Облік розрахункових операцій з постачальниками і підрядниками

/

ВСТУП

В ринкових умовах господарювання, фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання. Проведення операцій пов'язаних із зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності певних даних відносно наявності зобов'язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображання первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов'язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов'язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображання стану зобов'язань у звітності господарюючого суб'єкта.

У цей час велика увага приділяється надходженню товарів і розрахункам з постачальниками. Це обумовлено тим, що постійний кругообіг фінансових і господарських засобів викликає безперервне поновлення різноманітних розрахунків. Одним з найпоширеніших видів розрахунків саме і є розрахунки з постачальниками за товари та інші матеріальні цінності. [9]

Постачальники (підрядники) - це підприємства, що відвантажують продукцію (виконують роботи, надають послуги) покупцям. Стосовно до постачальників підприємства-споживачі завжди виступають покупцями їхніх товарно-матеріальних цінностей, різних послуг, включаючи отримання електроенергії, газу, води автопослуг, послуг зв'язку, послуг з переробки матеріальних цінностей тощо.

Процес постачання є невід'ємною ланкою кругообігу запасів. Покупець купує у продавця (постачальника) сировину, матеріали, пальне і мастильні матеріали, мінеральні добрива, запасні частини та інші матеріальні цінності, необхідні для здійснення господарської діяльності. Від постачальників можуть також поступати верстати, трактори, автомобілі, комп'ютери та інші об'єкти основних засобів. Підрядні організації виконують для замовників будівельні роботи, а також роботи і послуги виробничого характеру - ремонтні роботи, внесення добрив, технічне обслуговування тощо. Взаємовідносини між підприємствами регулюють двосторонніми угодами. Під час організації обліку потрібно забезпечити формування інформації про стан виконання умов, зазначених в угодах.[14]

У процесі господарської діяльності між суб'єктами господарювання виникають і погашаються взаємні зобов'язання. Стан поточних зобов'язань і розрахунків найбільш точно відображає рівень організації у суб'єкта господарювання виробничої і торговельної діяльності, а також бухгалтерського обліку.

Раціональна організації контролю за станом розрахунків сприяє покращанню договірної і розрахункової дисципліни, виконанню зобов'язань перед кредиторами, підвищенню відповідальності за дотримання платіжної дисципліни, скорочення дебіторської і кредиторської заборгованості, прискоренню обігу коштів, і в цілому - покращанню фінансового стану суб'єкта господарювання.

Правильна організація розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів і забезпечення своєчасного отримання коштів за реалізовану продукції, виконані роботи, надані послуги. Несвоєчасне надходження коштів за продукцію (товари, роботи) призводить до фінансових труднощів у веденні господарства. [11]

Дебіторська заборгованість спричиняє вилученню коштів з обороту підприємства, що негативно позначається на їх фінансовому стані. Завданнями бухгалтерського обліку розрахункових операцій є:

дотримання встановлених правил розрахункових операцій;

своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій;

своєчасне і достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку;

своєчасне взаємне звіряння;

недопущення нереальної дебіторської заборгованості.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України в порядку встановленому Національним банком України. [25]

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДНИКАМИ

1.1 Економічний зміст розрахункових операцій

У системі розрахунків керівника підприємства і бухгалтера, перш за все, цікавить економічна сторона цієї справи, а потім технічна. Тому облік розрахунків потрібно розглядати в тісному зв'язку з чинними офіційними матеріалами та практикою роботи підприємств, що дає змогу уникати зайвих податкових платежів, штрафних санкцій та інших неефективних витрат. Потрібно дотримуватись діючих правил розрахунків,не допускати їх прострочення, сприяти зменшенню дебіторської і кредиторської заборгованості.

Для обліку розрахунків призначені рахунки класів 1 «Необоротні активи», 3 «Кошти, розрахунки та інші активи», 5 «Довгострокові зобов'язання» і 6 «Поточні зобов'язання».

Рахунки призначені для обліку розрахунків, активно-пасивні, можуть мати одночасно сальдо по дебету і кредиту. За дебетом в них відображають збільшення дебіторської або зменшення кредиторської заборгованості, а за кредитом - збільшення кредиторської або зменшення дебіторської заборгованості. [4]

Існують дві форми розрахунків: готівкова і безготівкова.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт та послуг) та іншого майна.

Безготівкові розрахунки - перерахування певної суми з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

Як правило, безготівкові розрахунки поділяються за об'єктом розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

- розрахунки за товарні операції - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконанні роботи;

- розрахунки за нетоварні операції - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо. [19]

В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

- внутрідержавні (внутрішньо міські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Безготівкові розрахунки класифікуються також як:

- гарантовані, тобто, такі що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;

- негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується;

Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть буди:

- прямі - здійснюються безпосередньо між постачальниками;

- транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

Безготівкові розрахунки проводять з використанням платіжних інструментів у формі меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива, банківських платіжних карток, інкасових доручень, векселів.

Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, закріплюють їх у договорах, угодах чи окремих домовленостях.

Для проведення розрахунків у платіжних документах потрібно проставити номери рахунків партнерів, назви банків та їх коди, ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України. У документах суми платежу вказують цифрами та літерами, зазначають мотив для перерахування чи отримання грошей (номери та дати договору, товарно-транспортних документів, найменування товарів та послуг тощо), ставлять підписи осіб платників зразки яких є у банку, та ставлять печатку на першому примірнику, на підставі якого банк проводить списання грошей з рахунку платника.

Розрахункові платіжні документи виписуються з використанням технічних засобів (або під копіювальний папір) у кількості примірників, необхідних банку і всім сторонам, які беруть участь у розрахунках. Виправлення, підчистки у розрахункових документах недопустимі. Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді паперових документів.

Факт списання коштів з рахунку платника документально оформляють меморіальним ордером для:

· часткової оплати розрахункових документів;

· документального підтвердження операцій з перерахування з банківських рахунків на користь клієнтів-одержувачів унесених у касу банку коштів;

· перерахування коштів, зарахованих на рахунок «Кредитові суми до з'ясування» ;

· перерахування банком коштів для вжиття заходів щодо виконання рішення (ухвали) суду;

· виконання банком платіжних доручень платника в довільній формі;

· перерахування банком коштів для закриття акредитива. [21]

Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника внутрішньобанківських операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Найбільш поширені розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Платник подає платіжне доручення до банку, який його обслуговує. Воно приймається до виконання протягом 10 днів з дати заповнення тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту. Платіжні доручення застосовуються для здійснення платежів:

· за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

· у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством України та/або обумовлено договором;

· для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

· для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

· для сплати податків і зборів, обов'язкових платежів до бюджетів та/або державних цільових фондів;

· в інших випадках відповідно до укладених договорів та законодавства України.

Перерахування коштів повинно мати підставу (крім сплати податків і зборів), підтверджену документами, якими можуть бути: договір, акт виконання робіт, накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, лист, наказ тощо. Для заповнення платіжного доручення потрібно знати таку інформацію про одержувача: найменування одержувача і його код, назва банку, його місцезнаходження і код (МФО), номер рахунка одержувача. Про себе власник записує аналогічні дані.

Виписані платіжні доручення нумерують порядковим номером з початку року і реєструють в журналі. [30]

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ зазначеної суми грошей зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Цей документ складається з двох частин: верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Верхню частину вимоги-доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.

Банк приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Примусове списання коштів з рахунків банки виконують на підставі рішення суду по платіжних вимогах. [12]

Платіжна вимога - розрахунковий документ. Що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми грошей з рахунку платника на рахунок отримувача.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу. Перший примірник вимоги залишається у банку, другий - у платника, третій - у одержувача коштів.

Розрахунки чеками здійснюють між юридичними особами, а також фізичними та юридичними. Розрахунковий чек - є письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю зазначену у чеку суму.

Для одержання чекової книжки підприємство подає до банку заяву встановленої форми, а також платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавця - юридичної або фізичної особи, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. При видачі чекової книжки банк зазначає в ній ліміт - граничну суму платежу.

Чекодавець реєструє видані чеки на спеціально відведених сторінках у кінці чекової книжки де вказує: дату виписки, номер чека, кому видано чек і на яку суму, залишок ліміту за чековою книжкою.

Чекодавець здає у банк чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох - якщо рахунки відкриті в різних банках. Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одому банку, то після перевірки правильності складання чеків та реєстру банк зараховує кошти на рахунок чекодержателя на підставі реєстру чеків і залишає у себе перший примірник цього реєстру. Якщо клієнти обслуговуються різними банками, то банк чекодержателя другий і третій примірники реєстру інкасує до банку-емітента, який списує кошти з чекодавця і після цього обслуговуючий банк зараховує їх чекодержателю. [26]

Акредитив є грошовим зобов'язанням банку, який видається ним за дорученням клієнта на користь отримувача за договором, за яким банк, що відкрив акредитив, може здійснити позичальникові платежі або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення документів, передбачених в акредитиві. Акредитив відкриває платник (покупець). Для цього він подає до свого банку (банку-емітенту) заяву. Акредитив відкривається на відповідний строк у межах 15 днів. Оплата постачальнику здійснюється через акредитив після відвантаження товарів і пред'явлення платіжних документів згідно з умовою реалізації акредитива. Отже, оплата через акредитив гарантує постачальнику (бенефіціару) своєчасне надходження грошей за відвантажені товари. Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні, що повинно бути вказано на кожному акредитиві. Якщо такої вказівки немає, то акредитив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (юридична особа, на користь якої виставлений акредитив).

