Аналіз банківських операцій та послуг

Вступ

банківський послуга актив

В сучасних умовах винятково важливе значення для України набуває зміцнення та підвищення ефективності банківської системи, оскільки банки є рушійною силою економічного розвитку та процесу виходу з кризового становища країни . На сьогоднішній день в банківській системі продовжує формуватися та вдосконалюватися ринок банківських послуг, який сегментується на ринок активно-пасивних операцій та ринок банківських продуктів.

Ринок банківських послуг охоплює широкий спектр послуг від розрахунково-касових до зберігання та перевезення цінностей, який не передбачає відчуження ресурсів банку і не несе ризиків, притаманних банківським операціям.

Розвиток та функціонування світової економіки особливо в ситуації світової кризи характеризується значним розвитком сфери послуг в порівнянні з сферою виробництва. Аналогічні об'єктивні перетворення відбуваються і в банківському секторі, де спостерігається випереджаючий розвиток сфери банківських послуг порівняно з його операціями. Послуги займають значну долю сукупних доходів банків, яка нерідко перевищує їх долю доходів від операцій.

Частка послуг в діяльності українських банків неухильно зростає. Тому все більшого значення набуває вивчення банківських послуг як різновиду банківських продуктів, їх специфічної природи та місця в діяльності банків, механізму їх формування і розвитку.

В період становлення банківської системи і розвитку ринку послуг окремі питання функціонування останнього привертають до себе все більшу увагу вітчизняних та зарубіжних дослідників банківської сфери. Серед вітчизняних економістів та спеціалістів з країн СНД найбільше уваги ринку банківських послуг приділено в працях Дзюблюка О.В., Жукова Є.Ф., Качаєва Ю.Д., Коробова Ю.І., Лаврушина О.І., Мороза А.М., Мируна М.І., Савлука М.І., Солдаткіна В., Усоскіна В.М., Уткіна Е.А.

Дослідженням ринку банківських послуг займались також відомі економісти: Валдес С., Гавальда К., Джозлин Р., Заутер В., Котлер Ф., Роуз П., Сондерс Дж., Стенлейк Дж., Стуфле Ж. та інші.

Разом з тим досліджень ринку банківських послуг у вітчизняній науковій думці виявляється недостатньо, що невпинно впливає на характер та ефективність функціонування всієї банківської системи.

В літературі не сформувалось єдине трактування сутності банківської послуги, не існує достатньої кількості та адаптованих для сучасного положення України стратегій розвитку та розширення, створення нових банківських послуг, з урахуванням потужних маркетингових досягнень і світових напрацювань, немає планів та прогнозів розвитку сфери банківських послуг на перспективу. На практиці це призводить до відсутності комплексних підходів в дослідженні ринку банківських послуг та в роботі комерційних банків.

Розвиток цього ринку на сучасному етапі відбувається переважно за рахунок практичних напрацювань окремих банків без відповідних науково-методологічних узагальнень та обґрунтувань і законодавчого підкріплення, що негативно впливає на банківську систему в цілому.

В умовах кризи та зменшення доходності багатьох банківських операцій, що пов'язано передусім зі високою обліковою ставкою Національного банку України, ставок по кредитах комерційних банків, нерозвиненості ринку цінних паперів і ринку міжбанківських кредитів тощо, банківські послуги можуть стати надійним, довгостроковим джерелом доходів українських банків.

Об'єкт дослідження: банківська діяльність щодо створення і впровадження банківських послуг через ринкові механізми до учасників фінансового ринку.

Предмет дослідження: кредитні, депозитні, інвестиційні, консультаційні, трастові, гарантійні та інші види банківських послуг.

Мета дослідження - розкрити сучасний стан ринку банківських послуг в Україні та виявити напрямки його розвитку.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- уточнити сутність банківських послуг та підходи щодо їх поділу;

- проаналізувати стан ринку банківських послуг в Україні;

- дослідити сучасні тенденції щодо створення і надання клієнтам депозитних банківських послуг;

- розглянути сучасні ринкові механізми банківського поточного обслуговування клієнтів;

- проаналізувати світові тенденції розвитку послуг іноземними банками, з врахуванням новітніх технологій з обслуговування клієнтів та інших контрагентів;

- вказати на перспективи подальшого розвитку ринку банківських послуг в Україні.

Методологічною і теоретичною основою магістерської дипломної роботи є закони та постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів, нормативні акти Національного банку України, економічна література з питань банківської справи, аналітичні, економіко-математичні, статистичні збірники, матеріали періодичної преси, статистичні методи дослідження а також Фінансові звіти банку в динаміці по рокам.

Наукова новизна полягає у розкритті сучасних тенденцій розвитку та можливостей комерційних банків щодо їх стратегічного планування та вдосконалення гнучкого і адекватного реагування на запити ринку, що ґрунтується на аналітичному опрацюванні значного фактичного матеріалу.

Теоретичні узагальнення та практичні рекомендації, зроблені в процесі дослідження, можуть бути використанні в діяльності українських комерційних банків.

Приведений передовий світовий досвід у сфері надання та розширення послуг банками може бути критично опрацьований та творчо використаний в Україні.

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків, розділу «Використання сучасних інформаційних технологій в банківській справі» та анотації.

1.Теоретичні основи банківських операцій та послуг

1.1 Поняття, особливості банківських послуг та операцій

Діяльність банків у сфері надання послуг і досі залишається однією з найменш досліджених тем у теорії та практиці банківської діяльності. Як і раніше, фахівці з банківської справи переважно всі банківські операції поділяють на 3 групи : активні, пасивні та розрахунково- касові операції. У той же час банківські послуги як самостійний напрямок діяльності банків залишаються майже поза увагою самостійних досліджень. Практика доводить необхідність та важливість окремого дослідження банківських послуг як окремого та самостійного продукту банківської діяльності. У розвинутих країнах світу банки отримують значну частку доходів саме від надання банківських послуг, яка нерідко перевищує половину загальних доходів банків.

В Україні останнім часом спостерігалися значні темпи зростання обсягу наявних банківських послуг. Лише за останні роки частка банківських доходів від надання саме послуг зросла з 19 до 25 % у загальній сумі доходів банків. Тому важливої ролі набуває з'ясування сутності банківських послуг, іх місця та ролі в діяльності банків та розмежування від інших супутних понять, як банківська операція та банківський продукт [9].

Пріоритетний розвиток банківської системи та становлення інших кредитно-фінансових інститутів відіграє ключову роль у формуванні ринків грошей і капіталів через механізми й інструменти банківських і небанківських послуг фінансового характеру. Однак для побудови конкурентної стратегії банку й успішного позиціонування на ринку необхідно чітко управляти об'єкт управління.

Банківські установи не лише надають послуги, а й виконують певні операції, реалізують банківські продукти. Правильне усвідомлення відмінностей згаданих елементів дозволить визначити іх пріоритетність з позиції економічної значущості й ефективно ними управляти.

Банки істотно відрізняються за набором операцій та послуг, що надають клієнтам. Одні із них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки, інші- лише окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку банківських послуг або обслуговують окремі галузі економіки [7].

Саме на сучасному етапі розвитку банківського сектора України постає проблема чіткого розуміння поняття «банківська послуга».

Банки, як і будь- які інші підприємства в економіці, створюють свої продукти, які дістали назву «банківські продукти». Специфіка банківської діяльності відрізняє банки від підприємств матеріального виробництва та інших фінансових інститутів. Щоб відповісти на питання- що таке банківський продукт, необхідно виокремити його специфічні риси, які допоможуть розробити визначення. На відміну від матеріальних продуктів , банківський продукт- поняття , скоріше, умовне. Воно з'явилось виключно в банківському середовищі, але так же, як і поняття матеріальний продукт, являється комплексним. На методологічному рівні цей продукт схожий на матеріальний, оскільки його створення також складає виробничий процес. Іншими словами, банківський продукт є результатом здійснення цілої низки дій , спрямованих на проектування продукта, саме його виробництво, тестування та реалізацію (продаж).

Особливості банківського продукту порівняно з іншими продуктами матеріальної сфери виробництва такі :

1. Банківські продукти не набувають безпосередньо матеріального втілення у традиційному розумінні (продукція промисловості, сільського господдарства);

2. Відносини з банком мають переважно довгостроковий характер (відкриття рахунків, надання кредитів);

3. Нерозривність процесу виготовлення та використання банківського продукту ;

4. Оперування з грошима у різних формах- готівкою, безготівковими грошима.

У зв'язку з тим, що банки є суб'єктами підприємництва, поняття їх продуктів, з одного боку, має відповідати загальновизнаним поняттям товарів і послуг, а з іншого - враховувати особливості банківської діяльності.

Складна специфіка банківських продуктів не дала можливості донині розкрити їх економічну природу, дати науково достовірну класифікацію їх, зокрема, розмежувати поняття банківської операції та банківської послуги.

Сучасні економісти, нажаль, не акцентують увагу на принципових відмінностях між банківською операцією та послугою і, як правило, узагальнюють їх [33].

У західній літературі панує розширений підхід до трактування банківських послуг, коли під ними розуміють будь-який різновид діяльності банків. Банківська послуга як самостійне поняття, що характеризує діяльність банку, губиться в широкому колі банківських операцій, які охоплюють усі сторони діяльності банку як фінансового посередника.

Прямо протилежний вузький підхід до розумання банківських послуг панував у минулому, коли мимохідь згадувалось про існування банківських послуг, але вся увага приділялась операціям банків. Діяльність банку уявлялася як набір різних операцій, у царині яких «розчинялися» і зникали самі банківські послуги. У працях того періоду навіть такі чисті (класичні) послуги, як посередницькі, комісійні, консультативні, називалися операціями і ставилися в один ряд із пасивними й активними .

В сучасних умовах відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська діяльність включає в себе такі групи банківських операцій, як [67]:

- залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб;

- розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Таким чином законодавець дещо звужує сферу банківської діяльності. Проте метою такого визначення є виділення основних операцій, здійснювати які у сукупності мають право лише банки. Поряд з цими трьома видами операцій банки (інші фінансові установи), а у визначених законами України випадках -- також і інші юридичні особи мають право здійснювати і інші операції, пов'язані з операціями, які складають зміст банківської діяльності. У зв'язку з цим маємо розглядати поняття «банківська діяльність» у широкому та у вузькому розумінні.

У широкому розумінні під банківською діяльністю розуміються всі види операцій, які можуть здійснювати відповідно до законодавства банки, а у визначених законом випадках -- інші юридичні особи.

У вузькому розумінні банківська діяльність включає, в себе лише ті операції, які виділяють банк з числа інших фінансово-кредитних установ.

У цьому контексті, аналізуючи поняття «банківське право», «банківське законодавство», «банківські правовідносини» та інші поняття, ми будемо вживати термін «банківська діяльність» саме у широкому розумінні.

Для операцій, які у сукупності можуть здійснювати лише банки, ми пропонуємо використовувати термін «операції виключної компетенції банків».

Банківські операції прийнято поділяти на активні, пасивні та комісійні. Активні операції полягають у використанні ресурсів банку (зокрема надання кредитів).

На думку В.М. Усоскіна [86], активні операції комерційного банку можна розділити на 4 великі групи:

- кредитні операції (або позички);

- інвестиції в цінні папери;

- касові операції;

- інші активи.

Пасивні операції -- це операції, які полягають у залученні грошових коштів -- фізичних та юридичних осіб -- клієнтів банку (депозити або вклади).

Комісійні операції -- це здійснення банками посередницької діяльності, зокрема, обслуговування платежів клієнтів, інкасація, зберігання валютних цінностей та цінних паперів та ін. Банківська діяльність здійснюється на підставі певних принципів. На думку О. П. Орлюк, основними принципами банківської діяльності можна визначити:

незалежність банків у своїй діяльності, їх економічна самостійність;

- невтручання органів державної влади та місцевого самоврядування в діяльність банків, за винятком випадків, установлених законодавством (зокрема, в межах організації Національним банком банківського регулювання та банківського нагляду);

- розмежування відповідальності між банками та державою;

- обов'язковість отримання банками ліцензій (дозволів) на здійснення банківських операцій, передбачених законодавством;

- обов'язковість дотримання банками встановлених НБУ економічних нормативів для підтримання стабільності банківської системи країни та захисту інтересу клієнтів;

- закріплення за банками права оперативної самостійності у виборі клієнтів та видів операцій, за якими він буде спеціалізуватися;

- забезпечення фізичним та юридичним особам права вільного вибору банку;

- забезпечення виконання банком взятих на себе майнових зобов'язань перед клієнтами та третіми особами, в першу чергу повернення грошових коштів вкладникам банків.

В процесі аналізу досліджень та публікацій з цієї проблеми, були отримані різноманітні трактування цих суперечливих категорій. О. Лаврушин, наприклад, трактує банківські операції як реалізацію функцій, а банківські послуги- як операції банку, що задовольняють потреби клієнта. При цьому різниця між операціями та послугами полягає в тому, що операції здійснюються у грошовій формі, відображають грошові потоки у різних фазах відтворення, відбуваються безпосередньо через банки [24].

Зокрема, Ж. Матук відзначає, що банківська послуга є задоволенням фінансового попиту клієнтів з врахуванням фінансових можливостей банку .

У російській літературі у банківській справі поняття „банківська послуга» визначається, з одного боку, як „масова операція», а з іншого - як «проведення банківських операцій за дорученням клієнта і на користь останнього за певну плату» [2].

Зокрема, О.М. Іванов розглядає банківські послуги як „комплексну діяльність банку, направлену на створення оптимальних умов для залучення тимчасово вільних ресурсів і задоволення потреб клієнтів при проведенні банківських операцій і здобуття прибутку».

Основною ознакою банківської послуги вважається ії зв'язок із переміщенням фінансової інформації , а банківські операції ототожнюються з ріними формами переміщення грошових коштів. Така позиція є досить суперечливою, оскільки послуги банку не завжди пов'язані із переміщенням інформації, а операції банків не обов'язково управляють переміщенням коштів (наприклад, надання кредитної гарантії або дозволу на вивезення валюти, яка не була реалізована).

Вплив іноземної думки та законодавча невизначенність у трактувані банківських послуг та банківських операцій вносять певні розбіжності у погляди сучасних науковців, у їх спроби встановити зв'язок між цими поняттями і поняттям «банківський продукт», у з'ясуванні сутності цих понять.

Так, у праці В.М. Усоскіна «Сучасний комерційний банк» поняття «банківські послуги» вживається у тісному зв'язку з поняттям «банківські операції». Усі види банківської діяльності автор називає операціями, результати яких з позиції клієнтів називає інколи послугами, але частіше вживає поняття «банківські продукти», коли йдеться про зв'язок банків з ринком [85].

Дещо по-іншому підходить до розгляду цього питання О.В. Дзюблук. У монографії він піше, що банківський продукт «має двояке вираження- з одного боку, це надання різного роду послуг шляхом проведення активних , пасивних та комісійно-посередницьких операцій, а з іншого- це створення безготівкових платіжних засобів, що є результатом тих самих операцій. Послуги- це кінцевий результат, готовий продукт банку, тоді як операції- це свого роду виробничий процес».

Є. Ф. Жуков в книзі «Менеджмент і маркетинг у банках» пропонує такі визначення цих понять: «Банківський продукт- це конкретний банківський документ (або свідоцтво), який виробляється банком для обслуговування клієнта та проведення операцій. Це може бути чек, вексель, банківський процент. Банківська послуга є банківськими операціями з обслуговування клієнта «. У наведеному підході поняття банківського продукта дуже вузьке. Воно зводиться лише до технічних розрахункових документів типу платіжного доручення, що збіднює сутність і роль банківської діяльності і продукту як ії результату [21].

Усі згадані автори розглядають поняття банківської операції і послуги з позиції суб'єктів відносин- банку і клієнтів, і по суті, ототожнюють їх. Є й інші думки з цієї проблематики, які принципово відрізняються від попередніх. Окремі вітчизняні науковці вважають за доцільне ідокремлювати послуги банків від їх операцій , розглядаючи перші й другі як два види діяльності докорінно відмінні один від одного.

Так, у книзі «Вступ до банківської справи « за редакцією М. І. Савлука [13] діяльність комерційних банків поділяється на три види : активні операції, пасивні операції, послуги. У такому підході послуги банків уже відокремлені від операцій і виступають як самостійна складова продуктів банку.

В цьому ж напрямку, але дещо звужено розглядає банківські послуги група львівських авторів у своєму підручнику «Гроші, кредит, банки»: «Банківські послуги здійснюються банками за дорученням клієнта, за його рахунок та, як правило, від його імен, тобто банк виступає агентом свого клієнта». Водночас банківські послуги розглядаються лише як допоміжні, супутні дії до банківських операцій, які можуть давати банкам додатковий дохід. Такий підхід значно обмежує сферу діяльності банків з надання послуг.

Крім того, в окремих випадках залишається незрозумілим, де закінчується операції і починаються послуги банків. Для цього треба окреслити рамки понять «банківський продукт», «операція», «послуга». Найбільш широке з цих понять, як вже було зазначено раніше, - банківський продукт як результат діяльності банку на ринку, якій втілюється у формі операцій та послуг [26].

Слід зауважити, що банківські послуги за економічним змістом і за місцем у фінансовому механізмі банку істотно відрізняються від банківських операцій- активних і пасивних (додаток А). Отже, банківську операцію можна визначити як сукупність дій банківського працівника, яка завершується досягненням якого-небудь результату, необхідного банку або його клієнтові .

Банківська послуга, в свою чергу, - технологічно взаємозв'язана сукупність банківських операцій, які реалізуються банком клієнтові на договірній основі і направлених на задоволення потреб клієнта в банківському обслуговуванні.

Виходячи з цього, банківський продукт - це банківська послуга, яка задовольняє існуючі стандартні потреби клієнта банку і реалізується на ринку з метою отримання доходу. Таким чином,банківський продукт, на відміну від операції і послуги, володіє індивідуальними особливостями. Специфіка функціонування банківських установ полягає в тому, що їх продуктом є надання різноманітних послуг шляхом проведення активних, пасивхих і комісійно-посередницьких операцій з метою задоволення потреби клієнтів банку .

Тому серцевиною продукту, його сутністю є спрямованість на розв'язання певної проблеми. Основним продуктом банку є послуги у вигляді надання кредитів, здійснення розрахунків, управління майном і цінностями, консультації тощо.

1.2 Класифікація традиційних послуг та операцій

Банківські операції -- це операції із залучення грошових коштів та вкладення їх у позички, цінні папери і послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, для розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції [67]:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- операції з валютними цінностями;

- емісію власних цінних паперів;

- організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб,

- які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

- лізингові операції;

- послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

- випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

- надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

- здійснення інвестицій у статутні фонди та в акції інших юридичних осіб;

- здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

- перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

- операції за дорученням клієнтів або від свого імені, з інструментами грошового ринку;

- з інструментами, що ґрунтуються на обмінних курсах та о ґрунтуються на обмінних курсах та відсотках;

- з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

- довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

- депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників

- іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення зазначених вище (1-4) чотирьох операцій та визначає умови, за яких цей дозвіл надається, а саме:

- рівень регулятивного капіталу банку повинен відповідати вимогам НБУ, що підтверджується незалежним аудитором;

- банк не є об'єктом застосування заходів впливу;

- банком подано план, за яким він здійснюватиме таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;

Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних фахівців, для здійснення такої діяльності.

Банківські установи мають право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України та нормативними актами НБУ.

При здійснення окремих видів операцій та послуг банківські установи повинні мати ліцензію НБУ. Загалом класифікація операцій та послуг банківської установи може бути подана схемою Дивись (рис. 1.1), та (додаток Б). Банківські установи України переважно універсальні, тобто виконують широке коло банківських операцій та послуг, охоплюють багато галузей економіки, та надають різноманітні банківські послуги та операції.

На рис. 1.2. представлена інформація про види банківських операцій та послуг,які надають банківські установи фізичним та юридичним особам.

Рис. 1.2. Основні види операцій та послуг універсального українського банку

У банківській практиці України, як правило, є дві основні групи банківських операцій, за допомогою яких залучаються банківські ресурси: активні та пасивні.

Активні операції банку -- це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать:

- операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах із метою підтримання ліквідності банку;

- розрахункові операції, які пов'язані з платежами клієнтів;

- касові операції з приймання і видавання готівки;

- кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

- інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

- фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

- валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;

- депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших банках;

- операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

- операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.

Кредитування є основним видом активних операцій комерційних банків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно від його цільового призначення та складу учасників кредитних правовідносин. Враховуючи особливості позичкових операцій банків, прийнято виділяти кредитування [18]:

- поточної діяльності підприємств, пов'язане із задоволенням їх потреб в оборотних коштах;

- інвестиційної діяльності підприємств, призначене для збільшення основних фондів, реконструкції та розширення виробництва;

- приватних осіб для задоволення різноманітних потреб споживчого характеру;

- держави для покриття бюджетного дефіциту. Важливою умовою кредитування є видача кредиту банками під забезпечення.

Формами забезпечення повернення кредитів є: застава, гарантія, страхування. Крім того, застосовується переуступка контрактів, дебіторської заборгованості, товарні запаси (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція), шляхові документи, іпотека (нерухоме майно, земля), цінні папери, майнові права, права вимоги, що належать заставодавцю, дорогоцінні метали та інші активи позичальника. Щодо інвестиційних операцій комерційних банків, метою яких є отримання доходу і нарощування капіталу, то сфера застосування їх тепер обмежена, що зумовлено різними сування їх тепер обмежена, що зумовлено різними факторами: недосконалістю чинного законодавства, нестабільністю економічного становища країни (інфляція, нерозвиненість ринку капіталів та його інфраструктури, низькі темпи приватизаційних процесів).

