Чорноморські протоки у політиці міжнародних союзів (70-ті рр. ХІХ ст. – 1918 р.)

/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МАШЕВСЬКИЙ ОЛЕГ ПЕТРОВИЧ

УДК 94 (100):327.51 (262.5) „1870/1918”

ЧОРНОМОРСЬКІ ПРОТОКИ У ПОЛІТИЦІ МІЖНАРОДНИХ СОЮЗІВ (70-ті рр. ХІХ ст. - 1918 р.)

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий консультант: доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки України Гончар Борис Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Камінський Євген Євменович, Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, завідувач відділу трансатлантичних досліджень

доктор історичних наук, старший науковий співробітник Отрощенко Іванна Віталіївна, Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, провідний науковий співробітник відділу Далекого Сходу

доктор історичних наук, професор Яровий Валерій Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії слов'ян

Захист відбудеться 13 грудня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12).

Автореферат розісланий «5» листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук

Г. М. Казакевич

Анотація

Машевський О. П. Чорноморські протоки у політиці міжнародних союзів (70-ті рр. ХІХ ст. - 1918 р.) -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

У дисертації на основі британських, німецьких, османських, російських, французьких та інших документальних джерел всебічно і цілісно досліджено вплив боротьби великих держав за контроль над Чорноморськими протоками на формування і політику міжнародних союзів у 70-ті рр. ХІХ ст. - 1918 р.

Автор довів, що в 70-х - 80-х рр. ХІХ ст. канцлер О. Бісмарк скористався зацікавленістю великих держав у сприянні Німеччини в питанні Проток для того, щоб залучити їх до підконтрольної Берліну системи міжнародних союзів, зокрема Союзу трьох імператорів 1873-1887 рр., німецько-австрійсько-угорського союзу 1879 р., Троїстого союзу 1882 р., Середземноморської Антанти 1887 р. Показано, що чинник Босфора та Дарданелл суттєво впливав на формування російсько-французько-британської Антанти на противагу німецько-австрійсько-угорсько-італійському Троїстому союзу та на дипломатичне протистояння цих альянсів напередодні Першої світової війни. Проаналізовано гострі суперечності між країнами Антанти щодо Чорноморських проток у період війни, які помітно послаблювали її позиції у боротьбі з Четверним союзом.

Ключові слова: Босфор, Дарданелли, Чорноморські протоки, Союз трьох імператорів, Троїстий союз, російсько-французький союз, Антанта, міжнародні союзи, міжнародні відносини, зовнішня політика.

Аннотация

Машевский О. П. Черноморские проливы в политике международных союзов (70-е гг. ХІХ в. - 1918 г.) -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

В диссертации на основе британских, немецких, османских, российских, французских документов комплексно проанализировано влияние борьбы великих держав за контроль над Черноморскими проливами на формирование и политику международных союзов в 70-е годы ХІХ в. - 1918 г.

Автор показал, что фактор Проливов существенно влиял на формирование новой системы международных отношений во время и после французско-немецкой войны 1870-1871 гг. Рассмотрено важное значение вопроса Босфора и Дарданелл для возникновения и деятельности международных союзов в 70-х - 80-х гг. ХІХ века, прежде всего Союза трех императоров, Троистого союза, Средиземноморской Антанты. Доказано, что немецкий канцлер О. Бисмарк использовал заинтересованность великих держав в его поддержке в вопросе Проливов, чтобы создать подконтрольную ему систему международных союзов, которая обеспечила доминирование Германской империи в Европе в этот период и гарантировала дипломатическую изоляцию ее главного противника - Франции.

Исследовано активное влияние проблемы Черноморских проливов на трансформацию международных отношений, происшедшую в следствии заключения российско-французского союза (90-е гг. ХІХ в.), французско-британской Антанты (1904 г.) и российско-британского договора (1907 г.) Показано, что одной из важных причин сближения России с Францией и Великобританией было ее желание использовать партнерские отношения с этими странами для усиления своих позиций в вопросе Черноморских проливов, в частности при благоприятных обстоятельствах пересмотреть в свою пользу режим прохода военных кораблей через Проливы. Париж и Лондон, в свою очередь, пользовались этим намерением Петербурга для того, чтобы втянуть его в противостояние с Германией и Троистым союзом.

Особое внимание обращается на значительное обострение вопроса Босфора и Дарданелл накануне Первой мировой войны и соответственно его роль как одной из важных причин этого военного столкновения. Поэтому в диссертации глубоко исследовано развитие конфликта интересов, связанного с проблемой Проливов, в политике Антанты и Троистого союза во время Боснийского кризиса (1908-1909 гг.), итало-турецкой войны (1911-1912 гг.), балканских войн (1912-1913 гг.), кризиса, вызванного миссией Лимана фон Сандерса. Российские партнёры по троистой Антанте - Франция и Великобритания не поддержали Россию во время ее решительных попыток получить право на проход исключительно российских военных кораблей через Босфор и Дарданеллы. Париж и Лондон считали, что в следствии этого Россия станет их опасным конкурентом в Восточном Средиземноморье, а также, что поддержка таких российских действий приведет к ухудшению французско-турецких и британско-турецких отношений и в общем уменьшению влияния Антанты в Османской империи. Германия довольно успешно использовала эти противоречия для ослабления консолидации троистой Антанты. Однако Россия, в свою очередь, добилась ослабления Троистого союза, используя для этого вопрос Черноморских проливов. Российско-итальянский договор, подписанный в Раккониджи в 1909 г., предусматривал поддержку Римом российской политики относительно Проливов в обмен на признание Петербургом итальянских интересов в Триполитании и Киренаике.

Одной из важных причин сближения Османской империи с Германией была обеспокоенность Порты российской экспансией к Черноморским проливам. Прибытие в конце 1913 г. в Константинополь военной миссии Лимана фон Сандерса изменило баланс сил в вопросе Босфора и Дарданелл в пользу Германии и ее союзников. Россия не получила достаточной поддержки от своих партнеров по Антанте для того, чтобы принудить Берлин отозвать его военную миссию. Это продемонстрировало слабость троистой Антанты накануне Первой мировой войны. Россия активизировала приготовления для захвата Проливов с помощью военной силы.

Проанализировано существенное влияние дипломатической и военной борьбы стран Антанты и Четверного союза за контроль над Черноморскими проливами в период Первой мировой войны на исход этого военного противостояния. Дипломатические и военно-политические просчёты стран Антанты, связанные с проблемой Босфора и Дарданелл, и успешные действия Германии относительно Проливов в августе-октябре 1914 г. стали одной из важных причин вступления Османской империи в Первую мировую войну на стороне центральных держав. Противоречия между Россией и ее западными союзниками относительно Черноморских проливов ослабляли позиции Антанты в борьбе с странами Четверного союза, что имело последствием поражения Дарданелльской и Галлиполийской операций и затягивание мировой войны. Хотя Петербург, угрожая возможностью выхода из войны, и добился согласия Франции и Великобритании на присоединение (после победы над Германией) Константинополя и Проливов к Российской империи, однако и западные союзники за это требовали у России, несмотря на истощение ее ресурсов, активно продолжать войну.

Ключевые слова: Босфор, Дарданеллы, Черноморские проливы, Союз трех императоров, Троистый союз, русско-французский союз, Антанта, международные союзы, международные отношения, внешняя политика.

Annotation

Oleg P. Mashevsky. The Black Sea Straits in the policy of international alliances (70-ies of XIX century - 1918). -- Manuscript.

Thesis for the Doctor`s degree in History, speciality 00.07.02 - World History. - Taras Shevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2010.

On the basis of British, German, Russian, French and Ottoman documentary sources the thesis pursuing holistic approaches to the subject thoroughly explores an impact of struggle of the Great Powers for control over the Black Sea Straits on formation and policy of the international alliances in 1870s - 1918.

The author proves that in the 70`s - 80`s of XIX century Chancellor Bismarck seized opportunity of the Great Powers` interest in support of Germany in the matter of the Straits in order to involve them in the system of international alliances, including the League of Three Emperors of 1873-1887, the German-Austrian-Hungarian Union of 1879, the Triple Alliance of 1882 and the Mediterranean Entente of 1887 which were under control of Berlin.

This paper indicates that the Bosporus and Dardanelles factor had a significant influence on forming of the Russo-Franco-British Entente in counterbalance to the German-Austrian-Hungarian-Italian Triple Alliance and also made impact on diplomatic confrontation between these Alliances on the eve of World War I. The study analyzes the sharp contradictions as to the Black Sea Straits among the Entente countries during the War that led to significant weakening of its positions in struggle against the Central Powers.

Key words: Bosporus, Dardanelles, Black Sea Straits, Three Emperors` League, Triple Alliance, Franco-Russian Alliance, Entente, International Alliances, international relations, foreign policy.

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, 5 розділів, поділених на 15 параграфів, висновків (загалом 385 стор.) та списку використаних джерел і літератури (61 стор. й 644 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 446 сторінок.

Актуальність теми дослідження обумовлюється як її вагомим науковим значенням, так і практичними потребами. Інтеграція України до світової спільноти, необхідність участі української дипломатії у врегулюванні складних міждержавних конфліктів зумовлюють потребу ретельного вивчення історичного підґрунтя важливих проблем міжнародних відносин, які мали значний вплив на розвиток людства у минулому й не втратили своєї актуальності нині. Безпека України та її економічні інтереси залежать зокрема і від режиму судноплавства Чорноморськими протоками.

Питання контролю над стратегічно розташованими морськими комунікаціями становить серйозну проблему в часи різкої зміни світового порядку. Країни, які їх контролюють, отримують значні конкурентні переваги, можливість порушити на свою користь співвідношення сил у світовій політиці. Яскравим прикладом цього є вплив боротьби великих держав за Чорноморські протоки на діяльність провідних міжнародних союзів під час кардинальної трансформації системи міжнародних відносин у останній третині ХІХ ст. - на початку ХХ ст. Оскільки Босфор і Дарданелли відіграють важливу роль як комунікація, що сполучає Чорноморський регіон із Середземномор'ям, цей фактор суттєво впливав на геополітичні, стратегічні інтереси всіх тодішніх провідних держав та створених ними військово-політичних альянсів. Османська імперія, якій належали Протоки, стрімко занепадала, що зумовило запеклу боротьбу за перерозподіл впливу на її величезній території й, у першу чергу, за контроль над Босфором та Дарданеллами. Суперечності навколо Чорноморських проток спричинили низку гострих дипломатичних конфліктів, були однією з причин Першої світової війни та мали значний вплив на її перебіг.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідницької теми «Історія української державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер 06 БФ 046-01), що виконується на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є проблема Чорноморських проток у міжнародних відносинах 1870-х рр. - 1918 р.

