Дослідження можливостей впровадження інвестиційного проекту у ТОВ "Кондитерська фабрика "Лагода"

Работа из раздела: «Менеджмент и трудовые отношения»

• Вступ

Актуальність теми. Наша Країна та ми, її громадяни живемо зараз у нелегкі часи. Падіння старого устрою держави, який панував в Україні на протязі 70-и років, а потім перехід до принципово нової розбудови нашої держави призвів до обвалу не тільки в соціальному, а й, ясна річ, в економічному, технологічному плані, тощо.

В 2007-2011 роках, нарешті, відбулися перші позитивні зміни: знизилися темпи росту інфляції, розпочався зріст виробництва, наша Держава почала рухатись у напрямку інтеграції в світове суспільство, шляхом збільшення політичних та економічних відносин, початком співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, впровадженням сумісних соціальних та економічних процесів.

Тому в ці часи важливо не розтратити накопичений потенціал і досвід та поєднати їх із новітніми для нас науками, котрі успішно працюють на користь всьому світовому суспільству. Інвестиційна діяльність у державі є одним з основних напрямків розширення та відтворення основних фондів і виробничих потужностей господарства на базі науково-технічного прогресу, що уможливлює регулювання розвитку економіки дає істотне підвищення її ефективності.

Ефективність інвестиційної діяльності залежить від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, зумовлюється виробничим потенціалом їх матеріально-технічної бази, кваліфікацією виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації та планування інвестиційного процесу забезпечення його фінансовими ресурсами.

Інвестиційний проект - це одноразова сукупність дій, котра має наступні особливості: наявність чіткої мети, ліміту часу та ресурсів, тісного взаємозв'язку з оточуючим середовищем, конфліктних ситуацій.

Управління проектами - це не тільки наука а й мистецтво, котре застосовується для координування людей, обладнання, матеріалів, фінансових засобів для виконання проектів в задані строки в межах бюджету та задовільнення клієнтів.

В нашій роботі ми застосовуємо цю науку для всебічного обґрунтування розвитку виробничої бази та розширення номенклатури випуску ТОВ „Кондитерська фабрика „Лагода” в м. Кагарлик Київської області, управління цим розвитком на прикладі освоєння виробництва інноваційного продукту -печива для дітей віком з 6 місяців з комплексом вітамінів і мікроелементів.

Для фірми, що має п'ятирічний досвід виробництва та виведення на ринок печива під торговою маркою “Загора” з використанням високих технологій, налагодженні зв'язки з низкою постачальників сировини, та оптовими збутовими фірмами у всіх областях України, та за межами нашої держави (Росія, Білорусь, Казахстан, Естонія), має висококваліфіковані кадри ІТР та робітників, а також з урахуванням того що в нинішній час виробництво дитячого печива як продукту харчування дітей до одного року в Україні відсутнє і цей ринок в деякій мірі заповнений якісною, але дорогою імпортною продукцією фірм з Німеччини, Ізраїлю, Росії такий варіант капіталовкладень оцінюється як дуже перспективний та швидкоокупний.

Ефективне поєднання виробничого потенціалу підприємства, досвіду та інноваційного продукту - печива для дітей віком 6 місяців і більше з комплексом вітамінів і мікроелементів дозволяє в короткі терміни запустити виробництво, та почати продаж на вітчизняному й зарубіжному ринку нової продукції.

Її конкурентоспроможність забезпечується високим рівнем технології, сучасним дизайном, низькою собівартістю, малою кількістю обслуговуючого персоналу на лінії, запровадженням нових технологій управління, використанням пакувальних матеріалів світового рівня.

Метою дослідження у дипломній роботі є розробка системи управління впровадження нової технології у формі інвестиційного проекту на підставі сучасних наукових методів. Відповідно до мети у роботі передбачається вирішити наступні задачі:

визначити існуючі теоретичні і методологічні принципи реалізації інвестиційних проектів інноваційної спрямованості;

проаналізувати виробничо-господарську діяльність підприємства як передумову реалізації проекту, оцінити його комерційну ефективність та визначити можливі ризики впровадження нової технології;

розробити організаційно-економічну програму реалізації проекту та розробити пропозиції щодо удосконалення технології планування та управління цим інноваційним проектом.

Предмет дослідження - методичні і практичні аспекти реалізації інвестиційного проекту інноваційної спрямованості.

Об'єкт дослідження - ТОВ „Кондитерська фабрика „Лагода”.

Інформаційною базою роботи послужили законодавчі і нормативні акти, якими регулюється підприємницька діяльність в Україні, матеріали аналізу фінансово-економічної діяльності підприємства і маркетингових досліджень. В основу даної розробки покладені наукові публікації вітчизняних і закордонних авторів (див. список використаної літератури), де даються рекомендації з впровадження інноваційних і інвестиційних проектів.

Наукова новизна дослідження і отриманих результатів. Проведені дослідження дали можливість розробити теоретичні, методичні і практичні положення, які направлені на удосконалення механізму впровадження конкретного інвестиційного проекту інноваційної спрямованості. Новизна роботи визначається системним підходом до розробки методичного, організаційного та інформаційного забезпечення технології здійснення проекту.

Структурно робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури. Загальний обсяг дипломної роботи - 110 с.

Розділ 1. Методичні підходи до управління інвестиційними проектами та їх оцінки

У сучасному розумінні, проекти - це те, що змінює наш світ: будівництво будинку, науково-дослідна робота, реконструкція підприємства, створення нової організації, розробка нової технології і техніки, спорудження літака, створення кінофільму, розвиток регіону і т.п. Все це проекти.

1.1 Теоретичні засади управління інвестиційними проектами

У сучасній методології управління проектами існує ряд визначень терміна «проект», кожна з який має право на існування, у залежності від конкретної задачі, що стоїть перед спеціалістами. У тому випадку, коли в якості результатів реалізації проекту виступають фізичні об'єкти визначення проекту може бути таким: під проектом розуміється система сформульованих у його рамках цілей, утворюемих або модернізуемих для їх реалізації фізичних об'єктів, т ехнологічних прийомів, технічної й організаційної документації, матеріальних, трудових і інших ресурсів, а також управлінські рішення і заходи щодо їх виконання. Проект - це комплекс взаємозалежних заходів, призначених для досягнення протягом обмеженого періоду часу і при обмежених грошових і інших ресурсах поставлених цілей.

Управління проектом - мистецтво керувать і координувать людські і матеріальні ресурси життєвого циклу проекту, застосувувать системи сучасних методів і техніки управління і мінімізації ризиків для досягнення визначених у проекті результатів по складу і обсягам робіт, вартості, часу, якості і задоволенню учасників проекту. [41] Існуючи методи управління проектами дозволяють: визначити цілі проекту і провести його обгрунтування і його життєздатність; виявити структуру проекту; визначити необхідні обсяги і джерела фінансування; підібрати виконавців - зокрема, через процедури торгів і конкурсів; підготувати і укласти контракти; визначити терміни реалізації проекту, скласти графік виконання, розрахувати необхідні ресурси; розрахувати кошторис і бюджет проекту;

- планувати і враховувати ризики; забезпечити контроль за ходом реалізації проекту. Термін 'інвестиції' походить від латинського слова 'investio', що означає 'одягаю'. У найбільше поширеному трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою його наступного збільшення. Вони є базою для застосування для інших вартісних категорій-грошей, фінансів, кредиту, доходу (прибутку), цін - які відображають відтворення основних фондів і оборотних коштів.

Інвестиції об'єднують два протилежних процеси - вкладення капіталу й одержання прибутку. [26] Інвестиційна діяльність здійснюється на основі збігу інвестиційного попиту і пропозиції. Суб'єкти інвестиційної діяльності реалізують інвестиційний попит і пропозицію, вступаючи у певні економічні взаємовідносини за допомогою інвестиційного ринку. [10]

В даний час ринок інвестицій характеризується великим попитом і невеличкою пропозицією. У зв'язку з цим перед інвесторами постає задача вибору найбільш привабливого інвестиційного проекту. Це можливо при проведенні всебічного проектного аналізу. Проектний аналіз - це методологія, що дозволяє оцінювати фінансові й економічні гідності проектів, а також альтернативні шляхи використання ресурсів з урахуванням макро- та мікроекономічних наслідків. [21]

Поняття проекту є одним із базових елементів концепції проектного аналізу. У світовій практиці інвестиційний проект являє собою комплекс взаємозалежних заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей в умовах обмежених фінансових, тимчасових та інших ресурсів. [26] Це визначення було запропоновано всесвітнім банком і є найбільш точним і правильним. Здійснення будь-якого реального інвестиційного проекту припускає зв'язування (перетворення в неліквідну форму) на відносно тривалий термін деякого обсягу фінансових ресурсів.

Ціль проекту - це бажаний аргументований результат, досягнутий за визначений термін при заданих умовах реалізації проекту. Визначення цілі проекту передбачає постановку задачі, що потребує: визначити результати діяльності на певний строк; дати цим результатам кількісну оцінку; довести, що ці результати можуть бути досягнуті; визначити умови, при котрих ці результати повинні бути досягнуті.

Розробка промислового інвестиційного проекту - від початкової ідеї до експлуатації підприємства - може бути подана у вигляді циклу, що складається з трьох окремих фаз передінвестиційної, інвестиційної й експлуатаційної. Кожна з цих фаз, у свою чергу, підрозділяється на стадії, а деякі з них містять такі важливі види діяльності, як консультування, проектування і виробництво. У передінвестиційній фазі мають місце декілька паралельних видів діяльності, що частково поширюються і на наступну, інвестиційну фазу. Таким чином, як тільки дослідження інвестиційних можливостей визначили надійні ознаки життєздатності проекту, починаються етапи сприяння інвестиціям і планування їхнього здійснення. Проте при цьому основні зусилля припадають на етап остаточної оцінки проекту й інвестиційної фази (додаток Б). Щоб зменшити втрати обмежених ресурсів, необхідно ясне розуміння послідовності дій при розробці інвестиційного проекту - від концептуальної стадії до експлуатації підприємства. Також важливо розуміти значення ролей, які повинні грати різноманітні учасники проекту, такі як інвестори, організації, що сприяють інвестуванню, комерційні банки, фінансові установи, постачальники устаткування, агентства зі страхування експортних кредитів і консультаційні фірми. [15]

Проектні і консультаційні роботи, здійснювані учасниками проекту, повинні виконуватися на усіх фазах проектного циклу. Вони особливо важливі у передінвестиційній фазі, оскільки успіх або провал промислового проекту залежить, у першу чергу, від маркетингових, технічних, фінансових і економічних рішень і їхньої інтерпретації. Виникаючі витрати не повинні служити перешкодою для відповідної експертизи й оцінки проекту в передінвестиційній фазі, оскільки це може зберегти значні засоби, у тому числі ті, що стосуються невірно спрямованих інвестицій після пуску підприємства. [66]

Передінвестиційна фаза містить декілька стадій визначення інвестиційних можливостей (дослідження можливостей); аналіз альтернативних варіантів проекту і попередній вибір проекту, а також підготування проекту. Проходження проекту через ці стадії також сприяє просуванню інвестицій, створює кращу основу для прийняття рішень і здійснення проекту, роблячи цей процес більш зрозумілим. Визначення інвестиційних можливостей є відправною точкою для діяльності, пов'язаної з інвестуванням (додаток Б) у кінцевому рахунку, це може стати початком мобілізації інвестиційних засобів. Потенційні інвестори, приватні або державні, з країн, що розвиваються або розвинутих, зацікавлені в одержанні інформації про виникаючі інвестиційні можливості. Щоб створити таку інформацію для ідентифікації інвестиційного проекту, варто застосовувати підходи на рівні сектору економіки і на рівні підприємства.

Дослідження інвестиційних можливостей носять дуже переносний характер і засновуються більше ступені на загальних оцінках, аніж на детальному аналізі. Дані про витрати зазвичай беруться з аналогічних існуючих проектів, а не на основі зведень від таких джерел, як постачальники устаткування. У залежності від обставин повинні проводитися дослідження або загальні можливості, або можливостей конкретного проекту (підхід на рівні підприємства), або те й інше разом. Дослідження загальних можливостей можна розділити на такі три категорії:

дослідження регіонів, призначені для виявлення можливостей у даному регіоні, будь-то адміністративна провінція, відсталий район або район, що тяжіє до порту;

промислові дослідження, призначені для виявлення можливостей у даній галузі промисловості, наприклад, у виробництві будівельних матеріалів або харчових продуктів;

дослідження, призначені для виявлення можливостей, заснованих на використанні природних ресурсів, сільськогосподарської і промислової продукції, такої як продукція нафтохімічної і металургійної галузей.

Дослідження можливостей конкретного проекту повинні проводитися відповідно до спочатку виявлених загальних можливостей у вигляді продукції, що володіє потенціалом для внутрішнього виробництва, а інвестиційний профіль повинен бути звернений до потенційних інвесторів. Хоча в багатьох країнах, що розвиваються, таку роботу може виконувати державне агентство сприяння інвестиціям або торгово-промисловій палаті, у більшості випадків ці дослідження проводяться певним інвестором або групою підприємців. [15]

Дослідження можливостей конкретного проекту менше детальні, аніж дослідження загальних можливостей. Їх можна визначити як перетворення проектної ідеї в широку інвестиційну пропозицію. Маючи за мету стимулювання зацікавленості інвесторів, дослідження можливостей конкретного проекту повинні містити певну базову інформацію, причому простого перерахування товарів, що має потенціал для внутрішнього виробництва, недостатньо. Хоча такий перелік заснований на загальноекономічних показниках (наприклад, імпорт у попередні періоди, зростання споживчого попиту), або на матеріалах одного з досліджень загальних можливостей регіонів, секторів промисловості або ресурсів, і може служити відправною точкою, необхідно, по-перше, підходити вибірково до продукції, виявленої таким чином, і, по-друге, узагальнити інформацію про кожний вид продукції, щоб потенційний інвестор, місцевий і закордонний, міг розглянути питання про те, наскільки привабливі наявні можливості для переходу до такої стадії підготування проекту попередньому відбору.

Основні цілі попередньому відбору полягають у визначенні того, чи виконуються такі положення: усі можливі альтернативи проекту розглянуто; концепція проекту виправдовує проведення детального аналізу; всі аспекти проекту здійснення мають важливе значення з погляду його здійснення і визнання необхідності глибокого вивчення шляхом функціональних досліджень, або досліджень забезпечення, таких як аналіз ринку, лабораторні або дослідно-промислові іспити; ідея проекту (на підставі наявної інформації) повинна бути визначена або як нежиттєздатна, або достатньо приваблива для окремого інвестора або групи інвесторів; екологічна ситуація на ділянці запланованого будівництва і потенційний вплив на її певного виробничого процесу відповідають національним стандартам.

Попередній відбір варто розглядати як проміжну стадію між дослідженням можливостей проекту і детальним ТЕО. Розходження полягає в ступені деталізації одержуваної інформації і глибині розгляду варіантів проекту. Структура попередньому відбору повинна бути така ж, як і структура докладного ТЕО (техніко-економічного обгрунтування).

Детальний аналіз можливих альтернатив повинен мати місце на стадії попередньому відбору, оскільки його виконання на стадії ТЕО було б занадто дорогим і тривалим. Зокрема, аналіз повинен охопити різноманітні альтернативи, обумовлені в таких основних областях (компонентах) дослідження: стратегії проекту або корпоративні стратегії і рамки проекту; ринок і концепція маркетингу; сировина, основні і допоміжні виробничі матеріали; місце розташування, ділянка і навколишнє середовище; проектування і технологія; організація і накладні витрати; трудові ресурси, зокрема, управлінські кадри, витрати на оплату робочої сили, а також потреби у фаховому навчанні і витрати на нього;

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) повинно дати всю необхідну інформацію для ухвалення рішення про інвестування (додаток Б). Отже, комерційні, технічні, фінансові, економічні й екологічні передумови для інвестиційного проекту повинні бути визначені і критично оцінені на основі альтернативних варіантів рішень, уже розглянутих на стадії попередньому відбору. Результатом цих зусиль і є проект, попередні умови і цілі якого були чітко визначені, виходячи з основної цілі можливих варіантів стратегії маркетингу, бажаної і досягнутої частки ринку, відповідних виробничих потужностей, місця розташування підприємства, наявної сировини і матеріалів, що відповідає технології і, якщо потрібно, оцінці впливу виробництва на навколишнє середовище. Фінансова частина досліджень полягає у визначенні обсягу інвестицій, включаючи чистий оборотний капітал, витрати виробництва і маркетингу, прибуток на інвестований капітал.

Остаточна оцінка інвестиційних і виробничих витрат, а також наступні розрахунки фінансової й економічної прибутковості доцільні тільки в тому випадку, якщо визначені рамки проекту з урахуванням усіх важливих аспектів і пов'язаних із ними витрат. Весь обсяг проекту повинен бути поданий у кресленнях і схемах, що послужать підгрунтям подальшої роботи. [15]

Розробка ТЕО повинна здійснюватися тільки тоді, коли необхідні фінансові кошти, визначені дослідженнями, можуть бути виявлені з достатнім ступенем точності. Мало змісту в ТЕО без надійної гарантії того, що у випадку позитивного рішення необхідні кошти будуть знайдені. З цієї причини можливе фінансування проекту повинно бути розглянуте ще на ранній стадії ТЕО, оскільки фінансові умови безпосередній вплив на повні витрати і, таким чином, - на фінансову здійсненність проекту.

Інвестиційна фаза. Інвестиційна фаза, або фаза впровадження проекту (додаток Б), містить у собі широкий спектр консультаційних і проектних робіт, у першу чергу і головним чином, в галузі управління проектом. Інвестиційна фаза може бути розділена на такі стадії:

установлення правової, фінансової й організаційної основ для здійснення проекту;

придбання і передача технологій, включаючи основні проектні роботи;

детальне проектне опрацювання і висновок контрактів, включаючи участь у тендерах, оцінку пропозицій і проведення переговорів;

придбання землі, будівельні роботи й встановлення устаткування;

перед виробничий маркетинг, включаючи забезпечення постачань і формування адміністрації фірми;

набір і навчання персоналу;

здавання в експлуатацію і пуск підприємства. [15]

детальні проектно-конструкторські роботи містять у собі роботи з підготування ділянки, остаточний вибір технології й устаткування, весь діапазон робіт із планування й упорядкування графіка будівництва, а також підготування маршрутно-технологічних карт, масштабних креслень і різноманітних схем.

На стадії участі в тендерах і оцінки пропозицій особливо важливо одержати широку пропозицію по товарах і послугах для проекту від великого числа вітчизняних і міжнародних постачальників, що добре зарекомендували себе. Переговори і укладення контрактів пов'язані з правовими зобов'язаннями, що виникають при передачі технологій, будівництві будинків, закупівлі й установці машин і устаткування, а також при фінансуванні. На цій стадії відбувається підписання договорів між інвестором або підприємцем, з одного боку, і фінансовими установами, консультантами, архітекторами і постачальниками сировини, матеріалів і необхідних ресурсів - з іншого. При проведенні переговорів країни, що розвиваються, зіштовхуються з великими проблемами, тому необхідна взаємодія з досвідченими консультаційними фірмами. Але навіть вибір потрібної консультаційної фірми найчастіше є складним і грунтується на відповідному досвіді і довірі. [15]

Стадія будівництва містить у собі підготування ділянки для забудови, спорудження будинків і інші цивільні будівельні роботи, а також постачання і монтаж устаткування відповідно до намічених програм і графіків. Набір і навчання персоналу, що проводяться одночасно з етапом будівництва, можуть мати вирішальне значення для очікуваного росту продуктивності й ефективності роботи підприємства. Особливо важливим є своєчасний початок маркетингової діяльності для підготування ринку нового товару (перед виробничий маркетинг) і забезпечення постачання найважливіших матеріалів і сировини (маркетинг постачання).