Безвідкличний акредитив може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого відкритий акредитив.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлюється у договорі.

Для одержання грошей за акредитивом після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає реєстр документів та передбачені умовами акредитива документи виконуючому банку, який їх ретельно перевіряє і здійснює платіж. [14]

Останнім часом набула поширення форма безготівкових розрахунків із застосуванням платіжних банківських карток.

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Фізичні і юридичні особи можуть проводити розрахунки за продукцію, товари, роботи, послуги шляхом застосування платіжних карток.

Первинними документами, що підтверджують розрахунки за операціями з використанням платіжних карток є квитанція торговельного термінала, чек банкомата, чек касового апарата, виписка з карткового рахунку.

У зовнішньоекономічній діяльності застосовують розрахунки інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

При розрахунку за інкасо банк-емітент за дорученням і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дії щодо отримання платежу від платника. Інкасове доручення може бути оформлене платіжною вимогою, розрахунковим чеком та іншими розрахунковими документами. [12]

Розрізняють два види інкасо:

· чисте інкасо - інкасо фінансових документів, зокрема, векселів, чеків, які не супроводжуються комерційними документами;

· документарне інкасо - інкасові операції здійснюються з фінансовими і комерційними документами , які включають комерційний рахунок, повний комплект чистих боргових коносаментів, страховий поліс, сертифікат походження, дублікат залізничної накладної, пакувальний лист, залізничний лист, вантажну митну декларацію, поштову квитанцію, авіаційну накладну та інші документи.

Форма розрахунків інкасо більш вигідна покупцю, який оплачує товар і одночасно його одержує. Для продавця є ризик не викупу товарних документів після відправлення товарів імпортеру.

Векселі використовують, коли потрібно провести відстрочення платежу або оперативно здійснити фінансову операцію. Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця оплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Векселі видаються лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів України, національного банку України та Кабінету Міністрів України. Векселі використовують також для здійснення розрахункових операцій тоді, коли у платника тимчасово відсутні платіжні засоби.

Випускаються простий і переказний вексель.

Векселедавець виписує простий вексель векселедержателю, який через обумовлений час пред'являє його до оплати.

У разі використання переказного векселя беруть участь щонайменше три особи: векселедавець, векселедержатель і платник. Векселедавець видає переказний вексель векселедержателю, а платник повинен сплатити індосанту (векселедержатель, що придбав вексель за надписом) визначену суму. [22]

За умови виникнення взаємних зобов'язань між боржниками і кредиторами можлива форма безготівкових розрахунків шляхом здійснення заліку взаємної заборгованості. У такому разі складають акт звірки взаємних заборгованостей, після чого на суму зустрічних вимог проводять взаємозалік.

Підприємства можуть проводити розрахунки шляхом періодичного заліку взаємних заборгованостей, про що зазначають у договорах. Погашення боргових зобов'язань, що виникли між двома сторонами як за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги), так і від іншої діяльності може здійснювати третя сторонам за взаємною згодою всіх сторін. [19]

1.2 Нормативне регулювання обліку розрахункових операцій з постачальниками і підрядниками

Основні документи,які регулюють організацію обліку розрахунків такі:

1) Кодекс Законів про працю України;

2) Господарський кодекс України;

3) Цивільний кодекс України;

4) Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ;

5) Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06. 97 р. №400/97 - ВР; [2]

6) Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07. 2003 р. №1058-VI;

7) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість;

8) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів;

9) Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена Міністерством фінансів України від 13.03.98 р. №59;

Нормативна база в організації бухгалтерського обліку розрахунків повинна бути на робочому місці бухгалтера у документарному та електронному вигляді.

Нормативні акти, до яких бухгалтер звертається часто, мають бути роздруковані, а інші нормативні документи можуть знаходитися в електронному вигляді.

Бухгалтер розрахункового відділу повинен мати в електронному або на папері інформацію про поштові і банківські адреси клієнтів, з якими здійснюються розрахунки. [1]

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. за №291 було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, який на даний час повністю запроваджено у всіх суб'єктах господарювання, які ведуть облік з використанням бухгалтерських рахунків.

Розрахунки між клієнтами і організаціями здійснюють, як правило, у безготівковій формі через банк, що визначено «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22.

П(С)БО 11 «Зобов'язання» передбачає, що забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих умов праці. [3]

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Порядок розрахунків із застосуванням платіжних банківських карток визначено Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 р. №137. [19]

Цивільний кодекс України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язується вимагати на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509). [15]

Відповідно до Указу Президента від 04.10.94 р. №567/94 «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» (зі змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 01.07.95 р. №505/95) суб'єкти підприємницької діяльності України при укладання договорів (контрактів) зобов'язані дотримуватися правил ІНКОТЕРМС. [16]

Законодавством України передбачений порядок розрахунків між підприємствами, підприємствами і фізичними особами у безготівковій формі. Порядок розрахунків безготівковими коштами викладений в інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. №135.

Готівкові розрахунки здійснюються відповідно до «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», яке затверджено постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р.

Застосування акредитивної форми розрахунків здійснюється відповідно до Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати №500 від 1993р. [4]

1.3 Огляд літературних джерел

Проблему обліку розрахункових операцій з постачальниками і підрядниками розглядає досить велика кількість вчених.

Охарактеризуємо думки тих, хто, на мою думку, більш точно характеризує це питання.

Доктор економічних наук Фомін Ф.Ф. вважає розрахунки важливою ланкою функціонування всього господарського механізму, необхідною умовою здійснення розширеного виробництва і розвитку соціальної сфери. За їх допомогою виконується кругообіг засобів і починається новий цикл. Розрахунки використовуються для взаємного контролю постачальників і покупців, замовників і підрядчиків. Завдяки чітко організованому порядку розрахунків підвищується відповідальність виробників за збереження продукції та її якість, своєчасність поставки та здійснення робіт. Через розрахунки банки і фінансові органи контролюють діяльність організацій, спостерігають за фінансовим станом.[28]

У своїй статті «Застосування нейромереж Кохонена в моделях вибору найкращого постачальника» кандидат технічних наук О. Хмельов зазначає, що одним з найважливіших завдань, які доводиться вирішувати в процесі здійснення закупівель є вибір якнайкращого постачальника, який зможу забезпечити необхідну якість продукції виконати всі умови договору, надати свою продукцію за прийнятою ціною та ін. На сьогодні завдання вибору якнайкращого постачальника стає актуальним для будь-якого підприємства на етапі активного зростання бізнесу.

Найбільш поширеним методом вибору постачальника можна рахувати метод рейтингових оцінок, де зазначаються основні критерії вибору постачальника. Порівнюючи одержані значення рейтингу для різних постачальників, визначають якнайкращого партнера. Але потрібно врахувати, що при зверненні до потенційних постачальників важко, а іноді практично неможливо одержати об'єктивні дані, необхідні для роботи експортерів. [5]

Аналізуючи статтю «Контроль і ревізія розрахункових операцій», автором якої є Л. Сук, можна зазначити, при виявленні якихось невідповідностей фактичних сум з наявними підприємство може провести інвентаризацію розрахунків. При цьому всім дебіторам підприємства кредитори повинні передати виписки про їх заборгованість. Дебітори зобов'язані протягом десяти днів з дня отримання виписок підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення. На суми заборгованості постачальників з невідфактурованих поставок після їх перевірки бухгалтерія повинна зажадати від постачальників розрахунково-платіжні документи або повідомити причини щодо їх неподання чи про відсутність такої заборгованості.