Активні операції банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою) (табл. 1.2), (додаток В).

Таблиця 1.3. Пасивні операції банківських установ

До пасивних операцій банків належать операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для здійснення кредитних та інших активних дійснення кредитних та інших активних операцій, а саме -- депозитні операції, відкриття та ведення рахунків клієнтів, отримання позичок на міжбанківському ринку, продаж власних торгових зобов'язань (векселів і облігацій).

Ефективна організація пасивних операцій банків сприяє забезпеченню нормальної банківської діяльності на комерційних засадах, регулюванню грошової маси в країні, успішному виконанню банками традиційних розрахунково-кредитних операцій, а також розширенню діапазону банківських послуг.

Активні й пасивні операції здійснюються банками відповідно до визначених принципів із використанням тих чи інших засобів і методів, передбачених законодавством. Діяльність сучасних комерційних банків не обмежується традиційними банківськими операціями, а охоплює значно ширший діапазон банківських послуг відповідно до потреб своїх клієнтів.

Універсалізація банківської діяльності, зростання конкуренції між банками та необхідність отримання додаткових доходів пов'язані з упровадженням та розвитком банківських послуг.

Особливість банківських послуг полягає у такому [27]:

1) для надання банківських послуг банкам, як правило, не потрібні додаткові ресурси;

2) найбільшу частину доходів від надання послуг банки одержують у вигляді комісії;

3) при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не пов'язані з матеріальними наслідками.

Банківські послуги класифікують за різними ознаками:

1. Залежно від руху матеріального продукту:

-- послуги, пов'язані з рухом матеріального продукту (наприклад, розрахунково-касове обслуговування);

-- чисті послуги (наприклад, консультаційні).

2. Залежно від контингенту споживачів:

-- послуги юридичним особам;

-- послуги фізичним особам.

3. Залежно від відображення послуги у балансі:

-- балансові;

-- позабалансові (операції, що певний час не відображаються в балансі, поки не будуть відображені в прибутках або збитках банку).

4. Залежно від плати за надання послуг:

-- платні;

-- безоплатні.

5. Залежно від можливості обліку платних послуг і можливості визначення розміру плати:

-- послуги, розміри яких підлягають обліку (розрахунково-касові, кредитні, валютні);

-- послуги, аналоги яких є у відповідних тарифах (консультаційні);

-- послуги, вартість яких не може бути встановлена об'єктивно (як правило, надаються банками в пакеті з платними товарними послугами).

Банківські послуги є видом діяльності комерційних банків, які виконують різні банківські операції за дорученням клієнтів (юридичних і фізичних осіб), і включають посередницькі, консультативні, розрахункові, довірчі (трастові) та інші послуги [11]. Серед посередницьких послуг найпоширенішими є посередництво в одержанніклієнтом кредиту, в операціях з цінними паперами, валютою та майном. Посередництво в одержанні клієнтом кредиту має місце тоді, коли банк сам не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта. У такому разі банк, що обслуговує клієнта, за його проханням бере кредит в іншому банку і надає його клієнту під більш високий відсоток, аніж плата за куплені ресурси. Клієнт погоджується на таку операцію, тому що отриманий ним кредит в іншому комерційному банку часто обходиться значно дорожче, оскільки цей банк прагне компенсувати ризик надання кредиту, особливо незнайомому позичальнику. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою і майном здійснюються на підставі доручення від клієнта й укладаються з емітентом. Сьогодні заслуговує на увагу посередницька діяльність банків під час емісії, розміщення та організації повторного обігу цінних паперів клієнтів. Одночас банківські послуги щодо торгівлі валютою мають на меті надання валюти клієнтам для забезпечення їхніх платежів і підтримання ліквідності у валюті: страхування ризиків знецінення коштів внаслідок зміни валютних курсів, отримання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют. Для забезпечення платіжної дисципліни великого значення набувають розрахункові послуги банків, які передбачають ведення рахунків юридичних і фізичних осіб та здійснення розрахунків за їх дорученням. Банки виконують послуги зі збереження цінностей: надають в оренду сейфи клієнтам, здійснюють операції зі збереження цінних паперів з одночасним отриманням з них доходу, погашення облігацій із закінченим строком дії, обміну цінних паперів, їх купівлі та продажу, отримують кошти за заставними листами.

За сучасних умов у банківській практиці почали впроваджуватися нові технології в банківському обслуговуванні клієнтів -- система дистанційного банківського обслуговування. Комерційні банки надають клієнтам такі послуги, як проведення банківських операцій вдома («home banking»), в офісі тощо, повсюди, де це зручно клієнту [19].

На сьогодні виділяють чотири основних різновидності віддаленого банкінгу:

1) телефонний банкінг, коли за допомогою телефону або «мобілки» можна виконати безліч банківських операцій;

2) відеобанкінг -- це телеміст, який працює між клієнтами і банком, за допомогою спеціальних пристроїв, обладнаних телемоніторами, клієнт може поспілкуватися зі службовцем банку і здійснити необхідні операції;

3) Інтернет-банкінг -- коли клієнти використовують цю систему для управління банківськими рахунками;

4) РС-банкінг, коли доступ до рахунка банку здійснюється за допомогою персонального комп'ютера.

В Україні ця система відома як 'Банк-клієнт', яка дає можливість банку продавати, а клієнту отримувати максимальний спектр банківських послуг. У перспективі таке обслуговування клієнтів банками стане основною формою банківських послуг.

Таким чином, банківські послуги - це комплекс упорядкованих дій банку, пов'язаних з обслуговуванням клієнтів, у процесі яких створюється додана вартість працівниками банку без додаткового відчуження накопиченої вартості, без посилення ризику втрати активів. Банківськими послугами можна вважати також дії банку, які супроводжують його основні функції і спрямовані на збільшення доходу банка.

2.Аналіз сучасних тенденцій розвитку ринку банківських послуг

2.1 Аналіз розвитку ринку банківських послуг в Україні

З початку формування ринкових відносин в Україні банківські установи явно недостатню увагу приділяли усебічному розвиткові саме того напряму своєї діяльності, який пов'язаний із обслуговуванням фізичних осіб, тобто по суті роздрібному сегменту ринку банківських послуг.

Цей напрям початково розглядався як неприбутковий і мало привабливий вид банківської діяльності та більшою мірою лише як спосіб формування порівняно дешевих ресурсів для подальшого їх використання на фінансування корпоративних клієнтів.

Історично формування банківської системи Україні, яке почалося із створення ще колишніх галузевих банків, зорієнтованих на обслуговування певних груп підприємств (за винятком Ощадбанку), взагалі не передбачало активну взаємодію з фізичними особами, а новостворені комерційні банки, засновані пізніше різними підприємствами чи групами підприємств, навіть попри декларування у статутах власної універсальності не приділяли роздрібним послугам належної уваги, зосереджуючись передусім на корпоративному секторі [11].

Крім того, сукупність об'єктивних обставин визначили труднощі розвитку роздрібного сегменту ринку банківських послуг. Так, зокрема, щодо кредитних послуг, такі фактори, як недостатня кількість платоспроможних позичальників, не розробленість відповідної нормативно-правової бази із захисту прав кредиторів, нестабільність політичної та економічної ситуації в країні не могли сприяти активному розвиткові споживчого кредитування в загальному асортименті банківських послуг.

Щодо депозитних послуг, то тут сфера банківської діяльності була закономірно обмежена недостатнім рівнем доходів населення, а відтак і

незначною їх часткою, яка могла б бути спрямована на заощадження коштів та, відповідно, формування ресурсної бази банківських установ.

Очевидно, що тенденції зростання ВВП країни, а з ним і доходів населення, які спостерігалися до розгортання світової фінансової кризи, докорінно змінили ситуацію зумовлену вказаними чинниками, та надали потужний поштовх розвитку саме роздрібного сегменту ринку банківських послуг. Без нього неможливо уявити становлення й ефективний розвиток повноцінного ринку банківських послуг загалом.

Відтак розробка відповідної стратегії діяльності банків у взаємодії з роздрібними клієнтами видається одним з найважливіших завдань, особливо зараз у період великих фінансових потрясінь як в Україні, так і у всьому світі.

Потрібно вказати ще й на умови діяльності банківських установ, пов'язані із загостренням конкурентної боротьби між ними за клієнтів (як корпоративних, так і фізичних осіб), що змушує банки активно шукати виходи на роздрібний ринок, пропонуючи усе більший асортимент послуг для населення та реалізовувати відповідну стратегію із залучення якомога більшого їх числа власними мережами філій і відділень.

За таких умов накопичений банками на початкових етапах реформування економіки досвід з обслуговування підприємств міг стати основою для розробки відповідних програм з надання різноманітних послуг вже фізичним особам. Тут йдеться не про автоматичне перенесення досвіду роботи на корпоративному секторі ринку банківських послуг на ринок роздрібних послуг, а про зміну стратегії діяльності банків на ньому у зв'язну з низкою макроекономічних зрушень, що створюють більш оптимальні умови роботи з населенням.

Банки залучають вільні кошти юридичних і фізичних осіб шляхом проведення депозитних операцій, у процесі яких використовують різноманітні види банківських рахунків.

Розробка депозитної політики полягає у визначенні пріоритетних напрямків розвитку та удосконалення банківської діяльності в процесі залучення та акумулювання ресурсів, розвитку депозитних операцій та підвищення їх ефективності. Саме тому потребують уточнення механізми диверсифікації депозитного портфеля, гнучкості формування депозитної політики банку, в їх комплексі із кредитною політикою, що своєю чергою залежить від якості формування банком оптимальних стратегічних напрямків розвитку на ринку депозитних послуг.

Депозитна політика комерційного банку ґрунтується на дослідженні досягнутого рівня розвитку депозитних відносин банку з клієнтами і націлена на їх вдосконалення та розвиток. Комерційному банку важливо розробляти депозитну політику насамперед тому, що це дає можливість регулювати, управляти, раціонально організовувати взаємини між банком і його клієнтами щодо зворотного руху коштів. У процесі розробки депозитної політики комерційного банку слід враховувати рівень розвитку суспільства, банківської системи держави і конкретного банку.

Для зручності зобов'язання банку класифікують за різноманітними ознаками, тобто залежно від вкладників, від форми власності, від строку і порядку повернення та інші.

В економічній літературі зобов'язання поділяють на залучені та запозичені кошти [11].

Залучені кошти -- найбільша частина зобов'язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних опе рацій.

Запозичені кошти -- кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій чи отриманням міжбанківського кредиту.

До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточ них, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових картах, кредиторська заборгованість тощо. У банківській практиці залучені кошти називають депозитними зобов'язаннями.

Таблиця 2.1. Частка зобов'язань у пасивах банків в динаміці по рокам

В умовах кризи головним 'внутрішнім' джерелом ресурсів для вітчизняних банківських установ традиційно є депозити. Причому, на відміну від локальних облігацій, через депозити банки можуть залучати не тільки гривню, але й іноземну валюту. Зростання обсягів валютних депозитів дозволить українським банкам хоч частково, але все таки компенсувати недолік інвалюти. Отже підвищений попит на депозити спричинить за собою їх подорожчання.

У 2011 році українські вкладники значно обережніше несли гроші в банківські установи, причому у другій половині року темпи приросту депозитів сповільнювалися. Лідерами із залучення коштів населення у 2011 році були Приватбанк - 15 479 мільйонів гривень, Ощадбанк - 5 748 мільйонів гривень, 'Дельта банк' - 2 567 мільйонів гривень. Найбільший відтік коштів фізосіб стався у 'Надрах' - 2 205 мільйонів гривень та 'Райффайзен банку аваль' - 2 118 мільйонів гривень. За даними, які були представленні у двадцяти найбільших банках, наприкінці січня середня річна депозитна ставка становила 15,6% у гривні і 6,9% у доларах. Чим слабший банк, тим більші у нього депозитні ставки. За даними НБУ, частка депозитів у гривні стабільна - 51-52,5%, а частка вкладів в іноземній валюті протягом останнього року майже не знижується [9].

Можна розглянути динаміку залучення депозитів банками України за останні кілька років. Дані представлено на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Динаміка залучення депозитів банками України (млн. дол.)

По даним НБУ депозити резидентів на кінець лютого 2012 року становили 495 млрд.грн., темп їх приросту - 15,5% у річному обчисленні порівняно з 15,4% на кінець січня. Темпи приросту депозитів нефінансових корпорацій становили 21,2% у річному обчисленні, а депозитів домашніх господарств - 13,8%. Разом з тим темпи приросту депозитів нефінансових корпорацій і домашніх господарств у національній валюті становили відповідно 15,2% і 13,7% у річному обчисленні. Темпи приросту депозитів нефінансових корпорацій і домашніх господарств у доларах США становиливідповідно 43,2% та 18,9% у річному обчисленні .

Таблиця 2.2. Депозити за секторами економіки

На рис.2.2. представлена інформація про зміну обсягів депозитів не- фінансових корпорацій та домашніх господарств.

Рис. 2.2 Зміна обсягів депозитів нефінансових корпорацій та домашніх господарств в диаміці

Однією з основних функцій банківської системи є раціональний розподіл фінансових ресурсів шляхом акумулювання тимчасово вільних коштів суб'єктів господарювання і населення та спрямування їх у кредитно-інвестиційний процес, тобто в активні операції.

Активні операції банків поділяються на кредитні, інвестиційні та інші активні операції. [30, с.15]. У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов'язано з об'єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку. Позикові операції являють собою один із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку.

Кредитні операції - комплекс дій, пов'язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Кредитні операції формують кредитний портфель банку. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення.

Зниження попиту на вітчизняну продукцію на світових ринках та зменшення попиту на внутрішньому ринку призвело до погіршення фінансового стану суб'єктів господарювання, а в окремих випадках - до їх дефолту і, як наслідок, - до неповернення кредитів банкам юридичними особами. Внаслідок девальвації гривні щодо іноземної валюти зменшилася спроможність позичальників погашати свою заборгованість перед банками, насамперед за позичками в іноземній валюті, що спричинило зростання проблемних кредитів у фізичних осіб. Тому зростають показники прострочених кредитів, наданих банками.

Таким чином, надаючи позички клієнтам банки виконують роль фінансових посередників, приймаючи кошти у вкладників і надаючи їх позичальникам.

Ця діяльність банку приносить реальну користь всім зацікавленим сторонам. Вкладники користуються тим, що їхні депозити виконують функцію коштів обігу й функцію ліквідних активів, а в цілому ряді випадків ще й приносять відсотки. Позичальники користувалися наданим їм доступом до великих грошових сум на досить тривалі періоди часу. Це відбувалося навіть у тих випадках, коли більшість дрібних індивідуальних вкладників виявляють бажання вкласти в банк лише досить невеликі грошові суми, причому на короткий період часу. Не будь банків, або аналогічних фінансових посередників, ні одному приватному підприємцю взагалі не вдалося б вести ділові операції, виступаючи як позичальник у цих клієнтів, що володіють тимчасово вільними коштами. Сьогодні на десять найбільших банків України припадає 556,7 млрд. гривень, або 52,8% активів всього банківського сектора країни. Про це свідчать дані фінансової звітності банків на початок 2012 року, оприлюднені на веб-сайті Національного банку України [10]. При цьому десятка лідерів банківської системи України в порівнянні з початком 2011-го не змінилася. Лідерство серед українських фінансових установ за розміром активів продовжує утримувати ПриватБанк: 2012 року портфель банку поповнився активами на 31,7 млрд. гривень. Слідом за ним розташувалися дві державні фінансові установи - Укрексімбанк (75,1 млрд. гривень) та Ощадбанк (73,7 млрд. гривень). Укрексімбанк за підсумками 2012 року залишився на 2-му місці в табелі по рангу, Ощадбанк - на 3-му.

Втратив у рейтингу і ОТП Банк. З десятого місця (на початок 2011 року) він з'їхав на 13-е (на початок 2012-го). ВТБ Банк зайняв 7 позицію, а Альфа-Банк - 10. Позитивну динаміку, продемонстрували ВТБ Банк (37,1), Промінвестбанк (38,2) і ПУМБ (активи збільшилися на 16,7 млрд. гривень).

У цілому активи 10 найбільших банків країни на початок цього року виросли на 49,2 млрд. гривень. Тому в умовах кризи необхідно приймати заходи для стабілізації економічних процесів в країни. Серед цих заходів - прийняття нових законів про банкрутство виробничих підприємств і фінансових установ, страхуванні депозитів, відповідальності керівників кредитних установ; надання надійних державних гарантій інвесторам (як іноземним, так і вітчизняним), що фінансують найбільш значимі з народногосподарської точки зору проекти [10]. У нашій країні необхідно активно розвивати нові форми кредитування, такі, як акції й облігації.

Поряд з розвитком банківських форм кредиту необхідно приділяти особливу увагу в небанківським формам. Все це допоможе перебороти ту кризу, у якому перебуває українська економіка. Національний банк України в офіційному виданні «Вісник НБУ» за лютий 2012 презентував ряд стандартних графіків, які відображають динаміку фінансового стану банків України на 1 січня 2012 року. Серед них - структура наданих кредитів банківської системи України та динаміка наданих банками кредитів суб'єктам господарювання та фізичним особам станом на 1.01.2012 р., які представлені нижче.

Рис.2.3 Структура наданих кредитів банківської системи України в 2011 та 2012 роках

Рис.

Рис.2.4 Динаміка наданих банками кредитів суб'єктам господарювання та фізичним особам станом на 1.01.2012 р.

Кредити, надані резидентам депозитними корпораціями (банками), на кінець лютого 2012 року становили 799 млрд. грн., темп їх приросту - 8.1% у річному обчисленні порівняно з 8.8% на кінець січня. Темпи приросту кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, становили 13.3% у річному обчисленні, а кредитів, наданих домашнім господарствам, становили -5.1%. Разом з тим темп приросту кредитів, наданих нефінансовим корпораціям у національній валюті, становив 16.3% у річному обчисленні, а темп приросту кредитів, наданих домашнім господарствам у національній валюті, - 32.7% у річному обчисленні.

Темпи приросту кредитів, наданих нефінансовим корпораціям і домашнім господарствам у доларах США, становили відповідно 7,3% та 23,1% у річному обчисленні [9].

Таблиця 2.3. Кредити за секторами економіки[34]

На рис.2.5. представлена інформація про обсяги кредитів наданих не фінансовим корпораціям та домашнім господарствам.

Рис. 2.5 Кредити, надані банками та іншими нефінансовими корпораціями за станом на 01.01.кожного року

По даним таблиці 2.4. можна побачити, як зростають обсяги заборгованості по кредитам в динаміці по рокам та обсяги наданих кредитів.

Таблиця 2.4. Кредити надані банками України в динаміці по рокам (млн. грн.) [67]

Це доволі серйозна проблема, оскільки є межа, за якою наявний в Україні капітал не зможе перекривати збитки, спричинені кредитами, наданими банками. Якщо збитки перевищуватимуть капітал, то це означатиме, що банківська система його просто не має і її доведеться капіталізувати або націоналізувати.

Саме тому банки зацікавлені у пролонгації кредитів та у різних формах реструктуризації кредитних портфелів з метою виплати лише відсотків (залежно від того, яким є рівень капіталізації банку та рівень доходів). Частина ж банків узагалі почала продавати свої кредити колекторським фірмам.

Таким чином, вагома обґрунтованість прийняття рішення щодо доцільності надання позики клієнтам (залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності, особистісних якостей), а потім наступний постійний контроль та аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дають змогу значно понизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку та ін. Результати аналізу дають змогу приймати рішення і про зміну напрямів та методів кредитування.

Розрахунково-касове обслуговування клієнтів є однією з трьох базових операцій банків, які конституюють їх як особливі фінансові установи. Тому ці операції тісно пов'язані з усіма іншими банківськими операціями.

Будь-яка операція банків -- і пасивна, і активна, і надання послуг -- неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже -- розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Крім того, для виконання таких операцій банкам не потрібні додаткові резерви, оскільки необхідні кошти мають бути у тих клієнтів, за дорученням яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.

За своїм характером ці операції, власне, є послугами, і за них банки стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди, а не процента. Одержання таких доходів обходиться банкам відносно дешево і без значних ризиків для їх фінансового стану. Тому зростання обсягів розрахунково-касових операцій є надійним і вигідним способом збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності.

Безготівкові розрахунки здійснюються на основі таких платіжних інструментів: платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки та інші.

Форми розрахунків між платником та продавцем визначаються угодою між ними. Для кожного з них характерна єдина в маштабах країни форма, сувора стандартизація, кодифікація реквізитів. Система оформлення, використання та руху розрахункових документів називається документообігом. Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам встановлених стандартів та містити (залежно від їхньої форми) усі необхідні реквізити.

Клієнт, виходячи зі своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) відповідними каналами зв'язку.

Спосіб подання документів до банку обумовлюється в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Ведення банками рахунків клієнтів є необхідною передумовою та важливою складовою їх розрахунково-касового обслуговування. Весь процес ведення рахунків умовно можна розділити на три стадії: відкриття, обслуговування, закриття рахунків.

Важлива роль своєчасного здійснення грошових платежів у забезпеченні функціонування економіки кожної країни обумовлює необхідність створення спеціальних платіжних систем, спроможних надати всім економічним агентам (фізичним та юридичним особам) можливість виконати свої платіжні зобов'язання.

