Організаційні основи облікового процесу на підприємстві

/

Вступ

Облік - це складний механізм, призначений забезпечити інформацією управлінську систему будь-якого суб'єкта господарювання. В умовах ринкової економіки організація бухгалтерського обліку - це одна з важливих умов управління сучасними підприємствами та досягнення комерційного успіху.

Ефективності господарювання на підприємстві неможливо досягти без належної організації бухгалтерського обліку. Раціональна організація обліку дозволяє вдосконалювати документування господарських операцій і документообіг, обробку інформаційних даних у бухгалтерському обліку, ефективно використовувати робочий час облікових працівників, здійснювати точний, своєчасний і дієвий облік за найменших витрат сил і засобів на його ведення, забезпечує узгоджену ритмічну роботу на всіх етапах облікового процесу.

У сучасних умовах господарювання одним із заходів, спрямованих на вдосконалення управління підприємством, є раціональна організація бухгалтерського обліку, яка забезпечує високий рівень виконання завдань і чіткий порядок ведення обліку.

Орієнтування України на вимоги європейського ринку потребує опанування власниками нових підходів до управління ефективністю діяльністю підприємства. Одним із найважливіших напрямів підвищення ефективності функціонування підприємства постає необхідність удосконалення системи управління витратами як основного резерву максимізації прибутку виробничого підприємства.

Значний внесок у розвиток теорії і методології бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту витрат зробили українські та зарубіжні вчені: О.С. Бородкін, Ф.Ф.Бутинець, Б.І.Валуєв, А.М.Герасимович, Г.Г.Кірейцев, М.В.Кужельний, В.Г.Линник, Ю.І.Осадчий, В.В.Сопко, М.Г.Чумаченко, М.І.Баканов, В.Ф.Мец, І.А.Бланк, Є.В.Мних, Л.В.Нападовська, Ю.С.Цал-Цалко, Г.В.Савицька та інші.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі нормативно-правових та законодавчих джерел, фахової літератури, практичних матеріалів розкрити організацію та методику бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту витрат на збут та розробити рекомендації щодо їх удосконалення.

Об'єктом дослідження є процес організації і методології обліку, витрат на збут підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-методологічні питання побудови системи обліку витрат на збут.

Суб'єктом дослідження обрано ТОВ «ОЛДІ-Житомир». Підприємство є юридичною особою і здійснює торгівельну діяльність з метою забезпечення потреб населення та підприємств.

Інформаційною базою дослідження стали теоретичні та методологічні розробки вітчизняних та зарубіжних науковців, емпіричні та аналітичні матеріали, джерелами яких були наукові публікації, інформація фінансової звітності, дослідження, зроблені автором.

Практичне значення одержаних результатів полягає у науково-прикладному обґрунтуванні

- шляхів оптимізації витрат на збут суб'єкта господарювання в ринкових умовах;

- напрямів удосконалення обліку витрат на збут;

- удосконалення практичних підходів до здійснення аудиту витрат на збут.

Розділ 1. Організаційні основи облікового процесу на підприємстві

1.1 Роль і значення організації обліку в системі управління підприємством

Бухгалтерський облік є важливим елементом економічної системи, без знання якого неможливе ефективне управління підприємством, тому організація обліку є одним із головних джерел отримання інформації необхідної для прийняття та реалізації управлінських рішень.

Система бухгалтерського обліку є частиною інформаційної системи підприємства, що дозволяє адекватно відобразити діяльність підприємства, сформувати достовірні дані про майновий і фінансовий стан на рівні суб'єктів господарювання, здійснювати аналіз фінансово-господарської для прийняття управлінських. Крім того, нині вона набуває стратегічного напряму, тобто спостерігається поєднання інформації фінансового, управлінського та інших видів обліку для прийняття ефективних рішень підприємства. Юридична особа, як власник облікової інформації, що містить комерційну таємницю, має право визначити правила обробки інформації та осіб, які можуть володіти, розпоряджатися, користуватися такою інформацією і мати права доступу до неї, а також встановлювати інші умови щодо збереження складових комерційної таємниці. При дотриманні необхідних заходів щодо організації бухгалтерського обліку, власник матиме право на юридичний захист даних, що дозволить підвищити відповідальність облікового персоналу та зберегти майно підприємства, яке йому належить.

Тому при організації облікового процесу необхідно в обов'язковому порядку передбачити реалізацію функцій обліку й управління та спосіб їх взаємодії. В іншому випадку це призведе до зниження оперативності процесу управління що негативно відобразиться на фінансовому становищі підприємства.

Основою ж організації обліку, як було зазначено, є формування облікової політики. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється на основі затвердженої концепції облікової політики, що забезпечує нормальне функціонування систем обліку та управління; досягнення певних цілей, які стоять перед підприємством.

На ефективність і дієвість організації бухгалтерського обліку впливають взаємовідносини між працівниками та результатами їх трудової діяльності; політика керівництва і методи, що використовуються для впливу на персонал; повноваження та функції посадових працівників підприємства на різних рівнях управління. За розумного поєднання цих факторів створюється раціональна структура облікового апарату, що дозволяє досягти високої ефективності діяльності підприємства. Це засвідчує важливість побудови кваліфікованої кадрової політики у сфері діяльності бухгалтерії.

З цього питання Ковальов В.В. зазначає, що нормальне функціонування підприємства також залежить від належної організації роботи його персоналу, в т.ч. бухгалтерської служби. В сучасних умовах роль бухгалтера підвищилась в процесі управління і не зводиться до технічних процедур по відображенню господарських операцій.

Роль бухгалтера в організації і здійснені обліково-аналітичних розрахунків визначається не тільки його професійним статусом, але й тим що він повинен об'єднувати в собі функції не тільки бухгалтера, а й фінансового менеджера, і аналітика [2, с. 48-50 ]. З цього слідує, що це спеціалісти, які повинні мати не тільки знання з бухгалтерського обліку, але й мати навики в управлінні ресурсами підприємства, в тому числі фінансовими, здійснювати аналіз його діяльності і контроль та приймати певні рішення на перспективу; організацію паритетних відносини між собою.

Враховуючи специфічні ознаки організації обліку та синтезуючи погляди різних авторів, можна зробити висновок, що термін «організація бухгалтерського обліку» означає, з одного боку запровадження об'єднання елементів методу бухгалтерського обліку в єдину систему з метою його організаційного, інформаційного та технічного забезпечення і є аналітичним інструментарієм для прийняття користувачами управлінських рішень і здійснення оперативного контролю за власністю підприємства, а з іншого - раціональну організацію бухгалтерської служби, як роботу виконавців. Організації бухгалтерського обліку є дієвим механізмом запровадження облікової політики підприємства та основою для забезпечення ефективності управління підприємством.

Отже, організація бухгалтерського обліку повинна забезпечувати реалізацію сукупності функцій та процесів бухгалтерського обліку і управління. Організація бухгалтерського обліку представляє собою інструмент впровадження системи бухгалтерського обліку в управління діяльністю підприємства та повинна відповідати національній системі бухгалтерського обліку з урахуванням вимог власника підприємства.

1.2 Об'єкти і суб'єкти організації обліку

Організація як смислове поняття передбачає упорядкованість, взаємодію окремих елементів, що перебувають у певній функціональній залежності між собою. Найчастіше термін «організація» вживається для позначення такої властивості, як упорядкування всіх елементів визначеного об'єкта в часі і просторі. Щодо організації бухгалтерського обліку, то таке поняття може бути визначено як науково-обґрунтована сукупність умов, за яких найбільш економно і раціонально здійснюється збір, обробка і зберігання бухгалтерської інформації з метою оперативного контролю за правильним використанням майна підприємства та надання користувачам неупередженої фінансової звітності. Як і будь яка дисципліна «Організація обліку» має свій предмет і метод, суб'єкти та об'єкти. Вважається, що предметом організації обліку є обліковий процес, який потребує обов'язкового упорядкування. Предмет розкривають його об'єкти, які наведені на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Об'єкти організації обліку

Під об'єктами організації обліку розуміють окремі предмети, явища або процеси, на які спрямована організаційна діяльність облікового апарату. На рис. 1.1 виділено щонайменше три категорії об'єктів обліку: по-перше, це особи, що виконують облікову роботу, яку потрібно організовувати; по-друге, це об'єкти, з якими працюють ці особи (облікові номенклатури, носії облікової інформації та їх загальний рух); по-третє, різноманітне забезпечення обліку (нормативно-правове, технічне, інформаційне, ергономічне тощо).

Суб'єктами в організації бухгалтерського обліку виступають керівники підприємства - директор та головний бухгалтер, на яких покладена відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксації фактів здійснених всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років.

У першу чергу таку відповідальність несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, що зафіксовано у Законі України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні».

1.3 Завдання обліку і користувачі облікової інформації

Організація обліку - це один із найбільш відповідальних етапів створення підприємства та підготовки його до ефективної діяльності. Для того, щоб процес організації бухгалтерського обліку відбувся, потрібно щоб власник підприємства застосував заходи, які були б направлені на забезпечення реєстрації фактів господарського життя, їх узагальнення з метою отримання необхідної інформації для складання звітності та прийняття управлінських рішень. Провести свої заходи він може лише через головного бухгалтера, якому делегує відповідні повноваження.

Організація обліку зводиться до таких основних завдань:

- своєчасне, повне, достовірне, безперервне відображення всіх фактів господарської діяльності, які були здійснені на підприємстві;

- обробка даних за допомогою відповідних процедур, прийомів та способів у відповідності до вихідної інформації;

- складання на основі отриманого масиву обробленої інформації, зафіксованої у первинних документах і регістрах балансу і фінансової звітності та подачі їх зацікавленим користувачам.

Облікова інформація необхідна для вирішення зовнішніх і внутрішніх завдань управління економікою підприємства. Вона має широке коло користувачів. Всіх користувачів облікової інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх. Класифікацію користувачів облікової інформації можна подати за схемою, наведеною на рисунку 1.2

Рис. 1.2.1 Користувачі облікової інформації

До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо.

До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу.
До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.

До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби, органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнародних комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (брокери, дилери, депозитарії, кліринги).

У процесі аналізу інформації визначають склад інформації, представленої користувачам, коло користувачів, взаємозв'язок різних показників діяльності організації, залежність показників від економічно значимих подій і ситуацій. Процес підготовки й інтерпретації інформації передбачає уявлення логічно пов'язаної планової, облікової й інший інформації, що включає в разі потреби аналітичні і прогнозні укладання.