Предметом дослідження є боротьба великих держав за контроль над Чорноморськими протоками як чинник формування та діяльності міжнародних союзів, а саме Союзу трьох імператорів, німецько-австрійсько-угорського союзу, Троїстого союзу, Середземноморської Антанти, російсько-французького союзу, російсько-французько-британської Антанти, Четверного союзу.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі широкої джерельної бази всебічно розкрити значення проблеми Чорноморських проток у політиці міжнародних союзів у період з останньої третини ХІХ ст. до 1918 р. та у відносинах між державами, що входили до їх складу.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження:

- проаналізувати історіографію проблеми та джерельну базу дисертаційної роботи;

- розкрити сутність та наслідки дипломатичної боротьби навколо скасування «нейтралізації Чорного моря» та перегляду режиму проток Босфора та Дарданелл у період французько-німецької війни 1870-1871 рр.;

- визначити роль чинника Чорноморських проток для створення та діяльності міжнародних союзів у 70-х - 80-х рр. ХІХ ст.: Союзу трьох імператорів 1873-1887 р., німецько-австрійсько-угорського союзу 1879 р., Троїстого союзу 1882 р., Середземноморської Антанти 1887 р., а також підписання російсько-німецького «перестраховочного договору» 1887 р.;

- з'ясувати вплив фактору Проток на формування російсько-французького союзу в першій половині 1890-х рр.;

- висвітлити діяльність міжнародних союзів щодо Босфора та Дарданелл під час «східної кризи» 1894-1897 рр.;

- дослідити політику великих держав та міжнародних альянсів стосовно Проток впродовж російсько-японської війни 1904-1905 рр.;

- розглянути роль Чорноморських проток у переговорах Росії з Великою Британією 1906-1907 рр. при укладанні російсько-британської угоди 1907 р.;

- виявити наслідки дипломатичного протистояння великих держав та міжнародних союзів щодо Босфора та Дарданелл під час Боснійської кризи 1908-1909 рр. для подальшого розвитку міжнародних відносин;

- проаналізувати вплив італійсько-турецької війни 1911-1912 рр. на політику міжнародних союзів відносно Проток;

- оцінити значення дипломатичної боротьби великих держав навколо Чорноморських проток під час балканських війн 1912-1913 рр. для діяльності Антанти та Троїстого союзу;

- показати, як впливало посилення контролю Німеччини над Протоками (місія Лімана фон Сандерса 1913 р.) на політику європейських союзів напередодні Першої світової війни;

- виявити місце та роль чинника Чорноморських проток у визначенні союзницьких пріоритетів Османської імперії на початку Першої світової війни;

- розглянути суперечності між країнами Антанти щодо Проток та їх значення для військової та дипломатичної боротьби Антанти з державами Четверного союзу в період Першої світової війни;

- з'ясувати вплив США на політику Антанти в 1917-1918 рр. відносно врегулювання проблеми Босфора та Дарданелл.

Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють період з початку 1870-х рр. до 1918 р. Нижня хронологічна межа зумовлена кардинальними змінами в системі європейських міжнародних відносин, що визначилися результатами та наслідками французько-німецької війни 1870-1871 рр., зокрема скасуванням «нейтралізації Чорного моря» та створенням Союзу трьох імператорів у 1873 р. Верхній хронологічний рубіж обумовлений завершенням Першої світової війни, що стало вирішальним чинником як для розпаду традиційних військово-політичних союзів, так і закінчення певного етапу міжнародного врегулювання проблеми Чорноморських проток.

Географічні межі дослідження окреслюють Чорноморський регіон та Східне Середземномор'я, навколо яких точилася запекла дипломатична, військово-політична боротьба великих держав та міжнародних союзів за контроль над протоками Босфором і Дарданеллами.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму та багатофакторності, системний і комплексний підходи. У роботі використані такі наукові методи: структурно-функціонального аналізу, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-типологічний, узагальнення, класифікації, синтезу та інші. Їх поєднання дало змогу досягнути поставленої мети та вирішити науково-дослідницькі завдання.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній уперше в історіографії зроблено спробу всебічно і цілісно дослідити недостатньо розроблену важливу наукову проблему - вплив чинника Чорноморських проток на формування, діяльність та трансформацію провідних міжнародних союзів у 1870-1918 рр. Вирішення цих завдань стало можливим завдяки тому, що дисертант першим комплексно проаналізував основні російськомовні, англійськомовні, французькомовні та німецькомовні документальні матеріали, які безпосередньо стосуються досліджуваного питання. До наукового обігу залучено велику кількість важливих, у тому числі архівних, документів. Проаналізовано, систематизовано значний масив історичної літератури, що дало змогу узагальнити наукові надбання попередників, переосмислити застарілі, політично заангажовані підходи, усунути низку неточностей чи свідомих спотворень у висвітленні історичною наукою окремих аспектів розвитку міжнародних відносин кінця ХІХ - початку ХХ ст. Таким чином вдалося подолати стереотипи, які домінували як у радянській, російській, так і західній історіографії. Це дозволило зробити виважені, документально обґрунтовані висновки.

Вперше комплексно досліджено значення боротьби великих держав за контроль над Протоками для кардинальної трансформації міжнародних відносин у 70-х - 80-х рр. ХІХ ст., зокрема формування та функціонування системи міжнародних союзів, підконтрольних Німеччині: Союзу трьох імператорів, німецько-австрійсько-угорського союзу, Троїстого союзу, Середземноморської Антанти. Простежено вплив проблеми Чорноморських проток на масштабні зміни у європейській політиці кінця ХІХ - поч. ХХ ст.: створення та діяльність російсько-французького союзу у першій половині 1890-х рр.; укладання російсько-британської угоди 1907 р.; консолідацію на цій основі троїстої Антанти на противагу німецько-австрійсько-угорсько-італійському Троїстому союзу; дипломатичне протистояння між Антантою та Троїстим союзом під час Боснійської кризи, італійсько-турецької війни, балканських війн, кризи, викликаної місією Лімана фон Сандерса до Константинополя. Розглянуто суперечності між країнами Антанти щодо Проток у період Першої світової війни та їх значення для боротьби цього військово-політичного альянсу з Четверним союзом. З'ясовано підходи великих держав до розв'язання проблеми Чорноморських проток на завершальному етапі війни, зокрема політику США.

Практичне значення дисертації визначається тим, що її зміст, висновки та узагальнення розширюють наукові знання з історії міжнародних відносин та зовнішньої політики чільних світових держав останньої третини ХІХ - поч. ХХ ст. Уведений до наукового обігу документальний матеріал може бути використаним для написання наукових історичних праць, підручників і посібників, розробки нормативних та спеціальних курсів із всесвітньої історії у вищих навчальних закладах. Основні положення дисертації використовуються автором під час читання лекцій та проведення семінарських занять на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Крім того, результати дослідження можуть використовуватись у діяльності Міністерства закордонних справ України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробовані автором у виступах на 12 міжнародних та вітчизняних наукових конференціях: «Перспективні напрями вивчення всесвітньої історії (до 50-річчя кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Київського національного університету імені Тараса Шевченка» (Київ, 2005); «Україна у Другій світовій війні (до 60-річчя перемоги над нацистською Німеччиною)» (Київ, 2005); «Близький Схід у ХХІ столітті: реалії та виклики» (Київ, 2006); «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика - 2006» (Дніпропетровськ, 2006); «Становление современной науки - 2006» (Днепропетровск, 2006); «Десяті сходознавчі читання А. Кримського, присвячені 135-річчю від дня народження А.Ю. Кримського» (Київ, 2006); «Шевченківська весна. П'ята міжнародна науково-практична конференція молодих учених, присвячена 90-річчю Української революції 1917-1920 рр.» (Київ, 2007); «День науки історичного факультету 18 квітня 2007 присвячений 90-річчю Української революції 1917-1920» (Київ, 2007); «Міжнародна наукова конференція до 90-річчя від дня народження Омеляна Пріцака» (Київ, 2009); «Дні науки історичного факультету - 2009. Міжнародна науково-практична конференція молодих учених присвячена 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка» (Київ, 2009); «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 2009) та інших.

Публікації. Головний зміст дисертації опубліковано в індивідуальній монографії «Проблема Чорноморських проток у міжнародних відносинах (1870 р. - початок 1920-х рр.)» (33,8 друк. арк.), 24 статтях у наукових фахових виданнях, затверджених згідно з переліком ВАК України та 8 матеріалах наукових конференцій загальним обсягом понад 50 друк. арк.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, основні завдання, хронологічні та географічні межі дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення дисертації. антанта протока босфор дарданелли дипломатичний

У першому розділі «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження» проаналізовано стан наукової розробки проблеми, джерела та методологічну основу дисертації. У підрозділі 1.1. «Історіографія проблеми» розглянуто історичну літературу у якій висвітлювалась боротьба міжнародних союзів та великих держав за контроль над протоками Босфором та Дарданеллами в період 1870-1918 рр.

Історичні дослідження, праці впливових політиків та публіцистів останньої третини ХІХ - поч. ХХ ст., присвячені проблемі Проток, досить часто мали полемічний, рекомендаційний чи описовий характер, віддзеркалювали підходи політичних кіл та громадських угрупувань різного спрямування. Тому ці публікації є важливими для опрацювання сучасними дослідниками.

Більшість російських істориків та публіцистів кін. ХІХ - поч. ХХ ст., зокрема І. Тамамшев, С. Горяїнов, Б. Нольде та інші, були досить сильно політично заангажованими, оскільки підтримували та обґрунтовували політику царського уряду щодо Чорноморських проток. Вони наголошували на тому, що Росія дбала насамперед про свої життєво важливі інтереси, тобто намагалася забезпечити безперешкодну торгівлю Босфором та Дарданеллами, гарантувати їх закриття для проходу із Середземного до Чорного моря ворожих військових кораблів та за можливості відкрити їх виключно для російського флоту. Політика західних держав у питанні Проток замальовувалась ними переважно вкрай негативно, як така, що шкодить Росії Тамамшев И. Политическая судьба Константинополя и балканских народов / И. Тамамшев. -- СПб., 1887. -- 110 с.; Горяинов С. Босфор и Дарданеллы / С. Горяинов. -- СПб. : Тип. И. Н. Скороходова, 1907. -- 355 с.; Нольде Б. Э. Босфор и Дарданеллы / Б. Э. Нольде // Нольде Б. Э. Внешняя политика. -- Петроград : Право, 1915. -- С. 65--99..

Західні історики, які були сучасниками подій 1870-1918 рр., як і їхні російські колеги, віддзеркалювали переважно офіційну позицію своїх країн щодо проблеми Чорноморських проток. Німецькі історики К. Хілті, А. Зінгер слушно наголошували, що царський уряд грубо порушував статус-кво на Сході, оскільки неодноразово робив спроби домогтися відкриття Проток лише для російських військових кораблів, що створювало безпосередню загрозу Османській імперії й спонукало її шукати захисту в Німеччини. Водночас ці автори недостатньо показували імперські амбіції Берліна щодо поширення його впливу в Османській імперії Hilty C. Orientalische Frage / С. Hilty. -- Bern : K. J. Wyss, 1896. -- 71 S.; Singer A. Histoire de la Triple alliance / А. Singer. -- Paris : E. Giard et E. Briиre, 1915. -- 370 p..

