Декорування інтер’єру засобами батика

/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Г.С. СКОВОРОДИ

Художньо-графічний факультет

Кафедра українського

декоративно-прикладного мистецтва та графіки

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Зав. каф.

' ___ ' ______________ 200 р.

Пояснювальна записка до дипломної роботи

ДЕКОРУВАННЯ ІНТЕР'ЄРУ ЗАСОБАМИ БАТИКА

зі спеціальності 7.020208 - образотворче

та декоративно-прикладне мистецтво

напряму підготовки 0202 'Мистецтво'

студентки V курсу художньо-графічного факультету

БОСЕНКО АЛІНИ ВАЛЕРІЇВНИ

Керівник: доц. МАЛИНІНА І.О.

Харків 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДЕКОРАТИВНОГО ПАННО В ІНТЕР'ЄРІ (батик)

1.1 Можливості використання текстилю в інтер'єрі

1.2 Особливості створення декоративного панно

1.3 Історія розвитку декоративного розпису тканини

РОЗДІЛ ІІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ДЕКОРАТИВНОГО ПАННО

2.1 Стилізація в декоративній композиції

2.2 Технологія виконання декоративного розпису тканини

2.3 Обладнання, інструменти, матеріали та їх підготовка для художнього розпису

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

батик декоративне панно художній розпис

Усім нам притаманне бажання зробити своє життя яскравим та незвичайним, мати власний затишний світ, чарівний і неповторний. Кожна людина прагне внести у внутрішнє оздоблення свого будинку елемент прекрасного, будь то картина, декоративне панно, або який-небудь інший оригінальний штрих. Полотна, виконані в техніці батика, підходять для цього як не можна краще.

Батик - як жива істота: він формує життєвий простір навколо себе, змушуючи по-новому побачити й відчувати обстановку, і немов би живе самостійним життям, накладаючи відбиток благородства на приміщення в цілому.

Використання батика відкриває нові естетичні обрії для творців інтер'єрів офісів, приватних будинків і квартир. Ця техніка дозволяє привести у відповідність багато складових: настінні панно, сидіння стільців, оббивку меблів, декоративні подушки, серветки, скатертини, штори, і створити єдиний стиль - античний, ампір, бароко або модерн. Правильно підібраний текстиль збагачує інтер'єр, розставляє необхідні акценти, оживляє простір, завдяки чому складається певний образ і виникає гармонійний з ним настрій.

Картини-батик чудово вписуються в сучасний дизайн приміщень. Силуети фігур, символічні і умовні образи тварин, абстрактні композиції, характерні тріщинки від воску несуть в собі яскраво виражений декоративний початок і прекрасно підходять для оформлення інтер'єрів будинків, готелів і ресторанів. Композиції можуть бути виконані на кусках тканини різних розмірів, а використовувати їх можна не тільки в якості настінних панно: якщо розписом задрапіровать стіну повністю, це створить неповторний ефект.

Мета даної дипломної роботи: можливість набути досвід у роботі над текстильними композиціями шляхом усвідомлення та виконання поетапних доступних завдань стилізації натурних форм, поглибити та систематизувати знання по декоративному розписі тканин, розкрити можливості використання декоративного панно в інтер'єрі.

В ході виконання дипломної роботи були поставлені такі задачі:

- проаналізувати історію розвитку декоративного розпису тканини;

- виявити можливості використання текстилю в інтер'єрі;

- розкрити особливості створення декоративного панно;

- розглянути особливості виконання декоративного панно;

- охарактеризувати значення стилізації в декоративній композиції;

- визначити технологію виконання декоративного розпису тканини;

- з'ясувати які використовуються обладнання, інструменти та матеріали при виконанні художнього розпису тканини;

- розробити методичні розробки уроків для учнів середніх шкіл.

В наші дні слово «батик» стало набагато більш багатозначні, ніж було в період свого народження в Індонезії. Зараз так називають практично всі види ручного розпису тканини: вузликовий батік, холодний батик, гарячий батік, вільний розпис, розпис за допомогою аерографа.

Окрім класичних способів ручної обробки тканини, фарби, що з'являються на ринку та супутні матеріали значно збагатили практику художнього розпису з точки зору отримання оригінальних ефектів. Використовуючи такі фарби, можна домогтися повної схожості готової роботи з аплікацією, вишивкою бісером та стразами.

Розпис по тканині - мистецтво цікаве і захоплююче. Однак може виникнути запитання: чи варто займатися ручним розписом в наше індустріальнокомпьютерне століття, коли на прилавках магазинів таке розмаїття матеріалів на будь-який смак, найрізноманітнішої фактури та забарвлення.

У техніці холодного та гарячого батику працюють такі відомі вітчизняні художники, як Черних, Осадчі та інші. Їх роботи дивують своїми ідеями сюжетів, заворожують продуманістю композицій та комфортністю сприйняття колористичних рішень.

Можливо, саме у ручній роботі найкращим чином проявляється індивідуальність людини, наприклад, коли вона вигадує нові візерунки і прикрашає ними одяг, предмети інтер'єру. Навіть одна-єдина річ, зроблена своїми руками, може наповнити будинок теплом, затишком і душевним комфортом. Це безумовно важливо і перспективно для сьогоднішньої України, де багато людей розуміють, наскільки необхідний вишуканий інтер'єр не тільки в публічному місці (ресторані, готелі, нічному клубі), але й у власному домі чи квартирі.

Техніка холодного батика, зачарувала мене графічними і мальовничими ефектами та була обрана як спосіб, що дозволяє найбільш виразно втілити власний задум.

Новизна роботи полягає в представленні власного варіанту творчої декоративної композиції під назвою «Сон», виконаної за українськими мотивами.

РОЗДІЛ І ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДЕКОРАТИВНОГО ПАННО В ІНТЕР'ЄРІ (батик)

1.1 Можливості використання текстилю в інтер'єрі

Прийоми використання декоративного панно в інтер'єрі.

Декоративні тканини займають значне місце в сучасному інтер'єрі і часто є важливим визначальним художнім елементом. І в житлi, і в громадському будинку вони можуть створити цікавий інтер'єр, якщо при підборі враховано функціональне призначення самої тканини, а також приміщення. Наприклад, номери готелю, санаторію або будинку відпочинку близькі за призначенням до мешкання, підбір декоративних тканин для цих приміщень різний: коротке перебування в готелі дозволяє застосувати більш насичені за кольором вироби і тканини з прикрашеним масшабом малюнка, для житла необхідно враховувати умови повсякденного перебування. Для інтер'єрів адміністративних будівель тканини повинні бути стриманими за кольором і малюнком, з огляду на робочу атмосферу приміщення, тоді як у кафе, ресторані можуть використовуватися самі різні по декору і насиченості вироби.

У сучасній практиці використання декоративних тканин для інтер'єрів різного призначення намітилися три основних прийоми:

1) тканинам відводиться чільну роль у створенні художнього образу інтер'єру;

2) тканини доповнюють за кольором і характером малюнка інші елементи оздоблення інтер'єру;

3) тканини є нейтральним фоном для інших художніх елементів.( див. Додаток А)

Перший прийом передбачає оформлення інтер'єру, головним чином, декоративним текстилем і найбільш прийнятним для інтер'єрів громадських будівель. Тут можуть використовуватися самі різні вироби: гобелен, завіса, меблева тканина, килимові покриття і т.д. Сполучаючись контрастно або тонально з іншими видами тканин або елементами обладнання, будь-який текстиль може стати провідним елементом всієї композиції інтер'єру.

В інтер'єрах житла цей прийом також дуже поширений: в оформленні тієї чи іншої кімнати акцентом композиції можуть бути килим, тканина, штори.

Другий прийом використання декоративних тканин полягає в тому, що вони є додатковим елементом ансамблю інтер'єру, за кольором або малюнком доповнюють основні більш виразні елементи (декоративні панно, вітраж, розпис і т.д.).

Третій прийом передбачає використання текстилю як нейтрального фону для більш сильних за своїми якостями і виразності різних творів мистецтва. Частіше всього твори монументального мистецтва - мозаїки, розписи, вітражи вимагають нейтрального тла, і в цьому випадку текстиль для штор, килимові покриття, меблеві тканини повинні бути підібрані за кольором і малюнком з урахуванням цієї вимоги. В оселi цей прийом більше виявляє функціональне призначення приміщення: так, для спальної кімнати або кабінету необхідні нейтральні тканини.

Декоративне панно, картини, драпірування, виконані у техніці батік, вельми прикрашають житловий простір будинку.

Батік використовує художні прийоми багатьох образотворчих засобів - акварелі, графіки, вітража.

Розписуючи тканину для інтер'єру, слід враховувати загальні закономірності - при низьких стелях намагатися надавати розпису напрямок близький до вертикального, при високих - до горизонтального. У відповідності з задуманим стилем оформлення інтер'єру спочатку слід намалювати ескіз приміщення, який необхідно оформити, і приблизно намітити кількість і колір майбутнього розпису. Використовувати декоративну тканину в інтер'єрі бажано в одному з двох напрямків. Перше, коли декоративна тканина, розпис відіграє головну роль у свідомості художнього образу інтер'єру. Тут можуть взаємно підтримати один одного тканини різного призначення - станкового панно, накидки на меблі, штори. При цьому зовсім необов'язково, щоб всі тканини були розписані. Краще їх поєднувати з гладкими тканинами такоi ж колірної гами або невеликими включеннями деталей основного орнаменту. У другому випадку декоративна тканина не несе основного смислового навантаження, вона більш нейтральна і тільки підкреслює основний художній елемент інтер'єру - будь то мозаїка або декоративне панно. Успішно створити композицію орнаментального малюнка можливо, лише виходячи із загального рішення ансамблю інтер'єру, як кольорового, так і пластичного, і з огляду на функціональне призначення цього виробу.

Панно в техніці батік може бути декоративним елементом, що прикрашає кімнату. Воно може бути виконано в різних стильових рішеннях від суворої геометрії до ніжної акварелі. Шовкові панно гармонійно впишуться в корпоративний стиль офісу, і внесуть цікаві стильові та квіткові акценти в інтер'єр будинку. Панно може легко перетворитися на ефектну світящуся перегородку, що змінить простір кімнати.

Картини - батік чудово вписуються в сучасний дизайн приміщень. Силуети фігур, символічні і умовні образи тварин, абстрактні композиції чудово підходять для оформлення інтер'єрів будинків, готелів і ресторанів. Тканина гармонує з таким природними матеріалами, як камінь, бамбук, дерево.

Не переслідуючий цілі здивувати екстрамодними кольоровими сполученнями і авангардними рішеннями, будучи по суті своїй прикладним мистецтвом, найчастіше батік заспокоює і допомагає прийти в стан умиротворенного роздуму і споглядання.

Психологія кольору в інтер'єрі

Колір в інтер'єрі - одне з найяскравіших виразних засобів, що використовуються в дизайні приміщень. Колірна гамма набагато сильніша, ніж особливості розстановки і дизайн окремих предметів мебелі впливає на самопочуття людини, що знаходиться у кімнаті. Правильно підібраний колір сприяє відпочинку або ж заряджає позитивною енергією.

Колірна гама завжди багато значила для психології людини, найчастіше визначаючи його душевний настрій і створюючи психологічний комфорт, або дискомфорт. Тому до кольорового рішення свого житлового простору ми повинні підходити з особливою ретельністю.

Взаємозв'язок кольору, композиції, пластики - всіх складових дизайну повинен бути в наявності. Краса - поняття абсолютне і маленька недоработка може звести нанівець усі ваші старання.

У наш час проблеми поліпшення зовнішнього вигляду побутового інтер'єру невід'ємнi від проблем його колірного рішення. Правильно підібрана гамма забарвлення робить інтер'єр привабливим, викликає добре ставлення до нього, полегшує роботу і підвищує продуктивність праці. Колір підкреслює ясно сприймаємi оком риси зовнішньої характеристики відповідної конструкції виробу і, разом з тим, формує естетичне уявлення про красу предмета. За допомогою нього можна виділити головне, найбільш важливе.

Чорний завжди приховує в собі все, що несе, тобто він «загадковий» (часто використовується у фільмах жахів). Цей колір пов'язаний з цікавістю, притягує до себе. Лякає (страх через загадковiсть). Чорний колір завжди кидає виклик, щоб людина спробував звільнити свою сутність, тобто людина повинна пройти через чорне, щоб пізнати, як багато в ньому білого.

Фіолетовий колір - утворюється червоним і синім, які гасять один одного. Червоний знаходить свій дозвіл в синьому, а синій свій сенс у червоному. Звідси - завуалiроване збудженя. Це колір вагітних. Означає чуттєвість, яка стоїть на межі індивідуальності та визначається як внушаемiсть. Колір ідеалізму, сприяє підвищенню самооцінки

Синій колір - це сталість, завзятість, наполегливість, відданість, самовідданість, серйозність, строгість. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, намагаються все привести в порядок, систематизувати. Вони завжди мають власну точку зору; віддані тому, що роблять, їх відданість людям може доходити до рабства.

Сірий колір поєднує в собі протилежні якостей чорного і білого, отже, відчуває себе непотрібним і чужим і ніколи не стане першим (тому що у нього немає до цього внутрішнього прагнення). Єдина мета - стабільність і гармонія (через виснаження і втоми). Сірий колір вважається одиноким, так як живе на кордоні чорного і білого.

Помаранчевий колір - колір теплоти, блаженства, напруження, але в той же час - м'якого блиску сходячого сонця. Він завжди радує око і сприяє гарному настрою. Практично завжди має благотворний вплив, тому що показує радісні сторони життя (на відміну від синього). Цей колір відповідає за задоволення різних здібностей, постійно тримає в тонусі; володіє всіма можливостями червоного, але без агресії. Його сила діє дуже м'яко. Вплив, надаваємий ним, є теплим, радісним і збудливим. Вітальная сила червоного дозволяє помаранчевому витісняти всі кольори. Цей колір пов'язаний з прагненням до досягнення самоствердження.

Червоний колір уособлює могутність, прорив, волю до перемоги, він завжди домагається того, чого хоче (в залежності від вiдтiнка - спосіб досягнення). Він завжди в русі, завжди джерело енергії. Червоний колір любить бути першим, але не завжди може бути - це залежить від руйнівних якостей. Девіз цього кольору - «нехай виживе найсильніший». Даний колір змушує насторожити при небезпецi, символізує пристрасть, збуджує страстнiсть, тобто пристрасно любить, пристрасно ненавидить і пристрасно вірить. Таким чином, йому притаманна максимальнiсть у почуттях.

Традиційно коричневий вважався сильним і енергійним, однак не настільки сильним, як чорний, червоний або білий. Цей колір вважається більш неформальним, ніж чорний або червоний. Це ідеальний вибір, якщо ви повинні викликати впевненість.

Зелений колір походить від злиття синього і жовтого, при цьому взаємодоповнюються якості того й іншого. Звідси з'являється спокій і нерухомість. У зеленому завжди закладена життєва можливість, він не має діючої енергіi, але містить у собі потенційну - не спочиває, а відображає внутрішнiй напружений стан. Він висловлює ставлення людини до самого себе; нічого не вимагає і нікуди не кличе (дивиться мимо всіх). В собi приховує всі свої таємниці, надихає стабільність. Символізує процвітання та нові починання.

Жовтий колір поширюється в усі сторони, персоніфікує розум, вплив домінанта. Він самий гнучкий, всюди проникає, допомагає подолати труднощі, сприяє концентрації уваги (тому бажано здавати іспити у жовтій кімнаті). Під його впливом швидко приймається рішення і миттєво виконується. Люди, які віддають перевагу цьому коліру, не люблять глупцiв, борються з іншими за допомогою слова, люблять, щоб ними захоплювалися, не люблять бути загнанными в кут. Їм властиві висока самооцінка, впевненість у собі, діяльність. Жовтий символізує інтуїцію та кмітливість.

