Управління валютною позицією комерційного банку

/

КУРСОВА РОБОТА

'Управління валютною позицією комерційного банку'

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ВАЛЮТНОЇ ПОЗИЦІЇ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Валютна позиція як основний показник валютного ризику в діяльності комерційного банку

1.2 Методика розрахунку валютної позиції комерційного банку

1.3 Вплив світової фінансовї кризи на регуляторні зміни НБУ. Методики розрахунку валютної позиції комерційного банку у 2009 - 2010 рр

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНОЮ ПОЗИЦІЄЮ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ ПАТ „АЛЬФА-БАНК'

2.1 Вплив світової фінансової кризи на результати діяльності ПАТ „Альфа-Банк' у 2007 - 2010 рр

2.2 Оцінка та проблеми дотримання лімітів валютної позиції в ПАТ „Альфа-Банк' у докризовий та кризовий періоди 2007 - 2009 рр

2.3 Результати стрес-тестування впливу валютної позиції ПАТ „Альфа-Банк' у 2007 - 2009 рр. на прибуток та власний капітал банку

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНОЮ ПОЗИЦІЄЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.1 Основні проблеми додержання лімітів валютної позиції в умовах антикризового регулювання НБУ міжбанківського валютного ринку у 2009 - 2010 рр

3.2 Пропозиції впровадження інструментів хеджування валютної позиції комерційного банку за допомогою міжбанківських реальних (нефорвардних) 'своп' - операцій 'валюта-гривня'

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що відкрита валютна позиція є одним із основних чинників валютного ризику в діяльності комерційного банку та, одночасно, джерелом додаткового ризикового прибутку банку. Тому своєчасна ідентифікація та управління оптимальним розміром відкритої валютної позиції є одним із важливих напрямків банківського менеджменту.

Предметом дослідження курсової роботи є валютна позиція в комерцій-них банках України.

Об'єктом дослідження є публічне акціонерне товариство 'Альфа-Банк'.

Метою дослідження є аналіз ефективності застосовуємих методів ідентифікації та управління валютною позицією в комерційному банку, а також надання пропозицій по шляхам удосконалення оперативного управління рівнем валютної позиції.

Інформаційною базою курсового дослідження були нормативні докумен-ти Національного банку України, аналітичні документи асоціації комерційних банків України та департаменту банківського нагляду НБУ за 2005 - 2010 рр., а також звітна документація ПАТ 'Альфа-Банк' і річні звіти за 2005 -2010 рр.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ВАЛЮТНОЇ ПОЗИЦІЇ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Валютна позиція як основний показник валютного ризику в діяльності комерційного банку

Однією з передумов успішного функціонування будь-якої фінансово-кредитної установи є її спроможність керувати у певних макроекономічних умовах власними ризиками. В країнах з перехідною економікою, яким здебільшого притаманна нестабільність макроекономічної ситуації та висока мінливість параметрів фінансового ринку, менеджмент ринкових ризиків набуває особливого значення.

До ризику схильні практично усі види банківських операцій. Аналізуючи ризики комерційних банків України на сучасному етапі, треба враховувати [26]:

- кризисний стан економіки перехідного періоду, яке виражається у падінні виробництва, фінансовій нестійкісті багатьох організацій і т.д.;

- нестійкість політичної ситуації;

- відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією;

- інфляцію і ін.

Дані обставини вносять зміни в сукупність банківських ризиків, що виникають, і методів їх дослідження. Проте це не виключає наявності загальних проблем виникнення ризиків і тенденцій динаміки їх рівня.

Специфіка банківської діяльності полягає у взаємопов'язаності всіх процесів, які відбуваються як всередині банку, так і в продуктах, які надає банк своїм контрагентам. Валютний ризик не є виключенням з цієї аксіоми, оскільки діяльність банку на валютних ринках, в першу чергу, тісно пов'язана з такими категоріями, як ліквідність та платоспроможність банку. Певною мірою валютний ризик проявляється в кредитних операціях банку, перетинається з інформаційним, операційним, ринковими та багатьма іншими різновидами ризиків. З цієї причини ідентифікацію валютного ризику доцільно проводити в комплексі з іншими категоріями ризику, тим самим підвищуючи вірогідність виявлення більшої кількості загроз, на які наражається банк, що, в свою чергу, вже є першим кроком до їх мінімізації. Банку доцільно розглядати такі зв`язки валютного ризику з іншими видами ризиків, які наведені на рис.1.1 [26].

Рис.1.1. Взаємов`язки валютного ризику з іншими видами ризиків

Ідентифікація (розпізнавання) ризиків є першим етапом на шляху управління ризиками. Річ у тому, що в кожній операції декілька ризиків і сукупність операцій створює нові ризики.

Різке зростанням обсягів міжнародних торговельних і фінансових операцій, непрогнозовані коливання валютних курсів, зростання обсягів валютних спекуляцій спричиняє різке збільшення залежності кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств і фінансово-кредитних установ від валютного ризику.

Проблема валютного ризику в економічній теорії та практиці вперше постала наприкінці 70-х років XX століття, після підписання країнами -- членами Міжнародного валютного фонду Ямайської угоди (Кінгстон, Ямайка, 1976 p.), відповідно до якої було офіційно визнано демонетизацію золота, скасовано його офіційну ціну і золотий паритет, введено міжнародну розрахункову одиницю СДР (спеціальні права запозичення), яка мала стати основою визначення валютних курсів національних валют, і введено режим вільного курсоутворення на базі 'плаваючих' валютних курсів -- флоатинг.

Найбільшої гостроти проблема валютного ризику набула у 80-х pp. і залишається актуальною на перспективу. Це пов'язано з різким зростанням обсягів міжнародних торговельних і фінансових операцій, непрогнозованими коливаннями валютних курсів, зростанням обсягів валютних спекуляцій, що спричиняє різке збільшення залежності кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств і фінансово-кредитних установ від валютного ризику. У зв'язку з цим виникла ціла індустрія управління валютним ризиком - спеціальні установи, інструменти, методи, системи.

Валютний ризик належить до категорії ринкового ризику. Під валютним ризиком розуміють наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу банку, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют.

Можна виділити три основні складові валютного ризику[25]:

- ризик зміни валютного курсу - ризик знецінення вкладень в іноземну валюту унаслідок непередбаченої зміни обмінного курсу;

- ризик конвертації, пов'язаний з обмеженнями в проведенні обмінних операцій;

- ризик відкритої валютної позиції, що виникає в разі невідповідності обсягів активів банку і його зобов'язань в іноземній валюті.

Отже, ризик курсових втрат пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських організацій і диверсифікацією їхньої діяльності і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів. При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одного відбувається в силу численних чинників, наприклад: у зв'язку зі зміною внутрішньої вартості валют, постійним переливом грошових потоків із країни в країну, спекуляцією і т.д. Ключовим чинником, що характеризує будь-яку валюту є ступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів.

Однак, насправді, вищенаведене твердження можна застосовувати тільки до такого типу режиму валютного курсу, як вільно-плаваючий курс. На сьогоднішній день у світовій практиці існує кілька типів режимів валютних курсів в залежності від специфіки кожної конкретної країни. Тип валютної системи можна умовно визначити за деякими характеристиками:

1) Тип країни з закритим ринком;

2) Країни з пріоритетом фіксованого курсу при значному економічному потенціалі;

3) Країни із порівняно вільною, але нестабільною економікою;

4) Країни зі стабільною економікою.

Макроекономічні і політичні чинники зазвичай дуже гнучко реагують лише на 3-й і 4-й типи валют. При цьому можуть простежуватись багато закономірностей, які впливають на курс в довгостроковій і короткостроковій перспективі [24]. У довгостроковому періоді визначальну роль відіграє загальний економічний стан країни, рівень виробництва, збалансованість основних макроекономічних пропорцій, обсяги зовнішньої торгівлі тощо, а в короткостроковому -- збалансованість окремих ринків і загальний стан ринкового й конкурентного середовища. В той же час, зі всіх чинників, що впливають на курс в довгостроковій перспективі, економістами виділяється основний. Це темп інфляції, спостережуваною закономірністю якого є те, що в країні з вищими темпами інфляції знижується курс національної валюти по відношенню до валют країн з нижчим темпом інфляції. Оскільки обсяги зовнішньоекономічних операцій, у тому числі й торговельних, постійно зростають, а світовий валютний ринок функціонує цілодобово, такі тимчасові коливання є неминучими, що стає постійним джерелом валютного ризику. Крім того, банки, що працюють на валютному ринку, можуть потерпати і від цілеспрямованих валютних спекуляцій, досвід яких має вже й Україна. Тому визначення характеру і розмірів валютних ризиків і запобігання їм стає однією з досить актуальних проблем здійснення експортно-імпортних операцій та міжнародних фінансових розрахунків.

Крім того, необхідно сказати, що не лише країни, де власне відбуваються зміни, схильні до ризику важко прогнозованих коливань їх валют, але це також стосується тих країн, що є сусідами з кризисними країнами, або що мають з ними значні економічні або політичні зв'язки.

Валютний ринок завжди характеризується своєю нестійкістю і непередбаченістю. Це пояснюється надзвичайно швидкою реакцією учасників валютного ринку на політичні й економічні зміни у світі, а також значною мірою може бути пов'язане зі спекуляціями. З економічної точки зору валютний ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами. Схильність до валютного ризику визначається відкритою валютною позицією банку за різноманітними іноземними валютами (урівноваженістю балансових і позабалансових статей), динамікою валютних курсів, а також кваліфікацією і коректністю діяльності осіб, які безпосередньо здійснюють угоди від імені банку, тобто дилерів (трейдерів). За наявності відкритої валютної позиції в банку з'являється можливість одержання додаткових прибутків, та одночасно ризик додаткових збитків у результаті зміни обмінних курсів валют. Збитки виникають тоді, коли доводиться відповідно до раніше укладеної угоди продавати валюту за курсом, нижчим від поточного, а купувати (прийняти раніше куплену валюту) за курсом, вищим від нього. Деякі автори у своїх працях структурують валютні ризики у такий спосіб:

а) кредитний ризик - ризик, обумовлений небажанням або неможливістю клієнта або контрпартнера розрахуватися за своїми обов'язками;

б) конверсійний ризик - ризики валютних збитків безпосередньо по конкретних операціях.

