Основні тенденції розвитку країни Австралія в міжнародному економічному інтеграційному простору

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Міжнародна економіка ”

на тему: «Основні тенденції розвитку країни Австралія в міжнародному економічному інтеграційному простору»

Виконав: студент 310 гр. ФЕП

Дяченко Д.С.

Перевірила: к.е.н., доцент

Курасова О.Т.

Київ 2012

Зміст

Вступ

I.Основні тенденції розвитку Австралії в міжнародному економічному інтеграційному просторі

1.1 Характеристика економіки Австралії

1.2 Виробнича та торговельна товарна структура Австралії

1.3 Міжнародна торговельна структура послугами країни

1.4 Прямі іноземні інвестиції в Австралію в загальному та у розрізі країн та секторів економіки у динаміці

1.5 Роль ТНК та ТНБ у становленні та функціонуванні економіки Австралії

2. Кредитно-фінансові операції та становлення валютного курсу в Австралії

2.1 Австралійська фондова біржа

2.2 Центральний банк Австралії та його валютно-курсова політика

3. Оцінка основних макроекономічних показників країни та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі

3.1 Оцінка платіжного балансу Австралії

3.2 Оцінка зовнішньоторгівельного обігу

3.3 Оцінка генеральної торгівлі Австралії

3.4 Розрахунок фізичного обсягу зовнішньої торгівлі

3.5 Cальдо торгівельного балансу

3.6 Розрахунок індексу умов торгівлі

3.7Розрахунок індексy «концентрації експорту

3.8 Розрахунок коефіцієнту імпортної залежності країни

3.9 Визначення індексу «чистої торгівлі

3.10 Розрахунок індексу диверсифікації експорту

3.11 Розрахунок обсягу експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення

3.12 Розрахунок експортної квоти

Висновки

Список використаних джерел

австралія фінансовий платіжний квота

Вступ

Розвиток світових продуктивних сил на сучасному етапі все більш набуває характеру цілісності та безперервності їх національних елементів. Це обумовлює перевагу доцентрових сил у розвитку світового господарства та зростання відкритості національних економік, виступає каталізатором інтернаціоналізації господарського життя. Сучасний світовий економічний розвиток характеризується двома головними тенденціями. З одного боку, зростають, посилюються і домінують процеси міжнародної економічної інтеграції. Міжнародна економічна інтеграція як явище характеризується відсутністю будь яких форм дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік, а як процес виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб'єктами різних країн. А з іншого боку дані процеси проходять не прямолінійно, оскільки поряд з інтеграційними процесами в окремих регіонах світу мають місце й дезінтеграційні процеси, що викликані політичними, національними та релігійними причинами.

Міжнародну економічну інтеграцію можна визначити як якісно новий етап розвитку і форму прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення всіх структур національних господарств. [25]

Світову економіку можна визначити як економічну систему, що самовідтворюється на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і визначених аспектів надбудовних відносин у тій мірі, у якій вхідні в нього національні господарства мають визначену сумісність на кожному із трьох названих рівнів.

Світова економіка -- це сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини.

Міжнародна економіка як навчальна дисципліна вивчає формування світового ринку, встановлення міждержавних зв'язків з їх характерними рисами, особливостями та закономірностями.

Міжнародна економіка -- це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу, теорії ринкової економіки, закономірність взаємодії суб'єктів у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав. [31]

Базою міжнародної економіки є теорія ринкової економіки, мікро- і макроекономіка. Поєднання їх з прикладними економічними дисциплінами, такими, як міжнародний маркетинг, фінанси, облік тощо, дало змогу створити універсальну теорію міжнародної відкритої економіки, яка застосовується у більшості країн світу та у сфері їх економічної взаємодії.

Виходячи з цього аналізу, можна сказати, що предметом теорії міжнародної економіки є:

* закономірності функціонування і розвитку в міжнародному масштабі ринкової системи організації господарського життя;

* закономірності формування сукупних попиту і пропозиції на товари та фактори виробництва, що перебувають у міжнародному обігу;

* інструменти аналізу і програмування відкритої національної економіки, зокрема її реального, бюджетного, грошового і зовнішнього секторів в умовах їх взаємодії з економікою інших країн;

* тенденція розвитку міжнародних фінансових ринків і механізмів, які обслуговують функціонування міжнародної економіки;

* інституційна структура регулювання міжнародної економіки, принципи її формування, тенденції розвитку та методи удосконалення. [29]

Мета дослідження - спираючись на світовий досвід оцінити та проаналізувати основні тенденції розвитку Австралії в міжнародному економічному інтеграційному просторі.

Завдання роботи:

Дати загальну характеристику економіки країни

Проаналізувати виробничу та торговельну товарну структуру країни

Дослідити міжнародну торговельну структуру послугами країни

Проаналізувати прямі іноземні інвестиції в країну в загальному та у розрізі країн та секторів економіки у динаміці

Визначити роль ТНК та ТНБ у становленні та функціонуванні економіки країни

Охарактеризувати фондові біржі країни

Охарактеризувати центральний банк країни та його валютно-курсову політику

Дати оцінку основних макроекономічних показників країни та основних тенденцій розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі.

Предметом дослідження є закономірності функціонування в міжнародному масштабі ринкової системи Австралії та організації ії господарського життя; закономірності формування попиту і пропозиції на товари і чинники виробництва, що знаходяться в міжнародному обігу; аналізу національної економіки Австралії; тенденції розвитку фінансових ринків і фінансових механізмів, обслуговуючих функціонування національної економіки.

Об'єктом дослідження є основні тенденції розвитку національної економіки Австралії, принципи її формування та шляхи вдосконалення.

При написанні роботи використовувалися методи: аналізу, синтезу, індукції і дедукції, метод абстракції, порівняльний та статистичний методи. При проведенні аналізу використовувалися методи економічного аналізу, зокрема показники динаміки, абсолютні та відносні показники статистики, показники структури, табличний та графічний методи аналізу.

Науково-теоретичною основою дослідження є дослідження економістів, підручники, статті періодичного друку, мережа Інтернет та інші джерела.

1.Основні тенденції розвитку Австралії в міжнародному економічному інтеграційному просторі

1.1 Характеристика економіки Австралії

Площа -- 7,7 млн км2. Населення -- 20,3 млн осіб.

Держава у складі Співдружності -- шість штатів і дві території. Столиця -- Канберра.

ЕГП

Австралія (Австралійський Союз) -- єдина країна у світі, яка займає цілий материк. Австралія розташована на південний схід від Євразії. Вона омивається водами Тихого та Індійського океанів. Головна риса економіко-географічного положення Австралії -- ізольованість, віддаленість від інших материків. Технічний прогрес на транспорті і в засобах зв'язку 'близив' її з іншими континентами. Позитивного значення набуває відносна близькість Австралії до країн Південно-Східної і Східної Азії та Океанії. За розмірами території країна посідає шосте місце у світі після Росії, Канади, Китаю, США та Бразилії. Із заходу яа схід територія Австралії простягнулася на 4,4 тис. км, а з півночі на південь -- на 3,1 тис. км.

Австралія -- економічно високорозвинена країна. За абсолютними розмірами ВНП вона входить до групи перших 15 країн світу. Водночас у світовому поділі праці вона має аграрно-сировинну спеціалізацію.

Австралія є членом ООН, Організації економічного співробітництва і розвитку та інших світових і регіональних організацій.

Державний устрій

Австралія - конституційна монархія, федеральна держава у складі Співдружності, на чолі з Великобританією. Діє Конституція, ухвалена 9 липня 1900 р. Набрала чинності 1 січня 1901 р., з наступними змінами і доповненнями.

Глава держави - королева Великобританії ЄЛИЗАВЕТА II (Elizabeth thе Second), представлена генерал-губернатором, якого призначають за рекомендацією австралійського уряду. При генерал-губернаторі є консультативний орган - Федеральна виконавча рада (Federal Executive Council), члени якої призначаються генерал-губернатором. 

Генерал-губернатор - Квентін БРАЙС (Quentin Bryce, жін.). Приведена до присяги 5 вересня 2008 р. 

Законодавча влада належить федеральному парламенту (Federal Parliamentу) складі королеви, представленої генерал-губернатором, сенату в складі 76 сенаторів і палати представників у складі 150 депутатів. 72 члени сенату обираються загальним голосуванням на 6 років (по 12 сенаторів від кожного штату). Половина складу сенату від штатів оновлюється кожні 3 роки. 4 сенатори (по 2 від територій) обираються загальним голосуванням строком на три роки. Палата представників обирається шляхом загального прямого голосування строком на 3 роки. Кількість депутатів, які обираються в кожному штаті, визначається пропорційно кількості населення відповідного штату, але не повинно бути менше 5 осіб. Від Північної території в палату представників обирається один представник, від Австралійської столичної території - два представника. 

Cенат - The Senate, оновлений на половину 21 серпня 2010 р. Голова - Джон ХОГГ (John Hong).

Палата представників - The House of Representatives, обрана 21 серпня 2010 р. Сікер - Анна БЕРК (Anna Burke, жін.).