Колірна гама в різних кімнатах

Кухня. Тут, як вважають психологи, доречні 'теплі' кольори - червоний, жовтий, оранжевий. Особливо актуальні вони в тому випадку, якщо кухня для вас одночасно й основне місце трапези. Справа в тому, що вищезгадані кольори збуджують і підсилюють апетит, у той час як чорний, навпаки, його пригнічує. Меблі та підлога в кухні також бажано оформити в теплих тонах.

Ванна кімната. Для маленьких ванних без вікон найбільше підходять пастельні тони з вкрапленнями білого, чорного або яскравих кольорів. У просторих, добре освітлених, ваннах колірна гама може бути і більш насиченою, яскравою і контрастно.

Спальня. Для її оформлення традиційно використовуються світлі пастельні 'теплі' кольори, які створюють атмосферу затишку. Якщо спальня невелика, то використання в ній яскравих контрастних кольорів нерозумно. Краще зіграти на нюансах - відтінках того, або іншого кольору. Втім, якщо ви молоді та холостi, то можете і поекспериментувати. Навіть 'агресивний' червоний колір цілком доречний, тому що є кращим тлом для 'любовних ігор'.

Дитяча. Немовляті до двох років необхідні тільки м'які ненасичені кольори. Однак, тільки-но воно підросте, як дитяча може перетворитися в саме яскраве, строкате і веселе приміщення в будинку. Але поступово яскраві контрастні кольори доведеться змінити на більш спокійні та суворі - адже дитина піде в школу і колірна гамма в його кімнаті не повинна буде відволікати його від занять.

Кабiнет. Тут зазвичай переважають коричневі і зеленуваті відтінки, що створюють атмосферу спокою і зосередженості. У поєднанні зі світло-коричневими меблями така 'тональність' найбільш сприятлива для холерикiв і сангвініков. Спокійним же людям не зашкодить включити в інтер'єр і більш яскраві деталі, що надають бадьорящiй вплив.

Вітальня. Це місце колективного проведення часу кожен з вас може оформити, сообразуючись лише зі своєю фантазією і індивідуальністю. Особливо строгих правил колірного оформлення тут не існує. Аби 'тональність' вітальні не занадто дісгармоніювала з колоритом інших кімнат. (див. Додаток Б)

1.2 Особливості створення декоративного панно

Композиція та прийоми ритмічної побудови в текстильному малюнку.

Створення твору декоративно-прикладного мистецтва-складний творчий процес: художник втілює свій задум, свою художню ідею засобами даного виду мистецтва. Основа цього творчого процесу-пошуки гармонії композиції, орнаментально ритму, кольору і матеріалу.

Композиція декоративного текстильного твору це ритмічно організоване членіння його площині, коли всі орнаментальниi або зображувальні елементи виконані в єдиних художніх і технічних прийомах і підпорядковані загальному художньо-декоративному задуму. Іншими словами, це внутрішнiй взаємозв'язок матеріалу, художніх засобів та ідейно-образного змісту.

Формальні прийоми композиції у всіх художньо повноцінних творах стоять в тісному зв'язку з основним ідейним задумом художника, з усіею його художньою мовою, емоційним складом його натури. Робота над композицією полягає у свідомому знаходженні композиційних рішень в кожному окремому випадку в залежності від поставлених себi художником завдань, від усього його творчого ставлення до світу.

В значній мірі характер композиції визначається ритмом - одним з найважливіших художніх засобів створення твору декоративно-прикладного мистецтва.

Ритм - це закономірне чергування порівнянних елементів малюнка, сприяє досягненню ясності і виразності композиції, чіткості її сприйняття. З ритмічним початком людина постійно стикається, спостерігаючи природні явища: в природному розподілi листя на стеблах рослин, в чергуванні набiгачих хвиль, колах, розходящіхся по воді від кинутого каменя. Велика роль ритму в музиці. Існують свої системи в простій ритміцi народної пісні, що складається з повторюваних куплетів, і в складній композиції симфонічного твору, часом побудованого на основі тієї ж народної пісні, але збагаченою більш складними ритмічними варіаціями і різноманітної оркестровки, що дають можливість надати тiй же мелодії нове звучання, більш монументальний і значне.

Послідовний розподіл елементів композиції художнього твору - збільшення або зменшення відстані між ними, зміна заповненостi візерунком до країв або середині вироба - також варіювання руху в певному ритмі.( див. Додаток В.)

Ритмічна побудова в текстильному малюнку досягається різними прийомами: а) раппортним повторенням візерунку, при якому елементи композиції рівномірно чергуються на площині вироба на основі різного типу сіток. Сітка може бути побудована з квадратів, трикутників, ромбiв або прямокутників, розташованих в певному порядку. Таке розташування найчастіше зустрічається в метрових декоративних і плательних тканинах. У штучних виробах цей прийом застосовують тоді, коли за принципом раппортноi побудови вирішується середина, завершуючись гладкою каймою. На відміну від метрових тканин тут розмір і розташування раппорта повинні бути розраховані таким чином, щоб по краям вироба він укладався цілком. Навіть при дуже чіткiй і простiй сітці відмовляються від багаторазового повторення одних і тих же елементів на всьому полі декоруемого вироба, часто розряджають або, навпаки, навантажують центр; б) розташуванням елементів малюнка по убуваючому або наростаючому ритму. Цей прийом можна простежити в старовинних зразках народного мистецтва: у тканих і вишитих фартухах, рушниках, рукавах, Поділ жіночих і чоловічих сорочек-з характерним для них надзвичайним багатством ритмічних сполучень орнаментальних смуг. В простiйших композиціях з смуг створюється враження поступового витіснення одного кольору іншим; в) симетричною побудовою малюнка. Симетрії слід розуміти не лише як дзеркальне повторення малюнка щодо вертикальної або горизонтальної осі. Вона може мати і діагональні напрям або довільний нахил. Найчастіше ритмічну організацію малюнка спрощено розуміють тільки як симетричне двох-або чотириразове повторення будь-якого мотиву. Як правило, при такiй композиційнiй побудові виходять механічні стики в місцях з'єднання повторюваних орнаментальних груп. З усіх можливих симетричних побудов найбільш цікава зворотня симетрія, коли орнаментальна група повторюється щодо осі симетрії в перевернутому на 180 ° зображенні. Малюнок повинен логічно розвиватися відповідно до задуманих рішень; г) вільним розподілом орнаменту по всій площині прикрашаємоi речі. У цьому випадку елементи, розташовані на протилежних краях виробу, врівноважені - вони подібні за величиною та загальним силуетом. Це не виключає й таких рішень, при яких малюнком може бути заповнений тільки один кут або одна сторона розписноі хустки, тканин скатертини, вишитої серветки. Рівновага композиції в цьому випадку досягається кольоровим рішенням, ритмічно організований малюнок легко перетворюється в орнамент - основу композиції. Не слід думати, що орнамент тільки багаторазове повторення подібних елементів малюнка. На головнiй хустці або в невеликому килимі, наприклад, може бути зображена одна гілка, вільно вписана в квадрат або прямокутник. В ній не повторюється ні одна квітка, жоден лист, але окремі групи, просвіти фону між ними, сам характер зображення сприймаються як орнамент, так як вони утворюють ритмічний повтор схожих між собою форм. Дуже важливого значення набуваюе красива та чітка промальовка деталей, загального силуету і застосування живописних або графічних розробок, збагачують малюнок.

Робота художника над новим твором починається з вибору теми відповідно призначенню вироба. На даному етапі особливо важлива не тільки конкретна інформація, що міститься в зображуємих елементах, але і той декоративний образ та емоційний настрій, якій художник прагне передати за допомогою різних художніх засобів.

Використовуючи різноманітні художні та технічні прийоми, можна передати як орнаментальними, так і колорістіческімі засобами різні настрої; весняну легкість, бурхливий рух або спокійну рiвновагу. Добре злагоджена і продумана композиційна схема - основа створення художнього твору. Слід починати з начерка композиційної схеми в натуральну величину або в зменшеному масштабі. Не рекомендується виконувати малюнок для чверті або половини вироба, так як згодом утворюються некрасиві стики окремих частин.

При розробці декору слід визначити, яка частина виробу буде нести основне орнаментальне і кольорове навантаження. Наприклад, у шарфах, тканих і вишитих рушниках, дорожках орнамент може розташовуватися на кінцях. Уздовж краю або в середині вироба,по горизонтальним і похилим смугам; в головнiй хустці прикрашається центральне поле або, навпаки, основний орнаментальний акцент припадає на кайму.

За схемами побудови і характеру трактування орнаменту композиційні рішення бувають двох видів: статичні і динамічні. Статичні (нерухомі) композиційні схеми найчастіше симетричні і вимагають суворого трактування орнаменту. Сюди, як правило, відносяться лінійні малюнки (смуги і клітини), композиції з геометричним орнаментом і деякі твори з рослинним візерунком. Статичні композиції передають стан спокою і врівноваженості. Орнамент розташовується в основному по прямокутнiй сітці, всі елементи лежать на вертикальних або горизонтальних осях, перпендикулярних або паралельних краям вироба, зображувальні елементи дані фронтально, вони стійкі, і їхнє місце в композиційній схемі чітко визначене.

У динамічних за рішеннями композиціях елементи візерунка розташовуються по діагональних осях або вільно розподіляються на площині. В них яскравіше виражен рух, схеми більш різноманітні, тут можливе сміливе порушення симетрії. Контур малюнка часто буває зміщений щодо колірноi плями, квіти та листя зображаються на енергійно і пружно зігнутих ветках. Колірне рішення в динамічних композиціях може бути більш напруженим.

У композиціях, побудованих на ритмічному поєднанні смуг і клітин, основою служить колірний і лінійний ритм, співвідношення ширини смуг і відстаней між ними. Ці роботи можна віднести до статичних композицій. При такому рішенні хусток, косинок, вишитих і тканих рушників, доріжок, килимових виробів ретельно соiзмiряти ширину смуг і відстані між ними. Проміжки між смугами не повинні бути рівні ширині прилеглої смуги, бо це створить монотонність. Малюнок може бути побудований в загасаючому ритмі до центру вироба або до його краю. Звужующiся смуги і поступово збільшуючися між ними відстані створюють поступове полегшення малюнка і м'який перехід від яскравої кайми до нейтрального кольору середини або, навпаки, від легкої за кольором кайми до яскравої, насиченої середині. На тому ж принципі ритмічного членіння будуються і малюнки в клітку типу 'шотландок'.

Треба мати на увазі матеріал, для якого готується малюнок, щільна або легка, гладка прозора тканина з розписом, рельєфна бавовняна, вовняна тканина або ворсистий м'який килим. У кожному окремому випадку характер малюнка буде мінятися. Слід враховувати особливості сприйняття кольору: у фактурнiй тканини або килимі він буде сприйматися щільним, а на прозорій тканини в розмальованих виробах-полегшеним.

Досить суттєвим моментом є вибір масштабу малюнка відповідно розміру і призначенню вироба. При великому збільшенні малюнок стає огрубленним, не текстильним. Більш прийнятні у великому масштабі так звані квіткові малюнки. Природно, величезне значення набувають добре знайдений силует, точне промальовування елементів, навіть якщо виріб виконується від руки прийомами кистьового мазка. Адже неряшливо промальована форма квітів та листя не передають чарівності та краси рослини. Тому на заняттях з учнями слід надавати велике значення декоративним замальовкам з натури.

При створенні творів з рослинним орнаментом необхідно приділяти велику увагу ступеня художнього узагальнення образу. Для цього слід вивчати старовинні зразки народного мистецтва, як народні майстри знаходять перехід від природньоi форми рослини до ii декоративного вислову, не втрачаючи при цьому реальний образ квітки.

Сучасні прийоми розпису із застосуванням сольового розчину, розпис рідко розведених олійними фарбами, застосування 'сухого мазка' дають, наприклад, в розпису тканин великі можливості в зображенні рослин, досить виразні, але не порушують в той же час площину вироба. Об'єм може бути переданий умовно, можна розробляти квітку у двох-трьох планах, використовуючи цю розробку не для передачі власне об'єму, як це робиться в станкового живопису, а для більш цікавого колірного вирішення цієї форми. Але ці прийоми вимагають від майстрів і художників високої виконавської майстерності. Адже ручна робота тим і повинна відрізнятися від механічного відтворення візерунків, що в кожної нової речі зберігається прелесть індивідуальноi творчості. Ручний розпис тканин і вишивка збагатилися прийомами, що дозволяють практично необмежено врiзноманiтнити манеру виконання квіткових візерунків. В холодному батіку, наприклад, це контур, який не тільки резервує кордон колірноi плями, але й дає можливість урізноманітнити графіку малюнка, у гарячому батіку - метод послідовного перекриття фарбою різних частин малюнка або фону, що дозволяє застосовувати окремі мальовничі прийоми, у вільному розпису кистьовий мазок , набризг, обробку форм різними штампами і т.д.

Передача настрою декоративного текстильного твору кольористичними засобами.

Найважливішим художнім мірилом твору декоративно-прикладного мистецтва може бути добре продуманий загальний колорит. Цiльне рішення всій речі, можливо, тільки при узагальненнi орнаментальних форм; роздроблений орнамент тягне за собою і строкате колірне рішення. Крім того, для сучасного стилю в декоративно-прикладному мистецтві характерне дбайливе ставлення до краси оброблюваного матеріалу, а узагальнення форм дозволяє яскравіше виявити природні його якості.

Велика група текстильних виробів з геометричним орнаментом будується на ритмічному поєднанні смуг, горохів, кілець і т.п. Приклад використання мальовничого декору димковськоi іграшки, яка своїми розписами та забавним силуетом дуже приваблює художників, що працюють в області оформлення текстилю, говорить про правомірність таких творчих переробок.

Тематична орнаментальна композиція в текстильному творі, насамперед композиція на площині. Збираючи матеріали для роботи на ту чи іншу тему, художник повинен уявити собі, наскільки вони за своїм змістом, за можливостями декоративного узагальнення можуть бути використані для створення декоративного твору.

Художник-живописець вправі користуватися мальовничими засобами для передачі відчуття простору, об'єму, так як станковий мальовничийтвір, укладений в раму і повішений на гладку стіну, - не тільки яскрава пляма, яка прикрашає її, воно несе в собі складні завдання розповіді про реальну природу, про людей, про їх живих справах, Інша справа, коли створюється декоративний твір; простір і об'єм, передані живописними прийомами і засобами перспективи, порушують площину декорируемого виробу. Так як у декоративному мистецтві важлива не інформація, а образні асоціації, то зображувальні елементи можуть трактуватися з різним ступенем умовності, але завжди декоративно, а не ілюзорно.

Колорит в декоративному текстильному виробі-невід'ємна частина композиції. Прекрасну по малюнку річ можна повністю загубити не відповідаючим загальному художньому задуму колоритом, неправильним розподілом кольору. Кольором можна об'єднати окремі елементи в єдине ціле і можна роздробити їх так, що від ретельно продуманої композиції нічого не залишиться. Для того, щоб грамотно вирішувати питання колiрування, необхідно знати елементарні закони поєднання кольорів. Впливом кольорів та їх поєднань на людину, на його емоційний стан займаються фізіології, психологи, архітектори. Художники декоративно-прикладного мистецтва у своїй практиці приходять до певних висновків, які допомагають вирішувати більш кваліфіковано питання колiрування художніх творів.

