Облік, аналіз і аудит основних засобів на прикладі підприємства ВАТ "Свемон-Волинь"

/

2

Дипломна робота

Облік, аналіз і аудит основних засобів на прикладі підприємства ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Зміст

Вступ

1. Економіко-організаційна характеристика підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

1.1 Основні дефініції, поняття з основних засобів

1.2 Характеристика фінансового стану та організаційної структури підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

2. Особливості організації обліку основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

2.1 Організація первинного обліку операцій з основними засобами

2.2 Організація аналітичного та синтетичного обліку на прикладі РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

2.3 Методика підготовки звітності на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

3. Аналіз основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

3.1 Суть та завдання економічного аналізу

3.2 Ретроспективний аналіз

3.3 Прогнозний аналіз складу основних засобів

4. Організація аудиту основних засобів підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

4.1 Завдання, мета та інформаційна база аудиту РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

4.2 Вивчення та оцінка системи внутрішнього контролю РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

4.3 Методика проведення аудиту необоротних активів РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

5. Автоматизація обліку основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

6. Міжнародна практика обліку, аналізу та аудиту основних засобів

7. Організація охорони праці на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

8. Заходи покращення організаційно-економічної діяльності підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Висновок

облік аудит основні засоби підприємство

Вступ

Відслідковуючи світові тенденції глобалізації, зокрема вступ України до лав Світової Організації Торгівлі, варто відзначити, що при євро інтеграційних прагненнях України важливе значення має прозора звітність підприємств за міжнародними стандартами.

Згідно економічної енциклопедії, основні засоби - сукупність засобів праці, що діють протягом тривалого періоду й у процесі виробництва (відтворення) поступово переносять свою вартість на виготовлений продукт. Вони відображають рівень розвитку продуктивних сил. До основних засобів належать земля, виробничі споруди, технічні й транспортні засоби, машини та обладнання. Основні засоби обраховуються у вартісному виразі. [41]

Основні засоби відіграють важливу роль як в активі балансу, так і при створенні фінансового результату.

Питаннями обліку, аналізу та аудиту основних засобів займались такі діячі економічної науки, як Мних Є.В., Кужельний М.В., Бутинець Ф.Ф., Сопко В.В., Єфименко В.І., Рудницький В.С. та інші.

Мета дипломної роботи - дослідження методології обліку, аналізу та аудиту основних засобів з урахуванням чинної нормативної бази, економіко-правового поля діяльності суб'єкта господарювання, міжнародної практики даних питань.

Завдання дипломної роботи:

- вивчення первинної та звітної документації з руху основних засобів, діяльності підприємства в цілому;

- дослідження вітчизняного нормативного поля обліку аналізу і контролю основних засобів;

- розкриття організації системи обліку та звітності операцій з основними засобами;

- проведення аналізу основних засобів за базовими показниками, що визнаються в звітних формах;

- розкриття системи внутрішнього і зовнішнього контролю операцій з основними засобами;

- вивчення міжнародної практики обліку, аналізу та контролю основних засобів;

- обґрунтування шляхів удосконалення обліку, аналізу і контролю основних засобів з урахуванням вимог сучасного економічного розвитку суб'єкта та його потенційних можливостей.

Матеріали дипломної роботи систематизовано за розділами.

У першому розділі «Економіко-організаційна характеристика РФ ВАТ СВЕМОН-ВОЛИНЬ» розкрито основні категорії та характеристика підприємства.

У другому розділі «Особливості організації обліку основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ СВЕМОН-ВОЛИНЬ» розглянуто організацію первинного, аналітичного та синтетичного обліку основних засобів та методику підготовки фінансової та статистичної звітності на даному підприємстві. Третій розділ «Аналіз основних засобів на підприємстві РФ ВАТ СВЕМОН-ВОЛИНЬ» розкриває проведення структурно-динамічного, прогнозного аналізу та аналізу ефективності використання основних засобів підприємства. У четвертому розділі розглянуто організацію зовнішнього та внутрішнього аудиту на підприємстві.

П'ятий розділ присвячений організації автоматизації господарських операцій з основними засобами на підприємстві.

У шостому розділі «Міжнародна практика обліку, аналізу та контролю основних засобів» розглянуто особливості даних операцій з основними засобами, які мають місце і застосовуються при обліку та аудиту у інших країнах. Сьомий розділ «Організація охорони праці на підприємстві РФ ВАТ СВЕМОН-ВОЛИНЬ» розкриває стан та принципи здійснення охорони праці на підприємстві. У восьмому розділі запропоновано шляхи покращення економічної діяльності підприємства. Далі зроблено висновки з проведеної роботи.

1. Економіко-організаційна характеристика підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

1.1 Основні дефініції, поняття з основних засобів

При розгляді кожної окремої теми доводиться оперувати досить специфічними поняттями, без чіткого розуміння яких неможливо правильно зрозуміти суть викладеного матеріалу. Для зручності сприйняття, основні визначення даної теми наведемо в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Основні дефініції теми «Основні засоби»

З нашої точки зору, найбільш повним та економічно змістовним є визначення основних засобів згідно П(С)БО №7 «Основні засоби» [83 ], а саме:

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

1.2 Характеристика фінансового стану та організаційної структури підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Рівненська філія ВАТ 'Свемон-Волинь' створена шляхом реорганізації структури АТ 'Свемон' і передачі майна Рівненської філії АТ 'Свемон' до складу ВАТ 'Свемон-Волинь'.

Філія створена на підставі рішення загальних зборів акціонерів Товариства від '23 'грудня 1995р. на невизначений строк з метою ведення підприємницької діяльності.

Місцезнаходження Філії: Україна, м. Рівне, вул. Транспортна, 13.

Основними видами статутної діяльності РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» є:

- будівництво та монтаж спеціальних об'єктів Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та інших державних органів;

- будівництво, монтаж та експлуатація засобів телекомунікацій, радіо і телебачення;

- виробництво промислової продукції і товарів широкого вжитку;

- генеральний підряд по організації та освоєнню інвестицій;

- виконання проектно-вишукувальних робіт та виготовлення проектної документації;

- внутрішні і міжнародні перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом;

- ремонт машин, механізмів і обладнання, авто сервісне обслуговування;

- оптова торгівля засобами виробництва;

- торгово-посередницькі, маркетингові послуги;

- зовнішня торгівля продукцією та послугами технічного призначення;

- переробка сільськогосподарської продукції та її заготівля, в т.ч. за готівку у населення, виготовлення продуктів харчування;

- надання побутових послуг населенню.

Основні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ», наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Основні фінансові показники РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» за 2007 рік

Економіко-організаційна структура підприємства представляє собою управління з вищестоячими організаціями та місцеву структуру управління з розбиттям на підрозділи: відділ адміністративно-управлінського персоналу, відділ головного механіка, проектний відділ та робочий підрозділ. Загальну організаційну структуру підприємства наведено на рис. 1.1.

Система обліку на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» характеризується веденням силами бухгалтерської служби, керованої головним бухгалтером, яка підпорядкована безпосередньо директору. Загальні принципи облікової політики викладені в Наказі про облікову політику і передбачають такі питання, як:

- Ведення обліку за журнально-ордерною формою за допомогою бухгалтерської програми 1.С.Бухгалтерія;

- Облік основних засобів, нематеріальних активів, малоцінних і швидкозношуючих предметів із застосуванням інвентарних карток;

- Для відокремлення в складі основних засобів малоцінних необоротних активів встановити вартісну межу у розмірі 1000 грн;

- Нарахування зносу основних засобів здійснювати із застосуванням звичайних річних норм амортизаційних відрахувань, визначених податковим законодавством.

Рис. 1.1. Організаційна структура підприємства

2. Особливості організації обліку основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

2.1 Організація первинного обліку операцій з основними засобами

Будь-яка господарська операція повинна відображатись на місці її здійснення у відповідних бухгалтерських документах. Така реєстрація господарських операцій називається первинним обліком, який є основою бухгалтерського обліку. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в бухгалтерському обліку здійснюються на підставі первинних документів.

Первинні документи -- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, зокрема розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Основним документом, який регулює загальні правила застосування первинних документів, є Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Усі первинні документи, облікові реєстри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад українською.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Під час реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Первинні документи складаються на бланках типових чи спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. Документ, виготовлений машинним способом, повинен бути записаний на матеріальному носії (магнітному, паперовому), виготовлений і розмічений за вимогами відповідного стандарту і закодований згідно із затвердженою системою кодифікації.

У випадках, установлених законодавством, а також міністерствами і відомствами України, бланки первинних документів можуть бути віднесені до бланків суворої звітності. Бланки суворої звітності друкуються за зразками типових або спеціалізованих форм, затверджених відповідно Міністерством статистики за погодженням з Міністерством фінансів України або міністерствами і відомствами за погодженням з Міністерством статистики і Міністерством фінансів України, із обов'язковим друкуванням на бланках квитанцій, білетів, талонів, абонементів тощо їх номінальної вартості. Всі бланки суворої звітності підлягають нумерації, порядок нанесення якої (нумератором, типографським способом) встановлюють міністерства і відомства. Порядок використання та обліку бланків первинних документів суворої звітності, а також коло господарських операцій, оформлення яких провадиться на таких бланках, установлюються окремими нормативними актами.

Первинні документи для надання їм сили й доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, які повинен перевірити відповідальний виконавець до введення їх у систему обліку.

За відсутності будь-якого реквізиту первинний документ втрачає свою доказову силу і не може бути підставою для здійснення записів у системі рахунків бухгалтерського обліку. Залежно від характеру операцій до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити.

Записи у первинних документах повинні здійснюватися тільки темного кольору чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів та іншими засобами, які б забезпечили збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання документів та запобігли внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень.

Вільні рядки в первинних документах підлягають обов'язковому прокреслюванню.

Керівник підприємства забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

На підприємствах всі бухгалтерські документи, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю (чеки, платіжні доручення, розрахунково-платіжні та платіжні відомості, документи на видачу товарно-матеріальних цінностей тощо), підписує керівник підприємства і головний бухгалтер або згідно з розпорядженням керівника підприємства -- його заступники та заступник головного бухгалтера.

Документи без підпису головного бухгалтера або його заступника є недійсними і не приймаються до виконання. Прибуткові касові ордери дійсні тільки за наявності підпису головного бухгалтера або його заступника, а також касира.

У документах на придбання та видачу матеріальних цінностей повинна бути розписка матеріально відповідальної особи про їх одержання або видачу, а в актах виконаних робіт -- підтвердження про прийняття робіт відповідними особами.

Облік матеріальних засобів за місцем відповідального зберігання ведуть матеріально відповідальні особи у книзі складського обліку запасів за найменуваннями, сортами, кількістю. Працівники бухгалтерії періодично звіряють фактичну наявність запасів із записами у книзі.

Первинні документи, для яких установлена нумерація, послідовно нумеруються порядковими номерами з початку до кінця року. Нумерацію ведуть окремо за кожним видом документа (накладні, рахунки, роздавальні відомості, реєстри, платіжні доручення тощо). Документи реєструються у відповідних книгах реєстрації.

Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Помилки в первинних документах виправляють закреслюючи неправильний текст або суму і надписуючи над закресленим правильний текст або суму. Закреслення проводиться тонкою рискою так, щоб можна було прочитати раніше написане. Виправлення помилок у первинному документі повинно бути обумовлено написом „Виправлено' і затверджено підписами осіб, які підписують документ, із зазначенням дати виправлення. У документах, якими оформлені касові і банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускаються.

Особи, що склали і підписали документи, несуть відповідальність за достовірність даних, а також за своєчасне і якісне складання первинних документів.

Основні первинні документи, які використовуються для обліку основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ», наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Первинні документи для обліку основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

На підприємстві РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» основними і найчастіше використовуваними первинними документами з обліку основних засобів є:

- Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. 0З-1) застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку введення їх в експлуатацію, при оформленні внутрішнього переміщення, а також для виведення із складу основних засобів, внаслідок їх передачі іншому підприємству. Він оформляється комісією в одному примірнику в момент надходження чи вибуття основних засобів. Після цього акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. ОЗ-1) з доданою технічною документацією передається в бухгалтерію, підписується керівником та головним бухгалтером.

- Акт на списання основних засобів (форма ОЗ-3) використовується при оформленні вибуття основних засобів, при повному чи частковому їх списанні. Акт складається в двох примірниках (один -- в бухгалтерії, інший -- матеріально-відповідальній особі). В акті вказуються затрати на списання, а також вартість матеріальних цінностей, отриманих внаслідок ліквідації.

- Акт на списання автотранспортних засобів (форма 0З-4) застосовується для оформлення списання легкового чи вантажного автомобіля, причепа тощо внаслідок їх повної ліквідації.

- інвентарна картка обліку основних засобів (ф. ОЗ-6) - відкривається на кожен об'єкт основних засобів на підставі акту прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. В інвентарній картці записуються тільки основні якісні та кількісні характеристики основного засобу (назва підприємства, місце знаходження, рахунок, субрахунок, код аналітичного обліку, первісна вартість, норма амортизаційних відрахувань, рік випуску, сума зносу, дата введення в експлуатацію, номер техпаспорту тощо). Всі зміни, що відбуваються з основними засобами, обов'язково реєструються в інвентарній картці.

- опис інвентарних карток обліку основних засобів (ф. 0З-7)використовують для реєстрації інвентарних карток, записи в якому ведуться в розрізі класифікаційних груп (видів) основних засобів.

2.2 Організація аналітичного та синтетичного обліку на прикладі РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Основні засоби -- матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).[83.63]

У балансі основні засоби на підприємстві РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» відображаються за первісною вартістю.

Первісна вартість -- історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби' [83] первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Облік основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» ведеться на рахунку 10 „Основні засоби'.

Рахунок 10 „Основні засоби' призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

За дебетом рахунку 10 „Основні засоби' відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом -- вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. Рахунок 10 „Основні засоби' на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» має такі субрахунки:

101 „Земельні ділянки'

102 „Капітальні витрати на поліпшення земель'

103 „Будинки та споруди'

104 „Машини та обладнання'

105 „Транспортні засоби'

106 „Інструменти, прилади та інвентар'

107 „Робоча і продуктивна худоба'

108 „Багаторічні насадження'

109 „Інші основні засоби'

На субрахунку 101 „Земельні ділянки' ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 102 „Капітальні витрати на поліпшення земель' ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку 103 „Будинки та споруди' ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель.

На субрахунках 104 „Машини та обладнання', 105 „Транспортні засоби', 106 „Інструменти, прилади та інвентар', 107 „Робоча і продуктивна худоба', 108 „Багаторічні насадження' здійснюється облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку 109 „Інші основні засоби' ведеться облік основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунку 10 „Основні засоби'.

Підприємство може розширювати зазначену класифікацію, поділяючи у групах (підгрупах) основні засоби на власні, орендовані і такі, що перебувають в експлуатації, запасі, оренді, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудові, частковій ліквідації тощо. На ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» не вважається за доцільне вводити додаткові субрахунки в силу специфіки їхньої діяльності.

При операціях з обліку основних засобів по кредиту використовуються кореспондуючі рахунки третього класу:

Облік надходження основних засобів

Основні засоби підприємства можуть набувати внаслідок:

- купівлі у інших підприємств;

- внеску до статутного капіталу засновників підприємства;

- власного виготовлення;

- обміну на інший актив;

- безоплатного отримання.

Основні засоби відображаються за дебетом рахунку 10 в момент їх надходження на підприємство, але лише у випадку, якщо об'єкт основних засобів:

- не потребує монтажу;

- вводиться в експлуатацію відразу ж після надходження на підприємство.

Типова кореспонденція рахунків наведена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Типова кореспонденція рахунків з обліку надходження основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Якщо об'єкт основних засобів не відповідає вищевказаним вимогам, тоді для відображення надходження основних засобів на ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» використовується рахунок 15 „Капітальні інвестиції'. Капітальні інвестиції -- це витрати, понесені підприємством у зв'язку із придбанням необоротних активів. Практично в усіх випадках витрати на придбання або виготовлення основних засобів накопичуються за дебетом рахунку 15 „Капітальні інвестиції' із кредитів витратних рахунків (в т.ч. авансові платежі для фінансування капітального будівництва), а при введенні в експлуатацію об'єкта основних засобів ці витрати списуються у дебет рахунку 10.

Дебет 10 „Основні засоби' Кредит 15 „Капітальні інвестиції'. Купівля основних засобів виробничого характеру залежно від терміну оплати відображається бухгалтерськими проведеннями, що наведені в таблиці 2.3. За зразок взято введення в експлуатацію тент автомобільний.

Таблиця 2.3 Типова кореспонденція рахунків з обліку введення основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

При формуванні статутного капіталу підприємства його учасники вносять свою частку не тільки грошовими коштами, але й майном (в т.ч. основними засобами). При створенні підприємства декларується розмір статутного капіталу, що відображається за кредитом рахунку 40 „Статутний капітал' та одночасно відображається заборгованість кожного засновника перед статутним капіталом за дебетом відповідного субрахунку рахунку 46 „Неоплачений капітал'. В міру погашення заборгованості рахунок 46 закривається.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Таблиця 2.4 Типова кореспонденція рахунків з обліку введення основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ», що внесені до статутного капіталу

Безоплатне отримання основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» відображається як збільшення додаткового капіталу підприємства за кредитом рахунку 424 „Безоплатно одержані необоротні активи'. Коли актив забезпечує економічні вигоди, то протягом періоду їх отримання сума нарахованого зносу визнається доходом і на цю суму зменшується розмір додаткового капіталу.

Таблиця 2.5 Типова кореспонденція рахунків з обліку введення основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» при безкоштовному отриманні основних засобів

Облік амортизації основних засобів

У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Амортизація --це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом терміну їх корисного використання, Об'єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта. Строк корисного використання об'єкта основних засобів визначається підприємством самостійно з урахуванням:

- очікуваного використання об'єкта, з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичного та морального зносу, що передбачається;

- правових та інших обмежень.

Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття, переведення на реконструкцію, модернізацію основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Пояснимо деякі терміни, що використовуються при застосуванні методів амортизації основних засобів:

Вартість, що амортизується -- первісна вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість -- сума коштів або вартість інших активів яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) після закінчення строку експлуатації необоротних активів.

Залишкова вартість -- первісна вартість за вирахуванням суми зносу.

Знос -- сума нарахованої амортизації, що перенесена на собівартість продукції (робіт, послуг).

Визначення амортизує мої вартості запишемо у вигляді формули:

АВ = ПВ - ЛВ

АВ - амортизуємо вартість;

ПВ - первинна або переоцінена вартість;

ЛВ - ліквідаційна вартість;

Первинна вартість визнається П(С)БО №7 як історична або фактична собівартість об'єкту основних засобів, а переоцінена вартість - як його вартість після переоцінки.

Ліквідаційна вартість - це та сума грошових коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного використання мінус витрати, що пов'язані з вибуттям.

Ліквідаційна вартість визначається у момент отримання об'єкту основних засобів. Якщо визначити її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють до нуля. Відповідно до формули у цьому випадку первинна (переоцінена) вартість об'єкту буде рівна його амортизує мої вартості.

Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об'єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.

При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати:

- очікуємо використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- очікує мий фізичний та моральний знос;

- правові або інші обмеження відносно строку використання об'єкта та інші фактори;

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів можна передивитися у випадку зміни очікуємих економічних вигод від його використання.

Відповідно до П(С)БО №7 [83] амортизація основних засобів нараховується з використанням наступних методів:

- прямолінійного (прямолінійного списання);

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивного (суми кількості років);

- виробничого (метод суми одиниць продукції).

Прямолінійний метод амортизації основних засобів.

При використанні прямолінійного методу вартість об'єкту основних засобів списується однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.

Річна сума амортизації визначається діленням амортизує мої вартості на очікує мий строк використання об'єкту основних засобів:

А = АВ / Т

А - сума амортизаційних відрахувань, грн.;

АВ - амортизуємо вартість об'єкту, грн.;

Т - очікує мий строк використання об'єкту.

За рік це складає (20 000 - 2000) / 5 = 3600 грн.

Сума нарахованої амортизації також може бути розрахована множенням амортизуємої вартості основних засобів на норму амортизації.

А = АВ * Н

Н - норма амортизації.

Річна норма амортизації по цьому методу є величина, зворотна очікуємому строку корисного використання основних засобів у відсотках: Ця сума амортизації буде включатися щорічно (з року у рік), протягом строку корисного використання об'єкту, у склад витрат підприємства та відображатися у Звіті про фінансові результати. На цю ж суму рівномірно (з року у рік) буде збільшуватися накопичена амортизація (знос) та відповідно зменшуватися залишкова вартість об'єкту основних засобів, що відображаються у Балансі.

Метод прямолінійного списання, як правило використовується по відношенню до об'єктів основних засобів, стан яких залежить виключно від строку корисного використання та на них не діє вплив інших факторів. До таких основних засобів відносять будови, споруди, меблі та інші.

Характеризуючи метод прямолінійного списання, не можна не відмітити його переваги у простоті розрахунків та рівномірності розподілу сум амортизації між обліковими періодами, простоті, точності розрахунків. Його використання особливо доцільно, коли ступінь експлуатації об'єкта основних засобів у кожному звітному періоді залишається незмінною. Він передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об'єкту із року у рік.