Операції з банківськими платіжними картками є досить новим напрямом банківського бізнесу в Україні, який, з одного боку, розширює спектр послуг банку, задовольняючи тим самим зростаючі потреби клієнтів, з іншого боку -- є потужним джерелом ресурсів як в іноземній, так і в національній валютах [32].

На сучасному етапі Україна характеризується високими темпами емісії платіжних карток, зростанням обсягів операцій населення з їх застосовуванням. У картковий бізнес прагне інвестувати кошти більшість українських банків. Перехід від оплати товарів і послуг готівкою до розрахунку банківськими платіжними картками сприяє поліпшенню економічної ситуації в країні, робить прозорішими фінансові операції і перешкоджає ухиленню від податків.

Загальні засади емісії та здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів регулюються нормами законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 № 223 (далі - Положення), іншими законодавчими актами України. [67; 68; 69].

Саме в 2010 році була прийнята постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» від 30.04.2010 № 223, прийняття якої було заплановано у 2009 році.

Банки, які здійснюють свою діяльність на території України, мають право на свій розсуд укладати договори з платіжними організаціями платіжних систем та/або отримувати ліцензії на діяльність з емісії спеціальних платіжних засобів та еквайрингу чи на діяльність виключно з емісії або еквайрингу.

Члени та учасники платіжних систем, зобов'язані забезпечити прозорість умов та вимог до інформації, яка стосується надання платіжних послуг з використанням спеціальних платіжних засобів, для захисту прав споживачів таких послуг від незаконних дій чи сумнівних операцій зі спеціальними платіжними засобами.

Емісія спеціальних платіжних засобів у межах України здійснюється виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій, крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем.

Спеціальний платіжний засіб є власністю емітента і може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується спеціальний платіжний засіб.

Емітент має право надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті спеціальні платіжні засоби, а суб'єктам господарювання - корпоративні спеціальні платіжні засоби.

Базовим законом, що визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Цим Законом систему електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) визначено державною системою міжбанківських розрахунків.

Основним нормативно-правовим актом Національного банку України, що визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні СЕП та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національній валюті України є Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за № 1035/12909 (із змінами) [71].

СЕП забезпечує здійснення розрахунків у межах України між банками як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків та інших учасників системи. В СЕП виконуються міжбанківські перекази у файловому режимі та в режимі реального часу.

Здійснення банком початкових платежів у файловому режимі є обов'язковим, а у режимі реального часу - за його вибором. Разом з тим, учасник системи, який працює в СЕП у файловому режимі, забезпечує приймання платежів у режимі реального час [67].

У файловому режимі обмін платіжними документами здійснюється шляхом приймання-передавання пакету відповідних документів, сформованих у файл. Тривалість технологічного циклу складає 15-20 хвилин. У режимі реального часу кошти зараховуються на рахунок отримувача негайно, у момент надходження платежу від відправника СЕП. Саме це є головною ознакою платіжних систем класу RTGS згідно з міжнародною класифікацією. За станом на 1 січня 2012 року учасниками СЕП були 694 установи, з яких: 175 - банки України; 453 - філії банків України; 28 - органи Державної казначейської служби України; 37 - установи Національного банку України; 1 - ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» (рис.2.6).

Рис. 2.6 Учасники СЕП на 1.01.2012 [13]

По даним рис. 2.6 можна побачити, що найбільшу групу за кількістю учасників складають філії банків України, а найменшу ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів».

Також, у 2011 році 91 учасник СЕП (13 % від загальної кількості учасників СЕП) виконував початкові платежі в режимі реального часу. У 2011 році учасниками СЕП здійснено 332865 тис. початкових платежів та надіслано електронних розрахункових повідомлень на суму 10319654 млн. грн., що на 1 % менше за кількістю та на 30 % більше за сумою, ніж у 2010 році. Переважна більшість початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень була надіслана до СЕП банками України - 306950 тис. документів (92,22 % від їх загальної кількості). У 2011 році в середньому за день оброблялося 1331,5 тис. початкових платежів та електронних повідомлень на суму 41279 млн. грн. Середньоденний залишок коштів на рахунках учасників СЕП становив 24,2 млрд. гривень. Середньодобовий коефіцієнт обігу коштів за рахунками учасників СЕП становив 1,7 [18].

Аналіз статистичних даних роботи СЕП щодо переказу коштів між банками свідчить про те, що система успішно виконувала покладені на неї функції державної системи міжбанківських розрахунків, задовольняла потреби її учасників у переказі коштів, забезпечувала максимальну швидкість, прозорість, високий рівень безпеки та надійності проведення платежів. Учасники системи, враховуючи свої потреби, самостійно вирішують працювати їм за окремим чи консолідованим кореспондентським рахунком.

Аналіз статистичних даних роботи системи електронних платежів Національного банку щодо переказу коштів між банками свідчить про те, що система успішно виконувала покладені на неї функції державної системи міжбанківських розрахунків, задовольняла потреби її учасників у переказі коштів, забезпечувала максимальну швидкість, прозорість, високий рівень безпеки та надійності проведення платежів.

З упровадженням НСМЕП, поряд зі звичайними операціями з отримання готівки і безготівкової оплати товарів та послуг, громадяни України мають можливість оплачувати товари та послуги, а також переказувати кошти через мережу Інтернет, здійснювати платежі з використанням мобільних телефонів тощо.

Таблиця 2.5. Показники ринку платіжних карток в Україні в динаміці по рокам [32]

Відповідно до чинного законодавства, платіжна картка -- спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку.

Платежі відбуваються з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також: здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором [32].

Ринок платіжних карток не залишився осторонь тих процесів, які розпочатися в економіці та фінансовій системі країни у другій половині минулого року.

Адже кризовий 2008 рік можна умовно поділити на дві частини: перше півріччя - впродовж якого тривало стале зростання всіх показників карткового ринку, та друге, коли вперше в історії вітчизняного карткового ринку було зафіксовано зниження темпів його зростання.

В умовах кризи банки різко були припинили випуск нових кредитних карток, відмовилися від запровадження нових проектів і обмежили кредитування за випущеними раніше картками.

Та незважаючи на це, картковий ринок продовжував зростати в абсолютних показниках, а тому кількість та обсяги операцій не зменшився.

Сьогодні картки є не тільки платіжним інструментом, а й певним соціальним явищем, оскільки полегшують доступ до зарплат, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат.

З банків, які активно займаються випуском міжнародних карт, найбільш потужні - Приватбанк, АКБ « Райффайзен банк Аваль», «Альфа», Ощадбанк, Укрсоцбанк, Укрексімбанк, Укрсиббанк.

Таким чином, обсяг розрахунків, по платіжних картках в Україні, щорічно росте на 20-25% [61]. Це дозволяє розглядати банківські програми по розвитку карткового бізнесу, як одні із самих не тільки перспективних, але і прибуткових, не зважаючи на придбання дорогого устаткування.

Раніше вже повідомлялося, що, незважаючи на подолання Україною наслідків фінансової кризи, в українських банках констатують - український споживач поступово повертається до платіжної карти.

По даним таблиці 2.6 можна побачити як змінювалися показники ринку кількості установлених банкоматів і терміналів на протязі 11 років.

За словами банкірів, ринок платіжних карт поступово повернеться до докризових показників.

Таблиця 2.6. Показники ринку кількості установлених банкоматів і терміналів в динаміці по рокам [67]

Як видно по даним таблиці : зростає кількість банків, що пропонують послуги по випуску карт та пропозиції банків по введенні нових інтернет- технологій. У 2012 році також збільшилося число банкоматів,а кількість терміналів піднялась з 108 140 до 123 540 штук.

2.2 Розвиток та розширення спектру банківських послуг на прикладі ПАТ «Укрсоцбанку»

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на сьогодні -- одне з найбільших системних універсальних банків України. Банк заснований у вересні 1990 року. Персонал фінансової установи налічує більш ніж 9 тис. осіб.

Як одна з найнадійніших фінансових установ України банк пропонує повний комплекс сучасних фінансових та платіжних інструментів, що допомагають організаціям досягнути комерційного успіху, а людям - підвищити рівень добробуту.

Укрсоцбанк є учасником авторитетної міжнародної UniCredit Group -- однієї з найбільших фінансових організацій, географія якої охоплює 22 країни Європи і ще 27 країн світу. Мережа Групи складається з більш як 9 800 відділень, де працюють понад 160 679 співробітників (дані на 31 березня 2011року).

У Центральній і Східній Європі UniCredit Group має найбільшу міжнародну банківську мережу, представлену більш ніж 4 000 відділень і офісів.

Група присутня у таких країнах регіону ЦCЕ: Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Казахстан, Киргизстан, Польща, Румунія, Росія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина і Україна.

Укрсоцбанк має всі необхідні ліцензії на здійснення фінансової діяльності:

· Ліцензію Національного банку України від 29.06.10 № 5 та Дозвіл Національного банку України від 29.06.10 № 5--3 на право здійснення операцій, термін дії яких не обмежений;

Про провідні позиції Укрсоцбанку в банківському секторі України свідчать такі показники:

· Укрсоцбанк -- один з перших банків в Україні, що в лютому 2010 року розпочав звітувати у відповідності до стандартів Базель ІІ

· Укрсоцбанк став абсолютним лідером серед банків, що надають послуги факторингу

· Укрсоцбанк отримав найвищий рейтинг надійності, згідно з дослідженням журналу «Експерт»

· Згідно рейтингу інтернет-видання «Економічна правда», Укрсоцбанк -- один з двох найстабільніших банків України

Журнал Global Fіnance оголосив переможців серед кращих банків, що надають послуги торговельного фінансування (Best Trade Fіnance Banks 2011): 1. Кращою банківською групою, що надає послуги торговельного фінансування в Центральній і Східній Європі визнаний UnіCredіt Group;

2. Кращим банком по торговельному фінансуванню в Україні визнаний ПАТ 'Укрсоцбанк', в Австрії - UnіCredіt Bank Austrіa AG, у Польщі - Bank Pekao.

При участі редакторів Global Fіnance, аналітиків, керівників компаній, експертів у різних сферах економіки були обрані кращі банки, що надають послуги торговельного фінансування в 71 країні і серед регіонів. Переможці вибиралися за наступними критеріями: обсяг проведених операцій по торговельному фінансуванню і комплексність обслуговування клієнтів, конкурентоздатність запропонованих умов і іноваційність підходів у фінансуванні.

Перемога Укрсоцбанка і UnіCredіt Group є результатом злагодженого і плідного співробітництва підрозділів Центра корпоративного бізнесу банку і підтримки банками-учасниками UnіCredіt Group реалізації проектів банку по торговельному фінансуванню.

Укрсоцбанк відкрив обновлене приміщення Центра приватного банкінга.

У вересні 2010 року відбулося відкриття нового Центра приватного банкінга ПАО 'Укрсоцбанк', що знаходиться за адресою: м Київ, вул. Жилянська, 9-11. 'Відтепер існуючі і нові клієнти приватного банкінга Укрсоцбанку зможуть користуватися всіма перевагами ексклюзивного комплексного обслуговування преміям - класу в сучасному Центрі.

Спеціально для клієнтів банк створив затишну і комфортну атмосферу, обладнали відділення новітньою технікою і подбали про найвищий рівень конфіденційності і безпеки. Адже для клієнтів такого високо рівня саме конфіденційність і впевненість є найчастіше найважливішими критеріями при ухваленні рішення про співробітництво з фінансовою організацією.

Для нормального функціонування банківської установи необхідний в першу чергу власний капітал. У табл. 2.7 представлена інформація , яка свідчить, що по обсягам капіталу Укрсоцбанк займає 5 місце серед українських банків.

Таблиця 2.7 Показники обсягів капіталу великих банків України станом на 01.01.2012 року[61]

Для надання повного обсягу сучасних послуг банку також необхідно крім власного капіталу, залучати ресурси юридичних та фізичних осіб.

Як свідчать дані рис. 2.7 обсяг зобов'язань «Укрсоцбанк» протягом 2006-2009 рр. мав позитивну тенденцію до зростання. Як бачимо, темпи зростання протягом 2006-2008 років були на рівні 60-80%, а найбільший темп приросту зобов'язань банку було зафіксовано у 2007 році, коли станом на 01.01.2008 року їх обсяг збільшився на 79,64%. Проте через нестабільність фінансового сектору та збільшення недовіри вкладників до всієї банківської системи темпи зростання уповільнились та на даний момент з 2010 року становлять 10-20% [62].

Рис.2.7 Динаміка обсягу активів та зобов'язань ПАТ «Укрсоцбанк» в динаміці [62].

Укрсоцбанк надає також різноманітні послуги пов'язані з кредитуванням населення та юридичних осіб.

Особливу увагу Укрсоцбанк приділяє також кредитуванню підприємств малого та середнього бізнесу.

Одним з пріоритетів ринкової стратегії Укрсоцбанку є динамічний розвиток роздрібного бізнесу. Банк надає повний спектр банківських послуг фізичним особам та представникам мікро- та малого бізнесу , визначальними принципами в роботі з якими є прозорість ціноутворення, висока якість обслуговування, легкість та зрозумілість процедур кредитування. Завдяки такому підходу банк ввійшов до ТОР-4 банків на ринку кредитування населення, а постійне вдосконалення процедур кредитування та різноманітність і гнучкість продуктового ряду дають змогу зберігати частку ринку на високому рівні - 9% [62].

У зв'язку з динамічним розвитком мікро- та малого бізнесу в Україні банк впровадив комплексну програму обслуговування клієнтів цього сектора, яка допомагає оптимізувати затрати клієнтів при обслуговуванні рахунків, контролювати фінансові потоки та раціонально розміщувати тимчасово вільні кошти. Особливістю роботи банку з клієнтами МСБ є спрощені процедури кредитування порівняно з вимогами до корпоративних клієнтів. На сьогодні співпраця з МСБ є одним із стратегічних напрямків розвитку банку, результатом якої стало визнання Укрсоцбанку абсолютним лідером рейтингу найбільш зручних для мікро- та малого бізнесу банків [62].

Довіру провідних українських підприємств та організацій Укрсоцбанк завоював завдяки здатності відповідати найвищим стандартам корпоративного обслуговування. Він займає провідні позиції на ринку факторингу, на якому частка банку становить близько 30%. Укрсоцбанк - один з українських банків, який надає послуги міжнародного факторингу, обслуговуючи на цьому ринку експортно-імпортні операції в 20 країнах світу. Іншою формою участі банку в обслуговуванні міжнародної діяльності клієнтів є надання документарних послуг, використання яких значно вигідніше і дешевше, ніж робота з живими грошима, оскільки дає змогу пришвидшити рух обігового капіталу. Банк динамічно розвиває проектне фінансування, яке на сьогодні є вкрай актуальним для реалізації серйозних інфраструктурних проектів та розвитку країни в цілому. Крім того, банк став позиціонувати себе як консультант і кредитор на ринку злиттів і поглинань, оскільки вважає цей сегмент надзвичайно перспективним. Тисячі українських компаній - флагманів вітчизняного ринку, - здобули свої провідні позиції великою мірою завдяки взаємовигідній співпраці й надійним партнерським відносинам з Укрсоцбанком.

Фінансово-інституціональний бізнес. Укрсоцбанк є важливим гравцем на ринку цінних паперів. Банк випускає та розміщує власні цінні папери - облігації та ощадні сертифікати. Значний досвід діяльності на ринку цінних паперів, високий професійний рівень спеціалістів та наявність розгалуженої мережі філій забезпечують клієнтам отримання додаткового прибутку від коштів, вкладених в цінні папери Укрсоцбанку. Крім того, Укрсоцбанк є одним з лідерів з організації та андеррайтингу випусків облігацій корпоративних емітентів в Україні. Маючи власні ресурси для інвестицій і велику клієнтську базу, банк створює передумови для успішного розміщення й подальшого забезпечення ліквідності вторинного ринку облігацій. Банк виступає також маркетмейкером облігацій емітента на вторинному ринку, щоденно підтримуючи котирування облігацій ПФТС.

Інвестиційно-будівельна програма Укрсоцбанку. У рамках реалізації інвестиційно-будівельної програми Укрсоцбанк фінансує діяльність будівельних організацій, які або не мають ліквідного забезпечення на одержання кредиту, або хочуть диверсифікувати ризики, а також надає девелоперську підтримку [62].

З метою реалізації програми створено Спеціалізовану інвестиційно-будівельну КУА «Укрсоц-нерухомість», яка залучає кошти інвесторів шляхом продажу їм цільових облігацій забудовників і спрямовує їх на фінансування будівництва соціально важливих і комерційних об'єктів. У рамках програми також функціонують компанія «Укрсоцбуд», яка здійснює контроль за якістю й строками виконання будівельних робіт, і, безпосередньо в структурі банку, - Управління фінансування будівництва.

АКБ «Укрсоцбанк» - це універсальна фінансово-кредитна установа, яка надає повний пакет традиційних та інноваційних послуг, що відповідають міжнародним банківським стандартам. Банк гарантує клієнтам сервіс найвищого рівня при наданні будь-яких послуг, серед яких розрахункові, кредитні, карткові, грошові перекази, крос-продаж, операції на ринку Форекс, факторингові послуги та інші.

Запорукою успіху Укрсоцбанку, що завжди дозволяло йому бути один із перших і найстабільніших банків, це продумана стратегія депозитної політики. Пропонуючи широкий вибір вкладів з різноманітними умовами разом із програмою лояльності, банк поступово розвивав взаємовигідні відносин з клієнтами , формуючи найпривабливіший статус для постійних клієнтів. Наприклад , скориставшись перевагами програми для постійних позичальників клієнт може отримати знижку у розмірі 0,5% від базової ставки.

АКБ «Укрсоцбанк» -- постійний учасник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (свідоцтво № 20 від 3 червня 2002 року). Для вкладників це, безумовно, додатковий аргумент, на користь надійності та стабільності банку. На сьогоднішній день Укрсоцбанк пропонує наступні види вкладів:

Картковий рахунок «Універсальний»

Клієнт зможе використовувати як для перерахування заробітної плати, так і для індивідуального використання, наприклад, безготівкового перерахування коштів на рахунок. Крім того, за допомогою цієї картки клієнт зможе купувати товари та оплачувати послуги в кредит, а також заощаджувати кошти, активувавши до картки рахунок « Ощадний +».

Особливості тарифного пакета «Універсальний»

· за картковим рахунком «Універсальний» клієнту встановлюється кредитна лінія в розмірі до 75% від середньомісячного доходу або до 75% від мінімальної заробітної плати (без надання довідки про доходи), за допомогою якої клієнт зможе купувати товари в кредит;

· упродовж 45 днів (до 15 числа наступного місяця) клієнт користується кредитом за пільговою ставкою - 0,1% річних у гривнях та іноземній валюті;

· обов'язковий мінімальний щомісячний платіж за кредит:

-для карток типу MasterCard, Gold/Visa, Gold/Formula, Visa Gold та Visa Platinum -- 5% від фактичної заборгованості та нараховані відсотки за кредит;

для решти типів карток -- 100% від фактичної заборгованості та нараховані відсотки за кредит;

· максимальна сума кредитного ліміту становить 3000 доларів США;

· валюта кредиту: гривня, долар США, євро;

· якщо розмір кредитної лінії клієнта не задовольняє, він може відкрити картку «Кредитка» з лімітом від 300% до 600% від середньомісячної зарплати.

· клієнт має цілодобовий доступ до рахунку завдяки розгалуженій мережі банкоматів Укрсоцбанку та системам Інтернет-банкінгу й SMS-банкінгу [62].

Переваги тарифного пакета «Універсальний» для клієнтів:

· безплатне зарахування зарплати, державних соціальних виплат, коштів з інших рахунків в Укрсоцбанку, виплат від українських страхових компаній та інших платежів у рамках угод із банком;

· можливість безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок;

· безплатне зняття готівки в мережі банкоматів Укрсоцбанку та банків-партнерів;

· користування кредитом за пільговою ставкою;

· отримання додаткового прибутку завдяки встановленню підвищених відсотків на залишок коштів на рахунку при активації рахунку «Ощадний +» до картки.

· можливість цілодобового управління та контролю рахунку;

· можливість цілодобового доступу до рахунку;

· встановлення за бажанням автоматичного переказу коштів з рахунку клієнта на депозит, погашення кредитів або сплату комунальних платежів

· для держателів карток типу MasterCard, Gold/Visa, Gold/Formula, Visa Gold або Visa Platinum запроваджується нова додаткова послуга - видача страхового полісу, яким передбачено туристичне страхування держателя платіжної картки під час подорожей за кордон;

· крім того, держателям карток Visa Platinum видається безкоштовна клубна картка Priority Pass, яка дає право за фіксовану плату відвідувати VIP-зали відпочинку в аеропортах понад 100 країн та 300 міст по всьому світу;

· держателям карток Visa Platinum надаються знижки від 10% до 50% у найбільшій в світі мережі готелів, ресторанів, туристичних агенцій, пунктів прокату автомобілів та магазинів-учасників міжнародної дисконтної програми ETN, яка діє у 160 країнах світу, включаючи Україну.

З 11.03.2012 р. за умовами тарифного пакету «Універсальний» запроваджено унікальний банківський продукт в Україні - платіжна картка з чипом, що має такі переваги:

· підвищений рівень безпеки платежів;

· підвищений захист інформації держателя картки від несанкціонованого використання та підробки;

· така картка є більш поширеною у використанні за кордоном та менш підвладною різним механічним пошкодженням [62].

У зв'язку із набуттям чинності Закону України № 1533--VI від 23.06.2009р. «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», починаючи з 17.12.2009, банк припинив надання коштів за рахунок встановлених кредитних ліній на карткових рахунках в іноземній валюті.

