Облік формування статутного капіталу підприємства

Работа из раздела: «Бухгалтерский учет и аудит»

/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи формування статутного капіталу підприємства
• 1.1 Економічний зміст статутного капіталу, його функції, особливості формування на підприємстві
• 1.2 Нормативно-інформаційне забезпечення обліку статутного капіталу
• 1.3 Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства
• Розділ 2. Облік формування статутного капіталу
• 2.1 Завдання обліку формування статутного капіталу
• 2.2 Документальне оформлення створення статутного капіталу
• 2.3 Синтетичний та аналітичний облік статутного капіталу
• 2.4 Проект впровадження автоматизації обліку статутного капіталу
• Розділ 3. Контроль формування статутного капіталу
• 3.1 Організаційні засади внутрішньогосподарського контролю статутного капіталу
• 3.2 Методика та техніка внутрішньогосподарського контролю статутного капіталу
• 3.3 Узагальнення результатів внутрішньогосподарського контролю
• Висновки
• Список викорнистаних джерел

Вступ

В умовах глобалізації світового господарства, які визначаються розвитком міжнародних економічних відносин, створенням спільних підприємств, об'єктивним критерієм визнання місця і ролі національної економіки України є поява різних форм власності і господарювання. Економічною та правовою базою їх функціонування є статутний капітал, який у подальшій діяльності стає економічним гарантом платоспроможності.

Актуальність теми дослідження полягає в недостатній врегульованості в Україні операцій зі статутним капіталом, неузгодженості норм чинного законодавства, нормативних документів бухгалтерського і податкового обліку, відсутність методичного забезпечення оцінки розміру статутного капіталу.

Задаючись питанням, що ж представляє собою статутний капітал в діяльності сучасного підприємства необхідно відзначити, що поряд з вирішенням чисто фінансових питань необхідно паралельно розглядати і надійність 'керованості' підприємством у руках власника. Практична потреба в дослідженні питань ефективного керування статутним капіталом свідчить про актуальність даної проблеми, що й обумовило вибір теми випускної роботи.

Найбільшої уваги в дослідженні приділено проблемам обліку операцій по формуванню і зміні статутного капіталу підприємств.

Мета та завдання для дослідження. Дослідження теоретичних аспектів організації бухгалтерського обліку та контролю статутного капіталу і фінансової стійкості підприємств сільського господарства.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

- розкрити сутність і зміст статутного капіталу підприємства;

- виявити механізм формування статутного капіталу на підприємстві;

- дослідити теоретичні аспекти обліку статутного капіталу підприємства;

- надати економіко-правову характеристику статутному капіталу в управлінні сільськогосподарським підприємством;

- визначити передумови використання комп'ютерних систем обробки даних для обліку та контролю операцій зі статутним капіталом.

Об'єкт та предмет дослідження - це операції по формуванню і зміні статутного капіталу у підприємствах аграрного сектору, сукупність теоретичних, методичних і практичних питань, пов'язаних з обліком та контролем статутного капіталу.

Теоретичною методологічною основою випускної роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів.

Інформативною основою дослідження є Закони України, Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів, матеріали наукових конференцій, періодичної преси.

Розділ 1. Теоретичні основи формування статутного капіталу підприємства

1.1 Економічний зміст статутного капіталу, його функції, особливості формування на підприємстві

Майно підприємства складається із різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності.

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Так, наприклад, Н.П. Кондратов показує, що капіталом організації є її майно [34, с.2]. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами.

Поняття 'Капітал' звичайно асоціюється з поняттям 'власність'. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і представляє собою вартість майна підприємства.

На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, облікова формула капіталу набуває вигляду:

К = А, оскільки З = 0, (1.1)

де К - власний капітал;

А - активи (вартість майна);

З - зобов'язання.

У процесі господарської діяльності у підприємства виникають зобов'язання перед юридичними і фізичними особами. Боргові зобов'язання перед кредиторами підприємства задовольняються за рахунок його активів. З урахуванням залучених коштів власний капітал (тобто капітал, який належить власникам підприємства) визначається як різниця між вартістю його майна і зобов'язаннями:

К = А - З, (1.2)

Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 'Баланс' (табл.1.1):

Таблиця 1.1

Порівняння визначень статутного капіталу

Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні № 250 (п.65)	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 'Баланс'
Статутний фонд - сукупність внесків (у грошовому виразі) учасників (власників) в майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності у розмірах, визначених установчими документами	Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства

Дослідження сучасних науковців - Г. Менк'ю, Ч. Гіла, В.В. Ковальова, І.Й. Яремко та інших присвячені в основному капіталу як економічній категорії, або як предмету фінансового аналізу. Але більшість дослідників не приділяє належної уваги саме статутному капіталу, розглядаючи його як елемент власного капіталу. Аналогічним є розгляд цього питання в інших виданнях з обліку та аудиту. Такі автори як Ф.Ф. Бутинець, М.В. Кужельний, В.В. Сопко, В.Г. Мельник, Н.М. Грабова тощо розглядали проблеми обліку не акцентуючи увагу на облікових проблемах статутного капіталу.

Важливим методологічним аспектом для характеристики статутного капіталу є науково обґрунтована класифікація капіталу за різноманітними ознаками. В літературних джерелах автори виділяють 23 класифікаційні ознаки, 43 види капіталу. На рис.1.1 уточнено місце статутного капіталу в загальній класифікації капіталу.

	Місце статутного капіталу в загальній класифікації капіталу

Рис.1.1 Характеристика статутного капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю через класифікаційні ознаки капіталу

Статутний капітал є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про розміри і фінансовий стан економічних суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо.

Відповідно до законодавства України статутний капітал [21], у залежності від організаційно-правової форми підприємства, може виступати у виді: статутного капіталу, статутного фонду, складового капіталу, пайового фонду.

Функції статутного капіталу, а також цілі його зменшення та збільшення у систематизованому вигляді згруповані у табл.1.2:

Таблиця 1.2

Функції та цілі збільшення (зменшення) статутного капіталу

Функції статутного капіталу	Цілі збільшення	Цілі зменшення
Заснування та введення підприємства в дію	Реалізація інвестиційного проекту	Згортання діяльності
Відповідальність і гарантії (забезпечення кредитоспроможності)	Виконання вимог щодо мінімального розмір статутного капіталу підприємства	Підвищення ринкового курсу корпоративних прав
Захисна функція	Проведення санації	Санація балансу (одержання санаційного прибутку)
Управління та контролю	Поглинання чи придбання контрольного пакета інших підприємств	Концентрація капіталу в руках активних власників
Фінансування та забезпечення ліквідності	Поліпшення ліквідності та платоспроможності	Приведення у відповідність обсягів власного капіталу та майна
Рекламна (репрезентативна) функція	Модернізація чи розміщення виробництва	Вирішення конфліктів між власниками
База для нарахування дивідендів	Оптимізація дивідендної політики	Проведення певної дивідендної політики

Формування статутного капіталу зв'язано з цілями створення організації і її організаційно-правовою формою. Порядок формування статутного капіталу організацій різних організаційно-правових форм досить жорстко в даний час регулюють закони України. Крім того, ряд підзаконних актів регламентує дії по бухгалтерському відображенню цього процесу.

Разборська О.О. у своїй роботі 'Облік і аудит формування та руху статутного капіталу відкритих акціонерних товариств' досліджуючи сутність статутного капіталу, виділити три його характеристики:

1) регулятор розподілу власності;

2) засіб мобілізації ресурсів;

3) механізм захисту прав власників.

При цьому статутний капітал повинен реалізовуватися у двох напрямах:

1) як основа для розрахунку і розподілу доходів серед власників;

2) як регулятор відносин власності та гарантія погашення зобов'язань підприємства. Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв'язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов'язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками.

Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв'язку з інфляційними явищами в економіці нерідко змінюються в законодавчому порядку.

Аналіз динаміки розміру статутного капіталу і генезису бази його розрахунку довели, що показник статутного капіталу в Україні має формальне значення і не виконує функції гаранту платоспроможності товариства. Однією з причин такого стану є недосконалість обраної бази для визначення мінімального розміру статутного капіталу. За результатами дослідження досвіду роботи товариств в інших країнах було запропоновано не пов'язувати мінімальний розмір статутного капіталу зі ставкою мінімальної заробітної плати [57].

Процес формування обсягу і структури капіталу підпорядкований завданням, які забезпечують його господарську діяльність не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, але і в найближчій перспективі. Загальна потреба в капіталі підприємства базується на його потребі в оборотних та позаоборотних активах.

Види вкладів, за рахунок яких можливе формування статутного капіталу передбачено в ч.2 ст.115 ЦКУ [69], ч.1 ст.13 Закону про господарські товариства [21], ч.1 ст.86 Господарського Кодексу України [11] та ч.1 ст.11 Закону про АТ. І в усіх цих нормах ідеться про те, що єдиний універсальний вклад - майно. А як нам відомо зі ст. 190 ЦКУ - це річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Водночас річ - це предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки [69, ст.179].

Тож, враховуючи це, приведемо класифікацію видів вкладів, якими можна наповнювати статутний капітал (рис.1.2):

статутний капітал облік контроль

/

Рис.1.2 Класифікація видів вкладів до статутного капіталу

1. Речі:

- рухоме майно: обладнання, сировина, продукція, тварини, транспортні засоби, техніка, меблі, інші матеріальні цінності, які можна вільно переміщувати у просторі;

- нерухоме майно: будинки, квартири, споруди, земельні ділянки, інші об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких без їхнього знецінення та зміни їх призначення;

- гроші: національна, іноземна валюта;

- цінні папери: акції, облігації, ощадні, інвестиційні сертифікати тощо.

1. Майнові права:

- корпоративні права: частка (її частина) в статутному капіталі іншого суб'єкта (якщо учасник вносить до статутного капіталу господарського товариства частку, якою він володіє в іншому господарському товаристві, то внаслідок цього в останньому відбувається зміна складу учасників);

- речові права: права користування будинками, спорудами, приміщеннями, транспортними засобами, природними ресурсами;

- права на об'єкти інтелектуальної власності: майнові права на торгові арки, винаходи, корисні моделі, комп'ютерні програми, інші об'єкти, визначені законами;

- зобов'язальні права: право вимоги учасника до іншого суб'єкта (унаслідок цього внеску змінюється кредитор у зобов'язанні, тобто замість учасника, що вніс у статутний капітал право вимоги, кредитором стає господарське товариство, до якого перейшло право вимоги).

Тож вкладом до статутного капіталу може виступати будь-що із зазначеного вище майна. До того ж вклад може бути комбінованим, наприклад, гроші + нерухомість, обладнання + цінні папери тощо. Головне - майно, яке пропонується для вкладу, повинно мати грошову оцінку, бо статутний капітал - це майнова база, що гарантує інтереси кредиторів господарського товариства.

Для певних видів суб'єктів господарювання закон може встановлювати спеціальні вимоги щодо імовірних вкладів до статутного капіталу. Наприклад, страхові компанії не можуть собі дозволити використати декілька джерел, з яких до їх статутного капіталу надійдуть гроші, будинки, автомобілі. Вони мають право скористатися лише одним грошовим джерелом [24, ст.2].

Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств - у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів - за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню державним майном (Капітал державного майна, міністерства і відомства України). В сучасних умовах державні підприємства, як правило нарощують свої статутні капітали за рахунок власних нагромаджень - прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва - реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.

Частина прибутку може спрямовуватися до статутного капіталу на приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає у підприємства у зв'язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг. Статутний капітал приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.

Майно, яке внесене учасниками у статутний капітал відображається у засновницькому описі майна (додаток Е).

У відповідності з Законом України 'Про господарські товариства' акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи купівлі-продажу на капіталовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю-продаж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків статутного капіталу належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов'язані викупити 25% всіх акцій, тобто їхня частка в статутному капіталі не може бути нижчою за 25%.

На стадії заснування при створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання купити акції, тобто стати акціонерами нового підприємства повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися.

Товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства формують статутні капітали з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному капіталі, причому у товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов'язаннями товариства. В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний капітал, а якщо сума статутного капіталу недостатня для покриття боргів товариства, то додатково ще й майном, що належить кожному учаснику.

Згідно з чинним законодавством мінімальний розмір статутного капіталу регламентований лише для господарських товариств [21]. Створюючи господарські товариства, власники мають змогу визначити критерії, за якими буде проводитися оцінка їх внесків. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості капітал підприємства дорівнює його активам.

Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей. Список майна, яке на може бути вкладом до статутного капіталу, такий:

- бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу [21, ч.3];

- векселі до статутного капіталу господарського товариства;

- облігації (розміщення підприємством для формування й поповнення свого статутного капіталу) [24, ч.2 ст.8];

- боргові емісійні цінні папери (для оплати акцій акціонерних товариств), емітенти яких - засновники цього акціонерного товариства;

- особисті немайнові права інтелектуальної власності [69, ч.4 ст.423]; - право на земельну частку (пай) до статутного капіталу господарського товариства (заборона діє, доки не наберуть чинності закони про державний земельний кадастр та про ринок земель);

- земельні ділянки, призначені для особистого ведення селянського господарства та товарного сільськогосподарського виробництва (заборона діє, поки не наберуть чинності закони про державний земельний кадастр та про ринок земель);

- майно, вилучене з цивільного обігу на території України [56].

На окрему увагу заслуговує випадок, коли учасник товариства з обмеженою відповідальністю має до нього таки право вимоги (наприклад, за договором позики) й водночас мусить здійснити свій вклад до статутного капіталу. За таких умов учасники (засновника) часто припускаються помилки, зараховуючи зустрічні вимоги на підставі ст.601 Цивільного Кодексу України, припиняючи цим зобов'язання за договором та зняття з себе обов'язків щодо внесення вкладу до статутного капіталу. Але такі дії є незаконними. Згідно ч.2 ст.144 Цивільного Кодексу України не допускається звільнення учасникам від вноситься вклад, уже створено, тоді передавальна сторона - учасник-фізична внесення вкладу до статутного капіталу, шляхом зарахування вимог до товариства.