Але ж недоліком такого методу є те, що при його використанні не враховується моральний знос, а також не робиться реальна оцінка виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується у перші роки їх експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а у останні роки експлуатації знос машин знову зростає. Що до морального зносу машин, то він також нерівномірний. Застосування наданого методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основних засобів на знов створений продукт, в результаті чого створюється недоамортизація основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

Виробничий метод амортизації основних засобів.

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації робиться на основі сумарної виробітки об'єкту за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрах пробігу тощо).

Місячна сума амортизації розраховується співвідношенням амортизуємої вартості об'єктів основних засобів та очікуємого об'єму продукції (робіт, послуг) за весь рік корисного використання такого об'єкту основних засобів. Як відмічалося раніше, амортизуємою вартістю об'єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації по цьому методу можна розрахувати по формулі:

Н = АВ / ОД

ОД - розрахунковий об'єм діяльності (виробництва).

Відзначимо, що при використанні виробничого методу сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, та балансова вартість об'єкту при використанні цього методу змінюється у зрівнянні з попереднім періодом прямо пропорційно об'єму виробленої продукції (робіт, послуг).

В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий прибуток від експлуатації відповідного нематеріального активу у кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, вироблених з його участю у цих звітних періодах. Існує точка зору, що на такий вид обладнання, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цінах пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції у кожному звітному періоді (на основі первісно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу с початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, більшість виробничих активів приймають участь у створені прибутку (та відповідно зношуються) лише тоді, коли вони використовуються у виробництві.

Метод нарахування зносу пропорційно випуску продукції також дуже простий, раціональний та систематичний. Краще за все його використовувати тому випадку, коли відносно активу, на який нараховується знос, можна визначити фактичний об'єм виробленої продукції. Його використання також доцільно, коли економічна користь того чи іншого необоротного активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом на нього часу. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, яка визнається витратами поточного періоду, отриманням прибутку, у випадку, якщо використання відповідного необоротного активу у різні періоди неоднакові. Але, не дивлячись на плюси, цей метод у закордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки дуже складно визначити фактичний об'єм продукції, виробленої з використанням того чи іншого необоротного активу.

Метод зменшення залишкової вартості.

Сутність наданого методу складається у визначенні річної суми амортизації об'єкту основних засобів виходячи з основної вартості такого об'єкту на початок

звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом перемноження остаточної вартості об'єкту основних засобів на норму річної амортизації.

А = ЗВ * НА

ЗВ - залишкова вартість об'єкту основних засобів.

Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно по наступній формулі

Н - строк корисного використання об'єкту основних засобів, років;

ЛВ - ліквідаційна вартість об'єкту основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

ПВ - первісна вартість об'єкту основних засобів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості амортизує мого об'єкту основних засобів. В протилежному випадку об'єкт основних засобів буде повністю “замортизований” протягом одного року! Це виходить з формули розрахунку нормі амортизації.

При використанні наданого методу нарахування амортизації можлива ситуація, при якій остаточна вартість об'єкту наприкінці запланованого строку експлуатації не буде рівна ліквідаційній вартості. Такі розходження будуть виникати у випадку, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у середині звітного періоду. Але ж це не повинно стати причиною сумнівів, так як нарахування амортизації було не з початку звітного року, а з середини, та по усім правилам математики така різниця повинна була виникнути. У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації та до амортизувати залишкову частину вартості або вважати залишкову вартість об'єкту ліквідаційною вартістю.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

При такому методі річна сума амортизації визначається виходячи з залишкової вартості об'єкту на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації по введеним протягом року об'єктам та подвоєння річної норми амортизації, що розраховується виходячи зі строку корисного використання об'єкту.

Норма амортизації у наданому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, що розрахована методом прямолінійного списання.

При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна розрахувати так:

НА = А / АВ

Переробивши надану формулу, отримаємо норму амортизації для наданого методу:

НА = 2 * (А / АВ) = 2 * ( АВ / Т) / АВ = 2 / Т

Наданий метод нарахування амортизації, а саме при розраховані норми річної амортизації, не передбачає обов'язкової наявності ліквідаційної вартості об'єкту основних засобів. При цьому виконується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкту наприкінці періоду його експлуатації була не менше, ніж його ліквідаційна вартість.

Кумулятивний метод.

Річна сума амортизації за цим методом визначається як перемноження амортизуємої вартості та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуємого строку служби об'єкту основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років - це результат суми порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Річна норма амортизації визначається як співвідношення залишеного строку служби ( на початок звітного періоду) та суми чисел років.

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації відповідного року помножаємо на різницю між первинною вартістю об'єкту та його ліквідаційною вартістю, тобто на амортизуєму вартість.

А = НА * (ПВ - ЛВ)

Якщо строк експлуатації об'єкта достатньо довгий, то сума чисел років визначається за формулою кумулятивного числа:

(( Т + 1) * Т) / 2

Треба зазначити, що застосування методу залишкової вартості, а також кумулятивного методу визначення сум амортизації є найбільш прогресивним з точки зору методології бухгалтерського обліку. Доцільність використання цих методів пояснюється наступним:

1) найбільша ефективність використання основних засобів приходиться на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично та морально ще нові;

2) накопичуються грошові кошти для заміни об'єкта у випадку його морального за старіння та інфляції;

3) забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизуємих об'єктів, що приходяться на останні роки використання таких об'єктів без відповідного збільшення витрат виробництва за рахунок того, що сума нараховує мої амортизації у ці роки зменшується.

Крім розглянутих норм та методів нарахування амортизації;підприємство має право застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів; що передбачені податковим законодавством; а саме ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [39]. На РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» використовується саме такий метод нарахування амортизації.

Отже треба зазначити;що у бухгалтерському обліку на відміну від податкового нарахування амортизації робиться не в цілому по групі; а по окремому об'єкту основних засобів щомісячно.

Крім того; від'ємність у бухгалтерському обліку від податкового буде на суму:

- амортизації невиробничих основних фондів;

- поточних ремонтів більш 5% балансової вартості основних фондів на початок року;

- вартості ви бувших об'єктів; що відносяться у податковому обліку до 2; 3 груп;

- вартості безкоштовно отриманих основних засобів.

У податковому обліку норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної групи основних фондів на початок звітного (податкового) періоду у наступних розмірах (у розрахунку на календарний період):

- група 1 - 1,25%;

- група 2 - 6,25%;

- група 3 - 3,75%.

До першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі).

До другої групи належать автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

До третьої групи належать будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп.

До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації для основних засобів, що введені після 01.01.2004 р. з розрахунку на квартал встановлені в таких розмірах:

група -- 2%

група -- 10%

група -- 6%

група -- 15%

Платник податків може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних засобів групи 3; що придбалися після вступання у силу Закону „Про оподаткування прибутку підприємств ” [39]; по наступним нормам (у розрахунку на кожний рік):

1-й рік експлуатації - 15%,

2-й рік експлуатації - 30%,

3-й рік експлуатації - 20%,

4-й рік експлуатації - 15%,

5-й рік експлуатації - 10%,

6-й рік експлуатації - 5%,

7-й рік експлуатації - 5%

У податковому обліку окремий об'єкт основних фондів групи 1 амортизується до досягнення вартості такого об'єкту 100 мінімумів доходів громадян, що не оподатковуються - 1700 грн.

При досягненні об'єктом залишкової вартості - 1700 грн., відповідно до пп. 8.3.7, п. 8.3 ст. Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”, його залишкова вартість дорівнюється до нуля, а сума 1700 грн. відноситься до складу витрат відповідного звітного кварталу.

Амортизація основних фондів груп 2,3 виконується до досягнення такої групи нулевої вартості.

Крім того у податковому обліку облік основних засобів ведеться:

- групи 1 по кожній окремій будові, споруді або їх структурному компоненту, та у цілому по групі як сума вартості окремих об'єктів,

- групи 2 ведеться по їх сукупній вартості незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів,

- групи 3 ведеться по їх сукупній вартості, або пооб'єктне, у випадку застосування прискореної амортизації.

Методи нарахування амортизації вибираються та застосовуються підприємствами самостійно. Залежно від мети, яку підприємство ставить перед собою у зв'язку із використанням основних засобів, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації.

Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків. Але на практиці основні засоби найінтенсивніше використовуються в перші роки експлуатації, і відповідно, в цей період вони найбільше зношуються. Тому виникла потреба застосовувати методи прискореної амортизації. Прискорена амортизація передбачає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку. Завдяки цьому швидше накопичуються кошти для заміни вже амортизованих об'єктів основних засобів.

Кумулятивний метод амортизації, зменшення залишкової вартості і прискореного зменшення залишкової вартості -- найбільш привабливі для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, яка відноситься на собівартість продукції, виконаних робіт, послуг.

Застосування виробничого методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг) можна достовірно визначити. Цей метод змушує підприємство дбати про те, щоб виробничі об'єкти постійно експлуатувалися, тим самим швидше „переносили' свою вартість на вартість готової продукції. Перевагами методу є відповідність величини нарахованої амортизації до обсягу продукції (робіт, послуг); недоліком -- складність визначення (прогнозування) виробітку окремих об'єктів основних засобів.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств' підприємства повинні проводити нарахування амортизації для обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню згідно із нормами цього Закону. Підприємства можуть застосовувати як тільки „податковий' метод нарахування амортизації, так і поєднувати його із методами, зазначеними в П(С)БО 7. Різниці між сумами нарахованої амортизації за „податковим' та бухгалтерським обліком відображаються відповідно до П(С)БО 17 „Податок на прибуток'.

Із запровадженням П(С)БО 7 підприємствам надано досить багато прав самостійно вирішувати питання, пов'язані з амортизацією, наприклад:

визначення ліквідаційної вартості об'єктів (а отже, і вартості, що амортизується);

визначення терміну корисного використання (експлуатації) об'єктів;

вибору методу амортизації;

застосування до різних груп об'єктів різних методів амортизації.
Визначення цих факторів дає змогу підприємству впливати на розмір амортизаційних відрахувань, а отже і на структуру витрат.

Нарахування амортизації проводиться протягом всього періоду експлуатації основного засобу. При вибутті основного засобу сума нарахованого зносу списується на зменшення первісної вартості основного засобу.

Кореспонденцію рахунків щодо обліку амортизації основних засобів у загальному вигляді можна показати в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Типова кореспонденція рахунків з обліку амортизації основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Якщо підприємство поряд з рахунками класу 9 використовує рахунки класу 8, то суми нарахованої амортизації основних засобів „транзитом' пройдуть через рахунок 831.

Якщо підприємство оперує тільки рахунками класу 8, то суми амортизації буде відображено такими записами, що наведені в таблиці 2.7 [34].

Таблиця 2.7 Типова кореспонденція рахунків з обліку амортизації основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Облік операцій, пов'язаних з поліпшенням та експлуатацією основних засобів.

У процесі експлуатації основних засобів підприємство може здійснювати заходи, що ведуть до збільшення економічних вигод, очікуваних від використання відповідних об'єктів основних засобів. Витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання. Порогом суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об'єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості.

Малоцінні необоротні активи і бібліотечні фонди не переоцінюються, якщо амортизація їх вартості здійснюється нарахуванням у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решти 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вибуття (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом, або якщо амортизація їх вартості здійснюється нарахуванням у першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

Для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Постійно діюча комісія:

- здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;

- встановлює причини невідповідності критеріям активу;

- визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

- визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;

- складає і підписує акти на списання основних засобів.

В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.

У разі списання основних засобів, які вибувають в результаті аварії або стихійного лиха, до акта додається копія акта аварії і зазначаються обставини стихійного лиха. Затрати з будівництва (виготовлення), придбання і поліпшення об'єктів основних засобів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення об'єктів в експлуатацію визнаються незавершеними капітальними інвестиціями (незавершеним будівництвом). Затрати на будівництво, виготовлення, придбання і поліпшення об'єктів (капітальні інвестиції) групуються за такими напрямками робіт (витрат):

- проектно-вишукувальні роботи;

- будівельні роботи;

- роботи з монтажу устаткування;

- придбання устаткування, що потребує монтажу;

- придбання устаткування, що не потребує монтажу, інструментів та інвентарю;

- інші капітальні роботи і затрати.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться у розрізі затрат на зазначені роботи (витрати) окремо за об'єктами інвестицій.

Капітальні інвестиції обліковуються у складі незавершеного будівництва до введення об'єктів основних засобів в експлуатацію. Для зарахування закінчених будівництвом (монтажем) і прийнятих в експлуатацію об'єктів визначається їх інвентарна вартість за даними аналітичного обліку капітальних інвестицій. Інвентарна вартість списується з рахунку обліку капітальних інвестицій з оприбуткуванням первісної вартості об'єкта основних засобів в сумі зазначеної інвентарної вартості.

Для накопичення зазначених затрат передбачено використати субрахунок 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів' і 153 „Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів' рахунку 15 „Капітальні інвестиції'.

Таблиця 2.8 Типова кореспонденція рахунків з обліку витрат на покращення основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Крім витрат на покращення, підприємства несуть витрати на ремонт основних засобів. Дані витрати не призводять до збільшення первісно очікуваних економічних вигод, тому їх відносять не на збільшення первісної вартості основного засобу, а до витрат поточного періоду.

Таблиця 2.9 Витрати на ремонт основних засобів

Облік вибуття основних засобів.

Вибуття основних засобів може відбуватися внаслідок:

- продажу;

- ліквідації;

- безоплатної передачі іншим підприємствам;

- обміну на інші активи;

- внеску до статутного капіталу інших підприємств.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.

Операція продажу основних засобів передбачає отримання доходу за проданий об'єкт. Дохід від реалізації основних засобів відображається за кредитом субрахунка 742 „Дохід від реалізації необоротних активів'. За дебетом цього субрахунка відображається сума ПДВ.

Залишкова вартість об'єкта основних засобів, що продається, на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» списується на витрати періоду в дебет субрахунка 972 „Собівартість реалізованих необоротних активів'. У дебет цього рахунку списуються також усі витрати, пов'язані з реалізацією об'єкта основних засобів.

Таблиця 2.10 Типова кореспонденція рахунків з обліку реалізації основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Ліквідація об'єкта може бути як повною, так і частковою. У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної вартості і зносу ліквідованої частини об'єкта. Залишкова вартість ліквідованого об'єкта, а також витрати, пов'язані з їх ліквідацією, відображаються в обліку на рахунку 976 „Списання необоротних активів'.

Якщо при ліквідації об'єкта основних засобів оприбутковуються матеріальні цінності, то в обліку визнається дохід, який відображається по кредиту рахунку 746 „Інші доходи від звичайної діяльності'. На вартість об'єкта основних засобів, що ліквідовується (за звичайними цінами, що діють на момент продажу), згідно із Законом України „Про податок на додану вартість', нараховується податкове зобов'язання по ПДВ.

Вибуття основних засобів внаслідок ліквідації на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» відображається проведеннями, наведеними в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 Типова кореспонденція рахунків з обліку вибуття основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

При безоплатній передачі об'єкта основних засобів іншому підприємству дохід дорівнює нулю, а залишкова вартість об'єкта основних засобів та витрати, пов'язані з такою передачею, відображаються по дебету субрахунку 976 „Списання необоротних активів'. На вартість об'єкта основних засобів, що безоплатно передається іншому підприємству (за звичайними цінами, що діють на момент продажу), згідно із Законом України „Про податок на додану вартість' [40], нараховується податкове зобов'язання по ПДВ.

Таблиця 2.12 Типова кореспонденція рахунків з обліку безоплатної передачі основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби' підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку.

На РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки -- до складу витрат.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Таблиця 2.13 Типова кореспонденція рахунків з обліку переоцінки основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

2.3 Методика підготовки звітності на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Підприємство РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» готує таку звітність:

1. Фінансова (бухгалтерська) звітність складається з Балансу (Ф - 1), Звіту про фінансові результати (Ф - 2), Звіту про рух грошових коштів (Ф - 3), Звіту про власний капітал (Ф - 4), Приміток до фінансової звітності.

Фінансова звітність подається в:

- органи державної статистики у м. Рівне;

- вищестоящі організації АТ «СВЕМОН» у м. Київ;

- обслуговуючому банку при наявності непогашених кредитних ресурсів;

- комісію з цінних паперів та фондового ринку по м. Рівне - щорічно до 1 травня.

Квартальна звітність подається до 25 числа по закінченню звітного кварталу, річна - до 20 лютого.

Особливістю фінансової звітності є те, що вона має повне узагальнення з даними обліку.

2.Податкова - звітність підприємства по основних податках та платежах до бюджету і позабюджетних фондів. Звітні дані ґрунтуються на даних обліку з коригуванням за вимогами податкового законодавства. Подається до Міської податкової адміністрації у м. Рівне.

3.Звітність по обов'язкових зборах на заробітну плату до органів соціального страхування у м. Рівне.

4.Статистична звітність - термін та форми подання встановлюються державним органами статистики, показники визнаються як в грошових так і натуральних вимірах.

- Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

- Якісні характеристики фінансової звітності:

- Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива.

- Фінансова звітність повинна містить лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами.

- Фінансова звітність повинна бути достовірною.

- Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств.

Методика підготовки фінансової звітності на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» включає певні особливості. При підготовці Ф-1 «Баланс» на підприємстві враховують наступні коментарі, як у статті “Незакінчене будівництво ” відображається вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, й обладнання для монтажу), що здійснюється підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.

Рядок 031 балансу містить не тільки дебетове сальдо рахунка 10 “Основні засоби ”, але й дебетове сальдо рахунка 11 “Інші необоротні активи ”.

У Плані рахунків одним з критеріїв розподілу рахунка 14 “Довгострокові фінансові інвестиції ” на субрахунки є пов'язаність сторін, іншим - метод обліку. В статті “Довгострокові фінансові інвестиції ”, окремо відображаються довгострокові фінансові інвестиції:

- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств;

- інші фінансові інвестиції.

Довгострокові кредити банків ” відображається сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобовяканням. Таким чином, в рядок балансу 440 “Довгострокові кредити банків ” можна включити лише кредитове сальдо за рахунками 501, 502, 503, 504. Балансове узагальнення Ф-1 «Баланс» наведено у додатках.

При підготовці Ф №2 «Звіт про фінансові результати» на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» враховують наступну методику.

У рядку 010 Звіту відображається загальний доход.

У рядку 015 відображається сума ПДВ, що включена до складу доходу. Її зазначають у дужках.

У рядку 030 “Інші вирахування з доходу ” відображаються надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Ці суми також зазначають у дужках.

У рядку 040 Звіту відображається собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), яка визначається з урахуванням застосовуваних підприємством методів оцінки вибуття запасів, установлених ПБО 9.

У рядку 130 “Інші доходи ” показуються доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, пов'язані з операціями по списанню з балансу необоротних активів та реалізацією фінансових інвестицій (Кт 74).

У рядку 160 “Інші витрати ” відображаються витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності підприємства, не пов'язані з операційною діяльністю, а також витрати страхової діяльності, до яких включаються балансова вартість реалізованих фінансових інвестицій та необоротних активів, суми знецінення (уцінки) необоротних активів і фінансових інвестицій, залишкова вартість списаних необоротних активів і витрати, пов'язані з їх ліквідацією (Дт 97).

У розділі ІІ Звіту наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління й інші операційні витрати), зазнані підприємством. Операційні витрати у цьому розділі відображаються за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто тих витрат, які складають собівартість продукції (робіт, послуг), виготовленої та спожитої самим підприємством. Показники розділу ІІ базуються на підставі даних, відображених в обліку на рахунках класу 8.

У рядку 260 “Амортизація” відображається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів й інших необоротних матеріальних активів (Дт 83 “Амортизація” Кт 13 “Знос необоротних активів”).

Балансове узагальнення Звіту про фінансові результати наведено у додатках.

Ф№4 “Звіт про власний капітал ”. Власний капітал - це частина активів підприємства, що залишається після вирахування всіх його зобов'язань Відомо, що для визначення частки власного капіталу в активах підприємства необхідно скористатися такою формулою: Капітал = Активи - Зобов'язання

Зміст і форма цього звіту - визначені Положенням бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал ”[ 84].

У даній формі необхідно представити не лише структуру власного капіталу, але і постатейну деталізацію всіх факторів, що вплинули на його величину протягом звітного періоду.

У додатках в табличній формі зазначені причини, що призводять до зміни розміру власного капіталу, їх вплив на різні види власного капіталу збільшення (+) або зменшення (-) і взаємозв'язок показників ф.№4 “Звіт про власний капітал ” з показниками інших форм фінансової звітності -ф.№1 “Баланс” і ф.№2 “Звіт про фінансові результати ”.

Загальна суму власного капіталу підприємства визначається таким чином:

Капітал = ряд.380 ф.№1 “Баланс” або ( ряд.300 + ряд.310 + ряд.320 + ряд.330 + ряд.340 +/- ряд.350 - ряд.360 - ряд.370) ф.№1”Баланс”.

Ф№ 5 «Примітки до річної фінансової звітності» - це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачене відповідними положеннями.

