Рекреаційні ресурси поліської частини Рівненської області

/

/

Рекреаційні ресурси поліської частини Рівненської області

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичні та методологічні основи вивчення та оцінки рекреаційного потенціалу.

1.1 Поняття, види та використання рекреаційних ресурсів

1.1.1 Поняття рекреаційні ресурси

1.1.2 Класифікація рекреаційних ресурсів

1.1.3 Природні рекреаційні ресурси

1.1.4 Культурно-історичні та соціально-економічні рекреаційні ресурси

1.2 Методи вивчення та оцінки рекреаційного потенціалу

1.2.1 Методичні підходи до вивчення та оцінки рекреаційних природних ресурсів

1.2.2 Методика оцінки історико-культурних рекреаційних ресурсів

1.3 Методика визначення потенціалу природних рекреаційних ресурсів

РОЗДІЛ ІІ. Географічні передумови формування природно-рекреаційного потенціалу Рівненського Полісся

2.1 Геолого- геоморфологічні особливості території

2.2 Кліматичні умови

2.3 Гідрографічна мережа та водні ресурси

2.4 Грунти

2.5 Флора і фауна

РОЗДІЛ ІІІ. Рекреаційний потенціал Рівненського Полісся

3.1 Природно - рекреаційний потенціал Рівненського Полісся

3.1.1 Структура природно-заповідного фонду Рівненського Полісся

3.1.2 Ресурси мінеральних вод Рівненського Полісся

3.2 Історико - культурний рекреаційний потенціал Рівненського Полісся

3.3 Проблеми та перспективи розвитку рекреації в межах регіону

РОЗДІЛ ІV. Визначення транспортної доступності та рекреаційної місткості на прикладі Володимирецького району

4.1 Методика визначення транспортної доступності рекреаційних об'єктів

4.2 Методика визначення рекреаційної місткості території

4.3 Визначення транспортної доступності та рекреаційної місткості території на прикладі Володимирецького району

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

Для сучасного етапу суспільного розвитку характерне зростання ролі рекреації в процесі відновлення сил людини. Сьогодні вона впливає не тільки на відновлення робочої сили, а й на людину в цілому. Відновлення робочої сили охоплює комплекс суспільних відносин, пов'язаних з головною відновлювальною силою-людиною. Галопуючий розвиток технологій, науково-технічний прогрес вимагають від людей великих затрат енергії, причому дедалі більше відчувається не тільки фізична втома, але і моральний тиск. Для їх усунення необхідне сполучення певних умов та ресурсів, а також організація їх використання.

Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, -- рекреаційною діяльністю. Все більша кількість людей шукає відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини. Рекреаційний потенціал складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін. ).

Однак при рекреаційному використанні природного середовища виникають деякі несприятливі для неї зміни, які при великій кількості рекреантів на певній території можуть бути небезпечними для продовження природного розвитку природних компонентів даної території. Отже, використання рекреаційних ресурсів повинно бути помірним, раціональним, плановим.

Актуальність. Ресурсна проблематика рекреації - комплекс питань, які визначають сутність і структуру, стратегію і тактику використання рекреаційного потенціалу. Враховуючи те, що на досліджуваній території він оцінюється досить високо, а рівень використання один із найнижчих в Україні, тому назріває проблема детального вивчення і оцінки рекреаційних ресурсів на мікрорегіональному рівні.

Мета. Здійснена спроба охарактеризувати стан і перспективи використання рекреаційних ресурсів поліської частини Рівненської області.

Було поставлено такі завдання:

- ознайомитися з методологічною базою та напрацюваннями вчених в галузі рекреаційного природокористування;

- узагальнити різні методичні підходи до визначення рекреаційної ємності та норм рекреаційного навантаження;

- охарактеризувати географічні передумови формування природно-рекреаційних ресурсів;

- коротко описати об'єкти природно-заповідного фонду області;

- охарактеризувати основні історико-культурні об'єкти регіону;

- охарактеризувати географію поширення природних та історико-культурних рекреаційних об'єктів;

- здійснити розрахунок пішохідної і автомобільної транспортної доступності рекреаційних об'єктів Володимирецького району;

- здійснити розрахунок рекреаційної ємності лісових комплексів Володимирецького району;

- провести аналіз екологічної ситуації регіону;

- виділити проблеми і перспективи розвитку рекреаційного комплексу регіону;

Об'єкт дослідження. Природно-рекреаційний потенціал поліської частини Рівненської області.

Предмет дослідження. Особливості сучасного стану, проблеми і перспективи використання рекреаційних ресурсів регіону.

Під час написання магістерської роботи використовувалися такі методи дослідження : літературний, системно-структурний, аналізу та синтезу, описовий, картометричний - із використанням топографічних карт масштабу 1:200000, статистичний, порівняльно-географічний, графоаналітичний.

Практичне використання. Матеріали магістерської роботи можна використовувати при підготовці практичних робіт, семінарських занять, рефератів, повідомлень з курсу «Соціально-економічна географія України», а також для академічних груп зі спеціалізацією «Туризм», «Природо-охоронна діяльність». Можливе використання, як джерела довідкової інформації для краєзнавчих досліджень, шкільних факультативних занять напряму «Рідний край», при підготовці науково-дослідних робіт МАН, працівниками туристичних фірм, при розробці туристичних турів та екскурсій різної тематики.

Наукова новизна дослідження. Здійснено узагальнення методологічних підходів різних вчених у сфері вивчення рекреаційних ресурсів та потенціалу території, удосконалено методику визначення транспортної доступності, визначено пішохідну і автомобільну транспортну доступність рекреаційних об'єктів Володимирецького району.

Структура магістерської роботи.

Магістерська робота складається з таких частин:

1) зміст

2) вступ;

3) основна частина - 4 розділи

4) висновки

5) список використаної літератури - 84 літературних джерел і 11 електронних інтернет-ресурсів

6) додатки -

Інформаційна база. У процесі дослідження було опрацьовано 84 видань, матеріали надані Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області, доповіді про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області та екопаспорт Рівненської області, отримані на офіційному сайті Рівненської обласної державної адміністрації, матеріали з 10 інтернет-сайтів. Значний масив інформації автор знайшов у виданнях туристично-екскурсійного характеру: путівниках, проспектах.

РОЗДІЛ І. Теоретичні та методологічні основи вивчення та оцінки рекреаційного потенціалу

1.1 Поняття, види та використання рекреаційних ресурсів

1.1.1 Поняття рекреаційні ресурси

Останні десятиліття ознаменувалися інтенсивним розвитком рекреаційної сфери, яка є провідною галуззю економіки багатьох країн світу і однією з найбільших користувачів природних ресурсів, що визначають її територіальну організацію, напрями спеціалізації формують туристичні потоки та рівень ефективності роботи рекреаційних закладів. Тому проблема забезпечення рекреаційних потреб досить давно розглядається як проблема освоєння та раціонального використання природних рекреаційних ресурсів.

При цьому варто зауважити, що довгий час при висвітленні проблем організації курортної та рекреаційної діяльності використовувались терміни 'умови рекреаційної діяльності', 'лікувальні фактори', 'об'єкти туризму та екскурсій'. Характерною рисою цих понять було те, що вони визначали, перш за все, якісну сторону можливостей організації відпочинку, доцільності використання того чи іншого фактора і не співвідносились з ресурсами. Це пояснюється двома причинами: незвичайністю характеристик об'єктів, які розглядаються в якості рекреаційних ресурсів, і тим, що сфера рекреаційного обслуговування не відносилась більшістю дослідників до системи господарства. Саме розвиток сфери рекреаційного обслуговування як повноправної галузі господарства, поставило перед наукою питання про необхідність не лише глибокого розгляду проблеми, пов'язаної і використанням рекреаційних ресурсів, а й чіткого формулювання поняття рекреаційних ресурсів. Відношення тих чи інших об'єктів до рекреаційних ресурсів, як і до всіх інших видів ресурсів виробничої та невиробничої діяльності, повинно опиратись на такі фундаментальні критерії: суспільна потреба використання, технічно - економічна необхідність освоєння, рівень вивченості.

Для рекреаційного природокористування важливо розрізняти поняття природні рекреаційні ресурси та природні рекреаційні умови.

Природні рекреаційні ресурси - це компоненти природного середовища та їх територіальні поєднання, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності властивостями і служать чи можуть служити матеріальною основою для організації лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму та розвитку людини.

Природні рекреаційні умови - це компоненти та якості природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності, але не її матеріальною основою [85].

Рекреаційні ресурси мають ряд особливостей, характерних для них загалом і специфічних для окремих груп. Рекреаційні ресурси є стаціонарними, нетранспортабельними, не здатними до нагромадження, мають особливості при збереженні, або збереження зовсім неможливе. Використання ресурсів потребує вкладання коштів у створення відповідної інфраструктури, що забезпечує їх споживання, яке може бути багатоваріантним із значними сезонними коливаннями в обсягах використання.

Отже, основними характеристиками рекреаційні ресурси є:

багатофункціональність призначення;

функціонування у двох формах - речовій та вартісній;

територіальна визначеність та локалізація;

відносне збереження натуральної форми та властивостей;

неповторність кожного рекреаційного ресурсу та території;

- формування споживчої вартості під дією природних чинників та праці людини;

- наявність інвестиційної вартості;

забезпечення фізіологічних, соціальних, інтелектуальних, пізнавальних, культурно-естетичних потреб людини;

низька цінова еластичність, тривале використання одного й того ж рекреаційного ресурсу, території та здатність при цьому слугувати основою для формування різних рекреаційних послуг;

- різний ефект від споживання (використання) рекреаційних ресурсів.

Мотиви використання рекреаційних ресурсів кінцевими споживачами надзвичайно різні: лікування, профілактика, оздоровлення, відпочинок, зміна оточення тощо, що стимулює відповідні заклади диференціювати послуги, забезпечувати їх комплексність, використовуючи як спеціальні, так і загальні рекреаційні ресурси. Поліфункціональність природних ресурсів не лише обумовлює формування комплексів рекреаційних занять, а й дозволяє розглядати (виділяти) їх екологічні, соціальні, економічні функції. Саме поєднання рекреаційних ресурсів дозволяє комплексно освоювати рекреаційні території, використовуючи інтенсивний напрям розвитку.

рекреаційний ресурс культурний географічний

1.1.2 Класифікація рекреаційних ресурсів

Рекреаційні ресурси поділяються на природні, культурно-історичні, соціально-економічні.

Класифікацію рекреаційних ресурсів доцільно здійснювати за такими ознаками:

за ступенем охоплення задоволення потреб спеціальні, загальні;

за функціональним призначенням лікувальні, оздоровчі, пізнавальні, утилітарні, спортивні;

за рівнем локалізації - національні, регіональні, спортивні;

за походженням антропогенного, природного

- за термінами використання - сезонного, коротко - та довготривалого використання.

Зокрема, за ступенем охоплення та специфікою задоволення рекреаційних потреб природно рекреаційні ресурси поділяються на спеціальні та загальні. Для використання спеціальних природно рекреаційних ресурсів зазвичай необхідні відповідні медичні технології, устаткування, нагляд лікарів, оскільки вони використовуються в основному в санаторно-курортній справі для лікування, профілактики, реабілітації хворих. До спеціальних рекреаційних ресурсів відносяться мінеральні води ропа солоних озер та лиманів, низинні, сопкові, донні грязі, озокерит [85].

Крім того, можна виділити різні підходи до класифікації природних рекреаційних ресурсів. Зокрема - компонентний, який передбачає виявлення внутрішньо та міжвидових співвідношень природних ресурсів (лісових, земельних, водних) які склалися на певній території (країна, регіон тощо). Компонентній і видовій структурі властива ієрархічність, оскільки кожна компонента поділяється на підкомпоненти нижчих порядків.

Функціональні характеристики рекреаційних ресурсів визначають територіальну цілісність, зв'язок з певними підгалузями рекреаційного господарства. В основу побудови функціональної структури природно рекреаційних ресурсів покладено типологію рекреаційних ресурсів за виконуваними функціями. Відповідно до цього можна виділити чотири основних функціональні типи природно рекреаційних ресурсів: лікувальний, оздоровчий, спортивний, пізнавальний. Функціональні поєднання ресурсів, пов'язані з конкретними типами субгалузей рекреаційного господарства, володіють певною територіальною цілісністю; кожне функціональне поєднання може розглядатися як особливий (багатофункціональний) тип територіального поєднання.

1.1.3 Природні рекреаційні ресурси

Як зазначалось, до загальних природних рекреаційних ресурсів відносяться кліматичні ресурси, ліси, акваторії морів ріки та озера, рибальські та мисливські угіддя.

Клімат є одним з провідних ресурсів, що зумовлює просторову організацію відпочинку. Сприятлива дія клімату на здоров'я людини важлива для організації усіх видів рекреаційної діяльності, тому потрібно визначити, поряд з біокліматичними показниками, класифікацію сприятливих типів погод та періодів для організації різних видів рекреаційних занять. Кліматичні ресурси визначають вальну комфортність території, її придатність для лікування і відпочинку. Серед основних кліматичних особливостей, що визначають її комфортність - температурний режим, кількість сонячних днів на рік, вологість, атмосферний тиск, режим вітрів.

Найбільший вплив клімату виявляється через реакцію людини на погоду, тобто на комплекс геофізичних елементів (освітленість, тривалість світлової частини доби, сумарна сонячна та ультрафіолетова радіація, прозорість повітря) і метеорологічних елементів (температура повітря, його вологість, швидкість вітру, хмарність і т. і.).

Звичайно, що при різних видах сезонної рекреаційної діяльності, а також при кліматотерапії, оцінка ступені сприятливості однієї і тієї ж погоди для організму людини неоднакова.

Класифікації погод згідно з рекреаційної придатності присвячено досить багато праць, де використані різні підходи. Зокрема П. Царфіс розробив класифікацію погод по 8-ми класах комфортності, І. Кондор провів фізіологічно-кліматичну типізацію погод холодної та теплої пори року залежно від швидкості вітру, температури повітря при певній теплоізоляції одягу та вивчив взаємозв'язок між температурою шкіри людини, її фізіологічним станом та типом погоди. Б. Айзенштат описав радіаційний вплив різноманітних об'єктів на тепловий стан людини. Проводилися дослідження впливу на стан людини добових змін атмосферного тиску, коливань температури. Таким чином було визначено показники сприятливих кліматичних умов для рекреаційних цілей, основні параметри яких наведено в таблиці

Таблиця 1.1.

Параметри оптимальних кліматичних умов[39]

Важливою складовою рекреації, оздоровлення і лікування є лісові ресурси. Вважають, що хвороби людини на 80% обумовлені якістю навколишнього природного середовища. Ліси роблять природне середовище здоровим і придатним для життя. Лікувально-оздоровча функція значною мірою залежить від фітонцидності лісу, тобто його здатності здійснювати бактерицидну, фунгіцидну дію. Фітонциди сосни звичайної, дуба червоного, ялиці білої, модрини європейської, крушини ламкої вбивають збудників туберкульозу, кишкової палички; ялиці -- коклюшну паличку, збудників дизентерії та черевного тифу; берези і тополі -- зменшують кількість мікробів золотистого стафілококу. Ступінь фітонцидності досягає максимуму у весняно-літній період (цвітіння та активний ріст рослин) і знижується до осені та залежить від породи.

З точки зору рекреаційного лісовикористання найважливішими характеристиками є лісистість, породний склад, бонітет, різноманітність ландшафтів, рослинного покриву, його ярусність, фітонцидність, естетичність пейзажів, частота їх змінюваності, заболоченість територій, рельєф, наявність грибних і ягідних місць, водойм, транспортна та пішохідна доступність, наявність елементів рекреаційного благоустрою, медико-географічні особливості району[14].

Традиційно для відпочинку також використовуються такі природні об'єкти як озера і ріки. їх береги і пляжі - центри територіальних рекреаційних систем.

При організації водних видів відпочинку висуваються високі вимоги до якості води, дна, пляжної смуги та естетичних властивостей оточуючого середовища. Обмеження деяких видів рекреаційного водовикористання викликається природними чинниками - підвищеною кольоровістю чи мутністю води, що перешкоджає масовому купанню, обмежує можливість підводного плавання і мисливства.

Таким чином, основними видами рекреаційної діяльності, де використовуються водні ресурси є водний туризм і спорт, загальнооздоровчий відпочинок (купально-пляжний), рибалка, водолікування, відтворення фізичних га духовних сил людини.

Для рекреації значну цінність мають ландшафти, які відзначаються оздоровчими чи пізнавальними властивостями, включаючи рельєф, мальовничі краєвиди, печери.

Особливе місце займають природно заповідні території та об'єкти. Це заповідники та заказники різних форм та напрямів заповідання, національні природні парки, дендропарки, цінні природні об'єкти, пам'ятки природи місцевою значення, пам'ятки садово-паркової культури. Рекреаційна діяльність допускається тільки в місцях і тому обсязі, який гарантує збереження цінних природних комплексів.

1.1.4 Культурно-історичні та соціально-економічні рекреаційні ресурсів

Другою групою рекреаційних ресурсів є культурно-історичні, до яких відносяться:

- археологічні знахідки, що поділяються на дві групи: місця поселення стародавніх людей (стоянки, городища, поселення, селища, міста) і місця поховань (кургани, могильники, могили);

пам'ятки архітектури: культові споруди, замки, палаци, громадські та житлові будівлі, сучасні архітектурні ансамблі;

музеї, картинні галереї, меморіальні дошки, обеліски, меморіали, тощо;

природні пам'ятки, сади, парки;

пам'ятні історичні місця;

- етнографічна різноманітність, що представлена народними ремеслами, фольклором, народним одягом, говірками.

Основними характеристиками культурно - історичних рекреаційних ресурсів є цінність та привабливість, пізнавальний потенціал.

За ступінню цінності культурно-історичні рекреаційні ресурси поділяються на три категорії: міжнародного, загальнодержавного значення (які використовуються для довготривалого відпочинку і туризму), регіонального значення (для довготривалого відпочинку і туризму, частково - короткотривалого), місцевого значення (для короткотривалого відпочинку, туризму вихідного дня, частково - довготривалого відпочинку і туризму на міжміських територіях). До 1-ї категорії відносяться об'єкти особливо цінні, до 2-ї - об'єкти, що мають значний інтерес для туристів, інші віднесені до 3-ї категорії [85].

Привабливість - поняття досить суб'єктивне і кожен рекреант сам визначає ступінь привабливості певного об'єкта, враховуючи, наскільки будуть задоволені його потреби: пізнавальні, естетичні, науково пізнавальні.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси включають МТБ рекреації, частину матеріального виробництва, яка забезпечує рекреантів, об'єкти рекреаційної інфраструктури, зайняті в рекреаційному господарстві трудові ресурси. Н. Мироненко, визначаючи фактори, що впливають на територіальну організацію рекреаційних систем, особливе місце відводить соціально-економічним, які умовно поділяє на дві групи: ті, що породжують потребу в організації рекреаційної діяльності та ті, що забезпечують можливість організації відпочинку. Значення соціально-економічних факторів, які породжують потребу в рекреаційних послугах визначальне для організації рекреаційної діяльності на великих територіях. До них належать транспортна доступність, наявність рекреаційних підприємств, трудових ресурсів, розвиненість соціальної інфраструктури, частини матеріального виробництва, що безпосередньо чи опосередковано працює на рекреаційну сферу в регіоні, вигідність економіко-географічного положення, характер розселення, зв'язок з зовнішніми пунктами матеріально-технічного і продовольчого постачання, положення відносно зон використання додаткової робочої сили в години пік [45].

Визначальне значення належить матеріально-технічній базі та інфраструктурі рекреаційної галузі. Матеріально-технічну базу рекреації складають, санаторії, пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії, будинки та пансіонати відпочинку, туристичні бази, бази і табори відпочинку, туристичні готелі, кемпінги, туристично-екскурсійні бюро та центри, установи організації та управління рекреаційною діяльністю регіону, туристичні та спортивні клуби, мотелі, квартирний фонд, що здається в оренду, транспортні організації, що здійснюють туристичні перевезення.