Виконавча влада належить королеві в особі генерал-губернатора і уряду на чолі з прем'єр-міністром. Міністри повинні бути членами парламенту. Вони також є членами Виконавчої ради за посадою. Уряд сформований 11 вересня 2010 р. 

Прем`єр-міністр Австралії - Джулія ГІЛЛАРД (Julia Gillard, жін.).

Політичні партії:

Австралійська лейбористська партія - АЛП (Australian LabourParty). Заснована в 1891 р. Входить до Соціалістичного інтернаціоналу. Лідер - Джулія ГІЛЛАРД (Julia Gillard). Національний голова - Майкл УЇЛЛЬЯМСОН (Michael Wiliamson). Національний секретар - Карл БІТАР (Karl Bitar).

Ліберальна партія Австралії - ЛПА (Liberal Party of Australia). Заснована в 1944 р. Лідер - Тоні АБОТТ (Tony Abbott). Федеральний голова - Алан СТОКДЕЙЛ (Alan Stockdale).

Національна партія Австралії - НПА (National Party of Australia). Заснована 1916 р. як Аграрна партія. З 1974 р. мала назву Національна аграрна партія. В жовтні 1982 р. перейменована в Національну партію Австралії. Лідер - Уоррен ТРАСС (Warren Truss). Федеральний голова - Джон ТАННЕР (John Tanner). Друкований орган - щотижнева газета 'Кантрімен' (The Countryman).

Партія австралійських демократів (Australian Democrats Party). Заснована в 1977 р. Лідер - Лін АЛЛІСОН (Lyn Allison). Національний голова - Джулія МЕЛЛАНД (Julia Melland).

Партія 'зелених'Австралії - ПЗА. Заснована в 1992 р. Лідер - Боб БРАУН (Bob Brown). [20]

Населення

Сучасне населення Австралії сформувалось за рахунок емігрантів. До початку європейської колонізації на материку проживало близько 300 тис. аборигенів, а зараз їх кількість становить понад 150 тис. осіб. Вони належать до австралоїдної раси і етнічно не утворюють єдиного цілого. Аборигени поділяються на багато племен, які розмовляють різними мовами.

Після Другої світової війни Австралія прийняла багато так званих 'переміщених осіб', а також вихідців з європейського півдня і сходу -- італійців, югославів, греків тощо. Серед них було понад 20 тис. українців. За останній час частина іммігрантів у прирості населення складає 40 %. В останні десятиліття країна потерпає від зростаючих темпів нелегальної імміграції з країн Південно-Східної і Східної Азії.

Населення по території країни розміщується дуже нерівномірно. Основні райони найбільшої густоти сконцентровані на сході і південному сході, південному заході та півдні. Тут густота населення складає 25--50 осіб на 1 км2, а решта території заселена дуже слабо (густота не досягає і однієї особи на 1 км2). В окремих внутрішніх пустельних районах Австралії населення відсутнє. В останні десятиліття відбуваються зрушення в розміщенні населення країни, завдяки відкриттю нових родовищ корисних копалин ца півночі та півдні. Австралійський уряд заохочує переміщення населення в центр материка, до слабо освоєних районів.

За рівнем урбанізації Австралія посідає одне з перших місць у світі -- 90 %. Серед міських поселень Австралії виділяють три групи міст: по-перше, це невеличкі гірничі міста, які розкидані по всьому континенту і є його невід'ємною рисою; по-друге, це столиці штатів, які виконують не тільки адміністративні та політичні функції, але й економічні, комерційні, наукові, культурні; по-третє, це середні за розмірами центри, які виникли поруч зі столицями, прийнявши на себе функції центрів різних галузей промисловості.

Структура зайнятості Австралії типова для постіндустріальних країн. Так, у сільському господарстві зайнято -- 3,6 %, у промисловості -- 26,4 %, у сфері послуг -- 70 %.

Природні умови і ресурси

При 0,3 % світового населення Австралія має 5,8 % земної поверхні. Тому її забезпеченість природно-ресурсним потенціалом у 20 разів вища за середню у світі, насамперед мінеральними ресурсами. Відкриття нових родовищ вивели країну на провідні позиції у світі за запасами та видобутком залізних і свинцево-цинкових руд, бокситів.

Найбільші родовища кам'яного вугілля, нафти та газу розташовані у східній частині Австралії. У західній і північній частині країни є поклади рудної сировини: заліза, нікелю, поліметалів, золота, срібла, міді, мангану. Поклади бокситів зосереджені на півострові Кейп-Йорк і у північно-східній частині Північної території. За винятком нафти країна повністю забезпечує свої потреби основними видами сировини для промисловості.

60% території Австралії займають безстічні області. Річкова мережа найгустіша на о. Тасманія. Найповноводніша річка країни -- Муррей з притоками Дарлінґ і Маррамбіджі. Річки, що стікають зі східних схилів Великого Вододільного хребта, короткі та досить повноводні. Річки центральної Австралії не мають постійного стоку. Більшість озер країни, як і річок, характеризуються майже виключно дощовим живленням. Вони не мають ні постійного рівня, ні стоку. Улітку озера пересихають і являють собою неглибокі солончакові западини.

Лісові ресурси Австралії незначні. Території, укриті лісом, у тому числі скреби, становлять близько 18 % всієї площі країни. Під впливом господарської діяльності рослинність надзвичайно видозмінилась.

Країна за рельєфом -- велике плато, увігнуте в центральній частині та при-підняте на краях. Гори займають 5 % території. У центрі розміщена велика западина -- Центральна низовина -- найпосушливіший район Австралії.

Північна та північно-східна частини країни розташовані в тропічному кліматичному поясі. Найбільшу частину Австралії займає пояс субтропічного клімату. Лише крайній південь входить у пояс помірного клімату. Австралія відома як посушливий материк, проте території з достатньою кількістю опадів становлять 1/3 всієї площі. У посушливих районах є значні запаси підземних вод.

Унікальні природні ландшафти Австралії та чудові пляжі її східного узбережжя є підставою для стрімкого розвитку екологічного, відпочинкового і спортивного (дайвінг, яхтінг, віндсерфінг) туризму.

Загальні риси господарства

Сучасна Австралія -- розвинута індустріально-аграрна держава. Значного розвитку набули обробна промисловість, електроенергетика (за виробництвом електроенергії на одну особу Австралія посідає одне з перших місць у світі), машинобудування, металургійна, нафтопереробна, хімічна, текстильна, поліграфічна промисловість. Особливістю промисловості Австралії є надмірний розвиток сировинних галузей, продукція яких повністю задовольняє потреби внутрішнього ринку і орієнтується, переважно, на експорт. Країна є одним із найбільших у світі виробників і експортерів сільськогосподарської продукції. Найбільш освоєний і економічно розвинутий район Австралії -- Південно-Східний. На нього припадає понад 70 % обробної промисловості.

Структура господарства Австралії цілком сучасна і відповідає критеріям високорозвинених країн. В обробній промисловості зайнято 16 % працюючих і вони створюють 19 % ВНП, в добувній промисловості, відповідно, 2 і 7 %, сільському господарстві -- 6 і 4 % і в третинній сфері -- 68 і 61 %.

Специфікою є гіпертрофований розвиток сировинних галузей, продукція яких перекриває потреби внутрішнього ринку і орієнтується переважно на експорт. Базою їх є величезні природні багатства. Причиною виникнення був попит на їхню продукцію з боку метрополії, а потім і інших країн. Експортні галузі відіграють виняткову роль в житті Австралії. Вони є основним джерелом іноземної валюти. Безпосередньо в них зайнято порівняно мало людей. Але велика кількість працюючих в інших галузях зв'язана з ними, створюючи умови для їхнього функціонування і обслуговуючи їх.

Експортними галузями є сільське господарство і гірничодобувна промисловість. Продукти тваринного і рослинного походження дають 35 % вартості експорту, мінерального -- 45 %. Спочатку експортні галузі відзначалися екстенсивністю виробництва, зараз воно все більше і більше інтенсифікується. Перед експортом сировина зазнає обов'язкової промислової обробки. Висока продуктивність праці в експортних галузях, а Австралія в даному випадку стоїть на одному рівні із США, пов'язана не тільки з використанням найновішої техніки, технології та організації праці, а з урахуванням того, що найдешевше може дати та або інша територія чи об'єкт. Саме це і є основою високого рівня ВНП на душу населення.

Великобританія перестала бути головним імпортером австралійської сировини післ я свого вступу до ЄС. На ринках Австралії її замінила Японія, потреби якої в сировинних ресурсах у цей час швидко зростали. Експорт Австралії спрямовується зараз також у США, Китай і країни Південно-Східної Азії. Спеціалізація на виробництві та експорті на світовий ринок продукції первинного сектора має свої переваги і вади. Як і будь-яка інша спеціалізація, вона дозволяє зосередити увагу невеликої за населенням країни в одному напрямку. Разом з тим, в Австралії мало розвинене виробництво засобів виробництва і новітні наукоємні галузі. Саме їх продукція становить 3/4 імпорту країни. [19]

Утворення Австралійського Союзу створило умови для появи в 1909 р. національної валюти. Нею став австралійський фунт стерлінгів. У результаті грошової реформи 1966 р. австралійські фунти, шилінги і пенси були замінені на долари і центи, що значно спростило систему розрахунків. Австралійський долар нині -- конвертована валюта.

