Аналіз і оптимізація банківського кредитування фізичних осіб

Работа из раздела: «Банковское, биржевое дело и страхование»

/

ДИПЛОМНА РОБОТА

'Аналіз і оптимізація банківського кредитування фізичних осіб'

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи аналізу банківського кредитування фізичних осіб

1.1 Сутність банківського кредиту та його види

1.2 Механізм банківського кредитування

1.3 Принципи банківського кредитування

2. Аналіз кредитної діяльності банку (на прикладі ПАТ КБ «ПриватБанк)

2.1 Загальна характеристика діяльності банку

2.2 Аналіз кредитного портфелю

2.3 Аналіз ефективності кредитних операцій

3. Переваги ПриватБанку у порівняння з іншими банками України

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

В останній час споживче кредитування набуває все більшої актуальності. Пов'язано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). Особливо актуально це питання стоїть перед молодим поколінням. Для нормального проживання яким відразу хотілося мати власне житло, можливість його обладнати.

З початку перебудовчих часів кредитування поступово стало не привабливим продуктом для більшості банків. Насамперед причинами цього стали високі темпи інфляції та, як правило, довгостроковий характер кредитування, тоді як банки надавали перевагу короткотерміновим кредитам під торгівельні операції. Але з часом все змінюється, і ті тенденції які існують в усьому світі не залишилися поза нашою увагою. То ця тема стає все більш актуальною для нашої країни на даний час. Свідченням цього є як державні програми по житловому кредитуванню молодих сімей так і початок активізації роботи деяких банків на цьому сегменті ринку. Зрозуміло, що спочатку ці послуги орієнтовані на більш заможних громадян нашого суспільства але з часом рамки цих категорій розширюються і є надія що не за горами ті часи, коли цей банківський продукт буде доступний кожному законослухняному громадянину. Одним з найбільших комерційних банків в Україні, який в даний момент займається споживчим кредитуванням, є Ощадний банк України. Свідченням того що дана тема набуває все більшої актуальності є й той факт, що в останній час починається друкуватися все більше і більше статей, книжок, які в тій чи іншій мірі стосуються теми споживчого кредитування.

Також можна зауважити, що хоч ця тема в останній час стає все більш актуальною і має величезні перспективи для розвитку в банківській системі України, але в українських виданнях вона висвітлена не достатньо і переважно в періодичній літературі.

В результаті проведеної мною роботи були детально вивчені теоретичні та практичні аспекти, які стосуються як споживчого кредитування так і тих сфер з якими цей продукт стикається. Що стосується теоретичних аспектів, то вони розглянуті в першому розділі даної дипломної роботи і розкривають класифікаційні види кредиту та детально описують всі елементи кредитного процесу з урахуванням тієї особливості, що позичальником, як правило, є фізична особа. Виходячи з вивчених мною теоретичних аспектів була досліджена робота такого суб'єкту банківської системи, як ПАТ КБ «ПриватБанк» на ринку споживчого кредитування. Дослідження базувалося на основі даних по всіх регіональних управліннях. В результаті цього дослідження було визначене теперішнє положення ПриватБанку, вивчено з якими проблемами стикається банк на даному етапі своєї діяльності, процес споживчого кредитування та методи оцінки кредитоспроможності позичальників, фактори які впливають на діяльність банку як в середині самого банку так і з зовні, проаналізована програма дій банку, перспективи розвитку на майбутнє та були мною розроблені рекомендації та нововведення, які були виконані нами під час переддипломної практики.

Проведено детальний аналіз рейтингових методів оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб, як тих що використовуються вітчизняними банками так і тих, якими користуються провідні європейські банки. Досліджувана тема знайшла відображення в працях багатьох українських і зарубіжних економістів, а зокрема А.Герасимовіча, О.Дзюблюка, Р. Ермоленко, А. Лобанова, Р. Шевченка, М.Ськоулза, О.Лаврушина і Н. Соколінської. Ці економісти достатньою мірою досліджували особливості і методики аналізу кредитних операцій банку, проте у області управління кредитними операціями їх методики є достатньою мірою застарілими.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1.1 Сутність банківського кредиту та його види

За своєю сутністю кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається хіба що тільки категорії грошей. Тому в економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов'язаних із сутністю та роллю кредиту. Ці дискусії тривають і досі. Найбільш поширеними в економічній літературі є два підходи до визначення сутності кредиту:

-- ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним суб'єктом іншому в позичку. При такому підході увага дослідника зміщується на саму позичку, її правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту;

-- ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються в суспільстві. Такий підхід дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху. Тому цей підхід у сучасній літературі переважає.

За своєю сутністю кредит -- це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію -- кредит.

Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями -- грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так, гроші як засіб платежу з'явилися на ґрунті кредитних відносин. Вони успішно обслуговують їх і нині. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин .

Водночас кредит -- це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення [35, c.30].

Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин. Ними є об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту -- це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту.

Існують дві основні форми кредиту: товарна і грошова. Ці форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту -- вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна, наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту. Проте так ставити питання можна лише стосовно окремої позички. Кредит же -- процес безперервного руху вартості і виділення двох його форм достатньо для характеристики кредиту як процесу.

Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення -- при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо. Як уже зазначалось, грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями [23, c.48].

Залежно від суб'єктів кредитних відносин прийнято виділяти банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський (комерційний) кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У банківському кредиті суб'єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному кредиті -- держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському кредиті обома суб'єктами є господарюючі структури, у міжнародному кредиті -- резиденти різних країн. В особистому кредиті одним із суб'єктів є фізична особа.

За такого критерію класифікації одна і та сама позичка може бути віднесена до кількох видів кредиту. Наприклад, банківська позичка сімейному господарству може належати до банківського кредиту і до особистого.

Тому неправомірно протиставляти товарну форму кредиту грошовій як менш розвинену, менш прогресивну. Відмінності між ними зводяться переважно до сфер і обсягів застосування -- грошова форма застосовується значно ширше, ніж товарна, оскільки перерозподіл вартості, що забезпечується кредитом, здійснюється переважно в грошовій формі.

Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити:

-- виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі;

-- споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

На перший погляд, складається враження, що тільки виробничий кредит відповідає всім закономірностям руху кредиту, оскільки в результаті його використання створюється нова вартість і передумови для повного повернення позиченої вартості кредитору. У сфері ж особистого споживання позичена вартість знищується, «проїдається» і тому тут не створюються передумови для її зворотного руху як ключової ознаки кредиту. Отож, споживчий кредит, здається, можна вважати аномалією. Проте це не так. Особисте споживання, «знищуючи» вартість предметів споживання, забезпечує підтримку та зростання вартості робочої сили, продаж якої на ринку створює джерело повернення позиченої вартості кредитору. Тому і споживчий кредит цілком відповідає усім закономірностям руху кредиту.

За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються короткострокові (до одного року), середньострокові (до п'яти років) та довгострокові (понад п'ять років) кредити. Як зазначалося вище, в основі такого поділу кредиту на види лежить тривалість кругообігу капіталу, у формуванні якого бере участь позичена вартість.

За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види:

-- кредити в промисловість;

-- кредити в сільське господарство;

-- кредити в торгівлю;

-- кредити в будівництво;

-- кредити в інші галузі.

Класифікація кредиту за галузевою спрямованістю має практичне значення. Воно проявляється в тому, що в кожній галузі є істотна специфіка кругообігу капіталу, яка обумовлює адекватну організацію самого кредитного процесу.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види:

-- кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);

-- кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи;

на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва -- житлових будинків, літаків, кораблів тощо);

-- кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);

-- кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).

За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту:

-- забезпечений і незабезпечений;

-- прямий і опосередкований;

-- строковий і прострочений, пролонгований;

-- реальний, сумнівний, безнадійний;

-- платний, безплатний.

Кожний із видів кредиту характеризує певну грань його внутрішньої сутності, а в сукупності вони дають чітке уявлення про складну структуру кредиту і процес його руху в межах товарної і грошової форм.

Серед усіх кредитів виділяють банківський кредит, який ми і розглянемо більш детально.

Банківський кредит - це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики надаються банками суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал.

Банківський капітал значно меншою мірою обмежений щодо напряму, строків і величини кредитних угод порівняно з комерційним кредитом.

Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, позичальником - юридичні та фізичні особи. При переході до ринкової економіки принципово змінюється об'єктно-суб'єктний механізм організації банківського кредитування. Відбувся перехід від пооб'єктного до прямого кредитування господарських суб'єктів. Головне значення в механізмі банківського кредиту має вже не вибір об'єкта, а оцінка суб'єкта кредитної угоди.

У нормально функціонуючій економіці має місце досить жорстка міжбанківська конкуренція за кредитне обслуговування клієнтів. Позичальник самостійно вільно вибирає той банк, в якому б він хотів отримати позику. Господарський суб'єкт має право одночасно брати позики в різних банках.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Величина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ. Ліцензуванню НБУ підлягають такі активні операції комерційних банків: надання кредитів банкам; надання кредитів юридичним особам; надання кредитів фізичним особам; придбання права вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг); вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ нормативів і вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

Банківський кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування - отримання максимального прибутку. Спрямованістю на прибутки визначається головна лінія економічної поведінки комерційних банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам [27, c. 212].

Банківський кредит надається при укладенні кредитного договору. Всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються на договірній основі безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожний із суб'єктів кредитних відносин бере на себе певні зобов'язання. Кредитний договір укладається банком для кожного позичальника індивідуально.

Позики господарським суб'єктам надають комерційні банки. НБУ як банк останньої інстанції надає кредити комерційним банкам через кредитні тендери, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.

Комерційні банки надають кредити як у національній, так і в іноземній валюті.

При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечити поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та господарських суб'єктів із врахуванням загальнодержавних інтересів. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок і комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном і коштами.

З метою активізації участі комерційних банків у процесах структурної перебудови вітчизняної економіки важливе значення має запровадження механізму передачі в управління банкам на тривалий період контрольних пакетів акцій підприємств, яким вони надають довгострокові кредити.

Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіально (Правлінням банку, Кредитним комітетом, Комісією тощо) більшістю голосів і оформляється протоколом.

У разі надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу ('великі кредити'), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку [8].

Значну загрозу стабільності фінансового стану комерційних банків несе занадто ризикована кредитна політика з метою отримання надмірно високих прибутків.

Кредити, які надаються банками, можна класифікувати за різними ознаками. Лише комплексний підхід до виділення видів банківського кредиту дозволяє найповніше охарактеризувати кредитні операції комерційних банків.

За забезпеченням виділяють такі види банківського кредиту:

1. Забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), при чому вартість застави звичайно перевищує суму кредиту;

2. Гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

3. З іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

4. Незабезпечені (бланкові кредити).

Банківський кредит під заставу цінних паперів називається ломбардним кредитом.

За ступенем ризику банківські позики поділяються на: стандартні кредити та кредити з підвищеним ризиком.

