Аналіз діяльності Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області
Работа из раздела: «
Государство и право»
/
Зміст
- Вступ
- 1. Організація роботи Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області
- 1.1 Формування стратегії роботи підрозділу
- 1.2 Організація інфраструктури підрозділу
- 1.3 Керівництво роботою інспекторів з проведення перевірок
- 1.4 Визначення процедур інспектування за додержанням правил торгівлі, якості товарів
- 1.5 Керівництво складанням річного і квартального звітів та іншої рубіжної звітності
- 1.6 Складання законодавчих актів та інших документів щодо проведення робіт
- 2. Здійснення контролю за дотриманням вимог до якості товарів
- 2.1 Складання алгоритму дій щодо контролю та проведення періодичного контролю за якістю товарів
- 2.2 Розробка експертизи якості товарів
- 2.3 Винесення рішень щодо проведення подальшого використання товарів
- 2.4 Ідентифікація товарів
- 2.5 Проведення відбору проб та зразків для досліджень
- 2.6 Оперативний збір даних і складання звітів щодо дотримання вимог з якості товарів
- 3. Експертиза якості товарів
- 3.1 Підбір бази сучасних, об'єктивних методів визначення якості товарів
- 3.2 Вивчення специфічних показників та методів для ідентифікації якості товарів
- 3.3 Визначення ступеня шкідливості, безпеки, екологічної чистоти товару
- 3.4 Складання висновку про можливість реалізації товару
- 4. Здійснення контролю за дотриманням правил торгівлі
- 4.1. Розробка схем здійснення контролю за дотриманням правил
- 4.2 Проведення технічного (оперативного) контролю за дотриманням правил торгівлі
- 4.3 Експертиза документального оформлення правил торгівлі
- 4.4 Винесення рішення про подальшу діяльність установ, які мають порушення правил торгівлі
- 5. Визначення митної вартості товарів, нарахування мита та митних платежів
- 5.1 Чинні нормативні та законодавчі акти, що регулюють порядок нарахування мита та митних платежів
- 5.2 Ідентифікація товарів, визначення їх митної вартості
- 5.3 Вивчення видів мита, в залежності від умов поставки
- 5.4 Здійснення контролю за правильністю нарахування мита та митних платежів
- 6. Індивідуальне завдання контроль якості конценрованої солодкої продукції з боку Інспекціїї з питань захисту прав споживачів
- Список використаних джерел
Вступ
Управління є територіальним підрозділом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території Одеської області. Створене у листопаді 1992 р [1].
Управління підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
У своїй діяльності управління керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Держспоживстандарту України, положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах києві та Севастополі.
Робота управління спрямована на упередження порушень прав споживачів, захист від неякісних, небезпечних для здоров'я товарів та послуг, запобігання проникненню в торгівельну мережу продуктів сумнівної якості.
Управління утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Чисельність, кошторис витрат, структуру та штатний розпис Управління затверджує Голова Держспоживстандарту України.
Управління під час виконання покладених на них завдань взаємодіють з державними центрами стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України, з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами та громадськими організаціями відповідно до чинного законодавства.
Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
захист право споживач торгівля
1. Організація роботи Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області
1.1 Формування стратегії роботи підрозділу
В формуванні роботи стратегії підрозділу особливо важливо наступне:
постійний облік фактора невизначеності;
переоцінка пріоритетів проблем у залежності від зміни зовнішнього середовища;
глибокий аналіз вихідної економічної ситуації ринку споживачів, його сильних і слабких сторін, можливостей швидкого реагування на виникаючі труднощі;
чітке визначення прав і обов'язків, а також системи взаємодії всіх зайнятих стратегічним плануванням працівників і служб;
оптимальне поєднання стратегії маркетингу зі стратегією розвитку захисту прав споживачів в цілому;
перебудова організаційних структур управління відповідно з стратегічними цілями;
орієнтація на підвищення ефективності діяльності управління, а не тільки його складових;
постійне застосування в плануванні та роботі різного підходу.
Планування починається з формування групи досвідчених спеціалістів по економічному прогнозуванню, які підготовляють детальний аналіз сильних і слабких сторін ринку споживачів, сприятливих і негативних факторів, із якими управління може зіткнутися у своїй діяльності протягом майбутніх трьох-п'яти років. При цьому уважно аналізують середовище й умови, у яких буде функціонувати управління з захисту споживачів. Розглядається можливий вплив політичних і економічних факторів, передбачуваних змін законодавства, технологічні і соціальні фактори [1].
1.2 Організація інфраструктури підрозділу
Структурний підрозділ з питань захисту прав споживачів створюється на підставі ст. 10 Закону України 'Про захист прав споживачів'.
Відділ утворюється відповідною радою у складі виконавчого органу яка його утворила, та підпорядкований її виконавчому комітету і в межах повноважень, визначених ст. 10 Закону України 'Про захист прав споживачів', здійснює державний захист прав споживачів.
Відділ у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Держспоживстандарту України, рішеннями відповідної ради та виконавчого органу місцевого самоврядування.
Повноваження відділу з питань захисту прав споживачів визначаються в Положенні, яке згідно з ст. 54 Закону України 'Про місцеве самоврядування в Україні'затверджується відповідною радою.
У разі неможливості створення самостійного відділу з питань захисту прав споживачів відповідна рада вирішує питання про введення окремих посад з питань захисту прав споживачів.
Відділ з питань захисту прав споживачів очолює начальник, який призначається та звільняється з міським головою за погодженням з начальником територіального управління у справах захисту прав споживачів.
Начальник відділу організовує та планує його роботу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань, розподіляє обов'язки між працівниками відділу та визначає ступінь їх відповідальності, сприяє підвищенню кваліфікації працівників.
З питань реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів керівник відділу підконтрольний начальнику територіального управління у справах захисту прав споживачів Держспоживстандарту України.
Робота відділу з питань захисту прав споживачів здійснюється у відповідності з поточними та перспективними планами, які включають перелік відповідних заходів із зазначенням термінів їх виконання та відповідальних виконавців. При складанні планів роботи необхідно враховувати регіональні соціально-економічні програми та програми щодо захисту прав споживачів. План затверджується головою відповідної ради.
Відділ з питань захисту прав споживачів звітує про виконання завдань перед відповідною радою. Необхідно також практикувати звіти перед мешканцями територіальної громади, регулярно висвітлювати свою діяльність щодо захисту прав споживачів в засобах масової інформації.
Свою діяльність відділи (окремі фахівці) здійснюють у тісному, діловому контакті з територіальними органами у справах захисту прав споживачів, правоохоронними, іншими органами виконавчої влади, на які покладено контроль і нагляд за якістю і безпекою товарів (робіт, послуг), а також з громадськими організаціями споживачів.
Структура головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів:
Начальник головного управління:
· Заступник начальника Головного управління-начальник відділу:
· Відділ контролю безпеки продовольчого ринку та взаємодії з органами місцевого самоврядування6 старший інспектор та інспектори;
· Відділ контролю безпеки непродовольчого ринку та взаємодії з органами місцевого самоврядування;
· Відділ аналітичного, фінансового та кадрового забезпечення;
· Відділ контролю послуг та реклами.