Порядок приймання-передачі вкладів до статутного капіталу товариства має ряд нюансів. Наприклад, якщо товариство, до статутного капіталу якого особа або учасник-юридична особа (її керівник або інша уповноважена ним особа) передає вклад до статутного капіталу товариству, що діє через створеного керівника або уповноважену ним особу. У випадку, коли товариство тільки-но створюють, вклад передається до статутного капіталу товариства, яке ще не існує. Тобто учасники товариства на зборах вибирають уповноважену особу на прийняття вкладів від решти учасників. Коли товариство зареєструють як юридичну особу, учасник (якому передавалися вклади до статутного капіталу) передає безпосередньо товариству.

Виникають випадки коли суму статутного капіталу необхідно збільшити обов'язково. Наприклад, після закінчення другого, чи кожного наступного фінансового року, вартість чистих активів ТОВ буде менша за статутний капітал.

Додаткові інвестиції у статутний капітал не виправлять ситуації, оскільки під ними слід розуміти не вклади в статутний капітал як такі, а додаткові внески у значенні, наведеному в ст. №51 Закону України 'Про господарські товариства' від 19.09.91 р. №1576-ХІІ, тобто звичайну фінансову допомогу.

Іншим прикладом обов'язкового збільшення розмірів статутного капіталу є випадки, коли із складу учасників ТОВ виходить один із засновників (якщо установчими документами не передбачено на цей випадок додаткового капіталу), то сума статутного капіталу товариства буде зменшена на величину частки даного засновника, внаслідок цього сума статутного капіталу може бути меншою за 100 мінімальних заробітних плат (виходячи із ставки зарплати, що діяла на момент створення товариства). У такому випадку необхідно збільшити статутний капітал підприємства до необхідного мінімуму, який встановлений законодавством.

В період формування сільськогосподарського товариства, особливо гостро постає питання про передачу прав на користування земельними ресурсами, оскільки земля є одним із найважливіших засобів виробництва в даній галузі. Нажаль, дане питання мало висвітлено на законодавчому рівні, що створює низку перешкод впродовж усієї діяльності сільськогосподарського підприємства [10]. Порядок збільшення статутного капіталу ТОВ здійснюється в такій послідовності (рис.1.3):

- загальні збори учасників приймають рішення про збільшення статутного капіталу і вносять зміни до установчих документів;

- подають відповідні документи держреєстратору для внесення змін до установчих документів (заповнену реєстраційну картку, оригінал або нотаріально засвідчену копію протоколу загальних зборів учасників, оригінал статуту з відміткою про його перереєстрацію, два примірника установчих документів у новій редакції і документи, що підтверджують сплату реєстраційного збору за держреєстрацію змін);

- у триденний термін держреєстратор повинен зареєструвати відповідні зміни. Після цього учасники можуть вносити активи, які збільшують розмір статутного капіталу.

/

Рис.1.3 Порядок збільшення розміру статутного капіталу

Існує й інший порядок збільшення статутного капіталу товариства. Це відбувається тоді, коли виникає значна необхідність в тих чи інших активах (додаткових внесках до статутного капіталу). У такому випадку спочатку вносять активи, а потім вже реєструються зміни в установчих документах.

За даних умов необхідно дотримуватися двох правил:

- для збільшення статутного капіталу необхідна наявність протоколу загальних зборів учасників, у якому було б передбачено збільшення розмірів статутного капіталу і внесення відповідних поправок до установчих документів;

- держреєстрація змін суми статутного капіталу повинна відбуватися в тому ж звітному періоді, що й збільшення статутного капіталу.

Дотримання цих правил допоможе уникнути дорікань органів податкової служби. Без державної реєстрації змін статутного капіталу протягом 5 днів із дня прийняття рішення про внесення поправок до статуту, податківці можуть наполягати, що сума додатково вкладених активів у статутний капітал є безповоротною фінансовою допомогою, а не додатковими внесками учасників. Доказом, що це не так, може слугувати протокол загальних зборів засновників, де буде зазначена відповідна зміна статутного капіталу [36, с.79].

1.2 Нормативно-інформаційне забезпечення обліку статутного капіталу

До нормативних документів, які регламентують порядок реєстрації і формування статутного капіталу відносяться:

Закон України 'Про цінні папери та фондову біржу' №1201- XII від 18.06.1991р.

Закон України 'Про господарські товариства' №1576-ХП від 19.09.1991 р.

Відповідно до Закону України 'Про господарські товариства' від 19.09.91 р. №1576-ХІІ, розмір статутного фонду у товаристві з обмеженою відповідальністю повинен становити не менше суми еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. Не допускається звільнення учасника від обов'язкового внесення вкладу в статутний капітал товариства, в т. ч. шляхом заліку вимог до товариства. До моменту державної реєстрації товариства його учасники мусять оплатити не менше 50 % суми своїх вкладів. Решта підлягає оплаті протягом першого року діяльності ТОВ.

За невнесення свого вкладу проти термінів, передбачених законодавством та установчими документами господарського товариства, учасник ТОВ сплачує на користь товариства 10 % річних з недонесеної суми, якщо інше не визначено установчими документами [11].

3. Закон України 'Про сільськогосподарську кооперацію' №469/97-ВР від 17.07.1997 р.

4. Закон України 'Про страхування' №2745 від 04.10.2001 р.

5. Закон України 'Про банки та банківську діяльність' №2121-111 від 07.12.2000 р.

6. Закон України 'Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2009 рік' № від

7. Закон України 'Про державний бюджет України на 2009 рік' від 28 грудня 2007 року № 107VІ

8. Положення 'Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії', затверджено Указом Президента України за №55/94 від 19.02.1994 р.

9. Лист Міністерства фінансів України №04-305 від 30 вересня 1991 р. 'Порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств і інформації про їх випуск' з урахуванням змін і доповнень, внесених Наказом Міністерства фінансів України за №83 від 23 травня 1995 р. за виключенням п.9 цього Порядку.

10. Цивільний Кодекс України №435-ІV від 16.01.2003 р.

Конкретизації норм цивільного законодавства, що можуть зачіпати права й інтереси юридичних осіб, присвячено також положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435 - ІV. Відповідно до ст.113 ЦКУ господарським товариством є юридична особа, статутний капітал якої розподілено на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства. Засновником товариства може бути одна особа, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.115 ЦКУ, статутний капітал повинен утворюватися за рахунок майна, що передається учасниками у власність господарського товариства у вигляді вкладів. Такими вкладами можуть виступати будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), грошові кошти, в т. ч. в іноземній валюті. Проте можуть встановлюватися певні обмеження.

11. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV.

Правові основи господарської діяльності, яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності, встановлює Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV. Цей нормативний документ визначає основні принципи господарювання в Україні й регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації і здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю - засноване однією чи декількома особами товариство. Його статутний капітал поділено на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства не відповідають за його зобов'язання і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості своїх вкладів [11].

Для створення товариства його засновники мають розробити засновницькі документи. Установчим документом товариств з обмеженою відповідальністю є статут.

У статуті вказуються найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок вступу до товариства і виходу з нього. У засновницьких документах також містяться відомості про розмір і склад статутного капіталу товариства.

Наприклад, ст.86 ГКУ забороняє використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, грошові кошти, одержані в кредит і під заставу.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і припиняється в день вибуття підприємства з Державного реєстру в результаті завершення діяльності, банкрутства, реорганізації тощо.

Основним нормативним документом, який регламентує порядок обліку статутного капіталу товариства є Закон України 'Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні' від 16.07.1999 р. № 996-ХХІ, яким законодавче закріплено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні.

Головним нормативно-правовим документом у системі регулювання бухгалтерського обліку власного капіталу є П (С) БО 5 'Звіт про власний капітал', затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87.

Згідно якого всі підприємства, організації та інші юридичні особи усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) в кінці звітного року повинні складати Звіт про власний капітал за типовою формою, з метою розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Зокрема в Звіті про власний капітал наводиться узагальнена інформація за звітний рік про зміни (збільшення, зменшення) статутного капіталу.

Важливим інструментом гармонізації системи бухгалтерського обліку на підприємстві є План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція про його застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 зі змінами і доповненнями.

Головна мета Плану рахунків - забезпечення інформацією про власний капітал, потрібною для спостереження за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень та складання фінансової звітності.

Згідно п.1.5 Інструкції № 527 для формування статутного фонду підприємства відкривають рахунок у банку. Такий рахунок відкривається до моменту реєстрації підприємства як юридичної особи. Після того, як підприємство представить у банк документи, що засвідчують реєстрацію юридичної особи, такий рахунок починає працювати як поточний.

Нормативного документа, який би установлював визначену форму первинних документів, що підтверджують передачу/одержання внеску в статутний фонд, не існує.

Тому при передачі майна (крім коштів) від засновника (як юридичної, так і фізичної особи) до ТОВ можна скласти двосторонній акт приймання-передачі майна вільної форми.

Операції, пов'язані з надходженням, переміщенням і відпусткою товарно-матеріальних цінностей, повинні оформлятися первинними документами, форми яких затверджені Наказом № 193.

На сьогодні перехідний період у бухгалтерському обліку ще не закінчився. Для нього характерним є застосування затверджених П (С) БО, які регулюють усі сфери бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік власного капіталу регламентують:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 'Звіт про власний капітал'. Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №397/3690 від 21 червня 1999 р. із змінами і доповненнями, внесеними Наказом Міністерства фінансів України за №989 від 25 листопада 2002 р., зареєстрованими у Міністерстві юстиції за №962/7250 від 10 грудня 2002 р. та за станом на 02.02.2005 р.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 'Об'єднання підприємств'. Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №163 від 07.07.1999 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №499/3792 від 23 липня 1999 р. зі змінами за станом на 02.02.2005 р.

1.3 Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю 'імені Воровського' Полтавського району Полтавської області (скорочена назва - ТОВ 'імені Воровського'), засноване відповідно до рішення засновників 30 грудня 1997 року. Для забезпечення діяльності цього підприємства було створено статутний фонд в сумі 7000 грн. за рахунок внесків засновників.

ТОВ 'ім. Воровського' є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові рахунки у банках, гербову печатку. У своїй діяльності воно керується Статутом, Законами України, указами Президента України, постанови Кабінету Міністрів України.

Для загальної характеристики фінансово-економічної діяльності підприємства застосуємо методи фінансового аналізу та річну звітність ТОВ 'ім. Воровського' Полтавського району Полтавської області за 2006-2008 рр. (додатки А, Б, В).

ТОВ 'імені Воровського' створене з метою одержання прибутку шляхом здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності у відповідності і на умовах, визначених чинним законодавством та Статутом. Предметом діяльності ТОВ 'імені Воровського' є:

- заготівля сільськогосподарської продукції, її переробка і реалізація на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам;

- робота з акціями та іншими цінними паперами;

- інші види діяльності, що не заборонені чинним законодавством України та відповідають меті створення підприємства.

В умовах сьогодення більшість підприємств працює в умовах невизначеності. За таких умов керівництво підприємства повинне відчувати існуючі можливості та небезпеки для підприємства, тому здійснення аналізу конкретних показників сприятиме пошуку необхідних резервів.

Важливим напрямком загальної оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання є аналіз його майнового стану, який характеризується складом, розміщенням, структурою та динамікою активів і пасивів.

Аналіз майнового стану підприємства проведемо за даними табл.1.3 Інформація про наявні у підприємства ресурси та прийняті ними зобов'язання відображається в формі № 1 'Баланс' за відповідні періоди.

Таблиця 1.3

Склад, структура та динаміки майна ТОВ 'імені Воровського' Полтавського району за 2006-2008 рр., тис. грн. (станом на кінець року)

Види активів	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Зміни (+,-) 2008 до 2006 р.
	сума, тис. грн.	у % до під-сумку	сума, тис. грн.	у % до під-сумку	сума, тис. грн.	у % до підс-умку	суми, тис. грн.	питомої ваги, пунктів
Майно - всього	1877,0	100,0	2439,0	100,0	4263,0	100,0	+2386,0	-
Необоротні активи	661,0	35,2	949,0	38,9	2638,0	61,9	+1977,0	+26,7
Основні засоби	661,0	35,2	755,0	30,9	2235,0	52,4	+1574,0	+17,2
Довгострокові біологічні активи	-	-	194,0	8,0	403,0	9,5	+403,0
Оборотні активи	1216,0	64,8	1490,0	61,1	1625,0	38,1	+409,0	-26,7
Оборотні виробничі фонди	875,0	46,6	1231,0	50,5	1171,0	27,5	+296,0	-19,1
Виробничі запаси	90,0	4,8	399,0	16,4	99,0	2,3	+9,0	-2,5
Фонди обігу	341,0	18,2	259,0	10,6	454,0	10,6	+113,0	-7,6
Готова продукція і товари	280,0	14,9	179,0	7,3	312,0	7,3	+32,0	-7,6
Поточна дебіторська заборгованість	54,0	2,9	76,0	0,0	139,0	3,2	+85,0	+0,4
Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції	7,0	0,4	4,0	0,2	3,0	0,1	-4,0	-0,3

Аналіз даних таблиці 1.3 свідчить, що вартість майна ТОВ 'імені Воровського' Полтавської області протягом досліджуваного періоду збільшилась на 2386 тис. грн., порівняно з 2006 р., що було викликано збільшенням в складі необоротних активів та оборотних (на 1977 тис. грн. і 409 тис. грн. відповідно). При цьому сукупність основних засобів і довгострокових біологічних активів (будівлі, споруди, передавальні пристрої, продуктивна худоба тощо) формують необоротні активи, що в структурі майна підприємства становлять в 2008 р.61,9%, тоді як в 2006 р. - 35,2%. Оборотні активи склали в структурі майна 38,1% в 2008 р., а в 2006 - 64,8%.

Зростання оборотних активів пояснюється суттєвим збільшенням фондів обігу (на 113 тис грн. порівнянно з 2006 р.).

В складі фондів обігу за 2006-2008 рр. найбільшу питому вагу займають готова продукція та поточна дебіторська заборгованість. Згідно даних таблиці 1.2 спостерігається зменшення грошових коштів з 7 тис. грн. до 3 тис. грн. у 2008 р. або на 0,3%.

Аналіз капіталу (табл.1.4) показує, що в його складі прослідкується тенденція до збільшення. Дана зміна викликана збільшенням у 2008 р., порівняно з 2006 р. розміру власного капіталу на 1624 тис. грн. і зобов'язань - на 762 тис. грн.

Структура капіталу також зазнала суттєвих змін: відношення власного капіталу до зобов'язань в 2006 р. склало - 21,8% проти 78,2 %; відношення власного капіталу до зобов'язань в 2007 р. - 78,9% проти 21,1 %; власного капіталу до зобов'язань в 2008 році - 47,7% проти 52,3%.