Французькі історики Е. Флуренс, Р. Пінон, Н. Дасковісі висловлювали застереження, що Росія, проводячи експансію до Проток, може втягнути свого французького союзника у загальноєвропейську війну Flourens E. Alexandre III. Sa vie, son oeuvre / Е. Flourens. -- Paris : Denty, 1894. -- 364 p.; Pinon R. L'Europe et l'Empire Ottoman / R. Pinon. -- Paris : Perrin, 1908. -- 603 p.; Dascovici N. La question du Bosphore et des Dardanelles / N. Dascovici. -- Geneмve : Libraires-Editeurs, 1915. -- 307 p..

Британські дослідники К. Філліпсон та Н. Бакстон виправдовували політику своєї країни, стверджуючи, що для Великої Британії важливо було утримати рівновагу сил у Європі й зберегти існуючий режим і статус Босфора та Дарданелл Phillipson C. The question of Bosphorus and Dardanelles / С. Phillipson, N. Buxton. -- London. : Stevens and Haynes, 1917. -- 251 p..

У 1920-х - 1930-х рр. історики Великої Британії, Німеччини, США, Франції намагались перекласти відповідальність за вибух Першої світової війни на держави, які входили до ворожого військово-політичного угрупування чи навіть на своїх колишніх союзників. Вони робили наголос на тому, що агресивна політика Росії щодо Османської імперії та прагнення царського уряду підпорядкувати Босфор та Дарданелли стали одним з чинників, що значно посилив міжнародну напруженість напередодні війни. Такої думки дотримувався французький історик А. Фуад Fuad A. La Question des Deмtrois / А. Fuad. -- Paris : Pierre Bossuet, 1928. -- 191 p., британські дослідники П. Грейвс та С. Коллвелл Graves P. P. The question of the Straits / Р. Р. Graves. -- London : Bouvere House, 1971. -- [2 ed.] -- 209 p.; Callwell C. E. The Dardanelles / С. Е. Callwell. -- London : Constable, 1919. -- 361 p., американський автор У. Девід David W. D. European diplomacy in the Near Eastern question, 1906--1909 / W. D. David. -- Urbana : The University of Illinois Press, 1940. -- 124 p., німецький вчений Ф. Стів Stieve F. Iswolski und den Weltkrieg / F. Stieve. -- Berlin : Deutsche Verlagsgesellschaft fьr Politik und Geschichte, 1925. -- 270 S..

Радянські історики - представники школи М. Покровського, що домінувала в радянській історичній науці 20-х - 30-х рр. ХХ ст., - Е. Адамов, Я. Захер та ін., вбачаючи своїм головним завданням розвінчання агресивного російського імперіалізму, наголошували у своїх документально обґрунтованих публікаціях, що прагнення Петербурга підпорядкувати Протоки було однією з головних причин Першої світової війни Покровский М. Н. Царская Россия и война зимою 1914--1915 гг. / М. Н. Покровский // Покровский М. Н. Империалистическая война : сб. статей. -- М. : Изд. Комунистической академии. -- С. 154--192; Адамов Е. А. Вопрос о Константинополе и проливах в международной политике в 1908--1917 гг. / Е. А. Адамов // Константинополь и Проливы. Документы бывшего Министерства иностранных дел / под ред. Е. А. Адамова. Ї М. : Литиздат НКИД, 1925. Ї Т. І. -- С. 5--154; Захер Я. М. Константинополь и Проливы / Я. М. Захер // Красный архив. -- 1924. -- Т. 7. -- С. 32--54..

Після Другої світової війни зростання суперечностей між СРСР та його колишніми західними союзниками по антигітлерівській коаліції мало визначальний вплив на підходи радянських дослідників до вивчення проблеми Чорноморських проток. У працях А. Ніконова та Б. Дранова проблема Проток висвітлювалась у контексті арґументації історичного права царської Росії, а згодом СРСР на встановлення контролю над Босфором та Дарданеллами Никонов А. Д. Вопрос о Константинополе и Проливах во время первой мировой империалистической войны. 1914--1915. Дисс... канд. ист. наук / А. Д. Никонов. -- М., 1948 -- 254 с.; Дранов Б. А. Черноморские проливы. Международно-правовой режим / Б. А. Дранов. -- М. : Юридич. изд. Мин. юст. СССР, 1948. -- 239 с..

У 60-х - 80-х рр. ХХ ст. радянські історики М. Гришина та І. Астаф'єв головну увагу зосереджували на тому, що політика західних країн - спочатку Великої Британії, а згодом Німеччини щодо Проток створювала загрозу Російській імперії, яка була змушена активно захищати ці свої інтереси Гришина М. И. Черноморские проливы во внешней политике России 1904--1907 / М. И. Гришина // Исторические записки. -- 1977. -- Т. 99. -- С. 140--182; Астафьев И. И. Вопрос о черноморских проливах в период Боснийского кризиса 1908--1909 годов / И. И. Астафьев // Вестник Московского университета. Серия IX. История. -- 1967. -- № 1. -- С. 35--53..

У 1990-х рр. російські вчені намагалися подолати стереотипи у дослідженні проблеми Чорноморських проток, що формувалися істориками царської Росії та радянськими дослідниками, зокрема уникнути гострої антизахідної риторики. Щоправда, водночас применшувалися імперські амбіції царського уряду щодо Проток. Характерними у цьому розумінні є колективна монографія «Росія і Чорноморські протоки (XVIII - ХХ ст.)», праці Н. Кіняпіної та І. Рибаченок Россия и Черноморские проливы (XVIII--XX ст.) / под ред. Л. Н. Нежинского, А. В. Игнатьева. -- М. : Международные отношения, 1999. -- 560 с.; Киняпина Н. С. Балканы и проливы во внешней политике России в конце XIX в. / Н. С. Киняпина. -- М. : Изд. МГУ, 1994. -- С. 172--200; Рыбаченок И. С. Союз с Францией во внешней политике России в конце ХІХ в. / И. С. Рыбаченок. -- М. : Ин-т истории СССР, 1993. -- С. 229--269..

У російській історичній думці 2000-х рр., зокрема в роботах Т. Лаврової та А. Болдирєва, відчутні спроби виправдати прагнення царського уряду підпорядкувати Босфор та Дарданелли Лаврова Т. В. Черноморские проливы как геополитическая проблема современных международных отношений / Т. В. Лаврова. Дисс… докт. ист. наук. -- М., 2001. -- 291 с.; Болдырев А. В. Черноморские проливы во внешней политике России на рубеже XIX -- ХХ вв. / А. В. Болдырев. Дисс... канд. ист. наук. -- М., 2003. -- 177 с.. Варто наголосити на тому, що переважна більшість радянських та сучасних російських істориків висвітлювали питання Чорноморських проток переважно в контексті зовнішньої політики Російської імперії й недостатньо показували вплив проблеми Проток на загальний розвиток міжнародних відносин, міжсоюзницькі взаємини великих держав. Ю. Луньова, яка ґрунтовно проаналізувала значення проблеми Чорноморських проток для налагодження і розвитку партнерських взаємин між Лондоном і Петербургом у 1907-1914 рр., насамперед звернула увагу на діяльність російської дипломатії. Авторка звинувачувала Велику Британію та Францію в тому, що вони не допомогли своєму партнеру по Антанті - Росії переглянути на її користь режим Босфора і Дарданелл, і тому царський уряд був змушений прагнути до захоплення Проток у цей період Лунева Ю. В. Черноморские проливы в англо-российских отношениях (1907--1914 гг.) / Ю. В. Лунева. Дисс... канд. ист. наук. -- М., 2003. -- 273 c.; Лунева Ю. В. Босфор и Дарданеллы. Тайные провокации накануне Первой мировой войны (1908-1914) / Ю. В. Лунева. -- М.: Квадрига, 2010. -- 256 с..

У західній історіографії другої пол. ХХ ст. - поч. ХХІ ст. помітні різні, досить часто протилежні, підходи відносно вивчення проблеми Чорноморських проток. Особливо це характерно для британських дослідників. А. Тейлор звинувачував переважно Німеччину в порушенні балансу сил на європейському континенті загалом і стосовно Проток зокрема Тейлор А. Дж. Борьба за господство в Европе. 1848--1918 / А. Дж. Тейлор. -- М. : Изд. иностр. лит-ры, 1958. -- 644 с.. М. Кент наголошувала, що причиною нестабільності у регіоні Чорного та Середземного морів була наступальна політика Росії Kent M. The Great powers and the end of the Оttoman Empire / М. Kent. -- London--Boston--Sydney : George Allen and Unwin, 1984. -- 237 p.. Британський історик А. Макфі намагався об'єктивно показати боротьбу за вплив на Протоки, як природний процес періоду посилення суперечностей між світовими імперіями, змагання за контроль над стратегічно розташованими морськими шляхами Macfie A. L. The Straits Question 1908--1936 / A. L. Macfie. -- Saloniki : Institute for Balkan Studies, 1993. -- 239 p..

Історики Сполучених Штатів другої пол. ХХ ст. - поч. ХХІ ст., зокрема Г. Говард, Е. Лауренс та ін., висвітлювали у вигідному ракурсі політику своєї країни. Вони дотримувались думки, що США після вступу в Першу світову війну на боці Антанти намагалися переорієнтувати політику її учасників із анексіоністських прагнень до вирішення конфліктних питань, в тому числі статусу Босфора та Дарданелл, на основі принципів, які б влаштували всю світову спільноту Howard H. Turkey, the Straits and U.S. Policy / Н. Howard -- Baltimor--London : The Johns Hopkins University Press, 1974. -- 331 p.; Laurence E. United States policy and partition on Turkey, 1914--1924 / Е. Laurence. -- Baltimore : The Johns Hopkins Press, 1965. -- 426 p.. Американський вчений Р. Боброфф зайняв виразно проросійську позицію, акцентуючи увагу на тому, що прагнення Росії підпорядкувати Чорноморські протоки було для неї життєво необхідним завданням Bobroff R. P. Roads to the Glory. Late Imperial Russia and the Turkish Straits / R. Р. Bobroff.-- London--New York : I. B. Tauris, 2006. -- 251 p..