Для першого знайомства з величезним і складним світом кольору важливо довідатися про основні групи кольорів і деяких закономірностей їх взаємодії. Існуючі в природі і що використовуються в художній практиці кольори поділяють на дві великі групи- ахроматичнi і хроматичнi (від грецького слова 'хромое'-колір).

До групи ахроматичних кольорiв відносяться білий, чорний і проміжні між ними чисто-сірі кольори, тобто такі сірі, які не мають ніякого відтінку, ніякої домішки (навіть самої малої) будь-якого іншого кольору.

Ахроматичнi кольори розрізняють між собою тільки за светлотою. Група хроматичних кольорів включає в себе всі кольори спектру, а також кольори, яких в спектрі немає, - коричневі, золотисті, теракотові, тютюнові і т.д. Будь-який колір цієї групи має три основні характеристики: колірний тон, свiтлоту і насиченість, кожна з яких має свої параметри, наприклад, колірний тон визначається довжиною хвилі. У художній практиці переважно застосовують інші визначення кольору, наприклад такі терміни, як простота або відкритість, а також складність кольору. Відкритий або простий колір наближається за яскравістю і чистоті колірного тону до спектральному кольору.

Всі кольори хроматичної групи розрізняються між собою, перш за все по колірному тону, простіше кажучи, за кольором і його відтінком: жовтий, червоний, зелений, коричневий, золотистий, жовто-зелений, червоно-коричневий, блакитнувато-зелений і т.д. У межах одного колірного тону можуть бути більш темні або світлі кольори, більш-менш яскраві, свiтлота в ряді випадків знаходиться в прямій залежності від насиченості: чим колір насиченіший, тим він темніший. При підборі кольорів важлива не тільки колірна гама, але і ступінь свiтлоти, в якiй узятий той чи інший колірний тон, що часто визначає його звучання в даній композиції. Від ступеня насиченості фарб залежить колорістичне рішення виробу в цілому. Треба знати, що кожен вид матеріалу вимагає свого ступеня насиченості фарб. Наприклад, для виконання малюнку на крепдешинi взяли групу яскравих, насичених барв, але в готовій речі виявилося, що кожен колір звучить занадто самостійно і єдиної колірної гами не вийшло. Ті ж фарби, використані для виконання того ж малюнка на шифон або капрон, дали зовсім інший ефект: виріб вийшов гармонійним, м'яко і спокійно вирішеним в кольорі. Справа в тому, що шифон або капрон більш прозорі, ніж крепдешин, і тому в шіфоновiй хустці всі кольори стали менш щільними, тобто менш насиченими і в деяких випадках більш світлими. Сталося урівнювання квітів по насиченості і по свiтлотi - кольори стали менше контрастувати одне з одним.

Розташовані на протилежних кінцях спектрального кола тони називаються додатковими. Ось основні пари додаткових кольорів: жовтий та фіолетовий, помаранчевий і синій, червоний і зелено-блакитний, пурпурний і жовто-зелений.

Якщо змішувати в рівних кількостях додаткові кольору, то вони стають сіруватими, малонасищеннимі, як би погашаючи один одного. Отже, можна зробити висновок, що при змішуванні додаткових квітів неможливо отримати новий чистий насичений колір, а кожна, навіть незначна домішка додаткового кольору до основного знижує його насиченість.

Цю властивість додаткових кольорів важливо враховувати в тих випадках, коли необхідно отримати будь-який приглушений або так званий м'який колір. Всi кольори, розташовані на таблиці у внутрішніх концентричних колах, отримані від суміші додаткових кольорів в різних пропорціях, дають серію привабливих по тону малонасищенних кольорів. Цей прийом суттєво збагачує палітру художника. Існують три способи змішування кольорів: механічний, при якому новий колір, виходить, від перемішування двох або більше кольорів, оптичний спосіб (лессіровка), при якому кольору, будучи накладені прозорим шаром один на інший, дають новий колір , і просторовий, коли кольори, маючи на поверхні у вигляді дрібних точок, орнаментальних форм або смужок, створюють при сприйнятті на відстані відчуття нового кольору. Ці способи застосовуються при колорірованіі текстильних виробів: перший і другий - у розпису тканин, третій - в ткацтва та килимарства. Користуючись цими способами змішування кольорів, можна практично безмежно розширити палітру. Часто, домагаючись того чи іншого колірного тону, ми отримуємо небажаний відтінок, наприклад червоного або зеленого (найчастіше при отриманні золотистого або сірого тону). У цьому випадку, використовуючи властивості додаткових кольорів, можна позбутися від червоного кольору додаванням невеликої кількості зеленого, і навпаки.

Одночасний контраст кольорів. Приступаючи до колорістічного рішенням твору, необхідно враховувати, що кожен колір в композиції існує не ізольовано. Він діє на глядача одночасно з кольорами, його оточуючими. Взаємодія ця відбувається за певними законами. Якщо порівняти два малюнка, в одному з яких візерунок виконаний сірою фарбою по чорному фону, а в іншому - по білому, то сірий колір на чорному тлі буде завжди здаватися світліше, ніж на білому. Те ж спостерігається при взаємодії хроматичних кольорів: золотистий або бузковий колір буде здаватися на коричневому тлі світліше, ніж на жовтому.

Явище зміни свiтлоти кольору в залежності від свiтлоти навколишнього його тла носить назву одночасного світлого контрасту.

Більш складні зміни відбуваються з кольорами при одночасному хроматичному (колірному) контрасті. Хроматичний контраст - це удавана зміна колірного тону або насиченості кольору в залежності від оточуючих його інших кольорів. Одночасний хроматичний контраст яскравіше виражається при зіткненні додаткових або близьких до них кольорів, причому він посилюється при зменшенні насиченості цих кольорів.

Одночасний хроматичний контраст кольорів дає часто небажані ефекти, але ним можна скористатися і для посилення 'кольоровості' того чи іншого колорістичного рішення. Припустимо, що потрібно виконати сірий візерунок на червоному тлі. Нейтральний сірий колір в оточенні червоного набуває небажаний зеленуватий відтінок, додатковий до кольору навколишнього фону. Уникнути цього явища можна, додаючи в сірий колір кілька крапель червоного, тобто кольору фону, який нейтралізує зеленуватий відтінок, що викликається одночасним контрастом, а сірий отримує необхідний нейтральний тон. Таким чином, для пом'якшення одночасного хроматичного контрасту необхідно в колір малюнка або контуру додати невелику кількість кольору фону. Це необхідно враховувати при підборі пряжі для тканих і килимових виробів.

Іноді з'являється необхідність у виділенні та підкресленням будь-якого кольору в загальній спокійнiй і стриманiй гаммi, включенням в композицію, як кажуть художники, колірного 'вогника'. У цьому випадку необхідно розташувати його на тлі додаткового кольору. Тоді по закону одночасного хроматичного контрасту він буде здаватися більш яскравим і насиченим.

Отже, найважливішим художнім мірилом текстильного мистецтва може бути добре продуманий колорит. Цiльне рішення можливо тільки при узагальненi форм, роздробленість тягне за собою і строкатt колірне рішення. Крім того, для сучасного стилю в мистецтві характерне дбайливе ставлення до краси оброблюваного матеріалу, а узагальненyz форм дозволяє яскравіше виявити природні його якості.

Колорит текстильного виробу визначається сукупністю застосованих кольорів, гармонійністю їх поєднань. В залежності від переважання тих чи інших кольорів колорит може бути темним або світлим, холодним або теплим, він може будуватися на поєднанні великих площин насичених кольорів або на тонких тональних поєднаннях, може бути спокійним і напруженим. Однак, перш за все колорит характеризується переважанням в ньому кольорів - синім або жовтим, фіолетовим або зеленим і т.д.

Вибір основної гами та підпорядкування загального колорістичного рішення цій гамі дозволяє осмислено підходити до питання колірного рішення твору. Недостатньо розподілити кольори на площині вироба. Потрібно навчитися керувати можливостями, які дають наявні під рукою фарба та пряжа. Колорістично гармонійно рішена річ подібна до музичного твору, в якому ясно чується основна мелодія на фоні музичного супроводу.

Колорит - один із засобів створення певного образу, настрою твору. Не випадково, розглядаючи твори текстильного мистецтва, вживають такі епiтети, як сонячний, весняний, стриманий, радісний і пр. Вони народжуються в результаті зорового та емоційного відчуття, що виникло при першому знайомстві з річчю. Основу цього відчуття складає глибокий внутрішнiй зв'язок, що існує у всякому закінченому художньому творі між загальним композиційним задумом, орнаментальним ритмом і колорістичним рішенням.

Форма і колір текстурних виробів виявляють особливості функціонального призначення виробів, одночасно полегшують зорове сприйняття інтер'єру і встановлюють взаємодію між архітектурою і людиною.

Колір - найважливіший засіб орнаментальноi композиції тканин. Він володіє великою силою емоційного впливу на людину. При виборі колірної гами тканин інтер'єру, приймається до уваги, бажаний емоційний вплив.

Колір і малюнок декоративних тканин має значення не тільки для художнього оформлення інтер'єру. Вмілим підбором і поєднанням кольору тканини, килима, панно, можна оптично зменити пропорції і розміри приміщення: умовно збільшити або зменшити його, створити відчуття тісного і низького приміщення або, навпаки - більш просторого і високого.

Таким чином, художній текстиль відіграє важливу роль у сучасному інтер'єрі житлових і громадських будівель. Кожна із видів тканини або виробів художнього текстилю, виконуючи необхідну функцію, створює певні емоції і в поєднанні з іншими елементами інтер'єру визначає його образ.

1.3 Історія розвитку декоративного розпису тканини

Мистецтво прикраси тканин відомо з давніх-давен. Спочатку з'явився Ткацький малюнок, який створювали особливим переплетенням ниток в процесі виготовлення тканин. Пізніше малюнок стали наносити кучним засобом. Ще пізніше були винайдені друкарські дерев'яні (різьблені) дошки. У XVIII столітті для друку почали застосовувати металеві набивні дошки. Наступним кроком стало винахід друкованих машин. Малюнок майстра гравери вирізали на металевих валах, вали занурювали в фарбу, прокочувалися по тканині, наносячи візерунок. Якщо малюнок був кольоровим, готували декілька таких валів - для кожної фарби. Іноді при оформленні тканини застосовували одночасно два способи прикраси - переплетення ниток і розпис (або набійки). Такими були китайські тканини 'кесе', в яких ткацький візерунок доповнювали розписом пензлем. Найдревнішим з відомих розписів (біля двох тисяч років) є китайський розпис з китайського поховання. Вiн покритий темними фігурами, розфарбованих мінеральними барвниками.

Батьківщиною гарячого батику вважається Індонезія. Класичний гарячий батик - дуже трудомісткий вид розпису. Тільки підготовка тканини займала декілька днів. Спочатку тканину тримали у воді 1-2 дні для розм'якшення, потім стирали, сушили. Потім кип'ятіть в рисових крохмалів 15 хвилин. Після повторного висушування тканину відбивали до м'якості дерев'яним вальком. Розпис робили за допомогою винайденого в 17 столітті приладу 'чантінга' (тьянтінг, тьянтін). Це невеликий, мідний або латунний, сосуд з одним або кількома носика, який прикріплений до дерев'яної або бамбуковий палки - ручцi. Тканина, з нанесеним воском малюнком, на кілька годин занурювали в розчин барвника. Під час фарбування тканину обережно перевертали, намагаючись, щоб восковий шар не разтiкався. Потім тканину висушували і знову наносили воском інші елементи малюнка. Фарбування производилось від самого світлого кольору до темному. Операція повторювалася стільки разів, скільки кольорів в малюнку. Останній колір, як правило, чорний або темно-коричневий. Після закінчення фарбування тканину знову висушують. Остання операція - видалення з тканини воску. Для цього її занурювали в котел з гарячою водою. З часом техніка ручного батику використовувалась все рідше. Штампи з тонких металевих дротів значно прискорили процес. Такий штамп занурює в розплавлений віск, потім прикладати до полотну. Отримані контури малюнків заливали фарбою. Якщо раніше на розпис одного куска тканини йшло від півтора-двох тижнів до двох років, то з допомогою штампів можна було зробити в один день до 20 шматків тканини.( див. Додаток Г.)

В кінці XVII століття Європу підкорили своєю красою індійські набивні тканини - ситца. Штампом з нанесеним барвником наносили удари по тканині - набивали тканину. Спочатку з'явилася набійки в одну фарбу. Існувало два способи такого друку - фарбою на полотно і, трохи схожий на класичний батік, спосіб кубів набійки. У другому випадку на тканину наносили розплавлений віск металевим штампом. Потім всю тканину опускали у великий чан з барвником. Цей чан називався кубом, звідси і пішла назва 'кубів набійки'. Найбільш часто вживаним барвником був синій індиго.

В кінці XVII століття з'явилась так звана белоземельная набійки - кольоровий друк по білому фону. Тоді ж став застосовуватися більш складний контурний малюнок з закріплених на набійній дошці фігурно вигнутих металевих смуг. Часто навколо мотиву набивали штирькі, схожі на цвяхи без шляпок, які при друку давали візерунок у вигляді різного розміру горохом. Один з улюблених мотивів набійки - так звані огірки. У пресі використовувались пігментні присипки, для чого варили спеціальну клейку масу з рослинної олії. Масло кип'ятили 12 годин, після чого виливали в посудину з холодною водою. На дно випадав густий осадок, який зливали окремо. Цим осадом друкували малюнок, який потім посипали пігментами, часто блискучими.

В Індії та Індонезії розписи найчастіше використовувались для оформлення одягу. У Японії та Китаї розпис застосовували також при створенні традиційного для цих країн інтер'єру: ширм і картин, повних поетичних асоціацій. Майстри користувалися тушшю лише одного кольору, створюючи надзвичайної краси пейзажі. Пензель в руці художника то сильно і різко підкреслював одні елементи, то плавними і ніжними розтiками вимальовув інші. Зараз ми називали б цю техніку вільним розписом. Обов'язково асиметрична композиція, повна символічних значень і протиставлень, створює настільки привабливу, неповторну гармонію.

Сучасні версії ручного розпису тканини, спираючись на традиційні напрямки, підкріплені новими технологіями.

У гарячому батику замість бджолиного воску почали використовувати парафін і стеарін. Сітка тріщин, що з'являється в процесі фарбування в техніці гарячого батику, що вважалася дефектом, придбала значення цікавого самостійного ефекту і стала невід'ємною частиною і символом цієї техніки.

З винаходом клейкого матеріалу, названого резервом, отримала розвиток принципово нова техніка розпису - холодний батик.

Розписані тканини різного призначення, мабуть, як ні один вид декоративно-прикладного мистецтва, активно несуть художню культуру в побут.

Перші згадки про отримання кольорових декоративних ефектів на тканині зустрічаються вже в 'Природнiй історії' Плінія. Безліч способів оформлення тканин породило і різноманітні ефекти декорування. Самими древніми були різноманітні прийоми нанесення резерву, тобто складу, захищаючого окремі ділянки тканини від подальшого фарбування. Багато з них дійшли до наших днів. З найдавніших часів відомий ручний розпис тканин в Японії, Індонезії, Китаї, Африці.

В давнину було відомо всього лише кілька фарб, якими розмальовували одяг з дуже тонкої вовняної та бавовняної тканини, а також шовку. Зазвичай тканина приоздобилась орнаментами у вигляді смуг. Найпоширенішою фарбою був кармазин, який мав декілька відтінків, темно фіолетовий, синій і червоний. Пізніше крім пурпура стали використовувати й інші рослинні фарби.

