Дослідження механізму управління митними платежами на матеріалах ТОВ "Металопродукція"

Работа из раздела: «Таможенная система»

/

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ „МЕТАЛОПРОДУКЦІЯ”

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ

1.1 Сутність, класифікація та управління митними платежами

1.2 Митні режими, використовувані при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

1.3 Роль митного контролю та митного оформлення при здійсненні митних платежів

1.4 Вплив митних процедур на ефективність зовнішньоекономічних операцій

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ „МЕТАЛОПРОДУКЦІЯ”

2.1 Механізм розрахунку митних платежів підприємства

2.2 Аналіз митних платежів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

2.3 Дослідження факторів, що впливають на остаточну суму митних платежів

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ НА ТОВ „МЕТАЛОПРОДУКЦІЯ”

3.1 Аналіз імпортно-експортних операцій підприємства

3.2 Шляхи вдосконалення ефективності управління зовнішньоекономічними операціями фірми

3.3 Напрямки оптимізації митних платежів підприємства

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ

1.1 Сутність, класифікація та управління митними платежами

Сучасний механізм митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні представлений такими основними елементами як: митна вартість, вантажна митна декларація, механізм розрахунку й сплати митних зборів, мита, акцизних зборів і ПДВ.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 'Про порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів', митна вартість - це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари чи інші предмети на момент перетинання митного кордону України.

При визначенні митної вартості у неї включається ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі, а також наступні фактичні витрати, якщо вони не включені у рахунок-фактуру, у залежності від умов поставки цих товарів згідно з Правилами Інкотермс (у редакції 1990 року):

- на транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України;

- комісійні і брокерські;

- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, яка відноситься до цих товарів та інших предметів і яка має бути сплачена імпортером (експортером) прямо чи опосередковано як умова їх ввозу (вивозу).

Таким чином, правильне оформлення митної вартості багато в чому залежить як від фактурної вартості, так і від умов поставки. Згідно з Указом Президента України 'Про використання міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів' від 04.10.94 застосування правил 'Інкотермс-90' є обов'язковим для усіх суб'єктів підприємницької діяльності при наданні ними зовнішньоекономічних договорів. Правилами обговорюються конкретні умови поставки, тобто хто, за чий рахунок здійснює транспортування продукції, фрахт, страхування вантажу, оформляє митні документи, проводить оплату податків зборів, як визначається ризик випадкової загибелі товару і та ін.

Митною службою пропонується розроблена на основі правил система розрахунку митної вартості і основних видів витрат, які впливають на неї. Так, якщо пункт поставки знаходиться на митній території України, то фактурна вартість збільшується на витрати з доставки товару до місця вивозу з митної території України. А якщо пункт призначення - за межами митної території України, то фактурна вартість відповідно зменшиться на витрати і доставку для перетинання митного кордону України.

Таким же важливим для формування митної вартості є питання: до якої групи валют відноситься валюта ціни контракту. Треба пам'ятати, що становлення ціни у слабкій валюті ставить у більш вигідне положення покупця. У свою чергу, експортер виграє при виборі сильної валюти, яка має тенденцію до підвищення.

Іноді виникають проблеми з приводу можливості правильного визначення митної вартості товарів та інших предметів. У разі неможливості визначення митної вартості на основі наданих документів, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні товари, митне оформлення яких здійснювалося раніше. У разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі наданих документів і за відсутності інформації про ввіз ідентичних товарів митна вартість визначається на підставі ціни на подібні товари, митне оформлення яких здійснювалося раніше. У разі ж відсутності достовірної інформації органи митної служби мають право використовувати цінову інформацію, яка міститься у їх базах даних, у каталогах торгових фірм та інших і звідниках.

Вантажна митна декларація згідно з Положенням про Вантажну митну декларацію - це заява, яка містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміни митного режиму стосовно цих товарів, а також інформацію, потрібну для здійснення митного контролю, оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. Вона застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, переміщуваних через митний кордон України.

Вантажна митна декларація заповнюється на товари, фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 дол. США, а також на товари, не від залежно від їх фактурної вартості.

Разом з ВМД подається її електронна копія, яка використовується для прискорення проведення процедури митного оформлення товарів і митної статистики зовнішньоекономічної діяльності.

При вивозі експортної продукції з митної території України митна вартість є базою для нарахування митних зборів. Розміри і ставки митних зборів встановлюються Кабінетом Міністрів України, ставки вивізного мита передбачені Законом України 'Про Єдиний митний тариф', а акцизний збір непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, який включається у ціну товару) затверджується Верховною Радою України.

При нарахуванні податку на додану вартість база оподаткування операцій з продажу товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, вивізного мита, інших податків і зборів, за винятком ПДВ, які включаються в ціну товарів. Товари, імпортовані в Україну, так як і при експорті продукції, оподатковуються митним збором, ввізним митом, ПДВ і акцизним збором.

Ввізне мито справляється при здійсненні митного оформлення товарів, які возяться по вантажній митній декларації на територію України з метою вільного використання на цій території. Ввізне мито є диференційованим:

- до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно і міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

ПДВ і акцизний збір сплачуються разом зі сплатою мита і митних зборів.

Проте, згідно з Постановою ВРУ від 19.09.97 'Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні' ввізне мито й ПДВ не справляються при імпорті товарів, які використовуються для будівництва і виробничої діяльності підприємств з виробництва автомобілів і запасних частин до них з інвестицією (у тому числі іноземною) не менше 150 млн. дол. США [15].

Митно-тарифне регулювання - сукупність митно-тарифних мір, використовуваних у якості національного торгово-економічного інструментарію для регулювання зовнішньої торгівлі. Даний вид регулювання є економічним, оскільки як основний інструментарій використовуються імпортний і експортний митний тариф, що виконує і регулюючі і фіскальні функції. У деяких випадках уводяться чи податки збори, що носять еквівалентний митному тарифу характер. Основний напрямок цього виду державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) визначається митно-тарифною політикою кожної держави. У рамках тарифної політики регулювання зовнішньої торгівлі кожна держава самостійна визначає:

· рівень застосовуваних ставок митних і інших видів еквівалентних, податків і зборів;

· вид застосовуваних ставок (адвалерні, специфічні, комбіновані);

· порядок їхнього стягування (на базовій, тимчасовій, сезонній чи преференційній основі, ставки в рамках тарифних квот і т.д.);

· характер побудови і ступінь деталізації товарної номенклатури;

· порядок розподілу тарифних квот;

· перелік товарів і країн, що підпадають під дію національної схеми преференцій;

· принципи формування митного тарифу й інших видів мита (транспарентність, стабільність)

Відповідно до принципів, що закладені в Генеральній угоді з тарифів і торгівлі і які є основними принципами Всесвітньої торгової організації (ВТО) митна - тарифна політика держави спрямована на регулювання зовнішньої торгівлі, захист внутрішнього ринку і стимулювання експорту тарифними інструментами цього виду державного регулювання ЗЕД.

Від ефективної роботи митно-тарифної системи залежить:

· по-перше, чи будуть надаватися рівні умови для конкуренції вітчизняних і іноземних товаровиробників,

· по-друге, чи будуть захищені вітчизняні товаровиробники, що здійснюють перебудову виробництва, його раціоналізацію і реструктуризацію, а також упроваджують нові методи керування з метою підвищення конкурентноздатності товарів,

· по-третє, чи буде рівень надходжень у державний бюджет.

За період своєї незалежності Україною інструменти митно-тарифної політики застосовувалися в залежності від обраного курсу на реалізацію трьох вищевказаних положень[33].

Правовою основою митно-тарифного регулювання є Закон України 'Про Єдиний митний тариф', що був прийнятий 5 лютого 1992 року (N 2097-XII).

Цей Закон визначив основні напрямки митно-тарифного регулювання і ввів у законодавство України такі поняття:

· ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мито;

· митна вартість товарів, визначення країни походження товарів;

· визначив види мита - адвалерне, специфічне, комбіноване,;

· регламентував процедуру нарахування і сплати мита і надання тарифних преференцій.

Митно-тарифна політика України за період з 1993 по 2000р. здійснювалася по наступним етапах:

· застосування мір ліберальної митно-тарифної політики;

· використання політики твердих протекціоністських мір, спрямованих на захист вітчизняного виробництва;

· реалізація політики селективного протекціонізму.

Митний тариф будь-якої країни складається з конкретних ставок мита, що використовуються для цілей оподатковування ввезених чи товарів, що вивозяться.

У відповідності зі статтею 6 Закону України від 5.02.92 N 2097-XII 'Про Єдиний митний тариф' мито, стягнуте митницею, являє собою податок на товари й інші предмети, що переміщаються через митний кордон України.

Як правило, мита виконують три основні функції:

· фіскальну, котра відноситься і до імпортних, і до експортних видів мита, оскільки вони є однієї зі статей дохідної частини державного бюджету;

· протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортного мита, оскільки з їх допомогою держава обгороджує місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;

· балансовочну, що відноситься до експортного мита, установленим з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни, на які по тим чи іншим причинам нижче світових [21].

У відповідності зі статтею 17 Закону України 'Про Єдиний митний тариф' мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставками Єдиного митного тарифу України, що діють на день надання митної декларації, і виплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, що купує Національний банк України. Мито вноситься в державний бюджет України. При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перелічується у валюту України за курсом Національного банку України, що застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях і впливає на день надання митної декларації. Мито виплачується митним органам України, а що стосується товарів і інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, - підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки і розстрочки сплати мита встановлюється Державною митною службою України.

Практичні питання, пов'язані зі стягуванням мита викладені в наказі Державної митної служби України від 23.07.97 N 344 'Про твердження інструкції про порядок стягування ввізного (імпортного) мита'.

Класифікація видів ставок мита по способі стягування:

· адвалорне - нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів (наприклад, 20% від митної вартості);

· специфічне - нараховуються у встановленому розмірі на одиницю оподатковуваного товару (наприклад, 10 дол. за 1 т); [24]

· комбіноване - сполучать обоє названих виду митного обкладання (наприклад, 20% від митної вартості, але не більш 10 дол. за т; чи 20% від митної вартості + 50 дол.).

Ставки вивізного (експортного) мита встановлені Законом України від 7.05.96 N 180/96-ВР 'Про вивізний (експортної) миту на живу худобу шкіряна сировина' і Законом України від 10.09.99 N 1033-XIV 'Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур'. Введення експортного мита на зазначені види товарів носить заборонний характер стосовно вивозу цих товарів, оскільки фіскальні надходження від його введення в даному випадку незначні.

Ставки ввізної (імпортної) мита встановлені в ЄМТУ, що є систематизованим зводом ставок увізного мита.

Увізне мито є диференційованим:

· до товарів і інших предметів, що походять з держав, що входять разом з Україною в митні союзи утворюючі з нею спеціальні митні зони, і у випадку встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ;

· до товарів і інших предметів, що походять з країн економічних союзів, що користаються в Україні режимом найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ;

· до інших товарів і інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ [11].

Також при ввезенні деяких товарів на територію України збирається акцизний збір. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 'Про акцизний збір' акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, котрий включається в ціну цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів, ставок акцизного збору, а також законодавчих актів, якими ці ставки встановлені, приведений у Додатку 1 до п. 1.2 Інструкції про порядок стягування акцизного збору при ввозі товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України, затвердженої наказом Державної митної служби України від 21 січня 2000 р. N 33 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2000 р. під N 73/4294.

Цілком усі платники акцизного збору визначені статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 'Про акцизний збір'.

При ввозі товарів на митну територію України платниками акцизного збору є:

1. будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відділені підрозділи, що імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

2. фізичні чи резиденти нерезиденти, що ввозять (пересилають) підакцизні чи речі предмети на митну територію України у виді супроводжуваного чи несупроводжуваного багажу, а також фізичні особи, що одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (прислані) через митний кордон України у виді поштових чи інших чи відправлень несупроводжуваного багажу, у чи обсягах вартістю, що перевищують норми безмитного провозу (пересилання) для цих фізичних осіб, визначені митним законодавством;

Цілком всі об'єкти оподатковування акцизним збором визначені статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 'Про акцизний збір'.

При ввозі товарів на митну територію України товарів і інших предметів об'єктом оподатковування є митна вартість товарів (продукції), що імпортуються (увозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) чи операцій без оплати їхньої чи вартості з частковою оплатою (більш повне визначення об'єктів оподатковування акцизним збором див. у п.2.1. цієї статті).

При ввозі товарів і інших предметів на митну територію України акцизний збір нараховується:

1. по ставках у відсотках від обороту з продажу імпортованих товарів - виходячи з митної (закупівельної) вартості, збільшеної на суму ввізного мита, без обліку акцизного збору. При визначенні зазначеної вартості іноземна валюта перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку України, що діє на день пред'явлення митної декларації.

2. у твердих сумах від одиниці реалізованого товару (продукції) [20].

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Відповідно До Закону України 'Про Державний бюджет України на 1994 рік' було введене стягування митними органами України з ввезених суб'єктами підприємницької діяльності й інших юридичних осіб через межі митних кордонів України товарів (продукції) незалежно від термінів складання контрактів, їхньої оцінки і характеру здійснення імпорту (товарообмінні чи операції з розрахунками у валюті, у тому числі і через посередників) податку на додаткову вартість і акцизний збір з підакцизних товарів по діючим ставках одночасно с стягуванням митних зборів і мита при митному оформленні товарів на момент подачі вантажної митної декларації (додатково див. спільне роз'яснення Державного митного комітету і Міністерства Фінансів України від 01 березня 1994 р. N 10-330).

На усі імпортні товари нараховується ПДВ. Основним законодавчим актом, яким регулюється сплату суб'єктами підприємницької діяльності податку на додаткову вартість є Закон України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР 'Про податок на додаткову вартість'.

Платники податку на додаткову вартість визначені в статті 2 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР 'Про податок на додаткову вартість'.

При ввозі товарів на митну територію України платниками податку на додаткову вартість є: [33]

1. Особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України одержує від нерезидента роботи (послуги) для їхнього використання споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у випадку коли ці фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподатковуванню відповідно до законодавства.

2. Особа, що на митній території України надає послуги, зв'язані з транзитом пасажирів вантажів через митну територію України.

Об'єкти оподатковування податком на додаткову вартість визначені в статті 3 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР 'Про податок на додаткову вартість'.

Зокрема, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності об'єктами оподатковування податком на додаткову вартість є операції платників податку на додаткову вартість по:

1. Продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операції по передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставника;

2. Увозу (пересиланню) товарів на митну територію України й одержанню робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їхнього використання споживання на митній території України, у тому числі операції по ввозі (пересиланню) майна по договорах оренди (лізингу), застави й іпотеки;

3. Вивозу (пересиланню) товарів за межі митної території України і наданню послуг (виконанню робіт) для їхнього споживання за межами митної території України.

Інші митні збори стягуються за:

· митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів індивідуального користування), товарів, спадщини, речей, що переміщаються через митний кордон України (у тому числі в міжнародних поштових відправленнях і вантажем), і інших предметів;

· перебування товарів і інших предметів під митним контролем;

· митне оформлення товарів і інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають ці товари й інші предмети, чи поза робочим часом, установленого для митниці;

· збереження товарів і інших предметів під відповідальністю митниці у випадках, коли їхня передача на збереження митниці у відповідності зі статтею 85 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року N 1970-XII не є обов'язкової [1].

Розміри митних зборів установлюються Кабінетом Міністрів України. На сьогоднішній день ставки митних зборів установлені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 р. N 65 'Про ставки митних зборів'.

Згідно статті 78 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року N 1970-XII митні збори платяться як у національній валюті України, так і в іноземній валюті, що купує Національний банк України, а збори за митне оформлення товарів, що є об'єктом зовнішньоторговельних угод, - у національній валюті України й іноземній валюті [18].

Усі податки та збори які можуть збиратися при митному оформлені представленні у додатку А.

1.2 Митні режими використовувані при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

3 метою розвитку національного виробництва товарів і послуг митне законодавство встановлює різні умови переміщення через митний кордон товарів і предметів, які реалізуються через застосування визначених митних режимів.

Митний режим - це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон для митних цілей.

Товари і транспортні засоби переміщуються через митний кордон відповідно до їх митних режимів.

Митні режими виконують такі функції;

• встановлюють порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару;

• визначають умови перебування його на/поза митною територією;

• встановлюють рамки, в яких може використовуватися товар;

• регламентують права та обов'язки особи, що переміщує товари;

• визначають вимоги до товару, що розміщується у даний конкретний режим.

Митний кодекс містить загальний перелік видів митних режимів товарів і транспортних засобів.

Митні режими поділяються на два види (рис.1.1).

Застосовані режими означають, що при їх використанні митне оформлення вантажів не застосовується.

У зв'язку з відсутністю на сьогоднішній день достатньої законодавчої бази на території України митних режимів реекспорту, реімпорту, відмови на користь держави, вільної митної зони, вільного складу, переробки під митним контролем та знищення, ці режими при митному оформленні вантажів не застосовуються.

Застосування митних режимів дозволяє митним органам однозначно визначати статус переміщуваних через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів і контролювати виконання суб'єктами ЗЕД відповідних положень.

Відомості про митний режим зазначаються декларантом у вантажній митній декларації. Найменування та коди митних режимів наведено в табл. 1.1.

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право в будь-який час обрати будь-який митний режим або змінити його на інший, незалежно від характеру, кількості, країни походження або призначення товарів і транспортних засобів, якщо інше не передбачено митним законодавством.

Роль митних органів при цьому полягає в ухваленні рішення про можливість розміщення конкретного товару у митний режим, обраний декларантом, виходячи з наявної нормативної бази та економічної доцільності.

При виборі митного режиму декларант повинен враховувати, що розміщення товарів в окремі митні режим и обмежується часом.

Існують випадки неможливості розміщення товару у визначений режим, наприклад, коли особа, що переміщує товар, не має ліцензії (дозволу) на переробку товару на (поза) митною територією або під митним контролем.

Важливу роль відіграє також статус товару. Наприклад, у режим реекспорту можуть розміщуватись тільки іноземні товари, під режим реімпорту, навпаки - тільки вітчизняні товари, вивезені з країни у режимі експорту. Говорячи про зміну митного режиму, необхідно ще раз нагадати, що це - прерогатива особи, яка переміщує товари.

/

Рис. 1.1. Види митних режимів

Водночас існують ситуації, коли зміна одного митного режиму на інший не припускається. Наприклад, якщо товар був розміщений у режим відмови на користь держави, зміна режиму на будь-який інший не відбувається.

Таблиця 1.1 Найменування та коди митних режимів

№ п/п	Найменування митного режиму	Код
1	Експорт	10
2	Реекспорт	31
3	Тимчасове ввезення (вивезення)	31
4	Випуск у вільний обіг (доя вільного обігу)	40
5	Реімпорт	41
6	Переробка на митній території	51
7	Переробка під митним контролем	52
8	Переробка за межами митної території	61
9	Вільна митна зона	71
10	Магазин безмитної торгівлі	72
11	Вільний склад	73
12	Митний склад	74
13	Відмова на користь держави	75
14	Знищення	76
15	Транзит	80

1.3 Роль митного контролю та митного оформлення при здійсненні митних платежів

Відповідно до порядку ведення обліку суб'єктів ЗЕД у митних органах, затвердженому Наказом Державного митного комітету України від 31.05.2000р. №237 для здійснення ЗЕД, зокрема митного оформлення товарів, суб'єкту господарювання необхідно стати на облік у митному органі по місцю своєї державної реєстрації. Для постанови на облік в митних органах суб'єкт ЗЕД подає наступні документи:

1. Установчі документи з нотаріально завіреними копіями.

2. Свідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

3. Свідчення про реєстрацію як платника ПДВ.

4. Довідка органів статистики про занесення юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України і присвоєння кодів території і кодів форми власності.

5. Довідка уповноваженого банку про наявність розрахункового (гривневого) і валютного рахунків із вказівкою прізвища, ім'я та по батькові головного бухгалтера, а також телефонних номерів підприємства.

6. Наказ по підприємству про призначення працівників, відповідальних за роботу з митницею з вказівкою їхніх прізвищ, імен та по батькові, паспортних даних, зразків підписів.

7. Довідка про проведення декларування валютних цінностей (рахунків), що належать резиденту України і знаходяться за її кордоном.

8. Документ, що підтверджує право власності суб'єкта господарювання на його юридичну адресу.

9. Картки зі зразками підписів головного бухгалтера, керівника і зразками печатки.

Згідно зі статтею 83 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМУ), введеного в дію постановою Верховної Ради (ВР) № 227/94ВР від 09.12.1994р., Херсонський морський торговельний порт забезпечує державні органи нагляду, митні органи, органи прикордонних військ необхідними приміщеннями і створює нормальні умови для їх роботи.

Порядок перетинання вантажів через митну границю України регулюється Митним кодексом України (МКУ) від 12.12.1991р. № 1970 XII, зі змінами та доповненнями до нього.

Після прибуття в порт судна, судновласник (агент) зобов'язаний надати митному органу необхідні для проведення митного контролю документи на транспортний засіб (судно), документи на перевезений вантаж, валюту, цінності і т д.

Згідно зі ст. 35 КТМУ, судновими документами вважаються: судновий патент, свідоцтво про право власності на судно, обмірне свідоцтво, свідоцтво про мінімальний склад екіпажу, список пасажирів, судновий журнал, суднове санітарне свідоцтво, санітарний журнал, машинний журнал, ліцензію на право користування радіостанцією, свідоцтво про вантажну марку, журнал реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню навколишнього середовища, та інші документи, передбачені міжнародними договорами України для суден, що плавають за кордон.

За недотримання термінів подачі документів у відповідності зі ст. 108 МКУ передбачені штрафи в розмірі від 1 до 10 мінімальних заробітних плат.

Після подання всіх необхідних документів, службові особи митного пункту в ХМТП починають митний контроль судна та вантажу. Під час митного контролю заборонено причалювання до судна інших суден та плаваючих засобів без відповідного дозволу службових осіб митниці. За несанкціоноване причалювання передбачено штрафи в розмірі від 0,5 до 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Митний контроль проводитися в присутності службових осіб підприємства та уповноважених представників вантажовласника. Службові особи митниці можуть запрошувати до участі в митному обстеженні судна (вантажу) відповідних спеціалістів. Крім того, митниця бере необхідні проби та зразки вантажу для проведення його дослідження. Після проведення митного контролю, на вантажі (суднові трюми) накладаються печатки, пломби та інші митні забезпечення.

Останнім кроком митного контролю є митне оформлення вантажів та сплата вантажовласником необхідних митних зборів та мита. Обкладення митом вантажу здійснюється відповідно до ставок Єдиного митного тарифу України (ЄМТУ). Операції, що входять до митного оформлення і порядок їх здійснення визначаються Державним митним комітетом України (ДМКУ). Митні документи оформлюються українською мовою, або мовами митних союзів, якщо Україна є членом цих союзів. Зазвичай вантажі окрім митного контролю підлягають санітарному, фітосанітарному, радіологічному та іншим видам контролю. Митне оформлення може бути завершеним тільки після закінчення зазначених видів контролю.

Протекціонізм і лібералізація є основними формами зовнішньоекономічної політики держави.

Протекціонізм передбачає застосування державою комплексу усіх можливих способів у зовнішньоекономічній політиці для захисту національних виробників від зарубіжних конкурентів шляхом створення цільових (податки, митні збори і та ін.) і нецільових (квоти, заборони і та ін.) бар'єрів для небажаних імпортерів та інвесторів.

В умовах перехідного періоду протекціонізм здійснюється у залежності від стану економіки тієї чи іншої країни. Під час збільшення виробництва, при стабільності внутрішнього ринку державні протекціоністські заходи не здійснюються, і, навпаки, криза в економіці, як правило, вимагає захисту національного виробника у створенні умов для його розвитку.

Лібералізація являє собою систему заходів, направлених на усунення або зниження бар'єрів на шляху міжнародної торгівлі. У основі концепції лібералізації лежить принцип порівняльної переваги, сформульований іще Адамом Смітом.

Цей принцип полягає у тому, що сукупний обсяг випуску продукції буде найбільшим тоді, коли кожний товар буде вироблятися у тій країні, де існує самий низький рівень витрат і собівартості.

В умовах перехідного періоду лібералізації зовнішньоекономічної діяльності також треба враховувати процеси створення цивілізованого ринку, завдання розширення вітчизняного експорту продукції та імпорту необхідних товарів для підтримки соціальної стабільності у суспільстві. Треба виділити також і можливість досягнення додаткової користі від лібералізації, яка полягає в тому, що остання стимулює конкуренцію й обмежує монополію. Конкуренція іноземних фірм у таких умовах посилюється й змушує вітчизняних виробників переходити на виробничі технології з мінімально низькими витратами, підвищувати якість продукції, застосовуючи нові методи виробництва, і таким чином сприяти економічному зростанню. Лібералізація торгівлі, крім того, дає споживачам можливість широкого вибору із запропонованого асортименту продукції.

За увесь час незалежності в Україні була проведена певна робота по створенню механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності як важливої передумови проведення ефективної зовнішньоекономічної політики держави. Основою цієї політики в умовах переходу до ринкових відносин стала відмова від адміністративних методів і перехід до застосування економічних методів регулювання. Проте в Україні це питання вирішувалося не зовсім послідовно, рішення приймалися, часто-густо без економічного і наукового підтвердження , без вивчення досвіду інших країн світу, які вже проходили цим шляхом, що принесло більше шкоди, ніж користі національній економіці.

Курс на вільну торгівлю шляхом лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, багато в чому зумовлений бажанням виконати вимоги провідних міжнародних організацій, таких як МВФ, Всесвітній банк, ГАТТ/ВТО, останнього часу наштовхнувся на протидію зростання протекціонізму. Об'єднання цих форм зовнішньоекономічної діяльності - дуже важлива проблема. Тому дуже актуальним стає всебічне вивчення світового досвіду регулювання зовнішньоекономічної діяльності з метою створення оптимального протекціонізму як системи заходів з тимчасового захисту внутрішнього ринку та державної підтримки конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Формування економічно ефективної моделі зовнішньоекономічної діяльності України має на увазі пошук оптимальної комбінації заходів протекціонізму і лібералізації, які б відповідали стратегічним інтересам країни у системі взаємовідносин в рамках світової спільності.

1.4 Вплив митних процедур на ефективність зовнішньоекономічних операцій

Будь-який імпортований (експортований) товар має пройти через митницю. Митниця існує для того, щоб контролювати ввезення (вивезення) товарів.

При митному оформленні товару здійснюються наступні митні процедури:

1) визначення товару;

2) митне оцінювання товару, виходячи з якого в більшості випадків визначається сума мита і податків.

За звичайних умов товар проходить через митницю і ввозиться в країну одночасно. Виняток із цього правила має місце, коли товар потрапляє на певну територію країни імпорту, наприклад у 'вільну економічну зону'.

В багатьох країнах товар можна ввезти і до сплати мита. При цьому митниця одержує від імпортера (його представника) спеціальний документ. Він встановлює обов'язок імпортера сплатити суму податків, мита й інших обов'язкових платежів у зазначений у ньому термін. У багатьох випадках законодавство вимагає, щоб оплата за векселем була гарантована банками. Використовуючи систему таких векселів, можна, наприклад, відразу сплатити загальну суму мита і податків на імпорт за всі товари, завезені за визначений період.

У торгівлі можуть виникнути такі основні труднощі, пов'язані зі здійсненням митних процедур:

- дуже складні митні процедури. Вони призводять до того, що вартість товару штучно завищується. Щоб перебороти ці перешкоди в торгівлі, 1973 року у Кіото, у рамках Всесвітньої митної організації, було укладено Міжнародну конвенцію про спрощення і гармонізацію митних правил. 25 червня 1999 р. прийнято нову редакцію конвенції;

- для різних товарів існують різні митні ставки. Для полегшення роботи митниці в кожній країні існують спеціальні переліки товарів (класифікації), в яких товари розбиті на групи, підгрупи, і т.ін.5 Не в усіх країнах такі переліки однакові. Може трапитися і так, що той самий товар класифікується в різних країнах по-різному;

- ставки мита і зборів (плата за митне оформлення і пов'язані з ним дії державних органів), процедура їхньої сплати, порядок митного оформлення можуть бути змінені, а інформацію про це опубліковано незадовго до цього, а то і взагалі postfactum. Це питання стосується і ГАТТ, яка вимагає, щоб інформація про зміни в ставках мита і зборів публікувалася заздалегідь, з тим щоб учасники торгової діяльності могли ознайомитися з ними і вжити усіх відповідних заходів (в тому числі сплатити необхідні суми у встановленому порядку);

- багато держав стягують з того самого товару різні мита, залежно від того, з якої країни товар надходить. Методи визначення походження товарів, а також пов'язані з ними формальності і процедури в різних країнах можуть відрізнятися. Нерідко ці формальності і процедури надзвичайно складні. Все це перешкоджає нормальному процесу торгівлі;

- розмір мита (і нерідко митних зборів) часто залежить від вартості товару. При ввезенні товарів імпортер (або його представник) вказує вартість товару в митних документах, розміри мита і зборів розраховуються на основі цих даних. Але буває і так, що митна служба 'не вірить' твердженням імпортера і визначає вартість товару на основі своєї інформації. При цьому часто виникають труднощі, пов'язані з методом визначення митної вартості товару.

Електронна торгівля. Сьогодні дуже часто замість того, щоб йти у магазин, покупець може увімкнути комп'ютер, обмінятися електронними повідомленнями із продавцем, і угоду буде укладено. Дуже часто для укладання таких угод використовується Інтернет.

Останнім часом укладається все більше таких 'електронних' угод. У багатьох з них беруть участь особи або підприємства, які знаходяться у різних країнах, і для виконання таких угод необхідно перевезти товар з однієї країни до іншої.

В той же час, щоб ввезти куплений товар з-за кордону, потрібно пройти адміністративні процедури. Наприклад, необхідно пройти митні процедури (представити певні документи, в певному порядку сплатити необхідну суму мит та зборів тощо).

Такі процедури виникли задовго до появи електронної торгівлі і не враховують певних її особливостей.

Це зумовлює три основні проблеми в багатьох країнах:

1) неможливо заздалегідь підрахувати суму мит та зборів;

2) неможливо заздалегідь сплатити суму мит та зборів;

3) неможливо переводити валюту за кордон, якщо угода - 'електронна'.

З розвитком нових інформаційних технологій буде все більше можливостей для розвитку 'електронної торгівлі'. З іншого боку, зараз деякі адміністративні процедури є бар'єром для 'електронної торгівлі', причому бар'єр навіть більший, ніж для звичайної торгівлі.

Сьогодні торгівці висловлюють все більше незадоволення таким станом речей і все активніше вимагають реформ. Під впливом цих вимог багато держав вже починають вживати заходів, спрямованих на зменшення бар'єрів в 'електронній торгівлі'. Наприклад, поправки до Конвенції Кіото, прийняті в рамках Всесвітньої митної організації 25 червня 1999 року, спрямовані на зменшення таких бар'єрів. На жаль, поки дуже небагато держав ратифікувало ці поправки. Але цілком очевидно, що рано чи пізно митні процедури почнуть змінюватися в багатьох країнах.

Такі зміни, що відбуваються під впливом революційних технологій, приведуть до розвитку цілком нового митного процесу. Це приклад того, як розвиток технології змінює законодавство.

Митна класифікація. Відмінності в митних класифікаціях у різних країнах нерідко викликають проблеми, які можна проілюструвати таким запитанням: „Як потрібно оформляти на митниці дерев'яну картинну раму, яка буде використана для 'складання' картини?”. Варіанти відповіді:

- як картинну раму;

- як дерев'яну матрицю;

- як предмет мистецтва;

- як продукт лісу;

- як особисту річ.

Правильна відповідь: будь-який із цих варіантів можливий, усе залежить від того, в яку країну ви ввозите товар. Така непевність перешкоджає здійсненню торгівлі.

Прагнення торговців, менеджерів, юристів вирішити цю проблему в остаточному підсумку привело до того, що багато держав почали укладати міжнародні договори, їхні учасники домовлялися використовувати однакові класифікації товарів для цілей митного оформлення.

Наприклад, вже незабаром після Другої світової війни велика кількість європейських країн домовилася використовувати так звану

'Брюссельську тарифну номенклатуру'. Проте багато інших держав (у тому числі США і Канада) не застосовували цю 'Брюссельську тарифну номенклатуру'. У вісімдесяті роки почалася робота із створення єдиної 'глобальної' системи товарної класифікації. Результатом цих зусиль стала поява в середині 80-х років 'Гармонізованої системи кодування й опису товарів'. В основу цієї системи була покладена система 'Брюссельської тарифної номенклатури', а також системи митної класифікації деяких держав. Гармонізована система опису і кодування товарів почала діяти 1 січня 1988 року. Вона включає понад 5000 шестизначних товарних позицій, які можна розподілити на більш детальні позиції, з урахуванням особливостей національних адміністративних і статистичних вимог.

Цілі 'Гармонізованої системи':

- домогтися однаковості класифікації товарів з метою митного оформлення у різних країнах;

- полегшити збір, аналіз і порівняння статистичних даних;

- створити загальну міжнародну систему кодування, опису і класифікації товарів для цілей торгівлі;

- надати зацікавленим особам оновлену товарну номенклатуру, яка дозволяє судити про технологічний прогрес і зміни в міжнародній торгівлі.

На сьогодні цю систему використовують митні служби декількох десятків держав. Контроль за застосуванням державами 'Гармонізованої системи опису і кодування товарів' здійснює Всесвітня митна організація. В рамках СНД уряди країн - учасниць домовилися використовувати єдину 'Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності Співдружності Незалежних Держав'.

Митна оцінка. Навіть у тих випадках, коли імпортеру заздалегідь відомо, за якою 'статтею' буде класифікуватися товар і ставка мита, виражена у відсотках до вартості товару, можуть виникнути труднощі, якщо імпортер і митники не узгодять вартість ввезеного товару. В таких випадках представники митниці звичайно визначають вартість товару на основі свого розуміння.

Багато держав встановили спеціальні методи визначення митної вартості, які митники повинні використовувати в таких спірних ситуаціях.

Наприклад, деякі країни встановлюють 'мінімальну митну вартість товару', і митниця не має права встановлювати митну вартість нижчу від цієї 'мінімальної вартості'. Інший спосіб - встановити митну вартість імпортного товару на основі оптової ціни того ж товару, коли він продається в країні імпорту.

Подібні методи оцінювання часто викликають незадоволення імпортерів, оскільки використання таких методів призводить до того, що вони змушені сплачувати, на їхню думку, занадто велике мито.

Торговці давно прагнули встановити загальні правила, яким повинні слідувати митні служби різних країн при обчисленні митної вартості товару.

В 1979 році в рамках ГАТТ був підписаний 'Кодекс про митну оцінку'. Кодекс передбачав, що вартість імпортного товару не повинна розраховуватися на основі вартості товарів, які походять з країни імпорту, або на довільних, або штучних ставках митної вартості товару.

В 1995 році набрала чинності розроблена на основі цього кодексу Угода про застосування статті VII ГАТТ. Участь у цій угоді є обов'язковою умовою членства у Світовій організації торгівлі.

Правила походження товарів. Питання про походження товарів може виникнути за найрізноманітніших обставин. Найтиповішими з них є наступні:

- товар ввозиться з країни Б, але був вироблений в країні В;

- товар ввозиться з країни Б, був вироблений у країні Б, але деякі його компоненти вироблені в країні В.

У сучасному світі все частіше мають місце ситуації, коли різні етапи виробництва товару відбуваються в різних країнах. Правила походження товарів можуть застосовуватися:

- при імпорті товарів, коли ставка мита залежить від того, з якої країни походить товар;

- при здійсненні державних закупок, коли участь іноземних підприємств у державних торгах або умови такої участі залежать від походження товарів, які вони пропонують державі.

Різні держави використовують різні критерії для оцінювання того, в якій країні вироблений імпортований товар. Як правило, використовуються такі критерії:

- товаром, виробленим у країні А, вважається товар, повністю вироблений у країні А. В різних країнах існують різні визначення поняття 'повністю вироблений'. Це може викликати додаткові ускладнення в торгівлі;

- товаром, виробленим у країні А, вважається товар, що виник у результаті 'достатньої переробки' товарів, хоча вони були завезені і з інших країн. У різних країнах 'достатню переробку' розуміють по-різному.

Два найбільш типових критерії визначення 'достатньої переробки' такі:

1. Зміни в 'коді' готового товару порівняно з товаром, що переробляється.

Наприклад, коди товарів у деяких товарних класифікаціях складаються з дев'яти цифр. Припустимо, що в країні А переробка вважається достатньою, якщо в кодах товару, що утворився в результаті переробки товару, використаного для переробки, відрізняються більше чотирьох чисел. Тоді якщо ми маємо товар 1 (виробництва країни А) із кодом '22 345 7864', що виник у результаті переробки товару 2 із кодом '22 345 3290' (товар 2 виготовлений в іншій країні), тобто відмінності існують тільки в останніх чотирьох цифрах, то товар 1 не буде вважатися повністю виробленим у країні А.

2. Частка вартості товару, що переробляється, у вартості кінцевої продукції.

Припустимо, що в країні А переробка вважається достатньою, якщо частка вартості переробленого товару у вартості товару, що виник у результаті переробки, менш як 50 %. Тоді якщо товар 1 (виробництва країни А) продається за ціною 100 дол. і виник в результаті переробки товару 2 (виготовленого в іншій країні), що був куплений виробником за 40 дол., то товар буде вважатися достатньо переробленим у країні А.

Розбіжності в підходах до понять 'достатня переробка' і 'товари, повністю вироблені в країні', різні (іноді невиправдано складні) формальності, пов'язані з правилами походження товарів (наприклад, процедури одержання документів, які засвідчують 'походження' товару), створюють додаткові ускладнення в торгівлі. Торговці, менеджери, юристи давно прагнули звести ці ускладнення до мінімуму.

В 1995 році набрала чинності Угода про правила походження товарів. Участь у цій угоді є обов'язковою умовою членства у СОТ. Угода зобов'язує країни - учасниці спільно встановлювати єдині правила походження товарів, які мають бути:

- зрозумілими;

- об'єктивними;

- передбачуваними.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ „МЕТАЛОПРОДУКЦІЯ”

2.1 Механізм розрахунку митних платежів

До митних платежів можна віднести платежі, стягувані до державного бюджету митними органами з учасників зовнішньоекономічної діяльності, нарахування яких проводиться у Вантажній митній декларації на основі митної вартості.

