Дослідження стану галузі молочного скотарства на прикладі господарства

/

Вступ

Обсяги виробництва сільськогосподарської продукції її якість та ефективність визначається технологією, які оптимізують процес виробництва. При виробництві молока важливими аспектами є технологія та селекція. Селекція є визначальним фактором. Селекція забезпечує продуктивний статус стад молочного поголів'я.

Аналіз розвитку галузі молочного скотарства свідчить про те, що на сучасному етапі ця галузь знаходиться у глибокій кризі. Поголів'я корів молочного напряму продуктивності суттєво скоротилося. Продуктивність знизилась. Зруйновані молочні комплекси, на яких вироблялося основна маса молочної продукції. Суттєво погіршився генофонд корів в Україні. Проте, слід вважати, що це тимчасове явище. Галузь має бути відновлена і, на нових принципах будуть впроваджуватися сучасні технології виробництва молока та сучасні методи селекції. Робота має розпочинатися у кожному господарстві, на кожній колективній чи приватній фермі.

Метою нашої роботи є дослідження стану галузі молочного скотарства на прикладі одного господарства, визначення генетичного потенціалу стада та розробки рекомендацій щодо поліпшення племінних і продуктивних властивостей гурту великої рогатої худоби чорно-рябої породи.

Задачі досліджень. Основними задачами нашого дослідження є:

· зробити аналіз виробничої діяльності господарства

· провести моніторинг племінних і продуктивних властивостей гурту великої рогатої худоби у господарстві;

· провести добір та сформувати племінне ядро;

· скласти план прогнозу молочної продуктивності;

· розробити заходи, що до отримання високоякісної молочної продукції.

1. Огляд літератури

1.1 Племінна база молочного скотарства

Велика рогата худоба займає провідне місце у виробництві валової і товарної продукції тваринництва і є джерелом одержання таких незамінних цінних харчових продуктів для людини, як молоко і м'ясо, а також цінної харчової сировини. Тому, як вважають ряд авторів, розвитку цієї галузі слід приділяти велику увагу. Сьогодні, нажаль, молочне скотарство суттєво знизило свій потенційний резерв, але, як вбачають вчені і виробники [1], в перспективі галузь відновить свій потенціал і значно збільшить обсяги виробництва молока і яловичини.

На сучасному етапі потрібно проводити значну роботу в напрямку підвищення класності і породності худоби. Відновлення інтенсивних технологій виробництва продукції скотарства теж є першочерговою задачею.

У недавньому минулому племінну роботу у молочному скотарстві в Україні здійснювали шість науково-дослідних інститутів, 115 племб'єднань, 19 обласних державних сільськогосподарських станцій, 85 племінних заводів, 58 племрадгоспів. У практику племінної роботи була впроваджена великомасштабна селекція [2]. Сьогодні ця сітка структури племінної роботи зруйнована.

На наш погляд основним напрямом відновлення галузі і племінного ресурсу молочного скотарства, а також подальшого розвитку тваринництва є значне підвищення продуктивності тварин, збільшення виходу та збереження приплоду, а також організація інтенсивного вирощування й відгодівлі тварин із обов'язковим створенням міцної кормової бази. Особливої уваги потребує матеріально-технічна база, яка має бути повністю оновлена.

Якщо в 1986 році [4] загальна чисельність великої рогатої худоби в Україні становила 26,638 млн. Голів, в тому числі 8,851 млн. Голів корів, що було найвищим показником у Європі, то вже у 1991 році чисельність худоби зменшилася на 7,6%, в тому числі корів на 5,4%. Слід зауважити, що дещо стабілізувалася чисельність поголів'я великої рогатої худоби у власних підсобних господарствах.

Як відмічено у ряді публікацій [8], середня молочна продуктивність на корову за ці роки теж різко знизилась. Якщо в 1999 році на корову в колективних господарствах отримували по 2863 кг. Молока, а в підсобних 2941 кг., то в 1998-1999 роках надій становить 2219 у господарствах всіх категорій і лише 1646 у сільськогосподарських підприємствах.

За даними М.С. Ківи, М.М. Барановського станом на 2003 рік чисельність великої рогатої худоби в Україні становила лише 9,1 млн. голів, в тому числі 4,5 млн. голів молочних корів. На одну корову за рік отримують 3022 кг. молока.

Таким чином можна зробити висновок, що молочна галузь України дещо стабілізувалася. Сформувалися окремі господарства, які застосовують нові інтенсивні технології виробництва. Особливо це можна спостерігати у господарствах агрофірми «Шахтар», «Агросоюз», та інших.

Сьогодні в Україні використовують генетичний потенціал молочної худоби чорно-рябої, червоної-степової, червоної-рябої порід та комбінованої симентальської породи. Інші генотипи використовуються рідше.

Одним із важливих факторів інтенсифікації молочного скотарства, як відмічають ряд авторів [1,2,4,5], є широке впровадження у господарствах індивідуального і масового роздоювання корів. Тільки в результаті роздоювання виявляють генетичні якості молочної худоби. Без цього не можна організувати цілеспрямованого відбору й підбору, одержати високоцінних бугаїв та правильно оцінити їх за якістю нащадків, вивести нові лінії, типи та родини.

Роздоювання корів - це безперервний процес, один із прийомів поліпшення існуючих порід. Організація роздоювання корів, як система випробовування їх за власною продуктивністю нерозривно пов'язана із створенням міцної кормової бази, спрямованим вирощуванням молодняка, повноцінною годівлею протягом лактації.

В умовах інтенсивного ведення тваринництва рівень продуктивності значною мірою визначається якістю використовуваних тварин, їх генетичним потенціалом, підвищення якого забезпечується селекційно-племінною роботою та відтворюванням стада.

Сьогодні нам, враховуючі вже напрацьований досвід, потрібно розробити поетапні плани, методики, схеми і розробити строки виведення нових порід та внутрішньо породних типів сільськогосподарських тварин. Визначити базові господарства, створити відповідні державні комісії по порадництву та оперативному контролю за ходом виконання селекційно-племінної роботи, спрямованої на прискорення темпів приросту виробництва основних видів тваринницької продукції за рахунок підвищення продуктивності тварин на основі збільшення їх генетичного потенціалу, поліпшення відтворення стада, зміцнення кормової бази, технічного переобладнання тваринницьких ферм.

На нашу думку провідна роль у здійсненні великомасштабної селекції має бути відведена державній племінній службі. Племінна служба має контролювати використання плідників, роздоювання корів, використання планів замовних парувань, організацію одержання та вирощування ремонтних бугаїв.

Головним завданням удосконалення молочної худоби, як визначають вчені [10,11,22], є різке підвищення її продуктивності й технологічних якостей шляхом впровадження сучасних ефективних методів селекції при чистопородному розведенні й використанні генофонду кращих світових порід.

Основні елементи удосконалення молочної худоби [18,22,29]: зміцнення й розширення активної частини порід, створення провідної селекційної групи корів, централізована розробка ц здійснення програми замовних парувань для одержання ремонтних бугаїв, організація й випробовування відбору їх за індивідуальними якостями й за якістю нащадків, планомірне використання плідників-поліпшувачів і на цій основі виведення нових структурних одиниць породи, а саме: типів, ліній, заводських стад і родин з надоєм корів 4000-6000 кг. молока за лактацію, що буде відповідати європейським стандартам.

Сьогодні удосконалення молочної худоби в Україні здійснюється шляхом поглиблення селекції з плановими породами [28,34]. Однією з основних молочних порід в Україні - є чорно-ряба порода. Чорно-ряба порода визначається вищою молочною продуктивністю порівняно до інших порід [1,14,19,28,31,34,38,44].

1.2 Чорно-ряба порода - провідні молочні породи

Як зазначають І.З. Шульган, Ю.М. Карасик та інші [41], основні напрямки і методи удосконалення чорно-рябої породи базується на використання плідників голландської та голштинсткої порід для виведення нових молочних типів.