В умовах наявності кризової ситуації в національній економіці України закономірно підвищується ризик кредитних операцій комерційних банків. Кредити з підвищеним ризиком посідають у таких умовах провідне місце в кредитному портфелі банків.

У ринковій економіці в умовах економічної невизначеності будь-якій позиції властивий певний ризик несплати відсотків чи неповернення внаслідок непередбачених обставин. У стратегічному плані для комерційних банків важливо нарощувати обсяги кредитних операцій, в тому числі й за рахунок тих позик, яким притаманний підвищений ризик. Адже саме для таких кредитів характерна більша доходність у порівнянні з малоризикованими.

Банківські позики поділяють на п'ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні [2].

Стандартні позики характеризуються мінімальним ступенем ризику (2%), що відповідає умовам стабільного фінансового стану позичальника. Для позик під контролем ступінь ризику дорівнює 5%. Робота з цими позиками не створює проблем для фінансової діяльності комерційних банків. Субстандартні позики - це позики з підвищеним ризиком (ступінь ризику - 20%). Фінансовий стан позичальника на момент оцінки при такому виді банківського кредиту викликає серйозні побоювання.

Сумнівними є кредити, повернення яких викликає сумнів у банку. Для сумнівних позик характерний ступінь ризику в 50%. До цих позик відносять пролонговані і прострочені кредити. Пролонгація означає продовження терміну погашення позики після настання договірних строків погашення через фінансову неспроможність позичальника. Простроченими є позики, не повернені банкові у встановлений строк. У разі прострочення терміну повернення позики банк може відповідно до чинного законодавства використати своє заставне право, тобто спрямувати виручку від реалізації заставного майна безпосередньо на погашення позички.

Безнадійними (до погашення) є позики, які не можуть бути повернені і збереження яких на балансі банку як активу не має сенсу (ступінь ризику - 100%). Безнадійні позики списуються у встановленому порядку. В банківській практиці сумнівні, незабезпечені та безнадійні позики відносять до категорії проблемних кредитів.

У сучасних умовах комерційні банки пропонують клієнтам різноманітні схеми кредитування (надання позик).

У світовій банківській практиці найпоширенішими схемами надання позик є кредитна лінія, револьверний (автоматично поновлюваний) кредит, контокорентний рахунок, овердрафт.

Кредитна лінія - це оформлена договором згода банку надавати позичальникові кредити протягом певного часу до певної заздалегідь визначеної максимальної величини - ліміту кредитування. Кредитна лінія - це перспективний вид банківської позики. Протягом дії кредитної лінії клієнт може у будь-який момент отримати позику без оформлення кредитних документів. Позики надаються в межах попередньо встановленого ліміту кредитування. Розмір заборгованості може коливатися залежно від зміни реальних потреб клієнта, але сукупний залишок за кредитною лінією не повинен перевищувати встановленого ліміту.

Револьверний кредит - це позика, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Револьверний кредит це багаторазово поновлюваний кредит. Постійне відновлення позики в умовах тривалих відносин банку і клієнта - характерна особливість револьверного кредиту. Протягом періоду дії револьверного кредиту клієнт неодноразово позичає і повертає борг. Револьверний кредит часто-густо надається на умовах бланкової позики.

До категорії револьверних кредитів, як правило, включаються позики, що надаються фізичним особам за кредитними картками.

Класичним методом надання позик в умовах ринкової економіки вважається контокорентний кредит. Цей вид банківського кредиту надається клієнтам, що мають у даному банку поточний рахунок. Контокорентний кредит органічно поєднує кредитне і розрахунково-касове обслуговування клієнта на основі відкриття єдиного активно-пасивного контокорентного рахунка. Банк бере на себе всі операції клієнта за поточними вимогами та зобов'язаннями.

Обсяг і строки контокорентного кредиту визначаються господарськими потребами клієнта, але в межах встановленого в кредитному договорі ліміту. Ліміт кредитування для кожного позичальника встановлюється індивідуально залежно від його фінансового стану і репутації. У межах ліміту кредитування позичальник отримує широкі можливості для маневрування обіговими коштами. Клієнт на основі контокорентного кредиту може оперативно без узгодження з банком поповнювати свій поточний рахунок відповідною сумою грошей.

Овердрафт (англ. - перевищення кредиту) - це сума, в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку. При овердрафті банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. В результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке й виражає суму його заборгованості перед банком. Із від'ємного залишку на рахунку банк стягує відсоток, як за звичайний кредит. Правом на отримання овердрафтного кредиту користуються особливо надійні клієнти банку. Овердрафт, як правило, використовується в сучасній західній банківській практиці для кредитування приватних осіб на поточні потреби.

У вітчизняних банках майже абсолютно переважають одноразові кредити, які надаються з простих позичкових рахунків для обслуговування конкретних комерційних операцій.

За методами погашення банківські кредити поділяються на такі, що погашаються:

1. Водночас;

2. У розстрочку;

3. Достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

4. З регресією платежів;

5. Після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Ту банківську позику, яка погашається водночас, часто називають прямою; вся основна заборгованість за цією позикою має бути погашена на одну кінцеву дату. Відсотки ж можуть сплачуватися через певні проміжки часу або по закінченні строку позики. Позички в розстрочку передбачають періодичне погашення основної суми заборгованості, як правило, рівними частинами. У цьому випадку погашення позики не є таким обтяжливим для позичальника, як при погашенні водночас.

За формою залучення (організації) банківський кредит поділяється на:

1. Двосторонній (комерційний банк - позичальник);

2. Консорціумний;

3. 'Дзеркальний';

4. Багатосторонній (паралельний).

Банківський консорціум - тимчасове добровільне об'єднання комерційних банків для розв'язання конкретних господарських завдань. Банки - учасники консорціуму зберігають свою господарську самостійність і можуть брати участь у діяльності інших об'єднань.

Банківський консорціум надає кредит позичальникові в такі способи: шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків - кредитування здійснюється при цьому залежно від потреби у кредиті; шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції [2].

Банківські консорціуми створюються з метою акумуляції кредитних ресурсів як в національній, так і в іноземній валюті, для здійснення кредитування господарських програм із значними обсягами фінансування, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника. Консорціум ний кредит може надаватися банками різних країн для кредитування зовнішньоекономічної діяльності.

Різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит. При паралельному кредитуванні в угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасників умовами. Кожний банк самостійно надає позичальникові визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими банками-кредиторами, умов кредитування.

На основі багатосторонніх банківських кредитів з'являється можливість здійснювати великі довгострокові кредитні проекти для задоволення, насамперед, потреб інвестиційної сфери.

При класифікації банківських кредитів використовуються й інші критерії виділення тих чи інших видів позик. Це джерела залучення (внутрішні позики, в межах своєї країни; зовнішні, тобто міжнародні позики); економічне призначення (зв'язані позички і незв'язані позички, в яких не зазначається об'єкт кредитування); вид відсоткової ставки (позички з фіксованою ставкою; позички з плаваючою ставкою; позички із змішаною ставкою) тощо.

1.2 Механізм банківського кредитування

Кредитний механізм - це сукупність взаємопов'язаних прийомів та способів, що забезпечують реалізацію на практиці об'єктивних функцій кредиту як економічної категорії та дотримання принципів кредитування.

Основними елементами кредитного механізму є:

1. Суб'єкти кредитування.

2. Об'єкти кредитування.

3. Форми кредитування.

4. Механізм надання чи погашення позик.

5. Система формування кредитних ресурсів та їх резервування.

6. Система формування та використання резервів із відшкодування можливих втрат від кредитної діяльності.

7. Економічний контроль та банківський нагляд за ходом та результатами кредитної діяльності.

Суб'єкти кредитування - особи, які беруть участь у процесі кредитування. Для отримання кредиту клієнт подає до банку такі документи:

- заяву;

- фінансово-економічну інформацію;

- форми бухгалтерської звітності;

- показники дебіторської та кредиторської заборгованості;

- розрахунок економічної окупності об'єкта;

- відомості про спосіб забезпечення позики та ін.

Оцінка фінансового стану позичальника проводиться за такими показниками:

- обсяг реалізації продукції;

- прибутки і збитки;

- рентабельність;

- ліквідність активів;

- рух грошових коштів, стан рахунків;

- собівартість продукції;

- ліквідність, оцінка забезпечення та ін.

Об'єкти кредитування - певна частина вартості виробничих оборотних фондів та фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується за рахунок банківського кредиту.

До основних об'єктів кредитування можна віднести:

1. Додаткові потреби в коштах для оплати товарно-матеріальних цінностей і створення запасів для нормального режиму роботи.

2. Сезонні та несезонні затрати виробництва й обігу.

3. Потребу в додаткових коштах в зв'язку з тимчасовим їх замороженням.

4. Потребу для здійснення інвестицій в основні фонди.

Сучасна банківська практика використовує посуб'єктний метод кредитування, тобто на перше місце ставиться клієнт, надається перевага персональному підходу до позичальника.

При проведенні кредитних операцій комерційний банк має додержуватись певних вимог і умов, що продиктовані чинним законодавством і кредитною політикою банку.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має в своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25% власних коштів комерційного банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком всім позичальникам, з врахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Позички надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, або фізичною особою.

Рішення про надання кредиту має ухвалюватися колегіально й оформлятися протоколом.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах із дотриманням таких умов:

1. Оцінка установою банку кредитоспроможності позичальника;

2. Цільове кредитування;

3. Позичальник повинен мати власний дохід, підтверджний документально.

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, яка включає певний пакет документів, якщо це кредитування авто або іпотека. В заявці зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування та конкретні дати погашення, характеристика й економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту. На цьому етапі банк оцінює сильні та слабкі сторони представленого для кредитування об'єкта, в першу чергу, вірогідність своєчасного повернення кредиту та відсотків за його користування.

Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції і для різних клієнтів він може бути різним. Якщо розрахунковий рахунок клієнта відкритий в іншому банку, то він подає нотаріально завірені копії статуту та установчого договору або положення про господарський підрозділ разом із установчими документами і відповідно оформленою довіреністю на право укладати кредитні угоди від імені юридичної особи, техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту, графік надходжень та платежів на весь термін користування кредитом, копії документів про підтвердження угод, що кредитуються, відомості про кредити, отримані в інших банках та ін. До банку можуть бути подані й інші документи, потрібні йому дня визначення фінансового стану та кредитоспроможності клієнта.

Після ознайомлення з документами, працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником, що має велике значення для остаточного вирішення питання про надання кредиту. Це також дає можливість банку з'ясувати важливі деталі, пов'язані із заявою про отримання кредиту, визначити своє ставлення до клієнта, його перспективи.

На цьому етапі банк повинен приділити увагу достовірності документів та інформації, на підставі яких вирішується питання про надання кредиту.

Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта, тобто наявності передумов для одержання кредитів, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше одержані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін.

При аналізі кредитоспроможності клієнта банком проводиться ретельне вивчення фінансових можливостей позичальника, його спроможності своєчасно і в повному обсязі погасити кредит і відсотки.

