативів;

5. Характеру кредитної політики НБУ та комерційних банків тощо.

Рис. 1.2. Етапи надання позик

Терміни користування кредитами, конкретні строки та порядок погашення передбачається в кредитному договорі між позичальником та банком [27, c. 87].

Погашення проводиться за рахунок коштів позичальника на підставі ордерів-розпоряджень, строкових зобов'язань або платіжними дорученнями самого позичальника. Відповідно до кредитної угоди позичальник має право достроково погасити позику та проценти по ній, або банк може надати відстрочку погашення позики. Відстрочка погашення позики та процентів може дозволятися банком у разі виникнення труднощів, які не залежать від дій самого клієнта (форс-мажорні обставини), але приймаються заходи по їх усуненню. Вона оформляється додатковою угодою. При відмові в наданні відстрочки погашення позики банк реалізує своє право стягнення кредиту і процентів шляхом реалізації заставленого майна або інших форм забезпечення.

В сучасних ринкових умовах кредит не може видаватися безпроцентно. Сума плати за користування коштами залежить від середньої суми кредиторської заборгованості й розміру процентної ставки на день отримання кредиту. Величина процентної ставки залежить від таких факторів:

1. Облікової ставки НБУ;

2. Відсоткових ставок за депозитними операціями;

3. Характеру наданого забезпечення кредиту;

4. Рівня кредитного ризику;

5. Попиту і пропозиції на ринку кредитних ресурсів;

6. Строку користування позикою;

7. Об'єкта кредитування тощо [49, с. 78].

Відсоткові ставки за кредитами встановлюються з урахуванням і того, що сума отриманих відсотків за позичковими коштами повинна покривати сплату відсотків за залученими коштами; повністю покрити операційні витрати, пов'язані з обслуговуванням кредитних операцій, і забезпечити певну суму прибутку для банку. При кредитуванні в іноземній валюті враховуються процентні ставки, які діють на міжнародних ринках позичкових капіталів. Рівень процентів, порядок нарахування та сплати обумовлюються в кредитній угоді.

При проведенні кредитних операцій комерційний банк має додержуватись певних вимог і умов, що продиктовані чинним законодавством і кредитною політикою банку.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має в своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25% власних коштів комерційного банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком всім позичальникам, з врахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Позички надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, або фізичною особою.

Кредити фізичним особам надаються тільки на комерційних засадах із дотриманням певних умов (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Обов'язкові умови надання кредитів фізичним особам

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, яка включає певний пакет документів, якщо це кредитування авто або іпотека. В заявці зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування та конкретні дати погашення, характеристика й економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту. На цьому етапі банк оцінює сильні та слабкі сторони представленого для кредитування об'єкта, в першу чергу, вірогідність своєчасного повернення кредиту та відсотків за його користування.

Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції і для різних клієнтів-фізичних осіб він може бути різним. Якщо кредит у клієнта є в іншому банку, то він подає графік надходжень та платежів на весь термін користування кредитом, копії документів про підтвердження угод, що кредитуються, відомості про кредити, отримані в інших банках та ін.. До банку можуть бути подані й інші документи, потрібні йому дня визначення фінансового стану та кредитоспроможності клієнта.

Після ознайомлення з документами, працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником, що має велике значення для остаточного вирішення питання про надання кредиту. Це також дає можливість банку з'ясувати важливі деталі, пов'язані із заявою про отримання кредиту, визначити своє ставлення до клієнта, його перспективи.

На цьому етапі банк повинен приділити увагу достовірності документів та інформації, на підставі яких вирішується питання про надання кредиту.

Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта, тобто наявності передумов для одержання кредитів, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше одержані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін.

При аналізі кредитоспроможності клієнта банком проводиться ретельне вивчення фінансових можливостей позичальника, його спроможності своєчасно і в повному обсязі погасити кредит і відсотки.

Аналіз кредитної заявки фізичної особи, його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких: матеріали, отримані безпосередньо від клієнта; матеріали про клієнта, які містяться в архівах і базах даних банку.

Після проведення оцінки кредитоспроможності і господарсько-фінансового стану позичальника, їх позитивних результатів банк переходить до третього етапу надання кредиту - розробки умов кредитування, підготовки і укладення кредитного договору. Цей етап ще називають структуруванням кредиту, в ході якого банк визначає вид кредиту, його суму і строк, способи видачі і погашення, забезпечення, ціну та інші умови.

Після того, як чітко визначені характеристики кредиту, а за договором досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, складається текст кредитного договору. Кредитний договір є юридичним документом, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з приводу одержання останнім кредиту. Він укладається між банком і позичальником на рік або більш тривалий строк, якщо клієнт користується кредитами постійно, і на менш короткий строк - при тимчасовій потребі в кредитах або при наданні окремого кредиту.

У кредитній угоді передбачаються обов'язкові пункти (рис. 1.4).

Зміст кредитної угоди визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов визначаються за згодою сторін, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог до форми та умов кредитного договору, а тому при його укладанні треба керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу України [14].

Рис. 1.4. Обов'язкові складові кредитної угоди

Заключним етапом банківського кредитування характеризується тим, що банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору. Метою цього етапу с забезпечення своєчасності та повноти повернення кредиту і процентів. Банки використовують різні форми і методи контролю. Якщо фінансовий стан фізичної особи погіршується і виникає ризик неповернення кредиту, то банк приймає цілий комплекс заходів, які забезпечили б йому повернення кредиту. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні всі заподіяні останній у зв'язку з цим збитки, а також сплачує штрафи, пеню, неустойки, які передбачені кредитним договором.

Згідно з чинним законодавством під збитками розуміються витрати, понесені кредитором у зв'язку з пошкодженням майна кредитора, а також неотримані доходи, які кредитор мав би отримати, якби боржник виконав свої зобов'язання відповідним чином, тобто так, як передбачалося договором [1].

Відшкодування неотриманих доходів, як свідчить аналіз практики вирішення конкретних спорів, можливе лише тоді, якщо відповідними доказами це буде доведено в суді. Тому в кредитному договорі слід чітко сформулювати, що конкретно сторони розуміють під неотриманими доходами.

Останнім етапом процесу банківського кредитування є повернення кредиту разом з відсотками. Проте нерідко сторони продовжують строки дії кредитного договору (пролонгують), для чого до кредитного договору вносяться зміни та доповнення в письмовій формі. Зміни, що вносяться до кредитного договору у більшості випадків пов'язані з пролонгацією строків повернення кредитів [26, c. 118].

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитної угоди, за цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою відсотків за ним. В разі виникнення певних порушень умов кредитної угоди з боку позичальника банк має право вживала економічні й правові санкції.

Якщо банк виявив факти використання кредиту не за цільовим призначенням, він має право достроково розірвати кредитну угоду, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов'язань позичальника за кредитною угодою.

Окрім цього, при наданні кредиту на придбання будинку, котеджу, елітних квартир (нестандартна ціна, планування та ін..) обов'язковим є перевірка службою безпеки ступеню ліквідності предмету застави з виїздом на місце для його огляду з метою виявлення можливих перешкод для реалізації предмету іпотеки по заставній вартості (близькість трамвайних, залізнодорожних колій, ліній електропередач; знаходження нерухомості у виробничій зоні, на схилі, який підвергнутий зсувам, у тектонічно активній зоні та ін..). Аркуш узгодження візитується всіма членами кредитного комітету регіонального відділення банку (малого кредитного комітету - у межах ліміту повноважень) та підписуються його керівником, уповноваженим приймати рішення про надання кредиту. Кредитні комітети повинні проходити лише у робочому порядку. Рішення повинно бути прийнято на протязі 2 годин від надання повного пакету документів клієнтом [64].

Невід'ємним атрибутом заяви на отримання споживчого кредиту є пакет супровідних документів до складу якого входять:

1) ксерокопія перших двох сторінок паспорта ;

2) довідка податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного коду;

3) довідка з місця роботи позичальника про розмір заробітної плати та утримань з неї;

4) документи, що підтверджують наявність інших джерел доходу ;

5) документи,що підтверджують щомісячні витрати позичальника;

6) письмове повідомлення про відсутність заборгованості з раніше отриманими кредитами ;

7) довідка про місце проживання;

8) довідка про те, що позичальник не стоїть на диспансерному обліку;

9) анкета індивідуального позичальника.

У разі, якщо забезпеченням кредиту виступає поручительство, в банк додатково подаються такі документи:

1) ксерокопія перших двох сторінок паспорта поручителя ;

2) довідка податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного коду;

3) довідка з місця роботи поручителя про розмір заробітної плати та утримань з неї ;

4) документи, що підтверджують наявність інших джерел доходу поручителя;

5) документи, що підтверджують щомісячні витрати поручителя.

Кредитний працівник приймає і уважно ознайомлюється з заявою і поданими документами. З метою отримання більш повної інформації кредитний працівник може попросити позичальника подати додаткові документи та дані, а також, якщо клієнт раніше отримував кредити, то кредитний працівник з'ясовує чи виникали у банку проблеми при кредитуванні даного позичальника в минулому, чи вчасно він погашав кредит і сплачував відсотки, чи за цільовим призначенням використовувались раніше отримувані ним кредити. Якщо позичальник отримував кредити в інших банках, то кредитний працівник запрошує у цих банках необхідну інформацію.

Та все ж найбільш повне уявлення про позичальника, дає особиста співбесіда з ним, під час якої увага звертається на такі основні моменти: чи достатньо чесно позичальник говорить про свої наміри використати кредит, чи справляє він враження чесної, надійної людини, здатної своєчасно повернути кредит та чи справляє позичальник враження людини, здатної працювати заради досягнення поставленої мети.

Якщо позичальник раніше не мав зв'язків з банком, то особливу увагу необхідно приділити питанню, чому саме до даного банку він звернувся за позичкою. Ці причини повинні бути розумними і правдоподібними.

Та все ж навіть враження, отриманого в результаті особистої бесіди з позичальником недостатньо для того, щоб зробити висновок про його характер та здібності. Необхідно також отримати фактичну інформацію, яка дозволить скласти своєрідний психологічний портрет позичальника.

Тобто до основних характеристик, які мають бути з'ясовані, належать:

1. Вид кредиту;

2. Сума кредиту;

3. Строк кредиту;

4. Спосіб погашення кредиту;

5. Вид забезпечення кредиту;

6. Ціна кредиту;

7. Інші характеристики кредиту.

На підставі проведеного аналізу кількісних (системи показників в динаміці) та якісних факторів (основний вид діяльності та форма власності) визначається клас надійності позичальника:

Клас А - (стандартний кредит) позичальник має здоровий фінансовий стан та достатні джерела доходів (постійну роботу, доходи від цінних паперів та ін.) для обслуговування боргу протягом терміну дії кредитної угоди; виконуються всі умови кредитного договору та вимоги банку щодо надання фінансової та іншої інформації.

Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Вартість застави дозволяє погасити борг по кредиту та відсотки на умовах примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення), враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.

Клас Б - (під контролем) фінансовий стан позичальника добрий або дуже добрий, але немає можливості підтримувати його на цьому рівні протягом тривалого часу (зміна місця роботи позичальника, що привело до зменшення його доходів, зменшення доходів від володіння цінними паперами). Позичальник не завжди відвертий у стосунках з банком щодо пояснення фінансового стану, іноді надається недостовірна інформація. Кредит використаний за цільовим призначенням та виконуються всі умови кредитного договору.

Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Вартість застави покриває основну суму боргу по кредиту і відсотках, в разі примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення) враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.

Клас В - (субстандартний кредит) фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення (зміна місця роботи, хвороба позичальника або членів сім`ї та інше). Невиконання умов кредитного договору (несвоєчасна сплата процентів, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, невиконання умов щодо належного зберігання заставленого майна та інше). Позичальник несвоєчасно надає інформацію банку про фінансовий стан, або відмовляється надати її взагалі. Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Проте вартість застави не може покрити основну суму боргу по кредиту і відсотків в разі примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення), враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.

Клас Д, Г - (сумнівний, безнадійний кредити) фінансовий стан позичальника незадовільний (втрата місця роботи, відсутні джерела погашення позики, втрата застави). Невиконання умов кредитного договору (припинення сплати відсотків, використання кредиту не за цільовим призначенням, невиконання умов щодо належного зберігання заставленого майна та інше). Позичальник залишив Україну або його місцеперебування невідоме. Застави немає або документи по оформленню застави не мають позовної сили.

Отже, раціонально організований механізм банківського кредитування сприяє зростанню об'ємів кредитної діяльності, залученню нових позичальників, підвищенню фінансових результатів банківського кредитування.

1.3 Принципи банківського кредитування

Важливе значення для ефективної організації кредитних відносин між банками і клієнтами мають принципи банківського кредитування.

Принципи банківського кредитування - це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій. Банківське кредитування здійснюється за принципами, представленими у вигляді табл. 1.3 [51, c. 108].

Таблиця 1.3

Принципи банківського кредитування

Тільки при наявності мети банк зможе прослідкувати законність використання предоставлених позичальнику ресурсів, що у комплексі із якісною переробкою питань фінансового аналізу, механізмів та джерел погашення заборгованості дає практично повну гарантію своєчасного повернення коштів. Для фізичних осіб це є такі потреби:

купівля товарів довгострокового користування (меблі, побутова техніка);

купівля транспортних засобів;

купівля товарів народного споживання;

цільові потреби (лікування, навчання, відпочинок);

будівництво;

благоустрій дачних ділянок, житлових будинків, квартир;

купівля (індивідуальних житлових будинків, дач, гаражів, квартир);

реконструкція і капітальний ремонт (індивідуальних житлових будинків, гаражів, дач);

купівля обладнання для інженерного обладнання будинку, квартири.

Фізичним особам кредити надаються у 2-ох формах:

1. Споживчий кредит.

2. Кредитний ліміт.

Споживчі кредити є однією з форм надання кредитів фізичним особам. Споживчий кредит видається лише в національній валюті фізичним особам-резидентам України для купівлі споживчих товарів і послуг і повинен бути повернутий відповідно до умов кредитного договору. При цьому споживчі кредити поділяють [64]:

1. Кредити на поточну діяльність.

2. Кредити в інвестиційну діяльність.

Комерційні банки України кредитують населення, розробляючи свої положення про споживчий кредит. Розміри кредитів визначаються, виходячи з вартості послуг та товарів, що є об'єктами споживчого кредитування. Процентна ставка залежить від ринку позикових капіталів, облікової ставки НБУ, процентної ставки, що нараховується при формуванні банком кредитних ресурсів. Питання, пов'язані з видачею кредитів населенню, вирішуються на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальними позичальниками з банком за місцем постійного проживання, за винятком кредитів на будівництво і купівлю житлових будинків, які видаються за місцем забудови чи місцезнаходженням будинку.

