Ринок страхування життя в України: аналіз та стратегія розвитку

/

/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК

КАФЕДРА ФІНАНСІВ, ОБЛІКУ І АУДИТУ

ДИПЛОМНА РОБОТА

НА ЗДОБУТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТА

Ринок страхування життя в України: аналіз та стратегія розвитку

Спеціальність 7.050104 “Фінанси”

“Допущено до захисту”

Виконавець: студент 616 групи

Чумак С.В.

Миколаїв - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ

1.1 Страхування життя як економічна категорія

1.2 Передумови виникнення ринку страхування життя

1.3 Організаційно-правові засади регулювання діяльності страховика в Україні

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ УКРАЇНИ

2.1 Характеристика показників діяльності суб'єктів вітчизняного ринку страхування життя

2.2 Організація роботи ЗАТ «УАСК Аска-життя»

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Недоліки та проблеми функціонування суб'єктів ринку страхування життя

3.2 Оцінка можливості застосування зарубіжного досвіду становлення страхування життя в Україні

3.3 Стратегічні напрямки розвитку ринку страхування життя в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецедентних змін - політичних, юридичних, економічних, соціальних, технологічних. Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхових відносин між дійовими особами ринку - страховиками та страхувальниками. У перших - досягнення надійності та платоспроможності на час їх дії за рахунок розширення страхового поля та точного визначення страхових тарифів. У других - ріст довіри до страховиків. Страхування життя є необхідним атрибутом ринкової економіки.

Саме страхування життя в розвинених країнах світу є важливим інструментом соціального захисту населення і могутнім джерелом інвестування національних економік. У розвинутих країнах страховий бізнес забезпечує дієвий захист соціальних і майнових прав та інтересів громадян від ризиків, сприяє підтриманню соціальної стабільності суспільства та економічної безпеки держави; він є потужним засобом акумулювання коштів для інвестування в економіку. Тобто страхування на Заході є нормою життя. У нас ще на клієнтів страхових компаній позирають як на диваків.

Страхування життя в країнах з розвинутою економікою є надійним джерелом інвестиційних надходжень і займає від 30 до 40 % на ринку страхових послуг. Страхування життя в США та передових країнах Західної Європи має багаторічну історію. Наявність страхових полісів у населення є одним з чинників його добробуту і надає людям упевненості у завтрашньому дні. При цьому людина покладається виключно на власні сили для забезпечення свого майбутнього.

Наразі страхування розвивається за рахунок фактичної відсутності конкуренції, яке багато в чому пояснюється побоюваннями потенційних конкурентів перед неврегульованістю законодавства і необхідністю дуже великих стартових вкладень при тому, що віддача починається через 5 - 10 років. Україна стоїть на порозі реформування галузей страхування, де не останню роль відіграє страхування життя.

У зв'язку з цим, метою дипломної роботи є розробка рекомендацій щодо перспектив подальшого розвитку ринку страхування життя в Україні.

Для досягнення мети в роботі передбачається виконати наступні завдання:

- визначення сутності понять страхування та страхового ринку, виду такої страхової послуги як страхування життя;

- виявити передумови виникнення та розвитку страхування життя;

- охарактеризувати законодавчі основи регулювання ринку страхування життя в Україні;

- проаналізувати діяльність суб'єктів ринку страхування життя, в тому числі на прикладі організації роботи ЗАТ «УАСК Аска-життя», виявити недоліки та проблеми їх функціонування;

- оцінити можливості застосування зарубіжного досвіду розвитку страхування життя в Україні;

- розробити рекомендації щодо подальшого розвитку ринку страхування життя в Україні.

Об'єктом дипломної роботи є процес функціонування та розвитку страхового ринку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та практичні аспекти діяльності суб'єктів ринку страхування життя в Україні.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дипломної роботи склали результати існуючих досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з питань страхування життя.

Нормативним підґрунтям дипломної роботи є Господарський Кодекс України, Закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення»

Інформаційну базу дослідження становлять статистичні матеріали Держкомстату України, а також звітність ЗАТ «УАСК Аска-життя», що дозволили визначити особливості розвитку вітчизняного ринку страхування життя.

Для досягнення мети та завдань дипломної роботи застосовані принципи суперечності, взаємодії, методи аналізу, синтезу, динамічних рядів, табличний та графічний методи.

За допомогою принципу суперечності та структурно-функціонального підходу виявлено відповідно основні переваги, недоліки та проблеми функціонування суб'єктів ринку страхування життя України. Принцип взаємодії дозволив оцінити можливість застосування в Україні зарубіжного досвіду страхування життя.

Методи порівняльного аналізу, синтезу, динамічних рядів надали змогу обробити різноманітну статистичну інформацію щодо результатів діяльності суб'єктів ринку страхування життя. Презентація результатів дослідження виконана завдяки табличному та графічному методам.

Положення, що виносяться на захист:

1. Дістало подальшого розвитку:

- дослідження передумов виникнення та розвитку категорії страхування життя в світі та Україні, зокрема;

- узагальнення законодавчих основ регулювання діяльності страховика в Україні.

2. Виявлено основні тенденції розвитку ринку страхування життя в Україні, в тому числі на прикладі конкретної страхової компанії ЗАТ «УАСК Аска-життя»

3. Розроблено рекомендації щодо подальших перспектив розвитку ринку страхування в Україні.

Практичне значення отриманих результатів. Проведений в дипломній роботі аналіз показників діяльності суб'єктів ринку страхування життя може бути необхідною базою для прийняття відповідних оперативних рішень комерційними організаціями та державними органами влади щодо стимулювання розвитку та реформування вітчизняного страхового ринку.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 42 найменувань. Основний зміст роботи викладено на 82 сторінках тексту. Диплом містить 8 таблиць, 3 рисунки, 4 додатки.

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи страхування життя

1.1 Страхування життя як економічна категорія

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб'єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з'ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.

Зростання ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така: чим більше суб'єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує окремій особі. Страхування у ринковій економіці ґрунтується на попередньому створенні страхових фондів із страхових внесків та на відшкодуванні збитків потерпілим-учасникам.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний. І саме ця необхідність викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов'язані з певними ризиками [1, стор. 10].

Об'єктами страхування можуть бути три групи майнових інтересів:

- пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

- пов'язані з відшкодуванням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

- пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, чи шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

На відміну від об'єктів майнового страхування, об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки. Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування та страхування життя - довгострокові договори, в т. ч. і пенсійне страхування.

За формою розрізняють добровільне та обов'язкове страхування.

Добровільне передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін на підставі „Правил страхування”. В обов'язковому страхуванні відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів. Страхування життя є різновидом як добровільного, так і обов'язкового страхування [2, стор. 40].

Сьогодні в Україні практикуються три основні програми страхування життя [3]:

- ризикове страхування життя, тобто страхування на випадок смерті, страхування від нещасних випадків, захворювань та інвалідності;

- змішане страхування життя: накопичувальне страхування з одночасним страховим захистом на випадок смерті з метою забезпечити певний капітал до потрібної дати (приміром, для придбання будинку, навчання у вузі, весілля тощо);

- пенсійне страхування: накопичувальне страхування для забезпечення додаткового періодичного (приміром, щомісячного) доходу протягом певного терміну чи довічно, після виходу на пенсію або досягнення певного віку.

Змішане страхування життя -- вид страхування, який об'єднує в одному договорі кілька самостійних договорів страхування, зокрема три випадки:

- дожиття до закінчення строку страхування;

- смерть застрахованого;

- втрата здоров'я від нещасних випадків. Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи.

Договори змішаного страхування життя укладаються з громадянами віком від 16 до 75 років строком на 3, 5, 10, 15 або 20 років. Розмір страхової суми визначає страхувальник [4, стор. 83].

При страхуванні на дожиття до закінчення договору страхування страхувальник отримує повну страхову суму, на яку було укладено договір, незалежно від того, отримував він страхові суми у зв'язку з нещасними випадками впродовж дії договору, чи ні.

У разі смерті застрахованого в період дії страхового договору страхова сума в розмірі 100% виплачується правонаступнику, зазначеному в договорі страхування. Природна смерть як наслідок хвороби, старості і т. ін. не є страховим випадком.

При страхуванні від нещасних випадків з настанням страхової події застрахований отримує певний відсоток від страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я. Отримання страхової суми за страховим договором від нещасних випадків не залежить від виплат, на які має право страхувальник з державного соціального та пенсійного забезпечення.

Нещасними випадками за цим видом страхування вважаються:

- утоплення;

- опіки, враження блискавкою або електричним струмом;

- обмороження;

- гострі отруєння газами або парами, отруйними та хімічними речовинами, ліками, харчовими продуктами.

Хвороба не вважається страховою подією. При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованим - дитина від дня її народження до 18 років. Термін страхування визначається як різниця між віком 18 років та віком (у повних роках) застрахованого при укладенні договору.

Страхова сума виплачується застрахованому в разі нещасного випадку, що стався в період дії договору (певний відсоток), та при дожитті дитини до 18 років.

Страхування до шлюбу. Договір може бути укладено на користь дітей, котрі постійно проживають в Україні. Вік дитини на день підписання договору не може перевищувати 15 повних років.

Страхова сума виплачується застрахованому при його вступі до законного шлюбу в період з дня закінчення строку страхування до досягнення 21 року. При не вступі до шлюбу страхова сума виплачується по дожитті застрахованого до 21 року [4, стор. 84].

Вирішення проблеми соціального захисту за рахунок страхування перевірено часом і стимулюється державою (у розвинутих країнах), оскільки зменшує кількість людей, що залежать від підтримки держави. Таким чином, держава може зосередитися на соціальному забезпеченні найменш захищених прошарків суспільства - працюючі ж громадяни, в основному, піклуються про себе самі. Накопичені страховими компаніями активи забезпечують одне з основних джерел довгострокового інвестування і служать важливим ресурсом для стабілізації економіки і зниження інфляції [5, стор. 23].

У країнах з давніми традиціями ринкової економіки держава стимулює розвиток страхування життя за рахунок продуманої системи оподатковування, у якій страхові внески розглядаються як привілейована частина оплати праці, що має ретельно продумані податкові пільги.

1.2 Передумови виникнення ринку страхування життя

Люди цілком природно прагнуть захиститися від небезпеки, що загрожує їм втратою життя, здоров'я, житла, харчів і т. ін. Потреба в захисті дуже близька до їхніх первинних (фізіологічних) запитів та інтересів. З урізноманітненням інтересів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.

Протягом усього історичного шляху розвитку людське суспільство в кожній сфері своєї діяльності стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами суспільних відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій - ризиків, серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки [6, стор. 56].

З огляду на доволі ризиковане проживання кожної людини існує нагальна потреба попереджувати та відшкодовувати збитки, що їх завдають ризиковані обставини. Без цього неможливо підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу мають об'єктивний характер і у своїй сукупності формують зміст економічної категорії «страховий захист».

Для того, щоб система заходів із попередження, подолання та відшкодування втрат була реально можливою, необхідно частину валового продукту спрямувати на створення страхового фонду суспільства.

Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. Нажаль, інформація, що дійшла до нас із давніх часів, не дає системного уявлення про зарядженість цього надійного способу захисту економічних інтересів громадян, виробничих і соціальних формувань.

У літературі є посилання на те, що ознаки страхування і в грошовій формі проглядаються дуже давно [7, стор. 24]. Так, у шумерів у 3 тис. до н.е. торгівцям видавали грошову позику, скажімо, для створення «спільної каси», щоб захистити їхні інтереси на випадок утрати вантажу під час перевезення. Пізніше територія, де проживав цей народ (теперішній Ірак), відійшла до складу рабовласницького Вавилону. Закони вавилонського царя Хаммурапі (1792 - 1730 рр. до н.е.) вимагали ускладнення угоди між учасниками торгівельного каравану про спільне покриття збитків у разі несподіваної пригоди, наприклад нападу на когось із них розбійників. Очевидно, що така практика як цілком виправдана передавалась із покоління в покоління. Вона вдосконалювалася й поширювалася на інші землі. Так поступово люди доходили до висновку про доцільність страхування не лише в разі перевезення вантажів, а й в багатьох сферах свого життя та діяльності.

Особисте страхування - це дуже стародавній інститут. Воно відоме ще древнім римлянам, коли була реалізована релігійна спільнота, учасники якої вносили спеціальний вступний внесок. У разі смерті одного із членів організація ховала його за рахунок своїх коштів та передавали певну суму грошей його спадкоємцям. Існували у Древньому Римі всім відомі каси легіонерів, їх страхувала держава, проте легіонери вносили певний внесок, щоб їх родичі у разі смерті годувальника отримували страхове відшкодування [8].

Багато свідчень дійшло до нас про відносно поширене взаємне страхування ритуальних витрат у Стародавньому Римі. Тут надавали великого значення культу похорону. Влаштування похоронних процесій і спорудження пам'ятників вимагала значних витрат. Незаможні римляни накопичували потрібні гроші у професійних колегіях і спілках. Цільове використання коштів забезпечувалось правовими гарантіями. Лише особа, зазначена в заповіті могла отримати належні кошти і витратити їх на ритуальні заходи, пов'язані з похованням заповідача. На страхові суми не поширювались претензії будь яких кредиторів. Навіть рабовласник (якщо він не значився в заповіті) не мав права на страхову суму раба. Але він міг відмовити колегії в наданні тіла раба для поховання, тоді колегія за рахунок страхової суми здійснювала символічні похорони, тобто ховала померлого «в уяві» [9, стор. 48].

