Управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел

/

РЕФЕРАТ

Актуальність теми. Забезпечення банків необхідними обсягами депозитних коштів є одним з пріоритетних завдань, що визначають стратегічні напрями розвитку як їхньої діяльності, так і економіки України загалом. У банківській сфері актуальною є проблема формування оптимальних за структурою, строками і вартістю депозитних ресурсів, що дає можливість стверджувати про необхідність та важливість управління залученням ресурсів з депозитних джерел.

Об'єктом дослідження є процес управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел.

Предметом дослідження є організація процесу залучення ресурсів банку з депозитних джерел в сучасних умовах розвитку банківської системи України.

Метою дипломної роботи є розробка та обґрунтування теоретичних засад удосконалення управління залученням ресурсів з депозитних джерел в банку на основі моделей трансформації депозитів до запитання у стабільну ресурсну базу та використання чинника еластичності банківських депозитів при формуванні ресурсної цінової політики банку.

У роботі використано наступні методи: дедукція, теоретичне порівняння, узагальнення, горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний, факторний аналіз, методи табличного та графічного зображення даних.

За результатами дослідження сформульовані такі висновки:

1. Депозитні ресурси банку ? це сукупність грошових коштів вкладників, залучених банком на договірній основі на певний строк або без визначення такого строку, які підлягають виплаті вкладникам, як правило, з процентом, забезпечуючи банку необхідний обсяг коштів для здійснення активних операцій і виконання нормативних вимог згідно з законодавством.

2. Метою управління депозитними ресурсами є забезпечення залучення достатнього обсягу коштів для здійснення активних операцій на вигідних для банку умовах, в обсязі і порядку, визначених чинним законодавством.

3. Управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел передбачає виконання відповідними суб'єктами банку на кожному рівні управління покладених на них завдань та функцій. Комітет з управління активами і пасивами в банку та тарифний комітет є основними органами, що здійснюють управління активами та пасивами банку.

4. Для ефективного управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел необхідною умовою є використання інформаційної системи, яка повинна забезпечувати оперативність у прийнятті управлінських рішень.

5. Депозитна політика ПАТ КБ «ПриватБанк» є оптимальною щодо структури депозитних ресурсів, в яких основну частку займають строкові кошти, спрямована на кількісне зростання вкладників за рахунок розширення видів депозитів і якісного обслуговування клієнтів, що сприяє підвищенню стабільності вкладних операцій. В банку приділяється значна увага залученню коштів на депозитні рахунки. Пріоритет віддається залученню коштів на строкові рахунки, що є виправданим, оскільки саме ці кошти в найбільшій мірі можуть бути використані для здійснення кредитно-інвестиційних операцій.

6. Нами представлена модель прийняття управлінських рішень, яка може бути адаптована до використання банком з урахуванням сучасних особливостей і умов функціонування. Депозити банку тісно пов'язані з поняттям еластичності. Запропонований погляд на них як на гнучку структуру з характеристиками, яка змінюються, дозволить, з одного боку, уникнути необґрунтованого росту процентних витрат у результаті прийняття невірних рішень, з іншого ? знизити приховані втрати від можливої бездіяльності.

Одержані результати можуть бути використані для удосконалення системи управління залученням ресурсів з депозитних джерел в банках.

Ключові слова: банк, депозитні ресурси банку, строкові рахунки, депозити до запитання, ресурсна база, еластичність банківських депозитів.

ВСТУП

Забезпечення банків необхідними обсягами депозитних коштів є одним з пріоритетних завдань, що визначають стратегічні напрями розвитку як їхньої діяльності, так і економіки України загалом. У банківській сфері актуальною є проблема формування оптимальних за структурою, строками і вартістю депозитних ресурсів, що дає можливість стверджувати про необхідність та важливість управління залученням ресурсів з депозитних джерел.

Метою дипломної роботи є розробка та обґрунтування теоретичних засад удосконалення управління залученням ресурсів з депозитних джерел в банку на основі моделей трансформації депозитів до запитання у стабільну ресурсну базу та використання чинника еластичності банківських депозитів при формуванні ресурсної цінової політики банку.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань дипломної роботи:

? визначити сутність депозитних ресурсів банку;

? дослідити методичне забезпечення управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел;

? розглянути організаційне та інформаційне забезпечення управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел;

? навести загальну характеристику, у тому числі провести вертикальний, горизонтальний, коефіцієнтний аналіз річних звітів ПАТ КБ «ПриватБанк»;

? провести аналіз депозитних ресурсів банку;

? проаналізувати механізм управління залученням ресурсів з депозитних джерел в ПАТ КБ «ПриватБанк»;

? розробити комплекс заходів з удосконалення трансформації депозитів до запитання банку у стабільну ресурсну базу;

? обґрунтувати використання чинника еластичності банківських депозитів при формуванні ресурсної бази банку.

Об'єктом дослідження є система управління залученням депозитних ресурсів у банку в сучасних умовах розвитку банківської системи. Предметом дослідження є механізм управління залученням ресурсів з депозитних джерел в банку.

У процесі дослідження застосовувалися такі методи дослідження: структурно - логічний аналіз (при побудові логіки та структури дипломної роботи); метод економічного аналізу (при дослідженні факторів впливу на процеси формування та реалізації механізму депозитної діяльності, оцінці динаміки та структури депозитної бази ПАТ КБ «ПриватБанк); метод групувань (при дослідженні питання класифікації депозитів); різноманітні прийоми статистичних методів, зокрема порівняння - при зіставленні показників діяльності банку за період з 2007 по 2009 роки; методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції.

Методологічною основою дослідження послужили теоретичні положення економічної науки, праці українських та зарубіжних вчених з питань депозитної діяльності банків. Основні положення роботи, висновки та пропозиції базуються на використанні та узагальненні даних матеріалів Національного банку України та інших банків, даних періодичних видань, інтернету, фінансова звітність та внутрішньобанківські документи ПАТ КБ «ПриватБанк».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕННЯМ РЕСУРСІВ БАНКУ З ДЕПОЗИТНИХ ДЖЕРЕЛ

1.1 Депозитні ресурси банку: сутність та необхідність управління

Банки є підприємствами, що спеціалізуються на посередницькій діяльності, яка пов'язана, з одного боку, з купівлею вільних грошових коштів на ринку ресурсів, а, з іншого, ? їх продажем підприємствам, організаціям та населенню. За таких умов для банків є однаково важливими як операції із залучення коштів, так і з їх розміщення. Від операцій з залучення коштів залежить розмір банківських ресурсів і, отже, масштаби діяльності банків. В свою чергу, вигідне розміщення ресурсів сприяє підвищенню дохідності та ліквідності банків, забезпечує їх економічну самостійність та стабільність.

Серед науковців, що займались проблемою залучення ресурсів банку з депозитних джерел, слід виділити А.П. Вожжова [7-15], Н.Ф. Васильеву [3], О.В. Васюренка [5,6,24], О.Д. Зарубу [26], М.І. Савлука [32], А.М. Мороза [32], А.М. Герасимовича [1], М.Д. Алексенка [1], П. Роуза [37], А.О. Епіфанова [25], Н.Г. Маслак [25], І.В. Сала [25,38], О.А. Криклій [38].

У спеціалізованій літературі наводиться різні тлумачення поняття ресурсів банку, але, узагальнюючи їх, визначимо, що ресурси банку ? це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій [25, С.117].

Виходячи з визначення банку, що подано в Законі України «Про банки і банківську діяльність», ресурси банку ? це сукупність власних, залучених та інших фінансових коштів банку, що перебувають у безпосередньому його розпорядженні і використовуються на його розсуд для здійснення повномасштабної банківської діяльності [6, С.59].

Можна виділити наступні підходи науковців щодо визначення поняття ресурсів банку і місця депозитних ресурсів серед них. Так, А.П. Вожжов у праці «Формування ресурсів комерційних банків» поділяє ресурси на керовані та некеровані. В основу такого поділу визначено строки їхнього розміщення у банках, тобто ті строки, упродовж яких банки можуть використовувати їх для вкладення у дохідні активи. До керованих ресурсів відносять постійні і стабільні кошти банків, а до некерованих - депозити до запитання. Постійні ресурси становить капітал банку за винятком частини, вкладеної у його основні кошти, нематеріальні активи і резерви, що формуються за рахунок позитивного фінансового результату поточного року. До стабільних відносять строкові депозитні і строкові недепозитні кошти. До некерованих ресурсів відносять кошти до запитання - залишки на поточних, розрахункових, розподільчих, бюджетних рахунках юридичних осіб, залишки на кореспондентських рахунках «Лоро», на карткових рахунках і кошти на поточних і розрахункових рахунках фізичних осіб, кредиторську заборгованість банку [15, С.129].

Н.Ф. Васильева вважає, що ресурси банку складаються з власного капіталу та залучених коштів. Власний капітал - це кошти, що належать банку, на відміну від залучених коштів, які банк залучає тимчасово. Основна частина залучених коштів припадає на депозити, під якими слід розуміти грошові кошти клієнтів в банках у формі вкладів за контрактами та договорами. Недепозитні ресурси від депозитних відрізняються тим, що купуються на ринку на конкурсній основі та ініціатива їх залучення належить безпосередньо самому банку [3, С.15].

Як видно з даних таблиці 1.1, протягом останніх трьох років ресурси банківської системи України зросли з 368653 млн. грн. до 490639 млн. грн. Найбільшими темпами зростав власний капітал банків, у період з 01.01.08 по 01.12.09 він зріс майже у 2 рази (з 69578 млн. грн. до 125600 млн. грн. відповідно). Депозитні ресурси протягом того ж періоду на зросли на 18 % (з 283875 млн. грн. до 334953 млн. грн.), при чому протягом 2009-го року спостерігалось їх скорочення на 7 млрд. грн. Частка недепозитних коштів залишалась незначною і коливалась на рівні 4 - 6 % від загального обсягу ресурсів банків.

Зміна у динаміці та структурі ресурсів банків України за останні три роки наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Динаміка та структура ресурсів банків України за період з 01.01.2008 по 01.01.2010, млн. грн.

У підсумку можна сказати, що, незважаючи на банківську кризу, основу ресурсів банків України становлять депозитні ресурси. Проведемо дослідження їх сутності та складу.

О.В. Васюренко наводить наступне визначення: «депозитні ресурси - сукупність залучених банком ресурсів, які забезпечують йому необхідні резерви згідно вимогам законодавства і дають понад ці резерви основний обсяг ресурсів для кредитування» [5, С.210].

В економічному словнику подано наступне визначення: «депозитні ресурси - засоби, що розміщуються у банках для зберігання та використання з умовою послідуючої сплати процентів вкладникам» [39, С.515]. Поняття засобів включає в себе не тільки грошові кошти, але, зокрема, основні засоби, тобто всі матеріальні та нематеріальні засоби.

На основі зазначеного вище, можна сформулювати наступне визначення: депозитні ресурси ? це сукупність грошових коштів вкладників, залучених банком на договірній основі на певний строк або без визначення такого строку, які підлягають виплаті вкладникам, як правило, з процентом, забезпечуючи банку необхідний обсяг коштів для здійснення активних операцій і виконання нормативних вимог згідно з законодавством.

Структура зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, представлена на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 - Структура зобов'язань банків України за коштами, залученими на рахунки юридичних та фізичних осіб за період з 01.01.2009 по 01.01.2010, млн. грн.

Як видно з даних додатку, структура зобов'язань банків протягом 2007 - 2009 років суттєво не змінилась. Зобов'язання банків України протягом періоду аналізу зросли на 74743 млн. грн. та склали станом на 01.01.10 372856 млн. грн., більшу частку у їх складі складали кошти фізичних осіб (52,9 %), в той час як кошти юридичних осіб 47,1 % (197536 млн. грн.). Хоча протягом 2009 року відбулося скорочення зобов'язань банків на 13852 млн. грн., або на 7,8 %.

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні види рахунків.

Важливим, з точки зору управління депозитними ресурсами, є їхня класифікація. В результаті проведеного дослідження [1,5,12,15,19,25,26,32,37,38] нами сформована наступна класифікація депозитних ресурсів, що представлена в додатку А.

Зокрема, за стабільністю депозитні ресурси поділяють на: залишки на рахунках до запитання та залишки на строкових рахунках.

Депозити до запитання - це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках, кореспондентських рахунках банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. У більшості випадків вклади до запитання становлять найбільшу частку в структурі залучених коштів, це найбільш дешеве джерело банківських коштів [25, С.232].

Строкові депозити - це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом встановленого строку, який визначається при їх відкритті. Банк зацікавлений у залученні вкладів на визначений строк, оскільки що вони стабільні й дають змогу банку використовувати кошти вкладників протягом тривалого часу [25, С.233]. Строкові рахунки, в свою чергу, класифікують на залишки на рахунках типу «овернайт», залишки на короткострокових рахунках (до одного року) та залишки на довгострокових рахунках (більше одного року).

На здатність банку формувати ресурси з депозитних джерел впливають зовнішні і внутрішні чинники, систематизація цих чинників представлена на рисунку 1.2.

Банки постійно здійснюють вибір джерел залучення коштів, основними критеріями якого є стабільність, вартість, та можливість трансформування. Всі ці питання знаходять своє вирішення у процесі управління залученням ресурсів з депозитних джерел.

Рисунок 1.2 - Фактори формування ресурсів банку з депозитних джерел

Зовнішні чинники, що впливають на здатність банку формувати ресурси, є соціальним середовищем, з яким взаємодіють банки, - держава, законодавство, а також такими чинниками, які впливають опосередковано, будучи проблемами соціальної політики, наприклад, фінансовий потенціал домашніх господарств, регіональна диференціація доходів і рівня життя населення, яке значно посилюється останнім часом.

Внутрішні чинники є сукупністю потенційних можливостей банку для того, щоб залучити тимчасово вільні кошти населення та підприємств. Серед них особлива увага повинна бути приділена маркетингу, фінансовому інжинірингу, депозитній політиці тощо.

Існують різні трактування мети і завдань управління залученням ресурсів з депозитних джерел, що пов'язано з поступовим пізнанням цієї категорії, різним рівнем розвитку наукових досліджень в окремих країнах, зосередженням уваги дослідників на окремих аспектах управління і формування ресурсів банку, різною метою використання даних понять в теоретичній та практичній діяльності.

Наприклад, О.Д. Заруба, розглядаючи у своїй праці цілі депозитних і ощадних операцій, зводить їх до залучення банком необхідних йому ресурсів і розширення таким чином активних операцій [26, С.123]. Дане тлумачення не відображає кінцевої мети формування ресурсів, а також факторів, що впливають на менеджмент банку при прийнятті управлінських рішень, оскільки не несе в собі інформації щодо ціни, обсягів та джерел залучення коштів.

Пітер С. Роуз визначає, що мета менеджменту - дати рекомендації менеджерам банків щодо рішень про те, як потрібно надавати послуги з ведення депозитів та за якою ціною [37, С.356].

Ним виділено два ключових завдання, які має вирішувати кожен банк при управлінні своїми депозитами:

? звідки банк може отримати кошти з найменшими можливими витратами?

? яким чином керівництво може гарантувати депозити, достатні для забезпечення бажаного обсягу кредитування і надання інших фінансових послуг, на які існує попит?

Вартість і обсяги депозитів, які банк може продати, залежать від схем ціноутворення та конкурентоздатності банківських та небанківських установ, що пропонують аналогічні послуги [37, С.267].

Потрібно зазначити, що сутність усіх вищенаведених тлумачень певною мірою розкривається в наступному визначенні: основна мета управління депозитними ресурсами банку - забезпечення залучення достатнього обсягу коштів для здійснення активних операцій на вигідних для банку умовах, в обсязі і порядку, визначених чинним законодавством [37, С.270].

Для досягнення даної мети необхідно вирішити наступні завдання:

? постійне узгодження обсягів, часових і вартісних характеристик депозитних операцій з поточними і прогнозованими активними операціями. Це досягається за допомогою контролю динаміки руху депозитних коштів (особливо короткострокових), що найбільшою мірою сприяють забезпеченню відповідної ліквідності балансу;

? підтримання резерву вільних грошей на мінімальному рівні;

? використання джерел, що оптимізують витрати на залучення коштів (отримання прибутку за рахунок дешевих ресурсів);

? оптимізація процентних ставок за депозитами і ощадними вкладами залежно від строків та інших характеристик. Метою цього є забезпечення необхідного обсягу коштів за мінімально можливу в даних умовах ціну і, в остаточному підсумку, максимізація прибутку;

? забезпечення раціонального співвідношення між джерелами банківських ресурсів та підтримка оптимальної структури джерел коштів;

? пошук нових джерел коштів [37, С. 278].

Система управління депозитними ресурсами банку має на меті забезпечення найефективніших форм та умов залучення ресурсів з різних джерел відповідно до потреб банку.

Отже, депозитні ресурси банку ? це сукупність грошових коштів вкладників, залучених банком на договірній основі на певний строк або без визначення такого строку, які підлягають виплаті вкладникам, як правило, з процентом, забезпечуючи банку необхідний обсяг коштів для здійснення активних операцій і виконання нормативних вимог згідно з законодавством. Депозитні ресурси банку забезпечують основну масу кредитних та інших активних операцій, забезпечують ліквідність банку, та виконання ним нормативних вимог.

На формування депозитних ресурсів банку впливають зовнішні та внутрішні чинники. До внутрішніх слід віднести: стратегічну політику банку, організацію роботи, праці та управління банку, фінансовий стан та імідж банку, розмір процентних ставок та інші умови відкриття рахунків, наявність системи страхування вкладів, інформаційні ресурси, матеріальні ресурси тощо. До зовнішніх факторів слід віднести: політичну та соціальну стабільність, економічний стан в країні, державну політику, законодавчу базу, конкурентів та партнерів, фінансовий потенціал домогосподарств, регіональну диференціацію доходів та витрат населення, науково ? технічній прогрес, демографічну ситуацію та інше.

Базовими ознаками класифікації депозитних ресурсів є: джерело їх формування; міра стабільності; валюта, в якій вони залучаються; резидентність вкладників; строки, на які їх залучає банк; інструменти залучення; цільове призначення депозиту; спосіб юридичного оформлення.

Метою управління депозитними ресурсами є забезпечення залучення достатнього обсягу коштів для здійснення активних операцій на вигідних для банку умовах, в обсязі і порядку, визначених чинним законодавством.

1.2 Методичне забезпечення управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел

Для забезпечення ефективного функціонування банку необхідно застосування адекватних щодо зовнішнього середовища підходів управління, зокрема, до управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел, як одного з головних джерел ресурсів банківської діяльності.

На даний момент науковцями приділяється значна увага управлінню формуванням депозитних ресурсів, але ці питання розглядаються в розрізі управління активами і пасивами, або в розрізі окремих вузьких напрямків, наприклад, депозитів до запитання. Дані питання досліджували К. Гузов [19,20], А. Вожжов [7-15], Е. Герасимова [18], Ю. Галіцейська [17], П. Роуз [37], О. Дзюблюк [22], І. Волошин [16], О. Васюренко [5,6,24], З. Васильченко [4], Д. Олійник [31], В. Кириленко [28,29], О. Дмитрієва [23], Н. Бицька [2], Н. Васильева [3].

Необхідно відмітити, що залучення ресурсів з депозитних джерел має ґрунтуватись на стратегії банку по залученню ресурсів, визначенні оптимальних строків і вартості залучених депозитів. Розглянемо основні етапи управління залученням ресурсів з депозитних джерел.

