Фінансова стійкість комерційного банку як об’єкт аналізу й прогнозування
Работа из раздела: «
Банковское, биржевое дело и страхование»
/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра фінансів та банківської справи
КУРСОВА РОБОТА
Фінансова стійкість комерційного банку як об'єкт аналізу й прогнозування
Студент групи Фк-08-3 Шевчук А.О.
Керівник роботи Безвух С.В.
2011
Зміст
- Вступ
- 1. Теоретичні та правові основи фінансової стійкості комерційного
- 1.1 Комерційний банк: суть, функції та роль в економіці
- 1.2 Сутність фінансової стійкості комерційного банку
- 1.2 Нормативно-правове регулювання НБУ фінансової стійкості комерційного банку
- 2. Аналіз проблеми та шляхи підвищення фінансової стійкості комерційного банку України
- 2.1 Аналіз банківської системи України протягом 2008-2010 років
- 2.2 Методи аналізу та прогнозування фінансової стійкості комерційного банку
- 2.3 Проблеми та шляхи підвищення фінансів комерційного банку України
- 3. Аналіз діяльності 2009 - 2010 років
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Банківська система - важлива складова національної економіки. На нинішньому етапі становлення ринкової економіки в Україні, зміцнення фінансової стійкості банків, їх динамічний розвиток забезпечують зростання довіри до них, а відтак і посилення позитивного впливу банківської системи на процеси економічного розвитку.
Актуальність теми. Стабільно функціонуюча банківська система є запорукою фінансової стійкості держави. Вона здатна акумулювати значні фінансові ресурси і забезпечити перелив капіталів між різними секторами народного господарства, сприяючи цим активізації інвестиційної діяльності в країні, економічному зростанню суспільства і підвищення добробуту народу.
На сучасному етапі економічного розвитку в Україні значної актуальності набувають питання залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій, стримування відтоку вітчизняних капіталів за кордон, відновлення матеріального виробництва та економічного зростання країни, вирішення яких неможливе без фінансово стійкого банківського сектора економіки. У зв'язку з цим банки мають виконувати роль “локомотиву реформ”. Однак гальмування процесу ринкових перетворень економіки, невпорядкованість і нестабільність законодавства, серйозні недоліки в діяльності вітчизняних комерційних банків у сфері кредитування та розрахунків, захоплення спекулятивними операціями та збагачення за рахунок інфляції призвело до нестійкого фінансового стану і навіть до банкрутства багатьох з них. Вітчизняна банківська система виявилась непристосованою до ринкових умов і має потенційні ризики дестабілізації. Це обумовлює необхідність розв'язання проблем забезпечення фінансової стійкості комерційних банків і визначення методів її подальшого зміцнення. Проте у вітчизняній літературі та наукових розробках вказані проблеми залишаються недостатньо дослідженими, що стримує виконання практичних завдань щодо стабілізації і розвитку комерційних банків і банківської системи України в цілому. [9, C.24]
В Україні недостатньо досліджено методи забезпечення фінансової стійкості банків, не існує єдиної методики її оцінки, а також не розроблено рекомендацій щодо основних напрямів її зміцнення на сучасному етапі економічного розвитку. Зазначене обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи, її мету і задачі.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є наукове обгрунтування теоретичних основ фінансової стійкості банків, вдосконалення методики її оцінки та розробка пропозицій щодо основних напрямів зміцнення фінансової стійкості комерційних банків України.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі задачі:
дослідити банк як динамічну систему та виявити взаємозв'язок банківських ризиків і фінансової стійкості комерційного банку;
дослідити теоретичні засади фінансової стійкості комерційних банків, визначити її сутність та роль у забезпеченні їх стабільної діяльності;
проаналізувати сучасні методики оцінки фінансової стійкості банків з метою їх подальшого вдосконалення;
розробити методики багатоваріантної та прогнозної оцінки фінансової стійкості комерційного банку з використанням статистичних та економіко-математичних методів і моделей;
Об'єкт дослідження - діяльність комерційних банків України.
Предмет дослідження - методи оцінки фінансової стійкості комерційних банків в Україні, проблеми її забезпечення та зміцнення.
1. Теоретичні та правові основи фінансової стійкості комерційного
1.1 Комерційний банк: суть, функції та роль в економіці
Як і в кожній державі, в Україні існує банківська система, яка є однією з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки і одним з основних чинників політики економічного зростання. Це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю, що будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться місце кожному виду банків і кожному окремому банку. За своєю структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються. Разом з тим є ряд ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці. Це, перш за все, дворівнева побудова.
Рисунок 1.1 - Схема банківської системи.
На першому рівні знаходиться один банк (або декілька банків, об`єднаних спільними цілями і завданнями). Такій установі надається статус Центрального банку. Законом визначено підзвітність Національного банку України (НБУ) безпосередньо Верховній Раді України. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері. [19, C.238]
На другому рівні банківської системи знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками. На відміну від центрального, комерційні банки покликані обслуговувати економічні суб`єкти - учасників грошового обігу: фірми, сімейні господарства, державні структури. Через ці банки система обслуговує господарство відповідно до задач, що випливають з грошово-кредитної політики центрального банку. Тому комерційні банки можна розглядати як фундамент всієї банківської системи вершиною якої є центральний банк.
Як правило, комерційні банки утворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах і є кредитними установами універсального характеру. Їх часто називають „фінансовими універмагами”. Питання про те, що таке банк, не є таким простим, як це здається на перший погляд. Кажуть, що банк - це сховище грошей. Але таке життєве тлумачення банку не тільки не розкриває його суті, а й приховує його дійсне призначення в народному господарстві. Тому необхідно докладніше роздивитися те, з чого складається дійсна сутність банку. Банк як установа або організація є найбільш масовим уявленням про банк. Слід відмітити, що він хоча і виконує суспільну місію і є суспільною організацією, але історично був справою приватної особи і лише потім з розвитком банківської справи, особливо в сучасних умовах господарювання, перетворився у великі, середні та малі об`єднання. В уявленні про банк як установу він асоціюється із службовою конторою, із апаратом управління. В СРСР, як і в інших соціалістичних країнах, протягом декількох десятиліть існували банки тільки державного походження, тому стала необхідна радикальна ломка їх зв`язків з клієнтами, розвиток комерційних, а не директивних відносин між ними. Тільки завдяки цьому відношення між банком та підприємствами набувають справжній економічний характер, а банк стає базисом. Логічною є трактовка суті банку не як організації, а як підприємства. Банк визначається не як підприємство взагалі, а як капіталістичне підприємство, не просто банк, а капіталістичний банк. Як будь-яке підприємство, банк є самостійним господарюючим суб'єктом, має права юридичної особи, виробляє та реалізовує продукт, виконує послуги, діє на принципах госпрозрахунку. Мало чим відрізняються і завдання банку як підприємства - він вирішує питання, які пов'язані із задоволенням суспільних потреб у своєму продукті та послугах, із реалізацією на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів як членів його колективу, так і інтересів власника майна банку. Банк може здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не суперечать законам країни та випливають із статуту банку. Як і будь-яке підприємство, банк повинен мати спеціальний дозвіл. Банк як торгівельне підприємство. Разом з тим банк як підприємство має свою специфіку, його діяльність відрізняється від діяльності інших підприємств. На відміну від промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв`язку банки діють у сфері обміну, а не виробництва. Банки дійсно „купують” ресурси, „продають”, функціонують у сфері перерозподілу, сприяють обміну товарами. Вони мають своїх „продавців”, сховища, „товарний запас”. Їх схожість має зовнішній характер, тому що банк торгує не товарами, а особливим продуктом. Функціонування банку у сфері обміну породжує ще й інші уявлення про його сутність. Іноді банк характеризується як посередницька організація. Основою для цього є особливе переливання ресурсів, які тимчасово осідають у одних і вимагають застосування у інших. Банк - це і кредитор, і позичальник, і посередник між юридичними і фізичними особами, і посередник у грошових розрахунках, в цих якостях він розкриває свою суть. Банк - це особливе явище господарського життя. [3, C.94]
На сьогоднішній день, сучасний універсальний банк виконує безліч функцій, основні з яких можна побачити на Рисунку 1.2
фінансова стійкість комерційний банк
Рисунок 1.2 - Коло операції, які може виконувати сучасний універсальний банк. [2, C.254]
Комерційні банки як агенти біржі можуть самостійно організовувати біржові операції, виконувати операції по торгівлі цінними паперами. Торгівля цінними паперами є частиною банківських операції, але не головною, бо досить відмінна від банківської справи. Банк як кредитне підприємство. Кредит - це відношення між кредитором і позичальником з приводу зворотнього руху вартості, що позичається. На відміну від кредиту банк - це одна із сторін відносин, яка хоча і може одночасно виступати в якості кредитора і в якості позичальника, однак в кожний даний момент при окремій угоді виступає або в якості кредитора або в якості позичальника. Банк - це наслідок розвитку кредиту. На основі грошових та кредитних відносин з'явилося таке унікальне утворення, як банк, який в цілому можна визначити, як систему особливих підприємств, продуктом яких є кредитна та емісійна справа. Вони не обмежені централізовано виданими інструкціями, щодо тих чи інших операцій. Однак це не означає, що комерційні банки діють безконтрольно. Щоб обмежити створення великої кількості „слабких” банків, які можуть легко банкротувати і викликати „ланцюгову реакцію банкрутств' серед своїх клієнтів, держави встановлюють досить високі квоти на їх статутний капітал. [26]
Отже, на основі даного розділу, можна стверджувати, що комерційний банк - це не лише організація, що виступає в ролі кредитора чи позичальника, він є справжнім, універсальним інструментарієм фінансового ринку. Більш того, комерційний банк є основою банківської системи, що в свою чергу забезпечує досконале виконання суспільних та державних систем.
1.2 Сутність фінансової стійкості комерційного банку
В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення поняття фінансової стійкості банку. Нерідко його ототожнюють з такими економічними поняттями, як надійність, платоспроможність, ліквідність. Так, деякі автори стверджують, що фінансова стійкість банку визначається рівнем його ліквідності та платоспроможності. Зауважимо, що ліквідність комерційного банку характеризує механізм перетворення фінансових чи матеріальних активів у грошові кошти для своєчасного виконання зобов'язань, а платоспроможність визначається здатністю банку своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання. Це дуже важливі складові, але врахування тільки їх під час визначення фінансової стійкості банку, на думку В. Кочеткова недостатньо. Інші фахівці стверджують, що стійкість банку залежить від збалансованості його активів і пасивів, якості кредитно-інвестиційного портфеля і кількості клієнтів. Цей підхід викликає певні зауваження: по-перше, в ньому не враховуються такі важливі складові фінансової стійкості, як прибутковість, платоспроможність та ліквідність банку; по-друге, твердження, що фінансова стійкість банку залежить від кількості клієнтів, є недостатнім для пояснення цієї взаємозалежності (не враховується їх фінансовий стан). В. Пантелеєв і С. Халява визначають фінансову стійкість як своєрідне перевищення доходів над витратами. Твердження, що фінансова стійкість банку визначається рівнем його прибутку і сумою сплачуваних дивідендів, видаються дуже спірними, Безумовно, рівень прибутку - це важливий узагальнюючий показник банківської діяльності, але для визначення фінансової стійкості потрібно знати джерела, за рахунок яких його отримано і як він був розподілений. Ознака фінансової стійкості насамперед - це стабільність джерел доходу банку. Рівень дивідендів, що сплачуються, також не може бути показником високоефективної діяльності банку, незважаючи на його привабливість для акціонерів. Ю. Масленченков ставить фінансову стійкість у залежність від відповідальності діяльності банку нормативним узагальнюючим показникам, які синтезують характеристики економічних складових стійкості: обсяг і структура власних коштів, рівень доходів і прибутку, достатність капіталу, мультиплікативна ефективність власного капіталу, норма прибутку на власний капітал, ліквідність, створення доданої вартості банком. До прихильників такого розуміння фінансової стійкості належить Р. Шіллер, автор книги “Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення”. На мою думку, фінансова стійкість не може визначатись тільки відповідністю діяльності банку нормативним узагальнюючим показникам, тому що останні слугують лише орієнтиром і нерідко неправильно розраховуються. Врахування обмеженої групи показників фінансової стійкості банку також недостатньо і потребує розширення. [30, C.55]
Фінансова стійкість - принципове поняття, яке сьогодні постійно випливає при обговоренні тих чи інших аспектів функціонування банків і фінансової системи країни в цілому. Однак попри очевидну актуальність і практичну потребу у здійсненні аналізу фінансової стійкості вітчизняних банків, досвід такого аналізу залишається досить скромним, а наукові підходи з цієї тематики в Україні практично відсутні.
