Митна політика України і захист вітчизняного підприємства

Тема: Митна політика України і захист вітчизняного підприємства

План

Вступ
1. Теоретичні та методологічні аспекти митної політики України
1.1 Поняття та зміст митної справи України
1.2 Правові основи митної справи в Україні
1.3 Необхідність та зміст захисту вітчизняного товаровиробника
1.4 Місце митної політики в системі державної політики
2. Оцінка митної політики ПП „АГЗА - ЛІС”
2.1 Експорт та імпорт продукції на підприємстві
2.2 Додаткові документи для оформлення експорту на ПП „АГЗА - ЛІС”
2.3 Структура та правильне оформлення ВМД
3. Напрями вдосконалення оформлення митної політики України
3.1 Заходи спрямовані на захист митної політики
3.2 Шляхи оптимізації митного законодавства України
Висновки
Список використаної літератури

Вступ

Зі становленням України як суверенної, незалежної держави особливого значення набуло забезпечення її економічної самостійності, невід'ємним елементом якої є митна справа. Характерно, що формування і здійснення самостійної митної політики стало одним із пріоритетних напрямків українського державотворення. Розробка основ митної політики і механізму її здійснення, у свою чергу, вимагає відповідних наукових пошуків. Однак ці пошуки не можуть обмежуватися лише синхронним ракурсом, оскільки сучасний стан будь-якого явища не можна зрозуміти поза процесом його історичного розвитку, тому що воно являє собою результат даного процесу.

Актуальність теми полягає в тому, що митна політика є одним з дієвих інструментів державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, в першу чергу - захисту внутрішнього ринку чи стимулювання виходу вітчизняних товарів на міжнародні ринки.

Поняття національних інтересів та національної безпеки в даному випадку виступає тією головною категорією, за якою можливе визначення ефективності та актуальності державного впливу на сферу зовнішньоекономічних відносин.

Митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.

Митна політика нерозривно пов'язана з порядком переміщення товарів та транспортних засобів через державний кордон, оскільки вона, виходячи з конкретних цілей і завдань, що стоять перед нашою державою, визначає головні цілі і функції діяльності митних органів. До того ж, митна політика визначає роль митних органів конкретної держави в міжнародному співробітництві щодо вирішення деяких глобальних завдань, які постають перед світовим співтовариством.

Додержання конкретних принципів формування митної політики при визначенні головних національних інтересів та напрямів державної політики є конче необхідним саме для молодої держави, якою є Україна, оскільки вона ще не має сталої політичної та правової системи, яка мала б забезпечити стабільність та спадкоємність її розвитку.

Мета курсової роботи полягає в дослідження митної політики України та з'ясування її необхідності при захисті вітчизняного підприємництва.

Для досягнення даної мети в роботі поставлено та вирішено ряд завдань: з'ясовано сутність митної політики, дана оцінка митної політики на підприємстві, розглянуто напрямки вдосконалення формування митної політики України.

Об'єктом курсової роботи є приватне підприємство „АГЗА - ЛІС”.

Обсяг та структура курсової роботи: робота складається із вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел (28 джерел).

Обсяг курсової роботи ____ сторінки, у тому числі 3 таблиці, та додатки.

1. Теоретичні та методологічні аспекти митної політики України

1.1 Поняття та зміст митної справи України

У сучасних умовах економічного розвитку України, розширення зовнішньоекономічних зв'язків особливого значення набуває митна справа, основу якої складає митне законодавство. Останнє визначає принципи організації митної справи в Україні з метою, з одного боку, створення сприятливих умов для розвитку економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а з іншого - захисту та забезпечення конституційних прав і свобод громадян, держави, суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності і додержання ними правил, встановлених у цій галузі.

Митна справа в Україні розвивається у певній гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами. Наша держава самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему, здійснює митне регулювання на своїй території. Митне регулювання здійснюється відповідно до вимог Митного Кодексу України (МК), законів України та міжнародних договорів України Наша держава може вступати в митні союзи з іншими державами, брати участь у діяльності міжнародних договорів України. Наша держава може вступати в митні союзи з іншими державами, брати участь у діяльності міжнародних організацій з питань митної справи [11, с. 19].

Під митною політикою слід розуміти систему заходів, спрямованих на забезпечення економічної сторони державних кордонів та виконання зовнішньоекономічної програми держави у міжнародному спілкуванні засобами митного регулювання, тобто державного впливу на сферу митних відносин [11, с. 20].

Торкаючись співвідношення понять митної політики та митної справи, слід звернути увагу на те, що основи митних законодавств держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у ст.1 встановлюють, що митну справу складають митна політика держави, а також порядок та умови переміщення через митний кордон товарів та транспортних засобів, стягнення митних платежів, митного оформлення, митний контроль та інші засоби здійснення митної політики. Виходить, що митна політика держави є складовою частиною митної справи. Навряд чи це правильно.

Відмітимо, що митна політика більш широке поняття, ніж митна справа. Митна справа - це тільки порядок та умови переміщення через митний кордон України товарів, валюти та транспортних засобів митного оформлення, стягнення митних зборів та платежів, митний контроль, а також інші засоби втілення митної політики у життя.

Необхідно зазаначити, що згідно з Митним кодексом України митна справа включає до себе: порядок переміщення через митний кордон товарів та інших предметів; митне регулювання, пов'язане з встановленням мит і митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики. До складових частин митної справи належать митна статистика та ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, боротьба з контрабандою і порушеннями митних правил, розгляд справ про порушення митних правил [1, с.4].

Доречно відмітити, що загальна характеристика митної справи пов'язана з визначенням термінів і категорій, таких як митниця, митна територія, митний кордон, митний контроль, зона митного контролю, митне оформлення, митна декларація.

Митниця є органом виконавчої влади, який входить в єдину систему митних органів України. Митниця забезпечує порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, речей та інших предметів; стягування митних платежів; здійснює митний контроль і митне оформлення тощо. Митниці розташовуються на митному кордоні України, що співпадає з державним кордоном України, в пунктах пропуску на державному кордоні України, через які здійснюється залізничне, автомобільне, морське, річкове, повітряне та інше сполучення, а також в інших районах митної території України; в пунктах, розміщених на митному кордоні України, там, де він співпадає з межами спеціальних митних зон, а також на території спеціальних митних зон.

Митна територія - сухопутна територія держави, територіальні внутрішні води та повітряний простір над ними. Митна територія України включає до себе також штучні острови, установки і споруди, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якими Україна має виключну юрисдикцію стосовно митної справи.

Митний кордон - межі митної території України, а також периметри вільних митних зон і вільних складів.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами України з метою забезпечення додержання законодавчих та інших нормативно-правових актів з митної справи, а також законодавчих актів і міжнародних договорів України, контроль за виконанням яких покладено на митні органи України.

Зона митного контролю - спеціальні зони, які створюються уздовж митного кордону України (в аеропортах, на митних складах, вантажних терміналах, вокзалах), у місцях митного оформлення, там, де знаходяться митні органи України, та інших місцях з метою здійснення митного контролю.

Митне оформлення - процедура поміщення транспортних засобів, товарів у відповідний режим та виконання митним органом процедур митного контролю з справлянням установлених податків і зборів та заповненням відповідних документів.

Митна декларація - заява особи митному органу за встановленою формою, в якій містяться відомості стосовно транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України, або зміни митного режиму відносно транспортних засобів і товарів [11, с.23].

Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.

Варто відмітити, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.

митна політика україна товаровиробник

1.2 Правові основи митної справи в Україні

Митне законодавство України спрямоване на вирішення таких завдань: забезпечення організації та функціонування єдиної, узгодженої, стабільної митної системи, закріплення правових механізмів взаємодії всіх її елементів; визначення загальних принципів регулювання митних відносин; захист економічних інтересів України, забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи; встановлення правових норм, які б забезпечували захист інтересів споживачів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення умов для ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю за валютними операціями; підвищення рівня організаційних і правових гарантій суб'єктів митних відносин, удосконалення системи їх відповідальності [21, с.14].