Розрізняються наступні види митних платежів:

-митний збір - грошовий збір за митне оформлення товарів і інших предметів, а також за їх знаходження під митним контролем;

- мито є податком на товари і інші предмети, переміщувані через митний кордон;

- акцизний збір - це непрямий податок, який включається в ціну товару, реалізовуваного підприємством, на високорентабельні і монопольні товари, перелік яких затверджуються Кабінетом Міністрів України;

- податок на додану вартість - частину знову створеної вартості на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що надійшла до бюджету після їх реалізації.

Митний збір не стягується з товарів і інших предметів, якщо їх митна вартість менше $100. За товари вартістю від $100 до $1000 митний збір стягується у розмірі $5. Якщо вартість товарів більше $1000 стягується 0,2% митної вартості, але не більше $1000. Митні збори стягуються з товарів, що ввозяться на митну територію України по ставках Єдиного митного тарифу України, діючих на день представлення Вантажної митної декларації. Передбачено три види ставок митного збору: преференційні, пільгові і повні.

Преференційні ставки, включаючи звільнення від сплати

мита, застосовуються до товарів і інших предметів, походженням з країн СНД і Балтики (за винятком Таджикистану).

Пільгові ставки застосовуються до товарів і інших предметів, походженням з переважної більшості країн світу, за винятком країн, товари яких обкладаються преференційними і повними ставками.

Повні ставки застосовуються до товарів з ЮАР, Тайваню, держав, що утворилися після розпаду Югославії, а також товарам, визначити країну походження яких неможливо.

Згідно зазначеного Порядку стягування митних зборів, що нараховуються по вантажній митній декларації, при оформленні вантажної митної декларації нараховуються і підлягають сплаті види митних зборів зазначених в табл. 2.1 і 2.2.

Таблиця 2.1 Ставки митних зборів, передбачені Митним кодексом України

Вид митного збору	Розмір ставки (доларів США)
1. За митне оформлення товарів та інших предметів при митній вартості:
до 100 доларів США	не справляється
від 100 до 1000 доларів США	5
більше 1000 доларів США	0,2 відсотка митної вартості товарів та інших предметів, але не більше еквівалента 1000 доларів США
2. За митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна під зобов'язання про його зворотне вивезення (ввезення):
за кожною вантажною митною декларацією	30
за кожним додатковим аркушем до неї	15
3. За митне оформлення товарів у разі ввезення на митний ліцензійний склад:
за кожною вантажною митною декларацією	30
за кожним додатковим аркушем до неї	15
4. За перебування товарів та інших предметів під митним контролем, за кожний день перебування:
за перші п'ятнадцять календарних днів	не справляється
за кожний наступний календарний день	0,05 відсотка загальної митної вартості товарів та інших предметів
Вид митного збору	Розмір ставки (доларів США)
5. За митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, встановленим для митниці (за одну годину роботи одного працівника митниці):
у робочий час	20
у неробочий час, суботу, неділю	40
святкові дні	50
6. За відмову від замовлених послуг, передбачених пунктом 6 цього додатку, без завчасного попередження в письмовій формі	20
7. За митне оформлення транспортного засобу індивідуального користування, якщо цей засіб використовується для перевезення товарів та інших предметів в обсягах, що підлягають обкладенню митом	10
8. За видачу посвідчень на право реєстрації (перереєстрації) (ввезених в Україну громадянами транспортних засобів (у тому числі ввезених тимчасово), а також номерних агрегатів, що підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції	15
9. За зберігання товарів та інших предметів на складах митниць (крім товарів та інших предметів, зазначених у статті 86 Митного кодексу України), за 1 кг за кожний день зберігання:
перші десять календарних днів	0,1
кожний наступний календарний день	0,5
10. За зберігання товарів та інших предметів, що підлягають обов'язковій передачі митниці для зберігання і зазначені у статті 86 Митного кодексу України, за кожний день зберігання:
перші десять календарних днів	0,1 відсотка загальної вартості товарів та інших предметів
кожний наступний календарний день	0,5 відсотка загальної вартості товарів та інших предметів
11. За видачу підприємству свідоцтва про визнання його декларантом (на термін до одного року)	1500
12. За продовження терміну дії (перереєстрації) свідоцтва про визнання підприємства декларантом (щорічно)	1000
13. За видачу сертифіката підтвердження доставки товару, прийнятого під режим експортного контролю України	100

Таблиця 2.2 Ставки митних зборів за реєстрацію товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності

Вид збору	Розмір ставки, доларів США
1. За реєстрацію товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, на термін 6 місяців:	200
за кожний наступний товар з тим же об'єктом інтелектуальної власності	100
2. За реєстрацію товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, на термін 12 місяців:	400
за кожний наступний товар з тим же об'єктом інтелектуальної власності	200
3. За продовження терміну реєстрації кожного товару	100
4. За внесення змін до реєстру товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності	50

Вивізне мито в Україні встановлено на живу худобу, шкури тварин і металолом.

Угодами про вільну (безмитної) торгівлю передбачається вилучення окремих товарних груп з режиму вільної торгівлі в торгівлі з Росією, Узбекистаном, Латвією і Литвою. Готова продукція, виготовлена з давальницької сировини, наданої українським замовником, при ввезенні на митну територію України звільняється від обкладення митним збором.

Нарахування мита на товари й інші предмети, ведеться на базі їхньої митної вартості, тобто ціни, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України. При визначенні митної вартості в неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати у випадку, якщо вони не включені в рахунок-фактуру:

· на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України;

· комісійні і брокерські;

· плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів і інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їхнього ввозу (вивозу).

При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів і інших предметів вартості, що визначається згідно положень статті 16 Закону України від 5 лютого 1992 року N 2097-XII 'Про Єдиний митний тариф', чи у випадку неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у ведучих країнах - експортерах зазначених товарів і інших предметів.

Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону України від 5 лютого 1992 року 'Про Єдиний митний тариф' і ставок Митного тарифу України (Закон України від 5 квітня 2001 року N 2371-III), що діють на день представлення митної декларації, і платиться у валюті України.

При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України, що застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях і діє на день представлення митної декларації. [16]

Нарахування і стягування мита з юридичних осіб і осіб, зареєстрованих як підприємці, здійснюється митними органами відповідно до Інструкції про порядок стягування ввізної (імпортної) мита, затвердженої наказом Державної митної служби України від 23 липня 1997 р. N 344 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 вересня 1997 р. під N 397/2201.

При встановленні в Україні на підставі міжурядових угод пільгових умов обкладання ввізним митом, у тому числі звільнення від обкладання митом товарів, що ввозяться і походять із країн, з якими укладені відповідні міжурядові угоди, порядок визначення країни походження, представлення митним органам сертифікатів про походження, а також підтвердження виконання правил 'прямої відвантаження' і 'безпосередньої закупівлі' визначається окремими нормативними документами Державної митної служби України.

При ввозі предметів дитячого асортименту відповідні ставки ввізного мита зменшуються на 50 відсотків (додаток до наказу Державної митної служби України від 23 липня 1997 р. N 344).

Нарахування ввізного мита проводиться в графі 47 вантажної митної декларації і додаткових аркушів до неї в національній валюті України. Увізне мито підлягає сплаті до чи на момент здійснення митного оформлення. Вона платиться платниками в національній валюті України по ставках, що діють на день представлення вантажної митної декларації до митного оформлення.

Сплата ввізного мита повинна бути здійснена шляхом перерахування суми коштів по безготівковому розрахунку на рахунок митного органа внесенням суми зазначених коштів готівкою в касу митного органа.

Сплатою ввізного мита по безготівковому розрахунку вважається надходження коштів на депозитний рахунок митного органа. Сплата ввізного мита може здійснюватися внесенням авансових сум на рахунок митного органа.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, проводиться на базі митної вартості, заявленої декларантом або визначеної митними органами на момент перетину товарами митного кордону України.

Митна вартість - це та вартість товару, яка використовується як вихідна розрахункова база для обчислення митних платежів Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 р. № 1598 затверджений «Порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України».

Функції митної вартості:

фіскальна - митна вартість є основою для нарахування митних платежів;

правоохоронна - митна вартість є основою для застосування санкцій за порушення митних правил;

статистична функція призначена для:

забезпечення повного і достовірного обліку даних про експорт та імпорт держави;

аналізу основних тенденцій, структури и динаміки зовнішньоторговельних товаропотоків держави разом з аналізом її макроекономічної ситуації;

інформаційного забезпечення вищих органів державно! влади й управління при прийнятті ними рішень у галузі митної політики та державного регулювання зовнішньої торгівлі;

аналізу кон'юнктури ринку держави;

контролю за нарахуванням митних платежів;

здійснення валютного контролю в межах компетенції митних органів;

представлення даних митної статистики для складання торгового та окремих статей платіжного балансів держави;

сприяння в здійсненні державами взаємного обміну інформацією з митної статистики зовнішньої торгівлі;

розв'язання інших завдань, обумовлених національною митною політикою.

4)перевірка обґрунтованості ціни товару при бартерних угодах;

контроль за еквівалентністю зустрічних товарних відправлень;

валютний контроль при проведенні експортно-імпортних операцій;

контроль за дотриманням встановлених вартісних квот.

У зв'язку з тим, що процедура визначення і контролю митної вартості пов'язана із зовнішньоторговельною діяльністю, особливого значення набуває уніфікація митного законодавства торгуючих сторін, трансформація національних законодавств щодо визначення митної вартості та організації її контролю на основі міжнародних принципів. Все це дозволяє значною мірою полегшити учасникам ЗЕД організацію експортно-імпортних операцій та спростити митне оформлення товарів.

Наявність загальнодоступної методики і встановлених правил визначення митної вартості ставить усіх учасників ЗЕД у рівні умови і дозволяє істотно підвищити ступінь визначеності при організації зовнішньоторговельних операцій, заздалегідь прорахувати всі необхідні економічні параметри укладених угод.

Схема процедури декларування митної вартості зображено на рис.2.1.

/

Рис. 2.1. Процедура декларування митної вартості

Впровадження чітких норм і правил визначення митної вартості ввезених товарів забезпечує організацію ефективної системи контролю за їх дотриманням. Завдяки правильному обчисленню бази оподатковування ввезених товарів досягається оптимальний розмір надходжень від стягнення митних платежів у державний бюджет.

Більшість країн, що беруть участь у зовнішній торгівлі, застосовують одну з двох міжнародних систем визначення митної вартості: Брюссельську; ГАТТівську.

Деякі країн и, які не відіграють значної ролі в зовнішньоторговельному обороті, використовують власні національні методики визначення митної вартості товарів.

3 метою уніфікації законодавства різних країн, у 1950 році у Брюсселі було розроблено Конвенцію про утворення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів. Цей документ визначив Брюссельську митну вартість як нормальну вартість товару, за якою товар може бути проданий у країні його призначення на момент подання вантажної митної декларації. Конвенція визначає митну вартість як ціну CIF y тому місці, де товар перетинав митний кордон країни призначення. Крім того, визначено ще одну важливу умову стосовно цінових показників - ціна товару має бути нормальною ціною, утвореною ринковими відносинами між незалежними один від одного продавцем та покупцем.

Наступним кроком у світовій уніфікації методів визначення митної вартості товару був пакет угод, ухвалених у 1979 році на багатосторонніх переговорах у Токіо.

Одним з документів, яким сьогодні керуються більшість країн, є так званий Кодекс про митну вартість ГАТТ. Одне з його положень зобов'язує всі країни - учасниці ГАТТ привести національну законодавчу базу з питань визначення митної вартості у відповідність до всіх положень Кодексу.

Згідно з цим Кодексом митна вартість товару - ціна, що реально сплачена або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країни імпортера за виконання таких умов:

1) необмежений перехід права власності на товар до імпортера, за винятком обмежень щодо конкретного товару з боку країни-імпортера або обмежень регіону, куди може бути перепродано товар;

2) ціна угоди або реалізація самої угоди залежить тільки від якісних та кількісних характеристик самого товару;

3)частина прибутку у будь-якому вигляді не повертається імпортером експортерові;

4) експортер та імпортер не взаємозалежні.

Сьогодні всі методи оцінки митної вартості імпортованого товару базуються на ціні угоди, яка реально сплачується за товар, і враховує додаткові витрати покупця, комісійні та брокерські витрати, витрати на пакування, перевезення тощо.

Кодекс про митну вартість ГАТТ передбачає визначення митної вартості імпортованого товару з використанням ціни ідентичного або подібного товару. У разі відсутності потрібної інформації про ідентичні або подібні товари, митна вартість визначається шляхом розрахунків, які проводяться на підставі витрат виробництва, вартості сировини та матеріалів, прибутку та витрат, пов'язаних з реалізацією товару. Кодекс забороняє використання ціни внутрішнього національного ринку як базової розрахункової піни.

У рамках Співдружності незалежних держав ухвалено Основи митних законодавств держав - учасниць СНД, які визначають принципи правового, економічного та організаційного регулювання митної справи. Окремим розділом виділено статті, пов'язані з визначенням митної вартості та країни походження товару. Методи визначення митної вартості згідно з Основами представлено на рис.2.3. Вони стосуються імпортованих товарів. У разі необхідності ці методи використовуються в порядку їхньої нумерації.

/

Рис. 2.3. Порядок використання методів визначення митної вартості товарів

Цілі визначення митної вартості зазначені в наказі Державної митної служби України від 09.07.1997 N 307 'Про твердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації':

1. Митна вартість використовується при нарахуванні мита, митних зборів і інших митних платежів;

2. Митна вартість використовується для установлення вартості товарів для інших митних цілей, включаючи стягнення штрафів і застосування інших санкцій за порушення митних правил, передбачених законодавчими актами України;

3. Митна вартість використовується для ведення митної статистики.

Тому що в зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу ціна товару визначається з урахуванням умов постачання (міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (ИНКОТЕРМС, табл. 2.3), затверджених Указом Президента України від 04.10.94 N 567/94), вони також у першу чергу враховуються і при визначенні митної вартості товару за таким договором (контракту).

При ввезенні товарів на митну територію України їх митна вартість визначається за фактурною вартістю до бази цін CIF-український порт, CIP - пункт призначення на кордоні України, CPT-пункт призначення на кордоні України чи DAF-кордон України. [9]

При цьому, якщо товари куплені на умовах, відповідно до яких пункт поставки (призначення) знаходиться поза митною територією України (наприклад, EXW-Будапешт, FOB-Токіо, CIF-Рига, DAF-Брест), то до фактурної вартості додаються додаткові, невключені витрати по доставці товарів до моменту перетину митного кордону України.

Для випадків, коли умовами поставки передбачено пункт призначення, який знаходиться на митній території України (наприклад, CIP-Миколаїв, DDP-Львів), з фактурної вартості відраховуються витрати, які мали місце після моменту перетину митного кордону України.

При вивезенні товарів з митної території України їх митна вартість приводиться за фактурною вартістю до бази цін FOB-український порт, DAF-кордон України (пункт призначення на митному кордоні України) або CIP-пункт призначення на митному кордоні України.

При цьому, якщо товари продані на умовах, відповідно до яких пункт поставки (відвантаження) знаходиться на митній території України (наприклад, EXW-Київ або FCA-Чернігів), то до фактурної вартості додаються витрати по доставці вантажу до моменту перетину митного кордону України. [9]

Таблиця 2.3 Інкотермс - 2000

Група E	EXW	Франко завод (назва місця)
Відправлення
Група F	FCA	Франко перевізник (назва місця призначення)
Основне перевезення не оплачене	FAS	Франко уздовж борта судна (назва порту відвантаження)
	FOB	Франко борт (назва порту відвантаження)
Група C	CFR	Вартість і фрахт (назва порту призначення)
Основне перевезення оплачене	CIF	Вартість страхування і фрахт (назва порту призначення)
	CPT	Фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення)*
	CIP	Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (... назва місця призначення)
Група D	DAF	Постачання до границі (... назва місця постачання)
Прибуття	DES	Постачання із судна (... назва порту призначення)
	DEQ	Постачання з пристані (... назва порту призначення)
	DDU	Постачання без оплати мита (... назва місця призначення)
	DDP	Постачання з оплатою мита (... назва місця призначення)

Для випадків, коли умовами поставки передбачено пункт поставки (призначення), який розташований за межами митної території України (наприклад, CIF-Стамбул, DAF-польсько-німецький кордон), з фактурної вартості відраховуються витрати, які мають місце після моменту перетину митного кордону України.

У митницях з метою виявлення спроб і недопущення фактів заниження митної вартості для відхилення від сплати належних сум митних податків і платежів під час митного оформлення створені відділи тарифів і митної вартості. Порядок роботи відділу тарифів і митної вартості регіональної митниці (митниці) при рішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщаються через митний кордон України, визначений наказом Державної митної служби України від 02.12.99 N 782.

Відділами тарифів і митної вартості регіональних митниць контроль за правильністю визначення митної вартості здійснюється у випадках:

· при виникненні сумнівів в інспектора, що здійснює митний контроль і митне оформлення;

· при наявності переміщуваного через митний кордон України товару в додатках 3 і 4 до пункту 1.7 Порядку роботи відділу тарифів і митної вартості при дозволі питань визначення митної вартості. У даному випадку необхідно відзначити, що в деяких митницях можуть бути визначені особливості. Так, наприклад, у Київській регіональній митниці перевірка заявленої митної вартості товарів, що ввозяться (імпортуються) відповідно до додатка 3 до вищевказаного наказу, здійснюється уповноваженим на визначення митної вартості особою оперативного підрозділу. Якщо уповноважена особа транзитно-вантажному відділі за якимись причинами не може визначити митну вартість таких товарів, вона визначається у відділі тарифів і митної вартості;

· при установленні внутрішніми наказами регіональних митниць переліку товарів, обов'язковий контроль за визначенням митної вартості яких здійснюється відділами тарифів і митної вартості.

Визначення митної вартості повинне бути здійснено митним органом у термін, що не перевищує 15 робітників днів. У виняткових випадках цей термін може бути збільшений за рішенням керівника митного органа. [16]

Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, повинні ґрунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації. У разі потреби для підтвердження вірогідності заявленої митної вартості можуть бути використані документи, серед яких особливо хотілося б відзначити наступні:

1. специфікації, коносаменти, товарно-транспортні накладні;

2. ліцензії;

3. картки реєстрації контрактів;

4. сертифікати походження;

5. банківські документи щодо розрахунків за контрактом, що повинні містити всі необхідні реквізити для ідентифікації їхній з постачанням, митне оформлення якої здійснюється (копія платіжного доручення з оцінкою банку про виконання операції і виписка (копія) з особистого рахунка організації, завірена керівником і головним бухгалтером даної організації);

6. копія експортної вантажної митної декларації країни відправлення;

7. замовлення на постачання;

8. договору перевезення і страхування;

9. прайс-листи виробника і продавця товару;

10. відповідна бухгалтерська документація;

11. калькуляція фірми - виробника товару (у випадку згоди фірми надати її українському покупцю).

Основою нарахування акцизного збору по імпортних товарах, увезених на митну територію України, служить митна вартість, перерахована у валюту України по курсу Національного банку на дату подачі Вантажної митної декларації і фактично сплачені суми митного збору і митного збору.

Акцизний збір платиться платниками податку в національній валюті одночасно зі сплатою мита і митних зборів. Моментом сплати акцизного збору є момент оформлення вантажної митної декларації (далі - ВМД) з метою вільного використання підакцизних товарів на митній території України, а саме прославлення на ВМД відбитка особистої номерної печатки інспектора митниці.

Перерахування відповідних сум коштів на спеціальний рахунок митного органа здійснюється платником чи податку особою, уповноваженим на декларування на підставі договору, до оформлення акцизної вантажної митної декларації на підакцизні товари в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. N 390 'Про ввіз на митну територію України окремих видів товарів'. Перерахування вважається здійсненим з моменту надходження коштів на спеціальний рахунок митного органа.

