Проект використання земель Одринської сільської ради Нововодолазького району Харківської області

/

/

Вступ

Земля - основне національне багатство України, яке перебуває під особливою охороною держави [2]. Земля є територіальним базисом для усіх видів діяльності населення, тобто не існує жодних видів діяльності суспільства, які б не були пов'язані з землекористуванням. Саме тому земля має особливий статус за законодавством України.

Обмеження та порушення прав суб'єктів землекористування та власності на землю може завдати їм невиправної шкоди.

Виключно важливе значення землі в усіх сферах життєдіяльності суспільства зумовлює закріплене на конституційному рівні відокремлення землі від усіх інших об'єктів нерухомості, затвердження принципів її особливої охорони з боку держави. Зміст особливої охорони полягає в законодавчому запровадженні певних обмежень правомочностей власників землі. Об'єктом права власності є не земеля взагалі як фізичний об'єкт матеріального світу, а земельна ділянка як частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. На відміну від інших об'єктів права власності, щодо яких власник може на свій розсуд здійснювати будь-які дії (змінювати місцезнаходження, споживати, знищувати, псувати, покинути), земельна ділянка, по-перше, обов'язково має використовуватися, по-друге, має використовуватися виключно за цільовим призначенням, визначеним кадастровою документацією. Обмежений круг суб'єктів права власності на землю, розмір земельних ділянок, які можуть перебувати у приватній власності громадян [17].

Трансформація земельних відносин завжди, на всіх етапах еволюції людської цивілізації, належала до найскладніших проблем і найважливіших напрямів реалізації соціально-економічної політики взагалі та аграрної зокрема. Це зумовлено тим, що реформування торкається, насамперед, питань власності на землю, тобто володіння, користування і розпорядження землею як основним засобом виробництва в сільському господарстві й просторовою базою розміщення всіх продуктивних сил [27].

Створення нової системи земельних відносин на основі приватної власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави та гарантій прав на неї стали ключовим моментом всієї економічної реформи.

За порівняно короткий строк в Україні в основному створено земельне законодавство перехідного періоду, відповідно до якого відбувається реформування земельних відносин.

За період реформування земельних відносин, які здійснюються в Україні, земля у нашій державі стає товаром, має визначену ціну, продається й купується, крім земель сільськогосподарського призначення, набула економічного змісту капіталу - дає прибуток, із нею здійснюють різні операції на засадах товарно-грошових і правових відносин, користування землею платне.

Створення та функціонування ефективної земельної політики в нових ринкових умовах і приватної власності на землю, крім адміністративно-правового регулювання, потребують всебічного, адекватного й глибокого осмислення всього процесу реформування земельних відносин, створення унікального організаційно-правового механізму реалізації суспільних відносин у сфері землевпорядкування і землекористування, забезпечення системи заходів щодо ефективного і раціонального використання землі та здійснення охоронних заходів.

З часу проведення земельної реформи згідно із постановою Верховної ради України «Про земельну реформу» (1990 р.) у нашій державі практично сформовано новий земельний лад.

За період з 1994 по 2004 рік, незважаючи на суперечливість оцінок його результатів, зроблено перший вагомий крок до реалізації кінцевої мети земельної рефоми, яка полягає в безоплатній передачі землі у власність тим, хто на ній працює, формуванні платних орендних відносин і ринку земель.

Подальше вдосконалення земельних відносин, спрямоване на розвиток ринкових відносин в аграрній сфері економіки, сприятиме реалізації громадянами повною мірою своїх прав щодо розпорядження земельною ділянкою або земельною часткою (паєм), що у поєднанні з відповідним економічним механізмом забезпечить підвищення ефективності використання земель і поліпшення результатів господарської діяльності реформованих сільськогосподарських підприємств [27].

При розробці дипломного проекту використання земель Одринської сільської ради Нововодолазького району Харківської області була вивчена спеціальна література, а також використані метеріали спеціальних обстежень (грунтових, геоботанічних, землевпорядних), дані про природно-кліматичні умови, матеріали грошової оцінки земель та інші документи.

1. Нормативно-правова та методична база регулювання земельних відносин

Реформування земельних відносин - процес складний і багатогранний. Він охоплює всі галузі економіки й сфери суспільного життя, тому найважливіша складова земельної реформи - її правове забезпечення. Органами законодавчої та виконавчої влади нашої країни протягом періоду проведення земельної реформи прийнято ряд важливих законодавчих і нормативно-правових актів щодо реформування земельних відносин, в тому числі тих, які врегульовують питання розвитку ринку земель.

Конституція - Основний Закон України, прийнята 28 червня 1996 року на п'ятій сесії Верховної Ради України, закріпила в Україні право власності на землю громадян, юридичних осіб і держави. Нею визначено, що всі суб'єкти права власності рівні перед законом і охороняються законом.

Статтею 14 Конституції у формі загальних засад закріплюються конституційні положення щодо землі, які створюють принципово нову конституційну основу в нашій державі як для галузевого земельного законодавства, так і для господарської системи в цілому [19].

З часу набрання чинності оновленим Земельним кодексом минуло три роки, але за цей період у нього внесено чимало змін, прийнято ряд інших Законів і підзаконних актів, які стосуються здебільшого врегулювання інтересів окремих груп суб'єктів земельних відносин.

Після проголошення незалежності України та прийняття Конституції України право власності на землю стало гарантованим, а форми власності такими, як у всіх цивілізованих країнах: приватна, державна та комунальна. Основний Закон вперше за всю історію нашої держави визнає землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, земля відповідно до Конституції є основною матеріальною і фінансовою базою суспільства.

Програмним документом подальшого реформування земельних відносин на основі раціонального й ефективного використання землі, формування збалансованого механізму регулювання земельних відносин і державного управління земельними ресурсами, гарантування права власності на землю став Указ Президента України «Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки» від 30.05.2001 року. Цей документ давав аналіз попередніх етапів реформування й визначав завдання майбутніх перетворень у сфері земельних відносин [20]. Ним схвалено основні напрями земельних відносин, що передбачають розвиток ринку земель як необхідного засобу раціоналізації використання земель. Крім того, зазначається, що розвиток ринку земель на засадах поєднання суспільних та приватних інтересів, законності й прозорості проведення земельної реформи вимагає функціонального відокремлення ринку земель сільськогосподарського призначення від іншого призначення [27].

Земельний кодекс України був прийнятий 25 жовтня 2001 року. Відповідно до його положень і згідно з Основними напрямами земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки накреслено шляхи подальшого розвитку законодавчої бази у галузі реформування земельних відносин. Було прийнято близько 50 законодавчих та нормативно-правових актів [20].

Земельний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2002 року. Цей документ вносить такі зміни. По-перше, вводить приватну власність громадян на землю для заняття підприємницькою діяльністю. До цих пір ніде, крім фермерського господарства, нею не можна було займатися. По-друге, розширено кількість землі, яка може перебувати у приватній власності або постійному користуванні громадян і юридичних осіб. Так, фермер міг мати 50 га землі сільськогосподарського призначення, а згідно з новим Кодексом - 100 га (ця площа може бути збільшена у разі спадкування відповідно до закону). У власність для ведення селянського господарства громадяни могли одержати раніше до 60 соток, а тепер - до 2 га. По-третє, земельний кодекс визнав землю товаром, який може бути придбаний на основі міни, спадкування, дарування та інших цивільно-правових угод, і встановив перелік осіб, що можуть купувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення. По-четверте, громадяни, які мають земельні ділянки у власності, за винятком фермерського й товарного господарства, можуть укладати цивільно-правові земельні угоди. По-п'яте, встановлено мораторій на продаж земельних ділянок для ведення товарного виробництва, фермерського господарства та на земельні частки (паї) до 1 січня 2005 року.

Гострі дискусії відбуваються навколо мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення та ліквідацію відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення шляхом міни (пункти 14, 15 розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України).

Проте подальший розвиток ринкових відносин за умови продовження мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, встановлений Земельним кодексом України, неможливий. Це призведе до затягування земельної реформи та розвитку прозорого ринку земель, припинення інвестиційних процесів в агропромисловому комплексі.

За 2003-2004 роки були прийняті такі основоположні для земельних відносин Закони України, як: «Про землеустрій», «Про особисте селянське господарство», «Про фермерське господарство», «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про оренду землі», «Про оцінку земель», «Про розмежування земель державної та комунальної власності»,» Про державну експертизи землевпорядної документації», «Про ратифікацію Угоди про позику між Україною та міжнародним банком реконструкції та розвитку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Ці Закони і нормативно-правові акти спрямовані на поглиблення й завершення земельної реформи, розбудови цивілізованих ринкових земельних відносин [20].

У міру переходу української економіки до ринку зростає значення оцінки земель як ресурсного потенціалу і просторової бази існування людини, а також оцінки ринкової вартості земельних ділянок. Точність визначення вартості землі є критичним елементом ефективної системи податкової оцінки. Вона - одна з умов правильності оцінки вартості освоєних земельних ділянок і гарантує, що кожний землевласник та землекористувач сплатить свою справедливу частку податку. Об'єктивна оцінка землі забезпечує правильність прийняття рішень у галузі землекористування не тільки в державному, але й у приватному секторі.

Грошова оцінка земельних ділянок як складова державного земельного кадастру поділяється на два види: нормативну й експертну. Критерії такого поділу - призначення грошової оцінки та методика проведення грошової оцінки. Нормативну грошову оцінку земельних ділянок використовують для визначення розміру земельного податку, мінімального розміру орендної плати, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Потреба в нормативній оцінці виникає, коли необхідно одночасно оцінити велику кількість земельних ділянок або територію міста у цілому. Вона більш стабільна, ніж експертна, і базується на узагальнених даних, що відображають потенційну вартість землі.

Правовою основою проведення нормативної оцінки є норми чинного Земельного кодексу України щодо оподаткування земель, відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, охорони земель, а також Закону України «Про плату за землю» [7]. Відповідно до вимог чинного законодавства України органи державної влади чи органи місцевого самоврядування приймають рішення про проведення нормативної грошової оцінки на території села, селища, міста. її здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а також суб'єкти господарювання, які мають ліцензії на проведення землеоціночних робіт і залучаються до здійснення оцінки на основі договору із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів [13] і Методики грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) [14].

Згідно з пунктом першим статті 201 Земельного кодексу України [2] грошова оцінка земельних ділянок здійснюється на рентній основі по всій Україні, в Автономній Республіці Крим, областях, адміністративних одиницях, господарствах і окремих земельних ділянках. Основою визначення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є рентний дохід, що утворюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної у 1988 році. Основою грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення є капіталізований рентний дохід, який визначається відповідно до функціонального використання і місця розташування земельних ділянок. Основою грошової оцінки земель населених пунктів є капіталізація рентного доходу, що виникає завдяки розташуванню населеного пункту в загальнодержавній, регіональній та місцевій системах виробництва і розселення, облаштуванню його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних й інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання.

Спрямування здійснюваної в Україні земельної реформи полягає у створенні умов для розвитку інституту приватної власності на землю, приватизації землі, переведення земельних відносин на ринкові засади.

Серед основних напрямів розвитку, стабільного функціонування і регулювання розвиненого ринку землі особливе місце займає розвиток землеоціночної діяльності в ринкових умовах [21].

Частиною 4 статті 201 Земельного кодексу визначено, що експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок [2].

Експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (ймовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об'єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди [10].

Проведення експертної грошової оцінки регламентується Методикою експертної грошової оцінки земельних ділянок. Оскільки Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення регламентувала проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок лише несільськогосподарського призначення, для врегулювання питання здійснення експертної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, присадибних земельних ділянок, земельних ділянок для гаражного і дачного будівництва, права користування (оренди) земельними ділянками Держкомземом було розроблено Методику експертної грошової оцінки земельних ділянок, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року №1531.

Прийняття даного нормативного акта дає можливість створити реальні умови для функціонування ринку земель усіх категорій, системи іпотечного кредитування, сприятиме реформуванню відносин власності на селі та розвитку інфраструктури аграрного сектора [10]. Ця Методика регламентує проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок усіх категорій земель при укладанні цивільно-правових угод та переоцінці основних фондів для бухгалтерського обліку згідно із законодавством. Об'єктами оцінки є земельні ділянки або їхні частини, права, зобов'язання та інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням землею.

На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року №1531 був розроблений Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок. Його застосовують для здійснення експертної грошової оцінки при укладанні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок, у тому числі для цілей справляння державного мита, крім угод оренди, дарування та довічного утримання [16]. Тобто при нотаріальному посвідченні цивільно-правових угод оренди, дарування і довічного утримання державне мито повинне стягуватися від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на торги» від 16.05.2002 року №648 прийнята відповідно до статті 136 Земельного кодексу України. Положенням встановлюється механізм складання технічного паспорта земельної ділянки несільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, визначеної для продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) суб'єктам підприємницької діяльності під забудову. У технічному паспорті відображаються відомості про: розмір земельної ділянки, її місце розташування, належність до державної чи комунальної власності, грошову оцінку земельної ділянки та її стартову ціну, природний і господарський стан, цільове призначення, та інші відомості [12].

Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 року є одним із базових у сфері ринкових відносин в Україні. Він врегульовує проведення оцінки земель у нашій державі відповідно до норм Земельного кодексу України, Законів України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про плату за землю», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» з дотриманням положень міжнародних стандартів оцінки. Визначає також засади здійснення оцінки земель, дає змогу вдосконалити державну політику щодо плати за використання земель, сприятиме розвитку цивілізованого ринку земель, зокрема запровадженню системи іпотечного кредитування.

Закон України «Про оренду землі» («Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» (нова редакція) від 02.10.2003 р. №1211-IV) [6] забезпечує механізм спрямування коштів від оренди землі, що є необхідною умовою здійснення ефективної регіональної політики держави, створення фінансової бази діяльності для органів місцевого самоврядування. Оренда землі на перехідний період залишатиметься основною формою використання землі господарюючими суб'єктами.

Мета Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 року - запобігання правопорушенням у галузі земельних відносин, а також правове забезпечення вжитих заходів щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства.

Закон України «Про охорону земель» від 19.06.2003 року спрямований на регулювання правовідносин у сфері охорони й ефективнішого та раціональнішого використання земель, відтворення їхньої родючості й інших функцій грунтового покриву з метою ефективного розв'язання завдань продовольчої та екологічної безпеки життєдіяльності суспільства, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України.

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, акціонерним товариствам на праві колективної власності [20].

Паювання сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність, становило зміст другого етапу земельної реформи. Цей етап практично завершено.

Можливість реалізувати право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, врегульовує Указ Президента України «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21.04.1998 року, яким встановлено, що у разі відчуження шляхом купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, переважне право на його придбання мають члени колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, а також селянських (фермерських) господарств та громадяни, які мають право створити їх.

Становлення ринку сільськогосподарських земель набуло подальшого законодавчого забезпечення з уведенням в дію наказу Державного комітету України по земельних ресурсах «Про розвиток ринку землі в Україні» від 15 травня 2000 року, згідно з яким із 1 серпня 2000 року розпочався продаж на конкурентних засадах земельних ділянок, що перебувають у власності юридичних осіб і громадян, та прав на них (у тому числі права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом).

Проте в грудні 2000 року були внесені зміни до вищезгаданого наказу, відповідно до якого встановлено, що громадяни та фізичні особи можуть реалізувати земельні ділянки, права власності на які вони вже набули, але втратили можливість продавати право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом.

Конфлікт між власністю на землю, посвідченою державним актом, і паєм, посвідченим земельним сертифікатом, розв'язався з уведенням в дію Закону України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)» від 18 січня 2001 року. Законом встановлено, що власники земельних часток (паїв), посвідчених земельним сертифікатом, тимчасово не можуть укладати угоди щодо їх купівлі-продажу, дарування або іншим способом відчужувати земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб.

Таким чином, якщо треба продати земельний пай, то необхідно здійснити відведення земельної ділянки в натурі й одержати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку [27].

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України 11.04.2002 року прийняв Постанову «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб», цим документом визначається механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи [11].

Основна мета Закону України «Про землеустрій» - забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. У Законі визначаються соціально-економічні та екологічні заходи, спрямовані на регулювання земельних відносин і раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин та розвитку продуктивних сил [20]. У разі організації нових землеволодінь і землекористувань відповідно до Закону України «Про землеустрій» необхідно керуватись принципом обов'язковості землеустрою про складанні проектів землеустрою. Головна увага повинна приділятися розмірам агроформувань (не менше 1,5 тис. га), термінам оренди (від п'яти років і більше) та стабільності землекористування [29].

Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року - це спеціальний нормативно-правовий акт, який регулює відносини іпотеки, а також інші, пов'язані з ними відносини, що виникають у зв'язку з формуванням вторинного ринку іпотечного кредитування.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення, виконання, оприлюднення і реалізації інших прав юридичних та фізичних осіб стосовно рухомого майна, а також сферу дії обтяження та порядок відчуження предмета обтяження. Відповідно до Закону передбачається реєстрація самих обтяжень в Державному реєстрі.

Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» передбачається порядок розмежування земель державної та комунальної власності, тобто встановлення меж земельних ділянок і закріплення їх у натурі (на місцевості), у разі необхідності визначаються земельні сервітути, обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку. Він визначає перелік земель державної та комунальної власності, повноваження органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування.

Закон України від 15.06.2004 року «Про ратифікацію Угоди про позику (Проект «Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру») між Україною та міжнародним банком реконструкції та розвитку» закріплює юридично оформлену позику Міжнародного банку реконструкції та розвитку для фінансування проекту видачі державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру, передбачає допомогу в проведенні приватизації земель державних та колективних сільськогосподарських підприємств, організацій шляхом передачі їх працівникам цих підприємств із видачею державних актів на право власності на землю [20].

Указ Президента України «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» від 17.02.2003 року №134/2003 регулює питання захисту права власності, вдосконалення системи обліку земельних ділянок та нерухомого майна, а також створення сприятливих умов для розвитку ринкових відносин та активізації інвестиційної діяльності в Україні [9].

Закон України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» врегульовує відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень і правових чинників щодо нерухомості (крім повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, а також встановлює обов'язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Не зареєстровані речові права на нерухоме майно виключають будь-які цивільно-правові угоди щодо нерухомого майна [20].

Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 року №1457-IV визначає правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування [7].

Незважаючи на те, що правове поле земельної реформи в основному створено, для завершення всіх перетворень у сфері земельних відносин цього ще недостатньо. Потрібно ще багато працювати всім фахівцям і науковцям над питанням вдосконалення чинного законодавства, узгодження правових норм, які регулюють земельні відносини й містяться в різних кодексах України.

У зв'язку з вищезазначеним необхідно доопрацювати Земельний кодекс України щодо вдосконалення управління землями державної власності, внести зміни і доповнення до законодавчих актів «Про порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення», «Про планування і забудову територій», «Про основи містобудування», розробити й прийняти Закони «Про земельні сервітути», «Про державну інвентаризацію земель», «Про удосконалення управління використанням і охороною земель державної власності в перехідний період до ринкових земельних відносин», «Про порядок встановлення меж адміністративно-територіальних утворень», «Про державний земельний (іпотечний) банк», «Про іпотечні цінні папери» тощо.

Головною метою прийняття вказаних правових документів повинні стати високоефективне прибуткове використання земель усіх форм власності та забезпечення додаткових надходжень до державного і місцевих бюджетів.

2. Соціально-економічна та природно-кліматична характеристика одринської сільської ради Нововодолазького району Харківської області

Загальна характеристика. Територія Одринської сільської ради розміщена в північнiй частині Нововодолазького району Харкiвської області (рис. 1).

Зовнішня межа земель сільської ради в пiвнiчнiй, північно-східній частині проходить із землями Жовтневого держлiсгоспу та землями КСП «Березiвка «Харкiвського району, східна частина - із землями Рокитянського училища-агрофiрми Нововодолазького району. З півдня територія Одринської сільської ради межує з землями Жовтневого держлiсгоспу. Пiвденно західна частина сільської ради межує з Староводолазькою сiльською радою. Західна та пiвнiчно-захiдна частини сільської ради межують із землями Валкiвського району. Загальна площа сільської ради складає 3650,3 га.

Територія сільської ради складається з одного масиву, витягнутого з півночі на південь на протязі 9,0 км, з трьома населеними пунктами - селом Одринка на відстані 25 км від районного центру сел. Нова Водолага, селами Пластунiвка та Кут.

Кількість населення в с. Одринка складає 565 мешканцiв. В населеному пункті налічується 305 дворiв. Площа населеного пункту складає 492,8271 га.

В населених пунктах Пластунiвка та Кут кількість населення складає 52 та 46 чоловiк. Населені пункти налічують 34 двори та 33 двори, їх площі складають 28.1 га та 28.2 га відповідно.

Основною структурно-планувальною одиницею населених пунктiв є малоповерхова забудова садибного типу.

За функціональним призначенням територія села Одринка поділяється на сельбищну та виробничу. На виробничiй територiї зосередженi громадська забудова та господарський двiр сiльськогосподарського пiдприємства.

Село електрифіковане та частково газифiковане i телефонiзоване.

Підгрунтові води залягають, як правило, на глибині понад 3 метри. Небезпечні геологічні процеси відсутні.

Селищна рада розташована в межах природних зон і підзон: лісостепу, степу. В геоструктурному відношенні територія знаходиться в межах Дніпровсько-Донецької западини.

Територія Одринської сiльської ради входить в склад центрального середньозволоженого агрокліматичного району Харківської області. Даний район характеризується помірно-континентальним кліматом. Сума плюсових температур за період з середньосуточними температурами повітря вище +10 - 2700°. Кількість опадів за цей період складає 270 мм. Гідротехнічний показник дорівнює 1,0 (коефіцієнт).

Хід середньомісячних температур повітря на протязі року показаний в таблиці 1.

Середньомісячна і середньорічна температура повітря (в градусах)

З переходом середньодобової температури повітря через 0є починається зимовий період, який триває в середньому 123 дні.

Стійкий сніговий покрив утворюється в середньому 15 грудня і досягає максимума до другої половини лютого. Середня висота снігового покриву 18 см, тривалість його залягання - 85 днів. Середня глибина промерзання грунту 65 см, мінімальна 39 см, максимальна 120 см. Опадів взимку випадає небагато - приблизно 20-25% річної кількості (табл. 2). Вони випадають в основному у вигляді снігу.

Самим холодним місяцем району є січень. Середньомісячна температура повітря в січні -7,2є. Абсолютний мінімум температури -35є спостерігається також в січні.

Тривалість безморозного періоду 160 днів, вегетаційного - 175 днів. Випаровування на території району практично не перевищує кількості опадів, а їх в середньому за рік випадає 536 мм. Розподіл опадів по місяцям показано в таблиці 2.

Середньомісячна кількість атмосферних опадів в мм

Із даних таблиці видно, що найбільша кількість опадів випадає в літній і, частково, у весняний періоди (травень - серпень), що співпадає з періодом максимального росту сільськогосподарських культур і посівів озимини.

Найбільш сильні вітри спостерігаються в лютому місяці, найбільш слабі - в липні. Вцілому кліматичні умови району по кількості тепла і вологи сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур.

Характеристика використання земельного фонду. Площа земель Одринської сільської ради складає 3650,30 га. На території сільської ради розташовані землі, які перебувають в оренді в СВК «Хлiбороб», їх площа становить 2390,40 га, площа земель села Одринка - 492,80 га, села Пластунiвка - 28,10 га, села Кут - 28,20 га. Землі запасу налічують 681,79 га, із них: сільськогосподарського призначення - 650,59 га, в тому числі: ріллі - 108,70 га, сіножатей - 17,49 га, пасовищ - 524,40 га. За лісогосподарськими підприємствами закріплено 61,70 га. Ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд займають 118,54 га. Землі автомобільного транспорту - 21,20 га та землі під закладами, установами, організаціями - 1,88 га.

Розподіл земель сільської ради за власниками землі і землекористувачами наведено у таблиці 3. З неї видно, що землі СВК «Хлібороб» займають площу 2390,40 га, що становить 65,48% від усієї площі земель сільської ради.

Землі, які надано у власність та користування громадян становлять 493,33 га, відповідно 13,5%.

Землі запасу не надані у власність і користування займають площу 681,79 га (18,6%), до них відносяться землі запасу, резервні території села та землі загального користування. Землі державної власності, що перебувають у постійному користуванні - 82,9 га, це 2,3%, до них відносяться РДУ по сільській раді - 21,2 га і землі Жовтневого лісгоспу - 61,7 га.

Відповідно до Земельного кодексу України всі землі за цільовим призначенням підлягають на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

г') землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування, можуть бути в запасі.

Виходячи з вищезгаданого, земельний фонд Одринської сільської ради на 2005 рік використовується за наступним цільовим призначенням (табл. 4).

Структурний розподіл земель Одринської сільської ради за категоріями

Розподіл земельного фонду сільської ради за формами власності приведено в таблиці 3.

Згідно статті 78 Земельного кодексу [2] земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Всі форми власності є рівноправними.

Виходячи з структури розподілу земель за формами власності видно, що землі державної власності складають 43,75% від загальної площі, тобто 1597,30 га, а землі приватної власності - 56,24%, що відповідає 2053,00 га.

Характеристика грунтового покриву. По сільській раді було проведене детальне обстеження грунтового покриву сільськогосподарських угідь.