Важливе значення аналізу, оцінки та шляхів забезпечення фінансової стійкості комерційних банків у ринкових умовах зумовили постійну увагу вчених-фінансистів і практиків до різних її аспектів. Так, у зарубіжній фінансовій науці і практиці відомі своїми роботами у дослідженні фінансової стійкості комерційних банків П. Роуз, Дж.Ф. Сінкі (мол.), Дж.К. Ван Хорн та ін. [1, C.66]
Українськими науковцями розглядались лише окремі аспекти фінансової стійкості комерційних банків. Зокрема, А. Герасимовичем, О. Зарубою, А. Морозом, М. Савлуком, - при дослідженні загальних питань фінансового аналізу банківської діяльності; Д. Гладких, М. Ковалем, В. Науменком, Л. Примосткою, К. Раєвським, С. Святком, Р. Тиркалом, С. Халявою, Р. Шіллером, - при обґрунтуванні підходів у аналізу балансової звітності та фінансових результатів діяльності комерційних банків; В. Вітлінським, М. Власюком, А. Мазаракі, Л. Свистун - при розробці методологічних основ побудови банківських рейтингів.
Завдяки цим науковцям виявлені особливості управління фінансами - комерційного банку, обґрунтовані методи оцінки фінансової стійкості банків, зроблені спроби дослідити зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на фінансову стійкість банків.
Однак до цього часу у вітчизняній економічній літературі немає єдиного підходу до визначення сутності поняття фінансової стійкості комерційного банку. Відсутність чіткого визначення поняття фінансової стійкості комерційного банку призвела, з одного боку, до ототожнення фінансової стійкості з іншими поняттями (ліквідністю, платоспроможністю, надійністю), а з іншого - зумовила суттєві розмежування по лінії методологічних засад у підходах щодо оцінки факторів і складових фінансової стійкості банків, встановлення її критеріїв.
Процес трансформування банківських ресурсів в системі фінансового менеджменту проходить через управління фінансовими операціями банку, що відбивається на його стійкості і надійності. На думку Е. Стоянової, слід виділити п'ять блоків стійкості банку:
1) фінансова стійкість;
2) організаційна стійкість;
3) функціональна стійкість;
4) комерційна стійкість;
5) капітальна стійкість. Подібний підхід також запропонований Р. Шіллером, який виділяє такі самі елементи стійкості банку. Зазначені підходи досить нечіткі відносно взаємозв'язку елементів стійкості банку, як певного стану і цілеспрямованості руху. Тому щодо забезпечення фінансової стійкості банку доцільно виділити такі взаємопов'язані напрями: стійкість капітальної бази; стійкість ресурсної бази; організаційно-структурна стійкість банку; комерційна стійкість банку. Розглянемо послідовно складові фінансової стійкості банку.
Стійкість капітальної бази - це сукупність внесених засновниками та акціонерами власних коштів становить капітал банку. Обсяг зазначених коштів зростає у результаті ефективної банківської діяльності в процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових внесків учасників банку. Треба відзначити, що провідна роль капіталу в забезпеченні фінансової стійкості банку зумовлена його функціями. По-перше, розміри капіталу гарантують довіру клієнтів до банку, переконують вкладників у можливості відшкодування своїх коштів, що забезпечує уникнення ризику під час їх розміщення. Це також гарантує потенційним позичальникам спроможність установи забезпечити попит на кредитні ресурси По-друге, на першому етапі в ролі стартових коштів, необхідним для будівництва чи оренди приміщень, установки банківського обладнання, наймання кваліфікованого персоналу є власний капітал у частині статутного фонду, сформованого засновниками банку. Без таких витрат банківська установа не може розпочати свою діяльність. Для розроблення і розвитку нових перспективних напрямів діяльності банку, пов'язаних із розширенням обсягу послуг, впровадженням сучасних технологій тощо, які завжди супроводжують період зростання банку, виникає потреба у додатковому капіталі. Залучення додаткового капіталу дає банку змогу забезпечувати клієнтів банківськими послугами на сучасному рівні, посилити власні позиції на ринку. По-третє, капітал - це своєрідний буфер, який поглинає негативні результати, у тому числі збитки від поточної неефективної діяльності банку до вирішення його керівництвом поточних проблем. Таким чином, резервний капітал захищає банк від банкрутства у разі несприятливої ситуації та непередбачених витрат. [6, C.23]
В основі комерційної стійкості банку лежить розвиненість його зв'язків з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури (рівень взаємовідносин з державою, з іншими банками, з клієнтами, з дебіторами та кредиторами). Вона залежить від розмірів власного капіталу банку, інтенсивності зв'язків із ринком, потужності і стабільності кредитно-інвестиційного портфеля, характеру банківської експансії щодо розширення ринку банківських продуктів, широти міжбанківських зв'язків і довіри банків-партнерів.
Рамки поняття “фінансова стійкість комерційного банку' об'єктивно обумовлені середовищем його функціонувань комерційний банк - це система трансформації ресурсів і ризиків. І його складові повинні діяти скоординовано і синхронно як єдина система заходів у сфері грошей та кредиту, спрямованих на повноцінне виконання банком своїх функцій, з урахуванням існуючого балансу економічних інтересів і вирішення завдань близької та далекої перспективи.
Проведений аналіз підходів до з'ясування сутності поняття фінансової стійкості комерційних банків дає підстави для висновків:
1. Фінансова стійкість комерційного банку не може характеризуватися лише набором певних показників (ліквідність, платоспроможність, прибутковість і т.д.), це результат, більш охоплюючого та детальнішого аналізу;
2. Численність і різноманітність аргументів, які числяться у спробах дати визначення поняттю фінансової стійкості комерційних банків, показує, що існує проблема формалізації фінансової стійкості, інакше достовірність отримуваної оціночної інформації виявиться суттєво заниженою;
3. Фінансова стійкість банку - це не конкретний числовий показник його діяльності, це - якісна характеристика спроможності комерційного банку стабільно функціонувати під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.
Отже, фінансова стійкість комерційного банку - це динамічна інтегральна характеристика спроможності банку як системи трансформування ресурсів та ризиків повноцінно виконувати свої функції з урахуванням наявного балансу економічних інтересів, витримуючи вплив факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. [14, C.254]
1.2 Нормативно-правове регулювання НБУ фінансової стійкості комерційного банку
НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, їх відділень, філій, представництв на території України. Він спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків в діяльності комерційних банків. Зміст нагляду визначається повноваженнями, встановленими законом України 'Про банки і банківську діяльність'. Система нагляду спрямована на скорочення внутрішніх і зовнішніх ризиків
Стан і перспективи функціонування фінансових інститутів ринків капіталу мають важливе значення для національної економіки. Ось чому кредитно-банківська сфера служить об'єктом прискіпливого нагляду і регулювання з боку керівних органів.
В кожній країні діє система правових актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності, роботу небанківських кредитно-фінансових установ, фондових бірж і т.д. Особливості історичного розвитку і дія різних політико-економічних факторів обумовили специфіку національного банківського і фінансового законодавства, форми і методи контролю за роботою банків. Стійкість комерційного банку залежить від багатьох аспектів його діяльності і має складну структуру.
В основі капітальної стійкісті банку є її обсяг власного капіталу, що забезпечує достатню суму грошових коштів, яку при необхідності можна використати для повернення депозитів, сформувати резерв для погашення непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал банку є також джерелом фінансування розвитку банку, подолання негативних ситуацій, зумовлених форс-мажорними обставинами, запорукою необхідного реагування на кон'юнктуру кредитного ринку. [13, C.18]
Комерційна стійкість банку фінансової установи виражає:
- рівень зв'язків банку з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури;
- розвинутість і міцність взаємовідносин із державою;
- інтегрованість у систему міжбанківських відносин із державою;
- якість співробітництва з кредиторами, дебіторами, клієнтами і вкладниками;
- залежність банківської сфери вид стану економіки в цілому;
- міцність зв'язку між обсягом грошового капіталу банку і його реальним капіталом;
- концентрацію частки активів і приватних вкладів у розпорядженні одного фінансово-кредитного закладу;
- контроль значного обсягу фінансових потоків у країні.
У підтримці фінансової стійкості комерційного банку зацікавлений не лише він сам, а й банківська система країни в цілому. Регулювання цього процесу перебуває у центрі управлінської діяльності центральних банків фактично всіх розвинутих країн.
Розробка методики аналізу банківської діяльності дозволяє визначити стан ліквідності, доходності і степеню ризику окремих банківських операцій, виявити джерела власних і залучених засобів, структуру їх розміщення на конкретну дату чи за деякий період, а також встановлює спеціалізацію і значимість окремих банків в банківській системі України.
Оскільки в нашій країні робота по оцінці фінансової стійкості банку є на стадії становлення і розвитку, доцільно використовувати передовий зарубіжний досвід в даній галузі. Для напрацювання загальноприйнятої методики аналізу роботи банку необхідно визначити суму показників банківської діяльності, вивчити їх оптимальні значення і на цій основі виробити критерії показників для рейтингової оцінки банку.
Аналіз діяльності комерційного банку - це завдання з багатьма невідомими, при вирішенні якого необхідно провести аналіз різних напрямків діяльності банку, його фінансового стану. Для цього розглянемо схему.
Рисунок 1.3 - Аналіз економічного стану комерційного банку
Дійсно, щоб дати оцінку фінансового стану комерційного банку і визначити перспективи його розвитку, необхідно проаналізувати не тільки баланс і інші звітні матеріали самого банку, але і дати характеристику економічного стану клієнтів банку (кредиторів і позичальників), оцінити конкурентів, провести маркетингове дослідження кон'юнктури ринку і т.д.
В нашій країні далеко не вся така інформація використовується для оцінки фінансового стану банку. У більшості випадків аналіз фінансового стану банку будується на звітних (часто балансових) даних банку. При цьому слід мати на увазі, що аналіз фінансового стану банку, в основі якого лежать різні показники, важливий, але цього недостатньо. [7, C.65]
Необхідно створити рейтингову систему оцінки фінансового стану банку. Особливу увагу слід звернути на аналіз грошових потоків, так як рух грошових коштів неможливо прослідкувати за бухгалтерськими звітами. Враховуючи, що інтереси бувають короткочасні та тривалі, можливо, є сенс мати дві паралельні групи рейтингових оцінок: моментальні та прогнозні рейтинги.
Ідея методики полягає в тому, що спочатку будується модель 'ідеального банку' на основі повноцінного набору найбільш інформативних коефіцієнтів, які адекватно характеризують банк. Для цього необхідно мати список значень відповідних коефіцієнтів, які можна вважати достатніми. Також необхідний перелік мінімально допустимих (критичних) значень коефіцієнтів. У таблиці 1 наведено один із можливих варіантів переліку таких значень.