У середньовіччі страхування поступово поширювалося і на інші ризики. Воно здійснювалось через гільдії (братства) та цехи. Стосунки між членами тут були тіснішими, ніж у колегіях Стародавнього Риму. Згодом гільдії почали спеціалізуватися за окремими професіями. Серед них з'явилися й захисні гільдії, що мали завданням охорону особи і майна своїх членів від різних зазіхань. Принцип взаємодопомоги закріплювався у статуті гільдії. Поступово тут формувався перелік страхових подій та уточнювався розмір внесків і витрат.

В Італії ще в роки середньовіччя були установи, які за певний внесок бідних батьків при народженні дівчинки давали можливість видати її заміж з приданим. А у ХVІІ ст. була випущена державна позика венеціанського лікаря Тотті. Для придбання цієї позики учасники страхування поділялись на 10 груп, кожний підписувався на певну суму. Той хто переживав всіх останніх у своїй групі, ставав спадкоємцем коштів померлих. Тотті вважається батьком, засновником страхування життя. Саме він ввів у страхування віковий поділ [10, стор. 56].

Особливо активне страхування починає впроваджуватися в період розвитку капіталістичної економіки. Лідером у страховому бізнесі стає Англія. Поряд з морським поширюється вогневе страхування від нещасних випадків, а також страхування життя.

Вважають, що поштовх до розвитку вогневих страхових товариств у цій країні дали часті пожежі, особливо в містах. Будинки були переважно дерев'яними. Опалювалися вони домашніми вогнищами (камінами), а освітлювалися свічками. Одна з найбільших тогочасних пожеж сталася 1666 року в Лондоні. Вона забрала життя 70 тис. мешканців, знищивши майже весь житловий фонд міста.

У 1699 р. в Англії з'явилась перша професійна організація «Еквітебель», яка займалась страхуванням життя: спочатку вдів та сиріт, а потім всіх бажаючих жителів. Ця організація вперше застосувала теорію ймовірності, ввела математику страхування життя, використовуючи актуарні дослідження таких вчених, як Д. Граунта, Яна де Вітта, Е Галлея, застосувала таблиці смертності, які були вперше розраховані Д. Граунтом [11, стор. 14].

У ХІХ ст. з'являються страхові картелі й концерни. Так, 1874 року в Берліні було створено міжнародний концерн, до якого ввійшли спочатку 16 страхових товариств, а через 30 років він об'єднував уже 230 товариств із 26 країн [12, стор. 17].

Одночасно з майновим розвивалось і особисте страхування, скажімо на випадок каліцтва, хвороби, втрати годувальника чи іншого нещастя. У багатьох містах з'явилися лікарняні страхові каси.

Особливо інтенсивно розвиваються всі форми і види страхування в ХХ ст. У сучасному капіталістичному світі воно стало невід'ємним атрибутом ринкової економіки.

Страхуванням життя в Царській Росії почали займатись з 1897 р. 5 страхових компаній, 3 з яких були іноземними. В 1904 р. вже страхуванням життя займалось 14 страхових компаній [11, стор. 15]. Саме в Росії вперше було введено страхування робочих місць за рахунок коштів підприємців та запроваджені лікарняні каси.

Протягом тривалого часу страхування життя було монополією Російського товариства застрахованих капіталів і доходів. Статус товариства передбачав страхування за чотирма видами (розрядами): А - страхування капіталу, В - страхування пенсій на користь спадкоємців і в разі дожиття до певного строку, С - страхування пенсій на користь самого страхувальника (страхування дожиття), Д - страхування капіталів і пенсій на користь дітей при досягненні ними певного віку. Понад 97 % припадало на розряд А.

Обсяг страхування в Росії були дуже малі порівняно з державами Західної Європи.

У 1894 році було встановлено державний нагляд за діяльністю акціонерних страхових товариств. Здійснював його Страховий комітет, який входив до складу Міністерства внутрішніх справ. Інспектори Комітету утримувалися на кошти від спеціальних внесків страхових організацій [9].

З 1885 року, коли в Росії було дозволено діяти іноземним страховим товариствам, тут з'явилися американські, англійські, німецькі, французькі компанії зі страхування життя. Для відкриття філії в Росії іноземному страховикові належало попередньо внести до державної скарбниці 500 тис. рублів грошової застави та резервувати 30% надходжень страхових платежів на рахунках Державного банку. Але навіть діставши дозвіл працювати на місцевому ринку, іноземні акціонерні компанії мали частку у страхових преміях не більше як 5,9% [11, стор. 390-391].

У 1906 році було ухвалено закон про страхування життя державними ощадними касами. За умовами страхування договори укладалися без попереднього лікарського огляду на суми, не нижчі за 25 руб. Проте виплата страхової суми в разі настання страхового випадку відстрочувалася на 5-7 років. Це не відповідало широких кіл населення.

Страхування життя, крім акціонерних товариств і ощадних кас, здійснювали також товариства взаємного страхування. Одне з них було в Києві.

На межі ХІХ і ХХ століть пожвавилася страхова діяльність на території Західної України, яка входила тоді переважає до складу Австро-Угорської імперії, а після її розпаду - до Польщі І Румунії [11]. Так, 1892 року почало надавати страхових захист від вогню українському населенню Галичини й Буковини. Товариство взаємного страхування «Дністер». Через три роки воно заснувало дочірній банк. Товариство взаємного кредиту «Дністер». Ці фінансові інституції були одними із найпотужніших фінансових закладів у своєму регіоні і проіснували до 1939 року.

З метою надання українському населенню послуг у сфері страхування життя в 1911 році в Чернівцях було засновано Товариство взаємного страхування життя і пенсії «Карпатія». Згодом головний офіс товариства було переведено до Львова. Тут воно також успішно працювало аж до об'єднання західних земель з Українською РСР.

Страхування сприяло зростанню концентрації виробництва й капіталу, що, у свою чергу, прискорювало розвиток страхової індустрії.

Події 1917 року в Росії внесли багато змін і до страхової справи. Уже через рік її було оголошено державною монополією. З утворенням СРСР майже всі страхові операції перейшли до органів Головного управління державного страхування при Міністерстві фінансів застосовувались єдині правила й тарифи з кожного виду страхування. У 20-ті роки цей страховик не охоплював лише колгоспи та інші кооперативні підприємства.

З 1917 р. особистим страхуванням став займатись Держстрах в урізаному варіанті. Тому що частину піклування за особистим страхуванням з приводу медичного, пенсійного, соціального забезпечення взяла на себе держава [12, стор. 37].

Не існувало чіткої концепції щодо розвитку особистого страхування. З березня 1929 року в СРСР почали швидко впроваджувати колективне страхування, маючи на меті охопити ним не менш ніж 75% працюючих. Цей показник таким високим був недовго. Уже 1940 року він знизився до 30% і колективне страхування стало збитковим. Його відмінили, ввівши індивідуальне змішане страхування: страхування на випадок смерті і втрати працездатності, страхування від нещасних випадків.

У третє тисячоліття страхування життя ввійшло як одна з найбільш розвинених і ефективних сфер діяльності. Про це свідчіть, зокрема й те, що суми надходжень страхових премій у світі щороку зростають вищими темпами, ніж валовий внутрішній продукт.

В сучасних умовах в Україні, на жаль, питома вага платежів по особистому страхуванню в загальному обсязі страхових платежів щорічно зменшується. Реально страхуванням життя займається лише 6 страхових компаній або приблизно 2% всіх страхових компаній, яких більш ніж 300. На ринку страхових послуг України страхування життя займає всього 0,66%, в той час як в розвинених країнах - 30-40% [8, стор. 15].

Страхування життя є формою захисту від ризиків, що загрожують життю, здоров'ю та працездатності людини, а також однією із підгалузей страхування, що законодавчо закріплюється в Україні Законом України «Про страхування».

Поділ страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також накопиченням страхових сум.

Страхування життя - підгалузь особистого страхування, в якій об'єктом страхових відносин виступають майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із життям застрахованого, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником.

1.3 Організаційно-правові засади регулювання діяльності страховика в Україні

Згідно з Законом України «Про страхування» [13] страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи.

У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету) [14].

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому. Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.

Зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних.

Договором страхування життя обов'язково передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу та обов'язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації [4, стор. 101].

Договором страхування життя також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика) [15].

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються правилами та договором страхування.

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.

У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, в договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічні страхових виплат, а страхова сума за цими випадками не встановлюється.

Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян.

Страховики, що здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, що уклали договори страхування життя.

Порядок, умови видачі і розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються Уповноваженим органом за узгодженням з Національним банком України.

Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише з їхньої згоди, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав та обов'язків страхувальника згідно з договором страхування [4, стор. 102].

Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування життя призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб для одержання страхових виплат, а також заміняти їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

Грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, за умови дострокового припинення договору страхування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів по цих видах страхування.

Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:

- довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

- належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів із страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.

Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій [11]:

- грошові кошти на поточному рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно з валютою страхування;

- нерухоме майно;

- акції, облігації;

- цінні папери, що емітуються державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали;

- кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

- готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Страхування життя є об'єктивно необхідним атрибутом ринкової економіки та однією з важливих галузей особистого страхування на світовому страховому ринку, яка забезпечує надійний захист застрахованих осіб у випадку настання несприятливих подій для життя і здоров'я.

Страхування життя в усьому світі - один з найбільш сильних інструментів вирішення соціальних проблем. У багатьох країнах уже давно склалася система взаємодоповнюючого соціального захисту: державне соціальне забезпечення, групове страхування співробітників підприємств, індивідуальне страхування [16, стор. 50].

У країнах з давніми традиціями ринкової економіки держава стимулює розвиток страхування життя за рахунок продуманої системи оподатковування, у якій страхові внески розглядаються як привілейована частина оплати праці, що має ретельно продумані податкові пільги.

При цьому податковий акцент, відповідно до світової практики, зміщується на момент здійснення страхових виплат, для того, щоб забезпечити ефективну роботу цих коштів на вітчизняну економіку та формування страхових резервів для гарантування соціального захисту. Такий підхід, окрім іншого, стимулюватиме легалізацію тіньових доходів громадян та повернення їх в економіку України.

З метою підвищення життєвого рівня населення необхідно вжити необхідних заходів щодо подальшого реформування пенсійного забезпечення в Україні і приведення його до світових стандартів. Важливою складовою у системі недержавного пенсійного забезпечення повинно стати залучення страхових компаній і запровадження як одного з типів недержавного пенсійного забезпечення договорів страхування. Страхові компанії пропонуватимуть споживачам своїх послуг як засіб накопичення заощаджень на старість або механізм здійснення періодичних виплат протягом життя пенсіонера.

Страхові виплати за добровільними договорами пенсійного страхування життя в усьому світі становлять основну частину валового доходу пенсіонера. На частку довгострокових видів страхування в західних країнах припадає 35-78% загального обсягу страхових внесків. В Україні ж цей показник за підсумками 2000 року становив 0,45% [17, стор. 70].

Окрім вирішення соціальних проблем, довгострокове страхування життя є потужним джерелом інвестицій у вітчизняну економіку, оскільки воно дозволяє акумулювати значні фінансові ресурси населення, які, на відміну від банківських ресурсів, носять довгостроковий характер. В європейських країнах світу частка внесків по довгостроковому страхуванню життя сягає 6 - 10 відсотків ВВП (в Україні - 0,006%) [16].

Вирішення проблеми соціального захисту за рахунок страхування перевірено часом і (у розвитих країнах) стимулюється державою, оскільки зменшує кількість людей, що залежать від підтримки держави. Таким чином, держава може зосередитись на соціальному забезпеченні найменш захищених верств суспільства - працюючі ж громадяни, в основному, піклуються про себе самі. Накопичувані страховими компаніями і пенсійними фондами активи забезпечують одне з основних джерел довгострокового інвестування і служать важливим ресурсом для стабілізації економіки і зниження інфляції.

Страхування життя як надійне джерело інвестиційних ресурсів становить на ринку страхових послуг України найменшу частку - 0,66%, тоді як у країнах з розвинутою економікою цей показник дорівнює 30-40% [18, стор. 58].

З метою підтримки та стимулювання складання договорів страхування життя, тобто дострокових (накопичувальних) видів страхування, - в Законі України «Про страхування» передбачено, що грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їхньою згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах [13].

При цьому розглядається питання, передбачене Програмою розвитку страхового ринку на 2001-2004 роки, щодо можливості використання вільноконвертованої валюти під час здійснення страхування життя та можливості формувати частину математичних резервів у вільноконвертованій валюті, з отриманням відповідних ліцензій Національного банку України та здійсненням відповідного контролю з його сторони. Важливою складовою політики кожної держави повинна бути стратегічна лінія, спрямована на соціальний захист громадян країни [19].

Однак, не дивлячись на значні кроки, зроблені після прийняття зазначеного закону в напрямку таких важливих механізмів соціального захисту, як страхування життя, медичне та пенсійне страхування - ці види соціальної підтримки та довгострокових інвестицій в економіку нашої країни до теперішнього часу залишаються менш розвиненими, ніж інші види страхування. В країнах зі стабільною ринковою економікою держава стимулює розвиток страхування життя за рахунок продуманої системи оподаткування, в якій страхові внески розглядаються як привілейована частина оплати праці, що має продумані податкові пільги.

Першим кроком до розвитку системи страхування життя в України стало прийняття 24 жовтня 2002 року Верховною Радою України в цілому Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [13]. На етапі гармонізації податкового законодавства України відповідно до вимог законодавства ЄС, Ліга страхових організацій України виступає за впровадження цього закону в життя.

В цьому законі запропонована нова концепція оподаткування страхування життя, яка відображає сучасні світові підходи до оподаткування цієї галузі як однієї з складових системи соціального захисту та соціального забезпечення населення, а також як потужного джерела інвестицій в національну економіку.