Кредити на будівництво, капітальний ремонт, купівлю житлових будинків, садових будиночків надаються в розмірі 75% їх кошторисної вартості в межах розмірів, що встановлюються банками України залежно від рівня цін, на термін, що не перевищує 10 років.

Для одержання кредиту позичальник подає спеціальний пакет документів.

Разом з тим, для одержання кредиту:

1) на будівництво індивідуального житлового будинку позичальник подає завірений у встановленому порядку витяг із рішення місцевих органів влади про виділення земельної ділянки під забудову, проект будівництва з кошторисною вартістю, що завірений архітектором;

2) на будівництво надвірних будівель - довідку місцевої адміністрації про те, що позичальник є власником житлового будинку без надвірних будівель;

3) на будівництво, капітальній ремонт садових будиночків - довідку з правління садівничого кооперативу про членство в ньому;

4) на придбання квартири в житловому кооперативі - довідку про членство в житловому кооперативі.

Рішення про видачу кредиту приймається на засіданні кредитного комітету і оформляється протоколом. Після одержання дозволу з позичальником укладається кредитний договір. У кредитному договорі вказують: статус обох сторін, мету і суму кредиту, умови його видачі і погашення, форми забезпечення кредиту, розмір процентної ставки за кредит та порядок її сплати, перелік звітних документів, права та обов'язки обох сторін.

Банки при кредитуванні населення охоче приймають, як форму забезпечення, заставу майна позичальника. Майно, прийняте в заставу, має бути власністю клієнта і страхується за рахунок позичальника. Договір застави завіряється нотаріально. Формами забезпечення споживчого кредиту також можуть виступати: застава цінних паперів, емітованих банком, гарантія і порука іншої фізичної чи юридичної особи.

Погашення основного боргу і процентів за кредитом здійснюється позичальником у терміни, встановлені строковим зобов'язанням, що оформляється клієнтом при одержанні кредиту. Сума погашення повинна надходити в банк до 25 числа наступного місяця для погашення кредиту. Розмір щомісячного платежу заборгованості розраховується як відношення суми кредиту до терміну користування ним за договором. Проценти за користування кредитом погашаються, виходячи з фактичної суми процентів, розрахованих на залишок боргу за час користування кредитом, і погашаються щомісяця, одночасно з черговим платежем [64].

Крім інвестиційних кредитів установи комерційних банків надають населенню кредити на поточні потреби для:

1. Придбання предметів тривалого користування (меблі, побутова техніка);

2. Оплати лікування, навчання відпочинку;

3. Купівля товарів народного споживання.

Кредитний договір і строкове зобов'язання оформляються після подання протоколу із засідання кредитного комітету.

Кредитні ліміти установлюються фізичним особам за умови дотримання принципів забезпеченості, поверненості, терміновості і платності. Кредитні ліміти надаються у формі поновлюваної кредитної лінії, тобто сума ліміту може бути використана частинами.

Взаємини сторін регламентуються 'Договором про відкриття та обслуговування картрахунку', а також додатковими угодами. Рішення щодо надання кредитного ліміту приймається органом керівництва банку (кредитним комітетом) у межах делегованих йому повноважень.

Основою погашення кредитного ліміту є поточна і майбутня фінансова стабільність клієнта (стабільність рівня доходів).

Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з:

1. комісії, яка стягується при знятті з кредитної картки грошей у банкоматах;

2. щорічної плати клієнтів за кредитні картки (наприклад мінікредитка);

3. процентів за кредит, що надається власникам карток у межах ліміту кредитування.

Банк для забезпечення кредитних лімітів розглядає наступні види забезпечення:

1. застава майнових прав за договором про депозитний внесок (фінансове покриття);

2. гарантії і поручительства платоспроможних підприємств;

3. застава нерухомості, транспортних засобів;

4. застава майнових прав.

В якості заставного забезпечення кредиту Банк розглядає наступні види забезпечення:

майнові права на грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках в ПриватБанку;

векселя, авальовані ПриватБанком;

офісні приміщення в центральних районах міста;

торговельні приміщення, кафе, ресторани в центральних районах міста;

товари на складі;

транспортні засоби;

іпотека майнового комплексу підприємства.

Може розглядатися застава наступного майна (із застосуванням дисконту на рівні 30-50% від оцінної / ринкової вартості):

імпортна сільськогосподарська техніка з терміном експлуатації не більше 5 років, вітчизняна сільгосптехніка з терміном експлуатації не більше 3 років;

інше сільськогосподарське устаткування, ВРХ, свині на відгодівлі, майбутній врожай;

транспортні засоби;

виробниче обладнання, окреме від цілісного майнового комплексу;

АЗС;

елеватори;

товари в обороті та переробці.

В якості предмету застави не можуть виступати:

1) право користування землею або земельні ділянки сільськогосподарського призначення;

2) авіатранспорт;

3) річкові та морські судна;

4) окремі частини підприємства, які не забезпечують замкнутий технологічний цикл;

5) цінні папери (таке забезпечення може бути розглянуте тільки у випадку забезпечення кредитів стратегічних клієнтів банку).

Банк і володар депозитного рахунку оформляють договір застави майнових прав на депозит і договір-доручення, в якому власник депозиту доручає банку у випадку непогашення заборгованості по кредитному ліміту здійснити погашення заборгованості з коштів, що знаходяться на депозитному рахунку або із зарплатної картки (якщо такі є).

Погашення кредитного ліміту здійснюється клієнтом шляхом внесення коштів на картку в готівковому чи безготівковому вигляді. Отже, використання кредитних лімітів є досить простим і зручним для клієнтів банку.

Отже, додержання та застосування на практиці всіх принципів банківського кредитування дозволяє дотримати як загальнодержавні інтереси, так і інтереси обох суб'єктів кредитної угоди.

2. АНАЛІЗ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ (НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК)

2.1 Загальна характеристика діяльності банку

Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк» - найбільший український універсальний комерційний банк, орієнтований на комплексне обслуговування корпоративних клієнтів усіх форм власності і фізичних осіб, що входить до складу восьми системних банків України.

Заснований в 1992 році, комерційний банк ПриватБанк є лідером банківського ринку країни і найбільшим банком з вітчизняним капіталом. За станом на 31 грудня 2010 року розмір чистих активів Приватбанку складає 113437222 тис. грн. Статутний фонд банку складає 8860202 тис. грн., власний капітал - 11879968 тис. грн. Кредитний портфель банку - 85385307 тис. грн. Чистий прибуток Приватбанку за підсумками 2010 року склав 1 370 180 тис. грн.

В ході дослідження ринку банківських послуг в 2008 році, проведеного компанією GFK Ukraine, 23,3% опитаних жителів України назвали Приватбанк найпривабливішим для себе українським банком. Приватбанк також є найпопулярнішим і впізнанним банківським брендом України -- 64% жителів країни знають Приватбанк без підказки. Приватбанк також є лідером серед українських комерційних банків по кількості клієнтів: його послугами користується понад 23% населення України. На сьогоднішній день банк обслуговує 334 тисячі корпоративних клієнтів, приватних підприємців -- 314 тисяч і понад 12,5 мільйонів рахунків фізичних осіб. Об'єм притягнених банком засобів юридичних осіб на кінець 2010 року складає 81 004 078 тис. грн. Об'єм засобів фізичних осіб, притягнених Приватбанком на кінець 2010 року складає 20 846 093 тис. грн. Ця інформація є відкритою для клієнтів банку на сайті ПриватБанку [64].

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, яка включає в себе 1 845 філій та відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично у будь-якому місці країни. Широке коло закордонних партнерів ПриватБанку не лише демонструє його визнання як повноправного учасника світової банківської системи, але й, найголовніше, дозволяє найбільш широко задовольняти потреби клієнтів банку, пов'язані з їх міжнародною діяльністю. ПриватБанк підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку. ПриватБанк є уповноваженим банком з обслуговування кредитних ліній Світового банку реконструкції та розвитку (СБРР), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Українсько-Німецького Фонду, спрямованих на розвиток малого та середнього бізнесу.

ПриватБанк є лідером на ринку послуг фізичним особам. Так, понад 40% клієнтів банків, які оформлюють кредити на купівлю побутової техніки, користуються кредитними програмами ПриватБанку. Також послугами ПриватБанку користуються 27,8% усіх клієнтів депозитних програм, понад 26% клієнтів, які здійснюють обмін валюти. Близько 21% клієнтів українських банків обирають ПриватБанк для відкриття поточного рахунку та понад 15% користуються послугами банку під час здійснення грошових переказів.

Порівняємо дані про поточні рахунки фізичних осіб, відкриті ПриватБанком у 2008-2010 рр. та представимо їх у вигляді рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка обсягів кредитних поточних рахунків фізичних осіб у ПриватБанку за 2008-2010 р.р.

Оперативне управління здійснюється казначейством банку. Постійно аналізуються структура активів та зобов'язань, розриви та відхилення від встановлених норм. Що стосується управління фінансовими ризиками, то у банку дотримуються процедури визначення та затвердження лімітів, регулярно проводиться моніторинг кредитного портфеля, сформовано необхідні страхові резерви під активні операції.

З метою розробки та дотримання необхідних процедур усіма підрозділами банку, від центрального офісу до філіалу, створені та діють спеціалізовані комітети: з управління активами та пасивами, кредитні, тарифні та ін.

Важливою складовою запобігання надмірним кредитним ризикам є формування достатніх резервів. Формування резервів під можливі витрати з активних операцій здійснюється банком згідно з вимогами НБУ та відповідно до нарощування обсягів кредитування [6].

До складу системи Приватбанку входять:

головний офіс (ГО), розташований у м. Дніпропетровську;

регіональні підрозділи (РП), розташовані у всіх регіонах України, а також за її межами;

дочірні банки - Москоприватбанк (м. Москва, Росія), банк «Паритате» (м. Рига, Латвія).

Головний офіс є вищим (ведучим) підрозділом системи Приватбанк, що має повну господарсько-економічну й адміністративну самостійність і діє на підставі Уставу Приватбанку.

Керування Головним офісом і системою Приватбанк у цілому здійснюється Правлінням банку, який очолює Голова Правління Приватбанку. Правління банку є постійно діючим виконавчим органом загальних Зборів учасників і Ради банку.

У 2009 році Global Finance сьомий рік підряд визнає Приватбанк кращим банком в Україні, так само як і інші впливові видання в різні роки присуджували Приватбанку звання 'The Bank of Year' [40] і 'Кращий банк' [39].

Стратегічна мета Банку, маючи найкращі показники дохідності, прибутковості і надійності серед найбільших банків країни, бути лідером в Україні по наданню населенню і юридичним особам платіжних і інших банківських послуг.

Згідно з діючою Стратегією ПриватБанку на 2011 рік, стратегічними напрямками діяльності ПриватБанку є:

1. По обслуговуванню індивідуальних клієнтів:

збільшення клієнтської бази на 30% та охоплення не менш 40% клієнтів базовими послугами;

2. По обслуговуванню корпоративних клієнтів:

збільшення активної клієнтської бази на 12%;

3. Розвиток сфери забезпечення:

удосконалення системи управління ризиками, за рахунок забезпечення приросту портфелю при мінімальному рівні проблемності;

збільшення транзакцій через термінали самообслуговування;

підвищення якості і лояльності персоналу;

якість регіональної інфраструктури;

необрендінг (об'єднує підходи, засновані на тісноті психологічного зв'язку зі споживачем, взаємній зацікавленості, довірі і турботі).

Приватбанк -- соціально орієнтований банк. Проводячи послідовну політику зміцнення стабільності банку і вдосконалення якості обслуговування, Приватбанк вважає одним з пріоритетних напрямів своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більше 150 видів найсучасніших послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, всілякі програми споживчого кредитування, здійснювані в партнерстві з ведучими вітчизняними торгівельними, ріелтерськими компаніями і автовиробниками.

Приватбанк є уповноваженим Урядом України банком по виплаті пенсій і соціальної допомоги громадянам, а також виплаті компенсацій жертвам нацистських переслідувань. Сьогодні свою пенсію і соціальні виплати в Приватбанку отримують понад 1,5 мільйонів чоловік. Також свої засоби довіряють Приватбанку майже третину всіх вкладників України. Більше 35% клієнтів українських банків вибирають Приватбанк при відкритті поточного рахунку і понад 28% користуються послугами банку при здійсненні грошових переказів.

Національна мережа банківського обслуговування Приватбанку, що включає більше 3 000 філій і відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнтові отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни. Широкий круг зарубіжних партнерів Приватбанку не лише демонструє його визнання як повноправного учасника світової банківської системи, але і, найголовніше, дозволяє найширше задовольняти потреби клієнтів банку, пов'язані з їх міжнародною діяльністю. Приватбанк підтримує кореспондентські стосунки з найбільшими іноземними банками, ефективно співробітничавши з ними на різних сегментах фінансового ринку. Приватбанк є уповноваженим банком по обслуговуванню кредитних ліній Світового банку реконструкції і розвитку (МБРР), Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) і Українсько-німецького Фонду, направлених на розвиток малого і середнього бізнесу. Приватбанк єдиний з українських банків має зарубіжну філію на Кіпрі, також банк активно розвиває систему сучасних фінансових послуг в Росії, Латвії, Португалії, Грузії через свої дочірні банки 'Моськомпріватбанк', Paritate Banka, ПріватБанк. Представництва банку працюють в Казахстані і Китаї.

Приватбанк є визнаним лідером вітчизняного ринку платіжних карт. На сьогоднішній день банком випущено більше 18,5 млн. пластикових карт (близько 40% від загальної кількості карт, емітованих українськими банками). У мережі обслуговування пластикових карт банку працює 6 837 банкоматів, пластикові карти банку приймають до оплати понад 46,6 тисяч торгівельно-сервісних крапок по всій Україні. Наявність широкої мережі обслуговування карткових продуктів дозволяє Приватбанку активно упроваджувати послуги з автоматизованої видачі корпоративним клієнтам заробітної плати з використанням пластикових карт. Інноваційна політика Приватбанку орієнтована на впровадження на українському ринку принципово нових, передових банківських послуг, які надають клієнтам нові можливості управління своїми фінансами. Приватбанк першим в Україні запропонував своїм клієнтам послуги інтернет-банкінга 'Приват24' і Gsm-банкінга, а також послуги з продажу через мережу своїх банкоматів і pos-терміналів електронних ваучерів провідних операторів мобільного зв'язку і ip-телефонії.