1.2 Методи вивчення та оцінки рекреаційного потенціалу

1.2.1 Методичні підходи до вивчення та оцінки рекреаційних природних ресурсів

Характер поєднання ресурсів і параметри компонентів природного середовища визначають можливу спеціалізацію або профіль рекреаційного використання території. У той час одна й та сама територія може розглядатися як система потенційних ресурсів для різних видів рекреації, які здійснюються окремо, послідовно або в комбінації один з одним. Питання про надання переваги окремим видам рекреації або їх сполученням вирішується, виходячи з технологічної сумісності окремих видів рекреації та цінності ресурсів для кожного з них [ 5 ].

Одним з основних методів вивчення природно - рекреаційного потенціалу є розробка ресурсно - рекреаційного паспорту території, який включає :

1) поверхня (особливості рельєфу);

2) домінуючий рослинний покрив;

3) комфортність клімату;

4) забезпеченість природними рекреаційно - туристськими ресурсами;

5) унікальні ландшафти та природні об'єкти;

6) види туризму (актуальні та потенційні для даної території);

7) екологічний стан території;

8) загальний бал ресурсно-рекреаційного рейтингу (сума балів) та інтегральна забезпеченість території рекреаційно-туристськими ресурсами;

9) перспективи розвитку туризму, створення нового турпродукту, інвестиційні проекти. Однією з важливих проблем є пошук меж рекреаційно-туристичних зон, які були б оптимальними для потенційного відвідувача, як за кількістю ресурсів, так і за відстаню між ними. Це дає змогу створювати рекреаційні центри, що дозволяють найповніше задовільняти вимоги споживача, і з іншого боку, отримувати максимальний економічний ефект від використання існучого ресурсного потенціалу. Для визначення цих зон використовується метод побудови карт рекреаційних потенціалів.

Рекреаційна оцінка є однією з найскладніших і має ряд особливостей. Основні з них - проблема вивчення рівнів оцінки; різноманітність життєвих обставин, що вимагають оцінки; проблема переходу від виміру властивостей об'єкта до їх оцінки; проблеми, пов'язані зі специфікою методик оцінювання природних і соціально-економічних умов рекреаційної діяльності та форм виразу оцінки. Це етап узагальнення і висновків, що випливають з матеріалів вивчення рекреаційних ресурсів, визначення їх певних характеристик. Об'єктом оцінки можуть бути суперсистема (природне середовище), територіальна рекреаційна система, окремі її підсистеми, елементи підсистем.

Оцінювання може відбуватись з різних позицій, наприклад, з позиції організаторів рекреаційної діяльності та позицїї відпочиваючого, при чому висловлюються принципово різні вимоги. Необхідність оцінки з позицій відпочиваючих виникає у зв'язку з вибором для відпочинку певного місця. Вибір обумовлюється тривалістю відпочинку, смаками, фізіологічними особливостями індивіда, станом здоров'я, матеріальними можливостями, транспортною доступністю. Важлива як оцінка окремих видів РР (елементна), так і комплексна оцінка території, на якій вони зосереджені.

У рекреаційній географії склались три основних типи оцінки ПРР: медико-біологічний або фізіологічний, психолого-естетичний, технологічний [50].

Медико-біологічна оцінка відображає вплив природних факторів на організм людини. Розроблено ряд методик, що дозволяють оцінити комплекс кліматичних факторів з врахуванням їх впливу на стан організму людини. Загальними показниками є еквівалентно-ефективні та радіаційно-еквівалентно-ефективні температури (ЄЕТ і РЕЕТ), що відображають комплексний вплив температури, вітру, вологості повітря, сонячної радіації на стан людини.

Якщо на певній території планується організація спортивно-оздоровчої, туристичної, екскурсійної діяльності, то необхідно провести її психолого-естетичну оцінку. Потреба в красі - вияв естетичного початку в людині і визначає, в певній мірі, її духовний світ. Тому при психолого-естетичній оцінці розглядається емоційна дія природного ландшафту і його компонентів на людину. Основними критеріями такої оцінки вважають міру екзотичності та унікальності культурно-історичних та природних об'єктів, естетичність, пейзажну різноманітність, частоту змінюваності цих пейзажів, багатство зорових перспектив.

В основу технологічної оцінки покладені природні рекреаційні ресурси, можливість інженерно-будівельного освоєння території з урахуванням транспортних комунікацій і бази виробничої інфраструктури.

Оцінці територій для використання в цілях рекреації присвячено багато досліджень. Останнім часом збільшилась зацікавленість принципами та методичними прийомами рекреаційної оцінки природних комплексів. Серед них варто відмітити роботу В. Стаускаса, де розроблені критерії оцінки ландшафту при плануванні зон відпочинку. В роботі він враховує як природні, так і господарські чинники в їх територіальному взаємозв'язку. В роботі М. Божко території для відпочинку оцінюються як за природними особливостями, так і за напрямом економічного розвитку території. Ю. Веденій і М. Мірошниченко за методикою рекреаційного бонітування природних провінцій СРСР розробили систему градацій і дали їм оцінку. Уваги заслуговує робота Л. Мухіної 'Принципи і методи технологічної оцінки природних комплексів'. Варто відмітити роботи по оцінці пейзажної різноманітності природних комплексів М. Клауса і В. Рейнгарда. Останній розглянув понад 20 методів рекреаційної оцінки ландшафту і прийшов до висновку, що в основу цієї оцінки повинні бути покладені дослідження різних видів місткості територій: технічної або пропускної здатності; економічної, що витікає з допустимого навантаження на ландшафт; психологічної, що визначається кількістю рекреантів, при якій не виникають перешкоди для нормального відпочинку; фінансової як фінансових можливостей власника території.

Практичного використання набула методика рекреаційної оцінки ВО Укрдержліспроект, яка передбачає визначення семи таксономічних показників: типу ландшафту, ступеня стійкості та дигресії, естетичної оцінки, пішохідної доступності, додаткової оцінки. Перші чотири показники характеризують основні ознаки природних комплексів залежно від їх рекреаційного використання, інші мають самостійне значення і всі використовуються як складові для визначення рекреаційної оцінки.

В основу естетичної оцінки запропоновано покласти такі критерії: склад і вік насаджень, породна структура лісового фонду, вологість умов зростання лісу; для нелісових земель враховується склад травостою, наявність іншої рослинності. Для визначення пішохідної доступності ділянки враховується віддаль до меж населених пунктів, рекреаційних закладів, автобусних зупинок, шляхів загального використання. Додаткова оцінка враховує наявність на ділянці елементів рекреаційного впорядкування, природних, інших пам'яток, ягідників, грибних місць, груп екзотичної рослинності тощо.

Певною специфікою характеризується оцінка рекреаційних лісових масивів. Головними якісними характеристиками рекреаційних лісів є їх досяжність, комфортні умови для відпочинку та високі санітарно-гігієнічні характеристики. Адже активні фітоорганічні сполуки, які виділяються рослинами, можуть справляти стимулюючу дію на мікроорганізми, що є антагоністами патогенних для даної рослини бактерій та грибів. Очищаючи середовище для себе, рослини, тим самим, створюють сприятливе за медико-біологічними показниками рекреаційне середовище для людини. Подальше вивчення напряму дії фітонцидів різних рослин дасть можливість цілеспрямовано добирати головну породу в лісах спеціалізованих курортів.

Важливою (і часто визначальною при виборі місця відпочинку) характеристикою лісового масиву, є його атрактивність. Вона визначається чотирма складовими: відносною віддаленістю, функціональністю, естетичною цінністю, емоційною дією. Естетичний вплив лісу викликає позитивні емоції та асоціації. Збереження самобутності та естетичної цінності кожної ділянки лісу - важлива умова при перетворенні його в рекреаційне середовище. Естетичну цінність лісу виділяють через здатність справляти значний благотворний вплив на людину. Мальовничість окремих дерев (груп дерев), архітектурна розчленованість ландшафту в просторі і рельєф - ці особливості лісових ландшафтів здатні здійснювати значний емоційний вплив на людину.

В. Мацола, включає в поняття естетичної цінності коефіцієнт горизонтального і вертикального поділу території, її лісистість, віковий і породний склад лісів [39, 43]. При цьому найбільшу естетичну цінність мають перестигло-достигаючі змішані широколистяно-хвойні ліси на відносно відкритих горбуватих територіях з лісистістю в межах 25 - 50% (табл. 3).

Важливими характеристиками рекреаційного лісу є породний склад, повнота, густота і ярусність насадження, різноманітність рослинного покриву, естетичність пейзажів, частота їх змінюваності, рельєф, ступінь заболоченості територій, наявність водних об'єктів, кількість грибних і ягідних місць, транспортна і пішохідна доступність, створення елементів рекреаційного благоустрою тощо.

Заболоченість місцевості є фактором, який відчутно лімітує рекреаційне використання території. Однак, в більшості випадків наявність боліт не можна вважати негативним явищем, оскільки такі місцевості мають багатий рослинний і тваринний світ а також велике екологічне значення, живлячи річки рівнинної частини України (особливо Полісся), слугуючи осередком існування та розмноження багатьох видів водно-болотної фауни. Часто вони виступають об'єктом любительських промислів і пізнавальної рекреації.

1.2.2 Методика оцінки історико-культурних рекреаційних ресурсів

Історико-культурні рекреаційні ресурси (ІКРР) - це пам'ятки історії і культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані в туристичній діяльності. До складу ІКРР входять пам'ятки історії, архітектури, мистецтва, етнографічні пам'ятки і пам'ятки народної творчості.

Поєднання відповідних видів ІКРР, що мають високу атрактивність, можуть відігравати важливу роль у формуванні світогляду народу і в сукупності формувати історико-культурний туристичний потенціал поселення, місцевості, регіону.

У зв'язку з тим В. Мацолою пропонується оцінювати рекреаційну значимість території за щільністю пам'яток історії та культури на 100 км2. При цьому пропонується визначати щільність пам'яток найвищого класу (загальнонаціонального і міжнародного значення). В. Мацола пропонує оцінювати одним балом території, де ці показники складають менше 7,9, двома балами - 8-18 і трьома - понад 18 од./100 км2 [42]. Зрозуміло, що такий підхід може використовуватись для оцінки ІКРР великих регіонів, а не для визначення історико-культурного туристичного потенціалу поселення, чи навіть окремого адміністративного району. Н.Ф. Поліновою було запропоновано підхід, який для оцінки пізнавальної цінності включав такі ознаки: рівень організації об'єктів для показу і місцезнаходження туриста по відношенню до об'єкта огляду. За рівнем організації історико-культурні об'єкти в такому випадку поділяються на спеціально підготовлені для показу і не підготовлені, а за місцем знаходження суб'єкта до об'єкту огляду - на інтер'єрні і екстер'єрні історико-культурні об'єкти. Такі термінологічні звороти, а також поняття про необхідний час огляду історико-культурних об'єктів взято до уваги автором при розробці оціночних шкал запропонованої бальної системи оцінок ІКРР.

Сутність бального підходу оцінки історико-культурних ресурсів полягає в тому, що оціночні шкали побудовані на подальшій структуризації видових компонентів у відповідності з історико-культурною важливістю явищ, що їх характеризують і часу, необхідного . для огляду таких об'єктів. Необхідний час огляду визначають спеціалісти-експерти. Чим більше часу необхідно для пізнання об'єкту, тим вища пізнавальна цінність, а це значить, що вищий оціночний бал йому присвоюється [39].

У запропонованій методиці подається 13 підгруп, які отримані в результаті структуризації п'яти підвидів ІКРР. Кожна із підгруп характеризується логічним набором показників, які оцінюються за п'ятибальною шкалою.

Пам'ятки історії, які виділені окремим блоком, виступають важливими об'єктами огляду на туристичних маршрутах, екскурсіях, подорожах. Вони вважаються цінним джерелом інформації, фактором формування національної самосвідомості українського суспільства. В таких умовах дуже важливо якнайповніше визначити рівень привабливості усіх компонентів ІКТР.

Бальна шкала оцінок історико-культурних туристичних ресурсів.

I. Археологічні об'єкти

1.1. Території первісного заселення - 1

1.2. Стоянки, поселення - 2

1.3. Кургани - 3

1.4. Древні городища (прості) - 4

1.5. Древні городища - складні (з декількома лініями оборони, дитинцем і довколишнім містом) - 5

II. Меморіальні пам'ятки, пов'язані з історичними подіями, національно-визвольними змаганнями, війнами і бойовими та культурними традиціями

2.1. Пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, національно-визвольними змаганнями, бойовими традиціями, що підтверджуються історичними джерелами - 1

2.2. Окремі пам'ятки, меморіальні дошки, пам'ятні знаки простих форм - 2

2.3. Окремі пам'ятки, меморіальні дошки, що мають високу мистецьку цінність - 3

2.4. Групи пам'яток, меморіальні, парки, споруди, дошки, пам'ятні знаки простих форм - 4

2.5. Група пам'яток, меморіальні музеї, парки, споруди та пам'ятні знаки, що мають високу мистецьку цінність - 5

III. Пам'ятники та пам'ятні місця, пов'язані з життям та творчістю діячів історії, культури

3.1. Пам'ятні місця, пов'язані з учасниками історичних подій національно-визвольних змагань, війн, діячам історії та культури, що підтверджуються історичними джерелами - 1

3.2. Окремі пам'ятники учасникам історичних подій, національно-визвольних змагань, війн, діячам історії та культури спрощені (з обмеженою інформацією) - 2

3.3. Окремі пам'ятники учасникам історичних подій, національно-визвольних змагань, війн, діячам історії та культури, що мають високу мистецьку цінність - 3

3.4. Групи пам'ятників учасникам історичних подій, національно-визвольних змагань, війн, діячам історії та культури простих форм (з обмеженою інформацією) - 4

3.5. Групи пам'ятників учасникам історичних подій, національно-визвольних змагань, війн, діячам історії та культури, що мають високу мистецьку цінність - 5

IV. Пам'ятники оборонного будівництва (земляні, або муровані укріплення, замки із бастіонними укріпленнями, монастирі, найновіші фортифікаційні споруди ХІХ-ХХ сторіччь)

4.1. Частково збереженні елементи оборонних споруд - 1

4.2. Середньої збереженості елементи оборонних будівель або окремих архітектурних комплексів - 2

4.3. Повністю збережені елементи, або окремі комплекси пам'яток оборонного будівництва - 3

4.4. Реставровані пам'ятки оборонного будівництва без музейної експозиції - 4

4.5. Добре збережені і оновлені пам'ятки оборонного будівництва з музейною експозицією - 5

V. Сакральні споруди (церкви, костели, синагоги тощо)

5.1. Фрагменти культових споруд -1

5.2. Окремі культові різностильові споруди - 2

5.3. Комплекс культових різностильових споруд - 3

5.4. Окремі культові стильові споруди - 4

5.5. Комплекс культових стильових споруд - 5

VI. Пам'ятки народної архітектури (поселення, двори, господарські і житлові будівлі, дерев'яні церкви і т.п.).

6.1. Окремі будівлі з елементами народної архітектури - 1

6.2. Окремі будівлі, що є пам'ятниками народної архітектури - 2

Іб.З. Церкви, садиби, що є пам'ятниками народної архітектури - 3

6.4. Окремі вулиці, або групи будівель, що є пам'ятниками народної архітектури - 4

6.5. Поселення, що визнані як пам'ятники народної архітектури, або спеціально зведені (музеї під відкритим небом) - 5

VII. Громадські споруди (народні школи, народні доми, шпиталі, корчми, млини і т.п.

7.1. Частково збережені елементи громадських споруд - 1

7.2. Середньої збереженості елементи громадських споруд - 2

7.3. Повної збереженості елементи громадських споруд - 3

7.4. Реставровані пам'ятки громадських споруд - 4

7.5. Добре збереженні пам'ятки громадських споруд. - 5

VIII. Палацово-паркові ансамблі

8.1. Окремі залишки палацово-паркових ансамблів - 1

8.2. Окремі фрагменти палацово-паркових ансамблів - 2

8.3. Впорядковані фрагменти палацово-паркових ансамблів - 3

8.4. Добре збережеш палацово-паркові ансамблі - 4

8.5. Добре збереженні і впорядковані палацово-паркові ансамблі - 5

XIX. Сучасні пам'ятки архітектури

9.1. Окремі пам'ятки архітектури, що збудовані з використанням сучасних будівельних матеріалів, технологій, композиційних вирішень - 3

9.2. Окремі сучасні пам'ятки архітектури, що зведені з використанням найновіших технічних засобів - 4

9.3. Група сучасних пам'яток архітектури, що зведені з використанням найновіших технічних засобів. - 5

X. Професійні художні промисли

10.1. Наявність музейних експозицій, що побудовані на базі зібраних зразків професійних народних майстрів - 3

10.2. Наявність окремих майстрів з експозицією власних творів - 4

10.3. Наявність декількох професійних майстрів та музейних експозицій, складених із художніх творів професійних майстрів - 5

XI. Народні художні промисли (ткацтво, килимарство, вишивка, художня обробка шкіри, художнє плетіння, деревообробка, гончарство тощо).

11.1. Наявність музейних експозицій, що побудовані па основі зібраних зразків народних умільців - 3

11.2. Наявність окремих народних умільців з експозицією власних творів - 4

11.3 Наявність декількох народних умільців та музейних експозицій, складених із художніх творів народних умільців - 5

XII. Пам'ятки матеріальної культури

12.1 Індивідуальні музейні експозиції - 3

12.2. Відомчі музеї пам'яток матеріальної культури - 4

12.3. Етнографічні музеї, музеї народної архітектури і побуту - 5

XIII. Пам'ятки фольклору

13.1. Наявність окремих традицій, що збереглися у родинному і громадському побуті - 5

13.2. Поширення окремих жанрів, або видів фольклору - 4

13.3. Наявність різножанрового та різновидового складу фольклору - 5 [27].

Наступний етап оцінки пов'язаний з об'єднанням покомпонентних балів окремих компонентів оцінок, які отримані по окремих блоках історико-культурних туристичних ресурсів, в інтегральну величину. У результаті дістаємо загальну суму балів, яка і характеризує пізнавальну цінність ІКРР окремого поселення, або місцевості:

де:

А - інтегральний показник пізнавальної цінності історико-культурних туристичних ресурсів окремого поселення, місцевості;

Рi - компоненти пам'яток історії та культури;

Тi - компоненти архітектурних пам'яток;

Si - компоненти пам'яток мистецтва;

Ri - компоненти етнографічних пам'яток;

Fi - компоненти пам'яток народної творчості.

Для зручності оцінювання (співставлення і порівняння оціночних параметрів) важливо ввести поняття 'коефіцієнта пізнавальної цінності' (Кр), який дорівнює відношенню суми отриманих балів оцінки ІКРР окремого поселення, місцевості до максимально можливої кількості балів, яка наведена в шкалі оцінок:

де:

А - сума балів пізнавальної цінності історико-культурних туристичних ресурсів окремого поселення, території (блоку);

Аmax - максимально можлива сума балів за шкалою бальної системи оцінок.

Цей коефіцієнт зручний для визначення рівня привабливості не лише комплексу історико-культурних ресурсів, але й для окремих блоків. Для цього достатньо поділити отриману суму балів на максимально можливу кількість балів у розрізі окремих блоків ІКРР.

Виходячи із значення Кр, можна провести наступне ранжування рівнів пізнавальної цінності ІКРР:

0,86-1,00 - унікальні

0,65-0,85 - високоатрактивні

0,45-0,64 - середньоатрактивні

0,25-0,44 - малоатрактивні

менше 0,25 - неатрактивні [27].

1.3 Методика визначення потенціалу природних рекреаційних ресурсів

Природно-рекреаційний потенціал - це здатність розвіданих і експлуатаційних природних рекреаційних ресурсів сприяти відтворенню здоров'я людей, їх відпочинку, фізичному, інтелектуальному та духовному розвитку, що обумовлюється територіальними, часовими межами, технічними, науковими, фінансовими можливостями освоєння та експлуатації території.