Здавання в експлуатацію і пуск підприємства - зазвичай короткий, але технічно важливий період здійснення проекту. Він зв'язує попередню фазу будівництва з попередньою експлуатаційною (виробничою). Успіх, досягнутий на цьому етапі, демонструє ефективність планування і здійснення проекту, провіщаючи його майбутню дієвість. [41]

Слід зазначити, що в передінвестиційний фазі якість і надійність проекту є більш важливими, аніж чинник часу, тоді як в інвестиційній значення тимчасового чинника зростає в зв'язку з необхідністю утримати проект у рамках даних прогнозу, отриманих у ТЕО. Отже, принципово помилковою є поведінка інвесторів, коли вони, скаржачись на тривалий і дорогий процес підготування проекту, намагаються скоротити стадії підготування й аналізу, переходячи безпосередньо від ідентифікації проекту до заявки на позичку. Промислове інвестування звичайно утягує довгострокові фінансові внески, і час, витрачений на вивчення стратегічних ринків, територіальних, технічних, управлінських, організаційних і фінансових альтернатив проекту, щоб знайти оптимальне рішення, окупається у багато разів. [15]

Фаза експлуатації. Проблеми фази експлуатації (додаток Б) потребують розгляду як з короткострокових, так і з довгострокових позицій. Короткострокові стосуються початку виробництва, коли можуть виникати проблеми, пов'язані з застосуванням технології, роботою устаткування або недостатньої продуктивності праці через недостатність кваліфікованого персоналу. Довгостроковий підхід стосується обраної стратегії і сукупних витрат на виробництво і маркетинг, а також надходжень від продажів. Ці чинники безпосередньо пов'язані з прогнозом, зробленим у передінвестиційній фазі. Якщо стратегії і перспективні оцінки виявляться помилковими, внести будь-які корективи буде не тільки складно, але і винятково дорого. [15]

1.2 Методичні підходи до аналізу інвестиційних проектів, орієнтованих на впровадження нових видів продуктів

Аналіз беззбитковості проекту. Всі витрати за проектом поділяються на інвестиційні і поточні. До інвестиційних належать витрати на інвестиції до основного капіталу (придбання землі, будівництво будинків і споруд, покупка або оренда технологій і устаткування), виробничі витрати і потреби в оборотному капіталі. [66]

Поточні витрати - це витрати на випуск продукції, що містять витрати на придбання сировини, основних і супутніх матеріалів, оплату праці, загальнозаводські і накладні витрати. Поточні витрати проекту належать до валових витрат, що враховуються як при розрахунку податку з прибутку підприємств, так і при проектуванні грошових потоків. Розрахунок планових поточних витрат є однією з найскладніших процедур, що передбачає послідовне визначення кожної зі статей.

У ході аналізу проекту при розрахунках витрат окремо плануються поточні грошові витрати і поточні витрати в матеріальній і нематеріальній формі. Для планування поточних витрат найбільш прийнятною є структура, подана в додатку В. Ця таблиця використовується як для розрахунку поточних витрат у цілому, так і для грошових витрат. Поточні витрати необхідно спланувати в часі і по видах потоків (грошовий, матеріальний, нематеріальний).

Прямі витрати доцільно розраховувати окремо на одиницю продукції, потім - на всю реалізовану продукцію, а непрямі витрати розраховувати відразу на реалізовану продукцію. Тому що грошові оцінки поточних витрат - це основа аналізу інвестиційного проекту, необхідно ретельно перевіряти всі статті витрат, що можуть істотно вплинути на його ефективність і здійсненність. Розрахунок поточних витрат проводиться на кожній стадії проекту, їхній обсяг постійно уточнюється, тобто використовується принцип ітераційної моделі витрат. При керуванні структурою поточних витрат варто враховувати ефект виробничого важеля (ливериджа). Виробничий важіль - це залежність доходу від структури витрат, що обумовлена зміною обсягів виробництва. Проте зростання цих показників (обсяг продажу і прибутку) неоднаковий: внаслідок наявності умовно-постійних витрат зміна доходу завжди є більш значною, аніж зміна обсягів виробництва як у бік зниження, так і в бік підвищення. Кількісна міра операційного ливериджа - показник DL, розраховується за формулою: [46]

DL = , (1.1)

де, S - загальна очікувана сума прибутків;

С - витрати на здійснення;

Сс - умовно-постійні витрати.

Ливеридж показує, на скільки відсотків збільшиться прибуток від збільшення виторгу на 1%.

Співвідношення між статтями поточних витрат може бути різним і визначається технічною і технологічною політикою, обраною при підготуванні проекту.

Зміна структури поточних витрат може істотно вплинути на розмір доходу. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням умовно-постійних витрат і відносного зменшення умовно-перемінних. Цей взаємозв'язок характеризується категорією виробничого важеля. Його рівень тим вище, чим вище частина умовно-постійних витрат.

Виробничий важіль показує потенційну можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури поточних (валових) витрат і обсягу виробництва (продажів). [12]

Ефект виробничого важеля означає, що при збільшенні обсягів виробництва і реалізації постійні витрати зменшуються, а прибуток фірми збільшується.

Розрахунок точки беззбитковості. Ціль аналізу беззбитковості - визначення обсягу продукції, для якого розмір виручки від продажу дорівнює витратам. Коли обсяг продажу є нижчим за цю точку, фірма зазнає збитків, а в точці, де виторг дорівнює витратам, фірма веде бізнес беззбитково.

Обсяг продажів у точці беззбитковості являє собою вартість беззбиткових продажів, а ціна одиниці продукції в цьому випадку є беззбитковою ціною продажів.

Якщо виробнича програма включає різноманітні продукти, то для будь-якого беззбиткового обсягу продажів будуть існувати різноманітні варіанти цін на продукцію, але не буде єдиної беззбиткової ціни. [33]

Точка беззбитковості (ТБ) - це обсяг реалізації, при якому прибутки підприємства дорівнюють його витратам. Вона розраховується за формулою:

ТБ = (1.2)

де, ПВ - постійні витрати;

Ц - ціна одиниці продукції;

ПРВс - середні перемінні витрати.

Точка беззбитковості в натуральних одиницях знаходиться за формулою:

ТБ = (1.3)

де, ПВ - постійні витрати;

МП - маржинальний прибуток на одиницю продукції.

Маржинальний прибуток на одиницю продукції - це різниця між ціною одиниці продукції і середніх перемінних витрат. Він розраховується:

МП = Ц - ПРВс. (1.4)

Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях використовується формула:

ТБ = (1.5)

Де, ПВ - постійні витрати;

Кмп - коефіцієнт маржинального прибутку.

У свою чергу, коефіцієнт маржинального прибутку знаходиться за такою формулою:

Кмп = (1.6)

де, Ц - ціна одиниці продукції;

МП - маржинальний прибуток на одиницю продукції.

Графічне зображення аналізу беззбитковості подане на рис. 1.1.

У точці Б досягається рівновага, тобто така кількість реалізованих виробів дозволяє за рахунок надходжень від продажів цілком покрити витрати виробництва.

Рис. 1.1 Точка беззбитковості.

Критерії ефективності проектів. Використання критеріїв ефективності інвестиційних проектів допомагає прийняти, схвалити або змінити проект. Вибір конкретного критерію для висновку про ефективність проекту залежить від певних чинників - існуючої ринкової перспективи, існування обмежень на ресурси для фінансування проекту, коливань грошових потоків і можливості одержання прибутку.

Чиста поточна вартість - Net Present Value (NPV) - це найбільш узагальнюючий показник доцільності реалізації того або іншого інвестиційного проекту. [11] У літературі зустрічаються й інші його назви: чиста приведена вартість, чиста приведена цінність, дисконтовані чисті вигоди. NPV являє собою дисконтовану цінність проекту (поточну вартість прибутків або вигоду від здійснених інвестицій) і дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигод і поточної вартості теперішніх і майбутніх витрат проекту в плині всього його циклу.

Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використовувати її для дисконтування потоків витрат і вигод і сумувати дисконтовані вигоди і витрати. При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, що міг би бути отриманий при інвестуванні найбільш прибуткових альтернативних проектів. Якщо NPV є позитивною, тоді проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від проекту буде достатньо тільки для покриття витрат. Якщо NPV менше нуля, то проект не приймається.

Розрахунок NPV здійснюється за такими формулами 1.7. -1.8.:

NPV = , (1.7)

де, Вt - вигоди за проектом на рік t;

Сt - витрати за проектом на рік t;

i - ставка дисконтування;

n - тривалість (термін життя) проекту.

NPV = - (1.8)

Особливою ситуацією є розрахунок NPV у випадку вкладення засобів у проект, термін життя котрого явно не обмежений (умовно-безкінечний). Характерними прикладами такого роду інвестицій можуть бути витрати, здійснювані для проникнення на новий для підприємства ринок країни (реклама, створення мережі ділерів і т.п.) або пов'язані з придбанням контрольного пакету акцій іншої компанії з метою введення її до холдингу. У подібних ситуаціях для визначення NPV треба скористатися формулою Гордона, що має такий вигляд:

NPV = - Co, (1.9)

де, В1 - вигоди за проектом наприкінці першого року після здійснення інвестицій;

g - темп, з яким, як очікується, зростатимуть щорічно надходження коштів надалі.

Основна перевага NPV полягає в тому, що всі розрахунки здійснюються на основі грошових потоків, а не чистих прибутків. Крім того, ефективність головного проекту можна оцінити шляхом підсумовування NPV його окремих підпроектів. Це дуже важлива здатність, що дає можливість використовувати NPV як основний критерій при аналізі інвестиційного проекту. Основний недолік NPV полягає в тому, що її розрахунок потребує детального прогнозу грошових потоків на термін життя проекту. Часто припускається сталість ставки дисконту. [53]

При аналізі залежності NPV від ставки дисконту використовується крива, що має назву профіль NPV. Ця залежність подана на рис. 1.2.

Таким критерієм визначення ефективності проектів є внутрішня норма рентабельності - Internal Rate of Return (IRR). У літературі зустрічаються й інші назви: внутрішня ставка рентабельності, внутрішня ставка прибутку, внутрішня норма прибутковості, внутрішній коефіцієнт окупності інвестицій. IRR являє собою, по суті, рівень окупності коштів, спрямованих на цілі інвестування, і по своїй природі близька до різноманітного роду процентних ставок.

NPV

Ставка дисконту

Рис. 1.2. Залежність розміру чистої поточної вартості від ставки дисконту.

IRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NPV проекту дорівнює нулю. Розрахунок IRR провадиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різноманітних ставках дисконтування. Розрахунки проводяться за формулою:

= 0 (1.10)

На практиці визначення IRR проводиться за допомогою такої формули:

IRR = А + , (1.11)

де, А - розмір ставки дисконту, при якій NPV більше нуля;

В - розмір ставки дисконту, при якій NPV менше нуля;

а - розмір позитивної NPV, при розмірі ставки дисконту А;

у - розмір негативної NPV, при розмірі ставки дисконту В. [66]

Якщо значення IRR проекту для приватних інвесторів більше, аніж існуюча ставка рефінансування банків, а для держави - аніж нормативна ставка дисконту, і більше, аніж IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект може бути рекомендований для фінансування.

Істотна різниця NPV і IRR полягає в тому, що використання IRR завжди призводить до використання того самого проекту, у той час як вибір по NPV залежить від обраної ставки дисконту. Вибір проектів по NPV правильний настільки, наскільки правильно обрана ставка дисконту.

Індекс прибутковості - Profitability Index (PI) - це відношення віддачі капіталу до вкладеного капіталу. Для реальних інвестицій, що тривають декілька років показник PI підраховується відношенням віддачі капіталу, тобто суми фінансових результатів по роках, рахуючи від дати перших інвестицій, до вкладеного капіталу.

PI = *? (1.12)

PI тісно пов'язаний із NPV. Якщо NPV позитивна, тоді і PI більше 1, і навпаки.

Очевидно, що розмір критерію 'PI більше 1', свідчить про доцільність реалізації проекту, причому, чим більше розмір PI перевищує одиницю, тим більше інвестиційна принадність проекту. Іншими словами, дисконтовані прибутки від реалізації проекту в PI разом перевершують дисконтовані інвестиційні витрати.

Період окупності інвестиційних вкладень - Payback Period (PP) - це період, за який віддача на капітал досягає значення суми початкових інвестицій. Під віддачею на капітал у випадку реальних інвестицій розуміється сума дисконтування фінансових результатів по роках, підрахованих без початкових інвестицій.

Дисконтований термін окупності інвестицій (DPP) - є більш довершеним методом оцінки інвестиційних вкладень. Він має всі переваги періоду окупності інвестицій. Але, на відміну від PP, DPP бере до уваги тимчасовий аспект вартості грошей. Тому метод DPP - це корисний крок в бік кращого теоретичного обгрунтування проектів.

Метод DPP дисконтує щорічні чисті грошові надходження і визначає, яка кількість років буде потрібна для цих дисконтованих потоків, щоб вони окупили початкові витрати на інвестиції. Тому що DPP враховує тимчасовий аспект вартості грошей, він дає більш довгий термін окупності інвестицій, аніж PP, і бере до уваги більшу кількість грошових потоків від капіталовкладень.

Інша перевага DPP над традиційним методом PP полягає в тому, що він має чіткий критерій прийнятності проектів. При використанні DPP проект приймається, якщо він окупає себе протягом свого терміна життя.

Дисконтваний період окупності має спільний із PP недолік: він не бере до уваги всі грошові потоки після завершення терміну здійснення проекту. Але, тому що DPP завжди довше PP, то DPP виключає меншу кількість цих грошових надходжень. [11]

Що стосується правил використання всіх перерахованих вище критеріїв, то якщо існують загальні бюджетні обмеження, а вигоди і витрати змінюють знак не більше одного разу, то для ранжування проектів використовується коефіцієнт вигоди/витрати або внутрішня норма рентабельності. Якщо немає ні бюджетних обмежень, ні обмежень на доступність коштів, тоді використовується тільки чиста поточна вартість, при стабільності NPV і IRR.

1.3 Методичні підходи до визначення ризиків проекту

Аналіз ризиків проекту. Метою аналізу проектних ризиків є оцінка усіх видів ризиків проекту, а також визначення: можливих шляхів зниження ризику; ступеня доцільності реалізації проекту при існуючому рівні ризику і засобах його зниження. Аналіз проектних ризиків передбачає рішення таких завдань: визначення ризиків проекту; оцінка ризику проекту; визначення чинників, що впливають на ризик; пошук шляхів скорочення ризиків; урахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту; урахування ризику при оцінці доцільності реалізації засобу фінансування проекту.

Існує принаймні два підходи до визначення ризику - у термінах витрат і збитків і в термінах неточності. [1]

У термінах неточності ризик визначається як можливість того, що збитки будуть більше визначеного значення. Існує також визначення ризику як математичного очікування витрат і збитків.

У інвестиційному і фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міру неточності в одержанні очікуваних прибутків від заданих інвестицій. Очевидно, що для загального визначення ризику варто виходити з того, при яких умовах він виникає.

Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є одержання очікуваного рівня прибутковості, а засобом досягнення цілі - реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту - це міра неточності в одержанні очікуваного рівня прибутковості при реалізації даного проекту. [5]

Вся розмаїтість ризику взаємозалежна. У ієрархічній системі ризиків початковим можна визнати інвестиційний ризик, тому що якщо немає вкладень, тоді немає ризику їх втратити. Інвестиційний ризик має місце в підприємницькому середовищі, але може в деяких випадках виникати в системі споживання. Ризики інвестиційних проектів можуть підрозділятися на три великі групи: фінансові, будівельні, експлуатаційні.

Інвестиційний споживчий ризик виникає в тому випадку, коли вкладення в товари тривалого користування (котеджі, авто, гаражі й ін.) із метою їхнього подальшого використання в підприємницькій діяльності (продаж, найм, гарантія, виробництво) не досягають своїх цілей з різних причин.

Підприємницький ризик обумовлений характером вірогідності практично усіх виробничих процесів і реалізації, конкуренцією, інфляційним впливом, наявністю фізичних ризиків (втрата майна в результаті стихійного лиха), а також непевністю, що викликана неповною і неточною інформацією, що міститься в інвестиційній програмі. Це, по-перше, пов'язано з можливою зміною законодавства (посилення екологічних вимог, умов оподатковування, реінвестування прибутків, зміни рівня процентних ставок, введення обмежень і ліцензій).

Фінансові ризики - це сукупність взаємозалежних ризиків невиконання фінансових зобов'язань протилежною стороною і ризиків зміни кон'юнктури фінансових ринків.

Фінансові ризики, що беруть на себе банки і клієнти, тісно взаємозалежні між собою. Цим ризикам підлягають як інвестори, так і кредитори і дебітори. Кредитні ризики займають головне місце в групі фінансових ризиків. Кредитний ризик виникає у випадку неповернення боргу. Валютний ризик виникає в зв'язку з непевністю майбутнього руху ресурсів національної валюти по відношенню до закордонних валют. Впливу валютного ризику підлягають усі суб'єкти інвестиційної діяльності, що здійснюють фінансові операції у валютах закордонних країн.

Будівельні ризики - це ризики, що виникають у процесі реалізації проекту. У залежності від типу фінансування проекту ці ризики діляться між учасниками здійснення проекту або приймаються на себе тієї або іншою стороною. Ризик перевищення кошторису. Проектно-кошторисна вартість може бути перевищена з вини учасників проекту. Ризик невчасного завершення термінів завдяки змінам у складі проекту, зриви постачання матеріально-технічних ресурсів.

Ризик порушення умов договору виникає через зміну умов функціонування інвестора і підрядної організації (фінансова неспроможність інвестора, зміна ставок оподатковування прибутку, умов одержання банківських кредитів і погашення раніше отриманих позичок, амортизаційної політики, невиконання угод субпідрядниками, проектантами й іншими учасниками проекту).

Ризик падіння попиту виникає при зміні потреб у продукції будівельної галузі в зв'язку з загальним спадом виробництва, кризою фінансів, бюджетним дефіцитом. Експлуатаційні ризики виникають після введення об'єкта в дію і виходу на проектну потужність.

Очолює ієрархію проектний ризик, що буває внутрішнім і зовнішнім. Зовнішні ризики, у свою чергу, діляться на прогнозовані і непрогнозовані.

Зовнішні непрогнозовані ризики врахувати практично неможливо. Зовнішні ж прогнозовані ризики при аналізі проекту можна врахувати. До таких ризиків належать: ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини, збільшення на нього цін, зміни вимог споживачів продукції, посилення конкуренції і т.п.; операційний ризик пов'язаний із відхиленням від цілей проекту і неможливістю підтримки управління проектом; ризик шкідливого екологічного впливу; ризик негативних соціальних наслідків; ризик зміни валютних курсів; ризик непрогнозованої інфляції; ризик податкового пресу.

