Управління активними операціями комерційного банку (на прикладі ПАТ КБ "Приватбанк" за 2007-2010 роки)

Работа из раздела: «Банковское, биржевое дело и страхование»

111

Вищий навчальний заклад

«Національна академія управління»

Кафедра фінансів та банківської справи

Дипломна робота

«Управління активними операціями комерційного банку»

(на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк» за 2007-2010 роки)

Київ 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА СКЛАД АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.2 КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ ЯК ОСНОВА АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА УПРАВЛІННЯ АКТИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ В ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”

2.1 ФІНАНСОВИЙ СТАН ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”

2.2 АНАЛІЗ АКТИВІВ ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК”

2.3 НАДАННЯ КРЕДИТІВ ЮРИДИЧНИМ ТА ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ

2.4 ОПЕРАЦІЇ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ ТА ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ АКТИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

3.1 ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗМІРІВ РЕЗЕРВІВ ДЛЯ ПОКРИТТЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ВІД АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ

3.2 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЯК ОСНОВА АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ В ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК”

3.3 МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК”

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Комерційні банки виступають специфічними установами, що мобілізують вільні кошти, спрямовуючи їх у ті сфери народного господарства, які їх потребують. Здійснення активних банківських операцій у цій справі має суттєве значення для фінансового забезпечення нормального економічного розвитку. Збалансоване зростання обсягу активів і поліпшення їхньої якості є необхідною умовою досягнення і підтримання стабільного функціонування й розвитку комерційних банків, їхнього позитивного впливу на розвиток економіки України.

Збільшення банківських активів великою мірою визначається кредитним портфелем, що позитивно впливає на економіку країни та діяльність суб'єктів господарювання зокрема. Нині фінансування економічних структур набуває ще більшого значення, оскільки головним чинником фінансового забезпечення інвестиційного процесу в Україні найближчим часом мають стати внутрішні ресурси, насамперед банківське кредитування.

Активними операціями називають кредитні та інші вкладення банківських ресурсів, що визначено чинним законодавством України з метою їх найефективнішого використання. При вмілому, доцільному розміщенні ресурсів комерційні банки отримують прибутки (як плату за надані ними кредити), а клієнти отримують у користування необхідні їм кошти. Кредитування - одна із найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. Банківський кредит сприяє вільному переливу капіталу в економіці, забезпечуючи розвиток найефективніших сфер господарювання й економіки в цілому.

Крім кредитних операцій до активних операцій комерційних банків можна віднести операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. Значення інших активних операцій для економіки України не менш значне ніж кредитні операції.

Становлення ринкових відносин вимагає створення принципово нових напрямків розвитку банківської справи, суттєвої перебудови операцій та структури активів і пасивів банків, зокрема активних операцій. У зв'язку з цим тема дипломної роботи є досить актуальною.

Мета та завдання дослідження. Метою дипломної роботи розробити шляхи підвищення ефективності управління активними операціями банку.

Предметом дипломного дослідження є питання управління активними операціями в ПАТ КБ “Приватбанк”.

Об'єктом даного дослідження є активні операції.

Поставлена мета обумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

- дати загальну характеристику активних операцій банку та умов дослідження;

- розкрити основні умови проведення активних операцій комерційного банку;

- провести аналіз активних операцій в ПАТ КБ “Приватбанк”;

- розкрити сутність методів управління активними операціями комерційного банку.

Методи дослідження. Методичну та теоретичну основу дипломної роботи складають існуючи розробки українських та зарубіжних науковців, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, що регулюють здійснення активних операцій комерційними банками, спеціальна та науково література з банківської справи, а також статті періодичних економічних журналів. Інформаційну основу складають звітні та поточні матеріали комерційного банку, дані періодичного друку, інші джерела інформації.

Дипломна робота виконана у відповідності з науково-дослідною темою кафедри ФБС держ. реєстраційний №0106U006314 “Підвищення ролі банківської системи у економічному зростанні”.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА СКЛАД АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Активні операції комерційного банку

Активні операції банків, які приносять дохід банку, розподіляються на наступні основні класи:

- кредитування юридичних осіб та інших банків;

- кредитування фізичних осіб;

- кредитування капіталу юридичних осіб через пайові цінні папери (акції);

- кредитування держави та юридичних осіб через боргові цінні папери (облігації та векселі);

- торгівельні операції з готівкою у національній та іноземній валюті, а також торгівля банківськими металами;

- торгівельні операції з цінними паперами всіх класів емітентів.

До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андерайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Кредитний портфель - це сукупність усіх кредитів, наданих банком для одержання доходів. Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як одне ціле та складова активів банку, котра характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику.

Кредитні операції (кредит) - це вид активних операцій банку, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на 'стандартні', 'під контролем', 'субстандартні', 'сумнівні' та 'безнадійні' [7].

В операціях міжбанківського кредитування суб'єктами кредитних відносин позичальника та кредитора можуть бути:

- комерційний банк-резидент та Національний банк України(державний кредитний міжбанківський ринок);

- комерційний банк-резидент та інший комерційний банк-резидент (національний комерційний міжбанківський ринок);

- комерційний банк-резидент та комерційний банк-нерезидент (міжнародний комерційний міжбанківський ринок);

Залучені кошти міжбанківського ринку (отримані кредити) використовуються комерційними банками для:

- покриття тимчасового касового розриву коштів кореспондентського рахунку (надходження та необхідні проплати) банка з врахуванням вимог НБУ по обов'язковій резервній нормі залишку коштів на кінець банківського операційного дня [9];

- підняття ліквідності банку при постійній нестачі коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ (регулювання розміру “платіжного” міжбанківського вікна в СЕП НБУ);

- стабілізації роботи банку при впровадженні режимів фінансового оздоровлення;

- регулюванні тимчасової наявності іноземної валюти на коррахунках в банках-нерезидентах та дефіциту національної валюти на кореспондентському рахунку банка в НБУ.

Розміщення вільних коштів банку на міжбанківському ринку (надання міжбанківських кредитів) використовується банками для:

- підвищення доходності роботи при дефіциті заявок “кредитного” портфеля клієнтів (тимчасова платна передача активів іншому банку);

- роботи на ринку “швидких” обертів грошей та відсутності можливості кредитування клієнтів-небанків на строк 1-15 днів;

Залучення та розміщення коштів на міжбанківському кредитному ринку здійснюється у вигляді:

- надання та залучення міжбанківських кредитів;

- розміщення та залучення міжбанківських депозитів та депозитних сертифікатів;

- еквівалентний обмін коштами в різних валютах (своп)

Основна різниця між міжбанківським кредитом та міжбанківським депозитом - юридична норма:

- на договірний період кредитування кошти кредиту передаються позичальнику без права їх дострокової вимоги кредитором;

- кошти міжбанківського депозиту (включаючи поточні кошти кореспондентського рахунку) є власністю банка-кредитора на весь період депозитного договору, можуть бути як поповнені так і відізвані банком-кредитором

Міжбанківські кредити між комерційними банками є договірними комерційними операціями. Національний банк України не обмежує ринок міжбанківського кредитування між комерційними банками, а тільки реєструє обсяги операцій на міжбанківському ринку згідно “Положення про надання банками України інформації за угодами з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку” [6] та може рекомендувати банкам при проведенні пасивних та активних операцій застосовувати індикативні розміри процентних ставок з урахуванням ситуації на грошово-кредитному ринку згідно “Положення про процентну політику НБУ” [5].

Надання банками інформації за угодами з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку здійснюється за допомогою засобів програмного забезпечення, що розробляє та надає банкам на безоплатній основі Національний банк.

Банки мають забезпечити надання інформації за кожною операцією з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті (у тому числі інформації за пролонгованими угодами відповідно до укладених додаткових угод), що здійснена ними на міжбанківському кредитному ринку, уключаючи операції, проведені їх філіями, протягом 10 хвилин після факту укладення угоди або отримання/відправлення коштів від банку-контрагента/банку-контрагенту залежно від першочерговості операції, а саме (код контрагента, обсяг операції, процентна ставка операції, строк кредитування чи залучення депозитів):

- за кредитами, які отримані від інших банків, та окремо за коштами за операціями репо, що отримані від інших банків:

- за депозитами, які залучені від інших банків;

- за операціями з отримання/залучення кредитних ресурсів у національній валюті на умовах одночасного надання еквівалентного за розміром обсягу коштів в іноземній валюті;

- за кредитами, які надані іншим банкам, та окремо за коштами за операціями репо, що надані іншим банкам;

- за депозитами, які розміщені в інших банках;

- за операціями з надання/розміщення кредитних ресурсів у національній валюті на умовах одночасного отримання еквівалентного за розміром обсягу коштів в іноземній валюті.

За надання Національному банку недостовірної інформації щодо угод за операціями банків з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку, ненадання або несвоєчасне її надання банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, та можуть бути позбавлені права на отримання кредитів рефінансування Національного банку для підтримання їх ліквідності.

Міжбанківські кредити між комерційними банками структурно розподіляються на:

а) Кредити “овердрафт”, які обумовлюються в договорі про кореспондентські відносини (розмір та відсоткова ставка), надаються автоматично і представляють собою перевищення сум, які перераховує комерційний банк зі свого кореспондентського рахунку в банку-кореспонденту, над наявним поточним залишком коштів на кореспондентському рахунку. Кредит “овердрафт” погашається автоматично при надходженні коштів на кореспондентський рахунок.

б) Кредит “овернайт”(револьверно-бланковий) - кредит, який наданий банку іншим комерційним банком через постійно діючу лінію рефінансування строком на один день при наявності генеральної кредитної угоди між банками і розрахування кредитного ліміту беззаставного (бланкового). Кредит надається за заявкою банка в межах відкритого кредитного ліміту.

в) Кредит “овернайт”(заставний) - разовий кредит, який наданий банку іншим комерційним банком з заставою державних цінних паперів строком на один день. Кредит надається за заявкою банка в межах договірної суми застави державних цінних паперів в депозитарії.

г) Кредит короткостроковий(заставний) - разовий кредит, який наданий банку іншим комерційним банком з заставою державних цінних паперів чи іншою заставою строком на 3-30 днів. Кредит надається за заявкою банка в межах договірної суми застави.

д) Кредит короткостроковий (заставний - своп) - разовий кредит, який наданий банку іншим комерційним банком з заставою (зустрічним перерахуванням) коштів в іншій валюті строком на 3-30 днів. Кредит надається за заявкою банка в межах договірної суми застави.

е) Кредит довгостроковий(заставний) - разовий кредит, який наданий банку іншим комерційним банком з заставою державних цінних паперів чи іншою заставою строком більше ніж 30 днів. Кредит надається за заявкою банка в межах договірної суми застави.

Операції з цінними паперами належать до традиційних видів банківської діяльності, а в результаті їх проведення формується портфель цінних паперів комерційного банку. В Україні формується змішана модель організації фондового ринку, на якому комерційним банкам дозволяється займатися як інвестиційною, так і торговельною (професійною) діяльністю.

Банківський портфель цінних паперів - це сукупність усіх придбаних та отриманих банком цінних паперів, право на власність, користування та розпорядження якими належить банку. Портфель цінних паперів банку формується для одержання доходів у вигляді процентів, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів.

Головна мета управління портфелем цінних паперів може бути по-різному визначена менеджментом банку. Здебільшого банк формує портфель цінних паперів для досягнення однієї із таких цілей: а) максимізація прибутків; б) підтримка ліквідності; в) зниження ризику.

Таблиця 1.1 Активи банку (факторні агрегати доходної бази активів банку)

Технологічні (основні засоби, дебіторська заборгованість, нараховані відсотки) та малоприбуткові (каса, коррахунок в НБУ) активи	Середньо-прибуткові міжбанківські кредити	Високоприбуткові кредити юридичним особам	Високоприбуткові кредити фізичним особам	Цінні папери
1	2	3	4	5
Готівкові кошти	Кошти на вимогу в інших банках	Кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання	Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам	Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ, та цінні папери, емітовані Національним банком України
Банківські метали	Строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках	Кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання	Кредити в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам	Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку
Кошти в Національному банку	Кредити, що надані іншим банкам	Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання	Кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам	Боргові цінні папери в торговому портфелі банку
Дебіторська заборгованість за операціями з банками	Сумнівна заборгованість інших банків	Кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання	Іпотечні кредити, що надані фізичним особам	Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж
Дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку	Резерви під заборгованість інших банків	Кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання	Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам	Боргові цінні папери в портфелі банку на продаж
Запаси матеріальних цінностей		Іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання	Резерви під заборгованість за кредитами, що надані клієнтам	Інвестиції в асоційовані компанії, що утримуються з метою продажу
Інші активи банку		Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарювання		Інвестиції в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу
Інвестиції в асоційовані компанії		Кредити, що надані органам державної влади		Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж
Інвестиції в дочірні компанії		Кредити, що надані органам місцевого самоврядування		Боргові цінні папери в портфелі банку до погашення
Нематеріальні активи		Іпотечні кредити, що надані органам державної влади		Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення
Основні засоби		Іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування
Інші необоротні матеріальні активи		Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані органам державної влади
Нараховані доходи банку до отримання		Резерви під заборгованість за кредитами, що надані клієнтам

1.2 Кредитний портфель банку як основа активних операцій та його характеристика

Кредитні операції (кредит) - це вид активних операцій банку, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на 'стандартні', 'під контролем', 'субстандартні', 'сумнівні' та 'безнадійні' [12].

Згідно з нормативним положенням Національного банку України „Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” №279 до заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать як грошові балансові, так і документарні позабалансові активи банку [12], які приносять як прибуток так і збитки в процесі банківських операцій:

- строкові депозити, які розміщені в інших банках, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 1502, 1510, 1512, 1513, 1514, 1515, 1516, 1517, 1581);

- кредити, які надані іншим банкам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 1520, 1521, 1522, 1523, 1524, 1525, 1526 КА, 1527, 1582, 1600 А);

- вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2030, 2036 КА, 2037, 2093);

- кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання (балансові рахунки 2010, 2016 КА);

- кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2020, 2026 КА, 2027, 2092);

- кредити суб'єктам господарювання в поточну діяльність, в інвестиційну діяльність і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2062, 2063, 2065, 2066 КА, 2067, 2071, 2072, 2073, 2074, 2075, 2076 КА, 2077, 2096, 2097);

- іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2082, 2083, 2085, 2086 КА, 2087, 2095);

- кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2102, 2103, 2105, 2106 КА, 2107, 2112, 2113, 2115, 2116 КА, 2117, 2190, 2191, 2198, 2199);

- іпотечні кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2122, 2123, 2125, 2126 КА, 2127, 2132, 2133, 2135, 2136 КА, 2137);

- кредити на поточні потреби та в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2202, 2203, 2205, 2206 КА, 2207, 2211, 2212, 2213, 2215, 2216 КА, 2217, 2290, 2291);

- іпотечні кредити, що надані фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2232, 2233, 2235, 2236 КА, 2237, 2295);

- кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2220, 2226 КА, 2227, 2292);

- кредити овердрафт, що надані суб'єктам господарювання та фізичним особам (балансові рахунки 2600 А, 2605 А, 2620 А, 2625 А, 2650 А, 2655 А);

- гарантії, поручительства, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі, що надані банкам (позабалансові рахунки 9000, 9001, 9002, 9003);

- сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам (балансовий рахунок 1589);

- гарантії та авалі, що надані клієнтам (крім банків) (позабалансові рахунки 9020, 9023);

- сумнівні гарантії, що надані банкам і клієнтам (позабалансові рахунки 9090, 9091);

- сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими суб'єктам господарювання (балансовий рахунок 2099);

- сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими фізичним особам (балансовий рахунок 2299);

- зобов'язання з кредитування, що надані банкам і клієнтам (позабалансові рахунки 9100, 9122, 9129). До розрахунку резерву береться 50% від суми зобов'язань з кредитування, які обліковуються за позабалансовими рахунками 9100, 9129.

У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як одне ціле та складова активів банку, котра характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику [42].

Дохідність і ризик - основні параметри управління кредитним портфелем банку. За співвідношенням цих показників визначається ефективність кредитної діяльності банку.

Головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає в забезпеченні максимальної дохідності за допустимого рівня ризику. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. В табл. 1.1 наведені результати аналізу поступового становлення категорії „кредитний портфель” в науковій та методологічній літературі у 1990-2008 роках.

Поняття кредитного портфеля залишається дискусійним, а у вітчизняній економічній літературі його визначенню приділено мало уваги й дане питання недостатньо розроблене й проаналізоване.

Однак існує ряд підходів до питання про визначення поняття й сутності кредитного портфеля банку.