Товари, за які не був оплачений акцизний збір, митному оформленню не підлягають, крім випадків, коли вони відповідно до актів законодавства звільняються від обкладання цим збором. Перелік цих актів законодавства приведений у Класифікаторі пільг по обкладанню товарів акцизним збором (Додаток 9 до наказу Державної митної служби від 09.07.97 N 307).

На територіях вільних економічних зон положення Інструкції про порядок стягування акцизного збору при ввозі товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України застосовуються з урахуванням особливостей, визначених законом України про створення й умови функціонування Конкретної зони.

Сума акцизного збору у випадку, коли ставка акцизного збору встановлена у відсотках від митної вартості товару, обчислюється по формулі:

Розрахунки здійснюються по формулі:

На = (Т+С+М)*А/(100-А), (2.1)

де На - сума акцизного збору;

Т - митна вартість;

З - митний збір;

М - мито;

А - ставка акцизного збору.

Сума акцизного збору у випадку, коли ставка акцизного збору встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється по формулі:

На =n х А, (2.2)

де На - сума акцизного збору;

n - кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом України;

А - ставка акцизного збору.

Акцизний збір не стягується при реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту.

Не оплачені у встановлений термін суми акцизного збору з товарів, що ввозяться, а також суми цього податку, не оплачені внаслідок інших дій (порушення митних правил), що обумовило їхню несплату, списуються уповноваженими установами банку по судових рішеннях арбітражного суду і по виконавчим написами нотаріусів у порядку, установленому чинним законодавством. [9]

Нарахування і сплата податку на додаткову вартість по вантажній митній декларації при здійсненні зовнішньоекономічних операцій провадиться відповідно до Інструкції про порядок контролю митними органами за стягуванням при митному оформленні товарів завезених (пересланих) на митну територію України і перерахуванням у бюджет податку на додаткову вартість, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 червня 1999 р. N 346 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 липня 1999 р. під N 427/3720.

Відповідно до цієї Інструкції податок на додаткову вартість (далі - ПДВ) стягується в розмірі 20 відсотків від бази оподатковування (основи для нарахування), що обчислюється у відповідності зі статтею 4 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР 'Про податок на додаткову вартість'.

Датою виникнення податкових зобов'язань при ввозі (імпорті) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації з вказівкою в ній суми ПДВ, що підлягаючий сплаті.

Податок на додаткову вартість платитися платниками податку - особами, що ввозять (пересилають) товари на митну територію України, одночасно зі сплатою мита і митних зборів (на момент оформлення вантажної митної декларації (далі - ВМД).

Платники податку на додаткову вартість при ввозі (пересиланню) товарів на митну територію України можуть надавати митним органам простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі - податковий вексель) по кожною вантажною митною декларацією окремо (порядок здійснення вексельної оплати ПДВ див. нижче в п.).

Платники ПДВ на товари, що імпортуються в Україну, перелічують необхідні кошти на спеціальні рахунки митних органів, крім випадків застосування податкового векселя як способу платежу.

Митні органи після повного оформлення вантажної митної декларації перелічують Державній митній службі України суми податку на додаткову вартість по товарах, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Протягом трьох банківських днів після повного оформлення вантажної митної декларації Державна митна служба України перелічує ці кошти в Державний бюджет України. [17]

Суми податку на додаткову вартість стягуються в національній валюті України і зараховуються в Державний бюджет України.

Операції, що звільняються від оподатковування визначені статтею 5 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР 'Про податок на додаткову вартість', зокрема при здійсненні зовнішньоекономічних операцій визначені - пунктами 5.1 та 5.5 цієї статті.

Розрахунок ПДВ здійснюється за формулою:

ПДВ = (Т + З + М + На) * 0,2 (2.3)

Податок на додану вартість, за винятком товарів, що походять і ввозяться з Російської Федерації і Республіки Білорусь, акцизний збір і митні збори при ввезенні товарів, що походять з країн, з якими укладені угоди про вільну торгівлю, стягуються в загальному порядку.

На одержані роботи (послуги), які виконуються (надаються) суб'єктами підприємницької діяльності Російської Федерації і Республіки Білорусь для їх використовування або споживання на митній території України, пільгове оподаткування по ПДВ не розповсюджується.

Існує ряд товарів, імпорт яких звільняється від сплати ПДВ. Їх перелік зібраний в Класифікаторі звільнень від сплати ПДВ. Це товари критичного імпорту, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України.

Товари, що вивозяться з митної території України, обкладаються по нульовій ставці ПДВ. ПДВ по готовій продукції, що ввозиться на митну територію України, і виготовленої з давальницької сировини, наданої українським замовником, сплачується на загальних підставах.

ПДВ не стягується у разі реалізації готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, наданої українським замовником, в країні виконавці або в третіх країнах з поверненням валютної виручки до України.

При ввезенні на митну територію України товарів як давальницька сировина сплата ПДВ проводиться українським виконавцем шляхом видачі простого векселя на суму ПДВ державної податкової інспекції по місцезнаходженню виконавця з терміном платежу не більше 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної Вантажної митної декларації. У разі вивозу у вказаний період готової продукції в повному об'ємі за межі митної території України вексель погашається, і ПДВ не стягується.

2.2 Аналіз митних платежів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

Об'єктом аналізу є підприємство ТОВ «Металопродукція». Основну роль на підприємстві грає зовнішньоекономічна діяльність. Підприємство займається наданням торгівлею та наданням послуг пов'язаних з металопродукцією. Є зареєстрованим суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, має ліцензійний митний склад. Основними зовнішньоекономічними операціями ТОВ «Металопродукція» є імпорт металів. Данні по митним платежам підприємства за останні два роки приведенні в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Митні платежі ТОВ “Металопродукція” за 2005-2006рр.

Код платежу	Суму в грн. за 2005р.	Суму в грн. за 2006р.	(+/-) в грн.
003	11849,85	15472,45	+3622,6
010	9373,26	19857,53	+10484,27
015	2842,39	4894,27	+2051,88
020	137154,92	193722,56	+56567,64
028	767380,68	1016832,69	+249452,01

З таблиці видно, що у 2005 році усі митні платежі збільшились це говорить про те, що кількість зовнішньоекономічних операцій збільшилась. Також ж таблиці бачимо, що найменш збільшилася частка 015 платежу, що свідчить про більш ефективне застосування митного ліцензійного складу.

Визначення показників економічної ефективності експорту й імпорту товарів можна проводити із застосуванням декількох підходів щодо оцінки прибутковості зовнішньоекономічних договорів. Розглянемо оцінку ефективності за:

* показниками економічної ефективності експорту та імпорту; співвідношенням цін як експортованих, так і імпортованих товарів на внутрішніх і зовнішніх ринках;

* системою показників конкретного зовнішньоекономічного договору.

Розраховуються показники економічної ефективності експорту та імпорту товарів: Е₁ (загальний), Е₂, Е₃, Е₄. Використовуючи ці показники, можна визначити, наскільки вигідна/невигідна та чи інша економічна операція.

Показник економічної ефективності експорту, в загальному плані розраховується таким чином:

Еф_1заг =Н_е - В_е , (2.4)

де Н_е - гривневі надходження від експорту, що розраховуються шляхом обчислення валютного виторгу за курсом НБУ на день надходження можливого виторгу;

В_е - повні витрати підприємства на експорт товару в гривнях.

Показники Еф₂, Еф₃, Еф₄ (показники ефективності) розраховуються за наступними формулами:

Еф₂ = Н_е/В_е, (2.5)

Еф₃ = V_е/С_е (2.6)

Еф₄ = (Н_е - В_е/Н_е) -100% - Н_е/ОФ_е (2.7)

де V_е - обсяг експорту за внутрішніми середньорічними цінами у гривнях;

С_е - виробнича собівартість експортованих товарів у гривнях;

ОФ_е - середньорічна вартість основних виробничих оборотних фондів, які використовуються для виробництва експортної продукції в гривнях.[33]

Показники Еф_1заг , Еф₂, Еф₃, Еф₄ можна розраховувати: - перед укладанням кожної експортної угоди з метою вибору оптимальних показників Еф_1заг, Еф₂, Еф₃, Еф₄ за умови, що Еф₁ > Еф₂.

Розрахунок економічної ефективності імпорту товарів виробничого призначення і товарів народного споживання.

Для розрахунку цих показників варто визначити повну ціну споживання (Цс) імпортних товарів виробничого призначення за формулою:

Цс = Цп + Ре , (2.8)

де Цп - контрактна вартість імпортних товарів виробничого призначення у гривнях;

Ре - експлуатаційні витрати.

У разі використання товарів виробничого призначення вони розглядаються в таким чином:

Ре = Вм+Вн+Вр+Вз+ЗП , (2.9)

де Вм - вартість сировини і матеріалів на одиницю продукції, встановлена на імпортні товари виробничого призначення (Тп);

Вн - вартість енергоносіїв на одиницю виготовленої на Тп продукції в гривнях;

Вр - вартість технічного обслуговування товарів виробничого призначення в гривнях;

Вз - вартість запчастин для товарів виробничого призначення в гривнях;

ЗП- зарплата працівникам, які обслуговують товари виробничого призначення (Тп) у гривнях.[33]

На прикладі Цс та Цп розраховуються показники ефективності імпорту за наступними формулами:

Еф₇ = Цс/Цп (2.10)

Еф₈ = О / Вімп. (2.11)

де О - обсяг продукції, виготовленої на імпортному Тп, за ринковими цінами у гривнях;

Вімп. - витрати на імпорт даного імпортного Тп, включаючи контрактну вартість (Цп) з урахуванням митних платежів, які сплачуються при митному оформленні.

Формули 2.10 та 2.11 можна застосовувати під час аналізу результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства за попередній період та плануванні зовнішньоекономічної діяльності на майбутній період.

На основі показників Еф₃ та Еф₄ можна зробити наступні висновки щодо економічної ефективності експорту: якщо Еф₂>1, а Еф₂>Еф₃ - експорт даних товарів для підприємства економічно вигідний, і варто шукати шляхи щодо збільшення експорту товарів. Показник Еф₄ свідчить про рівень ефективності товарів, при цьому перша частина формули (2.7) вказує, який відсоток від результатів експортного договору складає прибуток, а інша частина формули означає, скільки разів за визначений період обертається авансований до експорту капітал. Таким чином, чим більшими є обидві частини формули (2.7), а отже, і величина Еф₄, тим вигідніший експорт відповідних товарів. Варто зазначити, якщо підприємство не є виробником експортованої продукції, а проводить її на внутрішньому ринку, то коефіцієнт Ке можна розрахувати, включаючи всі витрати підприємства за визначений період: орендна плата за приміщення, заробітна плата працівників, вартість (амортизаційні відрахування) комп'ютерної техніки та всі інші витрати підприємства.[33]

Показники економічної ефективності імпорту можуть розраховуватися для двох основних груп товарів: а) товари виробничого призначення; б) товари народного споживання.

На основі показників, розрахованих за формулами (2.10) і (2.11), можна зробити наступні висновки:

- чим більше показник Еф₈ наближується до 1, тим ефективніший буде імпорт Тп.

На прикладі цього показника можна визначити перевагу товарів з урахуванням не лише його вартості, але й експлуатаційних втрат у майбутньому. Показник Еф₇ може бути більшим за 1, тоді він визначає кількість зробленої за відповідним імпортним Тп на гривню витрат на його придбання.

При вивченні показників динаміки протягом декількох років можна зробити висновок щодо ефективного використання імпортного Тп. Майже таким же способом визначається економічний ефект від використання товарів народного споживання. Він визначається за формулою:

Еф₉ = Цр - Вімп (2.12)

де Цр - ціна реалізації імпортних товарів народного споживання на внутрішньому ринку;

Вімп. - витрати на імпорт товарів народного споживання, що включають їх контрактну вартість з урахуванням митних платежів, сплачених під час митного оформлення.

Величина Еф₉ характеризує прибуток від реалізації імпортних товарів народного споживання (ТНС). Вона може бути використана при укладенні договору їхньої покупки та під час планування та аналізу зовнішньоекономічної діяльності.

Цю методику можна буде використовувати при аналізі ЗЕД підприємства за відповідний період, а також при здійсненні економічного обґрунтування деяких пропозицій під час укладення зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу товарів, а також при плануванні купівлі-продажу на майбутній період. Розрахунок показників економічної ефективності зовнішньоекономічних договорів за співвідношенням ціни на внутрішньому і зовнішньому ринках ряд методик оцінки ефективності зовнішньоекономічних договорів враховує вплив цін на експортні та імпортні товари. Разом з тим кожна сторона, що бере участь у зовнішньоекономічному процесі, одержує прибуток, пропорційний розміру вигод, наданих іншою стороною торгової угоди.

Застосування цих методик передбачає наступні цикли обороту:

- купівля товарів на внутрішньому ринку з метою продажу за кордон;

- продаж цих товарів за кордоном;

- купівля товарів за кордоном з метою продажу їх на внутрішньому ринку;

- продаж придбаних за кордоном товарів на внутрішньому ринку.

При аналізі використовуються такі позначки:

Р- одиниці експортованого товару, закупленого в обсязі на внутрішньому ринку в гривнях;

Рі - одиниці експортованого товару на зовнішньоекономічному ринку;

П - ціна одиниці імпортованого товару, що продасться на внутрішньому ринку;

Пі - ціна одиниці імпортованого товару на зовнішньоекономічному ринку;

L - курс обміну іноземної валюти.[33]

Використовуючи елементи математичного аналізу, можна шляхом пересування відповідних рівнянь і проведенням диференційованого підходу до обсягу експортних та імпортних товарів отримати наступні співвідношення:

Р/Рі<L>П/Пі (2.13)

Аналізуючи формулу (2.10), можна зробити висновок, що для забезпечення прибутковості операцій з експорту або імпорту курс валют експортованого товару Р/Рі не може перевищувати номінальний курс L, а для імпортованого товару співвідношення П/Пі має бути меншим від номінального курсу обміну іноземної валюти. Слід звернути увагу і на те, що в разі необхідності оцінки зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу товарів, (2.13) можна представити у виді двох формул:

Р/Рі<L (2.14)

П/Пі<L (2.15)

При цьому формула (2.14) дозволяє зробити оцінку ефективності зовнішньоекономічної діяльності під час підписання договору в процесі покупки товару на зовнішньому ринку, а (2.15) - імпорту товару на внутрішній ринок. Співвідношення (2.14) і (2.15) свідчать про прибутковість експортно-імпортного договору.

А якщо зробити оцінку наступних формул:

Р/Рі>L (2.16)

П/Пі>L (2.17)

то після розрахунку можна зробити висновок, що в цьому випадку договір як з експорту, так і з імпорту може спричинити максимальні збитки і банкрутство підприємства. Таким чином, формула дозволяє зробити оцінку як бартерного зовнішньоекономічного договору, так і договору купівлі - продажу [11-12].

Оцінка ефективності імпортних операцій має проводитись на етапі підготовки і укладення угоди на імпорт товару відповідної групи, враховуючи такі види платежів при митному оформленні:

- митні збори;

-мито;

- акцизний збір;

- ПДВ.

Розглянувши порядок розрахунку митних платежів при імпорті товарів в Україну, можна оцінити ефективність зовнішньоекономічного договору:

В+З+М+Саз+Спдв<>Вв (2.18)

де: В - митна вартість товару;

З - сума збору;

М - мито;

Саз - сума акцизного збору;

Спдв - сума ПДВ;

Вв - вартість партії товару на внутрішньому ринку України.

Якщо В+3+М+Саз+Сндс < Вв, то результати договору в цьому випадку мають позитивну ефективність. Якщо ж знак зміниться (>), тоді зовнішньоекономічна операція стає збитковою.

Розглянемо один з підходів до оцінки ефективності імпортної операції.

Згідно відповідних законодавчих актів, що визначають ставки вивізного мита, встановлюють ставки експортного мита щодо окремих видів товарів.

Структура платежів по експортно-імпортним операціям ТОВ “Металопродукція” зазначена в табл. 2.5.

Із таблиці видно значне зростання платежів по експортним операціям, що свідчить про їх збільшення. Однак слід відмітити також те, що експортні операції займають не значну частку зовнішньоекономічної діяльності ТОВ “Металопродукція”.

Таблиця 2.5 Експортні та імпортні митні платежі ТОВ “Металопродукція” за 2005-2006рр.

Код платежу	Суму в грн. за 2005р.	Суму в грн. за 2006р	Зрівняльний коеф. по імпорту	(+/-) експорт в грн.
	імпорт	експорт	імпорт	експорт
003	9573,36	2276,49	10736,17	4736,28	1,12	+2459,79
010	6735,73	2637,53	8978,23	10879,3	1,33	+8241,77
015	2842,39		4894,27		1,72
020	137154,92		193722,56		1,41
028	767380,68		1016832,69		1,32

Також з таблиці бачимо, що найменш збільшилася частка 003 платежу, що свідчить про більш ефективне застосування робочого часу митних інспекторів. Наступна табл. 2.6 відображає данні платежів за періоди 2006 року.

З даних цієї таблиці видно ясно виражену сезонну направленість діяльності підприємства.

Таблиця 2.6 Митні платежі ТОВ “Металопродукція” по квартально за 2006 р.

Код платежу	Суму в грн. за 2006 р.
	1 квартал	2 квартал	3 квартал	4 квартал
003	2452,5	3956,25	5576,58	3487,12
010	3157,57	5892,38	6660,26	4147,32
015	2567,23	852,39	1159,08	315,57
020	40961,87	58442,04	67029,66	27288,99
028	215005,25	259246,28	399343,65	143237,51

2.3 Дослідження факторів, що впливають на остаточну суму митних платежів

Для визначення остаточної суми митних платежів необхідно враховувати країну походження товару.

Країна походження товару може визначатися: на підставі сертифіката про походження, виданої уповноваженим на даний вид діяльності органом країни-експортера, а також товаросупроводжувальних документів, маркування, інших документів, що можуть підтверджувати походження товарів.

При цьому сертифікат про походження товару пред'являється митному органу:

· на товари, імпортовані з країн, з якими підписані угоди про вільну торгівлю. Перелік цих країн приведений у першій частині додатка до Закону України від 03.04.97 N 170/97-ВР (це країни Балтії і СНД (крім Таджикистану)). Необхідно звернути увага, що в цьому випадку підтвердження країни походження сертифікатом установленої форми є однією з обов'язкових умов для звільнення від сплати мита;

· на товари, імпортовані з країн, з якими укладені торгово-економічні союзи з наданням режиму найбільшого сприяння національного режиму.

Необхідно відзначити, що, якщо країна походження товару може вплинути на здійснення митних процедур, також рекомендуємо пред'являти митному органу сертифікат про походження товару. Наприклад, при визначенні величини митної вартості товару сертифікат може зіграти істотну роль при відсутності чи маркірування оцінок на товаросупроводжувальних документах.

Сертифікат про походження товару може застосовуватися з однієї з нижчеперелічених цілей. [31]

1. При імпорті (увозі) товару на митну територію України:

· якщо це передбачено міжнародними угодами, учасником яких є Україна;

· якщо товари походять із країн, стосовно яких, відповідно до законодавства України, застосовна пільгова ставка чи мита звільнення від її сплати;

· якщо в товаросупроводжувальних документах відсутні зведення про походження товару і це може вплинути на процедуру митного оформлення;

· якщо ввіз товарів з даної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими мірами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

· якщо в митного органа є обґрунтовані припущення, що в митній декларації, пред'явленої до митного оформлення, заявлені недостовірні зведення щодо країни походження товарів.

