12-поверховий цегляний житловий будинок в м. Суми

Зміст

I. Вихідні положення проекту

1.1 Вихідні дані

1.2 Технологічний процес у будинку що проектується

II. Архітектурно-будівельна частина

2. Вихідні дані

2.1 Генеральний план

2.2 Підрахунок техніко-економічних покахників

2.3 Об'ємно-планувальне рішення

2.4 Архітектурно-конструктивне рішення проектованого будинку

2.5 Теплотехнічний розрахунок

2.6 Акустичний розрахунок

III. Вибір будівельних матеріалів

3.1 Обґрунтування вибору будівельних матеріалів

3.2 Матеріали на фундамент

3.3 Матеріали для несучих і огороджуючих конструкцій

3.3.1 Матеріали для несучих конструкцій

3.4. Матеріали для влаштування покрівлі

3.5 Матеріали для підлог

3.6 Зовнішня обробка

3.7 Внутрішня обробка

IV.Конструктивні рішення несучих конструкцій

4.1 Статичні та конструктивні розрахунки монолітної плити перекриття

4.2 Визначення ваги м² конструкції міжповерхового перекриття

4.2.1 Визначення навантаження на погонний метр плити та внутрішніх зусиль

4.2.2 Визначення розмірів поперечного січення плити

4.2.3 Визначення ваги і маси плити

4.2.4 Розрахунок міцності нормального січення на дію вигинаючого моменту

4.2.5. Розрахунок міцності похилого січення на дію поперечної сили

4.2.6 Розрахунок стропувальних петель

4.2.7 Армування плити

4.3.1 Розрахунок збірного з/б маршу

4.3.2 Визначення навантажень і зусиль

4.3.3 Попереднє призначення розмірів перетину маршу

4.3.4 Розрахунок похилого перетину на поперечну силк

4.4.1 Розрахунок з/б майданчикової плити

4.4.2 Визначення навантажень

4.4.3 Розрахунок полиці плити

4.4.4 Розрахунок лобового ребра

4.4.5 Розрахунок похилого перетину лобового ребра на поперечну силу

4.5 Розрахунок та конструювання фундаментів

4.5.1 Введення

4.5.2 Вихідні данні

4.5.3 Визначення зусиль діючих на фундамент

4.5.4 Характеристики властивостей ґрунтів

4.5.5 Аналіз будівельних конструкцій, об'ємно-планувального рішення будівлі і зусиль на фундамент

4.5.6 Розрахунок фундаменту. Глибина закладання фундаменту

4.5.7 Висновок

V. Технологія й організація

5.1 Технологія й організація виконання процесів

5.1.1 Засоби виконання процесів

5.2 Вибір методів провадження робіт

5.2.1 Земляні роботи

5.2.2 Пристрій монолітних фундаментів

5.3.1 Технологія й організація потокового виконання процесів

5.3.2 Організація й методи робітників

5.3.3 Контроль якості кам'яної кладки

5.3.4 Машини, устаткування, механізований інструмент і пристосування

5.3.5 Основні констрікції, матеріали та напівфабрикати

5.3.6 Техніко-економічні показники

5.4 Технологічна карта улаштування фундаментів

5.5 Технологічна карта на провадження робіт по зведенню надземної частини будинку

5.5.1 Область застосування технологічної карти

5.5.2 Нормативні посилання

5.5.3 Характеристики застосування матеріалів

5.5.4 Організація й технологія провадження робіт

5.5.5 Визначення обсягів і номенклатури робіт

5.5.6 Підбір загорбних і допоміжних пристосувань

5.5.7 Визначення необхідної кількості транспортних засобів

5.5.8 Потреба в матеріально-технічних ресурсах

5.5.9 Калькуляція й нормування витрат

5.5.10 Контроль якості й приймання робіт

5.5.11 Техніка безпеки, охорона праці й навколишньго серидовища

5.5.12 Відомість до розрахунку календарного графіку

5.6 Опис технологічної карти на виробництво бетонних робіт

5.6.1 Опалубочні роботи

5.6.2 Арматурні роботи

5.6.3 Бетонування

5.6.4 Контроль якості

5.6.5 Техніка безпеки при провадженні робіт техкарти

6. Охорона праці

Завдання

6.1 Виробнича санітарія

6.1.1 Санітарно-гігієнічне обслуговування робітників

6.1.2 Вплив на здоров'я робочих-будівельників виробничих шкідливостей

6.1.3 Розрахунок штучного висвітлення

6.2 Техніка безпеки

6.2.1 Основні причини травматизму при будівельно- монтажних роботах

6.2.2 Небезпечні зони на буд майданчику

6.2.3 Основні організаційні та технічні заходи і засоби електробезпеки на будмайданчику. Комп'ютерний розрахунок захисного заземлення

6.3 Пожежна безпека

7. Економіка будівництва об'єкта

7. Економіка будівництва об'єкта

7.1 Визначення вартості будівництва

7.2 Локальний кошторис №1

7.3 Об'єктний кошторис №1

7.4 Вільний кошторисний розрахунок

7.5 Вільний кошторисний розрахунок вартості будівництва

7.5 Техніко-економічні показники

Література

IІ. Архітектурно-будівельна частина

2. Вихідні дані

Розроблюється проект 12-ти поверхового цегличного житлового будинку, що входить до складу пари будинків, будівництво якого здійснюється в місті Ахтирка Україна. Цегляні стіни житлового будинку довговічності ставиться до ІІ класу будинків. По пожежній небезпеці технологічного процесу дім ставиться до категорії 'Д'. По застосовуваних конструкціях і матеріалам будинок ставиться до ІІ ступеня вогнестійкості.

Місто Суми ставиться до ІІ кліматичної зони.

Середня розрахункова зимова температура:

- найбільш холодної доби: -28°С;

- найбільш холодної п'ятиденки: -23°С;

Переважний напрямок вітрів у січні 'ПдСх'=5м/с, у липні - 'З'.

Добовий максимум атмосферних опадів 74мм, середньорічна кількість

опадів 609мм.

Найбільша висота сніжного покриву зона 6.

Глибина промерзання ґрунту 1,2м.

Будівельний майданчик розташований у житловому мосиві міста. Рельєф площадки сприятливий для будівництва. Ухил площадки становить 1 %.

Проектований об'єкт повністю задовольняє санітарні норми.

2.1 Генеральний план підприємства

Генеральний план ділянки будівництва вирішується з урахуванням архітектурно-планувальних вимог, вимог санітарних і протипожежних норм. Розташування на генплані будинків і споруджень зроблено з урахуванням забезпечення комфорту.

У дипломному проекті наданий фрагмент генерального плану на якому представлені наступні спорудження : існуюча будівля, автостоянка, майданчик для вигулу собак, майданчик для гімнастики, дитячий майданчик, будівля, що проектується.

По периметрі всіх будинків запроектовані дороги шириною проїзної частини 6м і радіусом закруглення 12м.

На території передбачене озеленення.

Рельєф місцевості на території бкдівельного майданчику спокійний з ухилом у південно-східному напрямку 1%.

Ґрунтові води на території не були виявлені.

2.2 Підрахунок техніко-економічних показників

1. Площа ділянки:

будівництво спорудження житловий цегляний

S_Д= а х в= 135 х 72,5=9787,5м²;

2. Площа забудови:

S_З= S_Б + S_АВК = 445,5+41,3+1616,5+2077,3 = 4180,6м²;

3. Площа майданчиків і доріг:

S_М = 350+503,7+465+1616,5+2077,3+55,2 = 5067,7 м²;

4. Площа під тротуарами:

S_ТР= 1,5 х 44,7 = 67,05 м²;

5. Площа озеленення:

S_ОЗ = 435,6 м²;

6. Відсоток забудови:

%_ЗАБ = S_ЗАБ/ S_ДІЛ х 100%=4180,6/9787,5х100%=42,87 %;

7. Відсоток твердих покриттів:

%_ТВ = S_ТВ/ S_ДІЛ х 100%=(5067,7+67,05)/9787,5х100%=52,57 %;

8. Відсоток озеленення:

%_ОЗ = S_ОЗ/ S_ДІЛ х 100%=435,6/9787,5х100%=4,55%;

2.3 Об'ємно-планувальне ріщення

Житловий будинок являє собою 12-ти поверхову будівлю зі складної (прямокутної) фігурою в плані з максимальними розмірами 19х30.8м.

Будинок має максимальну висоту +46.930м від поверхні ґрунту.

Будинок виконаний із білої силікатної цегли із вставками рожевої силікатної цегли.

На першому поверху будинку знаходяться приміщення під офіси, а починаючи з другого і по дванадцятий поверхи знаходяться житлові квартири по три на поверх. Дві 4-х кімнатні, а одна 2-х кімнатна з висотою поверху 3м. Корпус має одну сходинкову клітину.

Покрівля із горищним приміщенням, утеплена, складної конструкції з ухилом 0,01. Система водостоку прийнята зовнішня організована. Відвід води здійснюється через водоприймальні доріжки.

2.4 Архітектурно-конструктивне рішення проектованого будинку

Конструктивна схема - каркас з самонесучими стінами. Диском жорсткості виступають ліфтова шахта та стіни сходинкової клітини, які при сумісній дій з монолітним перекриттям забезпечують жорсткість та стійкість будівлі.

Каркас - виконаний з силікатної цегли марки М150 на розчині марки М100.

Фундаменти - стрічкового типу пі несучі стіни.

Стіни - несучі з силікатної цегли, марки М150, на цементно-піщаному розчині, марки М100, товщиною 640мм, 510мм, 380мм. Перев'язка між зовнішньою та внутрішньою верстами кладки виконується арматурною сіткою через кожні 5 рядів. Прив'язка зовнішніх стін нульова. Міжквартирні стіни виконані з силікатної цегли товщиною 380мм, перегородки товщиною 120мм.

Перекриття - монолітне з/б товщиною 220мм.

Сходи - набірні з/б по металевим косоурам. Сходинкові площадки монолітні.

Вікна - металопластикові з одинарним склопакетом, виготовляються за індивідуальним замовленням. Огородження балконів виконане з тонованого вітринного скла.

Двері - в будинку дерев'яні виготовлені за індивідуальним замовленням.

Покрівля - утеплена, складається з:

1. Пароізоляція - один шар руберойда на бітумній мастиці марки МПК-Г-65.

2. Керамзітовий гравій y = 400кг/м³ по уклону - від 60 до 210мм.

3. Стяжка цем.-пісч. р-ном М50 - 20мм.

4. 1 шарруберойда марки РПП-350А з локальною наклейкою по полосам бітумноїмастики шириною 150мм з інтервалом 400мм - 5.0мм.

5. 2 шара гідроізола на бітумній мастиці 10мм.

6. Шар гравія або кам'яної крихти з розміром зерен 3 - 10мм,на бітумній мастиці - 10мм.

Підлоги підвальних приміщень:

1. Плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм.

2. 2 шара гідроізола на бітумній мастиці - 10мм.

3. Вирівняна цементно - пісчаним р-ном поверхність - 20мм.

4. Керамзітобетон по уклону - від 50 до 130мм.

5. Підготовка із бетона В7,5 - 100мм.

6. Ущільнений ґрунт основи.

Підлоги першого поверху:

1. Плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм (лінолеум (Таркет), шви проклеїні спецфальгною мастикою -5мм).

2. Вирівняна цемен.-пісч. р-ном поверхн. - 10мм.

3. Керамзитобетон - 45мм.

4. Пароізоляція - 1шар руберойда РПП - 350Б на бітумній мастиці - 3мм.

5. Утеплювач “Rockwool” mun “Stroprock” - 80мм.

6. Стяжка цементно-пісчана р-ном М150 - 20мм.

7. Монолітний залізобетон - 220мм.

Підлоги тамбурів:

1. Плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм.

2. Монолітний залізобетон - 220мм.

Підлоги 2-12 плверхів:

1. Лоджії:

- плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм;

- монолітний залізобетон - 220мм.

2. Коридори, тамбури:

- плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм;

- вирівняна цемен.-пісч. р-ном поверхн. - 10мм;

- керамзитобетон - 50мм;

- затирка швів цемен.-пісч. р-ном;

- монолітний залізобетон - 220мм.

3. Суміщені:

- плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм;

- 2 шара гідроізола на бітумній мастиці - 5мм.

- стяжка цементно-пісчана р-ном М150 - 30мм.

- затирка швів цемен.-пісч. р-ном;

- монолітний залізобетон - 220мм.

4. Загальні:

- лінолеум (Таркет), шви проклеїні спецфальгною мастикою -5мм;

- вирівняна цемен.-пісч. р-ном поверхн. - 10мм;

- бетонна стяжка - 40мм;

- звукоіз. утеп. “Rockwool” mun “Stroprock” - 30мм.

- затирка швів цемен.-пісч. р-ном;

- монолітний залізобетон - 220мм.

5. Чердачні приміщення;

- бетонна стяжка - 40мм:

- утеплювач “Rockwool” mun “Stroprock” - 100 + 30мм;

- пароіз. - 1шар руберойда РПП - 350Б на бітумній мастиці - 3мм;

- стяжка цементно-пісчана р-ном М50 - 20мм;

- монолітний залізобетон - 220мм.

Шари міряються на монолітну плиту перекриття товщиною 220мм.

Підлоги в інших приміщеннях з керамічної плитки.

Використовувані матеріали:

- керамічна плитка, розміром 150х150х11мм;

- цементно-піщаний розчин.

Зовнішня обробка стін виконується, як розшивка швів з товщиною шва 10мм.

В житлових кімнатах обробка стін гіпсокартоном з подальшим шпвклюванням та фарбуванням.

На підлоги, в вище вказаних кімнатах, вкладається лінолеум.

В санвузлах, ванних кімнатах, та коридорах йде оштукатурення цем.-пісчаним

р-ном з подальшим фарбуванням.

Підлоги в санвузлах, ванних кімнатах, та коридорах оздоблюються плиткою на цем.-пісчаному р-ні.

Стелі в усіх приміщеннях шпаклюються і фарбіються.

Відкоси вікон та дверним пройомів робляться із цементно-пісчаного розчіну.

Відмощування шириною 1м викрнане з:

- вирівнювання піском;

- шар щебеню;

- асфальтобетонне покриття.

2.5 Теплотехнічний розрахунок

Розрахунок виробляється по ДБН В.2.6-31:2006. “Теплова ізоляція будівель”.

Район будівництва м.Суми.

Вологісний режим - нормальний.

Умови експлуатації в 3-їй зоні вологості - суха.

1 шар: цегла глиняний лицювальний на цементно-жужільному розчині

л₁ = 0,64 Вт/м2с.

2 шар: необхідно визначити.

3 шар: цегла глиняний лицювальний на цементно-жужільному розчині

л₃ = 0,64 Вт/м²с, д3=8,64Вт/м2з

Тому що м.Суми перебуває в першій зоні, а отже, нормативне значення опір теплопередачі конструкцій, що обгороджують:

R₀^тр = 2,2 м² К/Вт

Опір теплопередачі зовнішньої стіни визначається по формулі:

R₀ = 1/б_д + R_k + 1/б_h,

де R_k - термічний опір окремих шарів огородження.

R = д/л, де д - товщина шаруючи

л - розрахунковий коефіцієнт теплопередачі

л₁ = л₃ = 0,64 Вт/ м²°С

б_н - коефіцієнт теплопередачі для зимових умов зовнішньої поверхні стін

л_н = 23 Вт/ м²°С

л_д = те ж внутрішньої б_д = 8,7 Вт/ м²°С

R₀ ? R₀^тр

Визначаю товщину розрахункового шару

R₂ = R₀^тр - (1/б_д + д₁/л₁ д₃/л₃ + 1/б_н);

R₃ = 2,2 - (1/8,7 + 0,25/0,64 + 0,12+0,64 + 1/23);

х/л₂ = 1,46

Застосовую як утеплювач: “Rockwool” mun “Stroprock” товщиною 50мм;

х=1,45 * 0,13=0,19м

R₀ = 1/8,7+0,25/0,64+0,19/0,13+0,12/0,64+1/23=2,23 м²С/Вт ? R₀^тр = 2,2 м²С/Вт

Товщину стіни приймаючи 640м., що по теплотехнічних якостях соот-ветствует вимоги норм.