На рахунках обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами повинні залишатися погоджені суми. Якщо до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або не з'ясовані, кожна сторона відображає в своєму балансі заборгованість у сумі, що випливає із записів у бухгалтерському обліку і визнається нею правильно. Не допускається залишення в обліку неурегульованих сум за розрахунками з установами банків, фінансовими і податковими органами. [9]

На думку Онишка Д. М., значна увага повинна приділятись питанню розвитку розрахунків шляхів заліку взаємних вимог. Установам банків необхідно вивчати господарські відносини між підприємствами і організаціями і при наявності постійно зустрічних поставок рекомендувати її розраховуватись один з одним по сальдо зустрічних вимог. При цьому слід відмітити, що при взаємозаліку у вигіднішому становищі знаходиться якраз не платник, оскільки йому зараховується сума заборгованості, яка виникла задовго до дня заліку і тому знецінена інфляцією. На основі заліку взаємних вимог можуть організовуватись і бартерні операції, які свідчать про відсутність стабільних грошей і стабільних цін. Але вони дозволять проводити взаємні товарообмінні операції з передачею права власності на товар без оплати грішми (натуральний обмін) і без будь-яких банківських розрахунків за поставлені товари. Це дозволяє партнерам, з однієї сторони, оперативно погодити номенклатуру, обсяг, ціни і умови взаємних поставок, а з другої підриває стійкість грошової одиниці. Крім того, від таких операцій державний бюджет недоодержує значні суми податку, а також звужує товарно-грошові відносини. Тому такий спосіб в Україні застосовується як вимушений. [17]

Кандидат економічних наук Л.Сук у статті «Облік розрахунків за претензіями» зазначає, що у підприємствах іноді виникає необхідність обліку розрахунків претензійного характеру. Претензії можуть висуватися до постачальників і підрядників:

· за виявлену при перевірці рахунків невідповідність цін і тарифів, передбачених договором, при виявленні арифметичних помилок;

· за виявлення невідповідності якості товарів технічним умовам та умовам договорів;

· за брак і простій з вини постачальників;

· за помилково списані суми;

· за пені, штрафи і неустойки, що утримуються з постачальників, покупців. [15]

Спираючись на статтю «Форми розрахунків», яку представив Л. Сук, можна відмітити, що з переходом до ринкових відносин в платіжному обороті все більшого значення набувають векселі. Вексельний оборот для підприємства має великі переваги в умовах дефіциту вільних грошових коштів на рахунках і неплатежів. Більш того, він є однією з форм запобігання і ліквідації неплатежів, якщо при цьому використовують всі можливості і переваги вексельного обігу, в тому числі операції по дисконту векселів. Він сприяє прискоренню реалізації товарів і збільшенню швидкості обігу коштів, що знижує потреби господарських суб'єктів в кредитних ресурсах і в грошових коштах в цілому. Можливість передачі векселя за допомогою передаточного надпису збільшує обертаємість векселя і додає до вексельної функції кредитного інструменту ще одну - засобу для погашення боргових вимог. Погашення цілого ряду зобов'язань за допомогою такого векселя дозволяє зменшити потреби в коштах.

Автор також зазначив, що з впровадженням вексельного обігу в розрахунково-платіжну систему України підвищилась роль банків і їх контрольна функція. [29]

На думку О.Хмельова рішення проблеми неплатежів за допомогою векселів є дуже перспективним. Можна виділити дві найважливіші переваги такого механізму вирішення кризи неплатежів. Це, по-перше, його ринковість - ринкові відносини регулюють обіг таких векселів, і, по-друге, такий механізм дозволяє у повній мірі уникнути інфляційного процесу. Перспективність вексельного обігу важко переоцінити. Векселі дозволяють покращити розрахунки і нормалізувати фінансовий стан підприємств. Вексель - одне з основних знарядь, використовуючи яке можна зменшити обсяг неплатежів.[ 5]

Л. Сук у статті «Організація обліку розрахункових операцій» пояснює, що на сьогодні розрахунки платіжними дорученнями є однією з найбільш поширених форм безготівкових розрахунків в Україні. Платіжні доручення застосовуються як при внутрішньоміських,меншою мірою при зовнішньо міських поставках, так і між державами. Недоліком розрахунків платіжними дорученнями, на думку автора, є те, що немає гарантії платежу, відбувається вилучення коштів. [18]

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДНИККАМИ

2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» знаходиться у Чернігівській області, Срібнянському районі, с. Калюжинці.

Земельні угіддя підприємства знаходяться не лише поряд з населеним пунктом с. Калюжинці, відстань до районного центру смт. Срібне - 20 км, до обласного центру м. Чернігів - 240 км.

Виробничу діяльність підприємство розпочало з березня 2000 року в наслідок реорганізації колгоспу “ім. 22 з'їзду КПРС”. Спеціалізується на виробництві та забезпеченні регіонального ринку зерновими культурами.

Підприємство керується Законами України «Про підприємства в Україні», «Про власність», «Про підприємництво», іншими актами законодавства, статутом Підприємства.

Метою діяльності є здійснення виробничо-господарської та іншої діяльності, направленої на отримання прибутку.

Предметом діяльності є:

· виробництво та реалізація на території та за межами України високоякісної сільськогосподарської продукції, а також спорідненої продукції, продукції переробки, споживчих товарів, організація власної мережі реалізації продукції;

· надання механізованими загонами послуг з обробітку ґрунту, внесенню мінеральних добрив та засобів захисту рослин, збиранню врожаю;

· ведення сільськогосподарського товарного виробництва, оренда для цих цілей землі;

· роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, оптова торгівля продовольчими та непродовольчими товарами;

· надання послуг із ремонту та технічного обслуговування автотракторної техніки;

· купівля, збір, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, сировини, вторинної сировини, напівфабрикатів, прийом (закупівля) її у населення, в тому числі за готівку;

· створення власного автомобільного господарства;

· інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством. [27]

Господарство знаходиться в агрокліматичному районі, який характеризується помірним кліматом з жарким літом при визначеній кількості опадів і не дуже холодною зимою з відлигами. Осінньо-весняні температури достатні для росту і розвитку основних сільськогосподарських культур. Запаси продуктивної вологи достатні для забезпечення нормального росту і розвитку озимих культур, а збіг найбільших опадів з максимальним ростом сільськогосподарських культур благо приємно відображується на їх розвитку.

Підприємство веде облік результатів своєї діяльності, і зокрема, у встановленому порядку веде оперативний облік і статистичну звітність. На підприємстві застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку.

Відповідальність за стан обліку, своєчасну здачу бухгалтерської та іншої звітності покладається на головного бухгалтера. Компетенція, права та обов'язки головного бухгалтера визначаються чинним законодавством та посадовою інструкцією. На підприємстві є Наказ про облікову політику.

Посадові особи несуть встановлену чинним законодавством відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в річному звіті та балансі.

Ревізія діяльності підприємства проводиться уповноваженими державними органами у випадках і на підставах, передбачених чинним законодавством.

На працівників, із якими укладено трудові договори, розповсюджується дія законодавства про працю, вони підлягають соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню згідно чинного законодавства України.

Землі є головним засобом виробництва основної сільськогосподарської продукції і раціональне землекористування має бути результатом дбайливого ведення господарства (таблиця № 2.1).

Таблиця № 2.1 Склад і структура землекористування

Дані таблиці свідчать, що площа с.-г. угідь у 2010 р. порівняно з 2008р. збільшилась на 3602,0 га, при чому зросла саме площа ріллі, тому що в господарстві немає сінокосів, багаторічних насаджень, пасовищ. Причиною підвищення є повернення фермерських земель і приєднання окремих підрозділів до господарства.

Проаналізувавши структуру земельного фонду, можна сказати, що питома вага ріллі за досліджуваний період не змінилась. Оскільки всю площу с.-г. угідь віднесено під ріллю, то можна стверджувати, що земля використовується інтенсивно.

Слід зазначити, що у господарстві за період з 2008р. по 2010 р. було проведено розпаювання земель. Відповідно середній розмір паю складає 5,02 га, його вартість становить 3289,5 грн., всім робітникам видані державні акти на право приватної власності на землю.

Валова продукція на 100 га с.-г. угідь зросла на 20,2 тис. грн., тому земля використовується ефективно.

Отже, можна стверджувати, що є можливість введення землі в с.-г. оборот, але не доцільно залучати всю площу в ріллю, так як у господарстві є галузь тваринництва.

Однією з складових процесу виробництва є трудові ресурси. Від чисельності працівників підприємства, рівня їх кваліфікації в значній мірі залежать використання інших ресурсів (див. таблицю №2.2).

Таблиця № 2.2 Динаміка трудових ресурсів і їх використання

З проведених розрахунків можна констатувати, що чисельність робітників в цілому по господарству за період з 2008 р. по 2010 р. зменшилась на 37 чол., причому, в галузі рослинництва кількість скоротилась на 64 чол., що зумовлене невдоволенням умовами праці, а в галузі тваринництва зросла на 27 осіб, причиною цього стало збільшення поголів'я ВРХ.

Кількість відпрацьованих днів по господарству у звітному році порівняно з базисним зменшилась на 1,5%, що пояснюється зменшенням кількості люд.-год. На 7,7%. В даному випадку, знижується кількість днів, відпрацьованих одним робітником, а продуктивність праці зростає. Це свідчить про те, що робоча сила використовується ефективно.

Дослідження показали, що валова продукція на 1 робітника збільшується на 32,8 тис. грн. Це відбулося за рахунок галузей і рослинництва, і тваринництва, де продуктивність праці зросла на 68,1 тис. грн. і 7,5 тис. грн. відповідно. Така ситуація свідчить про ефективне використання робочої сили.

Фонд оплати праці зменшився на 25,6%. Це зумовлено скороченням заробітної плати на 1 робітника на 20,3% і зниженням кількості працівників на 6,5%.

Таким чином, можна стверджувати, що на підприємстві спостерігається негативна динаміка чисельності робітників, при цьому робоча сила використовується ефективно і інтенсивно.