Особливості тарифного пакета «Депозитний»:

· рахунок призначений для зарахування відсотків за вкладом у банку та суми вкладу після закінчення його терміну;

· при відкритті рахунку за бажанням клієнта можливе встановлення кредитної лінії в розмірі 90% від суми депозиту.

Переваги тарифного пакета «Депозитний»:

· отримання додаткового прибутку завдяки встановленню підвищених відсотків на залишок коштів на рахунку при активації рахунку «Ощадний + « до картки;

· зручний спосіб отримання відсотків за депозитом;

· можливість безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок;

· безплатне зняття готівки в мережі банкоматів Укрсоцбанку та банків-партнерів;

· можливість купувати товари в магазинах та торговельних мережах за допомогою банківської платіжної картки;

· цілодобовий доступ до рахунку завдяки розгалуженій мережі банкоматів Укрсоцбанку та системам Інтернет - банкінгу та SMS - банкінгу.

Особливості тарифного пакета «Пенсійний»:

· банк відкриває клієнту окремий поточний рахунок, на який будуть нараховувати пенсію та державні соціальні виплати;

· за цим рахунком клієнту встановлюється кредитна лінія, за допомогою якої він зможе купувати товари та оплачувати послуги, коли Вам бракує власних коштів;

· упродовж 45 днів (до 15 числа наступного місяця) клієнт користується кредитом за пільговою ставкою - 0,1% річних у гривнях та іноземній валюті;

· максимальний розмір кредитної лінії становить 75 % від середньомісячної пенсії або до 75 % від мінімальної пенсії (без надання довідки про доходи);

· обов'язковий мінімальний щомісячний платіж за кредитом - 100 % від фактичної заборгованості та нараховані відсотки за кредит;

· максимальна сума кредитного ліміту становить 3000 доларів США.

· ви маєте цілодобовий доступ до карткового рахунку завдяки розгалуженій мережі банкоматів Укрсоцбанку та системам Інтернет-банкінгу й SMS-банкінгу [62];

Переваги тарифного пакета «Пенсійний» для пенсіонерів:

· безплатне зарахування пенсії, державних соціальних виплат, коштів з інших рахунків в Укрсоцбанку, виплат від українських страхових компаній та інших платежів у рамках угод із Укрсоцбанком;

· отримання додаткового прибутку завдяки встановленню підвищених відсотків на залишок коштів на рахунку при активації рахунку «Ощадний +» до пенсійної картки.

· можливість безплатного зняття готівки в мережі банкоматів Укрсоцбанку та банків-партнерів;

· можливість купувати товари в магазинах та торговельних мережах, у тому числі , за рахунок кредитних коштів.

· можливість цілодобового управління та контролю рахунку;

· можливість цілодобового доступу до рахунку.

Особливості тарифного пакета «Бюджетний»:

· за картковим рахунком «Бюджетний» клієнту встановлюється кредитна лінія в розмірі до 75% від середньомісячного доходу або до 75% від мінімальної заробітної плати (без надання довідки про доходи), за допомогою якої Ви зможете купувати товари в кредит;

· упродовж 45 днів (до 15 числа наступного місяця) клієнт користується кредитом за пільговою ставкою - 0,1% річних у гривнях та іноземній валюті;

· обов'язковий мінімальний щомісячний платіж за кредит:

o для карток типу MasterCard, Gold/Visa, Gold/Formula, Visa Gold та Visa Platinum -- 5% від фактичної заборгованості та нараховані відсотки за кредит;

o для решти типів карток -- 100% від фактичної заборгованості та нараховані відсотки за кредит

· максимальна сума кредитного ліміту становить 3000 доларів США;

· валюта кредиту: гривня, долар США, євро;

· якщо розмір кредитної лінії Вас не задовольняє, Ви можете відкрити картку «Кредитка» з лімітом від 300% до 600% від середньомісячної зарплати.

· ви маєте цілодобовий доступ до рахунку завдяки розгалуженій мережі банкоматів Укрсоцбанку та системам Інтернет-банкінгу й SMS-банкінгу.

Особливості тарифного пакета «Зарплатний-необмежений»:

· за картковим рахунком «Зарплатний-необмежений» клієнту встановлюється кредитна лінія в розмірі до 75% від середньомісячного доходу або до 75% від мінімальної заробітної плати (без надання довідки про доходи), за допомогою якої клієнт зможе купувати товари в кредит;

· упродовж 45 днів (до 15 числа наступного місяця) клієнт користується кредитом за пільговою ставкою - 0,1% річних у гривнях та іноземній валюті;

· обов'язковий мінімальний щомісячний платіж за кредит:

o для карток типу Visa Gold/MasterCard Gold -- 5% від фактичної заборгованості та нараховані відсотки за кредит;

o для решти типів карток -- 100% від фактичної заборгованості та нараховані відсотки за кредит;

· максимальна сума кредитного ліміту становить 3000 доларів США;

· валюта кредиту: гривня, долар США, євро;

· якщо розмір кредитної лінії Вас не задовольняє, Ви можете відкрити картку «Кредитка», з лімітом від 300% до 400% від середньомісячної зарплати.

· ви маєте цілодобовий доступ до рахунку завдяки розгалуженій мережі банкоматів Укрсоцбанку та системам Інтернет-банкінгу й SMS-банкінгу.

Переваги тарифного пакета «Зарплатний-необмежений» для клієнтів:

· безплатне зняття готівки в банкоматах всіх українських банків;

· безплатне зарахування зарплати, державних соціальних виплат, коштів з інших рахунків в Укрсоцбанку, виплат від українських страхових компаній та інших платежів у рамках угод із банком;

· користування кредитом за пільговою ставкою;

· можливість безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок;

· отримання додаткового прибутку завдяки встановленню підвищених відсотків на залишок коштів на рахунку при активації рахунку «Ощадний+» до зарплатної картки.

· можливість цілодобового управління та контролю рахунку;

· можливість цілодобового доступу до рахунку.

Починаючи з 26 березня 2010 року за картками типу MasterCard Gold/Visa, Gold/Formula, Visa Gold та Visa Platinum, відкритими у рамках тарифних пакетів «Універсальний», «Бюджетний» та «Зарплатний необмежений», запроваджується обов'язковий щомісячний мінімальний платіж за кредитною лінією, який складається з нарахованих відсотків та 5% від суми використаного кредитного ліміту.

Особливості тарифного пакета Visa Gift:

· картка випускається не персоніфікованою, завдяки чому клієнту не потрібні ні документи того, кому призначений подарунок, ні його підпис, ні тим більше його присутність;

· зарахування коштів відбувається одноразово через POS-термінал або депозитний банкомат на суму, що не перевищує 8 000 грн.

Переваги тарифного пакета Visa Gift:

· випуск картки протягом 10--15 хвилин;

· відсутність незнижувального залишку на картковому рахунку;

· можливість передачі у користування третім особам;

· можливість купувати товари та оплачувати послуги в торговельних мережах усього світу;

· цілодобовий доступ до рахунку завдяки розгалуженій мережі банкоматів Укрсоцбанку та системам Інтернет-банкінгу й SMS-банкінгу.

Особливості тарифного пакета Visa Virtual:

· розраховуючись карткою Virtual, клієнт підвищує безпеку своїх розрахунків, оскільки на пластику картка не виготовляється, клієнту буде надано на спеціальному паперовому бланку реквізити картки: номер картки, термін дії та спеціальний цифровий код для додаткового захисту операцій;

· клієнт може купувати товари та оплачувати послуги через мережу Інтернет в Україні та за кордоном, перебуваючи вдома, на роботі чи в будь-якому іншому місці.

Переваги тарифного пакета Visa Virtual:

o клієнт може встановлювати обмеження на кількість і суми операцій на день і на місяць, що також забезпечує додатковий рівень безпеки;

o можливість безплатного зарахуванням зарплати, державних соціальних виплат, коштів з інших рахунків в Укрсоцбанку, виплат від українських страхових компаній та інших платежів у рамках угод із банком;

o клієнт має змогу безготівково перераховувати кошти на картковий рахунок [72].

ПАТ «Укрсоцбанк» надає також послуги активного характеру. Співпрацює з корпоративними клієнтами - лідерами галузей, що найбільш динамічно розвиваються. Реалізуючи партнерські програми для клієнтів, менеджери корпоративного бізнесу забезпечують комплексне обслуговування підприємств з усіма перевагами сучасного універсального банку.

Структура активів банку показує які саме операції та послуги виконує банк для своїх клієнтів.

Таблиця 2.8. Структура активів ПАТ «Укрсоцбанку» в динаміці станом на 01.01. кожного року [57] (%)

Структура активів банку дозволяє виділити найбільш впливові статті активів банку, що спричиняють негативний чи позитивний вплив на динаміку валюти балансу банку, визначити масштаби проведення окремих операцій та надання послуг.

Розвиваються механізми роботи банку з клієнтами середнього та малого бізнесу. Протягом 2011 року діяли такі програми кредитування середнього та малого бізнесу:

- кредитування на купівлю обладнання;

- кредитування на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

- кредитування на поповнення обігових коштів на поточні потреби;

- експрес - кредитування;

- кредитування на купівлю автотранспортних засобів;

- дисконтне кредитування клієнтів СМБ із встановленням іпотеки;

- овердрафт.

Співпраця з середнім та малим бізнесом є одним із стратегічних напрямків розвитку банку. Укрсоцбанк пропонує клієнтам конкурентоспроможні кредитні продукти та високу якість обслуговування. Результатом наполегливої праці спеціалістів банку стало включення Укрсоцбанку до ТОР - 5 банків які пропонують найбільш привабливі продукти для кредитування середнього та малого бізнесу .

Крім вище перерахованих послуг Укрсоцбанк надає також і індивідуальні сейфи для збереження цінностей клієнтів.

Переваги послуги:

· банк гарантує конфіденційність розміщення цінностей, а також відповідає за їхню цілість і повернення в належній кількості й стані;

· клієнт обирає максимально зручний для розмір сейфа й строк зберігання -- від 5 діб до року й більше;

· індивідуальні сейфи містяться в сховищах, які охороняються цілодобово, технічний захист яких відповідає чинному законодавству України;

· сейфи можуть бути надані всім категоріям клієнтів банку -- фізичним і юридичним особам, резидентам і нерезидентам;

· доступні тарифи та система знижок при тривалому користуванні сейфом;

· індивідуальний сейф має два замки й відкривається одночасно за наявності двох різних ключів (кодів), один із яких -- ключ (код) клієнта, інший -- ключ (код) банку;

· при оформленні договору на користування сейфом двома й більше фізичними особами доступ до сейфа відкривається тільки за умови одночасної явки цих осіб;

· вміст сейфа може передаватися у спадок відповідно до чинного законодавства України;

· за бажанням клієнта право користування сейфом можна надати іншій фізичній особі, нотаріально оформивши відповідне доручення.

Щоб скористатися послугою Індивідуальні сейфи,необхідно:

· звернутися в одне з відділень Укрсоцбанку, оснащене сховищем;

· подати заяву та оформити з банком договір про надання в тимчасове користування індивідуального сейфа для зберігання цінностей;

· фізичним особам потрібно мати при собі паспорт та оригінал документа про присвоєння ідентифікаційного номера;

· юридичним особам потрібно мати при собі нотаріально затверджені копії статутних документів юридичної особи й документів, що підтверджують повноваження службової особи на підписання таких Договорів.

При здійсненні валютно-обмінних операцій, клієнти можуть отримати послугу по обміну валюти в мережі відділень ПАТ «Укрсоцбанк».

Переваги послуги:

· висока якість обслуговування;

· цілковита фінансова й фізична безпека;

· розгалужена мережа відділень Укрсоцбанку по всій країні;

· клієнт купує й продає готівкову валюту в касах Укрсоцбанку за прийнятними курсами;

· клієнт можете здати на строкове й миттєве інкасо старі й неплатіжні банкноти доларів США та євро;

· клієнт здійснюєте конверсійні операції за допомогою крос-курсу з валютою 1-ї групи «Класифікатора іноземних валют НБУ».

Якщо клієнт планує поїздку за кордон, і йому потрібен надійний спосіб зберігання й транспортування грошей, до його послуг дорожні чеки American Express, які надає Укрсоцбанк. Такі чеки є зручними у застосуванні та гарантують відшкодування всієї суми в разі їх втрати або крадіжки.

Переваги послуг дорожні чеки:

· клієнт отримує можливість обмінювати чеки на готівку й розплачуватися ними за товари та послуги в понад 150 країнах світу;

· у разі втрати або крадіжки чека клієнт одержує відшкодування всієї суми в найближчому пункті American Express упродовж 24 годин після дзвінка в службу підтримки;

· безпеку заощаджень гарантує American Express -- міжнародна фінансова корпорація, яка існує понад 150 років і щорічно забезпечує оплату понад 300 мільйонів чеків;

· простота оформлення й доступність використання -- не потрібно відкривати рахунок у банку;

· підписаний чек є іменним і може бути використаний тільки Вами;

· дорожні чеки переводяться в готівку негайно в сотнях банків та обмінних бюро, а в деяких країнах приймаються як оплата в готелях, ресторанах і крамницях замість звичайних грошей;

· завдяки безстроковій платоспроможності невикористані дорожні чеки можна взяти із собою в наступну поїздку або обміняти їх на готівку;

· доступ до безплатної цілодобової служби підтримки в будь-якій точці світу.

ПАТ «Укрсоцбанк» приймає на інкасо іменні чеки в доларах США, євро, канадських доларах, англійських фунтах стерлінгів.

Для одержання готівки за іменним чеком клієнту слід звернутися до найближчого відділення Укрсоцбанку, яке здійснює операції з іменними чеками, та здати чек на інкасо.

Таблиця 2.9. Тарифи на операції з іменними чеками в іноземній валюті

При роботі з іменними чеками варто пам'ятати, що процедура одержання досить тривала, а комісії порівняно високі. Тому для одержання грошей з-за кордону значно швидше, дешевше й зручніше послуговуватися звичайним банківським переказом без відкриття рахунку або переказом із зарахуванням на поточний рахунок.

ПАТ «Укрсоцбанк» надає клієнтам можливість здійснювати послугу по купівлі/продажу найпопулярнішого банківського металу -- золота.

Переваги послуги:

· клієнт здійснює надійне й престижне вкладення своїх коштів та захищає свої кошти від інфляції;

· банківські зливки компактні й зручні при транспортуванні і їх можна вивезти за кордон (процедура прирівнюється до вивезення іноземної валюти) та розраховуватися ними в інших країнах;

· висока ліквідність - золото, на відміну від нерухомості, можна продати в будь-який час;

· операції з банківськими металами не обкладаються ПДВ та здійснюються конфіденційно.

Щоб скористатися послугою, необхідно:

· клієнту звернутися до філії або відділення Укрсоцбанку, які здійснюють операції з банківськими металами.

· при купівлі/продажу металів на суму більш як 50 тис. грн. потрібно мати при собі паспорт та документ про присвоєння ідентифікаційного номера, від 15 до 50 тис. грн. -- паспорт, до 15 тис. грн. -- дозволено здійснювати операції без документів.

ПАТ «Укрсоцбанк» надає послуги по переказу грошей і допоможе клієнту передати гроші легко, швидко і надійно. Залежно від географії переказу, клієнт можете скористатися наступними пропозиціями:

· Перекази по системі СОФТ -- швидкі й доступні перекази по Україні та за кордон (взаємодіє з міжнародною системою грошових переказів Contact). Переказ, який було здійснено в одному з 1100 пунктів обслуговування СОФТ, буде доступний отримувачеві вже за 10 хвилин після відправлення.

· Міжнародні перекази за системою Western Union

· Перекази через кореспондентські рахунки

Переваги послуги:

· кожний переказ, який здійснює Укрсоцбанк, захищений надійною системою безпеки, яка гарантує виплату грошей лише зазначеній Вами особі;

· витрати на перекази не залежать від напрямку і відстані;

· простота, зручність і високий рівень сервісу грошових переказів дають можливість швидко й легко відправляти та одержувати гроші. Для цього клієнту не потрібно відкривати рахунок у банку або мати пластикову картку.

Крім вищеназваних послуг ПАТ Укрсоцбанк також впроваджує нові послуги та розвиває вже ті послуги,які він надає на протязі тривалого часу.

2.3 Впровадження нових сучасних послуг в ПАТ Укрсоцбанку

Укрсоцбанк є членом міжнародних платіжних систем MasterCard Inc. і Visa International. Всі карткові програми обслуговує власний процесинговий центр банку.

Процесинговий центр веде базу даних платіжної системи. База даних містить, зокрема, відомості про банки, які є членами платіжної системи й особистих карт, що забезпечує виконання запитів на авторизацію. Центр зберігає відомості про ліміти власників карт і виконує запити на авторизацію в тому випадку (off-line), якщо банк-емітент не веде власну базу. В іншому випадку (on-line) центр пересилає отриманий запитий у банк-емітент авторизуемой карти, а також забезпечує пересилання відповіді банку-эквайру. Крім того, на підставі накопичених за день протоколів трансакцій (які фіксуються при авторизації даних про проведені за допомогою карт платежах і про видачі готівки) центр готує й розсилає підсумкові дані для проведення взаєморозрахунків між банками - учасниками платіжної системи, а також формує й розсилає банкам-эквайрерам (можливо, і безпосередньо в точки обслуговування) стоп-аркуші. Укрсоцбанк є як банком-емітентом, так і еквайром.

Клієнт може сплачувати рахунки за комунальні та інші послуги в найближчому відділенні банку, а також оплачувати їх у своїх відділеннях по всій Україні, або оплачувати рахунки за широкий спектр послуг і товарів за допомогою платіжних карток банку на сайті Portmone.com, не відходячи від комп'ютера й не перериваючи роботу або відпочинок.

Щоб оплачувати рахунки за товари й послуги за допомогою платіжної картки, не виходячи з дому чи офісу( оплату за всі види комунальних послуг, за послуги мобільного, міського й міжміського телефонного зв'язку, за користування Інтернетом і замовлення інших товарів і послуг за допомогою платіжної картки Укрсоцбанку), необхідно:

1. оформити міжнародну платіжну картку Visa або MasterCard в одному з відділень або на сайті Укрсоцбанку, заповнивши заявкупрямо на сайті банку

2. зареєструватися на сайті www.portmone.com і вже можна здійснювати платежі.

Квитанції, роздруковані з веб-сайту portmone.com або доставлені поштою, є легітимним підтвердженням оплати.

Переваги:

- Максимально широкий спектр платежів

- Сервіси системи доступні цілодобово, без вихідних і святкових днів

- Відсутність комісії банку за перерахування коштів

- Тотальна економія часу й сил -- у середньому оплата одного рахунку забирає не більш як дві хвилини

- Можливість сплачувати рахунки за рідних і близьких

- Можливість одержувати рахунки електронною поштою, за допомогою SMS-повідомлень на мобільний телефон або ж у профайл клієнта на веб-сайті Portmone.com

- Безпека і збереження всіх даних про сплачені клієнтом рахунки.

Відкрити картковий рахунок в «Укрсоцбанк» і одержати банківську платіжну картку, яка дає можливість зручно розраховуватися за товари й послуги, знімати готівку в банкоматах, в тому числі у залах самообслуговування і відділеннях банку, мати цілодобовий доступ до рахунку завдяки системам Інтернет - банкінгу та SMS-банкінгу, а також надає низку інших додаткових переваг, теж не виникає труднощів.

Клієнт одержує в користування міжнародну платіжну картку -- універсальний і сучасний інструмент для управління коштами, розміщеними на цого особистому рахунку в Укрсоцбанку. Він може робити покупки в торговельних точках, супермаркетах та Інтернет - магазинах, оплачувати послуги й переводити гроші в готівку практично в будь-якій країні світу

Клієнт обираєте саме той вид картки, який максимально відповідає його потребам і рівню доходів. Він може користуватися одночасно відразу кількома різними картками, які допоможуть йому управляти своїми коштами максимально ефективно. Клієнт не несе ризику втрати грошей -- крадіжка або втрата картки може завдати тимчасові незручності, але гроші залишаться на банківському рахунку.

Переваги:

- Простота оформлення й використання

- Оперативність і зручність обслуговування завдяки розвинутій мережі відділень і банкоматів Укрсоцбанку й банків-партнерів

- Надійність і безпека зберігання коштів на картковому рахунку

- Інтернет-банкінг

- SMS-банкінг

- Різноманітність вигідних пропозицій і тарифів

- Універсальність і функціональність

- Максимально широка географія застосування - платіжними картками клієнт може користуватися в будь-якій країні світу, де діють міжнародні платіжні системи VISA Int. і/або MasterCard Int.

- Велика кількість додаткових послуг

- Кошти на платіжних картках не підлягають митному обліку

Додаткові послуги при використанні карток:

1. Оплата рахунків через Інтернет або підключення до послуги автоматичної оплати рахунків через платіжну систему Portmone.com.

2. Поповнення рахунку на мобільному або покупка ваучерів поповнення мобільного телефону за допомогою платіжної картки Укрсоцбанку.

3. Можливість підключення до послуги «SMS-банкінг», щоб завжди знати про залишок на рахунку за телефоном або замити щомісячну виписку з рахунку.

4. Переказ грошей з одного карткового рахунку на інший.

5. Можливість зміни незручного ПІН-коду, установивши новий.

6. Можливість установити ліміт на витрату коштів з карткового рахунку.

7. У випадку якщо ПІН-код став відомий іншій особі, або картку загублено чи вкрадено, є можливість заблокувати її та скористатися послугою пере випуском картки.