Надійність і якість банківських операцій, що проводяться, багато в чому залежать від досвіду і компетентності фахівців банку. Сьогодні персонал Приватбанку -- це команда висококваліфікованих фахівців, здатних оперативно вирішувати найскладніші завдання і задовольнити швидко зростаючі потреби клієнтів в банківському обслуговуванні. На сьогоднішній день в банці працює понад 30 тисяч співробітників, з них 3 000 - в головному офісі банку. Середній вік співробітників банку складає 34 роки. Більшість співробітників Приватбанку (75%) мають вища освіта, відповідна профілю посади. У банці створені сприятливі умови для здобування вищої і післядипломної освіти, більше половини співробітників щорік підвищує свою кваліфікацію.

Фінансовий потенціал комерційного банку ПАТ КБ «ПриватБанк» характеризується обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів (як власних, так залучених і позичених). Обґрунтоване оптимальне розміщення фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності банку (див. Додаток В).

Детально проаналізувавши діяльність ПАТ КБ «ПриватБанк» за даними балансу на кінець 2010 року, можна зробити висновок, що активи Банку збільшились на 27 371 091 тис. грн. у порівнянні з кінцем 2009 року і становлять 113 437 222 тис. грн. Така зміна відбулася за рахунок зміни у наступних статтях балансу:

1. «Кошти в інших банках», з урахуванням резерву зменшились на 3 868 738 тис. грн. і складають 1 317 049 тис. грн. Такий рух коштів є наслідком розміщення ресурсів в інших банках, в межах встановлених діючим законодавством лімітів та нормативними документами банку.

2. «Грошові кошти та їх еквіваленти» збільшились на 10 474 687 тис. грн. і складають 19 725 932 тис. грн.

3. «Кредити та заборгованість клієнтів» складають з урахуванням резерву 85 385 307 тис. грн. За звітний рік вони збільшились на 23 770 232 тис. грн., зокрема «Кредити та заборгованість юридичних осіб» збільшились на 26 738 931 тис. грн., «Кредити та заборгованість фізичних осіб» збільшились на 124 328 тис. грн.

Зобов'язання ПриватБанку станом на кінець 2010 року збільшились на 25 761 842 тис. грн. у порівнянні з кінцем попереднього року і склали 101 557 254 тис. грн. за рахунок певних статей балансу:

1. «Кошти банків» на звітну дату вцілому збільшились на 3 179 658 тис. грн. за рахунок повернення від інших банків кредитів овернайт та короткострокових кредитів для поповнення ліквідності, вони склали 14 559 473 тис. грн.

2. «Кошти юридичних осіб» збільшились на 4 896 707 тис. грн. за рахунок збільшення обсягу коштів на поточних та депозитних рахунках суб'єктів господарювання і склали 20 412 748 тис. грн. на кінець 2010 року.

3. «Кошти фізичних осіб» складають 54 770 045 тис. грн., з початку року цей показник збільшився на 20 450 801 тис. грн.

Чистий прибуток Банку за 2010 рік становить 1 370 180 тис. грн., що на 319 619 тис. грн. більше, ніж за аналогічний період 2009 року. Такий результат було досягнуто завдяки раніше розробленій стратегії Банку.

У 2010 році регулятивний капітал, розрахований за методикою Національного Банку, збільшився на 31,35% (що складає 2 759 589 тис. грн.) та становив 11 562 125 тис. грн.

Статут ПАТ КБ «ПриватБанк» складається із розділів:

1. Загальні положення:

1) комерційний банк «Приватбанк», іменований надалі «Банк», створений підприємствами й організаціями відповідно до рішення Установчих зборів (протокол №1 від 7 лютого 1992 р.) у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

2) банк створюється за рахунок внесків учасників.

Банк створюється з цілю акумулювання й ефективного використання фінансових ресурсів, збільшення обсягу і поліпшення якості продукції, що випускається, товарів і вироблених робіт, розширення послуг, що робляться населенню;

3) банк є складовою частиною єдиної банківської системи України.

Банк здійснює обслуговування державного боргу, роблячи операції, зв'язані з розміщенням державних позик, їх погашенням і виплатою відсотків по їх;

4) банк є юридичною особою:

має самостійний баланс і кореспондентський рахунок в обласному керуванні Національного банку України, володіє, користається і розпоряджається відособленим майном, діє на основі повного господарського розрахунку;

має печатку і кутовий штамп зі своїм найменуванням і емблемою, може від свого імені виступати як позивач і відповідач в суді.

Банк здобуває права юридичної особи з моменту реєстрації його Статуту в Національному банку України;

5) банк у встановленому порядку за узгодженням з Національним банком України може відкривати на території України і за кордоном філії і представництва і наділяти їх правами в межах статутних положень Банку, без наділення правами юридичної особи.

2. Власні засоби Банку:

1) власні засоби Банку складаються з:

статутного, резервного фондів, а також фонду розвитку банківської справи і соціального розвитку;

майна, придбаного Банком у процесі його діяльності, а також безоплатно переданого банку.

2) учасниками Банку, крім засновників можуть бути спільні, кооперативні і колективні підприємства, організації й об'єднання (союзи, асоціації) орендні колективи, фізичні особи, а також іноземні банки й інші іноземні юридичні і фізичні особи;

3) зменшення статутного фонду Банку, об'єднання з іншими банками Банк може здійснювати тільки за згодою Національного банку України;

4) резервний фонд Банку створюється за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку в розмірі 10 відсотків, до досягнення їм величини 25 відсотків статутного фонду. Збитки Банку відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а якщо засобів резервного фонду не вистачає, ті за рахунок інших власних засобів Банку. При недоліку цих засобів - за рахунок реалізації майна чи Банку додаткових внесків учасників;

5) положення про порядок утворення і використання фонду розвитку банківської справи і соціального розвитку Банку затверджуються зборами учасників.

3. Забезпечення клієнта:

1) банк постійно підтримує готовність вчасно і цілком виконувати прийняті на собі зобов'язання шляхом регулювання структури свого балансу відповідно до встановлюваного Національним банком України нормативами;

2) для забезпечення повернення внесків створюється міжбанківський фонд страхування внесків громадян;

3) на кошти й інше майно клієнтів, що знаходяться в Банку, включаючи внески громадян, арешт може бути накладене і стягнення може бути звернене на підставі й у порядку, передбаченому діючим законодавства;

4) усі платежі з рахунків клієнтів, включаючи платежі в бюджет і на оплату праці, здійснюється Банком у календарній черговості. Списання засобів з рахунків клієнтів виробляється за вказівкою клієнтів, або за рішенням чи суду арбітражного суду, а у встановлених випадках за розпорядженням фінансових органів;

5) службовці Банку і представники учасників зобов'язані зберігати таємницю по операціях і стані рахунків самого банку і його клієнтів;

6) банк депонує в Національному банку України частинe притягнутих коштів у фонді регулювання кредитних ресурсів банківської системи відповідно до нормативів, установлюваними Національним банком України.

4. Операції банку:

1) для здійснення операцій і збереження коштів Банк відкриває кореспондентський рахунок в установі Національного банку України;

2) банк робить своїм клієнтам весь комплекс кредитних, фінансових, розрахункових, касових і інших банківських послуг (залучення і розміщення внесків і кредитів). Всі операції з іноземною валютою здійснюються по ліцензії Національного банку України.

5. Розподіл прибутку банку:

1) Прибуток формується з виторгу від усіх видів діяльності Банку, передбачених Статутом, а також за рахунок установчої діяльності Банку за винятком операційних витрат, матеріальних і прирівняних до них витрат на оплату праці.

6. Органи керування банком:

1) з питань визначення основних напрямків діяльності Банку, твердження його планів і звітів про їхнє виконання, а також про внесення змін у Статут Суспільства і рішенні питання про виключення учасника з банку необхідно одноголосне рішення зборів учасників. По інших питаннях рішення приймаються простою більшістю голосів;

2) учасники мають кількість голосів, пропорційна розміру їхньої частки в статутному фонді. Учасники можуть на основі доручення доручати іншим учасникам (їхнім представникам), а також третім особам;

3) Рада банку і його Голова обираються загальними зборами учасників на 5 років з числа учасників. Кількісний склад Банку визначається Зборами учасників. Члени Правління Банку не можуть обиратися до складу Ради Банку.

7. Облік і звітність банку:

1) облік і документообіг у Банку організується у відповідності з правилами встановленими Національним банком України;

2) банк публікує річний баланс і звіт про прибутки і збитки за формою й у терміни встановлені Національним банком України, спеціальні виданні після підтвердження зазначених у них зведень аудиторською фірмою;

3) операційний рік Банк починає 1 січня і закінчує 31 грудня.

8. Припинення діяльності банку:

1) діяльність Банку припиняється за рішенням зборів учасників, а також у випадках, передбачених законом.

Для здійснення ліквідації Банку призначається ліквідаційна комісія, який із дня призначення переходять повноваження по керуванню справами Банку. Майно ліквідованого Банку, включаючи виторг від розпродажу його майна, після розрахунків по оплаті праці обличчя, що працюють у Банку, і виконання зобов'язань перед бюджетом, банками й іншими кредиторами;

2) ліквідація Банку вважається завершеною, і він припиняє свою діяльність з моменту внесення запису в книгу реєстрації банків;

3) оголошення про припинення діяльності Банку публікується в печатці;

4) зміни і доповнення до дійсного Статуту реєструються у встановленому порядку в Національному банку України.

2.2 Аналіз фінансового стану банку

Фінансово-економічний стан банку характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану банку за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан банку цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті - негативному, бо вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в банках свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.

Поняття фінансового стану розглядали багато вчених. На думку Стародубцевої Е. Б., Райзберга Б. А. та Лозовського Л. Ш. фінансовий стан - стан економічного суб'єкта, що характеризується наявністю у нього фінансових ресурсів, забезпеченням грошовими коштами, необхідними для господарської діяльності, підтримки нормального режиму роботи і життя, здійснення грошових розрахунків з іншими суб'єктами [73, c. 59].

Більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із:

1) оцінки фінансової стійкості;

2) оцінки ділової активності;

3) оцінки ліквідності;

4) оцінки ефективності управління.

Оціночні показники являють собою коефіцієнти, що розраховуються на основі даних балансу банківської установи та звіту про прибутки і збитки.

Ліквідність банківської установи -- це можливість і здатність банківської установи виконувати свої зобов'язання перед клієнтами і різними контрагентами в аналізованих періодах. Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов'язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням насамперед обов'язкових економічних нормативів Національного банку України. Взяті мною ці та ряд інших, найбільш суттєвих, прийнятих в економічній літературі показників, на мою думку, дають можливість достатньо повно розкрити ліквідність балансу банку.

Діяльність банку, його ділову репутацію та перспективи розвитку разом з показником ліквідності характеризує і платоспроможність. Платоспроможність - це здатність банку вчасно та у повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями (на певну дату). Але якщо ліквідність розглядається як динамічний стан, то платоспроможність - це стан на певну дату, тобто виявляється у своєчасності виконання банком зобов'язань на конкретну дату [1, с. 126].

Наведений у табл. 2.2 блок показників призначено для оцінки ліквідності банку щодо його здатності перетворювати активи в грошову готівку для погашення зараз (на дату складання балансу) та в найближчий період зобов'язань перед клієнтами за їх поточними, депозитними, ощадними рахунками, а також перед кредиторами, інвесторами, акціонерами.

Результативним показником діяльності банку є величина одержаного прибутку. Рівень окупності прибутком статутного і загального капіталу, активів (у тому числі дохідних), а також витрат банку характеризує їх рентабельність.

Оскільки в сучасних умовах витрати часто зростають незалежно від рівня господарської фінансової діяльності банку, а під впливом погіршення загальної економічної ситуації в державі, то прибуток, який часто за масою невисокий, не може характеризувати рівень окупності. Тому рівень ефективності управління банком необхідно визначати поряд з віддачею прибутком ще і доходом.

Для характеристики ефективності банківської діяльності, міри використання його ресурсів уживають показники відносної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рентабельності. Рівень рентабельності можна визначити як процентне відношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: доходу, величини витрат, активів, капіталу тощо. Тому для детальнішого аналізу необхідно звернути особливу увагу саме на ці показники [16, с.79].

Підставимо дані звітності у формули та отримаємо результати, які будуть приведені нижче у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують ліквідність балансу банку

Умовні скорочення:

Ккр - сума коштiв на кореспондентському рахунку;

Ка - каса;

Пр - поточні рахунки;

Азаг - активи первинної та вторинної ліквідності;

З - зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31-го дня включно;

Ал - ліквідні активи;

З1 - короткострокові зобов'язання;

РК -- сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі i мiжбанкiвських), поручительств, урахованих векселів та 100 % суми позабалансових зобов'язань, узятих усіма iнсайдерами комерційного банку;

К -- капітал банку.

Розраховані дані ліквідності балансу банку за 2008-2010 р.р. представимо у вигляді табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Показники ліквідності балансу

Коефіцієнт миттєвої ліквідності більше 20% у період 2008-2010 р.р., тобто банк має можливість погашати свої зобов'язання за депозитами. Норматив поточної ліквідності також перевищує нормативне значення по всіх трьох роках, що є позитивним у діяльності банку. Норматив короткострокової ліквідності у 2008-2009 роках є дуже низьким, а у 2010 році різко зростає більше, ніж у 2 рази. Це означає, що у 2008-2009 роках банком не до кінця виконувались прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Норматив короткострокової ліквідності має позитивну тенденцію зростання. Норматив великих кредитних ризиків знаходиться у межах свого нормативного значення, тобто лімітує загальну суму сконцентрованих кредитних ризиків. Щодо нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, то розраховані значення свідчать про тенденцію спаду, що є позитивним для діяльності банку.

Оскільки, кредитування фізичних осіб відноситься до активних операцій банку, то це визначає необхідність їх поглибленого аналізу [75, c. 112].

Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності. До активних операцій ПАТ КБ «ПриватБанк» відносять:

1. Операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;

2. Розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

3. Касові операції з приймання і видавання готівки;

4. Інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери;

5. Фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

6. Валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

7. Депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;

8. Операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

9. Кредитні операції [45, с. 108].

Наведена класифікація банківських операцій не є винятковою і не має чітких безумовних меж, адже багато операцій можуть одночасно виступати в ролі як активних, так і пасивних. Наприклад, залучення коштів на депозит вважається пасивною операцією, оскільки збільшує ресурсну базу банку. Разом з тим отримані на депозит кошти розміщуються у вигляді залишку на кореспондентському рахунку в центральному банку або в операційній касі банку, що є активною операцією. Таким чином, розподіляти банківські операції на суто активні чи пасивні доцільно й економічно можливо під час аналізу підсумкових результатів здійснення цих операцій, що відображаються у змінах сум відповідних статей у певних розділах банківського балансу.

