Управління кредитними ризиками комерційного банку ВАТ "Мегабанк"

Зміст

Вступ

1. Сутність методів управління кредитними ризиками комерційного банку

1.1 Суть та види банківських ризиків

1.2 Методи оцінки кредитних ризиків комерційних банків

1.3 Методи захисту від кредитного ризику в комерційних банках

2. Аналіз та напрями по зниженню кредитних ризиків в херсонській філії ВАТ 'Мегабанк'

2.1 Аналіз та оцінка регулювання кредитних ризиків комерційного банка

2.2 Розробка стратегії управління кредитними ризиками комерційного банку

2.3 Напрями удосконалення та оптимізація кредитних ризиків комерційного банку

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. В умовах переходу до ринкової економіки питання пов'язані з аналізом кредитного ризику комерційного банку мають важливе практичне значення. Визначення умов діяльності комерційного банку, напрямків і методи зменшення кредитного ризику безпосередньо пов'язані з аналізом кредитного портфеля комерційного банку.

Кредитний ризик комерційного банку в сучасній банківській діяльності характеризується розвитком кредитних відносин між банківськими установами та позичальниками. Останніми роками в Україні був здійснений перехід до принципово нових економічних відносин, який зумовив необхідність кардинальних перетворень у банківській сфері. Сутність цих перетворень полягає у застосуванні комплексу заходів щодо забезпечення відповідності діяльності банків ринковим умовам, тобто у здійсненні нової банківської, у тому числі кредитної політики.

Теоретичне і практичне значення теми. Тема дослідження має важливе теоретичне значення. Питання по зниженню кредитного ризику комерційного банку є недостатньо розробленими в банківській справі. Разом з тим, практика потребує використання різноманітних ефективних засобів і методів по зменшенню кредитного ризику з метою підвищення ефективності кредитних операцій.

Мета і задачі роботи. Метою роботи є проведення аналізу зменшення кредитного ризику банку ВАТ «Мегабанк». Дослідження проводиться з метою розробки рекомендацій і пропозицій направлених на покращення кредитної політики комерційного банку ВАТ «Мегабанк». Головною задачею є аналіз кредитних ризиків, визначені ймовірності виникнення того чи іншого ризику та оцінюється обсяг можливих витрат унаслідок виникнення непередбачених змін. За результатами комплексного аналізу розробляються перспективний і тактичний плани управління ризиками: рівень можливих відхилень, зменшення негативного впливу, оптимізація ризиків тощо. Реалізація розроблених планових завдань здійснюється структурними підрозділами Банку за постійного моніторингу відповідної служби Банку.

Методи дослідження. До основних методів аналізу що використовується в роботі відносяться внутрішній та зовнішній аналіз. Розроблена система показників які відображають аналіз кредитного портфеля комерційного банку ВАТ «Мегабанк» та його динаміку. Особлива увага звертається на методи оцінки кредитоспроможності позичальників.

Структура роботи. Виходячи з мети і задач дослідження структура роботи включає: дослідженню методики зменшення кредитного ризику комерційного банку ВАТ «Мегабанк». Включає в себе розрахунки по зниженню кредитного ризику та методи його оптимізації. Ведення лімітної та процентної політики, прийняття рішень щодо операцій з підвищеним ступенем ризику, а також постійне удосконалення системи управління ризиками відповідно до змін кон'юнктури фінансового ринку. Мінімізації операційних ризиків, визначення ступеня допустимості та виправданості того чи іншого ризику і прийняття практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових ситуацій, або на вироблення системи засобів, що зменшують небезпеку виникнення збитків банку від проведення тієї чи іншої операції. Також досліджуються питання пов'язані з формуванням кредитного портфеля комерційного банку

Характеристика об'єкту дослідження. Дипломна робота виконана на матеріалах ВАТ ,,Мегабанк”. Банк було засновано у 1989 році, як товариство з обмеженою відповідальністю 28 грудня 2001 року у зв'язку зі зміною форми власності банк перейменовано у Відкрите акціонерне товариство ,,Мегабанк”. Зараз це одна з найбільш динамічних фінансових структур. Головний офіс банку знаходиться у Києві, а його більш ніж 130 філій та відділень працюють у Вінниці, Житомирі, Кіровограді, Харкові, Херсоні, Чернігові, Черкасах та інших містах та селищах України.

1. Сутність методів управління кредитними ризиками комерційного банку

1.1 Суть та види банківських ризиків

Проблема ризику й доходу є однією з ключових концепцій у фінансовій і виробничій діяльності суб'єктів ринкових відносин.

Під „ризиком” прийнято розуміти ймовірність (загрозу) втрати підприємцем частини своїх ресурсів, ймовірність неодержання доходів, появи додаткових витрат у результаті проведення визначеної фінансової і виробничої стратегії.

Сутність ризику складається в можливості відхилення отриманого результату від запланованого. Більш того, правомірно говорити про ризик упущеної можливості вигоди, тобто непрямого (побічного) фінансового збитку (не отриманий прибуток) у результаті того, що який-небудь захід не було проведено чи була зупинена господарська діяльність.

Взагалі можна виділити такі види ризиків, що властиві банківським операціям.

Відсотковий ризик - можливість понести збитки внаслідок непередбачених, несприятливих для банку змін відсоткових ставок і значного зменшення, зведення її до нуля або до негативного показника.

Валютний ризик - небезпека валютних (курсових) збитків, пов'язаних зі зміною курсів іноземних валют стосовно іноземної валюти. Валютний ризик особливо високий у тих банків, що прагнуть одержати спекулятивний прибуток, що утвориться через розбіжність курсів тих самих валют на різних валютних ринках або різниці курсу валюти в різні моменти часу. Валютний ризик можна розділити на курсовий та інфляційний ризики.

Ринковий ризик тісно пов'язаний із відсотковим та валютним ризиками. Ринковий ризик означає можливі збитки, непередбачені витрати від зміни ринкової вартості активів чи пасивів, зміни ступеня їх ліквідності.

Особливо піддані такому ризику вклади в цінні папери. Ринкова вартість формується співвідношенням попиту та пропозиції, тобто котирується. На котирування цінних паперів можуть вплинути коливання норми позикового відсотка (зріст відсоткових ставок веде до знецінення цінних паперів), зміна прибутковості і фінансового благополуччя компаній-емітентів, інфляційне знецінення грошей.

Особливо важливо врахувати ринковий ризик при прийнятті забезпечення з кредитних операцій, тому що зміни котирувань цінних паперів чи погіршення положення на ринку нерухомості може привести до втрат при стягненні.

Ризик щодо формування депозитів (ресурсної бази) тісно пов'язаний з ринковим, відсотковим і валютним ризиками.

При формуванні ресурсної бази банк повинен врахувати ймовірність збільшення витрат щодо залучення ресурсів у разі зміни ситуації на фінансовому ринку.

Депозитна політика банку має на меті забезпечити банк ресурсами на певний час за певною ціною (для здійснення певних активних операцій).

Її здійснення означає рішення двох протилежних завдань: стабільність ресурсної бази і мінімізація витрат з її формування.

Ідеальний варіант - довгострокові вклади мають бути збалансовані довгостроковим депозитами.

Інша форма прояву ризику формування депозитної бази - це збитки у вигляді недоотриманих прибутків через необхідність тримати певний відсоток від обсягу ресурсної бази у вигляді готівки для здійснення розрахунково-касового обслуговування (виплата авансу на відрядження, заробітної плати, зняття депозиту готівкою тощо).

Національний банк зменшує вплив цього ризику шляхом введення обов'язкового резервування частини притягнутих коштів залежно від терміну, на який укладено договір.

Ризик структури капіталу полягає в тому, що при структурі капіталу з великою питомою вагою статей переоцінки основних коштів банк, що вклав значні кошти клієнтів у кредитні операції (з терміном погашення, що перевищує терміни залучення ресурсів при зміні ситуації на ринку), може понести як додаткові витрати (у випадку подорожчання ресурсів), так і виявитися банкрутом через визнання неплатоспроможним (критичний стан на ринку ресурсів - масове вилучення).

Ризик ліквідності - небезпека втрат у випадку нездатності банку виконати свої зобов'язання за пасивами балансу та вимогами за активами.

Мінімізація цього ризику досягається через уміння прогнозувати можливість 'відсотку' внесків „до запитання”, а також „ненадійних” строкових вкладів; збільшення попиту на кредит з боку клієнтури; зміну економічної кон'юнктури тощо.

Ризик неплатоспроможності банку. Використання банком акціонерного капіталу для погашення своїх зобов'язань за відсутності яких-небудь інших джерел (платежі за кредитами, залучення нових позик, реалізація активів).

Щоб запобігти подібній ситуації, важливо підтримувати співвідношення між акціонерним капіталом і активами - коефіцієнт достатності капіталу (capіtalto-assets ratіo).

Ризик банківських зловживань - це ризик, викликаний недостатньою кваліфікацією банківського персоналу, корисливими цілями співробітників банку.

Ризиком можна керувати, тобто використовувати засоби, що дозволяють певним чином прогнозувати настання ризикової події і вживати заходів щодо його зниження. Ефективність організації керування ризиками багато в чому залежить від їх класифікації.

Кредитний ризик - це ризик несплати у визначений строк основного боргу і процентів по позичках, що належать кредитору.

При визначенні кредитного ризику необхідно враховувати такі фактори, як: репутація, можливість, капітал, умови, застава.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, однаковою мірою стосується всіх клієнтів банку незалежно від того, чи позичальником є юридична особа-виробник, фізична особа, а чи інший банк.

Виникнення кредитного ризику можна пов'язувати з ймовірністю спаду виробництва або попиту на окремий вид продукції, товарів та послуг (промисловий кредитний ризик), невиконанням із-за якихось причин договірних відносин (ризик врегулювання та поставок), запізненням строкової трансформації видів ресурсів та ризиком форс-мажорних обставин. Також присутність ризику у кредитних операціях комерційних банків викликана недетермінованістю, непередбачуваністю дій конкурентів, зміною стратегії діяльності клієнтів-позичальників та інших суб'єктів банківської діяльності, а також наявністю численних зовнішніх факторів та умов.

Кредитний ризик - це можливе падіння прибутку банку і навіть втрата частини його акціонерного капіталу в результаті неспроможності позичальника погашати й обслуговувати борг (виплачувати проценти).

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, однаковою мірою стосується всіх клієнтів банку незалежно від того, чи позичальником є юридична особа-виробник, фізична особа, а чи інший банк.

Виникнення кредитного ризику можна пов'язувати з ймовірністю спаду виробництва або попиту на окремий вид продукції, товарів та послуг (промисловий кредитний ризик), невиконанням із-за якихось причин договірних відносин (ризик врегулювання та поставок), запізненням строкової трансформації видів ресурсів та ризиком форс-мажорних обставин.

Кредитний ризик - ймовірність збитків у зв'язку з несвоєчасним поверненням позичальником основного боргу і відсотків за ним (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Структура кредитного ризику [14; с.8]

Також присутність ризику у кредитних операціях комерційних банків викликана недетермінованістю, непередбачуваністю дій конкурентів, зміною стратегії діяльності клієнтів-позичальників та інших суб'єктів банківської діяльності, а також наявністю численних зовнішніх факторів та умов.

Кредитний ризик може бути пов'язаний з:

- простроченням платежу через неплатоспроможність позичальника;

- нецільовим використанням кредиту;

- типом позичальника за формою власності;

- збитковістю галузі застосування кредиту;

- забезпеченістю і видами застави;

- невиконанням попередніх зобов'язань за кредитами банку;

- безперспективністю подальшого розвитку позичальника;

- складним фінансовим станом підприємства, що отримало кредит тощо.

Якщо розглянути умови виникнення ризиків у банківському кредитуванні, то можна відзначити наступні тези.

По-перше, даний ризик може бути зумовлений ймовірною появою збитків в результаті:

- нераціонального вкладення кредитних ресурсів у ненадійні кредитні проекти, наявності значної частки даних кредитів у кредитному портфелі банку;

- недостатнього обґрунтування і достовірності прогнозу розвитку ринкової ситуації, бізнесової та фінансової діяльності позичальника при наданні кредиту;

- появи непередбачених обставин, зумовлених політичними, економічними, соціальними та іншими факторами, що утруднюють повернення кредиту позичальником;

- можливої не доброчесної конкуренції з боку інших банків та фінансово-кредитних інститутів тощо.