2.6 Акустичний розрахунок стіни

Оцінка звуконепроникної здатності вертикальних конструкцій, що обгороджують, будинків (стін і перегородок) виконується на підставі СНиП П-12-77 'Захист від шуму'.

Визначимо звукоізолюючу здатність перегородки, що обділяє житлові кімнати від приміщень загального користування (вестибюлів, сходових кліток).

Перегородка виконана із глиняної цегли об'ємною масою ??₀=1800кг/м3, товщиною 120мм. По табл. п.1, що нормують, звукоізолюючої здатності перегородки є індекс ізоляції повітряного шуму

І_в = 50 х ?BДб (І_в) = 45Д6.

Для встановлення координат точки В при побудові лінії АВСД, що характеризує розрахункову частотну характеристику ізоляції повітряного шуму, визначаємо поверхневу міцність перегородки.

m = 1800• 0,12 = 216 кг/м₂

За графіком при:

h = 0,12м и ??₀ = 1800 кг/м

визначаємо f_в = 34 Дб

Будуємо графік лінії АВСД

Сполучений графік розрахункових і нормативної приватних характеристик ізоляції повітряного шуму конструкцій, що обгороджують.

Середні частоти 1/3 октавних смуг у Гц.

Розрахункова таблиця для визначення звуковбирної здатності перегородки.

Записуємо в розрахункову таблицю несприятливі відхилення ( з негативним знаком) нижче нормативної частотної характеристики, у межах від 160 до 400 Гц.

Сума несприятливих відхилень [??] = -31 отже, середнє несприятливе відхилення для ?В відповідає:

На підставі розрахунку звукоізолюючої здатності перегородки одержуємо індекс повітряного шуму:

I_в=50 + ?В = 50-2 = 48Дб

- при граничному нормативному значенні 45 Дб.

Отже, перегородка забезпечує захист від шуму.

III. Вибір будівельних матеріалів

3.1 Обґрунтування вибору будівельних матеріалів, застосовуваних у проекті

Так як близько 50% вартості будинку становлять будівельні матеріали то ми робимо вибірку матеріалів.

Зовнішні та внутрішні стіни будинку виконані з силікатноі та керамічної цегли розміром 250х120х65 та марками М75; 100; 150, яка буде поставлятися з Сумсякого силікатного заводу та розчин з Сумського залізобетонного заводу, інші матеріали з найближчих підприємств Ахтирки і Сумської області.

Матеріали й конструкції підібрані з габаритних розмірів будинку й кліматичних умов даного району.

В'яжучі ( пц. М400-М600) будуть доставлятися м. Балаклея.

Крупний заповнювач (щебені із граніту) поставляються з привтного підприємства.

Дрібний заповнювач (кварцовий річковий пісок) добувається на Новосільському кар'єрі.

Вода з питної водогінної мережі, розташованої поблизу будівельного майданчика.

Скло віконне листове товщиною 3мм поставляється Лисичанским скляним заводом.

Метал (арматури й прокат, арматури класу АІІ, марка сталі 25М2С; ст3сп) поставляється із Сумського залізобетонного заводу.

Бітумна мастика, пергамент.

Руберойд доставляється Луцьким рубероїдно - картонним заводом.

Лакофарбові (олійна фарба, марки МА-015, МА-21) доставляются з ВАТ 'Сумихімпром”.

Керамічна плитка доставляється з Сумсякого фарфорового заводу.

Бетон марки М500 та керамзитобетон постачається з Сумського залізобетонного заводу.

Утеплювач “Rockwool” mun “Stroprock”, вікна “Winbau”, двері, гіпсокартин та інші матеріали постачаються з найближчих привтних підприємств Ахтирки та Сумської області, та інші матеріали з найближчих підпр. Ахтирки і Сумської області.

3.2 Матеріали для фундаменту

Ґрунтові води в ході інженерно-геологічних вимірів не виявлені. Фундаменти стрічкаві виконані із монолітного залізобетону. Бетонна суміш повинна відповідати ДЕРЖСТАНДАРТ 7473-85. Клас бетону В22,5 с =2300 кг/м³; крупний заповнювач - щебінь гранітний фракціями 5ч10; 10ч20; 20ч40; 40ч70мм; дрібний заповнювач - кварцовий річковий пісок фракціями до 1,5мм. Арматури АІІІ ДЕРЖСТАНДАРТ 10922-90, марка сталі Вст3сп2 ДЕРЖСТАНДАРТ 34279.81 діаметр 22мм, води питна водопровідна.

3.3 Матеріали для несучих і конструкцій, що обгороджують

3.3.1 Матеріали для несучих конструкцій

Несучими конструкціями в будинку завнішні та внутрішні стіни з силікатної цегли марки М150 на розчині марки М100, плити перекриття й покриття, що в цілому становить каркас будинку, що виконані із монолітного залізобетону. Зовнішні несучі стіни товщиною 640мм виконані із силікатної цегли білого та червоного кольорів марки М150 на

розчині марки М100 з розшивкою швів.

Внутрішні несучі стіни товщиною 510мм виконані із силікатної цегли марки М150 на розчині марки М100.

Перегородки виконані із силікатної цегли марки М75 на розчині марки М50.

3.4. Матеріали для влаштування покрівлі

Покриття покрівлі здійснюється по монолітним плитам і складається із наступних шарів:

7. Пароізоляція - один шар руберойда на бітумній мастиці марки МБК-Г-65.

8. Керамзітовий гравій y = 400кг/м³ по уклону - від 60 до 210мм.

9. Стяжка цем.-пісч. р-ном М50 - 20мм.

10. 1 шарруберойда марки РПП-350А з локальною наклейкою по полосам бітумноїмастики шириною 150мм з інтервалом 400мм - 5.0мм.

11. 2 шара гідроізола на бітумній мастиці 10мм.

12. Шар гравія або кам'яної крихти з розміром зерен 3 - 10мм,на бітумній мастиці - 10мм.

3.3.3 Матеріали для підлог

Підлоги підвальних приміщень:

7. Плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм.

8. 2 шара гідроізола на бітумній мастиці - 10мм.

9. Вирівняна цементно - пісчаним р-ном поверхність - 20мм.

10. Керамзітобетон по уклону - від 50 до 130мм.

11. Підготовка із бетона В7,5 - 100мм.

12. Ущільнений ґрунт основи.

Підлоги першого поверху (офісні приміщення):

8. Плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм (лінолеум (Таркет), шви проклеїні спецфальгною мастикою -5мм).

9. Вирівняна цемен.-пісч. р-ном поверхн. - 10мм.

10. Керамзитобетон - 45мм.

11. Пароізоляція - 1шар руберойда РПП - 350Б на бітумній мастиці - 3мм.

12. Утеплювач “Rockwool” mun “Stroprock” - 80мм.

13. Стяжка цементно-пісчана р-ном М150 - 20мм.

14. Монолітний залізобетон - 220мм.

Підлоги тамбурів:

3. Плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм.

4. Монолітний залізобетон - 220мм.

Підлоги 2-12 плверхів (житлові кімнати):

1. Лоджії:

- плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм;

- монолітний залізобетон - 220мм.

2. Коридори, тамбури:

- плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм;

- вирівняна цемен.-пісч. р-ном поверхн. - 10мм;

- керамзитобетон - 50мм;

- затирка швів цемен.-пісч. р-ном;

- монолітний залізобетон - 220мм.

3. Суміщені:

- плитка керам. На цемен.-пісчаному р-ні - 30мм;

- 2 шара гідроізола на бітумній мастиці - 5мм.

- стяжка цементно-пісчана р-ном М150 - 30мм.

- затирка швів цемен.-пісч. р-ном;

- монолітний залізобетон - 220мм.

4. Загальні:

- лінолеум (Таркет), шви проклеїні спецфальгною мастикою -5мм;

- вирівняна цемен.-пісч. р-ном поверхн. - 10мм;

- бетонна стяжка - 40мм;

- звукоіз. утеп. “Rockwool” mun “Stroprock” - 30мм.

- затирка швів цемен.-пісч. р-ном;

- монолітний залізобетон - 220мм.

5. Чердачні приміщення;

- бетонна стяжка - 40мм:

- утеплювач “Rockwool” mun “Stroprock” - 100 + 30мм;

- пароіз. - 1шар руберойда РПП - 350Б на бітумній мастиці - 3мм;

- стяжка цементно-пісчана р-ном М50 - 20мм;

- монолітний залізобетон - 220мм.

Шари міряються на монолітну плиту перекриття товщиною 220мм.

Підлоги в інших приміщеннях з керамічної плитки.

Використовувані матеріали:

- керамічна плитка, розміром 150х150х11мм;

- цементно-піщаний розчин.

3.5 Зовнішня обробка

Зовнішня обробка стін виконується, як розшивка швів з товщиною шва 10мм.

3.6 Внутрішня обробка

В житлових кімнатах обробка стін гіпсокартоном з подальшим шпвклюванням та фарбуванням.

На підлоги, в вище вказаних кімнатах, вкладається лінолеум.

В санвузлах, ванних кімнатах, та коридорах йде оштукатурення цем.-пісчаним

р-ном з подальшим фарбуванням.

Підлоги в санвузлах, ванних кімнатах, та коридорах оздоблюються плиткою на цем.-пісчаному р-ні.

Стелі в усіх приміщеннях шпаклюються і фарбуються.

Відкоси вікон та дверних пройомів робляться із цементно-пісчаного розчину.

ІV. Конструктивні рішення несучих конструкцій

4.1 Оцінка інженерно-геологічних вишукувань

У результаті проведення інженерно геологічних вишукувань отримані дані про ґрунти, що складає основу, було пробурено 3 шпари. Шари не пресовані мають суцільне залягання шарів. Всі шари можуть служити основою під фундаменти крім шару №1.

Визначаючи вид ґрунту, з огляду на стан і вплив властивостей здатних його шарів.

Шар №1 - насипний шар. Як основа під фундамент прийнятий бути не може. Видаляється й відвозить у відвал з подальшим використанням.

Шар №2. Пісок.

Для суглинків приймають число пластичності Ір і h.

Ip=Wl-Wp=0-0=0

h=W-Wp/Wl-Wp=0.2-0/0-0=0

Коефіцієнт пористості:

e=(Y_s(1+W)/Y)-1=(36.3(1+0.2)/17,6)-1=2,62

Ступінь вологості:

S_R= Y_s *W/(е*Y_w)=36.3*0.2/(2,62*13)=21

Шар №3. Супісок.

Число пластичності:

Ip=Wl-Wp=0.36-0.19=0.17

h=W-Wp/Wl-Wp=0.28-0.19/0.36-0.19=0.53

Коефіцієнт пористості:

e=(Y_s(1+W)/Y)-1=(27,2(1+0.28)/19,5)-1=0,99

Ступінь вологості:

S_R= Y_s *W/(е*Y_w)=27,2*0.28/(0,99*9,0)=0,86

Шар №4. Пісок.

Число пластичності й показник пучости:

Ip=Wl-Wp=0-0=0

h=W-Wp/Wl-Wp=0,22-0/0-0=0

Коефіцієнт пористості:

e=(Y_s(1+W)/Y)-1=(26.6(1+0.22)/19,7)-1=0,65

Ступінь вологості:

S_R= Y_s *W/(е*Y_w)=26.6*0.22/(0,65*10.0)=0,9

Вибір типу основ і фундаментів.

На основі оцінки інженерно-геологічних умов, діючих навантажень і типу спорудження прийнятий фундамент на відповідній основі. В якості відповідної основи приймаю всі три шари, так як вони всі підходять для стічкових фундаментів.

4.2 Визначення глибини закладання фундаменту

Глибина закладення фундаментів повинна бути достатня для даної роботи заснована з умов його розрахунку по граничних станах і можливості промерзання ґрунту під підошвою фундаменту.

Розрахункова глибина даного промерзання ґрунту визначається по формулі:

df=Кhdf,

де df=120см - нормативна глибина промерзання,

Кh - коефіцієнт враховуючий вплив місцевого режиму будинку на глибину промерзання ґрунту Кh=0,6 (Снип 2.02.01-83)

df=0,6*1,2=0,72м

З конструктивний міркувань приймаю глибину закладення фундаменту df=2,5м.

4.3 Розрахунок монолітного перекриття

Монолітное перекриття розраховуємо з урахуванням перерозподілу моментів, що дає можливість зменшити кількість опорних арматур, що укладає на монтажі.

При розрахунку приймаємо наступні значення коефіцієнтів і навантажень:

- коефіцієнт надійності по навантаженню г_f=1.2;

- коефіцієнт надійності за значенням г_n=0.95 ^н/м2;

- корисне навантаження - 1750 н/м²;

4.3 Розрахунок і конструювання монолітної плити

Товщину плити приймаємо рівної h=220 мм. Бетон плити класу В22,5 (важкий). Коефіцієнт умов роботи бетону г_b=0.9.

Нормативні й розрахункові характеристики бетону В22,5:

R_b=8.5·0.9 = 7.65 МПа, R_bt=0.75· 0.9 = 0.675 МПа, R_bn=11.0·0.9=9.9 МПа,

R_btn = 1.15·0.9 = 1.035 МПа, Е_в=23000 МПа.

Робочі арматури у в'язаних сітках - ш5 Вр-І:

R_s = 360 МПа, R_sc = 360 МПа, R_ssec = 395 МПа,

модуль пружності арматури E_s=170000 МПа.

4.3.1 Збір навантажень на 1 м² перекриття

Збір навантажень на 1 м² перекриття зводимо в таблицю 3.1

Таблиця 3.1

g = (g₀₁+V₀₁)·b=(1391.6+2850)·1=4.24·10^{-3 Мн}/_м (3.1)

4.3.2 Визначення зусиль у плиті

Тому що відношення прольотів плити

,

те її варто розраховувати як балкову прольотом 0,65 м.

При розрахунку балкової плити розраховуємо вантажну смугу шириною 1 м, розрахункова схема наведена на мал. 3.1

Малюнок - Розрахункова схема плити

Для крайніх прольотів розрахункова відстань від грані балки до осі опори на стіну. Глибина обпирання плити на стіну , приймаємо з=0.12м.

У крайніх прольотах згинальний момент:

(3.2)

На другі від краю опорах:

(3.3)

У середніх прольотах і на середніх опорах:

(3.4)

4.3.3 Розрахунок міцності перетину

1. Визначаємо граничне значення зони бетону:

W= б - 0. 008R_b (3.5)

де б =0.85

W=0.7888, д_sr=R_s=360 МПа

При г_b2 <1 д_sc/4= 500 МПа

(3.6)

2. Визначаємо необхідну площу перетину арматури

h₀= (3.7)

M=0.251·10^-3 МНм

(3.8)

Відносна висота стислої зони

(3.9)

(3.10)

(3.11)

Установлюємо конструктивно 6 ш5 Вр І c кроком 200 мм

(A_s - 11.8 мм²).

4.4.1 Розрахунок залізобетонного маршу

Потрібно розрахувати залізобетонний марш шириною 1,2м для сходів житлового будинку, висота поверху - 3м;

ухил нахилу маршу =30⁰;

щабля розміром 15(30 див;

бетон марки В25;

арматури каркасів класу А-II;

арматури сіток класу Вр-I;

розрахункові дані для бетону М300:

R_b=13,5 МПа;

R_bt=1 МПа;

y_b1=0.85

R_bn=17 МПа;

R=1,5 МПа;

Е_b=26000 МПа;

Для арматур класу А-II

R_a=270 МПа;

R_a.x=215 МПа;

Для планувальних арматур класу В-I :

R_а=315 МПа;

R_а,ч=220 МПа;

4.4.2 Визначення навантажень і зусиль

Власна маса типових маршів по каталозі індустріальних виробів для житлового й цивільного будівництва становить: g^н=3,6 кН/м² у горизонтальній проекції.

