Аналіз нормативної грошової оцінки земель села Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області

/

ВСТУП

Земля - основа національного багатства, яка має по чисельності власників, всенародний, масовий характер та є унікальним товаром стосовно вартості якого завжди існує суперечність: між власником землі та органами місцевої влади - коли йдеться про оподаткування; між органами місцевої влади та землекористувачами - коли визначається розмір компенсації при вилученні земель для громадських потреб. Поняття землі саме як товару в незалежній Україні законодавчо введено в активний практичний обіг недавно - з прийняттям Земельного кодексу України.

Стаття 206 Земельного кодексу України передбачає, що «використання землі в Україні є платним».

Питання плати за землю регулює Розділ XIII «Плата за землю» Податкового Кодексу України.

Нормативно-методичну базу грошової оцінки земель населених пунктів започатковує методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213 та порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Залежно від порядку та призначення проведення грошової оцінки земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативно грошова оцінка земель здійснюється з метою створення умов для економічного регулювання земельних відносин при передачі земель у власність, при даруванні, у спадщину, під заставу, оренді земельної ділянки, купівлі-продажу, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів.

На підставі грошової оцінки земель органи місцевого самоврядування, поряд з нормативно-організаційними методами управління розвитком території, реалізують свої повноваження щодо створення економічних умов раціонального використання земель, забезпечують необхідну основу для формування фінансово-економічної бази місцевого самоврядування за рахунок справляння земельного податку та орендної плати за землю.

Грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України. Держкоммістобудування України, Української академії аграрних наук 27.01.2006 р. № 18/15/21/11.

В основі грошової оцінки земель населених пунктів району є капіталізація рентного доходу, що виникає завдяки місцю розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній, і місцевій системах виробництва та розселення, облаштуванню його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель. На першому етапі визначається базова вартість одного квадратного метра земель населеного пункту, на другому етапі вартість по економіко-планувальних зонах, на останньому - третьому етапі грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання з урахуванням локальних факторів у межах економіко-планувальних зон.

Експертна грошова оцінка виконується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. В результаті здійснення експертної грошової оцінки земельних ділянок визначається їх оцінна вартість, яка враховується під час встановлення: ціни продажу земельної ділянки, стартової ціни продажу земельної ділянки.

Оцінна вартість земельної ділянки визначається виходячи з її характеристики та властивостей, місцезнаходження, правового режиму, а також з урахуванням кон'юнктури ринку.

При проведенні експертної грошової оцінки земельної ділянки використовується не менше трьох методичних підходів. При цьому один з них може базуватись на нормативній грошовій оцінці. Найбільш поширеними методами в Україні є: зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок; врахування витрат на спорудження об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці; капіталізація чистого доходу; грошова оцінка земельної ділянки за Методикою грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. №525, і Методикою грощової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213, в частині оцінки земель населених пунктів; поєднання декількох методичних підходів з умовним розподілом забудованої земельної ділянки на складові компоненти (земельна ділянка, будівлі, споруди).

Об'єктом дослідження даної дипломної роботи є вивчення методичних підходів нормативної грошової оцінки населеного пункту на прикладі села Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Розділ I. ОГЛЯД ЗАКОНОДАВЧИХ, НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ ІСПЕЦІАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПО ТЕМІ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

ґрунтовий нормативний грошовий оцінка

Мета земельної реформи - створення в Україні ефективної системи землекористування, одним з невід'ємних елементів якої повинен стати дієвий механізм економічного регулювання земельних відносин. Характерною рисою цього дієвого механізму є вільний перерозподіл земельних ресурсів. Перехід їх до більш ефективного власника, користувача на основі дії цінового фактора ринку землі. Особливості нормативно-правової бази регулювання фінансової та економічної сторони земельних відносин в Україні визначаються перспективою становлення ринку землі, взаємозв'язком між платністю землеволодіння і землекористування та товарністю землі, в умовах системи, де домінує приватна власність на неї.

Законодавчою, нормативно-правовою основою розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту є:

- Земельний Кодекс України;

- Закон України «Про оцінку земель»;

- Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI;

- Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року за № 213) із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 843;

- Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України та Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 05.04.2006 р. за № 388/12262;

- Закон України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-XII;

- Державні Будівельні Норми 360-92**

- Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI

Значний вплив на визначення грошової оцінки земель мають норми Земельного кодексу України.

Земельний кодекс України (ЗКУ) -- основний нормативно-правовий акт земельного законодавства України, ухвалений Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року.

Земельний кодекс України є кодифікованим нормативним актом (законом) яким регулюються земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав фізичних і юридичних осіб на землю тощо.

Земельний кодекс України складається з десяти розділів (поділені на глави та статті), розмежованих за сферою регулювання:

1. Розділ перший. Загальна частина.

2. Розділ другий. Землі України.

3. Розділ третій. Права на землю.

4. Розділ четвертий. Набуття і реалізація права на землю.

5. Розділ п'ятий. Гарантії прав на землю.

6. Розділ шостий. Охорона земель.

7. Розділ сьомий. Управління в галузі використання й охорони земель.

8. Розділ восьмий. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

9. Розділ дев'ятий. Прикінцеві положення.

10. Розділ десятий. Перехідні положення.

Зміст його другого розділу, регулює віднесення земель до певних категорій використання. Від цього значною мірою залежить визначення коефіцієнтів та об'єктів оцінки, що враховують особливості їх функціонального використання. Враховуючи галузевий характер віднесення земель до певних категорій використання, можливість обліку однієї земельної ділянки в декількох категоріях.

Закон України «Про оцінку земель» визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Питання плати за землю регулює Розділ XIII «Плата за землю» Податкового Кодексу України. На підставі прийняття Податкового Кодексу України втратили чинність закони, що регулювали плату за землю, а саме Закон України 'Про плату за землю' від 3 липня 1992 року, Закон України 'Про систему оподаткування' від 25 липня 1991.

Податковий кодекс України визначає:

§ вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування,

§ платників податків та зборів, їх права та обов'язки,

§ компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю,

§ відповідальність за порушення податкового законодавства

Податковий кодекс України має реєстраційний № 2755-VІ від 2 грудня 2010 року.

Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011, однак деякі статті наберуть чинності пізніше, аж до 1 січня 2015 року.

Структура кодексу

§ Розділ I. Загальні положення

§ Розділ II. Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)

§ Розділ III. Податок на прибуток підприємств

§ Розділ IV. Податок на доходи фізичних осіб

§ Розділ V. Податок на додану вартість

§ Розділ VI. Акцизний податок

§ Розділ VII. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу

§ Розділ VIII. Екологічний податок

§ Розділ IX. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України

§ Розділ X. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні

§ Розділ XI. Плата за користування надрами

§ Розділ XII. Місцеві податки і збори

§ Розділ XIII. Плата за землю

§ Розділ XIV. Спеціальні податкові режими

§ Розділ XV. Збір за користування радіочастотним ресурсом України

§ Розділ XVI. Збір за спеціальне використання води

§ Розділ XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

§ Розділ XVIII. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції

§ Розділ XIX. Прикінцеві положення

§ Розділ XX. Перехідні положення

Закони України, які втратили чинність при набутті чинності Податковим кодексом України:

§ «Про акцизний збір»

§ «Про Державний реєстр фізичних осіб -- платників податків та інших обов'язкових платежів»;

§ «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»

§ «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»

§ «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них»

§ «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)»

§ «Про плату за землю»

§ «Про систему оподаткування»

§ «Про податок на додану вартість»

§ «Про фіксований сільськогосподарський податок»

§ «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби»

§ «Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області»

§ «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»

§ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

§ «Про податок з доходів фізичних осіб»

§ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»

§ «Про оподаткування прибутку підприємств»

На сьогоднішній день оподаткування є найбільш широкою сферою застосування результатів грошової оцінки. Однак, із становленням ринку землі, розширення їх застосування в інших сферах, які регулюють земельні відносини, зростатиме. До цього спонукають законодавчі та нормативно- правові акти, котрі регулюють застосування результатів грошової оцінки при здійсненні ринкових операцій з земельними ділянками. Зокрема, пункт 5 Указу Президента України 'Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва' від 14.10.1993 року №456/93 встановлює, що вартість земельної ділянки при приватизації зазначених об'єктів визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах чи його органами на місцях на підставі експертної оцінки. Зазначені норми були встановлені до появи нормативних документів, які визначали методичні підходи до оцінки земель в Україні, що ускладнювало роботу експертів по встановленню вартості земельних ділянок під згаданими об'єктами, часом створювало ситуацію неможливості порівняння результатів такої роботи на об'єктах, аналогічних за своїми характеристиками. 3 появою Методик, які регулюють підходи до грошової оцінки земель, робота експертів по встановленню вартості земельних ділянок під об'єктами, які підлягають приватизації спираючись на норми вищезазначених Указів Президента України, має загальні орієнтири, які забезпечують порівнюваність її результатів, полегшують їх сприйняття в кожному конкретному випадку та знімають елементи соціальної напруги в процесі приватизації.

Нормативною базою, яка покликана була визначити та врегулювати методичні підходи до розрахунку грошової оцінки земель, стала 'Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів', затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року №213. 5 липня 2004 року були внесені зміни та доповненнями Постановою Кабінету Міністрів України № 843.

Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів
визначається за формулою:

Цн = В х Нп х Кф х Км,

Нк

де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях)

Нп - норма прибутку (6%)

Нк - норма капіталізації (3%)

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо)

Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Коефіцієнт, який характеризує місцезнаходження земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворюючих факторів: регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою:

Км = Км1 х Км2 х Км3,

Де коефіцієнт, який характеризує регіональні фактори місцеположення земельної ділянки, зокрема:

а) чисельність населення та адміністративний статус населеного пункту, його місце в системі розселення;

б) розміщення в межах населених пунктів, розташованих у приміських зонах великих міст;

в) розміщення в межах населених пунктів, що мають статус курортів.

Км2 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місцеположення земельної ділянки в межах населених пунктів, зокрема:

а) відстань до загальноміського центру населеного пункту, концентрованих місць праці, масового відпочинку населення;

б) розташування в ядрі центру великих і найбільших міст та інших населених пунктів, що мають особливо важливе історичне значення, в приморській смузі населених пунктів.

Км3 - коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місцеположення земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерногеологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території.