Таблиця 1.1 - Достатні та критичні значення показників.
|
Показники
|
Достатні значення
|
Критичні значення
|
|
|
1
|
2
|
3
|
|
|
Розмір капіталу, грн.
|
20000000
|
1000
|
|
|
Розмір активів, грн.
|
100000000
|
10000
|
|
|
Коефіцієнт платоспроможності,% (відношення власного капіталу до чистих активів, що характеризує достатність капіталу
|
25
|
3
|
|
|
Прибутковість капіталу,% (відношення прибутку до власного капіталу)
|
40
|
0
|
|
|
Прибутковість активів,% (відношення прибутку до активів)
|
10
|
0
|
|
|
Коефіцієнт миттєвої ліквідності,% (відношення високоліквідних активів (каса, коррахунок в НБУ та інших банках) до зобов'язань до запитання. Показує, яка частина зобов'язань може бути сплачена негайно).
|
100
|
10
|
|
|
Генеральний коефіцієнт ліквідності,% (відношення ліквідних активів (каса, коррахунки і власний капітал) до всіх зобов'язань. Характеризує здатність банку при неповерненні виданих позик задовільнити вимоги кредиторів.
|
100
|
20
|
|
|
Коефіцієнт якості активів,% (показує на скільки термінові депозитні інструменти та власний капітал покривають видані кредити).
|
100
|
20
|
|
|
Якість роботи на між банківському ринку,% (відношення суми виданого кредиту і чистих активів до суми залученого міжбанківського кредиту і чистих активів. Характеризує політику банку в галузі управління активами і пасивами).
|
100
|
30
|
|
|
Коефіцієнт ресурсної бази,% (відношення власного капіталу до всіх зобов'язань. Характеризує ступінь забезпеченості своїх зобов'язань власними ресурсами).
|
30
|
5
|
|
|
Коефіцієнт ефективності,% (показує оптимальність значення відношення власного капіталу до чистих активів. Характеризує ефективність проведення банком операцій).
|
90
|
0
|
|
|
Коефіцієнт якості пасивів,% (відношення коштів на розрахункових рахунках та коррахунках до всіх зобов'язань).
|
70
|
0
|
|
|
В банках щодня приймаються рішення щодо залучення коштів на депозити і їх розміщення. В зв'язку з цим ліквідність банку по балансу може бути задовільною, але реальна ліквідність, виходячи з грошових потоків, - зовсім ні. В процесі аналізу банківської звітності основним об'єктом дослідження виступає вся його сукупна комерційна діяльність. При цьому суб'єктами аналізу виступають самі комерційні банки, їх контрагенти, включаючи НБУ, інші кредитні установи, аудиторські фірми, владні структури, реальні і потенційні клієнти і кореспонденти, засновники і акціонери. Оскільки кожен із суб'єктів має власні цілі, то різні будуть напрямки і критерії аналізу. [19, C.154]
Комерційні банки з допомогою аналізу своїх балансових даних перевіряють ступінь реалізації основних цільових установок у своїй діяльності: фактори їх доходності, збалансованість структури активних і пасивних операцій з метою підтримання ліквідності, дотримання економічних нормативів, встановлених НБУ, мінімізацію всіх видів банківських ризиків.
Комерційні банки також зацікавлені аналізувати дані про стан інших банків, однак вони не мають (і не можуть мати) всієї необхідної при цьому інформації. За кордоном банки володіють великими можливостями аналізувати інформаційні потоки, маючи при цьому єдину форму звітності банків, налагоджений облік і практику обміну інформацією, яка складається десятиліттями. Тепер банкіри розуміють, що за деяким винятком всі виграють від опублікування банківської інформації. Це накладає певну ринкову дисципліну на банки. В різних країнах при цьому є певні особливості.
Клієнти і кореспонденти банку визначають стійкість фінансового стану банку і його надійність, перспективи розвитку.
Аудиторські служби в процесі аналізу балансу перевіряють достовірність аналітичного і синтетичного обліку, звітності банку, правильність відображення діяльності банку в його балансі. [22, C.48]
НБУ цікавить в першу чергу стан і стійкість банківської системи. Він аналізує дотримання банками економічних нормативів, відрахувань в централізовані фонди і визначає ефективність регулювання державою банківської діяльності. Важливо відзначити, що НБУ, маючи всю необхідну для аналізу інформацію, складає свої рейтинги, але не публікує їх. НБУ широко публікує зведені, порівняльні та інші дані, необхідні для аналізу стійкості і надійності комерційних банків. У ході аналізу таблиць рейтингів було помічено, що рейтинги певного банку залежно від категорії користувачів інформації дещо відрізняються (див. табл.1.2).
Таблиця 1.2 - Вагові коефіцієнти для різних категорій користувачів інформації.
|
Показники
|
Користувачі інформації
|
|
|
Топ-менеджери
|
Клієнт
|
Інші банки
|
|
|
Розмір капіталу
|
8.44
|
8.27
|
8.78
|
|
|
Розмір активів
|
7.67
|
7.09
|
7.11
|
|
|
Коефіцієнт платоспроможності
|
7.56
|
8.91
|
8.56
|
|
|
Прибутковість капіталу
|
9.67
|
6.82
|
8.44
|
|
|
Прибутковість активів
|
9.11
|
7.36
|
7.22
|
|
|
Коефіцієнт миттєвої ліквідності
|
7.44
|
8.18
|
8.00
|
|
|
Генеральний коефіцієнт ліквідності
|
6.44
|
7.45
|
7.22
|
|
|
Коефіцієнт якості активів
|
4.67
|
5.73
|
6.00
|
|
|
Якість праці на міжбанківському ринку
|
5.78
|
5.64
|
6.76
|
|
|
Коефіцієнт ресурсної бази
|
6.78
|
7.65
|
6.89
|
|
|
Коефіцієнт ефективності
|
6.56
|
6.09
|
5.11
|
|
|
Коефіцієнт якості пасивів
|
7.33
|
4.36
|
5.44
|
|
|
НБУ може переводити комерційні банки на режим фінансового оздоровлення, підставою для чого може бути невиконання протягом трьох місяців загальновстановлених пруденцентних норм та нормативів ведення банківської справи, в обов'язковому порядку визначених НБУ. Невиконанням норм і нормативів слід вважати:
неякісну оцінку капіталу;
збиткову діяльність, яка характеризується наявністю збитків минулого та поточного років і неможливістю їх реального погашення протягом трьох місяців;
порушення встановлених НБУ економічних нормативів та оціночних показників діяльності банку;
неякісну структуру активів, в тому числі кредитного портфеля.
Тоді приймається рішення про надання стабілізаційної позики - це позика, яка надається Нацбанком комерційному банку для оперативного забезпечення його платоспроможності і ліквідності та підтримки виконання заходів фінансового оздоровлення.
НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, їх відділень, філій, представництв на території України. Він спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків в діяльності комерційних банків. Зміст нагляду визначається повноваженнями, встановленими законом України 'Про банки і банківську діяльність'. Система нагляду спрямована на скорочення внутрішніх і зовнішніх ризиків. [24]
Серед зовнішніх виділяють ризик ліквідності, валютний ризик, ризик облікової ставки та ризик по цінних паперах. До внутрішніх відносять 'комерційні ризики', пов'язані з людським фактором а також 'операційно-технічні ризики', які відображають ступінь працездатності систем, які забезпечують зовнішню роботу банку: системи безпеки, бухобліку, матеріально-технічних засобів, засобів зв'язку.
На зниження внутрішніх ризиків спрямовані процедури реєстрації банків, ліцензування, внутрішніх перевірок, інспекції діяльності комерційних банків Нацбанком. При цьому для забезпечення фінансової стійкості банку вважливим є не тільки визначення загальної концепції його розвитку, але й розробка раціональних схем формування пасивів і розподіл його ресурсів за основними категоріями активів.
У спробах розв'язати дилему надійність, ліквідність - прибутковість у світовій банківській практиці визначились три основних підходи до управління активами:
метод загального фонду коштів (об'єднання джерел), в основі якого лежить ідея об'єднати всі ресурси банку з наступним їх розміщенням відповідно до визначених пріоритетів, призначення котрих - допомогти керівництву оперативних відділів розв'язати проблему поєднання надійності, ліквідності і прибутковості;
метод розподілу активів або конверсія коштів. Головною перевагою цього методу є зменшення частки ліквідних активів та вкладень додаткових коштів у позики та інвестиції, що веде до збільшення норми прибутку, і, відповідно, до його фінансової стійкості;
збалансований науковий підхід до розв'язання управлінських проблем регулювання фінансової стійкості банку з використанням прогресивних методів та ЕОМ для вивчення елементів у складних модулях.
2. Аналіз проблеми та шляхи підвищення фінансової стійкості комерційного банку України
2.1 Аналіз банківської системи України протягом 2008-2010 років
У сучасних умовах одним із найважливіших завдань для банків України є забезпечення прибуткової діяльності - необхідної умови фінансової стійкості та якісного розвитку банків для підвищення їх конкурентоспроможності на фінансових ринках.
Аналізуючи діяльність банків на сучасному етапі, зокрема, за період 2008-2010 років проаналізуємо портфель цінних паперів. У 2009 році портфель цінних паперів банків був незначним і практично не змінився в порівнянні з 2008 роком, а у 2010 році відбулося стрімке зростання портфеля цінних паперів банків, що переважно відбулося за рахунок зростання обсягів облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).
За строками погашення у портфелі банків протягом 2008-2010 років продовжували переважати цінні папери зі строком погашення понад 2 роки, хоча їх частка скоротилась за рахунок активного придбання банками цінних паперів на вимогу. [7, C.254]
Питома вага портфеля цінних паперів банків у сукупних активах банків у 2009 році була незначною становила 3,9% в порівнянні з 2008 роком збільшившись на 0,3%, у 2010 році стрімко зростала впродовж усього періоду, на 01.01.2011 року вона становила 8,4%, збільшившись за рік в 2,1 рази (у грудні - на 0,5 процентного пункту).
Динаміка формування залишків цінних паперів, крім акцій, випущених резидентами, у портфелі банків у 2008-2009 роках була різноспрямованою, а у 2010 році характеризувалась висхідною тенденцією. У 2009 році в порівнянні з 2008 роком вони зросли на 6,9%, і на 1.01.2010 року становили 30,1 млрд грн, дане зростання відбулось переважно через збільшення цінних паперів емітованих у секторі загального державного управління (на 3,5 млрд грн, або на 20,1%). А за підсумком 2010 року відповідно на 01.01.2011 року залишки цінних паперів, крім акцій, випущених резидентами, у портфелі банків становили 68,9 млрд грн і збільшились за рік на 38,8 млрд грн, або в 2-3 рази. Практично весь приріст (95,7%) відбувся за рахунок збільшення цінних паперів сектора загального державного управління (ОВДП, що рефінансуються Національним банком України).
У структурі портфеля за видами валют у 2008-2010 році 99,8% цінних паперів були номіновані у національній валюті.
За строками погашення у 2008-2010 роках найбільша питома вага збереглася за цінними паперами зі строком погашення понад 2 роки, зокрема у 2009 році дана частка склала 51,9% від загального обсягу залишків, проте в порівнянні з 2008 роком їх обсяг зменшився на 16,8% або на 3,1 млрд грн, а їх частка скоротилась на 14,8 процентного пункту. [17]
У 2010 році їх частка становила 48,4%, тобто за рік вони зросли на 17,8 млрд. грн., або в 2,1 рази, що значною мірою пояснювалось придбанням банками ОВДП-ПДВ та ОВДП для збільшення статутного капіталу НАК “Нафтогаз України”. Починаючи з травня, у портфелі банків суттєво зросли цінні папери на вимогу сектора загального державного управління, що пояснювалось їх високою ліквідністю. За 2010 рік залишки за ними збільшились на 6,8 млрд грн, або у 8,9 рази.