Відповідно до прийнятого в Україні агровиробничого групування грунтів, на території Одринської сільської ради було виділено 26 агровиробничих груп грунтів, які включають такі агрогрупи:

· Темно-сірі опідзолені важкосуглинкові грунти - 40е;

· Темно-сірі опідзолені середньосуглинкові грунти - 40д;

· Чорноземи опідзолені слабозмиті важкосуглинкові - 49е;

· Чорноземи опідзолені слабозмиті легкоглинисті - 49 л;

· Темно-сірі опідзолені слабозмиті супіщані грунти - 49`в;

· Темно-сірі опідзолені слабозмиті середньосуглинкові грунти - 49`д;

· Темно-сірі опідзолені слабозмиті важкосуглинкові грунти - 49`е;

· Темно-сірі опідзолені середньозмиті середньосуглинкові грунти - 50`д;

· Темно-сірі опідзолені середньозмиті важкосуглинкові грунти - 50`е;

· Темно-сірі опідзолені сильнозмиті легкосуглинкові грунти - 51`г;

· Темно-сірі опідзолені сильнозмиті середньосуглинкові грунти - 51`д;

· Темно-сірі опідзолені сильнозмиті важкосуглинкові грунти - 51`е;

· Чорноземно-лучні середньосуглинкові грунти - 133д;

· Чорноземно-лучні важкосуглинкові грунти - 133е;

· Лучно-болотні неосушені грунти - 141;

· Опідзолені намиті середньосуглинкові грунти - 208д;

· Опідзолені намиті важкосуглинкові грунти - 208е;

· Переміщені легкосуглинкові грунти - 212`г;

· Переміщені середньосуглинкові грунти - 212`д;

· Переміщені важкосуглинкові грунти - 212`е;

· Світло-сірі і сірі опідзолені слабозмиті супіщані грунти - 37в;

· Світло-сірі опідзолені середньозмиті середньосуглинкові грунти - 38д;

· Чорноземи опідзолені важкосуглинкові - 41е;

· Темно-сірі опідзолені важко суглинкові на глинах - 44е;

· Темно-сірі опідзолені слабозмиті легкосуглинкові грунти - 49`г;

· Муловато - болотні і заплавні грунти - 141'.

Структура грунтового покриву сільськогосподарських угідь в розрізі агровиробничих груп грунтів наведена в таблиці 5.

Найбільш розповсюдженими грунтами на території Одринської сільської ради є темно-сірі опідзолені важкосуглинкові грунти (шифр агрогрупи - 40е), вони займають 979,7 га (34,41%), темно-сірі опідзолені слабозмиті важкосуглинкові грунти (шифр агрогрупи - 49`е) - 892,2 га, тобто 31,34% від площі сільськогосподарських угідь. Вони мають легкий механічний склад з вмістом гумусу 3,3 - 4,2%. Дані грунти переважно придатні для вирощування овочевих, кормових і зернових культур.

Грунти з шифрами агровиробничих груп 40д, 49е, 49 л, 50е, 50`е, займають від 1 до 10% від площі сільськогосподарських угідь. Вони мають менший вміст гумусу (1,9%).

Яружно - балочна мережа представлена розмитими грунтами і виходами рихлих порід до 4,6% площі угідь.

Ососбливо цінними землями на території сільської ради є землі з шифрами агровиробничих груп грунтів - 40е, 41е, 41 л, 49`е.

Структура грунтового покриву в розрізі сільськогосподарських угідь

Необстежено 228,58 47,06 2,1 179,42

3. Реформування земельних відносин на території Одринської сільської ради

Кадастрова оцінка території. Земельний кадастр - це багаторівнева задокументована система пізнання середовища існування людини, створена з метою управління земельними ресурсами на основі вивчення окремої просторової одиниці - земельної ділянки [2].

До системи заходів державного земельного кадастру входять реєстраційні, облікові і оцінювальні роботи.

Земельні ділянки підлягають облікоу, який проводиться за кількісними та якісними ознаками. Кількісний облік відокремлює землі: в межах населених пунктів та поза ними, зрошені та осушені землі, землі за формами

та категоріями, за терміном користування. Якісний облік проводиться за всіма категоріями земель і містить: класифікацію всіх земель за придатністю до сільськогосподарського виробництва і земель населених пунктів; характеристику земель за товщиною гумусного горизонту, вмістом гумусу та інших поживних речовин, механічним складом, зволоженістю; характеристикою кормових і лісових угідь.

Земельно - облікові роботи утворюють кількісну базу для проведення земельно-оцінювальних робіт. Якісну оцінку грунтів або їх бонітування виконують по кожній конкретній оцінювальній одиниці, якою може бути окрема грунтова відмінність. В результаті якісної оцінки грунтів кожна таксономічна одиниця отримує свою балову оцінку, якою визначається бонітетний даного грунту.

Територію сільської ради представляють в основному темно-сірі опідзолені 1871,90 га (51,2%) і 112,04 га (0,8%) чорноземи типові, які детально описані вище. У таблиці 6 наведено площі і відповідно бали бонітету по сільськогосподарським угіддям.

Агровиробничі групи грунтів по угіддях і їх бали бонітету (по сільській раді)

Використовуючи дані бонітування грунтів, виконують економічну оцінку земель сільськогосподарських угідь за трьома економічними показниками:

продуктивністю;

окупністю витрат;

диференційним доходом.

Матеріали бонітування грунтів, економічної оцінки земель і територій, генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів служать інформаційною базою для грошової оцінки земель.

Земельно - оцінювальні роботи є основою для земельного кадастру.

За їх результатами складаються кадастрові плани, карти, профілі, кадастрові текстові матеріали. Ці документи містять інформацію про межі адміністративно-територіальних утворень, меж землеволодінь і землекористувань з даними про власників або користувачів; правовий режим земель, їх кількість, якість, вартість, про власників і користувачів на міських та сільських територіях.

Проведення грошової оцінки сільськогосподарських угідь. Грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі продажу земельної ділянки, та права оренди, визначені ставок земельного податку, ціноутворення, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів [25].

Грошова оцінка земель стала життєво необхідною для економіки усієї держави.

Відповідно до ст. 201 Земельного кодексу України та залежно від призначення й порядку проведення грошова оцінка земель поділяється на нормативну та експертну.

Нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання, раціонального використання та охорони земель тощо.

Порядок і процедура здійснення нормативної грошової оцінки передбачені наступними чинними нормативно-правовими актами України.

Нормативна грошова оцінка земель здійснюється відповідно до Методик [13, 14] та Порядку [15].

Процедура нормативної грошової оцінки земель включає збір і аналіз вихідних даних про земельні ділянки, економічних, соціальних, фізичних чинників, що впливають на її вартість; узгодження результатів грошової оцінки та їх затвердження в установленому порядку.

Для цього використовуються дані реєстрації права власності та права користування землею, матеріали державного земельного кадастру (облік кількості та якості земель, бонітування, економічної оцінки земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, інвентаризації земель, зонування території міста та ін.

Інформаційною базою для грошової оцінки сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування грунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

Статтею 23 Закону України «Про плату за землю» [4] передбачено, що грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації. Постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення індексації грошової оцінки земель» від 12 травня 2000 року №783 затверджено Порядок проведення індексації грошової оцінки земель.

Індекс інфляції року визначає Держкомстат України. Якщо К_і не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Грошова оцінка земель сільськогосподарських угідь індексується з липня 1995 року станом на 01.01.2005 р. коефіцієнт індексації складає 2,465, який визначається з добутку коефіцієнтів інфляції за 1996 рік - 1,703, за 1997 рік - 1,059, за 1998 рік - 1,066, за 1999 рік - 1,127, за 2000 рік - 1,182, за 2001 рік - 1,020, за 2002-2004 роки - 1,00. Загальний коефіцієнт індексації складає 2,465.

Грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення визначається окремо по земельних ділянках, зайнятих під сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища) та земельних ділянок під господарськими виробничими дворами, а також шляхами та прогонами.

Грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь проведена окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, сіножатями і пасовищами.

Таксономічною одиницею грошової оцінки земель є агровиробничі групи ґрунтів, які розраховані на підставі аналізу площ ґрунтів та сільськогосподарських угідь (див. табл. 6).

У відповідності до Методики та з метою забезпечення співставлення результатів грошової оцінки сільськогосподарських угідь всі розрахунки проведені в цінах за станом на 1.07.1995 р. з подальшою їх індексацією.

Сільськогосподарські угіддя оцінювалися за диференціальним рентним доходом по агровиробничих групах ґрунтів в розрізі угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей та пасовищ) по 01 Валківському земельно-оціночному району Харківської області.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь визначалася як добуток річного рентного доходу за економічною оцінкою по виробництву зернових, ціни на зерно і терміну його капіталізації за формулою:

Гоз = Рздн х Ц х Тк, (1)

де: Гоз - грошова оцінка гектара відповідних сільськогосподарських угідь (грн.);

Рздн - загальний рентний доход на відповідних сільськогосподарських угіддях (ц);

Тк - термін капіталізації рентного доходу (в роках), який встановлюється на рівні 33 років.

По кожному з оцінюваних видів угідь визначався середньозважений диференціальний рентний доход по агровиробничих групах ґрунтів на основі шкал економічної оцінки земель (див. «Шкали оцінки земель Київської області»).

Після відповідних розрахунків середньозважений рентний доход по зернових на 1 га ріллі складає 326,68 крб. відповідно з багаторічних насаджень - 271,27 крб./га, сіножатей - 44,27 крб./га, пасовища - 27,07 крб./га.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь Ординської сільської ради станом на 2005 рік становить - 2808,90 грн. за 1 га, відповідно:

ріллі - 7960,58 грн./га;

сіножатей - 2104,95 грн./га;

пасовищ - 1885,72 грн./га (таблиця 7).

Згідно з п. 2.4. Порядку грошова оцінка одного гектара земельної ділянки (сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності юридичних осіб) визначається на основі шкал агровиробничих груп грунтів і розрахована за формулою:

Г х Б агр

Г агр =-----------, (2)

Б

де: Г агр - грошова оцінка гектара агровиробничої групи грунтів (грн.);

Г - грошова оцінка гектара відповідних сільськогосподарських угідь

по підприємству;

Багр - бал бонітету агровиробничої групи грунтів;

Б - середньозважений бал бонітету угідь по підприємству.

Бали бонітету агровиробничих груп грунтів в розрізі сільськогоспо-дарських угідь по сільській раді приведені в таблиці 6.

Результати грошової оцінки 1 га агровиробничих груп грунтів приведені в таблиці 7 та відображені в графічних матеріалах.

Розрахунок грошової оцінки агровиробничих груп грунтів

Грошова оцінка земельної ділянки, зайнятої сільськогосподарськими угіддями в межах окремої агровиробничої групи грунтів визначається за формулою:

Цн = Гагр х Пз (3)

де: Цн - грошова оцінка земельної ділянки, грн;

Гагр - грошова оцінка одного гектара земель окремої агровиробничої групи;

Пз - площа земельної ділянки в гектарах.

Відповідно до Закону України «Про плату за землю» [4] результати грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення підлягають індексації. На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення індексації грошової оцінки земель» від 12 травня 2000 року №783 до грошової оцінки сільськогосподарських угідь здійсненої станом на 1 липня 1995 року застосовуються коефіцієнти індексації для перерахунку в цінах 1999 р. - 2,0447, а для 2002-2004 р. - 2,465. За рахунками грошова оцінка сільськогосподарських угідь Одринської сільської ради станом на 01.01.2005 р. складає 7210,41 тис. грн. Розрахунок наведено в таблиці 8.

Розрахунок грошової оцінки сільськогосподарських угідь з урахуванням коефіцієнта індексації

На території Одринської сільської ради знаходяться землі СВК «Хлiбороб», зокрема 1974.60 га ріллі, що підлягає приватизації громадянами.

Виходячи із середньої грошової оцінки 1 га ріллі на території базовою сільськогосподарського підприємства (2005 р.), що становить 7960,58 грн., громадяни які мають право на земельну частку (279 чол.) складено схему поділу на земельні частки (паї).

Грошова оцінка ріллі, що підлягає приватизації становить: 15848211,49 гривень.

Поділ земель СВК «Хлiбороб», на земельні частки (паї) здійснюється з метою забезпечення всім членам сільськогосподарського підприємства права вільного виходу з цього підприємства та створення на його основі приватних (приватно-орендних) підприємств, сільськогосподарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності на землю. Це право гарантоване частиною другою ст. 14 Конституції України [1] і не може бути обмежено рішенням загальних зборів членів сільськогосподарського підприємства або будь-яким іншим рішенням.

Проектом передбачено поділ земель, що підлягають приватизації, на земельні частки (паї) у фізичних гектарах, розмір яких визначено в залежності від якості грунтів за методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно з «Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» (розділи 1.2.4), затвердженим спільним наказом Держкомзему, Мінсільгосппроду, Держкоммістобудування, УААН від 27.11.95 р. №76/230/325/150.

Шкали грошової оцінки агровиробничих груп грунтів розраховані за формулою:

Г х Б агрі

Г агрі = --------------, (4)

Б

де: Гагрі - грошова оцінка і-тої групи грунтів (у гривнях);

Г - грошова оцінка гектара відповідних угідь по господарству (у гривнях);

Багрі - бал бонітету і-тої агровиробничої групи грунтів;

Б - бал бонітету гектара відповідних угідь по господарству, який розраховано за формулою:

У (Пагрі х Багрі)

Б =-------------------------, (5)

П агр

де: Пагрі - площа і-тої агровиробничої групи грунтів угіддя (у гектарах);

Багрі - бал бонітету і-тої агровиробничої групи грунтів за шкалами бонітету 1993 року;

Пагр - загальна площа агровиробничих груп грунтів земель, що підлягають приватизації (у гектарах).