Тимчасове нормативне навантаження згідно СНиП для сходів цивільного будинку pⁿ=3 кН/м², коефіцієнт надійності по навантаженню _f=1,2, довготривала тимчасове розрахункове навантаження pⁿ_ld=1 кН/м² на 1 м довжини маршу:

Q=(g_f+pⁿ_f)a=(3,61,1+31,21,35) =10,3 кН/м. (3.3. 1)

розрахунковий згинальний момент у середині прольоту маршу:

М= кНм (3.3. 2)

поперечна сила на опорі:

Q кН. (3.3.3)

4.4.3 Попереднє призначення розмірів перетину маршу

Стосовно до типових заводських форм призначаємо:

товщину плити (по перетині між щаблями) h_f=30 мм;

висоту ребер (косоурів) h=170 мм;

товщину ребер b_r=80 мм,

дійсний перетин маршу заміняємо на розрахункове таврове з полицею в стислій зоні: b=2b_r=280=160 мм;

ширину полиці b_р, при відсутності поперечних ребер, приймаємо не більше: b_f=2 (l6) +b=2 (300/6) +16=116 див або b_f=1+(h_f)+b=123+16=52 див,

приймаємо за розрахункове менше значення b_f=52 див.

Підбор перетину поздовжніх арматур.

За умовою:

МR_bbx(h₀-0.5x)+ R_scA_s(h₀-a)

установлюємо розрахунковий випадок для таврового перетину при

МR_Bb2b_fh_fx(h₀-0.5h_f).

Нейтральна вісь проходить у полку, умова задовольняється, розрахунок арматур виконуємо по формулах для прямокутних перетинів шириною b_n=52cм. Обчислюємо :

А₀= див² (3.3. 4)

(=0,953, (=0,095,

А_s= cм², (3.3. 5)

приймаємо: 214 А-, А_s=3,08 (-4,5%)- припустиме значення.

При 216 А-, А_s=4,02 див² (+25%)- перевитрата. У кожнім ребрі встановлюємо по 1 плоскому каркасі ДО-1

4.4.4 Розрахунок похилого перетину на поперечну силу

Поперечна сила на опорі Q_max=17,80,95=17кН. Обчислюємо проекцію розрахункового похилого перетину на поздовжню вісь із по формулах:

В_b=_b2 (1+_f+_n)=1+0,175=1,1751,5 Hcм; (3.3. 6)

B_b=21,1751,050,91001614,5²=7,510⁵ H/див; (3.3. 7)

У розрахунковому нахилом перетині Q_b=Q_sw=Q/2, а тому що по формулі

Q_b= /c , Q_b=B_b/2, те (3.3. 8)

З=B_b/0,5 Q=7,510⁵/0,517000=88,3 див, що більше 2 h₀=2,9 див, тоді

Q_b=B_b/c=7,510⁵29=25,910³ Н=25,9 Кн, > Q_max=17 кН, (3.3. 9)

отже, поперечні арматури з розрахунку не потрібно.

В I прольоту призначаємо з конструктивних міркувань (поперечні стрижні діаметром 6 мм зі сталі класу А-(, кроком s=80 мм (не більше(h/2=170/2=85 мм),

А_sw= 0,283 cм² , R_sw=175 МПа;

для подвійних каркасів n=2, А_sw=0.566 див²,

_w=0,566/16,8=0,0044; (3.3.10)

=Е_s/E_b=2,110⁵/2,710⁴=7,75.

У середній частині ребер поперечні арматури розташовуємо конструктивно із кроком 200 мм.

Перевіряємо міцність елемента по похилій смузі М/g похилими тріщинами по формулі:

Q0,3_w1b1R_bb2bh₀, (3.3.11)

де _w1=1+5_w=1+57,750,0044=1,17;

_b1=1 - 0,0114,50,9=0,87;

Q=17000 0,31,170,8714,50,91614,5100=9300 Н (3.3.12)

Умова дотримується, міцність маршу по похилому перетині забезпечена

Далі розраховуємо прогини ребер і перевіряємо їх по розкриттю тріщин.

Плиту маршу армують сіткою зі стрижнів діаметром 4-6 мм, розташованих кроком 100-300 мм. Плита монолітно зв'язана із щаблями, які армують по конструктивних міркуваннях й її несучій здатності з урахуванням роботи щаблів цілком забезпечується. Щабля, що укладають на косоури, розраховують як вільно обперті балки трикутного перетину. Діаметр робочої арматур щаблів з обліком транспортних і монтажних впливів призначають залежно від довжини щаблів l_st:

при l_st=1-1,4 м - 6 мм; l_st=1,5 - 1,9 - 7-8 мм; l_st=2 - 2,4 м - 8-10 мм,

хомути виконують із арматур d=4-6 мм, кроком 200 мм.

4.5.1 Розрахунок залізобетонної майданчикової плити

Потрібно розрахувати ребристу плиту сходової площадки двоє маршової сходів

ширина плити - 1600 мм;

товщина плити - 60 мм;

тимчасове нормативне навантаження 3 кН/м²;

коефіцієнт надійності по навантаженню _f=1;

Марки матеріалів прийняті ті ж, що й для сходового маршу.

4.5.2 Визначення навантажень

Власна вага плити при h_f=6 див; qⁿ=0,0625000=1500 Н/м²;

Розрахункова вага плити q=15001,1=1650 Н/м²;

Розрахункова вага лобового ребра (за винятком ваги плити)

q=(0,290,11+0,07)1,250001,1=1000 Н/м; (3.4. 1)

Розрахункова вага крайнього ребра

q=0,140,09125001,1=350 Н/м; (3.4. 2)

Тимчасове розрахункове навантаження р=31,2=3,6 кН/м².

При розрахунку майданчикової плити розраховують роздільну полицю, пружно забиту в ребрах, на якому опираються марші й пристенное ребро сприймаюче навантаження від половини прольоту полки плити.

4.5.3 Розрахунок полиці плити

Полку плити при відсутності поперечних ребер розраховують як балковий елемент із частковим защемленням на опорах. розрахунковий проліт дорівнює відстані між ребрами й дорівнює 1,13 м.

При обліку утворення пластичного шарніра згинальний момент у прольоті й на опорі визначають по формулі, що враховує вирівнювання моментів.

М_s=ql^2/16=52501,13²/16=420 Н/м, (3.4. 3)

де q=(g+p)b=(1650+3600)(1=5250 Н/м, b=1).

При b=100 див й h0=h-а=6-2=4 див, обчислюємо

A_s= cм²; (3.4. 4)

По таблиці 2.12 визначаємо : (=0,981, (=0,019,

A_s= 0.27 cм²; (3.4. 5)

Укладаємо сітку С- з арматур 3 мм Вр- кроком s=200 мм на 1м довжини з відгином на опорах, А_s=0,36 див².

4.5.4 Розрахунок лобового ребра

На лобове ребро діють наступні навантаження:

постійна й тимчасова, рівномірно розподілені від половини прольоту полки, і від власної ваги:

q=(1650+3600) 1,35/2+1000=4550 Н/м; (3.4. 6)

Рівномірно розподілене навантаження від опорної реакції маршів, прикладене на виступ лобового ребра й зухвале її крутіння,

q =Q/a=17800/1,35=1320 Н/м. (3.4. 7)

Згинальний момент на виступі від навантаження q на 1 м:

M₁=q₁(10+7)/2=13208,5=11200 Ндив=112 Нм; (3.4. 8)

Визначаємо розрахунковий згинальний момент у середині прольоту ребра (уважаючи умовно через малі розриви, що q₁ діє по всьому прольоті):

M=(q+q₁)l_02/8=(4550+1320)3,22/8=7550 Н/м. (3.4. 9)

Розрахункове значення поперечної сили з обліком _n=0,95

Q=(q+q₁)l_n/2=(4550+1320)3,20,95/2=8930 Н; (3.4.10)

Розрахунковий перетин лобового ребра є тавровим з полицею, у стислій зоні, шириною b_f=b_f+b₂=66+12=48cм. Тому що ребро монолітно пов'язане з полицею, що сприяє сприйняттю моменту від консольного виступу, то розрахунок лобового ребра можна виконати на дію тільки згинального моменту, М=7550Н(м.

Відповідно до загального порядку розрахунку згинаючих елементів визначаємо (з урахуванням коефіцієнта надійності _n=0,95).

Знаходження центральної осі за умовою (2,35) при x=h_f

M_n=7550000,95=0,7210R_bb2b_fh_f(h₀-0.5h_f)=

=14,51000,9486(31,5-0,56) =10,710⁶ Hдив, (3.4.11)

умова дотримується, нейтральна вісь проходить у полку,

A₀= (3.4.12)

(=0,993, (=0,0117))

A_s= cм²; (3.4.13)

приймаємо з конструктивних міркувань 210 А-, А_s=1,570 див²; відсоток армування =(А_s/bh₀) 100=1,57100/1231,5=0,42%.

4.5.5 Розрахунок похилого перетину лобового ребра на поперечну силу

Q=8,93 кН

Обчислюємо проекцію похилого перетину на поздовжню вісь,

В_b=_b2(1+_f+_n)R_btb2bh₀² (3.4.14)

В_b=21,2141,051001231,5²=27,410⁵ H/див,

де _n=0;

_f=(0,75 3h_f)h_f/bh₀=0,75362/1231,5=0,2140,5; (3.4.15)

(1+_f+_n)=(1+0,214+0)=1,2141.5 (3.4.16)

у розрахунковому похилому перетині

Q_b=Q_sw=Q/2, тоді

с=В_b 0,5 Q=27,410⁵/0,58930=612 див, (3.4.17)

що більше. 2h₀=231,5=63; приймаємо з=63 див.

Q_b=B_b/c=27,410⁵/63=43,410³ Н=43,4 кНQ=8,93 кН, (3.4.18)

Отже, поперечні арматури з розрахунку не потрібно.(по конструктивних вимогах приймаємо закриті хомути (з огляду на згинальний момент на консольному виступі) з арматур діаметром 6 мм класу А-I кроком 150 мм.

Консольний виступ для обпирання вільного маршу армують сіткою З-2 з арматур діаметром 16 мм, класу А-I, поперечні стрижні цієї сітки скріплюють із хомутами каркаса К-I ребра. Розрахунок другого поздовжнього ребра майданчикової плити виконують анологічно розрахунку лобового ребра без обліку навантаження від сходового маршу.

V. Технологія і організація будівництва об'єкта

5.1 Технологія й організація виконання основних процесів

5.1.1 засоби виконання процесів

Залежно від конструктивного рішення будинку, що будується, визначення методи й засоби виконання провідного процесу, монтажу будівельних конструкцій.

Для вибору монтажного крана необхідно розрахувати максимально параметри монтажних елементів:

1. Максимальна вантажопідйомність:

Q_гр=Q_эл+М_стр, де

Q_эл- маса елемента: балкон 12-го поверху Q_эл=1,4 т.

М_стр - маса стропующего пристрою М_стр=0,8 т.

Q_грмах=1,4+0,8=2,2 т.

2. Висота підйому гака:

Нкр=Н0+Нз+Нстр,

де

Н₀=46,46 м

Нз - висота запасу Н_З=0,5 м.

Н_стр=3 м - висота стропующего пристрою.

Н_крмах=46,46+0,5+3=50м.

3. Максимальний виліт: L_крмах=35 м.

Виходячи з отриманих характеристик підбирає крана, що, приймаю кран КБ-504,1 із блоковою системою.

Основный параметры крана КБ-504,1

Для виробництва різний видів робіт необхідно прийняти машини й механізми:

1) для виробництва земляних робіт прийнятий бульдозер ДЗ-43 потужністю 180кс, екскаватор ЭО-4321 з ємністю ковша 0,65 м³. Ґрунт ущільнюють ручними электротрамбовками ИЕ-4504;

2) для робіт нульового циклу пристрій монолітних фундаментів, прийнятий автомобільний кран КС-4575, і вібратори М-50;

3) механізми необхідні для монтажного циклу (див. глава 'Технологічна карта монтажу конструкцій каркаса';

4) прибуткові роботи здійснюються за допомогою машин, описаних у розділі 'Технологічна карта покрівельних робіт'.

5) при пристрої підлог використані пневмотрамбовки, вібратори М-52 і бетононасос Б-15.

6) Опоряджувальні роботи здійснюють за допомогою малярської станцій

МС-2 і штукатурної станції - САМОТ-3.

5.2 Вибір методів провадження робіт

5.2.1 Земляні роботи

Планування й різання рослинного шару ґрунту здійснюється бульдозерами, землерійно-транспортними машинами. У цьому випадку прийняті бульдозера найбільш раціональні тому що ґрунт переміщається до 100 м. Земляні роботи містять у собі планування ділянки, зрізку рослинного шару ґрунту, риття й зворотне засипання траншев і котлованів під фундаменти з попередньою ручною доробкою. Процес розробки ґрунту бульдозером складається з 3-х основних операцій:

Схема роботи бульдозера - часткова набір, транспортування й укладка ґрунту.

Планування площадки здійснюється останнім способом.

Розробку траншев і котлованів роблять екскаватором зі зворотною лопатою ЭО-4321 з ємністю ковша 0,65 м³ з навантаженням ґрунту в автосамосвал.

Після того виконують ущільнення ґрунту электротрамбовками під фундаменти.

5.2.2 Пристрій монолітних фундаментів

Перед укладанням фундаменту ґрунт, що залишився при розробці котловану видаляють із застосуванням малої механізації, знімаючи шар не менш 100 мм.

Поверхня ґрунту в зоні майбутнього фундаменту ретельно вирівнюють і влаштовують бетонну підготовку. Фундаменти бетонують у розбірно-переставній опалубці. Бетонування ведуть із перервами, горизонтальними шарами товщиною 0,3-0,4м з ущільненням глибинними вібраторами.

Т. я. фундаменти встановлюють у зимовий час, то необхідно використати способи штучного прогріву бетону, яких здійснюється за допомогою стрижневих електродів d=28 мм. Прогрів ведуть так:

- температура бетону при включенні струму не нижче +5^оС.

- включати струм треба не пізніше чим через 1,5-2 години після укладання бетонної суміші;

- підйом температури бетону повинен бути не більше 8 ^оС / година.

5.3.1 Технологія й організація потокового виконання процесів

Монтаж будівельних конструкцій є комплексно-мехнанизированным процесом зборки будинків і споруджень із елементів і конструктивних вузлів заводського виготовлення.

Ефективне виробництво монтажних робіт може бути забезпечене при: додатку укріплених уніфікованих конструкцій, які мають високий ступінь заводської готовності й технологічних монтажів;

комплексної механізації й мастичной автоматизації монтажних робіт;

застосування потокових організацій монтажних робіт включаючи й сполучене ведення монтажних робіт, великоблочну зборку, конвееризаицию й інші методи забезпечення й висока ефективність монтажних робіт.

Монтаж будівельних конструкцій складається з підготовчих й основних процесів. Підготовчі процеси транспортування, складування й укріплена зборка. Основні процеси: підготовка й підйом конструкцій, вивірка й тимчасове закріплення, антикорозійний захист.

Монтаж прийнятий вести заелементним способом. При цьому конструкції окремо подають і встановлюють у проектне положення. Такий метод вимагає мінімальних витрат на підготовчі роботи й найбільш зручний для монтажу 'з коліс'.

Послідовність установки конструкцій у проектне положення передбачає методом паралеливания. Коли вище розташовані конструкції послідовно встановлюються на раніше змонтованих і закріплені нижче конструкцій.

Послідовність установки окремих монтажних елементів передбачає комбінований монтаж тобто в межах однієї захватки монтують спочатку тільки фундаментні блоки, після них встановлюють на цій же захватці несучі стіни й плити перекриття одночасно.

5.3.2 Організація й методи робітників

Спочатку виконують укладання фундаментних блоків, на які згодом будуть укладати манолітне перекриття та починати кам'яну кладку.

Плита перекриття вкладається на блоки з на відстань 150-200мм від внутрішнього краю. На поверхню блока де немає плити починають вкладати цеглу.

З 1-го по останій поверхи плити вкладаються ни несучі стіни із цегли.

Цегельна кладка робиться з розшивкою та висотою шва 10мм, з армуванням кладки через 5 рядів, допустиме відхилення по вертикалі ±2мм/м. Над віконними та дверними прорізами укладаються перемички.