8. Можливість поповнювати депозит, погашати кредит, сплачувати комунальні та інші послуги при підключенні послуги «Автоматична сплата рахунків».

9. Можливість поповнювати депозит, погашати кредит, сплачувати комунальні та інші послуги при підключенні послуги «Автоматична сплата рахунків».

Особливості послуги «Автоматична сплата рахунків»:

1) на рахунок клієнта банк встановлює постійне доручення на автоматичне перерахування фіксованих сум коштів на вказані Вами рахунки фізичних або юридичних осіб;

2) перерахування відбувається автоматично, відповідно до зазначеної Вами дати та у межах вказаної суми;

3) валюта карткового рахунку, з якого проводиться перерахування коштів, має співпадати з валютою рахунку, на який проводиться їх зарахування;

4) платежі у національній валюті здійснюються на довільні рахунки будь-якого банку України, а платежі в іноземній валюті - лише на Ваші власні рахунки в Укрсоцбанку;

5) можливість встановлення незнижувального залишку коштів для даного сервісу за рахунком;

6) списання коштів з рахунку може здійснюватися в повній сумі постійного доручення або частково;

7) можливість налаштування декількох постійних доручень на один рахунок;

8) на рахунок клієнта банк встановлює постійне доручення на автоматичне перерахування фіксованих сум коштів на вказані Вами рахунки фізичних або юридичних осіб; SMS-повідомлення містять оперативні дані про стан Вашого карткового рахунку, про операції, які були проведені з використанням Ваших платіжних карток і карток додаткових держателів.

Можливості SMS-банкінгу:

Отримання повідомлень про:

· доступний баланс на картці/рахунку;

· рух коштів на картковому рахунку;

· історію проведених операцій за карткою/картковим рахунком;

· нараховані відсотки за картковим рахунком «Ощадний+»;

· поповнення/списання з карткового рахунку;

· появу простроченої заборгованості;

· встановлення або зміну кредитного ліміту;

· закінчення строку дії картки.

Активні операції:

· запит доступного балансу на картці/рахунку;

· отримання міні-виписки за картковим рахунком клієнта;

· запит списку доступних операцій за карткою/рахунком;

· блокування картки.

Платежі та додаткові послуги:

· переказ коштів між картками;

· придбання ваучерів усіх операторів мобільного зв'язку, ІР-телефонії чи Інтернет;

· переказ коштів на рахунок «Ощадний+»;

· переказ коштів з рахунку «Ощадний+».

Щоб клієнту підключитись до послуги необхідно зателефонувати до Контакт-центру й підключитися до послуги.

Також можливо підключитися до послуги, відвідавши найближче відділення Укрсоцбанку й заповнивши заяву на підключення до SMS-банкінгу. Клієнт може вказати картки додаткових держателів для надання їм обмеженого набору сервісів. Послуга активується упродовж трьох робочих днів з часу подання заяви.

Для можливості управління своїм картковим рахунком через систему SMS-банкінгу Вам слід скористатися одноразовими паролями, які можна отримати тільки в банкоматах Укрсоцбанку.

Щоб отримати одноразові паролі:

· вставити картку в банкомат і ввести ПІН-код;

· у головному меню вибрати пункт «Інші сервіси»;

· у меню «Інші сервіси» вибрати пункт «Список одноразових паролів».

Послуга надається упродовж дії платіжної картки. У разі перевипуску платіжної картки необхідно подати нову заяву на користування послугою.

Плата за користування послугами SMS-банкінгу:

Абонплата за користування SMS-банкінгом становить 3,00 грн. (або 0,4 USD, або 0,3 EUR) за місяць і здійснюється шляхом автоматичного списання цієї суми з рахунку. Послуга надається абонентам операторів мобільного зв'язку MTC, Sim-Sim, Jeans, Kyivstar, Ace&Base, DJUICE, Life:), Beeline, PeopleNet.

Операції з управління картковими рахунками, що здійснюються через SMS-банкінг, не тарифікуються*. Стягується лише плата за користування платіжними картками.

*Єдина платна послуга - запит міні-виписки за картковим рахунком через систему SMS-банкінгу, комісія за користування якою становить 0,5 грн./0,1 USD/ 0,1 EUR.

Інтернет - банкінг - це сучасний вид банківського обслуговування, що надається держателям міжнародних платіжних карток ПАТ «Укрсоцбанк» і дає їм змогу управляти своїми рахунками в режимі онлайн незалежно від країни перебування й часу доби.

Переваги роботи в системі інтернет - банкінгу:

· Клієнт має цілодобовий доступ до системи за допомогою мережі Інтернет у будь-якій країні світу;

· Клієнт можете працювати на будь-якому комп'ютері, оскільки система не потребує установлення додаткового програмного забезпечення;

· Клієнт гарантовано підвищену безпеку користування системою: застосовуються одноразові паролі, які виключають крадіжку Ваших коштів;

· Клієнт не сплачуєте абонплату за користування системою інтернет-банкінгу.

Операції, які клієнти можуть виконувати за допомогою інтернет-банкінгу:

· отримати загальну інформацію про Ваші рахунки й картки: список рахунків і карток, тип карток (назва), сума доступних коштів на рахунку чи картці;

· сформувати виписку за своєю карткою чи рахунком за обраний Вами календарний місяць;

· заблокувати картку;

· одержати міні-виписку за Вашою карткою чи рахунком (про останні 10 операцій за Вашим рахунком чи карткою);

· переказувати кошти зі свого поточного рахунку на рахунок «Ощадний+» і навпаки;

· купувати ваучери всіх операторів мобільного зв'язку та ІР-телефонії чи Інтернет;

· здійснити переказ коштів зі свого рахунку на рахунок іншого держателя картки Укрсоцбанку;

· погасити заборгованість за кредитними картками шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на кредитний;

· переказати кошти з картки на картку;

· заблокувати операції з карткою.

У банку є можливість оформити через систему « Інтернет-Банк» заяву не тільки на себе особисто, але й на друга або члена родини - це можливість перетворити кожного клієнта в міні-агента, що буде пропонувати своїм знайомим послуги банку. Рекомендація клієнта - дуже потужний інструмент, особливо якщо подані в такий спосіб заяви будуть оброблятися на пільгових умовах, що цілком можливо - ризики нижчі, ніж для заявок, поданих через Інтернет. При подачі заявок на кредитування особа, що використовує Інтернет-банкінг для подачі заявки, може автоматично вказуватися як поручитель.

Калькулятор, що допомагає клієнтові вибрати продукт (наприклад, розрахувати умови доступних кредитів або оцінити можливість і наслідки переходу на інший тарифний план і т.п.).

Подача заявки на небанківські послуги - цілком логічна ідея, якщо далі ці послуги оплачуються через банк. Наприклад, якщо банк розширив спектр послуг із прийому платежів на адресу провайдерів послуг, то безпосередньо з такого повідомлення можна реалізувати перехід до форми подачі заявки на таку небанківську послугу. Безумовно, комісія за підключення клієнтів до цифрового телебачення - доволі несподівана для банку стаття доходу. Але, підключившись таким чином, клієнт із великою ймовірністю буде оплачувати послуги через банк, що приведе й до збільшення обороту, і до збільшення середнього залишку на рахунку.

Крім того, як показує практика найбільших банків України та світу прогресивним рішенням для розширення клієнтської бази та переведення їх у розряд постійних клієнтів є створення контакт центрів (call centre). Так, наприклад, до послуг контакт центру можуть входити наступні послуги:

Отже, Укрсоцбанк приділяє значну увагу рівню якості обслуговування клієнтів, тому бажано надати можливості і висказати пропозиції щодо обслуговування в банку або подати скаргу, зателефонувавши в Контакт-центр або заповнивши форму зворотного зв'язку, що може знаходиться як на сайті банку, так і буди інтегрованою функцією в системі Інтернет-банк.

У підсумку проекту банк одержить повноцінний, ефективний і щодо недорогий канал продажів, що буде користуватися довірою клієнтів.

3. Напрямки розвитку банківських послуг в україні

3.1 Розвиток сучасних нетрадиційних банківських послуг

Нетрадиційні банківські операції та послуги включають: лізингові операції банків, факторинг та форфейтинг, гарантійні операції банків, трастові послуги банків та інші нетрадиційні банківські операції.

Лізинг - це комплекс економічних відносин, що виникають у зв'язку з купівлею у власність майна та його подальшим наданням у тимчасове платне користування.Іноді лізинг ототожнюють з поняттям 'оренда'. Але насправді лізинг не обмежується зданням майна в оренду.

Вигоди лізингодавця:

-отримання доходів;

-забезпечення реалізації продукції та надання послуги, що за інших умов було б невигідно або неможливо;

-підвищення економічної ефективності зданого в оренду обладнання;-розширення клієнтури, зміцнення зв'язків з нею.

Розмір відсотка, що сплачується за лізингові послуги, нижчий від відсотка, що сплачується за кредитом, тому клієнту вигідніше користуватися лізингом, ніж брати кредит на придбання обладнання [37].

Переваги для лізингоодержувача:

-100 % кредитування, що не потребує негайного початку виплат;

-як правило, лізинг отримати легше, ніж кредит;

-поява доступу до сучасного обладнання, можливості оперативного оновлення виробництва, причому за ризик старіння обладнання відповідальний лізингодавець.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу. Договір укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем у письмовій формі.

Фінансовий договір - це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Оперативний договір - це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший від строку, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладенняЗворотний договір - це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому в лізинг. Пайовий договір - це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 % вартості набутого для лізингу майна.

Міжнародний договір - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до Закону України 'Про лізинг', інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

Об'єкт лізингу протягом терміну дії договору лізингу є власністю лізингодавця. У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає силу щодо нового власника. У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

З метою забезпечення інтересів суб'єктів лізингу при виконанні ними лізингових операцій об'єкт лізингу і ризики, пов'язані з виконанням лізингових договорів, а також ризики випадкового знищення або пошкодження об'єктів лізингу підлягають страхуванню за домовленістю сторін договору лізингу відповідно до законодавства.

Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Тривалість періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється договором лізингу і може бути нерівномірною.

Для розрахунку суми лізингових платежів використовують концепцію теперішньої вартості, яка пов'язана з вартістю (процентами) за користування грошима протягом строку лізингу.

Теперішня вартість пов'язана з розрахунком складного дисконту для кожного лізингового платежу. Теперішню вартість одного лізингового платежу на 1 грн (яку суму коштів необхідно вкласти зараз, щоб через п періодів отримати 1 грн) розраховують за формулою: 1 (1+і) ^п, (1.1), де і - ставка процента; п - кількість періодів. Сплату мита, податку на додану вартість та акцизного збору при ввезенні об'єктів лізингу на митну територію України при здійсненні операцій міжнародного лізингу здійснюють відповідно до законодавства України [71].

Якщо об'єктом лізингу є державне майно чи договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів або для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії, то договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.

Законом України 'Про банки і банківську діяльність' факторинг визначається як придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання цих вимог та інкасація цих вимог. У факторингу беруть участь три сторони:

-фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку);-постачальник;-покупець. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти, тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів.

Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти в розмірі 80-90 % суми боргу. Решта 10-20 %, що залишилася, банк отримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає отриману суму клієнту. Факторинг з правом регресу передбачає, що банк-фактор має право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів.

Факторинг без права регресу зумовлює ризик для фактора при відмові платника від виконання своїх зобов'язань.

При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладення угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.

Внутрішній факторинг - коли постачальник, його клієнт і фактор перебувають в одній країні.

Зовнішній факторинг - коли один з учасників операції перебуває в іншій країні.

Простий факторинг - коли об'єктами факторингу є рахунки-фактури. Вексельний факторинг - коли об'єктом є векселі, виписані на постачальника, які обліковуються фактором.

Факторинг за партіями товарів - коли здійснюється відкритий облік рахунків-фактур за партіями товарів, і платники переказують фактору всі платежі, призначені постачальнику.

Факторинг агентського типу - коли дисконтуються продажі окремим покупцям, а кредит забезпечується фактором з відкриттям спеціальних рахунків під конкретні операції.

Форфейтинг дещо схожий на факторинг. Але якщо факторинг використовують для кредитування короткострокової заборгованості всередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання всіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окремих експортних вимог, зазвичай середньострокових.

Спільне між факторингом та форфейтингом полягає в тому, що ці методи використовують для скорочення заборгованості в балансі в результаті продажу вимог.

Переваги форфейтингу для клієнта:

не існує ризику процентних ставок;

відсутність витрат на інкасування (стягнення за дорученням клієнта) боргу;

усунення валютних ризиків;

відсутність політичного ризику;

відсутність ризику неплатежу;

поліпшення ліквідної позиції експортера.

До недоліків форфеитингу належать такі:

висока вартість операції;

складність знайти форфейтера.

Форфейтинг застосовують у таких операціях:

фінансових - з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань;

експортних - для сприяння надходженню готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцеві.

У вартість форфейтингу входять:

-прибуток форфейтера;

-вартість наданих грошових коштів;

-покриття від комерційного ризику;

-покриття від політичного ризику;

-покриття від валютного ризику;

-покриття процентного ризику.

Гарантійні операції полягають у зобов'язанні банку виплатити борг свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання.Плата за надання гарантійних послуг - це комісія.

Банківські гарантії, особливо відомих платоспроможністю банків, фактично означають доступ клієнта до кредиту.

Поручительство є однією з форм гарантії - це договір, згідно з яким одна особа (поручитель) бере на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржником зобов'язання в повному обсязі або тільки частково.Поручительство за відсутності іншої домовленості забезпечує не тільки основне зобов'язання головного боржника, а й додаткові, що виникають з основного відповідно до закону (наприклад, зобов'язання сплатити законні проценти за прострочення платежу, відшкодування збитків, що відбулись при невиконанні зобов'язання, сплату договірної неустойки).

Платіжне зобов'язання - це форма гарантії, яка створює абстрактне (не акцесорне) зобов'язання щодо бенефіціара (покупця). Гарант залишається зобов'язаним навіть тоді, коли зобов'язання, що становить основу договору, з якихось причин втрачено. Він повинен без заперечення здійснити платіж на першу вимогу. Тому він може й буде тільки перевіряти, чи правильно запитана гарантія, тобто чи виконані формальні умови згідно з текстом гарантії. Він не перевірятиме матеріальну правомірність пред'явлення вимог за гарантією.

Відклична банківська гарантія - це гарантія, яка може бути відкликана або її умови можуть бути змінені без попереднього повідомлення бенефіціара. Така гарантія не містить твердого зобов'язання банку перед бенефіціаром і, отже, не є достатнім забезпеченням для бенефіціара. У практиці міжнародних розрахунків відклична банківська гарантія практично не використовується.

Безвідклична банківська гарантія - це гарантія, яка не може бути відкликана, а її умови не можуть змінюватись без згоди бенефіціара. Бенефіціару, який хоче отримати тверде зобов'язання банку, доцільніше використовувати саме такий тип гарантії.

Умовні гарантії - це гарантії, при реалізації яких мають дотримуватись певні умови. Вони меншою мірою вигідні бенефіціару.

Платіжні гарантії виставляються банками-гарантами в забезпечення платіжних зобов'язань покупців (боржників) щодо продавців (кредиторів). Такі гарантії використовують у міжнародних розрахунках за відкритим рахунком і у формі інкасо, у розрахунках на умовах комерційного кредиту, захищаючи інтереси експортерів (продавців).

Договірні (контрактні) гарантії забезпечують платежі за будь-якими договорами (наприклад, договори про постачання товару, про надання певної послуги) і виставляються банками в забезпечення інтересів покупця (імпортера). Розглянемо основні види договірних гарантій, найпоширеніші в міжнародних операціях [26].

Гарантія повернення авансу (гарантія авансових платежів) - це зобов'язання банку повернення авансу (або його невикористаної частини) у разі невиконання продавцем (підрядчиком) закріплених у контракті обов'язків щодо постачання товару (виконання робіт). Така гарантія видається банком за дорученням підрядчика (експортера), який відповідно до умов контракту отримує авансом повну вартість товару або його частину.Аванс, як правило, становить 10-20% суми контракту. Гарантії авансового платежу завжди складають у такій формі, за якою вони вводилися б у дію тільки після отримання продавцем узгодженого авансу.

Гарантія виконання (виконання договору, контракту) забезпечує сплату банком-гарантом сум штрафів на вимогу бенефіціара. Гарантія виконання видається за дорученням продавця або підрядчика (експортера) на користь покупця (імпортера). Умови контрактів (особливо зовнішньоторговельних) зазвичай передбачають санкції, які застосовуються до продавця або підрядчика (експортера) у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов'язань. Такими санкціями є штрафи. Найчастіше ці гарантії видаються при здійсненні підрядного будівництва, їх сума завжди не перевищує 10-15 % суми контракту.

Гарантія коносамента (гарантія за втрачений коносамент - документ, який видається перевізником вантажу його відправнику, посвідчує прийняття вантажу до перевезення й містить зобов'язання доставити вантаж у пункт призначення і передати його отримувачу) - зобов'язання здійснювати всі витрати, що виникають, якщо виявиться, що приймальник товару не був правомірним отримувачем. Цей вид гарантії найчастіше використовують тоді, коли платіж забезпечується акредитивом, а товар уже перебуває в порту призначення.

Сума гарантії коносаменту встановлюється в розмірі вартості товару плюс відповідна маржа (150-200% вартості вантажу). Термін дії гарантії не лімітується або визначається до моменту подання оригіналів коносаменту.Митна гарантія (гарантія митного очищення, тимчасового ввезення) видається банками за дорученням підрядчиків для забезпечення безмитного тимчасового ввезення обладнання або матеріалів, необхідних для будівництва об'єктів чи виконання інших робіт.

Гарантія якості забезпечує покупцеві (імпортерові) гарантії в разі отримання неякісних товарів. Цю гарантію видають на випадок, якщо постачальник при зверненні до нього все ж не усуне певних недоліків. Сума гарантії вказується в контракті й становить 5-20 % його вартості.

Гарантія поставки забезпечує покупця (імпортера), якщо продавець не поставить товар або не надасть відповідних послуг у зазначений строк. По суті вона близька до гарантії виконання.

Гарантія обслуговування передбачає, що після завершення робіт будівельник виконає свої зобов'язання в період обслуговування об'єкта. Такі гарантії можуть використовуватись при укладенні контрактів на будівництво об'єктів до моменту отримання грошей від замовника.

Судова гарантія забезпечує витрати процесу і сторін у судових процесах, які завершуються на користь судових інстанцій або сторін.

Гарантія накладення арешту на майно (або гарантія забезпечення ризику). Якщо на майнові цінності дебітора накладається арешт, то він може виставити гарантію забезпечення позову (наприклад, солідарне поручительство). Після цього йому знову надається право розпоряджатися цими цінностями.

Трастові послуги - це відносини між заінтересованими сторонами, одна з яких (довіритель) передає, а інша (траст) бере на себе відповідальність за управління власністю, майном на користь третьої сторони (бенефіціара).

Активні операції - коли власність на майно, що розміщується в довірчому управлінні, може відчужуватись шляхом продажу, надання застави без згоди довірителя.

Пасивні операції - коли майно, передане в довірче управління, не може використовуватися без згоди довірителя.

Трастові операції, не пов'язані з управлінням майном довірителя - коли траст зобов'язується виконати юридичні дії за рахунок і від імені клієнта. Відкличний траст - коли довіритель без попереднього повідомлення траста може в будь-який момент розірвати угоду.

Безвідкличний траст - коли розірвання угоди без попереднього повідомлення забороняється.

Повні трастові послуги - коли здійснюється управління всіма видами майна довірителя.

Спеціальні трастові послуги - коли здійснюється управління окремими видами майна довірителя (наприклад, грошовими коштами, цінними паперами, нерухомістю). Доходи від трастових послуг формуються за рахунок комісійних винагород. Ставки внесків диференційовані за видами трастів і пов'язаними з ними послугами з управління трастами. Плата може бути:

- фіксованою від суми майна;

- залежати від доходу, одержаного від управління майном;

- бути визначена іншим зафіксованим купівлю-продаж цінних паперів та доставку їх клієнту;

- обмін цінних паперів;

- погашення облігацій;

- сплату податків;

- оформлення страхових полісів;

- оплату рахунків;

- укладення угод від імені клієнта;

- отримання кредитів;

- купівлю-продаж іноземної валюти і дорогоцінних металів.

Відмінність агентських послуг від трастових полягає у тому, що при їх наданні клієнт не втрачає повноважень власника, а лише доручає банку вчинення операцій від свого імені.

Банки можуть консультувати клієнтів з певних питань:

- бухгалтерського обліку і звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та платоспроможності господарських партнерів клієнта;

- організації емісії та вторинного обігу цінних паперів;

- вибору напрямів інвестування коштів.

Цей вид послуг тісно пов'язаний з іншими, зокрема кредитними та лізинговими. Такі послуги надають менеджери підрозділів банку, працівники спеціально створених підрозділів. Плата за консультації враховується у складі плати за основний вид операцій, що супроводжуються консультацією.

Банки здійснюють інформаційну діяльність: одержують інформацію, використовують її, поширюють і зберігають.

Інформація буває відкрита (публікації в офіційних друкованих виданнях) і з обмеженим доступом [12].

