Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Магістерська робота

на тему:

«МИТНО - ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ»

(на прикладі сільськогосподарської продукції)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ МИТНО-ТАРИФНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Оптимальна митно-тарифна політика як регулятор співвідношення умов розвитку діяльності підприємств України на внутрішньому та зовнішньому ринках

1.2 Тарифні та нетарифні методи митного регулювання ЗЕД підприємств України

1.3 Трансформація митних тарифів України в контексті вступу до СОТ

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ НА РИНКУ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР У 2005 -2011 РР

2.1 Динаміка впливу експортно-імпортних митних тарифів України по пшениці на конкурентоспроможність на зовнішньому ринку

2.2 Динаміка впливу експортно-імпортних митних тарифів України по насінню соняшника на конкурентоспроможність на зовнішньому ринку

2.3 Динаміка впливу експортно-імпортних митних тарифів України по насінню сої на конкурентоспроможність на зовнішньому ринку

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТУ НАСІННЯ СОЇ В УКРАЇНІ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗЕД ТОВ «АГРОЕКСПОРТ»

3.1 Основні характеристики діяльності ТОВ „Агроекспорт”

3.2 Стан та динаміку ринку експорту соєвих бобів з України

3.3 Аналіз організації здійснення операцій ТОВ „Агроекспорт” при експорті

3.4 Оцінка доходності пропозицій конкурентного листа та перспективи розвитку експорту соєвих бобів в умовах законодавчого захисного регулювання експорту зернових культур з України у 2011 - 2012 рр

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми магістерського дослідження полягає в аналізі ефективності державного регулювання збільшення обсягів міжнародної торгівлі, яке зафіксовано у всіх країнах, що вступили до СОТ. Одна з основних переваг членства в СОТ -- можливість отримати кращий доступ на експортні ринки. До нових членів зазвичай застосовується принцип режиму найбільшого сприяння, і учасники ухвалених раніше угод не можуть здійснювати до них таку дискримінаційну політику, як раніше.

Вступ до СОТ забезпечує лібералізацію доступу українських товарів на ринки світу шляхом зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинених країн світу і, відповідно, сприятиме збільшенню валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції. Це забезпечено отриманням режиму найбільшого сприяння у торговель-ному просторі всіх країн -- членів СОТ, тобто одночасне покращання умов торгівлі з 150-ма країнами світу, на долю яких припадає понад 95% світової торгівлі.

Митні тарифи, що застосовуються до нечленів СОТ, можуть змінюватись й переглядатись кожен рік. СОТ забороняє таку практику відносно своїх членів і цим покращує економічну стабільність. В той же час, кожен член СОТ має право корис-туватися перевагами системи й одночасно має можливість тимчасово цілком легаль-но відступити від своїх зобов'язань. Така можливість існує у рамках захисних захо-дів, обговорення та перегляду тарифів, обмежень щодо торговельного балансу тощо

Практичні проблеми регулювання міжнародних економічних відносин за допомогою митно-тарифної політики знайшли відображення у світовій економічній теорії. Перші спроби осмислення та обгрунтування доцільності застосування митно-тарифних регуляторів як заходів впливу на зовнішньоекономічні зв'язки були здійснені у працях меркантилістів, засновників класичної економічної теорії А.Сміта та Д. Рікардо, представників неокласичної теорії міжнародної торгівлі Дж.Ст.Мілля, А.Маршалла, Ф.Еджворта та дослідників державної економічної політики Дж. Кейнса, В. Ойкена, Я.Тінбергена. Вагомий внесок у дослідження ролі митної системи та її використання в зовнішньоекономічній політиці держави зробили відомі вчені Е.Хекшер, Б.Олін, В.Столпер, П.Самуелсон, В.Леонтьєв, Р.Болдвін, Б.Джагдіш, П.Ліндерт, П.Кругман, М.Обстфельд, М.Корден, Дж.Вінер, А.Гамільтон,Ф.Ліст, Ф.Рут, Г.Флемм.

У сучасній економічній літературі проблеми теорії та практики митно-тарифної політики висвітлюються у працях російських вчених Є.Авдокушина, Е.Бабіна, І.Балабанова, М.Богуславського, К.Борисова, Б.Габричидзе, Л.Стровського, С.Сильвестрова, І.Дюмулена, В.Драганова, А.Єршова, О.Киреєва, А.Козиріна, І.Фамінського та ін.

Використання інструментів митно-тарифної політики в умовах трансформування економічної системи розглянуто у наукових працях українських авторів: В.Андрійчука, І.Г.Бережнюка, В.Будкіна, І.Бураковського, Бутинця Ф.Ф, А.Гальчинського, В.Гейця, О.П.Гребельника,М.Дудченка, Г.Климка, О.Кириченка, С.Ківалова, А.Кредісова, Д.Лук'яненка, Ю.Макогона, В.Оніщенка, В.Сіденка, К.Сандровського, Ю. Пахомова, О.Поручника, А.Румянцева, В.Рокочої, О.Рогача, А.Філіпенка, О.Шниркова, С.Юрія та ін.

Проведений аналіз джерел вищенаведених авторів показав, шо митно-тарифна політика - це система орієнтирів (рамкових стандартів) митного регулювання, зорієнтована на забезпечення економічних інтересів і цілей держави. Механізм формування та реалізації митної політики працює таким чином. На етапі формування митної політики суспільні уявлення про митне регулювання та митну справу у взаємозв'язку та взаємозалежності з економічними інтересами і цілями держави впливають на визначення орієнтирів (рамкових стандартів) митного регулювання. У межах визначеної митної політики формується система митного регулювання, яка, окрім механізмів митно-тарифного та нетарифного регулювання, включає в себе митну систему.Механізм формування та реалізації митної політики працює таким чином. На етапі формування митної політики суспільні уявлення про митне регулювання та митну справу у взаємозв'язку та взаємозалежності з економічними інтересами і цілями держави впливають на визначення орієнтирів (Рамкових стандартів) митного регулювання. У межах визначеної митної політики формується система митного регулювання, яка, окрім механізмів митно-тарифного та нетарифного регулювання, включає в себе митну справу. Вплив держави в особі митних органів на інших суб'єктів митних відносин, причетних до переміщення товарів та транспортних засобів, з метою підпорядкування їхніх дій своїм економічним інтересам, запускає механізм митного регулювання, який реалізовується через митну справу.

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

В зв'язку з вступом у 2008 році України в СОТ та прийняттям Закону України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» від 10 квітня 2008 року N 250-VI, Указом Президента України від 05.08.2008 N 686/2008 'Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 10 лютого 1996 року N 124' режим індикативного обмеження цін в зовнішньоекономічній діяльності скасований. Таким чином, з 15 серпня 2008 року Україна в зовнішньоекономічній діяльності вступила в нову фазу регулювання цін в ЗЕД кон'юнктурою попиту та пропозиції вільного світового торгового ринку.

Предмет магістерської роботи - митно-тарифна політика України як вагомий чинник становлення й стабілізації національного ринку, структурної перебудови економіки та макроекономічного зростання в цілому, дослідження впливу митно-тарифного регулювання на ефективність зовнішньоекономічних операцій експорту товарів між українськими та турецькими суб'єктами підприємницької діяльності (на прикладі експорту соєвих бобів, на які пропонується введення обмежувальних ставок вивізного експортного мита) після фактичного вступу України в СОТ.

Об'єкти дослідження магістерської роботи - система митно-тарифних відносин як регулятивний механізм функціонування міжнародних економічних зв'язків між країнами, українське підприємство ТОВ «Агроекспорт» (м. Київ) та його комісійні експортні операції з комісійним посередником-нерезидентом при поставці соєвих бобів з України в Турцію.

Мета магістерської роботи - аналіз впливу митно-тарифного регулювання на розвиток виробництва та експорту соєвих бобів в Україні, аналіз доцільності та прогнозної ефективності експорту соєвих бобів із України у Турцію у 2011- 2012 рр. в умовах введення експортного мита на соєві боби, виявлення захисної чи бюджетно-доходної функції введення експортного мита і його можливий вплив на розвиток виробництва соєвих бобів в Україні.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в систематизації економіко-технологічних операцій при експорті соєвих бобів із України та виявленню ризику розбалансування доходності експортного ринку „виробник -зернотрейдер” при спробах отримати додатковий дохід в Державний бюджет України за рахунок введення експортного мита, яке не має захисного характеру, оскільки врожай соєвих бобів в 2011 році перевищив 1 млн.тон, в той час як внутрішнє споживання ринку України застабілізувалось на рівні 400 тис.тон. у 2010 - 2011 рр. Підтвердженням зробленим висновкам є результати аналізу негативної ефективності введення експортного мита на пшеницю в 2011 році та його термінового скасування, оскільки дохід в 700 млн.грн. в Державний бюджет від експортного мита привів до бізнес-втрат розрегулювання ринку експорту пшениці у 18 млрд.грн. для виробників та зернотрейдерів України.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ МИТНО-ТАРИФНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Оптимальна митно-тарифна політика як регулятор співвідношення умов розвитку діяльності підприємств України на внутрішньому та зовнішньому ринках

Економічні перетворення, які відбуваються в Україні, мають на меті поступо-ву інтеграцію українських підприємств до системи міжнародних економічних зв'яз-ків, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні - з дру-гого.

Зовнішньоекономічна діяльність сприяє розвитку перспективних напрямів ек-спортного потенціалу; саме за рахунок зовнішньоекономічної діяльності наша кра-їна вирішує проблему нестачі енергоносіїв, новітніх машин та устаткування, техно-логій, деяких товарів народного споживання.

Економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) виявляється в такому:

- це важливий і потужний фактор економічного зростання і розвитку кожної країни (національний аспект ЗЕД);

- це спосіб включення економіки кожної країни до системи світового госпо-дарства, а отже, і до процесів міжнародного поділу праці та міжнародної кооперації, що особливо актуально в умовах зростаючих тенденцій до глобалізації (регіональ-ний і глобальний аспект ЗЕД) [43].

Зовнішньоекономічна діяльність як економічна категорія висвітлює передусім відповідні (пов'язані зі здійсненням міжнародного бізнесу) функції виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань та ін.). Згідно з Законом України 'Про зовнішньоекономічну діяльність' [6] поширеним є таке визначення: зовніш-ньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовід-носинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

ЗЕД в усіх країнах спрямована на:

- реалізацію переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефек-тивності національних економік;

- сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку;

- порівнянність витрат виробництва на національному і світовому рівнях.

Основні функції ЗЕД:

- організація міжнародного обміну природними ресурсами і результатами пра-ці в їх матеріальній та вартісній формах;

- міжнародне визначення споживної вартості продуктів, що виготовляються відповідно до міжнародного поділу праці;

- організація міжнародного грошового обігу.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства ґрунтується на можливості одержання економічних вигод виходячи з переваг міжнародного поділу праці, між-народних ділових відносин. Це пов'язано з тим, що виробництво певного товару, йо-го збут або надання певного виду послуг в іншій країні має більше переваг, ніж така діяльність всередині країни. Таким чином, ЗЕД здійснюється в тій країні і з тими партнерами, які є найвигіднішими

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства (ЗЕДП) - це сфера господарсь-кої діяльності, пов'язана з міжнародною виробничою і науково-технічною коопера-цією, експортом та імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є складовою загальної діяль-ності, а отже, взаємопов'язаною з нею і спільно вмотивованою підприємства; водно-час зовнішньоекономічна діяльність має суттєву специфіку, яка полягає у тому, що здійснюється на іншому, міжнародному, рівні, у взаємозв'язку з суб'єктами господа-рювання інших країн.

Основні мотиви розвитку ЗЕД:

- розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою збіль-шення прибутку;

- закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і об-ладнання;

- залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з ураху-ванням їх унікальності, вищої якості і нижчих цін порівняно з внутрішнім ринком;

- залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнен-ня експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках;

- участь у міжнародному поділі праці, спеціалізації і кооперуванні виробницт-ва з метою успішного розвитку своєї економіки [27].

Структурною одиницею ЗЕД є зовнішньоекономічна операція.

Зовнішньоекономічна операція (ЗЕО) - це комплекс дій контрагентів різних країн з підготовки, укладання і виконання торгової, інвестиційної чи іншої угоди економічного характеру [28].

ЗЕО можуть здійснюватися за такими основними напрямами:

- міжнародна торгівля (експортно-імпортні операції, включаючи реекспорт та реімпорт, операції зустрічної торгівлі, торгові операції суперницького типу);

- міжнародний трансфер технологій (укладання ліцензійних і франчайзинго-вих угод, інжиніринг, реінжиніринг, консалтинг тощо);

- міжнародні інвестиції (створення спільних підприємств з іноземним капіта-лом, інвестиції в межах вільних економічних зон).

Регулювання світогосподарських зв'язків являє собою рівневу систему ціле-спрямованої дії суб'єктів регулювання на основі певних принципів з використанням деяких інструментів регулювання та інституційно-правових структур (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Система регулювання світогосподарських зв'язків [28]

Завдяки тісному взаємозв'язку зазначених елементів таку систему регулюван-ня іноді називають механізмом, маючи на увазі внутрішню будову як сукупність взаємопов'язаних і взаємозалежних елементів, які, передаючи рух від одного еле-мента до іншого, працюють на досягнення певної мети. Для позначення такої систе-ми використовують також синоніми: механізм регулювання міжнародних економіч-них відносин, механізм функціонування зовнішньоекономічної діяльності. Отже, на кожному рівні регулювання є суб'єкти, які використовують певні принципи, інстру-менти та інститути для досягнення поставленої мети.

Існують різні підходи до визначення рівнів системи регулювання світогоспо-дарських зв'язків. Наприклад, виокремлюють варіанти таких рівнів: 1) національний і міжнародний рівні; 2) фірмовий, національний, міжнародний і наднаціональний; 3) корпоративний, національний, міждержавний, наднаціональний і глобальний.

Доцільним, на наш погляд, є визначення трьох рівнів, які враховують особли-вості вже існуючих в літературі варіантів рівневих структур, що відповідають виді-леним в економічній теорії основним рівням економіки, а також є необхідними і достатніми для системного висвітлення рівневої структури регулювання світогоспо-дарських зв'язків (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Рівнева структура системи регулювання світогосподарських зв'язків [27]

Кожен із зазначених рівнів функціонує порівняно самостійно. Так, з огляду на сутність регулюючого впливу, на мікрорівні фактично відбувається саморегулюван-ня суб'єктів цього рівня, яке здійснюється у вигляді менеджменту зовнішньоеконо-мічної діяльності підприємств, створення ними правового поля через укладення між собою зовнішньоекономічних угод і виконання їх умов, коригування власних дій під регулюючим впливом з боку інших суб'єктів та рівнів, які стосовно даного підпри-ємства є зовнішніми.

Так, за сучасних умов на рівні великих національних і транснаціональних кор-порацій одним із таких регулюючих впливів є обмежувальна ділова (або торговель-на) практика, сутнісною ознакою якої є обмеження свободи підприємництва інших учасників ринку, примушення їх до застосування небажаних методів господарюван-ня в комерційній або виробничій сферах діяльності.

На макроекономічному (національному) рівні регулювання відбувається через встановлення основним його суб'єктом - державою, правил гри, які б відповідали на-ціональним інтересам та були адекватні режиму міжнародної економічної діяльнос-ті. Характер і напрями регулюючого впливу держави на ЗЕД визначаються багатьма факторами, зокрема, рівнем розвитку та масштабами національного господарського комплексу, ступенем його інтеграції до світового господарства тощо.

Держави можуть бути різними за соціально-економічними системами, полі-тичними режимами, формами правління і державного устрою, але кожна з них на основі суверенітету має право бути суб'єктом міжнародних економічних відносин. При цьому держава як суб'єкт міжнародних економічних відносин виконує подвійну роль: 1) через уповноважені органи може бути безпосереднім учасником міжнарод-них операцій; 2) через нормативно-законодавче регулювання, розвиток інфраструк-тури може опосередковано впливати на міжнародну діяльність інших суб'єктів. На-ціональний рівень характеризується розгалуженою системою інструментів держав-ного регулювання.

Мегаекономічний рівень у свою чергу містить два рівні регулювання: міжна-родний і наднаціональний. Міжнародний (або міждержавний, міжнаціональний) рі-вень являє собою систему узгодженого впливу двох або більше держав, які не є чле-нами інтеграційного угруповання, на міжнародні економічні відносини взагалі чи на їх конкретні сфери (міжнародну торгівлю, експорт та імпорт капіталу, міжнародну міграцію робочої сили). Прикладом такого регулювання слугує визначення певних міжнародних економічних режимів - комплексу правил, регламентацій і звичаєвих норм, що утворюються на базі міжнародних угод та встановлюють передумови між-народної господарської діяльності та співробітництва щодо міжнародної економіч-ної діяльності.

Міжнародні режими можуть бути зафіксовані у формі багатосторонніх угод, які регулюють певну сукупність економічних взаємовідносин між державами і за своїм змістом можуть бути преференційними або дискримінаційними. Міжнародні режими відіграють значну роль у регулюванні міжнародних економічних відносин, здійснюючи комплексний вплив на систему економічної взаємодії.

На наднаціональному рівні регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою спільних заходів країн, які є учасниками інтеграційних угруповань, зокрема, є чле-нами міжнародних організацій. За економічною сутністю інструменти наднаціональ-ного регулювання ідентичні заходам національних зовнішньоторговельних політик, але їх особливістю є колективний, узгоджений характер і спільні дії щодо досягнен-ня економічних, соціальних і політичних інтересів країн-учасниць, що збігаються. Міжнародні економічні організації займаються координацією економічних процесів, узгодженням певних інструментів регулювання, цілей національних економічних політик з метою регулюючого впливу на світові господарські зв'язки, тому даний рівень включає широкий спектр принципів, правил, міжнародних договорів та угод, що розробляються міжнародними організаціями.