Здобуття Україною незалежності обумовило створення законодавства щодо регулювання відносин, які виникають у зв'язку з проведенням митної політики та реалізації митної справи, що відповідали б міжнародним митним стандартам та правилам.

Значною мірою таким вимогам відповідають норми, які містяться в прийнятих 12 грудня 1991 р. Митному кодексі України та 5 лютого 1992 р. Законі України 'Про єдиний митний тариф', які є базою подальшого розвитку митного законодавства.

Аналіз чинного митного законодавства України та практики його застосування засвідчує, що норми цієї галузі мають дві групи цілей (функцій).

1. Економічні. До них належать фіскальні, тобто ті, які доповнюють прибуткову частину бюджету країни, та регулятивні. Свій регулюючий вплив на економіку митний механізм виявляє митними тарифами (методами непрямого керівництва), а також заборонами, обмеженнями, ліцензуванням, квотуванням експорту та імпорту (методами прямого адміністративного керівництва). Зазначене регулювання покликано: - стимулювати розвиток національної економіки; - захищати український ринок; - заохочувати іноземні інвестиції; - забезпечити виконання зобов'язань перед іншими державами, міжнародними союзами, а також сприяти досягненню іншої мети з питань політичної та економічної стабілізації України.

2. Захисні, тобто ті, які забезпечують економічну, санітарну безпеку країни, захист суспільного порядку, здоров'я населення, культурних цінностей. Названим цілям служать усі компоненти митної справи: митна служба, митна діяльність, митна політика та ідеологія. Системі контролю та платежів служать і юридичні норми, митне оформлення, а також боротьба з контрабандою та іншими правопорушеннями [21, с.30].

Це притаманне законодавству в митній сфері багатьох зарубіжних країн. Зокрема, що закріплення у законодавчому акті основ правового регулювання припускає активну підзаконну нормотворчість, що здійснюється органами державного управління. В основному парламент наділяє будь-який державний орган правом видавати підзаконні акти, надаючи йому повноваження загального характеру чи встановлюючи спеціальні умови (обсяг повноважень, термін їх делегування і т.д.). Лише для рішень із кардинальних, найбільш важливих питань митної політики потрібна згода парламенту. У всіх інших випадках повноваження щодо зміни митного режиму передаються уряду. Подібна практика відома у фінансово-правовій науці як 'закон висячого замка'. Делеговане законодавство забезпечує еластичність правової бази митної політики.

Залежно від органів, до яких належить авторство актів, а отже, і за юридичною силою останніх розрізняють п'ять видів джерел:

закон України;

укази Президента України;

постанови Кабінету Міністрів України;

акти Державної митної служби України (ДМС), накази та розпорядження;

спільні акти ДМС з іншими центральними органами виконавчої влади (податковою службою, МВС і т. ін.).

Однак цей перелік не був би повним, якби не були згадані й чинні акти органів колишнього СРСР (союзні акти). Хоч їх кількість постійно скорочується, але з певних питань ще діють союзні норми, якщо вони не суперечать українським. Це передбачено Постановою Верховної Ради 'Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР' від 12 вересня 1991р.

Особливо важливе значення для регулювання митної справи має Закон 'Про дію міжнародних договорів на території України', за яким ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства. Однак відсутність механізму реалізації цієї вимоги не дає можливості повною мірою виконати цивілізоване положення. Тому законодавець вибрав інший шлях, передбачив, зокрема, у ст.164 МК правило: якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, які містяться у чинному Кодексі та інших актах законодавства України про митну справу, то застосовуються правила міжнародного договору.

Така ж думка міститься і у ст.26 Закону України від 5 лютого 1992 р. 'Про єдиний митний тариф'. У ній говориться: якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, які існують у ньому законі та інших актах законодавства України про митний тариф, то застосовуються правила міжнародного договору [2, с.18].

Таким чином, з точки зору теорії права, митне право України містить такі самостійні групи норм: норми міжнародного права, присвячені питанням регулювання митної справи; норми законодавства України; норми законодавства колишнього СРСР, які не суперечать законодавству України.

Така інфраструктура правового регулювання митної справи як з точки зору права, так і з точки зору практики не може бути визнана оптимальною. Позиція, коли зароджуюча галузь права містить норми різного походження із міжнародних договорів, конвенцій, угод і т. ін., не сприяє її внутрішній єдності.

Митне право, як і інші галузі законодавства незалежної держави, мусять мати внутрішню єдність, застосовуватись на загальних принципах, які становлять єдину ідеологічну спрямованість.

Як зазначалося, така електрика митного права має і негативний вплив на практику організації митної справи. Фактично компетентні органи з певних причин не застосовують норми міжнародних договорів, якщо їх зміст не трансформовано у норми українського права. По-перше, норми міжнародних договорів багатьом працівникам відомств невідомі, а із тих, кому вони відомі, не всі можуть дати їм належне тлумачення. По-друге, існує відомча дисципліна, відомчі звичаї і, зокрема, деякі посадові особи митних органів часто керуються нормами, які доведені до відома актами центру системи - Державної митної служби України. По-третє, наскільки зовнішньо не було б привабливим пряме застосування міжнародних договорів України, це потребує дещо вищої правової культури, інших традицій, чим ті, що існують у нашій країні.

1.3 Необхідність та зміст захисту вітчизняного товаровиробника

Процес інтеграції країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) в ЄС передбачав реформування та лібералізацію їхньої зовнішньоторговельної політики шляхом ліквідації державної монополії у сфері зовнішньої торгівлі, зниження митних тарифів і скасування більшості кількісних обмежень на міждержавний рух товарів і послуг. Разом з тим в умовах перехідного періоду на початку 90-х років ХХ ст. відбувався процес реформування і реструктуризації більшості галузей національного виробництва країн ЦСЄ, які не мали досвіду міжнародної конкуренції і функціонування в ринкових умовах. Природно, що різке і незбалансоване відкриття внутрішніх ринків для іноземних товарів та послуг могло завдати непоправної шкоди окремим національним галузям, що перебували на початковій або перехідній стадії свого розвитку.

Тому з метою адаптації національних виробників до діяльності в умовах жорсткої конкуренції, поряд з політикою лібералізації зовнішньої торгівлі, країни Центрально-Східної Європи здійснювали політику захисту внутрішнього ринку, яка була гармонійно інтегрованою в загальний процес реформування зовнішньоторговельної сфери. Основні завдання такої політики: створення поля для ефективної конкуренції як стимулу економічного зростання та вдосконалення умов діяльності національних підприємств на внутрішньому ринку країни.

Обравши курс на європейську інтеграцію, Україна стала на шлях комплексного реформування усіх сфер суспільного життя відповідно до європейських стандартів. Тому державі необхідний комплексний аналіз інструментів та механізмів, що можуть бути використані для захисту національних інтересів на внутрішньому ринку за умов його лібералізації [13, с.63].

Зважаючи на трансформаційний стан розвитку національної економіки, Україна має всі підстави, щоб в процесі майбутніх переговорів з ЄС щодо взаємної лібералізації ринків домагатися асиметрії у відкритті ринків, встановлення перехідних періодів (терміном до 10 років), а також використання односторонніх охоронних заходів для окремих галузей. Зокрема це сільське господарство, банківсько-фінансовий сектор та окремі сектори, що мають преференційні умови (авіаційний транспорт, телекомунікації), а також сфера охорони навколишнього середовища.