Водночас для аналізу активних операцій банку потрібне більш чітке визначення активів. Так, у бухгалтерському обліку активи трактуються як ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, використання яких, імовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди [24, c. 34]. Іншими словами, це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких має принести в майбутньому дохід. Активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позиками, цінних паперів, які перебувають у портфелі банку тощо.

Метою аналізу активів банку та операцій з ними є, з одного боку оцінка раціональності фактичної структури активів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого -- визначення шляхів її оптимізації та узагальнюючої оцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу банку.

Інформаційне забезпечення аналізу активів складається з:

1) правової інформації, що міститься у законах України, які регулюють економічну діяльність банків [4];

2) директивна інформація, що міститься у постановах Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказах Міністерства фінансів та інших міністерств і відомств;

3) нормативно-довідкова інформація, що міститься у збірниках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, каталогах, проспектах тощо;

4) інформація бізнес-планів та прогнозів;

5) обліково-економічна інформація, яка є основним видом фактографічної інформації.

Головним джерелом даних для проведення фінансового аналізу банку ПАТ КБ «ПриватБанк» є його баланс, у якому відображено всю інформацію про наявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та склад зобов'язань контрагентів перед банком та зобов'язань банку перед контрагентами [43].

Баланс є основою для балансового звіту комерційного банку, в активі якого відображається склад засобів за напрямами їх розміщення, а в пасиві -- склад фінансових ресурсів (зобов'язання та капітал).

Актив балансу розглядається як з погляду складу та цільового використання фінансових ресурсів за об'єктами їх розміщення в активах банку, так і з погляду витрат, що є наслідком здійснення фінансових операцій банку з метою отримання доходів. Ці напрями досліджень дають змогу оцінити ліквідність та дохідність банку.

У процесі аналізу слід зважати на те, що загальна вартість активів банку визначається за балансом як різниця між сумою залишків усіх категорій активів та сумою усіх резервів, створених під можливі збитки від кредитно-інвестиційної та інших видів діяльності банку.

У балансовому звіті і примітках комерційного банку ПАТ КБ «ПриватБанк» активи згруповано за цільовим використанням та ступенем ліквідності. За ступенем використання відображаються валюта, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки; кошти на кореспондентських рахунках у НБУ, інші кошти в НБУ; кошти на кореспондентських рахунках в інших банках; депозити та кредити в інших банках; цінні папери у портфелі банку для продажу та інвестицій; кредити та фінансовий лізинг, що надані клієнтам; інвестиції капіталу в асоційовані компанії; інвестиції в дочірні компанії; основні засоби та нематеріальні активи; чисті нереалізовані доходи від похідних фінансових інструментів; нараховані доходи до отримання та інші активи.

Валюту, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки, кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та інші кошти в НБУ можна об'єднати в одну групу й охарактеризувати під загальною назвою «Готівка». Цей актив є першим джерелом банку на випадок вилучення депозитів і для задоволення початкових потреб клієнтів. Банки зацікавлені тримати мінімально допустиму суму, оскільки запас готівкових коштів не приносить доходу або забезпечує невеликий відсотковий дохід. Актив у вигляді готівки задовольняє потреби банку у ліквідних коштах, тобто в коштах, які необхідні для покриття непередбачених та термінових зобов'язань.

Кореспондентські рахунки в інших банках, депозити та кредити в інших банках відображаються у цілому та в тому числі України, країн Латвії, Португалії, Італії, Великої Британії та інших країн.

Кошти в інших банках, цінні папери у портфелі банку для продажу і інвестицій, кредити та фінансовий лізинг, що надані клієнтам, умовно можна назвати «Основні активи».

Інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії; основні засоби, нематеріальні активи та інші активи можна назвати «Вторинні активи».

За ступенем ліквідності активи комерційного банку ПАТ КБ «ПриватБанк» підрозділяються на групи:

1) гроші в касі, на кореспондентських рахунках НБУ та інших банків, чеки тощо;

2) депозити та кредити в інших банках;

3) цінні папери;

4) матеріальні оборотні активи;

5) кредити, надані клієнтам;

6) нематеріальні активи, основні засоби, капітальні вкладення та інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії.

Аналіз активів банку проводять за таким групуванням:

а) грошові кошти;

б) кошти в НБУ;

в) кошти в інших банках: «Залишки на коррахунках» і «Депозити та кредити»;

г) портфель цінних паперів: «ОВДП», «Інші цінні папери» та «Вкладення капіталу»;

д) кредитний портфель;

ж) інші активи.

Кредитний портфель відображає залишки всіх наданих кредитів, за винятком міжбанківських.

Основні фонди характеризують операційні та неопераційні основні засоби та капітальні вкладення в них. Вкладення значних коштів у недохідні активи погіршує структуру активів та їх дохідність.

Балансовий звіт формується на основі інформації, що міститься на синтетичних рахунках, і разом з примітками всебічно відображає активи, зобов'язання та капітал на конкретну дату.

Крім того, важливим джерелом інформації для аналізу діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» є фінансова звітність, до якої належить звітність про кредитну, депозитну діяльність, формування резервів під активні операції та дотримання економічних нормативів, а також звіт про діяльність банку з цінними паперами.

Інші активи відображають дебіторську заборгованість, господарські матеріали тощо, тобто ті активи, які здебільшого не приносять банкові доходу і не можуть бути віднесені до будь-якої іншої категорії активів.

Що стосується аналізу структури доходів, то відмітимо наступне: здійснення банківських операцій полягає в тому, що вони проводяться з метою одержання прибутку [84, c. 69].

Доходи банку - це зростання економічних вигод упродовж звітного періоду у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).

Результати аналізу складу та структури доходів досліджуваного банку приведені у табл. 2.4. Згідно до даних таблиці спостерігається така тенденція до змін загального обсягу доходів: у 2009 році доходи банку збільшилися проти 2008 року на 1 969 836 тис. грн.., але у 2010 році відбулося їх суттєве зменшення на 7 826 904 тис. грн., що є наслідком кризових явищ у банківському секторі економіки внаслідок економічної кризи. При вивченні факторів, що справили найбільший вплив на вищеозначену динаміку доходів слід виділити показник інший операційний дохід, який зростає протягом усіх трьох років. Його частка у сукупному доході банку у 2008 році склала 0,99%, а у 2009р. - 2,29%, а у 2010 році - 4,74%. При цьому спостерігається, що найбільше значення у сукупному доході має процентний дохід, його значення за роками 2008-2010 такі: 56, 17%, 79, 15%, 56, 49% відповідно.

Порівняно із 2009 роком, у 2010 році відбувається підвищення доходів практично за всіма його видами (окрім процентного доходу, який зменшився на 8 522 993 тис. грн., та доходу від інвестиційних паперів, який зменшився на 8 522 993 тис. грн.). Але треба відзначити, що саме процентний дохід та дохід від інвестиційних паперів суттєво відзначилися на сукупному доході у 2010 році, який зменшився порівняно з 2009 роком на 7 826 904 тис. грн. При цьому суттєвих структурних зрушень у складі доходів банку не відбулося. Оскільки вагому частку у питомій вазі займає процентний дохід, то це означає, що банк переважно формує свої фінансові ресурси завдяки процентним доходам за кредитами суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, доходам за коштами, розміщеними в центральному банку та в інших банках, процентним доходам за депозитами в інших банках та за кредитами, наданими іншим банківським установам. Процентні доходи залежать від обсягу наданих кредитів та інвестицій у цінні папери, від ринкових процентних ставок, потреб економіки в позичковому капіталі та пропозиції вільних грошових ресурсів на кредитному ринку. Процентні доходи та витрати визнаються у звіті про фінансові результати для всіх процентних інструментів за принципом нарахування із застосуванням методу ефективної ставки доходності на основі фактичних цін придбання.

Таблиця 2.4

Аналіз динаміки та структури доходів ПАТ КБ «ПриватБанк» у 2008-2010 р.р.

Доходи і витрати розглядаються як такі, що отримані банком в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. При чому операційна діяльність банку ділиться в свою чергу на звичайну діяльність і надзвичайну діяльність, а звичайна діяльність на основну діяльність та інші операції.

Дивіденди визнаються у разі встановлення прав на отримання платежу.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

У результаті операційної діяльності в банку виникають такі доходи і витрати [1]:

1) процентні доходи і витрати;

2) комісійні доходи і витрати;

3) прибутки (збитки) від торгівельних операцій;

4) непередбачені доходи і витрати;

5) відрахування в резерви;

6) доходи від повернення раніше списаних активів;

7) інші операційні доходи і витрати;

8) загальні адміністративні витрати;

9) податок на прибуток.

Розглянемо детальніше їх склад.

Процентні доходи і витрати - операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно до часу і суми активу чи зобов'язання із застосуванням ефективної ставки відсотка.

Комісійні доходи і витрати - операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій - результат від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів, у тому числі за операціями з цінними паперами, з іноземною валютою та банківськими металами. Банк визнає прибутки за збитки:

1) від реалізації фінансових інвестицій;

2) від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості;

3) від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів).

Витрати на формування резервів для покриття збитків від активних операцій - це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів. Це резерви під знецінення цінних паперів, на покриття можливих витрат, від кредитних операцій з покриття збитків за сумнівною дебіторською заборгованістю, а також резерви під заборгованість за нарахованими доходами. Особливість цієї групи витрат полягає в тому, що це - не грошові витрати, а суми сформованих резервів відображають оцінку якості активівз боку керівництва банку.

Доходи від повернення раніше списаних активів - кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійна щодо отримання [26, c. 42].

Інші операційні доходи і витрати - доходи і витрати від операцій, що не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема:

а) доходи (витрати) від оперативного лізингу;

б) доходи (витрати) від наданих (отриманих) консультаційних послуг фінансового характеру;

в) дивідендні доходи;

г) витрати на інкасацію;

д) штрафи, пені, отримані (сплачені) за банківськими операціями.

Загальні адміністративні витрати - операційні втрати, пов'язані із забезпеченням діяльності банківської установи. До них належать:

1. Витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов'язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо);

2. Амортизація необоротних активів;

3. Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування);

4. Інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо);

5. Гонорари за професійні послуги (юридичні, медичні тощо);

6. Витрати на зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо);

7. Сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток та інших витрат, спрямовані на обслуговування та управління банком.

Податок на прибуток - операційні витрати банку, пов'язані із сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів.

Сума прибутку від операцій розраховується як різниця між операційними доходами за вирахуванням операційних витрат.

До окремої групи відносять непередбачені доходи і витрати. Вони мають випадковий, разовий характер і тому справляють особливий вплив на фіксований результат, одержаний банком. Вони є результатом надзвичайних подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але не стосуються його звичайної діяльності. До непередбачених належать доходи (витрати), поява яких пов'язана зі змінами податкового законодавства, правил бухгалтерського обліку, збитки від стихійного лиха тощо. Непередбачені доходи і витрати не повторюються по суті.

За результатами інвестиційної діяльності банк визнає:

1) доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;

2) доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

3) доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:

1) доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

2) доходи (витрати) за субординованим боргом;

3) дивіденди,що сплачені протягом звітного періоду;

4) доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.

Визнані банком доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними статтями у фінансовій звітності “Звіт про фінансові результати”. Статті доходів і витрат не згортаються.

Розрахунок прибутку до оподаткування проводиться з урахуванням витрат за сумнівними і безнадійними боргами [51, c. 125].

Чистий прибуток, який утворюється після сплати податку на прибуток, розподіляється за напрямами, затвердженими зборами акціонерів, наприклад, на виплату дивідендів акціонерам або на капіталізацію дивідендів, на формування загальних резервів і резервних фондів тощо.

Сума чистого прибутку, що залишається для розвитку банківської діяльності, називається нерозподіленим прибутком.

Управління діяльністю комерційних банків базується на попередньо отриманих даних аналітичної роботи. Аналіз балансу банку є одним з найважливіших напрямків економічної роботи.

Метою аналізу балансу банку є, з одного боку, оцінка раціональності фактичної структури активів і пасивів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого - визначення шляхів оптимізації структури банківських ресурсів та напрямків їх ефективного розміщення.

Отже, проведемо аналіз витрат банківської установи як з метою визначення їх у статиці та динаміці, так і з метою визначення резервів їх мінімізації та оптимізації в процесі реалізації стратегії банку, направленої на зростання прибутку.

Аналіз динаміки та структури витрат ПАТ КБ «ПриватБанк» наведено в табл. 2.5., згідно якої можна спостерігати збільшення витрат банку у 2009 р. проти 2008 р. у абсолютному виразі, що є логічним підтвердженням реалізації стратегії банку у свою діяльність, розширення переліку послуг та банківських продуктів, збільшення витрат на формування резервів. Якщо казати про 2010 р., то загальні витрати також збільшилися на 149 061 тис. грн. Це зумовлено діяльностю банку у кризовий період та відповідним збільшенням комісійних витрат, загальних адміністративних витрат і інших витрат, витрат на формування резерву під заборгованість за кредитами, витрат на формування резерву за зобов'язаннями.

Відмітимо, що при аналізі структури витрат найбільшу питому вагу впродовж досліджуваного періоду займали процентні витрати (37,6% у 2008 р.; 41,07% у 2009 р.; 49,35% у 2010 р.). Як можна помітити, процентні витрати з кожним роком збільшуються, це свідчить про збільшення ресурсної бази банку.

Таблиця 2.5

Аналіз динаміки та структури витрат ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2008 - 2010 р.р.

Протягом 2008 - 2010 р.р. витрати банку на формування резерву за зобов'язаннями займали незначну частку у загальних витратах (1,47%; 1,24%; 0,13% відповідно), а також зменшується кожного року, що дозволяє зробити висновок, що керівництво ПАТ КБ «ПриватБанк» не має змоги здійснювати ефективну та зважену кредитну політику.

Щодо загальноадміністративних витрат і інших витрат банку, то упродовж всього досліджуваного періоду вони постійно зменшувались. Розглядаючи тенденцію по роках, відмітимо, що у 2008 р. вони складали 4 488 022 тис. грн., у 2009 р. - 4 866 464 тис. грн., а у 2010 р. - 3 906 765 тис. грн.

Таким чином, зважаючи на вищеозначене, можна зробити висновок, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не тільки намагається реалізувати в своєї діяльності збалансовану політику у співвідношенні доходів та витрат, але й розвиває свою діяльність та має потенційні можливості для максимізації прибутку для підвищення ефективності своєї діяльності.