Аналіз кредитної заявки клієнта, його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких: матеріали, отримані безпосередньо від клієнта; матеріали про клієнта, які містяться в архівах і базах даних банку.

Після проведення оцінки кредитоспроможності і господарсько-фінансового стану позичальника, їх позитивних результатів банк переходить до третього етапу надання кредиту - розробки умов кредитування, підготовки і укладення кредитного договору. Цей етап ще називають структуруванням кредиту, в ході якого банк визначає вид кредиту, його суму і строк, способи видачі і погашення, забезпечення, ціну та інші умови.

Після того, як чітко визначені характеристики кредиту, а за договором досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, складається текст кредитного договору. Кредитний договір є юридичним документом, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з приводу одержання останнім кредиту. Він укладається між банком і позичальником на рік або більш тривалий строк, якщо клієнт користується кредитами постійно, і на менш короткий строк - при тимчасовій потребі в кредитах або при наданні окремого кредиту.

У кредитній угоді передбачається:

- мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту;

- форма забезпечення зобов'язань позичальника;

- відсоткова ставка;

- порядок і форма сплати відсотків та основного боргу;

- права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів;

- перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування;

- періодичність надання їх банку та ін.

Зміст кредитної угоди визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов визначаються за згодою сторін, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог до форми та умов кредитного договору, а тому при його укладанні треба керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу України.

Порядок погашення банківського кредиту. Заключним етапом банківського кредитування характеризується тим, що банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору. Метою цього етапу с забезпечення своєчасності та повноти повернення кредиту і процентів. Банки використовують різні форми і методи контролю. Якщо господарсько-фінансова діяльність клієнта погіршується і виникає ризик неповернення кредиту, то банк приймає цілий комплекс заходів, які забезпечили б йому повернення кредиту. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні всі заподіяні останній у зв'язку з цим збитки, а також сплачує штрафи, пеню, неустойки, які передбачені кредитним договором.

Згідно з чинним законодавством під збитками розуміються витрати, понесені кредитором у зв'язку з пошкодженням майна кредитора, а також нестримані доходи, які кредитор мав би отримати, якби боржник виконав свої зобов'язання відповідним чином, тобто так, як передбачалося договором.

Відшкодування нестриманих доходів, як свідчить аналіз практики вирішення конкретних спорів, можливе лише тоді, як що відповідними доказами це буде доведено в суді. Тому в кредитному договорі слід чітко сформулювати, що конкретно сторони розуміють під нестриманими доходами.

Останнім етапом процесу банківського кредитування є повернення кредиту разом з відсотками. Проте нерідко сторони продовжують строки дії кредитного договору (пролонгують), для чого до кредитного договору вносяться зміни та доповнення в письмовій формі. Зміни, що вносяться до кредитного договору у більшості випадків пов'язані з пролонгацією строків повернення кредитів.

В разі виникнення у клієнта тимчасових фінансових труднощів через об'єктивні причини та неможливості у зв'язку з цим погашення кредиту в строк, встановлений кредитною угодою, банк може в окремих випадах надати позичальнику відстрочку погашення боргу зі зміною кінцевого строку погашення кредиту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитної угоди, за цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою відсотків за ним. В разі виникнення певних порушень умов кредитної угоди з боку позичальника банк має право вживала економічні й правові санкції.

В разі погіршення економічного стану позичальника, використання ним кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від контролю банку, надання недостовірної звітності та запущеності бухгалтерського обліку, несвоєчасного погашення кредиту, а також, коли наданий кредит виявляється незабезпеченим, банк має право пред'явити вимогу про дострокове стягнення кредиту і відсотків за ним, у тому числі через спрямування стягнення на забезпечення в установленому законодавством порядку.

Якщо банк виявив факти використання кредиту не за цільовим призначенням, він має право достроково розірвати кредитну угоду, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов'язань позичальника за кредитною угодою.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитами і відсотками та надання банком відстрочення погашення кредиту, він має право на застосування штрафних санкцій в розмірах, передбачених кредитною угодою.

Якщо позичальник відмовляється від сплати боргів за позичками, банк стягує їх в претензійно-позивному порядку.

Окрім цього, при наданні кредиту на придбання будинку, котеджу, елітних квартир (нестандартна ціна, планування та ін.) обов'язковим є перевірка службою безпеки ступеню ліквідності предмету застави з виїздом на місце для його огляду з метою виявлення можливих перешкод для реалізації предмету іпотеки по заставній вартості (близькість трамвайних, залізничних колій, ліній електропередач; знаходження нерухомості у виробничій зоні, на схилі, який підвергнутий зсувам, у тектонічно активній зоні та ін.). Аркуш узгодження візитується всіма членами кредитного комітету регіонального відділення банку (малого кредитного комітету - у межах ліміту повноважень) та підписуються його керівником, уповноваженим приймати рішення про надання кредиту. Кредитні комітети повинні проходити лише у робочому порядку. Рішення повинно бути прийнято на протязі 2 годин від надання повного пакету документів клієнтом [25].

У випадку перевищення суми запрошуваного кредиту або суми запрошуваного кредиту з урахуванням поручительства по діючим кредитам клієнта повноважень керівника РП необхідно направити наступні документи (копії) електронною поштою на кредитний центр Бізнесу «Іпотечне кредитування» ГО:

1. Анкета-заява клієнта на отримання іпотечного кредиту.

2. Додаткова інформація про клієнта.

3. Довідка про доходи за останні 6 місяців.

4. Експертна оцінка нерухомості.

5. Розрахунок фінансового стану.

6. Розрахунок фінансового стану для приватних підприємців.

7. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності для приватних підприємців.

При наявності поручителів додатково необхідні документи по них (п. 1, 2, 5).

1.3 Принципи банківського кредитування

Основними принципами, які необхідно дотримуватися при наданні кредиту фізичним особам є:

1. Платність

2. Строковість

3. Повернення

4. Забезпеченість

5. Цільове призначення

6. Територіальність

7. Персональна відповідальність

Платність - отримання позикових коштів здійснюється на певних умовах оплати банку процентного доходу позичальником за користування кредитними ресурсами.

Строковість - видача засобів позичальникові здійснюється на строго визначений договором термін.

Зворотність - за умовами договору позичальник зобов'язався в обумовлений термін повернути позикові засоби в повному об'ємі, включаючи плату за користування ресурсами і всі можливі нараховані штрафні санкції.

Забезпеченість - кошти позичальнику видаються тільки при умові надання ним у розпорядження банку на термін договору ліквідних активів, за рахунок яких банк буде у стані, при неможливості виконання зобов'язань позичальником, за короткий термін погасити борг за рахунок активів позичальника.

Цільове використання - кредити надаються тільки з конкретною метою. Тільки при наявності мети банк зможе прослідкувати законність використання представлених позичальнику ресурсів, що у комплексі із якісною переробкою питань фінансового аналізу, механізмів та джерел погашення заборгованості дає практично повну гарантію своєчасного повернення коштів.

Територіальність - підрозділи банку приймають до уваги кредитні проекти тільки у межах обхвату своєї території. Позичальники з регіонів діяльності інших відділень банку направляються у відділення банку відповідної територіальної компетенції.

Персональна відповідальність - відповідальність за видачу та повернення коштів несе особа, яка підписала кредитний договір та прийняла рішення про видачу кредиту [25].

2. Аналіз кредитної діяльності банку (на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк)

2.1 Загальна характеристика діяльності банку

Фінансовий потенціал комерційного банку ПАТ КБ «ПриватБанк» характеризується обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів (як власних, так залучених і позичених). Обґрунтоване оптимальне розміщення фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності банку.

Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності. До активних операцій ПАТ КБ «ПриватБанк» відносять:

-- операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;

— розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

— касові операції з приймання і видавання готівки;

-- інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери;

— фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

-- валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

-- депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;

-- операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках [17, с. 101].

Наведена класифікація банківських операцій не є винятковою і не має чітких безумовних меж, адже багато операцій можуть одночасно виступати в ролі як активних, так і пасивних. Наприклад, залучення коштів на депозит вважається пасивною операцією, оскільки збільшує ресурсну базу банку. Разом з тим отримані на депозит кошти розміщуються у вигляді залишку на кореспондентському рахунку в центральному банку або в операційній касі банку, що є активною операцією. Таким чином, розподіляти банківські операції на суто активні чи пасивні доцільно й економічно можливо під час аналізу підсумкових результатів здійснення цих операцій, що відображаються у змінах сум відповідних статей у певних розділах банківського балансу.

Водночас для аналізу потрібне більш чітке визначення активів. Так, у бухгалтерському обліку активи трактуються як ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, використання яких, імовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди. Іншими словами, це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких має принести в майбутньому дохід. Активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позиками, цінних паперів, які перебувають у портфелі банку тощо.

Метою аналізу активів банку та операцій з ними є, з одного боку оцінка раціональності фактичної структури активів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого -- визначення шляхів її оптимізації та узагальнюючої оцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу банку.

Мета аналізу активів ПАТ КБ «ПриватБанк» конкретизується у таких завданнях:

-- дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів та структури активів;

-- дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів і структури дохідних і не дохідних активів;

— дослідження та оцінка якості активів;

-- дослідження та оцінка якості «кредитного портфеля» за класифікаційними видами кредитів;

— дослідження та оцінка «портфеля цінних паперів»;

-- дослідження та оцінка іммобілізованих активів у дебіторську заборгованість, капітальні вкладення та ін.;

-- визначення узагальнюючої оцінки активів і способів оптимізації їх структури.

Інформаційне забезпечення аналізу активів складається з:

-- правової інформації, що міститься у законах України, які регулюють економічну діяльність банків [5];

-- директивна інформація, що міститься у постановах Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказах Міністерства фінансів та інших міністерств і відомств;

-- нормативно-довідкова інформація, що міститься у збірниках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, каталогах, проспектах тощо;

-- інформація бізнес-планів та прогнозів;

-- обліково-економічна інформація, яка є основним видом фактографічної інформації [1].

В обліково-економічній інформації основне місце посідає поточна інформація бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Головним джерелом даних для проведення фінансового аналізу банку ПАТ КБ «ПриватБанк» є його баланс, у якому відображено всю інформацію про наявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та склад зобов'язань контрагентів перед банком та зобов'язань банку перед контрагентами.

Баланс є основою для балансового звіту комерційного банку, в активі якого відображається склад засобів за напрямами їх розміщення, а в пасиві -- склад фінансових ресурсів (зобов'язання та капітал).

До балансового звіту складаються примітки, які розшифровують окремі статті балансу.

Актив балансу розглядається як з погляду складу та цільового використання фінансових ресурсів за об'єктами їх розміщення в активах банку, так і з погляду витрат, що є наслідком здійснення фінансових операцій банку з метою отримання доходів. Ці напрями досліджень дають змогу оцінити ліквідність та дохідність банку.

У процесі аналізу слід зважати на те, що загальна вартість активів банку визначається за балансом як різниця між сумою залишків усіх категорій активів та сумою усіх резервів, створених під можливі збитки від кредитно-інвестиційної та інших видів діяльності банку.