Більшість показників, які впливають на проведення грошової оцінки земель населених пунктів, визначені містобудівним законодавством і нормативною базою, яка діє в цій сфері. Закон України 'Про основи містобудування', прийнятний Верховною Радою України 16 листопада 1992 року, статтею 16 визначає, що державні стандарти, норми і правила у сфері містобудування '...встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов...'. Основним нормативним документом, що визначає діяльність в сфері містобудування, є державний стандарт ДБН 360-92 (державні будівельні норми). Він зазнав певних змін з часу його прийняття. Визначення основних структурних елементів населених пунктів та принципові положення щодо нормування використання їх територій викладені саме в цьому документі. Вони є чинними і зараз, та покладені в основу показників, які використовуються для визначення грошової оцінки відповідних земельних ділянок.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земель встановлений:

· Наказом Держкомзем, Мінбуд, Міністерства аграрної політики і

· житловий - комунального господарства, Українській академії аграрних наук «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів» від 27.01.2006 р. N 18/15/21/11;

· Наказом Держкомзем, Мінбуд, Міністерства аграрної політики і житловий - комунального господарства, Української академії наук, Держкомітету по водному господарству, Держкомітету по лісовому господарству, Українській академії аграрних наук: «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (окрім земель в межах населених пунктів)».

«Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» визначена процедура виконання нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Нормативна грошова оцінка земель населеного пункту виконується окремо для забудованих територій та сільськогосподарських угідь.

На першому етапі визначається базова - середня, для даного населенного, пункту вартість одного квадратного метра земель, яка залежить від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній та місцевій системах виробництва, розселення та рівня освоєння, облаштування території.

На другому етапі базова вартість диференціюється в межах населеного пункту по економіко-планувальних зонах, які встановлюються в залежності від неоднорідності функціонально-планувальних якостей території, в рівні інженерного забезпечення та благоустрою території, розвитку сфери обслуговування населення та в екологічній якості території, привабливості середовища.

На третьому етапі визначається вартість квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання з урахуванням територіально-планувальних, історико-культурних, природно-ландшафтних, інженерно-геологічних, санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей її місцерозташування.

На заключному етапі проводиться грошова оцінка окремих земельних ділянок, що виконується субєктами оціночної діяльності, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Відповідно до Закону України «Про оцінку земель» із змінами від 01 січня 2006 року технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту підлягає погодженню, проведенню державної землевпорядної експертизи та затвердженню.

Затверджені дані нормативної грошової оцінки земель є базою для визначення податків за власність, користування землею та орендної плати. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12травня 2000 року № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» нормативна грошова оцінка земель населеного пункту підлягає щорічній індексації. Строк дії даної технічної документації 7-10 років.

Державне агентство земельних ресурсів України на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України повідомляє (лист від 12.01.2012 № 355/22/6-12).

Нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2012 за 2011 рік необхідно індексувати на коефіцієнт 1,0, який розраховано відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України виходячи з індексу споживчих цін за 2011 рік 104,6 %. У 2012 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996, земель сільськогосподарського призначення, яка проведена станом на 01.07.1995, та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів (крім земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель), проведена станом на 01.01.1997, підлягає індексації станом на 01.01.2012 на коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996 рік 1,703, 1997 рік 1,059, 1998 рік 1,006, 1999 рік 1,127, 2000 рік 1,182, 2001 рік 1,02, 2005 рік 1,035, 2007 рік 1,028, 2008 рік 1,152, 2009 рік 1,059, 2010 рік 1,0 та 2011 рік 1,0.

Нормативна грошова оцінка земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель за межами населених пунктів, проведена станом на 01.01.1997, індексується станом на 01.01.2012 на коефіцієнт 1,879, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1997 рік 1,059, 1998 рік 1,006, 1999 рік 1,127, 2000 рік 1,182, 2001 рік 1,02, 2005 рік 1,035, 2007 рік 1,028, 2008 рік 1,152, 2009 рік 1,059, 2010 рік 1,0 та 2011 рік 1,0. Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, яка проведена у 2006 році відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів), затвердженого спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Держкомлісгоспу, Держводгоспу та УААН від 27.01.2006 № 19/16/22/11/17/12, зареєстрованого у Мінюсті

05.04.2006 за № 389/12263, підлягає індексації станом на 01.01.2012 на коефіцієнт 1,254, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2007 рік 1,028, 2008 рік 1,152, 2009 рік 1,059, 2010 рік 1,0 та 2011 рік 1,0. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СМТ. МАЛОМИКОЛАЇВКА. СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

2.1 Загальна характеристика смт. Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області

Населений пункт Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області розташований на відстані 10 км від районного центру смт. Петропавлівка, та є структурною одиницею Петрівської сільської ради.

Рис. 2.1 Схема розташування населеного пункту в межах району

Село Маломиколаївка знаходиться на правому березі річки Самара, вище за течією на відстані в 2,5 км розташоване село Шевченко, нижче за течією на відстані в 0,5 км розташоване село Новопрічепіловка, на протилежному березі - смт Петропавлівка.

Петропамвлівка -- селище міського типу Дніпропетровської області, центр Петропавлівського району. Розташоване над річкою Самара при впадінні у неї річки Бик. У 1957 р. наданий статус селища міського типу.

Заснування

Замисливши Більовську фортецю (нинішній Красноград) зв'язати з Бахмутом (Артемівськ), центральним містом Азовської губернії, -- можливо кращими шляхами сполучення та впорядкованими слободами, -- Азовський губернатор Чертков дав наказ губернській канцелярії застосувати всі заходи для найшвидшого втілення цього наміру. Задля цієї мети губернська канцелярія дала розпорядження Бахмутській провінційній канцелярії першу роту Луганського пікінерного полку негайно перевести з Бахмутської фортеці до Вовководського повіту та новим поселенням заселити її при річках -- Самарі й Бику. Наприкінці 1775 та на початку 1776 років наказ було виконано: у Вовководському повіті, при річках -- Самарі й Бику, в місцевості добрій, багатій і розкішній, на державній, вільній і незайманій, дикопорослій землі, виникла військова слобода з пікінерів Луганського полку з усіма їх сімействами і родичами. Пікінери ці в Бахмутській фортеці належали до місцевої Петропавлівської церкви, являли собою парафію її, а тому, на згадку собі й нащадкам, новонаселену слободу свою назвали Петропавлівкою. У слободі Петропавлівці, перші поселенці її, користуючись усіма вигодами і зручностями багатої місцевості, швидко позаводили повне господарство, -- маєтність; володіючи непоганими ґрунтами землі, влаштували у слободі та в околицях її пристойні економічні садиби.

Восени 1776 року слобідчани почали клопотатись про спорудження у себе першої церкви. Виборні слободи Петропавлівки Семен Ручій, Левон Семененко та Іван Макаренко подали губернатору Черткову прохання, в якому, виклавши усі права свої на залишену ними вБахмуті Петропавлівську церкву, просили його наказати перенести її, як їх пряму і законну власність, до новоствореної слободи Петропавлівки. Негайно наведена була по цій справі відповідна довідка, і за довідкою виявилось, що вимоги обивателів слободи Петропавлівки, стосовно Петропавлівської церкви м. Бахмута, за суттю справи, слушні і законні. На цій підставі Азовський губернаторЧертков, папером від 7-го листопада 1776 року, просив у преосвященого Євгенія благословення і дозволу Петропавлівську церкву зБахмута перенести до новонаселеної слободи Петропавлівки.

Рішенням Консисторії від 22-го грудня того ж 1776 року дозволено перенести Петропавлівську церкву з Бахмута в новонаселену на державній порожній, вільній землі слободу -- Петропавлівку по річці Бику, поблизу річки Самари. У 1777 р. парафіяльних дворів у Петропавлівці було 133, в них чол. 521, а жін. 478, обох статей 999 душ.

19 століття

У 1846 році Петропавлівка стала містечком і центром волості Катеринославської губернії.

Тут процвітало хліборобство, а вигідне географічне положення сприяло розвиткові торгівлі та ремесел.

У XIX сторіччі було 2 цегельно-черепичних заводи, понад 50 крамниць, 48 вітряків, 8 кузень, 3 постоялих двори.

Станом на 1886 рік в селі мешкало 5405 осіб, налічувалось 969 дворів, 2 церкви православні, єврейський молитовний будинок, школа, земська лікарня, поштова станція, 4 горілчані склади, трактир, 3 постоялі двори, 28 лавок, проходило 4 ярмарки на рік.

20 століття

Визволене разом з селищем Межова 10 вересня 1943 р.

Площа населеного пункту Маломиколаївка за даними довідки 6-зем, виданої відділом Держкомзему в Петропавлівському районі становить 74,19 га.

В населеному пункті знаходиться 139 дворів. Населення за переписом 2001 року складало 330 чоловік, а вже на 2010 рык 317 чоловік.

Територія, на якій розташований населений пункт, за матеріалами економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення, проведеної в 1988 році відноситься до 3 земельнооціночного району, та 4 природно-сільськогосподарського району.

Рис. 2.2 Карта населеного пункту Маломиколаївки Петропавлівського району

На території існуючого села склалися функціональні зони: сельбищна та сільськогосподарського використання.

Сельбищна зона займає близько половини площі села і представлена землями під одноповерховими житловими будинками та землями сільськогосподарського призначення.

Населений пункт електрифікований. Централізоване водопостачання часткове. Газопостачання, теплопостачання та каналізація відсутні, вулична мережа має тверде та ґрунтове покриття.

Територія, на якій розташований населений пункт не входе в зону радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рельєф території населеного пункту схиловий ерозійно-акумулятивний.

Підґрунтові води залягають на глибині більше 3 метрів.

Небезпечні геологічні процеси та підтоплення територій паводками відсутні.

В центральній частині населеного пункту розташовані медичний пункт та магазин; в східно-центральній частині магазин, пам'ятник та клуб; в західній частині села розташований дитячий садок. Місця концентрації трудової діяльності - медичний пункт, магазин, клуб та дитячий садок.

Рис. 2.3 Схема функціональних зон

2.2 Аналіз використання земель смт. Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області

Загальна площа населеного пункту смт. Маломиколаївка Петропавлівського району становить 74,19 га в т.ч.:

- рілля 7,85 га;

- сад 5,00 га;

- інші багаторічні насадження - 1,10 га;

- сіножаті - 2,80 га;

- пасовищ - 1,7174 га;

забудовані землі:

- під житловою забудовою одно і двоповерховою 34,75 га;

- землі комерційного використання 0,060 га;

- землі громадського призначення - 0,6060 га із них в тому числі землі історико-культурного призначення - 0,0060 га;

- землі, що використовуються для транспорту та зв'язку у т.ч.

- під дорогами - 1,00 га;

землі, які використовуються для технічної інфраструктури в т.ч.:

- для виробництва та розподілу електроенергії 0,0100 га;

землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі у т.ч.:

- вулиць, набережних, площ - 17,9933 га;

- кладовища - 1,30 га.

Рис. 2.4. Схема земель

2.3 Характеристика ґрунтового покриву земель смт. Маломиколаївка

Незважаючи на незначну потужність, від кількох сантиметрів до кількох метрів, ґрунтового покриву в порівнянні із земною корою, ґрунту відіграють виняткову роль у біосфері Землі, забезпечуючи умови для життя всіх організмів, включаючи людину.

Ґрунтовий покрив Петропавлівського району дуже складний. Рельєф території населеного пункту схиловий ерозійно-акумулятивний.

Підґрунтові води залягають на глибині більше 3 метрів.

