Резервування в мережі SDH на основі обладнання ALCOMA

Работа из раздела: «Коммуникации, связь, цифровые приборы и радиоэлектроника»

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Факультет інформаційних та телекомунікаційних технологій і систем

Кафедра комп'ютерної інженерії

Дипломна робота

На тему: Резервування в мережі SDH на основі обладнання ALCOMA

Виконав: студент Казидуб О.О.

Керівник Слюсарь І.І.

м. Полтава - 2015

Реферат

Загальний обсяг текстової частини дипломної роботи 92 сторінки формату А4. Робота складається з переліку скорочень, умовних позначень; вступу; чотирьох розділів; висновків; списку використаних джерел; двох додатків. Вона містить 36 рисунків і 9 таблиць. В роботі використано 22 науково-технічних джерел, з яких - 3 англомовних.

Об'єкт дослідження - процес функціонування РРЛ у складі мережі SDH.

Предмет дослідження - резервна РРЛ SDH-мережі на базі обладнання ALCOMA.

Метод дослідження - аналітичний з використанням комп'ютерних технологій.

Метою роботи є розробка резервної РРЛ SDH на базі обладнання ALCOMA за допомогою відкритого програмного забезпечення 'Radio Mobile'.

Результатами роботи є: модель РРЛ на базі обладнання ALCOMA, система управління РРЛ, пропозиції що до розташування та комплектації сайтів кінцевих і проміжних станцій, результати розрахунків енергетичних параметрів РРЛ.

Результати дипломної роботи можуть бути використані для подальших досліджень за даною тематикою та при побудові мереж з використанням резервних РРЛ на базі обладнання ALCOMA.

Ключові слова: РРЛ, РРС, ALCOMA, SDH.

Зміст

• Реферат
• Перелік скорочень, умовних позначень
• Вступ
• Розділ 1. Аналіз особливостей резервування в мережах sdh на основі радіорелейних ліній
• 1.1 Аналіз особливостей реалізації радіорелейних ліній SDH
• 1.2 Резервування в мережах SDH на рівні захисту тракту та з'єднань
• 1.3 Вибір обладнання для організації радіорелейного зв'язку
• 1.4 Вимоги та рекомендації щодо вибору траси радіорелейної лінії
• 1.5 Особливості застосування програми 'Radio Mobile'
• Висновок
• Розділ 2. Розрахунок основних параметрів радіорелейної лінії
• 2.1 Розташування кінцевих та проміжних станцій
• 2.2 Визначення енергетичних параметрів інтервалів радіорелейної лінії
• 2.3 Врахування впливу гідрометеорів
• 2.4 Конфігурація сайтів та специфікація обладнання
• 2.5 Управління радіорелейною лінією
• Висновок
• Розділ 3. Техніко-економічне обґрунтування прийнятого рішення
• 3.1 Обґрунтування використання радіорелейних систем передачі
• 3.2 Визначення економічних витрат
• Висновок
• Розділ 4. Охорона праці
• 4.1 Класифікація електромагнітних випромінювань
• 4.2 Джерела випромінювання радіочастотного діапазону
• 4.3 Вплив електромагнітного випромінювання на організм людини та живі організми
• 4.4 Захист від впливу електромагнітних випромінювань
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки

Перелік скорочень, умовних позначень

ВРС	-	Вузлова радіорелейна станція
ЕМП	-	Електромагнітне поле
ЕМС	-	Електромагнітна сумісність
КРС	-	Кінцева радіорелейна станція
МСЕ-Р	-	Міжнародний союз електрозв'язку, сектор радіозв'язку
НВЧ	-	Надвисокі частоти
НЗВЧ	-	Надзвичайно високі частоти
ПК	-	Персональний комп'ютер
ПРС	-	Проміжна радіорелейна станція (ретранслятор)
ПЧ	-	Проміжна частота
РРЗ	-	Радіорелейний зв'язок
РРЛ	-	Радіорелейна лінія
РРС	-	Радіорелейна станція
ASD	-	Автоматична система діагностики (Automatic System Diagnostic)
BER	-	Коефіцієнт бітових помилок (Bit Error Rate)
CCDP	-	Поляризаційна розв'язка на одному частотному каналі (Co-channel Dual Polar System)
ETSI	-	Європейський інститут телекомунікаційних стандартів (European Telecommunications Standards Institute)
FSK	-	Частотна маніпуляція (Frequency Shift Keying)
IDU	-	Внутрішній блок (Indoor Unit)
MAN	-	Міська мережа (Metropolitan Area Network)
NRZ	-	Кодування без повернення до нуля (Non Return to Zero)
ODU	-	Зовнішній блок (Outdoor Unit)
PDH	-	Плезіохронна цифрова ієрархія (Plesiochronous Digital Hierarchy)
QAM	-	Квадратурна амплітудна модуляція (Quadrature Amplitude Modulation)
QPSK	-	Квадратурна фазова маніпуляція (Quadrature Phase Shift Keying)
SDH	-	Синхронна цифрова ієрархія (Synchronous Digital Hierarchy)
STM	-	Синхронний транспортний модуль (Synchronous Transport Module)
WAN	-	Глобальна мережа (Wide Area Network)
XPIC	-	Крос-поляризаційна розв'язка (Cross-polarization Interference Cancellation)

Вступ

Інтенсивний розвиток нових інформаційних технологій стимулював розвиток нових високошвидкісних транспортних технологій мереж. На даний час, досить поширеною є синхронна цифрова ієрархія (Synchronous Digital Hierarchy, SDH), яка забезпечує просту, економічну та гнучку інфраструктуру. SDH прийшла на зміну плезіохронній цифровій ієрархії (Plesiochronous Digital Hierarchy, PDH) та усуває недолік PDH, а саме складність виділення низько-швидкісного потоку із високошвидкісного без проміжного демультиплексування потоку, що призводило до застосування додаткового обладнання. Діапазон трафіку також змінився у порівнянні з PDH, для SDH він складає від кількох Мбіт до десятків Гбіт. Крім того, SDH має високу сумісність. Це означає, що мережа передачі SDH та існуюча мережа PDH можуть працювати сумісно (мережа SDH може бути використана для надання послуг PDH) або сигналів інших мереж, наприклад: ATM, Ethernet та ін. Розвиток технології SDH призвів до створення радіорелейних ліній (РРЛ) SDH-ієрархії. Як відомо, РРЛ SDH застосовуються для організації зв'язку в важкодоступних районах. Ще одним із застосувань РРЛ є організація зв'язку в селах та в щільних міських забудовах, де волоконно-оптичні лінії зв'язку (ВОЛЗ) прокладати недоцільно, або неможливо через невелику кількість потенційних користувачів. РРЛ вимагають набагато менших витрат і часу на розгортання, ніж ВОЛЗ, вони можуть бути прокладені досить швидко в складних географічних умовах. Досить широкою областю застосування РРЛ є побудова магістральних ліній зв'язку з метою резервування ВОЛЗ. Хоча обсяг інформації, переданої по РРЛ, дещо менший, ніж по ВОЛЗ, при пошкодженні оптичного волокна РРЛ дозволяє передавати частину каналів, забезпечуючи тим самим передачу пріоритетної інформації. При цьому, РРЛ не схильні до тривалих перерв, що пов'язані з пошкодженням кабельних ліній зв'язку.

Зазначені переваги РРЛ дозволяють SDH динамічно розвиватися на ринку, замінюючи традиційні радіорелейні лінії PDH-ієрархії. Як наслідок, існує велика номенклатура обладнання для створення РРЛ SDH, наприклад: Alcoma, Ericsson, Huawei, Nokia та ін.

Все це свідчить про актуальність теми дипломної роботи та необхідність розробки пропозицій щодо застосування РРЛ для резервування в мережах SDH.

Кінцевою метою дослідження є розробка РРЛ SDH на базі обладнання ALCOMA за допомогою відкритого програмного забезпечення 'Radio Mobile'.

Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити наступні задачі:

– аналіз систем передачі SDH з радіорелейними каналами;

– визначення обладнання ALCOMA;

– обґрунтування вимог і рекомендацій щодо вибору траси радіорелейної лінії;

– аналіз особливостей застосування програми 'Radio Mobile';

– визначення параметрів радіорелейної лінії в умовах впливу гідрометеорів;

– конфігурація кінцевих (проміжних) станцій і специфікація обладнання;

– побудова системи управління РРЛ.

Об'єкт дослідження - процес функціонування РРЛ у складі мережі SDH.

Предметом дослідження - резервна РРЛ SDH-мережі на базі обладнання ALCOMA.

Метод дослідження - аналітичний з використанням комп'ютерних технологій.

Практична значимість роботи полягає в можливості використання отриманих результатів для подальших досліджень за даною тематикою та при побудові мереж з використанням резервних РРЛ на базі обладнання ALCOMA.

Структура дипломної роботи логічно пов'язана з задачами досліджень і містить перелік скорочень, умовних позначень, вступ, чотири розділи основної частини, висновки, список використаних джерел, додатки. Останні містять відомості про схему організації радіорелейного зв'язку, специфікацію обладнання.

радіорелейна лінія програмне забезпечення

Розділ 1. Аналіз особливостей резервування в мережах sdh на основі радіорелейних ліній

1.1 Аналіз особливостей реалізації радіорелейних ліній SDH

Технологія SDH не обмежується використанням в якості середовища передачі тільки ВОК. Останнім часом широкого поширення набуло й використання радіоканалів для організації радіорелейних мереж SDH. Радіорелейні канали мають великі перспективи для застосування в наступних цілях:

– для заміни радіорелейних PDH систем, що дає можливість більш ефективно взаємодіяти з існуючими SDH системами;

– організація альтернативних шляхів передачі SDH сигналів в коміркових мережах;

– резервування існуючих волоконно-оптичних SDH ліній;

– зв'язок SDH кілець;

– вирішення оперативних задач при замиканні кілець SDH чи на складних для прокладки ВОК ділянках.

Магістральні SDH РРЛ до останнього часу використовували рівень STM-1 чи швидкість передачі 155 Мбіт/с. При необхідності забезпечити більшу ємність використовувалися N каналів STM-1. Останнім часом в зв'язку з прийняттям нових версій рекомендацій ITU-T G.7xx з'явилася можливість використовувати нульовий рівень SDH - STM-0 (що відповідає рівню SONET OC-1). Він більш відомий не як новий рівень SDH, а як особливий формат STM-RR синхронного транспортного модуля STM зі швидкістю передачі 51,840 Мбіт/с, який не може використовуватися на інтерфейсах кабельних мережевих вузлах SDH.

Рекомендована структура фрейма STM-RR приведена на рис.1.1, на якому показане використання віртуального контейнера VC-3 (стовпці 30 і 59 - фіксований наповнювач). Даний контейнер використовується в якості навантаження адміністративного блока AU-3, який і формує структуру модуля STM-RR, як це показано на узагальненій схемі, що представлена на рис.1.2 Цей модуль називається 'субпервинним', а схема його формування, приведена у відповідності зі стандартом ETSI, не містить гілки VC-11 - TU-11, замість якої використовується гілка VC-11 - TU-12.

Рис. 1.1 Структура фрейма STM-RR та його корисне навантаження VC-3

Рис. 1.2 Схема мультиплексування в SDH при формуванні STM-RR

Нижче показана схема переходу від модуля STM-RR до модуля STM-1, зображена на рис. 1.3 Ця схема переходу рекомендується для використання на інтерфейсах мережевих вузлів. Вона здійснює демультиплексування STM-RR до рівня TUG-2 чи С3 та наступне мультиплексування по схемі TUG-2>TUG-3 чи по схемі C3>VC-3>TU-3>TUG-3, а далі в обох випадках по стандартній схемі TUG-3>VC-4>AU-4>AUG>STM-1.

Рис. 1.3 Схема переходу від модуля STM-RR до модуля STM-1

1.2 Резервування в мережах SDH на рівні захисту тракту та з'єднань

Однією із основних переваг технології SDH є можливість такої організації мережі, при якій досягається не тільки висока надійність її функціонування, обумовлена використанням ВОК, а й можливість збереження або відновлення (за дуже короткий час, десятки мілісекунд) працездатності мережі навіть у випадку відмови одного з її елементів або середовища передачі - кабеля. Такі мережі та системи логічно назвати існуючими в нашій літературі по системному аналізу терміном самовідтворюваними.

В принципі існують різні методи забезпечення швидкого відновлення працездатності синхронних мереж, які можуть бути зведені до наступних схем:

– резервування ділянок мережі по схемам 1+1 та 1: 1 по рознесених трасах;

– організація самовідтворюваних кільцевих мереж, резервованих по схемах 1+1 та 1: 1;

– резервування термінального обладнання по схемах 1: 1 та N: 1;

– відновлення працездатності мережі шляхом обходу непрацездатного вузла;

– використання мереж оперативного перемикання.

Вказані методи можуть використовуватися як окремо, так і в комбінації. В першому випадку ділянки між двома вузлами мережі з'єднуються двома рознесеними трасами (стопроцентне резервування), сигнали по яких розповсюджуються одночасно. У вузлі прийому вони можуть оброблятися по двох схемах:

– резервування по схемі 1+1 - сигнали аналізуються та вибирається той, який має найкраще співвідношення параметрів;

– резервування по схемі 1: 1 - альтернативним маршрутам призначаються пріоритети - низький та високий, гілка з низьким пріоритетом знаходиться в режимі гарячого резерву, перемикання на неї відбувається по аварійному сигналу від системи управління.

В другому випадку, найбільш розповсюдженим в мережах SDH, використовується топологія типу 'кільце', яке може бути організовано з допомогою двох волокон (топологія 'подвійне кільце') або 4-ох волокон (2 подвійних кільця). Не дивлячись на більш високу вартість 4-волоконного варіанта, він став використовуватися останнім часом, так як забезпечує більш високу надійність. Захист маршруту в подвійному кільці, яка відповідає типу 1+1, може бути організована двома шляхами.

Перший шлях - захист використовується зазвичай на рівні трибних блоків TU-n, що передаються одночасно в одному напрямку, але різними кільцями. Якщо в момент прийому мультиплексором блока, що посилається іншими мультиплексорами, відбувається збій в одному з кілець, система управління, що здійснює постійний моніторинг кілець, автоматично вибирає такий же блок з іншого кільця. Цей захист носить розподілений по кільцю характер, а сам метод носить назву метода організації односпрямованого подвійного кільця.

Другий шлях - захист маршруту може бути організований так, що сигнал передається в двох протилежних напрямках (східному та західному), причому один напрямок використовується як основний, другий - як резервний. Такий метод у випадку збою використовує перемикання з основного кільця на резервне та називається методом організації двоспрямованого подвійного кільця. В такому випадку блоки TU-n початково мають доступ тільки до основного кільця. У випадку збою, відбувається замикання основного та резервного кілець на границях дефектної ділянки (рис.1.4 а), що утворює нове кільце. Це замикання відбувається зазвичай за рахунок вмикання петлі зворотнього зв'язку, замикаючий приймач та передавач агрегатного блока на відповідній стороні мультиплексора (східній чи західній). Сучасні схеми управління мультиплексорами зазвичай підтримують обидва методи захисту. Трикутники на рис. 1.4 позначають мультиплексори.

Рис. 1.4 Методи захисту подвійного кільця: а) - шляхом виключення пошкодженої ділянки; б) - шляхом організації обхідного шляху

В 3-му випадку відновлення працездатності здійснюється за рахунок резервування на рівні трибних інтерфейсів. Схема резервування в загальному випадку N: 1, що допускає різну ступінь резервування: від 1: 1 (100%) до меншого ступеня, наприклад, 4: 1 (25%), коли на 4 основних трибних інтерфейсних карт використовується одна резервна, яка автоматично вибирається системою крос-комутації при відмові однієї з основних. Цей метод широко поширений в апаратурі SDH для резервування трибних карт 2 Мбіт/с (4: 1 або 3: 1 для STM-1 чи 16: 1, 12: 1, 8: 1 для STM-4), а також резервування найбільш важливих змінних блоків, наприклад, блоків крос-комутації та систем управління й резервного живлення, час перемикання яких на запасні не перевищує 10 мс.