Напрям племінної роботи з чорно-рябою худобою - це консолідація типу і створення генеалогічної структури породи. Як відмічають ряд авторів [10,42,43], процесом голштинізації в Україні в минулому було охоплено понад 1000 господарств, які розводять чорно-рябу породу. Процес голштинізації мав відбуватися при умові високого рівня годівлі та добрих умов утримання. Проте як свідчить історична література [43], таких умов не дотримувалися в більшості господарств. Тому рівень продуктивності не мав суттєвого збільшення.

Слід зазначити, що у господарствах із слабкою кормовою базою при схрещуванні надої молока і вміст жиру збільшувалися незначно, або й зовсім не підвищувались.

Вивчення нового молочного типу на основі вітчизняної чорно-рябої породи з використанням генофонду голштинської породи було розпочато понад 30 років тому у 17 базових племінних господарствах Київської, Львівської, Ровенської, Житомирської, Хмельницької, Харківської, Полтавської областей. Всього було задіяно понад 10 тис. голів худоби [28,29,42]. Мета роботи - створити маточне поголів'я з рівнем продуктивності 6000-7000 кг. молока за лактацію з жирністю 3,6-3,8%. Особлива увага приділяється технологічним властивостям вимені. Також важливою селективною ознакою була міцність конституції.

У структурі нового типу чорно-рябої породи планувалося створити нові високопродуктивні заводські лінії. Проте відомостей в нових публікаціях про ефективність цих ліній майже відсутні. Це свідчить про те, що з часів перебудови, тобто з 1991 року племінна робота з породою значно погіршилась. Були втрачені напрацьовані генетичні здобутки. На даний період генетичне поліпшення чорно-рябої породи набуло дещо іншого ракурсу.

Слід зазначити, що одночасно в товарних стадах створювався масив чорно-рябої породи, поліпшеної голштинською. Як свідчать подальші публікації, в цьому аспекті були досягнуті певні здобутки.

У господарствах Лісостепу, тобто в нашому регіоні, удосконалювалися лінії Аннас Адона 30587, Ольдамастер Адема 19056, Хільтьєс Адема 37910, Рудольфа Яна 34558, Костянтина Франса 9069, Кипариса ЛВГ-62, Суптана, Веттермана, Дубка 6501. на ці лінії покладалася висока перспектива: - 5000-6000 кг. молока за лактацію з жирністю 3,7-4,0%.

Як свідчать наступні публікації, ці лінії дійсно пройшли генетичне шліфування. Поголів'я корів цих ліній в Черкаській області було домінуючим. У господарствах з високою організацією кормової бази на корову отримували 4000-4500 кг. молока.

Таким чином чорно-ряба порода в Україні є перспективною, молочного напрямку породою, яка здатна продукувати на високому рівні. Проте порода потребує подальшого вдосконалення. Племінна робота з породою має проводитися відповідно до загальних вимог. Потрібно повернутися до напрацьованого досвіду роботи з породою, особливо досвіду Харківської, Київської і Львівської областей.

1.3 Селекція і селекційні методи роботи з молочною худобою

Селекція тварин - це наука про створення нових генотипів і популяцій тварин. Селекція вивчає методи утворення початкового матеріалу для утворення нових форм організму, а також явища мінливості та спадковості, методи добору і порівняльної оцінки цих форм на різних етапах селекційного процесу [14].

За визначенням Вавілова: селекція - це еволюція, яка направлена волею людини.

Селекція як наука і практика має свої методи. В селекційній роботі найголовнішим є оцінка племінної здатності тварин, тобто з'ясовували генотип тварин, який при взаємодії з навколишнім середовищем здатний формувати певний фенотип високу продуктивність [19].

Загальну племінну цінність утворюють за рахунок адитивної дії генів, якщо у тварин добра племінна цінність, то зазначають високу загальну комбінаційну здатність [20].

Загальна комбінаційна здатність - це здатність окремих тварин давати високопродуктивних нащадків при поєднанні з різними генотипами. Загальна комбінаційна здатність оцінюється відхиленням продуктивності нащадків від середньої продуктивності по популяції [13].

Специфічна племінна цінність встановлюється за результатами окремих поєднань і зумовлена адитивною дією генів та визначається як дослідним шляхом, так і математичними розрахунками.

Для селекційних цілей найбільш цікавим представлений адитивний ефект, який є основним для племінного підбору. В практиці селекція сільськогосподарських тварин добір спрямовувався на покращення загальної племінної цінності, а не лише однієї ознаки. Труднощі селекції за комплексом ознак полягає, в тому що основні сільськогосподарські ознаки мають полі генний характер успадкування і низький коефіцієнт успадкування, але і тому, що між ознаками існують зворотна кореляція. Розрізняють три основні методи селекції [14].

Ступенева - заключається в доборі племінних тварин, який проводять в декілька етапів.

Селекція за незалежними рівнями; при цьому установлюють мінімальні вимоги для кожної селекційної ознаки. Всі тварини, які мають показники нижче цих вимог, виключають з подальшого відтворення [10].

Селекція за залежними рівнями (селекційні індекси) при цьому добір ведеться за селекційними індексами за показниками племінної цінності тварин, що базується на врахуванні декількох показників. Прикладом є бонітування тварин [12].

Проте, всі методи селекційного сформування закономірності еволюційної теорії, тому підходи повинні базуватися на знаннях еволюції.

1.4 Методи оцінки тварин за генотипом і фенотипом

У 1909 році датський генетик В. Йогансен ввів поняття генотип і фенотип. Генотип - це сукупність спадкових задатків організму, фенотип - сукупність ознак організму. Фенотип включає продуктивність, екстер'єр і конституцію, живу масу та інші ознаки [11].

Для оцінки племінної цінності тварин, власна продуктивність яких визначалася в різний час, необхідно встановити генетично обумовлені зрушення. Генетичний тренд - зміна племінної цінності, що виникала в результаті переміщення тварин з одних умов середовища в інші за одиницю часу.

Оцінка молочних і комбінованих порід за молочною продуктивністю включає величину надою і вміст жиру, білка й інших поживних речовин у молоці. Оцінку молочної продуктивності роблять за окремими лактаціями, за кількома лактаціями, за усіма лактаціями, за всю продуктивну експлуатацію корови (популяції) [9].

Існують визначені залежності зміни молочності корів протягом лактації, що пов'язані з генотипом корови, характером лактаційної кривої, умовами годівлі та утриманні. В оптимальних умовах молочність корів підвищується до 2-5 місяців лактації, потім йде зниження. Так само може підвищуватися молочність корів до три - п'ять лактацій, а потім йде зниження [1].

Із збільшенням числа лактацій при оцінці точність її збільшується. Генотип тварини визначають порода та породність, походження і якість потомства.

Порода і породність визначається за походженням худоби. Ще М.М. Щепкін підкреслював, що «Без знання крові нема племінної справи». Тому треба знати екстер'єрно-конституціональні і продуктивні особливості, походження, щоб визначити породу.

Породність - це виразність породних рис. За породністю велика рогата худоба поділяється в інструкціях з бонітування молочних, комбінованих і м'ясних порід, на такі групи: чистопородна та помісна. Помісі можуть бути І, ІІ, ІІІ і ІV поколінь.

Породність визначається на підставі даних про походження і породність батьків з обов'язковим оглядом тварин. У племінних господарствах походження тварин підтверджується даними імунно-генетичного тестування [8].

До чистопородних відносять тварин, які походять від батьків однієї і тієї ж породи, чистопородність яких підтверджується відповідними документами, тварин помісей, починаючи з ІV (15/16 кровності) покоління, одержаних при поглинальному схрещуванні, якщо на них є документи про походження і вони мають добре виражений тип породи; тварин помі сей ІІ-ІІІ поколінь, отриманих при розведенні «у собі» в процесі створення породи за допомогою відтворного схрещування чистопородних батьків споріднених порід [5].

Отримане потомство від схрещування споріднених порід відносять до породи, що поліпшують.