Усі зазначені вище рівні регулювання світогосподарських зв'язків є взаємопо-в'язаними і взаємозалежними, а межі між ними - умовними. Так, через розвиток ін-тернаціоналізації капіталу і виробництва та зростання потужностей транснаціональ-них та багатонаціональних компаній віднесення їх до мікрорівня викликає певні сумніви, оскільки відомо, що за масштабами діяльності такі корпорації досягають рівня ВВП окремих країн.

Досить тонкою є також межа між наднаціональним і міжнаціональним рівнем регулювання, оскільки визначення міжнародного режиму дає змогу віднести його до міжнародної організації, хоча ці поняття і не зовсім збігаються. Водночас досить тіс-ним є взаємообумовленість понять, що розглядаються, а саме: міжнародні організа-ції являють собою інструмент сприяння функціонуванню міжнародних режимів, а міжнародні режими, в свою чергу, впливають на створення і діяльність міжнародних організацій.

Незважаючи на таку відносну автономність та одночасну взаємообумовленість кожного із розглянутих рівнів, провідне місце в системі регулювання світогосподар-ських зв'язків посідає макроекономічний рівень, тобто державне регулювання зов-нішньоекономічної діяльності, що випливає передусім із тієї значної ролі, яку відіг-рає держава у регулюванні економіки.

Такий переважаючий рівень впливу держави на міжнародні економічні відно-сини пояснюється її особливими характеристиками як суб'єкта міжнародних еконо-мічних відносин: статусом основного адміністративного утворення у світі, наявніс-тю економічного суверенітету і правового імунітету, верховенством законодавства даної держави, впливом на товарні потоки національного походження, можливістю прямої та опосередкованої участі у ЗЕД інших суб'єктів, значними можливостями реалізації принципів міжнародних економічних відносин. Саме такими особливос-тями обумовлена пріоритетність держави серед інших суб'єктів регулювання ЗЕД і висхідний рівень державного регулювання ЗЕД у формуванні механізму регулюван-ня міжнародних економічних відносин.

Державне регулювання ЗЕД слід розглядати у двох аспектах: у широкому пла-ні - з позицій регулюючого впливу держави на ЗЕД взагалі, та у вузькому значенні - як вироблення і реалізацію певної зовнішньоекономічної політики.

Зовнішньоекономічна політика держави - важлива складова зовнішньої полі-тики держави і являє собою систему принципів і методів, що визначають діяльність органів державної влади та державного управління, спрямованих на забезпечення національних економічних інтересів у сфері розвитку та взаємодії національних еко-номік у цілому і національних суб'єктів міжнародного бізнесу зокрема.

Державна зовнішньоекономічна політика є певною відповіддю на посилення впливу світового господарства на національний економічний розвиток. Залежно від системи пріоритетів окремої держави в галузі зовнішньоекономічних зв'язків розріз-няють такі різновиди зовнішньоекономічної політики (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Види зовнішньоекономічної політики держави (за пріоритетами) [31]

За економічною природою, цілями і впливом на структуру, обсяги та динаміку зовнішньої торгівлі прийнято виокремлювати два основні типи зовнішньоекономіч-них політик - протекціоністську і ліберальну. Протекціонізм як державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції протягом історії розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин еволюціонував від простих дер-жавних заходів до складних систем регулювання торгівлі, що застосовуються інтег-раційними угрупованнями.

Крайнім виявом протекціонізму є автаркія (від гр. аutarkeia - самовдоволення) - політика відособлення країни від економіки інших країн з метою створення замк-неного національного господарства, що характеризується самозабезпеченням.Про-текціонізм виник як державна політика, і тривалий час його інструменти застосову-вались тільки національними урядами. Розвиток інтеграційних процесів зумовив появу протекціонізму, який провадять інтеграційні угруповання стосовно третіх країн, тобто за кількістю суб'єктів.

Так, країни ЄС вже на початку 90-х років мали єдину зовнішньоторговельну політику з неприхованими елементами колективного протекціонізму. У таких ви-падках протекціонізм називається або наднаціональним (за назвою типу міжнарод-ної організації, що керує інтеграційним угрупованням), або колективним (за озна-кою кількості суб'єктів протекціоністських заходів), або протекціонізмом інтегра-ційних угруповань.

У разі застосування інструментів протекціонізму одним суб'єктом - державою, протекціонізм набуває форми державного, або національного. З огляду на об'єкт за-хисту розрізняють селективний (захисний), наступальний (агресивний) і тотальний (суцільний) протекціонізм. З огляду на спрямованість заходів протекціонізм поділя-ють на обмежувальний (імпортний) і стимулюючий (експортний). За терміном дії протекціоністські заходи умовно поділяються на довгострокові, короткострокові та одноразові.

Ліберальна зовнішньоторговельна політика - це політика розширення свободи економічних дій і зняття обмежень на діяльність у сфері міжнародної торгівлі для національних суб'єктів господарювання, а також спрощення доступу на внутрішній ринок для зарубіжних суб'єктів. Відомо, що чим динамічнішим є процес лібераліза-ції торгівлі, тим більше потерпають від іноземної конкуренції галузі, які не можуть швидко адаптуватися до нових реалій міжнародного поділу праці. Тому сама лібе-ралізація породжує протекціоністські вимоги та настрої виробників і населення в цілому.

Лібералізація торгівлі є віддзеркаленням об'єктивного процесу інтернаціона-лізації національних економік. У наш час виокремлюють такі її типи: двостороння; багатостороння (наднаціональна); глобальна. Двостороння лібералізація міжнарод-ної торгівлі відбувається у разі надання країнами одна іншій торговельних префе-ренцій, що знижують кількість і рівень обмежень на проведення експортно-імпорт-них операцій. Багатостороння лібералізація зумовлена укладанням багатосторонньої угоди про зону вільної торгівлі, вступом до митного союзу або іншого економічного інтеграційного угруповання. Саме тому цей тип лібералізації можна назвати надна-ціональним. Глобальна лібералізація зовнішньоторговельної політики країни здійс-нюється у разі вступу до системи ГАТТ-СОТ та мірою участі в діяльності цієї між-народної організації.

Цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності реалізуються кожною кра-їною в певних пропорціях, з певними акцентами у певних історичних етапах. Так, у Законі України 'Про зовнішньоекономічну діяльність' [ ], який є основним норма-тивно-правовим документом у цій сфері, зафіксовані цілі регулювання зовнішньо-економічної діяльності в Україні:

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, у тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

- створення найбільш сприятливих умов для долучення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинених зарубіжних країн.

Разом з цілями регулювання зовнішньоекономічної діяльності названий Закон визначає таке: суб'єктів, інструменти, правові режими, систему та структуру держав-ного регулювання ЗЕД. Перелік і повноваження органів державної влади, що здійс-нюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також форми її державного регулювання та контролю визначаються Господарським кодексом України [2], законом про зовнішньоекономічну діяльність [6] та ін.

Суб'єктами регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні згідно з відповідним законом є:

- Україна як держава в особі її органів у межах їх компетенції;

- недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

- суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Для регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні використовують-ся певні інструменти, а саме:

- закони України;

- передбачені в законах України акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

- економічні заходи оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредит-ного та іншого) в межах законів України;

- рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

- угоди, які укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.

Для регулювання господарської діяльності іноземних підприємців, суб'єктів бізнесу встановлюються такі правові режими: національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають такі права і обов'язки, як і місцеві підприємці; режим найбільшого сприяння надається іноземним суб'єктам підприємницької діяльності на основі взаємних угод і застосовується у сфері зовнішньої торгівлі; спеціальний режим, який застосовується на територіях спеціальних економічних зон, а також митних союзів, до яких входить Україна, та у випадках встановлення спеціального режиму згідно з міжнародними угодами.

Структура органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, як для розвинених країн, так і для інших груп країн, не має принципових розбіжнос-тей і містить такі інституції, як показано у табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Система органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні [6]

1.2 Тарифні та нетарифні методи митного регулювання ЗЕД підприємств України

Під методами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу зовнішньоекономічної діяльності з метою створення або забезпечення умов діяльності суб'єктів ЗЕД відповідно до національної економічної політики.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою низки методів. Відпо-відно до загальної класифікації методів державного регулювання економіки розріз-няють такі методи державного регулювання ЗЕД (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Класифікація методів державного регулювання ЗЕД [22]

Механізм поєднання методів прямого і непрямого регулювання, правових, ад-міністративних і економічних може бути різним залежно від розвитку ринкових від-носин, фінансової та економічної ситуації в країні. З розвитком ринкових відносин, залученням до процесу регулювання інститутів ринку методи прямого впливу (адмі-ністративні), як правило, поступаються місцем опосередкованим (економічним) і відіграють другорядну роль. Використання їх стає доцільним тоді, коли ринковий механізм та економічні засоби державного регулювання економіки виявляються недостатніми або діють надто повільно.

З позицій конкретних засобів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності наведена класифікація методів державного регулювання умовна, а зазна-чені методи є скоріше не альтернативними, а взаємодоповнюючими, тобто можуть поєднуватися, нашаровуватись один на одного, оскільки один і той самий засіб (або здійснений за його допомогою захід державного регулювання) може входити до складу різних методів. Наприклад, експортне мито одночасно входить до складу економічних і тарифних методів регулювання економіки, а підвищення його ставки належить до обмежувальних методів державного регулювання зовнішньоекономіч-ної діяльності.

Правове регулювання - це діяльність держави щодо встановлення обов'язко-вих для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб'єктів права. Необхідний у цьому разі примус забезпечується розвитком громадської свідомості та силою дер-жавної влади. Предметом правового регулювання економіки такі: відносини між державою (державними органами) і суспільством, громадянами суб'єктами госпо-дарської діяльності; відносини всередині держави, між її органами з приводу розпо-ділу повноважень, визначення їхнього правового статусу; відносини між суб'єктами господарської діяльності тощо.

Адміністративне регулювання - це прямий впливу держави на діяльність суб'-єктів ринку, з характерним прямим впливом державного органу або посадових осіб на дії виконавців через встановлення певних обов'язків, норм поведінки та віддаван-ня команд (наказів, розпоряджень); а також безальтернативний вибір способів розв'-язування завдань, варіанта поведінки; обов'язковість виконання наказів, розпоряд-жень; відповідальність суб'єктів господарювання за ухиляння від виконання наказів. Адміністративні методи випливають із необхідності регулювати деякі види еконо-мічної діяльності з метою захисту інтересів громадян, суспільства, природного сере-довища.

Економічне регулювання зорієнтоване на досягнення поставлених цілей за до-помогою притаманних управлінню економічних засобів та стимулів, які впливають на економічні інтереси суб'єктів господарювання. Застосування економічних мето-дів державного регулювання дає змогу створювати економічні умови, які спонука-ють суб'єктів ринку діяти у необхідному для суспільства напрямі, вирішувати ті чи інші завдання згідно з загальнодержавними і приватними інтересами. Регулювання за допомогою економічних методів дає змогу суб'єктам ринку зберегти право на вільний вибір своєї поведінки.

Ліцензування (ліцензійний порядок імпорту) і контингентування є основними формами кількісних обмежень імпорту. Ліцензування - це система письмових дозво-лів, які видаються державними органами на експорт та імпорт товарів.

Відповідно до Закону України 'Про зовнішньоекономічну діяльність' (розд. 2, ст. 16) в Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій: гене-ральна; разова (індивідуальна); відкрита (індивідуальна); антидемпінгова (індиві-дуальна); компенсаційна (індивідуальна); спеціальна (індивідуальна). За кожним видом товару встановлюється лише один вид ліцензії. Рішення про встановлення режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Верховною Ра-дою України за поданням Кабінету Міністрів України з визначенням списку конк-ретних товарів, що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму по кожному товару.

Контингентування - це обмеження державною владою ввозу товарів певною кількістю або сумою на встановлений період часу. Контингенти можуть установлю-ватися через укладення двосторонніх угод. Такі контингенти дійсні тільки для країн, що уклали угоду. В іншому випадку уряд країни встановлює загальний (глобальний) контингент, який можуть використовувати всі країни.

Загальний контингент дає імпортеру країни свободу вибору контрагента серед тих країн, на які поширюється дія контингенту, тоді як двосторонній контингент об-межує вибір імпортера тільки тією країною, котрій цей контингент надано. Від кон-тингентів, що встановлюють кількість товарів, які дозволено імпортувати в країну, слід відрізняти так звані тарифні контингенти, які дозволяють ввозити певну кіль-кість товарів за зниженим митом або безмитне. Товар, що ввозиться понад тарифно-го контингенту, оподатковується звичайним митом, установленим у митному тари-фі. Тарифні контингенти широко використовують країни Європейського Співто-вариства і СІЛА. За ліцензійної системи вільний ввіз тих або інших товарів заборо-няється. Імпорт таких товарів може здійснюватися тільки за спеціальним дозволом - ліцензією.

Квотування - кількісне або вартісне обмеження експортно-імпортних опера-цій. Розрізняють глобальні, групові та індивідуальні квоти. Глобальні квоти - визна-чаються за товарами без зазначення конкретних країн, куди товар експортується (ім-портується). Групові квоти - визначаються за товарами із зазначенням групи країн, куди вони експортуються або з яких вони імпортуються. Індивідуальні квоти - виз-начаються за товарами із зазначенням конкретної країни, куди вони можуть експор-туватися або з якої вони можуть імпортуватися.

В Україні квотування здійснюється встановленням режиму видачі індивіду-альних ліцензій згідно з цією статтею, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. Запровад-жуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів): глобальні; групові; індивідуальні; антидемпінгові; компенсаційні; спеціальні. За кожним видом товару може встановлюватись лише один вид квоти.

Разом із зазначеними засобами адміністративного регулювання зовнішньоеко-номічної діяльності, які відносять до прямих обмежень ввозу товарів, розвинені кра-їни широко використовують цілу систему заходів непрямих обмежень, або непря-мого протекціонізму. До них відносять різні види технічних бар'єрів, система внут-рішніх податків і зборів, різноманітні адміністративні правила, що стосуються вико-ристання іноземних товарів, та ціла низка інших положень, які прямо не перешкод-жають імпорту, але створюють приховані перешкоди для ввозу іноземних товарів.

Технічні бар'єри - комплекс заходів з перевірки відповідності продукції, що імпортується, вимогам міжнародних і національних стандартів. Різновидами техніч-них бар'єрів є технологічні, технічні, санітарні, радіаційні норми, та сертифікація. Такі бар'єри є перешкодами для імпорту іноземних товарів, що виникають у зв'язку з їх невідповідністю національним стандартам, системам виміру та інспекції якості, вимогам технічної безпеки, санітарно-ветеринарних нормам, правилам упаковки, маркування та іншим подібним вимогам.

Санкції - заходи економічного впливу, що застосовуються державою до суб'-єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України 'Про зовніш-ньоекономічну діяльність' та пов'язані з ним закони України. Зокрема, у разі пору-шення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податко-вого, іншого законодавства, пов'язаного з їх зовнішньоекономічною діяльністю, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економіч-ної безпеки. Спеціальними санкціями є індивідуальний режим ліцензування чи тим-часове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності україн-ських суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здій-снення Міністерством економіки України індивідуального ліцензування кожної ок-ремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльнос-ті, що зазначена в статті 4 Закону України 'Про зовнішньоекономічну діяльність'.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо українських суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності визначає позбавлення права займатися всіма видами зовнішньоекономічної діяльності, передбаченими ст. 4 Закону України 'Про зовнішньоекономічну діяльність', за винятком завершення розрахунків по раніше (до санкції) розпочатим зовнішньоекономічним операціям. Для завершення таких операцій українському суб'єктові зовнішньоекономічної діяльності слід у встановленому порядку одержати разову (індивідуальну) ліцензію Мінекономіки України.

Ембарго - державна заборона на імпорт-експорт певних товарів, технологій і капіталу у окремі країни. Умовно ембарго поділяють на три різновиди: 1) політич-ного характеру (введені рішенням ООН або однією державою та здійснення ідеоло-гічного тиску на іншу державу (здебільшого ембарго на поставки зброї); 2) еконо-мічного характеру (санкції, пов'язані з вирішенням проблем у сфері економіки; 3) тимчасового характеру (введене на певний час, здебільшого пов'язане з вирішенням проблем охорони здоров'я, екології, а також клімату.

Індикатори планування зовнішньоекономічної діяльності пов'язані із системо-ю регулювання цін, спрямованою на досягнення стабілізації цін, уникнення їх різких коливань, підтримки цін на рівні, який дозволяє суб'єктам ЗЕД вести розширене від-творення, регулювання обсягів і структури виробництва. Регулювання цін передба-чає запровадження верхніх і нижніх меж коливання цін, введення індикативних та умовних цін, здійснення товарних інтервенцій.

Важливим напрямом державного регулювання ЗЕД є регулювання ввезень і вивезень капіталу, яке здійснюється переважно методами адміністративного регу-лювання.

Регулювання руху капіталу - комплекс заходів для залучення і використання іноземних інвестицій на території держави та регулювання вивезення інвестицій за кордон. Таке регулювання спрямоване на ефективне використання іноземного капі-талу для розвитку національної економіки.

Регулювання ввезень капіталу з-за кордону має подвійний характер. З одного боку, держава заінтересована у залученні іноземного капіталу, особливо інвестицій, а тому створює для цього відповідний клімат за допомогою гарантій від націоналіза-ції, переведення прибутків, репатріації капіталу, надання різних пільг, а з другого - провадить політику обмеження впливу закордонного капіталу на національну еконо-міку. Заходи державного регулювання руху капіталу стосуються таких аспектів руху капіталу:

- визначення іноземного інвестора, видів і форм іноземних інвестицій;

- участі у власності;

- репатріації прибутку;

- вимог до результатів діяльності та гарантії щодо прав іноземного інвестора;

- системи інвестиційних пільг та обмежень.