1.3 Керівництво роботою інспекторів з проведення перевірок
Перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.
Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Планові перевірки проводять не частіше одного разу на календарний рік за планом-графіком, затвердженим директором ДЦСМС.
Позапланові перевірки здійснюють на виконання рішень КМУ, на вмотивовану вимогу органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, прокуратури, а також за зверненням громадян. Звернення подаються у письмовій формі і повинні містити відомості про громадянина (місце проживання, серія і номер паспорта). А постійний нагляд застосовують у разі систематичних претензій щодо якості продукції, яка випускається, та (або) за відсутності умов для її стабільного випуску згідно з вимогами стандартів, норм і правил.
Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами з таких підстав:
· подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу у справах захисту прав споживачів про здійснення перевірки на його бажання;
· виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
· перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових перевірок органом у справах захисту прав споживачів;
· звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди Держспоживстандарту України на її проведення;
· неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Інспектори мають право та зобов'язані [2]:
1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Порядок проведення таких перевірок перевіряється керівництвом управління у справах захисту прав споживачів [3].
3) відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету.
4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання.
5) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;
6) припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків;
7) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;
8) передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства;
9) накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.
1.4 Визначення процедур інспектування за додержанням правил торгівлі, якості товарів
Суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити стан торговельних приміщень для роздрібного продажу продовольчих товарів відповідно до вимог санітарно-гігієнічних, технологічних, протипожежних норм і правил щодо приймання, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, належного зберігання матеріальних цінностей, створення умов для використання реєстраторів розрахункових операцій.
Режим роботи торговельного об'єкта встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування.
Торговельно-технологічне обладнання, що використовується під час продажу продовольчих товарів, повинно забезпечувати збереження їх якості й товарного вигляду протягом усього терміну їх реалізації. Забороняється приймати, зберігати та продавати продовольчі товари, що швидко псуються, без використання холодильного обладнання.
Засоби вимірювальної техніки, які використовуються під час продажу товарів, повинні бути в справному стані, мати повірочне тавро територіального органу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики і проходити періодичну повірку в установленому порядку.
Не допускаються до продажу фасовані вітчизняні та імпортні харчові продукти, етикетування яких не відповідає Законам України 'Про безпечність та якість харчових продуктів' та 'Про захист прав споживачів' і відповідним нормативним документам та/або технічним регламентам на продукцію.
Етикетування нефасованих харчових продуктів здійснюється державною мовою України в порядку, встановленому нормативними документами та/або технічними регламентами для певних харчових продуктів.
Споживач має право перевірити точність ваги відпущеного товару. Контрольно-вимірювальні прилади повинні розміщуватися на видному і доступному для споживачів місці.
У разі придбання споживачем неякісних продовольчих товарів продавець зобов'язаний замінити їх на якісні товари або повернути споживачу сплачені ним гроші згідно з вимогами Закону України 'Про захист прав споживачів'.
Суб'єкт господарської діяльності в торговельному залі магазину на видному та доступному для споживачів місці повинен обладнати куточок споживача, де розміщуються: Книга відгуків та пропозицій встановленого зразка, витяги з цих Правил, адреси та номери телефонів органів, що забезпечують державний захист прав споживачів, інша необхідна інформація.
За порушення цих Правил суб'єкти господарської діяльності та їх працівники несуть відповідальність згідно із законодавством.
Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється в установленому законом порядку [4].
При перевірці додержання правил торгівлі та якості товару інспектор повинен дотримуватись таких основних процедур та їх послідовності [5. c. 54]:
1. Перевірити обов'язкові параметри безпечності для харчових продуктів;
2. Огляд специфікацій якості харчових продуктів;
3. Перевірити відповідність стандартів для харчових продуктів з метою їх ідентифікації;
4. Перевірити наявність у харчових продуктах для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби;
5. здійснення державного нагляду з метою перевірки виконання виробниками та продавцями (постачальниками) об'єктів санітарних заходів вимог цього Закону;
6. перевірка виконання встановлених вимог щодо стану здоров'я відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);
7. перевірка знань та умінь відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);
8. перевірка на об'єктах, де виробляються та переробляються продукти, що становлять значний ризик для здоров'я і життя людей;
9. при виявленні порушень здійснити необхідні заходи щодо притягнення до відповідальності осіб, які не виконують положення Закону.
10. До початку перевірки державний інспектор знайомиться з об'єктом держнагляду, матеріалами попередніх перевірок ДЦСМС (за період не менше ніж за один рік); перевіряє виконання приписів та постанов, якщо вони мали місце; ознайомлюється зі змістом стандартів та інших норм і правил, які розповсюджуються на продукцію, що підлягає перевірці, з дозволами на відхилення від вимог стандартів (при їх наявності); виявляє протиріччя у вимогах стандартів на готову продукцію та сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні вироби; аналізує інформацію про якість, експлуатаційні і споживчі властивості продукції, яка підлягає перевірці, одержану від основних споживачів продукції, виробничих, торговельних, ремонтних підприємств, установ і організацій (далі - підприємства); з'ясовує, чи підлягає обов'язковій сертифікації або обов'язковому підтвердженню відповідності зазначена продукція, а також який орган із сертифікації повинен проводити цю роботу.
1.5 Керівництво складанням річного і квартального звітів та іншої рубіжної звітності
Щокварталу управління складає Звіт про проведення роботи щодо контролю дотримання чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів суб'єктами підприємницької діяльності.
З початку 2010 року перевірено понад 45 тис. суб`єктів господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів сфери торгівлі, ресторанного господарства та надання послуг (робіт). Порушення встановлені у 87 % від перевіреної кількості (2009 рік - 89 %).
Всього в ході перевірок виявлено понад 230,8 тис. видів порушень, або на 8 % більше у порівнянні з 2009 роком (2009 рік - 213,5), в тому числі (у відсотках від всіх виявлених порушень):
відсутність своєчасної та повної інформації - 46 % (2009 рік - 45 %);
продаж (реалізація) товарів (робіт, послуг) без відповідних супровідних документів - 41 % (2009 рік - 39 %);
виробництво, продаж (реалізація) товарів, (робіт, послуг), які не відповідають вимогам нормативних документів - 10 % (2009 рік - 12 %);
обман покупців та замовників - 1 % (2009 рік - 1%);
продаж (реалізація) товарів (робіт, послуг) без видачі розрахункового документа, що засвідчує факт купівлі або надання послуг (товарного чи касового чека, квитанції або іншого письмового документа) - 0,6 % (2009 рік - майже 0,8 %);
порушення обумовлених строків виконання замовлень або/та умов договору (для підприємств, що надають послуги) - 0,3 % (2009 рік - 0,5 %);
відмова споживачу у реалізації його права при придбанні товарів (робіт, послуг) неналежної якості - 0,8 % (2009 рік - 0,3 %);
створення перешкод службовій особі у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг - 0,1 % (2009 рік - 0,1 %).