3.2 Міжнародний досвід розвитку послуг банківських установ

Сьогодні міжнародні банки не тільки трансформують короткострокові, ліквідні та неризикові ресурси (враховуючи наявність адекватних механізмів захисту вкладів) у довгострокові активи, які не обертаються і тому є більш ризиковими, але диверсифікація та 'колективізація' ризику яких надає банківським установам безперечну конкурентну перевагу. В наш час банки стають універсальними мультипослутовими фінансовими фірмами, які завдяки розвиткові ринків у поєднанні з технологічним прогресом дістали змогу широко диверсифікувати діяльність із дедалі більшим наголосом на наданні фінансових послуг та розділити банківські функції і ризики, що були раніше нерозривно пов'язані. Найновіші форми прямого фінансування економічних агентів не зменшують ролі банківських установ, а лише змінюють її -- банки діють на певних стадіях процесу залучення капіталу й отримують комісійні винагороди.

Так, частка комісійних винагород у чистому банківському продукті постійно і швидко збільшувалася для всіх транснаціональних банків. Якщо для французьких банків на початку 80-х років вона становила 10--15 %, то сьогодні досягла 25 %. Слід зазначити, що для американських банків ця частка ще більша. Наприклад, загальна сума комісійних, отриманих Bankers Trust, сягає 40 % і становила 1,7 млрд дол. США.

Яскравим прикладом поєднання послугової діяльності з диверсифікацією є інструменти з мультивибором (Multi-Option Facilities -- MOF). За операцій цього типу банк гарантує позичальникові наявність фондів протягом певного періоду часу та в попередньо встановлених межах. Ці фонди можуть бути отримані шляхом поновлених емісій цінних паперів (наприклад, казначейських векселів) або надання банківського кредиту у валюті (валютах) за вибором протягом визначеного в момент позичання часу. Таким чином, розділяються різні характеристики, притаманні синдикованому євро кредиту, зокрема ризики ліквідності та дефолту розподіляються серед різних учасників залежно від характеру їхньої участі в операції.

Практика останніх років свідчить про перерозподіл ролей між різними типами банків: якщо раніше лише депозитні банки керували та брали участь у синдикованих єврокредитах, то сьогодні в разі операцій MOF поруч з ними з'являються інвестиційні банки [19].

Паралельно міжнародні банки розвивають послуги з 'фінансової інженерії', консалтингові послуги з питань ринкового фінансування (випуски акцій, вихід на ринки, викуп підприємств працівниками), здійснення операцій зі злиття та поглинання тощо.

Розвиток ринку таких інструментів, як, наприклад, механізм колективного розміщення цінних паперів, полегшує управління коштами клієнтів і водночас дає великі прибутки банкам у вигляді комісійних винагород за управління та плати за відкриття та закриття позицій. Розвиток фінансових ринків упродовж 90-х років XX ст. разом з посиленням тенденції до диверсифікації фінансової діяльності спричинив перехід більшості країн до політики, спрямованої на усунення бар'єрів між різними секторами фінансової діяльності. Найзначнішим зрушенням на цьому шляху став факт глибокого проникнення банків у біржовий сектор.

Мова йде про широку гаму фінансових продуктів та послуг, серед яких зокрема слід назвати: емісію цінних паперів, торговельну та посередницьку (брокерську) діяльність на вторинному ринку цінних паперів та похідних продуктів; портфельне управління, в тому числі продаж та управління взаємними фондами; послуги, пов'язані з розміщенням цінних паперів та вивченням ринків; розповсюдження інформації на ринках і консалтинг із питань виходу на біржові ринки та лістингу.

Інтеграція світових фінансових ринків та інтернаціоналізація банківських установ сприяють поширенню цих видів діяльності на нові регіони, такі як азійські країни та східноєвропейські ринки. Банки, що не мають доступу до такої діяльності у своїй країні, намагаються діяти в сусідніх країнах та дедалі більше -- в міжнародних фінансових центрах, де є для цього всі умови. Ця тенденція зумовила швидкий розвиток діяльності, пов'язаної з управлінням інститутами спільного інвестування, в якій деякі країни (Франція, Люксембург, США, Швейцарія та Велика Британія) завоювали сильні позиції.

Вигоди цієї діяльності для банків пов'язані зі значним синергетичним ефектом від поєднання диверсифікації використання фондів та інформації, отримуваної завдяки вивченню ринків та консалтинговим послугам з розміщення [32].

Новітньою тенденцією є переміщення біржової діяльності транснаціональних банків із глобальних фінансових центрів, де фіксується певне 'перенасичення' ринків, яке веде до зменшення або зникнення прибутків для нових учасників та до 'цінових війн' щодо комісійних винагород за торговельні та брокерські операції, до субглобальних та регіональних фінансових центрів з меншою кількістю учасників, певними ноу-хау та компетенціями, географічними перевагами і новими ринками та інструментами. Ця тенденція підтверджує необхідність постійної готовності до стратегічної зміни секторів фінансової діяльності.

Для підвищення прибутковості ринкових операцій банки починають відкривати позиції за спекулятивними операціями, прибутковість яких залежить лише від передбачень. Разом з тим для мінімізації обсягів розміщених капіталів банки звертаються до термінових ринків, де 'ефект важеля' дуже великий. Наприклад, щоденний обсяг торгів на Чиказькій товарній біржі (Chicago Mercantile Exchange) лише з одного контракту 'євродолар 3 місяці' сягає 180--190 млрд дол. Хоча цей вид діяльності є дуже ризиковим і не гарантує постійних прибутків, майже всі транснаціональні банки вдаються до нього не тільки з метою підвищити загальну прибутковість інвестицій, а й задля вдосконалення консалтингу та поліпшення репутації в галузі роботи з дедалі складнішими фінансовими інструментами.

Зрештою, якщо сьогодні фінансова установа обирає міжнародну мультипослугову стратегію розвитку, її присутність у багатьох фінансових центрах і на багатьох ринках фінансових продуктів та послуг досягається лише шляхом застосування системи перехресних субсидій між різними сегментами діяльності. Так, діяльність транснаціональних банків на ринку єврооблігацій та їхня участь у синдикатах часто провокують втрати, але більшість банків не відмовляються від цієї діяльності, сподіваючись, що через неї вони зможуть залучити потенційних клієнтів у інші, прибутковіші сегменти фінансової діяльності. Отже, процес диверсифікації міжнародної фінансової діяльності на основі використання нових банківських операцій та інструментів останнім часом стабілізується і переходить у стадію поглибленої адаптації до посилення вимог щодо якості продуктів та послуг. Паралельно відбувається процес передачі знань та технологій до традиційних сегментів діяльності, таких як валютні операції та платіжні послуги [63].

Ще одною тенденцією в розвитку банківської справи є універсалізація операцій сучасних комерційних банків. У рамках тенденції до універсалізації швидкий розвиток одержали нетипові раніше для комерційних банків операції - лізинг, факторинг, проектне фінансування, управління портфелем інвестицій клієнтів, консультаційні послуги тощо. Провідне положення в процесі універсалізації банківської діяльності - це корінний перегляд комерційними банками концепції взаємовідносин зі своїми клієнтами, значною мірою обумовлений стабілізацією ринку кредитних капіталів західних країн, розширенням його учасників і, як наслідок, - посилення конкурентної боротьби між ними.

Багато банків зіткнулися з необхідністю пошуку нових підходів до підвищення дохідності своїх операцій. Часткове розв'язання ця проблема знайшла не тільки у збільшенні числа запропонованих клієнтам послуг, але й у якісній переоцінці структури операцій із клієнтами, зниженні питомої ваги ощадно-позикових операцій і збільшенні обсягів операцій із цінними паперами, проведених за рахунок клієнтів і на користь останніх.

Традиційне банківське кредитування поступово поступається місцем складним інвестиційним банківським продуктам. Їх мета - перенесення ризиків позичальника з банківського балансу на інвестиційійні інститути, збільшення капіталу корпорацій, реалізація стратегії їх розвитку.

Сфера банківських послуг в області корпоративних фінансів включає:

- злиття і поглинання;

- фінансове консультування;

- консультації з приватизації;

- виділення частини власності;

- реструктуризація заборгованості;

- контрольовані аукціони;

- пошук стратегічного партнера;

- створення спільних підприємств.

Надання послуг в області корпоративних фінансів є вигідним і перспективним бізнесом: - ці послуги надаються тільки великим корпораціям, що бажають скористатися послугами банку для розвитку контактів і ділових відносин на регіональних фінансових ринках; - мінімальна сума угоди в області корпоративних фінансів традиційно складає 70 млн.євро. Темпи росту комісій за дані послуги досягають 15-29% в рік. Наприклад, у Німеччині оборот лише консультативних послуг клієнтам, пов'язаних з їх поточною діяльністю, досягає 4,5 млрд.євро.

Надання послуг в області корпорацій фінансів доступно лише великим банкам та інвестиційним установам. Серед проектів електронної комерції особливе місце посідає Інтернет -банкінг, онлайнові аукціони та біржі (фондові і товарні), різноманітні брокерські системи, інтернет-магазини тощо. Послуги в Інтернеті надають понад 300 американських банків. Chase Manhattan Bank, наприклад, один із перших, що запровадив нову послугу, яка дає змогу клієнтам здійснювати доступ до своїх банківських рахунків і проводити оплату через Інтернет. Ряд банків (наприклад, Citіbank) фінансує і впроваджує масштабні проекти. Сім провідних світових фінансових інституцій - Bank of Amerika, Credit Suisse First Boston, Goldman Sachs, HSBC, J.P. Morgan, Morgan Stanley Dean Witter i UBS Warburg - сповістили про запуск нової системи онлайнового доступу до торгів на валютному ринку Fxall.com. Клієнтам пропонується дешева система цілодобового онлайнового доступу до світового ринку купівлі-продажу валют, щоденний оборот якого становить 1,1 трлн. євро [48, с.21] Fxall.сom автоматизує процес торгів валютою та дає змогу клієнту спілкуватися безпосередньо зі своїм валютним дилером, а також отримувати всю необхідну інформацію про стан справ на ринку. Deutsche Bank, наприклад підписав угоду з Yahoo!, реалізація якої дасть змогу клієнтам переглядати свої банківські рахунки на персональній сторінці Yahoo!. За рахунок реструктуризації банківського обслуговування дрібних вкладників банк планує закрити 300 своїх відділень і скоротити 1200 співробітників. Розвиток Інтернету спонукає до закриття відділень банків і у Великобританії. Так, наприклад, банк Barclays закрив десяту частину своїх відділень (171) і попередив про можливість подальшого скорочення через розширення спектра банківських послуг за допомогою телефону або через Інтернет. У відповідь на протест громадських організацій банк пояснив свої дії аналогічними кроками конкурентів. Банки розраховують на солідний прибуток у новій сфері. Наприклад, кілька років назад у Стогольмі почав роботу перший іпотечний інтернет-банк Europeloan.

Отже майже всі операції здійснюються через Інтернет, є ліцензії для роботи по всій Європі, і до середини наступного року банк планує вийти на всі основні європейські ринки. Із травня він почав операції в Бельгії, через три місяці - у Німеччині. На черзі - Австрія і Фінляндія. Завдяки використанню Інтернету банк планує відмовитися від створення розгалуженої мережі відділень, що дасть змогу знизити витрати і ставки кредитування. Так, він пропонує 5-річні позики під 6,86%, тоді як головний шведський іпотечний банк - 7,40%. За оцінками, для беззбиткової роботи банку достатньо 2000 - 5000 клієнтів [48,с.23].

Таким чином, завдяки Інтернету утворилися і динамічно розвиваються зовсім нові ринки, які вже сформували самостійний сегмент світової економіки.

4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Попередження пожеж та вибухів

Вибухопожежна безпека об'єкта забезпечується системами: -попередження вибухів і пожеж;

-протипожежного та противибухового захисту;

-організаційно-технічних заходів.

Система попередження вибухів і пожеж має за мету не допустити виникнення вибухів і пожеж.

Горюча речовина і окислювач за певних умов утворюють горюче (вибухонебезпечне) середовище. Тоді попередження пожеж (вибухів) буде зводитись до:

- попередження утворення горючого середовища;

- попередження виникнення у горючому середовищі або внесення в це середовище джерела запалювання.

Заходи і засоби попередження утворення горючого середовища в кожному конкретному випадку визначаються реальними умовами, що розглядаються, вибухопожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, що використовуються у технологічному циклі.

Залежно від агрегатного стану та ступеня подрібненості речовин горюче середовище може утворюватися твердими речовинами, легкозаймистими та горючими рідинами, горючим пилом та горючими газами за наявності окислювача.

Тверді горючі речовини, що зберігаються у приміщеннях та на складах, чи застосовуються у технологічному процесі, утворюють разом із повітрям стійке горюче середовище. При визначенні пожежної небезпеки такого середовища слід враховувати кількість матеріалів, інтенсивність та тривалість можливого горіння.

Легкозаймисті та горючі рідини можуть утворювати горюче середовище під час нагрівання чи зміни тиску, при зливанні чи наливанні, перекачуванні а також під час перебування всередині апаратів, трубопроводів, сховищ. Тому причини утворення горючого середовища такого типу необхідно детально вивчати в кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей відповідного етапу технологічного процесу.

При обробці ряду твердих речовин (графіту, деревини, бавовни, ін.) утворюється горючий пил, який перебуває у зваженому стані в повітрі або осідає на будівельних конструкціях, машинах, устаткуванні. В обох випадках пил знаходиться у повітряному середовищі, тому утворює горюче середовище підвищеної небезпеки, яке може займатися або вибухати. Горюче середовище може виникати всередині апаратів та трубопроводів, а також у приміщеннях в разі виходу пилу через нещільність устаткування. Під час аналізу слід також встановлювати походження, розмір пилинок та умови займання і горіння (вибуху) пилу, що утворюється.

Гази можуть утворювати горюче середовище в посудинах і апаратах, коли досягають вибухонебезпечних концентрацій з киснем. Маючи здатність проникати через незначні нещільності і тріщини при найменших пошкодженнях обладнання, вони можуть утворювати вибухонебезпечні суміші у навколишньому середовищі.

Попередження утворення горючого середовища може забезпечуватись загальними заходами або їх комбінаціями.

Найбільш радикальним заходом попередження утворення горючого середовища є заміна горючих речовин і матеріалів, що використовуються, на негорючі та важкогорючі.

Проте горючі речовини, матеріали, вироби з них реально присутні в абсолютній більшості існуючих житлових, громадських, виробничих та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, а їх повна заміна майже неможлива.

Тому попередження виникнення в горючому середовищі або внесення до нього джерел запалювання є головним стратегічним пріоритетом у роботі щодо запобігання пожежам. Джерелом запалювання може бути нагріте тіло чи екзотермічний процес, здатні нагріти деякий об'єм горючої суміші до температури, коли швидкість тепловиділення ініційованого нагрівом процесу окислення перевищує швидкість тепловідводу із зони реакції.

До основних груп джерел запалювання належать: відкритий вогонь, розжарені продукти горіння та нагріті ними поверхні, тепловий прояв електричної енергії, тепловий прояв механічної енергії, тепловий прояв хімічної реакції, тепловий прояв сонячної, ядерної енергії та інші джерела запалювання. Пожежна небезпека відкритого вогню зумовлена інтенсивністю теплового впливу, площею впливу, орієнтацією у просторі, періодичністю і тривалістю його впливу на горючі речовини. Відкрите полум'я небезпечне не тільки при безпосередньому контакті з горючим середовищем, але і як джерело опромінювання горючого середовища. Воно має достатню температуру та запас теплової енергії, спроможні викликати горіння усіх видів горючих речовин і матеріалів як при безпосередньому контакті, так і в результаті опромінення.

Нагріти поверхню стінок апаратів вище за температуру самозаймання речовин, що обертаються у виробництві, здатні газоподібні продукти горіння, які виникають при горінні твердих, рідких та газоподібних речовин і мають температуру 800-1200 °С.

Джерелом запалювання можуть бути також іскри, які виникають при роботі двигунів внутрішнього згоряння та електричних. Вони являють собою розжарені частинки палива або окалини у газовому потоці, які виникають внаслідок неповного загоряння, чи механічного винесення горючих речовин та продуктів корозії. Температура такої частинки досить висока, але запас теплової енергії є невеликим, тому що іскра має малу масу. Іскри здатні запалити тільки речовини, які достатньо підготовлені для горіння, наприклад, газо- та пароповітряні суміші, осілий пил, волокнисті матеріали.

До джерел відкритого вогню належить і полум'я сірників, необережне поводження з якими може призвести до пожежі. Серед теплових проявів електричної енергії найбільш поширеними та небезпечними є коротке замикання в електричних мережах, струмові перевантаження проводів та електричних машин, великий перехідний опір, розряди статичної та атмосферної електрики, електричні іскри.

При короткому замиканні величина струму в провідниках і струмопровідних частинах електричних апаратів та машин досягає дуже великих значень, внаслідок чого можливе не тільки перегрівання, але і займання ізоляції, розплавлення струмопровідних частин, жил кабелів та проводів. Струм, що тривалий час перевищує нормативне значення при перевантаженнях електричних мереж, також є причиною перегрівів струмовідних елементів та електропроводки. Основними причинами перевантаження електричних мереж є ввімкнення в електричну мережу споживачів підвищеної потужності, а також невідповідність площі поперечного перерізу жил проводів робочим струмам.

Причиною пожежі може також стати великий перехідний опір, який виникає в місцях з'єднання проводів та в електричних контактах електрообладнання. Тому у цих місцях може виділятися значна кількість тепла, здатна призвести до загоряння ізоляції, а також горючих речовин, що знаходяться поруч.

Розряди статичної електрики виникають при деформації, подрібненні речовин, відносному переміщенні двох тіл, що знаходяться в контакті, перемішуванні рідких та сипких матеріалів тощо. Іскрові розряди статичної електрики здатні запалити паро-, газо-та пилоповітряні суміші. Накопиченню і формуванню зарядів статичної електрики сприяє відсутність або неефективність спеціальних заходів захисту, створення електроізоляційного шару відкладень на поверхні заземлення, порушення режиму робочих апаратів.

Пожежі, вибухи, механічні руйнування, перенапруги на проводах електричних мереж можуть бути наслідками ураження будівлі чи устаткування блискавкою. Блискавка, яка є електричним розрядом в атмосфері, маючи високу температуру і запас теплової енергії, при прямому ударі може проплавляти металеві поверхні, перегрівати і руйнувати стіни будівель та надвірного устаткування, безпосередньо запалювати горюче середовище.

Небезпека вторинної дії блискавки полягає в іскрових розрядах, що виникають як результат індукційної та електромагнітної дії атмосферної електрики на виробниче обладнання, трубопроводи і будівельні конструкції. Ще одним тепловим проявом електричної енергії є електрична дуга та електричні іскри у вигляді крапель металу, що утворюються при короткому замиканні електропроводки, електрозварюванні та при плавленні ниток розжарювання електричних ламп загального призначення.

Температура таких електричних іскор становить 1500-2500 °С, а температура дуги може перевищувати 40 000 °С. Тому природньо, що вони можуть бути джерелом запалювання горючих речовин. В цілому, частка пожеж, які викликані наслідками теплових проявів електричної енергії, складає 20-25% і має тенденцію до зростання.

Пожежонебезпечний прояв механічної енергії внаслідок її перетворення в теплову спостерігається в разі ударів твердих тіл (з виникненням або без виникнення іскор), поверхневого тертя тіл під час їх взаємного переміщення, стиснення газів та пересування пластмас, механічної обробки твердих матеріалів різальними інструментами. Ступінь нагрівання тіл та можливість появи при цьому джерел запалювання залежить від умов переходу механічної енергії в теплову. Досить часто пожежонебезпечні ситуації виникають внаслідок утворення іскор, що являють собою, в даному випадку, розпечені до світіння частинки металу або каміння. Від іскор при ударі у виробничих умовах можуть займатися ацетилен, етилен, водень, металоповітряні суміші, волокнисті матеріали, або відкладення дрібного горючого пилу (розмелювальні цехи млинів та круп'яних заводів, сортувально-розмотувальні цехи текстильних фабрик, бавовняно-очисні цехи тощо).

Найчастіше іскри утворюються під час роботи ударними інструментами і при ударах рухомих елементів механізмів машин по їх нерухомих частинах. Пожежну небезпеку внаслідок тертя найчастіше створюють підшипники ковзання навантажених високооборотних валів, а також транспортні стрічки та привідні паси механізмів. Проходження хімічних реакцій із значним виділенням теплової енергії містить у собі потенційну небезпеку виникнення пожежі або вибуху, тому що виникає можливість неконтрольованого розігрівання реагуючих, новоутворюваних чи тих, що знаходяться поряд, горючих речовин.

Існує також велика кількість таких хімічних сполук, які в контакті з повітрям чи водою, а також в разі взаємодії можуть стати причиною виникнення пожежі. Найчастіше тепловий прояв хімічних реакцій стає причиною пожежі внаслідок дії окисників на органічні речовини, а також при займанні та вибуху деяких речовин під час нагрівання або механічної дії з порушенням технологічного регламенту.

Крім вищенаведених джерел запалювання, існують інші, які не слід виключати під час аналізу пожежної небезпеки.

Одним із найпоширеніших засобів є використання електроустаткування, що відповідає за своїм виконанням пожежонебезпечним та вибухонебезпечним зонам, групам та категоріям вибухонебезпечних сумішей.

Вимоги щодо виконання електрообладнання для пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон регламентуються ДНАОП 0.00-1.32-01 'Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних електроустановок'.

У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу можуть застосовуватись електроустановки, що мають ступінь захисту відповідно до вимог ДНАОП. Ступінь захисту оболонок електрообладнання характеризується можливістю проникнення в оболонку твердих тіл і рідини.