Інші розрізняють 'конверсійний' (готівковий) ризик валютних збитків по конкретним операціям в іноземній валюті і 'трансляційний' (бухгалтерський) ризик збитків при переоцінці активів і пасивів, прибутку закордонних філій в національну валюту.

За характером і місцем виникнення валютних ризиків варто виділити:

1. Ризик трансакції (ризик угоди або операційний ризик), який полягає в тому, що несприятливі коливання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних позицій. Оскільки цей різновид ризику випливає з операцій маркетмейкерства, дилінгу і прийняття позицій в іноземних валютах, цей ризик тісно пов'язаний з ринковим ризиком.

2. Ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик) - ризик того, що величина еквіваленту валютної позиції у звітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, які використовуються для перерахунку залишків в іноземних валютах в базову (національну) валюту. Він впливає на показники балансу, що відображають звіт про одержані прибутки та збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю.

3. Економічний валютний ризик, який полягає у змінах конкурентоспро-можності фінансової установи або її структур на зовнішньому ринку через суттєві зміни обмінних курсів. Економічний валютний ризик пов'язаний з можливістю втрати доходів через зміну загального економічного стану як країн-партнерів, так і України. Насамперед, він обумовлений необхідністю здійснення постійних розрахунків, інтенсивність яких, у свою чергу, може залежати від коливань валютних курсів. В економічній практиці окремі види валютного ризику дуже часто переплітаються між собою, а тому загальну суму ризику можна визначити лише тоді, коли складається підсумковий баланс, тобто як бухгалтерський ризик. В залежності від форм і причин зміни, валютні ризики можуть бути класифіковані як [25]:

1. Поточні валютні ризики, які являють собою ризик випадкових вільних змін валют з плаваючими курсами.

Оскільки на теперішній момент валютні курси більшості країн є плаваючими (тобто коливаючись, вони відображають будь-які зміни платіжного балансу, фінансової політики країни, макроекономічні фактори, які впливають на курс, тощо), такі коливання піддаються дослідженню статистичними методами.

2. Ризик девальвації валюти, під яким розуміють ризик різкого стресового зниження курсу валюти відносно інших валют. Яскравими прикладом девальвації валют служать події 1998 рік, коли курси валют десятків країн знизилися катострафічно - від 20 до 80%. Хоча девальвація пов'язана в першу чергу з дією макроекономічних факторів, безпосереднє зниження курсу є наслідком рішення регулюючих органів країни.

3. Ризик зміни системи валютного регулювання являє собою ризик втрат, спричинених змінами валютного законодавства. Прикладами такого ризику можуть бути перехід від фіксованого валютного курсу та навпаки, фіксація курсу певної валюти відносно інших валют або валютної корзини, перехід до використання або відмова від використання ринкових методів регулювання валютного курсу. В силу того, що девальвація валюти як правило безпосередньо викликається змінами валютного регулювання, ризик девальвації з певної точки зору може розглядатись як окремий випадок ризику валютного регулювання.

За строком дії валютний ризик можна поділити на:

1. Стратегічний (строковий) ризик, який виникає внаслідок політики, яку щоденно проводить Банк на ринку банківських послуг. Така політика зокрема може бути спрямована на збільшення обсягів операцій з іноземними валютами, проведення більш активних операцій на ринку валютних інструментів, залучення та подальше розміщення на внутрішньому ринку ресурсів іноземних банків та/або міжнародних фінансових організацій, тощо.

2. Денний ризик - більшою мірою пов'язаний з поточним рухом валютних курсів та цін на банківські метали на ринках фінансових засобів. Також значною мірою на денний ризик впливають обсяги грошових потоків Банку. Денний ризик визначається як обсяг втрат, які понесе Банк внаслідок реалізації ризиків від діяльності та/або бездіяльності Банку протягом одного дня.

3. Поточний (короткостроковий) ризик - ризик який виникає в період між початком та закінченням (розрахунком) по кожній окремій банківській операції з валютними цінностями.

Враховуючи, що головною метою функціонування банку залишається отримання прибутку - валютний ризик набуває двоякого значення, оскільки в разі позитивних (сприятливих) коливань валютних курсів банк має 'підігравати' таким змінам, інакше кажучи приймати на себе валютний ризик повністю, оскільки отримання додаткового прибутку є його безпосередньою метою, та навпаки: в разі негативних змін курсів валют банк зобов'язаний вжити всіх можливих заходів для уникнення або мінімізації валютних ризиків [25].

Оскільки на валютних ринках країн із розвинутою ринковою економікою рух валютних курсів складається вільно, тобто до певної міри є не передбачуваним (що не виключає можливості та необхідності його прогнозування), тобто банк напевно не може знати як зміниться вартість певної валюти на конкретному фінансовому ринку у певний момент часу, стає очевидною необхідність управління валютними ризиками.

Управління валютним ризиком передбачає визначення його степені, оцінку можливих наслідків та вибір методів захисту. Першочерговий етап у визначенні степені валютного ризику заключається в його ретельному аналізі і оцінці можливих збитків та інших наслідків, так як від цього залежить вибір конкретного методу захисту. Значна кількість банків мають сьогодні свої системи оцінки валютних ризиків і вибір методів захисту, які залежать від характеру діяльності і економічної стратегії, організаційної структури, складу активів і пасивів.

Правильна оцінка валютного ризику в умовах крайньої неврівноваженості ризикової конюнктури приймає важливе економічне значення. Стихія ринку в котрий раз може звести нанівець довгострокові зусилля навіть крупного банку і тому передбачення можливих валютних збитків має велике значення для внутрішньобанківського фінансового планування, для підвищення ефективності основної діяльності банку.

Таким чином, в умовах ринкових відносин проблема оцінки і облік валютних ризиків набуває самостійне теоретичне і прикладне значення як важлива складова частина теорії і практики управління. Прийняття валютних ризиків - невід'ємна частина банківської справи [28]. Банки мають успіх тільки в тому випадку, коли ризики, які вони приймають на себе, розумні, контрольовані та знаходяться в межах ії фінансових можливостей і компетенції.

Розуміння цієї сутності робить особливо актуальним процес управління і контроля валютних ризиків.

Джерелом аналізу валютного ризику є валютна позиція. В зв'язку з тим, що управління валютною позицією являє собою складний, багатоступеневий процес, для більшої повноти аналізу даний блок банківського механізму доцільніше розглядати з погляду трьох основних рівнів [26]:

- макрорівень, що передбачає регулятивні заходи центрального банку щодо встановлення відповідних нормативів;

- мідірівень, який полягає в реалізації загальнобанківської стратегії управ-ління валютною позицією;

- мікрорівень, що враховує оцінку можливих втрат за певним фінансовим інструментом.

Під валютною позицією розуміють співвідношення між сумою балансових та позабалансових вимог банку та сумою його балансових та позабалансо-вих зобов'язань у певній іноземній валюті [9]. Коли вимоги і зобов'язання в певній іноземній валюті збігаються за обсягом, валютну позицію називають закритою. Банк, який має закриту валютну позицію в певній валюті, не наражається на валютний ризик у цій валюті, оскільки незалежно від напряму зміни курсу цієї валюти обсяги вимог і зобов'язань однакові.

Валютна позиція вважається відкритою, коли сума балансових та позабалансових вимог банку не збігається із сумою його балансових та позабалансових зобов'язань у певній іноземній валюті. Оскільки така ситуація можлива за двох умов, то розрізняють відкриту валютну позицію довгу і коротку.

Валютна позиція є відкритою довгою, коли вимоги банку перевищують його зобов'язання в певній іноземній валюті. Коли ж зобов'язання в певній іноземній валюті перевищують вимоги банку у цій валюті, відкрита валютна позиція є короткою. При розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком 'плюс', а коротка -- знаком 'мінус' [9].

Валютним операціям притаманний валютний ризик за умови наявності відкритої валютної позиції. Якщо у банку відкрита довга валютна позиція у певній валюті, то він зазнає збитків у разі падіння курсу цієї валюти щодо національної. Якщо ж наявна коротка відкрита валютна позиція у певній валюті, то банк зазнає втрат у разі підвищення курсу цієї валюти [29].

Ліміти валютної позиції, встановлені НБУ, визначають верхню межу допустимого валютного ризику [14]:

- ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Л13);

- у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1);

- і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2).

При розрахунку ліміту ризику загальної відкритої валютної позиції банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих лімітів. Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу.

На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

- купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти та бан-ківських металів, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах та в банківських металах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

- одержання (сплата) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

- купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

- надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

- інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).

У межах установлених значень лімітів ризику загальної відкритої (дов-гої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції [9]:

- купівлю іноземної валюти та банківських металів для виконання зобо-в'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гаран-тіями, поручительствами, векселями;

- купівлю іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України за гривні без наявності зобов'язань;

- купівлю банківських металів без наявності зобов'язань на міжнародному ринку за рахунок власної іноземної валюти або за рахунок купленої іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за гривні;

- купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними до-говорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповнова-жених фінансових установ, а також від нерезидентів;

- купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями;

- купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;

- залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

- з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);

- за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат;

- з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.

Банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому та зовнішньому грошово-кредитних ринках визначає особливості щодо окремих напрямів діяльності уповноважених банків, які пов'язані зі здійсненням операцій на міжбанківському валютному ринку України.

У межах установленого лімітів ризику загальної відкритої (довгої/ короткої) валютної позиції (Л13), у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку мо-жуть уносити певні обмеження щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінностями уповноважених банків, що пов'язані з питаннями кур-соутворення національної валюти та створення чіткішого й прозорішого меха-нізму контролю за валютними операціями окремих банків.

Ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції бан-ку (Л13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валют-ної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом обчис-люється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою та кожним банківським металом (розрахунок проводиться за звітну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами та за всіма банківськими металами.

Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конвертованій ва-люті та внаслідок чого виникає порушення нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті, установлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку не враховується до розрахунку нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому депозитному рахунку в НБУ(лише та частина, що призводить до порушення цього ліміту). Нормативне значення ліміту загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Л13) має бути не більше ніж 30 відсотків [14] (Рис.1.2).

Рис. 1.2. Визначення валютних позицій банку [14]

У цьому разі встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

- загальна довга відкрита валютна позиція (Л13-1) має бути не більше ніж 20 відсотків;

- загальна коротка відкрита валютна позиція (Л13-2) має бути не більше ніж 10 відсотків.

1.2 Методика розрахунку валютної позиції комерційного банку

Розрахунки валютної позиції комерційного банку виконуються згідно алгоритму „Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні' ( Постанова Правління НБУ від 2 червня 2009 року N 315 [14]) за даними щоденного балансу (i - індекс поточної дати) по кожній валюті (j - індекс валюти) окремо за наступними формулами:

валютний банк криза капітал

(1.1)

де ВП(i,j) - поточна валютна позиція по j -й валюті. Валютна позиція є відкритою довгою, коли вимоги банку перевищують його зобов'язання в певній іноземній валюті. Коли ж зобов'язання в певній іноземній валюті перевищують вимоги банку у цій валюті, відкрита валютна позиція є короткою. При розрахунку за формулою (1.1) відкрита довга валютна позиція має знак 'плюс' ВП(i,j)_(+), а коротка ВП(i,j)_(-) має знак 'мінус' [9].

Впа_грн.екв(і,j) - сумарні балансові та позабалансові активи в розрахо-вуємій j -й валюті (гривневі еквіваленти по поточному курсу НБУ) згідно формули (1.2) [14], де балансові рахунки відповідають „Плану рахунків' [8] (див.Додаток А);

Впз_грн.екв(і,j) - сумарні балансові та позабалансові зобов'язання в розраховуємій j - й валюті (гривневі еквіваленти по поточному курсу НБУ) згідно формули (1.3) [14], де балансові та позабалансові рахунки відповідають 'Плану рахунків' [8] (див.додаток А); РК(i) - поточний рівень регулятивного капіталу банку в гривневому еквіваленті, розраховуємий за „Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні' [9];

ВПа (балансові та позабалансові активи) = 1001 + 1002 + 1003 + 1004 + 1005 + 1007 + 1011 + 1012 + 1013 + 1017 + 1101 + 1102 + 1107 + 1200 + 1203 + 1207 + 1208 + 1211 + 1212 + 1215 - 1216КА + 1218 + 1400 + 1401 + 1402 + 1403 + 1404 ± 1405АП - 1406КА + 1407 + 1408 + 1410 + 1411 + 1412 + 1413 + 1414 ± 1415АП - 1416КА + 1417 + 1418 + 1419 + 1420 + 1421 + 1422 + 1423 + 1424 - 1426КА + 1427 + 1428 + 1429 + 1430 ± 1435АП - 1436КА + 1437 + 1438 + 1440 - 1446КА + 1447 + 1448 - 1490КА - 1491КА - 1492КА - 1493КА + 1500А + 1502 + 1508 + 1509 + 1510 + 1512 + 1513 + 1514 + 1515 - 1516КА + 1517 + 1518 + 1519 + 1520 + 1521 + 1522 + 1523 + 1524 + 1525 - 1526КА + 1527 + 1528 + 1529 - 1590КА - 1592КА + 1600А + 1607А + 1811 + 1819 - 1890КА + 2010 - 2016КА + 2018 + 2020А - 2026КА + 2027 + 2028 + 2029 + 2030 - 2036КА + 2037 + 2038 + 2039 + 2062 + 2063 - 2066КА + 2065 + 2067 + 2068 + 2069 + 2071 + 2072 + 2073 + 2074 - 2076КА + 2075 + 2077 + 2078 + 2079 + 2082 + 2083 - 2086КА + 2085 + 2087 + 2088 + 2089 + 2102 + 2103 - 2106КА + 2105 + 2107 + 2108 + 2109 + 2112 + 2113 - 2116КА + 2115 + 2117 + 2118 + 2119 + 2122 + 2123 - 2126КА + 2125 + 2127 + 2128 + 2129 + 2132 + 2133 - 2136КА + 2135 + 2137 + 2138 + 2139 + 2202 + 2203 - 2206КА + 2205 + 2207 + 2208 + 2209 + 2211 - 2216КА + 2215 + 2217 + 2218 + 2219 + 2220 - 2226КА + 2227 + 2228 + 2229 + 2232 + 2233 - 2236КА + 2235 + 2237 + 2238 + 2239 - 2400КА - 2401КА + 2600А + 2605А + 2607 + 2620А + 2625А + 2627 + 2650А + 2655А + 2657 + 2800 + 2801 + 2805 + 2806 + 2809 - 2890КА + 2920А + 2924А + (3002 + 3003 + 3005) ± 3007АП + 3008 + 3010 + 3011 + 3012 + 3013 + 3014 ± 3015АП - 3016КА + 3017 + 3018 + 3040 + 3041+ 3042 + 3102 + 3103 + 3105 ± 3107АП + 3108 + 3110 + 3111 + 3112 + 3113 + 3114 ± 3115АП - 3116КА + 3117 + 3118 + 3119 + 3122 + 3123 + 3125 + 3128 + 3132 + 3133 + 3135 + 3138 + 3140 + 3141 + 3142 - 3190КА - 3191КА + 3210 + 3211 + 3212 + 3213 + 3214 - 3216КА + 3217 + 3218 + 3219 - 3290КА - 3291КА + 3400 + 3402 + 3403 + 3407 + 3408 + 3409 + 3500 + 3510 + 3519 + 3520 + 3521 + 3522 + 3540 + 3541 + 3548 + 3550 + 3551 + 3552 + 3559 + 3570 + 3578 + 3579 - 3590КА - 3599КА + 3705А + 3710 + 3739А + 3811А + 3900А + 3901А + 3902 + 3904 + 3906 + 3928 + 4102 + 4103 + 4105 + 4202 + 4203 + 4205 + 4208 + 4321 + 9201 + 9202 + 9203 + 9204 + 9206 + 9207 + 9300 + 9350 + 9351 + 9352 + 9353 + 9354 + 9356 + 9357;

ВПз (балансові та позабалансові зобов'язання) = 1300 + 1308 + 1310 + 1311 + 1312 + 1313 + 1315 - 1316КП + 1317 + 1318 + 1322 + 1323 + 1324 + 1325 - 1326КП + 1327 + 1328 + 1332 + 1334 + 1335 - 1336КП + 1338 + 1500П + 1507 + 1600П + 1602 + 1608 + 1610 + 1612 + 1613 + 1615 - 1616КП + 1617 + 1618 + 1621 + 1622 + 1623 + 1624 + 1625 - 1626КП + 1627 + 1628 + 1911 + 1919 + 2512 + 2513 + 2518 + 2520 + 2523 + 2525 + 2526 + 2528 + 2530 + 2531 + 2538 + 2541 + 2542 + 2544 + 2545 + 2546 + 2548 + 2552 + 2553 + 2554 + 2555 + 2558 + 2560 + 2561 + 2562 + 2565 + 2568 + 2570 + 2571 + 2572 + 2600П + 2601 + 2602 + 2603 + 2604 + 2605П + 2606 + 2608 + 2610 + 2611 + 2615 - 2616КП + 2617 + 2618 + 2620П + 2622 + 2625П + 2628 + 2630 + 2635 - 2636КП + 2637 + 2638 + 2640 + 2641 + 2642 + 2643 + 2650П + 2651 + 2652 + 2653 + 2655П - 2656КП + 2658 + 2700 + 2701 - 2706КП + 2707 + 2708 + 2900 + 2901 + 2902 + 2903 + 2905 + 2906 + 2907 + 2908 + 2909 + 2920П + 2924П + 3300 + 3301 + 3305 - 3306КП + 3307 + 3308 + 3310 + 3311 + 3315 - 3316КП + 3317 + 3318 + 3320 - 3326КП + 3327 + 3328 + 3330 - 3336КП + 3337 + 3338 + 3340 - 3346КП + 3347 + 3348 + 3350 + 3351 + 3352 + 3360 + 3361 + 3362 + 3600 + 3610 + 3615 + 3619 + 3620 + 3621 + 3622 + 3623 + 3630 + 3631 + 3640 + 3641 + 3648 + 3650 + 3651 + 3652 + 3653 + 3654 + 3658 + 3659 + 3660 + 3661 - 3666КП + 3667 + 3668 + 3670 + 3678 + 3690 + 3699 + 3705П + 3720 + 3739П + 3811П + 3900П + 3901П + 3903 + 3905 + 3907 + 3929 + 9210 + 9211 + 9212 + 9213 + 9214 + 9216 + 9217 + 9310 + 9360 + 9361 + 9362 + 9363 + 9364 + 9366 + 9367.

Загальна довга відкрита валютна позиція банку (порівнюється з лімітом Л13-1) розраховується як сума модулів окремих довгих відкритих позицій по окремим j-тим валютам (j = 1,…,k) за формулою:

(1.4)

Загальна коротка відкрита валютна позиція банку(порівнюється з лімітом Л13-2) розраховується як сума модулів окремих коротких відкритих позицій по окремим j-тим валютам(j=1,...,k) за формулою:

(1.5)

Загальна відкрита валютна позиція банку (порівнюється з лімітом Л13) розрахується як сума загальної довгої відкритої позиції та загальної короткої відкритої позиції за формулою:

(1.6)

Згідно „Положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками' [14]:

1. Банк здійснює розрахунок загальної (довгої/короткої) відкритої валютної позиції на підставі щоденного балансу банку. За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом визначається підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями.

