Психологічні особливості соціально-психологічного клімату в студентському колективі

Работа из раздела: «Психология»

(випускна робота)

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічного клімату в студентському колективі

1.1 Проблема соціально - психологічного клімату, як предмет наукового дослідження

1.2 Основні чинники творення соціально-психологічного клімату в студентському колективі

1.3 Психологічні особливості регуляції взаємовідносин у студентському колективі

Висновки до І розділу

Розділ ІІ. Емпіричне вивчення особливостей психологічного клімату в студентському колективі

2.1 Організація дослідження та методика вивчення взаємовідносин в студентському колективі

2.2 Аналіз результатів дослідження

Висновки до ІІ розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність проблеми. Серед основних стратегічних завдань освіти в Україні важливе місце займає освіта, яка орієнтована на розвиток особистості, максимально адаптована до її потреб та інтересів. Процес гуманізації освіти визначає основний напрям її розвитку у сучасному суспільстві. В таких умовах розуміння конкретних завдань, які стоять перед освітою в контексті демократичної модернізації нашої країни є необхідною умовою успішного здійснення як освітянських, так і загальносистемних реформ. Гуманізація освіти, навчання, виховання, міжособистісних стосунків учасників освітніх процесів, управління освітою - це далеко не повний перелік різноманітних аспектів реального глобального процесу, який на наших очах змінює лице освіти. У процесі розв'язання низки задач, пов'язаних з розбудовою системи освіти на засадах гуманізації та гуманітаризації, проблема соціально-психологічного клімату набуває виняткового значення, адже саме зміст освіти і особливості взаємовідносин учасників педагогічного процесу визначає у кінцевому рахунку можливість досягнення стратегічної мети освіти, а відтак і перспективу формування особистості як самоцінної, здатної до саморозвитку і самовдосконалення.

Проблема формування психологічного клімату-багатоаспектне явище. Складовою частиною цієї проблеми є система стосунків, що складаються в колективі студентів, глибоко гуманні стосунки між викладачами і студентами.

Інтерес до проблематики соціально-психологічного клімату набуває упродовж останнього часу сталого характеру, зумовлюється низкою обставин як теоретичного, так і практичного порядку. З одного боку, це пояснюється внутрішньою логікою розвитку науки і відповідно до цього зміною ракурсу осмислення нею своїх засадних принципів, а з іншого - суспільними запитами до системи освіти, що вимагають від педагогічної психології дієвої допомоги у забезпеченні процесу переорієнтації її на нову навчально-виховну модель підготовки наступної генерації до самостійного життя.

Більшістю з них відзначається, що важливою умовою сприятливого соціально-психологічного клімату у групі є позитивна мотивація та зацікавлення студентів групи у досягненні позитивних результатів навчання, особистісна спрямованість викладача на успішне вирішення завдань педагогічної діяльності.

Проблема клімату, взагалі, та соціально-психологічного, зокрема, достатньо різнобічне висвітлена у літературі та розглядається як одна з найбільш суттєвих сторін колективу, яка характеризує його мотиваційну сферу в навчально-професійній діяльності.

У формуванні цього структурного компоненту колективу значну роль відіграють психолого-педагогічні знання та усвідомлення студентами їх ролі в професійному становленні. Виходячи з цього положення соціально-психологічний клімат можна вважати як таку динамічну психологічну атмосферу, що забезпечує студентам ефективність вирішення виховних, освітніх та розвивальних завдань у майбутній професійній діяльності.

Суть сприятливої соціально-психологічної природи в студентській групі полягає в тому, що процес психолого-педагогічного навчання, який протікає в позитивній атмосфері створює сприятливі умови не тільки для подальшого розвитку і закріплення якостей, яких вони набули до вступу у вищий навчальний заклад, але й розвитку і формування нових, професійно важливих якостей, психолого-педагогічних знань, умінь і навичок.

Таким чином, соціальна значущість визначеної проблеми та її недостатнє вивчення й обумовило вибір теми дослідження: “ Психологічні особливості соціально-психологічного клімату в студентській групі”.

Об'єкт дослідження - соціально-психологічний клімат в студентському колективі.

Предмет - вплив соціально-психологічного клімату на взаємовідносини в студентів.

Мета-розкрити вплив соціально-психологічного клімату на взаємовідносини в колективі студентів.

Гіпотеза: Соціально-психологічний клімат в студентському колективі зумовлюється їхніми взаємовідносинами, а також особливостями відповідної регуляції цих відносин.

Завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічного клімату та його вплив на взаємовідносини в колективі студентів.

2. З'ясувати психологічні чинники творення взаємовідносин в студентському колективі.

3. Здійснити психологічний аналіз взаємовідносин в студентському колективі.

4. Розробити рекомендації по створенню позитивного соціально-психологічного клімату в студентському колективі.

Методи дослідження.

Для розв'язання поставлених завдань використано комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: теоретичний аналіз і систематизація наукових літературних джерел, психолого-педагогічний експеримент, бесіда, спостереження, анкетування, тести, методи математичної статистики.

Теоретичне значення. Полягає в обґрунтуванні психологічного підходу до розуміння проблеми соціально-психологічного клімату, у розкритті основних чинників творення психологічного клімату колективу, з'ясуванні психологічних особливостей регуляції взаємовідносин у студенській гупі.

Практичне значення. Полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані у психодіагностичній роботі психологів соціально-психологічних служб, навчально-виховній роботі викладачів ВНЗ.

База дослідження. Дослідження проводиться на базі Волинського Національного Університету імені Лесі Українки. В експерименті взяли участь студенти 42 групи психологічного факультету.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічного клімату в студентському колективі

1.1 Проблема соціально - психологічного клімату, як предмет наукового дослідження

Соціально-психологічний клімат являється комплексною психологічною характеристикою, що відображає стан взаємовідносин та ступінь задоволеності всіх учасників навчального процесу різноманітними факторами життєдіяльності колективу академічної групи. В психології часто застосовуються схожі категорії: 'соціально-психологічний клімат', 'морально-психологічний клімат', 'психологічний клімат', 'психологічна атмосфера колективу'. Найбільш поширене поняття 'соціально-психологічний клімат'[ 14, с.488].

Мета створення і підтримання сприятливого соціально-психологічного клімату - полягає в теоретичному і практичному оволодінні студентами психологічними знаннями, методами і методиками побудови спілкування і взаємодій з людьми (студентами) в різних умовах їх життєдіяльності та вмілого застосування набутих знань у реальних педагогічних і життєвих ситуаціях, у пізнанні себе як особистості та інших людей, у оволодінні способами не тільки формування, розвитку й вдосконалення інших людей, але й саморозвитку та самовдосконалення, у формуванні світогляду, спрямованості майбутнього спеціаліста на активно-дієву роботу та суспільства в цілому.

Структура мети створення сприятливого визначається особливостями тих якостей особистості студента, які стосуються його соціально-психологічного клімату, інтересів, намірів і мотивів його навчання.

Досягнення мети формування сприятливого соціально-психологічного клімату студентської академічної групи передбачає тривалий процес взаєморозуміння у ВУЗІ. Це те розуміння, до якого прагнуть студенти і те, що намагаються сформувати у студентів, викладачі. Таким чином, мета створення сприятливого соціально-психологічного клімату є віддаленою в часі, і процес досягнення мети кінцевої (рівня сформованості навчальних здібностей) складається з окремих етапів, тобто мети і завдань на кожному окремо взятому курсі.

Соціально-психологічний клімат колективу студентської групи - це узагальнююча характеристика всього внутрішнього оточення, яке проявляється в поведінці і міжособистісних стосунках між основними суб'єктами навчального процесу [1, с.25]. Основним показниками соціально-психологічного клімату виступають характер відносин між студентами, викладачами і студентами, студентами і керівництвом ВНЗ. Проявляється він на рівні згуртованості та конфліктності.

Часто зміст соціально-психологічного клімату зводять до наступних психологічних явищ: стан колективної свідомості; відображенню особливостей взаємодії людей; емоціонально-психологічному настрою групи; настрою групи; стану групи; психологічній єдності членів студентської групи; взаємовідносинам в групах та колективах тощо. Доцільно відмітити, що серед основних факторів соціально-психологічного клімату називають відносини людей та умови спільної діяльності.

Вважають також, що соціально-психологічний клімат - це система норм, звичаїв та значень, що переважають в даній групі людей. Клімат виявляється способом залежності студентів групи друг від друга (соціальні зв'язки), а також способом залежності студентів від спільно виконуваних функцій або задач (зв'язки задач). '[13, с.55].

Соціально-психологічний клімат виражає загальний настрій та ступінь задоволеність студентами організацією навчального процесу, відносинами з іншими студентами та загальним рівнем організованості у ВНЗ. Такий настрій студентів та інших учасників навчального процесу причинне обумовлений внутрістудентськими, внутрісистемними факторами і відносно нейтральний по відношенню до позасистемних (контактів з населенням, форм проведення дозвілля, сімейних та побутових факторів та інше).

Особистісний еквівалент настрою - задоволеність студента різними факторами життєдіяльності студентського колективу. В дослідженнях помічено вплив соціально-психологічного клімату на ефективність навчальної діяльності, мотивацію навчання та психічний стан учасників всього навчального процесу. [16, с.130]

Спостереження та дослідження дозволяють виділити п'ять основних груп факторів, що визначають стан соціально-психологічного клімату та, в кінцевому випадку, успішність та потяг до навчання студентів. [18, с.19]

1. Функціональні фактори (умови навчання; забезпеченість навчання всіма необхідними засобами; режим навчання та дозвілля, чіткість розподілу функцій між студентами; функціональна визначеність структури діяльності кожного учасника, чіткість його обов'язків, прав та відповідальності; відношення викладачів до питань організації навчальної діяльності студентів тощо).

2. Економічні фактори (система оплати праці та навчання; своєчасність отримання грошового заохочення; премії, надбавки тощо).

3. Управлінські фактори (стиль й методи управління колективом; відношення викладачів до студентів; згуртованість викладацького складу; послідовність в оцінці та способів впливу на студентів; дистанція між викладачами та студентами; етика взаємодії викладацької та навчальної ланки тощо.).

4. Психологічні фактори (характеристика стилю міжособистісних стосунків між студентами; ступінь соціально-психологічної сумісності; рівень конфліктності; рівень згуртованості, стан взаємодії між підрозділами; групова точка зору, норми та традиції поведінки; орієнтація на спільні цілі роботи, характер сприйняття та оцінки студентами один одного тощо).

За висловленням П.Жане, до поведінкової структури особистості входить не тільки активність індивіда, що спостерігається зовні, але й внутрішній психічний зріст, що стає невід'ємною частиною поведінки, його регулюючою ланкою' [14, с.484].

Таким чином, з внутрішньо особистісної точки зору етапи мети створення соціально-психологічного клімату полягають в:

1) усвідомленні необхідності психологічних знань у роботі, необхідності самопізнання й саморозвитку;

2) виникненні інтересу до психологічних знань, до самопізнання й саморозвитку;

3) і, як заключний етап, прояви активності до оволодіння психологічними знаннями, до самопізнання й саморозвитку.

Фактори успішності характеристики групи (чисельність студенської групи; забезпечення адаптації та входження в колектив; перспектива підвищення успішності з різних предметів; обґрунтованість підбору груп у ВНЗ та інше.).

