Рефераты - Афоризмы - Словари
Русские, белорусские и английские сочинения
Русские и белорусские изложения

Лад в музиці

Работа из раздела: «Музыка»

/

Розповідь-пояснення до теми:

«Лад в музиці»

Лад - це зв'язок звуків між собою. Із усіх існуючих ладів основними є мажорний (мажор) і мінорний (мінор).

Мажорний лад - найчастіше світлий, радісний, бадьорий.

Мінорний лад - більш сумний, ніжний, м'який. Кожна пісня, танець, марш, мають свій лад - мажорний або мінорний.

Пісня «Морозець» звучить бадьоро, весело. Вона написана у мажорному ладі.

Пісня «Берізонька» - лагідно, з сумом. Її написано у мінорному ладі. Отже, в кожної пісні є свій лад - мажорний або мінорний.

Українське музикознавство розглядає поняття ладу в руслі традицій Болеслава Яворського, який розглядав лад як основу організації музичного мислення, що формується під впливом історичних і соціальних причин. Розроблена ним теорія, що отримала назву «теорії ладового ритму» знайшла свій розвиток в трудах його послідовників -- радянських музикознавців С. Протопопова, Ю. Тюліна, Ю. Холопова та інших.

Як естетична категорія, лад пояснюється як «приємна узгодженість звуків за висотою» і пов'язується з об'єктивними закономірностями музичної акустики та сприйняття музики. Ті чи інші особливості ладової системи, її організації, набувають естетичної значимості і стають важливими засобами естетичного впливу музики. В цьому значенні поняття ладу застосовується до широко спектру музичних явищ від стародавніх музичних культур до сучасності. Еволюція ладових систем в цілому показує розвиток музичної свідомості від елементарних до високоорганізованих ладових структур, збільшенні звукового об'єму, що охоплюється ладом.

В основі того чи іншого ладу можуть лежати два принципи -- модальний і тональний. Центральною категорією модального принципу є певний звукоряд, тоді як тонального -- наявність центрального тону або співзвуччя, до якого тяжіють інші ступені. В залежності від переважання того чи іншого принципу розрізняють модальні лади і тональні. Наприклад, модальний принцип переважає в середньовічній літургійній музиці (церковні лади, осьмогласіє), тоді як тональний переважає в музиці періоду віденського класицизму та романтизму. В той же час переважання того чи іншого принципу може і не бути яскраво виражене, як наприклад в музиці епохи Відродження або в ряді музичних стилів XX століття (твори Месіана, І. Стравінського).

звук лад ритм

МАЖОР

Мажомр (від лат. major- більший, також dur від лат. durus - твердий)--лад, в основі якого лежить мажорний тризвук (тобто тризвук з великою терцією в основі). Відповідно - характерною особливістю мажорного ладу є третя ступінь, що відстоїть від першої на інтервал великої терції. Натуральний мажор будується таким чином: тон-тон-півтон-тон-тон-тон-півтон:

Крім того, існує також гармонічний мажор, що відрізняється від натурального низьким шостим ступенем:

Та мелодичний мажор, - це мажор у якому при русі вгору понижується 6 та 7 ступінь, а при русі донизу - натуральний мажор.:

Мажор (як тризвук, що збігається з 4-ю, 5-ю та 6-ю тонами натурального звукоряду, та як лад, побудований на його основі), як правило, суб'єктивно відчувається як лад, що має світле забарвлення, протилежне мінору, що складає один з найважливіших естетичних контрастів в європейській музиці.

Мажорний лад (ідентичний іонійському) був поширений в народній музиці Європи з часів стародавньої Греції. Глареан в 1547 році писав, що 'іонійський лад є найбільш застосовуваним в усіх країнах Європи, і що за останні... 400 років цей лад так полюбився церковним співакам, що, захоплені його привабливою насолодою, вони змінили лідійські лади на іонійські'.

Проте для ряду народів Азії мажорний, а також і мінорний лади не були властиві, що, до певною міри, є причиною складнощів у засвоєнні європейської музичної культури представниками цих народів, як і навпаки.

МІНОР

Міномр (від лат. minor- менший, також moll від лат. mollis - м'який)--лад, в основі якого лежить мінорний тризвук (тобто тризвук з малою терцією в основі). Відповідно - характерною особливістю мінорного ладу є третя ступінь, що відстоїть від першої на інтервал малої терції.

Натуральний мінор будується таким чином: тон-півтон-тон-тон-півтон-тон-тон:

Крім того, існує також гармонічний мінор, що відрізняється від натурального високим сьомим ступенем:

Та мелодичний мінор, який у висхідному русі відрізняється високими шостим та сьомим ступенями, а в низхідному - ідентичний натуральному:

Мінорний лад, як правило, суб'єктивно сприймається, як сумний, з темним забарвленням, в протилежність мажору, що складає один з найважливіших естетичних контрастів в європейській музиці.