Важливе місце в економіці країни займають фінанси з їх федеральним бюджетом. Найбільшу частку доходів бюджету становлять подоходні податки із населення (понад 50%) і акцизні збори (майже 14%). Найбільше коштів держава використовує на соціальне страхування і забезпечення населення (майже 28%), на субсидії штатам (19-20%), охорону здоров'я (приблизно 10%), державний апарат (7-8%) і оборону (майже 10%).

Основою банківських операцій є різні за формою власності банки, які характеризуються надзвичайно високим рівнем концентрації. На чотири провідних банки країни (державний банк 'Комунуелф бенк оф Острейліа' і три приватні: 'Веетлак Бенкінг корпорейшн', 'Остреліа енд Нью-Зіланд бенкінг груп' і 'Нешнл Остреліа бенк') припадає понад 90% вкладів і кредитів.

Досконалою в Австралії є кредитна система, яка складається із центрального банку, комерційних і ощадних банків та інших фінансово-кредитних закладів, де найголовнішими є страхові і фінансові компанії. [21]

Промисловість

Основу енергетики країни становить кам'яне і буре вугілля. Недостатнім залишається забезпеченість нафтою і природним газом. Основна частина електростанцій -- ТЕС, які працюють на вугіллі та природному газі. Ресурси гідроенергії обмежені, але вони широко використовуються. Гідроелектростанції розміщені переважно в Австралійських Альпах та на острові Тасманія.

Добре розвинута гірничодобувна промисловість. Забезпеченість країни багатьма видами мінеральних ресурсів перетворила її на одну з найбільших гірничодобувних країн світу. Австралія посідає перші місця за видобутком бокситів, алмазів, опалів і свинцю та одне з перших за видобутком вугілля, залізної і манганової руд, міді, цинку, олова, нікелю, титану, вольфраму, срібла тощо. На власній сировині сформувалася потужна металургійна промисловість, яка працює на забезпечення перш за все власних потреб. Це далеко не так.

Достатньо добре розвинуте транспортне машинобудування. Виробництво автомобілів розміщене у містах Мельбурні, Аделаїді, Перті. Виробництво залізничного устаткування є у Ньюкаслі, Сіднеї, Мельбурні, Брісбені. Найбільші суднобудівні заводи розміщені поблизу Сіднея, Мельбурна, у Брісбені, Девенпорті, Ньюкаслі. Основні підприємства сільськогосподарського машинобудування розміщені у промислових містах півдня та південного сходу, а дрібні -- у внутрішніх землеробських частинах Австралії.

Хімічна промисловість охоплює виробництво кислот, вибухівки, фосфатних і азотних добрив, пластичних мас та синтетичних смол. Основними центрами галузі є міста південного сходу держави.

Целюлозно-паперова промисловість використовує імпортну деревину хвойних дерев та місцеву деревину. Основний район розміщення галузі - штат Тасманія.

Найбільші підприємства легкої промисловості (взуття, трикотаж, хутряні та шкіряні вироби, синтетичні волокна) розміщені у великих портових містах і промислових центрах південного сходу держави.

Для харчової промисловості характерна експортна орієнтація. Тому найбільші центри галузі розміщені у портових містах.

Сільське господарство

Сільське господарство Австралії характеризується високою товарністю, широким використанням машин. На півночі та у внутрішніх частинах країни сільське господарство екстенсивне, через наявність великих земельних площ. Інтенсивно господарство ведеться переважно у південно-східній та південно-західній частинах, у межиріччі Муррею і Марамбіджі на зрошуваних землях.

Провідними галузями сільського господарства країни є вівчарство та зернове господарство. Під посівами пшениці зайнято 3/4 посівних площ, в основному на південному сході країни. У вологих тропіках вирощують цукрову тростину, ананаси, манго, банани, цитрусові, кісточкові. На зрошуваних землях розвинуто виноградарство, вирощування бавовнику, тютюну і кукурудзи.

Австралія посідає перше місце за поголів'ям овець (132 млн). Розвивається м'ясне і молочне тваринництво. Переважна частина поголів'я овець зосереджена у посушливих районах країни на спеціальних вівчарських станціях. М'ясне скотарство розвинене у тропічній та субтропічній частинах країни. За експортом яловичини й телятини Австралія посідає перше місце у світі. Молочне скотарство розміщується у південно-східній частині країни та навколо великих міст. Добре розвинуте також птахівництво.

Транспорт

Транспорт відіграє важливу роль у великій за територією і рідко населеній країні. Протяжність залізниць становить понад 40 тис. км, а автомобільних шляхів -- близько 900 тис. км. 75 % перевезень вантажів і пасажирів, здійснюється автотранспортом. Найгустіша мережа доріг -- на південному сході країни. Різні види транспорту об'єднуються у єдину транспортну мережу, яка перебуває у державній власності.

Пасажирські перевезення здійснюються переважно індивідуальним транспортом. За кількістю легкових автомобілів (приблизно 500 на тисячу жителів) Австралія займає одне із перших місць у світі. В країні нараховується 8,9 млн. легкових і 2,0 млн. вантажних автомобілів.

В Австралії особливе значення має авіатранспорт, який добре розвинений. В середині країни практично все населення і навіть великі ферми мають авіаційне сполучення із навколишніми містами. На міжнародних лініях перше місце за кількістю перевезень займає державна компанія 'Куонтас'. Регулярний зв'язок з Австралією мають американські, англійські, японські, французькі, німецькі та інші авіакомпанії.

Добре розвинутий в Австралії трубопровідний транспорт: нафто- і газопроводи. Особливе значення мають водопроводи значної протяжності.

Морський транспорт країни обслуговує, в основному, зовнішні торгові зв'язки на суднах іноземних компаній. Повітряний транспорт має велике значення як у внутрішніх, так і у зовнішніх зв'язках.[18]

1.2 Виробнича та торговельна товарна структура Австралії

Зовнішня торгівля займає центральне місце у економіці Австралії. Експорт створює майже частина національного доходу країни. Протягом останнього десятиліття Австралія практично неухильно збільшує обсяги зовнішньої торгівлі,завойовуючи нові, і розширюючи старі ринки своїх товарів і капіталів.

У довоєнні роки і до кінця 1950-х років частку продукції сільськогосподарського походження на експорті Австралії доводилося 80 % і більше, а в імпорті приблизно таку питому вагу займала промислова. Яскраво виражена контрастність товарних структур експорту й імпорту зберігається у наш час, хоча всередині кожної з них, особливо у експорті, сталися протягом останніх півстоліття великі зміни. Так, частка сільськогосподарського походження в експорті скоротилася до 20 % (2009 рік), продукції гірничодобувної промисловості зросла з 6-7 % до 36 % (>2009год) та обробної промисловості - з 10-13 % до 20 % (2009 рік). Значне зниження ролі сільськогосподарської продукції в експорті сталося за допомогою падіння частки вовни - традиційно найважливішої статті вивезення країни - з 50-60 % до 16 %. (2009 рік). «Посуха у кінці 2004 р. і на початку 2007 року несприятливо відбилася на сільськогосподарському експорті. Він знизився до 24,7 млрд. дол. чи 9 %, аж випливали із скорочення постачання у фізичному вираженні на 8,3%. Експорт пшениці упав до 2,9 млрд. дол., чи 29 %. Ці несприятливі явища були частково збалансовані збільшенням експорту м'яса. Поставки м'яса в 2009 року зросли з 2,1 млрд. дол. до 4,7 млрд. дол. виріс експорт головною різновиду австралійського м'яса - яловичини»[5]. Усі перелічені товари становлять ядро сільськогосподарського експорту Австралії. Крім лідерів вивозиться ячмінь, фрукти, шкури і шкіри, молочних продуктів тощо.

Швидке зростання в експорті країни частки мінеральної сировини й енергоносіїв супроводжувався істотним розширенням його номенклатури. Його вартість зросла 2009 року на 45 %, досягнувши 58,4 млрд. дол. Серед найуспішніших статей експорту залишаються вугілля, руди чорних, більшості кольорових і рідкісних металів. У тому числі за своїм значенням різко виділяється залізна руда, що займають понад 40 % загальної вартості експорту цього виду продукції. Близько 30 % охоплюють руди і концентрати кольорових металів (свинець, цинк, мідь, нікель, олово й те). Приблизно 80-85 % вартості вивезення мінерального палива дає вугілля, інше - переважно нафтопродукти. У тісному зв'язку з збільшенням експорту мінеральної сировини перебуває зростання вивезення продукції обробній промисловості. Частка у загальному обсязі експорту продуктів первинної переробки, тобто чорних і кольорових металів, і навіть глинозему, готових виробів і напівфабрикатів становить від 55 до70 %.