2. При експорті (вивозі) товару з митної території України:

· якщо це передбачено міжнародними зобов'язаннями України;

· якщо його наявність передбачена правилами країни ввозу;

· якщо його наявність передбачена зовнішньоекономічними договорами (контрактами) між українським суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності і імпортером.

На підставі товаросупроводжувальних документів, маркірування й інших документів, що можуть підтверджувати походження товарів, країна походження визначається на товари, імпортовані з країн, з якими укладені торгово-економічні союзи з наданням режиму найбільшого чи сприяння національного режиму. Перелік цих країн приведений у другій частині додатка до Закону України від 03.04.97 N 170/97-ВР. Крім країн, зазначених у ньому, до таких країн відносяться також: Македонія, Японія, Норвегія Люксембург, Куба, Австралія. [9]

Якщо пред'явлення сертифіката про походження товару необхідно, він надається разом з вантажною митною декларацією, іншими документами, необхідними для здійснення митного контролю і митного оформлення.

У більшості випадків митні органи цікавить сертифікат про походження товару при імпорті. Це зв'язано з тим, що країна походження товару, підтверджена сертифікатом про його походження, впливає на величину митної вартості товару, на застосування повної, пільговий ставок мита на звільнення від її сплати, на застосування визначених нетарифних мір, установлених нормативними документами до товарів з визначених країн. При цьому в більшість випадків для звільнення від її сплати мита та ПДВ необхідно виконання наступних умов:

1. 'Безпосередня закупівля' - це закупівля товару безпосередньо в підприємства, фірми, зареєстрованих у встановленому порядку в країні експорту. Для звільнення від сплати ввізного мита (а також податку на додаткову вартість для товарів, що відбуваються і ввозяться з Російської Федерації) торговою країною повинна виступати країна, з яким підписане Угода про вільну торгівлю.

Необхідно звернути увага, що дане правило не виконується при закупівлі товару в країні експорту в представництва чи фірми підприємства, що не є резидентами цієї країни.

2. 'Пряме відвантаження' - це пряме переміщення товарів із країни експорту в країну імпорту. При цьому допускається переміщення товарів через територію однієї чи декількох країн унаслідок географічних, транспортних, технічних і економічних причин, а також тимчасовий їхній чи ввіз складування на території цих країн за умови, що ці товари увесь час знаходяться під митним контролем країн транзиту. [16]

При експорті товарів з України сертифікат про походження товару митним органам не потрібний. При експорті сертифікат оформляється українським суб'єктом ЗЕД у торгово-промисловій палаті, якщо:

· це передбачено міжнародними зобов'язаннями України;

· його наявність передбачена правилами країни ввозу;

· його наявність передбачена зовнішньоекономічними договорами (контрактами) між українським суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності і імпортером.

При експорті товарів з України істотну роль може зіграти документ, що підтверджує їхнє українське походження. Наприклад, на деякі види товарів встановлене експортне мито (на живу худобу і шкіряну сировину). При експорті українських товарів у визначені країни (відповідно до двосторонніх Угод про вільну торгівлю) експортне мито не сплачується.

Умовно всі сертифікати можна розділити на ті, котрі надають право на одержання визначених пільг, і на ті, котрі констатують факт походження товару з якою-небудь іншою метою.

Розглянемо більш докладно види сертифікатів про походження товару. Види сертифікатів відсортовані в залежності від того, наскільки часто вони зустрічаються в практиці роботи митних органів.

1. Сертифікат форми СТ-1 [18]

Через те, що основними торговими партнерами України є колишні республіки СРСР, а тепер країни Співдружності Незалежних Держав, ця форма сертифікатів про походження товару одержала найбільш широке поширення.

Зведена інформація про Угоди про вільну торгівлю, підписаних Україною, умовах застосування пільг при митному оформленні товарів із країн СНД представлена в табл. 2.7.

Таблиця 2.7 Використання сертифікату СТ-1

Країна, з якою Україна підписала Угоди про вільну торгівлю	Дата підписання Угоди	Дата вступу Угоди в силу	Виконання правил	Звільнення від сплати
			сертифікат СТ-1	Безпосередньої закупівлі	Прямого відвантаження	Мита	ПДВ
Азербайджанська Республіка	28.07.95	26.12.96	+	+	+	+
Республіка Бєларус	17.12.92	17.12.92	+	+	+	+
Республіка Вірменія	07.10.94	18.12.96	+	+	+	+
Республіка Грузія	09.01.95	04.06.96	+	+	+	+
Республіка Казахстан	17.09.94	19.10.98	+	+	+	+
Киргизька Республіка	26.05.95	31.12.97	+	+	+	+
Республіка Молдова	29.08.95	27.05.96	+	+		+
Російська Федерація	24.06.93	29.03.94	+	+	+	+	+
Туркменістан	05.11.94	18.12.96	+	+	+	+
Республіка Узбекистан	29.12.94	01.01.96	+	+	+	+

2. Сертифікати переміщення EUR.1 і Форми EUR.2

Підставою застосування даних форм сертифікатів для підтвердження країни походження товару є двосторонні Угоди про вільну торгівлю, укладені Україною з країнами Балтії. Сертифікат форми EUR.1 видається також іншими іноземними державами для підтвердження країни походження сировини і матеріалів, необхідних для виробництва.

Необхідно зробити застереження, що на практиці поширення на Україні одержав сертифікат форми EUR.1. [23]

Зведена інформація про Угоди про вільну торгівлю, підписаних Україною з країнами Балтії, умовах застосування пільг при митному оформленні товарів з цих країн представлена в табл. 2.8.

Таблиця 2.8 Використання сертифікат форми EUR.1

Країна, з яким Україна підписала Угоди про вільну торгівлю	Дата підписання Угоди	Дата вступу в силу	Виконання правил
			Надання сертифіката	Безпосередньої закупівлі	Прямого відвантаження
Естонська Республіка	24.05.95	14.03.96	+		+
Латвійська Республіка	21.11.95	15.01.97	+		+
Литовська Республіка	04.08.93	21.11.95	+	+	+

3. Сертифікат OF ORIGIN

Сертифікат походження OF ORIGIN є документом, що однозначно свідчить про походження товару. Даний вид сертифіката застосовується у випадках, якщо до товарів з даної країни може бути застосована пільгова ставка мита якщо країна походження товару може вплинути на здійснення митних процедур.

Пільгова ставка мита по сертифікаті OF ORIGIN може бути застосована стосовно товарів, імпортованим із країн, з якими укладені торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння національного режиму.

Необхідно відзначити, що в сертифікаті походження може бути зазначено, що товар зроблений у Європейському Співтоваристві. При визначенні конкретної країни походження по таких сертифікатах в увагу приймається приналежність уповноваженого органа, яким виданий сертифікат, до тієї чи іншої країни ЄС (Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція). При цьому не скасовується загальний підхід, відповідно до якого при встановленні країни походження товару використовуються товаро-супроводні документи і данні про маркірування товару

4. Сертифікат форми 'А'

При експорті товарів українського походження Торгово-промислова палата України і регіональні торгово-промислові палати видають, поряд із сертифікатами форми СТ-1, EUR.1, OF ORIGINAL, також і сертифікати форми А.

Сертифікат форми 'А' застосовується в рамках Генеральної Системи Преференцій для підтвердження походження товарів із країн, що розвиваються.

Для цілей Генеральної Системи Преференцій визнають сертифікат форми 'А' такі країни: Австралія, Австрія, Канада, Фінляндія, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Швеція, Швейцарія, США, Бельгія, Данія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Великобританія. [9]

Іншими словами, сертифікат форми 'А' дає можливість іноземним партнерам названих вище країн користатися визначеними пільгами. Зокрема, вони частково чи цілком звільняються від сплати ввізного мита у країні імпортера.

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ НА ТОВ „МЕТАЛОПРОДУКЦІЯ”

3.1 Аналіз експортно-імпортних операцій підприємства

Керування оборотним капіталом фірми в зовнішньоторговельних операціях дає можливість уже на етапі підготовки зовнішньоторговельних контрактів:

визначати прибуток і рентабельність планованих угод з обліком важко прогнозованих факторів макроекономічної невизначеності;

с обліком обраної інвестиційної політики й інвестиційних критеріїв проводити відбір і ранжирування інвестиційних проектів;

визначати оптимальну структуру використовуваного капіталу;

проводити поточний контроль і моніторинг виконання зовнішньоторговельних операцій.

Дана методика застосовується у випадку, коли оплата відбувається після відвантаження товару або інвестування капіталу в зовнішньоторговельну операцію. Варіант одержання від покупця передоплати або оплати товару негайно по факті поставки продавцем є, зрозуміло, найбільш кращим. Однак найчастіше в діловій практиці оплата відбувається не відразу, а протягом якогось певного договором періоду. У цьому випадку економічна привабливість угоди для продавця визначається багато в чому строком оплати за зовнішньоторговельним контрактом, тобто наскільки й протягом якого строку одержувана від реалізації партії товару за договором протягом строку оплати виторг зможе компенсувати продавцеві його витрати на придбання або виготовлення партії товару (C), його зберігання, попереднє складування, сертифікацію, митне очищення, транспортування й т.п.(змінні витрати VC), оплату персоналу й офісу, телефонних переговорів т.п. ( постійні витрати в кожному періоді FC) , податкових відрахувань (TX), банківських відсотків за взятий у банку кредит (CR). частина, Що Залишилася, виторгу й буде становити чистий прибуток фірми (NP) .[34]

Представимо графічно час проведення зовнішньоторговельної операції у вигляді тимчасової шкали й відзначимо на ній формування фінансових потоків, що становлять угоду (напрямок фінансових потоків від тимчасової шкали означає рух фінансового потоку від фірми, а убік тимчасової шкали - до фірми):

З

012in

VC, ,

Рис. 3.1. Схема формування фінансових потоків зовнішньоторговельної операції

Де 0 - нульова крапка тимчасової шкали, що визначає час передачі партії товару від продавця до покупця по угоді, починаючи з якої в покупця перед продавцем виникають певні договором фінансові зобов'язання.

n - строк оплати партії товару в періодах. Величина періоду може бути різної. У цьому випадку для спрощення розрахунків ми вважаємо її рівної одному місяцю.

Застосовуючи методи математичного аналізу, автор одержав наступну формулу для визначення планованого чистого прибутку зовнішньоторговельного контракту:

, (3.1)

де - чистий прибуток від зовнішньоторговельного контракту.

n - час виконання контракту в періодах (строк оплати за контрактом у місяцях).

- ціна продажу одиниці товару у валюті країни імпортера.

- ціна покупки або виготовлення одиниці товару в національній валюті.

- планований обсяг продажів товару (кількість).

- курс національної валюти стосовно валюти платежу на початок першого періоду.

FC - постійні витрати за період (щомісяця), що не залежать від обсягу реалізованої продукції.

VC - змінні витрати на угоду, що залежать від обсягу реалізованої продукції.

- коефіцієнт обліку фіксованих витрат FC у собівартості товару по даній угоді (змінюється від 0 до 1).

- коефіцієнт сукупного оподатковування виторгу від реалізації, що змінюється від 0 до 1.

- річна ставка відсотка по кредиту, наведена до 100;

- величина періоду реалізації товару n у добі (у цьому випадку дорівнює 30).

- коефіцієнт запозичення, що визначає розмір позикового капіталу. Змінюється від 0 до 1.

= - функція, що визначає розмір одержуваного виторгу від реалізації, що залежить від темпів зміни обмінного курсу а й інфляції b за один період

= - функція, що визначає вплив темпу зміни інфляції b за один період.

- функція, що визначає розмір виплат банківських відсотків, що залежить від темпу зміни інфляції b за один період.

Розглянемо складові даної формули з економічної точки зору. Тоді:

1. - загальна сума виторгу від реалізації партії товару за зовнішньоторговельним контрактом за n - періодів (місяців) з урахуванням зміни валютного курсу й інфляції, зменшена на розмір податкових відрахувань;

2. - загальна сума постійних витрат, виплачувана фірмою за час здійснення угоди (кількість періодів n) з урахуванням зміни інфляції;

3. - частина вартості виготовлення або придбання партії товару й змінних витрат, фінансована фірмою із власних коштів і виплачувана їй на початку здійснення зовнішньоторговельної операції;

4. - частина, що залишилася, вартості партії товару й змінних витрат, фінансована фірмою з позикових коштів і виплачувана їй з урахуванням інфляції кожний період (погашення основної частини кредиту);

5. - загальна сума відсотків по кредиту, виплачувана експортером з урахуванням інфляції кожний період.

Методика керування оборотним капіталом фірми в зовнішньоторговельних операціях ґрунтується на вищевказаному математичному апарату й складається з наступних етапів:

Визначення інвестиційної політики фірми в зовнішньоторговельних операціях

Формування інвестиційного портфеля фірми в зовнішньоторговельних операціях.

Оцінка ефективності керування інвестиційним портфелем фірми в зовнішньоторговельних операціях.[34]

Головною стратегією управлінського персоналу будь-якої фірми, у тому числі й зовнішньоторговельної, є максимізація її ринкової вартості. У рамках цієї глобальної стратегії виділимо наступні види інвестиційної політики фірми при проведенні зовнішньоторговельних операцій яки занесені у табл. 3.1:

Таблиця 3.1 Приклади інвестиційної політики зовнішньоторговельної фірми

Інвестиційна політика	Ціль інвестування	Критерій інвестування	Значення критеріїв
Наступальна	Максимізація прибутку	Прибуток NP	Максимально припустиме
	Збільшення частки ринку	Виторг від реалізації TO	Не менш 20 000 USD
Оборонна	Фіксоване значення рентабельності	Річна рентабельність інвестованого капіталу	80 % річних
	Зменшення ризику зовнішньоторговельних операцій	Тимчасова крапка беззбитковості зовнішньоторговельної операції .	Не менш 5 місяців
		Граничний коефіцієнт	Не менш 2
Комбінована	Максимізація рентабельності власного капіталу	Річна рентабельність власного капіталу .	Максимально припустиме
	Зменшення ризику зовнішньоторговельних операцій	Строк окупності m	Не більше 2 місяців
		Коефіцієнт беззбитковості	Не менш 4

Наступальна інвестиційна політика.

Веде до збільшення ринкової вартості фірми через проведення агресивної інвестиційної політики в області зовнішньоторговельних операцій.

Виділимо інвестиційні цілі такої політики, що мають наступальний характер:

Максимізація прибутку

Максимізація рентабельності інвестованого (власного) капіталу.

Збільшення частки ринку, контрольованого фірмою.

Освоєння нових товарів і ринків

Вибір агресивної інвестиційної політики в зовнішньоторговельних операціях часто означає збільшення ризику, зв'язаного з наступними факторами:

- проведення експансіоністської інвестиційної політики вимагає залучення додаткового позикового капіталу, що погіршує фінансове становище фірми із крапки її ринкової вартості й потенційних інвесторів, і веде до збільшення фінансового ризику планованих зовнішньоторговельних операцій.

- освоєння нових товарів і ринків веде до збільшення підприємницького ризику, пов'язаного з невизначеністю, властивим всім новаціям.

- здійснення цілей максимізації прибутку й рентабельності може привести до не продуманої цінової політики й віджахнути потенційних клієнтів підвищеними цінами.[37]

Оборонна інвестиційна політика.

Веде до збереження ринкової вартості фірми через проведення обережної інвестиційної політики в області зовнішньоторговельних операцій.

Виділимо інвестиційні цілі такої політики, що мають оборонний характер:

Фіксоване значення прибутку.

Фіксоване значення рентабельності інвестованого (власного) капіталу.

Збереження частки ринку, контрольованого фірмою.

Зменшення ризику зовнішньоторговельних операцій

Вибір надмірно обережної інвестиційної політики в зовнішньоторговельних операціях часто означає для фірми ослаблення її позицій. Недостатня рентабельність проведених зовнішньоторговельних операцій і неприйняття ризику позбавляють управлінський персонал гнучкості й мобільності в прийнятті рішень, погіршують динаміку розвитку фірми, не дозволяючи їй вчасно й адекватно реагувати на зміни, що відбуваються навколо й усередині її.[34]

Компромісним варіантом, очевидно, буде проведення комбінованої інвестиційної політики, що включає в себе елементи наступального й оборонного характеру.

Комбінована інвестиційна політика.

Веде до збільшення ринкової вартості фірми через проведення комбінованої інвестиційної політики в області зовнішньоторговельних операцій, сполучаючи в собі елементи наступальної й оборонної стратегії.

Виділимо кілька прикладів комбінування інвестиційних цілей такої політики:

Фіксоване значення прибутку й збільшення частки ринку, контрольованого фірмою.

Максимізація рентабельності власного капіталу й зменшення ризику зовнішньоторговельних операцій

Збереження частки ринку, контрольованого фірмою й освоєння нових товарів і ринків.

Дамо опис критеріїв інвестиційного відбору планованих зовнішньоторговельних операцій, указуючи математичне визначення кожного критерію і його застосовність:

А) Критерії абсолютної ефективності зовнішньоторговельних операцій:

1. Прибуток NP. Даний критерій являє собою величину чистого прибутку, отриманою фірмою при реалізації зовнішньоторговельної операції за n періодів, є основним критерієм оцінки зовнішньоторговельних операцій.

2. Виторг від реалізації TO. Являє собою величину виторгу від реалізації в національній валюті, отриманою фірмою при реалізації зовнішньоторговельної операції за n періодів, з урахуванням зміни інфляції й обмінного курсу валюти платежу.[37]

(3.2)

Як правило, виторг від реалізації рідко застосовується як інвестиційний критерій. Однак, у тому випадку коли інвестиційна політика фірми може бути спрямована на збільшення частки ринку, вибір такого критерію представляється цілком розумним.

3. Інвестований капітал CP. Являє собою капітал фірми, необхідний для здійснення угоди (стартовий капітал). Для зовнішньоторговельної операції він буде дорівнює величині вартості партії товару й змінних витрат, необхідних для здійснення угоди.

(3.3)

В умовах раціонування (недостатності) власного капіталу фірми, що беруть участь у формуванні інвестиційного портфеля фірми в зовнішньоторговельних операціях, величина необхідного для здійснення угоди капіталу має величезне значення для інвестора.

Б) Критерії відносної ефективності зовнішньоторговельних операцій, засновані на визначенні річної рентабельності планованих зовнішньоторговельних операцій.

4. Річна рентабельність оборотного капіталу . Визначається як відношення прибутку до товарообігу, наведене до єдиного тимчасового інтервалу через коефіцієнт оборотності (метод ланцюгового повтору) і виражене у відсотках.

5.

, (3.4)

= (3.5)

- величина періоду реалізації товару n, виражена в добі (дорівнює 30).

6. Річна рентабельність інвестованого капіталу . Визначається як відношення прибутку до інвестованого капіталу, наведене до єдиного тимчасового інтервалу через коефіцієнт оборотності (метод ланцюгового повтору) і виражене у відсотках.[34]

(3.6)

В умовах раціонування капіталу, фінансування зовнішньоторговельного проекту відбувається частково із власного капіталу, частково з позикового. Однак, на стадії підготовки проекту звичайно невідомо, як остаточно буде фінансуватися проект. Тому необхідно спочатку визначити фінансову можливості інвестиційного проекту в цілому й тільки потім оцінювати індивідуальну можливості для кожного джерела, що бере участь, фінансування (власний і позиковий капітал). Саме для оцінки загальної фінансової привабливості зовнішньоторговельного проекту й використається такий інвестиційний критерій як річна рентабельність інвестованого капіталу.