Митно-тарифна політика держави повинна спрямовуватись як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію 'тіньових' потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника. Зважаючи на те, що в рамках ЄС передбачено тарифний захист для окремих секторів економіки, Україні необхідно ввести селективні тарифні обмеження для тих галузей, що можуть зазнати найбільших втрат у процесі лібералізації ринку. Передусім до таких галузей належать сільське господарство та автомобілебудування. Крім цього, оскільки Україна є транзитною державою, важливим аспектом торговельного режиму є передбачуваність та прозорість митної політики в транспортній галузі. Тому до застосування митно-тарифного захисту у цій сфері слід підходити вкрай обережно.

Також необхідно переглянути саму структуру тарифної сітки України, оскільки вона є надмірно складною порівняно з країнами ЄС, що призводить до невизначеності підприємців при здійсненні торгівлі у разі внесення тарифних змін, а також сприяє численним спекуляціям щодо класифікації продукції та виявам корупції у цій сфері [9, с.4].

Вже сьогодні важливо якнайшвидше завершити процес реформування національної системи нетарифного регулювання відповідно до вимог ГАТТ/CОТ, зокрема у сфері санітарних, екологічних та технічних стандартів. Це дозволить імплементувати інструменти та механізми нетарифного захисту, які діють в рамках ЄС, у зовнішньоторговельну сферу України, що сприятиме адаптації чутливих галузей національної економіки до умов лібералізованого ринку. Окрім цього, необхідно вжити дієвих заходів з метою протидії неофіційним торговельним бар'єрам у формі складних та тривалих бюрократичних процедур, великої кількості необхідних документів та дозволів тощо. Наявність таких бар'єрів погіршує діловий клімат в державі та нівелює зусилля уряду, спрямовані на підвищення її інвестиційної привабливості.

Сільське господарство залишається однією з найважливіших галузей національної економіки України, яка вирішальною мірою визначає соціально-економічне становище суспільства. Зважаючи на те, що ця галузь є найбільш захищеною в рамках ЄС, Україні необхідна чітка та обґрунтована позиція щодо поступового та диференційованого процесу відкриття національного ринку у цій сфері. Крім цього, вже сьогодні потрібно вивчати можливості заміни існуючих заходів підтримки сільськогосподарського сектору, що заборонені в рамках ЄС, охоронними заходами у вигляді гарантованих цін і експортних субсидій, прямих виплат чи компенсацій фермерам, а також іншими видами підтримки, які активно використовуються країнами Центрально-Східної Європи і спрямовані на стимулювання структурних змін у цій сфері.

Головним державним пріоритетом сьогодні є підтримка галузей, що застосовують конкурентоспроможні технології, мають високу додану вартість і є перспективними на світовому технологічному ринку. Така підтримка повинна відповідати стратегії національного інноваційного розвитку та її довгостроковим цілям. Для ефективної реалізації цієї політики доцільно застосувати увесь спектр інструментів захисту внутрішнього ринку, що активно використовується в рамках ЄС. Це передусім митний контроль, квотування та сертифікація для обмеження імпорту неякісної продукції та продукції, яку здатні виготовляти вітчизняні підприємства тощо. Крім цього, надання державної підтримки підприємствам у придбанні іноземних ліцензій і технологій дасть можливість швидко модернізувати національне виробництво та здобути технологічні переваги на міжнародних і внутрішніх ринках.

Зрозуміло, що застосування протекціоністських заходів не дасть змоги вирішити всі проблеми економіки України. Значно більшу загрозу порівняно з іноземними конкурентами становлять такі внутрішні проблеми національної економіки, як недорозвиненість базових ринкових інститутів, низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів та послуг, висока вартість кредиту та відплив інтелектуального потенціалу за кордон. Тому вироблення ефективної стратегії захисту національних інтересів України на внутрішньому ринку в умовах європейської інтеграції має органічно поєднуватися з активною політикою підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, зміцненням національних галузей економіки, а також інтенсивним розвитком демократичних та ринкових інститутів.

1.4 Місце митної політики в системі державної політики

Так вже історично склалося, що митна політика України є невід'ємною складового державної політики, адже поява державних утворень ще в давні часи вимагала організації інститутів, що регулювали б суспільні відносини, в тому числі й в сфері транскордонного переміщення і, в першу чергу, товарів. Майже вся історія торгівлі та митної діяльності пов'язана з історією держави.

Зважаючи на це, ми можемо припустити, що митній політиці, як елементу цілого притаманні всі основні ознаки, які характеризують ціле - та складне багатогранне явище, як державна політика. Без з'ясування найпринциповіших та найбільш суттєвих рис державної політики буде досить важко скласти цілісне та глибоке уявлення про митну політику України.

У сучасній науковій літературі як в Україні, так і на теренах пострадянських країн, проблема державної політики поки що не знайшла адекватного висвітлення. Але це аж ніж не означає можливості недооцінки ролі державної політики, а, навпаки, потребує від науковців якнайшвидшого ретельного дослідження і аналізу цієї категорії.

Зважаючи на те, що в будь-якому разі політика являє собою діяльність, варто вести мову про те, що вона виникає і реалізується не сама по собі, а як діяльність певних політичних суб'єктів. Не піддаючи сумніву те, що саме держава є основним елементом політичної системи суспільства та головною рушійною силою політики, визначимо її як найважливіший суб'єкт останньої.

Отже, і державну політику можна визначити як діяльність цього суб'єкта, здійснювану у сфері політики, тобто політичну діяльність держави та її органів. Проте таке тлумачення державної політики є досить широким і потребує уточнені ш. Розуміння державної політики вимагає більш конкретних дефініцій, хоча й тут не можна звернути увагу на відсутність серед науковців одностайності.

Державна політика покликана регулювати суспільні відносини у різних сферах, розв'язувати нагальні потреби суспільства. Саме державна політика визначає напрямки і засади суспільного розвитку, формує відповідну політико-правову базу, мобілізує ресурси. Вона спрямована на задоволення інтересів різних соціальних груп і суспільства загалом. В умовах демократії державна політика спрямована на реалізацію та узгодження групових інтересів, на задоволення вимог впливових політичних сил та на забезпечення стабільності всього суспільства [24, с.40].

Характеризуючи державну політику слід мати на увазі, що саме держава залишається найбільш універсальною формою політичної організації суспільства, що і обумовлює її вирішальну роль у забезпеченні його поступового розвитку. У цьому і полягає значення державної політики, як рушійної сили. Водночас не менш важливим є те, що державна політика повинна забезпечувати стабільність, усталеність суспільних відносин, без чого не можливо досягти впорядкованості суспільного життя і постійно підтримувати його в такому стані Можна сказати, що державна політика виступає як засіб гармонізації процесу суспільного розвитку, в чому і полягає її головний зміст. Для України, країни, де зараз здійснюються масштабні перетворення, метою яких є побудова суверенної, незалежної, правової, соціальної держави, поступовість, послідовність, логічна узгодженість і завершеність державної політики є обов'язковою її умовою.

Визначаючи місце митої політики в системі діяльності держави варто виходити з тих позицій, що державною політикою варто визнавати будь-яку політичну діяльність держави та її органів в відповідних сферах. В межах єдиної державної політики, митна політика має багатоцільовий характер, послуговує задоволенню різноманітних інтересів та потреб як держави, так і певних соціальних груп та окремих громадян.

Аналіз поняття „митна політика' має досить суттєве значення для дослідження, адже воно повинно визначати її місце в системі державної політики, взаємозв'язку з іншими складовими останньої, її суб'єктами об'єктами методами, формами та засобами реалізації.

Митна політика є складовою внутрішньої та зовнішньої політики. Отже зовнішня політика не може розглядатися окремо від внутрішньої.