Таблиця 1.2 Визначення категорії „кредитний портфель” в науковій літературі

Джерело	Визначення категорії	Особливості визначення
Перша група визначень (іноземні джерела - початок 90-х років 20 сторіччя)
1. Долан Э.Дж., Кэмпбел К.Д., Кэмпбел Р.Дж. Гроші, банківська справа й кредитно-грошова політика, СПб., 1993 - с.88	Портфель - це сукупність банківських активів і пасивів	Підкреслено визначення портфеля як широкої сукупності, що включає в себе весь актив і пасив балансу банку
2. Синки Дж.Ф. Керування фінансами в комерційному банку - Пер. с англ./під ред. Р.Я. Левіти, Б.С. Пинскера - М.: Galaxy, 1994 - c. 10	Портфель - це сукупність фінансових активів. Комерційний банк може бути представлений як портфель дохідних активів, переважно кредитів	Підкреслено поняття портфеля як сукупності фінансових активів, у т.ч. кредитів
6. Рід Э., Коггер Р., Гилл Э., Смит Р. Комерційні банки. М.: Космополіс, 1991. - с. 107.	Під портфелем кредитів розуміють кредити клієнтам.	Поняття розглядається як сукупність, що включає в себе кредитні операції. При цьому не підкреслюється класифікований характер сукупності.
Друга група визначень (роботи російських вчених - друга половина 90-х років 20 сторіччя)
4. Панова Г. С. Кредитна політика комерційного банку. М.: ИКЦ «ДИС», 1997. - С. 139.	Кредитний портфель - це кредити, надані банком своїм клієнтам.	Поняття розглядається як сукупність, що включає в себе кредитні операції. При цьому не підкреслюється класифікований характер сукупності.
5. Банківська справа: стратегічне керівництво. - М.: Видавництво АТ«Консалтбанкир», 1998. - С. 412.	Кредитний портфель - це всі кредитні вкладення банку.	Поняття розглядається як сукупність, що включає в себе кредитні операції. При цьому не підкреслюється класифікований характер сукупності.
7. Пашков А.І. Оцінка якості кредитного портфеля // Бухгалтерія й банки. - 1996. - №3. - С. 29.	Кредитний портфель - це сукупність вимог банку по наданих кредитах. До складу кредитного портфеля банку входять: міжбанківські кредити; кредити організаціям і підприємствам; кредити приватним особам	Портфель визначається як сукупність, що включає кредити, видані позичальникам різного типу.
8. Андросов А.М. Бухгалтерський облік і звітність у банку. М.: Менатеп-Інформ, 1994. - С. 306.	Кредитний портфель - це кредитна заборгованість, яка містить у собі кредити, видані й ще не погашені, а також частина прострочених відсотків по позичках, за період менш 30 днів.	Кредитний портфель розглядається як сукупність вимог банку по кредитах і простроченим відсотках
Третя група визначень (роботи українських та російських вчених - 1998 - 2008 роки)
10. Банківська справа: Підручник для студентів вузів / Під ред. О.И. Лаврушина, И.Д. Мамоновой, Н.И. Валенцевой. - 4-е изд. перераб. і доп. - М.: КНОРУС, 2006.	Кредитний портфель - це сукупність виданих кредитів, які класифікуються на основі критеріїв, пов'язаних з різними факторами кредитного ризику або способами захисту від нього.	Портфель трактується як класифікована сукупність кредитів. Позначаються критерії класифікації
11. Масленченков Ю.С. Технологія й організація роботи банку: теорія й практика. М.: 000 Видавецько-Консалтингова компанія «Дека», 1998 р. с. 346.	Кредитний портфель - це сукупність вимог банку по кредитах, які класифіковані за критеріями, зв'язаним с різними факторами кредитного ризику або способами захисту від нього	Портфель трактується як класифікована сукупність кредитів. Позначаються критерії класифікації
12. Воробйова Л. А. Керування кредитним ризиком // Аудит і фінансовий аналіз. - 2005. - №1. - С. 132.	Кредитний портфель - це характеристика структури й якості виданих кредитів класифікованих за певними критеріями. Одним з таких критеріїв є ступінь кредитного ризику. За цим критерієм визначається якість кредитного портфеля.	Портфель трактується як класифікована сукупність кредитів. Позначаються критерії класифікації
13. Кисельов В. В. Керування банківським капіталом. М.: Логос, 1997.	Кредитний портфель - це характеристика структури й якості виданих кредитів, класифікованих по певним критеріям (сукупність вимог банку по наданих кредитах).	Портфель трактується як класифікована сукупність кредитів і вимог банку по наданим кредитам. Позначаються критерії класифікації
14. Основи банківської справи в Російській Федерації / Під ред. О. Г. Семенюти. Ростов н/Д: Фенікс, 2001. - С. 263.	Кредитний портфель - це структурований певним чином сукупний обсяг кредитних вкладень банку, тобто характеристика структури і якості виданих кредитів, класифікованих за найважливішими критеріями.	Портфель трактується як Класифікована сукупність кредитів. Позначаються критерії класифікації
15. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2004.	Кредитні вкладення, або кредитний портфель комерційного банку - це сукупність усіх кредитів, наданих банком з метою отримання доходу	Кредитний портфель банку включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення. Разом з тим до нього не входять: зобов'язання видати кредит;гарантії та акредитиви; оперативний лізинг
15. Положенні Банку Росії №254-П від 26 березня 2004 р. «Про порядок формування кредитними організаціями резервів на можливі втрати по позичках, позичкової й прирівняної до неї заборгованості»),	У поняття кредитний портфель включається не тільки кредитний портфель, але й різні інші вимоги банку кредитного характеру: надані й отримані кредити, розміщені й залучені депозити, міжбанківські кредити й депозити, факторинг,позабалансові вимоги, операції фінансової оренди (лізингу)	Дана структура кредитного портфеля пояснюється подібністю таких категорій як депозит, міжбанківський кредит, факторинг,гарантії, лізинг, цінний папір, які у своїй економічній сутності пов'язані зі зворотним рухом вартості й відсутністю зміни власника.
12. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2004.	Кредитний портфель - це сукупність усіх кредитів, наданих банком для одержання доходів. Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як одне ціле та складова активів банку, котра характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику.	До заборгованості за кредитними операціями, які становлять кредитний портфель банку, належать: строкові депозити, розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними; кредити, надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними; рахунки суб'єктів за овердрафтом та факторинговими операціями, а також прострочена заборгованість за ними; кошти, надані суб'єктам за операціями репо; кредити, надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними; кредити, надані суб'єктам господарської діяльності, та сумнівна заборгованість за ними; кредити, надані держорганам управління, та сумнівна заборгованість за ними; кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, надані фізичним особам, та сумнівна заборгованість за ними; - позабалансові операції кредитного характеру:

Основні трактування кредитного портфеля банку наведені в таблиці 1.2. Порівнюючи ці визначення кредитного портфеля, можна зробити висновок що одні автори дуже широко трактують кредитний портфель, відносячи до нього всі фінансові активи й навіть пасиви банку, інші - пов'язують розглянуте поняття тільки з позичковими операціями банку, треті - підкреслюють, що, кредитний портфель - це не проста сукупність елементів, а класифікована сукупність.

Більшість авторів при визначенні кредитного портфеля ґрунтуються тільки на одному із критеріїв класифікації його елементів - кредитному ризику. На мою думку, для найбільш точного визначення кредитного портфеля необхідно брати до уваги й інших факторів, що здійснюють на нього безпосередній вплив (наприклад, рівень прибутковості й ступінь ліквідності кредитного портфеля).

У закордонній економічній літературі під кредитним портфелем розуміється характеристика структури і якості виданих позичок, класифікованих за певними критеріями залежно від поставлених цілей керування [70]. Тобто у визначення сутності кредитного портфеля іноземні економісти включають результат застосування елементів процесу кредитного менеджменту. Останнім часом все більше число вітчизняних фахівців бере на озброєння саме закордонну методику визначення поняття кредитного портфеля.

Такий підхід реалізований і у нормативних документах Національного банку України та Центрального Банку Росії, що регламентують окремі сторони керування кредитним портфелем (зокрема в Положенні Банку Росії №254-П від 26 березня 2004 р. «Про порядок формування кредитними організаціями резервів на можливі втрати по позичках, позичкової й прирівняної до неї заборгованості»), визначена його структура, з якої випливає, що в нього включається не тільки позичковий портфель, але й різні інші вимоги банку кредитного характеру (див. табл. 1.2).

Сутність кредитного портфеля банку можна розглядати на категоріальному й прикладному рівнях.

У першому аспекті кредитний портфель - це економічні відносини, що виникають при видачі й погашенні кредитів, здійсненні прирівняних до кредитних операцій. У цьому випадку кредитний портфель визначається як сукупність кредитних вимог банку й інших вимог кредитного характеру, а також як сукупність виникаючих при цьому економічних відносин. У другому аспекті кредитний портфель являє собою сукупність активів банку у вигляді позичок, врахованих векселів, міжбанківських кредитів, депозитів і інших вимог кредитного характеру, класифікованих по групах якості на основі певних критеріїв [49].

Даючи визначення кредитному портфелю комерційного банку неможливо не торкнути поняття його якості. Під якістю кредитного портфеля будемо розуміти комплексне визначення, що характеризує ефективність формування кредитного портфеля комерційного банку з погляду прибутковості, ступеня кредитного ризику (яка, у свою чергу, залежить від фінансового становища позичальника, якості обслуговування боргу, а також від всієї наявної в розпорядженні кредитної організації інформації по будь-яких ризиках позичальника, включаючи відомості про зовнішні зобов'язання позичальника, про функціонування ринку, на якому працює позичальник), і забезпеченості. Рівень показника якості кредитного портфеля оберемо пропорційний рівню кредитного ризику (чим вище якість позички, тим менше ймовірність її неповернення або затримки погашення, і навпаки). Те ж саме ставиться до рівня забезпеченості й прибутковості позички (чим надійніше її забезпечення, і чим більший дохід вона приносить, тим вище якість кредитного портфеля).

Істотним моментом визначення кредитного портфеля є те, що вибір і формування його прямо залежить від визначення банком свого інвестиційного обрію, набору стратегічних і тактичних рішень на певний проміжок часу. У цьому зв'язку, представляється важливим підкреслити, що кредитний портфель є не просто пасивно сформованим набором кредитних вимог банку, а результатом активних дій банку, що динамічно розвивається, свідомо управлінським співвідношенням між різними видами кредитів. Саме тому необхідно розглядати кредитний портфель комерційного банку як втілення стратегії, кредитної політики банку (яка є, у свою чергу, частиною загальної стратегії розвитку банку), як результат активних управлінських дій банку, спрямованих на формування певного співвідношення між сукупністю кредитних інструментів [48].

На формування структури кредитного портфеля банку істотно впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком. Для спеціалізованих банків структура кредитного портфеля концентрується в певних галузях економіки. Для іпотечних банків характерним є довгострокове кредитування. У структурі кредитного портфеля ощадних банків переважають споживчі кредити та позички фізичним особам.

Обсяг і структура кредитного портфеля банку визначаються такими чинниками [47]:

- офіційна кредитна політика банку;

- правила регулювання банківської діяльності;

- величина капіталу банку;

- досвід і кваліфікація менеджерів;

- рівень дохідності різних напрямів розміщення коштів.

Одним з головних завдань, що постають перед менеджментом у сфері кредитування, є розробка кредитної політики банку. Кредитна політика охоплює найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи в банку, визначає пріоритетні напрями кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити до кредитного портфеля банку. Один і той самий кредит може не відповідати основним вимогам кредитної політики одного банку, але бути цілком прийнятним для іншого.

Кредитна політика банку регулює кредитну діяльність кожного банку і встановлює правила формування кредитного портфеля. Положення кредитної політики необхідно зафіксувати письмово й затвердити на засіданнях Кредитного комітету та Комітету кредитного нагляду. Цей документ має конфіденційний характер, а тому з ним можуть бути ознайомлені лише ті працівники банку, які здійснюють кредитування. Кожному банку необхідно розробити власну кредитну політику, що відбивала б напрями та специфіку його діяльності, можливості цього банку та його клієнтів, рівень допустимого ризику, права й обов'язки кредитних працівників [29].

Якість кредитного портфеля суттєво впливає на рівень ризикованості та надійності банку, тому саме кредитна діяльність підлягає регулюванню з боку органів нагляду в багатьох країнах. Установлені обмеження та нормативи, а також правила регулювання банківської діяльності відіграють суттєву роль у процесі формування кредитного портфеля.

Національним банком України регулюється обсяг кредитного портфелю банку як нормативна функція показника Н2 - відношення обсягу регулятивного капіталу банку до сумарного зваженого на ризик портфеля активів банку, який включає в себе кредитний портфель банку з коефіцієнтами ризику 50% для міжбанківських операцій кредитування та 100% для операцій кредитування клієнтів [18] - Додаток А.

Одночасно, Національним банком України встановлено вимоги щодо порядку надання кредитів та обов'язкові нормативи кредитного ризику [18]. При цьому поняття „кредитний ризик” в інструктивному матеріалі НБУ [18] має наступну трактовку:

„Кредитний ризик позичальника-контрагента - це сума всіх вимог банку (за мінусом фактично сформованих резервів) та всіх позабалансових зобов'язань щодо цього контрагента” - тобто це не тільки суми виданих кредитів та кредитних гарантій, але і обумовлені угодами суми відсотків за користування кредитами та надання гарантій. Таким чином, НБУ виділяє в нормативних документах поняття „кредитного ризику”, як абсолютної величини кредитних коштів та кредитних вимог, а поняття „ступеню кредитного ризику”, як відносний (відсотковий) рівень, що характеризує ймовірний ступень реалізації абсолютного обсягу „кредитного ризику”.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) визначається як відношення суми всіх вимог банку (за мінусом фактично сформованих резервів) та всіх позабалансових зобов'язань щодо цього контрагента, до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення не має перевищувати 25% (наведені нормативні значення стосуються універсальних банків, для спеціалізованих банків нормативні значення встановлюються диференційовано).

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначається як відношення суми всіх великих кредитів (за мінусом фактично сформованих резервів) до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку, то автоматично підвищуються вимоги до адекватності регулятивного капіталу. Кредитний ризик вважається великим, якщо сума всіх вимог і позабалансових зобов'язань щодо одного контрагента (або групи пов'язаних контрагентів) становить 10% і більше від величини регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань щодо цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та регулятивного капіталу банку. Нормативне значення Н9 не має перевищувати 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), визначається як співвідношення суми сукупних зобов'язань усіх інсайдерів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і 100% суми всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, і регулятивного капіталу банку. Нормативне значення Н9 не має перевищувати 30%.

У формуванні структури активів банку вирішальним фактором є рівень дохідності кожного виду активних операцій. Проте висока дохідність, як правило, супроводжується високим рівнем ризику, тому менеджменту банку необхідно врахувати обидва фактори. Якщо рівень дохідності різних видів активів приблизно однаковий, то перевага надається найменш ризикованим напрямам розміщення коштів. У такому разі обсяг кредитного портфеля банку може зменшитися на користь портфеля цінних паперів або на користь проведення інших активних операцій.

Для оцінювання прибутковості кредитів банк повинен мати ефективну систему обліку не лише доходів, а й витрат за кожним видом кредитів. На прибутковість кредитних операцій банку впливають як доходи та витрати, так і можливі збитки, що визначаються рівнем кредитного ризику за кожною позичкою. Вимірювання, мінімізація та контроль за рівнем кредитного ризику - одне з найскладніших завдань, що постає перед менеджментом банку у процесі формування кредитного портфеля.

Сучасна класифікаційна структура кредитного портфелю будується за принципом рівня ризикованості кредитів [12]. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залеж-но від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: 'стандартна', 'під контролем', 'субстандартна', 'сумнівна' чи 'безнадійна'.

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить “валовий кредитний ризик для кредитора”, що в термінах Національного банку відповідає поняттям наукового термінологічного блоку - „вартість кредитного портфелю”.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається „чистий кредитний ризик” (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як 'під контролем', 'субстандартні', 'сумнівні', а також 'безнадійні' [12]:

- 'стандартні' кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику.

- 'під контролем' - це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.

- 'субстандартні' кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

- 'сумнівні' кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

- 'безнадійні' кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість, та використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:

- оцінка фінансового стану позичальника (контрагента банку);

- стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;

- рівень забезпечення кредитної операції.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

Класифікація позичальників - юридичних осіб (у тому числі банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану та оцінки стану обслуговування (погашення) кредитного боргу розподіленням на стадії підготовки до видачі кредиту на 5 класів - „А”, ”Б”, „В”, ”Г”, „Д” (Додаток Б) [12].

На стадії дії кредитної угоди банками щомісячно здійснюється визначення поточної групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними (Додаток В), класифікуючи їх стан як „добрий”, „слабкий”, „незадовільний” [12].

Відповідно до перелічених критеріїв банками здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції - позичальник зараховується до відповідного класу (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Класифікація кредитних операцій банку за рівнем кредитного ризику [12]

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником (група)
	'добре'	'слабке'	'незадовільне'
'А'	'стандартна'	'під контролем'	'субстандартна'
'Б'	'під контролем'	'субстандартна'	'субстандартна'
'В'	'субстандартна'	'субстандартна'	'сумнівна'
'Г'	'сумнівна'	'сумнівна'	'безнадійна'
'Д'	'сумнівна'	'безнадійна'	'безнадійна'

Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику окремо за кожною кредитною операцією може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення, що зазначене в цьому пункті, або об'єкта фінансового лізингу (рухомого майна).

Безумовні гарантії беруться до розрахунку при визначенні резерву під кредитні ризики за вартістю, що диференційована залежно від виду гарантії і класифікації виду кредитної операції (табл. 1.4) [12].

Предмети застави (майно та майнові права позичальника чи третіх осіб - майнових поручителів) беруться до розрахунку при визначенні резерву під кредитні ризики з урахуванням виду застави, класифікації кредитної операції та валюти кредиту (Додаток Г) [12].

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за заборгованістю за кожною кредитною операцією (крім заборгованості за кредитними операціями, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів) і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування (табл. 1.5).

Таблиця 1.4 Відсоток урахування безумовних гарантій [12]

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості забезпечення (гарантії), що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
	Кабінету Міністрів України	урядів країн категорії 'А'	міжнародних багатосторонніх банків	банків з рейтингом не нижче ніж 'інвестиційний клас', забезпечені гарантії банків України
'Стандартна'	100	100	100	100
'Під контролем'	100	100	100	100
'Субстандартна'	50	100	100	100
'Сумнівна'	20	20	20	20
'Безнадійна'	0	0	0	0

Таблиця 1.5 Відсоток резервування від чистого кредитного ризику(за ступенем ризику) за кредитними операціями [12]

Категорія кредитної операції	Відсоток резервування (за ступенем ризику) за кредитними операціями
	у грн.	в іноземній валюті	За однорідними споживчими кредитами
		з позичальниками, у яких є джерела надходження валютної виручки	з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки
'Стандартна'	1%	2%	50%	2%
'Під контролем'	5%	7%	100%	10%
'Субстандартна'	20%	25%	100%	40%
'Сумнівна'	50%	60%	100%	80%
'Безнадійна'	100%	100%	100%	100%

Категорія заборгованості за кредитами, які включені до портфеля однорідних споживчих кредитів, визначається банком щомісяця залежно від кількості днів прострочення основного боргу та/або відсотків/комісій за ним, відповідно формується рівень коефіцієнту резервування від чистого кредитного ризику (табл. 1.6).