У Стародавньому Римі існував особливий цех красільщикiв, яким були відомі багато фарбувальних речовин. Однак розголошення секретів майстерності суворо переслідувалося. Тому технологія їх виготовлення до нас не дійшла. Такі способи прикраси тканин були відомі також у Вірменії, Азербайджані і на Русі. На сході вони отримали назву 'батик'. Походження цього слова точно невідомо. На о. Ява, наприклад, в побуті є слово 'амбатік', що перекладається як графіровати, малювати, писати. У певнiй мірi це відповідає нанесенню малюнка на тканину за допомогою резервуючого составу. Суть полягає в тому, що розігрітій віск, тонко розтерту вiдмоченну глину або суміш гречаного борошна з квасцями наносили на тканину пензлем або іншими пристосуваннями (в Індонезії, наприклад, тростинною трубочкою). Резерв вбирався в тканину і застигав водонепроникною плівкою, тим самим захищаючи її від фарбування у відповідності з нанесеним малюнком. В результаті застосування різноманітних резервів на пофарбованому тлі проявлявся малюнок природного кольору розмальовуваноi тканини. На Русі цей склад називали 'ванной'. Тканину, з нанесеним на неї резервом - 'ванни', занурювали в чан з фарбою, що фарбувала всю незахищену резервом поверхню. Після забарвлення 'ванну' видаляли. Існував у давнину ще один цікавий спосіб декорування тканини, що носив назву 'бандани'. Окремі частини ткана перев'язували і тканина фарбувалася зануренням у фарбу якого-небудь світлого тону. Потім, після просушування вузли або частину їх розв'язували, перев'язували інші ділянки тканини, вже пофарбовані, і тканина знову занурювалася в фарбу, на цей раз уже більш темну. Коли ж після закінчення фарбування розв'язували всі вузли, на тканині виявлявся двох, трикольоровий (в залежності від кількості занурень) звездчатий або зигзагоподібні малюнок.

Пізніше, приблизно з 12 століття, почала з'являтися так звана 'набійка'. Набійка виконувалася за допомогою різних дощок - 'манер'. Така дошка змочувалася фарбою і накладалась на тканину, розкладену на столі з м'якою підстилкою і прістукувалась - 'набивалась' дерев'яним молотком для кращого передруку малюнка. 'Набивка' малюнка на тканину спочатку проводилася вручну червоними і помаранчевими фарбами по білому або окрашенному фону. Потім стали застосовувати так звані смивнi фарби, а в наслідку більш міцні - 'заварні фарби'.

Уривчасті і далеко не повні відомості про різні методи декорування тканин не дозволяють нам визначити час зародження цього виду декоративно-прикладного мистецтва. Багато хто народи світу внесли свій вклад в розвиток цього якнайдавнішого з мистецтв.

РОЗДІЛ ІІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ДЕКОРАТИВНОГО ПАННО

2.1 Стилізація в декоративній композиції

Поняття стилізації та стилю

В декоративнiй композиції важливу роль відіграє те, наскільки творчо художник може перепрацювати навколишню справдійнiсть і внести в неї свої думки і почуття, індивідуальні відтінки. Це і називається- стилізація.

Стилізація як процес роботи являє собою декоративне узагальнення зображуємих об'єктiв (фігур, предметів) за допомогою ряду умовних прийомів зміни форми, об'ємних та кольорових відносин.

У декоративному мистецтві стилізація - метод ритмічноі організації цілого, завдяки якому зображення отримуе ознаки підвищеної декоративності і сприймається своєобразним мотивом візерунка (тоді ми говорим про декоративну стілізацію в композиції).

Перш ніж говорити про різнi способи стилізації, має сенс звернутися до суті терміна «стиль».

У ході історичного процесу певні риси, властиві цілим історичним епохам, відпрацьовувалися, доводилися до досконалостi, таким чином виникали історичні стилі.

Стиль - найбільш загальна категорія художнього мислення, характерна для певного етапу історичного розвитку. Стиль висловлює суть, унікальність художньої творчості в єдності всіх його компонентів, змісту та форми, зображення та вираження, особистості та епохи. Художник А. Дерен вважав, що стиль - це поступовий перехід від людини до дійсності і назад ».

Найчастіше стиль визначають як систему внутрішніх зв'язків між усіма компонентами творчого процесу, змістом і формою, колоритом та технікою виконання, просторовими побудовами. Якщо порівняти стиль і манеру, то манера - це особливі риси творчого процесу, а стиль - його кінцевий результат, обов'язковий синтез, цілісність всіх компонентів художнього твору.

Такі зображувальні засоби композиції, як просторовий об'єм, колір, лінія, фактура, завдяки певнiй організації художником, набувають індивідуального характеру і, отже, стильове забарвлення.

Мистецтвознавець Б. Вінер писав: «Метод і манера є у кожного художника, а стиль може не вiдбутись».

Стиль твору несе в собі риси стилю епохи, які трансформуються на індивідуальному рівні творчості конкретноi людини.

Стиль твору виникає, коли в мисленні художника виходить творча робота, у результатi якоi зображувальний об'єкт набуває нову реальність, відмінну від повсякденного дійсності і перевищує її силою враження, як в природне забарвлення предмета вливаються колірні відтінки почуттів, а динаміка форм передає рухання думки автора.

Часом твори великих творців виходять за рамки конкретного історичного стилю, і тоді ми говоримо про стилі Модільяні, Пікассо і т.д..

Австрійський архітектор модерна Отто Вагнер вважав, що всіх художників можна розділити на три категорії: перша - копіровщіки, художники з нерозвинутим смаком і талантом; друга - импрессіоністи, у яких об'єкт творчості викликає лише враження; третя - стилісти , котрi надають своїм твірiнням ними самими придумані форми, це справжні митці, причому шлях до третьої категорії лежить через дві попередні.

Багато художників опановували копіювальною грамотою, але не всі з них залишилися в історії образотворчого мистецтва.

З історії мистецтв відомо, що імпрессіоністичною манерою письма володіли багато художників, але картини лише деяких з них залишилися неповторними, оскільки окрім вміння бачити по-новому, їх авторам притаманне і майстерність новаторського зображення, що має свої характерні особливості.

Стилізацію можна підрозділити на два види:

а) зовнішня поверхнева, що не має індивідуального характеру, а передбачає наявність готового зразка для наслідування або елементів вже створеного стилю (наприклад, декоративне панно, виконане з використанням прийомів хохломского розпису);

б) декоративна, в якій всі елементи твору підпорядковані умовам вже наявного художнього ансамблю (наприклад, декоративне панно, підпорядковане середовищу інтер'єру, що склався раніше).

Декоративна стилізація відрізняється від стилізації взагалі своїм зв'язком з просторовим середовищем. Тому для повної ясності питання розглянемо поняття декоративності.

Під декоративністю прийнято розуміють художню якість твору, яка виникає в результаті осмислення автором зв'язка його твору з предметно-просторовим середовищем, для якого воно призначене. У цьому випадку окремий твір замислюеться і здійснюється як елемент більш широкого композицiйного цілого.

Можна сказати, що стиль - це художнє переживання часу, а декоративна стілізація - художнє переживання простору.

Для декоративної стилізації характерно абстрагування - подумки відволікання від несуттевих, випадкових з точки зору художника ознак з метою загострення уваги на більш значимих, що відображають сутність об'єкта деталях.

При декоративнiй стилізації зображаемого об'єкта необхідно прагнути, щоб композиція (панно) відповідала принципу архітектонічності, тобто потрібно вiдбудовувати систему зв'язків окремих частин і елементів в єдину целiстнiсть твору.

Роль стилізації як художнього методу останнім часом зросла, так як збільшувалась потреба людей в створюваннi стилістично цільного, естетично значущого навколишнього середовища.

З розвитком дизайну в області інтер'єру виникла необхідність створення творів декоративно-прикладного мистецтва, которi без стилізації не будуть відповідати сучасним естетичним вимогам.

Стилізація природної форми

Окружаюча нас природа є чудовим об'єктом для художньоi стилізації. Один і той же предмет можна вивчати і відображати нескінченну кiлькiсть разiв, постійно відкриваючи нові його сторони в залежності від поставленої задачі.

У декоративнiй композиції питанню стилізації природних форм приділяється більша увага, тому що дані об'єкти завжди доступні і робота з ними допомагає оволодіти аналітичним мисленням і способами оригінального вираження натури в трансформованих формах, тобто виробляти заломлення побаченого через індивідуальність художника.

Стилізоване зображення досліджуваних об'єктів дає можливість знаходити нові оригінальні способи відображення дійсності, відмінні від ілюзорного, фотографічного зображення.

У процесі декоративної стилізації природних мотивів можна піти двома шляхами: спочатку виконувати замальовки об'єктів з натури, а в подальшому перетворювати їх в сторону виявлення декоративних якостей, або ж

відразу виконувати стилізовану декоративну замальовку, вiдталкуюючись від природних особливостей об'єктів. І той, і інший шлях можливий в залежності від того, який спосіб зображення близький авторові. У першому випадку необхідно ретельне малювання деталей і поступове вивчення форм в ході роботи. У другому способі художник довго і ретельно вивчає деталі об'єкта і виділяє найбільш характерні для нього. Наприклад, колючий татарнік відрiзняе наявність шипів і кутастості у формі листя, стало бути, при замальовку можна використовувати гострі кути, прямі лінії, ломаний силует, застосувати контрасти при графічній обробці форми, лінію і пляма, світле і темне, при колірному рішенні - контраст взаімодоповнюючих кольорах і різні светлотнi тональності.( див. Додаток Д )

Для в'юнків характерна плавна тягучiсть стовбурів і м'яка пластика форм листка та квітки, тому в замальовцi будуть переважати звивисті, округлі форми і делікатне опрацювання деталей з використанням переважно тонкої лінії, м'яких тональних і колірних відносин.

Один і той же мотив може бути трансформований по-різному: поблизу до натурі чи у вигляді натяку на неї, ассоциативно, проте слід уникати занадто натуралістичного трактування або крайнього схематизма, позбавляючи впізнаваності. Можна брати одину будь-яку ознаку і робити ii домінуючою, при цьому форма об'єкта змінюється в бік характерної особливості так, що набуває символічностi.

Попередня ескізно-зарисовочная робота - дуже важливий етап у створенні малюнка стилізованной композиції, так як виконуючи натуральні зарісовки, художник глибше вивчає природу, виявляючи пластику форм, ритм, внутрішню будову та текстуру природних об'єктів. Ескізно-зарисовочний етап проходить творчо, кожен знаходить і відпрацьовує свою манеру, свій iндивідуальний почерк у передачі всім відомих мотивів.

Виділимо основні вимоги до замальовок рослинних форм:

1. Починаючи роботу, важливо виявити найбільш яскраво виражені особливості форми рослини, його силуету, ракурсних поворотів.

2. При компонуванні мотивiв необхідно звернути увагу на їх пластичну спрямованість (вертикальну, горизонтальну, діагональную) і відповідно їй розмiщати малюнок.

3. Звернути увагу на характер ліній, з яких складається абрис зображуємих елемтiв: від того, прямолінійні або м'які, обтічні конфігурації він буде мати, може залежати і стан композиції в цілому (статичний або динамічний).

4. Важливо не просто замалювати побачене, а знайти ритм і цікавi угруповання форм (стебель, листя), роблячи відбір видимих деталей в зображеному на аркуші середовищi.

5. При замальовцi квітів необхiдно детально вивчити будову квітки, розташування та форму пелюсткiв, їх групування і окрас, бо це і будуть ті природні особливості об'єкту, які дають можливість їх декоративного трансформувати.

6. У роботі з такими природнiми мотивами як кора, зрізи дерев, мох, камені, раковини перед художником стоїть завдання перетворення фактурноi поверхнi мотива в декор, виразний по ритму і пластицi, виявляючий особливості об'єкта.

7. Досліджуючи частини і деталі форми, можна використовувати лупу, мікроскоп - це дає можливість розкладання образа на частини, оперування розрізами для досягнення певних композиційних завдань і передачі природнiх особливостей зображєних об'єктів.

Створення стилізованої декоративноi композиції необхідність починати з осмислення її в цiлому. Вибрані в якості мотиву форми мають пройти складний шлях перетворення, в результатi чого визначається, що є головним, найбільш сущесттєвим для вираження ідеї автора. Головний вузол зображення і важлива деталь можуть бути виділені за рахунок композиційного розсташування, акцентувавши кольором, або, для більшої переконливості, збільшені в розмірі. Можна з'єднати кілька мотивів за принципом «клаптевого» рішення або м'якого перетікання одного в інший.

Часом для художника важливе не саме зображення кори дерев або каменя, а можливість на основі замальовки цього мотиву знайти стилізовані елементи, форми, використовувати розроблену фактуру як фон. Необхідно визначити колорістичне рішення майбутньої композиції, м'якість або напруженість, принцип або тип колірної гармонії, розкладку квітів стосовно один одного.

У роботі над стилізованою композицією треба віддати предпочтiння узагальненню, граничної лаконічності зображуємого, прагнути максимально використовувати одну й ту ж форму, змінюючи її розміри та конфігурацію.

Композиція з природними мотивами може виконуватися різними засобами, у тому числі ассоціативно, тобто складатися з узагальнених форм, або абстрактно, у вигляді набору колірних плям з абстрактним умовним колоритом. Тут прив'язка до конкретного об'єкту необов'язкова, так як це не стилізація якого-небуть предмета, а самостiйна композиція, котра може бути наближена до реальності, а може бути і фантазіею.

Основою побудови будь-якої монокомпозіції є органiзація зображуємих мотивів в замкнутій площині заданого розміру і форми, і підпорядкування їх загальнiй композиційній задачi.

Розподіл усіх елементів композиції на площині незалежно від її складності має бути врівноваженим з урахуванням форми елементів та маштабу зображення.

2.2 Технологія виконання декоративного розпису тканини

Особливості виконання основних видів розпису тканини

В наші дні слово «батiк» стало набагато більш багатозначним, ніж було в період свого народження в Індонезії. Зараз так називають практично всі види ручного розпису тканини: вузликовий батік, холодний батiк, гарячий батік, вільний розпис, розпис за допомогою аерографа. ( див. Додаток Е )

Класичний батік - це спосіб прикраси тканини з допомогою розплавленого воску, парафіну, смоли або інших подібних речовин. Хоча такий метод був відомий ще з часів Давнього Єгипту, батьківщиною його вважається Індонезія. Він є прообразом сучасного гарячого батика. Існує версія, що назва «батiк» походить від Яванська слова «нтік», що означає «створювати з плям». Виготовлення високоякісного батiка вимагає виняткового терпіння. Процес починається з нанесення на шматок білого шовку або бавовняного полотна абрису майбутнього малюнка. Ділянки, які потрібно залишити незабарвленим, покривають шаром розплавленого воску, після чого тканину розписують. На наступній стадії полотно покривають воском і фарбують знову. При використанні техніки гарячого батика ця процедура повторюється не більше чотирьох раз, так як при більш частому змішуванні фарб тканина починає втрачати якість і інтенсивність кольору. У минулому віск наносили загострений бамбуковий паличкою-пером, пізніше - пензлем або традиційним інструментом - чантінгом. В даний час використовують винайдений європейцями батік-штифти. На заключному етапі нанесений на тканину віск надламивают, і утворюються тріщини, в які додають барвники різних кольорів. Потім зайву фарбу видаляють, а віск випарюють праскою. У результаті на полотні залишається малюнок тріщин. Цей технічний прийом називається кракле.

Гарячий батік може бути виконаний на бавовнi або шовку. На бавовни краще виглядає грубуватий чи геометричний малюнок. Кракле можна використовувати при виготовленні декоративних подушок, покривал, чохлів для меблів - у поєднанні з панно на стіні вони додадуть навколишнiй обстановці неповторну чарівність. Подібні предмети інтер'єру можуть бути зроблені також у вузликовий техніці.