За даними балансів відбулось збільшення вартості власного капіталу за 2008 р. порівняно з 2006 р., в сукупності на 25,9% більше, що відбулося за рахунок зростання статутного капіталу на 50 тис. грн. (або 0,9%), та збільшення суми нерозподіленого прибутку на 1574 тис. грн. (або 25%).

Таблиця 1.4

Склад, структура та динаміки капіталу ТОВ 'імені Воровського' Полтавського району за 2006-2008 рр., тис. грн. (станом на кінець року)

Види пасивів (джерел формування капіталу)	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Зміни (+,-) 2008 р. до 2006 р.
	сума, тис. грн.	у % до під-сумку	сума, тис. грн.	у % до під-сумку	сума, тис. грн.	у % до під- сумку	суми, тис. грн.	питомої ваги, пунктів
Джерела формування капіталу - всього	1877,0	100,0	2439,0	100,0	4263,0	100,0	+2386,0	-
Власний капітал	409,0	21,8	1925,0	78,9	2033,0	47,7	+1624,0	+25,9
Статутний капітал	7,0	0,4	7,0	0,3	57,0	1,3	+50,0	+0,9
Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)	402,0	21,4	1918,0	78,6	1976,0	46,4	+1574,0	+25,0
Зобов'язання	1468,0	78,2	514,0	21,1	2230,0	52,3	+762,0	-25,9
Довгострокові зобов'язання	223,0	11,9	211,0	8,7	1057,0	24,8	+834,0	+12,9
Поточні зобов'язання	1245,0	66,3	303,0	12,4	1173,0	27,5	-72,0	-38,8
Кредиторська заборгованість	991,0	52,8	303,0	12,4	1173,0	27,5	+182,0	-25,3

За 2006 - 2008 рр. позиковий капітал підприємства представлений переважно поточними зобов'язаннями (27,4 %), що порівняно з 2006 р., менший на 72 тис. грн. або 38,8 %. Серед них сума кредиторської заборгованості збільшилась на 182 тис. грн. по відношенню до 2006 р.

Фінансова стійкість підприємства - це стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, що забезпечує розвиток, на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Проведемо аналіз показників фінансової стійкості ТОВ 'імені Воровського' (табл.1.5).

Таблиця 1.5

Показники фінансової стійкості ТОВ 'імені Воровського' Полтавського району за 2006-2008 рр.

Показники	Роки	Нормативне значення	Відхилення 2008 р. до 2006 р. (+,-)
	2006	2007	2008
Показники структури джерел формування капіталу
Коефіцієнт автономії	0,218	0,789	0,477	?0,5	+0,259
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,782	0,211	0,523	<0,5	-0,259
Коефіцієнт фінансової залежності	4,589	1,267	2,097	?2	-2,492
Коефіцієнт фінансової стабільності	0,279	3,745	0,912	?1	+0,633
Коефіцієнт фінансового ризику	3,589	0,267	1,097	<1	-2,492
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,353	0,399	0,342	<0,5	-0,011
Коефіцієнт довгострокових зобов'язань	0,152	0,411	0,474	зменшення	+0,322
Коефіцієнт поточних зобов'язань	0,848	0,589	0,526	збільшення	-0,322
Коефіцієнт фінансового лівереджу	0,545	0,110	0,520	<0,1	-0,025
Показники стану оборотних активів
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-	0,617	0,222	>0,5	+0,222
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами	-	0,797	0,278	?0,1	+0,278
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними коштами	-	0,842	0,305	?0,5	+0,278
Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів	-	0,003	0,007	збільшення	+0,007
Показники стану основного капіталу
Коефіцієнт виробничого потенціалу	0,818	0,894	0,894	збільшення	+0,076
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні	0,352	0,389	0,619	збільшення	+0,267
Коефіцієнт нагромадження амортизації	0,371	0,336	0, 206	зменшення	-0,165
Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів	1,840	1,570	0,616	збільшення	-1,224

Аналіз даних табл.1.5 дає можливість стверджувати:

1. По показниках структури капіталу:

Оскільки коефіцієнт автономії в 2006 - 2008 рр. не відповідає нормативному значенню, то за цим критерієм кредитори мають високий рівень ризику, бо зобов'язання підприємства не можуть бути виконані за рахунок

власного капіталу. Це є негативним явищем і за цим показником підприємства є фінансово нестійким.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу становить 0,523 процентних пунктів, тобто більше нормативного значення, що говорить про те, що ТОВ 'імені Воровського' значною мірою залежить від залучених коштів. За цим критерієм підприємство також є фінансово нестійким.

Коефіцієнт фінансової залежності показує, що станом на кінець 2008 року 2,10 грн. загальної вартості пасивів припадає на 1 грн. власного капіталу. За цим критерієм підприємство знову ж є фінансово нестійким.

Коефіцієнт фінансової стабільності за 2006 - 2008 рр. досяг значення з межах від - 0,279 до 0,912, що показує обсяги власного капіталу, які припадають на 1 грн. зобов'язань, що вказує на фінансову нестійкість підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику в 2008 р., порівняно з 2007 р., зменшився на 2,492 пунктів (або у 2,5 рази) і склав 1,097, проте відповідає нормативному значенню. За цим, єдиним критерієм підприємство є фінансово стійким.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів показує, що за досліджуваний період частка довгострокових позик для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами становить близько 35 %.

Коефіцієнти поточних і довгострокових зобов'язань вказують на те, що в структурі зобов'язань підприємства поточні зобов'язання становлять за результатами 2006 р.84,8 %, 2007 р. - 58,9 %, 2008 р. - 52,6 %, а решта - довгострокові. Значення коефіцієнтів не відповідає нормативному значенню. За цим критерієм підприємство є фінансово нестійким.

Значення коефіцієнту фінансового лівериджу за 2006 - 2008 рр. не відповідало нормативному значенню (< 0,1), проте зменшилось, що свідчить про незначне зменшення фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності.

2. По показниках стану оборотних активів:

Розрахований коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, що в ТОВ 'імені Воровського' в 2007 році 61,7 % власного капіталу вклало в обігові засоби, в 2008 р. - 22,2 %. Значення коефіцієнта за 2008 рік не відповідає нормативному значенню (> 0,5). За цим критерієм підприємство є фінансово нестійким.

Значення коефіцієнта забезпеченості оборотних активів власними коштами по ТОВ 'імені Воровського' за досліджуваний період зменшилось, проте відповідало нормативному значенню, тобто складало ? 0,1 (в 2007 р. - 0,797, в 2008 р. - 0,278). Даний показник показує частку активів сформованих за рахунок власних коштів. Отже, підприємство є фінансово стійким.

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними коштами ТОВ 'імені Воровського' за 2006 - 2008 рр. характеризує рівень недостатності власних оборотних коштів для формування запасів підприємства, тобто не відповідає нормативному значенню. За цим показником підприємство є фінансово нестійким.

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів показує частку грошових коштів (2007 р. - 0,003 процентних пунктів, 2008 р. - 0,007) у загальній величині власних оборотних коштів.

3. По показниках стану основного капіталу:

Коефіцієнт виробничого потенціалу показує, що у майні ТОВ 'імені Воровського' основні засоби та оборотні виробничі фонди займають 89,4 % від загальної питомої ваги.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні характеризує частку основних засобів (в оцінці за залишковою вартістю) у майні підприємства (61,9 %).

Коефіцієнт нагромадження амортизації характеризує функціональний стан основних засобів і нематеріальних активів - і становить 20,6 %, що характеризує рівень їх зношеності.

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів показує, що 0,62 грн. оборотних активів припадає на 1 грн. необоротних активів. Розрахований коефіцієнт за 2006 - 2008 рр. зменшився, що є негативним явищем і говорить про зменшення частки оборотних активів. За цим показником підприємство є фінансово нестійким.

Однією з ключових ознак фінансової стійкості підприємства є його ліквідність, тобто здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання перед усіма контрагентами та державою; здатність швидко продати активи і одержати грошові кошти, використати для виконання платіжних зобов'язань. Ліквідність підприємства за своїм змістом означає ліквідність його балансу. Здійснимо аналіз ліквідності балансу (табл.1.6).

Таблиця 1.6

Ліквідність балансу ТОВ 'імені Воровського' Полтавського району за 2006-2008 рр., тис. грн. (станом на кінець року)

Групи	Види активів	Роки	Групи	Види пасивів	Роки	Надлишок (+) або нестача (-) платіжних засобів
		2006	2007	2008			2006	2007	2008	2006	2007	2008
А1	Високо ліквідні	7,0	4,0	3,0	П1	Найбільш термінові	991,0	303,0	1173,0	-984,0	-299,0	-1170,0
А2	Середньо ліквідні	54,0	76,0	139,0	П2	Коротко-строкові	254,0	-	-	-	-200,0	+139,0
А3	Низько- ліквідні	1155,0	1410,0	1483,0	П3	Довго- строкові	223,0	211,0	1057,0	+932,0	+1199,0	+426,0
А4	Важко- ліквідні	661,0	949,0	2638,0	П4	Постійні	809,0	1925,0	203,03	+252,0	-976,0	+605,0
	Разом	1877,0	2439,0	4263,0		Разом	1877,0	2439,0	4263,0

Аналіз даних табл.1.6 показує, що в 2006 р. нестача високоліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань становила 984 тис. грн., в 2007 р. - 299 тис. грн., в 2008 р. - 1170 тис. грн. По середньо-, низько, важколіквідних активах в 2008 р. спостерігається надлишок платіжних засобів. Таким чином, баланс ТОВ 'імені Воровського' не є абсолютно ліквідним - баланс підприємства характеризується порушенням нерівностей (одночасно не виконуються наступні умови: А1 ? П1, А2 ? П2, А3 ? П3, А4 ? П4).

Платоспроможність характеризує здатність підприємства своєчасно та повністю виконати платіжні зобов'язання, які мають певні терміни сплати. Здійснимо аналіз платоспроможності підприємства (табл.1.7):

Таблиця 1.7

Показники платоспроможності ТОВ 'імені Воровського' Полтавського району за 2006-2008 рр. (станом на кінець року)

Показник	2006	2007	2008	Нормативне значення	Відхилення 2008 р. від 2006 р., (+/-)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,006	0,013	0,003	?0,2	-0,003
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,049	0,264	0,121	?0,7	+0,072
Загальний коефіцієнт ліквідності	0,977	4,917	1,385	?1,0	+0,408

З даних табл.1.7 можна побачити:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за досліджуваний період не відповідав нормативному значенню, тобто мав значення менше 0,2. Показник показує частку поточних зобов'язань (0,3 %), яку підприємство має можливість негайно погасити високоліквідними оборотними активами. За цим критерієм підприємство не є платоспроможним, оскільки цей коефіцієнт вважається найбільш жорстким критерієм в оцінці платоспроможності.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує частку поточних зобов'язань (12,1 %), яку підприємство може погасити, використавши поряд з високоліквідними активами поточну дебіторську заборгованість. За цим критерієм підприємство не є платоспроможним.

3. Загальний коефіцієнт ліквідності в 2008 р. перевищив нормативне значення та показує, що на 1 грн. поточних зобов'язань підприємства припадає 1,39 грн. оборотних активів. За цим критерієм підприємство є платоспроможним.

Отже, стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою широтою ринків збуту продукції, його діловою репутацією (іміджем, рівнем ефективності використання ресурсів (капіталу) і стабільністю економічного зростання).

З метою поліпшення фінансового стану підприємству потрібно:

1. Раціонально використовувати наявні ресурси шляхом вдосконалення системи управління.

2. Проводити внутрішній аналіз - для своєчасного прийняття відповідних заходів щодо усунення виявлених негативних симптомів.

3. Проводити зовнішній аналіз - для адекватної оцінки укладених або передбачуваних договорів тощо.

У якості досить суттєвого критерію задовільного фінансового стану виступає рівень організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Досвід показує, що у підприємств, діяльність яких характеризується низькою якістю облікової роботи (неповним і несвоєчасним відображенням господарських операцій; незабезпеченістю облікових даних документальним підтвердженням; нестабільність і постійні зміни кореспонденції господарських операцій тощо), частіше виникають фінансові труднощі, саме через відсутність інформації в осіб, що приймають управлінські рішення.

Для визначення частки власного капіталу у капіталі підприємства використаємо показники структури джерел формування капіталу, які характеризують співвідношення між розділами пасиву балансу.

Фактичне значення коефіцієнта автономії протягом 2007-2008 рр. склало в 35 %, у 2008 році показник більше проти нормативного значення, це означає що питома вага власного капіталу у валюті балансу становить 79 %. Це на 0,38 пунктів більше порівняно з 2006 роком.

У цьому випадку можна зробити висновок, що загальна сума власного капіталу ТОВ 'імені Воровського' перевищує суму зобов'язань, ризик кредиторів є невисоким, підприємство на кінець 2008 року є незалежним від зовнішніх кредиторів та фінансово стійким.

Таблиця 1.8

Показники структури джерел формування капіталу ТОВ 'імені Воровського' Полтавського району Полтавської області за 2006-2008 рр.

Показники	Нормативне значення	2006	2007	2008	Відхилення (+; - )
Коефіцієнт автономії	> 0,5	0,41	0,22	0,79	+0,38
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	< 0,5	0,59	0,78	0,21	-0,38
Коефіцієнт фінансової залежності	<2	2,45	4,59	1,267	-1,183
Коефіцієнт фінансової стабільності	>1	0,688	0,279	3,745	3,057
Коефіцієнт фінансового ризику	<1	1,45	3,56	0,267	-1,183
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	< 0,5	0,29	0,35	0,10	-0, 19
Коефіцієнт довгострокових зобов'язань	Зменшення	0,27	0,152	0,411	+0,141
Коефіцієнт поточних зобов'язань	Збільшення	0,725	0,848	0,589	-0,136
Коефіцієнт фінансового лівериджу	<0,1	0,40	0,545	0,109	-0,291
Коефіцієнт страхування бізнесу	Збільшення	-	-	-	-
Коефіцієнт страхування власного капіталу	Збільшення	-	-	-	-
Коефіцієнт страхування статутного капіталу	Збільшення до нормативу	-	-	-	-

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу відповідно зменшився з 0,59 до 0,21 пункти, що свідчить про існуючий рівень фінансової незалежності підприємства від кредиторів.