2. Ліміти відкритої валютної позиції (далі - ліміти) - це встановлене Національним банком України кількісне обмеження у відсотках щоденної величини відкритих банком валютних позицій, а саме: загальної (довгої/короткої) в іноземних валютах і банківських металах та окремо за групами відповідних іноземних валют та банківськими металами, а також за відповідною валютою чи банківським металом, окремими активними операціями з валютними цінностями до регулятивного капіталу банку.

3. Ліміт загальної відкритої валютної позиції банку (Л13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами в гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

4. Ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) визначається як співвідношення величини перевищення обсягу вимог за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом зобов'язань у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

5. Ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) визначається як співвідношення величини перевищення обсягу зобов'язань за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом вимог у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

6. Банк, виходячи з встановлених Національним банком лімітів, складає в довільній формі внутрішній документ із щоденними розрахунками виражених у відсотках відповідних відкритих валютних позицій на поточну дату, а також за станом на 1 число кожного місяця із розрахунками середньоарифметичних величин (за попередній місяць) виражених у відсотках відповідних відкритих валютних позицій за звітний місяць.

Розрахунок середньоарифметичної величини вираженої у відсотках відкритої валютної позиції за звітний місяць здійснюється за такими формулами:

(1.7)

(1.8)

(1.9)

де n - кількість робочих днів у звітному місяці, у які відкривалася довга/коротка валютна позиція.

Середньоарифметичні величини виражених у відсотках відповідних відкритих валютних позицій за звітний місяць є звітними даними, що використовуються Національним банком для контролю за дотриманням банком установлених лімітів.

Національний банк має право прийняти окреме рішення щодо введення щоденного контролю за дотриманням банком лімітів на визначений строк у разі порушення ним значень лімітів два та більше звітних періоди протягом календарного року.

Після набрання чинності зазначеним рішенням звітним періодом уважається один робочий день та відповідно звітними даними, що використовуються Національним банком для контролю за дотриманням банком установлених лімітів, є щоденні дані про відповідні відкриті валютні позиції.

1.3 Вплив світової фінансової кризи на регуляторні зміни НБУ методики розрахунку валютної позиції комерційного банку у 2009-2010 рр.

Світова фінансова криза 2008 - 2009 рр. в світовій фінансовій системі та банківській системі України позначилася [30]:

1. Стрімкою девальвацією курсу національної валюти України до долара США (див.рис.1.3), євро (див.рис.1.4) та російського рубля(див.рис. 1.5) у листопаді 2008 р. - грудні 2009 р.;

2. Частковим зміцненням курсу національної валюти України у січні 2009 р., особливо до російського рубля (див.рис. 1.5);

3. Поступовим продовженням девальвації національної валюти України відносно всіх валют світової системи з виходом на новий рівень стабілізації курса у листопаді 2009 року (див.рис.1.3 - 1.5).

4. Поступовою ревальвацією курса національної валюти до основних торгівельних валют світу на протязі листопад 2009р. - жовтня 2010 р.

Рис.1.3. Динаміка офіційного (НБУ) курсу долара США до курсу гривні у 2005 - 2010 рр.

Рис.1.4. Динаміка офіційного(НБУ) курсу євро до курсу гривні у 2005 - 2010 рр.

Рис.1.5. Динаміка офіційного(НБУ) курсу російського рубля до курсу гривні у 2005 - 2010 рр.

На світовому фінансовому ринку (див.рис.1.6 - 1.9), фінансова криза 2008 року характеризується як криза „платоспроможності та ліквідності':

1. 1-м характерним признаком кризи є падіння попиту та відповідно цін на золото на Лондонській біржі дорогоцінних металів на 25% в березня 2008 р. - листопаді 2008 р. (див.рис.1.6) з рівня 1000 USD / 1 трійську унцію до рівня 750USD / 1 трійську унцію;

2. 2-м характерним признаком кризи є падіння попиту та відповідно цін на платину на Лондонській біржі дорогоцінних металів на 65% в березня 2008 р. - листопаді 2008 р. (див.рис.1.7) з рівня 2200 USD / 1 трійську унцію до рівня 800USD / 1 трійську унцію;

3. 3-м характерним признаком кризи є недовіра „нафтоносних' країн Близького Сходу і Китаю до накоплених валютних запасів в доларах США та суттєве зростання вартості скуповуємих ними дорогоцінних металів у грудні 2008 року - жовтні 2010 р. (див.рис.1.6-1.7):

- зростання вартості 1 унції золота з рівня 750 USD до рівня 1400 USD у жовтні 2010 року, тобто практично на 90%, з значним перевищенням докризоого рівня вартості золота на +40%;

- зростання вартості 1 унції платини з рівня 800 USD до рівня 1700 USD у жовтні 2010 року, тобто практично на 113%, але з недосягненням докризового рівня вартості платини на -24%;

4. Одночасно, як показують графіки вартості золота та платини за 10-річний період (2000 - 2010 рр.), наведені на рис.1.8 -1.9, кредитний характер основної світової розрахункої валюти - долара США та відсутність прив'язки його курсу до вартості золота (відказ від золотого еквіваленту) характеризуєть-ся суттєвою девальвацією вартості долара США відносно вартості основних до-рогоцінних металів, що ставить під сумнів „розрахунковий світовий стандарт':

- вартість 1 трійської унції золота з рівня 310 USD у 2000 р. зросла до рівня 1400 USD у 2010 р.;

- „золота' девальвація „паперо-кредитної' валюти -долар США за 10 років становить 351,6%, тобто по 35% на рік.

Рис.1.6. Динаміка курсу золота(1 тройська унція - 31,1 г) на Лондонській біржі дорогоцінних металів в доларах США у 2005 - 2010 рр.

Рис.1.7. Динаміка курсу платини(1 тройська унція - 31,1 г) на Лондонській біржі дорогоцінних металів в доларах США у 2005 - 2010 рр.[33]

Рис.1.8. Динаміка курсу платини(1 тройська унція - 31,1 г) на Лондонській біржі дорогоцінних металів в доларах США за 10 років (2000 - 2010) [33]

Рис.1.9. Динаміка курсу золота(1 тройська унція - 31,1 г) на Лондонській біржі дорогоцінних металів в доларах США за 10 років

Враховуючи руйнівний характер впливу девальвації національної валюти України у жовтні - грудні 2008 року на валютні операції та валютні ризики в діяльності комерційних банків України, Національний банк України прийняв на початку 2009 року ряд постанов, які суттєво регулюють визначення, нормативи та ліміти валютного ризику відкритої валютної позиції та зміни в порядку роз-рахунку валютної позиції банків.

Постановами №107 [17] та №109 [20] передбачено:

- скасування нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13, Н13-1, Н13-2), що були встановлені Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні [ ];

- скасування окремих лімітів відкритої валютної позиції банку (Л14, Л15, Л16, Л17), що були встановлені постановою Правління Національного банку України від 12.08.2005 №290 'Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України та встановлення лімітів відкритої валютної позиції банку' [14];

- розрахунок дотримання ліміту відкритої валютної позиції (Л13, Л13-1, Л13-2) без урахування сформованих банком резервів в іноземній валюті;

- уповноважені банки, які на дату набрання чинності цією постановою мають розміри відкритих валютних позицій, що перевищують установлені ліміти відкритої валютної позиції (Л13, Л13-1, Л13-2), зобов'язані вжити заходів щодо приведення їх поступово протягом 60-денного строку у відповідність до вимог цієї постанови.

Постановою №109 схвалюються відповідні Методичні рекомендації до Положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками, які вводяться у дію одночасно з набранням чинності Постановою № 107 (з 23.04.2009):

- запровадження контролю та чітких штрафних санкцій за недотримання уповноваженими банками на щоденній основі установлених у вигляді ліміту граничних значень відкритої валютної позиції банку.

Постанова НБУ №108 від 28 лютого 2009 р. (набрала чинності 19 квітня 2009 року) забороняє обмін іноземної валюти з метою формування резервів під заборгованість в інвалюті для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Постанова НБУ №109 передбачає формування резервів під валютні кредити в гривні, внаслідок чого в банків виникла необхідність продавати валюту в обсязі сформованого резерву на міжбанківському ринку. Крім того, НБУ заборонив купувати валюту на міжбанку для забезпе-чення договорів за операціями купівлі-продажу цінних паперів українських емітентів, скасувавши відповідний пункт постанови Нацбанку №36 від 29 січня 2003 року 'Про здійснення операцій з цінними паперами українських емітентів'. Метою прийняття зазначених Постанов №107 - №109 є запровадження заходів, спрямованих на стабілізацію функціонування валютного ринку України за рахунок обмеження можливості банків щодо переведення гривневих ресурсів в іноземну валюту та відповідно збалансування структури вимог та зобов'язань банків.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНОЮ ПОЗИЦІЄЮ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ ПАТ „АЛЬФА-БАНК'

2.1 Вплив світової фінансової кризи на результати діяльності ПАТ „Альфа-Банк' у 2007 - 2010 рр.

Альфа-Банк (Україна) -- універсальний комерційний банк, що є частиною міжнародного консорціуму 'Альфа-Груп'. Банк займає лідируючі позиції в усіх сегментах банківського ринку України. Згідно з рейтингом Національного Банку України Банк входить до десятки найбільших банків країни за розміром активів та є одним із лідерів за об'ємом коштів юридичних осіб [32].