Пріоритетними напрямками митної політики у внутрішньополітичній сфері є забезпечення неухильного додержання прав і законних інтересів господарюючих суб'єктів та громадян, захисту інтересів держави; модернізація митних органів України; забезпечення прозорості в діяльності органів митної служби, прийнятті управлінських рішень, інформованості населення України з питань митного регулювання, зміцнення на цій основі його довіри до посадових осіб митних органів; недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів, протидія митним правопорушенням.

Основними напрямами митної політики у зовнішньополітичній сфері є проведення активної міжнародної політики України з метою: створення сприятливих умов для прогресивного економічного та соціального розвитку України; забезпечення повноправної участі України в діяльності, ВМО та інших міжнародних організаціях; участь у заходах пов'язаних з протидією поширенню зброї, засобів її доставки, військового спорядження; поглиблення транскордонного співробітництва; адаптація законодавства Українку митній сфері до законодавства Європейського Союзу.

Аналізуючи співвідношення митної та економічної політики держави варто погодитись з позицією вчених, які їх пропонують дослідити ці поняття на рівні сутності головного причинно-наслідкового зв'язку, що поєднує закономірне і суттєве у відносну цілісність.

Виступаючи засобом вирішення внутрішньоекономічних завдань, що стоять перед кожною державою мита політика відіграє суттєву роль у реалізації державної політики у галузі економіки. Особливого значення в Україні це набуло за умови вирішення завдань щодо стимулювання розвитку та структурної перебудови національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності та захисту вітчизняного ринку. Крім того митна політика у цій сфері повинна бути орієнтована на забезпечення її продовольчої безпеки, захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту - поставок продукції, яка може завдавати шкоди національним виробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу. Також варто додати і про потребу збільшення надходжень до державного бюджету для задоволення внутрішніх потреб держави, що забезпечується за рахунок фіскальної спрямованості митної політики. Від митної політики багато в чому залежить досягнення фінансової стабілізації в державі, стимулювання залучення іноземних інвестицій в національне виробництво, звільнення українського товаровиробника від непосильного податкового тягаря, наведення порядку при вивезенні з країни сировини, забезпечення валютних надходжень від експорту товарів та послуг, посилення контролю за вивозом капіталів з держави.

Митна політика слугує забезпеченню та реалізації зовнішньоекономічних завдань та інтересів держави. Поміркована та урівноважена, а головне, стабільна митна політика повинна створити умови для виходу національної економіки з кризи, а, в подальшому, і для її зміцнення, сприяти розвитку експортного потенціалу вітчизняної продукції, прискорення та поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізації участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях [22, с.31].

2. Оцінка митної політики ПП „АГЗА - ЛІС”

2.1 Експорт та імпорт продукції на підприємстві

Підприємство є приватним за законодавством України та набуває права юридичної особи з часу його державної реєстрації.

Підприємство має право від свого імені укладати договори, контракти, набувати майнові та особисті не майнові права, бути позивачем і відповідачем в суді, самостійно здійснювати експортні та імпортні операції, необхідні для його господарської та статутної діяльності.

У своїй діяльності підприємство керується Господарським кодексом, Законом 'Про власність', Постановою Ради Міністрів України N 278 від 22.09.90 p., іншим чинним законодавством України та положеннями цього Статуту.

Місцезнаходження підприємства: Україна, Вінницька область, смт. Літин, вул. Лесі Українки, 51.

Підприємство створюється з метою збільшення виробництва товарів, виконання робіт, розширення сфери послуг та одержання прибутку на вкладені кошти, задоволення соціально-економічних потреб засновника та членів трудового колективу.

Основними видами діяльності підприємства є: лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини, виробництво теслярських та столярних виробів, виробництво різних виробів з деревини, оптова торгівля лісоматеріалами, виробництво деревообробних верстатів.

Підприємство „АГЗА - ЛІС' веде експортну діяльність по поставці паркетної заготовки з дуба в Молдавію на фірму “INTERMASSIVE INC' з якою заключено контракт на 2009 рік на суму 1542000 дол. США, ціна експортованого товару складає 300 дол. США за один куб. м. паркетної заготовки.

За умовами контракту підприємство „АГЗА - ЛІС' зобов'язано поставляти товар рівномірними партіями щомісяця по 440 м³, в січні - 300 м³. Разова партія поставки складає 20 м³.

При експортуванні, дана продукція проходить фітосанітарний контроль в результаті якого видається карантинний сертифікат (Додаток „Висновок фітосанітарної експертизи”).

Карантинний сертифікат видається на партію підкарантинного матеріалу (вантажу). Партія - це кількість однорідного матеріалу, призначена для перевезення в одному транспортному засобі й посвідчена одним документом. Карантинний сертифікат складається в 4 примірниках окремо на кожний вагон або контейнер. Перший примірник сертифіката додається до перевізних документів; другий зберігається на станції відправлення як документ суворої звітності; третій державний інспектор з карантину рослин замість карантинного донесення надсилає на адресу карантинної інспекції, в зоні діяльності якої перебуває станція призначення вантаж); четвертий зачитається в державного карантинного інспектора. На станції відправлення до перевізних документів уноситься відмітка щодо надання залізниці карантинного сертифіката з зазначенням його номера та дати видачі.

Вантаж за карантинним сертифікатом без підпису та печатки, з виправленнями, а також, якщо найменування вантажу в ньому не відповідає фактично пред'явленому, до перевезення не приймається.

Вантаж приймається до перевезення, якщо термін дії карантинного сертифіката не менший терміну доставки вантажу.

Перевезення підкарантинних вантажів допускаються тільки на ті станції та на адресу тих одержувачів, які вказані в карантинному сертифікаті. Переадресування підкарантинних вантажів під час перевезення або на станції призначення можливе тільки після узгодження з місцевою карантинною інспекцією, видачі нею нових карантинних сертифікатів та надання їх станції.

Отриманий підкарашинний вантаж одержувачі повинні негайно пред'явити для карантинного догляду та експертизи місцевій карантинній інспекції за місцем призначення вантажу.

Згідно контракту (Додаток) складемо план експортних поставок товару на 2009р. помісячно (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Показники експортної діяльності ПП „АГЗА - ЛІС”

Місяці	Кількість м³	Сума тис. грн.	Ставка мита, %	Сума мита, тис. грн.
Січень	300	454,5	0,2	0,909
Лютий	440	666,6	0,2	1,333
Березень	440	666,6	0,2	1,333
Квітень	440	666,6	0,2	1,333
Травень	440	666,6	0,2	1,333
Червень	440	666,6	0,2	1,333
Липень	440	666,6	0,2	1,333
Серпень	440	666,6	0,2	1,333
Вересень	440	666,6	0,2	1,333
Жовтень	440	666,6	0,2	1,333
Листопад	440	666,6	0,2	1,333
Грудень	440	666,6	0,2	1,333
Загальний показник	5140	7787,1	0,2	15,572

Отже, за результатами таблиці видно, що підприємство за 2009р. повинно експортувати паркетної заготівки в кількості 5140 м³, на суму 7787,1 тис. грн., або за курсом долара 5,05 - 1542000 дол. США.

При перевезенні через кордон підприємство сплачує мито ставка якого складає 0,2% від вартості грузу, за рік сума мита складе 15,572 тис. грн.

Згідно (Додатку „Уніфікований Адміністративний документ”) розглянемо фактично експортованої продукції підприємством ПП „АГЗА - ЛІС”, за квартал 2009 року.

Таблиця 2.2

Фактично експортованої продукції за І-квартал 2009 року

Місяці	Кількість м³	Сума тис. грн.	Ставка мита, %	Сума мита, тис. грн.
Січень	300	454,5	0,2	0,909
Лютий	440	666,6	0,2	1,333
Березень	440	666,6	0,2	1,333
Загальний показник	1180	1787,7	0,2	3,575

Як видно за результатами таблиці підприємством за перший квартал експортовано продукції 1180 м³, на суму 1787,7 тис. грн., сума мита склала 3,575 тис. грн. Отже, підприємство ПП „АГЗА - ЛІС' повністю виконує свої зобов'язання згідно контракту договору.