Перший етап передбачає вибір стратегії банку на ринку депозитних послуг, що мають альтернативні напрямки. Зокрема, до альтернативних стратегій залучення коштів на рахунки юридичних осіб відносяться:

? пріоритетна орієнтація на елітних клієнтів;

? пріоритетна орієнтація на вузьку галузеву спеціалізацію клієнтури;

? орієнтація банку на розширення загального переліку клієнтури, що обслуговуються в ньому [12, С.51].

Альтернативними стратегіями залучення коштів на депозитні рахунки фізичних осіб є:

? пріоритетна орієнтація на елітних клієнтів;

? пріоритетна орієнтація на розширення кількості клієнтів незалежно від їх фінансових можливостей.

Обравши стратегію роботи банку з фізичними та юридичними особами, менеджер банку має вирішити такі завдання:

? розробка ефективної маркетингової системи з наданням спеціальних фінансових пільг, диференційованих за ступенем значущості клієнта для банку;

? організація партнерського співробітництва з якомога більшою кількістю клієнтів з метою поліпшення можливостей планування банком процесу руху коштів на їх рахунках;

? проведення статистичного обліку та аналізу окремих груп і всього обсягу поточних рахунків;

? розрахунок очікуваної величини твердого залишку коштів, механізмів його утворення, тенденцій змін і можливих варіацій у часі;

? постійне оновлення номенклатури послуг;

? розвиток збутової мережі банку [2, С.51].

Зрозуміло що список цих завдань не є вичерпним, оскільки можливий ситуаційний підхід в кожному окремому випадку.

Депозитна політика виступає важливою частиною в загальній фінансовій стратегії банку, оскільки є основою формування коштів для проведення активних операцій з метою отримання прибутку. Але максимізація прибутку залежить від вартості, обсягів та строків залучених ресурсів. Все це повинно бути враховано в депозитній політиці банку.

Депозитна політика на рівні окремого банку - це комплекс заходів банку з формування портфеля депозитних послуг, різноманітних форм і методів здійснення цих заходів, визначення його конкурентних позицій на даному сегменті ринку та забезпечення стійкості й надійності ресурсної бази [29, С.30].

Депозитна політика комерційного банку - це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів і визначення найефективнішої комбінації таких джерел [15, С.117].

Оптимізація депозитної політики банку - складне завдання, під час його вирішення необхідно врахувати цілу низку аспектів на мікро та макрорівні. Депозитна політика підпорядковується банківським вимогам, тобто поєднанню ліквідності, дохідності і ризику. Дослідники виділяють загальні критерії оптимальності депозитної політики:

? зв'язок депозитних, кредитних та інших операцій банку між собою для підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості;

? диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику;

? сегментування депозитного портфеля (за клієнтами, послугами, ринками);

? диференційований підхід до різних груп клієнтів;

? конкурентоспроможність депозитних продуктів тощо.

Специфічні критерії оптимізації депозитної політики визначаються кожним банком індивідуально.

Виходячи зі специфіки депозитної політики, основною метою її здійснення, на нашу думку, є залучення якомога більшого обсягу грошових коштів за найменшою ціною. Досягнення цієї мети стане запорукою для досягнення основної мети діяльності банку - отримання прибутку.

Таким чином, першочерговим стає вирішення наступних завдань депозитної політики:

? сприяння одержанню прибутку або створення умов для отримання прибутку в майбутньому:

? забезпечення диверсифікованості суб'єктів депозитних операцій та сполучення різних форм депозитів;

? забезпечення взаємозв'язку та взаємної узгодженості між депозитними операціями та операціями з надання позик за строками і сумами депозитів та кредитних вкладень;

? збільшення частки строкових депозитів, що найбільшою мірою забезпечують підтримку ліквідності балансу;

? забезпечення ліквідності банку навіть при мінімальних резервах вільних (не залученими до активних операцій) коштів на депозитних рахунках;

? проведення маркетингових досліджень ринку банківських послуг;

? проведення гнучкої процентної політики;

? постійний пошук шляхів та заходів зменшення процентних витрат за залученими ресурсами з метою підвищення прибутку;

? розвиток банківських послуг та підвищення якості й культури обслуговування клієнтів [29, С.35].

Під час вирішення завдань депозитної політики банки мають враховувати безліч факторів. Серед них можна виділити зовнішні - макроекономічні фактори, тобто ті, які впливають на всі банки та внутрішні - мікроекономічні, які впливають на роботу конкретного банку.

Схематичний вигляд системи факторів, що впливають на депозитну політику банків, представлений у додатку Б.

Центральним моментом в ході розробки депозитної політики є вибір шляхів, що дозволяють банку вирішити завдання просування своїх продуктів та послуг на депозитний ринок і завоювання стабільної й надійної клієнтури.

Відповідно керівництво банку повинно обрати одну з наступних стратегій на кожному з сегментів ринку депозитних послуг:

? консервативна стратегія - надання існуючих послуг клієнтам;

? дезінвестиційна стратегія - скорочення або припинення надання даної послуги на даному сегменті ринку;

? стратегія проникнення - робота в освоєному сегменті ринку, щодо просування існуючих банківських продуктів новим споживачам;

? стратегія розвитку - передбачає продаж раніше розроблених послуг на новому сегменті ринку;

? інноваційна стратегія - пропозиція якісно нових або модифікованих послуг на існуючих сегментах ринку;

? стратегія диверсифікації - пропозиція нових послуг на нових ринках [23, С.142].

З метою ефективного здійснення депозитної політики банкам доцільно розробляти відповідній меморандум. У західних банках розробці меморандуму депозитної політики, якою відають служби стратегічного планування, казначейства та маркетингу, приділяють особливу увагу. Єдиної схеми меморандуму депозитної політики не існує, цей документ конфіденційний і щорічно затверджується керівництвом банку.

Призначення меморандуму депозитної політики полягає у встановленні граничних розмірів депозитних ресурсів, їх місця в ресурсах банку та засобах їх залучення. Це визначення стратегії банку щодо цільових ринків та клієнтів, обсягів, структури депозитів юридичних і фізичних осіб, методів та пріоритетів депозитної діяльності [20, С.20].

Меморандум закріплює напрямки депозитної політики, виходячи з цілей, завдань банку, визначених у його статуті: отримання максимального прибутку при збереженні ліквідності.

При розробці меморандуму депозитної політики необхідно врахувати такі принципи:

? максимізація прибутку;

? забезпечення стійкості ресурсної бази та рівня ліквідності;

? гнучкість асортиментної і цінової політики та адаптацію окремих параметрів збуту до вимог клієнтів.

Загальну процедуру розробки меморандуму депозитної політики банку подано в додатку В.

У процесі підготовки меморандуму можна виділити чотири основних етапи:

? визначення позицій банку на депозитному ринку;

? формування мети і завдань депозитної політики;

? розробка моделі поведінки банку на депозитному ринку;

? підготовка програми розвитку банку [20, С.25].

Визначити поточний стан банку у залученні депозитів можна за допомогою структурного, операційного та фактичного аналізу. Ця процедура має бути обов'язковою при розробці меморандуму депозитної політики банку. Для успішної реалізації цього етапу необхідно розробити положення про маркетинговий звіт, яке б чітко встановлювало формати подання до служби маркетингу інформації про депозитні ресурси [20, С.27].

Другий етап підготовки меморандуму депозитної політики - формулювання її мети і завдань.

Третій етап - розробка прийнятої моделі поведінки та позицій банку на депозитному ринку. Одним із елементів цієї моделі є визначення питомої ваги і структури джерел в ресурсному потенціалі банку.

Четвертий етап - заключний етап у розробці депозитного меморандуму - розробка програми розвитку. За своїм змістом це комплекс дій із досягнення бажаної позицій банку на депозитному ринку та встановленої частки депозитів у залучених ресурсах [22, С.131-137].

Таким чином меморандум депозитної політики - це визначення стратегії банку щодо цільових ринків та клієнтів, обсягів, структури депозитів фізичних осіб, методів і пріоритетів депозитної діяльності [38, С.185].

Слід додати, що депозитна політика у багатьох банках розробляється недостатньо глибоко, оскільки це нормативно не визначено. Але з погляду управління і регулювання ресурсної бази банку вона, безперечно, необхідна.

Другий етап управління процесом залучення депозитних ресурсів передбачає визначення оптимальної структури депозитних ресурсів та управління ними і є важливою складовою у роботі фінансового менеджера.

Основне правило під час визначення оптимальної для банку структури депозитної бази полягає у її відповідності структурі активів за сумами і за строками [31, С.30].

Для вирішення даного завдання менеджер банку застосовує заходи, які складають комплексний аналіз залучених ресурсів банку. Дана методика включає в себе наступні елементи:

По перше, це аналіз складу, структури і динаміки депозитних ресурсів банку. Порівняльний аналіз структури депозитів необхідно проводити за групами клієнтів та строками, щоб визначити, з яких джерел і на який строк залучається до банку основна маса коштів. Оцінюючи виявлені тенденції, необхідно пам'ятати, що підвищення частки строкових депозитів оцінюється позитивно, оскільки вони є найбільш стабільним видом ресурсів, рекомендований рівень їх - не менше 50%. Частка депозитів до запитання, непрогнозованого ресурсу, що зменшує ліквідність банку, не повинна перевищувати 30 %. Але потрібно пам'ятати, що в їх складі є частка незмінюваного залишку, який може використовуватись як стабільний ресурс. Розрахувати частку стабільного залишку можна за формулою:

Ч = (ЗЧК) Ч100 %, (1.1)

де Ч - частка стабільного залишку;

З - середній залишок коштів на депозитних рахунках до запитання;

К - кредитовий оборот за депозитами до запитання за період [24, С.33].

Другим елементом є аналіз стабільності депозитних ресурсів, що передбачає розрахунок показників стабільності депозитної бази і розгляд їх у динаміці:

? середній строк зберігання вкладів, який показує можливість використання депозитів в якості ресурсів короткострокового кредитування;

? рівень осідання вкладів, який показує, скільки відсотків коштів залишилось в звітному періоді у вкладах, від суми їх надходження; чим вище цей показник, тим більше ресурсів має банк для здійснення активних операцій, тому його приріст у періоді аналізу оцінюється позитивно;

? коефіцієнт трансформації, за допомогою якого банк розраховує загальну суму короткострокових ресурсів, які можуть бути трансформовані у довгострокові вкладення.

В економічній літературі стабільність депозитних ресурсів визначається за допомогою коефіцієнту стабільності залишків, що оцінює амплітуду змін залишків залучених депозитних ресурсів [24, С.311].

Необхідно зазначити, що зафіксоване в періоді аналізу зростання перерахованих показників свідчить про підвищення якості депозитних ресурсів з точки зору підвищення їх стабільності.

Третім елементом є аналіз вартості ресурсів, залучених з депозитних джерел, є важливою складовою аналізу, оскільки рівень процентних витрат банку значно впливає на показники його прибутковості. Процентні витрати залежать від середніх залишків за платними депозитами і від середньої процентної ставки за депозитами. Визначивши, який з цих двох факторів більшою мірою впливає на зміну сумарних процентних витрат, можна переходити до аналізу самих факторів. Якщо менеджер банку буде знати, що саме впливає на ці фактори, він може усунути або зменшити цей вплив. У підсумку буде спостерігатись зниження процентних витрат і зростання прибутку банку [4, С.60].

Третій етап управління процесом залучення депозитних ресурсів передбачає розробку заходів з формування депозитних ресурсів банку. Для бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов'язаннями менеджер використовує різні методи залучення коштів, а саме цінові та нецінові [25, С.193].

Об'єктами цінової політики у сфері управління депозитними ресурсами є такі:

? розміри процентних ставок;

? умови нарахування і сплати процентів;

? мінімальна сума відкриття депозитного рахунку [17, С.89].

Оскільки на ціну депозитних ресурсів вирішальний вплив має конкурентне середовище, то, відповідно, вони мають бути гнучкими та постійно реагувати на ринкові зміни.

Сутність цінових методів полягає в тому, що процентна ставка за депозитами використовується як головній важіль в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти. Підвищення запропонованої банком ставки дає змогу залучити додаткові ресурси, або, навпаки, банк перенасичений ресурсами, але обмежений у можливості прибуткового розміщення коштів, намагається зберігати або навіть зменшувати депозитні ставки і таким чином обмежувати притік депозитів [38, С.105].

За економічним змістом процентна ставка - це вартість грошей протягом часу, яка відображає альтернативні варіанти їх розміщення та ризики. Депозитна ставка є компенсацією власнику тимчасово вільних коштів за їх використання протягом певного періоду часу [39, С.777].

Завданнями фінансового менеджеру банку під час визначення ціни банківських депозитів є:

? забезпечення досить високих процентних доходів клієнтам для залучення та утримання їх внесків;

? запобігання встановлення занадто високих процентних ставок, що можуть поглинути будь-які прибутки, отримувані від використання коштів на депозитних рахунках [17, С.90].

Розмір процентної ставки за депозитними ресурсами визначається виходячи з впливу різноманітних факторів, які можна поділити на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів відносять: реальні темпи економічного зростання в країні; очікуваний рівень інфляції впродовж періоду вкладення коштів; попит та пропозиція грошових коштів на ринку; грошово-кредитна політика в державі; рівень облікової політики в державі; рівень середньоринкової процентної ставки; рівень конкуренції на ринку депозитних послуг; правіла обліку та оподаткування доходів тощо.

До внутрішніх факторів відносять: розмір банку і ступінь його надійності (великі і надійні банки пропонують нижчі проценти); рівень ліквідності банку;

планове розширення активних операцій, збільшення обсягів довгострокових операцій інвестиційного характеру; стратегія маркетингу; умови вкладів, що пропонуються банком; цілі банку на депозитному ринку [7, С.64].

Виходячи з стратегічних цілей, банки у своїй діяльності застосовують наступні методи ціноутворення депозитних ресурсів:

Сутність методу встановлення процентних ставок за депозитами для забезпечення проникнення на ринок полягає в тому, що клієнтам пропонуються високі процентні ставки, вищі від ринкового рівня, для залучення якомога більшої кількості нових клієнтів. За такого методу розмір витрат і прибутку банку в розрахунок не приймається. Метою є залучення якомога більшої кількості внесків. Вважається, що більший обсяг внесків, а, отже, і більший обсяг кредитів компенсують зниження прибутку [38, С.222].

Умовне ціноутворення передбачає встановлення процентних ставок за депозитом залежно від його умов. Відповідно, за депозитами до запитання процентна ставка встановлюється, виходячи з:

? мінімального середнього залишку на рахунку протягом визначеного періоду часу;

? кількості операцій за рахунком.

На встановлення процентів за строковими депозитами впливають:

? сума депозиту;

? строк, на який розміщуються кошти;

? валюта внеску;

? можливість поповнення;

? можливість дострокового вилучення тощо.

У такому випадку клієнт при виборі банку буде орієнтуватись на менший розмір комісійних внесків або максимальній процентний прибуток. Перевагою для банку буде легкість планування ресурсів, оскільки ресурси будуть ділитись на строкові і депозити до запитання.

Багатофакторний спосіб ціноутворення, який ще можна назвати програмою лояльності клієнтів банку, передбачає встановлення ціни на депозити на основі кількості послуг якими вони користуються. Даний метод ціноутворення направлений на виділення і закріплення кращих клієнтів банку. Встановлення цін на основі зв'язків з клієнтами підвищує лояльність клієнтів незалежно від ринкового рівня процентних ставок [38, С.228].

Ціноутворення на основі ринкових ставок використовують банки, які встановлюють ставки за депозитами відповідно до середніх цін на ринку.

При встановленні процентної ставки за поточними рахунками банк, в основному, керується величиною незмінного залишку протягом певного періоду, відповідно, чим він більший, тим більший процент нараховує банк на цей залишок. При встановленні процентів за строковими депозитами визначальним фактором є строк угоди. Чим більш тривалий строк, тим вищі процентні ставки пропонує банк [38, С.133].

Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які безпосередньо не пов'язані зі зміною рівня процентних ставок. Це такі методи як реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення сектору пропонованих банком послуг, комплексне обслуговування, надання деяких безкоштовних послуг тощо [5, С.154].

Оскільки нецінові методи управління базуються на маркетингових дослідженнях ринку, вивченні попиту, потреб клієнтів, розробці нових фінансових інструментів та операцій, то вимагають значних витрат. Тому менеджер банку, обираючи неціновий метод управління залученими коштами, повинен порівняти витрати, пов'язані з підвищенням депозитної ставки, та витрати, пов'язані з впровадженням нецінових методів [5, С.155].

Могутнім поштовхом для розвитку нецінових методів управління може стати запровадження сучасних інформаційних і комп'ютерних технологій у процеси обслуговування клієнтів. За рахунок цього можна підвищити якість пропонованих послуг, водночас, знизити непроцентні витрати банку, та вартість ресурсної бази банку в цілому. Такі послуги можна поділити на два основних типа - інформаційні (онлайн-інфо) і транзакційні, тобто ті, що дозволяють здійснювати прибутково-видаткові операції з рахунком (онлайн-банкінг) [19, С.64].

Отже, при формуванні депозитних ресурсів банки визначають місце і роль депозитних ресурсів у власних пасивах, при цьому прийняття рішень диктується загальною стратегією банку щодо управління активами і пасивами. Виходячи з умов, які складаються на ринку, а також власних можливостей банку щодо залучення коштів, обирається стратегія залучення і управління депозитними ресурсами банку. Головною метою при цьому стає досягнення оптимального співвідношення між стабільністю та вартістю ресурсів банку. Депозитна політика виступає важливою частиною в загальній фінансовій стратегії банку, оскільки є основою формування коштів для проведення активних операцій з метою отримання прибутку. Депозитна політика комерційного банку - це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів і визначення найефективнішої комбінації таких джерел. З метою ефективного здійснення депозитної політики банкам доцільно розробляти відповідній меморандум. Призначення меморандуму депозитної політики полягає у встановленні граничних розмірів депозитних ресурсів, їх місця в ресурсах банку та засобах їх залучення. Для бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов'язаннями менеджер використовує різні методи залучення коштів, а саме цінові та нецінові. Сутність цінових методів полягає в тому, що процентна ставка за депозитами використовується як головній важіль в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти. Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які безпосередньо не пов'язані зі зміною рівня процентних ставок.

1.3 Організаційне та інформаційне забезпечення управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел

При вивченні питання про управління залученням депозитних ресурсів потрібно дослідити організаційне та інформаційне забезпечення. Організаційне забезпечення банку визначається двома основними моментами:

? структурою управління банком;

? структурою його функціональних підрозділів та служб.

На стратегічному рівні структура управління банком представлена вищим органом управління. Згідно з законом України «Про банки та банківську діяльність» органами управління банку є загальні збори акціонерів (учасників), спостережна рада, правління (рада директорів) банку [34].

На стратегічному рівні збори акціонерів вирішують наступні завдання в діяльності банку:

? визначення основних напрямів діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання;

? затвердження організаційної структури банку, а також внутрішніх положень, що регламентують виконання банківських операцій;

? затвердження річних результатів діяльності.

Інші повноваження загальних зборів учасників банку можуть бути делеговані до компетенції спостережної ради банку.

Спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників з числа учасників банку або їх представників. Члени спостережної ради банку не можуть входити до складу правління (ради директорів) банку, ревізійної комісії банку.

Спостережна рада банку здійснює такі функції:

? призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів) банку;

? контролює діяльність правління (ради директорів) банку;

? визначає зовнішнього аудитора;

? встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

? приймає рішення щодо покриття збитків;

? приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їх статутів і положень;

? затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;

? готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників [36].

Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасників банку.