Коефіцієнт фінансової залежності, як обернений показник до коефіцієнта автономії, зменшився з 2,45 до 1,267, тобто на кінець 2008 року на 1 грн. власного капіталу припадає 0,27 грн. загальної вартості пасивів. Перевищення цього показника нормативне значення свідчить, що у 2008 році власники самостійно фінансують підприємство.

Значення коефіцієнта фінансової стабільності показує, що в 2005 році власний капітал був менший суми зобов'язання у 0,69 раз, а в звітному році перевищував зобов'язання у 3,75 раз.

Відповідно за коефіцієнтом фінансового ризику в 2006 році на 1 грн. власного капіталу припадало 1,45 грн. зобов'язань, а в звітному році - 0,27 грн. В цілому динаміка показників 1.1 - 1.5 свідчить про високий рівень фінансової стійкості підприємства. По-третє, створення ефективної концепції збереження власного капіталу. Враховуючи динамічність зовнішнього середовища та підвищення конкуренції, часто основною метою підприємства є не збільшення власного капіталу, а збереження його. Одним з показників збереження власного капіталу є показник 'чисті активи', який визначається, як різниця між активами підприємства та обсягом його зобов'язань [28].

Організація бухгалтерського обліку в ТОВ 'імені Воровського' регулюється Законом України 'Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні' згідно з яким бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня його реєстрації у встановленому порядку. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених первинних документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, покладена на керівника підприємства.

Згідно даного закону підприємство самостійно: визначає (формує) свою облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності та технологій обробки облікових даних.

Облікова політика підприємства включає сутність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Її зміст оформляється Наказом про облікову політику, який розроблюється головним бухгалтером підприємства, що несе відповідальність за його формування, і затверджується Наказом керівника, який несе відповідальність за його зміст. У ТОВ 'імені Воровського' розроблений та затверджений Наказ про облікову політику (додаток Г).

Розділ 2. Облік формування статутного капіталу

2.1 Завдання обліку формування статутного капіталу

Бухгалтерський облік як інформаційна система не може залишитися осторонь від процесів економічних перетворень, які відбуваються в останні роки. Істотні зміни, що відбулися у виробничих, економічних, правових та інших суспільних відносинах і які призвели до зміни господарського механізму, обумовили перетворення у бухгалтерському обліку, тобто якісні зміни, що відбулися і ще тривають в об'єктах господарювання вимагають науково обґрунтованої перебудови бухгалтерського обліку, організації і методів практичної облікової діяльності.

Враховуючи те, що сучасний стан вітчизняної економіки є перехідним і не може тривати довго, система бухгалтерського обліку має бути спрямована не стільки на обслуговування процесу реформування, скільки на адекватне відображення післяреформеного функціонування економіки.

Розвиток форм власності і формування багатоукладної економіки значно розширили коло зацікавлених користувачів бухгалтерської інформації щодо власності і фінансово-майнового стану суб'єктів господарювання та результатів їх господарської діяльності.

Відповідно зростають вимоги щодо повноти і достовірності фінансової звітності. Виходячи з цього в роботі питання обліку статутного капіталу розглядаються через призму економічної сутності явища та його правової форми [47].

Одне з основних джерел формування капіталу при організації бізнесу - внесок засновників (акціонерів) підприємства в статутний фонд. При визначенні вартості його навряд чи варто відносити до безкоштовних джерел капіталу для підприємства, тому що акціонерам нараховуються дивіденди на вкладені в підприємство засоби, а засновники розподіляють отриманий прибуток. Тому дане джерело, відносячись до власного капіталу засновників, у той же час є платним для підприємства.

Однак коли капітал, вкладений власниками, прирівнюють до власного капіталу підприємства, виникає дуже спірний момент. Невипадково в міжнародній практиці бухгалтерського обліку існує принцип відособленості (автономності) підприємства, що говорить: 'рахунки підприємства повинні бути відділені від рахунків його співвласників чи працівників' [15], тобто власність підприємства і власність власника - це не те саме.

Тому в даний час, в умовах розвитку різних форм приватної власності, найбільш кращим був би розгляд статутного капіталу не як власності підприємства, а як власності індивідуального чи консолідованого власника, як підприємницького капіталу, зв'язаного в даному підприємстві.

Основна частина вартості капіталу підприємства, як правило, приходиться на будинки, спорудження й устаткування, що входять в основний капітал.

Для правильної побудови обліку будь-якого економічного явища, що розкривається через взаємопов'язані господарські операції, перш за все необхідно визначити особливі (специфічні) завдання обліку, тобто такі, які притаманні тільки цьому явищу і які повною мірою розкривають його зміст. Відображення процесу реалізації членами підприємства свого права власності на майно господарства і оформлення відповідними документами їх права на конкретні об'єкти.

При побудові обліку в нових агроформуваннях важливу роль відіграє підхід до визначення, визнання, оцінки і функцій статутного капіталу в різних організаційно-правових формах підприємств, оскільки різне правове регулювання створення і руху власного капіталу зумовлює відмінності в обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про статутний капітал і розкриття такої інформації у фінансовій звітності визначаються П (С) БО 5 'Звіт про власний капітал', норми якого стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Основними завданнями обліку статутного капіталу є:

- забезпечення обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу;

- контроль за правильністю і законністю формування статутного капіталу та відповідністю його даним установчим документам;

- своєчасне, повне, правильне відображення розміру і всіх змін статутного капіталу;

- організація аналітичного обліку на рахунках статутного капіталу для своєчасного отримання достовірної інформації;

- правильне відображення в регістрах обліку і звітності операцій з статутним капіталом [7, с.237].

Відправним моментом в питанні обліку статутного капіталу є визначення особливих завдань, що постають перед обліком. Їх виникнення обумовлено необхідністю відобразити і зафіксувати факт трансформації економічних відносин, наступного руху власності та правового регулювання відносин, які виникають в процесі реалізації громадянами права власності.

При відображенні операцій які стосуються статутного капіталу підприємства має бути створене належне інформаційне забезпечення, у відповідності до сутності економічних перетворень за певною юридичною формою, яке забезпечить прозорість процесів перерозподілу власності.

2.2 Документальне оформлення створення статутного капіталу

Для створення товариства його засновники мають розробити засновницькі документи.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються такі документи: рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом [62].

Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору.

Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

В установчому договорі визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності з приводу його створення, умови передачі майна засновників. Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.

Установчий договір повного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про:

- розмір та склад складеного капіталу товариства;

- розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі;

- розмір, склад та строки внесення ними вкладів.

Установчим документом товариств з обмеженою відповідальністю є тільки статут.

У статуті вказуються найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок вступу до товариства і виходу з нього. У засновницьких документах також містяться відомості про розмір і склад статутного капіталу товариства.

Згідно зі ст.115 ЦКУ, статутний капітал повинен утворюватися за рахунок майна, що передається учасниками у власність господарського товариства у вигляді вкладів.

Одержання майна (основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів і т.п.) чи коштів як внесок у статутний фонд є господарською операцією. Згідно Закону України 'Про бухгалтерський облік та фінансову звітність' будь-яка господарська операція повинна бути відображена в бухгалтерському обліку. Підставою для її відображення є первинний документ. Тому передача будь-якого майна (майнових прав, коштів і т.д.) повинна бути оформлена відповідними первинними документами. Графік документообігу з обліку статутного капіталу наведено в додатку Д.

Згідно п.1.5 Інструкції № 527 для формування статутного фонду підприємства відкривають рахунок у банку. Такий рахунок відкривається до моменту реєстрації підприємства як юридичної особи. Для відкриття рахунка в банк необхідно представити:

- рішення учасників про визначення особи, якої надається право підпису при проведенні грошових операцій по рахунку. Оформляється таке рішення у виді доручення. Якщо хоча б один із засновників є фізичною особою, таке доручення повинне бути нотаріально засвідчена;

- копію установчого договору, завірену нотаріально, при наявності засновників - фізичних осіб;

- заява про відкриття рахунка;

- картку зі зразком підпису осіб, що мають право на розпорядження рахунком. Після того, як підприємство представить у банк документи, що засвідчують реєстрацію юридичної особи, такий рахунок починає працювати як поточний.

Кошти перераховуються платіжним дорученням якщо:

- засновником підприємства є юридична особа;

- перерахування коштів як внесок у статутний фонд ТОВ здійснюється в безготівковій формі. Засновник - юридична особа може вносити в статутний фонд і наявні кошти (через підзвітну особу). Однак для одержувача - заснованого підприємства таке одержання буде безготівковим. Оскільки первісний внесок у статутний фонд здійснюється до моменту реєстрації підприємства як юридичної особи, 'каси підприємства', куди можна було б прийняти готівку, ще не існує. Також як і не існує ще самого підприємства. Тому засновник вносить готівку в банк, оформляє об'яву на внесення готівки. Заснованому підприємству ці кошти надійдуть на рахунок у банку. Засновник підприємства - фізична особа в такому ж порядку вносить готівку в банк. Різниця лише в тім, що на внесок цієї готівки оформляється інший документ. Надалі (після реєстрації підприємства) внесення внеску грошовими коштами або поповнення статутного фонду може здійснюватися і через касу цього підприємства. При цьому документом, що підтверджує одержання готівки, є прибутковий касовий ордер.

Нормативного документа, який би установлював визначену форму первинних документів, що підтверджують передачу/одержання внеску в статутний фонд, не існує. Тому при передачі майна (крім коштів) від засновника (як юридичної, так і фізичної особи) до ТОВ можна скласти двосторонній акт приймання-передачі майна вільної форми. У такому документі необхідно в обов'язковому порядку:

- описати передане майно;

- указати його технічні параметри;

- привести вартість майна, обговорену в установчих документах. Найчастіше акт приймання-передачі довільної форми складається у випадку, якщо засновником виступає фізична особа. Крім акта приймання-передачі довільної форми, операцію по внеску майна від юридичної особи в статутний фонд ТОВ можна оформити первинними документами, складеними по затверджених формах [8].

Типові форми первинної облікової документації по обліку основних засобів затверджені Наказом № 352. Відповідно до Наказу № 352 на підставі типової форми ОЗ-1 оформляються, зокрема:

- зарахування окремих об'єктів до складу основних засобів;

- введення в експлуатацію будівельних об'єктів (крім випадків, коли відповідно до діючого Законодавства введення об'єктів в експлуатацію повинний оформлятися в особливому порядку);

- виключення об'єктів зі складу основних засобів при передачі їх іншому підприємству. Акт за формою № ОЗ-1 складається на кожен об'єкт, що надходить на підприємство. У випадку, якщо на підприємстві одночасно (в одному звітному періоді) надходять кілька однотипних об'єктів (господарський інвентар, інструмент, устаткування) по однаковій вартості, допускається складання одного акта. Особливості заповнення деяких граф форми № 03-1 У графах 1 і 2, крім назв підприємств, що передають і приймають об'єкт, можна вказати прізвище матеріально відповідальних осіб. У графах 3 і 5 проставляються коди кореспондуючих рахунків, що відповідають характеру операції. У даному випадку операція по оприбуткуванню об'єкта основних засобів як внесок у статутний фонд відбивається в бухгалтерському обліку підприємства-одержувача проводкою по дебету рахунка 10 'Основні засоби' і кредиту рахунка 46 'Неоплачений капітал'. При заповненні графи 7 необхідно враховувати особливості формування первісної вартості об'єктів основних засобів і інших необоротних матеріальних активів (враховувати перелік витрат, що включаються в первісну вартість об'єктів основних засобів, передбачений п.8 П (С) БО 7). У розглянутому випадку запис у графі 7 може не відповідати справедливої вартості об'єкта, зазначеної в установчих документах. Так у відповідності з п.8 П (С) БО 7 'Основні засоби' у первісну вартість об'єкта основних засобів включаються, зокрема, витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів. Якщо для введення в експлуатацію об'єкта основних засобів, внесеного в статутний фонд, підприємство несе витрати на монтаж, то в графі 7 акта за формою № ОЗ-1 буде відбита первісна вартість об'єкта, що складає зі справедливої вартості і витрат на монтаж і установку. У залежності від напрямку використання об'єкта в графі 10 указується відповідний код рахунка чи субрахунку обліку витрат, на який щомісяця буде списуватися сума нарахованої амортизації.

Операції, зв'язані з надходженням, переміщенням і відпусткою товарно-матеріальних цінностей, оформляються первинними документами. Для обліку руху матеріальних цінностей (у тому числі їхньої відпустки стороннім організаціям) використовується накладна-вимога на відпустку (внутрішнє переміщення) типової форми № М-11. Наказом № 193 не передбачене оформлення прийому-передачі нематеріальних активів накладної форми №М-11. Однак на практиці вона досить широко застосовується, що не є порушенням.

Після того, як підприємство зареєстроване і засновники внесли (кожен) по 30% своїх внесків, ТОВ може розпочинати здійснення господарської діяльності, практично не звертаючи увагу на статутний капітал протягом року з дня державної реєстрації. Але при цьому керівники підприємства (засновники) зобов'язані пам'ятати про те, що протягом року з дня реєстрації статутний капітал повинен бути сформований повністю. Якщо дана вимога не буде виконана, то до учасників може бути застосована санкція, згідно якої вони сплачують за час прострочки 10 % річних від недовнесеної суми, якщо інше не передбачено засновницькими документами.

Після одержання свідоцтва про державну реєстрацію юридична особа стає на облік в органи статистики, Державної податкової служби, Пенсійного фонду, фондів соціального страхування, реєструється платником ПДВ і т.д.

2.3 Синтетичний та аналітичний облік статутного капіталу

Облік статутного капіталу у новостворених агроформуваннях будується відповідно до правових вимог створення підприємств різних організаційно-правових форм і особливостей реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств та трансформації відносин власності [34].

Для акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю законодавством встановлено норми щодо формування і зміни статутного капіталу.

Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством. Статутний капітал підприємства, відповідно до нового Плану рахунків, відображається на рахунку 40 'Статутний капітал'. Цей рахунок призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

За кредитом рахунка 40 'Статутний капітал', згідно з Інструкцією №291, відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства. Рахунок 40 'Статутний капітал' кореспондує за дебетом з кредитом рахунків:

41 'Пайовий капітал';

45 'Вилучений капітал';

46 'Неоплачений капітал';

67 'Розрахунки з учасниками'.