Небезпечні геологічні процеси та підтоплення територій паводками відсутні.

На території с. Маломиколаївка знаходяться такі агрогрупи ґрунтів:

- чорноземи звичайні слабозмиті легкоглинисті (шифр 65л);

- чорноземи звичайні сильнозмиті легкоглинисті (шифр 67л);

- лучно - чорноземні легкоглинисті ґрунти ( шифр 121л);

- чорноземно - лучні та лучні легко глинисті ґрунти ( шифр 133л).

За допомогою топографічних карт визначено рельєф поверхні території населеного пункту Маломиколаївка, що дозволило встановити границі гідроморфних ґрунтів та змитих ґрунтових відмін.

2.4 Формування ренти

В основі грошової оцінки земель населеного пункту району є капіталізація рентного доходу, що виникає завдяки місцю розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній, і місцевій системах виробництва та розселення, облаштуванню його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Рента -- дохід від власності, який сплачують орендатори власникам матеріальних невироблених активів (землі і надр) за право використання цих активів протягом певного періоду. Рента включає земельну ренту і ренту за надра.

Земельна рента -- дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монополії на землю як об'єкт господарювання. Земельна рента -- нетрудовий тип приватної власності на засоби виробництва.

За феодалізму земельна рента як економічна форма реалізації власності феодала на землю виявлялася спочатку у вигляді панщини, пізніше оброку, а потім грошової форми ренти. Земельна рента за капіталізму набула форми орендної плати орендаря землевласнику за тимчасове користування землею. За певні споруди (склади, іригаційна система) орендар платить додатково. У цьому разі орендна плата більша за ренту.

Розрізняють такі форми земельної ренти:

§ диференційна рента І-го роду -- диференціація земель за їх якістю;

§ диференційна рента ІІ-го роду виникає при послідовних вкладеннях капіталу та праці в одну і ту ж ділянку землі;

§ абсолютна рента утримується власником землі з орендарів незалежно від родючості земель і їх місцезнаходження;

§ монопольна рента виступає у вигляді додаткового доходу, який утворюється внаслідок перевищення ціни товару над його вартістю, коли даний товар вироблений у сприятливих умовах, що дають можливість виробляти рідкісні види продукції й за рахунок цього встановлюють на них монопольно високі ціни.

Диференційна рента

Незалежно від форм власності на землю утворюється диференціальна рента. Її причиною є монополія на землю як на об'єкт господарювання.

Виникнення цієї монополії означає існування відособлених виробників у системі товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних і економічних умов для утворення диференціальної ренти.

Природною умовою існування диференціальної ренти є відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходженні земельних ділянок відносно ринку (місць реалізації). Розвиток науки і техніки, широке використання їх досягнень у сільському господарстві змінюють ці відмінності, але повністю усунути їх не можуть.

Господарства, що розташовані на кращих землях, створюють додатковий чистий дохід. Такого доходу позбавлені інші господарства. Якби вони його одержували, то монополія на землю як об'єкт господарювання зникла.

Господарства, які використовують свою працю та інші виробничі ресурси на кращих земельних ділянках, мають більше продукції з одиниці земельної площі. Вони отримують додатковий продукт, який є матеріальною основою диференціальної ренти.

Необхідною економічною умовою перетворення додаткового продукту в диференціальну ренту є наявність товарно-грошових відносин і особливість дії закону вартості в сільському господарстві.

Ця особливість полягає в тому, що суспільна вартість сільськогосподарської продукції визначається середніми витратами суспільно необхідної праці в господарствах, що розташовані на гірших за родючістю та місцезнаходженням землях за середнього рівня досконалості організації виробництва. Отже, господарства, які розташовані на кращих і середніх землях, мають нижчу індивідуальну вартість сільськогосподарської продукції, але реалізують її за цінами, які визначаються вартістю продукції на гірших землях. Це дає можливість одержувати додатковий чистий дохід, який утворюється понад середній чистий дохід.

Слід розрізняти дві форми диференціальної ренти: першу і другу. Диференціальна рента І в свою чергу поділяється на:

диференціальну ренту за родючістю (Ір);

диференціальну ренту за місцезнаходженням (Ім).

Диференціальна рента Ір виникає із різної природної родючості окремих ділянок землі. Вона дорівнює різниці між суспільною вартістю сільськогосподарської продукції та її індивідуальною вартістю на більш родючих земельних ділянках.

Диференціальна рента Ім виникає через те, що земельні ділянки розташовані на різній відстані від ринків збуту. Тому транспортні витрати, що входять у виробничі витрати, і вартість товару з різновіддалених земель неодинакові. Для віддалених від ринку земель ці витрати будуть більші. Але кількість близьких до ринку збуту земель обмежена, вони не можуть задовольнити платіжний попит суспільства в сільськогосподарських продуктах, тому виникає необхідність в обробці віддалених від ринку земельних ділянок. Щоб ці землі вступили в обробіток, повинні бути покриті виробничі витрати і отриманий нормальний прибуток. Це можливо, коли суспільна вартість регулюватиметься умовами виробництва на гіршій за місцезнаходженням ділянці. На близько розташованих до ринку землях індивідуальна вартість буде нижчою від суспільної. Якщо реалізація товарів відбуватиметься за суспільною вартістю, то на кращих за місцезнаходженням ділянках виникатиме надприбуток, який перетворюється в диференціальну ренту Ім.

Диференціальна рента Ім являє собою різницю між суспільною вартістю виробництва сільськогосподарської продукції та індивідуальною вартістю сільськогосподарських продуктів, одержаних із земельних ділянок, що ближче розташовані до ринку.

Диференціальна рента І відповідає екстенсивному веденню сільського господарства, коли збільшення виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється за рахунок розширення посівних площ. Отже, диференціальна рента І -- це додатковий чистий дохід, який утворюється в господарствах, що користуються кращими землями, а також ближче розташовані до ринків збуту продукції, шляхів сполучення. Господарства, що користуються кращими землями, витрачають на одиницю продукції менше праці та інших виробничих ресурсів порівняно з господарствами, що розташовані на гірших ділянках. Тому індивідуальна вартість одиниці продукції нижча в господарствах, де кращі умови виробництва. Різниця між суспільною та індивідуальною вартістю продукції і є диференціальною рентою І.

Поряд з диференціальною рентою І утворюється диференціальна рента II. Остання є однією з форм надлишкового додаткового продукту, який одержують унаслідок різної продуктивності витрат, що послідовно робляться на одній і тій самій ділянці землі, тобто внаслідок інтенсифікації землеробства.

Диференціальна рента ІІ є додатковим чистим доходом, який виникає в результаті додаткових вкладень у дану ділянку землі.

Абсолютна рента

При розгляді суті і механізму утворення ренти передбачалось, що на гірших за якістю і розташуванням землях рента не виникає. У реальній дійсності землевласник ніколи не надасть у користування орендарю безоплатно навіть ці землі, оскільки існує монополія на землю як об'єкт власності. Цей вид монополії породжує абсолютну ренту, що сплачується з усіх видів землі, незалежно від її якості.

Але яким чином і за рахунок чого орендар може сплачувати абсолютну ренту землевласнику, якщо останній не дає можливості орендарю вести безоплатно господарство навіть на гірших землях, не одержуючи за це ренту? Таке становище є однією з причин обмеження виробництва сільськогосподарської продукції. Воно може бути усунуте тоді, коли попит на ту чи іншу продукцію перевищуватиме її пропонування, а отже, вищі ринкові ціни забезпечать отримання економічного прибутку, який і набере форми абсолютної ренти.

Абсолютна земельна рента -- форма земельної ренти, яку сплачують власникові за ділянку землі незалежно від її родючості й місця розташування. Економічна форма реалізації монополіїприватної власності на землю. Її джерело -- надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподарської продукції і суспільною ціною виробництва), а умова виникнення -- значно нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві. Сплачується земельним орендарем за рахунок його прибутку (якщо інше не передбачено законодавством) земельному власнику за будь-яку землю.

Джерелом абсолютної ренти є додатковий продукт, який створюється не лише в сільському господарстві, а і в інших галузях виробництва -- промисловості, торгівлі, будівництві тощо.

У процесі переходу України до ринкової системи економіки, коли створюються умови для функціонування різних типів господарств, що ґрунтуються на різних формах власності, реально з'являється основа і для абсолютної ренти як економічної форми реалізації власності на землю.

Монопольна земельна рента

У країнах з різноманітними природними і кліматичними умовами крім диференціальної та абсолютної ренти існує також монопольна рента. Умовами її утворення є обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови (землі провінції Шампань у Франції чи біля Коктебеля в Криму). Це виявляється в тому, що лише на даних землях, лише в даних природно-кліматичних умовах можливе виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими якісними характеристиками (наприклад, винограду, чаю, тютюну). Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення до сільськогосподарського обороту нових земель, а постійний і досить високий попит на цю продукцію не задовольняється, виникає можливість реалізувати її за монопольно високими цінами.

Різниця між монопольно високою ціною продукту та економічними витратами і становитиме монопольну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.

Джерело монопольної ренти, як і абсолютної, є поза сільським господарством.

Як правило, це доходи, створені в інших галузях виробництва, що надходять землевласнику на основі перерозподілу. Це не означає, що власник землі обов'язково фізично відділений від землі як засобу виробництва. Рента привласнюється і тоді, коли і власник, і землекористувач об'єднані в одній юридичній особі.[9].

2.5 Зонування території населеного пункту смт. Маломиколаївка

Зонування території - зонінг (від грец. -- пояс) -- здійснюваний відповідно до закону поділ території міста чи іншого населеного пункту на зони, пояси, райони з метою встановлення у них певних обмежень у використанні земель, визначення мінімальних розмірів земельних ділянок, регламентації типів будівель і споруд, які дозволяється будувати в межах цих зон тощо.

Перший в історії правовий акт щодо зонування території був прийнятий 1916 році муніципалітетом м. Нью-Йорка (США) у зв'язку зі стихійною забудовою району Нижній Манхеттен. Акт регламентував правила забудови міської території, чим вдалося упорядкувати розвиток міста. Зонування території є ефективним інструментом формування міського ландшафту і створення обличчя міста.

Функціональне зонування - це поділ усієї території населеного пункту на функціональні зони з певним містобудівним режимом і переважним видом (житлова, промислова, рекреаційна тощо) господарського використання на перспективу.

Функціональне зонування встановлює комплексний перелік передумов та обмежень для використання кожної земельної ділянки в місті. В межах населених пунктів визначаються такі функціональні зони:

o старе місто;

o історико-культурні заповідники;

o садибної індивідуальної забудови;

o житлової забудови низької, середньої та високої щільності;

o промислового використання;

o торгівлі, ринків, базарів;

o автостоянок, гаражного будівництва тощо;

o зони оборони;

o державного управління;

o охорони здоров'я і соціальних послуг;

o освіти і культури;

o рекреацій і оздоровлення тощо.