У балансовому звіті і примітках комерційного банку ПАТ КБ «ПриватБанк» активи згруповано за цільовим використанням та ступенем ліквідності. За ступенем використання відображаються валюта, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки; кошти на кореспондентських рахунках у НБУ, інші кошти в НБУ; кошти на кореспондентських рахунках в інших банках; депозити та кредити в інших банках; цінні папери у портфелі банку для продажу та інвестицій; кредити та фінансовий лізинг, що надані клієнтам; інвестиції капіталу в асоційовані компанії; інвестиції в дочірні компанії; основні засоби та нематеріальні активи; чисті нереалізовані доходи від похідних фінансових інструментів; нараховані доходи до отримання та інші активи.

Валюту, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки, кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та інші кошти в НБУ можна об'єднати в одну групу й охарактеризувати під загальною назвою «Готівка». Цей актив є першим джерелом банку на випадок вилучення депозитів і для задоволення початкових потреб клієнтів. Банки зацікавлені тримати мінімально допустиму суму, оскільки запас готівкових коштів не приносить доходу або забезпечує невеликий відсотковий дохід. Актив у вигляді готівки задовольняє потреби банку у ліквідних коштах, тобто в коштах, які необхідні для покриття непередбачених та термінових зобов'язань.

Кореспондентські рахунки в інших банках, депозити та кредити в інших банках відображаються у цілому та в тому числі України, країн Латвії, Португалії, Італії, Великої Британії та інших країн.

Кошти в інших банках, цінні папери у портфелі банку для продажу і інвестицій, кредити та фінансовий лізинг, що надані клієнтам, умовно можна назвати «Основні активи».

Інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії; основні засоби, нематеріальні активи та інші активи можна назвати «Вторинні активи».

За ступенем ліквідності активи комерційного банку ПАТ КБ «ПриватБанк» підрозділяються на групи:

-- гроші в касі, на кореспондентських рахунках НБУ та інших банків, чеки тощо;

-- депозити та кредити в інших банках;

-- цінні папери;

-- матеріальні оборотні активи;

-- кредити, надані клієнтам;

-- нематеріальні активи, основні засоби, капітальні вкладення та інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії.

Аналіз активів банку інколи проводять за таким групуванням:

а) грошові кошти;

б) кошти в НБУ;

в) кошти в інших банках: «Залишки на коррахунках» і «Депозити та кредити»;

г) портфель цінних паперів: «ОВДП», «Інші цінні папери» та «Вкладення капіталу»;

д) кредитний портфель;

е) інші активи.

Грошові кошти та кошти в НБУ показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосовувати формулу «чим більше -- тим краще», адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак у період фінансової нестабільності значні обсяги зазначених активів можуть вважатися позитивною ознакою стабільності банку.

Кошти на кореспондентських рахунках в інших банках також виконують роль миттєво ліквідних активів для проведення розрахунків. За ними банк не отримує доходів, тому їх питома вага в сумарних активах, як правило, є незначною. Ще однією причиною цього є відносна ризикованість операцій за коррахунками.

Натомість за депозитами і кредитами в інших банках комерційний банк ПАТ КБ «ПриватБанк» отримує доходи. Але слід пам'ятати, що основним завданням банківської діяльності є залучення тимчасово вільних коштів та їх вкладення в реальні операції, тобто надання іншим небанківським установам.

Казначейські облігації внутрішньої державної позики характеризують обсяг вкладень банку в державні цінні папери. Інші цінні папери вказують на загальний обсяг вкладень банку в торгові та капітальні цінні папери, випущені недержавними емітентами, а також вкладення банку в асоційовані та дочірні компанії.

Кредитний портфель відображає залишки всіх наданих кредитів, за винятком міжбанківських.

Основні фонди характеризують операційні та неопераційні основні засоби та капітальні вкладення в них. Вкладення значних коштів у недохідні активи погіршує структуру активів та їх дохідність.

Балансовий звіт формується на основі інформації, що міститься на синтетичних рахунках, і разом з примітками всебічно відображає активи, зобов'язання та капітал на конкретну дату.

Крім того, важливим джерелом інформації для аналізу діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» є допоміжна фінансова звітність, до якої належить звітність про кредитну, депозитну діяльність, формування резервів під активні операції та дотримання економічних нормативів, а також звіт про діяльність банку з цінними паперами.

Інші активи відображають дебіторську заборгованість, господарські матеріали тощо, тобто ті активи, які здебільшого не приносять банкові доходу і не можуть бути віднесені до будь-якої іншої категорії активів.

Рис. 2.1. Аналіз активів банку

Найбільшу частку в активі балансу займають кредити юридичним особам та кредити фізичним особам. Це свідчить про те, що банк активно почав продавати банківські продукти, такі як кредити та кредитні картки. А це означає, що банк почав виходити з кризової ситуації.

Що стосується аналізу структури доходів, витрат та прибутку, то відмітимо наступне: здійснення банківських операцій полягає в тому, що вони проводяться з метою одержання прибутку.

Прибуток банку - це фінансовий результат діяльності банку, який розраховується як різниця між його доходами і витратами.

Доходи банку - це зростання економічних вигод упродовж звітного періоду у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).

Витрати банку - це зменшення економічних вигод упродовж звітного періоду у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи виплати власникам).

Критерії визнання доходу і витрат застосовуються окремо до кожної операції банку.

Дивіденди визнаються у разі встановлення прав на отримання платежу.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Не визначаються доходами такі надходження від інших осіб:

-- сума завдатку під заставу або погашення кредиту, якщо це передбачено відповідним договором;

-- сума надходжень за договором комісії, агентським та аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

-- сума авансу в рахунок попередньої оплати послуг, товарів тощо;

-- надходження, що належать іншим особам;

-- надходження від первинного розміщення цінних паперів;

-- сума податку на додану вартість, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Не визнаються витратами і не включаться до звіту про фінансові результати:

-- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

-- попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг;

-- погашення одержаних кредитів, повернення депозитів тощо;

-- витрати які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до чинного законодавства України.

У результаті операційної діяльності в банку виникають такі доходи і витрати:

1) процентні доходи і витрати;

2) комісійні доходи і витрати;

3) прибутки (збитки) від торгівельних операцій;

4) непередбачені доходи і витрати;

5) відрахування в резерви;

6) доходи від повернення раніше списаних активів;

7) інші операційні доходи і витрати;

8) загальні адміністративні витрати;

9) податок на прибуток.

Розглянемо детальніше їх склад.

Процентні доходи і витрати - операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно до часу і суми активу чи зобов'язання із застосуванням ефективної ставки відсотка.

Розглянемо такі види процентних доходів (витрат):

-- доходи (витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків);

-- доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, у тому числі за цінними паперами;

-- доходи у вигляді амортизації дисконту (премії) за борговими цінними паперами.

Комісійні доходи і витрати - операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою.

Комісія за наданими (отриманими) послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку, пов'язаного з ними фінансового інструменту поділяються на:

а) комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. До них належать:

-- комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов'язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що не обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки;

-- комісії за оцінку фінансового стану позичальника;

-- комісії за оцінку гарантій, застав;

-- комісії за обговорення умов інструменту;

-- комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо;

-- комісії, що отримані (сплачені) банком за зобов'язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту;

-- комісії, що отримані (сплачені) банком від випуску боргових зобов'язань, що опубліковуються за амортизованою собівартістю.

б) комісії, одержані (сплачені) під час надання послуг. До них належать:

-- комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

-- комісії за обслуговування кредитної заборгованості;

-- комісії за резервування кредитної лінії, які розраховуються на пропорційній основі у продовж строку дії зобов'язання;

— комісії за управління інвестиціями тощо.

в) комісії, одержані (сплачені) після виконання певних дій і визнаються як дохід (витрати) після завершення певної операції. До них належать:

-- комісії за розподіл акцій (часток) клієнтів;

-- комісії від розміщення цінних паперів за операціями з андерайтингу;

-- комісії за операціями на валютному ринку та на ринку банківських металів для клієнтів;

— комісії синдикування кредиту;

— комісії за довірчим обслуговуванням клієнтів тощо.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій - результат від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів, у тому числі за операціями з цінними паперами, з іноземною валютою та банківськими металами. Банк визнає прибутки за збитки:

1) від реалізації фінансових інвестицій;

2) від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості;

3) від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів).

Витрати на формування резервів для покриття збитків від активних операцій - це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів. Це резерви під знецінення цінних паперів, на покриття можливих витрат, від кредитних операцій з покриття збитків за сумнівною дебіторською заборгованістю, а також резерви під заборгованість за нарахованими доходами. Особливість цієї групи витрат полягає в тому, що це - не грошові витрати, а суми сформованих резервів відображають оцінку якості активівз боку керівництва банку.

Доходи від повернення раніше списаних активів - кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійна щодо отримання [11, c. 42].

Інші операційні доходи і витрати - доходи і витрати від операцій, що не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема:

а) доходи (витрати) від оперативного лізингу;

б) доходи (витрати) від наданих (отриманих) консультаційних послуг фінансового характеру;

в) дивідендні доходи;

г) витрати на інкасацію;

д) штрафи, пені, отримані (сплачені) за банківськими операціями.

Загальні адміністративні витрати - операційні втрати, пов'язані із забезпеченням діяльності банківської установи. До них належать:

-- витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов'язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо);

— амортизація необоротних активів;

-- витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування);

— інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо);

-- гонорари за професійні послуги (юридичні, медичні тощо);

-- витрати на зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо);

-- сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток та інших витрат, спрямовані на обслуговування та управління банком.

Податок на прибуток - операційні витрати банку, пов'язані із сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів.

Сума прибутку від операцій розраховується як різниця між операційними доходами за вирахуванням операційних витрат.

До окремої групи відносять непередбачені доходи і витрати. Вони мають випадковий, разовий характер і тому справляють особливий вплив на фіксований результат, одержаний банком. Вони є результатом надзвичайних подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але не стосуються його звичайної діяльності. До непередбачених належать доходи (витрати), поява яких пов'язана зі змінами податкового законодавства, правил бухгалтерського обліку, збитки від стихійного лиха тощо. Непередбачені доходи і витрати не повторюються по суті.

За результатами інвестиційної діяльності банк визнає:

1) доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;

2) доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

3) доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:

1) доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

2) доходи (витрати) за субординованим боргом;

3) дивіденди,що сплачені протягом звітного періоду;

4) доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.

Визнані банком доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними статтями у фінансовій звітності “Звіт про фінансові результати”. Статті доходів і витрат не згортаються.

Розрахунок прибутку до оподаткування проводиться з урахуванням витрат за сумнівними і безнадійними боргами [17, c. 125].

Чистий прибуток, який утворюється після сплати податку на прибуток, розподіляється за напрямами, затвердженими зборами акціонерів, наприклад, на виплату дивідендів акціонерам або на капіталізацію дивідендів, на формування загальних резервів і резервних фондів тощо.