Необхідно приділити належну увагу основним фондам господарства. Оскільки за їх відсутності здійснення виробничого процесу є неможливим. Розглянемо наступну таблицю №2.3.

Таблиця № 2.3 Забезпеченість господарства основними фондами, та ефективність їх використання

Аналізуючи дані за період з 2008 р. по 2010 р., можна сказати, що фондозабезпеченість збільшилася на 80,2 тис. грн., причиною цього стало підвищення площі с.-г. угідь і вартості ОВФ на 3602 га і 20806,5 тис. грн. відповідно. Це свідчить про достатню забезпеченість підприємства основними фондами.

Фондоозброєність також зросла на 108,7%. Це зумовлене збільшенням вартості ОВФ на 95,8% і зменшенням чисельності працівників на 6,5%.

Дослідження показали, що зростання показника фондоозброєності сприяє росту продуктивності праці на 32,8 тис. грн., що свідчить про інтенсивне використання робочої сили. Так фондоозброєність більше показника фондозабезпеченості на 48,1% - можна стверджувати про позитивну динаміку і покращення використання матеріально-технічної бази.

Фондовіддача у звітному році у порівнянні з базисним зменшилась на 0,7 грн., що пояснюється збільшенням валової продукції і вартості ОВФ на 14474 тис. грн. і 20806,5 тис. грн. відповідно.

При цих умовах показник фондоємкості зріс на 40%, на що вплинули ті ж самі фактори, оскільки він є оберненим показнику фондовіддачі.

Таким чином, можна стверджувати, що підприємство у повній мірі забезпечене фондами, інтенсивно та ефективно їх використовує.

В процесі розвитку сільськогосподарського виробництва в кожному господарстві складається певна спеціалізація, накопичується досвід виробництва окремих видів продукції (див. таблицю № 2. 4).

Аналізуючи розрахунки, можна сказати, що найбільшу питому вагу в середньому в структурі товарної продукції рослинництва і тваринництва займає продукція зернових - 80,4%. Значно менша частка припадає на молоко - 15,4%. Виходячи з цього, можна сказати, що господарство має зернову спеціалізацію зі слабо розвиненим виробництвом молока. Враховуючи те, що питома вага основного виду продукції займає більше 60%, можна стверджувати, що підприємство є вузькоспеціалізованим.

Зовсім малу частку в структурі товарної продукції займають послуги - 3,6%, оскільки вся техніка залучається у галузь рослинництва.

Виручка від реалізації всіх видів продукції зросла, зокрема зернові - на 17187,1 тис грн., серед галузі тваринництва спостерігається підвищення доходу по молоку - на 3682,7 тис. грн., приросту ВРХ - на 2340,1 тис. грн. Таке зростання пояснюється нарощуванням обсягів реалізації цих видів продукції і зростання цін на ринку.

У 2010 році з'являється інша продукція рослинництва, приріст коней - це свідчить про розширення діяльності господарства.

Дослідження показали, що питома вага по молоку зросла на 3682,7 тис. грн., по ВРХ - зросла на 0,3 п.в. Це свідчить, що саме в цій галузі відбувається поглиблення спеціалізації.

Слід зазначити, що ситуація, яка фактично склалася у господарстві відповідає запланованим і природно-кліматичним умовам, оскільки в цілому виручка зросла на 38581, 1 тис. грн. і близькому розташуванню покупців і замовників.

Отже, спеціалізацію можна вважати обґрунтованою.

Таблиця №2.4 Обсяг і структура товарної продукції

Діяльність підприємства характеризується сукупністю економічних показників. Про те який рівень господарювання в підприємстві свідчать дані таблиці № 2.5.

З проведених розрахунків можна констатувати, що показник виробництва валової продукції на 100 га с.-г. угідь збільшився на 20,2 тис. грн., на що вплинуло зростання валової продукції і площі землі на 1474 тис. грн. і 3602 га відповідно.

Валова продукція на 1 робітника підвищилась на 39,5%. Це свідчить про покращення продуктивності праці, в той час, як кількість робітників зменшилась на 6,5%.

Валова продукція на 100 грн. ОВФ знизилась на 70 тис. грн. Це зумовлено зростанням вартості ОВФ і валової продукції на 20806,5 тис. грн. і 14474 тис. грн.

Товарна продукція на 100 га с.-г. угідь зросла на 123,7 тис. грн., що пояснюється підвищенням виручки і площі землі на 38581,1 тис. грн. і 3602 га відповідно.

Товарна продукція на 1 працівника збільшилась на 72,4%, що зумовлене збільшенням виручки на 61,2% і зменшенням чисельності робітників на 6,5%.

Валовий збиток на 100 га с.-г. угідь складає 21,3 тис. грн. Це викликане зниженням прибутку на 822,1 тис. грн.

Валовий прибуток на 1 працівника за досліджуваний період підвищився на 1,5%. Це обґрунтовується скороченням прибутку і чисельності робітників на 5,8% і 6,5% відповідно.

Чистий збиток на 100 га с.-г. угідь становить 16,2 тис грн.. на це вплинуло зменшення чистого прибутку на 555,6 тис. грн.

Чистий прибуток на 1 робітника підвищився на 0,7%. Це зумовлено тим, що чистий збиток скоротився на 4,5%, а чисельність працівників - на 6,5%.

Розрахунки показали, що рівень збитковості складає 10,4%. Це спричинене зниженням чистого прибутку на 4,5% і підвищенням собівартості на 69,4%.

Проаналізувавши дані, можна стверджувати, що діяльність підприємства є ефективною, хоча деякі показники мають тенденцію до скорочення, а виробничі витрати при цьому зростають.

Таблиця №2.5 Основні показники господарської діяльності

2.2 Первинний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

Первинний облік - це початкова стадія системного сприйняття і реєстрації окремих операцій, що характеризують процеси і явища, які відбуваються на підприємстві.

Первинні документи - це документи, які складаються у момент здійснення господарської операції.

Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні включати такі обов'язкові реквізити:

· назва документа (форми);

· дата і місце його складання;

· назва підприємства, від імені якого складається документ;

· зміст та обсяги господарської операції, одиниці виміру господарської операції;

· посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і за правильність її оформлення;

· особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. [18]

Надходження товарів від постачальників оформляється на підставі товарно-транспортних накладних (ТТН), рахунків-фактур, вантажних митних декларацій тощо. ТТН виписують при доставці товарів автомобільним транспортом. При доставці товарів залізничним транспортом виписують залізничну накладну, при прямуванні вантажу морським шляхом - коносамент.

Залежно від особливостей товарів згідно з умовами договору до ТТН або рахунка-фактури можуть бути додані документи, що підтверджують кількість товарів та їхню якість (свідоцтва про якість, сертифікати, довідки про результати лабораторних аналізів тощо). Отримання товарів безпосередньо зі складу постачальника здійснюється за дорученням, виписаним покупцем своєму представнику. Імпортний товар додатково оформляється вантажною митною декларацією.

Приймання виконаних підрядником робіт і послуг оформляється, як правило, актами прийому робіт (послуг), у яких наводяться відомості про обсяг, якість і терміни виконаних робіт (послуг) та їхню вартість. Послуги автотранспорту оформляються товарно-транспортними накладними (замовленнями). Окремі роботи (послуги) можуть оформлятися іншими встановленими для них документами (квитанції, замовлення тощо). Належним чином оформлені документи підписуються стороною, яка передає, і стороною, яка приймає.

При отриманні вантажу необхідно впевнитись, що вагони чи контейнери опломбовані, на них немає слідів крадіжок, тара без пошкоджень. Якщо виявляються будь-які відхилення від встановлених вимог щодо цілісності місць упаковки чи тари, необхідно вимагати у місцях приймання (станція, порт, пристань, аеропорт) складання комерційного акту.

Кількісне і якісне приймання вантажів від місцевих постачальників здійснюється, як правило, на складі постачальника,якщо доставка проводиться транспортом покупця, або на складі покупця при транспортуванні вантажу постачальником. Доставка вантажу власним або найманим автотранспортом від складу місцевого постачальника або віл залізничної станції покупця оформляється товарно-транспортною накладною. [16]

Товарно-транспортна накладна заповнюється відповідно до Наказу №228/253 від 07.08.96 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи».

Заповнення товарно-транспортної накладної типової форми N 1-ТН:

1)До прибуття автомобіля вантажовідправник під копіювальний папір оформлює товарно-транспортну накладну типової форми N 1-ТН (надалі ТТН) на кожну партію вантажу у такій послідовності:

· під заголовком 'Товарно-транспортна накладна' вказує дату виписки ТТН;

· у рядку 'Замовник (платник)' вказує найменування підприємства (організації), що проводить оплату транспортної роботи і послуг;

· у рядках 'Вантажовідправник' і 'Вантажоодержувач' записує найменування підприємств (організацій), що проводять відповідно відвантаження (списування) і одержання (оприбуткування) перелічених в ТТН товарно-матеріальних цінностей;

· у рядках 'Пункт навантаження' і 'Пункт розвантаження' вказує адреси відповідно пунктів навантаження і розвантаження;

· у розділі 'Відомості про вантаж' у графах з 1 по 7 записує назву, кількість і вартість окремо кожного виду товарно-матеріальних цінностей, що будуть відвантажені вантажоодержувачу. При перевезенні вантажів у контейнерах у графі 3 'Контейнери' вказує їх кількість і номери.

· у рядку 'Всього відпущено на суму' вантажовідправник записує прописом загальну вартість відвантажених товарів;

· у рядку 'Відпуск дозволив' - вказує посадову особу, відповідальну за відвантаження товарно-матеріальних цінностей, яка своїм підписом засвідчує достовірність зроблених записів і дозволяє відправку вантажу.

2) після прибуття автомобіля і навантаження товарно-матеріальних цінностей вантажовідправник:

· у відповідних рядках заголовку ТТН на підставі наданого водієм подорожнього листа записує номер подорожнього листа, до якого додається ТТН, найменування перевізника, що виконує перевезення вантажу, прізвище і ініціали водія, марки і державні номери відповідно автомобіля і причепів, що прибули під навантаження;

У розділі 'Відомості про вантаж' записує:

· у графі 8 'З вантажем слідують документи' - найменування і номери документів, прикладених до ТТН (товарних, залізничних накладних, сертифікатів, посвідчень, свідоцтв і т.п.). Вказані документи водій-експедитор приймає і передає разом з вантажем вантажоодержувачу;

· у графі 9 'Вид пакування' - записує вид пакування, в якому перевозиться вантаж (скорочено: 'ящ.', 'корз.', 'боч.', 'пак.' і т.д.). При пред'явленні до перевезення не упакованого вантажу вказується скорочено 'н/у';

· у графі 10 'Кількість місць' - вказує кількість місць по кожному з приведених у графі 1 найменуванню вантажу і кожному виду упакування. При перевезенні вантажу пакетами на піддонах указує кількість пакетів, при перевезенні вантажу навалом, насипом або наливом вносить відповідний запис і кількість місць не указує.

При перевезенні вантажу нетоварного характеру в ТТН графи 1, 2, 4-10 не заповнюють:

· у графі 11 'Спосіб визначення маси' вантажовідправник вказує, яким способом визначена маса вантажу, та при зважуванні - тип вагів, ('тов.ваги', 'авт.ваги' і т.п.). Якщо маса вантажу визначена за стандартом, заміром або розрахунково - робить відповідний запис;

· у рядках, де фіксують факт прийняття-передачі вантажу, матеріально відповідальна особа вантажовідправника, яка відпускає вантаж, наносить відбиток пломби, за якою проводилося пломбування (при перевезеннях вантажів під пломбою - у контейнерах, цистернах і т.п.), а також прописом - загальну кількість місць вантажу (контейнерів), загальну масу зданого для перевезення вантажу в тоннах з точністю до 0.01;

· у рядку 'Прийняв водій-експедитор' водій вказує прізвище, ініціали і власним підписом на всіх примірниках ТТН стверджує зразок відбитку пломби, кількість місць, маси вантажу і номерів контейнерів, прийнятих до перевезення.

За умов прийняття до перевезення товарно-матеріальних цінностей довіреною особою вантажоодержувача у рядку 'Вантаж одержав' ця особа записує власні прізвище, ініціали, посаду і стверджує факт одержання вантажу власним підписом, у рядку 'Підпис вантажоодержувача', зверху вантажовідправник проставляє номер доручення, дату його видачі та ким видане;

У розділі 'Вантажно-розвантажувальні операції' вантажовідправник у рядку 'Навантаження' записує:

· у графі 15 'Виконавці' - найменування організації, яка виконує навантажувальні операції (перевізник, вантажовідправник, спеціалізована організація і т.д.);

· у графі 16 'Спосіб' - спосіб навантаження (ручний, механізований, наливом, із бункера і т.п.), найменування механізму, яким виконують навантажувальні роботи, та його характеристику (вантажопідйомність, місткість ковша та інше);

· у графах 18 і 19 'Прибуття', 'Вибуття' - час (години, хвилини) прибуття автомобіля під навантаження і вибуття його після закінчення операції, у графі 20 'Час простою' - час (години, хвилини) простою під навантаженням. Часом прибуття автомобіля під навантаження є час пред'явлення водієм подорожнього листа у в'їзних воріт (на контрольно-пропускному пункті) або особі, відповідальній за відвантажування товару. Навантаження вважається закінченим після вручення водію належним чином оформленої ТТН.

У випадках, коли за одну їздку вантаж завантажено по декількох ТТН, час прибуття під навантаження записують в першій з них, час вибуття з-під навантаження - в останній ТТН, а в решті ТТН відповідні графи прокреслюються. [21]

При перевезенні вантажу по талонах і оформленні декількох поїздок з вантажем однією ТТН у графі 18 записують час прибуття під навантаження першим рейсом (поїздкою), у графі 19 - час вибуття від вантажовідправника після оформлення ним ТТН, у графі 20 указують загальний час (години, хвилини) простою автомобіля під навантаженням і розвантаженням по всіх оформлених талонах:

· у графах 21, 22 'Додаткові операції' вантажовідправник вказує виконані при навантаженні додаткові операції (зважування, аналіз, перелічення і т.д.) із записом їх кількості та витраченого часу (хвилини);

· у рядку 'Транспортні послуги' - перелічує транспортні послуги, виконані водієм при навантаженні (пакування, зв'язування вантажу, укривання брезентом і т.п.), вказує їх кількість;

· у графі 23 'Підпис відповідальної особи' представник вантажовідправника, відповідальний за проведення навантажувальних робіт, стверджує власним підписом достовірність вказаних реквізитів.

3)Заповнення товарно-транспортної накладної на шляху доставки вантажу.

Якщо проводиться зміна адреси призначення, то в рядку 'Переадресування' вносять зміни у всіх трьох примірниках ТТН, які знаходяться у водія. Реквізити в рядках 'Вантажоодержувач' і 'Пункт розвантаження' закреслюють (так, щоб їх можна було прочитати) і у рядку 'Переадресування' проставляють реквізити нового вантажоодержувача. Ці записи стверджують підписом відповідального представника перевізника.

У разі необхідності перевантажування вантажу на другий автомобіль на шляху його доставки, у рядках 'Автопідприємство', 'Водій' і 'Автомобіль' раніше вказані реквізити закреслюють (так, щоб їх можна було прочитати) і записують нові дані. Ці записи стверджує підписом відповідальна особа перевізника, яка керує перевантаженням. Крім того, факт передачі вантажу від одного водія-експедитора другому засвідчується актом установленої форми, про що робиться відповідна відмітка на вільному місці зворотньої сторони ТТН, де записується номер акту, дата складання та його короткий зміст ('Про нестачу місць', 'Про порушення пломби' і т.д.). [5]

4)Заповнення товарно-транспортної накладної у вантажоодержувача. Після доставки вантажу водій-експедитор здає три примірника ТТН представникові вантажоодержувача, відповідального за прийняття вантажу, який під копіювальний папір у розділі 'Вантажно-розвантажувальні операції' в рядку 'Розвантаження' вказує:

· у графі 15 'Виконавці' - найменування організації, що виконує розвантажувальні роботи (перевізник, вантажоодержувач, спеціалізована організація і т.п.);

· у графі 16 'Спосіб' - спосіб розвантаження (ручний, механізований, самоскидом, зливанням і т.д.), найменування механізму, яким виконують розвантажувальні роботи та його характеристику (вантажопідйомність, місткість ковша та інше);

· у графах 18, 19 'Прибуття', 'Вибуття' - час (години, хвилини) прибуття автомобіля під розвантаження і вибуття його після закінчення операції, у графі 20 'Час простою' - час (години, хвилини) простою під розвантаженням. Часом прибуття автомобіля під розвантаження є час пред'явлення водієм подорожнього листа у в'їзних воріт (на контрольно-пропускному пункті) або особі, відповідальній за оприбуткування товару. Розвантаження вважається закінченим після вручення водію належним чином оформленої ТТН;

· у графах 21, 22 'Додаткові операції' - виконані при розвантаженні і прийманні вантажу додаткові операції (зважування, перелічення, аналіз і т.і.) із записом їх кількості та витраченого часу (хвилини);

· у рядку 'Транспортні послуги' перелічує транспортні послуги, виконані водієм при розвантаженні, указує їх кількість;

· у графі 23 'Підпис відповідальної особи' - стверджує своїм підписом достовірність вказаних реквізитів;

· у рядках, де фіксують факт прийняття-передачі вантажу, матеріально відповідальна особа вантажоодержувача наносить відбиток пломби, якою проведено пломбування доставленого вантажу (при перевезенні вантажу під пломбою - у контейнерах, цистернах і т.п.), а також прописом - загальну кількість місць вантажу (контейнерів), загальну масу вантажу в тоннах з точністю до 0.01. У рядку 'Прийняв' - записує власну посаду, прізвище, ініціали і підписом та штампом вантажоодержувача стверджує прийняття вантажу;

· у рядку 'Здав водій-експедитор' водій власним підписом засвідчує здачу вантажу вантажоодержувачу.

Третій і четвертий примірники ТТН, завірені підписами та печатками (штампами) вантажовідправника і вантажоодержувача, разом з подорожнім листом водій здає диспетчеру перевізника. [11]

5)Заповнення товарно-транспортної накладної перевізником. У верхньому правому куті ТТН диспетчер заповнює рядки 'Код замовника', 'Маршрут N', 'Гаражні номери причепів':

· у рядку 'Вид перевезень' - записує найменування виду перевезень (за відрядним тарифом, за погодинним тарифом, за покілометровим тарифом, централізовані перевезення і т.д.);

· у розділі 'Відомості про вантаж' у графах 12, 13 і 14 - вказує код, клас, масу (брутто) вантажу в тоннах з точністю до 0,01 за кожним найменуванням та загальну масу вантажу;

· при перевезенні вантажу по талонах і оформленні декількох їздок з вантажем однієї ТТН у рядку 'Кількість їздок, заїздів' вказує загальну кількість їздок. [22]

Рахунок-фактура - вид комерційного рахунка. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.

Заповнення рахунка-фактури здійснює постачальник виходячи з наявної інформації про проведення операції. Зазначимо, що для обліку операцій і їх контролю здійснюється реєстрація цих документів в спеціальному реєстрі - журналі реєстрації рахунків-фактур.

Цей документ належить до виконавчих, виправдувальних бухгалтерських документів. Його форма не затверджена. На підставі рахунка-фактури у платника формується величина вартості матеріальних цінностей, що називається фактурною вартістю.

У графі 'Постачальник' наводиться скорочена назва підприємства-постачальника відповідно до його засновницьких документів, наводиться ідентифікаційний код, далі вказується його юридична адреса, реквізити рахунка в обслуговуючій установі банку, на який будуть надходити кошти платника (найчастіше це поточний рахунок).

У графі 'Вантажовідправник' вказуються відомості про організацію, яка буде здавати вантаж до перевезення перевізнику. Цю функцію може здійснювати третя організація за довіреністю постачальника, що здала вантаж перевізнику для перевезення вантажоодержувачу. Якщо відправку вантажу здійснює сам постачальник, у відомостях про вантажовідправника зазначається 'Він же'. Посадовими особами, що підписують рахунок-фактуру, формою бланка визначені керівник підприємства і головний бухгалтер. Однак для рахунка-фактури такими особами можуть також бути:

· перший підпис: керівник або його заступник; головний економіст; керівник відділу збуту (комерційного відділу) тощо;

· другий підпис: головний бухгалтер або його заступник; старший бухгалтер; бухгалтер відділу реалізації тощо.

Можливі варіанти, коли на рахунку ставиться один перший або один другий підпис.

Печатка на рахунку-фактурі не ставиться.

Рахунок-фактура виписується в тій кількості примірників, яка необхідна для всіх учасників розрахунків. Як правило, в операції беруть участь тільки дві сторони, тому рахунок-фактура виписується в двох примірниках, один з яких залишається у постачальника, інший передається покупцеві. Відомості із заповненого рахунка-фактури, до передання його платнику, заносяться в обліковий реєстр - журнал реєстрації рахунків-фактур. [28]

Порядок заповнення податкової накладної

Податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Порядковий номер податкової накладної присвоюється відповідно до її номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у день виникнення податкових зобов'язань. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою „Х”). Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимог.

Копія податкової накладної залишається у продавця товарів/послуг як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України 'Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні', що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. [19]

Для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному покупцю як оподатковуваних товарів/послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, продавець складає окремі податкові накладні (не допускається заповнення в одній накладній одночасно графи 10 та граф 7, 8 і 9). Зазначене не поширюється на операцію з постачання товарів/послуг, до якої одночасно застосовується як нульова ставка, так і ставка 20 відсотків. У такому разі складається одна податкова накладна, у якій заповнюються відповідні графи.

У разі постачання товарів/послуг, звільнення від оподаткування яких передбачено статтею 197 розділу V та підрозділом 2 розділу ХХ Кодексу, у податковій накладній у розділі ІІI та графі 10 робиться помітка „Без ПДВ” з обов'язковим посиланням на відповідний пункт та/або підпункт, статтю, підрозділ, розділ Кодексу.

У разі постачання товарів/послуг, оподаткування яких передбачено статтею 195 Податкового Кодексу за нульовою ставкою, у розділі ІІI та графах 8 і 9 проставляється нуль. [14]

До розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:

· графа 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V Податкового Кодексу;

· графа 3 - номенклатура постачання товарів/послуг;

У податковій накладній, виписаній на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, у цій графі також вказується «перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами, указаними в податковій накладній № __» (зазначається порядковий номер податкової накладної, договірної (контрактної) вартості);

У податковій накладній, виписаній на суму перевищення звичайної ціни, збільшеної на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя над фактичною ціною, у цій графі, крім слів «перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами, указаними в податковій накладній № ___», також вказуються слова «сума процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя»;

· графа 4 - одиниця виміру товарів/послуг - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо;

· графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг.

У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: «послуга/проценти тощо»;

· графа 6 - ціна постачання одиниці продукції без урахування податку на додану вартість;

· графа 7 - база оподаткування товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків (з 01.01.2014 - 17 відсотків);

· графа 8 - база оподаткування при здійсненні операцій на митній території України з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (згідно із Кодексом);

· графа 9 - база оподаткування при здійсненні експортних операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (підпункт 195.1.1 пункту 195.1статті 195 розділу V Податкового Кодексу);

· графа 10 - база оподаткування товарів/послуг, які звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Податкового Кодексу та підрозділу 2 розділу ХХ;

· графа 11 - загальна сума коштів, що підлягає сплаті.

До розділу II податкової накладної вносяться дані по зворотній (заставній) тарі. Вартість тари визначається у договорі (контракті) як зворотна (заставна) і не включається до бази оподаткування, а зазначається в графі 11 як загальна сума коштів, що підлягають сплаті. [9]

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг,а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

У разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділуV Податкового Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) може друкуватися поліграфічним способом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.

Розрахунок коригування складається у двох примірниках. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця.

Якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. [20]

У випадку якщо розрахунок коригування складається на суму податку на додану вартість, яка перевищує суму, передбачену пунктом 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише після реєстрації в ньому накладної, до якої виписується цей розрахунок.

Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцем зберігаються у порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних.

На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Податкового Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, особою-управителем майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном, та покупцем - отримувачем послуги, наданої йому нерезидентом, місце постачання якої розташоване на митній території України, з обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних з від'ємним чи позитивним значенням.

Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Показники у графах 6, 7, 9 - 11 розрахунку коригування заповнюються у вартісному виразі відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку.

У графі 6 вказується фактична ціна без врахування податку на додану вартість, за якою раніше було здійснено постачання.

У графі 7 вказується сума різниці між ціною домовленості без податку на додану вартість та фактичною ціною без податку на додану вартість, за якою здійснено постачання. [26]

Основні реквізити накладної

Накладна належить до первинних документів обліку розрахунків з постачальниками.

В ній зазначається номер накладної, дата її виписки, адреса, рахунок в банку, який обслуговує постачальника, телефон та номер в ЄДРПОУ.

Нижче наведені дані про одержувача товарів і платника.

Відмічають найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціну і суму.

Потім підраховують суму з ПДВ, вартість ПДВ.

Накладну підписує і отримувач, і той, хто відвантажує. [10]

Довіреність на одержання цінностей

Довіреність на одержання цінностей видається тільки посадовим особам, які працюють на цьому підприємстві, і підписується керівником та головним бухгалтером або їхніми заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом-рахунком, договором-замовленням, угодою або іншими документами, що їх замінюють, видається особі під розписку в Журналі реєстрації довіреностей. Забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підписів осіб, на ім'я яких вони виписані.

Термін дії довіреностей встановлюється залежно від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак не більше як на 10 днів.

Довіреність на одержання цінностей, доставка яких здійснюється централізовано кільцевими перевезеннями, допускається видавати на календарний місяць.

Особа, якій видана довіреність,зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення терміну дії довіреності. [11]

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом «невикористана» і зберігаються протягом терміну, встановленого для зберігання первинних документів.

Довіреність, незалежно від терміну її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її замінює) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження та контролю за відпуском цінностей і використовується згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства - постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. [23]

Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

2.3 Організація синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

облік розрахунок постачальник підрядник

Для узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками і підрядниками СТОВ «Батьківщина» використовує пасивний рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

За кредитом рахунка відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки:

631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»;

633 «Розрахунки з учасниками ПФГ».

На субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками і підрядниками.

На субрахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками і підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги.

На субрахунку № 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ» ведеться облік розрахунків за одержані ТМЦ, виконані роботи та надані послуги з учасниками промислово - фінансової групи. [25]

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» призначений для узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками й підрядниками за:

- отримані матеріальні цінності, прийняті виконані роботи й спожиті послуги, включаючи надання енергії, газу, пари, води, а також по доставці або переробці матеріальних цінностей, розрахунки, документи на які акцептовані й підлягають оплаті через банк;

- матеріальні цінності, роботи й послуги, розрахунки по яких виробляються в порядку планових платежів;

- матеріальні цінності, роботи й послуги, на які розрахункові документи від постачальників або підрядників не надійшли (так звані невідфактуровані поставки);

- надлишки матеріальних цінностей, виявлені при їхньому прийманні;

- отримані послуги по перевезеннях, у тому числі розрахунки по недоборах і переборам тарифу (фрахту), а також за всі види послуги зв'язку. [13]

Відображення на рахунку 63 розрахункових операцій відбувається за такою схемою:

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» кореспондує:

Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками ведеться в Журналі-ордері № 3В с.-г. та відомості аналітичного обліку, Реєстрі операцій за розрахунками із постачальниками та підрядниками № 3.3 с.-г.

Облік розрахунків у реєстрах журнально-ордерної форми здійснюють незалежно від величини суми рахунка-фактури і форми розрахунків.

Матеріальні цінності оплачені, але не одержані на склад до кінця місяця, підприємство оприбутковує в міру надходження, відмічаючи їх вартість за кредитом рахунка 63 в кореспонденції з дебетом рахунків з обліку цих цінностей. [19]

Якщо при прийманні виявлена нестача товарно-матеріальних цінностей, то поряд із купівельною вартістю цінностей, що надійшли, окремо показують суму виявленої нестачі. В такому ж порядку фіксують суми претензій щодо сортності, комплектності, невідповідності цін та ін., які виявлені при прийманні або перевірці товарно-транспортних накладних і розрахункових документів.

Якщо частина вантажу перебуває в дорозі або не перевезена до кінця звітного місяця зі складу постачальника, то в розділі «Відмітка про оплату» записують суму, що належить до цієї частини оплаченого вантажу без відображення її за кредитом рахунка 63; цю суму обковують як дебіторську заборгованість.

Суми за розрахунковими документами за цінності, що перебувають на кінець місяця в дорозі або не вивезені зі складу постачальника, переносяться в наступному місяці в графу «Залишок на початок місяця», а в графі «Б» «Найменування постачальника (підрядника)» зазначають найменування постачальника, від якого не надійшов вантаж.

У міру фактичного надходження матеріальних цінностей у Журналі-ордері №3В с.-г. та відомості аналітичного обліку в графі «В» записують номер складу або прибуткового документа і роблять відповідну відмітку про оприбуткування (за дебетом рахунків з обліку матеріальних цінностей та кредитом рахунка 63).

Невідфактуровані товарно-матеріальні цінності (по яких відсутні супровідні документи), які надійшли у звітному місяці, відображають в облікових регістрах окремо по кожній поставці. При цьому замість номера документа проставляють букву «Н» (невідфактуровано). Оцінюють такі матеріали по облікових (умовних) цінах і в цій же самій оцінці відображають по кореспондуючих рахунках. При одержанні документів на матеріальні цінності, які прийнято в порядку невідфактурованих поставок, раніше записану суму (умовну оцінку) цих цінностей сторнують, а на підставі одержаних документів запис здійснюють у звичайному порядку.

При значній кількості розрахункових операцій дані попередньо накопичують в Реєстрі №3.3 с.-г. операцій за розрахунками з постачальниками і підрядниками, який відкривається на кожного постачальника, підрядника. [7]

Записи за кредитом рахунка 63, що належать за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги здійснюють на підставі наданих постачальниками (підрядниками) і прийнятих до оплати розрахункових документів, а за невідфактурованими документами - згідно із супровідними документами та приймальними актами. Надходження матеріальних цінностей повинно бути підтверджено відповідними прибутковими документами, підписаними матеріально-відповідальними особами, або їх відмітками чи (надписами і штампом) на документах постачальника.

Щомісяця обороти із реєстрів переносяться в Журнал-ордер №3В с.-г. та відомість аналітичного обліку за рахунком 63, де на кожну організацію відведено окремий рядок.

Записи в Журналі-ордері №3Вс.-г. та відомості аналітичного обліку і реєстрі виконані підрядником роботи і надані послуги проводять на підставі розрахункових документів у міру їх приймання. Заборговані підрядникам суми показують у кореспонденції з дебетом рахунків, на які повинні бути віднесені відповідні витрати. Суми заліків, що виникли після акцепту розрахункових документів, записують в окремих графах у кореспонденції з дебетом рахунків, на яких відображають ці розрахунки, а оплату з каси і різного роду списання відображають в графах 19 і 20 «З інших рахунків» із зазначенням кореспондуючого рахунка і суми.

Кредитові обороти з Журналу-ордера №3В с.-г. переносять у Головну книгу. [14]

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДНИКАМИ

3.1 Вдосконалення первинного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

Перш за все, так як на підприємстві ведеться ручне заповнення первинних документів, пропоную ввести для удосконалення обліку та полегшення діяльності працівників відділу бухгалтерії автоматизовану програму «1С: Підприємство 7.7».

Програма «1С: 7.7» дозволяє деталізувати взаєморозрахунки організації з її контрагентами (постачальниками, покупцями) за документами - замовленнями.

Криза платежів, яка є наслідком низького рівня договірної, розрахунково-платіжної, касової дисципліни у сільському господарстві, ще раз переконує в актуальності питань удосконалення системи взаємовідносин і організації обліку розрахунків в аграрних підприємствах. [26]

В умовах ринкових відносин діюча система розрахунків з постачальниками і підрядниками не відповідає вимогам прискорення грошового обігу і зміцнення фінансового стану підприємств, що призводить до нестабільності у постачанні необхідних товарно-матеріальних ресурсів.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками є найважливішою ділянкою бухгалтерської роботи, оскільки на цьому етапі формується основна частина доходів та грошових надходжень підприємств. Розрахунки - одне з найбільших масових явищ в господарському житті будь-якого підприємства. Здійснюючи безперебійний процес виробництва, кожне підприємство, з одного боку, купує сировину, матеріали, паливо, тару, товари, а з іншого - реалізує готову продукцію.

В аграрних підприємствах сьогодні відсутній поточний систематизований облік претензій. Це ускладнює контроль за правильністю розрахунків з постачальниками і підрядниками , веде до пропусків строків, встановлених банком для часткової або повної відмови від оплати з причин невідповідності умовам договорів поставок і виникненню інших порушень договірної дисципліни. Для усунення вказаних недоліків пропонується застосовувати картку оперативного обліку. Записи в цю картку регулярно має проводити головний бухгалтер, який здійснює облік банківських операцій. Підставою для відображення в картці є розрахунково-платіжні і банківські документи. Ведення картки оперативного обліку потребує незначних додаткових витрат праці облікового персоналу, але з'являється можливість підвищити контрольні функції обліку і покращити стан розрахунків, попередити штрафи за порушення розрахункової дисципліни. [6]

З метою покращення розрахункової дисципліни і для скорочення дебіторської і кредиторської заборгованості пропоную використовувати в підприємствах Журнал своєчасного надходження виручки, який дасть можливість контролювати своєчасність надходження виручки на поточний рахунок.

В даний час облікові працівники багато робочого часу затрачають на реєстрацію товарно-транспортних накладних на реалізацію сільськогосподарської продукції і прийомних квитанцій. Обсяг цих робіт збільшується, якщо на кілька накладних виписана одна квитанція. По різних причинах підсумкові дані квитанцій не співпадають з підсумковими даними накладних. Для скорочення обліку необхідно об'єднати товарно-транспортну накладну і приймальні квитанції у формі одного документа, і одночасно виключити транспортний розділ, так як він в підприємствах не заповнюється.

Також в товарно-транспортній накладній на відправку-приймання зерна для визначення залікової маси зерна необхідно ввести наступні дані: вологість, пошкодженість, домішки, скидка (-), надбавка (+). Такі реквізити, як ціна і сума по відправленій і прийнятій продукції є різними, оскільки для підприємства це планова ціна, а для хлібоприймального підприємства, закупівельна. Тому необхідно передбачити графу «закупівельна ціна». [9]

Також одним з недоліків організації розрахунків в аграрних підприємствах є те, що в них не формується резерв сумнівних боргів, хоча в П(С)БО 10 ,,Дебіторська заборгованість' передбачено, що дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, яка розраховується як різниця первісної вартості дебіторської заборгованості та суми резерву сумнівних боргів. Відповідно до П(С)БО 10 сума резерву сумнівних боргів визначається за трьома варіантами:

1. виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;

2. виходячи із питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати;

3. на основі класифікації дебіторської заборгованості. [17]

Вважаю, що найдоцільнішим є метод створення резерву сумнівних боргів, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів. Він передбачає аналіз платоспроможності за попередні періоди кожного з дебіторів підприємства. За таким методом сума резерву сумнівних боргів визначається з урахуванням відсотка безнадійної заборгованості щодо оплати дебіторської заборгованості кожним дебітором за періоди та суми дебіторської заборгованості за звітний період. [30]

3.2 Вдосконалення синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

Так, як підприємство СТОВ «Батьківщина» є приватним, то економісти і бухгалтера розробили власну автоматизовану програму заповнення документів синтетичного і аналітичного обліку, але ця програма не є досконалою. Тому, перш за все, необхідно замінити її на більш досконалу

Автоматизація обліку значно полегшує роботу бухгалтерії , скорочуючи час та громіздкі розрахунки. Тому основним шляхом вдосконалення обліку на підприємстві є розширення автоматизованої мережі на підприємстві та заміна застарілого обладнання.

На ринку програмних продуктів представлено широкий спектр програм по автоматизації бухгалтерського обліку, найпоширенішими з яких і найбільш адаптованими до української системи ведення обліку є пакети 1С: 'Підприємство' та 'Парус - Підприємство'.

В Україні більш широкого розповсюдження набула програма '1С: Підприємство 7.7'. Проте сьогодні дедалі більшої популярності набуває нова версія цієї програми '1С: Підприємство 8.0' завдяки своїм новим додатковим можливостям.

Система програм '1С: Підприємство' призначена для вирішення широкого спектру задач автоматизації обліку, які стоять перед сучасними підприємствами, що динамічно розвиваються. Вона є системою прикладних рішень, побудованих за єдиними принципами і на єдиній технологічній платформі: «1С: Підприємство». Керівник може вибрати рішення, яке відповідає актуальним потребам підприємства і надалі розвиватиметься у міру зростання підприємства або розширення задач автоматизації.

Задачі обліку і управління можуть істотно відрізнятися залежно від роду діяльності підприємства, галузі, специфіки продукції або послуг, що надаються, розміру і структури підприємства тощо. Важко собі уявити одну програму, призначену для масового використовування і задовольняючу при цьому потребам більшості підприємств. При цьому керівнику, з одного боку, необхідне рішення, відповідне специфіці саме його підприємства, але, з другого боку, він розуміє переваги вживання масового перевіреного продукту. Поєднання цих потреб і забезпечує '1С: Підприємство' як система програм.

Програмні продукти системи '1С: Підприємство' можуть бути адаптовані до будь-яких особливостей обліку на конкретному підприємстві.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

В ринкових умовах господарювання, фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання. Проведення операцій пов'язаних із зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності певних даних відносно наявності зобов'язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображання первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов'язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов'язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображання стану зобов'язань у звітності господарюючого суб'єкта.

Під час здійснення господарських операцій, будь-яке підприємство знаходиться у взаємодії з іншими підприємствами та організаціями. Завдяки цьому і відбувається перетворення сировини в готову продукцію, створення матеріальних благ, отримання прибутку тощо. В бухгалтерському обліку така взаємодія відображається у розрахунках з постачальниками та підрядниками, а саме, на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

У випадку передоплати за надану товарно-матеріальну цінність, роботу або послугу, підприємство спочатку відносить сплачену суму на дебет субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами», після поставки товарно-матеріальних цінностей, надання робіт або послуг, виконується залік за кредитом субрахунку 371 та дебетом рахунку 63.

У курсовій роботі було розглянуто облік розрахунків з постачальниками і підрядниками на прикладі СТОВ “Батьківщина”. Була наведена організаційно-економічна характеристика господарства за період господарювання підприємства з 2008 по 2010 рік.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Наказу № 2 “Про облікову політику”.

Якщо залишок на рахунку 63 є кредитовим, це означає, що роботи або послуги були надані підприємству, але оплата за них здійснена не була. В такому разі здійснена згодом оплата показується за кредитом рахунку 30 «Каса» або 31 «Рахунки в банках» і дебетом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Рахунок 63 кореспондує з великою кількістю інших рахунків, ця взаємодія показана в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за №893/4186.

У зв'язку з проведеними дослідженнями можна внести такі пропозиції:

деталізувати питання щодо обліку дебіторської заборгованості в Наказі про облікову політику підприємства;

для більш повнішого контролю для розрахунків з дебіторами звернути увагу на удосконалення аналітичного обліку;

для покриття дебіторської заборгованості пропонується створити на підприємстві резерв сумнівних боргів, використовуючи метод класифікації поточної дебіторської заборгованості за термінами її несплати та аналізу її фактичного непогашення за попередні звітні періоди;

посилити контроль за станом дебіторської заборгованості , проводячи у встановлені строки внутрішній аудит працівниками бухгалтерії.

Також оскільки постійно збільшується обсяг економічної інформації, то він потребує подальшого вдосконалення облікової і аналітично - контрольної роботи. В умовах ручної обробки знижується якість інформації, продовжуються строки її опрацювання, зростають затрати праці, що призводить до збільшення управлінського персоналу. Та на сучасному етапі, удосконаленню управління і поліпшенню якості економічної інформації, сприяє поліпшення засобів обчислювальної техніки для обліку, аналізу господарської діяльності і планування виробництва. Тому можна запропонувати ввести в господарстві обчислювальну техніку і програмні засоби.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року// Урядовий кур'єр. - 1999 - №162. (7-10);

Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06. 97 р. №400/97 - ВР;

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997р. №283 // Все про бухгалтерський облік - 1999.-№79. - с12-21.

Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991р.(зі змінами та доповненнями)// Вісник податкової служби України.-2004 №17.-с.47.

Застосування нейромереж Кохонена в моделях вибору найкращого постачальника. О. Хмельов// Економіст, №10, 2009 (29-30);

Інструкція про застосування Планів рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій// Баланс. ч.1 - 2000;

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена Міністерством фінансів України від 13.03.98 р. №59;

Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навчальний посібник - 2-ге видання, виправлене і доповнене - К.: Знання, 2007. - 471 с. - (Вища освіта ХХІ століття). (224-241);

Контроль і ревізія розрахункових операцій. Л. Сук// Бухгалтерія в сільському господарстві, №20, 2005 (43-44);

Лишиленко О.В. Фінансовий облік: Підручник. -2-ге вид., перепоблене і доповнене - Київ: Видавництво «Центр навчальної літератури», 2008. - 556 с. (457-459);

Михайлов М.Г., Телегунь М.І., Кадацька А.М., Баранік О.О., Бухгалтерський фінансовий облік в сільськогосподарських підприємствах: Навчальний посібник - К.:Центр учбової літератури, 2008. - 427 с. (56-59);

Національні стандарти бухгалтерського обліку України // Баланс. - ч. 1. 2000;

Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник - К.: Кондор, 2005. - 503 с. (300-306);

Облік зобов'язань за розрахунками з постачальниками і з учасниками. Л. Сук// Бухгалтерія в сільському господарстві, №20, жовтень 2010 р.. (32-40);

Облік розрахунків за претензіями. Л. Сук// Бухгалтерія в сільському господарстві, №15-16, серпень 2009 (27-31);

Огійчук М.Ф., Плаксієнко В.Я., Беленкова М.І. та ін. Фінансовий і управлінський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник/ за ред. проф. Огійчука М.Ф. - 5-те вид., перероблене і доповнене.- К.: Алерта, 2009. - 1056 с. (470-480);

Онишко Д. Про недоліки національних стандартів бухгалтерського обліку // Все про бухгалтерський облік. - №41. - 2000 (16-17);

Організація обліку розрахункових операцій. Л. Сук// Бухгалтерія в сільському господарстві, №24, грудень 2009 (35-38);

Організація обліку розрахункових операцій. Л. Сук// Бухгалтерія в сільському господарстві, №23, грудень 2009 (29-33);

П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну України від 08.10.99р. №237.

П(С)БО 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Мінфіну України від 31.01.99р. №20.

Петрук О.М. Банківська справа6 Навчальний посібник - К.: Кондор, 2009. - 464 с. (93-120);

Положення «Про форму та зміст розрахункових операцій» від 18 березня 1996 року// Голос України - 1996 - №18. (20-21);

Постанова Верховної Ради України “Про застосування векселів в господарському обороті України” // Все про бухгалтерський облік - 1995. - №15-16

Пушкар М.С. Фінансовий облік: підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 628 с. (308-14);

Розрахунки з дебіторами. Л. Сук// бухгалтерія в сільському господарстві. - №20. - 2007. (2-14);

СопкоВ., Завгородний В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник.- К.: КНЕУ, 2004.-260с. (257-262);

Фомін Ф.Ф., Медведюк І.М. Шляхи вдосконалення системи безготівкових розрахунків // Економіка АПК - 2005. - №5

Форми розрахунків. Л. Сук// Бухгалтерія в сільському господарстві, №17, вересень 2010 (35-44);

Хом'як Р.Л., З.М. Скибінська. Облік на підприємствах малого бізнесу: Навчальний посібник - Львів: Магнолія, 2007. - 205 с. (55-58).

ДОДАТКИ

Додаток А

Схема запису в регістрах розрахунків з постачальниками та підрядниками у СТОВ «Батьківщина»