Крім цього, через значну пропозицію Міністерства фінансів України тривало зростання цінних паперів зі строком погашення до 1 року у 2009 році вони зросли на 6,6 млрд грн, або в 2,4 рази в порівнянні з 2008 роком і як наслідок, їх питома вага в загальному обсязі залишків цінних паперів, крім акцій, зросла на 20,7 процентного пункту до 37,5%, у 2010 році вони зросли на 8,8 млрд грн, або в 1,8 рази. Залишки цінних паперів зі строком погашення від 1 до 2 років у 2009 році в порівнянні з 2008 роком зменшились на 1,0 млрд грн, а у 2010 році зросли на 5,5 млрд грн, або в 3,4 рази.
На відміну від корпоративного інвестування специфіка банківської інвестиційної діяльності великою мірою зумовлена характером і обсягом сформованої ресурсної бази. Сьогодні банкам ще не вдалося залучити значні обсяги довгострокових ресурсів, що, своєю чергою, гальмує їхню інвестиційну діяльність. Сьогодні більшість банків не має у своєму розпорядженні достатньої власної бази для великих і надійних позичкових операцій інвестиційного характеру. Економічне зростання потребує відповідного рівня ресурсів банківської системи, проте її еволюційний розвиток не зможе забезпечити потрібних обсягів банківського капіталу, а залучення значного зарубіжного капіталу призведе до втрати економічної незалежності. Проблема полягає у тому, щоб знайти ресурси в національній економічній системі, які за обсягом і ціною відповідатимуть поставленим завданням. [20, C.28-29]
Аналіз банківського інвестиційного ринку свідчить про його повільну активізацію. Під час дослідження систематизовано основні причини, що стримують інвестиційний ринок банків в Україні. До них належать:
короткостроковий характер ресурсної бази банків;
неплатоспроможність більшості позичальників, відсутність гарантій повернення ними кредитів та ліквідної застави;
поглинання українських банків іноземним капіталом, що призводить до втрати економічної незалежності;
втрата довіри населення та підприємців до українських банків, що пов'язано з подіями загострення економічної кризи в Україні та світі;
високий рівень внутрішніх та зовнішніх інвестиційних ризиків, які не готові взяти на себе банки;
високі відсоткові ставки за кредитами;
відсутність дієвого механізму стимулювання з боку держави.
З метою активізації інвестиційної діяльності банків держава має забезпечити, по-перше, можливість накопичення банками необхідних коштів; по-друге, розділити з ними ризик інвестиційної діяльності, зумовлений економічним становищем країни; по-третє, сприяти підвищенню прибутковості інвестиційної діяльності. Як свідчить практика, для того, щоб працювали інвестиції, банки повинні володіти дешевими ресурсами, які перерозподіляються від імені держави. За таких обставин актуальним є створення спеціалізованих інвестиційних банків на основі державних ресурсів, але за принципом роботи комерційних. Зарубіжний досвід може бути прийнятий в Україні за умови його вивчення та пристосування до української специфіки розвитку ринку та ведення банківського інвестиційного бізнесу в таких напрямах:
розроблення моделі організації роботи комерційних банків на ринку цінних паперів;
надання інвестиційних послуг у межах фінансових супермаркетів та розвиток інвестиційних банків;
інвестування банківських фінансових ресурсів у сектор малого та середнього бізнесу виробничої сфери.
Отже, враховуючи вищезазначене, актуальним завданням державного управління є створення ефективного трикутника 'держава - банки - виробництво', який забезпечив би мобілізацію і спрямування українських фінансових ресурсів на інвестиційні потреби виробника і захищав законні права кредитора. [3, C.324]
Упродовж 2000 - 2009 років банківська система України мала стійку тенденцію до зростання основних фінансово-економічних показників - капіталу, зобов'язань, активів. Але водночас спостерігався високий ступінь ризику банківської системи, низький рівень капіталізації банків, велика частка проблемних позичок у кредитних портфелях, недостатній розвиток асортименту банківських послуг, що призвело до погіршення фінансового стану банків, їх неплатоспроможності та ліквідації деяких.
Основні ризики, з якими зіткнулися комерційні банки України - неповернення населення і компаній коштів за довгостроковими кредитами (в першу чергу іпотечними), суттєві коливання курсу гривні за відношенням до долара та появи боргових зобов'язань перед іноземними кредиторами.
Фінансова криза негативно відбилася не лише на фінансових показниках українських банків, але і на якості послуг, що надаються ними. Наприклад, багато фінансових установ затягують виплати по депозитах, термін дії яких вже витік. Банки умовляють клієнта продовжити термін дії вкладу, пропонують забрати гроші з депозиту пізніше. Деякі фінансові структури повертають депозити частинами, при цьому значно розтягуючи цей процес в часі.
В умовах, коли обмежено кредитування і джерела здобуття доходів для банків, багато фінансових установ підвищують тарифи на розрахунково-касове обслуговування, в першу чергу, на здійснення комунальних платежів. Також банки забезпечують виконання показників прибутковості за рахунок збільшення об'ємів і, відповідно, зростання доходів по іншим операціям (операції з банківськими металами, грошові перекази, обмін валют, оренда індивідуальних сейфів і так далі).
Таблиця 2.1 - Основні показники діяльності банків України у 2008 - 2010 рр.
|
Показники
|
Станом на
|
Зміни за період
|
|
|
01.01.2008
|
01.01.2009
|
01.01.2010
|
млрд. грн.
|
%
|
|
|
Кількість діючих банків
|
175
|
184
|
182
|
7
|
104,0
|
|
|
з них: з іноземним капіталом
|
47
|
53
|
51
|
4
|
108,5
|
|
|
Активи банків, млрд. грн.
|
599,3
|
926
|
880
|
280,7
|
146,8
|
|
|
Кредити надані, млрд. грн.
|
485
|
792
|
747
|
262
|
154,0
|
|
|
Зобов'язання, млрд. грн.
|
528,4
|
805,8
|
764,5
|
236,1
|
144,7
|
|
|
Власний капітал, млрд. грн.
|
69,5
|
119,2
|
115,1
|
45,6
|
165,6
|
|
|
Доходи, млрд. грн.:
|
68,1
|
122,5
|
142,9
|
74,8
|
209,8
|
|
|
процентні.
|
50,8
|
88,4
|
121,2
|
70,4
|
238,6
|
|
|
комісійні
|
12,4
|
19,6
|
16,2
|
3,8
|
130,6
|
|
|
Витрати, млрд. грн.:
|
61,5
|
115,2
|
181,4
|
119,9
|
295,0
|
|
|
процентні
|
28,6
|
50,8
|
66,6
|
38
|
232,9
|
|
|
комісійні
|
1,4
|
2,2
|
3
|
1,6
|
214,3
|
|
|
Чистий фінансовий результат, млрд. грн.
|
6,6
|
7,3
|
-38,4
|
-45
|
-581,8
|
|
|
Протягом 2008-2010 рр. (табл.1) спостерігається збільшення активів банків на 280,7 млрд грн (46,8 %), зобов'язань банків на 236,1 млрд грн (44,7 %), власного капіталу на 45,6 млрд грн (65,6 %). Станом на 01.01.2010 р. більшу частину загальних активів складають кредитні операції - 74,6%. Протягом аналізує мого періоду відбулося збільшення наданих кредитів 262 млрд грн, або на 54 %. [8, C.175]
За результатами аналізу можна зробити висновок, що загальні доходи банків протягом 2008-2010 років збільшилися на 74,8 млрд грн (109,8 %), що відбулося за рахунок збільшення процентних доходів на 138,6 % (на 70,4 млрд грн), а за рахунок комісійних - на 30,6 % (на 3,8 млрд грн). Загальне збільшення доходів супроводжувалося зростанням усіх його складових. Отже, можна зробити висновок, що загальна оцінка динаміки доходів банків позитивна. Протягом цього періоду загальні витрати банків зросли на 119,9 млрд грн (195 %) за рахунок збільшення процентних витрат на 38 млрд грн (132,9 %), комісійних - на 1,6 млрд грн (114,3 %). Однак, темпи зростання витрат випереджають темпи зростання доходів у 2009 році, фінансовий результат по банківській системі має від'ємний результат і складає - 38,4 млрд.грн.
На сьогоднішній день в умовах фінансової кризи деякі банки взагалі призупинили свою діяльність, зменшилась кількість депозитів, почали збільшуватися ставки по кредитам, що негативно впливає на діяльність банківського сектору. Означені вище аспекти вимагають від банків підвищення ефективності діяльності, удосконалення методичних підходів до забезпечення фінансової стійкості шляхом більш повного використання банківських інструментів і послуг, ефективного управління банківською діяльністю в умовах нестабільного зовнішнього середовища, входження банків до різного виду фінансово-промислових об'єднань, фінансового оздоровлення на основі реорганізації через злиття й приєднання, створення банківських корпорацій і холдингів. Це питання на сьогоднішній день є дуже актуальним для банківського сектору, фінансової сфери та економіки країни в цілому.
В умовах світової кризи, що безперечно негативно впливає на банківську систему України, реалізація цих заходів буде сприяти вирішенню проблем, на які банки повинні звернути особливу увагу - це формування доходів та оптимізація їх структури у взаємозв'язку з витратами з метою підвищення прибутковості та забезпечення ліквідності банків.
2.2 Методи аналізу та прогнозування фінансової стійкості комерційного банку
На сьогоднішній день, в умовах виходу з кризи банки як фінансові установи відіграють визначну роль у піднятті попиту населення, у розширенні виробництва підприємств, у зміцненні економіки цілої держави. Не є таємницею, що в наш час банки втратили довіру у своїх клієнтів, тому гостро стоїть питання яким чином цю довіру відновити. Відповідь дуже проста - підвищити надійність самих банків, зміцнити їхній фінансовий стан, поліпшити якість наданих послуг, а також зробити умови надання цих послуг більш доступними, раціональними і не завуальованими. Для того, щоб привернути до себе нових клієнтів, а також не відштовхнути постійних, банк завжди повинен бути зацікавленим у стійкості фінансового стану, ліквідності своїх активів, надійності та платоспроможності. Надійність банку сьогодні стає першочерговим питанням і є дуже актуальним. Для визначення надійності банку передусім аналізують його прибуток, оскільки він є основним показником результативності його фінансової діяльності. Тому розрахунок, аналіз і прогнозування показників банківської прибутковості й рентабельності є необхідною умовою його ефективного функціонування. Підсумовуючи все вище сказане, можна сказати, що питання аналізу діяльності комерційних банків, а також методів його здійснення є цікавим і актуальним для дослідження.
Основними завданнями аналізу діяльності комерційного банку є визначення джерел збільшення доходів і зменшення витрат, пошук резервів підвищення прибутковості й рентабельності, забезпечення ліквідності, зміцнення фінансової стійкості та надійності банку, дотримання встановлених економічних нормативів, мінімізація банківських ризиків. У процесі аналізу банківської діяльності необхідно використовувати таку методику, яка найбільшою мірою сприятиме його ефективності.
Основними методами аналізу банківського балансу є метод порівняння, групування, використання абсолютних і відносних показників, а також графічний і табличний методи. Метод порівняння - дає змогу визначити рівень і причини відхилень за різними статтями. Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння:
1) зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану;
2) зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;
3) порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку банку;
4) зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;
5) зіставлення різних варіантів управлінських рішень із метою вибору оптимального; наприклад, установлюючи процентну ставку за депозитами населення, вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;
6) зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, витрати коштів на придбання офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить банку збільшення залишків на розрахункових рахунках.