При відсутності документів про походження тварин з добре вираженим типом породи їх відносять до помісей ІІ-ІІІ поколінь даної породи. Матеріали ці повинні затверджуватися облплемоб'єднанням [7].

Імунно-генетичне тестування проводиться з метою контролю походження племінних тварин за групами крові. У багатьох країнах світу в обов'язковому порядку проводиться імунно-генетичний контроль походження племінних тварин. Перевірка показала, що 8-10% і навіть 25% походження племінних тварин не достовірне, що вимагає обов'язкової перевірки. Порівняння груп крові нащадків з передбачуваними батьками дозволяє у 85-89% спірних випадках уточнити батьківство. Сполучення антигенів у межах генетичної системи одержали назву груп крові. У великої рогатої худоби відомо 12 генетичних систем, що поєднують понад 100 антигенних факторів, які можуть утворювати сотні груп крові, у різних порід частота антигенних факторів, що зустрічаються коливаються в дуже широких межах від часток відсотка до восьми десяти відсотків [4].

Ровесницями вважаються тварини того ж віку, що і дочки оцінюваного плідника, сезону отелення, лактуючих у тому ж році.

1.5 Добір і племінний підбір у тваринництві

Значення добору в перетворенні тварин і рослин величезне. На основі еволюційної теорії Ч. Дарвіна були створені методом штучного добору і підбору всі породи сільськогосподарських тварин. Вчений не тільки визначив сутність штучного добору, але й диференціював його на методичний і несвідомий.

Важливість добору полягає в його здатності накопичувати незначні спадкоємні особливості, що згодом стають істотними в утворенні порід і типів тварин.

Як підтверджують досвід і практика, ефективність добору визначається цінністю тварин її здатністю до розмноження в ранньому віці і через короткі проміжки часу, пристосованістю до зміни життєвих умов, числом ознак, за якими ведеться добір, виконанням програми роботи [3].

Добір діє у природних і в домашніх умовах, завдяки чому незадовільні особини постійно усуваються.

Діє природного добору обмежена виживанням тварин у боротьбі за існування. Особини, краще пристосовані до умов зовнішнього середовища, виявляється і більш життєстійкими [6].

Згідно сучасних генетичних уявлень, розвиток організму і всіх його особливостей є результатом взаємодії генотипу і середовища. Успадковується не ознака як така, а норма реакції організму на умови життя. Розрізняють штучний добір, несвідомий і методичний. На ранніх етапах людської культури проводився несвідомий добір.

Методичний добір може бути фенотиповим (масовим), генотиповим, непрямим, стабілізуючим і технологічним.

Масовий чи фенотиповий добір ведеться за індивідуальними показниками тварин - продуктивністю, екстер'єром і конституцією, загальним розвитком.

Генотиповий добір включає оцінку тварин за походженням (за фенотипами їх предків і побічних родичів) і за якістю нащадків. Звідси випливає, що добір за фенотипом тісно пов'язаний з генотипом [16].

Непрямий добір ґрунтується на законі співвідносної мінливості.

Стабілізуючий добір означає закріплення в організмі не окремих позитивних ознак, а стабілізацією загального типу, властивого обраного напрямку продуктивності.

Останнім часом особливої актуальності набуває технологічний добір. Термін запропонований О.Ї. Овсянниковим. він означає добір тварин, що найбільшою мірою відповідають умовам їхнього використання [13].

Підбір - це цілеспрямоване парування батьківських пар із відібраних на плем'я тварин з метою одержання від них потомства з бажаними якостями. Цей процес слід розглядати як один з основних засобів вдосконалення тварин. Основними принципами підбору є:

· його цілеспрямованість;

· перевага бугаїв над коровами щодо основних селекційних ознак;

· максимальне використання найкращих плідників;

· сувора послідовність і зміні плідників;

· виявлення і використання найкращих поєднань пар;

· збереження, закріплення та посилення у нащадків позитивних якостей батьків;

· підвищення продуктивності, скороспілості, живої маси та збільшення строку господарського використання.

У практиці селекційної роботи розрізняють два основні методи підбору. Перший з них - підбір приблизно однакових тварин для збереження характерних властивостей вихідних племінних батьківських форм, підсилення батьківських якостей в отриманому потомстві, створення більшої стійкості спадкової передачі цих позитивних якостей. Такий підбір називається гомогенним або однорідним. Застосовується він у високопродуктивних стадах при розведенні за лініями і родинами [2].

Другий метод - підбір тварин, які значно відрізняються між собою за конституціональним типом та іншими властивостями і ознаками. Він застосовується для того, щоб змінити тип потомства порівняно з одним або з обома батьками, отримати нові властивості за якістю тварин. Такий підбір у тварин називається гетерогенним або різнорідним.

Груповий підбір - це закріплення плідника за групою схожих між собою самок. Він застосовується у товарних господарствах [10].

Проводячи великомасштабну селекцію на племінних фермах зони діяльності племоб'єднань, застосовують індивідуально-груповий підбір.

1.6 Методи прогнозування ефекту селекції

Розрізняють три основних методи відбору за комплексом ознак.

Тандемна селекція - це послідовна селекція, при якій вибір проводять за чергою по кожній ознаці. Відбирають племінних тварин у два етапи чи кілька етапів. Спочатку проводять селекцію по одній ознаці. Після досягнення задовільного рівня розвитку певної ознаки починають відбір по другій ознаці і так до тих пір, поки не будуть добрані всі включення до програми ознаки. Ефективність селекції наступних етапів відбору залежить від його інтенсивності в попередніх та кореляції критеріїв селекції між суміжними ступенями. В більшості випадків тандемна селекція обмежена двома або трьома ступенями. Таким способом можна в стаді поліпшити показники надою, вмісту жиру та білку в молоці, поліпшити форму вим'я. Тандемна селекція є ефективним методом, однак при селекції за двома або більшою кількістю ознак у випадку наявності негативних генетичних кореляцій виникають труднощі. Генетичні кореляції між невеликою кількістю ознак не заважують одночасному прогресу всіх ознак [17].

Треба не забувати й проте, що тандем ний відбір вимагає багато часу і передбачає відсутність суттєвої залежності між окремими ознаками, які поступово покращуються. Як наслідок - покращення однієї ознаки часто зумовлює зниження іншої.

Селекція за незалежними рівнями встановлює мінімальні вимоги для кожної селекційної ознаки, внаслідок чого усі тварини, які мають нижні показники виключаються із подальшого розведення. Так само, як і тварини за межами встановлених лімітів хоча б по одній навіть не селекціонованій ознаці. Даний метод широкого застосування тоді, коли відбір ведеться за двома і більше ознаками та він ефективніший за тандемну селекцію [18].

Селекційний індекс - це показник племінної цінності тварини, побудований з урахуванням декількох показників господарських і біологічних ознак. Приклади селекції за залежним рівнем відбору є бонітування тварин за загальною сумою балів. На цій підставі визначається класність тварин. Оцінка за селекційними індексами дає змогу більш диференційовано використовувати племінних тварин, вести ретельний їх відбір за селекційними ознаками. Селекційний індекс враховує і генетичні ознаки [19].

Однією з преваг індексної селекції є те, що вона дає змогу мати кількісний вираз загальної племінної цінності конкретної тварини з великою кількістю ознак, а також її предків, побічних родичів або потомків.

1.7 Селекційний прогноз за комплексом ознак

Основними селекційними показниками в молочному скотарстві є: величина надою та вміст жиру у молоці. Однак у зв'язку з дефіцитом білку тваринного походження постала необхідність удосконалити породи по кількості білку у молоці, тому при плануванні генетичного удосконалення перед усім необхідно виявити по яким показникам краще вести відбір і оптимальне співвідношення інтенсивного відбору по кожному із селекційної ознаку.

Аналіз отриманих результатів [19] показав, що значним селекційним диференціалом по продукції молока та молочного жиру і білку характеризувалися групи відібрані тільки по основному селекційному показнику - величині надою, чи жирномолочності або білковомолочності.