Розроблена концепція пропонує реформування системи оподаткування страхування життя на різних етапах:

- на етапі сплати страхових внесків;

- на етапі формування та розміщення страхових резервів;

- на етапі здійснення страхових виплат.

При цьому податковий акцент, відповідно до світової практики, зміщується на момент здійснення страхових виплат, для того, щоб забезпечити ефективну роботу цих коштів на вітчизняну економіку та формування страхових резервів для гарантування соціального захисту. Такий підхід, окрім іншого, стимулюватиме легалізацію тіньових доходів громадян та повернення їх в економіку України.

Наступним суттєвим моментом запропонованої концепції оподаткування є запровадження податкових пільг, відповідно до світових стандартів, для «довгострокових договорів страхування життя».

Подібна концепція уже має місце в чинному законодавстві, проте вона стосується лише етапу формування страхових резервів і є логічно незавершеною.

Базою для пільгового оподаткування є «довгостроковий договір страхування життя» який є одночасно інструментом соціальної політики, оскільки передбачає страховий захист на випадок смерті, хвороби або нещасного випадку, що стався із застрахованою особою (стаття 1.37 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Термін дії договору - понад 10 років відповідає існуючій класифікації договорів страхування і є середнім для Європи. В більшості країн цей термін коливається від 7 до 10 років, в Німеччині та Нідерландах - перевищує 10 років.

Стаття 5 пункт 5.6.2. зазначеного закону передбачає частину страхових внесків за довгостроковими договорами страхування життя, які сплачуються за рахунок підприємств платником податку на користь найманих працівників віднести до складу валових витрат суму фактично сплачених страхових платежів, що не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, отриманої таким працівником від роботодавця протягом кварталу, але не більше, ніж 6 000 гривень у розрахунку на одного застрахованого працівника протягом року.

Запропонована межа є персоніфікованою і залежать від доходу конкретного працівника. Межа в розмірі 15% є найбільш притаманною для європейського законодавства і з одного боку дозволяє протягом 10-20 років сформувати мінімальний (базовий) страховий захист для працівника, з іншого боку не дозволяє використовувати зазначену пільгу для зловживань.

Щодо оподаткування страхових організацій за операціями по страхуванню життя (стаття 7 пункт 7.2.2 закону) передбачає, що доходи страховиків-резидентів отримані по договорах довгострокового страхування життя оподатковуються за ставкою 0 відсотків у разі дотримання вимог до таких договорів, встановлених пунктом 1.37 Закону, доходи за іншими договорами - оподатковувати за ставкою 3 %.

Доходи страховиків-резидентів отримані від розміщення страхових резервів та управління ними не є доходами страховика і частина таких доходів, яка, відповідно до Закону України «Про страхування» в обов'язковому порядку відраховується до математичних резервів. Таким чином, підпункт 7.2.3 статті 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачає оподатковувати лише прибуток страховика, тобто частину доходу яка залишиться у страховика після здійснення відрахувань до математичних резервів, тобто інвестиційний дохід, одержаний страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, оподатковується у страховика в частині, яка належить страховику.

З метою уникнення зловживань та використання пільгового режиму оподаткування договорів страхування життя для мінімізації оподаткування, стаття 7 пункт 7.2.4. зазначеного закону передбачає у разі порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя, встановлених пунктом 1.37 Закону, в тому числі його дострокового розірвання, доходи, одержані страховиком за таким договором оподатковувати за ставкою 6 відсотків у податковому періоді, якому відбувся факт такого порушення, з нарахуванням пені на суму доходу, розрахованої з початку податкового періоду, наступного за податковим періодом, на який припадає отримання таких доходів страховиком.

У разі, якщо платник податку, який сплачував страхові внески на користь найманих працівників, збільшив валові витрати у порядку, передбаченому підпунктом 5.6.2 Закону, достроково розриває договір довгострокового страхування життя до закінчення граничного строку або порушує інші вимоги, встановлені підпунктом 1.37 Закону, то такий платник податку зобов'язаний включити до валового доходу суму страхових платежів за таким договором збільшену на суму пені, нараховану на суму страхових внесків, яка розраховується з початку податкового періоду, в якому такий платник податку уперше збільшив валові витрати. При цьому викупна сума, яка повертається платнику податку страховиком, не включається до складу валових доходів такого платника податку.

Штрафні санкції за заниження об'єкту оподаткування у цих випадках, як до страховика так і до платника податку не застосовуються.

На початку січня 2003 року Президент підписав Закон «Про оподаткування прибутку підприємств», прийняття якого так довго очікували страховики життя. По їхніх оцінках, система оподатковування платежів по страхуванню життя, введене цим законом, дозволить збільшити збір премій по даному виду мінімум у п'ять-шість разів, до 70-100 млн. грн.

2003 рік, на думку страховиків життя, стане роком довгоочікуваної реформи оподаткування цієї галузі. Перший крок на цьому шляху вже зроблено: з 1 січня 2003 року набрали чинності зміни до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Серед нововведень: юридичні особи дістануть певні пільги при страхуванні життя своїх працівників [13]. Безперечно, це збільшить інтерес власників підприємств до такої послуги. Однак, як зазначають експерти, це лише половина необхідних для розвитку цього виду страхування законодавчих новацій.

РОЗДІЛ 2. Аналіз ринку страхування життя України

2.1 Характеристика показників діяльності суб'єктів вітчизняного ринку страхування життя

Розробка конкретних пропозицій щодо вдосконалення функціонування ринку страхування життя в Україні потребує попереднього детального аналізу існуючої ситуації цієї сфери. Розглянемо основні тенденції розвитку ринку страхування життя в Україні.

За останні роки кількість компаній по страхуванню життя збільшилась з 17 у 2001 році до 55 у 2007 році. Якщо в 2001 році на страхування життя приходилося 4,55% загальної кількості операторів, то вже в 2007 році - 15,2% [20].

Згідно вітчизняного законодавства [13] страхова компанія в України повинна бути юридичною особою, яка має бути створена у формі акціонерних товариств, товариств з додатковою відповідальністю і т.д. При цьому, на відміну від комерційних банків, для страхових компаній немає обмежень щодо форми акціонерного товариства (відкритого чи закритого, а згідно нових змін у законодавстві - публічного чи приватного акціонерного товариства). Але в Україні заборонено створювати страхову компанію у формі товариства з обмеженою відповідальністю та фізичної особи-підприємця.

Окрім того, незважаючи на те, що для створення звичайного акціонерного товариства необхідно сформувати статутний капітал на суму 1250 мінімальних заробітних плат, для страхової компанії ця величина складає 1 млн. євро, а коли компанія займається страхуванням життя - 1,5 млн. євро. До того ж, кількість учасників повинна бути від 3 осіб.

Для українського ринку страхування життя найбільш прийнятною організаційно-правовою формою є акціонерна - 87% загальної кількості компаній. Товариств взаємного страхування в Україні не має.

Збільшення кількості товариств із додатковою відповідальністю за останні роки з 7% в 2004 р. до 13% в 2007 р. пов'язано з більш ліберальним законодавством у відношенні цієї організаційно-правової форми, у т. ч. відсутністю вимоги реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (табл. 2.1)

Таблиця 2.1

Розподіл компаній страхування життя в залежності від організаційно-правової форми за 2001-2007 рр. [21]

Ринок страхування життя в основному зосереджений у столиці і промислових центрах. Зокрема, на кінець 2007 року у Києві працювали 41 страхові компанії, Харкові - 4, Дніпропетровську, Запоріжжі й Одесі - по 2. У західному регіоні невелика кількість страховиків пов'язана з відсутністю в ньому великих промислових підприємств, також дуже низькою платоспроможністю населення (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Страхові компанії по страхуванню життя в територіальному розрізі за період з 2000 по 2006 рік [22]

Таким чином 40% страховиків, що активно працюють у сфері страхування життя, знаходяться в Києві, при цьому їхня питома вага в надходженні страхових платежів складає близько 90%. Однак необхідно, щоб органи державного управління розробили систему юридичного та економічного регулювання щоб регіони також мали широкий вибір страхових програм зі страхування життя.

Починаючи з 2001 року абсолютна величина страхових платежів зі страхування життя почала стрімко зростати (табл. 2.3). Однак його частка у ВВП як і раніше складає менше чим 1%.

Таблиця 2.3

Динаміка розвитку страхування життя в Україні за період з 2001 по 2007 рр.

Надходження валових страхових платежів по страхуванню життя за 2006 рік склали близько 150,6 млн. грн. Експерти Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України вважають, що більш ніж шестикратний ріст платежів у порівнянні з 2004 роком (72,9 млн. грн.) пов'язаний з підвищенням купівельної спроможності населення, розвитком іпотеки, формуванням середнього класу і деяких переваг програм страхування у порівнянні з іншими видами забезпечення [21].

Страхові виплати за 2006 рік становили 23,5 млн. грн., що на 11,7 млн. грн. більше ніж у попередньому році (табл. 2.3). В 2007 році страхові виплати вже 27,8 млн. грн.

У 2006 році приріст збору премій зі страхування життя склав 72 %. У 2007 році обсяг чистих страхових премій зі страхування життя 450,5 млн. грн.

У 2007 році загальний обсяг сформованих страхових резервів зі страхування життя склав 563,8 млн. грн. (рис. 2.1). Роль цих коштів у насичені економіки України довгостроковими інвестиційними ресурсами постійно зростає.

Рис. 2.1. Сформовані резерви зі страхування життя станом на кінець періоду, млн. грн.

З 2001 року показник співвідношення страхових виплат к страховим платежам почав стрімко падати до 3,6 % в 2004 році. В 2005 році цей показник збільшився на 2,7 %, але в 2007 році року він становив 3,6 %.

У цілому, намітився незначний ріст, страхування життя в Україні. Це пов`язано з підйомом економічного добробуту населення, а також з інтенсивною роботою компаній по страхуванню життя, створених з 2001 по 2007 роки, що використовують сучасні форми і методи продажів страхових послуг. Незважаючи на це, є проблеми, які на наш погляд заважають розвитку страхування життя в Україні [23]:

- нестабільність політичної ситуації;

- відсутність надійних інвестиційних інструментів, а також відсутність гарантій збереження вкладених коштів;

- зміни в соціальній сфері, що у силу своєї невизначеності на даний час стримують розвиток страхування життя;

- інфляція, нестійкість національної валюти;

- відсутність вільних коштів у підприємств і населення;

- низька страхова культура населення, страхових посередників і деяких страховиків.

Показником, що характеризує ефективність страхування є показник - рівень виплат. Найвищий рівень виплат був у 1997 році і складав 125% потім він поступово почав падати до 92 % в 2001 році (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Рівень страхових виплат по страхуванню життя за 1995 - І півріччя 2007 рр.

Таким чином, можна зробити висновок, що незважаючи на позитивні зрушення які здійснилися в останні роки, галузь страхування життя в Україні треба серйозно реформувати, враховуючи її теперішній стан, а також соціальне значення та притаманний цій галузі потужний інвестиційний потенціал.

Перспективи ринку страхування життя залежатимуть не тільки від кількісного чи якісного складу ринку, а й від подальшого розвитку законодавчої бази, що регулює страховий бізнес, а також від створення сприятливої системи оподаткування компаній та інституту страхових посередників.

2.2 Організація роботи ЗАТ «УАСК Аска-життя»

ЗАТ «УАСК Аска-життя» було створено в березні 1996 року. «Аска-життя» входить до складу страхової групи «Аска», що є лідером страхового ринку України. «Аска-життя» займає активну позицію на українському страховому ринку, бере участь у розробці методичних документів, законів, нормативних актів, які дозволять страхуванню життя зайняти належне місце в економіці України.

Згідно з рейтингами Міністерства фінансів України «Аска-життя» традиційно належить до п'ятірки кращих компаній України, які здійснюють страхування життя [24].

У 2000 році голову правління «Аска-життя» було визнано переможцем у номінації «Страховик року - 2000».

2000-2001 рр. - стають етапними роками в розвитку компанії: значно зростає фінансова потужність, триває розроблення нових страхових продуктів.

У 2002 - 2003 рр. - «Аска-життя» - переможець Третього Всеукраїнського конкурсу «Страховий Інтернет України - 2003» у номінаціях «Відкриття року» та «Дизайн». ”

У 2007 році загальний обсяг страхових премій УАСК «Аска-життя» склав 26 382,9 тис. грн. На 31.12.2007 страхові резерви компанії складали 71 974,8 тис. грн.

Частка страхових платежів, спрямована у страхові резерви, становить 74%. Це свідчить про виважену й фінансово обґрунтовану політику компанії щодо акумулювання ресурсів у математичних резервах.

Компанія проводить щоденну роботу щодо вивчення ринків інвестицій для забезпечення високої прибутковості страхових резервів. Відповідно до Закону України «Про страхування» 85 % (4 351,2 тис. грн.) одержаний інвестиційний дохід був спрямований на збільшення страхових резервів, що забезпечило клієнтам компаній додатковий інвестиційний прибуток [24].

Статутний фонд компанії становить 18 млн. грн. що повністю відповідає вимогам Закону України «Про страхування» та розпорядженню Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 56 від 16.06.2003 р.

Структуру активів «Аска-життя» представлено на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Структура активів ЗАТ «УАСК Аска-життя» наприкінці 2007 року, % [24]:

1 - Грошові кошти.

2 - Необоротні активи.

3 - Довгострокові інвестиції.

4 - Незавершене будівництво.

5 - Інші активи.

Таким чином, 58% всіх активів «Аска-життя» складають грошові кошти. Це пов'язано із необхідністю будь-якої компанії, особливо тієї, що займається страхуванням життя, мати необхідний запас абсолютно ліквідних ресурсів для термінового страхового відшкодування. Причому запас грошових коштів має бути як на розрахунковому рахунку, так і в касі підприємства.