Зниження податків з експортерів здійснюється двома способами: прямим та непрямим. Пряме зниження податків з експортерів - зменшення рівня податкових відрахувань залежно від частки експорту у загальному обсязі виробництва. Непряме зниження податків з експортерів - державний дозвіл відраховувати частину прибут-ку до фонду розвитку експортного виробництва з неоподаткованої частини прибут-ку.

Фінансування експортного виробництва буває пряме і непряме. Пряме фінан-сування експортного виробництва - субсидування експортного виробництва. Непря-ме фінансування експортного виробництва здійснюється через мережу комерційних банків, яким держава надає спеціальні дотації на зменшення кредитних ставок екс-портерам.

Податкові пільги - це непрямі експортні премії, коли експортерам надаються різноманітні фінансові пільги. Часто це звільнення компаній, що експортують товар, від сплати внутрішніх податків або надання податкових пільг.

Одна з форм непрямих експортних премій, що давно застосовується, - це сис-тема звільнення від мита або його повернення компаніям, що використовують ім-портну сировину для виготовлення експортних товарів (так званий умовно безмит-ний ввіз і повернення мита). Сутність цієї системи полягає в тому, що з метою роз-ширення вивозу товарів експортерам повертають мито при вивозі товарів, які були сплачені за ввіз імпортної сировини або напівфабрикатів, використаних для виго-товлення цих товарів.

Кредитування експортного виробництва поділяють на внутрішнє та зовнішнє. Внутрішнє кредитування експортного виробництва - здійснюється через державні банки наданням середньострокових та довгострокових кредитів на розвиток експор-тного виробництва. Зовнішнє кредитування експортного виробництва - надання фінансових та комерційних кредитів імпортерам для закупок у фірми або країни - кредитора. При цьому держава субсидує такі кредити з бюджету.

До кредитування експорту входять такі засоби: експортні кредити, державні гарантії щодо експортних кредитів, державні методи фінансування вивозу товарів за програмами допомоги іноземним державам. Інший напрямок у розвитку торговель-но-політичних засобів розширення експорту - продаж товарів на експорт за цінами нижчими, ніж ціни, встановлені конкуруючими монополіями, і нижчими, ніж світові ціни, у підсумку - за демпінговими цінами.

Страхування експорту поділяється на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє - дер-жава бере частину ризиків під час великих капіталовкладень в експортне виробницт-во. Зовнішнє - прийняття державою на себе частини комерційних та політичних ри-зиків під час здійснення ЗЕД.

Субсидування експорту - це форма державної політики, яка дає змогу прода-вати на зовнішньому ринку товари вітчизняного виробництва за нижчими цінами, часто нижчими від цін внутрішнього ринку, а іноді навіть і від витрат виробництва. Така практика застосування субсидій може призвести до гострих торговельно-полі-тичних конфліктів.

Експортні премії також є одним із торговельно-політичних засобів розширен-ня експорту. Експортні премії можуть бути у прямій і непрямій формах. Прямі екс-портні премії застосовуються у формі надання експортерам прямих разових субси-дій при експорті товарів. Вони виплачуються з фондів державного бюджету і дають можливість експортерам знижувати ціни товарів, що вивозяться, і в такий спосіб розширювати експорт.

Тарифне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - комплекс заходів фінансово-економічного характеру, що впливають на економічні інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, перешкоджаючи проникненню інозем-них товарів на внутрішній ринок країни.

Митний тариф будь-якої країни являє собою перелік товарів, що обкладаються митом. Ці товари об'єднані в групи за ознакою походження (рослинні, тваринні, про-мислові тощо) і за ступенем обробки товару. Навпроти кожного товару (чи товарної позиції) вказується розмір мита, яким товар оподатковується. Для групування товар-них позицій застосовуються класифікації, розроблені 00Н. Іншими словами, митний тариф є систематизованим переліком мита.

Функціями митного тарифу є: 1) захист національного товаровиробника; 2) сприяння розвитку національного виробництва та експорту; 3) одержання торгово-політичних уступок від партнерів; 4) контроль за проходженням товарів через кор-дон; 5) фіскальна.

Цілі митного тарифу:

- раціоналізація товарної структури імпорту та експорту;

- підтримка раціонального співвідношення імпорту та експорту товарів, ва-лютних доходів та витрат на території країни;

- створення умов для прогресивних змін у структурі виробництва та спожи-вання товарів в країні;

- захист економіки країни від несприятливого впливу іноземної конкуренції;

- забезпечення умов для ефективної інтеграції країни до світової економіки.

Тарифне (митне) регулювання передбачає введення певних видів мит і розгля-дає та надає детальну характеристику дії таких митних режимів, як [21]:

- випуск для вільного обігу;

- реімпорт;

- транзит;

- митний склад;

- вільний склад, магазин безмитної торгівлі;

- переробка на митній території;

- тимчасовий ввіз (вивезення);

- вільна митна зона;

- переробка поза митною територією;

- експорт;

- реекспорт;

- знищення;

- відмова на користь держави.

Структура митних тарифів включає прості (одноколонні) і складні (багатоко-лонні) тарифи. Прості митні тарифи встановлюють одну ставку мита для кожного товару незалежно від походження цього товару. Складний митний тариф передбачає для кожного товару дві та більше ставок мита. Як правило, найвища ставка склад-ного тарифу називається максимальною, або генеральною, і застосовується щодо товарів тих країн, з якими немає торговельних угод. Більш низька, мінімальна, став-ка, як правило, застосовується до товарів тих країн, з якими підписані торговельні договори та угоди і (це особливо важливо), яким надано режим найбільшого спри-яння.

Кожна держава має національну структуру тарифу. Протягом багатьох років держави намагалися уніфікувати митні тарифи. До уніфікації тарифів спонукали численні багатосторонні угоди. У 1950 р. у Брюсселі була підписана конвенція про уніфікацію номенклатури митних тарифів і створена так звана брюссельська схема митного тарифу, яка одержала назву Брюссельська товарна номенклатура. Відповід-но до неї в основу уніфікації було покладено поділ товарів за виробничим принци-пом, а сама номенклатура містила 21 розділ та 99 більш вузьких угрупувань для опи-су товарів. Але, незважаючи на існування певних єдиних міжнародних номенклатур для статистичних і тарифних цілей, з різних причин один товар у рамках однієї між-народної угоди міг бути віднесеним до кількох угруповань у ході руху до кінцевого споживача. Такий перебіг подій завдавав певні збитки споживачам і виробникам то-варів.

Водночас зростання обсягу і значення міжнародної торгівлі, тенденція до уні-фікації і стандартизації зовнішньоторговельної документації, необхідність обміну статистичними даними поставили питання щодо розробки єдиного міжнародного документа, який установлював би чіткі і деталізовані правила класифікації товарів.

Такий документ був розроблений і прийнятий у Брюсселі 14 червня 1983 р., діставши назву Гармонізована система опису та кодування товарів. Це багатоцільова товарна номенклатура (класифікатор), що відповідає потребам статистичних служб, митних органів та комерційної діяльності. Названа система включає товарні позиції, ггідпозиції і цифрові коди, які їм належать; примітки до розділів, груп та підпози-цій, а також Основні правила інтерпретації (класифікації) Гармонізованої системи.

Мито - це податок, що стягається у зв'язку із ввозом іноземного товару до кра-їни і при випуску товарів митницями на внутрішній ринок. Економічна дія мита по-лягає в тому, що воно збільшує ціну іноземного товару, ввезеного до країни, і ство-рює різницю в ціні того самого товару на світовому ринку та у межах даної країни.

Мито в тарифі встановлюються двома методами. Один із них - це визначення розміру (ставки) мита у вигляді відсотка до ціни товару. Мито, виражене у такий спосіб, називається митом від ціни, або адвалерним. Інший метод - це установлення розміру мита безпосередньо в грошовому виразі у вигляді певної суми, що стягу-ється з маси, обсягу або штуки товару. Мито, виражене у такий спосіб, називається специфічним митом.

У сучасних митних тарифах застосовуються обидва види мита. Проте адва-лерні і специфічні мита по-різному реагують на зміни рівня цін на світовому ринку. У разі підвищення цін на зовнішньому ринку ефективнішим є адвалерне мито, у разі зниження - специфічне. У сучасній митній політиці розвинених країн спостеріга-ється тенденція до збільшення ролі адвалерного мита у тарифах.

Існує практика уніфікації методів визначення митної вартості товарів (згідно з Брюссельською конвенцією 1950 р. про створення Ради митного співтовариства та першого її установчого засідання у 1953 р.). Відповідно до цієї конвенції адвалерне мито стягується з так званої 'нормальної' ціни товару. Це ціна, що існує в момент подання митної декларації, і включає всі витрати на доставляння товару до кордону. За походженням мито може бути автономним або конвенційним (конвенціональне). Автономне мито стягується за рішенням дер-жавної влади певної країни незалежно від будь-яких угод з іншими країнами. Кон-венційне мито встановлюється в процесі укладання угоди або договору з іншою кра-їною і фіксується в цьому договорі. Воно не може змінюватися протягом терміну його дії. Конвенційне мито зникає з митного тарифу, коли договори, за якими вони були надані, припиняють свою дію.

Особливими видами мита вважаються: 1) спеціальні мита; 2) антидемпінгове і 3) компенсаційне. Спеціальні мита - застосовуються у випадках недобросовісної конкуренції та загрози національним товаровиробникам подібної продукції; як від-повідна міра на дискримінаційні дії іноземних держав. Антидемпінгове - застосовується при імпорті товару за демпінговими цінами. Компенсаційне - застосовується при імпорті товару, при виробництві якого прямо або непрямо використовувались субсидії. Класифікація видів мита наведена в табл. 1.5.

Таблиця 1.5

Класифікація видів мита [25]

Нетарифне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це ком-плекс заходів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проник-ненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни. Нетарифні обмеження є захо-дами прихованого протекціонізму. Нетарифні методи регулювання за характером дії поділяються на [24]:

- кількісні (квотування, ліцензування, добровільні обмеження, ембарго);

- приховані (державні закупівлі, вимоги до вмісту компонентів, технічні бар'є-ри, податкові збори, імпортний депозит);

- фінансові (субсидії, кредитування, демпінг);

- неекономічні (торговельні угоди, правові режими).

За рівнем юридичного забезпечення нетарифні методи поділяють на: формаль-ні і неформальні. Формальні нетарифні методи зафіксовані у законодавчих актах і нормативно-розпорядчих документах і включають кількісні та подібні специфічні обмеження, пов'язані з ними політику, державну участь у торгівлі, обмежувальну ділову практику, митні процедури і практику їх застосування, інші технічні бар'єри.

Неформальні нетарифні методи вводяться як результати дії уряду чи похідні від політики і практики органів державного управління і включають бар'єри, які виникли через адміністративні процедури та неопубліковані нормативно-розпорядчі документи, ринкову структуру, політику і практику органів державного регулюван-ня, соціальних і культурних установ.

Торговельні договори та угоди належать до найважливіших засобів сучасної торговельної політики країн світу. Вони визначають правові умови, на яких буду-ються економічні взаємовідносини урядів, а також фізичних і юридичних осіб дер-жав, що підписали договір. Торговельні договори та угоди застосовуються давно. Сучасні торговельні договори й угоди розвинених країн і країн, що розвиваються, мають різні найменування й охоплюють широке коло регульованих процесів.

За змістом, характером і значенням такі договори можуть бути поділені на дві великі групи: торговельні договори (договори про торгівлю і мореплавання), що визначають найважливіші принципи і створюють правову базу для всього комплек-су економічних взаємовідносин між країнами, і торговельні угоди (угоди про това-рообіг, угоди про товарообіг і платежі), що регулюють окремі сторони економічних взаємовідносин. Договори про торгівлю і мореплавання (торговельні договори за-гального типу) установлюють той правовий режим, який сторони надають один од-ному щодо митного обтяження, торговельного мореплавання, транспорту, транзиту, діяльності фізичних і юридичних осіб, сторін, що договорюються тощо.

Законодавство передбачає певні повноваження і функції державних органів, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням антидемпінгових правил. Поста-чальники, обвинувачені в демпінгу, як правило, піддаються суворим санкціям аж до прийняття рішень відповідними судовими інстанціями, уповноваженими розглядати претензії державних органів щодо нагляду за дотриманням антидемпінгового зако-нодавства. Антидемпінгові правила діють також і у відносинах між національними виробниками.

1.3 Трансформація митних тарифів України в контексті вступу до СОТ

«Концепція трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відпо-відно до системи ГАТТ/СОТ» (Указ Президента України № 255/96 від 6 квітня 1996 року) визначала основні засади та загальні напрямки трансформації ставок ввізного мита митного тарифу України для їх реалізації Українською Стороною у перего-ворному процесі щодо забезпечення гарантованого взаємного доступу до товар-них ринків у рамках приєднання України до «Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ)» [4] та вступу до Світової організації торгівлі (СОТ).

Згідно “Концепції” трансформація митного тарифу України мала на меті реалізацію таких завдань:

- інтеграція економіки України у світову ринкову систему;

- забезпечення доступу товарів, що експортуються з України, до зовнішніх ринків;

- забезпечення стабільного та передбачуваного розвитку економіки України, залучення іноземних інвестицій;

- приведення товарної номенклатури, а також рівня ставок ввізного мита мит-ного тарифу України у відповідність з вимогами Гармонізованої системи опису та кодування товарів 1996 року Світової Ради митного співробітництва (далі - ГС 1996 СРМС [18]) та рішень Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ;

- запровадження режиму найбільшого сприяння у сфері зовнішньої торгівлі з країнами-членами СОТ.

Кінцевою метою трансформації митного тарифу України є досягнення після закінчення перехідного періоду рівня середньозваженої ставки ввізного мита* не більш як 14 відсотків (* Середньозважена ставка ввізного мита - це відношення ставки на певний вид товару, помноженої на обсяг його імпорту, до загального обсягу імпорту всіх товарів).

Трансформація митного тарифу України включає заходи щодо поступового запровадження в установленому порядку ставок ввізного мита, які відповідають вимогам ГС 1996 РМС та рішень Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ, захисту інтересів вітчизняних товаровиробників та забезпечення необхідних надходжень до державного бюджету і здійснювалась за Схемою трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки.

При цьому мають встановлюватися:

- ставки ввізного мита на промислові товари, граничний рівень яких не перевищує 30 відсотків, а на сільськогосподарську продукцію - 70 відсотків від їхньої митної вартості;

- низькі ставки ввізного мита на сировину, середні - на напівфабрикати та високі - на готову продукцію;

- високі ставки ввізного мита на хімічні товари, які включено до гар-монізованого тарифу ГАТТ/СОТ, якщо аналогічні товари виробляються або можуть вироблятися в Україні, з поступовим зниженням таких ставок протягом перехідного періоду до рівня, визначеного гармонізованим тарифом ГАТТ/СОТ на відповідні товари.

- високі ставки не повинні встановлюватися на напівфабрикати, що
використовуються для виробництва в Україні хімічних товарів;

- високі ставки ввізного мита на товари, виготовлені з чорних металів, якщо аналогічні товари виробляються або можуть вироблятися в Україні;

- високі ставки ввізного мита на літаки цивільної авіації та запчастини до них з дальшим зменшенням протягом перехідного періоду до рівня, передбаче-ного рішенням Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ;

- високі ставки ввізного мита на сільськогосподарські машини та обладнання, якщо аналогічні машини та обладнання виробляються в Україні, з одночасним встановленням низьких ставок мита на ті види машин, обладнання, що не виробляються в Україні й потрібні для розвитку агропромислового комплексу;

- високі ставки ввізного мита на предмети розкоші й автомобілі.

При цьому передбачається, що ставки ввізного мита на підакцизні товари не можуть перевищувати 70 відсотків від їхньої митної вартості;

- середні ставки ввізного мита на текстиль, одяг та іншу продукцію легкої промисловості з поступовим переходом протягом перехідного періоду до низьких ставок мита.

На переговорах Робочої групи з питань вступу до СОТ у 2006 -2007 роках Україна прийняла на себе наступні «Зобов'язання щодо зниження та зв'язування тарифних ставок» ( Зв'язування тарифних ставок (ставок ввізного/ або імпортного мита) означає, що чинні ставки не повинні перевищувати рівень, на якому їх було «зв'язано»):

1. Основою для визначення рівня тарифів та підготовки тарифної пропозиції України на переговорах були:

- Концепція трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ, затверджена Указом Президента України від 6 квітня 1996 року №255/96;

- Чинний Митний тариф, прийнятий Законом України “Про Митний тариф України”, від 05.04.2001 №2371-111;

- Висновки галузевих міністерств та центральних органів виконавчої влади про можливість відхилення ставок ввізного мита на окремі види продукції від встановлених вищезазначеними документами.

Протягом 2005 року Верховною Радою України прийнято низку законів України, спрямованих на приведення рівня митно-тарифного захисту у відповідність з нормами СОТ.

Україна приєдналась до низки секторальних «нульових» домовленостей про зниження ставок на такі групи товарів: сталь, іграшки, деревина, кольорові метали, фармацевтичні препарати, папір, сільськогосподарська техніка, меблі, інформаційні технології, наукове, медичне обладнання, будівельна техніка, дистильовані спирти (останнє через 3 роки після вступу), цивільна авіації (до 2010 року).

Крім того, приєднались до секторальної гармонізації з хімічних товарів (5,5 - 6,5 %), текстилю та одягу (0-17,5 %). Переважна більшість секторальних домовленостей охоплює комплектуючі та сировину для виробництва технологічної продукції, а не товари споживчого вжитку (кінцева продукція).