Селекційний диференціал по жиру та білку має дещо нижчий рівень і в наступному поколінні був негативним. В прогнозах ефекту селекції за однією ознакою будуть значними тільки за цим компонентам, а по надою негативним.

Більш точнішим для прогнозу селекції є відбір по двом, трьом ознакам. Аналіз варіантів селекції показав, що кращим показником є відбір у співвідношенні 2:1:1, але необхідно пам'ятати, що селекція на підвищенні будь-яких ознак покращується. Порівнювання прогнозу ефекту селекції з фактичними результатами при селекції тільки по надою та вмісту жиру в молоці пояснюється наступними чинниками:

зниження вмісту білку в молоці при збільшенні надою у вигляді зворотної кореляції між ними;

· незалежна спадковість білку та жиру в молоці;

· вихідне утримання білка в молоці до середнього в показниках у популяції з-за відсутності прямої селекції за даною ознаку;

· присутні системи оцінки тварини, яка не відповідає підвищенню білок-молочності.

Головними ланками племінної справи являються виявлення і плановий підбір по продуктивності батьківських пар для заказаного схрещування отримувати і інтенсивно використовувати саме це потомство.

Особливо важлива рання оцінка плідників для визначення прогнозу селекції у зв'язку з його використанням.

2. Характеристика господарства

2.1 Природно-кліматичні умови та розташування господарства

молочний скотарство племінний худоба

ДПДГ «Кутузівка» Харківського району Харківської області є великим сільськогосподарським підприємством (державне підприємство дослідне господарство).

Територія входить до лісостепової фізико-географічної провінції, клімат помірно-континентальний, середньомісячна температура січня - 7 єС., липня + 20 єС., середньомісячна кількість опадів - 500 мм., з них 280 мм випадає в теплу пору року. Висота снігового покрову - 15-25 см.

Найбільш поширені ґрунти - середньо гумусні лужні, звичайні чорноземи. У рослинництві сільгосппідприємство спеціалізується на виробництві зерна (озима пшениця, ячмінь, кукурудза), насіння соняшнику, а тваринництві - молока та м'яса великої рогатої худоби.

2.2 Землекористування та розвиток рослинництва і кормової бази

Головним фактором продовольчої безпеки країни є земля, на біохімічних властивостях якої вирощується рослинний продовольчий та кормовий продукт. Від інтенсивності і раціонального використання землі залежить кількість і якість виробленої продукції.

Характер використання землі виражається у структурі земле використання.

Таблиця 1. Динаміка та структура земельних угідь

Аналіз таблиці 1. свідчить про те, що за розмірами сьогодні господарство є одним із найкрупніших на Харківщині (9513 га, у т.ч.с.-г. угідь 99%). Сінокоси і пасовища в структурі земельних угідь займають 11,5%. Раціональне ведення пасовищного господарства забезпечить найбільш економічне використання землі. Порівняно з 2006 роком кількість землі збільшилась у 2,5 рази.

В таблиці 2 наводяться дані, щодо виробництва сільськогосподарської продукції на 100 га угідь.

Таблиця 2. Вихід продукції та щільність поголів'я на 100 га земельних угідь

Як свідчить матеріал таблиці 2, у господарстві в 2008 році дещо збільшився обсяг виробництва зернових на 100 га угідь, проте суттєво зменшилося виробництво молока, м'яса та іншої продукції. Скоротилося виробництво валової продукції у грошовому еквіваленті. Таким чином можна заключити, що земля у господарстві використовується не ефективно.

Показником ефективності землі може бути також урожайність основних сільськогосподарських культур.

В таблиці 3 приведені дані, щодо структури посівних площ, а у таблиці 4 - урожайність сільськогосподарських культур.

Таблиця 3. Динаміка та структура посівних площ

Аналіз таблиці 3 показує, що площі посівів сільськогосподарських культур збільшились у 2007 році порівняно з 2005 роком на 3810 га (113,6%). Найбільше збільшились площі під зернові і зернобобові культури (у 2,6 рази), кукурудзу на зерно (у 3,9 рази), технічні культури (у 3,6 рази). Кормові культури в структурі посівних площ займають 35,2%.

Таблиця 4. Урожайність сільськогосподарських культур, ц, га

Що стосується аналізу таблиці №4, то слід зауважити, що урожайність зернових і зернобобових культур у господарстві знизилась на 45% пшениці на 35%, ячменю на 14%, кукурудзи на силос і зелений корм на 41%, багаторічних трав на зелений корм на 12%.

Такий стан речей є негативним. Господарство не використовує потенціальні можливості землі і сортів сільськогосподарських рослин, щоб отримувати високі і сталі врожаї. Це перш за все відсутність технології виробництва продукції рослинництва і культури землеробства. Зниження урожайності негативно впливає на формування кормової бази (таблиця 5).

Таблиця 5. Баланс кормів, ц к. од. на 2008 рік

Як показує аналіз таблиці балансу кормів, господарство лише на 40% забезпечило концкормами, 72% - грубими, 59% - сінажем. Навіть соломою господарство забезпечено лише на 53%.

Такий стан кормового балансу не буде сприяти розвитку тваринництва та покращення його продуктивності. У господарстві слід змінити ставлення до сільськогосподарської діяльності та збільшити виробництво продукції рослинництва та тваринництва.

2.3 Трудові ресурси та товарна продукція

Структура товарної продукції - це показник, який визначає виробничу направленість господарства. Економічну ефективність виробництва визначають по кількості валової і товарної продукції, а також по використанню трудових ресурсів.

В таблиці 6 наводяться дані, щодо структури товарної продукції.

Таблиця 6. Динаміка та структура товарної продукції

Як свідчить таблиця 6 показники у 2008 році порівняно з 2006 роком значно збільшились обсяги товарної продукції у грошовому виразі. Що стосується структури товарної продукції, то слід відмітити, що у 2008 році на продукцію галузі тваринництва припадає 63% вартості всієї товарної продукції і в тому числі на вартість молока 47,9%.В зв'язку з укрупненням у 7 разів зросла вартість товарної продукції галузі рослинництва.

В господарстві за останній період значно зменшилася чисельність працівників (таблиця 7).

Таблиця 7. Ефективність використання трудових ресурсів

Із таблиці видно, що кількість робітників в господарстві збільшилась у 1,3 рази. При цьому валова продукція с. г. по господарству зросла більш чим вдвоє, але із розрахунку на одного робітника у 2008 році порівняно з 2006 роком продукції вироблено на 69,8% більше. Середньорічна заробітна плата на одного працівника за три роки зросла на 71,7%.

Продукція вироблена і продана підприємством заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, своїм працівникам, а також використана на обмін за бартерними угодами називається товарною продукцією.

Структура товарної продукції визиває спеціалізацію підприємства

2.4 Продуктивне тваринництво та економіка господарства

Економіка господарства в значній мірі визначається ефективністю ведення галузі тваринництва. Галузь тваринництва, як свідчать дані таблиці 8, за останні роки набула катастрофічних деструктивних тенденцій. Так поголів'я худоби зменшилося на 44%, в тому числі на 30% скоротилося поголів'я корів. Фактично знищено свинопоголів'я. Продуктивність тварин низька і в декілька разів нижче їх потенційних можливостей. Надій на корову становить 4344 кг, Прирости худоби становлять 568. На 100 корів у господарстві отримують 83,8 телят. Все це свідчить про ефективність галузі тваринництва.

Кількість поголів'я великої рогатої худоби та його величина продуктивності обумовлюють валовий вихід продукції, дані яких представлені в таблиці 8.

Таблиця 8. Поголів'я та продуктивність тварин

Аналіз таблиці 8 показує, що при збільшенні поголів'я великої рогатої худоби (125,7%), у тому числі корів (140,0%) величина надою на середньорічну корову значно зменшилась. Також зменшився приріст великої рогатої худоби до 568г (-17,2%)

В таблиці 9 наводяться дані щодо виробництва і продажі сільськогосподарської продукції.