Рахунок 40 'Статутний капітал' кореспондує за кредитом з дебетом рахунків:

41 'Пайовий капітал';

42 'Додатковий капітал';

43 'Резервний капітал';

44 'Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)';

46 'Неоплачений капітал';

67 'Розрахунки з учасниками'.

Для обліку й узагальнення інформації про суми пайових внесків членів сільськогосподарських кооперативів відповідно до плану рахунків введено рахунок 41 'Пайовий капітал'. Таким чином, пайовий капітал, який раніше обліковувався на субрахунку рахунку 85 'Статутний фонд', виділено як окрему складову власного капіталу. Пайовим капіталом визнається сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у підприємстві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Цей рахунок застосовують сільськогосподарські кооперативи, споживчі товариства, колективні сільськогосподарські підприємства, житлово-будівельні кооперативи, кредитні спілки та інші підприємства, установчі документи яких передбачають формування пайового фонду (капіталу). Колективні сільськогосподарські підприємства на рахунку 41 'Пайовий капітал' обліковують як вартість розпайованого майна, так і того, що з різних причин не було розпайоване між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства.

Для відображення операцій з формування, збільшення та зменшення статутного фонду в господарських товариствах використовуються два рахунки: 46 'Неоплачений капітал' та 45 'Вилучений капітал'. Рахунок 46 'Неоплачений капітал' призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства, а на рахунку 45 'Вилучений капітал' ведеться облік вилученого капіталу.

Формування статутного фонду після державної реєстрації товариства на всю суму, зазначену в статуті, відображають записом за дебетом рахунку 46 'Неоплачений капітал' та за кредитом рахунку 40 'Статутний капітал'. За дебетом рахунку 46 'Неоплачений капітал' відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу. Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

Фактичне надходження матеріальних активів в рахунок внесків до статутного фонду товариства, а також оплати акцій відображають на дебеті рахунків 10 'Основні засоби', 11 'Інші необоротні матеріальні активи' 12 'Нематеріальні активи', 14 'Довгострокові фінансові інвестиції', 15 'Капітальні інвестиції', рахунків з обліку товарно-матеріальних цінностей, 21 'Тварини на вирощуванні і відгодівлі', 30 'Каса', 31 'Рахунки в банках' тощо та кредиті рахунку 46 'Неоплачений капітал'.

У разі конвертації зобов'язань товариства у статутний капітал, що можливо при санації, реорганізації товариства або при приєднанні дивідендів до власного капіталу тощо рахунок 46 'Неоплачений капітал' кореспондує з рахунками 50 'Довгострокові позики', 63 'Розрахунки з постачальниками та підрядниками', 66 'Розрахунки з оплати праці', 67 'Розрахунки з учасниками', 68 'Розрахунки за іншими операціями' та іншими рахунками з обліку зобов'язань.

Відповідно до чинного законодавства земельна ділянка сільськогосподарського призначення не може перейти у власність господарського товариства шляхом внесення її до статутного фонду, оскільки тільки сільськогосподарські акціонерні товариства можуть бути суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення, якщо вони отримали державний акт на право колективної власності на землю. У цьому випадку співвласниками ділянки стають всі акціонери підприємства. Тобто не існує правового механізму оформлення права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, при якому земельна ділянка переходить у власність юридичної особи.

Для оцінки фінансового стану підприємства статутний капітал особливої ролі не відіграє. Важливість статутного капіталу випливає з інших функцій:

1. Статутний капітал акціонерного товариства складається із внесків акціонерів. Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. І водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій.

2. Величина статутного капіталу надає користувачам фінансової звітності підприємства інформацію про мінімальну величину його власного капіталу. Наприклад, якщо у господарському товаристві інші складові власного капіталу можуть зменшуватися власниками за власним бажанням, то для того, щоб зменшити розмір статутного капіталу, необхідно здійснити ряд передбачених законодавством процедур і не мати ніяких претензій зі сторони кредиторів.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності.

Розмір статутного капіталу підприємства в процесі його господарської діяльності також змінюється, при цьому всі зміни розміру статутних капіталів на державних підприємствах у бухгалтерському обліку знаходять відображення безпосередньо на однойменному рахунку, в той час як на малих підприємствах, у господарських товариствах, підприємствах з іноземними інвестиціями вони знаходять відображення лише після відповідної державної перереєстрації зміни розміру статутного капіталу.

Відповідно до принципу автономії підприємство повинно бути юридично самостійним щодо власника. Отже, капітал, інвестований у підприємство, являє собою його активи, а також характеризує заборгованість власнику цього підприємства. Цей принцип залишається незмінним в бухгалтерському обліку і власник зображується таким, що має право як на капітал, який він інвестував у підприємство, так і на прибуток, отриманий в результаті діяльності. Бухгалтерський та юридичний зв'язок між компанією та її власником відображається в Балансі, статті якого характеризують активи, капітал і зобов'язання, що свідчить про фінансовий стан і незалежність підприємства [40]. Статутний капітал ТОВ 'ім. Воровського' - це вартісний вираз основних і оборотних засобів, якими воно володіє. Статутний капітал фіксують і реєструють в установчих документах, зокрема у договорі учасників і статуті підприємства. Наступні зміни статутного капіталу можуть відбуватися лише при умові зміни статуту і повідомлення про це органу, який його зареєстрував.

Статутний капітал ТОВ 'ім. Воровського' сформований за рахунок основних засобів. Типову кореспонденцію з обліку статутного капіталу наведено в табл.2.1 Інформація про стан статутного капіталу на початок і кінець звітного періоду відображається у І розділі пасиву Балансу. За даними І розділу пасиву Балансу можна з'ясувати лише стан статутного капіталу за його видами на початок та кінець звітного періоду, та загальну його зміну за звітний період, але не можливо з'ясувати за рахунок чого сталися зміни.

Таблиця 2.1

Облік формування та змін у статутному капіталі товариства

Зміст господарської операції	Дт	Кт	Сума, грн.
Відображена сума статутного капіталу, що зафіксована в статуті підприємства	46	40	12000
Відображено попередній внесок до статутного капіталу підприємства грошовими коштами	311	46	6200
Відображено попередній внесок до статутного капіталу підприємства готівкою в касу	301	46	800
Відображено попередній внесок до статутного капіталу підприємства основними засобами	152	46	7000
Здано в експлуатацію обладнання, що надійшло в експлуатацію	104	152	7000
Відображено збільшення статутного капталу за рахунок нерозподіленого прибутку	443	40	1000
Відображено покриття збитків за рахунок коштів статутного капіталу	40 672	672 442	1000 1000
Відображено виділення частки учасників у разі їх виходу зі складу засновників	40 672	672 10, 20,30,31	1230 1230
Відображено розподіл між учасниками майн товариства при його ліквідації	40	672	560

Для контролю за змінами статутного капіталу введено спеціальну форму звітності 'Звіт про власний капітал' за формою № 4. Зміст статей та методика заповнення звітності 'Звіт про власний капітал' наводиться у додатку Ж.

Зміст, структура, форма і методика складання Звіту про власний капітал визначені П (С) БО 5 'Звіт про власний капітал'. Цей звіт є складовим елементом річної фінансової звітності підприємств. Він складається за формою № 4 (код ДКУД 1801005) за звітний період (календарний рік) за даними з початку року до кінця звітного періоду усіма підприємствами крім СМП.

Звіт про власний капітал - це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Цей звіт має форму таблиці, де в першій колонці зазначаються статті можливих причин змін власного капіталу, в колонці другій - код рядка, а в колонках 3 - 10 перелік власного капіталу, який відповідає статям І розділу пасиву Балансу. В графах 3 - 10 показники наводяться зі знаком + або (-), що означає збільшення або зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу. В графі 11 показується загальна сума змін збільшення + або зменшення (-) за графами з 3 по 10.

Звіт про власний капітал складається за рік усіма підприємствами, організаціями та інші юридичними особами усіх форм власності крім банків, бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва. У цій формі звітності наведено перелік статей за рахунок яких може здійснюватися збільшення або зменшення окремих показників. Для заповнення Звіту про власний капітал необхідно використати дані аналітичного й синтетичного обліку (обороти) рахунків 4 класу Плану рахунків, Баланс, Звіт про фінансові результати, установчі документи, свідоцтва про реєстрацію випуску акцій тощо.

Звіт про власний капітал складається у тисячах гривень. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного Звіту про власний капітал за попередній період.

При заповненні Звіту про власний капітал слід пам'ятати, що зміни капіталу можуть виникати внаслідок однієї причини за одним видом капіталу як зменшення, яке записується у дужках, а за другим - як збільшення, яке записується без дужок. Наприклад, відрахування до резервного капіталу за рахунок прибутку повинно бути відображено по рядку 160 ф. № 4 у графі 7 без дужок, а в графі 8 в дужках у результаті в графі 11 буде нуль.

Інформація про статутний капітал наводиться в Балансі (І розділ пасиву) та доповнюється Звітом про власний капітал, що дозволяє з'ясувати основні причини його змін. Але цих даних для зовнішніх і внутрішніх користувачів недостатньо. Адже з наведених даних не відомо скільки і яких акцій має підприємство, яка їх ціна тощо [23].

Тому положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 'Звіт про власний капітал' передбачається розкриття у Примітках до фінансових звітів призначення та умов використання кожного елементу власного капіталу крім статутного капіталу.

СТОВ ім. Воровського, наводить у Примітках до фінансових звітів інформацію про:

- розподіл часток статутного капіталу між власниками;

- права, привілеї або обмеження щодо цих часток;

- зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

2.4 Проект впровадження автоматизації обліку статутного капіталу

В період переходу до повноцінної ринкової економіки автоматизація бухгалтерського обліку, точність і оперативність інформації є вирішальним фактором успішного розвитку економіки в Україні. При цьому необхідно ураховувати значну різницю у змісті бухгалтерського обліку в Україні і в країнах з розвинутою економікою. Важливо оцінити задачі й цілі автоматизації бухгалтерського обліку. Задача автоматизації підвищення якості роботи як бухгалтерів, так і бухгалтерії в цілому. Комп'ютер це тільки інструмент, що дозволяє максимально повно використовувати кваліфікацію спеціаліста й максимально спрощувати повсякденну рутинну роботу. Автоматизація не лише підвищує якість обліку, але і якість бізнесу підприємства. Тому вибір засобів автоматизації завжди має здійснюватися безпосередньо зацікавленими спеціалістами бухгалтером і керівником підприємства. Поряд з цим особливого значення в умовах ринкової економіки набуває автоматизація річної звітності підприємства. Адже сучасний бухгалтер займається не тільки фіксуванням господарських операцій, але й іншими функціями управління, планування, контролю за розробкою та підготовкою різних економічних рішень по вдосконаленню діяльності підприємства. У звітах міститься інформація про фінансовий стан підприємства, його рентабельність, ліквідність активів, інші важливі дані. Ці відомості необхідні діючим або потенційним користувачам для прийняття стратегічно важливих для підприємства рішень. Тому звітність повинна бути достовірною, зрозумілою, надійною та готуватись завжди вчасно. Саме ці вимоги максимально ефективно і забезпечує автоматизація.

Так як у ТОВ 'ім. Воровського' облік автоматизований тільки частково, то, на наш погляд, для покращення облікової роботи підприємству доцільно порекомендувати розширити систему автоматизації, а зокрема ділянку складання звітності. За цих умов ТОВ 'ім. Воровського' доцільно обрати універсальну програму автоматизації діяльності підприємства, яка використовується для будь-яких розрізів економічної діяльності, в тому числі і різних ділянках обліку. Саме такою програмою являється '1С: Бухгалтерия 7.7', яка є складовою частиною системи програм '1С: Предприятие 7.7'.

Набір програми '1С: Предприятие 7.7' є універсальною програмою автоматизації діяльності підприємства, яка використовується для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, в тому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку. '1С: Предприятие 7.7' - це програма для ведення бухгалтерського обліку, що може застосовуватися на підприємствах різних форм власності та видів діяльності. На першому етапі роботи з бухгалтерською програмою формують довідники, які служать для накопичення інформації про множину однотипних суб'єктів.

Довідники - це спеціальні засоби, що забезпечують ведення списків однотипних облікових об'єктів та зберігання параметрів, що характеризують ці об'єкти. Всі елементи довідника мають свій унікальний код, який дозволяє програмі їх ідентифікувати, незалежно від значень інших параметрів, у тому числі й назви. Як правило, кожному виду субконто відповідає окремий довідник. В процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає в господарські взаємовідносини з іншими підприємствами. Тому може виникнути як дебіторська так і кредиторська заборгованість. Іноді один і той же партнер може виступати в двох якостях: як дебітор і як кредитор. В цих умовах для отримання достовірної картини двохсторонніх взаємовідносин необхідно, щоб бухгалтерська програма вміла враховувати роздільно і дебіторську і кредиторську заборгованість на одному і тому ж рахунку.

Для обліку власного капіталу використовують наступні довідники. А саме: Довідник 'Рахунки нашої фірми' містить інформацію про всі місця зберігання готівкових і безготівкових грошових засобів підприємства, у тому числі внесених як внесок до статутного капіталу.

Довідник 'Фірми' містить дані і реквізити нашого підприємства. В цьому довідникові міститься тільки один запис, який необхідно відредагувати.

Довідник 'Міста зберігання' використовують з метою ведення списку місць зберігання основних засобів, нематеріальних активів, матеріалів, які внесені до статутного капіталу підприємства.

Довідник 'Необоротні активи' вміщує список об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, в тому числі внесених до статутного капіталу підприємства. Його дані використовують при введенні та редагуванні низки документів, а також для аналітичного обліку по рахунках 10, 11, 12, 13, 18, 01. Про кожен необоротний актив заповнюють основні (код елементу; найменування; вид необоротного активу; рахунок обліку; первісна вартість та дата введення в експлуатацію) та додаткові (рахунок затрат, на який нараховується амортизація; вид затрат; метод нарахування зносу; ліквідаційна вартість; строк корисного використання (у місяцях); група, до якої відноситься елемент (при податковому обліку) відомості.

Довідник 'Номенклатура' (ТМЦ) (товарно-матеріальних цінностей) зберігає список товарів, продукції, матеріалів і т.д., а також інформацію про послуги, що їх надають і отримують. Дані цього довідника використовують для заповнення різноманітних документів та аналітичного обліку ТМЦ на рахунках обліку. Тут вказують: код; найменування; вид; ПДВ; одиницю виміру-базову.