Продукція, яка належить до секторів наукового, медичного обладнання та інформаційних технологій здебільшого не виробляється вітчизняними підприємствами, або виробляється на рівні застарілих на декілька поколінь технологічних схем, що не відповідає сучасному попиту. Зниження тарифного захисту цієї продукції призведе до позитивних наслідків у зв'язку із збільшенням надходження на внутрішній ринок так званого “інвестиційного імпорту” у ці галузі та сприятиме розвитку внутрішнього ринку в цих сферах.

Відповідно до Угоди про торгівлю текстилем та одягом між Україною та ЄС тарифні ставки України на ці товари вже кілька років як приведені до рівня, що відповідає взятим зобов'язанням в СОТ.

На окремі види сільськогосподарської продукції домовлено про перехідні періоди на лібералізацію доступу до ринку, терміни яких закінчуються до 2010 року: м'ясо, риба, готові харчові продукти.

Також для окремих видів транспортних засобів встановлений перехідний період до 2013 року з поступовою зміною ставки ввізного мита з 10% на момент вступу до 5% на кінець перехідного періоду. Для транспорт-них засобів, оснащених електричними двигунами, перехідний період триває до 2010 року з відповідним зниженням ввізного мита з 10% до 8%.

Середньоарифметична ставка кінцевого зв'язаного рівня становить 11,16% для сільськогосподарських продуктів та 4,85% для промислових товарів.

2. Внутрішня підтримка та доступ на ринок сільського господарства.

Країни, що приєднуються до СОТ, відповідно до Угоди СОТ про сільське господарство беруть на себе певні зобов'язання щодо державної підтримки сільського господарства; доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; санітарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі.

Згідно домовленостей Україна не має зобов'язань перед СОТ по скороченню внутрішньої підтримки, що надається через «жовті» програми. Є лише зобов'язання не перевищувати річний рівень підтримки, вираженого у показнику СВП. Щорічний Сукупний вимір державної підтримки (СВП) сільського господарства України, який акумулює в собі окремі «жовті» програми підтримки, не повинен перевищувати - 3 млрд. 43 млн. грн. Крім того, додатково Україна може кожен рік витрачати на жовті програми до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства.

До базового періоду 2004-2006 рр., крім СВП, включено непродуктову підтримку “жовтої скриньки” у розмірі 3 млрд. 51 млн. грн., яка менша, ніж 5% від вартості валової продукції сільського господарства та 2 млрд. 424 млн. грн. у вигляді “зелених програм” підтримки сільськогосподарських виробників.

Як і всі країни-члени СОТ, Україна не матиме обмежень на «зелені» програми внутрішньої підтримки сільського господарства, вплив яких на торгівлю відсутній або мінімальний, за умови, що ці програми відповідають умовам, визначеним в Угоді СОТ про сільське господарство. Бюджетне фінансування програм «зеленої скриньки» може бути збільшено Україною, тому що воно не обмежується з боку СОТ, - на видатки на створення інфраструктури, консалтинг, маркетингові послуги, охорону навколишнього середовища, навчання, інспектування продукції, розбудову сучасної системи технічних стандартів, прискорення роботи по їх гармонізації з міжнародними та європейськими.

Україна погодилася не здійснювати субсидування експорту.

Україна застосовуватиме тарифну квоту на тростинний цукор-сирець (260 000 тон на рік згідно із Законом України № 404-V від 30.11.2006 з 1 січня року наступного, за роком вступу до СОТ, зі збільшенням до 267 000 тон у 2010 році). Квота розподілятиметься у порядку надходження заявок через 3 роки після вступу країни до СОТ.

3. Доступ до ринку послуг

Відповідно до правил Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС) Україна взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення національного режиму та доступу на ринок в 11-ти основних секторах послуг, в тому числі, секторах професійних, комунікаційних послуг, будівництва та супутнього технічного обслуговування, дистрибуції, освіти та послуг, пов'язаних із довкіллям, фінансових послуг (страхування та банківської справи), охорони здоров'я та соціальних послуг, туризму та подорожей, відпочинку і розваг, послуг у галузях культури і занять спортом та транспортних послуг, а також в інших галузях, в тому числі послуг індустрії краси, перукарських, spa- та масажних послуг.

У зазначених секторах повинен забезпечуватися вільний доступ на ринок для послуг та їх постачальників, за винятком, коли у зобов`язаннях Україною зазначені певні умови, обмеження чи вимоги щодо доступу в конкретному секторі послуг.

Надання національного режиму означає, що у зазначених секторах, і за дотримання умов та кваліфікаційних вимог, визначених у зобов`язаннях України, послугам і постачальникам країн СОТ щодо всіх заходів, які торкаються поставки послуг, надається режим, не менш сприятливий, ніж вітчизняним послугам чи постачальникам послуг.

4. Торговельні права (право на імпорт і експорт), а також збори та платежі за надання послуг:

Україна справлятиме ці збори згідно з принципами СОТ; інформація про вказані збори надаватиметься країнам-членам СОТ за запитом.

Збори за реєстрацію ліків, пестицидів та агрохімікатів, а також ліцензійні платежі за імпорт та експорт алкогольних напоїв і тютюнових виробів відповідатимуть вимогам СОТ та будуть приведені до рівня, що відповідає вартості відповідних послуг.

Не існує жодних обмежень права фізичних і юридичних осіб займатися імпортом та експортом товарів, окрім вимоги провести реєстрацію та додаткових вимог, що застосовуються до товарів, які підлягають ліцензуванню.

Правилами СОТ вимагається, щоб збори і платежі будь-якого характеру, пов`язані з імпортом чи експортом (крім мит та внутрішніх податків), були обмежені у сумі, яка приблизно дорівнює вартості наданих послуг, і не повинні використовуватися для захисту вітчизняних товарів чи у фіскальних цілях.

5. Тарифні квоти

З дати вступу до СОТ Україна розподілятиме тарифну квоту на цукор-сирець тростинний тільки у відповідності з Угодою СОТ. Україна не буде реалізовувати тарифні квоти на будь-які товари через аукціони. Будь-які заходи будуть здійснюватися та застосовуватися однаково, неупереджено, обґрунтовано, прозоро, передбачувано та справедливо. Попередньо до внесення змін до положень стосовно тарифних квот про такі плани буде публічно повідомлено та торговим партнерам будуть надані можливості зробити коментарі до прийняття остаточних рішень щодо змін. Протягом трьох років після вступу до СОТ Україна затвердить порядок розподілу тарифних квот на ввезення цукру-сирцю з тростини на підставі методу «Хто перший подав заявку, той перший отримав».

6. Внутрішні податки (ПДВ, акциз)

Податки, в тому числі ПДВ та акциз, застосовуватимуться на недискримінаційній основі до імпорту з країн-членів СОТ і товарів вітчизняного виробництва.

7. Кількісні обмеження на імпорт, ліцензування імпорту:

З дати вступу до СОТ Україна скасує і не буде впроваджувати, повторно впроваджувати або застосовувати кількісні обмеження на імпорт або інші нетарифні заходи, такі як ліцензування, квотування, заборони, дозволи, вимоги попереднього санкціонування, вимоги ліцензування та інші обмеження з подібним ефектом, які не можуть бути обґрунтовано згідно з положеннями відповідної Угоди СОТ.

Україна не вводитиме заборону на імпорт яловичого фаршу, який не можна обґрунтувати згідно з нормами СОТ, і підтримуватиме прозорі і науково обґрунтовані стандарти торгівлі цим продуктом.

Україна скасує заборону на ввезення автобусів, вантажних і легкових автомобілів, які на момент ввезення були виготовлені більш як 8 років тому.

Україна здійснюватиме свої процедури ліцензування імпорту згідно з відповідною Угодою СОТ. Для цілей захисту навколишнього середовища при експлуатації на території України транспортних засобів старше 8 років можна досягти не шляхом заборони імпорту, а застосуванням технічних вимог до автомобілів.

8. Митна оцінка:

Повне виконання Угоди про митну оцінку з дати вступу України до СОТ.

Правила митної оцінки, які передбачаються статтями 259-273 чинного Митного кодексу України № 92-IV від 11 липня 2002 року, вимагають застосування як основного методу оцінки за ціною договору (вартість операції) та дотримуватися послідовності методів оцінки відповідно до норм Угоди про митну оцінку СОТ. Окремі положення Кодексу (абзац 13 ст. 71) набувають чинності після вступу до СОТ.

9. Правила визначення походження:

Повне виконання Угоди про правила визначення походження з дати вступу України до СОТ. Непреференційні правила походження визначаються статтями 276-285 чинного Митного кодексу України №. 92-IV від 11 липня 2002 року та відповідають правилам СОТ.

10. Інші митні формальності:

Експертний висновок Торгово-промислової палати України щодо класифікації товару більше не вимагатиметься як обов'язковий для отримання ліцензій на імпорт і експорт.

11. Антидемпінговий режим, режим компенсаційного мита та захисних заходів:

З дати вступу до СОТ, Україна внесе зміни до своїх законодавчих актів щодо антидемпінгових, компенсаційних та захисних заходів з метою забезпечення застосування вказаних заходів у повній відповідності з нормами СОТ. Пояснення - угодами СОТ встановлюються певні правила, яких країни повинні дотримуватися при застосуванні заходів захисту від демпінгового імпорту, субсидованого імпорту чи зростання імпорту, який може завдати шкоди вітчизняному виробнику.

12. Експортні мита: Україна знизить свої експортні митні тарифи на насіння соняшнику, живу худобу, шкури тварин, брухт чорних і кольорових металів. З дати вступу до СОТ Україна не застосовуватиме обов'язкових мінімальних експортних цін.

Експортне мито на насіння олійних культур (соняшника, рижию, льону) буде зменшуватися щороку на 1% до значення 10% протягом 6 років, відповідно до Закону України № 2773-IV від 07.07.2005.

Експортне мито на живу худобу та шкірсировину буде зменшуватися відповідно до Закону України № 356-V від 16.11.2006 наступним чином:

· на товари за кодами згідно з УКТЗЕД 0102 90 05 00, 0102 90 21 00, 0102 90 29 00, 0102 90 41 00, 0102 90 49 00, 0102 90 51 00, 0102 90 59 00, 0102 90 61 00, 0102 90 69 00, 0102 90 71 00, 0102 90 79 00, 0102 90 90 00, 0104 10 10 00, 0104 10 30 00, 0104 10 80 00 щороку зменшується на 5 відсоткових пунктів до значення 10%;

· на товари за кодами згідно з УКТЗЕД 4101, 4102, 4103 90 00 00 щороку зменшується на 1 відсотковий пункт до значення 20%.

Експортне мито на брухт та відходи чорних металів буде зменшуватися відповідно до Законів України № 400-V від 30.11.2006 та № 1105-V від 31.05.2007.

Експортне мито на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикатів з їх використанням буде зменшуватися відповідно до Законів України №441-V від 13.12.2006 та № 1106-V від 31.05.2007

13. Обмеження експорту:

Такі заходи, в тому числі вимоги щодо ліцензування експорту, застосовуватимуться у повній відповідності з нормами СОТ. З дати вступу до СОТ буде скасовано заборону на експорт брухту кольорових металів. Крім того, буде знято обмеження на експорт зерна, а також дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, крім золота, срібла та діамантів. Заборона на експорт брухту кольорових металів скасовується після вступу до СОТ Законом України № 441-V від 13.12.2006.

14. Промислова політика, субсидії:

З дати вступу до СОТ Україна скасує всі експортні субсидії та субсидії на заміщення імпорту. Нормами угод СОТ визначаються як заборонені адресні субсидії, обумовлені показниками експорту чи використанням вітчизняних товарів на перевагу від імпортованих. Прикладами можуть бути надання прямих субсидій підприємствам/галузям залежно від показників експорту, більш вигідні розцінки на транспортування чи фрахт при експортних відвантаженнях порівняно з відвантаженнями всередині країни, звільнення або відстрочка сплати прямих податків тощо.

Україна надавала субсидії автомобілебудівній, суднобудівній, літакобудівній, вуглевидобувній галузям, космічній діяльності. Однак, Україна не вважає, що нею застосовуються заборонені субсидії. Після вступу до СОТ промислові субсидії повинні надаватися відповідно до правил Угоди СОТ про субсидії та компенсаційні заходи.

15. Технічні бар'єри в торгівлі:

Україна виконуватиме Угоду про технічні бар'єри в торгівлі з дати вступу до СОТ. Україна надаватиме пріоритет використанню міжнародних (над регіональними та національними стандартами інших країн) стандартів, вказівок та рекомендацій, як основи для власних стандартів, технічних регламентів та відповідних процедур оцінки відповідності.

Усі національні та регіональні стандарти будуть добровільними, за винятком тих, на які є посилання або про які йдеться у технічних регламентах, розроблених, inter alia, для захисту інтересів національної безпеки, запобігання шахрайським діям, захисту здоров'я та життя людей, тварин або рослин та захисту навколишнього середовища. До 30 грудня 2011 року всі технічні регламенти України використовуватимуть як основу відповідні міжнародні стандарти згідно зі Статтею 2.4 Угоди про технічні бар'єри в торгівлі.

Технічні регламенти України щодо терміну зберігання рибних продуктів буде приведено у відповідність з рекомендаціями «Кодексу Аліментаріус».

Україна продовжуватиме зменшувати число категорій продуктів, які підлягають обов'язковій сертифікації третьою стороною та надасть СОТ переглянутий перелік товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації до 31 січня 2012 року.

Угодою про технічні бар`єри у торгівлі вимагається від країн СОТ застосовувати технічні регламенти і стандарти для цілей національної безпеки, запобігання шахрайським діям, захисту життя або здоров'я людини, тварин чи рослин, захисту навколишнього середовища, на основі наукового обґрунтування та без створення невиправданих перепон для міжнародної торгівлі. Країни СОТ повинні надавати перевагу міжнародним стандартам та технічним регламентам, беручи їх за основу при розробці національних стандартів та регламентів. Україна ще у 1996 році прийняла Кодекс доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів Угоди про технічні бар`єри у торгівлі та дотримується принципів цієї угоди.

Передбачається, що українська система технічного регулювання переходить до такої, де обов'язковими для дотримання є технічні регламенти (які визначають характеристики товару, або пов`язані з ним виробничі процеси чи способи виробництва, включаючи адміністративні положення). В той же час, дотримання стандарту (який визначає призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики товарів чи пов'язаних з ними виробничих процесів або способів виробництва) не є обов'язковим. Проте розширюватиметься практика визнання декларації постачальника (виробника) про відповідність, та скорочуватиметься перелік товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації третьою стороною. Разом з цим запроваджуватиметься система ринкового нагляду, тобто постійне спостереження за відповідністю продукції, введеної в обіг, технічним регламентам, правомірністю застосування на ній Національного знака відповідності, повнотою і достовірністю інформації про таку продукцію.

16. Санітарні та фітосанітарні заходи:

З дати вступу до СОТ Україна виконуватиме вимоги Угоди про санітарні та фітосанітарні заходи та раціоналізує повноваження своїх наглядових та контролюючих органів у цій галузі.

Україна дозволятиме імпорт м'яса та м'ясопродуктів, що були вироблені з використанням гормонів росту.

Пояснення - Згідно з Угодою про застосування санітарних та фітосанітарних заходів країни СОТ мають право застосовувати такі заходи для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин, ґрунтувати їх на наукових принципах і не створювати невиправданої дискримінації чи прихованого обмеження торгівлі.

Відповідно до Закону України № 2498-XII від 25.06.1992 «Про ветеринарну медицину» (ст.67) дозволяється застосування ветеринарних препаратів, що пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну, гестагенну дію, а також антибіотиків та гормонів для лікувальних та інших цілей з урахуванням того, що максимальні рівні залишків таких препаратів у сировині тваринного походження не можуть перевищувати встановлених максимальних рівнів.

17. Інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею:

З дати вступу до СОТ Україна не продовжуватиме застосування жодних заходів, що суперечать Угоді про інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею.

Згідно з Угодою про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи, країни СОТ не повинні застосовувати такі заходи, які суперечать принципу національного режиму чи зобов'язанню загального скасування кількісних обмежень за ГАТТ 1994. Прикладами заборонених заходів є обмеження використання підприємством імпортних товарів, що обумовлюється обсягом чи вартістю продукції, яку воно експортує, або вимога використання підприємством продукції вітчизняного походження у певних обсягах чи частках щодо загального обсягу чи вартості продукції.

18. Вільні економічні зони:

Управління такими зонами відбуватиметься у відповідності із положеннями СОТ. Це означає, що в СЕЗ не повинні застосовуватися заборонені промислові субсидії (експортні чи імпортозаміщуючі), заборонені інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею. А також, що товари, які ввезені чи вироблені в СЕЗ із митними чи податковими пільгами, підлягатимуть звичайному митному оформленню при ввезенні на решту території України, у тому числі із застосуванням звичайних мит та податків. В Україні є 11 СЕЗ, більшість з яких мали режим спеціальної митної зони, який потім був скасований Законом України № 2505 від 25.03.2005 «Про зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України».

19. Державні закупівлі:

З дати вступу до СОТ Україна стане спостерігачем у багатосторонній Угоді про державні закупівлі та розпочне переговори про приєднання до цієї Угоди.

Угода про державні закупівлі встановлює узгоджений комплекс прав і обов'язків її членів щодо їх законодавства, процедур і практики у сфері державних закупівель. Основоположним принципом угоди є принцип недискримінації, тобто товарам, послугам і постачальникам іншого члена угоди надається режим не менш сприятливий, ніж вітчизняним товарам, послугам і постачальникам.

20. Торгівля у цивільній авіації:

У 2010 році Україна стане учасником багатосторонньої Угоди про торгівлю у цивільній авіації.