Таблиця 9. Виробництво і продаж продукції, ц

Із таблиці 9 видно, що завдяки об'єднанню двох господарств. Спостерігається збільшення виробництва і продажу сільськогосподарської продукції. В таблиці 10 наводяться дані економічної ефективності господарювання.

Таблиця 10. Собівартість, витрати праці та кормів на 1 ц продукції

Аналіз таблиці показує, що собівартість молока за останні роки зросла в 2,8 рази, приріст худоби - в 1,9 разів, приріст. Збільшилися затрати праці на виробництво одиниці продукції, а також витрати кормів (в кормових одиницях).

В цілому підсумовуючи розділ слід визнати, що організаційно-управлінська система господарства не ефективна. Є мабуть прорахунки керівництв і спеціалістів, щодо ефективного господарювання, доцільного використання земельних ресурсів, потенційних можливостей сортів рослин і продуктивного тваринництва.

В таблиці 11 наводяться дані, щодо рентабельності виробництва продукції у господарстві. Ці матеріали дають підсумкову характеристику виробничої діяльності підприємства. Як свідчать дані, виробництво всіх видів продукції у господарстві в цілому є не рентабельним. Особливо збитковим є тваринництво. Рентабельність виробництва молока становила мінус 43%.

Виходячи з аналізу господарської діяльності слід зазначити, що такий стан виробництва не має права на існування. Отримувати збитки на родючій землі - це нонсенс. Керівництву господарства потрібно залучити науковців для вивчення проблеми, розробки та впровадження сучасних прогресивних технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Виходячи з такого стану нами вивчений потенціал продуктивності стада господарства та показана можлива модель формування племінного ядра і селекційного процесу в цілому

Ми дослідили, що продуктивність тварин в господарстві низька. Надої дещо знизилися. Це зумовлено перш за все безгосподарності. Тварини отримують велику кількість кормів. Годівля продуктивного стада корів задовільна.

Проте, такий стан галузі молочного скотарства не може задовольняти господарство. Діяльність господарства має бути спрямована на значне поліпшення продуктивних і племінних якостей стада.

Для цього ми дослідили потенційний рівень продуктивності корів кращих заводських ліній та розробили селекційну схему створення нового високопродуктивного стада на базі існуючого маточного поголів'я та залучення в селекційну систему кращих плідників.

Таблиця 11. Рентабельність виробництва продукції

3. Аналітична частина

3.1 Загальна характеристика тваринництва

Потужність молочнотоварної ферми господарства розрахована на 1000 голів великої рогатої худоби, однак за останні три роки чисельність поголів'я постійно скорочувалося.

На території ферми приміщенні обладнаний пункт штучного осіменіння корів, який відповідає всім вимогам зоогігієни і виробничої санітарії. А також повністю оснащений необхідними матеріалами, інструментами, обладнанням. Для проведення штучного осіменіння спєрмопродукцію завозять з Харківської обласної племстанції.

Тваринницькі приміщення є типовими, у них витримані всі зоогігієнічні вимоги. Є родильне відділення в господарстві, отелення проходить в цих приміщеннях. Новонароджених телят розміщують в індивідуальні клітки і утримують там до 20-денного віку, після чого передають телятницям. В телятнику телята утримуються в групових станках по 10 голів.

НА молочному комплексі дослідного господарства запроваджена технологія безприв'язного утримання худоби, де худобу годують на вигульно-кормових майданчиках, а відпочивають корови у приміщеннях з глибокою підстилкою. Доять корів в окремо розташованому доїльно-молочному блоці на установках «Ялинка».

Гній із стійла згрібають вручну в гнойовий канал, де змонтований транспортер, який видаляє його з корівника.

Влітку тварин утримують в літньому таборі. Літній табор розташований в зручному місці для забору води, підвезення зелених кормів і випасання корів.

Табір має під'їздні дороги з твердим покриттям, табірне утримання корів має позитивне значення, оскільки дає змогу оздоровити худобу, якісно виконувати ремонтні роботи, провести дезінфекцію приміщень.

В цілому технічні потенційні можливості господарства повністю не використовуються.

3.2 Селекційна і організаційна робота з великою рогатою худобою

3.2.1 Характеристика поголів'я за продуктивністю

Стадо комплексу «Куту зівка» представлено чистопородною худобою чорно-рябої молочної породи. Класність стада - висока. 43,7% корів мають комплексний клас еліта-рекорд. Сумарним показником племінної цінності тварин є їх класність. Дані за цим показником наведені в таблиці 12.

Таблиця 12. Класний склад

З таблиці видною що 32,2% всього поголів'я за племінною цінністю відноситься до класу еліта-рекорд.

Немаловажні значення для підвищення молочної продуктивності корів має і правильне їх використання, яке характеризується рівномірним розподілом числа отелень за порами року таблиця 13

Таблиця 13. Розподіл корів за кількістю отелень

З даної таблиці видно, що корови за 1 та 2 лактаціями складають. 49,0%. З цього виходить, що стадо молоде і значна частина молодих корів припадає на первісток, котрих вводиться 34,2%, перевірених за власною продуктивністю. Постановку нетелі в групи в господарстві стараються здійснювати в 5-6 місячному віці тільності з метою поліпшення їх підготовки до отелення. Підготовка нетелі - це привчання їх до місця утримання, до обслуговуючого персоналу, доїльних апаратів, до масажу вимені. Підготовлені до отелення нетелі з застосуванням масажу в майбутньому спокійно віддають молоко в доїльний апарат.

Для ремонту стада відбирають молодняк від корів, що мають високу молочну продуктивність. Перший відбір проводять при народженні за походженням. Другий раз молодняк відбирають в 6 місяців за живою масою, екстер'єром і конституцією. Третій раз молодняк відбирають перед осіменінням в 16-18 місяців, при цьому також оцінюють тварин за живою масою, яка повинна становити 2 90 кг, екстер'єром і конституцією. Молодняк, який має недоліки екстер'єру і розвитку вибраковується. Первісток у яких за перші місяці після отелення надій становить менше ніж 10,5 кг за добу і непридатних для машинного доїння також вибраковують. Заключна оцінка первісток проводиться за 305 днів лактації.

Ремонт стада повинен забезпечувати ріст продуктивності. А цього можна досягти селекцією за власною продуктивністю, яка можлива при введенні в основне стадо 30-35% первісток на 100 корів.

Молочна продуктивність - ознака спадкова. Під впливом відбору, умов годівлі і утримання, та ряду інших факторів, вона може значно змінюватися. Рівень молочної продуктивності є однією з основних селекційних ознак в молочному скотарстві.

Таблиця 14. Характеристика корів за молочною продуктивністю

Аналіз показників молочної продуктивності корів свідчить про те, що у 2008 році було оцінено 1059.В зв'язку з укрупненням стада, недостатньої пристосованості корів до крупно групового утримання надій корів у 2008 році порівняно з 206 роком зменшився до 4984 кг. Якщо корови стада по величині надою перевищують вимоги стандарту, то по вмісту жиру та білку в молоці уступають цим вимогам.

Вимоги стандарту до надою перевищуються по всіх лактаціях. Вміст жиру в молоці, нищій за вимоги стандарту породи.

Таблиця 15. Характеристика корів за показниками жирності (дані за 2008 рік)

Більша частина корів стада (54,9%) має вміст жиру в молоці 3,2-3,4%. Однак значна частина стада (38,5%) представлена рідкомолочними коровами (3,4 - 3,59%). Тобто 72% корів мають жирномолочність нижчу від вимог стандарту.

Оскільки в господарстві застосовується тільки машинне доїння корів, необхідно вести постійну селекційну роботу, спрямовану на поліпшення фізіологічних і морфологічних властивостей вимені.

Ці ознаки успадковуються нащадками як з боку матері, так і з боку батька. Шляхом відбору тварин за бажаними ознаками через одне два покоління можна виростити корів з гарно сформованим вим'ям. Для механізованого доїння найбільш придатні корови, у яких середня швидкість молоковіддачі коливається в межах 1,5-3,5 кг за хвилину. Корови з швидкістю молоковіддачі, нижчою за 1,5 кг за хвилину подовжують процес доїння і знижують молочну продуктивність (таблиця 16).