Виконавчим органом акціонерного банку є правління банку, до повноважень якого входить вирішення питань його поточної діяльності, а також питань, які не належать до виключної компетенції зборів акціонерів (учасників) [32, С.54]. При залученні депозитних ресурсів правління банку здійснює:

? затвердження основних характеристик банківських продуктів;

? затвердження планових показників депозитної діяльності [25, С.145];

? визначає загальну і цінову (процентну) політику банку в області залучення ресурсів;

? затверджує граничні процентні ставки на ресурси, що залучаються, на конкретний проміжок часу (як правило ? квартал), індивідуальні процентні ставки за конкретними рахунками клієнтів [21].

Контроль за діяльністю правління банку здійснює ревізійна комісія, до повноважень якої входить складання висновку за річними звітами та балансами банку, без якого загальні збори не вправі затверджувати баланс. Головне завдання ревізійної комісії ? контроль за дотриманням банком законодавчих та нормативних актів, що регулюють діяльність банку по залученню депозитних ресурсів.

Організаційне забезпечення на тактичному рівні включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Незалежно від виду банку, його розміру, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій, всі вони обов'язково створюють функціональні підрозділи, що виконують базові банківські операції. Виконання залучення депозитних ресурсів вимагає створення всіма банками управлінь депозитних операцій, що здійснюють операції з мобілізації грошових коштів від юридичних, фізичних осіб та банків на депозитні рахунки, укладає договори, веде облік та аналіз депозитних операцій, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку [32, С.69].

Для забезпечення додаткових заходів у сфері управління залученням ресурсів з депозитних джерел створюють постійно діючі комітети, зокрема кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет.

Банки можуть створювати кредитний комітет, який виконує функції контролюючого органу. Кредитний комітет розробляє структуру залучених коштів та, як результат, напрямки їх розміщення [32, С.75].

Комітет управління активами та пасивами:

? визначає умови залучення та розподілу банківських ресурсів;

? за результатами аналізу фінансового ринку встановлює процентні ставки;

? погоджує умови нових видів депозитів, зміни до умов діючих;

? забезпечує банк необхідним обсягом ресурсів, узгоджених за строками, часовими, вартісними та об'ємними характеристиками шляхом проведення тарифної політики, яка відповідає вимогам часу, є конкурентоспроможною на ринку та задовольняє інтереси клієнтів;

? розробляє та запроваджує новітні технології та банківські продукти, які дозволяють оперативно та якісно надавати всі види послуг у всіх структурних підрозділах банку;

? здійснює управління пасивами та активами банку, враховуючи основні напрямки стратегії розвитку банку, бюджетів, планів [36].

Проведення політики банку з встановлення відповідної вартості послуг, які надає банк покладено на тарифний комітет. До функцій тарифного комітету належать:

? розробка тарифної політики;

? встановлення тарифів банку;

? контроль за встановленими тарифами;

? проведення досліджень на ринку банківських послуг;

? розробка заходів щодо зниження собівартості послуг банку [36].

Також на тактичному рівні суб'єктом управління залученням депозитних ресурсів є управління індивідуального бізнесу та управління корпоративного бізнесу, головними завданнями яких є:

? розробка нових банківських продуктів;

? доведення до установ банку типових форм договорів;

? винесення на розгляд КУАП індивідуальних умов обслуговування окремих клієнтів банку;

? винесення на розгляд КУАП нових та змін до діючих видів депозитів.

Казначейство банку є самостійним структурним підрозділом, яке виконує функції забезпечення ресурсами, здійснює оптимізацію структури активів та пасивів з метою підтримки максимальної дохідності та мінімальної вартості залучених в обіг ресурсів, їх узгодження за строками, сумами й рівнем процентних ставок [30].

Контроль за депозитною політикою, що проводиться банком, і банківськими операціями, пов'язаними з залученням ресурсів, здійснюється в рамках загальної системи внутрішнього контролю, що діє в банку. До числа основних контролюючих органів відносяться наступні підрозділи банку:

а) відділ оформлення операцій, що здійснює контрольні функції в ході оформлення операцій, проведених казначейством;

б) управління бухгалтерського обліку і звітності, що здійснює контрольні функції в ході візування відповідних договорів, оформлених при здійсненні операцій по залученню ресурсів; бухгалтерське відображення проведених операцій; підготовку відповідної бухгалтерської звітності, що дає можливість ознайомитися з обсягами і структурою пасивів банку на конкретну звітну дату;

в) фінансове управління, що здійснює контрольні функції за депозитною політикою в ході підготовки щоденної звітної інформації, що надається керівництву банку і що містить, зокрема, дані про обсяги і структуру пасивів. Ця інформація конкретизується департаментом клієнтського обслуговування, що щодня готує дані про залишки грошових коштів на поточних і строкових рахунках основних клієнтів банку.

Служба внутрішнього аудиту здійснює контрольні функції за депозитною політикою, що проводиться банком, а також за самими операціями, пов'язаними з залученням ресурсів в ході планових і позапланових перевірок [21].

Організаційне забезпечення на оперативному рівні представлене департаментом маркетингу і зв'язків з клієнтурою (оцінка конкуренції, попиту та пропозиції на банківські послуги, зміни цін), та відповідальні особи, що здійснюють безпосереднє залучення депозитних ресурсів та їх обслуговування.

В успішному управлінні залученням депозитних ресурсів найважливіша роль належить інформаційному забезпеченню [28, С.56].

Від того, як організований збір, обробка та розподіл інформації для забезпечення процесу управління, значною мірою залежить якість прийняття управлінських рішень, ефективність реалізації найважливіших управлінських функцій, у тому числі щодо управління депозитними операціями [28, С.57].

Інформаційне забезпечення можна поділити на зовнішнє та внутрішнє. До зовнішнього інформаційного забезпечення відносяться:

? інформація про стан національної економіки: її рівень ВВП, індекс споживчих та виробничих цін, темп інфляції, рівень безробіття, доходи та витрати населення, зміни в політичній, соціальній та правовій сфері країни, зміни в законодавстві тощо. Після аналізу даних показників можна зробити висновок про причини зміни обсягу залучених ресурсів та процентних ставок за ними в країні та спрогнозувати їх динаміку в майбутньому. Джерелами інформації є засоби масової інформації, статистичні дані Державного комітету статистики, статистичні та аналітичні дані НБУ;

? інформація про своїх конкурентів, яку можна отримати з офіційних сайтів та за результатами роботи консалтингових фірм. Дана інформація надає можливість знайти певні недоліки або переваги конкурентів, що слід ураховувати при розробці і реалізації депозитної політики банку.

До внутрішнього інформаційного забезпечення відносяться:

? плани банку: депозитний меморандум, що є головною умовою під час виконання депозитної політики, а також плани залучення ресурсів;

? дані бухгалтерського обліку. Система бухгалтерського обліку та звітності являє собою основу інформаційного забезпечення управління депозитними ресурсами банку. Вона є свого роду інформаційним потоком про стан і рух грошових коштів банк на депозитних рахунках, а також про зміну фінансових результатів банку. Зазначений потік формується в інтересах задоволення потреб як зовнішніх користувачів інформації (контролюючих органів, інвесторів, кредиторів, власників рахунків), так і внутрішніх її користувачів (власників, менеджерів, контролерів), що використовують її в управлінні банківськими рахунками, реалізації контрольних функцій [41].

До основних елементів системи бухгалтерського обліку відносимо:

? положення про облікову політику банку;

? дані аналітичного та синтетичного обліку;

? бухгалтерську статистичну звітність;

? бухгалтерську управлінську звітність;

? спеціальні банківські первинні документи [28, С.58].

Відповідно до Правил ведення бухгалтерського обліку банки зобов'язані розробляти та затверджувати облікову політику, що повинна будуватись на Плані рахунків бухгалтерського обліку і Правилах бухгалтерського обліку, викладених в інструкціях і нормативних актах НБУ, міжнародних стандартах бухгалтерського обліку. У розділі облікової політики повинні знаходити висвітлення питання, що стосуються фінансової і податкової політики організації як сукупності способів ведення бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, порядку нарахування процентів за депозитними вкладами, використання чи не використання номінальної процентної ставки, порядку нарахування процентів за нерухомими вкладами, порядок капіталізації процентів тощо.

Дані аналітичного та синтетичного обліку відносяться до числа найважливішої інформації, що накопичуються на рахунках бухгалтерського обліку [1, С.293].

Значний обсяг інформації, необхідної для здійснення управління залученням ресурсів з депозитних джерел, міститься у банківській бухгалтерській звітності, під якою розуміють сукупність бухгалтерської інформації про результати фінансово-господарської діяльності банку відповідного змісту та призначення за станом на визначену дату. Звіряють періодичну звітність (щоденну, п'ятиденну, щодекадну, щомісячну та квартальну) і річну звітність, що охоплює зміст, обсяг і результати роботи банку за звітний рік [28, С.59].

За депозитними ресурсами НБУ визначив форми звітності, наведені у додатку Г: щоденну, щотижневу, щомісячну, щоквартальну та річну [42, С.73]. Порядок її організації викладено в Правилах організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджені Постановою Правління НБУ від 19.03.2003 № 124 [27].

Особливе значення для ефективного здійснення управління і контролю має бухгалтерська управлінська звітність. Це пов'язано з тим, що офіційна звітність розробляється наглядовими органами для вирішення власних завдань, тому вона не може повною мірою задовольняти вимоги, пропоновані до неї з позиції внутрішніх потреб банків [1, С.293]. Склад і форми внутрішньої звітності банку, періодичність і строки її складання, визначаються специфікою банку, основними напрямками його діяльності [28, С.60].

Контролюючі документи надають інформацію про додержання внутрішніх вимог, законодавчої і нормативної бази при залученні ресурсів, достовірність та повноту бухгалтерської, управлінської та статистичної інформації та інше.

Нормативна база, що є прямим методом впливу держави на банк, виступає основою, що регламентує управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел.

Зовнішнє нормативне забезпечення представлене Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами Національного банку України (додаток Д).

Своєчасне одержання необхідної інформації про можливі зміни в законодавстві, поліпшення взаємодії з державними органами та установами, незважаючи на всю складність, у ряді випадків дозволяє заздалегідь передбачити заходи, спрямовані на захист інтересів банку щодо залучення ресурсів [33, С.142].

Для підвищення ефективності депозитної діяльності та урегулювання внутрішньобанківських відносин щодо управління нею, банки користуються внутрішніми регулятивними та розпорядчими документами: Політикахми, Положеннями, Інструкціями, Стандартами, Правилами, Процедурами, які регулюють діяльність за всіма операціями, що здійснюються банком відповідно до вимог чинного законодавства України [35].

Отже, при вивченні питання про управління залученням депозитних ресурсів потрібно дослідити організаційне та інформаційне забезпечення.

Організаційне забезпечення банку визначається двома основними моментами: структурою управління банком та структурою його функціональних підрозділів та служб. На стратегічному рівні структура управління банком представлена вищим органом управління. На тактичному рівні організаційне забезпечення формують функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні функції і має свої права та обов'язки. На оперативному рівні відповідальні особи, що здійснюють безпосереднє обслуговування клієнтів.

Інформаційне забезпечення можна поділити на зовнішнє та внутрішнє. До зовнішнього інформаційного забезпечення відносяться дані про стан національної економіки, інформація про своїх конкурентів та інші. До внутрішнього інформаційного забезпечення, що надає інформацію про внутрішні фактори та їх зміну відносяться: плани банку, дані бухгалтерського обліку та інші.

Нормативна база є прямим методом впливу держави на банк, виступає основою, що регламентує управління залученням ресурсів депозитного походження. Виділяють внутрішнє та зовнішнє нормативне забезпечення.

За результатами першого розділу дипломної роботи, можна зробити висновок, що у банківській сфері актуальною є проблема формування оптимальних за структурою, строками і вартістю депозитних ресурсів, що дає можливість стверджувати про необхідність та важливість управління залученням ресурсів з депозитних джерел.

Депозитні ресурси банку ? це сукупність грошових коштів вкладників, залучених банком на договірній основі на певний строк або без визначення такого строку, які підлягають виплаті вкладникам, як правило, з процентом, забезпечуючи банку необхідний обсяг коштів для здійснення активних операцій і виконання нормативних вимог згідно з законодавством.

На формування депозитних ресурсів банку впливають зовнішні та внутрішні чинники. До внутрішніх слід віднести: стратегію і політику банку, організацію роботи, праці та управління банку, фінансовий стан та імідж банку, розмір процентних ставок та умови відкриття рахунків, наявність системи страхування вкладів, інформаційні ресурси. До зовнішніх факторів слід віднести: політичну та соціальну стабільність, економічний стан в країні, державну політику, законодавчу базу, конкурентів та партнерів, фінансовий потенціал домогосподарств, регіональну диференціацію доходів та витрат населення.

Базовими ознаками класифікації депозитних ресурсів є: джерело їх формування; міра стабільності; валюта, в якій вони залучаються; резидентність вкладників; строки, на які їх залучає банк; інструменти залучення; цільове призначення депозиту; спосіб юридичного оформлення.

Метою управління депозитними ресурсами є забезпечення залучення достатнього обсягу коштів для здійснення активних операцій на вигідних для банку умовах, в обсязі і порядку, визначених чинним законодавством.

При формуванні депозитних ресурсів банки визначають місце і роль депозитних ресурсів у власних пасивах, при цьому прийняття рішень диктується загальною стратегією банку щодо управління активами і пасивами. Виходячи з умов, які складаються на ринку, а також власних можливостей банку щодо залучення коштів, обирається стратегія залучення і управління депозитними ресурсами банку. Головною метою при цьому стає досягнення оптимального співвідношення між стабільністю та вартістю ресурсів банку.

Депозитна політика комерційного банку - це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів і визначення найефективнішої комбінації таких джерел. З метою ефективного здійснення депозитної політики банкам доцільно розробляти відповідній меморандум. Призначення меморандуму депозитної політики полягає у встановленні граничних розмірів депозитних ресурсів, їх місця в ресурсах банку та засобах їх залучення. Для бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов'язаннями менеджер використовує різні методи залучення коштів, а саме цінові та нецінові. Сутність цінових методів полягає в тому, що процентна ставка за депозитами використовується як головній важіль в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти. Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які безпосередньо не пов'язані зі зміною рівня процентних ставок.

Організаційне забезпечення банку визначається двома основними моментами: структурою управління банком та структурою його функціональних підрозділів та служб. На стратегічному рівні структура управління банком представлена вищим органом управління. На тактичному рівні організаційне забезпечення формують функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні функції і має свої права та обов'язки. На оперативному рівні відповідальні особи, що здійснюють безпосереднє обслуговування клієнтів.

Інформаційне забезпечення можна поділити на зовнішнє та внутрішнє. До зовнішнього інформаційного забезпечення відносяться: інформація про стан національної економіки, інформація про своїх конкурентів та інші. До внутрішнього інформаційного забезпечення, що надає інформацію про внутрішні фактори та їх зміну, відносяться: плани банку, дані бухгалтерського обліку та інші.

Нормативна база є прямим методом впливу держави на банк, виступає основою, що регламентує управління залученням ресурсів депозитного походження. Виділяють внутрішнє та зовнішнє нормативне забезпечення.

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕННЯМ РЕСУРСІВ З ДЕПОЗИТНИХ ДЖЕРЕЛ У ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.1 Економічна характеристика діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк»

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» було засноване в 1992 році. Станом на 01.01.2010 статутний фонд банку становить 7810866 тис. грн., розмір власного капіталу - 10270719 тис. грн. Кредитний портфель банку становить 86066131 тис. грн. Фінансовий результат ПАТ КБ «ПриватБанк» за підсумками роботи за 2009 рік становить 1050489 тис. грн.

Місія ПАТ КБ «ПриватБанк» ? бути найбільш надійним універсальним банком України, що орієнтований на задоволення інтересів клієнтів всіх форм власності та надавати повний спектр якісних послуг на всіх сегментах фінансового ринку.

Стратегiчна мета банку бути лiдером в Українi з надання населенню i юридичним особам усiх форм власностi платiжних та iнших банкiвських послуг, маючи показники дохідностi, прибутковостi i надiйностi найкращi серед найбiльших банкiв країни.

Згідно з даними Асоціації українських банків ПАТ КБ «ПриватБанк» є безумовним лідером серед всіх українських банків за розміром капіталу, чистих активів, зобов'язань, фінансових результатів діяльності.

Мережа банківського обслуговування банку включає в себе понад 3000 філій та відділень по всій Україні, що дозволяє будь-якому клієнту одержати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій часті країни.

Капіталізація банку - одна з головних умов забезпечення його стабільності і динамічного розвитку, основа для реалізації можливостей і потенціалу банку.

Динаміку пасивів, власного капіталу та зобов'язань в загальній сумі пасивів можна аналізувати з рисунка 2.1.

Рисунок 2.1 ? Динаміка пасивів, власного капіталу та зобов'язань ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2008 по 01.01.2010, млн. грн.

Аналіз власного капіталу банку (рис. 2.1 та додаток Ж) показав, що за період з 01.01.2008 по 01.01.2010 його загальний обсяг збільшився на 4881811 тис. грн. (190,59 %), що стало наслідком збільшення статутного капіталу на 187,88 % резервів, капіталізованих дивідендів та інших фондів банку на 216,58 %. Ефективність використання капіталу ПАТ КБ «ПриватБанк» можна виявити за допомогою відносних показників, які зведені у таблиці 2.1.

Згідно з наведеними даними ефективність та інтенсивність здійснення банківських операцій суттєво не змінилась. Відбулося незначне підвищення ступеня захищеності робочих активів власним капіталом, що свідчить про зниження рівня ризику діяльності банку. Значення мультиплікатора капіталу свідчать про зниження ризику втрат банку у майбутньому, адже зменшується «навантаження» капіталу активами банку. Коефіцієнт рентабельності власного та статутного капіталу сигналізує про незначне зниження ефективності їх використання.

Таблиця 2.1 - Динаміка показників ефективності використання капіталу ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з 01.01.2008 по 01.01.2010 рр.

Отже, за періоди, що аналізувалися, ПАТ КБ «ПриватБанк» провадив виважену політику управління капіталом.

Зміни в ресурсній базі банку наведено в додатку К.

Протягом періоду дослідження залучені кошти зросли на 49,14 % і склали 75795412 тис. грн. Зміни обсягу залучених коштів, насамперед, були зумовлені змінами таких статей балансу як кошти інших банків (185,41 %); боргові цінні папери, емітовані банком (149,29 %) та кошти клієнтів (130,82 %).

У структурі зобов'язань найбільшу питому вагу станом на 01.01.2010 займають кошти клієнтів (65,98 %), частка яких за період дослідження зменшилась на 9,2 % пункти. Значна частка припадає на кошти інших банків, питома вага яких в структурі зобов'язань зросла протягом періоду дослідження на 2,93 % пункти, і становить 15,07 % всіх залучених ресурсів банку.

Структура зобов'язань банку в наочному вигляді представлена на рисунку 2.2.

Рисунок 2.2 ? Структура зобов'язань ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 01.01.2010, %

Розрахунок показників ділової активності банку, що наведені у таблиці 2.2, показує підвищення коефіцієнта активності залучення позикових та залучених коштів. Протягом 2009 року спостерігається зростання залежності банку від кредиторів та вкладників (значення коефіцієнта зросло на 2,68 % пункти).

Таблиця 2.2 - Динаміка показників ділової активності ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2008 по 01.01.2010, %

Дані таблиці 2.2 інформують, що протягом періоду дослідження банк є активним учасником ринку міжбанківських кредитів (значення коефіцієнта активності зросло на 2,15 %).