Друге місце - 32% - посідають довгострокові інвестиції. Відомо, що в розвинутих країнах страхові компанії є активними інвесторами в економіці відповідних держав. Це пов'язано, в основному, з наступним. З одного боку, на відміну від звичайного підприємства, де спочатку авансуються певні фінансові ресурси у виробництво, а потім за успішної реалізації формуються доходи, в страховій компанії все навпаки.

Особливість функціонування страховиків полягає в тому, що спочатку формуються певні грошові ресурси завдяки страховим внескам клієнтів, і лише потім, причому за певної ймовірності настання страхового випадку, компанія здійснює виплати страхового відшкодування [11]. Якщо ж страхового випадку так і не сталося, страховий внесок клієнта повністю залишається в розпорядженні страхової компанії. Все це формує достатні фінансові ресурси для інвестування в економіку з боку страхової компанії.

Окрім того, якщо йдеться про пенсійне страхування, або, наприклад, про страхування до шлюбу, відповідне страхове відшкодування здійснюється компанією лише через декілька років, протягом яких внески страхувальників можуть бути також активно використаними та інвестованими в економіку країни.

Відомо також, що на відміну від підприємства, для страхових компаній немає вимог щодо структури отриманих доходів. Мається на увазі те, що для підприємств основною діяльністю вважається, та, що формує переважну частину його доходів та є основною метою його створення. Страхових компаній це не стосується, тому вони можуть та навіть мають активно інвестувати в економіку.

На жаль, часто при певних масових стихійних лихах, коли населення втрачає не тільки майно, а і здоров'я, життя, багато страхових компаній не в змозі одночасно виплатити страхові відшкодування всіх страхувальникам, у зв'язку з чим стають банкрутами. Для уникнення такої ймовірності, саме інвестування дозволяє компаніям сформувати необхідні резерви та покрити збитки від основної страхової діяльності.

Розвитку страхування життя та відповідно активному інвестуванню в економіку України має сприяти і те, що за вітчизняним законодавством внески зі страхування життя не оподатковуються. Це не стосується випадків дострокового припинення договору страхування життя (окрім випадку смерті), коли зі страхових внесків компанія буде змушена сплатити 6% до бюджету.

Нагадаємо також, що в Україні система оподаткування страхової компанії є дещо диверсифікованою. Так, з доходів від страхової діяльності компанія повинна сплатити 3%. Щодо неосновної (фінансової, інвестиційної) діяльності, то при розрахунку компанія визначає не дохід, прибуток, з якого сплачується 25%.

Необоротні активи, які в «Аска-життя» складають 6% від активів, також відіграють важливу роль у функціонуванні страхової компанії. З одного боку, враховуючи те, що галузь страхування побудована на довірі клієнтів, необоротні активи страхової компанії повинні бути певним чином представницькі. Страхова компанія повинна розташовуватися у зручному місці, а в офісі має бути все необхідне для прийому клієнтів, в тому числі зручні меблі. Необхідним для страхової компанії є засоби сучасного зв'язку, сучасна комп'ютерна техніка і т.д.

З іншого боку, з-за специфіки діяльності, страхова компанія має бути мобільною, тобто володіти автотранспортом для оперативного виїзду на місце страхової події, оцінки певного об'єкту для визначення страхової суми, пошуку нових ринків для збуту страхових послуг тощо.

Тенденції розвитку законодавчої бази, яка регулює ринок страхування життя (ухвалення нової редакції ЗУ «Про оподаткування доходів фізичних осіб» і ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»), підтверджують перспективи подальшого розвитку цього бізнесу та збільшення попиту на послуги як з боку організацій, так і з боку приватних осіб.

Структура розміщення страхових резервів ЗАТ «УАСК «Аска-життя» наприкінці 2007 року, тис. грн.: акції та облігації - 17 787,6; кредити страхувальникам - 96,0; грошові кошти - 1 958,2; депозити - 47 544,8; нерухомість - 4 588,2. Таким чином, переважна більшість - 66% резервів - зберігається у вигляді депозитів, та 25% - це цінні папери. Треба зазначити, що така структура характерна для багатьох банківських та небанківських фінансових установ України, що пов'язано із недосконалістю та становленням вітчизняного фондового ринку.

Резерви із страхування життя формуються страховиком відповідно до Правил розміщення страхових резервів зі страхування життя, затверджених Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 2875 від 26 листопада 2004 року.

Динаміку доходів і витрат страхової діяльності «Аска-життя» представлено в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Динаміка доходів і витрат страхової діяльності, тис. грн.

Так, наприклад, за 5 років обсяг зібраних платежів компанії зріс в 21 раз з 1246,2 тис. грн. в 2003 році до 26382,9 тис. грн. в 2007 році, що свідчить про досить потужну динаміку розвитку даного страховика.

ЗАТ «УАСК «Аска-життя» здійснює добровільне страхування здоров'я на випадок хвороби, що сталася під час дії договору страхування.

Основні показники діяльності ЗАТ «УАСК Аска-життя» наведено в додатках А-Г.

Договір страхування укладається на випадок смерті, встановлення інвалідності або тимчасової непрацездатності застрахованої особи внаслідок хвороби, яка виникла під час дії договору страхування та входить до одного із наступних класів хвороб: інфекційні та паразитарні хвороби; новоутворення; хвороби ендокринної системи; хвороби крові та кровотворних органів; психічні розлади; хвороби нервової системи; хвороби системи кровообігу; хвороби органів дихання; хвороби органів травлення; хвороби сечостатевої системи; хвороби шкіри та підшкірної клітчатки; хвороби кістково-мязової системи.

Страхова сума визначається за згодою сторін. Страховий тариф залежить від статі, віку Застрахованої особи та строку дії договору страхування та складає при терміні страхування 1 рік від 0,1% до 12% від страхової суми.

Страхова виплата здійснюється застрахованій особі або вигодонабувачу, призначеному Страхувальником у договорі страхування. У разі смерті Застрахованої особи розмір страхової виплати складає 100% страхової суми, уразі встановлення їй інвалідності або при тимчасовій непрацездатності, розмір страхової виплати визначається у договорі страхування.

Виплата страхової суми відбувається у випадку дожиття Застрахованої особи до закінчення терміну дії договору або у випадку ї смерті. Страхова виплата подвоюється, якщо причиною смерті став нещасний випадок. Якщо ж смерть настала внаслідок ДТП - страхова сума збільшується в три рази. При цьому страхова сума по ризику смерті виплачується в повному обсязі, незалежно від того, коли настала смерть Застрахованого - на початку дії договору, у середині або наприкінці. У випадку настання смерті у перші шість місяців дії Договору з причини іншої ніж внаслідок нещасного випадку, страхова сума не виплачується, а повертаються сплачені страхові внески в повному обсязі.

Сума, зазначена в полісі, є мінімальною гарантованою до виплати і розраховуються виходячи з чотирьох складних річних відсотків. Фактична страхова виплата враховує також бонуси від участі в інвестиційному доході від розміщення страхових резервів в пропорції: 85% - клієнтові, 15% - компанії відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування».

Додатково Ви можете убезпечити себе від втрати працездатності в результаті нещасного випадку, визначивши для цього окрему страхову суму і сплачуючи додатковий внесок - 0,32% від обраної суми. Страхова виплата по додатковому покриттю здійснюється пропорційно відсотку втрати працездатності, починаючи з 25%.

Будь-яка страхова виплата здійснюється вигодонабувачам протягом 15 днів з моменту подачі всіх необхідних документів у компанію. За Вашим бажанням на момент одержання страхової виплати, вона може бути здійснена відразу в повному обсязі або у вигляді щомісячних виплат протягом визначеного терміну або довічно.

Ціна страхового полісу залежить від віку застрахованого, стану його здоров`я, професії, статі визначеної ним страхової суми, строку страхування, а також обраної періодичності сплати страхових внесків (щорічно або раз у пів року).

Далі розглянемо особливості програм зі страхування життя, які пропонує на ринку страхування життя ЗАТ «УАСК «Аска-життя».

1. Програма «Надбання». Страхувальник - фізична особа віком від 18 років до 70 років. Застрахована особа - фізична особа віком від 18 років до 60 років. Страхові випадки: дожиття; смерть, смерть внаслідок нещасного випадку, смерть внаслідок нещасного випадку на транспорті; інвалідність першої групи внаслідок нещасного випадку.

Програма «Надбання» передбачає: виплату страхової суми по дожиттю одноразово або у вигляді послідовних виплат (ануїтету); інвестиційний дохід від розміщення коштів страхових резервів; виплату у разі природної смерті застрахованої особи: 1-й рік - 15% від страхової суми, 2-й рік - 25% від страхової суми, 3-й рік - 35% від страхової суми; виплату страхової суми у разі смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку; збільшення виплати на 50% від страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталась внаслідок нещасного випадку на транспорті; виплату страхової суми у разі встановлення застрахованій особі І групи інвалідності внаслідок нещасного випадку.

Термін дії договору страхування: 10 років, 15 років, 20 років. Валюта страхування: гривня, долар США, євро. Періодичність сплати страхових внесків: щорічно, раз на пів року, щоквартально або щомісячно.

Приклад програми «Надбання»: жінка, вік 30 років, щорічний внесок - $1000, термін дії договору - 20 років, страхова сума (СС) - $23916,26, інвестиційний дохід гарантований (ІДГ)* - 4%, інвестиційний дохід прогнозований (ІДП)** - 8% (табл. 2.5).

2. Програма «Молодість». Особливості програми: страхувальник - фізична особа (жінки віком від 18 років до 55 років, чоловіки віком від 18 років до 60 років); застрахована особа - дитина віком від 3 років до 17 років.

Програма «Молодість» передбачає: виплату страхової суми по дожиттю дитини одноразово або у вигляді послідовних витрат (ануїтету); виплату страхової суми у разі смерті застрахованої особи; інвестиційний дохід від розміщення коштів страхових резервів; додаткове страхування (за вибором страхувальника).

Термін дії договору страхування: 10 років, 15 років. Валюта страхування: гривня, долар США, євро.

Періодичність сплати страхових внесків: щорічно, раз на пів року, щоквартально або щомісячно.

Додаткове страхування: надійний фінансовий захист застрахованої особи на випадок смерті страхувальника та на випадок встановлення страхувальнику І групи інвалідності.

Таблиця 2.5

Страхове покриття за програмою «Надбання»

* Інвестиційний дохід гарантований (4%), врахований в розмірі страхової суми

** Інвестиційний дохід прогнозований може бути більший або менший в залежності від загальної економічної ситуації.

Приклад програми «Молодість»: страхувальник - батько віком 30 років, застрахована особа - дочка 3 роки, щорічний внесок - $500, термін дії договору - 15 років, страхова сума за основним страхуванням (СС) - $8784,98, інвестиційний дохід гарантований (ІДГ)* - 4%, інвестиційний дохід прогнозований (ІДП)** - 8%, страхова сума за додатковим страхуванням (ССД)*** - $10000, щорічний внесок за додатковим страхуванням - $132,29.

Страхове покриття за програмою «Молодь» представлено в табл. 2.6.

3. Програма «Заповіт». Страхувальник - фізична особа віком від 18 років до 70 років, застрахована особа - фізична особа віком від 18 років до 70 років.

Програма «Заповіт» передбачає: виплату страхової суму разі смерті застрахованої особи. Виплата за вибором страхувальника здійснюється вигодонабувачу (спадкоємцю застрахованої особи) або шляхом оплати вартості ритуальних послуг; термін дії договору страхування - довічно (з моменту укладання до смерті застрахованої особи).

Таблиця 2.6

Страхове покриття за програмою «Молодь»

* Інвестиційний дохід гарантований (4%), врахований в розмірі страхової суми

** Інвестиційний дохід прогнозований може бути більший або менший в залежності від загальної економічної ситуації.

*** Розмір страхової суми за додатковим страхуванням обирається рівним або більшим за суму страхових внесків, яку Страхувальник повинен сплатити за страхуванням життя дитини протягом всього терміну дії договору.

Валюта страхування: гривня, долар США, євро.

Періодичність сплати страхових внесків: одноразово або щорічно протягом перших трьох років дії договору страхування.

Приклад програми «Заповіт»: застрахована особа - жінка віком 55 років, страхувальник - та сама особа; термін дії договору - довічно; валюта страхування - долар США; страхові випадки - смерть; вигодонабувач - син віком 30 років.

Одноразово застрахована особа вносить на власний персоніфікований рахунок до Страхової «Аска-життя» платіж $5618,74 або протягом 3 років щорічний платіж $1964,61.

Під час дії договору страхування застрахована особа буде знаходитись під страховим захистом (розмір страхової суми - $10000).

У разі настання смерті застрахованої особи - син застрахованої особи отримає $10000 плюс інвестиційний дохід за результатами фінансової діяльності компанії. Чим більше термін дії договору страхування, тим більше страхова сума. Наприклад, при терміну дії договору страхування 10 років страхова сума з урахуванням інвестиційного доходу прогнозовано складе $14141,46. інвестиційний дохід прогнозований може бути більший або менший в залежності від загальної економічної ситуації.

4. Програма «Корпоративний захист» гарантує працівнику: виплату заощаджень. Після закінчення строку дії договору страхування Страхова компанія «Аска-життя» здійснює виплату. Страхова сума по дожиттю сплачується одноразово або у вигляді (ануїтету). Виплату інвестиційного доходу. Дохід від розміщення коштів страхових резервів іде на збільшення розміру страхових виплат. Індивідуальний страховій резерв формується по кожному працівнику окремо.