Таблиця 16. Середня швидкість молоковіддачі

Аналіз таблиці 16 показав, що оцінка і старанний відбір. Корів на придатність до машинного доїння дає можливість підвищити швидкість молоковіддачі.

Жива маса тварин є дуже цінною господарською ознакою, що визначає в деякій мірі молочні якості. Тварина з низькою живою масою здатна виробити за одиницю часу менше продукції ніж крупна тварина при аналогічних умовах утримання і годівлі.

Таблиця 17. Характеристика, корів за. живою масою

З даних таблиці видно, що жива маса корів щорічно збільшується. В середньому по стаду збільшення становить 2 6 кг на корову, між надоєм і живою масою корів є позитивний зв'язок. Як видно з аналізу досліджень за три роки при збільшенні живої маси корів надій за 1-у лактацію має сильну кореляцію (г=±0,72). За ІІ лактацію кореляція не така сильна і має тенденцію до зниження.

Так у 2008 році (вибірка п=20) г = + 0,69, 2007 році г =+0,57, а 2006 році г =+0,43.

Більш різко виражена така тенденція у 2006 році. Так непрямолінійна залежність може пояснюватися тим, що зі значним збільшенням живої маси надій не буде підвищуватися. Існує визначений оптимум живої маси для чорно-рябої породи. Він коливається в межах довірених границь стандарту. Тому вести селекцію на постійно нарощування живої маси не доцільно.

Існує деякий зв'язок між окремими зовнішніми ознаками тварин і із продуктивності. Корови повинні бути міцної конституції, молочного типу, мати міцний кістяк і гарний екстер'єр (мати не нижче ніж 8,0 балів). Дані про бальну оцінку наведені в таблиці 18.

Таблиця 18. Оцінка екстер'єру

Середній бал за екстер'єр - 8,5. що свідчить про добре виражений тип і гармонійність будови типа тварин.

На молочну продуктивність корів впливає також використання бугаїв - плідників, перевірених за якістю нащадків, які мають категорії поліпшувачів за молоком і жиром.

3.2.2 Організація відтворення стада

За останні роки скоротився термін господарського використання корів в середньому до 3-4 років. Корова за цей час встигає народити лише 2-3 теляти і навіть не залишає собі заміни. Дані вибракування корів показані в таблиці 19.

Таблиця 19. Вибракування корів

Передчасне вибуття корів відбувається головним чином через поширення необґрунтованих змін годівлі і утримання молочного стада. З даних таблиці видно, що в господарстві спостерігається зниження кількості вибракуваних корів.

В системі заходів по організації відтворення стада повинно бути передбачене привільне вирішення питання про терміни отелень протягом року. Планування строків отелень і осіменіння корів є одним із головних задач сучасного молочного скотарства.

Для кращого забезпечення населення продуктами тваринництва необхідна визначена рівномірність їх надходження протягом року.

Дотримання рівномірності виробництва необхідне також для ритмічної роботи переробних підприємств, повнішого і рівномірного використання робочої сили, приміщень, засобів механізації. В господарстві протягом останніх трьох років проводиться робота, спрямована на одержання рівномірних отелень на протязі року. Регулювання отелень дійного стада здійснюються за рахунок поповнення нетелями, час отелення яких регулюють періодом їх осіменіння.

На молочну продуктивність великий вплив має тривалість сухостійного періоду, тому що в цей період іде підготовка молочної галузі до майбутньої лактації. Впив тривалості сухостійного періоду на молочну продуктивність корів в наступну лактацію вивчали різні дослідники. При узагальнені даних встановлено, що при сухостійному періоді 45-60 днів надій корів за лактацію був на 20% вищим, ніж при сухостійному періоді менше ніж 30 днів (таблиця 20).

Таблиця 20. Тривалість сухостійного періоду (Поголів'я від загальної численності)

Аналіз таблиці дозволяє відзначити, що сухостійний період збільшився на 8 днів. В 2008 році корови з сухостійним періодом до 60 днів, складають 74,65%.

Для господарства економічно вигідні корови, у яких сухостійний період не перевищує 60 днів. Їх надій вищий, ніж у корів, з тривалістю сухостійного періоду 70-90 днів. Тому необхідно вести направлену роботу з врахуванням цієї ознаки.

Немаловажне значення для молочної продуктивності має тривалість сервіс - періоду.

З ряду досліджень строків осіменіння після отелення вияснено, що раннє осіменіння (до 30 днів) значно знижує вірогідність настання тільності і, збільшує кількість осіменінь, що припадають на одне отелення. Витрати на багаторазові осіменіння не зменшують яловість і не скорочують фактичний між отельний період. Ранні осіменіння у випадку досягнення тільності скорочують лактаційний період, знижують добові, щорічні надої, приносячи збитки господарству. Нормальною тривалістю сервіс-періоду вважається 31-90 днів. Матеріали досліджень по господарству показані в таблиці 21.

Таблиця 21. Тривалість сервіс-періоду у корів (Відсоток поголів'я від загальної чисельності)

Аналізуючи дані таблиці 32, можна відзначити, що корови з тривалістю сервіс-періоду 31-90 днів складають 67,5% всього поголів'я.

3.2.3 Організація вирощування

В умовах промислового виробництва молока, що характеризується підвищеним введенням в стадо первісток, особливе значення має привільне вирощування високоякісного ремонтного молодняку. Без поліпшення вирощування ремонтного. молодняку неможливе підвищення продуктивності стада. Кінцева ціль вирощування ремонтних телиць - це одержання корів, здатних виявляти в конкретних умовах високу продуктивність при нормальній плодючості.

В господарстві родильного відділення немає, тому отелення корів відбувається в корівниках. Новонароджених телят дають облизати корові, потім теля розміщують в індивідуальну клітку, де воно знаходиться 20 днів. Телят в цей період обслуговує доярка. В перші дні телятам випоюють молозиво матері. Це молоко багате на перетравні поживні речовини, з ньому є глобулін носій імунних телець.

Через 20 днів - телят передають телятниці. В телятнику телята утримуються в групових станках по 10 голів.

Особливу увагу необхідно приділяти повноцінній годівлі ремонтних телиць. Чим інтенсивніший ріст тварин, тим раніше вони досягають статевої Зрілості, причому у великої рогатої худоби її настання пов'язано з віком. При повноцінній годівлі телиць вік настання статевої зрілості знизиться з одночасним збільшенням їх живої маси. За останні три роки вдалося досягти таких приростів (таблиці 22).

Таблиця 22. Середньодобовий приріст молодняку за віковими періодами

Ремонтним телицям б місячного віку згодовують на одну голову 320 кг незбираного молока 600 кг відвійок, 180 кг концентратів, 260 кг силосу, 400 кг кормового буряка, 160 кг сіна. В літній період соковиті корми замінюють зеленими. Динаміка живої маси показана в таблиці 23.

Таблиця 23. Характеристика молодняку за живою масою

Наведені дані свідчать про те, що жива маса молодняку у вказані вікові періоди перевищує вимоги стандарту породи, але при формуванні стада з більш високим рівнем продуктивності, телиць необхідно вирощувати більш інтенсивніше, щоб можна їх було осіменяти в більш ранньому віці. Схема вирощування телят показана в таблиці 24.

Таблиця 24. Схема, годівлі телят до 6 місячного віку

Після 6 місячного віку телиць переводять в приміщення, де вони утримуються групами по 30-50 голів, без прив'язі. Клітки мають вільний вихід на вигульні майданчики, що дає можливість організувати для телят активний моціон протягом всього року. Раціон складають раз на місяць на групу телиць в відповідності з нормами і планами росту. В цей період телицям згодовують 1,5-2 кг концентратів, 5-8 кг сінажу, 5 кг силосу.

3.2.4 Паратипові фактори продуктивності

Велику роль для підвищення продуктивності тварин відіграє правильна організація годівлі і утримання.