Метод групування - дає змогу розібратися в суті процесів, що аналізуються, шляхом систематизації балансових даних. Наприклад, згрупувавши доходи і витрати банку від надання кредитів та депозитів різним клієнтам, можна наочно відобразити чи покриваються витрати отриманими доходами від здійснення цих послуг.
Метод використання абсолютних і відносних показників допомагає охарактеризувати кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та відобразити співвідношення певних абсолютних показників. До відносних показників відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку, тощо. [25]
Графічний метод допомагає зобразити потрібну інформацію у більш наочному і зрозумілому для користувача вигляді, наприклад, відобразити динаміку зміни обсягу наданих кредитів за різні роки. Так само і табличний метод відображення аналітичних даних є найбільш зручною і раціональною формою представлення аналітичної інформації про досліджуваний об'єкт. За допомогою таблиць легше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками.
Всі перелічені методи можна застосовувати до різних об'єктів аналізу, серед яких одним з найважливіших об'єктів при дослідженні банківської діяльності є власний капітал. Зокрема, вивчення власного капіталу слід починати з аналізу складових його елементів, їх питомої ваги в сукупному капіталі. Аналіз структури власного капіталу банку потрібно здійснювати у динаміці, щоб відстежувати зміну його складових елементів, визначати тенденції їх розвитку, фактори, що впливають на їх обсяг. Важливо порівняти структуру власного капіталу конкретного банку з аналогічними показниками інших банків або із середньо-банківськими. Потрібно враховувати і зовнішні чинники, які також впливають на формування власного капіталу, зокрема стан, в якому перебуває економіка країни. Збиткова діяльність більшості суб'єктів господарювання, наприклад, зменшує можливості банків збільшувати розміри статутного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій, змушує шукати інші джерела ресурсів. Важливо під час аналізу власного капіталу визначити вартість окремих його складових елементів, а потім порівняти із вартістю залученого та позикового капіталу, що дасть нам змогу визначити коефіцієнт автономності (незалежності) комерційного банку, допоможе відобразити забезпеченість витрат банку власними ресурсами.
Не менш важливим є аналіз залученого капіталу або зобов'язань банку. Оскільки банк - це установа, яка працює в основному із залученими коштами, то, як правило, їх частка в пасивах банку становить не менше 80 %. Значення менше цієї величини означає більш високу фінансову стійкість підприємства, проте негативно характеризує його ділову активність. Аналіз зобов'язань банку починають з визначення їх суми за балансом, потім потрібно охарактеризувати зміни суми зобов'язань банку в динаміці в абсолютному та відносному виразах. Основним моментом в аналізі зобов'язань є дослідження ризиків, які викликані розширенням залучених коштів, що беруть на себе менеджери. Для підтвердження обґрунтованості та ефективності залучення додаткових ресурсів слід порівняти вартість їх залучення з прибутком від їх використання.
Прибутковість - один з найважливіших показників банківської діяльності, так як саме прибуток є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, бази для підвищення добробуту банківських працівників. Утворення прибутку комерційного банку є наслідком впливу різноманітних факторів. Це доходи і витрати банку, вплив яких на прибуток та його складові є очевидним і обчислюється за методом прямого рахунку на основі адитивної факторної моделі. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування, є:
обсяг капіталу банку, який відображається у пасиві балансу;
рівень ефективності використання активів банку розраховується як відношення доходів банку до сукупних активів;
мультиплікативний ефект капіталу визначається через мультиплікатор капіталу - це важіль управління банком за допомогою якого він повинен забезпечити бажану збалансованість між власним капіталом додатковими фінансовими ресурсами. Іншими словами, це здатність капіталу банку залучати в оборот додаткові гроші, не порушуючи фінансової стійкості. Мультиплікатор капіталу визначається відношенням сукупних активів до балансового капіталу банку;
рентабельність доходу - відношення прибутку до оподаткування до доходу банку. [21,C.54]
А знаючи фактори котрі впливають на зміну прибутку, можна досліджувати і аналізувати зміну останнього під впливом зміни різних чинників, що дасть змогу коригувати та планувати діяльність банку, впливати на об'єм отримуваного прибутку, прогнозувати формування доходів та витрат, що необхідні для отримання таких доходів.
Існують різні методики економіко-статистичного аналізу прибутковості й ефективності діяльності комерційного банку:
1) аналіз ефективності з використанням взаємозв'язку часткових показників ефективності з відповідними мультиплікаторами (наприклад, ROE);
2) визначення впливу окремих чинників на прибутковість банку за допомогою виробничої функції.
Грунтуючись на міжнародному досвіді, треба розробити сучасніші показники, які краще відповідають сьогоднішнім вимогам української банківської системи. В їх основу можуть лягти способи розрахунку рентабельності банку, які використовують у сучасній банківській практиці інших країн:
1. Ефективною моделлю контролю і управління діяльністю комерційного банку є формула Дюпона, за яким аналіз здійснюється за певний період. Особливого аналізу надають аналізові фінансового важеля, тому що загальний рівень банківського ризику визначається операційним і фінансовим ризиками, при цьому, якщо перший не є високим - банк може дозволити проводити ризикованішу політику з вищим значенням мультиплікатора:
ROE = ROA*Lf (2.1)
ROA - чистий дохід активів;
Lf - мультиплікатор капіталу (відношення активів до капіталу банку).
2. Загальну рентабельність банку можна визначити за допомогою моделі Гордона:
Зr = D1/P0 + (P1 - P0) /P0 (2.2)
D1 - дивіденди на кінець періоду;
P0 - ціна покупки цінного паперу;
P1 - ціна продажу акцій.
На мою думку, найдоцільнішою для подальших розробок і використання в аналізі прибутковості комерційних банків України є модель з використанням виробничої функції - залежності будь-якого показника ефективності діяльності підприємства та величини ресурсів або витрат. ЇЇ основними перевагами є можливість дати якісний аналіз діяльності банку, відтворити зв'язки між різними показниками ефективності діяльності та величиною затрачених ресурсів, описати функціонування системи в цілому. Застосування цього методу дає можливість не лише отримати інформацію про ефективність діяльності банку, а й виявити кількісні зв'язки, що характеризують вплив різних чинників, силу їхнього впливу на загальний рейтинг банку. Тому цей напрям вважається найперспективнішим при прогнозуванні ефективності діяльності такого підприємства як комерційний банк. [10, C.541]
2.3 Проблеми та шляхи підвищення фінансів комерційного банку України
Специфіка розвитку вітчизняної банківської системи, зокрема досить короткий період існування українських банків, необхідність працювати в умовах підвищеного ризику, що пов'язано з економічною та політичною нестабільністю в країні, порівняно незначні, з банками провідних ринкових країн обсяги власного капіталу вказують на підвищену необхідність здійснювати банками ефективне управління фінансовою стійкістю.
Зазначимо, що проблема зміцнення фінансової стійкості комерційних банків є досить складною та до кінця не розв'язаною, котра лише загострюється внаслідок підвищення конкурентоспроможності на фінансовому ринку, випадків банкрутства банків, високо ризикового характеру банківської діяльності. Вищезазначене обумовлює важливість і актуальність дослідження фінансової стійкості комерційних банків як необхідної умови забезпечення надійності та стабільного розвитку всієї банківської системи.
Основними засадами функціонування комерційних банків та проблемами забезпечення їх фінансової стійкості займалися як зарубіжні, так і російські та вітчизняні науковці. Зарубіжними вченими, зокрема П.С. Роузом, Дж.К. Ван Хорном, Р.Л. Міллером обґрунтовано місце фінансової стійкості у фінансовому менеджменті банків, визначено її показники та критерії. Окрім цього, існують значні напрацювання російських науковців: О.Б. Ширінської, Л.П. Бєлих, Ю.С. Маслєнченкова та інших, якими визначено основні методи оцінки та аналізу фінансової стійкості, виявлено фактори впливу на неї. Вітчизняними науковцями, такими як О.В. Дзяблюк, Р.В. Михайлюк, С.П. Халява, Н.М. Шелудько, Р.І. Шіллер, Л.А. Клюско досліджувалися теоретичні аспекти, проблеми оцінки та регулювання фінансової стійкості комерційних банків.
Разом з тим, не розроблено рекомендацій щодо основних напрямів зміцнення та забезпечення фінансової стійкості комерційних банків на сучасному етапі, визначенню та обґрунтуванню яких і присвячена дана стаття. Варто зазначити, що досі нема єдиного загальноприйнятого тлумачення поняття “фінансова стійкість' комерційного банку та чітких, цілісних напрямів управління, зміцнення останньої. Зазначене обумовлює необхідність в обґрунтуванні напрямів зміцнення фінансової стійкості комерційних банків
Відомо, що пріоритетне значення у забезпеченні стабільного розвитку та фінансової стійкості має власний капітал, тому необхідно визначити основні шляхи вдосконалення методів управління власним капіталом для підвищення рівня капіталізації комерційних банків.
Вдосконалення управління власним капіталом має виключно важливе значення для забезпечення стійкості активів і зобов'язань комерційного банку, підвищення рівня капіталізації банківської діяльності та фінансової стійкості, як комерційного банку, так і банківської системи в цілому.
Термін “достатність капіталу” відображає реальний розмір банку, який відповідає реальним економічним умовам і рівню концентрації реального сектора, а також характеризує загальний рівень надійності комерційного банку та його здатність уникати ризиків. Розмір достатнього капіталу залежить від ступеня ризику і, чим більшим є ризик, що приймається банком, тим вищим повинен бути рівень капіталізації банку.
На сучасному етапі в Україні рівень капіталізації комерційних банків досить низький. Низький рівень капіталізації посилює ризики у діяльності банків, зменшує їхню здатність до перерозподілу коштів у масштабах економіки. [11]
За кожним комерційним банком стоїть велика кількість клієнтів, для яких неспроможність комерційного банку надавати їм певні види послуг означає нестабільність їхньої діяльності. Тому вилучення ліцензій у банків зумовлює відплив клієнтів з банків, що у кінцевому підсумку за принципом 'доміно' може призвести до загально банківської кризи. [5, C.88]
Тому потреба у подальшому зростанні капіталу банків посилюється. Цьому сприяють:
нестійкий характер економіки, що спонукає банки до значних ризиків, пов'язаних із прагненням мати стабільні прибутки;
конкуренція між українськими банками і банками-нерезидентами;
збільшення обсягів угод з цінними паперами (зростання угод за такими операціями потребує наявності в банку значного капіталу);
З метою підвищення рівня капіталізації, як одного із пріоритетних чинників забезпечення фінансової стійкості, комерційні банки повинні прагнути до збільшення власного капіталу перш за все за рахунок зовнішніх джерел, зокрема шляхом наступних способів:
1) емісія акцій;
2) емісія боргових зобов'язань (субординований борг).
Кожен з даних способів має свої переваги та недоліки, тому обираючи один із шляхів банк повинен раціонально проаналізувати ефективність їхнього застосування.