Проведемо аналіз доходу підприємства від експортної діяльності за перший квартал 2009 року.

Таблиця 2.3

Витрати підприємства від експортної та економічної діяльності за І кв. 2009 р.

Показники	Сума
Кількість експорту, м³	1180
Собівартість продукції, тис. грн.	1072,6
Мито і митні збори, тис. грн.	3,575
Транспортні витрати, тис. грн.	85,8
Вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн.	8,9
Складські витрати, тис. грн.	6,3
Інші витрати на зовнішньоекономічну діяльність, тис. грн.	4,3
Загальна сума витрат, тис. грн.	1181,4

Прибуток від експортної діяльності за І квартал 2009р. складе:

П = В - Витр., (2.1)

де В - виручка;

Витр. - витрати.

П = 1787,7 - 1181,4 = 606,3 тис. грн.

Рентабельність від експортної діяльності складе: R = 606,3/1181,4 * 100% = 51,3%.

Отже, за результатами розрахунків видно, що за І-квартал експортної діяльності підприємство ПП „АГЗА - ЛІС' реалізувало продукції в сумі 1787,7 тис. грн., при цьому загальні витрати склали 1181,4 тис. грн. в результаті чого від експортної діяльності підприємство отримало прибуток в розмірі 606,3 тис. грн., рентабельність експортної діяльності склала 51,3%.

2.2 Додаткові документи для оформлення експорту на ПП „АГЗА - ЛІС”

Експорт товарів - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньо-економічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон.

При експорті підлягає сплаті тільки вивізне (експортне) мито, яке сплачується на загальних підставах по ставках, встановлених на експорт відповідними законами України.

Акцизний збір і ПДВ не сплачуються (ст.5 Декрету КМУ від 26.12.92 р. № 18-92 'Про акцизний збір' і ст.6 Закону про ПДВ).

Перелік документів, необхідних для оформлення вантажу в режимі експорт:

Картка акредитації у митниці (оригінал та копія);

Довідка про декларування валютних цінностей за поточний квартал (для українських підприємств);

Копія паспорта декларанта;

Контракт та специфікація до нього (у випадку поставки на безоплатній основі - факсові підтвердження відправника);

Інвойс (має супроводжувати вантаж за кордон) та переклад інвойсу українською мовою (або російську);

TIR Carnet. (за наявністю);

CMR чи морська накладна чи авіа накладна чи залізнична накладна;

Якщо це необхідно:

Дозвіл для наркотичних;

Екологія-радіологія;

Фітосанітарний сертифікат;

Екологічний дозвіл.

Наведемо перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України ПП „АГЗА - ЛІС”:

Фітосанітарний сертифікат;

Рахунок-фактура;

Сертифікат про походження лісоматеріалів;

Контракт.

Згідно рахунка-фактури, паркетна заготовка виготовлена із звіжороспиляної деревини, без сучків, червоточини, гнилі, заболоні, хімічних змін кольору, без обробки хімічними речовинами.

2.3 Структура та правильне оформлення ВМД

Положення про вантажну митну декларацію визначає форму вантажної митної декларації та встановлює порядок її подання, оформлення, використання.

Вантажна митна декларація (ВМД) - заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів [21, с.103].

ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (юридичними або фізичними особами) товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, у порядку, встановленому Митним кодексом України (1970-12), цим Положенням та іншими актами законодавства України.

Митний орган не приймає ВМД для оформлення: якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів; якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД; в інших випадках, передбачених законодавством України.

У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Державною митною службою.

Достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп 'Під митним контролем') на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством.

У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД.

Реєстраційний номер ВМД - дванадцятизначний цифровий код, в якому: перші п'ять знаків - код органу Державної митної служби, в якому реєструється ВМД, згідно з Класифікатором митних органів; шостий знак - остання цифра поточного року, яка відокремлюється з обох боків косою лінією; останні шість знаків - порядковий номер декларації в журналі обліку ВМД (у порядку зростання протягом поточного року, починаючи з одиниці).

Журнал обліку ВМД містить: порядковий номер ВМД згідно з журналом обліку; дату реєстрації; реєстраційний номер ВМД; тип ВМД; відомості про відправника та одержувача (назва, юридична адреса, для резидентів код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України); відомості про особу, яка відповідає за фінансове врегулювання; відомості про декларанта; прізвище, ім'я та по батькові інспектора, який прийняв ВМД для оформлення, номер штампа 'Під митним контролем'; прізвище, ім'я та по батькові інспектора, який завершив митне оформлення, номер особистої номерної печатки; номер картки відмови у митному оформленні; примітки.

За рішенням начальника митниці до журналу обліку ВМД можуть вноситись інші додаткові відомості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів виключно у випадках, передбачених законодавством України, після завершення процесу прийняття ВМД для оформлення.

Реєстраційний номер ВМД, за яким було відмовлено у митному оформленні, не може бути присвоєний іншій декларації.

ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Оформлена ВМД засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

ВМД складається з уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 на п'яти зброшурованих основних аркушах різного кольору та відповідної кількості додаткових аркушів уніфікованого адміністративного документа форми МД-3. Під час митного оформлення товарів у випадках, визначених Державною митною службою, замість додаткових аркушів форми МД-3 допускається заповнення специфікацій форми МД-8.

ВМД оформляється на стандартних бланках формату А4, що виготовляються друкарським способом або за допомогою комп'ютера. З метою прискорення митного оформлення Державна митна служба визначає випадки, коли ВМД подається тільки в електронному вигляді. Контроль за оформленням ВМД на стандартних бланках здійснюється митними органами.

Кількість бланків форм МД-2 і МД-3, необхідна для митного оформлення однієї ВМД, та порядок використання форми МД-8 визначається Державною митною службою.

ВМД заповнюється на товари, фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 доларам США, а також на товари незалежно від їх фактурної вартості у випадках, передбачених законодавством.

ВМД складається на партію товарів за умови, що до всіх товарів зазначеної партії застосовується єдиний митний режим. Якщо партія складається з товарів, що мають різні коди за Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), а також у випадках, коли товари з однаковим кодом за ТН ЗЕД мають різні дані (країна походження, валюта оцінювання тощо), відомості зазначаються на додаткових аркушах ВМД (форма МД-3). Одна ВМД із застосуванням додаткових аркушів складається не більш як на 99 найменувань товарів.

Під час заповнення однієї ВМД загальна кількість додаткових аркушів не повинна перевищувати 33. Додаткові аркуші можуть використовуватися тільки у разі, коли митний режим внесених до них товарів збігається з митним режимом товарів, зазначених на основних аркушах.

У випадках, що визначаються Державною митною службою, можуть складатися одна ВМД на кілька партій товарів або кілька ВМД на одну партію товарів. (Абзац третій пункту 12 включений згідно з Постановою КМ N 1392 від 06.09.00).

ВМД заповнюється державною мовою за допомогою комп'ютера. Під час заповнення ВМД може застосовуватися іноземна мова, якщо переклад державною мовою назв суб'єктів або фірмового (комерційного) найменування товару є недоцільним та істотно не впливає на принцип здійснення заходів тарифного або нетарифного регулювання.

ВМД, заповнена з підчистками та помилками, для оформлення не приймається. Виправлення можуть бути зроблені шляхом перекреслення помилкових та внесення правильних відомостей (друкованим способом або від руки). Кожне виправлення засвідчується печаткою декларанта. Посадові особи органів Державної митної служби не мають права з власної ініціативи, за дорученням або проханням декларанта заповнювати ВМД, змінювати або доповнювати відомості, зазначені в ній, за винятком тих відомостей, внесення яких належить до компетенції цих органів, та встановлених Державною митною службою випадків внесення змін до ВМД у статистичних цілях. (Пункт 14 в редакції Постанови КМ N 1392 від 06.09.00).