Не зважаючи на те, що в господарстві велику увагу приділяють кормо виробництву, питання з кормами вирішено недостатньо.

В раціоні корів протягом року відчувається недостача сіна, в зимовий період коренеплодів.

Незадовільна кормова база спричиняє зниження, надоїв і передчасний запуск корів. Часто раціони неможливо збалансувати через малу кількість набору кормів. Досягнутий рівень годівлі ще недостатній для реалізації генотипу чорно-рябої породи.

За даними бухгалтерського обліку за 2008 рік на 1 голову загодовано 39,7 ц кормових одиниць.

В літній період необхідна кількість протеїну забезпечується переважно за рахунок використання злакових і бобових трав зеленого конвеєра. В літній період тварини в достатній кількості забезпечені кормами, за добу на одну голову згодовується 40-60 кг зеленої маси.

Як в літній так і в зимовий період нормована годівля корів здійснюється по групах з врахуванням їх продуктивності і фізіологічного стану. Коровам з більш високою продуктивністю згодовують додаткове концентровані корми. Грубі корми, силос, сінаж, зелену масу, нормують для всіх корів однаково.

3.2.5 Годівля та утримання корів в сухостійний період

Відомо, що молочна продуктивність корів залежить від того, як їх готують до майбутньої лактації. Така підготовка має також велике значення і для майбутнього приплоду.

На початку запуску коровам знижують а потім і зовсім припиняють давати концентровані корми і поступово зменшують кратність доїння. З триразового переходять на дворазове, потім на одноразове доїння., потім корів доять через день, і зовсім припиняють доїння.

Щоденний моціон - необхідний елемент технології, що сприяє збереженню здоров'я і відтворювальної здатності корів при тривалому використанні.

На території ферми обладнані впорядковані вигульні майданчики для прогулянок корів взимку.

3.2.6 Годівля корів після отелення

Після отелення коровам починають згодовувати помірну кількість кормів, дотримуючись поступовості переходу до кормів, що стимулюють організм і молочну залозу в напрямку збільшення виробництва молока.

Перші 10 днів після отелення з кожним днем збільшують даванку силосу, концентратів та інших кормів, згодовування яких на 10-й день доводять до певної норми, відповідно до добового раціону, розрахованого на певний рівень надою. Крім того, з метою роздоювання корові дають корми авансом в рахунок майбутнього надою з розрахунку його збільшення.

Таблиця 25. Раціон дійних корів в зимовий період

Як видно з наведеного прикладу, раціон годівлі корів не збалансований за основними показниками поживності. Причиною тому, в основному, є низька якість грубих кормів.

3.2.7 Генеалогічний аналіз гурту

Цінність методу розведення за лініями полягає у тому, що він вирішує таки завдання, як створення тварин з достатньо високою спадковістю, зумовленою концентрацією в породі великої кількості адитивних генів, що сприяють розвитку господарсько-корисних ознак, і підвищення гомозиготності до рівня, який не зумовлює інбредної депресії, і збереження в породі достатньої мінливості. Генеалогічний аналіз стада сприяє об'єктивному вибору шляхів дальшого його поліпшення. Доцільно продовжити розведення тих ліній, які виявляють найбільш продуктивними в конкретних умовах.

Таблиця 26 Генеалогічна структура маточного гурту

Таблиця 27. Характеристика бугаїв-плідників різних ліній за походженням

Як видно з даних таблиці 26 генеалогічна структура маточного стада представлена трьома лініями:

· Лінія Монтвик Чифтейна - 10 голів,

· Лінія Кипариса - 20 голів,

· Лінія Аннас Адема - 20 голів.

З даних таблиці 27 видно, що найбільшу племінну цінність по надою має бугай-плідник Боуке 1912819 лінії Аннас Адема, також він має і високий відсоток жиру.

Отже доцільно продовжувати працювати з цією лінією.

Тип тварини визначає особливості будови тіла, які вказують на мету їх використання. Об'єктивно оцінити тип можна з використанням промірів екстер'єру. В таблиці 28 показника оцінки тіло будови тварин.

З даних таблиці випливає, що оцінка тіло будови корів модельного гурту проводилась методом вимірювання, тому можна порівняти середні показники промірів з стандартом, що наведені в LXXXIV тому ДПК. Отже, тварини лінії Кипариса цілком відповідають стандарту по висоті в холці, але щодо інших промірів, то результати не задовольняють стандарт. Тварини, що належать до лінії Монтвик Чифтейна мають високий зріст і міцний, широкотілий тип конституції, коса довжина тулуба та ширина в маклоках задовольняє стандарт.

Корови лінії Аннас Адема мають середній ріст, що не зовсім задовольняють стандарту. тварини мають широкі груди, глибина грудей та ширина в маклоках відповідають стандарту.

Слід відмітити, що тварини, які мають вим'я з ванно - або чашоподібною формою добре пристосовані до машинного доїння за умови, якщо частки вим'я рівномірно розвинені.

Таблиця 28. Проміри та оцінка тіло будови корів

3.2.8 Продуктивні та відтворювальні особливості ліній

Молочна продуктивність корів - результат взаємодії комплексу фізіологічних процесів організму, які контролюються багатьма системами генів і зумовлюють спадковий статус породи. Хоча породи молочної худоби за спадковими ознаками і різняться між собою, проте основні закономірності їх поліпшення за допомогою селекції однакові.

Матеріали щодо продуктивності поголів'я, яке ми взяли для моделювання в селекційний процес показані в таблиці 29.

Із таблиці видно, що коефіцієнт варіації Сv найбільший по лінії Монтвик Чифтейна - 9,98 майже по трьом лактаціям. По лінії Кипариса коефіцієнт варіації по першій лактації складає 4,56, по лінії Аннас Адема коефіцієнт варіації найбільший у другій лактації.

Критерій достовірності вищій по першій лактації.

Таким чином ми можемо констатувати, що потенційні можливості стада досить високі. В перспективі є можливість створити стадо з рівнем продуктивності 8-10 тисяч кг молока за лактацію.

Таблиця 29. Надій корів різних ліній

В таблицях 30 і 31 наведені дані по показникам жирномолочності. Аналіз таблиці 30 свідчить про те, що показники жирномолочності стада не високі. В середньому жирномолочність по лінії Монтвика Чифтейна варіює від 3,62% до 3,7%. При цьому з віком корів цей показник погіршується. Слід зазначити, що дуже висока мінливість цієї ознаки. Насамперед це свідчить про наявність матеріалу для добору, а по друге - це статистична погрішність. Коефіцієнт достовірності становить ‹ 0,4 та ‹ 0,1.

Антологічна залежність спостерігається і по кількості молочного жиру (таблиця 31).

Таким чином ми можемо стверджувати, що потенційні можливості стада по жирномолочності не високі.

Таблиця 30. Жирномолочність корів різних ліній

Таблиця 31. Характеристика корів різних ліній за виходом молочного жиру

В таблиці 32 ми наводимо дані, щодо вікової динаміки по живій масі корів стада.

Як видно з даних таблиці 32 найбільшу живу масу мають корови лінії Монтвик Чифтейна - 511,8 кг в середньому, а найнижчу корови лінії Аннас Адема - 474,2 кг, td = 0,19.

В практиці використовують близько 30 параметрів для оцінки відтворної здатності корів і бугаїв. Коефіцієнт відтворення (КВ) корів можнавизначити за методикою розробленою Д.Т. Вінничуком (1970);

КВ = (КТ / В) х 100, де

- КТ - кількість телят за досліджуваний період, від однієї корови;

- В - вік корови, роки.

Матеріали щодо відтворювальної здатності показані в таблиці 33.

В цілому слід зазнати, що в майбутньому є всі перед посилки для, того, щоб створювати у господарстві високопродуктивне стадо з високими показниками племінної цінності.