5.3.3 Контоль якості кам'яної кладки

У процесі зведення кам'яних конструкцій здійснюється виробничий контроль якості робіт, який включає: вхідний контроль робочої документації, конструкцій, стінових виробів, напівфабрикатів і матеріалів; операційний контроль окремих процесів і операцій; приймальний контроль кам'яних конструкцій.

Під час вхідного контролю робочої документації перевіряють її комплектність і відповідність нормативним вимогам. При вхідному контролі конструкцій, стінових виробів, заготовок і напівфабрикатів здійснюють їх зовнішній огляд, перевіряють відповідність їх проекту, вимогам стандартів і нормативним документам, а також наявність і зміст супроводжувальних документів, паспортів і сертифікатів.

Операційний контроль здійснюють під час виконання кладочних операцій і спрямовують на забезпечення своєчасного виявлення

дефектів, виправлення та попередження їх. При операційному контролі перевіряють: додержання технології виконання кладочних операцій; відповідність кам'яних робіт робочій документації, будівельним нормам, правилам і стандартам -- правильність перев'язування швів, геометричні розміри конструктивних елементів кам'яної кладки, горизонтальність рядів кладки, вертикальність поверхонь і кутів, прорізів, товщину і заповнення швів тощо.

Під час приймального контролю перевіряють якість виконаних робіт відповідно до проекту і нормативних вимог. Прийманню підлягають як закінчені роботи із зведення кам'яних конструкцій, так і приховані, які підлягають попередньому прийманню зі складанням актів на приховані роботи. Приймання робіт здійснюється до опорядження кам'яних конструкцій.

Попередньому прийманню зі складанням актів на приховані роботи підлягають: основи і фундаменти -- якість і стан ґрунтів, глибина закладання і розміри фундаментів; якість кладки, наявність гідроізоляції кладки, арматури, анкерів, закладних деталей і захист їх від корозії закріплення карнизів, балконів та інших консольних конструкцій; конструкція і положення місць обпирання ферм, прогонів, балок і плит на стіни і стовпи та закладання їх у кладку; наявність та конструкція осадкових, деформаційних і антисейсмічних швів, антисейсмічних поясів, їх розміри, армування і міцнісні показники; геодезичні розбивні роботи та інші приховані роботи.

При прийманні закінчених робіт перевіряють правильність перев'язування швів, геометричні розміри, положення і відхилення елементів кам'яної кладки (прорізи, простінки, стовпи тощо) відносно розбивних осей, горизонтальність рядів кладки, вертикальність поверхонь, кутів і прорізів, товщину і заповнення швів, якість фасадних поверхонь тощо. Результати виробничого контролю фіксують у відповідних виконавчих документах, де наведено оцінку якості робіт, відповідність їх проекту і нормативним документам, а також прийняті методи, терміни і періодичність контролю.

5.3.4 Машини, устаткування, механізований інструмент і пристосування

5.3.5 Основные конструкции, материалы и полуфабрикаты

5.3.6 Техніко-економічні показники

1. Обсяг робіт, прийнятий для монтажу конструкцій, усього будинку складає: V=26264,8т³.

2. Тривалість робіт склала дні.

3. Трудомісткість:

по нормі люд-дн приято люд-дн

4. Трудомісткість на 1 м³ монтируемого будинку

по нормі люд-дн/м³

приято люд-дн/м³

5.Вироблення:

по нормі т/люд-дн

прийняті т/люд-дн

5.4 Технологічна карта улуштування фундаментів

Область застосування

На виконання робіт по бетонуванню монолітних залізобетонної стрічкових фундаментів розроблена технологічна карта (див. креслення на листі №8).

Монолітні стрічкові фундаменти проектуємо з бетону природного твердіння, класу В22,5, який поставляється на будівельний майданчик з місцевих заводів.

Згідно проведених розрахунків товщина фундаменту складає 0.85м. Міцність бетону повинна становити не менше 70% від міцності класу бетону. Передбачена міцність бетону назначається не меншою за 26.1 Мпа.

Фундамент армується арматурними виробами, виконаними по ГОСТ 10922-75. Захисний шар бетону для робочої арматури - не менше діаметра арматури і не менше 20мм.

Технологічна карта розроблена на роботи по влаштуванню монолітних залізобетонної фундаментів і передбачає такі роботи :

- розвантаження щитової опалубки;

- монтаж опалубки фундаменту;

- монтаж та зварювання арматурних каркасів та сіток фунд.;

- заливка опалубки бетоном;

- ущільнення бетону;

- демонтаж опалубки.

Технологія виконання робіт

Перед початком робіт по влаштуванню монолітних залізобетонної фундаментів необхідно завершити земляні роботи, виконати роботи по ущільненню основи під фундамент. Підготовку під фундамент виконують з піску товщиною 30-50мм. Так як котлован під будівлю має великі розміри то завезення матеріалів (бетону, арматури) та опалубки здійснюється безпосередньо до місця укладки, тому під'їзні шляхи додатково ущільнюються щебенем.

Всі роботи виконуються по захваткам потоковим методом. Зведення виконується по чотирьом захваткам.

Після влаштування підготовки виконуються роботи по завезенню та монтажу односторонньої опалубки фірми “PERI”. Для вантажно-розвантажувальних робіт в котловані використовуємо кран КС-4571. Опалубку розвантажуємо по периметру котловану в пакетах. Монтаж опалубки виконується вручну, із за невеликої ваги щитів, згідно заздалегідь винесеним осям будівлі та опалубочним розмірам плити фундаменту. Вивірка опалубки виконується висками та натягнутими причалками.

Після проведення опалубочних робіт розпочинають роботи по монтажу арматурних каркасів та сіток фундаментної плити. Арматурні вироби завозять з місцевих заводів. Розвантаження та монтаж виконується краном КС-4571. Зварку сіток та каркасів виконують апаратом дугової зварки та електродами марки

Е-42.Монтаж виконують невеликими картами щоб не загромаджувати під'їзні шляхи для бетонування. Паралельно з монтажем арматури розпочинаються роботи по заливанню бетону. Бетон привозять бетоновозами, які розвантажують бетон безпосередньо на місце укладки. Бетонщики ущільнюють бетонну суміш глибинними вібраторами та вирівнюють поверхню. Бетонування теж ведеться невеликими картами згідно схеми бетонування (див. лист №8). Одна карта по об'єму приблизно дорівнює 7м³ що відповідає об'єму бетону

привезеного бетоновозом за один раз. Перерви бетонування виконуються з влаштуванням робочих швів в місцях плити, де виникають найменші внутрішні зусилля при експлуатаційних навантаженнях. Такі місця приблизно знаходяться на одній третій довжині пролита в любому напрямку. Для продовження бетонування робочі шви очищають від цементної плівки та змочують водою.

Підчас робіт та після робіт по заливці бетону виконується догляд за бетоном. Зростання міцності бетону значною мірою залежить від вологості середовища. Для попередження виникнення усадкових тріщин бетон укривають і поливають не пізніше ніж через 10...12 годин, а в жарку та вітряну погоду не пізніше ніж через 2..3 години після укладання суміші. Найпростішим і найпоширенішим методом є безпосереднє укривання поверхні бетону матеріалами, що утримують вологу: матами, рогожею, піском.

5.5 Технологічна карта на провадження робіт по зведенню надземної частини будинку

5.5.1 Область застосування технологічної карти

Технологічна карта розроблена на зведення надземної частини житлового дев'ятиповерхового будинку в м.Ахтирка. Карта містить у собі розрахунок обсягів монтажних робіт, підбор машин і механізмів, необхідних для провадження робіт. Розроблено технологію провадження робіт. Карта розроблена для провадження робіт у літню пору. Ведення робіт передбачене в нормальних кліматичних умовах при позитивній температурі зовнішнього повітря. Всі роботи виробляються у дві зміни при нормальному режимі праці.

Технологічна карта передбачає виконання робіт з багатошарової цегельної кладки зовнішніх стін товщиною 640мм із гнучкими зв'язками зі склопластику й утепленням плитами пенополистирольными у дві зміни в будь-який час року при достатнім висвітленні будівельного майданчика за ДСТ 12.1.046-85.

У даній технологічній карті розглядається кладка зовнішніх стін будинку тришарової конструкції. Внутрішній шар прийнятий товщиною 380 мм і виконується з пустотілої стовщеної рядової керамічної цегли. Зовнішній лицювальний шар прийнятий товщиною 120 мм із пустотілого стовщеного лицьового керамічного (силікатного) цегли. Як утеплювач прийнятий плитний пенополистирол марки ПСБС-25 ДЕРЖСТАНДАРТ 15588-86 товщиною 100мм. Товщина повітряного прошарку становить 40мм. З'єднання шарів виконується на гнучких зв'язках зі склопластику по СТБ 1103-98 (малюнок 1). Для забезпечення анкеровки зв'язків у зовнішньому лицювальному шарі стіни на стеклопластиковые зв'язку на заводі-виготовлювачі встановлюють шайби. Шайби при установці в стіни анкеруют у порожнечі цегли із закладенням порожнечі із шайбою нижнього ряду кладки розчином. Товщина швів цегельної кладки, у яких покладені зв'язки зі склопластику, прийнята 12мм.

Комплексний процес зведення надземної частини будинку містить у собі:

- Цегельна кладка стін зовнішніх т. 640мм

- Цегельна кладка стін зовнішніх т. 510мм

- Цегельна кладка стін внутрішніх т. 380мм

- Укладання перемичок масою до 0,3т

- Кладка перегородок в 1/4 цегли

- Кладка перегородок в 1/2 цегли

- Кладка перегородок з легкобетонных плит

- Укладання сходових площадок масою більше 1т

- Укладання сходових маршів масою більше 1т

Роботи з монтажу збірних конструкцій виробляються краном КБ-504,1

5.5.2 Нормативні посилання

Типова технологічна карта розроблена на підставі наступних нормативних документів:

Снип 3.01.01-85 Організація будівельного виробництва, изд. 1990р.

Снип 3.03.01-87 Несучі й конструкції, що обгороджують

Снип 3.01.03-84 Геодезичні роботи в будівництві

Снип Ш-4-80* Техніка безпеки в будівництві, изд.1989р.

ППБ-05-86 Правила пожежної безпеки при виробництві будівельно-монтажних робіт

СТБ 1103-98 Арматури стеклопластиковая. Технічні умови

СТБ 1160-99 Цегла й камені керамічні. Технічні умови

СТБ 1228-2000 Цегла й камені силікатні. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ 11371-78 Шайби. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ 15588-86 Плити пенополистирольные. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ 18343-80 Піддони для цегли й керамічних каменів. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ 25573-82 Стропи вантажні канатні для будівництва. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ 28013-89 Розчини будівельні. Загальні технічні умови

РДС 1.03.02-2003

Єдині норми й розцінки на будівельні, монтажні й ремонтні роботи, Москва, 1987р. (Енир):

Збірник Е1 Внутрібудівельні транспортні роботи

Збірник ЕЗ Кам'яні роботи

Збірник Е4 Монтаж зборень і пристрій монолітних залізобетонних конструкцій. Випуск 1. Будинки й промислові спорудження

Серія 2.130-8 Деталі багатошарових цегельних стін і кам'яних споруджень зовнішніх стін житлових і суспільних будинків, БЕЛНИИС, 1997р.

При розробці технологічної карти враховані основні вимоги СТБ ИСО 9001-96. Системи якості. Модель забезпечення якості при проектуванні, розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні.

5.5.3 Характеристики застосовуваних матеріалів

При зведенні надземної частини будинку застосовують наступні матеріали й вироби:

1 Перемички (ДЕРЖСТАНДАРТ 13015.0-83) марки ПБ (Б1.038.1-1 вип. 4)

2 Марші сходові серії 1.152.1-6 вип. 1

3 Площадки сходові серії 1.152.1-8 вип. 1

4 Цегла силікатний М150

5 Розчин кладочный цементно^-піщаний пластифицированный М100

6 Плити пенополистирольные ПСБ-68 ДЕРЖСТАНДАРТ 15588-86

7 Гнучкі зв'язок-сталеві

Для кладки стін застосовується цегла силікатний. Як зовнішнє облицювання використається разшивка швів.

Граничні відхилення від номінальних розмірів і форми не повинні перевищувати величин, наведених у таблиці 5.5.3.1.

Таблица 5.5.3.1.

Таблица 5.5.3.2.

Вапняні включення, що викликають після пропарювання цегл руйнування поверхонь у вигляді відколовши глибиною більше 6 мм, не допускаються.

На поверхні рядових цегл допускається наявність відколовши

по найбільшому вимірі від 5 до 10 мм у кількості не більше 3 шт.

Для лицьових цегл отбитости, посечки й відколи від вапняних включень, видимі з відстані 10м на відкритій площадці при денному висвітленні на лицьових поверхнях (однієї тычковой й однієї ложковой), не допускаються. На інших поверхнях допускаються як для рядових цегл.

Кількість половняка в партії повинне бути не більше 5% для керамічних цегл й 2% - для лицьових, силікатних.

Водопоглинення для рядової й лицьової цегли ;повинне бути не менш 6%.

Контрольну перевірку якості цегли здійснюють державні або відомчі інспекції по якості або споживач у присутності представника-виготовлювача відповідно до вказівок СТБ 1160-99 і СТБ 1228-2000.

Кожна партія цегл, що поставляють, повинна супроводжуватися документом про якість, у якому вказується:

- найменування виготовлювача й (або) його товарний знак;

- найменування й умовна позначка цегли;

- номер і дата видачі документа;

- номер партії й кількість цегл, що відвантажують;

- маса цегл;

- водопоглинення;

- питома ефективна активність природних радіонуклідів;

- теплопровідність цегли.

Транспортування цегли повинне вироблятися із застосуванням як засоби пакетування піддонів типу 'ПІД' за ДСТ 18343-80.

Допускається транспортування цегл автомобільним транспортом технологічними (розрідженими) пакетами без піддонів із застосуванням як засоби пакетування скріпних пристроїв (знімних стаціонарних) у кузовах автотранспортних засобів.

Навантаження й вивантаження пакетів цегли повинна вироблятися механізованим способом за допомогою спеціальних вантажозахватних пристроїв.

Навантаження цегли навалом (набрасыванием) і вивантаження їхнім скиданням не допускається.

На піддонах цегли повинні бути покладені на 'плашок' або на 'ложок' таким чином, щоб забезпечити стійкість пакета в процесі транспортування.

Цегла повинен зберігатися пакетами на піддонах за ДСТ 18343-80 у суцільних однострічкових штабелях в один ярус. Допускається установка пакетів один на одного не вище двох ярусів для рядових цегл (малюнок 2).

Розчини будівельні повинні приготавливаться відповідно до вимог ДЕРЖСТАНДАРТ 28013-89 по технологічній документації, затвердженої у встановленому порядку. При кладці стін з пустотілої цегли повинен застосовуватися розчин, рухливість якого відповідала б зануренню стандартного конуса не більше ніж на 7-8 див.

Розчинна суміш, відпущена на об'єкт будівництва, повинна відповідати ДЕРЖСТАНДАРТ 28013-89.

Підприємство-виготовлювач повинне супроводжувати розчин документом про якість, у якому вказується:

- найменування й адреса виготовлювача;

- дата й час виготовлення суміші;

- марка розчину;

- вид в'язкі;

- кількість суміші;

- рухливість суміші;

- найменування й кількість добавок;

- позначення стандарту, по якому виготовлений розчин

Малюнок . Схема складування рядової й лицьової цегли

1-цегла;

2- піддон, ДЕРЖСТАНДАРТ 18343 - 80

а - схема складування рядової цегли;

б - схема складування лицьової й рядової цегли

Документ про якість розчину повинен бути підписаний представником підприємства-виготовлювача, відповідальним за технічний контроль.

Споживач має право виконувати контрольну перевірку якості розчинної суміші відповідно до вимог ДЕРЖСТАНДАРТ 28013-89.

Якщо при перевірці якості будівельного розчину виявиться, що не відповідає хоча б одному з технічних вимог стандарту, партію розчину бракують.

Розчинні суміші повинні доставлятися споживачеві в автотранспортних засобах, що виключає втрати цементного молока.