Підготовка інформації представляється користувачам як звітів табличного, графічного і текстового формату.

1.4 Нормативне регулювання організації обліку на підприємстві

Нормативне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, їх удосконалення в умовах постійних змін. Ці функції виконує МФУ, яке затверджує національні положення (стандарти), План рахунків бухгалтерського обліку та інші нормативні акти. Нормативні акти з питань бухгалтерського обліку і звітності, які використовуються державною статистикою МФУ погоджуються з Держкомстатом України. Структура регулювання обліку зображена на рис. 1.3 «Модель нормативного регулювання обліку». Згідно цієї моделі (рис. 1.3) до нормативних документів, потрібних для регулювання системи обліку і звітності, можна віднести:

1. Закони України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (від 16.07.99 р. № 996-ХІУ), «Про державну контрольно-ревізійну службу» (від 26 січня 93р.), «Про аудиторську діяльність» (від 22 квітня 93р.), «Про державну податкову службу в Україні» (від 4 грудня 90р.) тощо;

2. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, розро­блені на підставі міжнародних стандартів обліку;

Рис. 1.3 Модель нормативного регулювання ринку

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо­бов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (за­тверджено наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291) та Інструкцію про застосування Плану рахунків (затверджено наказом МФУ від 30.11.99 р.№ 291).

4. Інші нормативно-правові акти (інструкції, положення, рекоменда­ції, довідники і т.д.);

5. Накази про облікову політику підприємства, Положення про бух­галтерську службу та додатки до них (робочий план рахунків, ро­бочий альбом форм первинних документів, облікових регістрів, звітності; графіки документообігу та проведення інвентаризацій, методи оцінки активів тощо), які розробляють на підприємствах. Щодо організації бухгалтерського обліку та відповідальності за нього, то вимоги визначені у Законі України від 16.07.99 р. № 996- ХІУ 'Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні' статтею 8. Згідно з нею, зокрема у п.2., визначено, що питання органі­зації бухгалтерського обліку перебувають у компетенції власника або виконавчого органу чи посадової особи відповідно до законодавства та установчих документів; п.3 - відповідальність за його організацію та забезпечення відповідного ведення первинних документів, звітнос­ті, їх збереження на протязі 3-х років несе власник, виконавчий орган чи посадова особа, яка здійснює ці операції.

Отже, керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного та своєчасного ведення бухгалтерського обліку та організувати ці роботи. Для цього необхідно забезпечити виконання усіма підрозділами та їх працівниками правомірних вимог щодо документації та її обробки, згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

1.5 Інформаційне та технічне забезпечення облікового процесу

Основними складовими забезпечення облікового процесу є інформаційне і технічне забезпечення обліку. Без інформації існування облікового процесу неможливе, тому однією із складових облікового забезпечення є інформаційне забезпечення.

Інформаційне забезпечення - це сукупність вхідних даних, система

баз даних, їх обробка й одержання необхідної інформації. Важливо відмітити, що в умовах запровадження міжнародних стандартів роль інформаційного забезпечення значно зростає, так як бухгалтерам необхідна інформація щодо особливостей ведення обліку за міжнародними стандартами, нормативне забезпечення такого переходу. Діюча в Україні система регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності забезпечила створення певної системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку, яка представлена п'ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів.

На першому рівні системи нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку Закони України, тобто нормативно-правові акти вищої юридичної сили.

На другому рівні - нормативні акти Кабінету Міністрів України, інших урядових органів, що встановлюють принципи, які необхідно використовувати під час розробки положень третього й четвертого рівнів.

Третій рівень представлений національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку з окремих тем і напрямів та іншими нормативно-правовими документи з бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що затверджуються Міністерством фінансів України.

На четвертому рівні складаються рекомендації з організації й ведення бухгалтерського обліку окремих видів активів, зобов'язань, інших господарських операцій Мінфіном і іншими органами, що розробляються і затверджуються на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей і потреб певних видів діяльності.

На п'ятому рівні власником (керівником) підприємства приймаються рішення щодо організації бухгалтерського обліку і застосування конкретної облікової політики, на підставі попередніх чотирьох пакетів документів нормативно-правового забезпечення. Саме на цьому рівні необхідно приділяти належну увагу забезпеченню облікового процесу підприємства [3].

Крім нормативно-методологічної бази з ведення бухгалтерського обліку, при його організації широко використовується і поза облікова інформація. Найбільший обсяг поза облікової інформації використовується при розробці пропозицій з прийняття стратегічних управлінських рішень.

До поза облікової інформації, яку використовує система бухгалтерського обліку належать:

- соціальна інформація;

- екологічна інформація;

- різноманітна технічна і технологічна документація тощо.

Інформацію для забезпечення системи бухгалтерського обліку можна отримувати з багатьох джерел (семінари, відвідування бібліотеки, підписка на періодичні видання, консультаційні послуги спеціалізованих фірм, тощо).

Всі способи інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку мають право на існування. Однак, використанням одного способу обмежуватись не слід, адже кожен спосіб має як переваги, так і недоліки.

Визначальними факторами при виборі способів отримання інформації є її ціна, своєчасність та повне задоволення вимог системи бухгалтерського обліку.

На сьогоднішній день не менш важливим, на нашу думку, є також технічне забезпечення обліку. Потік інформації настільки великий, що без технічних засобів не можлива її швидка обробка та своєчасність прийняття управлінських рішень.

Останнім часом обчислювальна техніка перетворилась на визначальний фактор організації обліку. Застосування комп'ютерної техніки дозволяє прискорити обробку облікової інформації та передачу її за всіма напрямками. Поряд з обліковою інформацією з допомогою комп'ютера можна отримувати оперативно і вчасно всю інформацію для забезпечення системи бухгалтерського обліку, а тому однією з вирішальних складових матеріально-технічного забезпечення бухгалтерського обліку є його комп'ютеризація і програмне забезпечення.

Технічне забезпечення - це комплекс технічних засобів і методів, які становлять відповідну основу функціонування бухгалтерського обліку, контролю та аналізу.

Елементами технічного забезпечення обліку є технічні засоби, методичні і керівні матеріали, технічна документація, персонал. Невід'ємною складовою забезпечення облікового процесу на сьогоднішній день є також програмне забезпечення.

Програмне забезпечення автоматизованої інформаційної системи обліку являє собою сукупність програм (програмних комплексів), призначених для розв'язання на базі обчислювальної техніки задач обліку, контролю й аудиту та інструктивно-методичних матеріалів щодо їх застосування.

В умовах швидкого розвитку технології не можна забувати про інтенсивність праці та навантаження на облікових працівників. Тому для якісної організації обліку важливим компонентом також являється ергономічне забезпечення.

1.6 Види відповідальності бухгалтерів за організацію обліку на підприємстві

Кожен працівник підприємства, виконуючі покладені на нього обов'язки, повинен усвідомлювати, що від його ставлення до роботи в тій чи іншій мірі залежить результат діяльності всього колективу. Саме тому правомірні вчинки заохочуються, а за допущені правопорушення працівники можуть притягуватися до відповідальності.

У порядку, встановленому законами України, бухгалтер несе дисциплінарну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Дисциплінарна відповідальність бухгалтера така, як і будь-якого громадянина. Згідно з Кодексом законів про працю України (далі - КЗпПУ), ст. 147, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів покарання:

1) догана;

2) звільнення.

КзпПУ передбачено (ст. 148), що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Кодексом України про адміністративні правопорушення у ст. 9 визначено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 24 передбачає, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) платне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.

Кримінальна відповідальність передбачена за вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке має характер злочину. Вона визначена Кримінальним кодексом України (далі - ККУ). Підставою для порушення кримінальної справи, пов'язаною з діяльністю бухгалтера, є:

а) ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

б) зловживання владою як службовим становищем, службові підроблення та недбалість. Розмір кримінальної відповідальності залежить від суми податків, що приховуються від оподаткування, а також від розміру завданої шкоди громадянам або юридичним особам.

Стаття 212 ККУ передбачає, що за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, карається штрафом від трьохсот до п'ятисот НМДГ або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 364 ККУ передбачає покарання за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує НМДГ. Тяжкими наслідками, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують НМДГ.

Службове підроблення - внесення службовою особою завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, складання та видача за відомо неправдивих документів. За дії щодо підроблення документів, що завдали шкоди у розмірі від 100 до 250 НМДГ передбачено штраф до 50 НМДГ або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За дії щодо підроблення документів, що призвели до тяжких наслідків у розмірі від 250 НМДГ і більше, передбачено позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Службова недбалість - невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду правам, які охороняються законом, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

До осіб, дії яких через службову недбалість завдали істотної шкоди у розмірі від 100 до 250 НМДГ, може бути застосовано штраф від 50 до 150 НМДГ або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

До осіб, дії яких через службову недбалість спричинили тяжкі наслідки у розмірі від 250 НМДГ і більше, може бути застосовано покарання позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від 100 до 250 НМДГ або без нього.

Розділ 2. Організація обліку товарів на ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

2.1 Організаційна характеристика та оцінка економічного стану

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛДІ - Житомир», далі за текстом «Товариство», створене на необмежений термін у відповідності до Закону України «Про господарські товариства», інших законодавчих актів України та згідно з Протоколом № 1 від 06 червня 2007 року.

Організаційно-кваліфікаційна характеристика ТОВ0 «ОЛДІ-Житомир».

Ціль діяльності Товариства полягає в організація підприємницької діяльності, насичення ринку продукцією, товарами, послугами та одержання прибутку. Учасники Товариства мають право:

- брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному Статутом (Додаток А) ;

- брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного Учасника мають право особи, які є Учасниками на початок строку виплати дивідендів;

- вийти в установленому порядку з Товариства;

- одержувати інформацію про діяльність Товариства. На вимогу Учасника Товариство зобов'язано надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти Товариства про його діяльність, протоколи зборів;

- одержати вартість частини майна Товариства при виході у грошовому еквіваленті або майном, пропорційно його частці у Статутному капіталі Товариства, а також належну йому частину прибутку Товариства;

- учасники мають також інші права, передбачені чинним законодавством.