Таблиця 32. Характеристика корів різних ліній за живою масою

Таблиця 33. Показники продуктивності і відтворної здатності корів різних ліній в залежності від інтенсивності роздоювання за першу лактацію

3.3 Селекційно-генетична ситуація в гурті

Для виконання даної дипломного проекту було сформовано модельне стадо корів чорно-рябої породи кількістю 50 голів.

З них 10 голів належать до лінії Монтвик Чифтейна, 20 - лінії Кипариса, 20 - Аннас Адема.

Так як чорно-ряба порода є спеціалізованою на отримання високої молочної продуктивності то тварини мають характерний тип будови тіла, з добре розвинутою молочною залозою добре пристосованою до машинного доїння.

Продуктивність корів в середньому по гурту становить 4640,3 кг з вмістом жиру в молоці 3,69%, що майже відповідає стандарту.

При розрахунках коефіцієнтів кореляції було виявлено, що селекційна робота по підвищенню надоїв та% жиру в молоці може бути позитивною у трьох ліній.

Повторний підбір вже перевірених поєднань з підвищеною імовірністю гарантує одержання запланованих результатів.

Висновки

1. Переведення молочного скотарства на промислову основу поставило перед селекціонерами завдання створити тварин придатних до використання їх в умовах сучасної технології виробництва.

2. Молочне стадо господарства представлено чорно-рябою породою. Стадо характеризується невисокою продуктивністю.

3. Стадо господарства представлене трьома генеалогічними лініями Монтвик Чифтейна, Кипариса, Ананас Адема. Найпродуктивними коровами є представники лінії Монтвик Чифтейна

4. Маточне поголів'я заводських ліній Монтвик Чифтейна є базою для формування племінного ядра. Генетичний потенціал лінії є високим і створює селекційний диференціал на рівні 15 - 20% середнього показника продуктивності стада.

5. Дослідженнями встановлено, що ефективність добору за молочною продуктивністю значно вище, ніж за жирномолочністю. Добір за жирномолочністю має бути індивідуальним.

6. Розрахунки селекційного диференціалу і селекційного ефекту з відповідним підбором плідників показують, що в перспективі молочна продуктивність стада практично майже подвоїться. В 2010 році стає реальним отримувати на корову 4,5 тис. кг. молока за лактацію.

7. Потребує суттєвої реконструкції молочне господарство. Господарству запропоновані розроблені нами заходи для отримання молока високої якості та його первинної переробки.

Список літератури

Алухов.И.А. Интенсификация воспроизводства стада молочного скота. Зоотехния.1989 - №4.С57-61.

Антоненко В.М., Барон О. та ін. Оцінка бугаїв та кращі корови голштинизованого типу // Тваринництво України. - 2000. - №5 - 6, С. 23 - 24.

Антоненко В М., Майборода Н.М., Свитовец Г.О., Ткачук В.И. Фено-генетическая характеристика помесных быков чёрно-пёстрой породы, оценка по потомству. - К.: Урожай, 1984.

4. Афанасьев.В «Ю. Ганчев.Н.М. Афанасенко.С.Ю. Оценка генетических кареляций между продуктивными признаками и показателями воспроизводительной способности молочного скота. С 221-226. Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету.ред. В.Г. Ткаченко - Луганськ: Видавництво ЛИРУ 2005 №47 (70)-304С (серія «Сільськогосподарські науки»)

5. Бабарика.І.Г. пристосованість молочної худоби як результат дії природного відбору. «підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин. ЗБ.наук. праць. Харк. Держ. Агр.ін-т, Харк. Зоовет.ін-т. Харків 1999. С171-175.

6. Бакшеев П.О., Богдановский В.В. справочник по охране труда и технике безопасности К.: «Урожай», 1974, 184 с.

7. Басовський Н.Э. Популяційна генетика в селекції молочної худоби. - М.: Колос, 1983. - 256 с.

8. Басовський Н.З. Розведеннясільськогосподарських тварин. - Біла Церква, 2001. -400c.

9. Баша.В.Е. Панкратова А.А. М'ясна продуктивность скота молочних и мясних пород. СБ.науч. тр. (Кубанський С-Х инт-1976). С91-93

10. Бенехіс В.М. Перспективні породні групи чорно-рябої худоби і І Розведення та штучне осеменіння великої рогатої худоби - 1983. - вип. 14. - С. 16-20.

11. Богданов Г.А. Кормление сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат, 1990 - 624 с.

12. Бегучев.А. Дедов.М. селекционная программа племенной работы. Животноводство - 1981 г.С19-22

13. Белоусов.Л.М. Атрюшин.В.Е. Молочность и состав молока коров м'ясних пород южного Урала по первому отёлу. СБ. Науч.тр. ВНИИМС-1975.С43-45.

14. Белогурова.В.И. Ивашков.П.И. Нарыжный.П.А. Ладиш.И.А. Скоморох.В.Н. К вопросу адаптационных спосібностей животных. Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету.ред. В.Г. Ткаченко - Луганськ: Видавництво ЛИРУ 2005 №47 (70)-304С (серія «Сільськогосподарські науки»)

15. Бурлаков.Н.М. промышленное скрещивание молочних пород с герефордами и абердин-ангусами. Молочное и мясное скотоводство - 1965. №5.С42-43.

16. Бузін І.А. Потокові технології виробництва молока-К: Урожай1989.С190.

17. Вальдман Э.К. Коренсон.М.Н высокопродуктивное молочное скотоводство. М: Колос, 1982.С-270

18. Вінничук Д.Т., Мережко П.М. Шляхи створення високопродуктивного молочного стада. - К.: Урожай, 1983. - 149 с.

19. Вінчук Д.Т., Мережко П.М. Шляхи створеннявисокопродуктивного стада. - К.: Урожай, 1993 - 152 с.

20. Всяких А.С. Методы ускорения селекции молочного скота. - М.: Агропромиздат, 1990. - 192 с.

21. Всяких А.С. и др. Племенной подбор и разведение по линиям в скотоводстве в условиях прогрессируемой технологи. - Одеса: учебное пособие. - 1984.

22. Гиль М. Молочна продуктивність корів різних класів розподілу за даними тілобудови // Тваринництво України. - 2003. - №3. - С 17-20.

23. Гончаренко І., Олійник О. Плодючість молочних корів // Тваринництво України, - 2003. - №3. - С 15-17.

23. Гончев.М.Н. Бондаренко.Г.П. Жованик, В.М. Дувасов, О.В. Афанасенко В.Ю. особливості росту і розвитку телиць та їх нетрасплантантних ровесниць. С235. Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету.ред. В.Г. Ткаченко - Луганськ: Видавництво ЛИРУ 2005 №47 (70)-304С (серія «Сільськогосподарські науки»)

24. Григорьев 3. П., Платонов А.А. Результаты скрещивания чёрно - пёстрого скота с голштинским // Зоотехния - 1990, - №3. - С. 19.

25. Туманов А. Опыт получения 5000-х удоэв II молочное и мясное скотоводство. - 2001. - №6. С. 7 - 9.

26. Даниленко.Л.И.современная технология производства молока. (Технология промышленного животноводства.) М - :Знание, 19 71-Вып.I.С15-16.

27. Донченко.Т.А. порівняльне виявлення продуктивності помі сей чорно-рябої худоби з бугаями м'ясних порід, метр. наук. - техн. конференції-Луганськ.19 94-Ч.І.С. 105-106 (а)

28. Донченко.Т.А. продуктивність помісей чорно рябої худоби з бугаями м'ясних порід різних генотипів. Розведення і штучне осіменіння великої рогатої худоби.-К: Урожай 1994. Вип 26. С53-55 (б)

29. Дослідження з технології і маркетингу у тваринництві /За ред. Проф. Ю.Д. Рубана. - Харків: Еспада, 2002. - 572 с.

30. Дьяченко Е. Племенная работа с линиями в молочном скотоводстве // Зоотехния. - 1990, №2.

31. Ерохин А.И., Солдатов А.П., Филатов А.И. Инбридинг и селекция животных. - М.: Агропромиздат, 1987. - 246 с.