В 4-му випадку резервування як таке не використовується, а працездатність системи в цілому (на рівні агрегатних блоків) відновлюється за рахунок виключення пошкодженого вузла зі схеми функціонування. Так, системи управління SDH-мультиплексорів зазвичай дають можливість організувати обхідний шлях, що дозволяє пропускати потік агрегатних блоків повз мультиплексор в разі його відмови (рис.1.4 б).

В п'ятому випадку, характерному для мереж загального вигляду чи коміркових мереж, у вузлах мережі встановлюються крос-комутатори систем оперативного перемикання, які здійснюють у випадку відмови, викликаного чи розривом з'єднувального кабеля, чи відмовою вузла послідовного лінійного ланцюга, реконфігурація прилеглих ділянок мережі та відповідну крос-комутацію потоків. Процедура такої реконфігурації може бути централізованою чи розподіленою. В першому випадку вона здійснюється мережевим центром управління, що може бути реалізовано досить просто, в другому - спільне рішення про реконфігурацію повинно вироблятися групою прилеглих систем оперативного перемикання. Можуть застосовуватися і комбіновані методи.

Використання систем оперативного перемикання по принципу організації захисту нагадує схему резервування 1: 1 метода резервування по рознесених трасах. Різниця, однак, полягає в тому, що в останньому випадку фізичний чи віртуальний канал вже існує, тоді як в першому, він формується в момент оперативного перемикання.

1.3 Вибір обладнання для організації радіорелейного зв'язку

При проектуванні РРЛ визначається топологія та конфігурація лінії, кількість і протяжність інтервалів, схема розподілу каналів і стволів на всіх кінцевих, проміжних та вузлових станціях. Все це, а також такі системні характеристики, як вимоги щодо якості зв'язку, надійності, стійкості та ін., безпосередньо пов'язані з вибором апаратури. При виборі апаратури радіорелейного зв'язку керуються такими критеріями:

– відповідністю апаратури умовам експлуатації за температурними обмеженнями, стійкістю до дії гідрометеорів (дощ, сніг, іній, роса), за вітровими навантаженнями, габаритно-ваговими характеристиками, можливим віддаленням антени від апаратного приміщення;

– надійністю, забезпеченням гарантійного та післягарантійного ремонту, ремонтоспроможністю в умовах експлуатації;

– відповідністю апаратури вимогам до системи телеобслуговування: можливість управління всією лінією з одного пункту, дистанційний контроль стану апаратури, якісних характеристик передачі інформації в реальному режимі часу, пошук несправності, наявність службових і сервісних каналів;

– наявністю вільного частотного ресурсу для РРЛ у заданому регіоні.

Вибираючи апаратуру, необхідно враховувати також реальну ситуацію з приводу електромагнітної сумісності радіозасобів, що працюють поблизу конкретної траси РРЛ. Більш зайнятими є 'нижні' діапазони - 2, 4, 6, 8 ГГц і меншою мірою діапазони 11, 13, 15 ГГц. Тому перед ухваленням остаточного рішення про вибір апаратури необхідно провести оцінку ЕМС, яка виконується виключно спеціалізованою організацією.

Подальший аналіз і вибір апаратури відповідно до названих вище критеріїв доцільно здійснювати на основі таких основних характеристик, які в сукупності досить повно відображають можливості обладнання:

– обсяг і вид передаваної інформації;

– частотний діапазон і можливість ефективного використання всієї відведеної смуги частот;

– енергетичні характеристики станції;

– надійність обладнання;

– властивості системи телеобслуговування.

Додаткові сервісні функції:

– вимоги до системи електроживлення.

Такі початкові характеристики багато в чому визначають вибір обладнання в процесі проектування. Системи, які ще розробляються, призначені, як правило, для передачі інформації тільки в цифровому вигляді. РРС для передачі телевізійних сигналів мають свою специфіку. Виходячи зі швидкості передачі інформації, цифрові РРЛ можна поділити на дві основні групи: низькошвидкісні та високошвидкісні.

Низькошвидкісні РРС. Подібні РРС розраховані на трафік до 16Е1 (або Е3).

Високошвидкісні РРС. Ці РРС на сьогодні створюються практично тільки на основі SDH-технології та мають швидкість передачі в одному стовбурі 155,52 Мбіт/с (STM-1). Є розробки РРЛ із швидкістю передачі 622,08 Мбіт/с в одному стовбурі.

Раніше до високошвидкісних відносили РРС для передачі потоків Е4 (тобто 139,264 Мбіт/с) в мережі PDH, але потребу в них можна вважати вичерпаною, і нові РРЛ будуються вже на базі SDH-технології, тобто зі швидкістю передачі 155,52 Мбіт/с, хоча й забезпечують можливість передачі 140 Мбіт/с.

Високошвидкісні РРЛ застосовуються для побудови магістральних і зонових ліній, а також для резервування ВОЛЗ, як радіовставки у ВОЛЗ на ділянках зі складним рельєфом, для сполучення ВОЛЗ (STM-4 або STM-16) з супутніми локальними цифровими мережами тощо.

Серед високошвидкісних РРС можна виділити дві групи, відмінні за призначенням, властивостями, конфігурацією, конструкцією тощо.

По-перше, це багатостовбурні РРС, які розраховані на передачу до 6-7 потоків STM-1 по паралельних радіостовбурах, з яких 1 або 2 - резервні (конфігурація обладнання '3 + 1', '7 + 1' або 2 Ч (3 + 1)). Протяжність РРЛ, як правило, велика - сотні кілометрів і більше.

По-друге, РРС призначені для відгалужень від магістральних ліній, необхідних при створенні зонових мереж і дрібних локальних відомчих мереж, а також для передачі потоків STM-1 (155 Мбіт/с) в умовах великих міст. Для цих відгалужень, як правило, використовуються діапазони 7, 8, рідше 11 ГГц, а для зв'язку у великих містах - діапазони 15, 18, 23 ГГц.

За конфігурацією це зазвичай двостовбурні РРЛ на швидкість STM-1, один із стовбурів - резервний за схемою '1+1'. Апаратура - компактна, малогабаритна; приймач-передавач (блок ODU - Outdoor Unit) розташований біля антени в пиловологозахищеному контейнері і з'єднується з 'нижнім' обладнанням (блок IDU - Indoor Unit) одним або двома коаксіальними кабелями довжиною до 100-300 м.

До цієї групи високошвидкісних РРС, де використовується технологія SDH, можна віднести РРС зі швидкістю передачі інформації 51,84 Мбіт/с (SТМ-0), які іноді називають середньошвидкісними. Вони спрощують реалізацію відгалужень від синхронних ліній передачі, дозволяють значно збільшити можливості побудови мереж SDH різної конфігурації, відгалужувати від ВОЛЗ або РРЛ інформацію до мереж доступу користувача, підключати до мереж SDH до 21 потоку Е1, а також потоків Е3.

Більшість існуючих зразків РРС в основному розраховані на організацію одноінтервальних РРЛ, зокрема за системою телеобслуговування та ін.

Як наслідок, надалі доцільно проаналізувати радіорелейне обладнання сімейства ф. ALCOMA (Чехія), що усуває зазначене обмеження.

ALCOMA - це компактна, проста в розгортанні радіорелейна система, яка призначена для побудови магістральних ліній зв'язку та побудови мереж LAN, MAN, WAN та організації дуплексних цифрових систем передачі інформації.

За областю застосування обладнання відноситься до класу апаратури, призначеної для використання на місцевих та внутрішньо-зонових первинних мережах, а також для організації технологічних ліній передачі.

За швидкістю переданої інформації обладнання дозволяє створювати низькошвидкісні (не більше 10 Мбіт/с в одному радіостовбурі), середньошвидкісні (більше 10 Мбіт/с, але менше 100 Мбіт/с в одному радіостовбурі) та високошвидкісні (більше 100 Мбіт/с) системи зв'язку.

Обладнання забезпечує передачу інформації в первинних, вторинних і третинних трактах плезіохронної цифрової ієрархії (PDH). Крім цього обладнання може застосовуватися при створенні мереж передачі даних, що використовують технологію Ethernet (стандарти 10BASE-T і 100BASE-TX).

Радіорелейне обладнання ф. ALCOMA має такі відмінні характеристики:

– можливість побудови ліній як малої, так і великої протяжності, при цьому кількість прольотів - практично не обмежена;

– можливість роботи обладнання в режимах 1+0 і 1+1;

– розвинена система контролю та діагностики, що має можливість, як автономної світлодіодної індикації стану обладнання, так і широкі можливості управління через оригінальне програмне забезпечення, що входить в комплект поставки;

– установка номіналів частот приймача та передавача здійснюється синтезатором у всьому діапазоні частот;

– можливість включення технологічних петель в НВЧ-тракті, у внутрішніх ланцюгах модему та у вхідних ланцюгах абонентських закінчень;

– використання кодів виявлення та виправлення помилок (надлишкове кодування);

– використання антен з високим захисним відношенням;

– низька споживана потужність.

Обладнання ALCOMA може застосовуватися для вирішення наступних завдань:

створення з'єднувальних ліній при організації корпоративних мереж передачі даних (рис. 1.5);

створення з'єднувальних ліній між АТС і центрами комутації телефонної мережі загального користування. Реалізація середньошвидкісних транспортних мереж (рис. 1.6);

організація резервних з'єднань для волоконно-оптичних та/або кабельних ліній зв'язку (рис. 1.7);

створення з'єднувальних ліній між елементами цифрових стільникових систем рухомого радіозв'язку, включаючи центри комутації, контролери базових станцій і приймально-передавальні базові станції (рис.1.8).

Обладнання ALCOMA складається з наступних основних частин.

1. Внутрішній блок (модем) з необхідними абонентськими інтерфейсами. Модем забезпечує мультиплексування та демультиплексування інформаційних потоків, модуляцію та демодуляцію сигналів на проміжних частотах вироблення вторинних напруг живлення та діагностику обладнання всієї радіорелейної мережі.

Рис. 1.5 Застосування обладнання ALCOMA при створенні корпоративних мереж передачі даних

Рис. 1.6. Застосування обладнання ALCOMA на телефонних мережах загального користування

2. Зовнішній блок, здійснює перенесення сигналів проміжної частоти трактів прийому та передачі на робочі номінали частот в необхідному діапазоні, а також взаємодію з внутрішнім блоком в системі контроля та діагностики.

3. Антенний блок, який включає в себе власне антену, вузол кріплення зовнішнього блоку та опорно-поворотний пристрій.

Рис. 1.7 Застосування обладнання ALCOMA при створенні резервних з'єднань

Рис. 1.8 Застосування обладнання ALCOMA при організації мобільної мережі зв'язку

Внутрішній блок (модем) конструктивно виконаний у вигляді 19' шасі висотою 3U, в якому розміщені крос-плата із загальною шиною та функціональні вузли та модулі. Крос-плата містить дев'ять 64-х контактних роз'ємів. На першу позицію завжди встановлюється джерело живлення. Інші позиції є електрично еквівалентними. Функціональні вузли та модулі можна розділити на дві частини. Перша частина - незмінна, яка присутня в усіх конфігураціях і не залежить від типу й швидкості переданої інформації. Друга частина - варійована, склад її визначається типом і швидкістю переданої інформації.

Перша частина внутрішнього блоку складається з таких елементів.

1. Джерело живлення, виробляє вторинні напруги живлення (+5В, ±15В), що необхідні для роботи обладнання внутрішнього блоку, а також напругу живлення зовнішнього блоку +24/28В. Джерело живлення має два варіанти виконання: для мережі змінного струму 220 В і для мережі постійного струму 36ч72 В.

2. Модуль грозозахисту, містить роз'єм для підключення кабелю зниження та служить для введення напруги живлення зовнішнього блоку (+24/28 В), а також забезпечує захист обладнання від перенапруг, викликаних грозовими розрядами, виходом з ладу джерел живлення.

3. Плата службового зв'язку (службового каналу), формує дуплексний цифровий канал передачі мовного сигналу з смугою частот 200ч3400 Гц. До плати підключається мікротелефонна трубка.

4. Плата контролю та діагностики, здійснює збір та обробку контрольних сигналів обладнання радіорелейної лінії (як на місцевій, так і на віддаленій стороні). За допомогою цієї плати здійснюється видача керуючих сигналів по командам програми контролю та діагностики.

5. Плата RS-232, реалізує електричний інтерфейс стику RS-232 для підключення до обладнання персонального комп'ютера з програмою контролю та діагностики.

6. Плата RS-232 з функцією управління по протоколу TCP/IP, виконує функції попередньої плати, а також надає можливість організації контролю та діагностики обладнання через мережу Ethernet.

Друга частина внутрішнього блоку містить:

1. Модулятор 4FSK, формує проміжні частоти тракту передачі та системи контролю й управління. В тракті передачі модуляція проводиться методом чотирьох рівневої частотної маніпуляції частоти 575 МГц. В якості інформаційного сигналу використовується цифровий потік зі швидкістю 8960 кбіт/с, формований мульдекс 1Е2+5х64 кбіт/с.

2. Демодулятор 4FSK, перетворює модульований методом чотирьох рівневої частотної маніпуляції сигнал проміжної частоти 70 МГц в інформаційний потік зі швидкістю 8960 кбіт/с, який надходить для подальшої обробки в мульдекс 1Е2+5х64 кбіт/с.

3. Модулятор QPSK, формує проміжні частоти тракту передачі та системи контролю й управління. В тракті передачі модуляція проводиться методом квадратурної фазової маніпуляції частоти 575 МГц. В якості інформаційного сигналу використовується цифровий потік зі швидкістю 37120 кбіт/с, формований мульдекс 1Е3+1Е1+5х64 кбіт/с.

4. Демодулятор QPSK, перетворює модульований методом квадратурної фазової маніпуляції сигнал проміжної частоти 70 МГц в інформаційний потік зі швидкістю 37120 кбіт/с, який надходить для подальшої обробки в мульдекс 1Е3+1Е1+5х64 кбіт/с.

5. Плати абонентських інтерфейсів (1Е2, 4Е1, 1Е3+1Е1, 10BASE-T, 100BASE-TX+1Е1) забезпечують фізичне підключення до каналоутворюючого обладнання користувача та містять ланцюги первинного захисту від підвищеної напруги та перемички для установки типу входу/виходу.

6. Мульдекс 1Е2+5х64 кбіт/с, по тракту передачі, об'єднує потік Е2 (8448 кбіт/с) і п'ять потоків даних по 64 кбіт/с у вихідний потік 8960 кбіт/с в коді NRZ, а по тракту прийому, виробляє поділ вхідного потоку 8960 кбіт/с на потік Е2 та 5 потоків даних по 64 кбіт/с.

7. Мульдекс 1Е3+1Е1+5х64 кбіт/с, по тракту передачі, об'єднує потік Е3 (34368 кбіт/с), потік Е1 (2048 кбіт/с) та п'ять потоків даних, по 64 кбіт/с кожен, у вихідний потік 37120 кбіт/с в коді NRZ. А по тракту прийому, виробляє поділ вхідного потоку 37120 кбіт/с на потоки Е3, Е1 та п'ять потоків даних по 64 кбіт/с.

8. Мульдекс 4Е1, по тракту передачі, об'єднує чотири потоки Е1 в загальний потік Е2 в коді NRZ, а по тракту прийому, виробляє поділ потоку Е2 на чотири потоки Е1.

9. Мульдекс 10BASE-T/100BASE-TX+1Е1, по тракту передачі, об'єднує один потік Е1 з даними Ethernet 10BASE-T/100BASE-TX в загальний потік Е2 в коді NRZ, а по тракту прийому, виконує розподіл потоку Е2 на один потік Е1 і дані 10BASE-T/100BASE-TX. Мульдекс підтримує функцію моста (hub).