Обов'язки учасників Товариства:

- додержуватися установчих документів Товариства і виконувати рішення зборів учасників та інших органів управління Товариства;

- виконувати свої зобов'язання перед Товариством, у тому числі й пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

- не розголошувати інформацію про діяльність Товариства, яка носить конфіденційний характер або є предметом комерційної таємниці. У випадку порушення цієї умови, Учасники несуть відповідальність згідно з чинним законодавством, а також внутрішніми документами Товариства, які регулюють порядок відповідальності за розголошення або дії, що призвели до розголошення комерційної таємниці та іншої інформації конфіденційного характеру;

- нести інші обов'язки, якщо це передбачено законодавством та установчими документами.

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створено статутний капітал у розмірі 1000000,00 (один мільйон ) гривень, який розподілено на частки (Табл.2.1).

Таблиця 2.1 Розподіл статутного капіталу ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу може бути здійснено лише після внесення учасником вкладів у повному обсязі.

Товариство створює наступні цільові фонди:

- резервний (страховий) фонд;

- інші фонди, передбачені статутом згідно рішення зборів учасників.

Резервний фонд створюється за рахунок чистого прибутку, що залишається у розпорядженні Товариства, в розмірі не менше 25 (двадцяти п'яти) відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду не може бути меншим 5 (п'яти відсотків) суми чистого прибутку.

Резервний фонд Товариства використовується для покриття збитків та позапланових витрат, включаючи фінансування соціальних заходів, якщо у відповідному фонді для цього не вистачає коштів.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства та розподіляється між Учасниками пропорційно їх часток у статутному капіталі Товариства та / або використовується іншим чином згідно з рішенням Зборів учасників.

Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Збитки, які можуть виникнути в процесі діяльності Товариства, відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а у випадку, якщо коштів резервного фонду не вистачає, за рахунок інших коштів, що має Товариство.

При недостатності й цих коштів рішення про джерело їх покриття приймається Зборами Учасників.

Товариство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію (надані послуги), соціального розвитку Товариства, підвищення доходів учасників та працівників Товариства.

Товариство в своїй діяльності широко використовує земельні ділянки, одержані в оренду, та/або передані як вклад в Статутний капіталу Учасниками.

Основним показником, що характеризує діяльність Товариства, є прибуток. Порядок обчислення оподаткованого прибутку, розмір ставок податку та інші питання, пов'язані з оподаткуванням Товариства, регулюються чинним законодавством України.

Товариство самостійно розробляє та затверджує штатний розпис, визначає оклади, форми і системи оплати праці та залучення фахівців до роботи у Товаристві. Товариство приймає на роботу працівників на підставах угод та контрактів.

Трудовий колектив Товариства утворюють всі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з Товариством.

До компетенції трудового колективу належать:

- розглядання та затвердження Колективного договору;

- розглядання та вирішення питань самоврядування трудового колективу згідно із Статутом та колективним Договором;

- участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці згідно із колективним Договором;

- інші повноваження наданні трудовому колективу колективним договором та діючим законодавством України.

Збори Трудового колективу укладають з директором Товариства Колективний договір, в якому встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових спорів.

Реорганізація Товариства проводиться за рішенням Зборів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Реорганізація Товариства відбувається з дотриманням антимонопольного законодавства. При реорганізації вся сукупність прав та обов'язків Товариства переходить до її правонаступників.

Товариство ліквідується :

- за рішенням Зборів Учасників;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Ліквідація Товариства здійснюється в порядку, визначеному законодавством. Ліквідація здійснюється ліквідаційною комісією, яка призначається Зборами або органом, що прийняв рішення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно Товариства, із врахуванням його фізичного та морального зносу, виявляє дебіторів та кредиторів Товариства, розраховується з ними, складає ліквідаційний баланс та надає його на затвердження зборам. Ліквідація Товариства вважається завершеною, а Товариство таким, що припинило діяльність, з моменту внесення запису про це до Державного реєстру.

Правильно організований бухгалтерський облік дає змогу отримувати достовірну і своєчасну інформацію про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за реальним використанням ресурсів і готової продукції. Організація бухгалтерського обліку підприємства залежить від обсягу облікових робіт, наявності комп'ютерної техніки, інших умов, а також від тієї облікової політики, яку веде підприємство. При цьому свою облікову політику підприємство розробляє самостійно на основі встановлених загальних правил бухгалтерського обліку.

ТОВ «ОЛДІ-Житомир» самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію і реалізовані товари, соціального розвитку товариств, підвищення доходів учасників та працівників ТОВ «ОЛДІ-Житомир».

ТОВ «ОЛДІ-Житомир» згідно чинного законодавства веде бухгалтерський облік та складає звітність за результатами діяльності.

Організація бухгалтерського обліку у ТОВ «ОЛДІ-Житомир» - це система методів, способів та заходів, які забезпечують оптимальне функціонування такого обліку та подальший його розвиток. Така організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні й удосконаленні механізму, структури та процесів бухгалтерського обліку. Основними об'єктами організації обліку процесу є : облікові документи, носії облікових документів, рух носіїв, технологія і забезпечення облікового процесу.

Бухгалтерська служба ТОВ «ОЛДІ-Житомир» налічує 4 працівника (табл. 2.2), функціональні обов'язки яких визначаються посадовими інструкціями.

Структура облікового апарату ТОВ «ОЛДІ-Житомир» тісно пов'язана з розподілом обов'язків між конкретними обліковими працівниками. Функції кожного працівника, його обов'язки, відповідальність і права визначаються службовими характеристиками та посадовими інструкціями (табл..2.2).

Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для потреб управління підприємством.

Таблиця 2.2

Структура бухгалтерської служби ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

Організація праці облікового персоналу у ТОВ «ОЛДІ-Житомир»:

- регламентує обов'язки та відповідальність кожного працюючого;

- передбачає комплексне вирішення усіх питань організації праці на основі поділу та кооперації праці.

Основні аспекти ведення обліку у ТОВ «ОЛДІ-Житомир» викладені в наказі про облікову політику (Додаток Б).

З метою отримання більш чіткої та точної інформації про діяльність підприємства необхідно провести аналіз його господарсько-фінансового стану на основі даних бухгалтерської звітності.

Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства є важливим елементом фінансового обліку і аудиту. Користувачі фінансових звітів підприємств і фірм використовують методи фінансового аналізу для прийняття управлінських рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану (табл.2.3).

Таблиця 2.3 Склад і структура засобів (активів) підприємства ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

Вартість господарських засобів ТОВ «ОЛДІ-Житомир» з кожним роком зростає. Так активи досліджуваного підприємства у 2013 р. порівняно з 2011 р. зросли на 117743,0 тис. грн. (+39,4%) Найбільшу питому вагу у складі господарських засобів ТОВ «ОЛДІ-Житомир» займають оборотні активи, що свідчить про достатню ліквідність балансу. У складі оборотних активів найбільшу питому вагу займають товари, що пов'язано зі специфікою діяльності даного підприємства. Як позитивне слід відмітити зменшення суми дебіторської заборгованості, а також зростання залишків грошових коштів. Проаналізуємо склад та структуру джерел формування засобів підприємства (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Склад і структура джерел формування засобів підприємства (пасиви)

ТОВ «ОЛДІ-Житомир» - суб'єкт господарювання, підприємницька діяльність якого здійснюється переважно за рахунок залучених джерел фінансування. Так питома вага поточних зобов'язань ТОВ «ОЛДІ-Житомир» на кінець 2013 р. складає 89,7, що свідчить про значну фінансову залежність даного підприємства від залужених джерел.

Показники фінансово-господарської діяльності ТОВ «ОЛДІ-Житомир» відображено в таблиці 2.5

Таблиця 2.5 Показники фінансово-господарської діяльності ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

З наведеної таблиці можна зробити висновок, що ТОВ «ОЛДІ-Житомир» - прибуткове підприємство, яке досить успішно функціонує на ринку. Проте найбільш вдалим для нього був 2011 р., оскільки саме тоді підприємство отримало найбільшу суму прибутку.

ТОВ «ОЛДІ-Житомир» з кожним роком нарощує обсяги діяльності, на підприємстві щороку зростає сума заробітної плати його робітників.

Проте керівництву даного підприємства необхідно вжити заходів, щодо покращення фінансового стану, зокрема фінансової незалежності та платоспроможності.

Показники оцінки економічної безпеки господарської діяльності ТОВ «ОЛДІ-Житомир» наведені в таблиці. 2.6

Таблиці 2.6 Аналіз і оцінка рівня економічної безпеки господарської діяльності ТОВ «ОЛДІ-Житомир» у 2013 р.

Отже, для беззбиткової діяльності обсяг чистих доходів від діяльності, здійснюваної ТОВ «ОЛДІ-Житомир», повинен складати не менше 169448,3 тис. грн., при цьому змінні витрати не повинні перевищувати 144878,3 тис. грн. У 2013 р. рівень економічної безпеки ТОВ «ОЛДІ-Житомир» складає 20,9%, що слід вважати позитивним.

2.2 Особливості облікової політики підприємства

Облікова політика підприємства є складовою частиною фінансової звітності і повинна розроблятися самостійно кожним підприємством в Україні, зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку. Основна її мета -- забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідної всім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних управлінських та інвестиційних рішень.

При виборі облікової політики необхідно враховувати наступні фактори: організаційно-правову форму (статус) підприємства; форму власності; галузеву належність; розміри підприємства; наявність структурних підрозділів; стратегію фінансово-економічного розвитку; рівень окупності витрат; рівень технічної оснащеності підприємства; кадрове забезпечення (рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, ініціативності та підприємливості керівників); економічний стан на підприємстві та Україні в цілому; стан законодавства.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації.

Послідовне впровадження підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань бухгалтерського обліку.

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, пріоритету змісту над формою, несуперечності та раціональності.

Правильно розроблена облікова політика враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, вона повинна забезпечувати:

- повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;

- готовність до бухгалтерського обліку втрат (витрат) та зобов'язань, ніж можливих доходів і активів, з метою недопущення створення прихованих резервів;

- відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;

- тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на 1-е число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;

- раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи з умов господарської діяльності та величини підприємства.

Зміст облікової політики ТОВ «ОЛДІ-Житомир» оформлений спеціальним наказом про облікову політику, за розробку і формування якого несе відповідальність головний бухгалтер підприємства

Таким чином, облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил.

Облікова політика передбачає відкритість для зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації, що відображається у фінансовій звітності. За даними фінансової звітності встановлюється майновий та фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, основні засади господарювання, тенденції в покращенні (погіршенні) діяльності підприємства та інші показники.