Таблиця 1.6 Відсоток резервування від чистого кредитного ризику(за ступенем ризику) за кредитними операціями, які включені до портфеля однорідних споживчих кредитів [12]

Кількість календарних днів прострочення	Категорія заборгованості	Коефіцієнт резервування за однорідними споживчими кредитами
		у гривнях	в іноземній валюті
0	'стандартна'	2%	50%
до 30	'під контролем'	10%	100%
31-60	'субстандартна'	40%	100%
61-90	'сумнівна'	80%	100%
від 91 і більше	'безнадійна'	100%	100%

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА УПРАВЛІННЯ АКТИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ В ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”

2.1 Фінансовий стан та результати діяльності ПАТ КБ “Приватбанк”

комерційний банк актив кредитний

Досліджуємий в дипломній роботі ПАТ КБ „Приватбанк” заснований як товариство з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням зборів засновників від 07.02.1992 р. і зареєстрований НБУ 19.03.1992 р. У 2000 році банк реорганізований у Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», у 2009 році - банк перереєстрований у публічне акціонерне товариство - ПАТ КБ «Приватбанк» [72].

Форма власності - приватна, банком володіють 2 фізичних особи:

- Коломойський Ігор Валерійович - 49,1535% акцій;

- Боголюбов Геннадій Борисович - 48,9971% акцій;

- інші міноритарні акціонери (керівництво банку та інш.) - 1,8494%.

Юридична адреса і фактичне місце знаходження банку: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, тел./факс: 778-54-74. Кореспондентський рахунок №32009100400 в ОУ НБУ м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Інфраструктура найбільшого в Україні комерційного банку ПАТ КБ «Приватбанк» на початок 2010 року та на початок 2011 року може бути представлена наступними показниками [72]:

- банк має представництва, відділення, філії та дочірні банки в 11 країнах світу (2010) та 14 країнах(2011);

- в Україні банк має 3 043 (2010) та 3202(2011) регіональні підрозділи;

- в банку працює 29 317 співробітників (2010);

- банк обслуговує більше 9 млн. клієнтів, у тому числі:

а) 354 819 (2010) та 356 878(2011) корпоративних клієнтів

б) 342 656(2010) та 347 969(2011) приватних підприємців

в) 8 238 203(2010) та 8 402 453(2011) громадян - фізичних осіб

- банком емітована в оборот 18 643 651(2010) та 19 859 210(2011) пластикова картка;

- банком встановлено по Україні 8 982 (2010) та 9203(2011) банкоматів та автоматів банківського кредитно-депозитного самообслуговування;

- в торгівельній мережі банком встановлено 52 704(2010) та 54 486(2011) POS-терміналів.

В табл. А.1-А.3 Додатку А наведені баланси та звіти про фінансові результати діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» за 2006-2010 рр. на основі яких побудовані графіки динаміки росту основних статей активів та пасивів балансу банку (рис. 2.1-2.2).

Аналіз динаміки змін обсягів активів балансу банку (див. рис. 2.1) показує:

- Активи балансу банка з 01.01.2006 по 01.01.2009 року зросли з 22,1 млрд. грн. до 80,2 млрд. грн. (при цьому в 4 кварталі 2008 року виключно за рахунок росту курсу долара США в 1,6 рази);

- На протязі 1 кварталу 2009 року в банку виник суттєвий відтік активів на суму 5,8 млрд. грн., з яких 5,0 млрд. грн. - за рахунок скорочення обсягів кредитного портфелю;

- З 2 кварталу 2009 року до 01.01.2011 року банк збільшив обсяги валюти балансу з рівня 74,4 млрд. грн. до рівня 113,4 млрд. грн., (тобто на 39,0 млрд. грн.) при цьому збільшення обсягів валюти балансу відбулося за рахунок збільшення обсягів кредитного портфелю на 25,9 млрд. грн., а також за рахунок зростання обсягів високоліквідних активів (готівка та кошти на коррахунках) на 11,0 млрд. грн.;

Рис. 2.1 Динаміка обсягів активів ПАТ КБ «Приватбанк» у 2006-2010 рр. [55] Систематизовано та побудовано самостійно

Рис. 2.2 Динаміка обсягів фінансових ресурсів (зобов'язань та власного капіталу) ПАТ КБ «Приватбанк» у 2006 -2010 рр. [55] Систематизовано та побудовано самостійно

Аналіз динаміки змін обсягів пасивів балансу банку (див. рис. 2.2) показує:

- У 1 кварталі 2009 року, як наслідок світової фінансової кризи та розповсюдження її дії на економіку України, відбувся ажіотажний відтік залучених коштів клієнтів;

- Банк втратив 9,5 млрд. грн. залучених коштів клієнтів, що частково компенсоване запозиченим довгостроковим кредитом НБУ у 3,4 млрд. грн. та додатковими запозиченнями у 4,8 млрд. грн. на міжбанківському вітчизняному та міжнародному фінансових ринках;

- На протязі 3 кварталу 2008 року банк тимчасово припинив нарощування обсягів кредитування;

- У 4 кварталі 2008 року банк провів диверсифікацію кредитної політики, зупинив пріоритетне нарощування кредитів фізособам з сумнівною заставною гарантією та різко наростив обсяги кредитів, виданих юридичним особам під ліквідну заставу (в основному товари імпорту продовольчої групи та енергоносії);

- У 3-4 кварталі 2008 року банк значно наростив рівень власного капіталу на 3,1 млрд. грн., що підвищило рівень його фінансової стійкості на період значних коливань на фінансовому ринку України та світу.

На протязі з середини 2009 року до початку 2011 року банк за рахунок перерозподілу банківського ринку в кризовий період та масового залучення на обслуговування клієнтів збанкрутілих та проблемних банків, наростив рівень поточних та строкових депозитів фізичних осіб на + 29.0 млрд. грн. (рис. 2.2), що дозволило продовжити зростання обсягів діяльності банку.

Чистий прибуток від діяльності банку за 2010 рік склав 1,349 млрд. грн, що є найбільшим показником серед усіх українських банків (див. рис. 2.3)

У 2009-2010 рр., в зв'язку з продовженням зростання резервів банку на ризики кредитного портфелю та відповідним зменшенням частки активного кредитного портфелю в активах банку, продовжилась тенденція падіння рентабельності роботи банку (див. рис. 2.4).

Рис. 2.3 Динаміка чистого прибутку ПАТ КБ «Приватбанк» у 2004-2010 рр. [55]

Рис. 2.4 Динаміка рентабельності активів та власного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» у 2004-2010 рр. [55] Систематизовано та побудовано самостійно

За станом на 1 січня 2011 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 176 банків, у тому числі: 175 банків (99,4% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) - акціонерні товариства (з них: 16 банків (9,1%) - відкриті акціонерні товариства, 1 банк (0,6%) - закрите акціонерне товариство, 158 банків (89,7%) - публічні), 1 банк (0,6%) - товариство з обмеженою відповідальністю [70]. У стані ліквідації перебуває 18 банків, з них 17 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 1 - за рішеннями господарських (арбітражних) судів.

За станом на 01.01.2011 (курс долара США 7,9617 грн./1 USD) [70]:

1. Власний капітал банків склав 141,7 млрд. грн. або 15,0% пасивів банків

2. Зобов'язання банків становили 803,8 млрд. грн.

Основні складові зобов'язань: - кошти фізичних осіб - 270,7 млрд. грн., або 33,7% від зобов'язань; - строкові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків, - 172,8 млрд. грн., або 21,5%; - кошти суб'єктів господарювання - 144,0 млрд. грн., або 17,9%.

Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 206,6 млрд. грн., або 76,3% від загальної суми коштів населення, а кошти на вимогу - 64,1 млрд. грн., або 23,7%.

Активи банків становили 945,5 млрд. грн., загальні активи - 1 090,1 млрд. грн. Банки мають таку структуру загальних активів: - готівкові кошти, банківські метали та кошти в НБУ - 4,9% від суми загальних активів; - залишки коштів на коррахунках, що відкриті в інших банках - 6,2%, - кредитні операції - 69,3%, - вкладення в цінні папери - 7,7%, - основні засоби та нематеріальні активи - 4,0%, - нараховані доходи до отримання - 4,6%.

Доходи банків порівняно з 2009 роком скоротились на 4,3% і склали 136,8 млрд. грн. Витрати банків скоротились на 17,4% і склали 149,9 млрд. грн.

Від'ємний фінансовий результат по системі банків на 01.01.2011 склав

(-13,0) млрд. грн., що майже втричі менше, ніж за станом на 01.01.2010 (-38,4 млрд. грн.), тобто в цілому за 2010 рік банківська система України збиткова, так як і в 2009 році.

Таблиця 2.1 Динаміка показників активів банків в банківській системі України у 2006-2011 рр. (млн. грн.) [70]

№ з/п	Показники	Дата
		01.01.2007	01.01.2008	01.01.2009	01.01.2010	2011
						01.01	01.05
	АКТИВИ
І.	Активи банків	340179	599396	926086	880302	942088	1018716
	Загальні активи (не скориговані на резерви під активні операції)	353086	619004	973332	1001626	1090248	1176272
1.	Готівкові кошти та банківські метали	11430	18313	20668	21725	26749	27966
2.	Кошти в Національному банку України	15280	19120	18768	23337	26190	27547
3.	Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках	18535	26293	40406	51323	67596	85843
4.	Кредити надані	269294	485368	792244	747348	755030	779545
	з них:
4.1	кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності	167661	276184	472584	474991	508288	536142
4.2	кредити надані фізичним особам	77755	153633	268857	222538	186540	183123
5.	Довгострокові кредити	157224	291963	507715	441778	420061	429440
5.1	з них: довгострокові кредити суб'єктам господарювання	90576	156355	266204	244412	262199	280469
6.	Прострочена заборгованість за кредитами	4456	6357	18015	69935	84851	86269
7.	Вкладення в цінні папери	14466	28693	40610	39335	83559	102140
8.	Резерви під активні операції банків	13289	20188	48409	122433	148839	158163
	% виконання формування резерву	100.1	100.04	100.1	100.05	100.01	100.03
8.1	з них: резерв на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями	12246	18477	44502	99238	112965	120169

Станом на 01.01.2011 року (за 2010 рік) ПАТ КБ „Приватбанк” продовжив утримання позиції лідера з 2003 року по обсягам статей валюти балансу і займав наступні рейтингові місця та відносні частки фінансів банківської системи України [71]:

- Обсяг валюти активів балансу - 113 437,2 млн. грн. (1 місце - 11,92%);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

- 91764,6 млн. грн. (1 місце - 14,2%);

- Обсяг резервів на кредитні ризики - 16 470,0 млн. грн. (16,9% КІП);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

- 54 770,8 млн. грн.(1 місце - 20,12%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

- 20 412,1 млн. грн.(1 місце - 12,79%);

- Обсяг балансового прибутку - 1 349,1 млн. грн. (1 місце);

- Прибутковість статутного капіталу - 11,53% (7 місце);

- Прибутковість активів балансу - 1,265% (12 місце);

На рис. В.1-В.9 Додатку В представлені результати аналізу конкурентної позиції ПАТ КБ «Приватбанк» як лідера в БС України відносно найближчих банків-конкурентів станом на 01.01.2011 р.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. В.1 Додатку В, конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку міжбанківських кредитів станом на 01.01.2011 характеризується питомою вагою в 27,27% від загального обсягу валюти ринку міжбанківського кредитування.

Найближчими конкурентами ПАТ КБ «Приватбанку», як лідеру сегменту ринку міжбанківського кредитування є наступні комерційні банки:

- Альфа-банк - 7,16%;

- Ощадбанк - 3,82%;

- Промінвестбанк - 3,16%

Таким чином, лідерство ПАТ КБ «Приватбанк» в сегменті міжбанківського кредитування є стійким, а сила найближчих конкурентів є незначною.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. В.2 Додатку В, конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку кредитів, наданих юридичним особам, станом на 01.01.2011 характеризується питомою вагою в 15,26% від загального обсягу валюти ринку кредитування юридичних осіб.

Найближчими конкурентами ПАТ КБ «Приватбанку», як лідеру сегменту ринку міжбанківського кредитування є наступні комерційні банки:

- Укрексімбанк - 9,81%;

- Ощадбанк - 7,91%;

- Промінвестбанк - 5,22%

Таким чином, лідерство ПАТ КБ «Приватбанк» в сегменті кредитування юридичних осіб є стійким, а сила найближчих конкурентів є середнього рівня.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. В.3 Додатку В, конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку кредитів, наданих фізичним особам, станом на 01.01.2011 характеризується питомою вагою в 11,15% від загального обсягу валюти ринку кредитування фізичних осіб, що відповідає 2-му рейтинговому місцю.

Лідером сегменту ринку кредитування фізичних осіб та найближчими конкурентами ПАТ КБ «Приватбанку» є наступні комерційні банки:

- Райффайзенбанк Аваль (лідер) - 11,63%;

- Укрсоцбанк - 10,61%;

- Надра - 7,58%

Таким чином, в сегменті кредитування фізичних осіб ПАТ КБ «Приватбанк» не є лідером, а сила найближчих конкурентів є великого рівня.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. В.4 Додатку В, конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку кредитування державних та комерційних цінних паперів станом на 01.01.2011 характеризується незначною питомою вагою в 0,71% від загального обсягу валюти ринку кредитування цінних паперів.

Лідером сегменту ринку кредитування державних та комерційних цінних паперів станом на 01.01.2011 є наступні комерційні банки:

- Укрексімбанк (лідер) - 14,03%;

- Райффайзенбанк Аваль (лідер) - 13,87%;

- Ощадбанк - 11,83%;

Таким чином, в сегменті кредитування державних та комерційних цінних паперів станом на 01.01.2011 ПАТ КБ «Приватбанк» практично не приймає участі.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. В.5 Додатку В, конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ресурсному ринку запозичення міжбанківських кредитів та депозитів станом на 01.01.2011 характеризується питомою вагою в 6,45% від загального обсягу валюти ресурсного ринку запозичення міжбанківських кредитів та депозитів, що відповідає 4-му рейтинговому місцю.

Лідерами та найближчими конкурентами ПАТ КБ «Приватбанку» в сегменті ресурсного ринку запозичення міжбанківських кредитів та депозитів є наступні комерційні банки:

- Укрсоцбанк - 7,73%;

- Ощадбанк - 7,11%;

- Укрексімбанк - 7,0%

Таким чином, лідерство інших банків в сегменті ресурсного ринку запозичення міжбанківських кредитів та депозитів є нестійким, а сила найближчих конкурентів ПАТ КБ «Приватбанк» є середнього рівня.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. В.6 Додатку В, конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ресурсному ринку залучення поточних та строкових коштів юридичних осіб станом на 01.01.2011 характеризується питомою вагою в 13,17% від загального обсягу валюти ресурсного ринку залучення поточних та строкових коштів юридичних осіб.

Найближчими конкурентами ПАТ КБ «Приватбанку», як лідеру сегменту ресурсного ринку залучення поточних та строкових коштів юридичних осіб є наступні комерційні банки:

- Укрексімбанк - 11,70%;

- ОТП-банк - 7,57%;

- Альфа-банк - 6,42%

Таким чином, лідерство ПАТ КБ «Приватбанк» в сегменті ресурсного ринку залучення поточних та строкових коштів юридичних осіб є стійким, а сила найближчих конкурентів є середнього рівня.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. В.7 Додатку В, конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ресурсному ринку залучення поточних та строкових коштів фізичних осіб станом на 01.01.2011 характеризується питомою вагою в 20,76% від загального обсягу валюти ресурсного ринку залучення поточних та строкових коштів фізичних осіб.

Найближчими конкурентами ПАТ КБ «Приватбанку», як лідера сегменту ресурсного ринку залучення поточних та строкових коштів фізичних осіб, є наступні комерційні банки:

- Ощадбанк - 7,49%;

- Райффайзенбанк Аваль - 6,77%;

- Укрексімбанк - 4,64%;

Таким чином, лідерство ПАТ КБ «Приватбанк» в сегменті ресурсного ринку залучення поточних та строкових коштів фізичних осіб є надзвичайно стійким, а сила найближчих конкурентів є малого рівня.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. В.8 Додатку В, конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ресурсному ринку залучення коштів під власні боргові цінні папери та договори субординованого боргу станом на 01.01.2011 характеризується малою питомою вагою в 2,83% від загального обсягу валюти ресурсного ринку залучення коштів під власні боргові цінні папери та договори субординованого боргу.

Лідером сегменту ресурсного ринку залучення коштів під власні боргові цінні папери та договори субординованого боргу станом на 01.01.2011 є наступні комерційні банки:

- Укрсиббанк (лідер) - 21,39%;

- Укрексімбанк - 7,04%;

- Промінвестбанк - 5,67%;

- Райффайзенбанк Аваль - 5,63%;

Таким чином, в сегменті ресурсного ринку залучення коштів під власні боргові цінні папери та договори субординованого боргу станом на 01.01.2011 ПАТ КБ «Приватбанк» приймає незначну участь.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. В.9 Додатку В, конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» за рівнем власного капіталу станом на 01.01.2011 характеризується питомою вагою в 7,72% від загального обсягу валюти власного капіталу банків БС України та відповідає 3-му рейтинговому місцю.

Лідером по рівню власного капіталу та найближчими конкурентами ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2011 є наступні комерційні банки:

- Укрексімбанк (лідер) - 13,06%;

- Ощадбанк - 10,62%;

- Райффайзенбанк Аваль - 5,32%;

Таким чином, конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» в сегменті рейтингу власних капіталів БС України є нестійкою та потребує додаткової уваги для лідера банківського ринку України.

2.2 Аналіз активів ПАТ КБ „Приватбанк”

Характеристики активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» в дипломному дослідженні аналізувались за двома основними показниками:

- динаміка структури активів балансу (рис. 2.5-2.8);

- динаміка змін обсягів основних статей активів балансу (рис. 2.9-2.10);

Як показав аналіз динаміки структури активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2008 (рис. 2.5) у передкризовому періоді в структурі активів найбільшу питому вагу мали наступні статті:

- кредити, надані юридичним особам - 40,0%;

- кредити, надані фізичним особам - 30,9%;

- міжбанківські кредити, надані іншим банкам - 12,1%;

- високоліквідні активи (готівка + коррахунки) - 6,7%.