Рис.2.1. Рейтингова позиція ПАТ 'Альфа-Банк' в БС України [32]

Банк був заснований 18 листопада 1992 року у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно українського законодавства, зареєстрований НБУ 24 березня 1993 року і почав діяльність під назвою Комерційний Банк Сприяння Споживачам 'Віто' з головним офісом у Києві. В 1995 р. Банк був реорганізований у ТОВ 'Київінвестбанк', який у свою чергу був реорганізований в Акціонерний Комерційний Банк 'Київський Інвестиційний Банк' в 1997 р. Під своїм теперішнім ім'ям Банк працює з січня 2001 р. 19 серпня 2009 року проведено державну реєстрацію змін до Статуту ЗАТ 'Альфа-Банк' в зв'язку зі зміною назви Закритого акціонерного товариства 'Альфа-Банк' (ЗАТ 'Альфа-Банк') на Публічне акціонерне товариство 'Альфа-Банк' (ПАТ 'Альфа-Банк'). 30 листопада 2009 року Загальними зборами акціонерів ПАТ 'Альфа-Банк' було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу Банку. Це збільшення статутного капіталу здійснено шляхом проведення додаткової емісії простих іменних акцій ПАТ 'Альфа-Банк' закритого розміщення - 739 435 000 (семисот тридцяти дев'яти мільйонів чотирьохсот тридцяти п'яти тисяч) акцій. Номінальна вартість 1 (одна) грн. за 1 (одну) акцію. 16 жовтня 2009 року ПАТ 'Альфа-Банк (Україна)' погасив двотраншевий синдикований кредит в розмірі 23,5 млн. доларів США та 26,935 млн. євро, залучений 14 жовтня 2008 року на фоні розвитку наслідків світової фінансової кризи в БС України. 30 жовтня 2009 року Альфа-Банк (Україна) виплатив відсотковий дохід за Єврооблігаціями зі строком погашення в 2012 році. Того ж дня три серії Єврооблігацій 2012 були консолідовані в один випуск, таким чином загальна сума випуску склала 840,633,000 доларів США. Починаючи з 30 жовтня 2010 року папери будуть погашатися 8 рівними траншами щоквартально, в дату виплати процентів. В табл.2.1 наведені відомості про акціонерів ПАТ 'Альфа-Банк' станом на жовтень 2010 р. [32].

Таблиця 2.1 Акціонери ПАТ „Альфа-Банк' станом на жовтень 2010 р.

В табл.2.2 - 2.3 та на рис.2.2 наведені основні показники діяльності ПАТ 'Альфа-Банк' у 2006 -2009 рр. та по 3-х кварталах 2010 р. , які показують, що при валютному відсотку кредитного портфелю від 63% у 2008 році до 49% у 2010 році банк внаслідок впливу світової фінансової кризи повинен був різко підняти обсяг резервів на кредитні ризики з 8% у 2008 році до 24% у 2010 році, при яких діяльність банку стала збитковою(2009) та малоприбутковою(2010).

Таблиця 2.2 Основні показники діяльності ПАТ 'Альфа-Банк' у 2006 -2009 рр.[32]

Таблиця 2.3 Основні показники діяльності ПАТ 'Альфа-Банк' у 2010 р

Рис.2.2. Створення підвищених резервів кредитного ризику та збитковість діяльності ПАТ 'Альфа-Банк' як наслідок впливу світової фінансовї кризи 2008 -2009 рр. [32]

2.2 Оцінка та проблеми дотримання лімітів валютної позиції в ПАТ „Альфа-Банк' у докризовий та кризовий періоди 2007 - 2009 рр.

Станом на 01.01.2009 р. контролюємий нормативами НБУ у 2008 році [9] розмір загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку Н13 становив 20,5593% (нормативне значення - не більше 30 %).

Станом на 01.01.2010 р. в ПАТ 'Альфа-Банк' забезпечено дотримання валютної позиції на рівнях які задовольняють ліміти [14]:

- розмір загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку Л13 (ліміт - не більше 30 %) - 8,4868%;

- розмір загальної довгої відкритої валютної позиції банку Л13-1 (ліміт - не більше 20%) - 8,4868%;

- розмір загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) - (ліміт - не більше 10 %) - 0%.

Валютна позиція банку визначалась згідно з Постановою Правління НБУ №315 від 02.06.2009 'Про схвалення Методики розрахунку економічних нормативіврегулювання діяльності банків в Україні' [14]. Необхідно зазначити, що в 2009 році мала місце зміна підходу до розрахунку та контролю валютної позиції банку згідно з Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2009 №107 [17]. Зазначеною постановою було введено новий алгоритм розрахунку лімітів валютної позиції (див.розділ 1). Приведення значень лімітів валютної позиції до граничних вимог НБУ було забезпечене банком у встановлений 60-денний термін згідно з вищезгаданою постановою. Динаміка значень лімітів валютної позиції наведена в табл.2.4. В табл. 2.5 - 2.6 наведені результати аналізу повалютної складової валютної позиції та сумарного валютного ризику в ПАТ 'Альфа-Банк' у 2007 -2008 рр. та у 2008 -2009 рр. [32]. Як показують результати аналізу табл.2.6 - в 2009 році на розмір відкритої валютної позиції суттєве значення має відсутність позабалансових інструментів хеджування валютних ризиків за рахунок форвардно- ф'ючерсних валютних контрактів 'гривня-валюта' та неврахування валютних резервів на кредитні ризики.

Таблиця 2.4 Динаміка рівнів довгої та короткої валютної позиції ПАТ 'Альфа-Банк' у 2009 р. [32]

Таблиця 2.5 Аналіз повалютної складової валютної позиції та сумарного валютного ризику в ПАТ 'Альфа-Банк' у 2007 -2008 рр.

Таблиця 2.6 Аналіз повалютної складової валютної позиції та сумарного валютного ризику в ПАТ 'Альфа-Банк' у 2008 -2009 рр.

2.3 Результати стрес-тестування впливу валютної позиції ПАТ „Альфа-Банк' у 2007 - 2009 рр. на прибуток та власний капітал банку

Стрес-тестування - це метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора - валютного курсу, процентної ставки тощо [16].

Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями. За допомогою стрес-тестування визначаються особливо вразливі місця окремих сфер діяльності банків.

Метою проведення стрес-тестування є оцінка ризиків та визначення спроможності протистояти потрясінням на фінансовому ринку.

За допомогою стрес-тестування банк може визначити розмір збитків у цілому та за окремими видами активів у разі виникнення екстремальних подій, а також свої потенційні можливості покривати ці збитки, оцінити стан власного капіталу та визначити якість власних методик щодо управління ризиками. Основним завданням за результатами стрес-тестування є підготовка упереджувальних стратегічних і тактичних заходів, які дозволять врегулювати проблемні або напружені ситуації, що можуть виникнути в майбутньому, та послабити вплив різних ризиків на діяльність банків.

Як базові фактори валютних ризиків доцільно використовувати такі макроекономічні категорії:

- стабільність економічної ситуації (економічний спад, радикальна зміна вектора розвитку економіки, дефолти першокласних компаній-позичальників тощо);

- значні коливання курсу національної валюти відносно інших валют (інфляція, дефляція);

- відкритість (доступність) міжбанківського ринку;

- рівень політичної та геополітичної стабільності;

- стійкість фінансових ринків (у тому числі можливість протидіяти спекулятивним атакам);

- зміни процентних ставок (наприклад, LIBOR, облікової ставки тощо);

- можливість знецінення майна, що перебуває як забезпечення за кредит-ними операціями банків (зокрема, через падіння цін на ринку нерухомості, кризу окремих галузей економіки тощо);

- волатильність цін на енергоресурси.

Ураховуючи світовий досвід щодо здійснення стрес-тестування та рекомендації, які викладені в Основних принципах ефективного банківського нагляду, що розроблені Базельським комітетом з банківського нагляду, банкам доцільно здійснювати стрес-тестування за такими ризиками:

- кредитний ризик;

- ризик ліквідності;

- ринковий ризик (валютний ризик, ризик зміни процентної ставки);

- операційний ризик.

Поширенішими методами здійснення стрес-тестування є сценарний аналіз і аналіз чутливості. Сценарії стрес-тестування мають враховувати вірогідність виникнення надзвичайних обставин як у межах одного ринку, так і в межах кількох ринків або валют одночасно. Стрес-тестування чутливості полягає в дослідженні впливу на діяльність банку одного або кількох взаємо-пов'язаних факторів ризику. У разі використання цього підходу стрес-тестування здійснюється оцінка впливу миттєвої зміни одного фактора ризику, тоді як інші базові умови залишаються незмінними.

Для оцінки та управління ринковим ризиком ПАТ 'Альфа-Банк' використовує такий поширений та відомий інструмент оцінки потенційних втрат по існуючим відкритим позиціям, як VaR аналіз [32]. Банком розроблена власна методика оцінки ризику на основі розрахунку експоненціально зваженої волатильності (середньоквадратичне відхилення). Цей метод розрахунку дає можливість надавати останнім значенням коливанням котирувань більш вагоме значення. Розрахунок максимально можливого прогнозного рівня втрат від негативної зміни котирувань з рівнем ймовірності 95% (або 99%) за один день дорівнює:

Д = VaR*Р, (2.1)

де VaR = 1,65у (або 2,33 у ) - квантіль стандартизованого нормального розподілу, що покриває площину значень випадкової величини з ймовірністю 95% (або 99%); Р - розмір відкритої валютної позиції.

Методика базується на статистичному вивченні закономірностей функ-ціонування ринків та дозволяє свідомо обмежувати наявні ринкові ризики на прийнятному для Банку рівні. На рис.2.3 -2.6 наведені результати розрахунку середньорічного значення VAR(Р=0,99) для валютних курсів долара США, євро та російського рубля у 2007 -2010 рр.

Рис.2.3. Аналіз волатильності офіційних курсів долара США, євро та російського рубля до національної валюти України в докризовий період (січні 2007 р. - вересні 2008 р.)

Рис.2.4. Аналіз волатильності офіційних курсів долара США, євро та російського рубля до національної валюти України в січні - грудні 2008 р. (жовтень 2008 р. - початок впливу світової кризи ліквідності БС в Україні)

Рис.2.5. Аналіз волатильності офіційних курсів долара США, євро та російського рубля до національної валюти України в січні - грудні 2009 р.

Рис.2.6. Аналіз волатильності офіційних курсів долара США, євро та російського рубля до національної валюти України в січні - жовтні 2010 р.