Довідник 'Контрагенти' зберігає інформацію про всіх контрагентів підприємства - як фізичних, так і юридичних осіб, у тому числі і засновників підприємства.

Довідник 'Цінні папери' зберігає перелік цінних паперів, що містяться у власності підприємства і призначений для аналітичного обліку по рахунках 331, 332, 34, 51, 62 та ін.

Довідник 'Інвестиції' вміщує перелік об'єктів капітального будівництва, капітальних вкладень, інвестування, видів довготермінових фінансових вкладень. Таким чином, використання усіх вище перелічених довідників дозволить мати інформацію про власний капітал підприємства.

Для документального оформлення операцій щодо формування статутного капіталу підприємства, який є основним у підприємстві використовують наступні документи: для обліку внесків до статутного капіталу готівки - прибутковий касовий ордер (додаток К.1), на поточний рахунок у банку - виписка банку (додаток К.2), основні засоби, нематеріальні активи - акт введення в експлуатацію основних засобів, нематеріальних активів та інші.

Формування прибуткового касового ордеру передбачає виконання наступних дій Документи - Каса - Прибутковий касовий ордер, де вказують контрагента, від якого отримують готівку, суму грошових коштів та підставу. Ці ж дані вказують у квитанції прибуткового касового ордеру.

Для формування виписки банку потрібно виконати наступні дії - Документи - Банк - Виписка банку, де вказують дату, „+” (тобто надходження грошових коштів на рахунок підприємства), вказують рахунок, від якого отримано грошові кошти (в даному випадку 46 'Неоплачений капітал'), вказують прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка вносить грошові кошти.

Для формування Акту введення в експлуатацію основних засобів виконуємо дії Документи - Необоротні активи - Акт введення в експлуатацію основних засобів, де вказують місце зберігання, матеріально-відповідальну особу, вид необоротного активу - основні засоби, нематеріальні активи тощо, вибираємо вид необоротного активу та створюємо картку необоротного активу.

Для відображення операцій в обліку використовують журнал операцій, де господарськими проводками відображають внески до статутного капіталу. Всі розрахункові операції оформляються документально. Програма '1 С: Бухгалтерія' дозволяє автоматично формувати первинні документи: рахунки, платіжні доручення. При автоматизації обліку статутного капіталу одержують таку звітну інформацію як оборотно-сальдова відомість і картку рахунку 40 і 46, аналіз субконто, аналіз рахунку.

Сформувавши оборотно-сальдову відомість по рахунку можна побачити і дебетовий і кредитовий оборот, а також сальдо (або дебетове або кредитове). Сформуємо оборотно-сальдову відомість по рахунку 40 (додаток Н.6) в аналітичному розрізі, для цього треба звернутися в меню ('Звітність' - 'Оборотно-сальдова відомість по рахунку') чи коли знаходимося в оборотно-сальдовій відомості, тоді необхідно підвести курсор 'миші' на зацікавивши нас кінцеве сальдо рахунка 40, і коли він перетвориться в 'лупу', двічі клацнути 'мишкою'. Із запропонованого списку форм вибираємо 'Відомість по субконто' і сформуємо для всіх субконто.

Щоб мати підсумкові суми кореспонденцій даного рахунку з іншими рахунками, а також залишки по рахунку 40, складають звіт 'Аналіз рахунку по субконто', який відображається в розрізі об'єктів аналітичного обліку. Щоб отримати максимально повну картину операцій по об'єкту аналітичного обліку, використовують 'Картку рахунку'. Для відображення господарських операцій сформуємо Журнал проводок за квартал, де відображається інформація про проведені господарські операції. Узагальнюється інформація по рахунку у журналі-ордері і відомості по рахунку 40 дані цього документу використовують для складання звітності підприємства. Застосування комп'ютерної програми “1С: Бухгалтерия 7.7' під час здійснення попереднього, поточного і наступного внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом та розрахунків з учасниками дозволяє перевірити достовірність облікових даних та їх відповідність фактичним показникам, взаємоув'язки показників форм фінансової звітності, розрахувати фінансові коефіцієнти і провести аналіз чистих активів та фінансової стійкості господарюючого суб'єкта, оформити та узагальнити виявлені в процесі внутрішньогосподарського контролю відхилення. Комп'ютеризація обліку статутного капіталу забезпечує суб'єктів внутрішньогосподарського контролю інформацією про:

- своєчасність погашення внесків до статутного капіталу; склад засновників ТОВ;

- відповідність статутного капіталу величині чистих активів в кінці року на дату балансу;

- законність формування та змін статутного капіталу;

- правильність розрахунку компенсації учаснику в зв'язку із виходом з товариства;

- своєчасність відображення в первинних документах, облікових регістрах та фінансовій звітності.

Таким чином велика кількість звітів в програмі '1-С: Підприємство' дозволяє отримати максимально повну картину про стан господарської діяльності в ТОВ 'ім. Воровського' Полтавського району. Автоматизація обліку значно полегшує роботу бухгалтерії, скорочуючи час та громіздкі розрахунки.

Розділ 3. Контроль формування статутного капіталу

3.1 Організаційні засади внутрішньогосподарського контролю статутного капіталу

Нові умови розвитку, зміна організаційних структур та завдання щодо підвищенню конкурентоздатності сільськогосподарської продукції зумовлюють реорганізацію стилю та методів управління, зокрема, зміну організації систем внутрішньогосподарського контролю. Саме внутрішньогосподарський контроль має превентивний характер, сприяє збереженню ресурсів та зниженню витрат, формуванню надійної інформаційної основи для прийняття управлінських рішень.

Важливою передумовою якісного контролю є послідовне вдосконалення обліково-аналітичного забезпечення, посилення ролі управлінського обліку, раціональна організація й ефективне використання методичних прийомів.

Для ефективного управління підприємством необхідна облікова інформація, відповідно деталізована, яка дасть змогу оперативно здійснювати внутрішньогосподарський контроль та сприятиме реальному його впливу на діяльність підрозділів.

В системі фінансового і управлінського обліку формується необхідна інформація для контролю та подальшого регулювання всіх господарських процесів. При цьому ознакою саме даних бухгалтерського обліку є обов'язкове відображення господарських процесів і явищ суворо документу вальним способом, що сприяє реалізації важливих принципів наукового управління, конкретності і об'єктивності. Спостереження за економічними процесами та їх облік сприяють цілеспрямованому керуванню подіям шляхом очікуваного передбачення майбутніх подій та їх наслідків.

Система попереднього, поточного і подальшого контролю створює окрему його галузь, тобто внутрішньогосподарський або внутрішній контроль. Він є системою постійного спостереження за ефективністю діяльності підприємств, збереженням і ефективністю використання цінностей і коштів, доцільністю і вірогідністю операцій та процесів.

Особливе значення має внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль на підприємствах, де велика кількість засновників (учасників) або акціонерів. Він здійснюється безпосередньо на підприємстві відповідними службами, що дає можливість своєчасно виявляти недоліки при здійсненні операцій, вживати заходів щодо їх усунення. У зв'язку з цим внутрішньогосподарський контроль є постійно діючою функцією управління на підприємствах.

Такі вимоги може виконати тільки своєчасно і глибоко проведений контроль. В іншому випадку він не зможе вчасно виявити недоліки у процесі діяльності на підприємстві. Своєчасний, дієвий і оперативний внутрішньогосподарський контроль за операціями із статутним капіталом дає змогу вчасно з'ясувати недоліки і хиби в діяльності підприємств (об'єднань) та їх підрозділів.

Контроль, який здійснюються в процесі господарської діяльності, найбільш оперативний. Цей спосіб систематичного й активного спостереження за операціями і процесами, які пов'язані із зміною статутного капіталу здійснюються відповідно до заданих критеріїв.

Керівники окремих структурних підрозділів іноді не вникають у суть і ефективність рішень, пов'язаних із статутним капіталом.

Контроль поточної господарської діяльності не завжди здійснюють комплексно, об'єднаними зусиллями ревізорів, економістів та інших спеціалістів об'єднань і підприємств. Цим повинні займатися спеціалісти, які знають економіку.

Оперативність внутрішньогосподарського контролю багато в чому залежить від своєчасності і вірогідності облікової інформації про всі операції, які пов'язані зі зміною статутного капіталу.

Для підвищення ефективності контролю за статутним капіталом необхідно не тільки забезпечувати його своєчасність, але й повноту всіх операцій і процесів. Це дозволяє своєчасно встановлювати відхилення від виконання договорів із учасниками товариства (якщо такі мали місце при заснуванні підприємства).

Таблиця 3.1

Контрольні функцій працівників товариства за категоріями

Посади персоналу за штатним розкладом	Контрольні функцій працівників за посадовими інструкціями
Головний бухгалтер	Контролює дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, правильність складання і своєчасність подання фінансової звітності, відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, інструктує інвентаризаційну комісію стосовно проведення інвентаризації
Директор	Перевірка законності та доцільності укладених угод, правомірності рішень, прийнятих Правлінням
Головний технолог	Контроль дотримання правил експлуатації необоротних активів
Головний інженер	Перевірка дотримання у виробничій діяльності встановлених нормативів, правил, ГОСТів, технічних умов
Бухгалтер	Перевірка повноти оприбуткування і витрачання, оцінки і обліку активів і пасивів

Оперативність контролю залежить не тільки від виконання його функцій головними бухгалтерами, але й іншими працівниками обліку, які витрачають набагато більше часу на виконання контрольних функцій, ніж на ведення обліку.

Фінансово-господарський контроль на підприємствах може здійснюватись на різних рівнях управління. Залежно від періодичності здійснення процедур контролю на підприємстві, послідовності і стадій їх виникнення фінансово-господарський контроль поділяється на попередній, поточний (оперативний) та наступний.

Попередній контроль передує фінансово-господарській операції або процесу, діє до їх здійснення. Це дає можливість заздалегідь обґрунтувати економічну доцільність та вірогідність тієї чи іншої операції, своєчасно усунути недоліки.

В умовах ринкової економіки об'єктом попереднього контролю є комерційні угоди, договірні зобов'язання, цінні папери (акції, сертифікати, векселі тощо) та операції з попереднього оформлення відповідних документів, що стосуються реєстрації підприємства. Попередній контроль дозволяє заздалегідь усунути конфліктні ситуації між учасниками товариства, які можуть негативно вплинути на діяльність підприємства, або ліквідувати умови, які породжують ці ситуації.

У зв'язку з тим, що попередній контроль передує здійсненню операцій, він є найбільш ефективним, дозволяє попереджувати недоліки.

Поточний контроль на підприємствах здійснюється на стадії завершення тих чи інших господарських чи фінансових операцій, пов'язаних із збільшеннями або вилученням статутного капіталу. За його допомогою здійснюється також системний та оборотний зв'язок між суб'єктом та об'єктом управління. Це дозволяє своєчасно впливати на негативні операції з метою їх усунення.

Як попередній, так і поточний контроль здійснюють в основному керівники підприємств та їх фахівці під час виконання ними своїх функціональних обов'язків.

Але для підвищення ефективності поточного бухгалтерського контролю бухгалтерська служба повинна здійснювати контроль не тільки під час надходження та обробки документів, а й на стадії здійснення господарських операцій.

Наступний контроль здійснюється відповідно до Закону України 'Про контрольно-ревізійну службу в Україні' шляхом проведення ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств. На відміну від попереднього та поточного, наступний контроль передбачає перевірку господарських операцій після їх здійснення. Наступний контроль характеризується більш повним і глибоким підходом до вивчення операцій із зміною статутного капіталу. Він здійснюється на державному рівні, і це дає можливість забезпечити всебічну і комплексну перевірку правильності фінансово-господарських операцій на підприємствах, виявляє порушення і зловживання, які інколи можуть приховуватись системою поточного контролю.

Відповідно до завдань ревізії визначаються об'єкти, джерела інформації та методичні прийоми контролю статутного капіталу (додаток Л).

3.2 Методика та техніка внутрішньогосподарського контролю статутного капіталу

Введення в дію Господарського та Цивільного кодексів України висувають нові вимоги до порядку формування та змін статутного капіталу підприємств агропромислового комплексу, пов'язані з порівнянням розміру статутного капіталу з чистими активами в кінці звітного періоду. Нерегламентованою залишається методика бухгалтерського обліку зменшення статутного капіталу у разі невідповідності чистим активам.

Крім того, неврегульованість методики внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом призвела до численних фактів порушення справ у господарських судах, що пов'язані з розподілом майна ТОВ у зв'язку з виходом учасника.

Проблеми методології, теоретичного обґрунтування питань, пов'язаних з обліком і внутрішньогосподарським контролем операцій з формування та змін статутного капіталу розглядалися у працях вітчизняних вчених: Ф.Ф. Бутинця, М.Я. Дем'яненка, Н.Д. Прокопенка, Ф.Є. Поклонського, О.Ю. Редька, І.Й. Яремка.

Незважаючи на значний внесок наведених вище дослідників та цінність одержаних ними результатів, не знайшли вирішення проблеми уточнення місця статутного капіталу в загальній класифікації капіталу, розрахунок компенсації учаснику у зв'язку з виходом з товариства, елементи облікової політики і методика внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом.

Наявні підходи до методики ревізії і аудиту операцій зі статутним капіталом передбачають вивчення законності, правильності, документальної обґрунтованості і своєчасності відображення в обліку всіх його змін.

Однак вони не передбачають встановлення точності розрахунку компенсації учаснику під час розподілу майна у зв'язку з виходом з ТОВ та зменшення статутного капіталу у зв'язку з невідповідністю чистим активам, що зумовило необхідність розробки методики внутрішньогосподарського контролю.

Суб'єктами внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом виступають суб'єкти ведення бухгалтерського обліку, управлінський персонал та спеціальні служби, створені на підприємстві з метою контролю (Загальні збори учасників, ревізійні комісії, інвентаризаційні комісії, служби внутрішнього контролю).

Методика внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом підприємства включає виділення об'єктів внутрішньогосподарського контролю, джерел інформації, програми суб'єктів контролю, методичні прийоми перевірки своєчасності розрахунків за внесками до статутного капіталу та за нарахованими дивідендами, відповідності статутного капіталу величині чистих активів підприємства, завдання, форми робочих документів внутрішнього контролера, оформлення результатів контролю.

Це забезпечить управлінський персонал достовірною інформацією про фінансовий стан підприємства.