«У 2009 року постачання кордон продукції обробній продукції збільшилася до 37 млрд. дол., чи 9%. У фізичному вираженні вони підвищилися на 6,2 %.

Експорт продукції простий переробки сягнув у 2009 року11млрд. дол., збільшившись на 8 %, що частково пояснюється зростанням цін металеву продукцію, особливо у алюміній і мідь. Їх експорт збільшився відповідно на 16% і 5%. Експорт складної промислової продукції зріс у 2009 року до 26 млрд. дол., збільшившись на 9%. Так, зовнішні поставки автомашин досягли небувалого рівня 3,5 млрд. дол., що становить збільшення проти 2007 роком на 14%. Експорт медикаментів також досяг рекордних показників - 2,9 млрд. дол. і становить збільшення на 27% »[7].

Динаміка експорту 20 провідних товарів Австралії за 2003 - 2007 роки представленій у таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка експорту 20 провідних товарів (в млн. австралійських долл.)[17]

Попри зміни у структурі експорту, концентрація вивезення кількох масових видів необробленої продукції і напівфабрикатів усе ще залишається високою. Сьогодні Австралія займає перше місце в світі за експортом вовни, друге - м'яса і шкіряної сировини, третє - ячменю, третє - пшениці й цукру, перше місце за експортом залізної руди та інших основних металів загалом, друге місце - вугілля і ураномісткої сировини, перше - бокситів і глинозему, свинцю, руд рідкісних металів (>рутил,монацит, циркон) й третє - цинку. «Експорт послуг сягнув в 2009 року найвищого рівня, склавши 19,6 млрд. дол.

Експорт немонетарного золота підвищився в 2009 року на 3% і становить 5,8 млрд. дол. Експорт інших напрямів несільськогосподарської продукції, до складу якого входять вина, цукор і перероблене золото в 2009 року досяг 11,3 млрд. дол., збільшившись на13%. Вивезення алкогольних напоїв, переважно вин, зріс на 1% і становив 2,9 млрд. дол.

Перебудова товарної структури зовнішньої торгівлі супроводжувалася значними змінами у її географічному розподілі. «У 2009 року географічно експорт Австралії розподілився так:Северо - Східна Азія (Китай, Японія, Південну Корею і Тайвань) - 41%,Юго - Східна Азія (країни АСЕАН) 12%, Європейського Союзу (25 країн) -13%,США -8%, Новій Зеландії - 7 %, Індія - 4%, Близькій Схід - 3%, інших країн - 12%. Найбільшим торгівельним партнером Австралії є Японія. Частка Японії в експорті Австралії 2009 року становив 17,9 %. Японія стала одним з провідних покупців австралійської сільськогосподарської продукції. У 2009 року у Японію поставлялося 69 %вивозимого зовнішній ринок вугілля, 73 % залізної руди, 27 % цукру, 24 % вовни, 19 % яловичини. Тому частка Японії в австралійському експорті значно вища частки інших країнах. Дуже значним - на 41 % - був у 2009 року зростання постачання у Китай, до Тайваню (32%)». З іншого боку, Китай посідає друге, а Японія третє місце в австралійському імпорті. Частка США в австрійському експорті значно менше, ніж частка Японії. Яка становила 2009 року 7,8 %, але де вони є найбільшим споживачем австралійського м'яса, однією з провідних споживачів металевих руд, чорних і кольорових металів. «Австралійський експорт у США в 2009 року знизився на 0,8 %. Завдяки зниженню мита австрійський експорт послуг зріс на 4,1 %, експорт сирів збільшився на 77 % і постачання баранини піднялися на 19 %»[14].

Слід зазначити різке скорочення у зовнішньоекономічних зв'язках Австралії роль Великобританії. В 2009 році частка Великобританії у зовнішньоторговому обороті Австралії становить лише 6 місце і становить лише 5-6 %.

Експорт товарів та послуг в Юго - Східну Азію в 2009 року зріс на13 %, відбиваючи суттєвий економічного зростання субрегіону. Найбільше зростання експорту йдеться у Таїланд (на 30%), переважно завдяки поставкам золота і, у Сінгапур (на 18 %) і Індонезію (на майже 7 %). За межами по-східному - азіатського регіону суттєве зростання експорту до 2009 року мала місце до Індії (на 29%). У післявоєнний період до провідних торгових партнерів Австралії вийшла Нова Зеландія. Економічні зв'язки обох країн мають свою специфіку. Вона виявляється у тому, що у товарної структурі торгового обміну з-поміж них на вирішальній ролі грають промислові товари. Кожна із сторін є для іншої найбільшим ринком збуту цієї продукції. Між Австралією і Новою Зеландією у сфері обробній промисловості розвивається міжгалузева і внутрішньогалузева спеціалізація, що є матеріальними підвалинами процесу економічний інтеграції двох десятків країн. Ще одне з найбільших зрушень в географії австралійської зовнішньої торгівлі, якому у останні роки приділяється дедалі більша увага у економічній літературі, - регіональне. На азіатсько-тихоокеанський регіон, до якого входить Австралія, припадає понад 50 % її і 40 % імпорту. Загалом на район моря доводиться переважна більшість (приблизно 75 %) зовнішньої торгівлі Австралії. Тут усе більшою мірою концентруються її зовнішньоторговельні інтереси. Експорт у Європейський Союз піднявся на 8%.

Експорт Австралії до ринків основних країн-імпортерів в 2009 році наведено у таблиці 2. [8]

Таблиця 2. Експорт Австралії до ринків основних країн-імпортерів в 2009 році

Імпорт Австралії до основних країн - експортерів в 2009 року відбитий в Таблиці 3. [13]

Таблиця 3. Імпорт Австралії до основних країн - експортерів в2009г.

Зовнішня торгівля Австралії у поточних цінах за даними платіжного балансу за 2002 - 2009 року показана в таблиці 4.

Таблиця 4. Зовнішня торгівля Австралії у поточних цінах (млн. австрійських дол.) за даними платіжного балансу [9]

1.3 Міжнародна торговельна структура послугами країни

Сфера послуг є важливою частиною економіки Австралії. На послуги випадає майже одна чверть всього австралійського експорту. Головними серед них є іноземний туризм і освітні послуги. «У цій сфері країна забезпечила собі у 2009 року 5,7 млрд. дол., чи 17 % всіх надходжень від усієї торгівлі послугами. Це набагато більше, ніж прибутки від багатьох провідних статей австралійського вивезення.

У сфері послуг зайнято 69% населення Австралії

У 2009 року кількість іноземних студентів за країнами походження розподілялася так: Китай - 21 %, Гонконг - 7 %, Південна Корея - 7 %, Індія -6 %, Малайзія - 6 %, Японія - 6 %, Індонезія - 6 %, Таїланд - 5 %, США - 4 %, Сінгапур - 3 %, інші країни - 29 %.

Останні 10 років експорт послуг збільшився загалом на 6 % на рік, бувши в 2009 року 71 %ВВП»[11].

Значні досягнення Австралії у сфері страхових послуг. «Австралія відома величезними традиціями в сфері страхування, - заявляє колишній міністр промисловості, науки і технології П. Кук. - І наша внесок у світову науку страхування значно вище, ніж це можна було б судити за розмірами характеру нашої економіки. Австралійські страхові традиціі першокласні ». [10]

Експорт страхових послуг займає досить значну і все зростаючу частку. У 2008/2009 році збільшився понад 11 відсотків і склав 3.8 мільярдів доларів. Зростаюча частка страхових послуг у соціальному захисті населення відбиває проголошену урядом Австралії мету її диверсифікації, створює благопріятні умови для підвищення зайнятості населення. Це в першу чергу стосується такої сфери, як страхування іноземного туризму. Його розвиток з 2000-х років, згідно з офіційними оцінками Департаменту туризму, створить 270 тисяч нових місць, або 16 відсотків всього їх кількості. Останнє десятиліття приріст туристської галузі перевищував 12 відсотків на рік.

До нових видів страхування в Австраліі відноситься надання послуг страхування у сфері інформаційної технології і телекомунікацій. У цій сфері в Австралії великий досвід, накопичений протягом десятиріч на величезній території з важкодоступною місцевістю, з різними кліматичними умовами, з віддаленими сільськими районами. Цей досвід хоче залучити до азіатських країнах. Страхування даних галузей економіки приніс країні 0,6 мільярда доларів. Очікується, що доходи від страхування операцій з урахуванням інформаційної технології і телекоммунікаційніх зв'язків в наступному десятиріччі зросте на 27 відсотків в рік.

Особливо активні в цьому відношенні австралійські відділення 'Велікійшестер ки', що діють головним чином на території Східної і Південно-Східної частини країни. Компанія '> КПМ / Джи ПітМаруік' виграла контракт на розповсюдження страхових пакетів 'Шанхайпетрокемікл', 'Ернст енд Янг' створило спеціальні ділові групи, які спеціалізуються на вивченні страхування Китаю, Японії та Південної Кореї, а 'Прайсуотерхауз' ініціювала проект інвестиціям в страхування європейських країн.