Кількість земельних часток в цілому по господарству та по ділянках розрахована за формулою:

У (Гагрі х Пагрі)

Кзп = ------------------, (6)

Взч

де: Кзп - кількість земельних часток (паїв);

Гагрі - грошова оцінка і-тої агровиробничої групи грунтів;

Пагрі - площа і-тої агровиробничої групи грунтів;

Взп - вартість земельної частки (паю).

Розрахунок грошової оцінки сільськогосподарських угідь, що підлягають приватизації та кількість земельних часток (паїв) по ділянках наведено в таблиці 9. Схема поділу на земельні частки (паї) показано на рис. _. та графічному матеріалі - Схемі роздержавлення та приватизації земель Одринської сільської ради.

Проведення грошової оцінки земель населених пунктів. Грошова оцінка земель населених пунктів здійснена відповідно до чинного законодавства України з метою створення умов для економічного регулювання земельних відносин при передачі землі у власність, у спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки, здійсненні оренди, ціноутворенні, визначенні ставок земельного податку.

Грошова оцінка земель сільських населених пунктів проведена відповідно до «Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» (надалі - Порядок грошової оцінки), затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 27 листопада 1995 року №76/230/325/150, змін і доповнень до розділу 3 Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджених наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 15 квітня 1997 року №46/131/63/34 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 1997 року за №511/2315 та на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів від 12.04.2000 р. №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель», яким зобов'язано Державний комітет по земельних ресурсах забезпечити інформування власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію грошової оцінки земель.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель є технічна документація по перерозподілу земель між землевласниками і землекористувачами на території Одринської сільської ради, проект роздержавлення і приватизації КСП «Хлiбороб», матеріали грунтових обстежень земель КСП «Хлiбороб» та матеріали економічної оцінки земель і бонітування грунтів, земельно-облікові матеріали, статистичні та нормативні дані про витрати на облаштування території населених пунктів.

Особливістю проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є визначення на першому етапі базової вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, на другому - вартості по економіко-планувальних зонах; на останньому - грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання з урахуванням локальних факторів у межах економіко-планувальних зон.

Грошова оцінка земель сільськогосподарських угідь населених пунктів розрахована за рентним доходом, який створюється при виробництві зернових культур на різних грунтах і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році, та матеріалів бонітування грунтів 1993 року.

Уточнення планово - картографічної основи населеного пункту. Планово-картографічною основою с. Одринка є план в масштабі 1:5000, складений Харкiвським фiлiалом Інституту землеустрою УААН під час розробки проекту формування території і встановлення меж Одринської сільської ради села Одринка.

Загальна площа земель села, за матеріалами проекту складає 492,8270 га. Внаслідок проведення коригування на планово-картографічний матеріал нанесені квартали нової забудови та особистих підсобних господарств. В межах кожного кварталу окремо відображені землі житлової забудови та землі загального користування; уточнена і доповнена мережа вулиць, провулків та проїздів. Показані межі землеволодінь та землекористувань. Визначена належність земельних ділянок до певних категорій земель.

Результати проведеної роботи відображено на Проекті використання земель Одринської сільської ради з відображенням меж земельних угідь та категорій земель, визначено площі земель різних категорій та угідь, складена експлікація земель (таблиця 10).

Складання карти грунтового покриву території с. Одринка. Оскільки крупномасштабні обстеження грунтів на територіях населених пунктiв (в тому числі села Одринка) не проводилося, інформація про їх грунтовий покрив відсутня. Єдиним варіантом виходу з такого становища є створення орієнтовних карт грунтів покриву за допомогою використання наявних грунтових карт суміжних територій та таких допоміжних матеріалів, як топографічні карти, фотоплани, а також рекогносцировочне обстеження території. Саме за таким методичним підходом складена карта грунтового покриву території с. Одринка. За допомогою топокарт визначено рельєф поверхні території с. Одринка, що дозволило встановити межі гідроморфних грунтів. Значна інформація отримана з фотопланів, що містять цілу низку дешифрувальних ознак, таких як тон фотозображення, його щільність, що залежить від вмісту гумусу, кремнезему, вологи, як рисунок (структура) зображення, форма контуру. Комплекс фотозображень з аерофотоматеріалів, що характеризують оточуючу територію с. Одринка, на яку є грунтові карти, співставлено з фотопланами на територію села. В такий спосіб виявлено спільні дешифрувальні ознаки та аналогічні комплекси фотозображень на обстежених і необстежених площах. Базуючись на даних про грунтовий покрив прилеглих масивів, вкритих грунтовою зйомкою, враховуючи відображений на топокартах рельєф, було складено умовну екстраполяційну карту грунтового покриву території с. Одринка. Здійснено обстеження території села для візуального уточнення виділених грунтових контурів та уникнення грубих помилок при складанні такої карти.

Агровиробничі групи грунтів відображені на кресленні «Картограма агровиробничих груп грунтів». За результатами виконаних робіт складено експлікацію агровиробничих груп грунтів території с. Одринка в розрізі сільськогосподарських угідь (таблиця 11).

Експлікація агровиробничих груп грунтів території с. Одринка в розрізі сільськогосподарських угідь

Вихідними даними для здійснення грошової оцінки є документи про статус населеного пункту та його межі, дані державного земельного кадастру про правовий природний та господарський стан земель, дані державної та відомчої статистичної звітності, що характеризують об'єкти інженерно-транспортного облаштування території, матеріали чергових планів, які ведуться землевпорядними органами, органами архітектури та комунальними службами.

Збір вихідних даних доцільно проводити по окремим видам інфраструктурного облаштування за формами зразка, в яких мають бути відображені наявні об'єкти інженерної, транспортної та природоохоронної інфраструктури в натуральних вартісних показниках з одночасним їх відображенням на графічному матеріалі. Це забезпечує необхідний контроль за повнотою та достовірністю наданих відомостей.

При визначення базової вартості одного квадратного метра земель с. Одринки зібрані статистичні та нормативні дані про витрати на освоєння та облаштування території села. Ці витрати включають відновну вартість головних споруд і магістральних мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання, електропостачання (включаючи зовнішнє освітлення), слабкострумових пристроїв, газопостачання, вартість твердого покриття вуличної мережі.

Відомості про вартість мережі електропостачання (головних споруд і магістральних мереж) отримані в РЕМ. Вартість телекомунікацій прийнята за даними вузла електрозв`язку. Вартість газопостачання головних споруд і магістральної мережі закладена за даними управління газового господарства. Дощова каналізація в селі відсутня. Санітарна очистка проводиться силами мешканців села. Насаджень для озеленення вулиць не створювалась. Вулично-дорожна мережа села включає магістральні та міжквартальні вулиці з твердим покриттям довжиною 6,05 км.

Витрати на облаштування вулиць з твердим покриттям визначені по нормативах (зб. №23 Укрупнені показники відновної вартості будівель і споруд автомобільного транспорту та автомобільних шляхів).

Витрати на облаштування території с. Одринка наведені в таблиці 12.

Витрати на облаштування села Одринка

Базова вартість одного квадратного метра земель с. Одринка залежить також від регіональних факторів місцерозташування населеного пункту, показники яких наведені в таблиці 13.

Регіональні фактори місцерозташування населеного пункту (КМ₁)

Земельно-оціночна структуризація населеного пункту. Процес рентоутворення в межах населеного пункту відбувається, як правило, на достатньо великій та внутрішньо неоднорідній території.

Головним в земельно-оціночній структуризації є встановлення відносної однорідності території за рентоутворюючими факторами, які впливають на потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від використання земель населених пунктів. Додержання цього принципу гарантує врахування рентоутворюючої природи окремих елементів території на різних ієрархічних рівнях: від населеного пункту в цілому до земельної ділянки.

Процедура економіко-планувального зонування передбачає:

аналіз природно-планувальних особливостей території населеного пункту, як просторового базису;

делімітацію земельно-оціночних одиниць, що характеризуються відносно однорідними споживчими властивостями;

по факторну та інтегральну оцінку ступеню цінності території населеного пункту у розрізі земельно-оціночних одиниць;

об'єднання земельно-оціночних одиниць в економіко-планувальні зони за ступенем цінності території та її функціональним призначенням.

Грошова оцінка села Одринка передбачає визначення ступеня територіальної неоднорідності функціонально-планувальних, соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов функціонування сільської території, що в кінцевому результаті, визначає якість території окремих частин села. Для проведення пофакторної оцінки якості земель села здійснена земельно-оціночна структуризація території: виділення оціночних районів, функціонально однорідних планувальних одиниць, в межах яких у подальшому здійснено збір, обробку та розрахунок окремих коефіцієнтів якості території.

Після аналізу існуючої ситуації в селі на основі вивчення та аналізу картографічних і грунтових матеріалів, а також натурного обстеження території села було виділено 1 оціночний район. Опис меж оціночних районів та основні їх характеристики наводяться у таблиці 14.

Земельно-оціночна структуризація території села Одринка

Території населеного пункту призначені для сінокосіння та випасання худоби, будівництва та розширення особистих підсобних господарств оцінюються окремо, як сільськогосподарські угіддя.

Як правило, кожна загально-оціночна одиниця характеризується за такими факторами:

Доступність. Ця характеристика включає аналіз і оцінку доступності до центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльності, центрів громадського обслуговування, місць масового відпочинку.

Рівень інженерно-транспортного забезпечення та благоустрою території. Ця характеристика включає аналіз і оцінку мереж інженерних і транспортних комунікацій, їх довжину та щільність, а також аналіз їх головних споруд, які оцінюються з позиції місткості та зон впливу, оцінку зелених насаджень загального користування та спеціального призначення.

Рівень розвитку сфери обслуговування населення. Ця характеристика включає аналіз та оцінку забезпеченості населення підприємствами громадського обслуговування, комплексності та різноманітності їх функцій.

Екологічна якість території, що описується схемами поширення різних видів забруднення повітря, води, грунтів, рівнем цього забруднення, а також витратами, пов'язаними з їх усуненням.

Привабливість середовища. Основними складовими цієї характеристики є: різноманітність місць прикладання праці; наявність історико-культурних, архітектурних та природних пам'яток, завершеність архітектурно-просторової забудови, її цінність та ступінь розвинутості планувальної структури.

Зручність організації діяльності. Ця характеристика визначається наявністю чи можливістю організації під'їздних залізничних колій, можливість використання акваторій у виробничих цілях, наявністю особливих вимог до режиму характеру використання територій (охоронні зони, зони регулювання забудови, планувальні обмеження та ін.).

Для встановлення економіко-планувальних зон був застосований експертний метод оцінки оціночних районів села, який полягає в наступному:

1. По експертній оцінці, що включає 16 факторів, які можуть вплинути на величину комплексного індексу цінності Іі.

2. Оцінка окремого фактора встановлювалась за 5-бальною шкалою, при цьому «5» балами оцінювалось найкраще значення фактора, а балом «1» - його відсутність або найгірше значення.

3. Визначена сума балів оцінки факторів.

4. Визначено середній бал по кожному району та середньозважений бал для населеного пункту.

5. Вирахувано комплексний індекс цінності для окремого оціночного району за формулою:

Іс

Іі = --------, (7)

І

де: Іі - комплексний індекс цінності оціночного району;

Іс - середній бал оціночного району;

І - середньозважений бал по селу.

Наступною стадією виконання оцінки земель є економіко-планувальне зонування території села - об'єднання оціночних районів в економіко-планувальні зони. Здійснюється це з метою узагальнення результатів оцінки території окремих оціночних районів та виділення однотипних за споживчими якостями і функціональним використанням зон. При об'єднанні оціночних районів в економіко-планувальні зони враховувалась дія трьох факторів:

1. Суміжність районів.

2. Переважно однотипне функціональне використання.

3. Близькість значення індексу Іі = 1.

Враховуючи ці фактори, оціночні райони об'єднані в одну економіко-планувальну зону (креслення «Проект використання земель в межах Одринської сільської ради» та рис. 5).

Значення зонального коефіцієнту Км2 для окремої економіко-планувальної зони визначено, як середньозважене (за часткою площі районів) індексів Іі оціночних районів, які входять до цієї зони, Км2 = 1.

Визначення функціональних та локальних факторів в межах економіко-планувальних зон. Територія населеного пункту в межах економіко-планувальних зон поділяються також за функціональним використанням. Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки, враховують відносну прибутковість наявних в її межах видів економічної діяльності.

Локальні коефіцієнти застосовуються при визначенні вартості конкретної земельної ділянки і враховують особливості її місцеположення в межах економіко-планувальної зони.

Згідно Порядку грошової оцінки передбачається застосування 30 коефіцієнтів, які відображають функціонально-планувальні, інженерно-інфраструктурні, інженерно-геологічні, історико-культурні, природно-ландшафтні та санітарно-гігієнічні умови місцерозташування земельної ділянки.