10. Мульдекс 10BASE-T/100BASE-TX+1Е1+5х64 кбіт/с, по тракту передачі, об'єднує один потік Е1, дані Ethernet 10BASE-T/100BASE-TХ і 5 потоків даних, по 64 кбіт/с кожен, до загального потоку 37120 кбіт/с в коді NRZ. По тракту прийому, виконує розподіл потоку 37120 кбіт/с на потік Е1, 5 потоків даних по 64 кбіт/с і дані 10BASE-T/100BASE-TХ. Мульдекс підтримує функцію 2-портового інтелектуального моста (hub).

11. Плата службового асинхронного каналу дозволяє організувати додатковий асинхронний канал зі швидкістю передачі інформації від 1,2 до 38,4 кбіт/с по стику RS-232/RS-422.

12. Плата розширення каналу керування використовується для організації наскрізного каналу керування та діагностики багатопрольотної лінії зв'язку. На платі реалізований електричний інтерфейс стику RS-422/RS-485.

Зовнішній блок конструктивно виконаний у вигляді циліндричного корпусу, забезпечуючи захист від атмосферної взаємодії, що входять в склад блоку вузлів та включають в себе наступні частини.

1. Модуль преселектора та грозозахисту, містить роз'єм для підключення кабеля зниження та виконує функції поділу/складання сигналів ПЧ (70 та 575 МГц), сигналів телеметрії та управління, виділення напруги живлення (+24/28 В), а також забезпечує захист обладнання від перенапруг, що викликаються грозовими розрядами, виходом з ладу джерел живлення.

2. Вторинне джерело живлення виробляє необхідні для роботи зовнішнього блоку номінали напруг +5, +6, +9 і +12 В.

3. Модуль управління та контролю, виробляє сигнали управління, що надходять із внутрішнього блоку, виробляє керуючі команди, проводить збір контрольної інформації від вузлів зовнішнього блоку, її кодування і видачу у внутрішній блок.

4. Блок ПЧ, в тракті передачі, здійснює основну фільтрацію та підтримку постійного рівня сигналу частотою 575 МГц для видачі його в блок НВЧ. У тракті прийому, блок виробляє перенос сигналу першої ПЧ (841 МГц), що надходить з блоку НВЧ, на частоту 70 МГц, фільтрацію та видачу його у внутрішній блок. Крім цього, в блоці ПЧ формується частота з номіналом дуплексного розносу, використовувана для організації вимірювальної петлі в НВЧ тракті.

5. Блок НВЧ, в тракті передачі здійснює перенесення сигналу частоти 575 МГц в діапазон робочих частот та підсилення цього сигналу до номінального вихідного рівня. У тракті прийому блок забезпечує підсилення вхідного сигналу та перенесення його з діапазону робочих частот на частоту першої ПЧ - 841 МГц. В якості опорного сигналу для перенесення, як в тракті передачі, так і в тракті прийому, використовується один і той же сигнал від НВЧ синтезатора, розташованого в блоці НВЧ.

Антенний блок з антеною діаметром 650 мм представлений на рис. 1.9.

Рис. 1.9 Антенний блок обладнання ALCOMA

З'єднання зовнішнього і внутрішнього блоків здійснюється радіочастотним кабелем з хвильовим опором 50 Ом. Тип кабелю визначається виходячи з необхідної довжини з'єднання та допустимих втрат. Критерії вибору кабелю наступні:

– сумарне загасання на частоті 575 МГц не повинно перевищувати 17 дБ;

– опір внутрішнього провідника кабелю по постійному струму не повинно перевищувати 10 Ом/км.

По радіочастотному кабелю передаються такі сигнали:

– сигнал проміжної частоти передачі 575 МГц;

– сигнал проміжної частоти прийому 70 МГц;

– напруга живлення зовнішнього блоку +24/28 В;

– сигнали контролю зовнішнього блоку на частоті 10,52 МГц;

– сигнали управління зовнішнім блоком на частоті 10,7 МГц.

Антена виконана за схемою Кассегрена, вхід антени хвилевідний, з круглим фланцем.

Вузол кріплення зовнішнього блоку являє собою пластину з двома центральними отворами для кріплення зовнішнього блоку. До пластини кріпиться фланець опромінювача. Пластина встановлена на L-рамі опорно-поворотного пристрою, яка з'єднана болтами для кріплення з піддзеркальником антени.

Опорно-поворотний пристрій забезпечує установку антенного блоку на трубу діаметром 90ч120 мм і плавне регулювання положення антенного блоку по азимуту (в межах ±8°) та куту місця (в межах ±10°). На опорно-поворотному пристрої є болт заземлення.

Зовнішній блок (рис. 1.10) кріпиться безпосередньо до антенного блоку. Для кріплення є дві шпильки з центральною гайкою. Приєднання до випромінювача антени здійснюється через круглий хвилевідний фланець. Роз'єм N-типу (розетка) призначений для підключення кабелю зниження. На роз'єм BNC (розетка) виведений сигнал АРУ, використовуваний при юстуванні антен радіолінії. На блоці є болт заземлення.

Варіант виконання внутрішнього блоку не залежить від діапазону і номіналу робочої частоти та визначається лише типом абонентського інтерфейсу й швидкістю переданої інформації.

Варіант виконання зовнішнього блоку не залежить від швидкості переданої інформації й визначається лише діапазоном робочих частот.

Обладнання підтримує наступні режими роботи:

– 1+0, до складу РРС входить один внутрішній блок та один зовнішній;

– 1+1, до складу РРС входить два внутрішніх блоки, два зовнішніх блоки та пристрій автовибору.

Радіорелейне обладнання може підтримувати зіркоподібну, деревоподібну та кільцеву структуру мереж передачі.

Основні технічні параметри радіотехнічного обладнання ALCOMA наведено в табл. 1.1 Основні технічні характеристики антен представлені в табл. 1.2.

Рис. 1.10 Зовнішній блок обладнання ALCOMA

В радіорелейних системах дуже широко поширений метод підвищення пропускної здатності за рахунок використання поляризаційної розв'язки на одному частотному каналі (Co-channel Dual Polar system - CCDP). Ефективність даного методу в основному визначається коефіцієнтом крос-поляризаційної розв'язки (XPD) та ефективністю системи придушення крос-поляризаційної завади (XPIC).

Таблиця 1.1

Основні параметри обладнання ALCOMA

Параметри	4-6 ГГц	11 ГГц	13 ГГц	18 ГГц	24 ГГц	38 ГГц
Діапазон робочих частот (ГГц)	4,1ч6,2	10,7ч11,7	12,75ч13,75	17,7ч19,7	27,0ч24,25	37ч39,5
Рознос Tx/Rx (МГц)	186	490, 530	266	1,010	-	1,260
Ширина каналу (МГц)	56	40	56	55	56	-
Швидкість передачі (Мбіт/с)	8ч352	135ч240	8ч352	8ч311	8ч368	8ч352
Модуляція	QPSK128/256/QAM
Конфігурація	1+0, 2+0, 4+0, 1+1 SD (просторовий рознос), 1+1 FD (частотний рознос), XPIC
Пряма корекція помилок	код Ріда-Соломона
Максимальна потужність передачі (dBm)	20	23	23	23	20	20
Чутливість на прийомі BER=10-6	72	70	68	67	-	66
Джерело живлення	44ч52 В, споживана потужність в конфігурації 1+0 до 100 Вт, 1+1 та 2+0 до 150 Вт
Температура
ODU	від - 33 до +55?С
IDU	від - 5 до +50?С

Таблиця 1.2

Основні параметри антен ALCOMA

Тип антени	Кассегрена	Кассегрена	Кассегрена
Діаметр зеркала (мм)	650	1200	650
Коефіцієнт підсилення (dB)	36,0	41,0	38,0
Поляризація	горизонтальна чи вертикальна
Граничне вітрове навантаження (м/с)	50
Маса (кг)	15	35	15
Габарити (мм)	725х725х600	1220х1220х980	725х725х600

Крос-поляризаційна завада виникає в каналі внаслідок подачі на одній частоті двох рівних за потужністю сигналів, що промодульовані різним чином. Внаслідок множинних відбивань по трасі розповсюдження сигналів виникає зростання крос-поляризаційної перешкоди. По суті, крос-поляризаційна компонента є завадою для прийому корисних сигналів і повинна ретельно контролюватися. Проблема мінімізації крос-поляризаційних перешкод вирішується за допомогою введення до складу апаратури спеціальної системи придушення крос-поляризаційної завади (XPIC).

Застосування компенсатора XPIC (рис. 1.11) дозволяє використовувати одну й ту ж частоту для піднесучих в обох поляризаціях, що подвоює пропускну спроможність лінії зв'язку.

Рис. 1.11 Підвищення пропускної здатності за рахунок поляризаційного ущільнення XPIC

1.4 Вимоги та рекомендації щодо вибору траси радіорелейної лінії

При виборі траси РРЛ повинна бути передбачена 'зигзагоподібність', що виключає завади від станцій, які розташовані через три прольоти. При неможливості виконання цієї вимоги для виключення взаємних завад на прямих ділянках необхідно застосовувати чергування планів частот.

Максимальна відстань між РРС визначається задачами організації зв'язку, а також розрахунком в залежності від типу апаратури, рельєфу місцевості та допустимої висоти підвісу антен.

По можливості слід поєднувати станції проектованої РРЛ з існуючими станціями та вузлами зв'язку.

При виборі траси РРЛ повинна бути забезпечена електромагнітна сумісність проектованої РРЛ з існуючими та проектованими супутниковими та наземними радіозасобами.

Вибирати площадки РРС необхідно так, щоб щільність потоку потужності, що створюється РРС на території населених пунктів, не перевищувала гранично-допустимих значень для населення, що визначена санітарними нормами.

Площадки РРС необхідно розміщувати на домінуючих висотах при максимальному наближенні до населених пунктів, автомобільних трас і залізниць, з урахуванням наявності під'їзних колій та лінії електропередачі, а також загальний рельєф місцевості та ін.

В цілому, це досить тривалий та неоднозначний процес, тому що необхідно проводити вибір з множини можливих варіантів проектування траси РРЛ. Крім того, вдалий вибір місць розташування станцій для одного прольоту може бути неприйнятним для сусідніх прольотів.

Під час розрахунку цифрових РРЛ необхідно будувати профілі кожного прольоту при нульовій атмосферній рефракції, нормальній рефракції для даного кліматичного району та субрефракції.

При виборі траси РРЛ повинні бути передбачені заходи цивільної оборони по вимогах відповідних нормативних документів. Після попереднього вибору направлення траси повинні бути побудовані поздовжні профілі прольотів (вертикальні розрізи місцевості по лінії, що з'єднує центри опор двох сусідніх РРС).

Відповідно до норм технологічного проектування споживачі електроенергії на радіорелейних станціях відносяться до 2-ох основних категорій: 1а і 1б. До категорії 1а відноситься вся радіорелейна апаратура та апаратура ущільнення. Цей вид споживачів електроенергії не допускає перерв у електроживленні, короткочасних стрибків і коливань напруги більш ніж на ± (2ч3%). До категорії 1б відноситься другорядне технологічне обладнання, електродвигуни вентиляторів, аварійне освітлення та ін. Такі споживачі електроенергії, як освітлювальна мережа приміщень, електроопалення відноситься до категорії 3.

На майданчиках вузлових і кінцевих РРС звичайно розміщають наступні будівлі та споруди: технічний будинок, антенну опору, дизельну (можна також розміщати в технічному будинку), трансформаторну підстанцію, інші споруди.

1.5 Особливості застосування програми 'Radio Mobile'

'Radio Mobile' являє собою програму комп'ютерного моделювання, яка використовується для розрахунку зон охоплення базової станції, ретранслятора або інших радіомереж для розповсюдження радіохвиль в діапазоні частот від 20 МГц до 20 ГГц. Програма створена на основі моделі розповсюдження радіохвиль ITS (Лонглі-Райса). Вона надає можливість створювати карти конкретних районів, використовуючи введені в пам'ять дані SRTM від служби радіолокаційного картографування місцевості з космічних кораблів багаторазового використання, з подальшим додаванням рельєфу місцевості та доріг. Потім в підібраних місцях можна встановити станції. Всі радіоканали між станціями можна проаналізувати з точки зору профілю траси і параметрів сигналу. При необхідності для кожної окремої станції можна визначити зону охоплення. Можна також визначити Best Sites (найкраще місцерозташування), щоб забезпечити зони охоплення для декількох певних станцій.

Програма використовує наступні параметри для створення карт з відображення зон впевненого прийому:

– місцезнаходження передавача;

– вихідна потужність передавача;

– частота;

– тип антени;

– діаграма спрямованості антени;

– коефіцієнт підсилення антени;

– загасання в лінії, включаючи фільтри та багатоканальні розгалужувачі;

– дані про місцевість та висоти.

'Radio Mobile' використовує дані висот місцевості з баз даних SRTM або DTED, які вільно доступні в Інтернеті. Є також й інші формати даних по висотах, але частіше за все використовуються вище вказані бази даних.

Програма створює кольорову схему зони охоплення однієї або кількох базових станцій з показом прогнозованих рівнів прийнятих сигналів.

Контур зони охоплення може відображатися з використанням критеріїв 'пройшов чи не пройшов' (вище або нижче рівня сигналу, визначеного користувачем). Зона охоплення може також відображатися з використанням багатоколірного стилю оформлення з показом рівнів сигналів в різному кольорі.

Програма може об'єднувати карту та зображення зони охоплення з дорожньою або будь-якою іншою географічною картою. Створена схема може використовуватися для швидкого визначення можливості комунікацій з конкретного місця розташування.

1.6. Загальна постановка задачі

Кінцевою метою дипломної роботи є розробка резервної РРЛ SDH на базі обладнання ALCOMA за допомогою відкритого програмного забезпечення 'Radio Mobile'. Проектована РРЛ має кінцеві радіорелейні станції (КРС), які розташовані в пунктах:

1. м. Полтава, Першотравневий просп., 26а;

2. Полтавська обл., м. Гребінка, вул. Миру, 42.

Для досягнення цієї мети використовувались наступні вихідні дані:

– схема лінії: 'схід/захід';

– конфігурація 1+0;

– швидкість передачі: 2хSTM-1;

– технологія XPIC;

– BER = 10^-6;

– діапазон робочих частот: 11-13 ГГц;

– висота підвісу антен: до 60 м.

При цьому, основною задачею дипломної роботи є:

– визначення параметрів радіорелейної лінії в умовах впливу гідрометеорів;

– конфігурація КРС і ретрансляторів (ПРС);

– обґрунтування специфікації обладнання;

– побудова системи управління РРЛ.

Таким чином, використання обладнання SDH ф. ALCOMA для організації РРЛ дозволить виконати резервування мережі SDH на рівні 2хSTM-1. Для підвищення пропускної здатності РРЛ можливо використовувати додаткове обладнання для інших частотних діапазонів та варіантів поляризаційного ущільнення того ж виробника.

Висновок

Синхронна цифрова ієрархія дає змогу організувати універсальну транспортну систему, яка охоплює всі ділянки мережі й виконує функції передавання інформації, контролю та керування. Застосування SDH дозволяє створювати надійні транспортні мережі та гнучко формувати цифрові канали в широкому діапазоні швидкостей. Мережі SDH складають фундамент первинних мереж операторів зв'язку.