Сума чистого прибутку, що залишається для розвитку банківської діяльності, називається нерозподіленим прибутком.

Тобто доходи і витрати банку можна представити у вигляді таблиці.

Таблиця 2.1

2.2 Аналіз кредитного портфелю

Кожний комерційний банк ставить за мету - забезпечити високу якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель - це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату; він характеризує величину капіталу, вкладеного банком у кредитні операції. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних щодо повернення.

ПАТ КБ «ПриватБанк» на даному етапі надає такі кредити фізичним особам:

1. Кредит на придбання автомобіля

2. Іпотека

3. Кредит на придбання нерухомості на вторинному ринку

4. Споживчі кредити (кредитні картки)

Кредит на придбання автотранспорту - кредит, який видається як у національній, так і у іноземній валюті фізичним особам, і який повинен бути повернений згідно умов кредитного договору.

Позичальник - резидент країни, який отримує кредит на придбання автомобіля [19, c. 221].

Предметом застави у цьому випадку є автомобіль, який придбала фізична особа в кредит та переданий у заставу Банку з метою забезпечення виконання обов'язків позичальника по цьому кредиту.

Також є майновий поручитель, яким виступає фізична особа, на яку оформлено право власності на придбаний за рахунок авто кредитування автомобіль та яке заключає з банком договір застави з метою забезпечення обов'язків позичальника по кредитному договору.

Заставна вартість - вартість предмету застави, яка вказана у договорі куплі-продажу (для нових авто), розрахована експертом ГО з оцінки автомобілів з пробігом ( для автомобілів з пробігом).

Плата за резервування коштів - оплата за надане клієнту право користуватися кредитними коштами банку в обумовленим кредитним договором об'ємі за фактичний строк користування зарезервованими коштами. Вимірюється у % річних та просто додається до відсоткової ставки по договору.

Щомісячна комісія - винагорода за предоставлення фінансового інструменту, яка виплачується щомісячно в період погашення та розраховується як відсоток від суми виданого кредиту.

Коефіцієнт LTV (LOAN-TO-VALUE RATIO) - відношення суми предоставлених банком кредитних коштів до оціночної вартості предмету застави.

Коефіцієнт PTI (PAYMENT-TO-INCOME RATIO) - відношення суми періодичних платежів позичальника по авто кредиту, включаючи сплату частини основного боргу, відсотків по кредиту, інших винагород банку (ануїтет); а також будь-яких податкових платежів, пов'язаних з кредитним договором, витрат на страхування предмету застави та інших страхових платежів до сукупного доходу позичальника за цей же період.

Коефіцієнт OTI (OBLIGATIONS-TO-INCOME RATIO) - відношення загальної суми всіх періодичних зобов'язань позичальника до чистого сукупного доходу [25].

Розглянемо розрахунок ефективної відсоткової ставки (ЕВС).

ЕВС - це ставка, яка точно дисконтує розрахункові майбутні грошові виплати у перебігу терміну дії фінансового інструменту або, в окремих випадках, до чистої балансової вартості фінансового інструменту.

Формула розрахунку ефективної відсоткової ставки [4]:

ЧСК = , де

ЧСК - чиста сума кредиту, тобто сума коштів, які видаються позичальнику або перераховуються на рахунок отримувача у момент отримання кредиту. Чиста сума кредиту розраховується як основна сума кредиту, яка визначається відповідно до умов договору, мінус сума коштів, які утримуються банком за час видачі кредиту, а також мінус всі платежі за рахунок власних коштів позичальника, які здійснені ним для виконання умов отримання кредиту.

t - порядковий номер періоду дії кредитного договору.

d - реальна відсоткова ставка.

n - загальна залишкова кількість періодів дії кредитного договору (місяців або днів) на дату розрахунку.

Поток t - сума коштів, яку позичальник сплачує банку та/або іншим особам по кредиту. Поток включає в себе платежі на погашення основного боргу по кредиту, відсотків за користування кредитом, комісію на користь банку, платежі на користь третіх осіб, які сплачуються відповідно до отриманого кредиту та пов'язані з обслуговуванням та погашенням кредиту.

За допомогою цієї формули розраховується чиста сума кредиту не тільки на автотранспорт, але й на іпотечні кредити.

Наприклад:

01.05.2008 р. банк видав кредит на суму 5000 грн. терміном на 12 місяців. Відсоткова ставка 20,04% річних, комісія за резервування коштів - 5,04%, разова комісія - 3%, бонус агенту - 1,5%. Погашення відсотків відбувається у кінці терміну дії кредиту. Реальний срок дії кредиту - 6 місяців.

Розв'язок:

Дата	Сума по МСФО	Сума по НБУ
01.05.2008	4925 {5000 (осн.сума) - 150 (раз.комісія) + 75 (бонус)} = - 4925	4850 {5000 (осн.сума) -150 (раз.комісія)} = -4850
01.11.2008	5644,36 {5000 (осн.сума) + 501 (20,04% рік-факт за 6 міс.) + 143,36 (резервування 5,04%)} = 5644,36
01.05.2009		6145,36 {5000 (осн.сума) + 1002 (20,04%рік) + 143,36 (резервування 5,04%)} = 6145,36
ЕВС річна	31,05%	26,71%

Відмінності:

Методика МСФО	Методика НБУ
Враховуються всі витрати банку, пов'язані з видачею кредиту.	Неможливо комплексно враховувати всі витрати банку (наприклад виплата бонусу агенту).
Можна прямо враховувати реальний термін дії кредиту.	Враховується лише номінальний термін дії кредиту.

Враховується також при підрахунках методика визначення ринкової вартості автомобіля. Вона заклечається в тому, що визначення реальної ринкової вартості автотранспортних засобів, прийнятих у якостях забезпечення по кредитах у ПриватБанку.

Допущення:

1. Всі кредити, видані на придбання або під заставу автотранспортних засобів враховуються однорідними активами.

2. Термін амортизації автомобіля складає 7 років незалежно від: початкової вартості, марки, року випуску авто.

3. Автомобілі, які виступають заставою по кредитах сумою більш ніж 200 тис. дол.. США - оцінюються методом аналогових продаж.

Формула визначення ринкової вартості автомобіля:

Періодичність оцінки: вона проводиться щоквартально до 5-ого числа наступного місяця за звітним кварталом.

У ПриватБанку існує кредитування авто під заставу автомобіля, кредитування на придбання нового авто та СВ-кредит (кредитування автомобілів без оформлення договорів страхування).

Розглянемо принципи нарахування відсотків та комісій по іпотечним кредитам.

Нарахування відсотків здійснюється на останню дату їх сплати у договорі періоду погашення, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен календарний день, виходячи із фактичної кількості днів користування кредитом - 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісячно за період з першої дати попереднього та поточного періода сплати включно.

Формула розрахунку відсотків:

Сума % = (сума кредиту * річну % ставку * кількість днів у періоді)/360*100

Наприклад:

Сума кредиту 10 000 дол.США, відсоткова ставку 13,08% річних, дата погашення з 20 по 25 число кожного місяця, період погашення - травень 2009 р.

Розв'язок:

Сума нарахованих відсотків буде такою:

(10 000 * 13,08 * 30 днів (з 20 квітня по 20 травня)) / 360 * 100 = 109 дол.США

Комісії поділяють на:

1. За представлення фінансового інструменту (за видачу кредиту)

1) одноразова комісія - в залежності від умов договору може сплачуватися позичальником самостійно як при видачі кредиту, так і включатися в «тіло кредиту» та сплачуватись разом із щомісячною виплатою (з квітня 2008 року). Розраховується виходячи з початкової вартості суми кредиту.

Наприклад:

Сума кредиту 10 000 доларів США, одноразова комісія 1,5% від суми кредиту.

Одноразова комісія становить 150 доларів США.

2) щомісячна комісія - розраховується виходячи з початкової суми кредиту та її сума, незалежно від остачі заборгованості по кредиту, залишається незмінною на протязі всієї дії кредиту. Сума щомісячної комісії включається в суму щомісячної виплати по кредиту. Після 14.01.2008 року замість щомісячної комісії була введена комісія за резервування коштів.

Наприклад:

Сума кредиту 10 000 доларів США, щомісячна комісія 0,18% від суми кредиту.

Щомісячна комісія становить 18 доларів США.

2. Комісія за резервування - це сплата за предоставлене клієнту право користуватися кредитними коштами банку в обговореному кредитному договорі об'ємі за фактичний термін користування зарезервованими коштами. Вимірюється у відсотках річних та додається до відсоткової ставки по договору (наприклад: ставка 10,5% річних + сплата за резервування 2,04% річних - клієнту кажемо: «реальна ставка по договору 12,54% річних, в т.ч. плата за резервування 2,04% річних - це Ви зможете побачити на графіку погашення кредиту»).

1) сплата за зарезервовані кошти нараховується на залишок заборгованості по графіку та стягується разом із щомісячним платежем.

2) при останньому погашенні (якщо погашення дострокове) стягується плата за весь термін до кінця дії кредиту.

Якщо позичальник вирішив погасити кредит повністю - при погашенні стягується плата за резервування, яка дорівнює сумарній платі за кількість місяців, залишившихся до строку погашення кредиту по договору.

Наприклад, повне погашення трапляється на 9-й місяць, тоді при погашенні клієнт сплачує плату за резервування рівну сумі розрахункових платежів по графіку із 10-ого до останнього місяця.

Таблиця 2.2

Місяць з початку оформлення кредиту	Плановий залишок по кредиту, USD	Нараховані %	Сплата за резервування, планова	Плата за резервування при достроковому погашенні
1	10 000,00	104,00	17,00
2	9 924,90	103,22	16,87
3	9 849,01	102,43	16,74
4	9 772,33	101,63	16,61
5	9 694,86	100,83	16,48
6	9 616,58	100,01	16,35
7	9 537,49	99,19	16,21
8	9 457,58	98,36	16,08
9	9 376,83	97,52	15,94
10	9 295,25	96,67	15,80
11	9 212,81	95,81	15,66	Якщо позичальник вирішив погасити кредит повністю - клієнт сплатить за резервування суму розрахункових платежів з 10 по 84 міс.
12	9 129,52	94,95	15,52
13	9 045,36	94,07	15,38
83	352,70	3,67	0,60
84	177,26	1,84	0,30

Трохи детальніше розглянемо кредит на придбання нерухомості на вторинному ринку. Його метою є предоставлення кредитів ПриватБанком фізичним особам для купівлі нерухомості у фізичних та юридичних осіб під іпотеку нерухомості, що купується.

Основні вимоги до позичальника:

1. Позичальник повинен бути правоздатним та дієздатним у відповідності до діючого законодавства України.

2. Резидент України (громадянин України, іноземець, особа без громадянства проживаюча на законних умовах на території України та має ідентифікаційний податковий номер та стабільні доходи в Україні).

3. Вік позичальника не менше 18 років, але не більше 70 років [6].

4. Позичальник повинен бути платоспроможним.