Доставлена на будівельний майданчик розчинна суміш повинна бути розвантажена в змішувач-перевантажувач. Допускається розвантаження в інші ємності за умови збереження заданих властивостей розчинної суміші.

Плити минераловатные типу ПСБС-25 застосовують як теплова ізоляція.

Номінальні розміри плит повинні бути:

- по довжині - від 900 до 5000 мм із інтервалом через 50 мм;

- по ширині - від 500 до 1300 мм із інтервалом через 50 мм;

- по товщині - 100мм.

Плити повинні виготовлятися відповідно до вимог ДЕРЖСТАНДАРТ 15588-86 по технологічному регламенті, затвердженому у встановленому порядку.

Плити повинні мати правильну геометричну форму. Різниця діагоналей не повинна перевищувати, мм:

- для плит довжиною до 1000 - 5;

- понад 1000 до 2000 - 7;

- -понад 2000- 13.

На бічній грані пакета або плити повинна бути нанесена маркування, що містить штамп ОТК підприємства-виготовлювача, тип і марку плити.

Кожну партію плит супроводжують документом про якість, у якому вказують:

- найменування підприємства-виготовлювача;

- дату виготовлення;

- найменування продукції й номер партії;

- марку й тип плит;

- кількість плит у партії й у кожному пакеті;

- позначення стандарту;

- штамп ОТК.

Плити утеплювача поставляють упакованими в транспортні пакети. Висота сформованого пакета не повинна перевищувати 0,9м. Пакети із плитами транспортують у критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на кожному виді транспорту.

Плити повинні зберігатися в покритих складах. Допускається зберігання під навісом, що захищає плити від впливу атмосферних опадів і сонячних променів. При зберіганні під навісом плити повинні бути покладені на підкладки, при цьому висота штабеля не повинна, перевищувати Зм.

Для з'єднання зовнішнього й внутрішнього шару стіни застосовують

стеклопластиковые зв'язку діаметром 6 мм по СТБ 1103-98 із шайбами за ДСТ 11371-78.

Стеклопластиковые зв'язку поставляють на об'єкт будівництва в готовому виді. Транспортують будь-яким видом транспорту, упакованими в пакети з обов'язковою обв'язкою шпагатом або іншим обв'язувальним матеріалом. Маса пакета - не більше 25 кг

Стеклопластиковые зв'язку приймають партіями. При вхідному контролі якості відбирають не менш 5% від партії.

Перевіряють діаметр стрижнів, довжину стрижнів, установку шайб, наявність документа про якість.

Зберігають стеклопластиковые зв'язку в закритих сухих приміщеннях з відносною вологістю повітря не більше 60%, в упакуванні заводу-виготовлювача.

5.5.4 Організація й технологія провадження робіт

Основним методом виробництва кам'яних і монтажних робіт є потоковий, в основу якого покладені наступні принципи:

- поділ комплексу робіт із захватно-ярусной системи;

- розчленовування комплексу робіт на складові процеси й організація спеціалізованих ланок;

- послідовне виконання процесів спеціалізованими ланками комплексних бригад постійного складу в однаковому темпі;

- ув'язування будівельних процесів, виконуваних по захватно-ярусной системі, із загальним об'єктним потоком по зведенню будинку.

Комплексне зведення кам'яних конструкцій потоковим методом согласовывается з монтажем збірних конструкцій перекриттів, пристроєм перегородок, установкою дверних і віконних заповнень й ін.

До складу комплексної бригади входять ланки мулярів, тесль, монтажників і транспортних робітників.

При проектуванні виробництва кам'яних варто враховувати необхідність виконання суміжних робіт (монтажних, плотничных, транспортних).

При однозагарбній системі заготівля матеріалів, установка риштовання й монтаж виробляються в другу зміну.

Двозмінна організація робіт дозволять у першу зміну крім виконувати роботи з розвантаження й складування матеріалів, виробів і конструкцій, установлювати подмости, заготовлювати матеріали на другу зміну. У другу зміну ведуть кам'яну кладку, монтують плити перекриттів, сходові марші й площадки, перегородки й готовлять фронт робіт для першої зміни.

Для производства каменных работ используем поточно-захватный принцип организации труда с использованием горизонтальной схемы развития потока.

Малюнок Горизонтальна схема виконання виробничих процесів кам'яної кладки

Кладку стін виконуємо по багаторядній системі перев'язки. Прорізи в стінах перекриваються по ходу кладки перемичками

Для кладки стін використаємо інструменти, пристосування й інвентар, наведені в таблиці 10.

Розчин подається на робоче місце в ящиках місткістю 0.15 м3 гірляндою (2 ящики).

Цегла подається на робоче місце пакетами на піддонах (2 піддони по 200 штук).

Кам'яна кладка зовнішніх стін складається з наступних операцій:

a) установлюються порядовки й натягається шнур - причалка;

b) з постіль, подається й розрівнюється розчин;

c) укладається цегла зовнішньої версти на постіль із утворенням швів;

d) з операція 'b';

e) уикладається внутрішня верста стіни;

f) з операція 'b';

g) укладається цегла в забутовку;

h) у міру кладки лицювального шару й внутрішньої частини стіни перевіряється правильність кладки;

і) у міру кладки зовнішньої й внутрішньої версти виробляється розшивка швів;

j) у міру утворення колодязів виробляється їхнє заповнення теплоізоляційним матеріалом (пенополистирольными плитами).

Порядовки встановлюються в кутах кладки й на прямих ділянках не рідше, ніж через 12м. Шнур - причалку натягають між порядовками. Щоб уникнути його провисання через кожні 4...5 м під нього укладають на розчині маякові цегли так, щоб вони виступали за площину стіни на 2...3 див. Причалку зверху притискають цеглою. На зовнішніх верстах причалку встановлюють для кожного ряду кладки, а на внутрішніх - через 3...4 ряду.

Підготовка постелі полягає в очищенні її й розкладці на ній цегли.

Розчин на постіль подається ковшовими лопатами з розрівнюванням його за допомогою кельми.

Цеглу укладаємо способами вприсык з підрізуванням й у полуприсык.

Кладка стін виконується з використанням пооперационно - розчленованого принципу організації праці в ланці:

- установку порядовок, укладання цегли у верстові ряди, перевірку правильності кладки, розшивку швів, установку теплоізоляційних плит виконує муляр високої кваліфікації (3 розряди);

- кладку забутки, подачу й розстеляння розчину, стеску цегли його подачу виконують муляри низького розряду (2, 3 розряди).

Технологічна послідовність операцій ведення кладки:

1- розбивка осей і розмітка стін, установка порядовки, натягування причалки

2- подача, розстеляння й розрівнювання розчину

3- укладання цегли на постіль із розчину

Для ведення кам'яних і супутніх їм робіт будинок у плані розбивається на захватки. При призначенні границь захваток необхідно щоб обсяги кам'яних робіт на кожній захватці по трудомісткості були приблизно однакові й границі їх погоджувалися з місцем розташування піднімальних механізмів.

У свою чергу стіни для кладки в межах захватки ділять на ділянки. Їхня кількість приймається по числу ланок мулярів з урахуванням чисельності й кваліфікаційного складу ланки. Довга ділянки призначається з урахуванням виконання кладки стін ланкою мулярів на висоту в один ярус за зміну. Після закінчення кладки 1-го поверху на першій захватці ланки , щоведуть кладку, переходять на другу захватку, а ланки, що роблять установку риштовання й монтаж збірних конструкцій - на першу.

Кладка зовнішніх стін.

Роботи зі зведення багатошарових стін починають із викладання зовнішньої версти - облицювання висотою 8 - 9 цегл. Муляри 5-го розряду ведуть кладку кутів під порядовку на висоту одного ярусу, потім натягають шнур-причалку й виконують кладку між кутами. При цьому перший муляр 3-го розряду подає цеглу, рухаючись за ним другий муляр 3-го розряду розстеляє розчин, а муляр 5-го розряду викладає зовнішню версту. У процесі робіт у шви через 2 ряди цегли із кроком 50 див укладають стеклопластиковые штиря-зв'язку; виступаючий за кладку кінець штиря повинен на 3...5 див перевищувати товщину утеплювача. Далі муляри встановлюють утеплювач на висоту, що перевищує кладку на 100 мм, потім перший муляр розкладає цеглу й розстеляє розчин, рухаючись за ним муляр 5-го розряду викладаємо зовнішню версту несучого шару, а другий муляр 3-го розряду викладає внутрішню версту; процес кладки повторюється.

Кладка перегородок

Робоче місце організовують за звичайною схемою з урахуванням конкретних умов. Для досягнення гарної якості кладки кутів рекомендується застосовувати шаблони з дощок, остроганных із зовнішньої й отфугованных із внутрішньої сторони. При зведенні перегородок у приміщеннях, де вже змонтовані перекриття, шаблон установлюють по схилі в розпір між підлогою й стелею приміщення. У процесі кладки цегли укладають впритул до шаблона з перев'язкою. Застосування такого шаблона забезпечує не тільки більшу точність установки перегородок, але й значно прискорює роботу мулярів.

Перегородки санвузлів також викладаються із застосуванням шаблона. Ланка встановлює шаблон для безрозмічальної кладки стінок санвузла по ризиках, нанесеним з. По шаблоні укладають перші 2 ряди кладки; за допомогою правила, з якість виконання роботи, після чого шаблон знімають. Потім установлюють кутові шаблони або звичайні порядовки й продовжують кладку стін. По ходу кладки муляри забивають у шви капітальних стін металеві йоржі (2-3 шт. висоті стіни), прив'язуючи до них прутки м'якого дроту арматури. У шви майбутніх прорізів укладають пробки, або використають коркову цеглу. Для підвищення міцності й стійкості перегородки армуємо стрижневим дротом через два ряди.

Монтаж перемичок.

Монтаж перемичок здійснюється в процесі виконання кам'яної кладки. Такелажник стропит необхідну перемичку, у той час як муляр готовить розчинну пастель. Потім перемичку опускають й укладають, контролюю величину обпирання на стіни. Наступним етапом є перевірка горизонтальності рівня й розшивка швів. Рядові перемички при невеликій їхній масі можуть укладатися вручну.

Таблица 5.5.4.1 Операционная карта

5.5.5 Визначення обсягів і номенклатури робіт

Таблиця 5.5.5.1 Специфікація збірних елементів

Комплексний процес монтажу збірних конструкцій і зведення цегельних стін і перегородок містить у собі наступні процеси:

1. кам'яні роботи:

а) основні процеси:

- кладка зовнішніх і внутрішніх стін,

- укладання перемичок;

- кладка перегородок;

- установка сходових маршів і площадок;

б) допоміжні процеси:

- подача цегли, розчину на робоче місце;

- розвантаження цегли;

- установка й розбирання безболтових трубчастих лісів й інвентарного риштовання.

Таблиця 5.5.5.2 Відомість визначення обсягів кам'яних робіт

5.5.6 Підбор загарбних і допоміжних пристосувань.

При виборі вантажозахватних пристроїв перевага віддається пристосуванням з найменшою масою й розрахунковою висотою стропування.

Таблиця 5.5.6.1 Вибір вантажозахватних пристроїв

5.5.7 Визначення необхідної кількості транспортних засобів.

Для транспортування цегли й дрібних конструкцій:

Тоді:

Приймаємо вантажний автомобіль марки ЗИЛ-131 вантажопідйомністю 5т. N_тр = 4шт

5.5.8 Потреба в матеріально-технічних ресурсах

Таблиця 5.5.8.1 Перелік машин, механізмів, устаткування, технологічного оснащення, інструмента, інвентарю й пристосувань.

5.5.9 Калькуляція й нормування витрат праці

Таблиця 5.5.9.1 Калькуляція витрат праці.

5.5.10 Контроль якості й приймання робіт

Таблиця 5.5.10.1 Контроль якості провадження робіт.

5.5.11 Техніка безпеки, охорона праці й навколишнього середовища

Роботи із цегельної кладки стін виконують із дотриманням вимог Снип Ш-4-80* 'Техніка безпеки в будівництві' й Інструкцій для експлуатації застосовуваних машин і механізмів.

До виробництва кам'яних робіт допускаються особи не моложе 18 років, що пройшли:

- попередній медичний огляд відповідно до вимог Мінздраву РБ;

- минуле навчання, а також перевірку знань по безпеці праці відповідно до вимог ДЕРЖСТАНДАРТ 12.0.004-90 й 'Галузевого положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників Міністерства з питань охорони праці';

- вступний інструктаж з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної й електробезпечності.

Перед допуском до роботи робітників адміністрація зобов'язана забезпечити:

- проведення інструктажу з безпеки праці;

- спецодягом, спецвзуттям й іншими засобами індивідуальної иколлективной захисту, що відповідають ДЕРЖСТАНДАРТ 12.4.011-89 й 'Типові

нормам видачі засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій і посад', 1998;

- робітників і фахівців санітарно-побутовими приміщеннями (гардеробними сушарками для одягу й взуття, душовими, приміщеннями для прийому їжі, відпочинку й туалетами) відповідно до діючих норм

- питною водою, якість якої повинне відповідати санітарним нормам. Питні установки варто розташовувати на відстані не більше 75м по горизонталі й 10м по вертикалі від робочих місць;

- засобами для надання першої медичної допомоги.

Всі особи, що перебувають на будівельному майданчику, зобов'язані захисні каски за ДСТ 12.4.087-84. Робітники й інженерно-технічні працівники без захисних касок й інших необхідні засоби індивідуального захисту до виконання робіт не допускаються.

При виробництві будівельно-монтажних робіт необхідно вимоги ДЕРЖСТАНДАРТ 12.3,002-75 і передбачати технічну послідовність виробничих операцій.

При організації будівельного майданчика, розміщенні ділянок робіт, робочих місць, проїздів для будівельних машин, проходів для людей варто встановити небезпечні для людей зони.

Небезпечні зони повинні мати захисні (запобіжні) огородження, що задовольняють вимогам ДЕРЖСТАНДАРТ 23407-78. Провадження робіт у цих зонах допускається відповідно до ППР, що містить конкретні рішення по захисту працюючих.

Пожежну безпеку на будівельному майданчику, ділянках робіт і робітників варто забезпечувати відповідно до вимог правил пожежної безпеки при виробництві будівельно-монтажних робіт (ППБ-05-86), затверджених МВС РБ.

Електробезпечність на будівельному майданчику, ділянках робіт і робітників місцях повинна забезпечуватися відповідно до вимог ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.013-78.

Будівельний майданчик, ділянки робіт, робочі місця, проїзди проходи до них у темний час доби повинні бути освітлені відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.046-86. Провадження робіт у неосвітлених місцях не допускається.

Ширина проходів до робочих місць і на робочих місцях повинна не менш 0.6м, а висота проходів у світлі - не менш 1.8м.

Виходи в споруджуваний будинок повинні бути зверху захищені настилом шириною не менш ширини входу з вильотом на відстані не менш 2м від стіни будинку. Кут, утворений між навісом і вышерасположенной стіною під входом, повинен бути в межах 70-75°С.

Робочі місця й проходи до них на висоті 1,3м і більше й відстані менш 2м від перепаду по висоті повинні бути обгороджені тимчасовими огородженнями відповідно до вимог ДЕРЖСТАНДАРТ 12.4.059-89. При можливості пристрою огороджень, роботи на висоті варто виконувати використанням запобіжних поясів за ДСТ 12.4.089-86 і страховочных за ДСТ 12.4.107-82.

Прорізи в перекриттях, до яких можливий доступ людей бути закриті суцільним настилом або обгороджені по 14.059-89.

Прорізи в стінах при однобічному примиканні до них настилу захищатися, якщо відстань від рівня настилу до низу прорізу 0,7м.

Вантажно-розвантажувальні роботи варто виконувати відповідно до вимог ДЕРЖСТАНДАРТ 12.3.002-75, ДЕРЖСТАНДАРТ 12.3.009-76.

Місця виробництва вантажно-розвантажувальних робіт повинні оснащені необхідними засобами колективного захисту й знака- безпеки за ДСТ 12.4.026-76.