Страхові послуги включають в себе широке коло операцій: ведення і перевірку звітності,оподаткування; підготовку публікацій з питань страхових фірм; справи, пов'язані з ліквідацією компаній і т.д..

1.4 Прямі іноземні інвестиції в Австралію в загальному та у розрізі країн та секторів економіки у динаміці

Величезну роль в економіці Австралії відіграє іноземний капітал, 90 % інвестицій займають країни, що входять до Організації економічного розвитку, що протягом останніх залишаються головними каналами надходження прямих капіталовкладень. Наступні провідні місця займають Нова Зеландія, Нідерланди, Гонконг, Німеччина, Папуа - Нова Гвінея, Сінгапур. «Обсяг прямих іноземних інвестицій у 2009 року, за станом 2009 рік, становив342,6млрд. дол., а сукупності прямі і портфельні іноземні інвестиції склали1154млрд.долл.»[12].

Прямі іноземні капіталовкладення сприяють розвитку всіх галузей переважають у всіх секторах економіки. Оброблююча промисловість поглинає приблизно третину інвестицій, область фінансів й страхування - п'ята частина, гірничодобувна промисловість - 15%, нерухомість і сектор послуг - 13 %. Іноземні інвестиції сприяють розвитку Австралії таких галузей, як фармацевтична і електронна промисловість, і навіть інформаційні технологій і біотехнології. Без іноземного капіталу не міг стати провідною галуззю країни гірничодобувна промисловість. «Першу скрипку» у розвитку цій галузі грають саме компанії з іноземним участю - «>Аштон -майнин», «Ріо Тінто» і «Вуд - сайд». «Капіталовкладення цю галузь протягом останніх 3 року перевищили 2 млрд. дол. в квартал проти 1 млрд. дол. 2000 року. Інвестиції в гірнича справа збережуться високому рівні ще довгий час за умови високого світового попиту мінеральну сировину. Кожен четвертий австралієць, зайнятий в гірничодобувної промисловості, трудиться на підприємствах, із переважанням іноземного капіталу. У обробній промисловості їхня частка становить близько 20 %, на підприємствах із виробництва продуктів хімії й у нафтопереробці, соціальній та збагаченні вугілля - більш 33 %, у виробництві машин і близько 30 %, у харчовій промисловості - 25 %».

Іноземному капіталу практично належить вся автомобільна промисловість Австралії. У чотирьох автомобільних компаніях, безпосередньо які виробляють автомашини, зайнято понад 50 відсотків тис. людина. Для Європейського Союзу Австралія була й залишається привабливим об'єктом для інвестицій. У 2007 року прямі інвестиції до Австралії випереджали надходження капіталовкладень до Японії, Китаю і Індію. Великобританія - головний інвестор в Австралії серед країн Європи. «У 2009 року її інвестиції становили 77 % від усіх капіталовкладень країн ЄС. Капітали британського бізнесу перебувають у видобуток мінеральних ресурсів немає і в енергетику. Найбільшими інвесторами в Австралії є Нідерланди, Німеччина, Бельгія, Люксембург й Франція. Їх капіталовкладення дорівнювали у 2009 року відповідно 26, 17, 20 і 15,6 млрд. дол. У Австрії облаштувалися понад 70 відсотків голландських компаній, що вклали свою капітал в гірничодобувну промисловість, оптову і роздрібну торгівлю, виробництво продовольства та тютюнових виробів. У дивовижній країні діють 330 дочірніх компаній, і470филиалов німецьких фірм, які у різних галузях, включаючи виробництво автомашин і запчастин до них, сферу телекомунікацій, будівництво, виготовлення хімічної продукції. 50 бельгійських компаній охопили своєї діяльністю такі галузі, як фармацевтичне виробництво, страхування, виробництво продуктів харчування та напоїв»[4].

Аналіз діяльності іноземних компаній у Австралії показує, що вони:1)сприяють зростанню зухвальства і розвитку економіки нашої країни;2)забезпечують збільшення зайнятості;3)розширюють експорт;4)дають додаткове джерело фінансування;5)полегшують передачу технологій і інновацій;6)збільшують можливості залучення місцевих підприємств та акцій компаній в глобальну підприємницьку мережу. Так південнокорейські підприємства «Корея цинкрефайнерипроджект» і «>Доминенсиндустриз МДФ» допомогли покінчити з проблемою зайнятості в так званої «регіональної Австралії». «Дослідження, проведений Немецко-австрийской торгової і промислової палатою показало, що у 257 німецьких підприємствах різних сфер промисловості, у Австралії трудяться від 40 тис. до 50 тис. робочих. У австралійському філії компанії «Радіофриквенсисистемс», що є транснаціональним підприємством, 70 % капіталу належить європейських країн і 30 % -Австралии»[15]. Іноземні фірми, обжившись у Австралії, прагнуть більшої орієнтованості експорту і більше активно використовують світовий досвід, ніж національні компанії. Відкритість і готовність до конкурентної боротьби на світовий рівень допомагає підвищення конкурентоспроможності промисловості Австралії, включаючи конкурентоспроможність підприємств, що належать національному капіталу.

Експорт Австралією капіталів, особливо здійснення прямих інвестицій, порівняно нове явище його економіки. У минулому країна обмежувалася інвестиціями кількох економічно розвинених країн. Останні десятиліття почався масований експорт капіталу що розвиваються і призначає нові індустріальні країни. «У найгіршому разі 2009 року інвестиції Австралії по закордонах становили близько 650 млрд. дол., зокрема 254 млрд. дол. - прямі інвестиції. За період із 2001 по 2009 рік капіталовкладення зросли на 231 млрд. дол. У 2009 року переважна більшість австралійських іноземних інвестицій була зосереджена на США (45 %), Англії (17,2 %), Нової Зеландії (6,1 %), Японії (3,7 %) та інших странах»[6]. У 2009 року капіталовкладення Австрії у Європейському Союзі становили приблизно 194 млн. дол., зокрема прямі інвестиції - 58 млн. дол. Австрійські компанії функціонують Нідерланди, Німеччини, Італії, Іспанії, Ірландії та Бельгії. У це передусім «>Амкор», «>АНКАмашинери», «>Брамблес» та інші. Австийская компанія «Норд», виникла ще в ХIХ столітті, видобуває залізну руду, уран мідь і золото в Австралії, має рудник з видобутку цинку у Швеції, розробляє поклади залізної руди у Канаді, мідної руди і золота Аргентині. Близько 25 % належить їй акціонерного капіталу перебуває поза межами Австралії. «Великий австралійський банк «>Маквори» мав за 542 млн. дол. 42 % акцій аеропорту у Римі. Компанія «>Нортсан» має ліцензіями у сфері газопостачання у Північній Італії, а «>Ньюскорп» здійснила великі капіталовкладення до системи італійськоготелевидения». Дуже важливими стали та продовжують зростати за значенням зовнішні австралійські інвестиції в інтелектуальний капітал. Австрійські навчальні заклади, передусім вищі, інвестують свій інтелектуальний капітал у закордонні навчальні заклади шляхом організації спільних підприємств. Однією з найактивніших у цій практиці експорту інтелектуального капіталу є Монашский університет (р. Мельбурн).

Отже, можна дійти невтішного висновку, що досвід Австралії з використання іноземного капіталу, і навіть здійснення нею прямих інвестицій у інші країни, доводить непросто важливу, а можна сказати вирішальну роль інвестиційної політики країни у її економічному розвитку.

1.5 Роль ТНК та ТНБ у становленні та функціонуванні економіки Австралії

В даний час майже 75% промислового експорту Австралії проводиться за участю компаній-нерезидентів. Можна також відзначити, що експорт продукції, випущеної в Австралії іноземними ТНК постійно збільшується і це один з чинників, який слабо контролюється урядом Австралії.

Однією з найбільших австралійських компаній, що діють на міжнародному ринку, є BHP Billiton - найбільша в світі гірничодобувна компанія, заснована в 2001 р. шляхом об'єднання бізнесу австралійської Broken Hill Proprietary Company (BHP), і британської Billiton.

BHP Billiton видобуває боксити, вугілля, мідь, марганець, залізну руду, уран, нікель, алмази, срібло і титаномістячи мінерали, а також нафту і природний газ. Видобувні потужності цієї компанії зосереджені в 25 країнах, серед яких Австралія, Канада, Чилі, Мозамбік, ПАР, Колумбія, Пакистан, США та ін.

На початку червня 2008 р. концерн «Норільський нікель» заявив про укладення угоди з BHP Billiton, відповідно до якого компанії будуть спільно працювати з метою «ідентифікації» на території Росії привабливих для розвідки і освоєння родовищ.

У числі інших найбільших міжнародних компаній, що діють на ринку Австралії можна назвати наступні:

Altium або Altium Limited (до 2001 р. - Protel) є одним з провідних розробників програмного забезпечення для проектування електронних пристроїв. Компанія має свої філії в Європі, США, Японії та Китаї, а також партнерів у всіх основних регіонах світу.