По-друге, ризик може бути викликаний ймовірними втратами, котрі сприймаються як не передбачуване зниження суми повернення або й можливе неповернення позики в силу наступних факторів:

- несподіваних несприятливих змін умов банківської діяльності та діяльності суб'єктів господарювання внаслідок введення нових нормативно-правових актів;

- недостатнього обґрунтування та достовірності відмови у наданні кредиту позичальникам, здатним своєчасно його повернути;

- недостатнього обґрунтування та достовірності оцінки ділової, фінансової та кредитної спроможності клієнта, його гарантій і, як наслідку, надання кредиту позичальнику, не здатному його повернути;

- не доброчесної оцінки справжньої мети позичальника, здатного на правопорушення.

По-третє, ризик неповернення позичкового боргу залежить від стихійних лих (пожеж, землетрусів, повеней тощо), впливу кримінального середовища, в тому числі правопорушень банківського персоналу.

Якщо коротко охарактеризувати кожне джерело кредитного ризику, вказане на малюнку, то можна зазначити:

1. Ризик, пов'язаний із позичальником, гарантом, страховиком:

а) об'єктивний (фінансових можливостей) - нездатність позичальника (гаранта, страховика) виконати свої зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень чи від продажу активів;

б) суб'єктивний - репутація позичальника (гаранта, страховика) в дуловому світі, його відповідальність і готовність виконати взяті зобов'язання;

в) юридичний - недоліки в складанні і оформленні кредитного договору, гарантійного листа, договору страхування.

2. Ризик, пов'язаний із предметом застави:

а) ліквідності - неможливість реалізації предмета застави;

б) кон'юнктурний - можливе знецінення предмета застави за період дії кредитної угоди;

в) загибелі предмета застави;

г) юридичний - недоліки в складанні і оформленні договору застави.

3. Системний ризик - зміни в економічній системі, які можуть здійснити вплив на фінансовий стан позичальника (наприклад, зміна податкового законодавства).

4. Форс-мажорний ризик - землетруси, повені, катастрофи, смерчі, страйки, воєнні дії тощо.

Схематично структура кредитного ризику із-за зовнішніх умов зображена на рис. 1.2.

Рис. 1.2 Структура кредитного ризику [15; с.74]

Кредити, банків підрозділяються на ряд видів за різними критеріями або ознакам показані в табл. 1.1. [24;с.125]

На підставі оцінки фінансової діяльності та поточного фінансового стану прохача кредиту, можливих перспектив розвитку банк поділяє надавані позики на наступні категорії:

Клас А - фінансова діяльність дуже добра і дозволяє погашати основну суму позики та відсотки за нею у встановлені строки. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі здійснюватиметься на такому ж високому рівні;

Клас Б - фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

Клас В - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

Клас Г - фінансова діяльність погана і спостерігається чітка циклічність на протязі коротких періодів часу;

Клас Д - фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума позики, ані відсотки за нею не можуть бути сплачені.

Таблиця. 1.1 Види кредитів за різними критеріями та ознаками

Також до уваги береться рівень погашання позичальником кредитної заборгованості:

«добре» - якщо заборгованість за позикою та відсотками сплачуються у встановлені терміни, а також заборгованість, пролонгована один раз на строк до 30 днів;

«слабке» - заборгованість за позикою та відсотками є простроченою до 90 днів, а також пролонгована заборгованість за позикою із загальним строком пролонгації 30-90 днів;

«недостатнє» -- заборгованість за позикою та відсотками є простроченою понад 90 днів, а також пролонгована заборгованість за позикою із загальним строком пролонгації понад 90 днів.

Комерційні банки мають як мінімум один раз на квартал здійснювати оцінювання фінансового стану наявних позичальників та щомісяця - оцінку стану обслуговування боргу.

Відповідно до присвоєної позичальнику категорії надійності та визначеного рівня погашення ним кредитної заборгованості й відсотків здійснюється класифікація кредитного портфеля та визначається категорія кредитної операції наведена в табл. 1.2.[19; с.95]

Керуючись даними двома критеріями, банк класифікує кредитний портфель на групи кредитного ризику: стандартні позики, позики під контролем, субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійні позики.

Таблиця 1.2 Класифікація кредитних операцій банків за ступенем ризику

Серед найтиповіших помилок, які ведуть до втрат банків на етапі визначення та регулювання кредитних ризиків, появи або збільшення питомої ваги проблемних позик у кредитному портфелі банку зазначають:

- агресивність кредитної політики;

- відсутність диверсифікації кредитних операцій банку;

- наявність прихованої простроченої заборгованості (факти неправомірної пролонгації позичок);

- значний процент банківських кредитів у загальному їх обсязі;

- застосування неефективних методів забезпечення повернення позичок;

- нерозробленість методів класифікування кредитів за їх ризиковістю;

- відсутність джерел для списання втрачених кредитів;

- істотний обсяг кредитних угод з інсайдерами;

- недосконалість політики банку у сфері застосування методів регулювання кредитних ризиків для їх мінімізації тощо.

1.2 Методи оцінки кредитних ризиків комерційних банків

Виправданий кредитний ризик - необхідний атрибут стратегії і тактики ефективного банківського менеджменту.

Ступінь допустимого кредитного ризику визначається з урахуванням таких параметрів, як обсяг власного капіталу банку, рівень його ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності тощо. Чим більшим капіталом володіє банк, тим більший асортимент його операцій та послуг, тим менш чутливий він до кредитного ризику і тим сміливіше менеджер може прийняти рішення про укладення ризикової кредитної угоди.

Імовірність настання певної несприятливої події в кредитуванні, яка є визначальною мірою кредитного ризику і застосовується у розрахунку більшості його кількісних показників, може бути визначена об'єктивним або суб'єктивним способом.

Об'єктивний спосіб визначення кредитного ризику ґрунтується на застосуванні різноманітних статистичних методів. Але у кредитній діяльності комерційного банку дуже часто чинники, які слід враховувати, настільки нові і складні, що достатня інформація про них відсутня, а ймовірність того чи іншого результату не можна обчислити статистичними методами. Статистичний спосіб обчислення ступеня кредитного ризику потребує наявності значного масиву даних, яких у розпорядженні кредитного менеджера просто немає, причому дістати їх не можливо, бо немає статистики.

Кількісне значення кредитного ризику обчислюється як в абсолютних, так і у відносних величинах, що виражають міру невизначеності під час реалізації прийнятого рішення. Розглянемо систему показників щодо визначення кредитного ризику запропоновану О. Пернарівським, яка, на мій погляд, більш досконало аналізує проблему виникнення кредитного ризику [23; с.22-26].

1. Визначальним показником кредитного ризику щодо певної угоди є ймовірність виникнення несприятливих подій за цією угодою. В цьому випадку:

W = p(c) (1.1)

де W - величина ризику;

р(с) - імовірність виникнення збитків за кредитною угодою.

2. В абсолютному виразі ступінь кредитного ризику щодо кредитної угоди може визначатися також як добуток імовірності виникнення збитків та величини цих збитків. Цей показник можна назвати зваженим кредитним ризиком щодо кредитної угоди:

W = p(c)*S (1.2)

де S - сума позики, що зафіксована в кредитній угоді.

Абсолютні показники кредитного ризику визначені за формулами (1.1) та (1.2), використовуються для кількісної оцінки ступеня кредитного ризику щодо кредитної угоди. Для оцінки ступеня ризикованості кредитного портфеля комерційного банку застосовуються наступні абсолютні показники.

3. Можлива величина збитків за кредитним портфелем:

Sp Sі * pі(c) (1.3)

де S - сума і-тої кредитної угоди, і = 1,2..., N;

р (с) - кредитний ризик щодо і-тої кредитної угоди

4. Середньозважений кредитний портфельний ризик:

=pі(c) * Sі/S = pі(c) * Sі/Sі = Sp/Sі (1.4)

5. Дисперсія (варіація) кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку:

Vp= (Pі(c)-)² * Sі/S (1.5) де S= Sі (1.6)

6. Середньоквадратичне відхилення кредитних угод, які складають кредитний портфель банку:

(p)= V(p) (1.7)

Отже, дисперсія (варіація) та середньоквадратичне відхилення характеризують міру розсіяння кредитних ризиків щодо угод кредитного портфеля відносно середньозваженого кредитного портфельного ризику як в найкращий бік (значення менші від середньозваженого кредитного портфельного ризику, так і в гірший бік (значення більші за середньозважений кредитний портфельний ризик). Тому вказані показники не дають змоги одночасно оцінити ступінь ризикованості кредитного портфеля. З цією метою доцільніше застосувати такий показник як семі варіація.

7. Позитивна семіваріація кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку:

PSV = tі² * Sі/S (1.8)

де n - обсяг кредитного портфеля (кількість угод);

tі - від'ємні відхилення кредитних ризиків щодо угод кредитного портфеля від середньозваженого кредитного ризику, тобто:

tі = {0,pі(c) (1.9)

tі = { pі(с) - ,pі(с)

8. Негативна семіваріація кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку:

NSP = Lі² * Sі/S (1.10)

де n - обсяг кредитного портфеля (кількість угод);

Lі - додатні відхилення кредитних ризиків щодо угод кредитного портфельного ризику, тобто:

Lі = {0,pі(c)

Lі = {pі(c)- ,pі(c) (1.11)

9. Позитивне середнє семіквадратичне відхилення кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку:

psv = (1.12)

10. Негативне середнє семіквадратичне відхилення кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку:

nsv = (1.13)

Чим більша позитивна семіваріація кредитних ризиків щодо угод кредитного портфеля і чим менша семі варіація, тим нижчим є ступінь ризикованості портфеля.

11. Коефіцієнт асиметрії кредитних ризиків щодо угод, які складають кредитний портфель банку:

a = Sі/S * (pі(c)- )³/V³(p) (1.14)

Чим менший коефіцієнт асиметрії, тим менший ступінь ризикованості кредитного портфеля.

Кредитний ризик може також характеризуватись різноманітними відносними показниками. У відносному виразі кредитний ризик може визначатись, зокрема, як величина можливих збитків, віднесена до власного капіталу банку.

12. Одним з таких показників є максимальний розмір ризику на одного позичальника банківської установи. Він визначається наступним чином:

МР1 = (1.15)

де СК - сума кредитів, виданих одному позичальнику;

ВК - власний капітал банку.

МР1<=0.25

Слід зазначити, що розрахунок показника максимального ризику на одного позичальника за формулою (12) не враховує ймовірності непогашення кредитів цим позичальником.

13. Якщо врахувати це, можна запропонувати наступний показник кредитного ризику щодо кредитної угоди:

W = = (1.16)

де К - кількість кредитних угод з даним позичальником;

S - сума і-тої кредитної угоди з даним позичальником.

У відносному виразі ступінь ризикованості кредитного портфеля можна вимірювати також за допомогою наступного коефіцієнта:

Для регулювання кредитних портфельних ризиків українських комерційних банків НБУ встановлено такі нормативи:

14. Максимальний розмір усіх великих кредитів, наданих комерційним банком:

Сума великих кредитів

МР2 =------------------------------- (1.17)

Капітал банку

МР2<=8

15. Максимальний розмір кредитів, виданих банком своїм засновникам та акціонерам (інсайдерам):

Кредити інсайдерам

МР3 =------------------------------ (1.18)

Капітал банку

МР3<=0.4

16. Максимальний розмір ризику на одного позичальника-інсайдера:

Сума кредитів, виданих одному інсайдеру

МР4 = ----------------------------------------------------------- (1.19)

Капітал банку

МР4<=0.05

17.У відносному виражені ступінь ризикованості кредитного портфеля можна вимірювати також за допомогою такого коефіцієнта:

CSV = (1.20)

Цей коефіцієнт доцільно застосовувати при порівнянні ступенів ризикованості кредитних портфелів, тобто при визначенні того, який з кредитних портфелів є більш або менш ризикованим.

Запишемо коефіцієнт CSV у такому вигляді:

СSV = (1.21)

Як можна побачити, коефіцієнт CSV - це сума двох доданків: L/psv та L/nsv. Чим меншими будуть значення обох доданків, відповідно їх сума, тим меншим буде ступінь ризикованості кредитного портфелю. Найменш ризикованим з декількох кредитних портфелів буде той портфель, у якого нижчий коефіцієнт CSV.