Даний підхід лежить в основі запропонованої М. Нудельманом методики оцінки природно-рекреаційного потенціалу регіону як сукупної можливості ПРР задовольняти рекреаційні потреби. Критеріями даної оцінки є продуктивність ПРР та загальнодержавний ефект від їх використання [50, 51]. Показником продуктивності природного потенціалу є кількість людей, яким можна надати послуги лікування і відпочинку, виходячи з запасів природних рекреаційних ресурсів регіону за рік.

Потенціал родовищ мінеральних вод та лікувальних грязей одного типу визначається за формулою:

де:

- природний потенціал родовища чи групи родовищ природних рекреаційних ресурсів k-го виду, люд./рік;

- сумарні запаси ПРР k-го виду, одиниць;

t - термін регенерації мінерального ресурсу, років;

nk - норма споживання ПРР k-го виду на один курс лікування, одиниць/люд.

Потенційна місткість регіону для відпочинку та оздоровлення визначається за формулою:

де:

- потенційна рекреаційна місткість k рекреаційної місцевості для i-го виду відпочинку, люд./рік;

- площа k-го рекреаційної місцевості, га;

- норматив гранично допустимих навантажень на ландшафти, люд./га;

- тривалість сприятливого для і-го виду відпочинку періоду, днів/рік;

- тривалість і-го виду рекреаційного заняття, днів.

Зокрема, потенційна місткість кліматолікувальних місцевостей визначатиметься за формулою:

де:

- потенційна рекреаційна місткість кліматолікувальних місцевостей, люд./рік;

- площа курортних лісів у кліматолікувальних місцевостях, га;

- норматив гранично допустимих навантажень на ландшафти, люд./га;

- тривалість сприятливого для кліматолікування періоду, днів/рік;

- тривалість курсу кліматолікування, днів.

Що стосується короткотривалого відпочинку, то варто окремо визначити природний потенціал для організованого та неорганізованого відпочинку. При визначенні природного потенціалу територій організованого короткочасного відпочинку варто окремо враховувати площі рекреаційних зон, рекреаційних куточків, міських парків, скверів за формулою:

, де:

- природний потенціал організованого короткочасного відпочинку, люд./рік;

- площа рекреаційних зон, рекреаційних куточків, міських парків, га;

- норми допустимого рекреаційного навантаження на ландшафти рекреаційних зон, рекреаційних куточків, міських парків, люд./га;

- кількість вихідних і святкових днів у році.

Природний потенціал неорганізованого короткочасного відпочинку в зелених зонах міст, за вирахуванням площ зон організованого короткочасного відпочинку розраховується за формулою:

де:

- природний потенціал неорганізованого короткочасного відпочинку, люд./рік;

і - площа лісопаркової і лісогосподарської частин лісів зелених зон, га;

і - норми допустимого рекреаційного навантаження на ландшафти лісопаркової і лісогосподарської частин зелених зон, люд./га;

- кількість вихідних і святкових днів за теплий період року.

Для оцінки природного потенціалу річкових та озерних пляжів використовується формула:

, де:

- потенційна рекреаційна місткість річкових та озерних пляжів, люд./рік;

- довжина річкових та озерних пляжів, м;

- норматив гранично допустимих навантажень на річкові та озерні пляжі, люд./м;

- тривалість сприятливого для купання періоду, днів/рік.

Оцінка природного рекреаційного потенціалу, проведена з допомогою інтегрального натурального показника, дозволяє вирішити завдання планування розвитку і розміщення рекреаційних закладів, субгалузей територіального рекреаційного комплексу, дає можливість аналізувати рівень і пропорції їх розвитку, має чітко виражену практичну спрямованість.

Аналіз стану використання земель рекреаційного призначення за даними Земельного кадастру України включає дослідження:

1) частки земель, які віднесені до таких категорій: ліси та лісовкриті площі; землі, зайняті водами; землі, призначені для відпочинку як загалом у межах регіону функціонування рекреаційної системи, так і в окремих районах, що визначають за формулою:

де:

- частка земель i-го виду (ліси та лісопокриті площі; землі, зайняті водами; землі, призначені для відпочинку) у j-тому регіоні (районі області), %;

- площа земель i-го виду (ліси та лісопокриті площі; землі, зайняті водами; землі, призначені для відпочинку) у тому регіоні (районі області), тис. га;

- загальна площа земель i-го виду, тис. га.

2) частки земель історичного, рекреаційного, природоохоронного та
оздоровчого призначення визначаються за формулою:

, де:

- частка земель i-го виду (історичного, рекреаційного, природоохоронного та оздоровчого призначення) у j-тому регіоні (районі області), %;

- площа земель i-го виду (ліси та лісопокриті площі; землі, зайняті водами; землі, призначені для відпочинку) у j-тому регіоні (районі області), тис.га;

- загальна площа земель i-го виду, тис. га.

3) розподіл земельного фонду рекреаційного призначення за власниками й користувачами та формами власності на відповідні землі. Це дасть змогу визначити, як землі історичного, рекреаційного, природоохоронного та оздоровчого призначення використовуються за їхнім цільовим спрямуванням.

Дана методика дає можливість оцінити обсяги навантаження за якого не відбувається порушення природного середовища та вичерпання наявних рекреаційних ресурсів [50, 51].

РОЗДІЛ ІІ. Ресурсні передумови формування природно-рекреаційного потенціалу

2.1 Геолого- геоморфологічні особливості території

Геологічну будову території Рівненського Полісся визначає її положення у межах зануреного південно-західного краю Східноєвропейської платформи. Від східної межі області до лінії смт. Томашгород - смт. Соснове - м. Корець простежуються близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід Українського щита. Крайня північно-західна частина лежить у межах Ратнівського горсту, виповненого відкладами крейдового віку. Менша частина регіону пов'язана із Волино-Подільською монокліналлю. Вона характеризується зануренням поверхні фундаменту і збільшенням потужності нижнього структурного поверху осадочного чохла із сходу на захід в міру нарощування молодших за віком палеозойських помірно дислокованих порід: венду (пісковики, алевроліти, базальти, туфи), рифею (базальти, пісковики, сланці), ордовику (пісковики, вапняки), силуру (мергелі, доломіти). Верхній структурний поверх представлений моноклінальною карбонатною товщею крейдового віку. Для антропогенового покриву характерні алювіальні і моренні відклади у долині Прип'яті, водно-льодовикові поля у південній частині. В межах Українського кристалічного щита поширені родовища мінеральних вод типу миргородської та трускавецької.

Рельєф Рівненського Полісся представлений Поліською низовиною, яка об'єднує частини двох принципово відмінних за умовами рельєфотворення геоморфологічних підобластей - Волинського і Житомирського Полісся.

Волинське Полісся охоплює більшу частину Рівненського Полісся. Серед основних типів рельєфу Волинського Полісся найбільше поширення мають льодовикові, флювіальні, еолові та денудаційні (на карбонатній основі) комплекси. Волинське Полісся являє собою обширну низовинну інтенсивно заболочену, озерно-алювіальну і водно-льодовикову рівнину, ускладнену моренними горбами, які утворюють пасма, ядром яких є припідняті останці рельєфу верхньокрейдових відкладів. Абсолютні позначки знижуються в північному напрямку від 224 м до 134 м.. Глибина розчленування на півночі не перевищує 20 м, місцями знижуючись до 10 м і нижче, в південному напрямку вона зростає до 30 м. Заболоченість території становить 4 %. Геологічна робота льодовиків і текучих льодовикових вод проявилась в руйнуванні гірських порід, перенесенні й відкладанні продуктів руйнування. Значне поширення на Волинському Поліссі має долинний рельєф, тобто форми і типи поверхні, у створенні яких брали участь потоки поверхневих вод.

Еоловий рельєф, основою якого є різні за походженням і віком піщані відклади являє собою типовий поліській комплекс рельєфу, поширений як у межах надзаплавних так і на вододільних просторах. Представлений найрізноманітнішими формами - горбами, кучугурами, валами, параболічними дюнами, висота яких сягає 10-15 м (частіше 5-7 м). Характерною ознакою еолового рельєфу є поодиноке або ланцюгове розташування окремих форм. Проте на окремих ділянках Зарічненського, Сарненського, Дубровицького і Володимирецького районів еоловий рельєф поширюється на досить значні площі.

Денудаційний рельєф у Волинському Поліссі поширений майже виключно на карбонатній основі. З високим положенням крейди пов'язується і широкий розвиток карстових форм.

Житомирське Полісся заходить на Рівненщину своєю західною окраїною. Значне поширення тут мають алювіальні, еолові та органогенні форми рельєфу, що зумовлює ландшафтно-геоморфологічну єдність Рівненського Полісся [36, 55].

2.2 Кліматичні умови

Клімат регіону помірно континентальний з вологим теплим літом і м'якою зимою з частими відлигами. Ця територія лежить в Атлантико-континентальній кліматичній області.

Таблиця 2.1.

Річний хід тривалості сонячного сяйва, год

Пересічна температура січня -4,8, -5,6°, липня +18,1, 18,6°С. Період з температурою понад +10° становить більше 160 днів.

Таблиця 2.2.

Показники температурного режиму повітря, 0С ( АМСГ Сарни )

Сума активних температур 2350 - 2950°С. Кількість опадів 600 - 650 мм на рік; основна кількість їх випадає у квітні-жовтні. Зима настає наприкінці листопада, а стійкий сніговий покрив утворюється в останні дні грудня - першій декаді січня. Висота снігового покриву 12 - 14 см.

Таблиця 2.3.

Декадна висота снігового покриву, см ( АМСГ Сарни )

Серед несприятливих кліматичних явищ - ожеледиця (до 15 днів взимку), посилення вітру до 15 м/с (частіше у південній частині області), тривалі бездощові періоди, зливи, відлиги (взимку часто спостерігаються 13 - 20 днів на місяць), заморозки (на поверхні ґрунту іноді до середини червня). Літо, що приходить наприкінці травня, триває до вересня. Ясна, прохолодна ранньоосіння погода встановлюється з початку вересня.

Таблиця 2.4.

Середні місячні та річні показники вологості повітря, % (АМСГ Сарни)

Таблиця 2.5.

Середня місячна і річна хмарність, бали ( АМСГ Сарни )

Таблиця 2.6.

Середня місячна і річна швидкість вітру, м/с ( АМСГ Сарни )

В цілому, сприятливим для рекреаційної діяльності є період з травня по вересень включно, який характеризується довготривалим бездощовими періодами (тривалістю до одного тижня), не високою середньодобовою температурою до +23°С та порівняно низькою вологістю 50 - 70%, що дає змогу проводити відпочинок і оздоровлення на природі [36].

2.3 Гідрографічна мережа та водні ресурси

Усі річки Рівненського Полісся належать до басейну Дніпра. Головною водною артерією є річка Горинь (довжина в межах області 386 км) зі своїми притоками: справа приймає Случ зі Ставом, Бобером і Серегівкою, а також Зайчисько; зліва - Мельницю, Вирку. З інших значних річок протікають Стир, Льва, Ствига, на крайньому північному заході --Прип'ять [Додаток Г]. Серед найбільших озер території -- Нобель(499 га Зарічненський р-н), Біле (453 га, Володимирецький р-н), Лука, Велике Почаївське, Річицьке, Озерце. Основний напрям течії річок з півдня на північ, що зумовлене загальним зниженням поверхні в цьому напрямі. У межах Полісся річки мають невеликі похили (0,3 - 0,6 м/км), широкі, заболочені заплави, в долинах багато стариць, озер. Пересічна густота річкової сітки на Поліссі 0,3 - 0,43 км/км2 . Основне джерело живлення річок - талі снігові води (55 - 60% ). Решта стоку припадає на підземне та дощове живлення. Загальний хід рівнів води в ріках області характеризується інтенсивним їх підвищенням під час весняної повені та низьким стоянням у літню межень. Восени та взимку рівні води в ріках дещо вищі, ніж улітку. Межень часто порушується паводками: влітку від злив, а взимку від відлиг. У гідрологічному відношенні Рівненське Полісся знаходиться в межах трьох артезіанських басейнів підземних вод: Волино-Подільського, Прип'ятського та Українського басейну тріщинних вод. Ресурси підземних вод області оцінюються в 345тис. м3/добу, в тому числі: Волино-Подільський артезіанський басейн -265тис. м3/добу, Прип'ятський артезіанський басейн - 12,0 тис. м3/добу, Український басейн тріщинних вод - 68,8 тис. м3/добу. Основними проблемами у сфері охорони водних ресурсів є високе антропогенне навантаження на водні об'єкти, скиди недостатньо очищених та неочищених стічних вод, незадовільних стан очисних споруд, недотримання водоохоронного режиму у прибережних смугах та водоохоронних зонах річок [Додаток Д].

2.4 Грунти

Ґрунтовий покрив Рівненського Полісся дуже різноманітний. Найпоширеніші опідзолені (ясно-сірі, сірі лісові, темно-сірі) та дерново-підзолисті (піщані, глинисто-піщані, оглеєні) ґрунти.. Знижені ділянки вододілів, терас, заплави річок і днища балок займають лучні, лучно-чорноземні, дернові (12%), болотні (7,8%), торфово-болотні ґрунти та торфовища (13,3%). Дерново-підзолисті -- малородючі, бідні на поживні речовини, утворились під лісовою рослинністю, на водно-льодовикових відкладах. Південь Полісся представляють дернові ґрунти та торфоболотні в заболочених зниженнях озерно-льодовикового та річкового походження. Ґрунтовий покрив характеризується підвищеною кислотністю і в поширенні підпорядкований законам широтної зональності. У східній частині області майже на поверхню виходять кристалічні породи фундаменту платформи, покриті не потужними ґрунтовими відкладами.

2.5 Флора і фауна

Область за своїм рослинним покривом належить до Східноєвропейської провінції Європейської широколистяно-лісової зони. У рослинному покриві переважають ліси (більше 30% площі), 10% займають луки та 7--8% -- болота.

Рівненське Полісся лежить у межах Західноукраїнської геоботанічної під провінції. Лісами (хвойними і мішаними на півночі, широколистяними і мішаними на півдні) вкрито 7,3 тис. км2. У поліський частині лісистість перевищує 45% (у Рокитнівському районі до 62%). Головні лісоутворюючі породи - хвойні (68% площі лісів; в основному сосна); є також дуб, граб, береза, вільха чорна, осика, клен гостролистий, липа, берест, ясен звичайний. Луки займають 12 - 15% площі (на Поліській низовині межирічно-суходільні та низинні, в межах Волинської височини - заплавні). Вони становлять основу сіножатей та пасовищних угідь області. Серед боліт (10 - 20% території) переважають низинні болота; менш поширені перехідні (мезотрофні) болота та верхові (оліготрофні) болота [36].

Луки, як правило, зосереджені в заплавах річок. Більшість боліт низинні, менш поширені переходові та верхові.

Тваринний світ області належить до Поліського зоогеографічного округу. Фауна налічує понад 300 видів, у тому числі ссавців - 66, птахів -186, риб - 33, плазунів - 7, земноводних - 11. Водяться лось, зубр, вовк, борсук, свиня дика, лисиця, козуля, білка, куниця, заєць, соня лісова, полівка лісова, бурозубка звичайна, горностай. З птахів гніздяться глухар, тетерев, рябчик, куріпка сіра, жайворонок лісовий, дрозд, дятли, сойка, зозуля, сова, яструби, шпаки, качки дикі, кулики, перепілки, горлиці, лелеки та інші. По берегам водойм селяться бобер, видра, ондатра. В річках та озерах водяться щука, окунь, карась, сом, лящ, лин, сазан, краснопірка тощо; у ставках-короп, окунь та інш. Акліматизовано нутрію, ондатру, єнотоподібного собаку, благородного оленя, лань даніель, фазана.

У межах зооценозів сосново-березових лісів, що домінують на Поліссі і характеризуються зниженим кормовим і захисним потенціалом, відмічається відносне збіднення фауни хребетних. Простежується чітка залежність видового складу фауни та щільності окремих популяцій від віку та складу деревостанів, а також від сезонів року. У молодих сосново-березових лісах (до 10 років), особливо у весняно-літній період, домінують окремі види плазунів та земноводних (ропухи, квакші, часом - прудкі ящірки, веретінниці, звичайні вужі, гадюки), а також гніздові птахи (тетерев, болотяна сова, дрімлюга та ін.). З розвитком сосново-березових лісів крони їх все більше змикаються, що збільшує захисні можливості лісу і сприяє поширенню лисиць, кабанів, косуль, єнотовидних собак тощо. При цьому у 25-30-річних лісах зменшується кількість птахів, майже зникають земноводні і плазуни. У старих (50-60 років) соснових лісах інтенсивно розвивається підлісок, що сприятливо позначається на видовій різноманітності і щільності тваринного світу, особливо птахів та мишовидних гризунів. За останні роки у сосново-березових лісах Рівненського Полісся помітно зросло поголів'я лосів.

Зооценози дубово-соснових лісів, на Поліссі зустрічаються фрагментарно, відрізняються більшою видовою різноманітністю та щільністю пернатих і мишовидних гризунів (лісові полівки, жовтогорлі миші), що особливо помітно у теплі пори року. Одночасно тут зростає кількість трофічно пов'язаних з ними хижих птахів та звірів, насамперед куниць, ласок, лисиць, тхорів.

Зооценози водойм і річкових заплав притаманні численним водним об'єктам (ріки, природні та штучні водойми) та прилеглим до них ділянкам заплав. Особливістю цих зооценозів є значне поширення іхтіофауни, представленої 10 родинами риб, насамперед коропових (плітка, лящ, ялець, в'язь, краснопірка, лин та ін.). Крім них зустрічаються представники щукових, сомових, окуневих, в'юнових тощо. В останні десятиріччя успішно проводиться акліматизація окремих видів лососевих, судака, білого амура, товстолобика та інших видів промислових риб. Проте основу ставкового господарства в області становить розведення коропів (лускатий, рамчастий, дзеркальний). Яскраво виявлений сезонний характер має поширення і щільність земноводних (навесні - озерні та ставкові жаби, кумки; пізніше - трав'яні та гостроморді жаби, ропухи, звичайні тритони), плазунів (болотяна черепаха, прудка та живородяща ящірки, звичайний вуж) та птахів (навесні та влітку тут представлені практично всі водно-болотяні пернаті - журавлі, кулики, гусині, одуди, горобині та ін.) [55].

РОЗДІЛ III. Рекреаційний потенціал Рівненського Полісся

3.1 Природно - рекреаційний потенціал Рівненського Полісся

3.1.1 Структура природно-заповідного фонду Рівненського Полісся

Природно-заповідний фонд Березнівського району.

1. Регіональний ландшафтний парк 'Надслучанський'(17271га).

Рельєф рівнинний із заболоченими пониженнями. Вздовж берегів річки Случ знаходяться мальовничі скелі. Долина річки каньйоноподібна з крутими берегами. У рослинному покриві переважають ліси - 10 218 га, серед яких: старі дубові, дубово - грабові та берозово - грабові ліси. Вік дубів досягає 100 - 200 років. Площа боліт невелика - 3,2%. На правому кам'янистому березі річки Случ, на верхніх частинах схилів, сформувалася лучно - степова та перофітна рослинність.

2. Березнівський дендрологічний парк загальнодержавного значення (29,5га)

Дендропарк розташований на правому березі річки Случ у межах першої надзаплавної тераси. Нараховує 1150 видів дерев і чагарників, в тому числі 890 видів і форм деревних рослин, які належать до 49 родин і 32 родів. Найбільш багато численними родинами є: соснові - 48 видів, кипарисові - 13, кленові - 25, березові - 44, букові - 16, горіхові -12, розові - 201, гортензієві - 40, бобові - 28, деренові - 14, жимолостеві - 56, маслинові - 47, вербові - 34 види. У колекціях дендропарку найбільше видів, що походять із Китаю, Японії, Кореї (157 видів), Північної Америки (196), Європи(153), Далекого Сходу (100), Кавказу (48), Середньої Азії(54).