Основними параметрами сприятливого соціально-психологічного клімату є: [ 19, с.48].

1) тривалість (характеризується стійкістю професійно-психологічних мотивів, їх незмінністю протягом всього періоду професійної підготовки, хронологічною послідовністю);

2) реалістичність (постійне оцінювання особистістю уявлень про професію з точки зору реалізації очікувань від неї; здатність особистості диференціювати в уявленнях про майбутню професійну діяльність реальне і фантазію; реально оцінювати себе як особистість та свої професійні знання і можливості);

3) диференційованість (вміння виділяти з традиційної загальної психолого-педагогічної підготовки необхідну інформацію для вирішення тих чи інших педагогічних завдань);

4) комплексність (синтезований підхід до інтегральних утворень, який включає як весь арсенал нагромаджених знань: методологічних, методичних, технологічних, так і фахові, психологічні, педагогічні, які забезпечують ефективне вирішення освітніх, виховних та розвивальних завдань);

5) активність (наполеглива робота в напрямку від надбаного до не досягнутого);

6) узгодженість (ступінь зв'язаності всіх мотивів активності студента);

7) динамічність (характерною ознакою є рух формування і розвитку від умовного початкового рівня (інтерес до психології) до умовної сформованості (професійної зрілості);

8) оптимістичність (ступінь упевненості в досягненні професійної мети та у собі).

Підсумовуючи, можна сказати, що процес формування сприятливого соціально-психологічного клімату особистості в студентському колективі - це формування таких головних, домінуючих, провідних мотивів поведінки та діяльності особистості студента, які підпорядковують собі другорядні мотиви, і в яких віддзеркалюється віддалена, узгоджена, тривала, життєво важлива професійна мета; загалом, це те, що студента цікавить, захоплює, над чим працює, що цінує, до чого прагне зараз (під час навчання у вузі) і в майбутньому як особистість.

1.2 Основні чинники творення соціально-психологічного клімату в студентському колективі

До основних показників рівня розвитку соціально-психологічного клімату відносять: ефективність професійної діяльності, стан навчальної дисципліни й характер руху учасників навчального процесу. Серед суб'єктивних (психологічних) показників часто називають ступінь задоволеності членів колективу різними сторонами його життєдіяльності, особливості сприйняття та розуміння інших людей, задоволеність взаємовідносинами, що склалися, психічний стан студентів, ефективну навчальну мотивацію та інше.

Для сприятливого (зрілого, здорового) соціально-психологічного клімату властиві: [19, с.17].

? переважання творчого, професійного настрою протягом дня навчання;

? почуття групової згуртованості та товариськості;

? високий рівень підготовки студентів;

? гарні взаємозв'язки між викладачами і студентами;

? рівномірність розподілу об'єму навчання та навантаження на кожного студента групи;

? своєчасність та об'єктивність вирішення конфліктних ситуацій;

? справедливість в оцінці діяльності студентів групи, а також розподіл винагороди;

? використання можливостей неформального лідерства для розв'язання навчальних та виховних задач;

? критика й самокритика;

? колективне обговорення варіантів важливих рішень, що приймаються;

? цілковита згода надати допомогу товаришам.

Для несприятливого (незрілого) соціально-психологічного клімату властиві:

? систематичні запізнення та довготривала відсутність на лекціях та семінарах;

? відкрите небажання навчатися;

? неточне виконання рішень і дотримання порад викладачів, пряме їх ігнорування;

? поширення чуток один про одного;

? прихована критика умов навчання;

? даремна трата часу, що розрахований на навчання та виховання;

? часті конфлікти між студентами й відсторонення колективу від їх спільного вирішення;

? часті порушення дисципліни;

? низька активність при обговоренні навчальних та спеціальних питань; - відсутність критики та самокритики.

На соціально-психологічний клімат здійснюють вплив як об'єктивні фактори (наприклад, тип організації), так і суб'єктивні (наприклад, оцінка поведінки оточуючих).

Зазвичай при діагностиці соціально-психологічного клімату застосовуються комплекси методичних процедур: спеціально сконструйовані анкети, шкали показників групових взаємовідносин, шкали внутрігрупової сприятливості, соціометричні запити та інше.

В значній мірі формування сприятливого соціально-психологічного клімату залежить від врахуванні основних п'яти груп факторів, що впливають на нього. Наприклад, спостереження показують, що часто причиною незадоволеності студентів являються фактори успішності (рівень викладання знань, розуміння викладачами студентів та ін.), функціональні фактори (нерівномірність навантаження студентів групи, нечіткість критеріїв та показників оцінки результатів навчання й др.), управлінські фактори (неясність концепції викладача по відношенню до студентів, необ'єктивність та несправедливість викладачів в оцінках, протягування керівництвом студентів до виконання ними невластивих для них функцій тощо), та психологічні фактори (протиріччя та конфлікти, соціально-психологічна несумісність студентів, відхилення в групових нормах, поглядах та традиціях тощо.). Якщо в роботі з групою студентів намагатися усувати зазначені негативні фактори, то ця обставина, без сумнівів, буде сприяти розвитку сприятливого соціально-психологічного клімату, гарного навчального настрою студентів та задоволеності від знаходження в даній академічній групі.

В.Я. Ляудіс зазначає, 'Якщо при організації змісту навчання зберігається і превалює орієнтація на операційно-технічну, а не на смислову сторону діяльності, що формується, то вся навчальна ситуація буде зберігати суто адаптивну спрямованість'. Такий тип діяльності не має потреби у різноманітності форм співпраці суб'єкта формування (викладача) з об'єктом формування (студентами), ініціації навчальної поведінки у студентській групі ('студент-студент', 'підгрупа-студент', 'підгрупа-підгрупа' та ін.) [14, с.476].

З точки зору В.Я. Ляудіс, продуктивний тип організації навчання забезпечує оптимальну співпрацю викладача з студентами та в самій групі (студентів з студентами) у тому випадку, якщо він керується смисловою стороною діяльності, а не тільки операційно-технічною.

Таким чином, продуктивно-сумісний тип навчальної діяльності передбачає оптимальну реалізацію всіх можливостей співпраці викладача з студентами, водночас тих, які зв'язані з вихованням і самоуправлінням особистості. Формування сприятливого соціально-психологічного клімату неможливо розглядати ізольовано від суб'єкт-суб'єктних відносин: 'викладач-студент', 'студент-студент'.

За словами А.К. Маркової, спільна діяльність студентів і викладача передбачає не тільки комунікативну, але й предметно-практичну взаємодію з колективом студентів у цілому, або взаємодію з групами студентів чи з окремими студентами, що є складовою частиною колективу [8, с.25].

Виходячи з того, що в сучасній психологічній літературі суб'єктивні стосунки особистостей розглядаються загалом як важливий фактор детермінації поведінки особистості, Б.Ф. Ломов стверджує, 'щоб розкрити мотиваційну сферу індивіда (її склад, будову, динаміку), потрібно розглядати його зв'язки і стосунки з іншими особистостями' [8, с.12].

З точки зору А.К. Маркової, під дією суб'єктивних відносин у процесі навчально-пізнавальної діяльності у студентів виникають 'психологічні новоутворення' [10, с.44]. Вони проявляються у активізованій поведінці студентів на заняттях з курсів психології; у виявленні майбутніми педагогами інтересу до психологічних знань та до шляхів їх отримання; у прагненні до психолого-педагогічної самоосвіти; у виявленні позитивних емоцій до психології як навчального предмета, до нової психологічної інформації, до себе самого та до інших людей.

Новий тип ставлення до предмета психології стимулює пізнавальну активність студентів. З її розвитком появляється усвідомлення значущості та важливості психологічних знань у педагогічній діяльності.

Водночас, формується новий тип ставлення студента до себе як майбутнього професіонала, яке проявляється через вміння усвідомлювати своє призначення, направляти його розвиток у потрібному руслі, підпорядковувати мотиви декількох видів діяльності, змінювати, якщо необхідно, свою професійну мету та ін.

Так відбувається поступове перетворення кожної особистості студента із пасивних суб'єктів педагогічного впливу в активних учасників навчально-виховного процесу. Це, в свою чергу, активізує взаємовідносини викладача і студентів та ефективно і результативно впливає на формування і розвиток сприятливого соціально-психологічного клімату.

Для розуміння впливу взаємодії того, хто навчає, з тим, кого навчають ('викладач-студент') та взаємовідносин між особистостями, яких навчають ('студент-студент') на формування і розвиток сприятливого соціально-психологічного клімату, як одного із різноманітних засобів асертивно-педагогічного стилю спілкування необхідно розкрити його психологічний механізм.

Ряд дослідників (В.Я. Ляудіс, А.К. Маркова, Н.А. Омельченко, Н.Ф.Тализіна та ін.) вказують на те, що сумісна діяльність викладача з студентами виступає в якості необхідної сторони організації всієї системи змінних навчальної ситуації. [18, с.31]

Звичайно, налагоджені стосунки у відносинах 'викладач-студент' уможливлюють 'просування' вперед, перехід до нових навчальних дій. Такі стосунки мають позитивний вплив не тільки на навчально-пізнавальну діяльність, на організацію такої діяльності, але й є для студентів живим прикладом асертивно-педагогічного стилю спілкування і наглядним прикладом оптимальної організації навчальної роботи.

Якісним показником позитивних суб'єктивних стосунків 'викладач-студент' є перегляд особистістю студента свого ставлення до засвоєння інформації, які знаходять своє відображення у позитивній зміні ціннісних орієнтацій, актуалізованій поведінці студентів під час занять і поза ними, у конкретизації професійної мети і мотивів навчання та самих способів взаємодії у стосунках між суб'єктами навчання.

Безсумнівно, ніщо так не впливає на формування особистості студента в цілому та соціально-психологічного клімату зокрема, як поведінка та позиція самого вихованця. Певним чином вони залежать від його міркувань, його поглядів, його життєвої позиції, від його володіння асертивним способом педагогічного спілкування, ерудованості, вміння залучати студентів до вирішення проблемних питань та багатьох інших педагогічних здібностей, умінь і якостей.

Загальновідомо, що студента неможливо 'наповнити' знаннями - його потрібно замотивувати, пробудити в ньому внутрішнє бажання оволодіти цими знаннями. І це, головним чином, залежить від особистості викладача, від його самопрезентації, його інтелектуальних і педагогічних здібностей, які є головними носіями виховних функцій навчальної ситуації.

Таким чином, навчально-комунікативні взаємодії викладача з студентами відіграють роль не тільки в полегшенні інтеріоризації засвоєння знань із навчальних курсів, але й позитивно впливають на формування й розвиток сприятливого соціально-психологічного клімату та особистості майбутнього педагога в цілому.