За звітний період перевірено якість та безпеку товарів, надання послуг (робіт) на суму понад 388,9 млн. грн. Упереджено придбання і використання населенням України недоброякісних продовольчих, непродовольчих товарів та послуг (робіт) на суму понад 140,9 млн. грн.
За результатами перевірок до адміністративної відповідальності притягнуто більш як 39 тис. осіб, на яких накладено адміністративні стягнення на загальну суму понад 6,3 млн. гривень. До підприємств, в яких виявлено порушення, застосовано адміністративно-господарські санкції на суму понад 25 млн. гривень.
У 2010 році до територіальних управлінь у справах захисту прав споживачів надійшло понад 29 тисяч пропозицій, звернень, скарг та заяв від споживачів. З них на особистому прийомі одержано відповідно більше ніж 14 тисяч.
Зокрема, як показує аналіз, 51% звернень споживачів стосується якості наданих послуг (робіт), з них: 41% - житлово-комунальні послуги, 6% - послуги зв'язку; 41% - якості непродовольчих товарів; 7% - якості продовольчих товарів, 1% - порушень у сфері ресторанного господарства.
За результатами розгляду звернень громадян у 2010 році у 85 % (близько 22,3 тис.) вимоги споживачів задоволені.
Споживачам повернуто 7,1 млн. грн за неякісні товари та надані послуги [5].
1.6 Складання законодавчих актів та інших документів щодо проведення робіт
Акт - документ, складений комісією або однією посадовою особою, підтверджуючий встановлені факти, події, дії.
Як видно з визначення, в більшості випадків акт складається комісією з метою об'єктивної фіксації фактів або певної ситуації. Можливе складання акту однією уповноваженою особою - ревізором, інспектором і т.п. Акти готуються за наслідками ревізій, при прийомі-передачі справ, проведенні випробувань нових виробів і зразків, прийомі об'єктів в експлуатацію, виділенні документів до знищення і т.д.
Проект наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики „Про затвердження форми Актів планової перевірки з державного метрологічного нагляду' розроблено на виконання вимог статті 5 Закону України від 5 квітня 2007 р. № 877-V 'Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності'.
Розробка уніфікованих форм актів планових перевірок суб'єктів господарювання викликана необхідністю приведення нормативної бази Держспоживстандарту у відповідність із законодавством, поліпшенню прозорості заходів державного нагляду (контролю) та зменшення ризику необґрунтованого обтяження окремо взятого суб'єкта господарювання під час здійснення планових заходів державного метрологічного нагляду.
Метою проекту наказу є затвердження уніфікованої форми акта планових перевірок з метрологічного нагляду суб'єктів господарювання, що сприятиме удосконаленню системи державного нагляду за дотриманням законодавства про метрологію, якості нагляду, створенню прозорості діяльності центрів стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту та прийнятих ними рішень за наслідками перевірок. Це також дозволить привести процедури здійснення заходів державного метрологічного нагляду у відповідність з вимогами чинного законодавства.
Затвердження уніфікованої форми акта планових перевірок суб'єктів господарювання сприятиме удосконаленню державного метрологічного нагляду, якості нагляду (контролю), забезпеченню прозорості діяльності територіальних центрів Держспоживстандарту та прийнятих рішень за наслідками перевірок. Це також дозволить привести здійснення заходів державного метрологічного нагляду у відповідність з вимогами чинного законодавства.
1. Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 'Про затвердження національних стандартів України, змін до міждержавних стандартів та скасування нормативних документів' від 22. 06.2009 № 225
2. Державний стандарт України ДСТУ ISO 9001: 2009
3. Постанова Кабінету міністрів України 'Про внесення змін до Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади' від 18 червня 2008 р. № 548
4. Державний стандарт України ДСТУ ISO 9001-2001
5. Державний стандарт України ISO 9000-2001
6. Державний стандарт України ISO 9004-2001
7. Постанова Кабінету Міністрів України 'Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади' від 11 травня 2006 р. N 614.
8. Положення про територіальні органи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
2. Здійснення контролю за дотриманням вимог до якості товарів
2.1 Складання алгоритму дій щодо контролю та проведення періодичного контролю за якістю товарів
Порядок проведення перевірок:
- Перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, представляються, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або особі, яка здійснює реалізацію продукції, посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.
- Посадові особи, які проводять перевірку, від керівника (власника)
суб'єкта господарювання (особи, яка його заміщає) одержують відомості щодо характеристики суб'єкта господарювання, у тому числі щодо: назви; поштової адреси; номера телефону (факсу); прізвища, ім'я та по батькові керівника (власника); дозвільних документів на провадження певного виду діяльності; режиму роботи; свідоцтва про державну реєстрацію; свідоцтва про реєстрацію платника податків; даних про банківські реквізити.
- Посадові особи, які проводять перевірку, залежно від виду діяльності суб'єкта господарювання та завдання на перевірку перевіряють і аналізують стан дотримання вимог законодавства під час придбання, замовлення або використання споживачами продукції, яка реалізується на території України.
- Під час проведення позапланової перевірки встановлюються обставини, які призвели до порушення вимог законодавства про захист прав споживачів.
- У разі створення перешкод посадовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування складається відповідний акт, у якому фіксується факт створення перешкод у проведенні перевірки.
- Перевірки проводяться посадовими особами на підставі наказу
відповідного органу у справах захисту прав споживачів, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюватиметься захід, та предмет перевірки.
- Перед проведенням планової перевірки відповідний орган у справах захисту прав споживачів направляє суб'єкту господарювання письмове повідомлення про проведення планової перевірки не пізніш як за десять днів до дня її проведення.
Повідомлення надсилається рекомендованим листом за рахунок коштів відповідного органу у справах захисту прав споживачів або вручається особисто керівнику чи вповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.
Строк здійснення планової перевірки не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку здійснення планової перевірки не допускається.
- Позапланові перевірки проводяться лише з підстав, зазначених у пункті 3 цього Порядку, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення позапланової перевірки.
Посадові особи повинні ознайомити суб'єкта господарювання з підставою проведення позапланової перевірки і надати йому копії відповідного документа.
Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом.
Продовження строку здійснення позапланової перевірки не допускається [6].
2.2 Розробка експертизи якості товарів
Органи які вповноважені проводити експертизу:
ь Торгово-промислова палата України;
ь Центр метрології, стандартизації і сертифікації Держспоживстандарту України;
ь Управління у справах захисту прав споживачів;
ь Гігієнічні центри Міністерства охорони здоров'я України;
ь Громадські установи, діяльність яких пов'язана з дослідженням якості товарів.
Правильне проведення експертизи товарів має велике значення для отримання достовірних і об'єктивних її результатів. Перед початком проведення експертизи розглядаються підстави для її проведення, які і визначають мету та завдання експертизи. Після цього вибираються необхідні засоби та методи проведення експертизи. Експертне дослідження проводиться суцільним чи вибірковим методом. При суцільному методі (наприклад, при розбракуванні всієї товарної партії) експерт має право обмежуватись оглядом частини товару, навіть якщо ця частина більша. При вибірковому методі експерт повинен зробити вибірку чи об'єднану пробу відповідно до вимог нормативних документів (стандартів, ТУ, методик тощо). Вибірка товарів чи проба повинна бути не меншою встановленої кількості, але може бути і більшою.