3.Загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення 'Урочище 'Брище'(100,0га). Територія заказника розташована у заплаві р. Бобер у межах Сарненської акумулятивної рівнини. Заказник призначений для охорони поселень бобрів, які були завезені сюди у 1964 р. Річка Бобер має досить широку заплаву місцями до 400-600 м. У центрі заказника між старицями збереглися окремі ділянки мішаного лісу із дубом, вільхою, березою.

4. Ландшафтний заказник місцевого значення 'Соколині гори'(510,0 га). Розташований по обидва береги р. Случ. Це мальовничі виходи кристалічних порід Українського щита, з висотою окремих скель до 25 м, на денну поверхню, з сосновими, грабовими, дубово-сосновими, дубово-грабовими лісами. Вони розміщені на стрімких(10-250) схилах, до річки Случ. Правий берег річки на території заказника відрізняється рослинним покривом від лівого. Це майже відкриті ділянки із лучно-степовою рослинністю, з переважанням ковили та мітлиці. На території заказника трапляються їжак білочеревий, кріт європейський, куниця лісова, соловейко східний, дрозди чорний та співочий.

5. Лісовий заказник місцевого значення 'Більчаківський' (17,0га). Територія заказника розташована в межах Клесівської денудаційної рівнини і має досить неоднорідний рельєф та рослинний покрив. Більшу частину його території займають соснові ліси чорницево-зеленомохові з дубом у другому ярусі та з невеликою домішкою берези. Знижена частина заказника - територія під грядою - зайнята дубово-сосновим лісом типового складу і будови, з підліском із рододендрона жовтого. Найбільш низькі місця у рельєфі займають болотні угрупування з вербою попелястою та очеретом.

6. Лісовий заказник місцевого значення 'Остроганський' (168, 4 га). Територія заказника розташована у межах Клесівської денудаційної рівнини. Через центральну частину протікає річечка Соколівка. Тут зустрічаються рідкісні для регіону центральноєвропейські і субсередземноморські види на східній межі свого поширення - кадило сарматське, молочай гранчастий, осока затінкова, вовчі ягоди звичайні, занесених до Червоної книги України.

Особливу цінність мають дубові ліси із домінуванням у трав'яному покриві осоки трясучковидної.

7. Лісовий заказник місцевого значення 'Березівський' (23,7 га). Лісова рослинність заказника різноманітна. Це пов'язано з геоморфологічною будовою території. На вирівняних та зволожених ділянках, де на поверхню майже не виходять кристалічні породи, ростуть дубові та дубово-грабові ліси, де в трав'яному покриві зустрічається рододендрон жовтий та осока трясучко видна. Підвищені ділянки, де наявні виходи гірських порід ростуть сосново-березово-грабові ліси.

8. Ботанічний заказник місцевого значення 'Болото 'Гало'(6,5 га). Це лісове оліго-мезотрофне болото, яке утворилося і збереглося у природному стані на терасі р. Стави. Рельєф території рівнинний. Болото оточене сосновими та сосново-березовими лісами, має еліпсоподібну форму. В центрі знаходиться піщана гряда, яка поділяє його на дві частини. На території болота росте ринхоспора біла та росичка середня.

9. Загальнозоологічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Брище'(850,0 га). Територія заказника розташована у заплаві р. Бобер у межах Сарненської акумулятивної рівнини. Заказник створений з метою охорони в природному стані заплавних ділянок р. Бобер і збереження бобрів, які розселилися в результаті міграції вверх по течії річки із загально зоологічного заказника загальнодержавного значення “Урочище Брище” та водоплавної птиці.

10. Гідрологічний заказник місцевого значення 'Полянські стави' (555,0 га). Заказник розташований в межах крайньої східної частини Костопільської денудаційної рівнини. Характер рельєфу рівнинний. Це каскад ставків в заплаві р. Вільшанка біля с. Поляни, який має багату фауну птахів, зокрема тут трапляються лелека чорний та змієїд, лебідь-шипун, сірі журавлі.

11. Геологічний заказник місцевого значення 'Марининсько-Устянські граніти' (85,0 га). Заказник знаходиться на території Марининської сільської ради вздовж правого і лівого берегів р. Случ, де спостерігаються виходи на денну поверхю різних кристалічних порід у вигляді мальовничих скель. Виходи кристалічних порід , поєднані з водяним плесом звивистої річки та зеленню трав'янистого покриву, утворюють колоритний ландшафт.

12. Комплексна пам'ятка природи місцевого значення 'Болото-блюдце' (1,2 га ). Болотисте пониження розташоване в межах крайньої південно-східної частини Костопільської денудаційної рівнини. Це малопотужне торфовище, що за характером рельєфу і геоморфологічною будовою відбиває основні риси долинно-терасового типу місцевостей, які утворилися вздовж р. Случ. Болото мезотрофного типу розвитку, невелике, має овальну форму та вкрите розрідженою березою з домішками сосни.

13. Комплексна пам'ятка природи місцевого значення 'Старі дуби' (1,0 га). Це старе, віком 200-300 років, дубове насадження по над заплавному схилу р. Стави. Крім старих дубів цінність пам'ятці додає мало поширена в регіоні рослина - калачики вирізані. Угрупування займає досить стрімкий схил р. Стави, крутизна якого досягає 30-40° і тягнеться смугою вздовж річки. Ярус підліску представлений кущами ліщини висотою 6-7 м.

14. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Насадження сосни чорної' (1,0 га). Розташована на схід від м. Березне на правому березі р. Случ, у межах території Сарненської акумулятивної рівнини. Це насадження рідкісного на Рівненщині виду, дуже мальовничої сосни чорної, яка використовується для озеленення парків. Всіх дерев - 47. Вік близько 80 років, обхват 140-160 см, діаметр - 22-29 см.

15. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Насадження сосни Веймутова' (0,4 га). Знаходиться на території Балашівської сільської ради в межах крайньої східної межі Сарненської акумулятивної рівнини. Характер рельєфу рівнинний. Пам'ятка включає 33 дерева сосни Веймутової, віком 60-70 років, висота понад 35 м. Дерева мають обхват від 100 до 260 см.

16. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Вовкова' (13,9 га). Пам'ятка природи розташована у межах Клесівської денудаційної рівнини. Рельєф рівнинний. Територія пам'ятки займає досить широку смугу після лісових лук та чагарників на узліссі грабового лісу. Наукову цінність мають місцезростання світлолюбних рідкісних видів. Великі популяції складають дудник лісовий, трапляється стародуб пруський. Флористичне ядро трав'яних світлолюбних видів утворюють такі види як перестріч лучний, звіробій гірський, конюшина альпійська та астранція велика.

17. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Страусове перо' (20,2 га). Пам'ятка природи розташована в заплаві р. Клецька, де зростає рідкісний вид папоротеподібних - страусове перо звичайне - декоративна реліктова рослина Карпатського регіону, яка на рівнині є мало поширеною і рідкісною, а тут зростає щільними куртинами та смугами з обох сторін русла вздовж 100-150 м.

18. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Плющ звичайний' (13,0 га). Розташована на території Марининської сільської ради в межах крайньої південно-східної частини Костопільської денудаційної рівнини. Це ділянка грабово-дубового лісу з плямами в наземному покриві плюща звичайного, місцезростання якого тут має наукове значення, адже вид скорочує своє поширення. Перший розріджений ярус утворює дуб заввишки 25-30 м діаметром до 1 м у віці 100 років. Зустрічаються окремі дуби-велетні віком до 300 років.

19. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Лісове болітце' (3,5 га).

Болотисте пониження розташоване па схід від р. Стави, лівої притоки Случа, в межах південно - східної частини Костопільської денудаційної рівнини. Це одне із найбільших за площею відомих у цій частині боліт, воно має майже круглу форму та характеризується різноманітним набором болотних угруповань. Значна частина болота заліснена березою та сосною 12-14 м. Болітце-блюдце, оточене лісовим масивом, відіграє важливу гідрологічну й екологічну роль у цьому районі, зберігає генофонд болотних видів, притаманним саме таким умовам місцезростання.

20. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Липа серцелиста' (0,1 га). Знаходиться у невеликому скверику в м. Березне. Має високу життєвість і вік наближено 180-200 років, і на висоті 1,3 м має обхват 3,25 м.

21. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Гіркокаштан звичайний' (0,1 га). Розташований в тому ж сквері в м. Березне. Наукова цінність полгає в тому, що дерево є інтродуцентом, оскільки його батківщина - Балканський півострів. Вік гіркокаштану орієнтовно 180 років, має добру життєвість, на висоті 1,3 м має обхват 4,0 м.

22. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Микитина сосна'(0,1 га). Знаходиться на території Балашівської сільської ради біля хутора Ведмежа. Це величезна сосна звичайна віком понад 200 років, обхватом 3,6 м 1 висотою 22 м. Вона є одним із найбільших і найстаріших дерев цієї породи в Березнівському районі, яке нібито лишилося від первісного лісу, викорчуваного у 1873-1875рр.

23. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення 'Більчаківське джерело'(3,0 га). Знаходиться на території Марининської сільської ради в межах Клесівської денудаційної рівнини. Джерела розміщені у підніжжі лесового останця, який називаються “Корецька гора”, мають цілющі властивості, тому що містять в собі радон .Тут Зростає велика кількість різноманітних рослин, які охороняються.

24. Заповідне болотне урочище 'Очеретяне'. Пам'ятка природи розташована у межах Клесівської денудаційної рівнини, має рівнинний рельєф і представляє собою мезотрофне болото, основну частину якого займають високотравні угрупування очерету на сфагновому покриві. Це майже відкриті, з розрідженими кущами верби попелястої, ділянки, де густі та високі зарості очерету майже непрохідні. Своєрідні болотні екосистеми цього урочища є притулком для багатьох представників тваринного світу, які мешкають у цьому регіоні.

25. Зірненський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення (17,2 га). Розташований у межах Сарненської акумулятивної рівнини. З з50 видів екзотичних дерев, які були висаджені у 1905 р. Збереглося біля 80 видів. Серед них сосни Веймутова, чорна, смолиста, жовта; ялини сибірська, шорсткувата, клен сріблястий, пурпурова форма клена гостролистого. Композиційним центром парку є каскад ставків, з'єднаних між собою.

Природно-заповідний фонд Володимирецького району

1. Рівненський природний заповідник (Білоозерський масив, Білоозерське лісництво) (8051 га). Центральне місце відділення займає карстове озеро Біле, яке має площу 453 га. Воно найглибше в області -- в окремих місцях досягає 26,3 м глибини. Тут унікальне поєднання болотних, озерних і лісових природних комплексів Західного Полісся.

Основу відділення становлять низинні болота і заболочені ділянки лісу, які багаті рідкісними рослинами, угрупованнями. Серед них -- осокові угруповання. Масив багатий на ягідники журавлини, чорниці, брусниці, буяхів та ін. У болотному масиві Коза-Березина представлені майже усі основні рослинні угруповання боліт України. Тут 7 видів осок, 5 видів верби.

Тут водяться лящ, окунь, лин, вугор, карась, щука та інші риби. Береги озера є улюбленим місцем гніздування водоплавних птахів. На підвищених ділянках переважають сосняки лишайникові, а на понижених -- сосняки чорницево-зеленомохові.

2. Ботанічний заказник загальнодержавного значення 'Хиноцький'(2267 га). Заказник є частиною добре збереженого в природному стані болотного масиву “Морочно - II”. Основні площі займають перехідні болота, де переважають сосново-сфагнові угрупування, а також зустрічаються рідкісний вид хамедафна чашкова. На обводнених ділянках цих боліт переважають рідкісні в Україні шейхцерієво-сфагнові угрупування. На території заказника відмічено велику кількість рослин і тварин занесених до Зеленої і Червоної книги України.

3. Ботанічний заказник місцевого значення 'Озерецький' (1840 га). Тут охороняються різновікові соснові насадження та мезотрофні болота. Основні площі займають середньовікові соснові ліси: соснові ліси зелено мохові, лишайникові та лишайниково-зеленомохові. Як домішка зустрічається береза повисла. Охороняються шейхцерія болотна, журавлина дрібноплода, які занесені до Червоної книги України .

4. Ботанічний заказник місцевого значення 'Мульчицький' (3860 га). Тут охороняються типові для Полісся соснові ліси зеленомохові, чорницеві, а також рідколісні сосново-пухівко-сфагнові болота.

5. Ботанічний заказник місцевого значення 'Партизанський' (1942 га).

На території заказника знаходяться заболочений сосновий ліс і болота з журавлиною болотною.

6. Ботанічний заказник місцевого значення 'Красносільський' (934 га). Охороняється ділянка лісу з наявністю дикоростучих ягідників журавлини болотної.

7. Ботанічний заказник місцевого значення 'Воронківський' (123 га). Деревний ярус лісового масиву складається з розріджених сосново-березових насаджень. Охороняються такі рідкісні види, як шейхцерія болотна і росичка кругло листа.

8. Ботанічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Вижар' (36 га). Охороняється ділянка болота, де зростають рідкісні болотні рослини.

9. Ботанічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Липне' (40 га). Охороняється ділянка болота, де зростають рідкісні болотні рослини.

10. Ботанічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Озарінь' (90 га). Охороняється збережена ділянка болота (боліт 30 га, лісів 59 га, сінокосів 1 га), де зростають рідкісні болотні рослини.

11. Ботанічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Нотки' (9 га). Охороняється ділянка болота з рідкісними рослинами.

12. Орнітологічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Стирське' (273 га). Охороняється заболочена ділянка заплави р. Стир, яка є місцем гніздування водоплавних птахів: широконіска, попелюх, крячка річкова, білокрила і мала, лиска, набережник.

13. Орнітологічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Романщина' (90 га). Охороняється ділянка болота серед лісу, яка є місцем гніздування і відпочинку перелітних птахів.

14. Гідрологічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Порода' (36 га). Охороняється заболочена ділянка верхів'я річки Бережанка, джерело поповнення води в річці.

15. Комплексна пам'ятка природи місцевого значення 'Володимирецький парк' (3 га). Парк закладений у 1827 році. У ньому зростає 28 видів дерев та кущів.

16. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення 'Цепцевицьке джерело' (0,5 га). Потужне джерело з високоякісною водою.

17. Заповідне болотне урочище 'Озеро Воронки' (23 га). Озеро розташоване в котловині карстового походження і оточене по периферії сфагновою сплавиною. Навколо озера знаходяться ліси на моренних грядах. Озеро є місцезнаходженням дуже рідкісного реліктового виду, занесеного до Червоної книги України - молодильника озерного, який утворює підводні угрупування. На озері виявлений рідкісний вид моху - сфагнум балтійський.

18. Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва 'Антонівка' (9,7 га).

Природно-заповідний фонд Дубровицького району.

1. Рівненський природний заповідник (Масив Переброди, Північне лісництво) (7565 га). Розташоване на середині межиріччя Льви та Ствиги. Це найбільша заболочена територія України, яка включає великі болотні ділянки: Черемне, Кремінне та Піддубичі, які відмежовуються одна від одної смугами суходолів. Центр болота -- урочище Корогод. Привертають до себе увагу великі купини осоки омської, сфагнові мохи, флора досить одноманітна: очерет, осока, вербозілля лучне, пухирник (комахоїдна рослина). Ближче до краю до осоки омської приєднується осока пухнатоплода, бобівник трилистий, вовче тіло, смовдь болотна, зустрічається малопоширена їжача голівка маленька. Крім верби лапландської зустрічається й верба чернична, рожевіють суцвіття пальчатокорінника м'ясочервоного -- орхідеї, яка занесена до Червоної книги України. На верхових болотах червоніє журавлина, рожевіє верес, зарості лохини, трапляється росичка. Тут зареєстровано 11 видів сфагнових мохів.

Серед трав'яного покриву урочища Попів лісок зустрічається орхідея -- коручка широколиста, яка теж занесена до Червоної книги.

Також тут мешкають рідкісні і зникаючі види тварин. Саме в “Перебродівському” гніздяться лелека чорний, журавель сірий, пугач, орел-зміє'їд, орлан-білохвіст, всього 10 видів птахів, що занесені до Червоної книги України. Є відомості, що тут бачили і скопу -- водяного орла, яких на Україні залишилося декілька пар.

2. Ботанічний заказник загальнодержавного значення 'Озерський' (1276 га).

Масив являє собою сосново-сфагнове болото з розрідженою березою, осикою, вільхою. Тут зростають журавлина, буяхи, брусниця, багно звичайне. Це один з найбільших ягідників чорниці та журавлини в Україні. Із фауни зустрічаються лось , кабан, сарна європейська, глушець, тетерук, орябок, синиця велика та чорна.

3. Ландшафтний заказник загальнодержавного значення 'Почаївський'(927 га). Заказник оточує раніше створену гідрологічну пам'ятку природи загальнодержавного значення “Велике Почаївське озеро” площею 58 га. Також на території заказника розташоване Мале Почаївське озеро площею 21 га та прилеглі до нього болота та ліси. На берегах озера утворилися сфагнові сплави, які розподілені неширокою мінеральною грядою, вкритою заболоченим березовим лісом. Тут збереглося в природному стані велика кількість рослинних угрупувань, тому цей заказник вважають одним із наймальовничіших об'єктів Українського Полісся.

4. Ботанічний заказник загальнодержавного значення 'Сварицевицький' (2220 га). Це частина болотного масиву “Морочно - II” з прилеглими до нього територіями. У рослинному покриві заказника переважають лісові та рідколісні оліготрофні та олігомезотрофні угрупування. Із червонокнижних видів тут зростають журавлина дрібноплода і росичка середня. Особливу наукову цінність має наявність у заказнику надзвичайно рідкісного в Україні виду - хамедафни чашкової, який має I категорію охорони.

5. Ботанічний заказник загальнодержавного значення 'Золотинський' (3016 га). Заказник розташований у відомому в Україні урочищі “Бабин мох”. Територія заболочена та рівнинна. Переважаючою породою є сосна звичайна віком близько 100 років, а також наявні осоково-сфагнові болота. Все це створює умови для зростання цінного ликорослого виду - журавлини болотної та журавлини дрібноплодої, які занесені до Червоної книги України.

6. Лісовий заказник загальнодержавного значення 'Висоцький' (110 га). Територія заказника є залишком старих заплавних дібров північної частини Українського Полісся. Рельєф злегка горбистий. Тут ростуть дубові даси віком 200 років. Висота дерев 23 м, діаметр - 48 см. В ярусі підліску росте ліщина. Заказник має велике водоохоронне і ґрунтозахисне значення, є чудовим місцем відпочинку населення.

7. Гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення 'Велике Почаївське озеро' (58 га). Це мальовниче лісове озеро, по берегах якого утворилися сфагнові сплавини. Озеро оточує Почаївський ландшафтний заказник загальнодержавного значення.

8. Лісовий заказник місцевого значення 'Літвицький' (77,4га). Поверхня рельєфу в центральній частині понижена і заболочена, а східна та західна - підвищується до відміток 180-192 м. Заказник створений з метою збереження та охорони високопродуктивного сосново-ялинового лісу, що знаходиться між двома лісовими болотами. Тут зростають червонокнижні рослини: плаун річний та баранець звичайний.

9. Комплексна пам'ятка природи місцевого значення 'Висоцький дендропарк'(1,5 га). Створена з метою збереження 116 видів дерев і чагарників, більшість з яких - екзоти: гіркокаштан кінський, кедр сибірський, сніжноягідник білосніжний, дуб пробковий та ін.

10. Комплексна пам'ятка природи місцевого значення 'Більський дендропарк' (1) Створена з метою збереження 121 видів дерев і чагарників, більшість з яких - екзоти. Тут зростають дуб червоний, тис ягідний, туя західна, кедр сибірський та ін.

11. Комплексна пам'ятка природи місцевого значення 'Урочище 'Жаденське' (0,6 га). Охороняються високопродуктивні соснові насадження віком 85-90 років на дерново-слабопідзолистих супіщаних свіжих ґрунтах Сарненської акумулятивної рівнини.