7. Річна рентабельність власного капіталу . Визначається як відношення прибутку до власного капіталу, наведене до єдиного тимчасового інтервалу через коефіцієнт оборотності (метод ланцюгового повтору) і виражене у відсотках.

(3.7)

- власний капітал фірми (3.8)

- коефіцієнт запозичення (3.9)

Річна рентабельність власного капіталу - найважливіший критерій інвестиційного відбору зовнішньоторговельних проектів, що дозволяє інвесторові визначати ефективність використання власного капіталу фірми в зовнішньоторговельних операціях, порівнювати неї з іншими інвестиційними можливостями, пропонованими ринком: наприклад, із вкладеннями в цінні папери або в інші інвестиційні проекти.

В) Критерії тимчасової окупності зовнішньоторговельної операції. Діляться на абсолютні й відносні.

Абсолютні критерії тимчасової окупності:

8. Строк окупності m інвестованого в зовнішньоторговельну операцію капіталу.

Визначається як період, необхідний для повернення первісних інвестицій за допомогою накопичених і фінансових коштів, що залишилися в розпорядженні фірми потоків, отриманих від реалізації зовнішньоторговельної операції. Строк окупності m визначається чисельними методами.

9. Тимчасова крапка беззбитковості зовнішньоторговельної операції .

Визначається як строк виконання зовнішньоторговельної операції n, при якому чистий прибуток NP від угоди дорівнює нулю. Ціль аналізу беззбитковості - визначення крапки тимчасової рівноваги, у якій надходження від продажів дорівнюють витратам на продану продукцію. Коли строк виконання контракту більше цієї крапки, фірма починає зазнавати збитків, а в крапці тимчасової беззбитковості, де надходження дорівнюють витратам, фірма веде справи беззбитково.

Тимчасова крапка беззбитковості зовнішньоторговельної операції визначається графічними, при деяких допущеннях аналітичними або чисельними методами.

10. Граничне значення часу виконання зовнішньоторговельної операції .

Визначається як максимально припустиме значення часу виконання зовнішньоторговельної операції n, при якому річна рентабельність інвестованого в угоду капіталу дорівнює річної рентабельності інвестованого капіталу такого ж обсягу при вкладанні капіталу в найбільш ліквідні й надійні інвестиційні проекти, надавані ринком.

Граничне значення часу виконання зовнішньоторговельної операції визначається графічними або чисельними методами.

Відносні критерії тимчасової окупності:

11. Граничний коефіцієнт виконання зовнішньоторговельної операції

(3.10)

Визначається як відношення граничного значення часу виконання зовнішньоторговельної операції вчасно виконання зовнішньоторговельної операції n. Чим більше даний коефіцієнт, тим вигідніше стає для інвестора дана угода, у порівнянні з інвестиціями в інші проекти, пропоновані ринком.

12. Коефіцієнт беззбитковості зовнішньоторговельної операції

(3.11)

Визначається як відношення тимчасової крапки беззбитковості зовнішньоторговельної операції вчасно виконання зовнішньоторговельної операції n. Чим більше даний коефіцієнт, тим менше в інвестора шансів одержати збитки по зовнішньоторговельній операції.

13. Коефіцієнт окупності зовнішньоторговельної операції

(3.12)

Визначається як відношення часу виконання зовнішньоторговельної операції n на термін окупності m зовнішньоторговельної операції Чим більше даний коефіцієнт, тим швидше відбувається процес повернення спочатку інвестованого в зовнішньоторговельну операцію капіталу.[37]

Для того, щоб інвестиційні критерії провадили відбір зовнішньоторговельних операцій відповідно до обраної інвестиційної політики й цілями інвестування, крім визначення самих інвестиційних критеріїв, необхідно визначити значення або інтервали значень даних критеріїв. До того ж, вибір декількох інвестиційних цілей має на увазі наявність їхнього пріоритету. Тому з обраних критеріїв ми повинні виділити головний і допоміжний критерії. Ранжирування зовнішньоторговельних операцій відбувається за головним критерієм, а допоміжні критерії провадять відсівання зовнішньоторговельних проектів.

3.2 Шляхи вдосконалення ефективності управління зовнішньоекономічними операціями фірми

Після того, як була визначена інвестиційна політика фірми і її мети, обрані критерії інвестиційного відбору й визначені їхні значення, аналітики фірми приступають до процесу формування інвестиційного портфеля в зовнішньоторговельних операціях.

Критериальний аналіз планованих зовнішньоторговельних операцій містить у собі наступні етапи:

1. Одержання вихідних даних планованих зовнішньоторговельних операцій;

2. Розрахунок економічних показників планованих зовнішньоторговельних операцій і відомість отриманих даних у зведену таблицю

3. Ранжирування й відбір планованих зовнішньоторговельних операцій відповідно до обраних інвестиційних критеріїв

Для того, щоб аналіз носив конкретний характер, розглянемо його на прикладі аналізу зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Металопродукція», основним видом діяльності якої є оптово-роздрібна торгівля товарами масового виробництва. На внутрішньому ринку через власну роздрібну мережу фірма торгує імпортними товарами, а на експорт оптом поставляє більше дешеві товари вітчизняного виробництва табл. 3.2

Таблиця 3.2 Вихідні дані планованих зовнішньоторговельних операцій ТОВ «металопродукція» у 2006 р.

Параметри зовнішньоекономічного контракту	Од. вим.	Номер контракту
		Імпорт	Експорт
		1	2	3	4	5
I. Зовнішні параметри контракту
Ціна продажу одиниці товару у валюті	PR	у. Е.	15,8	15,0	16,0	16,4	18,0
Планований обсяг продажів товару	Q	шт.	2 200	2200	2200	1800	2300
Планований строк виконання угоди в періодах	N	Міс.	2	1,5	2	2,5	2
II. Макроекономічні параметри контракту
Курс національної валюти на день відвантаження (реалізації) товару	Kex	BYB	1000	1000	1000	1050	900
Темп зміни обмінного курсу валюти-платежу за період	А	-	+0,01	+0,01	+0,01	-0,01	-0,025
Темп зміни інфляції за період	B	-	0. 025	0. 025	0. 025	0. 025	0. 025
III. Внутрішні параметри контракту
Вартість покупки або виготовлення одиниці товару	PRc	BYB	10 000	9 500	9 800	9 000	9 200
Величина змінних витрат (на угоду)	VC	BYB	3000000	3200000	3200000	3600000	3800000
Величина постійних витрат (у період)	FC	BYB	4000000	4000000	4000000	4000000	4000000
Величина періоду виконання угоди n у добі	T	Сут.	30	30	30	30	30
Параметри зовнішньоекономічного контракту	Од. вим.	Номер контракту
		Імпорт	Експорт
		1	2	3	4	5
Коефіцієнт оподатковування у виторзі від реалізації (установлюється емпірично 0...1)	Ktx	-	0.10	0.10	0.10	0.10	0.10
Коефіцієнт обліку постійних витрат (0...1)	Kfc	-	0.10	0.10	0.10	0.10	0.10

У даному прикладі ми розглядаємо процес інвестування оборотного капіталу фірми в п'ять зовнішньоторговельних операцій, перші три з яких є імпортними, а залишившиєся дві - експортні операції.

При аналізі імпорту ми вважаємо, що ціна на імпортований товар на внутрішньому ринку встановлюється в еквіваленті твердої валюти й, відповідно, змінюється імпортером пропорційно зміні національної валюти до валюти ціноутворення. Тому для перших трьох контрактів курс національної валюти на день відвантаження (реалізації) товару Kex і темп зміни обмінного курсу валюти-платежу а за один період (місяць) однакові.

Для контрактів 4 і 5 темп зміни обмінного курсу валюти-платежу за один період а < 0. Це значить, що фірма одержує оплату за експортні товари у валюті, що дешевшає щодо національної валюти на а відсотків за період, що веде до зменшення загального прибутку від контракту.

На відміну від експортних угод, де строк виконання (оплати) контракту n установлюється за згодою з контрагентом по угоді й визначений явно, для імпортних угод у цьому випадку фірма визначає строк виконання угоди для даної партії товару виходячи з минулого досвіду або проведених маркетингових досліджень.

Коефіцієнт обліку постійних витрат Kfc ми встановлюємо однаковий і рівним 0.1, маючи на увазі, що в цей момент оборотний капітал фірми вкладений ще в якісь інші проекти, і ми не правочинні списувати всі постійні витрати фірми на вищевказані плановані контракти.

Після того, як ми визначилися з вихідними даними планованих зовнішньоторговельних операцій, ми розраховуємо значення економічних показників і збираємо їх у зведену табл. 3.3.

Відзначимо, що, оскільки на даному етапі критериального аналізу питання залучення позикового капіталу не розглядається, величина річної рентабельності інвестованого капіталу PFCP збігається з величиною річної рентабельності власного капіталу .

Таблиця 3.3 Зведена таблиця економічних показників планованих зовнішньоторговельних операцій ТОВ «Металопродукція» у 2006р.

Економічні показники планованих зовнішньоторговельних операцій	Од. Вим.	Номер контракту
		Імпорт	Експорт
		1	2	3	4	5
I. Абсолютні показники :
Виторг від реалізації	TO	BYR	34000698	32397817	34431086	29175287	34577989
Інвестований капітал	CP	BYR	25000000	24100000	24760000	19800000	24960000
Власний капітал		BYR	25000000	24100000	24760000	19800000	24960000
Чистий прибуток	NP	BYR	4829658	4476253	5457008	5499 923	5389221
II. Відносні показники :
Річна рентабельність оборотного капіталу		%	85,23	110,53	95,09	90,49	93,51
Річна рентабельність інвестованого капіталу	PFCP	%	115,91	148,59	132,24	133,33	129,55
Річна рентабельність власного капіталу		%	115,91	148,59	132,24	133,33	129,55
III. Тимчасові показники
Граничне значення часу виконання		міс.	3,7	3,4	4,0	4,7	3,6
Тимчасова крапка беззбитковості		міс.	11,3	10,1	11,7	10,1	7,1
Граничний коефіцієнт		-	1,85	2,26	2,0	1,88	1,8
Коефіцієнт беззбитковості		-	5,65	6,73	5,85	4,04	3,55

Це насамперед пов'язане з тим, що питання фінансової можливості інвестиційних проектів у цілому і їхньої відповідності обраним критеріям повинен вирішуватися до того, як будуть визначені джерела фінансування і їхня фінансова привабливість для інвестора.

З огляду на все вищевказане, представимо інвестиційну політику фірми в табл. 3.4.

Проаналізувавши зведену таблицю на відповідність вищевказаним критеріям, ми бачимо, що тільки контракти 3, 4 відповідають заданим критеріям. Перший і другий контракти не дають потрібне значення прибутку. У п'ятому контракті коефіцієнт беззбитковості менше чотирьох.

Таким чином, за допомогою критериального аналізу ми відібрали з п'яти планованих зовнішньоторговельних операцій два, що відповідають обраній інвестиційній політиці ТОВ «Металопродукція» 2006р.

Таблиця 3.4 Інвестиційна політика ТОВ «Металопродукція» у 2006р.

Інвестиційна політика	Мети інвестування	Вид критеріїв	Критерій інвестування	Значення критеріїв
Комбінована	Максимізація рентабельності інвестованого капіталу	Головний	Річна рентабельність інвестованого капіталу PFCP	Максимально припустиме
	Фіксоване значення чистого прибутку	Допоміжні	Чистий прибуток NP	Не менш 5 000 000
	Зменшення ризику зовнішньоторговельних операцій		Граничне значення часу виконання	Не менш 3,5 місяців
			Коефіцієнт беззбитковості	не менш 4

В умовах раціонування (недостатності) капіталу визначення оптимальної структури капіталу планованих зовнішньоторговельних операцій здобуває величезне значення. Після рішення питання фінансової можливості інвестиційних проектів у цілому і їхньої відповідності обраним критеріям необхідно визначити джерела фінансування і їхню фінансову привабливість для інвестора. Основними джерелами капіталу для зовнішньоторговельної фірми, як правило, є власні й/або позикові (кредитні) кошти. Для оцінки ефективності використання власного капіталу фірми в даних зовнішньоторговельних операціях у якості головного інвестиційного критерію замість річної рентабельності інвестованого капіталу застосуємо такий інвестиційний критерій як річна рентабельність власного капіталу й обмежимо його значення в 150 %.

На яких умовах і в якій кількості повинні здобуватися інвестором позикові кошти, щоб умови відповідності економічних показників планованих зовнішньоторговельних операцій обраним інвестиційним критеріям, як мінімум, не погіршилися.

Для відповіді на це питання виразимо з формул визначення чистого прибутку NP і річної рентабельності власного капіталу процентну ставку RT:

Вищезгадані формули виглядають у такий спосіб:

(3.13)

(3.14)

Знаки “рівності” замінені на знаки “більше або дорівнює” для того, щоб показати, що після залучення позикового капіталу економічні показники планованих зовнішньоторговельних операцій, що відповідають обраним інвестиційним критеріям, як мінімум, не погіршилися.

Провівши тривіальні математичні перестановки, одержимо наступні формули:

, (3.15)

(3.16)

Відобразимо для контракту 4 на рис.3.2 залежність процентної ставки приваблюваного позикового капіталу RT від його обсягу (коефіцієнта запозичення Kln) при заданих значеннях річної рентабельності власного капіталу: , рівної 150 %, і чистого прибутку NP, рівної 5000 000.

Рис. 3.2. Залежність процентної ставки позикового капіталу RT від коефіцієнта запозичення Kln при строку виконання n=2.5.

Дані криві являють собою криві байдужності позикового капіталу, кожна крапка на які являє собою сполучення процентної ставки RT, коефіцієнта запозичення Kln і строку кредитування n (щозбігає зі строком виконання контракту), що утворить разом вектор запозичення LN ( RT; Kln;n), що визначає умови запозичення для даного контракту, при яких значення річної рентабельності власного капіталу й чистого прибутку NP рівні зазначеним фіксованим значенням. Область векторів запозичення, що відповідає більшим значенням річної рентабельності власного капіталу й чистого прибутку NP, перебуває нижче відповідні криві байдужності . Область значень процентної ставки RT кредитних ресурсів, доступних фірмі, обмежена на графіку прямими RTmax і Rtmin.

Оскільки після залучення позикового капіталу економічні показники планованих зовнішньоторговельних операцій, що відповідають обраним інвестиційним критеріям, не повинні погіршитися, то повинні виконуватися наступні умови:

> 150%, NP > 5000 000 при 90 % < RT < 150 %. Тому область векторів запозичення, що задовольняють даним умовам, буде обмежена зверху даними кривими байдужності, а знизу - прямій RTmin, і являти собою трикутник з вершинами LN1 (119; 0.2; 2.5), LN2 (80; 0.35; 2.5), LN3 (80; 0.15; 2.5).

Із цієї області векторів запозичення нам потрібно вибрати той вектор, при якому будуть виконуватися й інші інвестиційні критерії, такі як граничне значення часу виконання й коефіцієнт беззбитковості.

Для відповіді на це питання досліджуємо залежність річної рентабельності власного капіталу для контракту 4 від часу виконання угоди n при заданому значенні процентної ставки RT і коефіцієнта використання позикового капіталу . На рис.3.3 при n=4.5 видна крапка перетинання графіків, у якій річна рентабельність власного капіталу PFCPwn однакова при різних значеннях коефіцієнта запозичення Kln.

Який економічний зміст цієї крапки? При заданих параметрах зовнішньоторговельної операції існує такий час виконання даної угоди, при якому значення річної рентабельності власного капіталу фірми, використовуваного в даній угоді, є постійним і не залежить від величини використовуваного позикового капіталу, обумовленого коефіцієнтом запозичення Kln. Назвемо дану крапку тимчасовою крапкою рівноваги кредитного важеля.

Рис.3.3. Графік залежності річної рентабельності власного капіталу PFCPwn від часу виконання n.( RT= 120 %)

При часі виконання зовнішньоторговельної операції, меншому чим крапка рівноваги, річна рентабельність власного капіталу PFCPwn зростає при збільшенні величини використовуваного позикового капіталу.

При часі виконання експортної угоди, більшому чим крапка рівноваги, річна рентабельність власного капіталу PFCPwn зменшується при збільшенні величини використовуваного позикового капіталу.

Це викликано тим, що зі збільшенням часу виконання експортної угоди сукупні витрати й відсотки по кредиту накопичуються й стає невигідним використання все більшої величини використовуваного позикового капіталу. Чим більше процентна ставка, тим менше тимчасова крапка рівноваги кредитного важеля.

Таким чином, для контракту № 4 (n=2.5) для того, щоб домогтися більшої рентабельності власного капіталу, необхідно вибирати вектор запозичення з більшим значенням коефіцієнта запозичення Kln.

Однак, залучення позикового капіталу зменшує прибуток від зовнішньоторговельної операції й тим самим зменшує значення крапки беззбитковості й коефіцієнта беззбитковості, що у нашому випадку є допоміжним інвестиційним критерієм.

Мінімальний рівень залучення позикового капіталу для контракту 4 відповідає вектору запозичення LN3 (80; 0.15; 2.5). При даних значеннях граничне значення часу виконання дорівнює 4,75 місяці, тимчасова крапка беззбитковості дорівнює 9 і відповідно коефіцієнт беззбитковості дорівнює 3.6, що менше інвестиційного критерію, рівного чотирьом.

Це цілком з'ясовано, тому що залучення позикового капіталу погіршує фінансову безпеку зовнішньоторговельної операції й фірмі доводиться робити вибір між більше високою рентабельністю даної угоди й підвищеним ризиком одержати збитки.

У цьому випадку для контракту 4 залучення позикового капіталу приводить до недотримання допоміжного інвестиційного критерію - коефіцієнта беззбитковості .

Провівши аналогічні обчислення для контракту 3, ми одержимо наступні дані:

1. Область векторів запозичення, що задовольняють інвестиційним критеріям річної рентабельності власного капіталу й чистого прибутку NP, перебуває між наступними векторами запозичення:

LN1 (105; 0.19; 2), LN2 (80; 0.305; 2), LN3 (80; 0.16; 2).

2. Тимчасова крапка рівноваги кредитного важеля (при RT=80 %) дорівнює 5.9 місяця.

3. Максимальне значення річної рентабельності власного капіталу , рівне 174.35 %, досягається при векторі запозичення LN3 (80; 0.305; 2).

4. При даному векторі запозичення тимчасова крапка беззбитковості дорівнює 9,2 місяці й відповідно коефіцієнт беззбитковості дорівнює 4,6, що більше інвестиційного критерію, рівного чотирьом.

5. Граничне значення часу виконання дорівнює 4.5 місяця.

Таким чином, після залучення позикового капіталу й визначення його оптимальної структури, ми бачимо, що контракт 4 задовольняє всім інвестиційним критеріям, крім коефіцієнта беззбитковості , що менше критеріального на 10 відсотків, а контракт 3 задовольняє всім інвестиційним критеріям. З метою подальшого аналізу допустимо, що інвестор погодився на погіршення допоміжного критерію в контракті 4 на 10 відсотків і для фінансування відібрані контракти 3 і 4.

Внесемо отримані дані в підсумкову табл. 3.5.