Сучасні французькі історики Ж. Дуаз та М. Вессе, німецький дослідник Г. Манн цілком обґрунтовано вважають, що на поч. ХХ ст. російська експансія в напрямку Чорноморських проток співпала із зміцненням позицій Німеччини на Босфорі, й тому це спричинило конфлікт інтересів, який був однією з причин Першої світової війни Doise J. Diplomatie et outil militaire 1871--1991 / J. Doise, М. Vaпsse. -- Paris : Imprimerie nationale, 1987. -- 750 p.; Mann G. Deutsche Geschichte des neun zehnten und zwanzigsten Jahrhunderts / G. Mann. -- Frankfurt am Main : S. Fischer Verlag, 1962. -- 990 S..

Досить оригінальними й переконливими є висновки сучасного турецького історика Я. Озверена. Він стверджує, що володіння Османською імперією Босфором та Дарданеллами, яке традиційно надавало їй геополітичні переваги, у ХІХ - на поч. ХХ ст. дедалі більше ставало для неї негативним й навіть фатальним чинником. Автор наголошував, що боротьба великих держав за контроль над вищезгаданими стратегічними шляхами й особливо експансія Росії у цьому напрямку мали руйнівні наслідки для Порти Цzveren Y. E. A Framework for the study of the Black Sea World, 1789Ї1915 / Y. E. Цzveren // Review. Ї Vol. XX. Ї № 1. Ї P. 77Ї114..

Можна погодитись і з твердженням іншого турецького дослідника А. Кіліка, який доводив, що Османська імперія змушена була напередодні Першої світової війни зближуватись з Німеччиною, оскільки її традиційні партнери Велика Британія та Франція виявились неспроможними захистити султана від зовнішніх загроз, зокрема зазіхань Росії на встановлення контролю над Чорноморськими протоками Kilic A. Turkey and the world / А. Kilic. Ї Washington : Public Affairs Press, 1959. -- 224 p..

Сучасний український історик К. Русаков ґрунтовно та загалом неупереджено дослідив діяльність британського уряду стосовно Проток у період 1892-1920 рр. Проте ця праця має вади, характерні для робіт, у яких увага зосереджена на вивченні політики лише однієї з провідних держав щодо важливої міжнародної проблеми. Дисертант не достатньо висвітлив вплив інших потужних центрів сили, а саме Франції, Німеччини, Росії, Італії, на формування підходів Форін-офісу до питання Босфора та Дарданелл Русаков К. А. Проблема Черноморских проливов во внешней политике Великобритании, 1892--1920. Дисс... канд. ист. наук / К. А. Русаков. -- Луганск, 2003. -- 202 с.. Т. Ваколюк, досліджуючи балканську політику Росії, досить слушно стверджувала, що на поч. ХХ ст. царська дипломатія намагалась використовувати вплив на балканські народи, щоб зміцнити свої позиції у питанні Чорноморських проток. В. Самчук цілком вірно зауважувала, що у 70-х - 80-х ХІХ ст. Росія сприймала Болгарію як свій форпост поблизу Босфора та Дарданелл Ваколюк Т. О. Балканська політика Росії 1908--1913 рр. Дис... канд. іст. наук / Т. О. Ваколюк. -- К., 2006. -- 190 с.; Самчук В. Л. Болгарське питання у політиці Союзу трьох імператорів / В. Л. Самчук. -- Рівне : Рівненський будинок науки і техніки, 1999. -- 50 с.. М.С. Бур'ян та О.Б. Дьомін торкалися питання Чорноморських проток у контексті дослідження інших важливих проблем міжнародних відносин Бурьян М. С. Египет во внешней и колониальной политике Великобритании в 20-х гг. ХХ века / М. С. Бурьян. -- Луганск : Боян Ри МП, 1994. -- 168 с.; Дьомін О. Б. Біля витоків англійського атлантизму. Зовнішня політика Англії кінця 50 - кінця 80-х років XVI ст. / О. Б. Дьомін. -- Одеса : Астропринт, 2001. -- 360 с..

Проаналізувавши історіографію, можна зробити висновок, що тема політики міжнародних союзів щодо Чорноморських проток у 1870-х - 1918 рр. потребує неупередженого, всебічного та цілісного дослідження. Історики розробляли лише окремі аспекти цієї важливої наукової проблеми й часто намагалися надто позитивно висвітлити політику власної країни щодо Проток, що шкодило об'єктивності їхніх робіт.

У підрозділі 1.2. «Джерела та методологія дослідження» доведено, що в дисертаційній роботі з метою проведення комплексного достовірного дослідження використані різні за своїм характером і походженням джерела. Основу джерельної бази дисертації склали російські архівні матеріали та багатотомні публікації американських, британських, німецьких, російських, французьких та османських архівних документів.

В Архіві зовнішньої політики Російської імперії було проаналізовано фонд 137 «Звіти МЗС Росії». Він містить щорічні детальні доповіді російського міністра закордонних справ керівництву держави, які дають змогу усвідомити значення питання Чорноморських проток у зовнішньополітичній стратегії Росії.

У фонді 151 «Політархів» зібрані та систематизовані документи, які стосуються «східного питання», суттю якого для Росії була передусім проблема визначення режиму і статусу Проток. У листуванні, меморандумах, доповідних записках працівників російського МЗС міститься цінна інформація, яка дозволяє збагнути, які методи та засоби використовувались ними під час дипломатичного протистояння на Босфорі та Дарданеллах.

Опрацювання фондів 133 «Канцелярія міністра», 138 «Секретний архів міністра» та 167 «Посольство в Берліні» дозволило проаналізувати листування російських дипломатичних установ у європейських столицях, яке стосувалося боротьби великих держав за контроль над Протоками.

У дисертації досліджено значну кількість фондів Державного архіву Російської Федерації. Це так звані фонди особистого походження: ф. 559 «Ізвольський»; ф. 568 «Ламздорф»; ф. 577 «Нератов»; ф. 579 «Мілюков»; ф. 601 «Микола ІІ»; ф. 627 «Штюрмер»; ф. 730 «Ігнатьєв»; ф. 838 «Горчаков»; ф. 1074 «Сабурови». Зібрані там доповідні записки, нотатки, листування дали змогу висвітлити підходи вищих керівників Росії до проблеми Чорноморських проток. У них також містяться і протоколи офіційних нарад різного рівня, на яких обговорювалось це питання.

У фондах Російського державного військово-історичного архіву, а саме ф. 450 «Туреччина (колекція)»; ф. 485 «Російсько-турецька війна 1877-1878 рр.», ф. 2003 «Штаб верховного головнокомандувача (ставка)», були проаналізовані документи, які характеризують дії російських військ поблизу Проток під час війни 1877-1878 рр., підготовку Росії до захоплення Босфора у 1880-х рр. та під час Першої світової війни, вплив проблеми Чорноморських проток як на військові операції, так і на дипломатичні зносини країн Антанти протягом 1914-1917 рр.

Суттєво доповнило використання російських архівних матеріалів опрацювання документів, опублікованих у багатотомному виданні «Міжнародні відносини в епоху імперіалізму. Документи з архівів царського та Тимчасового урядів», ґрунтовній двотомній збірці «Константинополь та протоки» Международные отношения в эпоху империализма. Документы из архивов царского и временного правительств / под ред. М.И. Покровского и др. -- М. : Гос. социально-экономическое издательство, 1933--1940. -- Серия 2 (Т. 18--20), Серия 3 (Т. 2--7); Константинополь и проливы. Документы бывшего Министерства иностранных дел / под ред. Е. А. Адамова. -- М. : Литиздат НКИД, 1925--1926. -- Т. І. Ї 547 с.; Т. ІІ. Ї 675 с., а також інших численних публікаціях російських документальних джерел.

Цінним джерелом для написання дисертації був виданий за дорученням британського уряду одинадцятитомний збірник «Британські документи щодо походження війни 1898-1914 рр.». Опубліковані в ньому матеріали, а саме британське дипломатичне листування, аналітичні доповідні записки високопосадовців Форін офісу, нотатки службовців зовнішньополітичного відомства містять важливу інформацію щодо політики лондонської дипломатії стосовно проблеми Чорноморських проток British Documents on the Origins of the War, 1898--1914 / ed. by G. Gooch, D. Litt., H. Temperley. -- London : Printed and published by His Majesty's Stationery Office, 1926--1938. -- Vol. I--ХI..

Ще більш ґрунтовною є сорокатомна публікація німецьких архівних документів «Велика політика європейських кабінетів 1871-1914 рр.». Найбільш цінними з цих матеріалів є дипломатичні папери імператорів Вільгельма І та Вільгельма ІІ, німецьких канцлерів, статс-секретарів із закордонних справ, послів Die GroЯe Politik der Europдischen Kabinette 1871--1914 / herausgegeben von J. Lepsius, A.M. Bartholdy, F. Thimm. -- Berlin : Deutsche Verlagsgesellschaft fьr Politik und Geschichte, 1922--1927. -- B. 1--40..

У тридцятитомному офіційному виданні «Французькі дипломатичні документи 1871-1914 рр.» розміщене дипломатичне листування, звіти, доповіді, доручення, нотатки та інші матеріали французького МЗС Documents diplomatiques franзais (1871--1914) / Ministиre des affaires йtrangиres. -- Paris : Imprimerie National, 1929--1954. -- Sйrie 1 (Т. І--XII), Sйrie 2 (T. I--XIV), Sйrie 3 (T. I--IV)..

Опрацювання багатотомного збірника американського дипломатичного листування «Документи зовнішньої політики Сполучених Штатів» дало змогу збагнути підходи США до питання контролю над Босфором та Дарданеллами Papers relating to the foreign relations of the United States. -- Washington: U. S. Governement Print. Office, 1933--1953. -- 1918 (Vol. I), 1919 (Vol. I--XIII)..

З метою висвітлення політики Османської імперії щодо проблеми Проток автор дисертації проаналізував документи з османських архівів, опубліковані у кількатомних збірках «Османські архіви. Колекції Іілдиза. Вірменське питання» Ottoman archives. Yildiz collection. The Armenian question / Historical Research Foundation Istanbul Research Center. -- Istanbul : Research Center, 1989. -- Vol. 1. Ї 371 p. ; Vol. 2. Ї 441 p. ; Vol. 3. Ї 391 p., «Османські дипломатичні документи. Вірменські справи» Documents diplomatiques Ottomans. Affaires armeniennes / ed. par B.N. Simsir. -- Ankara : Societe Turque d'Histoire, 1989. Ї Vol. I. Ї 580 p. ; Vol. II. Ї 673 p. та ін.

Цінним джерелом для написання дисертації стали спогади та щоденники провідних британських, російських, німецьких, французьких та ін. дипломатів, політиків, військових. У дисертаційному дослідженні були використані матеріали російської, французької, британської, австрійсько-угорської, сербської преси останньої третини ХІХ - поч. ХХ ст.