Основні типові помилки можна класифікувати так:

а) порушення, пов'язані з неправильним веденням обліку:

- залишок за кредитом рахунку 40 'Статутний капітал' не відповідає заявленому в установчих документах;

- необґрунтоване збільшення статутного капіталу за рахунок підвищення вартості запасів, нематеріальних активів понад погоджену засновниками (учасниками) їх справедливу вартість (для підприємств недержавної форми власності);

- неврахування курсових різниць у разі внесків до статутного капіталу валютних цінностей засновником-нерезидентом;

- невідображення здійснених операцій;

- недотримання вимог нормативних документів;

б) порушення, пов'язані з неправильним і несвоєчасним внесенням змін до установчих документів:

- невнесення (неповне внесення) засновниками часток до статутного капіталу;

- несвоєчасне внесення змін до реєстру акціонерів (якщо їх чисельність більша за 50 %);

- несвоєчасне документальне оформлення операцій щодо вибуття і прийому нових засновників сільськогосподарського підприємства;

- неправильне документування часток засновників, які були внесені до статутного капіталу або повернуті;

- діяльність без ліцензії;

в) порушення, пов'язані з неправильним оформленням та від сутністю документів:

- використання прострочених документів та відсутність оформлених відповідно до чинного законодавства документів;

- безпідставне виправлення записів у документах;

- відсутність оригіналів або завірених відповідно до законодавства документів;

- наявність фіктивних документів;

г) порушення, пов'язані з розрахунками:

- неправильне обчислення податку на прибуток;

- невиплата дивідендів за привілейованими акціями;

- неправильне обчислення дивідендів;

- порушення нормативних документів;

д) порушення, пов'язані з укладанням колективного договору, оформленням змін чи доповнень до нього та його виконанням.

Основними завданнями контролю статутного капіталу є контроль за:

- правильністю формування і використання (вилучення) статутного капіталу;

- дотримання установчими документами розміру статутного капіталу;

- правильності ведення обліку статутного капіталу і розрахунків за дивідендами;

- наявність і відповідність форм установчих документів;

- виявлення повноти внесків засновників сільськогосподарського підприємства та правильність відображення в обліку величини статутного капіталу;

- своєчасність сплати мінімального розміру статутного капіталу підприємства у разі його реєстрації;

- правильність відображення в обліку статутного капіталу з урахуванням змін, що відбулися протягом року, та фактичної заборгованості засновників підприємства;

- дотримання законодавчо встановлених строків закінчення погашення заборгованості засновниками з формування статутного капіталу;

- наявність у договорі про створення акціонерного товариства визначеної форми оплати акцій, а за додатковими акціями - вказівок про їх розміщення;

- правильність вартісної оцінки майна, внесеного засновниками до статутного капіталу;

- правильність оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу підприємства його засновниками;

- правомірність змін статутного капіталу та правильність відображення їх в обліку;

- дотримання чинного законодавства щодо оформлення пер винних документів і ведення бухгалтерського обліку.

Джерелами проведення контролю є:

- первинні документи (акції, прибуткові касові ордери про збір установчих внесків, акти приймання-здавання до статутного капіталу установчих внесків тощо);

- регістри синтетичного й аналітичного обліку з рахунку 40 'Статутний капітал';

- Головна книга;

- фінансова та податкова звітність підприємства.

Послідовність реалізації контрольних процедур під час здійснення внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом наведено на рис.3.1.

Попередній, поточний та наступний внутрішньогосподарський контроль операцій зі статутним капіталом є ефективним за умов застосування методичних прийомів:

- документальних (арифметична перевірка, формальна перевірка, логічна перевірка, економічна перевірка, нормативно-правова перевірка, взаємний контроль, зустрічна перевірка, аналітична перевірка фінансової звітності);

- фактичних (обстеження, перевірка майна в натурі, інвентаризації розрахунків з учасниками).

Джерела інформації для контролю:

документи, пов'язані із створенням підприємства (свідоцтво про державну реєстрацію, довідки про прийняття на облік у податковому органі, про реєстрацію в органі статистики та відповідних державних цільових фондах тощо);

документи, що підтверджують право власності на майно, яке є внеском до статутного капіталу, свідоцтво про право власності на

Рис.3.1 Послідовність здійснення контрольних процедур під час внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом

нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність та ін.;

наказ про облікову політику підприємства; первинні документи з обліку власного капіталу та забезпечення зобов'язань;

облікові регістри;

аудиторські висновки та інша документація;

звітність.

Під час проведення контролю встановлюють правильність записів за кредитом і дебетом цього рахунка та реальність виведеного в ньому сальдо. За даними кредиту рахунка 40 'Статутний капітал' перевіряють законність джерела його поповнення за рахунок додаткового, пайового, резервного, неоплаченого капіталу, коштів нерозподіленого прибутку, вкладень засновників (учасників).

За дебетом цього рахунка перевіряють вилучення статутного капіталу для поповнення відповідних видів капіталу. Всі записи за дебетом і кредитом рахунка 40 'Статутний капітал' обґрунтовуються нормативно-законодавчими і первинними документами.

Зобов'язання засновників щодо внесків до статутного капіталу у бухгалтерському обліку має відображуватися за дебетом рахунку 46 'Неоплачений капітал' і кредитом рахунку 40 'Статутний капітал', за номінальною вартістю акцій та емісійного доходу субрахунку 421 'Емісійний дохід' на різницю між продажною та номінальною вартістю вперше розміщених акцій. При погашенні зобов'язань дебетують рахунки та субрахунки 31 'Рахунки в банках', 152 'Придбання (виготовлення) основних засобів', 154 'Придбання (створення) нематеріальних активів',20 'Виробничі запаси', 14 'Довгострокові фінансові інвестиції', 151 'Капітальне будівництво', 10 'Основні засоби', 11 'Інші необоротні нематеріальні активи', 12 'Нематеріальні активи',20 'Виробничі запаси', 21 'Тварини на вирощуванні та відгодівлі', 22 'Малоцінні та швидкозношувані предмети', 28 'Товари', ЗО 'Каса', 34 'Короткострокові векселі одержані' та кредитують рахунок 46 'Неоплачений капітал'.

Звірку запису Журналу-ордера № 12 с. - г. та аналітичних даних до рахунків 40, 41,42, 43, 44, 45, 46, 47, 48 слід здійснювати за схемою, поданою на рис.2.2.

Ревізійні комісії або інші контролюючі органи, створені на підприємстві контролюють дотримання статутних положень, чи правильно формується майно підприємства за рахунок інвестування його діяльності, як здійснюється розподіл цього майна, виробленої продукції й одержаного прибутку, чи раціонально використовуються додаткові грошові внески або майно учасників (засновників) на розвиток підприємства (в окремих випадках на покриття збитків), сума статутного капіталу обов'язково реєструється в державному реєстрі.

Ревізійна комісія контролює, чи відповідає сума статутного капіталу розміру, зафіксованому в реєстрі, чи дотримуються правил, за якими статутний капітал довірчого товариства має бути не меншим встановленого ліміту. Слід зазначити, що в разі анулювання акцій на їх суму зменшується статутний каптал.

Ревізійна комісія з'ясовує також, чи вносить учасник до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю не менше 30 % внеску, передбаченого установчими документами.

У 'Звіті про власний капітал' відображаються дані про збільшення або зменшення власного капіталу внаслідок переоцінки основних засобів згідно чинних положень (стандартів).

Розділ 'Внески учасників' вміщує дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу внаслідок збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.

Особливу увагу слід звернути на заповнення розділу 'Вилучення капіталу', де наводяться дані про зменшення статутного капіталу підприємства внаслідок виходу його учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій тощо.

Додатково випущені акції товариства мають бути оплачені в розмірі та протягом строку, визначеного за рішенням про їх розміщення, а повністю - не пізніше як через один рік з часу їх придбання (розміщення).

Оплата акцій та інших цінних паперів акціонерного товариства може здійснюватися готівкою, цінними паперами, матеріалами тощо. Форма оплати акцій товариства під час його заснування визначається договором про створення чи статутом товариства, а додаткових акцій та інших цінних паперів - рішенням про їх розміщення.

Особливо уважно слід перевіряти правильність змін статутного капіталу. Величина статутного капіталу збільшується чи зменшується після перереєстрації установчих документів з внесеними до них змінами у законодавчо визначені строки.

Так, збільшення статутного капіталу в акціонерному товаристві може бути здійснено тільки після оплати акцій. Статутний капітал збільшується у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом.

Зміни статуту, пов'язані із збільшенням статутного капіталу, мають бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Якщо підприємство організаційної форми ТОВ, збільшення статутного капіталу набуває чинності з дати реєстрації. Для державного підприємства величина статутного капіталу залежить від суми придбаних основних засобів та суми амортизації. На суму придбаних основних засобів збільшується, а на суму амортизації зменшується статутний капітал.

Рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства приймається у такому самому порядку, що й про його збільшення.

Зменшення статутного капіталу відбувається через зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання їх.

Для товариства з обмеженою відповідальністю зменшення статутного капіталу набуває чинності не раніш як через 3 міс. після державної реєстрації та публікації про це в установленому порядку.

Ревізор має встановити правильність відображення в обліку таких господарських операцій: викуп акцій у акціонерів, анулювання акцій, повторний випуск в обіг акцій, викуплених раніше за ціною, нижчою за номінальну вартість, збільшення та зменшення статутного капіталу.

Сальдо на рахунку 40 'Статутний капітал' має відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованого в установчих документах підприємства. Записи на рахунку 40 проводяться лише у разі збільшення або зменшення статутного капіталу в установленому порядку та після внесення відповідних змін до установчих документів підприємства.

Розмір статутного капіталу на початок і кінець року, що відображується в Балансі, повинен відповідати сумі по статті 'Статутний капітал' Звіту 'Про власний капітал', а суми за зазначеними рядками мають збігатися з кредитовим сальдо по рахунку 40 за станом на відповідні дати, інформація щодо яких міститься в Журналі № 12 с. - г. Зміни статутного капіталу щодо його збільшення чи зменшення мають бути відображені в бухгалтерському обліку відповідними записами. Ревізійна комісія має встановити відповідність ведення аналітичного обліку по рахунку 40 'Статутний капітал' вимогам - забезпечення необхідної інформації про засновників підприємства, стадій формування капіталу та видів акцій. Статутний капітал і фактична заборгованість засновників щодо внесків до статутного капіталу обліковуються і відображуються в звітності окремо.

3.3 Узагальнення результатів внутрішньогосподарського контролю

Узагальнення і реалізація результатів контролю - сукупність прийомів синтезування результатів контролю і прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у фінансово-господарській діяльності підприємства і запобігання їм у майбутньому. Узагальнення і реалізація результатів контролю - сукупність прийомів синтезування результатів контролю і прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у фінансово-господарській діяльності підприємства і запобігання їм у майбутньому. До таких прийомів відносять:

- групування недоліків;

- документування результатів проміжного контролю;

- аналітичне групування;

- систематизований виклад недоліків у висновку контролю;

- прийняття рішень за результатами контролю;

- контроль за виконанням прийнятих рішень.

Групування недоліків - систематизація і узагальнення недоліків і порушень нормативно-правових актів у процесі господарської діяльності за економічною однорідністю, часом проведення і важливістю. Процедури групування застосовують при перевірці документальної достовірності результатів контролю. Групування передбачає хронологічну послідовність, систематизований і хронологічно-систематизований способи.

Хронологічна послідовність - спосіб групування недоліків і порушень нормативно-правових актів, виявлених у процесі дослідження документів. При цьому документи перевіряють у такому порядку, в якому їх було згруповано при бухгалтерській обробці і зброшуровано у папки за звітними періодами.

Перевірка документів способом хронологічної послідовності дещо ускладнює роботу аудитора, оскільки треба користуватися одночасно нормативно-правовими актами, методичними, інструктивними і довідковими матеріалами, що створює перепони для вивчення кожної операції окремо і у взаємозв'язку з іншими однорідними операціями. Тому цей спосіб використовують у разі аудиту невеликих суб'єктів господарювання.

Систематизований спосіб групування дає змогу виявити недоліки при дослідженні однорідних документів за весь контрольний період. При цьому спочатку перевіряють документи, що відображують касові операції, потім - товарні, розрахункові та ін. Цей спосіб дає змогу більш глибоко вивчати окремі операції і процеси. Недоліком його є відсутність хронологічної послідовності групування недоліків і ускладнення інформаційних зв'язків між однорідними господарськими операціями (касові, банківські операції, підзвітні суми, витрати тощо).

Хронологічно-систематизований спосіб - це мішане групування, яке полягає в тому, що аудитор виявляє недоліки в хронологічній послідовності, систематизує їх за економічною однорідністю операцій (касові, банківські, товарні, розрахункові). Перевагою цього способу є те, що аудитор перевіряє всі господарські операції послідовно і взаємопов'язане.

Документування результатів проміжного контролю - це спосіб оформлення результатів контрольних дій на проміжних стадіях перевірки, наприклад складання акта вибіркової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Аналітичне групування - це сукупність прийомів статистичних групувань за однорідністю ознак підконтрольних об'єктів та виявлених недоліків. Використовується цей прийом при складанні таблиць аналізу факторів, які негативно впливають на діяльність підприємства.

Систематизований виклад недоліків у акті (висновку) контролю - комплекс прийомів узагальнення результатів проведеного контролю відповідно до правил Єдиної державної системи діловодства. Використовують ці прийоми при складанні актів аудиторського контролю, тематичних перевірок і обстежень, доповідних і службових записок за результатами контролю, а також нормативу, затвердженого Аудиторською палатою України.

Прийняття рішень за результатами контролю - спосіб впливу суб'єкта на об'єкт контролю, що забезпечує його функціонування у заданих параметрах і режимах. Застосовують цей спосіб при розробці і наданні наказів, розпоряджень, службового листа за результатами аудиту, тематичної перевірки, обстеження тощо.

У випадку виявлення певних зловживань із статутним капіталом, контролер-ревізор має провести розслідування і доповісти про це своєму керівництву.

Висновки

Головна сума коштів, яка необхідна для започаткування та здійснення виробничої діяльності будь-якого підприємства є його капіталом. Капітал, що є головною економічною базою створення та розвитку підприємства, в процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників та персоналу.

Економічною (та правовою) базою функціонування підприємства є статутний капітал, який у подальшій діяльності стає правовим регулятором по зобов'язаннях товариства та його учасників, а також економічним гарантом платоспроможності.