При необхідності визначення фізико-хімічних і/чи мікробіологічних показників експерт повинен відібрати зразки для досліджувальної лабораторії. Відбір зразків відбувається з об'єднаної (середньої) проби чи вибірки експертом або групою експертів у присутності осіб, які беруть участь в експертизі. Відмова замовника від проведення лабораторних досліджень у випадках, які експерт вважає необхідними, є підставою для анулювання заявки.
2.3 Винесення рішень щодо проведення подальшого використання товарів
Якщо на підставі лабораторних досліджень харчового продукту або іншого об'єкта санітарних заходів виявляється порушення положень цього Закону 'Про безпечність та якість харчових продуктів', відповідний головний державний санітарний лікар або головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники повинні вжити таких заходів:
· у разі неправильного маркування - видати постанову про виправлення етикетування або іншим чином виправлення неправильного маркування;
· у разі непридатності до споживання:
а) якщо харчовий продукт залишається безпечним для споживання людиною або інший об'єкт санітарних заходів можна зробити придатним для використання у виробництві харчових продуктів або для іншого використання - видати постанову про його обробку, переробку або утилізацію (зміну призначеного використання);
б) якщо харчовий продукт є небезпечним для споживання людиною, але безпечним для іншого використання - видати постанову про вилучення з обігу та заборону використання за призначенням.
Якщо лабораторне дослідження підтверджує, що об'єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною та для іншого використання, відповідний головний державний санітарний лікар, головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники видають постанову про вилучення цього об'єкта з використання або обігу та зобов'язує власника цього об'єкта знищити цей об'єкт під наглядом відповідного інспектора.
Рішення щодо подальшого поводження з об'єктом санітарних заходів, зразки якого були відібрані у зв'язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності або непридатності до споживання, повинно бути доведено до відома виробника та/або продавця (постачальника) протягом одного робочого дня після отримання звіту лабораторії, зазначеного у частині п'ятій цієї статті.
Рішення відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного державного інспектора ветеринарної медицини щодо поводження з харчовими продуктами або іншими об'єктами санітарних заходів може бути оскаржено вищестоящій посадовій особі або до суду.
Збитки, завдані оператору потужностей (об'єкта) у зв'язку з неправомірною забороною обігу об'єкта санітарних заходів, зупиненням або припиненням виробничого процесу або застосуванням до цієї особи інших адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому Господарським кодексом та іншими законами України [8].
2.4 Ідентифікація товарів
Ідентифікація визначається як порівняння, прирівнення дечого з чимось. При ідентифікації товарів встановлюється збіжність досліджувальних товарів аналогом, які мають ту ж сукупність споживчих властивостей або опису товарів на маркуванні, товаросупровідних та НД.
Ідентифікації притаманні такі функції:
· Показова (вказівна) - яка ототожнює представлений зразок товару з конкретним найменуванням, сортом, маркою, типом а також товарною партією;
· Інформаційна - яка доводить інформацію до суб'єктів ринкових відносин;
· Підтверджувальна - відповідність асортиментної характеристики товару, інформації яку зазначено на маркуванні або ТСД, тобто справжність товару;
· Управлінська (керуюча) - є одним із елементів системи якості товару.
Управлінська функція ідентифікації регламентується міжнародним стандартом ISO 9000 'Управління якістю, забезпечення якості'.
Види ідентифікації:
1. Асортиментна - встановлення відповідності його асортиментній характеристиці, яка обумовлює пред'явлені до нього вимоги. Цей вид ідентифікації застосовується для підтвердження відповідності товару при усіх видах діяльності але особливе значення воно має при товарознавчій експертизі та сертифікації товарів. Виявлення невідповідності визначається як асортиментна фальсифікація товару.
2. Якісна (кваліметрична) - встановлення відповідності вимогам якості які передбачені НД. Цей вид ідентифікації дозволяє виявити відповідність товарному сорту або іншим градаціям якості які вказані на маркуванні або ТСД. При виявленні невідповідності сорту негативний результат ідентифікації визначається як особливий вид фальсифікації-пересортиця.
3. Споживча - проводиться з метою встановлення можливостей використання товару відповідно до його функціональних властивостей. Це в основному стосується продовольчих товарів. Споживча ідентифікація покликана не допускати на споживчі ринки товари. Які не відповідають споживчим властивостям і можуть бути небезпечні для здоров'я людини.
4. Партіонна - визначення належності представленої частини товару, одиничних екземплярів, конкретній товарній партії. Складність полягає у тому, що в більшості випадків відсутні або недосить надійні критерії для ідентифікації. Серед продовольчих товарів маркування яке ідентифікує конкретну партію товарів застосовується лише для консервів, шляхом випресовування законодавчих відомостей, на дно або кришку банки але в більшості продовольчих та непродовольчих така ідентифікація відсутня.
2.5 Проведення відбору проб та зразків для досліджень
Відбір зразків товарів провадиться з метою визначення відповідності їх якісних показників вимогам державних і галузевих стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, що діють на території України.
Відбір зразків товарів для перевірки їхньої якості провадиться службовою особою Держспоживстандарту, яка має відповідне посвідчення, у присутності особи, що здійснює продаж товарів (виконує роботу, надає послуги), та, за можливості, представника суб'єкта господарювання, що перевіряється, і оформлюється актом відбору зразків (проб) товарів. Продавець (виконавець) і представник суб'єкта господарювання повинні створити належні умови для виконання робіт, пов'язаних з відбором зразків товарів.
В акті зазначається кількість відібраних зразків товарів (за масою, мірою, обсягом), для якого виду досліджень вони відібрані та за якими показниками проводитиметься їх дослідження, а також робиться запис про заборону реалізації (відвантаження) партії товарів, з якої відібрано зразки, до отримання результатів дослідження. У разі перевірки якості товарів, що швидко псуються або з терміном придатності, що минає, відбір зразків здійснюється, як правило, без заборони реалізації (відвантаження) партії товарів, з якої відібрано зразки.
Акт складається у трьох примірниках і підписується службовою особою, яка проводила відбір зразків товарів, а також продавцем (виконавцем) і представником суб'єкта господарювання у разі його присутності під час перевірки. Перший примірник залишається у службової особи, другий додається до відібраних зразків товару, третій залишається у продавця (виконавця) чи представника суб'єкта господарювання.
Кількість зразків товарів (за масою, мірою, обсягом), що відбираються для проведення дослідження, визначається відповідними нормативними документами, а щодо імпортних товарів - нормативними документами на аналогічні вітчизняні товари.
У тих випадках, коли в нормативних документах передбачено за негативних результатів дослідження таких товарів повторне проведення відбору їх зразків, дозволяється відразу відбирати зразки в подвійній кількості, про що робиться запис в акті відбору зразків (проб) товарів.