Коефіцієнт активності залучення строкових депозитів в динаміці мав тенденцію до зростання, що свідчить про залучення більшої частки даного виду ресурсів, що позитивно впливає на ліквідність банку та підвищує його прибутковість. Слід зазначити, що частка строкових депозитів на фоні інших банків першої групи є значною, що підвищує конкурентні позиції ПАТ КБ «ПриватБанк».

Протягом періоду дослідження збільшились вкладення запозичених та залучених ресурсів в дохідні активи банку, зокрема, в кредитний портфель, що з позитивного боку характеризує прибутковість банку.

Таким чином, зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» за період дослідження зростали і станом на 01.01.2010 складають 75795412 тис. грн. Динаміка зобов'язань відповідає темпам зростання активів та капіталу. Основою ресурсів банку є кошти клієнтів (65,8 %). Це пояснюється тим, що в поточному році банк одним із пріоритетних напрямків розвитку обрав посилення позицій на ринку залучення заощаджень фізичних та коштів юридичних осіб, стимулювання ощадної справи та інвестиційної активності населення шляхом надання вкладникам банку вибору ефективних форм заощаджень.

Динаміку активів банку можна простежити на рисунку 2.3.

Рисунок 2.3 ? Динаміка активів ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2008 по 01.01.2010, млн. грн.

Аналіз активів ПАТ КБ «ПриватБанк» (додаток Л) показав, що за період дослідження їх загальна сума зросла на 29854724 тис. грн. (на 53,11 %), що свідчить про позитивні результати діяльності банку. Зростання активів переважно обумовлено зростанням цінних паперів в портфелі банку до погашення (на 717 %); кредитного портфелю (на 62 %) та інвестиції в асоційовані та дочірні компанії (на 44 %). В той же час відбулося скорочення за такими статями: портфель цінних паперів (на 49 %), основні засоби та нематеріальні активи (на 15 %).

Зміни в структурі кредитного портфеля ПАТ КБ «ПриватБанк» за період дослідження наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Динаміка і структура кредитного портфеля ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2008 по 01.01.2010, млн. грн.

Як свідчать дані таблиці 2.3, кредитний портфель банку збільшився на 21059,82 млн. грн., в основному, за рахунок надання міжбанківських кредитів та кредитів юридичним особам.

В структурі активів ПАТ КБ «ПриватБанк» найбільшу питому вагу станом на 01.01.2010 року займає кредитний портфель (86,07 %), частка якого за період дослідження зменшилась на 4,84 % пункти. Значна частка припадає на високоліквідні активи, питома вага яких в структурі активів зросла протягом періоду дослідження на 3,74 %, і становить 10,74 % всіх активів банку.

Структура активів банку в наочному вигляді представлена на рисунку 2.4.

Рисунок 2.4 ? Структура активів ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 01.01.2010, %

Динаміку фінансових результатів банку наведено на рисунку 2.5.

Рисунок 2.5 - Динаміка фінансових результатів ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2007 - 2009 рр., у млн. грн.

Як свідчать наведені дані, прибуток банку протягом періоду дослідження зменшився на 31,6 %, або 484 млн. грн. Це стало наслідком зростання доходів на 208,5 % (17828 млн. грн.) та витрат на 98,2 % (5875 млн. грн.).

Доходи ПАТ КБ «ПриватБанк» мали наступну динаміку за період дослідження (додаток М): процентні доходи зросли на 137,13 % (8284271 тис. грн.), комісійні доходи зросли на 44,70 % (975240 тис. грн.), торгівельні доходи зросли на 234,07 % (833034 тис. грн.). Зазначені зміни сформували наступну структуру доходів станом на 01.01.2010: процентні доходи - 54,31 %, комісійні доходи - 11,97 %, торгівельні доходи - 4,51 %. Отже, основним джерелом доходів банку є процентний дохід.

Витрати ПАТ КБ «Приватбанк» мали наступну динаміку за період дослідження (додаток Н): процентні витрати зросли на 136,03 % (4007890 тис. грн.), комісійні витрати зросли на 147,41 % (382708 тис. грн.), загальні адміністративні витрати зросли на 20,85 % (199357 тис. грн.), витрати на персонал зросли на 50,67 % (669923 тис. грн.). Зазначені зміни сформували наступну структуру витрат станом на 01.01.2010: процентні витрати - 58,66 %, комісійні витрати - 5,42 %, загальні адміністративні витрати - 9,75 %, витрати на персонал - 16,80 %. Отже, основною статтею витрат банку є процентні витрати.

Аналіз показників прибутковості показав, що рентабельність доходів і витрат та статутного капіталу за період дослідження зменшилася.

Значення коефіцієнта покриття процентних витрат свідчить, що процентні витрати повністю покриваються за рахунок процентних доходів.

Позитивне значення чистого процентного спреду свідчить про ефективне розміщення залучених коштів. Зниження даного показника на 1,87% свідчить про зниження ефективності використання ресурсів, які банк має у своєму розпорядженні.

Аналіз чистої процентної маржі показав, що ступінь прибутковості активних операцій зменшився з 5,56 % у 2007 році до 4,98 % у 2009 році (при нормативному значенні даного показника не менше 4 %).

Показники прибутковості ПАТ КБ «ПриватБанк» за період дослідження представлені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Динаміка показників прибутковості ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2007-2009 роки, %

Як свідчать наведені дані, протягом періоду дослідження не відбулося різкої зміни в рівнях показників, що характеризують зниження окупності доходами і чистим прибутком активів, витрат, капіталу і статутного капіталу. Це ознака стабільної роботи банку, навіть в умовах непередбачених і незалежних від банку змін на фінансовому ринку України.

Таким чином, банк протягом періоду дослідження спрацював прибутково, що обумовлено ефективною політикою керівництва щодо використання ресурсної бази банку. Прибуток банку зростав адекватно темпам зростання доходів і витрат. Зростання прибутку пов'язано зі зростанням капіталу банку, мультиплікатора капіталу, дохідності активів та рентабельності діяльності банку.

Показники фінансової стійкості наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Динаміка показників фінансової стійкості ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2007-2009 роки, %

Згідно з даними таблиці 2.5, залежність банку від запозичених ресурсів зменшується, відповідно зростає рівень фінансової стійкості банку.

Динаміка показників, що характеризують ліквідність балансу банку наведена у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Динаміка показників ліквідності балансу ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01 2008 по 01.01. 2010, %

Розрахунок показників ліквідності, наведених у таблиці 2.6, в цілому показав можливість банку повному обсязі виконувати свої зобов'язання за рахунок наявних грошових коштів, а також реалізувати свої активи без суттєвої втрати їх вартості.

2.2 Аналіз депозитних ресурсів ПАТ КБ «ПриватБанк»

Необхідність аналізу депозитних джерел ресурсів викликана тим, що ці ресурси - найбільше використовуються банком для проведення своїх активних операцій. Метою аналізу депозитних ресурсів є визначення їх динаміки, структури, питомої ваги в складі пасивів, визначення співвідношення коштів юридичних і фізичних осіб.

На першому етапі аналізу депозитних джерел коштів необхідно оцінити динаміку і структура даних ресурсів в загальному обсязі банківських ресурсів, їх тенденції і напрямки проведення у відповідності до депозитної політики. Визначення оптимальної структури банківських ресурсів - це проблема, яка потребує ретельного аналізу стану активів і пасивів щодня. Даний аналіз проведемо за допомогою таблиці 2.7.

На основі даних, наведених в таблиці 2.7, можна зробити висновок, що обсяг депозитних ресурсів ПАТ КБ «Приватбанк» за період дослідження значно збільшився. Депозитні кошти зросли на 15522,89 млн. грн., або на 38,97 % та станом на 01.01.2010. досягли позначки 55345,88 млн. грн.

Таблиця 2.7 - Динаміка коштів клієнтів ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2008 по 01.01.2010

Депозитні ресурси, залучені від юридичних осіб зросли на 5403,89 млн. грн., або на 33,65 % та станом на 01.01.2010 року склали 21462,87 млн. грн.

Кошти населення в депозитних ресурсах банку збільшилися на 10119,00 млн. грн. або 42,28 % та склали 33883,01 млн. грн. Як бачимо, за наведеними даними, протягом періоду, що аналізується, зростали як кошти фізичних, так і юридичних осіб в ресурсах банку. В той же час, кошти приватних вкладників зростали більшими темпами, ніж кошти суб'єктів підприємницької діяльності. Дану ситуацію можна пояснити тим, що традиційно ПАТ КБ «Приватбанк» орієнтований на обслуговування фізичних осіб.

Динаміка вкладів юридичних і фізичних осіб відображена на рис. 2.6.

Рисунок 2.6 ? Динаміка вкладів юридичних і фізичних осіб в ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2008 по 01.01.2010, млн. грн.

Питома вага банку в загальній сумі депозитів фізичних осіб банківської системи за аналізований період збільшилась на 1,7 % і складала на 01.01.2010 17,15 % в той час як основний конкурент - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» зменшив свою частку на 0,9 %, що свідчить успішність діяльності банку на ринку вкладів фізичних осіб (додаток П).

Станом на 01.01.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» займав перше місце в банківській системі України за обсягами залучених коштів юридичних осіб, сума яких складала 21462,87 млн. грн. або 12,24 % від всього обсягу залучених банками України коштів на рахунках юридичних осіб (додаток Р).

Структура депозитних ресурсів банку в наочному вигляді представлена на рисунку 2.7.

Рисунок 2.7 ? Структура депозитних ресурсів ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 01.01.2010, %

Аналізуючи структуру депозитних ресурсів банку протягом періоду дослідження, потрібно відзначити, що тут також відбулись зміни (рис. 2.8 та додаток С). Зросла питома вага строкових коштів суб'єктів господарювання - на 3,96 % (з 17,41 % до 21,37 % на останню звітну дату), та строкових коштів приватних клієнтів - на 3,67 % (з 46,18 % до 49,85 %). Значення інших складових депозитних ресурсів банку за період дослідження знизилося. Так, частка коштів до запитання юридичних осіб знизилася на 5,5 % (з 22,90 % до 17,40 %); частка коштів до запитання фізичних осіб ? на 2,12 % (з 13,48 % до 11,36 %).

Як свідчать наведені дані (див. рис. 2.8), в структурі депозитів найбільшу питому вагу займають строкові вклади: 49,86 % становлять строкові кошти фізичних осіб і 21,38 % ? кошти юридичних осіб. Це може мати як позитивні, так і негативні наслідки для діяльності банку. Строкові депозити є стабільним джерелом коштів, яке в найбільшій мірі може використовуватися в активних операціях та не погіршує ліквідного стану банку. В той же час, дане джерело має високу вартість в порівнянні з коштами до запитання, що збільшує процентні витрати банку та може призвести до зменшення процентної маржі та прибутку.

Проаналізуємо динаміку коштів до запитання юридичних та фізичних осіб в ресурсах банку за допомогою таблиці 2.7 та рисунку 2.8.

Рисунок 2.8 - Динаміка коштів до запитання ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2008 по 01.01.20010, у млн. грн.

Як свідчать наведені дані, кошти до запитання, залучені від юридичних осіб, в абсолютному значенні превалюють над такими ж коштами, отриманими від фізичних осіб. Це зрозуміло, оскільки метою відкриття поточних рахунків підприємств є обслуговування виробничо-фінансової діяльності і в певні періоди часу на таких рахунках акумулюються значні суми коштів, в той час як можливість використання поточних рахунків та рахунків до запитання фізичних осіб є набагато нижчою в зв'язку з нерозвиненістю безготівкових розрахунків та недоцільністю акумулювання значних залишків на таких рахунках, які не приносять доходу та не приймають участь в обороті.

Як свідчать наведені дані (рис. 2.9), кошти до запитання юридичних осіб протягом періоду дослідження були не стабільними. Так, за 2008 рік вони зросли на 8,61 %, або на 785,64 млн. грн.; за 2009 рік - зменшились на 2,79 %, або на 275,97 млн. грн.; за весь період дослідження зросли на 5,58 % або на 509,67 млн. грн. Подібна ситуація спостерігається з коштами до запитання фізичних осіб: зростання було зафіксовано в 2009 році, коли вони зросли на 20,95 % або на 1098,60 млн. грн., а в 2008 році вони скоротились, але не значно ? на 3,17 % або на 170,00 млн. грн.; за весь період, що аналізується, дані кошти збільшилися на 17,12 % або на 919,6 млн. грн.

Як вже зазначалося, найбільшу питому вагу в ресурсах банку займають строкові кошти, ці дані свідчать про зростання довіри до банку з боку вкладників. А таке зростання, в свою чергу, позитивно впливає на діяльність банку, тому що ці ресурси - найбільш стабільні і дають можливість банку використовувати їх для проведення своїх кредитно-інвестиційних операцій.

Тому проаналізуємо їх зміни протягом періоду дослідження за допомогою таблиці 2.7 та рисунку 2.9.

Рисунок 2.9 - Динаміка строкових коштів ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2008 по 01.01.2010, у млн. грн.

Як свідчать наведені дані, стабільні темпи зростання показали строкові кошти фізичних осіб. За 2008 рік вони зросли на 42,30 %, або на 7781,21 млн. грн.; за 2009 рік - на 5,42 %, або на 1418,18 млн. грн., а за весь період, що аналізується - на 50,1 % або на 9199,4 млн. грн. В той же час, строкові кошти юридичних осіб зазнавали більш значних змін, за 2008 рік вони зросли на 110,21 % або на 7644,88 млн. грн.; за 2009 рік - зменшились на 18,86 % або на 2750,65 млн. грн.; за весь період, що аналізується, вони збільшились на 70,55 % або на 4894,23 млн. грн.

Таким чином, можна зазначити, що темпи залучення ресурсів на строкові рахунки юридичних осіб за період, що аналізується, значно темпи залучення ресурсів від фізичних осіб. На нашу думку, це зменшує стабільність ресурсної бази банку, так, якщо для фізичних осіб розміщення вільних коштів в банках є чи не єдиним варіантом отримання доходів, то для підприємств дана операція не є основним видом діяльності на фінансовому ринку, всі вільні кошти підприємств повинні бути інвестовані в виробництво та його розвиток, тому така значна сконцентрованість ресурсної бази банку на строкових коштах юридичних осіб може призвести до ризику втрати ліквідності внаслідок значного відтоку даних ресурсів з банку.

Згадуючи той факт, що ПАТ КБ «ПриватБанк» займає перше місце серед українських банків за кількістю вкладників - фізичних осіб, слід зазначити, що більше уваги повинно приділятися банком вивченню саме цього ринкового сектору, залученню цих клієнтів. Тому при аналізі депозитних ресурсів необхідно окремо проаналізувати стан роботи банку з фізичними особами.

Для ефективної роботи банку важлива також структура депозитних коштів за їх строками. Для аналізу депозитних коштів фізичних осіб за строками їх доцільно згрупувати за термінами, на які здійснюються депозитні вклади у ПАТ КБ «ПриватБанк», тобто вклади на 1 місяць, вклади на 3 місяця, вклади на 6 місяців, вклади на 12 місяців (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 ? Обсяг та структура депозитних вкладів фізичних осіб ПАТ КБ «ПриватБанк» за строками у 2007 році

Дані таблиці показують, що в 2007 році найбільшу частку як у гривневому портфелі так і у валютному, займають депозити строковістю 12 місяців. Вони складають відповідно 43,16% та 18,01%. Це позитивно характеризує депозитні ресурси банку. Це свідчить про довіру вкладників для банку, тому що вони довіряють свої кошти на досить тривалий строк. Банк, зі свого боку, маючи більше довгострокових вкладень, має можливість використовувати депозитні кошти на більш тривалий період і відповідно збільшити процентні доходи.

Розглянемо, як змінилася структура вкладів ПАТ КБ «ПриватБанк» за строками порівняно з базовим роком. В 2009 році найбільшу питому вагу у гривневому портфелі займали вклади строковістю 12 місяців - 46,6 % та вклади строком на 6 місяців - 35,3 %. Серед вкладів у іноземній валюті найбільшу частку займають вклади строком на 12 місяці - 46,9 % та вклади строком на 6 місяців ? 24,7 %. Тобто, порівняно з 2007 роком, строковість вкладів майже не змінилась. Довіра вкладників до банку значно не змінилась, незважаючи на кризові явища в банківській системі України. Все це свідчить про ефективну політику керівництва банка щодо формування залучених коштів за рахунок депозитних джерел.

Як змінилася структура вкладів ПАТ КБ «ПриватБанк» за строками порівняно з базовим роком наочно показано в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Обсяг та структура депозитних вкладів ПАТ КБ «ПриватБанк» за строками у 2009 році

Структуру депозитних ресурсів також доцільно проаналізувати з позиції розміру вкладів, з яких вони складаються. Такий аналіз проведемо за допомогою таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 - Обсяг та структура депозитних коштів фізичних осіб ПАТ КБ «ПриватБанк» у 2009 році

Дані таблиці показують, що найбільшу питому вагу у депозитних ресурсах ПАТ КБ «ПриватБанк» займають вклади, які відносяться до діапазону 2500 ? 20000 та діапазону 1? 2500. У гривні вона складає відповідно 38,96 % та 30,4 %, а у доларах США -38,28 % та 30,74 %.

На думку фахівців, частка крупних депозитів характеризує стабільність ресурсної бази, оскільки вплив дострокового вилучення вкладу на ресурсну базу збільшується із зростанням його розмірів. Тобто збільшення частки крупних депозитів збільшує стабільність ресурсної бази банку. Ресурсна база ПАТ КБ «ПриватБанк» досить стабільна, оскільки частка крупних депозитів не має вирішального значення.

На наступному етапі проаналізуємо оборотність депозитних ресурсів. Для цього розрахуємо показники швидкості обороту, середній строк збереження, рівень осідання коштів на депозитних рахунках, активність використання депозитів. Для цього використовуємо наступні формули.

, (2.1)

де V ? швидкість обороту;

Q ? обсяг повернених ресурсів;

M ? середній залишок депозитів за період.

Розрахувавши показники для доларів США та гривні, ми отримали наступні результати:

а) у 2007 році ШО _грн. = 0,56; ШО _дол. = 0,99;

б) у 2009 році ШО _грн. = 0,96; ШО _дол. = 0,98.

Показник швидкості обігу показує, яку кількість оборотів здійснюють депозити за період, що аналізується. Для розрахунків взяті дані за 365 днів. Можна зауважити, що швидкість обігу у 2007 році як для гривневих депозитів, так і для доларових була нижча, ніж у 2009 році. Це негативне явище, тому що збільшення швидкості обороту знижує стабільність депозитних ресурсів. Це пов'язано з тим, що відбувся значний відтік депозитів фізичних осіб, що, звичайно вплинуло на показник швидкості обороту.

, (2.2)

де T ? середній строк збереження;

?Q ? середній залишок коштів;

n ? кількість рахунків;

q ? обсяг повернення депозитів.

Розрахувавши показники отримали:

а) у 2007 році ССЗ _грн = 652,36; ССЗ _дол.= 369,09;

б) у 2009 році ССЗ _грн. 381,02; ССЗ _дол. = 371,98.

Даний показник розраховується з метою оцінки ефективності депозитної політики банку. Чим вище термін зберігання, тим ефективніша політика. Можна зробити висновок, що середній строк збереження у 2009 році знизився порівняно з попереднім роком. Для депозитів в доларах США це зниження було незначним. Для гривневих депозитів строк збереження знизився в 1,77 разів, що є негативним моментом для банку. Причини зниження вже були зазначені при характеристиці попереднього показника.

, (2.3)

де W ? рівень осідання коштів на депозитних рахунках;

Q1 ? залишок на кінець періоду;

Q0 ? залишок на початок періоду;

q ? сума надходжень на депозитні рахунки.