Аналізуючи активи балансу бачимо, що загальна величина активів Приватбанку у звітному періоді у порівнянні з базовим періодом значно збільшилася. У порівнянні з кінцем грудня 2009 року активи й валюта балансу збільшилися на 46,8%, що в абсолютному вираженні склало 20835 млн. грн. Зростання валюти балансу є позитивним, але враховуючи те, що темп інфляції в 2010 році склав 25,2% (згідно даними Державного комітету статистики), та в кінці року відбулася девальвація національної грошової одиниці, внаслідок чого була здійснена переоцінка всіх валютних цінностей, то зростання валюти балансу не таке вже й значне, проте темпи нарощування обсягів основних банківських операцій у 2008 році були на рівні темпів розвитку вітчизняної банківської системи. Загальна вартість активів банку на кінець грудня 2008 року складала 65361 млн. грн.

Виходячи з вищеозначеного, динаміку зміни активу балансу загалом можна назвати позитивною, у першу чергу за рахунок збільшення валюти балансу за розглянутий період за рахунок прибуткових активів.

Темпи зростання вкладень в основні засоби становлять 156%, вони перевищують темпи зростання валюти балансу (146,8%). Це свідчить, що банк реінвестує частину свого прибутку на покращення та збільшення основних фондів.

Що ж стосується дебіторської заборгованості, то слід відмітити, що вона збільшується на 156 млн. грн. (на 81,2%), що свідчать про те, що велика частка тимчасово вилучених з обороту коштів не повертається назад в оборот банку, що є негативним явищем.

Великі темпи спадання мають вкладення в цінні папери на продаж, їх зменшення становить 45,8 млн. грн.. або 26,3%. Це пояснюється тим, що протягом 2008 року спостерігалося падіння фондового ринку України, тому для Приватбанку, як і для більшості банків даний сегмент став збитковим і непривабливим.

Також спостерігається спад інших активів (73,3 млн. грн.. або 12,1%), що свідчить про зменшення неділових активів, що є позитивною тенденцією.

Значно зросли кошти в інших банках: на 179,4% або на 3282 млн. грн. Це було зумовлене в основному зростанням коштів на рахунках в інших банках, які зросли майже в 5 разів або на 2271 млн. грн. Це можна пояснити розширенням кореспондентських відносин з іншими банками. З іншого боку, таке розміщення коштів є неефективним, оскільки не приносить прибутку.

Спостерігалося зростання резервного та інших фондів банку, який зріс на 375 млн. грн. або на 125,3%. Це говорить про збільшення обсягів проведених активних операцій, що потребують резервних відрахувань, про що свідчить збільшення кредитного портфеля банку. Також на збільшення власного капіталу мало неабиякий вплив зростання на 485 млн. грн. або 79,2% коштів від результатів переоцінки основних засобів.

Негативним є зменшення прибутку в поточному році на 128 млн. грн. або на 19,6%. Загалом, на думку деяких аналітиків, майже весь прибуток банками був акумульований за перші 8 місяців, останні ж 4 місяці для банків були збитковими, через відтік депозитів, проблеми з ліквідністю, фактичну заборону кредитування.

2.3 Аналіз кредитного портфелю в частині кредитування фізичних осіб

У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов'язано з об'єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку. Позикові операції являють собою один із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції - це найбільш ризикований вид операцій банку. Кредитні операції формують його кредитний портфель.

Кожний комерційний банк ставить за мету - забезпечити високу якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель - це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату; він характеризує величину капіталу, вкладеного банком у кредитні операції. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних щодо повернення [64].

У кредитному портфелі провідне місце займає кредитування юридичних осіб, хоча його обсяги і зменшуються 41,3% у 2009 році до 39,4% у 2010 році, частка кредитів фізичним особам знизилася всього на 0,6% і складала 37,2%.

Для наочності відобразимо питому вагу кредитного портфелю в загальній сумі активів ПАТ КБ «ПриватБанк» у табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Питома вага кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк»

Якщо розглядати саме питому вагу кредитного портфелю у загальній сумі активів, то кредитний портфель займає провідне місце. Зобразимо для наочності активи банку на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Питома вага кредитного портфелю у активах банку

Серед зобов'язань банку найбільшу питому вагу у 2009 році займали кошти клієнтів (51,7%), а саме кошти на поточних рахунках (22,4%) і вклади фізичних осіб (24,5%), кошти інших банків займали 30,8% і були представлені в основному коштами на коррахунках (21,5%). В 2010 році ситуація докорінно змінилася: кошти інших банків стали основним ресурсом банку (42,6%), причому частка коштів на коррахунках майже не змінилася (вона складала 21,1%), а зростання зобов'язань відбулося за рахунок міжбанківських кредитів, отриманих банком, часка яких зросла з 7,3% до 20,9%, а це вже починає бути загрозливим, оскільки даний ресурс є найбільш нестабільним. Позитивним, на нашу думку, є досить вагома частка коштів на рахунках інших банків (близько 21%), оскільки, банк може користуватися даними ресурсами безкоштовно, лише за рахунок своєї репутації та іміджу на банківському ринку.

Приватбанк майже не використовує такий напрям розміщення коштів, як цінні папери, на відміну від банків США, де активи банківської системи на 75% сформовані з цінних паперів, які обезцінилися і стали причиною кризи. Частка вкладень в цінні папери протягом 2009-2010 років знизилась з 0,5% до 0,2%. Непопулярність фондових інструментів серед вітчизняних банків, обумовлена, по-перше, нерозвиненості фондового ринку, а по-друге, політикою НБУ, який зобов'язує формувати 100% відсоткові резерви під операції з цінними паперами.

В структурі пасивів найбільшу питому вагу займають зобов'язання банку - 88,6%, що на 0,5% більше ніж у попередньому році. Це вказує на незначне збільшення фінансової стійкості банку і збільшення його ділової активності.

Питома вага власного капіталу становила у 2009-2010 рр. становила відповідно 11,9% і 11,3%, тобто частка зменшилася на 0,5%.

Оцінку управління активами банку необхідно доповнити оцінкою продуктивності їх використання, яка характеризується коефіцієнтом продуктивного використання ділових активів (Кпа = 0,85 у 2009 р. і 0,83 у 2010 р.). Таке високе значення даного показника свідчить про дуже ризиковану політику, яку проводить банк відносно розміщення фінансових ресурсів.

Коефіцієнт інвестицій в кредитний портфель для даного банку є набагато вищим 0,75, що свідчить про агресивну кредитну політику, що в цілому притаманне всій банківській системі України. Банк нарощує кредитний портфель більшими темпами, ніж власний капітал (141,7% проти 140,5%), це відображається розрахованим коефіцієнтом ризикованості кредитної політики, який зростає в динаміці: 7,04 до 7,14. Загалом ж притаманна агресивна політика свідчить про те, що банк понижує відсоткові ставки по кредитах з метою збереження конкурентоспроможності на ринку банківських послуг.

Розгланемо більш детальніше кредити, які надає ПриватБанк фізичним особам:

1. Кредит на придбання автомобіля

2. Іпотека

3. Кредит на придбання нерухомості на вторинному ринку (іпотека)

4. Споживчі кредити (кредитні картки)

Розглянемо структуру кредитів за видами економічної діяльності банку. Представимо дані у вигляді табл. 2.7.

Кредит на придбання автотранспорту - кредит, який видається як у національній, так і у іноземній валюті фізичним особам, і який повинен бути повернений згідно умов кредитного договору.

Позичальник - резидент країни, який отримує кредит на придбання автомобіля [49, c. 121].

Предметом застви у цьому випадку є автомобіль, який придбала фізична особа в кредит та переданий у заставу Банку з метою забезпечення виконання обов'язків позичальника по цьому кредиту.

Також є майновий поручитель, яким виступає фізична особа, на яку оформлено право власності на придбаний за рахунок авто кредитування автомобіль та яке заключає з банком договір застави з метою забезпечення обов'язків позичальника по кредитному договору.

Заставна вартість - вартість предмету застави, яка вказана у договорі куплі-продажу (для нових авто), розрахована експертом ГО з оцінки автомобілів з пробігом ( для автомобілів з пробігом).

Таблиця 2.7

Структура кредитів за видами економічної діяльності

Плата за резервування коштів - оплата за надане клієнту право користуватися кредитними коштами банку в обумовленом кредитним договором об'ємі за фактичний срок користування зарезервованими коштами. Вимірюється у % річних та просто додається до відсоткової ставки по договору.

Проведемо аналіз зміни резервів під заборгованість за кредитами за 2010 рік. Дані представимо у вигляді табл. 2.8.

Розглянемо розрахунок ефективної відсоткової ставки (ЕВС).

ЕВС - це ставка, яка точно дисконтує розрахункові майбутні грошові виплати у перебігу терміну дії фінансового інструменту або, в окремих випадках, до чистої балансової вартості фінансового інструменту.

Таблиця 2.8

Кредити та заборгованість клієнтів

Формула розрахунку ефективної відсоткової ставки для фізичної особи [10]:

n t

ЧСК = ? t=1 (Поток t / (1+d) (2.1)

Де ЧСК - чиста сума кредиту, тобто сума коштів, які видаються позичальнику або перераховуються на рахунок отримувача у момент отримання кредиту. Чиста сума кредиту розраховується як основна сума кредиту, яка визначається відповідно до умов договору, мінус сума коштів, які утримуються банком за час видачі кредиту, а також мінус всі платежі за рахунок власних коштів позичальника, які здійснені ним для виконання умов отримання кредиту.

t - порядковий номер періоду дії кредитного договору.

d - реальна відсоткова ставка.

n - загальна залишкова кількість періодів дії кредитного договору (місяців або днів) на дату розрахунку.

Поток t - сума коштів, яку позичальник сплачує банку та/або іншим особам по кредиту. Поток включає в себе платежі на погашення основного боргу по кредиту, відсотків за користування кредитом, комісію на користь банку, платежі на користь третіх осіб, які сплачуються відповідно до отриманого кредиту та пов'язані з обслуговуванням та погашенням кредиту.

За допомогою цієї формули розраховується чиста сума кредиту не тільки на автотранспорт, але й на іпотечні кредити. Існує дві різні методики: методика МСФО та методик НБУ.

Враховується також при підрахунках методика визначення ринкової вартості автомобіля. Вона заклечається в тому, що визначення реальної ринкової вартості автотранспортних засобів, прийнятих у якостях забезпечення по кредитах у ПриватБанку.

Допущення:

1. Всі кредити, видані на придбання або під заставу автотранспортних засобів враховуються однорідними активами.

2. Термін амортизації автомобіля складає 7 років незалежно від: початкової вартості, марки, року випуску авто.

3. Автомобілі, які виступають заставою по кредитах сумою більш ніж 200 тис. дол.. США - оцінюються методом аналогових продаж.

Формула визначення ринкової вартості автомобіля:

Періодичність оцінки: вона проводиться щоквартально до 5-ого числа слідуючого місяця за звітним кварталом.

У ПриватБанку існує кредитування авто під заставу автомобіля, кредитування на придбання нового авто та СВ-кредит (кредитування автомобілів без оформлення договорів страхування).

Розглянемо принципи нарахування відсотків та комісій по іпотечним кредитам.

Нарахування відсотків здійснюється на останню дату їх сплати у договорі періоду погашення, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен календарний день, виходячи із фактичної кількості днів користування кредитом - 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісячно за період з першої дати попереднього та поточного періода сплати включно.

Формула розрахунку відсотків:

Комісії поділяють на:

1. За представлення фінансового інструменту (за видачу кредиту)

а) одноразова комісія - в залежності від умов договору може сплачуватися позичальником самостійно як при видачі кредиту, так і включатися в «тіло кредиту» та сплачуватись разом із щомісячною виплатою (з квітня 2008 року). Розраховується виходячи з початкової вартості суми кредиту.

б) щомісячна комісія - розраховується виходячи з початкової суми кредиту та її сума, незалежно від остачі заборгованості по кредиту, залишається незмінною на протязі всієї дії кредиту. Сума щомісячної комісії включається в суму щомісячної виплати по кредиту. Після 14.01.2008 року замість щомісячної комісії була введена комісія за резервування коштів.

2. Комісія за резервування - це сплата за предоставлене клієнту право користуватися кредитними коштами банку в обговореному кредитному договорі об'ємі за фактичний термін користування зарезервованими коштами. Вимірюється у відсотках річних та додається до відсоткової ставки по договору (наприклад: ставка 10,5% річних + сплата за резервування 2,04% річних - клієнту кажемо: «реальна ставка по договору 12,54% річних, в т.ч. плата за резервування 2,04% річних - це Ви зможете побачити на графіку погашення кредиту»).

а) сплата за зарезервовані кошти нараховується на залишок заборгованості по графіку та стягується разом із щомісячним платежем.

б) при останньому погашенні (якщо погашення дострокове) стягується плата за весь термін до кінця дії кредиту.

Якщо позичальник вирішив погасити кредит повністю - при погашенні стягується плата за резервування, яка дорівнює сумарній платі за кількість місяців, залишившихся до строку погашення кредиту по договору.

Розглянемо кредит на придбання нерухомості на вторинному ринку. Його метою є предоставлення кредитів ПриватБанком фізичним особам для купівлі нерухомості у фізичних та юридичних осіб під іпотеку нерухомості, що купується.

Основні вимоги до позичальника:

1. Позичальник повинен бути правоздатним та дієздатним у відповідності до діючого законодавства України.

2. Резидент України (громадянин України, іноземець, особа без громадянства проживаюча на законних умовах на території України та має ідентифікаційний податковий номер та стабільні доходи в Україні).

3. Вік позичальника не менше 18 років, але не більше 70 років [12].

4. Позичальник повинен бути платоспроможним.

Сума кредиту, який видається на бранчах бізнесу «Іпотечне кредитування» складає:

1. 100 000 доларів США для всіх об'єктів, окрім розташованих у м.Києві, а також Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Одеській, Львовській, Київській областях, м. Севастополі та АР Крим.

2. 125 000 доларві США - для об'єктів, розташованих у Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Одеській, Львовській, Київській областях, м. Севастополі та АР Крим.

3. 250 000 доларів США для об'єктів, розташованих у м.Києві.

Кредити фізичним особам з іпотекою об'єктів нерухомості, розташованих у м. Києві, при сумі кредиту від 150 000 доларів США та більше видаються з обов'язковим погодженням з бізнесом «Іпотечне кредитування» ГО (але не більше ніж 250 000 доларів США).

Максимальний термін кредиту 20 років, тобто 240 місяців [12].