Відібрані зразки товарів упаковуються на місці, відбору в присутності продавця (виконавця), представника суб'єкта господарювання у разі його присутності під час перевірки й опломбовуються або опечатуються службовою особою, яка надсилає їх до лабораторії для дослідження.
Умови зберігання і транспортування відібраних зразків товарів не повинні погіршувати їхню якість. За збереження і своєчасність доставки товарів для дослідження відповідає службова особа, що їх відбирала.
2.6 Оперативний збір даних і складання звітів щодо дотримання вимог з якості товарів
Для функціонування системи якості необхідно розробити методики сертифікації, збору, індексації, заповнення, зберігання, ведення та розподілу даних про якість. Документація, яка містить дані про якість, забезпечує об'єктивне підтвердження того, що необхідного рівня якості виробу досягнуто та різні процеси системи якості були ефективно реалізовані.
Є дві основні категорії даних про якість:
ь дані про якість виробу;
ь дані про функціонування системи якості;
Інформація про якість виробу входить до складу таких документів:
· документів, які містять вимоги до якості продукції;
· документів, які містять технічні вимоги до компонентів та вхідних матеріалів;
· креслень основного обладнання;
· звітів (актів) про випробування матеріалів;
· детальної інформації про відхилення від дотримання вимог і відповідних даних про їх дозвіл;
· даних про невідповідні матеріали та їхнє розміщення;
· даних про скарги на якість виробів і вжиті заходи з виправлення недоліків.
Інформація про функціонування системи якості входить до таких документів:
- звітів про перевірку якості та даних аналізу, який виконувався керівництвом;
- документів про затвердження постачальників та рейтинг роботи;
- документів з даними про управління процесами та коригувальні дії;
- даних про перевірку випробувального обладнання та приладів;
- документів із підготовки кадрів та кваліфікації персоналу.
Контроль та випробування:
1) звіти про контроль та випробування;
2) ідентифікація кінцевих виробів;
3) дані з перевірки обладнання на технологічну точність;
4) дані з контролю параметрів оснащення, інструменту, пристроїв, систем енергозабезпечення, систем транспортування та виробничого середовища;
5) дані з перевірки пакування та маркування;
6) дані щодо дотримання метрологічних правил.
Дані про якість:
ь список документації, яка містить дані про якість, для підтвердження відповідності необхідному рівню якості та реалізації системи якості;
ь інформація про типи (місце) зберігання цієї документації.
Внутрішня перевірка якості:
· документація щодо проведення внутрішніх перевірок якості, висновків та вжитих коригувальних дій;
· документація зі змін у методиках за результатами перевірок та дати їх введення в дію;
· звіти про витрати на якість.
3. Експертиза якості товарів
3.1 Підбір бази сучасних, об'єктивних методів визначення якості товарів
Існують наступні методи визначення якості продукції:
Вимірювальний.
Реєстраційний.
Розрахунковий.
Органолептичний.
Соціологічний.
Експертний.
Вимірювальний метод оснований на вимірюванні та аналізі показників за допомогою приладів і виражається в кількісних показниках. Вимірювальні методи підрозділяють на:
Фізичні.
Хімічні.
Фізико-хімічні.
Мікроскопічні.
Біологічні.
Фізіологічні [6].
3.2 Вивчення специфічних показників та методів для ідентифікації якості товарів
Для цілей ідентифікації можуть застосовувати 2 групи методів:
органолептичні;
вимірники.
Залежно від використовуваних органів чуття і визначуваних показників розрізняють підгрупи органолептичних методів:
1) візуальний метод - для визначення за допомогою органів зору зовнішнього вигляду і кольору, внутрішньої будови і інших показників товару;
2) смаковий метод - для визначення смаку продукту за допомогою смакових крапок на мові і піднебінні;
3) нюховий метод - для визначення за допомогою нюху запаху (аромату, букета) продукту;
4) дотиковий метод - для визначення за допомогою дотику консистенції продукту. Вимірювальні методи засновані на вживанні технічних засобів виміру для визначення значень показників якості.
Підгрупи вимірювальних методів:
1) фізичні (у тому числі физико-хімічні) методи визначення показників якості.
Засновані на різних фізичних і физико-хімічних процесах. Різновиди фізичних методів:
мікроскопія;
фотометрія;
фотоелектроколоріметрія;
хроматографія;
спектрофотометрія;
іонометрія;
флуоресценція і ін.
2) хімічні методи визначення показників якості. Засновані на хімічних перетвореннях речовин [7].
Залежно від поставленої мети розрізняють наступні види ідентифікації: споживацька;
- товарно-партіонна (товарної партії);
- асортиментна (видова);
- якісна;
- сортова;
- спеціальна.
Товарно-партійна (товарної партії) ідентифікація - один з найскладніших видів діяльності, в ході якої встановлюється приналежність представленої частини товару (з'єднаної проби, середнього зразка, одиничних екземплярів) конкретної товарної партії. Складність полягає в тому, що в більшості випадків відсутні або не дуже надійні критерії для ідентифікації.
За кордоном робляться спроби наносити на упаковку або товар певну інформацію, що дозволяє ідентифікувати товар, у тому числі і його приналежність до конкретної товарної партії. В Росії маркування, що ідентифікує конкретну товарну партію, застосовується лише для консервів шляхом нанесення на денце банки відомостей про найменування консервів (асортиментний номер по ОКП), підприємство-виробнику (порядковий номер по окпо), індексу відомства, якому належить підприємство-виробник, номери зміни, дати, місяця і останніх цифр року виготовлення (або терміну придатності). Ймовірно, аналогічні способи товарно-партійної ідентифікації б було доцільне розробити і для інших харчових продуктів. Асортиментна (видова) ідентифікація - це встановлення відповідності найменування товару по асортиментній приналежності, що обумовлює що пред'являються до нього вимоги. Цей вид ідентифікації застосовується для підтвердження відповідності товару його найменуванню при всіх видах оцінної діяльності, але особливе значення він має при митній ідентифікації для встановлення коду по ТН ВЕД і сертифікації товарів. Сортова ідентифікація - це встановлення відповідності вимогам якості, передбаченим нормативною документацією для того або іншого сорту товару, після проведення асортиментної ідентифікації. В даний час переходять від сортності товару до підрозділу на класи.