Гарантії збереження: кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховою компанією для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають договору страхування життя.

Конфіденційність: відповідно до законодавства України, відомості щодо вигодонабувачів і застрахованих осіб, страхових сум і страхових платежів та інша подібна інформація розголошенню не підлягають.

За законодавством України (ст. 183 Цивільного кодексу України) договір страхування життя є неподільним і при розподілі майна залишається у застрахованої особи (працівника) [13].

Під час дії договору страхування для працівника і його родини діє захист на випадок настання непередбаченої події (смерті).

Особливості програми: страхувальник - юридична особа, застрахована особа - фізична особа віком від 18 років до 60 років, страхові випадки: дожиття, смерть.

Програма корпоративний захист передбачає: виплату страхової суми одноразово або у вигляді послідовних виплат (ануїтету) після закінчення строку дії договору страхування; інвестиційний дохід від розміщення коштів страхових резервів; виплату страхової суми у разі смерті застрахованої особи.

Термін дії договору страхування: 10 років, 15 років; валюта страхування: гривня, долар США, євро; періодичність сплати страхових внесків: щорічно, раз на півроку, щоквартально або щомісячно.

Приклад програми «Корпоративний захист»: страхувальник - підприємство, застрахована особа - працівник підприємства - чоловік 30 років.

Підприємство обрало: страхову суму при дожитті - 30 000 грн., страхову суму на випадок смерті - 18 000 грн., термін дії договору страхування - 10 років, підприємство вносить на персоніфікований рахунок працівника щомісячний страховий внесок - 241,15 грн. У разі смерті працівника протягом терміну дії договору страхування (10 років) спадкоємці отримують 18 000 грн.

При дожитті працівник отримує страхову суму 30 000 грн., збільшену на інвестиційний дохід або за вибором щомісячні виплати: 302,72 грн. протягом 10 років, 180,67 грн. протягом 20 років, 141,99 грн. протягом 30 років. У разі смерті працівника до закінчення строку виплат, спадкоємці отримують невиплачені кошти.

РОЗДІЛ 3. Перспективи розвитку ринку страхування в Україні

3.1 Недоліки та проблеми функціонування суб'єктів ринку страхування життя

Страховий ринок України останні роки демонстрував швидкі темпи зростання відносних кількісних параметрів. Проте його якісні, а також абсолютні показники так і не досягнули рівня розвинутих західних держав. Страхові компанії не стали потужними інституційними інвесторами, здатними акумулювати заощадження населення та трансформувати їх в інвестиційні ресурси. Ситуація ускладнилась світовою фінансовою кризою, що внесла свої корективи в розвиток страхового ринку та зумовила нові загрози.

Незважаючи на високі темпи зростання кількісних показників, інституційні та функціональні характеристики вітчизняного ринку страхування життя в цілому не відповідають реальним потребам держави та європейським стандартам. Зокрема, частка премій українських страховиків складає біля 0,2 % загальних премій в Європі [25].

У середньому на душу населення в Україні припадає лише 52 євро страхових премій, що значно менше, ніж в інших європейських країнах (наприклад, у Німеччині - 1250 євро та у Польщі - 120 євро). У 2007 р. показник співвідношення валових страхових премій і валового внутрішнього продукту в Україні становив усього 2,5 % (чистих премій - 1,7 %), тоді як у провідних країнах цей показник дорівнює 8-16 %. Обсяги страхових премій за договорами страхування життя складали лише 4,3 % їх загального обсягу, у той час як в країнах Європейського Союзу цей вид страхування є домінуючим [26].

Відставання якісних параметрів вітчизняного страхового ринку та гальмування інвестиційної активності страхових компаній зумовлені низкою хронічних, накопичених проблем:

- недосконалістю нормативно-правового регулювання у сфері страхування, недостатньою відповідністю чинного законодавства вимогам європейських стандартів [27];

- недостатністю ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів що є гострою проблемою забезпечення довгострокових зобов`язань за договорами страхування життя;

- низьким рівнем капіталізації вітчизняних страховиків [28];

- зволіканням з впровадженням обов'язкового медичного страхування за участю страховиків, відсутність законодавчих засад для впровадження інвестиційного і пенсійного страхування;

- непрозорим державним регулюванням;

- непрозорістю фінансової звітності страхового сектору;

- відсутністю якісної статистичної інформації в страховому секторі;

- низьким рівнем послуг, що надаються окремими страховиками та наявністю випадків шахраювання;

- використання страхування в якості механізму оптимізації оподаткування та ухилянням від податків [29];

- недосконалим нормативно-правовим врегулюванням діяльності страхових посередників, актуаріїв та аварійних комісарів.

До вищезазначених проблем додались негативні явища, обумовлені світовою фінансовою кризою. На відміну від банківського сектору та фондового ринку, які одні з найперших постраждали від світової фінансової кризи, страховий сектор напряму не був сильно вражений наслідками кризи (про що свідчить позитивна динаміка у 2008 р.). Проте загальний вплив фінансової кризи в середньо- та довгостроковому періоді матиме вкрай негативний вплив на вітчизняний страховий ринок.

Найбільш актуальними проблемами, обумовленими наслідками світової фінансової кризи, що потребують негайного вирішення, на нашу думку, є:

- падіння попиту на послуги страхових компаній з боку підприємств та населення, що обумовлено погіршенням фінансового стану;

- неповернення депозитних коштів, не тільки дострокове, а й після закінчення дії депозитних договорів, перш за все тими банками, де введено тимчасову адміністрацію або готується введення такої адміністрації (на сьогодні строк затримки повернення окремими комерційними банками перевищує 1 місяць, а сума неповернення становить близько 100 млн. грн.);

- нав'язування банками дискримінаційних умов співпраці з страховими компаніями, зокрема, встановлення непрозорих та дискримінаційних умов акредитації, нав'язування завищених розмірів комісійної винагороди та розміщення депозитних вкладів, як умови співпраці;

- встановлення податковими органами дискримінаційних вимог для страховиків щодо оподаткування курсових різниць, а також оподаткування інвестиційного доходу;

- відсутність в регулятора страхового ринку дієвого механізму щодо недопущення демпінгу на ринку та штучного зниження платоспроможності страховиків.

страхування життя доход витрата

3.2 Оцінка можливості застосування зарубіжного досвіду становлення страхування життя в Україні

Страхування життя є однією з підгалузей страхування та має велике соціально-політичне значення. Майже в усіх промислово-розвинутих країнах воно є випробуваним та популярним інструментом для індивідуального забезпечення в старості та для сім'ї померлого. Таким чином, добровільне страхування життя, наприклад у Німеччині, безперечно є найважливішим механізмом добровільного забезпечення в старості. Також у більшості країн Центральної та Східної Європи, які реформуються, страхування життя набуває все більшого значення [30].

Більш ніж 400 років тому в Лондоні було вперше застраховане людське життя. Зараз у Європі послуга страхування життя має величезний успіх.

Страхування життя в усьому світі розглядається як один з наймогутніших резервів внутрішніх інвестицій. Так у Франції в 1999 році із загальних інвестицій страховиків у розмірі 701 млрд. євро 610 млрд., або 87%, ішло на страхування життя. У середньому в Європі ця цифра коливається в межах 80-85%. У світі протягом останніх років спостерігається тенденція збільшення частки страхування життя у структурі всіх страхових платежів. З 1990 року вона збільшилась на 10%. У структурі ВВП частка страхування в середньому складає 6-10%, у Швейцарії - 12%, а в Південній Африці - 16%. У таких країнах, як США, Великобританія, Канада розмір страхових платежів на одиницю населення перевищує 3000 дол., а в Швейцарії та Японії - 4000 дол. Це лише кілька прикладів, що характеризують потенціал галузі у розвинутих країнах світу. Серед колишніх країн соціалістичного табору найбільших успіхів досягла Словенія, де платежі зі страхування складають майже 500 дол. на одиницю населення, або 5% ВВП. У Польщі цей показник становить 124 дол. та понад 3% ВВП і в Росії - 42 дол. на одиницю населення або 2,5% ВВП [31, стор. 60].

В Україні цей механізм не діє. Ринок страхування в цілому тут складає 1,6% ВВП, а страхування життя - 0,5% страхового ринку, або 0,0078% ВВП. Отже, зрозуміло, що галузь страхування життя є потужним джерелом внутрішніх довгострокових інвестицій в економіку до 5-6% ВВП.

Навіть зростання цього показника до 1% ВВП (цього можна досягти за короткий час) - це вже більше 2 млрд. грн. [32]. Слід враховувати що, на відміну від реального сектору економіки, де для відновлення галузі потрібно багато часу та фінансових ресурсів для повного технічного переобладнання підприємств, ресурси фінансового сектору за сприятливих економічних умов можуть швидко збільшитися.

Страхування життя у Німеччині традиційно є найпопулярнішим інструментом забезпечення в старості. Однак, є країни, в яких добровільне страхування життя відіграє ще більшу роль. Прикладами в Європі є Великобританія, а в Азії - Японія. Це дуже тісно пов'язано з рівнем ефективності, а також із спектром послуг державних систем забезпечення в старості.

Кількість договорів страхування життя наприкінці 2002 року в Німеччині сягнула близько 90 млн. Понад 55% сімей мають один або декілька договорів страхування життя. Обсяг страхових виплат страховиків по страхуванню життя у 2003 році склав 64 млрд. євро. Капіталовкладення німецьких компаній по страхуванню життя сягнули 570 млрд. євро, що складає, більше, ніж 10% усіх приватних заощаджень [31]. Тому добровільне страхування життя є важливим стимулом також і для розвитку ринку позитивного капіталу та для інвестицій як у державі, так і на підприємствах.

Контроль за страховими компаніями, які займаються страхуванням життя в Німеччині, в основному здійснюється відповідно до вимог Європейського Союзу. Але є ще додаткові спеціальні положення, необхідні для того, щоб зробити страхування життя особливо надійним для клієнтів.

У Німеччині страхування життя може здійснюватися лише спеціалізованими страховими компаніями, які здійснюють страхування життя. Таким чином у Німеччині був послідовно реалізований «розподіл» галузей страхування. Ідея такого розподілу полягає у тому, що ризики з інших страхових галузей не відносяться до компаній, які займаються страхуванням життя. Державою було встановлено максимально допустиму технічну процентну ставку, яка є основою для обчислення необхідних технічних відрахувань до резервного фонду. Інвестиції капіталу здійснюються за принципом надійності та рентабельності, при чому водночас дотримується і необхідна ліквідність [30].

Крім того, у Німеччині капіталовкладення, які покривають передбачені законом відрахування, зберігаються у спеціальному фонді та заносяться до реєстру. Управління цим фондом цим фондом відбувається незалежно від інших капіталовкладень. Без дозволу довіреної особи, котра призначена для управління цим фондом і затверджується контролюючим органом, капіталовкладення з фонду не можуть бути реалізовані. Аби не допустити збитків клієнтів страхових компаній зі страхування життя в разі їх банкрутства за погодженням Асоціації страховиків ФРН німецькі страховики заснували спеціальне товариство зі страхування життя (покровитель), яке перебирає на себе зобов'язання страховиків-банкрутів відповідно до договорів страхування і цим самим запобігає збиткам клієнтів.

Досвід країн Східної Європи показує якщо в громадян більше 70% доходів іде на придбання продуктів харчування, можна забути про страхування. Якщо на це витрачається близько 40% доходів і 70% сукупно - на продукти й товари споживчого попиту, люди починають замислюватися про страхування.

Наскільки важливим є добровільне страхування життя та пенсійне страхування саме в країнах, в яких системи державного пенсійного забезпечення не є достатнім, настільки складним є їхнє запровадження саме у цих країнах. Тут виникає велика кількість проблем, так що страхування життя там може набувати значення лише поступово.

Так в країнах, у яких відбувається соціально-політичні перетворення, доходи здебільшого є низькими і безпосередні умови життя неминуче є більш пріоритетними. Для пенсійного забезпечення не має вільних ресурсів, хоча вони надзвичайно необхідні. До того ж політичне, суспільне та економічне середовище в перші роки реформ майже завжди характеризується масовою невпевненістю майже у сферах. Така тривога стосується і майбутньої політичної ситуації, і реформ системи соціального забезпечення, і можливості знищення приватних заощаджень через інфляційні процеси, а також безпосередньо власного економічного існування, наприклад через можливість безробіття [29].

Довгострокове планування та планування пенсійного забезпечення за цих обставин навряд чи є можливим і доцільним, принаймні для широких кіл населення.

Крім того існує негативний досвід у сфері фінансових послуг та сфері страхування. Так, у колишньому Радянському Союзі багато громадян втратили більшу частину своїх заощаджень, які вони інвестували з метою страхування життя до колишнього радянського органу страхування Держстраху.

Після розпаду Радянського Союзу такі зобов'язання або не виконувалися, або ж заощадження були знецінені через високий рівень інфляції. До того ж мали місце сенсаційні банкрутства фінансових фірм, які, наприклад в Росії, отримали прибутки завдяки програмам приватизації або збанкрутували під час фінансової кризи кінця 90-х років.

У Польщі у 90-х роках найбільша на той час приватна страхова компанія була неплатоспроможною, оскільки не могла виконати зобов'язань по високим відсоткам, які вона узяла на себе в період інфляції.

Часто недостатній державний контроль за фінансовими і страховими компаніями за багаторічний період перетворень не зміг в достатній мірі забезпечити необхідну серйозність та стабільність страхових компаній.