Під час роботи з джерелами та науковою літературою дисертант комплексно використовував сучасні наукові принципи, підходи та методи. Теоретичною основою дослідження став принцип історизму, який передбачає пізнання минулого з урахуванням особливостей конкретного історичного періоду та системного застосування різноманітних історичних та загальнонаукових методів Стельмах С. П. Історична наука в Україні епохи класичного історизму (ХІХ - початок ХХ століття) / С. П. Стельмах. -- К. : ВПЦ Київський університет, 2005. -- С. 21--58.. Згідно з принципом історизму важливі міжнародні події та діяльність впливових дипломатів, державних діячів розглядались на основі критичного осмислення джерел, зважаючи на процеси стрімкої зміни як системи міжнародних відносин, так і концептуальних підходів провідних держав світу до вирішення проблеми Проток, її використання для формування, консолідації своїх міждержавних союзів та дезінтеграції, руйнування ворожих альянсів. Згідно принципу багатофакторності при проведенні дослідження враховувався увесь комплекс чинників, які впливали на політику великих держав щодо Чорноморських проток. Оскільки проблема Проток у хронологічних межах дослідження була важливим фактором співвідношення сил на міжнародній арені, доцільним стало використання системного та комплексного підходів. Дослідження мотивів формування підходів до реалізації зовнішньої політики великих держав щодо Босфора та Дарданелл стало можливим на основі методу структурно-функціонального аналізу. Працюючи з історичними фактами, зафіксованими у дипломатичних та інших джерелах, автор використовував проблемно-хронологічний метод. Тлумачення джерел із застосуванням історико-порівняльного та історико-типологічного методів посприяло співставленню відмінностей та спільних рис політики різних країн та міжнародних союзів під час розгортання їхніх суперечностей навколо Чорноморських проток.

Другий розділ - «Фактор Чорноморських проток у діяльності міжнародних союзів у 70-х - 80-х рр. XIX ст.» складається з трьох підрозділів. У першому з них - «Дипломатична боротьба навколо відміни «нейтралізації Чорного моря» та перегляду режиму Босфора й Дарданелл у період французько-німецької війни 1870-1871 рр.» розглянуто вплив проблеми скасування «нейтралізації Чорного моря» та перегляду режиму Проток на кардинальну зміну співвідношення сил у міжнародних відносинах на поч. 1870-х рр. Росія скористалася розгромом Франції у французько-німецькій війні, щоб переглянути умови Паризького трактату 1856 р., що позбавляли її права мати військово-морський флот на Чорному морі. Спираючись на активну дипломатичну підтримку Німеччини (як вдячність за позитивний нейтралітет Росії під час війни), Росія в жовтні 1870 р. - березні 1871 р. подолала опір Великої Британії та Австро-Угорщини й домоглася відміни «нейтралізації Чорного моря». Лондонська конференція 1871 р. відновила право Росії тримати на Чорному морі військово-морський флот та будувати укріплення на його узбережжі. Цей російський успіх був частково нівельований тим, що Лондонська конвенція 1871 р., хоча підтвердила чинність режиму судноплавства через Чорноморські протоки, встановлений конвенцією 1841 р. (закриття Османською імперією Проток для проходу іноземних військових кораблів), однак надала султану право відкривати їх кораблям «дружніх держав» для виконання тих положень Паризького трактату 1856 р., які ще зберігали свою дію. Таке рішення обмежувало політику Росії щодо Чорноморських проток, які були однією з найважливіших стратегічних цілей її зовнішньої політики через претензії на домінування у цьому регіоні (прагнення вільно виводити свої військові кораблі в Середземне море та не допускати іноземні в Чорне море).

У підрозділі 2.2. «Політика Союзу трьох імператорів і питання Проток у 70-х рр. XIX ст.» встановлено, що зовнішня політика німецького канцлера О. Бісмарка, спрямована на формування Союзу трьох імператорів, була безпосередньо пов'язана з проблемою Чорноморських проток. О. Бісмарк постійно враховував прагнення великих держав до контролю над Босфором та Дарданеллами і намагався використовувати це при їх залученні до союзів, у яких домінувала Німецька імперія. Потреба Росії гарантувати закриття Босфора та Дарданелл для проходу ворожого британського військово-морського флоту до Чорного моря й з іншого боку прагнення Німеччини дипломатично ізолювати Францію за допомогою Росії (яку канцлер О. Бісмарк намагався зацікавити підтримкою у вирішенні проблеми Чорноморських проток на її користь), були головними чинниками створення у 1873 р. російсько-німецько-австрійсько-угорського Союзу трьох імператорів. Внаслідок східної кризи 1875-1878 рр. Союз трьох імператорів фактично припинив своє існування, оскільки Австро-Угорщина підтримала рішучу протидію Великої Британії встановленню домінування Росії на Балканах та її контролю над Босфором і Дарданеллами.

У підрозділі 2.3. «Чинник Проток у діяльності європейських альянсів у 80-х рр. XIX ст.» проаналізовано вплив боротьби великих держав за контроль над Босфором та Дарданеллами на зміну конфігурації європейських союзів. Берлінська дипломатія, занепокоєна зближенням Відня з Лондоном на ґрунті спільної боротьби з експансією Росії на Балканах та до Чорноморських проток, намагалась повернути Габсбурзьку монархію до виключно пронімецької орієнтації. Відень також прагнув до поглиблення відносин з Берліном з метою протидії російській загрозі в чорноморському регіоні. Під впливом цих обставин Німеччина та Австро-Угорщина уклали в жовтні 1879 р. військово-політичний союз, який мав насамперед антиросійську спрямованість. Водночас Росія, щоб унеможливити прохід британського флоту Протоками до Чорного моря та узгодити російсько-австрійсько-угорські інтереси на Балканах, змушена була в 1881 р. погодитись на відновлення Союзу трьох імператорів. Він зокрема гарантував закриття Чорноморських проток для військових кораблів та збереження статус-кво на Балканському півострові. Німеччина та Австро-Угорщина компенсували це посилення дипломатичних позицій Росії створенням у 1882 р. німецько-австрійсько-угорсько-італійського Троїстого союзу, який міг бути використаним як проти Франції, так і Росії. У 1885 р. втручання російських партнерів по Союзу трьох імператорів (Німеччини та Австро-Угорщини) не дозволило Великій Британії провести свій військово-морський флот Протоками та завдати удару по російському чорноморському узбережжю, щоб таким чином спонукати царський уряд обмежити експансію у Середній Азії.

У 1887 р. було укладено німецько-російський «перестраховочний договір», який зокрема передбачав не лише гарантування Німеччиною закриття Проток для проходу ворожих Росії військових кораблів, але й навіть сприяння Берліна можливим діям царського уряду щодо встановлення ним контролю над Босфором та Дарданеллами. О. Бісмарк, забезпечивши таким чином дипломатичну залежність Росії від Німеччини, був водночас одним з головних організаторів британсько-італійсько-австрійсько-угорської Середземноморської Антанти (1887 р.), яка мала своїм завданням стримування російської експансії відносно Чорноморських проток.

Третій розділ - «Чорноморські протоки в політиці міжнародних союзів у кінці XIX - на початку XX ст.» складається з трьох підрозділів. У підрозділі 3.1. «Протоки і становлення російсько-французького союзу в 90-х рр. XIX ст.» досліджено вплив проблеми Босфора та Дарданелл на формування російсько-французького союзу. В першій половині 1890-х рр. Росія, після припинення співпраці з Німеччиною, намагалась забезпечити собі підтримку Франції у «східному питанні», основою якого для царського уряду була проблема Проток. Російсько-французький союз, укладений протягом серпня 1891 р. - січня 1894 р., змінив стратегічну ситуацію у Східному Середземномор'ї. Були обмежені можливості Великої Британії, шляхом введення свого флоту до Чорноморських проток, чинити тиск як на Росію, так і на Османську імперію. Це стало одним з чинників, що зумовив поступовий перегляд лондонським кабінетом політики «блискучої ізоляції» й спонукав його до пошуку партнерів на міжнародній арені.

У підрозділі 3.2. «Проблема Чорноморських проток під час східної кризи 1894-1897 рр.» доведено, що діяльність російсько-французького союзу забезпечила збереження статус-кво щодо Босфора та Дарданелл у цей період, зокрема завадила Великій Британії вдатися до військово-морської акції у Протоках, щоб змусити османського султана припинити масове знищення вірменського населення. Водночас двоїста політика Парижа не дозволила царському уряду оволодіти Босфором. Росія не погодилась на пропозицію Форін офісу про розмежування їхніх інтересів у Східному Середземномор'ї шляхом встановлення переважаючого впливу Петербурга над Чорноморськими протоками у обмін на остаточне підпорядкування Лондоном Єгипту, оскільки це суперечило її союзницьким відносинам з Францією. Австро-Угорщина, будучи занепокоєною посиленням російсько-британської конфронтації через проблему Чорноморських проток й можливістю захоплення Росією Босфора, уклала з нею у 1897 р. двосторонню угоду, яка протягом десятиліття забезпечила збереження статус-кво щодо Проток та Балканського півострова. Підтримка Німеччиною султана під час його переможної війни з Грецією в 1897 р. та отримання німецькими підприємцями концесії на будівництво Багдадської залізниці в 1899 р. (яка повинна була пройти біля Босфора) свідчили про поступову зміну співвідношення сил у «східному питанні» й зокрема щодо контролю над Протоками на користь Берліна. Петербург, щоб нівелювати ці загрози, безуспішно прагнув домогтися згоди німецького керівництва на захоплення Росією Константинополя та Чорноморських проток у випадку розпаду Османської імперії. Непоступливість Німеччини спонукала Росію дбати про зміцнення союзу з Францією та згодом шукати нових партнерів на міжнародній арені.

У підрозділі 3.3. «Роль Проток у формуванні та діяльності міжнародних союзів на початку ХХ ст.» встановлено, що суперечності великих держав щодо Чорноморських проток суттєво впливали на політику міжнародних союзів на поч. ХХ ст. Хоча французько-британська Антанта, укладена у квітні 1904 р., як і російсько-французький союз, мала одним з головних завдань противагу Троїстому союзу, однак важливою перепоною для об'єднання Лондона, Парижа та Петербурга були зокрема гострі російсько-британські суперечності стосовно Чорноморських проток. Це чітко виявилось під час російсько-японської війни 1904-1905 рр. Велика Британія, виконуючи зобов'язання по британсько-японському союзу 1902 р., сконцентрувала потужну ескадру поблизу Дарданелл й завадила таким чином Росії вивести з Чорного моря свою ескадру для того, щоб спрямувати її на Далекий Схід. Спроби французької дипломатії пом'якшити конфронтацію навколо Проток між Петербургом та Лондоном не дали очікуваних результатів. Німеччина успішно використовувала ці протиріччя для відновлення співпраці з Росією, що викликало значну занепокоєність у Лондоні та Парижі.