Відповідно до ПБО 1, за складом примітки до фінансових звітів поділяються на три компоненти:

- Облікова політика

- Інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами)

- Інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності

Методика підготовки податкової звітності

На підприємстві РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» типовими доходами є прибуток від надання послуг по проектуванню та монтажу ліній електрозв'язку. Відповідно основними формами податкової звітності є декларація з податку на прибуток, декларація зі сплати ПДВ та декларація з доходів фізичних осіб.

Декларація про прибуток підприємств складається платниками податку за формою, що додається в додатках.

У декларації вказуються всі передбачені в ній показники. У випадках не заповнення того чи іншого рядка через відсутність операції цей рядок прокреслюється. Декларація заповнюється чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та інших засобів, які забезпечують збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності.

У декларації не повинно бути ніяких підчисток, помарок, непомітних виправлень. Виправлення помилок у декларації проводиться з дотриманням Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Декларація заповнюється в тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Оригінал декларації подається РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» до податкового органу за місцезнаходженням платника. Подання ксерокопії не допускається. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Достовірність даних підтверджується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера, а за відсутності на підприємстві бухгалтерської служби -- спеціаліста, який веде облік, та засвідчується печаткою.

Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Рядок 04.10 заповнюється на підставі даних таблиці 3 “Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат ” додатка К1/1 і таблиці 2 “Витрати на поліпшення нафтогазових свердловин, що включаються до складу валових витрат ” додатка К1/2. При одночасному заповненні таблиць рекомендуємо скористатися поясненням до цього рядка у Порядку складання декларації.

Рядок 07 заповнюється на підставі даних таблиці 2 “Розрахунок амортизаційних відрахувань ” додатка К1/1 та таблиці 1 “Розрахунок амортизації витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин ” додатка К1/2. Відповідно до п.15 Прикінцевих положень Закону №349-ІV, нові норми амортизації груп 1, 2 і 3, встановлені цим Законом, застосовуватимуться починаючи з 2004 року.

При цьому до основних фондів нової групи 4 включаються відповідні основні фонди, придбані (виготовлені) платником податку після набрання чинності цим Законом (а також витрати на поліпшення таких новопридбаних (виготовлених) основних фондів у встановленому порядку), а саме електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Подання податкової декларації по податку на додану вартість передбачено Законом України 'Про податок на додану вартість' та Законом України 'Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'.

Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону.

Декларація складається із вступної частини та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

Оригінал декларації на паперовому носії подається платником до податкового органу за місцем знаходження платника. Подання ксерокопії не допускається.

За добровільним рішенням платник податку може подати до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації податкову декларацію в електронній формі за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Декларація може бути надіслана до податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації.

Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується - підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом підзвітних осіб, зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації.

Декларація, заповнення якої не відповідає вимогам та яка не підтверджена печаткою та підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) або без передбачених цим Порядком додатків не реєструється, вважається неприйнятою і повертається платнику для доопрацювання.

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Порядок сплати і ставку комунального податку визначають органи місцевого самоврядування. Згідно з роз'ясненням Мінстату та податкових органів України, для розрахунку комунального податку необхідно визначати та використовувати показник середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.

До спискового складу включаються всі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також на тимчасову роботу строком на один день і більше, з дня зарахування їх на роботу. Не включаються до облікового складу працівники, які не перебувають у штаті цього підприємства (в тому числі прийняті для виконання разових спеціальних робіт, прийняті на роботу за сумісництвом).

Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 до 30 або 31 (для лютого -- до 28 або 29 числа), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, та ділення одержаної суми на кількість календарних днів звітного місяця. Чисельність працівників облікового складу за вихідний або святковий (неробочий) день приймається на рівні облікової чисельності працівників за попередній робочий день.

Середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Форма № 1 ДФ - це відомість про суми виплачених доходів і утриманих сум прибуткового податку за квартал.

Вона заповнюється згідно з Порядком заповнення та подання юридичними особами всіх форм власності й фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності Податкового розрахунку Ф №1ДФ.

Зазначені особи до Податкового розрахунку Ф№1ДФ заносять інформацію про всіх фізичних осіб, які перебували з ними в трудових відносинах, незалежно від того, отримували громадяни доход у звітному періоді чи ні, та засновників (громадян) господарських товариств, яким провадилися виплати у звітному періоді. Тобто необхідно подавати дані про всіх працівників по штату, за сумісництвом, а також працюючих за договорами цивільно-правового характеру.

Також подаються дані про фізичних осіб - засновників, якщо їм виплачувалися доходи у звітному періоді, фізичних осіб, яким виплачувалася плата за оренду, поставку товарів, робіт, послуг, продаж акцій, різні види благодійності, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат.

З 16.06.2003 року з'явилася нова графа, що має назву „Сума нарахованого доходу (грн. коп.)”. Графу 4 „Сума утриманого прибуткового податку (грн. коп.)” розділено на дві графи: 4 „нарахованого (грн. коп.)” та 4а „перерахованого (грн. коп.)”.

Тепер у Податковому розрахунку Ф №1ДФ зазначатимуться дані про всі нараховані та виплачені фізичним особам доходи. Відомості подаються юридичними особами незалежно від того, чи одержували громадяни у звітному періоді доходи, а саме про всіх фізичних осіб, які:

перебували з ними у трудових відносинах незалежно від того, чи одержували громадяни дохід у звітному періоді;

перебували з ними в цивільно-правових відносинах;

отримували від них виплати у звітному періоді.

Податковий розрахунок Ф №1ДФ також подається на осіб, які хоча не перебувають з СПД ані у трудових, ані у цивільно-правових відносинах, однак одержують певні доходи у грошовій чи натуральній формі (компенсаційні виплати, вихідна допомога звільненим працівникам, дивіденди засновникам тощо),

У разі відсутності у працюючих доходів у звітному періоді обов'язково заповнюється відомість із внесенням порядкових номерів до графи 1, десяти розрядних ідентифікаційних номерів працюючих - до графи 2, нулів - до граф 3, 4 та 8 і ознаки доходів - до графи 5.

Також необхідно вказувати ідентифікаційні номери директора підприємства і головного бухгалтера та їх прізвища.

Податковий розрахунок Ф №1ДФ обов'язково підписується керівником та головним бухгалтером і завіряється печаткою. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності завіряють підписом.

Податковий розрахунок Ф №1ДФ подається до органів державної податкової служби щоквартально протягом 40-ка днів після закінчення звітного кварталу.

Основні податки та обов'язкові платежі до бюджету наведено в додатках у вигляді таблиці.

Методика підготовки статистичної звітності

Властивостями статистичної звітності є:

1.Обов'язковість означає, що звіти подають усі зареєстровані суб'єкти діяльності, додержуючись уніфікованої форми та затвердженого переліку показників і зазначаючи свої реквізити: назву, адресу, прізвище та підпис відповідальної особи, дату складання звіту.

2.Систематичність означає регулярне і своєчасне складання та подання звітності у затверджені строки.

3.Вірогідність( достовірність) означає, що дані, наведені у звітності, мають відповідати дійсності та виключати будь-які викривлення( приховування і приписки).

Класифікується статистична звітність за:

1.За частотою подання: річна; періодична: місячна, квартальна, річна.

2.За строком подання звітів: до певного числа; не пізніше певного числа; певного числа(у тому числі на зазначену дату).

3.За призначенням: загальнодержавна; статистична звітність підприємств певних галузей і видів діяльності

4. За адресатом: Органом державної статистики, Міністерством і відомством

-Державнійподатковій адміністрації, Фонду державного майна

-Інші

5.За способом відправлення Телеграфна; Поштова; Власноруч; Електронна.

Так, за частотою подання статистичну звітність поділяють па періодичну і річну.

Для статистичної звітності найчастіше встановлюється строк подання не пізніше якогось числа місяця, що настає за звітним. Наприклад, річний Звіт про основні показники діяльності підприємства за формою № 1-підприємництво подають не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Із широкого переліку звітно-статистичної документації можна виділити форми статистичної звітності, що подаються всіма підприємствами незалежно від форм власності та видів діяльності. Таку звітність ми будемо називати загальнодержавною.

Окремо потрібно виділити форми звітності, які затверджують одні державні органи, а подають їх інші. Наприклад, Звіт про суми отриманих пільг по оподаткуванню в розрізі окремих видів податків і пільг щодо кожного виду податку за формою № 1-ПП затверджено Мінстатом України, однак подають його в державні податкові адміністрації, Звіт про наявність вільних робочих місяць (вакантних посад) та потребу в працівниках також затверджено Держкомстатом України, а подає служба зайнятості тощо.

Основною формою статистичного спостереження підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» є форма № 1-підприємництво 'Звіт про основні показники діяльності підприємства'. Вона містить найповнішу та різнобічну інформацію про діяльність суб'єктів господарювання як за масштабами виробництва і реалізації, затратами, так і за іншими аспектами.

Періодичність складання і подання Звіту за формою № 1-підприємництво - поквартально і щорічно. Форма подання - поштова, як, до речі, і всіх інших звітів.

Для заповнення форм статистичних спостережень про обсяги виробництва, реалізації товарів, робіт і послуг та витрати на них використовують дані фінансових звітів: форму № 1 'Баланс', форму № 2 'Звіт про фінансові результати', форму № 5 'Примітки до річної фінансової звітності'. Крім того, можна використовувати показники, які містяться у первинних документах (акти приймання, акт про брак, відомість випуску готової продукції, товарно-транспортні накладні тощо), дані рахунків бухгалтерського обліку, облікових регістрів (Журнали 5, 5А) та інших інформаційних джерел.

У формі № 1-Б 'Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість' на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» відображують дані про основні фінансові результати діяльності підприємства та стан розрахунків.

У першому розділі 'Фінансові результати' наводять такі показники: прибуток, збиток, чистий-прибуток, збиток на кінець звітного періоду і за відповідний період минулого року для порівняння. Цей розділ заповнюють за перший і другий місяці кожного кварталу та за рік наростаючим підсумком з початку року.

Другий розділ 'Дебіторська та кредиторська заборгованість' присвячений висвітленню розмірів дебіторської та кредиторської заборгованості (у тому числі простроченої) між підприємствами та установами в межах України, всього, а також за видами заборгованості: за товари, роботи, послуги, за векселями, з бюджетом, із внутрішніх розрахунків, зі страхування, з оплати праці тощо. Крім того, показується дебіторська і кредиторська заборгованість із суб'єктами господарської діяльності країн - колишніх республік СРСР (у розрізі 14 країн), а також із суб'єктами господарської діяльності інших країн. Цей звіт терміновий і подається щомісяця на 20-й день після звітного періоду.

Інформація про кількісний, якісний склад робочої сили та ефективність її використання міститься у таких основних формах статистичного спостереження: № 1-ПВ 'Звіт з праці (термінова - місячна, квартальна)': № 1-ПВ (заборгованість) 'Звіт про стан заборгованості з виплати заробітної плати', № 1-ПВ (умови праці) 'Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (річна, поштова)'; № 3-ПВ 'Звіт про використання робочого часу (термінова, квартальна), (зведена), (термінова, квартальна)'; № б-ПВ 'Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання (річна, поштова)'; № 10-ПІ 'Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (поштова, річна)' та ін.

Розглянемо основні із вказаних форм звітності.

У формі № 1-ПВ 'Звіт з праці' (місячна) подається інформація за двома розділами: чисельність працівників, фонд оплати праці та заборгованість перед працівниками із виплати заробітної плати, допомоги по соціальному страхуванню. Цей звіт подається до територіальних органів державної статистики щомісяця не пізніше 7-го числа.

Форма № 1-ПВ 'Звіт з праці' (квартальна) дещо ширша і має три розділи.

Перший розділ 'Склад фонду оплати праці та інші виплати' містить інформацію про фонд оплати праці штатних працівників, у тому числі: фонд основної та додаткової оплати праці, з них виділяються надбавки і тарифи (за видами), заохочувальні та компенсаційні виплати (матеріальна допомога, соціальні пільги); оплата за невідпрацьований час; натуральна оплата праці, нарахована продукцією, що дозволена до виплати працівникам; виплати, що не входять до фонду оплати праці; доходи, дивіденди, проценти згідно з акціями, внесками та договорами оренди земельних ділянок і майна, що нараховані до оплати; продано продукції. Крім того, у цьому розділі наводять дані з продажу продукції та наданих послуг працівникам у рахунок заробітної плати.

У другому розділі 'Чисельність та фонд оплати праці окремих категорій працівників' відображують кількість штатних працівників облікового складу і працівників, які не перебувають в обліковому складі.

Третій розділ 'Розподіл працівників за розмірами зарплати' присвячений показникам, які характеризують розподіл штатних працівників за групами згідно з розміром їхньої зарплати. Характерною особливістю цього розділу є те, що його заповнюють за останній місяць кожного кварталу (березень, червень, вересень, грудень).

Аналогічно складають вказану форму за рік.

Не менш важливою є форма № 3-ПВ 'Звіт про використання робочого часу', що заповнюється за перший квартал, півріччя, 9 місяців і за рік - 'Зведений звіт про використання робочого часу'. За допомогою показників, що містяться у цьому звіті, можна зробити аналіз використання робочого часу, трудової мобільності робочої сили, розрахувавши коефіцієнти використання робочого часу, а також коефіцієнти: прибуття, вибуття, обороту, плинності та оновлення кадрів на підприємстві РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ».

Звіт складається із трьох розділів.

Перший розділ 'Використання робочого часу' містить дані про загальний фонд робочого часу, відпрацьований та невідпрацьований час, зокрема: щорічні відпустки, тимчасова непрацездатність, навчальні відпустки, простої, прогули тощо (людино-годин, працівників).

Другий розділ “Рух робочої сили” характеризує мобільність кадрів, а саме: прийнято, вибуло працівників, у тому числі за причинами вибуття(скорочення штатів, за власним бажанням, прогули тощо).

Третій розділ 'Інформація про укладання колективних договорів' містить дані про: кількість укладених колективних договорів, чисельність працівників, які охоплені ними; суми витрачених коштів на впровадження непередбачених законодавством пільг та виплат працівникам і членам їх сімей; розмір установленої мінімальної місячної тарифної ставки (окладу); кількість зобов'язань у колективному договорі, що підлягали виконанню на момент складання звіту, з питань зайнятості, оплати та охорони праці.

Отже, можна підсумувати, що за результатами операцій з необоротними активами можуть виникати показники в усіх статтях і формах звітності.

3. Аналіз основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

3.1 Суть та завдання економічного аналізу

Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує системного вивчення для успішного і ефективного управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз.

Економічний аналіз - це система спеціальних знань для дослідження зміни і розвитку економічних явищ і процесів у їх взаємозв'язку та взаємозумовленості, що визначається суб'єктивними та об'єктивними причинами з метою забезпечення цільового управління ними.

Під предметом економічного аналізу слід розуміти реальну господарську діяльність, яка характеризується сукупністю економічних відносин у зв'язку з виробничо-фінансовими ресурсами, навколишнім природнім середовищем та соціально-політичною атмосферою і знаходить своє вираження через систему економічної інформації.

Виділення предмета та об'єктів економічного аналізу є коректним лише з позиції раціональної організації аналітичної роботи, коли необхідно визначитись стосовно обсягу чи аспектів дослідження господарської діяльності. Тому об'єктами, через які розкривається предмет економічного аналізу, є:

- Виробнича, фінансова, інвестиційна, маркетингова та інші види діяльності.

- Ресурси всіх видів діяльності.

- Виробничі та управлінські структури.

- Організація виробництва і праці.

- Форми господарювання і власності тощо.

У багатьох підручниках з економічного аналізу або зовсім не наводиться визначення його мети, або вона обмежується тільки виявленням резервів. Це надто вузьке визначення. Більш вдалим і науково обґрунтованим буде таке.

Мета економічного аналізу - сприяння виконання планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння подальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень [101].

Основними завданнями економічного аналізу є:

- Об'єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами.

- Виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв'язків.

- Пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва.

- Опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням.

- Узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень.

Ці основні завдання економічного аналізу забезпечують за їх комплексного вирішення досягнення кінцевих результатів - виконання планів, поліпшення і удосконалення економічної роботи і відповідно дальшого розвитку підприємств.

Проте ними не вичерпується весь склад завдань аналізу. Можна назвати ще й такі:

- Оцінка реальності, напруженості та оптимальності планів і обґрунтованості норм споживання ресурсів.

- Виявлення забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

- Оцінка дійовості поточного контролю на всіх виробничих дільницях.

- Вивчення новацій і сприяння їхньому поширенню.

- Дослідження конкурентоспроможності свого підприємства і кон'юк тури ринку.

Для заповнення таблиці 3.1. ми використовуємо дані річної звітності ВАТ 'Свемон-Волинь', зокрема Звіту про обсяги реалізованих послуг, які наводяться в Звіті про обсяги реалізованих послуг (І розділ, р. 02).

Інформацію про середньоспискову чисельність працюючих та фонд оплати праці можна взяти зі Звіту про працю.

Середню вартість основних засобів та середню вартість майна ми визначили, виходячи з даних Балансу (Ф. №1).

Продуктивність праці визначимо за формулою ПП = Q : Ч, де Q - обсяги вироблених послуг, а Ч - середньоспискова чисельність працюючих.

Фондовіддачу визначимо шляхом співвідношення обсягу вироблених послуг на середньорічну вартість основних засобів : Фв = Q : ОЗ.

Для визначення середньої заробітної плати необхідно скористатися наступною формулою: ЗП = ФОП : Ч, де ФОП - фонд оплати праці.

Таблиця 3.1 Основні техніко - економічні показники діяльності підприємства ВАТ 'Свемон-Волинь'

Рис. 3.1 Динаміка фондовіддачі за період 2005-5007 роки

За даними таблиці можна зробити висновки, що обсяг реалізованих послуг в 2006 році на ВАТ 'Свемон-Волинь' зменшився на 65,5 тис.грн. або на 1,55 %; в 2007 році відбулося збільшення, яке становило 903,1 тис.грн. або 21,7 %.

Середньоспискова чисельність працівників в 2006 році зменшилась на 3 особи, у 2007 році - на 18 осіб. Фонд оплати праці за 2006 рік збільшився на 73,3 але у 2007 році зменшився на 106,4 тис.грн. за рахунок зменшення числа працівників, що спричинило в 2006 році збільшення середньої заробітної плати на 1,3 тис.грн. або на 11,6%, а в 2007 році - на 1,87 тис.грн або на 14,9 %.

Рис. 3.2. Середньорічна вартість основних засобів

Відбулося збільшення і середньорічної вартості основних засобів. В 2006 році збільшення складало 95,25 тис.грн., а в 2007 - 61,5 тис.грн або відповідно на 34,88 % та 16,7 %. Це спричинене значним розширенням бази основних засобів підприємства за рахунок купівлі нової техніки і позитивно впливає на впровадження нових технологій у виробництво.

Збільшення середньої вартості майна в 2006 році становило 94,9 тис.грн., а в 2007 році - 32,8 тис.грн.

Щодо продуктивності праці, то в 2006 році ми бачимо підвищення на 1,016 тис.грн./особу або на 2,05 %, а в 2007 році продуктивність праці зросла на 28,366 тис.грн./особу. або на 56 % в основному, внаслідок значного звільнення працівників.

Фондовіддача мала негативну динаміку, оскільки відбувалося стійке її зменшення. Так, в 2006 році фондовіддача зменшилась на 4,23 грн./грн., а в 2007 році - відбувся незначний її приріст на 0,49 грн./грн. Хоча дана тенденція оцінюється негативно, здебільшого це викликано збільшенням кількості основних засобів і зважаючи на те, що обсяг замовлень практично не змінився.

3.2 Ретроспективний аналіз

Структурно-динамічний аналіз основних засобів

За економічною природою засоби праці виступають у вигляді основних засобів тільки у процесі продуктивного використання. Ті ж об'єкти, які придбані з метою подальшої реалізації, відносяться до товарів, а не до основних засобів.

Проведемо структурно-динамічний аналіз необоротних активів. Для цього використаємо інформацію наведену в Балансі (Ф №1). Відобразимо результати аналізу за допомогою таблиці (табл. 3.2.).

За даними таблиці 3.2. робимо висновок, що загалом необоротні активи на ВАТ 'Свемон-Волинь' за період 2005-2007 роки мають позитивну динаміку. В 2006 році порівняно з 2005 це збільшення склало 501,8 тис.грн. або 23,7 %, а в 2007 році - відбулося зменшення на 38,4 тис.грн. або 1,5 %. Зменшення спричинило списання повністю замортизованих основних засобів, яке у зв'язку із специфікою організації праці на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» проводиться нерегулярно.

Найбільшу питому вагу в складі необоротних активів займає первісна вартість основних засобів за 2005, 2006, 2007 роки відповідно 50 %.

Первісна вартість в 2006 році збільшилась на 250,9 тис.грн. або на 23,7 %, а в 2007 - зменшилась на 19,2 тис.грн або на 1,5 %.

Рис. 3.3. Динаміка зносу основних засобів

У зв'язку з придбанням нових основних засобів та збільшенням зносу старих ми отримали зміну залишкової вартості. Так, в 2006 році знос збільшився на 38,9 тис.грн. або на 4,9 %, при цьому залишкова вартість збільшилась на 212 тис.грн або на 80,8 %. В 2007 році сума зносу збільшилась на 69,8 тис.грн. або на 8,3 %, що спричинило зменшення залишкової вартості на 89 тис.грн або на 18,8 %. З проведеного аналізу видно, що прослідковується прогресуюча динаміка зносу, що є негативним для підприємства, оскільки не виводиться з експлуатації застарілі фонди.