Цей вид ідентифікації дозволяє виявити наявність допустимих і неприпустимих дефектів, а також відповідність товарному сорту (класу), вказаному на маркуванні або в супровідних документах. При цій ідентифікації встановлюється градація якості товару: вищий сорт, 1-й сорт, 2-й сорт, 3-й сорт і т.п. (Экстра, перший, другий класи і т.п.), якщо стандартна продукція підрозділяється на товарні сорти (класи). Також встановлюється якість виробу на відповідність товарному сорту (класу), вказаному на маркуванні або в супровідних документах. При виявленні невідповідності сорту (класу) і отриманні негативного результату за наслідками ідентифікації констатують вид асортиментної фальсифікації - пересортицю. Спеціальна ідентифікація - встановлення відношення даного виробу до переліку заборонених до реалізації товарів, або до товарів, що мають ті або інші обмеження (квотування, ліцензування і т.п.). До спеціальної ідентифікації відноситься і встановлення деяких продуктів в приналежності їх до виробів, вироблених з генетично модифікованої сировини. Для проведення ідентифікаційної експертизи обов'язково необхідні різноманітні інформаційні джерела, з яких можна дізнатися про ті або інші характерні показники, що використовуються в цілях спеціальної ідентифікації. Інформаційні джерела ідентифікації. До інформаційних джерел ідентифікації товарів відносяться нормативні документи (стандарти, ТУ, правила і ін.), регламентуючі показники якості, які можуть бути використаний для мети ідентифікації а також технічні документи, у тому числі товарно-супровідні (накладні, сертифікати, якісні посвідчення, керівництво по експлуатації, паспорти і т.п.). Як вже указувалося вище найважливішим інформаційним джерелом при ідентифікації є маркування, яке містить інформацію, придатну для мети ідентифікації.
Кінцевий результат ідентифікації - підтвердження відповідності товару вимогам, що регламентуються нормативними документами, ТУ або договором, унаслідок чого встановлюється достовірність товару, або виявлення невідповідності (негативний результат, констатується фальсифікація товару). Обидва результати - позитивний і негативний - мають вирішальне значення для визначення подальшої долі товару. Для вдосконалення методів ідентифікації необхідна розробка нових і коректування вже існуючих вимірювальних методів. Оскільки група органолептичних методів в цілому залежить від людського чинника, а вимірювальні методи засновані на на вживанні технічних засобів виміру [8].
3.3 Визначення ступеня шкідливості, безпеки, екологічної чистоти товару
Інтенсивний розвиток промисловості, широка урбанізація, хімізація сільського господарства приводить до надходження у продовольчу сировину та харчові продукти чужорідних речовин, які негативно впливають на здоров'я населення. Крім того, певну небезпеку може становити використання харчових добавок у нових технологіях виготовлення харчових продуктів. В зв'язку з цим безпека та якість харчової продукції є одними з основних факторів, які визначають здоров'я населення України.
Важливе значення для забезпечення випуску якісної продукції та попередження переходу до організму людини шкідливих речовин у кількостях, що перевищують гігієнічні норми, має контроль за вмістом контамінантів хімічного та біологічного походження.
Безпека продукції повинна підтримуватися шляхом проведення ветеринарно-санітарного і санітарно-епідеміологічного контролю при виробництві і обороті харчових товарів [7].
3.4 Складання висновку про можливість реалізації товару
Висновок експерта - це вихідний документ лабораторії за результатами митної експертизи на запит (постанову) митного органу. В ньому містяться відповіді на поставлені митним органом запитання.
Висновок митної лабораторії передається митному органу, який надсилав запит, для остаточного прийняття рішення, и тому числі й класифікаційного. Митне оформлення товарів, проби і зразки яких бралися для дослідження, може бути закінчене тільки після отримання митним органом, де зберігаються ці товари, результатів митної експертизи [8].
4. Здійснення контролю за дотриманням правил торгівлі
4.1. Розробка схем здійснення контролю за дотриманням правил
Додержання правил торгівлі забезпечується насамперед належною організаційною діяльністю органів управління торгівлею, підвищенням ролі торговельних підприємств у розв'язанні різних питань торгового обслуговування, рівня виховної роботи тощо. Контроль у сфері торгівлі здійснюють Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, управління, відділи економіки місцевих державних адміністрацій, адміністрація організацій і підприємств торгівлі. Так, центральний орган виконавчої влади в сфері торгівлі здійснює контроль разом з іншими центральними органами виконавчої влади за додержанням суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності норм і правил торгівлі. Контрольні функції в торгівлі забезпечують і органи державної податкової служби. Вони стосуються порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах і за її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги.
Контроль у торгівлі здійснюють також органи державної контрольно-ревізійної служби в Україні, органи й установи, що здійснюють державний санітарний нагляд, органи державного контролю за цінами, органи внутрішніх справ та ін.
Особлива роль у системі державного контролю за додержанням правил торгівлі й захисту прав споживачів належить Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України), який є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності. Держспоживстандарт України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, основними завданнями якого є: участь у формуванні й забезпечення реалізації державної політики в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю; здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і державного нагляду за додержанням законодавства в сфері стандартизації та підтвердження відповідності; забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю.
Відповідно до покладених на Держспоживстандарт України завдань він вносить пропозиції щодо формування державної політики в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю й забезпечує її реалізацію; погоджує проекти нормативно-правових актів з вищеназваних питань, які розробляють центральні органи виконавчої влади. У сфері споживчої політики та захисту прав споживачів Держспоживстандарт України: вивчає споживчий ринок; перевіряє в суб'єктів господарської діяльності.
4.2 Проведення технічного (оперативного) контролю за дотриманням правил торгівлі
Технічним контролем називається перевірка дотримання технічних вимог, що пред'являються до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, а також виробничих умов та факторів, що забезпечують необхідну якість. Об'єктами технічного контролю є матеріали і напівфабрикати, що надходять на підприємство з боку, продукція підприємства як в готовому вигляді, так і так і на всіх стадіях її виробництва, технологічні процеси, знаряддя праці, технологічні процеси, знаряддя праці, технологічна дисципліна і загальна культура виробництва. Технічний контроль покликаний забезпечувати випуск продукції, що відповідає вимогам конструкторсько-технологічної документації, сприяти виготовленню продукції з найменшими витратами часу і коштів, представляти вихідні дані та матеріали, які можуть бути використані з метою розробки заходів щодо підвищення якості продукції і скороченню витрат.
Технічний контроль являє собою комплекс взаємопов'язаних і проводяться відповідно до встановленого порядку контрольних операцій. Переважна більшість з них є невід'ємною і обов'язковою частиною виробничого процесу і тому покладається на робітників, що виконують відповідну виробничу операцію. Разом з тим з метою забезпечення випуску продукції належної якості та попередження втрат у виробництві ряд контрольних операцій виконується бригадирами, майстрами та спеціальним персоналом - працівниками заводського відділу технічного контролю (ВТК).
Загальні принципи раціональної організації технічного контролю зводяться до наступних:
- технічний контроль повинен охоплювати всі елементи і стадії виробничого процесу;
- техніка, методи і організаційні форми контролю повинні повністю відповідати особливостям техніки, технології та організації виробництва;
- ефективність раціональної організації технічного контролю в цілому і окремих її елементів повинна бути обґрунтована належність економічними розрахунками;
- система контролю повинна забезпечувати чітке і обгрунтоване розподіл обов'язків і відповідальності між окремими виконавцями і різними підрозділами підприємства;
- система контролю повинна використовувати ефективні методи статистичного контролю мотивації.