Практика зонування території населеного пункту має широке застосування в світовій практиці. Для кожної функціональної зони складається перелік типів використання, які можуть існувати на будь-якій ділянці цієї зони.

Зонування земельних ділянок в населених пунктах України допоможе повністю викоренити суб'єктивізм при прийнятті вирішення відносно використання земельних ділянок, прискорить процес отримання документів про дозвіл на будівництво.

Економіко-планувальне зонування території села являє собою об'єднання земле-оціночних районів у економіко-планувальні зони. Це робиться з метою узагальнення результатів оцінки окремої території окремих оціночних районів та виділення однотипних за споживчими якостями і функціональним використанням зон. Для встановлення економіко-планувальних зон застосовують метод експертної оцінки оціночних районів населеного пункту. Метод експертної оцінки полягає в наступному:

1) складання анкети експертної оцінки, яка включає 17 факторів, які можуть вплинути на значення комплексного індексу цінності району (Іі);

2) оцінки окремого фактора за 5-бальною шкалою;

3) визначенні суми балів оціночних районів за всіма факторами;

4) визначення середнього бала кожного району та середньозваженого бала населеного пункту;

5) врахування комплексного індексу для кожного земле-оціночного району.

По населеному пункту Маломиколаївка на 2010 рік був виділений один район і анкета експертної оцінки була такою:

Таблиця 2.1 Анкета експертної оцінки с. Маломиколаївка станом на 01.01.2010 р.

Таблиця 2.2 Анкета експертної оцінки с. Маломиколаївка станом на 01.01.2012 р.

Таблиця 2.3 Розрахунок комплексного індексу Li населеного пункту станом на 01.01.2012 р.

Такий дані ми отримали розбивши с. Маломиколаївка на три економіко-планувальних зони станом на 01.01.2012 р.

РОЗДІЛ ІІІ. ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ СМТ. МАЛОМИКОЛАЇВКИ ПЕТРОПАВЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Нормативна грошова оцінка забудованих земель населеного пункту

Нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. [5]

В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель. [5]

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території. [4]

Середня вартість одного квадратного метра земель населеного пункту в залежності від регіональних факторів місця розташування (Цнм) визначається за формулою:

В х Нп

Цнм = ------------ х Км1

Нк

де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки ( у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр ( у гривнях);

Нп - норма прибутку (6%);

Нк - норма капіталізації ( 3%);

Км1 - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Значення коефіцієнта Км1 є добутком коефіцієнтів, які враховують:

- чисельність населення, географічне положення, адміністративний статус населеного пункту та його господарські функції;

- входження в приміську зону міст з чисельністю населення 100 тис. чол. і більше;

- наявність у населеного пункту статусу курорту;

- входження до зон радіаційного забруднення.

Основним елементом середньої вартості земель є витрати на облаштування та освоєння території населеного пункту. До цих витрат включаються вартість лише елементів інженерно-транспортної та природоохоронної інфраструктури населеного пункту, які до того ж не виконують суто технологічних функцій на виробничих підприємствах. При визначенні базової вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, Петрівською сільською радою зібрані статистичні та нормативні дані про витрати на освоєння та облаштування території села.

Таблиця 3.1 Витрати на освоєння та облаштування населеного пункту (згідно вихідних даних, наданих Петрівською сільською радою)

Витрати на освоєння та облаштування населеного пункту надані Петрівською сільською радою станом на 01.01.2010 р. Згідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI щодо індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 01.01.2012 р. за 2011 р. необхідно індексувати на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,0. Тому базова вартість 1м2 земель на 01.01.2012 р. залишається не змінною, але Міністерством регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства України від 03.02.2012 №7/15-1649 направлена інформація відносно індексів зміни вартості будівельно-монтажних робіт, продукції промислового виробництва та опосередкованої вартості будівництва об'єктів соціального призначення станом на 1 січня 2012 року. В нашому випадку індекс дорівнює 1,19. 867,866 х 1,19=1032,76 грн.

Рівень розвитку комунальної, інженерно-транспортної та природоохоронної інфраструктури найтіснішим чином впливає на формування інфраструктурної складової диференціальної земельної ренти. Чим більше питома вага цих витрат, тим вищий показник вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, відповідно, тим вище буде і його показник грошової оцінки.

Витрати на освоєння та облаштування населеного пункту включають вартість твердого покриття вуличної мережі, мереж електропостачання та водопостачання надані Петрівською сільською радою. Витрати на освоєння та облаштування 1кв. метра території:

,

де Вз - загальні витрати на освоєння та облаштування території аселенного пункту, грн.;

Sоц - оціночна площа населенного пункту, м2.

1032,7605

В = ---------- = 2,74 грн/м2

377,260

Площа населеного пункту - 74,19 га

Сільськогосподарські угіддя - 18,4972 га

Площа території, що оцінюється - 37,7260 га

До площі, що оцінюється не були включені сільськогосподарські угіддя, так як до забудованих територій населенного пункту належать землі житлової, громадської, комерційної та іншої забудови.

Визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту:

2,74 х 6

Цнм = ---------- х 1,0 = 5,48 грн/м2

3

Значення коефіцієнта Км1=1,0 тому, що населений пункт Петрівської сільської ради не входять до приміської зони міста Дніпропетровська, не має зони радіаційного забруднення та на території населеного пункту відсутні курорти.

Значения коефіцієнта Км2 с. Маломиколаївка Таблиця 3.2.

Вартість одного квадратного метра земель населеного пункту по економіко-планувальних зонах (Цнз) визначена за формулою:

Цнз = Цнм х Км2

де Цнз - середня для економіко-планувальної зони вартість одного квадратного метра земель (у гривнях);

Значення коефіцієнта Км2 визначається як добуток пофакторних оцінок з урахуванням вагової характеристики кожного з факторів згідно, прийнято згідно таблиці 3.2., тому вартість одного квадратного метра земель виходячи із формули, має значення:

І зона Цнз = 5,48 х 0,94 = 5,15 грн.

ІІ зона Цнз = 5,48 х 1,13 = 6,19 грн.

ІІІ зона Цнз = 5,48 х 0,92 = 5,04 грн.

Вартість одного квадратного метра земельної ділянки визначена по формулі:

Цн = Цнз * Кф * Кмз (грн)

де Цнз - вартість одного квадратного метра в економіко - планувальній зоні, грн.;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

Кмз - коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки (локальні фактори).

Нормативна оцінка земельної ділянки визначається як добуток нормативної грошової оцінки одного квадратного метра та її площі:

,

де Цн - нормативна грошова оцінка одного квадратного метра, грн./м2;

S - площа земельної ділянки, м2.

Розрахунок нормативної грошової оцінки забудованих земель села Маломиколаївка наведено у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Розрахунок грошової оцінки 1кв.метра забудованих земель станом на 01.01.2012 року

/

3.2 Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських земель

Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування і економічної оцінки земель. [4]

Базуючись на даних про ґрунтовий покрив прилеглих земель, охоплених ґрунтовою зйомкою з урахуванням відображеного на топокартах рельєфу та з використанням фотопланів складена умовна екстраполяційна карта ґрунтового покриву території села Маломиколаївка. Здійснене обстеження території села для уточнення ґрунтових контурів.

В такий спосіб на території с. Маломиколаївка виділені слідуючи агрогрупи ґрунтів:

- чорноземи звичайні слабозмиті легкоглинисті (шифр 65л);

- чорноземи звичайні сильнозмиті легкоглинисті (шифр 67л);

- лучно - чорноземні легкоглинисті грунти ( шифр 121л);

- чорноземно - лучні та лучні легко глинисті грунти ( шифр 133л).

Таблиця 3.4 Бали бонітетів агровиробничих груп ґрунтів

Таблиця 3.5

Площі сільськогосподарських угідь по агровиробничим групам ґрунтів

В основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

Нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки визначається на основі шкал грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів, котрі були надані ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Шкали нормативної грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів розраховуються за формулою:

Г х Багр

Гагр = ----------

Б

де Гагр - нормативна грошова оцінка гектара агровиробничої групи ґрунтів (у гривнях);

Г - нормативна грошова оцінка гектара відповідних угідь у природно-сільськогосподарському районі (у гривнях);

Багр - бал бонітету агровиробничої групи ґрунтів;

Б - бал бонітету гектара відповідних угідь у природно - сільськогосподарському районі.

Розрахункові дані нормативної грошової оцінки по кожному виду сільськогосподарських угідь в розрізі агровиробничих груп ґрунтів наведено у таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь

РОЗДІЛ ІV/ ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НОРМАТИВНО-ГРОШОВОЇ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬ

4.1 Економічне обґрунтування отриманих рішень

Нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки (території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб, в тому числі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби) визначається на основі шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп грунтів.[4]

Для приклада виконаємо розрахунок ціни земельної ділянки громадянина.

Згідно земельно-облікових матеріалів сільської ради визначається площа земель у власності чи користуванні громадянина:

площа земель у власності громадянина - 0,25 га

під забудовою - 0,10 га

саду - 0,05га

ріллі - 0,10 га

Станом на 01.01.2010 р. грошова оцінка земель громадянина складала 7276,32 грн. А на 01.01.2012 р. з урахуванням при розподілі економіко-планувальних зон грошова оцінка розраховується наступним чином:

Вихідні дані. Громадянин проживає в 3 кварталі в першій зоні, вулична мережа з твердим покриттям і згідно таблиці 3.3, грошова оцінка одного квадратного метра житлової забудови складає 5,80 грн.

Потрібно визначити коефіцієнт Км3, який враховує розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони - локальні фактори.

Сукупний локальний коефіцієнт Км3 становитиме:

Км3 = 1,18 х 0,93 х 0,95 х 1,08 = 1,13

Де: 1,18 - локальний коефіцієнт та місце земельної ділянки, що знаходиться у зоні охорони поодинокиї пам'яток;

0,93 - локальний коефіцієнт та місце земельної ділянки, що примикає до вулиці без твердого покриття;

0,95 - локальний коефіцієнт та місце земельної ділянки, що не запезпечена централізованим водопостачанням;

1,08 - локальний коефіцієнт та місце земельної ділянки, що знаходиться у зоні піхододної допустимості до громадських центрів.

Знайдемо вартість 1 м2 (Цн):

Цн = Км3* Цнз(І зона )

Згідно таблиці 3.3 Цнз - вартість по зонам, а у нашому випадку І-шої зони, т.к. сааме в цій зоні знаходиться оціночний об'єкт, тсановить 5,15грн./кв.м.:

Цн=1,13*5,15=5,80грн/м2

Грошова оцінка земель житлової забудови становить:

1000 м2 х 5,80 грн. = 5800 грн.