Підсумовуючи зазначимо, що цілеспрямоване створення і підтримання соціально-психологічного клімату - це форми, засоби та механізми усвідомлення та рефлексії спрямованості особистості студента на оволодіння професійними знаннями, це фактична та прогностична картини професійної підготовки майбутніх особистостей, які мотивують і організовують навчально-виховну діяльність, це те, що забезпечує особистісно-професійне зростання майбутніх фахівців та допомагає їм зрозуміти себе не тільки як особистість, але й як суб'єкта майбутньої професійної діяльності. Сучасні завдання реформування освіти в Україні та підготовки вчителя вимагають формування у студентів в процесі професійної підготовки таких особистісних утворень, які б забезпечували високий рівень досягнень у майбутній діяльності, зокрема, професійної спрямованості особистості майбутнього фахівця, стрижневим компонентом якої є створення сприятливого соціально-психологічного клімату в студентській групі. [20, с.15]

Само собою зрозуміло, наскільки значна в цьому процесі роль педагогів. Спілкування викладача у педагогічному процесі повинно збудити активність самого студента (вийти на діалог) і допомогти йому набути позитивного досвіду організації діяльності і стосунків. Цьому сприяє створення атмосфери за допомогою процесу взаємодії стилів. Що стосується конкретних ситуацій, то тут головне - забезпечити свободу вибору студентів. Студенти відчувають себе вільними тоді, коли самостійно приймають ті чи інші рішення. І будь-яка сфера їхнього життя, включаючи і навчально-виховний процес, має ґрунтуватися на усвідомленому і вільному виборі студентів - тоді освітня діяльність буде сприйматися ними як смисл власного життя. Навіть заборони студенти мають сформулювати для себе самі, їм має бути очевидний їх особистісний смисл. Кристалізація думки студентів щодо того чи іншого аспекту свого життя в вузі практично неможлива без тактовного впливу викладача. [24, с.30]

Подібний вплив вимагає хороших знань психології, гуманоцентричної системи цінностей самого педагога і в цілому у своєму практичному втіленні набагато важчий, ніж просто заборони в поведінці чи примус студентів до навчання. Проте його ефективність незрівнянно вища.

Студенти, вкрай негативно сприймають зовнішній примус до будь-чого. Якщо вони не бачать у ньому особистісного смислу, не сприймають як власне рішення, то і життя в ВНЗ вони сприймають не як власне життя, а як покарання - а відповідно і навчання ними відбувається, а не переживається. Змістом обмежень життя студентів у Вузах мають бути норми дорослого життя. Адже за самим своїм смислом життя студентів орієнтоване на перетворення у доросле життя. Вони схильні навіть стихійно організовувати своє життя за дорослими зразками, і цю схильність потрібно використовувати. Тому необхідною передумовою гуманоцентричної переорієнтації ВНЗ є опора на самих студентів, їх внутрішній світ та життєві прагнення. Бачачи в студентах лише добре, педагог сприяє розвитку хороших якостей дитини, застосовує відповідні методи навчання та виховання, цим самим формує клімат у академічній групі. Тим самим він розкриває і творчий потенціал особистості, її природжену тягу до творення добра і утвердження себе як носія високих моральних цінностей.

По суті опора на високий духовний потенціал студента - єдиний спосіб створення і гуманоцентричного ВНЗ, і гуманоцентричного суспільства. Діти не народжуються з порожніми руками, вони несуть з собою заряд створення матеріальних і духовних цінностей, вони у змозі створити їх, тому і народжуються, щоб створювати і творити. Тільки потрібно допомогти їм розкритися, і ще потрібно, щоб суспільство, суспільні явища не спотворили їх долю.

1.3 Психологічні особливості регуляції взаємовідносин у студентському колективі

Суспільство складається з безлічі груп і колективів, що розрізняються по чисельності, місцю й ролі в суспільному житті й діяльності.

По чисельності виділяють макрогрупи (соціальні прошарки, націй, збройні сили й т.д.) і мікрогрупи (цех, шкільний клас, студентська академічна група й т.д.). Група - поняття більше широке, чим колектив.

А. С. Макаренко говорив, що колектив - «це не просто збори, не проста група взаємодіючих індивідуумів... Колектив - це цілеспрямований комплекс особистостей, організованих, що володіють органами колективу. А там, де є організація колективу, там є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективу, і питання відносин товариша до товариша - це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності».

Кожний колектив являє собою соціальне об'єднання людей, діяльність яких направляється на досягнення суспільно корисних цілей. Однак істотні ознаки колективу цим не вичерпуються: вони включають наявність керівництва й певний ступінь згуртованості.

Студент формується в колективі. «...Розвиток індивіда,- як довели К. Маркс і Ф. Энгельс - обумовлено розвитком всіх інших індивідів, з якими він перебуває в прямому або непрямому спілкуванні...».

Гарний психологічний клімат у студентському колективі, його професійна спрямованість сприяють упевненості, взаємній вимогливості, товариству, дружбі, досягненню успіхів у навчанні, формуванню особистості майбутнього фахівця в цілому. [32, с.11]

Особливості студентського колективу

Однієї з важливих цілей студентського колективу є сприяння підготовці кожного його члена до майбутньої професійної діяльності, вплив на формування необхідних для цього особистих якостей.

Особиста участь у керуванні й керівництві діяльністю колективів своїх груп стає для студентів школою цивільного й політичного виховання, розвиває організаторські здатності, психологічно готовить їх до праці після закінчення вузу.

Студентський колектив відрізняється від інших наступними особливостями:

- основним видом діяльності (вчення, спрямоване на одержання вищого утворення;

- єдністю мети й мотивації (прагнення членів колективу придбати спеціальність;

- однорідністю складу за віком, утворенню й т.д.;

- обмеженістю періоду існування (4-5 років);

- стабільністю складу;

- строгою послідовністю й планомірністю навчальної роботи;

- порівняно високим ступенем самоврядування (староста групи, заступник старости, профгрупорг і т.д.).

Психологія студентського колективу включає як загальну атмосферу його життя й діяльності, так і взаємини, суспільна думка, колективний настрій, традиції й т.д. Студентський колектив характеризується спрямованістю на оволодіння професією, спільністю потреб, інтересів, цілей і завдань, перспектив і зобов'язань, що передбачають досягнення високих результатів у навчальній і іншій діяльності, наявністю спільних справ, у яких беруть участь всі члени групи, відношенням членів колективу до обраної професії як покликанню, певним рівнем згуртованості.

У дослідженнях П.А. Просецкого виявлений ряд підструктур студентського колективу [27, с 32].

В організаційну підструктуру входять офіційні взаємини, пов'язані з органами керування, координування цілей і завдань у зв'язку з особливостями студентського колективу; виборність органів самоврядування і їхня підзвітність колективу; перевірка виконання прийнятих колективних рішень; наявність чітко розроблених норм взаємин вихователів і воспитуемых, старших і молодших і т.д.

Підструктура меж колективних зв'язків - наявність контактів з іншими колективами з метою обміну досвідом, зв'язок з підшефними колективами, наявність у колективу високого престижу.

Підструктура неофіційних взаємин (тісний зв'язок, комунікативність) - інформованість членів колективу друг про друга, взаєморозуміння, взаємодопомога й взаємна вимогливість, самодіяльність і ініціатива, домінування оптимістичного настрою, висока ефективність виховного впливу колективу на особистість, задоволеність всіх членів колективу офіційними лідерами й взаєминами з викладачами. [25, с.38]

Підструктура ефективності колективної діяльності - уміння включити всіх членів колективу в колективну діяльність, швидко й правильно приймати рішення, задоволеність результатами навчальної діяльності, суспільної роботи, суспільно корисної праці й організацією культурного дозвілля.

Підструктура реальної морально-психологічної позиції членів колективу - захищеність і рівноправність особистості в колективі; задоволеність кожного учасника колективним життям і діяльністю, тим впливом, що колектив робить на розвиток його морально-вольової сфери й здатностей; переживання індивідом почуття честі колективу й вплив особистого внеску в боротьбі за честь колективу; прийняття самого колективу як референтної (від слова рефері - суддя) соціальної групи; прихильність до колективу, випробування особистістю почуття великої радості, підйому й натхнення від спілкування в колективі.

Взаємини між членами студентського колективу, хоча й залежать від особливостей кожного з них, визначаються насамперед навчально-виховною роботою, організацією діяльності студентів.

Представники західної психології вважають, що взаємини (особист і суспільні) будуються на психологічній основі, зокрема на симпатіях і антипатіях. Цим деякі психологи намагаються пояснити розвиток суспільних відносин і намічають можливі шляхи соціальних змін.

Вітчизняна психологія не заперечує ролі психологічного фактора в процесі взаємин між людьми. Спрямованість, характер, темперамент, інтереси, звички й т.д. впливають на взаємини людей, але психологічний фактор, основні психологічні якості людей існують не самі по собі, вони базуються на діяльності й включенности в спілкування кожного члена колективу. [24, с.40]

У структурі взаємин у студентському колективі можна виділити кілька сфер: офіційну, суспільно-політичну й побутову, а також їхній невід'ємний аспект-систему особистісних психологічних відносин. Офіційні взаємини визначаються уставом вузу, загальними й частками положеннями про вузи.

Суспільно-політичні взаємини пов'язані з контактами студентів у період проведення різних зборів, диспутів, бесід, на вечорах художньої самодіяльності, спортивних змаганнях і т.д.

Характер і сила впливу колективу студентів на особистість і діяльність кожного з них залежать від того, який психологічний, клімат зложився в академічної група, наскільки вибір індивідуальних цілей погоджений із цілями всього колективу.

Першокурсники дають найвищу оцінку як міжособистісним, так і діловим відносинам у групах. Оцінка міжособистісних відносин у групах знижується зі збільшенням віку студентів. Відповідність між віком і курсом дозволяє затверджувати, що фактор спільного навчання впливає на оцінку взаємин не сам по собі, а переломлюючись через систему факторів, серед яких провідна роль належить віковому.

Молодь студентського віку відчуває потребу в міцній дружбі, близькій людині, відвертості й довірі, шукає приклад для наслідування.

Ці емоційні компоненти приводять до появи «неофіційного-лідера», що впливає на товаришів завдяки своїм певним особистим якостям, у більшості випадків позитивне (але буває й негативне). Тому питання психології студентського колективу не можна розглядати без обліку лідерства.

Міжособистісні й ділові відносини в студентському середовищі настільки значні, що в кожній діяльності (навчання, суспільна робота, спорт і т.д.) висувається свій лідер. Дані досліджень показують, що студентські лідери в навчальній діяльності часто не можуть, наприклад, зайняти настільки ж високе положення в подальшому житті. Тому в студентській групі можливо досить значне число лідерів всіляких «спеціальностей»: лідери-організатори, що споюють групу для оптимального рішення загального завдання; лідери-генератори» емоційного настроя групи, члени групи, що істотно впливають на груповий настрій; лідери-«ерудити» - студенти, що володіють найбільшим обсягом знань, і т.д. [17, с.18]

Психологічний статус студента в групі пов'язаний з його навчальною активністю, що являє собою інтегральну характеристику, що включає активність студентів на семінарах, мотиви й ефективність його діяльності, відношення до навчання й ін.

Найбільше інтенсивно зв'язки й контакти із групами встановлюються на четвертому й п'ятому курсах. Тут обсяг спілкування, наприклад, із ученими збільшується вдвічі. На старших курсах зростає обсяг спілкування й з іншими соціальними групами (робітниками, що служать і т.д.), що обумовлено початком трудової діяльності (виробничу практику).

У результаті відповідей на питання «В оточуючих мене людях я насамперед зауважую...» студенти з негативною установкою на навколишнім відзначали звичайно їхню байдужість, зайнятість своїми інтересами, байдужність до інших, холодність у відносинах, обмеженість інтересів, егоїзм, нещирість. Позитивно настроєних студентів залучає доброта, простота, справедливість, щирість, розум і доброзичливість до людей. Нерідко зустрічаються студенти, у яких підвищений інтерес до всіляких властивостей особистості. Зрозуміло, легше знайти загальну мову, спілкуватися з тими, у кого переважає установка на позитивне в людині.