Основним завданням працівників ВТК є забезпечення в межах функцій, прав і відповідальності ВТК надійного, ефективного та своєчасного технічного контролю якості продукції та її елементів, на відповідність вимогам конструкторської, технологічної, нормативної документації та чинного програм забезпечення якості, а також зміцнення виробничої дисципліни і підвищення відповідальності всіх ланок виробництва за якість продукції, з кінцевою метою постачання споживачам продукції, яка відповідає встановленим вимогам до її якості.
Здійснення контролю за реєстрацією дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Організація та контроль за роботою торговельних підприємств з обслуговування інвалідів війни. Контроль діяльності роботи ринків, взаємодія з адміністрацією ринків щодо дотримання правил торгівлі на ринках відповідно до чинного законодавства. Обстеження ринків та складання актів обстеження з метою визначення соціально-економічної ефективності їх діяльності. Надання на розгляд постійній комісії з підприємництва та торгівлі пропозицій про доцільність займати ринкам земельні ділянки для внесення проекту рішення міської ради про скасування дозволу оренди, землі. Вжиття заходів щодо впорядкування стихійної торгівлі [9].
Складання протоколів про адміністративні порушення, в порядку, передбаченому Кодексом України 'Про адміністративні правопорушення'.
Надання методичної консультаційної і організаційної допомоги підприємствам торгівлі та побутового обслуговування населення всіх форм власності та відділам торгівлі районних адміністрацій з питань застосування правил торгівлі та побутового обслуговування населення і з інших питань, що належать до компетенції Управління. Координація діяльності відділів торгівлі районних адміністрацій з дотримання ними єдиного порядку розміщення та експлуатації об'єктів торгівлі, громадського харчування та сфери послуг.
Погодження розміщення об'єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі при видачі дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, видача яких віднесена до компетенції районних адміністрацій.
Укладання договорів оренди окремого, індивідуально визначеного майна у вигляді твердого покриття, що є об'єктом комунальної власності та використовується для установки літніх майданчиків, некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі. Розгляд скарг та заяв, що надходять від громадян.
Надання звітів, інформації та інших необхідних документів міському голові, виконавчому комітету Одеської міської ради, Одеській міській раді. Здійснення інших повноважень відповідно до рішень міської ради її виконавчого комітету та розпоряджень міського голови. Надання дозволів на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель та споруд побутового, торговельного та іншого призначення.
4.3 Експертиза документального оформлення правил торгівлі
Перевірка товарів здійснюється послідовно й одночасно з розвантажуванням товарів. Основними елементами процесу перевірки є [10]:
ознайомлення з супровідними документами і перевірка правильності їх оформлення;
перевірка відповідності найменування товарів і їх маркування даним супровідних документів;
перевірка кількості місць, стану тари й упаковки;
перевірка маси брутто;
перевірка відповідності цін, указаних у супровідних документах, прейскуранту або протоколу узгодження договірної ціни;
розкривання тари;
перевірка маси нетто або кількості одиниць товару;
перевірка якості товарів;
документальне оформлення результатів приймання.
Існує два основних способи (або напрямки) проведення цих операцій: 1)'від товару до супровідного документу'; 2)'від супровідного документу до товару'.
Під час перевірки за першим способом ('від товару до супровідного документу') спочатку почергово визначають наявність і фактичну кількість кожної з конкретних назв товарів, після чого інформацію про їх фактичну кількість порівнюють з даними накладних рахунків-фактур тощо; якщо ці дані збігаються, у супровідному документі роблять спеціальну позначку, якщо ні, то товари даної назви тимчасово відкладають і проводять приймання наступних позицій товарів. У кінці перевірки з'ясовують остаточний результат (нестача чи надлишок).
При застосуванні другого способу ('від супровідного документу до товару') процедура приймання проводиться згідно з послідовністю запису окремих позицій товарів у супровідному документі.
Спосіб перевірки визначається відповідно до послідовності укладання товарів у кузові транспортного засобу (як правило, першим приймають товар, який розташований найближче до заднього борту автомобіля або до дверей кузова типу 'фургон').
Перевірка товарів за кількістю полягає у зіставленні маси, кількості місць та одиниць фактично завезених товарів з даними супровідних документів і маркування. Перевірку кількості товарів ведуть у одиницях вимірювання, вказаних у супровідних документах. Масу нетто товарів при цьому потрібно визначати в тому порядку, який установлений стандартами, ТУ або іншими обов'язковими для сторін документами. Масу тари необхідно визначати одночасно з масою нетто товару.
Особливим випадком такої процедури є перевірка товарів (борошно, цукор, крупи та ін.), які упаковані справній стандартній транспортній тарі. У цьому разі товари перевіряються без переважування за кількістю тарних місць.
При перевірці незатарених товарів у контейнері перевірка проводиться одночасно з розкриттям контейнера (вагона). Товари, які доставлені в контейнерах і тарі, перевіряють за кількістю місць або масою брутто в момент розкриття контейнера, а остаточне приймання за кількістю одиниць і масою нетто проводять у раніше зазначені терміни.
Перевірка товарів оформлюється накладенням на супровідний документ штампа з вказівкою дати, номера штампа, кількості й суми перевіреного товару.
Остаточна перевірка товарів за кількістю має бути проведена в такий строк:
а) товари з обмеженими термінами зберігання - не пізніше ніж через 24 години;
б) усі інші товари - не пізніше ніж через 10 днів після їх надходження. Остаточні результати перевірки товарів за кількістю оформляються Актом про встановлення розбіжностей за кількістю під час перевірки товарів, який складається в день закінчення перевірки. До акту повинні бути прикладені копії супровідних документів тощо.
Перевірка товарів за якістю полягає в зіставленні якості товару, що надійшов, та його комплектності, а також тари, упаковки, маркування з вимогами стандартів, ТУ, договорів з даними супровідних документів. Перевірка товарів за якістю повинно проводитися з точним дотриманням вимог стандартів, ТУ, інших обов'язкових нормативних документів, а також за супровідними документами, які посвідчують якість і комплектність товарів, - технічного паспорта, сертифіката, специфікації та ін.
Перевірка товарів за якістю може бути суцільною або вибірковою, а для визначення якості товарів можуть застосовуватися методи лабораторної або органолептичної оцінки.
4.4 Винесення рішення про подальшу діяльність установ, які мають порушення правил торгівлі
Порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, - тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Продаж товарів зі складів, баз, підсобних приміщень підприємств (організацій) державної торгівлі (громадського харчування, сфери послуг) і споживчої кооперації на порушення встановлених правил, а так само приховування товарів від покупців, вчинене працівниками підприємств (організацій) державної торгівлі (громадського харчування та сфери послуг) і споживчої кооперації, які не є посадовими особами, - тягне за собою накладення штрафу від одного до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частинами першою та другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до двадцяти семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [11].
5. Визначення митної вартості товарів, нарахування мита та митних платежів
5.1 Чинні нормативні та законодавчі акти, що регулюють порядок нарахування мита та митних платежів
Закон України 'Про податок на додану вартість'.
Закон України 'Про єдиний митний тариф'.
Закон України 'Про митний тариф України'.