Внутрішні ризики діляться на планово-фінансові, пов'язані зі зривом плану робіт і перевитратами коштів, і технічні, пов'язані зі зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації. Проектні ризики обумовлені особливостями його життєвого циклу. Для оцінки ризику при виборі варіанта інвестування можна використовувати метод експертних оцінок ризиків у різних фазах проекту. При аналізі ризиків у передінвестиційній фазі оцінюють фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний потенціал, функції і завдання основних учасників проекту і рівень гарантій по інвестиціях і кредитах. У інвестиційній фазі оцінюють структуру управління проектом, якість виконання проектних робіт. У експлуатаційній фазі оцінці піддаються чинники, що негативно впливають на реалізацію проекту. Це затримка будівництва, перевищення витрат, незгода щодо фінансування, нездатність контрагентів, втручання держави, поява збитків, збільшення цін на сировину й енергоносії, некваліфіковане персоналом.

Узагальнюючи вищевикладені підходи до оцінки інвестиційних ризиків, слід зазначити, що, незважаючи на те, що усі вони мають свої хиби, кожний із них має право на існування. Західними фірмами, як правило, для підвищення надійності результатів застосовується відразу декілька методів аналізу ризику. Цікаво, що у світовій практиці найбільше поширеним методом врахування ризику є введення ризикової надбавки в значення ставки дисконтування, що передбачає використання моделі оцінки капітальних активів. Проте в Україні використання оцінки капітальних активів практично неможливо через відсутність необхідної для розрахунків інформації. Крім того, модель оцінки капітальних активів враховує тільки систематичний ризик, чого для багатьох західних компаній цілком достатньо, через те, що вони володіють добре диверсифікованими інвестиційними портфелями. А для підприємств України характерний відносно високий рівень спеціалізації, тому несистематичний ризик не усунутий і потрібна його оцінка.

Управління проектними ризиками. Теорія ризиками ґрунтується на таких принципах: у ринковій економіці межу між макро- та мікрорівнями стирається з погляду спільності інтересів учасників ринку; усі ризики впливають на всіх учасників ринку одночасно на всіх рівнях економіки, але в різному ступені і з різною залежністю; із збільшенням ризику прибутковість зменшується в процентному відношенні до ризику; при оцінці ефективності проекту ставка дисконту (i) і внутрішня норма рентабельності (IRR), крім складових реальної прибутковості, темпів інфляції і наслідків, повинні враховувати ступінь ризику проекту; зміна основних показників прибутковості залежить від можливості фірми управляти ризиком. [63]

Для ефективного управління ризиками використовуються методи диверсифікації, страхування і хеджування.

Під диверсифікацією розуміється інвестування фінансових ресурсів у більш ніж один вид активів, тобто Процес розподілу інвестицій між різними об'єктами вкладення, що безпосередньо між собою не пов'язані.

Страхування ризиків - це передача певних ризиків страховій компанії. Хеджування - це процес страхування ризику від можливих ризиків шляхом перенесення ризику зміни ціни з однієї особи на іншу.

Хеджування здійснюється за допомогою укладення контракту, що призначений для страхування ризиків зміни цін - хеджа - між стороною, що страхує ризик (хеджером), і стороною, що бере ризик на себе (спекулянтом).

1.4 Зміст задач маркетингових досліджень у ході розробки проекту, орієнтованого на впровадження нових видів продукції

Для розробки стратегії проекту і концепції маркетингу надзвичайно важливі докладні маркетингові дослідження, тобто систематизоване опрацювання інформації про ринок і ринкове середовище. Задачею маркетингового дослідження є збір, аналіз і інтерпретація цієї інформації, а також створення основи для прийняття рішень стратегічного або маркетингового характеру. Маркетингове дослідження полягає, головним чином, в аналізі попиту (кінцевого споживання і торгівлі) і конкуренції, поводження покупця і потреб споживача, продуктів, що конкурують, і інструментів маркетингу. При цьому потрібно брати до уваги взаємозалежність між індивідуальними суб'єктами, їхнє відношення до ринку в цілому, а також вплив соціальних, екологічних і економічних чинників.

Діапазон маркетингового дослідження, необхідного для аналізу визначається необхідністю вибору й обгрунтування проекту (і альтернатив) і створення відповідної концепції маркетингу. Дослідницька робота ведеться поетапно, відповідно до процесу планування. Природно, що кількість усіх наступних рішень залежить від якості оцінки інформації. Будь-які помилки, зроблені на стадії дослідження, можуть призвести до неправильної концепції маркетингу і поставити весь проект під загрозу.

Системний підхід до маркетингу (рис.1.3) полегшує розуміння взаємозв'язків між учасниками ринку і їхньої діяльності. Елементами цієї системи є як підприємства й організації, так і окремі особи, що відіграють конкретну роль у процесі ринкового обміну. Наприклад, це може бути конкурент, що дотримується політики високих цін; інший конкурент може проводити політику низьких цін і, відповідно, мати продукт низької якості; можуть існувати оптові і роздрібні торговці, що пропонують покупцям особливі послуги; і, нарешті, але не в останню чергу, існують споживачі з різноманітною купівельною спроможністю.

Взаємовідносини між учасниками ринку (елементами системи), що належать до маркетингового дослідження, подані в першу чергу діяльністю учасників, такий як обмін товарами і послугами, система платежів і використання інструментів маркетингу в процесі безпосереднього спілкування продавців і споживачів. На передінвестиційній стадії проекту маркетингове дослідження звичайно концентрується на аналізі ринку (здебільшого - на аналізі попиту і пропозиції). Часто в дослідницькій роботі недостатньо уваги приділяється інструментам маркетингу або вони не розглядаються зовсім, хоча оцінка маркетингового комплексу основних конкурентів і визначення цього комплексу для конкретного проекту можуть мати значний вплив на тип і масштаби останнього.

Розрізняють два види інформації про ринок: загальна ринкова інформація і конкретна інформація про певний сегмент ринку (групі споживачів, продукту).

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ І ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
	Досліджуваний проект	РИНОК	Існуючі	ННові
			Конкуренти
	Комплекс маркетингу для цільового ринка		Комплекс маркетингу для цільового ринку
	Торгові агенти Брокери
	Комплекс маркетингу торгового агенту
	Група споживачів або кінцевих споживачів

Рис. 1.3. Маркетингове дослідження і система маркетингу або групі продуктів

Більшість маркетингових досліджень містить таку інформацію:

загальні економічні показники, пов'язані з попитом на продукт, такі як чисельність населення і темпи його росту, прибуток і споживання на душу населення, валовий внутрішній продукт на душу населення і річний його приріст, розподіл прибутків;

державна політика, практика і законодавство стосовно споживання, виробництва, імпорту й експорту аналізованих продуктів, стандартам, обмеженням, митам, податкам, а також субсидіям і іншим формам стимулювання, кредитному контролю і валютному регулюванню;

існуючий рівень вітчизняного виробництва в натуральному і вартісному вираженні, включаючи виробництво продукції, призначеної для внутрішнього споживання і не що поставляється на ринок;

існуючий рівень імпорту в натуральному і вартісному вираженні (за цінах сіф і на підставі внутрішньої вартості);

виробництво й імпорт субститутів (товарів-замінників) і близьких до них;

дефіцитні споживані ресурси і комплектуючі;

плановані показники виробництва, визначені національними планами економічного розвитку, що мають відношення до аналізованих продуктів, субститутам і комплектуючим;

існуючий рівень експорту в натуральному і вартісному вираженні;

характеристики поведінки споживачів - звичаї, навички, реакції (індивідуальні і колективні), а також торгова практика.

Повинні бути ідентифіковані конкретний попит і ринкова інформація для визначеного сегменту ринку і встановлена придатність цих даних для розробки аналізу. Діапазон охоплення даних, проте, залежить від природи продукту, а також типу і рівня маркетингового дослідження. Не прийнято розробляти будь-яку класифікацію або пропонувати будь-які правила в цьому відношенні. У одному випадку минулі показники промислового виробництва можуть виявитися вирішальними, в іншому - можуть ввести в помилку. Те ж саме ставиться до інформації про імпорт, минулому споживанні і цінах.

Проте необхідно ідентифікувати конкретний попит і ринкову інформацію, необхідні для певного продукту, ступінь придатності і можливості використання цієї інформації або альтернативні дані, на яких повинні базуватися результати дослідження. Повинні бути визначені і приведені джерела інформації для кожного випадку. Важлива інформація може бути отримана з офіційних даних, що публікуються (статистичні довідники, дані переписи і дослідження можливостей стосовно ресурсів, регіонів або секторів економіки, проведені урядовими агентствами, організаціями або асоціаціями, такими як торговельні палати). Такі дані рідко бувають достатньо повними або докладними для цілей маркетингового дослідження і можуть служити лише початковою точкою роботи. Кабінетне дослідження звичайно є вирішальним для визначення кількісних параметрів, і найчастіше необхідно обертатися до письмових джерел, включаючи спеціальні урядові статистичні збірники. [18]

Відповідно до запропонованої організації маркетингового дослідження, перший крок в аналізі ринку і попиту - визначення цільового ринку для проекту, опис і аналіз структури цього ринку. Чітка ідентифікація і якісний аналіз структури ринку є фундаментом для його дослідження. Важливо оцінити й описати всі значимі зв'язки між елементами системи маркетингу (рис.1.3), тобто структуру промисловості (постачальників, типи підприємств, організацію промисловості або галузі), характеристики споживачів, особливості зайнятості і конкуренції, а також структуру збуту.

Ринок споживчих товарів має такі характеристики [45]:

Споживач має комплексні потреби, що найчастіше усвідомить лише частково.

Запропонований товар має для споживача не тільки функціональне, але й емоційне значення.

Найчастіше не відбувається справжнього процесу ухвалення рішення; споживач скоріше орієнтується на торгову марку, керується сталими навичками або раптово виниклим бажанням покупки.

Думка споживача є вкрай важливим.

Ринок товарів виробничого призначення має такі характеристики [45]:

вироби, що закуповуються, призначені для подальшого використання у виробничому процесі

Потреби споживачів найчастіше грунтуються на чітко визначеній меті

Процес ухвалення рішення найчастіше є складним і відбувається усередині організацій із великим числом лідерів, що мають свою думку

Покупець часто має глибоке або спеціальне знання продукту

Проходить відносно багато часу між першим контактом із споживачем і укладанням контракту.

Аналіз може проводитися як для ринку в цілому, так і для кожного сегменту окремо. Доцільно, проте, поділяти ринок на визначені сегменти на основі диференційованої поведінки споживачів. Більш того, сегментація ринку - головна попередня умова ефективного використання інструментів маркетингу.

Звичайно першим кроком є підготування детальної оцінки фактичної ємності ринку (наприклад, поточного обсягу продажів на визначеному ринку або його сегменті) і ринкового потенціалу - максимально можливого попиту на ринку в цілому. Другий крок - прогнозна оцінка збільшення ємності майбутнього ринку, що розглядається нижче, у розділі, що стосується прогнозування даних маркетингу. Це - основа вирішення питання про фактичну або заплановану ринкову частку підприємства. Цільова частка ринку створює базу для прогнозу обсягу продажів і, отже, виробничої програми, виробничих потужностей і певних вимог до матеріалів і споживаних ресурсів, робочій силі, інвестиціям і т.д.

Сегментація й аналіз ринку тісно взаємопов'язані і, отже, вони завжди повинні бути об'єднані і не розглядатися окремо.

Канали продажів, або збуту, - це ланцюжок, що зв'язує виробників із кінцевими користувачами. Ця посередницька функція звичайно виконується спеціалізованими підприємствами, агентствами або представниками, що використовують свої власні інструменти маркетингу. Крім того, ці канали є також лініями передачі інформації між виробниками і споживачами. І окремо, і в комбінації існують три основних 'маршрути' до кінцевого споживача: через оптовиків до роздрібних торговців, тільки через роздрібних торговців і безпосередньо до споживачів. Вибір каналів збуту повинен грунтуватися на результатах дослідження ринку.

Збут через оптових торговців здійснює особливо цінну функцію, коли до обігу додається великий асортимент товарів, і вони повинні бути доведені до великого числа дрібних роздрібних точок. Переваги цього каналу збуту:

Оптовик часто приймає великі партії товарів, щоб складувати їх і створювати запаси

Оптовик охоплює більшість дрібних торговців

Транспортні проблеми виробника, оформлення рахунків і кредитний контроль порівняно прості

Відносно невеличке коло продавців, із котрими виробнику необхідно підтримувати зв'язок.

Збут через роздрібних торговців. Збут може бути не пов'язаним ніякими обмеженнями або вибірковим. Перше є можливим для деяких марочних товарів, таких як сигарети, що купуються дуже широким колом споживачів через короткі проміжки часу, і для деяких не марочних товарів, що одержуються подібним же чином. Вибірковий збут придатний для продуктів високої якості, що мають торгову марку і рекламованих в національному або регіональному масштабі, а також для тих, встановлення яких може зажадати високої кваліфікації і післяпродажного обслуговування. Деякі товари тривалого користування доцільно реалізовувати саме таким засобом. Переваги вибіркового збуту, крім всього іншого, складаються в тому, що виробник знаходиться ближче до споживача і зв'язку між виробником і роздрібним торговцем більш тісні.

Збут безпосередньо споживачам або прямий продаж - звичайний канал для реалізації промислової продукції і товарів виробничого призначення, для яких характерний найбільший розмір показника 'витрати - ефективність', хоча у визначених галузях може виявитися необхідним наявність дистриб'юторів. Агенти виробників можуть призначатися існуючим або утворюваним виробничим підприємством, більш значним підприємством, що входить на віддавлені ринки, або підприємством, що діє в умовах ринку з визначеними обмеженнями. Такі агенти можуть відповідати за збут, але звичайно - не за складування товарів. Вони замовляють із заводу те, що продають, одержуючи за це комісійні. На експортній території функції агента виробника виконує імпортер, на який можуть бути покладені й інші обов'язки (наприклад, дозвіл митних формальностей); проте імпортер купує товари для перепродажу.

Якщо виробник бере на себе усі функції збуту, це може дати переваги по відношенню до більш тісних зв'язків із споживачами і кращого їх обслуговування. Інші канали прямих продажів - продаж із поставленням і замовлення поштою.

Розробка комплексу маркетингу проекту. Комплекс маркетингу містить заходи, що використовує організація під час здійснення інвестиційного проекту з метою впливу на попит на свій товар. Розробка комплексу маркетингу включає розробку товарів, ціноутворення по кожному товару проекту, організація руху товару.

Постановка задач ціноутворення полягає у визначенні організацією, що здійснює проект, своїх пріоритетів на поточному етапі. Це може бути забезпечення виживання, що ставиться за мету у тих випадках, коли на ринку дуже багато виробників і існує гостра конкуренція або різко змінюються потреби споживачів. Щоб забезпечити виживання організації і збут продукції, ціни встановлюють найнижчі, але такі, що гарантували б покриття витрат. Це може бути максимізація поточного доходу, що використовується в тому випадку, коли поточні фінансові показники важливіші за довгострокові. Встановлюють такі ціни, щоб забезпечити максимальне надходження доходу. Це може бути завоювання лідерства по показниках частини ринку, що використовується в тому випадку, коли ставиться завдання захопити велику частину ринку, сподіваючись при цьому, що в перспективі буде можливість мати максимально низькі витрати і максимально високий довгостроковий прибуток. Ціни в цьому випадку знижуються до розумно можливого рівня. Завоювання лідерства по показниках якості продукції використовують тоді, коли ставиться ціль зробити продукцію найбільше високоякісною на ринку. Це потребує встановлення високих цін для покриття витрат на досягнення високої якості.

Ціна, встановлена організацією, що здійснює проект, визначить рівень попиту на товар, що відбиває так названа крива попиту. Ця крива показує, яку кількість продукції може бути продано і за яку ціну. Якщо під впливом невеличких змін у цінах попит практично не змінюється, його називають нееластичним. Слід зазначити, що попит буде менш еластичним при таких обставинах: продукція не має замінників на ринку; відсутні конкуренти; покупці не відразу помічають збільшення цін; покупці постійно змінюють свої навички і не поспішають шукати більш дешеву продукцію; покупці вважають, що збільшена ціна виправдана збільшенням якості продукції; покупці вважають, що збільшення цін обумовлено інфляцією. [66] Варто звернути увагу на те, що для так званого рівноважного ринку встановлюється така ціна, при якій кількість товару, за якою покупці хочуть придбати, точно збігається з кількістю товару, що продавці хочуть продати.

Точка цінової рівноваги знаходиться на перетинанні кривих попиту і пропозиції (рис. 1.4.).

Встановлення на товар проекту по визначених причинах гранично-верхніх цін (як правило, у тих випадках, коли застосовується державне регулювання цін) може бути пов'язане зі зменшенням прибутку проекту внаслідок обмеження пропозиції при дефіциті товару на ринку. Попит обумовлює максимальну ціну, яку можна зажадати за товар. Мінімальна ціна обумовлюється витратами.

Інформацію про ціни і продукцію конкурентів варто використовувати як відправну точку для встановлення власної ціни. Якщо продукція відповідає продукції основного конкурента, варто призначити близьку ціну. Якщо продукція по основних споживчих параметрах гірше, аніж продукція конкурента, встановлюється більш низька ціна. Якщо продукція краще, встановлюється більш висока ціна. Таким чином, ціна використовується для позиціювання своєї продукції щодо продукції конкурента.

Ціна

D S

E

S D

Обсяг

Рис. 1.4. Ринкова рівновага.

Маючи уявлення про пріоритети, інформацію про прогнозований обсяг попиту, числові значення прогнозованих витрат, дані про продукцію і ціни конкурентів, можна приступити до визначення ціни на власну продукцію за допомогою однієї з існуючих методик розрахунку цін:

розрахунок цін за методом 'середні витрати плюс прибуток' складається в нарахуванні визначеної надбавки на собівартість продукції. У залежності від виду товару надбавки коливається від 12% до 60%.

розрахунок ціни для забезпечення цільового прибутку грунтується на встановленні ціни, що буде гарантувати певний обсяг доходу.

встановлення ціни на підґрунті відчуття цінності товару засновано на сприйнятті покупцем продукції і її вартості, у тому числі в залежності від місця і часу продажу.

встановлення ціни на рівні поточних цін - відбувається орієнтація на ціни конкурентів, при цьому найменша увага приділяється показникам власних витрат. Цей метод використовується в тих випадках, коли складно визначити еластичність попиту.

встановлення ціни на основі закритих торгів відбувається, дивлячись на очікувані цінові пропозиції конкурентів. При цьому недостатньо враховуються взаємовідносини між цією ціною і власними витратами. [15]

Слід зазначити, що в залежності від обставин можуть бути використані такі види цін: базова (вихідна для визначення ціни фактично поставленого товару); ціна купівлі-продажу (визначається умовами постачання за контрактом); світова (ціна бірж, аукціонів, провідних фірм); монопольна (встановлюється монопольним виробником); номінальна (публікується в прейскурантах, довідниках, біржових котуваннях); оптова (застосовується при постачанні товару великими партіями); ціна пропозиції (вказується в офіційній пропозиції продавця без знижок); ціна виробництва (витрати виробництва плюс прибуток); роздрібна (використовується при продажі дрібними партіями); ринкова (за такою ціною здійснюється купівля-продаж на конкретному ринку); довідкова (відбиває рівень фактично укладених договорів за визначений минулий період); ціна попиту (формується на ринку покупця); тверда ціна (встановлюється в контракті купівлі-продажу і не підлягає перегляду); змінна (встановлюється в залежності від умов на конкретну дату). [66]

Ціллю застосування вищевказаних методик є звуження діапазону цін, у рамках якого буде обрана кінцева ціна. Причинами зниження цін можуть бути недозавантаженість виробничих потужностей, скорочення власної частини ринку. Витрати при цьому можуть бути покриті за рахунок росту обсягів збуту. Причиною росту цін, як правило, є інфляція, наявність стійкого попиту, реакція на зміну цін конкурентами. Ціни більш дорогих варіантів продукції.