2.3 Організація документування витрат на збут

Документальне оформлення збуту продукції (робіт, послуг) залежить від виду та якісних характеристик товарної продукції, напрямків її реалізації та повинно охоплювати декілька етапів: відвантаження продукції в натуральних вимірниках;списання вартості реалізованої продукції; визначення витрат збутової діяльності; визначення обсягу отриманих доходів; визначення стану розрахунків по відвантаженій покупцям продукції.

Основними документами при оформленні збуту продукції в досліджуваному господарстві є Товарно-транспортні накладні різних типів та форм, Видаткові накладні та інші накладні.

Первинні документи, які відображають збутову діяльність, по своїй суті різні, однак, їх можна об'єднати у дві групи: базові (договори, рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні), (Додаток Г); супровідні документи (накладні, акти, складські, грошові та розрахункові документи). Переважна частина базових документів використовується для оперативного обліку.

Бухгалтерські документи мають велике економічне та правове значення. Економічне значення полягає у тому, що вони дають оперативну інформацію з допомогою якої здійснюється оперативне управління підприємством. Правове значення документа полягає в тому, що своєчасно і правильно оформлений документ являється єдиним фактором, який підтверджує здійснення господарської операції і її законності. Документи мають доказуючи юридичну силу при виявлені різних претензій і суперечок.

Продаж продукції через систему заготівельних організацій оформляють спеціальними товарно-транспортними накладними, які є підставою для списання продукції зі складів та інших місць зберігання, для розрахунків з покупцями і замовниками.

Порядок оформлення товарно-транспортної накладної залежить від умов перевезення призначеної для реалізації продукції: власним транспортом чи з використанням послуг транспортної організації.

При використання для перевезення вантажів власного транспорту Товарно-транспортні накладні виписують в чотирьох примірниках, при використанні залученого транспорту - товарно-транспортні накладні виписують в п'яти примірниках, два з яких передають транспортній організації, яка здійснює перевезення вантажів. Товарно-транспортні накладні складають окремо на кожного вантажоодержувача і на кожну ходку автомобіля. При одночасному перевезенні декілька партій вантажів одному або декільком одержувачам товарно-транспортні накладні виписують окремо на кожну партію продукції і на кожного одержувача товарної продукції.

Зазначимо, що у ТОВ «ОЛДІ-Житомир» в товарно-транспортній накладній не завжди вказують наявність чи відсутність тари і упаковки. Водночас, виділення окремим пунктом маси тари і упаковки дозволяє уточнити залікову вагу відвантаженої продукції, дозволить посилити поточний та наступний контроль за рухом товарної продукції та повнотою розрахунків покупців.

Збутова діяльність як завершальний етап господарського процесу, пов'язана з отриманням грошових надходження у формі доходу, визначенням фінансових результатів. Для цілей оподаткування та формування податкової звітності при реалізації продукції разом з іншими документами виписується податкова накладна.

До витрат на збут в досліджуваному господарстві відносять витрати на відрядження працівників, пов'язаних із збутом продукції, що оформлюються наказом на відрядження та належним чином оформленим звітом про використання коштів виданих під звіт або на відрядження.

Витрати на обслуговування торговельних точок, до яких включають охорону, амортизацію та інші витрати, знаходять своє відображення в платіжних дорученнях на перерахування коштів в погашення заборгованості, видаткових касових ордерах, якщо заборгованість погашають з каси та в відомостях розрахунку амортизаційних відрахувань в частині амортизації. При здійсненні виїзної торгівлі до витрат на збут відносять заробітну плату продавцям, сплату за місце на ринку, що підтверджується квитанцією.

Витрати на рекламу оформлюють грошовими документами на перерахування кредиторської заборгованості за проведені рекламні акції.

Таким чином, первинний облік витрат на збут в ТОВ «ОЛДІ-Житомир» ведуть згідно діючого законодавства, використовуючи типові форми первинних документів.

2.4 Аналіз витрат на збут

Аналіз системи збуту передбачає визначення ефективності кожного елемента цієї системи, оцінювання діяльності апарату працівників збуту. Аналіз витрат обігу передбачає зіставлення фактичних збутових витрат за кожним каналом збуту і видом витрат із запланованими показниками для того, щоб виявити необґрунтовані витрати, ліквідувати затрати, що виникають у процесі руху товарів і підвищити рентабельність наявної системи збуту. Організація збуту в процесі аналізу відіграє дуже важливу роль, оскільки забезпечує зворотний зв'язок виробництва з ринком, є джерелом інформації про попит та потреби споживачів. Ось чому розробку збутової політики кладуть в основу програми аналізу як щодо кожного продукту, так і по виробничому відділенню загалом. Якщо на основі розрахунків з'ясовують, що витрати на реалізацію нового товару дуже високі й не дають змоги забезпечити необхідний рівень рентабельності, то керівництво виробничого відділення може прийняти ухвалу про недоцільність подальшої розробки та впровадження у виробництво певного товару. Фахівці-аналітики можуть не лише визначити майбутню прибутковість виробу, а й внести свої пропозиції щодо його вдосконалення і нових можливостей використання відповідних виробів у інших сферах.

Велике значення при розробці збутової політики підприємств має вирішення питань про методи роботи з кінцевими споживачами. Провідну роль у цьому питанні відіграє оцінювання витрат на використання технічних засобів обслуговування покупців, комп'ютерної техніки для обліку товарів, що надійшли на склади та були реалізовані споживачами через роздрібну мережу або безпосередньо зі складу.

У сучасних умовах без використання комп'ютерної техніки та автоматизованих систем обробки інформації практично не може функціонувати жодне підприємство. Тому під час розробки програми аналізу необхідно врахувати всі необхідні для реалізації продукції витрати та їх окупність.

Обґрунтуванням ефективності збутової політики є багатоваріантний розрахунок витрат обігу та подальший вибір найоптимальнішого із запропонованих варіантів за основними напрямами збутової діяльності на ринку.

Розробка та обґрунтування збутової політики стосовно конкретно вибраного товару або груп товарів передбачає вирішення питань: вибору ринку, каналів та методів збуту, часу виходу на ринок; вибору системи збуту та визначення необхідних фінансових витрат; визначення системи руху товарів до споживачів, форм та методів стимулювання збуту і необхідних для цього витрат.

Найефективнішими засобами стимулювання збуту товару на ринок є: реклама товару, використання товарного знака і технічне обслуговування реалізованої продукції.

Система технічного обслуговування відіграє провідну роль при визначенні збутової практики підприємства на світовому ринку. Добре налагоджена організація технічного обслуговування приваблює покупців більше, ніж високі науково-технічні та економічні характеристики товару і відсутність швидкого та кваліфікованого ремонту.

Ефективне обслуговування споживачів передбачає високий рівень гарантійного технічного обслуговування та ремонту, тобто надання клієнтам сервісних послуг, тривалих термінів гарантій та безкоштовних послуг.

Оцінювання обсягу коштів, необхідних для організації високоякісної та високоефективної системи обслуговування споживачів, передбачає розрахунок витрат на створення та обладнання сучасною комп'ютерною технікою станцій технічного обслуговування, складів запасних частин, ремонтних майстерень, забезпечення кваліфікованим персоналом пересувних майстерень, що надають послуги на місці експлуатації товару, й інших витрат, які враховують при розробці програми аналізу.

До найважливіших методів стимулювання збуту належить також система формування попиту споживачів і їх потреб за допомогою встановлення особистих контактів зі споживачами на місцях реалізації, під час ділових зустрічей, на репрезентаціях, симпозіумах, виставках і ярмарках; шляхом адресного розповсюдження каталогів та проспектів підприємства (фірми); шляхом показу товарів і, перш за все, машин та обладнання в дії з розрахунком на інтерес фахівців та керівників фірм; наданням товарів у тимчасове безкоштовне користування потенційним споживачам; шляхом реалізації товарів у кредит та ін.

Великим підприємствам (фірмам) необхідна багатоканальна система збуту, що має свої особливості на кожному ринку. Таку систему створюють послідовно та постійно.

На початковому етапі експортних поставок немає потреби створювати спеціалізовані служби, оскільки ці функції виконує відділ збуту структурного підрозділу.

На другому етапі, коли вже є стабільний вихід на офіційний ринок, виникає необхідність вибору незалежного торгового посередника, відповідно до мети і стратегії, розробленої для цього ринку.

У майбутньому торговельному посереднику, який зарекомендував себе найкраще, можна надати виняткове право на реалізацію продукції на закріпленій за ним території.

Формування цін у виробничому відділенні великих підприємств (фірм) це складний процес, що передбачає:

- зорієнтованість на стратегію єдиної (глобальної) цінової політики, розробленої у межах підприємства (фірми);

- визначення основних напрямів формування цін залежно від мети та стратегії виробничого відділення;

- формування принципів утворення цін;

- визначення рівня ціни;

- визначення рівня прибутку та рентабельності.

В умовах ринкової економіки виробниче відділення надає широкі права при калькулюванні витрат виробництва як основи ціни, особливо при розробці нової продукції. Воно може також установити вимоги до сировини та матеріалів, закуплених у зовнішніх партнерів або одержаних за внутрішньовиробничими поставками, і за допомогою власних калькуляцій визначити можливий рівень цих цін, витрати на вивчення ринку, організацію системи збуту, рекламу, адміністративні та інші господарські витрати. При визначенні очікуваного рівня цін на нову продукцію в основу кладуть результати комплексного дослідження ринку та перспектив його розвитку, що містяться у програмах аналізу щодо кожного окремого продукту або групи товарів, які є у номенклатурі відповідного центру прибутку. Пропозиції стосовно рівня цін на нову продукцію передають керівництву підприємства (фірми), яке на їх основі розробляє єдині ціни на кінцеву продукцію з урахуванням таких чинників, як норма прибутку по кожному підрозділу, на підприємстві загалом, виробничі витрати на наукові дослідження, вдосконалення апарату управління та ін.

Глобальну політику цін, яку визначає рівень управління вищий за рангом, застосовують з метою максимізації прибутку на всіх стадіях просування нової продукції на ринок і розподілу ринку між окремими підрозділами підприємства (фірми).

Керівництво підприємства (фірми) вище за рангом у централізованому порядку проводить політику цін, спрямовану на встановлення у межах фірми таких цін, які вели б до мінімуму витрат виробництва під час випуску продукції, тобто допомогли б одержувати стабільний прибуток, причому не у кожному окремому підрозділі, а на підприємстві (фірмі) загалом, а також забезпечували б високу конкурентоспроможність товарів.