Отже, при проведенні операцій на кредитно-депозитному ринку банк має врахувати, що ризик неповернення кредиту практично не можна усунути повністю, а можна лише зменшити за рахунок зниження кількості ненадійних позичальників. За допомогою вживання деяких методів аналізу кредитного ризику можна запобігти виникненню негативних ситуацій. Хоча вони характеризують різні аспекти діяльності комерційного банку: ліквідність, прибутковість, фінансову стійкість тощо не можна стверджувати, що вони повністю відображають фінансовий стан банку. Так, зокрема, не враховується такий важливий показник банківської діяльності як питома вага проблемних кредитів у кредитному портфелі комерційного банку. Але визначити його на підставі фінансової звітності неможливо, оскільки банки намагаються не афішувати стан свого кредитного портфеля. Використовуючи кількісний метод оцінки можна визначити кредитний ризик як в абсолютних, так і у відносних величинах. Для спрощення визначення групового рейтингу комерційного банку і досягнення об'єктивності отриманих результатів можна виходити з того, що обрані показники є однаково важливими з погляду надійності функціонування комерційного банку.

1.3 Методи захисту від кредитного ризику в комерційних банках

З метою захисту своїх інтересів, зменшення рівнів кредитних ризиків у процесі активної діяльності комерційний банк керується як нормативними положеннями, показниками ризику, встановленими інструктивними документами, так і власними критеріями оцінки ймовірних ризиків, методами та заходами щодо їх зниження, котрі відображаються у кредитній політиці банків.

Найпростішим методом захисту від ризику неповернення кредитів є елементарне нівелювання ризику, якого може дотримуватись банк, надаючи позики надійним та перевіреним позичальникам. Але повністю уникнути ризику у кредитній справі, виключити ймовірну появу втрат практично неможливо. Головною метою постає мінімізація ризику, банк не повинен ігнорувати ринок кредитних вкладень з відносно високим ступенем ризику, раціонально та виважено оперуючи капіталом у даному секторі активної діяльності. Це дозволить банку не звужувати сферу своєї діяльності та бути гідним конкурентом у системі фінансових посередників.

Зі свого боку банки у процесі кредитування та контролю погашання кредитів формують, ґрунтуючись проведеною попередньою та поточною класифікацією за групами ризиковості кредитів, страховий резерв на відшкодування можливих втрат за наданими позиками. Даний резерв формується тільки на покриття безнадійної (збиткової) кредитної заборгованості за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма наданими позиками, в тому числі за врахованими векселями та міжбанківськими позиками, операціями фінансового лізингу. Розмір резерву визначається загальною сумою всіх позик, класифікованих за ступенем ризику та зважених на відповідний кожній групі кредитів коефіцієнт ризику. Нормативними документами класифіковано наступні абсолютні величини розміру ризику.

Позички класифікуються по різних ознаках наведені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3 Нормативи страхових резервів

Розрахунковий резерв дорівнює сумі добутків «чиста заборгованість, на яку нараховується резерв х коефіцієнт ризику» всіх груп кредитів. Банк формує страховий резерв з двох складових: резерву загального та резерву спеціального. Загальний резерв створюється шляхом відрахувань на стандартні позики, спеціальний - на решту позик за рахунок валових витрат банку (до 40% суми сукупної заборгованості за кредитами) та, за необхідності, відрахувань з прибутку. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом, або яка виникла внаслідок його неспроможності погасити кредит у зв'язку з дією непереборної сили (форс-мажору), списується зі спеціального резерву. Звичайно, що кошти резерву використовуються тільки у тому випадку, коли банк упевниться, що кредити ніколи не будуть погашені, і віднесе їх у збитки (погашення безнадійної позики не відбулось протягом трьох років).

Але найголовнішим методом захисту від кредитних ризиків, визначення необхідного обсягу позики та можливих шляхів повернення заборгованості банку є аналіз та оцінка кредитоспроможності клієнта, його фінансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту.

Кредитоспроможність позичальника - це здатність юридичної або фізичної особи повністю та у строк розрахуватися зі своїми борговими зобов'язаннями. Вона не фіксує неплатежі за минулий період або на якусь конкретну дату, а прогнозує його платоспроможність на найближчу перспективу.

До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, вивчити фактори, котрі можуть спричинити непогашення позики. Можливість повернення основної суми боргу є одним з головних принципів, який завжди повинен бути дотриманий при проведенні банком кредитних операцій. Тому оцінка якості потенційного позичальника та встановлення обґрунтованості позики є важливими етапами надання кредиту. Ані наявність солідного забезпечення, ні будь-які інші позитивні фактори не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позика не була обґрунтована.

Підхід до аналізу кредитованого проекту визначається кредитною політикою банку та цілями, для реалізації яких надається кредит: комерційна діяльність (угоди купівлі-продажу), інвестиції чи виробництво.

Аналіз кредитоспроможності та фінансового стану позичальника проводяться банком на підставі:

1) документів та матеріалів, отриманих безпосередньо від клієнта;

2) документів та матеріалів про клієнта у базах даних банку;

3) інформації з оточення клієнта.

Загальна уява про потенційного клієнта-позичальника, його характер визначається репутацією, ступенем відповідальності, готовністю та бажанням повертати борг. Банк повинен перш за все з'ясувати, як позичальник виконував попередні зобов'язання раніше, чи були у нього затримки у погашанні позик, який його статус у діловому світі. Для отримання психологічного портрета позичальника банк використовує особисте знайомство з клієнтом, консультації з іншими банками та фірмами, діловими партнерами та іншу доступну інформацію.

Фінансові можливості позичальника, його здатність до погашання кредиту та процентів за позикою визначаються за допомогою ретельного аналізу його доходів та витрат і перспектив їх зміни.

У принципі, у позичальника існують три джерела погашення боргу:

- поточні касові надходження;

- продаж активів;

- інші джерела фінансування (враховуючи запозичення на фінансовому ринку).

Вважається цілком прийнятним і найбільш бажаним таке джерело погашання кредиту, як прибуток та інші власні кошти, задовільним - залучення для покриття боргу засобів від реалізації активів, та поганим джерелом - інші запозичені кошти.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника-юридичної особи (крім банків) банк-кредитор має врахувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як:

а) обсяг реалізації;

б) прибуток та збитки;

в) рентабельність;

г) коефіцієнти ліквідності;

д) грошові потоки (надходження коштів на рахунки позичальника) для забезпечення повернення позики та сплати процентів за нею;

е) склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Також слід розглядати фактори суб'єктивного характеру:

- ефективність управління позичальника;

- макроекономічна ситуація і стан розвитку галузі позичальника;

- ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;

- наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника тощо;

- погашення кредитної заборгованості позичальником в минулому.

Оцінка фінансового стану позичальника - комерційного банку здійснюється на підставі:

а) дотримання обов'язкових економічних нормативів та оціночних показників діяльності комерційного банку, передбачених Інструкцією №10, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 30.12.1996р. №343 [1, c.11];

б) наявності прибутку та збитків;

в) аналізу якості активів та пасивів;

г) створення ним відповідних резервів;

д) виконання зобов'язань комерційним банком у минулому;

е) якості банківського менеджменту.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника-фізичної особи мають бути враховані соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів і т. ін., роботи, сімейний стан і, як наслідок:

а) наявність реальної застави;

б) вік та здоров'я клієнта;

в) загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;

г) користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

д) зв'язки клієнта з діловим світом і тощо.

Опираючись на проведений аналіз кредитоспроможності та фінансового стану позичальника, банк може зробити висновок про реальність, можливості та способи повернення надаваної позики та ступінь кредитного ризику.

Якщо у процесі оцінки кредитоспроможності клієнта банк дійшов позитивного висновку про привабливість кредитної угоди, то наступним елементом визначення рівня кредитного ризику даної справи постає залучення достатнього забезпечення кредиту, позаяк будь-які прогнозні розрахунки, навіть найоптимістичніші, не здатні передбачити усіх можливих ускладнень з поверненням позики та процентів під час її використання. Сутність даного методу захисту від кредитних ризиків полягає у тому, що позичальник апріорно гарантує відшкодування суми кредиту та процентів за ним. До таких гарантій відносять: неустойку, заставу (заклад), поступку вимог та прав, передавання права власності, гарантії та поруки, страхування. Наведені форми забезпечення повернення кредиту оформлюються спеціальними документами, котрі мають юридичну силу і закріплюють за кредиторами визначене джерело для погашання позики у разі відсутності коштів у позичальника при настанні строку виконання зобов'язань.

Одним з елементів оцінки кредитоспроможності є з'ясування персональних якостей потенційного позичальника. Тут увага банку має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов'язань перед іншими кредиторами в минулому.

Необхідно ретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного і оборотного капіталу. Для цього використовується бухгалтерська, статистична і фінансова звітність позичальника, матеріали попередніх перевірок на місці, прогнози фінансового стану клієнта протягом усього періоду користування позичкою.

Оскільки банк як позичальник може мати різних клієнтів - підприємницькі структури (юридичні особи), фізичні особи і банки - оцінка їх кредитоспроможності здійснюється неоднаково.

Оцінка фінансового стану позичальника - юридичної особи здійснюється за допомогою відповідних коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом [15;с.122-125]. Серед них:

- коефіцієнт загальної ліквідності (К1);

- коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (К2);

- коефіцієнт автономності (К3);

- коефіцієнт маневреності власних коштів (К4);

Названі показники розраховуються за формулою:

1) коефіцієнт загальної ліквідності (К1):

ЗЗ + ГК + ДЗ + КФВ

К1 = ------------------------------ (1.22)

ЗК

де, ЗЗ - запаси і затрати;

ГК - грошові кошти;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

КФВ - короткострокові фінансові вкладення;

ЗК - зобов'язання короткострокові.

Теоретичне значення К1 не менше 2-2,5. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань підприємство повинно мати 2-2,5 гривні ліквідних активів.

2) коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (К2):

ГК + КФВ

К2 = ---------------- (1.23)

ЗК

Теоретичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності не менше 0,2-0,25. Це означає ситуацію, при якій потенційний позичальник повинен на кожну гривню короткострокових зобов'язань мати 20-25 копійок абсолютно ліквідних активів.

3) коефіцієнт автономності (К3):

З

К3 = ------ (1.23)

ВК

де, З - усі зобов'язання;

ВК - власні кошти.

Теоретичне значення К3 - не більше 1, тобто зобов'язання потенційного позичальника не повинні перевищувати його власні кошти.

4) коефіцієнт маневреності власних коштів (К4)

ВК - ОА

К4 = ------------ (1.24)

ВК

де, ОА - основні активи.

Теоретичне значення К4 не може бути меншим 0,5, тобто величина оборотних активів (ВК-ОА) позичальника не може бути меншою половини всіх власних коштів.

Крім наведених коефіцієнтів ліквідності, можуть застосовуватися й інші, які можна об'єднати в певні групи показників:

- погашення боргу;

- ділової активності;

- рентабельності;

- використання основного капіталу.

У групу показників погашення боргу входять коефіцієнти:

- грошового потоку (К5);

- процентних виплат (К6);

5) коефіцієнт грошового потоку (К5):

По + А - Д

К5 = ---------------- (1.25)

З

де, По - прибуток після сплати податків;

А - амортизація;

Д - дивіденди;

З - зобов'язання, строком виконання до одного року.

Коефіцієнт грошового потоку показує, яка частина грошових надходжень клієнта спрямовується на покриття основного боргу і процентів за позичками, строком повернення до одного року. Чим нижчий коефіцієнт грошового потоку, тим менший резерв міцності для погашення боргів. При коефіцієнта, що дорівнює 1, забезпечується фінансова стабільність клієнта.

6) коефіцієнт процентних виплат (К6):

П1 + ПП

К6 = ------------- (1.26)

ПП

де, П1 - прибуток до сплати податків;

ПП - процентні платежі.

Коефіцієнт процентних виплат дає змогу оцінити, у скільки разів прибуток клієнта перевищує процентні платежі за позичками. Він не може бути меншим за 1, інакше здатність клієнта повернути позичку опиниться під загрозою.

Показники ділової активності складаються з трьох коефіцієнтів оборотності:

- дебіторської заборгованості (К7);

- запасів і витрат (К8);

- кредиторської заборгованості (К9).

7) коефіцієнт дебіторської заборгованості (К7):

Дср * 365

К7 = --------------- (1.27)

СПК

де, Дср - середня сума дебіторських рахунків;

СПК - сума продажів у кредит.

Абсолютне значення цього показника важливе тільки для порівняння з аналогічним показником інших підприємств родичів або показників попередніх періодів даного підприємства. Він дає можливість оцінити швидкість оплати рахунків позичальника. Збільшення значення показника оборотності дебіторської заборгованості вказує на уповільнення швидкості платежів на користь позичальника, а зменшення - на прискорення такої швидкості.

8) коефіцієнт запасів і витрат (К8):

ЗЗ * 365

К8 = ------------ (1.28)

СТ

де, ЗЗ - запаси і затрати;

СТ - собівартість поданих товарів та послуг.