Для організації радіорелейного зв'язку існує досить велика кількість обладнання різних виробників, але однією із зарекомендованих фірм є обладнання Чеської республіки ALCOMA. ALCOMA - це компактна та проста в розгортанні РРС, яка призначена як для організації каналів останньої милі, так і для організації магістральних ліній зв'язку. Використання обладнання РРС ALCOMA при побудові первинної мережі зв'язку дозволяє вирішити одне з найважливіших питань - підвищення надійності мережі. Надійність роботи мережі зв'язку побудованої на РРЛ з використанням обладнання РРС ALCOMA, забезпечуються як технічними характеристиками обладнання так і способом побудови мережі. Технічні можливості РРС ALCOMA дозволяють здійснювати резервування обладнання РРС, проводити централізований моніторинг стану всіх РРС в лінії з видачею аварійної сигналізації на диспетчерський пункт. Модульність побудови РРС дозволяє в короткий термін здійснювати розгортання РРЛ, швидко відновлювати обладнання, що відмовило, оперативно, при необхідності, змінювати конфігурацію РРС.

Для побудови траси радіорелейної лінії та розташування на ній радіорелейних станцій з дотримання всіх вимог, найкращим рішенням є застосування програмного середовища 'Radio Mobile'.

Розділ 2. Розрахунок основних параметрів радіорелейної лінії

2.1 Розташування кінцевих та проміжних станцій

Основне завдання, яке доводиться вирішувати при моделюванні РРЛ зв'язку, є такий вибір місць установки радіорелейних станцій, при якому забезпечується високий і стабільний рівень високочастотних сигналів на входах приймачів всіх станцій. При цьому надійність і якість зв'язку змодельованої РРЛ цілком повинні задовольняти заданим нормам на її якісні показники.

Першим етапом процесу проектування є вибір оптимальної траси, кількості та місця розташування проміжних станцій на карті. Слід відзначити, що трасою називається розташування РРЛ зв'язку на місцевості, або на карті. Вибір траси - визначення місця розташування вузлових і проміжних станцій, а отже, визначення числа інтервалів лінії та їх протяжності при заданих кінцевих пунктах РРЛ.

Всі станції РРЛ залежно від їх місць розташування, призначення і комплектації підрозділяються на:

– проміжні (ПРС);

– кінцеві (КРС);

– вузлові (ВРС).

Проміжні радіорелейні станції призначаються для прийому від попередньої станції модульованих НВЧ сигналів, підсилення їх і передачі на подальшу станцію. Ці станції оснащені автоматизованою апаратурою і є в основному не обслуговуючими. Управління і спостереження за роботою апаратури не обслуговуючих ПРС проводяться з КРС, або ВРС автоматично, чи дистанційно за допомогою спеціальної системи телеобслуговування.

Кінцеві радіорелейні станції розташовані на кінцях магістральної лінії або на кінцях ліній, відгалужених від магістральної. На КРС проводяться введення і виділення повідомлень, переданих по РРЛ. На КРС завжди є обслуговуючий технічний персонал, що забезпечує справність апаратури не тільки даної КРС, але і підлеглих їй декількох ПРС на ділянці резервування.

Вузлові радіорелейні станції, так само як і КРС, мають обслуговуючий технічний персонал. Встановлюються ВРС в тих пунктах траси РРЛ, де потрібно проводити виділення і введення телефонних повідомлень, виділення або заміну програм телебачення. Виділені телефонні, телевізійні або інші повідомлення далі подаються до відповідних споживачів.

Проектована РРЛ має кінцеві радіорелейні станції (КРС), які розташовані в пунктах:

1. КРС-1 - м. Полтава, Першотравневий просп., 26а з координатами (49°34'33'' пн. ш., 34°35'01'' сх. д.);

2. КРС-2 - Полтавська обл., м. Гребінка, вул. Миру, 42 з координатами (50°07'07'' пн. ш., 32°25'54'' сх. д.).

Між кінцевими станціями РРЛ пряма відстань складає - 164 км.

Радіорелейне обладнання ф. ALCOMA на частоті 13 ГГц, дозволяє організувати зв'язок на відстані до 35 км. Тому, застосовуючи програму 'Radio Mobile' визначено кількість і місця розташування ПРС (рис. 2.1). Загалом, поверхня землі, де проходить РРЛ лежить в межах 84ч152 м над рівнем моря. Структура РРЛ наведена на рис. А.1 (ДОДАТОК А).

Рис. 2.1 Розташування станцій РРЛ на трасі

При проектуванні РРЛ в програмному середовищі 'Radio Mobile' визначалось кілька варіантів траси. Однак, найбільш оптимальне розташування ПРС, що задовольняє вимогам п.1.6., є наступні географічні координати:

1. ПРС-1 - Полтавська обл., Решетилівський р-н, с. Піщане з координатами (49°44'47'' пн. ш., 33°41'30'' сх. д.);

2. ПРС-2 - Полтавська обл., Великобагачанський р-н, с. Довгалівка з координатами (49°43'12'' пн. ш., 34°10'22'' сх. д.);

3. ПРС-3 - Полтавська обл., Хорольський р-н, с. Новачиха з координатами (49°56'01'' пн. ш., 33°20'38'' сх. д.);

4. ПРС-4 - Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Михнівці з координатами (49°54'54'' пн. ш., 32°50'15'' сх. д.).

Таким чином, схема організації радіорелейного зв'язку наведена на рис. А.2 (ДОДАТОК А).

2.2 Визначення енергетичних параметрів інтервалів радіорелейної лінії

Програмне середовище 'Radio Mobile' дає можливість побудувати профілі інтервалів між РРС та визначити основні енергетичні характеристики інтервалу РРЛ.

Першим інтервалом - є профіль прольоту РРЛ між КРС-1 та ПРС-1 (рис. 2.2).

Загальна статистика профілю прольоту КРС-1 - ПРС-1, зображена на рис. 2.3.

При побудові профілю прольоту РРЛ КРС-1 - ПРС-1 за допомогою програмного середовища 'Radio Mobile', визначені основні параметри ділянки РРЛ, а саме:

– висота підвісу антен: на КРС-1 - 60 м, на ПРС-1 - 46 м;

– відстань між станціями - 34,92 км;

– загасання у вільному просторі - 145,5 дБ;

– загальне загасання при розповсюдженні - 148,7 дБ;

– найгірший прийом відносно порогового рівня сигналу - 23,31 дБ.

Рис. 2.2 Профіль прольоту КРС-1 - ПРС-1

Рис. 2.3 Статистика профілю прольоту КРС-1 - ПРС-1

Другою ділянкою РРЛ - є профіль прольоту РРЛ між ПРС-1 та ПРС-2 (рис. 2.4).

Загальна статистика профілю прольоту ПРС-1 - ПРС-2, зображена на рис. 2.5.

Рис. 2.4 Профіль прольоту ПРС-1 - ПРС-2

Рис. 2.5 Статистика профілю прольоту ПРС-1 - ПРС-2

При побудові профілю прольоту РРЛ ПРС-1 - ПРС-2 за допомогою програмного середовища 'Radio Mobile', визначені основні параметри ділянки РРЛ, а саме:

– висота підвісу антен: на ПРС-1 - 46 м, на ПРС-2 - 46 м;

– відстань між станціями - 33,53 км;

– загасання у вільному просторі - 145,2 дБ;

– загальне загасання при розповсюдженні - 148,8 дБ;

– найгірший прийом відносно порогового рівня сигналу - 23,18 дБ.

Третій інтервал РРЛ - це профіль прольоту РРЛ між ПРС-2 та ПРС-3 (рис. 2.6).

Загальна статистика профілю прольоту ПРС-2 - ПРС-3, зображена на рис. 2.7.

Рис.2.6 Профіль прольоту ПРС-2 - ПРС-3

Рис. 2.7 Статистика профілю прольоту ПРС-2 - ПРС-3

При побудові профілю прольоту РРЛ ПРС-2 - ПРС-3 за допомогою програмного середовища 'Radio Mobile', визначені основні параметри ділянки РРЛ, а саме:

– висота підвісу антен: на ПРС-2 - 46 м, на ПРС-3 - 48 м;

– відстань між станціями - 34,83 км;

– загасання у вільному просторі - 145,5 дБ;

– загальне загасання при розповсюдженні - 150,9 дБ;

– найгірший прийом відносно порогового рівня сигналу - 21,10 дБ.

Четверта ділянка РРЛ - це профіль прольоту РРЛ між ПРС-3 та ПРС-4 (рис. 2.8).

Загальна статистика профілю прольоту ПРС-3 - ПРС-4, зображена на рис. 2.9.

Рис. 2.8 Профіль прольоту ПРС-3 - ПРС-4

При побудові профілю прольоту РРЛ ПРС-3 - ПРС-4 за допомогою програмного середовища 'Radio Mobile', визначені основні параметри ділянки РРЛ, а саме:

– висота підвісу антен: на ПРС-3 - 48 м, на ПРС-4 - 54 м;

– відстань між станціями - 34,39 км;

– загасання у вільному просторі - 145,4 дБ;

– загальне загасання при розповсюдженні - 151,6 дБ;

– найгірший прийом відносно порогового рівня сигналу - 20,39 дБ.

Рис. 2.9 Статистика профілю прольоту ПРС-3 - ПРС-4

Остання ділянка РРЛ - це профіль прольоту РРЛ між ПРС-4 та КРС-2 (рис. 2.10).

Загальна статистика профілю прольоту ПРС-4 - КРС-2, зображена на рис. 2.11.

При побудові профілю прольоту РРЛ ПРС-4 - КРС-2 за допомогою програмного середовища 'Radio Mobile', визначені основні параметри ділянки РРЛ, а саме:

– висота підвісу антен: на ПРС-4 - 54 м, на КРС-2 - 51 м;

– відстань між станціями - 34,88 км;

– загасання у вільному просторі - 145,5 дБ;

– загальне загасання при розповсюдженні - 146,8 дБ;

– найгірший прийом відносно порогового рівня сигналу - 25,21 дБ.

Рис.2.10. Профіль прольоту ПРС-4 - КРС-2

Рис. 2.11. Статистика профілю прольоту ПРС-4 - КРС-2

2.3 Врахування впливу гідрометеорів

Завмирання, що обумовлені ослабленням сигналу гідрометеорами, викликані ослабленням електромагнітної енергії внаслідок розсіювання частками гідрометеорів (дощ, туман, сніг і т. ін.) і нерезонансного поглинання її в самих частках. Розсіювання та поглинання залежать від стану гідрометеорів (рідкі або тверді), розмірів краплинних утворень, інтенсивності опадів, їхньої температури, довжини хвилі сигналу. Завмирання, викликані ослабленням сигналу в опадах - повільні. Вони частотно-корельовані та спостерігаються одночасно у всіх стовбурах радіорелейної системи, що працює в одному частотному діапазоні. Множник ослаблення V, дБ, при розповсюдженні радіохвиль у зоні опадів визначається за формулою:

або , (2.1)

де - коефіцієнт ослаблення, дБ/км; R_эф - ефективна довжина траси, км, на якій коефіцієнт ослаблення приблизно постійний та дорівнює ; - значення коефіцієнту ослаблення, що необхідне для визначення ефективної інтенсивності опадів, яку можна вважати рівномірно розподіленою по довжині траси; R₀ - довжина траси, км.

В свою чергу, ослаблення можна визначити за виразом:

. (2.2)

Ефективна довжина траси визначається за виразом:

, (2.3)

де

J - інтенсивність дощу вимірюється в мм/год і для даної місцевості становить J = 30 мм/год. Тому за номограмою коефіцієнт ослаблення дощу на частоті 13 ГГц складає = 0,2 дБ/км, впливом снігу на даній частоті можна знехтувати.

Коефіцієнт ослаблення в туманах і хмарах дорівнює:

, (2.4)

де М - кількість рідкої води в одиниці об'єму (водність), г/м³; k_в - коефіцієнт ослаблення на одиницю водності, дБ•м³/км•г.

При температурі 20⁰С на частоті 13 ГГц, коефіцієнт ослаблення на одиницю водності становить k_в = 0,08 дБ•м³/км•г, а кількість рідкої води в одиниці об'єму для хмар - М = 0,2 г/м³, для туману - М = 0,7 г/м³. Тому за виразом (2.4) визначається:

– коефіцієнт ослаблення в тумані:

дБ/км;

– коефіцієнт ослаблення в хмарах:

дБ/км.

Довжина прольоту КРС-1 - ПРС-1 складає R₀ = 34,92 км. За виразом (2.3) визначається ефективна довжина траси:

км.

За формулою (2.2) визначається:

– ослаблення сигналу при дощі:

дБ;

– ослаблення сигналу при тумані:

дБ;

– ослаблення сигналу при хмарах:

дБ.

Розрахунок всіх наступних інтервалів РРЛ, проводиться аналогічно інтервалу КРС-1 - ПРС-1, але зі зміною довжини траси інтервалу РРЛ. Розраховані дані зведені до табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Ослаблення сигналу при впливі гідрометеорів

Інтервал	Довжина траси, R0 (км)	Ефективна довжина траси, Rэф (км)	Ослаблення сигналу при дощі, Lгм (дБ)	Ослаблення сигналу при тумані, Lгм (дБ)	Ослаблення сигналу при хмарах, Lгм (дБ)
КРС-1 - ПРС-1	34,92	13,615	2,723	0,762	0,218
ПРС-1 - ПРС-2	33,53	13,4	2,68	0,75	0,214
ПРС-2 - ПРС-3	34,83	13,6	2,72	0,761	0,217
ПРС-3 - ПРС-4	34,39	13,53	2,7	0,758	0,216
ПРС-4 - КРС-2	34,88	13,61	2,722	0,762	0,218

Як видно з табл. 2.1, найбільше ослаблення сигналу буде при дощі.

Таким чином, для інтервалу КРС-1 - ПРС-1 найгірший прийом відносно порогового рівня сигналу становить - R_x = 23,31 дБ, при ослабленні сигналу від дощу, що дорівнює - L_гм = 2,723 дБ, енергетичний виграш (G) можна розрахувати за формулою:

. (2.5)

За виразом (2.5) енергетичний виграш складає:

дБ.

Розрахунок інших інтервалів проводиться аналогічно даному, результати розрахунків зведені до табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Енергетичний виграш при ослабленні від дощу

Інтервал	Найгірший прийом сигналу, Rx (дБ)	Ослаблення сигналу від дощу, Lгм (дБ)	Енергетичний виграш, G (дБ)
КРС-1 - ПРС-1	23,31	2,723	20,587
ПРС-1 - ПРС-2	23,18	2,68	20,5
ПРС-2 - ПРС-3	21,1	2,72	18,38
ПРС-3 - ПРС-4	20,39	2,7	17,69
ПРС-4 - КРС-2	25,21	2,722	22,488

2.4 Конфігурація сайтів та специфікація обладнання

Враховуючі те, що на всій РРЛ використовується однотипне обладнання, то конфігурація сайтів також буде однаковою на різних інтервалах РРЛ. Конфігурація сайту КРС (рис. 2.12) відрізняється від конфігурації сайту ПРС (рис. 2.13) тим, що для ПРС необхідно:

– 2 антенних блока;

– 2 зовнішніх блока;

– 2 внутрішніх блока.

В той же час, для КРС потрібен антенний блок (рис. 2.14), зовнішній блок (рис. 2.15), внутрішній блок (рис. 2.16). Склад внутрішнього блоку для обох конфігурацій є однаковим. В цілому, обґрунтована номенклатура специфікації обладнання наведена в ДОДАТКУ Б.

Рис. 2.12. Конфігурація сайту КРС ALCOMA

Рис. 2.13. Конфігурація сайту ПРС ALCOMA

Рис. 2.14. Антенний блок ALCOMA

Рис. 2.15. Зовнішній блок ALCOMA

Внутрішній блок містить, як стандарті модулі (плати), що присутні в усіх конфігураціях та не залежить від швидкості передачі даних (блок живлення; модуль грозозахисту; плата службового зв'язку; плата контролю та діагностики; плата RS-232; плата RS-232 з функцією управління по протоколу TCP/IP), так і модулі, що визначаються типом та швидкістю передачі даних. Для швидкості передачі даних 2хSTM-1 - це модуль управління IDU; модуль 4х10/100/1000Base-TX, 1xSFP, 2хЕ1; два модеми 384 Мбіт/с, 56 МГц.