1.5 Сутність аналізу інвестиційних проектів

Технічний аналіз інвестиційного проекту. Технічний аналіз займає проміжне місце між аналізом ринку і фінансового аналізу.

Технічні аспекти інвестиційного проекту на перший погляд здаються особистою справою підприємця і не стосуються інвестора. Але насправді будь-який серйозний інвестор не може ігнорувати цей аспект інвестиційного проекту, тому що він демонструє можливість технічного здійснення проекту з прийнятим рівнем витрат. Тому, якщо інвестор не дає коштів ні під заставу, ні під гарантію, а робить ризиковане вкладення капіталу, він повинен переконатися хоча б у тому, що фінансований проект є здійсненним. Всі питання, що стосуються технічного аналізу, можна розділити на 13 груп.

1. Місце розташування (місце реалізації проекту). У цьому питанні повинні бути зазначені такі моменти: карта розташування підприємства з вказанням на ній основних автодоріг, залізниці, водяних шляхів; схеми земельних ділянок, питання власності на них; характеристика ділянок (грунти і т.п.), придатність ділянки для здійснення проекту; транспортний доступ до ділянки; найближчі порти; розташування ринків збуту і шляху доступу до них; найближчі населені пункти; найближчі промислові об'єкти; вартість земельних ділянок і інвестиційні витрати; стан переговорів по земельних ділянках; одержання ліцензій і інших дозволів на земельні ділянки.

2. Масштаб проекту. Це питання в умовах України потрібно розглядати в точки зору ризику. Зрозуміло, що в теперішній ситуації різкого спаду будь-якої нормальної виробничої діяльності проекти, що потребують величезних інвестицій, швидше за все, будуть дуже ризикованими для інвестора.

3. Технологія. Обгрунтування вибору технології повинно показати, чому зроблений вибір саме запропонованої технології, а не який-небудь інший, тобто, варто продемонструвати альтернативність технологічних рішень і не випадковість вибору саме такого варіанту. Обираючи технологію, варто звертати увагу на специфічні особливості економічної ситуації в Україні. Величезна диспропорція у вартості сировини й устаткування, з одного боку, і робочої сили, з іншого боку, яка з'явилася в 1992-1994 роках, робить явно неефективними капіталоємні технології, розраховані для широкого застосування механізації й автоматизації. Тому в багатьох проектах слід, не дивлячись на національну гордість, вибирати вчорашні технології, якщо ми хочемо, щоб проект мав шанс на високу ефективність. [9]

Отже, розглядаючи вибір технології, варто зупинитися на таких питаннях:

Обґрунтування вибору технології з погляду: сировини, що впроваджується; кінцевого продукту; практичного відпрацювання технології; стійкості до морального зносу.

Вимоги технології до інфраструктури.

Екологічні аспекти технології.

Оптимальний рівень механізації в зв'язку з ціною робочої сили.

Можливості використання місцевих технологій і устаткування.

Можливості використання технологічного устаткування, що вже перебувало у вжитку, з західних країн.

4. Устаткування, організація його експлуатації і ремонту. Вибір устаткування в значній мірі обумовлений вибором технології. У цьому розділі варто надати конкретний список устаткування з вказівкою його постачальників, обгрунтувати вибір того або іншого постачальника і визначити форму контракту (через агента, за тендером і т.п.).

5. Інфраструктура.. Вимоги до інфраструктури також є похідними від обраної технології. У цьому розділі варто проаналізувати, які елементи необхідної інфраструктури в наявності, а які потрібно створити додатково. Інфраструктура завжди є дорогим об'єктом інвестицій і має тривалі терміни окупності, тому у випадку відсутності суттєвих елементів інфраструктури проект, швидше за все, перестане бути економічно обгрунтованим. Наприклад, не можна будувати молочний завод у місці, де немає нормальних шляхів, тому що їхнє будівництво обійдеться дорожче, аніж безпосередньо молочний завод.

6. Схема підприємства - графічне відображення інформації є в багатьох випадках зручним і наочним інструментом для осіб, що приймають рішення про здійснення проекту.

7. Організація підготування і здійснення проекту. Будь-який значний проект, особливо пов'язаний із зведенням будинків і споруджень і монтажем устаткування, завжди готується спеціалізованою організацією. У СРСР такими спеціалізованими організаціями були державні проектні інститути (ГІПРО). Наприкінці 80-х років почали з'являтися недержавні інженерні фірми, що вже достатньо міцно закріпилися в деяких секторах економіки, наприклад, у проектуванні невеличких об'єктів цивільного будівництва.

8. Графік виконання проекту. Варто готувати графік, мережу, що охоплює усі види робіт від прийняття рішень про фінансування до запуску виробництва.

9. Підготування й освоєння виробництва. Найосновнішим елементом підготування виробництва в інвестиційних проектах в Україні нині можна вважати підготування робочої сили (мова йде про ті проекти, що спрямовані не на розширення і модернізацію існуючого виробництва, а на створення нового).

10. Забезпечення якості. Інформацію про контроль якості рекомендується відбити на схемі виробничих потоків. На всіх стадіях виробничого процесу - від ухвалення рішення до здачі готової продукції - необхідно передбачати використання певних стандартів.

11. Розрахунок витрат на здійснення проекту..

12. Матеріально-технічне забезпечення. Список питань цього розділу такий: номенклатура і кількість матеріалів і комплектуючих на одиницю продукції і на програму виробництва; ринок сировини і матеріалів, постачальники, їхня надійність, альтернативні варіанти постачання; розміщення заявок і форми контрактів; контроль за постачаннями сировини, матеріалів і комплектуючих виробів; спеціальний аналіз енергоносіїв, електроенергії, води (потреби, джерела, можливі зриви постачань, тарифи, резервуари, захист від забруднення).

13. Витрати виробництва і збуту. Цей розділ повинен з'ясувати прибутковість запланованого проекту. У ньому концентрується вся та інформація, що була викладена в попередніх розділах.

Фінансовий аналіз проекту. Фінансовий аналіз являє собою засіб накопичення, переробки і використання інформації фінансового характеру.

Фінансовий аналіз має декілька цілей: визначення фінансового стану і фінансових результатів діяльності фірми; виявлення змін у фінансовому стані і фінансових результатах у просторово-часовому розрізі; прогноз основних тенденцій у фінансовому стані і фінансових результатах діяльності фірми. Головною метою фінансового аналізу є визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів і організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного і прогнозованого фінансового стану підприємства.

Фінансовий аналіз передбачає рішення таких завдань: дати оцінку фінансового стану і фінансових результатів підприємства 'без проекту' і 'із проектом'; оцінити потребу у фінансуванні проекту і забезпечити координацію використання фінансових ресурсів у часі; визначити достатність економічних стимулів для потенційних інвесторів; оцінити, оптимізувати і зіставити витрати і вигоди проекту в кількісному вимірі. Існує декілька принципових схем аналізу фінансового стану і результатів підприємства. Найбільш поширена у світовій практиці схема фінансових коефіцієнтів, що складається з показників ліквідності і рентабельності. [9]

Ліквідність - це спроможність підприємства вчасно розраховуватися по боргових зобов'язаннях шляхом перетворення всіх активів у кошти. [32]

Оборотні кошти входять до складу початкових витрат на проект і повинні підтримуватися на визначеному рівні протягом усього циклу проекту. Чисті оборотні активи розраховуються по формулі:

ОАч = Ат - Пт (1.13)

де, ОАч - чисті оборотні активи;

Ат - поточні активи;

Пт - поточні пасиви.

Ліквідність характеризує можливість підприємства оплачувати свої поточні пасиви..

Його еквівалентом є поточний коефіцієнт покриття (Кпт). Він розраховується по формулі:

Кпт = (1.14)

Краще, коли Кпт вище 2, але він не повинен бути нижче 1. Нормальним вважається значення коефіцієнта покриття - 1,5.

Ал = Ат - ТМЗ, (1.15)

де, Ал - ліквідні активи;

ТМЗ - товарно-матеріальні запаси.

Цей коефіцієнт показує, яка частина оборотних активів може бути швидко перетворена в грошову форму і використана для погашення короткострокових зобов'язань. [66]

Його еквівалентом є 'кислотний тест' (Asid test).

ККТ = , (1.16)

де, ККТ - коефіцієнт кислотного тесту.

Цей коефіцієнт повинен бути не нижче 1, інакше фінансовий стан підприємства оцінюється як незадовільний. Для оцінки ліквідності використовується також показник номінальної вартості власного капіталу. Якщо від активу (пасиву) відняти нематеріальні активи і позичкові кошти (боргові зобов'язання), то буде отримана така вартість:

ВВКн = А - Ан - Пд - Пт, (1.17)

де, ВВКн - номінальна вартість власного капіталу;

А - активи;

Ан - нематеріальні активи;

Пд - боргові пасиви.

Цей коефіцієнт показує, чим підприємство насправді буде володіти на момент і у випадку ліквідації. [58]

Якщо Ан = 0, то номінальна вартість власного капіталу дорівнюватиме чистій номінальній вартості активів.

Внч = СК + БФ + Дб + ПРн, (1.18)

де, Внч - чиста номінальна вартість; СК - власний капітал; БФ - бюджетне фінансування; Дм - прибутки майбутніх періодів; ПРн - нерозподілений прибуток.

Показник ВВКн іноді використовується при розрахунках рентабельності замість показника власного капіталу. Він відбиває потенційну вартість власного показника.

Для оцінки ліквідності також використовується коефіцієнт забезпечення власного капіталу чистою номінальною вартістю активів (ДО). Він розраховується відповідно до формули

(1.19)

Цей показник не може бути більше 1 і залежить від частини нематеріальних активів в активах підприємства. Аналіз ліквідності дозволяє зробити висновок, погіршує або покращує фінансовий стан підприємства проект, чи були враховані загальноприйняті нормативи.

Аналіз рентабельності здійснюється на основі розрахунку показника чистого прибутку (ПРч), що поданий у таблиці (1.1). Аналіз рентабельності підприємства заснований на використанні системи показників 'Каскад' (метод Дюпона).

Рвк = *100% (1.20)

де, Рвк - рентабельність власного капіталу.

Цей показник показує, яка віддача (норма доходу) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника - головне завдання управління підприємством.

Розрахунок чистого прибутку підприємства Таблиця 1.1.

Показник
1. Виторг від реалізації
2. ПДВ
3. Акцизний збір
А. Чистий обсяг продажів (1-2-3)
4. Прямі матеріальні витрати
5. Прямі трудові витрати
6. Операційні витрати
7. Амортизація
Б. Поточні витрати (4+5+6+7)
В. Прибуток до виплати податків, дивідендів, відсотків (А+Б)
8. Податок із прибутку
9. Інші податки за рахунок доходу
10. Нараховані дивіденди, відсотки, включаючи податок на дивіденди і відсотки
М. Чистий прибуток (в-8-9-10)

Якщо чистий прибуток і власний капітал мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність не менше 20%.

Для оцінки рентабельності власних вкладень на здійснення проекту рекомендується використовувати дещо іншу формулу розрахунків.

Рвкп = *100% (1.21)

де, Рвкп - рентабельність власного капіталу проекту;

ВКп - власні кошти, вкладені в проект.

Рентабельність активів (Ра) показує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства. Якщо прибуток і активи мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність не менше 14% (формула (2.22)

Ра = *100% (1.22)

Для оцінки рентабельності проекту рекомендується використовувати і таку формулу:

Ркв = *100% (1.23)

де, Ркв - рентабельність капітальних витрат;

КВ - капітальні витрати.

Рентабельність продажів (Рп) показує, яку частину складає прибуток у виторзі від реалізації. Нормальною вважається рентабельність не менше 30%, в умовах високого податкового тиску - 15% [66].

Рп = *100% (1.24)

де Рп - рентабельність продажів;

ВР - виторг від реалізації.

Показник рентабельності капіталу, що інвестується (формула (2.25) характеризує ефективність використання не тільки власного капіталу, а й довгострокових кредитів і позичок. Якщо прийняти, що рентабельність власного капіталу (Рвкп) не менше 20%, а середня вартість довгострокових кредитів - 8%, співвідношення власного капіталу і довгострокових пасивів не менше 1, нормальною вважається рентабельність капіталу, що інвестується, не менше 14%.

Рік = *100% (1.26)

де Рік - рентабельність капіталу, що інвестується.

Розрахунок показників ліквідності і рентабельності 'із проектом' - це розрахунок значень цих показників на основі проектних даних. Різниця між ними показує вплив проекту на фінансовий стан діяльності підприємства.

Екологічний аналіз проекту. Аналіз ділянки і впливу на навколишнє середовище охоплює вплив проекту і його варіантів (з урахуванням розмірів, технології і т.д.) на навколишній регіон, включаючи його населення, флору і фауну. Цей аналіз повинен бути повним і міждисциплінарним, оцінювати всі можливі впливи, приймаючи до уваги сінергітичний ефект взаємозалежних систем.

Оцінка впливу призначається для поліпшення розуміння наслідків, які можуть вплинути на навколишнє середовище знов заплановані або існуючі проекти, а також будь-яка діяльність, пов'язана з цими проектами. Ці наслідки, а також благодійний або шкідливий вплив людської діяльності на навколишнє середовище вивчаються й оцінюються з технічної, фінансової і соціально-економічної точок зору в тому ступені, у якому вони важливі для ухвалення рішення щодо здійснення проекту. Оцінка впливу на навколишнє середовище - частина планування проекту. Вигоди або витрати, пов'язані з навколишнім середовищем проекту, - це звичайно зовнішні або побічні чинники, що впливають на суспільство в цілому або частково. Як такі, вони відповідно оцінюються в соціально-економічному контексті на місцевому рівні, а також на вищому регіональному і національному рівнях (якщо потрібно) і визначаються геополітичними масштабами впливу. При всебічній соціально-економічній оцінці здійсненності проекту, вплив навколишнього середовища на якість життя розглядається разом з іншими критеріями, щоб вирішити, чи є загальний вплив проекту позитивним, або визначити, які зміни можуть бути необхідні для одержання позитивної оцінки. Поряд з іншими економічними чинниками, в оцінку витрат і вигод проекту включається також певний вплив на навколишнє середовище, економічно обумовлений кількісним засобом

Деякі проекти можуть так впливати на навколишнє середовище, що, очевидно, виключать певні місця розташування, якщо необхідно уникнути серйозних або непоправних забруднень і збитків. Конфлікти, пов'язані з навколишнім середовищем, можуть також призвести до вимог компенсації, до істотних витрат на очищення й устаткування і, можливо, до ризику закриття підприємства. Потенційні ризики, пов'язані з місцем розташування проектів із негативним впливом на навколишнє середовище, звичайно настільки великі, що ці аспекти повинні бути серйозно вивчені, включаючи можливі конфліктні ситуації з вже існуючими і майбутніми сусідніми промисловими об'єктами, міськими поселеннями й інші чинники, що повинні бути встановлені і проаналізовані, оскільки вони можуть впливати на рішення про інвестування. [13]

Основна ціль оцінки при аналізі проекту - забезпечення гарантії того, що розроблений проект є надійним по відношенню до навколишнього середовища. Це означає, що вплив проекту протягом усього передбаченого терміну його життя не буде неприйнятно погіршувати навколишнє середовище і що не очікується яких-небудь залишкових впливів, що могли б викликати її тривале погіршення. Навколишнє середовище тут розуміється як єдина, взаємозалежна, природна (екологічна) і соціальна (культурна, соціально-економічна) система, невід'ємною частиною якої буде інвестиційний проект. Здоров'я і добробут людей, як у даний час, так і в майбутньому безпосередньо пов'язані з природним, культурним і соціально-економічним середовищем. З цієї причини, а також для сприяння цілям об'єднання планів і бажань зацікавленого населення, у процесі ухвалення рішення доцільною є участь громадськості з самих ранніх стадій і до закінчення всього процесу розробки проекту.

Основні цілі оцінки впливу на навколишнє середовище: проведення вичерпного міждисциплінарного дослідження наслідків для природного і культурного середовища мешкання людини, що можуть бути викликані проектом і його альтернативними варіантами; досягнення розуміння меж і розмірів зростаючих впливів на навколишнє середовище (із проектом і без нього) запропонованого проекту для кожного альтернативного варіанту; введення в проектну розробку будь-яких вимог, пов'язаних з існуючими правилами; виявлення мір для пом'якшення несприятливих впливів на навколишнє середовище і для можливого посилення сприятливих впливів; виявлення найважливіших проблем, що стосуються навколишнього середовища і потребують подальшого дослідження; кількісна і якісна оцінки впливів з метою визначення всіх переваг кожного альтернативного проекту по відношенню до навколишнього середовища. [17]

Інституціональний аналіз інвестиційного проекту. Інституціональний аналіз прагне дати оцінку можливості здійснення проекту в існуючому політичному, економічному і правовому полі, вплив зовнішнього середовища на процес реалізації проекту, а також спроможності організації реалізувати проект.

Інституціональний аналіз передбачає рішення таких завдань: характеристика політичних і економічних чинників, що впливають на проект; оцінка найбільш

важливих законів і нормативних актів, що безпосередньо пов'язані з проектом;

визначення оптимальної форми організації здійснення проекту;

вибір організаційної структури підприємства, що створюється або реорганізується для виконання проекту;

оцінка слабких і сильних сторін організації проекту, людських ресурсів, кваліфікації, управлінських і адміністративних можливостей всіх учасників проекту.

Основними методами інституціонального аналізу є такі:

збір і опрацювання опублікованих даних про середовище проекту і можливості організації;

бесіди з зовнішніми експертами і співробітниками організації;

анкетне опитування зовнішніх експертів і співробітників організації. [14]

Інституціональний аналіз передбачає розгляд зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на проект.

Зовнішні чинники - це неконтрольовані сили, що впливають на рішення менеджерів і їхньої дії, і зрештою, на внутрішню структуру і процеси в організації. Менеджери повинні відповісти на запитання, хто і що ззовні буде впливати на успіх проекту. Основними зовнішніми чинниками є політико-правові й економічні.

Аналіз внутрішнього середовища проекту заснований на основних принципах правильної організації, за допомогою яких можна зробити висновки про спроможність організації реалізувати проект. Якщо дотримуватися цих принципів, спроможність визнається досить високою.

Соціальний аналіз інвестиційного проекту. Відбір проектів і їх оцінка потребують проведення аналізу навколишнього середовища в широкому розумінні, не звужуючи його до рамок екологічного аналізу. При розрахунку соціально-економічної ефективності проектів основним принципом порівняння були соціальні результати і необхідні витрати ресурсів. [66]

Кількісна оцінка соціального ефекту завжди здійснюється по формулі:

Е = Ео - В (1.29)

де Е - соціальний ефект;

Ео - припустимі витрати при умовах споживання без урахування реалізації проекту;

В - необхідні витрати з урахуванням реалізації проекту.

Оцінка соціальних результатів проектів проводилася на основі співвідношення розрахункових показників із нормативними. Причому для позитивних соціальних ефектів використовувалося пряме співвідношення показника з нормативним значенням.

Еп = (1.30)

де, Еп - позитивний ефект;

Сi - розрахунковий показник;

Сн - нормативний показник.