Узелкова техніка зародилася й одержала широке поширення в Індії. Це найбільш стародавній і простий спосіб фарбування тканини, доступний навіть новачкам. Тканину перетягуют джгутом і щільно обматують ті місця, де повинні бути смуги, а потім опускають у фарбу. Після розвязання місця свівки залишаються непрокрашеними. Ця технiка мае багато назв: лахерiя, бандхнi, трiтик, планки. При всій простоті виконання результати виходять найрізноманітніший, адже тканину можна перевити шнуром різної товщини, шнуром, стрічкою, або просто зав'язати вузлом. Результат залежить від системи зав'язування: можна отримати малюнок з кіл, вертикальних або горизонтальних смуг, їх поєднань. Тканина може бути перев'язана таким чином, що після фарбування на місці розпущених вузликів виникає зображення стилізованої квітки, листа і т. д. Усередину вузликів можна поміщати дрібні предмети - гудзики, камінці або інші фасонні деталі, щоб отримати візерунок у вигляді прогалин певної конфігурації.

Сьогодні в художньому середовищі дуже популярний розпис по шовку, або так званий холодний батик. Аналогічний сучасний розпис з'явився у IV столітті в Японії, де технології прикраси тканини розвивалися оригінальним шляхом. Як і багато іншого, це було обумовлено географічною ізоляцією країни, самодостатнiстю і своєрідністю її культури. У Японії для оформлення інтер'єрів широко використовували ширми з розписаним тканинами. Їх прикрашали живописом, каліграфіею і віршами. Художні прийоми, що використовувались при цьому, техніка, самі матеріали (туш, шовк) досить близькі до китайської культурної традиції. Подібна техніка розпису вимагала великої майстерності. Шовк попередньо обробляли спеціальними складами, рисовим крохмалем, квасцамі, і на ньому писали, як на папері, напівсухим пензлем. Готове полотно виробляло чудове враження і являло собою певний елемент розкоші в традиційно лаконічно японському інтер'єрі.

В даний час ця техніка називається вільної розписом і передбачає в основному застосування холодного батика. З сполучень шовку, води і фарби народжуються дивовижні композиції.

Технологія виконання холодного батику.( див. Додаток Ж )

За характером розпис холодного батiка відрізняється від розпису гарячого батика тим, що малюнок першого бiльш графічен і обов'язково має чітку контурну обводку резервуючим складом.

Для роботи засобом холодного батiка підходять ті ж тканини, що і для гарячого,- крепдешин, шифон, креп-жоржет, туаль та інші. Товщина контуру наводки і консистенція резервуючого складу залежать від щільності тканини, а також від здатності останньої вбирати резервуючий склад. Так, наприклад, більш щільні тканини- крепдешин, туаль, маркізет -вимагають для нанесення контуру більш рідкого резервуючого складу і потовщення наводки.

На тонких, але щільних тканинах типу шифон і креп-жоржет наведення може бути будь-якої товщини в залежності від ескізу малюнка. Контур може бути дуже тонким.

Для нанесення контуру малюнка на тканину готують спеціальний резервуючий склад. В залежності від властивостей тканини- її щільності, товщини і т. д. -склад резерву може бути різним. Ми пропонуємо кілька рецептів приготування резервуючого складу для холодного батику.

1. гумовий клей-50

бензин-430

віск натуральний-20

всього-500

2. гумовий клей-200

бензин-250

парафін-50

всього-500

3. гумовий клей-215

бензин-200

вазелін технічний-85

всього-500

Гумовий клей розчиняють у бензині, а потім додають інші компоненти і, безперервно помішуючи, гріють склад на водяній бані. Слід пам'ятати, що багато складових частин резерву пожежонебезпечнi, тому потрібно стежити за технікою безпеки і не допускати попадання складу на вогонь і нагрівальні прилади. Готовий резервуючий склад зберігають у скляному посуді з щільною кришкою, щоб не випаровувся бензин.

Для нанесення на тканину контуру малюнка резервуючим складом використовують скляні трубочки різної конструкції.

Для цієї мети можуть підійти також креслярські скляні трубочки або медичні крапельниці, але краще все-таки користуватися спеціально виготовленими трубочки довжиною 20-25 см, з тонкими загнутими кінчиками, на невеликій відстані від яких є резервуари. Трубочки повинні бути зроблені з тонкого скла, оскільки від цього залежить ширина контура. Якщо скло товсте, то навіть при дуже вузькому отворі вийде широка лінія- во весь діаметр вузького кінця трубочки.

Нахил загнутого кінчика трубочки також має велике значення для якості наводки контура. Якщо кінчик загнути занадто отлого, то трубочку доведеться тримати вертикально до площини тканини, від чого напір резервуючого складу посилюється і при наводцi може з'явитися брак-краплі, підтікання, потовщений контур і т. д. Загнутий кінчик трубочки не повинен бути занадто довгим. Це також не дуже зручно для роботи.

Щоб набрати резерв в трубочку, її тонкий кінець занурюють в ємність зі складом і через широкий кінець втягують його в трубку до половини об'ема або до заповнення резервуара. Перед початком наводки тонкий кінець трубочки обтірают серветкою або ватою, а потім охайно виконують контур малюнка. Коли роботу необхідно перервати, трубочку швидким рухом перевертають тонким кінцем догори. По закінченні роботи трубочку потрібно добре промити в бензині, резервуар прочистити ватою, намотанной на тонкий дріт. Щоб вузький канал не закупорювався від охолодженоi краплі складу, в носик очищеної і промитоi трубочки вставляють м'який тонкий дріт.

Крім трубочки з резервуаром для нанесення контуру малюнка резервуючим складом використовують також трубочку з прямим кінцем без резервуара, в вузький отвір якої вставляють голку з затупленним кінцем. Під час роботи трубочку тримають перпендикулярно до площини тканини. При відриві трубочки від тканини голка закриває отвір і не дає складу випливатися. Від контакту з тканиною виступаючий кінець голки піднімається вгору і відкриває отвір. Такою трубочкою зручно робити дуже тонкі контури, а також використовувати її для виконання лінійних малюнків.

При розпису тканин холодним батіком резерв, яким обведени контури малюнка, після закінчення роботи залишається на тканині. Тому, якщо за задумом біла обводка небажана, резерв підфарбовують. Для цього використовують масляну фарбу, гуаш, рельєфну фарбу або темпера потрібного кольору.

Рельєфні пасти та олійні фарби попередньо обезжірюють, віджимають на будь-якому пористому паперi (можна використовувати газету) до тих пір, поки на останній будуть залишатися лише незначні сліди зажіренності. Потім знежирену фарбу розмішують з невеликою кількістю бензину до утворення однорідної маси, після чого додають в готовий резерв і знову ретельно перемішують.

Якщо з масляної фарби або рельєфної пасти не вивести надлишок жиру і додати ойго в резервуючий склад, то на тканині залишаться жирові плями. При залiвцi фарбуючий розчин не підійде впритул до контуру і утворюються «ореоли».

Жирові плями можуть з'явитися на тканини також у тому випадку, якщо резервуючий склад приготовлений на неочищеному бензині.

Якщо в резервуючому складi введено занадто багато парафіну, то, висохнув, склад зробиться kамкі, буде легко кришитися і пропускати фарбу.

Брак при розпису холодним батіком може виникнути в тому випадку, якщо в резервуючий склад додано велику кількість гумового клею. При наводцi контуру малюнка з носика трубочки почнуть відділятися тонкі волоски, які потім осядут на тканину. Після заливки тканини фарбою вони обов'язково виявляться, і замаскувати їх буде практично неможливо.

Перед тим, як приступити безпосередньо до розпису батіка, тканину бажано підготувати, щоб звільнити їi від аппретірующіх речовин. Для цього обрану тканину потрібно злегка простирати з кальцинованою содою або з нейтральними миючими засобами. Цей простий спосіб додасть тканинам підвищену здатність вбирати фарбувальної розчини та дозволить фарбам добре розтікатися.

Підготовлену тканину добре отглажівають і натягують на дерев'яну раму. Закріпити тканину на рамі можна за допомогою звичайних канцелярських кнопок або просто пришити її товстими нитками за краї рами. Тканину натягають туго, до пружності барабана. При роботі рама повинна знаходитися в горизонтальному положенні, а тканина не торкатися поверхні столу.

Наступний етап- виготовлення шаблону. Щоб зробити малюнок на тканині, необхідно підготувати контурний шаблон. Для нього можна використовувати кальку з перекладеним на неї тушшю малюнком. Товщина контуру малюнка не менше 1 мм, інакше його не буде видно при наводкцi. Якщо в роботі використовуються склади різного кольору, то і шаблони виконуються відповідно тушшю різного кольору.

Добре просохшій готовий шаблон подкалують під тканину і роблять наводку контуру малюнка резервують складом. Якщо тканина дуже щільна і малюнок недостатньо видний крізь тканину, то раму, з натягнутій тканиною і подколотим шаблоном, підсвічує знизу лампою.

Коли все готово, можна приступати до наводки контура. Набирають у трубочку резервують склад. Тонкий кінець трубочки обтірают серветкою, а потім швидко опускають трубочку на тканину і, почекавши, коли склад стече до носика трубочки, починають робити наводку. Щоб резервуючий склад не проливався на тканину, не тримайте трубочку горизонтально до площини тканини.

Перед тим, як приступити до заливки тканини фарбувальними розчинами, наведеному контуру дають добре просохнути. Але надовго (більш ніж на добу) залишати незакрашенним наведеної на тканині малюнок небажано, тому що в цьому випадку резервуючий склад не буде утримувати фарбу.

Заливку малюнка роблять за допомогою пензелей або тампонів. Іноді для заливки вузьких смужок або дрібних деталей малюнка використовують тонку креслярську трубочку, в яку набирають фарбуючий розчин.

Заливаючи малюнок фарбою, потрібно стежити за тим, щоб не окрасився наведений складом контур. У цьому випадку може не тільки небажано змінитися колір контуру, але, крім того, фарба може проникнути через контур на сусідню площину, що призведе до браку.

Площини і окремі частини малюнка потрібно заливати фарбою рівномірно. Якщо заливка нерівна, то в місцях, сильно насичених фарбою, колір вийде більш темним або іншого відтінку. Сильне перенасичення фарбою веде до утворення на окремих ділянках тканини бронзового нальоту. Звичайно, навіть такий брак можна художньо обіграти, перетворивши недоліки в достоїнства. Але, виконуючи виріб за заздалегідь розробленим ескізом, краще постаратися уникати будь-яких випадковостей і виконувати операції, дотримуючись технології.

У роботі холодним батіком чимале значення має швидкість наводки контуру малюнка. Тому малюнок бажано виконувати так, щоб по можливості було якомога менше відривок (зупинок) і лінія вийшла безперервною.

Але при занадто швидкiй наводкцi контура теж може виникнути брак-резервуючий склад, залишаючись на поверхні тканини (з лицьової сторони), не встигає в деяких місцях проникнути в неї. При подальшій залiвцi фарба в цих місцях не затримується зазначеними контуром і пiдтiкае за нього з вивороту. Такого роду огріхи можуть вийти і в тому випадку, якщо резервують складу зварений надто густо

Щоб не допустити ,браку, необхідно перед тим, як робити заливку, перевірити наводку зі зворотнього боку тканини. Місця, недостатньо просочені складом, потрібно охайно зарезервувати з вивороту повторною наводкою контуру, дотримуючись його точного збігу з лиця та вивороту.

Контурне наведення малюнка може зруйнуватися тоді, коли фарбуючий розчин, призначений для заливки, містить у собі велику кількість спирту. Тому рекомендується розводити фарби не чистим спиртом, а змішати 70 г спирту 95%-ного, 30 г оцтової кислоти 60-70%-ної, 100 г кип'яченої води і цим розчином розбавляти фарбу. Приготовлений розчин може зберігатися тривалий час у щільно закритому посуді.

Характер малюнка, що виконується способом холодного батика, може бути найрізноманітнішим- лінійним, з геометричним орнаментом, з рослинним орнаментом, з сюжетною композицією і т. д. запам'ятайте, що, роблячи малюнки з дрібними, конкретними деталями, наприклад геометричний орнамент, використовують більш густою резервуючий склад. Тому, щоб склад краще проникав в тканину, наводку контуру малюнка роблять повільно.

В холодному батік, як і в гарячому, можна покривати тканину фарбою однієї заливки або в кілька перекриттів. Суть останнього способу полягає в тому, що на початку малюють контур тільки на тих ділянках тканини, які повинні бути покриті одним кольором. Потім, коли фарба просохне, наводять контур для наступного перекриття і т. д., майте на увазі, що для другого і наступних перекриттів використовують тільки безбарвний резервують склад, щоб він не був видно на ділянках тканини, залитих фарбою.

Коли розпис повністю виконаний, тканину знімають з рами і запарюють. Після запарювання тканину утюжать і остаточно обробляють.

Окрім класичних способів ручної обробки тканини, фарби та супутні матеріали, що з'являються на ринку значно збагатили практику художнього розпису з точки зору отримання оригінальних ефектів. Використовуючи такі фарби, можна домогтися повної схожості готової роботи з аплікацією, вишивкою бісером та стразами.

Батік і розпис по тканині - мистецтво цікаве і захоплююче. Однак може виникнути запитання: чи варто займатися ручної розписом в наше індустріальнокомпьютерне століття, коли на прилавках магазинів таке розмаїття матеріалів на будь-який смак, найрізноманітнішою фактури та забарвлення.

Але, можливо, саме у ручній роботі найкращим чином проявляється індивідуальність людини, наприклад, коли вона вигадує неповторні візерунки і прикрашає ними одяг, предмети інтер'єру. Навіть одна-єдина річ, зроблена своїми руками, може наповнити будинок теплом, затишком і душевним комфортом. Використовуючи будь-яку з перерахованих вище технік або поєднуючи їх, можна створити абсолютно унікальний дизайн спальні; яскраву й життєрадісну, наповнену світлом дитячу; сувору, лаконічну обстановку кабінету; затишну та комфортну вітальню; оригінальні і стильні зали ресторанів, кафе, клубів; привітні приймальні та кімнати переговорів, а також знайти багато інших цікавих рішень - все буде залежати лише від майстерності та смаку дизайнера і гаманця замовника. Це безумовно важливо і перспективно для сьогоднішньої України, де багато людей розуміють, наскільки необхідний вишуканий інтер'єр не тільки в публічному місці (ресторані, готелі, нічному клубі), але й у власному домі чи квартирі.

2.3 Обладнання, інструменти, матеріали та їх підготовка для художнього розпису

Для занять художнім розписом тканин необхідно світле, добре провітрюване приміщення. Кожне робоче місце являє собою стіл-тумбочку з двома або великою кількістю відділень. Тут зберігаються тканина і необхідні для розпису пристосування. Розмір верхньої кришки столу-1 кв. м. На цей стіл укладається дерев'яна розсувна рама - п'яльці, що складаються з чотирьох брусків з утопленням в пазах гачками. Гачки на рамі служать для накалювання тканини, а тому мають бути з гострими кінчиками і не виступати над бруска рами. Гачки і бруски рами покриваються хімічно стійким лаком для запобігання іржавіння і забруднення. Після накалювання і натягнення тканини на раму її положення фіксується гвинтами-баранчиками, що роблять раму стійкою.

В запасі у працюючого повинні бути гігроскопічна вата, пластмасові або дерев'яні стрижні діаметром 6-8 мм із загостреними кінцями, поролонові та гумові губки, колонкові, барсукові пензеля.