Як і попередній показник, він використовується тільки для порівняння. Висока оборотність свідчить про ефективне використання ресурсів, але вона може бути передвісником виснаження запасів і незадоволеного попиту споживачів.

9) коефіцієнт кредиторської заборгованості (К9):

Ро * 365

К9 = ------------- (1.29)

Сп

де, Ро - рахунки до оплати;

Сп - сума покупок.

І цей показник використовується для порівняння. Він дає змогу оцінити швидкість оплати клієнтом рахунків постачальників. Підвищення коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості може вказувати на проблеми з притоком готівки, а зниження - на дострокову сплату рахунків.

Показники рентабельності включають:

- рентабельність підприємства (Р1);

- рентабельність реалізованої продукції (Р2);

- рентабельність акціонерного капіталу (Р3);

- рентабельність активів (Р4);

- рентабельність витрат (Р5).

10) показник рентабельність підприємства (Р1):

ЧП

Р1 = --------------------- * 100% (1.30)

СОБк + СОНк

де, ЧП - чистий прибуток;

СОБк - середній залишок оборотного капіталу;

СОНк - середній залишок основного капіталу.

11) показник рентабельність реалізованої продукції (Р2):

ЧП

Р2 = -------- *100% (1.31)

В

де, В - виторг від реалізації продукції.

12) показник рентабельність акціонерного капіталу (Р3):

ЧП

РЗ = -------- *100% (1.32)

Ак

де, Ак - акціонерний капітал.

13) показник рентабельність активів (Р4):

ЧП

Р4 = --------- * 100% (1.33)

А

де, А - активи.

14) показник рентабельність витрат (Р5):

ЧП

Р5 = --------- *100% (1.34)

З

де, З - затрати.

Оцінка фінансового стану позичальника - комерційного банку здійснюється на підставі:

- дотримання ним обов'язкових економічних нормативів та показників діяльності, передбачених нормативними актами Національного банку України;

- аналізу прибутків та збитків;

- аналізу якості активів та пасивів;

- створення резервів для покриття можливих втрат від активних операцій;

- виконання зобов'язань комерційним банком у минулому;

- якості банківського менеджменту.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи мають бути враховані:

- соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів тощо, постійної роботи;

- сімейний стан клієнта;

- вік та здоров'я клієнта;

- доходи і витрати клієнта;

- інтенсивність користування банківськими позичками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

- зв'язки клієнта у діловому світі тощо.

Об'єктами кредитування можуть бути: оборотні та основні засоби (включаючи нерухомість), інтелектуальна власність, цінні папери, а також право користування землею та природними ресурсами - надання кредиту на поповнення основних та оборотних засобів є цілком нормальним явищем, але при цьому необхідно розглядати ліквідність даної операції.

2. Аналіз та напрями по зниженню кредитних ризиків в херсонській філії ВАТ 'Мегабанк'

2.1 Аналіз та оцінка регулювання кредитних ризиків комерційного банка

До укладання кредитної угоди фахівець банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність потенційного позичальника, тобто його здатність своєчасно повернути позичку, вивчити фактори, які можуть спровокувати її неповернення.

Збереженість основної суми боргу є одним з головних принципів, який завжди має дотримуватися при здійсненні банком позичкової операції. Тому оцінка якості потенційного позичальника є одним із важливих етапів процесу кредитування. При цьому особливе значення має встановлення обґрунтованості кредиту. Жодні додаткові заходи захисту не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позичка у своїй основі не є обґрунтованою. Можливість повернення основної суми боргу є одним з головних принципів, який завжди повинен бути дотриманий при проведенні банком кредитних операцій. Тому оцінка якості потенційного позичальника та встановлення обґрунтованості позики є важливими етапами надання кредиту. Ані наявність солідного забезпечення, ні будь-які інші позитивні фактори не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позика не була обґрунтована.

Розглянемо на прикладі комерційного банку ВАТ „Мегабанк” аналіз кредитоспроможності клієнта.

Загальна інформація про діяльність банку:

Відкрите акціонерне товариство 'Мегабанк' зареєстроване Національним банком України 28 жовтня 1991 року за номером 58. У своїй діяльності ВАТ ' Мегабанк ' керується Законами України 'Про банки та банківську діяльність', 'Про господарські товариства', 'Про цінні папери та фондову біржу', Цивільним кодексом, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України та своїм Статутом. Зараз це одна з найбільш динамічних фінансових структур.

Згідно ліцензії на надання кредитів юридичним та фізичним особам, ВАТ 'Мегабанк' приймає активну участь в кредитуванні регіональних програм, наданні споживчих кредитів. Обсяг операцій наведений у табл. (2.1)

Таблиця 2.1 Обсяг операцій з кредитування комерційного банку ВАТ „Мегабанк”

Із загального обсягу наданих кредитів - у поточну діяльність та на виробничі потреби було надано позик у сумі 85 987,9 тис. грн. Протягом звітного року банком проводились операції фінансового лізингу, пов'язані з орендою устаткування і транспортних засобів, сума яких склала 195,9 тис. грн. Із загального обсягу наданих кредитів - у поточну діяльність та на виробничі потреби було надано позик у сумі 85 987,9 тис. грн. В режимі овердрафту сума наданих кредитів складає 20 657,1 тис. грн. або 7,8% до загальної суми наданих кредитів. Із загального обсягу наданих Банком кредитів з урахуванням філій - у поточну діяльність та на виробничі потреби було надано позик у сумі 140 274,8 тис. грн.

На прикладі підприємства ТОВ „Платан” проведемо аналіз деяких показників кредитоспроможності.

Показники кредитоспроможності за балансом:

Оцінка фінансового стану позичальника - юридичної особи здійснюється за допомогою відповідних коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом. Серед них:

- коефіцієнт загальної ліквідності (К1);

- коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (К2);

- коефіцієнт автономності (К3);

- коефіцієнт маневреності власних коштів (К4);

Коефіцієнти ліквідності визначають якості позичальника відповідати по своїм зобов'язанням. Вони характеризують складену тенденцію зміну ліквідності (табл. 2.2).

Однак ці показники визначаються на основі кінцевих значень на конкретну дату, тому аналіз фінансового положення позичальника доповнюються іншими показниками.

Стандартна оцінка ліквідності полягає у визначенні коефіцієнта ліквідності (достатності оборотного капіталу):

Підприємствам, фірмам, яким необхідно зберігати великі запаси сировини чи навіть кінцевого продукту, можна використовувати інший коефіцієнт ліквідності, який називається коефіцієнтом миттєвої оцінки.

Таблиця 2.2 Визначення ліквідності підприємства ТОВ „Платан”

Висновок: підприємство ТОВ „Платан” перебуває в незадовільному фінансовому стану, бо використала весь ліміт кредитування, у наслідок чого коефіцієнти в неї зменшаться, підприємство опиниться в критичній ситуації

Показники оборотності запасів:

Показника оборотності запасів показує наскільки ефективно підприємства - позичальники управляють своїми запасами (табл. 2.3)

Таблиця 2.3 Визначення коефіцієнта оборотності запасів підприємства ТОВ „Платан”

Висновок: запас товарів перед продажем - 39 днів, але ця інформація сама по собі ні про що не говорить, якщо не проаналізувати цей показник протягом трьох років, наприклад: 1-й рік - 20 днів, 2-й рік -25 днів, 3-й рік - 39 днів, то побачимо, що підприємство працює з кожним роком гірше.

Дебіторська заборгованість позичальників:

Дебіторська заборгованість у балансі підприємств і фірм відображає кошти, які повинні їм боржники. Цю заборгованість можна розглядати як забезпечення кредиту, але необхідно використати для аналізу коефіцієнт періоду погашення дебіторської заборгованості (табл. 2.4)

Висновок: період погашення дебіторської заборгованості збільшується, це означає, що управління кредитами, які надані фірмі, поліпшуються.

Будь-яке підприємство має короткострокову заборгованість перед своїми постачальниками, органами управління, персоналом, тому при аналізі його кредитоспроможності необхідні врахувати коефіцієнт періоду погашення кредиторської заборгованості (табл. 2.5).

Таблиця 2.4 Визначення періоду погашення дебіторської заборгованості підприємства ТОВ „Платан”

Таблиця 2.5 Визначення періоду погашення кредиторської заборгованості підприємства ТОВ „Платан”

По даному підприємству:

Висновок: період погашення кредиторської заборгованості не змінюються, це означає, що управління кредитами, які надані фірмі, не розвиваються.

Коефіцієнт автономності (К3):

452,7

К3= ---------- = 0,41

1107,4

Коефіцієнт К3 - 0,41- не більше 1, тобто зобов'язання потенційного позичальника не перевищує його власні кошти.

4) коефіцієнт маневреності власних коштів (К4)

1107,4 - 952,9

К4 = --------------------- = 0,14

1107,4

Коефіцієнт К4= 0,14 менше 0,5, тобто це означає, що величина оборотних активів (ВК-ОА) позичальника меншою половини всіх власних коштів. Це свідчить про дуже поганий фінансовий стан позичальника.

Показники рентабельності включають:

- рентабельність підприємства (Р1);

- рентабельність реалізованої продукції (Р2);

- рентабельність акціонерного капіталу (Р3);

- рентабельність активів (Р4);

- рентабельність витрат (Р5).

Показник рентабельність підприємства (Р1):

9,8

Р1 = --------------------------------------- х 100 = 2%

(619,4-670,6) + (1107,4-444,6)

Показник рентабельність реалізованої продукції (Р2):

9,8

Р2 = ----------- х 100% = 0,5%

1665,7

Показник рентабельність активів (Р4):

9,8

Р4= -------------------- х 100% = 1,8%

1574,2-1017,8

Показник рентабельність витрат (Р5):

9,8

Р5 = --------------------- х 100% = 2,07%

172,8+37,9+262,1

Наведені показники рентабельності не мають певних стандартів. Їх використовують у динаміці і для порівняння з аналогічними показниками інших підприємств даної галузі господарювання.

Висновки: У кожевельного підприємства „Платан” є певні проблеми з реалізацією продукції, а витрати дуже високі. Тобто витрати себе не повністю окуповують. Оцінка кредитоспроможності виявилася негативною.

Дуже важливе значення має визначення вартості кредиту, в основу якого покладено встановлення відповідної процентної ставки. Тут повинні враховуватись вартість залучених банком ресурсів, категорія надійності позичальника, ступінь кредитного ризику, витрати з оформлення позики та контролю за її погашенням, маржа прибутку від кредитної операції.

Для визначення оптимальної для банку процентної ставки за кредитом розраховується мінімальна норма доходності

МНД= (%В + М_пр) х n/360 = (Д-В)/ К_з (2.6)

де%В - процентні витрати за залученими ресурсами,%;

М_пр - мінімальна норма прибутку від кредитної операції,%;

Д - мінімально припустимий доход за позикою як сума процентних та комісійних платежів, гр. од.;

В - операційні витрати банку з оформлення та обслуговування кредиту, гр. од.;

п - термін кредитування, дні;

К_з - основна сума кредиту + відповідна сума обов'язкового резерву на коррахунку банку в НБУ.

Виходячи з цього, оптимальна процентна ставка за кредитом розраховується так:

R₀ = (Д х 360)/(К х n) (2.7)

де Д - мінімально припустимий доход;

К - основна сума кредиту;

n - термін кредитування у днях.

Приклад. Процентні витрати за залученими ресурсами - 55% річних.

Норма прибутку від кредитної діяльності банку - 10% річних.

Операційні витрати банку з обслуговування кредиту (зарплата, вартість матеріалів та обладнання тощо) - 50 тис. грн.

Норма обов'язкового резерву -15%.

Сума кредиту - 4000 тис. грн.

Строк кредиту - 3 місяці (90 днів).

Для визначення оптимальної процентної ставки розрахуємо мінімально припустимий доход (Д) за формулою (6.13):

Д-50 Д-50

(55%+ 10%) * 90/360 = ------------------------------------ = -------------

4000+(4000/0,85-4000) 4706

Відтак, Д = 4706 * 16,25% +50 = 814,7 тис. гри. Отже, дохід за цим кредитом повинен бути не менше 814,7 тис. грн., а оптимальна процентна ставка (R₀) дорівнюватиме

814,7 360*360

R₀ = ------------------------- = 81,5% річних

4000* 90

Приклад. Граничні витрати за позикою складають 9%, прибуток - 4%, витрати за позикою - 40 тис. дол., чиста сума кредиту - 2 млн. дол. Мінімально припустимий, дохід за позикою (х) знаходимо за формулою:

х- 40000

9% + 4% = --------------------

2000000

де х = 300 тис. дол. Тобто, дохід за даною позикою повинен бути не менше 300 тис. дол. Виходячи із цього банк розраховує ефективну ставку процента за формулою:

Якщо тривалість позики - 1 рік, а дохід 340 тис. дол., то ефективна ставка дорівнює 17% річних.

Після визначення й узгодження всіх параметрів майбутньої кредитної угоди складається відповідний висновок щодо кредиту. Цей документ подається на розгляд кредитного комітету (комісії). У разі позитивного рішення цього органу відбувається підписання кредит угоди представником керівництва банківської установи і клієнтом.

Управління кредитним ризиком має на меті урівноваження таких цілей комерційного банку, як прибутковість, ризик ліквідність. При цьому вважається, що для кредитної діяльності банку найрелевантнішими цілями є прибутковість і ризик.

Управління кредитним ризиком буде ефективним та раціональним за таких умов:

- при визначеному рівні прибутковості неможливо сформувати кредитний портфель із нижчим ризиком;

- при однаковому ризику неможливо сформувати кредитний портфель із вищою прибутковістю.

У цілому управління кредитним ризиком будемо вважати процесом, який складається з аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища банку, з урахуванням вимог центрального банку, ідентифікації і визначення рівня ризику, вибору стратегії і методів управління ризиком із метою збалансування цілей п У процесі проведення кредитних операцій банки стикаються з кредитним ризиком, тобто ризиком несплати позичальником основного боргу і процентів по ньому. Для кожного виду кредитної угоди характерні свої специфічні причини і фактори, що визначають ступінь ризику.

Дослідження методів управління кредитними ризиками банку починається із загальних методів, які в подальшому будуть конкретизовані. Під загальними методами маються на увазі методи управління будь-якими ризиками банку, тоді як конкретні методи стосуються певних ризиків.

Формування та розміщення кредитних ресурсів є основним видом регулювання кредитних ризиків комерційного банку. Основні напрями такого аналізу наводяться на рис. 2.1. [25; с. 236].

Загальний аналіз кредитів дає змогу оцінити динаміку обсягу і структури наданих банком кредитів і позик у звітному періоді. До основних етапів загального аналізу кредитів належать:

оцінка суми кредитів та позик, наданих банком за відповідний

період;

аналіз структури кредитів за галузями: національної

економіки, видами кредитних угод, термінами надання кредиту,

позиковими ставками тощо;

аналіз динаміки обсягу та структури наданих кредитів, у

звітному (аналітичному) періоді;

оцінка змін у обсязі і структурі кредитів і позик за відповідний

період та визначення напрямків подальшого розвитку кредитної

діяльності банку.

Одним із основних напрямків регулювання кредитних ризиків комерційного банку - це визначення аналіз руху кредитів.

Аналіз руху кредитів здійснюється методом балансового рівняння. В основу аналізу руху кредитів покладено балансову модель, яка визначає взаємозалежність між показниками:

З_поч + Н = П + З_кін (2.9)

де З_поч, З_кін - залишки кредитних вкладень відповідно на початок і кінець балансового періоду, грн.; Н - сума наданих за період кредитів, грн.;

П - сума погашених за період кредитів, грн.

Рис. 2.1 Основні напрямки аналізу кредитної діяльності банку

Згідно з цією моделлю будь-який показник можна визначити за допомогою інших. Найчастіше аналітика цікавлять причини зміни залишків кредитних вкладень, напрямки руху грошових потоків, що призвели до відповідних змін залишків кредитів. Щоб відповісти на це питання, балансову модель необхідно перетворити таким чином:

З_кін ⁼ З_поч + Н - П (2.10)

З наведеного рівняння видно, що залишки кредитів на кінець періоду перебувають під прямим впливом залишків на початок періоду, та суми надання кредитів і під зворотнім впливом суми погашення. Це свідчить про те, що збільшення залишків на початок періоду та суми наданих за період кредитів призводить до збільшення на цю ж суму залишків на кінець періоду, а збільшення суми погашення призводить до зниження на відповідну суму залишків на кінець періоду. Виходячи з цього можна визначити вплив елементів кредитного балансу на зміну залишків кредитних вкладень у звітному періоді:

З_{кін =} З_поч + Н - П (2.11)

де З_кін, З_поч - абсолютна зміна залишків кредитів відповідно на кінець і початок звітного періоду порівняно з балансовий періодом,грн.;

Н - абсолютна зміна суми наданих у звітному періоді кредитів порівняно з базисним періодом, грн.;

П - абсолютна зміна суми погашених у звітному періоді кредитів порівняно з базисним періодом, грн.

На підставі кредитного балансу можна обчислити:

рівень надання (видачі) кредитів;

рівень погашення (повернення) кредитів;

співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів;

оборотність кредитних вкладень.

Рівень надання кредитів (Р_{надання}) характеризує питому вагу наданих кредитів у сумі залишків кредитних вкладень на початок періоду та наданих протягом періоду кредитів і обчислюються за формулою:

Р_{надання} = Н/ (З_{поч +} Н) (2.12)

Рівень погашення кредитів (Р_{погашенне}) визначається відношенням суми погашених кредитів до суми залишків кредитних вкладень на початок періоду та наданих протягом року кредитів:

Р_{погашення} = П/ (З_поч + Н) (2.13)

Співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів (е) обчислюється за формулою:

е = Н/П. (2.14)

Оборотність кредитних вкладень (h) у кількості оборотів обчислюється як відношення наданих кредитів до залишків на кінець періоду (або до середніх залишків кредитних вкладень за період):

h = Н/ З_кін, або h= Н/ (1/2 х (З_поч + З_кін)) (2.15)

Для аналізу руху кредитів комерційного банку використано дані таблиці (2.6), яку побудовано за балансовим принципом.

Таблиця 2.6 Рух наданих кредитів комерційним банком ВАТ „Мегабанк”

1. Звітні показники

2. Розрахункові показники

Використавши формулу (2.11) кредитного балансу, легко визначити вплив його елементів на зміну залишків кредитних вкладень у звітному році:

тобто 2820,3 = 5461,4 + 11459,2 - 14100,3.

Це означає, що збільшення кредитних вкладень банку на 2820,3 тис. грн. відбулося внаслідок підвищення залишків кредитів на початок періоду (на 5461,4 тис. грн.) порівняно з попереднім роком та збільшення суми наданих у звітному році кредитів (на 1 1459,2 тис. грн.).

Підвищення суми погашення кредитів на 14100,3 тис. грн. призвело до зниження залишків на цю суму.

Виходячи з цього, можна оцінити рух кредитів загалом позитивно. Рівень погашення кредитів у звітному періоді зріс на 1,3% і є малодостатнім для комерційного банку.

Співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів також характеризує кредитну діяльність як обережну. Зниження цього показника у звітному періоді на 103,3% свідчить про те, що в кредитному портфелі банку продовжує зростати частка короткострокових кредитів. Це підтверджується показником оборотності кредитів.

Кредитний портфель комерційного банку представляє собою характеристику структури та якості виданих позик, які класифікуються певними критеріями. Одною із них ознак є кредитний ризик. По цьому критерію визначають якість кредитного портфеля.

Аналізу кредитного портфеля комерційного банку ВАТ „ Мегабанк ” приділяється найбільше уваги, бо формування та розміщення кредитних ресурсів є основним видом діяльності комерційного банку.

Заходи з управління кредитним портфелем здійснюються під керівництвом Кредитного комітету банку і спрямовані на досягнення стабільної, передбачуваної та прийнятної норми прибутку з урахуванням кредитного ризику.

Центральне місце в управлінні якістю кредитного портфеля належить оцінці кредитного ризику для кожної окремої позики та для загального рівня по банку (кредитного портфеля) в цілому.

Управління кредитним портфелем позволяє банку своєчасно знизити загальний кредитний ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, оказує вплив на ліквідність і доходність банка, укріплює його фінансову стабільність і покращує показники діяльності.

Робота з управління якістю портфеля кредитів передбачає, з одного боку, аналіз динаміки росту кредитних вкладень банку, а з іншого, - їх якісний аналіз, котрий ґрунтується на детальному розгляді кожної кредитної угоди, об'єкта кредитування, строків, сум, можливих ризиків за окремими позиками, забезпечення кредиту.

Загальний аналіз кредитного портфеля базується на загальноприйнятій класифікації вкладень та використанні вертикального і горизонтального типів аналізу.

Досліджується насамперед динаміка та структура кредитів у такому розрізі: овердрафт, кредити під платіжні картки, операції репо, векселі, факторинг, комерційні кредити, кредити на будівництво, освоєння землі тощо, а також довгострокові, короткострокові кредити і фінансовий лізинг, наведені в табл. 2.7.

Дані табл. (2.7) дозволяють стверджувати, що комерційний банк ВАТ „Мегабанк” здійснює достатньо обережну кредитну політику.

Особлива увага в загальному аналізі приділяється дослідженню галузевої структури кредитів, яка характеризує рівень диверсифікації кредитів, а також галузеву спрямованість кредитної діяльності банку.

Для оцінки динаміки галузевої структури кредитних вкладень комерційного банку використано дані, наведені у табл. 2.8.

Таблиця 2.7 Динаміка та структура кредитного портфеля комерційного банку ВАТ „ Мегабанк” за 2010-2011 р.

Таблиця 2.8 Динаміка кредитних вкладень комерційного банку ВАТ „Мегабанк” в різні галузі національної економіки за 2010-2011 р.

Кредитна політика банку, виходячи з даних аналізу галузевої структури наданих кредитів та з урахуванням механізму управління кредитним портфелем банку, має забезпечити більш рівномірний розподіл кредитних вкладень між галузями національної економіки, що призведе до підвищення диверсифікації кредитів та зниження кредитного ризику.

Визначимо ризик кредитного портфеля банку, який обчислюється за середньою зваженою:

РКс = Е х (Зі х РКі/З) х 100, (2.16)

РК_С - ризик кредитного портфеля,%.

Для оформлення розрахунків доцільно скласти табл. 2.9

Таблиця 2.9 Динаміка ризику кредитного портфеля комерційного банку ВАТ „Мегабанк”

За даними табл. (2.9) ризик кредитного портфеля зменшився у звітному періоді на 0,4 підпунктів і склав на його кінець 4,5%, що свідчить про активізацію кредитної політики банку.

Кредитні вкладення банку за балансом банку на 01.01.2011 p., включаючи міжбанківські позики, враховані векселі в портфелі банку та надані гарантії склали 307 286,5 тис. грн., у тому числі міжбанківські кредити - 52 375,9 тис. грн. Питома вага простроченої, пролонгованої та сумнівної заборгованості в кредитному портфелі Банку без урахування МБК зменшилася з 1,71% на 01.01.2010 року до 0,34% на 01.01.2011 року.

Таким чином, можна зробити висновок про досить керовану ситуацію щодо ризиків, які приймає на себе банк при кредитуванні клієнтів.

2.2 Розробка стратегії управління кредитними ризиками комерційного банку

ліквідність кредитний ризик банк

Кредитна політика будь-якого банку повинна передбачати стратегію управління кредитними ризиками, які виникають у процесі кредитної діяльності. Дана стратегія ґрунтується головно на методах й засобах мінімізації ризику, а також на специфічних заходах кожного конкретного банку залежно від виду його діяльності.

Тому такими основними стратегічними методами регулювання і управління кредитними ризиками для комерційного банку „Мегабанк” є:

1) аналіз та групування кредитів за якістю;

2) диверсифікація портфеля кредитів;

3) попередній аналіз платоспроможності позичальника або емітента;

4) створення резервів на покриття кредитного ризику;

5) аналіз і підтримання оптимальної для банку структури кредитного портфеля;

6) вимога забезпечення позик та їх цільового використання.

Управління ризиками кредитної діяльності комерційного банку ВАТ „Мегабанк” базується на вмінні працівників банку правильно та обґрунтовано вибрати: галузь, в якій доцільно проводити кредитні операції у даний момент часу 'свого клієнта', виходячи з його кредитоспроможності та інших факторів, що мають першочергове значення для банку при вирішенні питання про можливість надання позики тощо.

Важливим елементом кредитного ризик-менеджменту є також організація контролю в банку (контроль за правильним застосуванням кредитних стандартів у процесі діяльності; контроль за дотриманням повноважень окремими кредитними працівниками; загальний контроль стану кредитного портфеля та, зокрема, проблемних позик).

Одним із головних напрямків управління кредитних ризиків є формування резерву на можливі втрати за кредитами банку. Створення та використання резерву на можливі втрати за кредитами банків здійснюється згідно з відповідним Положенням, затвердженим НБУ. Особливості формування резерву на можливі втрати від кредитних операцій можна розглянути на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Особливості формування резервів під кредитні ризики

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено ліміт віднесення відрахувань на створення резерву до складу валових витрат - 40% від суми кредитного портфеля - до 31.12.1999 року. До 31.12.2000р. цей ліміт зменшився до 30, а з 01.01.2001 року становить тільки 20%, (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Оціночна сума резерву [18; с 121]

Банк щомісяця уточнює загальний обсяг резерву відповідно до сум кредитної заборгованості станом на перше число місяця, наступного за звітним, і до встановленого строку для подання місячного балансу.

Формування резервів банки зобов'язані здійснювати в повному обсязі незалежно від розміру їхніх доходів. Резерв формується в тій самій валюті, в якій обліковується заборгованість. У разі зменшення розрахункового розміру резерву порівняно з попередньою датою банк надлишкову суму резерву спрямовує на зменшення витрат.

Незалежно від джерел формування резерву його облік лишається незмінним, оскільки всі витрати повинні знайти своє відображення у Звіті про фінансові результати, незважаючи на те, чи підлягають вони оподаткуванню, чи ні. Банк формує резерв у наступному кварталі після віднесення кредиту до однієї з категорій ризику. Порядок визначення суми резерву та покриття кредитного ризику наведений у табл. 2.10.

Таблиця 2.10 Порядок визначення суми резерву та покриття кредитного ризику комерційного банку ВАТ „Мегабанк” за 2010-2011 р.

За даними табл. 2.10 видно що комерційний банк ВАТ „ Мегабанк ” має пильно стежити за дотриманням достатності створеного резерву на покриття кредитного ризику.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000 р. ВАТ « Мегабанк » забезпечує чітке дотримання вимог щодо формування і використання резервів можливих втрат за кредитними операціями, у зв'язку з чим за станом на 01.01.2011 р. визначено і сформовано спеціальний резерв за стандартними і нестандартними позиками у сумі 5 166,9 тис. грн. у національній та іноземних валютах.

Стратегія зменшення кредитного ризику комерційного банку також включає в себе розробку забезпеченості повернення наданих кредитів. Основна умова надання кредиту - висока ймовірність його погашення з відповідними процентами.

Цієї умови можна досягти шляхом забезпечення суми наданого кредиту. Більшість кредитів надається під забезпечення; незабезпеченими (бланковими) кредитами користуються клієнти з високими прибутками, ліквідні, з чудовою репутацією, зображено на рис. 3.3.

До матеріального забезпечення банки ставлять такі вимоги:

- можливість оцінки забезпечення;

- високоліквідність;

- невелика затратність банків за зберігання чи реалізацію майна.

Кредит вважається матеріально забезпеченим, якщо позичальник уклав договір застави рухомого чи нерухомого майна, майнових цінностей, цінних паперів тощо.

Застава, згідно чинного законодавства України, є способом забезпечення зобов'язань, зокрема, отриманих позик. У цьому випадку банк набуває права у разі невиконання позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним задовольнити свої вимоги за рахунок вартості заставленого предмету.

Згідно із Законом України „Про заставу” застава - це спосіб забезпечення будь-якого зобов'язання. Кредитор, котрий приймає заставу, має право при невиконанні боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати компенсацію з вартості заставного майна шляхом його реалізації [3, с.24].

Гарантія - це форма забезпечення надаваної позики у вигляді договору, котрий укладається між банком-кредитором та третьою особою-гарантом про відповідальність за повернення позичкового боргу клієнта шляхом надіслання у банк гарантійного листа та прийняття цього листа банком до виконання

Порука - також форма забезпечення кредиту, згідно якої поручитель на підставі письмово укладеної угоди зобов'язується перед банком-кредитором відповідати за виконання позичальником свого боргу у повному обсязі або його частці. Якщо інше не обумовлене договором поручительства, то:

а) у разі невиконання зобов'язань боржник та поручитель несуть відповідальність перед банком як солідарні винуватці боргу;

б) поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, за сплату процентів, відшкодування збитків, сплату неустойки;

в) особи, які спільно дали поручительство, несуть відповідальність перед банком солідарно.

Поступка (цесія) на користь банку вимог та рахунків позичальника третій особі як наступна форма забезпечення означає передавання прав банкові змінювати напрямок грошового потоку від реалізації товарів та послуг на погашання кредиту при настанні терміну його повернення. Цесія виконується на підставі укладеної між банком та позичальником угоди, в котрій зазначаються сума вимог та рахунків, що підлягають перепоступці, та інші умови. Коли позичальник має розрахунковий рахунок у даному банку, то угода про перепоступку не є обов'язковою, а момент перепоступки можна передбачити у кредитному договорі.

Ще одним методом захисту банків від кредитних ризиків є така галузь, як страхування окремих випадків. Оскільки комерційним банкам чинним законодавством забороняється власна діяльність у сфері страхування, банки для відстоювання своїх інтересів звертаються до страхових компаній.

Страхування кредитів проводиться комерційними банками у двох формах:

- добровільне страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів;

- добровільне страхування ризику непогашення кредитів.

У першому випадку страхувальником є позичальник, об'єктом страхування є відповідальність перед банком, що видав кредит, за своєчасне і повне погашення боргу і процентів по ним.

У другому випадку страхувальник - банк, а об'єкт страхування - відповідальність усіх чи окремих позичальників перед банком за своєчасне і повне погашення кредитів і процентів за ним. У цьому разі сума страхових внесків враховується при встановленні процентної ставки за кредит.

Звичайно, після виконання усіх процедур, пов'язаних із наданням кредиту, банк повинен контролювати цільове використання позики та поточний фінансовий стан клієнта.

Такими є основні методи та заходи захисту власних інтересів банків у сфері кредитних відносин, визначені як законодавчим та нормативним шляхом, так і практичними кроками та діями комерційних банків.

Аналіз забезпечення позик, які надає своїм клієнтам комерційний банк, має на меті визначити можливості компенсації боржниками збитків, що зазнає банк внаслідок неповернення наданих кредитів і позик.

Аналіз забезпеченості позик ґрунтується на дослідженні співвідношення суми забезпечення і суми позикової заборгованості клієнтів банку.

Оцінку рівня забезпеченості кредитів і позик комерційного папку та визначення їх динаміки в звітному періоді здійснено виходячи з даних наведених у табл. 2.11.

Таблиця 2.11 Динаміка позик комерційного банку за ознакою забезпеченості ВАТ „Мегабанк” за 2010-2011 р.

Виходячи з даних, наведених у табл. (2.11), можна зробити висновок про підвищення рівня забезпеченості позик: питома вага забезпечених кредитів у звітному періоді зросла на 3,0 підпункти (частка кредитів без забезпечення відповідна, знизилась на 3,0 підпункти). У структурі забезпечених кредитів сталися зміни, які призвели до зростання забезпечення кредитів.

Розгляд методів зниження ризику при кредитуванні, тобто заходів, спрямованих на зменшення ймовірності та обсягу втрат і збитків для кожної кредитної операції внаслідок неповернення позичальником заборгованості, починається з лімітування кредитів - нормативно визначених показників максимального ризику.

Лімітування кредитів - це спосіб встановлення сум граничної заборгованості за позиками конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом визначення лімітів надання позик, які уособлюють граничну суму кредиту, котру позичальник має право отримати в банку.

Акціонерні комерційні банки використовують одну з таких форм лімітування кредитів, як відкриття кредитної лінії, котра є юридично оформленим зобов'язанням банку перед позичальником надавати йому протягом обумовленого терміну кредити в межах встановленого ліміту.

При цьому банк, надаючи позику, повинен контролювати дотримання обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, визначених Інструкцією №10 'Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків'.

Лімітування обсягів кредитних операцій обмежує концентрацію кредитного портфеля в розрізі окремих позичальників, груп позичальників, бізнесів, галузей, секторів економіки і регіонів.

Ліміт в розрізі окремого позичальника визначає максимальну суму та умови надання кредиту. Розрахунок ліміту проводиться на основі аналізу кредитоспроможності позичальника (фінансових показників діяльності, бізнес-плану тощо). Розмір ліміту коригується в залежності від поточного фінансового стану боржника і прогнозної оцінки його майбутнього фінансового стану.

Основні види лімітів та нормативів

Нормативи НБУ:

Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н₈):

Даний норматив розраховується за формулою:

Зс

Н8 = ------ х 100%, де (2.17)

К

Зс - сукупна заборгованість за позиками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника (включаючи 100% суми заборгованості забалансових зобов'язань, виданих стосовно цього позичальника);

К - капітал банку.

Норматив (Н8) не повинен перевищувати значення 25%, тобто жоден із наданих одному позичальнику кредитів (або їх сума) не може перевищувати чверть власного капіталу банку.

Для контролю за концентрацією кредитних вкладень комерційних банків введене поняття 'великих кредитів' - це позики, котрі надає банк, кожен з яких за обсягом більший 10% власного капіталу банку. Про кожен випадок надання 'великого кредиту' комерційний банк повинен повідомляти Національний банк України. Для запобігання значному кредитному ризику та можливим фінансовим проблемам внаслідок неповернення позичальниками заборгованості за 'великими кредитами' встановлений норматив Н9 - норматив 'великих' кредитних ризиків щодо всіх позичальників банку. Максимальний його розмір встановлюється як співвідношення сукупного розміру 'великих' кредитних ризиків (з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку) Ск та капіталу К комерційного банку:

Ск

Н9 = ------ х 100% (2.18)

К

Він не повинен перевищувати 8-кратного розміру власних коштів банку (у разі перевищення даного нормативу вимоги до платоспроможності банку подвоюються або потроюються).

Також лімітується надання кредитних коштів позичальникам-інсайдерам нормативами (Н10)- (максимальний розмір кредитів, гарантій та порук на одного інсайдера) та (сукупно для всіх інсайдерів):

РкІ

Н10= ------------- * 100%, де (2.19)

К

РкІ - сукупний розмір наданих банком позик (в т.ч. й міжбанківських), порук, врахованих векселів та 100% суми позабалансових вимог щодо одного та всіх інсайдерів відповідно.

Максимальне значення (Н10) не повинно перевищувати 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11):

Рк

Н11 = -------- х 100% (2.20)

К

де Рк - сукупний розмір наданих банком позик (у т.ч. і міжбанківських), поручительств, врахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комерційного банку. Максимальне значення (Н11) не повинно перевищувати 40%

Також лімітується надання банком міжбанківських кредитів за допомогою нормативу (Н12) - максимального розміру наданих міжбанківських позик. Даний норматив розраховується за формулою:

МБн

Н12 = ------ * 100%, де (2.21)

К

МБн - загальна сума наданих банком міжбанківських позик;

К - капітал банку.

Норматив (Н12) не повинен перевищувати 200%.

Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик(Н13):

Мбо + ЦК

Н13= --------------- х 100% (2.22)

К

де Мбо - загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позик;

ДК - сума залучених централізованих коштів.

Максимальне значення нормативу (Н13) не повинно перевищувати 300%.

Штрафи за порушення норм перелічених нормативів застосовуються на кожний випадок порушення.

Нормативи ризику за станом на 1 січня 2011 року комерційним банком ВАТ „Мегабанк” виконані з перевищенням встановлених нормативами значень. Вони зазначені в табл. (2.12)

Таблиця 2.12 Виконання економічних нормативів банком ВАТ „Мегабанк” за станом на 1 січня 2011 року

Таким чином, можна зробити висновок про досить керовану ситуацію щодо ризиків, які приймає на себе ВАТ „ Мегабанк ” при кредитуванні клієнтів.

2.3 Напрями удосконалення та оптимізація кредитних ризиків комерційного банку

Кредитна діяльність є головною для комерційного банку. Зважаючи на це, а також на неможливість уникнення ризику у процесі кредитування суб'єктів господарювання, банк повинен раціонально й виважено підходити до вирішення проблем, пов'язаних з поверненням наданих позик та отриманням належних процентів

Найбільш часті недоліки, які зустрічаються у банківській практиці та свідчать про серйозні проблеми стосовно управління кредитним ризиком, виглядають наступним чином:

- відсутність документа, що викладає кредитну політику банку;

- відсутність обмежень концентрації ризиків у кредитному портфелі;

- надмірна централізація або децентралізація кредитного керівництва;

- поганий аналіз кредитованих проектів;

- поверхневий фінансовий аналіз позичальників;

- завищена вартість застави;

- недостатньо часті контакти з клієнтами;

- відсутність контролю за використанням позик;

- поганий контроль за документальним оформленням кредитних справ;

- неповна кредитна документація;

- невміння ефективно контролювати і аудитувати кредитний процес.

З огляду на це, система управління кредитними ризиками повинна містити:

а) визначення методу оцінки кредитного ризику;

б) аналіз наявної структури кредитного портфеля банку, виходячи з прийнятих банком методів його оцінки;

в) використання різноманітних методів регулювання (страхування) кредитного ризику.

Тому такими основними стратегічними методами регулювання і управління кредитними ризиками для банку повинні стати:

1) аналіз та групування кредитів за якістю;

2) диверсифікація портфеля кредитів;

3) попередній аналіз платоспроможності позичальника або емітента;

4) створення резервів на покриття кредитного ризику;

5) аналіз і підтримання оптимальної для банку структури кредитного портфеля;

6) вимога забезпечення позик та їх цільового використання.

При цьому рівень показника якості кредиту буде обернено пропорційним до рівня кредитного ризику. Він є реальною величиною, котра визначається за раніше наданими банком позиками. Заходи зниження втрат від кредитних операцій будуть проводитись у залежності від середнього процента проблемних позик.

Кредитний ризик-менеджмент банку може передбачати створення групи з управління кредитним ризиком. Ця група відповідає за надання позик та управління кредитним портфелем банку. Зокрема, до функцій працівників групи мало б входити: підготовка і контроль за виконанням і дотриманням кредитної політики; підготовка спеціалістів з кредиту; підтримання зв'язків з позичальниками; контроль за виконанням розпоряджень відповідальних працівників банку; збір та аналіз інформації про ринок; розробка методик кредитного аналізу; аналіз звітів про поточний стан кредиту; контроль за рівнем резервів на покриття кредитних ризиків; переоцінка кредитів ('списання' до розряду втрат), схвалення надання позик тощо.

У забезпечення наданих кредитних коштів банк у більшості випадків вимагає заставу, котра обов'язковим чином підлягає страхуванню, або може користуватись послугами страхування позик чи відповідальності позичальника за неповернення кредитів. У всіх наведених випадках банк звертається по допомогу до страхової компанії. Тому для успішного й надійного управління ризиками кредитування банку важливо налагодити взаємовигідну партнерську роботу із страховими компаніями, котра наразі залишає бажати кращого. А у цих обох інститутів багато спільного, і вони можуть доповнювати один одного. Наприклад, банк гарантіями страхуватиме майно та борги страхової компанії, а та, у свою чергу, триматиме частку власних резервів у банку. Тоді у випадку, коли банк надає кредит клієнту і страхує його у страховій компанії, котра є клієнтом банку, то останньому не вигідно вести політику розорення страховика. Недоцільними будуть і банківські зусилля щодо розорення позичальника внаслідок некваліфікованих дій того на ринку. Взаємовигідне партнерство банку і страхової компанії якраз у змозі вирішити дані проблеми і знизити ризик втрати позичкових коштів через їх застрахованість.

На прикладі можна порівняти управління кредитних ризиків двох банків ВАТ „ Мегабанк” і АКБ „Форум”.

Управління банківськими ризиками стає невід'ємною складовою стратегії розвитку ВАТ „ Мегабанк”. Для банківського менеджменту, з орієнтованого на довгострокову ефективність і рентабельність, система ризик-менеджменту є ключовим моментом комерційних та управлінських рішень, а розвиток активних операцій, розширення філіальної мережі з наданням широкого кола повноважень вимагають проведення твердої централізованої політики управління ризиками. Для реалізації цієї мети в Банку створено спеціальний структурний підрозділ.

В умовах швидкого зростання кредитного портфеля велика робота ВАТ „ Мегабанк ” проводиться у сфері управління кредитним ризиком. В відпрацьовано централізовану систему контролю та управління кредитним ризиком, що включає оцінку кредитоспроможності позичальника, політику формування резервів, вимоги до забезпеченості кредитів, контроль за цільовим використанням ресурсів, систему лімітів на окремі види активних операцій тощо. Установлені Банку процедури аналізу та моніторингу кредитного ризику забезпечують багаторівневу систему контролю за розміщенням коштів.

ВАТ « Мегабанк », орієнтуючись на міжнародні стандарти, виконує широке коло операцій в багатьох галузях економіки. У 2010 році ВАТ « Мегабанк » приймав активну участь в реалізації регіональних та державних програм, які сприяють розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей народного господарства.

Із загальної суми наданих кредитів на кредитування державних та регіональних програм кожного регіону, де відкриті філії ВАТ « Мегабанк », спрямовано коштів на загальну суму 125 511,8 тис. грн., або 47,6%, у тому числі:

- по теплозабезпеченню та енергозабезпеченню - 2000,0 тис. грн.;

- по газозабезпеченню і газовидобуванню - 10669,0 тис. грн.;

- на кредитування авіаційної промисловості - 7199,0 тис. грн.;

- на кредитування сфери матеріального виробництва - 46875,6 тис. грн.;

- на проведення інвестиційних програм - 11466,9 тис. грн.;

- сільгосптоваровиробникам і підприємствам, що зберігають та переробляють сільгоспсировину - 16 621,1 тис. грн.;

- на фінансування будівництва - 28 690,2 тис. грн.;

- для забезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам бюджетної та виробничої сфери - 1 990,0 тис. грн.

Сума отриманих доходів від кредитування юридичних осіб за звітний період склала 30 890,5 тис. грн., в тому числі комісійна винагорода - 886,6 тис. грн.

Сума отриманих доходів від проведених операцій по наданню кредитів фізичним особам складає 2 241,7 тис. грн., в тому числі комісійна винагорода - 203,8 тис. грн.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000р. ВАТ « Мегабанк » забезпечує чітке дотримання вимог щодо формування і використання резервів можливих втрат за кредитними операціями, у зв'язку з чим за станом на 01.01.2011 р. визначено і сформовано спеціальний резерв за стандартними і нестандартними позиками у сумі 5 166,9 тис. грн. у національній та іноземних валютах.

Управління кредитних ризиків комерційного банку АКБ «Форум »:

Основними елементами ризик - менеджменту в АКБ «Форум » є:

- ідентифікація ризиків;

- аналіз та оцінка ризиків;

- розробка стратегії та тактики управління ризиками;

- комплексний моніторинг ризиків.

У процесі аналізу ризиків визначається ймовірність виникнення того чи іншого ризику та оцінюється обсяг можливих витрат унаслідок виникнення непередбачених змін. За результатами комплексного аналізу розробляються перспективний і тактичний плани управління ризиками: рівень можливих відхилень, зменшення негативного впливу, оптимізація ризиків тощо. Реалізація розроблених планових завдань здійснюється структурними підрозділами Банку за постійного моніторингу відповідної служби Банку.

В АКБ «Форум » діє єдина система колегіальних органів управління (комітетів), до компетенції яких належить ведення лімітної та процентної політики, прийняття рішень щодо операцій з підвищеним ступенем ризику, а також постійне удосконалення системи управління ризиками відповідно до змін кон'юнктури фінансового ринку. Крім того, у Банку діє система персональної відповідальності керівників структурних підрозділів, що виконують активні операції.

В умовах швидкого зростання кредитного портфеля велика робота проводиться у сфері управління кредитним ризиком. В АКБ «Форум » відпрацьовано централізовану систему контролю та управління кредитним ризиком, що включає оцінку кредитоспроможності позичальника, політику формування резервів, вимоги до забезпеченості кредитів, контроль за цільовим використанням ресурсів, систему лімітів на окремі види активних операцій тощо. Установлені Банку процедури аналізу та моніторингу кредитного ризику забезпечують багаторівневу систему контролю за розміщенням коштів.

Особлива увага приділяється управлінню ризиком ліквідності. Банк має збалансовану структуру активів і пасивів за строками та видами валют, забезпечує належний рівень регіональної диверсифікованості. Управління ризиком ліквідності здійснюється шляхом дотримання встановлених Банком обмежень на активно-пасивні операції у процесі узгодження термінів повернення розміщених активів і залучених пасивів Банку. Для підтримки необхідного рівня ліквідності Комітет з управління активами й пасивами Банку щомісяця планує можливі обсяги руху коштів, встановлює рівень процентних ставок на проведення активно-пасивних операцій і т. ін.

У системі Банку розроблені і діють внутрішні нормативи, що регламентують організацію діяльності у сфері управління процентним і валютним ризиками. В основу управління покладено систему лімітів у розрізі окремих операцій, діє єдина для всієї системи АКБ «Форум »процентна політика. Крім того, Банк регулярно аналізує обсяг та структуру процентних доходів і витрат для забезпечення необхідного рівня рентабельності.

В АКБ «Форум » триває робота зі стандартизації активних операцій, вдосконалюється централізована система оцінки та обліку регіональних і галузевих ризиків.

З метою мінімізації операційних ризиків постійно вдосконалюється система документообігу та технологія обслуговування клієнтів, упроваджено систему контролю за проведенням операцій і платежів, діє єдина система діагностики комп'ютерного устаткування і програмного забезпечення. У звітному році значно зріс ступінь захищеності банківських технологій і систем електронних платежів.

Банк повністю виконує вимоги чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України щодо запобігання використанню банківської системи для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

АКБ «Форум »розроблені та використовуються Правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми здійснення фінансового моніторингу. Програма здійснення ідентифікації та вивчення клієнтів повністю відповідає міжнародним вимогам. Забезпечення конфіденційності інформації про рахунки і внески клієнтів Банку та про внутрішні документи з питань здійснення фінансового моніторингу дозволяє запобігати залученню працівників до легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Також існує Програма навчання й підвищення кваліфікації працівників, створена для забезпечення належної реалізації функцій суб'єкта первинного фінансового моніторингу. В автоматизованій банківській системі існує модульпідпрограма, яка виконує завдання «Фінансовий моніторинг ». Програмне забезпечення Банку дозволяє автоматизувати процес здійснення фінансового моніторингу.

За результатами планових перевірок, проведених у 2010 році Національним банком України з питань дотримання вимог законодавства щодо запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом,було визначено,що систему фінансового моніторингу в АКБ «Форум» організовано на високому професійному рівні.

Отже, можна зробити низку практичних висновків у питанні управління кредитним ризиком:

1. В основі реалізації методів управління кредитним ризиком банку повинна лежати теоретично обґрунтована модель оптимальної кредитної політики.

2. Особлива увага та контроль у процесі кредитної діяльності комерційного банку повинні бути спрямовані на роботу з проблемними позиками. Працівники банку зобов'язані перш за все оволодіти матеріалами щодо сигналізації раннього виявлення можливих втрат у майбутньому та приймати виважені рішення з обслуговування проблемних позик в межах розробленої кредитної політики. У випадках, коли проблеми стають очевидними та їх вирішення визріло, кредитні працівники повинні намітити шляхи виходу з кризи шляхом реабілітації або ліквідації конкретної позики, використовуючи необхідні засоби та заходи.

Масові неплатежі в нашій країні на сьогоднішній день в більшості випадків пов'язані з недооцінкою моментів кредитного ризику, з нецивілізованим підходом банків на початку розвитку ринкових відносин до своєї кредитної політики.

При розгляді заявки про кредитування необхідно враховувати найдрібніші деталі стосовно потенційного клієнта, інакше банк може зазнати величезні втрати. Кредитним відділам банків необхідно постійно враховувати, аналізувати зарубіжний та всезростаючий вітчизняний досвід

Розглянувши проблему визначення та аналізу кредитного ризику в комерційному банку я прийшов до висновку, що вона фактично складається з трьох частин:

1. Зібрати якомога більшу кількість достатньо повної інформації про потенційного позичальника, яка б надала можливість охарактеризувати його самого та його діяльність з більшої кількості боків

2. Первинна обробка зібраної інформації, розрахунок первинних показників тощо.

3. Третя, і основна, на мою думку проблема, це - знаходження висококваліфікованих спеціалістів з енциклопедичними знаннями в усіх галузях економіки, які здатні постійно вирішувати нетрадиційні задачі нетрадиційними методами.

Виділення третьої проблеми як основної основане на специфіці кредитного ризику, яка полягає в тому, що на нього прямо чи опосередковано впливає велика кількість економічних факторів та ризиків, цей вплив настільки неоднорідний, що поєднати його в один кількісний показник практично неможливо. Це здатна зробити лише людина з вищеназваними якостями на логічному, а інколи і на інтуїтивному рівні. Дефіцит саме таких спеціалістів в більшості випадків був причиною необґрунтованої кредитної політики, яка призвела багато українських банків до банкруцтва.

Висновки

Провідним принципом у роботі банків є прагнення до одержання якомога більшого прибутку. Воно обмежується можливістю понести збитки. Іншими словами, ризик - це вартісне вираження ймовірної події, що веде до втрат. Чим більше ризики, тим більше шансів отримати прибуток. Ризик утворюється у результаті відхилень дійсних даних від оцінки сьогоднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці відхилення можуть бути як позитивними, так і негативними. У першому випадку мова йде про шанси одержати прибутки, у другому - про ризик мати збитки.

Рівень ризику збільшується якщо:

- проблеми виникають раптово;

- визначено нові завдання, які не відповідають минулому досвіду банку;

- керівництво не в змозі прийняти необхідні і термінові міри, що може призвести до фінансового збитку;

- існуючий порядок діяльності банку або недосконалість законодавства заважає прийняттю певних оптимальних для конкретної ситуації заходів.

Існують загальні причини виникнення банківських ризиків і тенденції зміни їх рівня. Разом з тим, аналізуючи ризики українських банків на сучасному етапі, важливо врахувати:

1. Кризовий стан економіки перехідного періоду, що виражається не тільки падінням виробництва, фінансовою нестійкістю багатьох організацій, а й знищенням ряду господарських зв'язків;

2. Нестійкість політичного становища;

3. Відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією;

4. Інфляцію та інше.

Розглянувши проблему визначення та аналізу кредитного ризику в банку ВАТ „ Мегабанк ” можна зробити висновок, що кредитна політика банку спрямована на проведення кредитних операцій із мінімальним ступенем ризику, з метою забезпечення стабільної діяльності банку, своєчасного виконання зобов'язань перед вкладниками, а також дотримання в процесі кредитування економічних нормативів відповідно до вимог Національного банку України.

Із загального обсягу наданих кредитів - у поточну діяльність та на виробничі потреби було надано позик у сумі 85 987,9 тис. грн.

Із загального обсягу наданих Банком кредитів з урахуванням філій - у поточну діяльність та на виробничі потреби було надано позик у сумі 140 274,8 тис. грн. В режимі овердрафту сума наданих кредитів складає 20 657,1 тис. грн. або 7,8% до загальної суми наданих кредитів.

Протягом 2011 року банком проводились операції фінансового лізингу, пов'язані з орендою устаткування і транспортних засобів, сума яких склала 195,9 тис. грн.

ВАТ « Мегабанк », орієнтуючись на міжнародні стандарти, виконує широке коло операцій в багатьох галузях економіки. У 2010 році ВАТ « Мегабанк » приймав активну участь в реалізації регіональних та державних програм, які сприяють розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей народного господарства.

Із загальної суми наданих кредитів на кредитування державних та регіональних програм кожного регіону, де відкриті філії ВАТ « Мегабанк », спрямовано коштів на загальну суму 125 511,8 тис. грн., або 47,6%, у тому числі:

- по теплозабезпеченню та енергозабезпеченню - 2000,0 тис. грн.;

- по газозабезпеченню і газовидобуванню - 10669,0 тис. грн.;

- на кредитування авіаційної промисловості - 7199,0 тис. грн.;

- на кредитування сфери матеріального виробництва - 46 875,6 тис. грн.;

- на проведення інвестиційних програм - 11466,9 тис. грн.;

- сільгосптоваровиробникам і підприємствам, що зберігають та переробляють сільгоспсировину - 16621,1 тис. грн.;

- на фінансування будівництва - 28 690,2 тис. грн.;

- для забезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам бюджетної та виробничої сфери - 1 990,0 тис. грн.

Сума отриманих доходів від кредитування юридичних осіб за звітний період склала 30 890,5 тис. грн., в тому числі комісійна винагорода - 886,6 тис. грн.

Сума отриманих доходів від проведених операцій по наданню кредитів фізичним особам складає 2 241,7 тис. грн., в тому числі комісійна винагорода - 203,8 тис. грн.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000р. ВАТ « Мегабанк » забезпечує чітке дотримання вимог щодо формування і використання резервів можливих втрат за кредитними операціями, у зв'язку з чим за станом на 01.01.2011 р. визначено і сформовано спеціальний резерв за стандартними і нестандартними позиками у сумі 5 166,9 тис. грн. у національній та іноземних валютах.

Кредитні вкладення банку (кредитний портфель) за балансом банку на 01.01.2011 p., включаючи міжбанківські позики, враховані векселі в портфелі банку та надані гарантії склали 307 286,5 тис. грн., у тому числі міжбанківські кредити - 52 375,9 тис. грн.

Питома вага простроченої, пролонгованої та сумнівної заборгованості в кредитному портфелі Банку зменшилася з 1,71% на 01.01.2010 року до 0,34% на 01.01.2011 року.

Особлива увага приділяється управлінню ризиком ліквідності. Банк має збалансовану структуру активів і пасивів за строками та видами валют, забезпечує належний рівень регіональної диверсифікованості.

Управління ризиком ліквідності здійснюється шляхом дотримання встановлених Банком обмежень на активно-пасивні операції у процесі узгодження термінів повернення розміщених активів і залучених пасивів банку. Для підтримки необхідного рівня ліквідності Комітет з управління активами й пасивами Банку щомісяця планує можливі обсяги руху коштів, встановлює рівень процентних ставок на проведення активно-пасивних операцій.

Таким чином, можна зробити висновок про досить керовану ситуацію щодо ризиків, які приймає на себе банк при кредитуванні клієнтів.

Список використаних джерел

Про банки і банківську діяльність: Закон України №872-Х11 від 20.03.91 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -1991. -№25.

Про заставу: Закон України від 2.10.92 р. №2654 - 12 //Відомості Верховної Ради України 1997 №47

“Про кредитування” Положення НБУ №246 від 28.09.95

“Рекомендації по визначенню фінансового стану позичальників” Постанова НБУ №323 затверджене від 29.09.97

“Про кредитний моніторинг” Положення ВАТ,,Мегабанк” протокол №8 від 2.03.99

“Про порядок визнання і списання безнадійної заборгованості за кредитами” Положення ВАТ,,Мегабанк” протокол №8 від 2.03.99

“Про споживче кредитування громадян України” Положення ВАТ,,Мегабанк” протокол №8 від 2.03.99

Антонов Н.Г. Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки.- М.: АО «Финстатинформ», 1995. - 269 с.

Артеменко В.Г. Беллендир М.В. Финансовый анализ: Учебное пособие,- М.: Издательство «ДИС», НГАЭиУ, 1997.- 128 с.

Банківська енциклопедія / Під редакцією д. ек. н. професора Мороза А.М. - К.: 'Слід', 1993.- 328 с.

Банковская система России. Настольная книга банкира. Кредитный процесс коммерческого банка. - М.: ТОО Инжиниринго-консалтинговая компания «ДеКА», 1995.- 112 с.

Банковский кредит и способы его обеспечения / Под ред. А.А. Безуглова, М.: «Интерпол - Москва», 1994.- 80 с.

Банковское дело и финансирование инвестиций: т. 1 теория и концепции / под ред. Н. Брука, - Вашингтон :Всемирный банк реконструкции и Развития, 1997.- 548 с.

Банковское дело и финансирование инвестиций: т. 2 политика и стратегия/ под ред. Н. Брука, - Вашингтон :Всемирный банк реконструкции и Развития, 1997.- 648 с.

Банковское дело / под редакцией О.И. Лаврушина - М.: «Росто», 1992. - 429 с.

Банковское дело / Учебник для вузов - М.: Финансы и статистика, 1996. - 480 с.

Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка: Учебник для вузов - М.: Издательская корпорация «Логос», 2009. - 344 с.

Бергер Айке, Банковские операции для физических лиц - К.: Укр. Финансово-банковская шк. в сотрудничестве с группой европейских сберегательных банков, 1997.- 135 с.

Брітхем, Евхен Основи фінансового менеджменту : Пер. з англ. / Державний національний університет ім. Т. Шевченка - К.: « Молодь», 1997 - 1000 с.

Букато В.И., Львов Ю.И. Банки и банковские операции в России / Под ред. Ланидуса. - М.: Финансы и статистика, 1996.- 336 с.

Вступ до банківської справи / Під ред. М.І. Савлука, - К.: Лібра, 2009. - 344с.

Гамидов Г.М. Банковское и кредитное дело, - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1994. - 94 с.

Головач А.В., Захожай В.Б., Банківська статистика. -К.: Український фінський інститут менеджменту та бізнесу, 2009.- 192 с.

Горчикова И.Н. Финансовый менеджмент - М.: АО «Консалтбанкир», 1996. - 208 с.

Деньги, кредит, банки: Справочное пособие / Г.И. Кравцова, Б.С. Войтешенко, Е.И. Кравцов и др. ;под общ. ред. Г.И. Кравцовой, - Мн.: Меркаванне, 1994.- 270 с.

Діяльність банку в умовах ринкової економіки / Г.О. Швиданенко, С.Г. Мішта, І.А. Колесникова, М.С. Рудь, - К.,1996.- 164 с.

Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банках : навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей - К.: Знання, 1997. - 172 с.

Захарова Н.Н. Кредитный договор, -М.: Концерн «Банковский деловой центр», 1996.- 128 с.

Економічний словник-довідник: За ред. док. екон. наук, проф. С.В. Мочерного - К.: Феміна, 1995.- 368 с. (Nota bene)

Инвестиционно-финансовый портфель: Книга инвестиционного менеджера, Книга финансового менеджера, Книга финансового посредника - М.: СОМИНТЕК, 1993. - 749

Ишринская Е.Б. Операции коммерческих банков: российский и зарубежный опыт. - М.: Финансы и статистика 1995.- 450 с.

Клаус Ультрих, Система Сберкасс Германии / пер. с нем. Корнелия Мюлгер, - Бонн: Объединение сберегательных касс и Жироцентралей

Комаринський Ярослав. Фінансово - інвестиційний аналіз : Навч. посібник - К.: Українська енциклопедія ім. Бажана 1996. - 239 с.

Кондраков Н.П. Основи фінансового аналізу. - М.: Главбух, 2009.- 112 с.

Корниенко Е.Б. Коммерческие банки их операции: Учебное пособие. - Симферополь, 1995.- 270 с.

Кредиты. Инвестиции / Под ред. Куликова А.Г.,- М.: «ПРИОР», 1995.- 144 с.

Кредитный процесс коммерческого банка / А.И. Абалкин : А.Г. Гряднова и др. (ред.) - М.: ДСКА, 1995. - 112 с.

Кредитование / Пер. с англ. Под. ред. М.А. Гольцберга - К.: Торгово-издательское бюро BHV, 1994. 384 с. (ІNKO)

Кудрявцев В.А., Кудрявцева Е.В. Основы организации ипотечного кредитования: Учебное пособие.- М.: Высшая шк. 2009.- 64 с.

Нуреев Р.М. Деньги, банки и денежно - кредитная политика: Учебное пособие.- М.: АО «Финстатинформ», 1995.- 128 с.

Новітні банківські продукти: Модуль 2. -К.: ДЕкУ Українська фінансово-банківська шк., 1997.- 39 с.

Лексис В. Кредит и банки. -М.: Перспектива, 1994.- 120 с.

Лексис В. Кредит и банки / Пер. с нем. Р. и Ф. Михалевских - М.: Перспектива 1993. - 118 с.

Львов Ю.И. Банки и финансовый рынок Петроград - Санкт-Петербург. - СПб.: РИЦ «культ информ пресс», 1995. - 528 с.

Маркова О.М., Сахорова Л.С., Сидоров В.Н. Коммерческие банки и их операции: Учебное пособие. -М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.- 288 с.

Масляченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке : Фундаментальный анализ - М.: Перспектива., 1996. - 160 с.

Масляченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке Кн. №2 : Технологический уклад кредитования М.: Перспектива, 1996. - 191 с.

Масляченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке Кн. №3: Технология финансового менеджмента клиента, - М.: Перспектива - 1997. - 221 с.

Мелкумов Я.С. Теоретическое и практическое пособие по финансовым вычислениям - М.: ИНФРА - М, 1996. - 336 с.

Мирун Н.И., Герасимович А.Л. Банковское обслуживание предприятий и населения, - К.: Национальная академия управления, 1996.- 278 с.

Мішта С.П. Пріоритетні напрямки кредитування Ощадним банком : Автореферат к. ек. н. :08.04.01. КНЕУ - К.,2009. - 17 с.

Мішта С.П. Механізм формування та використання ощадних ресурсів - К.,2009 - 23 с.

Основы банковского дела / под редакцией Мороза А.Н. - К.: «Либра», 1994 - 330 с.