Нехай аналітиками фірми для фінансування відібрані N зовнішньоекономічних контрактів з різними строками виконання (i від 1 до N). Тоді прибуток , планований фірмою на кінець періоду m () довільного зовнішньоекономічного контракту, буде визначатися по формулі:

(3.17)

(3.18)

Таблиця 3.5 Підсумкова таблиця економічних показників планованих зовнішньоторговельних операцій, відібраних для фінансування за результатами критеріального аналізу

Економічні показники планованих зовнішньоторговельних операцій	Од. Вим.	Номер контракту
		Імпорт	Експорт
		Контракт 3	Контракт 4
I. Абсолютні показники :
Виторг від реалізації	TO	BYR	34 431 086	29 175 287
Інвестований капітал	CP	BYR	24 760 000	19 800 000
Власний капітал		BYR	17 208 200	16 830 000
Чистий прибуток	NP	BYR	5 000 276	5 291 211
II. Відносні показники :
Річна рентабельність оборотного капіталу		%	87,14	87,05
Річна рентабельність інвестованого капіталу	PFCP	%	121,17	128,27
Річна рентабельність власного капіталу		%	174,35	150,91
III. Тимчасові показники
Граничне значення часу виконання		Міс.	4,5	4,75
Тимчасова крапка беззбитковості		Міс.	9,2	9,0
Граничний коефіцієнт		-	2,25	1,9
Коефіцієнт беззбитковості		-	4,6	3,6

Для того, щоб подивитися, яким образом буде відбуватися виконання контрактів 3 і 4 по періодах, побудуємо графіка залежності прибутку зовнішньоекономічної операції від m, де m змінюється від 1 до n рис.3.4.

На даному графіку відображені значення накопичуваної кожні пів місяця чистого прибутку планованих зовнішньоекономічних операцій 3 і 4 і їхні сумарні прибутки.

Відклавши на даному графіку дійсні значення прибутку, одержувані по періодах у процесі реалізації зовнішньоекономічних операцій, ми зможемо визначити, яким образом іде виконання контрактів. Як співвідносяться між собою реальні й плановані значення прибутку. Дані формули дозволяють аналітикам фірми в процесі реалізації зовнішньоторговельних операцій проводити поточний контроль і моніторинг фінансових потоків. Зрозуміло, не всі параметри угоди піддаються корекції в процесі своєї реалізації, але для деяких з них це можливо.

Рис. 3.4. Графік залежності прибутку зовнішньоекономічної операції від m.

На закінчення необхідно відзначити, що після завершення зовнішньоторговельних операцій аналітикам фірми необхідно визначити фінансові результати угод. Як вони співвідносяться із планованими даними. Чи змогла фірма виконати інвестиційні цілі й вийти на обрані критерії. Якщо ні, то в чому була допущена помилка. У неточно підібраних даних або в неправильно обраних критеріях оцінки. А може бути фірмі взагалі потрібно переглянути свою інвестиційну політику.

Таким чином, дана методика, використовуючи аналітичні, графічні й чисельні методи, дозволяє керівництву зовнішньоторговельної фірми планувати й контролювати керування оборотним капіталом фірми в зовнішньоторговельних операціях, починаючи із процесу визначення інвестиційної політики й вироблення інвестиційних критеріїв і закінчуючи моніторингом і контролем поточного виконання відібраних в інвестиційний портфель фірми зовнішньоторговельних проектів.

3.3 Напрямки оптимізації митних платежів підприємства

митний платіж імпортний експортний

Для оптимізації митних платежів підприємства ТОВ «Металопродукція» у зв'язку зі спеціалізацією підприємства в сфері надання послуг необхідно використовувати давальницьку схему перетинання через границю вантажів.

Відповідно до Закону України від 15 вересня 1995 р. N 327/95-ВР 'Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах' давальницька сировина - це сировина, матеріали, напівфабрикати, що комплектують вироби, енергоносії, завезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) чи вивезені за її межі українським замовником для виготовлення готової продукції з наступним поверненням усієї чи продукції її частини в країну власника (чи реалізацією в країні виконавця чи замовником з його доручення виконавцем) чи вивозом в іншу країну.

Якщо давальницька сировина, з використанням якого зроблено готову продукцію, завезено іноземним замовником на митну територію чи України закуплено іноземним замовником за іноземну валюту в Україні (право власності на імпортовану давальницьку сировину і виготовлену з нього готову продукцію належить іноземному замовнику), готова продукція в цьому випадку може бути реалізована в Україні іноземним замовником тільки через зареєстроване їм в Україні постійне представництво. Реєстрація представництва здійснюється відповідно до Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.96 р. N 30 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.01.96 р. під N 34/1059

Операція з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах - це операція по переробці (обробці, чи збагаченню використанню) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців), а також етапів (операцій по переробці цієї сировини), завезеного на митну територію України (чи закупленого іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) чи вивезеного за її межі з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах відносяться операції, у яких сировина замовника, на конкретному етапі його переробки, складає не менш 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Згідно статті 7 цього Закону України в разі потреби, по запиті митних чи органів державних податкових інспекцій, визнання операцій як таких, котрі відносяться до операцій з давальницькою сировиною, здійснюється Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України (тепер Міністерством економіки) на підставі акта експертизи, виданого Торгово- промисловою палатою чи України регіональними торгово-промисловими палатами. Міністерство економіки України здійснює цю процедуру відповідно до Положення про порядок видачі висновків про визнання операцій як таких, котрі відносяться до операцій з давальницькою сировиною, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 12 лютого 1996 р. N 79 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1996 р. під N 94/1119.

Кабінет Міністрів чи України уповноважені їм органи можуть встановлювати інші показники питомої ваги давальницької сировини в загальній вартості готової продукції по окремих видах операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах.

На сьогодні зазначені показники встановлені наступними постановами Кабінету Міністрів України:

· від 04 листопада 1997 р. N 1216 'Про встановлення показників питомої ваги давальницької сировини в загальній вартості готової продукції по окремих видах операцій у зовнішньоекономічних відносинах';

· від 02 квітня 1998 р. N 418 'Про встановлення показників питомої ваги давальницької сировини в загальній вартості готової продукції по окремих видах операцій у зовнішньоекономічних відносинах.'

Згідно п.4 статті 3 вищевказаного Закону України Кабінет Міністрів України може тимчасово чи обмежити заборонити реалізацію на митній території України окремих видів готової продукції, виготовленої з давальницької сировини іноземного замовника, якщо це може завдати шкоди економіці країни, і відповідно до п.12 статті 5 цього закону вивіз окремих видів давальницької сировини українськими замовниками тимчасово обмежується Кабінетом Міністрів України, якщо це може завдати шкоди економіці країни.

У загальному випадку термін виконання операцій з давальницькою сировиною складає 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної (вивізний) вантажної митної декларації. Але, згідно п.3 статті 2 і п.2 статті 5 Закону України від 15 вересня 1995 р. N 327/95-ВР 'Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах' виходячи з технологічних особливостей виробництва, Кабінет Міністрів України може встановлювати інші терміни виконання окремих видів операцій з давальницькою сировиною. Увіз на митну територію України давальницької сировини іноземного замовника.

До митного оформлення в митницю необхідно представити наступні основні документи:

1. вантажну митну декларацію, заповнену відповідно до п.3.4 Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввозу (вивозу), митного складу, магазина безмитної торгівлі, затвердженого наказом Держмитслужби від 30 червня 1998 р. N 380 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 р. під N 469/2909;

2. копії простих векселів, авізованих (узятих на облік) державною податковою інспекцією по місцезнаходженню виконавця, на суму мита, податків і зборів (крім митних зборів);

3. документ контролю доставки ПП чи ПД завірені у встановленому порядку посадовою особою прикордонної митниці;

4. товаросупроводжувальні документи:

o CMR, залізничний накладна, авіа накладна, чи коносамент товарно-транспортна накладна;

o CARNET TIR;

o рахунка-проформи;

o пакувальні аркуші (при наявності);

5. зовнішньоекономічний договір (контракт) на переробку давальницької сировини;

6. довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів і майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, чи довідка про відсутність за межами України валютних цінностей і майна;

7. сертифікат походження товарів (при наявності);

8. платіжні документи на перерахування сум митних зборів.

Проходження відділів статистики, митних платежів, транзитно-вантажного відділу і митний огляд товарів здійснюється згідно порядку, затвердженого митницею.

Вивіз готової продукції, зробленої з давальницької сировини.

До митного оформлення в митницю необхідно представити наступні основні документи:

1. вантажну митну декларацію, заповнену відповідно до п.2.4 Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввозу (вивозу), митного складу, магазина безмитної торгівлі, затвердженого наказом Держмитслужби від 30 червня 1998 р. N 380 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 р. під N 469/2909;

2. копії простих векселів, авізованих (узятих на облік) державною податковою інспекцією по місцезнаходженню виконавця, на суму мита, податків і зборів (крім митних зборів) чи письмове зобов'язання про вивіз готової продукції, якщо ввозяться ті види давальницької сировини, що не обкладаються ввізним митом, податками і зборами;

3. копію ВМД на ввіз давальницької сировини;

4. товаросупроводжувальні документи:

o CMR, залізничний накладна, авіа накладна, чи коносамент товарно-транспортна накладна;

o CARNET TIR;

o рахунка-проформи;

o пакувальні аркуші(при наявності);

5. зовнішньоекономічний договір (контракт) на переробку давальницької сировини;

6. довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів і майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, чи довідка про відсутність за межами України валютних цінностей і майна;

7. платіжні документи на перерахування сум митних зборів.

Проходження відділів статистики, митних платежів, транзитно-вантажного відділу і митний огляд товарів здійснюється згідно порядку, затвердженого митницею.

Рис.3.5. Технологічна схема переробки давальницької сировини

Таблиця 3.6 Маса сухого залишку на 1 тонну жерсті, кг. для 20,000 тон

Вид роботи	Жерсть 820х712мм
1. Зовнішня лакування	3,75
2. Внутрішня лакування	2,63
3.Фарба	0,8
4.Біла ґрунтова емаль	6,922
Усього	14,102

З цієї таблиці видно як розраховується маса сухого залишку яка використовується для розрахунку спільної маси готової продукції для 20,000 тон давальницької жерсті.

Таблиця 3.7 Калькуляція по витратах і видаткових матеріалах при лакування давальницької жерсті 0,22х820х712мм, на 1 тонну для 20,000 тон.

Вид роботи	Сума, долари США
1. Розвантаження пакетів з жерстю і транспортування в цех	0,11
2. Розпакування пакетів з жерстю	0,01
3. Витрата і вартість електроенергії	35,64
4. Витрата і вартість природного газу	10,44
5.Витрата і вартість емалі білої ґрунтової	16,3кг х 3,60 дол. США = 58,68
6.Витрата і вартість лаку для зовнішнього лакування жерсті	8,7кг х 3,40 дол. США = 29,58
7. Витрата і вартість лаку для внутрішнього лакування жерсті	7кг х 3,40 дол. США = 23,80
8. Витрата і вартість розчинника	9,6кг х 2,11 дол. США = 20,26
9.Фарба друкована	1,8 х 15 дол. США = 27,00
10. Запакування пакетів з жерстю	0,01
11. Транспортування жерсті до місця навантаження	0,11
12. Амортизація устаткування	2,86
13. Заробітна плата	18,00
14. Податки на заробітну плату	10,0
15. Інші витрати	10,82
Загальна вартість послуг і матеріалів	247,32 дол. США

З цієї таблиці видно як розраховується ціна здіснення послуги по лакуванню та літографії готової продукції для 20,000 тон давальницької жерсті.

Таблиця 3.8 Маса сухого залишку лаку на 1 тонну жерсті, кг. для 40,270 тон.

Вид роботи	Жерсть 820х712мм
1. Зовнішня лакування	3,75
2. Внутрішня лакування	2,63
3.Фарба	0,78
4.біла ґрунтова емаль	6,922
Усього	14,082

З цієї таблиці видно як розраховується маса сухого залишку яка використовується для розрахунку спільної маси готової продукції для 40,270 тон давальницької жерсті.

Таблиця 3.9 Калькуляція по витратах і видаткових матеріалах при лакуванні давальницької жерсті 0,22х820х712мм, на 1 тонну для 40,270 тон.

Вид роботи	Сума, долари США
1. Розвантаження пакетів з жерстю і транспортування в цех	0,11
2. Розпакування пакетів з жерстю	0,01
3. Витрата і вартість електроенергії	35,64
4. Витрата і вартість природного газу	10,44
5.Витрата і вартість емалі білої ґрунтової	16,3кг х 3,60 дол. США = 58,68
6.Витрата і вартість лаку для зовнішнього лакування жерсті	8,7кг х 3,40 дол. США = 29,58
7. Витрата і вартість лаку для внутрішнього лакування жерсті	7кг х 3,40 дол. США = 23,80
8. Витрата і вартість розчинника	9,6кг х 2,11 дол. США = 20,26
9.Фарба друкована	1,75 х 15дол. США = 26,25
10. Запакування пакетів з жерстю	0,01
11. Транспортування жерсті до місця навантаження	0,11
12. Амортизація устаткування	2,86
13. Заробітна плата	18,00
14. Податки на заробітну плату	10,0
15. Інші витрати	10,82
Загальна вартість послуг і матеріалів	246,57 дол. США

З цієї таблиці видно як розраховується ціна здійснення послуги по лакуванню та літографії готової продукції для 40,270 тон давальницької жерсті.

Використовуючи дані приведеного вище контракту розрахуємо митні платежі котрі необхідно оплатити:

При декларації ЇМ-51

Митна вартість виходячи з умов постачання буде дорівнює фактурної.

Митна вартість = 40380,90$*5,3296 = 215214,04 грн.

Платежі по декларації:

1) За оформлення 010 платіж 215214,04*0,2% = 430,43 грн.

2) За роботу інспектора 003 платіж 2*20$ = 2*20*5,3296 = 213,18 грн.

3) Мито 020 платіж 215214,04*10% = 21521,4 грн. платиться умовно під простий вексель.

4) ПДВ 028 платіж (215214,04+21521,4)*20% = 47347,09 грн. платиться умовно під простий вексель.

5) Разом фактично необхідно оплатити 430,43+213,18 = 643,61 грн.

При вивозі готової продукції ЭК-10

Митна вартість виходячи з умов постачання буде дорівнює фактурної плюс витрати на навантаження вагона на пором котре складають по зведеннях наданим вірменською стороною 100 діл. США.

Митна вартість дорівнює 55256,67$+100$=55356,67$*5.3287 = 294979,09

Платежі по декларації:

1) За митне оформлення 010 платіж 294979,09*0,2% = 589,96 грн.

2) За роботу інспектора 003 платіж 2*20$ = 2*20*5,3287 = 213,15 грн.

3) Разом загальна сума митних платежів по операції склала 643,61+589,69+213,15 = 1446,45 грн.

РОЗДІЛ 4. ОХОРРОНА ПРАЦІ

Охорона праці - система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Задачами охорони праці на підприємстві є: постійне удосконалення організації роботи на підприємстві по створенню здорових і безпечних умов праці працюючих, попередження виробничого травматизму і професійних захворювань, упровадження передового досвіду і наукових розробок по охороні праці, здійснення за контролем стану охорони праці на виробництві.

Охорона праці регулюється 'Кодексом законів про працю' (КЗпП), який затверджує захист прав та здоров'я працівників а також затверджує обов'язки підприємства щодо контролю за технікою безпеки в процесі праці та знаходження працівника на його території, законом України 'Про охорону праці', 'Про забезпечення пожежної безпеки'.

У зонах / пунктах митного контролю основними чинниками, впливаючими на стан здоров'я працівника являються:

1. травматизм - в основному механічні, теплові травми (пов'язані із затриманням правопорушника, оглядом вантажу);

2. психофізіологічні:

- переутомлення аналізаторів

- високий коефіцієнт психологічного навантаження

- монотонність праці

3. шумове забруднення;

4. пилове та хімічне забруднення;

На митних складах одним із чинників, загрожуючих здоров'ю працівників та цілісності будівлі є пожежна небезпека та можливість розгерметизації на складі небезпечних для людини речовин.

Для забезпечення безпеки життєдіяльності у зонах митного контролю проводяться такі заходи:

1. оснащення працівника засобами громадської оборони та захисту: бронежилети, шоломи, зброя;

2. для уникнення психологічного втомлення працівника потрібно встановити нормування робочого часу ( 12 - 18 годин через 1-2 доби, та встановлення позмінної роботи);

3. шумове забруднення на митниці являється одним із невирішених питань, хоча загроза здоров'ю працівника очевидна: хвороби слухових аналізаторів, опорно-рухового апарату;

4. також приймаються незначні заходи щодо пилового забруднення в зонах митного контролю, хоча через пункт кожної доби проходить тисячі транспортних засобів здіймаючи пилюку, вдихаючи яку працівник може отримати хвороби легенів.

5. приділяється увага хімічному забрудненню яке теж небезпечне для людини (вихлопи відпрацьованих газів, різні шкідливі речовини, які транспортуються потрапляючи в організм людини спричиняють різного роду отруєння і, як наслідок хвороби різного ступеню тяжкості).

На митних складах зберігаються матеріали різного походження, які можуть стати причиною виникнення пожежі, отруєння працівників у випадку розгерметизації речовин, займання матеріалів у випадку недотримання електробезпеки або порушень працівником правил пожежної безпеки. Для уникнення цих проблем потрібно вжити наступних заходів:

1. оснащення складу засобами пожежної безпеки;

2. оснащення складу протипожежною сигналізацією;

3. проведення контролю за дотриманням працівниками правил пожежної безпеки;

4. створення на складі спеціальних відділів для зберігання; вогненебезпечних речовин ;

5. притримання спеціальних правил по збереженню матеріалів та їх складуванню, створюючих небезпеку здоров'ю людини потрапивши в її організм.

Пункти митного контролю не являються джерелом екологічного забруднення (окрім випадків випадкової розгерметизації тари та інших ємностей у яких зберігаються небезпечні для навколишнього середовища речовин та їх займання або вибуху в результаті недотримання загальних правил експлуатації транспортних засобів та правил пожежної безпеки ).

Пункти митного контролю проводять загальні екологічні заходи згідно чинного законодавства: закону 'Про охорону навколишнього середовища'.

Служба охорони праці має відповідну інформаційну базу, засоби зв'язку, сучасну оргтехніку, комп'ютерне забезпечення і висококваліфікований інженерний штат працівників. Крім того, служба охорони праці повинна мати засоби впливу на виробничу діяльність підприємства, що передбачається Положенням про службу охорони праці. Так, працівники служби охорони праці мають право видавати роботодавцям, керівникам органам підприємств, установ, організацій та їх підрозділам обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; вимагати від посадових осіб усунення від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці, або не мають допуску до відповідних робіт.

Окрім адміністративних заходів рекомендується принцип матеріального заохочення працівників, які сумлінно ставляться до виконання виробничих обов'язків і беруть активну участь у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

Стан освітлення виробничих приміщень відіграє важливу роль і для попередження виробничого травматизму. Багато нещасних випадків на виробництві стається через погане освітлення. Втрати від цього становлять досить значні суми, а, головне, людина може загинути або стати інвалідом. Раціональне освітлення повинно відповідати таким умовам: бути достатнім, рівномірним, не утворювати тіней на робочій поверхні; не засліплювати працюючого; напрямок світлового потоку відповідає зручному виконанню роботи. Залежно від джерела світла виробниче освітлення є трьох видів: природне, штучне, сполучене. Природне освітлення виробничого приміщення може здійснюватися світлом неба або прямим сонячним світлом через світлові прорізи в зовнішніх стінах або через ліхтарі, що встановлені на покрівлях виробничих будівель.