Лад - хороше слов'янське слово - лад. Добре коли діло ладиться, в сім`ї лад, коли сукня гарно зшита…Багато можна привести прикладів с цим словом, і всі вони виявляться світлі, дружелюбні. Недаремно лад - це згода, мир, порядок.

Але яке відношення всі ці поняття мають до музики?

Виявляється, саме безпосереднє.

Музика - мистецтво, в якому звуки розташовуються струнко, узгоджено, впорядковано. Спробуйте натискати клавіші роялю чи смикати струни гітари абияк: ніякої музики не вийде!

Проте слово лад - не просто стрункість і узгодженість. Це спеціальний термін, як означає взаємозв'язок звуків між собою, їх узгодженість, впорядкованість.

Згадайте будь-яку мелодію: пісню, танець, уривок з якого-небудь інструментального твору. Якщо ви розпочнете її наспівувати, то виявиться що в будь-якому, довільному місці зупинитись не можна. І це не тільки тому що, припустимо, не «уклалися» всі слова чи не закінчилися рухи танцю. Ні: діло в тому, що звуки, поєднуючись друг з другом, сприймаються по різному. Одні - як стійкі. На них можна зупинитися подовше, взагалі зупинити рух. На них композитор і закінчує куплет пісні, розділ чи всю інструментальну п'єсу. На інших зупинитися ніяк не можна: вони викликають відчуття незакінченості і потребують руху далі, до стійкого, опорного звука.

Об'єднання звуків, різних по висоті і звуків що тяжіють один до одного, називається ладом. Основний звук лада - самий стійкий, до якого тяжіють всі інші, - називається тоніка. Акорд з трьох звуків, нижній з яких - тоніка, називається тонічним тризвуком.

Лади, тобто є подібні об'єднання звуків, бувають різні. Найбільш розповсюдженні в європейській музиці лади, які називаються мажор та мінор. В основі мажору - тонічний тризвук, в якому спочатку знизу - велика терція, а над нею мала. Мажор вийде якщо ви підійдете до роялю, натиснете послідовно всі білі клавіші від ноти «до» вверх до наступної ноти «до», розміщеної октавою вище. Таке послідовне звучання нот в межах октави називається гаммою. Те що ви зіграли, гамма до мажор. Можна зіграти мажорну гамму від будь-якого іншого звуку, тільки тоді в деяких місцях білу клавішу потрібно буде замінити чорною. Адже у всіх мажорних гаммах після двох взятих поспіль тонів слідує півтон, потім йдуть три тони поспіль і знову півтон. В мінорній гаммі звуки чергуються інакше: тон, півтон, два тони, півтон, два тони. При цьому гамма завжди називається по її першому звуку.

В чому ж різниця між гаммою та тональністю? Гамма може бути висхідною та низхідною, тобто звуки у ній будуть підніматися вверх або спускатися. Але розташовані вони неодмінно послідовно, без стрибків; вони рухаються зі сходинки на сходинку. А тональність… Уявімо собі, що ви співаєте пісню на шкільному уроці. Пісня закінчилася, і вчителька говорить: «Добре, в ре-мажорі у вас вийшло. А тепер давайте спробуємо її заспівати трішки вище». Дає «налаштування»: декілька акордів в мі мажорі, щоб ви звикли до звучання, і ви заспівуєте мелодію в іншій тональності. Мелодія та ж сама, нібито і ні чого не змінювалось, але звучить пісня на тон вище ніж раніше. І основний стійкий звук пісні - тепер не «ре» а «мі». І тому закінчилося все мі-мажорним акордом.

Значить, тональність це висота лада, висота, на якій він розташований. Іноді її називають ладо-тональність.

Мажор і мінор - самі відомі, самі розповсюдженні лади. Але й існують окрім них і багато інших. Вони розповсюдженні в народній музиці, все частіше і частіше використовуються і в сучасній професіональній музиці. Є і лади штучні, вигадані композиторами. Так наприклад Михайло Іванович Глінка вигадав цілотонний лад. Він називається так через те, що поміж всіма звуками дистанція - цілий тон. Звучить він дивно, незвично. Глінка придумав його, щоб передати стан заціпеніння, чогось фантастичного і безживного.

Багато ладів, як і мажор так і мінор, складаються з семи ступенів, але й бувають лади і з іншої кількості звуків. Так в цілотонній гаммі - шість ступенів. Є ціла група ладів які називаються пентатонними - це пятиступенні лади. Існують і лади с іншою кількістю ступенів.

ref.by 2006—2025
contextus@mail.ru