Проведення глобальної політики передбачає, що керівництво підприємства (фірми) вище за рангом розробляє методологічні принципи формування цін, визначає їх структуру та рівень як для зовнішніх партнерів, так і для внутрішньовиробничих поставок. Глобальну політику цін, як правило, розробляють на тривалий період у межах стратегічного плану розвитку фірми, але постійно переглядають зважаючи на умови, що формуються на світовому ринку. Залежно від мети і стратегії, що розроблені у виробничому відділенні, визначають основні напрями цінової політики, а саме орієнтацію на:

- забезпечення рентабельності виробництва;

- рівень якості товарів;

- ринкові умови (попит) та конкуренцію;

- стабільність цін у черговому плановому періоді.

Орієнтація на забезпечення рентабельності виробництва передбачає тісний взаємозв'язок ціни з усіма показниками господарської діяльності підприємства, що функціонують як ціно утворювальні чинники: зростання обсягів виробництва і реалізації, поліпшення технології виробництва, скорочення витрат виробництва та обігу, зростання норми завантаження обладнання, високий рівень витрат на наукові дослідження та винаходи.

2.5 Робочий план рахунків і система регістрів на підприємстві

В ТОВ «ОЛДІ-Житомир» використовують нову структуру Плану рахунків бухгалтерського обліку організаційно узгоджена зі структурою нової форми Балансу, встановленої НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Робочий план рахунків є складовою частиною системи бухгалтерського обліку. Він являється обов'язковим елементом облікової політики організації і являє собою всю сукупність синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних рахунків, що використовуються в організації. Робочий план рахунків щорічно уточнюється в залежності від змін нормативної бази бухгалтерського обліку та зміни виробничої, торгівельної та іншої діяльності.

При цьому робочий план рахунків доцільно винести в окремий додаток до облікової політики і представити його у формі таблиці, де в першій графі вказані рахунки синтетичного обліку, в другій субрахунки, а в третій - рахунки аналітичного обліку першого порядку, що відкриваються до субрахунків, в четвертій (при необхідності) - рахунки аналітичного обліку другого порядку і т.д. При розробці переліку аналітичних рахунків слід керуватися вимогами Інструкції про застосування Плану рахунків, а також специфікою організації та процесу управління, виробництва і реалізації продукції. Слід мати на увазі, що в робочий план рахунків включені не всі рахунки, які на практиці можуть до нього включатися.

Облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів тощо, призначені для хронологічного, синтетичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті в обліку.

Регістри бухгалтерського обліку на ТОВ «ОЛДІ-Житомир» містять назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Форми облікових регістрів рекомендуються Міністерством фінансів України або розробляються міністерствами і відомствами за умови дотримання загальних методологічних принципів.

ТОВ «ОЛДІ-Житомир» використовує регістри бухгалтерського обліку затвердженні Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 966-ХІV та методологічними рекомендаціями щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 200 р. № 356.

Облікові регістри на ТОВ «ОЛДІ-Житомир» складаються щомісяця і підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку здійснюють із застосуванням, щонайменше, коду класів рахунків і коду синтетичного рахунка. Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця. Інформація про господарські операції, здійснені ТОВ «ОЛДІ-Житомир» за певний період, облікових регістрах переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності.

За своїм зовнішнім виглядом облікові регістри поділяють на книги, картки й окремі листки.

В ТОВ «ОЛДІ-Житомир» використовуються бухгалтерські книги призначені для ведення записів із синтетичного і аналітичного обліку. В них всі листки зброшуровано, пронумеровано, на останній сторінці вказано кількість сторінок, з підписом керівника, головного бухгалтера, а також скріплено печаткою. До них належать: Касова книга, Головна книга, книга Журнал-Головна та ін..

ТОВ «ОЛДІ-Житомир» використовує облікові регістри-листки, що містять стандартний формат, кожний з них призначений для обліку певних операцій і залежно від цього має специфічний зміст. До таких листків належать журнали-ордери, відомості, розроблювальні групові таблиці, тощо. У них, як правило, систематизують інформацію, необхідну для контролю й економічного аналізу.

За обсягом змісту облікові регістри , що використовуються в ТОВ «ОЛДІ-Житомир» поділяють на регістри синтетичного й аналітичного обліку та комбіновані. Такий поділ обумовлений відмінностями і призначенням синтетичних і аналітичних рахунків, різним ступенем узагальнення облікових даних та їх комбінуванням.

Синтетичні облікові регістри - це регістри, в яких облік ведуть за синтетичними рахунками: Головна книга, Журнал-ордер. Всі вони є матеріальними носіями синтетичного обліку.

Аналітичні облікові регістри - це регістри, в яких облік ведеться за аналітичними рахунками. Дані подають у натуральних, трудових і вартісних вимірниках. До таких регістрів належать книги, картки. У цих регістрах враховують специфіку обліковуваних об'єктів.

Систематичними називають облікові регістри, в яких виконується групування однорідних операцій на синтетичних і аналітичних рахунках.

Такі записи ведуть у Головній книзі, в якій узагальнюються записи за кожним синтетичним рахунком, а також на картках і книгах, де відображаються і групуються дані аналітичного обліку.

Комбінованими називаються регістри, в яких одночасно поєднується хронологічний і систематичний записи. Таку побудову має книга Журнал-Головна, в якій в перша частина відображає журнал реєстрації операцій, а друга - групування операцій на синтетичних рахунках.

За будовою облікові регістри поділяють на односторонні, двосторонні, багатогранні та шахові.

В односторонніх облікових регістрах подають дані про господарську операцію. Суму якої записують за дебетом або за кредитом відповідного рахунка. Як правило, записи за дебетом і кредитом розміщують поруч на правій стороні регістру. Зліва розміщують інформацію щодо дати, номера, змісту операцій тощо.

Залежно від змісту обліковуваних операцій односторонні регістри поділяють на контокорентні, кількісно-сумового і кількісно-сортового обліку. прикладом таких регістрів є Касова книга, картки аналітичного обліку розрахунків, Книга складського обліку, картки кількісно-сумового обліку матеріалів.

Двосторонні облікові регістри складаються з двох частин: в одній подають дані про дебетові обороти на рахунках, а у другій - про кредитові обороти на цьому рахунку. Двостороння будова регістрів характерна для Головної книги.

Багатографні облікові регістри - це регістри, в яких одна з граф поділена на кілька граф. До такого виду облікових регістрів належить Журнал-ордер, де окремі графи використовують для аналітичного обліку за рахунками, суми яких групують за певними показниками.

2.6 Порядок закриття рахунку «Витри на збут» у ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначено, що витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), включають витрати на збут.

На рахунку 93 «Витрати на збут» - у ТОВ «ОЛДІ-Житомир» ведуть облік витрати, пов'язані з реалізацією товарів, тобто витрати обігу.

На рахунку 93 «Витрати на збут» торговельні підприємства - витрати, пов'язані з реалізацією товарів, тобто витрати обігу. Щомісяця або наприкінці року заключним записом за рік сальдо витрат на збут (витрат обігу) списують з кредиту рахунка 93 на дебет субрахунку 791 «Результат основної діяльності».

На рахунку 93 «Витрати на збут» торговельні підприємства обліковують та накопичують витрати, пов'язані з реалізацією товарів оптом і в роздріб.

На підприємствах оптової та роздрібної торгівлі аналітичний облік до рахунка 93 «Витрати на збут» треба вести за встановленою номенклатурою статей витрат. Особливість ведення аналітичного обліку витрат на збут в тому, що станом на кінець будь-якого звітного періоду на статтях витрат на придбання товарів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану мають залишатися суми названих витрат за розрахунком на залишок товарів.

Витрати, що належать за розрахунком до реалізованих товарів, щомісяця списуються на збільшення собівартості реалізованих товарів (Д-т 902 «Собівартість реалізованих товарів» - К-т 93 «Витрати на збут»), тобто на зменшення сум зазначених витрат. Згідно з пунктом 19 П(С)БО 16 «Витрати», до складу витрат на збут в торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком адміністративних (рахунок 92), інших операційних витрат (рахунок 94), а також витрат на проценти (за користування кредитами, отриманими за облігаціями, за фінансовою орендою тощо) та інших витрат підприємства, пов'язаних із залученням позикового капіталу (рахунок 95). Враховуючи положення П(С)БО 9 «Запаси» про витрати на придбання товарів, їх доставку та підготовку до реалізації, до видання галузевих методичних рекомендацій з обліку витрат в торгівлі ці витрати необхідно обліковувати протягом місяця в складі витрат на збут.

На інших рахунках класу 9 «Витрати діяльності» обліковують і накопичують інші витрати наростаючим підсумком з початку року. Сальдо кожного виду витрат використовується для заповнення квартальних звітів про фінансові результати. Щомісяця або наприкінці року заключним записом за рік інші витрати списуються на дебет відповідного субрахунку рахунка 79 «Фінансові результати».

У зв'язку з тим, що протягом звітного року у квартальних звітах про фінансові результати прибутки та збитки визначають оперативно без запису їх на бухгалтерських рахунках, важливе значення має правильна організація аналітичного обліку цих витрат з підрахунком їх наростаючим підсумком з початку року.

облік звітність витрати збут

Розділ 3.Формування інформаційної бази обліку в системі звітності

3.1 Порядок складання фінансової звітності підприємства

Звітність підприємства - це впорядкована система узагальнюючих взаємопов'язаних показників, які відображають джерела формування і використання господарських засобів, стан дебіторської та кредиторської заборгованостей, а також фінансовий стан і результати всіх видів діяльності, що здійснює суб'єкт господарювання, та напрями використання прибутку за визначений проміжок часу.

Користувачами звітності можуть бути фізичні та юридичні особи або відповідні державні органи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття відповідних рішень. При цьому слід розрізняти зовнішніх та внутрішніх користувачів, які, в свою чергу, можуть мати прямий або непрямий інтерес стосовно інформації, яка міститься у звітності.

Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності визначено в НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

При складанні фінансових звітів підприємства можуть визначати склад статей, за якими розкривається інформація, а саме можуть не наводити статей, які передбачені у формах фінансової звітності, затверджених національним положеннями (стандартами).

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

Актив відображається в балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена і очікується отримати в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, який не може бути відображений в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду.