Угода, до якої Україна приєднається у 2010 році, охоплює 355 товарних позицій, з яких лише дві є готовими літальними апаратами (діюча ставка ввізного мита в Україні складає: на поз. 8801 - аеростати, дирижаблі та планери складає - 10%, а на поз. 8802 - вертольоти, літаки, ракети та космічні апарати - 0% (ця ставка не змінювалася з 1994 року). Інші позиції є сировиною та комплектуючими для виробництва та складання літальних апаратів.

21. Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС):

Повне виконання Угоди ТРІПС з дати вступу України до СОТ.

22. Регіональні торговельні угоди:

З дати вступу до СОТ Україна подаватиме в СОТ повідомлення та копії своїх угод по вільну торгівлю та про митні союзи.

Правилами СОТ вимагається, щоб країни СОТ при укладанні угод про вільну торгівлю чи митний союз дотримувалися певних норм щодо охопленості преференційним режимом основної частини торгівлі товарами та непогіршення умов доступу для третіх сторін, тобто мита та інші засоби регулювання торгівлі не повинні становитися вищими чи більш обмежувальними. Регулярні повідомлення про угоди про вільну торгівлю чи митні союзи подаються країнами-членами до Комітету з регіональних торговельних угод.

Україна буде повідомляти про чинні угоди про вільну торгівлю з країнами СНД, як двосторонні та й багатосторонні, а також про угоду з Македонією.

Висновки.

Таким чином можна констатувати, що положення розділу „Митні справи” (цілі 28 та 29) Плану дій Україна-ЄС виконані майже у повному обсязі.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ НА РИНКУ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР У 2005 -2011 РР.

2.1 Динаміка впливу експортно-імпортних митних тарифів України по пшениці на конкурентоспроможність на зовнішньому ринку

Згідно із Законом «Про зерно та ринок зерна в Україні» вiд 09.01.2007 р. № 547-V (далі - Закон про ринок зерна) метою держави є забезпечення продовольчої безпеки держави. Відповідно, держава, використовуючи різні методи, намагається реалізувати державну політику у сфері ринку зерна. З цією метою в жовтні 2010 р. і було запроваджено квотування зерна. Наприкінці грудня 2010 р. квотування було продовжено до 31 березня 2011 р. А вже постановою Кабінету міністрів України від 30.03.2011 р. дію квот було продовжено до 30 червня 2011 р.

Квоти є нетарифним методом регулювання торгівлі, які використовуються промислово розвиненими країнами. Це обмеження в кількісному чи вартісному вираженні обсягу продукції, яку дозволено ввозити до країни (імпортна квота) чи вивозити з країни (експортна квота) за певний період. Як правило, квотування зовнішньої торгівлі здійснюється шляхом її ліцензування, коли держава видає ліцензії на імпорт чи експорт обмеженого обсягу продукції і водночас забороняє неліцензовану торгівлю.

Питанню введення квот присвячено ст. 16 Закону України «Про зовнішньо-економічну діяльність» [6] - «Ліцензування зовнішньоекономічних операцій», у якій прописано порядок і підстави введення квот. Згідно із Законом рішення про застосування режиму ліцензування експорту товарів, у тому числі встановлення квот, приймається Кабінетом міністрів України з визначенням переліку конкретних товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару, що і було здійснено урядом. У ч. VI ст. 12 Угоди про сільське господарство СОТ визначені правила введення заборон та обмежень на експорт. Зокрема, зазначено, що перед введенням будь-якої заборони або обмеження на експорт член СОТ повинен настільки завчасно, наскільки це мож-ливо, надати Комітету із сільського господарства письмове повідомлення, яке має містити інформацію про характер та тривалість такого заходу, а також на вимогу будь-якого іншого члена СОТ, що має суттєвий інтерес як імпортер, провести кон-сультації з ним із приводу будь-якого питання, що стосується зазначеного заходу.

У 2001 - 2009 рр. Україна не вводила митно-тарифні обмеження на експорт і імпорт пшениці (окрім 10% імпортного мита на імпорт пшениці ненасіннєвого вико-ристання), однак у 2010 році вимушена була ввести квоти на експорт.

Україна ввела квотування експорту пшениці, ячменю і кукурудзи у жовтні 2010 року у зв'язку з різким сплеском попиту на українське зерно після рішення Росії заборонити експорт зернових через істотне падіння врожаю. Квотування було введено строком до 31 грудня 2010 року. У кінці минулого року його продовжили до 31 березня 2011 року. Наприкінці березня уряд вирішив продовжити квотування експорту зерна ще на квартал -- до 1 липня 2011 року.

За цей час квоти розподілялися лише єдиний раз способом, що викликав потім різку критику з боку учасників ринку: Кабінет міністрів постановою від 10.11.2010 року обмежив термін прийому заявок, тому багато експортерів просто не змогли отримати висновки Мінагропрода та подати заявки.

Спеціально створена комісія 12 листопада 2010 року розподілила 2,182 млн тонн квоти між компаніями. Зокрема, ТОВ «Сільськогосподарське підприємство „Нібулон“, ТОВ „Кернел-Трейд“ і підприємство з іноземними інвестиціями „Сарна“ отримали 52,6% квоти на експорт зерна.

Комісія Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на засіданні 11 січня 2011 року розподілила квоти на експорт зерна в обсязі 2,018 млн тонн. При цьому 0,221 млн тонн квоти на експорт пшениці і 0,544 млн тонн кукурудзи отрима-ло ТОВ „Хліб Інвестбуд“, що належить державній акціонерній компанії (ДАК) „Хліб України“.

У березні 2011 року Кабінет міністрів України продовжив квотування експорту зерна до 1 липня 2011 року, одночасно збільшивши квоту на кукурудзу на 2 мільйо-ни тонн. При цьому сумарний розмір квот збільшено на 1,5 млн тонн -- до 4,2 млн тонн. Квоту на експорт кукурудзи збільшено з 2 млн тонн до 3 млн тонн, пшени-ці -- з 0,5 млн тонн до 1 млн тонн.

3 червня 2011 Кабінет міністрів України офіційно оприлюднив на своєму веб-сайті прийняту 25 травня ухвалу, якою скасовуються квоти на експорт зерна (поста-нова №566).

Водночас, наприкінці травня Верховна Рада прийняла закон, яким встановила 9-14% мита на експорт зерна.  Верховна рада України 19 травня 2011 прийняла у другому читанні і в цілому урядовий законопроект № 8321, яким з 1 липня 2011 р. по 31.12.2011 р. Встановлю-ються мита на експорт зернових у розмірі:

- пшениця 9 %, але не менше 17 євро/1 т.;

- 12%-ве -- кукурудзи;

- 14% - на експорт ячменю.

При цьому, згідно з документом, уряд пропонує встановити мито на пшеницю не менше 17 євро/т, на кукурудзу -- 20 євро за тонну, ячмінь -- 23 євро за тонну.

Запровадження експортного мита на зерно сприяло збільшенню доходів держ-бюджету на суму понад 0,7 млрд грн. Такі дані містяться у висновку Рахункової палати щодо виконання держбюджету України за дев'ять місяців 2011 року.

Разом з тим, раніше в Міністерстві фінансів підраховували, що при прогнозі виробництва зерна у 50 млн тонн і експорті 24 млн тонн надходження до бюджету у 2011/12 маркетинговому році можуть скласти більше 4 млрд грн.

Мита були введені замість квот. Держава побоювалася, що через занадто ви-сокі ціни у світі, з країни буде вивезено значну частину зерна.

Проте 12 жовтня Верховна Рада ухвалила закон про відміну вивізних мит, і вже з 22 жовтня 2011 (коли закон набув сили) кукурудза та пшениця експортують-ся з України безмитно.

Таблиця 2.1

Виробництво та внутрішнє споживання пшениці в Україні та світі для оцінки експортних можливостей світового ринку пшениці по маркетинговим рокам [58]

Рис.2.1. Динаміка обсягів валового збору зернових та експорту пшениці (код 1001) з України у 2005 - 2011 рр. за даними Держкомстату та Держмитслужби України[ ]

Рис.2.2. Динаміка середніх фактичних експортних цін на контракти експорту пшениці за даними Держмитслужби України за 2005 - 2012 рр.[52]

Таблиця 2.2

Закупівельні ціни на зерно станом на 19.03.2012, грн/т [58]

Таблиця 2.3

Закупівельні ціни на зерно станом на 04.01.2012, грн/т [58]

Таблиця 2.4

Закупівельні ціни на зерно станом на 28.11.2012, грн/т [58]

Таблиця 2.5

Закупівельні ціни на зерно станом на 11.10.2012, грн/т [58]

Таблиця 2.6

Закупівельні ціни на зерно станом на 28.08.2012, грн/т [58]

Як показує аналіз внутрішніх закупівельних цін на пшеницю 2011-2012 маркетингового року основними зернотрейдерами України (табл.2.2 -2.6), введення з 1.07.2011 9% експортного мита на пшеницю та впровадження механізму неповер-нення зернотрейдерам експортного ПДВ привело до падіння внутрішніх закупівель-них цін у липні -жовтні 2011 р. на 300 - 400 грн./1 т., тобто до 30% (9% мито + 20% ПДВ). Таким чином, за регулюючі дії Кабінету Міністрів України суттєвими збит-ками закінчився 3 квартал 2011 року для виробників пшениці, які розплатились за санкції, накладені на зернотрейдерів

2.2. Динаміка впливу експортно-імпортних митних тарифів України по насінню соняшника на конкурентоспроможність на зовнішньому ринку

Ситуація на ринку експорта насіння соняшнику в Україні до введення експортного мита (1996-1999 рр.) характеризувалась [61]:

- 45% виробництва насіння соняшнику експортувалося, в т.ч. 31% в ЄС;

- Внутрішня ціна на насіння соняшнику дорівнювала його світовій ціні;

- Переробники насіння соняшнику купували його за світовою ціною;

Позитивні наслідки введення експортного мита 23% (1999 рік):

- Збільшення виробництва олії в Україні на 50%;

- Скорочення обсягів виробництва насіння соняшнику у довгостроковій перспективі;

- Скорочення експорту насіння соняшнику на 50%;

- Збільшення надходжень до державного бюджету;

- Збільшення інвестицій у виробництво олії та покращення доступу до кредитних ресурсів;

Негативні наслідки введення експортного мита в 1999 році:

- Зниження внутрішніх цін на насіння соняшнику;

- Перерозподіл прибутку від виробників насіння до виробників олії;

- Виникнення схем з давальницькою сировиною для уникнення сплати мита.

Україна займає перше місце у світі з продажу насіння соняшнику, освоївши ринки країн ЄС, Близького Сходу та Північної Африки. Друга половина 90-х років характеризувалася докорінною зміною державної агропродовольчої політики. Дефіцит бюджету, роздержавлення і приватизація в переробній сфері АПК призвело до повного припинення державної підтримки цін і субсидування сільськогосподар-ського виробництва. У зв'язку з цим держава втратила контроль за експортом насіня соняшнику.

Саме тому уряд був вимушений обмежити експорт сировини шляхом квотування та ліцензування. Мито - це непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача. Вста-новлення експортного та імпортного мита - це політика протекціонізму, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі.

Експортне мито на насіння соняшнику було запроваджено 11 січня 1993 року за ставкою 30%. За положеннями Декрету КМУ № 3-93 від 11.01.93 р., від сплати експортного мита звільнялися товари, які вивозилися в межах отриманих суб'єктами підприємницької діяльності експортних квот, а також товари, вироблені повністю з давальницької сировини, що була попередньо імпортована. 26 грудня 1993 року експортне мито на насіння соняшнику було скасоване. Надалі експортне мито не застосовувалось.

Імпортне мито на насіння соняшнику було запроваджене Декретом КМУ № 4-93 від 11 січня 1993 року. У період із 1993 по 1999 рік пільгова ставка імпортного мита на насіння соняшнику збільшилася з 2% до 50%. Введення в вересні 1999 р. експортного мита за ставкою 23 % дозволило переробним підприємствам України активно вступити в конкуренцію з експортерами сировини. За період вересень 1999 - липень 2000 р. виробництво соняшникової олії підприємствами харчової промис-ловості всіх форм власності збільшилось порівняно із аналогічним періодом попереднього сезону на 63 %. За цей період експорт насіння соняшнику зменшився в 2,2 рази і склав 420,4 тис. т. Одночасно експорт соняшникової олії збільшився на 73 %. Таким чином, внаслідок дії мита відбулася певна переорієнтація трейдерів з експорту насіння соняшнику на експорт олії. І нарешті головне, внаслідок дії експортного мита відбулося зниження роздрібних цін на соняшникову олію, і відповідно збільшилося її споживання населенням України. Для країни із значною часткою населення з низькими доходами цей факт є надзвичайно важливим.

З 11 липня 2001 р. набрав чинності Закон України 'Про внесення змін до дея-ких законів України', згідно з яким ставки вивізного (експортного) мита на насіння соняшнику встановлені в розмірі 17 % до митної вартості товару. Водночас забороняється вивезення з митної території України насіння соняшнику, яке використовується в операціях з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах. Таким чином, вивізне мито на насіння соняшнику вивело із кризи і сприяє стабілізації стану всього олійно-жирового комплексу України, і тому не повинно бути відмінене.

При впровадженні експортного мита, основними цілями було: перетворити

Україну з експортера насіння соняшнику в експортера готової продукції і заван-тажити вітчизняні потужності. І ця мета досягалася. Зросло виробництво соняшникової олії, шроту, маргарину, майонезу та мила, що позитивно позначилося на наповнюваності держбюджету та задоволенні потреб окремих верств населення.

Експортне мито на олійні культури існує тільки в Росії (20%) та Аргентині (39%). Причиною введення експортного мита на насіння олійних культур в Аргентині була спроба зменшити величезний державний дефіцит. В Росії причина введення експортного мита обґрунтовувалася так само, як і в Україні - необхідністю завантажити власні переробні потужності.

Важливим нормативним актом, регулюючим питання експорту насіння соняшника стала також постанова 2008 року Кабінету Міністрів України „Про затвердження обсягів квот на олію соняшникову та насіння соняшнику, експорт яких підлягає ліцензуванню до 1 липня 2008 року, та порядку видачі ліцензій” , наказ Міністерства аграрної політики України від 24 березня 2008 року.

Згідно із Законом України від 10.09.99 № 1033-XIV 'Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур', починаючи з 1 січня 2007 р. ставка вивізного (експортного) мита на насіння соняшнику щорічно зменшується на 1 процентний пункт до значення 10 %. З 1 січня 2012 р. ставка вивізного (експортного) мита на насіння соняшнику становить 10 % від митної вартості.

У 2011 році, під тиском ЄС Україна відмовилась від мит на експорт соняш - нику. 27.09.2011 Україна погодилася на поетапне зниження експортного мита на соняшник на 1% на рік - до нуля протягом 10 років у рамках зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Європейським Союзом (18-й раунд переговорів Україна та ЄС про створення зони вільної торгівлі).

В той же час, відмовляючись від експортного мита на насіння соняшнику, Україна вводить плаваючий компенсаційний внутрішній збір за схемою його нарощення від 1% до 10%, відповілно зниженню ставки експортного мита.

У 2011 році в Україні зібрано біля 8,8 млн.т насіння соняшнику, що стало рекордом за всю історію. Це суттєво перевищує врожай 2010 року (6,77 млн.т), який також був рекордним. Велика частка врожаю відразу попадає на ринок, виробники або не мають відповідних потужностей для зберігання, або потребують коштів для завершення жнив й посіву озимих культур.

Світовий врожай насіння соняшнику у 2011/12 маркетинговому році, який за оцінками Департаменту сільського господарства США (USDA) складе 34,8 млн.т, теж є рекордним. Основний внесок в цей рекорд зроблять Україна й Росія - разом дві країни вироблять біля 16,5 млн.т насіння, тобто майже половину світового вро-жаю. Причому, в Росії врожай олійної в 2011 році буде на 3 млн.т більше, ніж у 2010-му. За прогнозами USDA, країни ЄС мають зібрати 7,6 млн.т соняшнику, що на 700 тис.т більше врожаю попереднього сезону 2010/11

В рамках СОТ Україна зменшила експортне мито на насіння соняшнику з 15% до 10%, а при торгівлі з ЄС відбудеться ще більш суттєве її зниження. Але якщо експорт в ЄС буде перевищувати певний обсяг, то ставка мита підвищиться до рівня, який застосовується у відносинах із СОТ. Для насіння соняшнику граничний обсяг становить 100 тис. т на рік.

В той же час, виробнича потужність олійних заводів в Україні становить 11 млн.т перероблення насіння сонішнику при максимальному врожаї 2011 року у 8,8 млн.т та експортному рівні 2010 - 2011 року - 4,1 млн.т насіння. Таким чином, експортне захисне мито на експорт насіння соняшнику з України та незастосування експортного мита на експорт соняшникової олії є виправданою та економічно доцільною політикою України.

Рис.2.3. Динаміка обсягів валового збору та експорту насіння соняшнику (код 1206) з України у 2005 - 2011 рр. за даними Держкомстату та Держмитслужби України [52-53]

Рис.2.4. Динаміка середніх фактичних експортних цін на контракти експорту насіння соняшнику за даними Держмитслужби України в 2005 - 2012 рр. [ 52-53]

2.3. Динаміка впливу експортно-імпортних митних тарифів України по насінню сої на конкурентоспроможність на зовнішньому ринку

Експорт та імпорт соєвих бобів (група 1201) в Україні не підлягає митно-тарифному регулюванню. Основною новиною українського ринку олійних культур у 2011 році стали наміри народних депутатів встановити експортні мита на деякі олій-ні культури, включаючи соєві боби. На початку жовтня 2011 року до Парламенту України надійшов Закон «Про внесення змін до закону України про затвердження ставок вивізного (експортного) мита на окремі види сільськогосподарських куль-тур». Метою прийняття законопроекту озвучувалася необхідність наповнення Державного бюджету за рахунок запровадження вивізного (експортного) мита на деякі олійні культури та соняшникову олію та за рахунок регулювання вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур. Після того, як Президент України підписав закон з виключенням позицій по олійних культурах, 19 жовтня ринок олійних культур в Україні пожвавився.