Велика Британія, стурбована поглибленням її суперечностей з Німеччиною та можливістю взаємодії Берліна з Петербургом, прагнула узгодити свої інтереси з Росією. Саме тому важливим питанням під час російсько-британських переговорів 1906-1907 рр. була проблема Босфора та Дарданелл. Лондон отримав вагомі поступки від Петербурга з центральноазійських питань, обіцяючи натомість царському уряду сприяння в майбутньому відносно зміни на користь Росії режиму Чорноморських проток. Це створило підґрунтя для укладання російсько-британської угоди 1907 р. про розмежування сфер впливу в Афганістані, Ірані й Тибеті та налагодження партнерських відносин у межах російсько-французько-британської Антанти. Велика Британія намагалась використовувати зацікавленість Росії у британській підтримці щодо Проток задля того, щоб спрямувати їхню співпрацю на противагу Німеччині. У той же час, петербурзький кабінет, сподіваючись, що Берлін не буде протидіяти спробам Росії підпорядкувати Босфор та Дарданелли, намагався зберегти з Німеччиною нормальні взаємини.

Четвертий розділ - «Чинник Босфора та Дарданелл у діяльності міжнародних союзів напередодні Першої світової війни» поділяється на п'ять підрозділів. У підрозділі 4.1. «Загострення питання Проток у період Боснійської кризи 1908-1909 рр. та європейські союзи» виявлено, що зміцнення позицій Росії внаслідок її зближення з Великою Британією та поглиблення співпраці з Францією в межах троїстої Антанти, спонукало царську дипломатію зробити рішучу спробу змінити в своїх інтересах режим Чорноморських проток. Росія намагалась спочатку узгодити це з членами Троїстого союзу - Австро-Угорщиною, Німеччиною та Італією. Було досягнено російсько-австрійсько-угорську усну секретну угоду, за якою Відень обіцяв Петербургу підтримку планів Росії щодо відкриття Проток для російських військових кораблів. Росія погодилась, що за це не буде заперечувати проти анексії Габсбурзькою монархією Боснії та Герцеговини, сподіваючись, що Відень координуватиме такі дії з Петербургом. Проте Австро-Угорщина у вересні 1908 р. без узгодження з царським урядом оголосила анексію цих провінцій, ще й повідомила інші країни про згоду на це петербурзького кабінету, що викликало Боснійську кризу 1908-1909 рр. Політика Росії зумовили недовіру до неї як з боку Великої Британії та Франції, так і обурення слов'янських народів. Петербург намагався «компенсувати» ці збитки для його репутації та посилення позицій Відня на Балканах негайним переглядом на користь Росії режиму Чорноморських проток. Російські партнери по Антанті - Франція та Велика Британія не підтримали вимог царського уряду надати російському військово-морському флоту виключне право на прохід Босфором та Дарданеллами. Західні країни на той час жорстко конкурували між собою за вплив на Османську імперію й тому не бажали сприяти неприйнятним для неї діям росіян. Крім того вони усвідомлювали, що встановлення контролю Росії над Протоками могло суттєво порушити на її користь баланс сил на Чорному й Середземному морях, а також на Балканах і в Малій Азії.

Боснійська криза закінчилась повною дипломатичною поразкою та приниженням Росії. Режим Проток не було переглянуто. Ворожий Петербургу Відень значно зміцнив свій вплив на Балканах. Єдність нещодавно сформованої Антанти була поставлена під сумнів. Однією з важливих суперечностей між її членами була саме проблема Чорноморських проток. Німецько-австрійсько-угорський союз під час Боснійської кризи досягнув значного успіху, продемонстрував свою єдність та ефективність.

У підрозділі 4.2. «Проблема Чорноморських проток у контексті укладання російсько-італійської угоди в Ракконіджі» доведено, що перевага центральних держав у період Боснійської кризи частково нівелювалась поступовим зближенням країн Антанти з Італією. Ще у 1900 р. Рим та Париж уклали між собою угоду про розмежування їхніх територіальних інтересів у Північній Африці. Підписання російсько-італійського договору в жовтні 1909 р. у Ракконіджі про узгодження політики двох держав у «східному питанні» мінімізувало також вірогідність конфлікту Рима з Петербургом. Ця домовленість передбачала позитивне ставлення Росії до італійської експансії в Тріполітанії та Кіренаїці, а також Італії - до російських амбіцій щодо Босфора та Дарданелл.

У підрозділі 4.3. «Суперечності великих держав щодо Проток під час італійсько-турецької війни 1911-1912 рр.» встановлено, що загострення проблеми Чорноморських проток у цей період продемонструвало не лише інтереси великих держав у «східному питанні», але й виявило головні вектори міжсоюзницьких взаємин усередині Антанти та Троїстого союзу, відносин між цими альянсами та їхню боротьбу за союзників. Росія намагалась скористатися поразками Османської імперії у війні з Італією, щоб змусити її погодитись на прохід лише російських військових кораблів Чорноморськими протоками. За це Петербург пропонував Порті «допомогу» в захисті Проток від зазіхань інших держав (що забезпечувало російську військову присутність на Босфорі та Дарданеллах) та обіцяв відмовитись від монопольного права росіян на будівництво залізниці у Південному Причорномор'ї (Північній Анатолії). Ці пропозиції були сформульовані восени 1911 р. у листі російського посла в Константинополі М. Чарикова до великого візира (так званий «демарш Чарикова»). Османська імперія оцінила такі вимоги, як зазіхання на суверенітет та значну загрозу для своєї безпеки. Країни Антанти (Велика Британія та Франція), а тим паче провідні члени Троїстого союзу (Німеччина та Австро-Угорщина), знову не надали підтримки Росії, що спричинило чергову гостру дипломатичну поразку Петербурга та змусило його припинити тиск на Порту в питанні Проток. Значну роль у вирішенні питання про зміну статус-кво Чорноморських проток відігравала Велика Британія. Вона не заперечувала проти їх відкриття для військових кораблів, але не однієї Росії, а усіх країн, що не влаштовувало Петербург. Характерно, що Німеччина не висловила значних застережень щодо спроби Росії встановити контроль над Протоками, змусивши це зробити насамперед російських партнерів по Антанті - Велику Британію та Францію, щоб таким чином поглибити протиріччя між членами цього альянсу.

Тимчасове закриття Османською імперією Чорноморських проток для торгівельного мореплавства (квітень-травень 1912 р.), після атаки Дарданелл італійським флотом, спричинило серйозні суперечності серед великих держав. Особливо суттєвими були розбіжності між країнами Антанти. Лондон та Париж вимагали від Рима вивести італійський флот з району Дарданелл, щоб нормалізувати ситуацію у регіоні. Царський уряд, не бажаючи погіршувати відносини з Італією, обмежився тиском лише на османський уряд, змушуючи його без будь-яких застережень негайно відновити мореплавство Чорноморськими протоками.

У підрозділі 4.4. «Питання контролю над Босфором та Дарданеллами протягом балканських війн 1912-1913 рр.» показано, що питання Чорноморських проток набуло важливого значення для політики країн Антанти та Троїстого союзу під час загострення міжнародної ситуації у балканському регіоні. Утворення союзу балканських держав і його переможна війна проти Османської імперії (жовтень 1912 р. - травень 1913 р.) сприяли зміні співвідношення сил на Балканах. Падіння османського володарювання майже на усій території Балканського півострова погіршило позиції німецько-австрійсько-угорського угрупування. Порта, на яку Німеччина та Австро-Угорщина розраховували у випадку війни з Росією, була послаблена поразкою. Водночас, як і раніше, суперечності серед країн Антанти відносно статусу Чорноморських проток помітно нівелювали її успіхи, оскільки заважали згуртуванню цього союзу. Велика Британія та Франція не надали достатньої допомоги Росії, яка безуспішно намагалась змусити Болгарію припинити наступ її армії до Проток, а також утримати Грецію від захоплення чотирьох островів у Егейському морі, розташованих біля Дарданелл. Адже Лондон та Париж сподівались на подальше зближення з ними Софії та Афін. З іншого боку, Росія висловилась проти ініціативи Великої Британії щодо «інтернаціоналізації» та «нейтралізації» Чорноморських проток у випадку їх захоплення болгарською армією. Значні суперечності виникли у російсько-французькому союзі під час другої балканської війни (червень-серпень 1913 р.) внаслідок того, що Франція не дослухалась до прохання Росії призупинити кредитування Османської імперії, щоб Порта не змогла відвоювати у Болгарії фортецю Адріанополь й таким чином зміцнити свої позиції на Босфорі. Османська імперія та Болгарія, невдоволені російським тиском на них у питанні Чорноморських проток у період балканських війн, дедалі більше схилялися до співпраці з Троїстим союзом, який таким чином відновив значну частину свого впливу на Балканах.

У підрозділі 4.5. «Міжнародні союзи і Протоки перед Першою світовою війною» з'ясовано, що прибуття до Константинополя в кінці 1913 р. чисельної німецької військової місії на чолі з генералом Ліманом фон Сандерсом і значне зміцнення позицій Берліна в Османській імперії, що давало йому можливість контролювати Чорноморські протоки, викликало гострі суперечності між Росією та Німеччиною, посилило міжнародну напруженість і стало важливим кроком на шляху до Першої світової війни. Російська союзниця - Франція активно сприяла спробам Петербурга обмежити вплив німецьких військових у Константинополі. Велика Британія недостатньо підтримала Росію, оскільки все ще не хотіла демонструвати погіршення своїх відносин з Берліном, а також Портою. Лондон теж ухилявся від спроб Петербурга укласти з ним військово-морську конвенцію. Це свідчило про недостатню згуртованість Антанти напередодні Першої світової війни, важливою причиною чого були суперечності щодо Босфора та Дарданелл. Конфлікт, зумовлений місією Лімана фон Сандерса, ще раз підкреслив значення Чорноморських проток у міжнародній політиці. Російський уряд протягом 1913-1914 рр. розробляв плани вирішення на свою користь проблеми Проток, зокрема захоплення їх військовою силою. Щоб протидіяти цій загрозі, центральноєвропейські держави (Німеччина та Австро-Угорщина) помітно активізували своє військово-морське співробітництво. Певним успіхом російської дипломатії можна вважати зближення з Румунією в першій половині 1914 р., яке було зумовлене необхідністю співпраці у питанні гарантування вільного торгівельного судноплавства Босфором та Дарданеллами в умовах гострої османсько-грецької конфронтації у тому регіоні.