Для села Одринка значущими є тільки 6 факторів локального рівня. Фактори, що впливають на місцерозташування земельних ділянок, приведені в таблиці 15.

Функціональне використання земельних ділянок (Кф)

Грошова оцінка забудованих територій. В основі грошової оцінки земель села Одринка лежить рентний доход, що виникає завдяки місцю розташування його у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштуванню його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних, інженерно-геологічних умов, екологічного стану та функціонального використання земель.

Грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки в населених пунктах визначається за формулою:

В х Нп

Цн =--------------х Кф х Км, (8)

Нк

де: Цн - грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки

(у гривнях);

В-витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях);

Нп - норма прибутку, 6%;

Нк - норма капіталізації, 3%;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Визначення вартості одного квадратного метра земель населеного пункту.

Базова вартість 1 м² земель населеного пункту (Цнм) визначена за формулою:

В х Нп

Цнм =----------------- х Км1, (9)

Нк

де: Км1 - коефіцієнт, який враховує значення та статус населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах розселення і виробництва - 1,5.

Витрати (В) на освоєння та облаштування території складають 672371,00 грн.

До оціночних території населеного пункту не були включені сільськогосподарські угіддя та вулиці.

Площа населеного пункту - 492,80 га.

Сільськогосподарські угіддя - 389,29 га.

Вулична мережа - 18,30 га.

Інші землі, що не оцінюються - 52,80 га, в тому числі:

лісовкриті площі - 2,10 га;

болота - 1,00 га;

під ставками - 36,20 га;

кладовище - 4,50 га;

відкриті землі - 9,00 га

Площа території, що оцінюється дорівнює:

492,80 - 389,29 - 18,30 = 32,437 га.

672371

Отже, В = - = 2,07 грн/м²; (8)

324371 м²

2,07 х 6%

Цнм = - х 1,5 = 6,21 грн/м²; (9)

3%

Вартість одного квадратного метра земель населеного пункту по економіко-планувальних зонах (Цнз) розрахована за формулою:

Цнз = Цнм х Км2, (10)

де: Км2 - коефіцієнт, який враховує будівну цінність території в межах економіко-планувальних зон і наведена в табл. 16.

Значення коефіцієнта містобудівної цінності (Км2) та вартість 1 м² по економіко-планувальних зонах (Цнз)

Основною таксономічною одиницею для визначення грошової оцінки земель прийнято квартал певного населеного пункту. В межах кварталу оцінюються всі землі в залежності від їх функціонального використання та місця розташування.

Вартість одного квадратного метра земельної ділянки визначена за формулою:

Цн = Цнз х Кф х Км3, (11)

де: Цн - вартість 1 кв. м земельної ділянки, грн;

Цнз - вартість 1 кв. м в економіко-планувальній зоні, грн;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання

земельної ділянки;

Км3 - коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки (локальні фактори).

Добуток пофакторних (локальних) оцінок не перевищує 1,5 і не нижче 0,75.

Розрахунки визначення вартості одного квадратного метра земельних ділянок в межах кварталів та економіко-планувальних зон наведені в таблиці 16.

Грошова оцінка земель, що використовуються як сільськогосподарські угіддя в межах села. Грошова оцінка земель сільськогосподарського використання на території с. Одринка здійснена відповідно до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 27 листопада 1995 року №76/230/325/150, зареєстрованого Мінюстом України 30 листопада 1995 року за №427/363.

Грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь у населених пунктах проведена відповідно до пункту 2.4. «Порядку грошової оцінки земель…» окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами.

Таксономічними одиницями грошової оцінки земель є агровиробничі групи грунтів, перелік яких щодо території села Одринка, наведено в таблиці 11.

Грошова оцінка 1 гектара земель певної агровиробничої групи грунтів у межах населеного пункту (Гагр) розрахована за формулою (5).

Розрахунок середньої грошової оцінки 1 га земель на території базового сільськогосподарського підприємства (1995 р.) складає:

ріллі 4117,90 грн.;

багаторічні насадження 19180,10 грн.;

сіножатей 1244,10 грн.;

пасовищ 905,90 грн.

Середні бали бонітетів угідь по базового сільськогосподарського підприємства (1995 р.) дорівнюють:

ріллі 51;

багаторічні насадження 46;

сіножатей 24;

пасовищ 34.

Бали бонітету агрогруп грунтів на землях населеного пункту приведені в таблиці 17.

Бали бонітету агрогруп грунтів, виділених в межах території с. Одринка

Шкала грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь на території с. Одринка по агровиробничих групах грунтів наведена в таблиці 18.

Шкала грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь населеного пункту по агровиробничих групах грунтів

Зведені дані грошової оцінки сільськогосподарських угідь з урахуванням коефіцієнту індексації на поточний рік приведені в таблиці 19.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь по агровиробничих групах грунтів

Загальна грошова оцінка земель певного функціонального використання з врахуванням локальних факторів по сільському населеному пункту приведена в таблиці 20.

Грошова оцінка земель с. Одринка

Визначення грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення. По сільській раді, станом на 01.01.2002 р., зібрана вихідна інформація для проведення грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення.

Склад земельних угідь несільськогосподарського призначення за межами населеного пункту представлений в таблиці 21. Вихідна інформація грошової оцінки розміщена в таблиці 20:

- на землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони;

- на землі рекреаційного призначення;

- на землі історико-культурного призначення;

- на землі лісового фонду;

на землі запасу (земель не наданих у власність або користування в кожній категорії земель).

Склад земельних угідь несільськогосподарського призначення за межами населеного пункту

Земельні ділянки власників землі і землекористувачів в залежності від категорій земель показані на плановому матеріалі сільської ради. Кожному контуру присвоєно відповідний шифр в залежності від користувача землі, категорії земель, функціонального їх використання.

Грошова оцінка земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, земель лісового фонду, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення індексується станом на 01.01. 2003 року за вихідними даними 1999 року. Таким чином, виходячи з добутку індексацій інфляція за 2000 рік - 1,182, за 2001 рік - 1,020, за 2002-2004 роки - 1,00, коефіцієнт індексації складає 1,203.

Грошова оцінка земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення. В основу розрахунку грошової оцінки земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення покладається рентний доход від цільового використання земельних ділянок та здійсненого поліпшення їх облаштування.

Рентний доход, який створюється за рахунок облаштування земельної ділянки (Р_пнп), визначається за формулою:

(ТП - З - З Х К_нр) В _зп

Р_пнп = --------------------------------, (13)

В_оф

де: Рпнп - рентний доход, який створюється за рахунок облаштування земельної ділянки (у гривнях на 1 м²);

ТП - нормативний обсяг товарної продукції підприємства, яке є власником або користувачем оцінюваної земельної ділянки, гривень на 1 м²;

З - виробничі затрати, грн./м²;

Кнр - коефіцієнт норми рентабельності;

Взп - балансова вартість будівель і споруд, розташованих в межах земельної ділянки та інженерно-транспортної інфраструктури, яка розташована за межами земельної ділянки і знаходиться на балансі даного підприємства;

Воф - балансова вартість основних фондів підприємства.

Нормативний обсяг товарної продукції (ТП) розраховується як добуток виробничих затрат (З) та коефіцієнта нормативної рентабельності - 1,15. Значення виробничих затрат приймається за даними фінансового звіту підприємства за той рік, який передував рокові оцінки.

Значення коефіцієнта норми рентабельності (Кнр), який визначає обсяги витрат на розширене відтворення виробництва, приймається на рівні 0,12.

Коефіцієнт, який враховує функціональне використання земельної ділянки (Кф), характеризує відносну прибутковість наявних в її межах видів економічної діяльності.

Коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки (Км), обчислюється за формулою:

Км=Кр х Кл, (14)

де Кр - коефіцієнт, який враховує регіональні фактори місця розташування земельної ділянки (віддаленість від адміністративного центру та найближчого населеного пункту, що має магістральні шляхи сполучення (залізниці, автомагістралі загальнодержавного значення, морські та річкові порти, аеропорти), входження до приміської зони великих міст);

Кр - розраховується як добуток коефіцієнтів К_Р1, К_Р2, Крз, Кр₄, значення яких береться з таблиць;

Кл - коефіцієнт, який враховує локальні фактори місця розташування земельної ділянки за інженерно - інфраструктурними, інженерно - геологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними та територіально-планувальними умовами; Кл розраховується як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, значення яких береться з таблиць.

Розрахунки приведені в таблиці 22.

Розрахунок грошової оцінки земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Примітка:

* - ділянка 1;

** - ділянка 2;

*** Разом по РДУ.

Грошова оцінка земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. В основу розрахунку грошової оцінки земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення покладається нормативний середньорічний економічний ефект від використання земельних ділянок відповідного функціонального призначення.

Грошова оцінка земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначається за формулою:

Цн = Е х Т_к х К_мц х П_д, (15)

де Цн - грошова оцінка земельної ділянки (у гривнях);

Е - нормативний середньорічний економічний ефект від використання, відповідно, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення з розрахунку на 1 га (у гривнях);

Тк - термін капіталізації нормативного середньорічного економічного ефекту, який встановлюється на рівні 33 років;

Кмц - коефіцієнт, який характеризує місце розташування та цінність земельної ділянки відповідного функціонального призначення;

П_д - площа земельної ділянки, га.

Значення нормативного середньорічного економічного ефекту від використання земель природоохоронного призначення встановлений на рівні 626,0 грн./га, оздоровчого - 403,0 грн./га, рекреаційного - 336,0 грн./га та історико-культурного призначення - 652,0 грн./га.

Коефіцієнт, який враховує місце розташування та цінність земельної ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (Кмц), обчислюється за формулою:

К_мц = К_м х К_ц х К_с, (16)

де К_м - коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки (віддаленість від адміністративного центру та найближчого населеного пункту, що має магістральні шляхи сполучення; входження до приміської зони великих міст тощо); К_м розраховується як добуток коефіцієнтів К_рІІ, К_р2, К_р3, К_р4, значення яких береться з таблиць;

К_ц - коефіцієнт, який враховує цінність об'єктів природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; значення

К_ц - береться з таблиць. У випадку, коли об'єкт має багатофункціональне призначення, значення (К_ц) розраховується як добуток відповідних його значень для кожної з груп земель: природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення.

Кс - коефіцієнт, який враховує статус об'єктів природоохоронного, оздоровчого та історико-культурного призначення, значення якого береться з таблиць.

До земель рекреаційного призначення віднесені яри і кургани, які не оцінюються за межами населеного пункту.

Грошова оцінка земель запасу. В основу розрахунку грошової оцінки земель запасу покладається рентний доход, який визначається відповідно до положень порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів та порядку грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів).

Грошова оцінка окремої земельної ділянки сільськогосподарських угідь визначається на основі шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів.

Розрахунок шкал грошової оцінки агрогруп ґрунтів орних земель, земель під багаторічними насадженнями, сіножатями та пасовищами здійснюється за формулою (2).

Бал бонітету гектара сільськогосподарських угідь (Бп) по сільськогосподарському підприємству обчислюється на підставі експлікації агровиробничих груп ґрунтів і шкал бонітетів ґрунтів за формулою (5).

Сума грошової оцінки орних земель, земель під багаторічними насадженнями, сіножатями та пасовищами становитиме грошову оцінку сільськогосподарських угідь, що входять до земель запасу.

Грошова оцінка земель запасу, що знаходяться під дорогами, спорудами, лісосмугами, водоймами, болотами, чагарниками, ярами та іншими непридатними для сільськогосподарського виробництва земельними ділянками, визначається за їх фактичним використанням.

Землі під чагарниками оцінюються в розмірі 25% від середньої оцінки земель під лісовими насадженнями відповідного адміністративного району.

Грошова оцінка земель запасу під дорогами і спорудами визначається як грошова оцінка земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення (таблиця 23).

Розрахунок земель запасу (під господарськими дворами)

Примітка: Господарські двори 5 - 1 (0,1).

Грошова оцінка земель під лісосмугами та захисними насадженнями здійснюється як грошова оцінка земель природоохоронного призначенням (таблиця 24).

Розрахунок грошової оцінки земель запасу (під лісосмугами)

Грошова оцінка всієї площі земель запасу дорівнює сумі грошових оцінок земельних ділянок окремих угідь.

Грошова оцінка земель лісового фонду. Об'єктами грошової оцінки земель лісового фонду є земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю або призначені для заліснення (лісові землі), ділянки нелісових земель лісового фонду (сільськогосподарські угіддя, водойми, землі зайняті спорудами, тощо), а також ділянки земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного використання у складі земель лісового фонду.

Грошова оцінка земель лісового фонду, вкритих лісовою рослинністю бо призначених для залісення по землевласниках та землекористувачах, визначається як сума оцінок окремих ділянок (таксаційних виділів).

Грошова оцінка 1 га вкритих лісовою рослинністю або призначених для залісення земель розраховується диференційовано за типами лісорослинних умов, природними (лісорослинними) зонами, групами та категоріями захисності лісів, лісотаксовими поясами та розрядами лісових такс.