Разом з ВМД подається її електронна копія, яка використовується для прискорення проведення процедури митного оформлення товару і митної статистики зовнішньоекономічної діяльності. Інформація, внесена до електронної копії ВМД, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу. Форма та структура електронної копії ВМД або ВМД, що подається тільки в електронному вигляді, кодування символів, засоби пересилання визначаються Державною митною службою. (Пункт 15 в редакції Постанови КМ N 1392 від 06.09.00).

Оформлені органом Державної митної служби аркуші ВМД розподіляються у такому порядку:

перший основний аркуш ('примірник для митниці') - зберігається разом з комплектом документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення, в митному підрозділі, що здійснював митне оформлення, протягом 12 місяців, після чого передається на зберігання до архіву митниці;

другий основний аркуш ('примірник для статистики') - використовується у підрозділі митної статистики органу Державної митної служби;

третій основний аркуш ('примірник для митниці') - використовується у підрозділі митних доходів та платежів органу Державної митної служби;

четвертий основний аркуш ('примірник для митниці') - використовується залежно від виду зовнішньоекономічної операції:

а) під час оформлення товару, що вивозиться за межі митної території України, передається декларанту для доставлення разом з товаром в митний орган - пункт пропуску на митному кордоні України. Після проведення процедури пропуску він передається до архіву митниці, що здійснила пропуск товару через митний кордон;

б) під час оформлення товару, що ввозиться на митну територію України, передається декларанту;

п'ятий основний аркуш ('примірник для декларанта') - передається декларанту.

Якщо декларування товару проводиться митним брокером, то: під час митного оформлення товару, що ввозиться на митну територію України, четвертий аркуш ВМД передається власникові товару, а п'ятий аркуш - митному брокеру; під час митного оформлення експорту товару на прохання декларанта передбачається оформлення шостого аркуша ВМД, при цьому він повинен бути копією п'ятого аркуша. При використанні шостого аркуша ВМД на зворотному боці першого і п'ятого аркушів декларантом робиться запис 'оформлено шостий аркуш ВМД', який засвідчується печаткою декларанта. При цьому п'ятий аркуш ВМД передається власникові товару.

Додаткові аркуші ВМД (форми МД-3) розподіляються в аналогічному порядку.

У разі потреби митний орган має право видавати (завіряти) заявникам (особам, зазначеним у ВМД) засвідчені особистою номерною печаткою інспектора митниці ксерокопії оформленої ВМД відповідно до обліку видачі таких копій.

Державна митна служба має право встановлювати інший порядок розподілу аркушів ВМД для митних режимів, що відрізняються від режиму 'імпорт' або 'експорт'.

3. Напрями вдосконалення оформлення митної політики України

3.1 Заходи спрямовані на захист митної політики

Митна справа не є незмінним явищем і знаходиться у постійному розвитку. Нинішнього вигляду вона набула в результаті тривалого історичного розвитку від суто тривіальних форм до складної за структурою митної системи. Із соціально-економічним розвитком суспільства, розширенням міждержавних зв'язків ускладнювалися і державні завдання у сфері митної справи. Відповідно, змінювалися пріоритети і засоби здійснення митної політики держави.

Колектив Держмитслужби забезпечує захист економічних інтересів країни, організацію митного оформлення і контролю на понад 8 тисячах кілометрів державного кордону, щодобовий пропуск через кордон 100 тисяч громадян, майже 20 тисяч одиниць транспортних засобів. Щодня оформлюється в середньому майже 4 тисячі вантажних митних декларацій, близько 1 мільйона тонн вантажів [8, с.27].

За роки незалежності Держмитслужба стала не тільки одним з основних виконавців законодавства з митних і зовнішньоекономічних питань, а й істотним джерелом формування доходної частини Державного бюджету України.

Зусилля керівництва, центрального апарату Держмитслужби, митних органів на місцях концентруються, насамперед на вирішенні актуальних проблем, пов'язаних з подальшим розвитком митної справи в державі. Одним з найважливіших напрямків у діяльності Держмитслужби є протидія контрабанді і порушенням законодавства в сфері зовнішньоекономічних зв'язків. Від стану справ на цьому напрямку залежить не лише економічна безпека держави й ефективність заходів митно-тарифного регулювання, а й стабілізація вітчизняного виробництва, створення сприятливих умов для його економічного зростання.

З метою посилення протидії незаконному ввезенню та реалізації товарів не тільки силовими, а й економічними методами в Україні розпочато побудову єдиної загальнодержавної системи контролю, що унеможливить реалізацію на внутрішньому ринку незаконно ввезених товарів.

Важливою складовою загальнодержавної системи контролю є і розроблена Держмитслужбою система контролю за доставкою вантажів у митниці призначення. Цю унікальну для країн СНД систему митна служба України поетапно впроваджує, починаючи з 1999 року, з метою вирішення проблеми недоставки вантажів до митниць призначення. Система ефективно виявляє порушників діючого законодавства, які аби уникнути сплати до Держбюджету належних платежів, вдаються до так званого 'утоплення' вантажів [8, с.28].

Важливим напрямом, на якому зосереджуються зусилля Держмитслужби, є спрощення, гуманізація, прискорення процедур митного оформлення і контролю. У цьому напрямку багато зроблено і робиться.

Держмитслужба активно працює над проектом закону, що встановлює ставки Єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України. Адже сьогодні кожна з контрольних служб, що працюють у пунктах пропуску (митна, карантинна, державної ветеринарної медицини, екологічного контролю і т.д.), здійснює окремий розрахунок зборів за проведення відповідних видів контролю.

Крім того, з метою докорінного спрощення контролю в пунктах пропуску через державний кордон Держмитслужбою спільно з іншими зацікавленими відомствами ведеться робота над тим, щоб законодавчо закріпити низку відповідних заходів. Питання гуманізації, уніфікації і спрощення процедур митного контролю й оформлення товарів, що належать підприємствам, організаціям, установам усіх форм власності і громадянам, знайшли широке висвітлення в проекті Митного кодексу.

Для прискорення проходження митного контролю й оформлення активно упроваджуються вантажні митні комплекси. Світовий досвід переконливо доводить, що створення вантажних митних комплексів як на кордоні, так і усередині країни, дає можливість спростити й уніфікувати процедури оформлення товарів. Комплекси мають необхідну для поглибленого огляду вантажів інфраструктуру, відповідні технічні засоби (естакади, ваги, оглядові майданчики) для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, транспортні засоби, складські приміщення для збереження товарів, не пропущених через митний кордон України чи затриманих митницею.

Головною метою співпраці митних органів з бізнесом є подальше зміцнення економічного потенціалу держави, всебічна підтримка національного товаровиробника, і водночас протидія 'сірій' контрабанді, подолання тіньових механізмів ввезення в Україну товарів, своєчасне і повне стягнення визначених законодавством податків і зборів.