Таким чином, міжособистісні психологічні відносини й спілкування є однієї зі сторін діяльності колективу, що робить винятково великий вплив на поводження студентів.

У процесі діяльності виникають і інші соціально-психологічні явища, які також впливають на поводження студентської молоді: наслідування, самоствердження, суспільна думка, колективні настрої, традиції й т.д.

Схильність до наслідування -- яскраво виражена властивість, що проявляється в спрямованості особистості на зразок і його відтворення, що має тенденцію до поширення. Дуже часто воно захоплює широкі маси людей.

У ряді досліджень показано, що сила впливу на студентів кращих викладачів вузу не нижче, а значно вище сили впливу вчителі середньої школи на учнів. Це пояснюється якісним стрибком у розвитку критичності розуму в студентів і широтою їхніх інтересів. Готовність студентів наслідувати своїх вихователів у великій мері залежить від того, які інтереси й мети студентського колективу є провідними, які погляди й переконання студенти розділяють, яке зміст колективної думки, який авторитет вихователя і його престиж серед студентів різних курсів. І це зрозуміло, тому що викладач, як правило,- ідейно переконаний, ерудований знавець предмета, навчений життєвим досвідом, що імпонує молодим людям. А серед самих студентів, наприклад, на першому курсі, особливо на початку його, високим престижем користуються студенти, що знають особливості трудової діяльності, що мають життєвий і трудовий досвід. На другому курсі студентству імпонує ерудиція, кругозір, здатності, заняття спортом. На старших курсах важливим показником є суспільна діяльність студента.

Самоствердження особистості -- це її дійсне прагнення зайняти й удержати в системі психологічних відносин у колективі певну позицію, що забезпечувала б даної особистості повага, визнання, довіру, підтримку інших членів колективу.

Дослідження Я.Л. Коломинского показують, що студенти, які об'єктивно перебувають у незадоволеному положенні в групі, переоцінюють своє положення [5, с.100]. Очевидно, тут має місце компенсаторская реакція, що являє собою своєрідне витиснення думки про незадоволене положення, здатної викликати внутрішній конфлікт, оскільки вона зіштовхується з високим рівнем домагань у цій області.

Члени групи, які перебувають у сприятливому положенні, мають тенденцію недооцінювати своє положення в групі.

Самоствердження особистості -- активний процес усвідомлення людиною свого рівноправного місця серед інших людей, оцінки питомої ваги своїх суспільно корисних якостей і переваг інших, порівняння й зіставлення себе з іншими людьми для того, щоб не розгубити свою індивідуальність, розкрити можливості виявити себе, грати в діяльності колективу значиму роль шляхом, наприклад, участі в спортивному житті колективу, у художній самодіяльності, у наданні навчальної допомоги відстаючої й т.д.

Прагнення до самоствердження в колективі часом приводить до утворення дрібних неофіційних груп. Робота з ними - завдання не тільки студентського керівництва колективом, але й всіх викладачів.

Суспільна думка -- один з елементів суспільної психології колективу. Воно впливає на особистість, групу, колектив, Впливає на формування їхніх звичаїв, традицій, інтересів, звичок.

Суспільна думка колективу включає інтелектуальні, емоційні й вольові компоненти, різні судження й виражає відношення людей до певним, що зачіпає їхні інтереси питанням, явищам. Воно може проявлятися у формі оцінки, бажання, схвалення, осуду, вимоги й т.д. Думки в колективі виникають у процесі обговорення цілей і завдань діяльності, суспільних подій і т.д. [21, с.15]

Колективна думка може зробити не тільки позитивне, але й негативний вплив на особистість.На практиці нерідко трапляється, коли на студентських зборах раптом виявляються дві думки: офіційне, зовнішнє, і внутрішнє, кулуарне, нерідко більше діюче, хоча й глибоко сховане в міжособистісних відносинах.

Створення здорової суспільної думки в студентському колективі особливо важливо, оскільки в молоді студентського віку поряд з яскраво вираженою потребою в дружбі, товаристві, в обміні досвідом, знаннями існує прагнення бути популярним, завоювати схвалення, повагу, авторитет. Головним носієм передової суспільної думки повинні бути викладачі.

Колективний настрій -- це спільне переживання, тривалий емоційний стан, що впливає на прояв особистості, якість загальної й індивідуальної роботи. У колективних настроях на перший план виступає емоційна реакція на навколишні події, у той час, як у суспільному думок головним є глибина усвідомлення користі й необхідності колективних справ, усередині колективних відносин.

Колективні настрої - самі повсякденні явища громадського життя студентів. Від настрою людей залежить їхнє поводження, результат виховних впливів. Настрій однієї людини передається іншим. От чому відомий радянський педагог В. Сухомлинский говорив про те, що педагогові не можна розповідати в колективі про своє особисте горе, оскільки це негативно позначається на настрої всього колективу. У свою чергу, і настрій колективу, групи здатно захопити й захопити людину. [22, с.40]

Настрій залежить від світогляду, характеру, темпераменту, досвіду людини, і тому в одній і тій же обстановці індивідуальні настрої людей можуть бути різними. У той же час спільність умов, діяльності, завдань і якостей студентів сприяють формуванню колективно.Традиції, як і інші соціально-психологічні явища, виникають і проявляються в різних колективах. Традиції можуть бути елементом психології всього народу, нації, класу або соціального прошарку, умовної (професійної, віковий) і конкретної групи людей. У студентському колективі - це правила, норми поводження, що передаються від одних студентів до інших. [32, с.71]

Специфіка традицій вузівського колективу пов'язана з постійною його динамікою, відновленням і взаємодією колективу викладачів, співробітників і колективу студентів, і разом з тим вона надає йому своєрідність і неповторність. У кожного вузу - свій родовід, свої зразки для проходження й т.д.

Поряд із загальними традиціями вузу усередині кожного студентського колективу зароджується, міцніє й існує чимало своїх традицій, що мають велике значення для його зімкнення. По влучному вираженню А. С. Макаренко, традиції є для колективу тим соціальним клеєм, що скріплює його в єдине ціле. Традицій у студентському колективі може бути багато. Вони породжують певен настрой, тон і стиль колективу. Тому позитивні традиції варто всіляко розвивати, зберігати наступність для нагромадження.

Професійна спрямованість студентського колективу - це система загально групових потреб, цілей, мотивів, інтересів, цінностей, що характеризують його готовність вирішувати завдання підготовки фахівця вищої кваліфікації цілком певного профілю.

Початковий рівень розвитку професійної спрямованості колективу характеризується наявністю в більшості студентів інтересу до майбутньої праці, другий рівень - наявністю групового зразка успішно працюючого фахівця, створенням обще групової думки про професійно важливі його риси, третій рівень - наявністю професійного виховання, можливостей навчальної групи, мотивів її саморозвитку й саме зміцнення як колективу.Особистість і колектив утворять єдність, вони сприяють росту й розвитку один одного. Ведучим є вплив колективу на особистість.

Студентські колективи й особистості їхні складові вимагають уважного вивчення й психолого-педагогічного керівництва протягом усього періоду навчання у вузі, але особливо в період становлення. Першокурсників хвилюють питання навчання, суспільної роботи, спілкування. Необхідно вивчити віковий і соціальний склад студентів, тривалість перерви в навчанні, що передує досвід суспільної й виробничої роботи, побутові умови, установити ступінь їхньої підготовленості до освоєння вузівської програми, провести спостереження за їхньою діяльністю, установити типові труднощі. [22, с.42]

Важливо також одержати й проаналізувати інформацію про колективні настрої, думки, цінності й т.д.

Основними методами вивчення колективу є спостереження в різних ситуаціях. Чим ця ситуація складніше, тим спостереження будуть більше цікавими й інформативними:

бесіда з колективом і окремими студентами (виявлення думок, настрою, оцінки, відносини до подій);

рейтинг (збір і аналіз експертних оцінок);

контент-анализ (узагальнення різноманітної інформації в пресі, переданої по радіо, телебаченню й т.д. про студентські колективи); анкетування, аналіз досвіду роботи громадських організацій; метод соціометрії.о настрою.

Для діагностики колективних взаємин використають різні методи дослідження, наприклад зрізи по горизонталі й вертикалі. Горизонтальний зріз дає картину взаємин у колективі студентів, а вертикальний дозволяє визначити взаємини студентів зі старшими товаришами й викладачам. Об'єктивної оцінка колективу буде тоді, коли вивчаючий зможе оцінити його з позиції обох зрізів, інакше загальна картина буде спотворюватися, як, наприклад, при фотографуванні високого будинку знизу. [20, с.28]

Вивчаючи студентський колектив, треба враховувати особливу складність його стану на першому курсі (мається на увазі згуртованість).

Особливості соціально-психологічного клімату в групі залежать від того, який була суспільна активність студента до надходження у вуз, від впливу умов життя й діяльності на його особистість, від його старанності в навчанні й т.д. Дані досліджень також переконують у тім, що успішність у студентів першого курсу тим вище, чим менше однорідність академічної групи по шкільній підготовці, тобто при неоднаковій шкільній підготовці (отримані неоднакові оцінки на вступних іспитах) студенти академічної групи одержують більше високих оцінок, менше задовільних і незадовільних. [18, с.23]

Цей результат можна пояснити тим, що в неоднорідних академічних групах з'являються більше сприятливі умови для виникнення змагання, лідерства й взаємодопомоги. Успішність навчання студентів тим вище, чим більше в групі активістів з гарною шкільною підготовкою, які відрізняються самостійною роботою протягом семестру, більше високим рівнем інтелектуального розвитку, більшою рухливістю психофізіологічних процесів.

Про колектив не можна судити по окремих епізодах з його життя. Необхідна повна характеристика цього колективу, що включає наступні основні дані: а) соціальний склад студентів, їхній вік, риси особистості; б) відносини студентів зі старшими, викладачами і їхня спрямованість; взаємини, настрої й думки в колективі, авторитети; в) склад активу: загальне число активістів, що переважають риси їхньої діяльності в колективі; як - колектив оцінює події, що відбуваються, у країні й за рубежем; успішність і рівень суспільної активності колективу.

Сполучення соціально-психологічних і індивідуально-психологічних характеристик дозволяє конкретніше визначати слабкі ланки в структурі й психології колективу й цілеспрямовано їх переборювати. [29, с.55]

Колектив не відразу стає зрілим і згуртованим. Керівництво колективом проявляється по-різному на різних етапах його формування. Щодо цього цікаво простежити чотири етапи розвитку вимогливості в колективі, випливаючи А. С. Макаренко. [9, с.225]

Перший етап - організація колективу, підбор активу. У цей період більша відповідальність лягає на куратора.

Другий етап - посилення уваги до активу для того, щоб він завоював авторитет, став носієм передової думки, підтримував і проводив у життя вимоги й вказівки викладачів, деканату й керівників вузу.

Третій етап - викладачі й керівники опираються на свідомість і згуртованість колективу, на його актив, традиції, суспільну думку.

Четвертий етап - колектив виступає як суб'єкт виховання. Викладачі, деканат ставлять завдання, підказують найбільш доцільні способи їхнього рішення й т.д. Колектив висуває вимоги до своїх членів, здатний до відомого самоврядування. Це найвищий рівень його розвитку.