Проходи й робочі місця повинні бути вирівняні й не мати вибоїн. Узимку проходи повинні бути очищені від снігу, а у випадку зледеніння посипані піском або іншими противоскользящими матеріалами.

На площадках для укладання вантажів повинні бути позначені границі штабелів, проходів і проїздів між ними. Не допускається розвантажувати вантажі в проходах і проїздах.

Вантажопідйомні машини, вантажозахватні пристрої й тара, застосовувані при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, повинні задовольняти вимогам державних стандартів або технічних умов на них, а їхня установка, реєстрація, випробування й технічне осведетельствование повинні бути виконані відповідно до 'Правил пристрою й безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів' й іншої нормативної документації.

Перед початком вантажно-розвантажувальних робіт повинен бути встановлений порядок обміну умовними сигналами між сигналом, що подає (стропальником) і машиністом підйомно-транспортного встаткування

Площадки для вантажно-розвантажувальних робіт повинні мати; схеми стропування вантажів і таблиці ваг вантажів, які розташовуються у видимості стропальника.

Не допускається робота вантажопідйомної машини:

- при швидкості вітру 15м/с і більше;

- при снігопаді, тумані, дощі, що знижують видимість у межі

ремонту робіт;

- при підйомі вантажу невідомої маси, а також затисненого.

- при виявленні невідповідності вантажозахватних пристроїв і тари вимогам нормативно-технічної документації, несправності, також відсутності маркування й попереджувальних написів на них.

Стропування вантажів варто робити інвентарними стропами або спеціальними вантажозахватними пристроями. Способи стропування

повинні виключити можливість падіння й ковзання застропованного

Не допускається робота вантажопідйомної машини:

- при швидкості вітру 15м/с і більше;

- при снігопаді, тумані, дощі, що знижують видимість у межі ремонту робіт;

- при підйомі вантажу невідомої маси, а також затисненого.

- при виявленні невідповідності вантажозахватних пристроїв і тари вимогам нормативно-технічної документації, несправності, також відсутності маркування й попереджувальних написів на них.

Стропування вантажів варто робити інвентарними стропами або спеціальними вантажозахватними пристроями. Способи стропування повинні виключити можливість падіння й ковзання застропованного

Подача піддонів із цеглою на робочі місця повинна здійснюватися в спеціальному контейнері.

При роботі зі змішувачем-перевантажувачем шнековим МС-353 забороняється:

- працювати без дотримання 'Правил технічної експлуатації';

- працювати без зануления й на несправному встаткуванні;

- робити повторне включення механізму, не виявивши й не встановивши причин відключення;

- залишати без нагляду працюючу установку;

- допускати до роботи сторонніх осіб;

- відкривати двері відсіку електроустаткування й самому робити

ремонт;

- робити ремонт, змащення під час роботи установки;

- робити ремонтні й профілактичні роботи без зняття напруги з установки;

робити переміщення установки без відключення живильного кабелю від мережі;

робота без запобіжних ґрат. При піднятті ґрат але спрацьовувати пристрій, що блокують, що відключає привід установки.

При виконанні робіт із пристрою цегельної кладки необхідно дотримувати наступні правила:

- при кладці стін на висоті до 0,7м від робочого настилу й відстані рівня за возводимой стіною до поверхні землі (перекриття) 1,3м необхідно застосовувати засобу колективного захисту (ограждющие або уловлювальні пристрої) або запобіжні пояси; - не допускається кладка зовнішніх стін товщиною до 0,75м у положенні коштуючи на стіні.

5.5.12 Відомість до розрахунку календарного графіка

Таблиця 5.5.12.1 Відомість до розрахунку календарного графіка

5.6 Опис технологічної карти на виробництво бетонних робіт

У процесі провадження робіт будинок розбивається на захватки, на яких послідовно виконуються опалубні роботи, арматурні роботи, бетонування. Це відбито в ППР.

5.6.1 Опалубні роботи

Опалубка фундаменту. До установки опалубки приступають після інструментальної перевірки відповідності геометричних розмірів щитів опалубки проектним. Опалубку фундаментної плити встановлюють у два етапи: спочатку - щити опалубки нижнього, основного щабля фундаментної плити, потім - опалубку виступів у верхній частині фундаментної плити.

Опалубку встановлюють вручну, починаючи з маякових щитів, які розташовують у трьох-чотирьох метрах друг від друга. Крок маякових щитів повинен бути кратним їхній довжині або ширині.

При установці щитів опалубки нижнього щабля маякові щити закріплюють у строго вертикальному положенні підкосами й тимчасовими розпірками. Потім до маякових щитів болтами кріплять інвентарні сутички. До сутичок натяжними гаками й клинами кріплять інші щити опалубки. Між собою щити опалубки з'єднують притискними скобами.

Для обпирання по низі опалубки виступів верхньої частини фундаментної плити до випусків арматур приварюють опорні стрижні. Їх розташовують у поперечному напрямку, у рівні захисного шару фундаментної плити й на відстані, рівній довжині інвентарного щита.

Маякові щити встановлюють по обох сторони виступу й тимчасово кріплять до каркаса дротом. По верху опалубки встановлюють стяжні струбцини. По низі опалубки до обмежника захисного шару притискають щит і роблять электроприхватку коротышей арматури до опорних стрижнів.

Опалубка перекриттів збирається з металевих щитів й є розбірно-переставною. Вся опалубка в цілому підтримується кружальною системою, що складається й домкратних стійок, на які встановлені елементи, що підтримують щити. Підтримуючі стійки - інвентарні й установлюються через 1,5-2 м.

У своєму дипломному проекті я вибрав опалубку фірми NOE з падаючими голівками.

Зборку опалубки починають із підготовки опорних поверхонь для ригелів. Визначають оцінки поверхонь і при необхідності здійснюють підливу опор або установку прокладок.

Балки підвішують на падаючі голівки, які до цього нагвинчують на голівки опорної стійки. Штативи стійок забезпечують стабільність протягом монтажу. У таку несучу конструкцію вкладають панелі для

опалубки подовжньо або поперечно. Падаюча голівка витримує навантаження в 25 кн. Їхня міцність в 1,5 рази вище розрахункової, тому припустимі й більше високі навантаження.

Використання даного виду опалубки не вимагає докладного плану монтажу. Після установки опалубку выверяют і рихтують. Щоб поверхня перекриття була рівної, щити інвентарної опалубки ретельно підганяють.

Опалубка колон збирається з металевих щитів. Для зведення колон за допомогою опалубки цього типу передбачені щити розміром 0,8х3 м з отворами під шворні, що дозволяють установлювати необхідний розмір колон у плані. Щити охоплюють хомутами у вигляді болтів або куточків і закріплюють клинами через подвійний ряд отворів.

Перед початком монтажу опалубки на бетонній підставі фарбою наносять риски, що фіксують положення осей колони по двох координатах. Такі ж риски наносять на торцеві нижні ребра щитів опалубки. Положення нижнього короба опалубки фіксують спеціальними обмежниками з обрізків арматур, що приварюють до арматурного каркаса й випусків арматури. Другий і наступний яруси збирають із пересувного риштовання. Повністю зібрану опалубку колони выверяют по вертикалі й закріплюють розчалюваннями. Щілини між нижніми щитами й підставою законопачують.

5.6.2 Арматурні роботи

В умовах будівельного майданчика виконуються: приймання арматурних виробів, сортування й складування; підготовка до монтажу, при необхідності укрупнення й об'єднання в арматурно-опалубні блоки; установка, вивірка арматури й остаточне з'єднання стиків; приймання робіт зі складанням акту схованих робіт.

У своєму курсовому проекті я вибрав арматури проти продавливания перекриттів JDA фірми JORDAHL. Арматури складається із двухголовочных анкерів, з'єднаних за допомогою перфорованої сталевої планки. Двухголовочные анкери виготовляються з арматурної сталі BSt 500 S, а перфорована планка - з конструкційної сталі.

Каркаси встановлюють при одній або двох відкритих сторонах опалубки. Для запобігання каркасів від зсуву їх тимчасово закріплюють. Кріплення знімають у міру укладання бетонної суміші.

Арматурні елементи JDA за допомогою поперечних перфорованих пластин монтуються на відповідних розпірних пристосуваннях. Вільні голівки анкерів повинні доходити при підвісному монтажі принаймні до нижньої крайки самого нижнього шару арматури, а при вертикальному монтажі - принаймні до верхньої крайки самого верхнього шару арматури.

При армуванні конструкції сітками й плоскими каркасами їх з'єднують в'язальним дротом O1,0 мм.

При монтажі арматур необхідно забезпечити захисний шар бетону, тобто відстань між зовнішніми поверхнями арматур і бетону. Товщина захисного шару забезпечується використанням бетонних або цементних підкладок, що залишаються в тілі бетону.

Арматури приймається по акті. У відповідальних конструкціях можливі механічні випробування з'єднань, що вирізують із конструкцій або з використанням неруйнуючих методів.

5.6.3 Бетонування

Бетонування конструкцій ділиться на 3 етапи.

Підготовчий етап

Заготівля бетонної суміші централізована на розчинновий вузлі, доставка виробляється автобетоносмесителями.

Перед прийомом бетонної суміші підготовляють територію об'єкта, ємності для прийому бетону. За допомогою геодезичних і мірних інструментів перевіряють положення опалубки, арматури, закладних деталей й анкерних болтів, наявність захисного шару в арматур, стійкість арматурних каркасів й елементів опалубки.

Розвантаження бетонної суміші виробляється в прийомні бункери бетононасосов.

Подача бетонної суміші

Подача бетонної суміші здійснюється за допомогою бетононасоса марки СБ-95 з діаметром труби 100 мм, що має набір труб і колін. До початку роботи трубопровід змазують прокачуванням вапняного тесту цементного розчину. Після роботи бетононасос промивають водою й пропускають через нього еластичний пыш. Суміш подається безупинно при змушених перервах в 30 хвилин (у цей час насос періодично включають, активізуючи суміш). При перервах в 1 годину й більше трубопровід повністю звільняють. Бетононасос використають до -15⁰С.

Тому що площі бетонування великі й у бетононасоса недостатній виліт стріли, він працює в комплексі із круговим бетонораздатчиком (КБР) на выносных опорах. Використання такого типу бетонораздатчика збільшує продуктивність праці за рахунок більше рідких перестановок КБР.

Укладання бетонної суміші

При укладанні бетонної суміші пред'являються наступні вимоги:

1) до початку роботи перевіряють із оформленням актом опалубку й арматури;

2) опалубку очищають, змазують; дерев'яну за 1 годину до укладання рясно змочують водою, щілини конопатяться;

3) якщо бетонну суміш укладають на старий бетон, то його насікають, промивають, залишки води забирають (за 8-12 годин);

4) при укладанні бетонної суміші намагаються не забризкати арматури;

5) бетонну суміш розвантажують в опалубку якнайближче до місця укладання; починаючи з висоти 3 м використають виброхобот;

6) у процесі укладання суміші спостерігають за станом опалубки, положенням арматур, кріпильних елементів, що підтримують лісів, розкосів і розпірок. При виявленні їхньої деформації або зсуву від проектного положення припиняють процес бетонування й усувають порушення;

7) укладати суміш рекомендується безупинно, якщо перерва неминуча, то влаштовують робочі шви, використовуючи дошку або рейковий щит. Якщо перерва була незначний, то при укладанні нової бетонної суміші не рекомендується вібрувати бетон на відстані 1 м від шва. Якщо бетон досяг міцності, то новий можна укладати як звичайно;

8) якщо один шар кладуть на іншій, то час перекриття визначається лабораторією, тому що залежить від умов витримування;

9) якщо розрив в укладанні шарів більше двох годин, то поверхня нижнього шару не загладжують, а по закінченні схоплювання очищають від цементної плівки стисненим повітрям або водяник струменем;

10) щоб поліпшити удобоукладываемость суміші, у неї додають пластифікатори;

11) у великих конструкціях роблять деформаційні шви, щоб запобігти розтріскуванню (поява усадочних тріщин);

12) розрівнюють суміш лопатами або вібраторами.

Ущільнення бетонної суміші фундаменту й перекриттів здійснюють за допомогою виброплощадок, колон - за допомогою виброигл.

Глибинні вібратори опускають у бетон не більше ніж на 1,25 довжини робочої частини. Крок вібраторів установлюють не більше ніж на 1,5 радіуса дії.

5.6.4 Контроль якості

5.6.4.1 Опалубні роботи

Точність установки інвентарної опалубки унікальних і спеціальних споруджень повинна визначатися проектом.

Перепади поверхонь, у тому числі стикових, для конструкцій, готових під фарбування без шпаклівки, не повинні перевищувати 2 мм.

Установка й приймання опалубки, распалубливание монолітних конструкцій, очищення й змащення виробляються по проекті провадження робіт. У процесі опалубливания контролюють правильність установки опалубки, кріплень, а також щільність стиків у щитах і сполученнях, взаємне положення опалубних форм й арматури (для одержання заданої товщини захисного шару). Правильність положення опалубки в просторі перевіряють прив'язкою до разбивочным осей і нівелюванням, а розміри - звичайними вимірами.

5.6.4.2 Арматурні роботи

У процесі армування конструкцій контроль здійснюється при прийманні стали (наявність заводських марок і бирок, якість арматурної сталі); при складуванні й транспортуванні (правильність складування по марках, сортах, розмірах, схоронність при перевезеннях); при виготовленні арматурних елементів і конструкцій (правильність форми й розмірів, якість зварювання, дотримання технології зварювання). Після установки й з'єднання всіх арматурних елементів у блоці бетонування проводять остаточну перевірку правильності розмірів і положення арматур з урахуванням допускаемых відхилень.

На арматурні роботи необхідно становити акти огляду схованих робіт.

5.6.4.3 Бетонування

При транспортуванні бетонної суміші стежать за тим, щоб вона не початку схоплюватися, не розпадалася на складові, не губила рухливості через втрати води, цементу або схоплювання.

Кожна партія бетонної суміші, що відправляє споживачеві, повинна мати документ про якість, у якому повинні бути зазначені:

- виготовлювач, дата й час відправлення бетонної суміші;

- вид бетонної суміші і її умовна позначка;

- номер складу бетонної суміші, клас або марка бетону по міцності на стиск у проектному віці;

- те ж по міцності на розтягання при вигині;

- коефіцієнт варіацій міцності бетону, необхідна міцність бетону;

- вид й обсяг доставок;

- найбільша крупность заповнювача, удобоукладываемость бетонної суміші в місця укладання;

- номер супровідного документа;

- гарантії виготовлювача;

- інші показники (при необхідності).

Результати випробувань контрольних зразків бетону в проектному або іншому необхідному віці виготовлювач зобов'язаний повідомити споживачеві на його вимогу не пізніше чим через 3 сут. після проведення випробувань.

При вхідному контролі бетонної суміші на будівельному майданчику необхідно:

- перевірити наявність документа про якість на бетонну суміш і необхідних у ньому даних;

- шляхом зовнішнього огляду переконатися у відсутності ознак розшарування бетонної суміші, у наявності в бетонній суміші необхідних фракцій великого заповнювача, у відповідності необхідної її пластичності;

- при виникненні сумнівів як бетонна суміш зажадати контрольної перевірки її відповідності вимогам державного стандарту й проекту.

Перед укладанням бетонної суміші контролюють чистоту робочої поверхні опалубки і якість її змащення.

На місці укладання варто звертати увагу на висоту скидання суміші, тривалість вібрування й рівномірність ущільнення, не допускаючи розшарування суміші й утворення раковин, порожнеч.

5.6.5 Техніка безпеки при провадженні робіт техкарти

5.6.5.1 Опалубні роботи

При установці елементів опалубки в кілька ярусів кожен наступний ярус варто встановлювати після закріплення нижнього ярусу.

Розбирання опалубки повинна вироблятися після досягнення бетоном заданої міцності. При розбиранні опалубки необхідно приймати міри проти випадкового падіння елементів опалубки, обвалення підтримуючих лісів і конструкцій.

Опалубка перекриттів повинна бути обгороджена по всьому периметрі. Всі отвори в робочій підлозі опалубки повинні бути закриті. При необхідності залишати ці отвори відкритими їх варто затягувати дротяною сіткою.