Державною митною службою завершено опрацювання Пріоритетних напрямів розвитку галузі на 2008 рік і подальшу перспективу. Першочерговими складовими заходів, на виконання яких націлено весь кадровий потенціал митних установ, визначено:

виконання завдань Державного бюджету України на 2008 рік; удосконалення системи нарахування та сплати митних платежів із забезпеченням належного контролю за встановленими законодавством базою та умовами митного оподаткування;

спрощення та модернізація митних процедур; максимальне сприяння діяльності законослухняним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, скорочення кількості та часу процедур митного контролю та оформлення в пунктах пропуску; поширення принципу роботи 'єдиного офісу' шляхом компактного розміщення в митницях представників всіх державних установ, які здійснюють контрольні функції за переміщенням товарів через кордон;

забезпечення комплексного контролю за додержанням законодавства суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами, посилення митного контролю за зовнішньоекономічними операціями окремих високоліквідних товарів, незаконне ввезення яких може становити загрозу для здоров'я людей або привести до ускладнення ситуації на внутрішньому ринку (м'ясо, м'ясопродукти, риба, цукор, нафтопродукти та ін.);

розробка та імплементація митного законодавства відповідно до міжнародних та європейських стандартів, опрацювання нової редакції Митного кодексу України з урахуванням положень законодавства ЄС та вимог Світової організації торгівлі;

оптимізація митно-тарифної та податкової політики держави, гармонізація ставок ввізного мита, акцизного збору та ПДВ на імпортовані товари відповідно до економічних інтересів України та з урахуванням сучасних нормативів СОТ та ЄС;

розвиток митної інфраструктури як на прикордонних, так і на внутрішніх митницях, удосконалення Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та реалізація перспективних інформаційних технологій [14, с.7].

Чимало корисного у цьому плані вже здійснюється. Це по-перше, інвентаризація і граничне скорочення надто поширеної відомчої нормативної бази, що дає можливість позбавитися колізії багатьох нормативно-правових матеріалів і замість сотень різного роду наказів та інструкцій максимально обмеженою кількістю конкретних актів чітко регламентувати порядок проходження вантажів через митницю, визначити перелік документів, необхідних підприємцеві для оформлення відповідних товарів в умовах того чи іншого митного режиму.

Кроком уперед у справі лібералізації митних операцій стало підписання Держмитслужбою з Радою з питань зовнішньоекономічної діяльності при Кабінеті Міністрів України, Європейською бізнес-асоціацією, а також з учасниками ринку імпорту в Україну рибопродуктів, м'яса, Всеукраїнською асоціацією автомобільних імпортерів та дилерів, Асоціацією 'Союз оптовиків і виробників алкоголю та тютюну', Американською торгівельною палатою в Україні меморандумів про співпрацю. У своїх економічних і фінансових відносинах сторони зобов'язалися дотримуватися принципів відкритості, прозорості та взаємної довіри.

Серед першочергових завдань Держмитслужби - ефективне здійснення кадрової політики. До конкретних і актуальних завдань в цій принципово важливій сфері вважаю за доцільне віднести: залучення всього кадрового та навчального потенціалу Служби до справи виховання і професійного загартування молодої генерації митників; відповідальний добір і атестацію нових працівників з числа підготовлених, патріотично налаштованих і морально стійких спеціалістів.

Поза сумнівом, в умовах сьогодення митна служба відіграє важливу роль у формуванні Державного бюджету та регулюванні зовнішньоекономічної діяльності країни. Водночас керівництво Держмитслужби критично оцінює досягнуте. Вважаємо вкрай необхідним залучити кожну митницю, кожного працівника до виконання невідкладних завдань галузі, які, насамперед, пов'язуємо з переводом на принципову, системну основу всієї справи формування митної політики держави.

3.2 Шляхи оптимізації митного законодавства України

Основними першочерговими завданнями модернізації діяльності митної служби України є в області: законодавчого та нормативно-правового забезпечення діяльності митної служби; підготовка проектів змін до законодавчих і нормативно-правових актів, що регламентують діяльність митної служби та інших державних органів України з контролю за дотриманням законодавства з питань митної справи; удосконалення механізму взаємодії митної служби з правоохоронними, контрольними органами України та митними органами інших держав; управління митною службою; оптимізація організаційної структури митної служби, удосконалення порядку організації процесів прийняття управлінських рішень в митній службі; удосконалення системи навчання керівних кадрів, розроблення та застосування сучасних принципів, методів, критеріїв ефективності управлінської діяльності [25, с.34].

Інформаційно-телекомунікаційного забезпечення: аналіз стану та оптимізація нормативно-правової, методологічної бази в частині автоматизації діяльності митної служби; удосконалення та подальший розвиток автоматизованих систем, що функціонують у митній службі й базуються на сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологіях; організація їх ефективного застосування.

Кадрового забезпечення: оптимізація структури й штатної чисельності митної служби; удосконалення системи комплектування митної служби кадрами; створення сучасної правової основи та мотиваційних механізмів проходження служби в митних органах; удосконалення системи виховної роботи з персоналом; забезпечення соціальної захищеності персоналу митної служби та членів родин персоналу; забезпечення цільової спрямованості професійного навчання персоналу з урахуванням перспектив розвитку митної служби, а також завдань і функцій митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій.

Затверджено План заходів щодо розроблення Стратегії розвитку митної служби України на період до 2015 року, створено робочу групу з її розроблення.

Затверджено Основні завдання та напрями діяльності Держмитслужби на 2009 рік, положення яких спрямовані на підготовку правового, організаційного та наукового підґрунтя для поступового переходу діяльності митної служби до сфери інформаційних технологій.

У вересні 2008 року колегією Держмитслужби обговорено проект розробленої митною службою Концепції модернізації діяльності митної служби України та визнано за доцільне застосування її положень як теоретичного підґрунтя для систематизації дій з подальшого вдосконалення діяльності Держмитслужби України [14, с.16].

З 1 жовтня 2008 року у містах Києві, Донецьку, Львові, Одесі, Сімферополі функціонують регіональні митниці, яким делеговано контрольно-розпорядчі функції на рівні регіону. Це відбулось завдяки впровадженню вертикальної організаційно-управлінської структури 'Державна митна служба - регіональні митниці - митниці', організованої за адміністративно-територіальним принципом.

Створено Регіональну митницю боротьби з митними правопорушеннями, посадові особи якої матимуть право на проведення контрольних заходів на всій території України. Це відбулось в рамках роботи з реформування s удосконалення роботи правоохоронного блоку митної служби.

В рамках модернізації діяльності митної служби України та реформування структури митної системи, наказом Державної митної служби від 17.10.06 № 845 створено Регіональну інформаційну митницю, покликану реалізувати концепцію “електронної митниці”. “Електронна митниця' - це багатофункціональна комплексна система, яка існує у митних органах країни та поєднує інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їх застосування і дає можливість підвищити якість митного регулювання та вдосконалити митне адміністрування з метою забезпечення митної безпеки держави.

Упродовж 2008 року Державна митна служба забезпечила надходження доходів до Державного бюджету у сумі 41 млрд.171,9 млн. гривень. У порівнянні з 2007 роком до Держбюджету перераховано податків і зборів на 10,2 млрд. грн., або на 32,8% більше. При цьому слід зазначити, що за 2008 рік митні органи забезпечили майже 33,9% доходів Державного бюджету України, тоді як за результатами 2007 року митні платежі становили 29,4% доходів бюджету [25, с.36].

Річний показник, визначений для митних органів Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік' у сумі 37 млрд. 191,2 млн. грн., виконано на 110,7%. У 2008 році додатково, понад встановлений плановий річний показник до бюджету країни спрямовано майже 4 млрд. грн. податків і зборів.

1 лютого 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято розроблену Держмитслужбою постанову Уряду, якою затверджено перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Прийняття постанови дало можливість скоротити перелік документів, необхідних для митного контролю та оформлення товарів та в подальшому забезпечити створення на державному рівні інтегрованого митного тарифу, який будуватиметься за принципом взаємозв'язку кодів товарів і адміністративних та економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Спільним наказом Держмитслужби, Держприкордонслужби, Мінтрансу, МОЗ, Мінагрополітики, Мінприроди, Мінкультури та Державіанагляду затверджено часові нормативи виконання контрольних операцій посадовими особами, що здійснюють контроль осіб, товарів і транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України.