Питома вага первісної вартості не змінювалась протягом усіх трьох років.

Питома вага залишкової вартості в 2006 - збільшилась на 5,7 %, у 2007 році зменшилась на 3,2 %. Питома вага зносу основних засобів в 2007 році порівняно з 2005 збільшилась на 3,2 %, а в 2006 році зменшення склало 5,6 %.

Таблиця 3.3 Структурно-динамічний аналіз основних засобів, тис.грн.

Далі доцільно провести структурно-динамічний аналіз складу основних засобів ВАТ 'Свемон-Волинь'. Для цього ми використовуємо інформацію, яка наведена в Примітках до річної фінансової звітності (Ф №5), розділ ІІ.

Для проведення аналізу ми формуємо таблицю відповідної структури (таблиця 3.3.)

За даними таблиці ми робимо висновок, що загальна вартість основних засобів в 2006 році збільшилась на 250,9 тис.грн. або на 23,7 %, а в 2007 році зменшення становило 19,2 тис.грн. або 1,5 %.

В складі основних засобів найбільшу питому вагу займають машини та обладнання, питома вага яких за 2005, 2006, 2007 роки відповідно становить 35,53 %, 37,50 % та 36,3 %.

На другому місці по величині питомої ваги в складі основних засобів є транспортні засоби, які відповідно по роках становлять 32,16 %, 33,11 %, 33,5.

Будинки, споруди та передавальні пристрої в 2005 році становили 20,78 %, в 2006 році - 19,72 %, в 2007 році - 19,3 %.

Інструменти, прилади та інвентар складали незначну частину основних засобів. В 2005 році - 8,09 %, в 2006 році - 6,17 %, в 2007 році - 6,7 %.

В складі основних засобів також відображалися малоцінні необоротні матеріальні активи. В 2005, 2006 та 2007 роках їх питомі ваги склали відповідно 3,44 % , 3,50 % та 4,2 %.

У 2006 році найбільше вплинули на зростання основних засобів машини та обладнання - їх збільшення у 2006 році складало 115 тис. грн., або 30,5 %, а в 2007 році - 22,2 тис. грн. або 4,5 %.

Найбільший вплив на зміну складу основних засобів у 2007 році спричинили також машини та обладнання, але в сторону зменшення загальної суми основних засобів.

Вартість будинків і споруд у 2006 році збільшилась на 38,2 тис.грн. або на 17,3 %, а у 2007 - зменшилась на 8,6 тис.грн. або на 3,3 %.

В 2006 році вартість транспортних засобів збільшилась на 93,2 тис.грн. або 27,3 %, а в 2007 році відбулося зменшення на 1,1 тис.грн. 0,3 %.

Відбулося зменшення інструментів, приладів та інвентарю в 2006 році на 4,9 тис.грн. або на 5,7 %, в 2007 році їх вартість збільшилась на 6,2 тис.грн. тобто на 7,7 %.

В 2006 році порівняно з 2005 було збільшення вартості малоцінних необоротних матеріальних активів на 9,4 тис.грн. або на 25,7 %, у 2007 році порівняно з 2006 - на 6,5 тис. грн., або на 14,2 %.

Рис. 3.4 Структура основних засобів

Таблиця 3.4 Структурно-динамічний аналіз складу основних засобів, тис.грн.

Обсяг основних засобів підприємства постійно змінюється. Передовсім він збільшується за рахунок введення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого обладнання, їх реконструкції та модернізації. Крім того, підприємство може отримувати основні засоби від інших підприємств у порядку безоплатного передавання.

Отже, зміни обсягу основних засобів підприємства обумовлюються їхнім надходженням і їхнім вибуттям. Не завжди зменшення вартості основних засобів є негативним явищем. Іноді воно може бути пов'язане зі зміною технології виробництва або переходом до випуску нових видів продукції або послуг.

У випадку підйому виробництва позитивно оцінюється перевищення суми основних засобів, що надійшли над сумою основних засобів, що вибули, і навпаки.

Крім аналізу абсолютних показників наявності та руху основних засобів проводять аналіз відносних показників, до яких відносять коефіцієнт надходження та коефіцієнт вибуття.

Коефіцієнт надходження основних засобів характеризує інтенсивність введення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду. Цей показник розраховується як у цілому, так і в розрізі окремих груп основних засобів.

К_над = ОЗ^н : ОЗ_кр

Де, ОЗ^н - вартість основних засобів, які надійшли;

ОЗ_кр - вартість основних засобів на кінець року.

Позитивна динаміка цього показника до збільшення при збільшенні виробничої програми, а до зменшення при зменшенні виробничої програми.

Коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття засобів їз сфери виробництва.

К_виб = ОЗ^виб : ОЗ_пр

Де, ОЗ^виб - вартість основних засобів, які вибули;

ОЗ_пр - вартість основних засобів на початок періоду.

Характер динаміки коефіцієнта вибуття діагностується менш чітко і залежить від тактики та стратегії операційного, інвестиційного, інноваційного менеджменту.

Для здійснення аналізу руху основних засобів скористаємося інформацією наведеною в Примітках до річної фінансової звітності (Ф №5). Заповнимо таблицю наступної форми (таблиця 3.5.).

Таблиця 3.5 Аналіз руху основних засобів на ВАТ 'Свемон-Волинь'

Проаналізуємо спочатку абсолютні показники. Залишок основних засобів на початок року в 2006 році становив 1060 тис.грн., що в свою чергу перевищив залишок на початок 2005 року на 47,3 тис.грн. або 4,7 %. Однак, в 2007 році залишок на початок року був більшим ніж залишок в 2006 році. Це збільшення склало 250,9 тис.грн. або 23,7 %.

В 2006 році надійшло 316,3 тис.грн. основних засобів, вартість надходження яких на 263,9 тис.грн. більша ніж вартість надходження за 2005 рік.

Вибуття основних засобів в 2006 році становило 65,4 тис.грн., яке є більшим за вибуття в 2005 році на 60,3 тис.грн. або 1182 %. В 2007 році вибуття склало 37,1 тис.грн., яке було меншим за показник вибуття 2006 року на 28,3 тис.грн. або на 43,3 %.

Залишок на кінець року загалом мав динаміку до збільшення. Так, в 2006 році збільшення становило 250,9 тис.грн., а в 2007 році - відбулося зменшення на 19,2 тис.грн. або відповідно 23,7 % та 1,5 %.

Щодо відносних показників, то, наприклад, коефіцієнт надходження в 2006 році становив 0,2413, який є більшим ніж коефіцієнт надходження за 2005 рік на 0,1919 та більшим ніж коефіцієнт надходження за 2007 рік на 0,235.

Така ж динаміка спостерігається у коефіцієнта вибуття, який в 2006 році склав 0,0617, що в свою чергу є вищим за коефіцієнт вибуття 2005 року на 0,0567 та вищим за коефіцієнт вибуття 2007 року на 0,033.

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що, хоча ВАТ 'Свемон-Волинь' і працює на покращення свого становища, цей процес не є стабільним і супроводжується значним коливанням показників.

Проаналізувавши динаміку і структуру основних засобів, необхідно розглянути технічний стан засобів, від якого також значною мірою залежить збільшення обсягу вироблених послуг.

Для характеристики технічного стану основних засобів використовуються такі основні показники, як коефіцієнт спрацювання (зносу) та коефіцієнт придатності. Розрізняють два вили зносу - фізичний і моральний. У свою чергу кожен із них має ще дві форми.

Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей внаслідок їх використання у виробництві (перша форма), а також у стані бездіяльності - під впливом сил природи (корозія металу) і надзвичайних обставин (друга форма). Чим інтенсивнішим є використання основних засобів, тим швидшим буде їх фізичний знос.

Моральний знос - це знецінення об'єктів основних засобів внаслідок нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу. Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин внаслідок здешевлення їх виробництва або внаслідок випуску нових, досконаліших, продуктивніших машин.

Для наукового обґрунтованого планування відтворення основних засобів необхідні дані про їхній стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності. Коефіцієнт зносу характеризує ту частину вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності - частку не перенесеної на створюваний продукт вартості. Аналіз проводимо на підставі даних наведених в Примітках (Ф №5). Дані оформляємо у вигляді відповідної таблиці (таблиця 2.4.).

Коефіцієнт зносу на початок року - характеризує частку вартості основних засобів, що списана на витрати діяльності в попередніх періодах.

К^поч_зн = Знос^поч : ОЗ^поч

Де, Знос^поч - знос основних засобів на початок року;

ОЗ^поч - вартість основних засобів на початок року.

Коефіцієнт зносу на кінець року - характеризує частку вартості основних засобів, що списана на витрати діяльності в попередніх періодах.

К^кін_зн = Знос^кін : ОЗ^кін

Де, Знос^кін - знос основних засобів на кінець року;

ОЗ^кін - вартість основних засобів на кінець року.

Коефіцієнт придатності - характеризує частку не перенесеної на новий продукт вартості основних засобів.

К_прид = ОЗ^зал : ОЗ^поч

Де, ОЗ^зал - залишкова вартість основних засобів;

ОЗ^поч - вартість основних засобів на початок року.

За даними таблиці 3.5. робимо висновки, що в 2006 році сума зносу основних засобів на ВАТ 'Свемон-Волинь' на початок року становила 797,7 тис.грн., яка перевищила суму зносу за 2005 рік на 68,8 тис.грн. або на 9,4 %, але менша ніж сума зносу на початок 2007 року на 38,9 тис.грн. або на 4,9 %.

Знос на кінець 2006 року складав 836,6 тис.грн., який в свою чергу перевищив знос на кінець 2005 року на 38,9 тис.грн. або на 4,9 % та був меншим ніж знос на кінець 2007 року на 69,8 тис.грн. або на 8,3 %.

Коефіцієнт зносу на початок року у 2006 році збільшився на 0,033 або на 4,6 %, а у 2007 році зменшився на 0,115 або на 15,3 % порівняно з 2006 роком і склав 0,753.

Коефіцієнт зносу на кінець року у 2006 році збільшився на 0,033 % порівняно з 2005 роком, а у 2007 році - зменшився на 0,115 або на 15,3 %

Виходячи з цього, показник придатності у 2006 році збільшився на 0,188 або на 72,6 % порівняно з 2005 роком, що має позитивний характер, а у 2007 - зменшився на 0,153 або на 35 % порівняно з 2006 роком.

Таблиця 3.5 Аналіз стану основних засобів на підприємстві ВАТ 'Свемон-Волинь'

Аналіз використання машинного часу

Економічна ефективність функціонування основних засобів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Визначаючи економічну ефективність основних засобів, використовують систему натуральних та вартісних показників.

До вартісних показників відносять: фондоємність виробництва, фондоозброєність праці, механоємність виробництва, механоозброєність праці. Крім того, в даному розділі визначимо такі показники як фондовіддачу та матеріаловіддачу виробництва.

Для визначення наступних показників використовуємо дані наведені в Примітках (розділ 2), Звіті про працю та величину матеріальних витрат можна взяти зі Звіту про фінансові результати (Ф № 2) звітності ВАТ 'Свемон-Волинь'.

Фондоємність виробництва визначається як відношення середньорічної вартості основних засобів до обсягу вироблених послуг.

Цей показник є обернений до фондовіддачі і характеризує середньорічну вартість основних засобів, що припадає на одиницю вартості вироблених послуг.

Фєв = : Q_ВП

Де: Q_ВП - обсяг вироблених послуг;

- середньорічна вартість основних засобів.

Даний показник має позитивну динаміку до зменшення.

Фондоозброєність праці визначається як відношення середньорічної вартості основних засобів до середньоспискової чисельності працюючих.

Цей показник характеризує середньорічну вартість основних засобів, що припадає на одного працівника підприємства.

Фоп = :

Де: - середньорічна вартість основних засобів.

- середньоспискова чисельність працівників.

Даний показник має позитивну динаміку до збільшення.

Механоємність виробництва визначається як відношення активної частини середньорічної вартості основних засобів до обсягу виготовлених послуг. Показник характеризує середньорічну вартість активної частини основних засобів, що припадає на одиницю вироблених послуг і має позитивну динаміку до зменшення..

Мєв = ^АЧ : Q_ВП

Де: ^АЧ - середньорічна вартість активної частини основних засобів;

Q_ВП - обсяг вироблених послуг.

Механоозброєність праці визначається як відношення середньорічної вартості активної частини основних засобів до середньоспискової чисельності працвників. Показник характеризує середньорічну вартість активної частини основних засобів, що припадає на одного працівника і має позитивну динаміку до збільшення.

Моп = ^АЧ :

Де: ^АЧ - середньорічна вартість активної частини основних засобів;

- середньоспискова чисельність працівників.

Загальними показниками ефективності використання основних засобів є фондовіддача - виробництво послуг на 1 гривню основних засобів. Ми визначаємо фондовіддачу за допомогою формули:

Фв = Q_ВП :

Де: Q_ВП - обсяг вироблених послуг;

- середньорічна вартість основних засобів.

Даний показник має позитивну динаміку до збільшення.

Матеріаловіддача - це обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує виробництво послуг з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості послуг до суми матеріальних витрат.

Мв = Q :

Де: Q - обсяг реалізованих послуг;

- середньорічна вартість матеріалів

Для узагальнення даних аналізу використаємо таблицю наступної форми (таблиця 3.6.).

Середньорічну вартість основних засобів в тому числі їх активну частину ми визначаємо наступним чином. Спочатку визначаємо залишкову вартість основних засобів на початок і кінець року, віднімаючи знос від первісної вартості (Примітки до річної фінансової звітності ВАТ 'Свемон-Волинь', Ф № 5, розділ 2 (Гр3-Гр4; Гр14-Гр15)). І виходячи з цього, визначаємо середнє значення вартості основних засобів.

Таблиця 3.6 Аналіз використання основних засобів на підприємстві ВАТ 'Свемон-Волинь'

Як видно з таблиці 3.6. середньорічна вартість основних засобів на ВАТ 'Свемон-Волинь' з кожним роком збільшується. В 2006 році це збільшення становило 95,25 тис.грн. або 34,88 %, а в 2007 - 61,5 тис.грн. або 16,7 %. Щодо активної частини основних засобів, то тут спостерігається також позитивна динаміка збільшення: в 2006 році їх вартість збільшилась на 60,85 тис.грн. або на 30,4 %, а в 2007 році - відбулося зменшення на 3,1 тис.грн. або на 1,2 %.

Динаміка обсягу вироблених послуг теж до збільшення, що є позитивним для підприємства. В 2006 році зменшення складало 65,5 тис.грн., а в 2007 році було збільшення на 903,1 тис.грн.

У 2006 році спостерігається збільшення матеріальних витрат на 106,5 тис.грн. або на 13,5 %, а в 2007 році перевищення склало 114,8 тис.грн. або 12,9 %, що є негативним явищем, але враховуючи інфляційні процеси економіки, цей негативний ефект зменшується.

Вартісні показники використання основних засобів мають як позитивну, так і негативну динаміку.

Одним з таких показників є фондоємність виробництва, який має негативну динаміку, оскільки, в 2006 році він збільшився на 0,024 грн./грн. або на 36,9 %, а в 2007 році зменшення склало 0,004 грн./грн. або 4,5 %.

Фондоозброєність праці має позитивну динаміку: в 2006 році збільшилась на 1279,11 тис.грн./особу, а в 2007 році зросла на 49,5 % або на 2224,16 тис.грн./особу.

Механоємність виробництва має негативну динаміку. В 2006 році цей показник зріс на 0,016 грн./грн. або на 34,0 %, а в 2007 році - зменшився на 0,012 грн./грн. або на 19,1 %. В 2006 році механоозброєність праці складала 3,18 тис.грн./особу, яка в свою чергу є вищою ніж в 2005 році на 0,83 тис.грн./особу або на 35,3 %. А в 2007 році цей показник перевищив рівень 2006 року на 0,85 тис.грн./особу або на 26,7 %, що оцінюється позитивно. Один з найважливіших показників - фондовіддача на підприємстві ВАТ 'Свемон-Волинь' має негативну динаміку. В 2006 році даний показник зменшився на 4,23 грн./грн., а в 2007 році - збільшився на 0,49 грн./грн.

Матеріаловіддача теж з кожним роком змінюється. В 2006 році вона становила 4,67 грн./грн., яка в свою чергу менша за матеріаловіддачу 2005 року на 0,72 тис.грн./тис.грн. або на 13,4 %. А в 2007 році матеріаловіддача збільшилась на 0,36 тис.грн./тис.грн. або на 7,7 %.

Аналіз впливу факторів на зміну обсягів виробництва послуг

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та від їх використання. Однак, це не єдиний фактор, який впливає на ефективність діяльності підприємства. Вагомий вплив здійснюють також такі фактори, як трудові та матеріальні ресурси.

Основні засоби підприємства - це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Основні фонди служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних фондів (екстенсивно), так і через підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих фондів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання. Тому більш економічно виправданим є збільшення часу роботи устаткування, кваліфікований догляд за його роботою та ін.

Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпеченості підприємства основними фондами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

На рівень фондовіддачі впливають різні чинники пов'язані як зі зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих фондів. Стан та ефективність використання основних засобів безпосередньо впливає на виконання виробничої програми підприємства й можливість отримання прибутку.

Інформацію про обсяг вироблених послуг можна знайти в Звіті про обсяги реалізованих послуг, а середньорічну вартість основних засобів - в Балансі (Ф №1) або в Примітках до річної фінансової звітності (Ф № 5, розділ 2), що входять до річної звітності ВАТ 'Свемон-Волинь'.

Таблиця 3.7 Аналіз впливу середньорічної вартості основних засобів та фондовіддачі на обсяги виробництва послуг

Визначимо вплив зміни середньорічної вартості основних засобів на обсяг вироблених послуг.

Q_вп = * Фв

?Q^оз_вп = (' - ⁰ ) * Фв`

?Q^оз_вп (2005 / 2006) = (368,3 - 273,05) * 11,27 = 1073,47 (тис.грн.)

Збільшення середньорічної вартості основних засобів на 95,25 тис.грн. призвело до збільшення обсягів вироблених послуг на 1073,47 тис.грн.

?Q^оз_вп (2006 / 2007) = (273,05 - 219,15) * 15,5 = 832,53 (тис.грн.)

При збільшенні середньорічної вартості основних засобів на 53,9 тис.грн., обсяг вироблених послуг збільшився на 835,45 тис.грн.

Вплив зміни фондовіддачі на обсяг вироблених послуг визначимо таким чином:

?Q^Фв_вп = ( Фв' - Фв⁰ ) * ⁰

?Q^Фв_вп (2005 / 2006)= (11,27 - 15,5) * 273,05 = -1139,0 (тис.грн.)

Зниження фондовіддачі в 2007 році на 2,98 грн./грн. викликало зниження обсягу вироблених послуг на 1139,0 тис.грн.

?Q^Фв_вп (2006 / 2007) = (15,5 - 18,48) * 219,15 = -665,6 (тис.грн.)

Зниження фондовіддачі на 2,98 грн./грн. призвело до зменшення обсягу вироблених послуг на 653,07 тис.грн.

Загальний вплив факторів за 2005 - 2006 роки призвів до зменшення обсягу вироблених послуг на 65,5 тис.грн.

За 2006 - 2007 роки загальний вплив факторів призвів до збільшення обсягу вироблених послуг на 903,1 тис.грн.

Результати господарської діяльності залежать передовсім від ефективності використання живої праці - найбільш ефективного і, власне, вирішального фактора виробництва.

Забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів виробництва послуг, ефективному використанню обладнання, машин, механізмів, зростанню прибутків.

Раціональне використання робочого часу є головним резервом зростання продуктивності праці і визначається високою ефективністю, бо дає змогу збільшити обсяг виробництва послуг, що в свою чергу призведе до збільшення обсягу виробництва послуг без додаткових інвестицій.

Для аналізу зміни обсягу виробництва послуг під впливом зміни чисельності працівників та продуктивності праці використовуємо інформацію наведену в Звіті про працю та Звіті про обсяги реалізованих послуг ВАТ 'Свемон-Волинь' за допомогою наступної таблиці.

Таблиця 3.8 Зміна обсягу виробництва послуг під впливом зміни чисельності працівників та продуктивності праці

В процесі аналізу даних такої таблиці, у випадку, якщо спостерігається стійке зростання обсягів вироблених послуг, позитивно буде оцінюватись динаміка чисельності працівників до зростання.

Хоча за умови незначного приросту обсягів вироблених послуг позитивно може також оцінюватись зменшення чисельності, якщо воно буде пов'язане із зростанням рівня продуктивності праці і, навпаки, при спаді обсягів виробництва позитивно оцінюється динаміка до зменшення чисельності працівників. Крім того, в процесі аналізу слід чітко відокремлювати тактичні та стратегічні завдання підприємства. Позитивно буде оцінюватись зменшення обсягів виробництва послуг та чисельності працюючих при структурній перебудові підприємства, пов'язані з заміною технологій виробництва, в результаті внутрішніх та зовнішніх інвестицій. За даними таблиці можна помітити, що в 2006 році на підприємстві склалася негативна ситуація. Вона пов'язана з тим, що при зменшенні чисельності працівників на 3 осіб, відбулося зменшення обсягу вироблених послуг на 65,5 тис.грн. Це спричинило збільшення продуктивності праці.