Сума кредиту, який видається на бранчах бізнесу «Іпотечне кредитування» складає:

1. 100 000 доларів США для всіх об'єктів, окрім розташованих у м.Києві, а також Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Одеській, Львовській, Київській областях, м. Севастополі та АР Крим.

2. 125 000 доларві США - для об'єктів, розташованих у Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Одеській, Львовській, Київській областях, м. Севастополі та АР Крим.

3. 250 000 доларів США для об'єктів, розташованих у м.Києві.

Кредити фізичним особам з іпотекою об'єктів нерухомості, розташованих у м. Києві, при сумі кредиту від 150 000 доларів США та більше видаються з обов'язковим погодженням з бізнесом «Іпотечне кредитування» ГО (але не більше ніж 250 000 доларів США) [6].

Максимальний термін кредиту 20 років, тобто 240 місяців [7].

Таблиця 2.3 Аванс 30% та більше

Валюта	Відсоткова ставка	Комісія за резервування коштів	Одноразова комісія	Комісія за дострокове погашення
EUR	15,00% (1,25% в місяць)	4,08%	3%	0%
USD	15,00% (1,25% в місяць)	4,08%
UAH	20,04% (1,67% в місяць)	5,04%
Страхування нерухомості	СК «Інгосстрах» - стандартні умови (квартири - 0,4% від вартості нерухомості; будинки - 0,5% від вартості нерухомості)
Особисте страхування	СК «Інгосстрах» - стандартні умови (0,5% від суми кредиту)

У ПриватБанку також існує і споживче кредитування. Фізичним особам на даний момент пропонуються 2 кредитні пластикові картки:

1. Кредитка «Універсальна (тарифний план 30 днів)»:

1) вартість оформлення цієї картки 0 грн;

2) тип картки VISA Classic;

3) валютою є гривня;

4) пільговий період дії - 30 днів з дня зняття коштів із кредитної картки;

5) розмір обов'язкового щомісячного платежу складає 7% від заборгованості, але не менше ніж 50 грн;

6) базова відсоткова ставка на залишок заборгованості (після закінчення пільгового періоду) складає 3%;

7) базова відсоткова ставка на залишок особистих коштів (більше 100грн) 10%;

8) Комісії:

за обслуговування картрахунку, річна - 0 грн

за перевипуск картки за строком дії - 0 грн

за достроковий перевипуск картки за ініціативою клієнта - 10 грн

пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків - 1% від загальної суми заборгованості, але не менше 30 грн за кожним випадком прострочення платежу;

9) Комісії за зняття готівки:

за зняття особистих коштів у банкоматах ПриватБанку - 1%

за зняття особистих коштів у банкоматах інших банків на території України - 1% + 5 грн.

за зняття кредитного ліміту у банкоматах ПриватБанку - 4%

за зняття кредитного ліміту у банкоматах інших банків - 4% + 5 грн.

у закордонних банках/банкоматах - 4% + 30 грн.

10) Відсоткова ставка (на місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 4,5%;

11) Штраф у разі порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

2. Кредитка «Універсальна (тарифний план 55 днів)»:

1) вартість оформлення цієї картки 0 грн;

2) тип картки MasterCard Mass;

3) валютою картрахунку є гривня;

4) пільговий період дії - 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа наступного місяця за датою виникнення заборгованості);

5) розмір обов'язкового щомісячного платежу складає 7% від заборгованості, але не менше ніж 50 грн;

6) базова відсоткова ставка на залишок заборгованості (після закінчення пільгового періоду) складає 2,5%;

7) базова відсоткова ставка на залишок особистих коштів (більше 100грн) 10%;

8) Комісії:

за обслуговування картрахунку, річна - 0 грн

за перевипуск картки за строком дії - 0 грн

за достроковий перевипуск картки за ініціативою клієнта - 10 грн

пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків - 1% від загальної суми заборгованості, але не менше 30 грн за кожним випадком прострочення платежу;

9) Комісії за зняття готівки:

за зняття особистих коштів у банкоматах ПриватБанку - 1%

за зняття особистих коштів у банкоматах інших банків на території України - 1% + 5 грн.

за зняття кредитного ліміту у банкоматах ПриватБанку - 4%

за зняття кредитного ліміту у банкоматах інших банків - 4% + 5 грн.

у закордонних банках/банкоматах - 4% + 30 грн.

10) Відсоткова ставка (на місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 4,5%;

11) Штраф у разі порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Тобто ці картки відрізняються між собою лише типом картки, терміном користування кредиту та відсотковими ставками при погашенні кредиту.

Також зазначимо, що розмір кредитного ліміту на цих картках встановлюється в індивідуальному порядку і може переглядатися банком в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта. Поточний розмір кредитного ліміту можна дізнатися будь-яким із запропонованих способів: у банкоматі (виведення на екран або на чек), у будь-якому відділенні ПриватБанка або у системі «Приват24».

До обох кредиток також пропонується міні кредитка, що являє собою картку додаткову до звичайної кредитки, але має оригінальний дизайн - вона вдвічі менша за традиційну пластикову картку і функціонує у будь-якій точці світу. Як додаткова картка міні кредитка не має свого рахунку та окремих умов обслуговування, але є оригінальним способом доступу до рахунку основної картки.

2.3 Аналіз ефективності кредитних операцій

банк споживчий кредитування позичальник

Аналіз будь-яких операцій повинен завершуватись оцінюванням їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Як зазначалося вище, питома вага доходу від кредитної діяльності банку традиційно найбільша в загальній структурі доходів банку.

Ефективність кредитної діяльності банку аналізується за допомогою системи показників:

дохідність кредитних операцій;

дохідність активів за рахунок кредитних операцій;

питома вага доходів від надання кредитів в загальній сумі доходів;

рентабельність кредитних операцій;

прибутковість кредитних операцій;

дохід на одного працівника кредитного відділу.

Дохідність кредитних операцій може бути розрахована за допомогою таких показників:

1. Дохідність кредитних вкладень -- розраховується діленням доходу від кредитних операцій на середню суму кредитних вкладень за досліджуваний період:

Даний коефіцієнт є універсальним показником, що характеризує ефективність вкладень у кредитні операції і показує, скільки банк отримує доходів з кожної гривні, вкладеної саме в кредитні операції. Його застосування дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності різних видів банківських операцій (операцій з цінними паперами, з валютою, лізингові операції тощо) і оптимізувати напрями використання банківських ресурсів, віддаючи пріоритети найдохіднішим видам діяльності. За умови ідеальної фінансової дисципліни позичальників, коли виконуються всі умови договорів і всі кредити та проценти за ними повертаються повністю, цей коефіцієнт дорівнюватиме середньозваженій процентній ставці за кредитами. Під час розрахунку даного коефіцієнта чисельник береться фактична сума отриманого доходу від процентів за кредитами. Для точнішого розрахунку вона може бути скоригована на суму втрат від списання безнадійних кредитів за аналізований період.

Дохідність активів за рахунок кредитних операцій -- розраховується діленням доходу від кредитних операцій на середню суму активів:

Використання даного коефіцієнта менш поширене, ніж попереднього показника. Він характеризує внесок кредитних операцій у загальну дохідність активів. Різновидом цього показника може бути коефіцієнт, у знаменнику якого замість загальних активів беруться тільки дохідні активи. За високої частки кредитів у загальних активах його значення наближатиметься до значення першого коефіцієнта -- дохідності кредитних вкладень.

Питома вага (частка) доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів розраховується діленням доходу від кредитних операцій на загальну суму доходів банку:

Цей коефіцієнт характеризує частку доходів, отриманих банком від надання кредитів у загальних доходах банку від інших активних операцій. Аналізуючи його, доцільно порівняти значення даного показника зі значенням коефіцієнта кредитної активності. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних доходів вищий коефіцієнта питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність інших банківських операцій.

2. Рентабельність кредитних операцій може бути проаналізована за допомогою низки показників, які доповнюють один одного. Рентабельність кредитних операцій (Р1) розраховується діленням прибутку від кредитних операцій на витрати, пов'язані із залученням ресурсів та функціонуванням кредитного відділу:

Різновидом показника рентабельності може бути також відношення процентних доходів від кредитів до процентних витрат, пов'язаних із залученням ресурсів.

Цей показник характеризує ефективність обраної політики щодо регулювання співвідношення між ціною ресурсної бази та ціною розміщення ресурсів. Зростання даного коефіцієнта характеризує високу якість менеджменту в банку.

Про ефективність процентної політики може свідчити і зворотний показник -- відношення процентних витрат на залучення ресурсів до процентних доходів від кредитних операцій:

Зниження даного показника є, безумовно, позитивним явищем, проте аналіз слід доповнити оцінкою абсолютної суми прибутку, яка в результаті жорсткої процентної політики не повинна призводити до зменшення обсягу залучених ресурсів та зниження попиту на дорогі кредити.

3. Прибутковість кредитних операцій розраховується діленням прибутку від кредитних операцій на середні кредитні вкладення:

Даний коефіцієнт показує, скільки отримано прибутку від кредитних операцій на кожну гривню, вкладену в кредитні операції. Зростання показника прибутковості кредитних операцій вищими темпами порівняно зі зростанням показника дохідності кредитних операцій свідчить про підвищення ефективності кредитних вкладень.

Для порівняльного аналізу ефективності роботи працівників кредитних відділів різних банків або філій банку можна розраховувати показник продуктивності праці як відношення доходу від кредитних операцій до середньооблікової чисельності працівників кредитного відділу.

Даний показник не доцільно використовувати для порівняльного аналізу ефективності роботи різних відділів та департаментів у межах одного банку, оскільки продуктивність праці працюючих різних структурних підрозділів буває незіставною, і як правило, залежить не від зусиль конкретних працівників, а від ефективності тих чи інших операцій та ділової активності банку.

Розглянемо основні показники ефективності кредитних операцій на цифровому прикладі (табл. 2.4).

Як свідчать дані табл. 2.4, дохід від надання кредитів у звітному періоді підвищився на 15 162 тис. грн проти попереднього періоду. Це обумовлено насамперед збільшенням масштабів кредитної діяльності. Проте, як свідчать розрахункові показники, ефективність кредитних операцій дещо погіршилась. Так, дохідність кредитних вкладень знизилась із 40 % до 33 %, тобто на 7 %. Це пов'язано передусім зі зниженням середньої процентної ставки за наданими кредитами. Основною причиною такої ситуації було зниження ставки рефінансування НБУ та зниження попиту на кредити на ринку капіталів у цілому. Тенденція зниження ефективності кредитних операцій підтверджується і динамікою решти показників. Так, рентабельність кредитних операцій (відношення доходу до витрат) знизилася на 0,16. Тобто, якщо в базисному періоді на кожну гривню витрат на залучення кредитних ресурсів було отримано 1 грн 35 коп. доходу, то у звітному періоді -- 1 грн 19 коп. доходу. Про зниження ефективності кредитних операцій свідчить і зменшення розміру прибутку в розрахунку на одну гривню активів. Значення цього показника знизилося на 1,2 коп. і становило у звітному періоді 2,6 коп., що можна пояснити зниженням процентної ставки за кредити.