Рис. 2.16. Внутрішній блок ALCOMA

2.5 Управління радіорелейною лінією

Управління РРЛ на базі обладнання ALCOMA відбувається за допомогою автоматичної системи діагностики (Automatic System Diagnostic, ASD). Необхідно підключити ПК до внутрішнього блоку РРС (IDU) по стику RS-232 до роз'єму 'PC Terminal' або через мережу Ethernet по протоколу TCP/IP до роз'єму 'TCP/IP Management' (рис. 2.17). Встановлена на ПК програма управління ASD забезпечує детальну діагностику та управління обладнанням, як одноінтервальної РРЛ, так й багатоінтервальної лінії зв'язку. Система управління ASD представляє собою, власне програму, що встановлена на ПК та апаратно-програмний модуль, реалізований на платі контролю та діагностики та в функціональних блоках обладнання внутрішнього блоку. Основне меню програми зображено на рис. 2.18.

Програма взаємодіє з платою контролю та діагностики, що встановлена у внутрішньому блоці, по стику RS-232 або протоколу TCP/IP. Контролер плати здійснює збір і обробку контрольних сигналів обладнання радіорелейної лінії як на місцевій, так і на віддаленій стороні (рис. 2.19).

Рис. 2.17. Управління РРЛ

Рис. 2.18. Основне меню програми ASD

Для моніторингу декількох радіорелейних ліній одночасно в системі управління існує можливість перемикання в мережевий режим, на якому чітко відображається стан всіх радіорелейних ліній мережі на одному екрані. Система управління може інтерактивно змінювати кольори, щоб відображати робочий стан РРС. Існує можливість розширеного перегляду стану та управління конкретної РРС, вся інформація передається в реальному масштабі часу.

Рис. 2.19. Відображення стану місцевої та віддаленої РРС системою ASD

Ще одна дуже важлива і корисна функція - повернення системи в останні робочі налаштування у випадку, коли користувач змінив систему, що призвело до втрати зв'язку.

Для організації автоматизованого контролю за технічним станом апаратури станції, якістю передачі на інтервалі РРЛ, а також для управління режимами роботи станції передбачені канали телеуправління та телесигналізації, які доступні на будь-якій РРС.

Система управління ASD відстежує всі параметри зв'язку та стану вузлів і блоків РРС. Всі дані постійно контролюються і в разі перевищення граничного значення, заносяться до журналу аварій (рис. 2.20), що спрощує пошук аварії.

Рис. 2.20. Журнал аварій системи управління ASD

Також, для передачі сигналів управління та моніторингу, кожна радіорелейна лінія використовує повнодуплексний синхронний канал зв'язку. Завдяки цій концепції, управляти віддаленою РРС можливо навіть за умови, що Ethernet канал уже не працює через великий коефіцієнт помилок. Службовий канал здатний передавати дані до значення коефіцієнта помилок 10^-2, в той час як зв'язок по каналу Ethernet починає руйнуватися, коли коефіцієнт помилок перевищує 10^-6. І це головна перевага системи управління ASD перед WEB системами управління, які працюють тільки по каналу Ethernet.

Система управління ASD відображає наступні основні параметри місцевої та віддаленої станції:

– рівень сигналу на виході НВЧ передавача;

– рівень сигналу на вході НВЧ приймача;

– споживану потужність зовнішнього блока;

– співвідношення сигнал/шум РРЛ;

– робоче пропускне навантаження каналу;

– температуру зовнішнього блока;

– стан блока живлення (рівні вторинних напруг в межах допуску, рівень вхідної напруги живлення в межах допуску, струм живлення зовнішнього блоку в межах допуску);

– працездатність контролера плати контролю та діагностики;

– якість сигналу на виході демодулятора;

– прийом сигналу індикації аварійних ситуацій по абонентських інтерфейсах;

– видача сигналу індикації аварійних ситуацій в сторону абонента.

Таким чином, система управління володіє низкою переваг, до яких відносяться:

– відображення інформації on-line;

– одночасне управління локальною та віддаленою станцією РРЛ, що знижує експлуатаційні затрати;

– єдина система для всіх станцій ALCOMA;

– захист від неправильних налаштувань (автоматичне повернення до останніх робочих налаштувань);

– детальний журнал аварій.

Висновок

Згідно п.1.5, задачу визначення кількості та розташування проміжних станцій РРЛ доцільно реалізувати за допомогою програмного середовища 'Radio Mobile'. Такий підхід надає можливість наочно побачити карту місцевості проектованої ділянки РРЛ з врахуванням впливу рельєфу місцевості. В свою чергу, це дозволяє підібрати оптимальні висоти підвісу антен РРС.

Серед кількох варіантів РРЛ було обрано найбільш оптимальний з точку зору виконання вимог, що наведені в першому розділі.

Проектована РРЛ на базі обладнанням ф. ALCOMA містить 4 ПРС, які встановлені в населених пунктах з наявністю під'їзних доріг та лініями електропередач. Кожен інтервал РРЛ є відкритим (1-го типу), що відповідає завданню.

Розрахунок впливу гідрометеорів показав, що рівень сигналу буде достатнім, навіть при несприятливих погодних умовах (дощ, туман, хмари та ін.), а впливом сухого снігу на частоті меншій 50 ГГц можна знехтувати. Мокрий сніг прирівнюється до дощу при однаковій інтенсивності. При цьому, найгірший рівень прийому на окремих інтервалах РРЛ не менш 17 дБ.

Згідно п.1.6, для організації схеми лінії: 'схід/захід' і резервування типу '1+0' специфікація обладнання та конфігурація сайту є однотипною на обох КРС та однаковою на всіх ПРС. Різниця в обладнанні між КРС і ПРС є лише кількісною. На ПРС його в два рази більше, оскільки ПРС виконує функції ретранслятора.

Запропонована РРЛ на базі обладнання ф. ALCOMA дозволяє виконати резервування для мережі SDH на рівні 2хSTM-1. Підвищити надійність РРЛ або її пропускну здатність можливо шляхом використання додаткового обладнання для інших частотних діапазонів та варіантів поляризаційного ущільнення того ж виробника.

Запропонована система управління дозволяє керувати всією РРЛ, тобто інформація на локальній та віддаленій РРС відображається одночасно. Система управління в режимі реального часу відслідковує всі параметри зв'язку та станів вузлів і блоків РРС. Всі ці дані постійно контролюються та, у випадку перевищення порогового значення, записуються в журнал аварій. В свою чергу, журнал аварій включає в себе детальний список всіх помилок, що відбулися. Це в значній мірі полегшує пошук можливих проблем та їх причин.

Розділ 3. Техніко-економічне обґрунтування прийнятого рішення

3.1 Обґрунтування використання радіорелейних систем передачі

Як відомо, під радіорелейним зв'язком (РРЗ) розуміють радіозв'язок, заснований на ретрансляції радіосигналів дециметрових і більш коротких хвиль станціями, розташованими на поверхні Землі. Сукупність технічних засобів і середовища поширення радіохвиль для забезпечення радіорелейного зв'язку утворює радіорелейну лінію зв'язку.

Радіорелейні системи передачі працюють в діапазонах дециметрових, сантиметрових і міліметрових хвиль, що дозволяє передавати по них широкосмугові сигнали і використовувати антени з малими габаритами при вузько направленому випромінюванні.

Радіохвилі цих діапазонів стійко розповсюджуються тільки в межах прямої видимості.

Внаслідок цього при передачі інформації на великі відстані завжди використовується ретрансляція сигналів. При РРЛ прямої видимості ретранслятори розміщуються на відстані, що не перевищує 30ч70 км (в діапазоні міліметрових хвиль через велике загасання - до 5 км). РРЗ забезпечує:

– високу пропускну здатність;

– велику дальність зв'язку;

– дуплексність каналів і трактів;

– нормованість якісних показників, електричних характеристик каналів і трактів, низький рівень в них шумів і завад.

Характерними особливостями РРЗ є:

– використання принципу ретрансляції сигналів для забезпечення потрібної дальності зв'язку;

– використання вузько-спрямованих антен.

Принцип організації РРЗ (рис. 3.1), заключається в послідовній передачі інформації від однієї кінцевої станції до другої, через низку проміжних станцій.

Рис. 3.1 Принцип організації РРЗ

Надійність радіорелейних ліній зв'язку досягається застосуванням систем резервування по ділянках, коли із загального числа стовбурів виділяються автоматично резервні, що включаються в роботу в разі пошкодження одного з робочих стовбурів. Перемикання на резерв здійснюється по сигналу, що передається по груповому спектру, або по спектру проміжних частот. Надійність радіорелейної апаратури досягається застосуванням перспективної елементної бази, новітньої технології виробництва, забезпеченням безперебійного електроживлення. Особливостями РРЗ є:

1. Використання тільки ультракоротких хвиль (УКХ).

2. Можливість організації багатоканального зв'язку і передачі будь-яких сигналів, як вузькосмугових, так і широкосмугових.

3. Забезпечення двостороннього зв'язку між споживачами каналів (абонентами).

4. Широке використання ретрансляції сигналів для організації зв'язку на великі відстані.

Все це виходить із характеристик УКХ діапазону частот, для якого характерно:

– велика частотна ємкість;

– практична відсутність атмосферних і промислових перешкод;

– мала дифракційна здатність і можливість створення антенних пристроїв вузько спрямованого випромінювання, а також прийому електромагнітних коливань.

Вказані вище переваги дозволяють ефективно використовувати низькошвидкісні РРС з метою:

– організації однопрольотних ліній місцевого зв'язку ('точка - точка');

– підключення віддалених відомчих, корпоративних і приватних користувачів (наприклад, до ТМЗК);

– забезпечення доступу до ресурсів мережі Інтернет;

– відгалуження потоків від магістральних ліній зв'язку;

– резервування найбільш важливих напрямків зв'язку;

– побудови внутрішньо-зонових мереж і т. ін.

На даний час низькошвидкісні РРС найчастіше застосовуються при вирішенні наступних завдань:

– організація сполучних ліній у складі первинних мереж;

– розгортання РРЛ вздовж магістральних нафто - і газопроводів для забезпечення технологічного зв'язку, передачі сигналів телекерування і телесигналізації;

– забезпечення доступу до ТМЗК, колективного або абонентського доступу до інтернет-ресурсів, а також до мереж провайдерів, організація ліній винесення і розподіл абонентської ємності від АТС;

– побудова мереж передачі даних і мереж широкомовної передачі телевізійних сигналів;

– побудова мереж багатоканального розподілу інформації;

– розгортання відомчих, корпоративних і приватних ліній та мереж радіорелейного зв'язку;

– з'єднання між собою станцій стільникових мереж та АТС, міських і сільських мереж зв'язку;

– розгортання ліній і мереж сільського зв'язку, у тому числі за принципом 'точка - багато точок';

– організація сполучних ліній в АТС для зв'язку з їх виносними модулями.

Для вирішення перерахованих вище завдань станції повинні комплектуватися відповідним чином. Типовий базовий варіант комплектації може включати обладнання одного або декількох стовбурів, а також один або декілька модемів, що визначають метод модуляції і відповідно вигляд сигналу, що передається.

На практиці передача низькошвидкісних потоків (до 10 Мбіт/с) може відбуватися і без модемів. У цьому випадку здійснюється так звана маніпуляція безпосередньо на тій самій НВЧ несучій. Природно, відмова від модему зменшує вартість устаткування, проте даний метод має деякі недоліки. Один з них полягає в тому, що в багатопрольотних лініях при ретрансляції ускладнюється процес передачі сигналу з однієї станції на іншу, оскільки відбувається демодуляція сигналу. У зв'язку з цим на кожній станції повинен встановлюватися регенератор. Проте низькошвидкісні станції такого типу успішно застосовуються перш за все для організації однопрольотних радіорелейних ліній.

До типового базового варіанту низько-швидкісної РРС може також входити мультиплексор (як правило, 4хЕ1), який дозволяє підвищити гнучкість, а також оперативність виділення та перерозподілу інформаційних потоків між користувачами.

В даний час компоненти, що забезпечують функції мультиплексування, модуляції і резервування стовбурів, часто розміщуються в одному моноблоці, або виконуються у вигляді окремих модулів (плат), що встановлюються в загальній корзині. Це дає значний виграш у вартості обладнання і, що важливо, покращує споживчі властивості апаратури, яка стає зручнішою в експлуатації. При цьому спрощується процес нарощування функціональних можливостей і модернізації станції, який здійснюється шляхом заміни або установки додаткових плат у корзину.

Необхідність використання передавача з потужністю до кількох ватів для забезпечення протяжності прольоту в 30ч50 км, неістотно позначається на масо-габаритних і вартісних показниках низько-швидкісних РРС в цілому. При вказаній висоті антенної опори і потужності передавача можна використовувати моноблочні станції, тобто РРС не обов'язково повинна складатися з блоків внутрішнього і зовнішнього розміщення. Це зменшує вартість станції, підвищує терміни роботи устаткування, дозволяє забезпечити належний контроль за його збереженням, полегшує проведення робіт по його профілактиці і прискорює процес пошуку і усунення несправностей.

Широке вживання спеціального устаткування дозволяє персоналу середньої кваліфікації самостійно здійснювати монтаж і підключення до низькошвидкісних РРС, наприклад, міні-АТС або безпосередньо кінцевих терміналів.

Використання сучасних модемних пристроїв стандарту HDSL дозволяє здійснювати винесення радіоустаткування за допомогою звичайної витої пари на відстань до декількох кілометрів, забезпечуючи разом з передачею даних (до 320 кбіт/с) і передачу декількох (від одного до трьох) телефонних каналів. Таке рішення може успішно використовуватися при реалізації таких проектів, як збільшення числа користувачів Інтернету і надання універсальної послуги в сільській місцевості.

При використанні високошвидкісних РРС питома вартість цифрового каналу, зрозуміло, значно нижче, ніж при використанні низькошвидкісних станцій. При цьому різниця у вартості високошвидкісної і низькошвидкісної радіоапаратури не настільки вже й велика. Значно дешевші лише антенні опори низькошвидкісних РРС дециметрового діапазону зважаючи на простоту антен і відносно невелику їх висоту (15ч20 м).

Привабливість використання РРС для вирішення всіляких телекомунікаційних завдань обумовлена перш за все їх техніко-економічними показниками і перевагами, такими, як:

– можливість передачі різнорідної і різношвидкісної інформації (мова, відео, дані, сигнали охоронної сигналізації, телекерування та ін.), приведеної до єдиного цифрового формату;

– швидкість розгортання ліній (за наявності частотного дозволу - декілька днів);

– прийнятна вартість;

– можливість побудови мереж різної конфігурації ('зірка', 'кільце', з радіальною і вузловою структурою);

– незначні витрати на експлуатацію і обслуговування станцій.

Порівняння часових і фінансових витрат на організацію кабельних і радіорелейних ліній зв'язку показує, що розгортання РРЛ в цілому виявляється вигіднішим. Побудова РРЛ здійснюється дешевше та швидше.

Результати порівняння економічної ефективності розгортання РРЛ і кабельних ліній зв'язку показують, що при організації ліній малої протяжності (до 5 - 6 км) устаткування кабельних ліній обходиться дешевшим (без врахування витрат на прокладку кабелю). На таких відстанях чималою виявляється вартість антенних опор РРЛ. З іншого боку, у невеликих прольотах можна використовувати спрощений пристрій антенного фідера, а не дорогі антенні щогли. Тому при побудові коротких ліній лише детальний розрахунок витрат за конкретним проектом дозволяє відповісти на питання, яка з технологій в даному випадку вигідніша. Якщо ж протяжність прольоту складає 30 - 50 км, питомі витрати на організацію РРЛ виявляються помітно нижчими.