В основу розрахунку оцінки 1 га земель, вкритих лісовою рослинністю або призначених для залісення, покладається капіталізація нормативного середньорічного економічного ефекту від їх використання.

В разі, якщо нормативний середньорічний економічний ефект є від'ємним бо-нижчим за нормативні середньорічні витрати, за базову величину оцінки приймаються капіталізовані нормативні середньорічні витрати на 1 га.

До земель лісового фонду виділено 109,3 га, але тільки 64,08 га площі займає ліс, а решту яри (які не оцінюються).

В результаті грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення визначена їх нормативна грошова оцінка.

У таблиці 26 приведена загальна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення за категоріями земель, для землекористувачів у розрізі угідь на 2005 р.

Грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення Ординської сільської ради

Встановлення експертної оцінки земельних ділянок. Експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (ймовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості на дату оцінки. Вид вартості земельної ділянки є необхідною умовою договору і звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (далі оцінку).

Ринкова вартість - ймовірна ціна, за якою земельна ділянка може бути відчужена на відкритому ринку в умовах конкуренції, коли сторони угоди діють чесно, свідомо і без примусу, а на величині ціни угоди не відбиваються які-небудь надзвичайні обставини. Види вартості оцінки земельних ділянок відмінні від ринкової вартості:

а) вартість об'єкта оцінки при існуючому використанні - вартість земельної ділянки, обумовлена виходячи з існуючих умов і мети її використання;

б) балансова вартість - вартість земельної ділянки, визначена з метою її відображення у фінансовій звітності на балансі;

в) заставна вартість - вартість земельної ділянки, визначена іпотечною угодою між заставником і заставоутримувачем;

г) інвестиційна вартість - вартість земельної ділянки, обумовлена виходячи з її прибутковості для конкретного інвестора при заданих інвестиційних цілях;

д) спеціальна вартість - вартість земельної ділянки, для визначення якої в договорі про оцінку чи нормативному правовому акті обумовлюються умови, які не включені в поняття ринкової чи іншого виду вартості.

Ринкова вартість земельної ділянки:

* залежить від попиту та пропозиції на ринку;

* не може перевищувати ймовірні витрати на придбання нерухомості еквівалентної корисності;

* залежить від очікуваної величини, терміну й імовірності одержання доходу від земельної ділянки за визначений період часу;

* змінюється в часі і визначається на конкретну дату;

* залежить від цільового призначення;

* залежить від її місця розташування і впливу зовнішніх факторів;

* визначається виходячи з її найбільш ефективного використання.

При визначенні найбільш ефективного використання приймаються до уваги:

* цільове призначення і дозволене використання земельної ділянки;

* переважні способи землекористування в адміністративному утворенні оцінюваної земельної ділянки;

* перспективи розвитку району, в якому розташована земельна ділянка;

* очікувані зміни на ринку землі й іншої нерухомості;

* поточне використання земельної ділянки.

Ставка капіталізації ґрунтується на даних доходу (орендна плата, чистий доход) та цін продажу об'єктів-аналогів оцінки і може бути визначена як, частка ділення чистого доходу на ціну подібної земельної ділянки.

Інформаційною базою для оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення є:

* правові документи (копія акту на право власності, користування);

* відомості про господарське використання угідь (матеріали річних звітів підприємств, данні виробничої діяльності за останні 3-5 років);

* відомості державного земельного кадастру (кількісна, якісна характеристика про земельну ділянку; матеріали ґрунтових обстежень, сільськогосподарського районування; відомості з бонітування, економічної і нормативної грошової оцінки);

* матеріали землевпорядної документації (схеми планування територій, проекти, плани та інші землевпорядні документи);

* дані про оренду земельних ділянок в районі розташування (у грошовому або натуральному виразі за останні 3-5 років);

* відомості щодо земельного оподаткування (за останні 3-5 років);

* дані про інфраструктуру (під'їзні шляхи, залізничні колії, мережі електро-, тепло-, газопостачання).

Процедура проведення експертної грошової оцінки сільськогосподарських угідь включає наступні етапи:

а) складання договору про оцінку земель;

б) збір інформації, визначення кількісних та якісних характеристик об'єкту оцінки;

в) вивчення ситуації на ринку землі та визначення найбільш ефективного використання земельної ділянки;

г) визначення підходів та методів оцінки землі;

д) проведення розрахунків, визначення вартості земельної ділянки, виготовлення картографічних матеріалів та складання звіту про оцінку земель;

ж) проходження експертизи звіту про, оцінку земель, погодження результатів оцінки у випадках передбачених чинним законодавством.

Оцінювач при проведенні оцінки зобов'язаний використовувати (чи обґрунтувати відмову від використання) ті методичні підходи, які визначені в «Методиці експертної грошової оцінки земельних ділянок»:

- капіталізації чистого операційного або рентного доходу (доходний);

- урахування витратна земельні поліпшення (витратний);

- зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок (порівняльний).

Оцінювач вправі самостійно визначати методичний підхід до оцінки земельних ділянок і використовувати такі підходи і методи оцінки, які забезпечуються найбільш достовірною і повною інформацією про об'єкт оцінки.

Залежно від методичного підходу використовуються різні методи:

- доходний підхід передбачає використання методів капіталізації доходів (фактичний, очікуваний, потенційний, рентний доход); дисконтованих грошових потоків.

- витратний підхід базується на використанні методів залишку, визначення витрат на відтворення об'єкту оцінки.

- зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок включає застосування методів: порівняння продажів, статистичного аналізу даних тощо.

Звіт про оцінку має включати наступні відомості:

* найменування замовника (банківські реквізити, ідентифікаційні коди для юридичних осіб; прізвище, ім'я та по батькові; паспортні дані; ідентифікаційні номери для фізичних осіб), дата оцінки, місце розташування земельної ділянки;

* мета оцінки, вид вартості оцінки;

* аналіз природних, соціальних економічних та екологічних даних про земельну ділянку (опис земельної ділянки, характеристика ринку тощо);

* аналіз найбільш ефективного використання земельної ділянки;

* обґрунтування застосування методичних підходів;

* визначення вартості шляхом використання методичних підходів, розрахунки;

* сертифікація оцінки (підстави проведення оцінки, заява оцінювача про достовірність даних);

* висновок про оцінну вартість земельної ділянки.

Термін чинності звіту про оцінку становить один рік з дати оцінки.

Приклад розрахунку експертної оцінки на території с. Одринка (колективні сади).

Земельна ділянка для ведення садівництва знаходиться у власності Левтерової Наталії Миколаївни, (державний акт).

Площа земельної ділянки - 0,0606 га, периметр -110,27 м.

Вид сільськогосподарських угідь - багаторічні насадження. Обмежень сервітутів - не має. Небезпечних геологічних процесів - не має.

Характеристика земельної ділянки - ділянка трапецевидної форми, рівнинна, ґрунтовий покрив - світло-сірі опідзолені сильнозмиті легкосуглинкові грунти.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.04.2005 р. за даними становить 1931 гривень 93 коп.

На земельній ділянці розміщується садовий будинок площею 22.9 кв. м. Відновна вартість будинку за даними Нововодолазького бюро технічної інвентаризації станом на 27.09.1996 р.складає 6203 гривні, дійсна - 5584 гривні.

Визначення ринкової вартості будь-якої земельної ділянки грунтується на принципі найкращого та найбільш ефективного використання. Аналіз найкращого та найбільш ефективного використання передбачає співставлення альтернативних варіантів використання земельної ділянки в залежності від набору сільськогосподарських культур та застосовуваних технологій їх вирощування. Для кожного варіанту розраховується залишкова вартість землі. Сама висока залишкова вартість відповідає варіанту її найкращого і найбільш ефективного використання. Враховується також слідуючі критерії: юридична дозволеність, фізична придатність, економічна доцільність, найбільша прибутковість.

Існуюче використання відповідає всім приведеним чинникам в повній мірі виходячи з цільового призначення земельної ділянки.

Очікувана ціна продажу забудованої земельної ділянки визначалася, на основі комбінованого методу, як залишок між ціною продажу подібних земельних ділянок та витратами на облаштування та спорудження об'єктів нерухомого майна.

Для порівняння було відібрано дві сусідні земельні ділянки, аналогічні за характеристиками будівель, що були продані на протязі останніх 8-10 місяців цього року.

Земельна ділянка №63, межує з оцінюваною ділянкою, площею 0.06 га, власник Кирик Леонід Якович, продана за. 1700 у.о.

Земельна ділянка №49, цього садового товариства, розміщена на цій же вулиці, площею 0.06 га, власник Деркач Семен Семенович, продана за - 1450 у.о.

Земельні ділянки характеризуються аналогічними територіально - планувальними, інженерно-інфраструктурним та санітарно-гігієнічними особливостями місцерозташування.

Середня ціна продажу складає 1520 у.о., що за обмінним курсом валют 5.05 становить 7676.0 гривень. Враховуючи подорожчання нерухомості на дату оцінки пов'язану з ростом попиту на земельні ділянки та інфляційні процеси (6%) середня вартість забудованої земельної ділянки складе 8190,09 гривень.

Відновна вартість садового будинку станом на 27.09.1996 р. заданими БТІ складає 1203,0 гривень. Ринкова вартість на дату оцінки визначається через коефіцієнт 1.69 відповідно до Збірника офіційних документів і роз'яснень Держбуду України і становить 2033,07 гривень.

Поточна дійсна вартість садового будинку визначалася з урахуванням фізичного зносу. Фізичний знос складає 31%, тоді коефіцієнт залишкової фізичної придатності будівель буде дорівнювати 0.69. Дійсна вартість з урахуванням цього коефіцієнту становить 1233,32 гривні.

Оцінна вартість земельної ділянки дорівнює:

8190,09 грн. - 1233,32 грн. = 6956,77 гривень

Оцінна вартість земельної ділянки №64 для ведення садівництва, що перебуває у власності Левтерової Наталії Миколаївни становить:

6956,77 грн. (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 77 коп.)

Остаточний висновок щодо оціночної вартості земельної ділянки приймається на підставі порівняльного аналізу результатів оцінки за різними методичними підходами. В основі узгодження результатів лежить процедура обгрунтування підсумкового судження експерта-оцінювача відносного досягнення кінцевої мети оцінки. У даному випадку - це визначення оціночної вартості земельної ділянки з урахуванням умови купівлі-продажу, соціально-економічних факторів, що впливають на цю вартість, та цивільно-правових обмежень щодо використання результатів оцінки.

При узгодженні результатів експертної оцінки в усіх випадках треба керуватися основним професійним правилом оцінювачів - принципом розумної обережності. Цей принцип припускає в умовах недостатньої інформаційної забезпеченості розрахунків, невизначеності проміжних суджень, при відсутності можливості об'єктивного обґрунтування переваги того чи іншого результату прийняття найбільш песимістичних оцінок.

Спираючись на аналіз даних про об'єкт оцінки: її фізичні характеристики, правовий стан, особливості місця розташування та використання, а також враховуючи проведений аналіз дійсної економічної ситуації та кон'юнктури ринку нерухомості, що склалася в цілому, Експерт прийшов до висновку, що найвірогідншу ціну, за котру земельна ділянка може бути продана у власність, відображає оціночна вартість, отримана комбінованим методом.

4. Проект використання земель в межах Одринської сільської ради

земля сільська рада

Реформування земельних відносин визначає забезпечення належного контролю за використанням і охороною земель, дотримання вимог земельного законодавства та запобігання правопорушенням.

Аналіз сучасного стану використання земель в межах Одринської сільської ради дає змогу зробити висновки про зміни, які відбуваються в земельному фонді. Розпайовано 2009,75 га ріллі, загальна кількість пайщиків становить 279 чоловік, 1974.60 га ріллі підлягає приватизації громадянами, утворено селянський виробничий кооператив «Хлібороб», що займає площу 2390,40 га, це 65% від площі сільської ради; 277,80 га передано громадянам для ведення особистого селянського господарства, набули розвитку орендні відносини на селі. В оренді у громадян перебуває 13,49 га природних кормових угідь для сінокосіння та випасання худоби, 67,10 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також передані в оренду СВК «Хлібороб» із земель приватної власності земельні частки (паї) загальною площею 1840,60 га та із земель державної власності 549,80 га.

Слід звернути увагу на належне відношення до природно-заповідного фонду, охорону водних об'єктів та полезахисних лісосмуг, інших захисних об'єктів.

На сьогодняшній день, у зв'язку з перетвореннями в аграрному секторі, збільшеною кількістю власників земельних часток, земельних ділянок - виникає необхідність в розробці схем землеустрою з техніко-економічним обґрунтуванням використання і охорони земель в межах сільської ради (надалі Схема).

Основна мета Схеми - створення передумов для покращення використання і охорони земель на основі організаційних, соціальних, природоохоронних, екологічних та інших заходів, спрямованих на формування територіально-цілісної системи, яка повинна забезпечити збалансоване використання земельних, лісових, водних ресурсів, збереження та відновлення природних екосистем і покращення їх ландшафтного різноманіття.