12. Комплексна пам'ятка природи місцевого значення 'Трипутнянський парк' (3 га). Рельєф парку рівнинний. Охороняється старовинний парк на Поліссі, в якому росте 100 видів дерев і кущів віком понад 200 років.

13. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Віковічні дуби' (3 га). Територія пам'ятки рівнинна. Охороняється група дубів віком понад 250 років.

14. Заповідне лісове урочище 'Більське' (10 га). Створене з метою збереження ділянки соснового лісу з наявністю дикоростучих ягідників. Ділянка характеризується різнопородим складом дерев: сосна, береза, вільха (чорна), крушина, які ростуть на рівнинному рельєфі, де створені сприятливі умови для зростання цінної лікарської рослини - чорниці.

15. Заповідне лісове урочище 'Золотинське' (12 га). Тут зростають соснові, березові, крушинові ліси. Ділянка характеризується трохи пониженим місцем, де створені сприятливі умови для зростання цінної лікарської рослини - чорниці.

16. Заповідне лісове урочище 'Поліська діброва' (26 га). Тут охороняється високобонітетне рідкісне дубове насадження на Поліссі, а також велику кількість птахів, більшість з яких занесені до Червоної книги України. Червонокнижними є також такі комахи: стрічкарка тополева та мінливець великий. Урочище є місцем відпочинку місцевого населення.

Природно - заповідний фонд Зарічненського району.

1. Регіональний ландшафтний парк 'Прип'ять-Стохід' (21600 га). Це ландшафтний природний комплекс, розташований у заплаві річок Прип'ять і Стохід з унікальними заплавними озерами, болотами та заплавними луками. У рослинному покриві переважають лучно-болотні угрупування. Тут переважають мішані дубово-соснові ліси, менші площі займають листяні ліси - вільхові та дубові, а також соснові ліси. Загальна кількість видів рослин тут становить близько 500-550. На території парку трапляються рослини, занесені до Червоної книги України: зозулині черевички звичайні, росичка середня, щитолисник звичайний, баранець звичайний та ін. Велика кількість річок, озер, стариць, боліт, зволожених лук, а також величезних площ заростей очерету, рогозу, чагарників на болотах і прибережних смугах сприяє формуванню та поширенню водно-болотної фауни. Тваринний світ парку орієнтовно оцінюється понад 500 видами, ц тому числі 219 видів хребетних (з них риб - 19, земноводних - 9, плазунів - 5, птахів - 160, ссавців - 26).

2. Гідрологічний заказник загальнодержавного значення 'Острівський' (2381 га). Створений з метою збереження заболоченої ділянки сосново-вільхово-березового лісу, що має водорегулююче значення для комплексу Острівських озер: Великого (96 га), Середнього (12 га), Хоромного (40 га) з приозерними зниженнями, заболоченими долинами та прилеглими лісовими масивами. Тут зустрічаються соснові зеленомохові ліси з ялівцем звичайним, які є рідкісними для Полісся. На багатших ґрунтах зростають дубово-соснові ліси, які займають у заказнику невелику площу. Найбільші площі займають змішані заболочені ліси. Відмічено види рослин, які занесені до Червоної книги України: плаун річковий, любка дволиста, росичка середня.

3. Гідрологічний заказник загальнодержавного значення 'Дібрівський' (873 га). На території заказника розташовані два природні озера - Біле (27 га) і Чорне (13 га) та лісовий масив, що оточує озера і тягнеться на північ; протікають річки Олексинька та Миколаївка. Північна частина заказника зайнята заболоченим лісом, у зниженнях якого зростають вільшняки. Тут невеликими групами зростає один з найрідкісніших видів флори України - береза темна. Навколо озера Біле смугою сформувалося сфагнове болото з оліготрофним і мезотрофним живленням. Тут ростуть такі червонокнижні рослини, як шейхцерія болотна і росичка середня.

4. Ботанічний заказник загальнодержавного значення 'Вичівський' (2762 га). Заказник створений з метою збереження в природному стані флористичного комплексу перехідних сфагново-мохових боліт, багатих запасами журавлини звичайної, брусниці, чорниці. Тут переважають сосново-березові ліси з домішкою осики та вільхи чорної. Із видів, занесених до Червоної книги України, виявлено росичку середню.

5. Загальнозоологічний заказник місцевого значення 'Мутвицький' (3985 га). Територія заказника є характерною для Полісся рівниною, місцями ускладненою болотами. Заказник створений з метою збереження та відтворення лісових масивів, сприятливих для розмноження мисливської фауни, зокрема лося, кабана звичайного, сарни європейської, зайця сірого.

6. Загальнозоологічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Поличне' (219 га). Заказник створений з метою збереження та відтворення природного комплексу, типового для Волинського Полісся, і підтримки загального екологічного балансу на цій території.

7. Загальнозоологічний заказник місцевого значення 'Урочище Глуща' (183 га). Охороняються місця поселення бобрів та водоплавних птахів на р. Стохід.

8. Гідрологічний заказник місцевого значення 'Дібрівський' (106 га). Створений з метою збереження в природному стані заплави р. Стир.

9. Орнітологічний заказник місцевого значення 'Нобельський' (510 га). Озеро Нобель є найбільшим озером в Рівненській області, площею 4,99 кмІ. Максимальна ширина озера 2,5 км, максимальна довжина - 3,35 км. Найбільша глибина - 11,9 м. На території заказника гніздяться широконіска, чирянка велика, крижень, лебідь-шипун, синиці вусата та довгохвоста.

10. Іхтіологічний заказник місцевого значення 'Прип'ятський' (3155 га). Представлений багато чисельними рукавами річок Прип'ять та Сто хід та їх притоками. Створений з метою охорони місць нересту, серед них лящ, сазан та інші.

11. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Псевдотсуга тисолиста' (0,1 га). Пам'ятник створена з метою збереження єдиного в області місця зростання псевдостсуги тисолистої. Цей вид походить з Північної Америки, зовнішньо схожий на ялину.

12. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення 'Озеро 'Мале' (2,8 га). Пам'ятник створений з метою збереження мальовничого озера.

13. Лісове заповідне урочище 'Топець' (8,1 га). Заповідне урочище створено з метою збереження вікових дубових насаджень.

14. Болотне заповідне урочище 'Вичівське' (95 га). Заповідне урочище створене з метою збереження характерної для поліського ландшафту заболоченої ділянки лісу, де зростають дикоростучі ягідники та рідкісні рослини.

15. Болотне заповідне урочище 'Чернинське' (26 га). Заповідне урочище створене з метою збереження заболоченої ділянки та місць гніздування водоплавних птахів, зокрема широконіски, крижня, набережника, баранця звичайного та інших.

Природно-заповідний фонд Костопільського району.

1. Ботанічний заказник загальнодержавного значення 'Суський' (298,0 га). Рослинний покрив різноманітний. Переважають дубово-соснові ліщинові ліси та різновікові соснові насадження з домішкою граба, берези, ялини, липи. Також тут наявні види з Червоної книги України - корячка чемерниковидна, лілія лісова, вовчі ягоди пахучі, зозулині черевички справжні. Фауна представлена досить великою різноманітністю видів.

2. Лісовий заказник місцевого значення 'Базальтівський' (38,0 га). Заказник розташований на ділянці дубово-грабового лісу, перший ярус якого утворює дуб, другий - граб, береза, сосна. Лісові насадження дуба звичайного, що знаходяться у заказнику, в 1983 році зарахували до лісових генетичних резерватів, які є насіннєвою базою цієї породи в Рівненській області.

3. Орнітологічний заказник місцевого значення 'Мар'янівський' (215,0 га). До заказника входять лісовий масив свіжих соснових борів та дуже вологих суборів і мальовниче озеро Мар'янівське. Площа озера 17,2 га. У лісовоиу масиві основними породами є сосна та береза. Заказник служить резерватом орнітофауни південної частини Рівненського Полісся. Особливо цінним птахом є лелека чорний, який занесений до Червоної книги України. Крім нього виявлені сіра чапля, лебідь шипун , слуква , синиця вусата.

4. Іхтіологічний заказник місцевого значення 'Деражненський' (100 га). Заказник знаходиться у заплаві р. Горинь. З однієї сторони він обмежений руслом річки, а з іншої - дамбою польдерної осушувальної системи. Заказник створений для захисту місць нересту різних видів риби на Горині.

5. Ботанічний заказник місцевого значення 'Рокитнянська діброва' (54,0 га). Це знижена ділянка лісу із наявністю боліт та полян, до складу деревного складу якої входять дуб (150-250 років), граб, береза, вільха. Підріст утворює граб висотою 4-7 м. Підлісок - ліщина, бруслина бородавчаста. Тут зростають такі червонокнижні види як, осока затінкова, грушанка зеленоцвіта, астранція велика та булатка червона.

6. Геологічна пам'ятка місцевого значення природи 'Базальтові стовпи' (0,8 га). Розміщені на території Івано - Волинського родовища базальтів, яке розробляється з початку XX ст. Це стінка виходу базальтових стовпів протяжністю до 230 м у північній стінці відпрацьованого і затопленого кар'єру. Базальти афанітові темно-сірі до чорних, масивні, мають стовпчасту окремість, висота стовпів подекуди сягає до 30 м. Домінуюча висота стовпів в уступах - від 4 до 11 м.

7. Заповідне лісове урочище 'Базальтівська дача' (19,2 га). Тут зростає двоярусний дубово-грабовий ліс природного походження з домішкою сосни. У першому ярусі росте дуб висотою 35 м, віком понад 170 років, у другому - граб, висотою 8-12 м, віком понад 25 років. В ярусі підліску ростуть ліщина звичайна, бруслина бородавчаста, бузина чорна. Тут виявлені види із Червоної книги України - гніздівка звичайна та корячка чемерниковидна.

8. Заповідне лісове урочище 'Еталонні насадження' (14,0 га). Цей заказник є постійною лісонасіннєвою ділянкою дуба, яка закладена з метою заготівлі високоякісного насіння. Дерево стан дуба - природного походження другого бонітету, віком понад 170 років. Фауна і флора урочища дуже різноманітна.

9. Заповідне лісове урочище 'Базальтівська діброва' (21,0 га). Територія лісового урочища рівнинна. Дубові та дубово-грабові ліси складають основу заповідного урочища. Ліси двоярусні, перший ярус утворює дуб (віком понад 160 років, діаметром 85 см), у другому ярусі - граб. Підлісок складається з ліщини звичайної, бузини чорної, бруслини бородавчастої. У трав'яному покриві переважає анемона дібровна, копитняк європейський, зеленчук жовтий та ін.

10. Заповідне лісове урочище 'Ділянка лісу' (0,4 га). В урочищі росте ялиново-сосновий ліс віком понад 120 років. Це ділянка високопродуктивного лісу штучного походження. Відмічений регіонально рідкісний вид - первоцвіт весняний.

11. Заповідне лісове урочище 'Острівні вікові насадження' (46,3 га). В урочищі охороняються високобонітетні мальовничі насадження дуба з домішкою сосни, берези, вільхи. Вік дубових насаджень 130-150 років. У підліску ростуть бузина чорна, бруслина бородавчаста, ліщина.

12. Заповідне лісове урочище 'Еталонні насадження' (0, 4 га). Тут охороняються високопродуктивні ялиново-соснові насадження, вік яких 110 років. Підлісок утворює ліщина звичайна.

13. Заповідне лісове урочище 'Дубово-грабові насадження' (11,5 га). Знаходиться на першій над заплавній терасі р. Горинь. Територія рівнинна, зі сходу обрамлена піщаними горбами. Урочище створене для збереження рідкісних на Поліссі дубово-грабових угрупувань. Вік дерев 130-150 років.

14.Заповідне лісове урочище 'Соснові насадження' (14,0 га). Створене для збереження еталонних насаджень соснового лісу. Насадження двоярусне. Перший ярус утворює сосна звичайна висотою 40-41 м віком 150-200 років. У другому ярусі зростають дуб звичайний та граб звичайний, зрідка береза. Із трав'яного покриву є досить великі популяції ортилії однобокої.

15. Заповідне лісове урочище 'Соснові насадження' (1,9 га). Це невеликий піщаний пагорб, на якому зростають високопродуктивні соснові насадження. Ліс двоярусний. Перший ярус утворює сосна висотою 26 м, віком - 150 років, діаметром 80-90 см. У другому ярусі граб звичайний висотою 15-17 м, діаметр стовбура - 15-22 см. Зрідка відмічені береза та дуб.

16. Заповідне лісове урочище 'Сосново-дубові насадження' (7,2 га). Це мальовнича ділянка високопродуктивних сосново-дубових насаджень. У першому ярусі ростуть сосна, дуб, береза висотою до 39 м. Є старі дуби віком до 250 років. У другому ярусі - граб звичайний висотою 12-15 м. Вік дерев понад 150 років.

17. Заповідне лісове урочище 'Дубові насадження' (12,0 га). Тут охороняються високопродуктивні дубово-соснові насадження з домішками берези та граба. Вік дерев понад 160 років. Підлісок утворює ліщина звичайна, є підріст граба.

18. Заповідне лісове урочище 'Дубові насадження' (3,7 га). Створене для збереження високопродуктивних дубових насаджень, віком понад 150 рків, діаметром 70-80 см. Поряд з дубом зростають сосна звичайна, граб і як домішка - вільха чорна. В ярусі підліску трапляються ліщина звичайна, бруслина бородавчаста.

19. Заповідне лісове урочище 'Еталонні насадження' (2,5 га). Урочище створене для збереження високопродуктивних дубово-соснових насаджень. Панівною породою є дуб віком 160 років, діаметром 60-70 см.

20. Заповідне лісове урочище 'Космачівщина' (64,0 га). Урочище створене для збереження ділянки соснового лісу штучного походження з наявністю лікарських рослин.

21. Заповідне лісове урочище 'Золотолинська дача' (197,6 га). Заповідне урочище створене для збереження ділянки соснового лісу із наявністю рідкісних рослин. Ліс штучного походження, вік дерев близько 40 років.

22. Заповідне лісове урочище 'Суська дача' (227,0 га). Створене для збереження ділянки лісу та низинних боліт з наявністю рідкісних рослин. Тут зростає сосна звичайна у свіжих та вологих судібровах. Вік насаджень становить від 40 до 85 років. Супутником сосни є дуб, береза, граб.

23. Заповідне лісове урочище 'Дубові насадження' (19,0 га). Денна поверхня рівнинна. В урочищі охороняються високопродуктивні дубові насадження.

24. Заповідне лісове урочище 'Ділянка лісу' (7,5 га). Денна поверхня рівнинна. В урочищі охороняється ділянка високопродуктивного лісу з лікарськими рослинами.

25. Заповідне лісове урочище 'Дубові насадження' (8,7 га). Денна поверхня рівнинна. В урочищі охороняються високопродуктивні дубові насадження.

26. Заповідне лісове урочище 'Вікові ялинові насадження' (3,9 га). Це ділянка високобонітетного ялиново-соснового лісу з домішкою берези. Вік дерев 130 років, висота 35-40 метрів. Підлісок утворюють ліщина звичайна, крушина ламка, горобина. Із червонокнижних видів тут ростуть гудаєра повзуча, баранець звичайний, плаун річний. На захід від лісового урочища протікає річка Зайчисько з мальовничими високими берегами.

27. Заповідне лісове урочище 'Ялинові насадження' (1,5 га). Це ділянка одноярусного сосново-ялинового лісу штучного походження. Середній вік дерев - 120 років. Підлісок представлений ліщиною, бруслиною бородавчастою. Є підріст граба висотою 2-3 м.

28. Заповідне болотне урочище 'Стидинська дача' (412, 0 га). Заповідне урочище створене для збереження ділянки лісу з наявністю дикоростучих ягідників. Воно складається із галявин і ділянки соснового лісу із домішками берези, осики і вільхи. Ліс природного та штучного походження, віком - 44 роки. Найстарішим деревом є сосна віком понад 120 років. Тут зустрічається лелека чорний, який занесений до Червоної книги України.

Природно-заповідний фонд Рокитнівського району.

1. Рівненський природний заповідник (масив 'Сира Погоня' - Більське та Грабуньське лісництва, площа 9 926 га; масив 'Переброди' - Старосільське лісництво, площа 5 892 га). Відділення “Сира Погоня” -- одне з урочищ найбільшого в Україні болотного масиву Кремінне, його верхова ділянка, що лежить в улоговині між річками Льва та Ствига. Площа -- понад 13000 га. Сухі соснові бори на піщаних дюнах із сірими подушками лишайників, берізки, подекуди -- дубки. Підлісок: крушина, лохина, багно. Зрідка зустрічається рододендрон жовтий.

Між горбами червоніє журавлина звичайна і журавлина дрібноплода, яка занесена до Червоної книги України разом з швейхцерією болотною. Саме тут знайдено рідкісну хамедафну чашкову, мирт болотний, росичку середню (теж в Червоній книзі). Тут зустрічаються болота з дуже рідкісним горбисто-мочажним комплексом, єдині в Україні. В основному Сира Погоня -- болото верхове і оліготрофне. В Сирій Погоні найповніше представлений основний характер торфових боліт Українського Полісся в процесі їх розвитку від евтрофної до оліготрофної стадії. За наявністю рослинних асоціацій Сира Погоня близька до Прибалтики.

2.Ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення 'Юзефінська дача' (100 га). Ділянка взята під охорону для збереження залишків старих дубових лісів, зокрема, кремезного дуба патріарха, обхватом понад вісім метрів, якому за переказами понад 1300 років. У деревостані є окремі дуби віком 600-700 років, дуби молодшого віку, старі віковічні ялини європейські, сосни Веймутова, та липи серце листі. Рідше трапляються Робіні звичайна, береза, вільха чорна.

3. Ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення 'Урочище 'Нетреба' (52 га). У рослинному покриві ділянки переважають старі дубові ліси з підліском із реліктового виду - рододендрона жовтого. У деревостані є окремі дерева-інтродуценти - модрина сибірська, ялівець віргінський. Значні площі займають дубово-грабові ліси з осокою трясучко видною. Ці угрупування занесені до Зеленої книги України.

4. Ботанічний заказник місцевого значення 'Єльнівський' (3548 га). Абсолютні відмітки денної поверхні коливаються від 153 м на заході до 158-162,9 м у східній частині. Це ділянка сосново-березового лісу на сосново-сфагновому болоті, з цінною лікарською рослиною журавлиною болотною.

5. Ботанічний заказник місцевого значення 'Грабуньський' (769 га). Це ділянка сосново-березового лісу на осоково-сфагновому болоті, де ростуть ягідники журавлини болотної. Поверхня заказника рівнинна, поділяється субмеридіональною грядою на дві заболочені частини.

6. Ботанічний заказник місцевого значення 'Глиннівський' (2130 га). Поверхня рівнина , заболочена, полого нахилена на північ. Це ділянка болота з сосново-березовим малопродуктивним лісом та цінною лікарською рослиною журавлиною болотною.

7. Ботанічний заказник місцевого значення 'Більський' (1836 га). Це ділянка сосново-березового малопродуктивного лісу з цінною лікарською рослиною журавлиною болотною. Територія рівнинна, в центральній частині заболочена, а на сході підвищена і обмежується р. Переросль.

8. Ботанічний заказник місцевого значення 'Залавський' (3062 га). Це ділянка сосново-березового малопродуктивного лісу з цінною лікарською рослиною журавлиною болотною. Поверхня рівнина, заболочена, полого нахилена на північ.

9. Ботанічний заказник місцевого значення 'Мушнянський' (2018 га). Це окремі ділянки перехідних боліт з торфоболотними ґрунтами, вкриті журавлиною, буяхами, брусницею, осокою. По краям болота багато крушини, вільхи, берези. Через болото протікає р. Студениця, притока р. Ствиги. Місце гніздування вільшанки, коловодника звичайного та щеврика лучного.

10. Ботанічний заказник місцевого значення 'Карпилівський' (700 га).

Заказник створений для збереження цінної лікарської рослини журавлини болотної та як місце гніздування журавлів сірих (Червона книга України).