П'ятий розділ - «Чорноморські протоки в політиці військово-політичних союзів у роки Першої світової війни» складається з двох підрозділів. У підрозділі 5.1. «Проблема Проток і вступ Османської імперії у війну» доведено, що питання Босфора і Дарданелл мало значний вплив на визначення союзницьких пріоритетів Османської імперії на початку Першої світової війни. Помірковані османські політики на чолі з великим візирем Саїд-пашею прагнули утримати їхню країну від вступу у війну на боці Німеччини, домагаючись за це від Антанти гарантій територіальної цілісності Османської імперії. Країни Антанти були зацікавлені у нейтралітеті Порти й намагалися відмовити її від приєднання до центральноєвропейських держав. Водночас Росія вела таємні переговори з Великою Британією та Францією про підпорядкування їй після війни найбільш стратегічно важливої османської території - Чорноморських проток. Пронімецьке угрупування османського політикуму, очолюване військовим міністром Енвер-пашею, хотіло втягнути Порту у війну. Проте вони потребували певного часу для мобілізації армії та значного зміцнення за допомогою Німеччини фортів на Чорноморських протоках, щоб завадити проходу російського флоту Босфором та британських і французьких ескадр Дарданеллами. Прорив німецьких крейсерів «Гебена» та «Бреслау» із Західного Середземномор'я до Дарданелл (внаслідок низки помилок британського та французького військово-морського командування) мав визначальний вплив на вступ Османської імперії в Першу світову війну. Напад вищезгаданих німецьких крейсерів разом із османським флотом 29 жовтня 1914 р. на російські причорноморські міста спровокував війну Османської імперії з країнами Антанти. Це поклало початок формуванню Четверного союзу у складі Німеччини, Австро-Угорщини, Османської імперії та Болгарії.

У підрозділі 5.2. «Питання про контроль над Чорноморськими протоками у боротьбі держав Антанти та Четверного союзу в період Першої світової війни» встановлено, що закриття Босфора та Дарданелл у роки Першої світової війни суттєво вплинуло на політику Антанти. Зокрема західні союзники не змогли постачати Росії достатню кількість вкрай потрібної їй зброї та військового спорядження. Це зумовило згодом катастрофічні поразки царської армії. Усе ж, незважаючи на такі загрози, Росія поставилась вкрай негативно до спроб британсько-французького флоту оволодіти Протоками під час Дарданелльської операції (лютий-березень 1915 р.). Адже Петербург був занепокоєним тим, що Велика Британія та Франція, захопивши Чорноморські протоки, відмовляться передати їх під контроль Росії. Царська дипломатія завадила Великій Британії залучити до війни на боці Антанти Грецію й таким чином отримати необхідну для успішного штурму Дарданелл підтримку з боку грецької армії. Петербург, шантажуючи своїх союзників можливістю виходу Росії з війни, домігся у березні-квітні 1915 р. згоди Лондона та Парижа на приєднання Константинополя та Чорноморських проток до Російської імперії після перемоги над Німеччиною. Це поклало початок домовленостям країн Антанти про розподіл Османської імперії. Західні союзники скористалися прагненням царського уряду отримати Константинополь та Протоки, щоб спонукати Росію продовжувати війну та утримуватися від сепаратного миру. Німеччина та Австро-Угорщина використовували питання Чорноморських проток, щоб розколоти Антанту. Берлін та Відень протягом 1915-1917 рр. неофіційним шляхом неодноразово обіцяли Петербургу забезпечити його інтереси щодо Босфора та Дарданелл, якщо Росія укладе з ними сепаратний мир. Велика Британія та Франція, у свою чергу, підтримували зв'язки з опозиційними молодотурецькому режиму політичними силами. Однак обіцянка віддати Росії Чорноморські протоки не дозволяла Лондону та Парижу спонукати Османську імперію до виходу з війни. Більшовицький переворот у листопаді 1917 р. та вихід Росії з війни у березні 1918 р. остаточно усунули її від участі у визначенні майбутнього статусу Константинополя та Проток. Натомість розгорнулися суперечності між Великою Британією та Францією у цьому регіоні.

США, після їх вступу у війну на боці Антанти в квітні 1917 р., наполягали на свободі мореплавства, в тому числі Босфором і Дарданеллами, їх нейтралізації та встановленні міжнародного контролю за функціонуванням цих важливих комунікацій. Саме до таких підходів зрештою схилилась Антанта на завершальному етапі війни, зокрема під час укладання Мудроського перемир'я з Османською імперією 30 жовтня 1918 р. та переговорів з Німеччиною стосовно підписання Комп'єнського перемир'я 11 листопада 1918 р.

У висновках сформульовані загальні підсумки дослідження та викладені основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист:

- Історіографічний аналіз свідчить про недостатнє вивчення досліджуваної проблеми. Історики аналізували лише окремі аспекти дипломатичної та військово-політичної боротьби великих держав за контроль над Босфором та Дарданеллами у 1870-1918 рр. Дослідники намагались показати політику своєї країни у привабливому ракурсі й критично висвітлювали позицію її супротивників. Тому більшість таких робіт є політично заангажованими. Незважаючи на те, що чинник Чорноморських проток суттєво впливав на формування та функціонування міжнародних союзів, у вітчизняній та закордонній історіографії не існує жодної ґрунтовної праці, присвяченої вивченню безпосередньо цієї тематики. Джерельна база дисертації є достатньо репрезентативною та чисельною для всебічного та цілісного вивчення теми дослідження. До наукового обігу залучені чисельні російські архівні документи, багатотомні публікації британських, німецьких, російських, османських, французьких та інших документальних джерел.

- Росія, щоб заручитися підтримкою Пруссії у «східному питанні», забезпечила їй сприятливі дипломатичні умови для переможної війни з Францією у 1870-1871 рр. Берлін за це допоміг Петербургу скасувати положення Паризького трактату 1856 р. про заборону Росії мати чорноморський військово-морський флот. Рішення Лондонської конференції 1871 р. компенсувати Османській імперії відміну «нейтралізації Чорного моря» наданням дозволу султану проводити у мирний час через Босфор та Дарданелли військові кораблі «дружніх держав» спонукало Росію шукати союзників, щоб гарантувати закриття Чорноморських проток для ворожих флотів, а за можливості й отримати право на прохід російських військово-морських сил Босфором та Дарданеллами й поширити таким чином свій вплив на Східне Середземномор'я.

- Німецький канцлер О. Бісмарк використав зацікавленість Росії у співпраці в питанні Чорноморських проток для того, щоб залучити Росію до російсько-німецько-австрійсько-угорського Союзу трьох імператорів 1873-1887 р. та російсько-німецької угоди 1887 р. З іншого боку, «залізний канцлер» скористався занепокоєнням Австро-Угорщини та Великої Британії експансією Росії на Балканах та її намаганням контролювати Чорноморські протоки, щоб втягнути їх у союзи, які мали антиросійське спрямування: німецько-австрійсько-угорський 1879 р., німецько-австрійсько-угорсько-італійський Троїстий союз 1882 р., британсько-італійсько-австрійсько-угорську Середземноморську Антанту 1887 р. Таким чином, О. Бісмарк створив підконтрольну йому систему союзів, які у 70-х - 80-х рр. ХІХ ст. забезпечили домінування Німеччини у Європі та ґарантували дипломатичну ізоляцію її головного супротивника - Франції.

- Однією з причин створення російсько-французького союзу було прагнення Росії заручитись підтримкою Франції у питанні Чорноморських проток. Париж використовував цю зацікавленість Петербурга для налагодження та поглиблення союзницьких відносин з ним на противагу Троїстому союзу.

- Під час східної кризи 1894-1897 рр. окреслилась зміна балансу сил у Східному Середземномор'ї. Російсько-французький союз перешкодив введенню військово-морського флоту Великої Британії до Чорноморських проток й таким чином зміцненню британського впливу в регіоні. Водночас посилення позицій Петербурга та Парижа відносно контролю над Босфором та Дарданеллами поступово нівелювалось проникненням Німеччини у Османську імперію.

- У роки російсько-японської війни 1904-1905 рр. виявилось, що загострення протиріч між Великою Британією та Росією стосовно Босфора та Дарданелл тимчасово унеможливило об'єднання російсько-французького союзу та французько-британської Антанти в російсько-французько-британський альянс на противагу Троїстому союзу. Німеччина скористалась конфронтацією між Лондоном та Петербургом через Чорноморські протоки для зближення з Росією.

- Під час російсько-британських переговорів 1906-1907 рр. Велика Британія, пообіцявши Росії підтримку в питанні Чорноморських проток, домоглася за це суттєвих поступок царського уряду в Ірані, Афганістані та Тібеті, а також налагодження партнерських відносин, які сподівалась використати проти Німеччини, що мало наслідком формування троїстої Антанти.

- Під час Боснійської кризи 1908-1909 рр. гострі суперечності навколо Проток суттєво заважали консолідації російсько-французько-британської Антанти й були однією з важливих причин дипломатичної поразки цього альянсу від Троїстого союзу. Натомість Росія змогла послабити зв'язок Італії з Троїстим союзом, уклавши з нею в жовтні 1909 р. угоду про підтримку Римом російської політики щодо Чорноморських проток в обмін на визнання Петербургом італійських інтересів у Тріполітанії та Кіренаїці.

- У період італійсько-турецької війни 1911-1912 рр. Велика Британія та Франція не допомогли Росії змінити режим і статус Босфора та Дарданелл на її користь, оскільки це грубо суперечило інтересам Парижа та Лондона. Міждержавні відносини в Антанті були ускладнені. Німецька дипломатія всіляко поглиблювала ці протиріччя між Росією та її партнерами, а також Російською та Османською імперіями.

- Протягом балканських війн 1912-1913 рр. різні підходи держав Антанти до проблеми Чорноморських проток послаблювали її єдність та вплив на Балканах. Велика Британія та Франція не підтримали дипломатичні зусилля Росії зупинити просування болгарської армії та грецького флоту до Проток у період першої балканської війни, а також російську протидію спробам Османської імперії відновити її позиції біля Босфора під час другої балканської війни. Німеччина, використовуючи незадоволення Болгарії та Порти російською політикою щодо Проток, спонукала їх до зближення з Троїстим союзом.

- Загострення питання Чорноморських проток й виникнення безпосередньої німецько-російської конфронтації внаслідок прибуття місії Лімана фон Сандерса до Константинополя значно поглибило міжнародну напруженість та виявило конфігурацію провідних союзів напередодні Першої світової війни. Франція рішуче підтримала Росію під час її спроб змусити Німеччину відкликати своїх військових з османської столиці. Велика Британія не бажала загострювати відносини з Німеччиною та Османською імперією, відстоюючи російські інтереси. У відповідь на посилення приготувань Росії до захоплення Чорноморських проток, Берлін та Відень активізували військово-морську співпрацю.

- Дипломатичні та військово-політичні прорахунки країн Антанти, пов'язані з проблемою Босфора та Дарданелл, та успішні дії Німеччини стосовно Проток стали однією з важливих причин вступу Османської імперії у Першу світову війну на боці центральноєвропейських держав.