Кредитування на споживчі потреби у ПриватБанку в основному здійснюється таким чином: фізичним особам пропонуються 2 види кредитних пластикових карток, які відрізняються між собою лише типом картки, терміном користування кредиту (30 днів та 55 днів) та відсотковими ставками при погашенні кредиту.

До обох кредиток також пропонується міні кредитка, що являє собою картку додаткову до звичайної кредитки, але має оригінальний дизайн - вона вдвічі менша за традиційну пластикову картку і фунціонує у бідь-якій точці світу. Як додаткова картка міні кредитка не має свого рахунку та окремих умов обслуговування, але є оригінальним способом доступу до рахунку основної картки.

Таблиця 2.9

Дані для клієнтів при внеску авансу 30% та більше

Також зазначимо, що розмір кредитного ліміту на цих картках встановлюється в індивідуальному порядку і може переглядатися банком в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта. Поточний розмір кредитного ліміту можна дізнатися будь-яким із запропонованих способів: у банкоматі (виведення на екран або на чек), у будь-якому відділенні ПриватБанка або у системі «Приват24» [64].

Як висновок можна сказати, що основними напрямками роботи банку по обслуговуванню індивідуальних клієнтів фізичних осіб на 2011 рік потрібно зробити:

1. Поступове нарощування депозитного портфеля, проведення врівноваженої політики, спрямованої на послідовне зниження вартості залучених ресурсів, розширення переліку доступних клієнтам видів вкладів;

2. Збільшення обсягів споживчого кредитування шляхом розширення клієнтської бази за рахунок позичальників з різними рівнями доходів зі стійким фінансовим станом;

3. Реалізація спільних програм зі страховими компаніями щодо розвитку споживчого кредитування і зниженню кредитних ризиків;

4. Розширення клієнтської бази (по всіх послугах) через розвиток філіальної мережі банку й зміцнення свого впливу в регіонах;

5. Розширення мережі прийому комунальних платежів на базі міських інформаційно-розрахункових центрів, створюваних з участю ПриватБанку і місцевої влади в обласних і районних центрах України;

6. Розвиток технологій, що забезпечують прийом платежів від фізичних осіб без особистої присутності платника в банку;

7. Розширення сфер співробітництва з Українським національним фондом 'Взаєморозуміння і примирення' в організації виплат громадянам України, які постраждали в роки Другої світової війни;

8. Зільшення кількості пенсіонерів й отримувачів соціальноорієнтованих виплат в банку за рахунок організації системи комплексного банківського обслуговування малозабезпечених верств населення і підвищення якості послуг.

Отже, проведений аналіз кредитного портфеля ПАТ КБ «ПриватБанк» у частині кредитування фізичних осіб дозволяє нам зробити висновок, що організація кредитного процесу банку може вважатися задовільною, адже банк намагається підтримувати свої позиції, змінюючи кредитну лінійку з метою мінімізації ризику по ряду напрямків кредитування з підвищеним ступенем ризику. Якщо характеризувати якісні властивості змін у структурі кредитного портфеля банку, то слід відмітити, що вони відбуваються відповідно до загальноекономічних змін у економіці держави та мають, таким чином, об'єктивний характер.

2.4 Аналіз ефективності операцій банку з кредитування фізичних осіб

Аналіз будь-яких операцій повинен завершуватись оцінюванням їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Як зазначалося вище, питома вага доходу від кредитної діяльності банку традиційно найбільша в загальній структурі доходів банку.

На практиці кожен банк сам визначає підходи і критерії, щодо оцінки власної кредитної діяльності, якості кредитного портфеля та ефективності кредитної політики [83, с. 115].

Аналіз кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» можна розпочати з визначення масштабів кредитної діяльності банку, для чого визначимо місце, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку. Результати наведемо у табл. 2.7. Дані для розрахунку у Додатку В.

Таблиця 2.10

Аналіз масштабів кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк»

Аналізуючи дані таблиці можемо зробити висновок, що кредити та заборгованість клієнтів банку знизилась у 2009 році за рахунок фінансової кризи та зросла на 38,58% у 2010 році. Це означає, що масштаби кредитної діяльності зростають у його активних операціях. Питома вага кредитів у загальних активах також зросла на 5,15%. Загальні активи постійно зростають.

У загальній сумі зобов'язань банків значна частина належить заощадженням населення. Рівень осідання коштів на рахунках за вкладами характерезує їх стабільність, що дозволяє банку використовувати їх як довгостроковий ресурс кредитування і підвищити ліквідність банку. Для характеристики здатності банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливості надавати в кредити ці депозити використовують такий показник як коефіцієнт співвідношення позик і депозитів (Кспд):

де К_а - сума кредитів (активи з нормальним ризиком), грн.;

Д - сума основних депозитів, грн.

Розрахуємо коефіцієнт співвідношення позик і депозитів для ПАТ КБ «ПриватБанк»:

2008 рік: Кспд = 65 825 103 / 53 953 160 = 1, 22

2009 рік: Кспд = 61 615 075 / 33 654 350 = 1,83

2010 рік: Кспд = 85 385 307 / 32 750 090 = 2,61

Виходячи з отриманих значень коефіцієнту співвідношення позик і депозитів зробимо висновок, що протягом 2008 - 2010 рр. в кредит надано більше коштів, ніж отримано у вигляді депозитів. Це вказує на те, що банк у своїй діяльності проводить агресивну кредитну політику. Високе значеня цього показника (< 1) також свідчить про недостатню ліквідність, негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів.

Для визначення рівня агресивності кредитної політики банку та його кредитної стійкості в процесі аналізу ефективності кредитної діяльності визначимо коефіцієнт співвідношення кредитів та зобов'язань банку. Що розраховується за формулою:

де КР -- кредити, надані банком

З - зобов`язання банка.

Розрахуємо коефіцієнт співвідношення кредитів та зобов'язань для ПАТ КБ «ПриватБанк»:

2008 рік: КРкз = 65 825 103 / 71 969 782 = 0, 92

2009 рік: КР_КЗ = 61 615 075 / 75 795 412 = 0, 81

2010 рік: КР_КЗ = 85 385 307 / 101 557 254 = 0, 84

Рекомендоване значення коефіцієнту співвідношення кредитів та зобов'язань знаходиться у межах 0, 53 - 0, 90. Що стосується 2008 року, то цей коефіцієнт перевищив рекомендоване значення. Це може свідчити про низьку кредитну стійкість банку та неналежний фінансовий стан в цілому. При чому відмітимо, що у 2010 році він також наближається до 0, 90, що є негативним.

Для характеристики кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом використовується коефіцієнт співвідношення кредитів та капіталу банку, розрахунок якого здійснюється за формулою:

КРк = КР/К (2.6)

де КРк -- кредити, надані банком,

К- власний капітал банку.

Розрахуємо коефіцієнт співвідношення кредитів та капіталу банку для ПАТ КБ «ПриватБанк»:

2008 рік: КРк = 65 825 103 / 80 165 465 = 0, 82

2009 рік: КРк = 61 615 075 / 86 066 131 = 0, 72

2010 рік: КРк = 85 385 307 / 113 437 222 = 0, 75

Зростання та спадання показника у динаміці пов'язане із зменшенням та збільшенням власного капіталу банку внаслідок отримання у якості фінансового результату збитку або прибутку.

Наведемо показники кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» у табл. 2.8.

Інформаційною базою для розрахунку став баланс банку (Додаток В).

Таблиця 2.11

Показники кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк»

Зробимо висновок, що стан кредитної політики банку можна вважати задовільним з огляду на значення отриманих в результаті розрахунків відносних показників, що в переважній більшості знаходяться в межах рекомендованих значень. Для підвищення якості менеджменту в кредитній діяльності банку слід звернути увагу на коефіцієнт співвідношення кредитів та зобов'язань банку, який у 2008 р. не відповідає рекомендованому значенню та в 2010 році також прямує до 0, 90. Така ситуація свідчить про порушення фінансової рівноваги банківської установи.

банк кредитування фізична особа

3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

3.1 Використання таксономічного для оцінки стану кредитної діяльності фізичних осіб у ПАТ КБ «ПриватБанк»

На сьогоднішній день багатомірний аналіз має багато сучасних методів, які дозволяють проводити порівняння багатомірних об'єктів, включаючи методи кластерного, дискримінантного, факторного та таксономічного аналізу. Серед вказаних методів у контексті вирішення розглянутих проблем слід виділити таксономічний аналіз, який відрізняється простотою математичного апарату, відсутністю зайвих вимог до сукупності досліджуваних об'єктів, більш зручний масштаб отриманих оцінок, полегшуючих аналіз об'єктів.

Необхідність оцінки кредитної діяльності банку зумовлена декількома причинами. До цих причин можна віднести:

1. Важливість стану кредитної діяльності для пробників банку з метою більш ефективного управління та контролю за діяльність банку, а також у можливих випадках нестабільності чи помітної динаміки зі зниження об'ємів кредитування, процентних доходів, розміру кредитного портфелю та інші.

2. Щодо зовнішніх користувачів відкритої інформації банку, то цей метод дозволяє провести оцінку стану кредитної діяльності банківської установи і не лише у динаміці, але й порівняти банківські установи між собою. Так, ми можемо порівняти деякі показники діяльності різних банків і визначити на якому рівні знаходиться ПАТ КБ «ПриватБанк» і дати деякі рекомендації щодо покращення його кредитної діяльності.

Щоб проаналізувати динаміку кредитної діяльності за певний період було використано таксономічний аналіз польського вченого по В. Плюти [68, c. 10-23]. Зазначимо, що проведення цього аналізу дозволить вирішити проблему впорядкування багатомірності такої категорії, як кредитний портфель, відносно нормативного вектору-еталону. Використання методу таксономії допоможе «звернути» багатомірний статистичний матеріал, що характеризує організацію кредитної діяльності у єдину кількісну характеристику. Це дозволить побудувати узагальнюючу оцінку рівня організації кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк».

Проведемо таксономічний аналіз організації кредитної діяльності банку ПАТ КБ «ПриватБанк» за період 2007-2010 рр. за окремими показниками кредитної діяльності банку [43]. Дані наведемо у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Вхідні дані для таксономічного аналізу

Таксономічний показник рівня розвитку дозволяє оцінити достатній у певному періоді або на момент проведення оцінки середній рівень значення ознак, що характеризують досліджуване явище.

Як відомо, значення коефіцієнта таксономії може коливатися у межах від 0 до 1 та інтерпретуватися наступним чином. Стан окремого процесу або явища тим більше розвинутий, чим ближчим є значення коефіцієнту таксономії до 1 [68, c. 15].

Використовуючи значення даних показників сформовано матрицю спостережень (Х):

38703,3 301,05 15,28 55,62 90,21 352,8 46,23 8,5

65825,1 299,40 27,40 51,01 90,93 301,43 51,04 8,0

Х = 61615,1 298,34 12,38 28,6 91,05 256,6 78,89 11,0

85385,3 312,97 5,92 21,22 88,15 188,3 91,63 10,6

Після проведення розрахунків щодо визначення середнього значення ознаки та розрахунку стандартизованих значень матриці за методикою вченого В. Плюти [68, с. 16], отримаємо матрицю стандартизованих значень Z. Щоб розрахувати значення цієї матриці, береться середнє значення по стовбцю та кожне значення стовбця ділиться на це середнє значення.

0,19 0,99 2,91 1,42 1 1,28 0,69 0,89

0,38 0,99 5,22 1,3 1,01 1,1 0,76 0,84

Z = 1,55 0,98 2,36 0,73 1,01 0,93 1,18 1,15

1,88 1,03 1,13 0,54 0,98 0,69 1,37 1,11

Слід зазначити, що показники поділяються на стимулятори і де стимулятори. Стимулятори - це показники, збільшення яких покращує загальну оцінку роботи банку, а дестимулятори навпаки спричиняють погіршення оцінки роботи. Для побудови вектору-еталону, стимулятори беруть із найбільшим значенням показника, а дестимулятори - із найменшим.

Для наочності охарактеризуємо кожний із стимуляторів та дестимуляторів та приведемо дані у вигляді табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Стимулятори та дестимулятори кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк»

Після проведення розподілу ознак на стимулятори і дестимулятори побудуємо вектор-еталон:

Р0 = (1,88; 0,98; 1,13; 1,42; 1,01; 1,28; 1,37; 0,84)

Завдяки вектору-еталону визначимо відстані між фактичними показниками, що характеризують стан ПАТ КБ «ПриватБанк» та вектором-еталоном. Відобразимо отримані значення коефіцієнтів таксономії на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Динаміка коефіцієнту таксономії по роках

Дані діаграми свідчать про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» характеризується достатньо високим рівнем розвитку та організації кредитної діяльності (в тому числі і кредитування фізичних осіб) у 2009 році. Зазначимо, що при цьому показник таксономії зростав на протязі періоду 2007-2009 рр., а у 2010 році спостерігається тенденція до зменшення. Серед факторів, що вплинули на досить негативну динаміку показника у 2010 році, є:

1. Збільшення обсягу великих кредитних ризиків.

2. Вплив зниження частки довгострокових кредитів у портфелі банку за період 2009-2010 рр. на 5 в.п. Також порівняно високий рівень облікової ставки НБУ, який характеризується збільшенням значення на 2,1 в.п. за період 2007-2010 рр., обумовлює підвищення рівня ставки за наданими кредитами.

3. Різке зниження частки стандартних кредитних операцій банку та зниження кредитної активності банку у розрізі кількості укладених кредитних договорів, що свідчить про зменшення обсягу наданих банком кредитів у 2010 році. Погіршення якості кредитного портфелю має непрямий негативний вплив на фінансовий стан установи, оскільки має своїм наслідком не тільки неотримання вчасно процентного доходу, який є основним джерелом формування доходу банку, а і формування більшого обсягу резерву для покриття можливих збитків внаслідок можливого неповернення кредитів. Збільшення обсягів резервів банку означає зменшення вільних коштів для здійснення подальшого кредитування позичальників, що є негативним явищем.

За рахунок отриманих результатів можемо визначити рівень організації кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк», тобто можна визначити основні напрями роботи над покращенням організації кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк».

Для підвищення рівня організації кредитної діяльності банку можна запропонувати наступні заходи:

1. Зменшити частку нестандартних кредитних операції шляхом введення більш жорстких санкцій до неплатників;

2. Залучити більшу кількість позичальників шляхом використання маркетингових інструментів, реклами;

3. Уникати концентрації значних обсягів запозичень у незначної кількості позичальників.

Отже, використання таксономічного аналізу дозволило нам провести оцінку кредитної діяльності банку та роздивитися зміни у динаміці, що є дуже важливим для визначення подальшого розвитку банку.