11. Ботанічний заказник місцевого значення 'Плавський' (600 га). Охороняється болотний масив з ягідниками журавлини болотної. Місце гніздування журавлів сірих, що занесені до Червоної книги України.

12. Ботанічний заказник місцевого значення 'Білинський' (100 га). Центральна частина заболочена, східна - рівнинна. На заболоченій території росте пригнічена сосна віком близько 70 років, висотою 8-10 м, діаметром - 7-10 см. На території заказника водяться черепаха болотяна, лисиця, коловодник звичайний та тетерук.

13. Загальнозоологічний заказник місцевого значення 'Масевицький' (урочище 'Старики',1500 га). Територія знаходиться в межах Клесівської денудаційної рівнини і складається з двох частин, розташованих вздовж р. Льва та її каналізованої правої притоки - річки Гробовки. Річка Льва в даному місці має обриісті береги висотою 2-3 м. У заказнику охороняється ділянки лісу вздовж р. Гнила з бобровими поселеннями.

14. Загальнозоологічний заказник місцевого значення 'Осницький' (300 га). Територія заболочена, зі сходу обмежена субмеридіональним пасмом піщаних дюн та пагорбів еолового походження. Заказник оголошений з метою збереження місця поселення бобрів вздовж р. Льва, які заселили ці місця з 1955-1956 рр.

15. Лісовий заказник місцевого значення 'Урочище 'Медин' (20 га). Територія заказника рівнинна. Заказник розміщений в заплаві р. Переросль. Це ділянка високопродуктивного ялиново-березового лісу.

16. Комплексна пам'ятка природи місцевого значення 'Рокитнівськии дендропарк' (1,8 га). Закладений у 1965 році. Тут росте близько 220 видів рідкісних на Поліссі рослин та 150 видів дерев та кущів, з них - дуби скельний, червоний та пірамідальний, сосна Веймутова, кедр сибірський.

17. Заповідне лісове урочище 'Природні соснові насадження' (5 га). Створене з метою збереження високопродуктивного соснового насадження.

18. Заповідне лісове урочище 'Острівні дубові насадження' (5 га). Створене з метою збереження високопродуктивного дубового насадження.

19. Заповідне лісове урочище 'Діброва' (16 га). Тут охороняються високопродуктивні дубові насадження.

20. Заповідне лісове урочище 'Лісонасіннева ділянка' (5 га). Тут охороняються високопродуктивні соснові насадження з плюсовими деревами.

21. Заповідне лісове урочище 'Еталонні соснові насадження' (5 га). Створене з метою збереження високо бонітетного соснового лісу.

22. Заповідне лісове урочище 'Самити' (3 га). Охороняється ділянка лісу з мальовничим озером.

23. Заповідне лісове урочище 'Франкове' (19,3 га). Створене з метою збереження ділянки лісу з лікарськими рослинами.

24. Заповідне лісове урочище 'Закопища' (16,9 га). Створене з метою збереження ділянки лісу з лікарськими рослинами.

25. Заповідне лісове урочище 'Закопища' (8 га). Поверхня території рівнинна. Тут охороняються високопродуктивні насадження ялини віком 70-80 років, середнім діаметром 51 см, зімкненість крон 0,8. Представлений плаун річний, що занесений до Червоної книги України.

26. Заповідне лісове урочище 'Відпочинок' (2,2 га). Створене з метою збереження високопродуктивного дубового насадження віком 110-120 років, висотою - 26-28 м. Тут збереглися сосни віком 220-250 років висотою 37-38 м, що слугують плюсовими деревами.

27. Заповідне лісове урочище 'Печорки' (7,2 га). з метою збереження високопродуктивних вікових дубових насаджень.

28. Заповідне лісове урочище 'Ствига' (3,1 га). Це двоярусний дубово-грабовий ліс. Перший ярус створює дуб звичайний висотою 26-27 м. Другий ярус граб звичайний висотою 12-17 м, трапляються береза, сосна, осика. В урочищі бере початок р. Ствига, де знаходиться поселення бобрів.

29. Заповідне болотне урочище 'Мушнянське' (19,5 га). Це підвищена ділянка березово-соснового лісу (діаметр сосни 37 см), яка поступово знижкється в бік болота.

Природно-заповідний фонд Сарненського району.

1. Рівненський природний заповідник (масив 'Сомине', Карасинське лісництво (10 852 га). Відділення “Сомино” розташоване у Сарненському районі, поблизу Клесова. Площа -- 6483 га. До складу відділення входять озеро Сомино (68 га) та прилеглий до нього болотний масив. Майже на всій площі болото переходове, але є і верхові ділянки, яких на Україні дуже мало. На майже суцільному сфагновому килимі домінує осока пухнастоплода, а над нею височать пагони очерету. На невеликих зниженнях -- ринхлопора біла, пухівка. Поміж осок ростуть невеличкі верби лапландська та розмаринолиста -- це льодовикові релікти. На пагорбах червоніє журавлина, серед якої біліють квіти андромеди. На Сомино ботанікам пощастило знайти одну з найбільш рідкісних орхідей -- хамарбію болотну. Разом з вербою чорничною, швейхцерією болотною, росичкою середньою та ситником бульбистим вона занесена до Червоної книги України.

Найкрасивішим куточком відділення є озеро Сомино. Майже 60 га займає його водна площа. Вода чиста, прозора. Місцями зустрічається латаття сніжнобіле, глечики жовті. З усіх боків озеро оточують заболочені ліси -- вільшаники, березняки. Тут водяться бобри, яких можна спостерігати за роботою. Гідрологічний комплекс озера відіграє велику роль, він регулює рівень ґрунтових вод прилеглих територій. Це одне з небагатьох типових мезотрофних боліт Західного Полісся, що збереглися в природному стані.

2. Гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення 'Озеро 'Стрільське' (15 га). Озеро овальної форми, глибиною до 8 м. Територія довкола рівнинна. По периметру озера сформувалася смуга вищої водної рослинності шириною 6-8 м. Трапляється латаття сніжно-біле, його угрупування занесено до Зеленої книги України. Озеро оточено лісовими масивами. По краю переважають чорно вільхові та березово-чорновільхові ліси, частково заболочені, місцями з домішкою сосни і дуба звичайного.

3. Лісовий заказник місцевого значення 'Карасинський' (267 га). Територія рівнинна, в східній частині понижена, місцями заболочена. Заказник створений для збереження вільхових і березових насаджень 20-85 річного віку, що оточують пам'ятку загальнодержавного значення “Озеро Стрыльське”.

4. Лісовий заказник місцевого значення 'Костянтинівський' (0,8 га). Створений з метою збереження острівних вікових природних насаджень ялини, в трав'яному покриві зростає плаун річний - занесений до Червоної книги України.Ялинник розташований в долині лісового струмка, що впадає в р. Горинь, оточений сосновими та вільховими лісами.

5. Лісовий заказник місцевого значення 'Чабельський' (51 га). Заказник створений з метою збереження високопродуктивного дубового насадження віком понад 150 років.

6. Орнітологічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Вовча гора' (64 га). Завданням заказника є збереження місця гніздування водоплавних птахів, зокрема, лебедя-шипуна, крижня, попелюха, чирянки великої та інших видів.

7. Ландшафтний заказник місцевого значення 'Кузьмівський' (450 га). Охороняється заболочена ділянка лісу, заселена бобрами.

8. Ландшафтний заказник місцевого значення 'Урочище 'Каліжари' (447 га). Розташований в межиріччі р. Горинь та її правої притоки р. Зульня. Територія є заболоченою рівниною, яка з півночі обмежена підвищеннями дюнного характеру. Заказник створений з метою збереження заболоченої ділянки вільхового лісу, що заселений боборами.

9. Лісовий заказник місцевого значення 'Урочище 'Берці' (288га). .Розташований в межиріччі р. Горинь та її правої притоки р. Зульня. Центральна частина урочища понижена і заболочена. Східна частина обмежується руслом р. Зульня. Заказник створений з метою збереження заболоченої ділянки вільхового лісу, що є кормовою базою та місцем розмноження диких тварин.

10. Комплексна пам'ятка природи місцевого значання 'Стоянка партизан' (98 га). Створена з метою збереження природного комплексу високопродуктивного соснового лісу з домішкою дуба.

11. Комплексна пам'ятка природи місцевого значення 'Сарненський дендропарк' (1,5 га). Початок створення 1960 р. У дендропарку висаджено понад 110 видів дерев і кущів. Тут росте катальпа, айва японська, магнолія гола, кедр сибірський, модрина європейська і сибірська, дуб червоний та багато інших екзотів, які природно в наших лісах не ростуть.

12. Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення 'Букова алея'. Створена з метою збереження рідкісного виду в Рівненській області - бука лісового. Це високопродуктивне насадження з 40-ка 80-річних дерев.

13. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення 'Озеро 'Карпилівське' (0,6 га). Озеро зі сходу, заходу і півдня оточене піщаними підвищеннями еолового генезису. Територія на північ від озера рівнинна, меліорована.

14. Заповідне лісове урочище 'Костянтинівське' (126,3 га). Тут охороняється березово-дубовий-сосновий ліс. Домінантом трав'яного покриву є конвалія звичайна з проективним покриттям 80%.

15. Заповідне лісове урочище 'Розвилка' (16 га). Основу заповідного урочища утворюють дубові насадження 150-річного віку повнотою 0,3- 0,4 (середня висота 26 м, середній діаметр 52 см). Як домішка зустрічається вільха чорна віком 60 років (середня висота 22 м, середній діаметр 28 см). Флора і фауна дуже різноманітна. Тут виявлені 9 видів комах які занесені до Червоної книги України (красуня-діва, вусач мускусний, жук-олень, махаон та ін.).

16. Заповідне лісове урочище 'Ділянка соснового лісу' (7,8 га). Створене з метою збереження високопродуктивного соснового насадження з багатим рослинним покривом.

17. Заповідне лісове урочище 'Дубовий гай' (7,7 га).

18. Заповідне лісове урочище 'Урочище 'Любонька' (27 га). Створене з метою збереження високопродуктивного дубового і соснового насадження з багатим рослинним покривом із рідкісних та лікарських рослин.

19. Заповідне лісове урочище 'Дубовий гай' (12 га). Створене з метою збереження високопродуктивного дубового насадження з багатим рослинним покривом.

20. Заповідне лісове урочище 'Вікові соснові насадження' (16 га). Створене з метою збереження високопродуктивного соснового насадження з багатим рослинним покривом.

21. Заповідне лісове урочище 'Чорний ліс' (2,7 га). Створене з метою збереження ділянки лісу, де гніздиться лелека чорний, занесений до Червоної книги України.

22. Заповідне лісове урочище 'Поліщукове' (3,8 га). Створене з метою збереження ділянки лісу, де гніздиться лелека чорний, занесений до Червоної книги України. Територія заболочена, меліорована.

23. Заповідне лісове урочище 'Букові насадження' (3,5 га). Створене з метою збереження високопродуктивного букового насадження [55].

3.1.2 Ресурси мінеральних вод Рівненського Полісся

Найбільш перспективними мінеральними водами є хлоридно-натрієві питні води миргородського типу, що мають найбільше поширення. Вони тяжіють переважно до вулканогенно-теригенних порід венду і палеозою і залягають на глибинах від 70-80 до 750 м. Степані. При мінералізації 32 г/дм3 вміст брому в них дорівнює 104 мг/дм3, йоду - 8,5 мг/дм3 [36]. Слабомінералізовані залізисті води з вмістом загального заліза 11-40 мг/дм3 вивчені в районі смт Клесів Сарненського району, Володимирець. Радонові мінеральні води з концентрацією радону більше 5 нКu/дм3 зустрічаються в районі сіл Вири Сарненського району, Маренин Березнівського району Природні столові води мають поширення в північній частині області. Це ультрапрісні води мінералізацією 0,2 г/дм3 в покладах верхньої крейди, що залягають на глибинах 30-80 м. Водоносний комплекс волинської серії венду поширений на захід від лінії Степань-Здолбунів. Води гідрокарбонатні кальцієві прісні і ультрапрісні. Найбільш перспективне для розробки є родовище Зарічненське, ділянка Зарічненська 1, запаси якої складають 19,000 тис.м3/добу за категоріями А+В+С1 і родовище Березнівське, ділянка Березнівська 3, запаси якої складають 15,200 тис.м3/добу за категоріями А+В+С1 [23, 24].

Таблиця 3.1.

Стан прісних підземних вод регіону [24]

3.2 Історико - культурний рекреаційний потенціал Рівненського Полісся

Один із найцікавіших куточків Березнівщини “Надслучанська Щвейцарія”, де можна побачити давньоруські городища, наймогутнішу оборонну твердиню Волині “Губківський замок”. Відносна висота гори, на якій стоїть замок, над рівнем річки - більш як 32 метри. За композицією і пропорціями замок у Губкові вважався одним із найдосконаліших у Волинських оборонних комплексах. Споруда була подібна до трапеції, мала чотири кутових вежі зі стрільницями, в'їзну браму і підйомний міст.

Ще наприкінці XIX ст. на околиці Березного археологи виявили рештки давньоруського городища XI - XIII ст. Давні літописи повідомляють, що в середині XI ст. на річці Случ були добре укріплені міста-фортеці.

Найдавнішим храмом Березнівського району є церква Різдва Богородиці у с. Друхів, збудована в 1793 р. В 1801 р. побудовано дерев'яну церкву в ім'я Преображенія Господня (с. Маринин), а в 1882 р. біля церкви була добудована дерев'яна дзвіниця. У с. Бистричі знаходиться церква Святого Миколая, побудована в 1845 р., а в с. Поляни у 1842 р. була побудована церква з дерев'яною дзвіницею Архістратига Михаїла.

До об'єктів, що мають історичну і культурну цінність також відноситься церква Іоана Богослова, що розташована у селі Балашівка.

На території Володимерецького району є багато пам'яток історії та архітектури: палац Красицького XIX ст. та Свято-Успенська церква XIX ст. у смт. Володимирець, Свято-Покровська церква кін. XVIII ст. (с. Великий Жолудськ), Свято-Миколаївська церква XIX ст. (с. Воронки), Свято-Миколаївська церква XIX ст. (с. Городець), Свято-Успенська церква XIX ст. (с. Мульчиці), церква Іоана Богослова XIX ст. (с. Острів), Свято-Христо-Воздвиженська церква поч. XX ст. (с. Полиці), Свято-Михайлівська церква XIX ст. (с. Озеро), Свято-Миколаївська церква кін. XVIII ст. (с. Стара Рафалівка) [68].

На території району зберігся унікальний вид транспорту - вузькоколійка Антонівка-Зарічне. Це найдовша у Європі діюча вузькоколійка, яка збудована ще у 1905 р.

В межах Дубровицького району виявлені поселення доби бронзи (м. Дубровиця, с. Бережниця, с. Залужжя, с Рудня), стоянки фінального палеоліту (с.Рудня). Величавими свідками минулого Дубровиці є два храми - костел Іоана Хрестителя (1695-1702) і церква Різдва Богородиці (1861). Із проголошенням незалежності України обидва храми були відреставровані. До об'єктів, що мають історичну і культурну цінність також відноситься церква Різдва Богородиці в с. Бережниця XIX ст. На території Дубровицького району знаходяться два музеї: Народниймузей історії с. Висоцьк та Краєзнавчий музей м. Дубровиця.

Експозиція Дубровицького краєзнавчого музею складається з трьох основних розділів: природа та експозиція району; край у XI - XIV ст.; край у XX ст.

Народний музей історії села Висоцьк складається з трьох експозиційних підрозділів і налічує 2500 музейних експонатів. Цікавими є знахідки археологічних досліджень академіка Свешнікова (1961 р.), що розповідають про життя людини в IV ст. до н. е. та в IX-XIII ст.. в древньоруському городищі на території Висоцька.

В межах Зарічненського району, на берегах річок і озер були відкриті мезолітичні стоянки, датовані 150-35 тис. років тому. Залишки найдавнішого поселення знайдені поблизу села Нобель.

Справжніми пам'ятками архітектури району є православні храми: Свято-Михайлівська ”Архіпелага Михаїла” у с. Вичівка та Різдва Богородиці у смт. Зарічне. У с. Морочно знаходиться дерев'яна церква Святої Параскеви, яка побудована у 1815 р. Поряд розташовується дзвіниця з трьома дзвонами. Справжньою пам'яткою дерев'яної монументальної архітектури являється Дмитріївська церква у с. Серники, XVIII ст. Храм має три куполи й відповідно три частини архітектурного комплексу. Він збудований зі стрижневого дерева, всі деталі споруди скріплені дерев'яними цвяхами, а крупніші - способом урізування.

На території Зарічненського району функціонує районний краєзнавчий музей з двома експозиціями - “Велика Вітчизняна війна” та “З бабусиної скрині”, а в с. Мутвиниця в приміщенні школи є музей вишивки.

На території Костопільського району перші поселення з'явилися у період неоліту (7-4 тис. Років тому). Це були племена лінійно-стрічкової культури. Найвизначнішою пам'яткою археології району є Великомидське городище (с. Великий Мидськ) та Великостидинський курганний могильник (с. В. Стидин).

На території району знаходиться велика кількість православних церков - пам'яток архітектури - дерев'яна Миколаївська церква (с. Тростянець), побудована у 1752 р., Покровська дерев'яна церква (с. Пісків), побудована 1753 р., Михайлівська церква (с. Збруж) поч. XVIII ст. Преображенська церква (с. Жалин), побудована у 1776 р. Покровська церква і дзвіниця (с. Великий Стидин), побудовані у 1768 р., ансамбль є яскравим прикладом волинської школи дерев'яної народної архітектури. Унікальним є архітектурний ансамбль у с. Космачів, який складається з церкви Св. Різдва Богородиці та дзвіниця, зведені одночасно наприкінці XVIII ст. Здвиженська церква ( с. Деражне), побудована у 1824 р., кам'яна, єдиний ансамбль з церквою складає мурована дзвіниця. Дмитрівська церква (с. Золотолин) побудована в 1877 р. на зразок класицизму у монументальному дерев'яному будівництві Волині. Храм Святого Олександра Невського у м. Костопіль, побудований у 1893 р. Покровська церква (с. Мала Любаша), побудована в 1895 р. Троїцька церква (с. Великий Мидськ), побудована у 1905 р. Свято-Миколаївська церква (с. Мирне) побудована на початку XX ст. за традиційною для монументальних споруд цього часу хрещатою схемою із дзвіницею в західній частині [68].

На території Рокитнівського району знаходяться залишки давньоруських курганних могильників, які було виявлено археологами поблизу сіл Глинне та Рокитне. У селі Глинне розміщується жіночий монастир Іверської Ікони Божої Матері в урочищі „Юзефин”, а в селі Масевичі знаходиться чоловічий монастир Ікони Божої Матері „Живоносне Джерело”. Інші великі визначні пам'ятки відсутні.

На території Сарненського району діє обласний історико-етнографічний музей , у фондах якого зберігаються понад 6 тис. експонатів. На території музею побудовано експозицію просто неба, де розміщені: садиби бідняка та селянина середнього статку, вітряний млин, кузня, каплиця 18 ст. У 2006 році організовано картинну галерею. Музей має хороші етнографічні, нумізматичні колекції, речі побуту селян, вироби майстрів народної творчості Сарненщини. У фондах музею зберігаються понад 7 тис. основного та 7 тис. науково-допоміжного фонду.

У 2001 р. відновив роботу Степанський народний музей. Музей складається з двох зал: історії та побуту степанців кінця ХІХ початку ХХ століття. Тут нараховується 154 експонати, найдавніші з них датовані ХІІІ-ХV століттям, серед них зброя, яку знайдено на Степанському Валу, лопата часів Київської Русі, бивень мамонта та інші. Експонати музею яскраво розповідають про історію села, побут його жителів, стародавні традиції, життя і творчість місцевих письменників та художників, історичних осіб, які відвідували селище: Петро І, О. Купрін, шведський король Карл ХІІ, Северин Наливайко.