Для негативних соціальних ефектів при фіксуванні ступеня гранично припустимої соціальної шкоди характеристика припустимого стану проводилася за формулою :

Ео = Сн - (1.31)

де, Ео - негативний соціальний ефект від здійснення інвестиційного проекту. Сучасне підготування проекту не відслідковує соціальні аспекти (за винятком цільових проектів соціального розвитку).

У вітчизняному досвіді розробки проектів практично не розглядається людський чинник і ступінь його впливу на результати проекту, хоча всі проекти, які реалізують люди, значно впливають на соціальні перетворення і націю.

Ціллю соціального аналізу є визначення прийнятності варіантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, де здійснюється проект, розробка стратегії реалізації проекту, що дасть можливість одержати підтримку населення, досягти цілі проекту і поліпшити характеристики його соціального середовища. [66]

Економічний аналіз інвестиційного проекту. Сучасна вітчизняна практика відбору й оцінки проектів обмежується визначенням ступеню впливу проекту на власників проекту або інвесторів, що відображається у фінансовому аналізі проекту. Аналіз економічних аспектів покликаний визначити, чи сприяє даний проект здійсненню цілей розвитку національної економіки, а також, чи існують альтернативні шляхи досягнення тих же економічних вигод із меншими витратами.

Серйозною помилкою є ототожнення фінансових і економічних аспектів проекту, ігнорування інвесторами оцінки значення проекту для суспільства. Економічний аналіз має за мету оцінити відповідність проекту його економічному середовищу, що регламентує розподіл витрат, обмеження або стимулювання виробництва і торгівлі і безпосередньо впливає на фінансову здійсненність проекту.

Цілі економічного аналізу вимагають абсолютно іншого аналітичного підходу. Базовою концепцією економічного аналізу є концепція альтернативної вартості, яка говорить, що, оскільки всі ресурси суспільства обмежені і можуть мати різноманітне застосування, їхня вартість повинна вимірюватися з погляду втраченої можливості займатися найкращим із доступних альтернативних видів діяльності, що вимагають використання тих же ресурсів. [3]

Досвід проведення економічного аналізу показав, що при відборі проектів найбільш поширеними вважаються також економічні цілі національного розвитку: створення в країні додаткової вартості; надходження або економія іноземної валюти; розвиток інфраструктури; створення нових робочих місць; підготування кваліфікованих кадрів; притягнення і використання місцевих ресурсів. [66]

Потенційна ефективність проекту визначається в залежності від можливості досягнення поставлених цілей у результаті здійснення проекту.

Оцінка економічної цінності проекту базується на методології природи зростання вигод і витрат, що визначає економічні вигоди як усі позитивні результати, одержувані суспільством від реалізації проекту, а економічні витрати як будь-який негативний вплив, що супроводжує проекти

Економічна цінність проекту = Зростання економічних вигод - Зростання економічних витрат (1.32 )

Аналітик, визначаючи цінність проекту, оцінює наскільки позитивні результати (вигоди) перевищують його негативні наслідки і який буде розмір виграшу суспільства при здійсненні проекту. [66].

Висновки. Управління проектом - це синтетична дисципліна, що об'єднає спеціальні і професійні знання. Спеціальні знання відбивають особливості тієї сфери діяльності, до якої належать проекти. Будь-який проект передбачає перебіг певної кількості фаз (доінвестиційна, інвестиційна, експлуатації)

. Розділ 2. Дослідження можливостей впровадження інвестиційного проекту у ТОВ “Кондитерська фабрика “ЛАГОДА”

2.1 Загальна характеристика підприємства та інвестиційного проекту

На жаль, українські товаровиробники сьогодні знаходяться в досить скрутному становищі. Непомірні податки, низька купівельна спроможність населення та відсутність підтримки з боку держави не дають змоги вітчизняному виробнику міцно стати на ноги.

ТОВ “Кондитерська фабрика “ЛАГОДА” зареєстрована в грудні 1998 року. З 1998 року після купівлі приміщень почала налагоджувати своє виробництво. Загальні показники приведені у табл 2.1. За цей час випускала слідуючи продукцію: печиво фасоване, печиво вагове, вафлі фасовані, вафлі вагові. Станом на 1 січня 2009 року на виробництві працює 460 чоловік, виробнича потужність до 30 тон продукції за добу.

Таблиця 2.1. Випуск продукції по видах у натуральному вираженні

№ п/п	Найменування продукції	Одиниця виміру	Обсяг випуску, тис. тонн
			2006р	2007р	2008р	2009р план
1	Печиво фасоване	тонна	2,5	2,8	3,0	3,6
2	Печиво вагове	тонна	4,0	4,2	4,5	6,0
3	Вафлі фасовані	тонна	0,4	0,46	0,52	0,8
4	Вафлі вагові	тонна	0,8	0,83	0,91	1,6

Основним ринком збуту є внутрішній ринок України. Планується, що споживачами продукції, яка розробляється, будуть та середньо- та високозабезпечені прошарки населення.

Технологія виробництва забезпечує мінімальне використання ручної праці. Розроблено систему мотивації та стимулювання праці.

Цілі проекту. Гідне місце на ринку може забезпечити досягнення таких цілей та стратегій:

Основні цілі:

збільшення щорічного прибутку за рахунок виведення на ринок України інноваційного продукту;

просування на ринок нового виду продукції;

Другорядні цілі:

забезпечення високої якості продукції за допомогою контролю сировини, напівфабрикатів на всіх стадіях виробництва, готової продукції; удосконалення технології, підвищення кваліфікації персоналу;

низького рівня ціни за рахунок економії енергоносіїв (організації безперервного виробничого процесу);

завоювання лідируючих позицій на ринку печива для дитячого харчування.

Оточення проекту. Проект виникає і розвивається в певному оточенні, яке називається зовнішнім середовищем. Між зовнішнім середовищем і проектом існує перехідна зона (внутрішнє оточення), через яку здійснюється зв'язок та переміщення елементів, які приймають участь у роботі з реалізації проекту.

До зовнішнього оточення нашого проекту можна віднеститакі чинники як:

Економіка. На даний момент економіка України знаходиться в стані розвитку й формування ринкових відносин. Це явище потребує наявності нових технологій, нових методів організації праці, використання досвіду розвинутих країн, адаптованого згідно існуючого економічного становища та особливостей історії та розвитку української економіки. Даний проект поєднує в собі ці напрямки та має на меті, з точки зору економіки, раціональне використання обмежених ресурсів та отримання прибутку.

Політика. Після розпаду Радянського Союзу, українське суспільство рухається в напрямку розбудови незалежної, демократичної держави, в той же час існують партії й сили, які ставлять за мету повернення до старого політичного устрою. Цей фактор є стимулюючим для активного надходження іноземних інвестицій в Україну.

Законодавство. Наш проект повністю відповідає існуючим законам, нормативним актам. На даний момент основна законодавча база, щодо підприємницької діяльності сформована і, з цієї точки зору, очікується лише подальше удосконалення цих законів та зменшення податкового тиску. Розвиток України в цьому напрямку підтримується і такими світовими фінансовими інститутами, як Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд, тощо.

Учасники проекту. До основних учасників проекту відносяться:

- інвестор - сторона, яка вкладає кошти в проект (ТОВ “Кондитерська фабрика “ЛАГОДА”)

- проектувальник, який здійснює розробку всіх проектних рішень (Інститут педіатрії та гінекології Академії медичних наук України спільно з лабораторією ТОВ “Кондитерська фабрика “ЛАГОДА”)

- постачальник, який здійснює матеріально-технічне постачання проекту;

Більше 20-ти постачальників (борошно, рослинна олія, цукор, лимонне масло, мед, вітаміни, та ін.).

Менеджер проекту-директор ТОВ “Кондитерська фабрика “ЛАГОДА”.

Під час аналізу виконується оцінка фінансового стану підприємства, яка залежить від обсягів і своєчасності доходів і використання матеріальних та інших ресурсів як в цілому, так і по окремим статтям.

Для підтримки фінансової стійкості підприємства потрібен оборотний капітал, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство може погасити свої короткострокові зобов'язання, а також має резерв для розширення діяльності.

Недостатня кількість оборотного капіталу засвідчує про неспроможність підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання; надлишок про нераціональне використання наявних ресурсів.

Оптимальна сума оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності підприємства.

Оборотний капітал визначається на рівні мінімальних потреб. Мінімальна потреба в ресурсах (МПР) розраховується за формулою:

МПР = (Річні витрати / 360) * Т_min, (2.1)

де, Т _min - мінімальна кількість днів запасу, котрого необхідно для нормального функціонування технологічного процесу.

Т_min = Т_тр + Т_розгр. + Т_техн.п + Т_пот. + Т_страх., (2.2)

де, Т_тр. - час на доставку вантажу;

Т_роз - час на розвантаження;

Т_техн.п. - час на технологічну підготовку сировини;

Т_пот - час поточного запасу на складі, дорівнює половині часу між черговими поставками;

Т_страх. - страховий запас;

Т_страх. = 50% Т _тр. (2.3)

Розрахунок МПР приведено в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Мінімальні потреби в ресурсах

Роки	Річні витрати, грн.	Тмін, днів	МПР, грн.
2008	11670110	18	583505,5

Склад основного капіталу можна представити наступним чином:

ОК = Ц_об + ТСЗ + М + Д + ПТО + + КВП + Бд + ОФ_зв + + ПВ + З_осн, (2.4)

де Ц_об - ціна обладнання без ПДВ;

ТЗС - транспортно - складові заготівельні витрати;

М - монтаж (10 - 15% від вартості обладнання);

Д - демонтаж (50 % від монтажу);

ПТО - підьоємно-транспортне обладнання;

КВП - контрольно - випромінювальні прибори (15 - 20% від вартості);

Бд - будівлі;

ОФ_зв - залишкова вартість демонтованого обладнання;

ПВ - передвиробничі витрати;

В_осн - витрати на оснастку (2 - 3% від Цобл)

Розрахунок собівартості нового виробництва.

Собівартості виробництва продукції складається : витрати на сировину і основні матеріали, допоміжні матеріали, паливні та мастильні матеріали на технічні потреби, витрати на електроенергію, заробітна плата, нарахування на заробітну плату, амортизація, цехові витрати, транспортні витрати, загальнозаводські витрати, невиробничі витрати.

У процесі експлуатації основних фондів нагромаджуються засоби для відшкодування їх зносу, що утворюють амортизаційний фонд тобто це грошове вираження зносу основних фондів на вартість готової продукції.

Повна сума амортизаційних відрахувань за нормативний термін використання засобів праці має дорівнювати сумі їх первісної вартості та витрат на підтримку їх у робочому і технічно досконалому стані.

У світовій практиці застосовується п'ять основних методів нарахування амортизації, які через специфіку економічного розвитку різних країн набули більшого чи меншого поширення.

Для розрахунку амортизаційних відрахувань на підприємстві застосовується метод рівномірного нарахування зносу (табл.2.3).

Таблиця 2.3 Амортизація нерухомого майна

Амортизаційні витрати
2008	2009	2010
127000 грн.	127000 грн.	127000 грн.

Стаття витрат “Цехові витрати” включає заробітну плату управління цеху, заробітна платня прибиральниць та витрати на охорону праці цеху і зазначені в табл. 2.4

Таблиця 2.4 Цехові витрати

Стаття витрат	Сума, грн.
	2008	2009	2010
Заробітна платня управління цеху	4800	4800	4800
Заробітна платня прибиральниць	1060	1060	1060
Охорона праці	556	556	556
Всього:	6416	6416	6416

Таблиця 2.5 Витрати на електроенергію.

Найменування	Потужність КВт/год	Ціна кВт-год (грн)	Кількість шт	Кількість, грн.
				2008	2009	2010
Загортальна машина	3,5	0,23	1	662	662	662
Фасувальна машина	2,2	0,23	1	972	972	972
Всього:				1634	1634	1634

Заробітну плату з практичного погляду можна охарактеризувати як плату, що надається за використання праці, або як ціну витраченої праці. Вона може бути у вигляді премій, гонорарів, місячних окладів тощо. Правильніше було б використовувати термін заробітна плата для визначення ставки плати за одиницю часу або розрахованої за розцінками.

Таблиця 2.6 Основна заробітна платня промислово-виробничого персоналу

Посада	Кіль кість, чол.	Сума грн.
	2008	2009	2010	2008	2009	2010
Бандерольщик Робітник Робітник-пакувальник	1 4 2	1 4 2	1 4 2	347 1388 694	417 1668 834	417 1668 834
Всього:	7	7	7	29148	35028	35028

Загально заводські витрати складаються з заробітної платні апарату управління фабрики, витрат на опалення і освітлення приміщень, витрат на відрядження і охорону праці.

Таблиця 2.7 Загально заводські витрати

Стаття витрат	Сума, грн.
	2008	2009	2010
Заробітна платня апарату управління заводу.	5905	5905	5905
Витрати на опалення і освітлення приміщень.	6572	6572	6572
Витрати на відрядження	1788	1788	1788
Охорона праці.	2118	2118	2118
Всього:	16383	16383	16383

Наступна стаття витрат, яку включено до калькуляції собівартості продукції є позавиробничі витрати.

До позавиробничих витрат відносять витрати на такі цілі:

Маркетингові дослідження;

Рекламу продукції;

Заходи щодо стимулювання збуту.

Деякі з цих витрат є прямими і їх можна обчислити безпосередньо на окремі вироби (витрати на тару, пакування, рекламу), а деякі - непрямими (на аналіз та дослідження ринку; проведення ярмарків; комісійні виплати організаціям збуту). Такі витрати розподіляються пропорційно до виробничої собівартості.

Позавиробничі витрати наведені у табл.2.8

Таблиця 2.8 Позавиробничі витрати.

Стаття витрат	Сума, грн.
	2008	2009	2010
Заходи щодо стимулювання збуту	1300	1460	1460
Інші вирати	1500	1700	1700
Всього:	2800	3160	3160

Усі витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, класифікуються за чотирма основними принципами:

Економічним;

Виробничим;

За способом віднесення на собівартість;

Залежно від обсягів виробництва.

За економічним принципом витрати групуються за такими елементами:

Матеріальні витрати;

Витрати на оплату праці;

Відрахування на соціальні заходи;

Амортизаційні відрахування;

Інші витрати.

Таке розмежування витрат за економічним принципом пов'язане з різним економічним змістом їх формування. Всі матеріальні витрати ґрунтуються на матеріальній основі і витрачаються на закупівлю основних і допоміжних сировини та матеріалів. Витрати на оплату праці

не мають під собою матеріальної основи і призначені для оплати витраченої праці. Витрати на соціальні заходи накопичуються і є матеріальними стимулами підвищення продуктивності праці та якнайшвидшого відновлення робочої сили. Амортизаційні відрахування - кошти, що йдуть на оновлення засобів праці.

За виробничим принципом витрати групуються в статті собівартості залежно від виробничого призначення. Для кожної галузі народного господарства ці статі свої, але в даному випадку вони такі:

Сировина і матеріали.

Енергія технологічна.

Заробітна плата виробничих працівників.

Утримання та експлуатація машин та механізмів.

Загально-виробничі (накладні) витрати.

Позавиробничі витрати.

За способом віднесення на собівартість витрати поділяються на прямі та побічні.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції, їх можна обчислити на одиницю продукції безпосередньо.

Побічними є витрати, величину яких не можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, бо вони пов'язані з визначенням різних витрат (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо).

Зводимо всі розрахункові показники в загальну таблицю калькуляції витрат (таблиця 2.9).

Таблиця 2.9 Калькуляція собівартості 1 т. готової продукції на 2008р.

№ п/п	Статті витрат	Сума, грн.
1.	Сировина і матеріали	2009
2.	Допоміжні матеріали	200
3.	Паливо	32,82
4.	Вода	1,21
5.	Електроенергія	82,54
6.	Основна заробітна плата	450,00
7.	Нарахування на заробітну плату	180,00
8.	Амортизація	153,19
9.	Цехові витрати	77,35
10.	Невиробничі витрати	800
11.	Загальнозаводські витрати	197,52
12.	Транспортні витрати	409,54
13.	Повна собівартість	4693,39
14.	Прибуток	1407,9
15.	Рентабельність	30%
16.	Відрахування у фонди	480,85
17.	Оптова ціна	6101,29
18.	ПДВ	1220,25
19.	Відпускна ціна	7321,5

Розрахунок беззбиткового обсягу виробництва.

Аналіз беззбиткового обсягу виробництва є невід'ємною частиною інвестиційного проекту. Такий аналіз потрібен також для поточного керування, забезпечуючи інформацією щодо прийняття рішень за допомогою оцінки впливу змін в ціні продукції, виробництві, обсягах продаж і витратах, а також для прогнозування прибутків, збитків і потоку грошових потоків.

На підприємстві випускається однорідна продукція, тому ми використовуємо наступний метод розрахунку беззбиткового обсягу виробництва:

А_без = З _пост. / (Ц - С _змін, ) * А (2.5)

де,З _пост - сумарні постійні витрати на весь обсяг виробництва.

Ц - ціна (валова реалізація).

С _змін - змінні витрати.

А - загальний обсяг виробництва

За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах.

Змінними називають витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції.

Розраховуємо обсяг беззбиткового виробництва на 2008 рік.

З _пост. = 800 грн.

Ц = 7321,5 грн. - валова реалізація

С _змін = 4325,05 грн. - змінні витрати

А = 288000 кг. - загальний обсяг виробництва

А_без = (800 / (7321,5 - 4325,05)) * 288000 = 74880 кг

Річний випуск продукції має бути 288000 кг., то запас фінансової міцності по даному виду складає ВР_ф = ВР - А _без,

288000 - 74880 = 213120 кг, що дорівнює у відсотках 213120 / 288000 * 100 = 74,0 %

Сутність аналізу беззбиткового обсягу виробництва повністю розкривається на графіка беззбитковості рис.2.1.

Відстань між лініями АВ і АС характеризує змінні витрати, а між ОХ і АС - загальні витрати. Коли продукція не реалізовується, витрати дорівнюють ОА, а при обсязі випуску Х, то витрати представлені лінією СХ (ХВ + ВС). Лінія ОD показує розмір валової реалізації. Перетин ліній ОD і АС визначає точку беззбитковості N, в якій доход дорівнює витратам.

З графіка видно, що вироблять необхідно, як мінімум, 74,8 тонн продукції в рік щоб не мати збитків.

Рис.2.1 Обсяг беззбиткового виробництва

План доходів і витрат. Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Такий показник визначає мету підприємницької діяльності. Крім керівництва підприємства і колективу, він цікавить вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів).

Ототожнювання доходу з прибутком підприємства неправильне. Таке поняття, як дохід, широко застосовується як у загальному, економічному розумінні, так і на побутовому рівні. Досить часто цим поняттям визначають загальну суму грошових надходжень підприємства від реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Разом з тим під доходом розуміють фінансовий показник, що визначається як різниця між виручкою, отриманою від підприємницької діяльності, та матеріальними і прирівняними до них витратами. Таким чином прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” загальний прибуток визначається так:

П = ВД - ВВ - А, (2.6)

де, ВД - валовий дохід підприємства

ВВ -валові витрати виробництва

А - амортизаційні відрахування

Податок на прибуток підприємства в розмірі 30% від прибутку, який підлягає оподаткуванню, розраховується згідно з Законом України “Про внесення змін в закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 18.11.97 року. Згідно цьому Закону розрізняють поняття:

Валовий дохід, який представляє собою будь - які доходи підприємства, в тому числі дохід від реалізації, позареалізаційні доходи, дохід від операцій особливого виду (бартер, операції з валютою, ЦП тощо).