Таблиця 2.4 АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Показник	Попередній період	Звітний період	Абсолютне відхилення
1. Дохід від кредитних операцій	15 313	30 475	+15 162
2. Середні активи	13 2013	236 710	+104 697
3. Середні кредитні вкладення	38 283	92 317	+54 034
4. Витрати на залучення ресурсів	10 624	23 364	+12 740
5. Прибуток від кредитних операцій	4689	7111	+2422
6. Всього доходів банку	43 751	78 141	+34 390
7. Дохідність кредитних операцій (Кдох)	0,40	0,33	-0,07
8. Витрати на функціонування кредит­ного відділу	1056	1330	+274
9. Дохідність активів за рахунок кредитних операцій	0,12	0,13	+0,01
10. Питома вага доходів від наданих кредитів у загальній сумі доходів	0,35	0,39	+0,04
11. Рентабельність кредитних операцій (Р1)	0,311	0,234	-0,077
12. Рентабельність кредитних операцій (Р2)	1,441	1,304	-0,137
13. Процентні витра ти на 1 грн процентних доходів	0,694	0,767	+0,073
14. Прибутковість кредитних операцій	0,095	0,063	- 0,032
15. Середньооблікова чисельність працівників кредитного відділу	9	12	+3
16. Дохід на одного працівника кредитного відділу	1701	2540	+839
17. Витрати на функціонування одного працівника кредитного відділу	117,3	110,8	-6,5

Водночас кредитні операції були і залишаються основними, що формують дохід банку в цілому. Більше того, їх частка в загальних доходах зросла з 35 до 39 %, тобто на 4 %. Це свідчить про загальну тенденцію зниження рентабельності інших банківських операцій.

Наступний етап аналізу кредитних операцій -- визначення факторів та причин, що вплинули на зміну абсолютного розміру прибутку від кредитних операцій.

На прибуток від кредитних операцій впливають такі чинники:

1. Обсяг наданих кредитів;

2. Зміна структури наданих кредитів;

3. Зміна процентної ставки за кредит (ціна кредиту);

4. Зміна процентної ставки за депозитами (собівартість залучених ресурсів).

Розрахунок впливу факторів здійснюється за такою методикою.

Для розрахунку впливу обсягу наданих кредитів на зміну прибутку необхідно базисну величину суми прибутку помножити на відсоток приросту фактичної суми наданих кредитів порівняно з базисною.

Для розрахунку впливу структурних зрушень необхідно від базисної величини прибутку в перерахунку на фактичний обсяг та структуру відняти базисну суму прибутку, помножену на відсоток темпу зростання обсягів наданих кредитів.

Для розрахунку впливу процентної ставки за кредит необхідно від фактичних процентних доходів банку відняти базисну величину доходів у перерахунку на фактичний обсяг та структуру наданих кредитів.

Вплив процентної ставки за депозитами розраховується як різниця між фактичною сумою процентних витрат та базисною в перерахунку на фактичний обсяг та структуру залучених депозитів. Вплив даного чинника береться з протилежним знаком, оскільки він перебуває у зворотній залежності до результативного показника.

Розглянемо приклад розрахунку впливу факторів на прибуток від кредитних операцій (табл. 2.5).

За аналізований період прибуток від кредитних операцій збільшився на 2422 тис. грн (7111,0 - 4689,0). Темп зростання кредитних вкладень становив 2,41 раза, тобто приріст дорівнює 141 %. Збільшення обсягу наданих кредитів сприяло зростанню прибутку на 6611,5 тис. грн (4689 х 1,41). Структурні зрушення негативно вплинули на зміну прибутку і їх вплив становив -1028,5 (10272-4689 х 2,41). Зниження процентної ставки за кредитами призвело до зниження прибутку на 6451,0 тис. грн (30 475 - 36 926). У свою чергу, зниження процентної ставки за депозитами сприяло збільшенню прибутку на 3290 тис. грн (23 364 - 26 654). Загальний вплив факторів відповідає зміні результативного показника. (+6611,5 - 1028,5 - 6451,0 + 3290 = 2422). Після такого аналізу визначають вплив факторів другого порядку, які, у свою чергу, вплинули на вказані фактори.

Таблиця 2.5 АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ВІД КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Показники	Базисний період	Фактично в перерахунку на базисний обсяг	Фактично
1. Процентні доходи банку за наданими кредитами	15 313	36 926	30 475
2. Процентні витрати банку на залучення депозитів	10 624	26 654	23 364
3. Прибуток банку від кредитних операцій	4689	10 272	7111
4. Кредитні вкладення	38 383	92 317	92 317

Запропонована методика аналізу кредитних операцій передбачає комплексний підхід до вивчення цього напряму діяльності банку, дає змогу оцінити їх ефективність, намітити основні шляхи удосконалення управління активами банку та підвищити результативність банківського менеджменту [22, c. 33].

3. ПЕРЕВАГИ ПРИВАТБАНКУ У ПОРІВНЯННІ З ІНШИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ

Порівняємо основні операції, які виконують банки ПАТ КБ «ПриватБанк» та інші банки на даний момент. Представимо дані у вигляді таблиці.

Таблиця 3

ПриватБанк	Інші банки
Здійснення комплексного обслуговування бюджетних організацій
1. Зарплатні та студентські проекти 2. Корпоративні карти 3. Обслуговування чеків Державного Казначейства України 4. Прийом готівки від бюджетних організацій 5. Розміщення депозитів ВНЗів та органів місцевого самоврядування	1. Зарплатні та студентські проекти 2. Обслуговування чеків Державного Казначейства України
Корпоративні картки
Приватбанк надає корпоративні карти всім бюджетним організаціям. Оформлення пакету «Екстреної технічної допомоги” і здобуття дисконтних знижок в торгівельно-сервісній мережі для власників Visa Blitz Business Autocard. Приватбанк пропонує універсальну схему роботи по корпоративних картах бюджетних організацій, що повністю враховує вимоги і нюанси бюджетного законодавства і що дозволяє працювати без залишку на рахунку організації в банці, а, отже, виконувати основні вимоги бюджетних організацій і Казначейства.	Укрексімбанк і Банк “Надра” надають корпоративні карти бюджетним організаціям вибірково - в основному Міністерствам і крупним клієнтам. Останні банки не надають дану послугу. Схема роботи по корпоративних картах бюджетних організацій не враховує принципів бюджетного законодавства.
Зарплатні проекти
Приватбанк здійснює авансове зарахування заробітної плати на карти працівників бюджетної організації. Наявність зарплатних карт Free Design - можливість мати карту зі своїм індивідуальним дизайном або улюбленим фото. Найбільш розвинена мережа обслуговування пластикових карт. Надання працівникам всіх бюджетних організацій (без виключення) дешевих овердрафтів (по ставці 0,01% річних строком на 1 місяць) шляхом видачі кредитних карт «Універсальна».	Мережа обслуговування пластикових карт (на 01.03.2006г.): - Аваль - 2435 банкоматів - Ощадбанк - 2177 банкоматів - Промінвестбанк - 793 банкомати - Укрсиббанк - 729 банкоматів - Укрсоцбанк - 655 банкоматів Аваль - надання овердрафту по ставці 0,01% з терміном погашення до 15 числа місяця. Укрсиббанк - надання овердрафту під 9,5% річних з взиманієм комісії 5% від суми овердрафту, що надається, відразу при встановленні.
Депозити ВНЗів та органів місцевого самоврядування
Розміщення депозитів на термін від 3 місяців. Розміщення вкладу з можливістю довложенія в перебігу терміну.	ПравексБанк - розміщення депозитів строком від 9 місяців. Укрсиббанк - розміщення вкладу без можливості довложенія.
Корпоративні пластикові картки бюджетних організацій
- Наявність широкого продуктового ряду корпоративних карт для бюджетної сфери - від простих карт миттєвого випуску для співробітників бюджетних організацій (Blitz Business Card) до дисконтних і елітних міжнародних карт (Visa Blitz Business Autocard, Visa Blitz Business Gold) для керівництва і vip-бюджетніх організацій. - Оформлення безкоштовного страхового поліса - власників карт Visa Blitz Business Gold. - Поповнення корпоративних карт в режимі on-line. - Зручна схема роботи при поверненні невитрачених засобів - співробітник організації може повернути надмірно зняті засоби як в касу організації, так і поповнивши на корпоративну карту, після чого банк повертає дані засоби безготівковим дорогою на рахунок в Казначейство. - Можливість активації карт безпосередньо в організації без додаткового звернення в банк - Банк надає послугу дистанційного керування картковими рахунками довірених осіб організації з використанням ПК Приват-24, Клієнт-банк, Інтернет-клієнт-банк, що дозволяє без додаткового звернення в банк контролювати залишки на рахунку в банці і на картах довірених осіб, здійснювати повернення засобів з карт довірених осіб безпосередньо на рахунок в Казначейство, активувати карти, розподіляти засоби по картах довірених осіб і так далі.	У «Фортуна Банк» існують 3 види пластикових карток: - Visa Electron; - Visa Classic; - Visa Gold.
Зарплатні та студентські проекти бюджетних організацій
- Широкий продуктовий ряд зарплатових карт від простих, таких, що надаються на безкоштовній основі до міжнародних карт високого класу. - Наявність зарплатових карт миттєвого випуску, використання яких зручно для виплати заробітної плати тимчасовим працівникам, працівникам за сумісництвом, сезонним робітником і так далі. - Випуск студентських карт з окремим молодіжним дизайном. - Можливість укладення Договору про спільний проект - випуск зарплатових або студентських карт з нанесенням своєї емблеми, логотипу, будівлі організації, або ін., що відразу візуально виділяє карти даної структури від загальної маси зарплатових карт Приватбанку.	«Фортуна Банк» зарплатні проекти: - Впровадження на підприємстві зарплатного проекту з використанням платіжних карток передбачає укладення договору між Організацією та Банком, а також відкриття карткових рахунків кожному співробітнику. - Зарплатний проект передбачає встановлення на підприємстві спеціалізованої програми за допомогою якої зарплатна відомість формується в електронному вигляді та надається до банку засобами електронного зв'язку.
Еквайринг
1. Найбільший досвід роботи і лідерство на ринку еквайрінга і пластикових карт. 2. Підтримка карт платіжних систем: VISA, Mastercard int., American Express. 3. Висока швидкість проведення транзакцій за рахунок використання власного процесингового центру. 4. Всі термінали Приватбанку обслуговують як традиційні магнітні, так і чиповиє карти VISA, Mastercard. 5. Поєднання pos-терміналів з касовим устаткуванням, що істотно полегшує роботу касира і прискорює процес проведення оплат. 6. Сучасне устаткування, що дозволяє не лише приймати до оплати пластикові карти, але і : - продавати електронні ваучери - Prepaid; - друкувати рекламні оголошення на чеці pos- терміналу; - проводити маркетингові заходи для клієнтів-тримачів карт; - застосовувати програми лояльності. 7.Дисконтний клуб «Приватбанк VIP». Тримачі елітних карт Приватбанку стають клієнтами підприємств - членів клубу.	В «Укрексімбанку»: - безкоштовне підключення до системи; - відсутність 'страхового депозиту' та абонплати; - комісія банку складає від 2,5 до 5% від суми операції. Умови надання еквайрінгу в «ПроКредит Банку»: - наявність відкритого поточного рахунку підприємства в «ПроКредит Банку»; - комісія за операції з платіжними картками Visa Int., емітованими ЗАТ «ПроКредит Банк» або банками-партнерами -- 2%; - комісія за операції з платіжними картками Visa Int., емітованими третіми банками -- 3%; - мінімальна сума комісії за операції з платіжними картками Visa Int., сплачувана підприємством за результатами місяця -- 200 грн.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