Можна привести й інші аргументи на користь радіорелейного зв'язку:

– простота подолання природних перешкод (водних і гірських перешкод, транспортних магістралей та ін.);

– відсутність орендної плати за землю, через яку проходить траса;

– менша схильність дії природних явищ;

– вища міра захищеності від вандалізму або випадкової фізичної дії через точкове розміщення устаткування на високопіднятих опорах та ін.

Радіорелейний зв'язок має низку переваг в порівнянні з проводовим та супутниковим зв'язком:

– можливість раціональної організації зв'язку між об'єктами у важкодоступних місцях;

– оперативне розгортання з відносно невеликими витратами;

– доступ до широкосмугового виходу в Інтернет і до цифрової телефонії;

– висока експлуатаційна рентабельність і надійність.

На сьогоднішній день системи радіорелейного зв'язку одержали широке поширення в багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні. За допомогою радіорелейних ліній в найкоротші терміни можна створити систему зв'язку, що відповідає найвищим вимогам, як по швидкості передачі, так і по дальності дії й можливості передачі будь-яких видів інформації. Радіорелейні системи легко обслуговуються і характеризуються такими важливими показниками, як:

– висока конфіденційність ліній зв'язку;

– компактне виконання;

– широкий вибір антенно-фідерних пристроїв, що дозволяє змінювати дальність дії РРС.

Радіорелейні канали зв'язку доцільно використовувати при відстанях між об'єктами до 50 км, там де прокладання кабельних ліній або ВОЛЗ пов'язана з труднощами в зв'язку зі слабкою інфраструктурою проводових ліній зв'язку або з повною її відсутністю.

Особливістю використання РРЛ є необхідність отримання частотних дозволів в радіочастотних органах. В різних регіонах цей процес проходить по-різному через зайнятість частотного діапазону, в якому працює передбачуване для використання радіоустаткування. Тому потрібно врахувати, що на попередньому етапі багато часу може піти на оформлення частотних дозволів, про здобуття яких краще потурбуватися завчасно.

Рішення на базі обладнання РРС:

– підключення базових станцій зі швидкістю передачі інформації від 2 Мбіт/с (Е1) до 622 Мбіт/с (STM-4) з різними варіантами резервування;

– побудова місцевих, внутрішньо-зонових і магістральних каналів зв'язку з можливістю збільшення швидкості передачі інформації при нарощуванні мережі;

– резервування оптоволоконних каналів зв'язку з можливістю широкого вибору інтерфейсів;

– впровадження системи контролю та моніторингу обладнання з використанням ефективних систем управління;

– підключення абонентів по 'останній милі' з високою спектральною ефективністю і можливістю передачі інформації з різними класами обслуговування.

До недавнього часу РРЛ використовували діапазони частот від 2 до 8 ГГц і являли собою монументальні дорогі структури. Застосовувалися дорогі і складні по конструкції антенні опори, вежі або щогли. Величезних розмірів апаратура, розташовувалася на станціях у спеціальних будівлях з власною електростанцією і житловими приміщеннями для обслуговуючого персоналу.

Однак, в останні роки, новітні технології та освоєння діапазонів частот вище 10 ГГц, докорінно змінили структуру та обладнання радіорелейних ліній зв'язку. У десятки і навіть сотні разів зменшилися як габаритні розміри обладнання, так і його вага. У типовому виконанні сучасна радіорелейна апаратура складається із зовнішнього і внутрішнього модулів, з'єднаних кабелем. Зовнішній модуль виконується у вигляді моноблока вагою в кілька кілограмів, що складається з приймачів і антени. Блок, що знаходиться зовні, встановлюється на будинку, на простій антенній опорі, на димовій трубі та інших піднесених місцях. Внутрішній блок розташовується в приміщенні, віддаленому від зовнішнього модуля на відстань 300ч400 м і являє собою настільну або настінну компактну конструкцію. У світі пристрої подібного типу використовуються все частіше, вони надають можливість організовувати радіорелейні лінії та мережі зв'язку, передаючи інформацію:

– всередині населених пунктів, між окремими підприємствами або будівлями;

– між населеними пунктами;

– між комп'ютерними центрами;

– між базовими станціями стільникового зв'язку.

Крім перерахованого, такого типу обладнання застосовується для:

– забезпечення телекомунікаційними каналами індивідуальних користувачів;

– організації вставок як в діючі телекомунікації, так і в ті, що знаходяться на стадії будівництва;

– оперативної організації зв'язку при різних стихійних лихах і катастрофах.

В даний час якісний багатоканальний цифровий зв'язок стає доступним саме завдяки радіорелейним лініям. Вони широко застосовуються для організації передач аудіо - і відеосигналів для роботи радіо - і телемовлення, створення протяжних магістралей зв'язку.

Простота споруди радіорелейних ліній зв'язку при невисоких витратах на експлуатацію та будівництво, а також можливістю оперативного вирішення проблем розвитку та реконструкції мережі без додаткових капітальних витрат, дозволяють з упевненістю сказати, що якість передачі інформації по таких лініях зв'язку практично не поступається якістю передачі по ВОЛЗ.

3.2 Визначення економічних витрат

Для визначення економічної ефективності будівництва радіорелейної лінії м. Полтава - м. Гребінка розраховуються і аналізуються основні економічні показники.

Для здійснення будівництва необхідні капітальні вкладення. Для визначення суми капітальних вкладень на будівництво радіорелейної лінії розраховується:

1. Сума витрат на будівництво споруд виробничого та службового призначення.

2. Сума витрат на придбання комплекту апаратури та обладнання для оснащення радіорелейної лінії, їх монтаж і налагодження.

3. Інші витрати.

Радіорелейна лінія м. Полтава - м. Гребінка має п'ять прольотів. До її складу входять дві кінцевих та чотири проміжних радіорелейних станцій. Загальна протяжність радіорелейної лінії складає - 172,5 км.

Для організації РРЛ необхідно отримати ліцензію в державному підприємстві 'Український державний центр радіочастот' (УДЦР), вартість якої складає - 410 $ та щорічний збір в розмірі - 25 $.

Обладнання КРС вигідно розміщати на вже існуючих антенних опорах Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення (РРТ), які діють в кінцевих пунктах проектованої РРЛ м. Полтава та м. Гребінка. Економічно доцільно орендувати антенну опору, ніж будувати нову. Будівництво нової РРС, яка включає в себе антенну опору (вартістю 4200 $), контейнер для розміщення обладнання РРС (1100 $) та бензиновий генератор (250 $) складає - 5550 $. Розміщення антени та обладнання на антенній опорі Концерну РРТ за один рік складає - 600 $. Тому, економічний виграш при розміщенні однієї РРС на орендованій антенній опорі становить - 4950 $.

ПРС розміщені в населених пунктах, де немає діючих антенних опор, тому доведеться побудувати 4 ПРС. На ПРС розміщаються антенна опора, бензиновий генератор та контейнер для розміщення обладнання РРС і генератора. Також слід передбачити підключення ПРС до електромережі.

Загальна сума витрат на будівництво споруд виробничого та службового призначення наведена в табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Витрати на будівництво споруд виробничого та службового призначення

№	Назва споруди	Тип станції	Ціна за одиницю, $	Кількість одиниць, шт.	Загальна ціна, $
1.	Антенна опора	ПРС-1	70	50	3500
		ПРС-2	70	50	3500
		ПРС-3	70	50	3500
		ПРС-4	70	60	4200
2.	Контейнер	ПРС	1100	4	4400
3.	Бензиновий генератор	ПРС	250	4	1000
Разом	20100

Загальна сума витрат на придбання комплекту апаратури та обладнання для оснащення радіорелейних станцій, їх монтаж та налагодження наведені в табл. 3.2 Комплектація обладнання включає в себе антену, зовнішній блок, внутрішній блок та радіочастотний кабель для з'єднання зовнішнього (ODU) та внутрішнього блоку (IDU). Джерело живлення не входить в комплект поставки і замовляється окремо.

За даними табл. 3.1 і табл. 3.2 знаходиться загальна сума капіталовкладень необхідних на будівництво всієї радіорелейної лінії. Розрахунок суми капіталовкладень необхідних для будівництва радіорелейної лінії зведені до табл. 3.3.

Інші витрати включають в себе:

– ліцензія на 5 років (410 $) та щорічний збір за користування радіочастотним ресурсом України (25 $);

– щорічна орендна плата Концерну РРТ за 2 КРС (1200 $);

– підключення 4-х ПРС до електромережі (180 $).

Таблиця 3.2. Витрати на придбання комплекту апаратури

№	Назва обладнання	Тип обладнання	Ціна за одиницю, $	Кількість одиниць, шт.	Загальна ціна, $
1.	Комплект апаратури	AL13F	11500	10	115000
2.	Джерело живлення	NSD	600	10	6000
Разом	121000 $

Таблиця 3.3. Капіталовкладення проектованої РРЛ

№	Види капіталовкладень	Сума капіталовкладень, $	Структура, %
1.	Споруди виробничого та службового призначення	20100	14
2.	Комплект апаратури радіорелейної лінії	121000	85
3.	Інші витрати	1815	1
Разом	142915	100

З наявних даних знаходиться структура витрат на будівництво споруд виробничого та службового призначення. За пропорцією знаходяться суми витрат на комплект апаратури та обладнання радіорелейної лінії та інші витрати. Аналіз табл.3.3 показує, що найбільші затрати пов'язані з придбанням обладнання і складають 85 % від загальних витрат на побудову РРЛ м. Полтава - м. Гребінка. Кінцевим результатом є необхідна загальна сума капіталовкладень для будівництва проектованої РРЛ.

Висновок

Особливі властивості, які відрізняють РРЛ від традиційної кабельної, роблять її все більш популярною для використання в глобальних, регіональних і місцевих мережах передачі даних.

Радіорелейній системі немає альтернативи, коли потрібно здійснити швидке розгортання мережі передачі даних в районах з нерозвиненою зв'язковою інфраструктурою або при створенні мереж, які обслуговують рухомих абонентів. Використання радіорелейних систем доцільно застосовувати в умовах густонаселених міських районів, в яких прокладка оптичного кабелю неможлива чи досить ускладнена.

РРЛ прямої видимості є одним з основних сучасних засобів зв'язку. Вони використовуються для передачі на великі відстані сигналів багатоканальної телефонії, телебачення та радіомовлення, передачі телеграфних та фототелеграфних сигналів, газетних смуг, передачі даних. Радіорелейні лінії використовуються на магістральних напрямках, для передачі сигналів між областями і регіонами, і на відгалужених від них зонових напрямках, які призначені для передачі сигналів всередині областей. В енергосистемах широко застосовуються радіорелейні лінії для комерційного зв'язку, для зв'язку вздовж автомобільних трас і залізниць.

Основним завданням радіорелейних ліній є якісна передача сигналів з внесенням до них мінімуму шумів і перешкод, яка зараз майже не поступається якістю передачі даних по кабельних лініях зв'язку. Переваги радіорелейного зв'язку перед кабельними лініями полягають у високій швидкості розгортання системи, а також відносній дешевизні реалізації проекту. При побудові ліній зв'язку довжиною більше 5 км, економічно вигідно використовувати радіорелейні станції, ніж реалізовувати будівництво кабельних ліній зв'язку.

Розрахунок економічної ефективності проектованої РРЛ дає розуміння, про те, яку кількість капіталовкладень необхідно мати для придбання необхідної апаратури, що має найбільшу вартість при організації РРЛ та будівництва РРС, з необхідними на ній спорудами. З економічної точки зору, доцільно не будувати нову, а розміщати обладнання РРС на орендованій антенній опорі.

Розділ 4. Охорона праці

4.1 Класифікація електромагнітних випромінювань

Біосфера впродовж усієї еволюції знаходилась під впливом електромагнітних полів, так званого фонового випромінювання, викликаного природними причинами. В процесі індустріалізації людство додало до цього цілий ряд факторів, посиливши фонове випромінювання. В зв'язку з цим електромагнітне випромінювання антропогенного походження почало значно перевищувати природний фон і нині перетворилось у небезпечний екологічний фактор. Класифікація електромагнітних полів (ЕМП) та випромінювань наведена на рис. 4.1.

Рис. 4.1 Класифікація ЕМП та випромінювань

Всі ЕМП та випромінювання діляться на природні та антропогенні. Навколо Землі існує електричне поле напруженістю приблизно 130 В/м, яке зменшується від середніх широт до полюсів та до екватора, а також за експоненціальним законом з віддаленням від земної поверхні. Спостерігаються річні, добові та інші варіації цього поля, а також випадкові його зміни під впливом грозових розрядів, опадів, завірюх, вітрів.

Наша планета також має магнітне поле з напруженістю: 47,3 А/м - на північному полюсі; 39,8 А/м - на південному полюсі; 19,9 А/м - на магнітному екваторі. Це магнітне поле коливається з 80-річними та 11-річними циклами змін.

Земля постійно знаходиться під впливом ЕМП, яке випромінює Сонце, в діапазоні 10 МГц ч 10 ГГц. Спектр сонячного випромінювання досягає і більш короткохвильової області, яка включає в себе інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове, рентгенівське та гамма-випромінювання. Інтенсивність випромінювання змінюється періодично, а також швидко та різко збільшується при хромосферних спалахах.

Розглянуті ЕМП впливали на біологічні об'єкти та зокрема на людину під час усього її існування. Це дало змогу в процесі еволюції пристосуватися до впливу таких полів та виробити захисні механізми, які захищають людину від можливих ушкоджень за рахунок природних факторів. Однак все ж спостерігається кореляція між змінами сонячної активності (викликаними змінами електромагнітного випромінювання) і нервовими, психічними, серцево-судинними захворюваннями людей, а також порушенням умовно-рефлекторної діяльності тварин.

Антропогенні випромінювання фактично охоплюють всі діапазони. Розглянемо вплив радіохвильового випромінювання, зокрема випромінювання ВЧ та УВЧ діапазонів (діапазони 30 кГц ч 500 МГц). Можливості прямого опромінення радіохвилями визначаються умовами їх розповсюдження, які залежать від довжини хвилі.

На довгих хвилях (10ч1 км) ЕМП створюється хвилею, яка огинає земну поверхню та перешкоди, які на ній знаходяться (будинки, рослинність, нерівності місцевості) і йде між земною поверхнею та нижньою межею іонізаційного шару атмосфери. Вони майже не поглинаються ґрунтом. Сигнали потужних радіомовних станцій в цьому діапазоні фактично в будь-який час доби вільно розповсюджуються на далекі відстані.

Середні хвилі (1000ч100 м) також достатньо добре огинають земну поверхню, хоча при цьому відхиляються перешкодами, які мають розмір, більший від довжини хвилі, та значно поглинаються ґрунтом. В зв'язку з цим віддаль розповсюдження середніх хвиль становить близько 500 км, а для обслуговування великих територій встановлюється мережа ретрансляційних станцій. В цьому діапазоні працюють радіостанції на суднах та аеродромна радіослужба. Та головну екологічну небезпеку створюють потужні радіомовні станції.

В діапазоні коротких хвиль (100ч10 м) радіохвилі дуже сильно поглинаються ґрунтом, але для розповсюдження на велику відстань використовується віддзеркалення від земної поверхні та від іоносфери. В цьому діапазоні працюють радіомовні станції та станції зв'язку.

На ультракоротких хвилях (10ч1 м), які дуже поглинаються ґрунтом та майже не віддзеркалюються іоносферою, розповсюдження сигналів відбувається практично лише в межах прямої видимості. Для збільшення цієї зони використовують високо розміщені антени та ретранслятори, причому ЕМП утворюється внаслідок інтерференції прямого та віддзеркаленого променів. В цьому діапазоні працюють зв'язкові, радіомовні та телевізійні станції, розташовані, як правило, в місцях великої концентрації населення.