Грошова оцінка земель одного квадратного метра чи гектара сільськогосподарських угідь, встановлюється по шкалі грошової оцінки, назва агровиробничих груп ґрунтів приведена на карті ґрунтового покриву населеного пункту. Земельна ділянка має шифр агрогрупи 65 л тому згідно з шкалою грошової оцінки визначаємо вартість угідь:

рілля 0,10 х 11331,20 = 1133,12 грн

сад 0,05 х 19264,00 = 963,20 грн

Згідно табниці 3.6. грошова оцінка 1га ріллі з шифром агрогрупи 65л дорівнює 11331,20грн., а багаторічних насаджень (сад) з таким же шифром - 19264,00грн.

Грошова оцінка земель громадянина складає:

5800 + 1133,12 + 963,20 = 7896,32 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки магазину (землі комерційного використання).

Вартість земельної ділянки під магазином на 01.01.2010 р. складала 4134,38 грн. Перерахування вартості на 01.01.2012 р. виконувалося за такою схемою:

Вихідні дані. Земельна ділянка магазину розташована у центральній частині села, у кварталі № 8 другої економіко-планувальної зони. Ділянка знаходиться у зоні пішохідної доступності до громадських центрів, примикає до вулиці з твердим покриттям, не забезпечена каналізацією. Сукупний локальний коефіцієнт Км3 становитиме :

Км3 = 1,19 х 0,94 х 0,95 х 1,12 = 1,19

Дана земельна ділянка відноситься до категорії «землі комерційного використання» і згідно додатку 3 «Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки» має коефіцієнт Кф = 2,50.

Згідно (таблиці 3.3) нормативна грошова оцінка 1 кв.м. забудови становить 15,00 грн.

Тепер ми можемо здійснити повну грошову оцінку 1 м2 земельної ділянки комерційного використання. Вона становитиме :

Цн = 5,48 грн х 1,19 х 2,50 = 16,30 грн.

Нормативна грошова оцінка всієї земельної ділянки площею 302 кв. метрів складає:

16,30 грн./м2 х 302 м2 = 4922,6 грн.

Висновок: таким чином перерахована вартість земельної ділянки громадянина з урахуванням перерахованих витрат на облаштування та перерозподіл економіко планувальної зони з однієї на три зросла на 8,5%, а ціна земельної ділянки під магазином зросла на 19%.

Згідно Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розрахунок плати за землю

Розрахунок земельного податку для земель житлової забудови проводиться за формулою:

ЗПжитл = Г * Ст * 0,03

де Г - нормативна грошова оцінка одного гектара земель житлової забудови, грн.;

Ст - ставка земельного податку, дорівнює 1 відсотку.

ЗПжитл = 61000 * 0,01 * 0,03 = 18,3 грн./га .

Розрахунок земельного податку для земель сільськогосподарського призначення проводиться за формулою:

ЗПс/г = Г * Ст

де Г - нормативна грошова оцінка одного гектара земель сільськогосподарського призначення, грн.;

Ст - ставка земельного податку, дорівнює для ріллі, сіножатей та пасовиж - 0,1 відсотки, для багаторічних насаджень - 0,03 відсотки.

Земельний податок за землі сільськогосподарського призначення складається з земельного податку з ріллі, багаторічних насаджень та земель під виробничими дворами та становить відповідно до формули (3.4):

ЗПрілля = 12168,80 * 0,001 = 12,17 грн./га ,

ЗПсіножатей = 7584,00* 0,001 = 7,58 грн./га ,

ЗПпасовищ = 4443,20* 0,001 = 4,44 грн./га ,

ЗПбагат.насадж. = 17367,47* 0,0003 = 5,21 грн./га ,

Земельний податок становить для земель житлової забудови - 18,3 гривень за гектар, для земель сільськогосподарського призначення - 12,17, 7,58 та 4,44 гривень за гектар для ріллі,сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень 5,21 (рис.).

Орендна плата для земель комерційного використання розраховується за формулою:

ОПкомерцц = Г * Ст * 3 ,

де Г - нормативна грошова оцінка одного гектара земель комерційного використання, грн.;

Ст - ставка земельного податку, дорівнює 1 відсотку.

ОПкомерц = 151600 * 0,01 * 3 = 4548 грн./га .

Орендна плата для земель сільськогосподарського призначення розраховується за наступною формулою:

ОПс/г = Г * Ст ,

де Г - нормативна грошова оцінка одного гектара земель комерційного використання, грн.;

Ст - ставка земельного податку, дорівнює для ріллі - 0,1 відсотка.

ОПс/г = 12168,80* 0,001 = 12,17 грн./га .

Орендна плата для земель комерційного використання становить 4548 гривень за гектар, для земель сільськогосподарського призначення, а саме для ріллі - 12,17 гривень за гектар.

Надходження в місцевий бюджет

Нормами законодавства закріплено, що плата за землю є загальнодержавним податком, який надходить до бюджетів місцевого самоврядування.

Отже, розрахуємо суму надходжень в місцевий бюджет за рахунок земель житлової забудови:

Сжитл = ЗПжитл * Sжитл ,

де ЗПжитл - земельний податок за землі житлової забудови, грн./га;

Sжитл - площа земель житлової забудови, що підлягають оподаткуванню, га.

Сжитл = 18,3 * 34,75 = 635,92грн.

Сума надходжень в місцевий бюджет за рахунок земель сільськогосподарського призначення:

Сс/г = ЗПс/г * Sс/г ,

де ЗПс/г - земельний податок за землі сільськогосподарського призначення, грн./га;

Sс/г - площа земель сільськогосподарського призначення, що підлягають оподаткуванню, га.

Надходження за рахунок земель сільськогосподарського призначення складаються з надходжень з ріллі, багаторічних насаджень та виробничих дворів становлять:

Срілля = 12,17 * 7,85 = 95,53 грн.,

Ссіножаття = 7,58 * 2,80 = 21,22 грн.,

Спасовища = 4,4 * 1,7174 = 7,56 грн.,

Сбагаторічні насадження = 5,21 * 1,10 = 5,73 грн.

Всього сума надходжень за землі сільськогосподарського призначення становить 130,04 гривень.

Сума надходжень в місцевий бюджет за рахунок земель комерційного використання:

Скомерц = ОПкомерц * Sкомерц ,

де ОПкомерц - орендна плата за землі комерційного використання, грн./га;

Sкомерц - площа земель комерційного використання, що надані в оренду, га.

Скомерц = 4548,00 * 0,060 = 272,88 грн.

Сума надходжень в місцевий бюджет за рахунок земель сількогосподарського призначення, а саме ріллі:

Сс/г = ОПс/г * Sс/г ,

де ОПс/г - орендна плата за землі комерційного використання, грн./га;

Sс/г - площа земель комерційного використання, що надані в оренду, га.

Сс/г = 12,17 * 7,85 = 95,53 грн.,

Сума від сплати земельного податку у селі Маломиколаївка з сільськогосподарських угідь - 130,04 гривень, з них найбільші надходження з ріллі - 95,53 гривень, що обумовлено переважною площею ріллі у загальній площі села. Надходження орендної плати у селі Маломиколаївка від земель комерційного використання становить 272,88 гривень, від земель сільськогосподарського призначення, а саме з ріллі - 95,53.

Відповідно загальна сума надходжень до місцевого бюджету за рахунок плати за землю складає 498,45 гривень.

Висновок. На базі нормативної грошової оцінки було розраховано земельний податок та орендну плату в розрізі земель різного функціонального використання. Земельний податок становить для земель житлової забудови - 18,3 гривень за гектар, для земель сільськогосподарського призначення - 12,17, 7,58, 4,4, та 5,21 гривень за гектар для ріллі, сіножаття, пасовищ та багаторічних насаджень відповідно. Орендна плата з земель комерційного використання становить 4548 гривень за гектар, з земель сільськогосподарського призначення, а саме з ріллі - 12,17 гривень за гектар.

Нормами фінансового законодавства закріплено, що плата за землю є загальнодержавним податком, який надходить до місцевих бюджетів.

Сума від сплати земельного податку у селі Маломиколаївка з сільськогосподарських угідь - 130,04 гривень, з них найбільші надходження з ріллі - 95,53 гривень, що обумовлено переважною площею ріллі у загальній площі села. Надходження орендної плати у селі Маломиколаївка від земель комерційного використання становить 272,88 гривень, від земель сільськогосподарського призначення, а саме з ріллі - 95,53 та земель житлової забудови 635,92грн.

Відповідно загальна сума надходжень до місцевого бюджету за рахунок плати від за землю складає 1134,37 гривень.

Аналіз надходжень в місцевий бюджет виявив, що більша половина надходжень складається за рахунок орендної плати земель комерційного використання. Залишок надходжень формується з платежів земельного податку та орендної плати за землі сільськогосподарського призначення.

В результаті проведення розрахунків також було виявлено якісний вплив інженерного облаштування на грошову вартість забудованих земель в залежності від функціонального використання земель по земле-оціночних районах.

РОЗДІЛ V. ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1 Правила поводження з геодезичними приладами

“Геодезичні прилади” є прикладною інженерно-технічною дисципліною, що вивчає теорію, будову, методи дослідження геодезичних приладів та їхніх окремих вузлів.

Сучасний геодезичний прилад - це високоточний оптично-механічний електронний, зазвичай комп'ютеризований прилад, який призначений для експлуатації у різноманітних фізико-географічних умовах. Геодезичні прилади сьогодні мають оптимальні габаритні розміри і вагу та найменшою мірою підпадають під вплив зовнішніх умов.

Всі геодезичні прилади розбиваються на 6 груп (класів):

1.Теодоліти - прилади для вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів (зенітних відстаней);

2.Нівеліри - прилади, що застосовуються для вимірювання перевищень (висот);

3. Віддалеміри (далекоміри) - прилади для вимірювання довжин ліній;

4. Комбіновані:

а) тахеометри - прилади для вимірювання горизонтального і вертикального кутів, довжин ліній і перевищень;

б) кіпрегелі - прилади для вимірювання вертикальних кутів, відстаней, перевищень і графічної побудови напрямків при топографічній зйомці.

5. Комплектуючі приладдя: штативи, рейки, масштабні лінійки, центрири, рівні, орієнтир - бусолі, рулетки, транспортири та інші.

6. Спеціальні геодезичні прилади: візуальні і фотоелектричні автоколіматори , гіротеодоліти (прокомпаси), лазерні прилади, прилади для вимірювання створів, для горизонтування.

Геодезичні прилади є складними оптико-механічними пристроями і у виконавця повинна бути впевненість у надійності і правильності отримання результатів.

Прилад зазвичай на один польовий сезон закріплюється за одним виконавцем.

Необхідно при перевезенні приладу вжити заходів щодо зменшення тряски і захищати прилад максимально від впливу зовнішніх факторів. Транспортування потрібно здійснювати в кабіні транспортного засобу надійно закріпленими. Футляри приладів повинні мати міцно укріплені ручки, а складні рейки - справні гвинти в місцях скріплення їх частин. Особливу увагу звертати на прилади з компенсаторами. При вийманні приладу з коробки необхідно звернути увагу і запам'ятати те, як прилад був встановлений. Прилад встановлюється на штатив і відразу закріплюється. Переносити прилад можна тільки у вертикальному положенні. При роботі обов'язково використовувати парасольку для запобігання від зайвого нагрівання. Вішки, штативи та інші предмети, що мають гострі кінці, слід переносити тримаючи їх уперед гострими кінцями.