Для розпису способом холодного батику необхідно мати набір скляних трубочок різного діаметра з резервуаром або без нього. Трубочки служать для нанесення контуру малюнка. При роботі з щільної тканини наводять більш товстий контур, а за прозорим, легким тканинам - більш тонкий.

Для розпису способом гарячий батик слід запастися більш складними пристосуваннями й інструментами. Перш за все, це металева кухоль з подвійним дном, в якій міститься звичайна електролампочками. Ця гуртка служить для розігріву резервуючого складу (звідси й назва 'гарячий батик'). Для нанесення резерву необхідний набір різних інструментів. Це так звані ножі та каталка, мідні воронки з отворами різних діаметрів. Воронки, так само як і ножі та каталка, повинні надягатися на дерев'яні ручки.

Для вільного розпису, крім приладів та інструментів, перелічених у холодному батіку, необхідно додати круглі і плоскі щетинні пензеля.

Матеріали.

Кожен вид тканини вимагає застосування певних барвників, відповідних їм способів приготування фарби і зміцнення отриманих на тканинах окрасок. Барвники, що застосовуються в ручному розпису тканин, за своїми технічними властивостями поділяються на групи. У межах кожної групи барвники розрізняються за кольорами. У маркуванні барвників є літерні та цифрові позначення. Спочатку вказується група (прямий, кислотний, основний і т.д.). Відтінок барвника позначається літерами: Ж-жовтуватий відтінок, К - червонуватий, 3 - зеленуватий, С - синюватий відтінок.

Цифри, проставлені в маркуванні, вказують на інтенсивність кольору, наприклад: кислотний червоний-2 Ж, прямий червоний - 3 С. Це означає, що в першому випадку червоний колір має досить інтенсивний жовтий відтінок і наближається до помаранчевому, а в другому червоний колір має синюватий відтінок і наближається до фіолетовому. Чим більша цифра, тим інтенсивніше відтінок. В окремих випадках у маркуванні дається характеристика міцності, спосіб застосування або зміцнення.

Для приготування фарби використовуються різні хімічні та допоміжні речовини:

1) оцтова кислота-безбарвна рідина з різким специфічним запахом, добре розчиняється у воді, отруйна, при потраплянні на шкіру викликає опіки, при роботі з нею потрібно обережність;

2) лимонна кислота-безбарвна кристали без запаху; в окремих випадках може замінити оцтову кислоту;

3) молочна кислота 40%-ва - рідина світло-коричневого кольору без запаху; також може замінити оцтову кислоту;

4) їдкий натр у твердому вигляді являє собою білу або рожеву масу; на повітрі поглинає вологу і вуглекислоту, при цьому плавиться, покриваючись білим нальотом; необхідно зберігати в добре закритій скляній чи фарфоровому посуді;

5) водний аміак (технічний нашатирний спирт) - безбарвна прозора рідина з різким специфічним запахом;

6) бісульфат натрію - дрібні кристали або жовтуватий розчин з гострим запахом;

7) сечовина - білі або жовтуваті кристали, добре розчиняється у воді;

8) резорцин - кристали від білого і рожевого до коричневого кольору, добре розчиняються у воді та спирті;

9) уротропін - кристалічний порошок солодкого і палкого смаку, добре розчиняється у холодній воді, гірше в гарячій;

10) фенол- безбарвні кристали або кристалічна маса білого кольору з характерним запахом; фенол дуже отруйний, потрапляючи на шкіру, викликає опіки, в роботі вимагає обережності;

11) Каніфоль- тверда тендітна склоподібна маса від світло-жовтого до бурого і чорного кольору;

12) парафін-тверда маса білого або жовтого кольору, при нагріванні легко плавиться;

13) допоміжна речовина ОП-7 або ОП-10- масло-образна рідина або ластах від світло-жовтого до світло-коричневого кольору, добре розчиняється у воді.

Загустки і їх приготування.

1. Крохмаль- картопляний або рисовий - застосовується для приготування загусток (10-20%-ні). Треба взяти: Сухого крохмалю 125-150 г Води 875-850 мл Сухий крохмаль розмішують з невеликою кількістю води, додають решту воду, а потім протягом години розварюють при помішуваніі на киплячій водяній бані до отримання прозорої маси. Готову загустку проциджують через часте сито. Крохмальна загустка погано розчиняється у воді.

2. Декстрин - клеюча речовина, добре розчиняється у воді; готують його так само, як крохмальну загустку.

3. Можна приготувати і декстріново-крохмальні загустку. Для цього треба взяти: декстрин 450 г, крохмалю 50 г, води 500 мл. Крохмаль та декстрин розмішують з невеликою кількістю води, додають решту воду і суміш нагрівають до 80-85 ° С протягом півтори години, після чого охолоджують і протирають через сито.

4. Сальвітоза марок С-5, ОУС, ОУА. Розчиняється у воді при температурі 25 ° С, утворюючи загустку великої стійкості. Суміш 100-120 г сальвітози з 900-880 мл води залишають на одну-дві години, потім розмішують і проциджують.

5. Трагант - застиглий сік чагарнику типу каучуконосних. Має вигляд роговідних платівок білого, жовтого і коричневого кольорів. Для отримання загусткі з траганта беруть траганта 60 (80) г, води відповідно 940 (920) мл. Трагант заливають холодною водою і залишають на добу, потім розварюють на киплячій водяній бані протягом трьох-чотирьох годин. Готову загустку протирають через сито.

Хромові барвники застосовуються для розпису тканин з натурального шовку та вовни. Добре змішуються між собою і прямими барвниками (див. нижче). Після запарювання (зміцнення окрасок) сильно змінюють колір, тому перед роботою необхідно підготувати викраски на тканинах до запарки і після. Для приготування фарби потрібно: барвника 10-20 г аміаку 25%-ного 25 мл Хромпіка 40-50% від ваги барвника. Води 945 мл. Барвник розчиняють в гарячій воді з додаванням аміаку і кип'ятять 5-8 хвилин. Після охолодження барвника до 40-45 ° С в нього вводять попередньо розчинений у невеликій кількості води хромпік, перемішують і фільтрують через тканину або вату.

Зміцнення окрасок хромовими барвниками виробляють в наступній послідовності. Розписана і добре просушенная тканина перекладається гігроскопічним папером або бавовняною тканиною (можна в кілька шарів, тобто чотири-п'ять виробів одночасно). Все згортається в трубку (не туго) і занурюється в медичний автоклав, попередньо розігрітій. Тривалість запарювання хромових барвників складає 60-90 хвилин при температурі 104 ° С і надмірний тиск 0,3-0,5 атмосфери.

Прямі барвники застосовуються для розпису бавовняних тканин, мають досить яскраві забарвлення, добре змішуються між собою. Для приготування фарби потрібно: барвника 8-10 р аміаку 25%-ного 20 г сечовини 20 г ОП-7 або ОП-100, 5 г Води 947-945 мл. Барвник заливають гарячою водою, добре розмішують, вводять аміак і кип'ятять 5-8 хвилин. Після охолодження фарби до 40-50 ° С в неї вводять розчин сечовини, добре перемішують і фільтрують через вату або тканину.

Зміцнення окрасок прямими барвниками. Розписану і добре просушенную тканину занурюють у розчин закрепітеля ДЦУ, ДЦМ або У-2, який готується з розрахунку 5-20 г на 1 л води. У розчин додається 60%-ва оцтової кислоти (1-5 г на 1 л). Водний розчин закріпителя повинен мати температуру 60-70 ° С. Час закріплення - 15-20 хвилин. Потім виріб сушать.

Основні барвники застосовуються для розпису тканин з шовкових і вовняних волокон. Барвники добре розчиняються у водно-спиртових розчинах, особливо при додаванні оцтової кислоти. Дають яскраві й соковиті забарвлення, добре розтікається по тканині і змішуються між собою. Для приготування фарби потрібно: барвника 4-15 р оцтової кислоти 80%-ної 40 мл спирту 96-97%-ного 425 мл Сечовина Південь Води 510 мл. Барвник заливають теплим розчином розбавлений оцтової кислоти, добре перемішують, додають гарячу воду, знову ретельно перемішують і кип'ятять 5-8 хвилин до повного розчинення барвника. По охолодженні розчину в нього вводять спирт і розчин сечовини. Готову фарбу фільтрують через тканину або вату.

При цьому рецепті приготування фарби закріплення расписаної тканини виробляють у водному розчині закрепітеля БС, який готується за наступним рецептом: Фенол кристалічного 420 г Формалин 37-70%-ного 300 мл Бісульфіта натрію 30 г їдкого натрію (уд. вес-1, 4) 165 мл Води 150 мл Фенол розчиняють в формалін, добре перемішують і додають розчин бісульфіта натрію. У приготовлену суміш обережно при помішуваніі доливають розчин їдкого натрію. Розчин нагрівають до кипіння і на слабкому вогні тримають протягом 40-50 хвилин. Правильно зварений закрепітель являє собою злегка загустівшу липку рідину червоно-коричневого кольору. При розчиненні у воді закрепітель повинен давати прозорий розчин без муті. Мутний розчин закрепітеля свідчить про недостатність часу варіння; варіння потрібно продовжити.

Закріпитель варять у емальованому посуді в добре провітрюваному приміщенні під тягою, так як при цьому виділяються шкідливі пари формаліну і фенолу. Готові вироби занурюють на 7-8 хвилин у 10-12%-ний розчин-закріпитель, що має температуру 18-22 °.

Після закріплення виріб прополасківают до зникнення піни.

Існує й інший спосіб закріплення барвника шляхом запарювання в режимі, зазначеному для хромових барвників, але в цьому випадку в фарбу додають: резорцину технічного 10 г уротропіну '10-15 г. Відповідно кількість води зменшується до 490 - 480 мл.

Резорцину розчиняється у воді, температура якої 60-70 ° С. Розчин уротропіну і сечовини вводять безпосередньо перед роботою в холодний розчин барвника.

Кислотні барвники застосовуються для розпису тканин з шовкових, вовняних, штапельних та синтетичних (капрон, нейлон) волокон. Вони добре розчиняються у воді і рівно розтікаються по тканині, добре змішуються між собою. Для приготування фарби потрібно: барвника 15-20 г аміаку 25%-ного 20 мл Води 960 мл Барвник заливають гарячою водою з аміаком або оцтової кислотою, добре розмішують і кип'ятять 5-8 хвилин. Потім фільтрують через тканину або вату.

Зміцнення кислотних барвників проводиться шляхом запарювання в тих же режимах, що і хромових.

Резервуючі склади.

Резервуючий склад для холодного батика: Парафин 100 г Каніфоль 4 г гумовий клей 400-500 г Бензин 500-400 г. Подрібнений парафін заливають гумовим клеєм, а потім додають бензин і добре перемішують. Приготовлену суміш розплавляють на водяній бані при температурі 95-97 ° С до отримання однорідної маси. Подцвітку резервуючого складу роблять масляною фарбою, попередньо знежиреною на пористому папері. Резервуючий складу необхідно зберігати в щільно закривається скляній або порцеляновому посуді. Для отримання більш жидкоі консистенції резервуючого складу слід розводити бензином за 18-20 годин до початку роботи.

Ні в якому разі не можна готувати резервуючий складу безпосередньо на нагрівальних приладах або поблизу їх. Необхідно суворо дотримуватися протипожежних заходів.

Резервуючий склади для гарячого батика: Рецепт № 1

Парафін 660 г

Вазелін техніческій340 р

Рецепт № 2

Парафін 500 г

Вазелін техніческій250 р

Віск пчеліний250 р

Рецепт № 3

Петролатум 210 г

Парафін 790 г

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Батик - як жива істота: він формує життєвий простір навколо себе, змушуючи по-новому побачити й відчувати обстановку, і немов би живе самостійним життям, накладаючи відбиток благородства на приміщення в цілому.

Правильно підібраний текстиль збагачує інтер'єр, розставляє необхідні акценти, оживляє простір, завдяки чому складається певний образ і виникає гармонійний з ним настрій.

Художні самобутні речі притягують погляд, діють гіпнотично, і в залежності від змісту та призначення роботи можуть розслаблювати і заспокоювати, а можуть заряджати бадьорістю й оптимізмом.

Саме у ручній роботі найкращим чином проявляється індивідуальність людини, наприклад, коли вона вигадує нові візерунки і прикрашає ними предмети інтер'єру

Техніка холодного батика, зачарувала мене графічними і мальовничими ефектами та була обрана як спосіб, що дозволяє найбільш виразно втілити власний задум.

Дана дипломна робота - це результат багатьох пошуків і праці, прагнення донести людям всю красу природи нашої країни. І щоб відобразити красу навколишнього світу була обрана тематика українських природних мотивів та представленний власний варіант творчої декоративної композиції під назвою «Сон», яка була створена для інтер'єру спальні.( див. Додаток З )

Силуети фігур, символічні і умовні образи рослин та тварин, абстрактні композиції несуть в собі яскраво виражений декоративний початок і прекрасно підходять для оформлення інтер'єрів.

В ході роботи над створенням декоративного панно мною були проаналізовані роботи вітчизняних та зарубіжних художників, які працювали в техніці холодного батику. Були виділені цікаві сюжетні лінії, проаналізовані композиційні та колористичні рішення.( див. Додаток И )

Після цього я розробила ескізи з пошуками сюжетних ліній, та обрала той сюжет, який краще зміг розкрити мій задум.( див. Додаток К )

Для обраного сюжету були зроблені ескізи варіантів композиції. Добре злагоджена і продумана композиційна схема - основа створення художнього твору.( див. Додаток К )

Після вибору та утвердження варіанту композиції, ескіз був перенесений у формат декоративного панно і переведений на тканину олівцем.

Так яка створюване декоративне панно призначене для інтер'єру спальні, воно повинно нести в собі статичний характер композиції, плавні лінії, спокійний ритм, округлі форми стилізації зображуваних предметів, заспокійливий колорит, заснований на неконтрастних відносинах кольорів.

Набуті знання дали мені уявлення про системний підхід до роботи над декоративною композицією, де я синтетично поєднала володіння такою технікою розпису тканин як холодний батик та вміння цілісно стилізувати образи довкілля.

В ході роботи над декоративною композицією панно була творчо перепрацьована навколишня справдійнiсть і були внесені в неї свої думки і почуття, індивідуальні відтінки.

Окружаюча нас природа є чудовим об'єктом для художньоi стилізації.

В ході роботи над стилізацією було проведене декоративне узагальнення зображуємих об'єктiв (квітів, листя, дерев, полів та хатинок ) за допомогою ряду умовних прийомів зміни форми, об'ємних та кольорових відносин.

Після того, як вибрані в якості мотиву форми пройшли шлях перетворення, було визначається, що є головним, найбільш сущесттєвим для вираження ідеї. Головним вузлом зображення є вінок з українських квітів у формі місяця. Він був виділені за рахунок композиційного розсташування і збільшення в розмірі. Важливі деталі були акцентовані розміром та кольором. В одному з найбільших квітів мальви спить українська дівчина. На голові в неї вінок, з якого розвиваються стрічки, які обвивають місяц з квітів мов би з'єднуючи її з природою таким чином. У низу панно розташоване українське село. У роботі над стилізованою композицією я віддала предпочтiння узагальненню, граничної лаконічності зображуємого, прагнула максимально використовувати одну й ту ж форму, змінюючи її розміри та конфігурацію.

Основою побудови будь-якої монокомпозіції є органiзація зображуємих мотивів в замкнутій площині заданого розміру і форми, і підпорядкування їх загальнiй композиційній задачi.

Створення твору декоративно-прикладного мистецтва-складний творчий процес: я втілювала свій задум, свою художню ідею засобами даного виду мистецтва. Основа цього творчого процесу-пошуки гармонії композиції, орнаментально ритму, кольору і матеріалу.