Які умови й шляхи формування студентського колективу? Найважливішою умовою є створення ідейних і моральних передумов для зімкнення, погодженості індивідуальних і колективних цілей шляхом роз'яснення соціального значення навчання й підготовки до майбутньої професійної праці.

Важливий фактор формування студентського колективу - багатопланова діяльність, різнобічна активність, що забезпечує членам студентської групи включення у велику кількість ситуацій, спрямованих на дозвіл різних навчальних, суспільно-політичних, науково-дослідних завдань, а також завдань у сфері дозвілля й побуту.

Багатоплановість діяльності студентської групи інтенсифікує протікання внутрігрупових процесів за рахунок складності самої діяльності, включенности в неї різнорідних видів суспільно значимої активності, що опосередковує взаємини в групах. Це приводить до більше яскравої виразності психологічних показників групової активності, характерних для груп високого рівня розвитку. Багатоплановість виступає як потенційний «каталізатор» інтрогруппових процесів. Якщо відсутній об'єднуючих всіх членів групи соціально значима спільна діяльність, фактор багатоплановості може й негативно впливати на сферу людських взаємин. [7, с.25]

У групах, що володіють багатоплановою діяльністю, існують більші можливості для кожного члена групи знайти досить «високе» місце в статусній структурі.

Підбор і організація таких видів діяльності колективу, які моделюють майбутню професійну діяльність, сприяють оволодінню професійним, майстерністю (колективне програвання можливих варіантів майбутніх професійних дій, участь студентської групи в науковій праці, присвяченої вивченню питань професійної праці після закінчення вузу, і ін.).

Мети діяльності студентів повинні стати загально груповими. Однієї з важливих передумов формування професійної спрямованості студентського колективу є контакти з виробничими колективами, з випускниками, представниками тієї професії, до вступу в яку готуються студенти. Важлива умова формування студентського колективу - правильне рішення питань про взаємостосунків особистість і колектив. Не розчинення в колективі й не внутрішній ізоляції, а колективізм - це головний і вірний шлях рішення питання. Колектив не виключає, а, навпроти, припускає всебічний розвиток самостійності особистості.

Інакше колективу загрожує небезпека насадження конформізму, «індивідуалізму навиворіт». Оптимальне співвідношення, міра єдності спілкування й відокремлення можуть бути досягнуті й забезпечені тільки науково обґрунтованим керівництвом і керуванням. Тут ціла сума питань студентського самоврядування, його обсягу й границь, розвитку суспільної активності, ініціативи, самостійності, взаємній вимогливості. Все це вимагає всебічного конкретно-соціологічного дослідження. [19, с.27]

Важливо підкреслити, що принципи виховання в колективі відбивають єдність спілкування й відокремлення особистості, тому що ця єдність є основа всієї сукупності виховних впливів на об'єктивні процеси в колективі, найбільш загальна тенденція яких виражена в зазначеному принципі. Центральним питанням цього принципу є питання про співвідношення виховної роботи з кожним окремим студентом і студентським колективом у цілому. Провідна роль належить роботі з усім колективом, впливу на його спрямованість, суспільну думку, настрій, діяльність. При цьому необхідно врахувати три моменти: по-перше, значення саморегуляції й самоврядування колективу; по-друге, вплив самого колективу на діяльність і спілкування студентів; по-третє, що веде роль роботи з колективом у цілому припускає виховну роботу з кожним студентом і тому необхідність індивідуальної роботи зростає.

Кожний студентський колектив має свого наставника, вихователя в особі куратора, що надає різнобічну допомогу в організації й зімкненні колективу, бере участь у суспільних заходах групи.

Студентська молодь, особливо на перших курсах, не має ще необхідного життєвого досвіду, не навчилася самостійно здійснювати основні функції колектив-навчальну й виховну. Куратор зобов'язаний ураховувати, що вчорашній школяр за роки навчання звик до того, що в суспільних і навчальних справах первинного колективу він постійно одержує допомогу з боку класного керівника. Тому роль куратора складається насамперед у зімкненні колективу, подоланні роз'єднаності й відчуженості у відносинах між студентами, особливо на першому курсі. Роль куратора специфічна, вона не настільки офіційна й категорична, як це характерно для виробничих і армійських колективів. Куратор покликаний насамперед організувати молодь для досягнення суспільно-значимих цілей, розвиваючи почуття громадського обов'язку, творчу ініціативу й самостійність. [32, с.73]

У цілому формування колективу вимагає проведення наступних заходів:

1. Комплектування академічних груп з урахуванням психологічної сумісності людей.

2. Створення соціально-ціннісної єдності шляхом роз'яснення значення навчання, її цілей і завдань, стимулювання роботи активу по зімкненню колективу.

3. Розвиток свідомості, товариства й дружби, розуміння взаємин у студентському колективі.

4. Зміцнення авторитету активу, підвищення його зразковості, попередження й психологічно виправданий дозвіл конфліктів.

5. Забезпечення турботи про студентів, облік їхніх запитів, інтересів, потреб, бажань.

Висновки до І розділу

1. Проблема формування психологічного клімату-багатоаспектне явище. Складовою частиною цієї проблеми є система стосунків, що складаються в колективі студентів, глибоко гуманні стосунки між викладачами і студентами.

2.Метою створення і підтримання сприятливого соціально психологічного клімату - полягає в теоретичному і практичному оволодінні студентами психологічними знаннями, методами і методиками побудови спілкування і взаємодій з людьми (студентами) в різних умовах їх життєдіяльності та вмілого застосування набутих знань у реальних педагогічних і життєвих ситуаціях, у пізнанні себе як особистості та інших людей, у оволодінні способами не тільки формування, розвитку й вдосконалення інших людей, але й саморозвитку та самовдосконалення, у формуванні світогляду, спрямованості майбутнього спеціаліста на активно-дієву роботу та суспільства в цілому.

3.Особливості соціально-психологічного клімату в групі залежать від того, який була суспільна активність студента до надходження у вуз, від впливу умов життя й діяльності на його особистість, від його старанності в навчанні й т.д. Гарний психологічний клімат у студентському колективі, його професійна спрямованість сприяють упевненості, взаємній вимогливості, товариству, дружбі, досягненню успіхів у навчанні, формуванню особистості майбутнього фахівця в цілому.

Таким чином, проблема соціально-психологічних передумов ефективності діяльності студентського колективу є досить багатогранною й складною. Вона вимагає до себе пильної уваги, як у період формування студентської академічної групи, так і на всьому протязі навчання у вузі.

Розділ ІІ. Емпіричне вивчення особливостей психологічного клімату в студентському колективі

2.1 Організація дослідження та методика вивчення взаємовідносин в студентському колективі

Вивчення соціально-психологічного клімату можна будувати на основі практичних (спостереження, бесіда, аналіз результатів діяльності, стан навчальної дисципліни, узагальнення незалежних характеристик та інше.) та психологічних методів, що потребують спеціальної підготовки (соціометричне опитування, анкетування, тестування та інше).

При спостереженні та бесіді зі студентами цілеспрямовано використовувати непрямі ознаки (показники) рівня розвитку соціально-психологічного клімату.

Дослідження проводиться на базі Волинського Національного Університету імені Лесі Українки. Для вивчення психологічного клімату в групі були взяті методики, які визначали взаємовідносини в студентському колективі. А саме з них:

1). Методика «Q-сортування» тенденцій поведінки в групі.

Мета: вивчення уявлень досліджуваного про себе. Може бути також використана для визначення ідеального «Я » індивіда або його уявлення про те, яким його бачать інші. Ці параметри можуть бути досліджені на підставі аналізу 6 тенденцій поведінки людини в групі: залежність- незалежність, товариськість-недружелюбність, прийняття боротьби - ухилення від боротьби.

Інструкція: «Вашій увазі пропонується 60 тверджень, що стосуються поведінки людини в групі. Прочитайте послідовно кожне з них і дайте відповідь «так», якщо воно відповідає вашому уявленню про себе, або «ні», якщо не відповідає йому ». [23]

Обробка даних та інтерпретація результатів

1. Залежність 3, 9, 15, 21, 27, 33, 39, 45, 51, 54

2. Незалежність 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 57, 60

3. Товариськість 5, 7, 13, 19, 25, 31, 37, 43, 49, 52

4. Недружелюбність 4, 10, 16, 22, 28, 34, 40, 46, 55, 58

5. Прийняття «боротьби» 1, 11, 17, 23, 29, 35, 41, 47, 56, 59

6. Уникнення «боротьби» 2, 8, 14, 20, 26, 32, 38, 44, 50, 53

Відповіді досліджуваного, згідно ключу, розподіляються по 6-ти тенденціям. Підраховується частота прояву кожної з тенденцій. Причому кількість відповідей «так» за однією з тенденцій сумується з кількістю відповідей «ні» по полярній тенденції, в парі. Наприклад, кількість позитивних відповідей за шкалою «залежність» складається з кількістю негативних відповідей за шкалою «незалежність».

Тенденція до залежності розуміється як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей. Тенденція до товариськості свідчить про контактні прагнення утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами.

Тенденція до «прийняття боротьби» розглядається як активне прагнення до досягнення більш високого статусу в системі міжособистісних відносин. Протилежна тенденція - ухилення від боротьби свідчить про прагнення уникнути взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень.

Кожна з цих тенденцій, мабуть має внутрішню і зовнішню характеристику, тобто може бути внутрішньо притаманною індивіду, а може бути зовнішньої, своєрідною «маскою», приховує справжнє обличчя людини. Якщо отримане число, про який говорилося вище, наближається до 20-ти, то можна говорити про справжню перевагу тієї чи іншої стійкої тенденції, притаманної індивіду і виявляється не тільки в певній групі, але й за її межами. У випадку, якщо кількість відповідей «так» однієї тенденції виявляється рівним кількістю позитивних відповідей по протилежній тенденції (наприклад, залежність- незалежність), то таке положення може говорити про наявність внутрішнього конфлікту особистості, яка знаходиться у владі однаково виражених протилежних тенденцій. 3-4 відповіді «сумніваюся» по окремим тенденціям розглядаються як ознака нерішучості, ухилення, астенічності, однак в інших випадках це може свідчити про вибірковість в поведінці, про тактичну гнучкость, стенічность.

Текст методики Додаток А

2. Соціометрія

Специфічними і особливо ефективними при вивченні малих груп є методи соціометрії. Термін «соціометрія» в перекладі з латини означає вимірювання міжособистісних взаємин у групі. У суспільних науках він постав наприкінці XIX ст. у зв'язку зі спробами застосування математичних методів до вивчення соціальних явищ. Основна заслуга у створенні методології соціометричних досліджень, сукупності вимірювальних процедур і математичних методів обробки первинної інформації належить американському соціопсихологу Джекобу Морено (1892--1974). Виробивши свою систему структурного аналізу малих груп, Морено сформулював і стратегічне завдання соціометрії. Воно, на його думку, полягає у забезпеченні таких умов на виробництві і в житловому приміщенні, за яких люди працювали і жили б в оточенні симпатичних і симпатизуючих їм людей.

Соціометричний метод опитування -- один із різновидів опитування, який використовують для вивчення внутріколективних зв'язків шляхом виявлення стосунків між членами колективу.

Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові, психологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом дістати майже неможливо. Технічний апарат соціометрії застосовують у різних сферах мікросоціології. Грамотне використання арсеналу соціометричних методів є передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток груп, досягнення значних практичних результатів у комплектуванні колективів, підвищенні ефективності їх діяльності.

У процедурному аспекті соціометрія -- це поєднання методики опитування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між членами колективу з'ясовуються на основі таких процедур: Вибір -- виражене бажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом. Відхилення (негативний вибір) -- небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом.

Після створення програми дослідження, необхідно виробити соціометричний критерій, тобто запитання, які задають усім членам групи з метою з'ясування взаємин між ними.

Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно подає первинну інформацію і спрощує математичне опрацювання зібраних даних.

Соціоматриця -- це таблиця, у якій в рядках розміщують відповіді кожного із членів групи.

У горизонтальних рядках -- хто обирає, у вертикальних -- кого обирають. Кількість рядків відповідає кількості членів колективу. Ось приклад соціоматриці, заповненої результатами непараметричного соціометричного опитування групи із п'яти осіб за дихотомним критерієм («+» означає позитивний вибір; «--» -- відхилення;).

Навіть візуальний аналіз соціоматриці багато що може дати для розуміння взаємин у групі: як і кого групи обирають, кого частіше за інших обирають, а кого відхиляють.

З допомогою соціограм дослідник наглядно бачить стосунки в колективі. Тут відразу видно, хто в ньому лідер, а хто в ізоляції. [23]

3.ІНДЕКС групової згуртованість (ГС) Сішора

Групова згуртованість-дуже важлвий пораметр, який показує ступінь інтеграції групи, її згуртованість і єдине ціле.Чим більше балів набере досліджуваний, то це свідчить про приналежність до групи, до її згуртованості.Уважно прочитайте кожне запитання і підкресліть один з відповідей, найбільш точно відповідний Вашу думку. У дужках позначено кількості балів за запитання. Кількість балів за обраними відповідям підсумовуються. Підсумковий показник може бути в діапазоні від 5 (дуже несприятлива оцінка суб'єктом команди) до 25 (дуже висока оцінка привабливості команди). При аналізі виявляються особи з крайніми оцінками, виявляються сфери діяльності колективу.

0-5 балів -низький рівень згуртованості..

5-15 балів-середній рівень згуртованості.

15-25 балів -високий рівень зруртованості

Додаток Б

4 Атмосфера в групі (за Ф.Фідлером)

Інструкція для студентів. Нижче наведені протилежні за смістом пари слів, за допомогою яких можна описати атмосферу в групі.Чим ближче до правого чи лівого слова в кожній парі ви розташуйте знак:(Х), тим більше буде вираженою ознака у вашій групі. Отже,для атмосфери у вашій групі характерні:

Таблиця 1. Риси які характеризують атмосферу в групі

1.	Приязність	1	2	3	4	5	6	7	Ворожість
2.	Погодженість	1	2	3	4	5	6	7	Непогодженість
3.	Задоволеність	1	2	3	4	5	6	7	Незадоволеність
4.	Захопленість	1	2	3	4	5	6	7	Байдужість
5.	Продуктивність	1	2	3	4	5	6	7	Непродуктивність
6.	Теплота	1	2	3	4	5	6	7	Холодність
7.	Співробітництво	1	2	3	4	5	6	7	Неспівробітництво
8.	Взаємна підтримка	1	2	3	4	5	6	7	Недоврозичливість
9.	Цікавість	1	2	3	4	5	6	7	Нудьга
10.	Успішність	1	2	3	4	5	6	7	Неуспішність

5).Методика вивчення психологічного клімату групи Л.М. Лутошкіна

Психологічний клімат на емоційному рівні відображає сформовані в колективі взаємини, характер ділового співробітництва, ставлення до значимих явищ життя. Складається ж психологічний клімат за рахунок 'психологічної атмосфери - також групового емоційного стану, яка, однак, має місце у відносно невеликі відрізки часу і яка в свою чергу створюється ситуативними емоційними станами колективу.

Для загальної оцінки деяких основних проявів психологічного клімату колективу можна скористатися картою-схемою Л.М. Лутошкіна. Тут в лівій стороні аркуша описані ті якості колективу, які характеризують сприятливий психологічний клімат, в правій - якості колективу з явно несприятливих кліматом. Ступінь вираженості тих чи інших якостей можна визначити за допомогою семибальною шкали, вміщеній у центрі листа (від +3 до -3).

Використовуючи схему, слід прочитати спочатку пропозиція ліворуч, потім праворуч і після цього знаком '+' відзначити в середній частині листа ту оцінку, яка найбільш відповідає істині.

Треба мати на увазі, що оцінки означають:

+3 - Властивість, вказане ліворуч, проявляється в даному колективі завжди;

+2 - Властивість проявляється в більшості випадків;

+1 - Властивість проявляється досить часто;

0 - ні це, ні протилежне (вказане праворуч) властивості не проявляються досить ясно, або те й інше проявляються в однаковій мірі;

-1-Досить часто виявляється протилежне властивість (вказане праворуч);

- 2 - властивість проявляється в більшості випадків;

- 3 - властивість проявляється завжди.

Щоб уявити загальну картину психологічного клімату колективу, треба скласти всі позитивні та негативні бали. Отриманий результат може служити умовної характеристикою психологічного клімату більшою чи меншою мірою сприятливості. [23]

2.2 Аналіз результатів дослідження

Результати групової діагностики за методикою «Q-сортування тенденцій поведінки в групі» дають змогу зробити наступні висновки стосовно уявлення досліджуваних про себе, про певні тенденції поведінки в групі:

Критерії

1. Залежність

2. Незалежність

3. Товариськість

4. Нетовариськість

5. Прийняття боротьби

6. Уникнення боротьби

Таблиця 2. Сортування тенденцій поведінки в групі

№	ПІП	Залежність	Незалежні-сть	Товариські-сть	Нетовари-ськість	Прийнят-тя боро- тьби	Уникнен ня боро-тьби
1	Б.Ю	7	8	7	5	5	6
2	Г.Д	6	6	7	4	4	5
3	Д.І	7	7	6	4	4	4
4	К.В	8	6	6	5	3	5
5	К.Л	6	6	8	4	4	6
6	К.Н	7	5	8	3	3	4
7	К.Л	7	6	7	3	4	6
8	М.Т	5	6	8	3	4	5
9	М.Н	8	6	6	4	5	6
10	М.О	7	6	8	3	4	5
11	Н.Т	7	6	8	4	3	5
12	Н.А	6	5	9	4	3	5
13	П.Н	7	6	8	4	5	4
14	П.Т	5	7	9	3	4	6
15	Р.А	7	6	8	5	4	5
16	С.Т	8	7	7	4	4	6
17	С.Р	5	5	7	5	4	5
18	Т.З	7	5	8	3	4	6
19	Ч.І	6	6	8	4	5	5
20	Ш.Ю	8	5	7	4	3	4
21	Я.О	7	5	8	5	3	4

Отже, щодо тенденції «залежності-незалежності» ми можемо контекстувати, що прийняття незалежності групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей надає перевагу 60% досліджуваних, 30% тенденція залежності і менша кількість досліджуваних 10% показала наявність внутрішнього конфлікту особистості, яка знаходиться у владі однаково виражених протилежностей даної тенденцій; 80% було виявлено щодо тенденції товариськості досліджуваних; 20% тенденція нетовариськості, ухилення від боротьби свідчить 80% досліджуваних, яке проявляється у прагненні уникнути взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах; 15% -прихильні до прийняття боротьби і всього 5%-це досліджувані, які перебувають у стані внутрішнього конфлікту.Отже дана група є згуртованою, але є особи, які не приймають її, вони не з дость товариські в них проявляється тенденція до внутрішньго конфлікту.Студенти, які мають тенденцію до незалежності, то вони є більш згуртованими, товариськими.

За методикою індексу групової згуртованості Сішора ми отримали такі результати. Переважна більшість в групі набрали середню та високу суму балів по даній методиці, що свідчить про наявність групового індексу згуртованості. Групова згуртованість-дуже важлвий пораметр, який показує ступінь інтеграції групи, її згуртованість і єдине ціле

10 чоловік-набрали середню кількість балів-48 %

9 чоловік -набрали високу кількість балів-43 %

2 чоловік -набрали низьку кількість балів -9 %

Рис. 1 Індекс групової згуртованості

Тобто дана група може працювати, як єдине ціле, що дає плідні результати в навчанні. Це також проявляється в міжособистісних стосунках, взаємопідтримці, коли психологічний клімат в ньому позитивний, безконфліктний- це свідчить про нормальний клімат колективу. Дослідження показують, що студенти, маючи високу орієнтацію на згуртований колектив, у той же час оцінюють цю характеристику своїх груп невисоко. Це пояснюється тим, що ділові відносини в студентських групах не придбали багатобічного характеру, і якщо взаємодопомога розвинена в групах відносно високо, то взаємна вимогливість має потребу в подальшому розвитку.

Результати дослідження за матодикою атмосфери в групі Ф.Фідлера.

Дана методика має 10 ознак, що свідчать про здаровий психологічний клімат в гупі. Кожен цей параметр був оцінений балом, де чим нижчй бал, то це свідчило про наявність цього параметру в групі і про наявність здорової атмосфери в даному колективі.

Рис. 2 Атмосфера в групі

За результатами методки:

10- студентів набрали найнищі бали, що свідчить про здоровий психологічний клімат.

8- студентів набрали середні бали в яких є думка, що група має не достатньої згуртованості;

4- студентів, які вважають групу не згуртованою. Це може було спричинено тим, що дані студенти мають трохи байдужість до групи, холодність, відсутності співробітництва-це проявляється в їхньої неуспішності в навчанні.

Більшість студентів вибирали та оцінили високим балом такі переважаючі риси, які притаманні їхньму колективу- прязність, погодженість, задоволеність, продуктивність, теплота, співробітництво, взаємна підтрмка та успішність. Отже даній групі позитивна атмосфера в групі, що є показником здорового психологічного клімату в колективі.

Результати дослідження за методикою психологічного клімату групи Л.М. Лутошкіна.

Дана методика дає нам можливість оцінити позитивним рисами сприятливий соціально-психологічний клімат групи.

За цією методикою ми визначили загальний рівень психологічного клімату в колективі, а також виявили ті характеристики колектаву, які згуртовують або роз'єднують його.