Таблиця 2.2 Переваги та недоліки зовнішніх джерел поповнення капіталу
|
№
|
Способи поповнення капіталу
|
Переваги
|
Недоліки
|
|
|
1
|
Емісія акцій
|
- досить швидкий спосіб поповнення капіталу; кошти отримані даним способом повністю використовуються для вико- нання вимог щодо достатності капіталу; відсоткові платежі за акціями не є фіксованими витратами.
|
- труднощі пов'язані із розміщенням акцій на ринку; зниження ступеня контролю над банком; вища вартість порівняно із борговими зобов'язаннями, тобто висока вартість нарощування капіталу.
|
|
|
2
|
Емісія боргових зобов'язань (кошти залучені на умовах субординованого боргу)
|
-більш дешевше джерело поповнення капіталу порівняно із емісією акцій; менший ступінь ризиковості; пов'язані із даним способом відсоткові виплати знижують податкове наванта- ження банку; не знижує показники прибутку на одну акцію, за тієї умови, що отримані таким чином ресурси приносять вищий дохід, аніж відсоткові платежі за ними; не знижує ступінь контролю над бан- ком.
|
- капіталізація відсотків за субординованим боргом не допускається; для відповідності вимогам щодо достатності капіталу може бути використа- на лише частина боргового капіталу.
|
|
|
Потрібно зробити акцент на тому, що найбільш поширеним зовнішнім джерелом поповнення капіталу для вітчизняних банків залишається емісія акцій, а інструменти, що дозволяють залучати кошти на умовах субординованого боргу не набули значного розвитку.
Вибір способу збільшення капіталу банку залежить від:
суми зростання капіталу;
допустимих витрат на придбання додаткового капіталу;
часу, на який банк розраховує.
У тих випадках, коли припускається повільне зростання капіталу банку з урахуванням росту активів, його збільшення може бути забезпечене за рахунок внутрішніх джерел (дохід від операцій, продаж частки активів, переоцінка основних засобів). Якщо ж планується швидке зростання активів або необхідне несподіване суттєве збільшення капіталу відповідно до зміни вимог Національного банку України, то потребується залучення капіталів зовнішніх інвесторів за рахунок значної емісії акцій.
Але такий спосіб має свої переваги, так і недоліки. З одного боку, в цьому випадку капітал банку зростає на значну суму, з іншого боку акціонери банку можуть незадовільно поставитися до випуску додаткових акцій, тому що це приведе до зменшення прибутку на одну акцію і падіння курсової вартості акцій на ринку. [28]
Для того, щоб покращити фінансову стійкість комерційних банків необхідно об'єднати зусилля всіх гілок влади, внести окремі пропозиції органам державної влади, Національному банку України і розробити заходи щодо основних напрямів зміцнення фінансової стійкості. Зокрема, органам державної влади з метою підвищення рівня капіталізації банків, внести відповідні зміни у діюче законодавство, що передбачають приведення критеріїв субординованого боргу у відповідність до міжнародної практики, зокрема пропонується передбачити в Інструкції 'Про порядок регулювання діяльності банків в Україні' більш широкий перелік інструментів для залучення капіталу, які активно застосовуються в міжнародній банківській практиці.
3. Аналіз діяльності 2009 - 2010 років
Публічне акціонерне товариство Астра Банк (скорочена назва - АТ Астра Банк) зареєстровано Національним банком України в Державному реєстрі банків 28 листопада 2007 року (реєстраційний № 319). Банк входить до числа тридцяти вітчизняних банків - лідерів за розміром капіталу, що підтверджено рейтингом Асоціації українських банків. Статутний капітал банку становить 1, 05 млрд гривень.
Акціонером Астра Банк є один з провідних у Південно-Східній Європі грецький банк Alpha Bank (100%). Національне рейтингове агентство 'Кредит-Рейтинг' присвоїло банку довгостроковий кредитний рейтинг uaA із прогнозом 'стабільний' і найвищий рейтинг надійності банківських вкладів - '5'. Банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Місія Астра Банк - бути універсальною та високотехнологічною фінансовою установою, орієнтуватися на потреби клієнтів, відповідати міжнародним стандартам бізнесу і зосереджуватися на ефективних каналах продажів.
З початку свого існування банк пропонує клієнтам швидкий та зручний сервіс, упроваджуючи інноваційні підходи до їх обслуговування. Як член Alpha Bank Банк використовує у своїй діяльності багатий фінансовий досвід групи і поєднує глибоке знання українського ринку з міжнародними стандартами ведення бізнесу.
Таблиця 3.1 - Балансовий звіт ПАТ 'Астра Банк' за 2009-2010 роки
|
Активи
|
01.01.2010 тис грн
|
01.01.2011 тис грн
|
Пасиви
|
01.01.2010 тис грн
|
01.01.2011 тис грн
|
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
|
|
Грошові кошти та їх еквіваленти
|
255205
|
117 237
|
Зобов'язання
|
|
|
Торгові цінні папери
|
0
|
0
|
Кошти банків
|
71 911
|
82 055
|
|
|
Кошти в інших банках
|
73476
|
101 811
|
Кошти юридичних осіб
|
271 217
|
136 361
|
|
|
Резерви під знецінення коштів в інших банках
|
-34989
|
-25 308
|
Кошти юридичних осіб на вимогу
|
34 584
|
72 094
|
|
|
Кредити та заборгованість клієнтів всього
|
702 146
|
693 326
|
Кошти фізичних осіб
|
103 038
|
275 314
|
|
|
Резерви під знецінення кредитів
|
-72889
|
-108 741
|
Кошти фізичних осіб на вимогу
|
8 787
|
65 333
|
|
|
Цінні папери в портфелі банку на продаж
|
214892
|
742 033
|
Боргові цінні папери, емітовані банком
|
0
|
0
|
|
|
Резерви під знецінення цінних паперів в портфелі банку на продаж
|
0
|
0
|
Інші залучені кошти
|
0
|
0
|
|
|
Цінні папери в портфелі банку до погашення
|
297971
|
0
|
Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток
|
0
|
0
|
|
|
Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення
|
0
|
0
|
Відстрочені податкові зобов'язання
|
98
|
5 177
|
|
|
Інвестиції в асоційовані й дочірні компанії
|
0
|
0
|
Резерви за зобов'язаннями
|
112
|
123
|
|
|
Інвестиційна нерухомість
|
0
|
0
|
Інші фінансові зобов'язання
|
4 142
|
4 597
|
|
|
Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток
|
0
|
0
|
Інші зобов'язання
|
68
|
3 544
|
|
|
Відстрочений податковий актив
|
0
|
0
|
Субординований борг
|
0
|
0
|
|
|
Основні засоби та нематеріальні активи
|
64283
|
52 891
|
Усього зобов'язань
|
450 586
|
507 171
|
|
|
Інші фінансові активи
|
83
|
1 477
|
Власний капітал
|
|
|
Резерви під інші фінансові активи
|
-1
|
18
|
Статутний капітал
|
1 050 000
|
1 050 000
|
|
|
Інші активи
|
5884
|
6 015
|
Власні акції, що викуплені в акціонерів
|
0
|
0
|
|
|
Резерви під інші активи
|
-592
|
149
|
Емісійні різниці
|
0
|
0
|
|
|
Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття
|
0
|
0
|
Резерви, капіталізовані дивіденди та інші фонди банку
|
674
|
851
|
|
|
Резерви під зменшення корисності інвестицій в асоційовані й дочірні компанії, що утримуються з метою продажу
|
0
|
0
|
Резерви переоцінки необоротних активів
|
0
|
0
|
|
|
Усього активів
|
1505470
|
1 580 575
|
Резерви переоцінки цінних паперів
|
0
|
708
|
|
| |
|
|
Резерви переоцінки за операціями хеджування
|
0
|
0
|
|
| |
|
|
Прибуток/Збиток минулих років
|
674
|
4 033
|
|
| |
|
|
Прибуток/Збиток поточного року
|
3 536
|
17 811
|
|
| |
|
|
Усього власного капіталу
|
1 054 884
|
1 073 404
|
|
| |
|
|
Усього пасивів
|
1 505 470
|
1 580 575
|
|
|
Отже з таблиці 3.1 можна зробити висновки що актив дорівнює пасиву, як у 2009 так і у 2010 роках. Це свідчить про правильність складання цієї форми звітності.
Крім того, перед тим, як перейти до аналізу такої важливої складової балансу як активи, необхідно зазначити, що у фінансовій звітності, яку банки подають до НБУ та яку можна знайти у випусках Вісника НБУ, або на сайті центрального банку, активи подаються не у чистому вигляді, а разом з резервами, які у таблиці 3.1 спеціально показані із знаком 'мінус'. Тож для того, щоб знайти підсумок активів (поданий вже в чистому вигляді), відповідні резерви необхідно віднімати.
Тепер ми переходимо до аналізу активів, який представимо одразу у табличному вигляді (таблиця 3.2). При цьому активи тут уже вказані без врахування резервів.
Таблиця 3.2 - Склад та структура активів ПАТ 'Астра Банк' за 2009-2010 роки
|
Показник
|
Аналіз структури активних операцій
|
Зміна показника
|
|
|
Станом на 01.01.2010
|
Станом на 01.01.2011
|
абсолютне відхилення, тис грн
|
зміна у структурі, %
|
|
|
сума, тис грн
|
частка у структурі, %
|
сума, тис грн
|
частка у структурі, %
|
|
|
|
|
Грошові кошти та їх еквіваленти
|
255205
|
13,914
|
117 237
|
7,69
|
-137968
|
-6,224
|
|
|
Торгові цінні папери
|
0
|
0.00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Кошти в інших банках
|
38487
|
2,098
|
76503
|
4,74
|
38016
|
2,642
|
|
|
Кредити та заборгованість клієнтів всього
|
957938
|
52,228
|
584585
|
36,86
|
-373353
|
-15,368
|
|
|
Цінні папери в портфелі банку на продаж
|
214892
|
11,716
|
742 033
|
46,95
|
527141
|
35,234
|
|
|
Цінні папери в портфелі банку до погашення
|
297971
|
16,246
|
0
|
0,00
|
-16,246
|
0,00
|
|
|
Інвестиції в асоційовані й дочірні компанії
|
0
|
0.00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Інвестиційна нерухомість
|
0
|
0.00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток
|
0
|
0.00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Відстрочений податковий актив
|
0
|
0.00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Основні засоби та нематеріальні активи
|
64283
|
3.505
|
52 891
|
3,35
|
-11392
|
-0,155
|
|
|
Інші фінансові активи
|
82
|
0,005
|
1 459
|
0,09
|
1377
|
0,085
|
|
|
Інші активи
|
5292
|
0,288
|
5866
|
0,32
|
574
|
0,032
|
|
|
Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття
|
0
|
0.00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Усього активів
|
1505470
|
100
|
1 580 575
|
100
|
759720
|
--
|
|
|
Отже, згідно таблиці 3.2 сукупні активи банку протягом 2010 року зросли на 759720 тис грн. Крім того, значну питому вагу мають такі ліквідні активи як кошти в інших банках та грошові кошти та їх еквіваленти. Однак, слід зазначити, що кошти в інших банках у 2010 році збільшилися порівняно з 2009 роком (таблиця 3.2). Їх питома вага теж впала від 2,098 % до 4,74%, тобто на 2,642%, що не може не позначитись на ліквідності. А грошові кошти та їх еквіваленти, на відміну від коштів на коррахунках в інших банках, зменшилися - на 137968 тис грн (таблиця 3.2), однак на питомій вазі ці зміни значно не позначились, 6,224%.
Інші статі активу займають порівняно незначні частки у загальній величині, що ясно видно на рисунках 3.1, 3.2 Зокрема найменшу частку займають у 2009 році інші фінансові активи (0,005%), а станом на 01.01.2011 така вага зменшилась на 0,085% (і склала 0,09%).
Інші активи (0,288 %), за даними на 2009 рік, однак на наступний рік (рисунок 3.2) їх співвідношення дещо змінилося, а саме: інші активи збільшилися (на 0,32%) (таблиця 3.2).
Аналізуючи активи, видно, що банк не займається операціями на фондовому ринку. У активах представленні лише цінні папери на продаж, але їх частка не значна і падає протягом періоду 2009-2010 років (таблиця 3.2) на 11,716% або на 527141 тис грн. Ще одним негативним моментом є відсутність будь-якої інвестиційної діяльності станом на 01.01.2010 року та 01.01.11 року.