Q = * ПП

Де: ПП - продуктивність праці;

- середньоспискова чисельність працівників.

Визначимо вплив зміни чисельності працівників та продуктивності праці на обсяги вироблених послуг:

?Q^ч_вп = (' - ⁰ ) * ПП`

?Q^пп_вп = ( ПП' - ПП⁰ ) * ⁰

Визначимо вплив зміни чисельності працівників на обсяг вироблених послуг:

?Q^ч_вп (2005 / 2006) = (82 - 85 ) * 50634,1 = - 151902,3 (грн.)

Зі зменшенням чисельності працівників на 3 осіб, обсяг вироблених послуг зменшився на 151902,3 грн.

?Q^ч_вп (2006 / 2007) = (85 - 87) * 49617,6 = -99235,2 (грн.)

Із зменшенням чисельності працівників на 2 осіб, обсяг вироблених послуг зменшиться на 99235,2 грн.

Визначимо вплив зміни продуктивності праці на обсяг вироблених послуг:

?Q^пп_вп (2005 / 2006) = (50634,1 - 49617,6) * 85 = 86402,5 (грн.)

Зі збільшенням продуктивності праці на 1016,5 грн./особу обсяг вироблених послуг зросте на 86402,5 грн.

?Q^пп_вп (2006 / 2007) = (49617,6 - 46558,6) * 87 = 266133 (грн.)

Збільшення продуктивності праці на 3059 грн./особу призвело до збільшення обсягів виробництва послуг на 266133 грн.

Загальний вплив факторів за 2005 - 2006 роки призвів до зменшення обсягу вироблених послуг на 65,5 тис.грн.; загальний вплив факторів за 2006 - 2007 роки призвів до збільшення обсягу вироблених послуг на 903,1 тис.грн.

Важливим чинником розвитку та інтенсифікації виробництва є стабільна забезпеченість підприємства ВАТ 'Свемон-Волинь' матеріальними ресурсами та їх раціональне використання. З переходом до ринку докорінно змінюється система постачання підприємства сировиною і матеріалами, комплектуючими виробами та енергоносіями.

Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів якнайтісніше пов'язаний з дослідженням рівня витрачання матеріальних ресурсів.

Таблиця 3.9 Зміна обсягу виробництва послуг під впливом зміни матеріальних витрат та матеріаловіддачі

Вплив зміни матеріальних витрат та матеріаловіддачі на обсяг вироблених послуг визначаємо таким чином :

?Q^м_рп = (' - ⁰ ) * Мв`

?Q^Мв_рп = ( Мв' - Мв⁰ ) * ⁰

?Q^М_вп (2005 / 2006) = (889,2 - 782,7) * 4,67 = 497,36 (тис.грн.)

При збільшенні матеріальних витрат на 106,5 тис.грн. обсяг вироблених послуг зросте на 497,36 тис.грн.

?Q^м_вп (2006/2007) = (1004 - 889,2) * 5,03 = 587,44 (тис.грн.)

Отже, при зменшенні матеріальних витрат на 763,3 тис.грн. обсяг вироблених послуг зменшився на 4114,19 тис.грн.

Вплив зміни матеріаловіддачі на обсяг вироблених послуг:

?Q^Мв_вп (2005 / 2006) = (4,67 - 5,39) * 782,7 = -563,1 (тис.грн.)

Зменшення матеріаловіддачі на 0,72 грн./грн. зумовило зменшення обсягу вироблених послуг на 563,1 тис.грн.

?Q^Мв_вп (2006 / 2007) = (5,03 - 4,67) * 889,2 = 320,11 (тис.грн.)

При збільшенні матеріаловіддачі на 2,77 грн./грн. обсяг вироблених послуг збільшився на 4280,4 тис.грн.

Загальний вплив обох факторів в 2005 - 2006 роках призвів до зменшення обсягу вироблених послуг на 65,5 тис.грн. А в 2006 - 2007 роках вплив цих факторів призвів до збільшення обсягів виробництва послуг на 903,1 тис.грн.

3.3 Прогнозний аналіз складу основних засобів

Для визначення прогнозного аналізу складу основних засобів ВАТ 'Свемон-Волинь'використовуємо дані зазначені в Примітках до річної фінансової звітності (Ф № 5, розділ ІІ).

Для визначення прогнозного значення складу основних засобів спочатку потрібно визначити середнє арифметичне кожного елементу складу основних засобів за 2007, 2006, 2007 роки. Крім цього потрібно знайти середній темп росту. Тоді прогнозне значення становитиме: (середня сума х середн. Тр) / 100

Таблиця 3.10 Прогнозний аналіз складу основних засобів підприємства ВАТ 'Свемон-Волинь'

Проробивши необхідні розрахунки, ми визначили прогнозне значення вартості всього складу основних засобів. Ця величина становить 1356,4 тис.грн .

Щодо окремих елементів основних засобів, то прогнозована вартість будинків, споруд та передавальних пристроїв становить 260,0 тис.грн.

Прогнозна вартість машин та обладнання в складі основних засобів визначена в розмірі 506,0 тис.грн.

Прогнозна величина транспортних засобів становить 457,1 тис.грн.

Інструменти, прилади та інвентар за прогнозним значенням склав 85,5 тис.грн.

У міжнародній практиці тривалий час розвиток аналізу відбувався шляхом розширення кількості показників і процесів на підприємстві, що вивчаються. При цьому основна увага приділялася вдосконаленню та уніфікації методики їх вивчення. Головним джерелом інформації аналізу була всезростаюча звітність підприємств. У зв'язку з цим аналіз міг бути тільки наступним, тобто після закінчення року, кварталу, місяця і складання відповідного звіту. Однак досить швидко єдина методика аналізу звітності підприємства стала диференціюватися, пристосовуватися до галузевих особливостей господарств та особливостей національних економік країн. Так з'явилися методики аналізу діяльності промислових підприємств, а також підприємств торгівлі, сільськогосподарських, будівельних та інших організацій. Створювалися також численні методики аналізу діяльності більш дрібних галузей промисловості та інших галузей народного господарства. Почали виникати нові підходи, коли різноманітні варіанти наступного аналізу стали доповнюватися принципово новим поточним, або оперативним, аналізом, а згодом створюються методики попереднього або перспективного аналізу.

В останні кілька десятиліть розвиток економічного аналізу в основному пов'язувався з тематичним або вузькофункціональним напрямом аналізу окремих об'єктів. У зв'язку з цим нині існують методики порівняльного, функціонально-вартісного та системного аналізу. Внаслідок значної різноманітності видів і напрямів економічного аналізу виникає потреба в класифікації їх. Однією із загальновизнаних ознак групування є поділ окремих видів аналізу залежно від часу проведення. Виходячи з цього виділяють такі види аналізу: наступний (ретроспективний), оперативний та попередній.

На теперішній час найбільш розвинутим і важливим у міжнародній практиці є ретроспективний аналіз.

Дослідивши діяльність підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ», зробивши відповідні розрахунки та проаналізувавши отримані дані можна зробити наступні висновки.

В даному розділі дипломної роботи було визначено основні техніко-економічні показники підприємства. Проаналізувавши дані показники, видно, що обсяг реалізованих послуг має тенденцію до підвищення, що є позитивним для підприємства. Так, порівнюючи обсяги реалізованих послуг за 2005, 2006, 2007 роки, ми бачимо поступове зростання. В 2006 році зменшення становило 65,5 тис.грн., а в 2007 році відбулося збільшення на 906,4 тис.грн., така ж ситуація спостерігається майже по всіх показниках.

Відповідно до цього було збільшення і середньорічної вартості основних засобів. В 2006 році збільшення складало 95,25 тис.грн., а в 2007 - 61,5 тис.грн.

Провівши структурно-динамічний аналіз складу основних засобів, можна зробити висновок, що в складі основних засобів найбільшу питому вагу займають машини та обладнання, які за 2005, 2006, 2007 роки відповідно становлять 35,53 %, 37,50 % та 36,3 %, що відповідає основному статутному напрямку діяльності підприємства.

Крім аналізу абсолютних показників наявності та руху основних засобів ми провели аналіз відносних показників, до яких віднесли коефіцієнт надходження та коефіцієнт вибуття.

Щодо абсолютних показників, то залишок основних засобів на початок року в 2006 році становив 1060 тис.грн., що в свою чергу перевищив залишок на початок 2005 року на 47,3 тис.грн. або 4,7 %. Однак, в 2007 році залишок на початок року був більшим ніж залишок в 2006 році. Це збільшення склало 250,9 тис.грн. або 23,7 %.

Залишок на кінець року теж мав динаміку до збільшення. Так, в 2006 році збільшення становило 250,9 тис.грн., а в 2007 році - зменшився на 19,2 тис.грн.

Коефіцієнт надходження в 2006 році становив 0,2413, який є більшим ніж коефіцієнт надходження за 2005 рік на 0,1919 та більшим ніж коефіцієнт надходження за 2007 рік на 0,235.

Така ж динаміка спостерігається у коефіцієнта вибуття, який в 2006 році склав 0,0617, що в свою чергу є вищим за коефіцієнт вибуття 2005 року на 0,0567 та вищим за коефіцієнт вибуття 2007 року на 0,033.

Стан основних засобів характеризують коефіцієнти зносу і придатності.

Коефіцієнти зносу на початок та кінець року мали стабільну динаміку. Так, в 2006 році ці показники зросли відповідно на 0,001 та 0,016; в 2007 - на 0,010 та 0,007.

Виходячи з цього, показник придатності у 2006 році збільшився на 0,188 або на 72,6 % порівняно з 2005 роком, що має позитивний характер, а у 2007 - зменшився на 0,153 або на 35 % порівняно з 2006 роком.

Провівши аналіз використання основних засобів ми виявили, що середньорічна вартість основних засобів з кожним роком збільшується. В 2006 році це збільшення становило 95,25 тис.грн. або 34,88 %, а в 2007 - 61,5 тис.грн. або 16,7 %. Щодо активної частини основних засобів, то тут спостерігається також позитивна динаміка збільшення: в 2006 році їх вартість збільшилась на 60,85 тис.грн. або на 30,4 %, а в 2007 році - відбулося зменшення на 3,1 тис.грн. або на 1,2 %.

Визначивши показники використання основних засобів, ми в половині випадків виявили негативну динаміку.

Так, один з найважливіших показників - фондовіддача має негативну динаміку. В 2006 році даний показник зменшився на 4,23 грн./грн., а в 2007 році - збільшився на 0,49 грн./грн., що спричинено значним збільшенням вартості основних засобів без зростання загального доходу, що має наслідком зменшення ефективності використання основних засобів.

Крім того, було проведено аналіз зміни обсягу виробництва послуг під дією змін середньорічної вартості основних засобів та фондовіддачі, середньоспискової чисельності та продуктивності праці, матеріальних витрат та матеріаловіддачі.

Провівши прогнозний аналіз було визначено прогнозне значення вартості всього складу основних засобів. Ця величина становить 1356,4 тис.грн , тобто є позитивний прогноз збільшення активів підприємства, що дозволить у майбутньому розширювати масштаби виробництва.

4. Організація аудиту основних засобів підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

4.1 Завдання, мета та інформаційна база аудиту РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Метою аудиту операцій з основними засобами є встановлення: достовірності первинних даних відносно руху основних засобів; повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку основних засобів та його відповідності прийнятій обліковій політиці; відповідності методики обліку та оподаткування операцій з основних засобів чинному законодавству; достовірності відображення стану основних засобів у звітності господарюючого суб'єкта.

Предметом аудиту операцій з основних засобів є господарські процеси та операції, пов'язані з наявністю, рухом і використанням основних засобів, а також відносини, що виникають при цьому в середині підприємства і за його межами.

Завданнями аудиту операцій з основних засобів є :

1. Встановлення правильності документального оформлення надходження, переміщення, використання та списання основних засобів;

2. Встановлення правильності визначення строку корисної експлуатації основних засобів;

3. Перевірка ефективного їх використання та збереження ;

4. Перевірка правильності нарахування зносу;

5. Перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів та правильності відображення в бухгалтерському обліку понесених витрат;

6. Підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку первісної та ліквідаційної вартості основних засобів, а також результатів їх переоцінки;

7. Підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами;

8. Вивчення законності проведення операцій, пов'язаних зі списанням основних засобів внаслідок непридатності їх до використання та ліквідації.

Виходячи з цілей, які необхідно досягнути аудитору при проведенні дослідження операцій з основними засобами, формуються об'єкти аудиту.

Об'єкти аудиту операцій з основними засобами:

1. Елементи облікової політики:

1) перелік первинних документів з обліку основних засобів;

2) список осіб, які мають право підписувати документи з обліку основних засобів;

3) порядок контролю за матеріально відповідальними особами;

4) порядок оцінки та переоцінки основних засобів;

5) строк корисної експлуатації основних засобів;

6) порядок і метод нарахування зносу; порядок обліку витрат на ремонт;

2. Операції з обліку основних засобів;

3. Записи в первинних документах, облікових регістрах та звітності;

4. Інформація про порушення ведення обліку, недостачі, зловживання, які знайшли документальне підтвердження в актах ревізії та перевірок, висновках аудиторів, постановах правоохоронних органів.

При проведенні аудиту бухгалтерського обліку основних засобів у суб'єкта господарювання аудитор повинен використовувати такі доказові джерела інформації:

1. Первинні документи з обліку основних засобів:

2. Облікові регістри синтетичного обліку необоротних активів (відомості, журнали, книги).

3. Інвентаризаційні відомості, які свідчать про фактичний стан і наявність необоротних активів.

4. Рахунки Головної книги, призначені для обліку необоротних активів і їх зносу.

5. Бухгалтерський баланс звітного періоду

6. Звіт про фінансові результати (в частині фінансових результатів від ліквідації, продажу основних засобів, амортизація як елемент операційних витрат).

7. Звіт про рух грошових коштів (розділ 2).

8. Примітки до фінансової звітності.

9. Фінансова звітність за попередній період.

10. Результати опитування і анкетування керівництва підприємства з питань збереження, використання, обліку основних засобів.

11. Документація внутрішнього аудитора з контролю за необоротними

активами.

12. Відповіді на запит від постачальників основних засобів або підрядників.

13. Робочі документи і звіт попереднього аудитора.

14. Контракти, угоди про оренду, страхові поліси.

15. Кошториси і плани ремонтів основних засобів.

16. Розрахунки амортизаційних відрахувань по основних засобах.

17. Наказ про облікову політику в частині обліку основних засобів

Таблиця 4.1 Документування операцій з необоротними активами

Перелік типових форм первинної документації, якими оформлюють операції з руху основних засобів наведено в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Первинні документи з обліку основних засобів

4.2 Вивчення та оцінка системи внутрішнього контролю РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Загальна характеристика системи внутрішнього контролю

На пiдприємствi система внутрішнього контролю створюється для виконання поставлених перед нею завдань. Систему внутрішнього контролю можна визначити як політику i процедури підприємства (заходи системи внутрішнього контролю), прийняті управлінським персоналом суб'єкта господарювання для забезпечення правильності і ефективності ведення господарської діяльності, в тому числі дотримання політики управлінського персоналу, а також забезпечення збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам і виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації.

Розуміння відповідних аспектів системи внутрішнього контролю дає аудиторові змогу:

1. Визначити типи можливих суттєвих викривлень у фінансових звітах, які могли з'явитися у фінансових звітах;

2. Урахувати фактори, які впливають на ризик наявності суттєвих помилок;

3. Розробити відповідні суттєві процедури.

Отже, система внутрішнього контролю складається з трьох важливих елементів ( середовища контролю, системи бухгалтерського обліку, а також процедур контролю ), характеристику яких наводжу нижче:

4.Середовище контролю - це процедури, дії і заходи, які відображають загальне ставлення директорів підприємства до організації ефективної системи внутрішнього контролю. Середовище контролю виникає під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

Структура системи внутрішнього контролю виглядає наступним чином

Рис.4.1.Структура системи внутрішнього контролю

До зовнішніх факторів впливу відносять відносяться:

1. Економічний розвиток держави в цілому;

2. Стану законодавчого і нормативного забезпечення в цілому;

3. Політичний розвиток країни;

4. Соціально-культурний рівень населення;

5. Підпорядкованість підприємства;

До внутрішніх факторів впливу відносять :

1. Філософія і стиль управління - пiдхiд керівництва до визначення прiорiтетiв дiяльностi, управління підприємницьким ризиком.

2. Організаційна структура підприємства закріплює прийоми розподілу прав, обов'язків i вiдповiдальностi, пiдхiд до контролю виконання функцій пiдроздiлiв i посадових осіб, якi приймають певну участь в здійснення i обліку. Такий розподіл формується посадовими iнструкцiями. Аудитор висловлює думку про ефективність організаційної структури підприємства, виходячи з його розмірів і спеціалізації.

Внутрішній аудит створюється на підприємстві для перевірки контрольно-орієнтованих заходів і процедур. Щоб забезпечити ефективність внутрішнього аудиту необхідно гарантувати незалежність аудиторських працівників як від виробничого відділу, так і від бухгалтерії шляхом їх прямого підпорядкування керівнику.

3. Система бухгалтерського обліку. Складається з таких елементів: форма обліку, облікова політика, спосіб обробки облікової інформації. Слід зауважити, що на ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» обробка інформації здійснюється автоматизовано. Мета системи бухгалтерського обліку полягає у визначенні, накопиченні, класифікації, аналізі, реєстрації і представленні звітності про господарські операції і забезпеченні обліку наявних активів. Ефективна облікова система дає можливість адміністрації належним чином виконувати свої обов'язки з контролю, забезпечення схоронності ресурсів, представлення звітності й задоволення потреб чинного законодавства.

Ефективна система обліку повинна повністю відповідати семи принципам її ведення: реальність, повнота, оцінка, класифікація, санкціонування, своєчасність, підготовка звітності.

4. Процедури контролю. Вивчення системи внутрішнього контролю вимагає від аудитора розробки процедур для збору свідчень стосовно належної відповідної оцінки системи.

Аудитор повинен вивчити наявність та ефективність виконання наступних процедур контролю: санкціонування, розподіл прав і обов'язків, обов'язкове документування, обмеження доступу до активів, робочий план рахунків, інвентаризація, інші процедури контролю.

При цьому процедури, які використовуються на стадії розуміння розробки і застосування системи внутрішнього контролю називаються процедурами досягнення розуміння. Процедури, які використовуються для перевірки ефективності і підтвердження нижчого рівня ризику контролю, називають тестами контрольних моментів.

Засоби контролю :

- Адекватний розподіл обов'язків;

- Наявність ефективного порядку санкціонування;

- Компетентність персоналу;

- Зустрічні взаємоперевірки бухгалтерських записів;

- Ведення документації та системних бухгалтерських записів;

- Перевірка правильності здійснення документообігу, в тому числі суцільна нумерація створених документів, реєстрації документів у спеціальних журналах;

- Планові та раптові інвентаризації майна і зобов'язань економічного суб'єкта відповідно до встановленого порядку;

- Контроль активів та здійснення заходів, спрямованих на обмеження несанкціонованого доступу до активів;

- Контроль облікових записів та реалізація заходів, спрямованих на обмеження доступу не уповноважених осіб до системи документообігу і ведення бухгалтерського обліку;

- Контроль зі сторони старших бухгалтерів за якістю роботи підлеглих їм співробітників та незалежні контрольні процедури;

- Дослідження динаміки господарських показників, порівняльний аналіз фактичних показників з плановими і фактичними показниками, виявлення причин суттєвих розбіжностей;

- Внутрішні і зовнішні звірення розрахунків, використання для цілей контролю інформації, одержаної із зовнішніх джерел.

Методи документування знань про систему внутрішнього контролю:

1. Характеристики описового характеру

2. Анкети (контрольні листки, опитувальні листки)

3. Блок-схема

Вказані методи документування можуть застосуватись як окремо так і в поєднанні один з одним. На форму і обсяг документації впливають характер та складність систем обліку і внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.

Оцінка системи внутрішнього контролю основних засобів підприємства.

Для того, щоб оцінити стан системи внутрішнього контролю необоротних активів РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» необхідно розглянути кожен з елементів системи внутрішнього контролю названого підприємства.

Отже, аналізуючи середовище контролю, потрібно визначити під впливом яких факторів воно виникає. Зовнішні фактори: загальний стан економіки країни можна визначити як нестабільний, особливо це стосується законодавства. Щодо внутрішніх факторів, то тут потрібно звернути увагу на філософію і стиль управління та організаційну структуру підприємства. Керівництво підприємства вважає за необхідне функціонування ефективної системи внутрішнього контролю. Постійно проводиться контроль за точністю і повнотою ведення обліку, своєчасністю підготовки достовірної фінансової звітності, періодично проводиться ревізія каси, інвентаризація активів тощо.