Залежно від призначення промислові будівлі можуть бути одноповерхові, багатоповерхові та різних розмірів і конструкцій. Залежно від цього можуть бути застосовані такі види природного освітлення:

1. Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах.

2. Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться в покритті або в стінах під ними.

Окрім освітлення дуже велику роль відіграє вибухопожежна небезпека. Класифікація об'єктів за вибухопожежною та пожежною небезпекою здійснюється з урахуванням допустимого рівня їх пожежної небезпеки, а розрахунки критеріїв і показників її оцінки, в тому числі ймовірності пожежі (вибуху), з урахуванням маси горючих і палаючих речовин та матеріалів, що знаходяться на об'єкті, вибухових та пожежних небезпечних зон, які утворюються при нормальних режимах ведення технологічних процесів і в аварійних ситуаціях, та можливої шкоди для людей та збитків матеріальних цінностей.

Основою для встановлення нормативних вимог щодо конструктивних та планувальних рішень на промислових об'єктах, а також інших питань забезпечення їхньої вибухопожежної безпеки є визначення категорій приміщень та будівель виробничого, складського та невиробничого призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Може бути небезпечною для усього приміщення або різною в окремих його частинах. Це також стосується надвірних установок і ділянок територій. Приміщення, або їх окремі зони, поділяються на пожежно небезпечні та вибухонебезпечні. Залежно від класу зони здійснюється вибір виконання електроустановок таким чином, щоб під час їх експлуатації виключити можливість виникнення вибуху або пожежі від теплового прояву електроструму. Зони в приміщеннях або за її межами, в яких тверді, рідкі та газоподібні горючі речовини спалюються як паливо, або утилізують ся шляхом спалювання, не належать у частині їх електрообладнання до пожежно небезпечних і вибухонебезпечних зон. До них також не належать зони до 5м по горизонталі та вертикалі від апарата, у якому знаходяться горючі речовини, але технологічний процес ведеться із застосуванням відкритого вогню, розжарених частин, або технологічні апарати мають поверхні, нагріті до температури самозаймання горючої пари, пилу або волокон. Залежно від класу зони наведеної класифікації, згідно з вимогами ПУЄ і ДНАОП 0,00-1,32-01, здійснюється вибір виконання електроустаткування, що є одним із головних напрямків у запобіганні пожежам від теплового прояву електричного струму. Правильний вибір типу виконання електрообладнання забезпечує виключення можливості виникнення пожежі чи вибуху за умови дотримання допустимих режимів його експлуатації.

Усі електричні машини, апарати і прилади, розподільні пристрої, трансформаторні і перетворювальні підстанції, елементи електропроводки, струм оводи, світильники тощо повинні використовуватися у виконанні, яке б відповідало класу зони з пожежно вибухової небезпеки, тобто мати відповідний рівень і вид вибухозахисту або ступінь захисту оболонок згідно ГОСТ 14254, ПУЄ і ДНАОП 0,00-1,32-01.

Електроустаткування, що використовується, повинно мати чітке маркування щодо його вибуховозахисних властивостей і ступеня захисту оболонки згідно з чинними нормативами. При нечіткому маркуванні або його відсутності, експлуатація вищезгаданого обладнання забороняється.

При наявності на підприємстві визначених економічних можливостей нормативні пільги і компенсації можуть перевищуватися і застосовуватися в більш значимих розмірах на підставі додаткових зобов'язань відповідності з колективним договором (угодою).

Тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин у тиждень. Щорічні відпустки даються всім працівникам керування протягом 28 календарних днів для працюючих повний робочий день. Жінкам даються відпуски в зв'язку з вагітністю та пологами протягом 70 календарних днів до пологів і 56 (у випадку ненормальних пологів чи народженні двох і більше дітей - 70) календарних днів після пологів, які розраховуються сумарно і дають жінкам повністю, незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів і, за їхнім бажанням, частково оплачувані відпуски по відходу за дитиною до досягнення їм віку 3 років з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню.

Крім зазначених відпусток, у випадку, коли дитина має потребу в домашньому нагляді, жінці за її заявою дається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеної в медичному висновку, але не більш, ніж до досягнення дитиною 6-тилітнього віку.

Частково оплачувана відпустка по відходу за дитиною до досягнення їм віку 3 років дається за заявою жінки цілком чи частково в межах установленого терміну й оформляється наказом по відділенню. Час частково оплачуваної відпустки по відходу за дитиною при досягненні їм віку 3 років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати, коли дитина вимагає домашнього відходу, зараховується як у загальний так і в безупинний стаж роботи й у стаж роботи з спеціальності . У стаж роботи для щорічної оплачуваної відпустки час відпусток по відходу за дитиною не зараховується.

Оплата праці виробляється відповідно до діючого Положенням у системах підприємств України.

При сполученні професій, посад, виконанні робіт з меншою чисельністю виконанні обов'язків тимчасово відсутніх робітників виробляється доплата. Розмір доплат і надбавок встановлюється в відповідності з чинним законодавством і Положенням про охорону праці, затверджений Правлінням підприємств України.

Час початку, закінчення роботи і перерви для відпочинку і харчування установлено наступне:

- початок роботи - 7.30

- перерви - 12.00-13.00

- закінчення роботи - 17.30

Працівника, що з'явився на роботі в нетверезому стані, у стан наркотичного чи токсичного сп'яніння, адміністрація не допускає до роботи в даний робітник день.

За порушення трудової дисциплінарної відповідальності проводиться у порядку й у терміни, передбачені ст.148 і 149 КЗОТ України, тобто після одержання від порушника письмового пояснення ( у випадку відмовлення дати пояснення про це складається акт) і в місячний термін із дня виявлення провини. Якщо провина виявлена пізніше 6 місяців із дня його завершення, стягнення не може бути накладено.

Чи одночасно замість притягання до дисциплінарної відповідальності до працівника можуть бути застосовані інші заходи впливу: суспільного (зборами трудового колективу, профспілкової організації) чи матеріального (позбавлення премії, інших заохочувальних виплат).

Державними органами, що здійснюють керування охороною праці в країні, є:

- Кабінет Міністрів України;

- Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

- Міністерства й інші центральні органи державної виконавчої влади;

- Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Законодавством гарантується право громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. Для можливості реалізації цих прав в Україні створена система органів, здійснюючих державний нагляд за охороною праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон Верховної Ради України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. // № 959-XII от 16.04.1991

2. Закон Верховної Ради України “Про Єдиний митний тариф”. // № 2097-XII от 05.02.1992

3. Закон Верховної Ради України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”. // № 327/95-ВР от 15.09.1995

4. Закон Верховної Ради України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”. // № 481/95-ВР от 19.12.1995

5. Закон Верховної Ради України “Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину”. // № 180/96-ВР от 07.05.1996

6. Закон Верховної Ради України “Про внесення змін в деякі законодавчі акти з питань оподаткування ввізного мита товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України”. // № 170/97-ВР от 03.04.1997

7. Закон України 'Про оподаткування прибутку підприємств'. // №334/94-ВР від 28.12.94 р. у редакції закону №283/97-ВР від 22.05.97 р. зі змінами і доповненнями

8. Закон України 'Про податок на додану вартість' №168/97-ВР від 03.04.97р.

9. Постановлення Верховної Ради України “Про введення в дію Закону України 'Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину”. // № 181/96-ВР от 07.05.1996

10. Наказ Президенту України “Про запровадження марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби”. // № 849/95 от 18.09.1995

11. Кодекси “Митний кодекс України”. // № 1970-XII от 12.12.1991

12. Декрет Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”. // № 18-92 от 26.12.1992

13. Постанова Кабінету Міністрів України “Про призупинення приймання та переробки давальницької сировини для виробництва спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів та про порядок обкладання їх акцизним збором”. // № 882 от 01.08.1996

14. Постанова Кабінету Міністрів України “Про тимчасове обмеження вивезення давальницької сировини для вироблення окремих видів готової продукції”. // № 1429 от 30.11.1996

15. Постанова Кабінету Міністрів України “Про впорядкування діяльності митних ліцензійних складів”. // № 954 от 14.08.1996

16. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін і доповнень до Положення про вантажну митну декларацію”. // № 1392 от 06.09.2000

17. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України”. // від 9 червня 1997 р. N 574№ 287 от 28.03.2001

18. Наказ Державної митної служби України “Про затвердження Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі”. // № 380 от 30.06.1998

19. Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Порядку заповнення й використання Картки відмови». // № 239 от 24.04.1999

20. Наказ Державної митної служби України “Про затвердження інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації”. // № 307 от 09.07.1997

21. Наказ Державної митної служби України “Про затвердження Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів”. // № 592 от 31.12.1996

22. Наказ Державної митної служби України “Про особливості митного оформлення підакцизних товарів, що ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності”. // № 18 от 17.01.1996

23. Артёменко В. Г. Финансовый анализ: Учеб. пособие. - М.: ДНС, 1997-126 с.

24. Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 1994-79 с.

25. Баланов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом. - М.: Финансы и статистика, 1995-89 с.

26. Баналов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа: Учеб. для студентов эком. спец. 4-е изд. доп. и перераб. - М,: Финансы и статистика, 1998-416 с.

27. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП «Итем ЛТД», «Юнайтед Лондон Грейд Лимитед», 1995-448 с.

28. Бланк І. А. Стратегія і тактика управляння фінансами. - К.: ІТЕМлтд, 1996-220 с.

29. Бланк И. А. Управление активами. - К.: «Ника-Центр», 2000-712 с.

30. Бланк И. А. Управление формированием капитала. - К.: «Ника-Центр», 2000-656 с.

31. Будяк В. Звіт про рух грошових коштів як джерело інформації для управління прибутком підприємства //Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - №3. - с. 28-30.

32. Владимиров К.Н. “Митне регулювання”. - М.: Херсон 2003р

33. Власюк О.С., Ямпольська І.Л. Зовнішня торгівля України: стан та прогноз. - К.: НІСД, 1995. - 63 с. - (Сер. “Наук. доповіді”; Вип. 49)

34. Глухов В. В., Бахрамов Ю. М. Финансовый менеджмент. - С. Пб.: Специальная литература, 1995-304 с.

35. Губовський Н. І. „Цивільна оборона і НС мирного часу для робітників і службовців на об'єктах господарської діяльності”. - К.:1997-200 с.

36. Ефремова О. В. Как анализировать финансовое состояние предприятия (практическое руководство). - М.: Интел - Синтез, 1994-201 с.

37. Заруба О. Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту. Практичний посібник (УМІМБ). - К., 1995-401 с.

38. Зятковський І. В. Фінанси підприємств в розрахунках. - Тернопіль: Товариство „Поліграфіст”, 1998-151 с.

39. Как управлять финансами предприятия в условиях рынка. Практическое пособие для руководителя. - М.: Экотранс, 1991-224 с.

40. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1996-248 с.

41. Коробов М. Л. Фінанси промислового підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 1995-160 с.

42. Крейкина М. Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. - М.: ИКЦ «ДНС», 1997-224 с.

43. Лялин В. О., Воробьев П. В. Финансовый менеджмент.- С. Пб.: Юность, 1994-400 с.

44. Мачурова И. И, Романовский М. В. Условие прибыльной работы предприятия - С. Пб.: Издательство Санкт-Петербургского университета экономики и финансов, 1992-344 с.

45. Нікбахт Е, Гроппеллі А. Фінанси / Пер. з англ. В. Ф. Овсієнка та Мусієнка. - К.: Основи, 1993-384 с.

46. Павлова Л. М. Финансовый менеджмент; управление денежным обращением. - М.: Финансы и статистика, 1993-201 с.

47. Павлов Л. Н. Финансы предприятия: Учеб. для вузов. - М.: Финансы ЮНИТИ, 1998-640 с.

48. Родионова В. М., Федотова М. А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. - М.: Перспектива, 1994-214 с.

49. Справочник финансиста /Под ред. проф. Э. А. Уткина. - М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем»: Изд. «ЭКМОС», 1998-496 с.

50. Стоянов Е. А., Стоянова Е. С. Экспертная диагностика и аудит финансов и хозяйственного состояния предприятия. - М.: Перспектива, 2000-416 с.

51. Стоянова Е. С.Финансовый менеджмент (теория и практика). - М., 1997-400 с.

52. Управления финансовой деятельности предприятия: Справочник /В. Ф. Близнец, Т. И. Вунолова, М. И. Ткачук и др.; Под общ. ред. М. И. Ткачук. - Минск: ООО «Мисанта», 1995-284 с.

53. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. посіб. /Г. Г. Кірейцев та ін. - Ж.: ЖІТІ, 2001-432 с.

54. Финансы предприятий: Учеб. пособие /Е. И. Бородина, Ю. С Голикова, Н. В. Колчина, З. М. Смирнова; Под ред. Е. И. Бородиной. - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995-208 с.

55. Финансы предприятий: Учебник /Под. ред. проф. А. Н. Поддерегина. - К.: КНЭУ, 1998-256 с.

56. Фінанси підприємств: Підручник /За ред. проф. А. М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2000-368 с.

57. Финансы: Учеб. для вузов /Под ред Л. А. Дробизной. - М.: Финансы: ЮНИТИ, 1999-528 с.

58. Холт Р. Н. Основы финансового менеджмента. - М.:Дело, 1993-214 с.

59. Цал-Цално Ю. С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз. Навч. посібник. - 2-ге вид, перероб., доп. Житомир: ЖІТІ, 2001-300 с.

60. Шеремет А. Д. Методика финансового анализа предприятий. - М.: Инфра, 1995-412 с.

61. Шеремет А. Д., Сайфумен Р. С. Финансы предприятия. - М.: ИНФРА-М, 1997-344 с.

62. Шеремет С. Ю., Сайфумен У. Ф. Финансы предприятий. - М.: Банки и биржи, ЮНГП, 1995-236 с.

ДОДАТОК

Додаток А

Класифікатор видів податків, зборів та інших бюджетних надходжень

Код виду	Вид надходження	Код бюджетної класифікації	Символ звітності банку	Підстава для стягнення податків та зборів
Митні збори
001	Митний збір за перебування товарів та інших предметів під митним контролем	22100000	095	Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.97 N 65 'Про ставки митних зборів'
003	Митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, установленим для митниці
004	Митний збір за відмову від замовлених послуг, передбачених пунктом 2 цього Класифікатора, без завчасного попередження в письмовій формі
005	Митний збір за митне оформлення транспортного  засобу індивідуального користування, якщо цей засіб використовується для перевезення товарів та інших предметів в обсягах, що підлягають обкладенню митом	Те ж	Те ж	Те ж
006	Митний збір за видачу посвідчень на право реєстрації (перереєстрації) увезених в Україну транспортних засобів (у тому числі ввезених тимчасово), а також номерних агрегатів, що підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції
Код виду	Вид надходження	Код бюджетної класифікації	Символ звітності банку	Підстава для стягнення податків та зборів
008	Митний збір за зберігання товарів та інших предметів на складах митниць (крім товарів та інших предметів, зазначених у статті 86 Митного кодексу України)
009	Митний збір за зберігання товарів та інших предметів, що підлягають обов'язковому переданню митниці для зберігання й зазначені в статті 86 Митного кодексу України
010	Митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів
012	Митний збір за митне оформлення товарів відповідно до режиму тимчасового ввезення (вивезення)	Те ж	Те ж	Те ж
015	Митний збір за митне оформлення товарів відповідно до режиму митного складу
018	Митний збір за продовження терміну дії (перереєстрацію) свідоцтва про визнання підприємства декларантом
019	Митний збір за видачу підприємству свідоцтва про визнання його декларантом
067	Митний збір за видачу сертифіката підтвердження доставки товару, прийнятого під режим експортного контролю України			Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.99 N 920 'Про затвердження Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю'
072	Митний збір за реєстрацію товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, на термін 6 місяців	Те ж	Те ж	Постанова Кабінету Міністрів України від 28.04.2001 N 413
Код виду	Вид надходження	Код бюджетної класифікації	Символ звітності банку	Підстава для стягнення податків та зборів
073	Митний збір за реєстрацію товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, на термін 12 місяців
074	Митний збір за продовження терміну реєстрації кожного товару
075	Митний збір за внесення змін до реєстру товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності
065	Додатковий митний збір за митне оформлення нафтопродуктів, що імпортуються на митну територію України й підлягають обкладенню акцизним збором	15010400	063	Постанова Кабінету Міністрів України від 18.09.98 N 1460 'Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 року N 65'
Мито
Ввізне мито	15010000		Закон України 'Про Єдиний митний тариф'
020	Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності	15010100	060
021	Мито на нафтопродукти, які підлягають обкладенню акцизним збором, транспортні засоби, які підлягають обкладенню акцизним збором, та шини до них, які раніше згідно із Законом України 'Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них' обкладалися акцизним збором, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності	15010500	308
120	Мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України громадянами	15010200	061
121	Мито на нафтопродукти, які підлягають обкладенню акцизним збором, транспортні засоби, які підлягають обкладенню акцизним збором.	15010500	308	Те ж
Код виду	Вид надходження	Код бюджетної класифікації	Символ звітності банку	Підстава для стягнення податків та зборів
	Вивізне мито	15020000
040	Мито на товари, що вивозяться (пересилаються) з території України суб'єктами підприємницької діяльності	15020100	064
140	Мито на товари, що вивозяться (пересилаються) з території України громадянами	15020200	065
Антидемпінгове мито
023	Антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності	15010100	060
043	Антидемпінгове мито на товари, що вивозяться з території України суб'єктами підприємницької діяльності	15020100	064	Те ж
123	Антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України громадянами	15010200	061
143	Антидемпінгове мито на товари, що вивозяться з території України громадянами	15020200	065
Спеціальне мито
024	Спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності	15010100	060
124	Спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України громадянами	15010200	061
Акцизний збір
Акцизний збір з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності	14030000		Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»
080	Спирт	14030100	049
081	Лікеро-горілчана продукція	14030200	049
082	Виноробна продукція	14030300	049	Те ж
083	Пиво	14030400	049
084	Тютюн та тютюнові вироби	14030700	049
085	Транспортні засоби (крім мотоциклів і велосипедів)	14030800	304
Код виду	Вид надходження	Код бюджетної класифікації	Символ звітності банку	Підстава для стягнення податків та зборів
086	Мотоцикли й велосипеди	14030900	305
088	Бензин моторний	14031700	306
089	Інші нафтопродукти	14031800	307
027	Інші підакцизні товари	14031600	049
Акцизний збір з товарів, увезених на територію України громадянами	14030000
180	Спирт	14030100	049
181	Лікеро-горілчана продукція	14030200	049
182	Виноробна продукція	14030300	049
183	Пиво	14030400	049	Те ж
184	Тютюн та тютюнові вироби	14030700	049
185	Транспортні засоби (крім мотоциклів і велосипедів)	14030800	304
186	Мотоцикли й велосипеди	14030900	305
188	Бензин моторний	14031700	306
189	Інші нафтопродукти	14031800	307
127	Інші підакцизні товари	14031600	049
Податок на додану вартість
028	Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності	14010200	030	Закон України 'Про податок на додану вартість'
128	Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України громадянами
Інші види зборів
026	Збір за супроводження підакцизних товарів	15010300	062	Постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.96 N 699 'Про затвердження Положення про порядок охорони і супроводження товарів митними органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ'
029	Збір за видачу ліцензії на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу на території України	15040000	068	Постанова Кабінету Міністрів України від 02.12.96 N 1446 'Про впорядкування діяльності митних ліцензійних складів'