27 жовтня 2008 року наказом Держмитслужби затверджено Положення про Громадську раду при Державній митній службі України та Положення про Громадську раду при регіональній митниці та митниці.

Надходження до бюджету України та робота по боротьбі із контрабандою залежить не лише від професійної підготовки, але й від прозорої співпраці з учасниками зовнішньоекономічної діяльності. Саме для цього Держмитслужба України підтримала ініціативу громадськості щодо створення громадських рад. Ці громадські об'єднання гарантують їх членам участь в управлінні державними справами та дозволять врахувати громадську думку в процесі підготовки й організації виконання рішень Держмитслужби України.

06 грудня 2008 року Президент України підписав Закон України № 'Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України)', прийнятий Верховною Радою 16 листопада 2008 року.

З 20 березня 2008 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Митного кодексу України' стосовно врегулювання питань визначення митної вартості товарів, проект якого було розроблено Держмитслужбою. Зміни, упроваджені цим Законом, більш чітко регламентують механізм визначення митної вартості, визначають обов'язки й відповідальність посадових осіб митниці, що здійснюють контроль за правильністю визначення бази митного оподаткування, і декларанта, який подає відомості про митну вартість товарів. Застосування норм закону забезпечило приведення положень Митного кодексу щодо митної оцінки товарів у відповідність до вимог Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Особлива увага приділяється взаємодії з митними органами інших країн: здійснюється активна взаємодія з Місією Єврокомісії з надання допомоги в питаннях кордону. Представники Держмитслужби регулярно беруть участь у спільних з Місією ЄК координаційних засіданнях, засіданнях консультативної ради, зустрічах та робочих нарадах. Підписано ряд угод та протоколів з митними адміністраціями інших країн - Королівством Нідерланди, Російською Федерацією, Молдовою, Грузією та Казахстаном.

Висновки

Таким чином, місце і роль митної політики в системі загальнодержавної політики визначається багатьма факторами, що мають місце за рахунок впливу інших політик. Вона тісно взаємопов'язана з ними і знаходиться в прямій чи опосередкованій залежності від них, але й сама має суттєвий вплив на них.

Митна політика, виступаючи складовою внутрішньої та зовнішньої державної політики, формується та запроваджується спираючись на об'єктивний аналіз та з урахуванням внутрішньо економічних та зовнішньоекономічних факторів. В цьому сенсі митна політика фокусує в собі інтереси держави в внутрішньо економічній, зовнішньоекономічній, фінансовій, податковій, валютній, кредитній сферах. В такій якості митна політика не тільки є каталізатором політики держави, ще й слугує свого роду заручником її прорахунків.

З іншою боку, митна політика має і суб'єктивний характер, бо її принципи, мета, функції визначаються умовами розвитку конкретної держави в певний історичний період її існування, станом світової загальної та економічної ситуації. Крім того на неї суттєво впливає політика окремих політичних сил, які мають реальну владу в державі, державні, громадські та бізнесові інституції як в середині держави, так і за її межами, одні з яких є суб'єктами, а інші об'єктами - митної політики.

Узагальнюючи вищевикладене, митну політику як самодостатнє явище, можна визначити як відносно стабільну й цілеспрямовану діяльність уповноважених державних інституцій, здійснювану ними для упорядкування суспільних відносин у митній сфері з метою захисту національних інтересів і забезпечення національної безпеки.

Щодо аналізованого підприємства то можна зробити такі висновки: Підприємство „АГЗА - ЛІС' веде експортну діяльність по поставці паркетної заготовки з дуба в Молдавію на фірму “INTERMASSIVE INC' з якою укладено контракт на 2009 рік на суму 1542000 дол. США, ціна експортованого товару складає 300 дол. США за один куб. м. паркетної заготовки.

При експортуванні, дана продукція проходить фітосанітарний контроль в результаті якого видається карантинний сертифікат.

Підприємство за 2009р. повинно експортувати паркетної заготівки в кількості 5140 м³, на суму 7787,1 тис. грн., або за курсом долара 5,05 - 1542000 дол. США.

Підприємством за перший квартал експортовано продукції 1180 м³, на суму 1787,7 тис. грн., сума мита склала 3,575 тис. грн.

Отже, підприємство ПП „АГЗА - ЛІС' повністю виконує свої зобов'язання згідно контракту договору.

За І-квартал експортної діяльності підприємство ПП „АГЗА - ЛІС' реалізувало продукції в сумі 1787,7 тис. грн., при цьому загальні витрати склали 1181,4 тис. грн. в результаті чого від експортної діяльності підприємство отримало прибуток в розмірі 606,3 тис. грн., рентабельність експортної діяльності склала 51,3%.

Список використаної літератури

1. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-IV.

2. Про Єдиний митний тариф України: Декрет Кабінету Міністрів України № 4-93 від 11.01.1993 із змінами, внесеними Законом України № 2779-ІП від 15.11.2001 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 12, - Ст.107; Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 9, - Ст.68.

3. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII.

4. Про митну справу в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України, 1991. - №44.

5. Про Єдиний митний тариф: Закон України № 2097-ХП від 05.02.1992 із змінами, внесеними Законом України № 745-IV від 15.05.2003 // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 19. - Ст.259; Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 29. - Ст.235.

6. Постанова КМУ „Про митно-тарифну систему України' від 7 лютого 1994 р. N 62 // Зібр. постанов Уряду України. - 1994. - N 6. - Ст.140.

7. Адміністративне право України. Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право, 2001. - 528 с.

8. Бережнюк І.Г. Економічна ефективність митної справи: аналіз критеріїв оцінки // Фінанси України. - №1 - 2009 р.

9. Бурковський І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств у регіонах України: ефективні форми та напрями // Економічний часопис - ХХІ. - 2007. - №9.

10. Данильцев А.В. Международная торговля: инструменты регулирования. - М., 1999.

11. Дудчак В.І., Мартинюк О.В. Митна справа: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 310 с.

12. Єгoрoв О. Митна політика потребує системної основи / Урядовий кур'єр. від 19.01.2008.

13. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.

14. Концепція модернізації діяльності митної служби України на період до 2010 року.

15. Коротка С.Г. Держава в управлінні та посиленні конкурентоспроможності зовнішньоторговельної сфери України // Акт. Пробл. міжнар. відносин. - 2007. - №52, Ч.2. - С. 195-200.

16. Кредісова А.І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Навч. посібник: 2-ге вид., випр. і доп. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 552с.

17. Кульпінський С. Зовнішні чинники впливу на експорт в Україні // Вісн. НБУ. - 2008. - № 5. С.59-63;

18. Международные экономические отношения: Учебник / Е.Ф. Жуков, Т.И. Капаева, Л.Т. Литвиненко и др.; под ред. проф. Е.Ф. Жукова. - М., 2001.

19. Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.; За ред.А. П Румянцева. - К.: Знання-Прес, 2003. - 447с.

20. Науменко В.П., Пашко П.В., Руссков В.А. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 394 с.

21. Основи митного права України. Посібник / За ред. Коваленко Р.М. - К., 2002.

22. Пашко П.В., Пісной П.Я. Митна політика та митна безпека України // Фінанси України №1, 2008 р.

23. Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. - К.: Лібра, 2002. - 304с.

24. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. - Тернопіль: ТАНГ, 2000. - 315 с.

25. Струк О.М. Особливості захисту внутрішніх ринків країн центрально-східної Європи в умовах інтеграції до ЄС // Економічна політика. - 2009. - №2. - С.34.

26. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 448с.

27. Ківалов С., Кормич Б. Митна справа та національна безпека // Митна справа. - 2006. - №4. с.3-16.

28. Ківалов С.В. Митна політика як важлива складова державної політики // Митна справа. - 2006. - №1. с.3-5.