Валовий дохід скоригований - валовий дохід за виключенням ПДВ, акцизу, емісійного прибутку з ЦП, від діяльності спільних підприємств, дивіденди від других організацій та інше.

Прибуток, який підлягає оподаткуванню - валовий дохід скоригований за виключенням валових витрат і амортизаційних відрахувань.

Валові витрати - будь - які витрати, пов'язані з господарською діяльністю підприємства.Відображаємо план доходів і витрат в таблиці 2.10

Таблиця 2.10 План доходів і витрат на 2008р

Стаття витрат	Сума, грн.
Валовий дохід Валовий дохід скоригований Валові витрати Амортизація Оподаткований прибуток Податок на прибуток Чистий прибуток	2108592 1757160 1476014 12706,04 268439,96 80531,98 187907,98

Фінансовий аналіз інвестиційного проекту доводить, що запропонований метод дозволяє заробляти достатній прибуток (у першому році 187907грн) і забезпечити запас фінансової міцності підприємства.

2.2 Загальний аналіз інвестиційного проекту та схеми його впровадження

Мета аналізу - визначити результати (цінність) проекту. В цій роботі для визначення результатів проекту використовується метод дисконту майбутніх надходжень, що дозволяє урахувати знецінювання грошей, внаслідок інфляції, відсоткового прибутку та ризику.

Порівняння різноманітних інвестиційних проектів і вибір найкращого з них рекомендується проваджувати з використанням наступних показників:

- чистий дисконтований доход (NPV) або інтегральний ефект;

- індекс доходності (PI);

- внутрішня норма доходності (IRR);

- термін окупності.

Чистий дисконтований доход (NPV) визначається як сума текучих ефектів за весь розрахунковий період, приведений до початкового кроку:

_Т=3

NPV=У (R_t-3_t)/(1+E) ^t (2.7)

^t=0

де, R_t - результати на кожному кроці розрахункового періоду (по роках);

З_t - витрати, необхідні для отримання цих результатів;

Е - норма дисконту;

t - відповідний рік періоду;

Т - кількість років, прийнята для розрахунку (горизонт розрахунку).

Якщо NPV позитивний, проект вважається ефективним і може роздивлятися питання про його прийняття. Чим більше NPV, тим ефективніше проект.

Індекс доходності (PI) представляє собою відношення суми приведених ефектів до величини капіталовкладень:

^Т=3

PI=У ((R_t-3_t)/(1+E) ^t) * (1 / К), (2.8)

^t=0

де K=K_t/(1+E) ^t

К - дисконтовані одноразові вкладення;

3_t - показані раніше 3_t без одноразових витрат.

Індекс доходності тісно пов'язаний з NPV: якщо NPV позитивний, то PI>1 і навпаки. Якщо PI>1, проект ефективний, якщо PI<1 - неефективний.

Внутрішня норма доходності (IRR) представляє собою ту норму дисконту (Е), при якій величина приведених ефектів дорівнює приведеним капіталовкладенням. IRR (Е_ВН) визначається рішенням рівняння:

_{T T}

У (R_t - З_t)/(1+E_ВН)^t= У К_t/(1+Е_ВН)^t

^{t=0 t=0} (2.9)

Якщо розрахунок NPV інвестиційного проекту надає відповідь на питання, чи є він ефективним, чи ні при деякій заданій нормі дисконту (Е), то IRR проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з запрошеною інвестором нормою доходу на укладений капітал.

У разі, коли IRR дорівнює або більш запрошеної інвестором норми доходу на капітал, інвестиції до цього проекту виправдані і може розглядатися питання про його прийняття.

Якщо порівняння альтернативних проектів NPV і IRR приводять до протилежних результатів, перевагу треба надавати NPV.

Термін окупності - це період, починаючи з якого первісні вкладення та інші витрати, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення.

Т=Інвестиції / Прибуток (2.10)

Його визначають з урахуванням дисконтування.

Підприємство на якому планується впровадження інвестиційного проекту має розташування близьке до джерел сировини та робочої сили. Оскільки ми впроваджуємо лінію на вільній площі заводу, то все, що стосується наявності джерел енергії, палива, води, засобів зв'язку не викликає проблем, тому що все є в наявності і налагоджено.

Добре розвинуті транспортна і комунальна інфраструктури.

Побічних продуктів виробництва дуже мало. так як випуск продукції заводу в цілому організований таким чином, що відходів практично немає.

Загальна чисельність фабрики складає - 460 чоловік, у тому числі:

апарат управління - 14 чоловік

виробництво печива “Ладушки” - 7 чоловік

Керівництвом заводу розроблені і затверджені фахові обов'язки робітників та керівництва і вимоги до я?усті їх виконання. Персонал працює на постійній основі.

Технічний аналіз.Даний проект планується втілити в м. Кагарлик, де й знаходиться кондитерська фабрика “ЛАГОДА”. Це пов'язано наявністю вільних виробничих площин, налагодженою системою постачання сировини, близькістю важливих транспортних вузлів (автомагістраль, залізнична розв'язка).

Передбачаються наступні рішення:

технологічна схема виробництва прийнята за розробками виробничого відділу ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода».

Для технологічних розрахунків буде прийнята технологічна інструкція, розроблена ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода» та узгоджена з СЕС.

Впроваджується система електронної документації

В виробничій лабораторії контролюють хід технологічних процесів, дотримання норм, а також якість готових виробів і напівфабрикатів, що випускаються цехом із видаванням аналізу на кожну партію. Окрім цього стежать за виконанням інструкцій з попередження попадання сторонніх предметів на всіх виробничих дільницях і складах цеху.

Обсяг реалізації фірми по даному інвестиційному проекту прогнозується, виходячи з виробничої потужності технологічного обладнання.

Сам технологічний процес виробництва льодяникової карамелі без цукру має наступні етапи:

1. Приготування тіста

2. Введення в тісто вітамінів і мікроелементів.

3. Формування

4. Випікання

5. Охолоджування

6. Фасування на автоматі в пакети по 200г.

7. Пакування в транспортні гофроящики.

Наведений технологічний процес передбачає застосування технологічного обладнання, перелік та вартість якого наведена в табл.2.11.

Таблиця 2.11. Вартість основного технологічного обладнання

Найменування обладнання	Ціна,грн.	Кількість, шт.
1.Установка для фасування та запайки кульків	110000	1
Всього	110000	1

Безперечно на формування й розвиток матеріально-технічної бази впливає багато факторів (науково-технічний прогрес, міжнародні та міжгалузеві відносини, екологія та ін.) але основним є технологічний процес.

Виробнича програма буде залежати від виробничої потужності дільниці яка характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції запропонованої номенклатури.

Виробнича потужність формується під впливом багатьох факторів:

асортименту і якості продукції;

кількості встановленого устаткування, розмірів та складу виробничих площ;

прогресивних техніко-економічних норм продуктивності та використання устаткування;

знімання продукції з виробничих площ;

тривалості виробничого циклу;

Виробнича потужність обчислена за технічними (проектними) нормами продуктивності устаткування, враховуючи трудомісткість, норм виходу продукції, застосування прогресивної технології і представлена у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 Виробнича потужність обладнання

Найменування обладнання	Кількість	Виробнича потужність 1год/кг	Фонд робочого часу, рік	Максимальна виробнича потужність, кг.
			міс	рік	міс	рік
1.Установка для фасування та запайки кульків	1	430	160	1920	68800	825600

Для розрахунку виробничої потужності враховуємо все діюче і недіюче через несправність або ремонт устаткування а також беремо максимально можливий річний фонд часу роботи устаткування.

Розрахунок фонду робочого часу:

Фонд робочого часу:

Фнор = Ф ном - Ф вих - Фсв - Ф рем. (2.11)

де Ф _ном - кількість днів в році,

Ф _вих - кількість вихідних днів,

Ф_св - кількість святкові дні,

Ф _рем. - час на ремонт обладнання.

Ф _рем. - 5% від Ф _рем.

Ф_нор = (365 - (52 * 2) - (253 *0.05)) = 240 днів,

Ф_нор = 240 * 8 = 1920 н-год.

Розрахунок виробничої програми

Виробничу програму першого року роботи краще розбити по місяцях тому, що коефіцієнт завантаженості обладнання не буде постійним (від 50% до 90%).

Жовтень- 160 * 430 * 25% = 17200 кг

Листопад - 160 * 430 * 30% = 20640 кг

Грудень -160 * 430 * 35% = 24080 кг

Січень - 160 * 430 * 35% = 24080 кг

Всі подальші розрахунки наведені у табл.2.12

Таблиця 2.12 Виробнича програма

Роки	Місяці, квартали	Обсяг виробництва, кг.	Коефіцієнт завантаженості обладнання, %
	10	24080	35
2008	11	24080	35
	12	24080	35
Всього:		72240	Х
	Ікв.	72240	35
	ІІкв.	72240	35
2009	ІІІкв.	72240	35
	ІVкв.	72240	35
Всього 2009р:		288960	Х
2010р.	І - ІVкв.	288960	35

Кошторис витрат.

Кошторис витрат включає:

- Сировина і матеріали (таблиця 2.13),

- Покупні матеріали (таблиця 2.14).

Таблиця 2.13 Сировина і основні матеріали

Таблиця 2.14 Покупні матеріали.

Найменування	Одиниці виміру	Витрати на 1кг. продукції	Сума, грн	Сума витрат, грн.
				2008	2009	2010
Поліпропілен з поліграфією	кг	0,024	0, 20	14448	57792	57792
Коробка картонна (280х400х150), 1шт-2,4 кг продукції	шт	0,41	0,49	35397	14159	14159
Всього:				49845	71951	71951

Виробнича площа. Для організації виробництва виникає питання розміщення необхідного технологічного устаткування. Для виробництва печива вимоги до розміщення необхідного технологічного устаткування достатньо високі і пов'язано це насамперед з якістю продукції та безпекою. Насамперед це виробничі приміщенняЗагальна площа виробничих приміщень складається з виробничої площі, допоміжної площі, площі обслуговуючих приміщень.

Виробнича площа - це площа, на який розташоване технологічне обладнання, виробничий інвентар; проходи і проїзди між обладнанням, виробничим інвентарем та місцем для складування сировини та матеріалів (таблиця 2.15).

Таблиця 2.15 Виробнича площа.

Обладнання	Площа на одиницю, м2	Загальна площа, м2
Автомат фасувальний	9	9
Всього:	9	9

Допоміжна площа - це площа відведена для комор, головних проїздів і допоміжних дільниць, таких як:

- лабораторія,

- ремонтна дільниця.

Допоміжна площа береться в розрахунку 40% від виробничої площі (таблиця 2.15)

Площа обслуговуючих приміщень - площа, на якій розташована контора цеху, кімната відпочинку, туалети, душові та інші приміщення. Розраховується з розрахунку 1.5 м² на одного працівника (таблиця 2.16).

Таблиця 2.16 Загальна площа.

Приміщення	Площа, м2
Виробнича площа Допоміжна площа Площа обслуговуючих приміщень	9 3,6 10,5
Всього:	23,1

Наведені дані свідчать про достатню забезпеченість підприємства виробничими та допоміжними площами і можливістю розміщення на них необхідного технологічного устаткування.

Соціальний аналіз. Соціальний аналіз являє собою допустимість проекту з точки зору користувачів, населення регіону та розробка стратегії, котра дозволяє отримати максимальну підтримку у населення. Соціальний аналіз можна розподілити на наступні стадії:

Перша стадія. Попередня ідентифікація товару

Продукція в першу чергу має призначення для розповсюдження на території України. Було проведено сегментацію ринку по соціально-економічній ознаці і було виявлено, що найбільшу підтримку та, відповідно, збут нам слід шукати серед середньо - та високооплачуваних прошарків населення.

Друга стадія. Розробка концепції

На даному етапі ми визначили потенційний об'єм ринку та провели його сегментування. Виявлення проблем, пов'язаних із дійсним проектом та їх оцінку дано в розділі “Управління ринком”.

Третя стадія. Техніко-економічне обґрунтування

Залучення до проекту всіх зацікавлених осіб та встановлення контактів між учасниками.

Четверта стадія. Експертиза

Встановлення зв'язків між прийнятими рішеннями та можливими наслідками

П'ята стадія. Реалізація проекту

Внесення всіх змін до проекту

Шоста стадія. Заключна оцінка проекту

Соціальними наслідками нашого проекту є наступні:

Збільшення кількості робочих міст

Покращення умов праці (впроваджується нова система кондиціювання, нова система управління документами (більш детально ці явища описані в розділах “екологічний аналіз”. Вирішення проблеми забезпечення населення печивом для дітей віком з 6 місяців.

Комерційний аналіз. На даний час спеціальне дитяче печиво, як продукт харчування дітей з 6 місяців в Україні не виробляється, а попит задовольняється на 100% за рахунок експорту. Ємність ринку за даними компанії GFK 102.3 тонни на місяць.

Висновки:

Відсутність в Україні виробництва спеціального дитячого печива та розрахована ємність ринку дозволяють успішно продавати продукцію, при умові встановлення ціни нижчої за імпортну та забезпечення якості на рівні імпортного аналогу.

Екологічний аналіз.Однією з головних задач керівників виробництва є охорона навколишнього середовища. Технологічний процес виробництва не дає шкідливих технологічних викидів в атмосферу і забруднення навколишнього середовища не відбувається. Всі стічні каналізаційні води з цеху збираються системою внутрішньої каналізації і відводяться в зовнішню мережу і далі в каналізацію міста. Виробничі стоки по своєму складу прирівнюються до господарсько-фіскальних і не містять шкідливих забруднювачів і не вимагають попередньої очистки.

Технологічне обладнання дозволяє забезпечити рівень шуму в цеху в допустимих нормах. На системах вентиляції передбачені еластичні вставлення для зниження аеродинамічного шуму. Вентилятори встановлені на віброізоляторах.

Безпека, охорона і оздоровлення умов праці є також однією з головних задач при проектуванні виробництва. Це буде вирішено на основі впровадження виробничої лінії, в якій механізовані і автоматизовані всі дільниці виробництва, впроваджені своєчасні засоби техніки безпеки і створені санітарно-гігієнічні умови, що усувають виробничий травматизм і професійні захворювання. На дільницях передбачається створення безпечних умов праці згідно санітарним нормам проектування промислових підприємств (СН-245-71) і протипожежним нормам проектування будинків і споруд (СН і П 2-а-5-70).

Для збереження екологічної рівноваги, на підприємстві впроваджено функціонування обігового водопостачання в технологічному процесі. Каналізаційні викиди, які надходять від туалетів, кімнат гігієни, душів та мийок, подаються через колектор в міську каналізацію для послідуючому очищенню.

Аналіз організаційного плану впровадження проекту. Згідно Статуту підприємство самостійно визначає структуру органів управління і витрат на його утримання. Підприємство очолює директор, який являється засновником.

Директор діє на засадах єдиноначальності, без довіреності, представляє інтереси підприємства, розпоряджається його майном, укладає договори, в тому числі трудові, видає доручення, відкриває в банку розрахунковий та інші рахунки, користується правом розпорядження, затверджує штати, видає накази, дає вказівки, обов'язкові для виконання всіма працівниками підприємства.

Заступник директора, головний бухгалтер, головні фахівці призначаються на посаді наказом директора.

Працівники підприємства мають права та обов”язки, користуються пільгами дійсно існуючого трудового законодавства, колективного договору і Статуту підприємства.

Оплата праці працівнику визначається кінцевим результатом, особистим трудовим внеском і максимальним розміром не обмежуються. Для працівників підприємства за рахунок власних коштів можуть бути встановлені додаткові пільги, які передбачені колективним договором. Підприємство перераховує у встановленому порядку і розміром відрахування в бюджет, державного соціального страхування.

Реалізація бізнес - плану потребує наступних трудових ресурсів (таблиці 2.17 -2.19.).

Таблиця 2.17 Загальна кількість працюючих на новій лінії

Посада	Кількість,чол.
	2008	2009	2010
Бандерольщик Робітник Робітник-пакувальник	1 4 2	1 4 2	1 4 2

Таблиця 2.18. Обслуговуючий персонал

Посада		Кількість,	чол.
	2008	2009	2010
Прибиральник Комірник	1 1	1 1	1 1

Таблиця 2.19 Управлінський персонал

Посада		Кількість,	чол.
	2008	2009	2010
Директор Начальник цеху Бухгалтер Секретар	1 1 1 1	1 1 1 1	1 1 1 1

Найм робочої сили планується проводити за рахунок власних робітників.

ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода» має статус юридичної особи і діє відповідно до Закону України “Про підприємницьку діяльність на Україні”.

Підприємство набуває майнові та немайнові права та обов'язки, виступає позивачем і відповідачем в судових органах.

Предметом діяльності підприємства є:

- виробництво товарів народного споживання,

- надання населенню різноманітних послуг комерційного характеру,

- здійснення торгівельно-посередницької діяльності.

Підприємство в своїй господарській діяльності має мету:

- насичення ринку товарів,

- задоволення соціальних та економічних потреб трудового колективу за рахунок одержаних прибутків відповідно до діючого законодавства України.

Згідно цілей своєї діяльності підприємство:

- вступає в взаємовідношення з юридичними та фізичними особами, в тому числі з іноземними, на договірних засадах на виробництво, реалізацію продукції товарів та послуг, виконання робіт, спільної діяльності,

- самостійно здійснює господарську діяльність, виходячи з реального попиту і в межах повноважень, передбачених Статутом.

Підприємство має право:

- укладати будь-які угоди, крім заборонених Законом,

- продавати, здавати в оренду майно, відповідно до законодавства України,

- на добровільних засадах вступати в товариства, господарські асоціації, концерни, інші об'єднання, створювати структурні підрозділи, необхідні для господарської діяльності,

- поповнювати при необхідності кошти підприємства матеріальними та грошовими внесками,

- самостійно визначати системи, форми та методи оплати праці,

- одержувати від будь-яких фінансово - кредитних установ кредити на договірних засадах,

- реалізувати товари, роботи, послуги за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірних засадах,

- здійснювати інші види діяльності, що не суперечать установчим документам, прямо не заборонені законодавством та сприяють вирішенню поставлених завдань.

Зобов'язання перед державним бюджетом підприємство здійснює самостійно.

Прибуток за вирахуванням матеріальних та прирівняних до них витрат, після виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, контрагентами залишаються в розпорядженні підприємства і використовуються ним самостійно.

Грошові кошти з рахунків підприємства можуть бути зняти тільки з його згоди. Безспірне списання коштів дозволяється тільки в випадках, які передбачені законодавчими актами.

2.3 Дослідження ринку та маркетингової стратегії підприємства

Аналіз зрілості галузі. Після формулювання бізнес-ідеї майбутнього інвестиційного проекту виникає питання, чи здатне підприємство реалізувати цю ідею в принципі. Для відповіді на це питання необхідно проаналізувати стан галузі економіки, до якої належить підприємство, і розглянути стан підприємства на тлі відповідної галузі. Даний аналіз і є попередньою стадією розробки й аналізу інвестиційного проекту. У практиці західного проектного аналізу прийнято використовувати такі два критерії: зрілість галузі, конкурентноспроможність підприємства (його положення на ринку).

Аналіз зрілості галузі - прийнято проводити шляхом віднесення її до одного з чотирьох станів розвитку: ембріонального, що зростає, зрілого і старіючого.

За даними консалтингової компанії ринок кондитерських виробів зростає. В середньому за рік об'єм ринку збільшується на 10 відсотків.