Основні завдання Схеми:

· захист земель від ерозії, затоплення, підтоплення і підвищення родючості грунтів;

· удосконалення системи сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань;

· здійснення консервації деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь;

· втілення ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративним напрямом;

· формування регіональної структури ландшафта за рахунок існуючих і зарезервованих природних територій і об'єктів природно-заповідного фонду, рекреаційних територій, земель оздоровчого призначення, водного і лісового фондів, пасовищ, сіножатей, садів і виноградників на землях сільськогосподарського призначення;

· встановлення меж земель, які характеризуються екологічно небезпечними антропогенними явищами;

· вдосконалення меж прибрежних смуг річок, озер, ставків з метою покращення охорони природних комплексів водних об'єктів.

Об'єктом робіт при складанні Схеми є земельний фонд сільської ради, всі його категорії, землеволодіння і землекористування незалежно від форми власності, користування чи оренди [28].

Розподіл земель Одринської сільської ради за категоріями показано на рис. 6, його побудовано за даними таблиці 6. Проаналізувавши ці дані та рис. 6, можна зробити висновки що більшу частину території сільської ради займають землі сільськогосподарського призначення 3166.08 га, що становить 86,73% від загальної площі.

Рис. 6. Розподіл земель Одринської сільської ради за категоріями земель

Друге місце за площею займає категорія земель лісового фонду (334,40 га) - 9,16% від загальної площі сільської ради. Землі житлової та громадської забудови становлять 74,62 га, це - 2,04%, під землями водного фонду - 54,00 га (1,48%) і землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення складають відповідно 0,58% (21,20 га) від загальної площі території Одринської сільської ради.

За угіддями розподіл земель сільськогосподарського призначення показано на рис. 7. Як бачимо, найбільшу площу серед угідь має рілля. Доречним буде зауваження, що загальна розораність території Одринської сільської ради становить 72%, а розораність сільськогосподарських угідь - 83%. Під багаторічними насадженнями знаходиться лише 29,30 га. Майже вдвічі більше знаходиться під сіножатями (66,90 га), але це теж малий показник для тієї території, яку займає Одринська сільська рада.

Рис. 7. Розподіл земель сільськогосподарського призначення за угіддями

Аналіз фактачного стану використання земельних ресурсів показує, що охороні і розширеному відтворенню родючості грунтів приділяється недостатня увага на державному і місцевому рівнях.

Головним напрямом використання земель сільськогосподарського призначення є їх екологічна оптимізація. Основним в цьому питанні є визначення необхідності зменшення сільськогосподарської освоєності і розораності земельного фонду. Для відновлення родючості деградованих, малорозвинених і малопродуктивних сильноеродованих земель доцільно вивести їх з обробітку під природні угіддя.

У статті 2 Закону України «Про землеустрій» [3] визначено, що одним з його напрямів є розробка і здійснення заходів щодо збереження і поліпшення природних ландшафтів, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Виведення з обробітку та зі складу ріллі - це постійна зміна угідь земельних ділянок з сильноеродованими в комплексі з середньоеродованими грунтами і використання їх під постійне залуження, заліснення або для інших природоохоронних цілей.

У прцесі проведення земельної реформи, при паюванні земель колективної власності на земельні частки (паї), особлива увага приділялася створенню раціональної структури угідь за рахунок виведення зі складу ріллі деградованих та малопродуктивних земель, було запроектоване залуження улоговин, виділені площі. необхідні під лісонасадження та гідротехнічні споруди, мережу польових доріг, створення системи ландшафтних смуг.

При цьому протиерозійний каркас агроландшафту (захисні лісосмуги, гідротехнічні споруди, залужені улоговини) передаються в спільну власність з установленням чітких обмежень на його використання.

Поряд з цими заходами проводиться консервація деградованих і малопродуктивних орних земель. У першу чергу консервації підлягають орні землі, грунти яких знаходяться в кризовому і катастрофічному стані.

До питання консервації деградованих і малопродуктивних орних земель необхідно підходити обгрунтовано. Потрібне системне проектування, а не вилучення всіх деградованих грунтів, у результаті чого просторове розміщення основних земельних масивів продуктивної ріллі буде мати мозаїчний характер. Крім просторового розміщення виведених під консервацію земель, необхідно визначитирівень їх продуктивності, нижче якого вони повинні вилучатися із сільськогосподарського обробітку.

Вилучення малопродуктивних земель із сільськогосподарського обробітку нині доцільно не тільки з екологічної точки зору, але також з економічної. Нині при високих цінах на енергоресурси, мінеральні добрива, засоби захисту рослин економічно невигідно обробляти малопродуктивні землі, бо іх віддача не еквівалентна цим затратам.

Визначено, що тимчасова консервація малопродуктивних земель є важливим заходом їх захисту від подальшої деградації, яка передбачає передачу цих земель під залуження, заліснення, а також для рекреаційних та природоохоронних потреб [32].

На території Одринської сільської ради можливе зменшення площ орних земель за рахунок виведення з обігу малопродуктивних

За формами власності розподіл земельного фонду Одринської сільської ради показано в таблиці 3 та на рис. 8. У приватній власності на теперішній час перебуває 2053,0 га земель, це становить 56% від площі території Одринської сільської ради. 44% (1597,3 га) території перебувають у державній власності, до них входять землі, які знаходяться в оренді СВК «Хлібороб», землі підприємств, закладів, установ та організацій в межах населеного пункту (до проведення розмежування земель права державної та комунальної власності), землі Жовтневого лісового господарства та землі запасу.

Рис. 8. Розподіл земель Одринської сільської ради за формами власності

Земля, як головний ресурс сільськогосподарського виробництва, включається до складу економічної субстанції. Якщо цього не буде зроблено в системі розподільчих відносин (через ціну, податки, бюджет), то, як і раніше, селянин і всі ті, чия діяльність пов'язана із землею, будуть обділені. Економічна субстанція - це всі складові наявних у селянина ресурсів: будинок, техніка, сад, худоба і, звичайно, земля. А те, що вона завдяки раніше існуючій ідеології не є складовою субстанції, це економічний нонсенс. У розвинутих країнах світу ресурс землі є такою економічною складовою, як і будівлі, машини, худоба тощо. І коли йдеться про ринок землі, про те, що земля є товаром, то розуміють не тільки процес купівлі-продажу цього ресурсу, а передовсім визнання його вартості, включення завдяки цьому до складу економічної субстанції, передбачення отримання на одиницю вартості землі такої ж норми прибутку, як і на інші види ресурсів в інших сферах діяльності. І насамкінець це побудова з усіх складових економічної субстанції, включаючи землю, цінового, податкового, кредитного, страхового, іпотечного механізмів. Все це і є ринок землі, а не лише процес купівлі-продажу.

Загальновідомо, що ціновий механізм є серцевиною, нервовою системою ринкової економіки. При його функціонуванні треба виходити з того, що на одиницю ресурсів усі галузі народного господарства мають стартово отримувати однакові доходи. Якщо в державі отримується 4 відсотки прибутку на 1 грн., вкладену у виробництво, то в такому ж розмірі належить передбачати отримання прибутку і на вартість землі через ціну на продукцію для тих, хто займається її виробництвом.

Водночас доцільно виходити з того, що в собівартості продукції є орендна плата за землю. Це об'єктивний процес, який вже функціонує. Тепер потрібно здійснити наступний крок в освоєнні ринку землі - через норму прибутку (4 відсотки) передбачати отримання у сільськогосподарському виробництві доходів на основні і оборотні фонди та землю.

Ведучи мову про стратегічні напрями розвитку сільського господарства, не можна не зупинитися на проблемі кредитування. Забезпечення матеріально-технічними ресурсами сільського господарства не вирішиться без іпотеки. Увесь світ користується іпотекою землі.

Не менш важливою складовою економічногомеханізму є податки. І фермери, й інші землевласники хочуть знати, скільки сплачувати податку за гектар землі. Якщо буде чітко визначена вартість землі (а це ознака її товарності) і на її основі буде розраховуватися ціна майбутнього врожаю, з'явиться база кредитування і страхування. Тому все, що зроблено, є основою для подальшого розвитку виробничої діяльності [33].

Оподаткування, оренда, приватизація земельних ділянок, передача земель у власність, спадщину, під заставу, дарування, облік сукупної вартості основних засобів виробництва, визначення розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів відносяться до головних сфер застосування грошової оцінки.

Земельний податок є складовою загальної системи оподаткування. В статті 2 Закону України «Про плату за землю» сказано, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. В статті 1 зазначено: «Податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками». Власники земель та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

За своєю природою земельний податок є платою за використання природних ресурсів. Земля набуває певної вартості через своє місцерозташування, якісні показники, фізичний та кількісний склад. Тому саме та територіальна громада, яка проживає і веде господарську діяльність вправі розпоряджатись грошовими потоками, що формуються від використання її земель.

Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів, щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Розміри земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Він формується за об'єктивними ознаками. Фактично цей принцип спрямований на перерозподіл диференціальної ренти, яка залежить від конкретних властивостей ділянки.

Земельний податок має властивість змінюватись не тільки в просторі а у часі. Законом України «Про плату за землю» визначено, що ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Тобто, щорічно відбувається індексація ставок земельного податку з метою приведення його розмірів у відповідність до реального стану економіки.

Орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендатор вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і терміни внесення орендної плати встановлюється за угодою сторін, про що зазначається в договорі оренди. Внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін, що не перевищує одного року. У разі визнання договору оренди земельної ділянки не дійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний термін землі, не повертається.

Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України «Про плату за землю» і не може бути меншою за розмір земельного податку.

Орендна плата може встановлюватись в таких формах: грошовій, натуральній (певною кількістю або частиною продукції, яку отримують з орендованої земельної ділянки) і у вигляді надання послуг орендодавцеві. Сторони можуть передбачити в договорі оренди об'єднання вказаних форм або визначення іншої форми плати. Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають в державній або комунальній власності, стягується виключно у грошовій формі.

Основні чинники, що визначаються і впливають на розмір орендної плати за земельні ділянки можна звести до наступного:

Форми орендної плати:

грошова, що являє собою певну суму коштів;

натуральна, яка являє собою частину продукції, отриманої з орендної земельної ділянки;

надання певних послуг.

Види орендних ставок:

фіксована - обумовлена одноразовим розміром платежів;

процентна, тобто постійний процент вартості;

надання, тобто, розмір платежів, який змінюється протягом терміну оренди.

Чинники, які визначають розмір орендної плати:

фізичні, що враховують місце розташування, розмір, конфігурацію, грунти і т.д.;

економічні, що враховують рівень ціни прибутків, ризиків, обсяги земельних поліпшень;

адміністративні, які враховують умови використання земельної ділянки, встановленні обмежених і існуючі обстеження.

Типи орендної плати:

валова (брутто), при якій всі витрати, пов'язані з використанням земельної ділянки, сплачуються орендодавцем;

чиста (нетто) при які всі витрати, пов'язані з використанням земельної ділянки сплачуються, орендодавцем.

Розмір земельної плати може визначатися на основі орендних ставок, які можуть встановлюватись залежно від: обсягу продукції або прибутку; встановленої ставки земельного податку; вартості земельної ділянки.

На розмір орендної плати суттєво впливають таки чинники як:

місцерозташування і розмір земельної ділянки;

термін оренди;

існуючі обмеження і сервітути на використання земельної ділянки;

наявність певних аукціонів;

розподіл пожиточних витрат.

Розмір ринкової орендної плати завжди коливається між мінімальним рівнем, який визначається фактичним рентним прибутком із земельної ділянки і максимальним, тобто, тією величиною, яку потенційний орендатор можу займати та виходячи з очікувальних прибутків від її облаштування і забудови і пов'язаних з цим витрат.

Інакше кажучи, ринкова орендна плата - це, з одного боку, його максимальний розмір плати, за яку орендодавець може надати земельну ділянку в оренду, а з другого боку - той мінімальний розмір плати, за яку орендар може взяти земельну ділянку в оренду [23].

5. Охорона праці

Охорона праці є системою законодавчих актів, соціально-економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та організаційних заходів, що забезпечують безпеку збереження здоров» я і працездатності людини в процесі роботи.

Щоб гарантувати виконання вимог охорони праці 24 листопада 1992 року держава видала закон «Про охорону праці», який передбачає забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони праці.

Відповідальність за стан охорони праці і техніки безпеки на підприємствах і організаціях покладені на директора і головного інженера.

Контроль за дотриманням заходів з охорони праці в організаціях покладається на громадських інспекторів, які обираються на профсоюзних зборах. На великих підприємствах, відповідно штатному розпису, введені посади інженера по техніці безпеки.

Дотримання правил по техніці безпеки обов'язкове не лише для керівництва, але й для всіх працівників. Крім того, на керівництво покладені обов'язки по навчанню працівників безпечним прийомам праці.

Навчання проводиться в слідуючих формах:

1. Інструктаж при прийомі на роботу.

2. Регулярні інструктажі на робочих місцях.

3. Періодичні (повторні), що ставлять за мету перевірити засвоєння правила по техніці безпеки, і проводяться не рідше 1 разу на квартал.