Сокири та шпильки мірних стрічок переносити до місця роботи і назад у брезентовому мішку. При переході по вулицях забороняється носити рейки на плечах. Переносити їх слід в руках складеними і з міцно закріпленими гвинтами.

Не дозволяється залишати без нагляду прилади в межах дорожнього полотна. При наближенні грози слід припинити вимірювання і перейти в закриті приміщення. Під час грози забороняється стояти під деревами, перебувати близько громовідводів, високих предметів, контактної мережі високовольтних ліній і на піднесених місцях.

При переході через дорогу виконуйте правила, встановлені для руху транспорту. Переходьте дорогу лише під прямим кутом до її осі.

Під час перерви не дозволяється розташовуватися на проїжджій частині будь-якого виду дороги і залишати на ній прилади та інструменти.

У сонячні дні працювати з покритою головою.

При установці приладу в коробку або футляр закріплювальні гвинти повинні бути відпущені. Елеваціонний гвинт, що наводить і підйомні гвинти повинні бути приведені у своє середнє положення. Перед вимірами необхідно зробити кілька оборотів гвинтами. В процесі вимірювання дію мікрометренного гвинта має закінчуватися загвинчуванням.

5.2 Охорона праці при виконанні інженерно-вишукувальних, проектних та розбивних робіт

Інженерно-геодезичні роботи виконують у різних умовах: на територіях міст і промислових об'єктів, у лісових і важкодоступних місцях, на ділянках залізних й автомобільних доріг, на зводимих будинках і спорудах і т.д. Для попередження нещасних випадків і травм у цих умовах всі роботи повинні виконуватися з дотриманням спеціальних правил й інструкцій з техніки безпеки. З метою ознайомлення всіх без винятку працюючих із цими правилами проводяться спеціальні інструктажі. Розрізняють інструктаж вступний і на робочому місці. Повторний інструктаж проводиться через установлений час і при впровадженні нової технології, нового обладнання й при введенні нових правил по техніці безпеки.

При виконанні геодезичних робіт на будівельних майданчиках насамперед дотримуються загального правила техніки безпеки будівництва.

На будівельних майданчиках установлюють знаки безпеки й напису біля небезпечних зон, де діють або можуть виникнути небезпечні виробничі фактори, наприклад «Зона роботи крана», «Відкриті прорізи» і т.д.

До таких зон ставляться: простір поблизу неізольованих струмоведучих частин електроустановок; місця пересування машин, зберігання шкідливих речовин; територія, над якою переміщають вантажі вантажопідйомними кранами, де працює встаткування з обертовими робочими органами й ведуться зварювальні роботи. Споруджувані будинки й споруди обгороджують заборами або козирками.

При зварювальних й інших роботах, при яких можливе загоряння, дотримують правил пожежної безпеки. Біля місць, де ведуться такі роботи, установлюють засобу для гасіння пожежі й вивішують інструкції з їх застосування.

Будівельний майданчик і підходи до неї в темний час доби рівномірно висвітлюють.

Колодязі, шурфи й інші виїмки в ґрунті, а також прорізи в перекриттях будинків і споруд закривають щитами або огороджують, у темний час на цих огородженнях горять електричні сигнальні лампи.

Для підйому й спуска на робочі місця при будівництві будинків і споруд висотою або глибиною 25 м і більше застосовують пасажирські й вантажопасажирські підйомники (ліфти). Робітники, що перебувають на висоті, користуються запобіжними поясами, які кріплять до надійних конструкцій.

При виконанні робіт із застосуванням лазерного променя в місцях можливого проходу людей установлюють екрани, що виключають поширення лучачи за межі місць провадження робіт.

Якщо роботи виконують по однієї вертикалі, місця, розташування нижче її, обладнають захисними пристроями.

При виконанні геодезичних робіт, що супроводжують будівельним, виконують всі правила техніки безпеки, установлені для даного виду будівельних робіт, а також специфічні.

До початку польових топографо-геодезичних робіт у міських умовах, населених пунктах і на територіях промислових об'єктів установлюють схеми розміщення схованих об'єктів: підземних комунікацій і споруд. При роботі в місті необхідно знати правила дорожнього руху; при роботі на проїзних частинах треба надягати демаскуючу (жовтогарячу) одяг і виставляти огороджувальні щити. Проведення робіт на вулицях і площах з інтенсивним рухом погоджують із ГИБДД.

По проїзній частині дороги дозволяється ходити тільки в крайки тротуару назустріч, що йде транспорту, - у такому напрямку й ведуться виміри в ходах. Забороняється залишати геодезичні прилади без нагляду на проїзних частинах вулиць і доріг.

Висоту підвіски проводів ліній електропередач, електропідстанцій визначають, не стосуючись проводів рейками, рулетками, вішками, аналітичним шляхом. Рейки, вішки й інші предмети, застосовувані для вимірів, не дозволяється підносити ближче чим на 2м до електропроводів, у тому числі контактним на залізницях і трамвайних лініях.

При закладці тимчасових колів, штирів й інших знаків їхню верхню частину забивають урівень із поверхнею землі, а їхня довжина не повинна бути більше 15см.

При геодезичних вимірах, виконуваних у процесі земляних, кам'яних, бетонних і монтажних робіт, дотримують правил безпеки, що пропонують для даних будівельних робіт.

На роботи в межах охоронних зон кабелів, що перебувають під напругою, або діючого газопроводу, необхідний дозвіл відповідного електро- або газового господарства. При нівелірних роботах поблизу стін не дозволяється переходити по стінних перекриттях. Рейку встановлюють на риштованнях, висота яких повинна бути нижче рівня кладки на 0,7м. При необхідності робити розмітку на зовнішніх площинах стін працюють із запобіжними поясами.

При бетонних роботах під час електронагріву бетону не можна стосуватися рулеткою арматур. Не можна виконувати розбивочні й вивірочні роботи в зоні монтажу. При швидкості вітру 15 м/с і більше, ожеледі, грозі або тумані, що виключає видимість у межах фронту робіт, припиняють всі роботи, у тому числі й геодезичні на висоті у відкритих місцях.

Забороняється розмічати осі й інші орієнтири на елементах конструкцій під час їхнього підйому, переміщення або в підвішеному стані. Не можна залишати геодезичні прилади й приналежності без догляду на монтажному горизонти під час перерви в роботі. Геодезичні прилади переносять тільки в пакувальних ящиках, а штативи - у складеному виді.

Зйомка існуючих підземних комунікацій, як правило, пов'язана з їхнім обстеженням. При обстеженні знімають кришки колодязів й у колодязів ставлять триногу зі знаком «Небезпека».

Перед спуском людей у колодязь перевіряють, немає чи в ньому газу, опускаючи в нього шахтарську лампу. Якщо в колодязі є метан, лампа гасне або сильно зменшує силу світла, а при наявності світильного газу - спалахує й гасне. Від пар бензину полум'я лампи подовжується й офарблюється в синє світло, від аміачного газу без спалаху гасне. Якщо лампа не гасне, а горить рівним світлом (таким же, як і на поверхні), то газів у колодязі немає й можна спускатися. Забороняється перевіряти газ по заходу, киданням у колодязь запаленого паперу або опусканням палаючої свічі або ліхтаря. Під час роботи стежать за відкритими люками, не допускаючи до них сторонніх людей. По закінченні робіт або при перерві всі люки колодязів щільно закривають кришками. Інструменти, лампи й предмети опускають у колодязь на мотузці після подачі працюючої в колодязі умовного сигналу. Колодязь висвітлюють шахтарською лампою. Роботи ведуть у рукавицях.

Металеві рейки опускають у колодязь і виймають із нього вроздріб, не стосуючись проводів.

До роботи на дорогах допускаються особи в демаскуючому одязі жовтогарячих кольорів. На час роботи виділяють двох сигнальників, які сповіщають працюючих про наближення транспортних засобів. На автодорогах сигнальники повинні перебувати на відстані 50 - 100м по обидва боки від місця роботи, а на залізних - не менш 1км. Під час туману, заметілі, грози працювати на дорогах не дозволяється. Переходи, проміри але дорогам ведуть по брівках, а не по полотну.

При вимірі сталевою стрічкою або рулеткою через рейки електрифікованих залізниць полотно тримають навісу. Не можна пролазити під вагонами, перетаскувати під ними геодезичні прилади й інвентар, проходити між буферами вагонів, якщо відстань між ними менш 5м.

Якщо роботи ведуться на мосту довжиною менш 50 м, то його на час проходження поїзда звільняють. При довжині моста більше 50 м працюючі вкриваються в нішах.

При будівлі й закладці геодезичних знаків виконують наступні правила.

До робіт допускаються тільки особи, що мають спеціальну підготовку, що пройшли навчання безпечним методам ведення робіт із закладки знаків.

Заготівлю деталей знаків ведуть на землі, роботи виконують сокирою й пилкою. При протесанні колод не можна притримувати їхніми ногами - колоду закріплюють на підкладках П-подібними скобами, стежать за тим, щоб сокира не зісковзнула на ногу. Розколюючи чурбаки, не можна притримувати їхньою ногою.

При зборці металевих знаків гайкові ключі, якими користуються верхолази, прив'язують лямками до кистей рук. Гвинти, болти, шайби зберігають у кишенях на спецодязі або в підвішених сумках.

Якщо знаки будують на даху будинку, то працюючі прив'язуються ланцюгом верхолазного ременя до крокв даху.

До самостійних верхолазних робіт відповідно до діючого законодавства допускаються особи не молодше 18 років. Вони повинні проходити спеціальний медичний огляд, а вперше приступають протягом одного року повинні працювати під безпосереднім наглядом досвідчених робітників.

Риття котлованів для закладки й канав для маркування підземних центрів геодезичних знаків, вирубку поглиблень у цегельних і залізобетонних стінах для закладки реперів роблять, як правило, механічними засобами. При ритті котлованів вручну забороняється вести роботи підкопом.

Бетонні моноліти й інші матеріали опускають у котловани відповідно до правил вантажно-розвантажувальних робіт.

5.3 Техніка безпеки при роботі з сучасною обчислювальною технікою

Роботи пов'язані з проведенням грошової оцінки земель виконується як в польових так і в камеральних умовах. За сучасних умов більшість камеральних робіт виконуються за комп'ютером.

До самостійної роботи на комп'ютерах допускаються особи, які пройшли медичний огляд, навчання по професії, вступний інструктаж з охорони праці та первинний інструктаж з охорони праці на робочому місці. В подальшому вони проходять повторні інструктажі з охорони праці на робочому місці один раз на півріччя, періодичні медичні огляди один раз на два роки.

Під час роботи на комп'ютерах можуть діяти такі небезпечні та шкідливі фактори, як: фізичні; психофізіологічні.