Наказ ДМСУ 'Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості'.
Наказ ДМСУ від 'Про затвердження Порядку прийняття Державною митною службою України від імпортерів підакцизних товарів декларацій про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари'.
Наказ Державної митної служби України 'Про затвердження Порядку відображення відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів і відкоригованих фактичних відомостей про товари, які стали відомі після закінчення митного оформлення, та внесення змін до деяких наказів Державної митної служби України'.
Постанова КМУ 'Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України'.
Постанова КМУ 'Про справляння плати за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів' [12].
5.2 Ідентифікація товарів, визначення їх митної вартості
Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) [13].
5.3 Вивчення видів мита, в залежності від умов поставки
В залежності від напрямку руху товару в Україні застосовується ввізне та вивізне мито.
Ввізне мито - це мито, яке стягується митницями при надходженні іноземних товарів на внутрішній ринок.
Вивізне мито - це мито, яке нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. Воно застосовується в деяких країнах і встановлюється на певний строк, як правило, в разі нестачі сировини в країні.
В деяких країнах застосовується транзитне мито. Однак його роль в сучасних умовах знижується. Воно встановлюється, як правило, лише для покриття витрат, пов'язаних з контролем транзиту іноземних вантажів [12].
5.4 Здійснення контролю за правильністю нарахування мита та митних платежів
Митні платежі сплачуються безпосередньо власником переміщуваних товарів або організацією що здійснює митне оформлення на підставі договору і що має відповідну ліцензію. Митні платежі повинні бути внесені до, або одночасно з подачею ВМД (вантажній митній декларації) на розрахунковий рахунок митного органу.
Митні платежі включають:
мито
податок на додану вартість
акцизний збір
єдиний збір
митний збір
Мито являє собою один з головних видів митних платежів і виступає у формі обов'язкового внеску, що стягується митними органами.
Контроль за правильністю нарахування мита та митних платежів здійснюють уповноважені на це митні органи [14].
6. Індивідуальне завдання контроль якості конценрованої солодкої продукції з боку Інспекціїї з питань захисту прав споживачів
На адресу Інспекції у справах захисту прав споживачів в Одеській області надійшла скарга споживача Руднєвої Є.Г. щодо продукції ТМ 'ВЕРЕС' джем полуничний у магазині 'НАТАЛКА', що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Коблевська 42. Згідно зі скаргою споживача, джем був з вичерпаним терміном придатності, але Руднєва Є.Г. помітила це вже вдома цього ж дня. Наступного дня вона прийшла у магазин, щоб обміняти товар неналежної якості на аналогічний належний товар. Представнику магазину споживач повідомила зміст свого звернення, показала фіскальний чек, а також недоброякісний товар, просила поміняти їй проданий товар неналежної якості на аналогічний товар належної якості.
Однак, у задоволенні вимоги Руднєвій Є.Г. було відмовлено на тій підставі, що це не передбачено законодавством, і що джем не відноситься до товарів, які підлягають обміну.
Відповідно до статті 4 Закону України 'Про захист прав споживачів' (далі - Закон) споживачі під час придбання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування, відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною продукцією або продукцією неналежної якості. Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону продавець зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Стаття 8 Закону передбачає, що продавець зобов'язаний прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню.
Представник магазину всупереч законодавству не лише не поміняв не якісний продукт на аналогічний якісний, а ввів в оману, повідомляючи неправдиву інформацію щодо положень законодавства, переконував, що джем з вичерпаним терміном придатності - це товар, який не підлягає обміну по законодавству. Така інформація не відповідає дійсності, оскільки відповідно до статті 9 Закону Кабінет Міністрів України затверджує перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню), лише належної якості.
Після прибуття на місце проведення перевірки службові особи пред'явили керівнику суб'єкта господарської діяльності направлення на проведення перевірки та роз'яснили мету перевірки. Перевірка проводилась при безпосередній участі керівника суб'єкта господарювання. За результатами перевірки на місці її проведення було складено акт, форма якого затверджується відповідною радою.
В акті було зазначено:
назва суб'єкта господарської діяльності, адреса, реєстраційний номер, номер ліцензії, коли і ким видана, номер патенту тощо;
вид правопорушення з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені або відсутність правопорушення;
рекомендації по усуненню виявлених правопорушень та терміни їх виконання.
Акт було складено у двох примірниках і підписано службовими особами, які проводили перевірку, а також представником суб'єкта господарювання.
Перший примірник акта залишився у службової особи, яка проводила перевірку, другий - у суб'єкта господарювання.
Результати перевірки (перший примірник акта, інші необхідні документи) було пред'явлено начальнику відділу, в якому працюють службові особи.
Начальником відділу за результатами проведеної перевірки було внесено пропозиції керівництву виконавчого комітету щодо вжиття відповідних заходів.
Службові особи виявили безпосередньо під час перевірки продажу джемів, які не супроводжувались доступною, достовірною, необхідною інформацією та з простроченими термінами придатності, був оформлений припис (який є невід'ємною частиною акта) про припинення, продажу таких товарів до пред'явлення відповідної інформації, супровідних документів.
Зазначена перевірка була доцільно зафіксована у відповідному журналі.
Список використаних джерел
1. Закон України 'Про підтвердження відповідності' від 17. 05.2001 N 2406-III;
2. Указ Президента України 'Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції' // Голос України, 24. 12.2001р.
3. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення КМ Украины Декрет КМ от 08. 04.1993 №30-93
4. Алферов Н.П. Управление качеством. Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 374с.
5. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади Президент Украины Указ Президента от 09. 12.2010 №1085/2010
6. Чепурний І.П. Ідентифікація і фальсифікація продовольчих товарів: Навч. посібник - 4 розділ. - М.: Виробницько-торгівельна корпорація ' Дашков та К0', 2008 - 460 с.
7. Наказ ДМСУ від 23. 12.2002 р. № 719 'Про затвердження нормативів відбору проб і зразків товарів для проведення: досліджень (аналізу, експертизи) митними лабораторіями.
8. Наказ Державної митної служби України від 27січня 2010 року № 44 'Про затвердження Методичних рекомендацій з питань організації і проведення досліджень експертними підрозділами Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи'
9. Єськов П.О. Українська асоціація якості - запорука якості в Україні. // Факти, 25. 10.2002р. с. 3-4
10. Крылова Г.Д. Зарубежный опыт управления качеством. - М: Издательство стандартов, 2004 - 298с.
11. Положення про держспоживінспекцію.
12. Закон України 'Про Митний тариф України' від 05. 04.2001 р. №2371-ІІІ
13. Митний кодекс України від 11. 07.2002р. №9-VI // Відомості Верховної ради України. - 2002. - №38-39 (27. 09.2002). - Ст. 288.
14. Основи митної справи: Навч. посібник/В.М. Прусс (керівник авторського колективу), В.К. Козирев, В.П. Самойловська, Н.Г. Шпак, В.М. Пітерська, О.М. Коробкова та ін. - Одеса: ОНМУ, 2009. - 714 с.