Причини цього полягають у відсутності або недостатності правових норм, як це було в перші роки реформ у більшості країн Центральної та Східної Європи, а також недостатньої кваліфікації працівників контролюючого органу та неможливості контролюючих органів впроваджувати рішення щодо впливових страхових компаній. Прикладами цього є надто низькі вимоги до статутного капіталу страхових компаній, а також недостатні положення щодо здійснення відрахувань (неодмінно таких, що не оподатковуються) для майбутніх виплат, які мали місце у 90-х роках.

На противагу цьому у різних країнах, на приклад в Російській Федерації, домінували страхові продукти, які не відповідали західним стандартам довгострокових інвестицій для страхування життя, а слугували короткостроковим стратегіям (схемам) уникнення податків [16].

Врешті-решт, у багатьох країнах, в яких відбуваються суспільно-політичні та економічні перетворення, немає або не було необхідної «культури страхування», тобто розуміння необхідності індивідуальної та за власної відповідальності турботи про небезпеки та життєві ризики.

З іншого боку передумовою такого розуміння, звичайно ж, є стабільний та надійний ринок страхування, який дає клієнту або громадськості підставу для становлення необхідної довіри до нього. Суттєву роль на цьому ринку відіграє також чітке та ефективне регулювання захисту споживача, або знаходження належних та прийнятних для клієнтів рішень конфліктів.

У країнах Центральної Європи, які реформуються і нещодавно вступили до ЄС страхові ринки та їх правові й організаційні рамкові умови в останні роки значно наблизилися до стандартів ЄС. Крім того, економічний розвиток привів до підвищення купівельної спроможності громадян, що ще більше сприяло укладенню договорів страхування для пенсійного забезпечення громадян. Класичні продукти страхування та пенсійного страхування посилено конкурують з іншими страховими продуктами забезпечення в старості, які пропонуються пенсійними фондами. Загалом у цих країнах можна спостерігати дуже позитивні тенденції розвитку страхування життя.

Так наприклад у Польщі, частка платежів від страхування життя у загальному обсязі платежів зросла з 26% у 1992 році до 43% у 2002 році. Одночасно значно збільшилась кількість компаній зі страхування життя - з 7 до 37 [30].

Динаміка зростання інших видів страхування була менш стрімкою. Але також у Польщі в 1995-2002 роки спостерігались труднощі подальшого розвитку приватного страхування життя. Відповідно реформи соціального страхування, яка відбулася на початку 1999 року, було зменшено значення першого рівня, який фінансувався за рахунок отриманих коштів шляхом розподілу грошових зборів.

Страхування життя стало обов'язковим для молодого покоління (ті хто народився після 1969 року), і добровільним для проміжної групи. Через це страхові продукти компаній, які займаються страхуванням життя і які до цього часу визначили рівень пенсійного забезпечення, для якого існують достатні кошти для здійснення виплат, постійно конкурують з новими формами капіталовкладень. При цьому слід зазначити, що багато успішних пенсійних фондів також були засновані страховими компаніями, які займаються страхуванням життя.

Нове додаткове поле для діяльності страховиків, які займаються страхуванням життя, стосувалося третього рівня нової польської пенсійної системи: тут передусім йдеться про програми пенсійного забезпечення на підставах, які добровільно організовуються роботодавцями.

Тут колективне страхування життя є популярним засобом забезпечення пенсійного страхування. Платежі по договорах добровільно фінансуються роботодавцем та не зараховуються до бази обчислення внесків на соціальне страхування.

Водночас ці платежі є виробничими витратами роботодавця. Це стосується платежів в розмірі до 7% винагороди за працю найманого працівника. Найманий працівник може, крім того, здійснювати додаткові внески з власних коштів.

Крім того, польський парламент ухвалив ще один закон «Про індивідуальні рахунки пенсій по старості». Цей закон набув чинності 1 вересня 2004 року і має надалі сприяти розвитку приватного забезпечення у старості. Договори про такі рахунки можуть укладатися громадянами з інвестиційними фондами, компаніями зі страхування життя або з іншими закладами. Особи, які здійснюють свої заощадження на цих рахунках, звільняються від сплати податку на капітал [5].

В інших країнах, таких як Чеська республіка, добровільне страхування життя також розвивається добре; там частка внесків від страхування життя у загальному обсязі платежів за останні роки зросла до 40%.

Коефіцієнти зростання платежів зі страхування життя, які складали 20,9% у 2002 році та 20,5 у 2003 році є набагато вищими ніж для інших видів страхування (8,0-15,3%) [31]. На відміну від Польщі, у Чеській Республіці кількість страхових компаній зі страхування життя є значно меншою (3 страхові компанії), ніж кількість компаній інших видів страхування (23 страхові компанії), 16 компаній працюють в обох сферах.

В Російській Федерації також посилюється тенденція відходу від «схем» в напрямку довгостроково орієнтованих продуктів страхування життя, які є гарантією забезпечення в старості або сім'ї померлого. Ця сфера ринку страхування життя швидко зростає, тоді як схеми масово зникають. Цьому також сприяють інвестиції міжнародних страхових компаній та міжнародних банків розвитку, таких як Європейський Банк Реконструкції та Розвитку.

За умов позитивного загальноекономічного розвитку в Україні та посилення інтересу до приватного забезпечення в старості, здається, прийшов час, коли необхідно прискорити також і розвиток страхування життя шляхом покращення рамкових умов.

Завдяки новим рамковим умовам у сфері страхового права та новій організації контролю на правовому та організаційному рівнях вже були зроблені перші важливі кроки, які сприяли розвитку та посиленню ринку страхування життя.

Однак у цій сфері має бути ще багато зроблено, оскільки страхова справа загалом і страхування життя зокрема тісно пов'язані з усіма важливими секторами економіки та соціальної політики. Тому необхідно ретельно узгоджувати заходи щодо посилення приватного пенсійного забезпечення через страхування життя з усіма важливими аспектами та діючими особами.

За показником «Премії на душу населення» Україна посідає останнє місце у Європі та одне із останніх місць у світі з-поміж країн, чиї статистичні дані по страховому ринку життя загальнодоступні, показник премій зі страхування життя на душу населення нижче українського лише в Алжирі (0,9), Саудівській Аравії (0,7) та Нігерії (0,5). В Україні цей показник свідчить про величезний потенціал подальшого розвитку страхування життя.

Розвиток страхування життя як окремої галузі страхування - це створення нових робочих місць. Наприклад, у Польщі, де за багатьма показниками (як за площею так і за кількістю населення) ситуація схожа на нашу, в галузі страхування працює понад 406 тисяч страхових агентів, для яких страхування є основним джерелом прибутку.

Порівняльні показники розвитку ринку страхування життя в Україні та світі наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Страхування життя: Україна і світ у 2007 році

Частка страхування життя в загальному обсязі валових страхових премій, тобто в сумі доходів страхових компаній є досить різними в наведених в табл. 3.1 країнах. Найвища ця величина в розвинених країнах (50-70%). Україна при цьому має найнижчий показник.

Такі результати можуть бути пов'язані з багатьма причинами, що вже зазначалися вище. Це і недовіра населення до страхових компаній, гіркий досвід розвалу системи страхування життя в пострадянський період.

Високі показники в розвинених країнах пов'язані із загальною культурою, менталітетом населення, коли особа страхує не тільки своє життя, а життя близьких, відповідальність власника домашніх тварин і т.д. і т.п., а також розвитком медичного та недержавного пенсійного страхування.

На жаль, поки що в Україні превалює майнове страхування, що складає 90% всіх страхових послуг. Але не можна казати, що це погані результати. Рухаючись до євроспільноти, намагаючись досягти європейських стандартів життя, страховий ринок України обов'язково буде реформуватися, а зараз знаходиться ще на самому початку. І страхування життя для нього є перспективним напрямком із багатьма незаповненими нішами та можливостями для розвитку.

Галузь страхування життя це основне джерело внутрішнього довгострокового кредитування держави (через державні цінні папери). В різних країнах Європи частка державних цінних паперів у структурі страхових резервів коливається від 20% до 70% [16]. В Україні цей ресурс не використовують, а здійснюють запозичення на зовнішніх ринках, ставлячи державу в економічну залежність перед кредиторами та погоджуючись при цьому на економічні та політичні.

Зростання дешевих довгострокових фінансових ресурсів сприятиме зниженню собівартості капіталу та кредитних ресурсів, що так необхідно для здійснення економічних перетворень у реальному секторі економіки.

Завдяки впровадженню та розвитку програм корпоративного страхування підвищиться рівень офіційної заробітної плати та частина коштів вийде з тіні. Адже система пільг, особливо за програмами корпоративного пенсійного страхування, передбачає прив'язку до офіційної заробітної плати кожного працівника.

Індивідуальне страхування життя, особливо накопичувальні програми також сприятимуть поступовому поверненню коштів населення, в тому числі і їхньої тіньової частини в економіку країни. Переведення коштів з монетарного агрегату М0 у вищі агрегати, зокрема М2, має зміцнити національну валюту та вплинути на зниження інфляції.

Поява додаткових заощаджень населення значною мірою стимулюватиме зростання платоспроможного попиту, особливо на товари довгострокового використання. Це важливі наукоємні галузі вітчизняної економіки розвиток яких визначає економічний авторитет держави у світі.

Це не всі позитивні зміни, які можуть відбутися у державі разом із запровадженням економічних перетворень спрямованих на запровадження галузі страхування життя, як соціально та економічно важливої одиниці вітчизняної економіки. Проте досягти позитивних результатів можна лише за наявності політичної волі та конструктивного об'єднання зусиль представників владних структур та страхового ринку.

Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося і страхувальником, і страховиком, як вигідне вкладання грошей з позиції їх накопичення та довго строковості користування (інвестування) тобто взаємної вигідності угоди.

У країнах ЄС розподіл страховиків на тих, хто страхує життя, і тих, хто здійснює іншу страхову діяльність, відбувся лише на межі 1982 року. До того часу страхові ринки країн ЄС пройшли довгий еволюційний шлях. Велика Британія, наприклад, до тепер має на внутрішньому страховому ринку композитні компанії, що здійснюють як страхування життя так і загальне страхування. Такий підхід до речі, демонструє й Росія. Україна, на жаль, обрала інший шлях, який складно назвати виваженим.

3.3 Стратегічні напрямки розвитку ринку страхування життя в Україні

Галузь страхування життя в Україні необхідно реформувати, враховуючи її сучасний стан, а також соціальне значення та притаманний їй потужний інвестиційний потенціал. Адже після розпаду СРСР та примусового вилучення ресурсів зі структури колишнього Держстраху на території України, страхування життя тривалий час знаходилось у стані занепаду. За офіційною статистикою, обсяги залучення страхових платежів щороку зменшувались майже вдвічі, незважаючи на швидке зростання цієї галузі.

Ринок страхування життя до 1996 року був поза державним регулюванням, на ньому панували нелегальні іноземні брокери, такі як Si Save Invest та інші, які безконтрольно вивозили значні валютні резерви за межі країни. Зрозуміло, що поодинокі заходи не виправили ситуації. Проте держава продовжувала ігнорувати цю важливу галузь економіки.

Ситуація змінилась на краще з прийняттям у 1996 році Закону України «Про страхування», який запровадив нові правила поведінки на ринку ризикового страхування та констатував наявність страхування життя в Україні.

У 2000 році галузь страхування життя почала зростати. Протягом наступних років на ринку з'явилось кілька компаній-лідерів, які надають якісні послуги зі страхування життя, постійно збільшуючи клієнтську базу та обсяги залучених платежів, і глибоко зацікавлені у розвитку галузі. Разом з ЛСОУ ці компанії провели групову роботу, щоб створити в країні законодавчу базу європейського рівня, насамперед - регламентування страхування життя як окремої галузі. Це знайшло своє відображення у новій редакції Закону України «Про страхування» [13].

Український ринок страхування життя останні декілька років є предметом прискіпливої уваги інвесторів. Оцінки вітчизняного ринку страхування життя часто істотно різняться - його називають нерозвиненим, схематичним тощо. Проте більшість експертів дійшли згоди в одному - потенціал цієї галузі дуже високий, і прогнозують, що вже у найближчій перспективі обсяги інвестицій у ринок страхування життя значно збільшаться.

Мабуть, жодна з галузей української економіки не може похвалитися такими високими темпами зростання, як страхування життя. Офіційні показники свідчать про те, що ринок приростає практично на 100% (а іноді й більше) щорічно [33].

Одна з особливостей вітчизняного ринку страхування - його «густонаселеність». За даними Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг. До 1 липня 2006 року в Україні було зареєстровано 405 компаній. Причому 342 з них працює у ризиковому сегменті. Однак більша частка бізнесу сконцентровано в руках досить обмеженої кількості страховиків. Приблизно третина від усього обсягу зібраних премій у сегменті non-life припадає на три страхові компанії. В сегменті страхування життя цей показник ще вище - в руках трійки лідерів «АЛІКО АІГ Життя» ЗАТ, «Граве Україна», «ТАС» зосереджено 56% ринку страхування життя [34].

Водночас, не зважаючи на красномовні показники офіційної статистики, об'єктивна картина у вітчизняній страховій галузі далека від ідеальної. Бурхливе зростання ринку спеціалісти пов'язують зовсім не з активним збільшенням попиту на страхування і популяризацією його в країні. Не секрет, що в Україні страхування значно частіше виконує роль інструмента податкової оптимізації, аніж традиційну для нього захисну функцію. Звідси і надзвичайне зростання його обсягів.

Ринок страхування життя в Україні поки що знаходиться лише на початковій стадії формування і становить менше 1% від загального обсягу, тоді як у більш розвинених країнах цей показник становить 50-60% і більше. У процентному відношенні страхування життя дає вражаючий приріст, збільшуючись щорічно на 200-300%, абсолютні його показники залишаються поки дуже малими, але мають тенденцію підвищення. За шість місяців 2004 року компанії зі страхування життя спромоглися зібрати всього 73,3 млн. грн., але за той же період 2006 року компанії зі страхування життя спромоглися зібрати вже 461,2 млн. грн. [35].