Таблиця 3. Позитивний психологічний клімат групи

№	Прізвище і ім'я	Позитивні вибори	Негативні вибори
1	Б.Ю	+18	-1
2	Г.Д	+17	0
3	Д.І	+19	-1
4	К.В	+17	-3
5	К.Л	+24	0
6	К.Н	+22	0
7	К.Л	+23	0
8	М.Т	+18	-1
9	М.Н	+20	-1
10	М.О	+20	-1
11	Н.Т	+22	0
12	Н.А	+23	0
13	П.Н	+20	0
14	П.Т	+21	-1
15	Р.А	+19	-1
16	С.Т	+20	-0
17	С.Р	+18	-3
18	Т.З	+20	-0
19	Ч.І	+23	-0
20	Ш.Ю	+22	-0
21	Я.О	+20	-2

Таблиця 4. Соціометрична матриця

№	П І	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21
1	Б.Ю				-	©		+			©							-			-
2	Г.Д		-				+					+						©
3	Д.І				-			+		+							-	-	+
4	К.В		-						+			+						-	+		-
5	К.Л	©	-		-						©	+						-
6	К.Н			-				©					©	©							-
7	К.Л				-		©						©			-			©
8	М.Т			+	©								+			-		-				-
9	М.Н	+	-		-							+						-		©
10	М.О	©			-	©						+		-				-		+
11	Н.Т				-										©		©	-
12	Н.А				-		©	©										-	©
13	П.Т				-		©						©					-	©			-
14	П.Н		-		-						+	©					©	-
15	Р.А																	-
16	С.Т			-	-			+				+										©
17	С.Р		©		-		+										-					-
18	Т.З							©					©	©	-	-						-
19	Ч.І			-	-					©	+	©						-
20	Ш.Ю				-	+					+	+					-	-
21	Я.О				-			+						+		©		-
Кількість отриманих позитивних вборів	3	1	1	1	3	5	6	1	2	5	9	5	3	1	1	2	1	5	2	0	1
Кількість негативнх виборів	0	5	3	15	0	0	0	0	0	0	0	0	1	0	3	2	15	0	0	3	4
Кількість взаємо вборів	2	1	0	1	2	3	3	0	1	3	3	4	2	1	1	2	1	3	1	0	1

Соціометрична матриця показує нам кількість позитивних, негативних та взаємовибори групи. За допомогою соціоматриці нам видно лідери групи та відторгнуті студенти.

Таблиця 5. Матриця первинних груп

№	ПІ	1	5	10	6	7	12	13	18	11	14	16	19	9	2	8	15
1	Б.Ю	+
5	К.Л		+
10	М.Ю			+
6	К.Н			+
7	К.Л				+
12	Н.А					+
13	П.Т						+
18	Т.З							+
11	Н.Т				+
14	П.Н					+
16	С.Т						+
19	Ч.І						+
9	М.Н							+
17	С.Р							+
4	К.В		+
21	Я.О			+

Матриця первинних груп вимальовує нам наявність мікрогрупок в групі.

Підбиття результатів соціометрчного дослідження проводилося так: було складено соціометричні матриці за кожним із критеріїв, запропонованих в опитувальнку. За результатами відповідей респондентів складено соціограму.

За результатами проведеної соціометрії можна зробити висновок про те, що більшість членів колективу мають відносно непоганий статус (відсутні особи без жодного вибору). Водночас на основі аналізуспільних виборів можна зробити припущення про те, що в колектві немає такого високого рівня згуртованості, тобто кількість взаємних виборів поділена на групки і є відторгнуті в групі. Відторгнутими в групі є переважно хлопці, які мало функціонують, перебувають в групі, через погане відвідування занять. Також є неприйняті в групі, тобто вони не є прийнятими і не є відторгнутими, вони мають нейтральний рівень, навчаються самі по собі.

В групі є один формальний лідер-староста групи, яка не є дость популярною в ній, але користується повагою, авторитетом. Є один яскраво виражений неформальний лідер, який набрав найбільше голосів Н.Т -це студентка, яка добре навчається, має хороші контакти з усіма, завжди йде на зустріч і на допомогу. Також є непопулярні студенти, які не є прийнятими і не є відторгнутими їх є троє. Навіть коли група є поділеною на мікрогрупки, вона всеодно має хороші стосунки між студентами і залишається кращою серед інших двох груп.

Висновки до ІІ розділу

1.На основі аналізу результатів дослідження можна зробити висновок, що прийняття незалежності групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей надає перевагу 60% досліджуваних, 30% тенденція залежності і менша кількість досліджуваних 10% показала наявність внутрішнього конфлікту особистості, яка знаходиться у владі однаково виражених протилежностей даної тенденцій; 80% було виявлено щодо тенденції товариськості досліджуваних; 20% тенденція нетовариськості, ухилення від боротьби свідчить 80% досліджуваних, яке проявляється у прагненні уникнути взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах; 15% -прихильні до прийняття боротьби і всього 5%-це досліджувані, які перебувають у стані внутрішнього конфлікту.Отже дана група є згуртованою, але є особи, які не приймають її, вони не з дость товариські в них проявляється тенденція до внутрішньго конфлікту. Студенти, які мають тенденцію до незалежності, то вони є більш згуртованими, товариськими.

2. За результатами індексу групової згуртованості дана група може працювати, як єдине ціле, що дає плідні результати в навчанні. Тому,що переважна більшість в групі набрали середню та високу суму балів по даній методиці, що свідчить про наявність групового індексу згуртованості.

10 чоловік-набрали середню кількість балів-48 %

9 чоловік -набрали високу кількість балів-43 %

2 чоловік -набрали низьку кількість балів -9 %

Індекс групової звуртованості проявляється в міжособистісних стосунках, взаємопідтримці, коли психологічний клімат в ньому позитивний, безконфліктний- це свідчить про нормальний клімат колективу.

3. Дослідивши атмосдеру в групі 10- (48%) студентів набрали найнищі бали, що свідчить про здоровий психологічний клімат, 8- (38%) студентів набрали середні бали в яких є думка, що група має не достатньої згуртованості;4- (14%) студентів, які вважають групу не згуртованою. Це може було спричинено тим, що дані студенти мають трохи байдужість до групи, холодність, відсутності співробітництва-це проявляється в їхньої неуспішності в навчанні.

4. Дослідження позитивного психологічного клімату групи показал, що в групі більш виражений позитивний психологічний клімат,а ніж негативний, присутьній свій стиль, емоційне забарвлення спілкування, яке проявляється в стійкому емоційному настрої. Саме на емоційному рівні відображаються особистісні та ділові стосунки членів колективу з їхнім моральними нормами та інтересами. Студетни оцінювали позитивно психологічний клімат групи, але не досить високими балами, це можливо через те, що в групі є мікро групки.

5. Підбиття результатів соціометрчного дослідження проводилося так: було складено соціометричні матриці за кожним із критеріїв, запропонованих в опитувальнку. За результатами відповідей респондентів складено соціограму.

За результатами проведеної соціометрії можна зробити висновок про те, що більшість членів колективу мають відносно непоганий статус (відсутні особи без жодного вибору). Водночас на основі аналізу спільних виборів можна зробити припущення про те, що в колектві немає такого високого рівня згуртованості, тобто кількість взаємних виборів поділена на групки і є відторгнуті в групі. Відторгнутими в групі є переважно хлопці, які мало функціонують, перебувають в групі, через погане відвідування занять. Також є неприйняті в групі, тобто вони не є прийнятими і не є відторгнутими, вони мають нейтральний рівень, навчаються самі по собі. Також в групі є яскраво виражений формальний і неформальний лідер.

Висновки

2. Суть сприятливої соціально-психологічного клімату в студентській групі полягає в тому, що процес психолого-педагогічного навчання, який протікає в позитивній атмосфері створює сприятливі умови не тільки для подальшого розвитку і закріплення якостей, яких вони набули до вступу у вищий навчальний заклад, але й розвитку і формування нових, професійно важливих якостей, психолого-педагогічних знань, умінь і навичок.

3. В значній мірі формування сприятливого соціально-психологічного клімату залежить від врахуванні основних п'яти груп факторів, що впливають на нього. Наприклад, спостереження показують, що часто причиною незадоволеності студентів являються фактори успішності (рівень викладання знань, розуміння викладачами студентів та ін.), функціональні фактори (нерівномірність навантаження студентів групи, нечіткість критеріїв та показників оцінки результатів навчання й др.), управлінські фактори (неясність концепції викладача по відношенню до студентів, необ'єктивність та несправедливість викладачів в оцінках, протягування керівництвом студентів до виконання ними невластивих для них функцій тощо), та психологічні фактори (протиріччя та конфлікти, соціально-психологічна несумісність студентів, відхилення в групових нормах, поглядах та традиціях тощо.). Якщо в роботі з групою студентів намагатися усувати зазначені негативні фактори, то ця обставина, без сумнівів, буде сприяти розвитку сприятливого соціально психологічного клімату, гарного навчального настрою студентів та задоволеності від знаходження в даному колективі.

4. На основі аналізу результатів дослідження можна зробити висновок, що прийняття незалежності групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей надає перевагу 60% досліджуваних, 30% тенденція залежності і менша кількість досліджуваних 10% показала наявність внутрішнього конфлікту особистості, яка знаходиться у владі однаково виражених протилежностей даної тенденцій; 80% було виявлено щодо тенденції товариськості досліджуваних; 20% тенденція нетовариськості, ухилення від боротьби свідчить 80% досліджуваних, яке проявляється у прагненні уникнути взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах; 15% -прихильні до прийняття боротьби і всього 5%-це досліджувані, які перебувають у стані внутрішнього конфлікту.Отже дана група є згуртованою, але є особи, які не приймають її, вони не з дость товариські в них проявляється тенденція до внутрішньго конфлікту. Студенти, які мають тенденцію до незалежності, то вони є більш згуртованими, товариськими.

5. За результатими аналізу діагностики індексу групової згуртованості дана група може працювати, як єдине ціле, що дає плідні результати в навчанні. Тому, що переважна більшість в групі набрали середню та високу суму балів по даній методиці, що свідчить про наявність групового індексу згуртованості.

10 чоловік-набрали середню кількість балів-48 %

9 чоловік -набрали високу кількість балів-43 %

2 чоловік -набрали низьку кількість балів -9 %

6. Дослідивши атмосдеру в групі 10- (48%) студентів набрали найнищі бали, що свідчить про здоровий психологічний клімат, 8- (38%) студентів набрали середні бали в яких є думка, що група має не достатньої згуртованості;4- (14%) студентів, які вважають групу не згуртованою. Це може було спричинено тим, що дані студенти мають трохи байдужість до групи, холодність, відсутності співробітництва-це проявляється в їхньої неуспішності в навчанні.

7. Результати діагностики позитивного психологічного клімату групи показал, що в групі більш виражений позитивний психологічний клімат,а ніж негативний, присутьній свій стиль, емоційне забарвлення спілкування, яке проявляється в стійкому емоційному настрої. Саме на емоційному рівні відображаються особистісні та ділові стосунки членів колективу з їхнім моральними нормами та інтересами. Студетни оцінювали позитивно психологічний клімат групи, але не досить високими балами, це можливо через те, що в групі є мікро групки.

5. За допомолою проведеної соціометрії можна зробити висновок про те, що більшість членів колективу мають відносно непоганий статус (відсутні особи без жодного вибору), хоча в групі є відторгнуті,але це тільки два хлопці, оскільки вони не підтримують тісних звязків з членами колективу, погано відвідують заняття і навчаються. Також в групі є яскраво виражений формальний і неформальний лідер. Дана група має сприятливий психологічний клімат, але він здатен змінуватся, оскільки в групі є багато мікрогруп і є неприйняті групою студенти. Для покращення результатів слід, врахувати всі недоліки групи, усунути їх та залучати більше групу до спільної діяльності.

Отже наша гіпотеза підтвердлася, що сприятливий психологічний клімат студенського колективу зумовлюється взаємовідносинами в групі.

Список використаної літератури

1. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. - М.: Просвещение. - 1991.

2. Дунець Л.М. Психологія спілкування. - Хмельницький, 2003. - 142 с.

3. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. - М.: Издательство МГУ. - 1982. - 128с.