Як показує аналіз результатів розрахунків курсових валютних ризиків VAR, наведених на рис.2.3 - 2.6:

1. В докризовий період 2007 - 2008 рр. величини VAR (P=0,99) максимальних відхилень курсу від його середньорічного значення становили (рис.2.3):

- по долару США - 3,84%;

- по євро - 13,41%;

- по російському рублю - 8,22%.

2. В кризовий період 2008 рр. величини VAR (P=0,99) максимальних відхилень курсу від його середньорічного значення становили(рис.2.4):

- по долару США - 35,19%;

- по євро - 27,32%;

- по російському рублю - 22,69%.

3. В перший післякризовий період 2009 рр. величини VAR (P=0,99) максимальних відхилень курсу від його середньорічного значення становили(рис.2.5):

- по долару США - 4,65%;

- по євро - 15,89%;

- по російському рублю - 18,19%.

4. В другий післякризовий період 2010 рр. величини VAR (P=0,99) максимальних відхилень курсу від його середньорічного значення становили(рис.2.6 -2.7):

- по долару США - 1,14% (0,22% за останній період 2 місяців);

- по євро - 11,84% (8,52% за останній період 2 місяців);

- по російському рублю - 5,65%(3,01% за останній період 2 місяців)

Рис.2.7. Аналіз волатильності офіційних курсів долара США, євро та російського рубля до національної валюти України в вересні - жовтні 2010 р.

В табл.2.7 -2.8 наведені результати стрес-тестування впливу валютної позиції в ПАТ 'Альфа-Банк' у 2007 - 2008 рр. та 2008 -2009 рр.

Таблиця 2.7 Результати стрес-тестування впливу валютної позиції в ПАТ 'Альфа-Банк' у 2007 - 2008 рр. [32]

Таблиця 2.8 Результати стрес-тестування впливу валютної позиції в ПАТ 'Альфа-Банк' у 2008 - 2009 рр. [32]

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНОЮ ПОЗИЦІЄЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.1 Основні проблеми додержання лімітів валютної позиції в умовах антикризового регулювання НБУ міжбанківського валютного ринку у 2009 - 2010 рр.

Відповідно до постанов НБУ № 107[17] і № 109 [20], що вступили в чинність 23 квітня 2009 р., комерційні банки повинні були перейти на нову методику розрахунку валютної позиції. До появи цих двох документів банки скуповували ВКВ для формування резервів під валютні кредити, нова ж методика розрахунку змусила їх розпродати ВКВ, причому в конкретний термін - до 23 червня 2009 р.. Власне, цього й домагався НБУ квітневими постановами - збільшення пропозиції інвалюти.

Однак, відповідно до офіційної інформації за станом на 1 червня 2009 р. норматив відкритої валютної позиції порушували 12 великих українських банків, за неофіційним даними - близько 20. І їм наприкінці липня 2009 р. загрожували серйозні санкції: штрафи в розмірі 0,1 - 1% статутного капіталу. НБУ прислухався до аргументів і обігів великих вітчизняних банків з іноземним капіталом, для яких проблема з позицією була актуальна. До того ж проводилося явне лобіювання даного питання з боку міжнародних фінансових організацій, а материнські структури банків з іноземними коріннями навіть збиралися втриматися від капіталізації своїх українських 'дочок', якщо ця проблема не буде вирішена.

Постановою НБУ № 328 [19] банкам продовжили строки виконання нормативу відкритої валютної позиції за новою методикою до 1 січня 2011 р. Причому здійснюватися воно буде за графіком, затвердженому центробанком у відношенні кожного банку:

'Дозволити банкам до 01.01.2011 за кредитними операціями, заборгованість за якими була реструктуризована/змінена валюта зобов'язання до 31.08.2009 включно з дотриманням усіх принципів, визначених пунктом 1 цієї постанови, виходячи з умов відповідних програм реструктуризації/зміни валюти зобов'язання:

- поступове приведення фактичного значення ліміту загальної короткої відкритої валютної позиції до нормативного значення, установленого Національним банком України, відповідно до індивідуальних графіків, погоджених Національним банком України, у частині його перевищення, пов'язаного зі зміною валюти зобов'язання за кредитами, наданими в іноземній валюті, на національну валюту.'

Антикризовою постановою Правління Національного банку України від 28 лютого 2009 року N 108 були також внесені зміни до „Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою' [10], які суттєво впливають на додержання лімітів валютної позиції комерційних банків:

1. Купівля, обмін іноземної валюти з метою формування резервів під заборгованість в іноземній валюті для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями забороняється.

2. Купівля іноземної валюти з метою здійснення валютної операції на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку забороняється. Резидент виконує такі зобов'язання за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту) коштів в іноземній валюті.

3. Суттєво накладені додаткові та подовжені існуючі обмеження щодо використання механізму хеджування ризиків валютної позиції за рахунок використання світової практики форвардних та ф'ючерсних валютних контрактів.

У Положенні [10] терміни вживаються в такому значенні:

- валютна операція на умовах 'тод' - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в день укладення договору;

- валютна операція на умовах 'том' - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в перший робочий день після дня укладення договору;

- валютна операція на умовах 'спот' - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору;

- валютна операція на умовах 'форвард' - валютна операція за форвардним договором, умови якого передбачають виконання цієї операції (з поставкою валюти за договором) пізніше ніж на другий робочий день після дня укладення договору;

- валютний дериватив - це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання купити, продати та/або обміняти іноземну валюту на визначених у цьому документі умовах у майбутньому;

- форвардний договір - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) іноземну валюту у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого договору;

Пунктами 22, 23, 24 Положення [10] внесені жорсткі обмеження на операції банків та комерційних резидентів на міжбанківському валютному ринку України:

'22. Суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах 'тод', 'том' або 'спот', крім випадків, зазначених у пунктах 23 і 24 цього розділу.

23. Уповноважені банки мають право здійснювати валютні операції на умовах 'форвард' для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора.

Резиденти - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати валютні операції на умовах 'форвард' для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за зовнішньоекономічним договором за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи.

Тобто, форвардні контракти хеджування валютної позиції банку 'гривня -валюта' та 'валюта - гривня' - заборонені, окрім особливих умов п.24.

24. Уповноважені банки та резиденти - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати на міжбанківському валютному ринку України валютні операції за гривні з іноземною валютою 1-ї групи Класифікатора на умовах 'форвард' для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо гривні за операціями, зазначеними в абзаці другому пункту 10 цього розділу.

(10. Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є такі:

- розрахунки на території України між резидентами - суб'єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку).'

Ф'ючерсні та опціонні операції з валютними контрактами 'гривня -валюта' та 'валюта -гривня' п.26 Положення [10] на міжбанківському валютному ринку України - заборонені:

'26. Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з валютними деривативами, а також операції в іноземній валюті з іншими похідними фінансовими інструментами, базовим активом яких є валютні цінності, курси валют, процентні ставки, індекси, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку'.

Таким чином, регулювання валютної позиції банку за рахунок форвардних, ф'ючерсних та опціонних операцій на міжбанківському валютному ринку України при прийнятих НБУ регулюючих рішеннях неможливе, хоча 'Планом рахунків' [8] такі банківські операції передбачені.

В той же час, НБУ повідомляв комерційні банки про допустимість угод з похідними інструментами валютних контрактів на міжнародних валютних біржах, але неконвертованість гривні та практична відсутність використання гривні в експортних контрактах резидентів України різко обмежує цю можливість для стандартизованих валютних ринків світу, на яких гривня не котирується із-за відсутності попиту (крім 'спот'-контрактів ММВБ [31]).

3.2 Пропозиції впровадження інструментів хеджування валютної позиції комерційного банку за допомогою міжбанківських реальних (нефорвардних) 'своп' - операцій 'валюта-гривня'

В операціях хеджування, як і в спекулятивних операціях, зазвичай використовуються різні модифікації трьох різновидів строкових операцій:

класичні строкові контракти (форварди та ф'ючерси);

строкові угоди з правом відмови від їх виконання (опціони);

строкові контракти, що ускладнені зустрічними обмінними операціями у комбінації з негайною поставкою (валютні та боргові свопи).

Дериватив (derivative instrument) -- це інструмент (контракт), вартість якого базується на зміні ціни фінансового інструменту, що лежить в його основі (актив, індекс тощо). Таким чином, один інструмент є похідним від іншого.

Строкові угоди -- це операції купівлі-продажу валютних та фінансових ресурсів, в рамках яких платіж (поставка визначеної суми у конкретних грошових одиницях) здійснюється в обов'язковому порядку через установлений проміжок часу (зазвичай від одного тижня до півроку). Строкові угоди дозволяють їх учасникам фіксувати до терміну виконання угоди курс іноземної валюти, що склався на дату підписання останньої.

Форвардний контракт (forward contract) -- це угода купівлі-продажу товару, іноземної валюти або фінансового інструменту з поставкою та розрахунком у майбутньому. Форвардний контракт укладається на гнучких умовах. Тут може бути встановлено будь-які терміни та суми операцій і не потребується внесення гарантованого депозиту.

Форвардні контракти дозволяють страхувати не тільки валютні, а й кредитні ризики. Найбільш поширеними видом контракту, що дозволяє управляти кредитними ризиками, є угода про майбутню відсоткову ставку (Forward Rate Agreement, FRA). Вона здатна захистити від несприятливого руху номінальних (ринкових) відсоткових ставок.

Класичні строкові угоди з погляду управління валютними ризиками не є достатньо ефективними. Вони не дозволяють реалізувати вигоду у випадку сприятливого руху курсу валют. Проте страхувальник має змогу захистити себе відразу від обох видів валютного ризику, звернувшись до опціону.

Опціон (option) -- це різновид строкової угоди, котра надає його власни-ку право (не зобов'язує, як форвард чи ф'ючерс) купити (Call Option) або прода-ти (Put Option) товар, валюту чи фінансовий інструмент протягом певного тер-міну часу за обумовленою ціною в обмін на сплату визначеної суми (маржі, премії). Опціон не є обов'язковим для виконання.