Рисунок 3.1 - Структура активів банку за 2009 рік
Рисунок 3.2 - Структура активів банку за 2010 рік
Здійснюючи аналіз структури активів, паралельно вивчається одразу і їх динаміка в абсолютному і відносному виразах, а також зміни цієї структури. Та все ж, для того, щоб краще сприйняти динаміку активів, варто представити їх у вигляді рисунка 2.3 Перейдемо до зобов'язань, що представлені в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 - Аналіз структури та динаміки зобов'язань ПАТ 'Астра Банк' за 2009-2010 рр.
|
Показник
|
Аналіз структури зобов'язань
|
Зміна показника
|
|
|
Станом на 01.01.2010
|
Станом на 01.01.2011
|
абсолютне відхилення, тис грн
|
зміна у структурі, %
|
|
|
сума, тис грн
|
частка у структурі, %
|
сума, тис грн
|
частка у структурі, %
|
|
|
|
|
Кошти банків
|
71911
|
14,56
|
82055
|
12,73
|
10144
|
-29,12
|
|
|
Кошти юридичних осіб
|
271217
|
54,93
|
136361
|
21,15
|
-134856
|
-33,78
|
|
|
Кошти юридичних осіб на вимогу
|
34584
|
7,001
|
72094
|
11,18
|
37510
|
4,179
|
|
|
Кошти фізичних осіб
|
103038
|
20,86
|
275314
|
42,71
|
172276
|
21,85
|
|
|
Кошти фізичних осіб на вимогу
|
8787
|
1,78
|
65333
|
10,14
|
56546
|
8,36
|
|
|
Боргові цінні папери, емітовані банком
|
0
|
0,00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Інші залучені кошти
|
0
|
0,00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток
|
0
|
0,00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Відстрочені податкові зобов'язання
|
98
|
0,02
|
5177
|
0,8
|
5079
|
0,78
|
|
|
Резерви за зобов'язаннями
|
112
|
0,02
|
123
|
0,02
|
11
|
0,00
|
|
|
Інші фінансові зобов'язання
|
4142
|
0,84
|
4597
|
0,72
|
455
|
0,54
|
|
|
Інші зобов'язання
|
68
|
0,01
|
3544
|
0,55
|
3476
|
0,54
|
|
|
Субординований борг
|
0
|
0,00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Усього зобов'язань
|
450586
|
100
|
507171
|
100
|
150641
|
-29,12
|
|
|
Зобов'язання є за своєю сутністю надзвичайно важливими, адже це акумульовані ресурси, які банк розміщує і отримує з цього прибуток. Значна величина зобов'язань свідчить про можливості банку надавати кредити за рахунок залучених ресурсів. Для аналізу кредитного портфеля будемо користуватися таблицею 3.3, а також рисунками 3.4 та 3.5, на яких представлена структура зобов'язань за два роки. Таким чином, зобов'язання банку збільшились на 150641 тис грн,
Користуючись графічним матеріалом, видно, що найбільшу питому вагу серед зобов'язань займають кошти юридичних осіб 54,93% у 2009 році, а станом на 2010 рік зменшилося і становить 21,15%. Зміни у структурі супроводжувалися також позитивним змінами в абсолютному (на 172276 тис грн). Це свідчить про орієнтацію банків на депозитну діяльність з фізичними особами. На другому місці йдуть кошти фізичних осіб, і на третьому кошти банків. То ж питома вага коштів банків зменшилась на 21,85% на користь коштів юридичних осіб, що збільшили частку на 29,12% (таблиця 3.3). Тож можна зробити висновок, що банк почав активніше працювати у 2009 році з клієнтами - юридичних осіб, а у 2010 році з клієнтами фізичних осіб.
Рисунок 3.4 - Структура зобов'язань банку станом на 01.01.2010 р.
Рисунок 3.5 - Структура зобов'язань банку станом на 01.01.2011 р.
Інші види зобов'язань займають не досить велику вагу у загальній кількості. Так, проаналізуємо по 2010 році з допомогою рисунка 3.5, на наступному місці (рухаємось у бік зменшення), інші залученні кошти, субординований борг, відстроченні податкові зобов'язання, резерви за зобов'язаннями, інші зобов'язання. Найменшу вагу у розмірі 0,02 % мають резерви за зобов'язаннями.
Для початку варто проаналізувати структуру власного капіталу (рисунок 3.7, рисунок 3.8).
Таблиця 3.4 - Аналіз структури та динаміки власного капіталу ПАТ'Астра Банк' протягом 2009-2010 рр.
|
Показник
|
Аналіз структури власного
|
Зміна показника
|
|
|
Станом на 01.01.2010
|
Станом на 01.01.2011
|
абсолютне відхилення, тис грн
|
зміна у структурі, %
|
|
|
сума, тис грн
|
частка у структурі, %
|
сума, тис грн
|
частка у структурі, %
|
|
|
|
|
Статутний капітал
|
1050000
|
99,54
|
1050000
|
97,82
|
0,00
|
-1,72
|
|
|
Власні акції, що викуплені в акціонерів
|
0
|
0,00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Емісійні різниці
|
0
|
0,00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Резерви, капіталізовані дивіденди та інші фонди банку
|
674
|
0,06
|
851
|
0,08
|
177
|
0,02
|
|
|
Резерви переоцінки необоротних активів
|
0
|
0,00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Резерви переоцінки цінних паперів
|
0
|
0,00
|
708
|
0,07
|
708
|
0,07
|
|
|
Резерви переоцінки за операціями хеджування
|
0
|
0,00
|
0
|
0,00
|
0,00
|
0,00
|
|
|
Прибуток/Збиток минулих років
|
674
|
0,06
|
4033
|
0,38
|
3359
|
0,32
|
|
|
Прибуток/Збиток поточного року
|
3536
|
0,34
|
17811
|
1,66
|
14275
|
1,32
|
|
|
Усього власного капіталу
|
1054884
|
100,00
|
1073404
|
100
|
18519
|
0,00
|
|
|
Тож з рисунка 3.7 видно, що основну питому вагу в структурі власного капіталу займає статутний капітал 99,54% станом на 01.01.2010р. і трохи менше, 97,82%, станом на 01.01.2011. З рисунка 3.8 видно, що основну питому вагу в структурі власного капіталу займає резерви переоцінки цінних паперів 708% на 01.01.11 На третьому місці за вагомістю - Прибуток/Збиток минулих років, що в 2011 році склали 1,66%, тобто на 1,32 % менше попереднього періоду. Найменшу питому вагу мають резерви, капіталізовані дивіденди та інші фонди банку у 2009 році - 0,06% і у 2010 році - 0,08% (таблиця 3.4).
Рисунок 3.7 - Структура власного капіталу банку протягом 2009р
Рисунок 3.8 - Структура власного капіталу банку протягом 2010р
Таким чином, проаналізувавши структуру можна дійти висновку про вагу кожного елемента власного капіталу, однак залишається відкритим питання про статті, що чинять вплив на абсолютний розмір капіталу. Ці статті добре видно з таблиці 3.4, а саме в стовпцях абсолютної зміни та темпу приросту. Збільшення статутного капіталу та резервів банку оцінюється позитивно, оскільки це сприяє підвищенню фінансової стійкості банку.
Крім вище здійсненого аналізу, доцільно також розглянути фінансову звітність банку, яка представлена в комплексній таблиці 3.5 На основі цієї таблиці, можна проаналізувати доходи (таблиця 3.6) та витрати (таблиця 3.7)'Астра Банк'.
Таблиця 3.5 - Фінансові результати ПАТ 'Астра Банк' за 2009-2010 рр
|
Доходи
|
На 01.01.2010р.
|
На 01.01.2011р.
|
|
|
Процентні доходи
|
197 905
|
193 539
|
|
|
Процентні витрати
|
-18 317
|
-44 332
|
|
|
Чистий процентний дохід/ (Чисті процентні витрати)
|
179 588
|
149 208
|
|
|
Комісійні доходи
|
12 209
|
33 754
|
|
|
Комісійні витрати
|
-661
|
-1 199
|
|
|
Чистий комісійний дохід/ (Чисті комісійні витрати)
|
11 548
|
32 555
|
|
|
Результат від торгових операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку
|
0
|
0
|
|
|
Результат від операцій з хеджування
|
0
|
0
|
|
|
Результат від переоцінки інших фінансових інструментів
|
0
|
0
|
|
|
Результат від торгівлі іноземною валютою
|
3 782
|
1 977
|
|
|
Прибуток/ (збиток), який виникає під час первісного визнання фінансових активів за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова
|
-27
|
-2 131
|
|
|
Прибуток/ (збиток), який виникає під час первісного визнання фінансових зобов'язань за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова
|
0
|
0
|
|
|
Результат від переоцінки об'єктів інвестиційної нерухомості
|
0
|
0
|
|
|
Результат від переоцінки іноземної валюти
|
704
|
51
|
|
|
Резерви під заборгованість за кредитами
|
-70 768
|
-31 973
|
|
|
Знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж
|
0
|
0
|
|
|
Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж
|
195
|
3 516
|
|
|
Знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення
|
0
|
0
|
|
|
Резерви за зобов'язаннями
|
-66
|
-11
|
|
|
Інші операційні доходи
|
2 287
|
2 901
|
|
|
Доходи/ (Витрати) від дострокового погашення заборгованості
|
0
|
0
|
|
|
Витрати
|
|
|
|
|
Адміністративні та інші операційні витрати
|
-121 397
|
-131 637
|
|
|
Результат від участі в капіталі
|
0
|
0
|
|
|
Дохід від участі в капіталі
|
0
|
0
|
|
|
Втрати від участі в капіталі
|
0
|
0
|
|
|
Дохід/ (Збиток) від довгострокових активів, призначених для продажу
|
0
|
0
|
|
|
Прибуток/ (Збиток) до оподаткування
|
5 846
|
24 457
|
|
|
Витрати на податок на прибуток
|
-2 311
|
-6 645
|
|
|
Прибуток/ (Збиток) після оподаткування
|
3 536
|
17 811
|
|
|
Чистий прибуток/ (збиток) від продажу довгострокових активів, призначених для продажу
|
0
|
0
|
|
|
Чистий прибуток/ (збиток) банку
|
3 536
|
17 811
|
|
|
Таблиця 3.6 - Аналіз доходів банку протягом 2009-2010 рр.
|
Показник
|
Аналіз структури власного
|
Зміна показника
|
|
|
Станом на 01.01.2010
|
Станом на 01.01.2011
|
абсолютне відхилення, тис грн
|
зміна у структурі, %
|
|
|
сума, тис грн
|
частка у структурі, %
|
сума, тис грн
|
частка у структурі, %
|
|
|
|
|
Процентні доходи
|
197 905
|
92,78
|
193 539
|
82,79
|
-4366
|
-9,99
|
|
|
Комісійні доходи
|
12 209
|
5,72
|
33 754
|
14,45
|
21545
|
8,73
|
|
|
Результат від переоцінки іноземної валюти
|
704
|
0,33
|
51
|
0,02
|
-653
|
-0,31
|
|
|
Знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
|
|
Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж
|
195
|
0,09
|
3 516
|
1,5
|
3321
|
1,41
|
|
|
Інші операційні доходи
|
2 287
|
1,08
|
2 901
|
1,24
|
614
|
0,16
|
|
|
Всього доходів
|
213300
|
100
|
233761
|
100
|
20461
|
-
|
|
|
Загалом доходи банку протягом 2010 року зросли на 233761 тис грн. порівняно з 2009 роком які становили 213300 тис грн (таблиця 3.6). З таблиці 3.6 видно, що основну частку в доходах займають процентні доходи - 92,78% у 2009 та 82,79 % у 2010 роках, що не є дивним. Також досить вагомими є комісійні доходи, хоча протягом 2010 року вони і збіляшилися на 14,45% порівняно з попереднім роком.