Holden - австралійський виробник автомобілів, спочатку незалежний, сьогодні відділення General Motors. Двигунами, виробленими в Австралії, комплектуються автомобілі американських підрозділів GM Кадиллак, Понтіак, Шевроле і Saturn.

OZ Minerals Limited - третя за величиною австралійська гірничодобувна компанія, займає друге місце в світі за обсягом виробництва цинку. Компанія видобуває цинк, мідь, свинець, золото, срібло. OZ Minerals веде видобуток корисних копалин на території Австралії і Азії, а також бере участь у розвідці нових родовищ по всьому світу.

Rio Tinto Group (LSE: RIO, ASX: RIO, NYSE: RTP) - австралійсько-британський концерн, друга за величиною в світі транснаціональна гірничорудна групам. Rio Tinto виробляє золото (5-е місце у світі), мідь (4-е місце), алюміній (7-е місце), видобуває залізну руду (2-е місце), вугілля (4-е місце), а також алмази і уран (1 місце).

У січні 2008 р. Rio Tinto оголосило про створення СП в Росії з «Норільський нікель», мета якого - геологічні дослідження на ліцензійних ділянках родовищ «Норнікеля» на території Росії, переважно в Сибіру і на Далекому Сході. [16]

Австралія є країною-учасницею Азіатського Банку Розвитку.

Азіатський Банк Розвитку (Asian Development Bank) (АБР) - регіональний міждержавний банк по довгостроковому кредитуванню проектів розвитку в країнах Азії та Тихоокеанського басейну. Заснований в 1965. Штаб-квартира в Манілі (Філіппіни). У АБР входить 61 держава. Найбільші акціонери АБР - Японія, США, Китай, Індія, Австралія, Індонезія, Канада (частка в пакеті акцій більше 5%). Основні позичальники - Індія, КНР, Пакистан, Індонезія, Бангладеш. Основні сфери фінансування: транспорт і комунікації, енергетичні проекти, сільське господарство і природні ресурси, фінанси, соціальна інфраструктура.

Загальне керівництво АБР здійснюють: Рада Губернаторів, Рада Директорів, Президент, три віце-президента і керівники департаментів та відділень.

Стаття 28 статуту АБР свідчить, що вся повнота влади знаходиться в руках Ради губернаторів, який в свою чергу делегує цю владу Раді Директорів, крім тих повноважень, які знаходяться у винятковому віданні Ради Губернаторів.

Кожна країна-учасниця призначає губернатора та заступника губернатора для представлення своїх інтересів. Рада губернаторів вибирає 12 директорів (кожного із заступником) - вісім з країн АТР і чотирьох з інших країн. Також Рада Губернаторів вибирає Президента АБР строком на 5 років з можливістю переобрання. Президент головує на Раді директорів і слід його керівництву в управлінні діяльністю АБР.

Офіційно Раду губернаторів зустрічається один раз на рік на щорічній сесії АБР. До складу Ради входить 61 губернатор (44 представника з країн АТР і 17 представників з розвинених країн Європи і Америки).

Рада директорів виконує свої обов'язки на постійній основі в штаб-квартирі АБР в Манілі і регулярно проводить офіційні і поточні засідання. Директора спостерігають за фінансовою звітністю АБР, стверджують виконавчий бюджет, переглядають і затверджують всі документи, що стосуються проведеної політики банку, і всі документи, що стосуються надання позик, купівлі-продажу акцій та надання технічної допомоги.

Стратегічною метою функціонування АБР є скорочення бідності в країнах, що розвиваються. АБР також продовжує виконання програм по просуванню економічного зростання, розвитку людських ресурсів, зміни соціального статусу жінок і захисту навколишнього середовища, але сьогодні ці цілі служать реалізації програми по скороченню бідності. Інші цілі, такі як реформування законодавства та політики, регіональне співробітництво, розвиток приватного сектору та соціальної сфери також у великій мірі сприяють досягненню основної стратегічної мети.

У завдання банку входить стимулювання економічного зростання та участь в прискоренні економічного розвитку країн, що розвиваються держав - членів АБР, як колективно, так і індивідуально. Угода про створення АБР набуло чинності 22 серпня 1966, коли воно було ратифіковано 15 урядами. Банк почав свої операції 19 грудня 1966.

Членство в АБР відкрито для членів та асоційованих членів Азіатсько-Тихоокеанської Комісії ООН з економічних і соціальних проблем, а для інших країн регіону і розвинених країн з інших регіонів - членів ООН або одного з її спеціалізованих агенцій. 15 розвинених країн з інших регіонів включають США, Канаду, Великобританію і 15 західноєвропейських країн.[24]

2. Кредитно-фінансові операції та становлення валютного курсу в Австралії

2.1 Австралійська фондова біржа

Австралійська фондова біржа ( англ. Australian Securities Exchange, ASX) - головна фондова біржа Австралії , в 1987 році витіснила біржі в Брісбені , Аделаїді , Хобарті , Мельбурні та Перті [3]. ASX є публічною компанією , акції якої торгуються на самій біржі. Головна торгова площадка розташовується в будівлі «Біржовий центр» ( англ. Exchange Centre) в місті Сідней , Новий Південний Уельс . Австралійська біржа цінних паперів в її нинішньому вигляді виникла в результаті злиття в грудні 2006Австралійської фондової біржі ( англ. Australian Stock Exchange) і ф'ючерсні біржі Сіднея ( англ. Sydney Futures Exchange ).

Діяльність біржі регулюється Австралійською комісією з інвестицій та цінних паперів ( англ. Australian Securities and Investments Commission ).

Найбільшими брокерськими конторами на ринку цінних паперів Австралії є компанії Macquarie Bank , Goldman Sachs , UBS , Citigroup , Merrill Lynch , CSFB, Deutsche Bank , ABN AMRO , CommSec і Morgan Stanley .

Біржа входить в Федерацію фондових бірж Азії і Океанії . [25]

Фондові індекси: S & P / ASX 200 - головний фондовий індекс ASX, складається з 200 найбільш торгованих акцій або «блакитних фішок» ( англ. Blue chips) біржі. Менш значущими індексами ASX є S & P / ASX 300 , S & P / ASX 100 і S & P / ASX 50 .

З торгованих на ASX акцій найбільшу ринкову капіталізацію мають акції таких компаній, як BHP Billiton , Банк Співдружності ( англ. Commonwealth Bank ),Telstra , Rio Tinto , Національний банк Австралії ( англ. National Australia Bank ) і Фінансова група Австралії та Нової Зеландії ( англ. Australia and New Zealand Banking Group ). На 31 грудня 2006 найбільшими за ринковою капіталізацією секторами на ASX були фінансовий сектор (34%), сировинний сектор (20%) і Фонди інвестицій в нерухомість (10%).

2.2 Центральний банк Австралії та його валютно-курсова політика

Резервний банк Австралії є центральним банком Австралії. . Резервний банк почав операції центрального банку Австралії 14 січня 1960.

Він проводить грошово-кредитну політику, працює на підтримку сильної фінансової системи і займається питаннями національної валюти. Крім того, що він є директивним органом, Резервний банк надає обрані банківські послуги реєстру в діапазоні австралійських державних установ та низки зарубіжних центральних банків та офіційних установ. Він також управляє золотим і валютним резервом Австралії.

Роль і функції Резервного банку підкріплені різними законодавчими актами. Закон 1959 року який дає Резервному банку особливі повноваження і обов'язки. 

Зобов'язання ради Резервного Банку щодо грошово-кредитної політики викладені в розділах 10 і 11 Закону. Розділ 10 Закону, який часто називають банку 'статут', говорить: 'Це обов'язок ради Резервного Банку, в межах своїх повноважень, переконатися, що грошово-кредитна і банківська політика банку спрямована на найбільш переважно на народ Австралії і що повноваження Банку ... здійснюються таким чином, що, на думку ради Резервного Банку, будуть найкращим чином сприяти:

стабільності валюти Австралії;

підтриманню повної зайнятості в Австралії, і

економічному процвітанню і добробуту людей Австралії.

Розділ 11 (1) Закону поширюється на необхідності консультуватися з урядом; 'Резервний банк Ради має інформувати уряд час від часу щодо грошово-кредитної та банківської політики Банку.

'Статут' Ради система платежів визначено у розділі 10В (3) Закону наступним чином: 'Обов'язок Ради платіжної системи для забезпечення в межах своїх повноважень полягає в тому, що:

Повноваження Банку за платіжними системами (Положення) 1998 року і платіжними системами та сітками згідно Закону 1998 року здійснюються таким чином, що, на думку Ради, буде найкращим чином сприяти: 

управлінню ризиками у фінансовій системі;

сприянню підвищенню ефективності системи платежів;

розвитоку конкуренції на ринку платіжних послуг, відповідно до загальної стабільності фінансової системи і

Повноваження і функції Банку відповідно до частини 7.3 Положення про корпорації від 2001 року, здійснюються таким чином, що, на думку Ради, буде найкращим чином сприяти загальній стабільності фінансової системи.