Активність впливу ЕМП різних діапазонів частот різна: вона значно зростає з ростом частоти та дуже серйозно впливає в НВЧ діапазоні. У даний в НВЧ діапазон входять дециметрові (100ч10 см), сантиметрові (10ч1 см) та міліметрові (10ч1 мм) хвилі. Ці діапазони об'єднуються терміном 'мікрохвильові'.

Як і УВЧ, НВЧ випромінювання дуже поглинається ґрунтом та не віддзеркалюється іоносферою. Тому розповсюдження НВЧ відбувається в межах прямої видимості. На дециметрових хвилях працюють радіомовні та телевізійні станції, які забезпечують в зв'язку зі зниженням рівня перешкод вищу якість передачі інформації, ніж в УВЧ діапазоні. Всі ділянки НВЧ діапазону використовуються для радіозв'язку в тому числі радіорелейного та супутникового. В цьому діапазоні працюють практично всі радіолокатори. Випромінювання НВЧ, поглинаючись з низькою провідністю середовищем, викликає їх нагрівання. Цей діапазон широко використовується у промислових установках, які базуються на використанні й інших ефектів, пов'язаних з НВЧ випромінюванням. Подібні установки використовуються і в побуті. Вплив HBЧ випромінювання на живі тканини дав підставу для розробки терапевтичної медичної апаратури. Завдяки особливостям розповсюдження НВЧ, саме цей діапазон використовується для передач енергії променем на великі відстані.

4.2 Джерела випромінювання радіочастотного діапазону

В період науково-технічного прогресу людство створило і все ширше використовує штучні джерела ЕМП та випромінювань. У теперішній час ЕМП антропогенного походження значно перевищують природний фон і є тим несприятливим чинником, чий вплив на людину з року в рік зростає.

Джерелами, що генерують ЕМП антропогенного походження, є телевізійні та радіотрансляційні станції, установки для радіолокації та радіонавігації, високовольтні лінії електропередач, промислові установки високочастотного нагрівання, пристрої, що забезпечують мобільний телефонний зв'язок, антени, трансформатори і т. ін. По суті, джерелами ЕМП можуть бути будь-які елементи електричного кола, через які проходить високочастотний струм. Причому ЕМП змінюється з такою ж частотою, що й струм, який його створює.

Джерелами електромагнітних випромінювань в радіотехнічних пристроях є генератор, тракти передачі енергії від генератора до антени, антенні пристрої, електромагніти в установках для термічної обробки матеріалів, конденсатори, високочастотні трансформатори, фідерні лінії. При їх роботі в навколишнє середовище поширюються ЕМП.

Електромагнітні поля характеризуються певною енергією, яка поширюється в просторі у вигляді електромагнітних хвиль.

Основними параметрами електромагнітних хвиль є: довжина хвилі , м; частота коливання f, Гц; швидкість поширення радіохвиль C, яка практично дорівнює швидкості світла C = 3•10⁸ м/с. Ці параметри пов'язані між собою наступною залежністю:

. (4.1)

Залежно від частоти коливань (довжини хвилі) радіочастотні електромагнітні випромінювання поділяються на низку діапазонів (табл.4.1).

Таблиця 4.1. Спектр діапазонів електромагнітних випромінювань радіочастот

№ п/п	Назва діапазону частот	Діапазон частот, Гц	Діапазон довжин хвиль, м	Назва діапазону довжин хвиль
1	Дуже низькі частоти (ДНЧ)	3•103 ч 3•104	105ч 104	Наддовгі хвилі (міріаметрові)
2	Низькі частоти (НЧ)	3•104 ч 3•105	104 ч 103	Довгі (кілометрові)
3	Середні частоти (СЧ)	3•105 ч 3•106	103 ч 102	Середні (гектометрові)
4	Високі частоти (ВЧ)	3•106 ч 3•107	102 ч 10	Короткі (декаметрові)
5	Дуже високі частоти (ДВЧ)	3•107 ч 3•108	10 ч 1	Ультракороткі (метрові)
6	Ультрависокі частоти (УВЧ)	3•108 ч 3•109	1 ч 10-1	Дециметрові
7	Надвисокі частоти (НВЧ)	3•109 ч 3•1010	10-1 ч 10-2	Сантиметрові
8	Надзвичайно високі частоти (НЗВЧ)	3•1010 ч 3•1011	10-2 ч 10-3	Міліметрові
9	Гіпервисокі частоти (ГВЧ)	3•1011 ч 3•1012	10-3 ч 10-4	Дециміліметрові

4.3 Вплив електромагнітного випромінювання на організм людини та живі організми

Ступінь впливу електромагнітного випромінювання на організм людини залежить від діапазону частот, інтенсивності та тривалості дії, характеру випромінювання (неперервне чи модульоване), режиму опромінення, розміру опромінюваної поверхні тіла, індивідуальних особливостей організму.

Електромагнітні випромінювання можуть викликати біологічні та функціональні несприятливі ефекти в організмі людини. Функціональні ефекти виявляються в передчасній втомі, постійних головних болях, погіршенні сну, порушеннях центральної нервової та серцево-судинної систем. При систематичному опроміненні спостерігаються зміни кров'яного тиску, сповільнення пульсу, нервово-психічні захворювання, деякі трофічні явища (випадання волосся, ламкість нігтів та ін.). Сучасні дослідження вказують на те, що радіочастотне випромінювання, впливаючи на центральну нервову систему є вагомим стресовим чинником.

Біологічні несприятливі ефекти впливу електромагнітного випромінювання виявляються у тепловій та нетепловій дії. Нині достатньо вивченою можна вважати лише теплову дію електромагнітного випромінювання, яка призводить до підвищення температури тіла та місцевого вибіркового нагрівання органів та тканин організму внаслідок переходу електромагнітної енергії в теплову. Таке нагрівання особливо небезпечне для органів зі слабкою терморегуляцією (головний мозок, око, нирки, шлунок, кишечник). Наприклад, випромінювання НВЧ діапазону призводять до появи катаракти, тобто до поступової втрати зору.

Механізм та особливості нетеплової дії електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону ще до кінця не з'ясовані. Частково таку дію пояснюють специфічним впливом радіочастотного випромінювання на деякі біофізичні явища: біоелектричну активність, що може призвести до порушення усталеного перебігу хімічних та ферментативних реакцій, вібрацію субмікроскопічних структур, енергетичне збудження (часто резонансне) на молекулярному рівні, особливо на конкретних частотах у так званих вікнах прозорості.

Змінне ЕМП являє собою сукупність магнітного та електричного полів і поширюється в просторі у вигляді електромагнітних хвиль. Основним параметром, що характеризує магнітне та електричне поле є напруженість: Н - напруженість магнітного поля, А/м; Е - напруженість електричного поля, В/м.

Простір навколо джерела ЕМП умовно поділяють на ближню зону (зону індукції) та дальню зону (зону випромінювання). Для оцінки ЕМП у цих зонах використовують різні підходи. Ближня зона охоплює простір навколо джерела ЕМП, що має радіус, який приблизно дорівнює 1/6 довжини хвилі. В цій зоні електромагнітна хвиля ще не сформована, тому інтенсивність ЕМП оцінюється окремо напруженістю магнітної та електричної складових поля (несприятлива дія ЕМП у цій зоні переважно обумовлена електричною складовою). В ближній зоні зазвичай знаходяться робочі місця з джерелами електромагнітних випромінювань НЧ, СЧ, ВЧ, ДВЧ. Робочі місця з джерелами електромагнітних випромінювань з довжиною хвилі меншою, ніж 1 м (УВЧ, НВЧ, НЗВЧ), знаходяться практично завжди в дальній зоні, у якій електромагнітна хвиля вже сформувалася. У цій зоні ЕМП оцінюється за кількістю енергії (потужності), що переноситься хвилею у напрямку свого поширення. Для кількісної характеристики цієї енергії застосовують значення поверхневої густини потоку енергії, що вимірюється в Вт/м².

Під впливом ЕМП та випромінювань спостерігаються загальна слабкість, підвищена втома, сонливість. З'являється роздратування, зростає тривалість мовно-рухової та зорово-моторної реакцій, підвищується межа нюхової чутливості. Виникає ряд симптомів, які є свідченням порушення роботи окремих органів - шлунку, печінки, селезінки, підшлункової залози. Пригнічуються харчовий та статевий рефлекси.

Реєструються зміни артеріального тиску, частота серцевого ритму, форма електрокардіограми. Це свідчить про порушення діяльності серцево-судинної системи. Фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обміну, збільшується вміст азоту в крові та сечі, знижується концентрація альбуміну та зростає вміст глобуліну, збільшується кількість лейкоцитів, тромбоцитів, виникають й інші зміни складу крові.

Кількість скарг на здоров'я в місцевості поблизу радіостанції значно (майже вдвічі) вища, ніж поза її межами. Загальна захворюваність в селищі з радіоцентром, в основному зумовлена порушенням діяльності нервової та серцево-судинної систем.

В досліджених дітей відзначено порушення розумової працездатності внаслідок зниження уваги через розвиток послідовного гальмування та пригнічення нервової системи. Фіксувалися прискорений пульс та дихання, підвищення артеріального тиску при фізичному навантаженні та сповільнене повернення до норми цих показників при його знятті. Фіксувався також вплив ЕМП на інші процеси, в тому числі імунно-біологічні.

Допустимі рівні напруженості ЕМП радіочастотного діапазону наведені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2. Допустимі рівні напруженості ЕМП радіочастотного діапазону

Діапазон частот, Гц	Допустимі рівні напруженості ЕМП	Допустима поверхнева густина потоку енергії, Вт/м2
	За електричною складовою (Е), В/м	За магнітною складовою (H), A/м
6•104 ч3•106	50	5,0	-
3•106 ч3•107	20	-	-
3•107 ч5•107	10	0,3	-
5•107 ч3•108	5	-	-
3•108 ч3•1011	-	-	10

Дотримання допустимих значень ЕМП контролюють шляхом вимірювання напруженостей Е та H на робочих місцях і в місцях можливого перебування персоналу, в яких є джерела ЕМП. Контроль необхідно проводити періодично, однак не менше, ніж один раз на рік, а також при введенні в експлуатацію нових чи модернізованих установок з джерелами ЕМП, після їх ремонту, переналагодження, а також при організації нових робочих місць.

Дослідження показали, що опромінення ЕМП малої інтенсивності впливає на тварин практично так само, як і на людей.

В перший період опромінення спостерігаються зміни поведінки тварин, у них з'являються неспокій, збудження, рухова активність, прагнення втекти із зони випромінювання. Тривалий вплив електромагнітного випромінювання призводив до зниження збудження, зростання процесів гальмування. Вплив електромагнітного випромінювання на тварин у період вагітності призводив до зростання кількості мертвонароджених, викиднів, каліцтв. Спостерігалися аналогічні наслідки, які проявлялись у наступних поколіннях. Мікроскопічні дослідження внутрішніх органів тварин виявили дистрофічні зміни тканин головного мозку, печінки, нирок, легенів, міокарду. Було зафіксовано порушення на клітинному рівні. На підставі клінічних та експериментальних матеріалів виявлені основні симптоми уражень, які виникають при впливі електромагнітного випромінювання, їх можна класифікувати як радіохвильову хворобу. Ступінь патологій прямо залежить від напруженості ЕМП, тривалості впливу, фізичних особливостей, діапазонів частот, умов зовнішнього середовища, а також від функціонального стану організму, його стійкості до впливу різних факторів, можливостей адаптації.

Поряд з радіохвильовою хворобою як специфічним результатом дії ЕМП спостерігається, завдяки його впливу, загальне зростання захворюваності, а також захворювання окремими хворобами органів дихання, травлення і т. ін. Це відмічається також і при дуже малій інтенсивності електромагнітного випромінювання, яка незначно перевищує гігієнічні нормативи.

Є відомості про клінічні прояви дії НВЧ опромінення залежно від інтенсивності опромінення. При інтенсивності близько 20 мкВт/см² спостерігається зменшення частоти пульсу, зниження артеріального тиску, тобто здійснюється реакція на опромінення. Зі зростанням інтенсивності проявляються електрокардіологічні зміни, при хронічному впливі - тенденція до гіпотонії, до змін з боку нервової системи. Потім починається прискорення пульсу, коливання об'єму крові.

За інтенсивності 6 мВт/см² помічено зміни у статевих залозах, у складі крові, каламутність кришталика. Далі - зміни у згортанні крові, умовно-рефлекторній діяльності, вплив на клітини печінки, зміни у корі головного мозку. Потім - підвищення кров'яного тиску, розриви капілярів та крововиливи в легені та печінку.

За інтенсивності до 100 мВт/см² - стійка гіпотонія, стійкі зміни серцево-судинної системи, двостороння катаракта. Подальше опромінення помітно впливає на тканини, викликає больові відчуття, якщо інтенсивність перевищує 1 Вт/см², то це викликає дуже швидку втрату зору.

Одним із серйозних ефектів, зумовлених НВЧ опроміненням, є ушкодження органів зору. На нижчих частотах такі ефекти не спостерігаються і тому їх треба вважати специфічними для НВЧ діапазону. Ступінь ушкодження залежить в основному від інтенсивності та тривалості опромінення. Зі зростанням частоти, напруженість ЕМП, яка викликає ушкодження зору - зменшується. Гостре НВЧ опромінення викликає сльозотечу, подразнення, звуження зіниць. Потім після короткого (1ч2 доби) періоду, спостерігається погіршення зору, яке зростає під час повторного опромінення, що свідчить про кумулятивний характер ушкоджень. При впливі випромінювання на око спостерігається ушкодження роговиці. Але серед усіх тканин ока найбільшу чутливість має в діапазоні 1ч10 ГГц - кришталик. Сильне ушкодження кришталика зумовлене тепловим впливом НВЧ (при щільності понад 100 мВт/см²).

Люди, опромінені імпульсом НВЧ коливань, чують звук. Залежно від тривалості та частоти повторень імпульсів цей звук сприймається у якійсь точці (всередині чи позаду) голови. Частота відчуття звуку не залежить від частоти НВЧ сигналу. Існує наступне пояснення слухового ефекту: під впливом імпульсів НВЧ енергії збуджуються термопружні хвилі тиску в тканинах мозку, які діють за рахунок кісткової провідності на рецептори внутрішнього вуха.

У тварин слуховий ефект викликає неспокій, вони намагаються уникнути опромінення. Питання, наскільки слуховий ефект неприємний чи шкідливий для людини, перебуває у стадії дослідження, як і питання про можливі неслухові ефекти імпульсного НВЧ опромінення.

При дослідженні впливу НВЧ випромінювання невеликої (нетеплової) інтенсивності на комах спостерігалися тератогенні ефекти (вроджені каліцтва), які іноді мали мутагенний характер, тобто успадковувалися.

Виявлено значний вплив НВЧ на зміну фізико-хімічних властивостей та співвідношення клітинних структур. Особливо це призводить до затримки та припинення процесів розмноження бактерій та вірусів і знижує їх інфекційну активність.

4.4 Захист від впливу електромагнітних випромінювань

Для зменшення впливу ЕМП на персонал та населення, яке знаходиться в зоні дії радіоелектронних засобів, потрібно вжити ряд захисних заходів. Засоби та заходи захисту від електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону поділяються на індивідуальні та колективні. Останні можна поділити на організаційні, інженерно-технічні та лікувально-профілактичні.

Здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів покладено передусім на органи санітарного нагляду. Разом з санітарними лабораторіями підприємств та установ, які використовують джерела електромагнітного випромінювання, вони повинні вживати заходи з гігієнічної оцінки нового будівництва та реконструкції об'єктів, котрі виробляють та використовують радіозасоби, а також нових технологічних процесів та обладнання з використанням ЕМП. Проводити поточний санітарний нагляд за об'єктами, які використовують джерела випромінювання, здійснювати організаційно-методичну роботу з підготовки спеціалістів та інженерно-технічний нагляд.