Використовуючи різноманітні художні та технічні прийоми, можна передати як орнаментальними, так і колористичними засобами різні настрої; весняну легкість, спокійну рiвновагу.

Треба мати на увазі матеріал, для якого готується малюнок. Отже мною була вибрана легка, гладка прозора тканина, адже на ній переливи кольорів будуть більш м'якими та колорит буде сприйматися більш полегшено, що сприятиме доброму відпочинку у спальній кімнаті.

При створенні декоративного панно з рослинними мотивами я приділила велику увагу ступеню художнього узагальнення образу. Для цього були вивчені старовинні зразки народного мистецтва, як народні майстри знаходили перехід від природньоi форми рослини до ii декоративного вислову, не втрачаючи при цьому реальний образ квітки.

Найважливішим художнім мірилом твору декоративно-прикладного мистецтва може є добре продуманий загальний колорит. Він володіє великою силою емоційного впливу на людину. Колорит текстильного виробу визначається сукупністю застосованих кольорів, гармонійністю їх поєднань. Для підтримки врівноваженого настрою, для створення атмосфери затишку панно створене в холодному спокійному, стриманому, радісному колориті, в якому переважають синій, зелений та помаранчовий кольори.

При створені панно були використані акрилові фарби, прозорий резерв.

Щоб не допустити чіткого білого контуру зображуваних предметів, я поетапно промальовувала їх від найсвітлішого до найтемнішого, обводячи резервом деталь за деталлю по мірі зміни тону. В результаті предмети отримали м`які контури, що сприяло плавному перетіканню кольорів для отримання спокійного колориту. Щоб придати цікаву фактуру, на небі був використаний ефект спиртових розводів та набрисків.( див. Додаток Ж)

Отже, художній текстиль відіграє важливу роль у сучасному інтер'єрі житлових і громадських будівель. Кожен з видів виробів художнього текстилю, виконуючи необхідну функцію, створює певні емоції і в поєднанні з іншими елементами інтер'єру визначає його образ.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЕКОРУВАННЯ ІНТЕР'ЄРУ ЗАСОБАМИ БАТИКА

План-конспект уроку

для учнів 4 класу

Модель уроку: безпосереднє навчання

Клас: 4

Тема: Декоративний розпис тканини. Технологія виконання холодного батику. Декоративне панно «Грибок»

Мета: Ознайомити учнів з основними видами розпису тканини та етапами виконання декоративного панно в техніці холодного батику; розвивати фантазію, образне мислення, вміння застосовувати знання на практиці та передавати почуття та настрій засобами кольору та композиції; виховувати цікавість до творчості.

Зоровий ряд:наочність у вигляді репродукцій та фото робіт майстрів з

розпису тканини, демонстрування робіт, виконаних у техніці 'батик'.

Матеріали та інструменти: тканина( шифон), рамки, кнопки, пензель, фарби для розпису тканини,резервуючий склад, олівець, аркуш паперу.

Хід уроку

1 Організаційна частина

2 Актуалізація опорних знань

Бесіда.

- Яку роль відіграє колір у нашому житті?

- Які ви знаєте види декоративно-прикладного мистецтва?

- Якими засобами колір передає настій?

- Що таке стилізація?

3 Виклад нового матеріалу

Сьогодні на уроці ми поговоримо про такий вид декоративно-прикладного мистецтва як розпис тканини- «батик».

В наші дні слово «батик» стало набагато більш багатозначним, ніж було в період свого народження в Індонезії. Зараз так називають практично всі види ручного розпису тканини: вузликовий батік, холодний батiк, гарячий батік, вільний розпис, розпис за допомогою аерографа.

Класичний батік - це спосіб прикраси тканини з допомогою розплавленого воску, парафіну, смоли або інших подібних речовин. Хоча такий метод був відомий ще з часів Давнього Єгипту, батьківщиною його вважається Індонезія. Він є прообразом сучасного гарячого батика. Існує версія, що назва «батiк» походить від Яванська слова «нтік», що означає «створювати з плям». Виготовлення високоякісного батiка вимагає виняткового терпіння. Процес починається з нанесення на шматок білого шовку або бавовняного полотна абрису майбутнього малюнка. Ділянки, які потрібно залишити незабарвленим, покривають шаром розплавленого воску, після чого тканину розписують. На наступній стадії полотно покривають воском і фарбують знову. При використанні техніки гарячого батика ця процедура повторюється не більше чотирьох разів. На заключному етапі нанесений на тканину віск надламивают, і утворюються тріщини, в які додають барвники різних кольорів. Потім зайву фарбу видаляють, а віск випарюють праскою. У результаті на полотні залишається малюнок тріщин. Цей технічний прийом називається кракле. Гарячий батік може бути виконаний на бавовнi або шовку.

Узелкова техніка зародилася й одержала широке поширення в Індії. Це найбільш стародавній і простий спосіб фарбування тканини, доступний навіть новачкам. Тканину перетягуют джгутом і щільно обматують ті місця, де повинні бути смуги, а потім опускають у фарбу. Після розвязання місця свівки залишаються непрокрашеними. При всій простоті виконання результати виходять найрізноманітніший, адже тканину можна перевити шнуром різної товщини, шнуром, стрічкою, або просто зав'язати вузлом. Результат залежить від системи зав'язування: можна отримати малюнок з кіл, вертикальних або горизонтальних смуг, їх поєднань.

Сьогодні в художньому середовищі дуже популярний розпис по шовку, або так званий холодний батик. Аналогічний сучасний розпис з'явився у IV столітті в Японії, де технології прикраси тканини розвивалися оригінальним шляхом. У Японії для оформлення інтер'єрів широко використовували ширми з розписаним тканинами. Їх прикрашали живописом, каліграфіею і віршами. Подібна техніка розпису вимагала великої майстерності. Шовк попередньо обробляли спеціальними складами, рисовим крохмалем, квасцамі, і на ньому писали, як на папері, напівсухим пензлем. Готове полотно виробляло чудове враження і являло собою певний елемент розкоші в традиційно лаконічно японському інтер'єрі.

В даний час ця техніка називається вільної розписом і передбачає в основному застосування холодного батика. З сполучень шовку, води і фарби народжуються дивовижні композиції.

Холодний батік заснований на тому, що при цьому способі розпису тканин всі форми малюнка, як правило, мають замкнуту контурну обводку (резервують складом), що надає своєрідний характер малюнку.

Для нанесення на тканину контуру малюнка застосовують скляні трубочки. Найбільш поширена і зручна в роботі трубочка з загнутими тонким кінцем і резервуаром, розташованим ближче до її робочої частини. Резервуар являє собою кулясте потовщення і служить для запасу резервуючого складу.

Після того як контур наведен, малюнку дають просохнути. Більш ніж на 24 години залишати незакрашенним наведений малюнок на тканині не рекомендується, так як в цьому випадку резервуючий склад дає ореол внаслідок виділення жиру і фарба при заливці не підходить впритул до контурній наводки.

Заливка малюнка фарбою проводиться ватяними тампонами, або пензлями та трубочками.

По закінченні роботи необхідно промити трубочку в бензині і прочистити ватою, намотанною на пружній тонкий дріт.

4 Практична робота

Організація робочого місця. Санітарно-гігієнічні правила і правила безпеки праці.

Вступний інструктаж щодо виконання практичної роботи.

Якщо ви взяли для розпису тонкий, прозорий шовк, то малюнок можна не перекладати на тканину, а наносити резерв по контурам малюнка на просвіт.

Якщо вести трубочку по тканині занадто швидко і неакуратно, резерв не встигне проникнути в тканину і залишиться на поверхні. При розпису фарба в цих місцях проникне за вивороту за контур.

Якщо по тканині провести мокрою ватою, резервні лінії будуть добре видно, а фарба буде краще розтікатися, але виявиться менш насиченою

Сюжет, природно, вигадувати не на ходу. На тканину нанесіть задумані контури спеціальним олівцем, який після прання зійде.

Для розпису холодним резервом найбільш зручні безперервні плавні лінії. Наприклад, для перших дослідів краще вибрати рослинний мотив, де точність малюнка не настільки важлива. Підфарбувати резервні лінії допоможуть звичайні кольорові олівці. Спосіб нескладний, але характерний для олівця штрих збережеться під резервом.

Після висихання резерву розписується кожен окремий елемент малюнка.

Розпис вийде більш ніжною і м'якою по тону, якщо попередньо кожен елемент малюнка змочувати водою.

Як і в будь-якій техніці батика, розпис треба вести від світлого до темному, тоді можна буде внести необхідні корективи, наприклад, дуже світлий ділянку зробити більш темним, якщо пройдете по ньому ще раз фарбою.

Після того, як ви завершили свою роботу, тканину необхідно висушити. І. насолоджуйтеся шедевром, який в єдиному в усьому світі числі є тільки у автора - у вас!

Отже сьогодні на уроці ми спробуємо створити декоративне панно в техніці холодного батику з зображенням лісового грибка.

Виконання учнями практичних робіт в техніці холодного батику.

5 Завершення уроку.

Підведення підсумків та оцінювання робіт.

Домашнє завдання: продовжити виповнення панно.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЕКОРУВАННЯ ІНТЕР'ЄРУ ЗАСОБАМИ БАТИКА

План-конспект уроку

для учнів 7 класу

Модель уроку: безпосереднє навчання

Клас: 7

Тема: Стилізація природних форм у декоративному розписі тканини. Декоративне панно «Казкові квіти».

Мета: Ознайомити учнів з поняттям стилізації та етапами стилізації природних форм в декоративній композиції; розвивати фантазію, образне мислення, вміння застосовувати знання, вміння та навички на практиці та передавати почуття та настрій засобами декоративної композиції; виховувати цікавість до творчості.

Зоровий ряд:наочність у вигляді репродукцій та фото робіт майстрів з

розпису тканини, демонстрування робіт, виконаних у техніці холодного батика.

Матеріали та інструменти: тканина( шифон), рамки, кнопки, пензель, фарби для розпису тканини,резервуючий склад, олівець, аркуш паперу.

Хід уроку

1 Організаційна частина

2 Актуалізація опорних знань

Бесіда.

- Які ви знаєте види декоративного розпису тканин?

- Яке значення має композиція у створенні декоративного панно?

- Якими засобами колір передає настій?

- Яка ви знаєте відмінності в технології виконання холодного та гарячого батику?

3 Виклад нового матеріалу

Сьогодні на уроці ми поговоримо про стилізацію природних форм у декоративній коипозиції та почнемо створювати декоративне панно в техніці холодного батику яке назвемо «Казкові квіти».

В декоративнiй композиції важливу роль відіграє те, наскільки творчо художник може перепрацювати навколишню справдійнiсть і внести в неї свої думки і почуття, індивідуальні відтінки. Це і називається- стилізація.

Стилізація як процес роботи являє собою декоративне узагальнення зображуємих об'єктiв (фігур, предметів) за допомогою ряду умовних прийомів зміни форми, об'ємних та кольорових відносин.

У декоративному мистецтві стилізація - метод ритмічноі організації цілого, завдяки якому зображення отримуе ознаки підвищеної декоративності і сприймається своєобразним мотивом візерунка (тоді ми говорим про декоративну стілізацію в композиції).

Стилізацію можна підрозділити на два види:

а) зовнішня поверхнева, що не має індивідуального характеру, а передбачає наявність готового зразка для наслідування або елементів вже створеного стилю (наприклад, декоративне панно, виконане з використанням прийомів хохломского розпису);

б) декоративна, в якій всі елементи твору підпорядковані умовам вже наявного художнього ансамблю (наприклад, декоративне панно, підпорядковане середовищу інтер'єру, що склався раніше).

Для декоративної стилізації характерно абстрагування - подумки відволікання від несуттевих, випадкових з точки зору художника ознак з метою загострення уваги на більш значимих, що відображають сутність об'єкта деталях.

При декоративнiй стилізації зображаемого об'єкта необхідно прагнути, щоб композиція (панно) відповідала принципу архітектонічності, тобто потрібно вiдбудовувати систему зв'язків окремих частин і елементів в єдину целiстнiсть твору.

Роль стилізації як художнього методу останнім часом зросла, так як збільшувалась потреба людей в створюваннi стилістично цільного, естетично значущого навколишнього середовища.

Окружаюча нас природа є чудовим об'єктом для художньоi стилізації. Один і той же предмет можна вивчати і відображати нескінченну кiлькiсть разiв, постійно відкриваючи нові його сторони в залежності від поставленої задачі.

У декоративнiй композиції питанню стилізації природних форм приділяється більша увага, тому що дані об'єкти завжди доступні і робота з ними допомагає оволодіти аналітичним мисленням і способами оригінального вираження натури в трансформованих формах, тобто виробляти заломлення побаченого через індивідуальність художника.

Стилізоване зображення досліджуваних об'єктів дає можливість знаходити нові оригінальні способи відображення дійсності, відмінні від ілюзорного, фотографічного зображення.

У процесі декоративної стилізації природних мотивів можна піти двома шляхами: спочатку виконувати замальовки об'єктів з натури, а в подальшому перетворювати їх в сторону виявлення декоративних якостей, або ж

відразу виконувати стилізовану декоративну замальовку, вiдталкуюючись від природних особливостей об'єктів. І той, і інший шлях можливий в залежності від того, який спосіб зображення близький авторові. У першому випадку необхідно ретельне малювання деталей і поступове вивчення форм в ході роботи. У другому способі художник довго і ретельно вивчає деталі об'єкта і виділяє найбільш характерні для нього. Наприклад, колючий татарнік відрiзняе наявність шипів і кутастості у формі листя, стало бути, при замальовку можна використовувати гострі кути, прямі лінії, ломаний силует, застосувати контрасти при графічній обробці форми, лінію і пляма, світле і темне, при колірному рішенні - контраст взаімодоповнюючих кольорах і різні светлотнi тональності.

Для в'юнків характерна плавна тягучiсть стовбурів і м'яка пластика форм листка та квітки, тому в замальовцi будуть переважати звивисті, округлі форми і делікатне опрацювання деталей з використанням переважно тонкої лінії, м'яких тональних і колірних відносин.

Один і той же мотив може бути трансформований по-різному: поблизу до натурі чи у вигляді натяку на неї, ассоциативно, проте слід уникати занадто натуралістичного трактування або крайнього схематизма, позбавляючи впізнаваності. Можна брати одину будь-яку ознаку і робити ii домінуючою, при цьому форма об'єкта змінюється в бік характерної особливості так, що набуває символічностi.

Попередня ескізно-зарисовочная робота - дуже важливий етап у створенні малюнка стилізованной композиції, так як виконуючи натуральні зарісовки, художник глибше вивчає природу, виявляючи пластику форм, ритм, внутрішню будову та текстуру природних об'єктів. Ескізно-зарисовочний етап проходить творчо, кожен знаходить і відпрацьовує свою манеру, свій iндивідуальний почерк у передачі всім відомих мотивів.

Виділимо основні вимоги до замальовок рослинних форм:

1. Починаючи роботу, важливо виявити найбільш яскраво виражені особливості форми рослини, його силуету, ракурсних поворотів.

2. При компонуванні мотивiв необхідно звернути увагу на їх пластичну спрямованість (вертикальну, горизонтальну, діагональную) і відповідно їй розмiщати малюнок.

3. Звернути увагу на характер ліній, з яких складається абрис зображуємих елемтiв: від того, прямолінійні або м'які, обтічні конфігурації він буде мати, може залежати і стан композиції в цілому (статичний або динамічний).

4. Важливо не просто замалювати побачене, а знайти ритм і цікавi угруповання форм (стебель, листя), роблячи відбір видимих деталей в зображеному на аркуші середовищi.