Резервний банк відповідає за грошово-кредитну політику Австралії. Грошово-кредитна політика передбачає встановлення процентної ставки за кредитами на грошовому ринку (готівковий курс ). Готівковий курс впливає на інші процентні ставки в економіці, що впливають на поведінку позичальників і кредиторів, економічної діяльності і в остаточному підсумку темп інфляції.

При визначенні грошово-кредитної політики, Банк зобов'язаний підтримувати стабільність цін, повної зайнятості населення і економічному процвітанню і благополуччю австралійського народу. Для досягнення цих статутних цілей, Банк 'інфляції' і прагне утримати інфляцію споживчих цін в економіці на 2-3 відсотків, в середньому, в середньостроковій перспективі. Управління інфляцією зберігає вартість грошей і заохочує сильний і стійкий ріст економіки в довгостроковій перспективі.

У рамках своєї відповідальності за грошово-кредитну політику, Резервний банк встановлює цілі для готівковий курс. Процентна ставка визначається попитом і пропозицією врегулювання обміну залишків, які комерційні банки тримають на резервний банк. За допомогою операцій на відкритому ринку, Резервний банк змінює обсяг цих залишків, з тим щоб зберегти процентну ставку як можна ближче до своєї мети.

Резервний банк також працює на валютному ринку, щоб задовольнити потреби своїх клієнтів, в основному, уряд Австралії, а також керувати Австралії міжнародних резервів. У деяких випадках Банк входить на валютний ринок, щоб впливати на рівень обмінного курсу в Австралії або регулювати ринкові умови.

Курс обміну валют це ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті. Два найбільш поширених заходів, що визначають курс австралійського долара є:

двосторонній обмінний курс по відношенню до долара США (AUD / USD). Долар США також є основним міжнародним засобом обміну.

торгово-зважений індекс (TWI). TWI це не тільки ціна з точки зору однієї зарубіжної валюті, але ціна в термінах середньозваженої кошика валют. Пропорційно з TWI австралійський долар росте або падає в середньому по відношенню до валют партнерів Австралії торгівлі. Це часто є кращим показником загальної тенденції обмінного курсу, ніж будь-який з двосторонніх обмінних курсів, таких, як проти долара США, так як австралійський долар може зростати по відношенню до долара США, але падати по відношенню до інших валют.

Склад кошика TWI визначається відносною часткою різних країн у торгівлі Австралії, з вагами переглядаються щорічно. Нинішній склад TWI показано в таблиці 5. [23]

Таблиця 5. Склад TWI станом на грудень 2012.

3. Оцінка основних макроекономічних показників Австралії та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі

3.1 Оцінка платіжного балансу Австралії

Платіжний баланс Австралії публікується щоквартально. Являє собою співвідношення між сумою платежів, що надходять з-за кордону (виплати за експорт), і сумою платежів, що йдуть за кордон (виплати за імпорт). Якщо вступники в регіон платежі перевищують виплати іншим країнам і міжнародним організаціям, платіжний баланс є активним (позитивне сальдо), якщо ж навпаки - то пасивною (негативне сальдо). [32]

У таблиці 6 наведено платіжний баланс Австралії станом на березень 2012 року.

Таблиця 6. Сальдо рахунку поточних операцій (млн. дол), з урахуванням сезонних коливань

Первинний дохід: включає в себе: оплату праці працівників; дивіденди; реінвестовані прибутки, відсотки, інвестиції прибуток, що відноситься

для держателів полісів у страховій, стандартизованих гарантій та пенсійних фондів; оренду, а податки і субсидії.

Вторинні доходи: включає в себе поточні трансферти, що зміщення надання ресурсів, які зазвичай споживаються протягом короткого періоду (менше 12 місяців) після переведення. Приклади включають в себе продовольчу допомогу, грошові перекази від резидентів тимчасово за кордоном, і винагороди, одержувані іноземними студентами університету проведенні досліджень.

Чистий борг: являє собою чисті позики від нерезидентів австралійців. Це підмножина фінансових зобов'язань, що становлять міжнародну інвестиційну позицію країни. Як правило, відрізнятися від інших компонентів міжнародних інвестицій.Обов'язок по сплаті відсотків та / або погашення основного боргу.

Чистий капітал: це міра іноземна власність австралійських підприємств (через пакети акцій) і австралійської власності зарубіжних підприємств.

Чистий Міжнародний інвестиційний Статус: сума чистого іноземного капіталу та чистого зовнішньої заборгованості і являє собою різницю між

запаси зовнішніх фінансових активів та зобов'язань в іноземній на певну дату.[33]

3.2 Оцінка зовнішньоторгівельного обігу

Зовнішньоторговельний обіг -- сума вартості експорту та імпорту країни, або груп країн за певний період часу: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто як експорту, так і імпорту разом:

ЗТО = Е + І

де ЗТО -- зовнішньоторговельний обіг;

Е -- обсяг експорту (у вартісних одиницях);

І -- обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

Оцінимо ЗТО за період з серпня 2012 по жовтень 2012 у таблиці 7, виходячи з даних, наданими Австралійським бюро статистики.

Таблиця 7. ЗТО Австралії за період з серпня 2012 по жовтень 2012.[26]

З наведених у таблиці розрахунків можна зробити висновок, що ЗТО Австралії скоротився у жовтні 2012 року на 1% порівняно з вереснем 2012 року і мав тенденцію до скорочення протягом трьох останніх місяців.

3.3 Оцінка генеральної торгівлі Австралії

Генеральна (загальна) торгівля -- прийняте в міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів; показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввозу, вивозу та транзиту товарів:

ГТ = Е + І + Т

де ГТ -- показник генеральної (загальної) торгівлі;

Е -- вартість експорту;

І -- вартість імпорту;

Т -- вартість транзитних товарів, перевезених територією країни.

Розрахуємо ГТ Австралії за жовтень 2012 року.

Вартість транзитних товарів, перевезених територією країни у 2012 році, склала $ 6996 млн. [28]

Вартість експорту Австралії у жовтні 2012 року складає $ 24228 млн.

Вартість імпорту Австралії у жовтні 2012 року складає $ 26164 млн. [26]

ГТ = 24228+26164+6996=57388

Вартість генеральної торгівлі Австралії у жовтні 2012 року склала $ 57388 млн.

3.4 Розрахунок фізичного обсягу зовнішньої торгівлі

Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі -- оцінка експорту чи імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило -- року) для отримання інформації щодо руху товарної маси, усунувши вплив коливання цін.

Індекс фізичного обсягу розраховується за формулою:

де Iф.о -- індекс фізичного обсягу;

р0 -- ціна товару в базисному періоді;

q1 -- кількість товару в періоді, що вивчається;

q0 -- кількість товару в базисному періоді.

Визначимо фізичний обсяг зовнішньої торгівлі на пркладі експорту природного газу за даними 2008 року.

[31]

3.5 Cальдо торгівельного балансу

Сальдо -- різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу. 

Сальдо торговельного балансу:

Ст = Ет - Іт, 

де Ст -- сальдо торговельного балансу;

Ет -- вартість товарного експорту;

Іт -- вартість товарного імпорту.

Розрахуємо сальдо торгівельного балансу Австралії за 2007 рік.

Ст = $141.7 млрд - $159.4 млрд.=$ 17,7 млрд.

Сальдо торгівельного балансу Австралії за 2007 рік відємне, імпорт перевищує експорт на $ 17,7 млрд.

3.6 Розрахунок індексу умов торгівлі

Індекс «умови торгівлі» -- відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо розглядати випадок, коли країна експортує та імпортує один товар, то умови торгівлі показують, яку кількість товару А отримує країна за кожну одиницю проданого товару В.

Якщо індекс розраховується по відношенню до великої сукупності товарів, то він визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін. Для цього розраховується індекс експортних цін (в одиницях національної чи іншої валюти):

де Рх -- індекс експортних цін;

Хі -- частка кожного і-го товару в загальній вартості експорту в базовому році;

Рі -- відношення поточної експортної ціни на цей товар до 

його ціни в базовому році.

Аналогічно розраховується й індекс імпортних цін:

де Pm -- індекс імпортних цін;

ті -- частка кожного і-го товару в загальній вартості імпорту в базовому році;

Рі -- відношення поточної імпортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році.

Остаточно індекс «умови торгівлі» розраховується як співвідношення двох індексів:

де Іу.т -- індекс «умови торгівлі»;

Рх -- індекс експортних цін (в одиницях національної чи іншої валюти);

Pm -- індекс імпортних цін.

Розрахуємо індекс умов торгівлі для Австралії за 2004 - 2008 рік на підставі даних, наведених у таблиці 8.

Таблиця 8. Індекси зовнішньої торгівлі Австралії за 2004-2008 р.р.

Індекси «умов торгівлі» Австралії за 2004 - 2008 рік наведено у таблиці9.