4. Зязюн І. А., Крамущенко Л.В., Кривонос І. Ф. Педагогічна майстерність: Підр. Для вузів. - К.: Вища школа, 1997. - 349с.

5. Савенкова Л.О.'Комунікативна атака' у формуванні навичок педагогічного спілкування // Педагогіка і психологія. -1998.-№ 4.-с. 100-106.

6. Ломов Б.Ф. Методические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука. - 1984. - 348с.

7. Ляудис В.Я. Формирование учебной деятельности студентов. - М.: Издательство МГУ. - 1999. - 240с.

8. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения: Книга для учителя. - М.: Просвещение. - 1990. - 192с.

9. Платонов К. Структура развития личности. М.: Наука. - 1996. - 255с.

10. Просецький П.А. Психологические основы формирования коллектива: Автореф.докт.дис. - Воронеж, 1991.

11. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. - Мн., 1996

12. Воротникова А.И. Использование традиций в воспитательной работе со студентами. - М., 1999.

13. ЯнішевськаО.В.:Колектив як засіб виховного впливу на особистість.К:.2006 Вип.42 с.54-59

14. Трофімова Ю. Л.:Спілкування як інтеграція соціально-психологічного клімату групи.:Психологія.К.:2000 с.476-485

15. Семиченко В.А.: Колектив его признаки и структура.:К.:1999 с.14-19

16. Лозниця В.С.: Формування сприятливого психологічного клімату в колективі.: Психологія менеджменту.:К.:1997 с.130-170

17. Тутушкина М.К.: Психология взаемоотношенния и взаемоотношенний в групе.: Практическая психология:.СПб.:1998

18. Щукина Є.Е.: Социально-психологический климат колектива. Социальная робота:науч.-попул.-журн.: 2007 №6 с. 31-34

19. Рухайло Н. Психологічний клімат колективу. Формування колективних взаємин.: психолог.-2006 №17 с.11-15

20. Бондар Н.Б. Вплив етнопсихологічних життєвих орієнтацій на само актуалізацію студентської молоді.: К. 2004

21. Мусатенко Н. Психологічний клімат колективу. психолог.-2008 №19 с. 16-19

22. Стан психологічного клімату в педагогічному колективі.: Попул.-журн.-психолог.- 2008 №20 с.40-45

23. Карелина А.А.: Психологические тесты.: М.: 2003

24. Анастази А. Психологическое тестирование / Пер. с англ. В 2 кн. / Под ред. К.М. Гуревича, В.М.Лубовского.- М.: Педагогика, 1982.

25. Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию - СПб.,1997.

26. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике / Отв. ред. С.Б.Крымский.- К.: Наукова думка,1989.

27. Фридман Л.М.,Пушкина Т.А.,Каплунович И.Я. Изучение личности учащегося и ученических коллективов.-М.:Просвещение, 1988.- C.151-153.

28. Кіпень В. Українське студентство: на що орієнтуємося і що цінуємо? // Управління освітою. - 2001. - № 22. - С. 10.

29. . Сорокина Н. Д. Перемены в образовании и динамика жизненных стратегий студента // СОЦИС. - 2003. - № 10. - С. 55-60.

30. Скок М. А. Ціннісні орієнтації особистості сучасного студента //Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка. Вісник ЧДПУ. - Чернігів, 2002. - Вип. 11: Серія: Психологічні науки. - С. 128-132.

31. . Астахова В. І. Деякі нові штрихи у соціальному портреті студентства // Проблеми вищої школи. - К., 1993. - Вип. 78. - С. 65-69.

32. Крючков А. И., Крючкова Л. М. Мировоззренческий портрет современного украинского студента // Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка. Вісник ЧДПУ. - Чернігів, 2003. - Вип. 20: Серія: Філософські науки. -С. 71-76.

33. Андреев А. Л. Культурное пространство студента // Педагогика. - 2003. - №10.-С. 55-65.

Додаток А

психологічний соціальний клімат студентський колектив

Текст методики «Q-сортування» тенденцій поведінки в групі.

1. Я критичний до товаришів 2. У мене виникає тривога, коли в групі починається конфлікт 3. Я схильний слідувати порадам лідера 4. Я не схильний створювати занадто близькі відносини з товаришами 5. Мені подобається дружність у групі 6. Я схильний суперечити лідеру 7. Відчуваю симпатію до одного-двох певних товаришів 8. Уникаю зустрічей і зборів у групі 9. Мені подобається похвала лідера 10. Я незалежний у судженнях і манері поведінки 11. Я готовий стати на чию-небудь сторону в суперечці 12. Я схильний керувати товаришами 13. Радію спілкуванню з одним-двома друзями 14. При появі ворожості з боку членів групи я зовні спокійний 15. Я схильний підтримувати настрій всієї групи 16. Не надають значення особистим якостям членів групи 17. Я схильний відволікати групу від її цілей 18. Відчуваю задоволення, протівопоставляя себе лідеру 19. Хотів би зблизитися з деякими членами групи 20. Надаю перевагу залишатися нейтральною в сварці. 21. Мені подобається коли лідер активний і добре керує.22. Надаю перевагу обговорювати різнобіжності.23. Я недостатньо стриманий у вираженні почуттів.24. Намагаюсь обєднати однодумців. 25. Незадоволений занадто формальним спілкуванням.26. Коли мене звинувачують я розгублююсь і мовчу. 27. Надаю перевагу згоджуватися з рішенням групи. 28. Я прив'язаний до групи в цілому більше, ніж до певних товаришів 29. Я схильний затягувати і загострювати суперечку 30. Прагну бути в центрі уваги 31. Я хотів би бути членом більш вузької групи 32. Я схильний до компромісів 33. Відчуваю неспокій, коли лідер надходить всупереч моїм очікуванням 34. Болісно ставлюся до зауважень друзів 35. Можу бути підступним і вкрадчівим 36. Я схильний прийняти на себе керівництво в групі 37. Я відвертий у групі 38. У мене виникає занепокоєння під час групового розбіжності 39. Не хочу, щоб лідер брав на себе відповідальність при плануванні робіт 40. Я не схильний відповідати на прояви дружелюбності 41. Я схильний сердиться на товаришів 42. Я намагаюся вести інших проти лідера. 43. Легко знаходжу знайомства за межами групи 44. Намагаюся уникати бути втягнутим в суперечку 45. Легко погоджуюся з пропозиціями інших членів групи 46. Чинять опір утворенню угруповань у групі 47. Коли роздратований, я насмешлів і ироничен 48. У мене виникає ворожість до тих, хто намагається виділитися 49. Предпочитаю меншу, але більш інтимну группу 50. Намагаюся не показувати свої щирі почуття 51. Стаю на бік лідера в групових розбіжностях 52. Я ініціативний у встановленні контактів у спілкуванні 53. Уникаю критикувати товаришів 54. Віддаю перевагу звертатися до лідера частіше, ніж до інших 55. Мені не подобається, що відносини в групі занадто фамільярни 56. Люблю затевать спори 57. 44Прагну утримати своє високе положення в групі 58. Я схильний втручатися в контакти знайомих і порушувати їх 59. Я схильний до перепалки, задірістий 60. Я схильний виражати невдоволення лідером

Додаток Б

ІНДЕКС ГРУПОВІ згуртованість (ГС) Сішора

1. Як Ви оцінили б свою приналежність до групи?

а) Відчуваю себе членом групи, частиною колективу (5).

б) Беру участь у більшості видів діяльності (4).

в) Беру участь в одних видах діяльності і не беру участь в інших

г) Не відчуваю, що є членом класу, групи (2).

д) Працюючи окремо, незалежно від інших членів групи (I).

е) Не знаю, важко відповісти (I).

2. Перейшли б Ви тренуватися, вчитися, працювати в іншу групу, якщо б представилася така можливість (без зміни матеріальних умов)?

а) Так, дуже хотів би перейти (1)

б) Швидше за все перейшов би, ніж залишився (2).

в) Не бачу жодної різниці (3),

г) Швидше за все залишився б у своїй групі, класі, команді, (4)

д) Дуже хотів би залишитися у своїй команді, групі, класі (5).

е) Не знаю, важко сказати (I).

3. Взаємовідносини між спортсменами у Вашій команді?

А. Па тренуваннях:

а) Краще, ніж у більшості команд (3).

б) Приблизно такі ж, як і в більшості команд (2).

в) Гірше, ніж у більшості команд (I).

г) Не знаю (I).

Б. На змаганнях:

а) Краще, ніж у більшості команд (3).

б) Приблизно такі ж, як в інших командах (2).

в) Гірше, ніж у більшості команд (I).

г) Не знаю (I).

В. У Н Е тренувань і змагань:

а) Краще, ніж у більшості команд (3)

б) Приблизно, такі ж, як і в інших командах (2).

в) Гірше, ніж в інших командах (I),

г) Не знаю (I).

4. Взаємовідносини спортсменів з тренером (тренерами) команди?

а) Краще, ніж у більшості команд (3).

б) Приблизно такі ж, як і в більшості команд (2).

в) Гірше, ніж у більшості команд (I).

г) Не знаю (I).

5. Відношення до справи на тренуваннях і змаганнях?

а) Краще, ніж у більшості команд (3.

б) Приблизно таке ж, як і в більшості команд (2).

в) Гірше, ніж у більшості команд (I).

г) Не знаю (I).

Додаток В

Визначення психологічного клімату групи Л.М. Лутошкіна

Позитивні риси	++3	++2	++1	00	--1	--2	--3	Негативні риси
1.Доброзичливість в стосунках та взаємна симпатія.								1.Конфліктність у стосунках та антипатія.
2. Переважає бадьорий та життєрадісний настрій.								2. Переважає пригнічений настрій.
3.У стосунках між угрупуваннями в колективі існує взаєморозуміння.								3. Угрупування конфліктують між собою.
4.Членами колективу подобється разом проводти час, брати участь у спільній діяльності.								4. Виявляється байдужість до тісного спілкування, негативне ставлення до спільньої діяльності.
5.Успіхи та поразки товаришів викликають співпереживання, співчуття всіх членів колективу.								5. Успіхи або поразки колег залишаються байдужими або ж викликають заздрість, злостивість.
6.З повагою ставляться до думки один одного.								6. Кожен вважає власну думку головною, нетерпимий до думки товаришів.
7.Досягнення та невдачі колективу переживаються як свої власні.								7. Досягнення та невдачі колективу не знаходять відгуку у членів колективу.
8.У важкі для колективу хвилини відбувається ємоційне єднання.								8.У важкі хвилини колектив розкисає, виникають суперечки,розгубленість,взаємна звинуваченість.
9.Почуття гордості за колектив, коли його відзначають керівники.								9.До схвалення та заохочення колективу ставляться байдуже.
10. Колектив активний,енергійний.								10.Колектив інертний, пасивний.
11. Співчутливо і доброзичливо ставляться до нових членів колективу, допомагають їм увійти в колектив.								11.Новачки почуваються чужими, до них часто виявлять ворожість.
12.Спільні справи захоплюють всіх, велике бажання працювати колективу.								1.Колектив неможлво підняти на спільну справу,кожен думає про свої інтереси.
13.У колективі існує справедливе ставлення до всіх членів, підтримують слабших, виступають на їхній захист.								13.Колектив помітно розділяється на тих, які мають привілеї, зверхнє ставлення до слабших.