Більшість опціонів використовується для хеджування і спекуляції та рідко виконуються. Опціон ще називають умовною строковою угодою або угодою з премією.

Досить широкі можливості для управління валютними та відсотковими ризиками відкривають страхувальнику багаторівневі строкові угоди, що поєд-нують негайні поставки валюти. Це операції своп (Swap), що являють собою повний або частковий обмін заборгованістю.

Класичний валютний 'своп' (currency swap) - це валютна операція, що поєднує купівлю або продаж валюти на умовах 'спот' з одночасним продажем (або купівлею) тієї ж валюти на певний строк на умовах 'форвард', тобто здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування [24].

Використання валютних 'свопів' досягло апогею на початку 80-х років 20 сторіччя, що було зумовлено такими обставинами:

політика багатьох центральних банків змусила комерційні банки здійснювати фінансування активів з 'плаваючою' відсотковою ставкою зобов'язаннями теж із 'плаваючою' відсотковою ставкою, а не за рахунок короткострокових депозитів;

надання взаємних позичок на міжнародних валютних ринках набуло спекулятивного характеру;

зниження відсоткових ставок сприяло зниженню ризиків за валютними 'свопами'.

В даний час розрізняють класичні операції 'своп' та їх різновиди у виді опціонних, валютно-відсоткових 'свопів' і т.д.

Класичні 'свопи' у залежності від послідовності здійснених операцій 'спот' і 'форвард' підрозділяють на репорт і депорт.

Репорт - це продаж валюти на умовах 'спот' і одночасна купівля на умовах 'форвард'.

Депорт - це купівля валюти на умовах 'спот' і продаж на умовах 'форвард'.

Операція, коли купівля (продаж) валюти здійснюється на основі двох угод за курсом 'аутрайт', називається 'форвард-форвард', або 'форвардний своп'.

У разі укладення угоди 'своп' дата виконання ближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання зворотної угоди, віддаленої в часі, - датою завершення 'свопу' (maturity).

Залежно від термінів укладення угоди 'своп' поділяють на:

- звичайні (операції репорту і депорту);

- тижневі - 'своп' s/w (spot-week swap), коли перша угода виконується на умовах 'спот', а друга - на умовах тижневого 'форварда';

- одноденні - 'своп' t/n (tomorrow-next swap), коли перша операція здійснюється з датою валютування 'завтра', а зворотна - на умовах 'спот';

- форвардні ('форвард-форвард').

Для класичних угод 'своп' (репорт і депорт) використовуються два валютні курси - 'спот' і 'аутрайт'. Останній визначається за стандартною методикою: курс 'спот' плюс (мінус) форвардна маржа (премія або дисконт).

Угоди 'своп' є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями 'аутрайт'. На практиці вони використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції.

Останнім часом угоди 'своп' стали ширше здійснюватися не тільки між комерційними банками, але і між центральними банками, що можна розглядати як угоди про взаємне кредитування в національних валютах. З цією метою в 1969 р. була утворена багатобічна система взаємного обміну валют на базі використання операцій 'своп' через Банк міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія).

Головна мета використання валютних 'свопів' полягає в:

- забезпеченні фінансування довгострокових зобов'язань в іноземній валюті;

- хеджуванні довгострокового валютного ризику;

- заміні валюти, в якій надходять прибутки від інвестицій, на іншу за вибором інвестора;

- забезпеченні конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.

Технічно хеджування валютних ризиків за допомогою валютних 'свопів' здійснюється через:

- фіксацію валютного курсу на майбутній період;

- організацію зустрічних грошових потоків.

Переваги у використанні угод 'своп' перед чистими форвардними угодами:

- при здійсненні валютного 'свопа' завдяки регулярному обміну відсотковими (компенсаційними) виплатами значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди;

- використання 'свопів' дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних ризиків;

- під кутом зору бухгалтерського обліку валютні 'свопи' класифікують як забалансовий інструмент, тобто вони не відбиваються в балансі і на рахунку прибутків і збитків, що наділяє їх певними технічними перевагами.

Однак, останнім часом набувають поширення валютні 'свопи', що не пе-редбачають компенсаційних виплат, а відбувається відповідний залік сум гро-шових коштів, що передаються контрагентами. До таких угод відносять:

- амортизовані 'свопи', угоди за якими змінюють номінальну вартість контракту (amortizing swap);

- валютні опціонні 'свопи', за якими один із учасників угоди має право протягом певного періоду підвищити номінальну вартість 'свопу' (currency option swap );

- двовалютні 'свопи', за якими номінальні суми і відсоткові ставки виражені в різних валютах ( dual currency swap ).

Оскільки класичні документарні угоди валютних 'Swap - свопів' на між-банківському валютному ринку України по парі 'валюта -гривня' та 'гривня-валюта' - заборонені НБУ [10], в Україні для управління відкритою валютною позицією доцільно реалізувати наступну схему недокументарних валютооб-мінних 'свопів' на базі реальних міжбанківських операцій:

1. Схема зменшення довгої відкритої валютної позиції, коли активи в валюті значно перевищують зобов'язання в валюті:

- на міжбанківському ринку банк залучає міжбанківський кредит в валюті у банка-корреспондента;

- як заставу за залучений валютний кредит банк розташовує в банку -кореспонденті міжбанківський депозит в гривні на еквівалентну суму за обумовленим курсом між банками курсом;

- строки кредиту та депозиту - рівні.

Як результат 'своп' - операції - у банка зростають зобов'язання в валюті, що скорочує рівень відкритої довгої валютної позиції.

2. Схема зменшення короткої відкритої валютної позиції, коли зобов'я-зання в валюті значно перевищують активи в валюті:

- на міжбанківському ринку банк розташовує міжбанківський депозит в валюті в банку-корреспонденті (операція еквівалентна видачі міжбанківського кредиту);

- використовуючи розташований валютний депозит як заставу банк залу-чає від банка -кореспондента міжбанківський кредит в гривні на еквівалентну суму за обумовленим курсом між банками курсом;

- строки кредиту та депозиту - рівні.

Як результат 'своп' - операції - у банка зростають активи в валюті, що скорочує рівень відкритої короткої валютної позиції.

Особливістю запропонованих схем реальних валютообмінних 'свопів' є міжбанківські операції на обох етапах, тобто відсутність валютообмінних строкових контрактів, які заборонені НБУ. Всі ризики та витрати 'своп' - операції закладені в відсотковій ставці депозиту та кредиту, а також в розрахунку еквівалентності валютного та гривневого 'тіла' операції, тобто поточного (на мо-мент начала операції) та спрогнозованого (на момент завершення операції) курсу валюти. Операції валютообмінних 'свопів' з метою керування валютною позицією банку виконуються 'ділінговими' підрозділами за розрахунками казначейства банку по необхідним сумам на наявним резервам валюти.

ВИСНОВКИ

Під валютною позицією розуміють співвідношення між сумою балансових та позабалансових вимог банку та сумою його балансових та позабалансових зобов'язань у певній іноземній валюті. За світовим досвідом основними методами управління валютною позицією банка є лімітування позиції та хеджування позиції. Ліміти валютної позиції, встановлені НБУ, визначають верхню межу допустимого валютного ризику:

- ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Л13) - не більше 30%;

- у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) - не більше 20%;

- і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) - не більше 10%.

Враховуючи руйнівний характер впливу девальвації національної валюти України у жовтні - грудні 2008 року на валютні операції та валютні ризики в діяльності комерційних банків України, Національний банк України прийняв на початку 2009 року ряд постанов, які суттєво регулюють визначення, нормативи та ліміти валютного ризику відкритої валютної позиції та зміни в порядку роз-рахунку валютної позиції банків (постанови НБУ від 28.02.2009 № 107 - 109).

Проведений аналіз якості управління валютною позицією в ПАТ 'Альфа-банк' у кризовий період 2008 - 2009 рр. показав, що:

1. Станом на 01.01.2009 р. контролюємий НБУ у 2008 році норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку Н13 становив 20,5593% (нормативне значення - не більше 30 %).

2. Станом на 12.05.2009 р. при зміні НБУметодики розрахунку валютної позиції та примусового переводу валютних коштів резервів кредитного ризику в національну валюту в ПАТ 'Альфа-Банк' рівні валютної позиції різко вийшли за лімітні обмеження:

- розмір загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку Л13 (ліміт - не більше 30 %) - 68,71%;

- розмір загальної довгої відкритої валютної позиції банку Л13-1 (ліміт - не більше 20%) - 50,78%;

- розмір загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) - (ліміт - не більше 10 %) - 17,93%.

На протязі 2-го півріччя 2009 року ПАТ 'Альфа-Банк' привів фактичні розміри відкритих валютних позицій на рівень, обумовлений лімітами НБУ, за рахунок різкого нарощування зобов'язань в валюті, що компенсувало 'гривневий перехід' валютних резервів кредитного ризику .

3. Станом на 01.01.2010 р. в ПАТ 'Альфа-Банк' забезпечено дотримання валютної позиції на рівнях які задовольняють ліміти:

- ліміт загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку Л13 (нормативне значення - не більше 30 %) - 8,4868%;

- ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку Л13-1 (норма-тивне значення - не більше 20%) - 8,4868%;

- ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) - (нормативне значення - не більше 10 %) - 0%.

4. В той же час, проведений аналіз основних показників діяльності ПАТ 'Альфа-Банк' у 2006 -2009 рр. та по 3-х кварталах 2010 р. показав, що при валютному відсотку кредитного портфелю від 63% у 2008 році до 49% у 2010 році банк, внаслідок впливу світової фінансової кризи, повинен був різко підняти обсяг резервів на кредитні ризики з 8% у 2008 році до 24% у 2010 році, при яких діяльність банку стала збитковою(2009) та малоприбутковою(2010).

Основною проблемою для банку є кризова заборона НБУ формувати резерви кредитних ризиків валютних кредитів в валюті кредиту, що потребує при створенні цих резервів в гривні підвищувати їх розмір за рахунок додавання ризику валютообмінної операції при покритті резервами (списанні) сумнівних та безнадійних кредитів, або при використанні резервів для дострокового повернення валютних депозитів, що були джерелом виданих валютних кредитів.