Зобов'язання відображаються у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки та сукупний дохід підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям, визначеним в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Звіт складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Його показники зазначають у тисячах гривень без десяткового знака, крім розділу IV Звіту, грошові показники якого у гривнях з копійками.

Форма складається із чотирьох розділів:

1. Фінансові результати (розділ змінено);

2. Сукупний дохід (новий розділ);

3. Елементи операційних витрат (без змін);

4. Розрахунок показників прибутковості акцій (без змін).

Доходи та витрати визначаються згідно з П(С)БО та відображають у Звіті у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження та сплати грошей.

Згідно з п. 7 П(С)БО 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Дохід, згідно з п. 5 П(С)БО 15, визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання окремих видів доходів наведено у п. 6 - 20 П(С)БО 15.

У розділі ІІІ звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. Собівартість реалізованих товарів, запасів у цьому розділі не наводиться.

Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. При складанні фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності підприємства можуть обрати спосіб складання звіту про рух грошових коштів за прямим або непрямим методом із застосуванням відповідної форми звіту.

У звіті про рух грошових коштів розгорнуто наводяться суми надходжень та видатків грошових коштів підприємства, що виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду. Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які не належать до різних видів діяльності, то ці суми у звіті наводяться окремо у складі статей щодо відповідних видів діяльності.

Не грошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди; бартерні операції; придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до звіту про рух грошових коштів.

У звіті про рух грошових коштів, складеному за прямим методом, рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається за сумою надходжень від операційної діяльності та сумою витрачання на операційну діяльність грошових коштів за даними записів їх руху на рахунках бухгалтерського обліку.

У звіті про власний капітал розкривається інформація про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. У графах звіту про власний капітал, призначених для наведення складових власного капіталу, зазначаються показники, наведені у розділі І «Власний капітал» балансу. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації звіту про власний капітал підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

3.2 Особливості формування фінансової, податкової та статистичної звітності у ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності виділяють сім груп користувачів облікової інформації: інвестори, працівники, кредитори, постачальники, покупці, уряд, громадськість. Крім того, звітна інформація необхідна власникам, керівникам підприємства та іншим внутрішнім і зовнішнім користувачам, які потребують інформації про діяльність господарюючого суб'єкта (табл.3.1).

Таблиця 3.1 Користувачів звітності ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

За ознакою представлення користувачам виділяє внутрішню, до якої відносить фінансову (бухгалтерську) звітність, та зовнішню, яку, в свою чергу, поділяє на податкову, статистичну та інші види звітності.

Систему звітності у ТОВ «ОЛДІ-Житомир» представлено на рис. 3.1

/

Під фінансовою звітністю слід розуміти бухгалтерську звітність, яка містить інформацію про майновий та фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів за звітний період, що може бути використана її користувачами при прийнятті фінансових рішень.

Статистична звітність - це звітність, яка складається на підставі даних бухгалтерського обліку для розрахунку статистичних показників щодо економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ та процесів, які відбуваються в країні, її регіонах та галузях економіки для забезпечення цією інформацією держави та суспільства.

Таким чином, і фінансова, і статистична звітність відноситься до загальної звітності підприємства, оскільки в цілому описує різні сторони його діяльності.

Податкова звітність формується на основі даних бухгалтерського обліку і характеризує стан зобов'язань підприємства, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів. Звітність до фондів соціального та пенсійного страхування складається на підставі даних бухгалтерського обліку і характеризує стан розрахунків із зазначеними фондами.

На ТОВ «ОЛДІ-Житомир» подають річну, квартальну та місячні форми звітності. Звітність подається особисто головним бухгалтером Гребенюк Н.В у відповідні органи в встановлені терміни. Основні фрагменти вихідної звітності ТОВ «ОЛДІ-Житомир» відображено в таблиці 3.2

Таблиця 3.2

Основні фрагменти вихідної звітності ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

Отже, сукупність цих форм звітності дає змогу отримати інформацію про всі види діяльності підприємства (операційну, фінансову, інвестиційну), його майновий стан, фінансові ресурси, результати виробничої діяльності та грошові потоки, які забезпечують цю діяльність.

3.3 Формування внутрішньої звітності на ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

Внутрішня звітність - система опрацьованої детальної інформації про ресурси, витрати, доходи та фінансові результати сфер відповідальності необхідної для внутрішніх користувачів з метою планування, аналізу, контролю та регулювання діяльності підприємства. Основною метою внутрішньої звітності є надання об'єктивної інформації про діяльність сфер відповідальності для прийняття правильних управлінських рішень. Систему внутрішньої звітності визначають як один із найскладніших і найважливіших елементів управлінського обліку, що дозволяє керівництву підприємства з одного боку, зрозуміти межі своїх можливостей в отриманні необхідних показників та виконавців, а також можливостей інформаційної та технічної служб, а з іншого боку - отримати ці дані оформлені належним чином, тобто у вигляді, в якому їх зручно використовувати для прийняття управлінських рішень.

Процедура постановки внутрішньої звітності включає ряд послідовних етапів, які, за результатами дослідження практичного досвіду підприємств та наукових джерел, узагальнимо на рисунку 3.2

Рис. 3.2 Основні етапи побудови системи внутрішньої звітності в системі сфер відповідальності

Ефективність системи внутрішньої звітності безпосередньо залежить від критерію оперативності - своєчасності складання, подання та обробки внутрішньої звітності. Інформація може бути оперативною за умови автоматизованої обробки даних, що є одним із шляхів удосконалення системи внутрішньої звітності підприємства.

Метою внутрішньої звітності є забезпечення управлінського персоналу ТОВ «ОЛДІ-Житомир» всіх рівнів необхідною інформацією про товари. Вимоги про зміст звітності повинні сформулювати керівники центрів відповідальності та інші особи, пов'язані з управлінському персоналу і зацікавлені у внутрішній управлінської інформації. Керуючі повинні роз'яснити бухгалтерам та іншим виконавцям, що становлять внутрішню звітність, яка інформація, в якому вигляді і обсязі, в які терміни їм необхідна.

Для керуючих мають значення не тільки зміст інформації, але і способи її доставки, форми звітності. Внутрішня звітність повинна забезпечити можливість швидкого огляду та оцінки фактичних результатів, їх відхилень від мети, визначення недоліків в даний час і на майбутнє, вибору оптимальних варіантів управлінських рішень. Сформувати звітність, що дозволяє отримати інформацію для вирішення комплексу проблем, вельми не просто. Домогтися задовільних результатів можна тільки спільними зусиллями керівників і бухгалтерів, інших фахівців (економістів, плановиків і т.п.).

Спеціальні вимоги до внутрішньої звітності ТОВ «ОЛДІ-Житомир» полягають у наступному:

1) гнучка, але однакова структура;

2) зрозумілість і видимість інформації;

3) оптимальна частота подання;

4) придатність для аналізу та оперативного контролю.

Безпосередньо у звітних формах має наводитися первинна аналітична інформація про товари: відхилення від цілей, норм і кошторисів витрат, ранжування відхилень і т.п.

Гнучкість і однаковість внутрішньої управлінської інформації в ТОВ «ОЛДІ-Житомир» забезпечується тим, що на первинному рівні реєстрації накопичується необхідний обсяг даних про товари, які потім відбираються і групуються в необхідному інформаційному контексті. Кожен центр відповідальності отримує звіти, що містять інформацію для власних цілей. Система інформації розроблена таким чином, що існує однаковість даних для групування і порівняння. Бухгалтерський облік за визначенням прагне до однаковості.

Зрозумілість і видимість інформації зводиться до того, що кожна звітна форма містить інформацію, необхідну конкретному керівникові ТОВ «ОЛДІ-Житомир».

Оптимальна частота подання звітності є похідною від призначення інформації та можливостей прийняття рішень, тобто від факторів, що визначають використання звітів в управлінні. Одні звіти потрібні частіше, інші рідше. Періодичність подання внутрішньої звітності коливається в значних межах.

Внутрішні звіти в ТОВ «ОЛДІ-Житомир» подаються поквартально, а в разі необхідності подаються в міру виникнення відхилень. Немає необхідності збільшувати частоту подання звітів, якщо неможливо прийняти рішення на їх основі.

На основі внутрішньої звітності приймаються рішення на всіх рівнях управління ТОВ «ОЛДІ-Житомир». Важливим елементом є час, який проходить від отримання звіту до вироблення рішення і втілення його в керуючі дії. Істотне значення при цьому мають доступна форма внутрішнього звіту, розташування і подання відповідної інформації. Так як стандартного набору внутрішньої звітності з єдиними формами і інформаційною структурою не існує, ТОВ «ОЛДІ-Житомир» виробило індивідуальну внутрішню звітність.

Комплексні підсумкові звіти представляються, за місяць або інший звітний період (квартал, шість місяців і т.п.) і містять інформацію про виконання планів.

Тематичні звіти представляються у міру виникнення відхилень по найбільш важливим для успішного функціонування показниками, таким, як обсяг продажів товарів, недопоставки за замовленнями, і іншим не входять у оціночні плановим показникам, підконтрольним центру відповідальності.

Аналітичні звіти готуються тільки за запитами керівників і містять інформацію, що розкриває причини і наслідки результатів щодо окремих аспектів діяльності.

За рівнями управління розрізняють оперативні, поточні та зведені звіти.

Оперативні звіти, що подаються на нижньому рівні управління в центрах відповідальності, містять докладну інформацію для прийняття поточних рішень; складаються щотижня і щомісяця.

Поточні звіти, що містять агреговану інформацію для середнього рівня управління в центрах прибутку і центрах інвестицій, складаються з періодичністю від щомісячного до щоквартального.

Зведені звіти формуються для вищого управлінського персоналу організації. На їх основі приймаються стратегічні рішення і здійснюється загальний контроль та контроль діяльності управлінського персоналу на середньому, іноді на нижньому рівні. Періодичність цих звітів коливається від щотижневих до щорічних.

Отже, внутрішня звітність - це ще не результат управлінського аналізу, що є найважливішим елементом управлінського обліку, а первинний матеріал для проведення такого аналізу. Але на її основі можна дати загальну оцінку результатів діяльності центрів відповідальності, судити про ступінь досягнення ними поставлених цілей і правильності прийнятих оперативних коригуючих рішень.