В результаті проведених досліджень можна зробити наступні висновки. Діяльність комерційного банку являє собою залучення грошових коштів і надання їх в позику, або інвестування по більш високих процентних ставках. Банк виступає посередником між тими, хто має тимчасово вільні кошти і тими, для кого вони необхідні. Метою та рушійним мотивом здійснення такого посередництва є отримання банківського прибутку та стабільність на банківському ринку. Головною метою управління фінансово-кредитною діяльністю в ПАТ КБ «ПриватБанк» є забезпечення максимізації прибутку власників банку в поточному та перспективному періоді, раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов'язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу. Аналіз фінансово-кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» дозволив зробити висновок, що ПАТ КБ «ПриватБанк» - достатньо великий банк в Україні, бо його філії є не тільки у межах України, а й закордоном. Наприклад у таких країнах як Казахстан, Велика Британія, Російська Федерація, Китайська Народна Республіка, Латвія, Португалія, Італія, Грузія. В умовах постійно зростаючої конкуренції на фінансовому ринку підсумки діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2010 рік свідчать про те, що банк володіє значним економічним потенціалом та спроможний зміцнити свої позиції на ринку банківських послуг. Чисті активи банку за 2010 рік збільшились на 21,8 %. Структура зобов'язань банку збільшилась у бік зростання частки строкових депозитів та залучених коштів інших банків, що, в основному, залучалися в якості застави за наданими короткостроковими міжбанківськими кредитами. За показниками ефективності діяльності за 2010 рік, відповідно до вимог Національного банку України, банк відповідає таким категоріям: за рівнем рентабельності балансового капіталу (16,3 %) - високорентабельні банки (рентабельність капіталу - більше 10 %), а за рівнем рентабельності активів (1,5 %) - достатньо рентабельні банки (рентабельність активів - від 1 % до 2 %). Управління ризиками у ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснюється через організаційну структуру. В процесі управління ризиками задіяні Спостережна Рада, Правління, Управління внутрішнього аудиту та спеціалізований підрозділ - Департамент ризик-менеджменту. Правління Банку є відповідальним за функціонування системи внутрішнього контролю та управління ризиками. Спостережна рада систематично відстежує стан управління ризиками, впливає на обрану Правлінням схильність до ризиків. Управління внутрішнього аудиту здійснює перевірку та тестування систем внутрішнього контролю та управління ризиками. Серед основних функцій Департаменту ризик-менеджменту: забезпечення проведення кількісної та якісної оцінки ризиків, на які наражається банк; забезпечення методології з управління ризиками; створення системи для автоматизованого ведення та оброблення бази даних щодо ризиків; ідентифікація і моніторинг порушення лімітів; аналіз можливих сценаріїв; підготовка звітності щодо ризикових позицій та надання рекомендацій Правлінню щодо їх оптимального значення; участь в кредитному процесі в частині оцінки фінансового стану позичальників та оцінки ліквідності забезпечення, аналізу кредитних продуктів та процесів. Бухгалтерія ПАТ КБ «ПриватБанк» є самостійним структурним підрозділом, який очолює головний бухгалтер. Частина облікового апарату з методичних питань підпорядкована головному бухгалтеру, а з адміністративних - безпосередньо начальникам департаментів.

Для підвищення ефективності фінансово-кредитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» пропонуються наступні заходи:

- вдосконалення ціноутворення на відсоткові продукти банку;

- оптимізація внутрішньобанківського управління центрами прибутку;

- стимулювання збуту банківських продуктів.

В процесі ціноутворення на відсоткові продукти банку необхідно звертати увагу на пріоритетність використання різних видів пасивів у формуванні окремих активних послуг банку відповідно до їх терміновості і ліквідності. Знаючи, за рахунок, яких джерел засобів, і в якому об'ємі сформована кожна стаття активу, можна на підставі вартості кожного вид ресурсів визначити процентну складову витрат по кожному виду вкладень. Впровадження внутрішньобанківського управління центрами прибутку дозволить керівництву банку точніше планувати проведення конкретних активних і пасивних операцій, обґрунтовано змінювати структуру активів та ефективніше організувати роботу структурних підрозділів. Структурний аналіз показників прибутковості підрозділів банку дає змогу зробити висновки щодо причин ускладнення у сфері банківських доходів та виявити проблемні аспекти діяльності, які потребують підвищеної уваги. Хоча завдання максимізації банківських прибутків розглядається як ключовий напрям роботи керівництва банку, проте сфера управління прибутковістю не автономна. Тож рішення щодо максимізації прибутків мають прийматися у взаємозв'язку з допустимими рівнями ризиків. Необхідністю сьогодення є стимулювання збуту банківських продуктів. Банк зацікавлений у створенні і підтримці сприятливого іміджу своїх продуктів в очах реальних і потенційних клієнтів, контактних аудиторій. До засобів стимулювання споживачів банківських продуктів можна віднести персональний продаж, зразки (тобто можливість користування даною послугою протягом якого-небудь часу безкоштовно або на пільгових умовах), знижки постійним клієнтам, демонстрації банківських продуктів (проведення семінарів і презентацій), лотереї серед клієнтів банку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 )

2. Положення НБУ 'Про порядок здійснення консорціумного кредитування' від 21 лютого 1996 р. № 37.

3. Положення НБУ 'Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків' від 29.09.97 № 323.

4. Положення НБУ «Про утвердження правил предоставлення банками України інформації користувачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту» № 168 від 10.05.2007 р.

5. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 639/97 - ВР від 18.11.97 р.

6. Про внесення змін в процедуру погодження кредитів фізичним особам з іпотекою об'єктів, розташованих у м. Києві. Приказ № PR-2007-172 від 07.02.2007р.

7. Про актуалізацію умов кредитування по програмах бізнесі «Іпотечне кредитування», «Авто в кредит» Наказ № СП-2007-296 від 13.09.2007р.

8. Положення Національного банку України 'Про кредитування' № 246 від 28 вересня 1995 р.

9. Баталов А.Г. Банковская конкуренция / А.Г. Баталов, Г.О. Самойлов. - М.: Экзамен, 2008. - 256 с.

10. Бор М.3., Пятенко В.В. Стратегическое управление банковской деятельностью. - М.: 'Приор', 2008 г. - 534 c.

11. Васюренко О.В. Банковские операции: Учеб. пособие/ О.В.Васюренко. - 2-е изд., испр. и доп.- К.: Знание, 2009.-255 с.

12. Веселовский А. “Совершенствование надзора за деятельностью коммерческих банков” // Вестник НБУ/ - 2007. - № 2. с. 24-27

13. Візуальний інвестор. Як визначати тренди / Джон Дж. Мерфі. - Київ: Діаграмма, 2008 г. - 332 с.

14. Егоров Е.В. Маркетинг банківських послуг: Навч. посібник/ Е.В.Егоров, А.В. Романов, В.А. Романова; Під ред. В. А. Романової. - Київ, 2009. - 102с.

15. Замуруєв А.С. Кредит та ссуда: термінологічний аналіз, класифікація та визначення форми // Гроші та кредит. - 2009. - №4. - С. 28-30

16. Калина А.В. Банківська справа: Короткий словник-справочник/ А.В.Калина, В.Н. Кочетков. - К.: МАУП, 2008 - 206 с..

17. Калина А. В. Робота сучасного комерційного банку: Навчально-методичний посібник/ А. В. Калина, А. А. Кощеєв; Міжрегіональна Академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2007. - 221 с.

18. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. Методи та процедуры/ В.В. Ковальов. - Х.: Финанси та статистика, 2008. - 560 с.,

19. Колпина Л.Г., Кравцова Г.И., Тарасевич В.Л. Фінанси та кредит - Дніпропетровськ: Книжковий Будинок, 2007. - 336 с.

20. Крамаренко Г.А. Фінансовий аналіз та планування: Навчальний посібник/ Г.А. Крамаренко; Дніпропетровска Академія управління, бізнесу та права. - Дніпропетровськ: [Видавництво ДАУБЛ], 2007. -231 с.

21. Крейніна М.Н. Ітогова оцінка ефективності господарської діяльності підприємства / М.Н. Крейніна. - Львів: Фінанси та статистика, 2008. - 168с.

22. Крейніна М. Н. Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки - К: Істина, 2008р.

23. Мельник О. В. Кредитування в комерцiйних банках // Банкiвська справа. - 2008 р. - № 3. - с. 31-35.

24. Мороз А. Н. Основи банківської справи / А.Н. Мороз. - К.: Видавництво Лібра, 2008. - 211 с.

25. Овчаров А.О. Організація управління ризиками у комерційному банку // Банківська справа. - 2008. - №1. -С.15-16.

26. Офіційний сайт ПриватБанку в Інтернеті // Електроний ресурс. Режим доступу: www.privatbank.com.ua

27. Пессель М. А. Заём, кредит, ссуда // Деньги и кредит. - 2009. - №4. - С.27-29.

28. Печникова А. В. Банківські операції / А. В. Печникова, О. М. Маркова, Е.Б. Стародубцева. - К.: Просвiта, 2008. - 523 с.

29. Побединська В. Ю. Проблеми споживчого кредитування в Україні /Вісник НБУ №2 с.42-45

30. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия / Г. В. Савицкая - Минск: Новое знание. 2000. - 687 с.

31. Степаненко А. “Системная перестройка банковских учреждений и работа с проблемными банками”// Банковское дело. - 2002. - №1. с. 26-28.

32. Стратегия развития коммерческого банка / Стрельцова Н.Т., Кравченко Н.А., Новоселов А.С. и др.; Под ред. А.С. Маршаловой, Н.А. Кравченко. - Новосибирск: ЭКОР, 1996. - 299с.

33. Толбатов Ю. А. Економетрика: Підручник для студентів економічних вищих навчальних закладів / Толбатов Ю. А. - К.: ТП Пресс, 2008. - 320 с.

34. Уткін Е. А. Банковский маркетинг: [Учеб. пособие для банковских шк. и колледжей по спец. “Банковское дело”. - 2-е изд.]. - М.: ИНФРА; 2007. - 299 с.

35. Ямпольский М.М. О трактовках кредита // Деньги и кредит. - 1999. -№4. -С.30-32.