Як показав аналіз динаміки структури активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2009 (рис. 2.6) у періоді піку кризи в банківській системі України в структурі активів здійсненні зміни і найбільшу питому вагу мали наступні статті:

- кредити, надані юридичним особам - 53,1%;

- кредити, надані фізичним особам - 29,1%;

- міжбанківські кредити, надані іншим банкам - 8,55%;

- високоліквідні активи (готівка + коррахунки) - 3,6%.

Тобто, на піку кризи та масового ажіотажного відтоку коштів із банків була різко зменшена питома вага наданих міжбанківських кредитів та високоліквідних коштів (каса+коррахунки), які були джерелами повернення депозитів клієнтам банку.

Рис. 2.5 Структура активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2008 року (передкризовий період)

Рис. 2.6 Структура активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2009 року (пік кризи в банківській системі України)

Рис. 2.7 Структура активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2010 року (вихід із кризи)

Рис. 2.8 Структура активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2011 року (посткризовий період)

Як показав аналіз динаміки структури активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2010 (рис. 2.7) у періоді виходу з кризи в банківській системі України в структурі активів поглибились тенденції змін кризового періоду і найбільшу питому вагу мали наступні статті:

- кредити, надані юридичним особам - 55,0%;

- кредити, надані фізичним особам - 20,4%;

- міжбанківські кредити, надані іншим банкам - 5,21%;

- високоліквідні активи (готівка + коррахунки) - 9,3%.

Тобто, у періоді виходу з кризи була різко зменшена питома вага кредитів, наданих фізичним особам та міжбанківських кредитів, та підвищена питома вага високоліквідних коштів (каса+коррахунки), які були джерелами збереження стабільності роботи банку та зняття ажіотажу в поверненні депозитів клієнтам банку. Як показав аналіз динаміки структури активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2011 (рис. 2.8) у посткризовому періоді в структурі активів банку ще сильніше поглибились тенденції змін кризового періоду і найбільшу питому вагу мали наступні статті:

- кредити, надані юридичним особам - 62,6%;

- кредити, надані фізичним особам - 15,8%;

- міжбанківські кредити, надані іншим банкам - 1,0%;

- високоліквідні активи (готівка + коррахунки) - 15,2%.

Тобто, у посткризовому періоді банк:

- максимально згорнув портфель кредитів, наданих фізичним особам;

- максимально згорнув портфель міжбанківського кредитування;

- максимально підвищив питому вагу високоліквідних активів;

- максимально підвищив питому вагу кредитів, наданих юридичним особам;

- практично мінімізована участь банку на ринку цінних паперів, як комерційному, так і на ринку державних цінних паперів.

2.3 Надання кредитів юридичним та фізичним особам

В структурі активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2008 по 01.01.2011 рр. виникли наступні суттєві зміни:

- питома вага кредитів, наданих юридичним особам зросла з рівня 40,0% до рівня 62,6%, тобто практично в 1,5 рази;

- питома вага кредитів, наданих фізичним особам зменшилась з рівня 30,9% до рівня 15,8%, тобто практично в 2 рази;

- питома вага міжбанківських кредитів, наданих іншим банкам зменшилась з рівня 12,1% до рівня 1,0%;

- питома вага високоліквідних активів (готівка + коррахунки) зросла з рівня 6,7% до рівня 15,2%, тобто практично в 2,5 рази;

- питома вага резервів ризику кредитного портфелю, створених за рахунок прибутку банку, зросла з рівня 11,3% (01.01.2008) до рівня 17,4% (01.01.2011), що суттєво зменшує розміри активного «чистого» кредитного портфелю банку.

Відповідно, управління активами ПАТ КБ «Приватбанк» у 2010-2011 рр. зосередилось на управлінні портфелем кредитів, наданих юридичним та фізичним особам, а, головне, управління оптимальністю кредитних ставок та обсягами створюємих резервів кредитного ризику портфелю. На графіках рис. 2.9-2.10 наведені результати аналізу динаміки основних складових кредитного портфелю та його валютної частини в активах балансу ПАТ КБ «Приватбанк» у 2006-2010 рр. Згідно даним, наведеним на рис. 2.9-2.10:

1. Обсяги портфелів кредитів, наданих юридичним та фізичним особам, зростали з рівня 10 млрд. грн. (юрособи) і 8 млрд. грн.(фізособи) станом на 01.01.2006 до рівня 48 млрд. грн. (юрособи) і 26 млрд. грн.(фізособи) станом на 01.01.2009;

Рис. 2.9 Динаміка основних складових кредитного портфелю в активах балансу ПАТ КБ «Приватбанк» у 2006-2010 рр.

Рис. 2.10 Динаміка валютної складової кредитного портфелю в активах балансу ПАТ КБ «Приватбанк» у 2006-2010 рр.

2. На піку кризи в банківській системі України (01.01.2009) кредитна політика банку змінилась:

- на протязі 2 кварталів 2009 року зростання обсягів портфелю кредитів, наданих юридичним особам зупинилось та з рівня 48 млрд. грн. обсяг знизився до рівня 47 млрд. грн. станом на 01.07.2009;

- на протязі 2009 року банк направлено знижував обсяг кредитів, наданих фізичним особам, і станом на 01.01.2010 обсяг портфелю знизився з рівня 26 млрд. грн. до рівня 20 млрд. грн., після чого подальше згортання портфелю кредитів, наданим фізособам стало практично неможливим, оскільки в ньому залишились або довгострокові кредити, або неповернуті в строк проблемні кредити;

- зупинивши кредитування фізичних осіб, банк з 2 кварталу 2009 року почав інтенсивно нарощувати портфель кредитів, наданих юридичним особам, довівши його обсяг з рівня 46 млрд. грн. станом на 01.07.2009 до рівня 82 млрд. грн. станом на 01.01.2011.

- Одночасно, враховуючи стримуючу політику валютного кредитування, впроваджену у 2009 році Національним банком України (заборона готівкового кредитування фізичних осіб, заборона безготівкового валютного кредитування фізичних та юридичних осіб, які не мають доходів в валюті), банк знизив питому вагу рівня наданих валютних кредитів (див. рис. 2.9):

а) по кредитам наданим фізичним особам з рівня еквіваленту 12,2 млрд. грн. станом на 01.04.2009 р. до рівня еквіваленту 7,5 млрд. грн. станом на 01.01.2011 р.. При цьому питома вага валютних кредитів в портфелі кредитів, наданих фізичним особам знизилась з рівня 49,2% станом на 01.04.2009 р. до рівня 36,2% станом на 01.01.2011 р..

б) по кредитам наданим юридичним особам з рівня еквіваленту 22,0 млрд. грн. станом на 01.04.2009 р. до рівня еквіваленту 25,7 млрд. грн. станом на 01.01.2011 р.. При цьому питома вага валютних кредитів в портфелі кредитів, наданих юридичним особам знизилась з рівня 47,0% станом на 01.04.2009 р. до рівня 31,6% станом на 01.01.2011 р..

Аналіз якості стратегічного управління портфелем активів в ПАТ КБ “Приватбанк» в дипломному дослідженні проведений в наступних напрямках:

- аналіз управління портфелем активів банку при ажіотажному відтоку ресурсів в банківській системі України в період наслідків світової фінансової кризи 2008-2009 рр.;

- аналіз управління портфелем активів банку у періоді відновлення ресурсної бази банку у 2010 році.

Рис. 2.11 Динаміка офіційного курсу національної валюти у 2008-2011 рр. [70]

В банківській системі України вплив світової фінансової кризи 2008 - 2010 рр. характеризується наступними показниками:

1. Різкий стрибок девальвації національної валюти у 4 кварталі 2008 року (див. рис. 2.11);

2. Неможливість термінового повернення банками виданих строкових кредитів та дефіцит коштів для запозичення на міжбанківському ринку. Відповідно стрибок ставок на міжбанківські кредити (див. рис. Е.1-Е.5 Додатку Е).

Аналіз динаміки інтегральних відсоткових ставок за надаваємими кредитами та відповідними ресурсними ставками за поточними і строковими депозитами в національній та іноземній валютах в банківській системі України у 2008-2010 роках, наведений графіками на рис. Е.1 - Е.7 Додатку Е, показує, що:

- криза світового попиту на продукцію експортно-орієнтованої економіки України привела у 2009-2010 році до спаду виробництва, будівництва та зупинці підприємств, що в свою чергу створило ефект «кризи кредитування» - банки переповнені депозитами, але попит на їх кредити при високих ставках та вимог 200% застави - мінімальний;

- у 2010 року попит на ресурси на міжбанківському ринку став мінімальним, що привело до зниження ставок по міжбанківським кредитам підтримки в національній валюті до 3,0 - 5,0% річних, а по міжбанківським кредитам у іноземній валюті до 0,3-0,7% річних (тобто до рівня європейської ставки LІBOR);

- падіння попиту на кредитні пропозиції банків вітчизняним підприємствам (в умовах можливості отримання ними єврокредитів по низьким ставкам) привело до поступового падіння пропозицій банків по ставкам нових депозитів, оскільки погіршення якості кредитних портфелів та масове неповернення кредитів неплатоспроможними позичальниками привело до необхідності різко нарощувати внутрішній портфель резервів кредитного ризику, тобто згортати обсяги активного кредитного портфелю, який тепер не може забезпечити сплату відсотків за залученими депозитами.

На графіках рис. 2.12 - 2.15 представлена динаміка відсоткових ставок по кредитам фізичним та юридичним особам в національній та іноземній валютах, наданим на протязі 2010 року.

Рис. 2.12 Динаміка відсоткових ставок по кредитам, наданим фізичним особам в національній валюті, на протязі 2010 року за даними НБУ [70]

Рис. 2.13 Динаміка відсоткових ставок по кредитам, наданим фізичним особам в іноземній валюті, на протязі 2010 року за даними НБУ [70]

Рис. 2.14 Динаміка відсоткових ставок по кредитам, наданим юридичним особам в національній валюті, на протязі 2010 року за даними НБУ [70]

Рис. 2.15 Динаміка відсоткових ставок по кредитам, наданим юридичним особам в іноземній валюті, на протязі 2010 року за даними НБУ [70]

Як показує аналіз кредитних ставок у 2010 році, наведених на графіках рис. 2.12-2.15, середньорічні рівні характеризуються показниками:

- по короткострокових кредитах, наданих фізичним особам в національній валюті, - 21,1%;

- по довгостроковим кредитах, наданих фізичним особам в національній валюті, - 23,8%;

- по короткострокових кредитах, наданих фізичним особам в іноземній валюті, - 19,1%;

- по довгостроковим кредитах, наданих фізичним особам в іноземній валюті, - 13,1%;

- по короткострокових кредитах, наданих юридичним особам в національній валюті, - 11,8%, що в 1,9 рази менше ніж для фізичних осіб;

- по довгостроковим кредитах, наданих юридичним особам в національній валюті, - 17,0%, що на 25% менше ніж для фізичних осіб;

- по короткострокових кредитах, наданих юридичним особам в іноземній валюті, - 10,2%, що в 1,9 рази менше ніж для фізичних осіб;

- по довгостроковим кредитах, наданих юридичним особам в іноземній валюті, - 12,6%, що практично дорівнює середній ставці для кредитів, наданих фізичним особам;

Крім цього, як показує аналіз трендових моделей, наведених на рис. 2.12 та 2.14, ставки по короткостроковим та довгостроковим кредитам, надаваємим в національній валюті, як фізичним, так і юридичним особам, зближуються між собою:

- ставка короткострокових кредитів на протязі року зростає;

- ставка довгострокових кредитів на протязі року знижується;

Ставки по валютним кредитам на протязі 2010 року не мають підвищувальних чи знижувальних трендів та мають постійний розрив по строковості.

На графіках рис. 2.16 представлена динаміка показників ризикованості та структури ризику кредитного портфеля ПАТ КБ «Приватбанк» поквартально за період піку кризи та виходу з неї у 01.04.2009 - 01.01.2011 рр.

Рис. 2.16 Динаміка нормативних показників для ПАТ КБ «Приватбанк»

Як показує аналіз даних, наведених на рис. 2.16, на протязі 2009 - 2010 рр. банк:

- постійно виконує нормативи Н2,Н3 адекватності обсягу власного капіталу для забезпечення загального ризику обсягу портфелю активів банку;

- поступово знизив сумарну питому вагу кредитів, наданих інсайдерам банку з рівня 29% до рівня 5%;

- поступово знизив питому вагу кредитів, наданих одному інсайдеру банку з рівня 5% до рівня 2%;

- постійно дотримується безпечного рівня кредитного ризику на одного контрагента банку.

На рис. 2.17 наведена галузева структура кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» у передкризовий період та на початок кризи (2006-2008 рр.), в якій кредити, надані фізичним особам займають найбільшу питому вагу. Тому в дипломному дослідженні увагу було привернуто до деталізації змін в сегменті кредитів, наданих фізичним особам, кредитного портфелю банку.

Рис. 2.17 Галузева структура кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» у передкризовий період та на початок кризи (2006-2008 рр.)

Враховуючи позицію лідера банківської системи України та необхідність зростання рентабельності банківських операцій, ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 15.11.2009 - 15.01.2011 року здійснює врівноважену середньоризикову політику на ресурсному (депозитному) та кредитному ринках. На рис. Ж.1-Ж.5 Додатку Ж представлені результати аналізу конкурентних позицій ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку житлових кредитів (первинне житло - гривневий кредит) для кредитів на 1,5,10 та 20 років станом на 15.01.2011 за даними агентства [73]. На ринку житлового кредитування покупки вторинного житла ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009-2011 рр. участі не приймає (надмірна ризикованість та низька ринкова ліквідність іпотечної застави). Як показує аналіз графіків, наведених на рис. Ж.1-Ж.5, стратегія кредитної пропозиції ПАТ КБ «Приватбанк» на первинному ринку житлового кредитування (з врахуванням іпотечної кризи 2008-2009 рр.) полягає в наступному:

- мінімізація пропозиції для короткострокових (1-5 років) іпотечних кредитів за рахунок підняття ставки кредитної пропозиції (21,5% для 1 річн. кредиту);

- завоювання ринку довгострокових (20-річних) іпотечних кредитів за рахунок мінімальної ставки кредитування, найбільш привабливої для позичальника серед пропозицій банків - конкурентів (16,26% для 20-річного кредиту).

На рис. Ж.6 - Ж.8 Додатку Ж представлені результати аналізу конкурентних позицій ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку кредитних карток нецільового споживчого кредитування (5-10 тис.) на 1-3 роки. У 2009-2011 рр. на ринку цільового заставного кредитування населення ПАТ КБ «Приватбанк» участі не приймає.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. Ж.6 - Ж.8 Додатку Ж, ПАТ КБ «Приватбанк» є лідером пропозицій по нецільовому споживчому кредитуванню населення з використанням лімітних кредитних карток, що дозволяє:

- не утримувати персонал оформлення споживчого кредиту в торгових точках (дозволяє знизити ставку споживчого кредитування) ;

- проводити оплату товарів кредитними картками у безготівковій формі з застосуванням POS- терміналів в торгових мережах;

- проводити оплату товарів готівковими коштами при отриманні за кредитними картками готівки кредитування в банкоматах з зняттям додаткової комісії;

- проводити револьверне відновлення кредиту при виплаті попередньої кредитної суми та відсотків (перерахування з зарплатних карток).

Таким чином, банк впроваджує:

- стратегію «електронного» банку з мінімізацією ручного обслуговування клієнтів, що веде до оптимізації витрат банку на персонал;

- стратегію мінімізації ризику необґрунтованого залучення ресурсів неоптимальної вартості та стратегію «унікальності» кредитних пропозицій по доходним для банка ставкам доходності;

2.4 Операції в іноземній валюті та операції з цінними паперами

Питома вага валютних операцій в загальному обсязі активів ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009-2010 рр. оцінюється наступними показниками (рис. 2.18):

- з рівня 50,4% станом на 01.04.2009 питома вага знизилась до рівня 40,9% станом на 01.01.2011;

- зниження питомої ваги активних валютних операцій відбулось за рахунок:

а) зниження питомої ваги наданих валютних кредитів юридичним особам з рівня 47,1% станом на 01.04.2009 до рівня 31,6% станом на 01.01.2011;

б) зниження питомої ваги наданих валютних кредитів фізичним особам з рівня 49,4% станом на 01.04.2009 до рівня 36,2% станом на 01.01.2011;

- питома вага наданих міжбанківських валютних кредитів знаходиться в інтервалі 89-99%.

Рис. 2.18 Питома вага валютних операцій в активних операціях ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009-2010 рр.

Питома вага валютних операцій в загальному обсязі пасивів ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009-2010 рр. оцінюється наступними показниками (рис. 2.19):

- з рівня 55,1% станом на 01.04.2009 питома вага незначно знизилась до рівня 54,5% станом на 01.01.2011;

- питома вага запозичених валютних коштів інших банків з рівня 45,1% станом на 01.04.2009 знизилась до рівня 40,0% станом на 01.01.2011;

- питома вага залучених поточних валютних коштів юридичних осіб з рівня 64,4% станом на 01.04.2009 знизилась до рівня 52,2% станом на 01.01.2011;

- питома вага залучених строкових валютних коштів юридичних осіб з рівня 74,5% станом на 01.04.2009 зросла до рівня 87,1% станом на 01.01.2011;

- питома вага залучених поточних валютних коштів фізичних осіб з рівня 33,1% станом на 01.04.2009 знизилась до рівня 19,8% станом на 01.01.2011;

- питома вага залучених строкових валютних коштів фізичних осіб з рівня 52,3% станом на 01.04.2009 зросла до рівня 52,8% станом на 01.01.2011;

Рис. 2.19 Питома вага валютних операцій в пасивних операціях ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009-2010 рр.

Таким чином, в ресурсній базі ПАТ КБ «Приватбанк» замість залучення «дешевих», але ризикованих поточних валютних коштів, став залучати «дорогі», але більш стійкі та менш ризиковані строкові кошти, використовуючи механізм привабливості підняття ставок на валютні строкові депозити (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Відсоткові ставки за операціями в національній та іноземній валютах в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2008-2009 рр.

Участь в операціях з цінними паперами ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009-2010 роках практично мінімізована на рівні не більше 1% активів (рис. 2.20), при цьому по окремих статях операцій з цінними паперами:

- питома вага операцій з цінними паперами, які утримуються до погашення становить від 0,3% до 0,6%;

- питома вага операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку становить від 0,09% до 0,11%;

- питома вага операцій з державними цінними паперами становить від 0,0% (2009 - 1 півріччя 2010 р.) до 0,03 - 0,06% (з другого півріччя 2010);

- питома вага операцій з цінними паперами на продаж становить від 0,0% (2009 р.) до 0,07 - 0,1% (з початку 2010 р.).

Рис. 2.20 Питома вага операцій з цінними паперами в активних операціях ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009-2010 рр.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ АКТИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

3.1 Оптимізація розмірів резервів для покриття можливих втрат від активних операцій

Необхідність відкладати частину прибутку в резерви через збільшення обсягу сумнівних кредитів призвела до того, що кожен четвертий банк банківської системи України за результатами 2009 року зафіксував збиток. Формування резервів у такому масштабі, як це відбувалось у 2009 році, призводить до того, що банки України випереджальними темпами зменшили свої кредитні портфелі.

Виходить замкнене коло [72]: у банківській системі зменшується капітал і банки скорочують кредити в економіку - економіка перебуває в рецесії і втрачає конкурентоспроможність, падають експорт і валютні надходження - росте курс іноземної валюти - знову погіршуються кредитні портфелі - і так нескінченно.

Проблемами формування банками резервів на подолання підвищених кредитних ризиків в умовах 2009 року були наступні:

- законодавче обмеження Законом України „Про оподаткування прибутку підприємства” [6] обсягів створюваних банківських резервів, які можуть бути віднесені на валові витрати банків, рівнем не більше 25% від рівня доходів банків у відповідний період;

- власне наявність у банка доходів для формування банківських резервів на подолання кредитних ризиків.

В зв'язку з необхідністю формування комерційними банками підвищених обсягів резервів на подолання кредитних ризиків Законом України „Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи” від 23 червня 2009 року N 1533-VІ [4] законодавчо прийняті наступні заходи по корегуванню законодавчої бази:

1. У Законі України 'Про оподаткування прибутку підприємств' [6] уточнено, що страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України,та включається до складу валових витрат.

При цьому до складу валових витрат включається для банків на період до 1 січня 2011 року - 100 відсотків сукупного розміру страхового резерву, сформованого банком. Таким чином, банки при формуванні резерву частково звільняються від сплати податку на прибуток.

2. Надано право комерційним банкам проводити за погодженням із кожним позичальником у термін до 31 грудня 2010 року реструктуризацію заборгованості за кредитами позичальників - фізичних осіб.

Відповідно, станом до 01.01.2011 року більшість банків (перші 30 найбільших банків рейтингу активів БС України - див. рис. 3.1) зробили резерви на кредитні ризики портфелів кредитів максимальними (до 70%), при цьому використали не тільки отримані доходи, але і ввійшли в збитки, які компенсовані зменшенням власного капіталу банків.

На прикладі досліджуємого найбільшого комерційного банку України, погіршення якості кредитного портфеля ПАТ КБ «Приватбанк» у 2008 -2009 році та відповідне зростання обсягу резервів на кредитний ризик (див. рис. 3.1), привело до суттєвого зниження показників рентабельності роботи банка, так (Додаток Б):

- рентабельність активів по чистому прибутку після оподаткування ROA зменшилась з рівня 1, 633% станом за 3 квартал 2008 року до рівня 1,04% станом за 3 квартал 2009 року;

- рентабельність статутного капіталу по чистому прибутку після оподаткування ROІ зменшилась з рівня 18,554% станом за 3 квартал 2008 року до рівня 10,212% станом за 3 квартал 2009 року, що суттєво впливає на рівень біржової котировки акцій банку після переходу на форму публічного акціонерного товариства у 2009 році.

Рис. 3.1 Динаміка порівняльних обсягів питомої ваги резервів під заборгованість за кредитами за 2007 та 2009-2010 роки в ПАТ КБ «Приватбанк» та інших банках БС України [80]

Таким чином, середній обсяг резервів кредитного ризику по групі перших 30 банків БС України зріс за період кризи в 4 рази з 5% станом на 01.01.2008 до 21% станом на 01.01.2011 року. При цьому банки не звертають увагу на збитковість діяльності, оскільки згідно з Постановою НБУ від 22 липня 2009 року N 421 „Про окремі питання щодо діяльності банків в період фінансово-економічної кризи” на період до 01.01.2011 [13] не застосовуються до банків заходів впливу в разі наявності в банку збитків, які спричинені формуванням резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, здійсненими на підставі кредитних договорів, укладених до 01.10.2008, та/або такими, що були реструктуризовані.

На графіку рис. 3.2 показані пропонуємі рекомендації по оптимізації обсягів сумарного резерву на кредитні ризики.

Рис. 3.2 Оптимізація обсягів сумарного резерву на кредитні ризики

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. 3.2, при спробі банку компенсувати підняттям кредитної ставки зменшення обсягу «чистого» кредитного портфелю, доходи від якого є джерелом для виплати відсотків банком за залучені та запозичені ресурси, привабливість кредитування з боку позичальників різко зменшується, оскільки при створенні резерву обсягом в 70% від обсягу портфелю відповідна кредитна ставка повинна зрости з 17% річних до 51,0% річних. Зростання відсотку резервування з 10% до 20% веде до зростання ставки кредитування з 17% до 19%, тобто знаходиться в діапазоні кредитних ринкових пропозицій в банківській системі України у 2011 році.

В той же час, аналіз графіків рис. 3.1 показує, що ПАТ «Приватбанк» та ПАТ «Промінвестбанк» це єдині банки в першій 30-і банків БС України, які у 2010 році фактично поліпшили стан ризику кредитного портфелю та пішли на зменшення відсотку резервування кредитного портфелю.

Сучасна класифікаційна структура кредитного портфелю будується за принципом рівня ризикованості кредитів (див. табл. Г.1 - Г.4 Додатку Г). Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

На рис. 3.3 наведена динаміка обсягів статей кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» по ступеню ризикованості за методологією НБУ: стандартні, субстандартні, під контролем, сумнівні, безнадійні. На рис. 3.4 наведена динаміка обсягів статей резервів кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» по ступеню ризикованості відповідних статей кредитів.

На рис. 3.5-3.6 наведена динаміка структури кредитів та створених під них резервів в кредитному портфелі ПАТ КБ «Приватбанк» у 2009-2010 рр.

Рис. 3.3 Динаміка обсягів статей кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» по ступеню ризикованості у 2009-2010 рр.

Рис. 3.4 Динаміка обсягів статей резервів кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» по ступеню ризикованості статей кредитів у 2009-2010 рр.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. 3.5-3.6:

- структура портфеля з 01.04.2009 по 01.04.2010 мала тенденцію до підвищення ризиковості за рахунок зниження сумарної питомої ваги кредитів «стандартні+під контролем» з рівня 46% до рівня 34%;

- з 01.04.2010 по 01.01.2011 структура кредитного портфелю суттєво покращилась при зміні питомої ваги кредитів «стандартні+під контролем» з рівня 34% до рівня 56%;

- відповідно, з 01.04.2010 по 01.01.2011 питома вага кредитів «субстандартні» знизилась з рівня 54% до рівня 32%;

Рис. 3.5 Динаміка структури статей кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» по ступеню ризикованості у 2009-2010 рр.

Рис. 3.6 Динаміка структури статей резервів кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» по ступеню ризикованості статей кредитів у 2009-2010 рр.

Враховуючи тенденції до змін у структурі кредитного портфелю та структурі створених резервів кредитного ризику, суттєво змінився відсоток покриття «проблемних» кредитів за рахунок створених резервів (рис. 3.7):

- підвищився відсоток покриття ризику «сумнівних» кредитів з 20,6% до 37,5-40,0%;

- знизився відсоток покриття ризику для «субстандартних» кредитів з 14,9% до 11,0-13,0%, що згідно пропонуємій моделі оптимізації розміру резерву (див. рис. 3.2) підвищує конкурентоспроможність банку на ринку кредитних пропозицій.

Таким чином, прийняте багатьма першими банками України нарощування обсягів резервів на кредитні ризики в умовах нормативного дозволу до 01.01.2011 року є просто метод уникнення оподаткування прибутку і не відповідає реальній картині кредитних ризиків в БС України.

Рис. 3.7 Динаміка показників відсотків покриття кредитів резервами кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» по ступеню ризикованості статей кредитів у 2009-2010 рр.

Отримана інформація по рівню покриття резервами кредитного портфеля ПАТ КБ «Приватбанк» статей «сумнівних» та «безнадійних» кредитів (див. рис. 3.7) є важливими вихідними даними по пропонуємим в дипломному проекті рішенням впровадження методів реструктуризації проблемних кредитів та вдосконалення кредитного портфелю банку.

3.2 Шляхи вдосконалення кредитного портфеля як основа активних операцій в ПАТ КБ „Приватбанк”

Вдосконалення існуючого посткризового кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» повинно здійснюватися за рахунок реструктуризації кредитів, яка передбачає основні механізми:

- перенесення строків платежів за кредитом (розстрочення);

- зниження процентної ставки за кредитним договором;

- прощення банком залишку заборгованості за умови дострокового погашення основної частини боргу;

- передачу предмету застави банку в рахунок погашення боргу або його частини.

Реструктуризація кредитів в Україні наштовхується на перешкоди з боку законів про оподаткування прибутку підприємств та прибутку фізичних осіб.

Так, закон “Про оподаткування прибутку підприємств” (і відповідна глава в новому Податковому Кодексі) передбачав застосування звичайних цін до операцій нарахування процентів за кредитним договором. Відповідно:

- зниження процентної ставки за кредитами, наданими особам, щодо яких застосовуються правила звичайних цін, тягне за собою ризик нарахування додаткового доходу банку;

- якщо позичальник - фізична особа, це також може призвести до виникнення у такої особи оподатковуваного додаткового блага (п.п. 4.2.9 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб”).

Для позичальника - юридичної особи передача предмету застави банку в погашення заборгованості за кредитом вважатиметься його продажем:

- позичальник має визнати дохід від продажу предмета застави в розмірі залишку заборгованості за кредитом (процентами), що погашається;

- позичальник має нарахувати податкові зобов'язання із ПДВ (при цьому застосовуються правила звичайних цін);

- витрати на сплату цих податків можуть ще більше погіршити фінансовий стан позичальника.

Для позичальників - фізичних осіб, передача заставного майна (нерухомості та/або рухомого майна) може призвести до виникнення податку на доходи фізичних осіб. Банк може бути змушений виступити податковим агентом, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб, якщо:

- право власності на майно передається банку;

- банк продає заставу третій стороні від імені позичальника;

- на практиці, банк може бути змушений сплатити податок на доходи фізичних осіб за власний кошт (підпункт 3.4 Закону “Про оподаткування прибутків фізичних осіб”);

- Для нерухомості та рухомого майна податкові ставки можуть змінюватись від 1% до 15% залежно від обставин (незрозуміло, яку ставку треба застосовувати).

Банки повинні визнавати процентний дохід за методом нарахування, незалежно від того, чи був отриманий платіж від позичальника. Якщо позичальник не сплачує відсотків, банк має право зменшити оподатковуваний дохід, якщо банк звернувся до суду з вимогою отримання простроченого платежу або є судове рішення стосовно права на заставне майно. Банкам досить складно ініціювати та проводити судові позови відносно великої кількості позичальників.

Максимальний розмір резерву під кредитну заборгованість, створеного банком в податковому обліку, не може перевищувати 10% загальної суми кредитів, гарантій та порук, несплачених на кінець звітного періоду

Банки не можуть створювати нових резервів в разі значного знецінення їхніх кредитних портфелів.

Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” дозволяє банкам списувати споживчі кредити, надані фізичним особам, в податковому обліку тільки в обмеженому ряді випадків. В результаті, фактично неможливо списати незабезпечений кредит, наданий фізичній особі, неможливо списати забезпечений кредит, якщо застава (наприклад, нерухомість) не реалізована на прилюдних торгах в примусовому порядку.

Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” не вирішує проблему продажу кредитних портфелів (або будь-якої дебіторської заборгованості взагалі). Банки не можуть визнавати збитки від продажу кредитних портфелів (наприклад, дисконт) в податковому обліку. З іншого боку, банки повинні розформувати резерв під знецінення кредитних операцій та визнати оподатковуваний дохід. Оскільки проблемні кредити зазвичай продаються зі значним дисконтом, такі операції є джерелом значних податкових витрат для банків

На сучасному посткризовому етапі функціонування банківської системи України найбільш ефективним заходом вдосконалення кредитного портфелю банку є зростання його «чистого» розміру за рахунок ліквідації проблемних кредитів банку, особливо віднесених до категорії «сумнівних» та «безнадійних», в яких розмір створеного резерву на кредитні ризики становить від 50% до 90%, тобто кредити - практично не працюють з точки зору відсоткової доходності.

Основними проблемами ліквідації проблемних кредитів є:

- пошук ефективного рівня дисконту при продажу «проблемного» кредиту, який забезпечує мінімальний збиток для банку;

- освітлені вище проблеми податкового законодавства по сплаті податків на прибуток та ПДВ при застосуванні технологій ліквідації проблемних кредитів методом списання за рахунок створених резервів, які були в Законах України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про оподаткування доходів фізичних осіб» та повністю перейшли в новий Податковий Кодекс України з 01.01.2011 року.

Враховуючи ці 2 проблеми основним пропонуємим заходом по ліквідації проблемних кредитів в кредитному портфелі ПАТ КБ “Приватбанк» є продаж проблемних кредитів колекторським фірмам з дисконтом, який відповідає різниці між вартістю кредитної заборгованості та розміром створеного внутрішнього резерву банку на відповідний кредитний ризик, тобто продаж по «залишковій некомпенсованій вартості».

Вітчизняна практика реструктуризації кредитної заборгованості упродовж 2008-2010 років дає підстави говорити про її обмежені можливості. Недоліками внутрішньобанківських методів управління проблемними активами є втрата ліквідності, відволікання істотних фінансових ресурсів від основної діяльності, утримання на балансі банку прогнозованих фінансових втрат за ризиками, обмежена гнучкість застосування. Практика засвідчує важливість об'єктивної економічної оцінки ефективності внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків з метою попередження виникнення високої частки проблемних активів у структурі кредитного портфеля.

У разі неефективності застосування внутрішньобанківських методів управління проблемними активами менеджмент банку повинен прийняти наступні рішення про доцільність зовнішніх щодо банку дій для поліпшення структури його балансу та відновлення ліквідності. Це актуалізує практику застосування зовнішніх методів управління проблемними активами, серед яких:

- передача проблемних активів в управління третій особі (колектору);

- передача/продаж проблемних активів пов'язаній фінансовій компанії;

- продаж проблемних активів на умовах факторингу;

- здійснення сек'юритизації активів;

Банківський досвід застосування методів продажу проблемних активів в Україні свідчить про активний розвиток упродовж 2009-2010 років таких форм, як передача проблемних активів в управління третій особі (колектору) та продаж проблемних активів непов'язаній фінансовій компанії на умовах факторингу. Так, за даними колекторської компанії Кредіт Коллекшен Груп (Сгеdіt Соllесtіоn Group - CCG), у 2009-2010 рр. банківський сектор України передав в обслуговування колекторам проблемних активів обсягом понад 3,5 млрд. гривень за середньою ринковою ціною - не більше 10% від суми заборгованості за тілом кредиту. Найактивнішими учасниками ринку продажу проблемних активів у 2009-2010 роках були Правекс-банк, ІНГ-Банк Україна. Кредит-Європа-банк, Індекс-банк, СЕБ-банк. ОТП-банк, БТА-банк, Кредобанк, банк «Ренесанс-капітал», Унікредит-банк та Платинум-банк. При цьому продаж проблемних кредитів юридичних осіб, залежно від ефективності їх структуризації, здійснювався з дисконтом 40-60%, а споживчих кредитів - 90-95%. Найчастіше купували проблемні активи спеціалізовані колекторські компаніях ССС, «Укрфінанс», еКол, КредЕкс (еСаll, СгеdЕх) і «Укрборг», які й нині є найактивнішими учасниками банківських тендерів.

Аналіз питомої ваги «сумнівних» та «безнадійних» кредитів в структурі кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк», наведений в розділі 3.1 (див. рис. 3.5-3.6) показує що з врахуванням сформованого рівня внутрішніх резервів на кредитні ризики по цім статтям кредитного портфелю, продаж проблемної частини кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» доцільно здійснити на наступних умовах:

1. Умови продажу «безнадійних кредитів»:

- сума кредитної заборгованості - 3 016 731 тис. грн.

- обсяг створеного резерву - 2 964 095 тис. грн. (98,26%)

- беззбитковий рівень дисконту продажу статті кредитного портфелю - 98,0% від номінальної заборгованості;

2. Умови продажу «сумнівних кредитів»:

- сума кредитної заборгованості - 10 980 445 тис. грн.

- обсяг створеного резерву - 4 085 836 тис. грн. (37,2%)

- беззбитковий рівень дисконту продажу статті кредитного портфелю - 37,2% від номінальної заборгованості.

Таким чином, портфель «безнадійних» кредитів ПАТ КБ «Приватбанк» може бути виставлений на продаж з привабливим для колекторів дисконтом 98,0%, а продаж портфелю «сумнівних» кредитів при ринковому дисконті 40-60% можливий тільки частково після переговорів з колекторами, оскільки рівень створеного внутрішнього резерву на кредитні ризики по цій статті необхідно збільшити в 1,5 рази для можливості продажі з дисконтом 50%.

Одним із механізмів зменшення обсягів заставного сегменту портфелю «сумнівних» кредитів (автокредити, іпотечні кредити на житло) є вилучення об'єктів застави у позичальників за допомогою судових рішень та виставлення «конфіскату» на продаж у кредит новим позичальникам.

Основні переваги конфіскованих кредитних авто, які продає банк, наступні:

1. Більшість конфіскованих кредитних авто мають невеликий вік і більша частина із цих заставних автомобілів перебувають на гарантії у дилерів. Даним фактом може похвалитися лише вкрай мала частина авто, які продаються в Україні. Більша частина конфіскованих авто пройшли необхідні ТО, що виявило можливі приховані дефекти в процесі експлуатації, які були усунуті в сервісних центрах дилерів.

2. Усі заставні авто, які є автомобільним конфіскатом, пройшли перед реєстрацією всі необхідні перевірки. У цьому можна бути повністю впевненим, тому що вся методологічна документація банків чітко прописує даний механізм при кредитуванні купівлі авто. При цьому, купуючи заставне авто, Ви можете бути спокійним щодо процедури реєстрації, постановки на облік і ТО по даному конфіскованому кредитному авто.

Аналогічний ринок вторинного кредитування конфіскованих квартир функціонує згідно даним табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Пропозиції банків по продажу «конфіскованих» квартир за неповернуті іпотечні кредити станом на 01.01.2011

Банк	Кількість об'єктів, шт.
ОТП Банк	630 *
УкрСиббанк	1098
Райффайзен Банк Аваль	1120
«Надра»	696
Сведбанк	61
Приватбанк	223
Ерсте Банк	194
Промінвестбанк	66

Вторинне кредитування «конфіскованої» застави для нового позичальника автоматично знижує ризик кредиту та відповідний обсяг резервування під кредитний ризик.

3.3 Методи управління активами банку на прикладі ПАТ КБ „Приватбанк”

У посткризовому періоді в кредитному портфелі ПАТ КБ «Приватбанк» накопичились наступні проблеми, які повинні бути вирішені при розміщенні нових кредитних ресурсів в активні операції:

- проблеми GAP-розриву між строками повернення довгострокових кредитів (від 5 років за автокредитами до 20 років за житловими іпотечними кредитами) та строками повернення залучених короткострокових (до 6 місяців) та середньострокових (від 1 до 2 років) депозитних коштів, які становлять 90% портфелю кредитних ресурсів;

- проблеми знецінення кредитних застав за рахунок загального падіння платоспроможності в кризовий період 2008 -2009 та падіння ринкових цін на предмети застави (заставна квартира, куплена в 2007 році за 200 тис. доларів США за виданим кредитом, у 2011 році не продається на ринку навіть за 100 тис. доларів).

Для попередження накопичення та вирішення цих проблем на сучасному етапі відновлення та нарощування обсягів кредитування в дипломному проекті пропонується та обґрунтовується ефективність застосування механізмів:

- сек'юритизації довгострокових кредитів;

- страхування кредитів від ризиків неповернення в страхових компаніях.

Обидва пропонуємі механізми розподіляють кредитні ризики між банком та іншими посередниками та інвесторами.

Сек'юритизація - це продаж активів банку через перетворення їх в цінні папери, які в подальшому розміщуються на ринку. В основному сек'юритизація застосовується до банківських кредитів, даючи можливість банкам передавати кредитний ризик іншим учасникам ринку - інвесторам, які купують цінні папери. Крім того, за допомогою сек'юритизації банк може здійснити трансферт ризику зміни відсоткової ставки та ризику дострокового погашення кредиту.

З огляду на предмет дипломного дослідження сек'юритизація є, по суті, способом мінімізації кредитного ризику, який передбачає використання похідних фінансових інструментів (кредитних деривативів). Використання вказаних фінансових інструментів дає змогу відокремити кредитний ризик від активу для подальшої передачі цього ризику третій стороні. У результаті банк отримує можливість перерозподіляти кредитні ризики, не оформляючи переходу права власності на свої базові активи. Можливості виділення кредитного ризику в самостійний об'єкт торгівлі визначає вагоме значення сек'юритизації як дієвого інструмента управління кредитним портфелем, підвищення його ефективності та в перспективі може стати альтернативою до страхування та інших механізмів мінімізації кредитного ризику. До активів, що можуть бути охоплені сек'юритизацією, зазвичай належать іпотечні й споживчі позички, лізингові операції, товарні кредити та будь-які інші однорідні кредитні вкладення банку, які в сукупності формують його кредитний портфель.

Перспективи використання сек'юритизації як важеля управління банківським кредитним ризиком пов'язана із рядом її переваг у всьому різноманітному арсеналі інструментів банківського менеджменту. До таких переваг слід насамперед віднести такі:

- по-перше, використання сек'юритизації спроможне забезпечити адекватне управління кредитним ризиком не лише окремих позичкових операцій комерційного банку, а й усього його кредитного портфеля, даючи змогу сформувати оптимальну його структуру як із погляду прибутковості, так і надійності у плані низького рівня ризику;

- по-друге, використання кредитних деривативів у процесі сек'юритизації дає змогу використовувати переваги зниження трансакційних витрат порівняно з іншими інструментами управління кредитним ризиком, зокрема таких, як оформлення страхових угод, оцінка вартості нерухомого майна, що передається в заставу тощо;

- по-третє, гнучкість сек'юритизації як інструмента управління кредитним ризиком визначається наявністю вторинного фондового ринку, що підвищує ліквідність відповідних цінних паперів та створює сприятливі можливості для банків під час проведення різних типів кредитних операцій;

- по-четверте, привабливість інструментів сек'юритизації як об'єктів інвестування коштів визначається тим, що за цими цінними паперами можна порівняно точно вирахувати рівень кредитного ризику, який у розвинутих країнах здійснюється спеціалізованими рейтинговими агентствами;

- по-п'яте, сек'юритизація дає змогу підвищити рівень конкурентоспроможності комерційних банків на ринку кредитних вкладень, позаяк імовірність зниження кредитного ризику внаслідок його фактичного відокремлення від активів визначає можливості банківських установ щодо зниження рівня процентних ставок за цими позичками.

- по-шосте, сек'юритизація дає змогу вирішити проблему недостатності капіталу банку для проведення активних операцій, оскільки знижує частку проблемних позичок у структурі кредитного портфеля, а відтак може сприяти зменшенню обсягів формування необхідних резервів для покриття кредитного ризику.

- по-сьоме, сек'юритизація дає змогу диверсифікувати ресурсну базу комерційного банку, розширюючи можливості його доступу на ринки капіталу, включаючи міжнародні.

Сукупність зазначених переваг визначає необхідність активного використання цього методу мінімізації кредитного ризику у вітчизняній банківській практиці. При цьому у процесі практичної реалізації механізму сек'юритизації банківських активів можуть бути задіяні різноманітні схеми, що можуть відрізнятися за складом учасників та порядком укладання відповідних угод.

У найбільш простому вигляді сек'юритизація може полягати в тому, що банк переоформляє власні активи, тобто кредитні вкладення, у цінні папери (наприклад облігації), які реалізуються третім особам. При цьому викупна вартість указаних цінних паперів залежить від стану кредиту, що лежить в їх основі, тобто в кінцевому підсумку від величини кредитного ризику. У разі вчасного погашення кредиту банк викуповує облігації за номіналом. Якщо ж кредит пролонговується або не погашається в установлений термін банк здійснює купівлю облігацій із дисконтом, величина якого безпосередньо залежить від рівня кредитного ризику. У результаті банківські активи набувають більшої диверсифікації.

Другий варіант - це випуск цінних паперів власного боргу банків (тих же облігацій), строки погашення яких збігаються зі строками погашення відповідних кредитів. Очевидно, що такий напрям сек'юритизації активів може бути прийнятний і для інтенсивного розвитку ринку довгострокових позичкових капіталів, забезпечених акумульованими відповідним чином ресурсами.

Процес сек'юритизації для сучасної економіки та стану банківської системи України може бути здійснений тільки з участю іноземних інвесторів, тому є дуже складною багатоетапною операцією, в яку залучено велику кількість фінансових установ і використовуються різні інструменти фінансового ринку.

Основними учасниками найпростішого процесу сек'юритизації є:

- банк-кредитор, який є ініціатором операції і надає позичальнику грошові кошти у вигляді позики, а також виконує функції емітента з випуску цінних паперів, забезпечених активами;

- інвестор, який купує цінні папери, що дає йому право на отримання і відшкодування вартості цінних паперів після закінчення їх терміну і відсотків за ним;

- позичальник, який отримує кредит, а потім віддає грошові

кошти (суму основного боргу і відсотки за кредитом) банку-кредитору.

Проте, для міжнародної сек'юритизації процес повинен здійснюватися за участю компанії спеціального призначення (спеціальна юридична особа - specіal-purpose vehіcle - SPV), яка бере на себе функції з випуску, розміщення, гарантування і погашення цінних паперів, привертаючи для цього посередників або здійснюючи ці функції самостійно (рис. 3.9).

Рис. 3.9 Пропонуєма схема сек'юритизації активів ПАТ КБ “Приватбанк» з залученням спеціалізованих посередників

Завдяки створенню спецюрособи та передачі їй фінансових активів оригінатором (банком), активи набувають юридичної самостійності, не потрапляють у сферу повноважень оригінатора і таким чином звільняються від всіх оперативних і господарських ризиків, пов'язаних з його діяльністю. Таким чином, інвестор, приймаючи інвестиційне рішення, може орієнтуватись тільки на якість активів і надійність структури угоди, яка розглядається, залишивши побоювання, які зазвичай виникають щодо установи, що залучає кошти напряму.

Обслуговування активів, тобто відображення операцій в бухгалтерському обліку, інкасо, стягнення непогашеної заборгованості, а також контроль за станом грошових вимог бере на себе агент з обслуговування. Як правило, ці задачі покладаються на оригінатора, з яким укладається договір на ведення справ, оскільки важливо, щоб установа, яка в минулому управляла активами (кредитними вимогами), обслуговувала їх і в майбутньому.

Для спостереження за ходом здійснення угоди до неї підключається зовнішній гарант, якому передається пріоритетне право розпорядження активами спецюрособи і який виконує функції платіжного агента з випущених цінних паперів (asset-backed securіtіes - ABS). Зовнішній гарант та оригінатор, який є агентом з обслуговування активів, отримують за свою діяльність визначену угодою комісійну винагороду.

У зв'язку з використанням на практиці досить складних схем сек'юритизації фінансових активів, стороннім інвесторам дуже складно оцінити надійність випусків ABS. Для того, щоб забезпечити порівняння ризиків інвестування в цінні папери, міжнародні рейтингові агентства безперервно відслідковують порядок здійснення угод сек'юритизації та присвоюють випущеним цінним паперам, забезпечених активами, відповідні рейтинги. Для того, щоб угода міжнародної сек'юритизації фінансових активів була вигідною для оригінатора (ПАТ КБ «Приватбанк»), він повинен мати досить великий розмір активів (як правило, не менше 100 млн. дол. США). В табл. 3.2 наведені прогнозні витрати банку на проведення сек'юритизації фінансових активів розміром 150 млн. дол. США, розраховані за даними міжнародних типових угод.

Таблиця 3.2 Розрахункові витрати банку на міжнародну сек'юритизацію активів розміром 150 млн. дол. США

Стаття та суб'єкт витрат	Розмір витрат
Лід. менеджер	До 3% суми активів (3 - 4.5 млн. доларів США)
Андерайтери	До 0,05% суми активів (до 75 тис. доларів США)
Зовнішній гарант	До 0,03% суми активів (до 45 тис. доларів США)
Платіжний агент	До 0,02% суми активів (до 30 тис. доларів США)
Процесуальний агент	До 0,008% суми активів (до 12 тис. доларів США)
Міжнародні аудитори	До 50-150 тис. доларів США
Рейтингові агентства	До 50 -100 тис. доларів США
Юридичні консультанти	До 220 -250 тис. доларів США
Разом витрат	До 5,3 млн. доларів США

Незважаючи на значну вартість здійснення угоди, сек'юритизація фінансових активів є вигідною для банківських установ, оскільки, з одного боку, дозволяє оптимізувати структуру балансу, з іншого - швидко залучити капітал. Для багатьох розвинутих країн, таких як США, Велика Британія, Німеччина, сек'юритизація фінансових активів стала «двигуном» економічного зростання. Економіки цих країн не дозволили собі розкіш «заморозити» банківські активи, які видані як довгострокові кредити. Залучені за допомогою сек'юритизації величезні кошти у вигляді цінних паперів, забезпечених активами, були спрямовані в реальний сектор економіки та стали могутнім рушієм прискореного економічного розвитку цих країн. Саме тому можна очікувати поширення даної фінансової інновації в Україні, але тільки за умови належного законодавчого та податкового регулювання.

Якщо фінансовий посередник-оригінатор втрачає частину прибутку від наданих кредитів, це компенсується зростанням обсягів його активних операцій після проведення сек'юритизації. Економія на ціні ресурсів досягається за рахунок трансферту коштів з ринку банківського кредитів, де ставки зазвичай вищі на ринок капіталів, оскільки SPV реалізовує власні цінні папери, які забезпечені активами. Додатковою перевагою є широка база учасників ринку капіталів. Практика свідчить, що у 2006 році 2 банки (“Дельта” та Приватбанк) вже здійснили дебютні операції з сек'юритизації кредитів на 100 і 180 млн. доларів США відповідно.

Деякі економісти порівнюють сек'юритизацію з емісією євробондів, але як видно з наведених вище особливостей перша є не тільки більш дешевим інструментом залучення коштів через відсутність емісійних витрат при розвиненій системі сек'юритизації, але й має більш широкий спектр різновидів та механізмів застосування. Потрібно звернути увагу на можливість зниження портфельних ризиків банку і вирішення проблеми недостатньої капіталізації за допомогою сек'юритизації, що є її унікальною рисою. Спільною рисою між згаданими інструментами фінансування є лише джерела і місце залучення коштів за умов недостатнього розвитку вітчизняного ринку цінних паперів. Одним із перспективних шляхів вдосконалення процесу формування та використання резервів за кредитними ризиками є зовнішнє страхування відповідальності за неповернення кредиту в страхових компаніях. Найбільш привабливе таке страхування для споживчих кредитів, оскільки вони є невеликими за сумою та масовими за кількістю, тобто мають класичні страхові можливості виплат по окремим страховим випадкам за рахунок масових страхових премій великої кількості позичальників.

При цьому, комерційний банк на фоні кризи 2008-2009 років отримує наступні вигоди:

- можливість реструктуризації (пролонгації) прострочених споживчих кредитів за рахунок отримання страхової гарантії повернення споживчого кредиту у наступних періодах;

- полегшення умов для позичальника, коли поточними виплатами банку на період дії реструктуризованого кредиту залишаються тільки відсотки за користування кредитом, а повернення загальної суми боргу без часткових виплат переноситься на кінець періоду кредитування, що значно підвищує прибутковість банку;

- наявність гарантії повернення кредиту з боку страхової компанії дозволяє при реструктуризації (пролонгації) кредитів перекваліфікувати прострочені споживчі кредити в категорії меншого ризику, тобто зменшити необхідну суму створення внутрішніх резервів на кредитні ризики, тобто підвищити прибутковість банку.

Аналіз страхового ринку України у 2009 році показав, що стагнація на страховому ринку в І кварталі 2009 року торкнулася практично всіх сегментів - тільки ринок страхування кредитів на випадок неповернень завдяки кризі виріс практично втричі і став другим за обсягом залучених платежів [74].

Страхові компанії очікували від І кварталу 2009 року падіння ринку на 30%. Ідентичний негативний прогноз, заснований на попередньому аналізі фінансової звітності страховиків, наприкінці травня 2009 року оприлюднив і глава Держфінпослуг Віктор Суслов [85]. Але підраховані через тиждень дані показали зниження страхових премій у січні-березні 2009 року всього на 12,7%. Упали майже всі сегменти, але найбільше постраждало від кризи страхування фінансових ризиків (падіння на 47%) і вантажів (на 45%). Зростання було зафіксовано тільки в медичному страхуванні (на 5,8%) і страхуванні кредитів (зокрема відповідальності за непогашення кредиту) - на 217,9% [74].

Різке зростання сегмента страхування кредитів вивело його в І кварталі 2009 року відразу на друге місце - із сьомого за підсумками І кварталу 2008 року. Обсяг зібраних премій від страхування кредитів на випадок неповернення виріс утричі і досяг 793 млн. грн, що всього на 50 млн. грн менше, ніж найбільший страховий сегмент - автострахування, яке впало на 28,7%. У результаті, якщо частка страхування транспорту зайняла 18% усіх премій, то страхування кредитів - 17%. За розрахунками, якби ринок страхування кредитів не виріс, а впав на середній показник 13%, то сумарно весь страховий ринок України у перші три місяці 2009 року просів би на 33% [85]. Чисті премії в І кварталі 2009 року склали 316,9 млн. грн, тоді як рік тому(2008) - 121,1 млн. грн (зростання на 261,7%), при цьому частка чистих премій (без перестрахування) у структурі страхування кредитів упала з 48% до 40%. Аналіз страхового ринку за аналітичними даними Держфінпослуг показує [74], що колосальний приріст був досягнутий, зокрема, за рахунок страхування споживчих кредитів. Багато кредитів не були застраховані, і зараз їх достраховують. Банки викликають (позичальників) і змушують страхуватися. Страхування використовується при реструктуризації кредитів, щоб перекласти ризики неповернень. В той час як класичні страхові компанії не укладають договори страхування кредитів із грудня 2008 року, високий тариф робить його привабливим для багатьох перестрахувальних компаній України [74].

Страховий тариф страхування неповернення кредитів у 1 кварталі 2009 року досягав 10-15%. Схема виглядає в такий спосіб: позичальник, який взяв у банку споживчий кредит, наприклад, на суму 25 тис. грн, платить страховку в розмірі 2,5 тис. грн, а натомість одержує можливість не платити банкові кредит у разі страхового випадку - починаючи від втрати роботи і закінчуючи смертю.

Схемний бізнес страхування відповідальності за неповернення кредитів має наступні особливості за даними досліджень інвестиційної компанії ІК Astrum Іnvestment [74]:

- страхування кредитів є некласичним, а ринкові угоди укладаються в невеликих обсягах;

- коли в страховика і банку один власник, то цей вид страхування використовується з метою зменшити резервування банку під проблемні кредити;

- коли в банку великий відсоток прострочення, то йому потрібно формувати більше резервів, на що може не вистачати поточних доходів банку. І щоб сховати цю проблему від НБУ, банк переважує ризики на страхову компанію;

- на випадок чого, актив банку у вигляді дочірньої страхової компанії легше списати, - банк більш великоваговий;

- це не бізнес, а оптимізація портфеля. Банк повинен звітувати регулятору щодня, а страховик - раз на квартал. За цей час підтримується ліквідність страхової компанії.

- якщо в банку є неповернені кредити на 50 млн. грн, а він прагне їх списати так, щоб не було проблем із НБУ, то банк страхує цю суму в страховій компанії, платить тариф 1 млн. грн за послуги, одержує страхову гарантію повної суми виплати, і 'вичищає свій баланс'. У банку вже не буде прострочених кредитів, інакше це впливає на нормативи, платоспроможність і вимоги до капіталу;

- але в І кварталі 2009 року виплат за цим видом страхування майже не було - усього 6,4% від зібраних премій.

Порівняльна структура страхового ринку України за преміями у перших кварталах 2008 та 2009 років, млн. грн. наведена в табл. 3.3 [85].

Таблиця 3.3 Порівняльна структура страхового ринку України за преміями у перших кварталах 2008 та 2009 років, млн. грн [74]*

Вид страхування	І квартал 2009 року	І квартал 2008 року
Наземного транспорту	842,7	1181,91
Страхування кредитів	793	249,45
Страхування майна	672,8	750,06
Фінансових ризиків	486,7	918,30
Від вогневих ризиків і стихійних явищ	428,9	505,78
ОСЦПВ	344,9	367,31
Страхування життя	206,9	232,73
Медичне страхування	206,8	195,46
Вантажів і багажу	192,8	350,55
Інші види страхування	501,7	608,46

*Джерело: Держфінпослуг [85]

За даними Ліги страхових організацій України у 2009 році [74]:

- банки саме активно займаються страхуванням ризиків неповернення кредитів при реструктуризації простроченої кредитної заборгованості клієнтів, при цьому проводять частину операцій не з застосуванням застави, а з страхуванням клієнтами кредитних ризиків неповернення кредитів;

- у деяких страхових компаній в 2008 році виплати за цим видом становили більше 250%, а багато взагалі не виплачували. Це пов'язане з легальним переміщенням капіталу з одного сектору фінансового ринку в інший в умовах наслідків фінансової кризи 2008 року;

- страховим компаніям вигідно тісно співробітничати з банками при страхуванні кредитних ризиків. Навіть якщо страховик зазнає великих збитків, він може в такий спосіб закладати майбутнє для інших видів страхування у відносинах із клієнтами;

- в страхуванні показник збитковості не завжди говорить про те, вигідно це чи невигідно. Наприклад, автострахування в усьому світі збитково. Але всі компанії займаються цим, тому, що це дозволяє розширити портфель за рахунок нових клієнтів. Так само і у страхуванні кредитних ризиків, це специфічна галузь. У світі її становлять спеціалізовані компанії, які добре інформовані про ринок кредитування. Вони добре працюють і в перестрахуванні.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

У дипломній роботі подано теоретичні і методичні засади вирішення проблеми ефективного управління активними операціями комерційного банку на прикладі аналізу діяльності найбільшого комерційного банку України ПАТ КБ «Приватбанк».

Основні висновки дипломної роботи:

1. Вплив світової фінансової кризи 2008-2009 рр. на процеси в економіці країни та кредитній діяльності комерційних банків в Україні полягає в наступному:

- За рахунок падіння купівельної спроможності та попиту в основних країнах світу експортно-орієнтована економіка України втратила ринки збуту, що привело до масового скорочення виробництва та скорочення ВВП у 2008 -2009 роках на 30-32%;

- Девальвація національної валюти з рівня 4,8 грн./1 долар США станом на 01.06.2008 до рівня 7,7 грн./1 долар США станом на 01.12.2008 року та поступова девальвація у 2009 році до рівня 8,0 грн./1 долар привела до масової валютної неплатоспроможності позичальників валютних кредитів, які не мають доходів в іноземній валюті;

- Різке падіння платоспроможності підприємств та населення України в умовах росту безробіття привело до масового погіршення кредитних портфелів комерційних банків за рахунок неповернення (простроченості) кредитів та несплати нарахованих відсотків за користування кредитами;

- Падіння внутрішнього попиту в Україні за рахунок кризи привело до різкого падіння ліквідності заставного забезпечення кредитів, тобто масово кредити почали перекваліфіковуватися у фактично без заставні - «бланкові»;

- єдиним реальним інструментом підтримання платоспроможності комерційних банків в цих умовах стало створення підвищених внутрішніх резервів на кредитні ризики за рахунок відрахувань від отримуємих доходів.

2. В кризових умовах сучасна банківська система України, формуючи резерви кредитних ризиків, за 2009 рік (вперше за останні 10 років) характеризується загальною збитковістю діяльності, яка перейшла в загальну збитковість діяльності БС України також і за результатами 2010 року.

3. Аналіз динаміки змін обсягів активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» у 2006-2010 рр. показує:

- Активи балансу банка з 01.01.2006 по 01.01.2009 року зросли з 22,1 млрд. грн. до 80,2 млрд. грн. (при цьому в 4 кварталі 2008 року виключно за рахунок росту курсу долара США в 1,6 рази);

- На протязі 1 кварталу 2009 року в банку виник суттєвий відплив активів на суму 5,8 млрд. грн., з яких 5,0 млрд. грн. - за рахунок скорочення обсягів кредитного портфелю;

- З 2 кварталу 2009 року до 01.01.2011 року банк збільшив обсяги валюти балансу з рівня 74,4 млрд. грн. до рівня 113,4 млрд. грн., (тобто на 39,0 млрд. грн.) при цьому збільшення обсягів валюти балансу відбулося за рахунок збільшення обсягів кредитного портфелю на 25,9 млрд. грн., а також за рахунок зростання обсягів високоліквідних активів (готівка та кошти на коррахунках) на 11,0 млрд. грн.;

4. Станом на 01.01.2011 року (за 2010 рік) ПАТ КБ „Приватбанк” продовжив утримання позиції лідера з 2003 року по обсягам статей валюти балансу і займав наступні рейтингові місця та відносні частки фінансів банківської системи України:

- Обсяг валюти активів балансу - 113 437,2 млн. грн.(1 місце - 11,92%);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

- 91764,6 млн. грн.(1 місце - 14,2%);

- Обсяг резервів на кредитні ризики - 16 470,0 млн. грн. (16,9% КІП);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

- 54 770,8 млн. грн.(1 місце - 20,12%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

- 20 412,1 млн. грн.(1 місце - 12,79%);

- Обсяг балансового прибутку - 1 349,1 млн. грн. (1 місце);

- Прибутковість статутного капіталу - 11,53% (7 місце);

- Прибутковість активів балансу - 1,265% (12 місце);

5. Проведене дослідження показників діяльності ПАТ КБ „Приватбанк”, переведених в валютні еквіваленти (для викреслення фактору значної девальвації національної валюти) з 01.10.2008 року (початок активної фази кризи в Україні) по 01.10.2009 року (за рік розвитку фінансової кризи) показало, що:

- валюта балансу банку зменшилась з рівня 15,102 млрд.$ до 10,183 млрд.$, тобто банк практично втратив 30% валютного еквіваленту балансу;

- обсяг валютного еквіваленту кредитів, наданих юридичним особам, зменшився з рівня 7,36 млрд.$ до рівня 6,37 млрд.$, тобто обсяг зменшився практично на -13,6%;

- обсяг валютного еквіваленту кредитів, наданих фізичним особам, зменшився з рівня 4,5 млрд.$ до рівня 2,8 млрд.$, тобто обсяг зменшився практично на -37,3%;

- обсяг валютного еквіваленту резервів під кредитні ризики зріс з рівня 0,93 млрд.$ до рівня 1,47 млрд.$, тобто обсяг резервів зріс практично на +50%;

Таким чином, за період розвитку світової фінансової кризи за рахунок згортання обсягів наданих кредитів та росту обсягів резервів відносна частка резерву на кредитні ризики в портфелі ПАТ КБ «Приватбанк» зросла в 1,9 рази, тобто банк застосовує інструментарій створення підвищених внутрішніх резервів, реагуючи на суттєве погіршення ризикованості кредитного портфеля.

6. Результати аналізу динаміки структури активів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» з докризового періоду (станом на 01.01.2008) до післякризового періоду (станом на 01.01.2011) показали, що зміна питомої ваги окремих найбільших статей в активах балансу становить:

- кредити, надані юридичним особам з рівня 40,0% (01.01.2008) до рівня 62,6% (01.01.2011), тобто питома вага зросла в 1,5 рази;

- кредити, надані фізичним особам з рівня 30,9% (01.01.2008) до рівня 15,8%(01.01.2011), тобто питома вага зменшилась в 2 рази;

- міжбанківські кредити, надані іншим банкам з рівня 12,1%(01.01.2008) до рівня 1,0% (01.01.2011), тобто питома вага зменшилась в 12 разів;

- високоліквідні активи (готівка + коррахунки) з рівня 6,7% (01.01.2008) до рівня 15,2%(01.01.2011), тобто питома вага зросла в 2,5 рази;

- питома вага резервів ризику кредитного портфелю, створених за рахунок прибутку банку, зросла з рівня 11,3% (01.01.2008) до рівня 17,4% (01.01.2011), що суттєво зменшує розміри активного «чистого» кредитного портфелю банку.

Тобто, у посткризовому періоді банк:

- максимально згорнув портфель кредитів, наданих фізичним особам;

- максимально згорнув портфель міжбанківського кредитування;

- максимально підвищив питому вагу високоліквідних активів;

- максимально підвищив питому вагу кредитів, наданих юридичним особам;

- практично мінімізована (до 1% питомої ваги активів) участь банку на ринку цінних паперів, як комерційному, так і на ринку державних цінних паперів.

Відповідно, управління активами ПАТ КБ «Приватбанк» у 2010 -2011 рр. зосередилось на управлінні портфелем кредитів, наданих юридичним та фізичним особам, а, головне, управління оптимальністю кредитних ставок та обсягами створюємих резервів кредитного ризику портфелю.

7. Як показує аналіз кредитних ставок у 2010 році, середньорічні рівні характеризуються показниками:

- по короткострокових кредитах, наданих фізичним особам в національній валюті, - 21,1%;

- по довгостроковим кредитах, наданих фізичним особам в національній валюті, - 23,8%;

- по короткострокових кредитах, наданих фізичним особам в іноземній валюті, - 19,1%;

- по довгостроковим кредитах, наданих фізичним особам в іноземній валюті, - 13,1%;

- по короткострокових кредитах, наданих юридичним особам в національній валюті, - 11,8%, що в 1,9 рази менше ніж для фізичних осіб;

- по довгостроковим кредитах, наданих юридичним особам в національній валюті, - 17,0%, що на 25% менше ніж для фізичних осіб;

- по короткострокових кредитах, наданих юридичним особам в іноземній валюті, - 10,2%, що в 1,9 рази менше ніж для фізичних осіб;

- по довгостроковим кредитах, наданих юридичним особам в іноземній валюті, - 12,6%, що практично дорівнює середній ставці для кредитів, наданих фізичним особам;

Крім цього, як показав аналіз трендових моделей, ставки по короткостроковим та довгостроковим кредитам, надаваємим в національній валюті, як фізичним, так і юридичним особам, зближуються між собою:

- ставка короткострокових кредитів на протязі 2010 року зростала;

- ставка довгострокових кредитів на протязі 2010 року знижувалась.

Ставки по валютним кредитам на протязі 2010 року не мають підвищувальних чи знижувальних трендів та мають постійний розрив по строковості.

8. Проведений аналіз виконання нормативів кредитного ризику в ПАТ КБ «Приватбанк» на протязі 2009-2010 рр. показав, що банк:

- постійно виконує нормативи Н2,Н3 адекватності обсягу власного капіталу для забезпечення загального ризику обсягу портфелю активів банку;

- поступово знизив сумарну питому вагу кредитів, наданих інсайдерам банку з рівня 29% до рівня 5%;

- поступово знизив питому вагу кредитів, наданих одному інсайдеру банку з рівня 5% до рівня 2%;

- постійно дотримується безпечного рівня кредитного ризику на одного контрагента банку.

9. Рентабельність активів ROA по чистому прибутку за рахунок формування підвищених резервів на кредитні ризики суттєво знизилась з рівня 1,61% (за 2008 рік) до рівня 1,36% (за 2009 рік) та до рівня 1,25% (за 20010 рік), рентабельність власного статутного капіталу (дивідендна доходність акцій ПАТ-ROE) по чистому прибутку за рахунок формування підвищених резервів на кредитні ризики знизилась з рівня 22,7% (за 2008 рік) до рівня 10,2% (за 2009 рік) та до рівня 11,53% (за 2010 рік), що є нижчим за альтернативну безризикову доходність капіталу на фінансовому ринку України у 2009-2010 рр. (не менше 22% річних по вартості державних облігацій ОВДП).

9. Проведений в дипломному дослідженні аналіз структури резервування кредитних ризиків по сегментам кредитного портфелю в ПАТ КБ „Приватбанк” у 2007-2008 роках показав:

9.1. Динаміка формування резервів на кредитні ризики характеризується зростанням з рівня 8,97% у 2007 році до рівня 17,05% від обсягу кредитного портфелю за результатами 2009 року, що є наслідком впливу світової фінансової кризи 2008-2009 років на діяльність банківської системи України (масове неповернення, прострочення та пролонгація кредитів з несплатою відсотків за користування ними, суттєве знецінення наданої застави по виданим кредитам та відсутність ринкового попиту на її реалізацію).

9.2. Посегментно у 2008 році за рахунок погіршення якості обслуговування наданих кредитів відмічається зростання обсягів резервів на кредитний ризик:

- в сегменті «Кредити, надані юридичним особам» - на 53,3% обсягу створеного на кінець року резерву(7,08% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті „Споживчі кредити, надані фізичним особам” - на 64,6% створеного на кінець року резерву(1,95% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті „Інші кредити, надані фізичним особам” - на 31,42% створеного на кінець року резерву(1,74% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті „Іпотечні кредити, надані фізичним особам” - на 88,2% створеного на кінець року резерву(0,79% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті „Міжбанківські кредити, надані іншим банкам” - на 69,1% створеного на кінець року резерву(0,58% від загального обсягу кредитного портфелю банку).

10. Як показав проведений в дипломному досліджені аналіз, відносний рівень обсягу списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок створених спеціальних резервів на знецінення кредитів в ПАТ КБ „Приватбанк” за 2004-2009 роки не перевищував 6,43% від обсягів створених резервів (2006 рік), а у 2007 - 2009 роках реальне списання безнадійної кредитної заборгованості становило від 1,3% до 1,6% від обсягів створеного резерву.

Таким чином, реальний кредитний ризик в ПАТ КБ „Приватбанк” не менш ніж на порядок нижче розрахункового кредитного ризику, який відповідає методиці НБУ та внутрішньобанківській методиці оцінки платоспроможності клієнта - позичальника. Тобто банк, створюючи завищені резерви на кредитні ризики та відносячи їх на валові витрати (згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” - в обсягу не більше 25% від валового доходу, а на період фінансової кризи до 2011 року - в повному обсягу незалежно від отримуємих збитків діяльності), в значній мірі не тільки „перестраховується” та втрачає прибутковість, але і у значних обсягах мінімізує податок на прибуток, чим частково компенсує втрату прибутковості від кредитних операцій при „підвищенному” резервуванні можливих кредитних ризиків.

В проектній частини дипломного дослідження запропоновані напрямки реструктуризації та вдосконалення управління структурою кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк», а також процесом формування і використання резервів за кредитними ризиками в умовах наслідків фінансової кризи в банківській системі України, направлені на фактичне зменшення обсягів резервів до оптимуму у 10% та відповідний ріст прибутковості діяльності банку:

1. Першим напрямком реструктуризації кредитного портфелю є продаж сегментів «безнадійні» та «сумнівні» кредити зовнішнім колекторським фірмам.

Проведений аналіз стану формування резервів в ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2011 р. показав, що продаж сегменту «безнадійні» кредити кредитного портфелю з дисконтом 98% колекторським фірмам є привабливою та конкурентоспроможною пропозицією, але обсяг сегменту «безнадійних» кредитів в практично 3,0 млрд. грн. буде найбільшою пропозицією в Україні.

Продаж сегменту «сумнівні» кредити для банку можливий з дисконтом до 37,2%, що при обсязі сегменту у 11,0 млрд. грн. не може бути освоєне колекторськими фірмами без залучення іноземних інвесторів та при зростанні дисконту до 60%, що потребує накопичення в банку відповідних розмірів резервів кредитного ризику.

Одним із напрямків продажу кредитів в сегменті «сумнівні» заставні кредити запропонована «конфіскація» за рішенням судових органів об'єкта застави та її повторний продаж в кредит по залишковій кредитній вартості новому позичальнику з автоматичним підняттям рангу кредиту та зниженню його ризику.

2. Другим напрямком для попередження накопичення та вирішення проблем кредитування на сучасному етапі відновлення та нарощування обсягів кредитування в дипломному проекті пропонується та обґрунтовується ефективність застосування механізмів:

- сек'юритизації довгострокових кредитів;

- страхування кредитів від ризиків неповернення в страхових компаніях.

Обидва пропонуємі механізми розподіляють кредитні ризики між банком та іншими посередниками та інвесторами.

При застосуванні зовнішнього страхування відповідальності за неповернення кредиту в страхових компаніях комерційний банк вирішує наступні проблеми погіршення якості кредитного портфелю:

1.1. Проводить реструктуризацію (пролонгації) прострочених кредитів тільки при отриманні страхової гарантії повернення кредиту у наступних періодах;

1.2. Полегшує умови для позичальника, коли поточними виплатами банку на період дії реструктуризованого кредиту залишаються тільки відсотки за користування кредитом, а повернення загальної суми боргу без часткових виплат переноситься на кінець періоду кредитування, що значно підвищує прибутковість банку;

1.3. Наявність гарантії повернення кредиту з боку страхової компанії дозволяє при реструктуризації (пролонгації) кредитів перекваліфікувати прострочені споживчі кредити в категорії меншого ризику, тобто зменшити необхідну суму створення внутрішніх резервів на кредитні ризики, таким чином підвищуючи прибутковість банку.