Однак цей сектор страхової галузі, на думку експертів, сьогодні має найбільший потенціал і може справді зацікавити інвесторів навіть сьогодні. На сьогоднішній день в Україні вже працюють дочірні структури американської «AIG - ALIKO Україна», австрійського концерну «Grawe» і ще декілька компаній з іноземним капіталом. А найближчим часом на ринку можуть з'явитись й інші потужні іноземні компанії.

Український ринок страхування життя дедалі більше схожий на закордонні. Тенденція 2007 року - переорієнтація страховиків життя на роботу з фізичними особами. Раніше страховики віддавали перевагу співпраці з великими компаніями, керівники яких дозволяли страхувати всіх працівників в обов'язковому порядку.

Головна причина зміни пріоритетів від оптового до роздрібного страхування життя громадян - прихід в Україну іноземних компаній, які спеціалізуються на страхуванні життя, що звикли працювати в сегменті роздрібного страхування і мають досвід просування зі страхування життя.

На початку 2006 року Держфінпослуг видала ліцензію на страхування життя компанії «Хоум Кредит Страхування», акціонером якої є чеська фінансова група РРF. Російський фонд прямих інвестицій Sputnik Бориса Йордана відкрила СК «Renaissance life». Італійська Generali Group вийшла на українській ринок через австрійську дочірню компанію Generali Holding Vienna, що купила контрольний пакет акцій страхової компанії «Гарант-ЛАЙФ». Змінила власника СК «Оранта-Життя»: більш ніж 50% акцій українського страховика придбала інвесткомпанія «Юні-Фінанс», яка має відношення до казахського банку «ТурпнАлем» [35].

Крім того, на вітчизняному ринку страхування життя вже кілька років працюють представники міжнародних фінансових холдингів: ALICO AIG Life (дочірня структура міжнародної страхової групи American Life Insurance Company), Граве Україна (австрійський концерн Grawe), «ПЗУ Україна страхування життя» (польська PZU SA).

Іноземців приваблює потенціал ринку роздрібного страхування життя. «В Україні застраховано лише 3% населення», - зазначає Борис Йордан. Полісами накопичувального страхування життя на кінець І півріччя 2007 року, за даними контрактів, і взагалі обзавелися 0,3% українців [36].

Після приходу в Україну закордонних компаній ринок страхування життя у сегменті страхування фізичних осіб розвиватиметься у двох напрямах. По-перше, страховики дедалі активніше просуватимуть послуги накопичувального страхування. По-друге, неминучим є зростання продажу послуг ризикового страхування життя, наприклад, страхування життя банківських позичальників [37].

Українцям доведеться дедалі частіше стикатися зі страховими агентами. Уже зараз основана технологія просування страхових послуг серед населення в Україні - мережевий продаж (MLM). Методику, яку активно використовують косметичні та парфумерні компанії, західні страховики взяли на озброєння ще в 30-х роках минулого століття. І за словами учасників ринку, саме мережевий маркетинг забезпечує основні обсяги роздрібного продажу полісів страхування життя.

Як пояснює незалежний фінансовий аналітик Олексій Метьолкін: «В Україні лайфове страхування не таке популярне, щоб громадяни самі виявляли ініціативу» [38]. На думку фахівця, лідерами за кількістю застрахованих громадян 2007 року були іноземні компанії, що працюють у сегменті накопичувального страхування життя і використовують систему мережевого продажу.

За рахунок активного зростання ринку споживчого кредитування імпульс до розвитку отримає банківське страхування життя позичальників.

Експансія в Україну закордонних фінансових груп триватиме, впевнені учасники ринку страхування життя. «Закордонні компанії шукатимуть готове поле для діяльності. Тобто укладатимуть договори про співпрацю з банками, брокерами. Можливий навіть варіант приходу на наш ринок закордонних страхових компаній зі своїми брокерами. Можливе перекуповування страхових агентів-посередників, іноземці пропонуватимуть агентам високі комісійні», - прогнозує Борис Бобан.

За результатами діяльності компаній на ринку страхування життя на 9 місяців 2006 року у топ-5 розмістилися страхові компанії ALICO AIG життя, ТАС, Ренесанс життя, Блакитний поліс, Дженералі Гарант страхування життя (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Топ-10 страхових компаній зі страхування життя в Україні

Активніше від інших страхові премії 2007 року збирала ALICO AIG життя. Сума страхових платежів, акумульованих компанією за 9 місяців 2007 року, порівняно з аналогічним періодом минулого року, зросла на 71,7% - 74,3 млн. грн. За цим показником компанія вийшла в лідери ринку, випередивши СК «ТАС», яка за три квартали зібрала на 47% більше ніж торік. Схожі темпи зростання продемонструвала СК «Ренесанс життя» (+ 45,3%). Інтенсивність збору страхових платежів знизила лише Уніка життя.

Інтерес до ринку страхування життя є досить закономірним. По-перше, за останній рік значно збільшилося законодавче забезпечення цієї сфери. Парламентом прийнято декілька законів, які мають на меті стимулювання страхування життя в Україні шляхом надання податкових пільг як для страхувальників, так і для страхових компаній. По-друге, враховуючи, що населення країни становить 46,5 млн. осіб, з яких лише 0,4% застраховані, то зрозуміло, що поле діяльності для страховиків величезне. Однак стримуючим фактором для розвитку страхування життя все ж таки залишається низький рівень доходів населення і той факт, що в Україні тільки зароджується середній клас. А саме середній клас, як відомо, є основним клієнтом компаній, що страхують життя.

Отже, сьогодні можна стверджувати, що Україна стоїть на порозі докорінних реформ у галузі страхування життя:

- з прийняттям Закону України «Про страхування» було створено основу для подальшого реформування та зроблено перший крок до відродження страхування життя як важливої соціально-орієнтованої галузі в економіці України;

- про галузь страхування життя в Україні почали серйозно говорити з найвищих владних трибун, повсякчас наголошуючи на її соціальному значенні та великому інвестиційному потенціалі (це особливо актуально на фоні пенсійної реформи, що розпочалась, проблем із зовнішнім кредитуванням та інвестиціями в економіку країни);

- компанії, які займаються страхуванням життя, розробили чітку концепцію реформування галузі, яку вже підтримав уряд за більшістю позицій і яка розглядається у Верховній Раді. Тепер тільки від законодавців залежить, як швидко буде здійснено реформу страхування життя. Реформування цієї галузі, відповідно до концепції, матиме цілу низку як соціальних, так і економічних наслідків.

Важливим результатом реформи буде швидкий розвиток страхування життя та зростання страхових платежів (насамперед, за рахунок розвитку корпоративного страхування), поширена серед населення договорів про страхування життя з відповідним рівнем соціального захисту. Досвід країн колишнього соцтабору показує, що такі реформи сприяють швидким темпам формування ринку.

Наприклад у Польщі в результаті проведення реформ у рамках пенсійної реформи, учасниками якої були переважно страхові компанії, ринок корпоративного накопичувального страхування та додаткового недержавного пенсійного забезпечення протягом 2006 року досягнув високого рівня. Кожна провідна компанія - оператор ринку, в цей період уклала більше ніж 1,5 млн. договорів, кількість агентів у деяких компаніях сягала 40 тисяч осіб, причому агентська діяльність у Польщі підлягає ліцензуванню [38, стор. 20].

Страхування життя взагалі і особливо, корпоративне страхування є одним з основних інструментів системи соціального захисту та соціального забезпечення населення.

Слід зазначити, що у більшості країн світу держава ще сторіччя тому відмовилася від ідеї тотального соціального забезпечення населення за рахунок суттєвого перерозподілу національного продукту через державний бюджет [39]. Соціальна роль держави в цих країнах обмежувалася гарантуванням мінімального життєвого рівня певним верствам населення, які з об'єктивних причин не могли забезпечити свого існування. Держава гарантувала мінімальний соціальний стандарт, а решту соціального забезпечення вона переклала на населення та недержавну соціальну інфраструктуру, складовими частинами якої були страхові компанії, пенсійні фонди тощо. Лозунг «ніхто не подбає про тебе краще, ніж ти сам!» був одним із атрибутів ринкової економіки і визначав соціальну політику держави.

Сьогодні в Україні схожа ситуація. Держава поступово відмовляється від обтяжливих соціальних гарантій та неефективної системи соціального забезпечення, що залишилася з радянських часів. Розвиток страхування життя загалом та корпоративного страхування має «закрити» деякі прогалини в соціальні й політиці держави, насамперед, у системі соціального захисту населення та його пенсійного забезпечення. Таким чином, в Україні буде зроблено перші кроки в напрямку перенесення частини соціального навантаження держави на страхові компанії.

Підприємства виділятимуть кошти на створення соціальних гарантій для своїх працівників та додаткового пенсійного забезпечення через недержавну соціальну інфраструктуру на базі страхових компаній. Це допоможе забезпечити добробут населення.

Розвиток корпоративного страхування має сприяти відновленню довіри населення до національної грошової одиниці та довгострокових накопичувальних інструментів. Завдяки корпоративним програмам зростатиме фінансова культура та грамотність населення. Люди поступово призвичаюватимуться до нових економічних відносин, усвідомлюючи їх корисність.

За коротку історію ринкових економічних відносин в Україні прикладів таких змін можна привести безліч: це і безготівкові розрахунки, які швидко стали практикувати вітчизняні підприємства, і електроні платежі: картки, які використовує переважна більшість населення. Одна з причин недовіри - нерозуміння принципів роботи економічної системи та відсутність позитивних принципів її функціонування.

Ще одним соціальним наслідком реформування галузі страхування життя має стати впровадження системи недержавного пенсійного забезпечення [40].

Реформування пенсійної системи в Україні також має величезне соціальне значення. Воно пройшло етапи докладного обговорення, було проведено економічні експерименти в окремих регіонах чи на базі певних суб'єктів господарювання. Розв'язання цього питання потребує значних політичних та фінансових ресурсів.

Першим кроком на цьому шляху могло б стати недержавне пенсійне забезпечення через програми пенсійного страхування, які вже сьогодні пропонують страхові компанії, проте не знаходять широкого впровадження у зв'язку з недосконалою системою оподаткування, зміну якої також передбачено загальною концепцією реформування галузі. В усьому світі компанії зі страхування життя мають важливе значення у системі недержавного пенсійного забезпечення.

У рейтингу життєвих цінностей здоров'я по праву, займає головне місце, бо воно багато в чому визначає благополуччя самої людини і її близьких. Страхування життя - один із самих популярних видів страхових послуг у світі, тому що це найефективніший спосіб захисту особистих інтересів [41].

Необхідність особистого страхування зумовлена ризиковим характером процесу відтворення робочої сили в умовах зростаючої насиченості виробництва складними техніко-технологічними системами, в умовах погіршення довкілля. Все актуальнішою в розвинутих країнах та й в Україні, стає проблема матеріального забезпечення людей похилого віку, питома вага котрих у загальній чисельності населення неухильно зростає.

Бурхливий розвиток накопичувального страхування в Україні викликано очевидними перевагами договорів довгострокового страхування життя, наданими як страхувальникам, так і застрахованим особам, перед нагромадженням грошей у банках [42, стор. 11].

Основними факторами, що визначають розвиток ринку страхових послугу цілому і ринку довгострокового страхування життя, зокрема є: рівень доходів населення; довіра до страхової компанії, «страхова культура» населення; податковий режим - надання стимулів населенню для розвитку соціального-орієнтованих видів страхування та обов'язкового страхування.

Сучасний ринок страхування життя формується в умовах поступового підвищення базових макроекономічних показників, зокрема зростання валового внутрішнього продукту, низькі темпи інфляції, стабільність національної валюти, що дає змогу забезпечити динамічний його розвиток.

Однак існують також негативні чинники, які стримують розвиток ринку страхування життя: недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг, незначна клієнтська база страховиків, зосередження страхової діяльності переважно на майновому страхуванні юридичних осіб, нерозвиненість довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та відсутність правового регулювання діяльності страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування: велика кількість страхових компаній з низьким рівнем капіталізації, слабкий розвиток національного ризику страхування життя, використання страхового ринку суб'єктами господарювання для витоку коштів за кордон; недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення ринку страхування життя.

Позитивними тенденціями розвитку страхування життя в Україні є: збільшення обсягів страхових резервів на один договір; вирівнювання темпів зростання страхових премій та страхових резервів; збільшення рівня страхових виплат як співвідношення зростання повноти виконання своїх зобов'язань перед страхувальником; пожвавлення конкуренції між страховими компаніями.

Однак існує загроза втрати ринку для вітчизняних операторів у зв'язку з відкриттям його для іноземних страхових компаній перед якими вітчизняні компанії залишаються незахищеними. Краще, якщо прихід іноземних компаній здійснюватиметься через участь у капіталі або викуп вітчизняних страховиків.

Рушійною силою реорганізації довгострокового страхування в Україні виступає необхідність модернізації страхування в цілому (скорочення витрат, підвищення прозорості і інвестиційної привабливості страхового бізнесу, якості страхових продуктів, посилення конкурентоздатності).

Українським страховикам не вистачає іміджу надійного фінансового інституту, а також державних гарантій на випадок банкрутства. Тому важливим моментом у розвитку ринку страхування життя може послужити закріплення методики формування резервів страховиків.