В 2011 році в Україні було засіяно рекордні площі під соєю. Порівнюючи три останніх роки - 1,13 млн. га. З прогнозу останнього звіту (USDA) урожайність сої виросла порівняно з 2009, 2010 років, відповідно: 2009 - 16,8 ц/га, 2010 - 16,2 ц/га, 2011 - 20,0 ц/га. Валовий збір в цьому сезоні прогнозується у 2,2 млн. тонн, що майже в 2 рази перевищує 2009 рік. В 2011 році Україна зібрала рекордний врожай сої у 2,8 млн. тонн., і у 2012 році перспективи збільшення врожаю виглядають досить оптимістично. На частку України припадає близько 1,4% світового експорту соєвих бобів [59].

За 10 місяців 2011 року Україна експортувала на зовнішні ринки 759 тис. тонн соєвих бобів, на загальну суму у 332 тис. американських доларів, при середній ціні - 438 $/ тонну - як повідомляє Держкомстат. Для порівняння, можна взяти весь календарний 2010 рік, за який було експортовано 449,5 тис. т, при загальній сумі - 174,2 $. Можна зробити висновок, що 2011 рік був вдалим для української сої як з точки зору дохідності, так і з огляду на темпи виробництва.

Рис.2.5. Динаміка обсягів валового збору та експорту соєвих бобів (код 1201) з України у 2005 - 2011 рр. за даними Держкомстату та Держмитслужби України [52-53]

Рис.2.6. Динаміка середніх фактичних експортних цін на контракти експорту соєвих бобів за даними Держмитслужби України в 2005 - 2011 рр. [52-53]

Рис.2.7. Динаміка середніх фактичних закупівельних цін на контракти експорту соєвих бобів та насіння соняшнику в 2011 р. [59]

РОЗДІЛ №3 ВПЛИВ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТУ НАСІННЯ СОЇ В УКРАЇНІ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗЕД ТОВ “АГРОЕКСПОРТ”

3.1 Основні характеристики діяльності ТОВ „Агроекспорт”

ТОВ «Агроекспорт» (49006, Україна, м. Київ, вул. Шмідта, 17) є класич-ним комерційним торгівельним посередником - комісіонером (оптовим зов-нішньоекономічним зернотрейдером), який заключає подвійні договори:

договіри комісії з агропідприємствами України - власниками соєвих бобів на комісійні операції їх продажу - це укладення однією стороною (комісі-онером), за дорученням другої сторони (комітента), угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємовідносини регулюються договором. Комітент зали-шається до кінця власником товару, комісіонер не купує товару (він залиша-ється власністю експортера - комітента);

зовнішньоекономічні договори на експорт комісійного товару, який є власністю комітента, з покупцем, причому для третьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною, установленою комітентом, і ціною продажу.

Особливістю зовнішньоекономічних договорів, які заключає ТОВ «Агроекспорт» є те (див. договір в Додатку А), що покупця в договорах представляє також комісіонер - нерезидент, але уже з боку реального нерезидента - покупця, при цьому країна комісіонера та реального покупця з країни імпорту не співпадають. При цьому комісіонер-імпортер, якщо замовлення йде від реального імпортера комісіонеру на купівлю в країні експортера товарів, називається індентом (indent). Він може бути закритим, якщо імпортер точно вказує в замовленні, де і що купити, або відкритим, якщо індент надає комісіонеру право вибору покупця.

В табл.3.1 представлена динаміка показників фінансово-економічної діяльності комісіонера ТОВ «Агроекспорт» у 2008 - 2010 рр.

Таблиця 3.1

Аналіз абсолютних показників діяльності комісіонера ТОВ «Агроекспорт» протягом 2008 - 2010 рр.

В табл. 3.2 результати аналізу резервів підвищення рівня ефективності експортної діяльності ТОВ «Агроекспорт» при спеціалізації комісійного експорту соєвих бобів в Турцію через комісійного посередника-нерезидента.

Таблиця 3.2

Результати аналізу резервів підвищення рівня ефективності експортної діяльності ТОВ «Агроекспорт» при спеціалізації комісійного експорту соєвих бобів в Турцію протягом 2008 - 2010 рр.

показує аналіз даних, наведених в табл.3.1:

ТОВ «Агроекспорт» відноситься до малих підприємств з обмеженою чисельністю персоналу (3-5), у яких офіційно сплачується високий рівень заробітної плати;

Обсяги комісійних валових доходів в ТОВ «Агроекспорт» на фоні наслідків світової фінансової кризи 2008 року та різкого падіння попиту для сільхозпродукції України на експортних ринках з рівня 3,8 млн.грн. у 2008 році знизився до рівня 2,5 млн.грн. у 2009 році та залишився на рівні 2,4 млн.грн. у 2010 році;

Чистий прибуток ТОВ «Агроекспорт» у 2009 році знизився з 2,25 млн.грн. (за 2008 рік) до 1,52 млн.грн. на фоні 2- кратного спаду експорту сільхозпродукції на фоні наслідків світової фінансової кризи 2008 року;

Чистий прибуток ТОВ «Агроекспорт» у 2010 році додатково знизився в 2 рази з 1,5 млн.грн. (за 2009 рік) до 0,8 млн.грн. на фоні невідновлення попиту на світових ринках експорту сільхозпродукції України після світової фінансової кризи 2008 року.

Так, аналіз основного контракту (див.додаток А) ТОВ «Агроекспорт» у 2010 році на поставку в Турцію 5 000 тон соєвих бобів на суму 14,6 млн.грн. (в еквіваленті) показав, що комісійна винагорода ТОВ «Агроекспорт» за цей контракт склала 2,4 млн.грн., тобто рівень комісії склав 16,53% від вартості зов-нішньоекономічного контракту, що є нижчим ніж отримані комітентами права на бюджетне відшкодування (20% від вартості ЗЕД експортного контракту).

Аналіз даних, наведених в табл.3.2, показує:

Якщо в 2008 році фактичний попит на експорт соєвих бобів в Турцію перевищив плановий рівень ТОВ «Агроекспорт» на +25%%

то у 2009 - 2010 рр. фіксується значне падіння фактичного рівня попиту Турції на експорт соєвих бобів з України відносно планових рівнів ТОВ «Агроекспорт»

Таким чином, ТОВ «Агроекспорт» потрібна переорієнтація експорту.

3.2 Стан та динаміка ринку експорту соєвих бобів з України

За підсумками 2009/10 маркетингового року, соєві боби виявилися дорож-чими за інші олійні культури в Україні. У січні 2010 року середні ціни внутріш-нього ринку на неї досягали 3,7 тис. грн, що на 20% більше за тодішню вартість ріпаку та на 28% - соняшнику. Незважаючи на здешевлення сої у червні 2010 року, вона залишається привабливою для сільськогосподарських підприємств та експортерів [55].

В Україні спостерігається позитивна динаміка вирощування сої. Якщо у 2003 році цю культуру вирощували на площі 189,6 тис. га, то у 2009 вона роз-ширилася до 622,5 тис. Відповідно збільшувався й валовий збір, який у 2009/ 2010 маркетинговому році становив 1012,5 тис. т, що в 4,5 рази перевищило рівень 2003 року.

У 2009 році сою вирощували понад 3,2 тис. господарств, із яких 177 були зареєстровані як насіннєві. Потужності з її переробки збільшилися до 1,7 млн тонн. Таким чином, у виробництві сої, Україна вийшла на лідируючі позиції серед країн Європейського Союзу та Співдружності незалежних держав (СНД).

Цього вдалося досягти за рахунок економічної привабливості культури. За інформацією Української асоціації виробників і переробників сої, у 2009 році середня ціна сої на внутрішньому ринку становила 3,4 тис. грн/т, що забезпе-чило отримання рентабельності її виробникам на рівні 41,4%, тоді як рента-бельність ріпаку становила 34,9%, соняшнику - 30,9 відсотка [56].

Значний вплив на внутрішній ринок сої має ситуація на світовому ринку.

На відміну від України, у світовому сільському господарстві соєві боби нале-жать до основних олійних культур. Із загального їхнього виробництва у 2009/10 маркетинговому році (МР) на рівні 441 млн т соєві боби займають 59%, тоді як ріпак - 14%, соняшник - 7 відсотків.

Згідно з даними Міністерства сільського господарства США (USDA), у 2009/10 МР виробництво сої становило 259 млн т, що більше, порівняно з попе-реднім сезоном, на 22%. Збільшення виробництва було наслідком розширення посівних площ та підвищення врожайності. Так, посівні площі сої були на рівні 102 млн га, а це на 5,7 млн. га, або майже на 6%, більше порівняно з попереднім сезоном. Урожайність була близько 2,5 т/га, що на 13% більше за попередній рівень.

У 2009/2010 МР найбільшим виробником сої у світі є Сполучені Штати Америки, які виробили 91 млн. т бобів, що становить понад третину світового врожаю. До провідних світових виробників цієї культури належать: Бразилія (з обсягом виробництва 69 млн т), Аргентина (54 млн т), Китай (15 млн тонн) [54].

В країнах з низьким рівнем доходів населення сою використовують як ос-новний дешевий рослинний білок у харчуванні людей, а у розвинених країнах - як цінну білкову сировину в годівлі тварин.

Як показує аналіз динаміки обсягів вирощування, внутрішнього спожи-вання та експорту соєвих бобів в Україні (рис.3.1) [58], [59]:

Обсяг внутрішнього споживання сої в Україні застабілізувався на рівні 750 -790 тис.тон;

Стагнаційні процеси світової економіки внаслідок фінансової кризи 2008 року привели до зупинки рівня експорту сої з України у 2008 -2009 рр. на рівні 270 тис.тон;

У 2010 році обсяг експорту сої з України зріс практично в 3,3 рази, а обсяг експорту (900 тис.тон) перевищив обсяг внутрішнього споживання (750 тис.тон);

У 2011 році обсяг експорту сої зріс практично на 45% відносно рівня 2010 року, досягнувши фактично 1,1 млн.тон при прогнозі в 1,3 млн.тон.

Таким чином, Україна почала експорту політику вирощування сої.

Рис.3.1. Динаміка обсягів вирощування, внутрішнього споживання та експорту соєвих бобів в Україні [60]

Рис.3.2. Динаміка натуральних обсягів експорту соєвих бобів з України (в тонах) у 2005 - 2011 рр. (за даними Держмитслужби України [52])

Рис.3.3. Динаміка сумарної вартості експорту соєвих бобів з України (в тис.доларів США) у 2005 - 2011 рр. (за даними Держмитслужби України [52])

Рис.3.4. Динаміка митної вартості експорту соєвих бобів з України (в доларах США/ 1 тону) у 2005 - 2011 рр. (за даними Держмитслужби України [52])

Рис.3.5. Коливання митної експортної вартості соєвих бобів (група 1201) з України (в доларах США/ 1 тону) у 2010 році в залежності від країни поставки (за даними Держмитслужби України [52])

Рис.3.6. Коливання митної експортної вартості соєвих бобів (група 1201) з України (в доларах США/ 1 тону) у 2011 році в залежності від країни поставки (за даними Держмитслужби України [ 52])

На рис.3.2 - 3.6 наведені результати проведених в дипломній роботі дос-ліджень ефективності вибору Турції для експорту соєвих бобів з України. Як показує аналіз графіків, наведених на рис.3.2 - 3.6:

Натуральний обсяг експорту соєвих бобів в Турцію з рівня 150 тис.тон у 2006 року знизився до 37,4 тис.тон у 2011 році;

Рівень цін експортних контрактів на соєві боби в Турцію знаходиться на середньому рівні контрактів у всі країни світу з України;

Ціна 1 тони соєвих бобів в експортних контрактах з рівня 220$/ 1 тону у 2005 році зросла до 440$/1 тону у 2011 році, тобто практично в 2 ра-зи;

При рівні закупочних цін на елеваторах «Нібулон» в Україні у 2011 році 3200 - 3400 грн./тону (400$ - 410$ /1 тону) [55] рівень експортних цін 440$ / 1 тону є надто низьким і потребує оптимізації та додатково-го аналізу

Рис.3.7. Структура обсягів експорту соєвих бобів з України в розрізі країн поставки 2004 році (за даними Держмитслужби України [52])

Рис.3.8. Структура обсягів експорту соєвих бобів з України в розрізі країн поставки 2010 році (за даними Держмитслужби України [52])

Рис.3.9. Структура обсягів експорту соєвих бобів з України в розрізі країн поставки 2011 році (за даними Держмитслужби України [52])

На рис. 3.7- 3.9 наведена структура обсягів експорту соєвих бобів з України в розрізі країн поставки у 2004 - 2011 рр. (за даними Держмитслужби України [52]). Як показує аналіз графіків, наведених на рис.3.7- 3.9:

1. Якщо в 2004 році перші три місця в структурі експорту соєвих бобів займали:

Угорщина - 36,1%;

Турція - 25,1%;

Італія - 17,5%.

2. То у 2010 році перші чотири місця в структурі експорту соєвих займали:

Італія - 31,8%.

Турція - 19,9%;

Росія - 9,6%;

Єгипет -8,0%.

3. У 2011 році структура експорту соєвих бобів різко змінилась і на перше місце вийшов Іран, а структурна частка Турції різко знизилась

Іран - 28,2%;

Італія - 22,9%;

Єгипет - 14,3%;

Турція - 5,4%;

Таким чином, Турція поступово відмовляється від імпорту соєвих бобів з України, тобто контракт 2010 року ТОВ «Агроекспорт» немає перспектив розвитку обсягів на наступні роки.

3.3 Аналіз організації здійснення операцій ТОВ „Агроекспорт” при експорті

В табл.3.2 наведені основні показники доцільності вибору ТОВ «Агроекс-порт» країни експорту - Турції та виду зовнішньоекономічного посередництва - комісійна зовнішньоекономічна діяльність.

Таблиця 3.2

Обгрунтування вибору країни експорту (Турції) та виду зовнішньекономічної операції ТОВ «Агроекспорт»

Враховуючи, що ТОВ «Агроекспорт» є малим підприємством та немає власних елеваторів та зернових терміналів для збереження та відгрузки зерно-вих культур на експорт, оптимальним вибором є здійснення комісійних зовніш-ньоекономічних операцій по експорту сільхозпродукції комітентів - виробників в Україні.

ТОВ «Агроекспорт» виконує зовнішньоторгівельні комісійні контракти по експорту соєвих бобів (походженням з України) в Турцію через комісійного посередника - нерезидента з Британських Вірджинських островів в 6 основних етапів (див.табл.3.3):

1. На першому етапі ТОВ «Агроекспорт» заключає договори на комі-сійну реалізацію на експорт соєвих бобів з українськими виробниками

на умовах EWX - вивозу їх з складів (елеваторів) виробників для транспортування на зернові термінали портів Чорного моря (договір комісії).

2. На другому етапі ТОВ «Агроекспорт» заключає зовнішньоеконо-мічний експортний договір з комісійним посередником - нерезиден-том з Британських Вірджинських островів на поставку на умовах СРТ (погрузка після митного експортного очищення соєвих бобів з зернового терміналу порту України на транспорт покупця-нерезидента) - Додаток А).

3. На третьому етапі ТОВ «Агроекспорт» за рахунок власних коштів заключає договір з внутрішнім перевізником на доставку соєвих бобів з складів (елеваторів) виробників на зернові термінали портів Чорного моря (витрати ТОВ «Агроекспорт» потім компенсуються за рахунок комітентів). Комітентам - власникам соєвих бобів надається поручництво ТОВ «Укагроекспорт» на партію товару, відправляємого на експорт, у вигляді авальованого банком-нерезидентом гарантійного листа покупця (комісійного посередника - нерезидента) та гарантійного листа банку, в якому обслуговується ТОВ «Агроекспорт», про надходження до них акредитиву від банку комісійного посередника - нерезидента про гарантовану оплату зовнішньоекономічного договору поставки соєвих бобів згідно контракту.

4. На четвертому етапі, після зважування на зерновому терміналі порту України на Чорному морі та погрузки соєвих бобів на судно транспор-тування, зафрахтоване покупцем, ТОВ «Агроекспорт» виставляє рахунок комісійному посереднику - нерезиденту на оплату партії відгружених соєвих бобів та надає йому транспортні документи (морський коносамент) про фактичну відгрузку соєвих бобів.

5. На п'ятому етапі, на протязі 30 днів після надання ТОВ «Украгроекс-порт» рахунку на оплату та документів про відгрузку партії соєвих бобів, а також погодження претензій покупця по якості та, відповідно, ціні вигруженої в порту Турції партії експортованих соєвих бобів, комісійний посередник - нерезидент отримує у імпортера Турції опдату за імпортовані соєві боби та перераховує ТОВ «Агроекспорт» суму, обумовлену експортним контрактом, розкриваючи наданий акредитив.

6. На шостому етапі, на протязі 10 днів з моменту отримання коштів, ТОВ «Агроекспорт» перераховує кошти згідно контрактам комісії комітентам - резидентам України, одночасно представляючи їм митні документи по експорту, які є основою для отримання бюджетного відшкодування ПДВ комітентами.

7. На сьомому етапі ТОВ «Агроекспорт» та комітенти-резиденти проводять уточнення по факту договорів комісії та погоджують остаточні протоколи розподілення доходів (рівень контрактної та преміальної оплати комісіонера) від експортної операції.