Ще на стадії проектування повинне бути забезпечене таке взаємне розташування опромінюючих та опромінюваних об'єктів, яке б зводило до мінімуму інтенсивність опромінення. Оскільки повністю уникнути опромінення неможливо, потрібно зменшити ймовірність проникнення людей в зони з високою інтенсивністю ЕМП, скоротити час перебування під впливом випромінювання. Потужність джерел випромінювання повинні бути мінімальними.

Виключно важливе значення мають інженерно-технічні методи та засоби захисту: колективний (група будинків, район, населений пункт), локальний (окремі будівлі, приміщення) та індивідуальний. Колективний захист спирається на розрахунок поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Економічно найдоцільніше використовувати природні екрани - місцевості лісонасадження, нежитлові будівлі. Встановивши антену на горі, можна зменшити інтенсивність поля, яке опромінює населений пункт на багато разів. Аналогічний результат дає відповідна орієнтація діаграми направленості, особливо високо спрямованих антен, наприклад, шляхом збільшення висоти антени. Але висока антена складніша, дорожча, менш стійка. Крім того, ефективність такого захисту зменшується з відстанню.

При захисті від випромінювання екраном повинне враховуватися затухання хвилі при проходженні через екран (наприклад, через лісову смугу). Для екранування можна використовувати рослинність. Спеціальні екрани у вигляді відбивальних і радіопоглинальних щитів доріг, малоефективні і використовуються дуже рідко.

Локальний захист дуже ефективний і використовується досить часто. Він базується на використанні радіозахисних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання в матеріалі та віддзеркалення від його поверхні. Для екранування шляхом віддзеркалення використовують металеві листи та сітки з хорошою провідністю. Захист приміщень від зовнішніх випромінювань можна здійснити завдяки обклеюванню стін металізованими шпалерами, захисту вікон сітками, металізованими шторами. Опромінення у такому приміщенні зводиться до мінімуму, але віддзеркалене від екранів випромінювання перерозповсюджується в просторі та потрапляє на інші об'єкти.

До організаційних заходів колективного захисту належать:

– розміщення об'єктів, які випромінюють ЕМП таким чином, щоб звести до мінімуму можливе опромінення людей;

– 'захист часом' - перебування персоналу в зоні дії ЕМП обмежується мінімально необхідним для проведення робіт часом;

– 'захист відстанню' - віддалення робочих місць на максимально допустиму відстань від джерел ЕМП;

– 'захист кількістю' - потужність джерел випромінювання повинна бути мінімально необхідною;

– виділення зон випромінювання ЕМП відповідними знаками безпеки;

– проведення дозиметричного контролю.

Інженерно-технічні засоби колективного захисту передбачають:

– екранування джерел випромінювання ЕМП;

– екранування робочих місць;

– дистанційне керування установками, до складу яких входять джерела ЕМП;

– застосування попереджувальної сигналізації.

Для персоналу, що обслуговує радіозасоби та знаходиться на невеликій відстані від ЕМП, потрібно забезпечити надійний захист шляхом екранування апаратури. Поряд із віддзеркалюючими широко розповсюджені екрани із матеріалів, що поглинають випромінювання.

Існує велика кількість радіопоглинальних матеріалів як однорідного складу, так і композиційних, котрі складаються з різнорідних діелектричних та магнітних речовин. З метою підвищення ефективності поглинача поверхня екрана виготовляється ребристою або у вигляді шипів.

Радіопоглинальні матеріали можуть використовуватися для захисту навколишнього середовища від ЕМП, яке генерується джерелом, що знаходиться в екранованому об'єкті. Крім того, радіопоглиначами для захисту від віддзеркалення облаштовуються стіни приміщень, де випробовуються випромінювальні пристрої. Для екранів використовуються, головним чином, матеріали з великою електричною провідністю (мідь, латунь, алюміній та його сплави, сталь). Екрани виготовляються із металевих листів або сіток у вигляді замкнутих камер, шаф чи кожухів, що під'єднуються до системи заземлення. Принцип дії захисних екранів базується на поглинанні енергії випромінювання матеріалом з наступним відведенням в землю, а також на відбиванні її від екрана.

Основною характеристикою екрана є його ефективність екранування, тобто ступінь послаблення ЕМП. Товщину екрана b із суцільного листового матеріалу, що забезпечує необхідне послаблення інтенсивності ЕМП, можна визначити за формулою:

, (4.2)

де Е_л - задане значення послаблення інтенсивності ЕМП, яке визначається шляхом ділення дійсної інтенсивності поля на гранично допустиму; f - частота ЕМП, Гц; - магнітна проникність матеріалу екрана, Гн/м; - питома провідність матеріалу екрана, Ом/м.

До лікувально-профілактичних заходів колективного захисту належать:

– попередній та періодичні медичні огляди;

– надання додаткової оплачуваної відпустки та скорочення тривалості робочої зміни;

– допуск до роботи з джерелами ЕМП осіб, вік яких становить не менше 18 років, а також таких, що не мають протипоказань за станом здоров'я.

Засоби індивідуального захисту використовують лише у тих випадках, коли інші захисні заходи неможливо застосувати або вони недостатньо ефективні, наприклад, при переході через зону збільшеної інтенсивності випромінювання, при ремонтних та налагоджувальних роботах в аварійних ситуаціях, під час короткочасного контролю та при зміні інтенсивності випромінювання. Такі засоби незручні в експлуатації, обмежують можливість виконання робочих операцій, погіршують гігієнічні умови.

Як засоби індивідуального захисту від електромагнітних випромінювань застосовуються халати, комбінезони, захисні окуляри і т. ін. Матеріалом для халатів та комбінезонів слугує спеціальна радіотехнічна тканина, в структурі якої тонкі металеві нитки утворюють сітку. Металізована тканина складається з бавовняних чи капронових ниток, спірально обвитих металевим дротом. Таким чином, ця тканина, мов металева сітка (при відстані між нитками 0,5 мм) послаблює випромінювання не менш, як на 20ч30 дБ. При зшиванні деталей захисного одягу потрібно забезпечити контакт ізольованих провідників. Тому електрогерметизація швів проводиться електропровідними розчинами чи клеями, які забезпечують гальванічний контакт або збільшують ємнісний зв'язок проводів, котрі не контактують.

Для захисту очей використовують спеціальні радіозахисні окуляри, на скло яких нанесено тонку прозору плівку напівпровідникового олова. Гумова оправа окулярів має запресовану металеву сітку. Цими окулярами випромінювання НВЧ послаблюється на 20ч30 дБ.

Раніше використовувані рукавички та бахіли зараз вважаються непотрібними, оскільки допустима величина щільності потоку енергії для рук та ніг набагато разів вища, ніж для тіла.

Висновок

На даний час широко використовуються штучні джерела електромагнітних випромінювань, тобто тих, що створила людина і тепер сама ж потерпає від них, які негативного впливають на здоров'я організму. Тому основною задачею при створенні таких джерел є зменшення до мінімуму впливу електромагнітних випромінювань на організм.

Радіорелейні станції працюють в діапазоні НВЧ. Вплив випромінювання цього діапазону при невеликій інтенсивності призводить до зменшення частоти пульсу, зниження артеріального тиску, головного болю, серцево-судинних захворювань. Інтенсивне випромінювання НВЧ діапазону при дії на організм людини, призводить до серйозного ефекту - швидкої втрати зору. Ступінь пошкодження залежить, в основному, від інтенсивності та тривалості опромінення. Такий ефект є специфічним, лише для НВЧ діапазону. Тому при побудові РРС, особлива увага повинна приділятися зменшенню впливу випромінювання на організм людини.

Засоби захисту від впливу електромагнітного випромінювання повинні передбачати таке розташування джерел випромінювання, яке б зводило до мінімуму їх вплив на працюючих, використання в умовах виробництва дистанційного керування апаратурою, що є джерелом випромінювання, екранування джерел випромінювання, застосування засобів індивідуального захисту (халатів, комбінезонів із металізованої тканини, з виводом на заземлюючий пристрій). Для захисту очей доцільно використовувати захисні окуляри, скло яких вкрито напівпровідниковим оловом, що послаблює інтенсивність електромагнітної енергії.

Колективні та індивідуальні засоби захисту можуть забезпечити тривалу безпечну роботу персоналу на радіотехнічних об'єктах.

Висновки

Динамічний розвиток мереж SDH призвів до створення РРЛ SDH-ієрархії, що стали широко застосовуватись для резервування кабельних ліній зв'язку. На сьогодні існує велика номенклатура обладнання для організації радіорелейного зв'язку. Організація радіорелейного зв'язку на основі обладнання ф. ALCOMA дозволяє здійснювати резервування обладнання РРС, проводити централізований моніторинг стану всіх РРС в лінії з видачою аварійної сигналізації на диспетчерський пункт, в короткий термін здійснювати розгортання РРЛ, швидко відновлювати обладнання, що відмовило.

З метою автоматизації процесу проектування РРЛ застосувалось безкоштовне програмне забезпечення 'Radio Mobile', що дає змогу вдало вирішити задачу визначення кількості та розташування ПРС РРЛ, при заданих кінцевих пунктах, а можливість наочно побачити рельєф місцевості, дозволяє підібрати оптимальні висоти підвісу антен РРС. Траса РРЛ була обрана найбільш оптимальною з дотриманням вимог та рекомендацій щодо її вибору.

Проектована РРЛ на базі обладнанням ф. ALCOMA містить 4 ПРС, що встановлені в населених пунктах з наявністю під'їзних доріг та лініями електропередачі. Всі інтервали РРЛ, згідно завдання є відкритими (1-го типу).

Розрахунок впливу гідрометеорів показав, що найгірший рівень прийому на окремих інтервалах РРЛ складає не менш 17 дБ.

Оскільки на всій РРЛ використовується однотипне обладнання, то конфігурація сайтів є однаковою для різних інтервалів РРЛ. Різниця в обладнанні між КРС і ПРС є лише кількісною, на ПРС його в 2 рази більше, оскільки ПРС виконує функції ретранслятора.

Запропонована РРЛ дозволяє виконати резервування для мережі SDH на рівні 2хSTM-1. Використовуючи додаткове обладнання та варіанти поляризаційного ущільнення того ж виробника, можливо підвищити надійність РРЛ або її пропускну здатність в цілому.

Запропонована система управління забезпечує детальну діагностику та управління обладнанням, як одноінтервальної РРЛ, так й багатоінтервальної лінії зв'язку. Система управління в режимі реального часу відслідковує всі параметри зв'язку та станів вузлів і блоків РРС, дозволяє керувати всією РРЛ з відображенням параметрів як на місцевій, так і на віддаленій РРС.

Економічний розрахунок показує, що найбільші затрати пов'язані з придбанням обладнання та складають 85% від загальних витрат на побудову РРЛ м. Полтава - м. Гребінка. Також економічно вигідніше розміщати обладнання РРС на вже існуючих орендованих антенних опорах, ніж будувати нові.

Особливості, які відрізняють радіорелейну систему передачі від традиційних кабельних, роблять її все більш популярною для використання в глобальних, регіональних і місцевих мережах передачі даних. Радіорелейній системі передачі важко знайти заміну, при необхідності здійснити швидке розгортання мережі передачі даних у важкодоступних районах місцевості (водна, гірська місцевість), в умовах густонаселених міських районів, в яких прокладка оптичного кабелю неможлива чи досить ускладнена.

Швидкість розгортання, простота та економічний розрахунок дозволяють з упевненістю сказати, що застосування радіорелейної системи передачі є досить вигідним рішенням при організації протяжних магістралей зв'язку.

Робота РРС в діапазоні НВЧ вимагає біологічного захисту обслуговуючого персоналу та навколишнього середовища від впливу електромагнітного випромінювання на організм людини. Вплив випромінювання цього діапазону при невеликій інтенсивності призводить до зменшення частоти пульсу, зниження артеріального тиску, головного болю, серцево-судинних захворювань, а при високій інтенсивності випромінювання НВЧ діапазону, призводить до швидкої втрати зору. При проектуванні РРС, повинна приділятися особлива увага зменшенню впливу випромінювання на організм людини, розташування джерел випромінювання так, щоб звести до мінімуму інтенсивність опромінення, екранування джерел випромінювання, застосування засобів індивідуального захисту (халати із металізованої тканини, окуляри, скло яких вкрито напівпровідниковим оловом). Засоби захисту можуть забезпечити тривалу безпечну роботу персоналу на радіотехнічних об'єктах.

Результатами роботи є: модель РРЛ на базі обладнання ALCOMA, система управління РРЛ, пропозиції щодо розташування кінцевих і проміжних станцій, комплектації сайтів КРС і ПРС, результати розрахунків енергетичних параметрів РРЛ, ослаблення сигналу при впливі гідрометеорів та економічні витрати на побудову РРЛ.

Результати дипломної роботи можуть бути використані для подальших досліджень за даною тематикою та при побудові мереж з використанням резервних РРЛ на базі обладнання ALCOMA.

Список використаних джерел

1. Слепов Н.Н. Синхронне цифрове сети SDH.4-е изд. - М.: Эко-Трендз, 1999.

2. Немировский А.С., Данилович О.С. Радиорелейные и спутниковые системы передачи. - М.: Радио и связь, 1986. - 392 с.

3. Немировский А.С., Рыжков Е.В. Системы связи и радиорелейные линии: Учебник для электротехнических институтов связи. - М.: Связь, 1980. - 432 с.

4. Мордухович Л.Г., Степанов А.П. Системы радиосвязи. Курсовое проектирование: Учебное пособие. - М.: Радио и связь, 1987. - 192 с.

5. Маковеева М.М. Радиорелейные линии связи. - М.: Радио и связь, 1988. - 312 с.

6. Гепка И.А., Олейник В.Ф., Чайка Ю.Д., Бондаренко А.В. Современные беспроводные сети: состояние и перспективы развития. - К.: ЕКМО, 2009. - 672 с.

7. Брусиловский Л.И. Опыт строительства отечественных радиорелейных систем связи. - М.: Электросвязь, 2004. - 94 с.

8. ITU-T Recommendation G.708.network Node Interface for the Synchronous Digital Hierarchy (1988, 91.93).

9. ITU-T Recommendation G.702. Digital Hierarchy Bit Rates (1984.88).

10. ITU-R Recommendation F.751-1. Transmission characteristics and performance requirements of radio-relay systems for SDH-based networks. 1997.

11. Наритник Т.М., Волков В.В., Уткін Ю.В. Радіорелейні та тропосферні системи передачі. Навч. посіб. - Полтава: ПНТУ, 2009 р. - 331 с.

12. Шахгилдян В.В., Козырев В.Б., Ляховкин А.А. и др. Радиопередающие устройства. Учебник для вузов. - М.: Радио и связь, 2003. - 560 с.

13. Каменский Н.Н., Модель А.М., под ред. Бородича С.В. Справочник по радиорелейной связи. - М.: Радио и связь, 1981. - 416 с.

14. Носов В.И. Радиорелейные линии синхронной цифровой иерархии. - Новосибирск: СибГУТИ, 2003. - 159 с.

15. Фролов О.П. Антенны и фидерные тракты для радиорелейных линий связи. - М.: Радио и связь, 2001. - 416 с.

16. Методика расчета трасс цифровых РРЛ прямой видимости в диапазоне частот 2-20 ГГц. - М.: ЗАО 'Инженерный Центр', 1998. - 56 с.

17. Alcoma [електронний ресурс] - Режим доступу: http://alcoma.com.ua.

18. Watson Telecom [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.watson-tele.com.

19. Ian D Brown. Radio Mobile Иллюстрированное руководство пользователя; пер. с англ. Сергей Фетисов, Евгений Курьянов. [електронний ресурс] - http://narod.ru/disk/7774961000/RM_help. zip.html.

20. Український державний центр радіочастот [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ucrf.gov.ua.

21. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Л.: Афіша, 2005. - 349 с.

22. ГОСТ ССБТ 12.1.006-84. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.