4. Позачерговий інструктаж - проводиться при наявності грубих порушень техніки безпеки, виробничого травматизму, порушень технологічного процесу.

При польових роботах в землеустрої - проектуванні, перенесенні проекту в натуру необхідно дотримуватися правил по охороні праці і техніці безпеки.

Перед початком робіт спеціаліст повинен провести інструктаж працівників свої бригади по правилам і умовам безпечного проведення робіт, а потім безпосередньо на робочому місці, навчити практичним прийомам безпечного виконання тих видів робіт, які їм будуть доручені. Всі повинні вміти безпечно пересуватися по містам роботи, користуватися транспортними засобами, надавати першу медичну допомогу.

В землевпорядкуванні значний об'єм робіт проводять в польових умовах, в яких немає облаштованих робочих місць. Перевозка працюючих часто здійснюється на машинах, які зовсім до цього не пристосовані. Крім того, роботи проводяться на територіях досить віддалених від лікувальних закладів. Всі ці та інші умови змушують працюючих добре знати та дотримуватись правил техніки безпеки.

При користуванні транспортними засобами потрібно дотримуватися слідуючих правил безпеки:

- по шосейним та поліпшеним грунтовим дорогам дозволяється їхати лише з правого боку;

- при використанні гужового транспорту забороняється звішувати ноги з воза на ліву сторону.

- при використанні вантажного автотранспорту для перевезення людей, автомобілі повинні бути обладнані лавками, закріпленими на висоті не менше 15 см. від верху борта, драбинами для посадки висадки пасажирів, твердим металевим каркасом і тентом.

- при транспортуванні людей в кузові автотранспорту, повинен призначатися відповідальний за поведінку псажирів;

- вантаж повинен бути закріплений так, щоб не загрожувати безпеці людей.

Забороняється перевозка людей разом з паливно-мастильними матеріалами.

Перед виїздом на місцевість для проведення польових робіт, всіх робітників забезпечують спецодягом, перевіряють справність траспорту та інструментів.

При перевезенні теодоліта на великі відстані, його обов'язково закріплюють у чохлі, а рейки, штативи, віхи акуратно складають у транспортний засіб, таким чином, щоб не травмувати сидячих поруч людей. При перенесенні теодоліта з точки на точку його закріплюють на штативі та переносять обов'язково штативом вперед, щоб не зачепити йдучих позаду. Віхи, рейки, розвернуті штативи носити на плечах забороняється.

Виконання всіх геодезичних робіт на вулицях міст і населених пунктів, на автомобільних дорогах повинно бути узгоджене з відділом регулювання вуличного руху. Роботи на дорозі повинні проводитися в період спаду інтенсивності руху транспорту. Всі лінійні виміри мірною стрічкою необхідно проводити в день по брівці доріг та вулиць.

При роботі на залізничних і автотранспортних дорогах необхідно знаходитися в спеціальному одязі помаранчового кольору. При цьому потрібно виставляти двох сигнальників, які попереджують при появі транспорту. Всі працюючі повинні добре знати та виконувати правила дорожнього руху. Забороняється залишати без нагляду геодизичні прилади.

Під час проведення робіт по прокладенню інструментального ходу необхідно будувати всю роботу у такому направленні, щоб робітники з інструментами і іншими приладами переходили із стоянки на стоянку на зустріч ідучому траспорту, а місце встановлення приладу обиралося побіля краю тротуару.

Забороняється залишати на проїзжій частині доріг не забиті в рівень з поверхнею землі штирі, труби або інші предмети, які використовуються для закріплення точок теодолітного ходу.

Забороняється проводити роботи в зоні відчудження високострумних ліній електромереж, електропідстанцій, на антенних полях, без узгодження з відповідними організаціями.

Роботи на територіях спеціального призначення (військові полігони, аеродроми) проводяться лише після отримання дозволу.

При виконанні камеральних робіт також необхідно виконувати правила техніки безпеки передбачені в кожному окремому випадку.

Техніка безпеки та охорона праці - це комплекс законодавчих, технічних, санатарно-гігієнічних і організаційних заходів, спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов праці.

Комплекс включає: трудове законодавство, техніку безпеки і виробничу санітарію.

Законодавство про охорону праці складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю, Закону «Про охорону здоров'я», Закону «Про пожежну безпеку» та інших нормативних актів.

Державна політика в галузі охорони праці базується на таких основних принципах:

приорітету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності;

комплексне розв'язання завдання охорони праці на основі національних програм;

соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди заподіяної в результаті нещасних випадків;

забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я;

здійснення навчання, підвищення кваліфікації, професійної підготовки з питань охорони праці;

використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування;

міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду. При укладені трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці, перед виданням наказу про зарахування на роботу проводиться вступний інструктаж.

Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та нормативним актам про охорону праці.

Забороняється укладання договору з громадянином якому за станом здоров'я (медичний висновок) протипоказано запропонована робота.

Працівник має право відмовитися від порученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, не безпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці ботанічного саду з участю працівника профспілки і уповноваженого трудовому колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці представника профспілки.

За період простою з цих причин, не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо дирекція не виконує законодавство про охорону праці.

Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, повинні, відповідно до медичного висновку, перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку.

Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню, проводяться згідно з законодавством.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Всі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків і профзахворювань.

Страхування здійснюється в порядку та на умовах, визначення законодавством і колективним договором.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально - профілактичним харчуванням, мають право на скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, оплату в підвищеному розмірі та інші пільги та компенсації.

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміну в виробничих умовах та розмірах пільг.

На роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття, а також миючі засоби.

Власник зобов'язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

У відповідності зі ст. 14 ЗПОП забороняється застосування праця жінок на важких роботах і зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення жінок до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Забороняється залучати жінок до роботи з постійним, на протязі робочої зміни, переміщення вантажу масою більше 7 кг. При переміщені вантажу на візках чи конвеєрах зусилля, що прикладається не повинно перевищувати 10 кг.

Вагітні жінки не повинні залучатися до роботи пов'язаною з підійманням знаряддя праці вище рівня плечового поясу, а також, підіймання знаряддя праці з підлоги.

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли 18 років, в трудових правовідносинах користуються пільгами встановленими законодавством.

Працівник зобов'язаний:

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- додержуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього розпорядку ботанічного саду;

- проходити в установленому порядку попередні та періодичні огляди;

- співробітничати з дирекцією у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь - якої виробничої ситуації, яка створює загрозу щодо життя чи здоров'я людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці підрозділяються на:

вступний;

первинний;

повторний;

позаплановий;

цільовий.

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійно або тимчасово) не залежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на півріччя, на інших роботах - 1 раз на рік.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці:

при введені в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці;

при змінні технологічного процесу;

при порушенні працівником нормативних актів про охорону праці;

на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при:

виконання робіт, що не пов'язані з безпосередніми обов'язками за фахом;

ліквідації аварії, стихійного лиха.

В проектній документації відображаються усі нормативні документи, яким слід керуватись при виконанні робіт, основні положення з техніки безпеки, пов'язані з особливостями даних робіт.

Висновки

Проект використання земель в межах Одринської сільської ради складено з метою планування економічних, природоохоронних та екологічних заходів, які впливають на підвищення ефективного та раціонального використання земель, сприяють охороні земельного фонду від негативного впливу різного роду шкідливих факторів.

В проекті було розглянуто реформування земельних відносин, проведення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення, а також експертної грошової оцінки земельної ділянки. Визначено розмір середньої частки (паю) та їх кількість в залежності від якості грунтів.

Техніко-економічні показники проекта

Список використаної літератури

Конституція України. - К.: Преса України. - 1997 р. с. 80.

Земельний кодекс України // Землевпорядний вісн. - 2001. - №4 - с. 12-55.

Про землеустрій: Закон України // Урядовий кур'єр. - 2003. - №129.

Про плату за землю: Закон України // Земельне законодавство України: Збір нормативних актів судової та арбітражної (господар.) практики: У2кн.: За ред. А.С. Даниленка, Ю.Д. Білика, О.О. Погрібного, В.В. Кулініча - К.: Урожай. - Кн.1 - с. 304.

Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 р. №962-IV. - Инфодиск «Законодательство Украины».

Про оренду землі: Закон України // Відомості Верховної Ради України - 2004. - №10 - ст. 102.

Про розмежування земель державної та комунальної власності: Закон України // Урядовий кур'єр. - 2004. - №140.

Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною: Указ Президента України від 19 серпня 2002 р. №720 // Землевпорядний вісн. - 2002 - №3. - с. 76 - 77.

Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земльних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельног кадастру: Указ Президента України // Новітнє земельне законодавство України за ред. Пастушенка П.П. - Х.: ТОВ «Одиссей» 2003 - 672 с.

Про експертну грошову оцінку земельних ділянок: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року // Землевпорядний вісн. - 2003 - №1. с. 59.

Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб: Постанова Кабінету Міністрів України // Урядовий кур'єр. - 2002. - №76.

Про затвердження положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги: Постанова Кабінету Міністрів України // Новітнє земельне законодавство України за ред. Пастушенка П.П. - Х.: ТОВ «Одиссей» 2003 - 672 с.

Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів: Затверд. 23.03.1995 №213 (із змінами і догов.) // Земельне законодавство України: Збір нормативних актів судової та арбітражної (господар.) практики: У2кн.: За ред. А.С. Даниленка, Ю.Д. Білика, О.О. Погрібного, В.В. Кулініча - К.: Урожай. - Кн.2 - с. 35.

Методика грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населеного пунктів): Затвердж. 30.05.1997 №525 там же с. 93.

Порядок проведення індексації грошової оцінки земель: Затвердж. 12.05.2000 №783 - Земельне законодавство України: Збір нормативних актів судової та арбітражної (господар.) практики: У2кн.: За ред. А.С. Даниленка, Ю.Д. Білика, О.О. Погрібного, В.В. Кулініча - К.: Урожай. - Кн.2 - с. 159-160.

Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок: Затвердж. 09.01.2003 №2 - Нормативно - правові акти з питань земельних відносин. - У.: Урожай, 2003. - с. 322 - 327.

Актуальні проблеми управління земельними ресурсами міст України: посібник для депутатів міських рад України // Інформаційно-ресурсний центр «Реформування земельних відносин в Україні». - Київ. - 2004-60 с.

Володін М.О. Основи земельного кадастру. с. 246.

Горбатович С.М., Хвесик М.А. Проблеми нормативно-правового забезпечення формування ринку земель в Україні // Землевпорядн. вісн. - 2002. - №2 - с 66-67.

Даниленко О.А. Правове забезпечення земельної реформи // Землевпорядн. вісн. - 2005. - №1 - с 44-46.

Методичні основи грошової оцінки земель в Україні - Ю.Ю. Дехтяренко, М.Г. Лихогруд, Ю.М. Манцевич - К.: Профі. 2002 - с. 256.

Методичні основи грошової оцінки земель в Україні Ю.Ф. Дехтяренко, М.Г. Лихогруд, Ю.М. Манцевич, Ю.М. Палеха. Київ - 2002 р. с. 24-26.

Методичні основи грошової оцінки земель в Україні Ю.Ф. Дехтяренко, М.Г. Лихогруд, Ю.М. Манцевич, Ю.М. Палеха. Київ - 2002 р. с. 164-172.

Добряк Д.С. Завдання землевпорядної науки на сучасному етапі земельної реформи. - Землевпорядний вісник. - 2004 - №1. с. 13 -17.

Земельні відносини в Україні. - Урожай - 1998 р. - с. 385.

Класифікатор об'єктів адміністративного устрою України. ДК 014-97 // Державний класифікатор України в 3-х томах. - К.: Держкомстат України, 1997.

Куценко Н.В. Економіко-правовий механізм трансформації власності на землю // Землевпорядн. вісн. - 2004. - №4 - с. 65-69.

Калюжний Н.Н. Составление схем землеустройства как метод сохранения природно-ресурсного потенциала земельного фонда Украины. // Соціально-економічні та екологічні проблеми використання і охорони земель в умовах реформування земельних відносин: Тез. доп. наук.-практ. конф. / ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - Х:.2003. - 179 с.

Мілєхін П.О. Землеустрій сільськогосподарських підприємств - важливе значення найближчого часу // Землевпорядн. вісн. - 2004. - №1 - с. 24.

Манько І.П. Удосконалення механізму грошової оцінки землі // Землевпорядний вісн. - 2003. - №4. - с. 64-69

Новаковський Л.Я., Третяк А.М., Добряк Д.С. Земельна реформа і землеустрій в Україні. - К.: Інститут землеустрою - 2001. - с. 153.

Петренко О.Я. Організація екологічно безпечного використання сільгоспугідь // Соціально-економічні та екологічні проблеми використання і охорони земель в умовах реформування земельних відносин: Тез. доп. наук.-практ. конф. / ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - Х:.2003. - 179 с.

Саблук П. Не нехтуйте думкою науковців, розробляючи програми розвитку села. / Урядовий кур'єр - №104 - 07.06.2005 р.