У вибухонебезпечних зонах повинно застосовуватись електрообладнання у вибухозахищеному виконанні і, як виняток, електрообладнання відповідного ступеня захисту оболонки. За призначенням електрообладнання у вибухозахищеному виконанні поділяється на дві групи: рудниче і загальнопромислового призначення (не в рудниках).

Електрообладнання у вибухозахищеному виконанні загальнопромислового призначення класифікується за рівнем вибухозахисту, видом вибухозахисту та категорією за БЕМЩ (безпечною експериментальною максимальною щілиною) і температурною групою суміші, в якій це обладнання виконує функції вибухозахисту.

За рівнем вибухозахисту виділяють: електрообладнання підвищеної надійності проти вибуху, вибухобезпечне електрообладнання, особливо вибухобезпечне електрообладнання.

У вибухозахищеному електрообладнанні застосовуються такі види вибухозахисту: вибухонепроникна оболонка; заповнення або продування оболонки захисним газом з надлишковим тиском; іскробезпечне електричне коло; кварцове заповнення оболонки; масляне заповнення оболонки тощо. Система протипожежного та противибухового захисту являє собою, так би мовити, другий ешелон забезпечення пожежної безпеки, яка починає діяти з виникненням перших ознак пожежі.

Система спрямована на створення умов обмеження розповсюдження і розвитку пожеж і вибухів за межі осередку при їх виникненні, на виявлення та ліквідацію пожежі, на захист людей та матеріальних цінностей від дії шкідливих та небезпечних факторів пожеж і вибухів.

Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі, загалом, забезпечується: потрібною вогнестійкістю будівель та споруд; використанням негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення приміщень; використанням антипіренів і вогнегасних сумішей; улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами; влаштуванням протипожежних перешкод; встановленням граничнодопустимих за техніко-економічними розрахунками площ і поверхів виробничих будівель та поверховості будівель і споруд, улаштуванням протипожежних відсіків та секцій; улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій; використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив і розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі; використанням вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні; локалізацією пожежі вогнегасними речовинами, автоматичними установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів горючого середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбиранням (видаленням) горючого матеріалу.

Пожежна небезпека будівель та споруд, а також здатність до поширення пожежі визначаються кількістю та властивостями матеріалів, що знаходяться в будівлі, а також пожежною небезпекою будівельних конструкцій, яка залежить від ступеня вогнестійкості та горючості матеріалів, з яких вони зроблені й визначається відповідно до ДБН В. 1.1-7-2001. Залежно від матеріалу виготовлення основні будівельні конструкції поділяють на кам'яні, залізобетонні, металеві, дерев'яні, а також такі, що містять полімерні матеріали.

Горючість та здатність чинити опір дії пожежі будівельними конструкціями характеризуються їх вогнестійкістю.

Вогнестійкість конструкції - це здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі. Нормована характеристика вогнестійкості основних будівельних конструкцій називається ступенем вогнестійкості. Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж вогнестійкості будівельних конструкцій та меж поширення вогню по них.

Межа вогнестійкості конструкції - це показник вогнестійкості конструкції, який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до втрати конструкцією несучої здатності, цілісності або теплоізолювальної здатності.

Межа поширення вогню будівельними конструкціями - це розмір зони пошкодження зразка в площині конструкцій від межі нагрівання до найбільш віддаленої точки пошкодження.

За вогнестійкістю усі будівлі та споруди поділяються на вісім ступенів - 1, 2, 3, За, Зв, 4, 4а, 5, характеристики яких наведені в СНиП 2.01.02-85. Цим документом також регламентуються мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій і максимальні межі поширення вогню по них.

Одним із найпоширеніших у будівництві заходів для запобігання можливості розповсюдження пожежі на сусідні будівлі та споруди є протипожежні відстані, які, крім того, створюють сприятливі умови для забезпечення маневрування, встановлення, розгортання пожежної техніки та підрозділів пожежної охорони. Потрібні величини протипожежних відстаней наведені у додатку 3.1 до ДБН 360-92.

Для запобігання розповсюдженню пожежі та продуктів горіння з приміщень або пожежного відсіку з осередком пожежі в інші приміщення, створюють протипожежні перешкоди. Протипожежна перешкода - це будівельна конструкція, інженерна споруда чи технічний засіб, що має нормовану межу вогнестійкості і перешкоджає поширенню вогню.

За допомогою перешкод, які обмежують розповсюдження пожежі та продуктів горіння, можуть бути створені безпечні зони або приміщення для тривалого чи короткочасного перебування людей, що сприяє успішному проведенню операцій їх рятування у разі пожежі. Типи протипожежних перешкод та їх мінімальні межі вогнестійкості наведені в ДБН В. 1.1-7-2001. У цьому ж документі та інших нормативних актах визначені поняття, сутність, умови використання, кількісні параметри решти способів та засобів попередження розповсюдження і розвитку пожежі.

Захист людей у разі пожежі є найважливішим завданням всієї системи протипожежного захисту. Вирішення цього завдання становить велику складність, оскільки має власну специфіку та здійснюється іншими шляхами, ніж захист будівельних конструкцій чи матеріальних цінностей.Рятування являє собою вимушене переміщення людей назовні при впливові на них небезпечних факторів пожежі або при виникненні безпосередньої загрози цього впливу. Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією. Евакуація людей із будівель та споруд здійснюється через евакуаційні виходи. Шляхом евакуації є безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.

Евакуаційний вихід - це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщень:

- першого поверху безпосередньо назовні або через вестибюль, коридор, сходову клітку;

- будь-якого поверху, крім першого, у коридор, що веде на внутрішню сходову клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибюль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками із дверима;- у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами. Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах (висотою не більше ЗО м) допускається передбачати евакуаційний (запасний) вихід на зовнішні сталеві сходи. Кількість евакуаційних виходів із приміщень та з кожного поверху будівель потрібно приймати за СНиП 2.09.02-85, але не менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватись розосереджено. Мінімальну відстань L між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення можна визначати за формулою: L = 1,5лШ, де П - периметр приміщення.

Ширина шляхів евакуації в світлі повинна бути не менше 1 м, висота проходу - не менше 2 м. Влаштування гвинтових сходів на шляхах евакуації не допускається. Між маршами сходів необхідно передбачати горизонтальний зазор не менше 50 мм.

Двері на шляху евакуації повинні відкриватися за напрямком виходу з приміщення. Улаштування розсувних дверей на шляхах евакуації не допускається. Мінімальна ширина дверей на шляхах евакуації повинна бути 0,8 м. Ширина зовнішніх дверей сходових кліток повинна бути не менша ширини маршу сходів.

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуаційного виходу із приміщення безпосередньо назовні або на сходову клітку не повинна перевищувати значень, наведених у СНиП 2.09.02-85.Необхідний час евакуації людей (хв) із громадських і виробничих будинків встановлено в СНиП ІІ-2-80.

Виконання нормативних вимог до шляхів евакуації ще не гарантує повного успіху евакуації людей у разі пожежі. Для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки технічні рішення повинні бути доповнені організаційними заходами, до яких, передусім, належать інструктаж та навчання персоналу. З цією самою метою розробляють плани евакуації з будівель та місць масового перебування людей. План евакуації складається з двох частин: графічної і текстової. Графічна частина являє собою план поверху або приміщення, на який нанесено пронумеровані евакуаційні шляхи і виходи з маршрутами руху Маршрути руху до основних евакуаційних виходів зображуються суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, маршрути до запасних виходів - пунктирними зеленими лініями зі стрілками. Окрім маршруту руху, на плані позначаються місця розташування засобів оповіщення та пожежогасіння. Текстова частина плану евакуації, яка являє собою таблицю з переліком та послідовністю дій у разі пожежі для конкретних посадових осіб і працівників, затверджується керівником об'єкта. План евакуації вивішується на видному місці, а його положення повинні систематично відпрацьовуватись на практиці.

Дуже важливо для безпеки людей створити протидимний захист приміщень і особливо шляхів евакуації. Протидимний захист забезпечується обмеженням розповсюдження продуктів горіння в будівлях та приміщеннях, ізоляцією можливих місць виникнення пожежі, примусовим видаленням диму. Ці задачі вирішуються за допомогою об'ємно-планувальних та конструктивних рішень при проектуванні об'єктів, деякими технологічними прийомами в процесі будівництва, завдяки використанню спеціальних пристроїв і вентиляційних систем, які призначені для видалення диму, зниження температури і конденсації продуктів горіння.

Для своєчасного здійснення заходів з евакуації людей, включення стаціонарних установок пожежогасіння, виклику пожежної охорони тощо, вибухопожежонебезпечні об'єкти обладнуються системами пожежної сигналізації, запуск яких може здійснюватись автоматично або вручну. Система пожежної сигналізації повинна швидко виявляти місця виникнення пожежі, надійно передавати сигнал на приймально-контрольний прилад і до пункту прийому сигналів про пожежу, перетворювати сигнал про пожежу у сприйнятливу для персоналу захищуваного об'єкта форму, вмикати існуючі стаціонарні системи пожежогасіння, забезпечувати самоконтроль функціонування.

До складу будь-якої системи пожежної сигналізації входять пожежні сповіщувачі, приймальний прилад та автономне джерело електроживлення. Пожежний сповіщувач - це пристрій для формування сигналу про пожежу. В залежності від способу формування сигнали ПС бувають ручні та автоматичні.Ручний сповіщувач являє собою технічний пристрій (кнопка, тумблер), за допомогою якого особа, яка виявила пожежу, може подати повідомлення на приймальний прилад або пульт пожежної сигналізації.

Ручні сповіщувачі встановлюються всередині приміщень на відстані 50 м, а поза межами приміщень - на відстані 150 м один від одного. Автоматичний пожежний сповіщувач системи пожежної сигналізації встановлюється в зоні, яка охороняється, та автоматично подає сигнал тривоги при виникненні однієї або кількох ознак пожежі: підвищенні температури, появі диму або полум'я на приймальний прилад (пульт), появі значних теплових випромінювань.

Сповіщувачі за видом контрольованого параметра поділяються на теплові, димові, полум'яні (світлові), комбіновані. За видом зони автоматичні сповіщувачі поділяються на точкові (найбільш чисельна група) та лінійні. Точкові сповіщувачі контролюють ситуацію в місці розташування сповіщувача і, таким чином, сигнали від них є адресними, з точним визначенням місця пожежі.

Лінійні ПС реагують на виникнення фактора пожежі впродовж певної безперервної лінії, при цьому спрацювання будь-якого ПС у шлейфі не дає інформацію про конкретне місце пожежі.

За кількістю можливих спрацьовувань ПС поділяють на одноразові та багаторазові. Більшість ПС, що випускається, є багаторазовими. Одноразові ПС в наш час застосовуються у виключних випадках, наприклад, як запобіжники, що вимикають подачу живлення на певну установку у разі виникнення пожежі.

Приймально-контрольні прилади пожежної та охоронно-пожежної сигналізації - це складова частина засобів пожежної та охоронно-пожежної сигналізації, призначена для прийому інформації від пожежних (охоронних) сповіщувачів, перетворення та оцінки цих сигналів, видачі повідомлень для безпосереднього сприймання людиною, подальшої передачі повідомлень на пульт централізованого спостереження (ПЦС), видачі команд на включення сповіщувачів і приладів керування системи пожежогасіння і димовида-лення, забезпечення перемикання на резервні джерела живлення у разі відмови основного джерела.

Вибір типу окремих елементів, розробка алгоритмів і функцій системи пожежної сигналізації виконується з урахуванням пожежної небезпеки та архітектурно-планувальних особливостей об'єкта.

Способи і засоби гасіння пожеж. Комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що виникла, називається пожежогасінням.

Основою пожежогасіння є примусове припинення процесу горіння. На практиці використовують декілька способів припинення горіння.

Спосіб охолодження ґрунтується на тому, що горіння речовини можливе тільки тоді, коли температура її верхнього шару вища за температуру його запалювання. Якщо з поверхні горючої речовини відвести тепло, тобто охолодити її нижче температури запалювання, горіння припиняється. Спосіб розведення базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню у атмосфері більше 14-16% за об'ємом. Зі зменшенням кисню в повітрі нижче вказаної величини полум'яне горіння припиняється, а потім припиняється і тління внаслідок зменшення швидкості окислення. Зменшення концентрації кисню досягається введенням у повітря інертних газів та пари із зовні або розведенням кисню продуктами горіння (у ізольованих приміщеннях).

Спосіб ізоляції ґрунтується на припиненні надходження кисню повітря до речовини, що горить. Для цього застосовують різні ізолюючі вогнегасні речовини (хімічна піна, порошок та інше ).

Спосіб хімічного гальмування реакцій горіння полягає у введенні в зону горіння галоїдно-похідних речовин (бромисті метил та етил, фреон та інше), які при потраплянні у полум'я розпадаються і з'єднуються з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто виділення тепла. У результаті цього процес горіння припиняється.

Спосіб механічного гасіння полум'я сильним струменем води, порошку чи газу.

Спосіб вогнеперешкоди заснований на створенні умов, за яких полум'я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного. Реалізація способів припинення горіння досягається використанням вогнегасних речовин та технічних засобів. До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створювати умови для припинення горіння. Серед них найпоширенішими є вода, водяна пара, піна, газові вогнегасні склади, порошки, пісок, пожежостійкі тканини тощо. Кожному способу припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів. Наприклад, для охолоджування використовують воду, водні розчини, снігоподібну вуглекислоту; для розведення горючого середовища - діоксид вуглецю, інертні гази, водяну пару; для ізоляції вогнища - піну, пісок; хімічне гальмування горіння здійснюється за допомогою брометилу, хладону, спеціальних порошків.

Вибір вогнегасної речовини залежить від характеру пожежі, властивостей і агрегатного стану речовин, що горять, параметрів пожежі (площі, інтенсивності, температури горіння тощо), виду пожежі (у закритому або відкритому повітрі), вогнегасної здатності щодо гасіння конкретних речовин та матеріалів, ефективності способу гасіння пожежі.

Оскільки вода є основною вогнегасною речовиною, необхідно приділити особливу увагу створенню та працездатності надійних систем водопостачання. Відповідно до протипожежних норм, кожне промислове підприємство обладнують пожежним водопроводом. Він може бути об'єднаним з господарсько-питним або водопроводом, який використовують у виробничому процесі. Воду також можна подавати до місця пожежі з водоймищ річок або підвозити в автоцистернах.

Основними елементами устаткування водяного пожежогасіння на об'єктах є пожежні гідранти, пожежні крани, пожежні рукави, насоси та ін. Пожежні гідранти використовують для відбору води із зовнішнього водопроводу. Біля місця їх розташування повинні бути встановлені покажчики з нанесеними на них: літерним індексом 'ГІГ', цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева).

Пожежний кран являє собою комплект пристроїв, який складається із клапана (вентиля), встановленого на пожежному трубопроводі і обладнаного пожежною з'єднувальною головкою, та пожежного рукава з ручним стволом. Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. Пожежні рукави необхідно утримувати сухими, складеними в 'гармошку' або скатку, приєднаними до кранів та стволів. Не рідше одного разу на 6 місяців їх треба розгортати та згортати заново. На дверцятах пожежних шафок повинні бути вказані після літерного індексу 'ПІП' порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єктів, застосовуються первинні засоби пожежогасіння. До них належать: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних та пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, відділення, цех, транспортні засоби повинні бути забезпечені такими засобами у відповідності з нормами.

Серед первинних засобів пожежогасіння особливе місце займають вогнегасники. Залежно від вогнегасних речовин, що використовуються, вогнегасники ділять на пінні, газові та порошкові.

а) хімічний пінний ВХП-10:

1 - корпус,

2 - поліетиленовий стакан з кислим розчином,

З - ручка,

4 - горловина,

5 - рукоятка,

6 - шток,

7 - кришка,

8 - сприск,

9 - гумовий клапан;

б) повітряно-пінний ВПП:

1 - корпус, 2 - дифузор, З - гумова трубка, 4 - кришка, 5 - ручка, 6 - важіль,7 - шток, 8 - балон з повітрям, 9 - трубка сифону;

в) вуглекислотний ВВ-2:

1 - суцільнотягнутий сталевий корпус, 2 - хомути кріплення вогнегасника,З - маховичок голчастого запірного клапана, 4 - рукоятка, 5 - дифузор;г) порошковий ВИ: 1 - корпус, 2 - балон зі стисненим повітрям,

З - шланг, 4 - патрубок.

Пінні вогнегасники застосовують для гасіння твердих та рідких горючих матеріалів, за виключенням речовин, які здатні горіти та вибухати при взаємодії з піною. Також ними не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою.

За способом утворення піни пінні вогнегасники поділяються на хімічні та повітряно-механічні.

Заряд хімічно-пінного вогнегасника ВХП-10 складається з кислотної та лужної частин. При приведенні вогнегасника в дію кислотна та лужна складові змішуються, і відбувається хімічна реакція з інтенсивним виділенням вуглекислого газу. Частина цього газу іде на утворення піни з розчину, який містить піноутворювач. Інша частина створює тиск (до 1 МПа), необхідний для викиду піни. Час дії вогнегасника - 60 с, довжина струменя - 6-8 м, кратність піни - 8-10. У повітряно-пінних вогнегасниках піна утворюється завдяки механічному перемішуванню розчину піноутворювача стиснутим повітрям, яке міститься у спеціальному балончику. Вони випускаються двох типів: ВПП-5 та ВПП-10. Кратність піни цих вогнегасників - 55, дальність викиду піни - 4,5 м.

Вуглекислотні вогнегасники випускають трьох типів: ВВ-2, ВВ-5 та ВВ-8 (цифри показують місткість балону у літрах). їх застосовують для гасіння рідких та твердих речовин (крім тих, що можуть горіти без доступу повітря), а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 В.Вуглекислота у вогнегаснику знаходиться у рідкому стані під тиском 6-7 МПа. При відкритті вентиля балона вогнегасника за рахунок швидкого адіабатичного розширення вуглекислий газ миттєво перетворюється у снігоподібну масу, у вигляді якої він і викидається з конусного дифузора вогнегасника. Час дії вогнегасників цього типу 25-40 с, довжина струменя 1,5-3 м.

Вуглекислотно-брометилові вогнегасники ВВБ-3 та ВВБ-7 за зовнішнім виглядом та будовою мало відрізняються від вуглекислотних, їх заряджають сумішшю, що складається із 97% бромистого етилу та 3% вуглекислого газу. Завдяки високій змочувальній здатності бромистого етилу продуктивність цих вогнегасників у 4 рази вища продуктивності вуглекислотних. Порошкові вогнегасники призначені для гасіння твердих, рідких та газоподібних горючих речовин та електроустановок під напругою до 1000 В. Вид матеріалів та речовин, горіння яких можна гасити, залежить від типу порошку. Промисловість випускає порошкові вогнегасники марок ПС-1, ПС-2, ОП-9, ОП-Ю(з), ОПУ-5 та ін.

Вибір типу і розрахунок необхідної кількості вогнегасників проводиться на підставі рекомендацій, наведених в таблицях (див. ОНТП 24-86) в залежності від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі у приміщенні чи об'єкта, що потребує захисту.

Громадські будівлі та споруди промислових підприємств повинні мати на кожному поверсі не менше двох ручних вогнегасників. При захисті приміщень, у яких знаходяться електронно-обчислювальні машини, копіювальна та інша оргтехніка, а також телефонних станцій, архівів тощо, необхідно враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, що можуть призвести під час гасіння пожежі до псування обладнання. Такі приміщення рекомендується забезпечувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.

Максимально допустима відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника має бути: 20 м - для громадських будівель та споруд, ЗО м - для приміщень категорії А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м - для приміщень категорії В і Г; 70 м -для приміщень категорії Д.

Приміщення, обладнані стаціонарними установками автоматичного пожежогасіння, комплектуються вогнегасниками на 50% їх розрахункової кількості. Для гасіння великих загорянь у приміщеннях категорій А, Б, В застосовують стаціонарні установки водяного, газового, хімічного та повітряно-пінного гасіння.

Обстеження умов праці на підприємстві

Ефективність витрат на забезпечення пожежної безпеки об'єктів економіки є обов'язковою умовою при техніко-економічному обгрунтуванні заходів, направлених на підвищення пожежної безпеки. Ефективність витрат на забезпечення пожежної безпеки визначається як соціальними (оцінює відповідність фактичного положення встановленому соціальному нормативу), так і економічними (оцінює економічний результат, що досягається) показниками.

Об'єктом дослідження було відділення ПАТ «Укрсоцбанку». Проведений аналіз дозволяє встановити місця, де існує потенційна небезпека пожежі або іншої несприятливої дії на персонал і запропонувати заходи щодо забезпечення безпечних умов праці. Заходи можуть бути як технічного, так і організаційного характеру.

Було виявлено наступні порушення:

1) відсутність інструкції з пожежної безпеки;

2) недостатня кількість первинних засобів гасіння пожежі (вогнегасник у кількості 1);

3) невідповідність кількості вогнегасників плану безпеки;

Пропоную наступні заходи підвищення пожежної безпеки:

1) збільшити кількість наказових та вказівних знаків безпеки в коридорах, на сходових клітках і дверях евакуаційних виходів;

2) впровадити нові протипожежні системи (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани);

3) збільшити кількість первинних засобів гасіння пожежі (вогнегасники; пожежний інвентар: пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати; пожежний інструмент: гаки, ломи, сокири)

4) введення інструкцій та обов'язкове ознайомлення з правилами пожежної безпеки;

5) введення учбових пожежних тривог;

6) регулярна перевірка на наявність обладнання та стан його працездатності.