Як показує проведений в курсовій роботі аналіз результатів розрахунків курсових валютних ризиків VAR:

1. В докризовий період 2007 - 2008 рр. величини VAR (P=0,99) максимальних відхилень курсу від його середньорічного значення становили:

- по долару США - 3,84%;

- по євро - 13,41%;

- по російському рублю - 8,22%.

2. В кризовий період 2008 рр. величини VAR (P=0,99) максимальних відхилень курсу від його середньорічного значення становили:

- по долару США - 35,19%;

- по євро - 27,32%;

- по російському рублю - 22,69%.

3. В перший післякризовий період 2009 рр. величини VAR (P=0,99) максимальних відхилень курсу від його середньорічного значення становили:

- по долару США - 4,65%;

- по євро - 15,89%;

- по російському рублю - 18,19%.

4. В другий післякризовий період 2010 рр. величини VAR (P=0,99) максимальних відхилень курсу від його середньорічного значення становили:

- по долару США - 1,14% (0,22% за останній період 2 місяців);

- по євро - 11,84% (8,52% за останній період 2 місяців);

- по російському рублю - 5,65%(3,01% за останній період 2 місяців).

Таким чином, волатильність поточного курсу основних валют зовнішньо-економічної торгівлі України станом на кінець 2010 року поступово знижується до докризового рівня, в відповідний рівень валютного ризику знизився в десятки разів (особливо по регульованому НБУ курсу долара США). В той же час, проведений в курсовій роботі аналіз курсу долара США до рівня вартості золота показує, що кредитний характер основної світової розрахункої валюти - долара США та відсутність прив'язки його курсу до вартості золота (відмова від золотого еквіваленту) характеризується суттєвою девальвацією вартості долара США відносно вартості основних дорогоцінних металів, що ставить під сумнів „розрахунковий світовий стандарт':

- вартість 1 трійської унції золота з рівня 310 USD у 2000 р. зросла до рівня 1400 USD у 2010 р.;

- „золота' девальвація „паперо-кредитної' валюти -долар США за 10 років становить 351,6%, тобто по 35% на рік.

Таким чином, згортати кризові заходи НБУ 2009 року по стабілізації валютного ризику в комерційних банках України треба поступово з оглядом на світову нестабільність основних валют зовнішньоторгівельних відносин, та враховуючи масову 'доларизацію' депозитних та готівкових збережень населення України. Проведений в курсовій роботі аналіз регулятивних кризових заходів НБУ показав, що хеджування валютної позиції банку за рахунок форвардних, ф'ючерсних та опціонних операцій на міжбанківському валютному ринку України при прийнятих НБУ регулюючих рішеннях неможливе. В той же час, НБУ повідомляв комерційні банки про допустимість угод з похідними інструментами валютних контрактів на міжнародних валютних біржах, але неконвертованість гривні та практична відсутність використання гривні в експортних контрактах резидентів України різко обмежує цю можливість для стандартизованих валютних ринків світу, на яких гривня не котирується із-за відсутності попиту (крім 'спот'-контрактів ММВБ). Оскільки класичні документарні угоди валютних 'Swap - свопів' на міжбанківському валютному ринку України по парі 'валюта -гривня' та 'гривня-валюта' - заборонені НБУ, в Україні для управління відкритою валютною позицією доцільно реалізувати наступну схему недокументарних валютообмінних 'свопів' на базі реальних міжбанківських операцій:

1. Схема зменшення довгої відкритої валютної позиції, коли активи в ва-люті значно перевищують зобов'язання в валюті:

- на міжбанківському ринку банк залучає міжбанківський кредит в валю-ті у банка-корреспондента;

- як заставу за залучений валютний кредит банк розташовує в банку -кореспонденті міжбанківський депозит в гривні на еквівалентну суму за обу-мовленим курсом між банками курсом;

- строки кредиту та депозиту - рівні.

Як результат 'своп' - операції - у банка зростають зобов'язання в валюті, що скорочує рівень відкритої довгої валютної позиції.

2. Схема зменшення короткої відкритої валютної позиції, коли зобов'я-зання в валюті значно перевищують активи в валюті:

- на міжбанківському ринку банк розташовує міжбанківський депозит в валюті в банку-корреспонденті (операція еквівалентна видачі міжбанківського кредиту);

- використовуючи розташований валютний депозит як заставу банк залу-чає від банка -кореспондента міжбанківський кредит в гривні на еквівалентну суму за обумовленим курсом між банками курсом;

- строки кредиту та депозиту - рівні.

Як результат 'своп' - операції - у банка зростають активи в валюті, що скорочує рівень відкритої короткої валютної позиції. Особливістю запропонованих схем реальних валютообмінних 'свопів' є міжбанківські операції на обох етапах, тобто відсутність валютообмінних строкових контрактів, які заборонені НБУ. Всі ризики та витрати 'своп' - операції закладені в відсотковій ставці депозиту та кредиту, а також в розрахунку еквівалентності валютного та гривневого 'тіла' операції, тобто поточного (на момент начала операції) та спрогнозованого (на момент завершення операції) курсу валюти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про банки і банківську діяльність' від 7 грудня 2000 року N 2121-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 24 липня 2009 року N 1617-VI - http://www.liga-zakon.net - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України 'Ліга-закон', 2009

2. Закон України 'Про Національний банк України' від 20 травня 1999 року N 679-XIV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 21 серпня 2009 року N 1608-VI - http://www.liga-zakon.net - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України 'Ліга-закон', 2009

3. Закон України „Про акціонерні товариства' від 17 вересня 2008 року N 514-VI - http://www.liga-zakon.net - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України 'Ліга-закон', 2009

4. Закон України „Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи' від 23 червня 2009 року N 1533-VI - http://www.liga-zakon.net - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України 'Ліга-закон', 2009

5. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик- менеджменту в банках України // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361 - http://www.liga-zakon.net - - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України 'Ліга-закон', 2009

6. Про затвердження Положення про порядок формування та викорис-тання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 ( Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 1 грудня 2008 року N 406) - http://www.liga-zakon.net - - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України 'Ліга-закон', 2009

7. Про окремі питання щодо діяльності банків в період фінансово-економічної кризи // Затверджено постановою Правління НБУ від 22 липня 2009 року N 421 - http://www.liga-zakon.net - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України 'Ліга-закон', 2009

8. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 280 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 6 серпня 2009 року N 458) -- http://www.liga-zakon.net - - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України 'Ліга-закон', 2009

9. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 10 вересня 2009 року N 541) - http://www.liga-zakon.net - - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України 'Ліга-закон', 2009

10. Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою // Пос-танова Правління Національного банку України від 10.08.2005 N 281 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 23.12.2009 N 762)

11. Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами // Постанова Правління Національного банку України від 06.08.2003 N 325 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 28.02.2009

12. Положення про застосування Національним банком України захо-дів впливу за порушення банківського законодавства // Постанова Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 369 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 28.02.2009 N 107)

13. Положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками // Постанова Правління Національного банку України від 12.08.2005 N 290 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 28.02.2009 N 107)

14. Про схвалення Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління НБУ від 2 червня 2009 року N 315 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2009 року N 764 (зміни, внесені пунктом 3 Змін, затверджених постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2009 року N 764, набрали чинності з 1 лютого 2010 року)

15. Про схвалення Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління НБУ від 11.04.2005 N 125 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 22.12.2005 № 493 (поточний стан -скасована Постанова Правління НБУ від 2 червня 2009 року N 315 ))

16. Про схвалення Методичних рекомендацій щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України // Постанова Правління НБУ від 06.08.2009 N 460 17. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національно-го банку України та встановлення лімітів відкритої валютної позиції банку // Постанова Правління НБУ від 28.02.2009 N 107

18. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національ-ного банку України // Постанова Правління Національного банку України від 28 лютого 2009 року N 108 19. Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів // Постанова Правління Національного банку України від 3 червня 2009 року N 328

20. Щодо дотримання банками лімітів загальної (довгої/короткої) відкритої валютної позиції // Лист НБУ № 40-511/3326-11712 від 17.06.2009

21. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., випр. і доп./ А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М.Мороза. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

22. Банківський нагляд:Навчальний посібник / Міщенко В.І.;Яценюк А.П.; Коваленко В.В.;Коренєва О.Г.- К.: Знання, 2004.- 406 с.

23. Герасимович А.М., М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко Аналіз банківської діяльності Підручник. -- За ред. А. М. Герасимовича. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 600 с.

24. Грюнинг, Хенни. Анализ банковских рисков. Система оценки корпоративного управления и управления финансовым риском : пер. с англ. / Х. ван Грюнинг, С. Б. Братанович. - М. : Весь мир, 2007. - 290 с.

25. Ляховский В.С., Коробейников Д.В., Серебряков П.А. Справочник по управлению рисками банковской деятельности. - М.:Гелиос АРВ , 2006.

26. Максименко А.В. Облік і аналіз валютних операцій в комерційних банках: Дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2002. - 187 арк.

27. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. -- 2-е вид., доп. і перероб. -- К.: КНЕУ. 2004. -- 468 с.

28. Примостка Л.О. Банківські ризики: теорія та практика управління: Монографія. - К.: КНЕУ, 2008. - 456 с.

29. Управління банківськими ризиками. Навчальний посібник - за ред. проф. Примостки Л.О. - К.:КНЕУ, 2007. - 616 с.

30. Офіційний Інтернет-сайт НБУ - HTTP://www.bank.gov.ua

31. Офіційний Інтернет-сайт Асоціації банків України - HTTP:// WWW.AUB.COM.UA

32. Офіційний Інтернет-сайт ПАТ 'Альфа-Банк' - http://www.alfabank.com.ua/, 2010

33. http:// - Біржа дорогоцінних металів

Додаток А

Валютні рахунки бухгалтерського обліку банків України, які враховуються при розрахунках валютної позиції