Відповідно до другого критерію необхідно визначити конкурентоспроможність підприємства в межах галузі, до якої воно належить. Іншими словами, необхідно з'ясувати положення даного підприємства на цільовому ринку товарів або послуг. Прийнято використовувати шість основних станів підприємства: домінуюче, сильне, сприятливе, хитке, слабке, нежиттю спроможне. Зіставляючи критерії зрілості галузі і конкурентної спроможності підприємства, ми можемо побудувати матрицю життєвих циклів підприємства.

Остаточним результатом попередньої стадії аналізу проекту є визначення положення конкретного підприємства за зазначеними критеріями, тобто з'ясування того, до якої конкретної “клітини” в матриці належить дане підприємство.

ТОВ „Кондитерська фабрика „Лагода” на ринку кондитерських виробів з борошна займає 5 місце на Україні і входить в 10 на ринку Росії.

Стан підприємства, яке досліджується, можна визначити як сильне на ринку України і як сприятливе на ринку Росії.

На основі наведеної формалізації може бути розглянута одна з можливих стратегій розвитку підприємства, поданих у таблиці 2. 20

Таблиця 2.20 Стратегії розвитку підприємства

Положення	Стадії зрілості
на ринку	Ембріональна	Що росте	Зріла	Що старіє
Домінуюче	Інвестуйте швидше, ніж сформуються вимоги ринку	Утримуйте позиції. Утримуйте частку ринку	Утримуйте позиції. Розвивайтеся разом із галуззю	Утримуйте позиції
Сильне	Інвестуйте зі швидкістю, що диктується ринком	Спробуйте поліпшити положення. Збільшуйте частку ринку	Утримуйте позиції. Розвивайтеся разом із галуззю	Утримуйте позиції або підбивайте підсумки
Сприятливе	Вибірково або цілком збільшуйте частку. Всі сили на збільшення ринкової частки	Спробуйте поліпшити положення. Вибіркове збільшення частки ринку	Очікування або стабілізація. Знайдіть нішу і намагайтеся захищатися	Підбивайте підсумки або поступово йдіть із ринку
Нестійке	Вибірково підходьте до завоювання позицій	Знайдіть свою нішу й захищайтеся	Знайдіть нішу і утримуйте її або поступово йдіть із ринку	Йдіть із ринку поступово або відразу
Слабке	Нагору або геть	Перебудовуйтесь або йдіть зовсім із ринку	Перебудовуйтесь або поступово йдіть із ринку	Йдіть із ринку відразу

Сегментація ринку - це розподіл потенційного ринку на групи споживачів, які мають подібні мотиви щодо покупки конкретного товару та можливість придбати його.

Наш ринок можна сегментувати на:

мами, які купують продукти для своїх дітей в спеціалізованих відділах великих магазинів.

Школярі, які в змозі купити собі недороге корисне печиво

Таблиця 2.21 Сегментування ринку дитячого печива

Сегменти по різновиду переваг та необхідносте	Демографічні характеристики	Характеристика поведінки
Мами, які піклуються про здоров'я своїх немовлят Мами, які піклуються про здоров'я своїх дітей-школярів	Жінки віком від 25до 35 років Жінки віком від 28 до 40 років	Активні споживачі Активні споживачі

Основними конкурентами нашої фірми на ринку України є печиво “Малишок” і “Тайго”, які мають близько 90% ринку дитячого печива в Україні.

В першому році, 2008, планується зайняти близько 10% національного ринку, в 2009 - 35%, а в 2010- 60% загального обсягу реалізованого печива в Україні.

70

50

10

2008 2009 2010 роки

Рис.2.2. Динаміка виходу на ринок.

В таблиці 2.21. приведена порівняльна характеристика по факторам конкурентоспроможності. Кожний фактор отримує оцінки від 1 (найбільш слабкі позиції) до 5 (домінуючі позиції).

Таблиця 2.22 Конкурентно спроможність товару

Фактори конкурентоспроможності	“Ладушки”	“Тайго”	“Малишок”
Товар Якість ТОЕП престиж торгового бренду Ціна Роздрібна Процент знижок Просування товару на ринку Реклама Пропаганда	4 3 2 5 4 2	3 4 3 2 2 1	4 4 4 2 2 1 1
Загальна кількість балів	20	15	20

Таким чином конкурентоспроможність нашої продукції близька до рівня бренда “Малишок”.

Високий рівень цього показника досягається в основному завдяки прийнятому рівню якості та техніко - економічних показників, низькій цині. Маркетингова стратегія.Основним питанням, яке постає перед ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода» - вибір політики ціноутворення між стратегією “зняття вершків” чи стратегію впровадження на ринок (рис. 2.3.).

Наша фірма вибирає стратегію глибокого впровадження на ринок, низька ціна приваблює більшу кількість споживачів і сприяє завоюванню значної частини ринку. Встановленню низької ціни сприяють наступні умови:

- Ринок дуже чутливий до цін і низька ціна сприяє його розширенню.

- З зростанням обсягу виробництва його витрати, а також витрати по розподілу товару скорочуються.

- Низька ціна не приваблива для існуючих і потенціальних конкурентів:

Таблиця 2.23 Вибір політики ціноутворення

	Ціна
Якість товару		Висока	Середня	Низька
	Висока	1. Стратегія преміальних націнок	2. Стратегія глибокого проникнення на ринок	3. Стратегія підвищеної цінової значимості
	Середня	4. Стратегія перевищення ціни	5. Стратегія середнього рівня	6. Стратегія доброї якості
	Низька	7. Стратегія грабування	8. Стратегія показного блиску	9. Стратегія низької цінової значимості

Ціна визначить рівень попиту на товар, що відбиває так названа крива попиту. Ця крива показує, яку кількість продукції може бути продано і за яку ціну. Якщо під впливом невеличких змін у цінах попит практично не змінюється, його називають нееластичним. Слід зазначити, що попит буде менш еластичним при таких обставинах: продукція не має замінників на ринку; відсутні конкуренти; покупці не відразу помічають збільшення цін; покупці постійно змінюють свої навички і не поспішають шукати більш дешеву продукцію; покупці вважають, що збільшена ціна виправдана збільшенням якості продукції; покупці вважають, що збільшення цін обумовлено інфляцією. Варто звернути увагу на те, що для так званого рівноважного ринку встановлюється така ціна, при якій кількість товару, за якою покупці хочуть придбати, точно збігається з кількістю товару, що продавці хочуть продати.

Точка цінової рівноваги знаходиться на перетинанні кривих попиту і пропозиції (рис.2.3).

кондитерський інноваційний управління

Ціна

D S

E

S D

Обсяг

Рис. 2.3. Цінова рівновага.

Інформацію про ціни і продукцію конкурентів варто використовувати як відправну точку для встановлення власної ціни. Якщо продукція відповідає продукції основного конкурента, варто призначити близьку ціну. Якщо продукція по основних споживчих параметрах гірше, аніж продукція конкурента, встановлюється більш низька ціна. Якщо продукція краще, встановлюється більш висока ціна. Таким чином, ціна використовується для позиціювання своєї продукції щодо продукції конкурента.

ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода» вибирає для завоювання ринку стратегію недиферинцьованого маркетингу. Фірма нехтує відмінностями в сегментах і звертається до всього ринку з однією пропозицією. В цьому випадку компанія концентрує зусилля не на тому, чим відрізняються один від одного потреби клієнтів, а на тому, що в цих потребах спільного. Розроблюється маркетингова програма, яка поділяється на методи масового розподілу. Потрібно придати товару образ переваги в свідомості людей.

Недиферинцьований маркетинг достатньо економічний. Витрати на виробництво товарів, підтримку його запасів і на транспортування невисокі. Витрати на рекламу при цьому типі маркетингу також знаходяться на низькому рівні. Відсутність потреби в проведенні маркетингових досліджень сегментів ринку і планування в розбивці по цим сегментам сприяє зниженню витрат на маркетингові дослідження і управління виробництвом продукції.

Товаропросунення.Канали збуту продукції наведені в таблиці 2.23:

Таблиця 2.24 Канали збуту продукції.

Канали збуту продукції	Реалізовані на фірмі (так/ні)	Переваги +/ недоліки
З складу підприємства Через посередників Через магазини Презентації Продаж по пошті Продаж фірмам і організаціям	Так Так Ні Так Ні Так	Тільки великими партіями Потрібно провести відбір посередників

Фірма планує реалізувати наступні методи стимулювання збуту:

Оптові знижки до 3% при купівлі партії більше 8000 кг.

Надавати посередникам, які себе добре зарекомендували, товарний кредит, партії продукції із відстроченням строку платежу.

Надавати рекламної підтримки посередникам.

Рекламна компанія. Для вступу на ринок наша фірма робить основний наголос в маркетинговій стратегії на проведення рекламної компанії. Розробка плану рекламної компанії -- важлива функція. Основні складові рекламного планування приведені на рис.2.4.

План рекламної компанії розробляється на основі результатів маркетингових і рекламних досліджень як складова маркетингового плану. Увагу споживачів зосереджуємо на сентенції дієтологів, які здавна радять нам дотримуватись здорового способу життя, в основу цього, в першу чергу, покладено принцип правильного харчування

Рекламне планування здійснюється в наступних направленнях:

визначення цілей і задач рекламної компанії;

		Ситуаційний аналіз		Маркетинговий аналіз ринку
		Маркетингова програма		Визначення головної мети та стратегія її досягнення
Процес комунікацій		План рекламної компанії		Розробка рекламних звернень, вибір засобів, методів і тактика реклами
		Реалізація плану рекламної компанії

Рис. 2.4 Взаємозв'язок факторів рекламного планування.

Рекламне планування здійснюється в наступних направленнях:

визначення цілей і задач рекламної компанії;

розробка рекламних звернень;

вибір стратегії і тактики розповсюдження рекламних звернень;

контроль і оцінка ефективності рекламної компанії.

Реклама є складовою частиною системи просування товарів. Реклама - це платна, не приватна форма представлення товарів та послуг, яка здійснюється через засоби розповсюдження реклами від імені конкретного рекламодавця.

Обов'язковою умовою прийняття ефективних рішень в області маркетингових комунікацій є рекламне дослідження ринку. Воно передбачає збір, систематизацію й аналіз даних, необхідних для рішення практичних задач рекламного менеджменту з метою оцінки рівня споживчому попиті створення програми його задоволення.

Рекламне дослідження ринку здійснюється в таких основних напрямках:

дослідження споживчих мотивацій;

вивчення, на якій стадії готовності до покупки знаходиться споживча аудиторія;

прогнозування рекламних витрат, необхідних для того, щоб споживач перейшов на більш високу стадію готовності до покупок;

дослідження рекламної діяльності конкурентів;

визначення методів і засобів реклами, необхідних для забезпечення ефективності торговельно-збутової діяльності в конкретних маркетингових умовах. Рекомендації, отримані в результаті аналізу даних досліджень, є основою для розробки конкретних товарів і їхніх споживчих параметрів, визначення ступеня завантаження виробничих потужностей, ціноутворення, створення системи каналів розподілу.

План-графік використання рекламних засобів.На основі встановлених цілей рекламної компанії та рекламного бюджету розробляється план - графік використання рекламних засобів - медіа план. Медіа план призначений для визначення і детального опрацювання графіку майбутнього використання засобів розповсюдження реклами в слідуючих основних направленнях:

Вибір категорій використовуємих ЗМІ - каналів телебачення і радіо, друкованих видавництв - газет, журналів, засобів зовнішньої реклами, засобів поштового розповсюдження та ін.

Вибір рекламних носіїв - зовнішнього оточення майбутньої реклами: каналів і програм телебачення; назва газет і журналів і місця публікації реклами; програми радіо і час передачі реклами; засоби зовнішньої реклами.

Розробка календарного плану - графіка та інтенсивності подачі реклами - варіантів розташування реклами, видів рекламних носіїв на протязі рекламної компанії.

Встановлення для кожного рекламоносія критеріїв ефективності з метою досягнення і підтримки заданого рівня комунікацій.

Рекламна компанія буде реалізовуватись наступним чином:

Зовнішня візуальна реклама.

Віg Board,

Виставки в магазинах.

Розміщення реклами в журналах і пресі.

Реклама на транспорті.

Теле і радіореклама.

Організація презентацій та проведення виставок.

2.4 Комерційно-економічна оцінка проекту

В цьому розділі розраховуємо показники ефективності інвестиційного проекту. Основним принципом оцінювання ефективності є порівняння обсягів доходів та витрат, що їх забезпечили. Міжнародна практика оцінки ефективності інвестицій базується на концепції оцінки вартості грошей у часі

NPV - чистий приведений прибуток.

Т

NPV = (Pt - IC)/ (1 + r)^t, (2.12)

t=0

де, IC - інвестиції (витрати), зроблені за період t,

Pt - грошові надходження за період t.

Якщо значення NPV за заданої норми дисконту додатне, можна вважати проект ефективним і розглядати питання про його прийняття чи подальший аналіз.

Таблиця 2.24 Розрахунок чистого приведеного прибутку

Індекс рентабельності інвестицій(РІ):

РІ = ( Рt /(1 + r) ^t)/IC, (2.13)

Індекс рентабельності інвестицій тісно пов”язаний із NPV: якщо значення NPV додатне, то РІ більше за 1, і навпаки. Таким чином, якщо РІ>1, то проект вважається ефективним, а якщо PI<0 - неефективним.

Для проекту маємо (таб.2.25)

Таблиця 2.25 Розрахунок індексу рентабельності інвестицій

Внутрішня норма прибутковості(IRR) є нормою дисконту r при NPV=0 (тобто розмір зведених ефектів дорівнює зведеним капіталовкладенням), яку визначають за формулою

IRR = ІС/(1+ IRR)^t=0 (2.14)

Термін окупності PP- це мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний дохід від проекту стає позитивним і залишається таким.

РР = ІС / Рt, (2.15)

t

де, ІС - капітальні витрати;

Р - щорічний прибуток від капіталу.

Для проекту маємо (таб.2.26)

Таблиця 2.25 Розрахунок терміну окупності інвестицій

Коефіцієнт ефективності інвестицій (ARR)

ARR = P_cp / IC_cp * 100%, (2.16)

де Р_ср - середньорічний чистий прибуток( балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет);

IC_cp - середньорічний обсяг інвестицій.

Для проекту маємо ARR=967%

Таким чином, можна зробити такі висновки, що з усіх проведених розрахунків і досліджень показників ефективності інвестиційного проекту випливає підтвердження вигідності даного проекту.

Розділ 3. Удосконалення технології планування та управління інноваційним проектом

3.1 Пропозиції щодо внесення змін в організаційну структуру

Організаційне проектування підприємства в менеджменті - це процес вибору організаційної структури управління, яка краще всього відповідає цілям і задачам організації, а також внутрішнім та зовнішнім факторам, що на неї впливають.

Рішення про вибір структури організації в цілому майже завжди приймається керівництвом вищої ланки. Керівники нижчих і середніх ланок лише допомагають йому, надаючи необхідну інформацію, а в більш значних організаціях і пропонуючи структуру підпорядкованих їм підрозділів, що відповідає загальній структурі організації, обраної вищим керівництвом.

Для ефективним управлінням проекту була надана пропозиція щодо організації проектного управління. Проектна організація - це тимчасова структура, створена з метою вирішення конкретної задачі. Зміст її заключається в тому, щоб зібрати в одну команду самих кваліфікованих співробітників організації для здійснення проекту у встановлені терміни з заданим рівнем якості, не виходячи за межі встановленого кошторису. Коли проект завершений, команда розпускається. Її члени переходять у новий проект, повертаються до постійної роботи у своєму «рідному» відділі або звільняються із цієї організації.

Основна перевага проектної організації в тому, що вона концентрує всі зусилля на рішенні однієї-єдиної задачі. У той час як керівник звичайного відділу повинний розриватися між декількома проектами одночасно, керівник проекту концентрується винятково на ньому.

Існує декілька типів проектних організацій. У так званих чистих або зведених проектних структурах тимчасова група спеціалістів по суті являє собою зменшену по масштабах копію постійної функціональної структури даної організації. У цьому випадку керівнику проекту цілком підпорядковані й всі члени групи, і всі виділені для рішення цієї задачі ресурси. Чисто проектні структури використовуються тільки для рішення яких-небудь особливо великомасштабних задач, наприклад, для створення космічного корабля. У випадку менш значних проектів витрати на дублювання вже існуючих в організації служб у проектній структурі стають недозволенними. У таких невеличких проектах керівник в основному є консультантом вищого керівництва фірми. Хтось із вищого керівництва організації координує реалізацію проекту в рамках звичайної функціональної структури.

При виборі проектної організаційної структури було розглянуто декілька варіантів (Табл.3.1)

Таблиця 3.1 Види організаційних структур організації проектів

Види організаційних структур	Організація проектів
Функціональна структура	Використання існуючої функціональної структури организації. Пакети робіт розприділяються між функціональними підрозділами. Менеджери підрозділів забезпечують виконання завдань та несуть відповідальність за результати задач, які поставлені перед підрозділом Проблема - проект має низший пріоритет.
Проектна структура	Менеджер проекту керує командою, яка йому виділена, а функціональні менеджери не впливають на персонал проекту. Проблема - оптимальне завантаження команди роботою.
Матрична структура	Теоретично всі співробітники доступні для виконання робіт по проекту. Менеджер проекту має можливість більш розумно планувати ресурси та задачі.
Слаба матриця	Координатор проекту відповідає за координацію задач по проекту, але має обмежену владу над ресурсами. Недолік - відсутній баланс між високою відповідальністю та обмеженими повноваженнями.
Збалансована матриця	Менеджер проекту координує всі роботи і ділить відповідальність за результат з керівниками функціональних підрозділів. Менеджер проекту відповідає за параметри задач (час і кошти), а функціональні менеджери відповідають за зміст задач.
Жорстка матриця	Менеджер проекту несе повну відповідальність за виконання задач проекту. Функціональні менеджери відповідають за призначення персоналу на задачі.

Для проекту, який вивчається, була прийнята функціональна структура організації проекту.

3.2 Пропозиції щодо планування та управління термінами реалізації проекту

Впровадження управлінських інформаційних систем в організації сьогодні перестало бути лише засобом підвищення ефективності існуючої системи управління. Постійне удосконалювання методів управління організацією, що підкріплюється використанням сучасного програмного забезпечення є умовою успішного функціонування компанії на ринку. Розвиток інформаційних технологій постійно нагадує нам про закон переходу кількості в якість: бажане стає можливим, недоступне - доступним і економічно ефективним. Однією з задач керівника стало крокувати в ногу з прогресом в інформаційних технологіях щоб не відставати від конкурентів. Планування в тім чи іншому виді виробляється в плині всього терміну реалізації проекту. На самому початку життєвого циклу проекту звичайно розробляється неофіційний попередній план - грубе представлення про те, що буде потрібно виконати у випадку реалізації проекту. Рішення про вибір проекту в значній мірі ґрунтується на оцінках попереднього плану. Формальне й детальне планування проекту починається після ухвалення рішення про його реалізацію. Визначаються ключові крапки (віхи) проекту, формулюються задачі (роботи) і їхня взаємна залежність. Саме на цьому етапі використовуються системи для управління проектами, що надають керівнику проекту набір засобів для розробки формального плану: засоби побудови ієрархічної структури робіт, сіткові графіки і діаграми Гантта, засоби призначення й гістограми завантаження ресурсів. Як правило, план проекту не залишається незмінним, і в міру здійснення проекту піддається постійному коректуванню з урахуванням поточної ситуації. Тому, після затвердження формального плану на менеджера лягає задача по його реалізації. В міру здійснення проекту керівники зобов'язані постійно контролювати хід робіт. Контроль полягає в зборі фактичних даних про хід робіт і порівняння їх із плановими. На жаль, у управлінні проектами можна бути абсолютно упевненим у тім, що відхилення між плановими й фактичними показниками виникають завжди. Тому, задачею менеджера є аналіз можливого впливу відхилень у виконаних обсягах робіт на хід реалізації проекту в цілому й у виробленні відповідних управлінських рішень. Наприклад, якщо відставання від графіка виходить за прийнятний рівень відхилення, може бути прийняте рішення про прискорення виконання визначених критичних задач, за рахунок виділення на них більшого обсягу ресурсів.