При застосуванні сек'юритизація активів кредитної застави комерційний банк вирішує наступні проблеми погіршення якості кредитного портфелю:

2.1. Проводить рефінансування позабалансових активів за рахунок розміщення іпотечних цінних паперів власної емісії на ринку цінних паперів, отримуючи додаткові фінансові активи;

2.2. Використовує частку отриманих коштів рефінансування на розвиток кредитування та підвищення прибутковості діяльності при погіршенні доходності кредитно-інвестиційного портфелю при зростанні його сумнівного та безнадійного сегментів (відсутність кредитних доходів та неповернення виданих кредитів).

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в тому, що запропоновані шляхи удосконалення кредитного портфелю банку відповідають сучасним напрямкам оптимізації розмірів створюваних внутрішніх резервів на покриття кредитного ризику за рахунок передачі частини ризику зовнішнім організаціям (інвестори, страховики, колектори), що суттєво підвищує ефективність кредитної діяльності банку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алавердов А.Р. Стратегический менеджмент в коммерческом банке / А.Р. Алавердов. - М.: МЭСИ, 2005. - 402 с.

2. Аналіз економічного стану України (грудень 2010) - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publіcatіon/econom.htm - Exp/12/10_publ.pdf, 2011

3. Арістова А.М. Фінансовий менеджмент у банку. Опорний конспект лекцій / А.М. Арістова, Н.П. Шульга. - К: КНТЕУ, 2007. - 123 с.

4. Бажанов О. Формування засад сек'юритизації іпотечних активів в Україні // Вісник Національного банку Україні. - 2008. - №10. - С. 59-63.

5. Барановський О. Антикризові заходи урядів і центральних банків зарубіжних країн / О. Барановський // Вісник НБУ. - 2009. - №4. - С. 8-12

6. Бер Х.П. Секьюритизация активов. - М.: Волтерс Клувер, 2006. - 624 с.

7. Брегеда О.А. Тенденції розвитку світової та вітчизняної банківських систем / О.А. Брегеда, С.М. Савлук // Фінанси України. - 2010. - №4. - С. 27

8. Бутенко О.І. Сек'юритизація - один із напрямів розвитку ринку боргових інструментів // Ринок цінних паперів. - 2006. - №5. - С. 18-20.

9. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата. - К.: Знання, 2006. - 464 с.

10. Волошин І. Оцінка оптимальних ставок за роздрібними строковими вкладами банку / І. Волошин, М. Волошин // Вісник НБУ. - 2009. - №12. - С. 16-19

11. Гайдуцький А. Світовий ринок міграційного капіталу й економічна криза 2008-2009 рр. / А.Гайдуцький // Вісник НБУ. - 2010. - №1. - С. 34-40

12. Герасименко В. Причини виникнення та форми прояву фінансової кризи в банківській системі України / В. Герасименко, Р. Герасименко // Вісник НБУ. - 2010. - №7. - С. 12-15

13. Грюнинг Х. Анализ банковских рисков. Система оценки корпоративного управления и управления финансовым риском: пер. с англ. / Х. ван Грюнинг, С.Б. Братанович. - М.: Весь мир, 2007. - 290 с.

14. Дзюблюк О. Розвиток банківської системи в умовах інтеграції економіки України у світове господарство і лібералізації міжнародного руху капіталу / О. Дзюблюк, Л. Прийдун // Світ фінансів. - 2008. - №2(15). - С. 8-19.

15. Дробязко А. Регіональний перерозподіл ризику депозитів та кредитів фізичних осіб в умовах фінансової кризи / А. Дробязко // Вісник НБУ. - 2009. - №9. - С. 8-15

16. Дубовик О.В. Формування конкурентоспроможності банку: Монографія / О.В. Дубовик, А.Я. Кузнєцова, Т.Д. Гірченко. - Львів: ЛБІ НБУ, 2005. - 215 с.

17. Зарицька І. Передумови та особливості прояву сучасної світової банківської кризи / І. Зарицька // Вісник НБУ. - 2009. - №6. - С. 20-29

18. Економічний розвиток України у 2009 - 2010 рр. // Бюлетень Національного банку України, 2011, №1(214) - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publіcatіon/econom.htm#Бюлетень Національного банку України - bul_01_11.pdf, 2011

19. Карчева Г. Особливості функціонування банківської системи України в умовах фінансово-економічної кризи / Г. Карчева // Вісник НБУ. - 2009. - №11. - С. 10-15

20. Карчева Г. Основні проблеми розвитку банківської системи України в посткризовий період та шляхи їх вирішення / Г. Карчева // Вісник НБУ. - 2010. - №8. - С. 26-30

21. Краснова І. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління ресурсним потенціалом банку / І. Краснова // Вісник НБУ. - 2009. - №10. - С. 46-52

22. Кіріченко М. Інтернаціоналізація банківської діяльності: досвід країн Центрально-Східної Європи і перспективи для України / М. Кириченко // Вісник НБУ. - №8. - 2006. - С. 25-28.

23. Коваленко В.В. Методологічні підходи до створення й розвитку конкурентного середовища на ринку банківських послуг України / В.В. Коваленко // Фінанси України. - 2010. - №10. - С. 87-99

24. Козьменко С.М. Стратегічний менеджмент банку: Навчальний посіб-ник / С.М. Козьменко, Ф.І. Шпиг, І.В. Волошко. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. - 734 с.

25. Ковалев В.В. Финансовый менеджмент: теория и практика: научное издание / В.В. Ковалев. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Проспект, 2007. - 1024 с.

26. Конопатська Л. Деякі питання регулювання банківської діяльності в період світової економічної кризи / Л. Конопатська, К. Раєвський // Вісник НБУ. - 2010. - №2. - С. 22-26

27. Криклій А. Банківська система України в умовах розбалансування фінансових ринків: реалії та очікування / А. Криклій // Економіка та держава. - 2008.- №4. - С. 20-22

28. Кузнєцова А.Я. Антикризовий аспект моніторингу стійкості банківського сектору України / А.Я. Кузнєцова, В.О. Джулай // Фінанси України. - 2010. - №5. - С. 86-97

29. Лёвин С.А. Формирование конкурентной способности регионального коммерческого банка: анализ стратегий / С.А. Лёвин // Банковские услуги. - 2009. - №2. - С. 9-18.

30. Лисенков Ю.М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн / Ю.М. Лисенков, Т.А. Коротка. - К: Зовнішня торгівля, 2005. - 118 с.

31. Ляховский В.С. Справочник по управлению рисками банковской деятельности / В.С. Ляховский, Д.В. Коробейников, П.А. Серебряков. - М.: Гелиос АРВ, 2006. - 575 с.

32. Махота А.В.? Методичний підхід до здійснення моніторингу конкурентних переваг банку в системі забезпечення його конкурентоспроможності / А.В. Махота // «Економічні науки». - Серія «Облік і фінанси». - Випуск 7 (25). - Ч. 5. - 2010.

33. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навч. посібн. / А.П. Міщенко. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 336 с.

34. Міщенко В.І. Особливості посткризового реформування фінансового сектору України / В.І. Міщенко // Фінанси України. - 2010. - №10. - С. 3-14

35. Міщенко В. Шляхи подолання фінансово-економічної кризи в Україні / В. Міщенко // Вісник НБУ. - 2009. - №2. - С. 3-6

36. Михайлова М.В. Роль конкурентной стратегии современного коммерческого банка / М.В. Михайлова // Финансы и кредит. - 2008. - №36(324). - С. 51-54.

37. Ліозняк М. Шляхи підвищення конкурентоспроможності банку на регіональному ринку / М. Ліозняк // Вісник НБУ. - 2010. - №1. - С. 58-60

38. Лютий І. Фінансово-економічна криза 2008 -2010 рр.: деякі чинники та уроки / І. Лютий, О. Юрчук // Вісник НБУ. - 2011. - №1. - С. 10-16

39. Никонова И.А. Стратегия и стоимость коммерческого банка [Текст] / И.А. Никонова, Р.Н. Шамгунов. - 3-е изд. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 304 с.

40. Уманцев Ю.М. Економічна конкуренція в умовах фінансової глобалізації / Ю.М. Уманцев // Фінанси України. - 2009. - №10. - С. 95-104

41. Управление деятельностью коммерческого банка (банковский менеджмент) / Под ред. д-ра экон. наук, проф. О.И. Лаврушина. - М.: Юристъ, 2005. - 688 с.

42. Падалко О. Чинники сучасної банківської конкуренції та їх особливості в Україні / О. Падалко // Банківська справа. - 2004. - №2. - С. 60-64.

43. Папуша А. Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика / А. Папуша // Вісник НБУ. - 2006. - №7. - С. 49-51.

44. Петрик О. Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання / О. Петрик // Вісник НБУ. - 2009. - №8. - С. 4-10

45. Портер Майкл. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов / Майкл Портер; Пер. с англ. - 3-е изд. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 453 с.

46. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. - 2-е вид., доп. і перероб./ Л.О. Примостка. - К.: КНЕУ, 2004. - 468 с.

47. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001р. №2210-ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом N 2850-VІ від 22.12.2010) - [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=2210-14

48. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 грудня 2000 року N 2121-ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом N 2856-VІ від 23.12.2010) - [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=2121-14

49. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року N 679-XІV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом N 2856-VІ від 23.12.2010) -- [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=679-14

50. Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи: Закон України від 23 червня 2009 року N 1533-VІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом N 2755-VІ від 02.12.2010) -- [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=1533-17

51. Про окремі питання щодо діяльності банків в період фінансово-економічної кризи: Постанова Правління НБУ від 22 липня 2009 року N 421 {Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку N 315 від 06.07.2010} - [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=v0421500-09

52. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 1 грудня 2008 року N 406) - http://www.lіga-zakon.net - [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=z0918-04

53. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом N 564 від 20.12.2010) - [Електронний ресурс] - режим доступу - http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=z0841-01

54. Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ // zakon1.rada.gov.ua

55. Рисін В.В. Наслідки фінансової кризи для банківського сектору та ризики державного втручання / В.В. Рисін // Фінанси України. - 2010. - №8. - С. 24

56. Річні звіти ПАТ КБ „Приватбанк” за 2004-2010 роки - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://prіvatbank.ua/html/2_13r.html

57. Секьюритизация ипотеки / Е. Девідсон, Е. Сандерс, Л-Л. Вольф, А. Чинг. - М.: Вершина, 2007. - 592 с.

58. Сороківська З. Зарубіжний досвід забезпечення ефективності системи страхування депозитів в умовах кризи / З. Сороківська // «Світ фінансів». - Тернопіль - 2009. - №2(19). - С. 47-52

59. Стратегический менеджмент / Под ред. Петрова А.Н. - СПб.: Питер, 2006. - 534 с.

60. Тищенко О. Конкурентні переваги банків / О. Тищенко, Г. Азаренкова, В. Сословський // Вісник НБУ. - 2008. - №9. - С. 20-26

61. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа / А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд. - 17-е изд. Пер. с англ. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2007. - 928 с.

62. Управління банківськими ризиками. Навчальний посібник / за ред. проф. Примостки Л.О. - К.:КНЕУ, 2007. - 616 с.

63. Уроки банківської кризи 2008-2009 років і шляхи стратегічної трансформації банківської галузі України (Аналітична записка Інформаційно-аналітичного центру Асоціації комерційних банків України) - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://aub.org.ua/іndex.php?optіon= com_content&task=vіew&іd=3921&menu=104&Іtemіd=96- dopov.doc, 2011

64. Чуб О. Вплив іноземного капіталу на ефективність банківської системи України / О. Чуб // Вісник НБУ. - 2009. - №4. - С. 56-58

65. Шпиг Ф.І. Банківська конкуренція під впливом іноземного капіталу: Монографія / Ф.І. Шпиг. - Суми: Ділові перспективи. - 2006. - 288 с.

66. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп./ З.Є. Шершньова - К.: КНЕУ, 2004. - 699 с.

67. Школьник І. Міжнародні фінансові конгломерати у банківському секторі України / І. Школьник // Вісник НБУ. - 2010. - №2. - С. 32-35

68. Штейн О. Стратегія комерційного банку на ринку банківських послуг / О. Штейн // Економіст. - 2006. - №1. - С. 44-46.

69. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник / З.І. Щибиволок; Відп. за вип. С.І. Шкарабан. - К.: Знання, 2006. - 312 с.

70. Шулевська О. Ресурсні аспекти банківської кризи 2008 -2009 років в Україні / О. Шулевська // Вісник НБУ. - 2011. - №2. - С. 16-19

71. http://www.bank.gov.ua - Офіційний Інтернет-сайт НБУ, 2011

72. http:// www.aub.com.ua - Офіційний Інтернет-сайт Асоціації банків України, 2011

73. http://www.prіvatbank.com.ua Офіційний Інтернет-сайт ПАТ КБ «Приватбанк», 2011

74. http:// www.prostobank.com.ua - Офіційний Інтернет-сайт аналітичної компанії «Простобанк», 2011

75. Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з регулювання фінансових ринків України - http://www.dfp.gov.ua, 2011

Додаток А

Таблиця А.1 Баланси ПАТ КБ «Приватбанк» за 2006-2010 рр.

Продовження табл. А.1

Продовження табл. А.1

Продовження табл. А.1

Таблиця А.2 Звіти про фінансові результати діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» за 2006-2010 рр.

Додаток Б

Таблиця Б.1 Аналітичні показники діяльності ПАТ КБ «Приватбанк»

Таблиця Б.2

Таблиця Б.3

Додаток В

Рис. В.1 Конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку міжбанківських кредитів станом на 01.01.2011 (систематизовано та побудовано самостійно за даними [71])

Рис. В.2 Конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку кредитів юридичним особам станом на 01.01.2011

Рис. В.3. Конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку кредитів фізичним особам станом на 01.01.2011 (систематизовано та побудовано самостійно за даними [71])

Рис. В.4 Конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку кредитування державних та комерційних цінних паперів станом на 01.01.2011 (систематизовано та побудовано самостійно за даними [71])

Рис. В.5 Конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку запозичення міжбанківських кредитів та депозитів станом на 01.01.2011 (систематизовано та побудовано самостійно за даними [71])

Рис. В.6 Конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку залучення поточних та строкових коштів юридичних осіб станом на 01.01.2011 (систематизовано та побудовано самостійно за даними [71])

Рис. В.7 Конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку залучення поточних та строкових коштів фізичних осіб станом на 01.01.2011 (систематизовано та побудовано самостійно за даними [71])

Рис. В.8 Конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку залучення коштів під власні боргові цінні папери та договори субординованого боргу станом на 01.01.2011(систематизовано та побудовано самостійно за даними [71])

Рис. В.9 Конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» в БС України за рівнем власного капіталу станом на 01.01.2011 (систематизовано та побудовано самостійно за даними [71])

Додаток Г

Таблиця Г.1 Класифікація кредитних операцій банку за рівнем кредитного ризику [52]

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником (група)
	'добре'	'слабке'	'незадовільне'
'А'	'стандартна'	'під контролем'	'субстандартна'
'Б'	'під контролем'	'субстандартна'	'субстандартна'
'В'	'субстандартна'	'субстандартна'	'сумнівна'
'Г'	'сумнівна'	'сумнівна'	'безнадійна'
'Д'	'сумнівна'	'безнадійна'	'безнадійна'

Таблиця Г.2 Відсоток урахування безумовних гарантій [52]

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості забезпечення (гарантії), що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
	Кабінету Міністрів України	урядів країн категорії 'А'	міжнародних багатосторонніх банків	банків з рейтингом не нижче ніж 'інвестиційний клас', забезпечені гарантії банків України
'Стандартна'	100	100	100	100
'Під контролем'	100	100	100	100
'Субстандартна'	50	100	100	100
'Сумнівна'	20	20	20	20
'Безнадійна'	0	0	0	0

Таблиця Г.3 Відсоток резервування від чистого кредитного ризику(за ступенем ризику) за кредитними операціями [52]

Категорія кредитної операції	Відсоток резервування (за ступенем ризику) за кредитними операціями
	у грн.	в іноземній валюті	За однорідними споживчими кредитами
		з позичальниками, у яких є джерела надходження валютної виручки	з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки
'Стандартна'	1%	2%	50%	2%
'Під контролем'	5%	7%	100%	10%
'Субстандартна'	20%	25%	100%	40%
'Сумнівна'	50%	60%	100%	80%
'Безнадійна'	100%	100%	100%	100%

Таблиця Г.4 Відсоток резервування від чистого кредитного ризику(за ступенем ризику) за кредитними операціями, які включені до портфеля однорідних споживчих кредитів [52]

Кількість календарних днів прострочення	Категорія заборгованості	Коефіцієнт резервування за однорідними споживчими кредитами
		у гривнях	в іноземній валюті
0	'стандартна'	2%	50%
до 30	'під контролем'	10%	100%
31 - 60	'субстандартна'	40%	100%
61 - 90	'сумнівна'	80%	100%
від 91 і більше	'безнадійна'	100%	100%

Таблиця Г.5 Предмети застави беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики за такими коефіцієнтами [52]

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості забезпечення (застави), що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
	майнових прав на грошові депозити, іменні депозитні сертифікати, випущені банком кредитором, майнових прав на грошові кошти за операціями з розміщення / залучення коштів між двома банками, що здійснюються в різних валютах	банківських металів	державних цінних паперів	недержавних цінних паперів	нерухомого майна, що належить до житлового фонду, іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів	іншого нерухомого майна	майнових прав на майбутнє нерухоме майно, що належить до житлового фонду (береться до розрахунку протягом 2 років з дати отримання кредиту)	рухомого майна, дорогоцінних металів	інших майнових прав
	у валюті, що відповідає валюті наданого кредиту, або ВКВ	у валюті, що є відмінною від валюти наданого кредиту				за кредитами в гривнях	за кредитами в іноземній валюті
'Стандартна'	100	90	80	100	40	70	50	50	50	50	30
'Під контролем'	100	90	80	80	20	70	50	50	40	40	20
'Субстандартна'	100	90	60	50	10	40	40	40	20	20	10
'Сумнівна'	100	90	20	20	0	20	20	20	10	10	5
'Безнадійна'	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0

.r