5. При замальовцi квітів необхiдно детально вивчити будову квітки, розташування та форму пелюсткiв, їх групування і окрас, бо це і будуть ті природні особливості об'єкту, які дають можливість їх декоративного трансформувати.

6. У роботі з такими природнiми мотивами як кора, зрізи дерев, мох, камені, раковини перед художником стоїть завдання перетворення фактурноi поверхнi мотива в декор, виразний по ритму і пластицi, виявляючий особливості об'єкта.

7. Досліджуючи частини і деталі форми, можна використовувати лупу, мікроскоп - це дає можливість розкладання образа на частини, оперування розрізами для досягнення певних композиційних завдань і передачі природнiх особливостей зображєних об'єктів.

Створення стилізованої декоративноi композиції необхідність починати з осмислення її в цiлому. Вибрані в якості мотиву форми мають пройти складний шлях перетворення, в результатi чого визначається, що є головним, найбільш сущесттєвим для вираження ідеї автора. Головний вузол зображення і важлива деталь можуть бути виділені за рахунок композиційного розсташування, акцентувавши кольором, або, для більшої переконливості, збільшені в розмірі. Можна з'єднати кілька мотивів за принципом «клаптевого» рішення або м'якого перетікання одного в інший.

Часом для художника важливе не саме зображення кори дерев або каменя, а можливість на основі замальовки цього мотиву знайти стилізовані елементи, форми, використовувати розроблену фактуру як фон. Необхідно визначити колорістичне рішення майбутньої композиції, м'якість або напруженість, принцип або тип колірної гармонії, розкладку квітів стосовно один одного.

У роботі над стилізованою композицією треба віддати предпочтiння узагальненню, граничної лаконічності зображуємого, прагнути максимально використовувати одну й ту ж форму, змінюючи її розміри та конфігурацію.

Композиція з природними мотивами може виконуватися різними засобами, у тому числі ассоціативно, тобто складатися з узагальнених форм, або абстрактно, у вигляді набору колірних плям з абстрактним умовним колоритом. Тут прив'язка до конкретного об'єкту необов'язкова, так як це не стилізація якого-небуть предмета, а самостiйна композиція, котра може бути наближена до реальності, а може бути і фантазіею.

Основою побудови будь-якої монокомпозіції є органiзація зображуємих мотивів в замкнутій площині заданого розміру і форми, і підпорядкування їх загальнiй композиційній задачi.

Розподіл усіх елементів композиції на площині незалежно від її складності має бути врівноваженим з урахуванням форми елементів та маштабу зображення.

4 Практична робота

Тепер перейдемо безпосередньо до створення декоративного панно.

Намалюйте спочатку ескіз із зображенням квітів, а потім перемалюйте його на тканину.

Учні виконують практичну роботу.

5 Завершення уроку.

Підведення підсумків та оцінювання робіт.

Домашнє завдання: продовжити виповнення панно.

ВИСНОВКИ

Ручна робота з покон століть до наших днів дуже цінна. Це не лише модно, але й дуже красиво. Художні самобутні речі притягують погляд, діють гіпнотично, і в залежності від змісту та призначення роботи можуть розслаблювати і заспокоювати, а можуть заряджати бадьорістю й оптимізмом.

Дана дипломна робота - це результат багатьох пошуків і праці, прагнення донести людям всю красу природи нашої країни. І щоб відобразити красу навколишнього світу була обрана тематика українських природних мотивів.

В роботи над дипломною запискою я з цікавістю аналізувала літературні джерела. Дуже захоплююче було вивчення творчих робіт вітчизняних та зарубіжних авторів. Також в роботі над проблемою розкриття можливостей використання декоративного панно в інтер'єрі я дізналась цікаві історичні факти розвитку декоративного розпису тканин та виявила існування різноманітних технік та технологій виконання декоративного розпису тканини.

Набуті знання дали мені уявлення про системний підхід до роботи над декоративною композицією, де я синтетично поєднала володіння такою технікою розпису тканин як холодний батик та вміння цілісно стилізувати образи довкілля.

В ході виконання дипломної роботи була вирішена така мета: набути досвід у роботі над текстильними композиціями шляхом усвідомлення та виконання поетапних доступних завдань стилізації натурних форм, поглибити та систематизувати знання по декоративному розписі тканин, розкрити можливості використання декоративного панно в інтер'єрі.

В ході виконання дипломної роботи були вирішені деякі задачі.

Проаналізували історію розвитку декоративного розпису тканини.

Мистецтво прикраси тканин відомо з давніх-давен. Батьківщиною батика є острів Ява в Індонезії. Розпис робили за допомогою гарячого воску. З кінця XVII століття малюнок набивали штампами з орнаментами. . З найдавніших часів відомий ручний розпис тканин в Японії, Індонезії, Китаї, Африці. Уривчасті і далеко не повні відомості про різні методи декорування тканин не дозволяють нам визначити час зародження цього виду декоративно-прикладного мистецтва. Багато народів світу внесли свій вклад в розвиток цього якнайдавнішого з мистецтв.

Були виявлені можливості використання текстилю в інтер'єрі. Декоративні тканини займають значне місце в сучасному інтер'єрі і часто є важливим визначальним художнім елементом. Декоративному розпису тканин відводиться чільна роль у створенні художнього образу інтер'єру. Також декоративні панно доповнюють за кольором і характером малюнка інші елементи оздоблення інтер'єру та вельми прикрашають житловий простір будинку.

Були вивчені особливості специфіки панно, його композиції в поєднанні з інтер'єром. Вмілим підбором і поєднанням кольору тканини, стін, панно, можна оптично видозменити пропорції і розміри приміщення. Так само робота над темою розширила уявлення про світову художню культуру, збагатила розуміння теперешнього через минуле. Виконуючи роботу в техніці холодного батику, яка надихнула мене в подальшій творчій роботі, я застосувала ті знання, уміння і навички, які придбані за час навчання. Усвідомлюючи, що існує багато інших не менш цікавих прийомів розпису, я вважаю, що їхнє вивчення дозволить мою подальшу роботу зробити більш змістовною.

Розкрити та розглянуті особливості створення та виконання декоративного панно. Також були визначені види розпису тканин. Ручний художній розпис тканин на шовкових, віскозних та синтетичних тканинах здійснюється трьома основними способами, кожен з яких має свої особливості оформлення. Два з них - холодний та гарячий батик - засновані на застосуванні резервуючих складів, що обмежують розтікання фарби по полотну. У холодному батику резервуючий склад наносять на тканину в вигляді замкнутого контуру, в межах якого спеціальними фарбами відповідно до ескізу розписують виріб. Художні особливості цього способу розпису полягають у тому, що наявність обов'язкового кольору контура та використання цього контуру для різноманітних орнаментальних розробок надає малюнку графічно чіткий характер. У гарячому батику розігрітій резервуючий склад використовують як для нанесення контуру, так і для покриття окремих ділянок тканини, щоб захистити їх від розтікання фарби. Тут необов'язкові контурні лінії, тому в малюнку можливі м'які переходи тонів. Третій спосіб ручного розпису тканин - так званий вільний розпис. Малюнок наноситься на тканину вільними мазками, і тільки остаточна обробка малюнка іноді здійснюється за допомогою холодного резервуючого складу. Тут ще більше проявляється індивідуальна творчість.

Охарактеризували значення стилізації в декоративній композиції.В ході роботи над декоративною композицією панно важливу роль відіграє те, наскільки творчо художник може перепрацювати навколишню справдійнiсть і внести в неї свої думки і почуття, індивідуальні відтінки. Роль стилізації як художнього методу останнім часом зросла, так як збільшувалась потреба людей в створюваннi стилістично цільного, естетично значущого навколишнього середовища. З розвитком дизайну в області інтер'єру виникла необхідність створення творів декоративно-прикладного мистецтва, которi без стилізації не будуть відповідати сучасним естетичним вимогам.

З'ясували які використовуються обладнання, інструменти та матеріали при виконанні художнього розпису тканини. Для занять художнім розписом тканин необхідно світле, добре провітрюване приміщення. В запасі у працюючого повинні бути гігроскопічна вата, пластмасові або дерев'яні стрижні діаметром 6-8 мм із загостреними кінцями, поролонові та гумові губки, колонкові, барсукові пензеля. Для розпису способом холодний батик необхідно мати набір скляних трубочок різного діаметра з резервуаром або без нього. Для розпису способом гарячий батик слід запастися більш складними пристосуваннями й інструментами. Перш за все, це металева кухоль з подвійним дном, в якій міститься звичайна електролампочками. Ця гуртка служить для розігріву резервуючого складу. Для нанесення резерву необхідний набір різних інструментів. Це так звані ножі та каталка, мідні воронки з отворами різних діаметрів. Воронки, так само як і ножі та каталка, повинні надягатися на дерев'яні ручки.

Для вільного розпису, крім приладів та інструментів, перелічених у холодному батіку, необхідно додати круглі і плоскі щетинні пензеля.

Також були розроблені методичні розробки уроків для учнів середніх шкіл.

Матеріали даної дипломної роботи можливо використовувати для підготування практичних та лекційних занять у середніх загальних школах, ліцеях та коледжах.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аврунина А.И., Зонова Е.А., Тюленев Н.В. Технология отделки тканей. М.: Легкомбытиздат, 2006. - 367с.

2. Агостон Ж. Теория цвета и ее применение в искусстве и дизайне. - М.: Мир, 1982.

3. Аксенова Л. И., Архипов Б. А. и др. Специальная педагогика. Москва. 2006 г.

4. Активные красители в печати по хлопчатобумажным тканям. Каталог. - М.: НИИТЭХИМ, 1977. - 578с.

5. Активные красители. Проспект. - М.:ВО Союзанилпром.

6. Арманд Т. Орнаментация ткани. Руководство по росписи ткани. Под ред. Н.Н.Соболева. Л., Аврора, 1931. - 215 с.

7. Арсланов В.Г. Декортивное искусство. Краткий терминологический словарь. - М., 2008.

8. Барадулин В. А. - Основы художественного ремесла: Пособие для учителя. - Ч. 1. - 2-е изд., дораб. - М.: Просвещение, 1986. - 240 с., ил.

9. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. - М., 2009.

10. Брита Хансен. Роспись по шелку. 2007 г.

11. Васютинский Н.А. Золотая пропорция. -М.: Госстройиздат, 1960.

12. Вебер В. О цвете // Юный художник. 2007. №3-6

13. Взаимодействие искусств в педагогическом процессе. - Л., 2009. - 155с.

14. Выготский Л. С. Воображение и творчество. Москва. 2008 г.

15. Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1986. - 573с.

16. Голубева О.Л. Основы композиции. - М.: МГХПИ им. Строганова, 1996.

17. Дворкина И. Батик. - М.: «Радуга», 2006, -160 с.

18. Дмитриевская И.В. Опыт предприятий по художественной росписи текстильно-галантерейных изделий./ Обзор. - М.: ЦНИИТЭИлегпром, 1971. - С. 67-69.

19. Зернов В.А. Цветоведение. -М., Книга, 1972.СССР, 1972, №8.

20. Изобразительное искусство. Основы народного и декоративно-прикладного искусства. Альбом в 2ч. (2-й. год обучения) под редакцией Т.Я. Шпикаловой. - М, 2007.

21. Искусство батика. - М.: Внешсигма, 2006. - 34 с.

22. Кожохина С.К. Батик. - Навч. посіб. - Ярославль: Академия развития, 2007. - 143 с.

23. Козлов В.Н. Основы художественного оформления текстильных изделий. - М., Легкая и

24. Кричевский Г.Е., Корчагин М.В., Сенахов А.В.Химическая технология текстильных материалов. - М.: Лег.Индустрия, 1972. - 452 с.

25. Кубрик Е.А. Объективные законы композиции в изобразительном искусстве. -Вопросы философии. 1967, №106.

26. Кулебакин Г.И. Рисунок и основы композиции. - М., 2009. - 178с., ил.

27. Легенський Ю.Г. Від ремесла до творчості // Час - 2006 - №5 - С. 38-50.

28. Лейкина И.К. - Батик - сказка на ткани: Журнал Народное искусство, №5, 2008г.

29. Логвиненко Г.М. Декоративная композиция. - М., 2006

30. Лозова А . Н., Троцький Н. О. - Основи педагогіки - Х:, 2008.

31. Малиніна А.О., Малиніна І.О. Батик. / Навч. Посіб.- Х.: Скорпіон, 2006 - 31с.

32. Мартынова Л. Художественная роспись тканей, 1996г.

33. Нестеренко О.И. 'Краткая энциклопедия дизайна'. - М., 2007- 350с., ил.

34. Орнаментация ткани. Руководство по росписи ткани. Под ред. Н.Н.Соболева. Л., Аврора, 1931. - 215 с.

35. Осн. худ. ремес.Под.ред.В.А.Барадулина,О.В.Танкус. - М.:Просв.,1978.-255с.

36. Петрушек В.А., Чернышев О.В. Стратегия повышения качества подготовки специалистов - дизайнеров. - В сб.: Проблема современного дизайна и художественно-конструктивного образования. - Минск, 1969.

37. Печенюк Т. «Шестидесятники» українського батику. // Образотворче мистецтво, 2008 - №1. - С.7

38. Прямые красители. Проспект. - М.: ВО Союзанилпром.

39. Раушенбах Б.В. Геометрия картины и зрительное восприятие. М., 2007.

40. Рисунок. Живопись. Композиция. Хрестоматия / Сост. Н.Н. Ростовцев, с.Е. Игнатьев, Е.В. Шорохов. М., 2009.

41. Рогинская ф. Советский текстиль. М., 1930.

42. Рогова И.В,Будровин А.И,Губрин В.Л. Отд.шелк.ткан. - М: Гизлегпром, 1954.

43. Розенблюм Е.А. Курс основ композиции. - Декоративное искусство СССР. 1969, №9, 10.

44. Роспись по шелку // «Валентина», 2006. - №1. - С.4-6.

45. Сарибеков Г.С. Старикович Е.Е., Осик Ю.И., Молоков В.Л. Справочник по отделке текстильных материалов. - К.: Техника, 1984.

46. Соболев Н. II. Набойка в России и способ работы. М., 1012.

47. Советское декоративное искусство 1945-1975. - М.: Искусство, 2009 -21с.

48. Соколова О.Ю. Секреты композиции: Для начинающих художников. М., 2006.

49. Сокольникова Н.М. Основы композиции. - М.: Изобразительное искусство, 2006.

50. Справочник по отделке текстильных материалов /. Г.С. Сарибеков. Е.Е., Старикович, Осик Ю.И., Молоков В.Л. - к.: Техника, 2007.

51. Сузи Стоку Батик. - М.: Ниола 21-й век, 2006 -85с.

52. Танкус О. В., Гороховская Л. М- и др. Технология росписи тканей. М., 1969.

53. Торчинский О. Сказки батика, Журнал Юный художник, №3, 2008г.

54. Фаворский В.А. О композиции. - М., 1970.

55. Холмянский Л.М., Щипанов А.С. Дизайн. - М., 2009. - 235с.

56. Чжан Т., Белькова В. Холодный батик. Журнал Народное творчество, №4, 2007г.

57. Шорохов Є. В. - Композиция: Учеб. для студентов худож.-графического фак. пед. ин-ов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 2006. - 207 с., ил.

58. Шумяцкая Н. Как создаются рисунки для тканей. -- 'Декоративное искусство СССР». 19,58, №8.

59. Энциклопедический словарь юного художника. - М., 2006. - 415 с.

60. Ярошенко А. В. - Цветоведеніє: Допомога для студентів. - Х.: ХНПУ ним. Р. С. Сковороды, 2007.