Проект закінчується, коли досягнута поставлена перед ним мета. Іноді закінчення проекту буває раптовим і передчасним, як у тих випадках, коли приймається рішення припинити проект до його завершення за графіком. Як би те ні було, але коли проект закінчується, його керівник повинний виконати ряд заходів, що завершують проект. Конкретний характер цих обов'язків залежить від характеру самого проекту. Якщо в проекті використовувалося устаткування, треба зробити його інвентаризацію і, можливо, передати його для нового застосування. У випадку підрядних проектів треба визначити, чи задовольняють результати умовам підряду чи контракту. Може бути необхідно скласти остаточні звіти, а проміжні звіти по проекті організувати у виді архіву.

Ефективне ПЗ планування і управління проектами стало доступно для українських організацій, однак на передній план виходять задачі вибору, ефективного впровадження й використання подібних систем.

Для данного типу проекту була запропонована недорога система управління проектами Microsoft Project 2002. Microsoft Project є найпоширенішою у світі системою управління проектами. У багатьох західних компаніях MS Project є звичною добавкою до Microsoft Office навіть для рядових співробітників, що використовують його для планування графіків недоладних комплексів робіт.

Відмінною рисою пакета є його простота. Підтримка Microsoft Mail і Microsoft Exchange дозволила організувати і систематизувати групову роботу з проектами. Настроювання повідомлень для команди проекту включає можливість визначення складу проектних даних що пересилаються учасникам проекту по електронній пошті й установку обмежень на корекцію що пересилається інформації одержувачами. Збереження проектів у папках Exchange забезпечує додаткові засоби розмежування доступу до файлів проектів. У пакеті достатньо зручні і гнучкі засоби створення звітів. Основні типи звітів можуть бути обрані з заготівель (Report Gallery).

Управління часом в підготовчому періоді.

Управління часом є важливим елементом при проектуванні. В цьому розділі можливо виділити наступні кроки: контроль за виконанням робіт; порівняння фактичних дат з плановими; прийняття відповідних заходів з метою скорочення запізнення. Якщо календарний графік потребує стиснення, можливе використання наступних заходів: зміна послідовності робіт; зміна технології; паралельне виконання робіт; часткове накладання робіт; залучення додаткових ресурсів.

В цій роботі на рис.3.1.приведений графік завантаження бригади монтажників.

Рис.3.1 Завантаження бригади монтажників

3.3 Напрямки зменшення інноваційних ризиків та схема управління ризиками у ході реалізації проекту

Для визначення ризиків проекту доцільно розглянути ризики, які можуть виникнути у ході його реалізації.

Перелік ризиків.

Стадія підготовки. На цій стадії існують наступні ризики : віддаленість від транспортних вузлів, віддаленість від інженерних центрів, відношення місцевої влади, наявність альтернативних джерел сировини. Їх вага визначена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Вагомість ризиків на стадії підготовки

Прості ризики	Вага Wi
Віддаленість від транспортних вузлів Віддаленість від інженерних центрів Відношення місцевої влади Наявність альтернативних джерел сировини	1/4 1/4 1/4 1/4

Стадія будівництва. На цій стадії існують наступні ризики: платоспроможність замовників, непередбачені витрати, в тому числі, через інфляцію, несвоєчасне постачання комплектуючих, несвоєчасна підготовка працюючих, недобросовісність підрядчиків. Їх вага визначена у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Вагомість ризиків на стадії будівництва

Прості ризики	Вага Wi
Платоспроможність замовників Непередбачені витрати, в тому числі, через інфляцію Несвоєчасне постачання комплектуючих Несвоєчасна підготовка працюючих Недобросовісність підрядчиків	1/5 1/5 1/5 1/5 1/5 1/5

Стадія функціонування. На цій стадії існують наступні ризики: фінансово - економічні ризики (їх вага визначена у таблиці 3.3), соціальні ризики (їх вага визначена у таблиці 3.4), технічні ризики (їх вага визначена у таблиці 3.5), екологічні ризики (їх вага визначена у таблиці 3.6),

Таблиця 3.3 Вагомість фінансово - економічних ризиків

Прості ризики	Вага Wi
Нестабільність попиту Поява альтернативного продукту. Зниження цін конкурентами Збільшення обсягів виробництва у конкурентів Зростання податків Неплатоспроможність споживачів Зростанні цін на сировину, матеріали, транспортування	1/7 1/7 1/7 1/7 1/7 1/7 1/7

Таблиця 3.4 Вагомість соціальних ризиків

Прості ризики	Вага Wi
Труднощі з набором кваліфікованої робочої сили Загроза страйків Недостатньо високий рівень заробітної платні Кваліфікація кадрів	1/4 1/4 1/4 1/4

Таблиця 3.5 Вагомість технічних ризиків

Прості ризики	Вага Wi
Зношеність обладнання Нестабільність якості сировини та матеріалів Відсутність резерву потужності	1/3 1/3 1/3

Таблиця 3.6 Вагомість екологічних ризиків

Прості ризики	Вага Wi
Шкідливість залпових викидів Викиди в атмосферу Шкідливість виробництва Складування відходів	1/4 1/4 1/4 1/4

Оцінка ризиків. Оцінка ризиків проводиться по 100 бальній системі чотирма експертами нашої фірми (таблиця 3.7).

оцінка ризиків:

0 - ризик не існує,

25 - ризик більш всього не реалізується,

50 - ризик можливий,

75 - ризик напевно проявиться,

100 - ризик існує.

Таблиця 3.7. Оцінка ризиків.

Прості ризики	Експертні оцін.	Середня ймовірність,Vi
Віддаленість від транспортних вузлів Віддаленість від інженерних центрів Відношення місцевої влади Наявність альтернативних джерел сировини Платоспроможність замовників Непередбачені витрати, в тому числі, через інфляцію Несвоєчасне постачання Несвоєчасна підготовка працюючих Недобросовісність підрядчиків Нестабільність попиту Поява альтернативного продукту. Зниження цін конкурентами Збільшення обсягів виробництва у конкурентів Зростання податків Неплатоспроможність споживачів Зростанні цін на сировину, матеріали, транспортування Труднощі з набором кваліфікованої робочої сили Загроза страйків Недостатньо високий рівень заробітної платні Кваліфікація кадрів Зношеність обладнання Нестабільність якості сировини та матеріалів Відсутність резерву потужності	0 0 25 50 50 50 75 0 0 0 25 10 50 50 25 50 0 15 0 0 25 50 25	0 0 25 50 50 75 100 25 25 0 25 15 50 50 0 75 0 0 0 0 25 0 0	0 0 0 25 75 75 25 5 25 25 20 75 75 25 50 0 25 25 25 25 20 25 0	0 0 0 0 25 25 50 25 0 0 25 20 50 100 0 75 25 25 25 25 25 25	0 0 12.5 16.25 37.5 62.5 75 18.75 12.5 6.25 25 16.25 56.25 68.75 18.75 50 12,5 16,25 12.5 12,5 23,75 25 6,25

Для подолання або пом'якшення впливу окремих ризиків необхідна розробка можливостей активного і оперативного контролю а також управління в умовах виникнення ризиків або розробити план заходів протидії. (таблиця 3.8.)

Таблиця 3.8 Заходи протидії ризикам.

Ризики	Заходи зниження дії ризику
Непередбачені витрати, в тому числі, від інфляції	Страхування коштів, позика коштів в твердій валюті.
Зростання податків	Збільшення товарообігу у секторі з меншими податками напр. (експорт)
Несвоєчасне постачання комплектуючих	Мінімізувати контакти з маловідомими постачальниками, чітко обумовлювати в контрактах терміни поставок.

Таким чином можна зробити такі висновки: для удосконалення планування та управління проектом запропоновано організувати проектну структуру, а саме функціональну проектну структуру, впровадити як інструмент інформаційну систему на базі системи управління проектами Microsoft Project 2002, визначити ризики проекту, та виробити заходи протидії ризикам.

Висновки

Кожне підприємство, починаючи свою діяльність, зобов'язане чітко подавати потреби на перспективу в фінансових, матеріальних, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерелах їхнього одержання, а також уміти точно розраховувати ефективність використання наявних засобів в процесі роботи підприємства. В ринковій економіці підприємство не може розраховувати на стабільний успіх, якщо не буде чітко і ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати і акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, положення на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості. З заяв таких авторитетних фінансових інститутів як Всесвітній банк, Європейський банк реконструкції і розвитку і ведучих міжнародних консультаційних фірм можна зробити висновок, що однією з проблем низької інвестиційної активності інвесторів є те, що документи, які подаються українською стороною, не тільки не дозволяють прийняти рішення про фінансування, але і не дадуть можливості навіть приблизно оцінити ефективність отриманих пропозицій. Виходячи з викладеного вище, необхідно відзначити життєву важливість укладання управління проектами в існуючих умовах, що в країнах з розвиненою ринковою економікою є звичайним робітничим інструментом.

1. Мета управління проектами - спланувати господарську діяльність підприємства на найближчі і віддалені періоди в відповідності з потребами ринку і можливостями одержання необхідних ресурсів. Управління проектами для нового підприємства допомагає підприємцю вирішити наступні основні задачі:

Визначити конкретні напрямки діяльності підприємства, цільові ринки і місце підприємства на цих ринках;

Сформулювати довгострокові і короткострокові мети підприємства, стратегію і тактику їхнього досягнення. Визначити осіб відповідальних за реалізацію стратегії;

Вибрати склад і визначити показники товару або послуг, що будуть запропоновані споживачу. Оцінити виробничі і торгівельні витрати по їхньому створенню і реалізації;

Визначити склад маркетингових заходів по вивченню ринку, стимулюванню продажу, ціноутворенню, каналам збуту;

Визначити необхідність в притягненні фінансових і матеріальних ресурсів;

Передбачити труднощі, “підводні камені”, що можуть завадити практичному виконанню управління проектами.

2. Основні моменти, які необхідно враховувати при управлінні проектами:

кратність, тобто викладення тільки самого головного по кожному розділу плану;

доступність в вивченні і розумінні, тобто проект повинен бути зрозумілим широкому колу людей, а не тільки фахівцям;

переконливість, лаконічність, тобто проект повинен пробуджувати інтерес у потенційного інвестора.

3. Управління проектами є принципово новим моментом для нашої економіки. В традиційному для вітчизняного планування техніко-економічному обґрунтуванні оцінці економічної ефективності проекту відводилося усього декілька сторінок тексту. Цього було цілком достатньо в умовах централізовано спланованої економіки, де інвестором виступав держбюджет, а своєрідним маркетингом займався Держпостач. На відміну від техніко-економічного обґрунтування управління проектами детально характеризує всі основні аспекти майбутнього підприємства, аналізує проблеми, з якими воно може зіткнутися, а також визначає засоби вирішення цих проблем.

4. В умовах переходу до ринкової економіки оволодіння мистецтвом управління проектами, на нашу думку, стає вкрай актуальним, що зумовлено наступними причинами:

В економіку нашої країни входить нова генерація підприємців і управлінців, багато з яких не мають досвіду керівництва підприємством і тому надто невиразно уявляють собі всі проблеми, що очікують їх.

Господарська середа, яка зараз змінюється ставить і досвідчених керівників перед необхідністю по-іншому прораховувати свої дії на ринку і готуватися до такого незвичного раніше для них заняття, як боротьба з конкурентами.

Розраховуючи отримати іноземні інвестиції для підйому вітчизняної економіки, українські підприємці повинні уміти обґрунтовувати свої заявки і доводити (на основі прийнятої на Заході документації), що вони здатні оцінити всі аспекти використання інвестицій не гірше підприємців з інших країн.

5.Фінансове планування і контроль діяльності для будь-якого підприємства є найважливішим елементом нормального функціонування, що в масштабах країни сприяє виходу економіки з фінансової кризи.

Список літератури

Закон України “Про підприємництво”, Відомості Верховної Ради України, 2009р. № 14.

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, Відомості Верховної Ради України, 1992р. № 21.

Закон України “Про підприємництво в Україні”, Відомості Верховної Ради України, 2006р. № 25.

Закон України “Про господарські товариства”, Відомості Верховної Ради України, 2008р. № 38.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування”, Урядовий кур'єр 2007р., № 50-51.

Закон України “Про податок на добавлену вартість”, Урядовий кур”єр 2007р., № 80-81.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Урядовий кур'єр 2007р., № 105-106.

Закон України «Про оподатковування прибутку підприємств» //Відомості Верховної Ради України. -- 2008.--№20. с. 5.

Закон України «Про підприємства в Україні» //Галицькі контракти -- 2006. №46. с. 17

Абчук В.А. Принятие решений в условиях неполной информации -Л., 2006.

Айзерман М.А., Алексеров Ф.Г. Выбор вариантов: основы теории-М, 2010.

Акофф 3., Сасиени М. Основы исследований операций. -М., 2010.

АлъгинА.П. Грани экономического риска. -М.,2010.

Алъгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни. М., 2009.

Аунапу Ф.Ф. Научные методы принятия решений в управлении производством. -М., 2008.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа М., 2007.

Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. -М., 2006.

Бачкаи Т., МессенаД. и др. Хозяйственный риск и методы его измерения. М., 2009.

Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Математико-статистические методы экспертных оценок. М., 2008.

Валдайцев С. В. Риски в экономике и методы их страхования. СПб, 2007.

Воропаев Ю.Н. Риски, присущие бизнесу //Бухгалтерский учет. 2009. №4.

Воропаев В.И. Управление проектами в России. -М., 2008.

Гвозденко А.А. Основы страхования.- М., 2008.

Голубева О.Н. Риск как экономическая категория // Вестник СПбГУ. Сер. 5. 2009. Вып. 1(5).

Грабовый П.Г., Петрова С.Н. и др. Риски в современном бизнесе. - М.: Аланс, 2006

Дмитренко Г.А. Стратегический менеджмент. К.МАУП, 2008

Друкер Питер Ф. Практика менеджмента: М. - С.-П. - К. 2007

Дубров А.М., Лагоша Б.А., Хрусталев Е.Ю. Моделирование рисковых ситуаций в экономике и бизнесе. -М., 2009.

Евланов Л.Г. Теория и практика принятия решений.- М., 2006.

Замураев А. Минимизировать или управлять? // РИСК. 20088. № 4.

Иванов А. Классификация рисков // Риск. 2006. № 6-7.

Карданская Н.Л. Основы принятия управленческих решений. -М., 2008.

Кархов А., Максименко Б. Экономические принципы концепции приемлемого риска//Вопросы экономики. 2010. № 1.

Качалов Р.М. Управление хозяйственным риском на предприятиях. М., 1999.

Клейнер Г.Б. Риски промышленных предприятий (как их уменьшить и компенсировать) // Российский экономический журнал. 2009. №5-6

Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность. -М., 2007.

Кобиляцький Л.С. Управління проектами: навчальний посібник. -К. МАУП, 2009. - 212с.

Котлер Ф. Основы маркетинга. -М.: Прогресс,2007.

Лапустпа М.Г., Шаршукова Л.Г. Риски в предпринимательской деятельности. М., 2008

Маккримон К.Р., Вехруш Д.А. Риск: менеджмент неопределенности //ЭКО. 2008. № 10.

Мескон М.X., Альберт М., Хадуори Ф. Основы менеджмента. М., 2006

Миркин Л. Риск -- грани проявления // Экономика и жизнь. 2007. №51.

Морозов Д.С. Проектное финансирование: управление рисками. - М.: Анкил, 2009. - 120 с.

Моррис У, Наука об управлении. -М., 2006.

Науман Э. Принять решение -- но как? -М., 2007.

Овчаров А. Риск-менеджмент // Риск. 2007. № 3-4.

Ойгензихт В. Проблема риска в гражданском праве. М.:Экономика,2006

Первозванский А.А., Первозванская Т.Н.«Финансовый рынок: расчет и риск».-М, 2008.

Перелет Р.А., Регреев Г.С. Технический риск и обеспечение безопасности производства. -М., 2008.

Планкет Л., Хеш Г. Выработка и принятие управленческих решений. М., 2009.

Райзберг Б.Г. Азбука предпринимательства. -М.:Экономика,2008

Райфа Г. Анализ решений. Введение в проблему выбора в условиях неопределенности.-М., 2007.

Риски в современном бизнесе. -М., 2006

Рогов В.А. Риск-менеджмент. -М.: ФиС, 2006.

Самуельсон Пол Е., Нордхаус Вильям Д. Экономика: -М. - Спб. - К. 2007

Сердюкова И.Д. Методы анализа финансовых рисков // Бухгалтерский учет. 2006. № 6.

Смирнов В. Процесс управления риском. 'Управление риском', № 4, 2007.

Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент.- М. ЮНИТИ, 2008

Уткин Э. А. Риск-менеджмент.-М., 2008.

Хейне П. Экономический образ мышления. -М., 2007.

Хохлов Н.В. Управление риском: Учебное пособие для вузов. -М., 2009.

Цай Т.Н., Грабовый П.Г., Марашда Б.С. Конкуренция и управление рисками на предприятиях в условиях риска. -М., 2007.

Чернов В.А. Анализ коммерческого риска. М., 2008.

Чернова В.Г. Практика управления рисками на уровне предприятия. Спб.,2007.

Широков В. Производственный риск //Хозяйство и право. 1991.№3.

Щекин Г.В. Как эффективно управлять людьми. -К. МАУП, 2009

Шумпетер Й. Теория экономического развития. -М.:Прогресс,1982

Додатки

Додаток А

Класифікація інвестиційних проектів по критеріях визначення видів

			за масштабом		великі
					середні
					маленькі
			за складністю		монопроекти
					мультипроекти
					мегапроекти
			за якістю		звичайні
					бездефектні
проект			за тривалістю		короткострокові
					середньострокові
					довгострокові
			за об'єктом інвестування		фінансові
					реальні
					інтелектуальні
			за формами інвестування		прямі
					портфельні
					венчурні
					мегаполісні
					галузеві та регіональні
					міжнародні
			за мотивацією		примусові
					забезпечення позицій на ринку
					скорочення витрат
					отримання прибутку
			за рівнем ризику		безризикові
					з мінімальним рівнем ризику
					із середнім ризиком
					авантюрні
			за характером і сферою діяльності		промислові
					дослідження та розвиток
					організаційні
					економічні
					соціальні

Додаток Б

Передінвестиційна, інвестиційна й експлуатаційна фази проектного циклу

Фаза	Етапи
Передінвестиційна	Дослідження можливостей
	Попередній відбір
	Розробка ТЕО
	Підготовка оціночного висновку
Інвестиційна	Проведення переговорів
	Інженерно-технічне проектування
	Будівництво
	Передвиробничий маркетинг
	Навчання
Експлуатаційна	Здача в експлуатацію
	Заміна Реабілітація
	Росширення Інновація

Додаток В

Класифікація інвестиційних ризиків

Додаток Г

Класифікація проектного ризику

Додаток Д Календарний план робіт