Розміщення на опалубці встаткування й матеріалів, не передбачених ППР, а також знаходження людей, що безпосередньо не беруть участь у провадженні робіт на встановлених конструкціях опалубки, не допускаються.

5.6.5.2 Арматурні роботи

Заготівля й укрупнювальне складання арматури повинна виконуватися в спеціально призначені для цього місцях. При виконанні робіт із заготівлі арматур необхідно:

- установлювати захисні огородження робочих місць, призначених для розмотування мотків і виправлення арматур;

- при різанні верстатами стрижнів арматури на відрізки довжиною менш 0,3 м застосовувати пристосування, що попереджають їхній розліт;

- установлювати захисні огородження робочих місць при обробці стрижнів арматури, що виступає за габарити верстата, а у двосторонніх верстатів, крім того, розділяти верстат посередине поздовжньою металевою запобіжною сіткою висотою не менш 1 м;

- складати заготовлені арматури в спеціально відведені для цього місцях;

- закривати щитами торцеві частини стрижнів арматури в місцях загальних проходів, що мають ширину менш 1 м.

Елементи каркасів арматури необхідно пакетировать із урахуванням умов їхнього підйому, складування й транспортування до місця монтажу.

Ходити по покладених арматурах допускається тільки по спеціальних настилах шириною не менш 0,6 м, покладеним на арматурний каркас.

5.6.5.3 Бетонування

Естакада для подачі бетонної суміші автосамосвалами повинна бути обладнана відбійними брусами. Між відбійними брусами й огородженнями повинні бути передбачені проходи шириною не менш 0,6 м. На тупикових естакадах повинні бути встановлені поперечні відбійні бруси.

При очищенні кузовів автосамосвалов від залишків бетонної суміші працівникам забороняється перебувати в кузові транспортного засобу.

Бадді для бетонної суміші повинні відповідати вимогам Дст. Переміщення завантажений або порожній бункери дозволяється тільки при закритому затворі.

При укладанні бетону з бункера відстань між нижньою крайкою бункера й раніше покладеним бетоном або поверхнею, на яку укладається бетон, повинне бути не більше 1 м.

Щодня перед початком укладання бетону в опалубку необхідно перевіряти стан тари, опалубки й засобів подмащивания. Виявлені несправності варто негайно усувати.

При подачі бетону за допомогою автобетононасоса необхідно:

- здійснювати роботи з монтажу, демонтажу й ремонту бетоноводов, а також видаленню з них пробок тільки після зниження тиску до атмосферного;

- видаляти всіх працюючих від бетоновода на час продувки на відстань не менш 10м;

- укладати бетоноводы на прокладки для зниження впливу динамічного навантаження на арматурний каркас й опалубку при подачі бетону.

Видалення пробки в бетоноводе стисненим повітрям допускається за умови:

- наявності захисного щита у вихідного отвору бетоновода;

- знаходження працюючих на відстані не менш 10 м від вихідного отвору бетоновода;

- здійснення подачі повітря в бетоновод рівномірно, не перевищуючи припустимого тиску.

При неможливості видалення пробки варто зняти тиск у бетоноводе, простукуванням знайти місце знаходження пробки в бетоноводе, расстыковать бетоновод і видалити пробку або замінити засмічена ланка.

При ущільненні бетонної суміші вібраторами переміщати вібратор за струмоведучі кабелі не допускається, а при перервах у роботі й при переході з одного місця на інше вібратори необхідно виключати.

При пристрої технологічних отворів для пропуску трубопроводів у конструкціях алмазними кільцевими свердлами необхідно на місці очікуваного падіння керна відгородити небезпечну зону.

VI Охорона праці

6.1 Вплив на здоров'я робочих-будівельників виробничих шкідливостей (пилу, шуму, вібрації, газів тощо) і захист від їх дії при монтажних роботах

На здоров'я робітників дуже негативно впливають виробничі шкідливості - пил, шум, вібрація тощо.

Пил - це мілкі тверді частки, які здатні деякий час знаходитися у повітрі або в промислових газах у зважувальному стані. Пил виникає при багатьох технологічних процесах на будівельному майданчику та при виробництві будівельних виробів і конструкцій. Пил майже завжди утворюється при монтажних роботах.

Пил являє собою гігієнічну шкідливість, так як негативно впливає на організм людини. Під його дією можуть виникнути такі хвороби як екземи, дерматити, коньюнктівіти та ін. Чим дрібніше пил, тим він не безпечніше для людини. Пил токсичних речовин може призвести до гострого або хронічного отруєння організму. Також він погіршує видимість на будівельному об'єкті, знижує світловіддачу освітлювальних приладів. В результаті цих причин знижується працездатність і якість праці та погіршується спільна культура виробництва.

Для попередження забруднення пилом повітряного середовища у виробничих приміщеннях та захисту працівників від його негативного впливу необхідне проведення слідуючого комплексу заходів: максимальна механізація та автоматизація виробничих процесів (дозволяє виключити повністю або звести до мінімуму кількість працівників, які знаходяться в місцях інтенсивного пиловиділення); використання герметичного обладнання, герметичних устаткувань для транспорту пилущих матеріалів; використання зволожених сипучих матеріалів; використання ефективних аспіраційних установок.

Щоб уникнути запилення найпростіше підтримувати необхідний режим вологості покриттів. Значно полегшити ситуацію з запиленістю повітря може своєчасне прибирання запилених приміщень. Пиловидні матеріали (цемент, вапно) необхідно зберігати в силосах, бункерах або інших закритих ємкостях, запобігаючи розпиленню в процесі навантаження та розвантаження. Для захисту від пилу склади сипучих матеріалів розміщують ізольовано від інших робочих місць з навітряної сторони. У випадку коли названі методи не забезпечують зниження концентрації пилу або очищення повітря неможливе (при вантажно-розвантажувальних роботах, перевезенні сипучих матеріалів), тоді застосовують індивідуальні засоби захисту (распіратори, ватно-марлеві пов`язки).

З фізіологічної точки зору шумом є будь-який звук, який не приємний для сприйняття, який заважає розмовній мові і який негативно впливає на здоров'я людини. Орган слуху людини реагує на зміну частоти, інтенсивності та направленості звуку.

Шум виникає при багатьох технологічних процесах на будівельному майданчику, а особливо при будівельно - монтажних роботах.

Встановлено, що довготривала дія шуму викликає в організмі людини різні негативні для здоров'я зміни. Об'єктивно дія шуму проявляється у вигляді підвищеного кров'яного тиску, зниження гостроти слуху, ослаблення уваги, деякого порушення координації руху і зниження працездатності. Суб'єктивно дія шуму може виражатися у вигляді головної болі, запаморочення, безсонниці, загальної слабкості. Комплекс змін, які виникають в організмі під дією шуму, в останній час медиками розглядаються як «шумова хвороба». При влаштуванні на роботу з підвищеним рівнем шуму працівники повинні пройти медичну комісію з участю невропатолога, терапевта та отоларинголога.

Розробка заходів по боротьбі з виробничим шумом повинна починатися на стадії проектування технологічних процесів та машин, розробці плану виробничого приміщення та генерального плану підприємства, а також технологічної послідовності операцій. Цими заходами можуть бути: зменшення шуму в джерелі виникнення; зниження шуму на шляхах його поширення; архітектурно-планувальні заходи; удосконалення технологічних процесів та машин; акустична обробка приміщень. Зменшення шуму в джерелі виникнення є найбільш ефективним та економічним. У випадку коли технічними заходами не вдається знизити шум до допустимих меж, використовують індивідуальні засоби. До них відносяться навушники, вкладиші із ультра-тонкого волокна, противошумні каски, дія яких основана на ізоляції та поглинанні звуку. Засоби індивідуального захисту від шуму повинні володіти слідуючими основними властивостями: знижувати рівень шуму до допустимих меж; не чинити черезмірний тиск на вушну раковину; не знижувати сприйняття мови; не приглушувати звукові сигнали небезпеки; відповідати необхідним гігієнічним вимогам.

Розвиток механізації в будівництві і промисловості будівельних матеріалів визвало широке використання вібраційної техніки, потужних будівельних машин і механізмів. У результаті зросла кількість людей які піддаються негативному впливу високих рівнів вібрації. Шум, як правило, є наслідком вібрації і тому на практиці часто працівники відчувають спільну негативну дію шуму та вібрації. Основними джерелами вібрації та шуму є машини для приготування, розподілення і віброущільнення бетонної суміші. Також вібрація виникає при будівельно-монтажних роботах.

Підвищені рівні вібрації шкідливо діють на здоров'я та працездатність людини. ЇЇ довготривала дія може викликати стійкі зміни фізіологічних функцій робітника. Дія вібрації не тільки негативно відбивається на здоров'ї, погіршує самопочуття, знижує працездатність праці, але інколи призводить до професійних захворювань - віброхвороби. Під дією вібрації найбільші зміни виникають в нервовій та сердечно - судинній системах. Об'єктивно негативна дія вібрації виражається у вигляді втоми, головної болі, підвищеної роздратованості. Ефективне лікування віброхвороби можливе тільки на ранніх стадіях, причому відновлення порушених функцій відбувається дуже повільно.

Розробка заходів по захисту від вібрації робочих місць повинна починатися на стадії проектування технологічних процесів та машин, розробці плану виробничого приміщення, схеми організації робіт. У тому випадку, якщо технічними методами (віброізоляція, віброгасінням) не вдається знизити вібрацію ручних машин та робочих місць до гігієнічних норм, використовують віброзахисні рукавиці та віброзахисне взуття.

6.2 Проектування системи загального рівномірного освітлення даного будівельного майданчика згідно СНиП ІІІ-4-80^* «Техника безопасности в строительстве»

Система штучного освітлення будмайданчика виконується у відповідності до ДБН В.2.5-28-2006 “Природне та штучне освітлення”. При проектуванні освітлення будівельного майданчика необхідно забезпечувати виконання вимог:

достатньої видимості на робочих місцях та рівномірного освітлення будівельного майданчика;

- використання електробезпечних та пожежобезпечних джерел освітлення;

- вимкнення дії джерела освітлення, яке може засліплювати робітників.

На будмайданчику передбачається робоче, охоронне та аварійне освітлення. Відповідно до діючих нормативних вимог загальне освітлення повинно бути рівномірним із значенням освітленості не менше 2,0лк. Охоронне освітлення повинно забезпечувати освітленість - 0,5лк, аварійне - 0,3лк.

Потрібно підібрати освітлювальну систему для штучного загального рівномірного освітлення будівельного майданчика в сутінковий та нічний час доби. Вихідні данні згідно з завданням на проектування:

- ширина освітлювальної площі а = 78м;

- довжина освітлювальної площі l = 129м;

- відстань між щоглами (прийнято згідно з додатком табл. 11 СНиП ІІІ-4-80^* );

- тип прожекторів, які є в наявності - ПЗС-45.

У прожекторах встановлені ртутні газорозрядні лампи високого тиску - ДРЛ потужністю кожна .

Прийнято прямокутне розташування щогл.

Визначаємо кількість щогл для розміщення прожекторів згідно з табл. 11 СНиП ІІІ-4-80^*:

,

приймаємо шт.

Визначаємо кількість ламп, потрібних для установлення в прожектори: шт. Згідно з табл. 11 СНиП ІІІ-4-80^* на кожній щоглі розміщується 3 прожектори типу ПЗС-45.

Визначаємо загальну потужність електроенергії, потрібної для живлення освітлювальної установки: .

Визначаємо одержану розрахунками питому потужність:

,

де S - освітлювана площа, м²

Звіряємо результат з величиною питомої потужності, наведеної в табл. 11 СНиП ІІІ-4-80^*. Визначаємо згідно з цією таблицею параметри освітлювальної установки:

- висота установки прожекторів (щогл) ;

- кут нахилу прожекторів 20⁰ ;

- кут між оптичними осями прожекторів 60⁰ .

Таким чином, установка складається з двох щогл, на кожній встановлено по три прожектори типу ПЗС-45 з лампами типу ДРЛ, потужністю 700Вт кожна. Розташування щогл прямокутне, відстань між щоглами (в ряду) - 160м.

6.3 Техніка безпеки

6.3.1 Основні причини травматизму при будівельно-монтажних роботах. Заходи і засоби безпечного виконання кам'яних робіт

Бетонні та залізобетонні роботи проводять відповідно до затвердженого ПВР. Матеріали, що використовуються для приготування бетонних сумішей, шкідливо діють на організм людини, спричинюючи захворювання шкіри. Крім того, при обробці і транспортуванні.цементу та інших в'яжучих створюється значна кількість пилу, що небезпечно діє на органи дихання. Окремі механізми для цих робіт створюють значний шум, який негативно впливає на органи слуху і нервову систему працюючих.

Збагачення інертних матеріалів та приготування бетонних сумішей нині проводять в основному механізовано на центральних бетонних заводах. Проте на деяких будовах суміші готують на приоб'єктних механізованих бетонозмішувальних установках.

Робітників, які виконують бетонні роботи, забезпечують спецодягом, окулярами і респіраторами.

Арматуру для залізобетонних робіт нині заготовляють і обробляють переважно в добре оснащених механізмами спеціалізованих цехах і доставляють на будівельний майданчик у готовому вигляді.

При невеликих обсягах арматурних робіт арматуру заготовляють у майстернях, оснащених механізмами і верстатами. Для безпеки виконання робіт основні операції в цих майстернях відділяють від другорядних, а верстати розставляють так, щоб виключити перехрестя потоків арматури та розворот стрижнів для обробки другого кінця.

Виконуючи роботи, пов'язані із заготовкою арматури, місця для її розмотування та виправлення обгороджують. Для попередження розлітання відрізків арматури передбачають спеціальні пристрої завдовжки менш як 0,3м. Між двосторонніми верстатами встановлюють запобіжну сітку заввишки 1м. Заготовлену арматуру складають у відведених для цього спеціальних місцях.

Під час виконання робіт, пов'язаних з натягненням арматури, потрібно у місцях переходу працюючих робити захисні огорожі заввишки не менш як 1,8м. Устаткування для натягнення арматури обладнують сигналізацією, що приводиться в дію при включенні приводу. У місцях, де заготовлюється арматура, не повинні перебувати люди ближче ніж за 1м від арматурних стержнів.

Елементи каркасів арматури пакетують, враховуючи умови піднімання, складування і транспортування їх до місця монтажу. Конструкції опалубки для вкладання арматури і бетонної суміші у монолітні конструкції будівель повинні бути надійними. Опалубні роботи складаються із встановлення підтримувальних риштувань, виготовлення опалубки та її монтажу. Опалубку, підтримувальні риштування, а також робочі настили виконують відповідно до ПВР і робочих креслень. При бетонуванні опалубка несе значні навантаження, тому опорні її частини (стояки, підкладки) потрібно встановлювати на надійній основі, щоб не допустити до осідання забетонованих конструкцій.

Часто опалубку виготовляють і поставляють у вигляді великих елементів разом з арматурними каркасами, що є просторовими конструкціями. У цих випадках монтаж опалубки, а також влаштування підтримувальних риштувань виконують, додержуючи всіх вимог техніки безпеки, що належать до монтажних робіт. При проведенні опалубних робіт індустріальними методами затрачають менше зусиль, оскільки виконують менше побічних операцій.

Опалубку з готових елементів збирають так, щоб під час подання монтажним механізмом наступного елемента не пошкоджувались раніше встановлені конструкції чи їхні частини. При встановленні елементів опалубки в кілька ярусів кожний наступний ярус слід установлювати після закріплення нижнього. На опалубці не повинно бути обладнання і матеріалів, не передбачених ПВР, а на настилі опалубки -- людей, які безпосередньо не беруть участі у проведенні робіт.

Розбирають опалубку (після досягнення бетоном заданої міцності) з дозволу виконроба, а особливо відповідальних конструкцій (за переліком, встановленим проектом) -- з дозволу головного інженера.

Перед бетонуванням конструкцій кожної зміни перевіряють стан опалубки, помостів, огорож і драбин. Виявлені недоліки ліквідують до початку виконання робіт. Бункери та інші посудини для подання бетону до місць укладання обладнують справними затворами з замками, що запобігають зайвому вивантаженню суміші. Переміщувати бункер можна тільки при закритому затворі, а відстань між ним і вкладеним бетоном не повинна перевищувати 1 м.

Розбирати опалубку можна після того, як бетон набере необхідної стійкості. Для цього повинні бути відсутні навантаження і дефект у роботі, а також вжиті заходи проти падіння елементів опалубки і обвалення риштувань.

При ущільненні бетонної суміші електровібраторами перевіряють їхню надійність і вживають заходів щодо захисту від ураження електричним струмом.

Під час роботи потрібно стежити ,3а надійністю кріплення самого вібратора. Не можна проводити з вібратором, який працює, будь-які операції. Переміщують його тільки за допомогою гнучких тяг, категорично забороняється переміщувати його за струмовідні шланги. Вібратори виключають через кожні ЗО...35 хв. для охолодження, а також під час перерв чи при переході на інше місце роботи.

При електропрогріванні зону електропрогрівання обгороджують, роблять світлову сигналізацію і знаки безпеки, встановлюють круглодобовий нагляд електромонтерів. Для прогрівання застосовують тільки ізольовані гнучкі кабелі. Відкриту арматуру залізобетонних конструкцій заземлюють.

При виконанні кам'яних робіт потрібно дотримуватися чинних державних актів і будівельних норм, інструкцій з безпечної експлуатації будівельних машин, механізмів та технологічного оснащення, вимог з електро-, пожежо-та вибухобезпеки, а також вимог з виробничої санітарії і гігієни праці. Риштування мають відповідати вимогам міцності, мати достатню просторову сталість і бути надійно закріпленими до стін будівлі. Стояки трубчастих риштувань слід встановлювати у башмаки, а при недостатній міцності основи ще і на підкладки з дощок 50мм завтовшки, які укладають по спланованій поверхні, й кріпити до стіни гаками за анкери, які закладають у кладку під час її виконання. Просторову сталість і незмінність риштувань забезпечують встановленням діагональних в'язів. Металеві риштування треба заземлити та захистити від блискавки. Риштування і помости потрібно оснащувати огорожею заввишки не менше ніж 1м, що складається з поручня, проміжної та бортової дощок заввишки не менше ніж 150мм. Проміжок між стіною і робочим настилом риштувань не повинен перевищувати 50мм.

Будівельні матеріали слід рівномірно розташовувати в межах риштувань і помостів, робочі настили регулярно очищувати від сміття, а взимку від снігу й ожеледиці та посипати піском. Усі отвори у стінах, які розташовані на рівні настилу риштувань і помостів або не вище ніж 0,6м від їхньої поверхні, а також ліфтові шахти без настилу треба закривати інвентарною огорожею. На робоче місце цеглу і дрібні блоки слід подавати пакетами на піддонах з футлярами, які виключають їх випадання. При великоблоковій кладці захоплюючі пристрої слід знімати тільки після установлення блока в проектне положення та остаточного або тимчасового його закріплення. Монтажну оснастку, за допомогою якої подають матеріали на яруси, потрібно укомплектувати пристроями, які виключають їх самостійне розкриття і випадання матеріалу.

6.3.2 Виконання розрахунку небезпечних зон

Під час організації будівельного майданчика, розміщенні дільниць і робочих місць, проїздів, проходів, необхідно встановити небезпечні для людей зони. Під небезпечною зоною розуміють частину простору, в якій діють постійно або виникають періодично фактори, що створюють загрозу життю і здоров'ю працюючих. Небезпечні зони позначаються знаками безпеки і написами встановленої форми.

За допомогою самохідного крану передбачається монтаж будівельних конструкцій цеху по обслуговуванню та ремонту автомобілів в м. Конотоп. Визначимо границі небезпечної зони, враховуючи можливий відліт конструкції в сторону під час її падіння при розриві гілки стропу.

Вихідні данні:

- висота підйому конструкції H = 45м;

- довжина гілку стропа ;

- кут між вертикаллю і гілкою стропа ;

- половина довжини більшої сторони панелі (відстань від центра тяжіння до краю більшої сторони) ;

- максимальний виліт стріли крану r = 10м;

- ширина підкранової колії ; довжина підкранової колії

L = 25м.

Визначаємо можливий відліт панелі:

S = 12,8м.

Знаходимо радіус небезпечної зони: R = r + S = 10+12,8 = 22,8м.

Визначаємо границі небезпечної зони:

1. По довжині колії R₂ = L + 2R = 25 + 2*22.8 = 70.6м;

2. По ширині підкранового шляху R₁ = 2R + C = 2*22.8 + 2.5 = 48.1м.

Таким чином, радіус небезпечної зони 22,8м.

6.3.3 Основні організаційні та технічні заходи і засоби електробезпеки на даному будівельному майданчику. Комп'ютерний розрахунок захисного заземлення

У процесі експлуатації електроустановок нерідко виникають умови при яких навіть найсучасніше устаткування не забезпечує безпеки працюючого і вимагає застосування спеціальних захисних засобів.

Безпека обслуговування електроустановок будівельних майданчиків забезпечується в основному так:

1) підтримка необхідного стану ізоляції у всіх її елементах, а в окремих випадках застосування підвищеної ізоляції, зокрема застосування подвійної ізоляції; дотримання відповідних безпечних розривів до струмоведучих частин;

2) забезпечення неприступності електричних мереж;

3) використання ізолюючих основ, виконання корпусів електроустаткування з ізоляційних матеріалів; застосування пристроїв, розрахованих на харчування від мереж напругою 42В і нижче; блокування апаратів пуску для запобігання помилкових включень електроустановок; заземлення корпусів електроустаткування й елементів електроустановок, що можуть виявитися під напругою; застосування поділяючих трансформаторів.

Електроенергія використовується для електроприводів, освітлення, зварювання і т. д. Специфіка будівельно-монтажних робіт викликає деякі труднощі в забезпеченні надійної електробезпеки. Безпека обслуговування електроустановок будмайданчиків забезпечується при:

- підтриманні потрібного стану ізоляції всіх електричних установок;

- забезпеченні недоступності електромереж;

- використанні пристроїв, розрахованих на напругу 42В та нижче;

- в підвалах використання пристроїв, розрахованих на напругу 12В;

- блокуванні апаратів пуску для запобігання помилкових включень електроустановок;

- заземленні корпусів електрообладнання.

До заходів підвищення електробезпеки також відносяться:

- відключення від електромережі користувачів, які не користуються електроенергією деякий проміжок часу;

- відключення мережі по закінченню роботи на будмайданчику;

- забезпечення будмайданчиків індивідуальними засобами захисту в необхідній кількості;

-

- встановлення громовідводу на будівельному майданчику;

- забезпечити заземлення малярних, штукатурних станцій.

Електромонтажні роботи в діючих електроустановках виконуються після зняття напруги з усіх струмоведучих частин, що знаходяться в зоні проведення робіт, їхнього від'єднання від діючої частини електроустановки, забезпечення видимих розривів електричного ланцюга і заземлення від'єднаних струмоведучих частин. Зона проведення робіт відділена від діючої частини електроустановки суцільним або сітчастим огородженням, що передує випадковому проникненню в цю частину персоналу монтажної організації. Персонал перед допуском до роботи в діючих електроустановках повинен бути проінструктований з питань електробезпечності на робочому місці відповідальною особою, що допускає до роботи.

У будівництві найбільш широко використовують установки напругою до 1000В з глухо заземленою централлю чи трансформатора генератора електростанції. У цих системах варто застосовувати заземлення - занулення, відповідно до якого обов'язково металевий зв'язок корпусів електроустаткування, що відповідають висновків трансформаторів - споживачів із заземленою централлю джерела харчування. Застосування заземлення без металевого зв'язку з централлю забороняється.

Виконуємо розрахунок захисного заземлення.

Вихідні данні:

1. Грунт - чернозем;

2. , Ом*м - 40;

3. Розташування електродів - у ряд;

4. - 1;

5. , м - 2,4;

6. , м - 0,05;

7. Заземлення, доп. опір, Ом - захисне, 4;

8. , кількість електродів - 5.

Виконавши комп'ютерний розрахунок захисного заземлення отримали - опір, , Ом - 2,621.

6.4 Пожежна безпека

Заходи, при яких виключається можливість пожежі та вибуху, а у випадку їх виникнення забезпечується захист людей та матеріальних цінностей називають пожежною безпекою. При визначенні ступеню вогнестійкості будівлі та її елементів, а також при плануванні будівлі враховується ймовірність виникнення пожежі або вибуху, розміри тхарактер наслідків аварії.

Згідно СНиП 2.01.02-85 вимагаєма межа вогнестійкості будівельних конструкцій визначається ступінню вогнестійкості проектуємої споруди. В свою чергу требуєма ступінь вогнестійкості виробничих споруд промислових підприємств визначається за СНиП 2.09.02-85 в залежності від категорії вибухопожежної небезпеки виробництва, площі та поверховості споруди. Після визначення вимагаємої ступіні вогнестійкості будівлі потрібно встановити регламентуємі СНиП 2.01.02-89 мінімальні межі вогнестійкості основних конструкцій споруди і максимальні межі розповсюдження вогню по цим конструкціям. Цех по обслуговуванню та ремонту автомобілів має І ступінь вогнестійкості (будівля з несучими та огороджуючими конструкціями із бетону та залізобетону, з приміненням листових та плиточних негорючих матеріалів), категорії по вибухопожежній небезпеці - Б, В, Д.

Під вогнестійкістю розуміють здатність будівельних конструкцій опиратися дії високих температур в умовах пожару і виконувати при цьому свої звичайні експлуатаційні функції. Вогнестійкість відноситься до числа основних характеристик конструкцій і регламентується будівельними нормами та правилами. Час, по закінченню якого конструкція втрачає несучу або огороджуючу здатність, називають межею вогнестійкості. Залізобетонні конструкції завдяки їх негорючості та порівняно невеликій теплопровідності непогано справляються з дією агресивних факторів пожару. Межа вогнестійкості залізобетону залежить від розміру січення конструкції, товщини захисного шару, виду, кількості та діаметру арматури, класу бетону і виду заповнювача, навантаження на конструкцію і схеми її обпирання. Межа вогнестійкості огороджуючи конструкцій по прогріванню протилежної вогню поверхні на 160⁰ С (перекриття, стіни, перегородки) залежить від їх товщини, виду бетону і його вологості. Зі збільшенням товщини і зменшенням щільності бетону межа вогнестійкості

збільшується. Межа вогнестійкості колон залежить від схеми прикладення навантажень, розмірів поперечного січення, відсотка армування, виду крупного заповнювача бетону і товщини захисного шару в поперечній арматурі. Руйнування колони при нагріванні відбувається в результаті зниження міцності арматури та бетону. При пожежах, як правило, стіни обігріваються з однієї сторони і тому прогинаються в сторону пожежі, або в іншому напрямку. Трьох шарові самонесучі панелі зовнішніх стін піддаються дії невеликих навантажень, тому вогнестійкість цих стін звичайно задовольняє противопожежним вимогам.

Пожежі, як правило, виникають в одному місці і поширюються по горючим матеріалам та конструкціям. Виникнення пожежі пов`язано з порушенням протипожежного режиму та неуважною поведінкою з вогнем. Відсутність достатньої культури на будівельних майданчиках, забруднення території горючими матеріалами, невиконання вимог пожежної безпеки при генеральному плануванні призводить до виникнення пожежі. Пожежна безпека будівлі в значній мірі визначається її вогнестійкістю, яка залежить від вогнестійкості основних конструктивних елементів. При розробці генеральних планів необхідно передбачати забезпечення санітарних та протипожежних розривів, додержання мінімально допустимих розривів між житловими та громадськими будівлями, забезпечення проїздів та під'їздів пожежних автомобілів до будівлі, водоймищ або пожежних гідрантів.

Основні вимоги пожежної безпеки до території будівельного майданчику на період будівництва наступні:

- до початку будівельних робіт необхідно прокласти внутрішньо

- майданчикові дороги та під'їзні шляхи з влаштуванням не менше двох в'їздів;

- тимчасові побутові приміщення слід розташовувати на відстані не менше 24м від будівлі, що будується;

- при складуванні конструкцій необхідно додержуватись розривів між складами та будівлею;

- при зберіганні на відкритих площадках горючих матеріалів (толь, руберойд), їх необхідно розташовувати на відстані 24м від будівлі;

- склади для зберігання балонів зі стиснутим газом повинні відповідати вимогам правил влаштування та безпечної експлуатації балонів, які працюють під тиском;

- будівельний майданчик повинен бути обладнаний телефонним та радіозв'язком для виклику пожежної служби;

- тимчасові електричні мережі та електрообладнання слід монтувати та експлуатувати у відповідності до правил влаштування електрообладнання;

- при експлуатації будівельних машин місця їх стоянки необхідно забезпечити засобами пожежегасіння (відстань від машини до будівлі І класу вогнестійкості приймається 9м);

- будівельний майданчик обладнується засобами пожежегасіння та виділяються місця для паління.

До засобів гасіння пожежі, які ефективно використовуються на початковій стадії пожежі, відносять пожежні крани, вогнегасники, пісок. Зовнішнє пожежегасіння передбачене від пожежних гідрантів, установлених на кільцевій водогінній мережі.

VII Економоміка будівництва об'єкта

7.1 Визначення техніко-економічних показників

1. К_уд - показник питомих капітальних вкладень на основну розрахункову одиницю (1м³ будівельні чи обсяги 1м² загальної площі будівлі і т.д.):

К_уд = К_в:V_Б=213460.428:26264.8=8.127 тис. грн./м³;

К_уд = К_в: S_B=213460.428:583.7=365.7 тис. грн./м²;

де К_в - повна кошторисна вартість об'єкта (об'єктів), грн; V_б, S_б - технічні показники об'єкта, м³, м² і т.д.

2. Техніко-економічна оцінка трудових витрат - трудомісткість робіт і виробітку дається на підставі «Об'єктного кошторису» з обліком:

а) Т_пр.об - прийняту об'єктну трудомісткість на зведення об'єкта (об'єктів), люд-дн, у які включені витрати праці робітників, зайнятих на неосновних будівельно-монтажних роботах (за рахунок накладних витрат, що обслуговують машини, внутрібудівельного транспорту й ін.);

Т_пр.об = 38035 люд.-дн.

б) Т_п._р - витрати люд-дн робітників, зайнятих на підсобних виробництвах (бетонно-розчинні вузли, майстерні в розмірі 12% від величини Т_пр.об);

Т_пр = 38035*0,12=4564 люд.-дн.

в) Т_у.п. - витрати праці управлінського й обслуговуючого персоналу (службовців і МОП), що приймаються в розмірі -10% від величини Т_пр._об

Т_у.п = 38035*0,10=3803.5 люд.-дн.

Виробіток (В_р) обчислюється в тис. грн на 1 чол.-день облікового працівника:

В_р = С_ст : Т_овщ, тис. грн/люд-дн,

В_р = 141470,618:46402,5=3,05тис. грн/люд-дн,

де С_ст - кошторисна вартість об'єкта (будівельно-монтажних робіт) nо об'єктному кошторису, грн;

Т_овщ - загальна трудомісткість по об'єкту, що визначається по формулі:

T_общ = T_проб + (Т_пр.об * 0,12) + (Т_пр.об * 0,10), люд-дн

Т_общ = 38035+4564+3803.5=46402.5 люд-дн

3. Показники потреби в основних будівельних матеріалах на 1м загальної (корисної, приведеної) площі бетону, сталі і т.д. підраховуються на підставі «Відомості обсягів робіт і вироблення ресурсів».

4. Технологічність проектних рішень визначається за наступним показником: рівень збірності (К_сб - коефіцієнт збірності).

К_сб =С_ст.сб.к : С_ст.м-к

К_сб = 3059,939:133407,191=0,023

де С_ст.сб.к - кошторисна вартість збірних конструкцій з бетону,

залізобетону, дерева і металу, тис. грн, що приймається за даними локальних кошторисів;

С_ст.м-к - кошторисна вартість усіх матеріалів і конструкцій, грн, що також приймається по локальних кошторисах.