Свято-Покровський кафедральний собор закладений у 1913 році. Зараз в соборі зберігаються мощі святого Миколи Чудотворця, привезені з італійського міста Бар, зображення чудотворної стопи Божої матері з Почаєва, багато ікон.

Архітектурною окрасою Сарненського району є Троїцька церква у с. Степань, яка побудована у 1759 р. Саме ця споруда дожила до наших днів з чотирьох святих храмів, які функціонували в Степані в 17 ст. І по нині, через віки, Троїцька церква служить для людей, належить до пам'яток архітектури, будучи найстарішою будівлею в Степані.

Троїцька церква у с. Доротичі, побудована в 1725 р., яка розташована на березі річки Случ, Спочатку вона мала дві бані, згодом, у 1869-му, було зведено третю - над дзвіницею. Свято-Троїцька церква - пам'ятка архітектури всеукраїнського значення. Тут також знаходиться церква Різдва Богородиці (1766).

Літературно-етнографічний музей с. Кузьмівка. В музеї “Олеся” багато експонатів, які розповідають про життя письиенника О. Купріна, який своїми творами прославив Полісся. Тут зібрані старовинні речі, якими поліщуки користувалися ще на початку минулого століття.

На піщаних дюнах, поблизу села Кричильськ - стоянка мезолітичної доби, виявлена В.І. Канівцем у 1951 році. Біля мосту по дорозі до с. Корост - поселення гребінцево-накольчастої кераміки, виявлене у 1929 році. Також тут розміщується давній курганний могильник. У курганах знаходять кам'яні знаряддя. А на південь від села, на березі р. Мельниця - давньоруське городище, оточене земляним валом.

На території с. Тинне розміщується величний маєток Іполита Младзяновського.

У 1936 р. було розпочато будівництво кам'яного костелу в м. Сарни. Досить вагомий внесок в будівництво поряд з католиками зробили студенти Ягелонського університету м. Краків. Він будувався з каміння, яке видобували у Клесові і мав в фундаменті кілька підземних ходів [68, 95].

3.3 Проблеми та перспективи розвитку рекреаційної галузі регіону

Рівненське Полісся є одним з тих регіонів нашої держави, що поправу може називатися рекреаційним краєм. Для цього є хороші природні ресурси. Але окрім них, важливу роль, у процесі рекреаційного природокористування обмежуючим фактором виступає екологічна ситуація в межах регіону. Вона не лише впливає на якість рекреаційних ресурсів, а й визначає можливості їх використання. Основним негативним чинником є наявність забруднюючих речовин.

Основний внесок у забруднення довкілля регіону припадає на хімічну, деревообробну промисловість, промисловість будівельних матеріалів, машинобудування, електроенергетику та житлово-комунальне господарство.

Загалом, загальна кількість викидів забруднюючих речовин в Рівненській області у 2008 р. становить 61,345 тис. т, що складає 0,83 % обсягу викидів в атмосферне повітря України. В 2008 р. у водні об'єкти скинуто 28,43 млн. м3 недостатньо очищених і неочищених стічних вод з очисних споруд підприємств області. Причиною незадовільної роботи очисних споруд є фізично та морально застаріле обладнання, несвоєчасне проведення поточних та капітальних ремонтів, перевантаженість або недовантаженість їх в більшості населених пунктів області (Костопіль, Кузнецовськ, Сарни, Володимирець, Березне, Зарічне тощо). Забруднення підземних вод пов'язане з наявністю невпорядкованих складів отрутохімікатів, сміттєзвалищ, порушення агротехнічних норм внесення мінеральних добрив. До значних джерел забруднення підземних вод можна віднести населені пункти, що не мають каналізаційних мереж, фільтрація побутових стічних вод від приватних осель громадян, а також промислові підприємства, стічні води яких надходять на поля фільтрації, акумулюються в ставках-накопичувачах, відстійниках, з яких вони потрапляють у грунтові води й водоносні горизонти.

Специфікою регіону є вкрай нерівномірне просторове поширення забруднення, викликане концентрацією промислового потенціалу, в основному, в центральній частині області, а також наявність цілої низки локальних екологічних проблем, розв'язання яких потребує посиленої уваги збоку місцевих органів влади та залучення значних фінансових ресурсів.

До таких проблем необхідно віднести:

1. невідповідність якості окремих поверхневих водотоків області існуючим нормативам через неефективну роботу очисних споруд в населених пунктах та порушення гідрологічного режиму в басейнах рік;

2. значні обсяги видалення відходів, відсутність регіональної системи екологічно безпечного поводження з промисловими та побутовими відходами;

3. радіоактивне забруднення північних районів області внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

4. низька ефективність управління у сфері охорони біологічних і, насамперед, лісових ресурсів регіону.

5.Не сформованість екологічної мережі області;

6. відсутність науково обґрунтованої регіональної системи моніторингових спостережень стану навколишнього природного середовища [ 30 ].

Однак, незважаючи на швидкі темпи розвитку, туристично-рекреаційна галузь має велику кількість проблем, які необхідно вирішити найближчим часом. Основними серед них є:

- забезпечення державної підтримки розвитку туризму в;

- активізація розбудови курортної сфери;

- відпрацювання механізму створення сприятливих умов для залучення інвестицій, спрямованих на будівництво нових та реконструкцію діючих об'єктів туристичної і курортно-рекреаційної сфер, спрощення процедури узгодження інвестиційних проектів;

- реалізація комплексу заходів для розвитку масового внутрішнього туризму, передусім соціального туризму, як чинника підвищення якості життя громадян України;

- розбудова туристичної інфраструктури за напрямками міжнародних транспортних коридорів та створення системи безпеки рекреантів;

- ефективне й раціональне використання пам'яток культурної спадщини для розвитку туризму;

- активізація розвитку дитячого, молодіжного та сільського туризму [ 26 ]

Належне вирішення цих та багатьох інших питань дозволить значно пришвидшити розвиток туристичної сфери області, створити відповідну туристичну інфраструктуру, що в свою чергу призведе до збільшення кількості нових робочих місць, податкових надходжень, поліпшення загального інвестиційного клімату.

РОЗДІЛ IV. Визначення транспортної доступності та рекреаційної ємності на прикладі Володимирецького району

4.1 Методика визначення транспортної доступності рекреаційних об'єктів

Транспортна доступність?ТД? - це відносний показник, що одночасно відображає відстань, порядок і “важкість” транспортного сполучення між об'єктами. В цілому, для визначення транспортної доступності методом графів необхідно виконати роботу у такому порядку:

1) на карті позначити необхідні об'єкти (вершини графу);

2) з'єднати між собою прямими лініями ті вершини, що є центрами районів, які взаємно межують (ребра графу);

3) оцифрувати в довільному порядку вершини графу;

4) розрахувати індекси доступності для кожної вершини шляхом складення матриці відстаней, де по вертикалі і горизонталі відкласти номери вершин, а в самій матриці зазначати ту кількість ребер між відповідними вершинами, що становить найкоротший шлях між ними.

Абсолютний індекс доступності вершини Sі являє собою суму відстаней dі від неї до всіх інших вершин графу, тобто Sі - це сума всіх елементів по кожному рядку матриці. Вершина з найменшим значенням Sі і є центральною на графі.

Елементарна оцінка транспортної доступності зводиться до виявлення наявності ( 1 ) чи відсутності ( 0 ) прямих зв'язків між вершинами графу G. Більш доступним при цьому є той об'єкт, якому відповідає вершина, що володіє найбільшою сумарною кількістю прямих зв'язків.

Важливим показником транспортної доступності є індекс абсолютної доступності Si, який характеризує сумарну мінімальну кількість зв'язків на найкоротших топологічних відстанях, які зв'язують дану вершину з усіма іншими вершинами графу. Відповідно мінімальна топологічна відстань рівна мінімальній кількості ребер між цими вершинами.

Оскільки ТД може визначатися за різними параметрами, необхідно виділяти території, що доступні чи потенційно доступні, тобто виділяти (картографувати) поля транспортної доступності певного виду. Це дає змогу здійснювати вибір маршруту без ускладнення самого переміщення (тобто без залучення іншого виду транспорту чи способу переміщення) та полегшить зонування ТД. Отже, ТД визначатиметься як радіус-вектори в межах полів ТД.

В залежності від виду ТД змінюється набір показників, що її характеризують.

Відповідно, для визначення пішохідної ТД необхідно:

– визначити експертну оцінку ступеня прохідності території (Ест.пр.), що залежить від похилу поверхні:

- території з незначними похилами поверхні - Ест.пр. = 1

- спадисті схили та хвилясті (вершинні) поверхні - Ест.пр. = 2

- стрімкі схили Ест.пр. = 4

- дуже стрімкі схили Ест.пр. = 8

– визначити важкість проходження - коефіцієнт Кв.п. :

- для розчленованої поверхні як:

Кв.п. = іcos,

де Z - стала, яка відображає відповідність затрат фізичних зусиль людини при підйомі на 1 м до проходження цієї ж відстані по горизонталі ( Z=20);

i - горизонтальна проекція відстані i, тобто відстань виміряна по карті;

cos - кут нахилу поверхні ;

- для розчленованої поверхні із відомим перепадом висот:

Кв.п= Zi ,

де i - перепад відносної висоти на ділянці і

- для розчленованої поверхні із відомим градієнтом перепаду висот:

Кв.п= Z

- визначити ступінь важкості проходження (Ест.в.п.) : Ест.в.п. = Ест.прКв.п.

– визначити ступінь прохідності рослинного покриву ( Ест.пр.р.п.):

- низька трав'яниста рослинність ( до 20 см) - 1

- висока трав'яниста рослинність ( понад 20 см) - 2

- чагарники ( або розвинений лісовий підріст) - 3

- болотна місцевість - 4

– визначити ступінь прохідності снігового покриву ( Ест.пр.с.п.), за його товщиною ( h, см):

- до 5 см - 1

- від 5 до 15 см - 2

- від 20 до 40 см - 3

- більше 40 см - 4

- у випадку наявності насту, Ест.пр.с.п. >2, то він понижується на 2, у всіх інших випадках прирівнюється до 1.

Автомобільна ТД визначається за допомогою традиційного апарату графоаналітичного методу. Поле ТД обмежене транспортними шляхами. Автомобільну ТД краще визначати із врахуванням якості дорожнього покриття та типу дороги - коефіцієнту Ка: автомагістраль - 1, автодорога з асфальтовим покриттям - 2, автодорога з гравійним покриттям - 3, бруківка - 4, грунтова дорога - 5, грунтова дорога ( піщана) - 6, лісова грунтова дорога - 7.

4.2 Методика визначення рекреаційної місткості території

Рекреаційна місткість - це загальна кількість осіб, які можуть одночасно перебувати на даній території, не завдаючи шкоди природному середовищу. Рекреаційна місткість пов'язана з рекреаційним навантаженням і залежить від норми навантаження, площі рекреаційної території, часом перебування рекреантів в її межах, тривалості сприятливого погодного періоду [2].

Вона визначається за такою формулою:

де:

Е - рекреаційна місткість i -ї території;

Ni - норма рекреаційного навантаження на і-ту територію, осіб/км2 ;

Si - площа і -ї рекреаційної території, км2 ;

C - тривалість рекреаційного періоду, днів;

Di - середня тривалість перебування туристів і відпочиваючих на і-й території, днів.

Норма рекреаційного навантаження - це допустима кількість рекреантів на одиницю площі, які одночасно можуть перебувати на даній території, після її пристосування до рекреаційних потреб, яка не викликає негативних наслідків в природному середовищі. Навантаження на ліси зелених зон прийнято згідно з ДБН 360-92, п. 5.18. Розрахункова кількість одночасних відвідувачів території парків, лісопарків, лісів, зелених зон належить приймати не більше, чол/га:

- для парків зон відпочинку - 70

- для лісопарків (лугопарків, гідропарків) - 10

- для лісів - 1-3.

Норми навантажень прийнято згідно з ДБН Б.2.4-1-94. 5.4

Таблиця 3.2.

Рекреаційні навантаження на ландшафти

Примітка 1. Вказані навантаження застосовуються для кращих умов виростання рослинності (ліси I бонітету). Для лісів II бонітету показники навантаження знижуються на 10-15%, III - на15-25%, IV - на 20-25%. Ліси V бонітету виключаються із рекреаційного використання або використовуються при мінімальних |навантаженнях.

Примітка 2. Рекреаційні ліси формуються на базі лісів Держлісфонду.

Примітка 3. Норми навантажень допускається знижувати при стрімкості рельєфу, застосовуючи знижувальні коефіцієнти: при схилах 10-20%0 - 0,8; 20-30%0 - 0,6; 30-50%0 - 0,4; понад 50% - 0,2.

Величини рекреаційних навантажень і рекреаційна місткість лісових територій, визначені емпірично, об'єктивні лише для територій, не пристосованих для відпочинку - не перетворених лісових комплексів.

Відповідно у проведених розрахунках рекреаційної ємності території використовувалася така формула:

,

де - рекреаційна ємність території;

- площа і-тої території;

- понижуючий коефіцієнт, що залежить від бонітету лісового насадження;

- понижуючий коефіцієнт, що залежить від крутизни схилів місцезростання лісового насадження.

Для визначення обсягів рекреаційного навантаження на лісові комплекси викликаного рекреаційним та утилітарним використанням лісу місцевим населенням використовулася формула середньорічної лісорекреаційної активності:

,

де:

- лісорекреаційна активність (середньорічний обсяг навантаження на лісове насадження, виражене у людино-днях із припущенням, що один день дорівнює 8 годинам перебування в межах лісового насадження );

- кількість жителів у і-тому населеному пункті.

При визначенні максимальної добової лісорекреаційної активності ( у літній період, коли спостерігається найбільші обсяги рекреаційного природокористування ), був використаний емпіричний підвищуючий коефіцієнт, який дорівнює 10.

4.3 Визначення транспортної доступності та рекреаційної місткості території на прикладі Володимирецького району

Розрахунки транспортної доступності проводилися для об'єктів природно-заповідного фонду Володимирецького району. Відповідно, для цих об'єктів була побудована графова мережа.

Рис. 4.1. Графова мережа природно-заповідних об'єктів Володимирецького район

Легенда до графової мережі

№ 1. Рівненський природний заповідник (Білоозерський масив, с. Більська Воля).

№2. Ботанічний заказник загальнодержавного значення 'Хиноцький', (с. Степангород, с. Хиночі).

№3. Ботанічний заказник місцевого значення 'Озерецький', (с. Озерці).

№4. Ботанічний заказник місцевого значення 'Мульчицький', (с. Мульчиці).

№5. Ботанічний заказник місцевого значення 'Партизанський', (с.Озерці).

№6. Ботанічний заказник місцевого значення 'Красносільський', (с. Липне).

№7. Ботанічний заказник місцевого значення 'Воронківський', (с. Воронки).

№8. Ботанічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Вижар', (с. Довговоля).

№9. Ботанічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Липне', (с. Липне).

№10. Ботанічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Озарінь', (с. Біле).

№11. Ботанічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Нотки', (с. Воронки).

№12. Орнітологічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Стирське', (с. Великі Телковичі).

№13. Орнітологічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Романщина', (с. Не треба, с. Дубівка).

№14. Гідрологічний заказник місцевого значення 'Урочище 'Порода', (смт. Володимирець).

№15. Комплексна пам'ятка природи місцевого значення 'Володимирецький парк', (смт. Володимирець).

№16. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення 'Цепцевицьке джерело', (с. Великі Цепцевичі).

№17. Заповідне болотне урочище 'Озеро Воронки', (с. Воронки ).

№18. Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва 'Антонівка', (с. Антонівка).

На основі графової мережі (Рис.) була складена матриця суміжності та матриця найкоротших відстаней.

Таблиця 3.3.

Матриця суміжності для графової мережі природно-заповідних об'єктів Володимирецького району

Таблиця 3.4.

Матриця найкоротших відстаней для графової мережі природно-заповідних об'єктів Володимирецького району, ум. км

Примітка: перевага надавалася дорогам з кращим покриттям; відстань визначалася за формулою …

Також, була визначена пішохідна транспортна доступність об'єктів природо-заповідного фонду(Табл.).

Таблиця 3.5.

Пішохідна доступність для графової мережі природно-заповідних об'єктів Володимирецького району

Примітка: відстань відлічувалася від центру найближчого до об'єкта природно-заповідного фонду населеного пункту;

– - об'єкт природно-заповідного фонду знаходиться в межах населеного пункту.

Таблиця 3.6.

Пішохідна доступність для графової мережі природно-заповідних об'єктів Володимирецького району за наявності снігового покриву

Примітка: відстань визначалася за формулою …за наявністю найбільшого снігового покриву (20-40 см) за відсутності міцного насту .

Транспортна доступність історико-культурних об'єктів визначалася так само, як і для об'єктів природно-заповідного фонду. Для них була побудована власна графова мережа (Рис.).

Рис. 4.2. Графова мережа історико-культурних об'єктів Володимирецького району

Легенда до графової мережі (Рис.)

1. палац Красицького XIX ст., Свято-Успенська церква XIX ст. у смт Володимирець;

2. Свято-Покровська церква кінця XVIII ст. (с. Великий Жолудськ),

3. Свято-Миколаївська церква XIX ст. (с. Воронки),

4. Свято-Миколаївська церква XIX ст. (с. Городець),

5. Свято-Покровська церква XIX ст. (с. Мульчиці),

6. Церква Іоанна Богослова XIX ст. (с. Острів),

7. Свято-Христо-Воздвиженська церква початку XX ст. (с. Полиці),

8. Свято-Михайлівська церква XIX ст. (с. Озеро),

9. Свято-Миколаївська церква кінця XVIII ст. (с. Стара Рафалівка).

Таблиця 3.7.

Матриця суміжності графової мережі історико-культурних об'єктів Володимирецького району

Таблиця 3.8.

Матриця найкоротших відстаней для графової мережі історико-культурних об'єктів Володимирецького району

Таблиця 3.9.

Розподіл лісовкритих територій в межах Володимирецького району

Таблиця 3.10.

Рекреаційна ємність лісів по населених пунктах Володимирецького району

Таблиця 3.11.

Лісорекреаційна активність населених пунктів Володимирецького району

Найбільш топологічно доступним об'єктом природно-заповідного фонду Володимирецького району є об'єкт №15, який має 6 зв'язків. Дещо гірша ситуація з об'єктами №1, 6, 7 - по 5 зв'язків. Найменш доступнимиє об'єкти №3, 4, 11, 14, 16 - 2 з'язки, та об'єкт №5, який має лише 1 зв'язок.

Найкраща автомобільна доступність характерна для об'єктів №14, 15 - 1050 км. Також доступними є об'єкти з відстаню до 1500 км -це об'єкти №6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17, 18, найгірша - об'єкт №2 (2462 км). Найкраща пішохідна доступність характерна для об'єктів з відстанню до 3 км - №1, 3, 6, 7, 17.

Проводячи порівняння наведених вище даних можна стверджувати, що найбільш перспективними для рекреаційного використання є об'єкти №6, 7.

Найбільш топологічно доступним історико-культурним об'єктом Володимирецького району є об'єкт №1 - 7 зв'язків та №2, 7, 9 - по 5 зв'язків; найгірше - об'єкти №5, 8 - по 2 зв'язки.

Найкраща автомобільна доступність у об'єкта №1 - 426 км та для об'єктів №2, 5, 7, 9 - до 500 км. Отже найперспективнішим для рекреаційного використання є об'єкти № 1, 2, 7, 9.

Всі населені пункти Володимирецького району надмірно забезпечені ресурсами для організації лісо рекреаційної діяльності. Найбільшим лісо рекреаційним потенціалом, в абсолютних показниках, володіють такі населені пункти (понад 2000 осіб): с. Березина, с. Більська Воля, с. Великі Телковичі, с. Воронки, с. Городок, с. Журавлине, с. Кідри, с. Кругле, с. Луко, с. Мульчиці, с. Озеро, с. Озерці, с. Рудка, с. Степангород, с. Хіночі, с. Чаква.