На основі таблиці 3.7 робимо висновки про витрати банківської установи. І найперший момент, на який необхідно вказати - зростання витрат з - 142779 тис. грн до - 185955 тис грн.
Таблиця 3.7 - Аналіз витрат банку протягом 2009-2010 рр.
|
Показник
|
Аналіз структури власного
|
Зміна показника
|
|
|
Станом на 01.01.2010
|
Станом на 01.01.2011
|
абсолютне відхилення, тис грн
|
зміна у структурі, %
|
|
|
сума, тис грн
|
частка у структурі, %
|
сума, тис грн
|
частка у структурі, %
|
|
|
|
|
Процентні витрати
|
-18317
|
12,83
|
-44332
|
23,84
|
-26015
|
11,01
|
|
|
Комісійні витрати
|
-661
|
0,46
|
-1199
|
0,64
|
-538
|
0,18
|
|
|
Прибуток/ (збиток), який виникає під час первісного визнання фінансових активів за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова
|
-27
|
0,02
|
-2131
|
1,15
|
-2104
|
1,13
|
|
|
Прибуток/ (збиток), який виникає під час первісного визнання фінансових зобов'язань за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
|
|
Адміністративні та інші операційні витрати
|
-121397
|
85,02
|
-131637
|
70,8
|
-10240
|
-14,22
|
|
|
Витрати на податок на прибуток
|
-2311
|
1,62
|
-6645
|
3,57
|
-4334
|
1,95
|
|
|
Резерви за зобов'язаннями
|
-66
|
0,05
|
-11
|
0,006
|
55
|
-0,044
|
|
|
Всього витрати
|
142779
|
100
|
185955
|
100
|
-43176
|
-
|
|
|
Значну частку займають адміністративні витрати та інші операційні витрати - 85,02% у 2009 році (порівняно з 70,8% у 2010 році), що ставить їх на друге місце по величині після процентних витрат. Приріст адміністративних та інших витрат не є досить позитивно тенденцією.
З таблиці 3.7 видно, що протягом 2009-2010рр. банк зазнав збитків під час первісного визнання фінансових активів. При цьому такі збитки у 2010 році склали 2131 тис грн, що більше на 27 тис грн ніж у попередньому році. Крім цього 2010 рік характеризується ще і появою збитків від первісного визнання фінансових зобов'язань та появою витрат на податок н прибуток.
Висновки
Отже сьогодні практично всі українські банки переймаються проблемою дедалі зростаючої конкуренції, пов'язаної із перерозподілом капіталів та клієнтів, розширенням асортименту банківських послуг, впровадженням сучасних інформаційних технологій в управління банківською діяльністю. Це зумовлює необхідність удосконалення банківського менеджменту таким чином, щоб задовольнити попит на банківські продукти і послуги з боку суб'єктів ринкового середовища, забезпечивши при цьому прибутковість банківського бізнесу та захист від ризиків.
За останні роки умови і становище комерційних банків істотно змінилися. Відносна стабілізація курсу національної грошової одиниці, зниження інфляції спонукають банки забезпечувати прибутковість за рахунок розширення обсягу банківських операцій та послуг. Разом з тим вони не мають можливості ефективно вкладати кредитні ресурси у сферу реального виробництва у зв'язку з його низькою рентабельністю. Тому банківська діяльність продовжує залишатися ризиковою.
На сьогодні загальний капітал банківської системи країни, за нашими розрахунками, становить 4,9% офіційного валового внутрішнього продукту (для порівняння: у країнах Центральної та Східної Європи цей показник становить близько 40%). Загальні депозити на душу населення в Україні дорівнюють лише 48 дол США (в Росії - 306, Естонії - 796, Польщі - 1318, Чехії - 3198 дол США). Лише приблизно 75% банків функціонують у відносно нормальному режимі, спостерігається стійка тенденція до зниження прибутковості робочих активів у цілому по банківській системі. Питома вага проблемних (прострочених та сумнівних) кредитів і сьогодні залишається значною і складає 4,5%.
Забезпечення фінансової стійкості банків - це необхідна умова ефективного функціонування економіки України. Але банк, як комерційне підприємство, зацікавлений у найбільш прибутковому вкладенні наявних грошових ресурсів. Прагнення до максимізації прибутків зумовлює вкладення коштів в операції, що мають підвищений ступінь ризику. Отже, банк, здійснюючи певні операції, може зазнати ризику втрат та банкрутства. Класичне поняття про банківську систему випливає з трьох існуючих головних критеріїв: ліквідність, рентабельність та безпечність. Ці критерії необхідно враховувати банкам при вивченні проблеми ризику. Зважаючи на це, проблеми ефективного управління банківською діяльністю необхідно досліджувати з позицій можливості досягнення банками динамічного стану фінансової стійкості та підтримання оптимальної позиції на шкалі 'прибуток-ризик'. Такий підхід не є традиційним для вітчизняної школи фінансового управління банком, у розвинутих країнах він також недостатньо відпрацьований.
Сучасному банку в процесі діяльності постійно потрібно вирішувати дилему 'прибутковість - ліквідність', від успішного вирішення якої багато в чому залежить його функціонування. Існування цієї проблеми зумовлене ризиковим характером здійснення багатьох банківських операцій. Суб'єктивні та об'єктивні чинники ринкового механізму суттєво впливають на банківську сферу, здійснюючи прямий чи непрямий вплив як на самі банківські установи, так і на клієнтів банку та його ділових партнерів.
Список використаної літератури
1. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. - Тернопіль: Карт-бланш, 2001. - 314 с. - (Серія 'Банки і біржі').
2. Банківські операції: Підручник/ А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, - 2-ге видання, 2002. - 476 с.
3. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - К.: МП 'АДЕФ - Украина', 1996. - 534 с.
4. Васюренко О.В. Банквські операції: Навчальний посібник. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. - 255 с. - (Вища освіта ХХІ століття).
5. Васюренко О.В. Управління залученням ресурсів у комерційних банках // Фінанси України. - 1999. - №11. - С.88-92.
6. Васюренко О.В. Центральный банк в системе кредитно-финансовых отношений. - Харьков: 'ХарМос', 1996. - 80 с.
7. Волкова Н.И. Управление банковской деятельностью: Учеб. - практ. Пособие [для магистрантов экономической специальности вузов] / Н.И. Волкова, Л.М. Герасименко, Т.А. Чашко; Под общ. ред. : П.В. Егоров; Донец. нац. ун-т. - Донецк: Юго-Восток, 2003. - 336 с.
8. Голубович А.Д., Ситнин А.В., Хенкин Б.Л., Самодкина Н.В. Управление банком: организационные структуры, персонал и внутренние коммуникации. - М.: АО 'Менатеп-информ', 1995. - 208 с.
9. Грошово-кредитна та банківська статистика // Бюлетень Національного банку України. - 2003. - № 1. - С.79-115.
10. Долан Э. Дж., Кэмпбэл Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Пер. с англ.В. Лукашевича. - М., 1991. - 844 с.
11. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 220 с.
12. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - №1. - С.3-46 (зі змінами і доповненнями).
13. Закон України “Про Національний банк України' від 20.05.1999 р № 679-XIV // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного банку України), 1999. - №7. - С.3-23.
14. Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. - Харків: Консум, 2000. - 464 с.
15. Кизим М.О., Забродський В.А., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: Монографія. - Х.: Видавничий Дім „ІНЖЕК”, 2003. - 144 с.
16. Кириченко О. Банкiвський менеджмент. Навч. пос. - К.: Основы, 1999. - 671 с.
17. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств: Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім 'Скарби', 2001. -
18. Кривов'яз Т.В. Бухгалтерський облік у банках: Навчальний посібник / За наук. Ред. М.І. Сивульського. - К.: Університет 'Україна', 2006. - 312 с.
19. Лобода Д.П. Методологічні основи управління ризиками в комерційних банках // Збірник наукових праць Т.6. - Суми: ВВП “Мрія-1' ЛТД, 2002. - с.238-243.
20. Олійник Д.І. Управління ліквідністю комерційного банку та оптимізація фінансового результату // Вісник Національного банку Украіни. - 2001. - №8. - С.28-29.
21. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. - 2-ге вид., доповн. - Львів: ЛБІ НБУ, 2001. - 342 с.
22. Орел Д.В. Проблемні кредити комерційних банків: основні передумови виникнення та заходи впливу // Фінанси та кредит. - 2002. - №12. - С.48-53.
23. План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України від 26.07.2004 № 918.
24. Положення “Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637.
25. Положення “Про порядок здійснення банком операцій з векселями в національній валюті на території України”, затверджене постановою Правління НБУ від 16.12.2002 № 508.
26. Положення “Про порядок формування обов'язкових резервів для банків україни”, затверджене постановою Правління НБУ від 27.06.2001 № 244.
27. Положення “Стандарти бухгалтерського обліку”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25.04.2000.
28. Правила Національної ситеми масових електронних платежів, затверджені постановою Правління НБУ від 11.01.2005 № 0025.
29. Фролов С.М. Банківська справа. - Суми: СумДу. - 2001. - 205 с.
30. Шіллер Р.І. Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення. - К.: Наук. думка, 1998. - 159 с.
31. Клюско Л.А. Реструктуризація комерційних банків, стратегічний напрямок регулювання їх фінансової стійкості // Наукові праці НДФІ. - Вип.8. - С.95-102. - 0,6 д. а.
32. Клюско Л.А. Диверсифікація оподаткування комерційних банків // Фінанси України. - 1999. - № 12. - С.78-81. - 0,3 д. а.
33. Клюско Л.А. Особливості оподаткування прибутку комерційних банків // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 13. - С.13 - 18. - 0,5 д. а.
34. Клюско Л.А. Регулювання фінансової стійкості комерційних банків на основі прогнозування тенденцій динаміки основних показників їх діяльності // Вісник Національного банку України. - 2000. - № 5. - С.55-56-0,2 д. а.
35. Клюско Л.А. Фінансова стійкість комерційних банків України та її регулювання // Матеріали наук. - практ. конф. молодих вчених та аспірантів НДФІ “Актуальні проблеми сучасної фінансової науки”. - К.: НДФІ, 1999. - С.94-100. - 0,3 д. а.
36. Клюско Л.А. Оподаткування - один з методів економічного регулювання фінансової стійкості комерційних банків // Матеріали науково-практ. конф. “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України”. - Ірпінь, Київська обл.: Академія ДПС України. - 1999. - С.228-231. - 0,2 д. а.
37. Клюско Л.А. Стабілізація фінансової стійкості комерційних банків // Матеріали VII міжнародної науково-теоретичної конференції “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації економіки (приклад України) ”. - Модуль ІІ (Частина 2) - К.: Київський університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 1999. - С.100-104. - 0,2 д. а.
38. Клюско Л.А. Вплив основних показників діяльності комерційних банків на їх фінансову стійкість // Матеріали наук. - практ. конф. “Проблеми фінансової науки”. - К.: НДФІ. - 2000. - С.102 - 105. - 0,2 д. а.
39. Клюско Л.А. Податок на додану вартість у діяльності комерційних банків. - Зб. наук. пр. за матеріалами наук. - практ. конф. “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення”. - Ірпінь: Академія ДПС України. - 2000. - С.163-165. - 0,2 д. а.
40. Баканов М., Шоломович Й. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. - М.: Тосфиниздат, 1952. - 339 с.
41. Барнсольц С.Б. Экономический анализ хозяйственной деятельности на современном этапе развития. - М.: Финансы и статистика, 1984. - 214 с.
42. Белобородова В.А. Бухучет с основами эконом. анализа: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 1982. - 352 с.