На сьогодні в Україні операції зі статутним капіталом є недостатньо врегульованими. Неузгодженість норм чинного законодавства, нормативних документів бухгалтерського і податкового обліку, відсутність методичного забезпечення оцінки розміру статутного капіталу за критеріями справедливої вартості і вартості чистих активів актуалізують вибір теми дослідження. Найбільшої уваги в дослідженні приділено проблемам аудиту операцій по формуванню і зміні статутного капіталу відкритого акціонерного товариств, неупереджене підтвердження достовірності оцінки капіталу незалежним аудитом, що є обов'язковим для відкритих акціонерних товариств.

В процесі виконання випускної роботи проведено визначення ролі статутного капіталу у господарсько-фінансовій діяльності підприємства, ефективність його використання та особливості обліку на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю 'імені Воровського' Полтавського району Полтавської області.

Аналіз майнового стану показав, що у 2008 році майно ТОВ 'імені Воровського' Полтавського району порівняно з 2006 роком збільшилося на 2386 тис. грн.

Вартість власного капіталу збільшилася на 1624 тис. грн., або у 2 рази, вартість статутного капіталу збільшилася на 50 тис. грн. в порівнянні з 2006 роком.

Дана зміна відбулася за рахунок отримання протягом досліджуваних років нерозподіленого прибутку, сума якого у 2008 році порівняно з 2006 роком збільшилася на 1574 тис. грн. У структурі власного капіталу протягом досліджуваних років переважає нерозподілений прибуток.

Оскільки коефіцієнт автономії в 2006-2008 рр. не відповідає нормативному значенню, то за цим критерієм кредитори мають високий рівень ризику, бо зобов'язання підприємства не можуть бути виконані за рахунок власного капіталу. Це є негативним явищем і за цим показником підприємства є фінансово нестійким.

В цілому, фінансовий стан підприємства у 2008 році є нестійким. Коефіцієнт фінансової залежності показує, що станом на кінець 2008 року 2,10 грн. загальної вартості пасивів припадає на 1 грн. власного капіталу. Коефіцієнт фінансової стабільності за 2006-2008 рр. досяг значення з межах від - 0,279 до 0,912, що показує обсяги власного капіталу, які припадають на 1 грн. зобов'язань, що вказує на фінансову нестійкість підприємства.

Значення коефіцієнт фінансового ризику в 2008 р., порівняно з 2007 р., зменшився на 2,492 пунктів (або у 2,5 рази) і склав 1,097, проте відповідає нормативному значенню. За цим, єдиним критерієм підприємство є фінансово стійким.

Бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється відповідно до Наказу про облікову політику, Закону України 'Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні' та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Облік власного капіталу регулює П (С) БО 5 'Звіт про власний капітал', П (С) БО 7 'Основні засоби', П (С) БО 8 'Нематеріальні активи', П (С) БО 9 'Запаси', П (С) БО 11 'Зобов'язання' та інші.

Відомості про розмір і порядок утворення статутного капіталу ТОВ 'ім. Воровського' зазначені в засновницьких документах. Майно, надане засновниками в рахунок внесків до статутного капіталу, оцінено за домовленістю зі співвласниками підприємства Основним первинним документом, що підтверджує внесення часток засновників є засновницький опис майна.

Статутний капітал ТОВ 'імені Воровського' сформований за рахунок основних засобів. Для відображення інформації про статутний капітал підприємства передбачено рахунок 40 'Статутний капітал'. За кредитом рахунку 40 'Статутний капітал' відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Аналітичний облік статутного капіталу ведуть за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Ведення обліку власного капіталу у ТОВ 'імені Воровського' покладено на головного бухгалтера. Відображення інформації про залишки по статутному капіталу та його зміні відображають у пристосованій оборотній відомості по рахунку 40 'Статутний капітал'. Кредитові обороти по рахунках переносять у Головну книгу, що є підставою для складання фінансової звітності підприємства.

Інформація про стан власного капіталу на початок і кінець звітного періоду відображається, перш за все, у І розділі пасиву Балансу.

За даними І розділу пасиву Балансу можна з'ясувати лише стан статутного капіталу на початок та кінець звітного періоду, та загальну його зміну за звітний період, але не можливо з'ясувати за рахунок чого сталися зміни. Для контролю за змінами статутного капіталу введено спеціальну форму звітності 'Звіт про власний капітал' за формою № 4.

Зміст, структура, форма і методика складання Звіту про власний капітал визначені П (С) БО 5 'Звіт про власний капітал'. Цей звіт є складовим елементом річної фінансової звітності підприємств.

Крім того, підприємство наводять у Примітках до фінансових звітів інформацію про: розподіл часток статутного капіталу між власниками; права, привілеї або обмеження щодо цих часток; зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

ТОВ 'імені Воровського' покращило ефективність використання статуного капіталу. Але на сьогодні залишається важливим визначити основні джерела резервів збільшення прибутку, оскільки він представляє більшу питому вагу у структурі капіталу. Ними є:

- збільшення обсягу реалізації продукції. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції необхідно різницю в обсягах реалізації помножити на фактичний прибуток за певним видом продукції. Сума таких резервів за різними видами продукції складе загальний резерв зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації.

- зниження собівартості продукції (робіт, послуг). Важливим напрямом пошуку резервів зростання прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції (наприклад, економія палива, трудових витрат через удосконалення технології тощо). На підставі порівняння нормативів витрат, використання виробничих потужностей з фактичними витратами визначається резерв їх зниження, а отже, й зростання прибутку;

- підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажу на більш вигідних ринках збуту.

Підприємство має також можливість збільшити прибуток за рахунок зміни ринків збуту продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. Моніторинг ринків збуту дає змогу виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства

Список викорнистаних джерел

1. Аранчій В.І., Чумак В.Д. Удосконалення організаційно-економічного механізму фінансової стабільності аграрних підприємств // Економіка АПК. - 2006. № 2. - С.46 - 50.

2. Аранчій В.І., Чумак В.Д., Черненко Л.В. Фінанси підприємств. Конспект лекцій: Навч. посібник. К.: Професіонал, 2006. - 400 с.

3. Афанасьєв А., Кравченко С. Управління структурою капіталу // Економіка. Фінанси. Право. - 2005. № 1. - С.25 - 32.

4. Безбородова Т.В. Удосконалення механізму управління фінансовими ресурсами підприємста // Держава та регіони: серія: Економіка та підприємництво. - 2006. № 5. - С.21 - 23.

5. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України. - 2006. № 3. - С.117 - 128.

6. Ватуля І.Д., Канцедал Н.А., Пономаренко О.Г. Аудит. Практикум. Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 304 с.

7. Верига Ю.А., Левченко З.М., Ватуля І.Д. Звітність підприємств: Навч. посібник.2-ге вид., доп. і перерб. К.: Центр учбової літератури, 2008. 776 с.

8. Воробйов Ю.М. Формування власного фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. - 2006. № 6. - С.36 - 41.

9. Гаркуша С.А. Значення автоматизації бухгалтерського обліку в сільському господарстві // Матеріали МНПК „Наука і освіта” - Дніпропетровськ, Наука і освіта., 2007. - С.92 - 93.

10. Гирява А.В. Роль власного капіталу в функціонуванні підприємства // Матеріали міжнародної студентської науково-практичної конференції 'Студентська практика - ключ до майбутньої професії' - Ялта. - 2007. - С.63 - 63.

11. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV // www.rada.gov.ua.

12. Грачова Р. Власний капітал: історичні корні бухгалтерського поняття // Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. - 2006. № 32. - С.43 - 49.

13. Гринькова В.М. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К.: Знання-Прес, 2007. - 423 с.

14. Гуляєва Н.М. Фінансові ресурси підприємств // Фінанси України. - 2007. - № 12. - С.58.

15. Дробчак С.З. Особливості управління капіталом у процесі інтеграції України в глобальному економіку знань // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 11. - С.44 - 49.

16. Економічний аналіз: Навч. посібник. // За ред.Ф. Ф. Бутинця. - Житомир: Рута, 2003. - 680 с.

17. Економічний аналіз: Навч. посібник/ За ред. проф. М.Г. Чумаченка. К.: КНЕУ, 2001. 540 с.

18. Закон Укарїни 'Про авторське право і суміжні права' №3792-ХІІ від 23.12.1993 р. // www.rada.gov.ua.

19. Закон України 'Про аудиторську діяльність' № 140-У від 14.09.2006 р. // www.rada.gov.ua.

20. Закон України 'Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні' № 996 - XIV від 16.07.1999 р. // www.rada.gov.ua.

21. Закон України 'Про господарські товариства' №514-VI. від 17.09.2008 р. // www.rada.gov.ua.

22. Закон України 'Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні' № 2374 - ІІІ від 05.04.2001 р. // www.rada.gov.ua.

23. Закон України 'Про страхування' № 85/96-ВР від 07.03.1999 р. // www.rada.gov.ua.

24. Закон України 'Про цінні папери та фондовий ринок' № 3480-ІV від 23.02.2006 р. // www.rada.gov.ua.

25. Захарчук Л.Г. Облік власного капіталу сільськогосподарських підприємств // Аграрний форум - 2006: Матеріали МНПК. Суми: Університетська книга, 2006. - С.238.

26. Захарчук Л.Г. Теоретичні питання обліку власного капіталу в сільськогосподарських підприємствах // Матеріали МНПК викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ.Ч. ІІ. Суми: Університетська книга, 2006. С.188.

27. Івахненков С. Сучасні інформаційні технології управління підприємством та бухгалтерія: проблеми і виклики // Бухгалтерський облік і аудит. 2006. № 4. С.52 - 58.

28. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - 3-тє вид., стереотип. - К.: МАУП, 2006. - 152 с.

29. Інструкція 'Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій', затверджена наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. // www.rada.gov.ua

30. Інструкція 'Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах', затверджена постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2006 р. // www.rada.gov.ua.

31. Кім Г., Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: Навч. посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 440 с.

32. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 366 с.

33. Клименко О.В. Інформаційні системи і технології в обліку. Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 556 с.

34. Кондратов Н.П. Бухгалтерський облік // Економіка АПК. 2007 № 5 - . С.2 - 5.

35. Костенко Т.Д., Підгора Є.О., Рижиков В.С., Герасимов А.А., Панков В.А., Ровенська В.В. Економічний аналіз та діагностика стану сучасного підприємства: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 400 с.

36. Кочерга С.В. Терещенко О.І. Збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств // Економіка і підприємництво: організаційно-методологічні аспекти обліку, фінансів, аудиту та аналізу. Збірник наукових праць. Випуск 6. Том 1. - Полтава: ПДАА, 2008. - 496 с.

37. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальний посібник. - К.: “Каравела”, 2002. 504 с.

38. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація та методика аудиту: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2004. - 568 с.

39. Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 556 с.

40. Лях Л.М. Про методику визначення коефіцієнтів фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 2007. № 2. С.71 - 73.

41. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: Професіонал, 2005. - 896 с.

42. Михайлов В. Фінансова стійкість у механізмі господарювання підприємств агропромислового комплексу // Пропозиція. - 2006. - № 7. - С.110 - 111.

43. Москаленко В.П., Пластун О.Л. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства як основа для діагностики його банкрутства // Актуальні проблеми економіки. 2006. № 6. С.180 - 191.

44. Музиченько А.О. Методи оптимізації структури фінансових ресурсів // Економіка. Фінанси. Право. - 2007. № 6. - С.12 - 15.

45. Назаренко І.М. Економічна сутність статутного капіталу // Матеріали НПК викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ. - Суми: Університетська книга, 2006. - С.241 - 245.

46. Никонович М.О. Концептуальні положення аналізу та контролю капіталу // Матеріали МНПК „Обліково-аналітичні системи: глобальний і національний аспекти”. Ч.2. - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2006. - С.59 - 61.

47. Огійчук М.Ф., Плаксієнко В.Я. та ін. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник / За ред М.Ф. Огійчука. - 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Алерта, 2006. 878 с.

48. Островська О. Оцінка фінансового стану підприємства в умовах стандартизації фінансової звітності // Бухгалтерський облік і аудит. 2006. № 2. - С.52 - 59.

49. Перетятко А.Ю., Таряник О.М. Сучасні підходи до оцінки фінансово-господарського діяльності як основи ефективного управління підприємством. // Економіка. Фінанси. Право. 2006. № 11. - С. 19 - 24.

50. Петрик О. Аудиторський висновок і його види // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. № 2. - С.56 - 59.

51. Податковий облік: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2005. - 260 с.

52. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене Наказом Мінфіну України № 87 від 31.03.1999 р. // www.rada.gov.ua.

53. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затверджене Наказом Мінфіну України № 87 від 31.03.1999 р. // www.rada.gov.ua.

54. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене Наказом Мінфіну України № 87 від 31.03.1999 р. // www.rada.gov.ua.

55. Постанова Верховної ради України 'Про затвердження правил державної реєстрації автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок' № 1388 від 07.09.1998 р. // www.rada.gov.ua.

56. Постанова Верховної ради України 'Про право власності на окремі види майна' № 2471-ХІІ від 17.06.1992 р. // www.rada.gov.ua.

57. Разборська О.О. Облік і аудит формування та руху статутного капіталу акціонерних товариств. - 2005. - 12 с.

58. Селезньова Н.Н., Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз. Управління фінансами: Навч. посіб. для вузів. - 2-ге вид., перер. і доп. - М.: ЮНІТІ - ДАНА, 2006. - 639 с.

59. Соловйова Н.І. Інтегральний підхід до оцінки рівня фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 2007. № 2. - С.79 - 83.

60. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2000. - 578 с.

61. Скрипник Т.А. Зовнішні джерела формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 2008. № 4. - С.101 - 107.

62. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

63. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. - К.: Алерта, 2006. - 108 с.

64. Тютюнник Ю.М. Фінансовий аналіз бізнесу: Навч. посібник. - Полтава: Інтер Графіка, 2004. 288 с.

65. Фесенко Д.М. та ін. Актуальні питання бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах. - Полтава: Полтава, 2006. - 500 с.

66. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник: / За ред. проф.Г. Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2002. - 496 с.

67. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навчальний посібник. - 2-е вид., перер., доп. Київ: ЦУЛ, 2002. 402 с.

68. Цивільний Кодекс України №435-ІV від 16.01.2003 р. // www.rada.gov.ua.