8. Фактично, враховуючи малотонажність внутрішнього комерційного флоту Чорного моря, перевезення контрактного обсягу соєвих бобів у 5 000 тон з портів України в порти Турції виконується за 2 - 5 рейсів, тобто строк виконання контракту поголжується на рівні 3 - 4 місяців, що, відповідно, регулює партіонність поставки соєвих бобів на зерновий термінал у порту України.

9. Одночасно, комісійний контракт дозволяє здійснити експорт соєвих бобів, власником яких є оптовий зернотрейдер - СП «Нібулон», а соєві боби знаходяться на його портових елеваторах в порту м.Миколаєва на умовах СІР.

Таблиця 3.3

Послідовність виконання зовнішньоторгівельного комісійного контракту ТОВ «Агроекспорт»

3.4 Оцінка доходності пропозицій конкурентного листа та перспективи розвитку експорту соєвих бобів в умовах законодавчого захисного регулювання експорту зернових культур з України у 2011 - 2012 рр

В травні 2011 року в Україні введені експортні мита на ряд зернових культур згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур» (пшениця, ячмінь, кукурудза) [7].

Таблиця 3.4

Ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур [7]

З дня набрання чинності цим Законом [7] товари, зазначені в табл.3.4, вилуче-ні з режиму вільної торгівлі з іноземними державами, про що Кабінет Міністрів Ук-раїни у місячний строк інформує іноземні держави.

Розділ II цього Закону діє до 1 січня 2012 року, але фактично скасований з 1 жовтня 2011 року прийняттям уточнення Верховної Ради в закон за вимогою Президента України. Бюджет України за 4 місяці дії експортного мита, вказаного в табл.3.4 отримав 700 млн.грн. експортного мита, але експорту пшениці при найбіль-шому врожаю 2011 року був нанесений збиток.

Новим законопроектом, запропонованим Кабінетом Міністрів 26.10.2011 року, але відхиленим Президентом України, при знятті експортного мита з експорту пшениці (код 1001) передбачалось введення компенсаційного механізму наповнення державного бюджету за рахунок введення експортного мита на ряд продукції сільського господарства з великою динамікою росту обсягів експорту:

- запровадження експортного мита на соєві боби (код згідно з УКТЗЕД 1201 00); насіння свиріпи або ріпаку (код згідно з УКТЗЕД 1205), олію соняшникову (коди згідно з УКТЗЕД 1512 11 91 00 та 1512 19 90 10);

- вилучення цієї продукції з режиму вільної торгівлі з іноземними державами;

- продовження терміну дії експортних мит, встановлених Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур” [7] до 1 січня 2013 року.

Таблиця 3.5

Пропозиції про введення додаткових експортних мит на зернові культури в Україні [7]

Таким чином, формування перспективних експортних контрактів ТОВ «Агроекспорт», яке спеціалізується в галузі експорту соєвих бобів, може наштовхнутись на потребу зниження економічної ефективності діяльності при введенні 12% експортного мита, що автоматично приведе до підвищення експортних цін на соєві боби з України на 13-14%, тобто на 52$ - 57$ за 1 тону.

Це може різко знизити конкурентоспроможність України на експортному ринку соєвих бобів в світі та потребує додаткового ретельного аналізу світової кон'юнктури - обсягів виробництва, обсягів та цін пропозиції. В цих умовах діяльність ТОВ «Агроекспорт» може стати економічно недоцільною, або підприємство втратить ринки збуту продукції.

В Україні існують сприятливі кліматичні умови для вирощування сої, тому цілком логічним є те, що впродовж 20 років є розширення посівних площ та валових зборів [58], [60]. Тенденція до розширення площі і виробництва сої збереглася в останні роки. Якщо у 2005 році цю культуру вирощували на площі 422 тис. га, то у 2011 вона зросла до 1129 тис. Відповідно збільшувався й валовий збір, який у 2010 році становив 1,7 млн т, що в 2,7 разу перевищило рівень 2005 року. За прогнозами асоціації «Укроліяпром», у 2011 році планується зібрати 2 млн т. При цьому урожайність очікується на рівні 17,7 ц/га.

Таким чином, за обсягами виробництва сої Україна вийшла на провідні позиції серед країн європейського простору. Цього вдалося досягти за рахунок сприятливої економічної ситуації на ринку. Якщо у вересні 2010 року середні закупівельні ціни на сою становили 2,9-3,1 тис. грн/т, то через рік вони дійшли до 4 тис. грн/т. Існуючий рівень цін є привабливим як для виробників, так і споживачів сої.

Після вступу до СОТ, за рахунок продажі української сої та продуктів її переробки в платоспроможні країни Західної Європи, Далекого і Близького Сходу, значно зросли валютні надходження в Україну. Країни Європи щорічно експортують до 30 млн. т сої, соєвої олії, шротів на суму понад $ 7 млрд. Соя українських сортів - натуральної селекції (не трансгенна ), що надає їй переваги на світовому ринку перед трансгенними сортами, що вирощуються в країнах Північної та Південної Америки ( США, Аргентина, Бразилія ). За даними українських вчених-селекціонерів сої американські сорти сої генетично модифіковані до 90 %.

Україна має свій “соєвий пояс” - територію країни, на якій стабільно і з високою ефективністю можливо вирощувати сою для внутрішніх потреб та на експорт в інші країни світу. До “соєвого поясу” України відносяться орні землі 17 областей, що складають біля 70% всіх земель, які знаходяться в сільськогос-подарському обробітку.

В табл.3.5 наведені форвардні ціни на контракти по поставці соєвих бобів основними світовими виробниками (США, Бразилія та Аргентина) в серпні 2011 роки на умовах FOB (порт країни походження) та з доставкою СIF ( порт Європи). Як показує аналіз даних, наведених табл.3.5, доставка соєвих бобів в порти Європи підвищує ціну FOB в портах американського континенту на 30$ - 40$ за 1 тону, в той час, як вартість доставки сої з портів України не перевищує 5$/т (порт Турції) та 10$/т(Європа, Амстердам), що дає суттєвий конкурентний виграш для українських експортерів по можливості зниження цін експорту.

Таблиця 3.5

Конкурентний лист форвардних цін на сою основних світових експортерів та українських експортерів у 2011 році, USD/т [55]

Рис.3.10. Котирування вартості соєвих бобів на біржі СВОТ ((Chicago Board of Trade), США) у вересні - листопаді 2011 року (екв. в грн./тону) [55]

Рис.3.11. Закупівельна вартість соєвих бобів в Украні за пропозиціями зернотрейдера СП «Нібулон» у грудні 2010 - листопаді 2011 року ( грн./тону) [55]

Як показує аналіз графіків, наведених на рис.3.10 - 3.11, вартість експортної ціни на соєві боби залежить від закупівельної ціни на сою в країнах - виробниках, яка традиційно знижується після збору врожаю сої в США (вересень) та Бразилії і Аргентині (жовтень). В цей час зернотрейдери заключають основну масу контрактів на експортний надлишок зібраного врожаю сої, при цьому внутрішні закупівельні ціни штучно занижуються зернотрейдерами для підвищення прибутку експортного продажу соєвих бобів з поставкою у лютому - березні наступного року.

Так, динаміка світових цін у 2010 - 2011 рр. на соєві боби (на прикладі цін CIF - поставки сої з США в порти Європи) становила [57]:

09.2010 - 450 $/тону;

11.2010 - 520 $/тону;

01.2011 - 570 $/тону;

03.2011 - 550 $/тону;

05.2011 - 550 $/тону;

07.2011 - 540 $/тону;

09.2011 - 580 $/тону;

10.2011 - 480 $/тону;

11.2011 - 490 $/тону.

Таким чином, у листопаді 2011 року конкурентною ціною експорту соєвих бобів з України на умовах СРТ (порт Чорного моря) була ціна не више 480$/1 тону (для експорту в Турцію - 10$/1 тону повна вартість транспортного перевезення Україна (CPT) - Турція(DDP)).

В той же час національний індекс закупівельних цін на сою в Україні, які пропонує найбільший зернотрейдер України СП «Нібулон» при поставці на його зернові термінали на 01.11.2011 року становить 3200 - 3400 грн./тону, тобто 400$ - 410$/1 тону [55].

Відповідно, прогнозний чистий прибуток при продажі на експорт україн-ської генетично немодифікованої сої по ціні 500$/1 тону становить до 70$ за тону, тобто рівень рентабельності експортних зернотрейдерів становитиме +17,1%. Для зернотрейдерів, які є власниками експортної сої додатковим прибутком будуть 20% бюджетного відшкодування ПДВ при експорті, для комісіонерів, згідно Податковому Кодексу України [3], таке відшкодування відсутнє.

При введенні 12% експортного мита рівень прямої рентабельності експорту соєвих бобів знизиться до 6,8%, тобто комісіонери експорту соєвих бобів повинні будуть покинути ринок, на якому залишаться тільки власники сої з прямими контрактами на експорт + бюджетне відшкодування ПДВ.

ВИСНОВКИ

Досліджене в курсовій роботі ТОВ «Агроекспорт» (Україна, м. Київ) є класичним комерційним торгівельним посередником - комісіонером (оптовим зовнішньоекономічним зернотрейдером), який заключає подвійні договори:

договіри комісії з агропідприємствами України - власниками соєвих бобів на комісійні операції їх продажу, угод від свого імені(комісіонера), але за рахунок комітента, при цьому комітент залишається до кінця власником товару, комісіонер не купує товару (він залишається власністю експортера - комітента);

зовнішньоекономічні договори на експорт комісійного товару, який є власністю комітента, з покупцем, при чому для третьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною, установленою комітентом, і ціною продажу.

Особливістю проаналізованих зовнішньоекономічних договорів, які заключає ТОВ «Агроекспорт» є те, що покупця в договорах представляє також комісіонер - нерезидент, але уже з боку реального нерезидента - покупця, при цьому країна комісіонера-індента та реального покупця з країни імпорту не співпадають.

Аналіз показників фінансово- економічної діяльності ТОВ «Агроекспорт» на протязі 2008 -2010 рр. показав:

ТОВ «Агроекспорт» відноситься до малих підприємств з обмеженою чисельністю персоналу (3-5), у яких офіційно сплачується високий рівень заробітної плати;

Обсяги комісійних валових доходів в ТОВ «Агроекспорт» на фоні наслідків світової фінансової кризи 2008 року та різкого падіння попиту для сільхозпродукції України на експортних ринках з рівня 3,8 млн.грн. у 2008 році знизився до рівня 2,5 млн.грн. у 2009 році та залишився на рівні 2,4 млн.грн. у 2010 році;

Чистий прибуток ТОВ «Агроекспорт» у 2009 році знизився з 2,25 млн.грн. (за 2008 рік) до 1,52 млн.грн. на фоні 2- кратного спаду експорту сільхозпродукції на фоні наслідків світової фінансової кризи 2008 року;

Чистий прибуток ТОВ «Агроекспорт» у 2010 році додатково знизився в 2 рази з 1,5 млн.грн. (за 2009 рік) до 0,8 млн.грн. на фоні невідновлення попиту на світових ринках експорту сільхозпродукції України після світової фінансової кризи 2008 року.

Так, аналіз основного контракту ТОВ «Агроекспорт» у 2010 році на поставку в Турцію 5 000 тон соєвих бобів на суму 14,6 млн.грн. (в еквіваленті) показав, що комісійна винагорода ТОВ «Агроекспорт» за цей контракт склала 2,4 млн.грн., тобто рівень комісії склав 16,53% від вартості зовнішньоекономіч-ного контракту, що є нижчим, ніж отримані комітентами права на бюджетне відшкодування (20% від вартості ЗЕД експортного контракту).

Аналіз планових та фактичних обсягів експорту ТОВ «Агроекспорт» у 2008 -2010 рр. показав:

Якщо в 2008 році фактичний попит на експорт соєвих бобів в Турцію перевищив плановий рівень ТОВ «Агроекспорт» на +25%;

то у 2009 - 2010 рр. фіксується значне падіння фактичного рівня попиту Турції на експорт соєвих бобів з України відносно планових рівнів ТОВ «Агроекспорт» в 2 рази.

Таким чином, ТОВ «Агроекспорт» потрібна переорієнтація експорту, для чого в курсовій роботі проведений аналіз динаміки обсягів вирощування соєвих бобів, внутрішнього споживання та експортних можливостей України.

Як показав аналіз динаміки обсягів вирощування, внутрішнього спожи-вання та експорту соєвих бобів в Україні на протязі 2005 -2011 рр.:

Обсяг внутрішнього споживання сої в Україні застабілізувався на рівні 750 -790 тис.тон;

Стагнаційні процеси світової економіки внаслідок фінансової кризи 2008 року привели до зупинки рівня експорту сої з України у 2008 -2009 рр. на рівні 270 тис.тон;

У 2010 році обсяг експорту сої з України зріс практично в 3,3 рази, а обсяг експорту (900 тис.тон) перевищив обсяг внутрішнього споживання (750 тис.тон);

У 2011 році обсяг експорту сої зріс практично на 45% відносно рівня 2010 року, досягнувши 1,3 млн.тон.

Таким чином, Україна почала експорту політику вирощування сої.

Результати проведених в курсовій роботі досліджень ефективності вибору Турції для експорту соєвих бобів з України показали:

Натуральний обсяг експорту соєвих бобів в Турцію з рівня 150 тис.тон у 2006 року знизився до 37,4 тис.тон у 2011 році;

Рівень цін експортних контрактів на соєві боби в Турцію знаходиться на середньому рівні контрактів у всі країни світу з України;

Ціна 1 тони соєвих бобів в експортних контрактах з рівня 220$/ 1 тону у 2005 році зросла до 440$/1 тону у 2011 році, тобто практично в 2 ра-зи;

При рівні закупочних цін на елеваторах «Нібулон» в Україні у 2011 році 3200 - 3400 грн./тону (400$ - 410$ /1 тону) рівень експортних цін 440$ / 1 тону є надто низьким і потребує оптимізації та додаткового аналізу.

Аналіз структури обсягів експорту соєвих бобів з України в розрізі країн поставки у 2004 - 2011 рр. (за даними Держмитслужби України) показав:

1. Якщо в 2004 році перші три місця в структурі експорту соєвих бобів займали:

Угорщина - 36,1%;

Турція - 25,1%;

Італія - 17,5%.

2. То у 2010 році перші чотири місця в структурі експорту соєвих займали:

Італія - 31,8%.

Турція - 19,9%;

Росія - 9,6%;

Єгипет -8,0%.

3. У 2011 році структура експорту соєвих бобів різко змінилась і на перше місце вийшов Іран, а структурна частка Турції різко знизилась

Іран - 28,2%;

Італія - 22,9%;

Єгипет - 14,3%;

Турція - 5,4%;

Таким чином, Турція поступово відмовляється від імпорту соєвих бобів з України, тобто контракт 2010 року ТОВ «Агроекспорт» немає перспектив розвитку на наступні роки.

Новим законопроектом України (26.10.2011 року) передбачається введення захистних експортних мит на експорт соєвих бобів та деяких інших культур:

- запровадження експортного мита на соєві боби (код згідно з УКТЗЕД 1201 00); насіння свиріпи або ріпаку (код згідно з УКТЗЕД 1205), олію соняшникову (коди згідно з УКТЗЕД 1512 11 91 00 та 1512 19 90 10);

- вилучення цієї продукції з режиму вільної торгівлі з іноземними державами;

- продовження терміну дії експортних мит, встановлених Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур” до 1 січня 2013 року.

Таким чином, формування перспективних експортних контрактів ТОВ «Агроекспорт», яке спеціалізується в галузі експорту соєвих бобів, може наш-товхнутись на потребу зниження економічної ефективності діяльності при вве-денні 12% експортного мита, що автоматично приведе до підвищення експорт-них цін на соєві боби з України на 13-14%, тобто на 52$ - 57$ за 1 тону.

Це може різко знизити конкурентоспроможність України на експортному ринку соєвих бобів в світі та потребує додаткового ретельного аналізу світової кон'юнктури - обсягів виробництва, обсягів та цін пропозиції. В цих умовах діяльність ТОВ «Агроекспорт» може стати економічно недоцільною, або під-приємство втратить ринки збуту продукції.

У листопаді 2011 року конкурентною ціною експорту соєвих бобів з України на умовах СРТ (порт Чорного моря) буде ціна не више 480$/1 тону ( для експорту в Турцію - 10$/1 тону повна вартість транспортного перевезення Україна (CPT) - Турція(DDP)).

В той же час національний індекс закупівельних цін на сою в Україні, які пропонує найбільший зернотрейдер України СП «Нібулон» при поставцы на його зернові термінали на 01.11.2011 року становлять 3200 - 3400 грн./тону, тобто 400$ - 410$/1 тону.

Відповідно, прогнозний чистий прибуток при продажі на експорт україн-ської генетично немодифікованої сої по ціні 500$/1 тону становить до 70$ за тону, тобто рівень рентабельності експортних зернотрейдерів становитиме +17,1%. Для зернотрейдерів, які є власниками експортної сої додатковим прибутком будуть 20% бюджетного відшкодування ПДВ при експорті, для комісіонерів, згідно Податковому Кодексу України, таке відшкодування відсутнє.