Таблиця 9. Індекси «умов торгівлі» Австралії за 2004 - 2008 рік

3.7 Розрахунок індексy «концентрації експорту»

Індекс «концентрації експорту» (індекс Хіршмана) -- застосовується у світових зіставленнях і показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. При 238 класифікованих видах продукції (за методологією ООН) він має вигляд:

де Hj -- індекс «концентрації» експорту країни j (j -- індекс країни);

239 -- кількість видів продукції за класифікацією ООН;

і -- індекс товару (від 1 до 239);

Хі -- вартість експорту товарів «і» країною «j».

Х -- загальна вартість експорту країни «j», яка розраховується за формулою:

.

Розрахуємо індекс «концентрації експорту» природного газу Австралії щодо Японії станом на 2008 рік:

3.8 Розрахунок коефіцієнту імпортної залежності країни

Коефіцієнт імпортної залежності країни -- відношення обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати як залежність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групах, внаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів, або за умов економічного та політичного характеру.

Коефіцієнт імпортної залежності (Zij) розраховується за формулою:

де Iij -- обсяг імпорту і-го товару в країну j;

Pij -- обсяг споживання (реальна місткість ринку) і-го товару в країні j.

Обсяг споживання, в свою чергу, розраховується за формулою:

де Qij -- обсяг виробництва товару і в країні j;

Iij -- обсяг імпорту товару і в країні j;

Eij -- обсяг експорту товару і з країни j.

Коефіцієнт імпортної залежності Австралії щодо нафти у 2008 році [2].

3.9 Визначення індексу «чистої торгівлі»

Індекс «чистої торгівлі» -- показує по кожному з товарів (або товарній групі) рівень перевищення експорту над імпортом (за позитивного значення індексу) або рівень перевищення імпортом експорту (при від'ємному значенні індексу):

де NT -- показник чистої торгівлі;

Ei -- експорт товару і;

Ii -- імпорт товару j.

Для Австралії станом на 2010 рік індекс «чистої торгівлі» для одиниці експорту/імпорту становив 178,88. Коливання індексу за останні 10 років наведено у таблиці 10. [33]

Таблиця 10. Індекс «чистої торгівлі» з 2000 року по 2010 рік.

3.10 Розрахунок індексу диверсифікації експорту

Індекс диверсифікації експорту -- це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення відмінностей у структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки того чи іншого товару в експорті країни від його частки в світовому експорті. Для цього використовується формула:

де Sj -- індекс диверсифікації експорту країни j;

hij -- частка товару і в загальному експорті країни j;

hi -- частка товару і в загальному світовому експорті

Розрахуємо індекс диверсифікації нафти Австралії станом на 2008 рік:

3.11 Розрахунок обсягу експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення

Варіанти названого обсягу розраховуємо за формулами:

,

де Eд -- експорт на душу населення;

Iд -- імпорт на душу населення;

ЗТОд -- зовнішньоторговельний обіг на душу населення;

E -- вартість національного експорту за рік;

I -- вартість національного імпорту за рік;

ЗТО -- зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І);

Ч -- чисельність населення країни на відповідний рік.

Розрахуємо дані показники для Австралії станом на 2008 рік

3.12 Розрахунок експортної квоти

У міжнародних зіставленнях експортна квота використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці. Вони розраховуються за формулою:

де Е -- річний обсяг експорту країни;

ВВП -- валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Імпортна квота як частка імпорту в валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг. Вона розраховується за формулою:

де Кі -- квота імпортна;

I -- річний обсяг імпорту країни;

ВВП -- валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

У міжнародних зіставленнях використовується коефіцієнт імпортної залежності як світової економіки, так і економіки груп країн та окремих країн. 

Зовнішньоторговельна квота:

Ця квота розраховується за формулою:

де Кзт -- квота зовнішньоторговельна;

Е, І -- річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни;

ВВП -- валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Розрахуємо дані показники для Австралії станом на 2008 рік.

Висновки

Австралія, країна-континент з потужною економікою, великим воєнно-морським потенціалом, є однією з високорозвинених країн світу. Головною ціллю її зовнішньої політики є лідерство в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Для досягнення цієї мети Австралія активно співпрацює з країнами-сусідами по АТР в рамках різноманітних блоків, союзів, а також на міждержавному рівні. Досить тісними та тривалими є двосторонні відносини з США.

Австралія має досить значні запаси енергетичної і мінеральної сировини (нафта, природний газ, кам'яне і буре вугілля, залізна, марганцева й уранова руди, боксити й ін.). Високо розвинуті також хімічна, електротехнічна, металургійна галузі промисловості і машинобудування. 

Асортимент виробленої в Австралії продукції дуже і дуже широкий - від продуктів харчування і модного одягу, від електроніки і предметів домашнього побуту до найскладніших виробів точного приладобудування і найсучасніших комплексів для нафтопереробної промисловості і виробництва пластмас. 

Австралія є найбільшим у світі виробником і постачальником високоякісної вовни, одним з провідних експортерів м'яса і пшениці. Важливу частину експорту Австралії становлять молочні продукти, рис, цукор, фрукти, високоякісні вина, а також бавовна. 

Торговельні відносини зв'язують Австралію майже з 200 країнами світу. 

Одне з головних політичних завдань уряду Австралії - генерувати і отримувати вигоди для Австралійського суспільства через міжнародну торгівлю і інвестиційну лібералізацію. Це досягається через багатовекторну зовнішню політику, що залучає додаткове багатостороннє, регіональне і двостороннє зобов'язання.

Державне казначейство іноземних інвестицій і відділення торгової політики відповідальні за гарантування ефективного представлення австралійської інвестиційної політики і договірні позиції на міжнародних інвестиційних проблемах. Це включає: багатостороні форуми, як наприклад Організація по Економічному Співробітництву і Розвитку (OECD) і Світова Організація Торговлі (WTO); регіональні форуми, як наприклад Тихоокеанська для Азії Економічна Кооперація (APEC); і двосторонні механізми, як наприклад угоди (FTAs) безмитної торгівлі і інвестиційний захист і сприяючі угоди (IPPAs).

В Австралії з 1966 прийнята десяткова грошова система. Австралійський долар випускається Резервним Банком Австралії, який регулює процентні ставки і здійснює контроль за фінансовою системою. Чотири найбільших австралійських банки - Національний Банк Австралії, Союзний Банк Австралії, банківська корпорація Вестпак і Австралійська і Новозеландська банківська група - контролюють більше половини всіх банківських активів. Злиття цих чотирьох великих банків заборонене державою, що прагне забезпечити конкурентоздатність банківського сектора. 

Виходячи з аналізу основних макроекономічних показників, можна зробити висновок, що в останній час спостерігається тенденція скорочення експорту продукції та його перевищення над імпортом, що в свою чергу призводить до від'ємного сальдо і економічної залежності Австралії від іноземних продуктів та послуг. Загалом Австралія має досить потужну економіку і є високорозвиненою країною, що посідає 12-те місце серед членів Організації економічного співробітництва і розвитку за основними статистичними показниками,.

Список використаних джерел

ABS Catalogue No. 5302.0 Balance of Payments and International Investment Position, Australia, June Qtr 2008.

Monthly Bulletin ofStatistics,UN, New York, №11November,Р.181; 2008 №12December,P.151; 2005

Австралійська фондова біржа. Фінансовий словник. 

АрхиповВ.Я.Инвестиціонні зв'язки Австралії з західною та східною Європою іРоссией.//Инвестиции вРоссии,-2009.№6-С.28

АрхиповВ.Я.Австралийская зовнішня торгівля в 2009году.//Российский зовнішньоекономічнийвестник,-2009.№12-С. 29

АрхиповВ.Я.Инвестиціонні зв'язки Австралії з західною та східною Європою іРоссией.//Инвестиции вРоссии,-2009.№6-С.29

АрхиповВ.Я.Австралийская зовнішня торгівля в 2009году.//Российский зовнішньоекономічнийвестник,-2009.№12-С. 31

АрхиповВ.Я.Австралийская зовнішня торгівля в 2009году.//Российский зовнішньоекономічнийвестник,-2009.№12-С.34

АрхиповВ.Я.Австралийская зовнішня торгівля в 2009году.//Российский зовнішньоекономічнийвестник,-2009.№12-С.35

Введение в страхування.Уч. пос. Шахов В.В.ФиС. R Adams, P Dee, J Gali, and G McGuire, The Trade and Investment Effects of Preferential Trading Arrangements -- Old and New Evidence, Productivity Commission Staff Working Paper, Canberra, May 2008

Деркачев В.А. Міжнародні економічні відносини. - М.: Вид.:Юнити-ДАНА, Фінанси ікредит,2009. -С.396

Деркачев В.А. Міжнародні економічні відносини. - М.: Вид.:Юнити-ДАНА, Фінанси ікредит,2009. - З. 498.

КірєєвА.П.Международная економіка: Підручник для вузів: У2-х год.- М.: Міжнародні відносини,2009.-С.349

КірєєвА.П.Международная економіка: Підручник для вузів: У2-х год.- М.: Міжнародні відносини,2009.-С.351

Міжнародні економічні відносини під ред. І. П.Фаминского. - М.:Экономистъ,2009.-880 з.

Справочник «Деловая Австралия», том 4, ПОЛПРЕД, 2009