Потребують свого вирішення питання вироблення та закріплення механізмів стимулювання споживачів до укладення угод з довгострокового страхування життя. Одним із таких заходів могло б бути законодавче закріплення порядку, коли з доходу громадянина, що підлягає оподаткуванню, виключалася б сума страхового внеску під час укладання угод страхування, на приклад на 5 років.

Удосконалити систему довгострокового страхування життя можна заходами: для підвищення захисту інтересів споживачів страхових послуг; для забезпечення стабільності розвитку страхового ринку на підставі удосконалення системи правового забезпечення та системи регулювання, нагляду і контролю за діяльністю учасників страхового ринку; для посилення державного регулювання та нагляду за перестраховою діяльністю; для підвищення прозорості діяльності учасників страхового ринку; для формування адекватної системи фахової підготовки і сертифікації фахівців із страхування та забезпечення державної підтримки проведення науково-дослідних робіт.

Недопущення стихійного розвитку страхування життя в Україні та створення економічно сприятливих умов для його функціонування згодом дасть змогу покращити рівень пенсійного забезпечення в Україні, перекласти частину функцій держави з пенсійного забезпечення на страхові компанії та інші фінансові інституції, акумулювати і спрямувати тимчасово вільні кошти населення для реальних інвестицій в економіку України.

Щоб страхування життя в Україні отримало додатковий імпульс розвитку, необхідно дозволити страховим компаніям укладати договори страхування у вільно конвертованій валюті, що забезпечило б надійніше зберігання коштів страхувальників і дозволило б виплачувати гарантований інвестиційний дохід. Необхідно також удосконалити методику формування резервів зі страхування життя, запровадити податкові пільги для страхових компаній при інвестуванні коштів страхувальників, що дозволило б пропонувати останнім більш привабливі програми нагромадження капіталу. Страхувачі повинні працювати в таких самих умовах як і державний Пенсійний фонд.

ВИСНОВКИ

Таким чином, проведене в дипломній роботі дослідження надає змогу зробити наступні висновки:

1. Страхування життя - це вид особистого страхування, об'єктами якого є майнові інтереси застрахованої особи, пов'язані з її життям (смертю) і направлені на отримання нею (або вигодонабувачем) певного доходу при настанні відповідної страхової події. Суб'єктами страхування життя є страховик, страхувальник, застрахована особа та вигодонабувач.

2. Останнім часом галузь страхування життя привертає все більшу увагу уряду, бізнесових кіл та громадськості. Адже закони ринку на етапі його становлення та стабілізації вимагають збалансованого функціонування всіх ринкових інститутів, які довели свою необхідність за багатовікову історію розвитку і становлення ринкових відносин в розвинутих країнах.

3. За результатами минулого року лідерами ринку страхування життя є страхові компанії, власниками яких є іноземні як фізичні, так і юридичні особи, і, відповідно, левова частка всіх зібраних платежів відправлялася на перестрахування за кордон.

4. Галузь страхування життя відіграє дуже важливу роль у вирішенні питань соціального та пенсійного забезпечення. Компанії зі страхування життя повинні становити основу третього рівня пенсійного забезпечення громадян, який планується створити в рамках пенсійної реформи в Україні.

5. Основними проблемами розвитку страхового ринку в Україні є: незахищеність внесків страхувальників за довгостроковими договорами страхування від руйнівного впливу інфляції; низький рівень довіри з боку населення; загроза втрати ринку для вітчизняних операторів у зв'язку з відкриттям його для іноземних страхових компаній, перед якими українські страховики залишаються незахищеними.

6. Завданням професійних учасників страхового ринку і державних органів є відновлення довіри до страхування життя шляхом:

- погашення заборгованості за договорами страхування життя, укладеними з установами Укрдержстраху;

- інформування населення через засоби масової інформації про стан ринку страхування життя, рівень державного нагляду за страховою діяльністю, показники страхових виплат, у тому числі публікувати думки самих страхувальників, що вже отримали їх;

- розвитку довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних будівельників, а також надання кредитів страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, у межах викупної суми на момент видачі кредиту і під заставу викупної суми. У цьому випадку кредит не може бути виданий раніше ніж через один рік після вступу у силу договору страхування, і на термін, що перевищує період, що залишився до кінця дії договору страхування;

- створення умов для розвитку ринку посередницьких послуг по страхуванню життя, у т.ч. системи мережевих продаж. Із загального потоку інформації люди схильні запам'ятовувати і виділяти особисту, а інформація від ЗМІ відходить на другий план, тому рівень кваліфікації страхових посередників має величезне значення;

- установлення рейтингової оцінки страховиків по страхуванню життя.

7. На підставі дослідження та порівняння стану, ефективності й тенденцій розвитку вітчизняного ринку страхування життя, державної політики, аналізу зарубіжного досвіду в цій сфері можна зробити такі пропозиції щодо стратегічного розвитку ринку страхування життя України. Необхідні розроблення і послідовна реалізація науково обґрунтованої політики стимулювання кількісного розвитку ринку страхування життя України і якісного удосконалення його клієнтської бази, тобто політики здійснюваної в інтересах усіх потенційних вітчизняних страховиків.

8. Основними передумовами розвитку ринку страхування життя є: економічне зростання і підвищення добробуту населення й доходів суб'єктів господарювання; наявність платоспроможного попиту на страхові послуги і відповідно йому попиту продуктового ряду; формування сприятливих страхуванню податкового режиму зокрема й інвестиційного клімату загалом; удосконалення нормативно-правової бази, що регламентує здійснення страхової діяльності; укорінення страхової культури і звички до страхування, усвідомлення економічної доцільності і необхідності страхування з боку фізичних і юридичних осіб; довгострокове планування страхового бізнесу, розроблення стратегії розвитку вітчизняного ринку страхування життя; залучення стратегічних інвесторів на вітчизняний ринок страхування життя; підвищення прозорості страхового бізнесу; формування сприятливого іміджу страхової галузі в очах населення тощо.

9. Серед основних змін, затребуваних вітчизняним ринком страхування життя, мають стати: значне фінансове посилення страхових компаній, зростання їхнього технологічного рівня і підвищення надійності; розвиток інфраструктури ринку страхування життя на основі законодавчого встановлення організаційних принципів і адекватного податкового режиму;забезпечення симбіозу обов'язкових і добровільних видів страхування; трансформація спрямованості державного регулювання й нагляду.

10. Стратегія розвитку регіональних ринків страхування життя в Україні має базуватися на ґрунтовному аналізі тенденцій і перспективних напрямів їхнього розвитку, плануванні й прогнозі на підставі такого аналізу їхнього розвитку з виділенням державних пріоритетів здійснення страхових процесів у регіоні, розробленням концепцій і програм розвитку регіональних ринків страхування життя, виокремлення управлінських блоків діяльності, пов'язаної з розвитком ринку страхування життя в регіонах, розподілі повноважень, прав і обов'язків, мотивації учасників регіонального ринку страхування життя, контролі й оцінці результатів діяльності з розвитку регіонального ринку страхування життя.

11. Реформування системи пенсійного забезпечення повинно передбачати розвиток страхування життя, що дозволить мобілізувати значні грошові заощадження громадян з метою збільшення інвестиційних ресурсів для розвитку економіки та створити належний рівень фінансового забезпечення громадян при виході на пенсію за віком, інвалідністю чи при тимчасовій непрацездатності або безробітті. З цією метою необхідно: розробити прозорі засади діяльності страховиків України, пов'язаної з обслуговуванням системи недержавного пенсійного забезпечення; прийняти законодавчі акти, які б змінили діючу систему оподаткування життя та дозволили підприємствам включати витрати на страхування життя своїх працівників до валових витрат, що забезпечить соціальний захист працюючих; провести економічні дослідження щодо можливості випуску цінних паперів із характеристиками, відповідними зобов'язанням перед страхувальниками за довгостроковими договорами страхування життя; законодавчо врегулювати питання захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров'я та пенсійним страхуванням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Манэс А. Основы страхового дела [сокр. пер. с нем.] / А. Манэс. - М.: Анкил, 1992. - 114 с.

2. Таркуцяк А. О. Страхування : [навч. посіб.] / А. О. Таркуцяк. - К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 2001. - 115 с.

3. Залетов А. Н. Страхование в Украине [под ред. доктора экономических наук О. А. Слюсаренко] / А. Н. Залетов. - К.: Международная агенция «BeeZone», 2002. - 452 с.

4. Базилевич В. Д. Страхова справа [2-ге вид., перероб. і доп.] / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. - 203 с.

5. Плешков А. П. Очерки зарубежного страхования / А. П. Плешков, И.В. Орлова. - М.: Анкил, 1997. - 200 с.

6. Страхование здоровья за рубежом: проблемы, опыт, перспективы. - М.: НПО «Союзмединформ», 1992. - 95 с.

7. Страхование от А до Я. Книга для страхователей : [под ред. Л.И. Корчевской, К.Е. Турбиной]. - М.: Инфра-М, 1996. - 624 с.

8. Страховое дело: [учебник под ред. Рейтмана Л.И.] - М.: Рост, 1992. - 530 с.

9. Шахов В. В. Введение в страхование: экономический аспект / В. В. Шахов- М.: Финансы и статистика, 1992. - 192 с.

10. Экономика страхования и перестрахования. - М.: Анкил, 1996. - 224 с.

11. Страхування: [підручник / керівник авт.кол. і наук. ред. С.С. Осадець]. - К.: КНЕУ, 1998. - 528 с.

12. Заруба О. Д. Страхова справа : [підручник] / О. Д. Заруба. - К.: УФІМБ, 1995. - 147 с.

13. Законодавство України про страхування. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. - К.: Юрінком, 1997. - 368 с.

14. Словарь страховых терминов : [под ред. Коломина Е. В., Шахова В. В.]. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 336 с.

15. Словарь страховых терминов / [под ред. Е. В. Коломина, В. В. Шахова]. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 336 с.

16. Федорова Т. А. Страхование в условиях рыночной экономики: принципы и практика: [учебное пособие] / Т. А. Федорова. - Санкт-Петербург, 1995. - 112 с.

17. Адамович В. В. Рынок страхования жизни Украины 2001 года - медленный рост и неясные перспективы / В. В. Адамович // Деловая Украина. - 2002. - № 18(930). - С. 69-74.

18. Адамович В. В. Новый приоритет / В. В. Адамович // Комп&ньоН. - 2001. - № 48(252). - С. 56-61.

19. Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки / Кабінет Міністрів України // Страхова справа. - 2001. - № 1(1).

20. Адамович В. В. Все у нас получится / В. В. Адамович. - К.: Влада и политика, 2002. - 152 с.

21. Розподіл компаній страхування життя в залежності від організаційно-правової форми за 2001-2007 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/

22. Стан страхового ринку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.uainsur.com.

23. Бовкун А. Зелений коридор відкрили для „лайфового” страхування / А. Бовкун // Галицькі контракти. - 2003. - № 7. - С. 45-49.

24. Офіційний сайт ЗАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.aska-life.com.ua

25. Класика страхування - проти спокуси // Галицькі контракти. - 2002. - № 16. - С. 86-89.

26. Лук'янчук С. Страховикам страшно / С. Лук'янчук // Галицькі контракти. - 2002. - № 44. - С. 35-39.

27. Щеглова Е. Два года без перемен / Е. Щеглова // ІнвестГазета. - 2002. - № 49. - С. 15-23.

28. Ларіонова Л. Страховий ринок в Україні: яким йому бути? / Л. Ларіонова // Фінанси України. - 1996. - № 8. - С. 99-101.

29. Стаховський Д. Ринок страхування життя: проблеми залишаються / Д. Стаховський // Галицькі контракти. - 2003. - № 5. - С. 96-101.

30. Страхование жизни (на примере Швейцарии). - М.: Анкил, 1994. - 80 с.

31. Очимовская Т. „Жизнь” на Западе лучше? / Т. Очимовская // Деловая столица. - 2002. - № 42. - С. 56-63.

32. Внукова Н. Н. Практика страхового бізнесу / Н. Н. Внукова. - К.: Либра, 1994. - 75 с.

33. Сыркисов С. Э. Личное страхование / С. Э. Сыркисов. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 94 с.

34. Діяльність страхової компанії ТАС [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.taslife.com.ua/

35. Адамович В.В. Реформування галузі страхування життя в Україні: вимога часу, потреба суспільства, завдання влади / В. В. Адамович // Страхова справа. - 2002. - № 3(7). - С. 23-28.

36. Вчіться вибирати надійного страховика - поради газети „Бізнес” // „Бизнес”. - 2000. - № 43. - С. 58-61.

37. Життя віддайте лайфовим компаніям // Україна BUSINESS. - 2002. - № 42(592). - С. 12-16.

38. Очимовская Т. Предприятия получат льготы по «жизни» / Т. Очимовская // Деловая столица. - 2003. - № 5. - С. 18-23.

39. Ефимов С. Л. Энциклопедический словарь: Экономика и страхование / С. Л. Ефимов. - М.: Церих - ПЭЛ, 1996. - 528 с.

40. Воблый К. Г. Основы экономии страхования / К. Г. Воблый. - М.: Анкил, 1995. - 228 с.

41. Гвозденко А. А. Основы страхования: [учебник] / А.А. Гвозденко. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 304 с.

42. Журавлев Ю. М. Страхование и перестрахование (Теория и практика) / Ю. М. Журавлев. - М.: Анкил, 1993. - 115 с.

Додаток А

Показники зі страхування життя за період 1994-2001 р.

Додаток Б

Показники темпу росту деяких страховиків зі страхування життя першої групи за станом на 01.01.2002 року

Додаток В

Показники діяльності деяких страховиків (кількість договорів страхування, застрахованих осіб)

Додаток Г

Показники діяльності деяких страховиків

(страхові резерви, перестрахування, інвестиційний доход, витрати на страхування)