Основним обладнанням робочого місця користувача комп'ютера є монітор, системний блок та клавіатура.

Робочі місця мають бути розташовані на відстані не менше 1,5 м від стіни з вікнами, від інших стін на відстані 1м, між собою на відстані не менше 1,5 м. Відносно вікон робоче місце доцільно розташовувати таким чином, щоб природне світло падало на нього збоку, переважно зліва.

Робочі місця слід рошташовувати так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла. Джерела освітлення рекомендується розташовувати з обох боків екрану паралельно напрямку погляду. Для уникнення світлових відблисків екрану, клавіатури в напрямку очей користувача, від світильників загального освітлення або сонячних променів, необхідно використовувати антиполискові сітки, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки, на вікнах - жалюзі.

Фільтри з металевої або нейлонової сітки використовувати не рекомендується, тому що сітка спотворює зображення через інтерференцію світла. Найкращу якість зображення забезпечують скляні поляризаційні фільтри. Вони усувають практично всі відблиски, роблять зображення чітким і контрастним.

При роботі з текстовою інформацією (в режимі введення даних та редагування тексту, читання з екрану) найбільш фізіологічним правильним є зображення чорних знаків на світлому (чорному) фоні.

Монітор повинен бути розташований на робочому місці так, щоб поверхня екрана знаходилася в центрі поля зору на відстані 400-700 мм від очей користувача. Рекомендується розміщувати елементи робочого місця так, щоб витримувалася однакова відстань очей від екрана, клавіатури, тексту.

Зручна робоча поза при роботі з комп'ютером забезпечується регулюванням висоти робочого столу, крісла та підставки для ніг. Раціональною робочою позою може вважатися таке положення, при якому ступні працівника розташовані горизонтально на підлозі або підставці для ніг, стегна зорієнтовані у горизонтальній площині, верхні частини рук - вертикальні. Кут ліктєвого суглоба коливається в межах 70-90°, зап'ястя зігнуті під кутом не більше ніж 20°, нахил голови 15-20°.

Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні, де виконується робота на комп'ютерах, в тому числі на лазерних та світлодіодних принтерах, рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів.

Не рекомендується носити одяг з синтетичних матеріалів.

Згідно статті 18 Закону України ”Про охорону праці” працівник зобов'язаний:

а) знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

б) дотримуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

в) співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю, або людей, які його оточують, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Вимоги безпеки перед початком роботи:

увімкнути систему кондиціювання в приміщенні;

перевірити надійність встановлення апаратури на робочому столі. Повернути монітор так, щоб було зручно дивитися на екран - під прямим кутом (а не збоку) і трохи зверху вниз, при цьому екран має бути трохи нахиленим, нижній його край ближче до оператора;

перевірити загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки, з'єднувальних шнурів, штепсельних вилок, розеток, заземлення захисного екрана;

відрегулювати освітленість робочого місця;

відрегулювати та зафіксувати висоту крісла, зручний для користувача нахил його спинки;

приєднати до системного блоку необхідну апаратуру. Усі кабелі, що з'єднюють системний блок з іншими пристроями, слід вставляти та виймати при вимкненому комп'ютері;

ввімкнути апаратуру комп'ютера вимикачами на корпусах в послідовності: монітор, системний блок, принтер (якщо передбачається друкування);

відрегулювати яскравість свічення монітора, мінімальний розмір світної точки, фокусування, контрастність. Не слід робити зображення надто яскравим, щоб не втомлювати очей.

Рекомендується: яскравість свічення екрана - не менше 100Kg/M2;

відношення яскравості монітора до яскравості оточуючих його поверхонь в робочій зоні - не більше 3:1;

мінімальний розмір точки свічення не більше 0,4 мм для монохромного монітора і не менше 0,6 мм для кольорового, контрастність зображення знаку - не менше 0,8.

При вивленні будь-яких несправностей роботу не розпочинати, повідомити про це керівника.

Вимоги безпеки під час виконання роботи:

необхідно стійко розташовувати клавіатуру на робочому столі, не опускати її хитання. Під час роботи на клавіатурі сидіти прямо, не напружуватися;

для забезпечення несприятливого впливу на користувача пристроїв типу ”миша” належить забезпечувати вільну велику поверхню столу для переміщення ”миші” і зручного упору ліктьового суглоба;

не дозволяються посторонні розмови, подразнюючі шуми;

періодично при вимкненому комп'ютері прибирати ледь змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою порох з поверхонь апаратури. Екран ВДТ та захисний екран протирають ганчіркою, змоченою у спирті. Не дозволяється використовувати рідинні або аерозольні засоби чищення поверхонь комп'ютера.

Забороняється:

самостійно ремонтувати апаратуру. Ремонт апаратури здійснюється спеціалістами з технічного обслуговування комп'ютера, 1 раз на півроку повинні відкривати процесор і вилучати пилососом пил і бруд, що накопичилися;

- класти будь-яку предмети на апаратуру комп'ютера;

- закривати будь-чим вентиляційні отвори апаратури, що може призвести до її перегрівання і виходу з ладу.

Для зняття статичної електики рекомендується час від часу доторкатися до металевих поверхонь.

Розташувати принтер необхідно поруч з системним блоком таким чином, щоб з'єднювальний шнур не був натягнутий. Забороняється ставити принтери на системний блок.

Для досягнення найбільш чистих, з високою розподільністю зображень і щоб не зіпсувати апарат, має використовуватися папір, вказаний в інструкції до принтера. При заминанні паперу потрібно відкрити кришку і обережно витягнути лоток з папером.

Згідно з інструкцією фірми-виробника потрібно дотримуватися правил зберігання картриджа.

Забороняється:

зберігати картриджі без упаковки;

ставити картриджі вертикально;

перевертати картридж етикеткою донизу;

відкривати кришку валика і доторкатися до нього;

самому заповнювати використаний картридж.

Вимоги безпеки після закінчення роботи:

закінчити та записати у пам'ять комп'ютера файл, що знаходиться в роботі;

вимкнути принтер та інші периферійні пристрої. Штепсельні вилки витягнути з розеток. Накрити клавіатуру кришкою запобігання попаданню в неї пилу;

прибрати робоче місце;

ретельно вимити руки теплою водою з милом;

вимкнути кондиціонер, освітлення і загальне електроживлення;

пройти в спеціально обладнаному приміщенні сеанс психофізіологічного розвантаження і зняття втоми з виконанням спеціальних вправ аутогенного тренування.

Задача

У приміщенні, де відсутні джерела виділення шкідливих факторів, працюють одночасно 15 робітників на ПЕОМ. Розміри приміщення у метрах А*В*Н=17x10x5,0 м; устаткування займає 19% об'єму. Визначити найменшу необхідну кількість повітря для вентиляції.

Розв'язання:

Визначимо вільний об'єм приміщення:

Загальний об'єм приміщення = 17*10*5=850м3;

Об'єм який займає устаткування = 850*19%/100%=161,5 м3;

Вільний об'єм приміщення = 850-161,5 =688,5 м3.

Визначимо питомий вільний об'єм (який припадає на 1 людину) і порівняємо його з мінімальним об'ємом на одного працюючого (табл. 1)

Таблиця 1. Норми площі та об'єму для виробничих приміщень

Питомий вільний об'єм = 688,5 /10=68,85 м3;

Норма об'єму виробничих приміщень робіт з ПЕОМ на одного працюючого становить 20 м3.

Питомий вільний об'єм розрахункового приміщення відповідає нормам.

3. Визначимо нормативну кількість повітря на одну людину (табл.2)

Таблиця 2

Згідно норм об'єм вентиляційного повітря на одного працюючого повинен складати не менше 20 м3/год.

4. Визначити найменшу необхідну кількість повітря для вентиляції приміщення, в якому працює 15 робітників, для забеспечення потрібних метеоролічних умов праці:

Найменша необхідна кількусть повітря для вентиляції приміщення = 20*15=300 м3/год.

Відповідь: найменша необхідна кількість повітря для вентиляції приміщення, в якому працює 15 робітників, для забеспечення потрібних метрологічних умов праці дорівнює 300 м3/год.

5.4 Перша медична допомога при нещасних випадках

Перша медична допомога -- комплекс негайних медичних заходів, які проводяться людині, що раптово захворіла або постраждала, на місці пригоди та під час її доставки у медичний заклад.

Невідкладна медична допомога може бути різною; у залежності від того, хто її надає, розрізняють:

§ першу медичну некваліфіковану допомогу, яка здійснюється немедичним працівником, який часто не має необхідних засобів та медикаментів;

§ першу медичну кваліфіковану (долікарську) допомогу, яка здійснюється медичним працівником, який пройшов спеціальну підготовку з надання першої допомоги (фельдшер, медична сестра, лаборант, зубний технік і т.д.);

§ першу лікарську медичну допомогу, яка здійснюється лікарем, який має у своєму розпорядженні необхідні інструменти, апарати, медикаменти, кров та кровозамінники та інше).

Першу медичну допомогу потребують особи, з якими трапився нещасний випадок або в яких раптово виникло важке захворювання, що загрожує життю.

Нещасним випадком називається ушкодження органів людини або порушення їхньої функції при раптовому впливі навколишнього середовища. Нещасні випадки часто трапляються в умовах, коли немає можливості швидко повідомити про них на станцію швидкої медичної допомоги. У таких обставинах надзвичайно важливого значення набуває перша невідкладна медична допомога, яка повинна бути надана на місці пригоди до прибуття лікаря або доставки постраждалого до лікувального закладу. При нещасних випадках постраждалі, їхні родичі, сусіди або випадкові свідки нерідко звертаються за допомогою у найближчі медичні заклади (аптека, зубопротезна майстерня, лабораторія, санітарно-епідеміологічна станція (СЕС), дитячий садочок, тощо). Медичні працівники цих закладів повинні негайно прийти на допомогу.

Для того щоб вміти кваліфіковано надавати першу невідкладну медичну допомогу при нещасних випадках та раптових захворюваннях, усі медичні працівники повинні чітко знати основні ознаки різних ушкоджень, раптових захворювань, уявляти наскільки небезпечні для постраждалого або хворого можуть бути ці ушкодження або стан.

Основні групи заходів

Перша медична (долікарська) допомога включає такі три групи заходів:

1. Негайне припинення впливу зовнішніх ушкоджуючих факторів (електричний струм, висока або низька температура, здавлення вагою) та видалення постраждалого з несприятливих умов, в які він потрапив (витягання з води, з палаючого приміщення, приміщення, де накопичились отруйні гази, тощо).

2. Надання першої медичної допомоги постраждалому у залежності від характеру та виду травми, нещасного випадку або раптового захворювання (зупинка кровотечі, накладання пов'язки на рану, штучне дихання, масаж серця, введення протиотрути та ін.).

3. Організація негайної доставки (транспортування) хворого або постраждалого у лікувальний заклад.