Були отримані наступні дані:

а) у 2007 році РО _грн. = 2,37; РО _дол. = 1,14;

б) у 2009 році РО _грн. = 0,45; РО _дол = 0,46.

Показник рівня осідання коштів на депозитних рахунках характеризує ефективність депозитної політики банку. Розрахунки показують, що ефективність депозитної політики банку протягом 2009 року знизилася більше ніж в 2 рази. Тобто, незважаючи на проведення акцій, підвищення процентних ставок за діючими депозитними договорами, зниження довіри населення до банківської системи та нестабільна політична і економічна ситуація призвела до суттєвих змін у якості депозитної бази ПАТ КБ «ПриватБанк».

Підводячи підсумки аналізу депозитних ресурсів банку, можна зробити наступні висновки: депозитна політика ПАТ КБ «ПриватБанк» є оптимальною щодо структури депозитних ресурсів, в яких основну частку займають строкові кошти, спрямована на кількісне зростання вкладників за рахунок розширення видів депозитів і якісного обслуговування клієнтів, що сприяє підвищенню стабільності вкладних операцій.

2.3 Механізм управління залучення ресурсів з депозитних джерел у ПАТ КБ «ПриватБанк»

Визначення способів та прийомів залучення коштів відіграє вирішальну роль у процесі формування ресурсів та позиції банку на депозитному ринку.

Вищим органом управління банку є Загальні збори акціонерів. В період між Загальними зборами акціонерів контроль за діяльністю Правління банку здійснює Спостережна рада банку.

Спостережна рада банку розглядає всі питання, які виносяться на обговорення Загальних зборів акціонерів; за поданням Голови Правління затверджує і звільняє членів Правління та затверджує положення про Правління; визначає зовнішнього аудитора, встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку, розглядає перспективні плани діяльності банку; приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку та затверджує їх статути і положення.

Виконавчим органом банку є Правління банку, яке здійснює керівництво поточною діяльністю банку і несе відповідальність за її результати. Правління банку вирішує питання керівництва діяльністю відокремлених підрозділів банку, вирішує питання організації проведення операцій банком, зберігання грошових коштів і цінностей банку, обліку і звітності, внутрішнього контролю, розглядає і затверджує внутрішні документи банку.

Склад суб'єктів управління залученням ресурсів з депозитних джерел наведено на рисунку 2.10.

Рисунок 2.10 - Структура управлінь в розрізі депозитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк»

Загальна організаційна структура банківської установи наведена в додатку Т.

Базовим органом управління є Комітет управління активами та пасивами банку, який:

– визначає умови залучення банком ресурсів, їх внутрішньосистемного перерозподілу (обсяги, терміни погашення, процентні ставки, периметри застосування (використання) банківського продукту);

– на основі результатів структурного і маржинального аналізу фінансового ринку встановлює процентні ставки за депозитами (за поданням управління ризиками, управління індивідуального бізнесу та управління корпоративного бізнесу);

– погоджує умови нових видів депозитів, зміни до умов діючих (за поданням управління індивідуального бізнесу та управління корпоративного бізнесу).

Управління індивідуального бізнесу та управління корпоративного бізнесу:

– розробляють нові банківські продукти та надають їх на затвердження Правлінню банку;

– доводять до установ банку типові форми договорів;

– виносять на розгляд КУАП індивідуальні умови обслуговування окремих клієнтів банку (на підставі клопотань філій);

– виносять на розгляд КУАП нові та зміни до діючих видів депозитів.

Контроль депозитних операцій установ банку за їх відповідністю депозитній політиці ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснюється:

– управлінням ризиками (з питань відповідності вартості залучених ресурсів рівню дохідності активів банку);

– управлінням індивідуального бізнесу (з питань дотримання умов типових договорів депозиту);

– управлінням корпоративного бізнесу (з питань дотримання умов типових договорів депозиту);

– службою внутрішнього аудиту (внутрішній аудит дотримання нормативних вимог).

Для підвищення ефективності депозитної діяльності та для урегулювання внутрішньобанківських відносин щодо управління цією діяльністю, банк користується внутрішньою нормативною документацією, що базується на нормативних актах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Національного Банку України.

Розглядаючи внутрішню нормативну документацію ПАТ КБ «ПриватБанк», можна виділити:

– положення «Про Комітет управління активами і пасивами»;

– робочий документ «Про політику управління активами і пасивами»;

– положення «Про залучення вкладів фізичних осіб»;

– положення «Про залучення вкладів юридичних осіб»;

– положення «Про управління банківськими ризиками»;

– положення «Про службу внутрішнього аудиту».

Якщо переглянути структуру, функції та внутрішні нормативні документи у розрізі депозитних операцій, то можна побудувати між ними взаємозв'язок (додаток У).

Початковим етапом управління процесом залучення коштів на рахунки в банку є вибір стратегії на ринку депозитних послуг. Основні напрямки депозитної політики ПАТ КБ «ПриватБанк» визначаються Правлінням банку шляхом затвердження основних характеристик банківських продуктів та планових показників депозитної діяльності банку в розрізі його установ.

Стратегія банку на ринку депозитних послуг полягає в розширенні діяльності, оновлені продуктового ряду та збільшенні продажів прибуткових продуктів, оптимізації існуючої мережу банку, оптимізації виробничих процесів та посиленні контролю за видатками.

Банк надалі буде зосереджуватися на обслуговуванні роздрібних клієнтів, малого та середнього бізнесу та великих корпоративних клієнтів. В контексті даних цілей менеджментом банку вирішуються наступні завдання:

– розробка ефективної маркетингової системи з наданням спеціальних пільг, диференційованих за ступенем значущості клієнта для банку;

– розробка процентної та тарифної політики банку;

– організація партнерського співробітництва з якомога більшим числом клієнтів з метою поліпшення можливостей планування банком процесу руху коштів на їх рахунках;

– постійне оновлення номенклатури послуг;

– розвиток збутової мережі банку [21].

Для залучення коштів (в національній та іноземній валютах) від фізичних і юридичних осіб банк відкриває депозитні рахунки відповідно до Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 18.12.98 № 527, (зі змінами та доповненнями).

Бухгалтерський облік вкладних операцій здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 20.08.99 № 418,(зі змінами та доповненнями), Положення ПАТ КБ «ПриватБанк» про порядок здійснення операцій за поточними та строковими депозитними (вкладними) рахунками фізичних осіб в національній та іноземній валютах.

При формуванні депозитних ресурсів банк насамперед визначає місце і роль депозитних ресурсів у власних пасивах, при цьому прийняття рішень диктується загальною стратегією банку щодо управління активами і пасивами. Виходячи з умов які складаються на ринку а також власних можливостей банку щодо залучення коштів, обирається стратегія залучення і управління депозитними ресурсами банку. Головною метою при цьому стає досягнення оптимального співвідношення між стабільністю та вартістю ресурсів банку.

Для вирішення даного завдання банк застосовує заходи, які складають комплексний аналіз залучених ресурсів банку, та використовує різні методи залучення коштів. ПАТ КБ «ПриватБанк» пропонує корпоративним клієнтам ефективне використання тимчасово вільних коштів - розміщення на депозитних рахунках з різним терміном дії (таблиця 2.11). Депозитні рахунки можуть бути відкриті в національній валюті України, у доларах США чи євро. Мінімальна сума депозиту складає 1 тис. доларів США (1 тис. євро) - для валютних депозитів чи 50 тис. грн. - для гривневих.

Таблиця 2.11 - Депозитні продукти банку для корпоративних клієнтів

Внески приймаються на 3, 6 і 12 місяців, залежно від виду внеску. Ставки по усіх видах внесків не змінюються протягом усього терміну дії депозитного договору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» активно залучає кошти населення на депозитні та поточні рахунки в національній та іноземній валюті (доларах США і євро). Сьогодні банк пропонує своїм клієнтам рахунки до запитання, депозитні рахунки (з виплатою відсотків наприкінці терміну; термінові - із щомісячною виплатою відсотків; накопичувальні - з можливістю поповнення і додатком відсотків до основної суми депозиту), а також пенсійні рахунки для одержання пенсій.

Умови депозитного обслуговування приватних клієнтів приведені у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 - Депозитні продукти банку для приватних клієнтів

Пенсіонери та одержувачі соціальної допомоги мають можливість відкрити рахунок для отримання усіх виплат у банку на пільгових умовах - поточний «Пенсійний» (рис. 2.13). Операції за поточним рахунком здійснюються у будь-якому відділенні банку, незалежно від того, де було відкрито рахунок.

Таблиця 2.13 - Депозитні продукти для пенсіонерів та заощадження

Банк пропонує послуги з відкриття та обслуговування поточних рахунків в національній та іноземній валютах (доларах США, євро, російських рублях та англійських фунтах стерлінгів). Поточний рахунок у банку допоможе швидко та без значних витрат на комісійні винагороди здійснювати перекази по Україні та за кордон, а також отримувати на цей рахунок грошові кошти від фізичних та юридичних осіб.

На даний момент в ПАТ КБ «ПриватБанк» впроваджені та діють системи «Bankmaster RS», «Ісаод» та «Робін» для автоматизації залучення та супроводження депозитів. Вона дозволяє управляти коштами, отримувати дані про стан рахунку та іншу інформацію у будь якому відділенні банку незалежно від місця оформлення вкладу.

За всіма видами депозитів передбачене інформаційне забезпечення - банк щомісяця надає безкоштовну виписку з рахунка з перерахуванням всіх операцій за минулий місяць.

Для бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов'язаннями менеджмент ПАТ КБ «ПриватБанк» використовує різні методи залучення коштів, які зводяться до двох груп:

– цінові методи управління;

– нецінові методи управління.

Процентна політика ПАТ КБ «ПриватБанк» по залученню строкових коштів клієнтів затверджується Комітетом з питань управління активами та пасивами (КУАП) за поданням управління індивідуального бізнесу та управління корпоративного бізнесу.

Об'єктами цінової політики у сфері депозитної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» є розміри процентних ставок; умови нарахування і сплати процентів; мінімальна сума відкриття депозитного рахунку; тарифи на розрахунково ? касове обслуговування поточних рахунків фізичних та юридичних осіб.

Розмір депозитної ставки встановлюється за домовленістю з клієнтом, виходячи із суми та строку вкладу на рахунку, але не більше процентної ставки, встановленої рішенням Комітету по управлінню активами і пасивами (КУАП). В угоді передбачається право банку змінювати процентну ставку у випадку зміни ситуації на фінансово-кредитному ринку України.

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 20.08.99 № 418, (зі змінами та доповненнями), усі умови щодо нарахування (сплати) процентів за депозитами визначаються в договорі депозиту.

Типовими договорами ПАТ КБ «ПриватБанк» на відкриття вкладного (депозитного) рахунку передбачено, що при розрахунку процентів враховується день надання вкладу. Таким чином, на вклади фізичних осіб, прийняті установами банку у вихідні (неробочі) дні та в післяопераційний час, проценти нараховуються у загальновстановленому порядку за фактичний строк знаходження коштів у банку з урахуванням вихідних (неробочих) днів, незважаючи на те, що внесок на цей рахунок відобразиться у бухгалтерському обліку наступного операційного дня.

Банком при встановленні ціни на депозити використовується метод умовного ціноутворення, що передбачає встановлення процентних ставок за депозитом залежно від їх умов.

Фактори, що впливають на встановлення процентів за строковими депозитами ПАТ КБ «ПриватБанк», наступні:

– сума депозиту;

– строк, на який розміщуються кошти;

– валюта внеску;

– можливість поповнення.

Проаналізуємо процентні ставки, що склалися на ринку станом 01.01.2010 та визначмо конкурентноздатність процентної політики ПАТ КБ «ПриватБанк».

Для внеску 5000 гривень пропозиції банків коливаються в наступних діапазонах (табл. 2.14).

Таблиця 2.14 - Процентні ставки за депозитами фізичних осіб у національній валюті станом на 01.01.2010

Пропозиції банків для внеску 1000 доларів наведено в таблиці 2.15.

Таблиця 2.15 - Процентні ставки за депозитами фізичних осіб у доларах США, станом на 01.01.2010

Якщо порівняти ставки ПАТ КБ «ПриватБанк» з основним регіональними конкурентами - ПАТ «ІНДЕКС-БАНК» та ЗАТ «ОТП Банк», то банк пропонує депозити по ціні вищій, ніж у конкурентів. Ставки за депозитами ПАТ КБ «ПриватБанк» знаходяться на середньо ринковому рівні, тобто банк притримується поміркованої цінової стратегії.

Як свідчать наведені дані, банк притримується поміркованої цінової стратегії за депозитами в іноземній валюті. Процентні ставки ПАТ КБ «ПриватБанк» за депозитами в іноземній валюті знаходяться на середньо ринковому рівні і вище ставок основних регіональних конкурентів - ПАТ «ІндексБанк» та ЗАТ «ОТП Банк». Це пояснюється тим, ПАТ КБ «ПриватБанк» має більш потужну мережу та більше можливостей щодо залучення коштів клієнтів.

Банком залучаються також і кошти юридичних осіб, для яких визначена процентна ставка. Базові процентні ставки за депозитами юридичних осіб наведені в таблиці 2.16.

Таблиця 2.16 - Базові процентні ставки ПАТ КБ «ПриватБанк» за депозитами юридичних осіб станом на 01.01.2010, %

При зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів банк має право переглядати процентну ставку за договором, якщо дане положення передбачене ним. Про зміну розмірів процентів, що нараховуються, банк повідомляє вкладників через засоби масової інформації. Процентна ставка вважається прийнятою, якщо протягом періоду, обговореного у відповідному пункті договору, вкладник не звернувся в банк для розірвання договору. Зняття всієї суми внеску (закриття рахунка) чи перерахування з внеску здійснюється за письмовою заявою клієнта.

Результати порівняння процентної політики щодо залучення коштів юридичних осіб наведено в таблиці 2.17.

Таблиця 2.17 - Процентні ставки за депозитами юридичних осіб станом на 01.01.2010, у %

Як свідчать наведені в таблиці дані, процентна ставка за депозитами юридичних осіб нижча, ніж пропонують конкуренти.

Нарахування процентів на банківський вклад (депозит) починається з наступного дня після надходження від вкладника грошових коштів або банківських металів і закінчується в той день, який передує поверненню грошових коштів або банківських металів вкладнику або списанню з вкладного (депозитного) рахунку вкладника.

Об'єктом процентної політики є мінімальна сума відкриття депозитного рахунку, що визначає, на яке коло клієнтів орієнтується банк. Мінімальна сума депозитного внеску складає 1000 грн. або 200 доларів США, 200 євро (див. рис. 2.11), що характеризує депозитну політику банку як орієнтовану на широке коло потенційних клієнтів без обмеження рівня їх доходів.

Крім процентної політики, у сфері залучення коштів юридичних та фізичних осіб на поточні рахунки, значну вагу має тарифна політика у сфері розрахунково-касового обслуговування.

Як правило, розрахунково-касове обслуговування складає основу взаємовідносин банку та його клієнтів. Депозити до запитання переслідують, насамперед, здійснення поточних розрахунків. Відкривши такий рахунок, клієнт передає банку право технічного ведення своїх платіжних операцій. Ведення платіжних операцій клієнтів вимагає від банківських спеціалістів істотних затрат праці, які хоч і знижуються в результаті застосування комп'ютерної техніки, все ж складають значну питому вагу у банківських витратах. Однак, ці витрати можуть компенсуватися тим, що клієнти, які відкрили рахунки до запитання, далеко не в повному обсязі використовують свої грошові кошти на рахунках, тому досить стабільно не використовується так званий твердий залишок, який використовується банком для здійснення активних операцій. В середньому цей залишок є певною очікуваною величиною і утворюється внаслідок того, що значна кількість клієнтів банку регулярно знімають кошти з своїх поточних рахунків і поповнюють їх через певний час. Але деяка частина клієнтів для оплати своїх зобов'язань не використовує всю величину залишку, навіть тоді, коли регулярно здійснює поточні платежі. Як правило, ці кошти використовуються банками для надання короткострокових кредитів.

ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснює відкриття карткових рахунків юридичним та фізичним особам. Операції за картковими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей вказаних у внутрішніх положеннях ПАТ КБ «ПриватБанк» договорі про відкриття карткового рахунку.

Нецінові методи управління залученими коштами ПАТ КБ «ПриватБанк» базується на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов'язані зі зміною рівня депозитних ставок.

До таких прийомів належить реклама марки та окремих депозитних продуктів, поліпшений рівень обслуговування, розширення сектора пропонованих банком послуг та рахунків, комплексне обслуговування, проведенні розіграшів та лотерей на постійній основі.

В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері менеджмент ПАТ КБ «ПриватБанк» велику увагу приділяє саме неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження, і не завжди такий метод управління можна застосувати.

Отже, ПАТ КБ «ПриватБанк» приділяється значна увага залученню коштів на депозитні рахунки. Пріоритет віддається залученню коштів на строкові рахунки, що є виправданим, оскільки саме ці кошти в найбільшій мірі можуть бути використані для здійснення кредитно-інвестиційних операцій. Ключову роль в конкурентній боротьбі відіграють цінові методи (процентна ставка) та нецінові методи (асортимент депозитних послуг, наявність додаткових послуг, швидкість та якість обслуговування та ін.).

ПАТ КБ «ПриватБанк» є провідним банком універсальним банком в Україні та надає широкий перелік послуг з метою задоволення усіх потреб клієнтів. За періоди, що аналізувалися, «ПриватБанк» провадив виважену політику управління капіталом. Відбулося незначне підвищення ступеня захищеності робочих активів власним капіталом, що свідчить про зниження рівня ризику діяльності банку. Значення мультиплікатора капіталу свідчать про зниження ризику втрат банку у майбутньому, адже зменшується «навантаження» капіталу активами банку.

Зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» за період дослідження зростали і станом на 01.01.2010 складають 75 795 412 тис. грн. Динаміка зобов'язань відповідає темпам зростання активів та капіталу. Основою ресурсів банку є кошти клієнтів (65,8 %).

Аналіз активів ПАТ КБ «ПриватБанк» показав, що за період дослідження їх загальна сума зросла на 29 854 724 тис. грн. (на 53,11 %), що свідчить про позитивні результати діяльності банку. Зростання активів переважно обумовлено зростанням цінних паперів в портфелі банку до погашення, кредитного портфелю та інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Банк протягом періоду дослідження спрацював прибутково, що обумовлено ефективною політикою керівництва щодо використання ресурсної бази банку. Прибуток банку зростав адекватно темпам зростання доходів і витрат. Зростання прибутку пов'язано зі зростанням капіталу банку, мультиплікатора капіталу, дохідності активів та рентабельності діяльності банку.

Підводячи підсумки аналізу депозитних ресурсів банку, можна зробити наступні висновки: депозитна політика ПАТ КБ «ПриватБанк» є оптимальною щодо структури депозитних ресурсів, в яких основну частку займають строкові кошти, спрямована на кількісне зростання вкладників за рахунок розширення видів депозитів і якісного обслуговування клієнтів, що сприяє підвищенню стабільності вкладних операцій.

ПАТ КБ «ПриватБанк» приділяється значна увага залученню коштів на депозитні рахунки. Пріоритет віддається залученню коштів на строкові рахунки, що є виправданим, оскільки саме ці кошти в найбільшій мірі можуть бути використані для здійснення кредитно-інвестиційних операцій. Ключову роль в конкурентній боротьбі відіграють цінові методи (процентна ставка) та нецінові методи (асортимент депозитних послуг, наявність додаткових послуг, швидкість та якість обслуговування та ін.).

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕННЯМ РЕСУРСІВ З ДЕПОЗИТНИХ ДЖЕРЕЛ

3.1 Трансформація депозитів до запитання банку у стабільну ресурсну базу

Ресурси комерційного банку за можливістю управляти ними поділяються на постійні (капітал банку), стабільні (строкові депозити і позики) та нестабільні (депозити до запитання, кошти в розрахунках і залишки на коррахунках «Лоро»). В сукупності депозити до запитання, кошти в розрахунках і на коррахунках «Лоро» формують поточні пасиви банку. При цьому капітал банку, строкові депозити і позики вважаються керованими ресурсами, а депозити до запитання - некерованими. До дешевих ресурсів відносять поточні пасиви, за залишками яких банки або не нараховують відсотків, або нараховують до 2 відсотків річних. До дорогих - строкові депозити і позики, ставки за якими значно виші.

Оскільки капітал банку формується за рахунок коштів акціонерів та учасників і передається в розпорядження правління банку без оплати, іноді його розглядають як «безоплатний» ресурс. Однак варто враховувати, що його ціна визначається рівнем дивідендів, які, за оцінними даними, з урахуванням податку на прибуток, становлять для стабільно працюючого банку не менше 15 відсотків. Такі виплати можуть здійснюватися в різних формах, але це не змінює суті: для банку капітал є не безплатним, а досить дорогим ресурсом,

Дешевим банківським ресурсом є поточні пасиви, однак, розміщуючи їх у дохідні активи, банки стикаються з проблемою нестабільності. Депозити до запитання чи залишки на кожному з клієнтських поточних рахунків власники можуть змінювати на свій розсуд у межах залишку коштів на рахунку. Щоденний залишок змінюється значною мірою як випадкова величина. Особливістю режимів роботи всіх видів рахунків, які формують поточні пасиви, є право їх власників розпоряджатися коштами на свій розсуд без обмежень щодо сум і термінів і без попереднього узгодження своїх дій з банком. Тому прогнозування залишок коштів на кожному поточному рахунку є дуже проблематичним, а використання для ефективного розміщення в дохідні активи потребує знання закономірностей їх формування. У банківській системі України поточні пасиви становлять 61 % від усіх ресурсів комерційних банків, що дуже істотно. При цьому 79,3 % - становлять кошти юридичних, а 20,7 % - фізичних осіб.

Аналіз депозитної бази банку ПАТ КБ «ПриватБанк» показав, що питома вага коштів до запитання в загальному обсязі ресурсів, залучених банком з депозитних джерел зменшилась на 7,62 % і склала у 2009 році 28,76 %, частка ж строкових депозитів за аналізований період зросла до 71,24 %.Отже існує необхідність аналізу можливостей використання частки стабільного залишку на депозитних рахунків до запитання для проведення активних операцій банку.

Розміри та строки надходжень на рахунок для клієнта мають визначений, детермінований характер, оскільки с результатом поставки ним продукції, надання послуг тощо. Випадкові відхилення від очікуваних ним значень і термінів неминучі, тому вплив фактора випадковості на потік, що надходить, досить істотний і для власника рахунку.

Відплив коштів із рахунку (чи його дебетування) визначається власником рахунку залежно від наявності коштів і потреби в здійсненні обов'язкових платежів, виплат і необхідної оплати сировини та матеріалів. Навіть для підприємств масового виробництва динаміка платежів дуже істотна й точно не повторюється з періоду в період. Суми залишків коштів як за кожним окремим рахунком, так і за їх сукупністю змінюються щодня, і для банку їх величини й терміни випадкові.

Дослідження фактичних даних формування залишків на поточних клієнтських рахунках (чи відповідних депозитів до запитання) свідчать, що середні величини цих залишків і характер їх розподілу як випадкових величин визначається ефективністю господарювання клієнта, попитом на його продукцію та послуги, активністю проведення господарських операцій на рахунку, «заможністю» клієнта й низкою інших факторів. При цьому щоденні залишки коштів на рахунку розглядаються як сукупність випадкових величин, котра відповідає нормальному закону розподілу. Аналогічно формуються і залишки коштів і на інших клієнтських рахунках до запитання.

Деякий інший підхід щодо розрахунку умовної-постійної частини поточних пасивів представила у власному дослідженні Лунякова Н.А. [44]. Зокрема вона розглядає теоретичні основи кількісної оцінки депозитного ризику поточних пасивів банку, на основі порівняння моделей, розроблених такими авторами як А.П. Вожжов, А.Т. Карчева зі власною моделлю оцінки умовно-постійної частини поточних пасивів банку. Дані моделі представлені нижче у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Визначення умовно-постійної частини поточних пасивів різними авторами

У цій роботі ми пропонуємо розробити кількісні підходи, які дозволять враховувати депозитний ризик ресурсів до запитання. Зміна залишків ресурсів до запитання може бути пояснена динамікою зміни середнього рівня ресурсів, що склалася в банку з урахуванням чинника часу, а також з урахуванням кількості клієнтів, число яких може змінюватися з часом.

Таким чином, розробка теоретико-методичної основи вивчення природи депозитного ризику, його кількісної оцінки дозволить банківській установі ефективно використовувати акумульовані грошові кошти у вигляді ресурсів до запитання в інвестиційній діяльності і довгостроковому кредитуванні.

Трансформація нестабільних депозитів до запитання у стабільні й дешеві ресурси розкриває банківську діяльність з іншого боку - це реальне підтвердження творчої, генеруючої функції банків у економічній системі.

Необхідно зазначити, що нормальний розподіл залишків коштів на рахунках до запитання є окремим випадком. Фактичні розподіли знаходяться в діапазоні від нормального до показового, відповідаючи в проміжних значеннях також логарифмічному нормальному закону чи закону Релея. Розгляд формування депозитів до запитання і поточних пасивів на прикладі нормального закону має змогу подати ілюстрації і висновки у доступніший формі. Загальним для всіх видів депозитів до запитання по кожному з поточних рахунків є зміна величини по кожному з них від нуля до максимуму, і якщо максимальна величина депозиту для кожного рахунка є цілком конкретною й індивідуальною, то мінімальні їх рівні для всіх рахунків однакові й дорівнюють нулю:

0 ? D_i ? max, (3.1)

де D_i ? величина депозиту на кінець банківського дня на і-му рахунку.

З формування поточних пасивів банку як сукупності депозитів до запитання випливає, що кожному рахунку відповідає свій діапазон розподілу депозитів ± Зу_і (де у_і - середньоквадратичне відхилення величини депозитів до запитання на і-тому рахунку) і своє математичне очікування m_і (середнє значення залишку на рахунку). Сукупність депозитів до запитання в цілому по банку створює поточні пасиви із сумарним математичним очікуванням (М_?), сумарною дисперсією (D_?) і сумарним середньоквадратичним відхиленням (у_?).

Формування незнижуваної частини поточних пасивів є результатом додавання складових їх депозитів до запитання на окремих рахунках, мінімальне значення кожного з яких практично дорівнює нулю (D_i^min =0), але їх сумарна величина, «відриваючись» від осі абсцис, набуває стійкого значення у вигляді незнижуваного залишку (? D_i^min>0). Це явище пояснюється випадковим розподілом залишків коштів на поточних рахунках у часовому інтервалі: Мінімальні залишки коштів на всіх рахунках не виникають одночасно. Формування постійної, незнижуваної частини у складі поточних пасивів змінює характер цього виду ресурсів - вони набувають стабільного, можна сказати, керованого характеру. Справді, постійна частина поточних пасивів не лише зберігає свій рівень, а й зростає відповідно до позитивних тенденцій в економіці розширення клієнтської бази банку й активізації діяльності за поточними.

Аналіз фактичних даних за поточними пасивами засвідчує, що режим постійної зміни характерний тільки для залишків змінної, або пульсуючої, їх частини. Діапазон їх розсіювання обмежений величиною ППvar і дорівнює ± Зу_? (де у_? - сумарне середньоквадратичне відхилення поточних пасивів у межах їх змінної частини). Параметри розподілу змінної частини поточних пасивів - середньоквадратичне відхилення у_? і математичне очікування М_? визначають так:

, (3.2)

D_? = ? D_i, (3.3)

, (3.4)

де М_? - сумарне математичне очікування;

m_і - середнє значення залишку на рахунку;

D_? - сумарна дисперсія;

D_i - величина депозиту на і-тому поточному рахунку;

у_? - сумарне середньоквадратичне відхилення;

у_і - середньоквадратичне відхилення величини депозитів до запитання.

Величина постійної частини поточних пасивів визначаються різницею сумарною математичного очікування М_? і можливого відхилення змінної частини поточних пасивів у бік зменшення на величину 3у_?.

, (3.5)

Ця залежність розкриває сутність процесу формування постійної частини поточних пасивів: у результаті додавання окремих депозитів до запитання сумарний діапазон розсіювання (± 3у_?) збільшується повільніше від нарощування сумарного математичного очікування М_?, причому відбувається це тією мірою, якою збільшення відповідно до показової (експоненціальної) залежності є повільнішим від збільшення відповідно до лінійної залежності.

Таким чином, величина ППconst (постійна частина поточних пасивів) знаходиться у прямій залежності від кількості обслуговуваних поточних рахунків і середніх величин їх залишків, але зменшується в експоненціальній залежності (убуваючи числові послідовності гіперболічного типу, до яких відноситься експоненціальна) від діапазонів розсіювання залишків за рахунками.

Розрахунок постійної частини депозитів до запитання ПАТ КБ «ПриватБанк» за даними про залишки на рахунках клієнтів за 2009 рік, приведений у таблиці 3.2.

Постійній частині поточних пасивів банку у разі його успішної роботи і сталості клієнтської бази притаманна стабільність і керованість, близька до стабільності й керованості капіталу банку та строкових депозитів. Однак поточні пасиви - це дешеві ресурси, тому залучення до обслуговування клієнтів (як юридичних, так і фізичних осіб) з відкриттям поточних, у тому числі й карткових, рахунків - це реальний шлях до значного підвищення ефективності банківської діяльності. Аналіз фактичних даних формування поточних пасивів показав, що постійна частина поточних пасивів становить від 43 % їх середньої величини для ПАТ КБ «ПриватБанк».

Таблиця 3.2 - Розрахунок значення постійної частини поточних пасивів банку ВАТ ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2009 рік

Виділення стабільних ресурсів із їх нестабільної маси становить «банківський ефект», тобто технологію трансформації «коротких і малих» депозитів у «довгі і великі» ресурси; власне кажучи, це процес генерації, створення стабільних ресурсів із коштів до запитання як результат банківської діяльності. Необхідно зазначити, що переважна частина населення вважає характерною для банків лиш одну - спекулятивну функцію: купівлю ресурсів із наступним їх перепродажем за вищою ціною з метою отримання банківської маржі. Це певною мірою формує негативне ставлення до банків. Усвідомлення «творчої» ролі банків завдяки трансформації ними коштів до запитання у стабільні кредитно-інвестиційні ресурси, використовувані банком для кредитування реальної економіки, сприятиме формуванню в населення прихильності до банківської діяльності, усвідомленню її необхідності для розвитку економіки.

Про важливість використання постійної частини поточних пасивів як строкових ресурсів свідчать наступні розрахунки. За даними ПАТ КБ «ПриватБанк» на кінець 2009 року, кошти до запитання якого складали 15921,4 млн. грн., постійна частина коштів до запитання, яка може бути використана як строкові ресурси, складає 2940,05 млн. грн. Економія витрат на залучення ресурсів може бути розрахована за формулою:

ЕПВ = (і_СД - і_ПД)ЧПЧПР, (3.6)

де ЕПВ - економія процентних витрат при використанні постійної частини

поточних ресурсів як строкових;

і_СД, і_ПД - процентні ставки за строковими депозитами та депозитами до

запитання відповідно;

ПЧПР - постійна частка поточних ресурсів.

При використанні постійної частки поточних ресурсів як строкових економія процентних витрат по ПАТ КБ «ПриватБанк» складе 313,4 млн. грн. Отже, використання постійної частини поточних пасивів є важливим напрямком оптимізації ресурсної бази банку, що дозволяє підвищити стабільність банківських ресурсів та зменшити їх витратність.

Кожен банк докладає зусиль для розширення кола своїх клієнтів. Однак кардинальне збільшення загальної чисельності клієнтів і залишків на їхніх рахунках можливе при активізації підприємницької діяльності та умови переходу країни у фазу стійкого економічного зростання. Лише в такий спосіб можна вплинути на загальну величину постійної частини поточних пасивів, які знаходяться в розпорядженні банків. І саме це, на нашу думку, має стати реальним і суттєвим фактором не тільки збільшення обсягів банківських ресурсів, а й зниження процентних ставок за активними операціями.

Істотне збільшення обсягів дешевих банківських ресурсів може забезпечити зниження процентних ставок до рівня, необхідного для кредитування реального виробництва з поступовим нарощуванням у кредитних портфелях банків частки середньо - і довгострокових кредитів.

3.2 Використання чинника еластичності банківських депозитів при формуванні ресурсної бази банку

Здійснення депозитних операцій для збільшення ресурсної бази банку може підвищувати прибутковість банку. На перший погляд здається, що такі дії призведуть до зворотного ефекту, оскільки вони пов'язані зі збільшенням процентних витрат банку. Зазначимо, що за можливість користуватися грошима клієнтів банк змушений нести витрати у вигляді сплачених відсотків. Платний характер залучених ресурсів визначає важливість точного підходу до встановлення рівня процентних ставок за депозитами банку, їхня недостатня величина призводить до втрати частини клієнтського сектора, а надлишкова - до необґрунтованого завищення витрат.

З огляду на вище висловлені міркування, банки майже не використовують оперативне регулювання рівня сформованих процентних ставок за залученими коштами клієнтів і регулюють рівень прибутку за допомогою активних операцій. Таким чином, зміна вартості пасивів відображає скоріше загальні тенденції в економіці, пов'язані з попитом на грошовий продукт, ніж наслідки оперативних управлінських рішень.

Питання управління депозитними операціями банків грунтовно висвітлені вченими-економістами. Зокрема, О.В. Васюренко розглядає банківські портфелі активів та пасивів як єдине ціле, що визначає роль сукупного портфеля банку в досягненні спільної мети високих прибутків і допустимий рівень ризику [42]. О.В. Дзюблюк доводить необхідність збалансування структури залучених банком ресурсів і здійснених вкладень для створення оптимальних умов щодо підтримання ліквідності банку, визначає основу у виборі пріоритетів комплексного управління активами і пасивами з урахуванням умов перехідною періоду [22]. О.В. Лютий аналізує розвиток депозитного ринку п Україні і процес оптимізації цін за видами залучених коштів [46].

Отже, сутність сучасних уявлень про управління активами іі пасивами комерційного банку полягає у формуванні стратегії і здійсненні заходів, які забезпечують відповідність структури балансу банку йото програмним цілям. Методики підвищення ефективності діяльності комерційного банку в основному враховують управління структурою активів, пасиви банку розглядаються лише з позиції їхньої вартості та строків зберігання.

Ефективна банківська діяльність неможлива без залучення грошових коштів на позичковій основі. Їх використання дає банкам змогу суттєво розширювати межі своєї діяльності, ефективніше використовувати власний капітал Крім того, формування довгострокових кредитних ресурсів в економіці або вихід на новий рівень здійснення банківської діяльності можливий лише за умови сталого розвитку депозитної бази.

Слід зазначити, що в економічній системі клієнт банку є продавцем ресурсів (здійснює їхню пропозицію), і банк - покупцем. Такі взаємини, засновані на ринковому характері грошового продукту, тісно пов'язані з поняттям еластичності попиту і еластичності пропозиції. На практиці це означає, що. підвищуючи процентні ставки за залученими коштами, банк за рахунок зростання пропозиції з боку клієнтів збільшує свої ресурси, тоді як зниження процентних ставок призведе до відтоку коштів. Незважаючи на очевидність такої залежності, на практиці не існує розробленої моделі використання еластичності залучення банківських ресурсів, що частково можна пояснити загальною тенденцією більш низької уваги до структури пасивів як об'єкта оперативного управління.

Разом з тим саме властивості еластичності залучених коштів можуть грати важливу роль у прийнятті управлінських рішень і визначити кінцеві фінансові результати. Іноді ситуація складається так, що банк зі збалансованою структурою активів і пасивів починає працювати з новим, більш високоприбутковим видом активів (наприклад, новий випуск державних цінних паперів), ніж існуючі. У той же час розміщення коштів у бажаних обсягах не можливе, оскільки строк повернення існуючих активних інструментів не дозволяє знайти ресурси за рахунок їхньої реалізації. Єдиним способом у таких умовах залишається додаткове збільшення ресурсної бази. Оскільки будь-якій зміні вартості ресурсів з боку банку буде відповідати зміна їхнього залишку, то першочерговим є дослідження еластичності пропозиції коштів у тій системі, де даний банк функціонує.

Існує можливість створити бажаний додатковий фонд коштів для розміщення в обраний вид активу. Об'єктом впливу в структурі пасивів можуть бути як внески населення (тому що даний вид ресурсів має в основному терміновий характер), так і кошти юридичних осіб.

Необхідний рівень підвищення процентних ставок для одержання бажаного обсягу додаткових ресурсів можна визначити за допомогою коефіцієнта еластичності [47]:

, (3.7)

де k ? коефіцієнт еластичності;

?П? процентна зміна залишку залучених коштів;

?СТП ? процентна зміна ставки за внесками.

Виходячи з вищенаведеного співвідношення ?П=kЧ?СТП, тобто приріст залишку залучених коштів відповідає зміні процентної ставки скоректованої на величину коефіцієнта еластичності.

За відносно невисоких ставок вкладники мають безліч альтернативних можливостей для розміщення своїх коштів і тому на незначну зміну відсотка за вкладами реагують відносно слабко. Зміні ставки на два процентних пункти відповідає лише зміна залишку внесків на 10 у.о., таким чином, коефіцієнт еластичності має значення 0,5, що відповідає нееластичному характеру пропозиції ресурсів.

Вкладники підвищують активність лише тоді, коли процентна ставка досягає достатнього рівня і привабливість вкладення коштів перевищує більшість альтернативних можливостей. Підвищення ставки на 4 процентних пункти дозволяє додатково залучити на 60 у.о. внесків. Коефіцієнт еластичності набуває значення k = 1,5.

Подальше збільшення процентних ставок призведе до зменшення ефекту від їхнього підвищення. Залучення кожної додаткової гривні буде все більше дорожчим, оскільки вкладники змушені відмовляти собі в життєвих витратах або обмежувати поточне придбання товарів і послуг, тому характер пропозиції вільних коштів з боку населення знову набуває нееластичного характеру.

Незважаючи на зростаючу привабливість, обмеженість коштів населення не дозволяє сформувати ресурси більші за визначену величину і коефіцієнт еластичності прагне до нульового значення.

Визначивши функцію, яка впливає на зростання залишку внесків, можна з достатньою впевненістю прогнозувати необхідний рівень зміни процентної ставки й очікуваний ефект.

Припустимо, що поточна ставка банку за залученими коштами (СТП₀) дорівнює 14 %. Це дозволить сформувати залишок внесків кредитної організації (П₀) в розмірі 40 млн. грн.

Сформовані в такий спосіб кошти розмішуються в активні інструменти з прибутковістю (СТА₀) 15 %. Подібні умови діяльності визначають витрати банку за залученими ресурсами у розмірі СТП₀ Ч П₀ = 40Ч14 % = 5,6 млн. грн., і доходи від їхнього розміщення ? СТА₀ Ч П₀ =40Ч15 % = 6 млн. грн. Рівень прибутку банку становить 0,4 млн. грн.

Таким чином, залишок внесків функціонально залежить від процентної ставки П = f(СТП), коефіцієнт еластичності, у свою чергу, рівний ?П: ?СТП, при ?СТП, яке наближається до нуля і буде дорівнювати похідній даної функції:

k = f (СTП) при ?СTП>0, (3.8)

Пошук величини коефіцієнта еластичності для конкретного банку повинен проводитися дуже ретельно, тому що у випадку помилки можливі прямі втрати прибутку банку. Аналітична база не може включати занадто довгий період, тому що умови функціонування в сучасній економічній системі досить нестабільні й зі збільшенням тимчасового інтервалу зростає число вторинних чинників, які впливають на розмір ресурсної бази банку.

Так, у довгостроковому періоді можлива ситуація, за якої банк знижує процентні ставки за внесками, але залишок внесків при цьому істотно збільшується. Це стає можливим з двох причин: загальна вартість позикових коштів в економіці й інфляційні процеси. Кожний із цих чинників впливає на рівень процентних ставок і може істотно викривити розрахунки коефіцієнта еластичності.

Також необхідно пам'ятати і про вплив додаткових важелів, таких як реклама, ділова репутація тощо.

Визначивши функцію, яка впливає на зростання залишку внесків, можна з достатньою впевненістю прогнозувати необхідний рівень зміни процентної ставки й очікуваний ефект.

Отже ця модель відображає співвідношення динаміки зростання обсягів коштів клієнтів та середньозваженої процентної ставки за залученими коштами. Відповідно до вищевикладених принципів еластичності для залучення додаткових ресурсів банку необхідно збільшити процентну ставку за внесками.

Таким чином, ми можемо сформулювати основний критерій оптимальності збільшення ресурсної бази шляхом підвищення процентних ставок, а саме: зміна ставок буде ефективною з погляду підвищення прибутковості у випадку, якщо доходи від додаткової процентної ставки нового активу перевищать додаткові витрати із залучення коштів щодо поточного залишку внесків.

Дану умову можна представити у вигляді формул:

(СТА₁ - СТП₁) Ч ?П ? (СТП₁ - СТП₀) Ч П₀, (3.9)

або

(СТА₁ - СТП₁) Ч ?П ? ?СТП Ч П_0, (3.10)

Зміну ресурсної бази можна представити у вигляді функції від зміни процентної ставки шляхом використання формули (3.6), звідси встановлюється наступний зв'язок між змінами залишку внесків і зміною процентної ставки ?П=kЧ?СТП. Умова оптимальності, таким чином, може бути записана у вигляді:

(СТА₁ - СТП₀ - ?СТП) Ч ?СТП Ч k ? ?СТП Ч П₀, (3.11)

Подальше дослідження функції дозволяє вирішити питання про досягненні оптимальної величини зміни ставки і, як наслідок, обсягу ресурсної бази. Якщо банк намагається одержати максимальний обсяг додатковою прибутку, тоді завдання полягає у пошуку максимуму цільової функції.

Він даного критерію досить легко можна перейти до цільової функції:

f(?СТП) = (СТА₁ - СТП₀ - ?СТП) Ч ?СТП Ч k - ?СТП Ч П_0, (3.12)

Очевидно, що максимум цільової функції буде означати максимізацію додаткового прибутку, одержану від збільшення залишку залучених коштів f(?СТП)>max. У такому випадку застосовуються стандартні процедури дослідження функції з урахуванням того, що правильно визначене значення дасть змогу розв'язати рівняння f(?СТП) = 0.

Отже за запропонованою моделлю було проведено дослідження обсягів залучених коштів банку ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою визначення відповідності критеріям оптимальності. Дані щодо середньозважених відсоткових ставок по залученню ресурсів та розміщенню у активні операції отримані із звітності самого банку. Коефіцієнт еластичності розрахований на основі формули 3.7, економічна сутність даного показника полягає в тому, що він відображає залежність обсягів залучення ресурсів від підвищення процентної ставки за депозитами.

Значення коефіцієнта еластичності, що більше від одиниці, свідчить про значний вплив збільшення процентної ставки на приріст депозитних ресурсів банку. Значенні показника менше від одиниці, свідчить про недостатній вплив підвищення процентної ставки на приріст депозитних ресурсів, зокрема є свідченням наявності недоліків у процентній політиці банку, неадекватності маркетингових досліджень ринку, упущеннях у прийнятті управлінських рішень.

Зокрема отримані дані свідчать про те, що банк за даною моделлю мав потенційні можливості для залучення додаткових обсягів ресурсів, але через вплив багатьох факторів, зокрема таких як конкуренція на ринку, недостатня увага банку до внутрішніх джерел залучення ресурсів та інше, не залучив депозитні ресурси у повному обсязі.

Розрахунок критерію оптимальності, приведений у таблиці 3.3, на основі формули 3.12 фактично є показником оптимального обсягу залучення ресурсів при даному рівні процентних ставок.

Таблиця 3.3 - Результати дослідження оптимальної величини зміни ставок і обсягів залучених ресурсів

Також банк може визначити головним завданням не одержання додаткового прибутку, а максимальне розширення ресурсної бази за збереження поточного рівня прибутку. Наприклад, якщо банк функціонує в умовах твердої конкуренції з іншими банками, намагається позбавити конкурентів коштів для здійснення операцій і залучити до себе якнайбільше клієнтів, число яких у межах однієї території обмежене.

Тому необхідно залучати кошти й відповідно підвищувати ставку до моменту, коли додаткові витрати досягнуть рівня доходів від нового виду активу і величина додаткового прибутку дорівнюватиме нулю. Іншими словами, забезпечується такий додатковий обсяг ресурсів, який не призведе до збитків.

Очевидно, що для пошуку величини зміни процентної ставки за внесками необхідно знайти розв'язок рівняння f?(?СТП) = 0, тобто визначити точку, де цільова функція набуває нульового значення.

Для того щоб перевірити зв'язок зміни процентної ставки та обсягів залучених депозитних ресурсів пропонується провести кореляційно-регресійний аналіз на основі методології так званої «парної кореляції», що розглядає вплив варіації аналізованого чинника x на результативну ознаку y та представляє собою однофакторний кореляційний та регресійний аналіз.

Необхідно зазначити що на залишки за депозитами впливає не тільки процентна ставка з залучення депозитів, але й інші фактори, зокрема: максимальний обсяг депозитних ресурсів який може бути залучений з огляду на географічні та соціальні показники регіону, рівень конкуренції між банками на ринку депозитних послуг, грошово-кредитна політика НБУ, наявність альтернативних джерел залучення коштів та інші.

Отже результати кореляційно - регресійного аналізу лише за одним з факторів можна вважати лише умовними, при внесенні таких обмежень, як незмінність інших факторів впливу. Головними завданнями аналізу стає:

- виявлення форми зв'язку;

- вимірювання щільності зв'язку.

Аналізуючи поле кореляції можна припустити що зростання ознаки y йде пропорційно ознаці x. В основі цієї залежності лежить прямолінійний зв'язок який може бути виражений простим лінійним рівнянням регресії:

y = a₀ + a₁x, (3.13)

де y - теоретичне розрахункове значення результативної ознаки

a₀, a₁ - коефіціенти (параметри) рівняння регресії;

х - середньозважена відсоткова ставка за депозитами.

Оскільки a₀ є середнім значенням у в точці х=0, економічна інтерпретація часто є важкою або взагалі неможлива.

Коефіцієнт парної лінійної регресії a₁ має сенс показника сили зв'язку між варіацією ознаки чинника х і варіацією результативної ознаки у. Вищенаведене рівняння показує середнє значення зміни результативної ознаки у при зміні ознаки чинника х на одну одиницю його вимірювання, тобто варіацію у, що доводиться на одиницю варіації х. Знак a₁ указує напрям цієї зміни.

Параметри рівняння a₀, a₁ знаходять методом найменших квадратів (метод рішення систем рівнянь, при якому рішення приймається як точка мінімуму суми квадратів відхилень), тобто в основу цього методу покладена вимога мінімальності сум квадратів відхилень емпіричних даних y_i від тих, що вирівнюються y:

?(у_і - y)² = ?(у_і - а₀ - а₁х_і)² > min, (3.14)

Для знаходження мінімуму даної функції прирівняємо до нуля її частні похідні і одержимо систему двох лінійних рівнянь, яка називається системою нормальних рівнянь:

, (3.15)

Провівши необхідні перетворення, можна з цієї системи рівнянь розрахувати значення параметрів рівняння а0 і а1.

Отже регресійна модель залежності обсягів залучення депозитних ресурсів від зміни процентної ставки може бути записана у такому вигляді:

y = -3456,18 + 1895,03x, (3.16)

Розрахунок відповідних показників та значень дослідження приведений у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Показники кореляційно-регресійного аналізу зв'язку зміни середньозваженої процентної ставки та обсягів залучених депозитів

Розрахункові значення y знайдені по даному рівнянню приведені в додатку Ф. Правильність розрахунку параметрів рівняння регресії може бути перевірена порівнянням сум ?у = ?y. В нашому випадку дані суми рівні. Але для практичного використання моделей регресії велике значення має їх адекватність, тобто відповідність фактичним статистичним даним. Значущість коефіцієнтів простої лінійної регресії (стосовно сукупностям, у яких n < 30) здійснюють за допомогою t-критерію Стьюдента.

Обчислені значення порівнюють з критичними t, які визначають по таблиці Стьюдента з урахуванням прийнятого рівня значущості б і числом ступенів свободи варіації v = n-2. У соціально-економічних дослідженнях рівень значущості б звичайно приймають рівним 0,05. Параметр признається значущим (істотним) при умові, якщо t_{розрах.} > t_табл. У такому разі практично неймовірно, що знайдені значення параметрів обумовлені тільки випадковими збігами.

По таблиці розподілу Стьюдента критичне значення t-критерію для v= 32-2=30. Вірогідність б приймається 0,05. Відповідно t_табл рівно 2,042. Оскільки, обидва значення t_a0 і t_a1 більше t_табл, то обидва параметри а₀ і а₁ признаються значущими і відхиляється гіпотеза про те, що кожний з цих параметрів насправді рівний нулю, і лише через випадкові обставини виявився рівним величині, що перевіряється.

Перевірка адекватності регресійної моделі може бути доповнена кореляційним аналізом. Для цього необхідно визначити тісноту кореляційного зв'язку між перемінними x та y. Теоретичний кореляційний відношення застосовується для вимірювання тісноти зв'язку при лінійній та криволінійній залежностях між результативною і факторною ознакою. Відповідно кореляційне відношення може знаходитися від 0 до 1. Чим ближче кореляційне відношення до 1, тим зв'язок між ознаками тісніший.

Розраховане значення теоретичного кореляційного відношення свідчить про можливу наявність середньостатистичного зв'язку між даними ознаками. Коефіцієнт детермінації рівний 0,87. Звідси можна зробити висновок, що 87% загальної варіації залучених ресурсів банку з депозитних джерел, обумовлене варіацією фактора - середньозваженої процентної ставки.

Використовуючи дані додатку Ф було розраховано лінійний коефіцієнт кореляції r_ху. Квадрат лінійного коефіцієнта кореляції r_ху² називається лінійним коефіцієнтом детермінації. З визначення коефіцієнта детермінації очевидно, що його числове значення завжди укладене в межах від 0 до 1, тобто 0? r_ху²?1. Чим ближче коефіцієнт кореляції по абсолютній величині до одиниці, тим тісніше зв'язок між ознаками. Отже оскільки значення r_ху дорівнює 0,873421 можна зробити висновок про існування тісного зв'язку.

Факти збігу чи неспівпадіння значень теоретичного кореляційного відношення з з і лінійним коефіцієнтом кореляції r_ху використовується для оцінки форми зв'язку. Вище наголошувалося, що за допомогою теоретичного кореляційного відношення вимірюється тіснота зв'язку будь-якої форми, а за допомогою лінійного коефіцієнта кореляції - тільки прямолінійної. Отже, значення з і r_ху співпадають тільки за наявності прямолінійного зв'язку. Неспівпадіння цих величин свідчить, що зв'язок між ознаками, що вивчаються, не прямолінійний, а криволінійний. Встановлено, що якщо різниця квадратів з і r_ху не перевищує 0,1, то гіпотезу про прямолінійну форму зв'язку можна вважати підтвердженою. У нашому випадку спостерігається зразковий збіг лінійного коефіцієнта детермінації і теоретичного кореляційного відношення, що дає підстави вважати зв'язок між обсягом залучених депозитних ресурсів і середньозваженою ставкою процента за депозитами є прямолінійним.

Для перевірки одержаного значення лінійного коефіцієнта кореляції розрахувати та порівняти t_{розрах.} з критичним значенням з таблиці Стьюдента, де v=30, а б=0,01 (tтабл=2,750), то набуте значення t-критерію буде більше табличного, що свідчить про значущість коефіцієнта кореляції і істотність зв'язку між залученими депозитними ресурсами і процентними ставками.

Таким чином, побудована регресійна модель y = -3456,18 + 1895,03x в цілому адекватна, і висновки одержані за наслідками малої вибірки можна з достатньою вірогідністю розповсюдити на всю гіпотетичну генеральну сукупність.

Отже нами виконано обидва завдання проведення кореляційно-регресійного аналізу, а саме визначено що за формою зв'язок є прямолінійним, та підтверджена наявність тісного зв'язку між залишками за депозитами та середньозваженою ставкою залучення коштів.

Нами представлена модель прийняття управлінських рішень, незважаючи на теоретичний характер, може бути адаптована до використання банком з урахуванням сучасних особливостей і умов функціонування. Депозити банку тісно пов'язані з поняттям еластичності. Запропонований погляд на них як на гнучку структуру з характеристиками, яка змінюються, дозволить, з одного боку, уникнути необгрунтованого росту процентних витрат у результаті прийняття невірних рішень, з іншого - знизити приховані втрати від можливої бездіяльності. Змінені умови призведуть до збільшення прибутку банку або одержання переваги у конкурентній боротьбі.

Таким чином нами були досліджені кількісні підходи, які дозволять враховувати депозитний ризик ресурсів до запитання. Зміна залишків ресурсів до запитання може бути пояснена динамікою зміни середнього рівня ресурсів, що склалася, до запитання в банку з урахуванням чинника часу, а також з урахуванням кількості клієнтів, число яких може змінюватися з часом. Отже, розробка теоретико-методичної основи вивчення природи депозитного ризику, його кількісної оцінки дозволить банківській установі ефективно використовувати акумульовані грошові кошти у вигляді ресурсів до запитання в інвестиційній діяльності і довгостроковому кредитуванні.

За даними ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2009 рік, кошти до запитання склали 15921,4 млн. грн., постійна частина коштів до запитання, яка може бути використана як строкові ресурси, складає 2940,05 млн. грн. При використанні постійної частки поточних ресурсів як строкових економія процентних витрат по ПАТ КБ «ПриватБанк» складе 313,4 млн. грн. Отже, використання постійної частини поточних пасивів є важливим напрямком оптимізації ресурсної бази банку, що дозволяє підвищити стабільність банківських ресурсів та зменшити їх витратність.

Відповідно до моделі, яка використовує фактор еластичності банківських депозитів при формуванні ресурсної бази банку, визначивши функцію, яка впливає на зростання залишку внесків, можна з достатньою впевненістю прогнозувати необхідний рівень зміни процентної ставки й очікуваний ефект.

Отже ця модель відображає співвідношення динаміки зростання обсягів коштів клієнтів та середньозваженої процентної ставки за залученими коштами. Основний критерій оптимальності збільшення ресурсної бази шляхом підвищення процентних ставок, наступний: зміна ставок буде ефективною з погляду підвищення прибутковості у випадку, якщо доходи від додаткової процентної ставки нового активу перевищать додаткові витрати із залучення коштів щодо поточного залишку внесків.

Для того перевірки зв'язку зміни процентної ставки та обсягів залучених депозитних ресурсів був проведений кореляційно-регресійний аналіз на основі методології «парної кореляції», що розглядає вплив варіації аналізованого чинника x на результативну ознаку y та представляє собою однофакторний кореляційний та регресійний аналіз. У результаті розраховано коефіцієнт лінійної кореляції який вказує на наявність тісного зв'язку між залученими депозитними ресурсами і процентними ставками, побудовано регресійну модель y = -3456,18 + 1895,03x що в цілому є адекватною, і висновки одержані за наслідками малої вибірки можна з достатньою вірогідністю розповсюдити на всю гіпотетичну генеральну сукупність.

Нами представлена модель прийняття управлінських рішень, яка може бути адаптована до використання банком з урахуванням сучасних особливостей і умов функціонування. Депозити банку тісно пов'язані з поняттям еластичності. Запропонований погляд на них як на гнучку структуру з характеристиками, яка змінюються, дозволить, з одного боку, уникнути необгрунтованого росту процентних витрат у результаті прийняття невірних рішень, з іншого - знизити приховані втрати від можливої бездіяльності.

ВИСНОВКИ

У банківській сфері актуальною є проблема формування оптимальних за структурою, строками і вартістю депозитних ресурсів, що дає можливість стверджувати про необхідність та важливість управління залученням ресурсів з депозитних джерел.

Депозитні ресурси банку ? це сукупність грошових коштів вкладників, залучених банком на договірній основі на певний строкабо без визначення строку терміну, які підлягають виплаті вкладникам, як правило, з процентом, забезпечуючи банку необхідний обсяг коштів для здійснення активних операцій і виконання нормативних вимог згідно з законодавством. Депозитні ресурси банку забезпечують основну масу кредитних та інших активних операцій, забезпечують ліквідність банку та виконання ним нормативних вимог.

На формування депозитних ресурсів банку впливають зовнішні та внутрішні чинники. До внутрішніх слід віднести: стратегію і політику банку, організацію роботи, праці та управління банку, фінансовий стан та імідж банку, розмір процентних ставок та умови відкриття рахунків, наявність системи страхування вкладів, інформаційні ресурси, матеріальні ресурси та інше. До зовнішніх факторів слід віднести: політичну та соціальну стабільність, економічний стан в країні, державну політику, законодавчу базу, конкурентів та партнерів, фінансовий потенціал домогосподарств, регіональну диференціацію доходів та витрат населення, науково-технічній прогрес, демографічну ситуацію тощо.

Базовими ознаками класифікації депозитних ресурсів є: джерело їх формування; міра стабільності; валюта, в якій вони залучаються; резидентність вкладників; строки, на які їх залучає банк; інструменти залучення; цільове призначення депозиту; спосіб юридичного оформлення.

Метою управління депозитними ресурсами є забезпечення залучення достатнього обсягу коштів для здійснення активних операцій на вигідних для банку умовах, в обсязі і порядку, визначених чинним законодавством.

При формуванні депозитних ресурсів банки визначають місце і роль депозитних ресурсів у власних пасивах, при цьому прийняття рішень диктується загальною стратегією банку щодо управління активами і пасивами. Виходячи з умов, які складаються на ринку, а також власних можливостей банку щодо залучення коштів, обирається стратегія залучення і управління депозитними ресурсами банку. Головною метою при цьому стає досягнення оптимального співвідношення між стабільністю та вартістю ресурсів банку.

Депозитна політика комерційного банку - це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів і визначення найефективнішої комбінації таких джерел. З метою ефективного здійснення депозитної політики банкам доцільно розробляти відповідній меморандум. Призначення меморандуму депозитної політики полягає у встановленні граничних розмірів депозитних ресурсів, їх місця в ресурсах банку та засобах їх залучення. Для бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов'язаннями менеджер використовує різні методи залучення коштів, а саме цінові та нецінові. Сутність цінових методів полягає в тому, що процентна ставка за депозитами використовується як головній важіль в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти. Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які безпосередньо не пов'язані зі зміною рівня процентних ставок.

Організаційне забезпечення банку визначається двома основними моментами: структурою управління банком та структурою його функціональних підрозділів та служб. На стратегічному рівні структура управління банком представлена вищим органом управління. На тактичному рівні організаційне забезпечення формують функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні функції і має свої права та обов'язки. На оперативному рівні відповідальні особи, що здійснюють безпосереднє обслуговування клієнтів.

Інформаційне забезпечення можна поділити на зовнішнє та внутрішнє. До зовнішнього інформаційного забезпечення відносяться: інформація про стан національної економіки, інформація про своїх конкурентів та інші. До внутрішнього інформаційного забезпечення, що надає інформацію про внутрішні фактори та їх зміну, відносяться: плани банку, дані бухгалтерського обліку та інші.

Нормативна база є прямим методом впливу держави на банк, виступає основою, що регламентує управління залученням ресурсів депозитного походження. Виділяють внутрішнє та зовнішнє нормативне забезпечення.

ПАТ КБ «ПриватБанк» є провідним банком універсальним банком в Україні та надає широкий перелік послуг з метою задоволення усіх потреб клієнтів. За періоди, що аналізувалися, «ПриватБанк» провадив виважену політику управління капіталом. Відбулося незначне підвищення ступеня захищеності робочих активів власним капіталом, що свідчить про зниження рівня ризику діяльності банку. Значення мультиплікатора капіталу свідчать про зниження ризику втрат банку у майбутньому, адже зменшується «навантаження» капіталу активами банку.

Зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» за період дослідження зростали і станом на 01.01.2010 складають 75795412 тис. грн. Динаміка зобов'язань відповідає темпам зростання активів та капіталу. Основою ресурсів банку є кошти клієнтів (65,8 %).

Аналіз активів ПАТ КБ «ПриватБанк» показав, що за період дослідження їх загальна сума зросла на 29854724 тис. грн. (на 53,11 %), що свідчить про позитивні результати діяльності банку. Зростання активів переважно обумовлено зростанням цінних паперів в портфелі банку до погашення, кредитного портфелю та інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Банк протягом періоду дослідження спрацював прибутково, що обумовлено ефективною політикою керівництва щодо використання ресурсної бази банку. Прибуток банку зростав адекватно темпам зростання доходів і витрат. Зростання прибутку пов'язано зі зростанням капіталу банку, мультиплікатора капіталу, дохідності активів та рентабельності діяльності банку.

Підводячи підсумки аналізу депозитних ресурсів банку, можна зробити наступні висновки: депозитна політика ПАТ КБ «ПриватБанк» є оптимальною щодо структури депозитних ресурсів, в яких основну частку займають строкові кошти, спрямована на кількісне зростання вкладників за рахунок розширення видів депозитів і якісного обслуговування клієнтів, що сприяє підвищенню стабільності вкладних операцій.

ПАТ КБ «ПриватБанк» приділяється значна увага залученню коштів на депозитні рахунки. Пріоритет віддається залученню коштів на строкові рахунки, що є виправданим, оскільки саме ці кошти в найбільшій мірі можуть бути використані для здійснення кредитно-інвестиційних операцій.

Таким чином нами були досліджені кількісні підходи, які дозволять враховувати депозитний ризик ресурсів до запитання. Зміна залишків ресурсів до запитання може бути пояснена динамікою зміни середнього рівня ресурсів, що склалася, до запитання в банку з урахуванням чинника часу, а також з урахуванням кількості клієнтів, число яких може змінюватися з часом. Отже, розробка теоретико-методичної основи вивчення природи депозитного ризику, його кількісної оцінки дозволить банківській установі ефективно використовувати акумульовані грошові кошти у вигляді ресурсів до запитання в інвестиційній діяльності і довгостроковому кредитуванні.

За даними ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2009 рік, кошти до запитання склали 15921,4 млн. грн., постійна частина коштів до запитання, яка може бути використана як строкові ресурси, складає 2940,05 млн. грн. При використанні постійної частки поточних ресурсів як строкових економія процентних витрат по ПАТ КБ «ПриватБанк» складе 313,4 млн. грн. Отже, використання постійної частини поточних пасивів є важливим напрямком оптимізації ресурсної бази банку, що дозволяє підвищити стабільність банківських ресурсів та зменшити їх витратність.

Відповідно до моделі, яка використовує фактор еластичності банківських депозитів при формуванні ресурсної бази банку, визначивши функцію, яка впливає на зростання залишку внесків, можна з достатньою впевненістю прогнозувати необхідний рівень зміни процентної ставки й очікуваний ефект.

Отже ця модель відображає співвідношення динаміки зростання обсягів коштів клієнтів та середньозваженої процентної ставки за залученими коштами. Основний критерій оптимальності збільшення ресурсної бази шляхом підвищення процентних ставок, наступний: зміна ставок буде ефективною з погляду підвищення прибутковості у випадку, якщо доходи від додаткової процентної ставки нового активу перевищать додаткові витрати із залучення коштів щодо поточного залишку внесків.

Для того перевірки зв'язку зміни процентної ставки та обсягів залучених депозитних ресурсів був проведений кореляційно-регресійний аналіз на основі методології «парної кореляції», що розглядає вплив варіації аналізованого чинника x на результативну ознаку y та представляє собою однофакторний кореляційний та регресійний аналіз. У результаті розраховано коефіцієнт лінійної кореляції який вказує на наявність тісного зв'язку між залученими депозитними ресурсами і процентними ставками, побудовано регресійну модель y = -3456,18 + 1895,03x що в цілому є адекватною, і висновки одержані за наслідками малої вибірки можна з достатньою вірогідністю розповсюдити на всю гіпотетичну генеральну сукупність.

Нами представлена модель прийняття управлінських рішень, яка може бути адаптована до використання банком з урахуванням сучасних особливостей і умов функціонування. Депозити банку тісно пов'язані з поняттям еластичності. Запропонований погляд на них як на гнучку структуру з характеристиками, яка змінюються, дозволить, з одного боку, уникнути необгрунтованого росту процентних витрат у результаті прийняття невірних рішень, з іншого - знизити приховані втрати від можливої бездіяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналіз банківської діяльності [Текст]: підручн. / [Герасимович А. М., Алексенко М.Д., Парасій-Вергуненко І. М. та ін.]; за ред. А.М. Герасимовича. - Вид. 2-ге, без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 600 с. ? ISBN 966-574-567-0.

2. Бицька Н.З. Проблеми формування і використання банківських ресурсів [Текст] / Н.З. Бицька // Банківська справа. ? 2000. ? № 5. ? C. 50-52.

3. Васильева, Н.Ф. Методика комплексного анализа привлеченных средств банка [Текст] / Н.Ф. Васильева // Банковские услуги. ? 2006. ? № 8. ? C.10-20.

4. Васильченко З.М. Визначення вартості ресурсів у комерційному банку [Текст] / З.М. Васильченко // Фінанси України ? 2002. ? №12. ? С. 45-101.

5. Васюренко О.В. Банківський менеджмент [Текст]: навч. пос. / О.В. Васюренко. ? К.: Видавничий центр 'Академія', 2001. ? 320 с. - ISBN 658-456-782-1.

6. Васюренко О.В. Ресурсний потенціал комерційного банку [Текст] / О.В. Васюренко // Банківська справа. ? 2002. ?№ 1. ? С. 58-64.

7. Вожжов А.П. Об управлении ресурсами коммерческого банка реструктуризацией его обязательств [Текст] / А.П. Вожжов // Вісник Української академії банківської справи. ? 2003. ? № 2. ? C. 62-68.

8. Вожжов А.П. Проблемные вопросы трансформации банковских ресурсов [Текст] / А.П. Вожжов // Вісник Української академії банківської справи. ? 2004. ? № 1. ? C. 33-39.

9. Вожжов, А.П. Інвестиційне кредитування комерційних банків: зміст і вимоги до формування ресурсної бази [Текст] / А.П. Вожжов // Банківська справа. ? 2003. ? № 1. ? C. 73-80.

10. Вожжов А.П. Використання змінної частини поточних пасивів банків як інвестиційних ресурсів [Текст] / А.П. Вожжов // Вісник Національного банку України. ? 2003. ? № 12. ? C. 18-22.

11. Вожжов А.П. Депозити до запитання у формуванні стабільної і керованої ресурсної бази банків [Текст] / А.П. Вожжов // Вісник Національного банку України. ? 2002. ? № 11. ? C. 5-8.

12. Вожжов А.П. Дослідження процесів формування поточних пасивів комерційного банку [Текст] / А.П. Вожжов // Банківська справа. ? 2002. ? № 5. ? C. 48-53.

13. Вожжов А.П. Про моделювання процесів трансформації ресурсів комерційного банку [Текст] / А.П. Вожжов // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. ? 2001. ? № 4. ? С. 134-138.

14. Вожжов А.П. Управление трансформацией банковских ресурсов при монетарном стимулировании економического роста [Текст] / А.П. Вожжов // Финансовые риски. ? 2005. ? №12. ? С. 42-62.

15. Вожжов А.П. Формування ресурсів комерційних банків [Текст] / А.П. Вожжов // Фінанси України. ? 2003. ? №1. ? С. 116-130.

16. Волошин І.Н. Рішення ділеми «ліквідність - дохід» для банківських ресурсів з логнормальним розподілом [Текст] / І.Н. Волошин // Банківська справа. ? 2002. №6. ? С. 39-43.

17. Галіцейська, Ю.М. Оптимізація роботи банків із залучення депозитів населення в умовах фінансової кризи [Текст] / Ю.М. Галіцейська // Банківська справа. ? 2009. ? № 6. ? С. 85-91.

18. Герасимова Е.Б. Обеспечение эффективности контроля ресурсов коммерческого банка [Текст] / Е.Б. Герасимова // Финансы и кредит. ? 2002. ? № 22. ? C. 47-51.

19. Гузов К.О. http://irbis.academy.sumy.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=IBIS&P21DBN=IBIS&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Депозитный портфель банка: совершенствование методов и инструментов формирования [Текст] / К.О. Гузов // Банковское дело. ? 2006. ? N 2. ? C. 62-68.

20. Гузов К.О. Актуальные вопросы формирования депозитной базы коммерческого банка [Текст] / К.О. Гузов // Банковские технологии. ? 2006. ? № 7. ? C. 16-28.

21. Депозитна політика ПАТ КБ «ПриватБанк» [Електронний ресурс] - Режим доступу: http // 10.10.0.128 / ? Назва з внутрішньої сторінки сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

22. Дзюблюк,О.В. Оптимізація управління активами і пасивами комерційного банку [Текст] / О.В. Дзюблюк // Фінанси України. ? 2002. ? №5. - С. 129-137.

23. Дмитрієва О.А. Оптимізація депозитної діяльності комерційного банку [Текст] / О.А. Дмитрієва // Фінанси України. ? 2004. ? № 5 - С. 138-144

24. Економічний аналіз діяльності комерційних банків [Текст]: навч. посіб. / [Васюренко О.В.; Волохата К.О.]; за ред. О.В. Васюренко ? Київ: «Знання», 2006. - 463с. - ISBN 966-574-626.

25. Єпіфанов А.О. Операції комерційних банків [Текст]: навч. посіб. / А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І.В. Сало. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - 523 с. - ISBN 978-966-680-313-2.

26. Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит [Текст]: навч. пос. / О.Д. Заруба.- К.: Видав. Лібра, - 1996. - 224 с. ? ISBN 966-574-567-0.

27. Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України: інструкція, затверджена постановою Правління НБУ від 07.12.2004 № 598 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт ВР України. - Режим доступу: www.rada.gov.ua. ? Назва з домашньої сторінки Інтернету.

28. Кириленко В.П. Бухгалтерський облік - важлива частина інформаційного забезпечення управління депозитними операціями в банках [Текст] / В.П. Кириленко // Наукові записки. ? 2006. ? № 16. ? C.54-58.

29. Кириленко, В.А. Депозитна політика комерційного банку [Текст] / В.А. Кириленко // Банківська справа. - 2005. ? № 2. - С. 29-36.

30. Кондратюк C.А. Компетенції казначейства держави та казначейства комерційного банку, особливості їхніх структур [Електронний ресурс]: / НБУ ім. Вернадського - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua /portal/chem_biol/nvnltu/18_10/209_Kondratiuk_18_10.pdf - Назва з домашньої сторінки Інтернету.

31. Олійник Д.І. Ресурсна база українських комерційних банків як джерело ліквідності [Текст] / Д.І. Олійник // Банківська справа. - 2000. ? № 1 ? С. 28-35.

32. Операції комерційних банків [Текст]: підручн. / [Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. та ін.]; за ред. д. е. н., професора А. М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2000. - 384 с. ? ISBN 966-00-0048-0.

33. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності [Текст]: навч. пос. / І.М. Парасій-Вергуненко. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с. ? ISBN 966-574-453-4.

34. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 №2121-ІІІ [Електронний ресурс] / офіційний сайт ВР України. - Режим доступу // www.rada.gov.ua.

35. Про організацію операційної діяльності ЗАТ КБ «ПриватБанк»: Положення Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від «21» травня 2009 р. № 248 [Електронний ресурс] ? Режим доступу: http // 10.10.0.128 / ? Назва з внутрішньої сторінки сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

36. Річний звіт ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2008 рік [Електронний ресурс]: / сайт ПАТ КБ «ПриватБанк» - Режим доступу: http://www. privatbank.com.ua/uab/ - Назва домашньої сторінки Інтернету.

37. Роуз, Питер С. Банковский менеджмент: Пер.с англ.со 2-го изд. [Текст] / П.С. Роуз. ? М.: Дело, 1997. ? 768 с. ? ISBN 5-7749-0048-7.

38. Сало І.В. Фінансовий менеджмент банку [Текст]: Навчальний посібник. / І.В. Сало, О.А. Криклій - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - 314 с. ? ISBN 978-966-680-312-5.

39. Словарь современных экономических и правовых терминов / Авт.сост. В.Н. Шимов, А.Н. Тур, Н.В. Стах и др.; Под ред. В.Н. Шимова. - М.: Амалфея, 2002. - 816 с. - ISBN 978-966-368-037-8.

40. Торяник Ж.І. Методи управління залученими ресурсами банківської установи [Електронний ресурс]: / Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/9._EISN_2007/Economics/21401.doc.htm - Назва домашньої сторінки Інтернету.

41. Управління бухгалтерського обліку та звітності: Положення Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від 14.03.2007 № 107 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http//10.10.0.128/ ? Назва внутрішньої сторінки сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

42. Фінансовий облік та звітність у банках [Текст]: навч. посіб. / Національний банк України; за ред. Г.П. Табачук, О.М. Сарахман. - К.: УАБС НБУ, 2007. - 430 с. - ISBN 978-966-368-037-8.

43. Технологічна карта по здійсненню депозитних операцій на типових умовах з суб'єктами господарювання в національній та іноземній валюті. Затверджено Головою Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01 лютого 2008 року.

44. Лунякова Н.А. Количественная оценка депозитного риска в банковской деятельности [Текст] / Н.А. Лунякова // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи україни. - 2007 рік. - Том 1. - с. 68

45. Васюренко О.В. Современные методы управлений банковскими ресурсами [Текст]: навч. пос. / О.В. Васюренко. ? Харьков: Гриф, ? 1997. - 287с.

46. Лютий І.О. Депозитний ринок в інвестиційній політиці економічного зростання [Текст] / О.І. Лютий // Фінанси України - 2002. ? №6. ? С. 3-9.

47. Панчишин С. Макроекономіка [Текст]: навч. посіб. / С. Панчишин. - К.: Либідь, ? 2001. - 342 с.

48. Стрілець Т.М. Використання чинника еластичності банківських депозитів при формуванні ресурсної бази банків // Актуальні проблеми економіки. - 2008 рік. ? №1(79). - с. 203-209.

49. Про Комітет управління активами і пасивами ПАТ КБ «ПриватБанк»: Положення Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від «05» вересня 2009 р. № 315 [Електронний ресурс] ? Режим доступу: http//10.10.0.128/ ? Назва з внутрішньої сторінки сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

50. Про політику управління активами і пасивами ПАТ КБ «ПриватБанк»: робочий документ ПАТ КБ «ПриватБанк» від «16» жовтня 2009 р. № 345 [Електронний ресурс] ? Режим доступу: http//10.10.0.128/ ? Назва з внутрішньої сторінки сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

51. Про залучення вкладів фізичних осіб ПАТ КБ «ПриватБанк»: Положення Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від «24» квітня 2008 р. № 112 [Електронний ресурс] ? Режим доступу: http//10.10.0.128 ? Назва з внутрішньої сторінки сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

52. Про залучення вкладів юридичних осіб ПАТ КБ «ПриватБанк»: Положення Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від «16» жовтня 2008 р. № 346 [Електронний ресурс] ? Режим доступу: http//10.10.0.128/ ? Назва з внутрішньої сторінки сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

53. Про управління банківськими ризиками ПАТ КБ «ПриватБанк»: Положення Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від «13» лютого 2009 р. № 315 [Електронний ресурс] ? Режим доступу: http//10.10.0.128/ ? Назва з внутрішньої сторінки сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

54. Про службу внутрішнього аудиту ПАТ КБ «ПриватБанк»: Положення Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від «18» жовтня 2008 р. № 426 [Електронний ресурс] ? Режим доступу: http//10.10.0.128/ ? Назва з внутрішньої сторінки сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

55. Про порядок відкриття банками України рахунків у національній та іноземній валюті: інструкція, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.87 № 527 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт ВР України. - Режим доступу: www.rada.gov.ua. - Назва домашньої сторінки інтернету.

56. Про бухгалтерський облік депозитних операцій установ комерційних банків України: інструкція, затверджена постановою Правління НБУ від 20.08.99 № 418 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт ВР України. - Режим доступу: www.rada.gov.ua. - Назва домашньої сторінки інтернету.

57. Про порядок здійснення операцій за поточними та строковими депозитними (вкладними) рахунками фізичних осіб в національній та іноземній валютах ПАТ КБ «ПриватБанк»: Положення Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від «10» березня 2008 р. № 103 [Електронний ресурс] ? Режим доступу: http//10.10.0.128/ ? Назва з внутрішньої сторінки сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

Додаток А

/

Рисунок А.1 - Фактори, що впливають на депозитну політику банку

Додаток Б

Рисунок Б.1 ? Загальна процедура розробки меморандуму депозитної політики банку

Додаток В

Таблиця В.1 ? Форми звітності банку

Додаток Г

Таблиця Г.1 ? Зовнішнє нормативне забезпечення

Додаток Д

Таблиця Д.1 - Структура власного капіталу ПАТ КБ «ПриватБанк» у 2008 - 2010 роках

Таблиця Д.2? Динаміка капіталу ПАТ КБ «ПриватБанк» у 2008 - 2009 роках

Додаток Е

депозитний ресурс банк управління

Таблиця Е.1 - Депозити фізичних осіб станом на 01.01.2008 р. (млн. грн.)

Таблиця Е.2 - Депозити фізичних осіб станом на 01.01.2009 р. (млн. грн.)

Таблиця Е.3 - Депозити фізичних осіб станом на 01.01.2010 р. (млн. грн.)

Додаток Є

Таблиця Є.1 - Депозити юридичних осіб за станом на 01.01.2008 р. (млн. грн.)

Таблиця Є.2 - Депозити юридичних осіб станом на 01.01.2009 р. (млн. грн.)

Таблиця Є.3 - Депозити юридичних осіб станом на 01.01.2010 р. (млн. грн.)

Додаток Ж

Таблиця Ж.1 - Структура та динаміка депозитних коштів ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2008 по 01.01.2010

Додаток З

Рисунок З.1 - Взаємозв'язок структури, функцій та внутрішніх документів ПАТ КБ «ПриватБанк»