Про систему бухгалтерського обліку можна сказати наступне: форма обліку на підприємстві журнально-ордерна, автоматизована. Облікова політика визначена у Наказі про облікову політику, який наведено у додатках. Нарахування амортизації основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» здійснюється, використовуючи податковий метод, визначений у ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Приклад нарахування амортизації наведено у додатках. Обробка облікової інформації здійснюється комп'ютеризовано, при цьому кожен з бухгалтерів, наявних у штаті, здійснює облік тих операцій, які визначені для нього у функціональних .

На підприємстві наявні наступні процедури контролю:

- Санкціонування - дозвіл у вигляді підпису, тобто керівник може санкціонувати своїм підписом виконання певних операцій.

- Права і обов'язки працівників визначені у «Функціональних обов'язках». Наприклад табелі обліку робочого часу ведуться керівниками дільниць, які потім передають табелі для головного економіста, який заносить інформацію про посадові оклади працівників і далі передає бухгалтеру із заробітної плати, який вже нараховує заробітну плату, суму утримань та суму до видачі тощо.

Здійснюється обов'язкове документування всіх операцій, які відбуваються на підприємстві відповідальність за збереження активів несуть матеріально-відповідальні особи (касир, завскладу тощо), вони забезпечують обмеження доступу до активів, особливо це стосується готівкових коштів.

- Створено робочий план рахунків, який відповідає специфіці діяльності підприємства - створено субрахунки по окремим синтетичним рахункам, які потребують деталізації, зокрема виробництво, зобов'язання перед бюджетом, оскільки підприємство сплачує різноманітні податки ї збори до бюджету і цільових фондів (податок на прибуток, ПДВ, акцизний збір, плата за землю, комунальний податок, збір за забруднення навколишнього середовища).

- Періодично проводяться інвентаризації каси, складу тощо. Інвентаризація будівель та споруд відповідно до законодавства здійснюється раз на 3 роки.

Суцільне документування господарських операцій забезпечує наявність доказів їх здійснення. Документування операцій на підприємстві РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» здійснюється з дотриманням вимог ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Слід зазначити, що в загальному вимоги даного Закону на підприємстві виконуються, проте існують порушення щодо детального заповнення обов'язкових реквізитів (зміст господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції), не завжди вільні рядки прокреслені. Приклад відсутності реквізитів можна побачити у актах прийому-передачі основних засобів, а також на деяких полях річної звітності наведених у додатках.

Анкета вивчення середовища контролю

Замовник РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Складено

Аудиторська перевірка повинна відповідати деяким вимогам і складатися з визначених етапів. Умовно можна виділити три етапи:

1) планування;

2) збір аудиторських доказів;

3) завершення аудиту.

На першому етапі аудитор:

- насамперед знайомиться з клієнтом (це означає розуміння діяльності клієнта, знайомство з системами бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю);

- оформлює свої відносини з клієнтом контрактом та (або) листом -- зобов'язанням;

- розраховує рівень суттєвості майбутньої перевірки;

- вивчає та оцінює системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю організації клієнта;

- оцінює аудиторські ризики;

- готує загальний план та програму аудиту.

У відповідності з вимогами правил (стандарту) аудиторської діяльності “Планування аудиту” наведений примірний зміст і форма програми аудиту основних засобів.

Програма аудиту операцій з основними засобами включає певний перелік питань, які необхідно перевірити, і процедур. Програма аудиту у табличному вигляді наведена у додатках.

4.3 Методика проведення аудиту необоротних активів РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Методика проведення аудиту операцій з надходження, руху, вибуття основних засобів

Аудит основних засобів проводиться поетапно. Аудитору слід ознайомитись з обліковою політикою підприємства, впевнитися у правильності організації аналітичного обліку і визначити чи всі основні засоби закріплені за МВО.

Способи вивчення операцій з необоротними активами:

1. Фактичний контроль;

2. Документальний контроль;

Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Кожному інвентарному об'єкту присвоюється інвентарний номер, який повинен відображатися у всіх первинних документах, які є підставою для відображення в обліку їх наявності або руху. На першому етапі проведення аудиту основних засобів аудитор повинен звернути увагу на правильність заповнення актів інвентаризації основних засобів, Головної книги, Балансу, Звіту про фінансові результати, інвентарні картки тощо. Крім того аудитору необхідно перевірити дотримання встановлених строків проведення інвентаризації основних засобів; повноту і своєчасність її проведення, правильність відображення в обліку результатів інвентаризації.

З метою перевірки збереження і стану основних засобів аудитору слід провести інвентаризацію разом з інженером-механіком.

Слід також перевірити факти, пов'язані із збільшенням первісної вартості, розкомплектованості обладнання, виявлення фактів заміни нових видів обладнання старими.

Необхідно перевірити правильність ведення інвентарних карток індивідуального і групового обліку основних засобів.

Достовірність інформації про наявність і рух основних засобів визначається шляхом зіставлення сум за інвентарною карткою із сумою, показаною в описі інвентарних карток. В результаті аудиту встановлюють відповідність даних аналітичного обліку основних засобів їхньому залишку на рахунку 10 „Основні засоби ” відповідних субрахунків.

Наступним етапом є аудит надходження, вибуття, внутрішнього переміщення основних засобів. За даними актів ОЗ-1 аудитор повинен з'ясувати джерела надходження основних засобів та правильність сум їх зарахування на баланс.

В процесі аудиту необхідно встановити дотримання правил оформлення актів введення в експлуатацію або актів прийому-передачі ОЗ і правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Особливу увагу аудитору слід приділити перевірці правильності відображення придбаних ОЗ і безкоштовної їх передачі.

Аудитор повинен перевірити правильність відображення зміни вартості ОЗ. Переоцінена первісна вартість та знос об'єкта ОЗ визначається як добуток первісної вартості і зносу на індекс переоцінки.

Законність і достовірність операцій по внутрішньому переміщенню ОЗ перевіряється на основі інвентарних актів. Слід документально перевірити операції зі списання ОЗ, правильність їх оформлення, законність і доцільність вибуття і відображення їх у обліку. Перевірка правильності оформлення вибуття об'єктів шляхом порівняння даних з первинними документами. З цією метою аудитор визначає причини вибуття, звіряє з первинними документами факт вибуття, а також перевіряє за накладними оприбуткування матеріалів, придатних до використання.

Документом на списання ОЗ є акт про ліквідацію ОЗ, в якому вказують причини вибуття, первісну вартість, технічний стан, суму зносу, найменування і вартість залишків від ліквідації, вартість капітальних ремонтів.

При перевірці аудитор встановлює наявність наказу керівника підприємства про створення постійно діючої комісії по списанню ОЗ і доцільність списання. З метою виявлення доцільності списання ОЗ порівнюють дані актів ліквідації з даними інвентарних карток і списків. Далі перевіряється правильність розрахунку суми збитків від ліквідації, що визначається як сума недоамортизованої частини ліквідованих активів і витрат з ліквідації за мінусом вартості матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації ОЗ.

На останньому етапі перевірки проводиться підтвердження достовірності даних аналітичного обліку синтетичному. Під час перевірки відповідності даних аналітичного обліку синтетичному обліку на певну дату, підраховується вартість основних засобів всередині класифікаційних груп та встановлюється правильність обліку залишків, виведених у картках руху основних засобів (форма ОЗ-8), за окремими групами. Крім того необхідно звернути увагу на порядок відображення в обліку результатів переоцінки, оскільки він є різним для об'єктів, які переоцінюються вперше та повторно.

Узагальнення результатів аналітичних і теоретичних досліджень у сфері аудиту дає змогу зробити висновок про необхідність комплексного підходу до його організації, загальна модель якого представлена сукупністю об'єктів, інформаційних джерел, методичних прийомів здійснення і узагальнення результатів.

Процес аудиту необоротних активів за схемою первинний документ - зведений документ - регістр бухгалтерського обліку - Головна книга - фінансова звітність ґрунтується на правильному визначенні об'єктів, джерел інформації, методичних прийомів аудиту та методичних прийомів узагальнення і реалізації його результатів.

Таблиця 4.3 Результати перевірки на узгодженість показників фінансової звітності та даних синтетичного обліку РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Методика проведення аудиту наявності основних засобів

Основна мета інвентаризації основних засобів полягає у виявленні фактичної наявності, перевірці правил їх утримання та експлуатації, відповідності облікової і справедливої вартості.

Особливості проведення інвентаризації основних засобів. До початку проведення інвентаризації необхідно перевірити: наявність і стан інвентарних карток, описів та інших регістрів аналітичного обліку, а також технічних паспортів, іншої технічної документації; наявність документів на основні засоби, що були здані або отримані на правах оренди, на зберігання або у тимчасове використання. При відсутності документів необхідно забезпечити їх отримання або оформлення. При інвентаризації будівель та споруд необхідно перевірити наявність документів, які підтверджують знаходження таких об'єктів у власності підприємства.

Після детального вивчення облікової інформації члени комісії проводять огляд об'єктів в натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника місцях експлуатації та встановлення ступеню їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням. До опису заносять їх повну назву, призначення, інвентарний і заводський номери, рік випуску, дату введення в експлуатацію, балансову вартість.

При проведенні вибіркової інвентаризації основних засобів аудитор складає наступний документ:

Таблиця 4.4 Вибіркова інвентаризація основних засобів

При виявленні об'єктів, не прийнятих на облік, а також об'єктів по яких в регістрах обліку відсутні або наведена неправдива інформація, комісія повинна включити до опису достовірні дані і технічні показники за ними.

При інвентаризації слід не забувати, що:

1. Обов'язковій перевірці підлягає наявність не тільки самих об'єктів основних засобів, але й технічної документації на них;

2. Необхідно перевіряти власні основні засоби та ті, що прийняті або здані в оренду, на зберігання у тимчасове використання;

3. Відповідно до законодавства інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів - один раз на 5 років.

На РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» інвентаризація проводиться у відповідності до законодавства.

При здійсненні перевірки наявності основних засобів та їх вартості на підприємстві аудитор користується даними облікових регістрів та звітності, зокрема балансу та приміток.

При цьому складається наступний документ:

Таблиця 4.5 Замовник РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» Період перевірки 2007 рік

Після вивчення фактичної наявності основних засобів аудитор розпочинає документальну перевірку.

Перевірка правильності віднесення активів підприємства до основних засобів. Увага аудиторів концентрується на умовах визнання об'єктів активами підприємства - отримання в майбутньому економічної вигоди від використання об'єкта, його достовірна оцінка.

Під час дослідження необхідно звернути увагу на вартість об'єктів, що підлягають обліку у складі основних засобів, та порівняти її з вартістю, передбаченою в Наказі про облікову політику.

Перевірка достовірності визначення строку корисного використання основних засобів. Аудитор перевіряє наявність в Наказі про облікову політику підприємства інформацію про строк корисної експлуатації необоротних активів. При цьому строк експлуатації має бути більшим за один рік.

Перевірка правильності встановлення ліквідаційної вартості основних засобів. Для цього аудитор звертається до наказу про облікову політику підприємства та перевіряє, чи зафіксована в ньому величина ліквідаційної вартості для окремих об'єктів або груп основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Варто зазначити, що в Наказі про облікову політику РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» не наведено інформацію про строки корисної експлуатації необоротних активів та про величину ліквідаційної вартості об'єктів. Тому можна припустити, що строк корисної експлуатації необоротних активів визначається, виходячи з технічного стану об'єктів та продукції, яку планують випустити з використанням даного об'єкту основних засобів, а ліквідаційна вартість - з очікуваної вартості запасів, які планує отримати підприємство внаслідок ліквідації необоротних активів.

Перевірка правильності оприбуткування основних засобів шляхом порівняння даних обліку з первинними документами. Для цього аудитор перевіряє:

- Шляхи надходження основних засобів на підприємство;

- Чи створена на підприємстві комісія з приймання зазначених об'єктів та оформлення результатів їх дій;

- Чи оформлені відповідні договори купівлі-продажу;

Перевірка правильності проведення та відображення в обліку результатів переоцінки основних засобів. Аудитор перевіряє, чи проводилась переоцінка на дату балансу. Додатково, в рамках перевірки правильності встановлення вартості основних засобів, аудитором перевіряється порядок і правильність проведення переоцінки основних засобів.

На РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» у 2007 не році проводилась переоцінка необоротних активів, що можна прослідкувати у Звіті про власний капітал.

Методика проведення аудиту нарахування амортизації (зносу) основних засобів

При перевірці правильності нарахування зносу основних засобів аудитор з'ясовує, чи дотримано обраний в обліковій політиці метод нарахування амортизації для основних засобів, інших необоротних матеріальних активів. Слід зазначити, що у Наказі про облікову політику РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» обрано податковий метод нарахування амортизації у фінансовому обліку, визначеним у ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема амортизація нараховується окремо основним засобам, які було введено до 2004 року та з початку 2004 року, що видно з довідки по руху основних засобів (наведено у додатках), де вказано підсумки по групах амортизації по виробництвах. Нарахування амортизації на житловий фонд не здійснюється.

Крім того перевіряється:

1. Чи всі об'єкти прийняті для нарахування амортизації , крім землі. На РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» амортизація нараховується лише в податковому обліку. Тому не амортизуються безоплатно отримані та невиробничі об'єкти. По цій причині я вважаю, що використання лише податкового методу нарахування амортизації не доцільно, оскільки амортизація безоплатно отриманих та невиробничих об'єктів не відображається і у фінансовому обліку, тим самим не збільшуються фінансові витрати і інформація у Звіті про фінансові результати не зовсім достовірна.

2. Чи враховано при розрахунку амортизації строк корисного використання та ліквідаційну вартість об'єктів, затверджених в Наказі про облікову політику.

3. Чи нараховується знос з врахуванням руху об'єктів. На РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» при нарахуванні амортизації враховується інформація по руху основних засобів, тобто прийняті на баланс основні засоби амортизуються з періоду наступного після періоду введення в експлуатацію, а на об'єкти, які виведені з експлуатації знос не нараховується.

4. Чи правильно віднесено суму амортизації до складу відповідних витрат.

5. Чи не продовжується нарахування амортизації по об'єктах, повністю амортизованих.

Аудитором вивчається також, чи було призупинено нарахування амортизації на період перебування об'єктів на реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні та консервації. Особливу увагу слід звернути на періодичність нарахування амортизації, яка повинна дорівнювати одному місяцю, та початок нарахування амортизації (з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт став придатним для корисного використання), а також припинення (починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття).

Аудитор при виконанні роботи складає програму тестів внутрішнього контролю щодо досліджуваних операцій.

При проведенні аудиту основних засобів доцільно представити програму тестів внутрішнього контролю амортизаційних відрахувань, оскільки правильність здійснення саме цих операцій відіграє важливу роль при складанні Декларації про податок на прибуток, Звіту про фінансові результати, Балансу та інших форм звітності, де відображена інформація про основні засоби та податок на прибуток.

Таблиця 4.6 Програма здійснення тестів внутрішнього контролю амортизаційних відрахувань

Методика проведення аудиту затрат на ремонт основних засобів

Перевірка правильності відображення в обліку витрат на ремонт ОЗ. Аудитору необхідно з'ясувати, чи включено витрати з поліпшення об'єкту, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, до первісної вартості основних засобів. Інші витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, повинні бути віднесені підприємством до складу витрат.

При цьому необхідно пам'ятати про документальне оформлення: повинен бути складений кошторис на проведення ремонтних робіт, і здійснений запис про проведений ремонт в інвентарній картці.

Основним завданням аудиту витрат по ремонту ОЗ є: встановлення правильності визначення обсягу і собівартості проведених ремонтних робіт, правомірність використання за цільовим призначенням коштів, виділених на проведення ремонту, віднесення їх на збільшення балансової вартості ОЗ або до складу валових витрат підприємства.

Аудитор повинен перевірити порядок розрахунків підприємства з ремонтними організаціями, які відображаються на рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядниками” суми нараховані згідно договорів підряду заносяться до складу витрат на рахунки 23,91,92,93.

Якщо ремонтні роботи здійснювались фізичними особами з останніх повинен бути утриманий додатково до бюджету прибутковий податок.

При аудиті затрат на ремонт основних засобів потрібно з'ясувати чи своєчасно оприбутковані придатні для подальшого використання матеріальні цінності, чи сплачуються підрядникові за фактично виконані роботи, чи відповідають витрати даним кошторису.

На окремих підприємствах можуть бути спеціальні ремонтні служби. Витрати таких підрозділів відображаються на рахунку 23 „ Виробництво” за видами виробництв, де збираються затрати за видами ремонтів: поточний, середній, капітальний (дебет рахунку 23, кредит рахунків 20,22,66,65), а після їх завершення списуються витрати у розмірі 5% капітального ремонту на витрати виробництва, а останні 95% приєднуються до балансової вартості ОЗ. Аудитор повинен перевірити наявність кошторисів на проведення середнього та капітально ремонтів.

При аудиторський перевірці капітального ремонту, що виконується господарським способом, необхідно провезти аналіз статей затрат, які віднесені на об'єкти що ремонтувалися, а також співставлення їх із даними нарядів завдань і кошторисів.

Крім того аудитору необхідно перевірити дотримання встановлених строків проведення інвентаризації основних засобів; повноту і своєчасність її проведення, правильність відображення в обліку результатів інвентаризації.

Аудиторський висновок

Незалежного аудитора _______ за наслідками аудиторської перевірки основних засобів РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» за період з 1.01.07 по 1.01.08.

1. Загальні положення:

Повна назва : Рівненська філія відкритого акціонерного товариства «СВЕМОН-ВОЛИНЬ». Скорочена назва РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ», код ЄДРПОУ 01190468.

Місцезнаходження: м. Рівне, вул. Транспортна, 13.

Основні види діяльності: надання послуг з будівельно-монтажних робіт.

2. Стан системи бухгалтерського обліку :

Бухгалтерський облік на підприємстві виконується автоматизовано з використанням програмного комплексу 1С Підприємство.

Облікова політика за звітний період визначена в Наказі про облікову політику і документально оформлена. Протягом періоду змін в обліковій політиці не відбулося.

Дані в синтетичних облікових регістрах в основному відповідають аналітичним даним. Робочий план рахунків на підприємстві не затверджений.

3. Виконання контрольних процедур:

Оцінивши контрольні процедури, вважаю за необхідним виділити наступні моменти:

На РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» розподіл обов'язків між обліковими працівниками здійснений належним чином, передбачені всі відповідні посади, які потрібні для здійснення належного бухгалтерського обліку (головний бухгалтер, заступник бухгалтера, бухгалтери які ведуть облік операцій з конкретними об'єктами визначеними функціональними обов'язками), тощо.

Стан документального оформлення господарських операцій в цілому відповідає вимогам ЗУ „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № XIV.

Висновки і пропозиції :

Стан системи внутрішнього контролю РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» можна оцінити як задовільний.

З метою вдосконалення системи внутрішнього контролю необоротних активів необхідно:

1. Провести повну автоматизацію обліку;

2. Дотримуватися порядку заповнення всіх реквізитів на документах, що фіксують здійснення господарських операцій;

3. Головному бухгалтеру чи його заступнику проводити зустрічну перевірку первинних документів по обліку основних засобів з реєстрами синтетичного та аналітичного обліку, звітними документами;

4. Вдосконалити надходження на підприємство періодичних видань, з метою поінформованості і покращення кваліфікації бухгалтерів;

5. Періодично направляти облікових працівників на навчання з підвищення кваліфікації тощо.

(підпис) дата

Міжнародна практика аудиту. Значну роль у розвитку аудиту і професії аудитора у міжнародній практиці відіграють міжнародні, європейські та національні професійні організації аудиторів та інші координуючі органи. Діяльність інтернаціональних професійних об'єднань аудиторів пов'язана насамперед з необхідністю гармонізації обліку, звітності і стандартизації аудиту в міжнародному масштабі. Національні професійні організації аудиторів проводять роботу щодо розроблення нормативів аудиту з урахуванням економічної і законодавчої специфіки своїх країн. На міжнародному рівні розроблення і впровадження аудиторських стандартів здійснює Міжнародний комітет аудиторської практики, що діє в рамках Міжнародної федерації бухгалтерів, метою створення якої є координація на світовому рівні діяльності професійних організацій у сфері обліку і звітності, а також аудиту.

Головна мета аудиту у міжнародній практиці -- переконати користувачів фінансових звітів у тому, що ці звіти дають достатньо точне уявлення про стан підприємства на певну дату та про те, як його було досягнуто. Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 200 визначає, що метою аудиту є висловлення аудитором думки про те, чи складені фінансові звіти достовірно, у всіх суттєвих аспектах. відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Інформація про наявність основних засобів, їх використання наводиться у бухгалтерському балансі, додатках до балансу, в пояснювальній записці тощо.

Існування (наявність) основних засобів перевіряється з метою впевнитися, що ці засоби на підприємстві є та використовуються за призначенням. Для цього складається реєстр (перелік) об'єктів основних засобів із зазначенням за кожним з них первісної, залишкової, балансової вартості та нагромадженого зносу. Дані реєстру звіряються з даними журналів обліку та Головної книги підприємства. Крім цього, аудитор перевіряє фактичну наявність (вибірково) об'єктів, особливо дорогих та тих, які надійшли у звітному році. Потрібно також впевнитися в тому, що на підприємстві здійснюється внутрішній контроль наявності (періодичні інвентаризації).