Заходи першої групи скоріше є першою допомогою взагалі, а не медичною допомогою. Її часто надають як взаємо- та самодопомогу, тому що усі розуміють: якщо не витягнути потопаючого з води, не витягнути постраждалого з палаючого приміщення, не звільнити людину з-під завалів, то він загине. Слід підкреслити: чим довший вказаний вплив, тим більш глибоким та важким буде ушкодження. Тому першу допомогу слід починати саме з цих заходів.

Друга група заходів складає вже медичну допомогу. Надати її можуть медичні працівники або особи, що вивчили основні ознаки ушкоджень та спеціальні заходи першої допомоги.

Велике значення у комплексі заходів першої невідкладної медичної допомоги має найшвидша доставка постраждалого у лікувальний заклад. Транспортувати хворого або постраждалого слід не тільки швидко, але й правильно, тобто у положенні, найбільш безпечному для хворого згідно з характером захворювання або видом травми, наприклад, у положенні на боці - у непритомному стані або при можливому блюванні, при зламаних кістках після створення нерухомості ушкодженому органу і т.д. Найкраще для перевезення постраждалого користуватися спеціалізованим транспортом (санітарна автомашина, санітарний літак). За його відсутності транспортування повинне бути здійснене за допомогою будь-яких доступних у конкретних обставинах засобів пересування. У найбільш несприятливих умовах доставка проводиться шляхом перенесення постраждалого на руках, на спеціальних або імпровізованих ношах, брезенті і т.п. Транспортування може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Медичний працівник повинен забезпечити правильне перенесення хворого, перекладання його з одного транспортного засобу до іншого, надавати медичну допомогу дорогою до закладу та проводити заходи з попередження ускладнень, які можуть розвинутись при блюванні, порушенні транспортної іммобілізації, переохолодженні, трясці та з інших причин.

Значення першої медичної допомоги.

Значення першої медичної допомоги важко переоцінити. Своєчасне надання та правильне проведення медичної допомоги не тільки рятує життя постраждалому, але й забезпечує подальше успішне лікування хвороби або ушкодження, попереджує розвиток тяжких ускладнень (шок, нагноєння рани, загальне зараження крові), зменшує втрату працездатності. Будь-який медичний працівник зобов'язаний за першим викликом прийти на допомогу постраждалому на вулиці, у дорозі, громадських місцях, на дому та вміти правильно надати першу медичну допомогу при нещасних випадках та раптових захворюваннях. Медичні працівники, які порушили професійні обов'язки, несуть встановлену законом дисциплінарну відповідальність, якщо ці порушення не призводять до кримінальної відповідальності.

Нещасний випадок, раптове захворювання спостерігаються часто в умовах, коли немає необхідних медичних засобів, перев'язувального матеріалу, належної освітлюваності, помічників, відсутні засоби транспортної іммобілізації. У подібних випадках велике значення набуває зібранність та активність людини, що надає першу допомогу, щоб у міру своїх можливостей зуміти виконати комплекс максимально доступних та доцільних заходів, спрямованих на врятування життя постраждалого або людини, яка раптово захворіла. Для цього необхідне знання ознак ушкоджень та хвороб, принципів надання першої допомоги.

При наданні першої допомоги слід дотримуватися наступних принципів:

§ Усі дії людини, що надає допомогу повинні бути доцільними, обміркованими, рішучими, швидкими та зосередженими.

§ Перш за все потрібно оцінити обставини та здійснити заходи з усунення дії ушкоджуючих факторів (витягти з води, палаючого приміщення, або приміщення, де скопичилися гази, погасити палаючий одяг і т.д.).

§ Швидко та правильно оцінити стан постраждалого. Сприятиме цьому прояснення обставин, в яких відбулося травмування або виникло раптове захворювання, часу та місця виникнення ушкодження. Це особливо важливо, якщо постраждалий непритомний. При огляді його встановлюють, живий він чи мертвий, визначають вид та тяжкість травми,

§ наявність кровотечі.

§ На підставі огляду постраждалого визначають спосіб та послідовність надання першої допомоги.

§ З'ясовують, які засоби необхідні для надання допомоги, виходячи з конкретних умов, обставин і можливостей, та забезпечують ними.

§ Надають першу допомогу та готують постраждалого до транспортування.

§ Організують транспортування постраждалого у лікувальний заклад.

§ Доглядають за постраждалим або хворим до відправлення у лікувальний заклад.

§ Перша допомога у максимально доступному обсязі повинна надаватися не тільки на місці пригоди, але й дорогою до лікувального закладу.

Виявлення ознак життя та смерті.

Непритомність.

При тяжкій травмі, ураженні електричним струмом, утопленні, ядусі, отруєнні, ряді захворювань людина може знепритомніти (стан, коли постраждалий лежить нерухомо, не відповідає на запитання, не реагує на зовнішні подразники). Непритомність виникає через порушення діяльності головного мозку.

Порушення діяльності головного мозку можливе при:

1. прямому ушкодженні мозку (забиття, струс, розміжчення мозку, крововилив у мозок, електротравма), отруєнні, у тому числі алкоголем, та ін.;

2. порушенні кровопостачання мозку (крововтрата, непритомність, зупинка серця або тяжке порушення його діяльності);

3. припиненні постачання кисню до організму (ядуха, втоплення, здавлювання грудної клітки вагою);

4. неспроможності крові збагачуватися киснем (отруєння, порушення обміну речовин, наприклад при діабеті, лихоманці);

5. переохолодженні або перегріванні (охолодження, тепловий удар, гіпертермія при ряді захворювань).

Ознаки життя.

Людина, що надає допомогу, повинна чітко відрізняти непритомність від смерті. При виявленні мінімальних ознак життя необхідно негайно розпочати оживляння та надання першої допомоги.

Ознаками життя є:

1. наявність серцебиття. Серцебиття визначають рукою або вухом на грудній клітці у ділянці лівого соска.

2. наявність пульсу на артеріях. Пульс визначають на шиї (сонна артерія), у ділянці променевозап'ясткового суглоба (променева артерія), паху (стегнова артерія);

3. наявність дихання. Дихання визначають за рухами грудної клітки та живота, зволоженням дзеркала, яке прикладають до носа та рота постраждалого, рухами шматочка вати або бинта, які підносять до носових отворів;

4. наявність реакції зіниць на світло. Якщо освітити око пучком світла (наприклад, ліхтариком), то спостерігається звуження зіниць - позитивна реакція зіниці. При денному освітленні цю реакцію можна перевірити так: на деякий час закривають око рукою, потім швидко відводять руку убік, при цьому буде помітно звуження зіниці.

Наявність ознак життя сигналізує про необхідність негайного проведення заходів з оживлення. Слід пам'ятати, що відсутність серцебиття, пульсу, дихання та реакції зіниць на світло не є свідченням того, що постраждалий помер. Такий комплекс симптомів може спостерігатися й при клінічній смерті, при якій необхідно надати постраждалому допомогу у повному обсязі.

Ознаки смерті.

Надання допомоги не має сенсу при очевидних ознаках смерті:

1. помутніння та висихання рогівки ока;

2. наявність симптому 'котяче око' - при стисканні ока зіниця деформується та нагадує котяче око;

3. охолодження тіла та поява трупних плям. Ці синьо-фіолетові плями виступають на шкірі. При положенні трупа на спині вони з'являються у ділянці лопаток, попереку, сідниць, а при положенні на животі - на чолі, шиї, грудях, животі;

4. трупне окоченіння. Ця беззаперечна ознака смерті виникає через 2-4 години після смерті.[13]

ВИСНОВКИ

У результаті розробки дипломної роботи було проведено аналіз нормативної грошової оцінки земель села Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Зроблено огляд правової та нормативної методичної бази на якій ґрунтується оцінка земель в України. Були складені згідно вимог графічні додатки до технічного звіту з грошової оцінки населених пунктів (Схема функціонального використання та інженерно-інфраструктурного облаштування території населеного пункту, Схема агровиробничих груп ґрунтів та грошової оцінки сільськогосподарських угідь, Проект економіко-планувального зонування та нормативної грошової оцінки території населеного пункту).

Станом на 01.01.2010 р. в селі Маломиколаївка був один економіко-оціночний район і загальна вартість забудованих земель складала 1293782,76 грн. Витрати на освоєння та облаштування населенного пункту надані Петрівською сільською радою станом на 01.01.2010 р. становили 867,866 тис. грн. Згідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI щодо індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 01.01.2012 р. за 2011 р. необхідно індексувати на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,0. Тому базова вартість 1м2 земель на 01.01.2012 р. залишається не змінною. Згідно листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства України від 03.02.2012 р. №7/15-1649 направлена інформація відносно індексів зміни вартості будівельно-монтажних робіт, продукції промислового виробництва та опосередкованої вартості будівництва об'єктів соціального призначення станом на 1 січня 2012 року. В нашому випадку індекс дорівнює 1,19. Перерахувавши дані про витрати на освоєння та облаштування населеного пункту станом на 01.01.2012 р., які були представлені Петрівською сільською радою станом на 01.01.2010 р., сума збільшилася на 19%.

Так загальна вартість забудованих земель станом на 2012 рік становить 1555363,32 грн. - це на 20% більше від суми за 2010рік.

На підставі Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI був розрахований податок та орендна плата с. Маломиколаївка. Податок та орендна плата розраховувалися на базі нормативно грошової оцінки. На базі нормативної грошової оцінки було розраховано земельний податок та орендну плату в розрізі земель різного функціонального використання. Станом на 2012 рік загальна сума надходжень до місцевого бюджету за рахунок плати за землю складає 1134,37 гривень, що на 13% більше від суми надходжень до міського бюджету в 2010 році. Ця сума становила 1003,32 грн.

Одже в результаті проведення розрахунків було виявлено якісний вплив інженерного облаштування на грошову вартість забудованих земель в залежності від функціонального використання земель по земле-оціночних районах

Також, була виконана оцінка окремих земельних ділянок.На 2010 рік сума оцінки земельної ділянки комерційного призначення та земельної ділянки житлової забудови буде відповідно 4134,38 грн. та 7276,32 грн. Також, виконана оцінка ціх земельних ділянок станом на 2012 рік, яка становить 4922,6 грн та земельної ділянки житлової забудови 7896,32 грн. Тобто оцінка зросла на ___ %. Після виконання нормативної грошової оцінки земель населених пунктів складається Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель в межах населеного пункту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Земельний Кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III;

2. Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV;

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI;

4. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року за № 213) із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 843;

5. Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України та Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 05.04.2006 р. за № 388/12262;

6. Закон України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-XII;

7. Постанова Кабінету Міністрів від 11 жовтня 2002 р. N 1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок»;

8. Державні Будівельні Норми 360-92**

9. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 508 с.

10. Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. № 1531)

Додаток 1

Основні техніко-економічні показники

Додаток 2

Структура земель населеного пункту, які визначаються для розрахунку середньої вартості одного квадратного метра земель

Додаток 3

Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)

Додаток 4

Локальні коефіцієнти на місцеположення земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони