Теоретичні та практичні аспекти використання білково-вітамінних мінеральних добавок у свинарстві

/

Вступ

Збільшення виробництва та поліпшення якості свинини пов'язані з пошуком шляхів підвищення продуктивності тварин генетичними та паратипічними факторами. До останніх відносяться корми і годівля. Наукові пошуки вчених в даний час повинні бути спрямовані на покращення рівня використання поживних речовин корму. В умовах реформованих господарств, в яких виробництво свинини ґрунтується переважно на кормах власного виробництва, виникає необхідність збагачувати раціони комплексом спеціальних добавок, які містять фізіологічно і біологічні активні речовини.

Однією з головних умов підвищення продуктивності свиней є забезпечення їх повноцінною годівлею. Але в сучасних умовах реформування аграрного сектора України дуже важко забезпечити тварин якісними раціонами, збалансованими за необхідними поживними і біологічно активними речовинами. Тому одним із шляхів підвищення використання поживних речовин кормів тваринами є збагачення раціонів кормовими добавками різної природи. При цьому все більше в якості кормових добавок використовують білково-вітамінні мінеральні добавки. Найбільшого поширення у тваринництві набули комплексні добавки нового покоління кількість яких постійно зростає, а їх дія на організм тварин невідома. У зв'язку з цим виникає необхідність наукового обґрунтування використання у свинарстві нових кормових добавок.

Мета і завдання досліджень. Метою даної роботи є вивчення ефективності використання в годівлі свиней білково-вітамінної мінеральної Інтер Мікс ПВ та її вплив на продуктивність та забійні показники свиней.

Для реалізації поставленої мети в задачі роботи входило:

- дати зоотехнічну оцінку білково-вітамінної-мінеральної добавки Інтер Мікс ПВ при використанні її в раціонах свиней;

- встановити ефективність використання білково-вітамінної-мінеральної добавки Інтер Мікс ПВ в раціонах молодняку свиней на дорощуванні;

- дослідити фізико-хімічні показники м'яса свиней при згодовуванні білково-вітамінної-мінеральної добавки Інтер Мікс ПВ;

- дати зоотехнічну і економічну оцінку використання білково-вітамінної-мінеральної добавки Інтер Мікс ПВ в годівлі свиней на дорощуванні.

Об'єкт досліджень - молодняк свиней великої білої породи на дорощуванні, білково-вітамінна-мінеральна добавка Інтер Мікс ПВ.

Предмет досліджень - продуктивність, якість свинини при згодовуванні білково-вітамінної-мінеральної добавки Інтер Мікс ПВ.

Методи досліджень: зоотехнічні (проведення дослідів на тваринах в умовах ферми), морфологічні (дослідження якості м'яса), статистичні (біометрична обробка цифрових даних), аналітичні (огляд літератури та узагальнення досліджень).

Наукова новизна одержаних результатів. Експериментально обгрунтовано ефективність використання в годівлі свиней на дорощуванні нової білково-вітамінної-мінеральної добавки Інтер Мікс ПВ. Зокрема показано, введення в раціон відлучених поросят БВМД Інтер Мікс ПВ в розрахунку 0,335 г. на голову за добу сприяє збільшенню середньодобових приростів на 340 г. або на 116% та зменшенню витрат кормів на 1 кг приросту на 2,35 корм. од. або на 53,4%.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні доцільності використання нової білково-вітамінної-мінеральної кормової добавки в раціонах молодняку свиней при вирощуванні на м'ясо. Одержані дані свідчать про високу віддачу при використанні БВМД Інтер Мікс ПВ в годівлі свиней: на вкладену гривню одержується 1,77 грн. прибутку.

1. Огляд літератури

1.1 Використання біологічно-активних речовин в годівлі свиней

Відомо, що запорукою ефективного свинарства, яке передбачає швидке отримання значних об'ємів продукції, а відповідно і високих прибутків, лише формування стада з елітних високопродуктивних свиней недостатньо. Ключову роль у вирощуванні свиней відіграє раціональна і збалансована годівля, що передбачає не лише правильне складання раціонів і створення ефективної кормової бази, але й використання сучасних високоефективних систем годівлі.

Досягнути високої продуктивності і раціонального використання кормів можливо лише за умови забезпечення тварин необхідною кількістю енергії, протеїну, жиру, вуглеводів, мінеральних та біологічно активних речовин. Повноцінна й достатня годівля тварин виступає одним з найбільш дієвих зовнішніх факторів впливу на характер та інтенсивність обміну речовин і, як наслідок, зумовлює їх продуктивність.

Вивчення аспектів годівлі свиней дає можливість різко підвищити їх продуктивність, зокрема молодняку на відгодівлі завдяки науково обгрунтованому балансуванню раціонів за вмістом енергії і кількістю поживних та біологічно активних речовин. Проте навіть оптимально високий рівень енергії поряд із балансуванням раціону за біологічно повноцінним протеїном за рахунок незамінних амінокислот (лізин, метіонін, цистин, триптофан, треонін) макро- і мікроелементами та біологічно активними речовинами також не забезпечує стовідсоткової реалізації відгодівельної програми, якщо не приділяти належної уваги системам годівлі.

Загальну потребу тварин в енергії і поживних речовинах прийнято розподіляти на потреби, пов'язані з певними специфічними в організмі:

з підтриманням життєдіяльності організму в непродуктивному стані (підтримуюча потреба);

з основною продуктивністю - ростом молодняку, приростом живої маси відгодівлі, утворенням молока у лактуючих тварин, яєць у птиці при яйцекладці та ін. (потреба на продукцію);

- із супутньою продуктивністю або зі специфічним станом тварин - продовженням росту молодої лактуючої корови, з розвитком плода у лактуючих тварин тощо (супутня потреба).

У раціонах свиней нормують вміст енергії, суху речовину, сирий і перетравний протеїн, амінокислоти - лізин і метіонін + цистин, сиру клітковину, кальцій, фосфор, натрій, хлор, залізо, мідь, марганець, кобальт, кухонну сіль, каротин або вітамін А, вітаміни D, Е, В і В₂, В₃, В₄, В₅, В₆, В₁₂ [2,5,17].

Реалізація генетичного потенціалу тварин можлива при забезпеченості їх повноцінною годівлею. Однак у ґрунтах України існує дефіцит мінералъних речовин, що зумовлює зміни у фізіолого-біохімічних процесах в організмі тварин та знижує їх продуктивність [3,9, 14].

Одним із головних напрямів підвищення продуктивності тварин і ефективного використання кормів є повноцінна годівля і введення у раціони біологічно активних речовин, що виконують роль каталізаторів обмінних процесів в організмі. Біологічно активними речовинами їх називають тому, що навіть в незначних кількостях вони досить сильно впливають на біологічні процеси організму.

До біологічно-активних речовин належать вітаміни, макро - та мікроелементи, ферменти, амінокислоти, антибактеріальні препарати, гормони та інші. Раціональне їх використання у годівлі тварин дозволяє значно підвищити коефіцієнт засвоєння поживних речовин корму, продуктивність і збереження тварин.

Значення природного геохімічного середовища для розвитку організму визначається використанням ним багатьох хімічних елементів та їх специфічними властивостями в процесах обміну речовин і входженням до складу багатьох біологічно активних сполук. Ступінь нагромадження хімічних елементів організмами визначається не лише геохімією середовища, але й біологічною їх природою та біогеохімічним кормовим ланцюгом, через який здійснюється зв'язок організмів і середовища (грунт - рослина - тварина - людина).

Серед речовин, що відіграють важливу роль в живленні тварин, значне місце займають мікроелементи, необхідні для росту, розвитку та розмноження. Вони впливають на функції кровотворення, ендокринних залоз, захисні реакції організму, мікрофлору травного тракту, регулюють обмін речовин, беруть участь в біосинтезі білка, проникності клітинних мембран тощо. Основне джерело мікроелементів для тварин - корми. Проте мінеральний склад останніх залежить від типу ґрунтів, кліматичних умов, виду рослин, фази вегетації, агрохімічних заходів, технології збирання, зберігання і підготовки до згодовування, інших чинників. У зв'язку з цим нерідко спостерігається дефіцит одних і надлишок інших елементів, що призводить до виникнення захворювань, зниження продуктивності, погіршення якості продукції і ефективності використання корму.

Вирішальним фактором в одержанні високої продуктивності тварин є повноцінна і збалансована за всіма поживними речовинами їх годівля. Важлива роль при цьому належить мінеральним елементам, оскільки органічні речовини кормів найповніше використовуються організмом при наявності мінеральних. Нестача або відсутність, а також неправильне співвідношення деяких з них у раціонах тварин призводить до зниження ефективності використання кормів [46].

Мінеральні елементи входять до складу тіла тварини як структурний матеріал і як металокомпоненти багатьох вітамінів, гормонів, ферментів, чим забезпечують їх фізіологічну функцію та відповідну інтенсивність обміну речовин. Залежно від вмісту у кормах і в організмах та від потреби останніх ш ділять на три групи: макроелементи, мікроелементи й ультрамікроелементи. Згідно з біологічною класифікацією мінеральні елементи також ділять на три групи: життєво необхідні (біогенні), необхідні елементи з невивченою роллю.

Внаслідок нестачі в організмі того чи іншого мінеральною елемента спостерігаються порушення в обміні речовин, які супроводжуються різними функціональними відхиленнями: знижується апетит, рівень поїдання кормів, коефіцієнти поїдаємості, виникають захворювання, які, як правило, призводять до зменшення продуктивності тварин.

Нестача або надлишок біогенних макро - та мікроелементів у кормах завдає значних збитків тваринництву, стримує ріст тварин, знижує їх продуктивність, викликає захворювання і зменшує продуктивну дію корму, погіршує якість тваринницької продукції, тому мінеральні речовини повинні надходити в організм в оптимальних кількостях і співвідношеннях відповідно потребам тварин.

Для організації повноцінної годівлі при складанні раціонів враховують потребу свиней в макроелементах: кальції, фосфорі, магнії, калії, натрії, хлорі, сірці та мікроелементах: залізі, міді, кобальті, цинку, марганцю, йоду.

Макроелементи становлять 99,6% від усіх мінеральних елементів у тілі тварин. В тканинах організму вони знаходяться у різному вигляді: в кістках - мінеральних солей-кристалів, у м'яких тканинах - справжніх або колоїдних розчинів сполуці з білками або є складовими частинами білків, жирів і вуглеводів.

Кальцій і фосфор є найбільш важливими для свиней макроелементами, між ними існує тісний взаємозв'язок. Недостатнє вживання одного із них обмежує використання іншого. Перед усім, кальцій і фосфор необхідний для побудови кістяка і зубів. Біля 99% всього кальцію організму тварин і до 85% фосфору входять до складу усіх живих клітин організму.

Фосфор і кальцій необхідні для нормального обміну речовин в організмі в цілому і мають велике значення при усіх життєвих процесах. Так, наприклад кальцій - приймає участь в уявленні, у знешкодженні в організмі шкідливих продуктів обміну, відіграє важливу роль при звертанні крові і молока, кальцій необхідний для нормальної діяльності серця, сприятливо впливає на обмін заліза, знижує їсть організму до інфекцій. Фосфор бере участь в обміні білків, жирів та вуглеводів [58, 59].

Підвищення вмісту кальцію з 0,8 до 1,1 до 1,3% при постійному рівні фосфору 0,65% в сумішках для ростучих поросят в період з 30 - до 90 - денного віку знижує приріст (на 5 - 9%) і підвищує затрати корму (на 7-9%) на одиницю приросту. Введення кальцію в раціон покращує мінералізацію організму, але знижує засвоєння протеїну, лізину, жиру та енергії.

В результаті проведених науково-господарських дослідів встановлено, що на репродукцію свиноматок впливають різні даванки Так, найвищу багатоплідність мали свиноматки, які на фоні повноцінної годівлі одержували в раціоні оптимальну кількість кальцію, що дорівнює 30 г. на голову за добу. Зниження або підвищення цього рівня на 30% у тварин призводило до вірогідного зменшення їх багатоплідності [44, 65, 67].

Потреба свиней у кальції забезпечується за рахунок крейди вапняків, травертинів, сапропелів, деревного вугілля. Із фосфорно-кальцієвих препаратів у годівлі свиней використовують монокальційфосфат,: трикальційфосфат, кормовий преципітат, кісткове борошно, кісткову золу [20, 69].

Магній є одним і з найважливіших активізаторів багатьох ферментативних процесів. За даними A.M. Венедіктова та ін [31, 32] вміст його в тілі тварин приблизно 0,5% від живої маси. Магній також забезпечує функціональну здатність нервово-м'язового апарату, входить до складу ферментів, регулює окислювальне фосфорилювання.

Натрій, калій та хлор в обміні речовин тісно взаємопов'язані. Вони беруть участь в процесах травлення, дихання, нервово-м'язового збудження, в імунних реакціях організму, регулюють кислотно-лужний it осмотичний тиск, водний обмін, функції клітинних мембран і катаболізм різних сполук, активізують ряд ферментів [20, 35, 36,56].

Мінеральні елементи калій, натрій і хлор мають важливе значення в підвищенні продуктивності тварин і більш ефективному використанні деяких амінокислот, в першу чергу лізину.

Додавання до основного раціону селеніту натрію (0,1 мг/кг корму) позитивно впливає на перетравність поживних речовин, сприяє збільшенню живої маси поросят до відлучення на 1,2 кг і в 4-х місячному віці на 4,4 кг. Витрати кормів на кг приросту знижуються відповідно на 0,49 корм. од. [60].

Внесення до складу раціонів поросних свиноматок натрію в кількості 19,4 г на голову за добу сприяє - збільшенню приросту живої маси свиноматок, одержанні великої кількості життєздатних і міцних поросят, що мають високу енергію росту.

Для забезпечення потреби в хлорі і натрію свиням достатньо до корму додавати 1,0% кухонної солі [69].

Важливу роль в забезпеченні життєдіяльності організму тварин відіграють мікроелементи. Нестача або надмірна кількість їх може викликати значні паталогічні зміни в організмі тварин.

Мікроелементи як каталізатори і кофактори численних процесів обміну речовин в організмі тварин сприяють зниженню витрат основних поживних речовин корму, пов'язаних з процесом конверсії їх в речовини тіла і продукцію.

У організмі тварин мікроелементи становлять лише 0,4% загальної кількості всіх мінеральних речовин. Входячи до складу гормонів, вітамінів,
вони є неорганічними каталізаторами біохімічних реакцій в організмі або
активізують їх. Основне джерело мікроелементів для рослин і тварин - грунт.

Дослідження мінерального складу кормів вказують, що в переважній їх
більшості надзвичайно низький вміст заліза, міді, кобальту та марганцю, а звідси і недостатній рівень забезпеченості ними організму сільсько-господарських тварин.

Виявлений дефіцит цих мікроелементів в кормових культурах вимагає додаткового внесення до раціону тварин відповідних мікроелементів або спецільних мікроелементних преміксів. Зарадити нестачі мікроелементів в кормах можуть хелатні сполуки дефіцитних мікроелементів з цистеїном цистеїнати), які можуть бути основою для виробництва преміксів.

Згодовування преміксів з біологічно активними речовинами сприяє активації метаболічних процесів, еритропорезу, зростанню активності антиоксидантної системи та корекції обміну речовин. Премікси з халатних сполук (цистеїнатів) проявляють більш виражений ефект, забезпечують фізіологічну регуляцію біохімічних та гематологічних показників, сприяють максимальному підвищенню продуктивності тварин [40, 47].

Біологічна роль кобальту й цинку в організмі тварини надзвичайно
важлива. Кобальт входить до складу вітаміну В₁₂, сприяє синтезу інших
вітамінів, впливає на обмін білків, жирів, вуглеводів. Цей елемент підвищує не лише стійкість тварин до захворювань, але й їхню продуктивність та відтворювальну здатність.

Цинк входить до складу багатьох ферментів, активізує діяльність гіпофізу, а це, в свою чергу, регулює процеси розмноження, підвищує діяльність ендокринних залоз. Цинк бере участь в перетворені каротину на вітамін А, чим сприяє поліпшенню продуктивності тварин.

Кобальт і цинк надходять до організму з кормами. У разі нестачі цих елементів для збалансування раціонів використовують мінеральні підкорми в вигляді сульфатів, хлоридів або карбонатів цинку та кобальту.

За даними Г.Т. Кліценка [57] значення заліза в організмі тварин полягає в тому, що воно входить до складу гемоглобіну та багатьох окисно-відновних і дихальних ферментів - пероксидази, каталази, цитохромів, що чекають участь в біологічному окисленні. В печінці, селезінці її кістковому мозку є білок ферритин, до складу якого також входить залізо (23%).

При нестачі заліза у тварин розвивається анемія як наслідок недостатнього синтезу гемоглобіну, що супроводжується затримкою в рості. Надлишок заліза призводить до погіршення засвоєння фосфору та міді, при цьому відкладання вітаміну А в печінці, що спричиняє зниження рівня споживання корму, а внаслідок цього й приростів. Високі дози заліза, особливо його сульфати, отруйні [17, 26, 27, 28].

У раціонах тварин нестача заліза зустрічається рідко, хоча залізо дефіцитний стан часто відмічають у вагітних і лактуючих маток. Анемія частіше всього проявляється у молодняку, особливо у підсисних поросят.

Для профілактики анемії у поросят-сисунів запропоновано немало ефективних препаратів заліза. Використовують їх у вигляді розчину, порошків, паст, болюсів, пігулок, гранул (гліцерофосфат, фумарат, гемоген, комплекс мікроелементів з альбуміном і токоферолом та інші) [54,96].

Сполукам міді належить друге місце після сполук заліза в каталітичному забезпеченні окисно-відновних процесів. Мідь сприяє збільшенню загального споживанню корму, покращує перетравність поживних речовин раціону, підвищує рівень відкладання білка в організмі, гальмує відкладання жиру, внаслідок чого зменшуються витрати корму [24].

у дослідах І.В. Петрухіна [64] добавка до раціону відлучених поросят з початковою масою 22,2 кг 0,8 г/кг корму сульфату міді підвищувало середньодобові прирости з 404 г. (без добавки міді) до 495 г., або на 22,5% і знижувала витрати корму з 5,04 до 4,11 корм, од., або на 18,4%.

Мідь впливає також на діяльність ендокринних залоз. Так, солі міді знижують рівень цукру в крові, сприяють синтезу гонадотропних гормонів у гіпофізі. Крім цього відмічена залежність між активністю щитовидної залози вмістом міді в крові: після видалення щитовидної залози вміст міді в крові падає, а при введенні пероксину збільшується [68].

Особливу увагу слід звернути на кобальт, який є постійною і життєво важливою складовою частиною тваринного організму. Основна функція якого - участь у кровотворенні. Засвоєний тваринним організмом кобальт зв'язується з амінокислотами. Він істотно впливає на діяльність багатьох ферментів і на обмінні процеси [41].

В дослідах на свинях встановлено, що щоденна підгодівля їх хлористим кобальтом сприяє підвищенню середньодобових приростів на 2 -10% і зниженню затрат кормів на 2 - 9%. При вирощуванні племінних кнурців і свинок, а також під час м'ясної відгодівлі свиней кращі результати були одержані шляхом підгодівлі тварин хлористим кобальтом в дозах 0,075 - 1,5 мг/кг живої маси. Підгодівля тварин хлористим кобальтом покращувала деякі показники крові, сприяла кращому використанні азоту корму, збільшувала накопичення вітаміну В₁₂ в печінці і білку в найдовшому м'язі спини [2].

Орієнтовна потреба свиней в кобальті становить 0,7 - 1,2 мг/кг сухої речовини [19].

Різноманітні функції в організмі виконує цинк. Він бере участь в процесах дихання, є каталізатором окисно-відновних процесів і підсилює фагоцитоз [17]. Цинк - обов'язковий компонент багатьох металовмісних ферментів. Він відіграє важливу роль у протеїновому і вуглеводному обмінах. Характерною ознакою дефіциту цинку молодих свиней є ороговіння шкіри, зниження енергії росту. Свиноматки народжують менше поросят з нижчою живою масою [43].

Вводити цинк в раціони свиней усіх категорій необхідно в кількості 100 мг/кг, посилаючись на те, що стандартні раціони часто створюють надлишок вмісту кальцію, тобто містять його біля 1,0%.

Стимулятором багатьох життєвоважливих процесів в організмі тварин є марганець. Він пов'язаний з обміном речовин і діяльністю ферментів. Марганець має певний вплив на ріст і розвиток тканин та їх статеву діяльність [35, 42, 60, 61].

Особливу фізіологічно-біохімічну функцію в організмі тварин виконує йод. Його присутність у складі стероїдних гормонів забезпечує регуляцію основного обміну теплоутворення, витрат вуглеводів, білків і жирів, що в кінцевому результаті впливає на інтенсивність росту і розвитку [34].

Потреба поросят в йоді знаходиться в межах від 0,05 до 0,4 мг/кг сухого корму. Зайвий йод шкідливий, він знижує рівень гемоглобіну та концентрацію заліза в печінці.

Відомо, що використання у поєднанні йод, кобальт, цинк, мідь і марганець збільшують прирости свиней на 24,9%, а підгодівля окремо кожним з трьох перших мікроелементів забезпечує підвищення приростів 19,7%, 11,3 і 10,8%.

При підгодівлі беконних свиней йодом, кобальтом і цинком їх забійний вихід збільшувався на 5,7 -10,7%. М'ясо піддослідних свиней порівняно з контрольними містило на 2,1 - 4,2% менше води, але більше сухих речовин і жиру. Застосування комплексу мікроелементів забезпечило економію кормів [44, 45].

Перспективним напрямком у вирішенні проблем дефіциту макро- і мікроелементів є використання нетрадиційних природних мінералів цеоліти, бентоніти, сапоніти, вермикуліти). Вони виконують в організмі також роль сорбентів.

Отже, високу продуктивність від тварин можна одержані тільки за умови повного забезпечення їх мінеральними елементами, згодовування яких підвищує засвоєння поживних речовин, покращує стан здоров'я, стабілізує рівень обміну речовин.

Вітаміни - це група низькомолекулярних біологічно активних, органічних сполук різної хімічної будови, які необхідні для нормального росту й розвитку тварин.

Вітаміни є незамінними елементами, необхідними для росту, розвитку та життєдіяльності тварини. Більшість вітамінів в організмі не синтезується, джерелом їх звичайно є природні корми. У тканинах організму тварин їх дуже мало, однак вони забезпечують активний перебіг багатьох біохімічних процесів у різних органах і зокрема в мембранах, плазмі клітин та їх органелах. Як складова частина багатьох ферментів, вітаміни беруть участь у метаболізмі вуглеводів, ліпідів, білків, нуклеїнових кислот і сприяють синтезу й обміну стероїдних гормонів.

Вітаміни класифікуються як водорозчинні (легко розчиняються у воді) та жиророзчинні (розчиняються у жирах та засвоюються у кишечнику за допомогою ліпідів). Водорозчинні вітаміни як правило легко виділяються організмом. Кожний вітамін зазвичай бере участь у багатьох реакціях, тому може мати багато функцій. Група жиророзчинних вітамінів поєднує вітамін А, вітамін Д, вітамін Е та вітамін К. Біологічна роль жиророзчинних вітамінів у значній мірі обумовлена їхньою участю в забезпеченні нормального функціонального стану клітинних, цитоплазматичних, мембран [35, 62].

При недостатній кількості вітамінів у раціонах тварин викають гіповітамінози, які завжди супроводжуються порушенням обміну речовин в організмі й як наслідок цього - зниженням продуктивності, відтворних функцій, пригніченням росту й розвитку молодняка, зниженням стійкості тварин проти захворювань.

При надмірній кількості вітамінів у раціонах виникають гіпервітамінози, які також проявляються порушенням обміну речовин в організмі та зниження продуктивності тварин.

Вітамін А має велике значення для здоров'я і продуктивності свиней.

Він необхідний для росту і відтворення, а також підвищення стійкості організму до збудників інфекційних і інвазійних захворювань. Доведена його участь в обміні білків, жирів і вуглеводів [15, 24].

При згодовуванні підсвинкам на відгодівлі лише концентрованих зернових кормів тварини мало одержують вітаміну А, а в зерні його майже немає. При таких раціонах порушуються процеси росту і розвитку молодняку, знижуються прирости і погіршується оплата корму.

У результаті вивчення ефективності різних препаратів вітаміну А при м'ясній відгодівлі свиней встановлено, що дози вітаміну А 25 - 20 МО/кг - живої маси за добу забезпечують нормальні прирости і запобігають захворюванням [24, 66].

Дослідженнями встановлено позитивний вплив вітаміну А на продуктивність свиней. При включенні у раціони концентрату вітаміну А прирости тварин збільшувалися на 10 - 15%, у них покращувався апетит, знижувалася витрата корму на одинцю приросту, покращувалися кондиції свиней та їх осалення.

У свиней за тривалої відсутності вітаміну А в раціонах порушується функція нервової системи, буває запалення кишечника, органів сечовиділення, самки народжують не життєздатних часто сліпих поросят.

Джерелами вітаміну А в раціонах свиней частіше всього є його провітаміни і, головним чином, каротин, який міститься в зеленому кормі, трав'яному борошні і в деяких інших кормах. Багаті на вітамін А корми тваринного походження: збиране молоко, сироватка, рибне та м'ясо-кісткове борошно [19, 43].

Не менш важливе значення у життєдіяльності тваринного організму мають вітаміни групи Д. В організмі тварин вони виконують важливу фізіологічну функцію щодо обміну мінеральних речовин (кальцію й фосфору), мінералізації кістяка, росту й розвитку, відтворення, нервової діяльності [9, 10, 25].

Недоліком вітаміну Д є однією із причин захворювання ростучих тварин рахітом, а дорослих остеомаляцією. Розвитку Д-гіповітамінозу свиней сприяють також незбалансовані кормові раціони по кальцію, фосфору, білку, вуглеводах і вітамінах [35, 36].

При достатньому вмісті фосфору і кальцію в раціоні відлучених поросят (0,6-0,7% Са та 0_,45-0,5% Р) і оптимальному співвідношенні між ними (1,5 - 2: 1) потреба у вітаміні Д зменшується. Слід відмітити, що при вирощуванні поросят-сисунів підгодівля їх концентратами вітаміну Д покращує ріст і розвиток і позитивно впливає на стан здоров'я. Про це свідчать дані багатьох дослідників [30, 35, 52].

Для використання в сільському господарстві випускають масляні і спиртові розчини концентратів вітаміну Д₂, широке розповсюдження мають сипучі форми препарату [22, 37, 57, 66].

Велике практичне значення в свинарстві мають вітаміни комплексу В. При нестачі вітамінів групи В в кормах, свині повільно ростуть, дають низькі прирости живої маси, погано оплачують корми [5, 23, 36, 52].

Представником цієї групи є вітамін В і (тіамін). В організмі тварин він входить до складу коферменту кокарбоксилази, що бере участь в обміні вуглеводів, впливає на трофічну функцію нервової системи, відіграє істотну роль в обміні білку, деяких мікроелементів (зокрема марганцю, - цинку), стимулює роботу органів травлення і внутрішньої секреції [10, 45, 54].

При нестачі в організмі вітаміну В і спостерігається прискорений розпад азотистих речовин, внаслідок чого наступає від'ємний азотистий баланс, що призводить до збіднення організму на білкові речовини. Тривала нестача вітаміну В₁ знижує стійкість організму проти інфекційних захворювань.

Тіамін синтезується бактеріями в товстому відділі кишечника свиней, всмоктується в кров і частково (на 47-51%) задовольняє організм у вітаміні В₁ [18, 29].

Другим важливим представником вітамінів групи В є вітамін В₂ (рибофлавін). Доведено, що свині чутливі до нестачі рибофлавіну в кормах.

Рибофлавін виконує важливі функції в білковому й вуглеводному обмінах, у здійсненні окисно-відновних процесів у органах і тканинах. рибофлавін сприяє росту молодняку, запобігає запаленню слизових залоз очних оболонок [5 9].

Синтетичний вітамін В₂ позитивно вплинув на інтенсивність росту молодняку свиней і знизив витрати поживних речовин на одинцю приросту. Доза 3 - 3,5 мг на 1 кг сухої речовини була достатньою для підвищення середньодобових приростів у піддослідних тварин на 7,9 - 8,4% і зниження витрат кормів на 5,7 - 6,5 в порівнянні з контролем [55, 66].

Недостача рибофлавіну в раціонах свиней викликає народження мертвих або нежиттєздатних поросят. В яєчниках свиней проходять зміни, спричиняють дегенерацію яйцеклітин. При додаванні до основного пілону свиней 2,7 мг рибофлавіну на 1 кг раціону нормальне розмноження відновлюється [36, 49, 51].

Потреба свиней в рибофлавіні залежить від їх віку, структури кормових раціонів. Ростучі свині засвоюють вітамін В₂ із натуральних кормів гірше, ніж із кристалічного вітаміну.

Вітамін РР в природі зустрічається у вигляді нікотинової кислоти та нікотинаміду. При чому тільки нікотинамід є активною частиною багатьох клітинних ферментів, а нікотинова кислота - лише його попередник, якої він утворюється в організмі. Ферменти, до складу яких входить нікотинамід, і ті грають важливу роль у метаболізмі вуглеводів, жирів і білків, беруть активну участь в окислювально-відновних процесах організму, сприяють травленню та кровотворенню [58, 60, 68].

Дефіцит нікотинової кислоти в раціоні викликає у свиней розлад національної діяльності травних органів, дерматити, припинення росту, збільшення витрати кормів, зростання строків відгодівлі [33, 43, 51].

Добавка нікотинової кислоти в кількості 20 мг на 1 корм. од до раціонів свиней з пониженим на 20% рівнем протеїну сприяє зниженню приростів на 4 - 5%, а на раціонах рослинного походження до 8% - значному збільшенню цього вітаміну у м'ясі [12, 53].

Збагачення раціонів молодняку свиней синтетичними препаратами вітаміну РР сприяє кращому засвоєнню організмом тварин білків раціону, збільшенню середньодобових приростів їх живої маси, підвищення стійкості молодняку до захворювань, а також поліпшенню м'ясних якостей свинини та вивищенню вмісту вітаміну в м'язовій тканині.

У ряді випадків вітаміни взаємно підсилюють фізіологічні ефекти, пов'язані з ними так, зниження під впливом вітаміну Р проникності судин посилюється аскорбіновою кислотою, взаємно посилюється стимуляція кровотворення ціанокобаламіном і фолієвою кислотою.

При згодовуванні свиням 30 мг нікотинової кислоти (із розрахунку на 160 кг живої маси) їх середньодобові прирости підвищувалися на 12%.

У свинарстві великого значення надають взаємозв'язку вітамінів. Надлишок чи нестача одного з них може посилити або послабити вплив і одного чи декількох вітамінів. Так, нестача рибофлавіну порушує обмін вітамінів, а в результаті введення його до раціону в достатній кількості знижується вміст ретинолу в печінці, що запобігає гіперавітамінозу. Нестача тіаміну підвищує потребу в рибофлавіні. Токоферол недоцільно вводити до раціону, бідного на каротин [46, 48, 64].

Високий ефект спостерігається при згодовуванні свиням комплексу вітамінів. Поєднання вітамінів сприяє підвищенню біологічної повноцінності комбікормів та кормових сумішей, кращій оплаті корму та використанню поживних речовин, а також більш економному витрачанні штучних вітамінних препаратів [42, 59].

Таким чином, для забезпечення повноцінної годівлі: сільськогосподарських тварин поряд з основними поживними речовинами важливе значення мають вітаміни, які підвищують використання кормів тваринами до 25% і цим самим сприяють збільшенню продуктивності.

Для забезпечення повноцінної білкової годівлі свиней потрібен не просто протеїн, як такий, а певна кількість амінокислот у відповідному наборі і співвідношенні, при відсутності яких погіршується ефективність використання поживних речовин в кормі і збільшуються затрати на виробництво продукції [6, 12, 24, 35].

В раціонах свиней найчастіше не вистачає таких незамінних аминокислот як лізин, метіонін, цистин та триптофан [9, 19, 52, 57, 62, 66].

Лізин - є найважливішою амінокислотою, що не синтезується в організмі свиней. Він входить до складу білків м'яса а також впливає на стан нервової системи, тканинний обмін калію, формування кістяку, синтез гемоглобіну крові, утворення і співвідношення ДНК і РНК в тканинах [52].

Незбалансованість раціонів молодняку свиней за лізином при знижених на 15 - 20% нормах перетравного протеїну погіршує використання організмом азоту корму, знижує прирости, оплату корму, а також збільшує за 3-4 тижні строк відгодівлі [13, 16, 52, 55].

Метіонін - бере активну участь в окислювально-відновних процесах. Він містить в своїй молекулі сірку і лабільну метильну групу і є основним донором метальних груп для реакції метилування при утворенні креатину, етаноламіну, холіну, ніацину, адреналіну. Метіонін перешкоджає окисленню білкових речовин, жировому переродженню печінки, приймає участь в знешкодженні кормових отрут, сприяє росту білкової тканини в тілі тварин. Потреба в метіоніні на 40 - 53% може бути забезпечена близьким за судовою циститом.

Другою сірковмісною амінокислотою, кількість якої в раціонах свиней нормують, є цистин. Цистин - найважливіший структурний елемент білків, які входять до складу опірних та захисних тканин, він бере участь в побудові спазматичних білків, в утворенні глютатіону та інсуліну. В раціонах цистин частково замінять метіоніном [15, 21, 38].

Триптофан, приймає участь в процесах кровотворення. Він необхідний синтезу гемоглобіну, є попередником нікотинової кислоти, впливає на процеси запліднення і нормального розвитку плоду [37, 58].

Тварині потрібно щоденно прийняти певну кількість кожної із 20 амінокислот для того, щоб забезпечити в першу чергу синтез білків свого аза [15, 21, 38, 59].

Додавання амінокислот до раціону з недостатнім вмістом протеїну прискорює ріст поросят на 20 - 25%, а при нормальному вмісті його на 10 -5% проти контролю з одночасним зниженням витрат кормів і протеїну на одиницю продукції. Результати досліджень показали, що додавання кілограму лізину на тонну комбікормів дає можливість додатково одержати 60 кг свинини [34, 58].

Визначено також, що збалансованість раціонів свиней за амінокислотним складом дозволяє знизити частку білкових кормів в раціоні 15 - 20% без шкоди для здоров'я та продуктивності тварин. Крім гою, збалансоване амінокислотне живлення свиней навіть при зниженні рівня протеїну в раціоні на 15 - 17% підвищує використання азоту корму на 10,7% і зменшує витрати протеїну на 1 кг приросту на 15 - 20% [57].

Результати численних досліджень свідчать про те, що балансування регіонів свиней за найбільш важливими амінокислотами шляхом введення їх синтетичних препаратів забезпечує добрий ріст та розвиток тварин, знижує витрати кормів на одиницю приросту живої маси, дозволяє економити дефіцитні молочні корми і корми тваринного походження, здешевлює продукцію [64].

Введення кристалічного лізину до складу преміксу, який додавали низькопротеїнової кормової сумішки (1,0% за масою), підвищує прирости свиней на відгодівлі на 21,9%, знижує витрати кормів і протеїну на 1 кг приросту на 17,8% і скорочує час відгодівлі тварин від 27 до 100 кг маси на 29 днів [12, 39, 52].

Одна тонна лізину дає можливість заощадити 125 тонн зерна, а також дефіцитні корми тваринного походження [51].

Згодовування свиням на відгодівлі ліпроту 2 та 4% за протеїном сприяє підвищенню приростів живої маси тварин і не викликає суттєвих змін гематологічних показників.

Таким чином використання нетрадиційних кормових добавок дозволяє задовольнити потребу свиней у необхідній кількості протеїну, який за своєю якістю не поступається традиційним кормам, підвищити середньодобові прирости тварин, покращити перетравність основних поживних речовин раціонів, зменшити витрати корму на одиницю приросту.

1.2 Загальна характеристика та принцип розробки рецептів кормових добавок

білкова добавка свиня годівля

Найбільш доцільно застосовувати біологічно активні речовини в годівлі тварин у вигляді заздалегідь приготовлених кормових добавок преміксів, білково-вітамінних, амідо - вітамінних, мінерально-амонійних і мінеральних).

Премікси - це однорідна суміш біологічно активних речовин (мікроелементів, вітамінів, ферментів, антибіотиків, амінокислот), лікувальних препаратів і наповнювачів. Призначені вони для введення у комбікорми, кормосуміші та білково-вітамінно-мінеральні добавки.

До складу білково-вітамінних (БВД) або білково-вітамінно-мінеральних добавок (БВМД) входять білкові компоненти, вітаміни, мікроелементи й інші стимулятори росту та підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин. Застосовують їх переважно для введення у зерносуміші і приготування комбікормів сільськогосподарським тваринам і шипі.

Білково-вітамінні добавки (БВД), або концентрати, використовуються для виробництва комбікормів в господарствах на основі власного фуражу. Білково-вітамінна добавка (концентрат) - це однорідна суміш подрібнених до необхідного (оптимального для засвоєння твариною або птицею) розміру високобілкової кормової сировини рослинного і тваринного походження і мікродобавок (вітамінів, солей мікроелементів та ін.) [4].

Основна умова при виробництві преміксів і білково-вітамінних добавок - сумісність біологічно активних речовин, що входять до них, та рівномірний їх розподіл у наповнювачі.

Забезпечення тварин необхідною кількістю повноцінного протеїну - одна з головних проблем у тваринництві. Поживна цінність протеїнів в основному залежить від набору незамінних амінокислот, що входять до їх складу. Тому для поповнення дефіциту білка і підвищення його біологічної повноцінності в годівлі тварин в склад білково-вітамінно-мінеральних добавок вводять білкові корми рослинного й тваринного походження і з необхідним набором амінокислот, і в першу чергу незамінних, одержаних мікробіологічним і хімічним синтезом, небілкових азотистих речовин, вітамінів, макро- й мікроелементів.

Рецепти преміксів, БВД, АМД та інших добавок можуть бути прості (з одного або двох компонентів) і складні, до яких входить три і більше видів біологічно активних речовин. Найбільш складними є премікси для птиці і свиней, оскільки вони вибагливі до повноцінності годівлі і сильніше реагують на дефіцит у раціоні окремих елементів. На відміну від жуйних свині та птиця в меншій мірі забезпечені вітамінами ендогенного біосинтезу (за рахунок мікроорганізмів кишечника) і тому потребують надходження їх з кормом.

Рецепти преміксів і білково-вітамінно-мінеральних добавок для різних видів і груп сільськогосподарських тварин розробляють науково-дослідні установи з урахуванням хімічного складу кормів, типу годівлі, структури раціону і взаємодії біологічно активних речовин. Слід зазначити, що рецепти кормових добавок необхідно постійно удосконалювати [8].

Факторами, що спонукають розробку нових й удосконалення існуючих рецептів преміксів, є: досягнення науки у питаннях потреби тварин в елементах живлення залежно від їх селекції на скороспілість та високу продуктивність, зміни умов утримання, впровадження нових технологій вирощування, заготівлі й переробки кормів (доступність їх для використання організмом), агрохімічні заходи по підвищенню урожайності культур, вплив на тварин стресових і інших факторів.

Встановлено збільшення потреби тварин у вітамінах при підвищенні в раціоні протеїну і зменшенні білків тваринного походження. Кількість преміксу, введеного в раціон тварин, та його склад повинні нівелювати дефіцит потреби організму в біологічно активних речовинах з урахуванням ш доступності для організму й оптимального співвідношення для використання. Оскільки організувати виробництво кормових добавок для тварин у кожному господарстві практично неможливо, при розробці їх рецептів використовують середні дані хімічного складу кормів і раціонів, типових для кожного виду й віку тварин певних зон [31].

Розробка рецептів кормових добавок ґрунтується на принципі їх продуктивного ефекту. В зв'язку з цим необхідно створювати такий комплекс біологічно активних речовин, який забезпечував би продуктивний ефект, вищий за суму результатів дії окремих його компонентів.

Спеціалізоване виробництво преміксів, БВД та інших кормових добавок розвивається у нашій країні в системі комбікормової і мікробіологічної промисловості. При цьому техніко-економічний аналіз і розрахунки показують, що при створенні виробництв преміксів у системі мікробіологічної промисловості найефективніше їх кооперування з підприємствами по випуску продуктів мікробіологічного синтезу - кормових дріжджів, кормового концентрату лізину та інших (при використанні їх як наповнювачів).

Невід'ємною частиною технології кормових добавок є дозування інгредієнтів. Подальший етап у технологічному процесі виробництва преміксів і БВД є змішування інгредієнтів, основна мета якого одержання однорідної суміші речовин - її гомогенність. Рівномірнішого розподілу біологічно активних речовин у преміксах і білково-вітамінних добавках досягають при ступеневому (поступовому) перемішуванні, суть якого полягає в тому, що спочатку окремі інгредієнти (вітаміни, антибіотики, мікроелементи, амінокислоти) або суміш інгредієнтів (антибіотики та вітаміни) змішують з невеликою кількістю наповнювача, а потім їх змішують зрештою наповнювача.

Одним із шляхів підвищення рівня трансформації поживних речовин кормів у тваринницьку продукцію є використання в годівлі тварин біологічно активних добавок. Вони займають особливе місце в годівлі тварин і промислове їх виробництво практикується в багатьох країнах світу. Адже біля однієї третини органічної речовини, що постачається з кормом, не перетравлюється тваринами. Зниження цих втрат тільки на 2-3% дозволяє отримати значну кількість додаткової продукції тваринництва.

Застосування білково-вітамінних-мінеральних добавок в оптимальних дозах у раціонах свиней являється ефективним та економічно вигідним. Вони підвищують ферментативний фон травного тракту, що призводить до високого рівня засвоєння поживних речовин корму, в наслідок цього, в травній системі утворюється більш висока концентрація продуктів, призначених для всмоктування тканинами організму. Цим і пояснюється позитивна дія кормових добавок на результати годівлі свиней.

2. Матеріал і методика досліджень

2.1 Матеріал та умови проведення досліджень

Дослідження проводилось в умовах ТОВ «Сухоліське» Білоцерківського району Київської області.

Об'єктом досліджень була білково-вітамінна-мінеральна добавка Інтер Мікс ПВ виробництва ТОВ «Інтерагротех».

До складу добавки входить: шрот соєвий, висівки пшеничні, олія рослинна, L-Лізин, DL-Метіонін, L-Треонін, L-Триптофан, кальцію карбонат, натрію хлорид, монокальцій фосфат, вітаміни, мінерали, холіну хлорид, ензими: 1,4 бета-ксиланаза та 1,3 (4) бета-глюканаза, антиоксидант, ароматизатор.

Основним методичним прийомом постановки зоотехнічних дослідів на тваринах по вивченню ефективності вказаної вище кормової добавки був прийнятий принцип аналогічних груп [7, 63]. При їх формуванні враховували живу масу тварин, вік, стать, походження.

Дослідження проведені на двох групах - аналогах молодняку свиней великої білої породи, відлучених від свиноматок в 45-добовому віці за такою схемою (табл. 1). Початкова жива маса становила 11,5 кг. Перша група була контрольною.

Контрольна група підчас зрівняльного та основного періодів отримували основний раціон (ОР). Основний раціон складався за поживністю в 50% дерті ячмінної, 45% дерті пшеничної та 5% дерті горохової.

Таблиця 1. Схема досліду

ОР - основний раціон

В основний період досліду поросятам дослідної групи в добовому раціоні 24% концкормів за масою заміняли білково-вітамінною-мінеральною добавкою Інтер Мікс ПВ стартер.

2.2 Методи досліджень

Тварини утримувались групами в типовому свинарнику. Годівля була дворазовою, доступ до води протягом доби був вільний.

В наступному поросята вирощувались на основному раціоні до досягнення живої маси 100-110 кг. При досягненні тваринами живої маси 100 кг був проведений контрольний забій свиней по три голови з кожної групи для визначення забійних показників і якості продукції.

Після забою визначали забійну масу тварин, забійний вихід та масу внутрішніх органів. Для дослідження якості м'яса відбирали з кожної туші трьохреберний відруб.

Для вивчення хімічного складу і фізичних властивостей м'язової тканини відбирали зразки найдовшого м'язу спини, розташованого над 9-12 грудними хребцями. Перед дослідженням м'ясо ретельно препарували і відділяли жирову і сполучну тканину, а потім пропускали через м'ясорубку. В м'язовій тканині визначали вологу, жир, загальний азот, золу за загальноприйнятими методиками [63], водо утримуючу здатність і ніжність м'яса - методом пресування [63], активну кислотність (рН) потенціометричним методом, калорійність - розрахунковим на основі даних хімічного складу.

Основні показники досліджень оброблені біометрично [1] При цьому використані значення критерію вірогідності за Стьюдентом-Фішером при трьох рівнях ймовірності: Р = 0,95, Р=0,99 та Р=0,999, які дають вірогідну величину середньої арифметичної і вірогідність різниці досліджуваних показників при малому і великому числі спостережень.

Для позначення рівня ймовірності (Р) критерію вірогідності різниці (td) таблицях прийняті такі умовні позначенням *Р<0,05; **Р<0,01; ***Р < 0,001.

3. Результати експериментальних досліджень

Для підвищення поживної цінності кормів і їх продуктивної дії в склад раціонів вводять білково-вітамінні-мінеральні добавки, завдяки яким і підвищується доступ основних поживних речовин корму.

Господарства з виробництва свинини мають використовувати комбікорми, складені з урахуванням фактичного складу кормів, що використовуються.

Затримка в розвитку поросят внаслідок недостатньої годівлі або хвороби в ранні періоди їх індивідуального розвитку не може бути в подальшому повністю компенсована. Затримка росту тварин у ранньому віці спричиняє зміни в пропорції їх тіла в залежності від того, в якому періоді життя вона проходила. Крім того, спостерігаються зміни в співвідношенні органів і тканини тіла тварин, а також у фізіологічних і біохімічних функціях організму. Більшість з цих змін не можуть бути компенсовані навіть при покращенні умов життя тварин і навіть в тому випадку, якщо жива маса в наступному вирівнюється.

В даному розділі викладенні результати досліджень по вивченню відгодівельних та забійних показників молодняку свиней на дорощуванні при збагаченні їх раціонів білково-вітамінною-мінеральною добавкою Інтер Мікс ПВ (стартер). Білково-вітамінна-мінеральна добавка Інтер Мікс ПВ є партерним комбікормом для годівлі відлучених поросят.

3.1 Вплив згодовування білково-вітамінної мінеральної добавки Інтер Мікс ПВ на ріст відлучених поросят та їх наступну продуктивність

Відгодівельні та забійні показники.

Сформовані групи поросят у зрівняльний період досліду утримувались на однаковому раціоні, до складу якого входили такі компоненти: дерть ячмінна 0,6 кг, дерть пшенична 0,2 кг, дерть горохова 0,11 кг.

Таблиця 2. Раціон відлучених поросят в зрівняльний період досліду

Загальна поживність раціону складає 1,18 корм. од. і 101,7 г перетравного протеїну. Всі корми згодовувались в складі кормосуміші і поїдались без залишків.

Продуктивність поросят за зрівняльний період (14 днів) показана в таблиці 3. Ці дані свідчать про те, що групи були сформовані правильно, середньодобові прирости тварин піддослідних груп були практично однаковими на рівні 161-171 г.

Таблиця 3. Показники продуктивності молодняку свиней в зрівняльний період досліду, М±m, n=20

З таблиці видно, що за приростами живої маси в зрівняльний період вірогідної різниці між групами не спостерігається.

Збагачення раціонів відлучених поросят БВМД Інтер Мікс ПВ (стартер) не має негативного впливу на споживання кормів. В основний період досліду поросята контрольної групи одержували основний раціон до складу якого входили дерть ячмінна 0,6 кг, дерть пшенична 0,767 кг, дерть горохова 0,028 кг.

А поросята дослідної групи у складі раціону одержували дерть пшеничну 0,53 кг, дерть горохову 0,028 кг, дерть ячмінну 0,502 кг та білково-вітамінної мінеральної добавки Інтер Мікс ПВ (стартер) 0,335 кг (табл. 4).

Поживність раціону обох груп складала 1,29 корм. од. та 104,2 г перетравного протеїну.

Дослідження показали, що згодовування білково-вітамінної-мінеральної добавки Інтер Мікс ПВ (стартер) за основний період досліду позитивно впливає на їх продуктивність.

Таблиця 4. Раціон відлучених поросят в зрівняльний період досліду

ПВ середньодобові прирости збільшуються на 340 г., або на 16%. Витрати кормів на 1 кг приросту зменшуються на 2,35 к.од., або на 53,4% (табл. 5).

Таблиця 5. Показники продуктивності молодняку свиней в основний період досліду M±m, n=20

Отже, БВМД Інтер Мікс ПВ може успішно використовуватись в годівлі поросят при вирощуванні на м'ясо. Підтвердження цього також є дані продуктивності свиней в заключний період (табл. 6).

Вони свідчать про позитивну післядію згодовування БВМД Інтер Мікс ПВ в основний період. Так, середньодобові прирости свиней другої групи є дащі від контрольних на 47 г. або на 9,7%. Відповідно менші витрати корму на 1 кг приросту - на 8,8%.

Про підвищення інтенсивності росту свиней дослідної групи порівняно з контрольною свідчить і збільшення живої маси на кінець досліду на 9 кг.

В заключний період досліду основний раціон свиней усіх груп був однаковим. Він складався з 1 кг дерті пшеничної, 0,8 кг дерті ячмінної, 0,7 кг дерті кукурудзяної, 1 кг трави люцерни (табл. 7).

Таблиця 6. Раціон молодняку свиней в заключний період досліду (жива маса 90 кг)

Загальна поживність раціону становить 3,3 корм. од. та 274 г. перетравного протеїну, що відповідає нормі. Не вистачало до норми вмісту лізину, клітковини, мікроелементів.

Такий характер годівлі забезпечив одержання середньодобових приростів свиней 486 г. (показник контрольної групи). Прирости понад цей рівень у свиней другої групи необхідно віднести за рахунок продуктивнішої післядії згодовування препаратів.

Таблиця 7. Показники продуктивності свиней в заключний період досліду М±m, n=20

Дослідження показали, що при згодовуванні БВМД Інтер Мікс ПВ має місце до підвищення забійних показників свиней (табл. 8).

БВ МД Інтер Мікс ПВ у раціоні молодняку свиней на дорощуванні сприяє підвищенню передзабійної маси на 29,3%, маси туші - на 16,9% шроти контрольного рівня.

Таблиця 8. Забійні показники свиней, M±m, n=3

Звертає увагу вірогідне зменшення кількості внутрішнього жиру в туші свиней другої групи (Р<0,05). Маса внутрішніх органів була більшою від контрольних значень на 5,7 - 15,7%, лише селезінка збільшилась на 24,8%. Із залоз підшлункова та наднирники зменшили свою масу на 8-10,3%, а у щитоподібній вона значно збільшилась (Р<0,05).

3.2 Фізико-хімічні показники якості м'яса свиней

Про м'ясні якості піддослідних груп свиней у певній мірі можуть служити дані морфологічного складу трьохреберного відрубу туш (табл. 9).

Таблиця 9. Морфологічний склад трьохреберного відрубу туш свиней, М±m, n=3

Одержані дані показують, що при згодовуванні БВМД Інтер Мікс ПВ збільшується маса трьохреберного відрубу (Р<0,05), а також вміст в ньому м'яса на 16,8% та сала на 22,5%. За виходом складових частин відрубу суттєвої різниці між групами не існує.

Фізико-хімічні показники якості м'яса свиней приведені в таблиці 10, які свідчать про те, що водоутримуюча здатність м'язової тканини усіх груп знаходиться майже на одному рівні.

Таблиця 10. Показники якості м'яса свиней при згодовуванні БВМД Інтер Мікс ПВ, М±m, n=3

Вірогідної різниці за окремими показниками контрольної та дослідної груп немає. Це ж відноситься і до показника рН.

При згодовуванні досліджуваної кормової добавки спостерігається тенденція збільшення інтенсивності забарвлення м'язової тканини свиней другої групи на 43,9%. А також зменшення показників ніжності на 8,9% і мармуровості - на 12,8.

За показниками калорійності м'яса між групами істотна різниця відсутня. Як відомо, цей показник залежить від кількості жиру та білка в м'ясі. Дані досліду показують, що при згодовуванні БВМД Інтер Мікс ПВ вірогідно зменшується вміст жиру в другій (Р<0,05) групі. Але дещо підвищується вміст білка - на 3,7%.

Отже, аналіз фізико-хімічних показників якості м'яса свиней дозволяє зробити висновок про те, що згодовування БВМД Інтер Мікс ПВ не має вірогідного впливу на водоутримуючу здатність м'язової тканини і рН, зменшує вміст жиру, ніжність та мармуровість і підвищує інтенсивність забарвлення та вміст білка.

Аналізуючи показники, що характеризують білкову частину м'язової тканини, можна прийти до висновку про позитивну дію згодовування досліджуваної кормової добавки на процеси протеолізу в організмі свиней. Має місце збільшення вміст загального, а також білкового азоту в м'ясі тварин другої (Р<0,05) групи в порівнянні з контролем.

3.3 Первинна обробка тваринницької сировини

Свинарство є джерелом постачання населенню м'яса і сала. М'ясо використовують у свіжому і консервованому вигляді. Подрібнена свинина, перетворена на фарш з різними доповненнями, використовується для виробництва багатьох видів ковбас.

М'ясо свиней добре солиться, що дає змогу заготовляти його на тривалий час. З нього виготовляють бекон, окороки й інші продукти. Жир використовують в харчовій промисловості. Особливою популярністю у слов'янських народів користується сало, яке вживають у різному вигляді. Енергетична цінність свинини досить висока і залежить від вмісту жиру в м'ясі.

Перетравність м'яса свиней досягає 95, а сала - близько 98%. Внутрішньом'язовий і підшкірний жир - джерело незамінних полінасичених жирних кислот.

На м'ясо свиней реалізують згідно з державним стандартом ГОСТ 13-74. Свині для забою, який передбачає залежно від живої маси, товщини Шпику та віку поділ тварин на п'ять категорій.

Перша категорія. Свині молодняк беконні. Відгодовані на спеціально розроблених раціонах, які забезпечують одержання високоякісної беконної свинини. Молодняк білої масті без пігментних плям на шкірі. Тривалість відгодівлі - до 8-місячного віку і живої маси 80 - 105 кг із товщиною шпику зад остистими відростками між 6 - 7-м грудними хребцями (не враховуючи товщини шкіри) - 1,5 - 3,5 см. Довжина тулуба від потиличного гребня до кореня хвоста не менше 100 см, без перехвату за лопатками, шкіра без пухлин, крововиливів і травматичних ушкоджень.

Друга категорія. Свині молодняк м'ясні. До неї відносять тварин живою масою 60 - 105 кг із товщиною шпику 1,5 - 4 см, а також підсвинків живою масою 20 - 60 кг і товщиною шпику 1 см і більше та свиней першої категорії з травматичними ушкодженнями чи пухлинами на шкірі.

Третя категорія. Свині жирні з товщиною шпику 4,1 см і більше незалежно від їх живої маси.

Четверта категорія. Кабани живою масою понад 150 кг і свиноматки з товщиною шпику 1,5 - 4 см.

П'ята категорія. Поросята-сисуни живою масою 4 - 8 кг, із білою чи злегка рожевою шкірою, без пухлин, крововиливів, ран та виступу відростків спинних хребців і ребер.

Для першої категорії кнурці повинні бути кастровані до 2-місячного, другої, третьої та четвертої - не пізніше 4-місячного віку.

Транспортування свиней. До місця здавання свиней транспортують автомобільним (до 300 км), залізничним чи водним (більше 300 км) транспортом або гоном. Кожний вид транспорту повинен відповідати вимогам для перевезення тварин (завантаження, утримання в дорозі, розвантаження). На партію свиней оформляють товарно-транспортну накладну і ветеринарне свідоцтво. Протягом періоду перевезення транспорт супроводжує провідник.

При транспортуванні на невеликі відстані (до шести годин) тварин не годують і не напувають. Якщо тривалість становить понад шість годин, то господарство-постачальник забезпечує їх годівлю концкормами відповідно до норм із розрахунку 3,5 кг на одну голову. Годують та напувають свиней в період відпочинку.

Влітку тварин транспортують у найбільш прохолодний час. Забороняється перевозити їх автомашинами всіх систем при температурі нижче - 20°С або вище + 25°С. При транспортуванні використовують підстилку.

Приймання-здавання забійних свиней. На м'ясопереробні підприємства тварин завозять згідно з графіком. Підприємство повинно прийняти забійних свиней не пізніше двох годин з моменту прибуття, а в товарно-транспортній накладній відмітити час приїзду транспорту на приймальний пункт.

Після ветеринарного огляду і перевірки правильності оформлення товарно-транспортної накладної тварин зважують. На вміст травного каналу роблять знижку з їх фізичної живої маси 3% при умові, що господарство розміщене від м'ясопереробного підприємства на відстані 50 км, 1,5% - на відстані 50 - 100 км і понад 100 км - зараховують фактичну живу масу. Якщо приймання свиней триває більше двох годин, знижку зменшують на 0,5% за кожну повну і неповну годину. Неповною годиною вважають затримку більше ніж на 30 хв.

Кількість голів і живу масу тварин записують у товарно-транспортну накладну в розділ «Прийнято» і виписують накладну в трьох примірниках, з яких перший видається постачальнику, другий - передається в забійний цех, а потім у бухгалтерію м'ясопереробного підприємства, третій - залишається на базі приймання. При надходженні її в бухгалтерію підприємства на кожну перероблену партію свиней оформляють приймальну квитанція (ф. ПК-1), яка для постачальника є розрахунковим документом за здану кількість свиней. Якщо приймання здійснюють за живою масою і виникли розбіжності в якісній оцінці тварин, то з них виділяють окрему групу для проведення контрольного забою, результати якого оформляють актом. На основі цього акта бухгалтерія здійснює розрахунок за всю здану партію свиней.

На м'ясопереробних підприємствах первинна переробка проводиться в певній послідовності технічного процесу: оглушення, знекровлення та зібрання крові; відокремлення голови та кінцівок; забіловка туші і знімання шкіри% нутровка; розпилювання туші на пів туші; туалет туші та визначення категорії.

Оглушення тварин. На м'ясопереробних підприємствах застосовується ряд методів оглушення тварин: електрострумом, дією вуглекислого газу (С02), механічною дією на головний мозок (удар стилетом, молотом, стрілецьким апаратом та ін.). Цими методами повинно бути забезпечено знепритомлення тварин і збережена робота серця для задовільного знекровлення м'яса та повного збирання крові.

Електрооглушення великої рогатої худоби. Розроблені й застосовуються в теперішній час два методи електрооглушення тварин: московський, розроблений ВНДІМП, і бакинський, запропонований Бакинським м'ясокомбінатом.

Для обох методів електрооглушення необхідний бокс, в який заганяють тварин. Бокс складається з металевої коробки з підйомними стінами і помосту для робітників. Задня стіна боксу підйомна для пропуску тварин, передня стіна - нерухома. Одна бокова стіна теж підйомна і з'єднана ланцюгом з підлогою, при підйомі лебідкою бокової стіни вона нахиляє підлогу боксу, внаслідок чого тварина вивалюється з нього. Потім бокова стіна боксу повертається у вихідне положення. В останні роки на ряді лісокомбінатів застосовують бокси тупикового і карусельного типу. При цьому для підйому тварин використовують лебідки.

Знекровлення тварин. Тварин знекровлюють в горизонтальному і вертикальному положеннях. Кращий спосіб - вертикальний, при якому можна повністю зібрати кров і створюються кращі санітарні умови для обробки туші. Тому на всіх м'ясопереробних підприємствах, бойнях та забійних пунктах застосовується вертикальний спосіб знекровлення туш. Горизонтальний спосіб застосовується в основному при знекровленні тварин на забійних площадках, не обладнаних лебідками.

При вертикальному знекровленні великої рогатої худоби після оглушення на обидві задні ноги петлею закріплюють ланцюг, за допомогою електролебідки тварину піднімають на підвісну колію і переміщають до місця знекровлення. Свиней та дрібну рогату худобу піднімають на підвісну колію елеватором, зачепивши ланцюг за задню ногу тварин. Для знекровлення забійник підтримує тварину лівою рукою за ліву передню ногу, а правою рукою вводить ніж в нижню частину шиї і робить поздовжній розріз шкіри завдовжки 20-25 см від початку розрізу до місця з'єднання шиї з тулубом, залежно від розміру тварини. Після цього накладають на стравохід затискувач, щоб запобігти витіканню вмісту шлунка, і перерізують упоперек великі шийні кровоносні судини: у дрібної рогатої худоби проколюють суцільно шию, щоб перерізати сонні артерії, а у свиней уколом ножа під грудну кістку розтинають аорту та грудну вену в грудній порожнині.

При вдалому знекровленні від великої рогатої худоби одержують не менше 4,5% крові (в процентах до маси тварин) і 3,5% - від свиней та дрібної рогатої худоби. Кількість крові, одержаної від забійних тварин, залежить від багатьох факторів: породи тварини, статі, віку, вгодованості та інших факторів. Проте суттєво впливають на вихід крові методи оглушення.

Практично на м'ясопереробних підприємствах отримують: при забої великої рогатої худоби - 55-65%, свиней - 40%, дрібної худоби - 45% крові від загальної кількості, яка знаходиться в організмі. Увесь процес знекровлення у великої рогатої худоби і свиней триває 6-8 хв.

Збирання крові. При забої тварин кров збирають для харчових, лікувальних і технічних цілей. Харчову кров звичайно збирають порожнистим ножем системи В.Ю. Вольферця, що являє собою різновидність троакара довжиною 51 см з овальним отвором біля леза і поздовжніми отворами в трубці. Ніж виготовляється з нержавіючої сталі, до нього приєднується гумова трубка. Оглушеній тварині через верхню частину розрізу шкіри вздовж трахеї вводять ніж в праве передсердя, гумову трубку спрямовують в стерильний занумерований бідон, в який збирають кров і дефібринують її.

Для зменшення трудомісткості одержання крові порожнистим ножем Мінським ЕКБ «М'ясомолмаш» розроблено установки В2-ФВУ-100 і В2-ВФУ-50. на установках, що складаються з площадки обслуговування, утримувача двох порожнистих ножів, вузла кровозбірників, блоків витримки крові, ємностей для розчину стабілізатора і дезінфектанту, фільтра, пневмошафи, лічильників і пульта управляння, виконуються такі операції: збирання і відведення зібраної крові, її стабілізація, фільтрація і перекачування в кровозбірники; витримка стабілізованої крові, зібраної від 10 тварин, упродовж часу, необхідного обладнання для ветсанекспертизи щодо її харчової придатності; автоматичне подавання і дозування в кров, миття і дезинфекція закритої системи збирання крові; автоматичний облік крові від певної партії тварин; випорожнення кровозбірників.

Обробка туш. Обробку туш починають зі знімання шкури, яке складається з двох операцій - забіловки і остаточного зняття шкури.

Забіловка. Забіловку туш, що знаходяться у вертикальному положення, починають зі знімання шкури з голови, задніх ніг, проводять розріз по білій лінії і знімають шкуру з внутрішнього боку задніх ніг, пахвини і черевної частини правого й лівого боків туші, потім знімають шкуру з передніх кінцівок, грудної частини, передпліччя, лопаток і шиї з правого й лівого боків.

В процесі забіловки відділяють голову і путові суглоби передніх та задніх кінцівок. Голову відділяють на рівні першого шийного хребця, передні ноги після знімання шкури відділяють по зап'ястний суглоб, задні - нижче ахіллового сухожилля.

Після забіловки остаточно знімають шкури звичайно механічним методом, використовуючи для цього шкурозйомники різних типів. Для цього туша фіксується за передні ноги гаком до рами, а ланцюги шкурозйомника закріплюють на шкурі передніх кінцівок шляхом накладання петель. Після фіксації туші кільце ланцюга, закріпленого на шкурі, одягають на гак ланцюга конвеєрного агрегату, яким в результаті натягання механічно знімається з туші. Цей процес проходить під наглядом робітника, який вручну усуває задири жиру і м'язової тканини, що утворюються під час знімання.

Для знімання шкур з туш великої рогатої худоби в основному використовують установки безпосередньої дії РЗ-ФУВ («Москва-4») продуктивністю до 100 гол/год залежно від швидкості руху туш підвісною колією.

При горизонтальній обробці туші забіловку проводять так само, як і при вертикальній, а шкуру знімають вручну: спочатку з боків, потім з шиї, з передлісся, Даля з передньої частини грудини та з шиї верхньої її частини на холці.

Для знімання шкур з дрібної рогатої худоби серійно виготовляється установка барабанного типу ФСБ, основні недоліки якої - низька продуктивність, значні зриви м'язової тканини, що утворюються при зніманні шкур.

Нутровка. Після знімання шкури проводять нутровку, тобто виймають внутрішні органи з черева та грудної порожнини. Цю операцію необхідно проводити якнайшвидше, бо затримка сприятиме обсіменінню м'язової тканини мікроорганізмами, які знаходяться в шлунково-кишковому тракті.

Перед нутро вкою розпилюють або розрубують грудну кістку, для чого розрізують м'язи від середини грудної клітки вниз до чола (включно), а потім розпилюють грудну кістку від грудного хряща до кінця чола. Замість розпилювання можна провести розрубування грудної кістки сікачем з короткою ручкою. Розпилювання і розрубування треба проводити так, щоб не пошкодити стінок шлунково-кишкового тракту. Тепер грудну кістку і цілу тушу розпилюють за допомогою підвісних «лукових» пилок різних марок - ФЕП «Москвичка», «Мінськ-59М» та ін. Робота з цими пилками трудомістка і вимагає значних фізичних зусиль. Після розпилювання грудної кістки відділяють стравохід від трахеї і звільняють його від вмісту або перев'язують. Пряму кишку біля відхідникового отвору і статевих органів відділяють ножем від стінок тазової області, але тимчасового залишають в ній. Далі розрізують м'язи в області лобкового зрощення, і у корів видаляють вим'я, а у бугаїв і волів відділяють сім'яники і пеніс.

Власне нутровку починають розрізом вздовж білої лінії від розрубаної частини лобкового зрощення вниз до грудної кістки, не пошкоджуючи шлунково-кишкового тракту. Сальник (сорочковий жир), що виступає при розрізі, відділяють ножем і видаляють. Далі з черевної порожнини витягають пряму кишку з сечовим міхуром, кишечник, шлунок, попередньо витягнувши з грудної порожнини в черевну стравохід, рубець з сіткою, книжку і сичуг.

Після виймання шлунково-кишкового тракту виймають лівер (трахея, легені, серце, печінка, діафрагма), для чого відрізують діафрагму і, захопивши трахею, витягують лівер. Нирки відділяють і приєднують до селезінки. Видобуті внутрішні органи розміщують на спеціальних вішалках і піддають ветсанекспертизі.

Розпилювання туші. Після нутровки розпилюють тушу вздовж спинного хребта. Перед розпилюванням туші роблять поздовжній по хребту глибокий розріз м'язів. Тушу розпилюють на 7-8 мм праворуч від сагітальної (середньої) лінії хребта. Роблять це послідовно: крижі, поперекові, грудні й шийні хребці. При такому розпилюванні не ушкоджується спинний мозок і його виймають цілим.

На м'ясокомбінатах для розпилювання туш застосовують пилки «Москвичка» і «Мінськ-59» продуктивністю 600 і 875 гол/год. Розпилювати тушу треба так, щоб уникнути зигзагоподібного поділу по хребту, відділення тіла хребців до одної половини туші та подрібнення хребців, щоб виключити при розпилюванні ручну працю.

Мінське ЕКБ «М'ясомолмаш» разом з ВНДІМП розробили установку Ф2-ФСП/4 для автоматичного розділення туш великої рогатої худоби на пів туші продуктивністю 65 гол/год. Установка працює в автоматичному і ручному режимах, зменшує втрати сировини на 0,015% від маси м'яса на кістках, підвищує культуру виробництва і покращує умови праці робітників. Установку обслуговує один робітник.

Туалет туші. Після розпилювання туші на півтуші проводять її туалет, який складається з сухого і вологого.

Сухий туалет. При проведенні сухого туалету пів тушам надають товарного вигляду, для чого з них видаляють нирковий жир та залишки жиру з хребта і внутрішнього боку пів туш. Відділяють хвіст, між другим і третім хребцями. Зачищають від обривків м'язової тканини, зарізи на шиї, видаляючи при цьому повністю бахрому шийного зарізу від початку шиї до чола, вирізують синці та згустки крові. Видаляють діафрагму, залишаючи на туші лише товстий її край (не більше 1,5 см). Виймають спинний мозок, видаляють побитості, залишки статевих органів і т.д.

Після завершення сухого туалету проводять вологий. Для цього за допомогою щітки-душ промивають теплою водою (температура 25-38°С) півтуші. При відсутності теплої води можна користуватися водопровідною (питною). Промивання півтуші починають з внутрішнього боку, видаляючи можливі забруднення кров'ю та вмістом шлунково-кишкового тракту, після чого промивають зовнішню поверхню півтуші, очищаючи забруднені кров'ю частини. Механічні забруднення зачищають ножем.

Метою сухого туалету є не лише механічне видалення згустків крові та вмісту шлунково-кишкового тракту, що потрапили на тушу під час її обробки, а й зниження бактеріального обсіменіння туші.

Встановлено, що під час розрізу шкіри мікроби потрапляють на поверхню розрізу, а потім руками, ножами і спецодягом розносяться по всій поверхні туші. Особливо значне обсіменіння туш трапляється при порізах шлунково-кишкового тракту під час нутровки.

Тому проведення вологого туалету м'ясних туш на сучасних м'ясопереробних підприємствах зменшує кількість мікроорганізмів на поверхні туші на 90-98%.

3.4 Економічна оцінка результатів досліджень

Основним критерієм при економічній оцінці використання досліджуваної кормової добавки в годівлі молодняку свиней є одержаний прибуток в гривнях на одну гривню затрат (на добавку), так як умови годівлі, догляду і утримання у всіх тварин були однаковими. Додатковий приріст 1 голови за період виробничої перевірки становив:

0,340 кгх30дн. = 10,2 кг

Вартість додаткового приросту в закупівельних цінах 2010 р. становить:

10,2 кг х 15 грн./кг= 153 грн.

Додаткові витрати на препарати становлять:

30 дн. х 0,335 г. = 10,05 х 8,58 грн./кг = 86,2 грн.

Таблиця 11. Економічна оцінка використання БВМД Інтер Мікс ПВ

Економічний ефект на 1 грн. затрат становить:

153 грн.: 86,2 грн. = 1,77 грн.

Прибуток за період досліду на 1 голову становить:

153 грн. - 86,2 грн. = 66,8 грн. Сумарний прибуток по групі становить:

66,8 грн. х 20 гол. = 1336 грн.

Одержані дані свідчать про високу віддачу при використанні БВМД Інтер Мікс ПВ в годівлі свиней: на вкладену гривню одержується 1,77 грн. прибутку. Рівень рентабельності становить 77,5%.

4. Аналіз та узагальнення результатів досліджень

Формування стада з елітних високопродуктивних свиней є істотним, але недостатнім чинником в ефективному свинарстві, яке передбачає швидке отримання значних об'ємів продукції, а відповідно і високих прибутків.

Значну роль у вирощуванні свиней відіграє раціональна і збалансована годівля, що передбачає не лише правильне складання раціонів і створення ефективної кормової бази, але й використання сучасних високоефективних систем годівлі.

За умови забезпечення тварин необхідною кількістю енергії, протеїну, жиру, вуглеводів, мінеральних та біологічно активних речовин можливо досягнути високої продуктивності і раціонального використання кормів. Повноцінна й достатня годівля тварин виступає одним з найбільш дієвих зовнішніх факторів впливу на характер та інтенсивність обміну речовин і, як наслідок, зумовлює їх продуктивність.

Завдяки науковообгрунтованому балансуванню раціонів за вмістом енергії і кількістю поживних та біологічно активних речовин можливо різко підвищити продуктивність молодняку свиней на відгодівлі. Проте навіть оптимально високий рівень енергії поряд із балансуванням раціону за біологічно повноцінним протеїном за рахунок незамінних амінокислот (лізин, метіонін, цистин, триптофан, треонін) макро- і мікроелементами та біологічно активними речовинами також не забезпечує стовідсоткової реалізації відгодівельної програми, якщо не приділяти належної уваги системам годівлі [31].

Одним із головних напрямів підвищення продуктивності тварин і ефективного використання кормів є повноцінна годівля і введення у раціони біологічно активних речовин, що виконують роль каталізаторів обмінних процесів в організмі. Біологічно активними речовинами їх називають тому, що навіть в незначних кількостях вони досить сильно впливають на біологічні процеси організму.

До біологічно-активних речовин належать вітаміни, макро - та мікроелементи, ферменти, амінокислоти, антибактеріальні препарати, гормони та інші. Раціональне їх використання у годівлі тварин дозволяє значно підвищити коефіцієнт засвоєння поживних речовин корму, продуктивність і збереження тварин.

Найбільш доцільно застосовувати біологічно активні речовини в годівлі тварин у вигляді заздалегідь приготовлених кормових добавок преміксів, білково-вітамінних, амідо - вітамінних, мінерально-амонійних і мінеральних).

Основна умова при виробництві преміксів і білково-вітамінних добавок - сумісність біологічно активних речовин, що входять до них, та рівномірний їх розподіл у наповнювачі.

Рецепти преміксів і білково-вітамінно-мінеральних добавок для різних видів і груп сільськогосподарських тварин розробляють науково-дослідні установи з урахуванням хімічного складу кормів, типу годівлі, структури раціону і взаємодії біологічно активних речовин. Слід зазначити, що рецепти кормових добавок необхідно постійно удосконалювати [8].

Спеціалізоване виробництво преміксів, БВД та інших кормових добавок розвивається у нашій країні в системі комбікормової і мікробіологічної промисловості. При цьому техніко-економічний аналіз і розрахунки показують, що при створенні виробництв преміксів у системі мікробіологічної промисловості найефективніше їх кооперування з підприємствами по випуску продуктів мікробіологічного синтезу - кормових дріжджів, кормового концентрату лізину та інших (при використанні їх як наповнювачів).

Невід'ємною частиною технології кормових добавок є дозування інгредієнтів. Подальший етап у технологічному процесі виробництва преміксів і БВД є змішування інгредієнтів, основна мета якого одержання однорідної суміші речовин - її гомогенність. Рівномірнішого розподілу біологічно активних речовин у преміксах і білково-вітамінних добавках досягають при ступеневому (поступовому) перемішуванні, суть якого полягає в тому, що спочатку окремі інгредієнти (вітаміни, антибіотики, мікроелементи, амінокислоти) або суміш інгредієнтів (антибіотики та вітаміни) змішують з невеликою кількістю наповнювача, а потім їх змішують зрештою наповнювача.

Застосування БВМД в оптимальних дозах у раціонах свиней являється ефективним та економічно вигідним. Вони підвищують ферментативний фон травного тракту, що призводить до високого рівня засвоєння поживних речовин корму, в наслідок цього, в травній системі утворюється більш висока концентрація продуктів, призначених для всмоктування тканинами організму. Цим і пояснюється позитивна дія кормових добавок на результати годівлі свиней.

Висновки

1. Підвищення продуктивності відлучених поросят в сучасних господарсько-економічних умовах забезпечується використанням в їх годівлі нових білково-вітамінних мінеральних добавок, до яких належить БВМД Інтер Мікс ПВ (стартер), що забезпечує інтенсивний ріст тварин та одержання доброякісної свинини.

2. Збагачення раціонів відлучених поросят БВМД Інтер Мікс ПВ (стартер), в розрахунку 0,335 г. на на голову за добу сприяє збільшенню середньодобових приростів на 340 г., або на 116% та зменшенню витрат кормів на 1 кг приросту на 2,35 корм. од. або на 53,4%.

3. Післядія згодовування БВМД Інтер Мікс ПВ (стартер) проявляється у збільшенні середньодобових приростів свиней на 47 г. або на 9,7%, живої маси на кінець досліду на 16,43 кг або на 19,6%.

4. Згодовування молодняку свиней БВМД Інтер Мікс ПВ (стартер) сприяє збільшенню його передзабійної маси на 29,3%, маси туші - на 16,9% позитивно впливає на масу внутрішніх органів.

5. Згодовування молодняку свиней БВМД Інтер Мікс ПВ (стартер) не має вірогідного впливу на водоутримуючу здатність м'язової тканини і рН, зменшує вміст жиру, ніжність та мармуровість і підвищує інтенсивність забарвлення м'яса та вміст білка.

6. Одержані дані свідчать про високу економічну віддачу, на вкладену гривню одержується 1,77 грн прибутку. Рівень рентабельності становить 77,5%.

Список використаної літератури

біологічний активний свиня годівля

1. Автандилов Г.Г. Морфометрия в патологи /Г.Г. Автандилов // - М.: Медицина, 1973. -284 с.

2. Админа Л.Я. Микроэлементы в кормлений свиней Лесостепной зоны Украинской ССР / Л.Я. Админа, С.В. Панова // Минеральное питание сельскохозяйственных животных. - М.: Колос, 1973. - 191 с.

З. Александров С.Н. Научные основы повышения эффективности животноводства / С.Н. Александров // - Донецк: Агенство «Мультипресс», 1999. - 173 с.

4. Александров С.Н. / С.Н. Александров, С.А. Векслер, Каверза Г.И. [и др.] // Кормление сельскохозяйственных животных. Справочник. - Донецк: Донбасс, 1975. - 159 с.

5. Аликин Ю.С. Кормовая добавка на основе цеолитов и денукяеотшированных дрожжей / Ю.С. Аликин, К.Л. Мотовилов, В.П. Клименко, Л.П. Сенженко, Д.Ю. Бирюкова, Д.В. Кропачев // Матер, науч.-практ. конф. с междунар. участием «Природ, минералы на службе человека» (Минерал, среда и жизнь), Новосибирск. 1999. - Новосибирск, 1999.-С. 172-174.

6. Андин И.С. Динамика жирнокислотного состава организма молодняка кур мясных пород / И.С. Андин, В.И. Матяев, В.Г. Матюшкин, В.Н. Ломанов // Матер, науч. Конф. Мордов. гос. ун-та им. Н.П. Огарева (XXVII Огарев, чтения), Саранск, 15-19 дек., 1998. 4.4. С.-х. науки. - Саранск, 1998, - С. 94-96.

7. Андреєва Л.В. Довідник: Фізіолого-біохімічні методи досліджень у біології, тваринництві та вереринарній медицині / Л.В. Андреева, П.І Вербицький, О.І. Віщур [та ін.]. - Львів, 2004. 399 с.

8. Бакай СМ. Ферменты в медицине, пищевой промышленности и сельском хозяйстве / С.М. Бакай., В.П. Шелест // -К.:Наукова думка, 1968.-С. 3.

9. Баканов В.Н. Кормление сельскохозяйственных животных /В.Н. Баканов, В.К. Менькин. - М.: Агропромиздат, 1989. - 511 с.

10. Бакеева Е.Н. Физиологические основы кормления свиней / Е.Н. Бакеева-К., 1963.-С. 115.

11. Барило Б.С. Вплив перліту на інтенсивність росту курчат - бройлерів та якість продукції / Б.С. Барило, Я.І. Кирилів // Науковий вісник ЛНУВМБТ ім. Гжицького. - Львів, 2009. - ТЛІ, №2 (41), Ч.З. - С. 3-7.

12. Бегма Н.А. Комбинирование протеиновых компонентов в комбикормах для молодняка свиней /Н.А. Бегма // Науково-теоретичний збірник. Вісник ДАУ. - Житомир, 2008. - Вип. №2 (23), т. 1. - С. 45-52.

ІЗ. Березовський П.В. Продуктивність та забійні якості піддослідних свиней за використання нової кормової добавки «Лізовіт» у повнораціонному комбікормі. // Науково-теоретичний збірник. Вісник ДАУ. Вип. №2 (23) т. 1. Житомир, 2008. - С. 189-181.

14. Бергнер X. Научные основы питания сельскохозяйственных животных / Х. Бергнер // - М.: Колос, 1973. - 597 с.

15. Бережнюк Н.А. Хімічний склад м'яса та внутрішніх органів свиней при відгодівлі їх на раціонах з глютаміновою кислотою / Н.А. Бережнюк, О.Р. Паладійчук, Л.П. Чорнолата // Збірник наукових праць ВДАУ. - Вінниця, 2001.-Вип.9.-С. 165-168.

16. Бережнюк Н.А. Перетравність поживних речовин у овець при згодовуванні ферментного препарату Ладозим «Респект» / Н.А. Бережнюк, СВ. Максимець, Л.П. Чорнолата // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - 2009. - Т. 1 N37. - С. 168-176.

17. Белехов Г.П. Минеральное и витаминное питание сельскохозяйстенных животных / Г.П. Белехов, А.А. Чубинская // М.: Колос, 1965.-с.

18.Білокопитов О.М. Перетравність у свиней поживних речовин комбікорму з екструдатом зерна амаранту / О.М.Білокопитов, В.І. Гноєвий // «Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини», ч. 1 с.-г.науки. Вип.6 (ЗО), 2000, - С. 265-268.

19.Бірта Г.О. Розподіл ліпідів в мязовій тканині свиней // Г.О.Бірта/ Науковий вісник ЛНУВМБТ ім. Гжицького. - Львів, 2008. - ТЛО, №3 (38), Ч.З.-С. 17-19.

20. Богданов Г.А. Использование витамина В12 в комплексе с синтетическими аминокислотами при мясном откорме свиней / Г.А. Богданов, В.И. Скорятина // Под ред. М.Ф. Томме. - М.: Колос, 1973. - С. 230-243.

21. Богуславський В.М. Микроорганизмы в кормопроизводстве / В.М. Богуславський / АНССР Молдова. Отд. микробиологии.-Кишинев: Штииннца, 1990-С. 151.

22. Бойко В.І. Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин / В.і. Бойко, М.В. Лисенко. - К.: Вища школа, 1993. - 394 с.

23. Боярский Л.Г. Ферментные препараты в кормлений животных / Л.Г. Боярский, В.П. Корпгун, Р.У. Бикташев, В.К. Недзвецкий. - М.: Россельхбзиздат, 1985.-С. 110.

24. Боярский Л. Эффективность использования ферментных препаратов в рационах при откорме свиней / Л. Боярский, Н. Юмашев // Свиноводство. - ISSN 0039-713х. - 2006. - №3. - С. 10-11.

25. Братецкий Ф.Д. Ферменты зерна / Ф.Д. Братецкий - М.: Колос, 1994. -196 с.

26. Брюшинин И.Г. Рациональное кормление свиней / И.Г. Брюшинин, А.Т. Мысик. - М.: Россельхозиздат. - 1973. - 112 с.

27. Валигура В.И. Приготовление специальных силосов и эффективность их использования в кормлении супоросных и подсосных свиноматок и растущего молодняка / В.И. Валигура // Автореферат диссертации канд. с.-х. наук 06.00.02 Одесский СХИ. - О., 1967, - 18 с.

28. Вальдман А.Р. Витамины в питании животных / А.Р. Вальдман, П.Ф. Сурай [и др.] // Харьков: РИЛ «Оригинал», 1993, - 423 с.

29. Варчук С.С. Повышение доступности минеральных элементов из фитатных комплексов растительных кормов для свиней / С.С. Варчук, Н.А. Романов [и др.] // «Шляхи підвищення виробництва та поліпшення якості свинини», Харків, 1995, - С. 87-88.

30. Васютенкова Н.С. Применение стабилизированного витамина А и травяной муки при откорме свиней / Н.С. Васютенкова // Химия в сельском хозяйстве. - 1973. - №5.-С. 63-64.

31. Венедиктов A.M. Кормовые добавки / А.М. Венедиктов - М.: Агропромиздат, 1992, - 190 с.

32. Венедиктов A.M. Кормление сельскохозяйственных животных. Справочник / А.М. Венедиктов, П.И. Викторов, Н.В. Груздев [и др.] - М.: Росагропромиздат, 1988.-С. 90-93.

33. Вирощування та відгодівля свиней/ ТОВ «Єврокорм сучасна годівля». - К., 2006.-44С.

34. Герасименко В.Г. Влияние различных уровней минерального питания на биохимические показатели и продуктивность животных / В.Г. Герасименко // Автореф. дис. д-ра биол. наук. - Львов, 1981. - 40 с.

35. Грабовенський І.И. Мінеральні добавки і природні цеоліти / І.И. Грабовенський, Г.І. Калачнюк // Сировинні ресурси кормового виробництва. - Ужгород, 1982.-С. 64-80.

Зб. Гноєвий В.І. Підвищення біологічної цінності раціону свинок шляхом використання амарантового силосу / В.І. Гноєвий, Є.С. Кутіков, о.М. Познякова [та ін.] // «Науково-технічний бюлетень IT УААН», №76, Харків, 2000, - С. 21-25.

37. Гуменюк Г.Д. Параметры экструдирования коллаген- и кератинсодержащих отходов / Г.Д. Гуменюк // Вісн. аграр. науки. - 2000. - №6. - С. 65-68, 86, 88.

38. Гуцол А.В. Продуктивність та стан органів травлення молодняку свиней при згодовуванні преміксів / А.В. Гуцол // Збірник наукових праць В ДСП. - Вінниця, 1998. - Вип.5. - СІ 99-200.

39. Гуцол А.В. Ефективність мацерази в раціонах свиней при вирощуванні на м'ясо / А.В. Гуцол // Збірник матеріалів п'ятої міжвузівської науково практичної конференції аспірантів: «Сучасна аграрна наука: напрями дослідження, стан і перспективи». - Вінниця, 2005. - С. 179-180.

40. Гуцол А.В. Вплив згодовування міновіту на відтворні показники свиноматок та ріст поросят / А.В. Гуцол, В.В. Болоховський // Збірник матеріалів конференції «Україна. Комбікорми - 2007». - АР Крим, 2007. - С 42-44.

41. Гуцол А.В. Продуктивність молодняку свиней при введенні в раціон мацерази / А.В. Гуцол, В.В. Гончарук, В.В. Гончарук // Матеріали науково-практичної конференції «Проблеми становлення галузі тваринництва в сучасних умовах». - Вінниця, 2005. - С. 151-155.

42. Гуцол А.В.Відгодівельні та забійні показники свиней при згодовуванні ферментних препаратів / А.В. Гуцол, Я.І. Кирилів // Сільський господар. - 2005.- №11 -12.-С. 22-24.

43. Двинская Л.М. Витаминное питание сельскохозяйственных животных / Л.М. Двинская, Л.В. Решотова, М.В. Сорокин [и др.] // Рекомендации. - М.: Агропромиздат, 1989. - 70 с.

44. Дем'янчук В.П. Вітамінні корми в тваринництві / В.П. Дем'янчук // - К.: Урожай, 1962. - 104 с.

45. Евсеев Н.К. Рациональные способы подготовки кормов к скармливанию / Н.К. Евсеев, В.А. Бондарев. - М.: Колос, 1972. - 80 с.

46.1батуллін І.Ї. Годівля сільськогосподарських тварин / І.І.Ібатуллін - Київ, 2003. - 241 с.

47. Игнатова М. Уровень протеина и аминокислот в комбикормах для подсосных свиноматок. Равниша на протеин и аминокиселини в комбчнирани фуражи за кьрмещи свине майки / Мая Игнатова // Животновъд. науки. - 1999. - 36, №1. - С. 37-41.

48. Калачнюк Г.І. Практичні аспекта використання ріпакових кормових добавок / Г.І. Калачнюк, Р.Й. Кравців, О.Г. Калачнюк // Сільський господар. -2005.- №1/2.-С. 18-22.

49. Карунский А.Й. Ферментные препараты в рационах молодняка свиней / А.Й. Карунский // Корми і кормовиробництво. - К.: Аграрна освіта, 2002.-ВИП.49.-С. 108-111.

50. Кальницкий Б.Д. Минеральные вещества в кормлении животных / Б.Д. Кальницкий. - Л.: Агропромиздат, 1985. - 207 с.

51. Кириллов М.П. Препараты биологически активных веществ нового поколения в составе комбикормов для сельскохозяйственных животных / М.П. Кириллов // Труды ВИЖа. - Дубровицы, 2004. - Вып.62. - Т.З.-С. 300-306.

52. Кононенко С. Премиксы, обогащенные ферментами в рационах для свиней / С. Кононенко // Свиноводство. -2006. - №1.-С. 10-11.

53. Кузнецов С. Минеральные вещества и витамины для производства премиксов / С. Кузнецов, С. Фраппа // Комбикорма. - 2000, - №4.-С. 35-37.

54. Кузнецов С.Г. Потребление корма и продуктивность животных / С.Г. Кузнецов, Т.С. Кузнецова // Зоотехния. - 1999. - №2.-С. 1-16.

65. Кулик М.Ф. Продуктивність і зміни внутрішніх органів свиней при використанні в раціоні нової кормової добавки / М.Ф. Кулик, І.М. Величко, Л.Р. Мазуренко [та ін.] / Наукові праці В ДСП. - Вінниця, 1996. - Вип.З.-С. 153-158.

56. Кокорев В.А. Обмен минеральных веществ у животных / В.А. Кокорев, А.Н. Федаев, СТ. Кузнецов [и др.] - Саранск, 1999. - 378 с.

57. Клиценко Г.Т. Минеральное питание сельскохозяйственных животных / Г.Т. Клиценко. - К.: Урожай. - 1975. - 184 с.

58. Максаков В.Я. О кормосмесях и премиксах для свиней / В.Я. Максаков // Животноводство. -1986. - №7. - С. 37-40.

59. Максаков В.Я. Годівля сільськогосподарських тварин / В.Я. Максаков, М.І. Мосолов, О.І. Бондарев [та ін.] // - К.: Урожай, 1987. - 168 с.

60. Новгородська Н.В. Вплив зміни співвідношення між цинком і марганцем на продуктивну дію раціонів свиней / Н.В. Новгородська // Корми і кормовиробництво. - К.: Аграрна наука, 2002. - Вип.49. - С. 126-128.

61. Новгородська Н.В. Вплив різних доз цинку і марганцю на мікроелементний склад м'яса та внутрішніх органів свиней / Н.В. Новгородська // Збірник матеріалів ІУ міжвузівської науково-практичної конференції аспірантів: «Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи». - Вінниця, 2004. - СІ99-200.

62. Новые исследования по использованию ферментов фитазы, витамина Д, фосфора. Съезд птицеводов СГТІА // Комбикормовая промышленность. -1996. - №5.

63. Овсянников А.И. Основы опытного дела в животноводстве / А.И. Овсянников - М.: Колос, 1976. - 304 с.

64. Петрухин И.В. Корма и кормовые добавки / И.В. Петрухин. - М: Росагропромиздат, 1989. - 526 с.

65. Повозніков М.Г. Баланс енергії в організмі молодняку свиней при згодовуванні різних злакових концентрованих кормів / М.Г. Повозніков, В.СХаркавлюк // Науковий вісник ЛНУВМБТ ім. Гжицького. - Львів, 2008.-Т.10, №3 (38), Ч.З.-С. 134-138.

66. Повозніков М.Г. Ефективність використання Варварівського родовища в раціонах телят / М.Г. Повозніков, А.Т. Цвігун, О.І. Любинський // Вчені аграрники сільськогосподарському-виробництву. - Чернівці, 1993. - С. 291-292.

67. Полішук О.В. Вплив тривалого згодовування трави люцерни на гістологічні показники шлунка свиней / О.В. Поліщук, Р.А. Чудак, Л.І. Пастернак [та ін.] // Збірник наукових праць ВДАУ. - Вінниця, 2001. - Вип.9. - С. 156-160.

68. Степанов В.И. Свиноводство и технология производства свинины / В.И. Степанов, Н.В. Михайлов - М.: Агропромиздат, 1991. - С. 243-265.