Операції з основними засобами протягом звітного періоду перевіряються на предмет їх санкціонування та повноти відображення в обліку. Перевірка права власності на об'єкти, відображені у звітності (щоб не було фіктивного показу майна), здійснюється через вивчення документів на право власності (документів, які засвідчують купівлю, передання права власності, будівництво за рахунок власних коштів тощо), документів про реєстрацію транспортних засобів, отримання за лізингом, а також свідчень юристів чи банкірів, якщо документи перебувають у них на зберіганні і не арештовані чи взяті у заставу.

У фінансовій звітності основні засоби повинні відображатися в оцінці згідно з вимогами міжнародних стандартів обліку. Для цього аудитор може скористатися допомогою експертів або звірити оцінки з даними сертифікатів.

Основні засоби за ознакою представлення та розкриття перевіряються з погляду правильності класифікації у звітності, особливо в додатку до балансу та пояснювальній записці.

Операції, пов'язані з надходженням основних засобів та їх вибуттям не численні і можуть бути перевірені тестуванням суцільно. Більше уваги приділяється об'єктам, які створені самим підприємством (будівництво, модернізація), оскільки треба перевіряти прямі та непрямі витрати підприємства (а це численні документи), правильність капіталізації витрат, особливості включення недобудованих об'єктів у склад основних засобів.

Аудитор повинен передбачити можливість невідображення вибуття об'єктів в обліку, бо це суттєво впливає на фінансову звітність.

Головні шляхи шахрайства з основними засобами:

-- крадіжки, які легко встановити інвентаризацією та спостереженням у системі внутрішнього контролю;

-- продаж за вартістю, яка сфальсифікована управлінцями;

-- закупівля засобів за цінами, які відрізняються від ринкових;

-- фіктивний продаж.

Велике значення для аудиту основних засобів у міжнародній практиці має оцінка системи внутрішнього контролю за основними засобами на підприємстві. Аудиторський ризик високий там, де взагалі відсутня система внутрішнього контролю (на невеликих підприємствах). Там, де аудитор вважає перевірку системи контролю доречною, проводиться тестування. Наприклад, тестування за напрямком «періодизація» передбачає перевірку, чи відображені у відповідному звітному періоді надходження та вибуття основних засобів.

Отже, в ході роботи було вивчено та здійснено оцінку системи внутрішнього контролю підприємства. Система внутрішнього контролю складається з трьох основних елементів: середовище контролю, система бухгалтерського обліку, процедури контролю.

Облікова політика визначена у Наказі про облікову політику. Нарахування амортизації основних засобів здійснюється, використовуючи податковий метод, визначений у ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аудит основних засобів проводиться поетапно. Аудитору слід ознайомитись з обліковою політикою підприємства, впевнитися у правильності організації аналітичного обліку і визначити чи всі об'єкти основних засобів закріплені за МВО.

Узагальнення результатів аналітичних і теоретичних досліджень у сфері аудиту дає змогу зробити висновок про необхідність комплексного підходу до його організації, загальна модель якого представлена сукупністю об'єктів, інформаційних джерел, методичних прийомів здійснення і узагальнення результатів.

5. Автоматизація обліку основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Сьогодні на ринку програмних продуктів є декілька десятків (якщо не сотень) пакетів програм для бухгалтерського обліку, проте кожного року декілька фірм заявляють про випуск нової програми, яка, з їхніх слів, є потужнішою, 'розумнішою' і перевершує усі відомі. Інформаційні системи існували з моменту створення суспільства, оскільки на будь-якій стадії розвитку суспільство вимагає для свого управління систематизованої, попередньо підготовленої інформації. Особливо це стосується виробничих процесів як життєво найважливіших для розвитку суспільства.

Сучасна автоматизована система обліку повинна забезпечувати:

- Повне та своєчасне задоволення інформацією;

- Виконання контролюючих аудиторських задач;

- Отримання управлінських рішень;

- Здійснення аналізу і прогнозуванні господарської та фінансової діяльності.

Вимоги до бухгалтерських програмних продуктів формують три різні категорії користувачів:

1) бухгалтери - безпосередні користувачі комп'ютеризованої системи бухгалтерського обліку;

2) спеціалісти з комп'ютеризованих систем - програмісти і техніки;

3) керівництво підприємства (управлінці).

Перелік вимог до бухгалтерських програм - це складний, пов'язаний комплекс функціональних, технічних, комерційних питань.

Виробничі процеси вдосконалюються найбільш динамічно, що ускладнює керування ними і тим самим стимулює вдосконалення і розвиток інформаційних систем.

Кожна програма бухгалтерського обліку містить певний набір інструментів, необхідних для роботи користувача з програмою. До них належать довідники, що застосовуються для збереження однотипної інформації. Відповідно до класу програми вони використовуються у різних її модулях та програмою в цілому при здійсненні операцій з елементами довідника. Іншим прикладом може бути робочий план рахунків, що використовується для складання бухгалтерських проводок в усіх програмах. Кожна програма містить початково вбудовані сервісні механізми, які використовуються при виконанні будь-яких облікових операцій.

Набір програм '1С: Предприятие 7.7' є універсальною програмою автоматизації діяльності підприємства, яка використовується для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, в тому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку. Програма '1С: Предприятие 7.7' має компонентну структуру.

'1С: Бухгалтерия 7.7' є складовою частиною системи програм '1С: Предприятие 7.7' - її компонентою. Всього існує три основні компоненти:

'1С: Бухгалтерия 7.7';

'1С: Оперативный учет 7.7';

'1С: Расчет 7.7'.

Інтерфейс розглянутих програм є російським. Всі команди, документи, довідники та інші функціональні характеристики викладені російською мовою.

'1С: Бухгалтерия 7.7' - це програма для ведення бухгалтерського обліку, що може застосовуватись на підприємствах різних форм власності та видів діяльності. Класифікаційні ознаки, програми наведені в Таблиці 5.1.

Таблиця 5.1. Ознаки програми '1С: Бухгалтерия 7.7' та її характеристика

В програмі також реалізовані можливості ведення на одному робочому місці бухгалтерського обліку декількох підприємств, ведення обліку паралельно в декількох робочих планах рахунків, багатовимірного та багаторівневого аналітичного обліку, кількісного та валютного обліку.

Під задачею розуміють алгоритм перетворення вхідних даних за допомогою процедур обробки у вихідні показники, що мають певне функціональне призначення для бухгалтерського обліку і управління підприємством.

Таблиця 5.2 Склад задач, що вирішуються при обліку основних засобів в системі „1 С: Бухгалтерія” на підприємстві РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Носіями вхідних даних, необхідних для автоматизованої обробки інформації, використовуються як правило, типові форми. При цьому формуються дані по всіх господарських операціях. Вони можуть як відображатися на екрані, так і видаватися на друкувальний пристрій.

Вихідні дані задачі обліку і контролю нематеріальних активів використовуються як вхідна інформація для формування результуючих відомостей під час розв'язання задачі відображення операцій з основними засобами в облікових реєстрах.

Для накопичення інформації про множину однотипних об'єктів використовуються довідники.

Довідники - спеціальні засоби, що забезпечують ведення списків однотипних облікових об'єктів та зберігання параметрів, що характеризують ці об'єкти.

Так, для введення основних засобів використовується довідник 'Необоротные активы'. Кожне поле в діалоговій формі 'Документ' або 'Операция' має певний тип значення. Якщо цей тип - число, рядок символів або дата, то дане поле можна заповнювати безпосередньо з клавіатури. А якщо цей тип - елемент довідника, то при звертанні до такого поля буде автоматично з'являтися список елементів відповідного довідника, з якого бухгалтеру необхідно вибрати потрібне значення. Крім того, елементи більшості довідників характеризуються не тільки назвою, але й набором інших параметрів. Для основних засобів це -інвентарний номер, первісна вартість, рахунок обліку, рахунок та стаття списання зносу, дата введення в експлуатацію тощо. Ці параметри можуть автоматично використовуватись програмою при формуванні проводок і друкованих форм документів.

Розглянемо довідники типової конфігурації «1С:Бухгалтерия», їхнє призначення і спосіб використання при здійсненні обліку необоротних активів.

Необігові активи

Список об'єктів основних засобів (ОЗ), нематеріальних активів тощо зберігається в довіднику Необоротные активы/Необігові активи. Цей довідник використовують під час уведення і редагування низки документів, а також для аналітичного обліку на рахунках 10, 11, 12, 13, 18.

Місця зберігання

У типовій конфігурації довідник Места хранения/Місця зберігання використовують з метою ведення списку місць зберігання основних засобів, нематеріальних активів, матеріалів. Цей довідник застосовують для виписування первинних документів та аналітичного обліку на рахунках 10, 11, 12, 20, 26, 28 й ін.

В програмі '1С: Бухгалтерия 7.7' основним документом для введення в експлуатацію необоротних активів є одноіменний документ 'Ввод в експлуатацию'. В процесі експлуатації необоротні активи можуть переміщуватись з одного підрозділу в інший, від однієї матеріально відповідальної особи до іншої. Оформлення такого роду операцій здійснюється за допомогою документу 'Перемещение'. Для нарахування зносу використовується документ 'Расчет износа' (або 'Начисление износа'). Для виявлення обсягу і визначення собівартості виконуваних ремонтних робіт та правильності відображення зміни балансової вартості об'єктів основних засобів використовується документ 'Модернизация необоротного актива' або 'Модернизация необоротных активов'. Для відображення в обліку факту виведення з експлуатації матеріальних і нематеріальних необоротних активів внаслідок їх реалізації чи списання передбачений документ 'Ликвидация необоротных активов'.

Отже, виходячи із потреб сьогодення та статутної діяльності підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ», доцільно застосовувати програмний продукт для автоматизації обліку 1 С: Бухгалтерія.

6. Міжнародна практика обліку, аналізу та аудиту основних засобів

У міжнародній практиці тривалий час розвиток аналізу відбувався шляхом розширення кількості показників і процесів на підприємстві, що вивчаються. При цьому основна увага приділялася вдосконаленню та уніфікації методики їх вивчення. Головним джерелом інформації аналізу була всезростаюча звітність підприємств. У зв'язку з цим аналіз міг бути тільки наступним, тобто після закінчення року, кварталу, місяця і складання відповідного звіту. Однак досить швидко єдина методика аналізу звітності підприємства стала диференціюватися, пристосовуватися до галузевих особливостей господарств та особливостей національних економік країн. Так з'явилися методики аналізу діяльності промислових підприємств, а також підприємств торгівлі, сільськогосподарських, будівельних та інших організацій. Створювалися також численні методики аналізу діяльності більш дрібних галузей промисловості та інших галузей народного господарства.

Почали виникати нові підходи, коли різноманітні варіанти наступного аналізу стали доповнюватися принципово новим поточним, або оперативним, аналізом, а згодом створюються методики попереднього або перспективного аналізу.

В останні кілька десятиліть розвиток економічного аналізу в основному пов'язувався з тематичним або вузько функціональним напрямом аналізу окремих об'єктів. У зв'язку з цим нині існують методики порівняльного, функціонально-вартісного та системного аналізу. Внаслідок значної різноманітності видів і напрямів економічного аналізу виникає потреба в класифікації їх. Однією із загальновизнаних ознак групування є поділ окремих видів аналізу залежно від часу проведення. Виходячи з цього виділяють такі види аналізу: наступний (ретроспективний), оперативний та попередній. На теперішній час найбільш розвинутим і важливим у міжнародній практиці є ретроспективний аналіз.

Вивчення систем бухгалтерського обліку й звітності закордонних країн визначає необхідність переосмислення критеріїв формування облікової й звітної інформації, більше чіткого визначення елементів фінансової звітності, порядку їхнього визнання й оцінки, а також установлення взаємозв'язку між елементами фінансової звітності.

Закордоном основою визначення фінансового результату є використання методу 'витрати-випуск', що рекомендує до використання нормами Міжнародного комітету з бухгалтерським стандартам і Четвертій Директиві ЄС в 1978 р. Основою цього є визначення фінансового результату порівнянням витрат з випуском у фінансовій бухгалтерії, витрати враховуються лише по елементах, що дозволяє визначати в бухгалтерському обліку новостворену вартість і фінансовий результат.

Ідея гармонізації різних систем бухгалтерського обліку реалізується в рамках ЄС. Суть її полягає в тім, що в кожній країні може існувати своя модель організації обліку й система стандартів, її регулюючих. Головне, щоб ці стандарти не суперечили аналогічним стандартам у країнах-членах ЄС. Ідея стандартизації облікових процедур реалізується в рамках уніфікації обліку, що проводить Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності, - КМСФЗ (Іnternatіonal Accountіng Standards Commіttee, ІASC), розробляючи й публікуючи Міжнародні стандарти фінансової звітності - МСФО (Іnternatіonal Accountіng Standards, ІAS).

Існують розходження у міжнародній фінансовій звітності, причиною тому є податкова система . Як приклад подібного впливу можна привести практику 'відстроченого' оподатковування, застосовувану в британській моделі обліку. Вона полягає в тім, що дохід компаній згідно обліку, нерідко відрізняється від доходу, з якого стягуються податки. Найпоширенішою причиною подібної розбіжності є те, що податкова знижка на прискорену амортизацію віднімається з доходу поза залежністю від вибраного методу розрахунку амортизаційних відрахувань. Такі розходження істотно впливають на порівнянність доходу після виплати податків між американськими й англійськими компаніями. У зв'язку із цим у США, Великобританії й інших країн, що застосовують британо-американську модель обліку, проблема відстроченого оподатковування викликала серйозні обговорення й привела до великої кількості стандартизованої документації.

У країнах, де використається континентальна модель обліку, правила оподатковування в основному збігаються із правилами обліку, і тому як такої проблеми відстроченого оподатковування немає. Так, у Німеччині податкове законодавство встановлює норми амортизаційних відрахувань, засновані на очікуваному корисному терміну служби й застосовувані для строго певних активів. Проте , у ряді випадків допускається прискорена амортизація, наприклад, для галузей промисловості, що роблять енергозберігаюче й навколишнє середовище, що охороняє від забруднення, продукцію. Однак амортизаційні відрахування, що зменшують прибуток до виплати податків, хоча й відбиваються у фінансовій звітності, але проблеми відстроченого оподатковування не викликають.

Значну роль у розвитку аудиту і професії аудитора відіграють міжнародні, європейські та національні професійні організації аудиторів та інші координуючі органи. Діяльність інтернаціональних професійних об'єднань аудиторів пов'язана насамперед з необхідністю гармонізації обліку, звітності і стандартизації аудиту в міжнародному масштабі. Національні професійні організації аудиторів проводять роботу щодо розроблення нормативів аудиту з урахуванням економічної і законодавчої специфіки своїх країн.

На міжнародному рівні розроблення і впровадження аудиторських стандартів здійснює Міжнародний комітет аудиторської практики, що діє в рамках Міжнародної федерації бухгалтерів, метою створення якої є координація на світовому рівні діяльності професійних організацій у сфері обліку і звітності, а також аудиту. Головна мета аудиту -- переконати користувачів фінансових звітів у тому, що ці звіти дають достатньо точне уявлення про стан підприємства на певну дату та про те, як його було досягнуто.

Аудитори до деякої міри несуть відповідальність перед третіми особами, які використовують інформацію фінансових звітів. Проте для досягнення зазначеної мети аудитору слід вийти за суто бухгалтерську функцію всередині підприємства і з'ясувати, як у кінцевих звітах підприємства відображаються всі сторони його діяльності.

Однією з найважливіших передумов такого підходу є те, що аудитор не обмежує своїх досліджень бухгалтерською інформацією, а намагається зрозуміти, як функціонує підприємство в цілому. Аудитор зазвичай обговорює діяльність підприємства з працівниками, відповідальними за кожну операційну ділянку, щоб досягти правильного розуміння бізнесу клієнта. Ці знання є головними в аудиті. Аудитор може сформувати обґрунтовану думку, якщо він розуміється в бізнесі, з яким має справу, оскільки тільки так він може вирішити, чи відповідають звіти реальному стану справ. Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 200 визначає, що метою аудиту є висловлення аудитором думки про те, чи складені фінансові звіти достовірно, у всіх суттєвих аспектах. відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Операції з основними засобами включають: придбання, оцінку та переоцінку, нарахування та списання зносу, витрати на ремонт та модернізацію, капіталізацію витрат, вибуття. Тому і завдання аудиту визначаються за кожним із названих напрямків та виходять з якісних аспектів фінансової звітності.

Інформація про наявність основних засобів, їх використання наводиться у бухгалтерському балансі, додатках до балансу, в пояснювальній записці тощо.

Існування (наявність) основних засобів перевіряється з метою впевнитися, що ці засоби на підприємстві є та використовуються за призначенням. Для цього складається реєстр (перелік) об'єктів основних засобів із зазначенням за кожним з них первісної, залишкової, балансової вартості та нагромадженого зносу. Дані реєстру звіряються з даними журналів обліку та Головної книги підприємства. Крім цього, аудитор перевіряє фактичну наявність (вибірково) об'єктів, особливо дорогих та тих, які надійшли у звітному році. Потрібно також впевнитися в тому, що на підприємстві здійснюється внутрішній контроль наявності (періодичні інвентаризації).

Операції з основними засобами протягом звітного періоду перевіряються на предмет їх санкціонування та повноти відображення в обліку. Перевірка права власності на об'єкти, відображені у звітності (щоб не було фіктивного показу майна), здійснюється через вивчення документів на право власності (документів, які засвідчують купівлю, передання права власності, будівництво за рахунок власних коштів тощо), документів про реєстрацію транспортних засобів, отримання за лізингом, а також свідчень юристів чи банкірів, якщо документи перебувають у них на зберіганні і не арештовані чи взяті у заставу.

У фінансовій звітності основні засоби повинні відображатися в оцінці згідно з вимогами стандартів обліку. Для цього аудитор може скористатися допомогою експертів або звірити оцінки з даними сертифікатів, розрахунками з переоцінки, перевірити правильність зменшення балансової вартості у міру зносу. В умовах коливань цін на ринку на певні об'єкти засобів аудитор повинен враховувати можливість зміни вартості, зазначеної на дату складання балансу, протягом певного періоду після цієї дати.

Основні засоби за ознакою представлення та розкриття перевіряються з погляду правильності класифікації у звітності, особливо в додатку до балансу та пояснювальній записці.

Операції, пов'язані з надходженням основних засобів та їх вибуттям не численні і можуть бути перевірені тестуванням суцільно. Більше уваги приділяється об'єктам, які створені самим підприємством (будівництво, модернізація), оскільки треба перевіряти прямі та непрямі витрати підприємства (а це численні документи), правильність капіталізації витрат, особливості включення недобудованих об'єктів у склад основних засобів.

Аудитор повинен передбачити можливість не відображення вибуття об'єктів в обліку, бо це суттєво впливає на фінансову звітність.

Головні шляхи шахрайства з основними засобами:

--крадіжки, які легко встановити інвентаризацією та спостереженням у системі внутрішнього контролю;

--продаж за вартістю, яка сфальсифікована управлінцями;

--закупівля засобів за цінами, які відрізняються від ринкових;

--фіктивний продаж.

Ці та інші порушення знаходять за допомогою ряду аудиторських процедур (опитування персоналу, інвентаризація, перевірка приросту чи зменшення вартості основних засобів, перевірка розрахунків зносу, первинних документів та записів в обліку і звітності).

Велике значення для аудиту основних засобів має оцінка системи внутрішнього контролю за основними засобами на підприємстві. Аудиторський ризик високий там, де взагалі відсутня система внутрішнього контролю (на невеликих підприємствах). Там, де аудитор вважає перевірку системи контролю доречною, проводиться тестування. Наприклад, тестування за напрямком «періодизація» передбачає перевірку, чи відображені у відповідному звітному періоді надходження та вибуття основних засобів.

Отже, Україні необхідно долучатися до міжнародної практики обліку, аналізу та аудиту для здійснення її євро інтеграційних прагнень.

7. Організація охорони праці на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Пріоритет життя і здоров'я працівника відносно результатів виробничої діяльності записаний як один із принципів державної політики в Законі України 'Про охорону праці' від 14.10.92 р. № 2694-ХІІ (далі -- Закон про охорону праці). Зі збільшенням кількості перевіряючих дотримання основних нормативних актів з охорони праці, можливо, убереже працівників від нешасних випадків, а власника і керівництво підприємства -- від санкцій з боку контролюючих органів.

Серед підзаконних актів основний масив, зрозуміло, складають акти Державного департаменту з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці). Саме їх зміст, а також Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми і правила. Санітарні норми є орієнтиром для керівника підприємства при аналізі стану робочих приміщень (цехів), обладнання, машин і механізмів, робочих місць на відповідність безпечним умовам праці, розробці посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці.

З набранням чинності Законом України 'Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності' від 23.09.99 р. № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-XIV) власники підприємств можуть розслабитися і не хвилюватися про дотримання вимог законодавства у сфері охорони праці. Сплачуючи страхові внески, можна фактично не турбуватися, як відшкодувати шкоду потерпілому - цей обов'язок відтепер покладено на фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Типове положення про службу охорони праці містить рекомендації зі структури і чисельності служби з охорони праці.

Після реєстрації статуту і проходження інших обов'язкових реєстрацій у місцевих відділеннях податкової інспекції та фондів слід потурбуватися про отримання в органах Держнаглядохоронпраці дозволу на початок роботи підприємства.