Розділ 4. Удосконалення організації обліку витрат на збут у ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

4.1 Проблеми організації обліку витрат на збут в наукових дослідженнях

На сучасному етапі функціонування підприємств України постає проблема налагодження систематичного контролю за витратами як основного засобу досягнення ефективної діяльності підприємства.

Система контролю витрат у сучасних умовах стає вирішальним моментом щодо впливу на результати діяльності підрозділів і підприємства в цілому.

Проблеми обліку витрат на збут піднімались у працях Н.В Гавришко, Н.М. Гудзенко, А.Ю. Козаченко, О.А. Шевчука та інших вітчизняних авторів.

Так, Н.В. Гавришко під збутом розуміє процес фізичного переміщення продукції від виробника до споживача. На думку авторки, групування витрат на збут слід здійснювати за наступними статтями витрат:

1) витрати на складування продукції та зберігання товарно-матеріальних запасів;

2) витрати на пакування продукції;

3) витрати на транспортування;

4) витрати на управління збутовою діяльністю.

До внутрішньої звітності із збуту вона пропонує включити: звіт про показники збутової діяльності; сегментний звіт про фінансові результати; звіт про заборгованість за реалізовану продукцію; контрольний звіт про відхилення від кошторису збутових витрат [15].

Н.М. Гудзенко вважає, що збут - це завершальна стадія кругообороту капіталу; підсистема господарської діяльності, що включає процес переміщення продукції від виробника до споживача (реалізацію), спрямований на задоволення потреб останнього; управління рухом товарів з визначенням фінансового результату, який формується при створенні нової вартості в процесі виробництва.

Автор запропонувала перейменувати рахунок 93 «Витрати на збут» на «Маркетингові витрати», передбачивши для обліку витрат на збут субрахунок 931 «Витрати на збут» (932 «Комерційні витрати», 933 «Інші маркетингові витрати»). З метою формування оперативних аналітичних даних про процес і результати збутової діяльності розроблено «Відомість обліку витрат збутової діяльності» та «Відомість обліку збуту за каналами».

А.Ю. Козаченко витрати на збут продукції відносить до невиробничих витрат, а рахунок 93 «Витрати на збут» характеризує, як рахунок, що містить інформацію про суму витрат, пов'язаних із операціями щодо вивезення продукції власним транспортом [23, с. 91].

О.А. Шевчук сприймає збут як процес, що розпочинається з моменту появи усної чи письмової угоди щодо купівлі-продажу продукції і триває до того моменту, коли покупець повністю розрахується за неї та отримає її у власність. Облік витрат на збут, з його точки зору, доцільно організувати за такими калькуляційними об'єктами: товарні групи, географічні регіони, групи споживачів, центри відповідальності та центри витрат. До рахунку 93 «Витрати на збут» рекомендовано відкрити 5 субрахунків: витрати на рекламу і маркетинг, витрати на зберігання готової продукції, транспортні витрати збуту, трансакційні витрати, інші витрати на збут [40,с. 5, 8, 10].

Витрати на збут облікують на однойменному синтетичному рахунку 93. До цього рахунку субрахунків не передбачено, тому кожне підприємство має право самостійно обирати собі перелік субрахунків, а також аналітичних рахунків до кожного з них.

Склад витрат на збут регламентується п. 19 П(С)БО 16 «Витрати», куди входить 12 позицій, починаючи від витрат пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на її складах і закінчуючи іншими витратами, що пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг [9].

Це дає підстави сформувати відповідний перелік субрахунків до синтетичного рахунку 93 «Витрати на збут», який, на наш погляд, може виглядати наступним чином:

931 - Витрати пакувальних матеріалів і ремонт тари;

932 - Оплата праці та комісійні винагороди працівникам сфери збуту;

933 - Витрати на передпродажну підготовку товарів, рекламу і дослідження ринку (маркетинг);

934 - Витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

935 - Витрати на утримання необоротних активів у сфері збуту;

936 - Витрати на транспортування і страхування продукції;

937 - Витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

938 - Витрати на внутрішньогосподарське транспортування продукції

939 - Інші витрати у сфері збуту.

Аналіз витрат на збут повинен здійснюватись не відокремлено, а у контексті аналізу усіх витрат підприємства (витрат діяльності), аналізу процесу виробничо-збутової або збутової діяльності підприємства. На нашу думку, мета такого аналізу полягає у з'ясуванні видів і напрямків непродуктивних витрат на збут та розробленні заходів щодо зведення таких витрат до мінімуму. Джерелами інформації для аналізу витрат на збут є договори з покупцями, товарно-транспортні і податкові накладні, приймальні квитанції, накладні (внутрішньогосподарського призначення), звіти про продаж продукції, звіти про складські витрати, журнали, журнали-ордери, відомості аналітичного обліку зі збуту (реалізації) готової продукції (товарів, товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг), Головна книга тощо.

Витрати на збут можна, насамперед, аналізувати з позиції оперативного, тактичного (поточного) і стратегічного аналізу. В процесі оперативного аналізу аналізують витрати на збут за короткі проміжки часу (зміна, день, доба, п'ятиденка, тиждень, декада, половина місяця), що дає змогу миттєво виявляти непродуктивні витрати та ухвалювати за кожним з таких випадків оперативне управлінське рішення.

Під час тактичного (поточного) аналізу здійснюється аналіз витрати на збут за середні проміжки часу (звітний місяць, квартал, рік), що дає змогу встановлювати суми непродуктивних витрат за довші періоди та ухвалювати тактичні управлінські рішення. В процесі стратегічного аналізу витрати на збут проектуються на відповідну перспективу (5-10 років) і ухвалюються стратегічні управлінські рішення. Під час здійснення аналізу витрат на збут необхідно проаналізувати наступні напрямки:

- динаміку і структуру витрат підприємства (витрат діяльності), в тому числі витрат на збут, з них: витрат, що не підлягають відшкодуванню покупцями (замовниками);

- суму і питому вагу витрат на збут у загальній сумі витрат (повній собівартості реалізованої продукції);

- обсяги та структуру витрат за напрямками збуту, покупцями (замовниками) і видами продукції, в тому числі: матеріальних витрат, витрат на відрядження працівників, зайнятих збутом;

- суми та структуру витрат на оплату праці і комісійні винагороди працівникам сфери збуту; - обсяги та структуру складських витрат загаломі по кожному складу зокрема;

- обсяги і структуру транспортних витрат, в тому числі: витрат, здійснених власним транспортом;

- з них витрат, що не відшкодовані покупцями (замовниками);

- суми та структуру страхових, митних і податкових платежів;

- обсяги та структуру витрат на рекламу за її видами і способом розміщення; - обсяги та структуру маркетингових витрат тощо.

З наведеного вище можна констатувати, що низка питань, пов'язаних з трактуванням невиробничих витрат, витрат на збут та їх обліком залишається дискусійними й проблемними. Збут продукції, вважаємо, варто розглядати як динамічний процес руху продукції на певному її ринку, який підтверджує або не підтверджує ефективність підприємницької діяльності й відповідно засвідчує або не засвідчує конкурентоспроможність підприємства.

4.2 Система внутрішнього і зовнішнього контролю витрат на збут у ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

Контроль витрат на збут здійснюється за такими напрямами:оцінка виконання кошторисів витрат на збут за звітні періоди; перевірка обґрунтованості, достовірності, правомірності включення до групи витрат на збут в цілому та за статтями витрат. У структурі витрат ТОВ «ОЛДІ-Житомир» основної діяльності підприємства витрати на збут становлять до 45 %, чим визначається їхня значущість як об'єкта контролю.

Витрати на збут, пов'язані з реалізацією (збутом) готової продукції, товарів:

1. оплата праці, службові відрядження, комісійні винагороди продавцям та працівникам, які забезпечують збут;

2. витрати на рекламу та вивчення ринку;

3. витрати на передпродажну підготовку товарів, упакування готової продукції, ремонт тари;

4. транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з виконанням договорів постачання з покупцями, гарантійне обслуговування та ремонт, страхування, витрати на утримання основних засобів, пов'язані зі збутом, інші (операційна оренда, амортизація, комунальні послуги тощо).

Витрати цієї групи не включаються в собівартість продукції, робіт, послуг, відображаються у звітному періоді їхнього виникнення в журналі № 5 за дебетом рахунку 93 «Витрати на збут» і наприкінці кожного місяця списуються в дебет рахунку 79 «Фінансові результати».

Основним нормативним актом, яким керується ревізор під час контролю витрат на збут, є П(С)БО 16 «Витрати».

Контроль витрат на збут здійснюється за такими напрямами:

1. оцінка виконання кошторисів витрат на збут за звітні періоди;

2. перевірка обґрунтованості, достовірності, правомірності включення до групи витрат на збут в цілому та за статтями витрат. При цьому особлива увага приділяється контролю транспортних витрат. Ці витрати можуть включатися у витрати підприємства за звітний період або відшкодовуватися покупцями. Тому треба вивчати умови складених з покупцями договорів на збут продукції, оскільки можливе завищення витрат за окремими видами поставок;

3. перевірка витрат на тару. Залежно від особливостей транспортування, виду готової продукції вивчаються операції щодо нарахування зносу зворотної тари, списання витрат на тару та збитків по тарі;

4. перевірка витрат на рекламу, гарантійний ремонт;

5. перевірка відображення в аналітичному і синтетичному
обліку витрат на збут, їхнє списання на фінансові результати
та відображення в податковому обліку як валових витрат звітного періоду. Особливу увагу ревізор звертає на коригування помилок минулих періодів у довідках бухгалтерії про виявлені помилки.

Матеріали ревізій щодо витрат на збут дають змогу визначити такі типові порушення:

а) завищення витрат на рекламу, гарантійний ремонт у податковому обліку валових видатків;

б) включення у витрати на збут вартості зворотної тари;

в) включення у витрати на збут за звітний період транспортних витрат, які підлягають відшкодуванню покупцями, та інші факти неправомірного віднесення витрат до цієї групи;

г) порушення в оформленні первинних документів про витрати цієї групи та в методиці їхнього бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому особлива увага приділяється контролю транспортних витрат. Ці витрати можуть включатися у витрати підприємства за звіт
ний період або відшкодовуватися покупцями. Тому треба вивчати умови складених з покупцями договорів на збут продукції, оскільки можливе завищення витрат за окремими видами поставок; перевірка витрат на тару.