ВИСНОВКИ

На основі опрацьованого матеріалу можна сформулювати такі тези:

1. Для регіону характерний недостатній розвиток рекреаційної діяльності.

2. Обсяги використання природно-рекреаційного потенціалу не забезпечують внутрішньорегіональні рекреаційні потреби.

3. Існуюча мережа природоохоронних територій не дає змоги сформувати повноцінну екомережу.

4. Розширення використання рекреаційного потенціалу можливе лише за умови зростання ролі туристично-рекреаційного сектору економіки і транскордонного співробітництва.

До пріоритетних напрямів державної політики в галузі туризму і рекреації належать наступні:

1) підвищення ефективності рекреаційного господарства;

2) забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки;

3) заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму;

4) створення нових робочих місць;

5) розвиток в'їзного та внутрішнього туризму, сільського (зеленого), екологічного туризму;

6) розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристському ринку;

7) створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання;

8) забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених громадян шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб;

9) удосконалення правових засад регулювання відносин у галузі туризму.

Забезпечувати збереження, відновлення та раціональне використання рекреаційно-туристських ресурсів, які є чинником реалізації цих напрямів, покликані регіональні та інші програми розвитку туризму та рекреації.

Загрозами, що можуть стати на заваді розвитку рекреаційної справи на Поліссі, можуть бути:

1) конкуренція з боку суб'єктів рекреаційної господарської діяльності з інших регіонів використання та організації недостатньо ефективних заходів щодо їх охорони;

2) недостатність підприємницької ініціативи в рекреаційній галузі регіону.і країн;

3) низький попит на рекреаційні послуги, що надаються в регіоні;

4) незадовільний рівень інформованості потенційних споживачів та інвесторів про рекреаційні можливості регіону;

5) подальше зниження рівня платоспроможного попиту з боку населення, обсягів фінансування та інвестування галузі, погіршення екологічної ситуації в регіоні;

6) спад атрактивності рекреаційних ресурсів природного й антропогенного походження внаслідок нераціонального їх використання.

При визначенні міри рекреаційних навантажень на ЛК територій ПЗФ приймаються геоекологічні принципи:

- збереження ландшафтного різноманіття в процесі рекреаційного природокористування;

- повсюдність і профілактичність природоохоронних заходів;

- оптимізація взаємодії людини з природою;

- раціональне використання пейзажної різноманітності лісових комплексів, що передбачає рівномірне територіальне розподілення рекреантів.

Відповідно до проведених розрахунків для рекреаційних об'єктів Володимирецького району найбільш топологічно доступним об'єктом природно-заповідного фонду є комплексна пам'ятка природи місцевого значення “Володимирецький парк”, який має 6 зв'язків. Найкраща автомобільна доступність характерна для комплексної пам'ятки природи місцевого значення “Володимирецький парк” та гідрологічного заказника місцевого значення “Урочище “Потки” - 1050 км. Найкраща пішохідна доступність характерна для об'єктів з відстанню до 3 км - Рівненський природний заповідник, Білозерський масив, ботанічний заказник місцевого значення “Озерецький”, ботанічний заказник місцевого значення “Красносільський” . Проводячи порівняння наведених вище даних можна стверджувати, що найбільш перспективними для рекреаційного використання , ботанічний заказник місцевого значення “Красносільський”, ботанічний заказник місцевого значення “Воронківський”.

Найбільш топологічно доступним історико-культурним об'єктом Володимирецького району є палац Красицького XIX ст., Свято-Успенська церква XIX ст. у смт Володимирець, що мають 7 зв'язків.

Найкраща автомобільна доступність має палац Красицького XIX ст., Свято-Успенська церква XIX ст. у смт Володимирець - 426 км та Свято-Покровська церква XIX ст. (с. Мульчиці), Свято-Христо-Воздвиженська церква початку XX ст. (с. Полиці), Свято-Миколаївська церква кінця XVIII ст. (с. Стара Рафалівка) - до 500 км. Отже найперспективнішим для рекреаційного використання є палац Красицького XIX ст., Свято-Успенська церква XIX ст. у смт Володимирець, Свято-Покровська церква кінця XVIII ст. (с. Великий Жолудськ), Свято-Христо-Воздвиженська церква початку XX ст. (с. Полиці) , Свято-Миколаївська церква кінця XVIII ст. (с. Стара Рафалівка).

В теперішній час актуальним і необхідним стає режим обмеженого і збалансованого рекреаційного природокористування, організованого на принципах безперервності і невиснажливості з метою подальшого сталого розвитку рекреаційнихоб'єктів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрієнко Т.Л. Край лісів та імлистих боліт. Розповідь про природоохоронні об'єкти Рівненської області / Андрієнко Т.Л. Антонова Г.М., Єршов А.В. - Львів: Каменяр, 1988. - 86 с.

2. Багров Н.В. Региональная геополитика устойчивого развития / Багров Н.В. - К.: Либідь, 2002. - 256 с.

3. Багрова Л.А. Условия рекреационной деятельности и рекреационные ресурсы / Багрова Л.А. //География рекреационных систем СССР. - М.: Наука. - 1980. - С.12-27.

4. Багрова Л.А., Багров Н.В., Преображенський В.С. Рекреационные ресурсы (подходы к анализу понятия) / Багрова Л.А., Багров Н.В., Преображенський В.С. // Известия АН СССР. - 1977. - №2. - С.5-12. (Сер.: География )

5. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методика аналізу, термінологія, районування / Бейдик О.О. - К.: Видавничий центр КНУ ім. Т.Г.Шевченка, 2001. - 395 с.

6. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії / Бейдик О.О. - К.: Палітра, 1997. - 130 с.

7. Бобров Р.В. Благоустройство лесов / Бобров Р.В. - Москва: Лесная промишленность, 1977. - 192с.

8. Боков В.А., Черванев И.Г. Методология и методика оценки экологических ситуаций / Боков В.А., Черванев И.Г. - Симферополь: Таврия плюс, 2000. - 100 с.

9. Бондаренко В.Д. Ліс і рекреація в лісі: [навч. посібн. ] / Бондаренко В.Д., Фурдичко О.І. - Львів: Світ, 1994. - 232 с.

10. Веденин Ю.А. Динамичность среды и ресурсов рекреационной деятельности / Веденин Ю.А. // Рекреационные ресурсы и методы их изучения. - М.: МФГО СССР, 1981. - С.4-13.

11. Велесик П. Таємниці лісів Рівненщини / Велесик П. - Рівне: Азалія, 2001. - 213 с.

12. Волошинова Н.О. Заповідний край лісів, боліт, озер / Волошинова Н.О. Бачук В.А., Грищенко Ю.М. - Рівне: Видавництво ВАТ 'Рівненська друкарня', 2007. - 200 с.

13. Генсирук С.А. Рекреационное использование лесов / С.А.Генсирук, М.С.Нижник, Р.Р.Возняк. - К.: Урожай, 1987. -246с.

14. Генсірук С.А. Лісові ресурси України, їх охорона і використання / Генсірук С.А., Бондар В.С. - К.: Наукова думка, 1987. - 248 с.

15. Географічна енциклопедія України -- Київ: Українська енциклопедія, 1989-1993. Т. 1-3

16. Географічна енциклопедія України, т. т. І-ІІІ. -- Київ: Українська енциклопедія, 1989-1993.

17. Герасимчук З.В. Регіональна політика розвитку рекреаційного природокористування: механізми формування та реалізації: [монографія] / Герасимчук З.В, Коленда Н.В., Черчик Л.М. - Луцьк: Надстир'я, 2007. 172 с.

18. Грищенко Ю.М. Методика оцінки значущості природно-заповідного фонду / Грищенко Ю.М. // Природно-ресурсний комплекс Західного Полісся: історія, стан, перспективи розвитку. Частина 1. - Березне, 2008. - С. 44-45.

19. Грищенко Ю.М. Перспективний регіональний ландшафтний парк на Горині / Грищенко Ю.М., Якимчук А.Ю., Шмонін В.В. // Вісник УДУВГП. Частина 1. Раціональне використання і охорона природних ресурсів: зб. наук, пр., 2002. Випуск 5 (18). - С.22-29.

20. Грищенко Ю.М. Природно-заповідні території та об'єкти лісового фонду (організація, охорона, управління): [навч. посібник] / Грищенко Ю.М., Якимчук А.Ю. - Рівне: Волинські обереги, 2007. - 144 с.

21. Дехтяр В.Д. Основи оздоровчо-спортивного туризму / Дехтяр В.Д. - К.: Науковий світ, 2002. - 201 с.

22. Долішній М.І. Карпатський рекреаційний комплекс / Долішній М.І., Кудельман М.С. - К.: Наукова думка, 1984. -148 с

23. Доповідь про стан навколишнього природного середовища станом на 2007 рік / Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області: [ за ред. Колодича П.Д., Горковлюка О.М. ]. - Рівне: 2008. - 203 с.

24. Екопаспорт Рівненської області за даними на 2008 рік / Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області - Рівне: 2009. - 83 с.

25. Енциклопедія архітектурної спадщини України: [тематичний словник] - К.: Українська Академія архітектури, 1985. - 366 с.

26. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму: методологія формування, механізм реалізації / Євдокименко В.К. - Чернівці: «Прут», 1995. - 120 с.

27. Завада В.Т. Архітектурна спадщина України як об'єкт туризму: регіональний аспект / Завада В.Т. // Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 1. Частина друга. - К.: Інститут туризму. - С.23-28.

28. Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть (сучасний стан, проблеми і стратегія розвитку): матеріали Всеукраїнської загальнотеоретичної та науково-практичної конференції, присвяченої виконанню державної Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні 'Заповідники' (м. Канів 11-14 жовтня 1999р.) [ред.кол.: М.П.Стеценко (гол.ред.) та ін. ] - Канів, 1999. - 224с.

29. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичньїе, нуждающиеся в охране растительньїе сообщества: [ под общ. ред. Шеляг-Сосонко Ю.Р. ] - К.: Наукова думка, 1987. - 216 с.

30. Іванух Р. Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України / Іванух Р., Жученко В // Економіка України, 1997. - №1. - с. 67

31. Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Т.: Ровенська область. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1973. - 652 с.

32. Казанская Н.С. Изучение рекреационной дегрессии естественных групировок растительности / Казанская Н.С. // Изд. AH CCCP, сер. географ. - М.: Наука, 1972. - № 91. - С. 52-59.

33. Карпатский рекреационный комплекс / Долишний М.И., Нудельман М.С., Ткаченко К.К. и др. - К.: Наукова думка, 1984. - 148 с.

34. Клименко М.О. Моніторинг довкілля / Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. - К.: Вид.центр „Академія”, 2006. - 360 с.

35. Коротун Ш.М. Географія Рівненської області: Природа. Населення. Господарство. Екологія / Коротун Ш.М., Коротун Л.К. - Рівне, 1996. - 489 с.

36. Костюшин В.А. Воздействие рекреации на живую природу / Костюшин В.А. - К.: Национальный экологический центр Украины, 1997. - 42с.

37. Кравченко Н.О. Місце Поліського економічного району в рекреаційному господарстві України і перспективи його розвитку. / Кравченко Н.О. //Туристично-краєзнавчі дослідження - К.: Інститут туризму ФПУ. - 2004. - Вип.5. - с. 179-191.

38. Кравченко Н.О. Місце Поліського економічного району в рекреаційному господарстві України і перспективи його розвитку. //Туристично-краєзнавчі дослідження. - Вип.5. - К.: Інститут туризму ФПУ. - 2004. - 364с. - 179-191. Кравченко Н.О. Територіальна організація рекреаційного господарства Полісся та напрями її удосконалення. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил України та регіональна економіка. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2006 р.

39. Кузик С.П. Оцінка туристичної придатності території Карпат / Кузик С.П., Касянчук З.О. / тези доп. Міжн. наук.-практ. конф. ['Карпати. Український міст в Європу: проблеми і перспективи']-Львів, 1993. - с. 100-103.

40. Лесик О.В. Замки та монастирі України / Лесик О.В. - Л.: Світ, 1993. - 173 с.

41. Лысенкова З.В. Рекреационное природопользование: от теории к практике / Лысенкова З.В. // Вестник ТГПУ. - 2007. Вып.6 (69). - С. 54- 57. (Сер.: Естественные и точные науки. )

42. Мацола В.І. Рекреаційно-оздоровчо-туристиний комплекс (питання теорії, методології, практики) / Мацола В.І. - Львів, Вид-во Інституту регіональних досліджень НАН України, 1998. - 278 с.

43. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України / Мацола В.І. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАНУ, 1997. - 259 с.

44. Меремінський А.Й. Рідкісні рослини і тварини Рівненщини / Меремінський А.Й., Сацюк І.Л. - Рівне, 2002. - 153с.

45. Минц А.А. Экономическая оценка естественных ресурсов / Минц А.А. - М.: Наука, 1972. -303 с.

46. Мироненко Н.С. Рекреационная география / Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981г. - 207с.

47. Мозгальова В. М. Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу Одеського регіону як чинник активізації інвестиційних процесів / Мозгальова В. М. // ВісникОДЕУ, 2004. - № 17. - С. 212 - 216.

48. Мушировський В.М. Сторінки історії музею / Мушировський В.М. // Наукові записки. Вип.I (До сторіччя музейної справи). - Рівне. 1996.

49. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери / Кравців В.С., Гринів Л.С., Копач М.В., Кузик С.П. - Львів: ІРД НАН України. - 1999.

50. Нудельман М.С. Социально-экономические проблемы рекреационного природопользования / Нудельман М.С. - К.: Наукова думка, 1987. - 130 с.

51. Павлов В.І. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика, перспективи: [монографія] / Павлов В.І., Черчик Л.М. - Луцьк: Надстир'я, 1998.- 124 с.

52. Памятники истории и культуры Украинской ССР. - К.: Наукова думка, 1987. -756 с.

53. Панасенко О. Рівненщина: сторінки минулого: [наук.-попул. навч. посіб.] / Панасенко О. - Рівне, 2001. - 313 с.

54. Преображенский В.С. География и отдых / Преображенский В.С., Веденин Ю.А. - М.: Знание, 1971. - 48 с.

55. Природно-заповідний фонд Рівненської області / Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області, Рівненський центр маркетингових досліджень / Ю.М. Грищенко (заг.ред.), Г.М. Антонова, В.А. Бачук, Б.М. Берташ та ін. (уклад.). - Рівне: Волинські обереги, 2006. - 216 с.

56. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: довідник / [редкол.: В.Б.Леоненко та інші] - К., 1999. - 240 с.

57. Природно-заповідний фонд Української РСР: рєєстр-довідник заповідних об'єктів / [уклад.: В.С.Одноралов, В.П.Давидок, О.Б.Божко та ін]. - К.: Урожай, 1986. - 224 с.

58. Природные аспекты рекреационного использования леса. -М.: Наука, 1987.-166с.

59. Прищепа О. Вулицями старого міста / Прищепа О. - Рівне, 1997. - 154 с.

60. Регіональні ландшафтні парки Рівненської області / Грищенко Ю.М., Якимчук А.Ю., Яковишина М.С., Мартинюк А.М. // Екологічний вісник. 2003. - № 9-10. С. 26-30.

61. Реєстр природно-заповідного фонду Рівненської області / Державне управління екології та природних ресурсів у Рівненській області / О.Г. Яворська (заг.ред.), Є.І. Ворона (уклад.). - Рівне, 2005. - 52 с.

62. Рекреационное использование территории и охрана лесов / Нефедова В.Б., Смирнова Е.Д., Чижова В.П., Швидченко Л.Г. - М.: «Лесная промышленность», 1986 - 184с.

63. Рекреационные леса (состояние, охрана, перспективы использования) / Казанская Н.С., Панина В.В., Марфенин Н.Н. - М., «Лесная промышленность», 1977. - 96с.

64. Рекреационные ресурси СССР. Проблемы рационального использования. - М.: Наука, 1990. - 168 с.

65. Рекреационные системы / [под ред. Н.С. Мироненко, М. Бочкарова] - М.: Изд-во МГУ, 1986. - 136 с.

66. Рекреация: социально-экономические и правовые аспекты /[под ред. Мамутова В. К. и др] - К.: Наук. думка, 1992. - 143 с.

67. Рекреаційна політика в Карпатському регіоні: принципи формування, шляхи реалізації / Кравців B.C., Євдокименко В.К., Габрель М.Н., Копач М.В. - Чернівці: Прут, 1995. - 72 с.

68. Рівненщина туристична: [путівник] / [ред. кол.: Гаврилова Я.К., Микитин Т.М., Марчук І.В., Бурець-Струк Н.О.] - К.: Світ успіху, 2007. - 348 с. ( Серія 'Україна запрошує')

69. Ровенський краєзнавчий музей: [путівник] / Антонова Г.М., Нікольченко Ю.М., Пономарьова Т.О., Бухало Г.В. - Л.: Каменяр, 1978. - 96 с.

70. Руденко В. П. Географія природно-ресурсного потенціалу України / Руденко В. П. -Львів: Світ, 1993. - 240 с.

71. Сажнєва Н. Значення рекреаційних передумов у формуванні територіальних рекреаційних систем / Сажнєва Н. // Сучасна географія та навколишнє природне середовище: [зб. наук. праць] - Вінниця: Рекламна Агенція „Старт Трек“, 1999. - С. 83-84.

72. Середін В. І. Ліс - бази відпочинку / Середін В. І., Парпан В. І. - Ужгород: Карпати, 1988. - с.107, 121

73. Соскін О. Сучасний геопростір і пріоритети розвитку України / Соскін О. // Економічний часопис-ХХІ. - 2000. - № 2.

74. Соскін О. Сучасний геопростір і пріоритети розвитку України // Економічний часопис-ХХІ. - 2000. - № 2.

75. Статистичний щорічник Рівненської області за 2000 рік / Держ. ком. статистики України; Рівнен. обл. упр. статистики. - Рівне, 2001. - 485 с.

76. Стафійчук В. І. Рекреалогія / Стафійчук В. І. - К.: «Альтерпрес», 2006. - 264 с.

77. Тарасов А. И. Рекреационное лесопользование / Тарасов А. И. - М.: Агропромиздат, 1986. - 176 с. .

78. Туристичні ресурси України: [зб. наук. статей] /[ наук.ред. О.І. Лугова ] // Федерація профспілок України Український ін-т туризму - К., 1996. - 352 с.

79. Тхор В. І., Сніцаревич В. М., Процюк В. К. Історія нашого краю: Навч. посіб. - Рівне, 2001. - 151 с.

80. Українець А.М. На гостини до музею / Українець А.М. // матеріали II Волинської наук.-етногр. конф. 12-13 трав. 2005 р. м. Луцьк ['Минуле і сучасне Волині й Полісся ']. - Луцьк, 2005. - с. 61.

81. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія / Фоменко Н.В. - Івано-Франківськ: ІМЕ, 2001. - 240с.

82. Червона книга України. Рослинний світ. - К.: Укр. енциклопедія, 1996. - 608 с.

83. Червона книга України. Тваринний світ. - К.: Укр. енциклопедія, 1996. - 460 с.

84. Черчик Л.М. Рекреаційні ресурси: теорія і методологія / Черчик Л.М. - Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2009. - 200 с.

85. Чижова В.П. Рекреационные нагрузки в зонах отдыха / Чижова В.П - М.:, «Лесная промышленность», 1977. - 48с.

86. http://eprints.ksame.kharkov.ua/11130/1/166-170_Телюра_Н.О.pdf

87. http://www.rusnauka.com/1_KAND_2010/Ecologia/1_57742.doc.htm

88. http://zapovedniki.info/kat.php?kat=1222934648&kat2=878253665

89. tourlib.net/books_ukr/kravciv7.htm

90. www.ecologylife.ru/.../metodichni-aspekti-otsinki.html

91. www.ecorivne.gov.ua/reserve/

92. www.irp.rv.ua

93. www.krokus.org.ua

94. www.tourism.gov.ua

95. www.tourism.rv.ua

96. www.zapovedniki.info