До початку робіт також повинні бути проведені відповідне навчання та інструктажі з питань охорони праці, оскільки необхідно подати документи про професійну кваліфікацію посадових осіб і перевірку їх знань з охорони праці.

До початку робіт також повинні бути проведені відповідне навчання та інструктажі з питань охорони праці, оскільки необхідно подати документи про професійну кваліфікацію посадових осіб і перевірку їх знань з охорони праці.

Необхідність створення служби охорони праці або, принаймні, визначення осіб, які відповідають за охорону праці, продиктовано насамперед обсягом робіт, що варто виконати для аналізу і дотримання нормативних вимог щодо охорони праці. А стаття 23 Закону про охорону праці прямо зазначає, що 'власник створює на підприємстві службу охорони праці'.

Законодавство передбачає, що подібна служба як окремий структурний підрозділ, підпорядкований безпосередньо керівникові, створюється на підприємствах виробничої сфери з чисельністю працюючих більше 50 осіб.

Якщо ж чисельність робітників не перевищує 50 осіб (до 100 -у невиробничій сфері), функції даної служби можуть покладатися на спеціалістів, які обіймають інші посади, але мають достатню підготовку у питаннях охорони праці. На підприємстві РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» за охорону праці відповідає окрема посадова особа - інженер з техніки безпеки і підпорядковується вона безпосередньо керівнику підприємства.

На даному підприємстві створено комплект посадових інструкцій, складено акти введення в експлуатацію обладнання та регулярно проводяться чергові інструктажі працівників з питань техніки безпеки роботи та охорони праці на місцях.

Поточний контроль за дотриманням нормативів з охорони праці здійснюється, як правило, інженером служби охорони праці, який має вищу технічну освіту або, як мінімум, середню спеціальну освіту зі стажем роботи не менше трьох років. В обов'язковому порядку його підпис разом з підписом юрисконсульта повинні бути присутніми на першому примірнику всіх нормативних актів підприємства, що стосуються охорони праці .

службою охорони праці на підставі типових навчальних планів і програм розробляються робочі навчальні плани і програми підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації. Перевірка знань працівників з питань охорони праці проводиться за тими нормативними актами, дотримання яких входить до їх службових обов'язків.

Результати перевірки оформлюються відповідним протоколом засідання комісії, а тим, хто склав іспит, видаються посвідчення.

У журналі реєстрації інструктажів передбачені спеціальні графи для записів про проходження стажування та допуск до самостійної роботи, що оформлюються наказом (розпорядженням) керівника підприємства (або його структурного підрозділу).

На підприємстві в недостатньому обсязі виділяються кошти на охорону праці - не вистачає певної номенклатури предметів, кошторис витрат на які наведено у наступній таблиці.

Таблиця 6.1 Таблиця кошторису витрат на охорону праці з урахуванням потреб і можливостей підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Інші засоби захисту на підприємстві РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» наявні у належних їм місцях.

Серед інших пропозицій по покращенню охорони праці варто відзначити наступні:

- створення служби з охорони праці, оскільки на підприємстві працює більше 50 чоловік

- доповнити колективний договір у частині охорони праці , де передбачити соціальні гарантії в області охорони праці, а також комплексні заходи по досягненню встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, запобіганню виробничого травматизму, профзахворювань тощо;

- в текст колдоговору внести гарантії потерпілим на виробництві, порядок надання більш легкої роботи як потерпілим, так і вагітним жінкам;

- придбати матеріали та спецодяг згідно таблиці на загальну суму 3960 грн.

8. Заходи покращення організаційно-економічної діяльності підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Керівництво підприємства в деяких питаннях вживає недостатньо заходів щодо покращення економічного та соціального процвітання.

Основними заходами покращення управлінської політики можна назвати такі:

- запровадження на практиці премію за інтенсивність роботи в окремі періоди звітного року, наприклад в період звітності, період здачі об'єктів в експлуатацію;

- запровадження на практиці премії за ефективність роботи при зміні порядку та організації роботи;

- на підприємстві немає внутрішніх форм звітності, але і немає доцільності їх впровадження;

- для покращення обліку в цілому доцільно на етапах виробничого характеру використовувати процедури управлінського обліку, при цьому недоцільно створювати окрему службу;

- доцільно хоча б раз на рік впровадити атестацію фахівців управлінсько-економічної служби із залученням зовнішніх фахівців для неупередженої оцінки кваліфікації персоналу та її підвищення;

На даний момент підприємство аналізу не провадить, але динаміка зміни економічних показників і розмір операцій потребують перегляду політики керівництва і створення аналітичної служби. Існує доцільність проведення структурно-динамічного аналізу за показниками наявності достатньої кількості активної частини виробничих основних фондів;

Ретроспективного аналізу за показниками фондовіддачі, фондоозброєності та продуктивності праці. Дані розділи аналізу рекомендовано проводити один раз на пів року.

Приорітетними завданнями підприємства для покращення фінансових показників є:

- змінити та вдосконалити напрями статутної діяльності, акцентувавши увагу на наданні дрібних побутових послуг населенню;

- розширення ринків збуту послуг

- удосконалення маркетингової політики підприємства;

- пошук нових постачальників матеріалів для виробництва за критеріями оптимізації цінового фактору та покращення можливостей доставки;

- керівництву підприємства варто приділяти більше уваги соціальних гарантій працівникам підприємства;

- вживати практичних заходів щодо підвищення кваліфікації працівників підприємства;

- рекомендовано впровадити в господарську діяльність підприємства процедури внутрішнього контролю.

В дипломній роботі розроблено питання, які варто внести в колективний договір, запропоновано придбати обладнання для покращення стану охорони праці на суму 3960 грн.

Попередньо викладені заходи по покращенню стану підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» обговорені з керівництвом підприємства та були визнані слушними і доцільними.

Висновок

В дипломній роботі проведено дослідження чинних законодавчих актів та нормативно-правової бази з питань обліку, аналізу та аудиту основних засобів, які виникають при діяльності підприємства в Україні.

Також проведено дослідження первинної документації, яка застосовується при обліку основних засобів та є обов'язковою при веденні діловодства.

За темою дипломної роботи вивчено документування операцій з основними засобами, що застосовується при обліку на підприємствах України та практичне втілення його на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ».

При проведенні аналізу основних засобів видно, що основний показник використання основних засобів на підприємстві - фондовіддача - за останні три роки проявив негативну тенденцію. Це спричинено значним розширенням бази основних засобів без розширення виробництва послуг. Це може привести до підвищення собівартості продукції та зниження конкурентоспроможності підприємства.

При розгляді облікової політики підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» в додатках запропоновано робочий план рахунків, що говорить про те що аналітика на підприємстві ведеться на належному рівні.

При розробці аудиту основних засобів для підприємства запропоновано програму аудиту та тести внутрішнього контролю.

Першочерговими завданнями для покращення фінансового стану підприємства є:

- змінити та вдосконалити напрями статутної діяльності, акцентувавши увагу на наданні дрібних побутових послуг населенню;

- розширення ринків збуту послуг

- удосконалення маркетингової політики підприємства;

- пошук нових постачальників матеріалів для виробництва за критеріями оптимізації цінового фактору та покращення можливостей доставки;

- керівництву підприємства варто приділяти більше уваги соціальних гарантій працівникам підприємства;

- вживати практичних заходів щодо підвищення кваліфікації працівників підприємства;

- рекомендовано впровадити в господарську діяльність підприємства процедури внутрішнього контролю.

В дипломній роботі розроблено питання, які варто внести в колективний договір, запропоновано придбати обладнання для покращення стану охорони праці на суму 3960 грн.

Попередньо викладені заходи по покращенню стану підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» обговорені з керівництвом підприємства та були визнані слушними і доцільними.

Використана література

1. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия. / Под. ред. П.П. Табурчака, В.М. Тушина, М.С. Саприкина. - Ростов н/Д.: Феникс, 2002. - 352 с.

2. Бабій В. Роль основних засобів у процесі виробництва // Наукові записки . - серія: економіка. - 2002 р. - № 10. - с. 200-202.

3. Балабайченко Е., Муштоватый И. Компьютер для бухгалтера. - Ростов-н/Д «Феникс». - 2003 г. - 319 с.

4. Барр Р. Политическая економия: в 2-х т. - М.: Международниэ отношения, 1995. - Т.1. - 592 с.

5. Барышников Н.П. Организация и методика проведения общего аудита. - М.: Филин, 1996. - 134 с.

6. Бернстайн Л. А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпритация / Пер. с англ.; Научн. ред. перевода чл. - корр. РАН И.И. Елисеева - М., 1996. - 624 с.

7. Бєлоусов А. Особливості обліку витрат на поліпшення і ремонт основних засобів. // Вісник податкової служби України. - 2002 р. - № 4. - С. 48-53.

8. Бібліотека „Фактора”. Бухгалтерський облік: нормативна база / Уклад. І.С. Ільяшенко. - Х.: Фактор, 2001. - 252 с.

9. Большой бухгалтерский словарь: 1000 терминов / Под. ред. А.Н. Азрилияна. - М.: Ин-т новой економики, 1999. - 1510 с.

10. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів. - 2 - ге вид, перероб. та доп. - Житомир: ЖІТІ: ПП І „Рута”, 2002. - 672 с.

11. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. - Вид. 3-є, перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 672 с.

12. Бутинець Ф.Ф. Горська Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник. - Житомир: ПП “Рута”, 2002. - 560 с.

13. Бутинець Ф.Ф., Усач Б. Ф. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. - Навчальний посібник. - Житомир: ПП „Рута”, 2001 р. - 411 с.

14. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. - К.: Лібра, 2001 р.

15. В.М. Серединська, О.М. Загородна, Р.В. Федорович. Теорія економічного аналізу: Підручник / За ред. Р.В. Федоровича. - Тернопіль: „УКрмедкнига”, 2002. - 324 с.

16. Велш Глен А., Шорт Даніел Гю Основи фінансового обліку / Пар. з англ. О.Мінін, О.Ткач. - К., 1997. - 943 с.

17. Верхова О. Незавершене будівництво. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 100(658). - С. 51-53.

18. Верхова О. Оподаткування прибутку. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 85 (643). - С. 53-54.

19. Верхова О., Костюк О. Основні фонди, як сформувати первісну вартість об'єкта. // Податки та бухгалтерський облік. - 2004 р. - № 1-2 (663-664). - С. 55.

20. Вінцевич О. Амортизація і внесення основних фондів до статутного фонду товариства. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 64 (622). - С. 50-52.

21. Голенко О. Початок амортизації: ...а там воно й піде? // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 30 (588). - С. 38-41.

22. Голенко О. Пропорції поліпшень та поліпшення пропорцій. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 18. - С. 35-40.

23. Голов С., Пархоменко В. Новий План рахунків: побудова і застосування. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000 р. - № 1. - С. 66.

24. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: Практичний посібник. - К.: ЛІбра, 2001. - 354 с.

25. Городянська Л. Організація первинного обліку основних засобів на підприємстві. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - № 6. - С. 26-35.

26. Горщар В. 1С: Облік придбання основних засобів. // Бухгалтерія. - 2004 р. - № 5 (576). - С. 69-73.

27. Гриб Ю. Щодо відображення в податковому обліку витрат на поліпшення безоплатно отриманих основних фондів. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 84 (642). - С. 16.

28. Громова Р. Амортизація основних засобів: методи обділення. // Додаток до тижневика „Дебет-Кредит”. - 16.10.2000 р. - Нова бухгалтерія 3. - С. 161-167.

29. Дегтяренко Н. Нарахування амортизації. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 23(581) - с. 49-50.

30. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами ЕОМ, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98р. №7.

31. Дорош Н.І. Аудит методологія і організація. - Київ, 2001 р. - 402 с.

32. ДПА України. // Все про бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 51. - С. 4.

33. Дьяконов О. Навіщо перепродавати основні засоби. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 32 (590). - С. 45.

34. Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и аудита. - К.: А.С.К., 2002 р. - 768 с.

35. Закон України 'Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності' від 23.09.99 р. № 1105-ХІV з чинними змінами та доповненнями

36. Закон України 'Про охорону праці' від 14.10.92 р. № 2694-ХІІ. з чинними змінами та доповненнями

37. Закон України 'Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності' від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ з чинними змінами та доповненнями

38. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» // Бухгалтерський облік і аудит. - 1999. - №9. - С.3-9.з чинними змінами та доповненнями

39. Закон України від 22.05.1997 р. «Про оподаткування прибутку підприємств»з чинними змінами та доповненнями

40. Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР з чинними змінами та доповненнями

41. Замазій С. Облік необоротних активів. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 64 (622). - С. 47-48.

42. Занько Б. Бартер основними фондами: як визначити звичайну ціну. // Все про бухгалтерський облік. - 2002 р. - № 116 (784). - С. 41-43.

43. Ільяш Л. Безоплатна передача основних засобів. // Головбух. - 2003 р. - № 18 (224). - С. 30-35.

44. Ільяш Л. Документальне оформлення списання основних засобів і малоцінних предметів. // Головбух. - 2003 р. - № 22. - С. 44-51.

45. Ільяш Л. Придбання основних засобів. // Головбух. - 2002 р. - № 6. - С. 36-40.

46. Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затверджена Наказом Мінфіну від 24.07.97 р. № 159.

47. Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затверджена Наказом Мінфіну від 24.07.97 р. № 159.

48. Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затверджена наказом Мінстату України від 07.07.95 р. №171 та зареєстрованою в Мін'юсті України 07.08.95 р. за №287/ 823.

49. Інструкція по інвентаризації основних засобів , нематеріальних активів , товарно-матеріальних цінностей . грошових коштів і документів та розрахунків. Затв. Мінфіном України від 11.08.99. № 69// Галицькі контракти -1996, №19.

50. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій. Затв. Міністерством Фінансів України від 30.11.99 p., №291 // Бухгалтерія. - 2001. - №52/2. С. -116-173.

51. Карєв В. Деякі аспекти застосування пунктів 14 і 15 П(С)БО 7 “Основні засоби”. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003 р. - № 6. - С. 23 - 25.

52. Карєв В. Проблеми визначення економічних вигод. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003 р. - № 9. - С. 32 - 35.

53. Кирей О. Статистична фінансова звітність про основні засоби. // Бухгалтерія. - 2001 р. - № 52/1 (467) - с. 54-57.

54. Кирилов С. Самоліквідуємося та виносимо ОЗ. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003р. - № 103 (661). - С. 47-50.

55. Кір О. Основні засоби та основні фонди: як розділити “сіамських близнюків”? // Дебет - Кредит 41. - 2002.

56. Климовська М. Фантазии на тему амортизации. // Вестник бухгалтера и аудитора Украины. - 2002 г. - № 6. - С. 10-13.

57. Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1996 г. - 312 с.

58. Костенко В.В. Удосконалення обліку основних фондів - необхідність здійснення процесів відтворення. // Статистика України. - 2003 р. - № 1. - с. 73-75.

59. Кужель О. Щодо оподаткування операцій із продажу основних фондів. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 21(579). - С. 24, 33-34.

60. Лист ДПА «Про амортизацію основних засобів, внесених до статутного фонду» від 06.03.2001 р. № 1087/ 6/15-1116.

61. Ліквідація основних засобів. // Головбух. - 2002 р. - № 5 (159). - С. 55-57.

62. Методичні рекомендації при проведенні атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністра праці та Головного державного санітарного лікаря України від 01.09.92 р. № 41.

63. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Перекл. з англ. за ред. С. Ф. Голова. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998. - 736 с.

64. Мурзов В. Ліквідація основних фондів: пам'ятайте про особливості. - 2002 р. - № 49/1-2 (516). - С. 44-48.

65. Мякота В. Амортизація: податковий та бухгалтерський облік. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 16(88). - С. 23-51.

66. Наказ Мінфіну України від 30 вересня 2003 р. № 561 “Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів. // Вісник податкової служби України. - 2003 р. - № 43. - С. 11-22.

67. Нива Г. Первісна вартість об'єктів основних засобів. // Вісник податкової служби України. - 2003 р. - № 21. - С. 62-64.

68. Онищенко Т. Операції з основними фондами: що нового. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 21(579). - С. 35-39.

69. Основні фонди, як урахувати витрати на реконструкцію будівлі. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 82 (640). - С. 50-52.

70. Основні фонди. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 28 . - С. 51-52.

71. Папінова О. Облік необоротних активів. // Баланс. - 2003 р. - № 14. - С. 64-66.

72. Пархоменко В. Облік амортизації. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003 р. - № 6. - С. 21-22.

73. Пархоменко В. Облік амортизації. // Вісник податкової служби України. - 2003 р. - № 25. - С. 60-62.

74. Петрик О. Методологічні аспекти аудиту основних засобів підприємства. // Облік і аудит основних засобів. - 2001 р. - № 3. - с. 33-39.

75. Піроженко О. Основні засоби бухгалтерський та податковий облік // Податки та бухгалтерський облік. - 2004 р. - № 4 (100).

76. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу/зобов'язань і господарських операцій, Затв. Міністерством фінансів України від 30.01 1999 p.,№291 //Бухгалтерія. -2001. -№52/2. С - 108-116.

77. Податкове роз'яснення про застосування підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 підпунктів 5.2.14 підпункту 5.2 ст. 5 і підпункту 8.2.1. пункту 8.2. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при здійсненні платниками податку на прибуток операцій із земельними ділянками та об'єктами незавершеного будівництва.

78. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції». Затв. Міністерством фінансів України від 26.04.00 p., №91 // Бухгалтерія. - 2001. - №52/2. - С. 42-47.

79. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда». Затв. Міністерством фінансів України від 28.07.00 p., №181 // Бухгалтерія. - 2001. -№52/2. -С. 64-70.

80. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи». Затв. Міністерством фінансів України від 29.11.99 p., №29G // Бухгалтерія. - 2001. -№52/2.С.-70-72.

81. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Затв. Міністерством фінансів України від 31.12.99 p., №318 // Бухгалтерія. - 2001. -№52/2. С. - 72-78.

82. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток». Затв. Міністерством фінансів України від 28.12.00 p., №353 // Бухгалтерія. - 2001. - №52/2. С. - 78-82.

83. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Затв. Міністерством фінансів України від 27.04.00 p., №92 // Бухгалтерія. -2001.-№52/2. С. 42-47 з чинними змінами та доповненнями.

84. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи». Затв. Міністерством фінансів України від 18.10.99 p., №242 // Бухгалтерія. - 2001. - №52/2. - С. 47-с.

85. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Затв. Міністерством фінансів України від 20.10,99, №246 // Бухгалтерський облік і аудит. - 1999.-№11, с.8-11.

86. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1-6. Затв. Міністерством фінансів України від 31.03.99, №87 // Бухгалтерський облік і аудит. - 1999. - №6. - С. 14-35.

87. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 р.

88. Положення про Державний департамент з нагляду за охороною праці, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2000р. №925.

89. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

90. Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я від 31.03.94 р. № 45.

91. Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво і реконструкцію виробничих об'єктів та виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затверджене постановою КМУ від 23.06.94 р. № 431

92. Попов А., Ганин В. Отнесение к составу валовых расходов затрат, связаних с основными фондами и нематериальними активами // Бухгалтерия, 2000 р. - № 1-2. - С. 46-40.

93. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442

94. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (наказ Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 р. № 4)

95. Правила охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин, затвердженими наказом Комітету з нагляду за охороною праці від 10.02.99 р. № 21

96. Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом управління Державної пожежної охорони МВС України від 22.06.95р. №400

97. Римар Г. Амортизація як об'єкт бухгалтерського та податкового обліку. // Наукові записки. - серія: економіка - 2002 р.- c. 204-206.

98. Риндя А. Кашою масло не зіпсувати, або Мінфін роз'яснює ним же встановлену методологію. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003. - № 94 (652). - С. 38-41.

99. Савицкая Г.В. Аналіз хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ИП „Экоперспектива”, 1998. - 368 с.

100. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - Вид. 3-є, перероб. і доп. - К., 2000 р. - 578 с.

101. Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. - К., 2000 р. - 260 с.

102. Стельмах М.В. Фінансовий менеджмент. Курс лекцій. - Тернопіль: ТАНГ, 2002 р. - 124 с.

103. Сугоняко О.А. Аналіз фінансоювого стану підприємства і шляхи його оздоровлення // Фінанси України. - № 3, 1997 р. - с. 31-35.

104. Типове положення про навчання з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 17.02.99р. №27

105. Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 28.12.93 р. № 135

106. Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 03.08.93р. №73

107. Ткаченко Н., Буханцева М. Бухгалтерський облік господарських операцій з купівлі та оренди транспортних засобів. // Вісник податкової служби України. - 2003 р. - № 1. - С. 50-60.

108. Чистов Д.В., Порохина И.Ю., Слуккин П.А. Новый план счетов в системе компьютерного учета «1С: Бухгалтер 7.7». - издание 3-е. - 2002 г. - 425 с.

109. Шеремет О., Пічугін П. 1С: Бухгалтерія 7.7 для України. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 35-36 - С. 44-48.

110. Шеремет О., Пічугін П. 1С: Бухгалтерія 7.7 для України. // Податки та бухгалтерський облік. - 2003 р. - № 38 - С. 40-45.