- Суперечності між Росією та її західними союзниками відносно Чорноморських проток послаблювали позиції Антанти у її боротьбі з державами Четверного союзу під час Першої світової війни. Царський уряд, прагнучи до контролю над Протоками, чинив значні дипломатичні перепони зусиллям Великої Британії та Франції, які намагались оволодіти Дарданеллами у лютому-березні 1915 р. Лондон та Париж, щоб унеможливити вихід Петербурга з війни, погодились у березні-квітні 1915 р. на приєднання (після перемоги над Німеччиною) Константинополя та Проток до Росії. Такі обіцянки були перепоною укладанню сепаратного миру Османської імперії з Антантою, а також суперечили інтересам інших чорноморських держав.

- Діяльність американської дипломатії, що наполягала на свободі мореплавства, мала важливий вплив на визначення режиму та статусу Чорноморських проток. Після виходу Росії з війни, Велика Британія та Франція, внаслідок гострих суперечностей на Сході, не змогли запропонувати взаємоприйнятного рішення щодо врегулювання проблеми Проток й зрештою погодились на вимоги США про встановлення міжнародного контролю над Босфором та Дарданеллами.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Індивідуальна монографія

1. Машевський О. П. Проблема Чорноморських проток у міжнародних відносинах (1870 р. - початок 1920-х рр.) / Олег Петрович Машевський. -- Київ : Аквілон-Плюс, 2010. -- 792 c. Рецензії: Мартинов А. Босфор та Дарданелли в епіцентрі боротьби великих держав: до виходу монографії Машевського О. П. «Проблема Чорноморських проток у міжнародних відносинах (1870 р. - початок 1920-х рр.)» / А. Мартинов // Соціальна історія. -- 2010. -- Вип. VI. -- С. 131--132; Отрощенко І. В. Рецензія на монографію: Машевський О. П. Проблема Чорноморських проток у міжнародних відносинах (1870 р. - початок 1920-х рр.) / Олег Петрович Машевський. -- К. : «Аквілон-Плюс», 2010. -- 792 c. // Східний світ. -- 2010. -- № 3. -- С. 229--230.

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Політика Османської імперії щодо скасування «нейтралізації Чорного моря» (1870-1871 рр.) / О. П. Машевський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. -- К., 2005. -- Вип. 80--81. -- С. 38--41.

3. Проблема скасування «нейтралізації Чорного моря» і перегляду статусу Чорноморських проток та позиція Великобританії (1870-1871) / О. П. Машевський // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки та знахідки. -- К., 2005. -- Вип. 14. -- С. 307--324.

4. Рішення Лондонської конференції 1871 року щодо режиму Чорноморських проток / О. П. Машевський // Вісник Київського славістичного університету. Серія: Історія. -- К., 2005. -- № 23. -- С. 93--106.

5. Фактор Чорноморських проток у міжнародних відносинах у період від підписання Сан-Стефанського миру до Берлінського конгресу / О. П. Машевський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. -- К., 2006. -- Вип. 87--88. -- С. 29--33.

6. Політика Пруссії щодо перегляду режиму проток Босфор та Дарданелли в 1870-1871 рр. / О. П. Машевський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. -- К., 2006. -- Вип. 84. -- С. 114--118.

7. Проблема Чорноморських проток в діяльності європейських військово-політичних союзів 70-х - перш. пол. 80-х рр. ХІХ ст. / О. П. Машевський // Університет. -- 2006. -- № 5. -- С. 33--44.

8. Вплив «східного питання» на діяльність міжнародних союзів в кінці 80-х - на початку 90-х років XIX ст. / О. П. Машевський // Сходознавство. -- К., 2007. -- Вип. 39--40. -- С. 81--92.

9. Вплив проблеми Чорноморських проток на діяльність «Союзу трьох імператорів» у 80-х рр. ХІХ ст. / О. П. Машевський // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 6. Історія. -- К., 2007. -- № 4. -- С. 95--104.

10. Проблема Чорноморських проток в міжнародних відносинах останньої третини XIX ст.: історіографія проблеми / О. П. Машевський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. -- К., 2007. -- Вип. 89--90. -- С. 23--26.

11. Чинник Чорноморських проток у дипломатичній боротьбі великих держав у період від Адріанопольського перемир'я до Сан-Стефанського миру / О. П. Машевський // Проблеми балканістики та сходознавства. Збірник наукових праць пам'яті проф. Пархомчука С.М. / Відп. ред. академік НАН України В.А. Смолій. -- К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. -- С. 234--246.

12. Чинник Чорноморських проток у структуруванні міжнародних союзів в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. / О. П. Машевський // Часопис української історії. -- К., 2007. -- Вип. 8. -- С. 49--54.

13. Чинник Чорноморських проток у формуванні австро-німецько-російського союзу 1881 р. / О. П. Машевський // Вісник Київського славістичного університету. Серія: Історія. -- К., 2007. -- Вип. 32. -- С. 85--94.

14. Вплив проблеми Чорноморських проток на витоки російсько-французького союзу 1891-1893 рр. / О. П. Машевський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. -- К., 2008. -- Вип. 94--95. -- С. 24--27.

15. Вплив проблеми Чорноморських проток на укладання російсько-італійської угоди в Ракконіджі у 1909 р. / О. П. Машевський // Університет. -- К., 2008. -- С. 14--21.

16. Питання Босфора і Дарданелл в діяльності міжнародних союзів в період російсько-японської війни 1904-1905 років / О. П. Машевський // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. -- К., 2008. -- Вип. 17. -- С. 36--44.

17. Фактор Чорноморських проток у формуванні та діяльності міжнародних союзів в кінці 90-х рр. XIX ст. - на початку XX ст. / О. П. Машевський // Університет. -- 2008. -- № 5. -- С. 26--34.

18. Чинник Чорноморських проток у російсько-британських переговорах 1906-1907 рр. / О. П. Машевський // Вісник Київського славістичного університету. Серія: Історія. -- К., 2009. -- № 41. -- С. 139--146.

19. Проблема Чорноморських проток у політиці країн Антанти і Троїстого союзу напередодні Першої світової війни / Б. М. Гончар, О. П. Машевський // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки та знахідки. -- К., 2009. -- Вип. 18. -- С. 39--53. (Авторський обсяг 0,6 др. арк.)

20. Питання перегляду режиму Чорноморських проток у політиці Антанти протягом італійсько-турецької війни / О. П. Машевський // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. -- Дніпропетровськ, 2009. -- № 1 (63). Січень--лютий. -- С. 18--22.

21. Питання Чорноморських проток в політиці Антанти в період боснійської кризи (1908-1909 рр.) / О. П. Машевський // Наукові праці: Науково-методичний журнал. -- Т. 104. -- Вип. 91. Історичні науки. -- Миколаїв, 2009. -- С. 127--132.

22. Проблема Чорноморських проток у політиці країн Троїстого союзу в період італійсько-турецької війни / О. П. Машевський // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. -- Луганськ, 2009. -- Жовтень. -- 20 (183). -- С. 59--71.

23. Прохід крейсерів «Гебена» та «Бреслау» до Чорноморських проток і проблема вступу Османської імперії у Першу світову війну / О. П. Машевський // Сходознавство. -- К., 2009. -- С. 66--81.

24. Чинник Чорноморських проток у трансформації міжнародних союзів у період укладання російсько-британської угоди 1907 р. / О. П. Машевський // Наукові праці: Науково-методичний журнал. -- Т. 94. -- Вип. 81. Історичні науки. -- Миколаїв, 2009. -- С. 84--88.

25. Проблема Чорноморських проток в політиці країн Троїстого союзу в період східної кризи 1894-1897 рр. / О. П. Машевський // Науковий вісник Дипломатичної академії України. Ї 2009. Ї Вип. 15. Ї С. 403--409.

Публікації, що додатково відображають результати дослідженя:

26. Вплив боротьби великих держав за протоки Босфор та Дарданелли на міжнародні відносини у 1877-1878 роках / О. П. Машевський // Материалы I международной научно-практической конф. [«Становление современной науки - 2006»], (Днепропетровск, 16--30 окт. 2006 г.) Том 10. -- Днепропетровск, 2006. -- С. 9--11.

27. Османська імперія в дипломатичній боротьбі великих держав щодо скасування «нейтралізації Чорного моря» (1870-1871 рр.) / О. П. Машевський // Mатеріли міжнар. наук. конф. [«Х сходознавчі читання А. Кримського присвячені 135-річчю від дня народження А. Ю. Кримського»], (Київ, 2006 р.). -- К., 2006. -- С. 140--144.

28. Проблема Чорноморських проток у міжнародних відносинах 1877-1878 років : історіографія проблеми / О. П. Машевський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. -- К., 2006. -- Вип. 82. -- С. 34--36.

29. Фактор «проблемы Черноморских проливов» в формировании европейских военно-политических союзов в 70-х - начале 80-х годов ХІХ века / О. П. Машевский // Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конф. [«Актуальні проблеми сучасних наук : теорія та практика»], (Дніпропетровськ, 2006 р.). Том 3. Історія. -- Дніпропетровськ, 2006. -- С. 71--73.

30. Чинник Чорноморських проток у взаємодії міжнародних союзів в період місії Лімана фон Сандерса / О. П. Машевський // П'ята Міжнар. науково-практична конф. молодих учених, присвячена 90-річчю Української революції 1917-- 1920 рр. [«Шевченківська весна»], (Київ, 1--2 бер. 2007 р.) / Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Історичний факультет. Секція «Історія». -- К., 2007. -- С. 481--484.

31. Фактор Черноморских проливов в русско-британском соперничестве на Ближнем и Среднем Востоке в конце 70-х - 80-х годах ХІХ века / О. П. Машевский // Материалы Международной науч. конф. [«Восток-Запад: Аспекты взаимодействия»], (Ташкент, 11 мая 2007 г.) / Нац. ун-т Узбекистана им. Мирзо Улугбека. -- Ташкент, 2007. -- № 4. -- С. 70--72.

32. Чинник Чорноморських проток в діяльності міжнародних союзів у період близькосхідної кризи 1894-1897 рр. / О. П. Машевський // Mатеріали міжнар. наук. конф. [«ХІІ сходознавчі читання А. Кримського»], (Київ, 2--3 жовт. 2008 р.). -- К. : НАН України, Ін-т сходознавства ім. А. Кримського, 2008. -- С. 188--190.

33. Вплив боротьби великих держав щодо проблеми Чорноморських проток в період балканських війн на конфігурацію міжнародних союзів напередодні Першої світової війни / О. П. Машевський // Mатеріали ІІ Міжнар. наук. конф. молодих учених, присвяченої 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка [«Дні науки історичного факультету»] : праці конф., 23--24 квіт. 2009 р., Київ. Вип. ІІ : у 4-х част. / редкол. : чл-кор. НАНУ, проф. В. Ф. Колесник (голова), доц. О. Ю. Комаренко (заст. голови) [та ін.]. -- К., 2009. -- Ч. ІІ. -- С. 123--126.