Для здійснення запропонованих заходів було розраховано витрати на придбання протипожежного інвентарю (див. табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Витрати на здійснення заходів підвищення пожежної безпеки

За допомогою цих заходів на нашому підприємстві буде налагоджена система протипожежної безпеки, що дозволить більш успішно функціонувати підприємству. Затрати щодо заходів на поліпшення умов пожежної безпеки склали 4974 гривні. Ці затрати слід вважати ефективними з соціальної та економічної точки зору, так як забезпечують виконання нормативу по виключенню впливу на людей небезпечних факторів пожежі, встановленого ГОСТом, що зніжують ризики втрат трудових, матеріальних, капітальних ресурсів. Завдяки цим заходам можно знизити плинність кадрів на 20-25 %,а приріст продуктивності праці збільшити на 15--20 %.

Таблица

Таблица

Таблица

Рекомендовано розмістити кондиціонер для поліпшення руху повітря у приміщенні з об'ємом 251,46 м^3,адже згідно з результатами дослідження людина є працездатною,нормально себе почуває,якщо t⁰ навколишнього середовища повітря не виходить за межі 18-20⁰С,відносна вологість повітря 40-60%,швидкість руху повітря 0,1-0,2 м/с.

У нашому приміщенні ці норми порушуються,адже температура повітря становить +22⁰С,відносна вологість повітря перевищує нормальну(82%),а швидкість руху повітря взагалі на нульовому рівні. Як відомо, збільшення температури повітря виробничого середовища більше 20⁰С призводить до зниження працездатності людини на 50-60 %.

Таким чином, рекомендую до встановлення кондиціонер, наступної моделі: Mitsubishi Electric MSZ-GA71VA/MUZ-GA71VA), який обслуговує площу в 71 м² по холоду і 81 м² по теплу з потужністю 2,42-2,45 кВт,з рівнем шуму 33 Дб,енергоефективність EER=2,93.

Вартість такої моделі - 8240,44 грн. (якщо курс USD=8,02),вартість установки складає 650 грн. Додатково оплачується магістраль-110 грн.,штроблення під трасу в бетоні складає 80 грн,захисний козирець зовнішнього блоку кондиціонеру -150 грн. Таким чином,загальна вартість установки кондиціонера даної моделі складе 9530,44 грн.

За допомогою цих заходів на нашому підприємстві може бути налагоджена система охорони праці,ща дозволить йому більш успішно функціонувати.

Науковий консультант к.е.н.,доцент Глущенко О.В.

Висновок

В результаті проведеного дослідження в дипломній роботі ми зробили висновки,що:

1. Послуги комерційних банків можна визначити як проведення банківських операцій за дорученням клієнта на його користь за певну плату. Послугами найчастіше є активно-пасивні операції банків (це комісійні, посередницькі операції, що виконуються банками за дорученням клієнтів за певну плату - комісію).

2. До активно-пасивних операцій належать операції з інкасування дебіторської заборгованості (отримання грошей за дорученням клієнтів на підставі різних платіжних документів), перевізні операції, торгово-комісійні, консультаційні, довірчі (трастові) операції, бухгалтерське обслуговування клієнтів, здача в оренду сейфів і осередків та інші.

3. Для поліпшення процесу надання послуг комерційними банками потрібно: підвищити ефективність управління, впливаючи на попит і пропозицію на банківські послуги. Стимулюючи попит і видозмінюючи пропозицію банківських послуг, банки зможуть підтримувати на постійно високому рівні свою рентабельність.

4. Розширення спектру банківських послуг може здійснюватися як на основі модифікації послуг, які вже надаються банками населенню, так і шляхом упровадження нових їх видів. Зокрема, з метою підвищення привабливості розміщення вільних грошових коштів приватних клієнтів можуть коректуватися умови раніше діючих внесків, передбачатися введення додаткових механізмів збільшення зацікавленості вкладників, регулюючих розмір процентної ставки, умови розміщення внеску, можливість капіталізації відсотків, пролонгацию внеску, умови дострокового отримання окремих внесків або їх частини без втрати прибутковості.

5. Модифікація банківських послуг може здійснюватися також шляхом надання їх на новій технологічній основі: з використанням систем видаленого доступу - Інтернету, засобів мобільного зв'язку - послуга SMS-банкінг, через банкомати - надання пластикових карт, інфокіоски - здійснення комунальних і інших платежів з використанням пластикових карт в автоматизованому і on-line режимі в крупних супермаркетах. Зокрема, перевагою інфокіосків є їх сучасні функціональні можливості: погашення кредиту, поповнення рахунку, оплата різних банківських послуг, надання інформації клієнтам про стан рахунку, курси валют, послуги банку, система голосового супроводу і рекламна інформація про банк.

6. Упровадження нових послуг в області електронного банкінга, послуг з управління грошовою готівкою спроможних клієнтів з урахуванням їх індивідуальних потреб. Однією з ефективних форм організаційної структури управління інноваційними процесами в банку може стати створення фінансового супермаркету. В крупних містах на основі високотехнологічних офісів доцільна організація фінансових супермаркетів за допомогою альянсу банку, компанії страховки і фінансово-промислової групи. В такому супермаркеті клієнту буде запропонований максимальний набір послуг як в банківському обслуговуванні, так і у фінансовому консалтингу і страхуванні.

Таким чином клієнт фінансового супермаркету отримає доступ до комплексу фінансових послуг в одному місці і затрачуватиме на цей мінімальний час, не вдаючись до послуг додаткових служб.

В дипломній роботі був проведений аналіз фінансового стану ПАТ «Укрсоцбанку» і аналіз послуг, що надаються відділенням фізичним особам.Розглянувши динаміку результатів фінансової діяльності відділення, було відзначено зростання активів на 45% в основному за рахунок активної кредитної політики відділення. Зростання пасивів було забезпечено збільшенням ресурсів (залучених коштів) відділення за рахунок розширення клієнтської бази та залучення коштів клієнтів (некредитних організацій).

Прибуток банку в 2012 році в кілька разів перевищила показник 2011 року. Темпи зростання прибутку перевищили темпи зростання активів і капіталу відділення, що сприяло збільшенню показників його діяльності.

Рентабельність активів склала 5,57%, а рентабельність капіталу - 33,87%, що в 1,12 рази більше, ніж аналогічні показники 2011 року. Все це свідчить про те, що відділення постійно вдосконалюється, намагаючись вижити у важких умовах конкуренції, нарощує спектр надаваних послуг, покращує якість вже наявних і розробляє абсолютно нові. Слід зазначити, що для банків ситуація на сьогоднішній день склалася не з простих. З одного боку, спостерігається поява на ринку «блукаючих» клієнтів, які займаються пошуками кращого банківського сервісу в розрізі РКО (в даному випадку мається на увазі безперешкодне проходження платежів) або ресурсної бази (кредитів і кращих умов їх видачі). З іншого боку, перед співробітниками клієнтського блоку банку керівництвом кредитно-фінансового інституту ставиться завдання нарощування пасивів банку (тобто залучення грошових коштів клієнтів). Отже, українським банкам доводиться сьогодні працювати в жорсткому конкурентному середовищі, тому що надані ними продукти і послуги досить схожі. Тому банки намагаються використовувати для свого розвитку все нове та інноваційний, щоб, вигідно відрізнятися на тлі інших фінансово-кредитних установ. ПАТ «Укрсоцбанк» здійснює різноманітні операції і надає своїм клієнтам різного роду банківські послуги. Вони досить конкурентоспроможні, оскільки мають ряд переваг, по відношенню до послуг банків-конкурентів. Серед них:

1.Наявність інформаційно-платіжних терміналів самообслуговування, за допомогою яких можна здійснювати оплату кредитів, комунальні та інші платежі, що дозволяє знизити навантаження на працівників банку, які приймають платежі. Платежі через термінали самообслуговування відбуваються за тими ж тарифами, як якщо б вони відбувалися через касирів банку і без справляння додаткових комісій.

2. Розширено спектр послуг з використанням «Мобільного банку». За допомогою цієї послуги стало можливим переводити гроші з однієї карти на іншу. Також на досить високому рівні знаходиться обслуговування клієнтів. Все це сприяє залученню нових клієнтів банку та збереження вже наявних, що в свою чергу сприяє збільшенню прибутковості відділення, збереженню іміджу на високому рівні.

У зв'язку з тим, що банки намагаються надавати клієнтам найбільший спектр послуг, стати універсальним банком, здатним задовольнити потреби як юридичних, так і фізичних осіб були розроблені наступні пропозиції:

- впровадити нові види депозитних вкладів;

- замінити наявні сейфи (банківські сейфи), призначені для зберігання цінностей і документів на більш сучасні;

- необхідно створити окрему зону (окремий зал) для обслуговування VIP - клієнтів;

- здійснювати оплату різних платежів через інформаційно-платіжний термінал самообслуговування (ІПТС) готівкою;

- розширити спектр платежів через ІПТС (можна додати здійснення таких платежів: за дитячу школу мистецтв, за охорону і технічне обслуговування сигналізації квартир, розширити спектр податків);

- зробити можливим здійснювати платежі через ІПТС за допомогою банківських карт інших банків;

- вдосконалити послугу «Мобільний банк»;

- розширювати сучасні інтернет-послуги.

Список літератури

1. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики. - К.: Вид-во КНЕУ, 2008. - 276 с.

2. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. Е.Ф. Жукова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000. - 471 с.

3. Банковское дело: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 576 с.

4. Банківська енциклопедія / Під ред. проф. Мороза А.М. - К. 'Ельтон', 1997. - 328 с.

5. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; Заг. Ред. А.М. Мороза. - 2-ге вид., випр. і допов. - К.: Вид-во КНЕУ, 2008. - 476 с.

6. Банківські операції і послуги: Підручник / Л.П. Снігурська . - К.: МАУП, 2006. - 456 с.

7. Барановський А. Рынок банковских услуг в Украине / Финансовая Украина. - 1999. - № 28. С. 44.

8. Бутенко О. Ермакович В. Банки Украины: вчера, сегодня, завтра // Финансовая Украина. - 2002. - №12 . С. 18-19.

9. Бюлетень Національного банку України - 2012. - № 2.

10. Бюлетень Національного банку України - 2012. - № 3.

11. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2008. - 174 с

12. Васюренко О.В. Банківські операції: -- 6-те вид., перероб. і допов. -- К.: Знання, 2011. -- 318 с.

13. Вовк В. Особливості формування конкурентної стратегії банку на ринку банківських послуг // Вісник НБУ. - 2011. - № 9 - С. 20-26.

14. Вступ до банківської справи: Учбовий посібник / Відп. ред. М.І Савлук. - К.: Лібра, 2005. - 344 с.

15. Гладких Д.М. Цінова структура банківських послуг і кредитних ресурсів в Україні // Вісник НБУ. - 1999. - № 3 - С. 50-53.

16. Головко В., Тетерук А. Квартальні фінансові рахунки України: методологічні та практичні аспекти складання // Вісник НБУ. - 2011. - №8 - С. 12-18.

17. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б.С. Івасіва. - К.: КНЕУ, 1999. - 404 с.

18. Даниленко А., Домрачев В. Очікувані зовнішні фактори розвитку та ризики для української економіки у 2011 - 2012 роках // Вісник НБУ. - 2011. - № 5 - С. 10-14.

19. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі: Навч. посіб. - К.: Алеута, 2004. - 478 с.

20. Дзюблюк О.В. Про деякі напрями розвитку ринку банківських послуг в Україні // Фінанси України. - 2001. - №1. - С.86-91.

21. Дзюблюк О.В. Проблеми підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків // Вісник НБУ. - 2010. - № 9. - С. 55-56.

22. Дик В.В., Суспицын В.Ю. Банковские операции в Интернет: Учебное пособие. - М.: МГУ, 2008. - 254 с.

23. Жуков Е.Ф. Банки и небанковские кредитные организации и их операции: Учеб. пособие. - М.: АО «Арго», 2004. - 291 с.

24. Жуков Е.Ф. Менеджмент и маркетинг в банках: Учеб. пособие. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 191 с.

25. Зайцев О. Email Paymant - хит сезона в американском банковском бизнесе // Банковская практика за рубежом. - 2003. - № 8. - С. 72-75.

26. Зайцев О. Мировой частный банковский бизнес: перемены неизбежны // Банковская практика за рубежом. - 2009 № 9. - С. 74-77.

27. Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банках: Навчальний посібник. - К.: Знання, 1999. - 172с.

28. Иванов А.Н. Инвестиционные и консультационные услуги иностранных банков // Деньги и кредит. - 2003. - №5. - С. 61-65.

29. Івасів І., Корнилюк Р. Вплив іноземних банків на банківську систему України // Вісник НБУ. - 2011. - № 10. - С. 84-91.

30. Каджаева М.Р., Дубровская С.В. Банковские операции: Учебное пособие. - М.: Издательский центр «Академия», - 4-е изд., 2008. -- 400 с.

31. Капран В.І., Кривченко М.С., Коваленко О.К., Омельченко С.І. Банківські операції: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.

32. Кириленко В.Б. Статутний капітал банку: особливості формування // Фінанси, облік і аудит. - 2010. - № 15 - С. 257-264

33. Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. Банківський менеджмент: Навч посіб. для вищих навчальних закладів. - К.: Основи, 2002. - 671с.

34. Кифяк Р. Альтернативні канали продажу банківських продуктів як пріоритетний напрям розвитку банківського бізнесу // Вісник НБУ. - 2011. - № 10. - С. 106-110.

35. Коваленко Н., Човнюк Ю. Тенденції розвитку лізінгу: світовий досвід і реалії в Україні // Банківська справа. - 2000. - №6. - С. 29-32; 2001. - № 1. - С. 47-51.

36. Компанієць С. Довіра до банківської системи зміцнюється // Вісник НБУ. - 2009. №4. - С. 18-20.

37. Коробкіна С. Безготівкові розрахунки та шляхи вдосконалення їх // Банківська справа. - 2008. № 1. - С. 49-52.

38. Косова Т.Д., Циганок О.P. Банківські операції: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 372 с.

39. Коцовська Р.Р., Павлишин О.П., Хміль Л.М. Банківські операції: Навч. посіб. - К.: УБС НБУ: Знання. - 2010. - 390 с.

40. Кравець В. Перспективи здійснення безготівкових розрахунків в Україні // Банківська справа. - 2010. - №4. - С. 31, 41.

41. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання: Теорія, практика, інформативна база. - К.: Козаки, 2006. - 144 с.

42. Кредитна система України і банківські технології: Навч. посіб.: У 3 кн. / В.С. Стельмах, А.В. Шаповалов, В.Л. Кротюк та ін.; За ред. І.В. Сала. - Львів, 2002.

43. Курилин Б.И. Безопасность банковских операций: Оценка и минимизация рисков. - К., 1995.

44. Лаврик М. Ю. Риски факторинговых операций // Банковское дело. - 2004. - № 7. - С. 45-47.

45. Лапко Н.Т. Роль банківських установ у поліпшенні платіжної дисципліни // Вісник НБУ. - 2001. - №8 С. 15-19.

46. Левченко О. Класифікація банківських кредитів // Сіверянський літопис. - 1999. - № 1. - С. 179-191.

47. Лисенков Ю., Педь І. Акредитиви: практика застосувань у зовнішньоекономічних операціях // Вісн. НБУ. - 2003. - № 3. - С. 18-23.

48. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. / О.І. Береславська, О.М. Наконечний, М.Г. Пясецька та ін.; Заг. ред. М.І. Савлука. - К.: Вид-во КНЕУ, 2002. - 392 с.

49. Маланчук Т.В. Проблеми споживчого кредитування в умовах фінансової кризи // Правовий вісник Української академії банківської справи. - 2011. - № 1. - С. 2-5.

50. Мирун Н.И., Герасимович А. Банковское обслуживание предприятий и населения. - К.: Национальная академия управления, 2000. - 280 с.

51. Мілай А.О. Кредитно-розрахункові операції: Навч. посіб.: - МАУП, 2004. - 204 с.

52. Міщенко В.І. Банківські операції: Навч. посіб.: К.: Знання, 2007. - 796 с.

53. Мозалев А.А. Необходимость внедрения электроных услуг в коммерческих банках // Банковские услуги. - 2003. - № 3. - С. 14-19.

54. Мороз А.М. Банківські операції Підручник. -- К.: КНЕУ, 2008. -- 608 с

55. Мороз А.М., Савлук М. І. Банківські операції: Навч. посіб.: За ред. Н. Царик. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 384 с.

56. Мороз А.М., Савлук М. І., Пуховкіна М.Ф. та ін. Банківські операції: Навч. посіб.: За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 384 с.

57. Науменкова С. Ринок фінансових послуг: основні тенденції розвитку // Вісник НБУ. - 2004. - № 1. - С.36-43.

58. Новашина Т.С., Криворучко С.В. Операции банков с ценными бумагами: Навч. посіб.: М. : Московская финансово-промышленная академия, 2005. - 367 с.

59. Овсейко С.В. Международные банковские операции: Учеб. пособ.: М.: Право международной торговли , 2003. - 316 с.

60. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. - 3-тє вид. - К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003- 500с.

61. Осташ С. Управління банківськими послугами // Вісн. НБУ. - 2002. - №10 - С. 47-50.

62. Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2001. - 204 с.

63. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. Ф. Ф. Бутинця. - К.: Кондор, 2007. - 466 с.

64. Підсумки діяльності комерційних банків України за 2011 рік // Вісник НБУ. - 2011. - № 3 - с. 2-7.

65. Поляков В.В. Розничные банковские услуги: продуктовый подход: Моногр. - Иркутск: Издательство БГУЭП, 2011. - 164 с.

66. Примостка Л., Береславська О. Роль і функції строкового ринку в економічній системі // Вісн. НБУ. - 2004. - № 8. - С. 16-17.

67. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 07.12.2000 № 2121 - III // ВВР України. - 2001. 0 № 5, 6. - Ст. 36.

68. Про Національний банк України. Закон України від 20.05.99 № 679 - XIV // Уряд. Кур'єр. -2001. - 4 трав.

69. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні. Закон України від 12.07.01 № 2658 - II // Уряд. Кур'єр. -2010. - 12 верес.

70. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті. Закон України від 07.05.96 № 184/96 - ВР (із змін. і допов.) // ВВР України. - 1996.

71. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12.07.01 № 2664 - III // Уряд. Кур'єр. -2001. - 23 серп.

72. Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах. Інструкція затв. постановою Правління НБУ від 12.11.03 № 492.

73. Про порядок регулювання діяльності банків в Україні. Інструкція затв. постановою Правління НБУ від 28.08.01 № 368.

74. Про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами. Положення затв. постановою Правління НБУ від 06.08.03 № 246.

75. Про порядок здійснення банками вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами. Положення затв. постановою Правління НБУ від 03.128.03 № 516.

76. Про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України. Положення затв. постановою Правління НБУ від 16.12.02 № 246.

77. Руденко Л.В. Органіхація міжнародних кредитно - розрахункових операцій в банках: Навч. посіб. - К.: Академія, 2002. - 376 с.

78. Савін К. Платіжні картки як сучасний інструмент банківського маркетингу: міжнародний досвід та перспективи для України // Банківська справа. - 2000. -№ 1. - С. 40-46.

79. Савлук М.І. Вступ до банківської справи. - К., 2008.

80. Сохань П. Становлення банківської системи України // Банківська справа. - 2010. - № 3 - C. 34-46.

81. Стойко О. Я. Банківські операції підручник за ред. О. Я. Стойко. - К.: КУНЕС, 2009 .

82. Тавасиев А.М. Банковское дело: дополнительные операции для клиентов: Учеб. пособ. (под ред. Тавасиева А. М. ). М.: Финансы и статистика, 2005.

83. Тавасиев А.М., Бычков В.П., Москвин В.А. Банковское дело: базовые операции для клиентов: Учеб. пособ. М.: Финансы и статистика, 2005. -- 304 с.

84. Тишина Л.С., Тен В.В. Учёт и операционная деятельность в банках Методические указания, программа и контрольные задания. - Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2009. - 24 с.

85. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции: ИПЦ 'Вазар-Ферро', 1994. - 320 с.

86. Циганов С. А. Особливості функціонування комерційних банків на ринку цінних паперів // Фінанси України - 2003. - № 6 - С. 122 -125.

87. Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції: Київ, 2008. - 408 с.

88. Шатохина З.А. Операции коммерческих банков с драгоценными металлами: Учеб. пособ. - Хабаровск: РИЦ ХГАЭП, 2007. - 88 с.

89. Шевченко Р.І. Банківські операції: Навч.-метод. посіб. Для самост. вивч. дисц. - К.: Вид-во КНЕУ, 2009. - 276 с.

90. Шимкович В. Банковские операции…по телевизору // Банковская практика за рубежом. - 2003. - № 5 - С. 71-73.

91. Шимкович М. Путь к международному банку лежит через Интернет // Банковская практика за рубежом. - 2011. - № 1 - С. 24-25.

92. Юрчук Г. Електронна комерція та її перспективи для банківської системи України // Вісник НБУ. - 2008.- № 3. - С. 21-27.

93. Яременко Ю. Незамінний компонент банківських послуг // Вісник НБУ. 2010 - № 4. - С.22-23.

94. http://www.bank.gov.ua

95. http://www.aub.com.ua

96. http://news.finance.ua

97. http://banki.ua

98. info@unicredit.ua

99. http://www.usb.com.ua

Додатки

Додаток А

Таблиця 1.1 Основні відмінності банківських операцій від послуг

Додаток Б

Рис. 1.1. Класифікація банківських операцій та послуг

Додаток В

Таблиця 1.2. Активні операції банківських установ