3.2 Використання кореляційно-регресійного аналізу для прогнозу банківської діяльності із кредитування фізичних осіб

В ході написання дипломної роботи було виявлено пряму залежність кредитування від чистого доходу банку. Тобто для конкретного визначення залежності об'єму засобів фізичних осіб до об'єму засобів юридичних осіб (мультиколінеарності) та визначення залежності кожного показника до чистого доходу банку можемо застосувати кореляційно-регресійний аналіз.

Одним з найпоширеніших серед економіко-математичних методів є кореляційно-регресійний аналіз. Він дозволяє досить точно виявити зв'язок між окремими факторами і результативним показником, коли між ними не має строго функціональної залежності.

Даний метод полягає у тому, щоб побудувати і проаналізувати економіко-статистичну модель у вигляді рівняння регресії, тобто такої функції, яка наближено виражає залежність середнього результуючого показника від одного чи кількох факторів [28, c. 27].

На першому етапі слід перевірити наявність лінійного множинного зв'язку між відповідними показниками: дохід банку (У), об'єм засобу юридичних осіб (Х1) і об'єм засобу фізичних осіб (Х2) в модулі Multіple Regressіon ППП Statіstіca. На другому - побудувати лінійну багатофакторну економетричну модель та розрахувати її характеристики (середнє квадратичне відхилення параметрів моделі, дисперсію і середнє квадратичне відхилення помилок моделі, коефіцієнти множинної кореляції і детерміації коефіцієнти). На третьому етапі - перевірити статистичну значущість параметрів моделі, коефіцієнту множинної кореляції, а також перевірити адекватність моделі в цілому.

На четвертому етапі - аналізуємо модель з точки зору мультіколінеарності та розраховуємо матрицю парних кореляцій для чинників.

На п'ятому етапі - аналізуємо помилки моделі та перевіряємо модель на наявність автокореляції.

І нарешті на останньому етапі складаємо прогноз ситуації на 1 крок вперед.

Отже, сформуємо вхідний масив даних для проведення кореляційно-регресійного аналізу для прогнозу банківської діяльності. В результаті дослідження треба знайти прогнозне значення доходу банку і довірчі інтервали, якщо об'єм засобу юридичних осіб (Х1) складатиме 74 тис. грн., а об'єм засобу фізичних осіб (Х2) 747 тис. грн.

Таблиця 3.7

Вхідний масив даних

Будуємо лінійну багатофакторну модель і визначаємо всі її характеристики (параметри моделі, среднеквадратічеськоє відхилення параметрів моделі, дисперсію і среднеквадратічеськоє відхилення помилок моделі, коефіцієнти множинної кореляції і детерміації). Перевіримо статистичну значущість моделі і адекватність параметрів моделі по критерію Фішера. Результати наведемо на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Статистична значучість моделі і адекватність параметрів моделі по критерію Фішера

Проведемо регресійний аналіз та отримані дані зобразимо на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Результати регресійного аналізу

За результатами аналізу відмітимо, що значення коефіцієнту множинної кореляції прямує до 1, тобто модель адекватна. Значення коефіцієнту детермінації також прямує до 1 - тобто змінні залежать між собою. Оскільки обчислене значення F - відношення - F факт при заданому рівні значущості більше критичного (табличного) F таблиці, тобто F факт > F таблиці = F(2,n-2), то признається статистична значущість рівняння регресії, тобто зв'язок між даними ознаками є і результати спостережень не протирічать припущенню про її лінійність. Вірогідність помилки майже неможлива - модель статистично значима. B = (-53,35;7,8;3,03) - параметри моделі, означає рівняння регресії має вигляд: Y = - 53,35+7,8х1+ 3,03x2. t(12)= - значущість параметрів по критерію Стьюдента. =0,05 при к=n-2=13 мірах свободи критерій Стьютента tтабл. = 2,16. tрас. =11,12> tтабл. Оскільки обчислене значення t - статистики - |tфакт| при заданому рівні значущості ? більше критичного (табличного) t таблицею,, можна говорити про прийняття гіпотези H1. Це підтверджує статистичну значущість коефіцієнта регресії. Р-level - вірогідність до критерію Стьюдента. Якщо p>0.05, то модель статистично не значима. В цілому, запропонована модель адекватна досліджуваному процесу.

Наступним етапом перевіримо модель на наявність мультиколінеарності. Одним із способів перевірки моделі на мультіколінеарность є розрахунок матриці парних кореляцій, яка зображена на рис. 3.4.

Рис 3.4. Матриця парних кореляцій

Модель не має мультиколінеарності, тому що значення на перетинах строк та стовбців не великі.

Для подальшого аналізу необхідно розрахувати теоретичні значення залежної змінної і помилки моделі, привести результати дослідження моделі по критерію Дарбіна-Уотсона і нециклічного коефіцієнта автокореляції. Розрахуємо теоретичні значення залежної змінної. Для цього побудується гістограма і графік розподілу помилок на нормальному імовірнісному папері.

Рис 3.5. Аналіз помилок моделі

Аналіз помилок моделі відображує спостережувані значення залежної змінної, теоретичні значення залежної змінної і помилки моделі як різницю спостережуваних і теоретичних значень (рис 3.5).

Для виконання прогнозів по отриманому рівнянню необхідно показати, що регресійна модель адекватна результатам спостережень. З цією метою можна скористатися критерієм Дарбіна-Уотсона, згідно якого, розрахований системою Statistica коефіцієнт dрасч необхідно порівняти з табличним значенням dтабл (для сукупності об'ємом n=15, рівня значущості a=0,05 і двох оцінюваних параметрів регресії, значення dтабл=1,54). Якщо dрасч>dтабл, то отримана модель адекватна і придатна для прогнозування. Дані представимо у вигляді рис. 3.6.

Рис 3.6. Автокореляція помилок моделі

Як ми можемо побачити dрасч = 2,160038 > dтабл = 1,54, тобто модель адекватна і підлягає прогнозуванню.

В результаті дослідження ми повинні знайти прогнозне значення доходу банку і довірчі інтервали, якщо об'єм засобу юридичних осіб складатиме 74 тис. грн., а об'єм засобу фізичних осіб 747 тис. грн., тобто обираємо відповідні значення параметрів моделі.

Розрахуємо прогнозні значення залежної змінної. Результати на рис 3.7.

Рис 3.7. Результати прогнозування

Прогнозне значення у = 70 366, 714. Довірчий інтервал прогнозу від 69362,212 до 71453,635. Модель прогнозу можна вважати досить непоганою, оскільки довірчий інтервал неширокий.

Як висновок можна сказати, що прогнозне значення доходу банку при об'ємах засобів юридичних осіб 74 тис. грн. і при об'ємі засобів фізичних осіб 747 тис. грн., склало 70 366 714 тис. грн. у 2010 році. Інтервал прогнозу дорівнює 69362,212 тис. грн. і 71453,635 тис. грн. Тобто приведений кореляційно-регресійний аналіз показує, що найбільший вплив на величину наданих кредитів мають засоби фізичних осіб. Але, як ми можемо побачити із звітності ПриватБанку за 2010 рік, його дохід значно більший, ніж ми розрахували. Тобто можна сказати, що кореляційно-регресійний аналіз не завжди дозволяє чітко визначити конкретну суму, в даному випадку, яку може отримати банк у кінці року як дохід.

3.3 Прогнозування показників кредитної діяльності фізичних осіб на 2011 рік

Для прогнозування діяльності банку ПАТ КБ «ПриватБанк» використовуємо дані за 2007 - 2010 роки. Потрібно передбачити деякі показники, наприклад обсяги кредитного портфелю, частку стандартних кредитних операцій, частку довгострокових кредитів у кредитному портфелі, кількість укладених кредитних договорів, частку кредитів, наданих фізичним особам, у кредитному портфелі на 2011 рік. Вихідні дані приведені на рис 3.8.

Рис 3.8. Вихідні дані

За даними рис 3.8 будуємо діаграму типа 'Графік'. Додаємо лінію тренду. На діаграмі висвічуємо рівняння та величину достовірності апроксимації [37, c. 48].

За допомогою різних типів регресій будуємо графіки з прогнозними значеннями. Тип регресії обирається наступним чином: будуються за одними і тими ж даними різні види регресій та обирається найкращою та, в якої RІ найближчий до 1. Результати для наочності показані на малюнках.

Побудуємо регресію обсягу кредитного портфелю та зобразимо її на рис. 3.9.

Рис. 3. 9. Експоненціальна регресія обсягу кредитного портфелю

З рис. 3.9 ми можемо побачити, що у 2011 році обсяг кредитного портфелю спадає - це досить негативне явище для діяльності банку. Далі будуємо регресію частки стандартних кредитних операцій та показуємо результат на рис. 3.10.

Рис. 3.10. Поліноміальна регресія частки стандартних кредитних операцій

На рис. 3.10 також ми можемо побачити спад частки стандартних кредитних операцій. Розглянемо й інші показники кредитної діяльності банку, щоб побачити більш наочно що буде відбуватися у 2011 році. Будуємо регресію частки довгострокових кредитів у кредитному портфелі банку та зображуємо її на рис. 3.11.

Що стосується частки довгострокових кредитів у кредитному портфелі банку, то вона достатньо стрімко починає зростати. Це означає, що довгострокові кредити, які у 2009-2010 роках впали внаслідок фінансової кризи, знову почнуть видаватися активно.

Рис. 3.11. Поліноміальна регресія частки довгострокових кредитів у кредитному портфелі

Оскільки поліноміальна регресія найбільш точно видала результат, то за допомогою неї будуємо регресію кількості укладених кредитних договорів та для більшої наочності зображується на рис. 3.12.

За результатами поліноміальної регресії можна сказати, що кількість укладених кредитних договорів у 2011 році має незначну тенденцію до спаду, але якщо робити прогнози далі, то можливо у 2012 році вона зросте. Це може означати, що кредити будуть братися у меншій кількості, але на більші строки і у більшій сумі.

Рис. 3.12. Поліноміальна регресія кількості укладених кредитних договорів

Та побудуємо останню регресію частки кредитів, наданих фізичним особам, у кредитному портфелі та зобразимо результат на рис. 3.13.

Рис. 3.13. Лінійна регресія частки кредитів, наданих фізичним особам, у кредитному портфелі

Як ми можемо побачити з рис. 3.13, частка кредитів, наданих фізичним особам, у кредитному портфелі буде зростати не тільки у 2011 році, а й надалі.

Обчислимо за формулою частку кредитів, наданих фізичним особам, у кредитному портфелі на 2011 рік:

y = 15,97x - 32010

RІ = 0,9521

Слід врахувати, що аргументом трендової моделі є порядковий номер, тобто в нашому прикладі x=5. В результаті отримаємо прогноз на 2011 рік. Слід зауважити, що ми вибрали найбільш точний прогноз, бо вибрали лінійну лінію тренду, бо саме в цій регресії величина достовірності апроксимації найбільша. Оцінити якість прогнозу можна лише в кінці 2011 року. Щоб уникнути помилок в прогнозі найчастіше використовують короткострокові та середньострокові прогнози.

Коефіцієнт достовірності апроксимації R2 показує міру відповідності трендової моделі вихідним даним. Його значення може лежати в діапазоні від 0 до 1. Чим ближче R2 до 1, тим точніше модель описує наявні дані. Якщо казати про даний випадок, то ми описали найбільш точно, бо RІ = 0,9521.

Якщо розглядати всі прогнозні значення на 2011 рік, то слід відмітити що фінансова криза не минула і ПАТ КБ «ПриватБанк». Це видно по його показниках, які раніше були на високому рівні у 2007-2008 роках і впали у 2009-2010 роках. Це такі показники як обсяг кредитного портфелю та частка стандартних кредитних операцій. Що стосується частки довгострокових кредитів у кредитному портфелі та частки кредитів, наданих фізичним особам, у кредитному портфелі, то можна відмітити, що ці показники зросли. Щодо кількості укладених договорів, то ми можемо побачити, що у 2010 році вона знизилась, але має тенденцію росту у 2011 році.

ВИСНОВОК

В результаті проведених досліджень можна зробити наступні висновки. Діяльність банку являє собою залучення грошових коштів і надання їх в позику, або інвестування по більш високих процентних ставках. Банк виступає посередником між тими, хто має тимчасово вільні кошти і тими, для кого вони необхідні. Метою та рушійним мотивом здійснення такого посередництва є отримання банківського прибутку та стабільність на банківському ринку.

Головною метою управління фінансово-кредитною діяльністю в ПАТ КБ «ПриватБанк» є забезпечення максимізації прибутку власників банку в поточному та перспективному періоді, раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов'язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу.

Аналіз кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» дозволив зробити висновок, що кредитування фізичних осіб займає вагоме місце серед банківських операцій та є постійним джерелом прибутку. Проте треба відмітити, що з 2007 по 2009 роки банк активно розвивався, а у 2010 році була тенденція до зниження ефективності діяльності банку. До цього призвели такі фактори:

1. Збільшення обсягу великих кредитних ризиків.

2. Вплив зниження частки довгострокових кредитів у портфелі банку за період 2009-2010 рр. на 5 в.п. Також порівняно високий рівень облікової ставки НБУ, який характеризується збільшенням значення на 2,1 в.п. за період 2007-2010 рр., обумовлює підвищення рівня ставки за наданими кредитами.

3. Різке зниження частки стандартних кредитних операцій банку та зниження кредитної активності банку у розрізі кількості укладених кредитних договорів, що свідчить про зменшення обсягу наданих банком кредитів у 2010 році. Погіршення якості кредитного портфелю має непрямий негативний вплив на фінансовий стан установи, оскільки має своїм наслідком не тільки неотримання вчасно процентного доходу, який є основним джерелом формування доходу банку, а і формування більшого обсягу резерву для покриття можливих збитків внаслідок можливого неповернення кредитів. Збільшення обсягів резервів банку означає зменшення вільних коштів для здійснення подальшого кредитування позичальників, що є негативним явищем.

За рахунок отриманих результатів можемо визначити рівень організації кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк», тобто можна визначити основні напрями роботи над покращенням організації кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк».

Для підвищення рівня організації кредитної діяльності банку можна запропонувати наступні заходи:

1. Зменшити частку нестандартних кредитних операції шляхом введення більш жорстких санкцій до неплатників;

2. Залучити більшу кількість позичальників шляхом використання маркетингових інструментів, реклами;

3. Уникати концентрації значних обсягів запозичень у незначної кількості позичальників;

4. Вдосконалити ціноутворення на відсоткові продукти банку.

Щодо прогнозів на 2011 рік, то вони досить непогані, хоча фінансова криза не пройшла не помітно, бо деякі показники діяльності банку помітно знизилися.