При введенні 12% експортного мита рівень прямої рентабельності експорту соєвих бобів знизиться до 6,8%, тобто комісіонери експорту соєвих бобів повинні будуть покинути ринок, на якому залишаться тільки власники сої з прямими контрактами на експорт + бюджетне відшкодування ПДВ.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в систематизації економіко-технологічних операцій при експорті соєвих бобів із України та виявленню ризику розбалансування доходності експортного ринку „виробник -зернотрейдер” при спробах отримати додатковий дохід в Державний бюджет України за рахунок введення експортного мита, яке не має захисного характеру, оскільки врожай соєвих бобів в 2011 році перевищив 1 млн.тон, в той час як внутрішнє споживання ринку України застабілізувалось на рівні 400 тис.тон. у 2010 - 2011 рр. Підтвердженням зробленим висновкам є результати аналізу негативної ефективності введення експортного мита на пшеницю в 2011 році та його термінового скасування, оскільки дохід в 700 млн.грн. в Державний бюджет від експортного мита привів до бізнес-втрат розрегулювання ринку експорту пшениці у 18 млрд.грн. для виробників та зернотрейдерів України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Митний Кодекс України від 11 липня 2002 року N 92-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 4 червня 2009 року N 1451-VI, ОВУ, 2009 р., N 49, ст. 1645. - [Електронний ресурс “Законодавство України» на Інтернет-сайті ВРУ] - режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=92-2002%..

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV(діє з 01.01.2004). - [Електронний ресурс “Законодавство України» на Інтернет-сайті ВРУ] - режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-2003%..

3. Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI // Із змінами, внесеними згідно із Законами України станом N 3741-VI від 20.09.2011. - (Електронний ресурс). - Режим доступу - http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=2755-17

4. Закон України « Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» від 10 квітня 2008 року N 250-VI. - [Електронний ресурс “Законодавство України» на Інтернет-сайті ВРУ] - режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=250-2008%..

5. Закон України “Про Митний тариф України” N 2371-III від 5 квітня 2001 року // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 31 травня 2009 року N 1109-V. - [Електронний ресурс “Законодавство України» на Інтернет-сайті ВРУ] - режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2371-2001%..

6. Закон України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991року N 959-XII /Із змінами і доповненнями, внесеними Законами Украї-ни станом від 10 квітня 2008 року N 253-VI. - [Електронний ресурс “Законодавство України» на Інтернет-сайті ВРУ] - режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=959-1991%..

7. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур» від 19 травня 2011 року № 3387-VI

8. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР // Із змінами станом від N 1814-VI від 20.01.2010, ВВР, 2010, N 10, ст.101 - [Електронний ресурс] - Режим доступу - http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=185%2F94-%E2%F0

9. Закон України „Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур” від 10 вересня 1999 р. №1033-ХІV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №44. - ст.389

10. Міжнародна Торгівельна палата - “ІНКОТЕРМС - Офіційні правила тлумачення торговельних термінів” (редакція 2000 року) - Видання МТП N 560, Введені в дію з 01.01.2000 р. // 'Урядовий кур'єр', N 63, 3 квітня 2000 р., 'Урядовий кур'єр', N 68, 10 квітня 2002 р.

11. Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію // Кабінет Міністрів України, Постанова від 9 червня 1997 р. N 574 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України станом від 26 травня 2004 року N 675). - [Електронний ресурс “Законодавство України» на Інтернет-сайті ВРУ] - режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=574-1997%..

12. Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України // Постанова КМУ від 01 лютого 2006 р. № 80. - [Електронний ресурс “Законодавство України» на Інтернет-сайті ВРУ] - режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80-2006%..

13. Про затвердження Порядку ведення обліку суб'єктів зовнішньоеко-номічної діяльності в митних органах // Наказ Держмитслужби України від 31.05.1996 № 237

14. Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації // Наказ Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року N 314 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної митної служби України станом від 25 квітня 2006 року N 322)

15. “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті” // КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ І НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 21 червня 1995 р. N 444. - [Електронний ресурс “Законодавство України» на Інтернет-сайті ВРУ] - режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=444-1995%..

16. Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) // Наказ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2001, №201. - [Електронний ресурс “Законодавство України» на Інтернет-сайті ВРУ] - режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=201-2001%..

17. Батрименко В.В. Розрахунки та платежі у зовнішній торгівлі європейських країн : навч. посібник / В.В. Батрименко; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К. : ВПЦ 'Київський ун-т', 2009. - 298 с.

18. Бережнюк І. Г. Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти: монографія / І. Г. Бережнюк. - Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2009. - 543 с.

19. Бєляєв О.В. Ринок сої та продукції її переробки в Україні/Зб. Наук. Праць Луганського держ. аграр. ун-ту/ За ред. В.Г. Ткаченко. Луганск: Вид-во «Элтон», 2002. - №14(26). - 446 с.

20. Бланк И.А. Финансовый менеджмент : учебный курс / И.А. Бланк. - 2-е изд., перераб. и доп. - К. : Эльга : Ника-Центр, 2007. - 656 с.

21. Бліхар М.М. Реформування митно-тарифної політики України з використанням досвіду країн ЦСЄ в контексті вступу до СОТ // Зовнішня торгівля: Право та економіка. - № 2 (37). - 2008. -С 56 - 60.

22. Буланий О.О. Світовий досвід сучасного митно-тарифного регулювання та застосування його в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 9 (63). - С. 7 - 13.

23. Булана В., Жаліло Я. Щодо очікуваних наслідків вступу України до СОТ для вітчизняних виробників // Митниця: Інформаційно-аналітичний журнал. - Київ: Державна митна служба України. - 2009. - N8. - С 5 - 7.

24. Гребельник О.П. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 696 с.

25. Гребельник О.П. Митна справа. 3-тє вид., перероб. та доп.: Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 472 с.

26. Заболотний О.Г. Проблеми підвищення ефективності виробництва сої і технології її переробки. Монографія. - Вінниця: Книга-Вега, 2006. - 168 с.

27. Зовнішньоекономічна діяльність : Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Ред. І.І. Дахно. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 360 с.

28. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс : навч. посібник / за ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, К.І. Ржепішев-ського. - Вид. 3-тє, переробл. та доповн. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 288 с.

29. Єгоров О.Б. Митна економіка (Україна - СОТ - ЄС): Посібник. Одеса: ПЛАСКЕ ЗАТ, 2005. - 226 с.

30. Жигало В.С. Виробництво зернових та олійних культур в Україні: проблеми та перспективи в умовах світової продовольчої кризи / В.С. Жигадло,О.В. Сікачина О.В.; за ред. В. Артюшина. - К. : Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН, 2008. - 44 с.

31. Козик В.В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник/ В.В. Козик, Л.А. Панкова, Н.Б. Даниленко. - 6-те вид., стер. . - К.: Знання, 2006. - 407 с.

32. Котёлкин С.В. Международный финансовый менеджмент : учеб. пособие / С.В. Котёлкин. - М. : Магистр : ИНФРА-М, 2010. - 606 с.

33. Крилова Н.В. Управління міжнародними торговельними операціями : навч. посібник / Н.В. Крилова ; Міжрегіональна Акад. упр. персоналом. - К. : МАУП, 2008. - 231 с.

34. Лисогор В.М., Пітик О.В. Аналіз експортного потенціалу України на ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки. Збірник наукових праць ВДАУ. - Вінниця. - Випуск 38 . - 2009. - с. 127-135.

35. Масличные // Агроперспектива. - 2011. - № 482(9-16 марта) [Електроннийресурс].- Режим доступу : http://www.agroperspectiva.com

36. Масличные: обзор рынка / АгроСфера - 2011. - № 21(473). - С. 46-52.

37. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Підручник / За ред. О.А. Кириченка. -- К.: Знання, 2005. -- 493 с.

38. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения : учебник / [Л.Н. Красавина, Д.В. Смыслов, С.А. Былиняк, Т.Д. Валовая и др.] ; под ред. Л.Н. Красавиной ; Финансовая акад. при правительстве РФ, Центр фундамент. и прикладных исслед. - Изд. 3-е, перераб. и доп. - М. : Финансы и статистика, 2007. - 575 с.

39. Міжнародна торгівля : навч. посібник / [Ю.Г. Козак, Н.С. Логвінова, О.В. Мірошниченко та ін.] ; за ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, О.В. Мірошниченка. - 3-тє вид., переробл. та доповн. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 668 с.

40. Міжнародний менеджмент: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ В.С. Білозубенко, О.В. Озаріна, А.А. Семенов; Ред. О.Б. Чернега. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 592 с.

41. Митний кодекс України та нормативно-правові акти, що регулюють його застосування: Збірник документів/ Упоряд. П.В. Пашко. - К.: Знання, 2004. - 1173 с.

42. Новикова К.І. Протекціонізм та вільна торгівля у митній політиці України / К.І. Новикова// Академія митної служби України. - 2009. - с.1-8

43. Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства : навч. посіб. для вищ. навч. закладів / [Ю.В. Орловська, Г.В. Дугінець, П.А. Фісуненко та ін.] ; за ред. Ю.В. Орловської ; М-во освіти і науки України, ДВНЗ 'Придніпровська держ. акад. буд-ва та архіт.'. - Дніпропетровськ : ПДАБА, 2010. - 302 с.

44. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. / О.П.Гребель-ник, О.О.Донченко, Т.М.Мельник, Л.П.Сєрова, І.Я.Софіщенко, Т.І.Чаюн; За ред. А.А.Мазаракі. - К.:Київ нац. торг.-екон. ун-т, 2002. -- 280 с.

45. Супіханов Б.К., Петренко Н.І. Олійні культури: історія, сорти, виробниц-тво, торгівля. - К.: ННЦ ІАЕ УААН, 2008. - 126 с.

46. Фінансовий менеджмент : підручник / [А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.] ; кер. кол. авт. і наук. ред. А.М. Поддєрьогін ; М-во освіти і науки України, ДВНЗ 'Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана'. - Вид. 2-ге, без змін. - К. : КНЕУ, 2008. - 535 с.

47. Фліссак Н. Умови вступу України до СОТ: переваги та недоліки // Таможенная параллель. - 2008. - N26. - С. 1-5

48. Шкурупій О.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства.Навчальний посібник - К: ЦУЛ, 2012 - 304 с.

49. Шумейко В.М. Вплив державного регулювання на ринок олійно-жирової продукції в Україні / В.М. Шумейко // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. молодих учених та аспірантів.Відп. ред. С.І. Дем'яненко. Вип. 22. - К. : КНЕУ, 2009. - С. 93-102.

50. Яковлєв Ю.П. Міжнародна торгівля : практикум : навч. посібник / Ю.П. Яковлєв. - К. : Кондор, 2008. - 379 с.

51. http://WWW MD Office - довідковий Інтернет-сайт по зовнішньоеко-номічній діяльності 'НПО Поверхность', 1999-2007.

52. http://www.customs.gov.ua - офіційний Інтернет-сайт Державної митної служби України.

53. http://www.UKRstat.gov.ua - Офіційний сайт Державного комітета статистики України.

54. http://www.smida.gov.ua - Офіційний сайт Державного комісії з цінних паперів та фондового ринку України.

55. http://www.nibulon.com/r/zprice.php?culture=24&bazis=0 - Офіційний Інтернет-сайт зернотрейдера СП «Нібулон»(Україна), 2011

56. http://me.kmu.gov.ua/control/uk/index - Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, 2011.

57. http://www.ukrdzi.com/ - Офіційний Інтернет-сайт ДП «Держзовнішін-форм» - провідний інформаційно-аналітичний та експертний центр України у сфері зовнішньої торгівлі, створений Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України, 2011

58. http://zernoua.info/index.php - Офіційний довідковий Інтернет- сайт Dykun Global Consult «Рослинництво в Україні та світі», 2011

59. http://www.ukragroconsult.com/ - Офіційний довідковий Інтернет- сайт асоціації «Украгроконсалт», 2011

60. http://www.ukroilprom.org.ua - Офіційний сайт асоціації «Укроліяпром», 2012

61. http://www.agribusiness.kiev.ua - Офіційний сайт Українського клубу аграрного бізнесу, 2012

Додаток А

Контракт № SB/B-09 від 25 грудня 2010 р.

Київ, Україна

Преамбула:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агроекспорт” , м. Київ, Україна, в особі генерального директора К.П. Степнова, що діє на підставі договору комісіі № ПС 2-05-2010/К від 13.05.2010р. яке надалі іменується „Продавець”, з однієї сторони, та Наветти Лтд, м.Рой Таун, о.Тортолла, Британські Вірджинськи острови, в особі повіреної пані Ірині Васюк, що діє на підставі Довіреності від 22.10.2007, яка надалі іменується „Покупець”, з іншої сторони, (разом Продавець та Покупець надалі називаються Сторонами) уклали цей Контракт про нижченаведене.

1.Предмет контракту:

Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити соєві боби, насипом, врожаю 2009-10 року, країна походження - Україна, які надалі іменуються „Товар”.

2. Кількість і якість Товару:

2.1 Кількісь Товару 5000 ( п'ять тисяч) метричних тонн +/-10% на вибір Продівця і за ціною Контракту. Кількість поставленого Товару є остаточною згідно з вагою, прийнятою портом.

2.2 Якість Товару згідно з ДСТУ і відповідно до таких базових вимог:

-Вміст масла , мин: 18%,.

-Сміттева домішка: до 4%

-Волога макс13%

-Протеін в сухому стані мин 34%

-Радиоактивність-цезия -134-137 Макс. 600 Веса/ кг.

-Допускається вміст насіння амброзії до 1%

2.3 Вага визначається згідно зваження на вагах терміналу Боріваж, Україна.

2.4 Якість, стан товару остаточно визначаються при вивантаженні в порту Турції, відбір проб та проведення аналізу проводиться згідно системі

FOSFA 11, відбір проб здійнюється на кожні 500 т інспекторами - членами FOSFA за рахунок Продавця.

3.Базисні умови поставки:

3.1 СРТ Южний порт, термінал Боріваж, Україна ( тут і надалі „Пункт поставки”), віповідно до ІНКОТЕРМС-2000 і умов цього Контракту.

3.2 Період поставки Товару : до 20 березня 2011 р.

3.3 Поставка Товару партіями припускається.

3.4.Відвантаження товару Продавцем до Пункту поставки, зазначеного в п.3.1 цього Контракту, проводиться з усіх регіонів України на вибір Продавця без обмежень.

3.5.Перехід Ризиків від Продавця до Покупця відбувається в момент передачі Товару Покупцю умовах СРТ.

3.6. Продавець несе витрати по Товару до моменту надання Товару Покупцеві на умовах СРТ в пункті поставки, після надання Товару Покупцеві- всі витрати по Товарові відносяться на рахунок Покупця.

3.7. Датою постачання Товару приймається дата коносаменту.

4. Ціна і загальна вартісь Контракту:

4.1. Ціна Товару по цьому Контракту складається $ 365 ( триста шістдесят п'ять доларів США) за одну метричну тону.

4.2. За домовленістю Сторін ціна Товару може бути зміненною.

4.3 Загальна віртість Контракту складається 1 825 000

( один мільйон вісімсот двадцять п'ять тисяч) доларів США +/-10%

4.4 Валюта контракту : долар США

4.5 Валюта платежу: долар США

5.Умови платежу:

5.1 Покупець здійснює 100% оплату Товару по цьому Контракту шляхом банківського переводу на рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з моменту надання в представництво «Наветти Лтд» м. Лімассол (Кіпр) докумен-тів, що підтверджують поставку Товару відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 і умов цього Контракту, та копій коносаментів на відповідну партію Товару.

6. Санкції і рекламації:

В випадку прострочки платежу Покупець зобов'язаний заплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки.

7. Форс-мажор:

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по цьому Контракту, якщо воно стало наслідком обставин нездо-ланної сили , а саме: пожежі, повені, землетрусу, інших дій, громадських без-порядків, блокади, ембарго, введення надзвичайнрго положення, обмеження експорту і/або імпорту, прийняті владою управління, або інших дій органів державної влади і управління, або інші обставини надзвичайного характеру, які сторони не могли ні передбачити, ні попередити розумними мірами, і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього Контракту. В такому випадку термін виконання зобов'язань по Контракту відповідно відсувається на період дії обставини нездоланної сили і їх наслідків.

Достатнім доказом існування і тривалості обставин нездоланної сили є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни, або офіційних текстів законодавцих актів, що набрали чинності.

8.Застосоване право:

Застосоване право - речове право України.

9.Додаткові умови:

9.1. Будь-які зміни і доповнення до Контракту повинні бути оформленні пись-мово в вигляді додатків до цього Контракту і належним чином підписані пов-новажними представниками сторін.

9.2. Цей контракт складений у 2 (двох) примірниках, українською та англійсь-кою мовами, що мають рівну юридичну силу.

9.3. Підписані належним чином факсимільні копії Контракту і додатки до нього мають юридичну чинність до моменту наступного подання оригіналів.

10. Юридичні адреси, банківські реквізити сторін:

Продавець: ТОВ „Агроекспорт”

49006 Україна, м. Київ, вул. Шмідта, 17

Рахунок: 26007050001776

Банк ПРОДАВЦЯ

ПРИВАТБАНК,М.КИЇВ,Україна.

СВІФТ КОД: PBANUA2X

Банк КОРЕСПОНДЕНТ: JP MORGAN CHASE BANK

CHASE METROTECH CENTER

СВІФТ КОД: CHASUS33

КОРЕСПОНДЕНСЬКИЙ РАХУНОК: 0011000080

Покупець: „Наветті Лімітед”

P.O. Box 3321, Drake Chambers, Road Town, Tortola, BVI

(Country - United Kingdom, British Overseas Territory - British Virgin Islands, Island - Tortola, Road Town (i.Tortola) - is the capital of the British Virgin Islands.)

Banking details

BENEFICIARY ACC: LV04PRTT0265016989000

BENEFICIARY BANK:

PRIVAT BANK, RIGA, LATVIA, SWIFT: PRTT LV 22

CORR BANK IN USD

1. RAIFFEISEN ZENTRALBANK

OSNERREICH AG,VIENNA,AUSTRIA, Acet.No, 70-55.041.206

SWIFT RZBAATWW.

2.PRIVATBANK?, DNEPROPETROVSK UKRAINE, SWIFT PBANUA2X.