Залежно від особливостей транспортування, виду готової продукції вивчаються операції щодо нарахування зносу зворотної тари, списання витрат на тару та збитків по тарі; перевірка витрат на рекламу, гарантійний ремонт; перевірка відображення в аналітичному і синтетичному облік витрат на збут, їхнє списання на фінансові результати та відображення в податковому обліку як валових витрат звітного періоду.

Особливу увагу ревізор звертає на коригування помилок
минулих періодів у довідках бухгалтерії про виявлені помилки.

4.3 Організація обліку витрат на збут з використанням зарубіжного досвіду та міжнародних стандартів обліку

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) набувають усе більшого поширення в Україні і застосовуються не лише компаніями, які зобов'язані складати звітність за цими стандартами, але й на добровільній основі. Рано чи пізно ми дійдемо до усвідомлення необхідності застосування їх у національній практиці. Розуміння і використання МСБО потребує знань і досвіду не тільки у сфері бухгалтерського обліку. Сучасний бухгалтер повинен мати широкий кругозір і спектр знань в різних областях: фінансах, економіці, менеджменті, маркетингу, інформаційних технологіях тощо.

Витрати на збут, відповідно до вітчизняного нормативного забезпечення з бухгалтерського обліку, включаються до витрат періоду у повній сумі та між видами продукції не розподіляються. Здавалося б, така логіка також не суперечить МСБО 2, адже у прикладах витрат, які виключаються з собівартості продукції та відносяться до витрат періоду, згідно зі згаданим раніше п.16 МСБО 2, містяться і витрати на збут.

Однак перекладачі стандарту не врахували, що у ньому йде мова одночасно про дві групи таких витрат. Оригінал МСБО 2 у п.16 оперує тим же загальним поняттям «витрати на збут» (selling costs), що і П(С)БО 16. Однак у п.38 МСБО 2, у перекладі якого зазначається, що обставини суб'єкта господарювання можуть виправдати включення до собівартості інших витрат, таких як витрати на збут, останні іменуються не як selling costs, а як distribution costs, тобто витрати, пов'язані із доставкою продукції до споживачів.

4.4 Напрями поліпшення облікового процесу витрат на збут

В ринкових умовах господарювання головним завданням ТОВ «ОЛДІ-Житомир» є забезпечення ефективної збутової діяльності та формування конкурентоспроможної організаційної структури як елементу системи управління збутовою діяльністю. Адже витрати визнаються в обліку, коли існує ймовірність зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних із зменшенням активів або зі збільшенням зобов'язань, що може бути достовірно визначено.

З метою управління процесом збуту продукції підприємство має виконувати наступні завдання :

- формувати збутову політику підприємства, як основу вдосконалення системи збуту;

- визначати пріоритети, на які доцільно орієнтувати збутову політику;

- розглянути загальну модель формування збутової політики, а також доцільність документального закріплення збутової політики;

- визначити основні завдання маркетингового підрозділу та функції керівника маркетингового відділу;

- досліджувати напрями оптимізації планування продажів .

Гострою проблемою на сьогодні є те, що підприємства в обліку не виділяють витрат на збут. Бухгалтер відносить ці витрати на адміністративні витрати Такі дії викривляють інформацію, що наводиться в звітності. Цілі збуту продукції виходять із цілей підприємства, серед яких переважає максимізація прибутку. Тобто досягнення максимального прибутку можливе лише за умов успішної реалізації таких завдань у сфері збуту.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

1. Організація бухгалтерського обліку є дієвим механізмом запровадження облікової політики підприємства та основою для забезпечення ефективності управління підприємством. Механізмом її запровадження є обране підприємством, з урахуванням чинного законодавства та умов господарювання, відображення інформаційних потоків в системі бухгалтерського обліку і полягає в ефективному використанні її складових для забезпечення потреб різних груп користувачів.

2. Дієва організація бухгалтерського обліку повинна забезпечувати реалізацію сукупності функцій та процесів бухгалтерського обліку і управління.

3. Оцінка поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених на організацію та методики обліку дозволяє стверджувати, що організація обліку потребує системного підходу. Аналіз думок провідних вчених дозволив розробити власний алгоритм послідовності організації обліку витрат на збут.

4. В ринкових умовах господарювання головним завданням ТОВ «ОЛДІ-Житомир» є забезпечення ефективної збутової діяльності та формування конкурентоспроможної організаційної структури як елементу системи управління збутовою діяльністю. Адже витрати визнаються в обліку, коли існує ймовірність зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних із зменшенням активів або зі збільшенням зобов'язань, що може бути достовірно визначено.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про підприємства в Україні: Закон України від 26.02.06р. №. 785-12 (зі змінами та доповненнями).

2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99р. № 996-ХТУ (зі змінами та доповненнями).

3. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.1991р. №1251-XII (зі змінами та доповненнями).

4. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3.04.1993р. №250 (зі змінами та доповненнями).

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 'Витрати', затверджене приказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 (зі змінами та доповненнями).

6. Безверхий К.В. Непрямі витрати в системі управління промислових підприємств: обліково-контрольний аспект: [монографія] / К.В. Безверхий. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 276 с.

7. Білоусова І. Проблеми вдосконалення управлінського обліку // Бухгалтерський облік і аудит. - 2011. - №4. - с.35 - 40.

8. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський і управлінський облік Навч. посібник./ Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Лижевська, Н.В. Герасимчук. - Житомир: ЖІТІ, 2000.- 543с.

9. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М., Петренко Н.І.: Контроль і ревізія: Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит'. -Житомир: ПП. „Рута', 2002. - 568с.

10. Бутинець Ф.Ф., Івахненков С.В., Давидюк Т.В., Шахрайчук Т.В. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050.106 'Облік і аудит' -Житомир: ПП 'Рута', 2006. - 345с.

11. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник./ За ред. проф Ф.Ф. Бутинця, - Житомир: ЖІТІ, 2010.- 289с.

12. Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета - студентам. Фінансовий облік. Просто та доступно (поради для студентів). - К.: «Все про бухгалтерський облік», 2005. - 99с.

13. Гавришко Н.В. Облік і аналіз маркетингової та збутової діяльності: управлінський аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 - бухгалтерський облік, аналіз та аудит / Н.В. Гавришко. К., 2001. - 19 с.

14. Голов С. Чи перешкоджає П (С)БО 16 «Витрати» економічній роботі на підприємстві // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - № 5. - с. 3- 10.

15. Голов С.Ф. Теорія багатоцільового бухгалтерського обліку / С.Ф. Голов Бухгалтерський облік і аудит. - 2011. - № 4. - С. 3-13.

16. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г.: Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник: 3 - те вид. - К.: А.С.К., 2000. - 282с.

17. Гудзенко Н.М. Облік і контроль збуту в операційній діяльності сільськогосподарських підприємств: автореф. дис. на здобуття наук. Ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.09 - бухгалтерський облік, аналіз та аудит / Н.М. Гудзенко. - К., 2006. - 25 с.

18. Дерій В. Проблеми обліку витрат і доходів підприємства та перспективи їх вирішення в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. - № 4. - с. 7

19. Економічна енциклопедія: У трьох томах. - Т. 2 / Редкол.: … С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001.- 848 с.

20. Економічна енциклопедія: У трьох томах. - Т. 1 / Редкол.: … С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 864 с

21. Козаченко А.Ю. Системний підхід до формування та відображення в обліку невиробничих витрат / А.Ю. Козаченко // Економічний часопис - ХХ. 2012. - № 11-12(1). - С. 90-92.

22. Кондратюк О.М. Облік і аналіз екологічних витрат промислових підприємств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кан. екон. наук: спец. 8.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / О.М. Кондратюк. - Київ, 2008. - 21 с.

23. Кужельний М.В., Калюга Є.В., Калюга О.В. Контроль фінансової діяльності та правильності її складання: Навч.-метод. посібник для студентів економічних спеціальностей і працівників обліково-аналітичних і контрольно-ревізійних служб підприємств, організацій та установ.-К.: Єльга, Ніка-Центр, 2001 - 240с.

24. Кулаковська Л.П. Організація і методика аудиту: навч. посіб. / Л.П. Кулаковська, Ю.В. Піча - К.:Каравела, 2012. - 568с.

25. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. - К. Вид-во „Центр навчальної літератури”, 2009.- 528с.

26. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2008. - 503с.

27. Нечай Н.М. Облік та контроль невиробничих витрат (на прикладі машинобудівних підприємств): автореф. дис. канд. наук: 08.06.04 - бухгалтерський облік, аналіз та аудит / Н.М. Нечай. - К., 2003. - 18 с.

28. Пилипенко А.А. Об'єктивний вплив появи сучасних технологій управління на трансформацію облікової парадигми та його суб'єктивне сприйняття / А.А. Пилипенко // Сучасні проблеми управління підприємствами: матеріали міжн. наук.-практ. конф-ї 8-9 листопада 2012 р. - Х.: ФОП Александрова К.М., ВД «ІНЖЕК», 2012. - С. 58-61.

29. Посібник з бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами України / Зубілевич С.Я., Кравченко І.Ю., Прокопенко О.О., Школьніков Д.Г., Юркевич Н.С. - 3- е вид., перероб. і доп. - К.: «Укрпапір», 2003. - 472с.

30. Сльозко Т. Методи обліку витрат «стандарт - кост» і нормативний: історія та сучасність // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 7. - с. 3 - 8.

31. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. 3-те вид., допов. і перероб. - К.: Алерта, 2008. - 926с.

32. Фінансовий облік: Підручник / Голов С.Ф., Костюченко В.М., Кравченко І.Ю., Ямборко Г.А. /. - К., 2009. - 976с.

33. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: навч. посіб. / Ю.С. Цал-Цалко. - Житомир: ЖІТІ. 2002. - 647 с.

34. Цибульник М.О. Екологічні витрати та обов'язання в системі бухгалтерського обліку / М.О. Цибульник // Економічні науки, серія «Облік і фінанси». - 2012. - № 9(33). - С. 93-98.

35. Чебанова Н.В., Єфименко Т.І. Фінансовий облік: Підручник. - К: ВЦ «Академія», 2007. - 704с.

36. Чумаченко М., Білоусова І. Дискусійні проблеми обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. №10. - с.35.

37. Шевчук О.А. Облік і аудит витрат на збут продукції в підприємствах цукрової промисловості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.09 - бухгалтерський облік, аналіз та аудит / О.А. Шевчук. - Тернопіль, 2012. - 20 с.

38. Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб. - 3 - те вид., перероб. І доп. - К.: Знання, 2007. - 439 с.