За результатами, які показали таксономічний аналіз кредитної діяльності фізичних осіб, побудова кореляційно-регресійної моделі, а також аналіз показників у середовищі Microsoft Exel, то відмітимо, що діяльність банку щодо кредитування фізичних осіб у 2011 році буде залишатися на достатньому рівні.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20.09.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №5.

2. Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” // від 18 листопада 2003 року N 1255-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 22 грудня 2005 року N 3273-IV)

3. Закон України «Про заставу» від 2.10.92 р. №47, ст. 642 - 12 // Відомості Верховної Ради України 1997 №47 [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/

4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 639/97 - ВР від 18.11.97 р. [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://www.zakon.dp.ua/?p=59

5. Закон України 'Про податок з доходів фізичних осіб' N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010, ВВР, 2011, N 2-3 [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=889-15

6. Постанова Правління НБУ «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» від 29.09.97 № 323. [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0001-03

7. Положення НБУ «Про кредитування» №246 від 28.09.95 [Електронный ресурс]. Режим доступу: www.liga.kiev.ua

8. Положення НБУ «Про організацію операційної діяльності в банках України» від 18.06.2003 р. №254. [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0559-03

9. Положення НБУ «Про порядок здійснення консорціумного кредитування» від 21 лютого 1996 р. № 37. [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/Bank/B009/4904.htm

10. Положення НБУ «Про затвердження правил предоставления банками України інформації користувачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту» № 168 від 10.05.2007 р. [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/re13808.html

11. Постанова НБУ «Рекомендації по визначенню фінансового стану позичальників» №323 від 29.09.97 [Електронный ресурс]. Режим доступу: www.liga.kiev.ua

12. Постанова Правління НБУ «Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України» від 15 вересня 2004 року N 435. [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://tc.nusta.com.ua/dkpku/dgerela/373.htm

13. Указ Президента України «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень» від 14 липня 2000 року. [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/U891_00.html

14. Авансова І.А. Передумови регулювання кредитної діяльності в Україні: історія і сучасність / І.А. Авансова // Банківська справа. - 2005. - № 4. - С. 64 - 79.

15. Аджевітін С.М. У переддень десятирічного ювілею: штрихи до історії розвитку вітчизняної банківської системи / С.М. Аджевітін // Вісник НБУ. - 2000. - №2. - С. 41 - 45.

16. Баталов А.Г. Банковская конкуренция / А.Г. Баталов, Г.О. Самойлов. - Львов: Экзамен, 2008. - 256 с.

17. Башлай С.В. Проблеми та перспективи розвитку іпотечних кредитних відносин / С.В. Башлай / Регіональна економіка. - 2006. - №1. -

с. 109.

18. Безкоровайний Є.О. Методичні основи аналізу банківського кредитування фізичних осіб / Є.О. Безкоровайний // Економіка фінанси і право. - 2008. - № 9. - С. 19 - 23.

19. Белопятов А.К. По миру с картой. Платежной / А.К. Белопятов // Украинская туристическая газета. - 2010. - № 5. - С. 34.

20. Бодрецький М.Н. Проблематика довгострокового кредитування / М.Н. Бодрецький // Вісник НБУ. - 2009. - № 5. - С. 32-38.

21. Бор М.3. Стратегическое управление банковской деятельностью / М.З. Бор, В.В. Пятенко. - Ужгород: 'Приор', 2008 г. - 534c.

22. Борисов А. Б. Большой экономический словар. - [Електронный ресурс]. Режим доступу: http: //elib.tolgas.ru/search/author_search.php?id=15161

23. Брітхем Е.В. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. / Державний національний університет ім. Т. Шевченка - К.: « Молодь» , 1997. - 1000 с.

24. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для ВНЗів / Бутинець Ф.Ф. 2-е видання. - Житомир: ПП «Рута», 2008. - 608 с.

25. Васькович І. М. Планування фінансової стійкості банків на основі економетричного моделювання / І. М. Васькович // Вісник. -- Львів, 2006. -- С. 9-12.

26. Васюренко О.В. Банковские операции: Учеб. пособие/ О.В. Васюренко. - 2-е изд., испр. и доп. - К.: Знание, 2009. - 255 с.

27. Владичин У.В. Банківське кредитування: Навч.посібник / У.В. Владичин. - К.: Атіка, 2008. - 648 с.

28. Герасимовіч А.М. Аналіз банківськоі діяльності: підручник /

А. М. Герасимовіч, М.Д. Алексеенко, И.М. Поросій-Вергуненко. - КНЕУ. - 2007. - 599 с.

29. Гончаров С.М. Тлумачний словник економіста / С.М. Гончаров - К. Просвіта, 2009. - 268 с.

30. Гриценко О.І. Дослідження ефективності діяльності комерційних банків / О.І. Гриценко, О.Б. Іщенко// Банківська справа. - 2010. - № 5.

31. Грошово-кредитна політика НБУ в 2011 році. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.bank.gov.ua.

32. Грязновая А.Г. Финансы/ А.Г. Грязновая, Е.В. Маркина - М. : Финансы и статистика, 2004. - 504 с.

33. Денисенко О.Ю. Деякі аспекти правового регулювання споживчого кредитування в Україні / О.Ю. Денисенко // Економіка України. - 2011. - № 2. - С. 37 - 42.

34. Дзюблюк О.Б. Грошово-кредитна політика в період кризових явищ на світових фінансових ринках / О. Б. Дзюблик // Вісник НБУ, 2009. - №5. - С. 20-32.

35. Дубілет О.В. Перспективи розвитку карткових продуктів /

О.В. Дубілет // Вісник НБУ. - 2009. - № 10. - С. 11-13.

36. Егоров Е.В. Маркетинг банківських послуг: Навч. посібник/ Е.В. Егоров, А.В. Романов, В.А. Романова; Під ред. В.А. Романової. - Київ, 2009. - 102с.

37. Еселовский А.С. Совершенствование надзора за деятельностью коммерческих банков / А.С. Еселовский // Вестник НБУ. - 2007. - № 2. с. 24-27.

38. Євтух О.Т. Кредит як соціально-економічне явище / О.Євтух // Фінанси України. - 2006. - №3. - С. 7-20.

39. Журнал 'Euromoney'. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.euromoney.com/

40. Журнал 'The Banker'. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.thebanker.com/

41. Загородній А.Г. Словник банківських термінів. Банківська справа: Термінологічний словник./ А. Г. Загородній, О. М. Сліпушко, Г. Л. Вознюк, Т.С. Смовженко - К.: Видавництво „Аконіт”, 2000. - 608 с.

42. Замуруєв А.С. Кредит та ссуда: термінологічний аналіз, класифікація та визначення форми // А.С. Замуруєв - 2009. - №4. - С. 28-30.

43. Звітність ПАТ КБ «ПриватБанк». - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://privatbank.ua/info/index1.stm?url=/info/balance/balance_bank.ssc

44. Калина А.В. Банківська справа: Короткий словник / А.В. Калина, В.Н. Кочетков. - К.: МАУП, 2008 - 206 с..

45. Калина А.В. Робота сучасного комерційного банку: Навчально-методичний посібник/ А.В. Калина, А.А. Кощеєв; Міжрегіональна Академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2007. - 221 с.

46. Карпенко Г.В. Кредитна діяльність вітчизняних банків та можливості їх інтеграції до світової фінансової системи / Г. В. Карпенко // Фінанси України. - 2007. - № 2. - С. 89 - 96.

47. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. Методи та процедури/ В.В. Ковальов. - Х.: Фінанси та статистика, 2008. - 560 с.,

48. Корнєєв В.В. Фінансові послуги на ринку платіжних карток / В.В. Корнєєв // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 4. - С. 97-101.

49. Косова Т.Д. Аналіз банківської діяльності: Навч. пос. /Т.Д. Косова. - К.: ЦУЛ, 2008. - 486 с.

50. Крейніна М.Н. Ітогова оцінка ефективності господарської діяльності підприємства / М.Н. Крейніна. - Львів: Фінанси та статистика, 2008. - 168с.

51. Лаврушин О.І. Деньги, кредит, банки: учебное пособие / О.І. Лаврушин. - 2009. - 352 с.

52. Лагутін ВД. Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник / В.Д. Лагутін,. - 3-тє вид., перероб. і доп.. - К.: Знання, 2002. - 215 с.

53. Левицька Т.В. Особливості використання сучасних інформаційних технологій і платіжних пластикових карток у банківській системі / Т.В. Левицька // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 10. - С. 233-238.

54. Лобанов А.А. Энциклопедия финансового риск-менеджмента / А.А. Лобанов, А.В. Чугунов - М.: Альпина Паблишер, 2003. - 786 с.

55. Матвієнко В.П. Довгострокове кредитування - дієвий важіль інноваційного прискорення економіки / В.П. Матвієнко // Обрій ПІБ. - 2003. - №9 (119). - С. 1 - 5.

56. Мельник В.М. Оподаткування підприємницької діяльності: Навч. Посібник/ В. М. Мельник, І.А. Грицаєнко, О.С. Іванишина - Ірпінь: АДПСУ, 2003. - 155 с.

57. Мельник О.В. Кредитування в комерцiйних банках / О.В.Мельник // Банкiвська справа. - 2008 р. - № 3. - с. 31 - 35.

58. Мерфі Д.Дж. Візуальний інвестор. Як визначати тренди / Джон Дж. Мерфі. - Київ: Діаграмма, 2008 р. - 332 с.

59. Мороз А.М. Банківські операції: Підручник/ А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна -- К.: КНЕУ, 2000.

60. Мороз А.Н. Банківські операції / А. Н. Мороз. - К.: Знання., 2007. - 524 с.

61. Мочерний С.В. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т.1 / С.В. Мочерний, Я.С. Ларіна, О.А. Устенко, С.І. Юрій. ? Львів: Світ, 2005. - 508 с.

62. Овчаров А.О. Організація управління ризиками у комерційному банку / А.О. Овчаров. - 2008. - №1. - С.15-16.

63. Основні показники діяльності банків України на 1 липня 2010 року // Вісник НБУ. - 2010. - № 8. - С. 33.

64. Офіційний сайт ПриватБанку в Інтернеті // Електроний ресурс. Режим доступу: http://privatbank.ua/

65. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / І.М. Парасій-Вергуненко -- К. : КНЕУ, 2003. -- 347с.

66. Пессель М.А. Заём, кредит, ссуда / М.А. Пессель // Деньги и кредит. - 2009. - №4. - С.27-29.

67. Печникова А.В. Банківські операції / А. В. Печникова, О.М.Маркова, Е. Б. Стародубцева. - К.: Просвiта, 2008. - 523 с.

68. Плюта В. Сравнительный анализ в экономических исследованиях: Методы таксономии и факторного анализа / Пер. с научной редакции В. М. Жуковой. - М.: Статистика, 1980. - 151 с.

69. Підвойний А.Г. Підвищення ефективності управління ризиками в умовах активізації споживчого кредитування / А.Г. Підвойний // Вісник НБУ. - 2010. - № 10. - С. 7 - 10.

70. Побединська В.Ю. Проблеми споживчого кредитування в Україні / В. Ю. Побединська // Вісник НБУ. - 2009. - №2. - с. 42 - 43.

71. Поліщук О.А. Особливості фінансової діяльності комерційних банків в посткризовий період/ О.А. Поліщук, О.В. Крижанівська/ Ключові питання сучасної науки. Том 1. - Софія: «Бял ГРАД-БГ» ООД. - 2011. С. 8-13.

72. Прядков В.В. Кредитний потенціал комерційних банків у період економічної кризи / В.В. Прядков // Фінанси України. - 2009. - № 11.

73. Райзберг Б.А. Современный экономический словарь. 5-е изд., перераб. и доп. / Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева -- М.: ИНФРА-М, 2007.

74. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия / Г. В. Савицька - Киев: Новое знание. 2008. - 687 с.

75. Савлук М.І. Вступ до банківської справи / М.І. Савлук. - К.: Знання, 2005. - 432 с.

76. Сашинська А.В. Кредитна політика банку / А.В. Сашинська, Г.С. Тодосейчук. - Ключові питання сучасної науки. - Софія «Бял ГРАД-БГ» ООД. - 2011. - Том 1. С. 5-8.

77. Соломченко Д.С. Оптимізація процесу банківського кредитування / Д. С. Соломченко // Вісник. - 2009. - №1. - С. 58 - 60.

78. Степаненко А.И. Системная перестройка банковских учреждений и работа с проблемными банками/ А. І. Степаненко. - 2008. - №1. с. 26-28.

79. Стрельцова Н.Т. Стратегия развития коммерческого банка / Н.Т.Стрельцова, А.С. Новоселов и др. - Новосибирск: ЭКОР, 2007. - 299с.

80. Толбатов Ю.А. Економетрика: Підручник для студентів економічних вищих навчальних закладів / Ю. А. Толбатов - К.: ТП Пресс, 2008. - 320 с.

81. Уткін Е.А. Банковский маркетинг: [Учеб. пособие для банковских шк. и колледжей по спец. “Банковское дело”. - 2-е изд.] / Е.А. Уткін - М.: ИНФРА; 2007. - 299 с.

82. Хмеленко О.В. Кредитування та контроль: Навч. посібн. / О.В. Хмеленко, В.Я. Вовк. - Х.: ІНЖЕК, 2005. - 240 с.

83. Шевченко Р. І. Банківські операції; Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ Р. І. Шевченко -- К.; КНЕУ, 2006.

84. Шемшученко Г. Ю. Фінансово-правове регулювання банківського кредитування: Монографія / Г. Ю. Шемшученко. - К.: ТОВ «Юридична думка», 2006. - 264 с.

85. Шимов В.Н. Словарь современных экономических и правовых терминов / В.Н. Шимов, А.Н. Тур, Н.В. Стах, В.С. Каменков, С.Н. Мальченко - К.: Просвіта, 2002 р. - 816 с.

86. Шиян Д.Н. Банківське кредитування та економічна динаміка / Д.Н.Шиян // Банківська справа. - 2010. - №1. - С.27-38.

87. Ямпольский М.М. О трактовках кредита / М.М. Ямпольський // Деньги и кредит. - 2009. -№4. -С.30-32.

88. Яременко О.Р. Деньги и кредит: Конспект лекций / О.Р. Яременко. - Х.: ХГЭУ, 2006. - 63 с.

89. Th. Tooke. «A History of Prices, and of the State of the Circulation». Vol. I-II, London, 1844 (Т. Тук. «История цен и состояние обращения». Тт. I-II, Лондон, 1844). -- 72.

90. Tobin J. Estimation of relationships for limited dependent variables / J. Tobin. - Econometrica. -- 1999. -- v. 26, P. 24-36.